. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ В СИСТЕМІ ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА
.1 Економічна сутність, прийоми і методи фінансового аналізу
Основу будь-якої науки становлять її предмет і метод. Слід зазначити, що питання визначення предмета фінансового аналізу як особливого напряму науки «Комплексний економічний аналіз діяльності господарюючих суб'єктів» не є однозначним як у вітчизняній, так і в зарубіжній економічній літературі. В якості предмету фінансового аналізу окремими авторами виділяються фінансові ресурси та їх потоки, що, на нашу думку, звужує сферу вивчення фінансового аналізу. Інформація про фінансові потоки становить лише частину, хоча і істотну, від загальної інформації, необхідної для прийняття фінансових рішень. Безумовно, фінансові потоки розглядаються фінансовим аналізом, але у зв'язку з оцінкою їх впливу на фінансовий стан підприємства. Потоковий підхід відкриває значні можливості для аналізу функціонування підприємств, для оперативного і стратегічного планування їх діяльності. У рамках цього підходу рух фінансових ресурсів розглядається у взаємозв'язку з потоками реальних товарів і послуг. Потокові принципи багато в чому втілюють у собі новітні досягнення науки управління. Методи управління фінансовими потоками лежать в основі такого новітнього напряму зарубіжного менеджменту як фінансовий реінжиніринг.
Е. Хелферт розглядає предмет фінансового аналізу як взаємозв'язану систему рухів фінансових ресурсів, викликаних управлінськими рішеннями. Однак рух фінансових ресурсів на підприємстві визначається не тільки управлінськими рішеннями, але й об'єктивними умовами зовнішнього середовища. З точки зору А. Д. Шеремета і Р. С. Сайфуліна основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. Уточненням, яке слід було б зробити до даного визначення, є те, що фінансовий стан якраз і визначається станом розрахунків, співвідношенням активів і пасивів, отриманими фінансовими результатами. Таким чином, ймовірно, було б достатнім визначити предмет фінансового аналізу як фінансовий стан підприємств Згідно з визначенням французького вченого Ж. Рішара предметом фінансового аналізу є вивчення результатів господарської діяльності, в першу чергу, рентабельності [35, с.8]. Таким чином, в якості переважної сфери дослідження фінансового аналізу даним автором виділяється ефективність діяльності, включаючи прибутковість продажів і рентабельність вкладення капіталу. Особливе місце у визначенні предмета фінансового аналізу займає фундаментальнапраця Л. А. Бернстайна [10]. З точки зору даного автора предмет фінансового аналізу становить поточний фінансовий стан і результати діяльності підприємства, при цьому першочерговою метою є формування оцінок і прогнозів щодо майбутніх умов діяльності підприємства. З нашої точки зору дане Л. А. Бернстайном визначення найбільш повно відображає і предмет, і цільову спрямованість фінансового аналізу. Серед робіт зарубіжних авторів, присвячених проблемам фінансового аналізу, особливу увагу слід приділити роботам О. В. Єфімової [18]. З позиції даного автора, фінансовий аналіз, будучи особливим напрямком науки «Комплексний економічний аналіз діяльності господарюючих суб'єктів», в якості свого предмета розглядає поточне і майбутнє фінансовий стан господарюючого суб'єкта, що міняється під впливом впливу зовнішнього та внутрішнього середовища та прийнятих управлінських рішень, з метою визначення його фінансової стійкості та ефективності господарювання.
Підводячи підсумок розгляду проблеми предмета фінансового аналізу, можна зробити висновок, що фінансовий аналіз, будучи і особливим напрямком науки економічного аналізу та істотним елементом фінансового менеджменту, являє собою процес накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має на меті:
Оцінити поточний і перспективний фінансовий стан бізнесу;
Оцінити можливі і доцільні темпи розвитку бізнесу з позиції їх фінансового забезпечення;
Виявити доступні джерела засобів і оцінити можливості їх мобілізації;
Спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів;
Визначити зміни фінансового стану в структурно-часовому аспекті і виявити фактори, що викликали ці зміни.
В основі фінансового аналізу, як і фінансового менеджменту, в цілому, лежить аналіз фінансової звітності, склад, структура і принципи, якою визначені Законом України''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні''та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для України цей фрагмент фінансового аналізу має пріоритетне значення з ряду обставин, зокрема, недостатня розвиненість фінансового ринку знижує значимість аналізу ризиків, публікації фінансових звітів для завоювання довіри потенційних ділових партнерів і т.п.
