Формування зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку

Формування зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

І.1 Психолого-педагогічні дослідження формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку

І.2 Аналіз чинних програм з означеної теми

І.3 Проблема зв’язного мовлення старших дошкільників на сучасному етапі

РОЗДІЛ ІІ. ФОМУВАННЯ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В СУЧАСНИХ ДНЗ УКРАЇНИ

ІІ.1 Стан досліджуваної проблеми в практиці сучасних ДНЗ

ІІ.2 Організація навчально-виховного процесу зі зв’язного мовлення у старшій дошкільній групі

ІІ.3 Спільна робота ДНЗ і сім’ї у плані формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Розвиток зв'язного мовлення відіграє провідну роль у процесі розвитку дитини і займає центральне місце в загальній системі роботи з формування мови в дитячому садку. Зв'язкова мова вбирає в себе всі досягнення дитини в оволодінні рідною мовою, його звуковим ладом, словниковим складом, граматичним ладом. Володіння навичками зв'язного мовлення дозволяє дитині вступати у вільне спілкування з однолітками і дорослими, дає можливість отримати необхідну йому інформацію, а також передати накопичені знання та враження про навколишній світ.

Завдання розвитку зв'язного мовлення посідає головне місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному навчальному закладі. Навчання зв'язного мовлення є водночас і метою, і засобом практичного опанування мовою. Зв'язне мовлення має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, воно позитивно впливає на формування таких її важливих особистісних якостей, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. За допомогою добре розвиненого зв'язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, встановлювати контакт з тими, хто її оточує, ініціювати власні ідеї, брати участь у різних видах дитячої творчості.

Проблему формування зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку досліджувало багато вчених. У їхніх дослідженнях закладені основи методики, дана характеристика становлення зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку (А. А. Леонтьєв, Н. І. Жинкін, Д. Б. Ельконін, М. М. Коніна, Е. П. Короткова, А.М . Леушина, Л. А. Пеньєвська, Є. І. Тихеева, Є. А. Флерина та ін). [14]

В опануванні мовленням дитина іде від частини до цілого: від окремих слів до поєднання двох-трьох слів, далі до простої фрази та складних речень. Кінцевим етапом зв'язного мовлення, він вважав, є здатність до складання кількох речень, об'єднаних загальним змістом. Зв'язним називають таке мовлення, яке може бути зрозумілим на основі його власного предметного змісту (С. Рубінштейн).

Сучасна лінгвістика та лінгводидактика розглядають поняття зв'язного мовлення у двох напрямах - як процес створення зв'язного висловлювання та як продукт мовлення (текст чи дискурс). Зв'язне мовлення визначається як єдине смислове та структурне ціле, що складається з тематично та логічно пов'язаних між собою відрізків і відбиває усі істотні сторони свого предметного змісту (А. Богуш, Л. Виготський, М. Жинкін, І. Зимня, О. Леонтьєв). У створенні зв'язного мовленнєвого продукту науковці виокремлюють діяльнісний та особистісний компоненти. Діяльнісний компонент зумовлюється процесами утворення й сприймання повідомлення, регуляції та контролю власної мовленнєвої діяльності. Особистісний - тим, що в мовленні особа виявляє свою індивідуальність - характер, темперамент, рівень загальної культури. [6]

Учені також довели, що зв'язна мова має великий вплив на естетичне виховання і виконує значущу соціальну функцію.

Навчання дітей дошкільного віку розвитку мовлення, зокрема зв’язного, закріплене в нормативно-правовій документації щодо діяльності дошкільних навчальних закладів. Основник таким документом є Базовий компонент дошкільної освіти. Він є Державним стандартом дошкільної освіти України, який реалізується програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Базовий компонент визначає зміст і структуру дошкільної освіти за його інваріантною і варіативною складовими. У інваріантній частині змісту дошкільної освіти систематизовано освітню лінію «Мовлення дитини».

Проблема зв’язного мовлення висвітлюється у таких чинних програмах розвитку дитини дошкільного віку: Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина», Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля», «Дитина в дошкільні роки».

Незважаючи на наявні наукові здобутки у напрямі формування зв’язного мовлення дітей дошкільного віку, є багато важливих питань, які потребують обговорення.

Актуальність теми нашого дослідження полягає в тому, що на сьогоднішній день проблема формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку, а також умови його розвитку на рівні ДНЗ і сім'ї стоїть дуже серйозно.

Мета дослідження: збагатити і уточнити теоретичні знання з питання формування зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного.

Завдання дослідження:

1.Вивчення та аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження.

. Проаналізувати основні погляди вчених на проблему формування зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку.

. Проаналізувати основні програми розвитку дитини дошкільного віку з розділу «Зв’язне мовлення».

. Визначити раціональні методи та прийоми для розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Об'єкт дослідження - зв'язні висловлювання у дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

зв’язний мовлення дошкільний навчальний

І.1 Психолого-педагогічні дослідження формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку

Проблема розвитку зв'язного мовлення була і залишається в центрі уваги психологів, лінгвістів, психолінгвістів (Л.С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, А. В. Запорожець, Д. Б. Ельконін, А. А. Леонтьєв, І.Р.Гальперін, І.Ю. Зимова та ін.).

Питаннями розвитку зв'язного мовлення дошкільників займалися багато вчених-педагогів. Першим порушив цю проблему К.Д. Ушинський в кінці ХІХ століття. Проте найбільшого розквіту методика розвитку мовлення загалом і розвиток зв'язного мовлення зокрема досягли у другій половині ХХ століття.

Дослідження в області зв'язного мовлення в 60-70 роки визначалися в ідеях Є.І. Тихеєвої, Е.А. Флериної. У них уточнювалася класифікація дитячих оповідань, методика навчання різних видів розповідання у вікових групах. (Н. А. Орланова, О.І. Коненко, Е.П. Короткова, Н.Ф. Виноградова ). [1]

Великий внесок у розробку методики навчання дітей розповідання внесла Аліса Михайлівна Бородич. Вона справила вплив на вдосконалення роботи з розвитку мовлення дітей в масовій практиці.

Великий вплив на розвиток наукової методики надали дослідження співробітників лабораторії розвитку дитячої мови, створеної в 1960 році в НДІ дошкільного виховання АПН СРСР. Дослідження велися під керівництвом завідувача лабораторією Ф.А. Сохіна.

Дослідження Ф.А. Сохіна, О. С. Ушакової та їх співробітників, що спиралися на глибоке розуміння процесів розвитку мови, що склалися до початку 70-х років, багато в чому змінив підхід до змісту та методики розвитку мови дітей. У центрі уваги знаходяться питання розвитку семантики дитячої мови, формування мовних узагальнень, елементарне усвідомлення мови й мовлення. Висновки, отримані в цих дослідженнях, мають не тільки велике теоретичне, але й практичне значення. На їх основі була розроблена програма мовного розвитку дітей, методичні посібники для вихователів, що відображають комплексний підхід до мовного розвитку. Результати досліджень, виконаних у ті роки вдосконалюватися аж до середини 80-х років.

Проблема розвитку зв'язного мовлення вивчалася в різних аспектах багатьма педагогами (К.Д. Ушинський, Є.І. Тихеєва, Е.А. Флерина, А.М. Леушина, Л.А. Пеньєвська, М.М. Конина, А.М. Бородич та ін.). [10]

Розвиток зв'язного мовлення має вестися в процесі планової і систематичної роботи над переказом літературного твору та навчання самостійного розповідання (А.М. Леушина ); утримання дитячого оповідання необхідно збагачувати на основі спостереження навколишньої дійсності, важливо вчити дітей знаходити більш точні слова, правильно будувати речення і поєднувати їх у логічній послідовності у зв'язну розповідь (Л. А. Пеньєвська); при навчанні розповідання слід проводити підготовчу роботу (Н. А. Орланова, Е. П. Короткова, Л.В. Ворошніна).

Важливим для розвитку зв'язного мовлення є формування вміння у дошкільнят відбирати не тільки зміст, а й необхідну мовну форму для його вираження; лексичну роботу (семантичні зіставлення, оцінка, відбір слів, використання ситуацій, писемного мовлення) дитині диктує дорослий, який забезпечує оволодіння складними синтаксичними конструкціями; формування звукової сторони мови (інтонацій, темпу, дикції); розвиток різних типів мовлення (Н. Ф. Виноградова, М. М. Кузіна, Ф. О. Сохін, Є. М. Струніна, М. С. Лаврін, М. А. Алексєєва, А. І. Максаков, В. В. Гербова).

У дослідженнях, проведених у лабораторіях розвитку мовлення, показано, що усвідомлення мовних і мовленнєвих явищ (мається на увазі елементарне усвідомлення) виступає в розвитку зв'язного мовлення як важлива умова розумового та естетичного розвитку дошкільників (Л. В. Ворошніна, Г. Л. Кудріна, Н . Г. Смольнікова, Р. Х. Гасанова, А. А. Зрожевская, Є. А. Смирнова). [18]

Термін «зв'язна мова» вживається в декількох значеннях:

) процес, діяльність мовця;

) продукт, результат цієї діяльності, текст висловлювання;

) назва розділу роботи з розвитку мовлення (Б. О. Глухов, Т.А. Ладиженська, М.Р. Львів, О.М. Щукін);

) відрізок мовлення, що володіє значною протяжністю і розчленовується на відносно закінчені і самостійні частини.

Результатом, продуктом зв'язного мовлення є текст - словесно виражений продукт мовленнєво-розумової діяльності людини, якому властива завершеність, структурна цілісність, цілеспрямованість та прагматична настанова (Н. Головань, Л. Варзацька, В. Мельничайко, М. Пентилюк).

Враховуючи, що діти дошкільного віку оволодівають лише усним мовленням (яке набуває ознак писемного в ситуації, коли дитина свідомо довільно надиктовує дорослому певний текст, піклуючись про його відповідне оформлення), спеціалісти з лінгводидактики останнім часом послуговуються терміном «дискурс», який характеризує продукт саме усного мовлення. Науковці визначають дискурс як зв'язний текст у поєднанні з екстралінгвістичними (прагматичними, соціокультурними, психологічними та ін.) чинниками, тобто текст, узятий у процесуальному контексті (О. Мельничук). [6]

Тексти можуть бути діалогічного і монологічного характеру. За визначенням Л.Л. Якубинского для діалогу «будуть характерні: порівняно швидкий обмін промовою, коли кожний компонент обміну є реплікою і одна репліка у вищій мірі обумовлена інший, обмін відбуватися поза якого-небудь попереднього обдумування; компоненти не мають особливої заданості; у побудові реплік немає ніякої навмисну зв'язаності, і вони надзвичайно короткі. »

Діалог - форма мовної комунікації, учасники якої обмінюються репліками-висловлюваннями (С. Єрмоленко).

Діалогічна мова за своїми характеристиками більш елементарна, ніж інші види мови. Як і будь-якому тексту, діалогу властива зв'язність, проте, як підкреслював О. Леонтьєв, у діалозі вона встановлюється кількома співрозмовниками.[35]

Л. П. Якубинский зазначає, що: «Відповідно до цього для крайнього випадку монологу будуть характерні тривалість і зумовлена його зв'язністю, побудованого мовного ряду, односторонній характер висловлювання, не розрахований на негайну репліку; наявність заданості попереднього обмірковування і пр. Але між цими двома випадками знаходиться ряд проміжних, центром яких є такий випадок, коли діалог стає обміном - монологами. »

Монологічне мовлення - це більш складний, довільний, організований вид мовлення, що потребує спеціального навчання (О. Леонтьєв, Л. Щерба). Вчені, підкреслюючи первинність діалогу, доводять, що монолог народжується в надрах діалогу (О. Ушакова).

Розглянемо деякі визначення тексту.

«Текст - це письмове за формою мовленнєвий твір, що належить одному учаснику комунікації, закінчене і правильно оформлене.» - Така точка зору Н.Д. Зарубіної.

Л.М. Лосєва виділяє наступні ознаки тексту:

«1) текст - це повідомлення (те, що повідомляється) у письмовій формі;

) текст характеризується змістовної та структурної завершеністю;

) у тексті виявляється ставлення автора до того, що говориться (авторська установка)»

На основі наведених ознак текст можна визначити як повідомлення в письмовій формі, що характеризується смисловою та структурною завершеністю і певним ставленням автора до того, про що говориться.»

О. І. Москальська відзначає наступні положення: «Основною одиницею мови, що виражає закінчену вислів є не пропозиція, а текст; пропозиція - вислів є лише окремий випадок, особливий різновид тексту. Текст є вищою одиницею синтаксичного рівня.»

Ось як визначає текст І. Р. Гальперін. «Текст - твір мовотворчого процесу, що володіє завершеністю, об'єктивований у вигляді письмового документа, літературно обробленого відповідно до типу цього документа, твір, що складається з назви (заголовок) і ряду особливих одиниць (надфразовою єдністю), об'єднаних різними типами лексичного, стилістичного зв'язку, має певну цілеспрямованість і прагматичну установку.»

За основу категоріальних ознак тексту І.П. Гальперін (1977) прийняв:

) наявність заголовка, завершеність, тематичне єдність;

) цілеспрямованість, інтеграція, підпорядкування кожного компонента тексту його загальної думки;

) структурна організація тексту, зв'язок між його частинами і пропозиціями;

) оброблена тексту з точки зору стилістичних норм (І. Р. Гальперін, 1977, 1981).

Основними категоріями тексту є: інформативність, завершеність, цілісність, зв'язність, ретроспекція, послідовність (І. Р. Гальперін, Н. І. Іпполітова, О. О. Леонтьєв, Л. М. Лосєва та ін.).

Найважливішими текстовими категоріями є смислова цілісність (цілісність) і зв'язність - поняття, які всіма усвідомлюються і в той же час не цілком однозначно визначаються у наукових дослідженнях. [34]

Ознака цілісності як фундаментальна властивість тексту розглядалася А.А. Леонтьєвим. Він вважає, що на відміну від зв'язності, яка реалізується на окремих ділянках тексту, цілісність - це властивість тексту в цілому. Цілісність є «характеристика тексту як смислового єдності, як єдиної структури, і визначається на всьому тексті. Вона не співвідносила безпосередньо з лінгвістичними категоріями і має психологічну природу.»

Зв'язність і цілісність (цілісність) поняття нерівнозначні. А. А. Леонтьєв зазначає, що «зв'язність зазвичай є умовою цілісності, але цілісність не може повністю визначатися через зв'язність. З іншого боку, зв'язний текст не завжди має характеристикою цілісності.»

В.А. Бухбіндер і Є.Д. Розанов, відзначаючи, що невід'ємною ознакою тексту є його зв'язність, розуміють зв'язність тексту як «результат взаємодії декількох факторів. Це перш за все логіка викладу, що відображає співвіднесеність явищ дійсності й динаміку їхнього розвитку; це, далі, особлива організація мовних засобів - фонетичних, лексико-семантичних та граматичних, з урахуванням також і функціонально-стилістичного навантаження; це комунікативна спрямованість - відповідність мотивам, цілям та умовам, що привели до виникнення даного тексту; це композиційна структура - послідовність і співмірність частин; сприяють виявленню змісту, і нарешті, сам зміст тексту, його сенс». [26]

Зв'язкова мова - результат загального розвитку мови, показник не тільки мовного, а й розумового розвитку дитини. (Л. С. Виготський, Н. І. Жинкін, О. М. Стрічці, Л. Р. Лурія, С. Л. Рубінштейн, Д. Б. Ельконін та ін.).

Психологічна природа зв'язного мовлення, його механізми та процес становлення аналізувалися багатьма вченими (С, Рубінштейн, Д. Ельконін, М, Жинкін, О. Леонтьєв), які в розкритті основ породження мовленнєвого висловлювання на перший план висувають мотивацію, розглядаючи її як імпульс для всього мовотворення. [6]

Аналізуючи дитяче мовлення, дослідники вважають, що мовлення може бути ситуативним (пов'язане із конкретною ситуацією, але не відтворює у словесних формах зв'язного смислового цілого) та контекстовим (зміст якого зрозумілий із самого контексту висловлювання). С. Л. Рубінштейн вважав, що характерною особливістю ситуативної мовлення є, що вона більше зображує, ніж висловлює. Супутні мові міміка і пантоміміка, жести, інтонація, що підсилюють повторення, інверсії та інші засоби виразності, якими дитина користується, часто значно перевищує те, що закладено в значенні його слів. М. Леушина показала, що «... ситуативна мова дитини - це перш за все виражена діалогічна, розмовна мова. Вона діалогічна за самою своєю структурою і притому навіть тоді, коли зовні за формою вона носить характер монологу; дитина розмовляє з реальним або уявним співрозмовником, або, нарешті, сама з собою, але вона незмінно розмовляє, а не просто розповідає.»

