Аналіз кредитної політики підприємства

Аналіз кредитної політики підприємства

МІЖДИСЦИПЛІНАРНА КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Аналіз кредитної політики підприємства»

 ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття вибору кредитної політики підприємств       

1.2 Порядок і етапи розробки кредитної політики підприємства

1.3 Принципи та особливості розробки кредитної політики

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ВАТ "КИЇВСТАР"

2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства

2.2Аналіз динаміки обсягу та структури дебіторської заборгованості

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Удосконалення механізму кредитної політики підприємства       

.2 Програма реструктуризації кредитної політики підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Кредитна політика підприємства відповідає на такі питання , як кому саме надавати позику , на яких умовах , як часто і в якому розмірі . Однак найголовнішим критерієм ефективності кредитної політики компанії є її зростання прибутковості по основній діяльності , або ж зростання обсягів продажів і / або скорочення періоду оборотності дебіторської заборгованості ( тобто прискорення ) . Для того , щоб знайти оптимальне рішення в комерційному кредитуванні , рекомендується використовувати граничний аналіз , у якого формальна мова строго визначає рівновагу в терміни та обсяги надання відстрочки по платежах. Лібералізація кредитної політики виробляється до тієї пори часу , поки допоміжні вигоди від зростання обсягу реалізації не зрівняються з допоміжними витратами за наданим позиці.

Змістовним фундаментом кредитної політики підприємства є ті інструменти , які використовують збутові підрозділи в разі надання позики контрагентам і стандарти їх надання , які встановлюють резонні обмеження і правила .

У сучасних умовах ринкової економіки проблема даного дослідження має актуальний характер.

Для того, щоб забезпечити конкурентоспроможність на ринку і привабливість продаваного товару, реалізація продукцій в кредит (з відстрочкою платежу) має досить широкі перспективи у подальшому розвитку .

Змістовною основою кредитної політики є інструменти, якими керуються збутові структури при наданні кредиту постачальникам і стандарти надання кредитів, що встановлюють розумні правила та обмеження.

Проблема даного дослідження носить актуальний характер в сучасних умовах. З метою забезпечення конкурентоспроможності та привабливості продаваного товару в сучасній практиці реалізація товарів у кредит (з відстрочкою платежу) отримала широкий розвиток .

Метою дослідження даної роботи є розгляд кредитної політики підприємства та розробка заходів щодо її вдосконалення .

Завданнями дослідження:

ознайомитися з основами формування кредитної політики підприємства;

розглянути порядок розробки кредитної політики підприємства;

розглянути етапи кредитної політики підприємства;

провести оцінку кредитної політики підприємства на прикладі ПАТ "Київстар";

визначити стан кредитної політики підприємства;

запропонувати шляхи вдосконалення кредитної політики підприємства,

удосконалити механізм кредитної політики підприємства;

визначити кредитну політику даного підприємства за удосконаленим механізмом.

Об'єктом дослідження є кредитна діяльність підприємства.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі реалізації стратегії кредитування підприємства та її в

досконалення .

Методи дослідження Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних вчених Ковальової В.В. , Селезньової М.М. , Шеремета А.Д., Сайфуліна Р. С, Бланка І.А та зарубіжних вчених з питань економічної теорії, проблем механізму кредитної політики, теорії прийняття рішень управління дебіторською заборгованістю на підприємствах та з проблем економіко-математичного моделювання процесів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Поняття вибору кредитної політики підприємств

В сучасній науці існують різні підходи до визначення сутності управління кредитною політикою. Так, зарубіжні вчені Є. Брігхем [2], Ф. Ченг, Дж. Фіннерті [3] стверджують, що кредитна політика підприємства − це перш за все ефективне управління дебіторською заборгованістю, що полягає у виборі найкращого для даного підприємства строку кредитування покупців, кредитних інструментів, розмірів та строків дії знижок. О. Ареф’єва [4], І. Шестова [5] також вважають, що формування найбільш ефективної кредитної політики підприємства є основою для управління дебіторською заборгованістю. О. Лучков [6] стверджує, що кредитний період є основним фактором, що об’єднує кредитну політику й політику визначення оптимального розміру інвестицій в дебіторську заборгованість. І. Алфьорова, Т. Калічава [7] вважають, що під кредитною політикою підприємства мається на увазі максимально ефективне використання дебіторської заборгованості як інструменту збільшення обсягів продажів. О. Агєєва [8] ототожнює кредитну політику підприємства з політикою управління дебіторською заборгованістю.

Отже, спираючись на висновки зарубіжних та вітчизняних науковців далі кредитна політика підприємства буде розглядатися в контексті управління дебіторською заборгованістю підприємства. З цього можна зазначити, що кредитна політика підприємства включає до свого складу систему правил з вибудовування відносин з замовниками, куди входить й процедура стягнення заборгованості [9, c. 141].

Дебіторська заборгованість є однією з різновидів активів організації, який може бути реалізований, переданий, обміняний на майно, продукцію, результат виконання робіт або надання послуг [18].

За своєю економічною сутністю дебіторська заборгованість являє собою кошти, тимчасово відвернуті з обігу підприємства. Це просто гроші. Гроші, які у підприємства, за ідеєю, є, але не «живцем», а у вигляді зобов'язань, виражені в тій або іншій формі. Гроші, які б вони не були, це теж товар. А товар, як відомо можна продати. Питання в тому, чи можна здійснити таку операцію, чи є покупець на цей товар і наскільки доцільний такий продаж, зокрема, в порівнянні з іншими варіантами стягнення боргів. «Залежно від розміру дебіторської заборгованості, найбільш вірогідних термінів її погашення, а також від того, яка вірогідність непогашення заборгованості, можна зробити висновок про стан оборотних коштів організації та тенденції її розвитку» [34].

Головним чинником, що визначає фінансовий стан підприємства, є стан його оборотних коштів і одного з елементів - дебіторської заборгованості.

«Оборотні кошти (оборотний капітал) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи. За матеріально-речовинним ознакою до складу оборотних засобів включаються: предмети праці (сировина,матеріали,паливо і т.д.),готова продукція на складах підприємства, товари для перепродажу, грошові кошти і кошти в розрахунках »[12].

Дебіторська заборгованості визначається, відповідно як актив у балансі за умови, її оцінка має бути достовірно визначена та існує ймовірність погашення протягом визначеного терміну у майбутньому. У балансі заборгованості визначаються за чистою вартістю [14].

Обов'язок здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю розрахунків, станом дебіторської заборгованості лежить у першу чергу на самому підприємстві. Для цих цілей у структурі управлінського персоналу передбачається спеціальний підрозділ фінансової служби.

За характером виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

- нормальну або виправдану заборгованість, до якої відносить заборгованість, що обумовлена ходом виконання виробничого завдання підприємства, а також діючими формами розрахунків (заборгованість за пред'явленими претензіями, заборгованість за підзвітними особами, товари відвантажені, термін оплати яких не настав).

- не нормальну або не виправдану, яка виникла в результаті порушення розрахункової і фінансової дисципліни, послаблення контролю за відпусткою матеріальних цінностей, виникнення нестач і розкрадань (товари відвантажені, але не оплачені в строк, заборгованість по нестачах і розкраданням).

На думку Левковича О.А., під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість організацій, працівників і фізичних осіб цієї організації, що виникає у процесі економічної діяльності організації, тобто заборгованість покупців за куплені товари та, підзвітних осіб за видані ним під звіт грошових сум та інших.

У книжці «Управління фінансовою безпекою підприємства» Бланк І.А., вважає, що дебіторська заборгованість має двояку природу. З одного боку, «нормальне» зростання дебіторської заборгованості свідчить про збільшення потенційних доходів населення і підвищення ліквідності. З іншого боку, не всякий розмір дебіторської заборгованості прийнятий підприємством, оскільки зростання невиправданої дебіторської заборгованості може призвести також до втрати ліквідності.

Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків є об'єктивним процесом господарської діяльності підприємства.

Метою кредитної політки є забезпечення умов зростання виручки, прибутку і рентабельності шляхом надання товарного кредиту. Отримання платежів від дебіторів - одне з основних джерел надходжень грошових коштів підприємства, тому кредитна політика прямо впливає на отримання підприємством доходів і прибутку [9, с. 292]. Індикаторами впливу кредитної політики на прибутковість підприємства визначено показники зміни обсягу продаж і прибутку від продажу в кредит.

Вибір кредитної політики підприємства орієнтовано на досягнення компромісу між прибутковістю і ризиком втрат прибутку від дебіторської заборгованості. З одного боку, дебіторська заборгованість є частиною оборотних коштів підприємства і тому її зростання призводить до зменшення оборотності виробничих активів, додаткової потреби у фінансових ресурсах, зростання кредиторської заборгованості та витрат, зниження прибутку. З іншої сторони, повна відмова від дебіторської заборгованості призводить до відтоку клієнтів, які віддають перевагу роботі з відстроченням платежів, і як наслідок, зниження прибутку.

Характеристиками кредитної політики є: тип політики, термін надання кредиту, стандарти кредитоспроможності, система стягнення дебіторської заборгованості, знижки, ефективність. Формування кредитної політики передбачає такі основні етапи [9, с. 40]: аналіз дебіторської заборгованості за попередній період, вибір типу кредитної політики, визначення умов надання відстрочки платежів (термінів, системи знижок, форм розрахунку), розробка стандартів кредитоспроможності покупців, організація контролю боргових зобов’язань дебіторів, вибір форм рефінансування дебіторської заборгованості, обґрунтування напрямів диверсифікації реалізації продукції (перспективні клієнти, вихід на нові ринки).

Критерієм вибору кредитної політики підприємства визначено перевищення прибутку від зростання обсягу продажу в кредит над витратами з обслуговування дебіторської заборгованості. Показник обсягу виручки підприємства при продажі в кредит пропонується розраховувати з урахуванням впливу інфляції та залежності ціни продукції від виду системи оплати і терміну відстрочки платежів.

Вибір кредитної політики необхідно здійснювати з урахуванням протиріч між рентабельністю і ліквідністю; фінансовою стійкістю, рентабельністю і ризиком, які викликані прагненням підприємства до досягнення максимального економічного зростання [3, с. 26]. Так, реалізація товарів в кредит із застосуванням агресивної тактики продажів може підвищити рентабельність, але погіршити ліквідність у зв’язку із збільшенням періоду погашення дебіторської заборгованості.

