Аналіз ефективності лізингової діяльності підприємства в ринкових умовах

Аналіз ефективності лізингової діяльності підприємства в ринкових умовах

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІЗИНГУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ВИРОБНИЧОГО ІНВЕСТУВАННЯ

1.1 Тенденції організаційно - правового забезпечення лізингу

.2 Організація та управління лізинговими відносинами

1.3 Лізинг як важлива складова інвестиційного механізму оновлення технічної бази виробництва

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ

2.1 Аналіз лізингових операцій на підприємстві

2.2 Визначення економічної доцільності лізингових операцій на підприємстві

РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВО - ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ

3.1 Переваги та недоліки лізингу як форми інвестування в Україні

3.2 Світове становлення та розвиток лізингових відносин

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність проблеми. Умови господарювання підприємств у період економічної кризи ставлять жорсткі вимоги до зниження витрат на виробництво, освоєння нової техніки та технологій, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Однак, багато суб'єктів господарської діяльності неспроможні виконати поставлені вимоги, оскільки змушені експлуатувати фізично спрацьовані та морально застарілі основні фонди, застосовувати віджилі енергомісткі та матеріаломісткі технології. У такій ситуації потрібним є пошук якісно нових методів оновлення матеріальної бази підприємств. Одним із найефективніших і сучасних методів може стати лізинг.

Постановка проблеми. За умов, коли відчувається брак інвестицій і довготермінових кредитів, особливо коли погіршується стан матеріальної бази підприємств, застосування лізингу має бути ефективним і науково обґрунтованим. З огляду на це, доречно проаналізувати стан лізингових операцій за останній час в світі та Україні.

Мета і завдання курсової роботи. Головна мета полягає в тому, щоб широко і різносторонньо розкрити поняття лізингу, як інструмента виробничого інвестування, його види та форми. Завдання курсової роботи полягає в системному аналізі сучасного стану лізингу в світі, його ефективності та у висвітленні проблем та перспектив розвитку лізингу в Україні.

Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дослідження є лізинг, як як інструмент виробничого інвестування. Об’єктом дослідження є сутність лізингу та дослідження питання стану та розвитку лізингу.

Методологічною основою роботи є монографії, наукові статті, закони, публікації у пресі.

Аналіз досліджень та публікацій. Загальні теоретичні питання лізингу, його економічну сутність розглядаються такими авторами як
В. Богомолова, І. Бородій, С. Брус, О. Вітт, Н. Внукова, Н. Карасьова,
З. Кузьміна, Г. Купалова, І. Черевань, Л. Старченко, Д. Хизириєва, Н. Погорєлова та ін. Переваги та недоліки лізингу аналізували Ю. Шевчук, Л. Сисоєва, П. Товстенко, Н. Погорєлова, З. Кузьміна та інші . Проблему лізингу в Україні вирішує Міжнародна фінансова корпорація (IFC).

В даній курсовій роботі розглянуто:

організаційно - правове забезпечення лізингу;

управління лізинговими відносинами;

ризик неплатежу операцій фінансового лізингу;

переваги та недоліки лізингу;

становлення та розвиток лізингових відносин .

лізинг інвестиційний ринковий

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІЗИНГУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ВИРОБНИЧОГО ІНВЕСТУВАННЯ

.1 Тенденції організаційно - правового забезпечення лізингу

Структурна перебудова народного господарства України з огляду на масштабність завдання обумовлює гостру потребу інвестицій. В такій ситуації набуває актуальності застосування якісно нових методів оновлення матеріальної бази і модернізації основних фондів підприємств різних форм власності. Одним з найбільш ефективних методів є лізинг, що розглядається як новий вид фінансування [1, с. 118].

Фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В більшості випадків під лізингом розуміють довгострокову оренду машин, обладнання, споживчих товарів довгострокового користування, будівель, споруд та іншого рухомого і нерухомого майна. Більш точно економічний зміст лізингу виражає його визначення як форми фінансування вкладень на придбання об'єкта оренди при посередництві лізингової фірми, котра на умовах довгострокової оренди або з умовою викупу передає орендарю майно для самостійного здійснення господарської діяльності, зберігаючи при цьому право власності до закінчення строку договору.

Згідно Закону України «Про лізинг» предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом [1, с. 1-3].

Лізинг виконує одночасно такі три основні функції: фінансову, тому що підприємство-лізингоодержувач має можливість використовувати необхідне устаткування без одноразової мобілізації для цього власних коштів або кредитів банку; виробничу, що полягає в оперативному вирішенні виробни­их завдань; функцію одержання податкових і амортизаційних пільг [25, с. 21].

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу. Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови [13,с. 120-121].

Механізм лізингового договору полягає в тому, що орендар, знайшовши підприємство, яке виготовляє необхідне йому обладнання, звертається до лізингової компанії з проханням профінансувати трьохсторонню угоду. Після цього лізингова компанія купує обладнання у виробника і передає його у користування орендарю на строк, вказаний у лізинговому договорі. До закінчення терміну договору власником обладнання залишається лізингова фірма.

Основні переваги лізингу випливають із принципу поділу юридичного й економічного права власності на орендовані активи. Юридичний власник (орендодавець) може покластися головним чином на здатність користувача (орендаря) забезпечити достатню кількість засобів для виплати орендної плати [18, с. 123].

.2 Організація та управління лізинговими відносинами

Економічна ситуація, що склалася в Україні, створює сприятливі умови для розвитку лізингових відносин. Передумовами цих відносин є: велика потреба в оновленні виробничих потужностей, криза неплатежів, погіршення збуту продукції, спад виробництва. В національній економіці створилася така ситуація, коли, з одного боку, має місце і підтримується гостра нестача фінансових коштів і низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів, який зріс, що зумовило низький сукупний попит на товари вітчизняного виробництва і його обсяг. З другого боку, має місце зниження надходжень до бюджету і, відповідно, підвищений рівень податків із супутнім цьому “придушенням” виробництва, розширенням “тіньової економіки” і зростаючим відпливом коштів зі сфери банківського обігу.

Лізинг з економічного погляду є системним явищем, що водночас поєднує в собі орендні, кредитні та майнові відносини [15,с. 325].

Згідно із статтею 2 Закону України “Про лізинг” об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Не можуть бути об’єктами лізингу за цим Законом: об’єкти оренди державного майна, крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств; земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Об'єкти лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця.

Суб’єктами лізингу за статтею 3 цього ж Закону можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяльності:

лізингодавець - суб’єкт господарювання, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який є власником об’єктів лізингу і передає їх в користування за договором лізингу;

лізингоодержувач - суб’єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;

продавець лізингового майна - суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об’єктом лізингу [1, с. 3-4].