А. М. Леушина встановила, що в одних і тих же дітей мова може бути то більш ситуативною, то більш зв'язковою - в залежності від завдань і умов спілкування. Залежність характеру дитячої мови від змісту і умов спілкування підтверджується дослідженнями З.М. Істоміної. У ситуації, при якій матеріал добре відомий слухачеві, дитина не відчуває потреби давати розгорнуте висловлювання. [23]

У дітей старшого дошкільного віку зв'язне мовлення досягає досить високого рівня. Під час спілкування вони можуть давати точну, коротку або розгорнуту (залежно від ситуації) відповідь, зрозумілу для навколишніх людей. Старші дошкільники здатні брати активну участь у бесіді, висловлювати доречні репліки, вчасно реагувати на чужі висловлювання, формулювати запитання. Характер діалогу дітей певною мірою залежить від змісту їхньої спільної діяльності (Г. Леушина, М. Лісіна).

Численні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців (О. Коненко, С. Ласунова, Т. Постоян, О. Смирнова, О. Ушакова та ін.) доводять, що на шостому році життя дитина може бути переконливою, послідовно й чітко складати описову та сюжетну розповідь на запропоновану тему, висловлювати міркування, наводити аргументи. У старших дошкільників активно розвивається мовленнєво-творча діяльність, яка за умови правильно організованого навчання сприяє розвитку початкових літературно-художніх здібностей дітей, стимулює та збагачує інші види дитячої творчості (Н. Гавриш, Н. Орланова).[7]

Вчені довели, що у зв'язному мовленні виявляються всі мовні вміння та навички дитини. По тому, як дошкільник будує зв'язне висловлювання, наскільки він точно вміє підбирати слова, як використовує засоби художньої виразності, можна судити про рівень його мовного розвитку.

Таким чином, в даний час учені мають в своєму розпорядженні багатий практичний матеріал і базу експериментальних даних про процеси розвитку зв'язного мовлення під впливом цілеспрямованого педагогічного впливу.

І.2 Аналіз чинних програм з означеної теми

Як зазначалося вище, в сучасній дошкільній освіті є багато програм розвитку дитини дошкільного віку. Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для використання в дошкільних навчальних закладах у 2012/2013 навчальному році рекомендовано такі програми:

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»,

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»,

Дитина в дошкільні роки. Комплексна додаткова освітня програма,

Програма виховання дітей дошкільного віку «Українотворець»,

Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля»,

Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина». [16]

У кожній програмі реалізуються мовленнєві завдання, які повинні виконувати педагоги в ДНЗ. Можна проаналізувати декілька з них.

Так, у найбільш розповсюдженій програмі «Я у Світі» (наук. керівник Кононко О.Л.), покладено такі мовленнєві завдання для дітей старшого дошкільного віку:

Розвиток фонематичного слуху, вдосконалення звуковимови та літературного мовлення.

Розвиваються інтенсивність, глибина, тривалість мовленнєвого дихання (тривалість одного мовленнєвого видиху подовжується до 3-4 складових слів). Розвивається уміння: розрізняти тверді і м'які звуки в парах слів: лис - ліс, рис - рись, тин - тінь; слухати й розуміти сприйняте на слух (пари слів, повідомлення вихователя, запитання, строфу вірша, невелике оповідання, уривок казки тощо); спостерігати за артикуляційним апаратом та виокремлювати положення губ, язика при вимові окремих звуків; уловлювати римовані закінчення (у віршах) і самим добирати рими до поданих слів; розрізняти та передавати інтонаційне забарвлення фрази, залежно від характеру чи "поведінки партнера, казкових персонажів (повідомлення, запитання, вагання, обурення, захвату, радості тощо); говорити в різному темпі та з різною силою голосу; розрізняти на слух скоромовку, лічилку, загадку, прислів'я.

Удосконалювати орфоепічну літературну вимову: зокрема звуків [дж], [дз], [дз]; подовжену вимову м'яких приголосних (гілля, вугілля, бадилля, колосся, ллю, ллє), в тому числі й іменників у формі орудного відмінка: сіллю, річчю, піччю; вимову твердих [г, к, х] перед и: руки, ноги, вільхи; вимову сполучень [бйа], [пйа], [вйо], [мйа]: хлоп'ята, м'ята, в'яз, гороб'ята; [ц: а], [с': а] у дієслівних формах на -ся: сміється [ц: а], смієшся [с': а]; вимову дзвінких приголосних (крім [г] у середині деяких слів): зуб, ложка, казка; вимову звука [ґ] у словах: ангіна, танок, ґвалт, Гроно, жонглер, рагу, хуґа тощо. Водночас брати до уваги відхилення від літературної норми, зумовлені індивідуальними особливостями, впливом інших мов, місцевим діалектом.

Збагачення словникового запасу. Створювати сприятливі умови для опанування дошкільником лексичним багатством української мови (у межах вікових можливостей) через розвиток у нього вмінь розуміти та вживати слова для позначення назв, особливостей та дій, пов'язаних зі сферами життєдіяльності: «Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам», зі змістовими лініями кожної з них.

Розвиток умінь комунікативного мовлення. Гармонізувати взаємодію дитини з різними дорослими та однолітками, спрямовану на задоволення потреб у визнанні, підтримці, любові, активності, нових враженнях; організовувати спільні ігри зі старшими та молодшими дітьми; учити спілкуватися, знаходити однодумців для реалізації своїх задумів; використовувати у спілкуванні різноманітні засоби: словесні, мімічні, пантомімічні; заохочувати передавати в розповіді істотне, спиратися на досвід слухача та власний. Учити вживати звертання та етикетну лексику, вступаючи в розмову з кимсь (діалог); висловлювати прохання, вибачення, подяку, співчуття, співрадість, умовляння, доведення, відстоювання, припущення тощо; називати своє ім'я, місто (село), вулицю, де живе сім'я, імена та прізвища своїх батьків, братика (сестрички), бабусі, дідуся; їхні професії, місце роботи (якщо нескладна назва), розповідати про себе, друга (подругу), своїх улюбленців (тварин); слухати співбесідника, незалежно від міри своєї прихильності до нього, підтримувати з ним діалог, прагнути до взаєморозуміння; переказувати уривки казок, мультфільмів, художніх фільмів; розповідати про свої переживання, настрій, бажання, плани, думки; висловлюватися чітко й зрозуміло; вдаватися до делікатної корекції мовлення людей, що навколо, та самокорекції. Формувати уявлення про літературне мовлення, діалект, індивідуальні особливості мовлення; вправляти в комунікативній спрямованості на партнера по спілкуванню, "зчитуванні" елементів його невербального мовлення, видозмінюванні спілкування відповідно до цього.[29]

Ще одна відома Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» (керівник проекту Жебровський Б.М.) має розділ «Мовленнєвий розвиток», який ґрунтується на комплексному вирішенні завдань формування звукової культури, лексичного запасу, граматичного ладу мовлення дітей, комунікативних умінь через розвиток у них зв’язного мовлення (діалогічного і монологічного). Тут розкрито завдання щодо розвитку зв’язного мовлення і комунікативних умінь.

Діалогічне мовлення.

Продовжувати залучати дітей до участі в діалозі з дотриманням елементарних норм ведення розмови. Вдосконалювати уміння слухати і розуміти співрозмовника, формулювати і висловлювати запитання, будувати відповідь у відповідності із почутим.

Заохочувати до ведення діалогу у різних повсякденних ситуаціях (у дошкільному закладі, вдома, у громадських місцях, транспорті, на вулиці) як при безпосередньому контакті, так і у телефонній розмові або спілкуванні через INTERNET.

Вчити виявляти ініціативу у спілкуванні із знайомими і незнайомими дорослими та дітьми, використовувати при цьому доречні форми ввічливого та лагідного звертання (залежно від віку, статі, соціальної ролі співрозмовника - «ви», «любий», «мамусю», «Ганнусю» та ін.), знаходити першу репліку для початку діалогу, підтримувати розмову, ставлячи запитання з теми розмови, даючи власні коментарі почутому від співрозмовника. Залучати до побудови діалогів між 2-4 дітьми.

Формувати уміння підтримувати розпочату іншою людиною розмову, вчасно реагувати на репліки співрозмовника, розпитувати, вести діалог на запропоновану дорослим тему.

Привчати триматися в діалозі невимушено, вільно, без напруження, розмовляти тактовно, переконливо, відчувати емоційний тон розмови та коригувати його у позитивний бік при загостренні ситуації спілкування, коректно виявляти власне емоційне ставлення до предмета розмови чи співрозмовника, залежно від теми розмови і ситуації спілкування висловлювати прохання, вибачення, подяку, припущення, співпереживання тощо.

Монологічне мовлення.

Формувати уміння будувати зв’язні монологічні висловлювання різних типів (розповіді-описи; сюжетні розповіді за картинами, з власного досвіду, творчі на задану чи обрану тему; перекази). Починати навчати складати розповіді-судження (оцінки), розповіді-міркування та розповіді-пояснення.

Пропонувати користуватися поданим зразком, планом, а згодом спиратися на засвоєний алгоритм складання розповіді.

Привчати висловлюватись логічно, без повторів, пауз, жестикуляції, дотримуватись основних структурних частин розповіді (початок, середина - основна частина, закінчення), придумувати назву своїм розповідям та вживати у складених текстах епітети, порівняння, фразеологізми, пряму мову персонажів із звертаннями тощо.

Залучати дітей до складання розповідей-описів іграшок, предметів, предметних картинок, сюжетних картин і малюнків. Вправляти в умінні виділяти і називати предмет опису, його зовнішні ознаки, частини, характеризувати властивості, дії, призначення, співвідносити предмети мовлення з відповідними їм описами. Пропонувати спроби самостійного складання описових розповідей-загадок про об’єкти довкілля та описів по пам’яті.

Розширювати досвід дітей у складанні різних видів сюжетних розповідей, поступово ускладнювати добір прийомів навчання сюжетного розповідання: за зразком, за поданим дорослим планом, за поданим початком або закінченням історії, з виходом за межі зображеного на картині, за серією картин чи малюнків, за опірними словами, колективне розповідання із складанням певних фрагментів єдиної розповіді та ін.

Формувати елементарні навички оцінювального, пояснювального мовлення при складанні розповідей-суджень і пояснень, дотримання логіки причиново-наслідкових зв’язків у самостійних міркуваннях.

При переказуванні літературних творів вчити осмислювати зміст почутого, усвідомлювати тему та провідну ідею твору, запам’ятовувати та відтворювати послідовність подій близько до тексту, спочатку орієнтуючись на запропонований план, згодом - і самостійно, використовуючи авторські мовленнєві звороти, засоби художньої виразності (епітети, порівняння, метафори, повтори та ін.). Вчити слідкувати за логікою викладу свого та інших дітей і продовжувати переказ, розпочатий іншою дитиною чи дорослим, відтворювати певну логічну частину змісту. Розвивати емоційну чутливість до подій твору, вчинків і долі персонажів, вчити передавати у переказі авторські оцінки та власні ставлення. Заохочувати імпровізаційні спроби при передачі текстів. Залучати дітей до самоконтролю та самооцінки монологічного мовлення. [31]

Комплексна додаткова освітня програма «Дитина в дошкільні роки» (наук. керівник Крутій К.Л.) має розділ «Розвиток особистості», який має напрям «Мовленнєва діяльність, мовленнєве спілкування, розвиток мовлення». [28]

Програму виховання дітей дошкільного віку «Українотворець» (Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В.) враховує досвід і традиції української народної та академічної педагогіки, ґрунтується на принципах і засадах міжнародних конвенцій про дітей, Конституції України.

Програма містить макросферу «Мова», яка ставить такі завдання виховання:

продовжувати виховувати любов до української мови; дати уявлення про неї як про джерело українського духу, засадничий чинник українського характеру, що об’єднує українців у світі. Продовжувати ознайомлювати з багатством, образністю словникового складу української мови. Уводити в словник дошкільнят слова на позначення складових світу та Всесвіту, власні назви природних утворень України з поясненням їх виникнення. Формувати навички зв’язно, образно, емоційно виражати думки, почуття. Зосереджувати дитячу увагу на зразках української народної мудрості, на мові природи, власному мовленні. Виховувати почуття прекрасного зразками різних жанрів української словесності та звертати увагу на образні означення, слова-символи, красу рідного слова.

Результатами виховання є:

як кожна дитина окремо, так і всі діти разом емоційно позитивно ставляться до української мови, усвідомлюють, що вона є рідною мовою, мовою всього українського народу, однією з ознак його цілісності. Активно використовують у власному мовленні різні лексичні, образні засоби. Мають навички зв’язного мовлення, звертають увагу на мову навколишнього світу та власне мовлення, створюють розповіді за власними спостереженнями. Називають власні та загальні назви Всесвіту, природних утворень України, рідного краю та пояснюють їх походження. Помічають красу рідного слова у різних жанрах української словесності та в усному мовленні, вживають у власному мовленні образні означення, слова-символи. Відтворюють, розуміють та позитивно ставляться до зразків української народної мудрості, інсценізують українські казки, твори календарно-обрядового циклу та народні пісні.

Виховання і навчання дітей від 2 до 7 років описано також у програмі «Дитина» (наук. кер. Проскура О.В., Кочина Л.П., Кузьменко В.У., Кудикіна Н.В.). [30]

Згідно цієї програми рівень володіння дошкільником рідною мовою залежить від багатьох факторів. Основними з них є:

а) рівень культури того мовного середовища, в якому перебуває дитина;

б) увага, яку приділяли батьки розвитку мовлення дитини;

в) загальний розвиток малюка.

Враховуючи це, перед персоналом дошкільного навчального закладу, зокрема перед вихователем, мають бути поставлені такі завдання:

вивчити рівень мовлення кожного вихованця, який приходить у дитсадок;

спланувати індивідуальну роботу залежно від результатів вивчення;

скласти тематичний план з розвитку мовлення для дітей певної вікової групи.

Програма зазначає, що у роботі з дітьми рекомендується широко використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші й оповідання українських письменників, музично-пісенні твори, декоративно-прикладне мистецтво. Усе це за відповідної уваги до слова, його образності, влучності вживання є невичерпним джерелом розвитку мовлення, збагачення словникового запасу і разом з тим сприяє формуванню загальної культури дитини, прищеплює почуття любові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв.

Зміст роботи з розвитку мовлення конкретизується в розділах: «У світі звуків», «Слово до слова - зложиться мова», «У країні Граматики», «У нас в гостях книжка», «Ми розмовляємо».

У програмі «Дитина» основні завдання з розвитку мови дитини старшого дошкільного віку окреслені у вигляді задінь для старшої і підготовчої груп.

Старша група має такі основні завдання:

розвивати чуття рими;

вчити дітей добирати з допомогою вихователя слова, близькі за значенням (синоніми);

добирати з допомогою вихователя слова, протилежні за значенням (антоніми);

створювати ігрові ситуації з метою закріплення та розширення запасу багатозначних слів та слів, що однаково вимовляються, проте різні за значенням (омоніми);

заохочувати характеризувати предмети, істот і навпаки - називати предмети, істоти за наведеними вихователем ознаками, у тому числі загадками;

закріплювати слова з узагальненим значенням;

розширювати і збагачувати словниковий запас;

розвивати інтерес до словотвору;

заохочувати дітей утворювати дієслова від звуконаслідувальних слів;

вправляти на творення та вживання назв дитинчат тварин та птахів і назв самок тварин та птахів;

пробуджувати бажання римувати слова;

спонукати складати власні речення;

розвивати уміння здогадуватися про зміст невідомої оповіді, складеної вихователем, чи художнього твору за назвою або ключовими словами (наприклад, літо, море, відпустка);

активізувати словник «гарних слів» (художньо-виражальних засобів), викликати гидливе ставлення до «поганих слів».

Завдання підготовчої групи:

поповнювати активний словник багатозначними словами, словами, що звучать однаково, але мають різне значення (омонімами), словами, близькими за значенням (синонімами), протилежними за значенням (антонімами);

заохочувати давати імена тваринам, пташкам (іграшковим та живим), мотивуючи їх певними ознаками тварини чи пташки або власними уподобаннями;

вправляти дітей у творенні слів;

створювати ігрові ситуації, що спонукають вживати прикметники та прислівники;

розвивати вміння висловлюватися складними реченнями. [32]

Описані програми мають багато спільних і відмінних завдань щодо формування зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку. Кожен ДНЗ вирішує особисто, якими програмами йому слід керуватись і користуватись. Вирішуючи всі завдання, розвиток зв’язного мовлення дітей пройде належним чином.