.2 Порядок і етапи розробки кредитної політики підприємства

Управління дебіторською заборгованістю є невід’ємною складовою збутової діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Велика частка дебіторської заборгованості у загальній структурі активів знижує ліквідність, фінансову стійкість та підвищує ризик фінансових збитків. Передусім необхідно визначити, що розуміється під терміном "дебіторська заборгованість". Так, згідно з П(С)БО 10, дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [2]. З іншого боку дебіторська заборгованість вважається важливою складовою оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, робіт, послуг [3].

В процесі дослідження, здійснивши критичний аналіз літературних джерел можна зробити висновки, що управління дебіторською заборгованістю підприємства - це процес цілеспрямованого, комплексного, систематичного проведення заходів щодо оптимізації обсягів дебіторської заборгованості та забезпечення своєчасної інкасації боргу, що досягається шляхом розробки ефективної кредитної політики, використання сучасних форм рефінансування, здійснення моніторингу за дебіторською і кредиторською заборгованостями, врахування впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, і спрямоване на максимізацію прибутку та підвищення рівня фінансової безпеки підприємства. Провівши аналіз основних проблем управління дебіторською заборгованістю, з якими стикаються підприємства та організації, їх можна систематизувати наступним чином:

відсутність чіткої інформації щодо термінів погашення зобов’язань підприємствами-дебіторами;

не розроблений регламент та методика роботи з простроченою дебіторською заборгованістю;

недостатність даних, а іноді їх повна відсутність, про зростання витрат, пов’язаних зі збільшенням розміру дебіторської заборгованості;

не здійснюється оцінка фінансового стану дебіторів і ефективність надання відстрочок платежів.

Для вирішення вищезгаданих проблем з метою покращення фінансового стану господарюючих суб’єктів необхідно визначити чітку методику та етапи управління дебіторською заборгованістю.

Для забезпечення формування й впровадження організаційно-економічного механізму управління дебіторською заборгованістю необхідно створити контролюючий орган за формуванням, рухом та стягненням дебіторської заборгованості, який крім того, відповідає за організацію процесу формування та функціонування організаційно-економічного механізму управління дебіторською заборгованістю для прийняття відповідних управлінських рішень.

Другим етапом є аналіз дебіторської заборгованості за попередні періоди. Основними параметрами, що характеризують стан дебіторської заборгованості, є її середньорічний розмір, середній термін погашення та частка в структурі доходу від операційної діяльності. Слід проаналізувати кількісний та якісний склад заборгованостей, коефіцієнти оборотності, співвідношення заборгованостей по сумах та строках оплати, їх вплив на фінансові результати підприємства. Якість дебіторської заборгованості означає ймовірність одержання цієї заборгованості в повній сумі. Показником цієї ймовірності є термін утворення заборгованості, а також питома вага простроченої заборгованості в загальній сумі. Практика діяльності господарських суб’єктів свідчить: чим більший строк дебіторської заборгованості, тим нижча вірогідність її одержання.

Крім того, необхідно здійснювати порівняння рівня дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємстві. Перевищення дебіторської заборгованості зумовлює зниження фінансової стійкості підприємства та вимагає залучення додаткових джерел фінансування. У випадку перевищення кредиторської заборгованості створюється загроза неплатоспроможності підприємства [4, с. 174].

На третьому етапі формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців. Тип кредитної політики визначається на основі співвідношення рівнів прибутковості і ризику кредитної діяльності підприємства. Розрізняють три типи кредитної політики підприємства по відношенню до покупців продукції: консервативний, помірний і агресивний.

Консервативний (або жорсткий) тип кредитної політики підприємства направлений на мінімізацію кредитного ризику. Механізмом реалізації політики такого типу є: скорочення кола покупців продукції в кредит за рахунок груп підвищеного ризику; мінімізація термінів надання кредиту і його розміру; ускладнення умов надання кредиту і підвищення його вартості; використання жорстких процедур інкасації заборгованості.

Помірний тип кредитної політики характеризує типові умови її здійснення і орієнтується на середній рівень кредитного ризику під час продажу продукції з відстроченням платежу. Агресивний (або м'який) тип кредитної політики підприємства має на меті збільшення додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит, не зважаючи на високий рівень кредитного ризику, який супроводжує ці операції.

Реалізація четвертого етапу дозволить розробити індивідуальні умови надання комерційних кредитів різним покупцям. Для цього потрібно формувати систему стандартів оцінки покупців, яка включає наступні елементи: визначення системи характеристик, що оцінюють кредитоздатність окремих груп покупців, формування експертизи інформаційної бази проведення оцінки кредитоздатності покупців, вибір методів оцінки окремих характеристик кредитоздатності покупців, групування покупців за рівнем кредитоздатності, диференціація кредитних умов відповідно до рівня кредитоздатності [5; 55].

Умови кредитування є досить важливим чинником, який впливає на обсяги продажу. Вони полягають у встановленні для окремих покупців:

) строків оплати,

) знижок за своєчасність оплати,

) строків дії знижок.

Неможливо встановити однакові для всіх підприємств строки оплати покупцями відвантаженої продукції, знижки та строки дії знижок, їх повинно встановлювати підприємство самостійно залежно від своїх потреб та специфіки функціонування. Основні чинники, які впливають на вибір умов кредитування підприємством покупців, доцільно віднести такі: термін придатності продукції, платоспроможність покупців, бажані обсяги продажу, попит на продукцію, сезонність товару, особливості цінової політики, величина закупівельної партії, розширення ринків збуту [6; с. 78]. Одним із способів власного погашення дебіторської заборгованості є надання знижок покупцям за дострокове одержання коштів, що сприятиме забезпеченню прибутку, який в будь-якому випадку буде значно більший, ніж сума наданоїзнижки. Такий спосіб погашення дебіторської заборгованості дуже розповсюджений у міжнародній практиці, де підприємства розробляють цілі системи знижок з метою збереження фінансових ресурсів [7; с. 100].

Ще одним етапом є формування процедури інкасації дебіторської заборгованості, який передбачає розробку ряду заходів щодо погашення дебіторської заборгованості, терміни сплати якої прострочені. Це процедури взаємодії з покупцями у випадку порушення умов оплати, системи покарання контрагентів, які допустили прострочення платежів, та ін. При цьому можуть використовуватися різноманітні методи які можна класифікувати на такі групи:

юридичні - претензійна робота, подача позову до суду.

економічні - фінансові санкції (штраф, пеня, неустойка), передача в заставу майна і майнових прав, призупинення постачань продукції.

психологічні - нагадування по телефону, факсу, пошті, використання ЗМІ чи поширення інформації серед суміжних постачальників, що загрожує боржнику втратою іміджу.

фізичні - арешт майна боржника, вироблений органами державної виконавчої служби.

Якщо виникає загроза перетворення дебіторської заборгованості в сумнівну, то означає, що підприємство не просто втратить свій прибуток, а може отримати збиток, для покриття якого необхідно буде використовувати власні фінансові кошти. Тому, для того щоб підприємство могло вийти з цієї ситуації з мінімальними втратами, є можливість проводити рефінансування дебіторської заборгованості. Рефінансування дебіторської заборгованості - це прискорене переведення в інші форми оборотних активів підприємства: грошові кошти та високоліквідні короткотермінові цінні папери [8, с. 136]. В зарубіжній практиці використовують такі форми рефінансування:

. Факторинг у зарубіжній теорії фінансового менеджменту розглядається як фінансова операція, що полягає в поступці підприємством - продавцем права одержання коштів по платіжних документах за поставлену продукцію на користь банку або спеціалізованої компанії, що приймають на себе всі кредитні ризики по інкасації боргу. Факторингова операція сприяє скороченню періоду фінансового й операційного циклу" [9, с. 244]. Головним недоліком факторингу є його вища вартість, порівняно з кредитами.

. Форфейтинг це спосіб фінансування (кредитування) зовнішньоекономічних операцій, який полягає в купівлі в експортера кспортних вимог форфейтером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням права регресу (зворотної вимоги). кспортеру виплачується залишкова сума експортної вимоги за мінусом суми дисконту. орфейтинг має багато спільного з "експортним факторингом". При цьому факторинг потрібно трактувати як короткостроковий інструмент фінансування, а форфейтинг - як середньо- а довготерміновий спосіб кредитування зовнішньоекономічних операцій, оскільки його термін тановить від 180 днів до 5 років.

. Урахування векселів, виданих покупцями - це форма кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання терміну платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя у повній сумі. Внаслідок операції врахування вексель повністю переходить у власність банку [9; c. 320-321]. Разом з тим постають питання відображення обліку факторингу, форфейтингу та векселів у бухгалтерському обліку. Вважаємо за необхідне ввести рахунки аналітичного обліку, що забезпечить достовірність інформації про такі методи погашення дебіторської заборгованості.

Зарубіжні економісти-аналітики пропонуються такі методи управління рахунками дебіторів:

визначати термін прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівнювати цей термін з нормами в галузі, показниками конкурентів та даними минулих років;

періодично переглядати граничну суму реалізації продукції, виходячи з фінансового стану клієнтів;

якщо виникають проблеми з одержанням грошей, вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

використовувати установи, які стягують борги;

продати рахунки дебіторів факторинговій компанії, якщо при цьому можна отримати економію.

Також одним із етапів управління дебіторською заборгованістю є побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості - необхідний для того, щоб забезпечити надходження інформації не тільки про те, що відбулося, але й про відхилення, які можуть бути.

Найбільше значення набуває здійснення контролю, який дозволяє з’ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення дебіторської заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства.

Все вище обумовлене надало можливість узагальнити алгоритм, що дає змогу оптимізувати управління дебіторською заборгованістю на підприємстві при умові призначення окремої відповідальної особи. Використання запропонованого алгоритму на практиці надасть змогу підвищити ефективність управління дебіторською заборгованістю на підприємстві, відображення його в обліку, внаслідок чого можуть бути досягнуті такі результати:

) збільшення обсягів реалізації продукції;

) встановлення довготривалих господарських зв'язків;

) максимізація прибутку під час збереження ліквідності та платоспроможності підприємства;

) зниження рівня операційного ризику і як наслідок - підвищення

фінансової безпеки.

Все вище зазначене дає підставу для прийняття стратегічних управлінських рішень.

