Аналіз ефективності функціонування ПАТ 'Закупнянське хлібоприймальне підприємство'

Аналіз ефективності функціонування ПАТ 'Закупнянське хлібоприймальне підприємство'

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Загальна економічна характеристика ефективності функціонування підприємств з оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин на рівні національної економіки України та в економічно розвинутих країнах світу

Розділ 2 Аналіз проблем функціонування підприємств з оптової торгівлі зерном, насінням, кормами для тварин та можливості їх розвитку на регіональному рівні

Розділ 3 Аналіз ефективності функціонування ПАТ «Закуп-нянське хлібоприймальне підприємство

3.1 Загальна характеристика підприємства

3.2 Аналіз асортименту та структури продукції

3.3 Аналіз використання трудових ресурсів

3.3.1 Аналіз складу і динаміки руху персоналу підприємства

3.3.2 Аналіз продуктивності праці працівників

3.3.3 Аналіз фонду оплати праці

.4 Фінансовий аналіз діяльності підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А

хлібоприймальне підприємство продукція

ВСТУП

На сьогодні економіка є найбільшою сферою, що охоплює всі аспекти і рівні людського життя. Однією з основних складових цієї сфери і є підприємство.

Підприємництво становить собою діяльність господарюючих суб'єктів по виробництву матеріальних благ та послуг. Суть підприємництва найбільш повно проявляється у функціях, які воно виконує. Ці функції такі: творча, ресурсна, організаційна.

Творча функція підприємництва полягає у генеруванні та реалізації нових ідей, здійсненні техніко-економічних проектів задля досягнення мети виробництва. Ресурсна функція підприємництва передбачає найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових і інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки і техніки, управління та організації виробництва. Організаційна функція підприємництва полягає в умінні поєднувати ресурси виробництва в оптимальних пропорціях та здійснювати контроль за використанням їх.

Для існування підприємництва необхідні певні передумови, зокрема економічні, політичні, юридичні та психологічні. Економічні передумови - це наявність різноманітних суб'єктів господарювання, які мають певну економічну відособленість. Політичні передумови полягають у створенні в країні сприятливого політичного клімату для підприємництва, тобто має бути стабільна політика щодо підприємництва і передусім така, що сприяла б вияву ініціативи і творчості підприємців різних форм власності. Юридичні передумови означають наявність в країні такої нормативної бази, яка б гарантувала невтручання чиновників у господарську діяльність і сприяла розвитку творчості та ініціативності підприємців. Психологічні передумови означають створення позитивної думки суспільства про підприємництво та його роль в суспільстві.

Виходячи із вище перерахованих аспектів зрозуміло, що дослідження і вивчення діяльності підприємств є дуже важливим для подальшого розвитку економіки. Саме тому для студентів, що навчаються за спеціальністю економіка підприємства дуже важливою є практика з фаху.

Метою практики з фаху є формування вмінь практично використовувати набуті теоретичні знання, а також здобуття нових знань та навичок. Також важливим є і сама підготовка до подальшої професійної діяльності та навчання.

Базою проходження практики є ПАТ «Закупнянське хлібоприймальне підприємство» - один з лідерів зберігання та обробки насіння і зерна на території нашого краю.

В даному звіті буде проаналізовано діяльність підприємств з оптової торгівлі на рівні національної економіки країни та в економічно розвинутих країнах; на регіональному рівні та на рівні ПАТ «Закупнянське хлібоприймальне підприємство».

РОЗДІЛ 1 Загальна економічна характеристика ефективності функціонування підприємств з оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин на рівні національної економіки України та в економічно розвинутих країнах світу

Нинішній стан економіки України, спрямований на підвищену динамічність ринкових перетворень і такий фактор розвитку національної економіки, як «конкуренція на основі часу», об'єктивно вимагають інноваційного прориву. У визначальній «тріаді» основних суб'єктів ринкових відносин: «влада - виробництво - торгівля» саме оптова торгівля як найбільш мобільний і компетентний їх учасник здатна відчутно стимулювати активність інноваційних перетворень завдяки її функціональному призначенню, що передбачає виконання визначальних господарських процесів в економіці - зв'язків між виробництвом і споживанням.

Оптову торгівлю можна визначити як підприємницьку діяльність з продажу, перепродажу з відповідними перетвореннями, товарів підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам підприємницької діяльності для їх наступного перепродажу чи професійного використання.

Як економічна категорія - оптова торгівля це сукупність економічних, організаційних та правових відносин між суб`єктами товарного ринку з приводу купівлі-продажу (поставки, обміну) великих партій товару для його подальшої реалізації або професійного використання.

Головним завданням оптової торгівлі є створення найсприятливіших умов суб`єктам товарного ринку для здійснення раціонального товарного обігу з метою найбільш повного задоволення попиту організованих споживачів та підприємств роздрібної торгівлі в зручний для них час, необхідній кількості та якості, потрібному асортименті.

Оптова торгівля, виконуючи притаманні їй операції, забезпечує терміновість та бажаний обсяг і асортимент поставок товарів споживачам, поповнює товарні запаси підприємств роздрібної торгівлі та виробничі запаси організованих споживачів. Завдяки цьому підприємства роздрібної торгівлі та організовані споживачі мають змогу працювати з мінімальними запасами, вивільнити кошти для інших потреб. Ця фінансова вигода доповнюється виконанням іншої фінансової функції - кредитування споживачів. Частіше всього, ця функція реалізується шляхом надання товарного кредиту, або відстрочки платежу за реалізовану продукцію. Це особливо важливо для підприємств роздрібної торгівлі, які отримують можливість розрахуватись за товар коштами, отриманими від його реалізації кінцевим споживачам.

Оптову торгівлю на товарному ринку здійснюють маркетингові оптові посередники та суб`єкти господарювання, які в сукупності називаються суб`єктами оптової торгівлі. До них відносяться: комерційні структури промислових, сільськогосподарських та інших підприємств-виробників та постачальників товарів; комерційні структури підприємств та організацій, які закуповують товари для професійного використання; підприємства та підприємці роздрібної торгівлі, які придбавають товари для подальшого продажу; оптові підприємства по торгівлі товарами виробничо-технічного призначення;     оптові підприємства, які обслуговують роздрібну торгівлю; оптові закупівельні підприємства; лізингові фірми.

Оборот підприємств оптової торгівлі в Україні за 2010 рік склав 709,3 млрд.грн (без ПДВ та акцизу), що у порівнянних цінах на 2,4% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. За даними Державного комітету статистики, 61% обсягу оптового товарообороту припадало на підприємства Києва (34,7%), Донецької і Дніпропетровської (відповідно, 17% і 9,8%) областей. Провідне місце в структурі оптового товарообороту займали непродовольчі товари з часткою 81%, проте за дев'ять місяців 2010 року вона скоротилася на 0,8 п.п. При цьому в товарній структурі оптового товарообороту непродовольчих товарів майже 40% припадало на оптову торгівлю продуктами нафтопереробки, енергетичними матеріалами, прокатом, відходами і брухтом чорних металів, трубами великого та малого діаметрів, легковими автомобілями, фармацевтичними препаратами, зерновими культурами та насінням соняшника. Скоротилися фізичні обсяги оптового продажу культур зернових - на 42%.

Частка оптової торгівлі товарами українського виробництва за 2010 рік скоротилася на 1,5 п.п. в порівнянні з аналогічним торішнім періодом і склала 62,9% загального обсягу оптових продажів, при цьому в обсязі оптової реалізації непродовольчих товарів вона склала 60,1%, продовольчих товарів - 75,2%. За даними Держкомстату, товарні запаси на підприємствах оптової торгівлі в 2010 році збільшилися і склали 67,4 млрд.грн проти 63,9 млрд.грн 2009 року. При цьому на частку непродовольчих товарів у загальному обсязі запасів доводилося 78,2%, залишок склали продовольчі товари. Зокрема, в наявності на складах оптових підприємств перебували значні запаси зернових культур (2,4 млн.тонн), насіння соняшнику (266 тис.тонн).

В 2011 році в Україні працювало 56,9 тисяч підприємств, основним видом економічної діяльності яких була оптова торгівля. Оптовий товарооборот (без ПДВ і акцизу) цих підприємств склав 803,7 млрд.грн, що в порівнянних цінах на 0,6 % більше відповідного періоду попереднього року. Про це повідомляла Державна служба статистики (Держстат). Найбільша частка (64,8%) обсягів оптового товарообороту країни припадало на підприємства трьох регіонів - м. Києва (34,1%), Донецької (21,9%) і Дніпропетровської (8,8%) областей.