Зміст і мета фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта господарювання за допомогою раціональної фінансової політики. Змістовний аспект фінансового аналізу пов'язаний з ідентифікацією його основних блоків або складових частин. А. Д. Шеремет виділяє три взаємопов'язаних блоки:
Аналіз фінансових результатів;
Аналіз фінансового стану підприємства;
Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.
Запропонована класифікація напрямів фінансового аналізу представляється не зовсім вдалою, оскільки фінансовий стан визначається як фінансовими результатами, так і ефективністю діяльності підприємства. При цьому невід'ємним елементом оцінки ефективності є аналіз фінансових результатів. Таким чином, аналіз фінансового стану повинен включати в себе інші блоки аналізу, виділені вказаним автором.
У роботі Л.А. Бернстайна представлені наступні блоки фінансового аналізу:
Ліквідність у короткостроковому плані;
Потоки грошових коштів;
Структура капіталу та довгострокова платоспроможність;
Прибуток на інвестиції;
Використання активів;
Результати діяльності.
При всій корисності підрозділи окремих аспектів діяльності на зазначені шість блоків, всі вони взаємопов'язані між собою, що є принципово важливим для методології фінансового аналізу. Необхідність відображення зазначених взаємозв'язків повинна бути врахована на стадії складання комплексного аналітичного висновку.
Згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності фінансовий стан компанії залежить від наявних у неї ресурсів, її фінансової структури, її ліквідності та платоспроможності, а також її здатності адаптуватися до змін навколишнього середовища.
Цільова спрямованість фінансового аналізу досягається з допомогою властивою даній науці методу. Під методом у широкому сенсі наука розуміє спосіб дослідження предмета. Метод фінансового аналізу - це спосіб системного комплексного вивчення фінансового стану господарюючого суб'єкта з метою визначення його фінансової стійкості та ефективності діяльності в умовах невизначеності і ризику.
У роботах вітчизняних і зарубіжних економістів пропонуються різні класифікації методів економічного аналізу. На наш погляд, на першому рівні класифікації слід виділити:
Неформалізовані методи, які засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на строгих аналітичних залежностях. До них можна віднести такі методи, як метод експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, порівняння, побудови систем показників, побудова систем аналітичних таблиць і т.д. Цим методам властивий суб'єктивізм, велике значення має інтуїція, досвід і знання аналітика;
Формалізовані методи, в основі яких лежать строгі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів, які складають другий рівень класифікації.
Класичні методи фінансово-економічного аналізу:
Ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, простих і складних відсотків, дисконтування, класичні методи математичного аналізу: диференціювання, інтегрування, варіаційне числення та ін..
Традиційні методи економічної статистики:
Середніх, абсолютних і відносних величин, групування за певними ознаками, елементарні методи обробки рядів динаміки, індексний, графічний.
Методи математичної статистики, які вивчають зв'язку, одномірні й багатомірні статистичні сукупності:
Кореляційний аналіз, регресійний, дисперсійний, факторний аналіз, метод головних компонент, коваріаційний, кластерний аналіз та ін
Економетричні методи:
Методи економічної кібернетики і оптимального програмування:
Методи системного аналізу, методи машинної імітації, лінійне, квадратичне і нелінійне програмування, блокове і динамічне програмування, оптимізація.
Методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень:
Методи теорії графів, метод дерев, теорія ігор, теорія масового обслуговування, теорія розкладів, управління запасами, методи мережевого планування і управління.
Останнім часом з'являється все більше робіт, присвячених проблемі розвитку і використання кількісних методів фінансового аналізу. Вони містять вказівку на обмеженість кількісних методів фінансового аналізу в силу великої невизначеності перспектив розвитку та значних припущень як у використовуваній інформаційній базі, так і в самих застосовуваних моделях, які по суті є спрощеннями реальних фінансових відносин. У зв'язку з цим виникає необхідність доповнення кількісних методів якісними оцінками і судженнями.
.2 Сутність і методи діагностики банкрутства підприємства
Банкрутство - це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи і з користю розпорядитися коштами, відповідно до твердження Мескона М.Х.
Якщо розоряється підприємство, це завжди трагедія і для його керівництва, і для тих, хто вклав у нього кошти, і для тих, хто на ньому працює. Процедура неспроможності пом'якшує несприятливі наслідки провалу для всіх, зводячи їх до мінімуму.