.3 Принципи та особливості розробки кредитної політики

Метою розробки кредитної політики на підприємства є побудова ефективної системи управління фінансами, спрямованої на досягнення стратегічних і тактичних завдань його діяльності. Методичні вказівки розроблені на прикладі однієї з основних складових кредитної політики - політики запозичень в кредитних установах. Для цього на підприємстві проводиться аналіз структури бухгалтерського балансу, визначається рівень співвідношення власних і позикових коштів, проводиться порівняння залучених кредитів і позик з величиною чистих активів.

На підставі цих даних вирішується питання про достатність власних оборотних коштів або про їх недостачі. В останньому випадку приймається рішення про залучення позикових коштів, прораховується ефективність різних варіантів, розробляються напрями вдосконалення кредитної політики, визначається кредитоспроможність підприємства.

В окремих випадках підприємству доцільно брати кредити і при достатності власних коштів, так як рентабельність власного капіталу підвищується в результаті того, що ефект від вкладення коштів може бути значно вище, ніж процентна ставка.

З цією метою фінансова служба підприємства:

• розраховує потребу в позикових коштах ( при її відсутності можливу вигоду від їх залучення );

• вибирає кредитну організацію (враховуючи наявність ліцензії, розмір процентної ставки, способи її розрахунку - складним відсотком або простим відсотком, терміни погашення, форми видачі, репутацію на ринку цінних паперів, умови пролонгації кредитів і т.д.);

• складає план погашення позикової заборгованості і розраховує процентну суму з урахуванням особливостей оподаткування прибутку.

У розрахунках враховані принципи банківського кредитування, які

являють собою вимоги до організації кредитного процесу:

) зворотність і терміновість кредитування;

) диференційованість кредитування;

) забезпеченість кредиту;

) платність банківських позик;

) цільовий характер кредиту .

Повернення і терміновість кредитування обумовлені тим, що банки мобілізують для кредитування тимчасово вільні грошові кошти підприємств, установ і населення, які в надалі підлягають поверненню власникам, що вклали їх в банк.

Розмір і терміни фінансових вимог банку повинні відповідати розмірам і термінам його зобов'язань.

Терміновість кредитування є необхідну форму досягнення повернення кредиту. Терміновий кредит повинен бути повернутий у строго визначений термін. терміновість є тимчасова визначеність поворотності кредиту. Термін кредитування є граничним часом знаходження позичених коштів в сфері позичальника. Порушення строку користування позичкою відбивається на всьому ланцюжку комерційних взаємовідносин .

Принцип диференційованості кредитування визначає диференційований підхід з боку кредитної організації до різних категорій потенційних позичальників. Практична реалізація його може залежати як від індивідуальних інтересів конкретного банку, так і від державою централізованої політики підтримки окремих галузей або сфер діяльності (так званих пріоритетних сфер господарювання).

Забезпеченість кредиту закриває один з основних кредитних ризиків - ризик непогашення позики. Розміри і види забезпечення залежать від фінансового стану позичальника, умов позики, відносин з позичальником. Чинне законодавство передбачає, що одним із способів забезпечення банківських позичок є застава. В силу застави кредитор (банк) має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами.

Задоволення вимог комерційного банку з вартості закладеного майна проводиться за рішенням суду.

Розроблення ефективної кредитної політики сприяє формуванню стабільних зв’язків підприємства з його контрагентами. При цьому, під поняттям «кредитна політика» слід розуміти стандартний набір процедур для прийняти рішення про те, які саме з клієнтів повинні отримати товарний кредит і на яких умовах, забезпечити дотримання усіх умов кредиту та визначення умов надання знижки.

Також кредитна політика передбачає формування напрямків прийняття рішень щодо вибору надійного позичальника, обсягу та терміну кредиту, а також визначає цілі кредитного управління.

Кредитну політику, особливо щодо клієнтів нових, необхідно розробляти на основі ґрунтовного вивчення їх ділової репутації і фінансових можливостей. І якщо при цьому існує хоч найменша ймовірність неповернення платежів чи немає ймовірності повторного замовлення, краще відмовити клієнту в наданні товарного кредиту.

Щоб зробити висновок про правильність і збалансованість обраної кредитної політики необхідно постійно аналізувати дебіторську заборгованість за термінами давності, аналізувати фактичні терміни, протягом яких здійснюється повернення заборгованості. Внаслідок проведення такого аналізу підприємство може оцінити, чи достатньо у нього фінансових можливостей, щоб інвестувати розраховану суму грошових засобів у повному обсязі [1].

Складовою кредитних умов виступає термін кредиту як час до настання виплати боргу. В контракті воно визначається як «нетто 30» або «нетто 90» (термін платежу настане через 30 або 90 днів) [9].

Найбільш гнучким інструментом впливу на швидкість повернення коштів в оборот підприємства є надання знижок за швидку оплату продукції. Негайне погашення дебіторської заборгованості скоротить суму заборгованості дебіторів, тому в кредитній політиці для формування стабільних відносин з контрагентами розробляється система знижок.

У такому разі кредитні умови визначаються в контракті, наприклад як «5/15, нетто 30», де число 5 означає 5% знижки від суми рахунку, якщо платіж здійснено протягом 15 днів від дня виписки рахунку. У протилежному випадку платіж повинен бути здійснений протягом 30 днів. Так, пропонуючи знижку, підприємство готове відмовитися від 5% ціни товару для прискорення надходження платежу. Такі умови можуть привабити насамперед клієнтів з коротким грошовим циклом та які розраховують отримати прибуток саме за рахунок знижки.

Знижки клієнтам надаються у таких випадках:

здійснення передоплати або швидкої оплати за продукцію (використовується підприємством при дефіциті грошових коштів);

купівлі великих обсягів продукції;

купівлі продукції нижчої якості, а також з метою залучення нових клієнтів, підтримання ділових стосунків з давніми клієнтами або з тими, що є «цінними» для підприємства (ключові клієнти) [10].

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ВАТ "Київcтар"

.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства

ВАТ «Київcтар» є одним з лідерів телекомунікаційних операторів в Україні. "Київстар", а також дочірні організації, надають послуги більш ніж 100 мільйонам клієнтів: у стандарті GSM у всіх регіонах країни; в стандарті UКS - у всіх регіонах РФ, в Вірменії , Узбекистані , Білорусі; в стандарті CDMA- 450 по всій Україні, в стандарті LTE по всьому Узбекистану та Вірменії. ВАТ "Київстар" надає також послуги фіксованого зв'язку та кабельного телебачення в усіх федеральних округах Росії , в Україні та у Вірменії - кількість абонентів платного домашнього телебачення складає 3 мільйони домогосподарств , кількість абонентів широкосмугового доступу в Інтернет - 2,2 мільйона.

У 2013 році компанія "Київстар" четвертий рік поспіль визнана найдорожчим вітчизняним брендом серед сотні лідируючих світових брендів за рейтингом BRANDZ , опублікованому Financial Times і міжнародним дослідницьким агентством Millward Brown. Три роки поспіль Standard & Poor's називає "Київстар" найбільш інформаційно прозорою компанією.

Компанія регулярно представляє нові тарифні плани та послуги , що відповідають потребам різних груп абонентів. Поряд з голосовими послугами високого рівня якості, "Київстар" постійно розширює спектр надаваних додаткових послуг на основі технологій передачі даних в мобільних і фіксованих мережах, кабельного телебачення, геопозиціонуваня, а також розвиває власну брендовану лінійку мобільних апаратів, як телефонів і смартфонів, так і пристроїв для бездротового доступу в Інтернет - USB- модемів і роутерів. "Київстар" також запустила мультимедійний розважальний портал OMLET.RU - універсальний інтерактивний магазин з широким вибором ліцензійного музичного, відео та ігрового контенту і додатковим функціоналом соціальної мережі.

Таблиця 2.1. - SWOT-аналіз “Київстар”

Місія оператора стільникового зв'язку "Київстар":

надання надійного зв'язку в будь-якому місці і в будь-який час ;

формування всіх сервісів "Київстар" сучасними , зрозумілими простими ;

приділяти увагу побажанням клієнтів і надавати максимальну підтримку ;

намагатися, щоб кожне наше рішення приймалося в інтересах користувачів наших послуг;

пропонувати саме те , що потрібно клієнтові , і передбачатимуть його бажання.

Завдяки надійному зв'язку "Київстар" надає клієнтам можливість будувати і покращувати своє життя, постійно розвиватися. Всі ресурси "Київстар" націлені на те, щоб завдяки послугам компанії життя клієнтів ставало більш насиченим, цікавим і наповненим новими можливостями.

ВАТ "Київстар" приділяє основну увагу сервісу та обслуговування клієнтів. Фірма розвиває власну мережу, що складається з більш ніж 4150 салонів по всій країні, а також має широку дистриб'юторську мережу пунктів продажів дилерів "Київстар".

«Київстар» пропонує свої послуги у вигляді пакетів. Таку практику компанія застосувала вперше у 2010 році, але особливо розвинула у 2012-му. Пакетні пропозиції - це прогресивна і вигідна цінова модель, на підставі якої формуються тарифні плани і тарифи на послуги в Україна та свіиі. Пакетні тарифні плани включають в себе попередньо встановлений значний обсяг (пакет) послуг, який надається за рахунок абонентської плати (щоденної або щомісячної). Такі пропозиції вигідні для абонентів, дозволяють економити та чітко прогнозувати свій щомісячний абонентський рахунок. Середня вартість одиниці послуги - хвилини, SMS, мегабайта та ін.. - у пакетних пропозиціях набагато нижча, ніж у непакетних (базових) тарифах.

Починаючи з часу заснування компанії до 2005 року «Київстар» використовував тарифні плани, де плата стягувалася за кожну одиницю послуги: 1 хв., 1 SMS, 1 MMS, 1 Мб, 1 рінгтон і т.д. Така проста модель відповідала низькому рівню споживання послуг на етапі становлення мобільного зв’язку в Україні та до початку ери смартфонів. З 2006 до 2010 рр. продаж послуг «Київстар» здійснювався за перехідною моделлю - залежно від суми попереднього поповнення (25 грн, 30 грн, 40 грн і т.д.) і в кожен пакет входила певна кількість одиниць послуг на цю суму. І, нарешті, у 2010 році ця модель еволюціонувала у справжні пакети послуг за фіксовану плату (щоденну, щотижневу, щомісячну). Такі «пакетні тарифи» враховують різні профілі споживання. Передплативши певний обсяг хвилин, абонент їх використовує без сплати за кожну окрему одиницю послуги. А у 2012 році «Київстар» запроваджує перші «міксовані» пакентні тарифи. Де в абонентну плату включено щоденні обсяги голосових дзвінків, мобільний Інтернет, доступно цифрового контенту.