Провідне місце в структурі оптового товарообороту займали непродовольчі товари, за 2011рік їх частка в оптовому продажу збільшилася на 1,1 п.п. і склала 82,5%. У товарній структурі оптового товарообороту непродовольчих товарів майже 41% обсягу припадало на оптову торгівлю основними чорними металами, вугіллям кам'яним, палива дизельного, бензинами, фармацевтичними препаратами, зерновими культурами, шлаком, відходами виробництва чорних металів, легковими автомобілями та продукцією іншої первинної обробки стали. Одночасно в порівнянні з відповідним періодом попереднього року зменшилися фізичні обсяги оптового продажу культур зернових (на 38,3%), кормів готових для тварин (на 30,2%), бензинів (на 24,1%) та палива дизельного ( на 20,5%).

Частка перепродажу товарів іншим підприємствам оптової торгівлі в загальному обсязі оптового товарообороту порівняно з відповідним періодом попереднього року зменшилась і склала 49%, або 393,4 млрд.грн. В обсягах перепродажу зернових культур ця частка становила 61,6% (12,5 млрд.грн).

Частка оптової торгівлі товарами, які вироблені на території України, порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилася на 1 п.п. і становила 63,9% загального обсягу оптових продажів, при цьому в обсязі оптової реалізації непродовольчих товарів вона становила 61,3%, продовольчих товарів - 76,1%. Товарні запаси на підприємствах оптової торгівлі збільшилися і склали 85,4 млрд.грн проти 67,2 млрд.грн на відповідну дату попереднього року. У загальних обсягах запасів непродовольчі товари займали 82,5%, решту складали продовольчі товари. Серед запасів непродовольчих товарів значні обсяги припадали на запаси зернових культур (1,9 млн.т), соняшнику, ріпаку, кунжуту, сафлору, кользи, рапсу, гірчиці, рижію (542 тис.т).

В 2012 році в Україні діяло 49,8 тисяч підприємств, основним видом економічної діяльності яких була оптова торгівля. Оптовий товарооборот (без ПДВ і акцизу) підприємств України в 2012 році зменшився на 4,4% - до 805 млрд.грн. Про це повідомляє Державна служба статистики (Держстат).

Найбільша частка (63,9%) обсягів оптового товарообороту країни припадала на підприємства трьох регіонів - м. Києва (36,3%), Донецької (19,8%) і Дніпропетровської (7,8%) областей.

Провідне місце в структурі оптового товарообороту займали непродовольчі товари, за 9 місяців 2012 року їх частка в оптовому продажу зменшилася на 0,4 п.п. і склала 82,1%. У товарній структурі оптового товарообороту непродовольчих товарів майже 39% обсягу припадало на оптову торгівлю нафтопродуктами, чорними металами, кам'яним вугіллям, фармацевтичною продукцією, кукурудзою і добривами.

Перейдемо до більш детального аналізу функціонування підприємств з оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин.

Рівень самозабезпеченості України зерном у 2011 році (відношення виробництва до внутрішнього використання в Україні, %) склав 192,9 % [10]. Завдяки цьому Україна перетворюється на потужного експортера зерна на світовому ринку. Так, у 2008 році у країні зібрали 53,3 млн.т і реалізували на зовнішньому ринку рекордні 26 млн.т зерна, що становило близько 10 % усього світового експорту. Взагалі ж за останні роки доля країни у світовій торгівлі зерном збільшилася з 1% до 10 %.

Україна входить до першої десятки експортерів пшениці, займає перше місце на світовому ринку з експорту ячменю [14]. При цьому вже зараз Україна експортує зерно практично в усі країни, які його імпортують: країни СНД, ЄС, Близького Сходу, країни басейну Тихого океану (імпортерами українського зерна є 78 країн) [8].

За підсумками 2011 року експорт сільськогосподарської продукції (група 1-24 УКТ ЗЕД) склав $12,8 млрд, імпорт - $6,3 млрд, що забезпечило додаткове надходження валютної виручки в Україну у сумі $6,5 млрд при загальному від’ємному зовнішньоторговельному сальдо країни $14,2 млрд. Така позитивна динаміка «аграрного» зовнішньо-торгівельного сальдо була досягнута значною мірою за рахунок активного нарощування експорту зерна та технічних культур (до $5,5 млрд) [13].

В 2012 році серед усіх галузей економіки лише аграрний комплекс демонструє позитивне зовнішньоторговельне сальдо. Так, за 9 місяців 2012 року експорт продукції АПК становив 12,5 мільярда доларів, або 24% від загального експорту України. Позитивне сальдо становить 6,8 мільярда.

Проте виробництво сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств за 2012 рік зменшилось на 4,5% порівняно з 2011 роком, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - на 6,5%, у господарствах населення - на 2,4%. За 2012 рік виробництво продукції рослинництва в усіх категоріях господарств зменшилось на 8,2% проти 2011 року, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 10,9%, у господарствах населення - на 4,6%. Загальний обсяг реалізації сільськогосподарської продукції, виробленої аграрними підприємствами, за січень-листопад 2012 року порівняно з відповідним періодом 2011року збільшився на 22%, у тому числі продукції рослинництва - на 30%. Середні ціни продажу аграрної продукції сільгосппідприємствами за січень-листопад 2012 року порівняно з відповідним періодом 2011 роком зросли на 7%, у т.ч. продукції рослинництва - на 3%.

Україна постійно розширює географію експорту аграрної продукції, нарощуючи темпи та обсяги поставок на зовнішні ринки. Зокрема, у січні-вересні 2012 року, порівняно з аналогічним періодом минулого року, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі зросло майже на 64%, сягнувши 6,8 мільярда доларів. При цьому експорт аграрної продукції зріс на 34% і становить 12,5 мільярда доларів.

Функціонування національних ринків зерна більшості країн світу знаходиться під сильним контролем органів державного управління та спеціальних державних програм, які за рахунок адміністративних та частково ринкових регуляторів створюють штучну стабільність рівноваги попиту та пропозиції при високому рівні внутрішніх цін та зменшеному рівні зовнішніх, світових цін. Такі механізми регулювання ринку зерна введено в США, Бразилії, Мексиці, країнах Європейської Співдружності (ЕС), Індії тощо. Вони в цілому сприяють зниженню ціни світового ринку, що сприяє повному забезпеченню потреб внутрішнього ринку за рахунок вигідного імпорту зерна. Як правило, частина виробленого зерна споживається самими країнами-виробниками, решта - виходить на світовий ринок та йде в запас.

Міжнародна торгівля зерном впливає і розміри внутрішнього споживання зерна. Саме від неї залежить склад головних країн-споживачів пшениці, який істотно відрізняється від складу країн, що її виробляють.

Головними імпортерами зерна, що закуповують щороку від 1 млн.т до 30 млн.т, є: Японія, Росія, провінція Тайвань, Республіка Корея, Китай, Єгипет, Бразилія, Іран, Індонезія, Пакистан, Бангладеш, Філіппіни, Алжир, Венесуела, Марокко, Куба і Саудівська Аравія. До них можна додати ше 110 країн, які теж ввозять зерно, але у менших обсягах. Причому у максимальній залежності від імпортного зерна, яке покриває понад 70% потреб цих країн, перебувають Японія, Республіка Корея, Тайвань і Куба. У Єгипті, Алжирі, Саудівської Аравії така залежність становить 30-60 %, в Ірані - близько 30%.

Поруч із загальними розмірами споживання зерна в тій чи іншій країні, важливим показником вважаються розміри такого споживання з розрахунку одну особу. У цьому плані особливо вирізняються такі країни, як Канада і Австралія, де подушне споживання значно перевищує 1000 кг. Попри значний експорт, дуже велике воно й у Франції, а багатьох країнах Західної Європи знаходиться лише на рівні 300-600 кг. Для країн загалом цей показник становить 250 кг, а Африці - 150 кг.

Росія стабільно входить у до першої п'ятірки країн по валовому збору зернових загалом збирання пшениці, яка займає понад половини всіх її посівних площ під зернові (24 млн.га з 43 млн.га).

Вітчизняні сільгоспвиробники за сприяння Міністерства аграрної політики та продовольства швидкими темпами розширюють географію експорту та освоюють нові зовнішні ринки.

Наприклад, у 2012 році українські експортери вийшли на ринки Японії, Тайваню, Швейцарії, Об'єднаних Арабських Еміратів та Південно-Африканської Республіки. Також в 2012 році експорт аграрної продукції до країн ЄС перевищив показник поставок до СНД.

