Аналіз і прогнозування безробіття в регіонах України
Аналіз і прогнозування безробіття в
регіонах Україні
ВСТУП
Ринок робочої сили - це взаємодія попиту на робочу силу та
пропозиції праці. Попит на робочу силу визначається: рівнем заробітної плати,
попитом на товари і послуги, технічною оснащеністю праці, технологією
виробництва. Пропозиція робочої сили визначається такими факторами: рівнем
заробітної плати, рівнем добробуту суспільства, віковою структурою населення,
його освітнім і культурним рівнем та традиціями, впливовістю профспілок.
Ринок праці - це невід’ємна складова частина системи ринкової
економіки, система купівлі-продажу робочої сили, що забезпечує життєдіяльність
економіки та залежить від багатьох факторів. Споживачами робочої сили як одного
з основних ресурсів для виробництва товарів та послуг, виступають підприємства,
установи та організації, а постачальниками - працездатні особи, які з метою
забезпечення особистих потреб пропонують свою працю на ринку за ціною, що
визначається відповідно до ринкової кон’юктури та відображається в заробітній
платі [1, c. 156] .
Зайнятість характеризує чисельність працюючих осіб. Оскільки
поняття зайнятості досить широке, облік чисельності зайнятих доповнюється
даними про робочий час. Це доцільно робити для того, щоб виділить серед
працюючого населення підгрупи залежно від участі в складі робочої сили.
Зайнятість включає не тільки роботу за заробітну плату, але
також заради одержання прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві.
До складу зайнятого населення не включаються особи , які виконували
неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки
домашні обов’язки.
Відповідно до закону України «Про зайнятість населення»
(стаття 2) безробітними «визначаються працездатні громадяни працездатного віку,
які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених
законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі,
що шукають роботу, готові приступити до підходящої роботи».
Безробіття - це стан ринку робочої сили за умов, коли
пропозиція робочої сили перевищує попит на неї [1, c. 156] .
Безробіття - не просто відсутність роботи, це також і
соціальна катастрофа, що надає потужне і руйнівний вплив на людей. Це явище
позначається на економічному, соціальному і психологічному стані людей. І хоча
безробіття може виявитися творчим, мобілізуючим волю випробуванням, більшість
пройшли через це говорять, що пережили відчай, безсилля і розгубленість,
особливо якщо були без роботи довше, ніж кілька тижнів. Психологами доведено,
що зіткнення з безробіттям негативно позначається на середній тривалості життя,
стан здоров'я, довголіття і рівні смертності, пристрасть до алкоголю. Більше
того, хочеться особливо відзначити, що скорочуються не тільки доходи сім'ї, а й
втрачається самоповагу людей, виникають різного ступеня складності захворювання
на нервовому грунті і спостерігається відчуття безнадії в завтрашньому дні.
Людина просто-напросто втрачає орієнтир і сенс подальшої боротьби за життя. Він
просто починає існувати, а не жити. А це, на мій погляд, найгірше, тому що
втрачається особистість індивіда.
Для багатьох людей почуття власної гідності безпосередньо
пов'язано з тією справою, якою вони зайняті. Тому, виявивши, що вони є
незатребуваними на ринку праці, люди переживають важкий психологічний потрясіння,
депресію. Депресія, у свою чергу, призводить до бездіяльності, а бездіяльність
до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних підвалин, а також
до громадських і політичних заворушень.
Об'єктом дослідження є безробіття.
Предмет дослідження - показники і методи, використовувані для
вимірювання стану безробіття.
Мета даної роботи - вивчення показників безробіття,
використовуваних для вимірювання її стану; статистичний аналіз і прогнозування
безробіття.
Виходячи з мети сформульовані наступні завдання:
) розглянути основні поняття ринку праці, зайнятості та
безробіття;
) описати основні види безробіття;
) вивчити показники безробіття;
) розглянути методи, використовувані для вимірювання стану
безробіття.
) зробити статистичний аналіз і прогнозування безробіття.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів,
висновків, та списку використаної літератури.
РОЗДІЛ
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ БЕЗРОБІТТЯ
Світова економічна практика свідчить, що забезпечення повної
зайнятості та одночасне підвищення економічної ефективності суспільного
виробництва в сучасних умовах важко досягти, швидше за все, неможливо. Це
пояснюється тим, що головний чинник економічного зростання і об'єктивності
виробництва - науково-технічна революція виступає одночасно з головним фактором
виникнення безробіття [5, c. 204] .
Економічна ефективна реалізація досягнень НТР неможлива без
абсолютного вивільнення робочої сили. При цьому скорочення зайнятості
відбувається не тільки при техніко-технологічному оновленні діючих робочих
місць, але і при новому капітальному будівництві. Останнє здійснюється в умовах
НТР на новій технічній основі, що забезпечує скорочення зайнятості і питоме
здешевлення виробництва. Істотний вплив на безробіття справляють структурні
зміни в економіці, що також є наслідком впливу НТР, зокрема, на прискорення
темпу науково-технічного прогресу, який надає різке вплив на кон'юнктуру
товарних ринків і викликає розбіжність попиту та пропозиції на робочу силу.
Найчастіше ринкову економіку пов'язують з безробіттям.
Дійсно, історичний досвід вчить, що в країнах з ринковою системою
господарювання практично завжди існує певна кількість безробітних. Прийнято
вважати, що рівень безробіття від 1 до 3% цілком припустимо, з безробіттям в 5%
економіка здатна існувати, але вже 7% - соціально небезпечний рівень, якого
треба уникати.
Слід, щоправда, відзначити, що і в ринковій і в неринковій
економіці зазвичай існують два явища: безробіття людей і «безробіття» робочих
місць, тобто поряд з людьми, що не мають роботи, є незайняті робочі місця. Але
зазвичай в ринковій економіці кількість безробітних людей набагато перевищує
кількість не відповідають їхнім запитам робочих місць, тоді як в неринковій
економіці і навіть в економіці перехідного типу частіше спостерігається
зворотна картина.
Безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина
робочої сили (економічно активного населення) не зайнята у виробництві товарів
і послуг. Безробітні поряд із зайнятими формують робочу силу країни. У
реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції
робочої сили над попитом на неї [5, c. 206]..
До безробітному за визначенням МОП (Міжнародна Організація
Праці) відноситься індивід, який [7, c. 210]:
) не має роботи на даний момент, тобто не працювали за плату
за наймом або на власному підприємстві, як це передбачено міжнародним
визначенням зайнятості;
) робить конкретні та активні спроби знайти роботу;
) у даний момент готовий приступити до роботи, тобто почати
працювати за плату за наймом або на власному підприємстві протягом звітного
періоду.
До безробітних, згідно зі статистикою багатьох розвинених
країн, відносяться особи, які не зайняті на момент проведення опитування щодо
статусу їхніх зайнятості, що робить спроби знайти роботу протягом попередніх
чотирьох тижнів та зареєстровані на біржі праці.
Безробіття - це явище, органічно пов'язане з ринком праці. За
російським законодавством, безробітними визнаються працездатні громадяни, які
не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості з метою
пошуку підходящої роботи, шукають роботу і готові приступити до неї.
1.2 Види безробіття
Сучасні економісти розглядають безробіття як природну і
невід'ємну частину ринкового господарства. У зв'язку з цим велика увага
приділяється аналізу типів безробіття. Кожен з існуючих видів безробіття
породжується своїми причинами [4, c. 156].
Фрикційне безробіття пов'язане з пошуками чи очікуваннями
роботи. Одні люди добровільно змінюють місце роботи у зв'язку зі зміною
професійної орієнтації, зміною місця проживання або щоб зайняти кращі посади в
інших фірмах. Інші люди шукають нову роботу внаслідок звільнення по
невідповідності або з-за банкрутства фірми. Треті тимчасово втрачають сезонну
роботу. Четверті (молодь) вперше шукають роботу. Коли всі ці люди приступлять до
роботи, їм на зміну прийдуть нові, зберігаючи з місяця в місяць цей тип
безробіття. Фрикційне безробіття є навіть бажаною, тому що дозволяє працівникам
поліпшувати умови праці та знаходити більш високу заробітну плату.