І.3 Проблема зв’язного мовлення старших дошкільників на сучасному етапі

Зазначимо, що мовленнєва компетенція є однією з провідних базисних характеристик особистості, що формується на етапі дошкільного дитинства (А.М.Богуш, М.С.Вашуленко, Н.В.Гавриш, О.Л.Кононко, К.Л.Крутій та ін.). Саме тому вчені приділяють значну увагу розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Своєчасний і якісний розвиток зв’язного мовлення (діамонологічної компетенції) - важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку випускника дошкільного навчального закладу.

У сучасній педагогічній практиці спостерігається досить суперечлива картина стану навчання дітей цього віку зв'язного мовлення. З одного боку, у багатьох дошкільних освітніх установах занижуються можливості дітей в оволодінні рідною мовою, навчання зв'язного мовлення обмежується тільки рамками діалогу або переказом добре знайомих казок та оповідань, описом окремих предметів, з іншого - невиправдано переносяться зміст, форми і методи навчання зв'язного мовлення старших дошкільників у середні групи. Такий підхід відображений і в ряді численних варіативних програм.

Таким чином, спостерігається протиріччя між потребами масової практики в методиці формування зв'язності мовлення дітей середнього дошкільного віку та її недостатньою розробленістю.

Сучасна лінгвістика та лінгводидактика розглядають поняття зв’язного мовлення у двох аспектах - як процес створення зв’язного висловлювання та як продукт мовлення (текст чи дискурс). Зв'язне мовлення визначається як єдине смислове та структурне ціле, що складається з тематично та логічно пов’язаних між собою відрізків і відбиває всі суттєві сторони свого предметного змісту. [12]

У дошкільній лінгводидактиці проблема зв’язного мовлення висвітлюється в низці праць. Досліджено різні аспекти зв’язного мовлення. У процесі вивчення особливостей зв’язного мовлення дошкільників науковці встановили не лише вікові й індивідуальні властивості дитячого зв’язного мовлення, а й розкрили взаємозв’язок між структурою мовлення та його змістом, а також залежність цієї структури від різних форм спілкування дитини з її співрозмовником.

Наукові дослідження дають нам можливість констатувати, що проблема розвитку зв’язного мовлення дошкільників не є новою. Вона досліджувалася і досліджується класиками педагогічної думки і сучасними науковцями у різних аспектах: психологічному (Л. Вигостький, Г. Леушина, О. Лурія, Т.Піроженко, С. Рубінштейн, І. Синиця та ін.); психолінгвістичному (І.Зимняя, О. Леонтьєв, та ін.); лінгвістичному (М.П.Кочерган, Т.О. Ладиженська, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ, В.М.Русанівський, Л.В.Щерба та ін.); педагогічному (А. Зрожевська, Е. Короткова, Н.Орланова, Є. Тихеєва, О. Ушакова та ін.); лінгводидактичному (А. Богуш, М. Вашуленко, Н. Гавриш, Л. Журавльова, Н. Луцан ,В. Мельничайко, Л.Паламар, М. Пентилюк, О. Саприкіна та ін.). Досліджено такі аспекти розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку, як навчання розповідання за дидактичними картинками (Н. Гавриш, Л. Глухенька, Н.Виноградова, Е. Струніна та ін.), іграшками (А. Бородич, Е. Короткова, та ін.), навчання описових розповідей (В. Гербова, А. Зрожевська, С. Ласунова та ін.), переказування дітьми художніх творів (О. Лещенко, Н. Малиновська, Н. Орланова та ін.), навчання творчих розповідей (Л. Березовська, Н. Гавриш, с. Ласунова та ін.), розвиток зв’язного мовлення за текстом казок (С. Алієва, Н. Насруллаєва, Л. Фесенко та ін.); у продуктивній діяльності (Т.Г.Постоян та ін.), розвиток пояснювального (Н.І.Кузіна, М.М.Поддьяков та ін.) і діалогічного мовлення (Е.І.Матецька, Т.Слама-Казаку, С.К.Хаджирадєва, Г.В.Чулкова та ін.), в ігровій діяльності (В.Г.Захарченко, Б.Ф.Контаутене, Н.В.Савінова та ін.). [22]

Ознайомлення з результатами теоретичного аналізу означеної проблеми і практичним досвідом засвідчило, що питання зв’язності дитячого мовлення попри всю різноманітність пропонованих методичних систем, розглядається не лише практиками, але й науковцями однобічно, з погляду оволодіння дітьми загальноприйнятими в лінгвістиці якостями зв’язного мовлення.

Важливе місце в системі засобів розвитку зв’язного мовлення дошкільників посідає гра. Її вплив на виховний процес дітей було розкрито в роботах сучасних педагогів (Л.В. Артемова, А.К.Бондаренко, Г.І.Григоренко, Р.І.Жуковська, В.Г.Захарченко, Т.О.Маркова, Д.В.Менджерицька, О.І.Сорокіна, О.П.Усова, Г.С.Швайко, К.І.Щербакова та ін.). Зазначимо, що хоча проблема гри завжди була в центрі уваги педагогічної науки, однак її лінгвістичний аспект щодо розвитку зв’язного мовлення розглядався лише у зв’язку з дослідженням сюжетно-рольової гри (В.Г.Захарченко). Аспекти ж ігрового потенціалу в процесі формування мовленнєвих навичок і зокрема, зв’язного мовлення дошкільників залишаються поза увагою науковців. У ході гри діти мають можливість діяти, конкретні дії зумовлюють мовленнєву активність дошкільника і водночас спрямовують розвиток гри. Це перехідна, проміжна ланка між повною залежністю мовлення від речей і предметних дій та свободою слова. [21]

Психолінгвістичний компонент проблеми мовленнєво-ігрової діяльності розкривається у працях Є.М.Верещагіна, М.І.Жинкіна, І.О.Зимньої, О.О.Леонтьєва, О.Р.Лурії, Т.О.Піроженко, І.О.Синиці, О.М.Соколова та ін. Він ґрунтується на уявленнях про структуру мовленнєвої діяльності та різноманітні психофізіологічні механізми породження мовлення, що забезпечують реалізацію мовленнєвого акту на знайомому матеріалі з використанням комунікативно спрямованих одиниць висловлювання.

У межах лінгвістичного підходу вчені визначають процес використання в мовленнєвому спілкуванні ігрових ситуацій як стилістично нейтральних, що набувають образного потенціалу шляхом актуалізації їх значень, семантичного зрушення, внесення до них емоційно-естетичних нашарувань, що досягаються здебільшого на лексико-семантичному рівні (Е.О.Баринова, Б.М.Головін, І.І.Ковалик, І.С.Збарський та ін.).

Лінгводидактичний аспект знайшов своє практичне втілення в низці дисертаційних досліджень останніх років (О.П.Аматьєва, Л.І.Березовська, С.В.Ласунова, Н.В.Савінова та ін.). Доведено, що здатність дитини використовувати в ігрових ситуаціях зв’язні висловлювання впливає на емоційно чуттєву сферу їхньої життєдіяльності і водночас максимально активізує мовлення дітей. У ході гри діти мають можливість діяти, конкретні дії зумовлюють мовленнєву активність і водночас спрямовують розвиток гри. Гра - перехідна, проміжна ланка між повною залежністю мовлення від речей і предметних дій та вільними висловлюваннями дітей. У грі дитина спілкується з іншими її учасниками. Відтак, М.І.Лісіна в результаті довготривалих досліджень дійшла висновку про наявність ще одного виду провідної діяльності - спілкування, яке супроводжує ігрову та інші види діяльності. Її погляд на діяльність спілкування як провідний вид підтримують і такі вчені, як Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодальов, Т.В. Драгунова, Д.Б.Ельконін, Р.А.Максимова, Т.Ф.Федотова та ін.

Ігрова діяльність дозволяє створити життєві ситуації, що стимулюють мовленнєву активність та спілкування дітей і сприятимуть мовному і лінгвістичному розвитку дітей.

Мовленнєво-ігрова діяльність - двокомпонентний утвір, основою якого є розвиток дитячого мовлення засобами гри. Як складне педагогічне явище, мовленнєво-ігрова діяльність базується на ігрових методах навчання дітей дошкільного віку. [23]

Важливе місце в системі засобів розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку посідає творчість. Її вплив на розвиток дітей було розкрито у працях С. Русової і В. Сухомлинського; у дослідженнях А. Богуш, Н.Гавриш, Т. Котик, О. Саприкіної та ін.

Дослідженнями доведено, що за допомогою використання творів живопису здійснюються і виховні завдання. У науковому доробку А. Богуш підкреслюється важлива роль творів живопису в навчанні дітей розповідання. Вона вважає ,що картина стимулює дітей до складання розповіді, оскільки, на її переконання, мовчазне розглядання творів живопису неможливе. Розглядаючи репродукції картини ,дитина весь час говорить, передає враження через мовлення. А. Богуш радить частіше розмовляти з дітьми за змістом картин, тому що це навчить їх самостійно розповідати, ділитися враженнями і почуттями. Окрім того, вона рекомендує використовувати картини для складання розповідей, як творчих, так і з власного досвіду. [7]

Ознайомившись з результатами досліджень Н. Гавриш, узагальнюємо, що твори живопису вона виокремлює, як один із головних атрибутів навчального процесу в дошкільному навчальному закладі. Нею зазначено, що картини необхідно застосовувати в усіх аспектах: як засіб розумового, естетичного та мовленнєвого виховання. [13]

О. Коненко вказує, що звернення до власного досвіду дітей активізують мислитель ну та мовленнєву діяльність дошкільнят, спонукає їх до пошуку відповіді на самій репродукції картини; аналітичним діям, які знаходять вихід у самостійному судженні щодо твору живопису. [17]

Р. Чумичова доводить, що ефективним прийомом є творче завдання - «віртуальні діалоги», яке допомагає уявно увійти в ситуацію, зображену на творі живопису. Застосувавши прийом сполученого мовлення (дорослий починає фразу, а дитина її продовжує), педагог допомагає дітям добирати репліки, підтримувати діалог. [38]

На сучасному етапі поширені є також дослідження розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації.

Враховуючи дослідження науковців, потрібно дотримуватися в роботі того, щоб ілюстрація йшла після слова, а не навпаки, бо ілюстрація може привернути увагу дітей так, що зоровий образ не зіллється зі словом і діти «не почують слів», не зацікавляться мовою педагога. Виключенням може бути обкладинка книги, що викликає зацікавленість дітей.

У старшому дошкільному віці дітей вчать правильно сприймати задум художника, розуміти зображене, помічати головну сюжетну лінію та другорядні деталі.

Перш ніж організувати роботу з розповідання, треба ознайомити дітей із різними видами розповідей: короткою, розгорнутою, вибірковою. Старшим дошкільникам доступні ці види розповідей. Про необхідність підготовчої роботи під час навчання розповідання йдеться в роботах Н.О.Ветлугіної, Н.П.Орланової, Л.О.Пеньєвської, О.С.Ушакової та інших. Суть такої роботи полягає в тому, щоб розкрити дітям структуру розповіді; особливості використання мовленнєвих засобів виразності. Підготовчий період складається з певних етапів. Основне завдання першого етапу - навчити дітей правильно сприймати художній текст, виокремлювати в ньому основне, орієнтуватися в послідовності подій. Завдання другого етапу - навчити безпосередньому складанню розповідей. Ведучим методом є розповідання за заданим початком, закінченням або частині розповіді. Завдання третього етапу - складати розповіді за сюжетом, ідеєю або назвою ілюстрацій. У зміст навчання в підготовчому періоді необхідно включити ознайомлення дітей із композицією розповіді і виразними засобами розкриття образу. Цю роботу потрібно включати як частину занять із розвитку мовлення в старшій групі дошкільного навчального закладу. [4]

Діти дошкільного віку оволодівають умінням дібрати заголовок і розпочати розповідь. Складніше для них розгорнути хід подій, включити моменти опису зовнішності героя, природи. Для дітей важко зробити висновок. Тому вихователю на ці суттєві моменти потрібно звернути увагу при навчанні дітей розповідання. Як зазначає А.М.Богуш, провідним принципом навчання є розповідання за зразком вихователя. Навчання розповідання проводиться в такій послідовності: бесіда за ілюстраціями, використовуючи зміст художнього твору; зразок розповіді вихователя; розповіді дітей. [8]

Мовлення дітей за ілюстрацією, як вказує Е.П.Короткова, носить номенклатурно-перелічуваний характер, спрощене, одноманітне, малоемоційне, малоцілісне висловлювання, недостатня самостійність і активність дітей в оперуванні словом. Значні затруднення дітей в словесному оформленні уявлень від ілюстрацій, в розгортанні фраз. Також це пов’язано з тим, що вихователь в більшості випадків ставить до дітей не чіткі, не конкретні запитання. Запитання повинні допомагати дітям найбільш точно виявляти риси якості предметів, персонажів, явищ, вчинків. Перш за все пропонувати питання, які спонукають описати обстановку, але це потрібно робити так, щоб вони були пов’язані з подіями, з її учасниками. Потрібно вчити дітей дивитися на фон, на деталі нібито разом з героєм подій, з його позиції. Таким чином, за допомогою запитань вихователь вчить дітей послідовно і осмислено сприймати ілюстрацію, виділяючи в ній головне, зв’язно про це розповідати.

Н.В.Валюмс, І.Н. Мурашковська рекомендують вчити образності мови, розумінню дітей змістовних відтінків. Для цього проводиться робота над зв’язним мовленням, яка включає «малювання» в уяві картинок, об’єднаних ситуативно, доповнення сюжету, бесіда за ілюстраціями, складання речення про діючого героя. Це дає зорову опору, викликає в пам’яті пасивний запас слів, вчить дітей бачити головне. [11]

А.М.Богуш рекомендує під час навчання дітей розповідання використовувати прийом опису внутрішнього стану дійових осіб. [8]

Придумуючи назву до ілюстрації, діти вчаться узагальнювати свою розповідь, аналізувати і виділяти головне в ілюстрації.

До висловлювань дітей ставляться певні вимоги. На думку М.Р.Львова, О.С.Ушакової, перш за все висловлювання повинно бути змістовним, логічно послідовним, граматично правильним, точним, виразним. Висловлювання повинно бути зрозумілим слухачам, достовірним, правильно відображати об’єктивну діяльність, коротким, цілеспрямованим, самостійним. Саме таку розповідь повинні засвоїти діти 6-річного віку. [36]

Таким чином, проблема зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку на сучасному етапі розкрита в багатьох аспектах і продовжує розкриватися, що доводять праці, доробки, дослідження багатьох вчених і науковців сучасності.

РОЗДІЛ ІІ. ФОМУВАННЯ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В СУЧАСНИХ ДНЗ УКРАЇНИ

ІІ.1 Стан досліджуваної проблеми в практиці сучасних ДНЗ

Найважливішим на етапі дошкільного дитинства є розвиток зв’язного мовлення, адже дитина для власного особистісного розвитку та успішної соціалізації мусить спілкуватися з тими, хто поруч, тобто стати зрозумілою, переконливою, а також навчити пізнавати світ за допомогою мови і мовлення, розвинути свідоме, у міру своїх можливостей, ставлення до мовної дійсності.

Навчання дітей розмовної мови здійснюється в дитячому садку як у повсякденній роботі, так і під час спеціальних занять. З цією метою використовуються розмови з дітьми під час режимних процесів, спостережень, екскурсій, розглядання картин, предметів; бесіди за змістом літературних творів, на теми з досвіду дітей; дидактичні ігри з лялькою та іншими іграшками.

Діти старшого віку з інтересом розмовляють один з одним протягом усього дня. Вони діляться своїми враженнями, обговорюють якусь подію. Вихователь спрямовує і доповнює розмову. Він повинен знати інтереси дітей, їхнє життя в сім’ї, з ким вони граються вдома, чим займаються. [2]

Діти дошкільного віку намагаються наслідувати старших, охоче вступають у спілкування з ними. Тому, якщо є відповідні санітарно-гігієнічні умови і можливості, варто організувати спільні прогулянки, ігри дітей різних вікових груп, а потім запропонувати дітям висловитися на основі побаченого.

Готовність суб’єкта використовувати мову в своїй діяльності можна назвати мовленнєвою здібністю (в ній закладено найважливіші складові мовної системи та основні види мовленнєвої діяльності - слухання і розуміння (аудіювання), говоріння, читання і письмо.

