Аналіз прибутковості підприємства з метою покращення ефективності його діяльності
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти з питань аналізу прибутковості підприємства
.1 Сутність та інформаційне забезпечення аналізу прибутковості
.2 Система показників прибутковості підприємства, особливості їх оцінки
.3 Забезпечення ефективності діяльності підприємства: необхідність та методика
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Аналіз прибутковості ТОВ НВЦ "Дніпротехнології"
.1 Характеристика підприємства та галузі, в якій воно функціонує
.2 Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності субєкту господарювання
.3 Аналіз прибутковості підприємства
.4 Факторний аналіз прибутковості підприємства за моделлю "Du Pont"
.5 Економетричне моделювання прибутковості
Висновки до розділу 2
Розділ 3. Шляхи підвищення прибутковості підприємства
.1 Виявлення проблем і пошук резервів підвищення прибутковості
.2 Обгрунтування заходів щодо підвищення прибутковості
.3 Розрахунок ефективності впровадження заходів
Висновки до розділу 3
Розділ 4. Охорона праці на ТОВ НВЦ "Дніпротехнології"
.1 Нормативно-правове забезпечення охорони праці
.2 Управління охороною праці на ТОВ НВЦ "Дніпротехнології"
.3 Аналіз умов праці на місці дослідження
.4 Розробка заходів з охорони праці
Висновки до розділу 4
Висновки
Список використаних джерелВступ
Розвиток вітчизняної економіки на сучасному етапі супроводжується ускладненням економічних процесів, трансформацією власності і середовища господарювання, концентрацією виробництва і капіталу, що зумовлює обєктивну необхідність забезпечення прибутковості субєктів підприємництва для їх виживання і розвитку. Однією з головних причин економічних труднощів багатьох підприємств різних форм власності є їхня збитковість чи низька прибутковість. Тому, дослідження прибутковості, а також шляхів її підвищення на підприємстві є дуже важливим і актуальним питанням.
Найбільш важливим аспектом розвитку сучасної економіки України є нарощування обсягів виробництва. На сьогодні, аналіз прибутковості займає важливе місце серед складових економічного аналізу. Його розглядають як одну з функцій управління виробництвом і збутом. Забезпечення успішної роботи підприємства може бути досягнуте завдяки здійсненню комплексу заходів щодо покращення фінансово-економічних результатів його діяльності. У звязку з цим, залишається особливо важливим питання виявлення нових резервів підвищення прибутковості вітчизняних підприємств.
Метою дипломної роботи є оцінка здатності досліджуваного підприємства (ТОВ НВЦ "Дніпротехнології") приносити дохід на вкладені в поточну діяльність засоби, а також розробка практичних рекомендацій щодо підвищення його прибутковості.
Предмет дослідження - прибутковість ТОВ НВЦ "Дніпротехнології".
Обєкт дослідження дипломної роботи - аналіз прибутковості ТОВ НВЦ "Дніпротехнології".
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
-здійснити комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності субєкту господарювання;
-провести аналіз основних показників прибутковості досліджуваного підприємства в динаміці, зясувати фактори, що впливають на їх величину;
-розробити пропозиції щодо мобілізації резервів зростання прибутковості, розрахувати ефективність запропонованих заходів.
Тема дипломної роботи безпосередньо пов'язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри "Економіки підприємств" Дніпропетровської державної фінансової академії на 2014-2015 навчальний рік.
В процесі дослідження використані традиційні методи економічного аналізу: порівняння, групування, графічний метод, а також метод ланцюгових підстановок. Економіко-математичне моделювання прибутковості підприємства було здійснено з використанням ЕОМ (cтандартні програми пакету MS Office).
У процесі дослідження питань, поставлених у роботі, були використані монографії вітчизняних економістів, а саме Васильєвої Т.А. [18], Зеркаловa Д.В. [40], Семенової Л.Ю. [80] та інших. Також, у ході аналізу використовувались матеріали періодичних фахових видань, серед яких варто відзначити праці таких авторів: Антонюка О.О. [8], Гавалешко С.В. [22], Зінченка О.А. [41], Лебедєвої А.М. [48], Манжури О.В. [52], Нуд О.П. [56]. Теоретичним базисом досліджень стали підручники таких авторів, як Гетьман О.О. [24], Іванілова О.С. [42], Мниха Є.В. [55], Сударкіної С.П. [82], Цал-Цалко Ю.С.[92], Базилевича В.Д. [32] та інших.
При проведенні дослідження використовувались: Конституція України [1], Господарський Кодекс України [2], Податковий Кодекс України [5], законодавство в сфері охорони праці [4], а також звітні матеріали ТОВ НВЦ "Дніпротехнології", а саме:
-форма 1-м, 2-м "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" (баланс, звіт про фінансові результати);
-форма 1-підприємництво "Структурне обстеження підприємства" ;
-форма 1П-НПП "Звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції" та інше документаційне забезпечення.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні запропонованих заходів щодо підвищення прибутковості у діяльності підприємства, і, як наслідок, покращення ефективності його функціонування.
Результати досліджень прикладного та теоретичного характеру були представлені на науково-практичних конференціях:
-Міжнародній науково-практичній конференції: "Науковий диспут: питання економіки та фінансів" (Київ-Будапешт-Відень, 20 листопада 2014 р.). Тема доповіді: "Управління потенціалом підприємств АПК";
-ІІ Міжнародній науково-практичній конференції: "Науковий диспут: питання економіки та фінансів" (Київ - Санкт-Петербург - Відень, 29 квітня 2015 р.). Тема доповіді: "Застосування моделі "Du Pont" в процесі факторного аналізу прибутковості підприємства".
За результатами участі у вищезазначених Міжнародних конференціях отримано сертифікати:
-Наукового Центру і Фінансової Ради України (Київ-Будапешт-Відень, від 20 листопада 2014 р.) (додатки Л, М);
-Міжнародного наукового журналу і Фінансової Ради України (Київ - Санкт-Петербург - Відень, від 29 квітня 2015 р.) (додатки Н, О).
Розділ 1. Теоретичні аспекти з питань аналізу прибутковості підприємства
.1 Сутність та інформаційне забезпечення аналізу прибутковості
Функціонування будь-якого підприємства, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю створювати необхідну і достатню величину доходу або прибутку [81].
Прибуток, як абсолютна величина, взята без урахування величини використаного капіталу чи витрат, що мали місце в процесі виробництва певної продукції, не дасть змогу зробити обґрунтований висновок щодо кінцевих результатів діяльності підприємства[11].
Крім того, за розміром господарюючі субєкти різні, вони використовують різноманітні види ресурсів, а звідси й випливає те, що маса прибутку є непорівнянною величиною. За цих умов, важливого значення набувають відносні показники, які відображають ефективність використання кожного виду ресурсів, виробничих витрат, авансованого основного й оборотного капіталу в цілому. Саме в цих показниках найбільшою мірою втілені результати діяльності підприємства, що віддзеркалюють ступінь прибутковості всього авансованого капіталу [27].
Зважаючи на те, що більшість суб'єктів господарювання є комерційними організаціями, можна стверджувати, що саме показник прибутку виступає основним критерієм ефективності діяльності підприємства.
Місце прибутковості як показника економічної ефективності діяльності підприємства у системі однорідних категорій проілюстровано на рис. 1.1 [68].
Рисунок 1.1 - Місце прибутковості в системі однорідних за змістом економічних категорій, що характеризують діяльність підприємства [68]
Вітчизняні науковці в різних площинах досліджують питання, повязані з трактуванням поняття прибутковості. Огійчук М.Ф., наприклад, надає таке визначення прибутковості: "прибутковість - це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку)" [56].
Олійник О.В. вважає правильним таке визначення прибутковості: "це досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Прибутковість є конкретною формою дії закону економії часу" [58].
Плаксієнко В.Я. вважає визнавати прибутковість як "показник прибутку, що є частиною отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства і характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності" [69].
Осипова Т.В. звертає увагу на той факт, що "…для підприємств у розвинутих країнах основною метою стає максимізація не прибутку, а чистого доходу на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку" [62].
Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами [95]. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). В даному випадку можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.
По-друге, витрати можна розглядати як авансову вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що необхідні для обчислення [39].
Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як "рентабельність".
У найширшому розумінні, рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як субєктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки [30].
Таким чином, основою прибутковості є сам прибуток, який і визначає результат фінансово-господарської діяльності підприємств як субєктів господарювання. Отже, прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Також існують особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
Головним призначенням аналізу показників прибутковості є оцінка, моделювання і прогнозування оптимального співвідношення між споживчою вартістю (чистим доходом), одержаною від обєкта витрат, і витратами на її формування [85].
Основними складовими аналізу прибутковості підприємства є:
-оцінка виконання визначених параметрів прибутковості підприємства (плану, прогнозу);
-вивчення динаміки показників прибутковості;
-виявлення і кількісний вимір впливу факторів на показники прибутковості підприємства;
-пошук резервів зростання прибутковості діяльності підприємства;
-обґрунтування та розробка заходів щодо використання виявлених резервів [95].
Вирішення задач аналізу прибутковості бізнесу залежить від якісного інформаційного забезпечення [101]. Воно містить у собі як планову, нормативно-довідкову інформацію, так і фактографічні дані (табл. 1.1) [92].