Сьогодні фрикційне безробіття вважають тією ціною, яку
суспільство має платити за підтримання ефективності економіки, за постійне
оновлення виробництва на догоду мінливим запитам громадян. Головною ознакою
такого безробіття є її невелика тривалість. І тому фрикційне безробіття -
явище, яке усунути, не тільки неможливо, але і недоцільно. Більш складною є
оцінка структурної безробіття.
Структурна - безробіття, викликане великими структурними
змінами в економіці, коли суспільство позбавляється від застарілих підприємств,
підгалузей, іноді навіть цілих галузей, що спричиняє зникнення великого числа
робочих місць для тих, хто там працював раніше.
У ході технологічних перетворень попит на одні професії
зменшується або припиняється, на інші збільшується, змінюється географічний
розподіл робочих місць. Наприклад, впровадження персональних комп'ютерів
скоротило попит на друкарські машинки, що знизило попит на працю на
підприємствах з виробництва друкарських машинок. Одночасно збільшився попит на
працю в електронній промисловості. Різні регіони виробляють різні товари, попит
на працю може одночасно скорочуватися в одних регіонах і зростати в інших. Якщо
фрикційні безробітні мають навички, які можуть застосовувати, то структурні
безробітні без перепідготовки, додаткового навчання, зміни місця проживання знайти
роботу не зможуть. Оскільки структурні зрушення відбуваються постійно, і
робочим потрібен певний час для зміни роботи, то структурне безробіття носить
стійкий характер.
Структурні безробітні відчувають труднощі в отриманні роботи
через недостатньо високою або стала недостатньої кваліфікації, дискримінації за
ознаками статі, етнічної приналежності, сексуальної орієнтації, віку чи
інвалідності. Навіть у періоди високого рівня зайнятості серед структурних
безробітних зберігається непропорційно високе безробіття. Уникнути структурного
безробіття неможливо.
Структурне безробіття, при всій своїй хворобливості, також
може не хвилювати країну, але лише в тому випадку, якщо загальна кількість
вільних місць не поступається кількості людей, що шукають роботу, хоча і мають
інші спеціальності.
Циклічне безробіття викликається спадом, тобто тією фазою
економічного циклу, яка характеризується недостатністю загальних витрат. Коли
сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а
безробіття росте. Спад - це циклічне зниження ділової активності, в результаті
якого люди втрачають робочі місця, на той період поки знову не зросте попит і
не відбудеться пожвавлення ділової активності.
Для згладжування негативних наслідків такого виду безробіття
необхідні розробка і прийняття спеціальних програм забезпечення зайнятості
населення, субсидованих державою. За оцінками західних фахівців, в періоди
економічних підйомів і спадів величина циклічного безробіття може коливатися
від 0 до 8-10% і більше, значно збільшуючи, тим самим загальний рівень
безробіття.
Ще один з видів безробіття - сезонне безробіття, яка
породжується тимчасовим характером виконання тих чи інших видів діяльності і
функціонування галузей господарства. До них відносяться сільськогосподарські
роботи, рибальство, збирання ягід, сплав лісу, полювання, частково будівництво
та деякі інші види діяльності. У цьому випадку окремі громадяни і навіть цілі
підприємства можуть інтенсивно працювати кілька тижнів або місяців у році,
різко скорочуючи свою діяльність в інший час. У період напруженої роботи
відбувається масовий набір кадрів, а в період згортання робіт - масові
звільнення. Цей вид безробіття за окремими характеристиками відповідає
циклічному безробітті, за іншими - фрикційної, оскільки вона носить добровільний
характер. Прогноз показників сезонної безробіття можна визначити з великим
ступенем точності, оскільки вона повторюється з року в рік, і, відповідно, є
можливість підготуватися до вирішення проблем, викликаних нею.
Однією з різновидів безробіття є часткове безробіття, що
виникає в результаті зниження попиту на продукцію підприємства. У цьому випадку
можливі два варіанти поведінки підприємця: або він зберігає можливість
трудитися для частини персоналу повний робочий час, а іншу частину звільняє,
або без звільнення дає можливість працювати всім неповний робочий час, що і
веде до виникнення часткового безробіття.
Аналіз економічних показників дає можливість оцінити витрати
безробіття. Так, вважається, що при кожному збільшенні реального обсягу виробництва
на 2% норма безробіття має тенденцію до зниження на 1%, і навпаки.
Виходячи з необхідності обліку безробітних та прийняття
відповідних державних заходів щодо забезпечення роботою всіх бажаючих,
розрізняють:
· зареєстровану безробіття, яка
відображає кількість незайнятих громадян, які шукають роботу, готові приступити
до неї та взятих на облік у державній службі зайнятості;
· приховане безробіття, до якої
належать працівники, зайняті на виробництві, але насправді є «зайвими». Суть її
в тому, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного
економічною кризою, компанія не звільняє працівників, а переводить їх або на
скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або
відправляють у змушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не
можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими. Це свідчить, що одне
робоче місце зайве, а рівень прихованого безробіття сягає 50%.
Існує ще так звана безробіття з обстеження - оціночна
величина, що характеризує реальний стан на ринку праці на основі періодичних
спеціальних опитувань працездатного населення [4, c.306].
Добровільне безробіття - це безробіття пов'язане з небажанням
працювати, існує за наявності вільних робочих місць, коли потенційного
працівника не влаштовує рівень заробітної плати, або сам характер праці
(важкий, малоцікавий, непрестижний працю).
Вимушене безробіття виникає внаслідок відсутності сировини,
енергії, комплектуючих, що призвів до зупинки підприємства, породжується новими
умовами функціонування підприємств і формами найму, а так само вимушеним
переселенням.
Застійне безробіття - ця форма безробіття, найбільш
характерна для економіки перехідного суспільства. Застійне безробіття як
найбільш типова форма безробіття перехідної економіки посилюється тим, що
традиції минулого багато в чому призводять до надій значної частини працівників
на можливість вирішення своїх проблем у майбутньому за рахунок підтримки
держави, але не за рахунок власної активності.
зайнятість аналіз безробіття розподіл
РОЗДІЛ
2. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ БЕЗРОБІТТЯ
2.1 Система показників, що характеризують зайнятість
та безробіття
Зайнятість - це сукупність економічних, правових, соціальних,
національних відносин, повґязаних із забезпеченням працездатного населення
робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що
приноситьдоход. Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа
зайнятих до чисельностінаселенняувіці від 16 років і старше.
Рівеньзайнятості =
(1)
Характеристиками зайнятості населення є:
· Фактична тривалість робочого періоду,
повний робочий час, неповний робочий час;
· Характер роботи (постійна, тимчсова);
· Наявність роботи, але тимчасова
відсутність на роботі;
· Професія, галузь, статус зайнятості;
· Розмір заробітку;
· Наявність сумісництва, додаткової
роботи;
· Добровільна не повна зайнятість.
Показником безробіття населення є рівень безробіття -
відношення кількості безробітних до економічно активного населення або до
працездатного населення робочого віку.
Рб- 1 - рівень безробіття (за
методологією МОП) - є звичайним показником рівня безробіття, що розраховується
за стандартами міжнародної організації праці як процентне відношення загального
числа безробітних установленого віку Б до чисельності економічно активного
населення цього віку Еа, тобто до суми зайнятих та безробітних (3 + Б):
Рб- 1 = Б / Еа • 100% = (Б / (3 + Б))
• 100% (2)
Рб-2т - показник рівня
зареєстрованого безробіття, що є Процентним відношенням чисельності безробітних,
зареєстрованих державною службою зайнятості Б3 на дату (кінець або початок
звітного періоду) або в середньому за період (квартал, рік) до працездатного
населення працездатного віку Нп.
