єктами та засновниками.
) Фінансові важелі:
прибуток - цільові економічні фонди
доход - вклади
амортизаційні відрахування - пайові внески
фінансові санкції - котировка валютних курсів
ціна - форми розрахунків
орендна плата - види кредитів
дивіденди
% ставка
дисконт
) Правове забезпечення - закони, накази, статут юридичної особи.
) Нормативне забезпечення - норми, інструкції, методичні вказівки
) Інформаційне забезпечення - інформація різного виду та роду.
Організація фінансових потоків і управління ними залежать від багатьох факторів, таких як: тип бізнесу, розмір підприємства, його організаційна структура управління та ін.
В умовах ринкової економіки фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур на підприємстві. Він відповідає за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності вибору того чи іншого способу їх рішення, а іноді за прийняття кінцевого рішення вибору найбільш прийнятного варіанту дії, здійснює оперативну фінансову діяльність, контролює грошові потоки підприємства [10, с.28-31].
В загальному вигляді діяльність фінансового менеджера можна поділити на три напрямки:
І. загальний аналіз і планування майнового та фінансового стану підприємства;
ІІ. забезпечення підприємства фінансовими ресурсами (управління джерелами ресурсів);
ІІІ. розподіл фінансових ресурсів (інвестиційна політика та управління активами).
В межах першого напрямку здійснюється загальна оцінка:
активів підприємства та джерел їх фінансування;
величини і складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного
потенціалу підприємства і розширення його діяльності;
джерел додаткового фінансування;
системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.
Другий напрямок передбачає детальну оцінку:
обсягу потрібних фінансових ресурсів;
форми їх надання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, грошові кошти);
методів мобілізації фінансових ресурсів;
ступені доступності і часу надання;
витрат, повязаних із залученням даного виду ресурсів (процентні ставки);
інші формальні та неформальні умови надання даного джерела коштів;
фінансового ризику
Третій напрямок передбачає аналіз і оцінку довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру:
оптимальність трансформації фінансових ресурсів в інші види ресурсів (матеріальні, трудові, грошові);
доцільність і ефективність вкладень в основні засоби; їх склад і структура;
оптимальність оборотних коштів (в цілому і по видам);
ефективність фінансових вкладень.
Прийняття рішень з використанням наведених оцінок виконується в результаті аналізу альтернативних рішень, які враховують компроміс між вимогами ліквідності, фінансової стійкості і рентабельності.
2. Мета, задачі та функції фінансового менеджменту
Необхідно визначити головну мету фінансового менеджменту. Це забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періоді [8, с.11-14], раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, повязані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу [7, с.9]. Ця мета отримує конкретний вираз в забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників. Характеризуючи загальноприйнятну в ринковій економіці вищевказану головну мету фінансового менеджменту, слід відмітити, що вона вступає в протиріччя з розповсюдженою у нас думкою, що головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Річ у тім, що максимізація ринкової вартості підприємства далеко не завжди автоматично досягається при максимізації його прибутку. Так, отриманий високий у сумі і по рівню прибуток може бути повністю використаний на цілі поточної потреби, в результаті чого підприємство лишиться основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого наступного розвитку (а нерозвинене підприємство втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що в кінцевому рахунку призводить до зниження його ринкової вартості). Крім того, високий рівень прибутку підприємства може бути досягнутий при високому рівні фінансового ризику і загрозу банкротства в наступному періоді, що також може обумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з важливих задач фінансового менеджменту, але не як головна його мета.
В процесі реалізації своєї головної мети фінансовий менеджмент направлений на вирішення наступних основних задач:
) Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно з задачами розвитку підприємства в майбутньому періоді. Ця задача реалізується шляхом визначення загальної потреби в фінансових ресурсах підприємства на наступний період, максимізації обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення доцільності формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позикових фінансових ресурсів, оптимізації структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.
) Забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства. Оптимізація розподілу сформованого обсягу фінансових ресурсів передбачає встановлення необхідної пропорційності в їх використанні з метою виробничого і соціального розвитку підприємства, виплати необхідного рівня доходів на інвестований капітал власникам підприємства і т ін. В процесі виробничого споживання сформованих фінансових ресурсів в розрізі основних напрямків діяльності підприємства повинні бути враховані стратегічна мета його розвитку та можливий рівень віддачі вкладених коштів.
