Аналіз оптових закупівель товарів на ярмарках та виставках
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ ОПТОВИХ ЯРМАРОК, ЇХ
СТРУКТУРА ТА ПРИЗНАЧЕННЯ
1.1 Історія виникнення оптових
ярмарок
1.2 Класифікація та види
оптових ярмарок в Україні
.3 Структура та
призначення оптових ярмарок
.4 Порядок підготовки та
проведення закупівельної роботи на виставках та ярмарках
2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАКУПІВЕЛЬНОЇ
РОБОТИ НА ВИСТАВКАХ - ЯРМАРКАХ (НА ПРИКЛАДІ ТзОВ „ФІРМА „БАКАМІЯ”)
.1 Економічна характеристика
оптового підприємства
.2 Удосконалення механізму оптової
реалізації товарів
.3 Аналіз складу, структури,
виконання плану і динаміки оптового товарообігу
2.4 Шляхи оптимізації реалізації
продукції підприємства
. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
ОПТОВИХ ЯРМАРОК В УКРАЇНІ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
оптовий ярмарок продукція реалізація
Особливого значення в сучасних
умовах ринкових відносин набуває закупівля товарів, яка є основою ефективної
діяльності підприємства на ринку. Закупівлі опосередковують з одного боку,
вплив торгівлі на виробництво щодо визначення його обсягів, вдосконалення
асортименту і підвищенняякості товарів, а з іншого, - вплив виробництва на
роздрібну торгівлю щодо формування нею торгового асортименту, розширення
реалізації, поліпшення організації торговельного обслуговування, а також на
підвищення рівня задоволеності матеріальних і культурних потреб населення.
Актуальність теми дослідження.
Ярмарки і виставки як одна з форм забезпечення діяльності підприємств на
товарному ринку мають хороші перспективи в умовах ринкової економіки.
Особливості розвитку ярмарків і виставок в даний час визначаються мірою
просування ринкових реформ. Тільки в умовах ринкового господарства і наявності
на ринку підприємств, здатних самостійно встановлювати і розвивати господарські
зв’язки, керуючись при цьому критеріями вигідності, оптові ярмарки і виставки
можуть стати максимально ефективними.
Об'єктом дослідження виступають
оптові ярмарки та виставки на сучасному етапі розвитку ринкових відносин.
Предметом дослідження є проблеми
організації оптових ярмарок та виставок та дослідження сучасної оптової
реалізації товарів.
Мета роботи - аналіз оптових
закупівель товарів на ярмарках та виставках. Для досягнення поставленої мети
необхідно було вирішити наступні завдання:
визначитипорядок підготовки та
проведення закупівельної роботи на виставках та ярмарках; вимоги до
обслуговування та оформлення стендів, організації роботи; характеристику
комерційних рішень щодо участі в ярмаркових торгах торговельного підприємства;
дослідити історію виникнення оптових
ярмарок;
охарактеризувати структуру та призначення
оптових ярмарок;
проаналіз склад, структуру,
виконання плану і динаміки оптового товарообігу;
провести аналіз організації
закупівельної роботи на виставках - ярмарках на прикладі ТзОВ «Бакамія»;
розглянути технологіюукладання комерційних договорів; дослідити характеристику
документів, які отримують покупці від постачальників;
розглянути порядок проведення
ярмарків та виставок постачання, порядок вирішення розбіжностей;
зробити висновки та запропонувати
пропозиції по вдосконаленню даного питання.
Робота складається з вступу, трьох
розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.
При написанні даної роботи були
використані учбові та наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених,
статті періодичного друку.
При написанні роботи були
використані методи наукового пізнання та статистики.
1. ПОНЯТТЯ ОПТОВИХ ЯРМАРОК, ЇХ СТРУКТУРА ТА
ПРИЗНАЧЕННЯ
1.1 Історія
виникнення оптових ярмарок
Встановлення
ярмарків і виставок має свою багатовікову історію. Одночасно зі встановленням
і розвитком ринкових відносин розвивалася ярмаркова і виставкова діяльність[11,
c.201].
Найбільш важливим періодом у становленні
ярмарків є перша килимка на XII в. У цей час ярмарки одержали широке поширення
у Франції, Англії, Швейцарії, Римській
імперії. До того часу у великих центрах Близького Сходу місцеві ярмарки
проводилися під час великих релігійних свят.
Поступальний розвиток промислового виробництва,
вдосконалення засобів зв'язку, все більш широке використання можливостей
укладання торгових угод за зразками замість раніше здійснюваних прямих продажів
товарів, розташовуваних великими підприємствами у місцях торгівлі, зумовило
подальший розвиток ярмаркової та виставкової діяльності. Така діяльність
особливо активною стала в XIX в. У ці роки стали проводитися всесвітні
виставки. Перша з них відбулася в 1851 р. у Лондоні. За нею послідувала
виставка в Парижі в 1867 р., на якій було представлено близько 52 тис.
експонентів. У 1879 р. відбулася Всесвітня виставка у Філадельфії(США)
[7, c.306].
В даний час безумовним лідером за кількістю
проведених виставок і ярмарків та їх відвідуваності є Західна Європа. Кожен
шостий житель країн ЄЕС щорічно відвідує ярмарок або виставку. При цьому
лідируюче положення в ярмаркової і виставкової діяльності належить ФРН (додаток
1) [12, c.203].
У наш час ярмарок-виставка розглядається як
короткочасне захід, періодично проведене, як правило, в одному і тому ж місці,
в цілях залучення значного числа фірм однієї або декількох галузей, що
представляють зразки своїх товарів для їх демонстрації, ознайомлення та
укладання торговельних угод.
У той же час виставка зазвичай розглядається як
короткочасний захід, періодично проведене зазвичай в одному і тому ж місці, в
рамках якого значне число фірм за допомогою зразків демонструють нові товари, ідеї
або послуги однієї або декількох галузей для інформування потенційних
споживачів про свою фірму і її продукції в цілях сприяння продажам.
З наведеного визначення виставки випливає, що
основною її завданням є демонстрація досягнень в одній або декількох областях
людської діяльності. Тому, наприклад, говорять про виставку книг, взуття,
одягу, продуктів харчування та ін, підкреслюючи тим самим, про демонстрації
яких товарів, ідей чи послуг йдеться [4, c.403].
Слід зазначити, що в реальному житті як виставок
нерідко розглядають невелику експозицію товарів, послуг чи ідей, формовану в
пізнавальних цілях, наприклад організовувані бібліотеками експозиції,
присвячені певним датам або подіям. Такі виставки та їх функціонування в
подальшому не розглядаються. Мова йде, насамперед, про торговельно-промислових
виставках.
