Аналіз власних коштів підприємства

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін: «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання» та «Фінансовий аналіз»

на тему: «Аналіз власних коштів підприємства»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ аналізу ВЛАСНИХ КОШТІВ підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

.1 Теоретико-суттєва характеристика власних коштів підприємства

.2 Інформаційне та нормативно-правове забезпечення аналізу власних коштів підприємства

.3 Сучасні методики аналізу власних коштів підприємства

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ВЛАСНИХ КОШТІВ підприємства

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства ТОВ «Техметалресурс»

.2 Аналіз головних показників формування власних коштів ТОВ «Техметалресурс»

.3 Оцінка ефективності використання власних коштів ТОВ «Техметалресурс»

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ аналізу ВЛАСНИХ КОШТІВ підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

.1 Шляхи поліпшення джерел формування власних коштів ТОВ «Техметалресурс»

.2 Вдосконалення системи аналізу та управління використанням власних коштів підприємства

.3 Стратегія управління власними коштами підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Показником діяльності підприємства є його фінансовий стан який відображає всю інформацію про те чи інше підприємство що функціонує на території держави. Нині на території України є дуже велика інфраструктура підприємств яка виготовляє та забезпечує послуги особам, які того потребують. Але головним фактором в економіці держави це є фінанси підприємств, які використовуються та формуються цими підприємствами.

Одним із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом або спеціальними підрозділами підприємства, є аналіз власного капіталу та ефективність його використання як головне джерело фінансування діяльності підприємства. Саме на основі результатів такого аналізу керівництво приймає рішення щодо ефективності тих чи інших видів господарської діяльності, рiшення про доцільність розвитку напрямків виробництва, про прибутковість видів продукції, що показує необхідність дослідження різних методик аналізу і визначає актуальність обраної теми.

Власний капітал підприємства - це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він - основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Об’єктом дослідження є процес формування та використання власних коштів підприємства.

Предметом дослідження - теоретично-методичні аспекти формування та використання власного капіталу ТОВ «Техметалресурс».

Метою даної роботи є узагальнення та подальший розвиток теоретико-методолгічних підходів щодо аналізу власних коштів підприємства та їх використання.

Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання:

-       дослідити сучасні напрямки аналізу власних коштів підприємства як джерело фінансування діяльності підприємства;

-       визначити сутність власних коштів, їх функції та складові;

-       провести дослідження методик формування власного капіталу підприємства;

-       провести оцінку власного капіталу за даними досліджуваного підприємства;

-       визначити стан фінансово-господарської діяльності об’єкта дослідження;

-       проаналізувати ефективність використання власного капіталу підприємства;

-       визначити фактори впливу на ефективність використання власного капіталу та ступінь їх впливу на результативні показники діяльності підприємства;

-       надати рекомендації щодо оптимізації формування капіталу підприємства.

Теоретичною методологічною основою курсової роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів. Інформативною основою дослідження є праці українських і закордонних фахівців в галузі обліку та аналізу; матеріали наукових конференцій; періодичної преси. А саме: Г.А. Семенов, М.О. Панкова, А.Г. Семенов, А.М. Поддєрьогіна, П.М. Гарасим, О.М. Бандурка, А.Г. Загородній, та інш. Завгородній та інші. У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін.

До основних методів дослідження слід віднести діалектичний та структурно-функціональний методи, а також системне, комплексне дослідження, опрацювання і використання інформації фінансового характеру. Також при проведенні дослідження використовувались методи та прийоми економічного і фінансового аналізу - статистичні, порівняння, відносних величин, метод факторного аналізу.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ аналізу ВЛАСНИХ КОШТІВ підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1    Теоретико-суттєва характеристика власних коштів підприємства

Підприємства формують грошові фонди для фінансового забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, виконання зобов’язань перед державою і діловими партнерами тощо. Правильна організація процесу формування грошових фондів забезпечує можливість ефективного управління грошовими потоками підприємств, прийняття оптимальних фінансових рішень, підвищення прибутковості підприємницької діяльності. Необхідною умовою при цьому є аналіз фінансової інформації, що міститься у бухгалтерській і статистичній звітності в комерційних угодах, у розрахункових, платіжних та інших документах [20].

Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємств використовує весь комплекс доступної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємствами. Джерела формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти.

В даній курсовій роботі буде досліджуватись питання формування саме власних фінансових ресурсів. Передовсім треба дати визначення власним ресурсам підприємства. Та в різних джерелах визначення поняття «власні кошти підприємства» трактуються по-різному і мають різну структуру та склад.

Власні кошти підприємства - кошти, отримані підприємством протягом звітного періоду внаслідок звичайної діяльності, а також амортизаційні відрахування з матеріальних та нематеріальних необоротних активів, нараховані протягом звітного періоду [10].

Практична реалізація інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки стану формування власних фінансових ресурсів підприємств [18].

В інших джерелах ми зустрічаємо інше трактування поняття власних коштів підприємства, а саме сукупність власного капіталу, завдяки якому сформоване підприємство, та частини нерозподіленого прибутку, амортизаційних відрахувань, надлишкові обігові активи, реінвестовані внаслідок продажу частини основних фондів [14].

Коли ми говоримо про фінансові ресурси, то маємо на увазі сукупність грошових ресурсів, які підприємства змогли залучити й утримати, тільки тоді ця сукупність набуває форми капіталу.

Організація господарської діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення, тобто початкового капіталу, що утворюється з внесків засновників підприємств і приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства.

Отже проаналізуємо структуру та склад власних коштів підприємства більш детально.

