Аналіз годівлі молодняку свиней в умовах ПП Терплюка Л.В. Рожищенського району Волинської області

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького

Біолого-технологічний факультет

Кафедра годівлі тварин і технології кормів

"Допущена до захисту"

Завідувач кафедри,

доктор с.-г. наук, професор

Я.І. Півторак

Випускна робота на присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр"

Аналіз годівлі молодняку свиней в умовах ПП Терплюка Л.В. Рожищенського району Волинської області

Мандзюк Лілія Сергіївна

Керівник випускної роботи:

доцент кафедри годівлі тварин

і технології кормів Р.А. Петришак

Консультанти:

доцент В.І. Душка

зав. каф., доцент Б.П. Чайковський

Львів-2014

Зміст

порося годівля глина молодняк

Реферат

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

.1 Свинарство - прибуткова галузь тваринництва

.2 Особливості годівлі поросят в ранньому віці

.3 Глина - природне джерело мінеральних речовин

Розділ 2. Умови, матеріал та методика проведених досліджень

.1 Місце та об’єкт досліджень

.2 Методика виконання роботи

.3 Природно-економічна характеристика господарства

Розділ 3. Результати власних досліджень

3.1 Зміна живої маси поросят впродовж проведення досліду

.2 Вплив глини на життєздатність молодняку свиней

.3 Характеристика поведінки піддослідних груп поросят

Розділ 4. Економічна оцінка результатів роботи

Розділ 5. Охорона праці

Висновки та пропозиції виробництву

Використана література

Реферат

Випускна робота на присвоєння кваліфікаційного рівня "бакалавр" на тему: "Аналіз годівлі молодняку свиней в умовах ПП Терпелюка Л.В. Рожищенського району Волинської області" виконана на кафедрі годівлі та технології кормів Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького.

Основною метою роботи було з'ясувати аспекти життєздатності поросят з врахуванням впливу червоної глини на їх організм, а саме дослідити роль глини у попередженні виникнення анемії.

Дипломна робота складається з: огляду літератури; умов, матеріалу та методики власних досліджень; результатів досліджень; економічного обґрунтування роботи; охорони праці; висновків та пропозицій виробництву; списку використаних джерел.

Дослідження проведено на базі ПП Терпелюка Л.В. Рожищенського району Волинської області впродовж 25.06-22.07.2013 року.

Для цього було сформовано дві групи поросят у віці 8 днів. В кожній із груп нараховувалося по 15 голів тварин.

Аналізувалися показники ваги у віці 8, 21 та 35днів, на основі яких визначено середньодобові, абсолютні та відносні прирости.

Регулярне згодовування поросятам дослідної групи глини, позитивно вплинуло на їх ріст і розвиток, про що свідчать вищі середньодобові прирости та жива маса на кінець постановки досліду, в порівнянні з молодняком контрольної групи.

На основі експериментальних даних зроблені висновки і пропозиції для ПП Терпелюка Л.В.

Результатами роботи є аналіз життєздатності та інтенсивності росту поросят в різні періоди, а також визначення терапевтичного ефекту, тобто оцінка реакції організму на щоденне споживання червоної (жовтої) глини.

Ключові слова: мікроелементи, червона глина, поросята, анемія, ріст. Дипломна робота складається з: 58 стор. комп’ютерного тексту, 2 рис., 15 табл., 51 використаного джерела літератури.

Вступ

Мета тваринництва України забезпечити її громадян в достатній кількості продуктами харчування високої якості, а також сировиною тваринного походження. Щоб досягти поставленої мети, галузь потребує щорічного зростання чисельності поголів’я. Успішний розвиток тваринництва багато в чому залежить від одержання і збереження здорового приплоду. Однак частою причиною втрат молодняку є захворювання новонароджених.

Свинарство - одна з найбільш високоефективних галузей тваринництва. Збільшення виробництва та поліпшення якості свинини пов'язані з пошуком шляхів підвищення продуктивності тварин з врахуванням генетичних та паратипових факторів впливу. До останніх відносяться корми і годівля.

Організація повноцінної і якісної годівлі тварин має вирішальне значення в профілактиці порушень їхнього здоров’я. Але часто в умовах господарств неможливо суттєво змінити годівлю або ж покращити якість кормів. Тому важливим моментом у попередженні хвороб тварин в молодому віці є застосування біологічно активних та мінеральних речовин.

Збалансована годівля молодняку поросят дає змогу одержати міцних, здорових тварин батьківського та материнського стада, а також відгодівельних тварин, які в подальші періоди росту оплачуватимуть корми високими середньодобовими приростами.

Затримка в розвитку поросят внаслідок недостатньої годівлі або хвороби в ранні періоди їх індивідуального розвитку не може бути в подальшому повністю компенсована. Сповільнення росту тварин у ранньому віці спричиняє зміни в пропорції їх тіла в залежності від того, в якому періоді життя це проходило. Крім того, спостерігаються зміни в співвідношенні органів і тканини тіла тварин, а також у фізіологічних і біохімічних функціях організму. Більшість з цих змін не можуть бути компенсовані навіть при покращенні умов життя тварин і навіть в тому випадку, якщо жива маса в наступному вирівнюється.

Використання глини в годівлі поросят забезпечує організм тварин рядом мінеральних речовин: мікро- та мікроелементами, які особливо в ранньому віці тварин благотворно впливають на процеси життєдіяльності. Солі заліза, які містить у своєму складі червона глина, перешкоджають виникненню аліментарної анемії (недокрів’я), яка найбільш виразно проявляється при осінніх, зимових та ранньовесняних опоросах. Внаслідок усунення анемії одержують життєздатний молодняк, зменшується відсоток падежів.

Важливою передумовою одержання здорового молодняку поросят є виявлення потреб їхнього організму та їх забезпечення. Саме про це буде йти мова у випускній роботі.

Розділ 1. Огляд літератури

.1 Свинарство - прибуткова галузь тваринництва

У різних регіонах нашої України свинарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва, яка забезпечує населення продуктами харчування і сировиною. Цінні господарсько-корисні ознаки свиней - висока відтворна здатність, скороспілість та оплата корму, високий забійний вихід і гарні смакові якості продуктів забою - гарантують їх перевагу у виробництві м'яса порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин. Свині дуже плодючі. При задовільних умовах годівлі й утримання від свиноматки можна одержати два опороси на рік, а в кожному опоросі по 10-12 поросят [3, 13].

В даний час сільське господарство країни функціонує в нових ринкових умовах. Цей період характеризується реформуванням аграрного сектору та зміною форм власності, що передбачає пошук ефективних методів господарювання і поступову заміну ними застарілих механізмів.

Важливою складовою частиною агропромислового комплексу України є тваринництво. На його долю припадає близько 50% валової продукції сільського господарства. Забезпечуючи протягом року відносно рівномірне надходження продукції, тваринництво сприяє зглажуванню сезонності праці в сільському господарстві, більш повному використанню виробничих фондів і робочої сили, регулярному надходженню коштів від реалізації продукції цієї галузі.

У багатьох країнах світу в останні роки спостерігається динамічний розвиток свинарства як однієї з провідних галузей щодо забезпечення населення високоцінними продуктами харчування [30].

На думку посла Федеральної Республіки Німеччина в Україні Крістофа Вайля, Україна має всі передумови для розвитку цієї галузі. Свинарство для України - це галузь, що історично склалася і органічно вплітається в усю тваринницьку промисловість. Поки що доводиться говорити лише про відносну стабільність цього ринку. За останні роки загальне поголів’я свиней нараховує в межах 7,5 млн. голів [42].

На думку іноземних експертів, в Україні найближчі роки виробництво свинини зростатиме повільно, щоб задовольнити внутрішній попит країни. Українським експортерам доведеться поборотися за місце на ринку із такими головними експортерами свинини, як країни Євросоюзу, Канада, США та Бразилія. Рентабельність використання кормів - це найсерйозніший фактор успіху у виробництві свинини. Виробники мають оптимізувати годівлю, щоб зменшити витрати на корм. Продуктивність свиноматки - незмінний фактор, який впливає на прибуток за рахунок одержаного поголів’я поросят. Показник кількості поросят на свиноматку в рік має бути доведений до максимуму. З цієї точки зору надзвичайно важливою є якість управління, ветеринарні умови та умови праці. Керівники господарств мають мотивувати робітників дбайливо ставитися до тварин. Якщо досягти високої ефективності виробництва і взяти до уваги той факт, що в Україні з надлишком виробляється фуражного зерна, великим українським виробникам не потрібно буде боятися конкуренції і звичайно вони зможуть повністю задовольнити попит внутрішнього ринку [48].

Міжнародний ринок свинини надзвичайно конкурентний. На ньому переважають країни Євросоюзу, США, Канада та Бразилія. Вони домінуватимуть на ринку свинини і в найближчі роки, оскільки чітко розробили ланцюг взаємодії від виробника до забійного цеху і цеху технологічної обробки, далі до продажу гуртом та вроздріб. Так як основне місце на ринку займають потужні мережі торгівлі гуртом та вроздріб, то вони і визначають стандарти якості. По всьому світу у споживачів попитом користуються безпечні для здоров’я та чисті продукти [17]. Ось чому сертифікати та стандарти якості такі важливі.

Свинарство - найбільш скоростигла галузь тваринництва. Розведення свиней дозволяє в порівняно короткі терміни виробляти велику кількість м'яса. У свинині більше 40% сухих речовин, що дозволяє готувати з неї широкий асортимент консервованих продуктів. Характеризує ряд важливих біологічних особливостей, що відрізняються від інших видів. У свиней більш високий забійний вихід, ніж у інших видів сільськогосподарських тварин. Він у відгодованих свиней складає 75-82%, а в великої рогатої худоби 50-60%, у овець ще менше - 44-52% [45].

Свинарство, як значно прибуткова галузь тваринництва (з реальною можливістю одержати понад 2 опороси за рік від свиноматки і продажем кондиційних свиней на м'ясокомбінати у віці 150-160 днів), у багатьох країнах світу розвивається дуже динамічно, з постійним збільшенням як поголів'я свиней, так і їх продуктивності. У всіх розвинених країнах свинарство є галуззю, яка формує бюджет в зв'язку з експортом м'яса і високим попитом на цей вид продукції [25].