Рб-2т = (Б3/Нп)- 100% (3)
Рб-2е - показник рівня зареєстрованого
безробіття, що є процентним відношенням чисельності безробітних, зареєстрованих
державною службою зайнятості Б3 на кінець звітного періоду до економічно
активного населення працездатного віку Еап.
Рб-2е = (Б3/Еап)-100% (4)
Показник рівня довготривалого
безробіття - Рб- 3 розраховується як процентне відношення числа безробітних
усіх або тільки зареєстрованих у державній службі зайнятості, які не працювали
впродовж 3-х місяців і більше (Бде або Бдз) до:
=> економічно активного населення
(Еа);
=> працездатного населення
працездатного віку (Нп):
Рб- 3(1) = (Бде / Еа) • 100% (5)
Рб-3(2) = (Бда/Н„)-100% (6)
Рб-4 - показник безробіття серед
осіб, яки втратили роботу з різних причин, що є процентним відношенням числа
осіб, які втратили роботу за причинами Бвр до економічно активного населення
Еа.
Рб-4 = Бвр/Еа-100% (7)
Рб-5 -розширений показник рівня
безробіття, що розраховується як процентне відношення суми чисельності
безробітних Б та зневірених Зн до суми чисельності економічно активного
населення (Еа) та зневірених.
Рб- 5 = ((Б +3н) / (Е, +3н)) • 100% (8)
Рб-6 - показник безробіття, що
характеризує загальний дефіцит попиту на працю і розраховується як відношення
суми чисельності безробітних Б, зневірених Зн та вимушено неповністю зайнятих
осіб Н3 до суми чисельності економічно активного населення Еа та зневірених
осіб.
Рб - 6 = ((Б + Зн + Н3) / (Е, + Зн))
• 100% (9)
Природний рівень безробіття визначається в результаті
усереднення фактичного рівня безробіття в країні за попередні 10 років (або
більш тривалий період) і наступні 10 років (використовуються прогнозні оцінки з
урахуванням ймовірнісної динаміки очікуваного рівня інфляції).
2.2 Методи дослідження рівня безробіття
У індустріальних країнах (наприклад,
у США) для одержання відповідного моніторингу статистичне управління
міністерства праці щомісячно проводить вибіркові опитування приблизно 60 тисяч
сімей про відношення до зайнятості. Проте статистичні похибки неминучі, тому
що, наприклад, особи, що активно не шукають роботу, можуть зазначити в анкеті,
з метою одержати виплати по безробіттю, що вони займаються пошуками робочих
місць. У результаті і фактичний, і природний рівні безробіття виявляться
завищеними. З іншого боку, безробітними себе часто називають ті, хто зайнятий у
“тіньовий” економіці - в результаті рівень безробіття тим вищий, чим більша
частка “тіньового” сектора. Останнє особливо актуально для економік перехідного
періоду, де значна частка зайнятих у “тіньовому” бізнесі поєднається з
відсутністю адекватного статистичного моніторингу економіки, нерозвиненістю
інфраструктури ринку праці, підтримкою “схованого” безробіття як чинника
відносної стабілізації державних витрат і зниження соціального ризику. Тому
розрахунки рівня безробіття в перехідних економіках, у тому числі й
української, нерідко набувають характеру експертнихоцінок. Основними причинами
існування природного (стійкого) рівня безробіття є такі: збільшення часу пошуку
роботи в умовах системи страхування по безробіттю. Виплати по безробіттю знижують
стимули до швидкого працевлаштування - збільшується час на пошуки прийнятної
роботи, на перепідготовку і т.д. У довгостроковій перспективі це сприяє
досягненню більшої збалансованості структури робочих місць і структури робочої
сили. У той же час збільшення виплат по безробіттю і терміни їхньої виплати
сприяють росту чисельності безробітних і підвищенню рівня безробіття.
Інструментом вирішення цієї проблеми є державні інвестиції в інфраструктуру
ринку праці (розгортання різноманітних систем перепідготовки кадрів, підвищення
їх фахової і географічної мобільності, удосконалювання інформації про вакансії
і т.д.). У короткостроковому періоді фінансування програм по регулюванню
зайнятості може збільшити навантаження на державний бюджет, проте вже в середньостроковій
перспективі це буде сприяти зниженню природного рівня безробіття. Усталеність
(жорсткість) заробітної плати породжує “очікування безробіття”, які виникають в
результаті перевищення рівня реальної заробітної плати над її
рівноважнимзначенням. “Жорсткість” заробітної плати призводить до відносної
недостачі робочих місць: робітники стають безробітними тому, що при даному
рівні заробітної плати w0 пропозиція праці L2 перевищує попит на працю L1, і
люди просто “очікують” можливості отримати роботу за фіксованою ставкою оплати.
“Застигання” ринку праці в нерівноважному стані пов'язане з [14, c. 219]:
законодавчим установленням мінімуму
заробітної плати, що обмежує її вільні коливання. Обмежувальний вплив мінімуму
заробітної плати виявляється тим більш значним, чим вища питома вага молоді,
жінок, осіб малокваліфікованої праці в складі робочої сили, тому що для цих
категорій зайнятих рівноважна ставка заробітної плати нижча законодавчо
встановленого мінімуму;
фіксацією рівня заробітної плати в
колективних договорах із профспілками й індивідуальнимитрудовими угодами;
незацікавленістю фірм у зниженні
рівня заробітної плати через ризик втрати кваліфікованої робочої сили;
збільшення загальної плинності кадрів; зниження продуктивності праці, трудової
дисципліни й обсягу прибутку. Тенденція до збільшення природного рівня
безробіття в довгостроковому періоді пов'язана з:- збільшенням частки молоді в
складі робочої сили;- збільшенням частки жінок у складі робочої сили;- більш
частими структурними зсувами в економіці. На ринку праці велику роль грає
відсутність інформації, що впливає на узгодження пропозиції робочих місць фірм
(вакансій) і пропозиції праці безробітних. Це дуже складний процес, оскільки
кожне робоче місце і кожний робітник мають свої особливості.
Ефективність процесу усунення
диспропорцій на ринку праці описується кривою Беверіджа. Крива Беверіджа
показує обернену залежність між числом вакансій і рівнем безробіття, виявлену
емпіричним шляхом. Під час спаду кількість вакансій знижується, а безробіття росте.
Чим більша ефективність процесу узгодження пропозиції робочих місць і
пропозиції праці, тим ближче крива Беверіджа до початку координат. Під час
спаду пропозиція робочих місць фірмами скорочується і безробіття збільшується.
Зі зниженням норми вакансій рівень безробіття росте, і економіка зміщається
вниз по кривій Беверіджа. Положення кривої відбиває ефективність процесу
узгодження. Ефективне узгодження означає, що вакансії, які з'являються, швидко
заповнюються робітниками, у результаті чого крива розташовується близько до
початку координат. Дійсно, поєднання великого числа вільних вакансій із високим
рівнем безробіття (крива Беверіджа знаходиться далеко від початку координат)
припускає, що або у робітників відсутня інформація, або низька їхня мобільність,
або кваліфікація, або відсутнє бажання адаптуватися до ситуації, що
змінюється.На практиці спостерігаються різноманітні варіанти кривої Беверіджа1.
Так, в Бельгії, Франції, Великобританії, Німеччині крива Беверіджа, починаючи
із середини 70-х рр., віддалилася від початку координат, сигналізуючи про
неефективність ринку праці. З іншого боку, у США і Швеції крива виглядає
відносно стабільною. Для зсуву кривої Беверіджа до початку координат і
скорочення рівноважного безробіття необхідні заходи для поліпшення процесу
узгодження. Одним із засобів цього є підвищення інформованості про вільні
вакансії, що пов'язано з розширенням мережі агентств з працевлаштування.
