Особливості проявів агресії у дітей шкільного віку та підлітків
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ
1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ТА
ПІДЛІТКІВ
.1
Сутність агресії та агресивності
.2
Девіантна поведінка дітей шкільного віку та підлітків
.3
Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків
.4
Статевовікові особливості прояву агресивності в підлітковому віці
РОЗДІЛ
2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ АГРЕСІЇ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
.1
Характеристика вибірки
.2
Методика, організація та процедура дослідження
.3
Інтерпретація та аналіз результатів дослідження
ВИСНОВКИ
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК
А
ДОДАТОК
Б
ДОДАТОК
В
ВСТУП
Тема даної курсової роботи є досить актуальною,
адже проблема агресивності дітей та молоді у сучасних умовах є актуальною як
для суспільства в цілому, так і для вікової психології. Психологи вказують на
те, що агресивність ускладнює пристосування дітей до умов життя в суспільстві і
посідає одне з перших місць у девіантній поведінці неповнолітніх
Професійний інтерес психологів до різних видів і
рівнів змін особистості неповнолітніх та їх характерологічних особливостей дуже
високий і стійкий багато років. Про це свідчать спрямованість і кількість
робіт, присвячених проблемі. У нашій країні вже накопичений чималий досвід по
корекції і профілактиці девіантної поведінки.
Агресивність формується переважно в процесі
ранньої соціалізації в дитячому та підлітковому віці, і саме цей вік найбільш
сприятливий для профілактики та корекції. Цим і пояснюється актуальність теми
агресії підлітків.
Об’єкт дослідження - діти підліткового віку.
Предметом дослідження є прояви агресивності у
дітей підліткового віку.
Мета цієї роботи - дати по можливості повну
характеристику агресії в дитячому та підлітковому віці.
Для вирішення поставленої мети в роботі
ставляться наступні завдання:
Дати визначення поняття «агресія»;
З'ясувати причини виникнення та механізм дії
агресії у підлітків;
Визначити основні особливості підліткового віку
та їх вплив на появу агресивної поведінки;
провести психодіагностичне дослідження, щодо
агресивної поведінки підлітків.
Теоретичною та методологічною основою
дослідження стали загальнонаукова методологія системного аналізу розвитку
особистості у діяльності (Н.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, Б.Г. Ананьєв, С.Л.
Рубінштейн), теоретичні погляди на розвиток особистості Г.С. Костюка,
динамічний підхід у дослідженні психічних станів та рис особистості (А.І.
Анциферова), а також теоретичні тези А.А. Реан, Т.Г. Рум’янцевої, А. Бандури,
М.Д. Левітова щодо природи агресивності людини та її прояву.
Методологічною основою курсової роботи є сучасні
методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою
поставлених завдань: теоретичні, щодо аналізу та систематизації вітчизняної та
зарубіжної літератури з проблеми агресії та емпіричні методи: опитувальник
Басса - Даркі, проективний тест «Кінетичний малюнок сім’ї».
Практичне значення полягає в тому, що виявлені
дані про психологічні особливості даного явища можуть бути використані у
лекційних курсах з вікової та педагогічної психології, психодіагностики,
психокорекції викладачами педвузів.
Структура курсової роботи та послідовність її
частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Курсова робота
складається зі вступу, двох розділів: у першому розділі розглянуті теоретичні
підходи до визначення поняття агресії, агресивної поведінки, особливості
підліткового віку і фактори, які впливають на підліткову агресивність; у
другому розділі надано матеріали дослідження агресивної поведінки підлітків і
зроблено загальні висновки; висновків, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
.1 Сутність агресії та агресивності
Відтак, перш як розпочати розкриття теми, щодо
агресивної поведінки підлітків, нам необхідно розкрити поняття агресії,
агресивності загалом. Зазначимо, що у побутовому рівні під агресією
розуміється: «Відкрита неприязнь, що викликає ворожість», а «агресивний» як
наступально-загарбницький; ворожий, що викликає; надає шкідливий вплив [15, с.
18].
Взагалі термін «агресія» має широке поширення
для позначення насильницьких загарбницьких дій. Агресія і агресори завжди
оцінюються різко негативно, як вираження наявності культу грубої сили. В
основному ж під агресією розуміється шкідлива поведінка. У понятті «агресія»
об'єднуються різні за формою і результатами акти поведінки - від злих жартів,
пліток, ворожих фантазій, до бандитизму і вбивств.
У підлітковому житті нерідко зустрічаються форми
насильницької поведінки, що визначається в термінах
"задерикуватість", "войовничість", "озлобленість",
"жорстокість". До агресивності близько підходить стан ворожості.
Ворожість - більш вузький за спрямованістю стан, завжди має певний об'єкт.
Часто ворожість і агресивність поєднуються, але нерідко люди можуть знаходитися
у ворожих відносинах, однак ніякої агресивності не виявляють. Буває й
агресивність без ворожості, коли кривдять людей, до яких ніяких ворожих
почуттів не плекають.
У психології термін «агресія» трактується
по-різному. Багато авторів дослідження агресивності воліють їй давати негативну
оцінку. Але так само існує і точка зору на агресію з позитивної сторони.
Наявні визначення можна умовно розділити на дві
великі групи:
Перше уявлення про агресію як мотивованих діях,
що порушують норми і правила, що заподіюють біль і страждання. У цьому плані
розрізняються навмисну та інструментальну агресію.
Інструментальна агресія - та, коли людина не
ставить собі за мету діяти агресивно, але «так довелося» або «було необхідно
діяти». В даному випадку мотив існує, але він не усвідомлюється.
Навмисна агресія - це ті дії, які мають
усвідомлений мотив - заподіяння шкоди. Тобто анти-поведінка - властивість
агресивної особистості індивіда повністю належить мотиваційній структурі,
особистісному рівню.
Антонян Ю.М. вважає, що причиною агресії є
тривожність. Це властивість формується в глибокому дитинстві як наслідок
порушення емоційних зв'язків з матір'ю, тобто депривації. Тривожність створює
охоронну поведінку. Тривожність породжує знижену самооцінку, в індивіда різко
знижується поріг сприйняття конфліктної ситуації як загрозливої, розширюється
діапазон ситуацій, підвищує інтенсивність і екстенсивність відповідної на уявну
загрозу реакцію індивіда. [22, с. 27-28]
Друге уявлення агресії, як акту ворожості і
руйнування (поведінкова складова).
