Аналіз інвестиційно–інноваційної діяльності підприемства (на прикладі ПрАТ 'ПОН')

Аналіз інвестиційно–інноваційної діяльності підприемства (на прикладі ПрАТ 'ПОН')

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ПРАТ «ПОН» - приватне акціонерне товариство побутового обслуговування населення;

Табл. - таблиця;

Рис. - рисунок;

Грн.. - гривень;

Дол. - доларів;

Млн. - мільйонів;

Тис. - тисяч;

Ін. - інше.

ВСТУП

Під інвестиційно - інноваційною діяльністю підприємства розуміється сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій та інновацій.

Дана тема є досить актуальною, так як дослідження проблем інвестування економіки завжди знаходилося в центрі уваги економічних наук. В складних, ринкових умовах господарювання важливою умовою розвитку економіки України є ефективне ведення інвестиційно-інноваційної діяльність як на макро-, так і мікрорівні, що дозволить суттєво підвищити конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств, підвищити ефективність використання ресурсів та покращити соціально-економічне становище суб’єктів господарювання.

Інвестиційні процеси кожної країни тісно пов'язані з її загальноекономічним розвитком . Активізація інвестиційної діяльності в періоди економічного спаду не тільки сприяє оновленню морально застарілого основного капіталу , а й є неодмінною умовою впровадження у виробничий процес новітніх науково - технічних досягнень.

Традиційні підходи до аналізу інвестиційної та інноваційної діяльності викладено в роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних учених: І. Шумпетера, Т. Гринько, Р. Лукаса, П. Ромера, Г. Гроссмана, Е. Хелпмана та інших, однак цілісних методик не існує до цього часу.

Метою бакалаврської роботи є аналіз впливу інвестиційно - інноваційної діяльності на зростання економічної ефективності підприємства.

Поставлена мета вказує на дослідження теоретичних та практичних завдань, які полягають в наступному:

-    Дослідження сутності, класифікації і структури інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства;

-       Визначенні стратегії і методів оцінки ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства;

-       Здійснення оцінки ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств в Україні;

-       Аналізу ефективності інвестиційно-інноваційних проектів підприємства ПРАТ «ПОН»;

-       Дослідження шляхів покращення управління інвестиційною та інноваційною діяльністю підприємства ПРАТ «ПОН»;

-       Провести дослідження охорони праці на підприємстві ПРАТ «ПОН» .

Для досягнення мети та вирішення основних задач бакалаврської роботи були використані такі методи: таблично - графічний, методи спостереження та групування даних, а також метод збору та узагальнення інформації.

Об’єктом дослідження є здійснення інвестиційно - інноваційної діяльності.

Предметом аналізу виступають відомості та статистичні дані про здійснення інвестиційно - інноваційної діяльності на підприємстві.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій щодо вдосконалення інвестиційної та інноваційної діяльності на підприємстві.

Структура бакалаврської роботи включає в себе наступні елементи: зміст, вступ, два основних розділи, висновки та список використаної літератури, який складається із 41 джерел. Загальний обсяг роботи 77 сторінок, включаючи 7 рисунка, 14 таблиць.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Сутність, класифікація і структура інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства

В умовах глобалізації та жорсткої конкурентної боротьби підприємства повинні приділяти особливу увагу інвестиційно-інноваційному розвитку, адже він впливає на рівень ефективної діяльності підприємств.

Недосконалість ринку та законодавчої бази свідчать про наявність значних проблем управління, що виступають головними факторами гальмування інвестиційно-інноваційного розвитку вітчизняних підприємств.

У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі є ряд визначень поняття інвестицій . Найбільш поширеними, є такі поняття інвестицій:

це витрати, спрямовані на створення нових, реконструкцію і розширення діючих основних фондів, що функціонують у галузях матеріального виробництва та невиробничої сфери [2].

це всі види цінностей , що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності , в результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний , екологічний ефект [3];

це використання грошей для отримання великих грошей , для отримання прибутку або досягнення приросту капіталу, або того й іншого;

обмін задоволення сьогоднішніх потреб на задоволення їх у майбутньому за допомогою інвестування благ [5];

це витрати на виробництво та накопичення засобів виробництва і збільшення матеріальних запасів [6];

це поточний приріст цінності капітального майна в результаті виробничої діяльності даного періоду; частину доходу за даний період , яка не була використана для споживання [7].

Поняття "інновації" як економічної категорії ввів у науковий обіг австрійський економіст І. Шумпетер. Він вперше розглянув питання нових комбінацій виробничих факторів і виділив п'ять змін у розвитку, тобто питань інновацій:

використання нової техніки, технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва;

впровадження продукції з новими властивостями;

використання нової сировини ;

зміни в організації виробництва і його матеріально - технічного забезпечення;

поява нових ринків збуту.

Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на пошук і реалізацію інновацій в цілях розширення асортименту і підвищення якості продукції , вдосконалення технології та організації виробництва.

Інноваційна діяльність включає: виявлення проблем підприємства, здійснення інноваційного процесу та організацію інноваційної діяльності.

Все розмаїття інновацій можна класифікувати по ряду ознак .

. За ступенем новизни:

радикальні (базисні) інновації - реалізують відкриття, великі винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки і технології;

поліпшуючі інновації - реалізують середні винаходи ;

модифікаційні інновації - спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки і технології, організації виробництва.

. По об'єкту застосування:

         продуктові інновації - орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів (послуг) або нових матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;

         технологічні інновації - націлені на створення і застосування нової технології;

         процесні інновації - орієнтовані на створення і функціонування нових організаційних структур, як всередині фірми, так і на міжвиробничому рівні;

         комплексні інновації - представляють собою поєднання різних інновацій.

. За масштабами застосування:

         галузеві;

         міжгалузеві;

         регіональні;

         в рамках підприємства (фірми).

. З причин виникнення:

         реактивні (адаптивні) інновації - забезпечують виживання фірми, як реакція на нововведення, здійснювані конкурентами;

         стратегічні інновації - це інновації, реалізація яких носить попереджуючий характер з метою отримання конкурентних переваг у перспективі.

. За ефективністю:

-        економічна;

-        соціальна;

         екологічна;

         інтегральна [1, c. 113,114].

Крім того, залежно від конкретної мети інвестора розрізняють такі типи інновацій:

         товарна інновація - введення нового продукту;

         технологічна інновація - введення нового методу виробництва;

         ринкова інновація - створення нового ринку товарів або послуг;

         маркетингова інновація - освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;

         управлінська інновація - реорганізація структури управління;

         соціальна інновація - впровадження заходів щодо покращення життя населення;

         екологічна інновація - впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.

Ефективність використання інвестицій залежить від їхньої структури. Під структурою інвестицій розуміється їх складу за видами і напряму використання, а також питома вага в загальному обсязі інвестицій.

Розрізняють такі види структур інвестицій:

технологічна - показує склад витрат на будівельно-монтажні роботи, придбання машин, обладнання;

відтворювальна - характеризує розподіл і співвідношення інвестицій за формами відтворення основних виробничих фондів, показує частку капітальних вкладень, що направляється на реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств, нове будівництво, модернізацію виробництва;

територіальну структуру - розподіл і співвідношення по територіях, регіонами, областями країни;

галузева - розподіл і співвідношення капітальних вкладень по галузях промисловості та економіки, ступінь збалансованості і пропорційності у розвитку галузей;

за джерелами фінансування - відображає їх розподіл і співвідношення в розрізі джерел фінансування: власних і залучених коштів;

за видами власності - розподіл і співвідношення капітальних вкладень в розрізі форм власності: державної, приватної, муніципальної, спільної, іноземній.

Інвестиції можна класифікувати за наступними критеріями:

) по об'єктах вкладень:

в реальні кошти (земля, будівлі, верстати, обладнання та інші основні засоби). Подібні інвестиції прийнято називати капітальними вкладеннями;

у фінансові засоби (насамперед у цінні папери, а також у валюту, страхові поліси та інші фінансові інструменти);

в нефінансові засоби (дорогоцінне каміння, дорогоцінні метали, предмети колекціонування та ін.);

в нематеріальні цінності (інтелектуальна власність, освіта, перепідготовка кадрів, охорону здоров'я, наукові розробки тощо);

) за строками вкладень:

короткострокові (вкладення на період не більше 1 року);

довгострокові (вкладення на період понад 1 року);

) по стратегічним цілям:

прямі (у цінні папери з метою отримання права керування фірмою емітентом, а також безпосередньо у виробництво);

портфельні (придбання цінних паперів для отримання прибутку, але без права керування фірмою емітентом);

) за формами власності інвестора:

державні (вкладення коштів органами влади федерального, субфедерального та місцевого рівня, органами державних бюджетних та позабюджетних фондів, державними та муніципальними унітарним підприємством);

приватні (вкладення коштів фізичними особами, а також організаціями недержавної форми власності);

іноземні (вкладення, здійснювані іноземними державами, юридичними та фізичними особами).

Аналіз структури інвестицій має важливе значення, бо дозволяє виявити тенденції у використанні інвестицій і розробити ефективну інвестиційну політику [8].

Т. Гринько розглядає інноваційний потенціал, як сукупність природних і трудових ресурсів, організаційних та інформаційних компонентів, матеріальних умов, що функціонують як єдине ціле в умовах впливу факторів зовнішнього середовища з метою вирішення завдань інноваційної діяльності [9, с. 56].

Складові інноваційного потенціалу:

інтелектуальні ресурси (патенти, ліцензії, технологічна документація тощо);

матеріальні ресурси - технологічне та лабораторне устаткування;

фінансові ресурси - власний, позичковий, венчурний капітал тощо;

трудові ресурси - кваліфіковані кадри;

інфраструктурні ресурси - техніко-технологічні підрозділи, патентно-правові відділи тощо [10].