Інший шлях - підвищення пристосування
працівників до умов, що змінюються, шляхом реалізації програм з
перекваліфікації.
Ще одним засобом є підвищення
географічної мобільності працівників і фірм, наприклад, шляхом підвищення
ефективності житлового ринку або видача субсидій фірмам, що збираються змінити
місце розміщення виробництва. Неокласичний і кейнсіанський підходи до ринку
праці різноманітні. Неокласична модель попиту на працю припускає на ринку
досконалу конкуренцію. Фірмам вигідно збільшувати зайнятість, поки гранична
продуктивність праці перевищує реальну ставку заробітної плати. З ростом зайнятості
гранична продуктивність праці падає.
Зниження ставки реальної заробітної
плати підвищує зайнятість для короткострокових періодів. На тривалих відрізках
часу великий вплив на зайнятість має науково-технічний прогрес і зміна обсягу
капіталу. Кейнсіанська модель попиту на працю припускає сталість номінальної
ставки заробітної плати. Попит на працю залежить від ефективного попиту на
блага - сукупного попиту, що відповідає рівновазі на ринках. Зниження реальної
ставки заробітної плати збільшує зайнятість до якогось граничного рівня -
подальше зниження ставки реальної заробітної плати не викликає збільшення
зайнятості. Рівновага на ринку праці досягається при рівності кількості робочих
місць та кількості робочої сили. Неокласична модель рівноваги на ринку праці
передбачає стабільну повну зайнятість. Повна зайнятість досягається при
відповідності робочих місць кількості робочої сили, що бажає працювати при
даній ставці заробітної плати. Повна зайнятість забезпечується зміною реальної
заробітної плати.
Кейнсіанська модель рівноваги на
ринку праці передбачає наявність безробіття. Попит на працю визначається
відповідно до ефективного попиту. Розмір сталого попиту не буде змінюватися в
залежності від ставки заробітної плати, отже, безробіття неминуче. Якби
зайнятість була б доведена до рівня ефективної зайнятості, то це дало б
додатковий прибуток. Ефективна зайнятість визначається рівноважним рівнем
зайнятості. У неокласичній моделі рівень ефективної зайнятості збігається з
рівнем повної зайнятості.
Надмірне безробіття призводить до
значних економічних та соціальних втрат. Головною економічною ціною безробіття
є невипущена продукція. В умовах, коли держава не в змозі створити достатню
кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенційне
виробництво втрачається безповоротно. Ця втрачена продукція визначається в
макроекономіці як розрив ВВП - показником, що характеризує коливання фактичного
обсягу ВВП навколо потенційного. Механізм ринку праці, зокрема фахівців, може
бути відображений системою моделей. Серед цих моделей можна вирізнити такі [14, c. 222]:
• структурно-функціональні, що
характеризують структуру попиту та пропозиції фахівців у розподілі за
різновидами сегментів ринку праці;
• балансові, зокрема у вигляді
матриць, що характеризують міжрегіональне, міжгалузеве, міжфахове переміщення
фахівців;
• у вигляді рівнянь регресії, що
характеризують, наприклад, залежність потреби у фахівцях за окремими сегментами
ринку праці від факторів, що їх визначають: розвитку виробництва,
науково-технічного прогресу і т. ін.
Моделі використовують для регулювання
ринку праці, зокрема шляхом підготовки фахівців за обсягом і складом згідно з
додатковою потребою окремих сегментів ринку. Це є важливою передумовою
оптимального забезпечення потреб суспільства і мінімізації безробіття.
Система аналізу та прогнозування ринку праці має бути
пристосована для використання в рамках функціонування автоматизованих
інформаційних систем підрозділів народного господарства.
Державний комітет статистики України,
визначаючи надзвичайну потребу споживачів у надійній інформації про ринок
праці, зайнятість та безробіття населення, має три інформаційні джерела її
отримання [3, c. 256]:
. Звітність зі статистики праці (за
формами №1-пв термінова місячна).
. Звітність центрів зайнятості про
працевлаштування і зайнятість населення, яке звернулося за допомогою в пошуках
роботи (щомісячна за формами №1-пн та щоквартальна за формами № 2-пн, 3-пн,
4-пн).
. Вибіркові обстеження населення з
питань економічної активності.
Обстеження економічної активності населення є найбільш повним
джерелом достовірної інформації про стан ринку праці, що доповнює
адміністративну статистику суцільного спостереження відповідно до міжнародної
системи обліку та звітності. Вони проводяться за місцем постійного проживання спеціально
підготовленими обліковцями (інтерв'юерами) шляхом безпосереднього опитування
осіб, які входять до складу домогосподарств. Указані обстеження базуються на
вибіркових методах спостереження та методології Міжнародної організації праці.
В Україні з 1995 по 1998 рік провадились один раз на рік восени, починаючи з
1999 року - із щоквартальною періодичністю.
РОЗДІЛ
3. СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ І ПРОГНОЗУВАННЯ БЕЗРОБІТТЯ В РЕГІОНАХ УКРАЇНІ
3.1 Порівняльний аналіз динаміки рівня безробіття в
Київській, Харківській та Закарпатській областях
Рядом динаміки називають часову
послідовність значень економічних показників. Це хронологічні (моментні) або
часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати
особливості розвитку того чи того економічного явища. Ряди динаміки можуть бути
побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами. Розрізняють
такі види рядів динаміки:
• одновимірні - характеризують зміну
одного показника;
• багатовимірні - характеризують
зміну двох і більше показників;
• паралельні - характеризують
динаміку одного показника щодо різних об'єктів або різних показників щодо
одного об'єкта;
• взаємопов'язаних показників.
Зв'язок між показниками
багатовимірного динамічного ряду може бути функціональний або кореляційний.
Залежно від статистичної природи
показника (рівня) розрізняють динамічні ряди первинні та похідні, ряди
абсолютних, середніх і відносних величин.
За ознакою часу ряди динаміки
поділяють на такі:
• моментні - рівень фіксує стан явища
на певний момент часу (t);
• інтервальні - рівень є агрегованим
результатом процесу і залежить від тривалості часового інтервалу
За повнотою часу, який відображається
в рядах динаміки, розрізняють повні та неповні ряди. У повних рядах дати або
періоди фіксуються один за одним з рівними інтервалами. У неповних рядах у
послідовності часу рівний інтервал не допускається.
Аналіз динамічних рядів уможливлює виявлення низки
закономірностей і тенденцій, які виявляються в досліджуваному явищі. За
допомогою рядів динаміки можна одержати такі дані:
· інтенсивність зміни досліджуваних
показників (зростання, зменшення, стабільність);
· середній рівень показника і середню
інтенсивність змін;
· тенденції щодо зміни показників.
Одержані дані дають змогу за необхідності прогнозувати
характер зміни показника в майбутньому.
Характеристики динаміки, обчислені відносно постійної бази,
називають базисними. Якщо кожний рівень ряду yt порівнюється з попереднім yп-1,
характеристики динаміки називають ланцюговими.
Рис. 3.1 Схема порівняння при обчисленні ланцюгових і
базисних характеристик динаміки
Для опису рядів динаміки використовують систему
взаємопов'язаних характеристик: абсолютний приріст, темп зростання, темп
приросту і абсолютне значення одного процента приросту. Обчислення
характеристик ґрунтується на порівнянні рівнів ряду.
Сума послідовних ланцюгових
абсолютних приростів дорівнює базисному за весь період, тобто кінцевому
базисному приросту:
(10)
Абсолютний приріст (At) характеризує
збільшення (зменшення) рівня ряду за певний період в абсолютному вираженні:
Ланцюговий приріст
(11)
де y n - рівень щодо конкретного
моменту або інтервалу часу t; уn-1 -рівень щодо попереднього моменту або
інтервалу часу. Базисний приріст
(12)
де у0 - базисний рівень.