Між цими економічними суб’єктами відносини можуть складатися за двома варіантами.

Варіант 1. Виробник або продавець обладнання продає його лізинговій фірмі за ринковою вартістю і отримує платіж негайно. Лізингова фірма зі свого боку укладає лізингову угоду з орендарем і отримує платежі з нарахованими відсотками протягом усього строку оренди. Обслуговування обладнання в гарантійному і післягарантійному періодах може здійснюватися виробником обладнання. За потребою фірма-виробник обладнання виступає в якості гаранта перед лізинговою фірмою.

Варіант 2. Лізингоодержувач (він же орендар) знаходить виробника, який випускає все необхідне для нього обладнання, обговорює з ним технічний бік справи і укладає попередню угоду щодо поставок. Після цього лізингоодержувач і виробник звертаються до лізингової фірми з проханням підписати тристоронній договір та профінансувати його. А далі все здійснюється як у першому варіанті. [17, с. 146-147]

Важливою умовою практичної реалізації лізингових угод є повнота і своєчасність виконання договірних зобов'язань, основними з яких є лізингові платежі, за допомогою котрих лізингодавець відшкодовує всі свої фінансові витрати на придбання майна й одержує прибуток.

У лізингових платежах поєднуються інтереси всіх сторін лізингової угоди, тому предметом теоретичного аналізу є всі аспекти лізингових платежів: склад, розміри, методи обґрунтування (розрахунку) загальної суми і навіть складання графіка внесення плати.

Під лізинговими платежами розуміють виплати лізингоодержувачем лізингодавцю за надане йому право користуватися лізинговим майном. Основним джерелом лізингової компанії є лізингові платежі, тому вони повинні відшкодовувати всі її витрати за лізинговим контрактом. Для лізингоодержувача вартість лізингу не повинна бути вищою, ніж вартість банківського кредиту на придбання відповідного майна. [16, с. 371]

На сьогодні одні підприємства мають готову для реалізації продукцію (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальну та іншу техніку), а інші - потенційні споживачі - не мають коштів для її придбання. Споживачі готові взяти основні засоби в лізинг, але це не влаштовує продавця. У цьому разі і виникає необхідність у лізингодавцеві, який придбає цю техніку і здає її в лізинг споживачеві. В умовах високих ставок на кредити банків лізинг є одним із напрямів здійснення технічного переозброєння підприємств, які не мають достатніх власних оборотних засобів.

Лізинг дозволяє не залучати позиковий капітал і не “заморожувати” власний, економити на затратах, пов’язаних з володінням майном, установлювати за погодженням з лізингодавцем гнучкий порядок здійснення лізингових платежів. Ось чому останнім часом багато фахівців органів державного управління, господарські керівники, підприємці та менеджери, наукові працівники виявляють інтерес до питань розвитку в Україні лізингу майна [ 20, с. 17-18].

На відміну від відомої у нас практики прокату (згідно з договорами прокату), договори лізингу укладаються на більш тривалий термін. Якщо при прокаті вид орендованого майна пропонує майнодавець, то при лізингу його обирає лізингоотримувач. Як правило, на момент укладення лізингової угоди об'єкт лізингу ще не є власністю лізингодавача. За договором прокату у тимчасове користування громадянам надається майно культурно-побутового призначення для індивідуального або групового споживання без отримання орендодавцем прибутку від нього, а при лізингу надаються основні засоби, призначені для виробництва продукції або надання послуг з метою отримання прибутку.

У зв'язку з тим, що лізингоотримувач грає визначальну роль у виборі об'єкта лізингу ще на стадії його купівлі-продажу, і об'єкт фінансового лізингу повинен перейти у власність лізингоотримувача, то останній компенсує ризик випадкового знищення або пошкодження (псування) об'єкта і несе затрати з експлуатації, технічного обслуговування, ремонту об'єкта, якщо інше не передбачене договором [3, с. 337].

.3 Лізинг як важлива складова інвестиційного механізму оновлення технічної бази виробництва

Перетворення у сфері виробництва і обігу, зміни економічних умов господарювання обумовлюють потребу впровадження нових, не традиційних для нашої економіки методів оновлення виробничої бази. На фоні постійного браку інвестиційних ресурсів, широкого використання морально застарілого і зношеного устаткування, спаду виробництва, а також конкуренції, що постійно зростає, необхідність розвитку лізингу є досить великою.

Інвестування діяльності суб'єктів виробничого призначення переважно припинено у зв'язку з нестачею власних коштів, водночас банки не мають в достатній кількості кредитних ресурсів для довготермінового кредитування виробництва. Отже, лізинг як форма оренди на тривалий термін рухомого і нерухомого майна полегшує замовникам доступ до засобів виробництва, технології і тим самим оновлення техніко-технологічної бази виробництва [21, с. 96].

Сьогодні існує потреба в аналізі й оцінці впливу лізингових операцій на формування інвестиційного механізму, підвищення конкуренто-спроможності національних промислових підприємств.

У країнах із розвиненою ринковою економікою частка лізингу в інвестиціях до основних фондів складає до 30%, а у ряді країн із високими показниками зростання вона досягає 10-15% (в Україні співвідношення річного обсягу лізингових угод та ВВП майже в 20 разів менше, ніж у країнах, які демонструють швидкі темпи зростання) [14, с. 32].

Лізинг у даний час є економічно доцільним засобом технічного переоснащення промислових підприємств, оскільки має ряд значних переваг перед прямим кредитуванням і закупівлею необхідного устаткування за рахунок власних коштів підприємств, серед яких можливість використання механізму прискореної амортизації, що дозволяє досягти економії по податку на майно організацій, відбувається вивільнення оборотних коштів підприємства, які можуть бути спрямовані на фінансування інших його витрат [26,с. 48].

При розробці проекту й обґрунтуванні лізингових платежів необхідно дати оцінку ефективності лізингових операцій, передусім за допомогою економічного аналізу необхідно встановити межі збільшення собівартості та можливої ціни продукції, що передбачається для виготовлення. У процесі економічного аналізу необхідно порівняти обсяг витрат на виробництво товарів (послуг) з усіма витратами, пов'язаними з придбанням майна на підставі звичайної операції купівлі-продажу.

Положення про те, що для досягнення миксимальних результатів діяльності підприємства важливим є не право власності на засоби виробнцтва, а право їх використання у своїй виробничій діяльності, визначає основні переваги цієї форми фінансування розвитку виробнцтва. Узяте в лізинг майно не відбивається на балансі підприємства-користувача, тому що право власності належить орендодавцю. Орендна плата орендаря устаткування відноситься на витрати виробництва,що знижує розмір оподатковуваного прибутку [28, с. 104].