Конкурентоспроможний інноваційний потенціал полягає у взаємодії таких економічних відносин за яких реалізовується активне інноваційне функціонування підприємств. Отже, повинно існувати таке середовище, що забезпечить підтримку учасників ринку, а це стає можливим завдяки участі держави у інвестиційно-інноваційних відносинах [11, с. 315].

Сприятливі передумови для інноваційного розвитку досягаються завдяки ресурсозабезпеченості підприємства. Екстенсивний шлях розвитку економіки призводить до неефективного використання ресурсів, а внаслідок цього - нестачі ресурсів. Бережне використання ресурсів забезпечує формування конкурентоспроможного інноваційного потенціалу, що стимулює розвиток суб’єктів господарювання [12, с. 457].

Підприємницька та інноваційна діяльність не обов'язково повинна проводитися на постійній основі , тим більше в малих підприємствах , де така постановка справи найчастіше неможлива . Однак необхідно призначити працівника , персонально відповідального за успіх інновацій . Він повинен відповідати за своєчасне виявлення і заміну застарілої продукції , техніки , технології, за всебічний аналіз виробничо-господарської діяльності , рентгенограму бізнесу , за розробку інноваційних заходів . Працівник , відповідальний за інноваційну діяльність , повинен бути обличчям досить авторитетним на підприємстві [13] .

Інвестиційні та інноваційні процеси слід розглядати не окремо, а в комплексі, що призводить до необхідності побудови інноваційно-інвестиційної моделі, яка поєднує інвестиційні та інноваційні принципи, методи та механізми реалізації, критерії прийняття інноваційно-інвестиційних рішень [14].

1.2 Стратегія і методи оцінки ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства

Стратегія управління інвестиційно-інноваційною діяльністю підприємства - це розробка стратегії, за якою визначаються найдоцільніші способи та шляхи вкладення інвестиційних ресурсів у процес, який спрямований на впровадження науково-технічних розробок з метою освоєння випуску конкурентоспроможної інноваційної продукції та покращення її якості, постійне удосконалення технології виготовлення та зайняття оптимальної ніші підприємством як на внутрішньому так і зовнішньому ринках [15, с. 48].

Інвестиційно-інноваційна стратегія - це не лише стратегія, що дає змогу отримувати додатковий прибуток, а й спосіб формувати, утримувати та розвивати конкурентні переваги на привабливих ринках. Проте вона завжди пов’язана з ризиком повної або часткової втрати вкладених коштів для досягнення поставлених цілей [16, с. 188].

Для реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії на підприємстві важливе значення мають джерела фінансування, а саме зовнішні та внутрішні [17, c. 77]. Залучення зовнішніх джерел, таких як інвестицій та кредитів досить проблемне, оскільки в умовах падіння обсягів промислового виробництва, що продовжується в більшості галузей господарства України, більшість підприємств або є боржниками, або працюють нестабільно. Внутрішні джерела фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності визначаються обсягом прибутку і дають стимул для розширення зовнішніх джерел [18, с. 55].

За сучасних умовах існування підприємств в основі стратегічного управління інвестиційно-інноваційної діяльності повинно лежати комплексне забезпечення управління ресурсами на всіх стадіях виробництва, тобто такими ресурсами, як НДДКР (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи), фінансовими, матеріальними та нематеріальними, а також самим вагомим ресурсом, як персонал [19, с. 192].

Для того щоб стратегія управління інвестиційно-інноваційною діяльністю була комплексною та ефективною необхідно щоб в її складі були окремо розглянуті маркетингова та технічна політика підприємства, політика структурних змін, а також політика в сфері НДДКР (Рис. 1.1).

Рис. 1.1 Складові ефективної розробки інноваційно-інвестиційної стратегії в сучасних умовах господарювання

Наведена послідовність складових дозволяє охопити найважливіші складові діяльності підприємства, які безпосередньо стосуються: розроблення та реалізації стратегії розвитку і поведінки у зовнішньому середовищі, розробки та реалізації стратегії відносно до продукції, яку створює підприємство, розроблення та реалізації стратегії відносно до персоналу організації, розробки та реалізації стратегії відносно до вироблених цілей підприємства [20, с. 38].

Процес формування інвестиційно-інноваційної стратегії підприємства проходить певні етапи:

визначення періоду реалізації інвестиційної стратегії;

визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності;

розробка найбільш доцільних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності;

конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її впровадження передбачає встановлення послідовності та строків досягнення окремих цілей та завдань;

оцінювання розробленої інвестиційної стратегії [21].

Основною метою інвестиційно-інноваційної діяльності є забезпечення ефективного здійснення стратегії підприємства, яка досягається шляхом реалізації таких завдань:

) досягнення високих темпів економічного розвитку підприємства;

) максимізація доходів (прибутків) від інвестиційної діяльності;

) мінімізація інвестиційних ризиків;

) забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства [22].

Кожне підприємство унікальне, тому і процес вироблення стратегії специфічний, тому що залежить від позиції підприємства на ринку, динаміки її розвитку, потенціалу, поведінки конкурентів, характеристик виробленого нею товару або послуг, стану економіки та ін.. У той же час є основоположні моменти, дозволяють виділити деякі узагальнені принципи вироблення стратегії. Вибір стратегії здійснюється керівництвом підприємства на основі аналізу ключових факторів, що характеризують її стан і стан портфеля продукції. З ключових факторів, насамперед, досліджуються сильні сторони галузі і сильні сторони підприємства, що є найчастіше вирішальними при виборі стратегії. Необхідно прагнути до максимального використання наявних можливостей. При цьому важливо шукати шляхи розгортання бізнесу в нових галузях, що володіють потенційними задатками для росту.

Суттєво впливають на вибір інвестиційно-інноваційної стратегії фінансові можливості підприємства. Такі кроки в поведінці підприємств, як вихід на недосліджені ринки, розробка нового продукту або перехід у нову галузь, вимагають значних фінансових витрат. Тому підприємства, що мають великі фінансові ресурси або володіють легким доступом до них, знаходяться в набагато кращому становищі для вибору варіантів стратеги [24].

Формування інвестиційно - інноваційної стратегії є доволі тривалим і творчим процесом. Воно базується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності і кон’юнктури інвестиційного ринку в цілому та в розрізі окремих його сегментів. Складність цього процесу полягає в тому, що здійснюється постійний пошук і оцінка альтернативних варіантів інвестиційних рішень, найповніше відповідаючи іміджу підприємства. Певна складеність є і в тому, що стратегія не є незмінною, потребує постійного корегування з врахуванням зміни зовнішніх умов та нових можливостей росту підприємства [25].

Оцінка стратегії проводитись за наступними напрямками:

) відповідність обраної стратегії стану і вимогам суб'єктів оточення. Перевіряється те, наскільки стратегія ув'язана з вимогами з боку основних суб'єктів оточення, циклу продукту, чи приведе реалізація стратегії до появи нових конкурентних переваг і т.д.;

) відповідність обраної стратегії потенціалу і можливостям фірми. В даному випадку оцінюється те, наскільки обрана стратегія відповідає можливостям персоналу, фінансовим ресурсам фірми, чи дозволяє існуюча структура фірми успішно реалізувати стратегію, чи вивірена програма реалізації в часі і т.п.;

) прийнятність ризику, закладена в стратегії. Оцінка виправданості ризику перевіряється по трьох напрямках: реалістичність передумов, закладених в основу вибору стратегії; негативні наслідки для фірми, до яких може привести провал стратегії; виправданість при можливому позитивному результаті ризику втрат від провалу в реалізації стратегії;

) ефективність стратегії оцінюється за наступними показниками: економічний ефект, чистий прибуток, термін окупності інвестицій, обсяг продажів на внутрішньому і зовнішньому ринку; соціальний ефект; екологічний ефект і т.п.

Залежно від мети інвестування, типу управління, характеру економічної ситуації та багатьох інших факторів можна виокремити різні інвестиційні стратегії. До групи базових належать:

стратегія збереження - рекомендується інвесторам, які не бажають ризикувати своїм капіталом, а також тим, хто не впевнений у строках інвестування. Оптимальним варіантом стратегії є той, що передбачає термінове виведення основної частини коштів (до 80-90 %) з інвестиційного ринку протягом року;

стратегія накопичення - орієнтована на інвесторів, які не бажають ризикувати. Мета стратегії - поступовий приріст капіталу, зіставний із дохідністю за безризиковим фінансовим інструментом;

стратегія поміркованого росту - рекомендується для інвесторів, які передбачають отримати високі доходи при обмежені потенційних ризиків;

стратегія агресивного росту - передбачає отримання максимально можливу дохідність на вкладений капітал за короткий період [26].

Оптимальна інвестиційно-інноваційна стратегія має відповідати таким критеріям:

інвестиційна привабливість запропонованих стратегією регіонів, галузей та ринків;

взаємоузгодженість та взаємозв'язок стратегічних цілей, завдань і програм;

низька чутливість стратегії до змін у зовнішньому середовищі (можливість максимально визначити чутливість до змін);

прийнятний часовий діапазон реалізації стратегії;

відсутність суттєвих перешкод на шляху до реалізації стратегії;

прийнятний рівень інвестиційних і фінансових ризиків;

адекватне ресурсне та організаційне забезпечення стратегії [27].

На основі проведеного аналізу та оцінки можливих варіантів приймається остаточне рішення про вибір найбільш доцільною стратегії [24].

Інвестиційно-інноваційна діяльність підприємства спрямована, насамперед, на підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається (послуг). Споживчі властивості і ціна є головними складовими конкурентоспроможності товару (послуги). Однак ринкові перспективи товарів пов'язані не тільки з якістю і витратами виробництва. Причиною успіху або невдачі товару можуть бути й інші нетоварні фактори, такі, як рекламна діяльність, престиж підприємства, пропонований рівень обслуговування [28].