Не можна не погодитися з Ковальовим А.П., що "діагностика банкрутства - це такий вид фінансового аналізу, який націлений на раннє виявлення збоїв і недоглядів у діяльності підприємств, потенційно небезпечних з теорії ймовірності настання банкрутства". Підприємство, на якому поставлено аналітичнаробота, здатне раніше розпізнати криза, що насувається і оперативно відреагувати.
Під "банкрутством" розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі, нездатність юридичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити вимоги своїх кредиторів у встановлений для цього термін. Зовнішній ознака банкрутства підприємства - призупинення його поточних платежів. Підприємство може бути визнано банкрутом або добровільно, або за рішенням арбітражного суду. Добровільна ліквідація підприємства під контролем суду провадиться на підставі офіційного оголошення про його неспроможність і заяви самого боржника, поданого до арбітражного суду, а примусова - на підставі рішення арбітражного суду за заявою кредиторів.
Ряд підприємств України було досліджено методом дисперсійного аналізу і поділені на групи по факторному ознакою - дебіторська заборгованість - кредиторська заборгованість. Підраховано кореляційне відношення (відношення між груповий дисперсії до загальної = 0.313), яке свідчить, що варіація простроченої кредиторської заборгованості на 31.3% обумовлена дебіторською заборгованістю. Можливо, залежно між дебіторською заборгованістю та кредиторської не існує взагалі, а отриманий результат - випадковість. Коло взаімонеплатежі - не основна причина кризи, а наслідок ситуації в економіці в цілому. Виникає необхідність у терміновому доповненні існуючих і ще розробляються антикризових заходів з фінансово-економічної стабілізації, реструктуризації підприємств і реалізації інноваційної політики.
Надані трудовим колективам права "розділити і продати" привело в Україну до утворення безлічі самостійних акціонерних товариств, при цьому була знищена інституційна структура оборонної промисловості і сформовані явно неконкурентоспроможні виробництва. Більшість промислових компаній виявилися нежиттєздатними через розпорошеність їх виробничо-економічних структур, застосування старих форм і методів організації виробництва і управління.
В умовах ринку будь-яке підприємство може виявитися банкрутом або жертвою "чужого" банкрутства. Вміла економічна стратегія, раціональна політика у сфері фінансових інвестицій, цін і маркетингу дозволяють підприємству уникнути банкрутства і зберігати протягом багатьох років ділову активність, прибутковість і високу репутацію надійного партнера і виробника якісної продукції.
Безліч чинників є причинами банкрутства. У країнах з розвиненою ринковою системою економіки банкрутство підприємств на 1 / 3 зумовлено зовнішніми факторами і на 2 / 3 - внутрішніми. Найбільш важливі зовнішні фактори:
Інфляція, що тягне за собою значний і нерівномірний ріст цін на вихідні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, продукцію і послуги інших підприємств;
Зміна банківських процентних ставок та умов кредитування, податкових ставок і митних зборів;
Зміни у відносинах власності і оренди, законодавства з праці та введення нового розміру мінімальної оплати праці.
Негативно і вплив внутрішніх факторів. На Заході 90% малих фірм розоряються через недосвідченість менеджерів, некомпетентність керівництва, їх невміння орієнтуватися в ринковій економіці, зловживанням службовим становищем і консерватизм мислення.
Підприємство завжди повинно стежити за станом ліквідності і при складанні прогнозів контролювати, щоб рівень ліквідності не опускався нижче критичного. "У світовій практиці відомі два основних підходи прогнозування банкрутства:
Модель Альтмана - індексу кредитоспроможності,
Система критерію можливість банкрутства ".
У вітчизняній практиці знайшов застосування метод системи критерію можливості банкрутства, а також розроблено Агентством з питань запобігання банкрутству "Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського становища підприємства і організацій". Якщо підприємство визнане неплатоспроможним (близьке до банкрута), то проводять антикризову політику. Пошук шляхів оздоровлення неспроможних підприємств (банкрутів) займає одне з провідних місць у сучасній господарській практиці.
До цих пір багато директорів і менеджери нашої держави не вірять або не хочуть вірити, що банкрутство стало реальністю, тому що десятки років у нашій країні заперечувалася сама можливість банкрутства державних підприємств. Банкрутство є однією з підстав для припинення діяльності підприємства.