Власний капітал є основою для створення підприємства і його подальшої діяльності. При цьому він виконує наступні функції:

-       довгострокового фінансування, тому що необмежено перебуває у розпорядженні підприємства;

-       фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризику, на який не погоджуються банківські установи й інші кредитори;

-       самостійності й влади - величина власного капіталу обумовлює ступінь незалежності підприємства;

-       розподілу доходів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату.

Потенційні інвестори зацікавлені в отриманні інформації щодо:

джерел капіталу підприємства;

правових обмежень у розподілі інвестованого капіталу;

обмежень із розподілу дивідендів;

пріоритетності прав на майно підприємства в разі його ліквідації.

Таку інформацію надає звіт про фінансовий стан підприємства - баланс підприємства з примітками до цього звіту. Власний капітал у балансі підприємства відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» представлений наступними статгями:

Рис 1.1. Склад власного капіталу підприємства [12]

Крім того значно ширшу інформацію щодо джерел формування власного капіталу можна почерпнути зі Звіту про власний капітал, метою складання якого, згідно з П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал», є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. У Звіті про власний капітал відображаються залишки на початок і кінець періоду статей власного капіталу, а також їх зміни за конкретними видами по кожній статті власного капіталу підприємства.

Також до складу власних коштів підприємства входять наступні компоненти (Рис. 1).

Склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів підприємств показано на Рис. 1 [20].

Рис 1.2 Склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства [20]

Амортизаційні відрахування - це частина виторгу від реалізації продукції, що її відносять до собівартості (не оподатковується податком на прибуток) і яка використовується для реновації основних фондів. Чим вищою є величина амортизаційних відрахувань, тим меншою буде сума податку на прибуток, тим більше коштів залишається у розпорядженні підприємства для власного розвитку. Зменшення амортизаційних відрахувань, за інших рівних умов, призводить до штучного гальмування інвестиційної активності в економіці [17].

Резервний капітал - обсяг резервів, що створюються відповідно до чинного законодавства за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства (5 % суми чистого прибутку щорічно аж до досягнення величини резервного капіталу 25 % від розміру статутного капіталу).

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; безоплатно одержаних необоротних активів тощо.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка утворюється після вирахування із загальної суми прибутків обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини відсотків і інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні фірми і розподіляється за рішеннями її керівних органів.

Основу управління власним капіталом підприємств становить управління формуванням їх власних фінансових ресурсів. В цілях забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємствах розробляється зазвичай спеціальна фінансова політика, що направлена на залучення власних фінансових ресурсів із різних джерел згідно потреб їх розвитку у майбутньому періоді.

Політика формування власних фінансових ресурсів представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємств, яка заключається у забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Оцінка вартості залучення власного капіталу проводиться в розрізі основних елементів власного капіталу, що формується за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень відносно вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу підприємств. До того, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані усі можливості їх формування за рахунок внутрішніх джерел.

Забезпечення задоволення потреби у власних фінансових ресурсах за рахунок зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу (власників, або інших інвесторів), додаткової емісії, акцій, або за рахунок інших джерел.

Рис 1.3 Основні етапи управління формуванням власних фінансових ресурсів підприємств [20]

Процес оптимізації співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів базується на наступних критеріях:

-       забезпеченні мінімальної сукупності вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел істотно перевищує заплановану вартість залучення позичених коштів, то від такого формування власних фінансових ресурсів варто відмовитись;

-       забезпеченні збереження керування підприємством його засновниками. Ріст додаткового пайового чи акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може призвести до втрати такої керованості [21].

Потреби у власних фінансових ресурсах для формування й ефективного використання всіх господарських засобів, розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери підприємств повинні задовольнятися в першу чергу за рахунок грошових надходжень від власної діяльності [15].

Основним напрямком покращення самофінансування підприємств є збільшення його прибутку. Збільшувати прибуток можна за допомогою багатьох факторів.

Наприклад, можна збільшити ціну на продукцію, надані послуги, виконану роботу. Проте цей варіант не завжди може пройти, оскільки на сучасному етапі розвитку нашої країни підприємства не мають достатньо грошових коштів, щоб заплатити ще більшу суму за послуги, роботу, товари [16].

Отже перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових етапів до формування власних фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств.

1.2 Інформаційне та нормативно-правове забезпечення аналізу власних коштів підприємства

Для регулювання фінансової діяльності підприємства існує багато нормативних актів. Одним із важливих законів є Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. №697-XII.

Наступним нормативним актом є Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991р. №698-XII, який визначає загально-правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності.

В залежності від правового статусу підприємства визначається мінімальний розмір статутного капіталу і порядок його формування. Розмір статутного капіталу оговорюється в засновницьких документах підприємства і вноситься в реєстраційну карту при здійсненні державної реєстрації підприємства. Мінімальний розмір статутного фонду регламентується діючим законодавством тільки для господарських товариств і деяких специфічних видів діяльності, як правило, пов'язаної з фінансовими операціями. Для підприємств всіх інших організаційно-правових форм господарювання його величина визначається засновником і залежить перш за все від виду і масштабу діяльності. Законодавчі акти, що регулюють мінімальний розмір статутного фонду - це Закон України "Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про господарські товариства» від 16 грудня 1993р. №3709; Положення «Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії», затверджене Указом Президента України від 19 лютого 1994р. №55/94; Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17 березня 1993 №23-93.

Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України «Про власність», «Про підприємство в Україні», «Про господарські товариства».

Беручи до уваги, що нормативні акти постійно змінюються та доповнюються, керівництву підприємства потрібно постійно цікавитися змінами у законодавстві.