Таблиця 1.1 Інформаційне забезпечення аналізу прибутковості підприємства [92]
ДжерелоСкладовіЗовнішня інформаціяЗаконодавчі та нормативні актиЗакони України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, відомчі інструкції.Показники загальноекономічного розвиткуПоказники макроекономічного та галузевого розвитку.Дані конюнктури ринкуПоказники товарного, фондового та грошового ринків.Інформація про діяльність контрагентівДані щодо конкурентів покупців продукції, постачальників сировини та матеріалів, страхових компаній, банків.Статистична звітністьТипова періодична звітність та середньогалузеві показники.Нормативно-довідкові показникиНормативно-довідкові показники, що діють у країні чи галузі. Внутрішня інформаціяОблікова інформаціяБухгалтерський (фінансовий облік), управлінський облік, статистичний облік, податковий облік.Оперативна інформаціяФактичні дані про доходи, витрати та прибуток підприємства; відхилення фактичних показників від планових (нормативних).Планова інформаціяПланові показники доходів, витрат, прибутку та рентабельності підприємства.Нормативно-довідкові показникиНорми і нормативи, що розробляються підприємством і діють в його межах.Дані перевірок та ревізійОформлені належним чином результати внутрішніх і зовнішніх перевірок та ревізій.
Інформаційною основою для аналізу прибутковості підприємства виступають:
-баланс підприємства (форма 1) - демонструє у грошовому виразі стан господарських засобів за їх складом і використанням, джерелами надходження та призначення на певну дату;
-звіт про фінансові результати (форма 2) - характеризує фінансові результати діяльності організації за звітний період і містить дані про доходи, витрати і фінансові результати в сумі наростаючим підсумком з початку року до звітної дати;
-звіт про рух грошових коштів (форма 3) - відображає надходження і вибуття грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;
-звіт про власний капітал (форма 4) - відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
-фінансовий план - складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю, містить інформацію планового характеру.
-дані бухгалтерського обліку, що містять інформацію про надходження та витрати різних ресурсів підприємства;
-матеріали маркетингових досліджень та інше [48].
Таким чином, інформаційний базис забезпечує виконання наступних завдань за результатами аналізу прибутковості:
-формування та надання повної інформації для прийняття управлінських рішень;
-визначення факторів, що впливають на розмір прибутку підприємства [101];
-забезпечення поточного, оперативного та стратегічного управління прибутком;
-забезпечення планування та прогнозування діяльності підприємства в майбутньому періоді[55].
.2 Система показників прибутковості підприємства, особливості їх оцінки
Показники прибутковості є важливими характеристиками середовища формування прибутку та доходу підприємства. Саме тому вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки стану підприємства. Для аналізу прибутковості можуть використовуватися різні види прибутку підприємства:
-валовий прибуток;
-прибуток від операційної діяльності;
-прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної);
-чистий прибуток[89].
Прибутковість підприємства визначається за допомогою показників рентабельності. Усі показники рентабельності, в найбільш узагальненому вигляді, можна поєднати у декілька груп:
-витратні показники рентабельності - характеризують дохідність понесених витрат;
-ресурсні показники рентабельності - визначаються як відношення чистого прибутку до вартості активів (капіталу) або їх складових;
-дохідні показники рентабельності - розраховуються як відношення валового прибутку до чистого доходу від реалізації[90].
До базових показників рентабельності, залежно від мети аналізу прибутковості, належать: рентабельність продажу (чистого доходу); рентабельність активів; рентабельність поточних активів (оборотних активів); рентабельність основних засобів; рентабельність власного (акціонерного) капіталу[24]. Методику розрахунку базових показників прибутковості підприємства наведено в табл. 1.2.
Таблиця 1.2 Методика розрахунку базових показників прибутковості підприємства [17]
ПоказникФормула розрахункуРентабельність активів: - для загальної оцінки ефективності залучення активів у господарську діяльність;Прибуток (збиток) від господарської діяльності ∕ Середньорічна величина активів- щодо оцінки ефективності залучення активів у господарську діяльність для власникаЧистий прибуток (збиток) від господарської діяльності ∕ Середньорічна величина активівРентабельність поточних активівЧистий прибуток (збиток) від господарської діяльності ∕ Середньорічна величина поточних активівРентабельність основних засобівПрибуток (збиток) від операційної діяльності ∕ Середньорічна вартість основних засобівРентабельність власного капіталу: - для загальної оцінки ефективності вкладень у господарську діяльність;Прибуток(збиток) від господарської діяльності ∕ Середньорічна величина власного капіталу- щодо оцінки привабливості господарювання для власникаЧистий прибуток (збиток) від господарської діяльності ∕ Середньорічна величина власного капіталуВалова рентабельність чистого доходу від основної діяльностіВаловий прибуток (збиток) ∕ Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)
Оцінку ефективності інвестування коштів у господарську діяльність підприємств здійснюють за допомогою показників рентабельності активів, власного капіталу (чистих активів) і статутного капіталу. Водночас, показники рентабельності досліджуються за розрахунком прибутку, створеного в процесі господарської діяльності і прибутку, що залишається власникам (чистого прибутку) [41].
Показник рентабельності активів використовується тоді, коли необхідно дослідити ефективність постійних довгострокових вкладень усіх інвесторів для забезпечення господарської діяльності підприємства. Він характеризує загальну ефективність підприємництва відносно активів, відображених у балансі[16].
Рентабельність активів дозволяє провести порівняння прибутковості різних підприємств. Він демонструє, яку суму прибутку приносить 1 грн., вкладена в активи підприємства, незалежно від того чи є вони власністю цього підприємства, чи одержані в борг. При цьому рентабельність поточних активів показує, скільки прибутку одержує підприємство з 1 грн., вкладеної в поточні активи. Загалом, такий підхід дозволяє порівнювати прибутковість підприємств з різною структурою активів і визначити, котре з них, має найбільшу рентабельність [42].
Рентабельність основних засобів вказує на частку прибутку підприємства, отриманого за рік, від вартості основних засобів. Рівень рентабельності основних засобів можна порівняти з аналогічним показником попередніх періодів та із середньоринковою відсотковою ставкою[73].
Показники рентабельності власного капіталу (чистих активів) і статутного капіталу показують загальну ефективність підприємницької діяльності відносно власних вкладень засновників підприємства при його створенні та реінвестуванні прибутку. Вони є універсальною характеристикою привабливості і вигідності інвестування для фактичних та потенційних власників, а також характеризує вміння господарюючих субєктів користуватися ринком фінансових ресурсів[93].
Для управління ефективністю надходження грошових потоків підприємства від підприємницької діяльності необхідно використовувати показник рентабельності чистого доходу. Цей показник дозволяє оцінити рівень прибутковості виручки, що надходить на підприємство від реалізації обєктів підприємницької діяльності та здійснення фінансових, інвестиційних і надзвичайних операцій. Цей показник демонструє, скільки з 1 грн. чистого доходу на підприємство надходить відповідно валового прибутку. Загалом, показники рентабельності чистого доходу характеризують рівень ефективності господарювання відповідно за показниками:
-валового прибутку - результати роботи структурних підрозділів, які формують виробничі витрати;
-операційного прибутку - використання ресурсів у процесі виробництва, управління і збуту обєктів операційної діяльності;
-прибутку від звичайної діяльності - формування звичайних (передбачуваних доходів);
-створеного (загального) прибутку - всіх господарських операцій, які передбачаються в процесі діяльності;
-чистого прибутку - з урахуванням податкової системи і податкової політики держави щодо розподілу фінансового результату[23].
Отже, всю сукупність показників рентабельності витрат і доходів можна розглядати як складову системи показників управління підприємством.
Для оцінки загальної ефективності функціонування підприємства у площині різних видів діяльності підприємства доцільно використовувати показники рентабельності основної, операційної, звичайної і господарської діяльності.
Методика розрахунку наведених вище показників рентабельності базується на використанні різних видів прибутку підприємства та відповідних витрат за різними профілями діяльності підприємства (табл. 1.3) [22].
Таблиця 1.3 Методика розрахунку показників рентабельності основної, операційної, звичайної і загальногосподарської діяльності підприємства [22]
ПоказникФормула розрахункуВалова рентабельність основної діяльностіВаловий прибуток (збиток) ∕ Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) Рентабельність операційної діяльностіПрибуток (збиток) від операційної діяльності ∕ Операційні витратиРентабельність звичайної діяльностіПрибуток (збиток) від звичайної діяльності ∕ Витрати звичайної діяльностіРентабельність господарської діяльності: - для загальної оцінки ефективності діяльності підприємства;Прибуток(збиток) від господарської діяльності ∕ Витрати господарської діяльності- оцінка ефективності діяльності підприємств для власника Чистий прибуток (збиток) від господарської діяльності ∕ Витрати господарської діяльності
Валова рентабельність характеризує ефективність роботи структурних підрозділів підприємства за центрами витрат і центрами відповідальності, де відбувається формування змінних витрат, безпосередньо повязаних з виготовленням продукції та загальновиробничим управлінням, а також визначення виробничої собівартості. Показник дає змогу визначити скільки копійок валового прибутку, який створюється в процесі реалізації продукції, формує 1 грн. витрат виробничої собівартості[8].
Рентабельність операційної діяльності свідчить про ефективність операційної діяльності, повязаної з формуванням виробничої собівартості, загальногосподарським управлінням і збутовою діяльністю. Операційні витрати підприємства безпосередньо беруть участь у виготовленні та реалізації продукції і створюють прибуток від операційної діяльності, а показник рентабельності показує суму прибутку, одержану в розрахунку на 1 грн. цих витрат[6].
Рентабельність звичайної діяльності дозволяє вивчити привабливість підприємства за визначеними умовами функціонування відповідно до діючих положень внутрішніх і зовнішніх нормативних документів та з урахуванням всіх видів витрат, які виникають на підприємстві, і які можливо передбачити [35].
В даному випадку, показник рентабельності узагальнює і дає якісну оцінку рівня формування прибутку від усіх витрат, які можливо передбачити на підприємстві з розрахунку створеного фінансового результату на 1 грн. звичайних витрат, за участю яких безпосередньо здійснюється господарська діяльність[16].