Питання про визнання підприємств банкрутами розглядаються арбітражними судами у відповідності з Арбітражним процесуальним кодексом України, Законами України "Про відновлення платоспроможності підприємства", "Про банки і банківську діяльність", а також роз'ясненнями Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України" Про відновлення платоспроможності підприємства ".
Як правило, "в нормально функціонуючій економіці більшість банкрутств виникає через помилки в поточному управлінні підприємством, і тоді всявідповідальність повинна лягати на його керівника" на думку Грузінова В.П.
Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію і, як наслідок, зниження обсягів виробництва, зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати своїм працівникам. Звідси і спільні шляхи вирішення фінансових проблем - від скорочення внутрішніх витрат до державного регулювання управління підприємством і його фінансової підтримки (санації).
Банкрутство підприємства є наслідком одночасного впливу на нього всіх перерахованих вище факторів. Для України недолік ліквідності більшої частини виробничих підприємств пояснюється структурно-технічними диспропорціями, а також діями сучасних державних органів управління. Для реалізації державної політики щодо запобігання неспроможності (банкрутства) підприємств і негативних соціальних наслідків, пов'язаних з реорганізацією та ліквідацією неплатоспроможних підприємств у разі визнання їх безпідставними, велике значення має пошук практичних шляхів до їх фінансового оздоровлення.
Падіння рівня життя населення нашої країни внаслідок кризи в українській економіці, в першу чергу, стосується працівників підприємств, що балансують намежі банкрутства. На період реалізації намічених шляхів фінансового оздоровлення неспроможних підприємств їх працівники мають потребу в серйозній соціального захисту. Тому слід визначити цілі та способи фінансування вирішення цих проблем, а також розробити механізми захисту фінансових інтересів акціонерів. Комплекс цих питань має стати програмою соціального захисту для акціонерів неспроможного підприємства і для його трудового колективу. Масові звільнення працівників з причини банкрутства підприємств в умовах триваючого спаду виробництва можуть викликати непередбачувані соціально-економічні наслідки. Важливо і те, що серед підприємств, чиї справи про банкрутство розглядаються судами, значна частина таких, які тимчасово потрапили в кризовий стан. Вартість їхніх активів не перевищує дебіторської заборгованості. За умови проведення санації ці підприємства могли б розрахуватися з боргами і успішно функціонувати надалі. Однак внаслідок недосконалого законодавства, відсутності достатнього теоретико - методологічного забезпечення процесу санації, неотримання підприємствами державної фінансової підтримки та дефіциту кваліфікованого фінансового менеджменту велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами. Незважаючи на те, що банкрутство підприємства є юридичним фактом, в основі його лежать фінансові причини:
. Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності, тобто фінансові зобов'язання перевищують активи підприємства, який відбивається показником "чиста негативна вартість" (або чиста вартість дефіциту)
Чос = ЗК - А,
де Чос - сума чистого негативної вартості підприємства;
ЗК - сума ЗК, що використовується підприємством;
А - сума активів підприємства.
. Істотна незбалансованість у рамках щодо тривалого періоду обсягів його грошових потоків. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується тривалим перевищенням обсягу негативного грошового потоку над позитивним та відсутністю перспектив перелому цієї негативної тенденції.
. Тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів, тобто значне перевищення невідкладних фінансових зобов'язань підприємства над сумою залишків його ДС та активів у високоліквідної формі, яка носить хронічний характер.
"Механізм банкрутства підприємства розглядається як дієва форма перерозподілу суспільного капіталу з метою більш ефективного його використання".
Як стверджує Грузинів В.П. можна виділити наступні види банкрутства:
. Реальне банкрутство. Характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використовуваного капіталу.
. Технічне банкрутство. Характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаного істотною простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість, а сума його активів значно перевищує обсяг фінансових зобов'язань.
. Умисне банкрутство. Характеризує навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах; свідомо некомпетентне фінансове управління.
. Фіктивне банкрутство. Характеризує завідомо неправдиве оголошення підприємства про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання від них відстрочки виконання своїх кредитних зобов'язань чи знижки з суми кредитної заборгованості.
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ОЦІНКИ КРИЗОВОГО СТАНУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ САНАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Діагностика (прогнозування) банкрутства являє собою систему цільового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують загрозу його банкрутства у наступному періоді. Залежно від цілей і методів здійснення діагностика банкрутства поділяється на дві основні підсистеми: систему експрес-діагностики та систему фундаментальної діагностики банкрутства й оцінки санаційної спроможності. Основним завданням експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка його кризового стану.