Таким чином, зі сказаного вище випливає, що якщо
однією з основних завдань ярмарку є укладання прямих торговельних угод по
зразках, то одним з основних завдань виставки є створення сприятливих умов для
продажу товарів за їх зразкам. При цьому, якщо основними покупцями на ярмарках
є представники оптової торгівлі, то покупцями на виставках - кінцеві споживачі
[15, c.205].
1.2 Класифікація та види оптових
ярмарок в Україні
Кількість ярмарків і виставок, які щорічно
проводяться як в окремих країнах, так і в світі в цілому, постійно зростає. Щоб
хоч якось орієнтуватися в цій безлічі ярмарків і виставок, потрібно дати хоча б
приблизну їх класифікацію. Багато вчених дають
класифікацію ярмарок і виставок по своєму. Разом з тим
найбільш часто при класифікації ярмарків і виставок враховують:
) частоту проведення;
) склад пропонованих
експонатів;
) характер торгових
операцій;
)· сферу дії;
)· мета проведення
заходу [10, c.400].
Із урахуванням
частоти проведення ярмарків і виставок зазвичай розглядають:
1) періодичні ярмарки і виставки;
2) щорічні ярмарки і виставки;
) сезонні ярмарки і виставки[19,
с.88].
Залежно від складу експонатів зазвичай ярмарки
та виставки підрозділяють на:
) універсальні;
2) багатогалузеві;
) галузеві;
) спеціалізовані.
Найбільш розвиненою формою
універсальних ярмарків є багатогалузеві заходи. На них
зазвичай представляються експонати підприємств,
що входять до складу декількох, зазвичай споріднених, галузей[4, c.405].
Окремим випадком міжгалузевих заходів є
спеціалізовані ярмарки і виставки. Такі заходи спеціалізуються у відношенні
експонованих на них товарів, ідей чи послуг і орієнтовані, головним чином, на
визначення сегменти покупців і споживачів.
Наступним головним чинником єхарактер торгових
операцій, вчинених під час їх
проведення. З урахуванням цього зазвичай виділяють:
) ярмарки і виставки споживчих
товарів;
2) ярмарки і виставки продукції
виробничого призначення;
) ярмарки і виставки послуг
[10, c.401].
Наступним важливим фактором, який звичайно
враховується при класифікації ярмарків виставок, є сфера їх дії. З урахуванням
цього ярмарки і виставки поділяються на:
) регіональні;
2) національні;
) міжнародні.
) торгові;
2) ознайомчі;
) комунікаційні.
Сутність кожного з останніх класів ярмарків і
виставок визначається з безпосереднім назвою[11, c.203].
Наведена вище класифікація ярмарків і виставок,
безумовно, не є вичерпною. Вона наведена для того, щоб дати більш повний опис
проведених заходів, іменованих ярмарками і виставками, і враховувати це при
виборі найбільш прийнятних ярмарків і виставок для участі в їх роботі кожної
конкретної фірми.
Беручи участь в роботі ярмарку або виставки,
кожна фірма хоче використовувати конкретні заходи для досягнення своєї головної
мети - забезпечення ефективної підприємницької діяльності в довгостроковій
перспективі та отримання прибутку
[12, c.202].
Досягнення сформульованих цілей може бути
забезпечено, якщо будуть досягнуті цілі більш низького рівня. В якості таких,
наприклад, по відношенню до забезпечення ефективної товарної політики можна
вказати:
) розширення асортименту
пропонованих товарів;
2) оцінка нових товарів;
) поліпшення якості
виготовлених товарів;
) перепозиціювання товару на
ринку
[7, c.500].
Точки зору вдосконалення розподілу товарів
основними цілями участі в ярмарках і виставках зазвичай є:
) пошук нових торговельних
партнерів;
2) оцінка ефективності
сформованої системи розподілу;
) створення і вдосконалення
діяльності торгових мереж.
Нарешті, для забезпечення ефективної політики
просування товарів в якості цілей участі в ярмарках і виставках можуть бути:
В· створення високого іміджу товару або послуг;
) активізація окремих елементів
політики просування;
2) створення фірмового іміджу
[13, c.303].
Зазначені вище мети уточнюються і
конкретизуються для кожної конкретної ярмарки чи виставки. При цьому поряд з
перерахованими можуть бути сформульовані та інші, більш загальні цілі. Зокрема,
такими можуть бути:
) збільшення обсягів продажу в
короткостроковій перспективі;
2) дослідження конкурентів;
) дослідження товарів;
) презентація фірми і її
товарів;
) розширення числа клієнтів і
ін..
Зі сказаного вище випливає, сто цілі участі
фірми в роботі кожної конкретної ярмарки чи виставки можуть бути самими
різними. Формулюючи ту чи іншу мету, фірмі слід забезпечити її досягнення.
Вихідною передумовою останнього є, перш за все, обгрунтований вибір ярмарки чи
виставки для участі фірми в її роботі [11, c.207].
.3 Структура та призначення
оптових ярмарок
Оптовий ярмарок - це великий ринок товарів,
призначених як для використання у сфері виробництва засобів виробництва
(продукція виробничо-технічного призначення), так і для використання у сфері
особистого споживання (вироби народного споживання) [10, c.398].
Він діє у визначені терміни впродовж обмеженого терміну в одному й тому самому
місці. На оптовому ярмарку репрезентують зразки товарів для укладання
торговельних угод.
Головними ознаками оптового ярмарку є:
1) оптова реалізація товарів за
виставленими зразками;
2) періодичність проведення;
) визначення певного місця і
термінів проведення;
) одночасна й масова участь
продавців і покупців [13, c.306].
Головною метою ярмарків є сприяння
збільшенню обсягів реалізації товарів, укладання прямих торговельних угод за
виставленими зразками (моделями) із подальшою поставкою товару.
Основним предметом діяльності
ярмарку є надання комплексу послуг учасникам щодо укладення торгових угод,
налагодження контактів, упорядкування процесу оптової торгівлі, аналізу і
підготовки кон'юнктурної інформації, організації реклами.
При організації ярмаркової торгівлі
варто виділити три найважливіших етапи: підготовчий, безпосереднього торгу і
кінцевий [11, c.210].
Підготовчий етап включає ухвалення
рішення і підготовку розпорядження про проведення ярмарку. Рішення щодо
проведення ярмарків (виставок) приймається організаторами разом з місцевими
органами виконавчої влади. У наказі щодо проведення ярмарку вказуються терміни
проведення, порядок і умови участі, а також призначаються відповідальні за
проведення цих заходів. На цьому етапі створюється дирекція (ярмарковий
комітет), яка здійснює загальне керівництво роботою ярмарку. Дирекція вирішує
питання з оперативного керівництва роботою ярмарку (виставки), визначає порядок
її роботи і здійснює контроль за роботою підлеглих служб щодо завезення
зразків, їх складування, зберігання. У підпорядкуванні дирекції перебувають
численні ярмаркові служби: технічні, юридичні, медичні, правові, транспортні,
фінансові, рекламно-інформаційні і видавничі, служби сервісу тощо [19, c.89].