Рентабельність господарської діяльності узагальнює рівень ефективності всіх поточних витрат, які можливо передбачити (звичайних), а також випадкових (надзвичайних), що виникають у процесі господарювання. Сума цих витрат безпосередньо впливає на загальний фінансовий результат і рівень ефективності підприємництва[73].
Таким чином, значення показника прибутковості полягає у наступному:
-цей показник є одним з основних критеріїв оцінки ефективності роботи комерційного підприємства;
-підвищення прибутковості характеризує мету підприємства будь-якої галузі економіки;
-прибутковість - результативний та якісний показник діяльності підприємства;
-зростання прибутковості сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємства та забезпечує йому перевагу у конкурентній боротьбі, забезпечує виживання на ринку;
-прибутковість має важливе значення для власників, оскільки при її зростанні підвищується інтерес до даного підприємства, зростає ціна акції;
-кредиторів і позичальників грошових коштів рівень прибутковості цікавить з погляду реальності отримання відсотків за зобовязаннями, зниження ризику неповернення позикових засобів, платоспроможності підприємства в цілому;
-для потенційних підприємців показник прибутковості характеризує привабливість бізнесу в даній сфері [66].
.3 Забезпечення ефективності діяльності підприємства: необхідність та методика
прибутковість економетричний витрати собівартість
Успішна реалізація стратегії розвитку підприємства передбачає здійснення не лише результативної, а й ефективної господарської діяльності. Для того, щоб вижити на ринку, діяльність підприємства має бути як результативною, так і ефективною. Передумовами виникнення потреби в ефективному та раціональному веденні господарської діяльності підприємства є проблема обмеженості ресурсів, з одного боку, і постійне прагнення до зростання результатів його діяльності - з іншого. [75].
В економічній літературі категорія "ефективність діяльності" найчастіше трактується як комплексне відображення кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили в ході виробництва продукції, товарів, надання послуг [74].
Оскільки ефективність є багатогранною категорією, її необхідно розглядати як єдину цілісну систему у нерозривному зв'язку з усіма складовими елементами та класифікувати на основі системного підходу (рис.1.2).
Рисунок 1.2 - Класифікація ефективності підприємства на основі системного підходу[86]
Отже, виробничо-технологічна ефективність досягається за рахунок удосконалення техніки, технології та впровадження нововведень. Виробничо-економічна ефективність характеризує результати роботи структурних підрозділів і підприємства в цілому [15].
Соціально-економічна ефективність підприємства є результатом задоволення потреб населення, досягається за оптимальних умов праці робітників за умови відповідності виробничих відносин рівню продуктивних сил [16].
При цьому, загальна (абсолютна) ефективність визначається на всіх рівнях господарювання і характеризує загальний економічний ефект порівняно з окремими видами витрат або ресурсів, а порівняльна ефективність визначає найбільш економічно вигідний варіант вирішення завдань підприємства [50].
З позицій різновидів залучених ресурсів, витратна ефективність показує результативність поточних виробничих витрат; ресурсна - використання виробничих ресурсів, тобто основних виробничих та обігових засобів, а витратно-ресурсна, відповідно, є результатом аналізу використання всієї сукупності витрат на виробництво [51].
Найбільш загальна методика визначення ефективності діяльності підприємства формалізується за допомогою наступного співвідношення:
, (1.1)
де Е - ефективність;
Р - результати, у. о;
В - витрати, у. о [56].
Можливі також наступні варіанти розрахунку ефективності через зіставлення витрат і результатів:
-показник виду Р/В - характеризує результат, отриманий з одиниці витрат;
-відношення В/Р - позначає питому величину витрат, що припадає на одиницю результату;
-різниця (Р-В) - характеризує абсолютну величину перевищення результатів над витратами;
-показник виду (Р-В)/В - характеризує ефект, отриманий з одиниці витрат;
-показник (Р-В)/Р - відображає питому величину ефекту, що припадає на одиницю отриманих результатів [54].
Очевидно, що від конкретної інтерпретації результатів і витрат у цих співвідношеннях залежатиме економічний зміст показника, який об`єднує ці дві величини.
В якості економічного результату в ході розрахунків ефективності діяльності підприємства можуть бути використані:
-вартість виготовленої продукції, створених товарів, наданих послуг за певний період часу, зокрема у вигляді виручки або доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. В результаті розрахунків можуть бути
-отримані основні (прямі) показники ділової активності підприємства - коефіцієнти оборотності;
-прибуток, отриманий за період діяльності, тобто частина виручки (доходу), що залишається в розпорядженні підприємства після виробництва. В результаті розрахунків можна отримати сукупність показників рентабельності;
-сума прибутку та амортизації (потік грошових коштів), оскільки амортизація, відноситься до негрошових статей і залишається на рахунку підприємства по завершенню операційного циклу[64].
Для визначення витрат в ході розрахунку ефективності діяльності підприємства можуть бути використані наступні підходи:
-ресурсний, при якому економічний результат діяльності зіставляється з оцінкою ресурсів, в тому числі виробничих, які використовувались в процесі виробництва;
-витратний, при якому економічний результат порівнюється з поточними витратами, які були понесені для отримання визначеного результату;
-ресурсно-витратний, який передбачає порівняння одночасно як з певною оцінкою використаних ресурсів, так і з оцінкою поточних витрат [12].
Система показників ефективності має відповідати таким основним вимогам:
-відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;
-створювати передумови для виявлення і використання резервів підвищення ефективності;
-забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки управлінської ієрархії;
-виконувати критеріальну функцію. Тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації їх значень [77].
Формуючи систему показників ефективності діяльності підприємства, доцільно дотримуватись певних принципів, а саме:
забезпечення органічного взаємозвязку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;
можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві;
виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності [19].
Щодо оцінки економічної ефективності підприємства, слід відзначити, що існує значна кількість альтернативних критеріїв, які в різний спосіб характеризують результати діяльності як комерційних підприємств в ринкових умовах, так і не комерційних, а також субєктів господарювання, що перебувають у власності держави. Основні з них систематизовано на рис. 1.3.
Рисунок 1.3 - Альтернативні критерії оцінки економічної ефективності діяльності підприємства [92]
Тобто, в якості критерію оцінки економічної ефективності підприємства може бути використаний, наприклад, показник вартості підприємства. Зростання вартості акцій, яке не завжди пов'язане із збільшенням рентабельності підприємства, свідчить про підвищення економічної ефективності. Критеріями ефективності також можуть бути співвідношення доходу (наданих послуг) підприємства до витрачених ресурсів.
Ефективність є системною категорією, яка відображає найбільш суттєві відносини і сторони такого складного явища, як функціонування підприємства, а саме: цілісність, багатовимірність, взаємопов'язаність, взаємозумовленість, динамічність. Отже, ефективність має проявлятися у різних формах і досягатись різними засобами[30].
Таким чином, основними шляхами підвищення ефективності діяльності агропромислових підприємств є:
впровадження прогресивної технології з механізацією та автоматизацією
процесів, створення і впровадження потокових напівавтоматичних і автоматичних ліній;
удосконалення організації управління з застосуванням автоматизованих
систем;
удосконалення планування та організації виробництва;
створення і освоєння нових видів і зразків виробів;
підвищення якості продукції, що випускається [46];
стандартизація й уніфікація виробів, що випускаються;
спеціалізація і комбінування виробництва;
раціональне витрачання сировини, матеріалів і палива, застосування нових видів матеріалів та інше [63].
Відповідно до зазначених шляхів підвищення ефективності, в економічній літературі виділяють декілька шляхів підвищення прибутковості підприємств (рис. 1.4) [16].
Рисунок 1.4 - Шляхи підвищення прибутковості підприємства [45]
Отже, скорочення витрат рекомендується у тому випадку, коли покупці не цінують окремі складові товару або коли витрати на одиницю продукції стрімко зростають. Підвищення ціни фірма може здійснити тоді, коли прибутковість сегменту низька або коли покупці високо оцінюють продукцію, при цьому підприємство має більш низькі ціни, ніж у конкурента, проте якість та властивості продукції набагато вищі, ніж у конкурентів. Зниження ціни рекомендовано у випадку коли, ціна - найбільш важливий показник для покупців або фірма діє у високоприбутковій сфері діяльності. Застосування методів ринкової економіки має на меті аналіз бізнес середовища, оцінку вартості капіталу, оцінку інвестицій тощо [43].
Зміни структури діяльності передбачають завоювання нових сегментів, розширення діяльності у суміжному сегменті, або ж зміни в основній діяльності. Такі зміни можуть бути реалізовані, якщо прибутковість напрямків діяльності сильно відрізняється або у випадку, коли відносні частки ринку сегментів різні, а також тоді, коли для фірми існує можливість завоювання лідерства при концентрації на окремому сегменті. Інновації, як рушійна сила розвитку підприємства, дають можливість використання закордонного досвіду, а також копіювання новітніх тенденцій з метою найбільш повного задоволення всезростаючих потреб покупців [25]. Підвищення рівня якості та обслуговування, у деяких випадках, є результатом впровадження інновацій, і ліквідує такі негативні явища, як незадоволення покупців продукцією на ринку або низький рівень іміджу фірми, таким чином, забезпечує виграшну позицію на фоні нижчих аналогічних показників конкурентів, є складовою конкурентоспроможності підприємства на ринку [13].
Для того, щоб постійно забезпечувати зростання прибутковості, необхідно шукати невикористані можливості її збільшення, тобто резерви зростання прибутку. Вони виявляються на стадіях виробництва і реалізації продукції. Визначення резервів збільшення прибутковості базується на науково обґрунтованій методиці розробки заходів щодо їх мобілізації і проводиться в декілька етапів [17].
