Звітність, контроль і оцінювання результатів діяльності структурних підрозділів будівельного підприємства

Вступ

Економіка підприємства - система знань, пов'язаних із процесом розробки та прийняття господарських рішень в ході діяльності підприємства.  Підприємство є основною ланкою ринкової економіки. Саме підприємство є основним виробником товарів і послуг, основним суб'єктом ринку, що вступає в різні господарські відносини з іншими суб'єктами . Тому економіка підприємства, як система знань і методів управління господарською діяльністю підприємства, займає важливе місце в організації виробництва і розподілу благ в умовах будь-якої економічної системи.  Метою цієї курсової роботи є набуття практичних навиків і вміння розробляти й удосконалювати основні елементи економічного механізму внутрішньогосподарських відносин підприємства.

Вивченню економіки підприємства приділяється першочергова увага при підготовці як економістів, так і майбутніх інженерів і фахівців-ні економістів.  Економіка підприємства тісно пов'язана з мікроекономікою і макроекономікою, але не тотожна їм. Відмінність від мікроекономіки полягає в тому, що мікроекономічний аналіз вивчає впливу ринку на окреме підприємство і насправді не є дослідженням економіки та організації виробництва на рівні підприємства. У рамках мікроекономічного аналізу розглядаються обидві сторони ринку: попит і пропозиція. З позицій економіки підприємства попит розглядається як задана ззовні величина.  У рамках економіки підприємства зазвичай розглядають наступні розділи знань в галузі економіки:

) Виробнича структура підприємства, у взаємозв'язку з типом виробництва, організація виробничого циклу;

) Формування основних і оборотних фондів, використання капіталу, отримання і розподіл доходів (прибутку) підприємства;

) Розробка стратегії господарської діяльності підприємства, планування виробництва та реалізації продукції;

) Формування витрат виробництва, калькуляція собівартості продукції, формування цінової політики підприємства;

) Фінансові ресурси підприємства, ефективність господарської діяльності, оцінка ризику в підприємництві;

) Економіка праці на підприємстві, підбір кадрів і прийом їх на роботу, організація праці, система оплати праці, питання стимулювання підвищення продуктивності праці;

) Питання матеріально-технічного забезпечення виробництва: постачання сировини, матеріалів, формування запасів і раціональне їх використання;

) Питання технічної підготовки виробництва та створення необхідної виробничої інфраструктури;

) Інноваційна діяльність підприємства, якість продукції, інвестиційна політика підприємства, питання екології;

) Зовнішньоекономічна діяльність підприємства;

) Організація процесу управління підприємством в цілому.

план собівартість заробітний плата

Розділ 1. Оцінка і шляхи підвищення ефективності використання фонду оплати праці на підприємстві

У процесі виробництва на підприємстві беруть участь три фактори:

 - засоби праці;

- робоча сила;

- предмети праці;

Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі фонди - це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться.

Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму.

На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю.

Іншими словами, засоби праці - це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби. за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги.

Предмети праці - це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.).

Засоби праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці - в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди - з основних і виробничих фондів.

Основні фонди - це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:

-       невиробничого призначення;

-       виробничі

Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.

До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників, це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:

-       житлово-комунальні приміщення;

-       побутові, спортивні приміщення;

-       будинки та устаткування медичного призначення;

-       дитячі дошкільні заклади;

-       багаторічні насадження та ін.

Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт.

До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95-98% загальної вартості основних фондів підприємства.

Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.

До активної частиш основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу.

Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.

Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленню організації матеріально-технічного забезпечення підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників; залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємств; широке застосування лізингових операцій.

Практична реалізація окреслених заходів на підприємствах позначиться на їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації підприємств на випуск нової продукції, яка користується підвищеним попитом у споживачів. Поряд з тим, поліпшення інтенсивного використання основних засобів підприємства є важливою передумовою збільшення обсягів випуску продукції, яка користується попитом на ринку без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів.