До прикладу, візьмемо наступне:
Берон Р. і Річардсон Д. дають таке визначення:
агресія це будь-яка форма поведінки, націленого на образу чи заподіяння шкоди
іншій живій істоті, що не бажає подібного звернення. Іншими словами:
Агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване
заподіяння шкоди жертві;
як агресії може розглядатися тільки така
поведінка, яка передбачає заподіяння шкоди або шкоди живим організмам;
жертва повинна мати мотивацію уникнення
подібного поводження з собою;
З вітчизняних психологів цю точку зору поділяють
Т.Г. Румянцева і І.Б. Бойко. Вони розглядають агресію як форму соціальної
поведінки, яка реалізується в контексті соціальної взаємодії, але поведінка
буде агресивною за двох умов: коли мають місце згубні для жертви наслідки, і
коли порушуються норми поведінки. [7]
Потрібно розділяти агресію і агресивність.
Агресія це поведінка (індивідуальна або колективна), спрямована на нанесення
фізичної, або психологічної шкоди. Агресивність - відносно стійка риса
особистості, що виражається в готовності до агресії, а так само в схильності
сприймати й інтерпретувати поведінку іншої як ворожої. В силу своєї стійкості
та входження в структуру особистості, агресивність здатна визначати загальну
тенденцію поведінки.
Таким чином, у цій роботі під агресією ми маємо
на увазі особистісну рису, яка формується під впливом соціально-психологічних
факторів.
1.2 Девіантна поведінка дітей
шкільного віку та підлітків
Зауважимо, що проблема відхилення в поведінці -
одна з центральних психолого-педагогічних проблем. Адже якби не було труднощів
у вихованні підростаючого покоління, то потреба суспільства у віковій і
педагогічній психології, педагогіці і приватних методиках просто відпала б.
Підлітковий вік - один з найбільш складних
періодів розвитку людини. Незважаючи на відносну короткочасність, він практично
багато в чому визначає все подальше життя індивідуума. Саме в підлітковому віці
переважно відбувається формування характеру і інших основ особистості.
Ці обставини: перехід від опікуваного дорослими
дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види
соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова організму -
роблять підлітка особливо уразливим і податливим до негативних впливів
середовища. При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення
вивільнятися з-під опіки і контролю рідних, вчителів і інших вихователів.
Нерідко це прагнення приводить і до заперечення духовних цінностей і стандартів
життя взагалі старшого покоління. З іншого боку, все більш очевидним стають і
дефекти у виховній роботі з підлітками. Особливо значущими в цьому відношенні є
неправильні взаємостосунки в сім'ї, збільшений рівня розлучень. [11, с. 5]
Девіантна поведінка неповнолітніх має свою
специфічну природу і розглядається, як результат соціопатогенезу, йде під
впливом різних цілеспрямованих, організованих і стихійних, неорганізованих дій
на особу дитини, підлітка, юнака. При цьому, велику роль серед причин, які
обумовлюють різні відхилення, грають соціально-психологічні,
психолого-педагогічні та психо-біологічні чинники, знання яких необхідно для
ефективної виховної профілактичної діяльності.
Таким чином, саме в профілактиці асоціальної
поведінки неповнолітніх особливе значення набуває психологічне знання, на
основі якого досліджується природа поведінки підлітків, а також розробляються
практичні заходи по попередженню асоціальних проявів. [3, с. 20]
Девіантна поведінка є зараз найбільш актуальною
проблемою. І якщо раніше вважалося, що поведінка, що відхиляється притаманна
виключно підліткам чоловічої статі, то в останні роки і підлітки жіночої статі
привертають все більше уваги. І справа не тільки в зростанні дрібних
правопорушень, алкоголізації і токсикоманій у дівчат. Вкрай важливим є те, що
ці відхилення набувають у них велику соціальну значимість і, відповідно,
бувають важчими. При цьому підлітки жіночої статі все частіше стають
«натхненниками» і ініціаторами порушень поведінки у хлопчиків.
У числі різноманітних, взаємопов'язаних
факторів, що обумовлюють прояв відхиляючої поведінки, можна виділити такі, як:
Індивідуальний чинник, що діє на рівні
психо-біологічних передумов асоціальної поведінки, які ускладнюють соціальну
адаптацію індивіда;
Психолого-педагогічний чинник, який в дефектах
шкільного і сімейного виховання;
Соціально-психологічний чинник, що розкриває
несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього зі своїм найближчим
оточенням в сім'ї, на вулиці, у навчально-виховному колективі;
Особистісний чинник, який, перш за все,
виявляється в активно-виборчому відношенні індивіда до переважаючому, бажаному
середовищі спілкування, до норм і цінностей свого оточення, до педагогічних
впливів сім'ї, школи, громадськості, а також в особистих ціннісних орієнтаціях
і особистій здібності до саморегулювання своєї поведінки;
Соціальний чинник, який визначається соціальними
і соціально-економічними умовами існування суспільства.
Виявлення негативних впливів утруднене, перш за
все, тому що вони не виступають ізольовано, а представляють взаємодію
найрізноманітніших чинників, що діють з різним негативним внеском у розвиток
відхилення: людський розвиток обумовлений взаємодією багатьох чинників:
спадковості, середовища (соціальної, біогенної, абіогенної), виховання (вірніше
багатьох видів спрямованого на формування особистості), власної практичної
діяльності людини. [1, с. 10]
Можна помітити, що у віці 12-13 років поведінка
безпосередньо пов'язана з ситуаційними чинниками, бездоглядністю і
некритичністю відносно поведінки мікросоціуму. [6, с. 9]
Витоки навчальних неуспіхів і аномальної
поведінки лежать в педагогічній і соціальній занедбаності, різних відхиленнях в
стані фізичного і психічного здоров'я. Цей взаємозв'язок був помічений ще в
минулому столітті, але актуальна вона як пояснення сучасних реалій. По більшій
же частині відхилення в поведінці обумовлені не природженими психічними і
фізіологічними дефектами, а було наслідками неправильного виховання і в сім'ї і
в школі. [9, с. 141]
Набуває особливої актуальності дослідження
девіантної поведінки неповнолітніх та шляхи її корекції у зв'язку зі зниженням
вікових меж. Найчастіше коріння агресивності і підвищеної тривожності йде в
раннє дитинство, закріплюючись або згладжуючись в більш пізньому віці.
Нижня вікова межа відхилень у поведінці дуже
рухома і причини відхилень глибоко індивідуальні. Наприклад, вже в старших групах
дитячих садів (дослідженням було охоплено 384 дитини дошкільних установ
Івано-Франківської області) в поведінці 12-13% дітей спостерігалися істотні
відхилення. Серед них: відсутність контакту з однолітками через невміння
вирішувати конфлікти "мирним" шляхом, прагнення дезорганізувати
колективну гру, пізнавальну діяльність дітей, якщо в ній не задовольняються
його суто особисті інтереси, відсутність елементарних навиків і звичок
культурної поведінки (ввічливості, акуратності, старанності та ін.), образливість,
упертість, спалахи озлобленості, аж до прояву агресивної поведінки. [16, с.