Однак, світовий досвід ведення свинарства показує, що максимальна економічна ефективність досягається при виробництві свинини в великих спеціалізованих підприємствах промислового типу при використанні всіх можливостей механізації та автоматизації технологічного процесу, організованого як безперервний потік.

На думку Гусакова В. (2003) перевага великого виробництва перед дрібнотоварним давно відомо. Це, перш за все можливість зниження собівартості продукції, підвищення її якості і прибутковості виробництва за рахунок концентрації, інтенсифікації та кооперації, застосування поточного методу організації виробничих процесів і регламентованого ритму, використання виробничого потенціалу тварин, приміщень устаткування і робочої сили з найбільшою віддачею [10].

У нашій країні більш поширені спеціалізовані господарства із замкнутим циклом виробництва, де в стаді наявні такі групи свиней: кнури-плідники, основні свиноматки, свиноматки що перевіряються, ремонтний молодняк, поросята на дорощуванні, поросята-сисуни, відгодівельні тварини.

Висока питома вага свинини в м'ясному балансі пов'язана з біологічними особливостями тварин цього виду: всеїдністю, багатоплідністю, скоростиглістю і хорошою ефективністю використання кормів, а також відмінними смаковими і дієтичними якостями м'яса [21].

Свині добре поїдають багато корму рослинного і тваринного походження, залишки технічних та харчові відходи кухонь та їдалень.

Для інтенсифікації свинарства необхідно спеціалізація галузі, будівництво нових, реконструкція існуючих свинарських підприємств із впровадженням на них сучасної технології. У зв'язку з цим, для таких свинарських підприємств розроблена промислова технологія виробництва свинини, яка дозволяє найбільш повно використовувати біологічні особливості свиней організовувати велику і, рівномірний протягом року, потокове виробництво м'яса, при механізації і часткової автоматизації виробничих процесів.

Потоковість виробництва свинини полягає в тому, що тварин переміщують з одних спеціалізованих виробничих приміщень в інші. Крім того, потокова технологія дозволяє при мінімальних капітальних вкладеннях збільшити виробництво продукції тваринництва, підвищити продуктивність і поліпшити умови праці працівників. На фермах з потокової технологією створюється найбільш сприятливі умови для ефективного використання приміщень, машин, трудових і матеріальних ресурсів [45].

Підвищення продуктивності свинарства можливо перш за все при поліпшенні кормової бази і годівлі тварин.

Свині характеризуються раннім статевим і фізіологічним дозріванням - статеві клітини утворюються уже в 4-5-місячному віці, але використовувати їх для подальшого відтворення не можна. Зоотехнічною наукою і практикою доведено, що перший раз парувати свинок необхідно у віці 9-10-місяців при живій масі не менше 110-120 кг, а у племзаводах та племрепродукторах у 10-12 місяців при живій масі 140-150 кг. Від них можна отримати за порівняно короткий час велику кількість м'яса. Молодняк свиней при нормальних умовах годівлі та утримання у 6-7-місячному віці має живу масу 100 кг. При годівлі повноцінними концентрованими кормами свині на 1 кг приросту витрачають 3,5-4 кормових одиниць і менше [14].

Головними складовими елементами галузі свинарства є племінна база, технологія виробництва корму. Необхідно відновити систему розведення свиней, адаптувавши її до нових економічних умов, оскільки багато порід свиней знаходяться на межі зникнення [44]. Розвиток галузі на основі концентрації, спеціалізації та агропромислової інтеграції з впровадженням технологій промислового типу є закономірним процесом для всіх розвинених країн [30].

Заходи щодо підвищення якості продукції залежать від впровадження зоотехнічних методів з використанням новітніх наукових досягнень у розведенні, годівлі та утриманні свиней, а також поліпшення способів переробки свинини [35].

Однією з проблем підвищення ефективності виробництва свинини є введення системи розведення і гібридизації свиней, що дозволяє найбільш ефективно поширювати селекційні досягнення племінних господарств і створювати на їх основі великі масиви тварин, здатних стійко виявляти високу продуктивність в умовах інтенсивної технології [25].

При впровадженні в свинарстві промислової технології необхідно враховувати зональні особливості. Основна причина скорочення виробництва свинини в країні - його економічна недоцільність.

Свинарство - енергонасичена галузь тваринництва, тому подорожчання енергоносіїв призводить до зниження ефективності виробництва. Вихід з цієї ситуації можливий тільки при широкому використанні інтенсивних, ресурсозберігаючих технологій [44].

При налагодженій організації виробництва, застосуванні раннього відлучення поросят від кожної матки можна одержати по 2-2,3 опоросів за рік, тобто більше 2,5 т свинини.

Основні труднощі, що перешкоджають впровадженню раннього відлучення, полягає не тільки в зниженні заплідненості і багатопліддя маток в подальших опоросах, але й ускладнення годівлі рано віднятих поросят. Вони обумовлені складністю визначення потреби молодняку в поживних речовинах, особливо на ранніх стадіях його росту та розвитку [14].

.2 Особливості годівлі поросят в ранньому віці

Поживні речовини, які містяться в кормах, служать джерелом будівного матеріалу і енергії при формуванні клітин тіла тварин, особливо молодняку, а також відшкодовують затрати енергії в результаті життєдіяльності організму.

Серед факторів, які забезпечують підвищення продуктивності свиней, першочергове значення має повноцінна годівля. Відомо, що між окремими мінеральними та органічними речовинами, а також вітамінами існує тісний взаємозв'язок. Тому всмоктування і засвоєння організмом того чи іншого елементу, його дія і роль в побудові тканин, в обмінних процесах тварини залежать не лише від кількості, але й від співвідношення елементів між собою. Лопатина Н. (2006) додає, що при цьому надзвичайно важливо вишукувати та застосовувати в годівлі нетрадиційні кормові добавки [6, 28].

Дослідженнями встановлено, що молодняк свиней має більші потреби в повноцінній годівлі і складі незамінних амінокислот, ніж дорослі тварини [18].

З метою вдосконалення годівлі варто враховувати вікові фізіологічні особливості і потребу свиней. В період вирощування поросят спостерігається декілька критичних періодів, коли тварини особливо чутливі до несприятливих факторів навколишнього середовища. До таких критичних періодів належать перші години і дні життя поросят, 20-25-ті дні життя та період відлучення [12]. Для ефективного вирощування поросят-сисунів і молодняку після відлучення, необхідно забезпечити збалансовану годівлю, врахувавши фактори, які впливають на організм поросят. Схема живлення поросят в перші дні їхнього життя, коли формуються фізіологічні функції травного тракту, досить складна і потребує особливої уваги та догляду [34, 51].

Важливо, щоб порося впродовж першої години життя отримало першу порцію материнського молозива. Слабких поросят бажано підсаджувати до передніх сосків, оскільки вони виділяють більше молока [50].

Поросятам вже з 3-4-го дня життя необхідно давати воду. При відсутності вільного доступу до води вони п'ють сечу, що викликає шлункові захворювання. В кожному відділенні для підкорму повинні бути автонапувалки. При їх відсутності у відділенні для поросят ставлять корито з чистою водою, яку міняють 5-6 разів на добу. Молоко свині бідне на солі заліза, яке входить до складу гемоглобіну крові. Вже в перші дні життя вміст гемоглобіну в крові поросят швидко знижується. Для попередження анемії їм вводять залізовмісні препарати. За рядом наукових досліджень, на 1 кг живої маси поросята в середньому за першу декаду життя споживають 175-197 г материнського молока, за другу -120, за третю - 61-68, за четверту - лише 33-40 г, а потім все менше. В перші дні життя поросята ссуть матір дуже часто: маломолочних свиноматок через кожні 25-40 хв., більш молочних - через 1-2 год. За кожну годівлю порося висисає 15-25 г молока, більш енергійні - до 50-70 г. Для нормального розвитку поросяті в першу декаду потрібно за добу близько 300 г, а за другу - 400 г молока. При такому частому ссанні свиноматок краще всього утримувати в індивідуальних станках, забезпечуючи таким чином вільний підхід поросят в будь-який час. Якщо потребу поросят у поживних речовинах за рахунок материнського молока в першу декаду життя прийняти за 100%, то за другу декаду вона буде задовольнятися на 67,5%, за третю - на 42, за четверту - на 25,6, за п'яту - на 14,4, за шосту - на 7,5%. Таким чином, інтенсивність росту поросят вже з третьої декади життя в основному залежить від повноцінності їх підкорму. Тому умовну молочність свиноматки визначають за масою гнізда поросят 21-денного віку. Молодняк, рано привчений до підкорму, краще розвивається, у нього вищі середньодобові прирости. Підгодівля поросят з раннього віку концентрованими, грубими й соковитими кормами сприяє розвитку органів травлення, посиленню секреторної діяльності і в кінцевому результаті поліпшенню використання кормів дорослими тваринами [9, 14].

Основними інгредієнтами раціонів для поросят-сисунів є материнське молоко, мінеральні корми - зола, вапняк, крейда, товчене вугілля, кісткове борошно, червона і жовта глина, коров'яче молоко по 50 г на добу на голову в 2-3 прийоми. З 5-го по 10-й день поросятам можна згодовувати по 100 г коров'ячого молока в два прийоми. Молоко повинно бути свіжим або сквашеним за допомогою ацидофільної кислоти. З 5-6-го дня поросятам дають підсмажені зерна кукурудзи, пшениці, гороху, ячменю. З 6-го дня зерно дають і у вигляді дерті, а з 8-10-го дня поросят можна привчати до сухого комбікорму. У другу декаду поросятам дають кашу з вівсяного або ячмінного борошна, приготовлену на збираному молоці. У кашу можна додавати в невеликій кількості вареної картоплі. В раціон поросят вводять соковиті корми, моркву, гарбузи, траву бобових чи борошно бобового сіна. Дуже добре згодовувати поросятам пророщене зерно, подрібнене конюшинове сіно. Корми для підгодівлі молодняку повинні бути різноманітними і доброякісними [15, 37].