Тому необхідно використовувати альтернативні методи фінансування витрат на оновлення матеріальної бази і модифікацію виробництва. Однією з таких альтернатив може стати лізинг - ефективний інструмент оновлення основних фондів без значних одноразових витрат капіталу.

Активне впровадження лізингових операцій на підприємствах України може стати потужним імпульсом технічного розвитку, переобладнання виробництва і структурної перебудови економіки.

Всі вище викладені аргументи свідчать про те, що лізингова діяльність є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної діяльності. Досвід іноземних країн підтверджує цю точку зору [4, с. 302].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ

.1 Аналіз лізингових операцій на підприємстві

Використання лізингових операцій є привабливим фінансовим інструментом для суб'єктів господарювання і може стати базою для оновлення та поповнення їхніх основних фондів. Крім цього, лізинг сприймається як додаткове інвестування в підприємство, оскільки дозволяє користуватися основними фондами, не оплачуючи відразу їхню повну вартість, а вносити періодичні фіксовані лізингові платежі. При цьому зберігаються необхідні підприємству оборотні кошти.

Однією із складових процесу управління на початковому етапі створення фінансово-кредитного механізму лізингового бізнесу виступає планування як процес прийняття рішень щодо завдань лізингового бізнесу та способів їх реалізації. [10, с. 63]

Особливе місце в системі оперативного планування слід відвести фінансовій стратегії лізингового бізнесу, основна мета якої полягає у ресурсному забезпеченні нарощування економічного потенціалу суб’єктів господарювання. В процесі розробки фінансової стратегії на основі системи фінансових коефіцієнтів аналізується фінансовий стан лізингоотримувача, виявляються сильні та слабкі сторони його фінансово-господарської діяльності, визначаються джерела фінансування, розробляється перспективний прогноз та фінансовий план. Визначну роль у цьому слід відвести фінансовому забезпеченню лізингового бізнесу. Джерелами фінансування лізингового бізнесу поряд із прямим фінансуванням власними коштами лізингоотримувача (частини прибутку, що залишається після оподаткування, коштів амортизаційного та інноваційного фондів підприємства, фонду економічного розвитку підприємства, коштів, отриманих підприємством у вигляді дивідендів, процентів в результаті активної діяльності на фондовому ринку, індивідуальних заощаджень інвестора), виступають залучений та запозичений капітал, бюджетні інвестиційних джерела. До джерел запозиченого капіталу відносяться позички банківських установ, строкові депозити інституційних інвесторів, таких як пенсійні фонди, страхові компанії. Залученими коштами виступають кошти, отримані від реалізації власних облігацій, акцій, форвардів. Прикладом бюджетних інвестицій, напрямлених до сфери лізингового бізнесу, виступають кошти Державного лізингового фонду, фінансові ресурси якого формуються за рахунок бюджетних відрахувань з метою фінансування вітчизняного виробника [7, с.64].

Для того, щоб отримати реальний ефект від лізингового бізнесу слід пройти складний шлях від концептуальної ідеї щодо здійснення лізингу до практичного втілення або реалізації лізингового проекту (рис. 2.1).

Як видно з рис. 2.1 лізингоотримувач вступає у лізингові відносини, і тим самим, першим звертається до лізингодавця з проханням придбати потрібне йому обладнання у постачальника, аби потім надати його в лізинг. Лізингодавець на основі укладеної кредитної угоди з банком придбаває об`єкт у виробника / продавця майна та передає його у тимчасове користування лізингоотримувачу за певну плату. Лізингоотримувач укладає на предмет лізингової угоди страховий контракт. В якості лізингодавця може виступати інвестиційна компанія або фонд. Консалтингова фірма здійснює аудиторське супроводження проекту [2, с.27-28].

Рис. 2.1. Організація лізингового процесу

Такий процес можна здійснити послідовно долаючи 6 взаємопов’язаних етапів:

мотивація бізнес-ідеї лізингу;

підготовка лізингового проекту;

аналіз лізингового проекту;

юридичне оформлення лізингової угоди;

використання об`єкту лізингу;

оформлення відносин після закінчення строку дії договору.

Окресливши основні організаційні етапи здійснення лізингового бізнесу, маємо нагоду пересвідчитися у важливості кожного з них. Дійсно, будь-яку лізингову угоду можна вважати успішною, тобто тією, яка принесла б певні вигоди її учасникам, лише у разі здійснення усіх її етапів. Розпочати слід з ідеї лізингу, тобто мотивів, що спонукають лізингоотримувача, лізингодавця та інвестора стати суб’єктами лізингових відносин. Цей вирішальний етап пов’язаний понад усе із з’ясуванням обсягів лізингових операцій та фінансовим забезпеченням лізингового бізнесу.

В рамках операції лізингова компанія (лізінгодавець) за договором купівлі продажу набуває устаткування у компанії-постачальника, яке вказує кінцевий покупець (лізінгоотримувач). Устаткування стає власністю лізингової компанії і потім передається підприємству в лізинг [2, с. 28].

Розглянемо дію механізму лізингової угоди на прикладі ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

Лізінгооримувач ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» протягом дії договору лізингу періодично (наприклад, один раз в квартал) виплачує лізінгодавцю відповідні суми - лізингові платежі.

Як правило, устаткування отримується не на власні засоби лізингової компанії, а на привернуті, наприклад, банківський кредит (тому з’являється ще один учасник операції - банк). Цей кредит лізингодавець виплачує з частини коштів, що поступають йому від ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

Ризики можливої неплатоспроможності ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод», страхуються наступним учасником лізингової операції - страховою компанією.

В результаті такої схеми ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» фактично купує устаткування під банківський кредит. При цьому право власності на це устаткування переходить до покупця після виплати всієї суми лізингових платежів.

Склад, розмір і терміни виплати лізингових платежів визначаються безпосередньо в договорі лізингу і можуть змінюватися у кожному конкретному випадку і залежать від умов роботи лізингової компанії. Зазвичай лізинговий платіж включає наступні компоненти:

. Авансовий внесок (20-30% від суми контракту)*.

. Виплати основного боргу.

. Виплати відсотків по кредиту (18-20% річних на 1,5 - 2 роки).

. Оплата страховки*.

. Комісійні лізингової компанії (2 - 4% від суми контракту).

. Податок на майно.

. Податок з обороту (1% від суми платежу).

. ПДВ на лізинговий платіж.

* - авансовий платіж і оплата страховки здійснюється в першому лізинговому платежі [21, с. 97].

Які ж вигоди приносить застосування лізингу учасникам лізингової операції?