Заходи мають бути проведені в наступному порядку: по-перше, здійснюються організаційні заходи, що передбачають удосконалення виробничої структури, удосконалення організаційної структури управління, диверсифікацію чи реструктуризацію виробництва тощо, по-друге - технічні заходи (оновлення техніко-технологічної бази, переозброєння виробництва, вдосконалення виробів, що виробляються тощо), і наприкінці застосовуються різноманітні економічні важелі та стимули, що являють собою удосконалення тарифної системи, форми і системи оплати праці, прискорення обігу оборотних коштів тощо. Якщо почати проводити зміни не в такому порядку, то позитивні зрушення у ефективності діяльності будуть малопомітними, або відсутніми взагалі [18].
Отже, значні резерви підвищення прибутковості підприємства можуть бути використані наступним чином:
-при збільшенні обсягів випуску та реалізації продукції. Проте далеко не всі підприємства можуть дозволити собі нарощувати обсяги виробництва в силу того, що їх виробничі потужності та фінансове забезпечення, з одного боку, і рівень купівельної спроможності і вимоги до продукції їх споживачів, з іншого боку, не дають можливість використовувати даний метод;
-за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції при впровадженні досягнень науково-технічного прогресу. Для пошуку та визначення шляхів зниження собівартості продукції аналізують звітні дані калькуляцій витрат на виробництво і реалізацію продукції, використовуючи метод порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат, нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо, які отримані в результаті здійснення організаційно-технічних заходів;
-за рахунок підвищення якості продукції, що реалізується. Однак необхідно відзначити, що для українських підприємств подібні методи найбільш складні у використанні, так як для впровадження інноваційних технологій вони не мають ні достатньої кількості власних коштів, ні фінансових інвестицій ззовні, ні належної підтримки з боку держави[78].
Головною метою оцінки ефективності діяльності підприємства є виявлення можливості його подальшого розвитку, визначеного за результатами повного аналізу фінансово-господарської діяльності. Тому, найважливішим завданням функціонування сучасного підприємства є підвищення ефективності його діяльності за рахунок більш повного використання внутрішніх резервів та системна розробка шляхів підвищення ефективності діяльності. Шляхами підвищення ефективності діяльності підприємства є сукупність конкретних заходів щодо покращення ефективності виробництва [36].
При обґрунтуванні та аналізі усіх показників економічної ефективності враховуються фактори зростання ефективності виробництва за основними напрямами розвитку та покращення виробництва. Ці напрями охоплюють комплекси технічних, організаційних та соціально-економічних заходів, на основі яких досягається економія живої праці, витрат і ресурсів, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Основними факторами підвищення ефективності діяльності підприємства є:
-прискорення науково-технічного прогресу, підвищення технічного рівня виробництва, інноваційна політика;
-структурна перебудова економіки, її орієнтація на виробництво товарів народного споживання, конверсія оборонних підприємств та галузей, удосконалення відтворювальної структури капітальних вкладень, прискорений розвиток наукомістких, високотехнологічних галузей;
-вдосконалення розвитку диверсифікації, спеціалізації і кооперування, комбінування і територіальної організації виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці на підприємствах і в об'єднаннях;
-роздержавлення і приватизація економіки, вдосконалення державного регулювання, господарського розрахунку і системи мотивації до праці;
-посилення соціально-психологічних факторів, підвищення відповідальності і творчої ініціативи працівників, всебічного розвитку особистості, посилення соціальної спрямованості в розвитку виробництва [28].
Слід відзначити, що фактори підвищення ефективності діяльності підприємства можуть бути класифіковані за трьома основними ознаками:
-за основними напрямками розвитку та вдосконалення виробництва, які представляють комплекси технічних, організаційних та соціально-економічних заходів, на основі яких досягається економія суспільної праці;
-за джерелами підвищення ефективності: зниження трудомісткості, матеріаломісткості, фондомісткості та капіталомісткості виробництва, економії часу, раціонального використання природних ресурсів;
-відповідно до сфери застосування фактори поділяють на народногосподарські, міжгалузеві, регіональні, галузеві та внутрішньовиробничі [32].
Першочергове значення в області зростання економічної ефективності виробництва надається раціональному використанню виробничого потенціалу [20]. Потенціал - це інтегральне відображення поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи корпоративні та суспільні інтереси [28].
Основною складовою потенціалу підприємства є виробничий потенціал, який утворюється на виробничому рівні та представляє собою здатність виробничої системи виробляти матеріальні блага, використовуючи ресурси виробництва [26].
Провідна роль у забезпеченні конкурентоспроможності АПК на внутрішньому і зовнішньому ринках належить ефективному виробничому потенціалу [38].
Більшість вітчизняних підприємств сьогодні функціонують на межі виживання, а управління їхнім потенціалом спрямоване, в першу чергу, на забезпечення поточних результатів діяльності [13]. Проте, розвиток ринкових відносин в Україні вимагає зміни стратегії управління потенціалом малих і середніх аграрних підприємств у бік забезпечення стійких конкурентних переваг, формування яких є гарантом ефективного функціонування підприємства в довгостроковій перспективі [68]. Тому серед напрямів управління нарощуванням потенціалу підприємствами АПК слід виділити наступні (рис. 1.5) [91].
Рисунок 1.5 - Комплекс напрямів забезпечення зростання потенціалу підприємств АПК[91]
Рівень ефективності діяльності підприємства залежить, також, від зовнішніх та внутрішніх чинників. До зовнішніх слід віднести: державну і соціальну політику (діяльність владних структур, законодавство, фінансові інструменти, економічні нормативи);інституційні механізми (дослідні і навчальні центри, інститути, асоціації); інфраструктуру (інноваційні фонди, комерційні банки, фондові біржі, інформаційні мережі, транспорт, торгівлю); структурні зміни в суспільстві та економіці [37].
Внутрішні чинники розподіляють на "тверді", тобто ті, що піддаються вимірюванню і мають фізичні параметри (технологія, устаткування, матеріали, енергія, вироби) та "мякі" (організація і система управління, працівники, методи роботи, стиль управління) [96]. Кожне підприємство мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників шляхом розробки та послідовної реалізації власної програми підвищення ефективності діяльності, а також враховувати вплив на неї зовнішніх чинників [71].
Кількісна оцінка внутрішньовиробничих чинників здійснюється в сфері технічного та організаційного вдосконалення виробництва - зниження трудомісткості і зростання продуктивності праці, зменшення матеріалоємності та економія матеріальних ресурсів, економія від зниження витрат виробництва і приріст прибутку і рентабельності, приріст виробничих потужностей і випуску продукції, економічний ефект від реалізації заходів, а також конкретні розміри капітальних витрат і терміни реалізації заходів [29].
Найважливішим попередніми умовами створення цілісного та ефективного господарського механізму, адаптації аграрних підприємств до умов регульованого ринку є подальша розробка комплексу теоретичних і методичних питань в плануванні та обліку [53].
Значне підвищення ефективності функціонування підприємств можливе за умови застосування сучасних управлінських методів. Як показує досвід провідних підприємств світу, за допомогою ефективного менеджменту, можна суттєво знизити витрати виробництва, покращити конкурентоспроможність продукції, тим самим, підвищуючи ефективність функціонування підприємства на ринку.
Висновки до розділу 1
Таким чином, в умовах ринкової економіки метою діяльності будь-якого суб'єкта господарювання, що працює за принципами самофінансування, у підсумку є отримання прибутку в обсязі, достатньому для подальшого розвитку.
Прибуток (збиток) є якісним узагальнюючим показником роботи підприємства, в якому концентрується ефективність всіх видів його діяльності, а прибутковість - головна умова ділової активності підприємства, результат ефективного здійснення ним своїх функцій. Проте, основою прибутковості є сам прибуток, який у цілому і визначає результат фінансово-господарської діяльності підприємств як субєктів господарювання.
До того ж, вирішення задач аналізу прибутковості бізнесу залежить, переважно, від якісного інформаційного забезпечення. Воно містить у собі планову, нормативно-довідкову і фактографічну інформацію. Використання внутрішніх та зовнішніх даних сприяє створенню на підприємстві системи інформаційного забезпечення, орієнтованої на ефективне поточне та операційне управління формуванням і використанням прибутку, а також на прийняття важливих стратегічних рішень.
Отже, ефективність є складною економічною категорією, яка охоплює різні рівні господарювання і знаходиться, відповідно, під впливом багатьох як внутрішніх, так і зовнішніх факторів: економічних, правових, соціальних. Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення в конкретних умовах вимагає застосування найрізноманітніших підходів і методик.
Розділ 2. Аналіз прибутковості ТОВ НВЦ "Дніпротехнології"
.1 Характеристика підприємства та галузі, в якій воно функціонує
Комбікормова галузь - сфера промисловості, яка входить в АПК країни. Підприємства галузі виробляють комбіновані корми для сільськогосподарських тварин і птиці.
Завдання комбікормової промисловості - забезпечити тварин всіх видів і вікових груп повноцінним кормом. Від того, який корм отримуватимуть птиці, свині, поросята, телята, кролики, і т. п., залежить їх продуктивність, стійкість до різних захворювань.
Сучасна комбікормова промисловість України є важливою ланкою у розвитку промислового тваринництва, всіх його галузей (птахівництво, скотарство, конярство, рибництво, хутрове звірівництво тощо).
На внутрішньому ринку комбікормів України, сьогодні, спостерігається відносно низька купівельна спроможність більшості споживачів, а також низький попит з боку приватного сектору на фоні значного перевищення виробничих потужностей над споживанням. На ринку комбікормів України відмічена явна тенденція до зростання затребуваності повнораціональних кормів [102].
Характерною рисою розвитку даного сектору АПК є майже повна відсутність експорту комбікормів. Ринок досить чутливий до змін пропозиції і ціни на зернові та білкові шроти.