Зипер А.Ф. (2003), Засуха Ю.В. та інші автори (2006) наголошують, що варто додавати до раціону ацидофілін для профілактики кишкових розладів і захворювань, оскільки він гальмує розвиток хвороботворних мікроорганізмів у шлунково-кишковому тракті, а також підвищує апетит до поїдання рослинних кормів. На перші 10 днів поросятам потрібно всього лише 2 кг ацидофільного молока на 1 голову. З третього дня і до кінця підсисного періоду, годівниці для поросят наповнюють крейдою, червоною глиною, деревним вугіллям. В цей період їм починають згодовувати підсмажене зерно ячменю. Автори підкреслюють, що вже з 6-7 дня поросят потрібно привчати до концентрованих кормів та сіна, а влітку - до свіжої зелені. З двотижневого віку ацидофільний кисляк з незбираного молока замінюють кисляком з відвійок. Крім мінеральних кормів, які згодовують їм з годівниць, з перших днів після народження і до відлучення поросятам дають розчин з 2,5 г залізного і 1 г мідного купоросу на 1 л води. Спочатку цим розчином змочують соски матки під час ссання, потім зволожують їм деревне вугілля, а з віком додають в суміш концентрованих кормів з розрахунку 10 мл. розчину на одне порося в день. З п'ятиденного віку їх починають привчати до поїдання рибного або м'ясо-кісткового борошна, додаючи його до ацидофільного молока або в суміш концентрованих кормів. До місячного віку дозу м'ясо-кісткового або рибного борошна доводять до 100 г на голову [14, 15].

Важливим елементом годівлі поросят є протеїн, з вмістомнезамінних амінокислот у повному обсязі та співвідношенні. В перші дні життя поросята з молоком матері одержують протеїн. Потім його надходження з материнським молоком знижується, а потреба поросят зростає. Однак, в даних раціонах нестача перетравного протеїну становить 16,5%, а незамінних амінокислот від 21 до 25%. У віці 10-20 днів нестача лізину, метіоніну, цистину відносно норми коливалася в межах 16,6-24,5%. У раціоні підсисних поросят 30-денного віку кількість цих компонентів знижується на 19,8-28,1% відповідно норми годівлі.

Дослідженнями багатьох авторів встановлено, що збільшений вміст клітковини різко знижує перетравність раціону і його засвоюваність, а саме білкових компонентів. Оптимальна кількість її в раціонах не повинна перевищувати 5-7% [47, 29].

У великих комплексах для підгодівлі поросят використовують сухі, збалансовані по всіх елементах живлення комбікорми. У 1 кг такого комбікорму міститься 1,04-1,05 кормових одиниць. Як підгодівля поросятам з 8-го дня життя починають давати спеціальну суміш - престартер, на 100 кг якого вводять 5 кг біовіту, 10 кг сухого молока, 1,5 кг риб'ячого жиру. Суміш ретельно перемішують до отримання однорідної маси, яку розподіляють по годівницях, встановлених у відділеннях для підгодівлі поросят. Незадовго до відлучення підсисних поросят у вказану суміш додають антистресовий препарат [14, 49]. В складі комбікорму для поросят першочергове значення має біологічно повноцінний протеїн з високим рівнем лізину, тому вводять соєву макуху, рибне борошно, сухе молоко тощо. З 1-тижневого віку поросят-сисунів привчають до поїдання коров’ячого молока в кількості 20 - 50 г на добу. Для попередження анемії поросятам в 2-3 добовому віці проводять ін’єкцію одного із залізовмісних препаратів: 2 мл. феродексу або 5 мл. урзоферану, а потім повторно в 3-х тижневому віці.

Вміст енергії в раціонах поросят після відлучення у віці 2-6 місяців має

становити не менше 1,4 к. од. на 1 кг корму, а в кращому випадку і більше. Велику увагу приділяють мінеральній (особливо кальцій, фосфор ) і вітамінній годівлі молодняку (особливо вітамінів А, D і групи В). Вказані елементи відіграють велике значення в перебігу багатьох біохімічних та фізіологічних процесах [18, 33].

Свині можуть чудово пристосовуватися до різних типів годівлі - від концентратного до малоконцентратного. Але це тривалий процес, який успішно протікає впродовж послідовних періодів вирощування поросят-сисунів, відлучених і підсвинків до часу їх виробничого використання [19].

Практикується два методи вирощування поросят-сисунів: під свиноматкою до 3-5 тижневого віку з послідуючим переходом на годівлю замінниками молока чи спеціально приготовленими комбікормами, а також під свиноматкою до 2-х місячного віку.

Вперше дні після відлучення поросят годують 4-6 разів на добу, потім поступово переводять на 2-3-кратне годування [4].

При відлученні поросят в 2-х місячному віці Ібатулін І.І. (2000) та інші автори рекомендують підгодовувати їх по схемі, що приведена в таблиці 1 [16, 29].

Таблиця 1.

Рекомендована схема підгодівлі поросят-сисунів до 2-х місячного віку, г на голову на добу

Вміст клітковини в раціонах поросят - сисунів живою масою до 6 кг не повинно перевищувати 3,4%, 6-12 кг - 3,6%, 12-20 кг - 4,2% в сухій речовині. Велике значення має задоволення потреб поросят в макро- і мікроелементах. Встановлено, що поросятам живою масою до 6 кг необхідно кальцію 1,36%; до 12 кг - 1,14%; до 18 кг - 1%, фосфору відповідно 1,0; 0,9; і 0,83%; кухонної солі 0,3% від сухої речовини, заліза - 116 мг; міді - 17 мг; марганцю - 45 мг; цинку - 85 мг; йоду -0,3; кобальту - 1,1 мг.

Для поросят - сисунів прийняті такі норми концентрації вітамінів в 1 кг сухої речовини: віт. А - 6,8 тис. МО; віт. Д - 0,7 тис. МО; віт Е - 45 мг; віт. В1 - 3,4 мг; В2 - 7 мг; В3 - 23 мг; В4 - 1,7 мг; В5 - 45 мг; В12 - 34 мг [2].

Важливість мінеральних речовин для росту і розвитку поросят виділяє Кабанов В.Д. (2003), але наводить дещо інші норми в потребі на 1 корм. од. поросятам: 7-8 г кальцію, 5 - 6 г фосфору, 3 г кухонної солі, 10 мг заліза, 10 мг міді, 40 мг марганцю, 50 мг цинку і 0,2 мг йоду [18].

Скорочення термінів підсисного вирощування поросят з традиційних 60 днів до 3-4 тижнів дозволяє підвищити інтенсивність використання маточного поголів'я і збільшити число опоросів на свиноматку в рік з 1,7-1,9 до 2,2-2,3.

Встановлено, що в 1 кг сухої речовини раціону для поросят - сосунів має міститися наступна кількість енергії, поживних і біологічно активних речовин (таблиця 2). Однак, при годівлі варто враховувати, що певна частина поживних речовин не засвоюється в шлунково-кишковому тракті свиней, а виділяється з калом, при цьому частина енергії втрачається. Отже, загальний склад поживності корму не може свідчити про його істинну цінність.

Таблиця 2.

Поживна цінність 1 кг сухої речовини в раціоні поросят-сисунів

З метою одержання добре розвиненого здорового поголів'я свиней, важливе значення має організація якісної підгодівлі молодняку в ранньому віці. Починаючи з 3-го-5-го дня життя поросят привчають до поїдання незбираного молока та комбікормів. На 6-й день після народження в літній період вводять до раціону подрібнену зелену масу бобових культур - конюшини, люцерни, люпину тощо. При застосуванні пізнього відлучення на 4-й тиждень життя поросятам по можливості починають згодовувати молоко знежирене.

Примірний раціон для поросят-сисунів на період з 1-го по 60-й день життя наведено в таблиці 3. В своєму складі він містить молоко незбиране та збиране, комбікорм стартер та комбікорм концентрат, зелені корми та пасовища.

Таблиця 3.

Примірний раціон для поросят-сисунів, кг на одну голову на добу

.3 Глина - природне джерело мінеральних речовин

Поживні речовини, які містяться в кормах, служать джерелом пластичного матеріалу і енергії для побудови клітин тіла тварини і заміщення затрат енергії в результаті його життєдіяльності. Свині із однокамерним шлунком потребують реалізації із кормових раціонів багатьох поживних речовин і в доступнішій формі, ніж жуйні тварини. Ця особливість свиней і їх потреба в протеїні, амінокислотах, жирних кислотах, вуглеводах і вітамінах повинні бути враховані при годівлі.

Відомо, що між окремими мінеральними речовинами, органічними поживними речовинами і вітамінами існує тісний взаємозв’язок. Тому засвоєння організмом того чи іншого, вплив його і участь в побудові тканин, в обмінних процесах тварини залежать не лише від кількості, а й від співвідношення елементів між собою і з іншими речовинами [6].

Мінеральні добавки істотно підвищують ефективність використання концентратів у тваринництві. Їх вартість становить 2-5% від загальної ціни раціону. Згодовування тваринам мінеральних преміксів дає змогу підвищити їх м’ясну, молочну, яєчну і вовнову продуктивність в середньому на 7-15% при зниженні витрат кормів на одиницю продукції на 6-12%, а також забезпечує високий ступінь збереження молодняку [20, 22].

Ефективний і зручний спосіб використання мінеральних добавок - збагачення ними комбікормів. До складу комбікормів мінеральні добавки вносять у вигляді окремих сполук: крейди, вапняків, кухонної солі, кісткового борошна, фосфатів, сполук сірки та магнію, сапропелів, цеолітів, алунітів, бентонітів тощо [27].

Україна має значні запаси природних мінералів, котрі доцільно використовувати як джерела життєво необхідних елементів мінерального живлення, а саме: цеоліти, бентоніти, глауконіти, вермикуліти, сапропелі, каоліни, алуніти та інші [3, 36, 39].

Дефіцит мінеральних речовин в раціонах сільськогосподарських тварин ставить перед зоотехнічною наукою і практикою низку завдань, направлених на пошук використання, поряд з традиційними кормами і добавками, ряду нових мінеральних кормів. При вирішенні даної проблеми можна використовувати дешевші добавки природного походження, такі як: бентоніт, сапропель, гумат натрію, цеоліт та інші. Всі вони можуть служити додатковим джерелом мінеральних речовин [22].