Для кількісної оцінки доцільності придбання устаткування в лізинг розглянемо організацію виробництва цистерн для вагонів із застосуванням механізму лізингу.

Для розрахунків приймемо такі початкові дані: вартість комплекту устаткування для створення надійного виробництва вагонів - цистерн з нуля складає близько $78 000.

Вартість банківського кредиту 18% річних. Термін кредиту - 2 року.

Виплати лізингових платежів здійснюються поквартально.

Розрахунок проекту проводиться на 5 років.

Продуктивність лінії - близько 5 шт./місяць при роботі в 1 зміну (тривалість 1-ої зміни 8 годин, 30 робочих днів). Відсоток браку складає не більше 10%.

В наших розрахунках передбачається, що весь проведений обсяг продукції продається.

За даними Держкомстату в 2008 р. Купівельна спроможність транспортної систему України складає близько 25 шт. в рік кожний підрозділ системи залізничної дороги. Таким чином, одна виробнича лінія забезпечить 5 підрозділів.

Оскільки ціни, як на сировину, так і на готову продукцію істотно розрізняються в м. Києві і в регіонах, то в розрахунках використовувалися среднезважені ціни. Проте оскільки на розрахунки впливає різниця між оптовими цінами на сировині і оптовими цінами на готову продукцію, а не абсолютні їх значення, загальна картина економічної ефективності в м.Києві і в регіонах практично однакова.

На рис. 2.2 показані чисті грошові потоки, після сплати податку на прибуток.

Рис. 2.2. Чисті грошові потоки, після сплати податку на прибуток.

Очевидно, що сума первинних вкладень в організацію виробництва отсадного печива істотно скоротилася від $78 000 до $21 500. Відповідно, термін окупності теж зменшився до трьох місяців в порівнянні з варіантом одноразової оплати устаткування. Більш того, негативний грошовий потік має місце тільки в першому періоді, до початку виробництва. У всі подальші місяці прибуток від виробництва із запасом покриває лізингові платежі.

Будь-який проект направлений на отримання доходу, тому одним з основних критеріїв для ухвалення рішення про відкриття виробництва повинні бути накопичений грошовий потік, а також рентабельність вкладених засобів.

На рис. 2.3 показано накопичення грошових коштів по ходу реалізації проекту по виробництву вагонів-цистерн.

Рис. 2.3. Накопичення грошових коштів по ходу реалізації проекту.

Накопичення грошових коштів відбувається повільніше, ніж у разі одноразової оплати устаткування. Очевидно, що це відбувається із-за відтоку засобів на лізингові платежі.

Після закінчення 5 років основні показники економічної ефективності виробництва печення при використанні лізингу складуть:

об’єм інвестицій: $ 21 500;

чистий накопичений дохід: $ 356 200;

період окупності: 3 місяці;

сумарні лізингові платежі: $ 103 700.

Таким чином, вигоди для покупця безперечні - об’єм інвестицій і термін окупності вкладень скоротилися втричі кожен, в порівнянні з варіантом одноразової оплати устаткування.

На перший погляд здається, що покупку устаткування необхідно здійснювати тільки в лізинг. Проте на цьому шляху покупця чекає ряд труднощів, які потрібно враховувати.

Оперативна оренда обладнання на сьогоднішній день є досить розповсюдженою господарською операцією. Так на прикладі ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» розглянемо в чому ж є переваги оперативної оренди у порівнянні з придбанням основних засобів за допомогою банківського кредиту.

Оперативна оренда обладнання для виготовлення цистерн являє собою господарську операцію, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами за плату з обов'язковим їхнім поверненням після закінчення терміну дії договору.

Передача і повернення орендованого обладнання оформляється актами приймання-передачі, на підставі яких орендоване обладнання у бухгалтерському обліку зараховується орендарем на позабалансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» по вартості, зазначеній в договорі оренди.

У терміни, визначені договорами оренди, орендар виплачує орендодавцям плату за користування орендованим обладнанням (орендну плату). Суми ПДВ, що входять до складу орендної плати, орендар при наявності податкових накладних орендодавців має право включити в податковий кредит [7, с. 63-67].

ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» зіштовхнулося з такою проблемою як вибір варіанта фінансування придбання обладнання для виготовлення цистерн. Наведено порівняльну характеристику двох варіантів фінансування за рахунок позикових засобів: придбання устаткування в лізинг на умовах оперативної оренди на 3 роки і з використанням кредиту (додаток А, додаток Б).

Як бачимо з наведеного розрахунку використання оперативного лізингу для ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» є більш ефективним засобом фінансування придбання обладнання. В нашому випадку оперативний лізинг є більш гнучким і в той же час стабільним інструментом ніж банківський кредит. Застосовуючи оперативний лізинг ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» економить 10 тис. дол. або 80 тис. грн.

Таблиця 2.1

Вихідні умови для порівняння ефективності оперативної оренди у порівнянні з банківським кредитом

Обладнання виготовлення цистерн

2. Вартість об’єкту лізингу

100 000 $

3. Термін служби об’єкту лізингу

3 роки

4. Термін кредиту

36 місяців

5. Сума кредиту

70% вартості обладнання

6. Ставка по кредиту

16%

.2 Визначення економічної доцільності лізингових операцій на підприємстві

Техніка, яку випускає ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» має високу ціну на ринку, а платоспроможність споживачів не завжди настільки значна, щоб відразу заплатити всю суму за придбану техніку. Вирішення цієї проблеми, на наш погляд, може полягати в здійсненні лізингових операцій із залученням позикового капіталу банку або лізингової компанії. Але в умовах нестабільного фінансового становища ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» виникає проблема оцінки економічного ефекту лізингових операцій. Економічний ефект лізингових операцій оцінимо порівняно з кредитом на підставі того, що споживач може обрати для себе будь-який спосіб придбання техніки. Ураховуючи досвід роботи провідних лізингових компаній зазначаємо, що оптимальний термін дії лізингової угоди 1-2 роки, тоді лізинговий відсоток повинний бути менший за відсоток користування кредитом, лише за такої умови лізингові операції будуть економічно вигідними для споживача.

Умовою економічного ефекту лізингових операцій ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» є менше значення чистої поточної вартості лізингових внесків ніж таж сама вартість внесків за використання кредиту:

Е=Кз-Лз,                                         (2.1)

де Кз - загальна сума сплачених відсотків; Лз - загальна сума лізингових внесків, грн.

Ефект підприємства виробника від здійснення лізингових операцій визначаємо як розмір виторгу від реалізації продукції за наступною формулою:

Е=Кр*Цр+Кл*Л%,  (2.2)

де Кр - кількість реалізованих вагонів цистерн, для ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» шт. Цр - ціна реалізації, грн.; Кл - кількість реалізованих товарів у лізинг, шт.