Як показує досвід, невеликі підприємства особливо активно діють у виробництві товарів, що проходять стадії формування ринку і виходу з нього. Справа в тому, що велике підприємство зазвичай неохоче йде першим на виробництво принципово нової продукції. Наслідки можливої невдачі для неї набагато важче, ніж для невеликої знову утвореного підприємства. І якщо мова йде не про фундаментальні розробки в області технології, а про доведення оригінальної ідеї нового виробу до стадії матеріального втілення, то це цілком під силу відносно невеликим підприємствам-новаторам.

Таким чином, спеціалізація малих підприємствах на роботі з товарами, що перебувають на конкретних стадіях життєвого циклу, породжується прагненням підприємства найбільш ефективно використовувати свій потенціал і забезпечити конкурентоспроможність товару на ринку [29]. Методи оцінки ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства - це способи визначення доцільності довгострокового вкладення інвестицій у різні об'єкти (галузі) з метою оцінки перспектив їхньої прибутковості й окупності. Інвестиційно-інноваційна діяльність, включаючи пропозиції по розробці нової продукції, повинні піддаватися постійному і детальному аналізу з погляду кінцевих результатів [30].

Процес комплексного оцінювання ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства можна здійснювати за етапами (Рис. 1.2.).

Рис. 1.2 Етапи оцінювання ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності фірми

Одним із найскладніших етапів оцінювання ефективності інновацій є побудова системи моніторингу зовнішнього оточення фірми, тобто системи постійного спостереження за напрямами й досягненнями науково-технічного прогресу в конкретній та суміжній галузях. На цьому етапі фахівці фірми вивчають можливості:

використання нових знань та інтелектуальних продуктів;

виробництва продукції на основі нових, більш прогресивних технологічних процесів;

застосування нових видів основних засобів і сировинних ресурсів;

виготовлення інноваційної продукції;

зміни продуктового портфеля;

впровадження сучасних організаційно-технічних рішень виробничого, комерційного характеру тощо [31].

Критеріями для визначення ефективності інвестиційної діяльність підприємства можуть бути: прибуток, частка ринку, якість продукції, беззбитковість і ін.

Найбільш розповсюдженими методами оцінки інвестицій є:

-       метод окупності;

-       метод простої норми прибутку;

-       метод дисконтування коштів;

-       чистої поточний вартості;

-       крапка беззбитковості;

-       використання аналізу динамічності й імовірності.

Однак вибір методів і критеріїв оцінки залежить від специфіки діяльності підприємства, закладених у ньому інновацій, типу галузі і ряду інших факторів [30].

Таблиця 1.1 Фінансові показники оцінки інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства

Методи оцінки інвестиційних проектів не у всіх випадках можуть бути єдиними, тому що інвестиційні проекти досить значно різняться за масштабами витрат, термінів їх корисного використання, а також по корисним результатам. До дрібних інвестиційним проектам можна застосовувати найпростіші способи розрахунку.

У той же час реалізація більш масштабних інвестиційних проектів (нове будівництво, реконструкція тощо), що вимагають великих інвестиційних витрат, викликає необхідність врахування великої кількості факторів і, як наслідок, проведення більш складних розрахунків, а також уточнення методів оцінки ефективності. Чим масштабніша інвестиційний проект і чим більше значних змін він викликає в результатах господарської діяльності підприємства, тим точніше повинні бути розрахунки грошових потоків і методи оцінки ефективності інвестиційного проекту [23].

Та обставина, що рух грошових потоків, викликане реалізацією інвестиційних проектів, відбувається протягом ряду років, ускладнює оцінку їх ефективності. З урахуванням того, що впровадження інвестиційних проектів протягом тривалого періоду часу впливає на економічний потенціал і результати господарської діяльності підприємства, помилка в оцінці їх ефективності показує значні фінансові ризики і втрати.

Економічній науці відомі кілька основних причин розбіжності між проектними і фактичними показниками ефективності інвестиційних проектів. До першої групи причин належить свідоме завищення ефективності інвестиційного проекту, обумовлене суб'єктивною позицією окремих учених, науковців і фахівців підприємства та їх боротьбою за обмежені фінансові ресурси. Друга група причин обумовлена недостатнім урахуванням факторів ризику та невизначеності, що виникають в процесі використання інвестиційних проектів [32].

.3 Оцінка інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств в Україні

З підсиленням інтересу дослідників до теорії економічного зростання, особливо до проблем довгострокового зростання, з’явилося декілька теоретичних моделей, в яких науково - технічний прогрес розглядається як один з ендогенних факторів економічного підйому (моделі Н. Стоукі, Р. Лукаса, П. Ромера, Г. Гроссмана, Е. Хелпмана). Зокрема, з дією цього фактора дослідники пов’язують розрив в темпах зростання між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, вважаючи, що саме інвестиції у розвиток науки, техніки та в людський капітал обумовлюють ефект економічного підйому.

Інвестиції відіграють суттєву роль у будь - якій країні, для України ж їх значення важко переоцінити. Одне із завдань, що стоїть перед Україною, полягає в створенні необхідних і сприятливих умов для інтенсифікації економічного зростання, підвищення якості життя населення.

Таблиця 1.2 Прямі іноземні інвестиції в економіці України з країн ЄС (млн. дол. США)

За даними комітету статистики України [33] упродовж останніх років лише незначна частина підприємств України здійснювала інноваційну діяльність. Однією з основних причин цього є те, що пріоритетними джерелами інвестування інновацій є власні кошти підприємств та отримані кредити, що змушує йти на великий ризик в умовах невизначеності [33].

Якщо брати до уваги дані 2013 року, у цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці тощо, за 2012 рік склав 40065,6 млн. дол., а в 2013 році збільшився і склав 44423,0. Більша частина інвестицій надійшла з 28 країн світу.

До десятки основних країн - інвесторів входять : Кіпр (17748,6), Німеччина (6120,9), Нідерланди (5188,5), Австрія (3402,6), Велика Британія (2553,6), Франція (1766,6), Швеція (1602,2), Італія (1027,6), Польша (917,0), Угорщина (685,8). Як бачимо, ці країни є основними інвесторами і на сьогоднішній день.

Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України станом на 01.12.2013 рік зображено на Рис.1.3. [34].

Рис. 1.3. Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України станом на 01.12.2013 рік

Таблиця 1.3

Прямі інвестиції з України в економіці країн ЄС (млн.дол. США)

Аналізуючи дані комітету статистики України можна побачити, що Україна майже в 7 разів менше проводить інвестиційну політику в інші країни.

До основних країн інвестованих Україною входять : Кіпр (5818,5), Латвія (98,8), Польша (56,4), Нідерланди (14,2), Угорщина (12,2), Німеччина (9,4), Австрія (6,1), Італія (0,4), Франція (0,2).

Рис. 1.4. Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України станом на 01.12.2013 рік

Однією з причин уразливості української економіки також є те, що інвестиції направляються, в основному, в сферу послуг. Наприклад, у 2007 році частка вкладень в основний капітал промисловості склала всього 34, 1 % від загальних інвестицій, в сільське господарство - 5, 1 %. У той же час в операції з нерухомістю і будівництво було вкладено 23, 7 % інвестицій, в транспорт і зв’язок - 16, 8 %, в торгівлю - 9, 4 %. Це так само є негативним явищем, оскільки величезну роль в розвитку економіки держави відіграє саме розвиток виробничої сфери [35, c. 10].

У перші 9 місяців 2008 року економікою України освоєно 81 561, 3 млн. грн., з яких 37, 2 % спрямовано в промисловість, 21, 7 % - на операції з нерухомістю, 14, 6 % - у діяльність транспорту та зв’язку, 8, 9 % - у внутрішню торгівлю, 6, 2 % - в сільське господарство, 2, 2 % - у фінансовий сектор [34].

Найбільш інвестиційно привабливими в Україні є такі види економічної діяльності: оптова торгівля і посередництво в торгівлі, металургія та обробка металу, машинобудування, транспорт та зв’язок , фінансова діяльність, харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів [36, с. 39].

У 2012 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6013,1 млн. дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Обсяг унесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 31 грудня 2012 р. становив 54462,4 млн. дол., що на 8,2% більше обсягів інвестицій на початок 2012 р., та в розрахунку на одну особу населення складає 1199,3 дол. Прямі інвестиції з України були здійснені в 49 країн світу. Найбільші обсяги капіталу ($5 810,5 млн.) спрямовано до Кіпру. До Росії внесено $292,5 млн., Латвії - $95,5 млн., Польщі - $54,2 млн., Грузії - $32,8 млн., Британських Віргінських островів - $25,8 млн., до Казахстану - $25 млн. [37].

Рис. 1.5 Динаміка прямих іноземних інвестицій в економіку України та з України в економіку інших країн світу (млн. дол. США) [37]

Проте така динаміка не дає пояснення - чи справді вітчизняна економіка є такою привабливою для іноземних інвесторів. Тому, при визначенні майбутніх векторів інвестиційного розвитку України важливим питанням, що потребує вирішення, є виважена політика держави щодо інвестицій з країн, на території яких діє пільговий режим діяльності, в тому числі й оподаткування, що ставить під сумнів джерела походження інвестицій з таких країн [38].

Науковці виділяють наступні переваги від залучення іноземних інвестицій у національну економіку: вони є джерелом додаткового продуктивного капіталу; ефективний спосіб інтеграції перехідних економік у систему світового гос­подарства; фактор інституціональної трансформації в перехідних економіках; підтримують та активізують інші форми фінансування; сприяють здійсненню реструктуризації економіки, створюють додаткові робочі місця, збільшують реальні доходи працівників [39, с. 69].