У контрольній роботі здійснимо експрес-діагностику банкрутства за двома напрямами:
) оцінка ймовірності банкрутства за моделями дискримінантного аналізу;
) оцінка індикаторів «кризового поля».
Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та обчислюється інтервальний показник, на підставі якого з достатньою ймовірністю можна передбачити банкрутство підприємства. Він базується на емпіричному дослідженні фінансових показників численних підприємств, певна частка з яких збанкрутували, а решта - успішно діють далі. Добирається сукупність показників-коефіцієнтів, для кожного з яких визначається питома вага. Вагомість може коригуватися в залежності від галузі, інфляції, інших факторів. У рамках дискримінантного аналізу проводиться прогнозування можливості банкрутства підприємства за наступними дискримінантними моделями.
. Модель прогнозування банкрутства Е. Альтмана являє собою функцію від пяти показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за період:
A=1,2*К1+1,4*К2+3,3*К3+0,6*К4+1*К5 (2.1)
де К1=ВОК/А=власний оборотний капітал/вартість активів,
К2=ЧП/А=чистий прибуток/вартість активів,
К3=Пзддо/А=прибуток від звичайної діяльності до оподаткування/вартість активів,
К4=АК/ПЗ=ринкова вартість акціонерного капіталу/поточні зобовязання,
К5=ЧД/А=чистий дохід/вартість активів.
За даною моделлю, якщо ZA<1,81−ймовірність банкрутства дуже висока, якщо розрахований показник у межах 1,81≤ ZA≤2,7, то ймовірність банкрутства висока, якщо 2,7≤ ZA≤2,99−можливість банкрутства низька, а при ZA≥3−дуже низька. Точність прогнозування за цим методом наступна: підприємство стане банкрутом через рік з імовірністю 95 %, через два роки− з імовірністю 72 %, через три роки− 48%.
К3=79838/121909=0,65 грн/грн
К3=41637/121909=0,34 грн/грн
К3=42346/121909=0,35 грн/грн
К4=17405/23374=0,75 грн/грн
К5=189200/121909=1,55 грн/грн
Z2012=1,2*0,65+1,4*0,34+3,3*0,35+0,6*0,75+1*1,55= 4,41
Отже, вірогідність банкрутства дуже низька, так як ZA≥3.
. Модель діагностики банкрутства Таффлера, яка була розроблена 1997 року, має такий вигляд:
Т=0,53Т1+0,13Т2+0,18Т3+0,16Т4 (2.2)
Де Т1=ВП/ПЗ=валовий прибуток/поточні зобовязання
Т2=ПА/ПК=поточні активи/позиковий капітал
Т3=ПЗ/А=поточні зобовязання/вартість активів
Т4=ЧД/А=чистий дохід/вартість активів
Дана модель ефективна тим, що є однією з нових, і сукупний вплив факторів у загальній сумі дає 1, тобто модель повністю описує діяльність підприємства, виходячи зі ступеня того чи іншого показника. Якщо, ZТ<0,2, то підприємство є потенційним банкрутом. Якщо ZТ>0,3, то у фірми непогані довгострокові перспективи. У межаж від 0,2 до 0,3− зона невизначеності.
Т1=80613/23374=3,45 грн/грн
Т3=23374/121909=0,2 грн/грн
Т4=189200/121909=1,6 грн/грнТ2012=0,53*3,45+0,13*0+0,18*0,2+0,16*1,6=2,12.
Так як ZТ>0,3, то у ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» непогані довгострокові перспективи.
. Модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану була отримана у 1972 році для підприємств Великобританії:
Л=0,063L1+0,092L2+0,057L3+0,001L4 (2.3)
Де L1=ВОК/А=власний оборотний капітал/вартість активів2=ВП/А=валовий прибуток/вартість активів3=НП/А=нерозподілений прибуток/вартість активів4=ВК/ПК=власний капітал/позиковий капітал
Граничне значення для цієї моделі дорівнює 0,037. Тобто, якщо ZЛ<0,037, то це характеризується як кризовий стан підприємства.1=98374-18536/121909=0,65 грн/грн2=80613/121909=0,66 грн/грн3=65217/121909=0,53 грн/грн4=98374/23535=4,18 грн/грнЛ2012 =0,063*0,65+0,092*0,66+0,057*0,53+0,001*4,18=0,14.