Законодавче регулювання нових напрямків господарської практики супроводжувалось нормативним урегулюванням бухгалтерського обліку власного капіталу підприємств. Так що на даний момент нормативна та законодавча база України містить такі основні елементи.

Нормативною базою формування власного капіталу є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей.

Одним із важливих документів є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітності в Україні». Він встановлює єдині методичні основи бухгалтерського обліку і звітності в Україні для підприємств, їх об'єднання та організацій (крім банків) незалежно від форми власності, бюджетних установ. Положення має підрозділи «Фонди і резерви» і «Прибуток (збиток) виробництва», що розкриває сутність і межі утворення окремих складових власного капіталу, наприклад: статутного фонду, резервного фонду та інші [4].

Нормативним документом є Господарський кодекс України визначає правові засади здійснення підприємницької діяльності в Україні, розкриває сутність підприємництва, його суб'єкти і об'єкти, організаційні форми, обмеження в здійсненні підприємницької діяльності [1].

Будь-яке підприємство при організації фінансово-господарської діяльності, спирається на ПКУ. Він включає в себе такі питання, як об'єкт і суб'єкт оподаткування, тобто визначає з чого утворюється прибуток підприємства, яке підприємство є платником податку. Так само в законі розкриті поняття валових втрат і прибутків підприємства, амортизаційних відрахувань. Цей закон дуже важливий, тому що визначає сутність доходів і витрат, що дозволяє будь-якому підприємству відповідно до закону визначити суму оподаткованого прибутку [2].

П (С) БУ5 «Звіт про власний капітал» надає узагальнену за звітний рік інформацію про зміни (збільшення, зменшення) статутного фонду, капіталу, пайового капіталу, додаткового, резервного, несплаченого і вилученого капіталу, а також про нерозподілений прибуток. Додаткова інформація, розкриття якої в поясненнях звіту вимагається П(С)БУ5, освітити призначення та умови використання всіх елементів власного капіталу підприємства [11].

1.3    Сучасні методики аналізу власних коштів підприємства

Аналіз власного капіталу підприємства є складним, комплексним завдання, під час розв’язання якого слід враховувати не лише загальний фінансовий стан підприємства та його діяльність, а й кон’юнктуру ринку товарів та послуг, економічний стан його кредиторів та дебіторів. Аналізуючи власний капітал, необхідно дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни нерозподіленого прибутку. Приріст обсягу і питомої ваги власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою економічного зростання підприємства.

Існує чимало підходів до аналізу власного капіталу.

Горизонтальний аналіз власного капіталу полягає у порівнянніпоказників попереднього і поточного року. При цьому здійснюється зіставлення складових власного капіталу і визначається їх абсолютна та відносна зміна. Вертикальний аналіз (на відміну від горизонтального, що показує динаміку складових власного капіталу за ряд років) є аналізом внутрішньої структури власного капіталу. При проведенні такого аналізу власний капітал прирівнюється до 100 % і обчислюється питома вага кожної його складової. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку у власному капіталі становить конкретна стаття. Це дозволяє визначити вплив складової власного капіталу на його загальну величину.

Порівняльний аналіз власного капіталу з аналогічними показниками діяльності інших підприємств, із середнім значенням галузі в цілому або з найкращими показниками галузі дозволяє підприємству сформувати адеватну самооцінку та визначити стратегічні орієнтири діяльності. Результати кількісного аналізу дають можливість відповісти на питання стратегічного управління: наявну позицію підприємства та його бажану майбутню позицію. В такому разі відповіді формулюються у вигляді конкретних числових значень фінансових показників.

Аналіз власного капіталу із використанням коефіцієнтів дозволяє встановити зв'язок між різними складовими власного капіталу. У вітчизняній та світовій практиці використовується чимала кількість коефіцієнтів для аналізу структури власного капіталу, застосування яких обумовлено конкретними цілями аналізу. Зокрема, за допомогою коефіцієнтного аналізу визначається розрахунок коефіцієнтів оборотності капіталу та показників його рентабельності.

Вибір того чи іншого підходу до аналізу власного капіталу залежить від того, що конкретно про власний капітал хоче дізнатися дослідник. Дані підходи до аналізу власного капіталу схожі між собою, проте з їх допомогою можна проаналізувати різноманітні сторони змін власного капіталу. Показники власного капіталу входять до складу формул, які застосовуються для оцінки фінансової стійкості підприємства.

Розглянемо коефіцієнтий метод більш детальніше за допомогою деяких показників.

Відомо, що пасиви підприємства (тобто джерела фінансування його активів) складаються з власного капіталу і резервів, довготермінових зобов'язань, поточних зобов'язань та кредиторської заборгованості. Узагальнено джерела коштів можна поділити на власні і позичені (прирівнюючи до останніх кредиторську заборгованість). Структуру пасивів характеризують коефіцієнт автономії, що дорівнює частці власних коштів у загальній величині джерел коштів підприємства і коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів, обчислених за формулою (1.1).

       (1.1)

де  - скориговані довготермінові зобов’язання,

 - скориговані поточні зобов’язання,

- реальний власний капітал.

Аналізуючи власний капітал, необхідно дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни нерозподіленого прибутку. Приріст обсягу і питомої ваги власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою економічного зростання підприємства.

Для оцінки власного капіталу визначають зміну обсягу та співвідношення основного і оборотного капіталу. Власний основний капітал визначається як сума необоротних активів без величини довгострокового залучення капіталу, який використовують на фінансування необоротних активів.