Однак, аналіз комбікормової промисловості за останні роки вказує на те, що виробництво кормів з кожним роком збільшується, що можна побачити на рис. 2.1. [12]
Рисунок 2.1 - Динаміка обємів виробництва комбікормів в Україні [33]
Зростання обсягів виробництва, перш за все, повязно с прирістом поголівя свиней та птиці, що, в свою чергу, є наслідком приходу в тваринницьку галузь України крупних закордонних інвесторів, які почали займатися відродженням великотоварного виробництва мяса в живій вазі.
Загалом за період з 2008 по 2013 рр. обсяг виробництва комбікормів зріс майже на 40 % у натуральному вираженні та в 4 рази у грошовому.
Необхідно зазначити, що протягом досліджуваного періоду нарощування обсягів виробництва не було стабільним. Нестабільність зростання обсягів виробництва пояснюється залежністю виробництва від рівня споживання з причини низького рівня експорту.
Значні обсяги продукції виробляють малі підприємства, оснащені примітивним обладнанням. Це свідчить про те, що вітчизняна комбікормова промисловість орієнтується лише на внутрішнього споживача, обмежуючи цим власний розвиток як перспективної галузі. Дані відображені на рис. 2.2.
Рисунок 2.2 - Баланс внутрішнього виробництва та споживання комбікормів України у 2009-2014 рр. [49]
У 2013 р. обсяг виробництва комбікормів склав 6 000 тис. т, що на 4 % вище рівня 2012 р. Лідером з виробництва є Черкаська область, котра у 2013 р. виробила майже третину всіх комбікормів держави - 1 732 тис. т (на 4 % більше, ніж у 2012 р.). Друге місце, за обсягами виробництва, займає Київська область - 763,5 тис. т (на 4 % більше ніж у 2012 р.). А на третьому місці - Дніпропетровщина - у 2013 р. скоротила виробництво комбікормів на 1,2 % - до 568,6 тис. т.
Загалом, в Україні третина областей скоротили виробництво, а дві третини - наростили [22]. Нині комбікорми виробляються на більш як 90 вітчизняних комбікормових заводах, з них 26 % знаходиться у державній власності [83].
Виробництво складає лише 10 % загальної потужності. Загалом стан українських заводів, на думку експертів, можна розподілити в наступному процентному співвідношенні, яке представлено на рис. 2.3. [80]
Рисунок 2.3 - Розподіл українських комбікормових заводів за технічним станом у 2014 р. [80]
Отже, сьогодні стан вітчизняних кормових заводів не відповідає вимогам ринку. В порівнянні із зарубіжними аналогами, вони значно поступаються їм за багатьма показниками техніко-технологічного рівня.
Структура ринку комбікормів з погляду їх призначення характеризується явним домінуванням кормів для птиці серед всіх інших. Це пояснюється відносною дешевизною розведення птиці, в порівнянні з іншими видами сільськогосподарських тварин.
Структуру ринку за призначенням комбікормів представлено на рис. 2.4.
Рисунок 2.4 - Структура ринку комбікормів за призначенням [33]
Отже, найбільша потреба у комбікормах є саме у сфері птахівництва, трохи менше - свинарство та велика рогата худоба. Саме свиноводи та птахівники є головною рушійною силою вітчизняного кормовиробництва.
Особливістю українського кормовиробництва є його вертикальна інтеграція, при якій одне підприємство холдингу вирощує зернові, друге - виробляє з них комбікорми, а третє - згодовує худобі чи птиці, тоді як в Європі виробники комбікормів - незалежні підприємства. Відтак основне виробництво у нас залежить від споживання, а основні потужності з виробництва комбікормів зосереджені у регіонах з найбільшим поголів'ям [53].
Що стосується структури українського ринку виробників комбікормів, то вона така: на ринку України працює близько 120 виробників комбікормів. Виробничі потужності дозволяють випускати 12-15 млн. т на рік, проте вони завантажені лише на 30-35 %.
Провідними виробниками комбікормів є наступні підприємства, які структуровані за критерієм - обсяг виробництва:
-ТОВ "Катеринопільський елеватор" (513,8 тис. т);
-ПАТ "Миронівський ЗВК" (444,8 тис. т);
-ТОВ "Комплекс Агромарс" (209,3 тис. т);
-ЗАТ "АПК-ІНВЕСТ" (147,9 тис. т);
-інші (сукупна доля виробництва яких складає 4980, 4 тис. т) [58].
Десятці основних виробників комбікормів належить 28 % загального виробництва, останні 73 % належать дрібним виробникам, сукупна доля яких є суттєвою, але окремі показники кожного з підприємств настільки малі, що вони не можуть скласти конкуренцію зазначеній пятірці.
Характерною рисою розвитку даного сектора АПК, в даний час, є дуже низька частка експорту комбікормів. Для збільшення обсягів експорту вітчизняним виробникам необхідно випускати продукцію, що відповідає міжнародним вимогам і стандартам. У 2013 р. Україна імпортувала 79,1 тис. т комбікормів на 147,7 млн. доларів. Експорт за цей період склав менше 8 тис т (3,9 млн. доларів). В Україну, в основному, імпортуються кормові добавки, премікси та кормосуміші з Європи та Китаю. У свою чергу, з країни вивозяться повнораціонні корми та корми на основі зерносумішей [31]. Основними експортними ринками України є країни СНД: Молдова, Білорусь, Грузія. У 2013 році до четвірки найбільших імпортерів українських комбікормів увійшла Туреччина [100].
Підводячи підсумок, доречно зобразити механізм функціонування ринку кормів України з урахуванням ринкових важелів та механізмів (рис. 2.5).
Рисунок 2.5 - Механізм функціонування ринку кормів України [100]
Дана схема, в цілому, дає уявлення про механізм взаємодії складових частин ринку кормів, від створення та ефективного функціонування ринку комбікормів залежить стан та ефективність тваринництва. Використовуючи таке схематичне зображення, можна визначити особливості конкретного ринку кормів в регіоні.
Обєктом дослідження є ТОВ НВЦ "Дніпротехнології". Діяльність підприємства регулюється Конституцією України [1], Господарським Кодексом України [2], Кодексом законів про працю України [4] та іншими документами чинного законодавства.
ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" створено відповідно рішення установчих зборів учасників, згідно протоколу №1 від 01 лютого 2004 р.
Засновниками Товариства є фізичні особи Іваненко Володимир Андрійович та Похиленко Василій Олексійович.
Повна назва підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "Дніпротехнології". Місце розташування товариства: 49068, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Леніногорська, буд.129.
Джерелом формування майна товариства є:
-грошові та майнові внески учасників;
-доходи від реалізації продукції, послуг, та інших видів господарської діяльності;
-кредити банків та інше.
Головна мета, з якою було створено товариство, - отримання прибутку шляхом найбільш повного задоволення потреб громадян, підприємств у товарах та послугах, які надає Товариство.
Напрямками діяльності ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" є:
-виробництво харчових продуктів;
-торгівля дорогоцінним камінням;
-виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів.
Основну частину у виробничій програмі підприємства складає кормова продукція, а саме шроти, дріжджі кормові, гранульовані корми для с/г тварин.
Деякі види продукції представлені в додатку З, зразок сертифікату якості на корм для птиці можна побачити в додатку І.
ТОВ "НВЦ "Дніпротехнології" несе відповідальність по зобовязанням усім своїм майном, на яке, згідно з законом, може бути звернено стягнення по вимозі кредиторів.
Вищим органом Товариства є загальні збори учасників, які мають кількість голосів, пропорційну до розмірів їх паїв. При проведенні загальних зборів трудового колективу і присутності на них не менш 2/3 складу трудового колективу, зявляється право вирішувати питання відкритим голосуванням за більшістю голосів. На підприємстві виробничі, трудові та економічні стосунки трудового колективу з адміністрацією, питання охорони праці та соціального розвитку регулюються колективним договором[2].
Варто зазначити, що ТОВ "НВЦ "Дніпротехнології" має вдале місце розташування своїх виробничих потужностей, а саме на базі вже досить розвиненої логістичної інфраструктури, в межах якої присутня дуже важлива складова - залізничні під'їзні шляхи, які залишилися підприємству "у спадок". Завдяки наявності залізничної мережі, можна значно економити кошти на транспортування необхідної сировини і готової продукції, маючи доступ майже до будь-якої точки, що входить до залізничної транспортної системи України і зарубіжжя.
Необхідно зауважити, що таке місце розташування підприємства обрано не далекоглядно, як показує досвід. Деякі клієнти вважали б за краще проводити зустрічі та переговори в офісі, що був би розташований у центрі міста, також це могло б сприяти покращенню відповідного іміджу фірми.
Щодо забезпеченості сировинними ресурсами, варто зазначити, що підприємство працює із місцевими постачальниками на умовах постійних своєчасних поставок на взаємовигідних умовах. В свою чергу, основними покупцями продукції є великі сільськогосподарські підприємства. Найбільших постачальників сировини та покупців продукції можна побачити на рис. 2.6.
Рисунок 2.6 - Основні постачальники сировини та покупці продукції ТОВ НВЦ "Дніпротехнології"
Підприємство також має самостійний баланс, рахунки в банках, печатку зі своєю назвою. Воно є самостійним господарським об'єктом з правами і обов'язками юридичної особи, має право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, складати договори, нести відповідальність згідно чинного законодавства, а також діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокупності, забезпечує соціальний розвиток і стимулювання працівників за рахунок накопичених засобів [2].
.2 Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності субєкту господарювання
Фінансово-господарська діяльність підприємств - це цілеспрямована діяльність на основі прийнятих рішень, кожне з яких оптимізується на основі інтуїції або розрахунків [34].