) Оптимізація грошового обігу. Ця задача вирішується шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його грошових коштів, забезпеченням синхронізації обсягів надходження і витрат грошових коштів по окремими періодам, підтримкою необхідної ліквідності його оборотних активів. Одним із результатів такої оптимізації є мінімізація середнього залишку вільних грошових активів, яка забезпечує зменшення втрат від їх неефективного використання та інфляції.
) Забезпечення максимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику. Максимізація прибутку досягається за рахунок ефективного управління активами підприємства, залученням в господарський оборот залучених фінансових коштів, вибором найбільш ефективних напрямків операційної та фінансової діяльності. При цьому, з метою досягнення економічного розвитку підприємство повинно максимізувати не балансовий, а чистий прибуток, який залишається в його розпорядженні, що потребує здійснення ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики. Вирішуючи цю задачу, необхідно мати на увазі, що максимізація рівня прибутку підприємства досягається, як правило, при суттєвому зростанні рівня фінансових ризиків, тому що між цими двома показниками існує прямий звязок. Тому максимізація прибутку повинна забезпечуватись в межах допустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками або менеджерами підприємства з урахуванням їх фінансового менталітету (відношення до ступеню допустимого ризику при здійсненні господарської діяльності).
) Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при очікуваному рівні прибутку. Якщо рівень прибутку підприємства заданий або спланований зарані, важливим завданням є зниження рівня фінансового ризику, який забезпечує отримання цього прибутку. Така мінімізація може бути забезпечена шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій; профілактикою мінімізацією окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування.
) Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку [4, с.35-39]. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу і активів, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.
Всі розглянуті задачі фінансового менеджменту тісно взаємоповязані між собою, хоча окремі з них і носять різнонаправлений характер (наприклад, забезпечення максимізації суми прибутку при мінімізації рівня фінансового ризику; забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів і постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку і т. ін.). Тому в процесі фінансового менеджменту окремі задачі повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети.
Фінансовий стан підприємства є основою його добробуту, тому головним на меті фінансовий менеджмент має знаходження розумного компромісу між завданнями, що ставить перед собою підприємство, і фінансовими можливостями реалізації цих завдань для:
підвищення обсягів продажів і прибутку;
підтримування стійкої прибутковості підприємства;
збільшення доходів власників (акціонерів);
підвищення курсової вартості акцій підприємства та ін. [7, с.7-8].
Ці завдання вирішують за допомогою раціонального управління потоками фінансових ресурсів між підприємством та джерелами його фінансування (як внутрішніми, так і зовнішніми), отриманими:
у наслідку фінансово-господарської діяльності;
на фінансовому ринку внаслідок продажу акцій, облігацій, отримання кредитів;
повернення субєктам фінансового ринку процентів і дивідендів як плати за капітал;
сплати податкових платежів;
інвестування і реінвестування у розвиток підприємства.
Слід підкреслити, що сутність тієї чи іншої категорії відображається в її функціях. Потрібно розглядати їх прояв в роботі фінансового менеджера.
В фінансовій літературі склалися дві основні позиції по цьому питанню.
. Фінанси виконують дві функції - розподільчу та контрольну.
ефективності.
Деякі автори вважають [2, с.9-14] більш обґрунтованою другу позицію, так як вона трактує розподільчу функцію більш широко.
Таким чином, перша функція проявляється в роботі фінансового менеджера через своєчасну та повну концентрацію фінансових ресурсів у фондах грошових коштів.
Іще однією проявою першої функції є стимулювання зростання фінансових ресурсів, в тому числі грошових накопичень.
Друга функція - здійснення витрат, чи розподільча - проявляється в масштабі підприємства через розподіл і перерозподіл усіх грошових надходжень, в першу чергу, виручки від реалізації продукції чи послуг. Ця розподільча діяльність потребує від фінансового менеджера перманентних інвестиційних рішень; він повинен залучати всі тимчасово вільні ресурси та направляти їх, авансувати в приоритетні чи найбільш ефективні вкладення.
Третя функція фінансів - контрольна - тісно повязана з попередніми та має прояву через:
) аналіз фінансових показників;
) заходи фінансового впливу - головні рішення фінансового менеджера.
Слід відрізняти функції фінансів і функції фінансового менеджменту.
Фінансовий менеджмент реалізує свою головну мету та основні задачі шляхом здійснення певних функцій. Ці функції діляться на дві основні групи, які визначаються комплексним змістом фінансового менеджменту:
) функції фінансового менеджменту як керуючої системи;
) функції фінансового менеджменту як спеціальної галузі управління підприємством.