На підготовчому етапі розробляється
положення про проведення ярмарку, розсилаються листи потенційним учасникам з
повною інформацією про умови участі в ярмарку, готуються різноманітні рекламні
матеріали: запрошення, рекламні буклети, картки гостей і т. п.
Запрошення потенційним учасникам
ярмарку, його Організатори надсилають не пізніше ніж за 30 днів до початку
роботи ярмарку. У разі зміни дати проведення ярмарку про це повідомляються
учасники не пізніше ніж за 10 днів до встановленого раніше строку. У запрошенні
зазначаються: місце та час проведення, вид і товарний профіль ярмарку, вартість
участі у ярмарку із зазначенням вартості кожного виду послуг, що
надаватимуться, та інші умови. Повідомлення про проведення ярмарку подається
також у засобах масової інформації.
Суб'єкти підприємницької діяльності,
які передбачають взяти участь у ярмарку, повинні за 15 днів до відкриття
ярмарку зробити реєстраційний внесок і оформити заявку на участь, що включає
докладну інформацію про клієнта ярмарку, його реквізити, вимоги до розміщення
експозиції і т. д [8, c.100].
Перепусткою на ярмарок є
запрошення-повідомлення, а посвідченням на право укладання договорів від імені
свого підприємства - спеціальна довіреність за підписом керівника, засвідчена
печаткою.
Завданнями комерційних структур
торгівлі на етапі підготовки до участи в ярмарку є:
поглиблене вивченні попиту
споживачів на товари номенклатури ярмарку;
визначення обсягів потреби в товарах
номенклатури ярмарку;
розробка на цій основі замовлень
потенційним постачальникам;
розробка проектів текстів договорів
[7, c.316].
Безпосередній торг має на меті
забезпечити сторонам умови для узгодження і підписання текстів договорів. У
ярмарковій експозиції на виставкових стендах виставляються зразки товарів, які
повинні мати ярлики із зареєстрованими найменуваннями товарів, даними щодо
стандартів, основних умов реалізації. Узгодження асортименту товарів з потенційними
покупцями здійснюється за зразками, моделями товарів, конференційними картами
тощо. Тут же влаштовуються робочі місця для проведення переговорів з
потенційними покупцями щодо конкретних умов договорів постачання, ініціаторами
укладення яких можуть виступати як продавці, так і покупці. Робота комерційних
структур на ярмарку завершується укладенням договорів постачання. Якщо ж участь
у ярмарку не завершилася укладенням договору, її можна вважати початком
інтенсивних ділових контактів з потенційними постачальниками. Цілеспрямована
обробка даних про ярмарок, що закінчився, повинна сприяти досягненню заданої
раніше мети - укладенню угоди купівлі-продажу товару. Тому на ярмарку
обов'язково сторонами має бути визначено, в які терміни і яким способом слід
закріплювати налагоджені на ярмарку зв'язки [11, c.214].
Кінцевий етап у роботі ярмарку
зводиться до складання звітності, підбиття підсумків з зазначенням позитивних
та негативних моментів у роботі ярмарку.
.4 Порядок підготовки та проведення
закупівельної роботи на виставках та ярмарках
Виставки і ярмарки мають дуже велике
значення як місце зустрічей представників ділових кіл різних країн для
підтримки ними безпосередніх зв'язків і встановлення нових особистих контактів.
Оскільки на виставках і ярмарках експонуються насамперед кращі зразки товарів,
що відповідають вимогам сучасних світових стандартів, їхнє відвідування
інженерно-технічними й науковцями, конструкторами, вивчення новинок сприяє
подальшому розвитку технічного прогресу й появі нових товарів у світовій
торгівлі. У цьому змісті виставки і ярмарки, будучи центром обміну економічної
й науково - технічної інформації, мають величезне інформаційне значення
[7, c.322].
У ярмарковому господарстві
визначаються два напрямки залежно від характеру торговельних операцій:
) ярмарку по реалізації продукції,
що надійшла в первинний оборот;
) ярмарку по реалізації
невикористовуваної й зайвої продукції;
Перед ярмарками першого виду
ставиться широке коло завдань:
а) посилення активних впливів
ринкової торгівлі на формування планів виробництва продукції на основі
маркетингових досліджень;
б) впровадження у виробництво нових
виробів, що відповідають вимогам світових стандартів; одночасне визначення
продукції з моральним зношуванням, економічно недоцільної в експлуатації, а
отже, що рекомендується до зняття з виробництва;
в) робота пов'язана з
демонополізацією в сфері виробництва й обігу продукції;
г) обов'язку по забезпеченню
пріоритету споживачів, посиленню економічного впливу на постачальника у випадку
порушення їм договірних зобов'язань; перешкода вольовим прийомам і рішенням
центральних органів відносно виробництва й реалізації продукції, що суперечать
господарським інтересам підприємств, регіонів, галузей [21].
Ярмарку другого виду вирішують
завдання по раціональному використанню фінансових, матеріальних, трудових та
виробничих ресурсів.
Одержують поширення ярмарку, що
сполучають реалізацію як нової продукції, так і невикористовуваної, зайвої.
Такі ярмарки привабливі для покупців, але вимагають більше високих витрат. У заальній
практиці ярмарку організуються у двох напрямках:
по закупівліта продажу товарів
народного споживання;
по закупівлі та продажу товарів
виробничо-технічного призначення.
Рішення підприємства про просування
своїх комерційних інтересів за допомогою участі в торговельних ярмарках або
виставках, залежить, насамперед, від двох наступних факторів:
.Від тенденції до участі в ярмарках,
що спостерігається в галузі, до якої це підприємство належить.
.Від масштабів, у яких основні
конкуренти підприємства використовують ярмарки й виставки як засіб просування
своєї продукції на ринку [16, c.210].
Існуюча тенденція така: великі
підприємства воліють строго галузеві ярмарки, використовують більші стенди й
беруть участь у цих заходах систематично, на противагу їм малі й середні
підприємства беруть участь у ярмарках нерегулярно й обмежуються звичайно
заходами місцевого масштабу. У той же час сучасний рівень розвитку ярмарків
надає малим і середнім підприємствам широкі перспективи
[20, c.530].
У такий спосіб участь у ярмарках для
дрібних фірм це:
) засіб завоювання загальної
популярності й місце зустрічі з покупцями й фахівцями, які зацікавлені в
одержанні інформації, шукають нові товари й послуги, а можливо й готові негайно
розмістити замовлення,
) можливість зустрітися з
керівниками верхнього ешелону й поговорити в спокійній обстановці без
відволікання на підлеглих і телефонні дзвінки,
) унікальний шанс прямо
поспілкуватися з більшою кількістю кінцевих споживачів [11, c.243].