Така діяльність супроводжується виконанням різноманітних операцій. У свою чергу, кожна господарська операція обов'язково оформлюється обліковими документами, в яких містяться первинні відомості про вчинені господарські операції або право на їх вчинення.
Об'єктами облікових документів є процеси постачання, виробництва і реалізації, а також окремі підрозділи підприємства і різні фінансові, господарські, розрахункові відносини всередині і за межами підприємства [47].
Основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" за 2011-2014 рр. представлено в табл. 2.1. За наведеними показниками надалі і буде здійснено комплексний аналіз.
За допомогою комплексного аналізу вивчаються тенденції розвитку, глибоко і системно досліджуються чинники зміни результатів діяльності, обґрунтовуються бізнес-плани і управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, обирається економічна стратегія подальшого його розвитку [60].
Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства передбачає розрахунок системи коефіцієнтів, що висвітлюють різні боки господарювання підприємства і враховують вплив як внутрішнього, так і зовнішнього середовищ на фінансовий стан підприємства [82].
Таблиця 2.1 Основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" за 2011-2014 рр.
Показник2011 р.2012 р.2013 р.2014 р.Дохід від реалізації (виручка), тис грн.5884,56812,04808,15397,9Чистий прибуток (збиток), тис грн.85,4249,8-233,430,3Грошові кошти та їх еквіваленти, тис грн.7,03,817,743,2Запаси, тис грн. 340,1244,5252,8557,4Власний капітал, тис грн. 659,1501,2560,8457,8Поточні зобовязання, тис грн. 1453,41140,71111,0975,4Активи, тис грн. 2112,51727,31756,81519,6Вартість оборотних активів, тис грн. 1306,41260,01046,9844,3Вартість необоротних активів, тис грн.806,1467,3709,9675,3Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис грн.806,2721,5709,9675,4
Система напрямків та коефіцієнтів для оцінки фінансового стану досліджуваного підприємства представлена в табл. 2.2.
Таблиця 2.2 Система напрямків та коефіцієнтів для оцінки фінансового стану підприємства [96]
Напрямок аналізуКоефіцієнтиПризначення (опис)Формула для розрахункуНормативЧисельникЗнаменник123456ЛіквідністьКоефіцієнт абсолютної ліквідностіХарактеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованістьГрошові кошти та їх еквівалентиПоточні зобовязання + Доходи майбутніх періодів> 0,2Коефіцієнт швидкої ліквідностіПоказує, яка частина поточних зобовязань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але і за рахунок очікуваних фінансових надходженьОборотні активи - Запаси + Витрати майбутніх періодівПоточні зобовязання + Доходи майбутніх періодів> 1Коефіцієнт покриттяХарактеризує достатність оборотних засобів для покриття своїх боргівОборотні активи + Витрати майбутніх періодівПоточні зобовязання + Доходи майбутніх періодів> 2РентабельністьКоефіцієнт рентабельності активівПоказує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства Чистий прибуток (збиток)Активи> 0,14Коефіцієнт рентабельності реалізаціїПоказує, яку частку становить чистий прибуток у виручці від реалізаціїЧистий прибуток (збиток)Дохід від реалізації (виручка)> 0,3Коефіцієнт рентабельності власного капіталуПоказує віддачу на вкладений власний капіталЧистий прибуток (збиток)Власний капітал> 0,2Фінансова стійкістьКоефіцієнт автономіїДемонструє незалежність від зовнішніх джерел фінансуванняВласний капітал Балансова вартість активів> 0,5Коефіцієнт фінансової залежностіПоказує ступінь залежності від кредиторів та інвесторівВалюта балансу Власний капітал0,4-0,6Коефіцієнт маневреності власних коштівХарактеризує ступінь мобільності використання власних коштівВласний капітал - Необоротні активиВласний капітал> 0,5Ділова активністьКоефіцієнт оборотності активівПоказує скільки чистої виручки отримано на одиницю коштів, інвестованих в активиЧиста виручка від реалізації продукціїАктивиЗростанняКоефіцієнт оборотності власного капіталуПоказує обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 грн. власного капіталу, авансованого у виробництвоЧиста виручка від реалізації продукціїВласний капіталЗростанняКоефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)Показує, скільки реалізованої продукції припадає на одиницю засобів, вкладених в основні фондиЧиста виручка від реалізації продукціїВартість основних фондівЗростання
Аналіз наведених показників здійснено в динаміці. Це необхідно для відстеження тенденцій та закономірностей, а також для більшої наочності і якомога точного пояснення економічних явищ.
Результати проведених розрахунків для ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" в динаміці за 2011-2014 рр. можна побачити в табл. 2.3.
Таблиця 2.3 Результати комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" за 2011-2014 рр.
Напрямок аналізуКоефіцієнти2011р.2012 р.2013р.2014 р.НормативЛіквідністьКоефіцієнт абсолютної ліквідності0,00480,00330,01590,0443> 0,2Коефіцієнт швидкої ліквідності0,66490,89020,71480,2941>1Коефіцієнт покриття0,89891,10460,94230,8656>2Фінансова стійкістьКоефіцієнт автономії0,31200,29020,31920,3013>0,5Коефіцієнт фінансової залежності3,20513,44633,13273,31940,4-0,6Коефіцієнт маневреності власних коштів-0,22300,0676-0,2659-0,4751> 0,5Ділова активністьКоефіцієнт оборотності активів2,78563,94372,73693,5522ЗростанняКоефіцієнт оборотності власного капіталу8,928113,59148,573611,7910ЗростанняКоефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)7,29919,44146,77297,9922Зростання
Отже, щодо ліквідності досліджуваного підприємства, можна стверджувати, що коефіцієнт абсолютної ліквідності, швидкої ліквідності, а також коефіцієнт покриття не відповідають нормативному рівню, більше того, це говорить про нездатність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість негайно. Є можливість погасити лише дуже незначну частину заборгованості за рахунок наявних грошових коштів і очікуваних фінансових надходжень. Разом з тим, має місце недостатність оборотних засобів для покриття своїх боргів.
Показники рентабельності теж не відповідають необхідному нормативному значенню, проте, у 2012 р. можемо спостерігати перевищення значень над нормативними. Натомість, у 2013 р., через негативний фінансовий результат, маємо негативні показники рентабельності по всім позиціям. У 2011р. і 2014 р. обсяги прибутку занадто малі, що не забезпечило підприємству достатній рівень прибутковості.
Звертаючи увагу на показники фінансової стійкості, також витікають неоднозначні висновки. За коефіцієнтом автономії, видно, що протягом 2011-2014 рр. він набував низьких значень, що свідчить про залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, і нездатність до самофінансування. Про це, також, свідчать отримані значення коефіцієнта фінансової залежності, що значно перевищують норматив. Коефіцієнт маневреності власних коштів, що протягом 2011-2014 рр. не набував високих значень характеризує низьку ступінь мобільності використання власних коштів підприємства.
Щодо показників ділової активності, варто зазначити, що коефіцієнти оборотності активів, власного капіталу та основних засобів протягом розрахункового періоду набували різних значень, і чітка тенденція до зменшення або збільшення відсутня. Проте, у 2014 р., в порівнянні з 2011р. можна відстежити тенденцію до зростання усіх зазначених коефіцієнтів. Це свідчить про задовільне використання активів, капіталу і виробничих засобів на підприємстві.
.3 Аналіз прибутковості підприємства
Аналіз прибутковості досліджуваного підприємства було проведено в динаміці, шляхом розрахунку комплексу показників рентабельності. Для цього використовувались дані, узяті зі звітності підприємства за 2011-2014 рр. (табл. 2.4)
Таблиця 2.4 Вихідні дані для аналізу прибутковості ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" за основними показниками протягом 2011-2014 рр.
Показник2011 р.2012 р.2013 р.2014 р.Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг), тис грн.5884,568124808,15397,9Собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), тис грн.4960,65604,54084,44437,8Середньорічна вартість активів, тис грн.2112,51981,51756,81519,6Середньорічна вартість основних засобів, тис грн.806,2721,5709,9675,4Середньорічний обсяг власного капіталу, тис грн.659,1501,2560,8459,3Фінансовий результат до оподаткування, тис грн. 115353,8-233,444,4Податок на прибуток, тис грн.29,6104-14,1Фінансовий результат після оподаткування, тис грн.85,4249,8-233,430,3Операційні витрати, тис грн.5741,16413,95036,55333Середньорічна вартість поточних активів, тис грн.1306,412601046,9844,3
Користуючись методикою визначення базових показників рентабельності (табл. 2.5), розраховано їх значення, а також величину абсолютного приросту і темпу приросту у відсотках до базового - 2011 р. Результати проведених розрахунків представлено в табл. 2.5.
Таблиця 2.5 Базові показники рентабельності для ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" за 2011-2014 рр.
Показник2011 р.2012 р.2013 р.2014 р.Абсолютний приріст, % 2014/2011Темп приросту, % 2014/2011Чиста рентабельність продажу, %1,453,67-4,850,56-0,89-61,32Рентабельність активів, %4,0412,61-13,291,99-2,05-50,68Рентабельність поточних активів, %6,5419,83-22,293,59-2,95-45,10Рентабельність власного капіталу, %12,9649,84-41,626,60-6,36-49,09Рентабельність продукції, %1,724,46-5,710,68-1,04-60,34Рентабельність основних засобів, %10,5934,62-32,884,49-6,11-57,65Рентабельність виробничої діяльності, %1,493,89-4,630,57-0,92-61,80
Отже, за результатами розрахунків, можна говорити про зниження практично всіх показників рентабельності підприємства у 2014 р., в порівнянні з 2011 р. Про це свідчать відємні темпи приросту.