Середній абсолютний приріст
(абсолютна швидкість динаміки) обчислюють діленням загального приросту за весь
період на величину цього періоду у відповідних одиницях часу (рік, квартал,
місяць та ін.):
(13)
де n - кількість ланцюгових
абсолютних приростів; уn - кінцевий рівень ряду.
Коефіцієнт зростання (Kt) показує, у
скільки разів рівень уt більший (менший) від рівня, узятого за базу порівняння
(становить кратне відношення рівнів):базисний
(14)
ланцюговий
(15)
Якщо коефіцієнт зростання виражається
у процентах, його називають темпом зростання (Tt) і обчислюють за формулою
(16)
Темп приросту (Tnpt) - це відношення
абсолютного приросту до початкового або попереднього (базисного), виражене у
процентах:
базисний
(17)
ланцюговий
(18)
Темп приросту можна обчислити
відніманням 100 % від відповідного темпу зростання:
(19)
Середній темп зростання - це темп,
при обчисленні якого враховують правило складних процентів, за якими змінюється
відносна швидкість динаміки (нагромаджується приріст на приріст).Середній темп
зростання розраховують за формулою
(20)
де n - кількість темпів зростання за
однакові інтервали часу.
Якщо абсолютні дані динамічного ряду
відсутні, то середній темп зростання (T) можна обчислити за ланцюговими
коефіцієнтами зростання:
(21)
де n - кількість ланцюгових
коефіцієнтів зростання; T1,T2,... ,Tn - ланцюгові темпи зростання у вигляді
коефіцієнтів.
Абсолютне значення одного процента
приросту - це відношення абсолютного приросту до темпу приросту:
базисне
(22)
ланцюгове
(23)
де At, % - абсолютне значення одного
процента приросту; Tnpt - темп приросту; At - абсолютний приріст; уn-1 - рівень
ряду, попередній відносно у0.
За даними таблиці 3.1. дослідимо динаміку рівня безробіття в
Київській області.
Таблиця 3.1 Кількість безробітного населення по Київській
області
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
2014 р.
|
2015 р.
|
|
Безробітне населення
(за методологією МОП), (тис. осіб)
|
50,1
|
45,0
|
45,5
|
96,5
|
85,9
|
82,5
|
Розрахуємо основні показники динаміки за формулами (10) -
(23):
Таблиця 3.2 Розрахунок основних показників динаміки рівня
безробіття по Київській області
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
2014 р.
|
2015 р.
|
|
Безробітне
населення (за методологією МОП), (тис. осіб)
|
50,1
|
45,0
|
45,5
|
96,5
|
85,9
|
82,5
|
|
Абс приріст баз
|
-
|
-5,1
|
-4,6
|
46,4
|
35,8
|
32,4
|
|
Асб приріст ланц
|
-
|
-5,1
|
0,5
|
51,0
|
-10,6
|
-3,4
|
|
Темп зиростання баз
|
-
|
89,82%
|
90,82%
|
192,61%
|
171,46%
|
164,67%
|
|
Темп зростання ланц
|
-
|
89,82%
|
101,11%
|
212,09%
|
89,02%
|
96,04%
|
|
Темп приросту баз
|
-
|
-10,18%
|
-9,18%
|
92,61%
|
71,46%
|
64,67%
|
|
Темп приросту ланц
|
-
|
-10,18%
|
1,11%
|
112,09%
|
-10,98%
|
-3,96%
|
|
Абс значення 1 %
приросту
|
-
|
0,501
|
0,45
|
0,455
|
0,965
|
0,859
|
|
Середній рівень
ряду
|
67,6
|
|
Середній абсолютний
приріст
|
6,48
|
|
Середній темп
зростання
|
10,49%
|
|
Середній темп
приросту
|
10,49%
|
За даними таблиці 3.3. дослідимо динаміку рівня безробіття в
Харківській області.
Таблиця 3.3 Кількість безробітного населення по Харківській
області
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
2014 р.
|
2015 р.
|
|
Безробітне
населення (за методологією МОП), (тис. осіб)
|
85,5
|
74,2
|
73,6
|
105,5
|
97,9
|
96,2
|
Розрахуємо основні показники динаміки рівня безробіття за
формулами (10) - (23):
Таблиця 3.4 Розрахунок основних показників динаміки рівня
безробіття по Київській області
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
2014 р.
|
2015 р.
|
|
Безробітне
населення (за методологією МОП), (тис. осіб)
|
85,5
|
74,2
|
73,6
|
105,5
|
97,9
|
96,2
|
|
Абс приріст баз
|
-
|
-11,3
|
-11,9
|
20,0
|
12,4
|
10,7
|
|
Асб приріст ланц
|
-
|
-11,3
|
-0,6
|
31,9
|
-7,6
|
-1,7
|
|
Темп зиростання баз
|
-
|
86,78%
|
86,08%
|
123,39%
|
114,50%
|
112,51%
|
|
Темп зростання ланц
|
-
|
86,78%
|
99,19%
|
143,34%
|
92,80%
|
98,26%
|
|
Темп приросту баз
|
-
|
-13,22%
|
-13,92%
|
23,39%
|
14,50%
|
12,51%
|
|
Темп приросту ланц
|
-
|
-13,22%
|
-0,81%
|
43,34%
|
-7,20%
|
-1,74%
|
|
Абс значення 1 %
приросту
|
-
|
0,855
|
0,742
|
0,736
|
1,055
|
0,979
|
|
Середній рівень
ряду
|
88,8
|
|
Середній абсолютний
приріст
|
2,14
|
|
Середній темп
зростання
|
102,39%
|
|
Середній темп
приросту
|
2,39%
|
За даними таблиці 3.5. дослідимо динаміку рівня безробіття в
Харківській області.
Таблиця 3.5 Кількість безробітного населення по Закарпатській
області
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
2014 р.
|
2015 р.
|
|
Безробітне
населення (за методологією МОП), (тис. осіб)
|
41,3
|
37,0
|
37,8
|
57,9
|
50,4
|
55,2
|
Розрахуємо основні показники динаміки рівня безробіття за
формулами (10) - (23):
Таблиця 3.6 Розрахунок основних показників динаміки рівня
безробіття по Закарпатській області
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
2014 р.
|
|
Безробітне
населення (за методологією МОП), (тис. осіб)
|
41,3
|
37,0
|
37,8
|
57,9
|
50,4
|
55,2
|
|
Абс приріст баз
|
-
|
-4,3
|
-3,5
|
16,6
|
9,1
|
13,9
|
|
Асб приріст ланц
|
-
|
-4,3
|
0,8
|
20,1
|
-7,5
|
4,8
|
|
Темп зиростання баз
|
-
|
89,59%
|
91,53%
|
140,19%
|
122,03%
|
133,66%
|
|
Темп зростання ланц
|
-
|
89,59%
|
102,16%
|
153,17%
|
87,05%
|
109,52%
|
|
Темп приросту баз
|
-
|
-10,41%
|
-8,47%
|
40,19%
|
22,03%
|
33,66%
|
|
Темп приросту ланц
|
-
|
-10,41%
|
2,16%
|
53,17%
|
-12,95%
|
9,52%
|
|
Абс значення 1 %
приросту
|
-
|
0,413
|
0,37
|
0,378
|
0,579
|
0,504
|
|
Середній рівень
ряду
|
46,6
|
|
Середній абсолютний
приріст
|
2,78
|
|
Середній темп
зростання
|
105,97%
|
|
Середній темп
приросту
|
5,97%
|
Порівняємо отримані дані. Бачимо, шо найбільший приріст рівня
безробіття ( 10,49% або 6,48 тис. осіб на рік) спостерігався в Київській
області. Найменший приріст рівня безробіття спостерігався в Харківській області
(2,39% або 2,14 тис. осіб на рік).