Наявність власного оборотного капіталу можна визначити двома способами:

-        необхідно від суми власного капіталу (І розділ пасиву балансу), забезпечення майбутніх витрат і платежів (ІІ розділ пасиву балансу) та довгострокові зобов’язання (ІІІ розділ пасиву балансу) відняти суму необоротних активів (І розділ активу балансу).

         необхідно від суми оборотних активів (ІІ розділ активу балансу) відняти суму поточних зобов’язань ( IV розділ пасиву балансу).

Розрахунок покаже, що залишилося в обороті підприємства, якщо погасити короткострокову заборгованість (яка сума поточних активів була сформована за рахунок власного капіталу). Отже, чим більша частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу, тим кращий фінансовий стан підприємства, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.

На основі аналізу визначають стратегію організації щодо нагромадження власного капіталу. Обчислюється коефіцієнт нагромадження власного капіталу за формулою (1.2).

,        (1.2)

де РК - резервний капітал;

НПР - нерозподілений прибуток;

 - непокритий збиток;

- реальний власний капітал.

Він показує питому вагу джерел власних засобів, спрямованих на розвиток основної діяльності. Позитивна динаміка коефіцієнта свідчить про поступове нагромадження власного капіталу, а від'ємна динаміка (при незмінному статутному капіталі) 8 про втрату власного капіталу в результаті збиткової діяльності.

Також проводять аналіз структури і динаміки позичених коштів. У ході аналізу визначають співвідношення довготермінових і короткотермінових позичених коштів, банківських кредитів та кредиторської заборгованості. Враховуючи те, що довготермінові кредити і позики зміцнюють фінансову стійкість підприємства, корисно разом із коефіцієнтом співвідношення позичених і власних коштів розглянути коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов'язань і перманентного капіталу, який обчислюють за формулою (1.3):

К= ,    (1. 3)

де - скориговані короткотермінові зобов'язання.

Співвідношення позичених і власних коштів може перевищувати одиницю за умови, що співвідношення короткотермінових зобов'язань та перманентного капіталу не перевищує одиницю.

Для оцінювання фінансової стійкості підприємства вирішального значення набуває показник чистих активів, який визначають як різницю суми активів, використовуваних для розрахунку, і суми зобов'язань, взятих до розрахунку. Активи підприємства використовують для розрахунків. Вони дорівнюють сумі підсумків розділів балансу І "Необоротні активи" і ІІ "Оборотні активи" за мінусом вартості власних акцій, викуплених в акціонерів (рядок 045 розділу І балансу), а також оцінювальних резервів за сумнівними боргами, якщо їх створювали (рядок 162 розділу ІІ балансу).

Зобов'язання підприємства, взяті до розрахунку, дорівнюють сумі підсумків розділів пасиву балансу ІІІ "Довгострокові зобов'язання" і ІV "Поточні зобов'язання", збільшеній на суми цільового фінансування (рядок 420, розділ ІІ пасиву) і зменшеній на суми доходів майбутніх періодів (розділ V пасиву).

Згідно з чинним законодавством України для акціонерних товариств якщо по закінченні другого і кожного наступного фінансового року вартість чистих активів підприємства менша за його статутний капітал, підприємство зобов'язане поінформувати про зменшення свого статутного капіталу до величини, що не перевищує вартість його чистих активів. Тому різниця реального власного і статутного капіталів - основний вихідний показник стійкості фінансового стану підприємства. Наведемо алгоритм розрахунку даного показника у формулі 1.4:

,   (1.4)

Позитивні складові наведеного виразу можна умовно назвати приростом власного капіталу, а негативні складові 8 вилученням власного капіталу. Якщо зростання власного капіталу перевищує його вилучення (або дорівнює йому), то різниця реального власного капіталу та статутного капіталу є позитивною (або принаймні не є негативною) і, відповідно, виконується мінімальна умова фінансової стійкості підприємства. Якщо приріст власного капіталу є меншим від його вилучення, то різниця реального власного і статутного капіталів є негативною, що свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства.

У ході аналізу різниці реального власного і статутного капіталів встановлюють достатність величин реального власного капіталу. У випадку визначення нестачі реального власного капіталу зусилля потрібно спрямувати на збільшення прибутку, зростання рентабельності, погашення заборгованості учасників (засновників) за внесками у статутний капітал, розподіл чистого прибутку переважно на поповнення резервного капіталу.

Ефективність використання капіталу характеризується його доходністю (рентабельністю) - відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного і оборотного капіталу. Для характеристики інтенсивності використання капіталу розраховується коефіцієнт оборотності капіталу - відношення виручки від реалізації продукції, робіт, послуг до середньорічної суми капіталу. Оберненим показником коефіцієнту оборотності капіталу є капіталомісткість - відношення середньорічної суми капіталу до суми виручки від реалізації.

Особливу увагу при проведенні аналізу варто приділяти ефективності й інтенсивності використання основного капіталу підприємства, оскільки інтенсивність використання основного капіталу в значній мірі визначає й ефективність роботи підприємства в цілому. Ступінь впливу інтенсивності використання основного капіталу на показники діяльності підприємства дуже велика, це можна бачити зі схеми, приведеної у Додатку А.

Взаємозв’язок між показником рентабельності сукупного капіталу і його оборотності відображає залежність (1.5):

   (1.5)

де Рк - рентабельність сукупного капіталу;

П - прибуток;

К - середньорічна сума капіталу;

В - виручка від реалізації;

Таким чином, рентабельність капіталу (активів) дорівнює добутку рентабельності продаж (Рпр ) і коефіцієнту оборотності капіталу (Коб ) (1.6):

,     (1.6)

На підставі значень цих показників здійснюється оцінка фінансового стану і ділової активності підприємства.