«Київстар» розширює перелік послуг, доступних для споживачів у пакетах, та пропонує пакети для різних стилів життя, враховуючи навіть регіональні особливості всередині країни.

Рисунок 2.1. - Зміни тарифної моделі

Традиційно увага «Київстар» зосереджена на якості зв’язку для своїх клієнтів. Так, у 2013 році «Київстар» перевів практично всю мережу FTTB, яка обслуговує клієнтів «Домашнього Інтернету», на технологію IPoE. Це поліпшило клієнтський досвід, спростило користування Інтернетом. У сегменті мобільного зв’язку для поліпшення якості обслуговування голосового трафіку було встановлено додаткових 14 тисяч радіопередавачів. Завдяки переведенню базових станцій на IP-трансмісію було розширено в середньому на 10% пропускну здатність мережі доступу, що позитивно позначилося на якості послуг мобільного Інтернету.

Протягом 2012 року мережа «Київстар» відмінно витримала випробування екстремальними природними умовами, а також показала високу якість під час Чемпіонату Європи з футболу: спеціально до цієї події було проведено роботи з розширення та модернізації мережі. Протягом першого півріччя 2012 року була реалізована програма з підвищення якості мобільного зв’язку на території готелів і бізнес-центрів.

В цілому, 2013 року технічною дирекцією було реалізовано кілька десятків проектів, спрямованих на поліпшення якості послуг. Наприклад, розширені системи автоматичного контролю якості, які забезпечують безперервний моніторинг рівня сервісу в мобільній мережі «Київстар» за 16 параметрами.

Рисунок 2.2. - Технічна мережа «Київстар» у 2013 році

Всього за п’ятнадцять років діяльності «Київстар» сплатив 30 млрд грн. податків та зборів. Такий внесок до державного бюджету не залишається не поміченим громадськістю: «Київстар» отримав перше місце у Всеукраїнському рейтингу «Сумлінні платники податків - 2013» серед підприємств транспорту та зв’язку від Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України». «Київстар» очолює рейтинг сумлінних платників податків серед підприємств галузі транспорту і зв’язку уже багато років.

Інвестиції, що їх здійснив «Київстар» у 2013 році, склали 1,8 млрд грн, а всього за 15 років - 28 млрд грн.. Можна впевнено стверджувати, що інвестиції, здійснювані компанією, є потужним чинником економічного розвитку в Україні, оскільки інвестовані «Київстар» кошти мають значний мультиплікаційний ефект, тобто є платою підрядникам та постачальникам за товари і послуги, а ті, у свою чергу, отримують можливість здійснювати подальші економічні транзакції. «Київстар» готовий інвестувати більше, зокрема, коли держава видасть ліцензії на надання в Україні послуг широкосмугового мобільного Інтернету 3G/LTE.

Інший позитивний ефект для економіки України від діяльності «Київстар» - розвиток інфраструктури зв’язку, що у сучасній економіці є фундаментом для економічної активності. Розвинена телекомунікаційна мережа - при цьому з одними з найнижчих у світі цінами на зв’язок - дозволяє громадянам і бізнесу скорочувати транзакцій ні витрати, більш активно комуні кувати, швидко і без збоїв обмінюватися даними. Високу якість та ефективність мережі «Київстар» підтвердила компанія Ericsson - за її дослідженнями, серед мереж GSM/EDGE, збудованих на обладнанні Ericsson, мережа «Київстар» визнана найкращою в Європі.

Рисунок 2.3. «Київстар» у 2013 році

Оцінка ефективності діяльності компанії важлива і необхідна для: держави, зацікавленої в стабільному надходженні податків; інвесторів, що здійснюють вибір вкладення капіталів; акціонерів, що вирішують задачі по збільшенню їхньої частки в статутному фонді даного акціонерного товариства. Виходячи з вимог до системи оцінки ефективності діяльності, доцільно розглянути здатність цієї системи відбивати інтереси зазначених суб’єктів ринкової економіки на основі регуляторних механізмів.

Для аналізу фінансового стану ВАТ «Київстар» ми розрахували показники, які дають змогу оцінити майновий стан підприємства, його ліквідність та фінансову стійкість, ділову активність та рентабельність (додаток А).

Аналізуючи організаційно-економічний стан підприємства за період 2011-2013 рр.. можна робити наступні висновки: коефіцієнт зносу основних засобів, який характеризує стан та ступінь зносу, мав тенденцію до зростання. Це явище є негативним, так як характеризує погіршення матеріально - технічної бази підприємства. Коефіцієнт оновлення основних фондів основного виду діяльності на протязі трьох років мав тенденцію до незначних змін. У 2012 році він знизився з 0,04 до 0,02, але вже у 2013 році він знову виріс до 0,04 році ми можемо побачити. Негативним є те, що у 2013 році коефіцієнт вибуття перевищує коефіцієнт оновлення основних засобів і показує, що кількість вибулих основних фондів перевищують кількість введених. Для аналізу ліквідності підприємства ми розрахували наступні показники: коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності та чистий оборотний капітал. Коефіцієнт покриття за аналізований період перевищує нормативне значення так у 2013 році він складав 1,49, це показує, що підприємство володіє достатнім рівнем ресурсів, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань. Така ж сама позитивна тенденція спостерігається із коефіцієнтом швидкої ліквідності, він теж перевищує нормативне значення і показує платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності хоч і перевищує встановлений норматив >0, але має тенденцію до зменшення, що свідчить про зменшення частини боргів, яка може бути сплачена негайно. Чистий оборотний капітал у 2012 році знизився впорівнянні з 2011 роком з 881767 тис. грн. до 343136 тис.грн, але вже у 2013 цей показник збільшився вдвічі порівняно з 2012 роком і склав 614217 тис.грн., що свідчить про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати свою діяльність. Аналізуючи наступну групу показників, а саме фінансову стійкість підприємства, можемо зробити висновки. Коефіцієнт автономії перевищує, нормативне значення ( >0.5) і у 2013 році він склав 0,6 і вказує на можливість компанії виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних коштів. Коефіцієнт фінансування хоч і знаходиться в межах нормативу, але в 2013 році він збільшився порівняно з 2012 роком, що свідчить про збільшення залежності підприємства від залучених засобів. Протилежна ситуація відбулася із коефіцієнтом фінансової стійкості при необхідному збільшенні, ми спостерігаємо його зниження у 2013 році до 1,48, тоді як у 2012 році він складав 1,65. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами і коефіцієнт маневреності власного капіталу перевищують встановлені нормативні значення і демонструють тенденцію до збільшення, що є позитивним для підприємства. Аналізуючи ділову активність підприємства, ми можемо побачити, що коефіцієнт оборотності активів у 2013 році значно скоротився порівняно з 2012 роком з 1,16 до 0,64. Це негативне явище свідчить про неефективне використання усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їх залучення. З позитивного слід відмітити збільшення коефіцієнтів кредиторської та дебіторської заборгованості. За аналізований період ми бачимо зменшення середнього періоду погашення дебіторської заборгованості підприємстваз 96 днів у 2011 році до 87 днів у 2011 році. Що стосується кредиторської заборгованості, то у 2012 році спостерігалось зменшення строку її погашення до 51 дня у порівняні з 2011 роком, де строк погашення складав 59 днів, але вже у 2013 році відбувається збільшення показника до 54 днів, що є негативним для підприємства. У 2013 році ми спостерігаємо зменшення коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, що свідчить про зниження швидкості реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. Аналіз рентабельності ВАТ «Київстар» виявив проблеми на підприємстві. Майже усі показники мають від`ємні значення, це свідчить про неефективність використання активів, неефективність вкладення коштів до даного підприємства та неефективність господарської діяльності.

Отже, незважаючи на позитивну тенденцію окремих показників, загалом підприємство ВАТ «Київстар» має значні проблеми з використанням власних ресурсів, що на мою думку пов`язане з неефективним менеджментом.

.2 Аналіз динаміки обсягу та структури дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість являє собою грошові кошти, які покупці винні за відвантажену продукцію, а також, згідно з українськими стандартами бухгалтерського обліку, векселі до отримання, розрахунки з персоналом, видані аванси, заборгованість засновників із внесків до статутного капіталу, податковий кредит.

З огляду на види розрахунків у сучасній господарській практиці дебіторську заборгованість класифікують так:

• дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, строк сплати яких не настав;

• дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, не сплачені в строк;

• дебіторська заборгованість за векселями отриманими;

• дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;

• дебіторська заборгованість за розрахунками з персоналом;

• інші види дебіторської заборгованості.

Серед усіх видів дебіторської заборгованості найбільший обсяг припадає на заборгованість покупців за відвантажену продукцію.

Усі складові дебіторської заборгованості мають різну ліквідність. Тому, визначаючи фінансовий стан підприємства, під час розрахунків слід детально проаналізувати, хто винен гроші підприємству та чи є можливість повернути ці гроші найближчим часом. Найбільш ліквідною, як це не дивно, є стаття "Розрахунки з бюджетом", оскільки саме там обліковується податковий кредит. На цю суму автоматично зменшуються відповідні податкові зобов'язання підприємства, але ця стаття не враховується при обчисленні грошових надходжень підприємства. Векселі до отримання у звітах трапляються рідко, але теоретично вони мають більшу ліквідність, ніж активи, що відображаються у статті "Розрахунки за товари, роботи та послуги", оскільки вони можуть бути віддані під заставу чи передані в рахунок сплати зобов'язань. Однак на практиці ризик несплати за векселями вищий, ніж ризик несплати за іншими статтями дебіторської заборгованості.

Ліквідність інших статей може бути різною, і конкретні висновки можна зробити тільки за результатами проведеного аналізу.

Фактично дебіторську заборгованість можна розглядати як безпроцентну позику покупцям чи замовникам, у яку підприємство здійснює інвестування оборотного капіталу.

Аналіз дебіторської заборгованості передбачає перш за все контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Крім того, оцінка реального стану розрахунків із дебіторами на підприємстві передбачає використання табличного та графічного способів оцінки дебіторської заборгованості, а також з допомогою абсолютних та відносних показників, що розглядаються в динаміці (так званий Л-аналіз).

Аналіз дебіторської заборгованості проводиться, звичайно, у кілька етапів.