Підприємство може брати участь у
торговельних ярмарках, виставках і інших подібних заходах всередині країни й за
рубежем як самостійний експонент або в рамках групової участі (наприклад,
павільйон країни). Від способу участі в ярмарку або виставці залежать методи його
організації, бюджет витрат, а часто й кінцевий результат. Підприємство
самостійно бере участь у тім або іншому ярмарку або виставці всередині країни
або за рубежем завжди за власною ініціативою й під свою відповідальність, і,
таким чином, приймає на себе всі організаційні турботи й, як правило,
самостійно має всі витрати [11, c.245].
Дата ухвалення рішення про участь у
ярмарку або виставці збігається з датою початку процедури організації участі,
пунктом відправлення якої є одержання регламенту, що містить умови участі, за
чим треба складання графіка контактів з улаштовувачами. Відразу ж після
складання графіка контактів з улаштовувачами ярмарку підприємство зобов'язане
строго в рамках установлених строків заповнити й відіслати всі відповідні
формуляри. Головним із числа різних документів є заявка про участь. Прийняття
влаштовувачем ярмарку заяви про участь автоматично позначає й прийняття
експонентом умов участі в ній, які він зобов'язаний строго виконувати.
Паралельно контактам з улаштовувачем ярмарку експонент повинен зайнятися
підготовкою експонатів, від виду й кількості яких залежать як вибір стенда, так
і елементи їхньої підтримки [21].
Етап підготовки. Після встановлення
цілей участі в ярмарку підприємство становить кошторис вартості участі, що
являє собою спосіб визначення витрат, необхідних для його здійснення. Кошторис
установлює межі, у яких повинні проводитися витрати, щоб забезпечити досягнення
цілей, що продиктували необхідність участі в ярмарку. Як показали відповідні
дослідження, приблизно половину сумарних виставочних витрат становить орендна
плата ( 12-15%) і витрати на виготовлення стенда ( 35-40%). Що ж містить у собі
ціна 1 м2 виставочної площі? Це:
) вартість загального
електроосвітлення закритих виставочних площ і відкритої території,
) вартість загальної охорони
території,
) вартість пропусків на право входу
персоналу фірми-експонента в межах квоти, що встановлюється залежно від розміру
орендованої площі,
) вартість одного екземпляра
каталогу виставки (за умови участі в цьому каталозі),
) вартість вивозу сміття й
будівельних відходів зі спеціально відведених місць у період монтажу, роботи й
демонтажу виставки,
) і ін. додаткові послуги
[8, c.110].
Стадія роботи ярмарку. В цей період
зв'язку із громадськістю є одним з найбільш діючих механізмів підтримки участі,
що дає підприємству можливість, скориставшись із нагоди, паралельно
вдосконалити свій імідж і розвити ділові відносини в широкому плані. У рамках
здійснення цієї діяльності звичайно проводяться такі заходи, як:
) виготовлення різних рекламних
матеріалів, які надають стенду індивідуальність,
) безкоштовна роздача дрібних
сувенірів,
) роздача зразків товарів, ,
) організація різних спеціальних
заходів (шоу, конкурси, дегустації),
) передача музичних програм,
) демонстрація відеофільмів,
слайдів,
) проведення прес-конференцій,
коктейлів для журналістів, клієнтів.
Роль персоналу в цьому випадку
неможливо переоцінити, до принципів його підбора варто поставитися з належною
увагою. Існує три категорії працівників, які повинні бути присутнім на
експозиції: технічні працівники роздають рекламні матеріали біля входу,
розносять їх по стендах, обслуговують переговори й стежать за стендом; фахівці,
які повинні легко входити в контакт, зупиняти, «затягати» відвідувачів на
стенд. Фахівці, що глибоко знають технічні й маркетингові особливості
пропонованої продукції. На стенді взагалі не можна працювати самому.
Обов'язково необхідні два стендисти на 2метри, ще один на кожні наступні 3метри
й один на кожні 12кв. метрів загальної площі [11, c.247].
Післяярмарочная стадія. На цій
стадії, що починається з моменту закриття виставки й триваючої потім не один
місяць, виконується наступна робота:
) Аналіз контактів, здійснених за
період роботи стенда.
) Перевірка результатів участі.
) Складання звіту про участь в
ярмарці
[21].
Оскільки під час роботи експозиції
неможлива загальна глобальна оцінка здійснених контактів, ця робота починається
відразу ж після закриття ярмарку й містить у собі:
класифікацію й оцінку угод, які,
можливо, були укладені, - безпосередню перевірку «особистості» відвідувачів,
активізацію підприємства для
виконання отриманих замовлень у встановлений термін,
своєчасну підготовку й розсилання
зразків, відповідно до прийнятих зобов'язань, - негайне надання запитаних
додаткових даних,
напрямок подячних лист всім
відвідувачам, що містять додаткові відомості про підприємство, його продукції й
планованих заходах і відповідні запрошення до участі в них [8, c.
114].
Участь у ярмарку й виставці є для
підприємця свого роду інвестицією, тому й виникає необхідність порівняння його
вартості (витрат) з отриманими результатами. Оцінка участі позначає методичне
проведення порівняння між цілями й отриманими результатами й, зокрема,
перевірки того, що зроблено, що необхідно було зробити й, безумовно, що ще
потрібно зробити, і являє собою тривалу й багатобічну процедуру, що охоплює всі
економічні й зовнішньоекономічні цілі.
Ринку необхідні самостійні,
хазяйновито незалежні організації - гнучкими, оперативними, оснащеними
новітніми засобами обчислювальної техніки, засобами зв'язку, передачі
інформації й оргтехніки. Такими організаціями є ярмарки. Вони дають можливість
широкому колу виготовлювачів, споживачів, посередників вступати в безпосередні
комерційні контакти, що сприяють регулюванню попиту та пропозиції, активізації
господарської ініціативи сторін. На ярмарках є реальні можливості пропаганди
надійності виготовлювача, його іміджу, рівня технічного обслуговування.
Результати діяльності ярмарків дозволяють виготовлювачам ухвалювати рішення
щодо випуску продукції, відновленні асортиментів і номенклатури, підвищенні
якості, поліпшенні дизайну.
Ярмарки являють собою періодичні
заходи, проведені за участю працівників посередницьких організацій, торгівлі,
промисловості, сільського господарства й інших галузей для здійснення покупок і
продажу.
Ярмаркова торгівля як організаційна
форма встановлення комерційних зв'язків одержала досить широке поширення.