Глина широко використовується як добавка в як свиней, так і свійських птахів, з метою запобігання згубного впливу мікотоксинів на продуктивність. Дослідження вчених Університету Іллінойс (США) показали, що глина може полегшити діарею відлучених поросят, спричинену кишковою паличкою Escherichia coli. В багатьох країнах світу глину на рівні не більше 2% від готової кормосуміші використовують як послаблюючий засіб проти закрепів. Використання певних видів глини у кормах відлучених поросят викликає протидіарейний ефект [43].

Червона глина містить залізо. Може застосовуватися при відсутності в господарстві сірчанокислого заліза або одночасно з ним, як мінеральна підгодівля поросятам-сисунам проти недокрів'я (анемії) при осінніх, зимових та ранньовесняних опоросах. За даними інституту тваринництва, 1 кг глини містить в середньому 46 г окису заліза. Червону глину треба добувати в не заболочених місцях, не забруднених збудниками заразних хвороб. Глина з заболочених низинних місць або з домішками піску не годиться в якості мінеральної підгодівлі. Більш охоче поїдається свіжа глина, заготовлена в ??термін не пізніше ніж за 1 рік. Для підгодівлі глину в злегка змоченому вигляді ставлять в низьких коритцях для поросят-сисунів в спеціально відведених місцях, щоб вони мали вільний доступ до неї. Червона природна глина застосовується багатьма свиногосподарствами і з незмінним успіхом [5, 41, 51].

Червона глина використовується для підгодівлі поросят в якості джерела заліза і частково міді. Вона містить близько 4% заліза. Поросятам дають її досхочу. Беруть глину на благополучних в санітарному відношенні місцях, з глибини не менше 1 м. Поросята краще поїдають зволожену глину, ніж суху, тому перед дачею глини поросятам її рекомендується злегка змочувати [32].

Забезпечення тварин повноцінними раціонами або комбікормами, збалансованими не лише за основними поживними, а й біологічно активними речовинами, дає змогу знизити витрати кормів і краще їх використати. Важлива роль у цьому належить мінеральним сполукам, оскільки органічні речовини кормів краще використовуються організмом тварин при наявності достатньої кількості як макро-, так і мікроелементів [31].

Дослідженнями О.П. Дмитроченка (1975), В.І. Георгієвського (1979), Г.Т. Кліценка (2001), Б.Д. Кальницького (1985) встановлено важливе значення таких елементів, як заліза, міді, цинку, марганцю, кобальту в стимулюванні росту і розвитку організму тварин, підвищенні їх продуктивності і покращенні якості тваринної продукції [7, 11, 20, 22].

Мінеральні добавки істотно підвищують ефективність використання концентратів у тваринництві. Їх вартість становить 2-5% загальної ціни раціону. Згодовування тваринам мінеральних преміксів дає змогу підвищити їх м'ясну, молочну, яєчну і вовнову продуктивність в середньому на 7-15% при зниженні витрат кормів на одиницю продукції на 6-12%, а також забезпечує високий ступінь збереження молодняку [3, 22, 20].

Мікроелементи займають важливе місце в годівлі тварин. Вони необхідні для росту і розмноження, впливають на функції кровотворення, ендокринних залоз, регулюють обмін речовин, беруть участь в біосинтезі білку, проникності клітинних мембран, захисних реакціях організму, впливають на життєдіяльність мікрофлори шлунково-кишкового тракту тощо. Беручи до уваги рівень надходження мікроелементів з кормом, їх нестачу балансують добавками різного походження [26].

Доведено, що глина містить в собі всі необхідні тваринному організму, як і людині, мікро- та макроелементи, мінеральні солі, які добре засвоюються. Це кремнезем, фосфор, залізо, азот, кальцій, калій, магній та інші. Їх поєднання універсальні, властивості незрівнянні. Глина не може заподіяти шкоди, якщо застосовувати її в конкретних цілях, а тварини не з'їдять її понад норму необхідну організму. Особливо охоче підкормку поїдає молодняк з коритець. Цінною лікувальною властивістю глини вважають її абсорбуючі здібності.

Частка затрат на мікродобавки в птахівництві становить 13-16%, в свинарстві - 1-5%, в скотарстві - 0,2-0,5%. При цьому близько ¾ затрат припадають на вітаміни. В собівартості тваринницької продукції 70% складають корми. Тому навіть незначне зниження собівартості кормових добавок, заміна їх на дешевші, розробка способів їх раціонального використання без зниження продуктивності, а також використання дешевих кормів значно впливають на економічну ефективність виробництва тваринницької продукції.

Одним із шляхів здешевлення преміксів (комбікормів, раціонів) є комплексне використання місцевих дешевих ресурсів - деревне вугілля, бентонітова глина тощо, замість традиційних кормових добавок. При цьому бентонітова глина в якості наповнювача преміксів дає можливість ефективно замінити в раціоні поросят крейду, зменшити норми введення вітамінів, ферментних препаратів, міді, виключити використання солей заліза, марганцю, цинку, кобальту, антигельмінтних препаратів, антибіотиків. Відомо, що бентонітова глина підвищує апетит тварин та засвоєння корму, використання поживних речовин, опірність організму до захворювань, забезпечує мікро- та макроелементами, виводить із шлунково-кишкового тракту токсичні речовини, патогенні мікроорганізми, гельмінти та радіоактивні елементи, володіє бактерицидними властивостями тощо [1, 8, 23, 24].

Розділ 2. Умови, матеріал та методика проведених досліджень

.1 Місце та об’єкт досліджень

Випускна робота виконана в умовах приватного господарства підприємця Терпелюка Л.В. Рожищенського району Волинської області. Робота виконувалася у період проходження практики з 25.06.2013 року по 22.07.2013 року.

В основу досліджень покладено вивчення впливу дешевої мінеральної добавки - жовто-червоної глини на організм молодняку поросят після відлучення, з метою обґрунтування впливу її використання в раціонах молодняку свиней як балансуючого елементу.

Об’єктом досліджень був помісний молодняк свиней, одержаний в результаті схрещування великої білої та породи ландрас, віком від 8 до 35 днів. Особливостями одержаних помісей є високі темпи росту, скоростиглість, прояви гетерозису. Кнурі батьківської породи ландрас володіють високими темпами росту, хорошими м’ясо-сальними якостями, стресостійкістю та стійкістю передання корисних ознак нащадкам. Свині білої масті, мають довгий тулуб, міцні кінцівки, звисаючі на очі вуха. Материнська велика біла порода цінується в першу завдяки багатоплідності свиноматок. Тварини білої масті з довгим та глибоким тулубом. Поєднання цінних батьківських та материнських якостей дає бажані результати в процесі відтворення свинопоголів’я товарних господарств.

Після закінчення 5-тижневого періоду вирощування поросят продають. В цей період вони досягають ваги до 10 кг і більше. Поросята утримувалися в групових станках на підлозі, основна годівля проводилася сухими зерносумішками з використанням вітамінних добавок. Температура в приміщенні в цей період підтримувалася в межах +23-25ºС.

2.2 Методика виконання роботи

Власні дослідження проведено на базі приватного фермерського господарства, яке знаходиться в Рожищенському районі Волинської області, власником є підприємець Терпелюк Л.В.

Дослідження проводилися у с. Михайлин на базі ферми. Для постановки досліду було використано молодняк свиней.

Для аналізу наявної в господарстві годівлі та вивчення впливу червоної глини на організм свиней за принципом аналогів було сформовано 2 групи тварин: контрольна та дослідна. До складу кожної із груп входило по 15 голів поросят, рівномірно кнурців та свинок. Усі досліджувані поросята, з однакових вікових груп, за породним складом належали до помісей першого покоління, які одержані від схрещування свиноматок великої білої породи з кнурами-плідниками породи ландрас. При постановці на дослід, під час зважування виявилася різниця в середній живій масі між групами поросят-аналогів, а саме поросята контрольної групи на 1% (0,02 кг) переважали поросят дослідної. Дослід проводився протягом 28 днів - в період з 8-го дня після народження по 35 день життя.

Умови утримання тварин у час проведення досліджень були максимально однакові для обох піддослідних груп тварин. Годівлю проводили залежно від цілей постановки досліду. В склад раціонів поросят дослідної групи окрім зеленої маси люцерни та комбікорму вводилася червона глина.

Свиней утримували у свинарнику. Розподіл поросят у станках проведено по вікових групах: кнурці і свинки утримувались в групових станках (групами по 15 тварин) із 21-го дня життя, тобто після відлучення. Спостереження із 8-го дня життя за поросятами проводили розподіливши на групи поросят із трьох гнізд, при цьому розпізнавання молодняку відбувалося за допомогою позначення їх фарбою різних кольорів. Всі процеси догляду за тваринами здійснювали вручну.

До складу раціону поросят до 21-го дня життя входили такі компоненти: дерть кукурудзяна, ячмінна, пшенична, молоко цільне, соєвий шрот, сіль кухонна, мінеральні речовини, вітаміни, ферменти (ензими), органічні кислоти, пробіотики, незамінні амінокислоти, ароматизатори. Звичайний раціон свиней після відлучення включав такі складові: подрібнена зелена маса люцерни, концентровані комбікорми власного виробництва.

Таблиця 4.

Поживність комбікормів для поросят до 21-го дня життя

За період постановки досліду одне порося в середньому спожило 5 кг корму, при цьому витрати корму на добу складали близько 180 грам. Контрольній групі поросят згодовували лише основний раціон, а дослідній - до основного корму вводили додатково мінеральну підкормку у вигляді червоної глини, для профілактики анемії у поросят. В подрібненому вигляді глину згодовували з коритець, забезпечивши вільний доступ до неї впродовж дня. Метою було простежити ефективність такого використання мінеральної підгодівлі. Основні методи досліджень - зоотехнічні, експериментальний. У процесі досліджень було використано матеріали результатів зважування поросят, взяття промірів та описи їх поведінки.

Схема досліду впливу глини на організм поросят наведена в таблиці 5.

Таблиця 5.