Разом з тим, оцінювати важливість іноземних інвестицій для країни, недостатньо лише на основі показників динаміки інвестиційних потоків, адже вони упускають якісний аспект, тобто ефект доцільності та важливості таких інвестицій для національної економіки. Вважаємо, що вкладення іноземних інвестицій повинно мати економічний ефект, причому за своєю економічною суттю не завжди вкладення забезпечують віддачу у той же рік, тобто присутній пролонгований характер. Для такої оцінки використаємо дані про іноземні інвестиції, вкладені в Україну за видами економічної діяльності (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну за видами економічної діяльності (млн. дол. США)

Щодо іноземних інвестицій, то їх залучення у сільське господарство має значний вплив на створення доданої вартості, причому ефект зростає з часом, тоді як зайнятість населення зростає лише через три роки після вкладення. Разом з тим, основними факторами, що негативно впливають на інвестування в аграрний сектор економіки України, визначають: фактор сезонності; залежність від кліматичних умов; тривалість періоду обігу капіталу; високий ризик капіталовкладень; великі затрати аграрного виробництва та ін. [40, с. 7].

Впродовж останніх років інвестування у будівництво демонструють нестійку динаміку залучення, про що й свідчать наведені дані про їх обсяги. Щодо іноземних інвестицій, то їх вкладення має більший ефект порівняно із інвестиціями в основний капітал, причому, вплив на валову додану вартість збільшується через рік після вкладення.

Фінансова діяльність є одним із видів економічної діяльності, де обсяги іноземних інвестицій зросли за останні шість років більш ніж у 3 рази, проте їх позитивний вплив на формування валової доданої вартості не виявлено за винятком працевлаштування населення через два роки після інвестування. Очевидно це пов’язано із спекулятивним характером інвестиційних потоків. Аналогічна ситуація і з інвестиціями в основний капітал в операції з нерухомим майном, вони не демонструють позитивного впливу на створення доданої вартості, натомість вплинули на працевлаштування населення у даній сфері [41, с. 183].

Висновки до 1 розділу

Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку). Інновації - це діяльність, спрямована на пошук і реалізацію інновацій в цілях розширення асортименту і підвищення якості продукції , вдосконалення технології та організації виробництва.

Критеріями для визначення ефективності інвестиційної та інноваційної діяльність підприємства можуть бути: прибуток, прибутковість, частка ринку, якість продукції, беззбитковість і ін. Украй важливо при цьому розрахувати і простежити напрямку потоку грошей: капітальні витрати на викуп землі і підготовку місця, будівництво будинків і споруджень.

Однак вибір методів і критеріїв оцінки залежить від специфіки діяльності підприємства, закладених у ньому інновацій, типу галузі і ряду інших факторів. Найбільш розповсюдженими методами оцінки інвестицій є:

-       метод окупності;

-       метод простої норми прибутку;

-       метод дисконтування коштів;

-       чистої поточний вартості;

-       крапка беззбитковості;

-       використання аналізу динамічності й імовірності.

В Україні спостерігається велика різниця між попитом і пропозицією на інвестиції. Найбільш інвестиційно привабливими в Україні є такі види економічної діяльності: оптова торгівля і посередництво в торгівлі, металургія та обробка металу, машинобудування, транспорт та зв’язок , фінансова діяльність, харчова промисловість та переробка сільськогосподарський продуктів. Українські підприємства активніше, ніж в 2005 році, впроваджували на своїх виробництвах інновації у вигляді машин, устаткування, а також майже втричі збільшили кількість придбаних нових технологій.

ризик інвестиційний ефективність інноваційний

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЕМСТВА

2.1 Оцінка ефективності інвестиційно - інноваційної діяльності підприємства ПРАТ «ПОН»

Об’єктом дослідження під час написання бакалаврської роботи обране ПРАТ «ПОН». На загальний зборах 1994 р. було вирішено створити закрите акціонерне товариство «ПОН» . Кількість акціонерів складає 87 осіб, а його статутний фонд - 160 тис. грн.( на даний час за рішенням експертів він сягає більше 1,5 мільйона грн.). Місце знаходження: Україна, Запорізька обл., пгт. Приазовське, вул. Горького 24.

Підприємство включає наступні побутові послуги:

-    Ремонт и виготовлення взуття;

-       Ремонт і виготовлення текстильних і хутряних виробів, головних уборів;

-       Ремонт побутових машин і приладів;

-       Побудова і ремонт житлових приміщень на замовлення населення;

-       Технічне обслуговування і ремонт радіоелектронної апаратури , телевізорів , програвачів;

-       Виготовлення ювелірних виробів;

-       Ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів, що належать громадянам ;

-       Виготовлення і ремонт меблів ;

-       Хімічна чистка та фарбування , послуги пралень;

-       Послуги переробки сільськогосподарської продукції та сільськогосподарської сировини , інші сільськогосподарські послуги ;

-       Послуги перукарень.

Керуючим органом є загальні збори акціонерів, які обирають правління, займаються господарською діяльністю підприємства, здійснюють контроль за діяльністю правління. Підприємство має достатньо потужний технологічний процес, і є досить конкурентоспроможним.

Оцінка фінансового стану підприємства проводиться на базі ПРАТ «ПОН». Для аналізу стану підприємства оцінюємо обсяг і структуру майна. Його майно відображається в активі балансу підприємства і представлено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ПРАТ «ПОН» за 2012 р.

Майно підприємства складається з оборотних і необоротних активів. За даними таблиці можна сказати, що на початку 2012 року необоротні активи займали 35,52%, а на кінець періоду 44,41%. На кінець періоду їхній обсяг збільшився на 8,88%, що є сприятливим для підприємства, оскільки грошові кошти спрямовуються на його розширення.

Збільшення необоротних активів призвело до зменшення оборотних активів.

Рис. 2.1. Структура майна підприємства у 2012 році

Спостерігається зменшення оборотних засобів (товарні запаси, готова продукція, виробничі запаси) на 8,16%, що є позитивною тенденцією для підприємства. Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 6683,2 тис. грн., а на кінець періоду він зменшився на 1175 тис. грн. і складав 5508 тис. грн.

Для подальшого аналізу фінансового стану оцінюємо обсяг, структуру і динаміку основного капіталу підприємства (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Аналіз обсягу, структури і динаміки капіталу ПРАТ «ПОН» за 2012 р.

Капітал підприємства складається з власного капіталу і зобов’язань. За даними таблиці можна сказати, що власний капітал на початку звітного періоду становив 74,33%, а на кінець періоду він зменшився на 11,8% і склав 86,13%. Зобов’язання підприємства порівняно з початком року збільшились на 3,09%.

Проведений аналіз свідчить про неплатоспроможність підприємства і зменшення можливості залучення додаткового капіталу, необхідного для фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.3.

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ПРАТ «ПОН» за 2013 р.

Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 5508 тис. грн., а на кінець звітного періоду майно збільшилось на 6167 тис. грн. і становило 11675 тис. грн. За 2013 рік необоротні активи зменшились на 4,26%, на початок періоду займали 44,41%, а на кінець періоду займали 40,15% . Зменшення необоротних активів і збільшення оборотний є негативним для підприємства, оскільки воно не спрямовує кошти на розширення підприємства.

Рис. 2.2 Структура майна підприємства у 2013 році

Спостерігається збільшення оборотних засобів (товарні запаси, готова продукція, виробничі запаси) на 2,81%, що негативно впливає на підприємства, оскільки кошти також не можуть спрямовуються на розширення підприємства. Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 6683,2 тис. грн., а на кінець періоду він зменшився на 1175 тис. грн. і складав 5508 тис. грн.

Таблиця 2.4

Аналіз обсягу, структури і динаміки капіталу ПРАТ «ПОН» за 2013 р.

Зменшення власного капіталу свідчить про недостатню платоспроможність підприємства. Збільшення зобов’язань на початок звітного періоду становить 4,9%, а на кінець періоду вони збільшилися на 75,83% і складав 80,74%. Збільшення зобов’язань більше ніж в 15 разів свідчить про неспроможність підприємства розрахуватися з кредиторами за свої борги.

Для подальшого аналізу фінансової стійкості підприємства розраховується динаміка показників фінансової стійкості.

Таблиця 2.5 Динаміка показників фінансової стійкості ПРАТ «ПОН» за 2012-2013 рік

За даними таблиці 2.5 можна зробити наступні висновки.

Аналізуючи коефіцієнт автономії, ми бачимо, що на протязі 2012 року він находився в проміжку 0,94-0,96. А в кінці 2013 цей показник був дещо менший від норми, що свідчить про необхідність залучення додаткових коштів.

Коефіцієнт співвідношення власного і залученого капіталу на протязі 2012 року перевищував норму майже в 25 разів, що характеризую фінансову стійкість підприємства. В кінці 2013 року цей показник був нижчий на 0,18 від оптимального значення.

Коефіцієнт фінансування за 2012-2013 року дуже низький, що свідчить про дуже малу залежність підприємства від кредиторів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу на протязі 2012-2013 років перевищує норму і показує, що підприємство має чудовий фінансовий стан та відбувається збільшення його прибутковості.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами в 2012 році перевищує оптимальне значення, а отже оборотні активи фінансуються за рахунок власних засобів. В кінці 2013 року відбувається фінансування активів за рахунок позичкових коштів.

Коефіцієнти ліквідності в оцінці фінансового стану підприємства є найбільш важливими. Ці показники визначають стан ділової активності підприємства і його ефективність, спроможність наявними власними коштами розрахуватися з кредиторами, акціонерами, бюджетом, банками.

Виходячи з цього, розрізняють:

-    коефіцієнт абсолютної ліквідності;

-       коефіцієнт швидкої (проміжної)ліквідності;

-       коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності.

Проведемо даний аналіз показників ліквідності для ПРАТ «ПОН» за період 2012-2013 року (табл.2.6).