На першому етапі аналізу оцінюють рівень дебіторської заборгованості підприємства і його динаміку в попередньому періоді. Оцінка цього рівня здійснюється на основі визначення коефіцієнта залучення оборотних активів у дебіторську заборгованість, який розраховується за формулою (2.1):

, (2.1)

де - коефіцієнт залучення оборотних активів у дебіторську заборгованість;

- загальна сума дебіторської заборгованості підприємства (або сума дебіторської заборгованості окремо за товарним та комерційним кредитом), тис. грн;

- загальна сума оборотних активів підприємства, тис. грн.

На другому етапі аналізу визначають середній період інкасації дебіторської заборгованості та кількість її оборотів у досліджуваному періоді (звичайно - рік).

Кількість оборотів дебіторської заборгованості (коефіцієнт оборотності) характеризує швидкість обертання інвестованих у неї коштів протягом певного періоду. Цей показник розраховується за формулою (2.2):

, (2.2)

де - кількість оборотів дебіторської заборгованості підприємства в досліджуваному періоді;

- загальна сума обороту з реалізації продукції у досліджуваному періоді, тис. грн;

- середній залишок дебіторської заборгованості підприємства (загалом або окремих її видів) у досліджуваному періоді, тис. грн.

Такий показник, як середній період інкасації дебіторської заборгованості, характеризує її роль у фактичній тривалості фінансового та загального операційного циклу підприємства. Розраховується цей коефіцієнт за такою формулою (2.3):

, (2.3)

де - середній період інкасації дебіторської заборгованості підприємства, днів;

- середній залишок дебіторської заборгованості підприємства (загалом або окремих її видів) у досліджуваному періоді, тис. грн;

- сума одноденного обороту з реалізації продукції в досліджуваному періоді, тис. грн.

На третьому етапі аналізу вивчається склад дебіторської заборгованості за окремими її видами. Слід побудувати таблицю складу та динаміки дебіторської заборгованості. На її основі визначають частку кожного виду дебіторської заборгованості в загальному її обсязі та досліджують динаміку зміни розміру кожного її виду.

На четвертому етапі аналізу оцінюється склад дебіторської заборгованості за окремими її "віковими" групами, тобто за передбаченими строками її інкасації. Результати такого аналізу подають у формі таблиці, а також графічно. Як табличний, так і графічний способи аналізу базуються на ранжируванні дебіторської заборгованості за строками виникнення. При цьому найпоширенішим є таке групування (днів): 0-30, 31-60, 61-90, 91-120, 120-150, 150-180, понад 180 та понад 360. Цей етап аналізу простий і наочний. Побудована таким чином таблиця є простою та зручною в аналізі, бо дає змогу швидко визначати "вік" заборгованостей. При цьому вона допомагає одержувати певні моніторингові дані, що дають можливість стежити за ситуацією не лише тим фірмам, у яких дебіторська заборгованість є проблемною, а й підприємствам, що не мають із цим проблем.

Для оцінки стану дебіторської заборгованості важливо оцінити ймовірність виникнення та розмір безнадійних боргів. Така оцінка є п'ятим етапом аналізу дебіторської заборгованості. Зазначений аналіз можна здійснити за допомогою таблиці оцінки реального стану дебіторської заборгованості підприємства. На основі ранжирування дебіторської заборгованості за термінами її виникнення та статистичних розрахунків імовірності безнадійних боргів для кожної вікової групи визначають суму безнадійних боргів. Дебіторській заборгованості кожної вікової групи відповідає певний відсоток безнадійних боргів. Із зростанням строків виникнення дебіторської заборгованості цей відсоток зростає. Підприємство може використовувати для такого аналізу власні статистичні розрахунки ймовірності виникнення безнадійних боргів або застосовувати запропоновану стандартну шкалу розрахунків: для дебіторської заборгованості з терміном виникнення до 30 днів імовірність безнадійних боргів становить 5%, 30-60 днів -10%, 60-90 днів -15%, 90-120 днів - 20%, 120-150 днів - 50%, 150-180 днів - 75%, 180-360 днів - 80%, понад 360 днів - 95%.

Зрозуміло, що аналіз буде точнішим, якщо застосувати власну відсоткову шкалу, оскільки в такому разі буде враховано галузеву специфіку операційного циклу та розрахунків підприємства. Але для її розроблення потрібні дані про розміри простроченої дебіторської заборгованості за ряд років та аналіз частки безнадійних боргів, який на більшості підприємств не ведеться. Визначення ймовірності безнадійних боргів та розрахунок на цій основі реальної величини дебіторської заборгованості дасть можливість проаналізувати перспективи інкасації дебіторської заборгованості в майбутніх періодах, а отже, керівництво зможе оцінити розмір резерву за безнадійними боргами, який підприємству доцільно буде сформувати на наступні періоди.

На шостому етапі аналізу детально розглядається склад простроченої дебіторської заборгованості і середній "вік" простроченої (сумнівної, безнадійної) дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт прострочення дебіторської заборгованості розраховується за формулою (2.4)

, (2.4)

де - коефіцієнт простроченості дебіторської заборгованості;

У - сума дебіторської заборгованості, не сплаченої в передбачені строки, тис. грн;

- загальна сума дебіторської заборгованості, тис. грн.

Для характеристики цієї частини дебіторської (сумнівної, безнадійної) заборгованості підприємства також використовується такий показник, як середній "вік" простроченої дебіторської заборгованості, який визначається за формулою (2.5)

, (2.5)

де - середній "вік" простроченої дебіторської заборгованості;

- середній залишок дебіторської заборгованості, не сплаченої в строк;

У - сума одноденного обороту з реалізації продукції в досліджуваному періоді.

Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості використовують ще показник, який розраховується за формулою (2.6)

, (2.6)

де - частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів;

- дебіторська заборгованість;

- поточні активи" а також показник частки сумнівної заборгованості у складі дебіторської заборгованості.

Основною метою аналізу будь-якого аспекту фінансово-господарської діяльності підприємства є виявлення негативних для його фінансового стану тенденцій, пошук резервів підвищення ефективності діяльності, обґрунтування прийняття управлінських рішень, моніторинг різних аспектів діяльності підприємства, доцільність нововведень. Результати фінансового аналізу є тим підґрунтям, на основі якого формують фінансову політику підприємства, розробляють сукупність заходів, добирають фінансові механізми реалізації поставленої перед фінансовим менеджментом мети.

Аналогічно результати оцінки стану розрахунків підприємства дають можливість виявити недоліки в їх організації та здійсненні, намітити бажаний їх стан, визначити потрібні для цього шляхи вдосконалення та заходи, відібрати з них найбільш прийнятні та доцільні для кожного окремого підприємства і на цій основі розробити комплексну політику управління розрахунками підприємства, яка визначає перспективи поліпшення їхнього стану.

Можна виділити такі основні завдання управління розрахунками з метою поліпшення їхнього стану:

• зниження частки простроченої дебіторської заборгованості;

• збільшення коефіцієнта оборотності коштів у дебіторській заборгованості (відповідно зменшується середній період інкасації дебіторської заборгованості) та невелике зменшення коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості або збереження його значення на попередньому рівні;

• визначення конкретного моменту сповільнення оборотності дебіторської заборгованості шляхом постійного моніторингу змін у політиці оплати рахунків покупцями та замовниками;

• робота з контрагентами щодо вчасної оплати ними їхніх зобов'язань;

• використання прогресивних форм розрахунків;

• регулювання обсягу кредиторської заборгованості, щоб запобігти погіршенню фінансової стійкості та ліквідності підприємства;

• запобігання виникненню кредиторської заборгованості з розрахунків за податками та іншими обов'язковими платежами;

• оптимізація рівнів різних видів кредиторської заборгованості та частки її загального обсягу в структурі капіталу підприємства.

Конкретні напрями вдосконалення стану розрахунків підприємства визначають, виходячи з розрахованих аналітичних коефіцієнтів і таблиць, що відображають стан дебіторської та кредиторської заборгованості. Оскільки дебіторська заборгованість є частиною активів підприємства, а кредиторська заборгованість - частиною пасивів підприємства і являє собою короткостроковий позичений капітал, то управління розрахунками і заходи поліпшення їхнього стану, що включають, відповідно, управління дебіторською і кредиторською заборгованістю на підприємстві, є складовою менеджменту оборотних активів та менеджменту оптимізації структури капіталу підприємства.

Можна скористатися з певних рекомендацій, що дозволяють управляти дебіторською заборгованістю:

• контролювати стан розрахунків;

• по змозі орієнтуватися на більшу кількість споживачів, щоб зменшити ризик несплати одним із них чи кількома;

• стежити за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості: значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;

• у розвинутих країнах іноді використовують систему знижок у разі дострокової оплати;

• визначати термін прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівнювати цей термін із нормами в галузі, показниками конкурентів і даними попередніх років;

• періодично переглядати граничну суму комерційного кредиту, відповідно до фінансового стану клієнтів;

• якщо виникають проблеми з отриманням грошей, доцільно отримувати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

• залучати установи, які стягують борги, за наявності документальних підтверджень;

• продавати рахунки дебіторів факторинговій компанії, банку;

• у разі продажу великої кількості товару негайно виставляти рахунок покупцям;

• використовувати циклічність виписування рахунків для підтримання одноманітності операцій;

• можна застрахувати кредити для захисту від великих збитків із безнадійних боргів;

• уникати дебіторів із високим ступенем ризику.

В умовах значного сповільнення платіжного обороту, що викликає зростання дебіторської заборгованості на підприємствах, важливим завданням є ефективне управління дебіторською заборгованістю на кожному окремому підприємстві, яке спрямоване на оптимізацію загального її розміру та забезпечення вчасної інкасації боргу.

Політика управління дебіторською заборгованістю являє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, що спрямована на розширення обсягу реалізації продукції і забезпечення своєчасної її інкасації.

Політика управління дебіторською заборгованістю підприємства складається з таких основних елементів:

• формування принципів здійснення розрахунків підприємства з контрагентами;

• визначення можливої суми фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість;

• виявлення фінансових можливостей надання комерційного та споживчого кредиту і формування системи кредитних умов;

• формування стандартів оцінки покупців і диференціації умов надання кредиту;

• формування системи штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань;

• формування процедури інкасації дебіторської заборгованості;

• забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;

• побудова ефективних систем контролю за рухом і вчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

Для аналізу візьмемо Київську філію ВАТ «Київстар».