Завдяки успішній зовнішній торгівлі та зростанню виробництва валової сільгосппродукції, у 2012 році становило понад 222 мільярда гривень, аграрний комплекс України залишається одним із ключових наповнювачів бюджету. За результатами 2012 року 42,2 мільярда гривень надійшло до Зведеного бюджету від підприємств АПК. При цьому середній показник за 2009-2011 років становив 33,2 мільярда гривень. Таким чином, у період кризи саме сільське господарство продовжує сприяти росту ВВП, залишається наповнювачем бюджету, вагомим антиінфляційним фактором та позитивно впливає на платіжний баланс. Досягти таких результатів роботи галузі вдалося завдяки посиленню співпраці сільгоспвиробників та Міністерства аграрної політики та продовольства, яке протягом останніх років продовжує втілювати розпочаті реформи.            

Розділ 2. Аналіз проблем функціонування підприємств з оптової торгівлі зерном, насінням, кормами для тварин та можливості їх розвитку на регіональному рівні

Підприємства складського господарства із зберігання, з складування та оптової торгівлі зерном, насінням, кормами для тварин є найважливішою організаційною ланкою інфраструктури товарного ринку, що відносяться до суб’єктів ринку зерна.

Зерновий ринок являє собою систему товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю і зберіганням.

Суб'єктами ринку зерна є товаровиробники зерна, підприємства із зберігання зерна, суб'єкти заставних закупок зерна і проведення інтервенційних операцій, акредитовані біржі та інші (дивись рисунок 2.1).

У цілому зерновий комплекс є основою для розвитку внутрішнього ринку зерна, хлібобулочної, борошно-круп'яної промисловості, спиртової, кондитерської, комбікормової, виробництво біоетанолу та інших галузей. В окремих випадках, від господарського току до кінцевої реалізації процес руху зерна акумулює в собі від 3 до 22 суміжних або побічних виробництв, які відбиваються на вартості кінцевого продукту.

Прийнявши у 2002 року Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», держава визначила пріоритетність виробництва зерна і взяла на себе зобов'язання сприяти розвитку та стабільному функціонуванню його ринку. Засадами державної політики щодо регулювання ринку зерна, насамперед, є надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної підтримки суб'єктам заставних закупівель зерна та проведення інтервенційних операцій, забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо нарощування його експорту; встановлення мінімальної гарантованої ціни на заставне зерно; недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його переробки; контроль за якістю зерна та його збереженням.

Рисунок 2.1 - Суб'єкти ринку зерна України

Слід зазначити, що соціально-економічна криза в Україні кінця 90-х років ХХ ст. вплинула як на розвиток сільського господарства в цілому, так і на виробництво зерна, зокрема. Якщо в 1986-1991 роках виробництво зерна в країні в середньому становило 47,4 млн. т, то в 1991-1995 роках - 38 млн. т, а у 2000 році - тільки 24,5 млн.т. І лише в останні роки виробництво зерна динамічно зростає: у 2010 рік - 39,3 млн.т, у 2011 рік - 56,7 млн.т (дивись таблицю 2.1) [10].

Таблиця 2.1 - Баланс зерна (в тому числі продукти переробки зерна в перерахунку на зерно), тис.т

У 2011 році під зерновими культурами було зайнято 15,7 млн.га (56,7 % загальної посівної площі), що на 4,2 % більше ніж у 2010 році. Частка озимих культур у зерновому клині склала 51,0 % (8,0 млн.га), з яких під пшеницею було зайнято 6,5 млн.га (81 % площ); ярих культур - 49,0 % (7,7 млн.га) [11].

У 2011 році зернові й зернобобові культури вирощували 36,5 тис. аграрних підприємств. Слід зазначити, що продуктивність великотоварних підприємств значно вища за середній показник по цій категорії виробників.

Так, 2300 виробників зернових і зернобобових культур з обсягом виробництва понад 5,0 тис.т кожний отримали з гектара на 10,5 ц збіжжя більше, ніж у середньому по аграрних підприємствах.

В 2011 році отримано рекордний за роки незалежності врожай зернових і зернобобових культур (у 2008 році було 53,3 млн, у 1990 році - 51,0 млн.т) переважно за рахунок підвищення їхньої врожайності до середньосвітового рівня. Такий урожай зернових культур зумовлено, в першу чергу, значним зростанням виробництва зернової кукурудзи, питома вага якої досягла 40 % у загальному валовому зборі зерна (при середньому показнику за десять років 21%). Зерна продовольчих культур зібрано 23,7 млн.т (42 % загального обсягу), що на 34 % більше, ніж у 2010 році [11].

В 2012 році аграрії зібрали понад 46 мільйонів тонн зернових. Зокрема пшениці зібрали 15,7 мільйона тонн, кукурудзи - понад 21 мільйон тонн, ячменю - 7,2 мільйона тонн, сої - 2,3 мільйона тонн та соняшнику - 7,9 мільйона тонн. Із загального обсягу вирощеного збіжжя в цьому році близько 22 мільйона тонн може бути експортовано.                                                                                                 Таким чином, забезпечено не лише продовольчу безпеку країни, а й накопичено достатньо ресурсів для експорту.

Так, Україна залишиться одним із провідних постачальників пшениці, кукурудзи та олійних культур, а також світовим лідером з експорту соняшникової олії. Наприклад, сьогодні кожна друга тонна соняшникової олії, яка реалізується на світовому ринку, - українського виробництва.  

За оперативними даними Укрголовдержкарантину, з початку поточного маркетингового року експортовано 18188,9 тис. тонн зернових культур, у тому числі: пшениці 4427,4 тис. тонн, ячменю - 2307,0 тис. тонн, кукурудзи 11280,2 тис. тонн.

Під урожай 2013 року озимі на зерно та зелений корм (включаючи ріпак) посіяно господарствами області на площі 505,2 тис.га, що більше минулорічного рівня на 14,4 тис.га або на 2,9%, у т.ч. зернові на зерно - 409,8 тис.га (на рівні минулого року), ріпаку на зерно - 92,9 тис.га (на 14,8 тис.га або на 18,9% більше) (дивись таблицю 2.2).

У структурі площ озимих на зерно найбільшу частку займає пшениця, яка становить 86,1%, ячмінь - 12,7%, жито - 1,2%.

Станом на 1 грудня 2012 року в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) та підприємствах, що здійснюють зберігання, переробку зернових культур, було в наявності 1493,1 тис.т зерна. Безпосередньо в аграрних підприємствах зберігалося 711,8 тис.т зерна. Зернозберігаючі та зернопереробні підприємства мали в наявності 781,3 тис.т зерна.

Середня закупівельна ціна зернових культур, яку пропонували зберігаючі та переробні підприємства товаровиробникам, у січні-листопаді 2012 року становила 1717,2 грн за 1 тонну, що на 3,7% більше рівня відповідного періоду минулого року.

Таблиця 2.2 - Посів озимих культур під урожай 2013 року станом на 1 грудня 2012 року

Запаси насіння соняшнику становили 199,2 тис.т, із них безпосередньо в аграрних підприємствах (крім малих) зберігалося 67,1 тис.т, а на підприємствах, що здійснюють його переробку і зберігання - 132,1 тис.т.

В агропромисловому комплексі Хмельницької області спостерігається позитивна динаміка зростання обсягу виробництва сільськогосподарської продукції.

Найбільші посівні площі в області займають зернові культури, а серед них - озима пшениця.

Вирощують також ячмінь, горох, овес, гречку, кукурудзу.

За останні роки додатково залучено до обробітку біля 12,0 тис.га землі.

Посівна площа сільськогосподарських культур в 2012 році - 73,0 тис. га, що становить 98,2 %.

Таблиця 2.3 - Виробництво основних сільськогосподарських культур у 2010-2012 роках

Збір зернових та зернобобових культур по с/г підприємствах зріс з 98,7 тис.тонн в 2010 році до 148,6 тис.тонн в 2012 році, цукрових буряків відповідно з 91,2 тис.тонн до 186,7 тис.тонн, що є явним збільшенням виробництва рослинницької продукції.

Таблиця 2.4 - Середні ціни реалізації сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) продукції сільського господарства, грн/т

Згідно даних таблиці 2.4 стає зрозуміло, що спостерігається збільшення ціни реалізації продукції сільського господарства. Так у 1996 році ціна за тонну зернових та зернобобових культур складала 175,7 грн, а у 2012 році ціна зросла до 1605, 8 грн за тонну, проте таке збільшення ціни не на усю продукцію. Виходячи з даних таблиці, ми можемо побачити, що ціна на картоплю з 1990 року зростала, проте у 2012 вона суттєво зменшилась. До прикладу у 2010 році - 2562,8 грн за тонну, в 2012 - 609,8 грн за тонну це зумовлено тим, що пропозиція перевищує над попитом на картоплю.

На Хмельниччині затверджена програма розвитку агропромислового комплексу області на 2012-2016 роки загальною вартістю 650 млн. грн, у тому числі 612,9 млн. грн - власні кошти, кредити, інвестиції, 27,4 млн. грн - фінансування з обласного бюджету, 9 млн. грн - бюджетна позика.