Таблиця 2.6

Динаміка показників ліквідності ПРАТ «ПОН» за 2012-2013 рік

За даними таблиці 2.6 можна зробити наступні висновки.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину короткострокової заборгованості, яку підприємство має погасити негайно. Зростання цього показника є однозначно позитивною тенденцією. На початок 2012 цей показник вище норми, однак в кінці 2012 і 2013 рік він не нижчий за оптимальне значення, що негативно впливає на підприємство. Оскільки воно не в змозі негайно погасити свої боргові зобов’язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності, на відміну від попереднього коефіцієнта, враховує якість активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Значення даного показника протягом 2012-2013 років є негативним для підприємства, тобто почали зменшуватись поточні активи. На початку 2012 року цей коефіцієнт становив 9,4, а в кінці 2013 році знизився і становив 0,33. Для підприємства падіння швидкої ліквідності повинно було б послужити першим сигналом погіршення загального фінансового стану.

Коефіцієнт поточної ліквідності на початок 2012 року становив 11,28, однак цей показник почав стрімко зменшуватися і в кінці 2013 року він був нижчий за оптимальне значення і становив 0,38. Ця тенденція свідчить про те, що у підприємства недостатньо обігових коштів для погашення боргів протягом року. Аналіз інвестиційних проектів «Камелот» і «Садівник».

Система основних показників, що використовуються в процесі оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів:

-       Чистий приведений дохід

-       Індекс прибутковості

-       Період окупності

-       Внутрішня ставка прибутковості

-       Коефіцієнт варіації.

В розпорядженні ПРАТ «ПОН» два альтернативні варіанти інвестиційних проектів - 1. Магазин «Камелот», 2. Магазин «Садівник».

.        Чистий приведений дохід.

Для оцінки ефективності цих інвестиційних проектів необхідно визначити очікувану суму приведеного доходу.

Данні інвестиційних проектів, необхідні для розрахунку чистого приведеного доходу приведенні в табл.2.7.

Таблиця 2.7

Для дисконтування сум грошового потоку проекту «Камелот» прийнята ставка відсотку у долл. в розмірі 10%, а проекту «Садівник» - 12% (оскільки термін його реалізації більш тривалий). Результати дисконтування грошового потоку приведені в табл. 2.8.

Таблиця 2.8 Розрахунок справжньої вартості грошових потоків за інвестиційними проектами

29091=320 000/(1+0,10)1                        16964=190 000/(1+0,12)1

=200 000/(1+0,10)2                         11958=150 000/(1+0,12)2

=200 000/(1+0,10)3                         10677=150 000/(1+0,12)3

=150 000/(1+0,12)4

=150 000/(1+0,12)5

З урахуванням розрахованої справжньої вартості чистих грошових потоків визначимо чистий приведений дохід. По першому інвестиційному проекту він складе: 60646- 50 000 = 10646 дол. Другий інвестиційний проект склав: 57644- 48 000 = 9644 дол..

Таким чином порівняння показників чистого приведеного доходу по розглянутих інвестиційним проектам показує, що проект "Камелот" є більш ефективним, ніж проект "Садівник" (хоча по проекту "Камелот" сума інвестованих коштів більше, а їх віддача у вигляді майбутнього грошового потоку також більша, ніж за проектом "Садівник").

.        Індекс прибутковості.

Використовуючи дані по розглянутим раніше двох інвестиційних проектах, визначимо індекс прибутковості за ним. Індекс прибутковості "Камелот" складе: 60646 / 50 000 = 1,213. За проектом «Садівник» індекс дохідності складає: 57644- 48 000 = 1,200. Порівняння цих показників показує, що проекти майже ідентичні, але проект «Камелот» є більш ефективним.

.        Період окупності .

Використовуючи дані по розглянутим раніше інвестиційним проектам, визначимо період окупності по них. Для цього в першу чергу визначимо середньовічну суму чистого грошового потоку в дійсній вартості. За проектом "Камелот" вона складе: 60646 / 3 = 20215,3 дол., а за проектом «Садівник» - відповідно 57644 / 5 = 11528,8 дол.. З урахуванням середньорічної вартості чистого грошового потоку період окупності по проекту "Камелот" складе: 50 000 / 20215,3 = 2,47 року, а за проектом «Садівник»: 48 000 / 11528,8 = 4,16 року.

Показник періоду окупності використовується зазвичай для порівняльної оцінки ефективності проектів , але може бути прийнятий і як критеріальний ( в цьому випадку інвестиційні проекти з вищим періодом окупності будуть підприємством відхилятися ) . Основним показником цього недоліку є те , що він не враховує ті грошові потоки , які формуються після періоду окупності інвестиційних витрат . Так за інвестиційними проектами з тривалим терміном експлуатації після періоду їх окупності може бути отримана набагато більша сума чистого грошового потоку , ніж за інвестиційними проектами з коротким терміном експлуатації (при аналогічному і навіть більш швидкому періодом окупності останніх) .

.        Внутрішня ставка прибутковості.

За проектом "Камелот" необхідно знайти розмір дисконтної ставки, по якій справжня вартість грошового потоку ( 60646 грн.) за 3 роки буде приведена до суми інвестованих коштів (50 000 грн.). Розмір цієї ставки становить 60646

Ö 50000 -1=0,0665, тобто 6,7%, що являє собою внутрішню ставку прибутковості даного проекту. За проектом " Садовод " необхідно відповідно знайти розмір дисконтної ставки , по якій справжня вартість грошового потоку ( 57644 грн.) За років буде приведена сумі інвестованих коштів (48 000 грн.) . Розмір цієї ставки становить 57644

Ö 48000 -1=0,0371, тобто 3,7 %, яка також представляє собою внутрішню ставку прибутковості даного проекту. Зіставляючи показники внутрішньої ставки прибутковості , видно , що за проектом "Камелот" вона більш в 2 рази, ніж за проектом "Садівник" , що свідчить про суттєві переваги проекту " Камелот " при його оцінці за цим показником.

. Коефіцієнт варіації.

Серед засобів зниження ризику можна виокремити наступні:

• страхування проекту як єдиного комплексу або, якщо це не вдається (через значний ризик українські страхові компанії практично ігнорують цей вид страхових послуг), страхування окремих активів проекту;

• забезпечення високої ліквідності інвестицій. Бажано, щоб активи проекту мали ринковий попит не лише з боку проекту. Це гарантуватиме можливість їх продажу в разі припинення проекту і зменшить збитки від рішення про вихід з проекту;

• розподіл проекту на кілька частин і створення об’єкта інвестування як об’єднаного комплексу таких частин. Кожну з частин комплексу можна буде експлуатувати автономно, вона даватиме прибуток і окупатиме витрати. Крім фінансової економії коштів через передчасне введення об’єкта в експлуатацію поетапність забезпечує перевірку комерційної реальності проекту і ранню діагностику доцільності проекту при використанні лише частини капіталу;

• хеджування - використання механізмів закріплення договір них умов у відносинах партнерів на прогнозований період з тим, щоб обидві сторони, які домовляються, “забезпечили тили” в разі негативних змін у кон’юнктурі ринку в майбутньому;

• своєчасне планування та створення необхідних резервів і запасів матеріальних та фінансових ресурсів, а також часу;

• кваліфіковане опрацювання договорів і контрактів між партнерами інвестиційного проекту, своєчасне опрацювання в них прав та обов’язків сторін за умов можливих негативних подій і конфліктних ситуацій;

• повноцінне інформаційне забезпечення інвестиційних планів, постійний інформаційний моніторинг ситуації на ринку, у партнерів, споживачів, в економіці країни;

• використання загальноприйнятих систем і засобів безпосередньої охорони майна проекту.

Розраховуємо алгоритм оцінювання рівня невизначеності результатів проекту:

. Спочатку виконуються варіантні розрахунки прогнозованого показника ефективності проекту та визначаємо середнє значення ефективності проекту за всіма варіантами.

Таблиця 2.9 Загальний приведений прибуток

Псер.к. = (11000+13000+16000)/3=13333

Псер.с. = (10000+12000+13000+15000+17000)/5=13400

. Обчислюємо середньоквадратичне відхилення варіантних прогнозів від середнього значення.

 =2054.8

=2416.6

. Розраховуємо коефіцієнт варіації як відношення середньоквадратичного відхилення до середнього значення показника ефективності проекту.

Vк = (2054,8/13333)*100=15,4%

Vс = (2416,6/13400)*100=18%

Отже, рівень ризику щодо цього проекту «Камелот» у вигляді коефіцієнта варіації становить 15,4 %, а рівень ризику проекту «Садівник» 18%.

Таким чином було проаналізовано два проекти (чистий приведений дохід, індекс прибутковості, період окупності, внутрішню ставка прибутковості, коефіцієнт варіації): магазин «Камелот», магазин «Садівник». Можна дійти до висновку, що перший проект «Камелот» є більш вигідним, прибутковим, а отже інвестиційно привабливим ніж другий проект «Садівник».

2.2 Шляхи покращення управління інвестиційною та інноваційною діяльністю підприємства

Стратегія інвестиційно-інноваційного розвитку підприємства вкрай необхідна для залучення інвестицій, впровадження інновацій, відновлення конкурентоспроможного виробництва, зростання зайнятості населення країни, що приведе до захищеності населення і забезпечення фінансовими ресурсами соціальної сфери країни. Для цього інноваційно-інвестиційна стратегія підприємства повинна мати комплексність, цільову спрямованість, безперервність і містить чіткий напрям розвитку підприємства на довгострокову перспективу.

Підвищення ефективності управління інвестиційною та інноваційною діяльністю на підприємства відбувається за рахунок:

¾      зниження та управління ризиком і невизначеності;

¾      забезпечення інформаційними технологіями.

. Підвищення ефективності інвестиційно - інноваційної діяльності підприємства за рахунок зниження та управління ризиком і невизначеності.

Необхідно відзначити, що на інвестиційно-інноваційну активність суттєво впливають розміри підприємства. Якщо підприємство намагається бути інноваційне активним, йому необхідно вивільняти для цього значну частку трудових і фінансових ресурсів; крім того, розробка інноваційних технічних продуктів вимагає років досліджень. Зазвичай, малі і середні підприємства не мають змоги повністю виконувати ці вимоги в силу обмеженості вищевказаних ресурсів та високого рівня ризикованості інноваційно-інвестиційної діяльності.

