Аналіз лексики роману Люко Дашвар 'ПоКров'
Есе на тему: Аналіз лексики роману Люко Дашвар «ПоКров»
Богачек Єлизавета, ФІ-1, У6
Мова є ідентифікатором темпераменту нації, визначає її культуру та вплив інших мовних традиції на неї.Цитую видатну сучасну українську письменницю: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». «Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу», - стверджує Ліна Костенко. Саме тому зараз так важливо користатися нашою рідною мовою в побуті. Окрім міжособового спілкування українська мова має поширюватись у вигляді пісенних текстів, книг та мови кінострічок.
Роль письменника у суспільстві надзвичайно важлива. Письменник - це очі, думки та совість суспільства. Чесність, спроможність хоробро дивитися у вічі дійсності і відкрито говорити правду являють справжнього письменника. Його пильні спостереження, влучні здогадки та передбачення є відгуком часу і в той же час - формотворчим елементом історичного періоду та його культурного пласту. Сучасне українське літературне поле достатньо широке. Серед найпопулярніших вітчизняних авторів ХХІ століття Любко Дереш, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Ірен Роздобудько, Марія Матіос та інші.
Для мене ж визначною постаттю новітньої української літератури є письменниця з незвичним псевдонімом - Люко Дашвар. Сценарист та журналіст зі стажем - Ірина Чорнова зібрала свій псевдонім з перших складів імен рідних і найближчих друзів. Починаючи з 2006 року - часу публікації першої книги, її книги одна за одною стають бестселерами, а кожен новий роман здобуває перемогу на щорічному конкурсі «Коронація слова».
Остання книга авторки під назвою «Покров» займає сьогодні лідируючі позиції в рейтингах найпопулярніших книг українських видань[1]. Cultprostir інформує: у 2015 р. видавництво «Клуб сімейного дозвілля» продало найбільше примірників таких книжок[2]:
«Знищ цей щоденник» Кері Сміт.
«Дивосвіт. Розмальовка для спокою та натхнення» Міллі Маротт.
«Чорне сонце» Василь Шкляр.
«Країна гіркої ніжності» Володимир Лис.
«Покров» Люко Дашвар.
А на думку української газети «Факти» книга Люко Дашвар «Покров» очолює список найпопулярніших книг українських видань[3].
Коментар читача з нікнеймом «Stefanyk»: «Така рідна «дашварівська» проза. Нестерпно актуальна, і в той же час, традиційна. Нагадує, що не гоже забувати своїх пращурів». Уляна Рабинюк також ділиться власними емоціями від прочитаного на сторінці письменниці в соціальній мережі: «Я захоплена майстерністю автора поєднувати, ніби заплітати в косу-колосок, добро і зло, правду і неправду, любов і ненависть, кохання і байдужість, світло й тінь. А ще, в кожному новому творі перегукуватися з попередніми, вміло вплітаючи в канву сюжету героїв із інших творів- читаю і виникає відчуття, ніби здибалася з давніми друзями чи добре знайомими людьми, доля яких мені не байдужа»[4].
Перш за все, варто звернути увагу на назву книги. У тлумачному словнику наведено означення: покров - це те,що покриває чи охоплює що-небудь[5]. У назві використовується інтерпретація значення слова, воно набуває сенсу «захист, оборона». Інша причина, чому книга має таку назву криється в змісті роману: оскільки зберегти й продовжити славний рід головній героїні допоможуть лиш душі кровних предків, а тому- «…рідна кров - покров, захист!»[6] і саме цей мотив прослідковується на палітурці книги: основний її колір співпадає з кольором крові, а назва, що складається з одного слова, написана таким чином, що читач несвідомо сприймає «покров» як словосполучення, яке значить «за кровю».