Мета і завдання з розвитку зв’язного мовлення дошкільників полягають у тому, щоб діти якомога раніше почули всі граматичні форми рідної мови і поступово вникали в їх зміст. Усвідомлення змісту граматичних значень рідної мови - процес становлення і розвитку інтелекту зростаючої людини. Дитина, яка не засвоїла граматичного ладу рідної мови до школи, слабше вчиться, бо не може зрозуміти зв’язки і відношення між явищами дійсності, що вивчаються в школі. [27]

У дошкільному навчальному закладі дітей навчають таким видам зв’язного мовлення: розповідь, опис, переказ.

У практиці роботи ДНЗ найчастіше використовують заняття, де поєднують три дидактичні цілі: а) повідомлення нових знань; б) закріплення та повторення матеріалу; в) самостійна робота дітей.

Виокремлюють такі заняття з навчання дітей розповіді:

* опис іграшок, предметів, картин, дидактичних картинок;

* опис двох предметів, картинок з контрастними ознаками;

* розповідь з власного досвіду;

* розповідь за опорними словами;

* розповідь за планом вихователя;

* розповідь на тему;

* розповідь про зображене на картині, ілюстрації;

* творчі розповіді;

* переказ.

Дітей старшого дошкільного віку вчать описувати предмети не лише дивлячись на них, але й з пам’яті, самостійно. Для навчання дітей описування використовують зразок або план опису. Слід підтримувати спроби дітей привносити в опис власний досвід.

Розповіді на запропоновану тему, розповіді-міркування належать до творчих розповідей. Вихователь може запропонувати скласти творчу розповідь на тему: «Про що гомонять дерева?», «Що бачать птахи?», «Яку історію розповів тобі золотий листочок?» Можна запропонувати скласти творчу розповідь за змістом дитячих малюнків.

Міркування - зв’язне висловлювання, в якому для доведення якогось твердження використовуються судження, приклади, зіставлення, що приводять до висновків. Для розповіді-міркування можна використати загадку.

Розглядання картини базується на запитаннях. Вихователі часто ставлять до дітей трафаретні, типові запитання, пов’язані з констатацією того, що зображено на картині, та встановленням найпростіших зв’язків між елементами зображення. Шаблонні запитання за змістом картини роблять хід заняття від початку приреченим на невдачу, адже стає неможливою ініціатива, зайвими виявляються активність та самостійність думки дітей.

Найкраще, якщо вихователь використає проблемні запитання, які спонукають дітей вдивитися в картину, знайти свою власну відповідь, проявивши спостережливість, уважність, вміння мислити.

У розвитку зв’язного мовлення дітей важливе місце належить переказу. Переказ - це творче відтворення літературного твору за допомогою усного мовлення. Традиційно заняття з переказування твору проводиться за такою схемою:

* вступна бесіда;

* читання літературного твору;

* бесіда за змістом твору;

* повторне читання твору;

* переказ твору дітьми.

У залежності від рівня вмінь дітей, складності змісту літературного твору, побудова занять може змінюватися. Якщо літературний твір відомий дітям, то вступна бесіда, повторне читання твору не проводиться. Якщо зміст твору перегукується з подіями життя дітей, то варто після переказу провести коротку бесіду з дітьми на цю тему. В процесі переказу, якщо дитина робить незначні паузи, потрібно дати їй час на обдумування, можливість висловитися до кінця. Не варто проводити детальну бесіду, пригадуючи зміст твору. Педагог повинен пам’ятати, що «розібраний» за допомогою численних дрібних запитань твір зразу ж втрачає всю свою красу та інтерес дітей до нього. [9]

Збагачення знань та розвиток зв'язного мовлення дітей відбувається і при проведенні екскурсій. Щоб максимально активізувати спостереження дітей, екскурсії потрібно організовувати так, щоб діти були не пасивними спостерігачами і слухачами взаємостосунків і взаємодій між людьми, а самі брали участь у спільній діяльності з дорослими, вступали в контакт з ними, запитували, пояснювали, розповідали, висловлювали припущення тощо, вправляючись у мовленнєвій діяльності. Наприклад, в ході екскурсії до музею українського побуту діти з великою цікавістю розглядали інтер'єр справжньої української хати, сідали за стіл, брали рогач, ставили в піч горщик, колихали справжню колиску тощо. Потрібно спрямовувати свої зусилля на те, щоб враження від екскурсій стали особистим життєвим досвідом дитини, викликали позитивні емоції, інтерес до даної теми. Під час екскурсій доцільно створювати та використовувати природні умови, які стимулюватимуть мовленнєвий розвиток дітей. Спостереження в процесі екскурсій можна супроводжувати розповідями, поясненнями, бесідами. В процесі спілкування у дітей виникатимуть запитання і відповіді, що сприятиме засвоєнню пізнавального і мовленнєвого матеріалу. На екскурсіях діти матимуть змогу збагачувати, удосконалювати і закріплювати мовленнєві вміння, користування зв'язним мовленням стане необхідною потребою та умовою спілкування. Дошкільники вправлятимуться у практичному застосуванні словника, веденні діалогу та монологу. Це відбиватиметься в ході знайомства з назвами об'єктів, предметів, їх якостями і діями з ними. Діти матимуть можливість засвоювати не лише окремі слова, а й вправлятись у діалозі, чути цілі фрази, монологи. Наприклад, розповідь про те, як готувати їжу в печі, які колискові співати дітям перед сном тощо. Екскурсії необхідно будувати і проводити так, щоб враження, одержані дітьми, були яскравими та створювали основу для активізації мовленнєвого спілкування. [20]

Мовленнєвий матеріал, запропонований дітям у певній послідовності, з поступовим ускладненням і з неодноразовим повторенням у різних варіантах є джерелом збагачення мовленнєвих вражень і сприяє формуванню зв'язного мовлення дітей. Тільки в умовах цікавого мовленнєвого спілкування та в процесі самої мовленнєвої діяльності зростає потреба в мовленні.

Оволодіти мовленням можна лише через безпосередню мовленнєву практику. Для цього слід включити мовлення дитини в процес цікавої для дітей діяльності, а саме в гру, і таким чином активізувати мовленнєве спілкування дошкільників. Під час ігор діти активно спілкуються між собою, вирішують різні ігрові завдання. Зв'язок наочності зі словом дасть можливість створити передумови для виникнення змістовного спілкування на основі творчого втілення дітьми різноманітних знань, мовленнєвих зразків і особистого досвіду в ігровій діяльності. [5]

Ефективне вирішення завдань з формування зв'язного мовлення дітей забезпечить єдність навчальної та ігрової діяльності. З цією метою необхідно, по-перше, здійснити відбір, систематизацію і конкретизацію того змісту, який пропонується дітям на заняттях і може служити змістовною основою для спільних сюжетно-рольових ігор, по-друге, визначити раціональні способи подачі змісту на використання набутих знань, адекватних грі. Зокрема, слід передбачити використання таких засобів гри, які б враховували різний рівень розвитку зв'язного мовлення дітей, розширювали мовленнєві можливості кожної дитини. Дидактичні ігри слід використовувати, як ефективний педагогічний засіб опосередкованої активізації зв’язного мовлення дітей. (Додаток А)

Слід звернути особливу увагу на мовлення педагога, яке характеризується емоційністю, зрозумілістю, змістовністю, образністю, граматико-синтаксичною правильністю, його місце на роль у дитячому середовищі. Доцільно створити атрибути (предметно-схематичні моделі для складання міні-розповідей), які сприятимуть більш сприятимуть більш тісному контакту між дітьми і викличуть зв’язне монологічне мовлення у вигляді розповідей, суджень, описів тощо; створити належне матеріальне середовище для організації різноманітних ігор. [3]

Дослідження проблеми розвитку зв'язного мовлення і постановка дослідно-експериментальної роботи здійснювалася на базі дошкільного навчального закладу №2 «Дударик» у м. Коломия у старшій групі №5 «Букварик» (список дітей групи див. у додатку Б). Для проведення експерименту були обрані діти 5-6 років життя, так як саме цей період дошкільного віку є сензитивним для розвитку зв'язного мовлення.

На першому етапі роботи проводився констатуючий експеримент. До нього увійшли наступні завдання:

. Опис іграшки.

Мета: Виявити особливості зв'язкових монологічних висловлювань у дітей старшої групи в ході опису іграшки: структуру, послідовність і зв'язність викладу, характер пропозицій і використовуваних мовних засобів.

. Опис предмета.

Мета: Вивчити особливості зв'язкових монологічних висловлювань описового типу в дітей старшої групи в ході розповіді про предмет.

. Розповідь по сюжетній картинці.

Мета: Вивчити особливості зв'язкових монологічних висловлювань послідовного типу у дітей старшої групи в ході розповіді за сюжетною картинкою.

Для з'ясування навичок опису дітям пропонувалося розповісти про іграшку: «Розглянь уважно матрьошку і розкажи про неї все. Яка вона?» У протоколі № 1 (Додаток В) дослівно фіксувалась розповідь кожної дитини зі збереженням особливостей висловлювань. Мова дітей не виправлялася. Обстеження дітей проводилося в індивідуальному порядку для того, щоб виключити вплив висловлювань однієї дитини на якість мови інших дітей.

Для аналізу зв'язних монологічних висловлювань описового типу були використані показники:

) послідовність викладу, наявність структурних частин в описі.

) зв'язність викладу.

) використовувані мовні засоби у вислові: кількість прикметників, іменників, дієслів.

) характер пропозицій: прості, складносурядні, складнопідрядні, однослівні пропозиції.

) інформативність висловлювання: кількість слів, використовуваних у викладі.

) плавність висловлювання: кількість пауз.

На основі методики оцінки дитячих текстів, Т. А. Ладиженський і О.С. Ушакової, а також даних аналізу зв'язних висловлювань були виділені 4 рівні розвитку зв'язного мовлення.Високий рівень.

Діти відчувають структурну організацію тексту. В оповіданнях простежується композиційна завершеність, зв'язність частин висловлювання. В описі використовуються різноманітні засоби мови, висока інформативність висловлювання. Розповіді побудовані граматично правильно, присутня велика кількість пропозицій складно підпорядкованої конструкції. Мова плавна, кількість пауз не більше двох.Достатній рівень.

Порушена структура і послідовність опису. Поряд з займенникової зв'язком використовують формально-приєднувальну / союзи а, і /. У висловлюванні практично відсутні образні засоби мови, переважають пропозиції простої конструкції, хоча використовують і пропозиції складнопідрядних конструкцій; в мові є паузи. Розповідь складають з допомогою дорослого.Середній рівень.

Діти цього рівня просто перераховують ознаки деталей іграшки. У промові переважають іменники та прикметники, відсутні образні засоби мови, інформативність висловлювання низька. Присутня велика кількість пауз. Розповідь складають з допомогою дорослого.Низький рівень.

Діти намагаються скласти розповідь, але обмежуються окремими пропозиціями без початку і кінця. Кількість пауз більше 5.

Дані аналізу протоколу № 1 відображені в діаграмі 1. (Додаток Г)

Зі 100% дітей п'ятого року 8,33% дітей з високим рівнем зв'язкових монологічних висловлювань описового типу; 41,65% дітей, які мають достатній рівень розвитку зв'язного мовлення; 33,32% дітей із середнім рівнем і 16,66% дітей з низьким рівнем розвитку зв'язних висловлювань описового типу.

З метою виявлення у дітей уміння описувати предмети, дошкільнятам було запропоновано завдання: «Розглянь уважно стілець і розкажи про нього все. Який він?»

У протоколі № 2 (Додаток Ґ) фіксувалися розповіді дітей зі збереженням особливостей висловлювань. Мова дітей не виправлялася.

Для аналізу зв'язних висловлювань монологічного типу були використані ті ж показники, що й при списанні іграшки: послідовність і структура висловлювання, зв'язність, мовні засоби, характер використовуваних пропозицій, інформативність і плавність висловлювання.

На основі показників були виділені рівні сформованості зв'язкових монологічних висловлювань описового типу: I - високий, II - достатній, III - середній, IV - низький рівень (їх опис див. вище).

Дані аналізу протоколу №2 відображені в діаграмі 2. (Додаток Д)

Зі 100% дітей старшої групи 16,66% дітей з високим рівнем розвитку зв'язкових монологічних висловлювань описового типу, 50% дітей мають достатній рівень; 24,99% дітей із середнім рівнем і 8,33% дітей з низьким рівнем розвитку зв'язкових монологічних висловлювань описового типу.

Аналіз висловлювання дітей показав, що в монологічному мовленні описового типу, дані дошкільнята часто замінюють іменники займенниками, неточно позначають деталі іграшки; пропозиції в основному прості, неповні. Опис іграшки йде без вказівки на об'єкт і часто без висновку; використовується складений зв'язок між пропозиціями за допомогою союзів «і», «так», вказівних займенників «це», «тут», прислівників «тут», «потім».

Висловлювання більшості дітей відрізняються композиційною незавершеністю - перерахуванням окремих частин іграшки. Зазначимо: деякі діти досить послідовно описували іграшку, проте пропускаючи при цьому яку-небудь структурну частину розповіді (початок або кінець).

Нарешті є діти, які, складаючи опис, обмежуються окремими словами і реченнями без початку і кінця, що свідчить про те, що у дітей однієї вікової групи спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності.

Для вивчення у дітей зв'язкових монологічних висловлювань наказового типу дошкільнятам пропонувалося завдання, яке вони виконували індивідуально: розповідь за сюжетною картинкою.

У протоколі № 3 (Додаток Е) дослівно фіксувалась розповідь кожної дитини зі збереженням особливостей зв'язного висловлювання.

Для аналізу зв'язних монологічних висловлювань розповідного типу були використані наступні показники:

) повнота охоплення фактів, зображених на картинці, вміння встановлювати різноманітні зв'язки між фактами, діючими особами та предметами і т. п.

) послідовність і зв'язність викладу, наявність структурних частин в оповіданні.

) здатність тісно формулювати думки і питання і висловлювати їх у пропозиції.

) характер пропозицій: прості, складносурядні, складнопідрядні, однослівні пропозиції.

Дані аналізу протоколу №3 відображені в діаграмі 3.(Додаток Є)

На основі показників були виділені рівні сформульовані зв'язкових монологічних висловлювань розповідного типу:Високий рівень:

Дитина повністю охоплює факти, зображені на картинці, встановлюють різноманітні зв'язки між ними, а також між предметами і дійовими особами. Послідовно і складно викладає побачене на картинці.

В оповіданні дитини присутні всі структурні частини. Дитина точно формулює думки і висловлює їх у пропозиції. У своїй промові використовує як прості, так і складні пропозиції.Середній рівень.

Дитина частково охоплює факти, зображені на картинці, частково встановлює різноманітні зв'язки між ними, а також між пропозиціями і діючими особами. В оповіданні пропущені деякі структурні частини. У промові дитини спостерігається наявність простих речень.Низький рівень.

Дитина не встановлює зв'язків між предметами, діючими особами, явищами, зображеними на картинці. Розповідь відсутня.

Зі 100% дітей п'ятого року життя 50% дітей з високим рівнем зв'язкових монологічних висловлювань розповідного типу, 49% із середнім рівнем і 1 % дітей з низьким рівнем монологічних висловлювань.

Аналіз оповідних висловлювань дітей старшої групи показав, що вході розповідання за сюжетною картинкою дані дошкільнята використовують в основному прості речення, а також складні з формально-приєднувальним зв'язком (союзи «і», «а»). Діти часто замінюють іменники займенниками. Висловлювання однієї частини дітей відрізняються пропуском структурних частин оповідання, а інший - правильним структурним оформленням розповіді. У своїй розповіді діти намагаються встановити всі суттєві зв'язки між предметами, дійовими особами, явищами, зображеними на картинці. Але повною мірою зробити це вдається не всім.

Дані констатуючого експерименту показали, що мова дітей п'ятого-шостого року життя не достатньо грамотна; спостерігаються неправильна побудова простих і складних пропозицій; часті заміни іменників займенниками, в монологах більшості дітей простежується відсутність чіткої структури побудови зв'язного висловлювання.

Все це свідчить про необхідність проведення навчання з метою розвитку спеціальних умінь для побудови зв'язних монологічних висловлювань.

ІІ.2 Організація навчально-виховного процесу у старшій дошкільній групі

Аналізуючи дані констатуючого експерименту, який ми провели у старшій групі, необхідно організувати діяльність дітей так, щоб розвиток їхнього зв’язного мовлення покращувався. Так, у ДНЗ проводять різні заняття, ігри, бесіди, що стимулюють їхню мовленнєву діяльність.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що на розвиток зв'язного мовлення дошкільнят п’ятого-шостого років життя великий вплив мають: робота з розширення словника, а також формування граматичного ладу мовлення. Виходячи з цього і було побудовано експериментальне навчання. Методика включала в себе як спеціальні заняття, так і різноманітні ігри та ігрові ситуації в ході виховно-освітнього процесу в дошкільному закладі.