Саме впровадження в діяльність малих та середніх підприємств системи управління ризиками здатне забезпечити нівелювання наступних ризикоутворюючих факторів:

¾      відсутність або нестача кваліфікованого персоналу;

¾      труднощі при знаходженні партнерів з інноваційної діяльності;

¾      відсутність або нестача інформації про технології;

¾      відсутність або нестача інформації про ринки;

¾      невизначений попит на інноваційні товари чи послуги.

Для підвищення ефективності інвестиційної діяльності , пов'язаної з випуском продукції або наданням послуг , необхідно провести наступні організаційно - технічні заходи :

¾      Скорочення термінів випуску продукції і надання послуги;

¾      Скорочення обсягу незавершеного виробництва;

¾      Правильна експлуатація об'єктів, що вводяться , тобто повне використання проектних потужностей , недопущення простоїв техніки , устаткування;

¾      Використання власних джерел фінансування , безвідсоткових позик або безоплатних державних субсидій;

¾      Зниження ризику і невизначеності інвестиційних проектів .

Таким чином, впровадження системи управління ризиками тягне за собою зниження рівня ризику, що є одним з пріоритетних напрямків стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.

Підприємство має включати специфічні елементи , що дозволяють знизити ризик або зменшити пов'язані з ним несприятливі наслідки. Тому необхідно в залежності від виду ризику і ступеня його впливу на кінцевий результат розробити ряд заходів , що сприяють скороченню наслідків його настання (табл. 2.10.).

Таблиця 2.10 Заходи щодо зменшення впливу ризику на ефективність інвестиційно - інноваційної діяльності підприємства

Стратегічними завданнями системи управління ризиками в малому та середньому підприємництві є досягнення наступних результатів:

¾      вдосконалення вибору стратегічних орієнтирів;

¾      виявлення проблемних зон у стратегії підприємства;

¾      забезпечення стабільної і передбачуваної динаміки розвитку підприємства;

¾      оптимізація взаємодії всіх структур підприємства;

¾      розробка критеріїв доцільності здійснення інноваційних проектів;

¾      здійснення своєчасного фінансування інноваційних проектів;

¾      зниження рівня інноваційно-інвестиційних ризиків;

¾      стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.

Не зважаючи на те, що низка параметрів ризику конкретного інноваційного процесу залежить від суб’єктивних факторів, що знаходить своє відображення в ході підготовки інноваційного проекту, об’єктивна природа інноваційно-інвестиційного ризику залишається незмінною. Тому при формуванні критеріїв відбору інноваційних проектів пропонується використання наступних показників:

¾      чистий потік грошових коштів;

¾      період окупності інвестицій;

¾      чиста теперішня вартість;

¾      внутрішня норма доходності;

¾      індекс прибутковості.

¾      Підвищення ефективності інвестиційно - інноваційної діяльності підприємства шляхом забезпечення інформаційними технологіями.

Важливою складовою інформаційного забезпечення підприємства є інформаційні технології, тобто сукупність засобів і методів збирання, реєстрації, обробки, накопичення і доведення до користувача необхідних даних в системі організаційного управління на основі застосування засобів обчислювальної техніки. Оскільки в управлінні підприємством одним з найважливіших аспектів є інноваційно-інвестиційна складова, то інформаційні технології повинні забезпечувати збирання, реєстрацію, обробку, накопичення і поширення даних щодо інноваційно-інвестиційної діяльності з урахуванням легітимних інтересів зацікавлених сторін.

Система ефективного інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності на підприємстві дозволить вирішити наступні проблеми:

¾      згладжування негативного впливу зовнішнього середовища;

¾      зменшення витрат часу на прийняття управлінських рішень щодо інвестування та покращення їх якості;

¾      встановлення довгострокових залежностей між факторами зовнішнього середовища, що раніше не були виявлені;

¾      збільшення можливостей використання конкурентних переваг підприємства на основі одержаної із зовнішніх джерел інформації (вивчення і аналіз діяльності конкурентів на ринку виробів);

¾      створення власної структурованої інформаційної бази;

¾      виявлення нових напрямків діяльності, нових ринків збуту (формування оптимального асортименту продукції та покращення якості виробів);

¾      використання науково-технічних досягнень, вдосконалення технології виробництва через реалізацію стратегічних цілей інвестиційного планування з оновлення основних фондів виробництва.

Також доцільне створення інформаційної бази щодо інвестиційно - інноваційної діяльності за центрами відповідальності. Під центром відповідальності розуміють сферу (сегмент) діяльності, у межах якої менеджер самостійно приймає управлінські рішення і несе повну персональну відповідальність за контрольовані ним показники діяльності. Вищий керівник повинен контролювати та оцінювати роботу менеджера нижчого рівня. Менеджер нижчого рівня повинен здійснювати самоконтроль та Інформувати вище керівництво про результати діяльності. Третьою складовою інформаційного забезпечення є технічні засоби та програмне забезпечення ефективного управління підприємством. Щоб мати можливість використовувати ті чи інші інформаційні технології, підприємству необхідно мати певні технічні засоби та програмне забезпечення.

Враховуючи відсутність на ПРАТ «ПОН» працівника, який би здійснював пошук, вибір інвестиційних проектів і відповідав за їх реалізацію, вважаємо за необхідне з метою удосконалення управління інвестиційною діяльністю створити посаду менеджера з інвестиційної діяльності, який буде підпорядковуватись начальника відділів фінансів.

У багатьох працях не завжди акцентується увага на знаннях та досвіді працівників підприємства як джерелі інформації. Проте, незаперечним є той факт, що кожен співробітник компанії генерує повідомлення для інших суб'єктів. Його знання, досвід, особисті якості, навіть емоції є джерелом інформації для прийняття інвестиційних рішень. Завдяки професійним якостям, наприклад інвестиційного менеджера, стає можливим фільтрування недостовірної або неточної інформації. Таким чином, змінюватиметься якість інформаційного забезпечення, оскільки можливе коригування деяких показників експертним шляхом. Самі по собі знання та досвід не є інформацією, особливо для інших суб'єктів. Лише завдяки комунікації можливе застосування людських можливостей в інформаційній діяльності. Подібними джерелами даних в інвестиційному процесі є: 1) експертні оцінки незалежних експертів; 2) інтуїція менеджерів та аналітиків; 3) повідомлення про розвиток інвестиційного процесу. Формалізація таких повідомлень для цілей Інвестиційного аналізу не завжди є можливою, тому існує проблема їхнього врахування у фінансових показниках проектів.

До програмного забезпечення входять:

¾      системні програмні продукти - для забезпечення діяльності комп’ютерних систем (тестові, діагностичні та антивірусні програми, операційні системи);

¾      спеціальні програмні продукти - сукупність програм, які розроблені при створенні конкретної інформаційної системи;

¾      прикладні програмні засоби забезпечення управлінською діяльністю - системи підготовки текстових документів, системи обробки фінансово - економічних даних, системи управління базами даних, системи підготовки презентацій, експертні системи та системи підтримки прийняття рішень, а також інші системи;

¾      технічна документація містить опис завдань, завдання на алгоритмізацію, економіко-математичну модель завдання, контрольні приклади.

2.3 Охорона праці на підприємстві ПРАТ «ПОН»

Охороною праці − це сукупність дій службових осіб, що здійснюються на підставі постійного аналізу інформації про стан охорони праці на всіх робочих місцях для поліпшення та підтримання його на певному рівні відповідно до законодавчих та нормативних актів.

До законодавчої бази також належать Закони України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про дорожній рух","Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", їх доповнюють державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти - це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.

Метою охорони праці на ПРАТ «ПОН» - є всебічне сприяння виконанню вимог, які повністю ліквідують, нейтралізують або знижують до допустимих норм вплив на працюючих небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, забезпечують усунення джерел небезпеки, ізолювання від них персоналу, використання засобів, що усувають небезпечні ситуації та підвищують технічну безпеку, створюють надійні санітарно - гігієнічні та ергономічні умови.

На підприємстві уповноваженою особою виконання управління з охорони праці виконує інженер з техніки безпеки та керівник підприємства.

В обов’язки інженера з техніки безпеки входить проводити такі види інструктажів як: водний, первинний, повторний інструктаж, цільовий. Також він зобов’язаний забезпечувати безперебійну роботу, правильну експлуатацію, ремонт і модернізацію енергетичного устаткування, електричних і теплових мереж, повітропроводів і газопроводів. Для проведення інструктажів використовується кабінет з техніки безпеки, журнали з техніки безпеки, обладнаний плакатами і літературою з охорони праці, а також інструкціями з техніки безпеки при проведенні тих чи інших робіт, виконуваних на підприємстві. Інформація про проведення інструктажів має вноситься до відповідного журналу, завірені підписом як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

Щорічно власник або уповноважений ним орган виділяє кошти на забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Враховуючи широку специфіку діяльності ПРАТ «ПОН» застосована не одна, а декілька галузевих норм і залежно від того, якою діяльністю зайнятий працівник, за тією нормою йому повинні видавати спецодяг. " Спецодяг і спецвзуття, що видаються працівникам, зручні в роботі, належної якості, відповідати вимогам державних стандартів і технічним умовам, розміру і зросту працівників. Заміна одного виду спецодягу іншим, як правило, не допускається.

Кожен працівник, виконуючи трудові обов'язки, зобов'язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити в установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Власник або уповноважений ним орган організовує облік робочого часу, фактично відпрацьованого кожним працівником підприємства.

На теперішній час на підприємстві існує три види обліку робочого часу: щоденний, щотижневий та підсумований (ст. 50, 51, 61 КЗпП).