У багатьох своїх творах Люко Дашвар вдається до вплітання оповідок з минулого й історичних правок у сюжет, побудований на реальних подіях. Останній роман не став виключенням, більш того він напряму повязаний із подіями минулого й містить реальні історичні відомості про відомих постатей історії України. Події розгортаються навколо козака Яреми Дороша - сина полкового хорунжого Петра Дороша. Окрім відомих історичних фактів автор вплела в гостросюжетний роман перекази знайомих історій кохання й розлуки у повоєнні та революційні часи ХІХ-ХХ ст. Через такі позашлюбні контакти, постійні зміни прізвищ головним героям було так тяжко знайти нащадків у сьомому поколінні, але час від часу автор наголошує, що не спадок і багатство є головною метою життя загалом і конкретних пошуків пращурів і побудови дерева родоводу Яреми Дороша. Сполучною ниткою пронизує весь твір ідея того самого покрову. Люко Дашвар говорить про цілющу й рятівну силу душ предків у сьомому коліні. Згадавши імена ста двадцяти шести пращурів, ти, буцімто, можеш отримати непохитний захист для наступних семи поколінь. Автор передає всю цю інформацію через словай образ бабки ворожки, прізвище якої не змінюється вже більше семи поколінь, а її рід тягнеться від Сіркового коріння й до 2014 р., події якого є головною сюжетною лінією роману.
Як уже було зазначено основна лінія сюжету все ж протікає в реальному часі й головною ознакою цього є ще одна, наразі вже історична подія, яка і творить образи героїв і яка стала поштовхом до написання книги, в цілому, - революція Гідності, що під кінець роману перетікає в період АТО. Таким чином, пані Ірина торкається теми, що не полишає байдужим сьогодні жодного гідного українця. Письменниця детально описує події Майдану 2014 року, почуття усіх, хто був хоч якось причетний до нього. На прес-конференції, присвяченій презентації книги, автор говорить, що використання відомих її постійним читачам персонажів - Гоцика та Макара (головних героїв трилогії «Биті Є» Люко Дашвар) і навіть їх смерть після чергової жахливої ночі на революції, не є випадковістю. Люко Дашвар стверджує, вона обрала знайомих читачеві парубків, аби підкреслити, що на Майдані 2014 р. пішли з життя найкращі.
Крім питань патріотизму, вірності країні тощо, Люко Дашвар не забуває і про вічні теми кохання, відданості, людських цінностей. Але як і має бути в гарній книзі врешті все закінчується якнайкраще: хтось знаходить шлях принести користь суспільству, як у випадку з Ярком і Полею, котрі після революції відправляються в зону АТО; дехто розуміє цінність кохання й змінюють власні життєві пріоритети, як от Хотинський і пані Аїда, які покидають гонитву за багатством заради кохання.
Проаналізувавши твір, я зрозуміла, що, оскільки письменниця взялась описувати не один період часу й не одну історичну подію, то і стилістичне забарвлення тексту не буде одноманітним. Колорит тексту зумовлений здатністю мови до постійних змін під впливом певних історичних умов. Отож, я вирішила дослідити кількісний і якісний склад застарілих маловживаних слів ХІХ ст. і новітніх фраз ХХІ ст.
Люко Дашвар уже має відпрацьований стиль написання романів. Характерною рисою її творів є гармонійне поєднання народної української мови з літературною. Таким чином, у оповідях колишньої журналістки поряд із застарілими словами використовуються сучасна розмовна лексика.Наприклад, у епізодах, які описують життя Яреми Дороша і його сучасників зустрічаємо такі застарілі слова: химородниця, всеношна, опочивальня, ратний. Також там присутні слова, які сьогодні не часто використовуються нами в побуті: манишка, отоманка, чоло, скніти, конати, кисет, таратайка, сургуч, консисторії, архіваріус.