Таблиця 2.2. - Аналіз структури та динаміки оборотних активів Київської філії ВАТ “Київстар” за 2012-2013 рр.

З приведених даних таблиці 2.2. видно, що за звітний період по філії відбувся ріст оборотних активів по запасах, дебіторській заборгованості за товари, роботи, послуги, інших оборотних активах. Одночасно зменшилась сума готової продукції, яка є незначною і складається з таксофонних карток. Також зменшилися грошові кошти та їх еквіваленти, в основному за рахунок зменшення залишків готівкових коштів на рахунках в банку. В структурі оборотних активів найбільшу питому вагу займає дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, її частка і абсолютна сума в звітному періоді дещо зросла і на кінець звітного періоду складає 55,5 %. В звітному періоді в 1,5 рази зросла частка запасів, яка виникла внаслідок одержання кабельно-провідникової продукції пов’язаної з будівництвом перехідних об’єктів зв’язку. Частка запасів на кінець звітного періоду склала 35,3 %. Частка інших оборотних активів є незначною і склала на кінець року 2,6 %. Специфічний створюваний продукт в галузі зв’язку обумовлює відсутність у виробничому процесі зв’язку сировини і основних матеріалів, які є речовими носіями продукції. Це, в свою чергу, відображається на структурі собівартості послуг зв’язку основними елементами якої є заробітна плата - 44 %, нарахування на заробітну плату - 13 % і амортизація основних виробничих фондів - 28 %. Разом вони складають 85 % собівартості продукції. У той час сировина і основні матеріали, які є речовими носіями продукції, становлять лише 9 % собівартості. І в основному це електроенергія і пально-мастильні матеріали, які споживаються в процесі надання послуги. Ще менша частка собівартості пов’язана з обслуговуванням виробництва - 6 %. Саме тому запаси займають незначну питому вагу в активах Київської філії ВАТ “Київстар”, при цьому їх кількість не залежить від процесів виробництва, а в більшій мірі від виконаня ремонтів, заміни обладнання зв’язку, коли одночасно використовуються матеріали і запасні частини. Для достовірного проведення аналізу матеріальних цінностей необхідно вивчити їх структуру, яка передбачає групування їх за економічним призначенням, виходячи з функціональної і технологічної ролі та значення у виробничому процесі і технологічними властивостями.

Таблиця 2.3. - Аналіз структури та динаміки дебіторської заборгованості по Київській філії ВАТ “Київстар” за 2012-2013 рр.

З приведених даних таблиці 2.3. видно, що за звітний період по Київській філії ВАТ “Київстар” відбувся ріст дебіторської заборгованості на 717 тисяч гривень, або на 1,07 пункти. Ріст відбувся практично за всіма видами заборгованості, крім заборгованості за розрахунками з бюджетом, яка знизилась вдвічі, однак її питома вага незначна. В структурі дебіторської заборгованості її найбільшу частку складає дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість). Її величина складає 97,6 % і в звітному періоді абсолютна сума заборгованості зросла на 717 тисяч гривень. Однак ріст заборгованості в основному пов’язаний з збільшенням кількості послуг, що надані споживачам в кредит, термін оплати за які не наступив. При цьому як незадовільний слід відзначити факт росту резерву сумнівних боргів на 128 тисяч гривень, або на 1,29 пункти. Це свідчить про збільшення дебіторської заборгованості з терміном існування більше 2 років, оскільки в філії відповідно до прийнятої облікової політики резерв сумнівних боргів нараховується на заборгованість термін виникнення якої перевищує 2 роки. В звітному періоді в 2,14 рази зросла заборгованість за розрахунками за виданими авансами, хоча її питома вага склала в звітному періоді лише 2,3 відсотки. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати. Для дослідження структури дебіторської заборгованості розглянемо її по категоріях споживачів.

Таблиця 2.4. - Дебіторська заборгованість за послуги зв’язку в розрізі категорій споживачів в Київській філії ВАТ “Київстар”

Як свідчать приведені дані таблиці 2.4. найбільшим дебітором Київської філії ВАТ “Київстар” на протязі 2012 року було населення. Питома вага дебіторської заборгованості становила 63,1 % на початок року і 64,0 % на кінець 2012 року. При цьому абсолютна сума заборгованості на протязі року зросла на 464,8 тисячі гривень. Другим за величиною дебітором є установи, які фінансуються з державного бюджету. До них відносяться всі силові структури СБУ, МВС, ЗСУ, МНС та установи державного управління - адміністрації. Питома вага дебіторської заборгованості становила 14,5 % на початок року і 14,4 % на кінець 2012 року. При цьому абсолютна сума заборгованості на протязі року зросла на 81,9 тисячі гривень. Значною є заборгованість такої категорії споживачів, як недержавні підприємства. Київська філія ВАТ “Київстар” до цієї категорії споживачів відносить підприємства, які повністю або частково засновані на приватній власності, а також приватних підприємців. Питома вага дебіторської заборгованості становила 14,1 % на початок року і 13,8 % на кінець 2012 року. При цьому абсолютна сума заборгованості на протязі року зросла на 50,6 тисячі гривень. Таким чином можна зробити висновок про те, що три найбільші дебітори Київської філії ВАТ “Київстар” населення, установи, які фінансуються з державного бюджету, а також приватні структури за 2012 рік наростили дебіторську заборгованість за послуги зв’язку з 91,7 % до 92,2 %, що в абсолютній сумі склало 597,3 тисячі гривень. Наступним етапом аналізу дебіторської заборгованості є її співставлення з місячними тарифними доходами по категоріях споживачів.

Таблиця 2.5. - Рівні дебіторської заборгованості в розрахунку до місячних тарифних доходів по категоріях споживачів у Київській філії ВАТ “Київстар” за 2012 рік

Як свідчать приведені дані таблиці 2.5. найбільші рівні дебіторської заборгованості в розрахунку до місячних тарифних доходів склалися по відшкодуванню за розрахунками з бюджетом і позабюджетними фондами, до якої включається заборгованість фінансових та податкових органів з компенсації виплат особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, ветеранам війни і прирівняним до них особам та інших компенсаційних виплат 2,1 і 2,5 місячних нарахувань відповідно на початок і кінець 2012 року. Більше двох місяців на кінець 2012 року склала заборгованість установ, що фінансуються з державного бюджету. До цих установ належать органи внутрішніх справ, військові частини і комісаріати, служба безпеки України, а також установи, які здійснюють державне управління (структури міністерств, відомств, обласні і районні державні адміністрації). Слід відзначити, що розрахунки з всіма юридичними особами Київською філією ВАТ “Київстар” здійснюються з застосуванням авансової системи розрахунків і лише населення має змішану форму розрахунків (аванс пропонується сплачувати по абонементній платі з телефону і радіоточки, а міжміські і міжнародні телефонні розмови, похвилинну оплату місцевих телефонних розмов і інші разові послуги цій категорії споживачів надаються в кредит). Виходячи з викладеного занепокоєння викликають рівні заборгованості, що виникли по юридичних державних і недержавних підприємствах. При цьому бізнесові структури мають рівні дебіторської заборгованості в розрахунку до місячних тарифних доходів навіть вищі за підприємства державної форми власності, при цьому згідно з договором вони повинні здійснювати авансові розрахунки. Відповідно до Положення про порядок формування дебіторської заборгованості та резерву сумнівних боргів ВАТ “Київстар” затвердженого наказом ВАТ “Київстар” № 553 від 17.12.2009 року “Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику в структурних підрозділах ВАТ “Київстар” здійснюється класифікація дебіторської заборгованості за телекомунікаційні послуги та її групуванням за такими строками погашення: до 90 днів, від 91 до 180 днів, від 181 до 360 днів, від 1 до 2 років, від 2 до 3 років, із застосуванням коефіцієнта сумнівності 0,6 до дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.6. - Дебіторська заборгованість Київської філії ВАТ “Київстар” за термінами існування

З приведених даних таблиці 2.6. можна зробити висновок про те, що в цілому по Київській філії ВАТ “Київстар” ріст дебіторської заборгованості відбувся за рахунок збільшення заборгованості терміном до 90 днів (абсолютне збільшення заборгованості 589,0 тисяч гривень в тому числі терміном до 90 днів 585,6 тис.гривень). Однак необхідно зосередитись на тих негативних тенденціях, які відбуваються між термінами її виникнення. Так зменшення дебіторської заборгованості від 91 до 180 днів на 12 тисяч гривень фактично відбулося за рахунок її переходу в терміни від 181 до 360 днів (+16,8 тисяч гривень). Ще негативніша ситуація склалася по дебіторській заборгованості терміном від 2 до 3 років на 62,6 тисячі гривень. Фактично ріст відбувся за рахунок зменшення заборгованості від 1 до 2 років (− 64,0 тисячі гривень). Все це свідчить про недостатню роботу працівників філії по відшкодуванню заборгованості з тривалими термінами існування.

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною. За даними бухгалтерської звітності можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості. До цих показників належать: оборотність дебіторської заборгованості. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки оборотів здійснено за рік коштами, вкладеними до розрахунків. Такий показник розраховується як відношення загального обсягу реалізації продукції до середнього розміру дебіторської заборгованості. Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршився стан розрахунків з споживачами послуг зв’язку проти минулого року. Якщоу філії зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання фінансового стану підприємства. Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.

Можна зробити висновок про те, що в цілому по Київській філії ВАТ “Київстар” ріст дебіторської заборгованості відбувся за рахунок збільшення заборгованості терміном до 90 днів (абсолютне збільшення заборгованості 589,0 тисяч гривень в тому числі терміном до 90 днів 585,6 тис.гривень). Поліпшення використання оборотних коштів підприємства і підвищення ефективності виробництва можна досягти через прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей. Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним [8, с. 85]. Поліпшення використання оборотних коштів виражається в зниженні питомих витрат сировини, матеріалів, палива. Це насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше послуг. Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки і удосконалювання технологічних процесів.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕЛИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Удосконалення механізму кредитної політики підприємства

Для збільшення ефективності управління дебіторською заборгованістю для ВАТ "Київстар" (Київ) необхідно сформувати підрозділ з управління дебіторською заборгованістю зі своїми регіональними клієнтами. Даний підрозділ має складатися з фінансового аналітика та юриста.