Якщо кількість реалізованих за 2008 рік цистерн для вагонів - 3000 шт., а ціна за одну цистерну - 2301,6 грн, тоді виторг від реалізації складатиме 6904800 грн. Якщо певну частину продукції передавати у лізинг (800 шт.), то кошти на рахунок підприємства будуть надходити частками, прийнявши до уваги найвигідніші умови лізингових операцій для споживача розраховуємо виторг від реалізації у випадку продажу однієї частини продукції прямим шляхом, а другої у лізинг:

Е=3000*2301,6+800*2601,5= 8986000

Таким чином, виторг від реалізації збільшиться на суму лізингових відсотків, які складають у даному випадку 2081200 грн.

Фінансову оренду можна розглядати як різновид фінансового кредиту. Тобто орендодавець у цьому випадку є кредитором, а орендар - позичальником. З погляду класичної операції кредитування, такі операції обов'язково супроводжуються сплатою відсотків за користування кредитом.

Так, для того щоб проаналізувати ефективність фінансової оренди проведемо наступні розрахунки. Використаємо для цього попередній приклад, тільки у даному випадку будемо аналізувати ефективність фінансової оренди у порівнянні з банківським кредитом для ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

Таблиця 2.2.

Аналіз ефективності фінансового лізингу ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»

В разі застосування фінансового лізингу підприємство ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» зекономить - 3438,43 $ або 27507,44 грн. Отже, як бачимо використання у практиці господарювання фінансового лізингу є більш ефективним засобом ніж банківський кредит.

При укладанні лізингової угоди, як правило підприємством лізингодавцем пропонуються різні варіанти лізингового фінансування. Наводимо всі варіанти, які були запропоновані ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» при укладанні ним лізингової угоди. Варіанти відрізняються сумою авансового платежу і терміну договору лізингу. Авансовий платіж - сума, що оплачується лізингоотримувачем зі своїх коштів після укладання договору лізингу. Як правило лізингова компанія фінансує 70-75% від вартості необхідного устаткування, а 25-30% оплачується за рахунок авансового платежу лізингоотримувачаплатежів.

Таблиця 2.3

Стан розрахунків за орендовані основні засоби

У таблиці 2.3 приводиться кілька можливих варіантів розміру авансового платежу: 25%, 26%, 27%, 28%, 29% і 30%. Але лізингова компанія зберігає за собою право остаточного визначення розміру авансового платежу в залежності від ризиків розглянутого проекту.

Термін у місяцях - тривалість дії договору лізингу в повних місяцях. У таблиці приводиться кілька можливих значень - 18, 24, 30 і 36 повних місяців. Кількість лізингових платежів за договором лізингу прирівнюється до зазначеної кількості місяців.

На перетинанні рядків і стовпців вказані значення щомісячних рівних лізингових платежів. Кожен платіж спочатку зазначений без ПДВ, потім приведений ПДВ, а також загальний лізинговий платіж із ПДВ.

Ґрунтуючись на інформації вищенаведених розрахунків, сформулюємо умови, при дотриманні яких споживач, без сумніву, надасть перевагу лізингу порівняно з кредитом:

менший банківський відсоток ніж по кредиту;

включення у значення відсотка по лізинговим операціям плати за технічне обслуговування техніки;

можливість придбання об’єкту лізингу по залишковій вартості у свою власність після закінчення терміну оренди [2, с. 26- 28].

Таким чином, впровадження лізингових операцій на ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» значно збільшить додаткові конкурентні преваги продукції, а таке збільшення позитивно вплине на значення комплексного показника конкурентоспроможності складної технічної продукції, який детально розраховано в роботі.

При вивченні кредитної структури і джерел повернення кредиту необхідно розглядати як кредит лізинговій фірмі, так і лізинг орендарю. Основною метою такого підходу є збереження відповідності лізингу прямому кредитуванню.

Аналіз ризиків по проекту ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повинен виконуватися при тій умові, що маються на увазі і лізинговій фірмі й орендар. Наприклад, у стадії функціонування проекту фінансові й економічні ризики повинні розглядатися з погляду й орендаря і лізингової фірми, у той час як мають місце на цій же стадії технологічні й екологічні ризики, швидше за все, варто оцінювати, маючи у виді тільки орендаря.

Для перерозподілу ризиків, зв'язаних з якістю активів у лізинговому портфелі, також використовується секьюритизація. В останні роки, багато закордонних лізингових компаній шукали заміну джерел фінансування і зміни якості активів з метою зменшення ризиків лізингового портфеля; особливо через секьюритизацію активів. Незважаючи на те, що секьюритизація є дуже складним механізмом, застосування якого почалося лише недавно в країнах з розвитий лізинговою інфраструктурою, темпи росту програм секьюритизації вражають. Секьюритизація може стати особливо корисної в що розвиваються чи перехідних ринках, оскільки не вимагає наявності внутрішнього фондового ринку. Інвестиції в підприємство-власника секьюритизованого лізингового портфеля, може здійснювати також і компанія-нерезидент [12, с. 36- 37].

У змісті мінімізації ризиків, зв'язаних з лізинговим майном важливі взаємини лізингових компаній і постачальників, оскільки для ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» лізинг є ефективним способом збуту своєї продукції.

Міжнародний досвід показує, що при підвищених комерційних ризиках постачальник і лізингодавець переглядають свої взаємини в пошуку найбільш оптимальних рішень мінімізації ризиків. Щоб не знизити обсяги своєї діяльності постачальник і лізингодавець приходять до угоди про розподіл комерційних ризиків між собою. Найбільш розповсюдженою практикою є гарантії зворотного викупу (buy-back). Лізингодавці, прагнучи одержати максимальні гарантії під свої інвестиції, часто наполягають на включенні в договір з постачальником, як істотної умови, можливість зворотного викупу майна. Лізингові компанії, що особливо забезпечують лізингоотримувачів новим, технічно прогресивним устаткуванням, несуть значні ризики по лізингових операціях [25, с. 27].

РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ

.1 Переваги та недоліки лізингу як форми інвестування в Україні

Україна стала на шлях глибоких соціально-економічних перетворень, неодмінною умовою успішного здійснення яких є розвиток виробничої сфери. Необхідно використовувати альтернативні методи фінансування витрат на оновлення матеріальної бази і реструктуризацію виробництва. Однією з таких альтернатив може стати лізинг - ефективний інструмент оновлення основних фондів без значних одноразових витрат капіталу.