При цьому у всіх досліджуваних регіонах протягом 2010-2012
років спостерігалося зменшення рівня безробіття, в 2013 році відбулося різке
зростання рівня безробіття (обумовлене, очевидно, різким скороченням кількості
робочих місць через світову фінансову кризу 2012 року). Протягом 2014-2015
років спостерігається поступове зменшення рівня безробіття.
За формулою (1) розрахуємо рівень безробіття населення за
досліджуваними регіонами:
Таблиця 3.7 Розрахунок рівня безробіття населення Київської
області
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
2014 р.
|
2015 р.
|
|
Економічно активне
населення, (тис. осіб)
|
1 425,7
|
1 450,3
|
1 465,7
|
1 477,5
|
1 473,7
|
1 483,5
|
|
Безробітне
населення (за методологією МОП), (тис. осіб)
|
50,1
|
45,0
|
45,5
|
96,5
|
85,9
|
82,5
|
|
Рівень безробіття населення
(за методологією МОП), (%)
|
3,51%
|
3,10%
|
3,10%
|
6,53%
|
5,83%
|
5,56%
|
|
Темп приросту рівня
безробіття (%)
|
-
|
-11,70%
|
0,05%
|
110,39%
|
-10,75%
|
-4,59%
|
Таблиця 3.8 Розрахунок рівня безробіття населення Харківської
області
|
2010р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
2014 р.
|
2015 р.
|
|
Економічно активне
населення, (тис. осіб)
|
1391,3
|
1385,7
|
1386,5
|
1371,1
|
1365,2
|
1375,2
|
|
Безробітне
населення (за методологією МОП), (тис. осіб)
|
85,5
|
74,2
|
73,6
|
105,5
|
97,9
|
96,2
|
|
Рівень безробіття
населення (за методологією МОП), (%)
|
6,15%
|
5,35%
|
5,31%
|
7,69%
|
7,17%
|
7,00%
|
|
Темп приросту рівня
безробіття (%)
|
-
|
-12,87%
|
-0,87%
|
44,95%
|
-6,80%
|
-2,45%
|
Таблиця 3.9
Розрахунок рівня безробіття населення Закарпатській області
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
2014 р.
|
2015 р.
|
|
Економічно активне
населення, (тис. осіб)
|
584,6
|
584,6
|
590,0
|
582,6
|
582,2
|
577,9
|
|
Безробітне
населення (за методологією МОП), (тис. осіб)
|
41,3
|
37,0
|
37,8
|
57,9
|
50,4
|
55,2
|
|
Рівень безробіття
населення (за методологією МОП), (%)
|
7,06%
|
6,33%
|
6,41%
|
9,94%
|
8,66%
|
9,55%
|
|
Темп приросту рівня
безробіття (%)
|
-
|
-10,41%
|
1,23%
|
55,12%
|
-12,89%
|
10,34%
|
Аналіз отриманих даних свідчить про те, що найбільший рівень
безробіття спостерігається в Закарпатській області, а найменший - в Київській
області. Це обумовлено насамперед соціально-економічним становищем регіонів.
3.2 Розподіл регіонів України за рівнем безробіття
Проаналізуємо дані щодо рівня безробіття в регіонах України:
Таблиця 3.10 Рівень безробіття в регіонах України
|
Кількість
економічно активного населення
|
Безробітні
|
Рівень безробіття
|
|
2014 р.
|
2015 р.
|
2014 р.
|
2015 р.
|
2014 р.
|
2015 р.
|
|
(тис.осіб)
|
(тис.осіб)
|
(відсотки)
|
|
Україна
|
22 044,4
|
21 932,9
|
1 785,6
|
1732,7
|
8,1
|
7,9
|
|
АР Крим
|
971,0
|
965,6
|
60,2
|
58,9
|
6,2
|
6,1
|
|
Вінницька
|
769,0
|
775,3
|
76,9
|
75,2
|
10,0
|
9,7
|
|
Волинська
|
476,5
|
480,7
|
40,5
|
39,9
|
8,5
|
8,3
|
|
Дніпропетровська
|
1 657,7
|
1 651,5
|
117,7
|
112,3
|
7,1
|
6,8
|
|
Донецька
|
2 177,4
|
2 167,1
|
182,9
|
177,7
|
8,4
|
8,2
|
|
Житомирська
|
620,4
|
614,0
|
60,8
|
61,4
|
9,8
|
10,0
|
|
Закарпатська
|
579,3
|
575,0
|
50,4
|
55,2
|
8,7
|
9,6
|
|
Запорізька
|
892,0
|
895,8
|
66,9
|
64,5
|
7,5
|
7,2
|
|
Івано-Франківська
|
579,3
|
580,5
|
47,5
|
50,5
|
8,2
|
8,7
|
|
Київська
|
817,8
|
807,5
|
59,7
|
54,1
|
7,3
|
6,7
|
|
Кіровоградська
|
475,3
|
475,6
|
42,3
|
40,9
|
8,9
|
8,6
|
|
Луганська
|
1 093,1
|
1 065,2
|
78,7
|
70,3
|
7,2
|
6,6
|
|
Львівська
|
1 196,2
|
1 196,1
|
93,3
|
92,1
|
7,8
|
7,7
|
|
Миколаївська
|
588,1
|
585,2
|
49,4
|
47,4
|
8,4
|
8,1
|
|
Одеська
|
1 114,8
|
1 111,7
|
68,0
|
66,7
|
6,1
|
6,0
|
|
Полтавська
|
713,4
|
717,4
|
69,2
|
66,0
|
9,7
|
9,2
|
|
Рівненська
|
533,3
|
546,2
|
60,8
|
56,8
|
11,4
|
10,4
|
|
Сумська
|
558,5
|
571,4
|
59,2
|
52,0
|
10,6
|
9,1
|
|
Тернопільська
|
483,8
|
482,7
|
50,8
|
50,2
|
10,5
|
10,4
|
|
Харківська
|
1 359,7
|
1 374,3
|
97,9
|
96,2
|
7,2
|
7,0
|
|
Херсонська
|
536,0
|
531,1
|
46,1
|
47,8
|
8,6
|
9,0
|
|
Хмельницька
|
638,4
|
629,5
|
54,9
|
55,4
|
8,6
|
8,8
|
|
Черкаська
|
627,2
|
62,4
|
57,7
|
9,9
|
9,2
|
|
Чернівецька
|
418,8
|
417,1
|
35,6
|
34,2
|
8,5
|
8,2
|
|
Чернігівська
|
534,3
|
527,9
|
56,1
|
54,9
|
10,5
|
10,4
|
|
м. Київ
|
1 481,0
|
1 473,2
|
85,9
|
82,5
|
5,8
|
5,6
|
|
м. Севастополь
|
191,7
|
191,9
|
11,5
|
11,9
|
6,0
|
6,2
|
Бачимо, що найбільший рівень безробіття спостерігається в
Західних областях України, що зумовлено їх соціально-економічним становищем.
За даними 2015 року побудуємо ряд розподілу регіонів України
за рівнем безробіття.