Функції і методи фінансового менеджменту можна поділити на два блоки:
І. Управління зовнішніми фінансами.
ІІ. Внутрішньовиробничий облік і контроль [7, с.8-9].
Управління зовнішніми фінансами складається з управління оборотними активами (рухом грошових коштів, розрахунками з клієнтами, управління матеріально-виробничими запасами та ін.) та залучення коротко - та довготермінових зовнішніх джерел фінансування.
Внутрішньовиробничий облік і контроль передбачає:
складання і аналіз фінансової звітності підприємства;
оцінку поточного стану підприємства та перспективне планування;
збирання й оброблення даних бухгалтерського обліку для управління фінансами;
складання кошторису витрат, сплата податків тощо.
Рішення із фінансових питань приймають у процесі інвестування в активи підприємства та при виборі джерел фінансування інвестиційних проектів. Інвестиційні рішення (довготермінові та короткотермінові) приймають для:
раціоналізації структури активів, визначення необхідності їх зміни та ліквідації;
розроблення й оцінки інвестиційних проектів;
визначення потреби у фінансових ресурсах;
управління "портфелем" цінних паперів.
вироблення і реалізації політики раціонального поєднання власних і позичених коштів для забезпечення ефективного функціонування підприємства;
вироблення і реалізація політики залучення капіталу на найвигідніших умовах;
дивідендної політики;
оцінки операцій злиття і поглинання підприємств.
Отже, успішна діяльність будь-якого підприємства, його життєздатність протягом тривалого періоду часу залежить від неперервної послідовності управлінських рішень, що їх приймають менеджери як індивідуально, так і колективно.
До кола конкретних питань, які мають вирішуватись у фінансовому менеджменті, відносяться:
) Розробка фінансової стратегії підприємства.
) Створення організаційних структур, які забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень по всім аспектам фінансової діяльності підприємства.
) Формування ефективних інформаційних систем, які забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень.
) Здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства.
) Здійснення планування фінансової діяльності підприємства по основним її напрямкам.
) Розробка дієвої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень в галузі фінансової діяльності.
) Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень.
Фінансовий менеджмент включає:
) Управління активами:
А) Управління оборотними активами;
Б) Управління необоротними активами.
) Управління капіталом:
А) Формування фінансової структури капіталу;
Б) Управління формуванням власних фінансових ресурсів;
В) Управління залученням позикових фінансових ресурсів.
) Управління інвестиціями.
) Управління грошовими потоками.
) Управління фінансовими ризиками та упередження банкрутства [4, с.44-49].
Як і кожна управлінська система, фінансовий менеджмент передбачає наявність певного обєкта управління. Таким обєктом управління є фінанси підприємств і його фінансова діяльність. Особливості формування капіталу та фінансових ресурсів, форми та методи розподілу цих фінансових ресурсів, обєми та інтенсивність грошових потоків і інші умови фінансової діяльності суттєво розрізняються по окремих підприємствах. Тому з позицій особливостей здійснення фінансового менеджменту виникає необхідність класифікації підприємств як обєктів фінансового менеджменту за окремими класифікаційними ознаками:
. За формами власності.
. За організаційно-правовими формами діяльності.
. За галузевими ознаками.
. За розміром власного капіталу.
. За монопольним становищем на ринку.
. За стадією життєвого циклу. [4, с.39-43].
Використання методів та прийомів фінансового менеджменту дає змогу зберегти міцні ринкові позиції будь-якому виробникові. Базуючись на зіставленні певних фінансових результатів, розраховуючи відповідні фінансові показники, підприємство здатне оцінити ефективність свого господарювання, визначити своє місце серед підприємств галузі, планувати діяльність на майбутнє.
3. Стратегія та політика фінансового менеджменту
Під фінансовою стратегією підприємства слід розуміти формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.
Фінансова стратегія є частиною загальної стратегії підприємства [8, с.44-49].
Основна мета загальної стратегії - забезпечення високих темпів економічного розвитку та підвищення конкурентної позиції підприємства.
) Визначення загального періоду формування фінансової стратегії.
Цей період залежить від ряду умов. Головною умовою його визначення є довгота періоду, який прийнятий для формування загальної стратегії розвитку підприємства - так як фінансова стратегія носить по відношенню до неї підлеглий характер, вона не може виходити за межу цього періоду.
Важливим елементом визначення періоду формування фінансової стратегії підприємства є передбачення розвитку економіки в цілому та конюнктури тих сегментів фінансового ринку, з якими повязана майбутня фінансова діяльність підприємства, - в умовах нинішнього нестабільного розвитку економіки країни цей період не може бути більше трьох років.
) Дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища та конюнктури фінансового ринку.
Для такого дослідження необхідно вивчити економіко-правові умови фінансової діяльності підприємства і можливі їх зміни в наступному періоді. Крім того, на цьому етапі розробки фінансової стратегії аналізуються конюнктура фінансового ринку та фактори, які її визначають, а також розробляється прогноз конюнктури в розрізі окремих сегментів цього ринку, повязаних з наступною фінансовою діяльністю підприємства.
) Формування стратегічних цілей фінансової діяльності.
Головною метою цієї діяльності є підвищення рівня добробуту підприємства і максимізація його ринкової вартості. Разом з цим ця головна мета потребує конкретизації з урахуванням задач і особливостей наступного фінансового розвитку підприємства.
Система стратегічних цілей повинна забезпечувати формування достатнього обсягу власних фінансових ресурсів і високорентабельне використання власного капіталу; оптимізацію структури активів і капіталу, що використовується; прийнятного рівня фінансових ризиків в процесі здійснення наступної господарської діяльності та ін.
Систему стратегічних цілей фінансового розвитку слід формулювати чітко і коротко, відображаючи кожну мету в конкретних показниках - цільових стратегічних нормативах. В якості таких цільових стратегічних нормативів по окремих аспектах фінансової діяльності підприємства можуть бути встановлені:
середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, які сформовані із власних джерел;
мінімальна частка власного капіталу в загальному обсязі використаного капіталу підприємства;
коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;
співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;
фінансовий менеджмент стратегічна ціль
мінімальний рівень грошових активів, який забезпечує поточну платоспроможність підприємства;
мінімальний рівень самофінансування інвестицій;
граничний рівень фінансових ризиків в розрізі основних напрямів господарської діяльності підприємства.
). Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації. В процесі цієї конкретизації забезпечується динамічність представлення системи цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності, а також їх зовнішня і внутрішня синхронізація за часом.
Зовнішня синхронізація передбачає узгодження за часом реалізації розроблених показників фінансової стратегії з показниками загальної стратегії розвитку підприємства, а також з прогнозованими змінами конюнктури фінансового ринку.
Внутрішня синхронізація передбачає узгодження в часі всіх цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності між собою.
). Розробка фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей етап формування фінансової стратегії є найбільш відповідальним.
Фінансова політика являє собою форму реалізації фінансової ідеології і фінансової стратегії підприємства в розрізі найбільш важливих аспектів фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від фінансової стратегії в цілому, фінансова політика формується лише по конкретним напрямкам фінансової діяльності підприємства, які потребують забезпечення найбільш ефективного управління для досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності.
Формування фінансової політики по окремим аспектам фінансової діяльності підприємства може носити багаторівневий характер. Так, наприклад, в рамках політики управління активами підприємства можуть бути розроблені політика управління оборотними і необоротними активами. В свою чергу політика управління оборотними активами може включати в якості самостійних блоків політику управління окремими її видами та ін.
Система формування фінансової політики по основним аспектам фінансової діяльності в рамках загальної фінансової стратегії підприємства представимо в такому вигляді:
Фінансова стратегія підприємства:
І. Політика управління активами:
. Політика формування активів;
. Політика управління оборотними активами:
а) політика управління запасами;
б) політика управління дебіторської заборгованістю;
в) політика управління грошовими активами;
г) політика фінансування оборотних активів.
. Політика управління необоротними активами:
а) політика управління основними засобами;
в) політика фінансування необоротних активів.
ІІ. Політика управління капіталом:
. Політика формування структури капіталу.
. Політика управління власним капіталом.
. Політика управління позиковим капіталом.
ІІІ. Політика управління інвестиціями (інвестиційна політика):
. Політика управління реальними інвестиціями:
а) політика управління капітальними інвестиціями;
б) політика управління інноваційними інвестиціями.
. Політика управління фінансовими інвестиціями:
а) політика формування портфеля грошових інструментів інвестування;
б) політика формування портфеля фондових інструментів інвестування.
ІV. Політика управління грошовими потоками:
. Політика управління операційними грошовими потоками.
. Політика управління інвестиційними грошовими потоками.
. Політика управління фінансовими грошовими потоками.. Політика управління фінансовими ризиками:
. Політика уникнення фінансових ризиків.
. Політика диверсифікації фінансових ризиків.