Традиційно ярмаркові торги одержали своє вираження також через організацію
торгівлі у вигляді виставок-продажів або виставок-салонів
[20, c.531].
2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАКУПІВЕЛЬНОЇ
РОБОТИ НА ВИСТАВКАХ - ЯРМАРКАХ (НА ПРИКЛАДІ АТ „ФІРМА „БАКАЛІЯ”)
.1 Економічна характеристика
оптового підприємства
Загальна сукупність товарів, що
виробляються підприємствами промисловості і сільського господарства, а також
надходять шляхом імпортування, реалізуються на споживчому ринку через роздрібну
торговельну мережу. Для збуту виробничими і аграрними підприємцями гуртових
партій виготовленої продукції безпосередньо роздрібним торговельним підприємствам
за прямими зв'язками в ринкових умовах відкрито найширші можливості. Розвиток
прямих зв'язків без участі посередників органічно випливає із суті економічної
доцільності та комерційного розрахунку, які набувають в умовах ринку
вирішального значення [15, c.247].
За прямими зв'язками у мережу
крамниць і їх структурних підрозділів безпосередньо від товаровиробників
надходить чимало груп, видів і найменувань продовольчих і непродовольчих
товарів, які мають як обмежений термін реалізації (хліб, молоко, овочі тощо),
так і тривалого користування (цукор, сіль, меблі, телевізори та інші) [14, c.55].
Разом з тим, низка факторів, що
впливають на умови виробництва і реалізації товарів (сезонність, територіальна
розосередженість виробництва, відмінності у підходах до виробничого і
торговельного асортименту, певні фізичні і хімічні особливості окремих товарів)
нівелюють дію принципів економічної доцільності і комерційного розрахунку і
обумовлюють об'єктивну необхідність включення у структуру комерційних зв'язків
оптових посередників.
У системі комерційних зв'язків між
сферами виробництва і споживання оптова торгівля відіграє роль торговельного
посередника між виробниками готової продукції і її роздрібними продавцями.
Загалом її можна характеризувати як сукупність торговельно-гуртових організацій
і підприємств, відмінних за масштабами обороту, організаційно-правовою формою
та формою власності.
Провідною ланкою оптової торгівлі є
оптове підприємство. Основною засадою його функціонування на ринку є
організаційно-господарська незалежність, що передбачає повну самостійність і
цілковиту свободу вибору організаційно-правової форми, характеру відносин з
іншими суб'єктами ринку, спеціалізації та асортиментного профілю.
Оптове торговельне підприємство - це
підприємство оптового ринку, яке самостійно набуває права власності на товар і
спеціалізується на оптовій торговельній діяльності, виконуючи повний комплекс
закупівельно-збутових і складських технологічних операцій. Таке підприємство
функціонує на принципах самоокупності - забезпечення повернення витрат;
самофінансування - самостійного пошуку джерел фінансування закуплених партій
товарів і наданих товарних кредитів; конкурентоспроможності - ефективного
функціонування в ринковому середовищі [17, c.230].
Оптові торговельні підприємства
зазвичай є структурними елементами оптової торгівлі. Проте, все частіше
зустрічаються оптові склади і бази роздрібної торгівлі. Вони виникають і
функціонують в асоційованих об'єднаннях роздрібних торговельних підприємств -
крамниць, магазинів, які акумулюють свої фінансові можливості для поповнення
товарних ресурсів і поглиблення асортименту.
Оптові торговельні підприємства
класифікують за такими ознаками: функціональним рівнем; організаційно-правовою
формою; формою власності і належністю; місцем і роллю в товаропросуванні; їх
товарною спеціалізацією (додаток 2).
Історія починається ТзОВ «БАКАМІЯ»з
2009 року 15 вересня 2009 року з метою розв`язання проблеми зайвої ваги
населення та забезпечення покращення засвоєння корисних речовин організмом, було
засноване ТзОВ «БАКАМІЯ» .
Юридичний статус компанії - приватна
власність. Дата реєстрації здійснена - 20.09.2009 р.
Керівник компанії -Заїка Андрій
Іванович.
Адреса компанії: м. Львів, Львівська
обл., вул.Зелена 44, 420343; факс +38(0542)62-47-07, 65-79-21,
тел.:+38(0542)62-47-06,62-48-23.
Основними видами діяльності ТзОВ
"БАКАМІЯ" є виробництво і реалізація засобів для схуднення та
покращення травлення та очищення організму.
Головні напрямки діяльності ТзОВ
"БАКАМІЯ" :
• Вирощування та реалізація насіння
багаторічних і однорічних трав та інших сільськогосподарських культур;
• Виробництво лікарських засобів на
природній основі;
• Виробництво сумішей для чаїв;
• Проведення селекційної роботи з
насінництва трав, виведення власних сортів деяких трав.
Мета ТзОВ "БАКАМІЯ" :
Створити клієнтам комфортні умови
для взаємовигідної співпраці, пропонуючи їм якісні послуги за справедливою
ціною. Заробити абсолютну довіру парнерів до підприємства. Ефективно керувати
ризиками з метою забезпечення надійного зберігання, взаємовигідної закупівлі,
гарантованої поставки та реалізації продукції для отримання незалежного
прибутку всіма учасниками ринку.
Стратегічні цілі :
• довгостроковий стабільний розвиток
підприємства;
• утримання позиції лідера;
• розширення галузі своєї діяльності
через освоєння нових ринків;
• підвищення компетенції своїх
працівників.
Щорічно ТзОВ «БАКАМІЯ» проводить
ярмарки-виставки для приваблення нових клієнтів та показу своєї нової
продукції. Ці ярмарки проходять в місті Львові та дозволяють фірмі краще
освоювати ринок та планувати майбутній прибуток.
За функціональним рівнем масштабів
діяльності і зон впливу оптові підприємства поділяють на три групи: оптові
підприємства міжрегіонального значення, регіонального і локального впливу.
Оптові підприємства міжрегіонального значення - це найкрупніші за обсягами
діяльності суб'єкти оптового ринку, що здійснюють оптову реалізацію на
території держави в цілому. Вони формують стрижень вітчизняної оптової
торгівлі, забезпечуючи загальне протікання оптових процесів, формуючи єдину
систему каналів товаропросування - для обслуговування потреб вітчизняних і
зарубіжних товаровиробників та продавців матеріальних благ[10, c.237].
Оптові підприємства регіонального
рівня відрізняються значно меншими масштабами діяльності і відносно
територіально обмеженими зонами впливу порівняно з оптовими суб'єктами
міжрегіонального значення. їх діяльність орієнтована на закупівлю товарів у
виробничих і оптових підприємств як міжрегіонального, так і регіонального
рівнів для забезпечення місцевих товарних ринків. Метою регіональних гуртових
торговельних підприємств є забезпечення потреб роздрібних торговельних
підприємств, що розміщені у зоні впливу (зоні обслуговування) цих суб'єктів
оптового ринку.