Застосовувалися такі методичні прийоми: створення ігрових ситуацій з сюрпризних моментами, ігрові вправи; запитання дітям; дидактичні ігри; ігри-драматизації.

У процесі навчання висловлювань описового типу використовувалися фронтальні підгрупові та індивідуальні форми роботи з дітьми.

Під час експериментального навчання використовувалися такі види іграшок:

дидактичні (матрьошки, башточки);

сюжетні (образні): ляльки, машини, тварини, посуд;

набори відповідно до мети заняття (наприклад: стіл, стільці, посуд, лялька, ведмедик, собачка, подарунки).

Робота в ході формуючого експерименту проводилася в кілька етапів.

Завдання першого етапу: вчити дітей при описі предмета бачити і називати його характерні ознаки, якості дії; навчити пов'язувати між собою дві пропозиції, використовуючи різноманітні засоби зв'язку.

В описовому мовленні дитини має бути присутня велика кількість прикметників, тому пропоновані дітям завдання мали на меті в більшості своїй активізувати саме цю частину мови. Наведемо приклади дидактичних ігор (опис ігор див. у додатку Ж).

«Вгадай іграшку».

Мета: Розширити пасивний словник дітей; формувати вміння знаходити предмет, орієнтуючись на його основні ознаки.

«Скажи, який».

Мета: Вчити дітей виділяти ознаки предмета

«Назви що це і скажи який?»

Мета: Вчити дітей називати предмет і його основна ознака, замінюючи у другому реченні іменник займенником.

«Хто більше побачить і назве»

Мета: Вчити дітей словом та дією позначати частини і ознаки зовнішнього вигляду іграшки.

«Що наплутав Буратіно?»

Мета: Вчити дітей знаходити помилки в описі предмета і виправляти їх.

Зауважимо, що досить ефективні і до сьогодні ігри-змагання, запропоновані Є. І. Тихеєвою:

«Хто більше побачить і скаже про ведмедика?»

Мета: Вчити дітей називати іграшку та її основні ознаки зовнішнього вигляду.

«Скажи, що ти знаєш про ляльку Таню?»

Мета: Вчити дітей виділяти ознаки іграшки.

За кожну правильну відповідь дитина отримувала фішку. Бажання відзначитися спонукало дитини до пошуку необхідного слова чи фрази. Це дозволяло підвищувати мовну активність дітей у процесі дидактичних ігор.

Роль дорослого в іграх змінювалася. Так на початку педагог, брав на себе провідну роль і давав зразки опису предметів, а потім дітям надавалася самостійність: дорослий контролював хід гри, стежив за узгодженням іменників і прикметників в роді, числі і відмінку.

Одночасно з роботою по активізації словника на першому етапі проводилася робота щодо формування у дітей граматичного ладу мовлення. Навчання дошкільників побудови складних речень з різними типами зв'язку проводиться на заняттях з розвитку мовлення. Практика показує, що для грамотної побудови складних речень одних занять мало: необхідні додаткові ігри та вправи, робота вихователя з виправлення висловлювань дітей.

З метою формування навичок побудови складних речень, нами були підібрані дидактичні ігри, розроблені В.І. Семіверствовим і адаптовані до теми даного дослідження.

Наведемо приклади дидактичних ігор:

«Чомучка»

Мета: Вчити дітей складати складнопідрядне речення зі зв’язком тому що.

«Тому що ...»

Мета: Вчити дітей правильно користуватися в мові зв’язком тому що.

«Закінч пропозицію"

Мета: Вчити складати складносурядне речення.

«Магазин»

Мета: Вчити дітей складати складносурядне речення.

Рекомендується проводити як елемент підготовчої роботи для сюжетно-рольової гри «Магазин».

«А що, якби»

Мета: Вчити дітей складати складне речення із сполучником якби.

«Склади речення»

Мета: Вчити дітей складати складносурядне речення.

«Хто у кого?»

Мета: Вчити дітей складати складносурядне речення.

Для того, щоб перевірити, як у дітей сформувалися навички відбору лексичного матеріалу відповідно до теми і ситуації, а також навички використання різних синтаксичних конструкцій, ми провели заняття-інсценізацію з іграшками, в якій головні герої виконували ряд дій.

У ході заняття-інсценівки «До Маші прийшли гості». Педагог говорить, що до Маші прийшли гості, і просить назвати їх відмінні ознаки: у що вони вдягнені, як виглядають. Вона уточнює, що робить Маша і гості зараз, а діти відповідають. (Педагог проводить дії з іграшками так, щоб діти, називаючи їх, висловлювалися за допомогою складних речень).

Аналіз мовних висловлювань показав, що у дітей в достатній мірі сформувалися навички відбору лексичного матеріалу, і навички правильної побудови складних речень.

Після цього ми перейшли до другого етапу формуючого експерименту.

Завдання другого етапу: сформувати у дітей елементарні уявлення про те, що всяке висловлювання має початок, середину, і кінець, тобто будується за певною схемою.

Для того, щоб навчити дітей будувати опис іграшки в певній послідовності, нами була проведена серія занять з ознайомлення зі структурою опису. Заняття проводилися в ігровій формі. На першому занятті дітям давали поняття «початок» опису: без початку не може існувати ні літературний твір (казка); ні малюнок, тому і розповідати про іграшку потрібно з початку (зачину). На другому занятті давалося поняття «кінець» опису, як і «початок» на прикладі казок та малюнків. На третьому занятті знайомство з поняттям «середина» опису. Звертаємо увагу на те, що будь-який опис має початок, середину і кінець.

Вчимо дітей описувати іграшки за схемою Т. Ткаченко. При розповіді по іграшці використовуються наступні показники:

. Колір: червоний, зелений, синій і т. д.

. Форма: коло, квадрат, трикутник і т. д.

. Розмір: великий, маленький.

. Матеріал, з якого зроблена іграшка: пластмаса, метал, дерево і ін.

. Складові частини іграшки.

. Як можна діяти з цією іграшкою.

На закріплення навичок опису іграшки за схемою проводилося кілька занять. (Додаток З).

Для того, щоб прищеплювати дітям навички самостійного опису іграшок проводилися сюжетно-рольові ігри. Так як результативність цього виду ігор залежить від зацікавленості і захопленості дітей, то велику увагу було приділено сюжетам і їх організації.

З дітьми проводилися сюжетно-рольові ігри: «Магазин», «День народження», «Виставка», «Екскурсія».

Основна вимога до учасників цих ігор - найбільш повно, точно і послідовно описати іграшку, щоб інші діти могли відгадати її по перерахованих ознаках.

В кінці другого етапу формуючого експерименту було проведено контрольне заняття-драматизація «Теремок». Його основною метою було виявити ступінь розвитку описової мови після закінчення навчання (Додаток И).

Аналіз мовних висловлювань дітей в ході контрольного заняття показав, що реалізація всього наміченого змісту з використанням різноманітних методів і прийомів позитивно вплинула на рівень зв'язного мовлення дітей: збагатився словниковий запас дітей; сформувалися уявлення про структуру тексту; покращилися навички узгодження слів у реченні; у мові дітей збільшилася кількість складносурядних і складнопідрядних речень; а також зменшилася кількість помилок при побудові складних речень.

Через 2 місяці було проведено підсумкове контрольне обстеження дітей.

Мета обстеження: виявити динаміку оволодіння зв'язним мовленням дітьми п'ятого-шостого років життя в результаті дослідного навчання, порівняти результати констатуючого та формуючого експериментів.

Нами було обстежено 15 дітей старшої групи №5 ДНЗ №2 «Дударик». Для обстеження були відібрані ті ж види завдань і засоби наочності, що і при початковому обстеженні.

Завдання 1. Опис іграшки.

Мета: вивчити рівень зв'язкових монологічних висловлювань описового типу дітей в ході опису іграшки.

Завдання 2. Опис предмета.

Мета: вивчити рівень зв'язкових монологічних висловлювань описового типу в ході опису предмета.

Завдання 3. Розповідь за сюжетною картинці.

Мета: вивчити рівень зв'язкових монологічних висловлювань розповідного типу в ході розповіді за картинкою.

У протоколі № 4 (Додаток І) дослівно фіксувалися висловлювання дітей в ході виконання завдання 1. Отримані дані представлені в діаграмі 4 (Додаток Ї).

Зі 100% дітей після навчального експерименту у 24,99% дітей високий рівень розвитку зв'язкових монологічних висловлювань описового типу; у 41,65% дітей достатній рівень; у 33,32% - середній рівень, низький рівень відсутній.

У ході виконання дітьми другого завдання їх висловлювання фіксувалися в протоколі № 5 (Додаток Й). Отримані результати представлені у діаграмі № 5 (Додаток К).

Зі 100% дітей у 33,32% дітей після навчального експерименту високий рівень зв'язкових монологічних висловлювань описового типу; у 50% дітей достатній рівень; у 16,66% - середній рівень. Низький рівень відсутній.

З метою вивчення зв'язкових монологічних висловлювань описового типу дітям пропонувалося скласти розповідь за сюжетною картинкою. У протоколі № 6 (Додаток Л) фіксувалося висловлювання дітей із збереженням особливостей мови. Рівні розвитку оповідних висловлювань представлені у діаграмі № 6 (Додаток М).

Піддаючи аналізу результати навчального експерименту ми прийшли до висновку, що в ході проведеної роботи з формування зв'язного описової мови у дітей 5-6 року життя підвищився рівень опису іграшок та предметів, а також рівень оповідних висловлювань за сюжетною картинкою. Зв'язкова мова дітей стала відрізнятися різноманітністю використовуваних мовних засобів, а також структурністю і послідовністю.

Таким чином, навчально-виховний процес у ДНЗ повинен бути організований так, щоб якомога більше і краще розвивати усі сторони розвитку дитини, а особливо мовлення.

ІІ.3 Спільна робота ДНЗ і сім’ї у плані формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку

Серед різноманітних напрямів спільної роботи дошкільного закладу і сім'ї мовленнєва підготовка дітей до школи займає особливе місце.

В.А.Сухомлинський писав: «Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови, тим тоншою буде її сприйняття до гри відтінків рідної мови, тим більше підготовлені її розум до оволодіння мовами інших народів, тим активніше сприймає серце красу слова.»

Для розвитку мовленнєвої культури дошкільника багато може зробити сім'я. З наймолодшого віку в життя дитини включається мова. І природньо, її розвиток завжди хвилює батьків. Їх в загальному цікавить збагачення словника, оволодіння граматикою рідної мови, звуковимовою. [33]

В сім'ї закладається фундамент мовленнєвого розвитку дітей, адже, перші слова дитина вимовляє в оточенні близьких людей, батька, матері, бабці. Як відзначав К.Д.Ушинський, мати, няня, взагалі сім'я - перші наставники дитини в рідному мовленні.

Мовлення виконує в житті людини різні функції - спілкування, передача суспільного досвіду (знань, вмінь, навичок), регуляції дій. Щоб ці функції мови своєчасно появлялись і повноцінно реалізувались, зазначають Будницька І.І., Катаєва А.А., потрібні відповідні умови. Коли дитина тільки починає говорити, їй важко використати своє мовлення для організації спілкування. Передати які-небудь знання чи вміння за допомогою слова, без наочної чи дієвої опори неможливо. [15]

Деякі батьки вважають, зазначає А.М.Богуш,що дитина починає вчитись мові тільки в школі і не звертають достатньої уваги на розвиток мовлення своїх дітей.

Не можна залишатися байдужим до мовленнєвих недоліків дитини. В колі сім'ї дорослі розуміють дитину з півслова і вона почуває себе спокійно. Але проходять роки, поступово розширюється мовленнєве спілкування дитини, і недоліки мовлення перешкоджають швидкому встановленню контактів з ровесниками, виникають перші образи, перші прізвиська, перші дитячі гіркі сльози.

В школі недоліки мовлення негативно позначаються на успішності. Недостатньо розвинуте мовлення, бідність словникового запасу, наявність мовленнєвих помилок негативно впливають і на загальний інтелектуальний розвиток дитини. Попередити це зможе своєчасна робота батьків по розвитку мовлення дітей з перших років життя.

Допомогти батькам у вихованні чистого і правильного мовлення дітей - обов'язок вихователя дитячого садка. Великого значення набуває тісний контакт дошкільного закладу з батьками в останній рік перебування в дитячому садку, в період інтенсивної підготовки до школи. [19]

А.М.Богуш зазначає, що словник кожної людини поділяється на пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які мовець не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник - це слова, які мовець розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.

Особливого значення в дитячому садку набула сюжетно-рольова гра. Вміле керівництво грою полягає в тому, щоб знайти найбільш вдалий педагогічний прийом для розвитку морально цінної сюжетної лінії, корекції негативного сюжету, тактовного розв'язання конфлікту між дітьми під час розподілу ролей та логічного завершення гри. Керівництво сюжетно-рольовою грою - нелегка справа для педагога, оскільки потребує неабиякого терпіння, спостережливості та педагогічного такту.

Мовленнєву компетентність дошкільника педагоги ДНЗ також можуть розширювати, використовуючи театралізовану діяльність. На основі казок проводяться цікаві ігри-драматизації, лялькові вистави. Значну роль у цьому процесі відіграє музичний керівник, який допомагає в організації, проведенні та музичному супроводі того чи іншого заходу. Корекція зв'язного мовлення здійснюється педагогами під час занять, в ігрових ситуаціях, на прогулянці. Особливе значення має формування зв'язного мовлення в умовах сім'ї, адже тільки закріплюючи вдома набуті на заняттях навички, дитина вчиться правильно розмовляти, оволодіває повноцінним мовленням. Ознайомлення дітей з навколишнім світом, формування трудових та гігієнічних навичок також сприяють розвитку мовлення. Слухання казок, віршів та оповідань, перегляд мультиплікаційних фільмів, їх переказ - головне в роботі над зв'язним мовленням.

Розвиток мовлення дитини, що закладене у сім’ї, розвиток в ній художніх смаків, має велике значення для подальшого життя. Сім’я може і повинна допомагати дошкільному навчальному закладу, а потім і школі в справі виховання культури рідної мови.

Мова будь-якої людини збагачується і вдосконалюється впродовж всього життя. А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання, культури мовлення. [24]

Мовленню потрібно вчити перш за все шляхом прикладу. Чує дитина правильне мовлення, чітко і ясно сприймає його, мало-помалу добрі навички набувають могутню силу звички. Якщо вухо дитини сприймає який-небудь неправильний діалект, те чи інше неправильно вимовлене слово і також непомітне останнє стає його другою звичкою.

З вадами мовлення важко боротися як педагогам, так і самій дитині. Тому важливо, що і в якому стані сприйме слух дитини в найбільш сприятливі роки його життя. В цей час закладається фундамент, на якому пізніше будується все його мовлення. Це повинні пам’ятати батьки і всі ті, хто оточує дитину.

Вся увага та старання батьків повинні бути направлені на те, щоб діти чули мову правильну, чітку і логічно послідовну, без помилок та вад.

Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно. Не допускати у спілкуванні з дітьми спотвореної вимови слів, вимовляти завжди слова правильно, як за звуковим складом, так і за формою. Треба прислухатися, чи правильно звучить запитання дитини, а потім на нього відповідати. У розмові з дітьми батьки повинні враховувати рівень їх мови, але разом з тим його власна мова повинна бути більш досконалою: різноманітною за побудовою речення, багатою за словником, виразною за інтонацією. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.

Більш всього можуть дати своїм дітям в їх дошкільний період самі батьки. Систематизувати хороші навички в справі розвитку мовлення дітей звичайний обов’язок самої матері.

Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення дитини з використанням народної творчості, звичаїв, традицій, визначених природних та історичних особливостей свого краю.

Якщо б батьки в певній мірі розуміли, яке величезне значення для духовного та всебічного розвитку дітей має обдумане, відповідно їх інтересам словесне спілкування з ними, вони знаходили б більше часу для занять зі своїми дітьми.

Від простої зрозумілої пісні, казки, образно і захоплююче розказаної де-небудь на дивані, який вміщує і матір, і дітей, виразно прочитаного вірша чи оповідання за столом, біля якого зібралася вся сім’я, душа дитини розцвіла б і набула хорошого враження добра і краси, яке залишає в ній незабутні сліди.

Яке б було щастя для окремої дитини і для культури народу, якби батьки зрозуміли, що мова є головним предметом в справі виховання, зрозуміли б значення особливої ролі і відповідальності в справі розвитку мовлення підростаючого покоління. Знімаючи з себе відповідальність, передаючи її навчальним закладам, вони наносять своїм дітям величезну шкоду.