Головною метою Програми є забезпечення стабільного розвитку всіх агроформувань області на основі нових економічних підходів, фінансової підтримки, ринкової мотивації для підвищення рівня роботи агропромислового комплексу, надання допомоги господарствам всіх форм власності в оновленні машинно-тракторного парку, запровадження новітніх енергозберігаючих технологій у виробництво продукції рослинництва, підвищення родючості ґрунтів та створення нових робочих місць на селі.

У напрямку землеробства заплановано розширити посівні площ таких високорентабельних культур як озима пшениця, цукрові буряки, соя, соняшник, ячмінь пивоварний, кукурудза на зерно, овочі. Передбачається довести по області питому вагу в структурі посівних площ технічних культур до 35%, а цукрових буряків до 10%, довівши посівні площі до 75 тис. гектарів. До 2016 року передбачається довести посівні площі кукурудзи на зерно до 160 тис. гектарів (у 2011році було посіяно 143 тис.га).

Нині в Україні фактично сформована інфраструктура зернового ринку (дивись рисунок 2.2) - створено мережу бірж, агроторгових домів, створюються оптові продовольчі ринки, проте рівень їхнього функціонування далекий від бажаного.

На регіональному рівні такі структури існують здебільшого формально, а виробники продовжують реалізовувати продукцію посередникам. Фактично працює менше, ніж половина агроторгових домів, обслуговуючих кооперативів, заготівельних пунктів, товарна наповненість зазначених об'єктів ринкової інфраструктури, а відповідно і їхній вплив на ціноутворення, є досить незначним. Через біржі безпосередньо товаровиробниками реалізується менше 1% зерна, а основна маса продукції реалізується через комерційних посередників, які контролюють експортні, оптові та дрібнооптові товаропотоки та диктують власні ціни. У зв'язку з цим потрібно вживати заходи щодо формування дієвої ринкової інфраструктури як одного з інструментів оздоровлення фінансового стану сільського господарства, підвищення його інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності.

Рисунок 2.2 - Наявність інститутів інфраструктури аграрного ринку станом на 2011 pік, одиниць

Для організації належного зберігання зерна, станом на 1 липня 2011 pоку, в галузі налічується 659 сертифікованих зерноскладів загальною потужністю 28143,4 тис. т та 23785 несертифікованих складів (зерносховищ), у тому числі 10272 місткістю до 500 т, 6997 - від 500 до 1000 т, 5175 - від 1000 до 3000 т, 1008 - від 3000 до 5000 т, 333 - понад 5000 т (дивись таблицю 2.5).

Таблиця 2.5 ­- Наявність та місткість несертифікованих складів (зерносховищ) станом на 2011рік

Загальна місткість сертифікованих зерносховищ становить 26308,4 тис.т. Тобто загальна потужність сертифікованих і несертифікованих зерноскладів становить 54451,4 тис.т.

Таким чином, до 2015 року необхідно продовжувати реконструкцію діючих та будівництво нових сертифікованих складів, особливо в Одеській, Полтавській, Кіровоградській, Вінницькій, Херсонській та Київській областях.

Проблеми бюджету України 2011 року змусили Уряд від 1.07.2011 року. тимчасово до 1.01.2014 року звільнити від оподаткування ПДВ операції з постачання зернових культур, окрім першого постачання сільгоспвиробниками та другого елеваторами. Таким чином, переробні підприємства та експортери не мають можливостей відшкодувати податковий кредит при закупівлі зерна.

Окрім того, не застосовується нульова ставка ПДВ у разі експорту зерна, що лишає експортерів відшкодування ПДВ.

Верховна Рада України 21 квітня 2011 року взяла за основу зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими вводиться 9-14 % мито на експорт зерна до 2012 року.

Зокрема, документом передбачається до 1 січня 2012 року встановити ставки вивізного (експортного) мита на пшеницю, ячмінь, кукурудзу. А саме: пшеницю і суміш пшениці та жита, полбу - 9 %, але не менше 17 євро за 1 т; ячмінь - 14 %, але не менше 23 євро за 1 т; кукурудзу - 12%, але не менше 20 євро за 1 т.

За наявної світової тенденції підвищення цін на зерно такі дії Уряду є виправданими та не повинні суттєво вплинути на внутрішнє ціноутворення.

Однак введення в дію нового механізму ГЩВ та зміна експортних мит призвели до ситуації, коли на початку жнив 2011 року закупівельні ціни на зерно знизилися до рівня 1300-1500 грн./т по продовольчій пшениці та 14001800 грн/т по ячменю. На даний час є певна тенденція до зростання ціни на ячмінь.

Отже, державне регулювання ринку зерна в Україні в сучасних умовах не відіграє стимуляційної ролі щодо зерновиробництва і поки не здатне ефективно реагувати на виклики глобальної економіки. Тому на державному рівні доцільно сформувати та задіяти ефективні механізми регулювання ринку зерна.

Нормативно-правове поле державного регулювання ринку зерна в Україні зараз представлено такими основними документами. Закон «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектору економіки агропромислового комплексу України, який спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експертного потенціалу [2].

Прийнято інші нормативно-правові акти з метою стимулювання розвитку ринку зерна. Так, з боку Уряду надається підтримка сільськогосподарським товаровиробникам на виплату часткової компенсації витрат із посіву озимих культур, ярої пшениці, закупівлі мінеральних добрив вітчизняного виробництва.

Однак реалізація існуючих положень вищенаведених нормативно-правових документів досить часто знаходиться не на належному рівні, а недостатня системність та неузгодженість законодавства України, а також його вибіркове виконання, має негативний вплив на зерновиробництво і потребує вдосконалення механізмів державного регулювання ринку зерна.

Політико-правовий та організаційно-інформаційний механізми державного регулювання ринку зерна мають реалізовуватись на таких основних напрямах:

створення системи моніторингу та прогнозування ринку;

пошук та просування зерна на зовнішні ринки;

стимулювання ринкового попиту на зерно як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку;

формування і розвиток інфраструктури зернового ринку, включаючи інформаційно-аналітичну систему, товарні біржі й оптові ринки, сільськогосподарські заготівельно-збутові та обслуговуючі кооперативи, агроторгові доми, ф’ючерсна торгівля тощо;

захист інтересів вітчизняних виробників зерна на внутрішньому ринку та при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

науково-технічне та інноваційне забезпечення розвитку ринку зерна;

формування необхідної законодавчої та нормативно-правової бази та її гармонізація з вимогами Світової організації торгівлі.

Економічно-фінансовий механізм державного регулювання ринку зерна має спрямовуватись на узгодження цінової, бюджетної, податкової, кредитної політики, розвиток страхування в АПК.

Для стабілізації цін зернового ринку держава має здійснювати закупівельні (фінансові) і товарні інтервенції, координувати та узгоджувати цінову політику на загальнонаціональному та світовому ринках. При цьому доцільно враховувати досвід інших країн щодо застосування гарантованих, закупівельних, інтервенційних, заставних та інших видів цін.

Тобто основною функцією держави в регулюванні ринку зерна повинно залишатися передбачення ринкової ситуації. Від своєчасного виявлення змін на ринку зерна залежить ефективне оперативне втручання держави в ринкові процеси щодо експорту та імпорту зерна, додержання цінового паритету при міжгалузевому обміні продукцією, забезпечення потреб у зерні та продуктах його переробки за оптимальними цінами.

Має зрости роль державної підтримки зернового ринку, в тому числі за

рахунок посилення ролі державних агентів (Аграрний фонд, Держрезерв, ДАК «Хліб України»). Крім того, необхідно вдосконалити систему кредитування за рахунок комерційних банків, створенню умов для полегшеного доступу до кредитних ресурсів, введенню системи складських свідоцтв, які можуть використовуватись для отримання кредитів під заставу. Адже, вітчизняним виробникам зерна важко конкурувати із закордонними через наявність значної різниці у вартості кредитних ресурсів для аграрного сектора. Так, кредити в ЄС, які надаються аграрному сектору, коштують від 2 до 4 %, у США - 0 %, в Україні - до 25-30 % річних [12].

Згідно з розробленою Міністерством аграрної політики та продовольства України та Національною академією аграрних наук України галузевою програмою «Зерно України - 2015» посівні площі зернових культур в Україні мають становити близько 16 млн.га, у тому числі: озимої пшениці - не менше 6,0 млн. га, озимого ячменю - 1,2, озимого жита - 0,3, кукурудзи - 4,0, ярого ячменю - 2,2 млн.га. Площі посіву проса і сорго - 0,5 млн.га, гречки - 0,3 млн.га. Виробництво зерна на цих площах за середньої урожайності 43-45 ц/га становитиме у 2015 році близько 71 млн.т.