Поряд з оптовими підприємствами
міжрегіонального і регіонального рівнів на гуртовому ринку функціонують
підприємства локального рівня. До них відносяться невеликі за обсягами оптового
обороту склади, покликані обслуговувати потреби відомчої торговельної мережі
(товарні склади районних споживчих товариств) або невеликого числа асоційованих
членів (склади роздрібних торговельних асоціацій, великих роздрібних
торговельних підприємств) [11, c.212].
Організаційно-правові форми сучасних
суб'єктів оптового ринку характеризуються широкою різноманітністю. Вони можуть
бути у формі: акціонерних товариств відкритого і закритого типу; асоціацій
роздрібних, роздрібних і гуртових, торговельних і виробничих підприємств;
структурних підрозділів промислово-торговельно-фінансових концернів; товариств
з обмеженою відповідальністю; малих і приватних підприємств. Підставою для
віднесення оптового підприємства до конкретної організаційно-правової форми є
установчі документи (установчий договір, статут, положення), згідно з якими
проведено реєстрацію підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності у
місцевих органах влади. Розширення вітчизняної нормативної бази підприємництва
забезпечує засновникам, власникам і їх довіреним особам повну свободу вибору,
зміни чи реорганізації організаційної структури будь-якого суб'єкта оптового
ринку [20, c.531].
За формою власності підприємства
інституціонального ринку бувають приватними, колективними (у т. ч.
кооперативними), державними або змішаної форми власності. Визначальним моментом
для виділення власника конкретного оптового підприємства є характер і
походження статутного капіталу, що внесений у створення даного підприємства, а
також співвідношення часток окремих власників у статутному фонді. Якщо внесений
капітал (основні фонди і оборотні кошти) стовідсотково належить суб'єктам однієї
форми власності (державної, колективної, кооперативної), відповідно і оптове
підприємство є складовою частиною тієї ж форми власності.
Формування установчого капіталу
оптових торговельних підприємств за рахунок джерел, що відносяться до різних
форм власності, є передумовою створення суб'єктів гуртового ринку змішаної
власності. Це можуть бути: підприємства державно-комунальної,
державно-громадської, державно-приватної, кооперативно-приватної та інших форм
власності [10, c.239].
Форма власності багато в чому
визначає належність оптових підприємств. За цією ознакою усі суб'єкти оптового
ринку відносяться до галузевих, відомчих і позавідомчих. Галузеві оптові
підприємства орієнтовані на забезпечення постачальницько-збутових потреб
окремих галузей промисловості і сільського господарства: постачальницькі бази
промисловості, сільського господарства, будівельної індустрії; вихідні
збутово-реалізаційні підприємства тощо. Характерним прикладом відомчої
належності є система оптових підприємств споживчої кооперації: міжрайонні та
районні торговельні бази, товарні склади споживчих товариств. До позавідомчих
оптових підприємств відносяться: підприємства приватної та змішаної форм
власності, господарські формування інституціонального ринку, що виникли за
останній час (малі, орендні, приватні, сумісні гуртові підприємства) [17, c.232].
За місцем і роллю в товаропросуванні
оптові підприємства поділяються на три групи: вихідні, торговельно-закупівельні
і торговельні бази. Вихідні бази створюються і функціонують при найкрупніших
підприємствах промисловості або у центрах концентрації виробництва товарів
подібного складного асортименту. Завдання вихідних баз промисловості полягає у
перетворенні крупносерійного індустріального виробничого асортименту, його
формуванні, подрібненні і адаптуванні до вимог галузі торгівлі. Це завдання
вирішується шляхом встановлення і підтримання тісних зв'язків із чисельною
кількістю учасників гуртового і роздрібного товарного ринків, звільненням від
комерційно-торговельних функцій виробничих підприємств.
Торговельно-закупівельні оптові
підприємства концентруються в регіонах інтенсивного скупчення підприємств, що
виробляють товари народного вжитку, сільськогосподарську і переробну продукцію.
Ці оптові підприємства спеціалізуються на закупівлі та концентрації широкого
асортименту товарів широкого вжитку, виконують технологічні операції щодо
перетворення асортименту із наступною реалізацією гуртових партій у ті регіони,
що слабше або зовсім не забезпечені товарами цього асортименту [10, c.245].
Торговельні оптові підприємства
функціонують безпосередньо в місцях споживання. Вони максимально наближені до
споживчого ринку і мають на меті організацію постачання розукрупнених партій
товарів у роздрібну торговельну мережу зони обслуговування: окремо взятого населеного
пункту, адміністративного району або його частини (куща). Сюди можна віднести
районну гуртову торгівлю споживчої кооперації, склади-холодильники, невеликі
гуртовні, гуртовні при підприємствах харчової промисловості тощо.
За товарною спеціалізацією оптові
торговельні підприємства поділяють на три групи: спеціалізовані, універсальні і
змішані. Спеціалізованими вважають підприємства, зміст роботи яких є тісно
пов'язаний із товарним асортиментом однієї або невеликого числа споріднених
товарних груп (взуття, одяг, бакалійні товари, м'ясо-молоко тощо). Найчастіше
товарна спеціалізація оптового підприємства визначається складністю асортименту
обраної товарної групи або спеціальними вимогами щодо зберігання товару цієї
групи (вологість, температурний режим) [17, c.234].
Одним з головних показником
комерційної діяльності підприємства є обсяг товарообігу. Для збільшення
товарообігу використовуються декілька методів.
Перегляд асортименту. Для кращого
розуміння процесів, що відбуваються в області оптової торгівлі, спробуємо
розглянути їх з позиції кінцевої ланки в механізмі будь-якої дистриб'юторської
компанії - торговельної точки. Підтвердженням тому є повернення більшої частини
товарного асортименту на полки магазинів (у порівнянні з докризовим етапом),
нормальне функціонування банківської системи і т.д. Безумовно, що деякі
торговельні марки, особливо імпортні, залишили прилавки наших магазинів. Але,
як не дивно, цей процес є позитивним і досить закономірним. Напевно, багато хто
помічав, що до кризи асортимент більшості магазинів був занадто великим.
Відомо, що, згідно з правилом «80/20», 80% прибутку торговельна точка одержує
від 20% асортиментного товару, інші 20% прибутку - з 80% асортименту. Якщо цей
баланс порушується, то якась частина асортименту не тільки сама стає збитковою
(витрати на зберігання, заморожування в товарі частини коштів), але і заважає
продажам основних 20% асортименту. У першу чергу тим, що фізично займає дороге
місце на полках і розсіює увагу покупця [10, c.248].