Сім’я є тією ареною, серед якої формується і розвивається розум дитини, його смаки і інтереси, а це все є фундаментом правильної, літературної усної та писемної мови. Саме у сім’ї складається те чи інше відношення до літератури. Домашні сімейні читання, розповіді в сімейному колі, живі бесіди дітей з батьками та близькими людьми дають направлення літературному розвитку дітей, а також розвитку їх мовлення. [25]

Бажано мати в сім’ї хоча б невеличку дитячу бібліотеку. Привчаючи дитину бережно ставитися до своїх перших книжок, буде закладено прагнення зберегти їх, як найкращих друзів, на все життя.

В сім’ї, де високо цінується знання рідної мови в повсякденному житті, де приділяється увага вивченню рідної літератури, де можна чути художнє слово, розвивається мовлення чітке, образне, літературне, де підтримується навіть невеличка зацікавленість літературних знань, мовлення дитини не може не розвиватися правильно і всебічно, не можуть не сформуватися здорові навички і смаки.

Опанування дітьми дошкільного віку правильного мовлення створить надійне підґрунтя для їхнього успішного шкільного навчання. [37]

ВИСНОВКИ

Зв'язне мовлення відіграє провідну роль у процесі розвитку дитини, має великий вплив на розвиток розумового та естетичного виховання, а також виконує значущу соціальну функцію.

Найважливішим на етапі дошкільного дитинства є розвиток зв’язного мовлення, адже дитина для власного особистісного розвитку та успішної соціалізації мусить спілкуватися з тим, хто поруч, тобто стати зрозумілою, переконливою, а також навчити пізнавати світ за допомогою мови і мовлення, розвинути свідоме, у міру своїх можливостей, ставлення до мовної дійсності.

Зв'язне висловлювання показує, наскільки дитина володіє словниковим багатством рідної мови, його граматичним ладом, нормами мови; вміє вибірково користуватися найбільш доречними для даного монологічного висловлювання засобами.

Розвиток зв'язного монологічного мовлення відбувається поступово разом з розвитком мислення і пов'язано з ускладненням дитячої діяльності і формами спілкування з оточуючими людьми.

Розвиток комунікативного зв'язного мовлення має велике значення для всебічного розвитку дитини. Виховання уміння вільно володіти мовленням -

одне з найважливіших завдань у навчально-виховному процесі дошкільного закладу. Це вміння тісно пов'язане із загальним розумовим розвитком дитини, рівнем сформованості логічного та образного мислення. Розповіді, перекази художніх творів, навіть просто розмови формують у дошкільника творчі здібності, розвивають естетичне сприймання, виховують інтонаційну виразність мовлення.

Аналіз психолінгвістичної, лінгвістичної, психолого-педагогічної, лінгводидактичної літератури засвідчив важливість і необхідність мовленнєвого виховання в дошкільному дитинстві. Саме в цей період проходить активне оволодіння дітьми розмовною мовою, становлення й розвиток усіх сторін мовлення - фонетичної, лексичної, граматичної. Втрачені можливості цього розвитку у подальшому не відновлюються, тому необхідне своєчасне мовленнєве виховання, що включає в себе розвиток інтересу, чуйності й любові до рідного слова. Розвиток мовлення в дошкільному дитинстві - процес, багатоаспектний за своєю природою. Перш за все, цей процес органічно пов’язаний з розумовим розвитком, оскільки мовно-інтелектуальні взаємозв’язки, що відбуваються у процесі оволодіння

рідною мовою, активно впливають на педагогічний процес навчання рідній мові, розвитку й формування зв’язного монологічного мовлення.

Дослідження довело ефективність впроваджених методів та прийомів. Використання їх у практиці роботи з дітьми дошкільного віку для формування їхньої мовленнєвої компетентності є доцільним.

Отже, робота з розвитку зв'язного мовлення дітей потребує значної цілеспрямованої уваги. Вона невід'ємно пов'язана з розвитком словника, формуванням граматичної сторони мовлення, бо в мовленні слово використовується в тій чи іншій словоформі, а словоформи пов'язані між собою за законами граматики. Розвивальна робота повинна бути спрямована як на формування правильного зв'язку слів у реченні (узгодження, керування, прилягання), так і на правильне вживання в них службових слів. Працюючи над словосполученнями, необхідно спрямовувати увагу на те, щоб вони обов'язково включалися в речення. Тільки поєднуючи роботу над усіма мовленнєвими ланками, спираючись як на словесний, так і на ілюстративний матеріал, можна досягти удосконалення мовленнєвих умінь, без яких неможливий гармонійний розвиток дитини та її подальше навчання у школі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Алексєєва М.М., Яшина В.І. Методика розвитку мови і навчання рідної мови дошкільнят. - М.: Академія, 1998.

.        Алексєєва М.М., Яшина В.І. Мовленнєвий розвиток дошкільнят. - М.: Академія, 1998.

.        Беніамінова М.В. Виховання дітей. - М.: Просвещение, 1991.

.        Білан І. О. «Розвиток зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації». // Дошкільна освіта. - 2003. - №1.

.        Бондаренко А.К. Дидактичні ігри в дитячому садку. - М.: Просвещение, 1991.

.        Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник / За ред. А.М. Богуш. Друге видання, доповнене. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. - 704 с.

.        Богуш А. М. Дошкільна лігводидактика: теорія і методика / А. М. Богуш. - Запоріжжя: Просвіта, 2000. - 216 с.

.        Богуш А.М. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. - К.: УЗМН, 1997.

.        Богуш. А. М. Речевая підготовка детей к школе. - К., 1984.

.        Бородич А.М. Методика розвитку мовлення дітей. - М.: Просвещение, 1981.

.        Валюмс Н.П., Мурашковская И.Н. Картинка без запинки. - СПб.: Триз-Шанс, 1995.

.        Валеса І. А. Проблеми розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку. / Валеса І. А. // Вісник Житомирського державного університету. - 2009. - №44.

.        Гавриш Н. Навчання розповіді за картиною / Н. Гавриш // Дошкільне виховання. - 2003. - №1.

.        Гвоздьов О.М. Питання вивчення дитячого мовлення. - М.: Просвещение, 1961.

.        Кольцова М. Дитина вчиться говорити. - М.: «Радянська Росія», 1973.

.        Коментар до Базового компонента дошкільної науки в Україні: наук.-метод. посіб./ [наук. ред. О. Л. Кононко]. - К. : Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003. - №4.

.        Коненко О. На заняттях, у грі та праці формування у старших дошкільників пояснювального зв’язного мовлення / О. Коненко // Дошкільне виховання. - 1987. - №10.

.        Короткова Э.П. Роль картинки в развитии ребенка дошкольного возраста. - Ростов-на-Дону: 1971.

.        Короткова Э. П. Обучение детей дошкольного возраста рассказыванию. - М., 1982.

.        Крутій К. Л. Навчання дітей української мови: теорія і практика/ К. Л. Крутій. - Запоріжжя: «ЛІПС» ЛТД, 2000.

.        Ладиженська Т.О. Система роботи з розвитку зв'язного мовлення учнів. - М.: Просвещение, 1975.

.        Лариса Зданевич. «Методика використання творів живопису як засобу розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку». // Дошкільна освіта. - 2008. - № 3.

.        Луцан Н.І. Розвиток мовлення в ігровій діяльності дошкільників // Обрії. Науково-педагогічний журнал. - 2004. №2(19). - С.97-100.

.        Люблінська А.А. Вихователю про розвиток дитини. - М.: Просвещение, 1972.

.        Максаков О.І. Чи правильно говорить ваша дитина. - М.: Просвещение, 1988.

.        Методика развития речи в детском саду / Под ред. А. М. Богуш. - К., 1977.

.        Наумчук М.М. Зошит з розвитку мовлення/ М. М. Наумчук, Н. О. Будна, С. І. Рябова. -Т.: Богдан, 1997.

.        Освітня програма «Дитина в дошкільні роки», наук. кер. проф. Крутій К. Л. (лист МОН про надання грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» від 08.12.2010 N 1/11-11178);

.        Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», за наук. ред. Кононко О. Л. (затверджена наказом МОН від 29.01.2009 N 41);

.        Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина», наук. кер. Проскура О. В., Кочина Л. П., Кузьменко В.У., Кудикіна Н. В. (лист МОН про надання грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» від 08.12.2010 N 1/11-11177);

.        Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», кер. проекту Жебровський Б. М. (схвалена рішенням колегії МОНмолодьспорту від 01.03.2012, N 2/4-2 (Рішення N 2/4-2), затверджена наказом МОНмолодьспорту від 21.05.2012 N 604);

.        Регіональна програма розвитку дітей дошкільного віку «Українське дошкілля», авт.-упор. Білан О. І. (лист МОНмолодьспорту про надання грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України» від 09.12.2011 N 1/11-11601).

.        Розвиток мови дошкільника: Збірник наукових праць АПН СРСР, НДІ дошкільного виховання, під ред. Ушакової О.С., - М.: АПН СРСР, 1990.

.        Тихеева Є. І. Розвиток мовлення дітей (раннього та дошкільного віку): посібник для вихователів дитячого садка під ред. Сохіна Ф.А. - М.: Просвещение. 1981.

.        Ушакова О.С. Зв'язкова мова II Психолого-педагогічні питання розвитку мовлення дітей дошкільного віку. - М.: Просвещение, 1984.

.        Ушакова О.С. Основные направления работы по развитию речи дошкольников. - М.: Просвещение, 1994.

.        Фомичева М. Ф. Воспитание у детей правильного произношения. - М., 1982.

ДОДАТКИ

Додаток А

Орієнтовні дидактичні ігри для розвитку мовлення

1.      Дидактичні ігри, спрямовані на формування вмінь описувати, виділяти суттєві ознаки предметів і явищ:

«Відгадай за описом», «Куди я потрапив?», «Кому це потрібно?»

.        Дидактичні ігри на порівняння, пояснення, міркування:

«Що змінилось?», «Що ми робимо - не скажемо…», «Що тут не так?», «Що спочатку, а що потім?», «Буває - не буває», «Що зайве?».

.        Дидактичні ігри, спрямовані на створення діалогу та монологу:

«Чия це розмова?», «Що трапилось, якби…».

.        Дидактичні ігри, спрямовані на розвиток інтонаційної виразності мовлення:

«Відгадай по голосу», «Зіпсований телефон».

Додаток Б

Список дітей групи №5 «Букварик»

1. Андрейкіна Софія.

. Бойчук Станіслав.

. Вань Орест.

. Городчук Діана.

. Городчук Тамара.

. Граб Анджеліка.

. Григорак Роман.

. Копильців Діана.

. Лопатнюк Олег.

. Мицак Анастасія.

. Пашковська Анастасія.

. Партатус Анастасія.

. Сіщук Вероніка.

. Фесюк Назар.

. Шевчук Євген.

Додаток В

Протокол № 1. Опис дітьми старшої групи іграшки.

Городчук Діана.

Це матрьошка. Вона дуже красива, тому що у неї ззаду кіска з бантиком і є квіти на хустці. На обличчі в матрьошки намальовані великі очі, ніс, щоки і рот. На голові у неї розмальована хустка. Матрьошка одягнена в червоний сарафан і жовту кофтину з чорним горошком. Попереду у матрьошки красивий фартух, на якому є багато квітів. Є дві синеньких квіточки і фіолетовий бутончик, а одна квіточка ще розкривається.

Андрейкіна Софія.

У матрьошки є хустка. Вона красива. Вона одягнена у плаття червоне і жовту кофту і ше має фартух. Волосся заплетене у кіску і зав’язане бантиком.

На хустці ще намальовані квіти.

Городчук Тамара.

Це дуже гарна матрьошка. Вона одягнена у хустку з квітами, червоний сарафан, жовту кофту і фартух, на якому намальовані дуже гарні і маленькі квіти. Ця матрьошка дуже красива.

Граб Анджеліка.

Вона овальна, добра. У неї є голова, живіт, руки і спина. Вона з квітами і на підставці. У неї волосся завивали (пауза) тільки що. І голова як квіточка. У неї ззаді коса з бантиком, і ще листочки. У неї рукави красиві. Вона красива, а от це рожеве, а ось тут що - то чорне.

Григорак Роман.

Вона різнобарвна з кольоровою хусткою на голові. У неї руки жовті і чорне волосся, а попереду намальовані квіточки. (Пауза) Кіска у неї є. (Пауза) А ще вона червоненька ззаду, а щоки в неї рожеві.

Лопатнюк Олег.

Вона різнобарвна, красива, гарна. (Пауза) Є голова, живіт, квіти, травичка. (Пауза) У матрьошки є хустка. (Пауза) Є сарафанчик, стеблинка, ромашки. Щоки є. (Пауза) Стеблинки. Є бік.

Партатус Анастасія.

Вона напівовальна. Обличчя кругле, розмальоване. На підставці. (Пауза) Одягнена у хустку, є волосся. (Пауза) Ззаду коса. (Пауза). Також руки, рукави і бант.

Сіщук Вероніка.

У матрьошка є очі, рот. (Пауза). Кіска. (Пауза) Квіти. (Пауза) Є руки і крапочки. (Пауза) І ще багато квітів. (Пауза) Є бантик.

Копильців Діана.

У неї бровки є і є очі, носик і рот. (Пауза). Ще у неї є хустинка на голові і волосся, а на тілі квіти. У неї рукави на платті з крапочками, і на хустці є цятки. Ще у неї є коса. (Пауза) А все інше тут червоненьке.

Вань Орест.

Вона красива, різнобарвна. У неї є очі, рот і ніс. У неї є на грудях квіти. У неї є брови й вії. У неї коса з бантиком, а на голові хустка. (Пауза) У неї на рукавах цятки, горошки.

Мицак Анастасія.

Вона красива, добра. У неї є очі, руки, долоньки. (Пауза).

На обличчі в неї намальовані очі, щоки, рот, а на сукні квіти. (Пауза) На ній намальований фартух з квітами, і стоїть вона на червоній підставці.

Бойчук Станіслав.

У неї є обличчя, руки, хустинка. (Пауза) Квіти на голові. І ось тут квіти розцяцьковані. (Пауза) І ось тут коло. Вузол ось тут ось. (Пауза). І ззаду листочки. (Пауза) Ззаді квіточки.

Пашковська Анастасія.

Вона велика, красива. Є волосся, очі, брови. На голові у неї хустка (Пауза). Є кіски, руки, щоки.

Шевчук Євген.

У неї є хустинка. (Пауза) Квіти намальовані. (Пауза) Ще руки. (Пауза). Дуже гарний фартушок. (Пауза) Є листочки на хустинці.

Фесюк Назар.

У цієї матрьошки дуже гарний сарафан. Вона має хустинку з квітами. Є ще у неї руки, очі, ніс, рот і рожеві щічки. Вона дуже гарна. А ще тут є листочки біля квіточок.

Додаток Г

Діаграма 1

Додаток Ґ

Протокол № 2. Опис дітьми старшої групи предмета (стільця)

Городчук Діана.

Це стілець. Він гарний, великий, коричневого кольору, а сидіння зелене. Стілець зроблений з дерева. У стільця є спинка з поличками, ніжки і сидіння м'яке. Мені він подобається, бо на ньому можна сидіти.

Андрейкіна Софія.

Це стільчик. Він коричневий і має зелене сидіння. Має спинку і ніжки. Дерев’яний. На ньому м’ягко і можна сидіти. Він великий і міцний, бо є чорні цвяхи.

Городчук Тамара.

Ось це дуже красивий стільчик. Він коричневий з зеленим сидінням. Має спинку і ніжки, і чорні цвяхи. На ньому можна добре сидіти, бо він м’який.

Граб Анджеліка.

Він дерев'яний, гарний. У стільця є ніжки, спинка, сидіння. А на ньому подушка зелена. (Пауза). А стілець коричневий. А ось тут гвоздики чорні.

Григорак Роман.

Стілець великий. На ньому можна сидіти (пауза), можна ставити під стіл. Є ніжки, спинка і сидіння. Сидіння зелене, а стілець коричневий, бо зроблений з дерева.

Лопатнюк Олег.

Він великий, твердий, а ось тут м'який. Ось це спинка, ніжки і сидіння (пауза) зелене, а він коричневий. (Пауза). На ньому сидять.

Партатус Анастасія.

Він дерев'яний з ніжками і спинкою. А на сидінні можна сидіти (пауза), тому що воно м'яке (пауза) і зелене. А він дерев'яний. Цей стілець великий, а є маленькі.

Сіщук Вероніка.

На стільці можна сидіти (пауза). Він великий, коричневий, а тут зелений. Є сидіння, на ньому сидять (пауза), він великий.

Копильців Діана.