Схема досліду з вивчення впливу червоної глини на організм відлучених поросят

При постановці на дослід поросята обох груп вже отримували з коритець глину червону. Підгодівля глиною продовжувалася до 21-го дня життя поросят, тобто до моменту відлучення, для обох груп молодняку (контрольної та дослідної). Даний період тривав впродовж 14 днів. Починаючи вже із 22-го дня було припинено згодовування глини червоної поросятам контрольної групи, оскільки ставилося за мету вивчити її вплив на організм поросят. Тривалість періоду протягом якого поросята дослідної групи ще продовжували отримувати глину становило 14 днів. Дослід тривав по 35-й день життя поросят.

Для визначення клінічного стану тварин проведено клінічний огляд контрольних і дослідних груп поросят. Визначали габітус, стан шкіри, слизових оболонок. Габітус - це зовнішній вигляд тварини, який дає змогу визначити загальний стан тварини, положення тіла в просторі, конституцію, вгодованість, тілобудову і темперамент.

Волосяний покрив - визначали стан волосяного покриву, блискучість, прилягання до шкіри, густоту.

Шкіра - визначали колір, еластичність, вологість, наявність можливих патологічних змін - порушення цілісності (садини, тріщини, рани, висипи, набряки).

Видимі слизові оболонки - колір, вологість, щільність і наявність нашарувань на слизових оболонках.

Дихальні рухи - частоту, тип, глибину і симетричність.

Для правильного догляду за тваринами, отримання від них максимальної продуктивності і для раціонального їх використання необхідно знати тип нервової діяльності тої чи іншої тварини.

Академік І.Павлов виділяє 4 типи вищої нервової діяльності:

) холеричний - сильний, неврівноважений, нестримний. Цей тип легко сприймає зовнішні подразнення, вимагає особливо уважного ставлення. Тварини часто буйні;

) сангвінічний - сильний, рухливий, врівноважений (найбільш бажаний тип);

) флегматичний - сильний, урівноважений, інертний. Тварини такого типу дещо мляві;

) меланхолічний - слабкий тип. У тварин такого типу міцно розвинені рефлекси, вони слабо реагують на зовнішні подразнення.

Тип вищої нервової діяльності залежить як від спадкових задатків, так і від умов вирощування, догляду, впливів зовнішнього середовища. Типи нервової діяльності поросят по групах визначали на основі спостереження за їх поведінкою впродовж постановки досліду.

Отже, визначення типів вищої нервової діяльності свиней дозволяє на науковій основі створити найбільш пристосовані до сучасних технологій свинарства умови утримання, годівлі та репродукції з урахуванням індивідуальних особливостей тварин.

Загальна схема досліду показана в таблиці 6.

Таблиця 6.

Загальна схема досліду

Результати дослідів опрацьовано біометричними методами на персональному комп’ютері з використаннямпрограмного забезпечення Microsoft Excel. При цьому визначали середнє арифметичне (M), середнє квадратичне відхилення (σ), помилку середнього арифметичного (mx) та коефіцієнт мінливості (Cv).

Під час проведення досліджень бралися до уваги наступні показники:

жива маса молодняку поросят (у віці 8 - початок досліду, 21 - момент відлучення поросят від свиноматки та 35 днів - кінець досліду);

лінійні проміри обхвату грудей за лопатками та довжини тулуба (на кінець досліду);

поведінка поросят (жвавість, темперамент, поїдання корму).

Ваговий ріст тварин визначали за абсолютними, середньодобовими і відносними приростами живої маси.

Середньодобові прирости живої маси поросят по групах визначалися, після зважування всіх голів тварин, шляхом вирахування середнього арифметичного.

Встановлено, що молоді тварини мають значно вищу інтенсивність росту й розвитку, ніж дорослі.

Дані систематичних зважувань і вимірювань характеризують швидкість росту, що має велике господарське значення, тому що тварини, які інтенсивніше ростуть, менше витрачають поживних речовин на одиницю приросту, ніж ті, що ростуть повільно. Швидкість росту визначають за абсолютними та відносними показниками приростів за добу, місяць, рік.

Абсолютні прирости по групах обчислювали за певний проміжок часу як різницю показників у кінці й на початку періоду за формулою:

А=W1-W0 (1)

де, А- абсолютний приріст, кг;- жива маса на кінець облікового періоду;- жива маса на початок облікового періоду.

Середньодобовий приріст поросят визначали за формулою:

С= (W1-W0): t (2)

де, С - середньодобовий приріст, г;- жива маса на кінець облікового періоду;- жива маса на початок облікового періоду;- тривалість періоду, днів.

Після визначення середніх показників по групах, було зроблено порівняльну характеристику між тваринами контрольної та дослідної груп. Одержані результати оформлено у вигляді таблиць.

Абсолютні показники певною мірою характеризують швидкість росту тварин і мають велике практичне значення, оскільки дають можливість порівнювати фактичні результати з плановими, контролювати виконання поставлених завдань.

Повніше уявлення про ріст тварин можна мати, якщо доповнити зважування систематичним взяттям промірів, оскільки організм, який росте, за тимчасової недостатньої годівлі може збільшуватися у висоту, довжину, ширину й глибину без зміни величини живої маси. Лінійний ріст у сантиметрах вимірюють за допомогою мірної палиці, циркуля, стрічки у ті самі дні, коли їх зважують.

Молоді тварини ростуть нерівномірно, тому показник абсолютного приросту не відображує дійсної інтенсивності процесів росту, ступеня їхньої напруженості, тобто взаємовідношення між величиною маси тіла, яка збільшується, і швидкістю росту. З цією метою визначають відносний приріст, який обчислюють у відсотках або разах за формулою:

В= (W1-W0) : W0 × 100% (3)

де, В - відносний приріст, %;- жива маса на кінець облікового періоду;- жива маса на початок облікового періоду.

Економічну ефективність продажу поросят в ранньому віці розраховували на основі витрат, що склалися в господарстві в період проведення досліджень, а також виручки, отриманої від реалізації тварин.

.3 Природно-економічна характеристика господарства

Приватне одноосібне фермерське господарство, керівником якого є Терпелюк Леонід Володимирович, розташоване в північно-західній частині України: селі Михайлин Рожищенського району Волинської області. Рослинний світ цього регіону характеризується великою різноманітністю флори і є джерелом цінних рослинно-сировинних ресурсів: лікарських, харчових, технічних, вітамінних тощо. Щодо ґрунтів, то в районі переважають сірі лісові ґрунти, зустрічаються родючі чорноземи, які придатні для вирощування сільськогосподарських культур. Поблизу села проходить траса Луцьк - Ковель, а також протікає річка Стир, що потім впадає в річку Прип’ять. Напрямок діяльності - тваринництво, а саме - свинарство. В господарстві розводять свиней (материнською формою є велика біла порода, а батьківською - ландрас), основну частину яких ще в молодому віці продають, решту - відгодовують.

Свою діяльність господарство розпочало із 1994 року. Протягом багатьох років, переймаючи досвід від аграріїв більш розвинених країн, вдалося досягти більш високих показників продуктивності, а також перейти на концентрат ний тип годівлі від картопляно-концентратного.

Відстань до районного центру міста Рожище - 1,5 км, а до обласного центру міста Луцьк - 26 км.

Територія ферми знаходиться на межі поліської та лісостепової зони. Клімат помірно-континентальний з м'якою зимою та теплим літом. Зими чергуються як теплі й холодні, з різницею у середній температурі 5-7°С. Середньорічна температура повітря становить +7,4ºС, найнижчою вона є у січні (-4,9ºС), а найбільш висока - в липні (+23ºС). Середня кількість опадів за рік сягає 580 мм. Найбільша їх кількість випадає у травні. Такі погодно-кліматичні умови сприяють вирощуванню сільськогосподарських культур для годівлі тварин. Їх вегетаційний період починається з ІІ декади квітня і продовжується до ІІІ декади жовтня і триває в межах 190 днів. Разом з тим, слід зазначити, що погодні умови іноді негативно впливають на формування врожаю та призводять до втрати посівів зернових, а саме під час збору врожаїв.

Діяльність господарства направлена на реалізацію поросят в молодому віці. Технологією передбачено утримання поросят під свиноматкою до 21-денного віку з подальшим відлученням та дорощуванням до 35-го дня життя. Протягом всього періоду поросят підгодовують концентрованими комбікормами власного виробництва.

У 2013 році власник господарства мав 123,9 га землі, з них 123 га ріллі.

На розораних землях вирощуються зернові культури, а саме - пшениця та ячмінь, а також вирощують люцерну для згодовування свиням у вигляді зеленої маси. Посіви зернових культур знаходяться у с. Березолуки Рожищенського району Волинської області.

Таблиця 7.

Структура земельних угідь у господарстві с. Михайлин

Одержане зерно використовують для годівлі свиней, а також певну частину реалізують на продаж. Переважання посівів ячменю (частка пшениці у 2013 році в структурі зернових - 39,3%) над пшеницею пояснюється тим, що основний корм в структурі раціонів свиней є ячмінь. Люцерну висівають в такому розрахунку площі, щоб за літньо-пасовищний період одержати чотири укоси зеленої маси, яку вводять у раціон свиней починаючи з 5-го дня життя. В зв’язку з зменшенням поголів’я свиней в господарстві площа її посівів зменшилася. Погодні умови сприяють швидкому відростанню стебел молодих рослин.

Чисельність тварин на фермі в середньому становить 300 голів протягом року. Кількість залишених голів на відгодівлю залежить від попиту на молодняк свиней в певну пору року, а отже від того в якій кількості було реалізовано молодняк. Основних свиноматок утримують на протязі всього року в кількості 50 голів, від кожної з них за цей час одержують понад два опороси в рік.

Характер зміни кількості поголів'я на фермі протягом останніх трьох років наведено в таблиці 8.

Таблиця 8.

Поголів'я тварин в господарстві на 1 січня

Аналізуючи таблицю, слід відмітити загальне зменшення чисельності поголів’я на фермі у 2013 році в порівнянні з попередніми роками. Кількість тварин на фермі у 2013 році, порівнюючи із 2012, скоротилася на 33 голови (10%), а відносно 2011 - зменшилася на 128 тварин (або на 30,2%). Однак впродовж трьох років спостерігається тенденція домінування в структурі стада молодняку свиней віком 21-35день. На 2013 рік кількість тварин даної вікової групи становила 37,2% від загального поголів’я ферми. Наступною за величиною відмічалася група тварин у віці до 21-го дня життя (підсисні поросята). У 2011 році їх кількість досягала 27,6% (117 голів) в структурі всього поголів’я та до 2013 року показник скоротився до 23,3% (69 голів). Зменшення чисельності поголів’я молодняку призвело до скорочення величини відгодівельної групи свиней від 11,8% (50 голів) станом на 2011 рік до 9,8% (29 голів) у 2013 році. Господарство зацікавлене розвиватися саме в цьому напрямку. Відсоток маточного поголів’я в загальній структурі впродовж трьох років не зазнав значних змін.