Щоденний облік застосовується в тому разі, коли працівник має однакову тривалість добової роботи.

Щотижневий облік використовується, коли тривалість щоденної роботи може бути неоднаковою, але за тиждень працівник реалізує встановлену норму робочого часу - 24, 36 год. тощо, але не більше 40 год.

Підсумований облік робочого часу допускається на безперервно діючих підприємствах, а також при виконанні окремих видів робіт, де за умовами виробництва не може додержуватися встановлена для певної категорії працівників стабільна щоденна або щотижнева тривалість робочого часу.

Підсумований облік робочого часу застосовується також при використанні режиму гнучкого робочого часу, обов’язковою умовою впровадження якого є забезпечення точного обліку відпрацьованого часу.

При нормальній тривалості робочого часу 40 год. (ст. 50 КЗпП) для деяких працівників законодавчо встановлено скорочену тривалість робочого часу. Це стосується працівників розумової праці, діяльність яких пов’язана з підвищеним інтелектуальним, нервовим напруженням.

Результати праці цієї категорії працівників не мають втілення у фізичному вимірі як продукція, і контроль відпрацьованого часу не дає повного уявлення про їхню завантаженість протягом робочого дня. На підприемстві облік кількості і якості витраченої праці здійснюється встановленням обсягу робіт, який треба виконати у визначений відтинок часу.

Таким чином, ведення обліку робочого часу в різноманітних видах діяльності має свої особливості, але в будь-якому разі належна організація цього процесу забезпечує контроль вчасного виходу на роботу, виявлення причин невиходів на роботу, отримання даних про фактично відпрацьований час кожним працівником. Ця інформація використовується для нарахування заробітної плати та складання звітності з праці.

Заходи пожежної безпеки на робочому місці.

Інструкція встановлює основні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки у службових та конторських приміщеннях (офісах).

До самостійної роботи допускаються працівники, які пройшли вступний протипожежний інструктаж та протипожежний інструктаж на робочому місці.

Засоби протипожежного захисту (пожежні крани, пожежна та охоронно-пожежна сигналізація, первинні засоби пожежогасіння тощо), які є у приміщеннях, дотримуються в справному стані.

Усі працівники повинні вміти користуватись наявними вогнегасниками, іншими первинними засобами пожежогасіння та внутрішніми пожежними кранами, знати місце їх знаходження. Відстань від найбільш віддаленого місця приміщення до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати 20 м.

Кількість вогнегасників відповідає Типовим нормам належності вогнегасників НАПБ Б.03.001, що затверджені наказом МНС України від 02.04.2004 року N 151 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за N 554/9153 а саме:

Електромережі, електроприлади і апаратура експлуатуються тільки у справному стані, з урахуванням вказівок та рекомендацій підприємств-виготовлювачів. У разі виявлення пошкоджень електромереж, вимикачів, розеток та інших електроприладів, негайно відключають їх та прийняті необхідні заходи до приведення у пожежобезпечний стан.

Документи, папір та інші горючі матеріали зберігаються на відстані не менш 1 м від електрощитів, електрозборок і електрокабелів, 0,5 від світильників та 0,25 м від приладів опалення.

Після закінчення роботи оглядаеться приміщення, щоб переконатися у відсутності порушень, що можуть призвести до пожежі.

По мірі накопичення та після закінчення роботи горючі відходи прибирають у спеціально відведені сміттєзбірники.

Відключаеться освітлення, електроживлення приладів та обладнання (за винятком електрообладнання, яке за вимогами технології повинно працювати цілодобово).

Основні вимоги до користувачів ПК з охорони праці.

. До роботи з ПК допускаються працівники, з якими проведений вступний інструктаж та первинний інструктаж (на робочому місці) з питань охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки та зроблений запис про їх проведення у спеціальному журналі інструктажів.

. Працівники при роботі з ПК повинні дотримуватися вимог техніки безпеки, пожежної безпеки.

. Стіни приміщень для роботи з ПК бути пофарбовані чи обклеєні шпалерами пастельних кольорів з коефіцієнтом відбиття 40 - 60 %. У випадках, коли такі приміщення зорієнтовані на південь, вікна обладнуються сонцезахисними пристроями (жалюзями, шторами і т. п.).

. Для освітлення приміщень з ПК використовують люмінесцентні світильники. Освітленість робочих місць у горизонтальній площині на висоті 0,8 м від підлоги не менше 400 лк. Вертикальна освітленість у площині екрану не більше 300 лк.

. Робочі місця для працюючих з дисплеями розташовані таким чином, щоб до поля зору працюючого не потрапляли вікна та освітлювальні прилади. Відео термінали повинні встановлюватися під кутом 90 - 105 градусів до вікон та на відстані, не меншій 2,5 - 3 м від стіни з вікнами. Відстань між робочими місцями з ПК не меншою 1,5 м у ряду та не меншою 1 м між рядами. ПК розміщуеться не ближче 1 м від джерела тепла.

. Загальний час роботи з відео терміналом не перевищуе 50% тривалості робочого дня. Якщо виконання роботи пов'язане тільки з використанням комп'ютера, то при неможливості зміни діяльності необхідно робити перерви та паузи. Для робіт, які виконуються з великим навантаженням, слід робити 10 - 15 хвилинну перерву через кожну годину, для мало інтенсивної роботи такі перерви слід робити через 2 години. Кількість мікро пауз (до 1 хвилини) слід визначати індивідуально.

. Під час роботи, пересвідчившись у справності обладнання, увімкнути електроживлення ПК, розпочати роботу, дотримуючись умов інструкції з її експлуатації забороняється:

замінювати і знімні елементи або вузли та проводити перемонтаж при ввімкненому ПК;

з'єднувати і роз'єднувати вилки та розетки первинних мереж електроживлення, які знаходяться під напругою;

знімати кришки, які закривають доступ до струмопровідних частин мережі первинного електроживлення при ввімкненому обладнанні;

користуватися паяльником з незаземленим корпусом;

замінювати запобіжники під напругою;

залишати ПК у ввімкненому стані без нагляду.

. По закінченні робочого дня:

кнопкою "ВИМК" відключається електроживлення ПК згідно з інструкцією експлуатації, вийнявши вилку кабелю живлення з розетки;

впорядковується робоче місце користувача ПК, прибравши використане обладнання та матеріали у відведені місця;

про виявлені недоліки у роботі ПК протягом робочого часу повідомляеться відповідним посадовим особам та спеціалістам.

Залишаючи приміщення після закінчення робочого дня, дотримуючись встановленого режиму огляду приміщення, необхідно:

зачинити вікна, кватирки;

перевірити приміщення та переконатися у відсутності тліючих предметів;

відключити від електромережі всі електроприлади, електрообладнання та вимкнути освітлення;

зачинити вхідні двері приміщення на замок і ключ здати черговому охорони.

Висновки до 2 розділу

Було проаналізовано два проекти (чистий приведений дохід, індекс прибутковості, період окупності, внутрішню ставка прибутковості): магазин «Камелот», магазин «Садівник». Можна дійти до висновку, що перший проект «Камелот» є більш вигідним, прибутковим, а отже інвестиційно привабливим ніж другий проект «Садівник».

Підвищення ефективності управління інвестиційною та інноваційною діяльністю на підприємства відбувається за рахунок:

¾      зниження та управління ризиком і невизначеності;

¾      забезпечення інформаційними технологіями.

Впровадження системи управління ризиками тягне за собою зниження рівня ризику, що є одним з пріоритетних напрямків стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності. Підприємство має включати специфічні елементи , що дозволяють знизити ризик або зменшити пов'язані з ним несприятливі наслідки. Також доцільне створення інформаційної бази щодо інвестиційно - інноваційної діяльності за центрами відповідальності. Під центром відповідальності розуміють сферу (сегмент) діяльності, у межах якої менеджер самостійно приймає управлінські рішення і несе повну персональну відповідальність за контрольовані ним показники діяльності.

ВИСНОВКИ

Для вирішення мета бакалаврської роботи були вирішенні наступні задачі:

При вирішенні першої задачі визначили сутність, класифікацію і структура інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства. Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку). Інновації - це діяльність, спрямована на пошук і реалізацію інновацій в цілях розширення асортименту і підвищення якості продукції , вдосконалення технології та організації виробництва.

Будь-який інвестиційний проект проходить через певні стадії у своєму розвитку , тобто можна говорити про життєвий цикл проекту . Життєвий цикл інвестиційного проекту включає наступні фази: передінвестиційну (1) ; інвестиційну (2) ; експлуатаційну (3) , ліквідаційну (4). Аналіз структури інвестицій має важливе значення, бо дозволяє виявити тенденції у використанні інвестицій і розробити ефективну інвестиційну політику.

При вирішенні другої задачі ознайомились з стратегією і методами оцінки ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства. Критеріями для визначення ефективності інвестиційної та інноваційної діяльність підприємства можуть бути: прибуток, прибутковість, частка ринку, якість продукції, беззбитковість і ін. Украй важливо при цьому розрахувати і простежити напрямку потоку грошей: капітальні витрати на викуп землі і підготовку місця, будівництво будинків і споруджень.

Однак вибір методів і критеріїв оцінки залежить від специфіки діяльності підприємства, закладених у ньому інновацій, типу галузі і ряду інших факторів. Найбільш розповсюдженими методами оцінки інвестицій є:

-       метод окупності;

-       метод простої норми прибутку;

-       метод дисконтування коштів;

-       чистої поточний вартості;

-       крапка беззбитковості;

-       використання аналізу динамічності й імовірності.

При вирішенні третьої задачі була досліджена оцінка інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств в Україні. Одне із завдань, що стоїть перед Україною, полягає в створенні необхідних і сприятливих умов для інтенсифікації економічного зростання, підвищення якості життя населення.