Це стілець. Він великий, твердий, а сидіння м'яке. Він весь коричневий, а сидіння зелене. Спинка, ніжки з дерева, а сидіння з ганчірки. На ньому можна сидіти, а можна рухати.

Вань Орест.

Ну це стільчик, на ньому сидять, а якщо дуже великий можна лежати (пауза). У нього є спинка, ніжки, сидіння. Сидіння м'яке, а сам він твердий, коричневий, а воно зелене.

Мицак Анастасія.

Він коричневий, а сидіння зелене. На ньому можна сидіти, а можна за столом (пауза). У стільця є ніжки, спинка і сидіння, щоб сидіти. Він великий, а в мене є маленький.

Бойчук Станіслав.

На ньому можна сидіти, він для дорослих, тому що великий (пауза). Він коричневий весь і зелений на сидінні. Є ніжки, сидіння і спинка (пауза). Він з дерева.

Пашковська Анастасія.

Він великий. На ньому сидять (пауза). Він коричневий (пауза), а ось тут зелений (пауза). А ще у нього є сидіння, ніжки, спинка.

Шевчук Євген.

Є сидіння, (пауза), полички, гвоздики (пауза). Ось зелене (пауза), коричневе (пауза). А ось тут ось сидять.

Фесюк Назар.

Цей стілець коричневий. Сидіння у нього зелене. На ньому можна сидіти, бо він м’який. І ще можна спертись, бо він має спинку.

Додаток Д

Діаграма 2

Додаток Е

Протокол № 3. Розповіді дітей 5 року життя по картинці.

Городчук Діана.

На картинці намальовані хлопчик і дівчинка. Дівчинка в'яже шарф, а хлопчик щось малює фарбами. Він сидить за столом, а на столі стоїть радіо, напевно, вони слухають музику або казку яку-небудь.

Андрейкіна Софія.

Хлопчик і дівчинка сидять за столом. Хлопчик малює фарбами і пензликом, а дівчинка в’яже. На столі стоїть радіо, то вони напевно його слухають.

Городчук Тамара.

На картинці намальовані хлопчик і дівчинка. Дівчинка дуже гарна. Вона щось в’яже. А хлопчик має пензлик і фарби і він щось малює. І ще на столі стоїть радіо. Там напевно грає музика.

Граб Анджеліка.

Тут намальовані хлопчик і дівчинка. Вони сидять за столом. У хлопчика є фарби і папір, він щось малює пензликом. А дівчинка сидить і в'яже під музику, тому що працює радіо на столі.

Григорак Роман.

Хлопчик і дівчинка сидять. Дівчинка в'яже. У неї багато клубків. Вона дивиться, що малює хлопчик. Вони сидять і слухають радіо. Так веселіше.

Лопатнюк Олег.

Хлопчик тримає пензлик. На столі стоять фарби, і вода (пауза), олівець, радіо. Він малює. Дівчинка сидить на стільці в жовтій кофтинці. На голові блакитна стрічка.

Партатус Анастасія.

На столі стоїть радіо. Вони сидять за столом. Хлопчик малює. На столі лежать фарби, олівець, аркуш. Стоїть радіо і грає. Дівчинка сидить на стільці і в'яже.

Сіщук Вероніка.

На столі стоїть радіо. Хлопчик сидить з фарбами (пауза). Він дивиться на стіл. Дівчинка сидить і тримає шарф. Вони щось говорять.

Копильців Діана.

Хлопчик і дівчинка сидять за столом. У хлопчика є фарби і пензлик, тому що він малює. Ще на столі стоїть радіо. Дівчинка сидить на стільці. Вона в'яже й дивиться на клубок. Він покотився.

Вань Орест.

Тут намальовані хлопчик і дівчинка. Вони сидять за столом. Хлопчик малює картинку, напевно, машинку, а дівчинка сидить поруч. Вона в'яже хлопчикові шарф. На столі стоїть радіо і грає.

Мицак Анастасія.

Хлопчик сидить за столом. Він малює, а коли намалює покаже дівчинці. Дівчинка сидить на стільці і в'яже, напевно, шарф для зими. Вони слухають радіо.

Бойчук Станіслав.

Стоїть стіл. На ньому малює хлопчик. У нього пензлик (пауза). Дівчинка тримає в руках шарф. Внизу валяються нитки.

Пашковська Анастасія.

За столом сидить хлопчик і малює фарбами. У фарбах багато квітів. У мене теж є такі (пауза). На столі стоїть радіо. Дівчинка сидить на стільці, в'яже щось.

Шевчук Євген.

Хлопчик малює машину. На столі стоять склянку і фарби. Варто радіо з антеною. Дівчинка сидить і дивиться. За підлозі валяються клубки.

Фесюк Назар.

На картинці є хлопчик і дівчинка. Хлопчик щось малює фарбами, а дівчинка сидить на стільці і в’яже шарф. І вони ще слухають радіо.

Додаток Є

Діаграма 3

Додаток Ж

Дидактичні ігри та вправи, що проводяться на 1 етапі формуючого експерименту з метою активізації словникового запасу дітей.

«Вгадай іграшку».

Мета: формувати в дітей уміння знаходити предмет, орієнтуючись на його основні ознаки.

Хід гри.

На огляд виставляються 3-4 знайомі іграшки. Вихователь повідомляє: він окреслить іграшку, а завдання дітей, що грають - прослухати і назвати цей предмет.

Примітка. Спочатку вказуються одна-дві ознаки. Якщо діти називають, число ознак збільшується до трьох-чотирьох.

«Що за предмет».

Мета: вчити дітей називати предмет і описувати його.

Хід гри.

Дитина виймає з «чудесного мішечка» який-небудь предмет, іграшку і звертається до нього(«Це м'яч»). Спочатку опис іграшки бере на себе вихователь. («Він круглий, синій з жовтою смугою»), потім завдання виконують діти.

«Скажи який».

Мета: Вчити дітей виділяти ознаки предмета.

Хід гри.

Вихователь виймає з коробки предмети, показує їх, а діти вказують на будь-яку ознаку.

Вихователь: «Це кубик».

Діти: «Він синій» і т. д.

Якщо діти не можуть, вихователь допомагає: «Це кубик. Який він?»

«Хто більше побачить і назве».

Мета: Вчити дітей позначати словом і дією частини і ознаки зовнішнього вигляду іграшки.

Хід гри.

Вихователь. У нас в гостях лялька Оля. Оля дуже любить, коли її хвалять, звертають увагу на її одяг. Давайте опишемо її сукню, шкарпетки, туфельки, звернемо увагу на її зачіску, на колір очей. Оля тим часом буде роздавати нам різнокольорові прапорці. Хто першим збере прапорці всіх кольорів, той і переможе. Ось, наприклад, я кажу: У Олі світле волосся. Оля мені дає блакитний прапорець. Зрозуміло?

Примітка. Якщо діти не можуть, вихователь йде їм на допомогу, пропонуючи описати Олині шкарпетки, сукню; обов'язково стежить за правильним узгодженням прикметника з іменником у роді, числі і відмінку.

Щоб діти не обмежувалися назвою однієї ознаки, педагог зацікавлює їх нагородою - яким-небудь предметом за кожну вдалу відповідь.

"Що наплутав Буратіно?"

Мета: Вчити дітей знаходити помилки в описі предмета і виправляти їх.

Хід гри.

Вихователь. До нас в гості зі своїм другом прийшов Буратіно. Він хоче нам про щось розповісти. Послухаємо його будь ласка. Я хочу розповісти вам про мого друга каченяти. У нього синій дзьоб і маленькі лапи, він весь час кричить: «Няв!»

Вихователь. Чи все правильно описав нам Буратіно? Що він наплутав?

Діти виправляють помилки, правильно називаючи ознаки іграшки.

«Назви що це, і скажи який?»

Мета: Вчити дітей називати предмет і його основну ознаку, замінюючи у другому реченні іменник займенником.

Хід гри.

Вихователь в групову кімнату приносить коробку з іграшками. Діти витягають іграшки, називаючи предмет, описують його, наприклад: «Це м'яч, він круглий. І т.д.»

Додаток З

Заняття № 1

Ознайомлення дітей з поняттям «початок висловлювання».

Мета: готувати дітей до складання описових розповідей; дати поняття «початок оповідання».

Хід заняття.

Вихователь: У гості до нас з жарких країн прилетів різнобарвний папуга. Із собою він приніс цілу сумку казок, картинок та іграшок. Ви хочете послухати казку, яку приніс папуга?

«Золоте яєчко»

Знесла курочка яєчко:

Яєчко не просте,

Золоте.

Дід бив, бив -

Не розбив;

Баба била, била -

Не розбила.

Мишка бігла,

Хвостиком махнула,

Яєчко впало

І розбилося.

Дід і баба плачуть;

Курочка кокоче:

Не плач діду, не плач баба,

Знесу я вам яєчко інше,

Не золоте, а просте.

Вихователь: Хлопці, чи все правильно в цій казці. Хто був найуважніший і почув, що бракує в цій казці?

(Відповіді дітей)

У цієї казки не вистачає початку. Послухайте, з яких слів почалася казка папуги. («Знесла курочка яєчко ...») Як можна почати цю казку? (Відповіді дітей).

Послухайте, як я почну цю казку: «Жили собі дід та баба, і була у них курочка ряба». Хлопці, а казці потрібно початок, може без нього краще?

Початок знайомить нас з героями, без нього незрозуміла вся казка.

Давайте, подивимося, що ще є в сумці у папуги. Це малюнок.

Відгадайте, яка казка тут намальована? Казка «Ріпка» малюнок без початку, (без ріпки). Що не вистачає цьому малюнку? (Початку).

Для чого потрібно початок малюнку?

Правильно, початок необхідно малюнку для того, щоб ми могли зрозуміти, що намальовано на картинці.

Подивіться, в сумці у папуги ховається якась іграшка. (Вихователь дістає іграшкового зайця). Хто це? Дітки, спробуйте придумати початок оповідання про зайця. (Відповіді 4-5 дітей).

Послухайте, як я почну розповідь про зайця: «Це зайчик».

Без чого не може існувати розповідь? (Без початку)

Хлопці, папуга прилетів до нас в гості на кілька днів. На наступних заняттях ми дізнаємося, які ще казки і картинки він привіз нам.

Заняття № 2

Ознайомлення дітей з поняттям "кінцем вислови".

Мета: готувати дітей до складання описових розповідей; дати поняття «кінець» оповідання.

Хід заняття

Вихователь: Сьогодні на заняттях ми подивимося, які ще подарунки лежать в сумці у папуги. Це казка. Давайте я буду читати вам її, а ви уважно слухайте. (Читається казка без закінчення).

Хто почув, чого не вистачає в цій казці? (Відповіді дітей).

У цій казці не вистачає кінця. Придумайте закінчення цієї казки. (Відповіді дітей)

Послухайте, як я закінчу цю казку. «Мишка за кішку, кішка за Жучку, Жучка за внучку, внучка за бабку, бабка за діда, дід за ріпку: тягнуть - потягнуть - витягли ріпку!»

Дітки, як ви думаєте, для чого потрібен кінець казки?

Кінець казки розповідає нам про те, чим вона закінчилася, що сталося з героями.

Папуга приніс нам ще один малюнок, що на ньому намальовано?

(Ріпка і діда). Що не вистачає? (Решту героїв, кінця малюнка).

Кінець малюнка потрібен для того, щоб глядач міг зрозуміти, яка казка зображена.

Малята, розкажіть мені і папузі для чого ж потрібен кінець розповіді. (Відповіді дітей).

Заняття № 3

Ознайомлення дітей зі схемою описового оповідання.

Мета: підготувати дітей до складання описових розповідей; познайомити зі схемою описового оповідання про іграшку; активізувати словник дітей.

Хід занять.

Вихователь. Діти, сьогодні папуга мені сказав, що йому дуже хочеться послухати, як ви вмієте описувати улюблені іграшки. А для того, щоб опис вийшов красивим і правильним, ми навчимося складати розповіді за допомогою схеми. (Виставляється схема, закрита аркушами паперу. У ході заняття поступово відкриваються всі графи схеми).

А ось іграшка, яку ми з вами будемо вчитися описувати. Що це? Назвіть. (Пірамідка)

Так, діти, це - пірамідка. Описуючи іграшку, пам'ятаєте, що на початку розповіді ми називаємо той предмет, який описуємо. Після цього ми розповімо якого кольору іграшка. (Відкривається перше віконечко схеми). Різнокольорові плями цієї таблиці підказують нам, що потрібно розповісти про колір іграшки. Розкажіть, якого кольору пірамідка? (Червоного, синього, зеленого і жовта; різнокольорове)

Давайте відкриємо наступне віконечко схеми. Що тут намальовано?

(Коло, трикутник, квадрат)

Це віконечко підказує, що треба розповісти про форму іграшки. Якої форми пірамідка, на що вона схожа? (Трикутник, кільця круглі, маківка овальна).

Відкриваємо наступне віконечко. Ці м'ячики говорять про те, що треба розповісти - велика або маленька ця іграшка. Пірамідка за розміром яка? (Велика).

Що знаходитися в четвертому віконечку? Тут наклеєна залізна, пластмасова і дерев'яна пластини. Вони говорять нам про те, з якого матеріалу зроблена іграшка.

З якого матеріалу зроблено пірамідка? (З пластмаси.)

Наступне віконечко показує, що треба розповісти про те, з яких деталей складається пірамідка? (Кілець, маківки, підстави з паличкою)

А в завершенні розповіді ви повинні розповісти про те, що можна робити з цією іграшкою? Що можна робити з пірамідкою? (Грати, переставляти, розбирати, збирати ...)

Тепер я опишу пірамідку, а ви слухайте і стежте за схемою, чи правильно я описую.

«Це піраміда. Вона різнобарвна, трикутної форми, велика. Пірамідка зроблена з пластмаси. У неї підставу, кільця і маківка. Мені подобається ця іграшка, тому що з нею можна грати, розбирати і збирати її.»

Хто хоче описати пірамідку? (Відповіді 2-3 дітей).

Папузі сподобалося, як ви описали пірамідку. На наступних заняттях ми продовжимо описувати іграшки.

Примітка: Вихователь домагається від дітей відповідей повними реченнями.

Заняття № 4

Складання дітьми описового оповідання про іграшку.

Мета: вчити дітей складати описові розповіді по іграшці,

які включають назву предмета і його прикмети (колір, розмір та інші особливості зовнішнього вигляду), спираючись на схему викладу.

Хід заняття.

З-за столу з'являються заячі вуха. «Хто це?» - Дивується вихователь. «Зайчик», - радіють діти. «Бачимо-бачимо твій коротенький хвостик. Діти, скажіть зайцю: «Бачимо-бачимо твій коротенький хвостик». (Хорова і індивідуальна відповіді)

Заєць стрибає на стіл. Вихователь гладить його: «Який же ти біленький! Який же ти пухнастий! Вуха довгі. Одне вгору стирчить, а інше дивиться ... Куди? (Вниз) Хлопці, подивіться, наш зайчик чимось дуже засмучений. Зайчик, ти чому такий сумний?

Заєць: «Мені звірі в лісі сказали, що я негарний, волохатий і довговухий. Ось я і засмутився.»

Вихователь: «Та ні ж, зайка, ти красивий і дуже нам подобаєшся. Правда, діти? Малята, я знаю, як розважати зайчика. Треба описати його, а допоможе нам в цьому схема. Давайте згадаємо, що позначають віконечка цієї схеми. (Повторюють критерії за якими описується іграшка).

Хто хоче описати зайчика? (Запитують дітей, інші слухають і доповнюють або виправляють оповідача).

Дивіться, наш зайчик повеселішав. Йому дуже сподобалися ваші розповіді, особливо як ви описували його шубку.

Заняття № 5

Складання дітьми описових розповідей.

Мета: вчити дітей складати невелику зв'язну розповідь про іграшку, спираючись на схему опису, закріплювати вміння дітей позначати словом ознаки зовнішнього вигляду іграшки.

Хід заняття.

На столі вихователя 4 різних ведмедя, неподалік від ведмедів - папуга. Вихователь питає, що за іграшки у нього на столі, пояснює, що ведмедів привів із собою папуга, який пропонує дітям пограти.

Уточнивши з дітьми, що за іграшки знаходяться у нього на столі вихователь запитує, чи схожі ведмеді один на одного за розміром (один великий, про нього можна сказати: більше за всіх, один найменший, два інших - невеликі); за кольором (два коричневих , але один з них хутряний, а інший - плюшевий, один чорний і один жовтий). Узагальнюючи відповіді дітей, вихователь називає дітям слова, які пізніше будуть використані ними при самостійному описі: великий, плюшевий, чорний і т. д.