Точно така ж модель застосовується
і для роботи дистриб'юторських компаній, що є, по суті, теж продавцями. До
кризи торговельний представник, продаючи «незбалансований асортимент»
магазинові, ризикував мати якщо не проблеми з поверненням грошей, то
несприятливі відносини з керівництвом даного магазина надалі. Кризова ситуація
неминуче змусила продавців усіх рівнів сконцентруватися саме на тому
асортименті, що користується найбільшим попитом, а виходить, приносить
найбільший прибуток. Характеризуючи поточну ситуацію на ринку, багато
керівників дистриб'юторських компаній відзначали, що в період кризи були
змушені скоротити асортимент, зате в даний час частина, що залишилася
асортименту приносить їм прибуток до 150% у порівнянні з докризовим періодом
[20, c.530].
Визначити найбільш ходові позиції в асортименті
можна шляхом аналізу обсягів продажів у грошовому і натуральному вираженні.
Інший, більш ефективний показник - частота замовлень даного товару, тобто
відсоток замовлень, де цей товар присутній. Для більш точного аналізу варто
виділити найбільш великих покупців провести аналіз їхніх замовлень на предмет
виявлення найбільш ходових позицій. Саме їх потреби найбільшою мірою повинні
впливати на формований асортимент. Також можна використовувати інформацію
агентів про запити покупців [18, c.308].
Перегляд цін на товари. Другий, не менш важливим
завданням торгового підприємства є встановлення цін. На розглянутому
підприємстві формування цін відбувається виходячи із середньої націнки на дану
категорію товарів, попиту на товар, термінів збереження й ін Характерно, що не
виробляється систематичний аналіз установлених цін у розрізі товарних позицій,
що не дозволяє варіювати ціну і встановлювати найбільш оптимальний рівень. Перш
за все необхідно провести аналіз витрат і виявити нижня межа цін на товари. Ця
нижня межа цін містить у собі витрати на транспортування, зберігання,
складування, фасовку. Мається на увазі все, що безпосередньо стосується руху
товару. Таким чином, ми формуємо мінімальну ціну на товари. Другим кроком буде
визначення конкурентних цін на товар, тобто цін на товари пропоновані
конкурентами. Виявлення в асортименті ходових товарів дозволяє установити ціни
нижче конкурентних. У результаті чого з'являється інструмент залучення
покупців. Ціни на менш ходові товари формуються виходячи з загальної
рентабельності підприємства, тобто ціни встановлюються так, щоб компенсувати
низький рівень прибутку від товарів основного асортименту. Принцип такої
політики в тому, що покупець замовляючи ходові товари орієнтується на низькі
ціни, а ціна інших товарів у меншому ступені впливає на попит [9, c.109].
Пошук покупців. Організація механізму роботи з
покупцями - одна з найважливіших задач підприємства. На поточний момент
підприємство обмежується лише роботою торговельних агентів, які обходять
магазини, пропонуючи товари з доставкою. Не дивлячись на те, що даний вид
продажів ефективний, існує ряд мінусів.
Агент, як правило, приходить без дзвоника, а «не
кликаний гість гірше татарина». Робота агента, як правило, нізкооплачіваема і
цілком залежить від кількості замовлень. Плинність кадрів не дає сталість
роботи з магазином, губляться зв'язки. Простежити і змусити працювати агента
досить важко.
Якість роботи агента цілком залежить від його
комунікабельності та зовнішнього
вигляду. Уміння наполегливо пропонувати товар дано не кожному. Недолік у тієї
або іншої якості приводить до того, що частина потенційних клієнтів губиться, а
в наслідку упереджено відноситься до співробітництва.
Для того, щоб максимально скоротити дані
недоліки, необхідно прийняти ряд заходів, спрямованих на підвищення
ефективності роботи агентів і підприємства в цілому. Для цього можна
використовувати як різні методи керування персоналом, так і маркетингові ходи
[12, c.303].
Оцінити роботу агентів можна по кількості
замовлень принесених кожним окремо. Але характер районів не дає об'єктивної
картини роботи агента. Для цього необхідно ввести ряд документів, які будуть
заповнюватися агентами про пророблену ними роботу. Такими документами можуть
бути денні звіти про відвідування магазинів, опис магазину
(площа, характер, розташування, близькість конкурентів, характер району,
контингент жителів і ін), характер розмови з представником магазина, побажання
покупців і ін. Введення таких
документів дозволить убити двох зайців : оцінити роботу агентів, частково
оцінити потреби покупців. Агент у другому випадку є не тільки торговельним
представником, але реально бере участь у підвищенні ефективності діяльності
підприємства. Він теж зацікавлений у більш ходовому асортименті, підвищенні
товарообігу - це його заробіток [10, c.250].
З іншого боку, оцінюючи роботу агентів,
підприємство обгрунтовано може звільнити ледачих агентів і замінити їх більш
активними. Така заміна може принести підприємству додатковий прибуток, а більш
старанному працівникові зарплату. Крім того, аналіз такої документації
дозволить виявити застійні райони, у результаті відмовитися працювати з ними
або змінити цінову політику по відношенню до цих районів.
Необхідною умовою дляорганізації даної форми
роботи полягає розробка форм і складання щоденних звітів. Аналіз цих форм також
вимагає витрат часу.
Це те, що стосується роботи агентів. Інша
сторона роботи з покупцями - це постійна підтримка зв'язків, стимулювання
купівельної активності. Це здійснюється за рахунок реклами.
Для торговельного підприємства найбільш
ефективними інструментами можна назвати наступні:
Розробка фірмового логотипу і знака
фірми,
фірмової документації, бланків, конвертів, візиток і т.д.;
Виготовлення сувенірної продукції - ручки,
запальнички, календарі й інші з метою дарування їхнім представникам роздрібних
торговельних підприємств;
Виготовлення наклейок;
Використання фірмових знаків і логотипів на
бортах вантажних машин;
Рекламні оголошення в газетах і тематичних
виданнях.
Ще недавно схема успішного розвитку
торговельного підприємства виглядала досить просто - розширення асортименту
товарів, сервісу.
Чималу підтримку цьому робило проведення
виробниками рекламних і маркетингових компаній. Сьогодні можливості оптимізації
логістики багатьма торговельними фірмами вже практично вичерпані, а через
конкуренцію, що загострилася потенціал зростання самих фірм помітно знизився.
У нових умовах підприємства торгівлі можуть
домогтися успіху тільки шляхом перенесення акцентів на вивчення потреб
покупців.
Отримавши можливість вибору, підкріплену
активними рекламними компаніями,
сучасні покупці стали більш досвідченими і обізнаними. У результаті характерною
рисою їхнього поводження стала менша, ніж раніше, «вірність» конкретному
постачальникові, а реакція на пропоновані конкурентами знижки - більш
однозначної.