У ході вдосконалення кредитної політики компанії важливо строго розподілити відповідальність за управління дебіторською заборгованістю між іншими службами. Дуже часто за стягнення заборгованості несуть відповідальність різні структурні підрозділи, які мають суперечливі завдання. Наприклад, менеджер з продажу в комерційному відділі повинен реалізувати якомога більше товарів і послуг, а менеджер по роботі з дебіторами з фінансової служби мотивований на отримання грошових коштів та зменшення рівня заборгованості. Дане положення призводить до невдоволення контрагентів і конфлікту структурних підрозділів.

Схема розподілу відповідальності така: комерційний відділ несе відповідальність за продажі і надходження , а фінансовий відділ відповідає за інформаційну та аналітичну підтримку, юридичний відділ відповідає за забезпечення юридичного супроводу (формування кредитного договору, а також роботу щодо справляння заборгованості з клієнтів за допомогою позову до суду) .

Важливо також ще описати діяльність всіх зайнятих в управлінні дебіторською заборгованістю працівників .

Структура регламенту управління дебіторською заборгованістю по відповідальності працівників ВАТ "Київстар" (Київ) представлена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. - Регламент управління заборгованістю в ВАТ "Київстар" (Київ)

Більшість регламентів з управління дебіторською заборгованістю враховує, що у разі несплати в строк спочатку необхідно з'ясувати причини неплатежів.

Основні причини, за якими визначають , чому клієнти не платять за своїми зобов'язаннями, наступні:

Причини економічного характеру - це найактуальніше на сьогоднішній день. Покупець є добросовісним, але іноді відчуває дефіцит грошових коштів .

Фактори «політичного » характеру. Боржник ніби як і має кошти для погашення заборгованості і не відмовляється оплачувати, але робить це не вчасно. Затримки в оплаті для даного клієнта може бути « нормальними », приміром, якщо на ринку він монополіст або має значний переваги в економічному потенціалі, що дозволяє клієнту нав'язувати свій « стиль» роботи з контрагентами.

Форс- мажор.

Недобросовісний характер боржника. Наприклад, клієнт не збирався розраховуватися спочатку. З подібними боржниками найчастіше доводиться мати справу тим організаціям, які, в силу специфіки своїх пропозицій, змушені працювати з приватними особами або з дрібними замовниками. До таких компаній і відноситься ВАТ "Київстар"

Після встановлення причин простроченої ДЗ, необхідно переходити до активних методів впливу на боржників. Вони класифікуються таким чином:

Психологічні: від постійних телефонних дзвінків боржника з нагадуванням про оплату боргу до поширення відомостей про затримки платежів серед партнерів та інших зацікавлених осіб (можливе використання ЗМІ).

Економічні: санкції, штрафи, неустойка та пені. Застава є дієвим важелем впливу на позичальника, оскільки може бути продано майно за заниженою ціною.

Юридичні: претензійна робота , досудова листування і , нарешті , подача позову до суду.

Для аналізу наслідків зміни кредитної політики необхідно використовувати аналіз приросту. У рамках даного аналізу визначається розмір збільшення (або зменшення) обсягу продажів і витрат внаслідок зміни будь-яких параметрів кредитної політики компанії. У разі лібералізації кредитної політики за допомогою надання знижок у великих розмірах, збільшення періоду кредитування, пом'якшення політики щодо справляння простроченої заборгованості фірма може очікувати зростання обсягу продажів. Однак це зажадає допоміжних вкладень, збільшаться витрати на підтримку збільшеною дебіторської заборгованості і т. д.

У ході аналізу приросту між собою порівнюються допоміжні прирісні доходи і витрати, і у разі очікування позитивної прирісному прибутку, рішення у бік зміни кредитної політики може бути схвалене (якщо можливі ризики будуть повністю компенсовані ).

У разі збільшення чистого прибутку, ВАТ "Київстар" буде мати у своєму розпорядженні вільні фінансові кошти, і вкладати їх у ліквідні запаси.

.2 Програма реструктуризації кредитної політики підприємства

Реструктуризація підприємства - широке поняття, що означає зміну форми власності <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A4%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&action=edit&redlink=1>, способів фінансування і керування <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F> активами <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B8> підприємства. Реструктуризація <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F> - комплекс заходів по оздоровленню підприємств, що пов'язані також із зміною організаційної структури підприємства. До поняття реструктуризації входить зміна організаційної структури підприємства, зміни у структурі управління підприємством, зміни у кадровій структурі, що пов'язані із змінами у організаційній структурі підприємства або перепрофілюванням його підрозділів. Реструктуризація <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F> здійснюється з метою підвищення ефективності функціонування підприємства, зміни у організаційній структурі управління підприємством здійснюються з метою збільшення самостійності підрозділів, їх поділу і зміни підпорядкування з метою зменшення витрат на управління, підвищення гнучкості управління <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F>, збільшення швидкості обміну інформацією, швидкості прийняття управлінських рішень. У процесі реструктуризації розробляється нова стратегія функціонування, змінюється структура, принципи функціонування. В основі реструктуризації лежить переорієнтація підприємства, орієнтація на ринок <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA>, на потреби споживача, закриття безперспективних товарів, переорієнтація на виробництво товарів, що потребує ринок <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA>. У процесі переорієнтації досить часто виникає потреба у заміні існуючої оргструктури, закритті/ліквідації одних підрозділів і створення інших. [15]

Для досягнення Україною середньоєвропейського якісного та
кількісного рівня розвитку систем телекомунікацій потрібні інвестиції на суму не менш як 19 млрд. гривень. Комплексною програмою створення єдиної національної системи зв'язку України, схваленою Кабінетом Міністрів України, передбачено досягнення такого рівня до 2005 року. Це потребує інвестицій до 2000 року по 1,5 млрд. грн. щорічно, у наступні роки - по 3 млрд. гривень. Однак у сучасних умовах галузь може забезпечити інвестування в розвиток телекомунікацій не вище 0,5 млрд. грн. на рік, у тому числі «Київстар» - не вище 0,4 млрд. гривень. Це означає, що для досягнення бажаного рівня потрібні десятки років.

Умовою інтенсивного розвитку телекомунікацій в Україні є
вихід на міжнародний та внутрішній ринки приватного капіталу. Це -
одна з основних цілей реструктуризації. Проведення реструктуризації також має на меті перетворення орієнтованого на технологію об'єднання в ефективне орієнтоване на споживача конкурентоспроможне підприємство.

Програмою передбачаються два етапи реструктуризації :

Перший етап - підготовка і проведення реорганізації об'єднання у підприємство шляхом створення в його складі вертикальних організаційних спеціалізованих структур:

а) з експлуатації первинної мережі ;

При цьому буде забезпечено централізоване оптимальне управління первинною мережею зв'язку країни, збережено єдність технологічного процесу, а також контроль з боку держави, захист її інтересів та безпеки.

б) з експлуатації місцевих мереж зв'язку та радіофікації;

в) з продажу послуг електрозв'язку, кінцевих пристроїв (телефонних апаратів, факсів тощо) та роботи зі споживачем.

На обласному рівні безпосередню реалізацію функцій, визначених пунктами "б", "в", буде покладено на регіональні представництва, які створюватимуться на базі реструктурованих підприємств електрозв'язку.

Реалізація заходів першого етапу сприятиме поліпшенню фінансового становища підприємства, успішному проведенню санації, концентрації коштів для фінансування значних інвестиційних проектів, вдосконаленню системи управління та прийняття рішень, підвищенню ефективності діяльності, а також посиленню конкурентоспроможності підприємства на ринк послуг електрозв'язку.

У процесі реструктуризації має бути проведено відокремлення непрофільних структур.

Другий етап - акціонування та перетворення Київстару у державне акціонерне товариство.

У зв'язку з реорганізацією об'єднання мають бути вирішені такі завдання фінансового менеджменту:

впровадження кошторисного фінансування філіалів, централізація коштів та їх раціональне використання;

впровадження ефективного механізму зменшення дебіторської заборгованості;

пошук шляхів залучення кредитів та позик, формування портфеля
кредитних ресурсів з урахуванням фінансового стану підприємства;

удосконалення системи взаєморозрахунків між «Київстаром» та іншими операторами зв'язку.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження кредитної політики підприємства дозволило зробити ряд висновків.

Практично кожне підприємство змушене звертатися за допомогою до кредиторів, будь-яке з них розробляє свою власну політику взаємини з кредиторами, тобто, кредитну політику. Предметом взаємин кредиторів і позичальників стає кредит.

Об'єктами кредитування юридичних осіб можуть бути товари та послуги, що надаються позичальнику за певними контрактами; оборотні кошти в цілому, у тому числі погашення поточної заборгованості по сплаті податків; фінансування виробничих витрат позичальника - закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів, витрат з транспортування, зберігання, оплаті електроенергії тощо; заробітна плата працівникам організації .

Суб'єктами кредитування на підприємстві є власники, а також кредитори (банки, постачальники та ін.). Предметом процесу кредитування є економічні відносини, що виникають внаслідок надання коштів в кредит. Кредитна політика підприємства - це політика щодо залучення коштів для фінансування поточної діяльності та розміщення тимчасово вільних коштів.

Наявність продуманої кредитної політики - запорука успішності і стабільності підприємства, що надає товари та послуги на умовах відкладеного платежу.

Грамотно проведена кредитна політика допомагає підняти на якісно новий рівень платіжну дисципліну клієнтів, значно поліпшити якість грошового потоку і, як результат, підвищити показники ефективності діяльності підприємства .

Інструменти кредитної політики являють собою як шаблони для оцінки потенційних дебіторів, так і регламент або процедури роботи відповідної служби. Слідуючи трьох основних питань кредитної політики, можливо, виділити ряд інструментів, що визначають відповіді на них. Вибір і застосування інструментів кредитної політики підприємства є складною, послідовної процедурою, що вимагає чималих аналітичних здібностей фінансових менеджерів , а також великої інформаційної бази.

Будь-яка комерційна структура завжди обмежена у фінансових ресурсах , тому завдання ефективного їх розподілу при мінімальних ризиках найбільш актуальна. Якщо метод оцінки кредитної історії дозволяє зважити ризики, пов'язані з наданням кредитів окремим покупцям, то метод визначення оптимального терміну кредиту дає уявлення про ефективність комерційної угоди, відповідаючи на питання про умови розміщення комерційного кредиту.