Отже, інтенсифікація використання основних засобів підприємств дає змогу значно знизити витрати, пов’язані з моральним зносом машин і устаткування, сприяє прискоренню їх оновлення, що в кінцевому результаті позитивно позначається на фондоозброєності праці працюючих та зростанні її продуктивності. А в кінцевому підсумку зростає і фондовіддача на підприємствах.

Серед напрямів підвищення ефективності використання основних засобів на підприємствах чільне місце повинно бути відведено заходам, спрямованим на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема, важливе значення повинно надаватися насамперед таким, які спрямовані на підвищення змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів виробництва продукції і підвищення ефективності використання основних засобів. У зв'язку з цим, на підприємствах необхідно домагатися оптимальної структури складових засобів праці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага прогресивного нового устаткування, удосконалюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування основних підрозділів підприємства, перерозподілу працюючих в його межах, вивільненню робітників в допоміжних виробництвах і залучення їх після відповідної підготовки до роботи в основних цехах, щоб підвищити змінність наявного у них устаткування.

Підвищення коефіцієнтів змінності роботи устаткування підприємства може бути досягнуто шляхом

-       розширення зони багатоверстатного обслуговування;

-       суміщення професій.

Можливості для розширення зони обслуговування створюються в результаті технічного удосконалення устаткування, підвищення рівня комплексної механізації і автоматизації виробництва.

Підвищенню змінності роботи устаткування повинно сприяти удосконалення його структури, тобто зменшення в його складі тих машин і верстатів, які за своїми технологічними можливостями лише частково завантажені роботою протягом зміни.

Наявність на підприємствах устаткування, яке лише частково використовується у виробничому процесі, не дає змоги протягом строку корисного його використання перенести свою вартість на виготовлювану продукцію (послуги). В результаті матиме місце значна недоамортизація такого устаткування, що негативно впливатиме на економічні показники діяльності підприємства. Досвід діяльності багатьох підприємств показує, що позбутися надлишку устаткування можна шляхом зміни його структури, наприклад, реалізації або списання застарілих верстатів і машин, придбати нове устаткування, і за рахунок високої продуктивності якого більш повно завантажити все наявне устаткування. Вирішення проблеми повного завантаження устаткування можливе шляхом розвитку госпрозрахункового кооперування підприємств з метою ефективності використання наявних у них резервів виробничих потужностей.

Значного підвищення змінності роботи устаткування можна домогтися шляхом розширення сітки госпрозрахункових організацій, покликаних здійснювати прокат машин і устаткування та інших елементів основних фондів. Такі госпрозрахункові організації скуповують у підприємств зайве устаткування, здійснюють у випадках необхідності їх ремонт і модернізацію і віддають на прокат підприємствам, споживачам. Від такої діяльності економічну вигоду отримують всі її учасники: підприємства, які продали зайве у них устаткування такій госпрозрахунковій організації, мають змогу отримувати суму коштів значно більшу, ніж у випадку, коли таке устаткування демонтується і підготовлюється для здачі його на металобрухт. В той же час, підприємства, яким необхідні відповідні види машин і устаткування на свої кошти мають змогу оперативно його придбати і залучити до використання у виробничому процесі, оскільки значна частина таких машин і верстатів перебуває в доброму технічному стані.

Важливе значення в підвищенні ефективності використання основних засобів мають соціальні фактори. Так, проведені соціологічні дослідження на ряді підприємств дали змогу виявити низку причин, які негативно впливають на організацію використання активної частини основних засобів в другу зміну. Насамперед, мова йде про незадовільне забезпечення другої зміни необхідним комплексом послуг виробничої інфраструктури (своєчасного ремонтного обслуговування, ритмічного забезпечення робочих місць необхідними матеріалами, інструментом, комплектуючими, транспортними засобами, різними видами енергії), низький рівень організації харчування, медичного обслуговування; недостатність в організації соціально-побутової інфраструктури міст та робітничих селищ; невисокий рівень кваліфікації кадрів, що не дає можливість ефективно використовувати нову техніку.

Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль в підвищенні ефективності використання основних засобів повинні відігравати фактори матеріального стимулювання працівників підприємств. Мова йде про те, що менеджмент підприємств має розробляти і постійно удосконалювати механізми матеріального стимулювання робітників, інженерів та інших працівників, діяльність яких сприяє виявленню та організації використання резервів підвищення ефективності основних засобів.

Поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів підприємств безпосередньо позначається на зниженні собівартості виготовлюваних виробів за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.

Розділ 2. Розробка оперативних планів діяльності структурних підрозділів будівельного підприємства

Розробляємо план за березень місяць 2013 року діяльності умовної будівельної дільниці в складі показників, наведених в табл. 2.1. Розробку оперативного плану умовної будівельної дільниці починаємо з визначення складу робіт та їх обсягів на плановий місяць.

Таблиця 2.1 Склад основних планових показників

.1 План виробництва

Таблиця 2.2 Обсяг виробництва (план-звіт)

Таблиця 2.3 Вартість матеріальних ресурсів, які не враховані поточними одиничними розцінками на одиницю виміру робіт

.2 Планові показники з праці і заробітної плати

При розрахунках планових показників з праці та заробітної плати за базу приймаємо нормативні рівні витрат, до яких відносимо:

а) витрати заробітної плати на покриття встановлених на підприємстві доплат (за керівництво бригадою, за роботу у вихідні й святкові дні, за виконання державних зобов’язань та ін.) в розмірі 10-15% від суми нормативної заробітної плати основних робіт і преміальних виплат (за своєчасність і якісність виконання планових завдань, високий рівень продуктивності праці та ін.), які приймаємо на рівні 30 - 60% до суми нормативної заробітної плати на плановий обсяг робіт дільниці.

б) витрати праці та заробітної плати, які відносять на загальновиробничі витрати

Нормативні рівні працевитрат і заробітної плати розраховуємо в табличній формі. При цьому за планові норми витрат праці й заробітної плати беремо кошторисні норми.

Таблиця 2.4 Розрахунок нормативних витрат праці та заробітної плати на планові та фактичні обсяги робіт

Плановий фонд заробітної плати (Ф_з^пл) розраховувала за формулою:

Ф_з^пл = ∑Q_i * P_i * К_д * К_п.в. + З_з.в.

де Q_i - обсяг роботи в натуральних одиницях виміру ;

P_i - розцінка ;

К_д - коефіцієнт доплат (приймати в розмірі 1,1 - 1,15);

К_п.в - коефіцієнт преміальних виплат (приймати на рівні 1,3 - 1,6);

З_з.в. - сума заробітної плати в складі загально виробничих витрат дільниці, яка визначається при розрахуванні загальної суми цих витрат.

Таблиця 2.5

2.3 Планові витрати на матеріальні ресурси та експлуатацію машин і механізмів

Планові потреби в матеріальних ресурсах (будівельних матеріалах, конструкціях, виробах - в їх натуральних одиницях виміру), а також в кількості машино-годин визначаємо за відповідними виробничими нормами їх витрат конкретної будівельної фірми,але через те, що відсутні відповідні виробничі норми, обмежимося розрахунками лише нормативних витрат на матеріальні ресурси та експлуатацію машин, які визначаються в таблиці 2.5.

Нормативні витрати на експлуатацію машин беремо з поточних одиничних кошторисних розцінок.

Нормативні витрати на матеріали визначаємо по різному для груп робіт, які в додатку «Поточні одиничні кошторисні розцінки»:

а) Без позначки «*» (для цих робіт в склад поточних одиничних розцінок включені вартості матеріальних ресурсів, якщо в останніх є потреба)

б) З позначкою «*» (для цих робіт більша частина витрат на матеріальні ресурси не врахована поточними одиничними розцінками - величина витрат визначена в табл. 2.3.

Щодо інших матеріальних ресурсів для робіт цієї групи (наприклад, електроди, цвяхи, шурупи, вода і т.п.), витрати яких, як правило, незначні, то потреба в них в господарській практиці забезпечується за оперативними заявками керівника структурного підрозділу із центрального складу фірми, а обсяг відповідних витрат контролюють, виходячи з реального кошторису будівлі та діючих у фірмі норм і цін.