Для розрахунку впливу факторів на зміну рівня рентабельності використовують метод ланцюгових підстановок. Факторна модель має вигляд (1.7):

        (1.7)

де ФМ - фондомісткість продукції (вартість основних фондів / виручка від реалізації продукції);

- коефіцієнт оборотності оборотних коштів (залишок оборотних коштів/ виручка від реалізації продукції).

Швидкість оборотності капіталу характеризується коефіцієнтом оборотності капіталу (Коб ) і тривалістю одного обороту (Тоб ).

Коефіцієнт оборотності капіталу розраховується за формулою (1.8):

              (1.8)

Обернений показник коефіцієнту оборотності капіталу - капіталомісткість (1.9):

       (1.9)

Тривалість обороту капіталу розраховується за формулою (1.10):

        (1.10)

де Д - кількість календарних днів в аналізованому періоді ( рік - 360 днів, квартал - 90, місяць - 30).

Для розрахунку впливу коефіцієнту оборотності капіталу на зміну сукупної виручки використовують наступну факторну модель (1.11):

В=К*Коб   (1.11)

Прискорення оборотності капіталу може відбуватися за рахунок:

-        скорочення тривалості виробничого процесу за рахунок інтенсифікації виробництва;

         покращення організації матеріально8технічного постачання;

         прискорення оформлення розрахункових документів та відвантаження продукції;

         скорочення термінів дебіторської заборгованості;

         підвищення рівня маркетингових досліджень.

Рентабельність власного капіталу (Рвк) і рентабельність сукупного капіталу пов’язані між собою (1.12):

  (1.12)

де Рвк - рентабельність власного капіталу;

Рск - рентабельність сукупного капіталу;

Рпр - рентабельність продажу;

МК - мультиплікатор капіталу (фінансовий важель).

Рентабельність продажу характеризує ефективність управління затратами та цінової політики підприємства. Мультиплікатор капіталу характеризує фінансову політику. Чим вищий рівень фінансового важелю, тим вищий ступінь ризику банкрутства підприємства. Проте, разом з тим, вища прибутковість власного капіталу при позитивному ефекті фінансового важеля.

Значення фінансового важеля розраховується за формулою (1.13):

,       (1.13)

Аналіз впливу факторів на зміну прибутковості власного капіталу здійснюється будь-яким методом елімінування.

Кредиторська заборгованість - це суми короткотермінових зобов’язань перед постачальниками, робітниками з оплати праці, бюджетом та інших фінансових зобов’язань.

Її обсяг, якісний склад і рух характеризують стан платіжної дисципліни, яка є свідченням стійкості фінансового стану. В процесі аналізу необхідно оцінити обсяг і структуру кредиторської заборгованості, виявити невиправдану її частину і проаналізувати динаміку. Досліджують якість і оборотність кредиторської заборгованості. Водночас, важливою характеристикою оборотності поточних активів може бути оцінка відповідності умов отримання і надання позики. Така відповідність характеризується оборотністю кредиторської заборгованості як наданої (отриманої) підприємством спеціальної позики, що утворюється за умови проведення розрахунків за продукцією чи надані послуги з їх післяплатою.

Залежно від стану кредиторської заборгованості (обсяг, структура, термін) залежить фінансовий добробут підприємства.

Проводячи аналіз цього показника, необхідно мати на увазі, що його здійснюють так, як аналіз дебіторської заборгованості. Розраховують показник обороту кредиторської заборгованості як співвідношення річної суми закупок до сальдо кредиторської заборгованості. Цей показник корисно порівняти з оборотом дебіторської заборгованості (1.14):

Оборот кредиторської заборгованості = сума закупівель / сальдо кредиторської заборгованості,                              (1.14)

При розрахунку цього показника виникає проблема, як знайти суму закупок. Наявна звітність не передбачає розраховувати цей показник. При виконанні таких підрахунків необхідно робити головний акцент на використанні даних аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку.

Залежно від мети проведення та виділених кваліфікаційних ознак розрізняють наступні форми аналізу капіталу підприємства, наведені у таблиці 1.1 [25].

Перелік основних напрямків аналізу капіталу подано у Додатоку А.

Залежно від ступеню належності, капітал поділяють на власний та позиковий. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» [12]: власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Власний капітал є основою економічної та фінансової незалежності підприємства. Однак у процесі аналізу необхідно враховувати, що фінансування діяльності підприємства лише за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього.

Крім того, слід мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси є невисокими, а підприємство зможе забезпечити більш високу віддачу на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позиковий капітал, воно зможе підвищити рентабельність власного капіталу. Отже, фінансовий стан підприємства залежить, у першу чергу, від оптимальності співвідношень між власним і позиковим капіталом.

Таблиця 1.1

Основні форми аналізу капіталу підприємства [25]

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ВЛАСНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ТЕХМЕТАЛРЕСУРС»

2.1    Техніко-економічна характеристика підприємства ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс»

власні кошти управління формування

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія «Техметалресурс» було створено шляхом збору засновників 2 січня 2007р., дата реєстрації підприємства 12 січня 2007 року в Виконавчому комітеті Донецької міської ради. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку, штампи, бланки зі своїми найменуваннями, розрахунковий, а так само валютні рахунки.

Статутний фонд підприємства становить 50 000,00 грн., Сформований повністю.

Підприємство знаходиться за адресою: м.Донецьк, Калінінський р-н, вул. Шевченка буд. 25.

Основними видами діяльності підприємства:

         купівля-продаж будівельного матеріалу;

         купівля-продаж металевими виробами.