Для того щоб зберегти найбільш вигідних покупців
і залучити нових, торговельному підприємству необхідно одержати відповіді на
ряд ключових питань. Допомогти в цьому можуть тільки інформаційні технології.
Алгоритм заохочення - на першому етапі вводяться
засоби ідентифікації покупця - традиційні магнітні картки або будь-які інші
засоби систематичного збору даних для встановлення зв'язку покупець - товар. Це
дає можливість раз поділяти всіх покупців на кілька категорій, починаючи від
постійних і закінчуючи «одноразових». Це дозволяє також визначити, які товари
не користуються попитом і в які групи товарів менш за все цікавлять покупців.
На другому етапі здійснюється фільтрація інформації
для виділення «лояльних» покупців. Із загального списку покупців, що враховує
їхній розмір, адресу, частоту і вартість зроблених покупок, виділяються групи
«кращих», на збереження яких в основному і спрямовуються подальші маркетингові
зусилля фірми.
Третій етап присвячений налагодженню
довгострокових відносин з покупцями: моделюється їхнє поводження для
встановлення персональних переваг і пристрастей, розробляється конкретна
маркетингова програма, вплив якої на відповідну групу споживачів буде виробляти
найбільший ефект.
Для того, щоб вибірка була орієнтована на
довгострокову роботу з покупцями необхідно врахувати ряд факторів, що
визначають якість роботи з покупцем. Так як критерії, що визначають потрібного
нам покупця. Таким критерієм може виступати доход принесений підприємству в
результаті продажу товару конкретному покупцеві. Однак варто враховувати і ряд
інших факторів, таких як тривалість роботи з покупцем, середній обсяг
замовлення, частота замовлень, стабільність замовлень.
Одне з основних умов успішного високих темпів
зростання оптового товарообігу - правильна організація. На оптових
підприємствах ведеться оперативний контроль, як за відвантаженням, так і за
реалізацією товарів. Кожному складу встановлюються плани і графіки постачання
товарів окремим покупцям на місяць, по декадах, а нерідко і окремих днях. На
підставі даних товарно-транспортних накладних та інших документів у спеціальних
таблицях визначають фактичні обсяги відвантаження товарів за день (п'ятиденку,
тиждень або декаду) та наростаючим підсумком з початку місяця. За цими даними
можна встановити відхилення від плану з поставки товарівза день (п'ятиденку,
декаду) і з початку місяця окремим одержувачам (в асортиментному розрізі і за
загальним обсягом поставки) і прийняти оперативні заходи щодо поліпшення
товаропостачання. На кожному складі, крім того, здійснюють оперативний контроль
за рухом товарів і станом товарних запасів в розгорнутому асортименті, дані
якого використовуються в повсякденному торгово-комерційної роботи з покупцями.
Застосування ЕОМ дозволяє автоматизувати
оперативний аналіз відвантаження товарів, оптового товарообігу, руху товару. За
допомогою ЕОМ та інших сучасних технічних засобів можна, зокрема, оперативно
контролювати, скільки і на які суми виписано товарних і розрахункових
документів за відвантажені товари, кому і скільки їх поставлено і як своєчасно
сплачуються реалізовані товари.
.3 Аналіз складу, структури, виконання плану і
динаміки оптового товарообігу
Розвиток товарообігу визначає широту і глибину
проникнення підприємства на споживчий ринок і його конкурентну позицію на цьому
ринку, загальні можливості і темпи економічного розвитку підприємства в
стратегічній перспективі. Показники товарообігу мають високий ступінь взаємозв'язку
з іншими найважливішими показниками діяльності торговельного підприємства. У
системі цих зв'язків найбільшу роль грають наступні їхні форми:
) внутрішній зв'язок окремих показників
товарообігу;
) зв'язок товарообігу з показниками обсягу
ресурсного потенціалу й ефективності його використання;
) зв'язок товарообігу із сумою і рівнем
найважливіших фінансових показників.
Зв'язок товарообігу з показниками обсягу
ресурсного потенціалу й ефективності його використання розглядається звичайно в
розрізі окремих видів використовуваних ресурсів.
У таблиці 2.1 представлені дані за 2012-2013
рр.. для аналізу товарообігу ТзОВ «БАКАМІЯ».
Таблиця 2.1
Дані про рух товарів на ТзОВ «Бакамія»
на 2012-2013
рр..
|
2012
|
2013
|
Абсолютний
приріст
|
Темпи
зростання, +%
|
|
Залишок,
грн.
|
1356081
|
1383591
|
27510
|
+2,03
|
|
Закупівлі,
грн.
|
539
764
|
169
395
|
-370369
|
-68,62
|
|
Продажі,
грн.
|
676138
|
212193
|
-463945
|
-68,62
|
|
Доходи,
грн.
|
185378
|
87
355
|
-98023
|
-52,88
|
|
Вибуття,
грн.
|
21
495
|
24
289
|
2794
|
+13
|
З таблиці 2.1
видно, що підприємство зазнає труднощів зі збутом, обсяги продажів падають,
відповідно скорочуються закупівлі і прибуток.
Товарні запаси на складі не тільки не зменшилися, але навіть трохи збільшилися.
Пов'язано це з тим, що підприємство проводило політику розширення асортименту і
закуповувало більше товарів різного виду.
Таблиця 2.2.
|
Показники
|
2012
|
2013
|
|
Обсяг
реалізації у визначеному періоді, грн.
|
676138
|
212193
|
|
Надходження
товарів у визначеному періоді, грн.
|
539
764
|
169
395
|
|
Сума
запасівна початок періоду, грн.
|
1
356081
|
1
383591
|
|
Сума
запасів на кінець періоду грн.
|
1
383591
|
1
229149
|
|
Вибуття
товарів у зв'язку з природним збитком, грн.
|
21
495
|
24
289
|
|
Середньооблікова
чисельність
|
16
|
17
|
|
Середня
продуктивність праці
|
36
548
|
12125
|
|
Середня
вартість основних фондів у періоді, грн.
|
7000
|
6900
|
|
Фондовіддача
у певному періоді,%
|
1,04
|
3,25
|
|
Сума
валового доходу від реалізації продукції, грн.
|
185
378
|
87355
|
|
Рівень
валового доходу від реалізації товарів,%
|
41
|
28
|
|
Сума
витрат звертання у визначеному періоді, грн.
|
161
980
|
153504
|
|
Рівень
витрат обігу в певному періоді,%
|
24
|
72
|
|
Сума
податків
<#"816693.files/image001.gif">
ДОДАТОК 2
Класифікація оптових торговельних підприємств
товаровиробників та продавців матеріальних благ
Похожие работы на - Аналіз оптових закупівель товарів на ярмарках та виставках
|