141]
Серед форм агресивних реакцій, що зустрічаються
в різних джерелах, необхідно виділити наступні:
Фізична агресія (напад) - використання фізичної
сили проти іншої особи.
Непряма агресія - дії, як манівцями спрямовані
на іншу особу (плітки, злобні жарти), так і ні на кого не спрямовані вибухи
люті (крик, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима і ін.).
Вербальна агресія - вираз негативних відчуттів
як через форму (крик, вереск, сварка), так і через зміст словесних відповідей
(погрози, прокляття, лайка).
Схильність до роздратування - готовність до
прояву при щонайменшому збудженні запальності, різкості, грубості.
Негативізм - опозиційна манера поведінки,
зазвичай спрямована проти авторитету або керівництва. Може наростати від
пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв. [4, с.
12-13]
З форм ворожих реакцій зазначаються:
Образа - заздрість і ненависть до оточуючих,
обумовлені почуттям гіркоти, гніву на весь світ за дійсні або уявні страждання.
Підозрілість - недовір'я і обережність по
відношенню до людей, засновані на переконанні, що оточуючі мають намір
заподіяти шкоду.
1.3 Психологічні особливості
агресивної поведінки підлітків
Як вже зазначалося, підлітковий період
вважається перехідним етапом між дитинством (з його повною залежністю від
старших і неможливістю проіснувати без них) та дорослим віком (з його
прагненням до самостійного життя, відтворення й вихованню нащадків). Підлітковий
вік називають пубертатним періодом, тому що він охоплює процес статевого
дозрівання від перших ознак і до повного завершення [20, с. 42].
Перехідним підлітковий вік є і в
соціально-психологічному відношенні. Саме на цей період припадає формування характеру,
тобто основи особистості. У цей період виявляються і закладаються деякі інші
особистісні компоненти - здібності, нахили, інтереси, значна частина соціальних
відносин. Цей вік називають «важким». Становлення характеру, перехід від опіки
дорослими дитинства до самостійності - усе це відкриває й загострює слабкі
сторони особистості, робить її особливо вразливою і сприйнятливою до
несприятливих впливів середовища. Бурхливі нейрогормональні перетворення цього
періоду поєднуються з виявленням прихованих у ньому генетично зумовлених
задатків.
Межа підліткового віку у медичній, педагогічній,
психологічній, соціологічній і юридичній літературі розуміється по-різному: від
11-14 років, як від 14-18 років, як від 12-20 років і так далі. З позиції
підліткової психології до цього віку раціонально відноситься весь період
статевого дозрівання - від його перших ознак до досягнення повної зрілості, що
збігається з віком юридичної самостійності - 18 років [27, с. 14].
З психологічної точки зору, період статевого
дозрівання ділять на дві стадії - негативну і позитивну. У першій з них (до 15
років) підліток протиставляє себе іншим, особливо старшим, усюди суперечить, не
підкоряється встановленим правилам і порядкам У позитивній стадії (з 16 років)
виступає протилежна тенденція до соціалізації, прилучення до духовних цінностей
свого часу. [10, с. 12]
У підлітковому віці організм переживає значні
зміни, які будуть суттєво впливати на всі сфери подальшого біологічного,
психологічного й соціального розвитку: під час пубертатного періоду трапляються
глибокі тілесні зміни; змінюється також характер мислення, проходячи крізь
якісні і кількісні перетворення; соціальний розвиток іде по двом лініям -
звільнення від батьківської опіки і встановлення нових відносин з однолітками;
і, нарешті, розвиток самоусвідомлення характеризується становленням нової
суб'єктивної реальності, а саме, ідентичності як продукту сексуальних,
когнітивних і соціальних трансформацій. Таким чином, зміни у цьому віці
послідовно охоплюють чотири сфери розвитку: тіло, мислення, соціальне життя й
самоусвідомлення.
Особливий інтерес становлять дослідження, автори
яких з’ясовують соціальні умови розвитку особистості підлітка, пов’язані
передусім із середовищем, в якому він перебуває [8, с. 14].
Численні наукові розвідки свідчать про те, що
важливу роль у формуванні особистості підлітка відіграють стосунки з іншими
людьми. Спілкування з іншими людьми постає головним чинником розвитку
особистості в підлітковому віці. Пріоритет належить інтимно-особистісному
спілкуванню як провідній діяльності цього вікового періоду.
Агресивні дії підлітків виступають засобом
досягнення значущої мети; способом психологічної розрядки, заміщення блокованої
потреби і переключення діяльності та способом задоволення потреби в
самореалізації і самоствердженні [25, с. 3].
На думку Н.Ю. Максимової, відхилення в розвитку
особистості підлітка є результатом багатоступеневого процесу порушення
взаємодії дитини з навколишнім світом. Незадоволеність підлітка стосунками з
оточуючими, ставленням оточуючих до нього, порушення стосунків підлітка із
соціальним середовищем частіше за все є передумовою виникнення агресивної
поведінки. Агресія виступає засобом психологічного захисту від уже існуючих
негативних стосунків підлітків з дорослими і однолітками, є неконструктивним
способом самоствердження [12, с. 19].
Існують факти [17], які свідчать про різні
прояви агресії підлітків на різних стадіях підліткового віку. До уваги бралися
фізична, непряма, вербальна форми агресії і негативізм.
Виявилося, що у дітей 10-11-річного віку
переважає фізична агресивність і менш за все виражена непряма. А вербальна
агресія та негативізм знаходяться на одному щаблі розвитку. У підлітків 12-14
років найбільш вираженим стає негативізм (64%), відзначається зростання
фізичної і вербальної агресії, тоді як агресія непряма, хоч і дає істотний рух
у порівнянні з молодшим підлітковим віком, але все-таки менш виражена. Що
стосується 15-16-річних підлітків, то на перший план у них виходить вербальна
агресія (72%), що на 20% перевищує цю форму в 12-13 років і майже на 30% в
10-11 років. Агресія фізична й непряма підвищується несуттєво, так само, як і
рівень негативізму. Але протягом усього підліткового віку спостерігається чітко
виражена динаміка всіх форм агресії від молодшого до старшого підліткового віку
[17, с. 2].
Разом із тим, якщо у 10-11-річних дітей має
перевагу фізична форма агресії, то по мірі дорослішання у підлітків 14-15 років
на перший план виходять її вербальні форми, домінуюче значення набуває
негативізм.
Результати наукових пошуків психологів свідчать
про гендерні відмінності у агресивних тенденціях поведінки підлітків. Вони
констатують, що агресивна поведінка частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у
дівчаток, а випадки антисуспільних вчинків знаходяться у співвідношенні 10:1.