Розмір інтервалу ряду розподілу:
(24)
Таблиця 3.11 Побудова інтервального ряду розподілу областей України за
рівнем безробіття
|
№ інтервалу
|
Нижня границя
інтервалу
|
Верхня границя
інтервалу
|
Кількість
статистичних одиниць
|
Інтервальна частота
|
Накопичена
інтервальна частота
|
Середина інтервалу
|
 
|
|
|
1
|
5,6
|
6,4
|
4
|
0,15
|
0,15
|
6
|
0,89
|
0,69
|
|
2
|
6,4
|
7,2
|
5
|
0,19
|
0,33
|
6,8
|
1,26
|
0,34
|
|
3
|
7,2
|
8
|
1
|
0,04
|
0,37
|
7,6
|
0,28
|
0,01
|
|
4
|
8
|
8,8
|
7
|
0,26
|
0,63
|
8,4
|
2,18
|
0,01
|
|
5
|
8,8
|
9,6
|
5
|
0,19
|
0,81
|
9,2
|
1,70
|
0,20
|
|
6
|
9,6
|
10,4
|
5
|
0,19
|
1,00
|
10
|
1,85
|
0,63
|
|
Всього
|
27
|
1,00
|
-
|
-
|
8,16
|
1,89
|
Будуємо гістограму ряду розподілу:
Рис. 3.2 Графік тренду безробіття
Середнє значення рівня безробіття:
(25)
Дисперсія:
(26)
Середнє квадратичне відхилення:
(27)
Коефіцієнт варіації:
(28)
свідчить про однорідність досліджуваної сукупності за ознакою «рівень безробіття»
3.3 Прогнозування рівня безробіття в Україні на
наступні роки
Методи прогнозування - це сукупність способів і прийомів
мислення, які дають змогу на основі ретроспективного аналізу тенденцій та
закономірностей розвитку ендогенних (внутрішніх) та екзогенних (зовнішніх)
даних об´єкта прогнозування зробити висновок
про його розвиток у майбутньому за певних умов [10, c.267].
У статистичній практиці не завжди можна обмежитися
визначенням аналітичних показників ряду динаміки. Для всебічного аналізу
закономірностей динаміки необхідно використовувати різноманітні методи обробки
рядів з метою виділення їх загальної тенденції (тренду).
Для виявлення тенденції зміни показника у досить довгих рядах
динаміки використовують метод збільшення інтервалів часу. При цьому вихідні
рівні ряду замінюють сумарними або середніми значеннями показника за більші
періоди часу.
Для обробки ряду динаміки з метою зменшення коливань його
рівнів використовується метод рухомої середньої. Суть цього методу полягає у
тому, що первинний ряд динаміки замінюється рядом середніх значень,
підрахованих на основі рухомих сум. Рухома сума визначається шляхом додавання
рівнів ряду, включених в інтервал вирівнювання (переважно це 3, 5, 7 рівнів).
Головним недоліком даного методу є те, що вирівняний ряд стає
коротшим від вихідного за рахунок втрати рівнів на початку та в кінці ряду.
Найбільш ефективним методом виявлення тенденції динаміки є
аналітичне вирівнювання. Його суть полягає у тому, що вихідний ряд динаміки
описують рівнянням тренду, яке розглядається як аналітичний вираз загальної
тенденції зміни у часі (тренду). На практиці найчастіше використовують наступні
рівняння тренду [`6, c. 310]:
Таблиця 3.15 Рівняння тренду
|
- лінійне
|
|
|
- параболічне
|
|
|
- показникове
|
|
|
- степеневе
|
|
|
- гіперболічне
|
|
На основі даних таблиці 3.1 будуємо графік зміни рівня
безробітного населення:
Рис. 3.3 Графік зміни рівня безробітного населення
Аналіз даних свідчить про наявність тенденції до зниження рівня
безробіття серед працездатного населення України.
Використаємо метод збільшення інтервалів часу та визначимо середній
обсяг безробіття кожні три роки:
(29)
Отже, спостерігається чітко визначена тенденція до зменшення обсягу
безробіття. Визначимо тенденцію зміни обсягу безробіття в Україні методом ковзної
середньої:
Таблиця 3.16 Визначення тенденції зміни обсягу безробіття в Україні
методом ковзної середньої
|
Рік
|
2010
|
2011
|
2012
|
2013
|
2014
|
2015
|
|
Безробіття
працездатного населення, тис. осіб.
|
891,9
|
784,5
|
673,1
|
596
|
531,6
|
544,9
|
|
Ковзна середня
|
-
|
783,1667
|
684,5333
|
600,2333
|
557,5
|
-
|
Отже, спостерігається чітко визначена тенденція до зменшення
обсягу безробіття.
Проведемо аналітичне вирівнювання ряду динаміки за рівнянням
лінійного тренду
На підставі поля кореляції можна висунути гіпотезу(для
генеральної сукупності) про те, що зв'язок між усіма можливими значеннями X і Y
носить лінійний характер.
Лінійне рівняння регресії має вигляд
= bx + a + ε (30)
Система нормальних рівнянь.
•n + b∑t = ∑y(31)
a∑t + b∑t2 = ∑y•t
Таблиця 3.14 Дані для розрахунку
|
t
|
y
|
t 2
|
y 2
|
t • y
|
y(t)
|
(yi-ycp) 2
|
(y-y(t))2
|
(ti-tcp)2
|
|
2010
|
891.9
|
4024036
|
795485.61
|
1789151.4
|
853.96
|
49091.79
|
1439.3
|
6.25
|
|
2011
|
784.5
|
4028049
|
615440.25
|
1574491.5
|
780.51
|
13034.03
|
15.92
|
2.25
|
|
2012
|
673.1
|
4032064
|
453063.61
|
1351584.8
|
707.06
|
7.65
|
1153.22
|
0.25
|
|
2013
|
596
|
4036081
|
355216
|
1197364
|
633.61
|
5525.44
|
1414.33
|
0.25
|
|
2014
|
531.6
|
4040100
|
282598.56
|
1068516
|
560.16
|
19246.94
|
815.46
|
2.25
|
|
2015
|
544.9
|
4044121
|
296916.01
|
1095793.9
|
486.7
|
15733.52
|
3386.69
|
6.25
|
|
12051
|
4022
|
24204451
|
2798720.04
|
8076901.6
|
4022
|
102639.37
|
8224.91
|
17.5
|
Для наших даних система рівнянь має вигляд
a + 12051 b = 4022
a + 24204451 b = 8076901.6
З першого рівняння виражаємо а і підставимо в друге рівняння:
Отримуємо емпіричні коефіцієнти регресії: b = -73.45, a =
148197.53
Рівняння регресії(емпіричне рівняння регресії):= -73.45 t +
148197.53
(32)
Емпіричні коефіцієнти регресії a і b є лише оцінками
теоретичних коефіцієнтів βi, а саме рівняння відбиває
лише загальну тенденцію в поведінці даних змінних.
Розраховуємо показник тісноти зв'язку. Таким показником є
вибірковий лінійний коефіцієнт кореляції, який розраховується по формулі:
(33)
Значущість коефіцієнта кореляції.
(34)
По таблиці Стьюдента з рівнем значущості α=0.05 і ступенями свободи k=4 знаходимо tкрит:
крит (n-m-1;α/2)
= (4;0.025) = 2.776
де m = 1 - кількість пояснюючих змінних.
Інтервальна оцінка для коефіцієнта кореляції(довірчий інтервал).
(35)
(-1.0499;-0.8683)
Незміщеною оцінкою дисперсії обурень є величина:
(36)
y = 2056.23 - непояснена дисперсія(міра розкиду залежної змінної
навколо лінії регресії).
(37)
= 45.35 - стандартна помилка оцінки (стандартна помилка регресії).-
стандартне відхилення випадкової величини a.
(38)
- стандартне відхилення випадкової величини b.
(39)
статистика. Критерій Фишера.
(40)
(41)
Табличне значення критерію із ступенями свободи k1=1 і k2=4, Fтабл =
7.71 Оскільки емпіричне значення критерія Фішера більше за табличне, то дана
модель може бути визнана адекватною статистичним даним.