Молодняк, який не вдалося реалізувати на продаж в ранньому віці, в господарстві відгодовують до забійної ваги 110-120 кг. Цієї маси свині досягають на 205-220 день життя, при цьому їх впродовж усього періоду забезпечують зерносумішками власного виробництва з додаванням різноманітних добавок, які сприяють швидшому росту тварин завдяки збільшенню середньодобових приростів. На відгодівлю також ставлять свиноматок з екстер’єрними вадами, низькими молочністю і багатоплідністю.

По мірі росту, розвитку і фізіологічного стану свиней переводять з групи в групу. Відтворення поголів’я в господарстві проводять інтенсивним шляхом. Після відлучення поросят в 21 день холостих свиноматок утримують на відпочинку та починаючи з третього дня міцніших з рефлексом нерухомості відбирають та спаровують. Для зменшення стресу поросят після відлучення їх залишають ще 5 днів у тому ж станку, а тоді переводять у інший станок, де утримують до 35-го дня життя. Кращих за конституційним складом свинок відбирають на ремонт стада свиноферми та ставлять на дорощування. До цього часу поросята досягають ваги в середньому 6 кг та привчаються до поїдання різноманітних кормів, що сприяє нормальному розвитку їхнього організму навіть при подальшій зміні раціону, що є неодмінним після їх продажу.

За останні три роки продуктивні якості свиноматок залишалася на високому рівні.

Таблиця 9.

Результати продуктивності свиноматок протягом 2011-2013 років

Успіх господарства значно залежить від відтворення поголів'я. В цьому напрямку роботи господарство досягло певних успіхів. Тут вміло поєднується на практиці природне парування та штучне осіменіння свиноматок, розроблені оптимальні параметри використання кнурів-плідників. Свиноматки використовуються ефективно. За останні три роки багатоплідність свиноматок зросла від 10,1 до 10,3 поросят за опорос. В середньому за три роки від однієї свиноматки одержано по 2,22 опороси і по 22,5 поросят (таблиця 9).

Розділ 3. Результати власних досліджень

.1 Зміна живої маси поросят впродовж проведення досліду

З метою вивчення впливу глини червоної (жовтої) на ріст та розвиток молодняку поросят проводилися відповідні досліди. Результати зміни живої маси впродовж контрольного періоду, а також порівняльні дані обох груп молодняку наведено в даному розділі. Показники живої маси одержувані в результаті досліду наведені в таблиці 9.

Таблиця 10.

Жива маса молодняку свиней одержаних в результаті схрещування порід велика біла та ландрас, кг (n=15)

Дані таблиці 9 показують, що при постановці на дослід було сформовано дві групи молодняку, які за живою масою між собою відрізнялися на 0,02 кг по середніх показниках в групах.

Інтенсивність росту поросят до 21-го дня життя спостерігалася на однаковому рівні та в цей час середня жива маса одного поросяти по контрольній та дослідній групах становила 5,24 і 5,22 кг відповідно.

Різниця між тваринами становила менше одного відсотку (0,4%) на користь поросят контрольної групи.

Вже при зважуванні поросят у 35 днів поросята, яким впродовж усього досліду згодовували глину, в порівнянні з ровесниками в раціонах яких була відсутня глина, виявилися більшими.

Різниця між вагою груп становила 0,24 кг (2,6%).

Середня вага поросят контрольної групи в цей час досягла 9,07 кг, а дослідної - 9,31 кг.

Для кращого візуального спостереження отримані показники живої маси поросят обох груп подаються нижче в діаграмі (рис. 1.).

Рис.1. Графічне зображення збільшення ваги поросят на протязі досліду (кг)

Середньодобові прирости (формула 2) поросят змінювалися впродовж періоду проведення досліду, спостерігалася постійна тенденція щодо їх збільшення.

Таблиця 11.

Середньодобові прирости живої маси молодняку свиней у різні вікові періоди, г (n=15)

На основі даних таблиці 9 відмічається різниця в середньодобових приростах живої маси поросят контрольної та дослідної груп. В перший період (8-21 дні), коли тварини обох груп одержували в складі раціону глину, середньодобові прирости по групах спостерігалися на рівні 220-222 г. Із 21-го дня життя по 35-й інтенсивніше росли поросята дослідної групи, які продовжували після відлучення споживати червону глину. Прирости в цей період становили 276 г та 290 г на добу у контрольній та дослідній групах відповідно. Різниця між добовими приростами груп становила 14 г або ж поросята дослідної групи на 4,8% переважали по показниках приростів тварин контрольної групи. В результаті, за весь період досліду тривалістю 28 днів, вищими виявилися середньодобові прирости поросят дослідної групи. Вони досягали 256 г. Середні прирости в тварин контрольної групи залишалися на рівні 248 г, що на 3,1% менше, ніж в тварин дослідної групи. Не виключно, що одержані показники можна пояснити як результат стресу молодняку контрольної групи, оскільки до 21-го дня життя вони також одержували з кормом червону (жовту) глину, а вже із 22-го дня цієї підкормки вони не отримували.

Описані показники середньодобових приростів наведені на рис. 2.

Рис. 2. Графічне порівняння середньодобових приростів живої маси поросят на протязі досліду (г)

Взявши до уваги вагу поросят в моменти їх зважування та середньодобові прирости вираховуємо абсолютний приріст (формула 1) однієї голови за певний період.

Таблиця 12.

Абсолютний приріст живої маси молодняку свиней у різні вікові періоди, кг (n=15)

В середньому одне порося контрольної групи від початку постановки досліду до часу відлучення від свиноматки збільшило свою живу масу на 3,05 кг, тварини дослідної групи характеризувалися подібними показниками - 3,08 кг. Вищі середньодобові прирости у дослідній групі сприяли одержанню більших абсолютних приростів на кінець постановки досліду. По групі абсолютний приріст становив 7,17 кг, що на 0,25 кг (3,5%) більше, ніж в контрольній. Для порівняння в контрольній він становив 6,92 кг.

Відносний приріст живої ваги поросят за періоди подано в таблиці 13.

Розрахунки проведені за формулою 3.

Таблиця 13.

Відносний приріст молодняку свиней у різні вікові періоди, % (n=15)

Відносний приріст живої маси поросят дослідної групи протягом досліду, порівняно з контролем, був вищим. Його показник у тварин дослідної групи спостерігався відповідно на 5,5 і 3,4% вищим у періодах між 8-21-м та 21-35-м днями (табл. 13).

Отже, за показниками живої маси (табл. 10.), середньодобових (табл. 11.) та абсолютних (табл. 12.) приростів живої маси вищі показники за період проведення досліду отримано від поросят дослідної групи, які постійно споживали глину.

.2 Вплив глини на життєздатність молодняку свиней

При клінічному дослідженні поросят суттєвих змін в їх здоров’ї не спостерігали. Всі вони мали адекватні реакції поведінки. Загальна температура тіла (+38,5-40°С), частота дихання та серцеві скорочення коливалися у межах фізіологічних величин. За весь термін спостережень у двох поросят дослідної та трьох контрольної реєстрували ознаки анемії, зневоднення. Однак, не дивлячись на лікування, одне порося контрольної групи загинуло, після того, як даній групі тварин перестали згодовувати червону глину, тобто після відлучення. Характеристика проявлення захворювань та наслідки їх перебігу показані у таблиці 14.

Таблиця 14.

Показники збереженості та втрати поголів’я за період досліду

Впродовж 8-21-го дня життя одна тварина контрольної (6,7%) та дві (13,3% від загального поголів’я групи) дослідної мали ознаки анемії, однак летальних наслідків не виявлено. На кінець постановки досліду зафіксовано падіж однієї голови із контрольної групи. В результаті одержано 93,3% збереженості поголів’я контрольної групи, що на 6,7% менше в порівнянні з результатами по дослідній групі (табл.14.).

.3 Характеристика поведінки піддослідних груп поросят

Рухова активність поросят-сисунів обох груп впродовж дня з віком зростала, в першу чергу, за рахунок скорочення часу на відпочинок і сон. Однак, поросята дослідної групи у період із 21-го по 35-й дні після народження, виявились більш активними, ніж їх аналоги. При цьому поросята контрольної групи витрачали більше часу на поїдання корму, оскільки були менш рухливими порівняно з тваринами дослідної групи.

Таким чином, стресова реакція у поросят контрольної групи на вилучення з раціону глини червоної викликала короткочасну млявість в їхній поведінці. В декількох поросят в цій групі проявлялися флегматичні ознаки. Тварини дослідної групи залишалися після відлучення рухливішими, міцнішими.

У добовій дачі корму поросят на кінець досліду містилося: 0,58 кормових одиниць, 6,42 МДж, 80,5 г перетравного протеїну, 5,2 г лізину, 37,0 г сирого жиру. Концентрація обмінної енергії в 1кг корму становила 15, З МДж, в сухій речовині - 16,9 МДж. Значних відмінностей у кількості спожитих кормів між тваринами двох груп не встановлено, але поросята дослідної групи споживали корм охочіше. На вирощування одного піддослідного поросяти витрачено по 6-8 кг комбікормів.

Розділ 4. Економічна оцінка результатів роботи

В наш час, коли більшість сільськогосподарських підприємств набули статусу приватних, неабияк важливо знайти методи, впровадження яких сприяло б отриманню ефективного прибутку, зниження собівартості продукції та в свою чергу досягненню високого рівня рентабельності.

Профілактика анемії попереджує збитки у господарстві. Тому розраховуємо попереджені збитки, економічний ефект та економічну ефективність на одну гривню витрат при профілактиці анемій.

На основі фактичних витрат господарства впродовж часу вирощування молодняку поросят до 35-го дня життя розрахована економічна ефективність використання глини червоної в системі їх годівлі (таблиця 15).