Реалізація програмних положень щодо забезпечення матеріально-технічними ресурсами, дотримання технологічних параметрів виробництва зерна та ефективності економічних механізмів розвитку ринку зерна дасть змогу забезпечити його виробництво у 2015-2017 роках на рівні 71-80 млн.т (дивись таблицю 2.6).

Таблиця 2.6 ­- Баланс попиту та пропозиції зерна в Україні

  Україна цілком реально може відновити використання зерна тваринництвом у межах 17,2-19,4 млн.т, враховуючи заплановане збільшення загального поголів'я великої рогатої худоби на 11,0 % та корів - на 15,6 %. Відповідно до балансу попиту та пропозиції зерна в перспективі зерно в країні буде використовуватися таким чином: на харчування - 7 млн.т, насіння - 3,1, фуражні цілі - 17-19,4 та експорт - 35-36 млн.т.

Загальний попит на зерно та продукцію його переробки у 2015 році становитиме майже 69 млн.т, половину з якого планується експортувати. Прогнозується тенденція до збільшення витрат зерна на споживання населення більш ніж на 5 %, на 10 % зросте обсяг посівного матеріалу зернових та на 16,3% збільшиться потреба у кормах і становитиме близько 17200,0 тис.т зерна. Найбільше зростання попиту відбудеться з боку переробки на нехарчові цілі, а саме на виробництво біоетанолу більш ніж втричі, до 5000,0 тис.т.

Споживання хлібних продуктів у 2015 році має відповідати рекомендованим нормам споживання й становити 120,0 кг на 1 особу. Такі показники будуть досягнуті завдяки збільшенню фонду споживання хліба до 5400,0 тис.т, з урахуванням прогнозного зменшення населення України.

Кон'юнктура світового ринку дає змогу прогнозувати стрімке збільшення експорту зерна до 35-36 млн.т.

Першочергове завдання держави - гарантувати продовольчу безпеку населення. Тому формування достатніх запасів зерна (продовольчого та фуражного) при даному обсязі його виробництва на рівні чотиримісячного запасу внутрішнього споживання є пріоритетним завданням Уряду. Таким потребам відповідає обсяг зерна на підприємствах від 6 до 7,2 млн.т.

Не менш важливим завданням держави є цінове регулювання ринку. З метою запобігання стрімкому обвалу цін, особливо в період перших двох-трьох місяців після збирання врожаю, держава буде вилучати з ринку 2,5-3,5 млн.т продовольчого зерна, у тому числі близько 1-1,5 млн.т на формування Аграрним фондом державного продовольчого резерву, та 1,5-2 млн.т - на створення тримісячного незнижуваного регіонального запасу зерна. Для цього прогнозується збільшення фінансування діяльності Аграрного фонду до 18 млрд.грн.

Одним із важливих напрямків підтримки експорту є розбудова систем річкових та морських припортових елеваторів. При виробництві у 2015 року 71 млн.т зерна в Україні достатньо наявних потужностей для його зберігання, оскільки 9,0 млн.т буде вироблено і використано у господарствах населення, а кукурудза буде надходити у склади не раніше вересня місяця, 4,5 млн.т зерна буде використано на корм худобі та 2,1 млн. т - для переробки на харчові та нехарчові цілі.

Однак при збільшенні у 2015 році експорту зерна до 35-36 млн.т необхідно збільшити відвантаження його щомісяця до 3,0-3,5 млн.т, що вимагає організації чіткої роботи портових елеваторів, або побудови нових потужностей на 8,5-9,0 млн.т (дивись таблицю 2.7).

Таблиця 2.7 - Потреба в елеваторних потужностях за галузевою програмою «Зерно України - 2015»

Необхідне запровадження нової схеми логістики зернового ринку України, що передбачає визначення двох зон: експортна - це регіони, які наближені до портових елеваторів; і зона внутрішнього споживання - у цих регіонах доцільніше споживати зерно для тваринництва й переробки.

У зоні внутрішнього споживання буде реконструйовано або побудовано лінійні елеватори потужністю близько 10 млн.т, а у експортній зоні будуть побудовані портові елеватори потужністю 9 млн.т.

Запровадження нової логістики лише на основі економії коштів на перевезенні зерна дасть змогу щороку заощаджувати галузі близько 3 млрд. грн. Митна політика в торгівлі зерном відіграє провідну роль у формуванні ринку і буде ґрунтуватися на загальних принципах розвитку торгових відносин з країнами-партнерами, що важливо в першу чергу для інтеграції в світову торгівельну систему.

Розділ 3. Аналіз ефективності функціонування ПАТ «ЗАКУПНЯНСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО»

.1 Загальна характеристика підприємства

Закупнянське ХПП було створене в 1934 роцi. У червнi 1998 року на базi державного пiдприєиства було створене вiдкрите акцiонерне товариство на пiдставi наказу РВ ФДМУ у Хмельницькiй областi. В 2011 роцi за рiшенням загальних зборiв акцiонерiв вiдкрите акцiонерне товариство перетворилось у приватне акцiонерне товариство.

Повна назва підприємства: приватне акціонерне товариство «Закупнянське хлібоприймальне підприємство»; скорочене найменування - ПАТ «Закупнянське хлібоприймальне підприємство».

Організаційно-правова форма - вiдкрите акцiонерне товариство.

Юридична адреса: 31614, Хмельницька обл., Чемеровецький р-н., смт.Закупне, вул. Центральна, 28. Керівник підприємства - Манич Сергій Михайлович.

Приватне акціонерне Товариство «Закупнянське хлібоприймальне підприємство» (далі по тексту Товариство) створено згідно наказу по регіональному відділенню Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 10 червня 1998 року № 320 шляхом перетворення Закупнянського хлібоприймального підприємства у відкрите акціонерне Товариство відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Нова редакція Статуту затверджена загальними зборами акціонерів (протокол №1 від 30.03.2011р.).

Засновником приватного акціонерного Товариства є держава в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

Товариство є самостійним господарюючим суб’єктом, юридичною особою приватного права, підприємницьким товариством відповідно до Законодавства України, здійснює свою діяльність відповідно до статуту та чинного законодавства.

Вид економічної діяльності складування та оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин.

Метою та предмет діяльності підприємства є наступні положення:

товариство створене з метою отримання прибутку, досягнення позитивного соціального і економічного ефекту та реалізації рішень акціонерів;

предметом діяльності товариства в Україні та за її межами можуть бути:

надання послуг юридичним і фізичним особам із складського зберігання зерна і насіння сільськогосподарських культур та його обробка;

гуртова та роздрібна торгівля, реалізація продукції власного та невласного виробництва;

організація громадського харчування;

виробництво борошна та круп;

будівництво та реконструкція промислових та житлових споруд;

здійснення внутрішніх та міжнародних провезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом підприємства; виконання вантажно-розвантажувальних робіт; транспортно-експедиторські послуги;

посередницька діяльність;

інші напрямки діяльності, що не заборонені чинним законодавством України.

Підприємство є власником майна, переданого йому засновником у власність; продукції; одержаних доходів; іншого майна,набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Основними узагальнюючими показниками фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Використання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після розрахунків з бюджетом і перерахувань, передбачених чинним законодавством, здійснюється в порядку, визначеному загальними зборами.

Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці, а також інші види доходів працівників. Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, реалізує свою продукцію (роботи, послуги, товари) за цінами та тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі.

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність у відповідності з чинним законодавством, здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність, відповідно до порядку, визначеного законодавством і нормативними актами України.

Підприємство має право змінювати (збільшувати, або зменшувати) розмір статутного капіталу. Рішення про зміну розміру статутного капіталу підприємство приймає загальними зборами акціонерів.

Організаційна структура ПАТ «Закупнянського хлібоприймального підприємства» не є складною та розгалуженою, що пов’язано з розмірами підприємства, його функціонуванням і кількістю працюючих на підприємстві.

В додатку А наведено організаційно-виробничу структуру підприємства. Фiлiй, преставництв у товариства не має.

Отже, як можна побачити з рисунку, підприємство має лінійно-функціональну структуру. Кожен з підрозділів виконує свої власні специфічні функції, що в координації з функціями інших підрозділів дає змогу забезпечувати виконання поставлених задач.