Це пояснюється тим, що психологічне розрізнення у поведінці чоловіків та жінок
визначається як статевим деформізмом, загальними особливостями та
закономірностями його розвитку, так і специфічного прояву характерних типів
мужності та жіночості, рівнем розвитку суспільства. При переході від молодшого
шкільного до підліткового віку співвідношення таких поведінкових реакцій, як
фізична, вербальна, непряма агресія й негативізм, суттєво змінюється. У
хлопчиків впродовж всіх вікових етапів стійко домінує фізична агресія й
негативізм, а у дівчаток - негативізм і вербальна агресія [24, с. 17].
Агресивні підлітки, при всіх порушеннях їх
особистісних характеристик та особливостей поведінки, відрізняються деякими
загальними рисами. До таких рис відносяться бідність ціннісних орієнтації, їх
примітивність, відсутність захоплень, духовних запитів, вузькість та
нестійкість інтересів, в тому числі і пізнавальних. У цих дітей, зазвичай,
низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність,
наслідуваність, недорозвиненість моральних уявлень. Їм властива емоційна
грубість, озлобленість як проти ровесників, так і проти оточуючих дорослих. У
таких підлітків спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна,
або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими
соціальними конфліктами, егоцентризм, невміння знаходити вихід із складних
ситуацій, наявність захисних механізмів над іншими механізмами, які регулюють
поведінку. В той же час серед проблемних підлітків зустрічаються і діти достатньо
розвинені як інтелектуально, так і соціально. У них агресивність виступає
засобом підвищення престижу, демонстрації своєї самостійності, дорослості. [18,
с. 95]. Тому розкриття причин та характеру агресивності підлітків потребує
проведення певної класифікації умов, створення типології.
Спроби створення типології «важких» підлітків
здійснювалися у вітчизняній та зарубіжній психології. Підґрунтям одних бачень
наукових класифікацій було психофізіологічне розрізненнях дітей, інші брали за
основу особливості їх психосоціального розвитку. Так, наприклад, виділяють
групи підлітків, де до першої відносяться діти з психопатологічними рисами
характеру; до другої - з затримкою розумового розвитку і, нарешті, до третьої -
підлітки, які не мають патологічних відхилень, але неправильно виховані, що і
породжує впертість, вседозволеність, а в результаті агресивність та інші форми
відхилень.
Бєльський П.П. , намагаючись класифікувати
важких підлітків, виходив із мотивації їхньої поведінки. Він виділяв:
а) підлітків, які активно намагаються
задовольнити елементарні та низькі потреби;
б) слабовільних дітей, які піддалися навіюванню,
підбурюванню;
в) підлітки, які діють під впливом істерії та
інше [12, с. 20].
Цікавою є типологія І.А. Нєвського, який
розрізняє проблемних підлітків за наступними ознаками: а) педагогічно
занедбані; б) соціально занедбані (морально розкованих); в) з крайньою
соціальною занедбаністю [14, с. 17].
Розвиваючи цю класифікацію, С.Я. Бєлічева також
виділяє три групи агресивних підлітків. До першої вона відносить глибоко
педагогічно занедбаних підлітків, їх судження примітивні, поверхневі,
пізнавальні процеси послаблені. Цих дітей відрізняє здатність до антисоціальних
вчинків. Інша група характеризується афективними порушеннями - підлітки
дратівливі, їм характерні істероїдні форми поведінки. До третьої групи
відносяться діти конфліктні, розхлябані, невживчиві. Їх мислення інертне,
асоціації збіднілі, вони важко сходяться з ровесниками [28, с. 46].
У дослідженнях зарубіжних вчених, починаючи з
робіт Хевітта і Дженкінса, був запропонований поділ на дві групи: перша група -
діти з соціалізованими формами антисуспільної поведінки, для яких не характерні
психічні, емоційні розлади, і друга група - це підлітки, які відрізняються
несоціалізованою агресивною поведінкою, для яких характерні різні психічні
порушення. [26, с. 13]
Відомо, що у дитини в підлітковому віці
відбувається переорієнтація одних цінностей на інші. Підліток намагається
зайняти нову соціальну позицію, яка відповідає його потребам і можливостям. При
цьому соціальне визнання, схвалення, прийняття у світ дорослих та ровесників
стає для нього життєво необхідним. Лише їх наявність забезпечує переживання
підлітком почуття власної гідності. Тому невипадково, що витоки агресивності
підлітків лежать, як правило, в сім'ї, відношеннях її членів (чвари,
відторгнення дитини, її примус, в тому числі покарання) і в меншій мірі в
колізіях з ровесниками, вчителями.
Семенюк Л.М., яка виокремлює чотири групи
підлітків на основі певного типу поведінки, з врахуванням їх особистісних рис.
Першу групу підлітків характеризує стійкий
комплекс аномальних, аморальних, примітивних потреб, деформація цінностей та
відношень. Егоїзм, байдужість до турбот інших, відсутність авторитетів є
типовими особливостями цих дітей. Вони егоцентричні, цинічні, озлоблені, грубі,
збуджені, дратівливі. У їх поведінці має перевагу фізична агресивність.
Другу групу складають підлітки з деформованими
потребами, цінностями. Володіючи більшим чи меншим колом інтересів, вони
відрізняються гострим індивідуалізмом, бажанням зайняти привілейоване положення
за рахунок пригноблення слабких молодших, їм властива імпульсивність, швидка
зміна настрою, брехливість, дратівливість. У цих дітей збочені уявлення про
мужність, товаришування, їм приносить задоволення чужий біль. Прагнення до
застосування фізичної сили проявляється у них ситуативно лише проти тих, хто
слабший.
Характерною рисою третьої групи підлітків є
конфлікт між деформованими та позитивними потребами, цінностями, відношеннями,
поглядами. Вони відрізняються однобічністю інтересів, пристосуванням, брехнею.
Ці діти не прагнуть до досягнення успіху, апатичні. В їх поведінці має перевагу
непряма та вербальна агресивність.
Підлітки, які входять до четвертої групи,
вирізняються слабо деформованими потребами, але, в той же час, відсутність
певних інтересів та досить обмежене коло спілкування. Вони безвільні,
схиляються перед більш сильними товаришами, підкоряються їм. Для цих дітей
типова боязливість та мстивість. В їх поведінці переважає вербальна
агресивність та негативізм
[23, с. 28].