Вкрай негативних змін зазнали показники рентабельності виробничої діяльності, рентабельності продажу, а також рентабельності продукції. Значення цих показників знизились, відповідно, на 61,8%, 61, 32 % і 60,34%, що наочно ілюструють побудовані графіки (рис. 2.6, 2.7). Такого роду ситуація неприпустимою в діяльності підприємства, так як породжує нестабільність, і, тим самим, може спричинити різного роду кризові явища.
Рисунок 2.6 - Динаміка показників рентабельності активів, власного капіталу, поточних активів та основних засобів для ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" впродовж 2011-2014 рр.
Рисунок 2.7 - Динаміка показників чистої рентабельності продажу, рентабельності продукції та виробничої діяльності для ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" впродовж 2011-2014 рр.
.4 Факторний аналіз прибутковості підприємства за моделлю "Du Pont"
У практиці управління фінансовими результатами компанії все більша перевага віддається не окремим показникам, а їх системам, що являють собою набір окремих показників, пов'язаних між собою в логічно-змістовні ланцюжки, коли кожний наступний показник випливає з попередніх і, обов'язково, повинен нести певне змістовне навантаження в процесі формування фінансового результату [69].
Одна з перших моделей взаємозв'язку окремих показників, яка згодом стала базовою, була розроблена в 30-ті роки ХХ ст. фахівцями концерну "Du Pont" і отримала назву "Модель "Du Pont" [79].
Система аналізу менеджерів фірми "Du Pont", в першу чергу, досліджує здатність підприємства ефективно генерувати прибуток, реінвестувати його, нарощувати обороти. Слід відзначити, що модель факторного аналізу компанії "Du Pont" до середини минулого століття не набула широкого розповсюдження. Справжнє визнання до неї прийшло у 50-70-ті роки ХХ ст., коли модель була головним інструментом корпоративного фінансового аналізу. Своє значення, за думкою багатьох фахівців, вона зберігає і сьогодні.
В основу аналізу покладено детерміновану факторну модель, що дозволяє ідентифікувати і дати порівняльну характеристику основних моментів, що впливають на зміну того або іншого показника діяльності підприємства (рис. 2.8) [99].
Рисунок 2.8 - Модифікована схема факторного аналізу фірми "Du Pont" [99]
Вибір рентабельності власного капіталу як результативного показника на вершині ієрархічної моделі повязаний з тим, що його величина залежить від рішень, прийнятих керівником у різних сферах діяльності. До того ж, у практичній діяльності оцінки результативності бізнесу в розвинених країнах саме цей показник вважають найважливішим підсумковим показником [22].
З метою виявлення тенденцій та закономірностей, аналіз факторних показників моделі "Du Pont" для ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" було проведено в динаміці за три роки - з 2012 по 2014 рр., на основі фінансової звітності за відповідні періоди (додатки А,Б, В, Г), а також з урахуванням цілей функціонування та галузевої приналежності досліджуваного підприємства. Результати розрахунків наведено у табл. 2.6 [90].
Таблиця 2.6 Аналіз факторних показників моделі "DuPont" для ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" за 2012-2014 рр. [90]
ПоказникАбсолютне значення показникаАбсолютний приріст (+,-)2012р.2013р.2014р.2012-20132013-2014Дохід від реалізації, тис. грн7758,55725,35403,1-2033,2-322,2Чистий прибуток, тис. грн249,8-233,430,3-483,2263,7Всього активів, тис грн1981,51756,81519,6-224,7-237,2Власний капітал, тис. грн501,2560,8459,359,6-101,5Чиста рентабельність продажу, тис. грн0,032-0,0410,006-0,0730,046Ресурсовіддача3,9153,2593,556-0,6570,297Коефіцієнт фінансової залежності3,9543,1333,309-0,8210,176Рентабельність власного капіталу0,498-0,4160,066-0,9150,482
Отже, рентабельність власного капіталу у 2013 р., в порівнянні з 2012 р., знизилась на 0,915, а в 2014 р., в порівнянні з 2013 р., зросла на 0,482. Така ситуація зумовлена, головним чином, негативними фінансовими результатами, тобто відємним значенням чистого прибутку у відповідному році.
Наступним кроком в ході аналізу є оцінка ступеню впливу трьох показників-факторів на результуючий показник даної моделі - рентабельність власного капіталу. Це було виконано за допомогою методу ланцюгових підстановок [95]. Результати аналізу впливу факторів на рівень рентабельності власного капіталу ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" за 2012-2014 рр. подано в табл. 2.7.
Таблиця 2.7 Аналіз впливу факторів в моделі "Du Pont" для ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" в динаміці за 2012-2014 рр. [90]
Підстановки, рокиЧиста рентабельність продажуРесурсовіддачаКоефіцієнт фінансової залежностіРентабельність власного капіталуВплив фактора (+;-)2012 р.0,0323,9153,9540,498-1-а підстановка-0,0413,9153,954-0,631-1,1292-а підстановка-0,0413,2593,954-0,5250,1062013 р.-0,0413,2593,133-0,4160,1093-я підстановка0,0063,2593,1330,0570,4734-а підстановка0,0063,5563,1330,062-0,4112014 р.0,0063,5563,3090,0660,004
Проведений аналіз впливу факторів за моделлю "Du Pont" для ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" в динаміці за 2012-2014 рр. дає змогу побачити, що найбільший позитивний вплив на зміну показника рентабельності власного капіталу у 2012 р., в порівнянні з 2013 р., спричинив коефіцієнт фінансової залежності, що допомогло збільшити даний показник на 0,106, а найбільш негативний вплив - показник рентабельності продажу, зменшення якого спричинило зниження відповідного результуючого показника на 1,129. Вже у 2014р, в порівнянні з 2013 р., можемо спостерігати значний позитивний вплив рентабельності продажу, її зростання спричинило зростання рентабельності власного капіталу на 0,473, при цьому, в даному випадку, зміна показника ресурсовіддачі вкрай негативно вплинула на результуючий показник моделі, знизивши його значення на 0,411.
Отже, в ході дослідження було виявлено, що найбільший вплив на рентабельність власного капіталу підприємства має рентабельність продажу, а також отримувані прибутки. Отримані результати свідчать про збільшення частки позикових коштів відносно власних, а також про можливу залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.
Подальше забезпечення ефективної господарської діяльності можливе лише за умов здійснення постійного моніторингу всіх сфер господарської діяльності, а також розробки та реалізації заходів, які б дозволяли формувати потенціал високих темпів приросту виробництва та продажу, забезпечували постійний ріст власного капіталу, гарантуючи стабільний економічний розвиток підприємства.
.5 Економетричне моделювання прибутковості
Поглиблене дослідження динаміки прибутковості потребує застосування економетричних моделей. Під економетричною моделлю розуміють рівняння регресії, яке встановлює кількісне співвідношення між декількома параметрами, що перебувають у взаємозалежності [21].
Економетричні моделі є важливим засобом розвязання багатьох економічних завдань і, зокрема, проведення аналітичного дослідження. Найбільш поширеним є застосування моделювання для встановлення звязку між узагальнюючими результатними показниками ефективності діяльності підприємства і факторами, що обумовлюють певні їх значення. На сучасному етапі економічного реформування зростає потреба в оперативності прийняття управлінських рішень, у розрахунку й прогнозуванні варіантів можливих напрямків виробничої діяльності окремих підприємств. А це практично неможливо здійснити без застосування в аналітичному дослідженні економіко-математичних методів [9].
Результат фінансово-господарської діяльності економічного субєкта визначається показниками прибутковості (прибутку, рентабельності) і аналізується з точки зору господарської діяльності. Головна мета діяльності - досягнення прибутковості підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства для ефективного розвитку виробництва й отримання максимального прибутку [19].
Джерелами інформації щодо оцінки економетричної моделі оцінки прибутковості для ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" є фінансова та статистична звітність (додатки А,Б, В, Г, Д, Е,Є, Ж).
Нижче приведені дані спостережень параметрів та результативного показника - валового прибутку (табл. 2.8).
Таблиця 2.8 Дані спостережень ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" протягом 2009-2014 рр. для побудови економіко-математичної моделі
Період№ періоду, (n)Собівартість реалізованої продукції (c), тис грн.Обсяги реалізованої продукції (y), тис т.Чистий дохід (r), тис грн.Валовий прибуток (f), тис грн.1 півріччя 2009 р.1187530021002252 півріччя 2009 р.211501751225751 півріччя 2010 р.31050150105002 півріччя 2010 р.4120020014002001 півріччя 2011 р.5140025017503502 півріччя 2011 р.6950100700-2501 півріччя 2012 р.7165027519252752 півріччя 2012 р.8140022515751751 півріччя 2013 р.9235035024501002 півріччя 2013 р.10200032522752751 півріччя 2014 р.1127503752625-1252 півріччя 2014 р.1214502501750300
Функція чистого доходу є лінійною і в загальному вигляді має вигляд:
r(y) = py (2.1)
де p - ціна за 1 т реалізованої продукції у періоді, грн.;- обсяг реалізованої продукції у натуральному вимірнику, тис т [21].
Із побудованої діаграми розсіювання, що виражає залежність собівартості від обсягів реалізованої продукції, видно, що залежність є суттєво нелінійною (рис. 2.9).
Рисунок 2.9 - Діаграма розсіювання залежності собівартості реалізованої продукції від обсягів реалізації для ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" протягом 2009-2014 рр.
Цю залежність було прийнято у квадратичній формі:
(2.2)
де - параметри моделі, які необхідно знайти [98].
Валовий прибуток розраховується як різниця між чистим доходом та собівартістю реалізованої продукції:
f(y) = py - c(y).
Таким чином, маємо:
f(y) = py (2.3)
Введено наступну заміну:
Таким чином, однофакторну нелінійну функцію (2.3) приведено до двохфакторної лінійної функції:
f (y,z) = (2.4)
де - параметри моделі, які можуть бути обчислені за допомогою методу найменших квадратів (МНК), згідно з яким, сума квадратів різниць має бути мінімальною для найкращого наближення, яке забезпечує регресія.