На противагу Люко Дашвар наводить породжені безпосередньо революцією Гідності слова, які нагадують читачеві, в який період відбуваються події, та допомагають заглибитись в атмосферу, в якій перебувають герої твору. Це такі слова, як: майданівці, коктейль Молотова, беркутівець. До лексики з тим самим функціоналом у «ПоКрові» варто віднести слова іншомовного походження: бренд-група, лофт, кватроченто, консенсус. Крім того, автор використовує сленгові слова, які є прямою алітерацією слів англійської мови: хелп, гудбай, лайф, афтепаті.А ось для опису зовнішності, рис характеру молоді й подій із ними повязаних автор часто звертається до фамільярної(припхалася, пацан) та розмовної лексики(скорше, прокльон, паскудно, копіткий, ошелешений, набундючений, ненашенський, безпонтовий, кумекати, викаблучуватися, відкараскатися, вештатися, очуняти, чкурнути, докумекати, доперти, заграбастати, пришкандибати, кагал, полюбовниця, краля, шибайголова, пройдисвіт, замутити, западати, гранчак, консьєржка, хрущовка, комуналка).
У процесі читання неможливо оминути яскраво виражену стилістично забарвлену просторічну лексику: задрипанка, зечка, двірничиха, продавчиня, мєнти, копи, бабло, дрихнути, покоривши, увіпхнути, кльовий, задьористий, нічо, неінтересно, гульдебас, коменти, отпад, тьолка, «швидка», бутери, фотка, куртофан, воспріємники. Такі слова окутують читача в атмосферу реальності, створюється непоборне відчуття, що подібні події справді мали місце в чиємусь житті. Для якомога точнішої передачі подій, які оточують героїв у певний момент, автор вдається також до словесної передачі звуків, як от «лясь!» чи «ба-бах!».
Люко Дашвар ставить перед собою завдання поповнити словниковий запас читача, саме тому її романи наповнені милозвучними українськими словами, в які часто-густо вплітаються діалектизми: фіра, обійстя, шалик, збиткуватися, файний. Більш того, розширити словник української мови читачеві допоможе книжна лексика, використана для підкреслення інтелігентності окремих персонажів: екзальтовано, ретроспекція, ефемерний. У той же час текст переповнений загальновживаними українськими словами: харчі, бідкатись, тирлувалися, розчахнутися, знітитися, муляти, балабонити, белькотіти, віджбурнути, тупцювати, тоскний, розбурханий, русокосий, стільниця, репродукції, сентенції, плацдарм. Автор не забуває урізноманітнювати власні художні тексти як відомими, так і маловживаними фразеологізмами: тяжка, як могильний хрест, розмова; бісиками кидались; устромляти палиці в колеса; шкірою відчувати; ридма ридати; сил катма; жар загрібати; ляпнути, як з конопель; запитань повно, аж дах рве; темно, хоч око виколи; вкоротити віку; нікуди дітись; з глузду зїхати.
Дослідивши різні види лексики, які Люко Дашвар вміло поєднує в єдиному творі, стверджуємо, що українська мова має необмежені ресурси, а Ірина Чорній володіє справжнім хистом до створення проникливих романів, здатних причарувати не лише сюжетом, а й стилем написання.
Не варто боятись читати книги, які ще не стали всесвітніми бестселерами. Усе більше авторів пише власні твори українською мовою, підвищують тим самим її престижність і популярність. Українська література сьогодні є досить цікавою й різноманітною. Кожен знайде автора, стиль якого припаде до душі.
І памятайте слова відомого українського письменника В. Стуса: «книжковий голод гірший за будь-який інший».Отож, не голодуйте!
Список використаних джерел:
Онлайн книгарня «Буквоїд»[Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. - Електронні дані. - Київ. - Режим доступу:<http://bukvoid.com.ua/>.ua [Електронний ресурс] : [Інтернет-портал]. - Електронні дані.- Режим доступу:<http://cultprostir.ua/>
Електронна газета «Факти й коментарі » [Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. - Електронні дані. - Київ.- Режим доступу:http://fakty.ua/
Особиста сторінка автора в соціальній мережі «Facebook»[Електронний ресурс]: [Інтернет-портал]. - Електронні дані.- Режим доступу:https://www.facebook.com/Ljuko.Dashvar
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; [ред. І. К. Білодіда]. - К.: Наукова думка, 1970-1980.
Мартюшова О. Бібліотекарі рекомендують / Олена Мартюшова // Формат не має значення. - Суми, 2016. - № 3. - С. 27-30.