Проблема збільшення агресивних проявів серед
дітей та молоді в нашій країні тісно пов'язані із сьогоденною
соціально-економічною й політичною нестабільністю у суспільстві, конкретною
ситуацією й умовами виховання у родині, недоліками в організації
навчально-виховного процесу в навчальних закладах, поганою організацією праці
на виробництві, неблагополучним побутовим оточенням, негативним впливом
антигромадських елементів. Низькою залишається роль громадських формувань в
організації дозвілля дітей і підлітків, вихованні в них поваги до закону і
загальноприйнятих правил поведінки в суспільстві. Серйозне занепокоєння
викликає зниження культурної інфраструктури, що створювалась в Україні
десятиріччями, інтересу дітей та підлітків до книги, мистецтва, культурних
цінностей. У той же час зростає експансія засобів масової інформації, видань,
що пропагують насильство, секс, жорстокість та містицизм [17, с. 2].
Сьогоднішня ситуація є вкрай драматичною, коли
стара ідеологія «життя заради світлого майбутнього» була зруйнована протягом
дуже короткого періоду, а нова - життя без «казки», шлях на демократизацію, до
ринкових західних умов - не сформувалась. Ця ситуація, складна навіть для
дорослих, виявилась надскладною для підлітків і юнацтва. У результаті, у
багатьох із них виникає або повна розгубленість перед сьогоднішнім і завтрашнім
днями, або бажання взяти від життя якомога більше і негайно. У молодих
формується комплекс неповноцінності, який веде молодь до спотворених форм
протесту.
Одним із можливих джерел фрустрації, що веде до
агресії, на теперішній час є переглядання сцен розкоші в телевізійних
програмах. Це призводить до переходу абсолютної депривації (відчуття
позбавленості) до відносної (відчуття повсякденості) [13, с. 508].
Телебачення має непрямий вплив на людей, адже за
один рік воно викреслює з життя людини тисячі годин, які вони могли б
присвятити іншій діяльності. Телебаченням формується свій світ із певними
перебільшеннями, що дуже впливає на розум, мислення дітей і дорослих, які його
дивляться, спотворює їх уявлення про навколишній світ і події у ньому.
Вважається, що умови сімейного виховання дитини
відбиваються на всьому житті і є важливим моментом формування особистості.
Сім'я, з точки зору пред'явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечити
адаптацію її членів до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для
прийняття дитиною соціальних норм. Вважається, що умови сімейного виховання
дитини відбиваються на всьому житті і є важливим моментом формування
особистості. Сім'я, з точки зору пред'явлених до неї вимог, повинна максимально
забезпечити адаптацію її членів до умов суспільного життя, а також підготувати
ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм. Останніми роками збільшився
термін, який проводять підлітки поза сім'єю і школою, зростає питома вага
товариства однолітків, яка нерідко перевищує вплив батьків і вчителів.
Безконтрольність такого спілкування створює потенцію небезпечної ситуації. На
формування особистості неповнолітнього значною мірою впливають і недоліки
навчально-виховного процесу, існує конфлікт у системі учень-учень,
учень-учитель, учень-батьки, батьки-вчитель [2, с. 46].
Як свідчать наукові дослідження, у підлітковому
віці соціально-економічні умови мають великий вплив на формування особистості,
оскільки сприйняття дитини має високу лабільність, тобто психічні особливості
прояву агресивної поведінки знаходяться у прямій залежності від формування
соціальних потреб, як наслідок формування мотивів діяльності. Цей віковий
період у силу своїх складностей і суперечностей є сенситивним для виникнення
ситуацій, які порушують нормальний хід особистісного становлення, створюючи
об’єктивні умови проявам агресивних тенденцій.
1.4 Статевовікові особливості прояву
агресивності в підлітковому віці
Коротко зупинимося на тому, що важливим є
вивчення статевих відмінностей прояву агресивності дітей. В одному дослідженні
з школярів у віці 9-11 років були відібрані групи хлопчиків і дівчаток з
неагресивною і агресивною поведінкою. В результаті проведеного вивчення було встановлено,
що дівчатка знали більше конструктивних способів вирішення конфлікту. Крім
того, відмінності всередині групи дівчаток (агресивних і неагресивних) по всіх
параметрах були сильніше виражені, ніж усередині групи хлопчиків: неагресивні
дівчинки значно краще агресивних розуміли ситуацію, знали більше конструктивних
рішень. Однак, що особливо примітно і важливо, найбільш виражені відмінності
між агресивними і неагресивними дітьми, незалежно від статі, виявлені не в
перевазі агресивних альтернатив, тобто не в агресивної мотивації, а в незнанні
конструктивних рішень.
У дослідженні статевих відмінностей прояву
агресивності дітей 7-8 років було встановлено, що у хлопчиків агресивні прояви
в більшій мірі пов'язані з компенсацією почуття неповноцінності, а у дівчаток -
із завданням соціального пристосування конституціональної агресивності. На
мотиваційному рівні виявлення статеві відмінності пов'язані з переважанням у
хлопчиків прямих форм агресивності і проявом садомазохистських відносин
залежності, а у дівчаток відзначена схильність до трансформованих проявів
агресивності у формі демонстративних і егоцентричних тенденцій. Крім того, було
показано, що хлопчикам більш властиві активні і безпосередні, а дівчаткам -
відстрочені та опосередковані форми агресії. [19, с. 310]
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ
ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ АГРЕСІЇ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
.1 Характеристика вибірки
Наше дослідження, щодо прояву агресії дітей і
підлітків показало, що це одна з найважливіших проблем сучасності. Тому
проблема прояву агресії дітей і підлітків стала предметом нашого дослідження.
Для розкриття мети та завдань курсової роботи,
нам необхідно вирішити такі завдання:
. Відібрати групу піддослідних з числа
підлітків.
. Підібрати методику для вимірювання рівня
агресивності.
. Провести експериментальне вимірювання рівня
агресивності.
Об'єктом дослідження були обрані учні 7 класу
загальноосвітньої школи № 19 у м. Луцьку. Загальна кількість випробовуваних
склала 22 особи. З них 12 дівчаток та 10 хлопчиків.
Процедура дослідження полягала у проведенні
анкетування учнів і в подальшому виявленні та порівнянні рівня агресивності у
хлопчиків і дівчаток підліткового віку. Дослідження проводилися в урочний час
(на класних годинах). Під час дослідження були присутні класні керівники, які
допомагали і підтримували дисципліну в класах. Дослідження проводилося у
груповій формі. Випробовувані поставилися до дослідження з великим інтересом.
На проведення дослідження було витрачено 30 хвилин. Отримані дані, в цілому,
можна вважати достовірними.
агресія підліток сім’я опитувальник
2.2 Методика, організація та
процедура дослідження
Для Досягнення мети дослідження ми
використовували такі методики: опитувальник Басса-Даркі, проектний тест
«Кінетичний малюнок сім'ї» [5, 21].