На підставі отриманого рівняння лінійного тренду виконаємо
прогнозні розрахунки рівня безробіття в Україні на наступні два роки:
|
Рік
|
Прогнозований
рівень безробіття
|
|
2016
|
416,13
|
|
2017
|
342,68
|
Величина 
для линейной модели имеет вид:
Довірчий інтервал прогнозу матиме наступні межі:
Верхня: 
Нижня: 
Величина для лінійної моделі має вигляд:
,
где 
(42)
Маємо:
Для прогнозу на 2012 рік:
Таким чином, довірчий інтервал прогнозного значення рівня безробіття на
2012 рік наступний:
Для прогнозу на 2013 рік:
Таким чином, довірчий інтервал прогнозного значення рівня безробіття на
2013 рік наступний:
Представимо отримані дані графічно:
Рис. 3.4. Графік тренду безробіття
Отже, бачимо, що протягом останніх шести років в Україні існує
тенденція до зменшення рівня безробіття серед працездатного населення.
ВИСНОВКИ
В Україні на сьогоднішній день проблема безробіття є досить
актуальною і недостатньо вивченою. Негативною рисою ринку праці України є
вимушена неповна зайнятість, або приховане безробіття. Його існування зумовлене
надлишком робочої сили, потрібної для виробництва конкурентоспроможної
продукції.
Проблеми та тенденції рівня безробіття та шляхів його
мінімізації розглядаються такими вченими, як: Е.Лібанова, В.Федоренко, П.Нікіфоров,
А.Вольська, І.Петрова, А.Казановський, О.Котляр, В.Костиков, О.Рузавіна,
І.Маслова та інші.
Однією з проблем є дисбаланс між потребами ринку праці й
сучасним станом освітньої підготовки. Спочатку держава витрачає зайві кошти,
навчаючи студента за спеціальністю, що не користується попитом у роботодавців,
а потім перенавчає того ж випускника, який стає на облік у центрі зайнятості.
Упорядкувати ситуацію можна лише за умови формування, з урахуванням потреб
ринку, держзамовлення на фахівців, встановивши чіткий зв’язок між ринком
освітянських послуг і відповідною потребою у спеціалістах різного рівня
кваліфікації. Перш за все потрібно пов’язати підготовку спеціалістів із
конкретними замовниками, підприємствами, організаціями, де планується їх
працевлаштування. У зв’язку з цим, була видана постанова Кабінету Міністрів
України №992 від 22 серпня 1996 року «Про порядок працевлаштування випускників
вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним
замовленням» у якій йшлося про те, що: «У разі неприбуття молодого фахівця за
направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за
призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової
дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник
зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету
вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати» [6]. Також
неприпустимим є те, що на ринку праці висококваліфікованих працівників
використовують на робочих місцях, де не потрібно значної професійної
підготовки. Крім того, державні кошти витрачаються на перенавчання спеціалістів
замість пошуку відповідних їх фаху й освіті робочих місць.
В сучасних умовах можна виділити чотири основні сторони
безробіття:
тінізація економічних процесів має істотний вплив на стан
ринку
праці, що призводить до появи тіньової зайнятості;
недоліки державної системи регулювання зайнятості й
безробіття;
несприятливий вплив на зайнятість населення структурних
зрушень, які відбуваються в економіці України про що свідчить сучасний стан
зайнятості молоді;
посилюється маргіналізація населення, що має звернути увагу
органів державного управління [2].
Зменшення масштабів і рівня зареєстрованого безробіття
(табл.1) можна досягти двома шляхами: працевлаштуванням за наявності
відповідного попиту на робочу силу або відмовою в реєстрації тим, хто
звертається до центрів зайнятості. Зменшення кількості безробітних може
відбуватись також шляхом розширення сектора нелегальної зайнятості.
Отже, безробіття - це явище, яке негативно впливає як на
соціальний, так і на економічний стан населення. Зменшення рівня безробіття в
Україні в 2015 році порівняно з 2014 роком на 0,7% свідчить про те, що воно
знаходиться в межах допустимих норм, враховуючи несприятливе економічне становище
країни та фінансово-економічну кризу.
Рівень безробіття в Україні за 2015 р. був одним з найнижчих
в Європі, проте ці дані враховують лише офіційно зареєстрованих безробітних, і
є зовсім не точними, щодо реального рівня безробіття в країні.
Для того, щоб знизити рівень безробіття необхідно розробити
та ухвалити антикризову програму заходів подолання негативних явищ в економіці
спільно з роботодавцями та профспілками. Необхідно стимулювати розвиток малого
та середнього бізнесу, шляхом зменшення податкового тиску, полегшення порядку
реєстрації підприємств, з появою нових підприємств з’являться нові робочі
місця. Також потрібно провести дослідження ринку праці щодо актуальності різних
спеціальностей та здійснення перекваліфікації працівників відповідно до неї,
застосування нових методів подолання безробіття, наприклад громадських робіт
тощо.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Беляевский
И.К. и др. Статистика рынка товаров и услуг. - М.: Финансы и статистика, 2012.
2. Борисова
С.И. Планирование статистической деятельности в органах государственной власти
// Вопросы статистики. - 2000. - № 7. - С. 66-69.
. Гинзбург
А.И. Статистика. - СПб: Питер, 2003
. Голуб
Л.А. Социально-экономическая статистика: Учеб. пособие для студентов высших
учебных заведений. - М.:Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС , 2001.
. Громыко
Г.Л. и др. - М.: ИНФРА - М, 2011.-480с.
. Гусаров
В.М. Статистика: Учеб. пособие для вузов - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2011.- 436с.
. Елисеева
И.И., Юзбашев М.М. Учебник. Общая теория статистики. 4-е издание. - М.: Финансы
и статистика. 2011. - 480с.
. Ефимова
М.Ф., Петрова Е.П., Румянцев В.Н. Общая теория статистики. М.: ИНФРА - М, 2-е
издание. 2011. - 413с.
. Зинченко
А.П. Сельскохозяйственная статистика с основами социально-экономической
статистики. Учебник. - М.: Издательство МСХА, 2012. - 427с.
. Курс
социально-экономической статистики: Учебник для вузов/Под ред. проф. М.Г.
Назарова- М.: Финстатинформ, ЮНИТИ-ДАНА, 2000 771 с.
. Нікіфоров
П.О. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з
безробіттям / П.О. Нікіфоров, А.О. Вольська // Фінанси України. - 2012. - №10.
- С.22-30.
. Пашинцева
Н.И. О международном сотрудничестве по вопросам распространения статистической
информации // Вопросы статистики. - 2000. № 5.
. Петрова
І.Л. Проблеми та перспективи мінімізації безробіття / І.Л. Петрова // Економіка
та держава. - 2010. - №5. - С. 90-92.
. Переяслова
И.Г., Колбачева Е.Б. Основы статистики. Серия „Учебники, учебные пособия”. -
Ростов н/Д: Феникс, 1999. - 320 с.
. Практикум
по статистике. Учебное пособие. Зинченко А.П., Шибалкин А.Е, Тарасова О.Б.,
Шайкина Е.В. - М.: Колос, 2011. - 319с.
. Рафикова
Н.Т. Основы статистики - Уфа, 2012.
. Сиденко
А.В., Матвеева В.М. Практикум по социально-экономической статистике. - М.:
Издательство <Дело и сервис>, 1998. - 144 с.
. Система
показателей социальной статистики: концепция, методология, практика. - М.:
ИСЭПН РАН, 1991.
. Статистика:
Підруч./С. С. Герасименко, А. В. Головач, А. М. Єріна та ін.; 2-ге вид.,
перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 467 с.
. Социально-экономическая
статистика: Практикум/Под ред. В.Н. Салина, Е.П. Шпаковской: Учеб. пособие. -
М.: Финансы и статистика, 2003. 1921 с.
. Социально-экономическая
статистика: Учебник для вузов/ Под ред. проф. Б.И. Башкатова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА,
2002. - 703 с.
. Теория
статистики: Учебник/Под ред. проф. Р.А. Шмойловой. - Финансы и статистика,
1996.-464 с.
. Филимонов
В.С. Гуртовник Е.А. Практикум по статистике. М.: - Финансы и статистика, 2011.
. Экономическая
статистика. Учебник. Иванов Ю.Н., Казаринова С.Е., 2012.