Підприємство є платником податку на прибуток на загальних підставах, є платником податку на додану вартість на підставі Закону "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р.

Загальне ознайомлення з підприємством Підприємство ТОВ "Промислова компанія «Техметалресурс» було засновано у 2007 р. здійснює господарську діяльність згідно з статутом підприємства, має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи в державній податковій адміністрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідку з державного Комітету статистики України головне управління статистики у Донецькій області.

Дане підприємство займається оптово-роздрібненою торгівлею, товар для продажу є покупним, у більшості випадках це будівельні матеріали, але статутом не заборонено займатися продажем інших товарів. Відносини з своїми покупцями регламентуються згідно з договорам, розрахунки здійснюються у безготівковій формі.

Статутний капітал становить 50 000,00 грн., зміни в розмірі статутного капіталу на кінець 2010 р. немає. Формування власного капіталу здійснюється згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Організаційна структура підприємства ТОВ «Техметалресурс» спрямована насамперед на встановлення чітких взаємозв'язків між окремими підрозділами організації, розподілу між ними прав і відповідальності. У ній реалізуються різні вимоги до удосконалювання систем управління, що знаходять вираження в тих чи інших принципах управління.

Директор вирішує самостійно всі питання діяльності фірми, без особливого на те доручення діє від імені фірми, представляє її інтереси у всіх вітчизняних підприємствах, фірмах і організаціях. У підпорядкуванні директора знаходяться головний бухгалтер (бухгалтера); інспектор по кадрах (відділ кадрів); економіст; комерційний відділ; відділ послуг, інженер по охороні й безпеки праці, секретар-референт.

У підпорядкуванні в гол. бухгалтера знаходяться бухгалтера. У підпорядкуванні директора знаходиться інспектор по кадрах. Комерційний відділ складається з агентів по продажу товарів.

Інформаційною основою аналізу господарської діяльності фірми є дані бухгалтерської й статистичної звітності, бухгалтерські баланси.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління і в цілому всього товариства здійснює власна ревізійна комісія. Згідно із законодавством членів ревізійної комісії обирають з числа акціонерів. На практиці ревізійна комісія складеться з акціонерів, які добре відомі загальним збором, мають відповідну репутацію та практичний досвід фінансової роботи. Кількісний склад ревізійної комісії визначається статутом, а порядок її роботи затверджується загальними зборами акціонерів згідно із статутом.

ТОВ «Техметалресурс» має тільки статутний капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Облік статутного капіталу починається з Статуту підприємства, де зазначено розмір статутного капіталу, яким чином засновники будуть робити свої внески, розмір внесків кожного засновника, частка акцій кожного засновника, перечень засновників. Засновники зобов’язанні внести до моменту реєстрації 50% від суми статутного капіталу. Після реєстрації на протязі 1-го календарного року засновники роблять залишкові внески до статутного капіталу. Розмір власного капіталу складається з статутного капіталу та нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). На підприємстві ТОВ «Техметалресурс» є статутний капітал у розмірі 35 000 грн. внесок здійснювалася грошовими коштами. Зміни у розмірі статутного капіталу з дати заснування не відбулися, нерозподілений прибуток складається з прибутку скорегованого на суму витрат.

2.2    Аналіз головних показників формування власних коштів підприємства ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс»

Аналіз власного капіталу є важливою частиною для отримання повноти інформації про фінансовий стан підприємства. На підприємстві «Техметалресурс» з повного передня власного капіталу є тільки статутний капітал яки свідчить про рівень забезпеченості власними коштами підприємства для здійснення господарської діяльності, нерозподілений прибуток який є показником якості проявляння підприємства, бо він є результатом здійснених господарських операцій, і відображає наскільки рішення були вірні рішення.

Існує декілька методів для проведення аналізу: кількісні та якісні методи оцінки ефективності роботи підприємств, методи ретроспективного економічного аналізу результатів діяльності підприємства (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи), фінансовий спосіб, методи комп’ютерного моделювання в «електронних таблицях» прогнозів балансів та звітів про фінансові результати підприємства при структурному введенні зовнішніх коштів додаткової емісії акцій [28].

З усіх зазначених був використаний фінансовий спосіб оцінки структури власного капіталу (Додаток Б).

Розраховуємо надходження капіталу, що дорівнює різниці залишку на початок року звітного періоду та залишку на початок року базисного періоду.Цей показник показує скільки надійшло капіталу.

Розрахунок статутного капіталу:

р. (надійшло) = 57 - 50 = 7 тис. грн

Розрахунок нерозподіленого прибутку:

р. (надійшло) = 16869 - 16800 = 69 тис. грн.

р. (надійшло) = 20025 - 16869 = 3156 тис. грн

Це свідчить про зріст власних коштів і поліпшення фінансового стану підприємства.

Абсолютна зміна дорівнює різниці залишку на початок року звітного періоду та залишку на початок року базисного періоду. Цей показних відображає абсолютні зміну зі знаком «+» або «-», залежно від суми рівняння.

Розрахунок статутного капіталу:

р. = 57 - 50 = 7 тис. грн

Розрахунок нерозподіленого прибутку:

р. = 16869 - 16800 = 69 тис. грн

р. = 20025 - 16869 = 3156 тис. грн

Абсолютна зміна розрахована з умовним знаком «+», що свідчить про збільшення надходжень за рахунок господарської діяльності підприємста.

Розрахунок показника росту у % дорівнює залишку на початок звітного періоду ділити на залишок на початок року базисного періоду помножити на 100%. Цей показник відображає рівень росту у %, він повинен мати тенденцію на збільшення.

Розрахунок статутного капіталу:

р. = (57 / 50) * 100% = 114 %.