Опитувальник Басса-Даркі широко використовується
для діагностики агресії як у зарубіжній, так і вітчизняній психології. Переваги
методики полягають у тому, що вона не завдає шкоди досліджуваним і не потребує
використання складного обладнання. Запитання методики підібрані таким чином, щоб
на відповіді досліджуваних впливали захисні механізми.
Опитувальник Басса-Даркі виявляє п'ять видів
агресії (фізична, непряма, вербальна, роздратованість и негативізм) та два види
ворожнечі (образу и підозру):
фізична агресія - застосування фізичної сили до
іншої людини;
непряма агресія - спрямована через іншу людину
або групу людей;
вербальна агресія - вираженість негативних
почуттів через крик, образи, приниження, погрози;
роздратованість - схильність до грубості,
запальності, різкості за найменшого збудження;
негативізм - опозиційна манера в поведінці, як
правило, спрямована проти керування і встановлення правил;
образу - заздрість и ненависть до навколишніх за
справжні або вигадані дії;
підозрілість - недовіра і обережність до людей,
яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити.
З огляду на то, що агресивність як властивість
особистості і агресію як акт поведінки можна зрозуміти лише в контексті
мотиваційної сфери особистості, в дослідженні ми також використали проективні
методики.
Процедура проведення тесту «Кінетичний малюнок
сім’ї» була такою: досліджуваним запропонували на стандартному аркуші
намалювати свою родину, так, щоб усі її члени щось робили. По закінченні тесту
з ними проводили індивідуальні бесіди: з’ясовували, хто зображений на малюнку,
що робить кожен член родини, як у сім’ї розподілені домашні обов’язки, який
характер мають сімейні стосунки.
) сприятливі сімейні обставини;
) тривожність;
) конфліктність у сім’ї;
) відчуття неповноцінності;
) ворожнеча в сім’ї.
Дослідження проводилося за попередньо складеним
планом у 2015 році.
На початку експериментальної роботи було
перевірено дієздатність піддослідних (стан здоров’я) та бажання брати участь у
ньому. Після цього опитуваним було роздано бланки методик та зачитано
інструкцію для кожної з них.
2.3 Інтерпретація та аналіз
результатів дослідження
Отримані в ході нашого експериментального
дослідження результати аналізуємо наступним чином:
Кількісні показники прояву різних форм
агресивності отримані у нашому дослідження за методикою Басса-Даркі, наведені у
таблиці 2.1. та малюнку 2.1.
Як видно з таблиці та діаграми, досліджуваних
хлопчиків перше місце за рівнем виявленості посідає фізична агресія, друге -
вербальна, третє - негативізм, четверте - роздратованість, п’яте - непряма
агресія. У дівчаток перше місце посідає вербальна агресія, друге -
роздратування, третє - фізична агресія, четверте - негативізм, п’яте - непряма
агресія. У дівчаток порівняно з хлопчиками меншою мірою виявляються фізична
агресія і негативізм, а більшою - непряма агресія та роздратованість.
Узагальнені результати аналізу «Кінетичного
малюнку сім’ї» підлітків із високим рівнем агресивності порівняно з підлітками
з помірним рівнем агресивності наведено у таблиці 2.2.
Як видно з таблиці, для агресивних підлітків
характерна несприятлива сімейна атмосфера. У малюнках агресивних підлітків
значно частіше, ніж у їхніх однолітків, відсутній батько. Двоє учнів намалювали
батька на іншому боці аркуша. На малюнку однієї з дівчаток батько залишає
кімнату із сумкою в руках. В індивідуальній бесіді з дівчинкою ми виявили, що
її батьки вже кілька років розлучені.
Типовими для агресивних підлітків є такі
малюнки: батько читає газету або дивиться телевізор, матір готує їжу на кухні,
діти - осторонь. На деяких малюнках кількість предметів меблів значно більша,
ніж кількість членів сім’ї.
В індивідуальних бесідах підлітки з високим
рівнем агресивності вказують на конфлікти в сім’ї, напружені стосунки з
батьками. Підлітків не задовольняє те, що батьки ображають їх та один одного,
мало цікавляться їхніми справами, не розуміють їхніх інтересів та захоплень.
Для дітей із низьким рівнем агресивності,
навпаки, характерна сприятлива сімейна атмосфера. У їхніх сім’ях домінує
атмосфера любові, довіри, взаєморозуміння, турботи.
Такі результати психодіагностичного обстеження
допомогли нам виявити психологічні особливості агресивності дітей підліткового
віку, які полягають у співвідношенні видів агресії. Провідне місце в агресивному
поведінковому патерні посідає вербальна агресія, далі йде фізична. До основних
факторів, що сприяють виникненню агресивних тенденцій підлітків на сучасному
етапі розвитку суспільства можна віднести сімейні конфлікти, напружені стосунки
з батьками, вчителями, взаємини з однолітками та, безперечно, засоби масової
інформації.
ВИСНОВКИ
Отже, проблема агресії в сучасному світі,
особливо в наших умовах ломки усталених цінностей і традицій та формуванні
нових, є надзвичайно актуальною, як з точки зору науки, так і з позиції
соціальної практики. Необхідно з'ясувати механізми виникнення та принципи
функціонування агресії та розробити методи профілактики та корекції агресивної,
асоціальної поведінки. Ці завдання ми і спробували вирішити в цій курсовій
роботі.
Під агресією розуміється будь-яка форма
поведінки, націленого на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті, яка не
бажає подібного звернення.
Період дорослішання, підлітковий вік, сам по
собі не будучи хворобою, може спровокувати виникнення глибоких психологічних
проблем. При цьому криза може перейти межу, що відокремлює його від
хворобливого стану, що вимагає втручання фахівців - психологів і психіатрів.
Тому вивчення особливостей підліткового віку необхідно для розуміння психології
агресії в підлітковому віці.
Причини, з яких підлітки здійснюють агресивні
вчинки, залишаються досі повністю не з'ясовані. Тим не менш, ми в ході роботи
визначили такі категорії, що зумовлюють агресивну поведінку підлітка, а саме:
• вроджені спонукання або задатки;
• потреби, керуючі зовнішніми стимулами;
• пізнавальні та емоційні процеси;
• актуальні соціальні умови в поєднанні з
попереднім навчанням.
Основними факторами, що визначають формування
дитячої агресивності є: сім'я, однолітки, засоби масової інформації тощо. Діти
навчаються агресивної поведінки за допомогою прямих підкріплень так само, як і
шляхом спостереження агресивних дій. суспільство, хворе агресією і
нетерпимістю, заражає і своє молоде покоління. Небезпека полягає в тому, у
нового покоління хвороба може стати вродженої та масовою, перетворитися з
соціальної патології в соціальну норму, тому необхідно продовжувати більш
детальний і глибокий розгляд даної теми, як на рівні психологічної та
педагогічної наук, так і на рівні практичної роботи з підлітками.