Таблиця 15.

Економічна ефективність використання глини в раціонах поросят

Середня реалізаційна ціна була в межах норм встановлених ринком (станом на липень 2013 року), тобто 345 гривень за голову. Результати показують, що вищий економічний дохід одержано від тварин дослідної групи, оскільки поросята були більшими та відмічено 100% збереженості.

Собівартість поросят контрольної групи по досягненню 35-денного віку становила 84 грн., а дослідної - 78 грн., адже поросята другої групи швидше росли, тобто краще оплачували корм приростами живої маси. Чистий прибуток від реалізації однієї тварини дослідної групи становив на 6 грн. більше в порівнянні з прибутком від продажу 1 поросяти контрольної. Враховуючи, що в групі 15 голів, було одержано загального чистого прибутку на 90 грн. (8,8%) більше. Рентабельність вирощування поросят контрольної та дослідної груп відповідно становили 31 та 34%.

Економічний збиток, який завдано господарству в результаті падежу однієї голови із контрольної групи становив 261 грн.

ПП Терпелюка Л.В. використовує червону глину одержану з природних джерел місцевості. Однак різні фірми пропонують продаж даного мінералу в обробленому вигляді за доступними цінами. Кормову добавку випускають в реалізацію розфасованою у поліетиленові мішки. Згідно даних фірми "Триплекс" одиницю продукції (один мішок вагою 25 кг) у роздрібній ціні можна придбати за 53 грн., тобто вартість одного кілограму становить 2,12 грн.

Отже, враховуючи схильність поросят до захворювань на анемію в ранньому віці, яка є однією з причин загибелі молодняку, важливо з метою її профілактики підгодовувати поросят подрібненою глиною червоного або жовтого кольорів. Однак при цьому не варто виключати введення залізовмісних препаратів у вигляді ін’єкцій. Беручи до уваги суму втрат, яку несе господарство в результаті падежу однієї голови молодняку та усвідомлюючи цінність глини, правильним рішенням буде обрати її в ряд складових раціону, адже вона постачатиме організму поросят так необхідний їм в ранньому віці мікроелемент залізо.

Розділ 5. Охорона праці

Людина та її здоров’я - найбільша цінність держави. Держава повинна докладати багато зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як в навколишньому середовищі, так і в середовищі праці.

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені й регламентуються конституцією України, кодексом законів про працю, законом "Про охорону праці", а також розробленими на їх основі і відповідно до них нормативно-правовими актами.

Трудове законодавство регламентується Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом України "Про охорону праці".

Конституційне право громадян нашої держави на охорону життя й здоров'я у процесі трудової діяльності відображене у законі України "Про охорону праці", прийнятого Верховною Радою України 21.11.2002 р. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від форми власності і виду їх діяльності, на всіх працюючих, незалежно від посади та рівня кваліфікації.

Закон України " Про охорону праці " визначає: " Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці ".

Завдання охорони праці - забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв’язанні цих завдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки та техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість. Рівень безпеки людини з розвитком цивілізації постійно зростає. Розвиток науки і техніки, в цілому збільшуючи безпеку життєдіяльності людини, привів до появи цілого ряду нових проблем.

Науковий аналіз виробничих травм доводить, що вони виникають як наслідок втрати міцності та надійності робочої техніки, небезпечного стану системи "людина-машина-середовище" та ряду технічних факторів. До технічних факторів відносять насамперед надійність техніки (конструктивні недоліки, технологічні, експлуатаційні порушення, руйнування деталей машин під дією корозії та корозійного розтріскування), організацію управління охороною праці (документація, правові норми, стандарти безпеки праці, методи навчання тощо), санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях та на робочих місцях (шкідливі речовини в робочій зоні, виробниче освітлення, шум, вібрація; іонізуюче, електромагнітне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання тощо).

Сучасне виробництво вимагає, щоб охорона праці базувалася на науково-технічній основі. Останніми роками характерне широке впровадження у виробництво напівавтоматичних та автоматичних машин, безпечних технологічних процесів з програм керування. Енергетичні функції людини в системі "людина-машина" значно спрощуються. Вони полегшують працю робітників, роблять її комфортною. Роль людини зводиться до керування та контролю за роботою машин і перебігом технологічних процесів.

Охорона здоров’я, створення нормальних умов праці на виробництві, забезпечення безпеки праці, усунення професійних захворювань і виробничих травм є однією з головних турбот про людину.

Складовими частинами охорони праці є - трудове законодавство, техніка безпеки, виробнича санітарія і протипожежна безпека.

Інженер по техніці безпеки розслідує причини нещасних випадків, розробляє методи усунення і запобігання цих причин на основі вивчення виробничих процесів, засобів виробництва, прийомів праці. З цією метою техніка безпеки передбачає раціональну розробку більш безпечних передових технологічних процесів автоматизації окремих операцій, обладнання, агрегатів, їх модернізацію з метою створення безпечних умов праці, полегшення трудомістких процесів на виробництві.

Охорона праці, як дисципліна, поділяється на три частини: санітарну, правову, технічну. Правова - це законодавчі акти по охороні праці жінок, молоді, осіб з неповною працездатністю, державному нагляду, громадському контролю, аваріях, травмах і захворюваннях на виробництві, їх профілактиці, паспортизації санітарно-технічного стану підприємств, фінансуванню та пропаганді охорони праці. Санітарна частина - це умови праці в цілому, завданням якої є планування території, виробничих приміщень і робочих місць, запобігання небезпечній дії хімічних речовин на працівників, вона вивчає питання по оптимізації повітряного середовища, забезпеченню вентиляції та опалення виробничих приміщень, їх освітлення, захисту від шкідливих випромінювань. Технічна частина забезпечує безпечні умови експлуатації енергосилового обладнання, електробезпеку, безпеку виробничих процесів та технічного обслуговування під час їх проведення.

На великих сільськогосподарських підприємствах створюють службу по охороні праці, яка підпорядковується безпосередньо керівникові господарства. За охорону праці в цілому по галузі тваринництва несе відповідальність - головний зоотехнік і лікар ветеринарної медицини.

При проведенні ввідного інструктажу з робітниками, що приймаються на роботу у фермерське господарство обов’язково вказується на характер виробництва, основні причини травматизму і правила надання першої допомоги потерпілим, обов’язки працівників і порядок користування засобами індивідуального захисту. Проведення ввідного інструктажу фіксується в журналі реєстрації проведення ввідних інструктажів по техніці безпеки, який зберігається в інженера по охороні праці.

Інструктаж на робочому місці проводять індивідуально з кожним працівником. Відповідальність за проведення даного інструктажу покладається на завідувачів ферм та бригадирів і фіксується в "Журналі реєстрації інструктажів по техніці безпеки".

Вступний інструктаж з охорони праці проводить спеціаліст з охорони праці. Про проведення інструктажу роблять запис в журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці. Первинний інструктаж на робочому місці проводиться при прийнятті на постійне місце роботи, при переведенні з однієї роботи на іншу, при зміні умов праці. Інструктаж проводиться безпосередньо керівником даної дільниці.

Повторний інструктаж з працівниками тваринництва проводять через кожні 6 місяців, а на роботах з підвищеною небезпекою 1 раз в квартал. В разі нещасного випадку проводиться позаплановий інструктаж з безпеки праці з усіма працівниками даного відділення незалежно від терміну проведення останнього інструктажу. Про проведення первинного, повторного і позапланового інструктажів вноситься запис в "Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці", який зберігається безпосередньо у керівника робіт. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками перед відправленням їх на роботу з підвищеною безпекою і фіксуються в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці, також він проводиться при виконанні робітниками одноразових робіт, на які виписується наряд-допуск.

Новоприйняті на підприємства працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самої роботи повинні під керівництвом досвідчених фахівців пройти стажування протягом 2-15 робочих змін. Стажування проводиться на робочих місцях. У процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними обов’язками працівника. Допуск до проходження стажування оформляється наказом по підприємству. Тривалість стажування залежить від стажу, характеру роботи та кваліфікації працівника. Від стажування працівник може звільнитися, якщо він має стаж роботи не менше 3 роки або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер його роботи та тип обладнання не змінюється.

Після закінчення стажування наказом керівника підприємства працівник допускається до самостійної роботи. Запис про проведення стажування записує керівник структурного підрозділу в журналі реєстрації інструктажів.

Усі види робіт в тваринницьких господарствах здійснюються згідно з правилами техніки безпеки. Один день в тиждень надається всім працівникам для відпочинку, а працівникам, які задіяні на змінних роботах,день відпочинку встановлюється згідно біжучого графіку.

Основними методами аналізу травматизму є статистичний, топографічний, монографічний. Статистичний метод використовують найбільш широко. Він дозволяє дати кількісну та якісну оцінку виробничого травматизму. При статистичному методі вивчення аналізу нещасних випадків здійснюється за допомогою відповідних показників - коефіцієнт частоти і коефіцієнт важкості травматизму. Коефіцієнт частоти (Кч) визначає число нещасних випадків, що припадає на 1000 працюючих даного підприємства за звітний період:

Кч = ( Т / Р ) х 1000,

де Т - число потерпілих при нещасних випадках за звітний період з втратою працездатності більше ніж на три робочі дні;

Р - середньостатистичне число працюючих за звітний період.

Коефіцієнт частоти дає лише кількісну характеристику. Його доповнює коефіцієнт важкості (Кв), який показує число днів тимчасової непрацездатності, яке припадає в середньому на одного потерпілого і визначається за формулою:

Кв = Д / Т,

де Д - число днів непрацездатності за звітний період в результаті нещасних випадків;

Т - число травмованих за звітний період.

З метою збереження майна в господарствах та на підприємствах значна увага приділяється протипожежній профілактиці. З цією метою утворюються добровільні протипожежні формування, які забезпечені необхідними засобами для гасіння пожежі. Всі приміщення в господарстві облаштовують згідно вимог пожежної безпеки. Кожне приміщення обладнують пожежним щитом, на якому розміщують первинні засоби пожежогасіння (лопати, відра, вогнегасники тощо). У вогненебезпечних місцях вивішені попереджувальні написи і правила поводження з вогнем і легкозаймистими речовинами та матеріалами.