Голова правління (генеральний директор) керує товариством з такими функціями і повноваженнями:

організовує підготовку і виконання рішень Зборів Учасників і готує звіти про їх виконання;

затверджує поточні плани діяльності Товариства і заходи, необхідні для вирішення завдань Товариства;

виносить рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства;

затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи Товариства, визначає його організаційну структуру;

забезпечує виконання поточних і перспективних планів, керівництво виробництвом;

організує підготовку і виконання рішень органів управління Товариства, адміністративним персоналом, надає звіти про їх виконання;

вирішує питання підбору і розстановки кадрів, затверджує штатний розпис, приймає і звільнює співробітників;

представляє товариство у відношеннях з організаціями, підприємствами, установами, державними органами, приватними особами по всіх питаннях діяльності Товариства як на території України, так і за кордоном;

приймає рішення по всіх питаннях діяльності Товариства, що відносяться до його компетенції;

підписує необхідні документи, пов’язані з питаннями фінансових операцій тощо.

Головним обов'язком заступника директора з виробництва є керівництво основним виробництвом.

Функції інженера технолога і головного агронома включають в себе:

контроль сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що надходять на підприємство зі сторони; стану устаткування та технологічного оснащення; виконання технологічного процесу на всіх стадіях виготовлення продукції; контроль якості виготовленої продукції;

запобігання, виявлення і облік браку та установлення причин браку;

розроблення заходів щодо їх усунення та поліпшення якості продукції;

вирішення наукових і технічних завдань, покликаних забезпечити створення сучасних засобів і методик вимірювань, оцінювання їх точності;

застосування законодавчих актів, правил, вимог і норм, які регламентують усі параметри здійснення вимірювань.

У функції головного бухгалтера входить:

аналіз стану реалізації продукції підприємства, виявлення продукції не має достатнього збуту, визначення причин цього;

проведення порівняльного аналізу витрат обігу виявлення та ліквідація економічно необґрунтованих витрат.

Перейдемо до аналізу основних техніко-економічних показників ПАТ «Закупнянське хлібоприймальне підприємство» за 25009-2011роки. Згрупуємо їх у таблицю 3.1.

Таблиця 3.1 - Основні техніко-економічні показники підприємства

За досліджуваний період чистий дохід (виручка) від реалізації продукції ПАТ «Закупнянського хлібоприймального підприємства» в діючих цінах зменшився з 10130 тис.грн у 2009 році до 6866 тис.грн в 2011 році або -32,22% (6866/10130∙100-100).

Рисунок 3.1 - Динаміка зміни чистого доходу (виручки) від реалізації продукції за 2009-2011 роки

Щорічно зменшується чисельність працівників на підприємстві. Так чисельність працюючих зменшилась з 81 особи в 2009 році до 77 осіб в 2011 році або на -4,94% (77/81∙100-100). Чисельність робітників зменшилась з 70 осіб в 2009 році до 65 осіб в 2011 році або на -7,14 % (65/70∙100-100).

Продуктивність праці як 1 працівника, так і 1 робітника також щорічно зменшується. Так продуктивність праці 1 працівника зменшилась з 142718,52 грн в 2009 році до 89168,83 грн в 2011 році або на -37,52% (89168,83/142718,52∙100-100). Продуктивність праці 1 робітника зменшилась з165145,71 грн в 2009 році до 105630,77 грн в 2011 році або на -36,04% (105630,77/165145,71∙100-100).

Витрати на оплату праці щорічно зростають. Це пов’язано із збільшенням мінімальної заробітної плати 1 працівника. Так в 2009 році на ці цілі було витрачено 1453,9 тис.грн, а в 2011 році - 1626,3 тис.грн.

Середньорічна заробітна плата 1 працівника збільшується з 17949,38 тис.грн у 2009 році до 21120,78 грн в 2011 році або на +17,67%.

Рисунок 3.2 - Динаміка зміни продуктивності праці та середньорічної заробітної плати 1 працівника за 2009-2011 роки

Слід зазначити, що темпи зміни продуктивності праці є значно меншими та темпи зростання середньорічної заробітної плати. Це є негативним моментом в діяльності підприємства, так як призводить до «проїдання коштів» та зростання собівартості продукції.

Одночасно із зменшенням обсягів реалізації продукції підприємства, зменшується і повна собівартість продукції: в 2010 році в порівнянні із 2010 роком вона зменшилась на -6,22%, а в 2011 році в порівнянні із 2010 роком - на -18,65%.

Рисунок 3.3 - Динаміка зміни повної собівартості за 2009-2011 роки

Проте темпи зміни чистого доходу в 2010 році були меншими за темпи зміни повної собівартості, саме тому витрати на 1 грн реалізованої продукції збільшились на 16,8% та дорівнювали 0,88 грн. В 2011 році ситуація змінилась: темпи зміни чистого доходу були вищими за темпи зміни повної собівартості, витрати на 1 грн реалізованої продукції зменшились на -3,62% та дорівнювали 0,85 грн.

Прибуток від реалізації продукції в 2009 році становив 2490 тис.грн, у 2010 - 969 тис.грн, у 2011 - 1037 тис.грн, що свідчить про негативну тенденцію спаду прибутку. За 3 роки ці коливання знаходяться в межах 50%.

Рисунок 3.4 - Динаміка зміни прибутку від реалізації продукції за 2009-2011 роки

Прослідковується значний спад рентабельності доходу та витрат, які зменшились, відповідно, від майже 25% у 2009 році до 15,1% у 2011, та з 32,59% до 17,79%. Це в свою чергу свідчить про не досить ефективну фінансово-господарську діяльність підприємства, хоча якщо порівнювати 2011рік із 2010, то є тенденція збільшення рентабельності.

Збільшилась середньорічна вартість основних фондів. Якщо порівнювати 2010 та 2009 роки, то їх вартість збільшилась на +12,31%, якщо порівнювати 2011 та 2010 роки - то на +11,51%. Проте основнi засоби товариства майже повнiстю відамортизовані, фiзично зношенi та морально застарiлi, що не дає можливостi використовувати їх на повну потужнiсть. Слід зазначити, що за останi 5 рокiв товариство не мало змоги придбати новi засоби виробництва через високі кредитнi ставки. Тому було прийнято рiшення скерувати зусилля на ремонт та вiдновлення тих основних засобiв, якi є в наявностi та залучити iнвесторiв.

Фондовіддача основних фондів зменшується в 2010 році в порівнянні із 2010 роком на -34,47%, в 2011 році в порівняні з 2010 - на -27,63%.

Фінансування своєї діяльності товариство здійснює за рахунок власних коштів. Банкiвськi кредити поки що є неефективними, через високі процентні ставки. Штрафи у звітному перiодi товариство не сплачувало.

Хоча всі укладені договори підприємством виконані, його основні техніко-економічні показники свідчать про погіршання його фінансового стану, а саме про зменшення кількості проданої продукції, що призвело до зменшення прибутковості.

Зменшення показників може бути пов’язано не тільки із внутрішніми, а й зовнішніми факторами. А це може загрожувати погіршенням стану підприємства, і в його подальшій діяльності.

.2 Аналіз асортименту та структури продукції

Великий вплив на результати господарської діяльності здійснюють асортимент (номенклатура) та структура виробництва і реалізації продукції.
Своєчасне оновлення асортименту продукції (послуг) з урахуванням зміни кон'юнктури ринку є одним з найважливіших індикаторів ділової активності підприємства і його конкурентоздатності.

При формуванні асортименту і структури випуску продукції підприємство повинно враховувати, з одного боку, попит на дані види продукції, а з іншого - найбільш ефективне використання трудових, сировинних, технічних, технологічних, фінансових та інших ресурсів, що є в його розпорядженні.

Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції. Тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців.

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура - це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску - структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Асортимент продукції, робіт, послуг ПАТ «Закупнянське хлібоприймальне підприємство» не є великим.

Проаналізуємо дані, що наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Динаміка фактично випущеної продукції по асортименту

          Отже, як видно з вище наведеної таблиці, підприємство зменшило обсяги зберігання зерна у 2010 році на -15,25%, а у 2011 році - на -12,64%.

Майже на половину зменшилися оптова торгівля підприємства, причинами чого є не лише внутрішні фактори, а й зовнішні, наприклад, зменшилась місткість ринку підприємства.

Зменшуються обсяги і роздрібної торгівлі. Проте в 2011 році порівняно із 2010 роком темпи їх падіння дещо сповільнюються, це є наслідком покращення платоспроможність покупців.

Найбільша питома вага у структурі робіт, послуг припадає зберігання зерна, що відповідає профілю і основному напрямку роботи підприємства, наступною за вагомістю у структурі є оптова та роздрібна торгівля зерном (дивись рисунок 3.5).

Рисунок 3.5 - Структура продукції, послуг, робіт підприємства

В 2010 році підприємство почало здавати в оренду власне нерухоме майно, в 2011 році питома вага оренди збільшується до 2,21%.

Щодо ж до зменшення обсягів оптової та роздрібної торгівлі, то до їх зменшення могли призвести об’єктивні економічні процеси на ринку.