Профілактика та попередження девіантної
поведінки неповнолітніх стає не тільки соціально значущим, але і психологічно
необхідним. Проблема підвищення ефективності ранньої профілактики повинне
вирішуватися в наступних основних напрямках:
• виявлення несприятливих факторів і
десоціалізуючих впливів з боку найближчого оточення, які зумовлюють відхилення
у розвитку особистості неповнолітніх і своєчасна нейтралізація цих
несприятливих дезадаптуючих впливів;
• сучасна діагностика асоціальних відхилень у
поведінці неповнолітніх і здійснення диференційованого підходу у виборі
виховно-профілактичних засобів психолого-педагогічної корекції відхиляється.
Розгляд прояву різних форм агресивності у
хлопчиків і дівчаток на різних стадіях підліткового віку і з різних соціальних
груп населення дає необхідну орієнтацію в характері сфер особистості дитини
розвивається під впливом різного мікросередовища і дозволяє цілеспрямовано
будувати виховний процес.
Нами була проведена практична робота по вивченню
агресивної поведінки підлітків.
Результати психодіагностичного обстеження
допомогли нам виявити психологічні особливості агресивності дітей підліткового
віку, які полягають у співвідношенні видів агресії. Провідне місце в
агресивному поведінковому патерні посідає вербальна агресія, далі йде фізична.
До основних факторів, що сприяють виникненню агресивних тенденцій підлітків на
сучасному етапі розвитку суспільства можна віднести сімейні конфлікти,
напружені стосунки з батьками, вчителями, взаємини з однолітками та,
безперечно, засоби масової інформації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ананьєв
Б.Г. Про людину, як об'єкті і суб'єкті виховання // Вибрані психологічні праці
Т.2- М .: Наука, 1980.
. Бандура
А. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений / А.
Бандура, Р. Уолтерс. - М.,2000. - 512 с.
. Белічева
С.А. Основи превентивної психології М .: Просвещение, 1993
. Горькова
І.А. Медико-психологічне дослідження формування характеру делікту підлітків:
автореферат дисертації кандидата психологічних наук.- СПб, 1992.
. Івашкін
В. С. Психологічне вивчення школярів. Навчальний посібник. - Владимер: ВГПІ,
1990.
. Ісаєв
Д.Д., Журавльов І.І., Дементьєв В.В., Озерецковский С.Д. Типологічні моделі
поведінки підлітків з різними формами адиктивної поведінки. - СПб .: С- Пб.
Вид-во, 1997.
. Зовнішнє
середовище і психічний розвиток дитини / Під ред. Р.В. Тонкова-Ямпільської, Є.
Шмідт-Тольмер. - М., 1984.
. Костюк
В.І. Вікова психологія / В.І. Костюк. - М .: Педагогіка, 1988. - 324 с.
. Кулагін
Л.Г. Про підлітків, яким важко // Радянська педагогіка 1991.- № 6.- с. 141-142.
. Леонгард
К. Акцентуирование личности / К. Леонгард. - К., - 1981. - 267 с.
. Личко
А.Є., Попов Ю.В. Деліктна поведінка, алкоголізм і токсикоманія у підлітків. - М
,: Наука, 1988.
. Максимова
Н.Ю. Причини адиктивної поведінки підлітків / Н.Ю. Максимова. // Практична
психологія та соціальна робота. - № 7 - 1999. - С. 19-21.
. Максименко
К. Агресивність підлітків / К. Максименко. // Психолог. - 2003 - № 6. - С.
10-12.
. Нове
покоління обирає агресію // Психологічна газета. - 1996. - № 6.
. Ожегов
C.І., Н. Ю. Шведова. Тлумачний словник російської мови. М., 1999.
. Першаніна
Є. Проблема профілактики педагогічної занедбаності підлітків // Радянська
педагогіка 1984.- № 5.
. Пилипенко
В. Підліткова агресія у контексті сучасної соціокультурної ситуації / В.
Пилипенко. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2004.- №4.- С. 2-24.
. Причини
адиктивної поведінки підлітків // Практична психологія та соціальна робота. - №
7. - 1999. - С. 19-21.
. Психологія
людини від народження до смерті / Під ред. А.А. Реана. - СПб .: прайм -
ЕВРОЗНАК, 2002
. Психологічні
особливості підлітка // Вікова та педагогічна психологія / Под ред. А.В.
Петровского.- М., 1979.
. Райгородский
Д.Я. Практична психодіагностика. Методики і тести. Навчальний посібник Самара:
Видавничий Дім «БАХРАХ», 1998- 672с.
. Сафін
В.Ф. Психічні відхилення у розвитку дітей і методи їх психокорекції. - Уфа:
Кітап, 1994. Ананьєв Б.Г. і Ленінградська школа в розвитку сучасної психології.
- СПб., 1995.
. Семенюк
Л.М. Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків і його корекції /
Л.М. Семенюк. - М .: Просвещение, 1996. - 93с.
. Смирнова
Е.О. Психологічні особливості і варіанти дитячої агресивності / Є.О. Смирнова,
Г.Р. Хузеева. // Питання психології. - 2002. - № 1. - С. 17-26.
. Суперечлива
реальність соціального середовища і проблема агресії дітей / Шкільний світ. -
2006. - №9. - С.3-5.
. Теорія
дає ключ до розуміння агресії / Шкільний світ. - 2006. - №9. - С.6-7.
ДОДАТОК А
Опитувальник Басса-Даркі
.Часом я не можу справитися з бажанням завдати
шкоду іншим.
. Іноді розпускаю плітки про людей, яких не
люблю.
. Я легко збуджуюсь, але швидко заспокоююсь.
. Якщо мене не попросять по-доброму, я не
виконаю прохання.
. Я не завжди отримую те, що маю отримати.
. Я знаю, що люди говорять про мене за моєю
спиною.
. Якщо я не схвалюю поведінку друзів, я даю їм
це відчути.
. Коли мені трапляється обманути когось, мене
“гризе” совість.
. Я ніколи не збуджуюсь настільки, щоб кидатися
предметами.
. Я завжди поблажливий до чужих недоліків.
. Якщо мені не подобається встановлене правило,
мені хочеться порушити його.
. Інші вміють майже завжди користуватися
благоприємними обставинами.
. Я тримаюсь обережно з людьми, які відносяться
до мене якось більш дружньо, ніж я очікував.
. Я часто, буває, не погоджуюся з людьми.
. Іноді мені в голову приходять думки, яких я
соромлюсь.
. Якщо хтось першим вдарить мене, я не відповім
йому.
. Коли я дратуюсь, я хлопаю дверима.