Підприємства виступають кредиторами для своїх покупців зовсім не з доброго ставлення до них. Основний лейтмотив подібних угод полягає в спробах збільшення обсягів продажів. На жаль, перебуваючи в слабкій конкурентної позиції більшість промислових підприємств у Україні частіше розглядають питання скорочення ринків збуту при відмові акцептувати посилюють вимоги покупців. В принципі, це лише зворотний бік все тієї ж залежності: зазвичай збільшення термінів дебіторської заборгованості веде до зростання обсягів продажів. Розрахунок оптимальної політики за термінами кредитів зводиться до порівняння додаткових доходів, отриманих у результаті зростання продажів і витрат, пов'язаних з фінансуванням зрослої дебіторської заборгованості.

Надані кредити компаніям прискорюють процес придбання ТМЦ , на стадії реалізації товарів вони є прискорювачами збутових операцій, недопущення надлишків вкладень у фонди обігу. Головною ділянкою додатків кредиту є виробнича стадія кругообігу. Кредити залучаються і з метою формування необхідних виробничих запасів, та з метою вкладень у виробничі витрати. Вони сприяють більш оптимальному завантаженні засобів у виробничому циклі і набагато прискорює їх рух .

За аналізований період часу частка дебіторської заборгованості «ВАТ "Київстар" зростає: у 2011р. вона становила 79 % , в ​​2012р. виросла до 83,9 % , а в 2013р. досягла 84,7 %. Зростає відволікання коштів ( у вигляді дебіторської заборгованості) з обороту компанії. Збільшується непряме кредитування коштами даної компанії неплатників. ВАТ "Київстар" зазнала збитків від знецінення заборгованості дебіторів. Оборотність ДЗ, за якою платежі очікуються протягом 12 місяців, зростає. Знижується відволікання коштів компанії в розрахунки строком до 12 місяців. Компанія не несе втрати від знецінення заборгованості . Питома вага готівки знижується, що говорить про неритмічної роботі компанії.

Проведена оцінка ефективності кредитної політики ВАТ "Київстар" показала важливість впровадження в організаційну структуру компанії спеціального відділу роботи з кредиторами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЖЕРЕЛ

<http://www.kyivstar.ua>

www.finance.com.ua <http://www.finance.com.ua>

Абрютина, М.С. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. Учебно-практическое пособие / М.С. Абрютина. - М.: Издательство "Дело и сервис", 2008. - 502с.

Аврошков, Л.Л. Экономика предприятий: учебник для вузов - 2-е изд., перераб. и доп. / Аврошков Л.Л. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2008. - 331с.

Багорский, А.Р. Финансы: Учебник / А.Р. Багорский. - М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2002. - 320с.

Баканова, М.И. Экономический анализ: ситуации, тесты, примеры, задачи, выбор оптимальных решений, финансовое прогнозирование / М.И. Баканова. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 305с.

Баканов, М.И. Теория анализ хозяйственной деятельности: Учебник / М.И. Баканов. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 415с.

Балабонов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. М.: Финансы и статистика, 1998. - 112с.

Белолипецкий, К.Г. Финансы фирмы: Курс лекций / Под. Ред. И.П. Мерзлякова. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 318с.

Бланк, И.А. Основы финансового менеджмента. Т-2 - е изд., перераб. и доп. / И.А. Бланк. - К.: Эльга, Ника - Центр, 2004. - 624с.

Богаров, В.В. Финансовой анализ / В.В. Богаров. - СПб: Питер, 2002. - 245с.

Волков, О.И. Экономика предприятия: Курс лекций / О.И. Волков. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 280с.

Галь В. Розвиток малого та середнього бізнесу в Україні / Вісник НБУ. -2003. -№1-с.13-14.

Горфинкель, В.Я. Экономика предприятия: Учебник для вузов. - 4-е изд., перераб. и доп. / В.Я. Горфинкель. - М.: Инфра-М, 2009. - 670 с.

Грачев, А.И. Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия: Учебно-практическое пособие / А.И. Грачев. - М.: Издательство "Фин - пресс", 2002. - 135с.

Дегтярев, А.А. Факторы дивидендной политики и их классификация / А.А. Дегтярев // Финансовый менеджмент.  2010. - №3. - С.9-12.

Єрмаков С.Л. Робота <http://ua-referat.com/%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0> комерційного банку з кредитування позичальників: методичні рекомендації. - М.: Компанія «Алес», 2005.

Заруба О.Д. Причини взаємної заборгованості підприємств та шляхи її подолання // Фінанси України. - 1996. - № 2. - С. 25-31.

Захарова М.М. Кредитний договір <http://ua-referat.com/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80>: Практичний посібник. - М.: Инфра-М, 2003.

Іванов, А.И. Финансовый анализ: методы и процедуры / А.И. Иванов. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 560с.

Іванов <http://ua-referat.com/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2> Ю.М., Сімулек В., Сотникова <http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2> Р.А. Оптимальна кредитна політика підприємства і банку / / Економіка <http://ua-referat.com/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0> і математичні <http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0> методи. 2005. № 4.

Ковалев, А.И. Анализ хозяйственного состояния предприятия. - Изд.3-е. испр. и доп. / А.И. Ковалев. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2002. - 415с. кредитна дебіторська заборгованість

Ковалев, В.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия / В.В. Ковалев. - М.: Проспект, 2003. - 313с.

Ковалев, В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е изд., перераб. и доп. / В.В. Ковалев. - М.: Финансы и статистика, 2010. - 230с.

Колчина, Н.В. Финансы предприятий: Учебник / Под ред. Проф. Н.В. Колчиной. - М.: ЮНИТА, 2008. - 240с.

Кононенко О. Аналіз фінансової звітності - Х.: Фактор, 2002. - 144 с.

Кравченко, Л.И. Анализ хозяйственной деятельности / Л.И. Кравченко. - Мн.: Высшая школа 2009. - 209с.

Колчина, Н.В. Финансы предприятий: Учеб. для вузов. - 3-е изд. перераб. и доп. / Н.В. Колчина. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 244 с.

Либерман, И.А. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности: учеб. пособие.3-е изд. / И.А. Либерман. - М.: Издательство ПРИОР, 2010. - 198с.

Лисицький В. Заборгованість підприємств та шляхи її подолання // Вісник НБУ. - 2007. - № 3. - С. 25-34.

Лучков О.І. Визначення оптимального розміру дебіторської заборгованості // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 1 (19). - С. 22-27.

Лихачев, О.Н. Финансовое планирование на предприятии. Учебное пособие / О.Н. Лихачев. - М. ООО "ТК Велби", 2009. - 415с.

Л. О. Лігоненко, Н. М. Новикова Управління дебіторською заборгованістю підприємства: Навчальний посібник - К. 2005.

Любушин, Н.П. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебное пособие для вузов / Под. Ред. Проф. Н.П. Любушина. - М.: ЮНИТА-ДАНА, 2008. - 350с.

Миннибаева, К.А. Обеспеченность предприятия собственными оборотными средствами: факторы изменения / К.А. Миннибаева // Финансовый менеджмент. - 2011. - №2. - С.12-16.

Павлова Л. Н. Фінансовий менеджмент: Підручник для вузів. - 2-ге вид., перераб. і доп . - М.: ЮНИТИ-ДАНА , 2003. - 269 з.

Павлова, Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. / Л.Н. Павлова. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 2008. - 248 с.

Пещанская І.В. Фінансовий менеджмент: короткострокова фінансова політика. Навчальний посібник для вузів. - М.: Іспит, 2005. - 254 з.

Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку : Підручник . - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ,2004. - 468с.

Петрук О.М. Банківська справа : Навчальний посібник / За ред. д. е. н., проф. Ф.Ф. Бутинця. - К.: Кондор , 2004. - 461с.

Поляк, Г.Б. Финансовый менеджмент: Учебник для вузов, 2-е изд., перераб. и доп. / Г.Б. Поляк. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. - 527с.

Пястолов, Н.Г. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учебник. - 2-е изд. / Н.Г. Пястолов. - М.: Академия, 2010. - 100 с.

Румянцева, Е.Е. Финансы организаций: финансовые технологии управления предприятием: учеб. пособие / Е.Е. Румянцова. - М.: ИНФРА-М, 2008. - 459с.

Савицкая, Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебник / Г.В. Савицкая. - М.: ИНФРА - М, 2009. - 420 с.

Савицкая, Г.В. Методика комплексного анализа хозяйственной деятельности: Краткий курс. - 3-е изд., испр. / Г.В. Савицкая. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 320с.

Селезнева, Н.Н. Финансовый анализ: учеб. пособие / Н.Н. Селезнева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. - 479с.

Стоянова, Е.С. Финансовый менеджмент: теория и практика / Е.С. Стоянова. - М.: Перспектива, 2010. - 656с.

Сухарев, О.С. "Портфельный анализ" инвестиционных проектов и программ / О.С. Сухарев // Инвестиции в России. - 2007. - №2. - С.28-3

Сухова, Л.Ф. Практикум по разработке бизнес-плана и финансовому анализу предприятия: учебное пособие / Л.Ф. Сухова. - М.: Финансы и статистика, 2011. - 330 с.

Томас П., Кармен, Альберт Р. Анализ финансовых отчетов. - М., Инфра-М, 1998.

Тренев, Н.Н. Управление финансами: Учебное пособие / Н.Н. Тренев. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 113 с.

Уткин, Э.А. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов / Э.А. Уткин. - М.: Издательство "Зерцало", 2011. - 326 с.

Челмакина, Л. Оценка эффективности деятельности компании / Челмакина Л. // Проблемы теории и практики управления. - 2011. - №3. - С.70-75.

Юдина, Л.Н. Финансовая отчетность организации как источник финансового анализа / Л.Н. Юдина // Финансовый менеджмент. - 2011. - №3. - С.28-32.

Павловська О.В., Білик М.Д., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. - Фінансовий аналіз: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005. - 458с.

Статистичний щорічник за 2007 р. - К.: Видавництво „Консультант”, 2008. - 600 с.

Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф.. А.М. Поддєрьогін. - 6-те вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.

Фінансовий менеджмент: Навч. посібник / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2002. - 495 с.

Хом’як С., Марченко Н. Операції з дебіторською та кредиторською заборгованістю // БАЛАНС. Всеукраїнський бухгалтерський тижневик. - 2002.- № 11 (396). - 12 березня. - С. 53-55.

Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: ЦУЛ, 2002. - 360 с.

ДОДАТОК А

Фінансові показники діяльності ВАТ «Київстар», 2011 - 2013 рр.