Для знаходження параметрів була використана функція ЛИНЕЙН() в середовищі MS Excel. Результати її застосування приведені нижче (табл. 2.9).
Таблиця 2.9 Результати функції ЛИНЕЙН() для функції прибутку
-0,023512,0799-1267,83270,00271,3137151,140,906561,6183#Н/Д43,62149,0000#Н/Д331245,284334171,3824#Н/Д
де ЛИНЕЙН () - статистична функція, яка розраховує статистику для ряду із застосуванням МНК, щоб обчислити пряму лінію, яка найкращим чином апроксимує наявні дані і потім повертає масив, який описує отриману пряму.
Таким чином для параметрів двофакторної лінійної моделі (2.4) маємо:0 = -1267,8,1 = 12,08,2 = -0,0235.
Отже, розрахункові значення показника (fрозр) обчислюються за формулою:розр= -1267,8+12,08y-0,0235z (2.5)
Середньоквадратична помилка регресії (S):= 61,62
Коефіцієнт детермінації (R2) для даної моделі дорівнює:2= 0,9065.
Таким чином, згідно з обраною моделлю, залежність показника f пояснюється саме фактором y, залученим у модель, на 90,65%, і тільки на 9,35% зумовлена факторами, що лежать поза межами моделі, у тому числі і випадковими. Можна зробити висновок, що в модель включений найбільш суттєвий фактор.
Адекватність побудованої лінійної моделі було перевірено за критерієм Фішера. За статичними таблицями F-розподілу Фішера для 5%-го рівня значимості знайдено критичне значення (Fкрит):крит = 4,26,
і спостережуване значення (Fрозр), використавши функцію FРАСПОБР (), яка повертає значення, зворотне (правобічному) F- розподілу ймовірностей:розр = 43,62.
Таким чином, розрахункове значення більше, ніж критичне. Отже, можна зробити висновок про адекватність побудованої моделі вихідним даним за F-критерієм Фішера із ймовірністю 95%.
Статистичну значимість параметрів моделі перевірено за допомогою критерія Стьюдента. Розрахункове значення t-статистики отримано як відношення b1 до своєї стандартної похибки Sb1: tb1=9,195, tb2=8,704.
Критичне значення t-статистики (tкрит) було знайдено за статистичними таблицями, використовуючи функцію СТЬЮДРАСПОБР(), при рівні значимості б = 0,05:крит =2,228.
Розрахункові значення більше, ніж критичне. Отже, параметри моделі з надійністю 95% можна вважати статистично значущими.
Таким чином, побудована лінійна двохфакторна модель є адекватною і має значимі по критерію Стьюдента коефіцієнти.
А це означає, що відповідна квадратична модель (2.6) є також адекватною і має значимі коефіцієнти:
fрозр (2.6)
Рисунок 2.10 - Модель впливу обсягів реалізації на валовий прибуток
З рисунку 2.10 видно, що значення валового прибутку ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" протягом 2009-2014 рр. набувають як відємних так і додатних значень.
Отже, маємо функції собівартості реалізованої продукції, чистого доходу та валового прибутку (рис. 2.11).
Рисунок 2.11 - Графічна ілюстрація функцій собівартості, чистого доходу та валового прибутку для ТОВ НВЦ "Дніпротехнології"
Отже, рис. 2.11 графічно ілюструє функції собівартості реалізованої продукції, чистого доходу та валового прибутку, а також їх взаємозалежність. Функція доходу є лінійною, функції собівартості та прибутку - квадратичні.
На певному інтервалі функція доходу графічно знаходиться вище, ніж функція собівартості. Цей інтервал характеризується прибутковістю підприємства, оскільки функція прибутку при цьому перебуває вище осі абсцис. Це означає, що при одних обсягах збуту підприємство отримує прибутки, а при інших - збитки.
Таким чином, подальшими завданнями дослідження побудованої економіко-математичної моделі прибутковості є знаходження інтервалу прибутковості, а саме мінімального та максимального обсягів збуту, які принесуть підприємству хоч який-небудь прибуток, а також розрахунок максимального прибутку і обсягу реалізації, який його забезпечить.
Визначимо, при якому обсязі реалізації продукції прибуток підприємства досягає свого максимального значення. Також знайдемо максимально можливий обсяг прибутку, отримуваного підприємством за півріччя.
Оскільки функція прибутку є параболою, то максимальний обсяг реалізації лежить у її вершині.
Незалежно від положення гілок параболи, її вершина є точкою екстремуму (максимуму, коли гілки спрямовані вниз). Щоб знайти точки екстремуму функції, необхідно обчислити її похідну і прирівняти її до нуля:
f (y) = ,
,
Отже, максимальний обсяг збуту за період можна розрахувати за формулою:
(2.7)
Отримаємо:
Далі, необхідно розрахувати приблизний максимальний обсяг прибутку за максимального обсягу реалізації, підставивши отримане значення у функцію прибутку:
f (y*) = , (2.8)
f (y*) = -1267,8 + 12,08 * 256,8 - 0,0235 * 256,82 = 283, 31 (тис грн.)
Таким чином, якщо підприємство за 6 місяців зможе реалізувати 256,8 тис. т продукції, воно отримає за цей період максимальну суму прибутку в розмірі 283,31 тис грн.
В ході подальшого дослідження прибутковості підприємства, особливого значення набуває інформація щодо інтервалів прибутковості, тобто приблизного мінімального і максимального обсягу реалізації, які здатні принести прибутки. Для цього необхідно знайти точки перетину графіку прибутку (параболи) з віссю абсцис.
Це можна зробити, прирівнявши функцію до нуля і розв'язавши квадратне рівняння:
f (y) = 0,
= 0,
,
(2.9)
де
(2.10)
,
.
Отже, інтервал прибутковості наступний:
=
Отже, в межах збуту від 147,06 до 366, 57 тис т. продукції за півріччя, підприємство залишатиметься прибутковим, при інших обсягах - буде збитковим.
За результатами проведеного дослідження, можна стверджувати, що підприємство останні 6 років функціонує в межах прибутковості за виключенням 2011 і 2014 рр. Бачимо, що в цей період було реалізовано недостатньо продукції. Цей обсяг не входив у межі прибутковості.
Побудована економіко-математична модель є варіантом аналізу беззбитковості виробництва, що ґрунтується на залежності між доходами (виручкою) від реалізації продукції, витратами та прибутком за короткий період, тобто період, протягом якого вихід продукції підприємства обмежений рівнем наявних на конкретний час в її розпорядженні діючих виробничих потужностей.
Знання залежності між зазначеними показниками дає змогу керівництву визначити критичні рівні випуску, наприклад рівень, при якому прибуток буде максимальним, або рівень, при якому не буде ні прибутку, ні збитків.
Також слід зазначити, що побудована модель наочно ілюструє той факт, що більші обсяги продажу не гарантують отримання більших прибутків для підприємства. А, отже, для досягнення максимальної прибутковості керівництву ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" слід приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо раціонального планування виробничої і збутової діяльності. Слід звернути увагу на своєчасність виявлення існуючих проблем та оперативне реагування у відповідь на них, шляхом завчасної розробки ефективних заходів.
Висновки до розділу 2
Отже, в цілому, підприємство функціонує нормально, без суттєвих негативних відхилень. Результати проведених розрахунків свідчать про зниження практично всіх показників рентабельності ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" у 2014 р., в порівнянні з 2011 р. Про це свідчать відємні темпи приросту. Вкрай негативних змін зазнали показники рентабельності виробничої діяльності, рентабельності продажу, а також рентабельності продукції. Значення цих показників знизились більш ніж в 2 рази за чотири останні роки, що є неприпустимим в діяльності підприємства, так як породжує нестабільність, і, тим самим, може спричинити різного роду кризові явища.
В ході дослідження було виявлено, що найбільший вплив на рентабельність власного капіталу підприємства має показник рентабельності продажу, а також отримувані прибутки. Отримані результати свідчать про збільшення частки позикових коштів відносно власних, а також про можливу залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.
Таким чином, в межах збуту від 147,06 до 366, 57 тис т. продукції за півріччя, підприємство залишатиметься прибутковим, при інших обсягах - буде збитковим. Підприємство останні 6 років функціонує в межах прибутковості за виключенням 2014 р.
Подальше забезпечення ефективної господарської діяльності можливе лише за умов здійснення постійного моніторингу всіх сфер господарської діяльності, а також розробки та реалізації заходів, які б дозволяли формувати потенціал високих темпів приросту виробництва та продажу, забезпечували постійний ріст власного капіталу, гарантуючи стабільний економічний розвиток підприємства.
Розділ 3. Шляхи підвищення прибутковості підприємства
.1 Виявлення проблем і пошук резервів підвищення прибутковості
В результаті проведеного комплексного дослідження виробничо-збутової діяльності ТОВ НВЦ "Дніпротехнології" протягом 2011-2014 рр., враховуючи специфіку галузі та основні її тенденції, було виявлено наступне:
-вузька підприємницька спеціалізація і складність конкурентних умов, що концентрує і помножує ризики як виробничого, так і збутового характеру;
-хаотичність значень більшості основних техніко-економічних показників підприємства. Це свідчить про стихійність процесів, відсутність чіткої системи планування та контролю, спонтанність та невиваженість прийнятих управлінських рішень;
-збільшення обсягів незавершеного виробництва і обсягів готової продукції на складах, нерівномірність завантаження обладнання, що є вкрай негативним явищем, і, в свою чергу породжує поступове наростання додаткових витрат на зберігання відповідних запасів та спричиняє виникнення простоїв обладнання;