До переліку робіт з підвищеною небезпекою в сільськогосподарському виробництві належать: електрогазозварювальні роботи, роботи з легкозаймистими та вибухонебезпечними речовинами, роботи із застосуванням ручних електромашин та електроінструментів, обслуговування агрегатів і котлів, роботи з мінеральними добривами та пестицидами, гасіння вапна, роботи в колодязях, в траншеях, в котловинах, земляні роботи на глибині більше 2 м, роботи на висоті, обслуговування парових, водогрійних котлів, роботи по догляду за бугаями-плідниками, кнурами, жеребцями, дезінфекція, дезінсекція, дератизація, технічне обслуговування, експлуатація і ремонт вантажопідіймальних машин і механізмів, монтаж, демонтаж і накачування шин автотранспортних засобів.

У господарствах рекомендовано, з метою збереження здоров’я працівників, приділяти увагу виробничій санітарії. На території ферми відводять місця для прийняття їжі, будують туалети та встановлюють умивальники.

По попередньо складеному графіку, робітники і службовці проходять медогляд, результати якого записують в санітарні книжки, які зберігаються у завідуючих ферм. Раз в 6 місяців вони проходять медичне обстеження з обов’язковою флюорографією.

Для виконання ветеринарних заходів в тваринництві, головний лікар ветеринарної медицини залучає до роботи різноробочих господарства. Перед початком роботи головний лікар ветеринарної медицини проводить інструктаж по безпеці праці, проводить запис в журнал, де робочі підписуються.

Якщо робота пов’язана зі щепленнями або дослідженнями, то видається спецодяг, якщо проводиться дезінфекція або дератизація - чоботи, фартух, рукавиці, респіратор. Для фіксації тварин, якщо необхідно, видаються носові щипці і мотузок або ж тварин утримують в спеціальному станку.

У господарстві приділяється певна увага протипожежній безпеці. Ветеринарним спеціалістам необхідно дотримуватись мір обережності при роботі з біопрепаратами.

Кожне приміщення ферми обладнують протипожежними засобами та встановлюють протипожежні щити з відрами, лопатами, сокирами, ящики з піском і діжки з водою. Влітку воду беруть з природної водойми, куди приходить дорога з твердим покриттям, а взимку воду беруть з артезіанської свердловини. У випадку пожежі планують запасні виходи із приміщень, через додаткові тамбури.

Державний нагляд по охороні праці здійснює інспекція по нагляду за охороною праці, санепідемстанція, органи прокуратури і держадміністрація.

Контроль здійснює служба охорони праці, керівник, спеціаліст господарства, органи профспілки, громадські організації і інспектор з охорони праці.

Роботу виконують у білих халатах, шапочках. Хірургічне втручання викликає біль та захисні рухи у тварини, тому її слід зафіксувати. Фіксація тварин повинна забезпечувати вільний і безпечний доступ до ділянки, яку оперують, обмежувати рухи тварини і забезпечувати сприятливі умови для роботи та запобігати травмуванню тварини і осіб, які беруть участь у проведенні операції.

Методів фіксації тварин є багато і вони залежать від складності та характеру оперативного втручання, виду тварини, маси, віку. Для заспокоєння тварини застосовують нейролептики, транквілізатори. Перед фіксацією перевіряють мотузки. Вони повинні бути чистими, сухими, без вузлів. Не можна використовувати порвані, зав’язані та короткі мотузки.

Керує проведенням робіт і несе відповідальність за безпеку виконання робіт спеціаліст ветеринарної медицини, який проводить операцію. Тому з працівниками, що беруть участь у проведенні операції, особа, яка її проводить, повинна провести цільовий інструктаж, під час якого слід ознайомити працівників з призначенням та порядком виконання роботи, способом повалу і фіксації, правилами безпеки під час виконання роботи.

Під час виконання роботи працівники повинні бути уважні, слідкувати за поведінкою тварини. Дотримання правил техніки безпеки в процесі будь-якого виду діяльності забезпечить збереження здоров'я та життя працівника [38, 40, 46].

Висновки та пропозиції виробництву

. Аліментарна анемія - одна із самих розповсюджених і небезпечних хвороб поросят, що приносить величезні економічні збитки свинарству. Завчасна профілактика допомагає запобігти її негативним наслідкам.

. В умовах ПП Терпелюка Л.В. практикують раннє відлучення поросят від свиноматок. Один з критичних періодів життя поросят припадає на час їх відлучення від свиноматки, що призводить до виникнення стресів у молодняку.

3. Доведено, що введення до раціону червоної глини зумовлює зростання резистентності організму поросят до такого захворювання, як анемія.

. З метою часткового авансування дефіциту заліза в організмі тварин дослідній групі поросят згодовували червону (жовту) глину, яка містить у своєму складі солі заліза.

. На кінець дослідного періоду продуктивність дослідної групи молодняку свиней була вищою порівняно з контрольною групою. Жива маса однієї тварин даної групи була вищою на 0,24 кг на момент їх зважування у 35 днів.

. Пропонуємо в умовах ПП Терпелюка Л.В. надалі використовувати для підгодівлі молодняку свиней червону або жовту глину природного походження. Це позитивно впливатиме на здоров’я поросят, перешкоджаючи виникненню летальних випадків внаслідок анемії.

. Вважаємо за потрібне звернути увагу на науково обґрунтовані норми добових потреб поросят в кормі та організувати порційне згодовування кормів, що дасть можливість уникнути перевитрат корму.

. Рекомендуємо взяти до уваги важливість годівлі свиней з включенням в раціон бобових кормів, які містять в своєму складі включає ряд важливих для організму незамінних амінокислот.

Використана література

1. Аракелян Ф.Р. Биологические основы применения бентонита в животноводстве. / Ф.Р. Аракелян // Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора биологических наук. - М., 1991. - 47 с.

2. Бурлака В.А. Рекомендації по годівлі тварин: методичні вказівки / В.А. Бурлака, Дідківський А.М. - Ж.: Редакційно-видавничий відділ ДАУ, 2006.- 42 с.

. Бурлака В. Якщо в кормах алунітове борошно й каолін / В. Бурлака, Т. Вербельчук, С. Вербельчук // Тваринництво України. - 2002. - №4. - С. 22-23.

. Владимиров Н.І. Годівля сільськогосподарських тварин: навчальний посібник / Н.І.Владимиров. - М., 2008. - 212 с.

. Висушена яєчна шкаралупа та червона глина - [Електронний ресурс. Зооінженерний факультет МСХА] // http://www.activestudy.info/vysushennaya-yaichnaya-skorlupa-krasnaya-glina

. Гамко Л. Переваримость питательных веществ и баланс азота, кальция, фосфора у молодняка свиней при включении в рационы нетрадиционных кормовых добавок / Л. Гамко, Е. Нехаева, А. Шпадарев // Свиноводство. - М., 2005. - №5.

. Георгиевский В.И. Минеральное питание сельскохозяйственных животных / В.И. Георгиевский // М.: Колос, 1979. - С. 24-36.

. Голубятников В.Н. Кормовой бентонит: выгодно хозяйству, полезно животным / В.Н. Голубятников, Н.В. Климонов // Комбикормовая промышленность. - 1993. - №7. - С. 29-33.

. Главные факторы, влияющие на продуктивность поросят-отъёмышей. // Ефективне тваринництво. - 2005. - №7. - С. 36-41.

. Гусаков В. Резерви та напрями підвищення ефективності АПК / В. Гусаков // Агроекономіка. - 2003. - №2. - С. 14-16.

. Дмитроченко А.П. Кормление сельскохозяйственных животных / А.П. Дмитроченко, П.Д. Пшеничный. - Л.: Колос, 1975. - 480 с.

. Елисеева Е. Здоровый молодняк - основа благополучия хозяйства / Е. Елисеева // Свиноводство. - 2008. - №4. - С. 24-25

13. Жильцов Н.З. Рационы поросят-отьемышей / Н.З. Жильцов // Ефективне тваринництво. - 2005. - №2. - С. 24-25.

. Засуха Ю.В. Технологія виробництва продукції свинарства / Ю.В. Засуха, М.В. Нагаєвич, М.П.Хоменко та ін. // Вінниця: Нова книга, 2006. - 31-34 с.

15. Зипер А.Ф. Корми і годівля домашніх тварин / А.Ф. Зипер. // Донецьк: В"СталкерВ", 2003. - 139 с.

. Ібатулін І.І. Практикум з годівлі сільськогосподарських тварин / І.І. Ібатулін, Ю.О. Панасенко, В.К. Кононенко та ін. // К.: Ірена, 2000. - С. 186-220.

. Іванюта В.Ф. Стан проблеми виробництва продукції свинарства в Україні / В.Ф. Іванюта, Н.М. Бейдик // Агросвіт. - 2008. - №10. - С. 25-27.

. Кабанов В. Интенсивное производство свинины / В. Кабанов. - М.: Колос, 2003. - 400 с.

. Кабанов В. Д. Свинарство / В.Д. Кабанов - М.: Колос, 2001. - 431 с.

. Кальницкий, Б.Д. Минеральные вещества в кормлении животных / Б.Д. Кальницкий. - Л.: Агропромиздат, Ленингр. отд-ние, 1985. - 207 с.

. Кіріна Л.І. Тваринництво / Л.І. Кіріна // М.: Колос, 1970.

. Кліценко Г.Т. Мінеральне живлення тварин / Г.Т. Кліщенко, М.Ф. Кулик, М.В. Косенко та ін. // К.: Світ, 2001. - 567 с.

. Коков Т.Н. Научные основы использования бентонитовых глин Северного Кавказа для оптимизации минерального питания крупного рогатого скота, свиней и птицы: Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук / Т.Н. Коков // Владикавказ, 1998. - 46 с.

. Кудряшова Н.И. Лечение глиной / Н.И. Кудряшова // М.: Образ Компани, 1998. - 95 с.

. Кузнєцова А.Ф. Свині: утримання, годування та хвороби / А.Ф. Кузнецова // СПб.: Лань, 2007.

. Кузнецов С.Г. Биологическая доступность основних микроэлементов для моногастричных животных / С.Г. Кузнецов // Ефективні корми та годівля. - 2012. - №3(59). - С. 12.

.