Так як підприємство зберігає і торгує зерном, то якість зерна повинна бути високою. На підприємстві створено підрозділ, який постійно контролює якість зерна, що надходить на склади та відпускається на реалізацію. На підприємстві застосовуються найновіші технології очистки, сушіння і зберігання зерна. Відповідно якість продукції підприємства знаходиться на високому рівні та відповідає усім державним стандартам якості.

.3 Аналіз використання трудових ресурсів

Забезпеченість виробничого підприємства трудовими ресурсами, раціональне їхнє використання та висока продуктивність праці є принципово важливою умовою його нормального функціонування. Тільки в такому випадку можливо забезпечити зростання ефективності виробництва.

Метою аналізу використання трудових ресурсів - виявлення, оцінка та мобілізація резервів підвищення продуктивності праці на підприємстві за рахунок підвищення кадрового потенціалу та організаційно-технічного рівня виробництва.

Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами включає:

зіставлення фактичних даних про чисельність окремих категорій працюючих із плановими та нормативними;

аналіз структури персоналу;

аналіз забезпеченості підприємства кадрами за професіями;

аналіз руху робочої сили;

аналіз якісного складу трудових ресурсів (на підставі співвідношень основних і допоміжних робітників; робітників, які працюють за відрядною та погодинною формами організації праці; рівня кваліфікації робітників).

.3.1 Аналіз складу і динаміки руху персоналу підприємства

Для початку потрібно проаналізувати склад працюючих на підприємстві. Для цього побудуємо таблицю 3.3.

Згідно отриманих даних, ми можемо зробити висновки. Середньооблікова чисельність штатних працівників за 2009 рік склала 81 осіб, за 2010 рік склала 86 працівників, за 2011 рік - 77 працівників.

Таблиця 3.3 - Склад і структура працюючих на підприємстві

Підприємство не є великим, тому чисельність робітників є достатньою.

Щодо структури, то питома вага робітників у структурі персоналу зросла, оскільки у 2009 році вона дорівнювала 86,4 %, 2010 році - 84,9% і у 2011 89,6%.

Розглянемо динаміку руху робочої сили підприємства (дивись таблицю 3.4).

Таблиця 3.4 - Динаміка руху робочої сили

                                                                                                                             Згідно отриманих даних, ми можемо зробити висновки, що у 2011 році в порівнянні з 2009 роком чисельність працівників зменшилася, з 81 особи до 77 осіб, або на -10,5%.

У 2011 році кількість прийнятих на роботу працівників становила 11 осіб, коли у 2009 всього 2 особи.

Коефіцієнт обороту з прийняття персоналу зріс в 7 раз за досліджуваний період, а коефіцієнти обороту з вибуття - в 3,22 рази. Тобто на підприємстві постійно відбувається рух робочої сили, в першу чергу це пов’язано із специфікою роботи підприємства, а саме сезонністю його роботи.

Проте в 2011 році значення цих коефіцієнтів є найбільшими за весь досліджуваний період. Це є свідченням того, що ряд працівників незадоволені своєю роботою на підприємстві. В свою чергу це може негативно вплинути на розвиток підприємства, оскільки досить значний внесок на шляху до розвитку належить саме працівникам, які вкладають свою частку у підвищення ефективності. А постійна зміна кадрів не дає такого ефекту, оскільки працівники, що працюють давно більш віддані своєму підприємству, ніж нові.

Саме тому, керівництву підприємства слід приділяти більше увагу питанням, пов’язаним із використанням трудових ресурсів.

.3.2 Аналіз продуктивності праці працівників

Для більш детального та глибокого аналізу, ми вважаємо за потрібне провести аналіз використання трудових ресурсів підприємства. Дані для аналізу зведемо в таблицю 3.5.

Питома вага робітників у складі персоналу є досить високою, проте щорічно дещо зменшується: з 86,4% в 2009 році до 84,4% в 2011році.

Таблиця 3.5 - Динаміка продуктивності праці

Отримані дані, свідчать, що в плані продуктивності праці, ефективність використання трудових ресурсів у 2011 році зменшилась порівняно з 2010 і 2009 роком. Це можна проілюструвати показниками середньорічного виробітку одного працівника (робітника): 2009 - 142,7 тис.грн (165,1 тис. грн); 2010 - 98,9 тис.грн (116,6 тис.грн); 2011 - 89,2 тис.грн (105,6 тис.грн).

Відповідні негативні зміни відбулися і за показниками середньоденного та середньогодинного виробітку.

Загальна кількість відпрацьованого часу в 2010 році збільшилась на 181,7 людино-днів та на 1768,02 людино-годин. В 2011 році загальна кількість відпрацьованого часу зменшилась на 782,3 людино-дня, або на 6180,17 людино-год. Збільшується кількість відпрацьованих днів: 235,8 днів у 2009 році та 244,7 днів у 2011 році. Зменшується кількість відпрацьованих годин за рік одним робітником: 1862,8 год у 2009 році, 1805,9 год у 2010 році та 1933,1год у 2011 році. Через це, підприємству потрібно зайнятися оптимізацією трудових ресурсів, щоб підвищити ефективність їх використання.

.3.3 Аналіз фонду оплати праці

Аналіз використання трудових HYPERLINK "http://ua-referat.com/Ресурси"ресурсів <../../../4-й курс/практика/Аналіз використання трудових HYPERLINK %22http:/ua-referat.com/Ресурси%22ресурсів> на підприємстві, рівень продуктивності праці розглядаються в тісному зв'язку з оплатою праці.

З ростом продуктивності праці створюються реальні передумови для підвищення рівня його оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці обганяли темпи росту його оплати. Тільки за таких умов створюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.

У зв'язку з цим аналіз використання засобів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. У процесі його варто здійснювати систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (оплати праці), виявляти можливості економії засобів за рахунок росту продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

Оплата праці являє собою грошове вираження, тієї частини праці працівників у суспільному продукті, що надходить в особисте споживання.

До складу заробітної плати включаються нараховані підприємством, установою, організацією суми оплати праці в грошовій і натуральній формах за відпрацьований і невідпрацьований час, що стимулюють доплати і надбавки, компенсаційні виплати, зв'язані з режимом роботи й умовами праці, премії й одноразові заохочувальні виплати, а також виплати на харчування, житло, паливо, що носять регулярний характер.

У таблиці 3.6 наведено аналіз складу фонду заробітної плати ПАТ «Закупнянське хлібоприймальне підприємство» за період з 2009 по 2011 роки.

Таблиця 3.6 - Склад фонду оплати праці та інші виплати

За даними таблиці фонд заробітної плати ПАТ «Закупнянського хлібоприймального підприємства» протягом аналізованого періоду збільшився на 172,4 тис. грн і склав у 2011 році 1626,3 тис. грн.

Розрахуємо вплив основних факторів на зміну фонду оплати праці.

Вплив зміни чисельності на відхилення фонду заробітної плати в 2010 році становив:

∆ФЗПч 2010 = (86-81)∙17949,38= 89746,91 (грн).

В 2011 році:

∆ФЗПч 2011 = (77-86)∙18410,47= -165694,19 (грн).

Вплив зміни середньорічної заробітної плати на зміну фонду заробітної плати в 2010 році становив:

∆ФЗПзп 2010 = (18410,47-17949,38)∙86= 39653,09(грн).

В 2011 році:

∆ФЗПзп 2011 = (21120,78-18410,47)∙77= 208694,19(грн).

Як показує факторний аналіз, фонд заробітної плати в 2010 році збільшився як за рахунок зростання чисельності працівників, так і за рахунок зростання середньорічної заробітної плати. В 2011 році фонд оплати праці збільшився лише за рахунок зростання середньорічної заробітної плати.

Розглянемо склад фонду оплати праці.

Фонд основної заробітної плати працівників щорічно збільшувався: 2009 рік - 1097,6 тис грн, 2010 рік - 1296,3 тис грн. і у 2011 році - 1492,3 тис грн. Цьому сприяло збільшення розміру мінімальної заробітної плати на підприємстві.

Розмір фонду додаткової заробітної плати зменшується на 53,7%, за рахунок зменшення надбавок і доплат до тарифних ставок та посадових окладів. Зросли заохочувальні та компенсаційні витрати на матеріальну допомогу: 2009 рік - 8,8 тис грн, 2010 рік - 17,2 тис грн. 2011 рік - 21,5 тис. грн. Проте соціальні пільги не виплачуються працівникам.