Проте, незважаючи на досить великий потенційний попит на даний вид послуг в Україні, він поки що розвинений досить слабо і не дає повною мірою використати всі свої переваги. Експерти вважають, що проблема розвитку лізингу в Україні лежить в трьох площинах: удосконалення законодавчої бази, здешевлення та покращення умов користування кредитними ресурсами, зменшення податкового тиску на лізингові компанії. Саме тому необхідно здійснити цілий ряд заходів щодо створення сприятливого економічного середовища для активізації лізингової діяльності, що передбачає належне фінансування, кредитування, оподаткування, регулювання та ефективну державну підтримку даного фінансового інструменту [3, с. 334].

В Україні не скоро буде створено політичні, економічні й організаційні умови, які могли б залучити ефективні іноземні інвестиції в потрібних обсягах та формах. Внутрішні ж накопичення переважної більшості діючих підприємств різних форм власності, доведені до глибокого фінансового кризового стану. Довгострокове кредитування виробництва комерційними банками є високоризиковим і майже припинилося. Тому необхідно використовувати альтернативні методи фінансування витрат на оновлення матеріальної бази і модифікацію виробництва. Однією з таких альтернатив може стати лізинг - ефективний інструмент оновлення основних засобів без значних одноразових витрат капіталу.

Активне впровадження лізингових операцій на підприємствах України може стати потужним імпульсом технічного розвитку, переобладнання виробництва.

Варто зазначити, що в розвинутих країнах понад 30% інвестицій здійснюється через механізм лізингу, в Україні цей показник становить 1,2%. На думку фахівців, гостру потребу в інвестиціях Україна значною мірою спроможна задовольнити завдяки кращому використанню потенціалу ринку лізингових послуг [6, с. 53].

В Україні лізинг як форма товарного кредитування перебуває на початкових етапах розвитку, але ринок лізингових послуг має значний потенціал. Про це свідчить його досить успішний розвиток, особливо в першій половині 2008 р. Покращенню його конкурентноздатності посприяв вихід нових гравців на ринок, а також підвищення обізнаності про лізинг як метод фінансування для українських компаній, що прагнуть залучити довготермінові інвестиції. Лізинг почав формувати сильну альтернативу середньо- та довготерміновому банківському фінансуванню, створюючи переваги для українського бізнесу.

Проте в другій половині 2008 р. почався спад лізингового ринку, породжений, головним чином, кредитною кризою, браком джерел фінансування та швидким скороченням платоспроможного попиту.

Проведене дослідження дає можливість зробити наступні висновки щодо переваг лізингу в Україні:

інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права власності на передане майно;

лізинг передбачає 100% кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового напруження оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно;

лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, вироблених на взятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими;

для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, оскільки майно не купується у власність, а береться в тимчасове користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач має справу з прискореною амортизацією майна;

лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповідно знижують оподаткований прибуток;

виробник отримує додаткові можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему.

Проте, позитивний розвиток лізингу стримують наступні недоліки:

на лізингодавця покладається ризик морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації);

для лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування (фінансовий лізинг);

у випадку виходу з ладу устаткування платежі за лізинговою угодою відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування;

лізингоотримувач відіграє визначальну роль у виборі об’єкта лізингу ще на стадії його купівлі-продажу, і об’єкт фінансового лізингу повинен перейти у власність лізингоотримувача, тому останній компенсує ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта і несе затрати з експлуатації, технічного обслуговування, ремонту об’єкта, якщо інше не передбачене договором;

потрійне податкове навантаження ПДВ операцій імпорту іноземних товарів на умовах лізингу: перший ПДВ (ПДВ іноземної країни) закладено у ціну товару, другий ПДВ (20% від митної вартості лізингового об’єкту) сплачується лізингоотримувачем при перетині лізинговим об’єктом митного кордону України), третій ПДВ (20% від залишкової вартості лізингового об’єкта) лізингоотримувач повинен сплатити під час викупу об’єкта;

відсутність законодавчих норм, які б надавали право прискореної амортизації об’єктів лізингу. Наприклад, коли в Росії коефіцієнт амортизації становить 3, в Україні - 0,6, що не дає змоги використовувати переваги лізингу повною мірою;

якщо лізингова компанія укладає з фізичною особою договір фінансового лізингу, вона має цей договір завіряти у нотаріуса. Це додаткові кошти - 1% від вартості договору. В іншому випадку договір може бути визнаний неукладеним. Така ситуація заважає працювати в нормальному руслі з фізичними особами, тому близько 95% лізингоотримувачів зараз юридичні особи [5, с. 77- 79].

Таким чином, лізингові операції - відносно молодий вид діяльності фінансових установ в ринковій економіці, але його запровадження та вдале використання є досить потужним альтернативним джерелом поповнення матеріально-технічного забезпечення. Україні потрібно уже сьогодні створити всі умови для використання переваг лізингу. Зокрема, надати податкові пільги учасникам лізингового середовища, вдосконалити нормативно-правову базу та здійснювати контроль на державному рівні за механізмом здійснення лізингових операцій [22, с. 8].

.2 Світове становлення та розвиток лізингових відносин

Потенційний попит на лізингові послуги в Україні оцінюється фахівцями Світового банку від 12 до 50 млрд. доларів США. Ці розрахункові цифри враховують теперішнє зношення основних засобів і потребу їх заміни в різних галузях економіки. За оцінками Міжнародної фінансової корпорації для відновлення існуючих основних фондів потрібно 172 млрд. доларів США. Країні потрібні не лише відремонтовані основні засоби, але й нові, що уможливлять забезпечити користувачів новою технікою та технологіями, поповнять обладнання та транспортні засоби сучасними високопродуктивними зразками. Зазначена сума інвестицій має бути збільшена у кілька разів. В такий спосіб проблема підвищення конкурентоспроможності економіки України переходить в площину пошуку шляхів стимулювання розвитку міжнародного лізингу як ефективного інвестиційного інструмента [23, с. 148].

Серед різних способів впливу на інвестиційну політику будь-якої держави важливе місце займають податки і амортизаційні відрахування: змінюючи розміри податків, встановлюючи податкові пільги, збільшуючи або зменшуючи строки амортизації, держава, таким чином, визначає галузі більш прибуткового вкладення капіталів, що призводить до розвитку економіки у потрібному їй напрямку.

У такій ситуації стає можливим застосування якісно нових методів оновлення матеріальної бази і модернізації основних фондів підприємств різних форм власності. Одним із найбільш ефективних таких методів є лізинг [13, с. 122].

Світова практика здійснення лізингових операцій доводить, що в умовах економічної кризи, подібної до тієї, що склалася в Україні, коли практично зупинилося фінансування оновлення основних засобів у зв’язку із недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням виробництва, цей метод фінансування є найбільш доцільним і мобільним, а, отже, може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України [20, с. 17].