В Україні спостерігається велика різниця між попитом і пропозицією на інвестиції. Найбільш інвестиційно привабливими в Україні є такі види економічної діяльності: оптова торгівля і посередництво в торгівлі, металургія та обробка металу, машинобудування, транспорт та зв’язок , фінансова діяльність, харчова промисловість та переробка сільськогосподарський продуктів. Українські підприємства активніше, ніж в 2005 році, впроваджували на своїх виробництвах інновації у вигляді машин, устаткування, а також майже втричі збільшили кількість придбаних нових технологій. При вирішенні четвертої задачі провели оцінку ефективності інвестиційно-інноваційних проектів підприємства ПРАТ «ПОН». Було проаналізовано два проекти: магазин «Камелот», магазин «Садівник». Показники чистого приведеного доходу по розглянутих інвестиційним проектам показує, що проект "Камелот" є більш ефективним, ніж проект "Садівник" (хоча по проекту "Камелот" сума інвестованих коштів більше, а їх віддача у вигляді майбутнього грошового потоку також більша, ніж за проектом "Садівник"). Індекс прибутковості показує, що проекти майже ідентичні, але проект «Камелот» є більш ефективним. Період окупності засвідчує, що проект «Камелот» окупиться майже в два рази швидше, а внутрішня ставка прибутковості показує, що за проектом "Камелот" вона більш в 2 рази, ніж за проектом "Садівник" , що свідчить про суттєві переваги проекту. Рівень ризику проекту «Камелот» у вигляді коефіцієнта варіації нижчий за інший проект і становить 15,4 %, а проекту «Садівник» 18%. Можна дійти до висновку, що перший проект «Камелот» є більш вигідним, прибутковим, а отже інвестиційно привабливим ніж другий проект «Садівник».

При вирішенні п’ятої задачі було визначено шляхи покращення управління інвестиційною та інноваційною діяльністю підприємства ПРАТ «ПОН». Підвищення ефективності управління інвестиційною та інноваційною діяльністю на підприємства відбувається за рахунок:

¾      зниження та управління ризиком і невизначеності;

¾      забезпечення інформаційними технологіями.

Впровадження системи управління ризиками тягне за собою зниження рівня ризику, що є одним з пріоритетних напрямків стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності. Підприємство має включати специфічні елементи , що дозволяють знизити ризик або зменшити пов'язані з ним несприятливі наслідки. Тому необхідно в залежності від виду ризику і ступеня його впливу на кінцевий результат розробити ряд заходів , що сприяють скороченню наслідків його настання. Також доцільне створення інформаційної бази щодо інвестиційно - інноваційної діяльності за центрами відповідальності. Під центром відповідальності розуміють сферу (сегмент) діяльності, у межах якої менеджер самостійно приймає управлінські рішення і несе повну персональну відповідальність за контрольовані ним показники діяльності.

При вирішенні шостої задачі провели дослідження охорони праці на підприємстві ПРАТ «ПОН». Вивчення й вирішення проблем, пов'язаних із забезпеченням здорових і безпечних умов, у яких відбувається праця людини одне з найбільш важливих завдань у розробці нових технологій і систем виробництва. Дослідження й виявлення можливих причин виробничих нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж, і розробка заходів і вимог, спрямованих на усунення цих причин дозволяють створити безпечні й сприятливі умови для праці людини.

Комфортні й безпечні умови праці − один з основних факторів, який впливає на продуктивність і безпеку праці, здоров'я працівників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Грузинов В.П. Экономика предприятия: Учебник. Практикум. - 3-е изд., перераб. и доп. / В.П. Грузинов, В.Д. Грибов. - М. : Финансы и статистика, 2005. - 336 с.

Меркулов, Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций и финансирования инвестиционных проектов. / Я.С. Меркулов.- М. : 2003. -159 с.

Крутик, А.Б. Инвестиции и экономический рост предпринимательства : учебник / А.Б. Крутик, Е.Г. Никольская. - М. : Лань, 2000. - 544 с.

Гуськова, Н.Д. Инвестиционная деятельность: федеральный и региональный аспекты / Н.Д. Гуськова. - Саранск: Изд. Мордов.Ун-та, 2000. 132 с.

Клавденко В. Инвестиции и экономический рост / В. Клавденко //

М. : - 2002. - № 7. - С. 40-46.

Игошин, И. Роль банков в инвестиционном процессе / И. Игошин //

М. : - 2002. - № 2. - С. 10-17.

Дегтяренко, В.Н. Оценка эффективности инвестиционных проектов / В.Н. Дегтяренко. - М. : Экспертное бюро. - М, 2004 - 144 с.

8. Інвестиції та інвестиційна діяльність [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://ukr-finance.com/news/2009-06-14-170

9. Гринько Т. Щодо інноваційного потенціалу як складової частини інноваційної активності підприємств / Т. Гринько // Вид-во Інноваційний аспект, 2010. - С. 56-58

. Прахалад К.К. Рамасвамі, Венкат. Майбутнє конкуренції. Творення унікальної цінності спільно з клієнтами К.К. Прахалад, М. Рамасвамі, Н. Венкат. - К. : Вид-во Олексія Капусти (підрозділ “Агенції “Стандарт”), 2005. 258 с.

. Чухрай Н.І. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове і логістичне забезпечення: Монографія. / Н.І. Чухрай. - Л. : Вид-во НУ “ЛП”, 2002. - 315 с.

. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: навч. Посібн. / С. М. Ілляшенко. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. -- 581 с.

13. Гончарова М.Л. Інноваційно-інвестиційна модель розвитку підприємств цукробурякового підкомплексу./ М.Л. Гончарова // Вісник Сумського національного аграрного університету: науково-методичний журнал. № 8/2 (32), 2008. - С. 66-72.

14. Крылов, Э.И. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия [текст]: учебное пособие / Э.И.Крылов, В.М.Власова, И.В.Журавлева. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 608 с.

. Язлюк, Б. Економічний зміст інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств та напрямки її трансформації [Текст] / Б. Язлюк // Наука молода: зб. наук. праць молодих вчених Терноп. нац. екон. ун-ту. - Тернопіль : Економічна думка, 2010. - № 6. - С. 47-51.

. Савчук, А.В. Теоретические основы анализа инновационных процессов в промышленности: монография [Текст] А.В. Савчук. - Донецк : 2003. - 448 с.

. Голубенко А. А. Инвестиционная деятельность в сфере инноваций /А. А. Голубенко // Зб. наук.праць Східноукраїнського державного університету - М. : 2005. - 220 с.

. Денисюк В. Щодо вдосконалення системи індикаторів для управління інноваційним розвитком / В. Денисюк // Економіст. - 2004. - № 6. - С. 55-59.

. Юрій Е. О. Теоретичні засади стратегічного планування діяльності підприємств / Е. О. Юрій // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії. Економічні науки. - № 6.- 2010. - С. 191-196.

. Рогоза М.Є. Стратегічний інноваційний розвиток підприємств:моделі та механізми / М.Є.Рогоза, К.Ю.Вергал. - Полтава : 2011. - 320 с.

21. Майорова, Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник / Т В Майорова. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 376 с.

22. Бойчик І.М. Економіка підприємств / І.М. Бойчик, П.С. Харів, М.І. Хопчан - Львів : 2005. - 520 с.

23. Крылов, Э.И. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия [текст]: учебное пособие / Э.И. Крылов, В.М. Власова, И.В. Журавлева. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: 2003. - 608 с.

. Титов, В.И. Экономика предприятия [текст]: учебник / В.И. Титов. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2004. - 462 с.

25. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі / Б. В. Губський. - К. : 2008. - 116 с.

26. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник / Т В Майорова. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 520 с.

. Гриньова В.М. Інвестування : Підручник / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда. - К. : 2008. - 370 с.

. Войтов А.Г. Экономика. Общий курс (Фундаментальная теория экономики) [текст]: учебник/ А.Г. Войтов- 6-е перераб и доп. Изд.- М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2002. - 584 с.

. Пасюк, М.Ю. Организация производства и управление предприятием [текст]: учебно-методическое пособие / М.Ю. Пасюк, Т.Н. Долинина. - М. : «ФУАинформ», 2006. - 88 с.

30. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів [Електронний ресурс] - Режим доступу : <http://readbookz.com/book/124/3397.html>

. Сумець О.М.Товарна інноваційна політика : Навчальний посібник / О.М. Сумець, Є.М. Ігнатова. - К. : 2010. - 480 с.

. Нехорошева Л.Н. Экономика предприятия [текст]: учебное пособие / Л.Н. Нехорошева, Н.Б. Антонова, М.А. Зайцева. - М. : Выш. шк., 2003. -

с.

. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

34. Державне агентство України з інвестицій та інновацій [Електронний ресурс] - Режим доступу:://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2013/zd/ives/ives_u/ives1213_u.htm

. Винникова О. В. Причини та шляхи подолання інвестиційної кризи в Україні / О. В. Винникова. - 2009. - 10 - 11 с.

. Макаренко Ю. В. Інвестиційний імідж України: проблеми залучення іноземних інвестицій у національну економіку / Ю. В. Макаренко. - 2009. - 39 40 с.

. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/

38. Іващук О.Т. Методи економетричного аналізу даних у системі STADIA: Навчальний посібник / О.Т. Іващук, О.П. Кулаїчев. - Тернопіль : ТАНГ, 2001. 151 с.

. Навроцька Н.А. Дуалізм впливу прямих іноземних інвестицій на приймаючі країни / Н.А. Навроцька // Бізнес Інформ. - 2012. - № 1. - С. 67-71.

. Безп´ята І. В. Значення інвестицій для розвитку сільського господарства / І. В. Безп´ята // Інвестиції: практика та досвід. - 2012. - № 18. - С. 6-8.

. Курган О.Г. Капітальні інвестиції як основа інноваційного розвитку підприємства / О.Г. Курган, В.В. Шехман// Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2013. - №1. - С. 180-187.