Папуга загадує дітям загадку про одного з тих, що сидять на столі ведмедів, яка представляє собою описову розповідь про іграшку: «Вгадайте, про якого ведмедя я розповім. Він найбільший, коричневий, плюшевий. У нього білі лапи і вуха, чорні очі - гудзички.»

Вихователь хвалить дітей за те, що вони відгадали ведмедя, про якого розповів папуга і пояснює: «Ви легко розпізнали ведмедя тому, що папуга дуже докладно його описав.»

Папуга сидить спиною до дітей та іграшок. Викликаний дитина вибирає собі ведмедя і, взявши його в руки, робить описову розповідь, використовуючи схему опису.

«Бачиш, - каже педагог дитині, що закінчив опис іграшки, - діти хочуть тобі допомогти. Давай послухаємо, що вони хочуть додати до твоєї розповіді». (Якщо розповідь дитини потребує доповнення, то вихователь просить дитину повторити загадку).

Далі дитина ставить ведмедя на місце і сідає. Папуга не поспішаючи оглядає всіх ведмедів і, нарешті, обирає того, про який розповідала дитина.

Заняття проходить емоційно. У процесі його можна запитати 5-6 дітей.

Після закінчення заняття папуга хвалить дітей, за те, що вони добре описували іграшки і з ними було весело грати.

Заняття № 6

Складання дітьми описових розповідей.

Мета: вчити дітей складати описові розповіді з іграшок, які включають назву предмета і його прикмети (колір, розмір та інші особливості зовнішнього вигляду).

Хід заняття.

Вихователь: Папуга приніс нам цілу коробку іграшок. Сьогодні ми будемо продовжувати вчитися описувати іграшки. (Ставить на свій стіл коробку. Одну за одною виймає з неї іграшки. Показує їх дітям і ховає в коробку.) Тепер ви знаєте, що за іграшки лежать в коробці, і можете заздалегідь вирішити, про яку ви будете розповідати. (Коробку ставить перед дітьми на журнальний столик.) Той, кого я назву, візьме з коробки будь-яку іграшку і розповість про неї. Помічником вам буде схема опису. Послухайте, як краще описати іграшку. (Бере з коробки матрьошку. Показує дітям.) З іграшок, які лежать в коробці, мені найбільше подобається матрьошка. Вона різнобарвна, овальної форми. Матрьошка невелика, дерев'яна, красива. На ній червоний сарафан з синіми квітами і жовта хустинка. Якщо потрясти матрьошку - вона гримить. Значить, в ній ще матрьошка ховається. З цією матрьошкою можна грати. Можна розбирати і збирати її. Педагог запитує, чи сподобався дітям його розповідь про матрьошку. Пропонує дітям розповісти про матрьошку. Якщо охочих не знайдеться, вихователь пропонує розповісти про будь-яку іншу іграшку, лежачу в коробці. Після прослуховування 3-4 дитячих оповідань доцільно провести фізкультурну хвилинку. Вихователь дістає з коробки будь-яку іграшку і пропонує зобразити відповідного звірка, а потім питає, чи не хоче хто-небудь розповісти про дану іграшку.

Примітка: Іграшки, про які діти розповідали, можна не повертати в коробку. Для даного заняття достатньо 5-6 іграшок. Число дитячих оповідань на занятті не повинна перевищувати 5-7.

Додаток И

Гра - драматизація "Теремок".

Мета: Закріплювати вміння дітей складати описові розповіді, виявити навички розвитку зв'язкових монологічних висловлювань описового типу.

Вихователь кличе дітей:

Цей будиночок виріс у полі,

Він не низький, не високий ...

Про який маленькому будиночку говориться в цих словах?

Правильно, це терем-теремок. А хто жив у теремочке? (Відповіді дітей).

Дивіться, у нас в групі теж з'явився теремок. Треба заселити його.

Вихователь пропонує дітям видерти собі яку-небудь іграшку, яка зображає тварини. Звертає увагу на те, що для того щоб потрапити в теремок необхідно точно і правильно описати іграшку. Опис - основна умова для того, кіт хоче потрапити в теремок.

У чистому полі теремок,

Теремок.

Він не низький, не високий,

Не високий.

Хто, хто в теремочке живе?

Хто, хто в невисокому живе?

Додаток І

Протокол № 4. Опис дітьми п'ятого року життя іграшки

Городчук Діана.

Її звуть матрьошка. Матрьошка різнобарвна, тому що на ній рожева хустка, жовта кофта, червоний сарафан. Вона овальної форми, велика. Матрьошка зроблена з дерева. З матрьошкою можна грати в дочки - матері, а можна розбирати її. Мені дуже подобається ця іграшка, тому що вона гарна, добра, і на ній намальовано багато квітів.

Андрейкіна Софія.

Це є матрьошка. Вона одягнена у рожеву хустку, жовту кофту і червоний сарафан. Вона дерев’яна і велика. Вона овальна і розкладається. Уній можна щось ховати.

Городчук Тамара.

Це матрьошка. Вона дуже красива і велика. Вона одягнена у рожеву хустинку, червоний сарафан з квітами і жовту кофтину. Матрьошка овальна і зроблена з дерева. З нею можна гратися і розкладати її.

Граб Анджеліка.

Це матрьошка. У неї є очі, ніс, щоки, рот і брови. На голові одягнений хустинку рожевого кольору. Матрьошка зроблена з дерева. (Пауза). На ній червоний сарафан і жовта з чорним кофта. З нею можна грати, розбирати.

Григорак Роман.

Ця іграшка називається матрьошка. Матрьошка різнобарвна, тому що вона оздоблена різними кольорами: червоним, жовтим, рожевим, чорним, зеленим. Вона овальна, велика. Матрьошка дерев'яна. Матрьошку можна розбирати, а можна грати з нею. Мені ця іграшка дуже подобається.

Лопатнюк Олег.

Це матрьошка. У неї голова, тулуб, руки. Вона різнобарвна. (Пауза). На обличчі намальовані рот, очі, волосся, носик. На голові у неї рожевий хустку, і одягнена вона в сарафан. Матрьошка зроблена з дерева. З нею можна грати.

Партатус Анастасія.

Це матрьошка у неї є голова, тулуб і руки. На голові є хустка. (Пауза) Матрьошка одягнена в сарафан. Є підставка. Матрьошка з дерева, кольорова. Рукава чорно-жовті і волосся є. (Пауза) Можна грати їй.

Сіщук Вероніка.

Це матрьошка. Вона дерев'яна, розбирається. (Пауза) Матрьошка овальної форми, різнобарвна. (Пауза). Вона невелика, моя лялька більша. (Пауза). З нею можна грати і ставити на полицю.

Копильців Діана.

Ця іграшка - матрьошка. Вона розфарбована різними кольорами: червоним, зеленим, жовтим, рожевим, чорним. Матрьошка овальної форми дуже велика. Матрьошка дерев'яна, тому що вона зроблена з дерева і покрита лаком. Матрьошка розбирається і складається з декількох частин, з нею можна грати.

Вань Орест.

Це матрьошка. Матрьошка велика (Пауза), овальної форми. Вона різнобарвна, тому що намальована різними кольорами: є червоний, чорний, жовтий і зелений. Вона розбирається. Матрьошка зроблена з дерева. У матрьошці збирають гроші.

Мицак Анастасія.

Її називають матрьошка. Вона зроблена з дерева і розфарбована різними кольорами: чорним, зеленим, червоним. жовтим і навіть синенькі. (Пауза) Матрьошка велика, але не така як моя лялька. З нею можна грати і розбирати, тому що вона з двох частин: нижньої і верхньої.

Бойчук Станіслав.

Це матрьошка. Матрьошка зроблена з деревинки. З нею можна грати, крутити, відкривати. (Пауза). Вона овальна і різнобарвна: червона, чорна, жовта. Мені подобається матрьошка, тому що в неї можна що-небудь ховати.

Пашковська Анастасія.

Це матрьошка. Вона розфарбована чорним, жовтим і червоним. (Пауза). Вона розбирається і зроблена з дерева (Пауза). Вона овальна, як яйце. Мені подобається розбирати її.

Шевчук Євген.

Це матрьошка. Вона кольорова. У неї є руки, голова, обличчя (пауза), брови, ніс і рот. (Пауза). Матрьошка зроблена з дерева. Вона велика. (Пауза). Її можна збирати і розбирати.

Фесюк Назар.

Ця іграшка називається матрьошка. Вона велика і зроблена з дерева. Овальна. У неї є очі, ніс, рот, руки. На ній одітий сарафан червоного кольору, хустка жовта і гарні квіти. Її можна розкладати і гратися нею.

Додаток Ї

Діаграма 4

Додаток Й

Протокол № 5. Опис дітьми 5 року життя предмета

Городчук Діана.

Це стілець. Він коричневий, а сидіння у нього зелене. У групі в нас є маленькі стільчики, а цей стілець великий. Він зроблений з дерева і покритий лаком. У нього є спинка, ніжки і м'яке сидіння. Мені подобається цей стілець, тому що на ньому добре сидіти.

Андрейкіна Софія.

Це є стілець. Він коричневого кольору, але сидіння зелене. Він зроблений з дерева і покритий лаком. Він великий. У нього є ніжки, спинка і сидіння. На ньому можна сидіти.

Городчук Тамара.

Це стілець. Він дуже красивий і великий. Зроблений з дерева і покритий лаком. Має зелене сидіння, ніжки і спинку. Цей стілець для дорослих бо для дітей він завеликий. На ньому напевно дуже зручно сидіти.

Граб Анджеліка.

Це стілець. Він весь коричневий кольори, а, сидіння зеленого. Цей стілець дуже великий. Стілець зроблений з дерева, а сидіння тряпочной. У стільця є ніжки, спинка і сидіння. Стілець - це меблі, тому на ньому можна сидіти.

Григорак Роман.

Це стілець. Він великий коричневого кольору, а сидіння зеленого кольору. Стілець твердий, бо зроблений з дерева. Сидіння м'яке, тому, що з поролону. У стільця є спинка, ніжки, сидіння. На стільці можна сидіти, можна переставляти.

Лопатнюк Олег.

Це стілець. Він великий і твердий, бо зроблений з дерева, а сидіння м'яке, тому що з поролону. (Пауза). Він весь коричневий, а сидіння зелене. На ньому можна сидіти за столом.

Партатус Анастасія.

Це великий стілець. На ньому можна сидіти (пауза). Стілець весь дерев'яний, а сидіння тряпочной. Воно зелене, а стілець коричневий. Коричневі ніжки і спинка.

Сіщук Вероніка.

У стільця є спинка, і ніжки (пауза) і сидіння. Він дерев'яний. Він коричневий, а сидіння зелене і м'яке (пауза). На ньому можна сидіти.

Копильців Діана.

Це предмет меблів. Він коричневого та зеленого кольору. Стілець великий. Він зроблений з дерева. а сидіння м'яке, з тканини. У стільця є ніжки, спинка, сидіння. На стільці можна сидіти, а можна сидіти за столом.

Вань Орест.

Це стілець. Він великий, а бувають і маленькі. От у мене вдома є маленький стілець. На ньому можна сидіти. Цей стілець дерев'яний. Він коричневого кольору, а сидіння у нього зелене. Ще у стільця є ніжки і спинка (пауза). Напевно, на ньому добре сидіти.

Мицак Анастасія.

Це стілець. Він зроблений з дерева (пауза) дерев'яний. Він для дорослих, тому що великий, а для дітей маленькі стільці. У стільця є спинка, ніжки і сидіння м'яке, зелене. На ньому можна сидіти за столом і малювати.

Бойчук Станіслав.

Цей стілець великий. Його можна ставити під стіл, а можна сидіти на ньому. У нього є ніжки, спинка і сидіння. Воно м'яке, зеленого кольору, а стілець весь дерев'яний, коричневий.

Пашковська Анастасія.

Це дерев'яний стілець з ніжками і спинкою, і сидінням. Воно м'яке, щоб сидіти краще було. Стілець весь коричневий, а сидіння зелене (пауза). Стілець великий, а в групі маленькі.

Шевчук Євген.

Він великий, твердий (пауза). Варто тут (пауза), а може за столом. Він коричневого кольору та зеленого. На ньому можна сидіти. (Пауза) на сидінні. А ще у нього є спинка і ніжки.

Фесюк Назар.

Це є великий, дерев’яний стілець. Він має сидіння зеленого кольору, спинку і ніжки. На ньому дуже зручно сидіти дорослим бо він м’який, але дітям не зручно, бо він завеликий.

Додаток К

Діаграма 5

Додаток Л

Протокол № 6. Розповіді дітей 5 року життя за картинці

Городчук Діана.

На картині намальовані хлопчик і дівчинка. Вони сидять за столом. У дівчинки в руках спиці, тому що вона в'яже різнокольоровий шарф. У дівчинки є жовта кофтина, спідничка, колготки і тапочки. Хлопчик щось малює фарбами, а дівчинка дивиться на нього. Їм весело, бо грає радіо.

Андрейкіна Софія.

На картинці намальовані хлопчик і дівчинка. Діти сидять за столом. Хлопчик має пензлик і фарби і щось малює. А дівчинка сидить на стільці і в’яже шарф спицями і нитками. Вона одягнена у жовту сорочку і спідницю. Їм напевно дуже весело, бо на столі стоїть радіо і грає музика.

Городчук Тамара.

Картинка кольорова і красива. На ній намальовані діти: хлопчик і дівчинка. Дівчинка сидить за столом і в’яже шарф зі смужками. А хлопчик має пензлик і фабри і щось малює за столом. На столі стоїть радіо і напевно грає музика.

Граб Анджеліка.

Діти сидять за столом. Хлопчик малює, тому що у нього пензлик, а на столі лежать фарби та олівці. Поруч сидить дівчинка в жовтій сорочці та спідниці. Вона в'яже шарф і дивиться на клубок, тому що він покотився.

Григорак Роман.

Тут намальовані хлопчик і дівчинка. Дівчинка сидить на стільці. У неї жовта кофтина, коричнева спідничка і блакитні колготки. Вона в'яже смугастий шарф. Хлопчик тримає в руках пензлик, він малює. Вони слухають радіо, яке стоїть на столі.

Лопатнюк Олег.

На картинці намальовані діти: хлопчик і дівчинка. Хлопчик сидить за столом. Він малює. У нього є фарби і пензлик. На стільці сидить дівчинка. Вона в'яже шарф і дивиться, куди покотилося клубки.

Партатус Анастасія.

За столом сидить хлопчик. Він малює пензликом. На столі стоять фарби і вода в банку. На стільці сидить дівчинка і в'яже шарф. За підлозі валяються клубки різного кольору. На столі грає радіо.

Сіщук Вероніка.

Сидять хлопчик і дівчинка. Хлопчик малює на столі. У нього фарби та пензлик. Дівчинка в'яже шарф, а клубки валяються. На столі грає радіо.

Копильців Діана.

Тут намальовані хлопчик і дівчинка. Вони сидять за столом. У хлопчика є фарби і папір, тому що він малює. Поруч сидить дівчинка на стільці. Вона в'яже шарф з смужками. На столі стоїть радіо і грає різну музику.

Вань Орест.

На картині хлопчик і дівчинка сидять за столом. Хлопчик малює пензлем та фарбами картинку. У нього є вода, щоб мити пензлик. Дівчинка сидить на стільці. Вона в'яже смугастий шарф, а клубки у неї поїхали. На столі грає радіо.

Мицак Анастасія.

На картині хлопчик і дівчинка сидять за столом. Хлопчик тримає пензлик. Він думає, що йому намалювати. На столі лежать фарби й олівці для малювання. Дівчинка в'яже шарф, тому що взимку без нього холодно. Вони слухають радіо.

Бойчук Станіслав.

Хлопчик і дівчинка сидять за столом. Хлопчик малює. У нього є пензлик і фарби. Дівчинка сидить поруч і в неї спиці, вона в'яже шарф. Вони слухають музику.

Пашковська Анастасія.

Вони сидять за столом. Хлопчик малює пензликом. На столі лежать фарби, олівець і папір. На підлозі валяється жовтий клубок, ще червоний і коричневий. Дівчинка в'яже шарф. А радіо працює.

Шевчук Євген.

На столі стоять фарби, вода, папір і олівець і ще радіо. Хлопчик малює. На стільці сидить дівчинка і тримає шарф. На підлозі різні клубки.

Фесюк Назар.

На картинці намальовані хлопчик і дівчинка. Вони сидять за столом на стільцях. Дівчинка в’яже шарф з полосками, а хлопчик малює щось пензликом і фарбами. Їм весело, бо вони слухають радіо.

Додаток М

Діаграма 6