Найбільшу питому вагу в структурі фонду заробітної плати займає основна заробітна плата <http://ua-referat.com/Заробітна_плата>: 2009 рік - 75,49%, 2010 рік - 81,87%, 2011 рік - 91,76%. Питома вага фонду додаткової заробітної плати, відповідно, щорічно зменшується: 2009 рік - 14,95%, 2010 рік - 17,04%, 2011 рік - 8,24%

.4 Фінансовий аналіз діяльності підприємства

Для більш детального та глибокого аналізу, ми вважаємо за потрібне провести аналіз фінансових результатів підприємства. І найперше, потрібно провести аналіз формування прибутку підприємства, таблиця 3.7.

Таблиця 3.7 - Аналіз формування прибутку підприємства, тис.грн

Формування прибутку підприємства, в першу чергу, здійснюється за рахунок отриманих доходів. За досліджуваний період доходи підприємства щорічно зменшуються. Причому в 2011 році темпи падіння доходів були вищими, за темпи повної собівартості.

Прибутки від операційної діяльності були найбільшими в 2009 році - 2127 тис.грн, а найменшими в 2010 році - 961 тис.грн.

Позитивна тенденція простежувалась у зростанні інших операційних доходів у 2009 році -10 тис.грн, у 2010 році - 25 тис.грн і 2011 році - 286 тис. грн. Щодо інших операційних витрат, то у 2010 році вони були найменшими і склали усього 33 тис.грн, тоді як у 2009 році складали 373 тис. грн.

Збільшення інших операційних доходів в 2011 році до 286 тис.грн, дозволило отримати 1280тис.грн прибутку від операційної діяльності.

Згідно отриманих можна зробити висновки, що найкраще підприємство спрацювало в 2009 році. В наступні роки ефективність його діяльності погіршується. Величина чистого прибутку в 2010 році в порівнянні із 2009 роком зменшилась на 52,6 %. В 2011 році він збільшився на 33,2%. Отже ми бачимо, що підприємство в 2011 році змогло зменшило падіння чистого прибутку, але не досягло рівня 2009 року.

Проведемо аналіз рентабельності, необхідні дані для розрахунків зведемо в таблицю 3.8.

Таблиця 3.8 - Аналіз рентабельності

Рентабельність доходу підприємства прямо залежить від прибутку, який воно отримує та від чистого доходу підприємства. Також варто зазначити, що рентабельність обернено залежить від показників, по яких вона розраховується. А зниження прибутку і зростання вартості кожного з показників призводить до зниження рентабельності.

Отже, згідно отриманих результатів, ми можемо спостерігати значне падіння рентабельності діяльності підприємства в 2010 році. В 2011 році рентабельність доходу, витрат, капіталу та власного капіталу зростає.

Ми можемо говорити, що рентабельність доходу та витрат на рівні 15-18%% для України сьогодні є неофіційною нормою діяльності підприємств, що у свою чергу є показником стабільного функціонування підприємства. Проте про необхідність розвитку підприємства теж не слід забувати.

Варто зазначити, що отриманий прибуток використовується для формування необхідних резервів, а також для поточних потреб підприємства у вигляді модернізації обладнання, купівлі нового устаткування тощо.

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи вищевикладений матеріал, можна зробити наступні висновки.

Від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ступінь використання обладнання, і як наслідок обсяг виробництва продукції (робіт, послуг), її собівартість <http://ua-referat.com/Собівартість>, прибуток і ряд інших економічних показників.

У зв'язку з цим у процесі виконання звіту <http://ua-referat.com/Виконання_курсової_роботи> на основі вивчення теоретичної та методичної <http://ua-referat.com/Методичка> бази аналізу використання трудових ресурсів та фонду заробітної плати було вирішено ряд завдань:

вивчена забезпеченість ПАТ «Закупнянського хлібоприймального підприємства» трудовими ресурсами,

зроблена оцінка <http://ua-referat.com/Оцінка> ефективності використання персоналу підприємства,

проведено аналіз фонду заробітної плати <http://ua-referat.com/Аналіз_фонду_заробітної_плати> та ефективності його використання на фактичних даних 2009, 2010 та 2011 років ПАТ «Закупнянське хлібоприймальне підприємство».

Проведений у звіті з фаху аналіз організації виробництва і праці ПАТ «Закупнянського хлібоприймального підприємства» дозволив зробити висновки про те, що у підприємства є проблеми працює <http://ua-referat.com/Працює> чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, робіт та послуг зменшувався з кожним роком у 2009 році він становив 10130 тис.грн, у 2010 році - 8134 тис. грн. та найменше у 2011 році - 6866 тис. грн. Зменшення виручки позначилося і на інших показниках, таких як чисельність і продуктивність праці. Із кожним наступним роком зменшувалась середньооблікова чисельність штатних працівників: 2009 рік- 81, 2010 рік-86, 2011 рік-77. Зменшилась кількість робітників у 2009 році -70, а у 2011 році-65 робітників, що вплинуло на зменшення продуктивності праці.

При дослідженні було виявлено, що протягом 2009 - 2011 років виріс середньорічний рівень заробітної плати на одного працюючого з 1453,9 тис. грн. у 2009 році до 1626,3 тис. грн. у 2011 році,а затримок з виплати заробітної плати не допускалося.

Прибуток від реалізації продукції в 2009 році становив 2490 тис.грн, у 2010 - 969 тис.грн, у 2011 - 1037 тис.грн, що свідчить про негативну тенденцію спаду прибутку. За 3 роки ці коливання знаходяться в межах 50%.

Прослідковується значний спад рентабельності доходу та витрат, які зменшились, відповідно, від майже 25% у 2009 році до 15,1% у 2011, та з 32,59% до 17,79%. Це в свою чергу свідчить про не досить ефективну фінансово-господарську діяльність підприємства, хоча якщо порівнювати 2011рік із 2010, то є тенденція збільшення рентабельності.

Збільшилась середньорічна вартість основних фондів. Якщо порівнювати 2010 та 2009 роки, то їх вартість збільшилась на +12,31%, якщо порівнювати 2011 та 2010 роки - то на +11,51%. Проте основнi засоби товариства майже повнiстю відамортизовані, фiзично зношенi та морально застарiлi, що не дає можливостi використовувати їх на повну потужнiсть. Слід зазначити, що за останi 5 рокiв товариство не мало змоги придбати новi засоби виробництва через високі кредитнi ставки.

Фондовіддача основних фондів зменшується в 2010 році в порівнянні із 2010 роком на -34,47%, в 2011 році в порівняні з 2010 - на -27,63%.

Фінансування своєї діяльності товариство здійснює за рахунок власних коштів. Банкiвськi кредити поки що є неефективними, через високі процентні ставки. Штрафи у звітному перiодi товариство не сплачувало.

Хоча всі укладені договори підприємством виконані, його основні техніко-економічні показники свідчать про погіршання його фінансового стану, а саме про зменшення кількості проданої продукції, що призвело до зменшення прибутковості.

Зменшення показників може бути пов’язано не тільки із внутрішніми, а й зовнішніми факторами. А це може загрожувати погіршенням стану підприємства, і в його подальшій діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Всемирный индекс продовольственных цен снизился [Електрон. ресурс]. -Режим доступу : http://forbes.ua/news/1341837-vsemirnyj-indeks-prodovolstvennyh-censnizilsya?utm_medium=newsnet=korrespondent.net.

. Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 04.08.2002 р. № 37-IV[Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

. Крупнейшие зернотрейдеры Украины [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://www.agroua.net/news/news_24610.html.

. Лобас М. Г. Розвиток зернового господарства / М. Г. Лобас. - К. : 1997. - 448 с.

. Лозинська Т. М. Національний продовольчий ринок в умовах глобалізації : [моногр.] / Т. М. Лозинська. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - 272 с.

. Майстро С. В. Національний аграрний ринок в умовах глобалізації: механізм державного регулювання : [моногр.] / С. В. Майстро. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. - 240 с.

. Програма “Зерно України - 2015”. - К. : ДІА, 2011. - 48 с.

. Рыбчинский С. Цены на пшеницу диктуют экспортеры / С. Рыбчинский // Инвест-газета. - 2006. - № 35 (561). - С. 11. - (5 сен.).

. Саблук П. Т. Основи організації сільськогосподарського ринку / П. Т. Саблук, Д. Я. Карич, Ю. С. Коваленко. - К., 1997. - 188 с.

. Сільське господарство України : Стат. щоріч. за 2011 рік / за заг. кер. Ю. М. Остапчука ; Держкомстат України. - К., 2012. - 386 с.

. Сільське господарство України у 2011 році [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

. Членство в СОТ: перспективи аграріїв // Уряд. кур’єр. - 2007 - № 223. - С. 5. -28 листоп.

. Щоденний внесок аграріїв до скарбниці України $18 000 000 [Електрон. ресурс].- Режим доступу : http://agroua.net/news/news_37709.html.

. Яковлева Н. Зерно врятує Україну від дефолту [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://novynar.com.ua/analytics/economics/.