Розрахунок нерозподіленого прибутку:

р. = (16869 / 16800) * 100% = 100,41%.

Розрахунок цього показника підтверджує збільшення розміру власного капіталу, а саме статутного капіталу та нерозподіленого прибутку.

Коефіцієнт надходження дорівнює надходження звітного року ділити на залишок на початок звітного періоду. Цей показник свідчить про рівень надходжень, він повинен мати тенденцію на збільшення.

Розрахунок статутного капіталу:

р. = 7 / 57 = 0,12.

Розрахунок нерозподіленого прибутку:

р. = 69 / 16869 = 0,004,

р. = 3156 / 20025 = 0,16.

Коефіцієнт надходження має динаміку на збільшення, що свідчить збільшення про фінансову стабільність даного підприємства.

Коефіцієнт вибуття дорівнює залишку на початок базисного року ділити на використаний капітал. Цей показник свідчить про рівень використання капіталу, він повинен мати тенденцію на зменшення.

Висновок: за даними розрахункової таблиці аналіз руху власного капіталу бачимо, що істотних змін у власному капіталі не міститься.

Статутний капітал підприємства на початок 2009 р. та 2010 р. - 50 тис. грн , 2011 р. у абсолютному значені збільшився на 7,00 тис. і складає 57,00 тис. грн , що свідчить про збільшення статутного капіталу, і як наслідок фінансову стабільність підприємства.

Нерозподілений прибуток має тенденцію на збільшення і склав на початок року 2009 р. - 16800 тис. грн., 2010 р. - 16869 тис. грн , 2011 р. - 20025 тис. грн показник зросту склав 118,71%, коефіцієнт надходження склав 0,16, що свідчить про збільшення рівня прибутку даного підприємства.

Стан підприємства стабільний завдяки високому рівні збільшення нерозподіленого прибутку, що характеризує ТОВ «Техметалресурс» як підприємство прибуткове і фінансово стабільне. Але відсутність резервного, додаткового та інших видів капіталу все ж ставить певну загрозу для діяльності підприємства у майбутньому.

2.3    Оцінка ефективності використання власних коштів підприємства ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс»

Результати аналізу власного капіталу підприємства характеризують фінансову стабільність підприємства і є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства (Додаток В).

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує частину власних коштів тобто власного капіталу у загальній сумі коштів авансованих в його діяльність.

Кавт 2010 = 66869 / 966908 = 0,069,

Кавт 2011 = 77025 / 995873 = 0,077.

За даними розрахунку бачимо, що коефіцієнт фінансової незалежності має тенденцію на збільшення, що свідчить про збільшення частину власних коштів тобто власного капіталу у загальній сумі коштів авансованих в його діяльність.

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Кф.з 2010 = 1 016 858 / 66 869 = 15,2,

Кф.з 2011 = 1 052 823 / 77 025 = 30,69.

Коефіцієнт фінансової залежності має тенденцію на зменшення, що свідчить про збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу, цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.

Км 2010 = 965134 / 66 869 = 14,43,

Км 2011 = 994099 / 77 025 = 12,9.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення вкладень до оборотних коштів підприємства.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу - їх сума дорівнює 1 (або 100%).

Кп.к 2010 = (480694 + 469295) / 1 016 858 = 0,93,

Кп.к 2011 = (480694 + 495104) / 1 052 823 = 0,92.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення авансованих коштів у його діяльність.

Коефіцієнт фінансової стабільності, цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості.

Кф.с.2010 = 66 869 / (480694 + 469295) = 0,07,

Кф.с.2011 = 77 025 / (480694 + 495104) = 0,08.

Коефіцієнт фінансової стабільності має тенденцію на збільшення, що свідчить про залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості підприємства.

Фінансовий леверидж це об’єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Фл 2010 = 480694 / 66 869 = 7,19,

Фл 2011 = 480694 / 77 025 = 6,24.

Фінансовий ліверідж має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення потенційної можливості впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування [31].

Кф.с. 2010 = (66 869 + 480694) / 1 016 858 = 0,54,

Кф.с. 2011 = (77 025 + 480694) / 1 052 823 = 0,53.

Коефіцієнт фінансової стійкості має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення здатності підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.

В цілому стан підприємства є нестабільним, високий рівень залежності від позикових коштів це підтверджує, треба розробити план виходу підприємства з кризового становища.

Ефективність використання капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Рівень рентабельності капіталу вимірюється відсотковим відношенням балансового прибутку до величини капіталу.

Підвищення прибутковості капіталу досягається раціональним і ощадливим використанням усіх ресурсів, недопущенням їхньої перевитрати, утрат на всіх стадіях кругообігу. У результаті капітал повернеться до свого вихідного стану в більшій сумі, тобто з прибутком.

Таким чином, ефективність використання капіталу характеризується його прибутковістю (рентабельністю) - відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного й оборотного капіталу.

Як інвестиційну базу при розрахунку рентабельності капіталу використовують також «Власний капітал» + «Довгострокові позикові засоби». Вона відрізняється від бази «Загальна сума активів» тим, що з її виключаються оборотні активи, сформовані за рахунок короткострокових позикових засобів. Цей показник характеризує ефективність не всього капіталу, а тільки власного (акціонерного) і довгострокового позикового капіталу. Називають його звичайно рентабельністю інвестованого капіталу.

При розрахунку рентабельності капіталу як інвестиційну базу може бути використана середньорічна вартість власного (акціонерного) капіталу. Але в даному випадку в розрахунок беруть прибуток за винятком податків і відсотків по обслуговуванню боргу, а також дивідендів по привілейованих акціях. Називається цей показник «Рентабельність власного капіталу» (RОЕ). Порівняння величини даного показника з величиною рентабельності всього капіталу показує вплив позикового капіталу на прибуток власника.