. Політика хеджирування фінансових ризиків.. Політика антикризового фінансового управління:
. Політика фінансової стабілізації підприємства.
. Політика санації підприємства.
. Розробка системи організаційно-економічних міроприємств по забезпеченню реалізації фінансової стратегії. В системі цих міроприємств передбачається формування на підприємстві "центрів відповідальності різних типів; визначення прав, обовязків та міри відповідальності їх керівників за результати фінансової діяльності; розробка системи стимулювання робітників за їх вклад в підвищення ефективності фінансової діяльності та ін.
. Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії. Вона є заключним етапом розробки фінансової стратегії підприємства і проводиться за слідуючи ми основними параметрами:
узгодження фінансової стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку. В процесі такої оцінки виявляється ступінь узгодження цілей, направлень та етапів в реалізації цих стратегій;
узгодженість фінансової стратегії підприємства з передбаченими змінами зовнішнього фінансового середовища. В процесі цієї оцінки визначається на скільки розроблена фінансова стратегія відповідає прогнозному розвитку економіки країни та змінам конюнктури фінансового ринку в розрізі окремих його сегментів;
внутрішня збалансованість фінансової стратегії. При проведенні такої оцінки визначається на скільки узгоджуються між собою окремі цілі та цільові стратегічні нормативи майбутньої фінансової діяльності; на скільки ці цілі і нормативи кореспондують із змістом фінансової політики по окремим аспектам фінансової діяльності; на скільки узгоджені між собою за напрямками і в часі міроприємства по забезпеченню її реалізації;
реалізованість фінансової стратегії. В процесі такої оцінки в першу чергу розглядаються потенціальні можливості підприємства в формуванні власних фінансових ресурсів. Крім того, оцінюється рівень кваліфікації фінансових менеджерів та їх технічної оснащеності з позицій задач реалізації фінансової стратегії;
прийнятність рівня ризиків, повязаних з реалізацією фінансової стратегії. В процесі такої оцінки необхідно визначити, на скільки рівень прогнозних фінансових ризиків, повязаних з діяльністю підприємства, забезпечує достатню фінансову рівновагу в процесі його розвитку і відповідає фінансовому менталітету його власників і відповідальних фінансових менеджерів. Крім того, необхідно оцінити, на скільки рівень цих ризиків допустимий для фінансової діяльності даного підприємства з позицій можливого розміру фінансових втрат і генерування загрози його банкрутства;
результативність розробленої фінансової стратегії. Оцінка результативності фінансової стратегії може бути оцінена перш за все на основі прогнозних розрахунків раніш розглянутої системи основних фінансових коефіцієнтів. Поряд з цим можуть бути оцінені і не фінансові результати реалізації розробленої стратегії - зростання ділової репутації підприємства; підвищення рівня управління фінансовою діяльністю структурних його підрозділів (при створенні "центрів відповідальності); підвищення рівня матеріальної і соціальної задоволеності фінансових менеджерів (за рахунок ефективної системи їх матеріального стимулювання за результати фінансової діяльності; більш високого рівня технічного оснащення їх робочих місць та ін.).
Розробка фінансової стратегії і фінансової політики по найбільш важливим аспектам фінансової діяльності дозволяє приймати ефективні управлінські рішення, повязані з фінансовим розвитком підприємства.
Список літератури
1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Учебное пособие. - М. "Финансы и статистика, - 2008. (с.39, 50-53).
. Финансовый менеджмент/под ред. акад.Г.Б. Поляка/. - М. "Финансы, "ЮНИТИ, 2007. (с.9-14).
. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - К. - МП "ИТБМ лтд" - СП "АДЕФ - Украина" - 2006. (с.11, 60-64).
. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Том Ы.К. - "Ника-Центр, "Эльга, 2009. (с.35-49).
. Финансы/под ред. д. э. н., проф., А.М. Ковалевой/. - М. Финансы и статистика, 2006. (с.96,96).
. Финансовый менеджмент: теория и практика/под ред. чл. - корр. АМИР Е.С. Стояновой. - М. - "Перспектива, 2006. (с.265-328).
. Крайник О.П., Клепикова З.В. Фінансовий менеджмент.к. - Львів: "Дакор, "Інтелект, 2001, (с.3-12).
. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. Учебный курс., К.: "Ника-Центр - Эльга", 2009, (с.9-21).
. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий. К.: "Максимум", 2001, (с.8-13).
. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. М.: "Финансы и статистика", 2001, (с.3-112).