За рівнем правового забезпечення лізингових відносин можна виділити три основні групи країн:

країни, в яких регулювання відбувається спеціальними підзаконними актами (країни ”загального права” - Англія, Австралія);

країни, що не мають спеціального законодавства (США, Німеччина).

Для законів, прийнятих у країнах першої групи, характерним є те, що в них регламентуються взаємовідносини не тільки між основними партнерами (лізингодавцем і лізингоотримувачем), але й між лізинговою компанією і постачальником, тобто весь комплекс тристоронніх майнових відносин, що виникають при лізингу.

Наприклад, лізинг майна у Франції почався з 1960 р., а закон, який регулював лізингові відносини і називався „Про підприємства, що практикують кредит - оренду”, було прийнято 3 липня 1966 р. Згідно із цим Законом, договір лізингу вважався таким, якщо:

устаткування було спеціально придбане для здачі в оренду;

орендар має право купити власність по закінченні терміну дії договору за ціною, встановленою на момент складання договору;

опціон на право наступної покупки устаткування є обов’язковим.

В другій групі країн правове регулювання лізингу здійснюється в залежності від вартості майна, переданого в тимчасове користування, і від суб’єктів лізингової угоди. Наприклад, у законодавчій практиці Англії за умови, що вартість предмета лізингу не перевищує 2000 фунтів стерлінгів, а користувачем є юридична особа, застосовуються норми закону про оренду-продаж 1965 р. Всі інші випадки, що не підпадають під ці умови, регламентуються нормами «загального права».

Наприклад, характерною рисою англосаксонської системи права є той факт, що в будь-який договір складовою частиною входять особливі умови, які сторони мали на увазі (це є специфічним інститутом англійського права), використовувані судами для виконання волі сторін, якщо вони не зробили застереження з якого-небудь питання у контракті. Не є виключенням і договір лізингу. Ці вищезазначені умови містяться в Законі „Про постачання товарів і послуг”:

умова про „спокійне” володіння майном лізингоотримувачем протягом всього строку дії договору;

умова про те, що майно, яке є предметом договору, відповідає вимогам щодо якості;

умова про придатність майна для спеціальних цілей, якщо лізингоотримувач під час переговорів довів до відома це іншій стороні.

Фінансовий лізинг в Англії має ряд особливостей - збереження за лізингодавцем права власності на майно на весь період договору, по закінченні якого відбувається покупка; вибір типу устаткування і постачальника здійснюється тільки орендарем, на ньому ж лежить відповідальність за транспортування, стан і ремонт устаткування, починаючи із підписання договору; якщо орендар відмовляється по закінченні договору викупити устаткування і воно продається лізинговою фірмою третій особі, то орендар має право претендувати на частину виторгу від цього продажу.

У країнах третьої групи стосовно лізингових угод широкого використання набувають також загальні положення цивільного і торгового права. Цілком можливо розглянути їх на прикладі Німеччини. У перше десятиріччя використання лізингу в ФРН з початку 60-х до початку 70-х рр. не було спеціалізованого регулювання відносин по лізингу.

Перше судове рішення в Німеччині, у якому йшлося про лізинг та містилося його визначення з метою оподаткування, було прийнято Федеральним фінансовим судом 26 січня 1970 р. і відоме під назвою „Рішення про лізинг”. Воно було взято за основу при розробці законодавчого акту, прийнятого 19 квітня 1971 р. і названого Постановою про лізинг рухомості. Відповідно до її умов, договором фінансового лізингу є договір, укладений на певний строк, протягом якого він не може бути розірваний однією зі сторін, а періодичні платежі, внесені протягом цього періоду користувачем, повинні покрити витрати на придбання чи на виробництво устаткування, а також інші можливі витрати, що понесла лізингова компанія.

В акті перелічуються 4 ознаки, за якими визначається договір лізингу:

основний термін контракту - від 40 до 80% терміну амортизації;

вартість опціону повинна співвідноситися з вартістю устаткування на момент реалізації опціону;

періодичні платежі за відновлений термін договору лізингу (якщо це має місце) повинні бути номінальними;

якщо предметом лізингу є спеціальне устаткування, необхідне тільки користувачу, то „економічним” власником такого устаткування буде вважатися користувач. Тут законодавець проводить розмежування права власності на економічну і юридичну власність: юридичним власником виступає лізингодавець, а економічним (несе зобов’язання по утриманню та обслуговуванню майна) є лізингоотримувач. [14, с. 31-34]

Лізинг у Японії виник значно пізніше, ніж в інших розвинутих державах, проте значні та регулярні інвестиції у розвиток науки та техніки вплинули на стрімкий розвиток новітніх технологій, позначилися на темпах поступу ринку лізингу та вивели останнім часом японський ринок лізингу на п’яту стадію еволюції світового ринку лізингу - стадію нових лізингових продуктів. Спонукальними чинниками еволюції лізингу були жорстка конкуренція, творчість лізингових організацій та постійне розроблення новітніх високовартісних видів техніки та технологій. Операційний лізинг як фінансовий продукт стає дуже розвиненим, зі складними опціонами завершення терміну лізингу, опціонами раннього завершення, оновлення та подовження кредитів, оновлення технологій та інші інновації. Все це створює нові можливості для гнучкості, пристосовування терміну лізингу до фінансових, економічних та технологічних змін у лізингоотримувача. Японські лізингові організації надають такі послуги, як сек’юритизація, венчурний лізинг та комплексний лізинг [17, с. 146].

Доречно відмітити, що становище із лізингом у країнах Західної Європи висвітлюється у річних звітах Європейської федерації асоціації лізингових компаній „LEASEUROPE”, яку було створено у 1972 р. в Брюсселі. Членами цієї федерації є лізингові союзи Бельгії, Данії, Німеччини, Фінляндії, Франції, Великобританії, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Австрії, Португалії, Швеції, Швейцарії, Іспанії і Росії. Згідно зі звітом LEASEUROPE, найбільші обсяги взятого в лізинг устаткування припадають на Великобританію, Німеччину і Францію. Найчастіше договір лізингу укладається на автомобілі (38,7%), машини та промислове устаткування (24,4%), комп’ютери та офісну техніку (13,9%), транспортні засоби (13,8%) [24, с. 26].

ВИСНОВКИ

Дана робота присвячена актуальній проблемі - вдосконаленню організаційно-економічного механізму розвитку лізингу в Україні, яка має велике значення для подальшого розвитку лізингу і управління цим процесом.