. Я більше дратівливий ніж здається.
. Якщо хтось уявляє з себе начальника, то я
завжди іду йому наперекір.
. Мене трохи засмучує моя доля.
. Я думаю, що багато людей не люблять мене.
. Я не можу стриматися від суперечки, якщо люди
не згідні зі мною.
. Люди, які уникають роботи, повинні відчувати
почуття провини.
. Той, хто образив мене та мою сім’ю,
напрошується на бійку.
. Я не здатний на грубі жарти.
. Я відчуваю злість, коли наді мною
насміхаються.
. Коли люди видають себе за керівників, я роблю
все, щоб вони не зазнавалися.
. Майже кожен тиждень я бачу когось, хто мені не
подобається.
. Багато людей заздрять мені.
. Я вимагаю, щоб люди поважали мене.
. Мене пригнічує те, що я мало роблю для своїх
батьків.
. Люди, які постійно виводять вас з себе варті
того, щоб їх вдарили по носі.
. Я ніколи не буваю сумним від злості.
. Якщо до мене відносяться гірше, ніж я того
заслуговую, я не зворушуюсь.
. Якщо хтось виводить мене з себе, я не звертаю
уваги.
. Хоч я і не показую цього, я іноді заздрю.
. Іноді мені здається, що наді мною сміються.
. Навіть якщо я злюсь, я не звертаюся до
“сильних” виразів.
. Мені хочеться, щоб мої гріхи були відпущені.
. Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось вдарить
мене.
. Коли трапляється не по-моєму, я іноді
ображаюсь.
. Іноді люди дратують мене однією своєю присутністю.
. Немає людей, яких би я по-справжньому
ненавидів.
. Мій принцип: “Ніколи не довіряти чужакам”.
. Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати все,
що я про нього думаю.
. Я роблю багато такого, про що потім жалкую.
. Якщо я розізлюсь, я можу вдарити когось.
. З дитинства я ніколи не проявляв спалахів
гніву.
. Я часто відчуваю себе як порохова бочка,
готова спалахнути.
. Якби всі знали, що я відчуваю, мене б рахували
людиною, з якою нелегко працювати.
. Я завжди думаю про те, які таємні причини примушують
людей робити щось приємне для мене.
. Коли на мене кричать, я починаю кричати у
відповідь.
. Невдачі засмучують мене.
. Я б’юся не рідше і не частіше, ніж інші.
. Я можу згадати випадки, коли я був такий злий,
що хапав першу ж річ та кидав її.
. Іноді я відчуваю, що готовий перший почати
бійку.
. Іноді я відчуваю, що життя поступає зі мною
несправедливо.
. Раніше я думав, що більшість людей говорить
правду, але зараз я в це не вірю.
. Я сварюся лише зі злості.
. Коли я чиню неправильно, мене гризе совість.
. Якщо для захисту своїх прав мені потрібно
застосувати фізичну силу, я її застосовую.
. Іноді я виражаю свій гнів тим, що стукаю по
столу кулаком.
. Я буваю грубий по відношенню до людей, які
мені не подобаються.
. В мене немає ворогів, які б хотіли мені
нашкодити.
. Я не вмію поставити людину на місце, навіть
якщо вона на це заслуговує.
. Я часто думаю, що жив неправильно.
. Я знаю людей, які здатні довести мене до
бійки.
. Я не засмучуюсь із-за дрібниць.
. Мені рідко приходить в голову, що люди роблять
спроби розізлити мене.
. Я часто тільки погрожую людям.
. Останнім часом я став занудою.
. В суперечці я часто підвищую голос.
. Я намагаюся приховувати своє погане ставлення
до людей.
. Я краще погоджуся з чимось, ніж стану
сперечатися.
Процедура обрахування та аналізу.
Відповіді оцінювалися по восьми шкалам таким
чином:
Фізична агресія: «так»=1, «ні»=0: 1, 25, 31, 41,
48, 55, 62, 68
і «ні»=1, «так»=0- 9 та 7 твердження.
і «ні»=1, «так»=0 - 26 та 49.
Дратівливість: «так»=1, «ні»=0: 3, 19, 27, 43,
50, 57, 64, 72
і «ні»=1, «так»=0: 11,35,69.
Негативізм: «так»=1, «ні»=0: 4, 12, 20, 28
і «ні»=1, «так»=0 - 36.
Образа: «так»=1, «ні»=0: 5,13, 21, 29, 37,44,
51, 58.
Підозрілість: «так»=1, «ні»=0: 6, 14, 22, ЗО.
38, 45, 52, 59.
Вербальна агресія: «так»=1, «ні»=0: 7, 15, 23,
31, 46, 53, 60, 71, 73
і «так»=0, «ні»=1: 33, 66, 74,75.
Почуття провини: «так»=1, «ні»=0: 8, 16, 24, 32,
40, 47, 54, 61,67.
Сума індексів 1,2,7 дає загальний індекс
агресивності (ІА), 1,3,7 - показує рівень агресивної мотивації, а сума індексів
6 і 5 -індекс ворожості (ІВ).
Нормою агресивності є величина її індекса, яка
дорівнює 21+/- 4 , а ворожості 5-7+/- 3.
ДОДАТОК Б
Таблиця Б1 - Кількісні показники прояву різних
форм агресивності
|
№
п/п
|
Форми
агресії
|
Стать
досліджуваних
|
|
|
Хлопчики
|
Дівчатка
|
|
|
%
|
%
|
|
1
|
Фізична
|
80
|
58
|
|
2
|
Непряма
|
22
|
35
|
|
3
|
Вербальна
|
60
|
65
|
|
4
|
Негативізм
|
48
|
38
|
|
5
|
Роздратованість
|
40
|
60
|
Малюнок Б1 - Прояв
агресивності (%)
ДОДАТОК В
Таблиця В1 - Результати проведення
«Кінетичного малюнка сім’ї»
|
№ п/п
|
Симпотомокомплекси
|
Групи
|
|
|
Підлітки з високим рівнем агресивності
|
Підлітки з помірним рівнем агресивності(%)
|
|
1
|
Сприятливі сімейні обставини
|
2,5
|
4,1
|
|
2
|
Тривожність
|
4,8
|
3,4
|
|
3
|
Конфліктність у сім’ї
|
6
|
3,3
|
|
4
|
Відчуття неповноцінності в сім’ї
|
2,6
|
1,8
|
|
5
|
Ворожнеча в сім’ї
|
3,5
|
1,5
Малюнок В1 - Результати
проведення «Кінетичного малюнка сім’ї»
Малюнок В2 - Загальний
показник несприятливості
Похожие работы на - Особливості проявів агресії у дітей шкільного віку та підлітків
|