З розрахунків бачимо, що підприємство у дуже доброму стані і немає загрози банкрутства.
. Модель Спрингейта має наступний вигляд:
C=1,03А+3,07В+0,66С+0,4D (2.4)
Де А=ВОК/А=власний оборотний капітал/вартість активів
В=Пзддо/А=прибуток від звичайної діяльності до оподаткування/вартість активів
С= Пзддо/ПЗ=прибуток від звичайної діяльності до оподаткування/поточні зобовязання=ЧД/А=чистий дохід/вартість активів
Точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92 %, однак згодом цей показник зменшується. Якщо ZC<0,862, то підприємство вважається потенційним банкрутом.
А=79838/121909=0,65 грн/грн
В=42346/121909=0,35 грн/грн
С=42346/23535=1,8 грн/грн=189200/121909=1,55 грн/грнC2012=1,03*0,65+3,07*0,35+0,66*1,8+0,4*1,55=1,67+ 1,07+1,19+ 0,62=4,55.
З розрахунків бачимо, що підприємство у дуже доброму стані і немає загрози банкрутства.
. Згідно з кількома методиками прогнозування банкрутства побудовано універсальну дискримінантну функцію:
фінансовий стан прогнозування банкрутство
ZY=1,5X1+0,08X2+10X3+5X4+0,3X5+0,1X6 (2.5)
Де X1=ГП/ПК=грошовий потік/позиковий капітал2=А/ПК=вартість активів/позиковий капітал3=ЧП/А=чистий прибуток/вартість активів4=ВП/ЧД=валовий прибуток/чистий дохід5=ТМЗ/ЧД=виробничі запаси/чистий дохід6=ЧД/А=чистий дохід/вартість активів
У даній моделі, якщо ZY>2, то підприємство фінансово стійке, йому не загрожує банкрутство, якщо 1<ZY<2− фінансова рівновага підприємства порушена, але за умови антикризового управління банкрутство не загрожує, за умови 0< ZY <1 підприємству загрожує банкрутство, якщо не здійснити санаційних заходів, і в разі ZY<0− підприємство є напівбанкрутом.1=44081/23535=1,87 грн/грн2=121909/23535=5,18 грн/грн3=41637/121909=0,34 грн/грн4=80613/189200=0,43 грн/грн5=18467/189200=0,09 грн/грн6=189200/121909=1,55 грн/грнY2012=1,5*1,87+0,08*5,18+10*0,34+5*0,43+0,3*0,09+0,1*1,55=2,8+0,41+3,4+2,15+0,027+0,155=8,94.
З розрахунків бачимо, що фінансова рівновага підприємства порушена, але за умови антикризового управління банкрутство не загрожує.
. Метод рейтингової оцінки фінансового стану підприємства (рейтингове число) Р.С.Сайфуліна і Г.Г.Кадикова. Російські вчені запропонували використати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства таке рейтингове число:
К=2КЗ+0,1КПЛ+0,08КІ+0,45КМ+КРВК (2.6)
Де КЗ=ВОК/А=власний оборотний капітал/вартість активів
КПЛ=ПА/ПЗ=поточні активи/поточні зобовязання
КІ=ЧД/(ВК+ДП)=чистий дохід/(власний капітал+довгострокові зобовязання)
КМ=ВП/ЧД=валовий прибуток/чистий дохід
КРВК =ЧП/ВК=чистий прибуток/власний капітал
Кз - коефіцієнт забезпеченості власними коштами; нормативне значення для стабільно діючого підприємства становить більше 0,1;
Кпл - коефіцієнт поточної ліквідності; нормативне значення для стабільно діючого підприємства становить більше 2;
Кі - інтенсивність обігу капіталу, що авансується; нормативне значення для стабільно діючого підприємства становить більше 2,5;
Км - коефіцієнт менеджменту; нормативне значення для стабільно діючого підприємства повинно бути більше облікової ставки НБУ на дату визначення показника;
Крвк - рентабельність власного капіталу; нормативне значення для стабільно діючого підприємства повинно бути більше 0,2.
Якщо рейтингове число К для підприємства має значення більше 1, то підприємство знаходиться у задовільному стані. Якщо значення К менше за 1, то це характеризується як кризовий стан.
КЗ=79838/121909=0,65 грн/грн
КПЛ