У табл. 2.5 при розрахунку суми витрат на матеріали планову величину вартості не основних матеріалів умовно приймаємо на рівні 5% від суми витрат основних матеріалів.

Таблиця 2.5 Нормативні витрати на матеріали (конструкції) та експлуатацію машин (план-звіт)

2.4 Розрахунок планової собівартості загального обсягу робіт будівельної дільниці

Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення і збут продукції.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість продукції комплексно характеризує ступінь використовування всіх ресурсів підприємства, а, отже, і рівень техніки, технології і організації виробництва. Чим краще працює підприємство, чим успішніше воно удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, інтенсивніше використовує вживані ресурси, тим більше низькій є собівартість продукції. Тому собівартість продукції є одним з важливих показників ефективності виробництва.

Собівартість будівельно-монтажних робіт (БМР), виконаних будівельною організацією своїми силами, включає витрати на придбання матеріалів, паливо, енергії, оплату праці найнятих робітників, компенсацію зносу основних фондів, які використовуються та інші витрати.

Усі витрати в залежності від способів їх включення в собівартість робіт поділяються на прямі та накладні (непрямі).

Під прямими витратами мають на увазі витрати, пов'язані з виконанням будівельних робіт, які можливо прямо і безпосередньо включити в собівартість конкретних будівельних об'єктів.

Під накладними (непрямими) витратами розуміють витрати, пов’язані з організацією та керуванням виробництвом будівельних робіт, які відносяться до діяльності будівельної організації в цілому.

Розрахунок планової собівартості загального обсягу робіт будівельної дільниці доцільно навести у формі таблиці 2.6. Величина витрат на матеріали та експлуатацію машин вже відома,отже їх розмір беремо на нормативному рівні.

Величину загальновиробничих витрат в таблицю 2.6 заносимо в розмірі за вирахуванням заробітної плати, що входить до складу цих витрат, так як вона включається у статтю «Заробітна плата», яку приймають в розмірі відповідно планового та фактичного (звітного) фонду заробітної плати.

Таблиця 2.6 Собівартість загального обсягу робіт (план - звіт)

Розділ 3. Кошторисна справа в будівництві

Локальний кошторис - первинний кошторисний документ, складається на окремі види робіт і витрат будівель і споруд на основі обсягів, визначених при розробці робочої документації, робочих креслень.

При розрахунку вартості використовується базисно-індексний метод.

Вартість, що визначається локальним кошторисом, включає в себе:

-       прямі витрати (враховують - вартість оплати праці робітників, матеріалів, виробів, конструкцій та експлуатації будівельних машин (у т. ч. заробітна плата механізаторів));

-       накладні витрати (враховують - витрати СМО, пов'язані зі створенням загальних умов виробництва, його обслуговування, організації та управління);

-       кошторисна прибуток (сума коштів, необхідних для покриття витрат СМО на розвиток виробництва, соціальної сфери та матеріальне стимулювання працівників).

На підставі початкових даних (варіант) визначають кошторисні прямі витрати, загальні витрати на оплату праці (гр.8) і загальну трудомісткість (гр.10).

Останніми розрахунками є:

-        „Всього за кошторисом” - це сума прямих і загальновиробничих витрат в цілому по комплексу робіт;

-        „Кошторисна трудомісткість” - це сума трудомісткості робіт, яку виконують робітники-будівельники, робітники-машиністи і робітники, заробітна плата яких враховується в загальновиробничих витратах;

         „Кошторисна заробітна плата” - це сума заробітної плати того ж самого контингенту працюючих, трудомісткість робіт яких підраховується по рядку „Кошторисна трудомісткість”.

Таблиця 3.1 Локальний кошторис

Форма №4 Локальний кошторис № 12 на цегляну кладку стін (найменування робіт та витрат, найменування об'єкта)