З удосконаленням у світі економічних систем та фінансових операцій лізинг розглядається як новий вид фінансування, особливий вид інвестиційної діяльності. У різних формах він є альтернативою банківського кредитування. Використання даної послуги дає змогу значно зменшити стартовий капітал для започаткування та розвитку бізнесу. Тож, розширення лізингових операцій стає рушієм розвитку малих та середніх підприємств. Розвиток ринку лізингових операцій може відіграти вирішальну роль у модернізації обладнання підприємств, розвитку малого і середнього бізнесу в Україні, особливо враховуючи той факт, що більшість малих підприємств не може скористатися кредитами у зв’язку з відсутністю у потрібному обсязі заставного майна. Ринок лізингових послуг в Україні сьогодні демонструє явно виражену тенденцію у бік їх імпорту. Так, понад 80% лізингових операцій здійснюються за договорами міжнародного лізингу. Основними причинами цього є прийнятні умови нерезидентів України за такими показниками, як термін лізингу, розмір передоплати, а також те, що закордонні компанії є класичними фінансовими посередниками і на відміну від українських, не заробляють на самому предметі лізингу.

З наведеного розрахунку у розділі 2 можна побачити, що використання оперативного лізингу для ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» є більш ефективним засобом фінансування придбання обладнання. В нашому випадку оперативний лізинг є більш гнучким і в той же час стабільним інструментом ніж банківський кредит. Впровадження лізингових операцій на ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» значно збільшить додаткові конкурентні преваги продукції, а таке збільшення позитивно вплине на значення комплексного показника конкурентоспроможності складної технічної продукції, який детально розраховано в роботі.

Втілення стратегії економічного зростання нашої держави та розвитку її окремих пріоритетних галузей на засадах лізингу можливе лише за умови створення функціонального регуляторного механізму, що включає в себе методи цивільно-правового регулювання, методи економічного регулювання, а також адміністративні методи регулювання лізингової діяльності. Саме система регулювання визначає динаміку, тенденції та напрямки розвитку лізингового ринку. Особливе значення мають економічні методи регулювання лізингу, серед яких слід виділити систему оподаткування, яка безпосередньо впливає на економічну доцільність та ефективність використання даного фінансового інструменту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України „Про лізинг” №723-97 ВР від 11.12.2003 року

Лук’яненко Н.Е.Поняття організаційно-економічного механізму лізингу: // Держава та регіони. Серія: Економічна теорія та підприємництво. - 2012. - №4. - c. 201-203

Богомолов Т. Г. Лізинг, як інвестиційний механізм модернізації матеріально - технічної бази підприємств //Проблеми материальной культури. - 2010. - № 12. - с. 163-168

Ющишина Л. О. Лізинг як окремий вид фінансування реальних інвестицій у підприємства України // Економічні науки. - 2012.- с. 502-507

Лісовська Н . Фінансово економічна сутність лізингової діяльності // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. -Київ.- 2010. - №1. - с. 92-100

Вітт О. Проблеми і перспективи розвитку лізингу в Україні // Ринок цінних паперів України. - 2008. - № 3-4. - с. 51-54

Долінський Л. Б. Моделювання дефолтів за облігаційними позиками / Л. Б. Долінський // Фінанси України. - 2010. -№4.- с. 65-74

Ромаєва К. Ш. , Кравцова І.В. Лізинг на ринку фінансових послуг України / К.Ш. Ромаєва, І.В. Кравцова // [Електронний ресурс]:http://www.rusnauka.com/13_EISN_2013/Economics/3_135865.doc.htm

Газман В. Аритмія ринку лізингу // Питання економіки. - 2010. - №3. - с. 97-110

Ковальов В. В. Лізинг: фінансові, обліково - аналітичні та правові аспекти: навчально - практичний посібник / В.В. Ковальов // Проспект. - 2011.- с. 448

Грищенко І.М. Дослідження становлення лізингового посередництва // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 8(62). - c. 61-66

Персток Т. Ю. Аналіз лізингового ринку як джерела інвестиційних ресурсів підприємства/ Т. Ю. Персток // Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети: тези доп. І повідом. Між нар. Наук. // ІЕП НАН України. - 2010. - с. 266-267

Іонова М. Сучасні тенденції організаційно-правового забезпечення міжнародного лізингу//Стратегія розвитку України. - 2011. - № 1.- с.118-123

Лісовська Н. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні // Товари і Ринки. - 2010. - № 1. - с. 29-36

Кузьміна З. Сутність і структура лізингових платежів // Держава та регіони. - 2011. - № 2. с.325-329

Кузьміна З. Переваги та недоліки учасників лізингової діяльності // Держава та регіони. - 2011. - № 3. - с. 370-373

Васильчишин О.Лізинг в Україні : минуле і перспективи / О. Васильчишин // Світ фінансів. - 2010. - № 2. - с. 128-141

Балацький О.- Суми : Сумський державний університет. - 2013. - № 4. - с. 156-157

Погорєлова Н. П. Проблеми розвитку лізингу в Україні // Держава та регіони. - 2010. - № 3. - с. 189-191

Березовська О. Р. Визначення сутності лізингу та оцінка його використання в економіці України // Управління іноваційно інвестиційною діяльністю. -2012. - № 2. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2012_2/183.pdf

Сисоєва Л. Ю. Взаємодія лізингових компаній з банківськими установами щодо інвестиційного забезпечення відтворення економіки // Формування ринкових відносин. - 2010. - № 4 . - с. 96-99

Сосюрко Ю. Розвиток лізингу в Україні: проблеми та перспективи// Інвестиційний магазин. - 2010. - № 9. - c. 6-9.

Старченко Л. І. Розвиток лізингу в Україні. / Л. І. Старченко, К. В. Алексеєнко // Вісник ДДФА: Економічні науки. - Дніпропетровськ: ДДФА, 2010. - № 1 (23). - с.147-152

Товстенко П. Майбутнє за лізингом // Фінансовий контроль. - 2010. - №6. - с. 25-27

Рязанова Н., Іванченко Р., Стасюк Л. / за ред. Сенькович Г. Т. - К. : ЦНТ «Гопак»; «Технологія лізингу». - 2010. - № 1. - с. 19-28

Іонова М. М. Міжнародний лізинг як механізм інвестування в умовах посткризового розвитку світової економіки / М. М. Іонова // Вісник МНТУ : Зб. Наук. Пр. - 2011. - №2(5)

Кравзюк А. Оперативний та фінансовий лізинг: відмінності в оподаткуванні ПДВ А. Кравзюк // Вісник податкової служби України.- 2010. - № 1/2- с. 30-31

Шем’якіна Н. В. Лізинг як важлива складова інвестиційного механізму оновлення технічної бази виробництва. // Н. В. Шем’якіна, А. А. Пономаренко // Економіка промисловості.-2010. - №4 - с.101-107