Друге питання, що виникає при визначенні рентабельності капіталу, - який прибуток брати до уваги: балансову (валову), прибуток від реалізації чи продукції чистий прибуток. У даному випадку також треба враховувати інвестиційну базу капіталу. Якщо визначаємо рентабельність всіх активів, то в розрахунок приймається весь балансовий прибуток, що містить у собі прибуток від реалізації продукції, майна і позареалізаційні результати (доходи від довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, від участі в спільних підприємствах і інших фінансових операціях).

При визначенні рівня рентабельності власного капіталу враховується чистий прибуток без фінансових витрат по обслуговуванню позикового капіталу.

Р2010 = 69 / 66 869 = 0,001,

Р2011 = 3156 / 77 025 = 0,04.

Рівень рентабельності власного капіталу має тенденцію на збільшення, що свідчить про поліпшення фінансового стану підприємства та ефективність вкладень в підприємство.

Наступний показник, що характеризує ефективність управління власним капіталом підприємства є показники оборотності, які визначають скільки разів кожна вкладена одиниця коштів приймає участь у виробничому процесі та період обертання одного циклу. До цих показників можна віднести наступні:

Кв.к.2010 = 12164 / 66 869 = 0,18,

Кв.к.2011 = 38759 / 77 025 = 0,5.

Коефіцієнт оборотності має тенденцію на збільшення, що свідчить про прискорення оборотності власного капіталу і як наслідок збільшення прибутку підприємства.

Пв.к.2010 = 360 / 0,18 = 2000,

Пв.к.2011 = 360 / 0,5 = 720.

Тривалість обороту у днях збільшилась, що свідчить про недоліки обраної системи господарювання.

Зв.к.2010 = 1 / 0,18 = 5,6,

Зв.к.2011 = 1 / 0,5 = 2.

Коефіцієнт завантаженості власного капіталу свідчить про зменшення рівня завантаженості власного капіталу, що негативно відображається на господарській діяльності підприємства.

Капітал у процесі свого руху проходить послідовно три стадії кругообігу: заготівельну, виробничу і збутову. На першій стадії підприємство здобуває необхідні йому основні фонди, виробничі запаси, на другий - частину засобів у формі запасів надходить у, виробництво, а частина використовується на оплату праці працівників, виплату податків, платежів по соціальному страхуванню й інші витрати. Закінчується ця стадія випуском готової продукції. На третій стадії готова продукція реалізується і на рахунок підприємства надходять кошти, причому, як правило, більше первісної суми на величину отриманого прибутку від бізнесу. Отже, чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше підприємство одержить і реалізує продукції при одній і тій же сумі капіталу за визначений відрізок часу. Затримка руху засобів на будь-який стадії веде до уповільнення оборотності капіталу, вимагає додаткового вкладення засобів і може викликати значне погіршення фінансового стану підприємства.

Досягнутий у результаті прискорення оборотності ефект виражається в першу чергу в збільшенні випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку, тому що звичайно до вихідної грошової форми він повертається зі збільшенням. Якщо виробництво і реалізація продукції є збитковими, то прискорення оборотності засобів веде до погіршення фінансових результатів і «проїданню» капіталу. Зі сказаного випливає, що потрібно прагнути не тільки до прискорення руху капіталу на всіх стадіях кругообігу, але і до його максимальної віддачі, що виражається в збільшенні суми прибутку на одну гривню капіталу.

Обсяги окремих складових власного капіталу регулюються законодавством. Обсяг та склад статутного капіталу вказується в установчих документах та вноситься засновниками у терміни, встановлені законодавством.

Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб’єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу.

Отже, за результатами проведеного теоретичного дослідження щодо аналізу власного капіталу, визначено сутність та функції власного капіталу сучасних підприємств. Обґрунтовано необхідність проведення систематичного аналізу стану та динаміки власного капіталу в умовах сучасного розвитку економіки.

Так, економічна роль власного капіталу полягає в забезпеченні підприємства власними фінансовими ресурсами, необхідними як для початку, так і для продовження реальної господарської діяльності. Найважливішими характеристиками капіталу є наступне: він виступає основним чинником виробництва; характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять прибуток; використовується як головне джерело формування добробуту його власників; є головним виміром ринкової вартості підприємства. Його динаміка є важливим показником ефективності господарської діяльності.

В процесі дослідження визначено основну нормативно-правову базу що регламентує процес формування, розподілу та використання власного капіталу вітчизняних суб’єктів господарювання. Так, серед них найбільш вагомих є Господарський Кодекс, Закон України «Про господарські товариства» та інші.

Інформація про рух та складові елементи власного капіталу міститься в формі №4 «Звіт про власний капітал». Також дану інформацію, але не в розрізі складових елементів власного капіталу, можна отримати в розділі 1 Пасиву балансу підприємства [13].

Формування капіталу підприємства як об’єкт управління являє собою широке поле діяльності фінансового менеджера для прийняття ефективних стратегічних та оперативних управлінських рішень, напрямлених на успішну реалізацію місії та загальної стратегії економічного розвитку підприємства.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ аналізу ВЛАСНИХ КОШТІВ підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

.1 Шляхи поліпшення джерел формування власних коштів підприємства

В умовах ринкової економіки однією з найважливіших проблем, що стоять перед будь-яким підприємством, є проблема залучення ресурсів для фінансування нових та вже існуючих інвестиційних проектів. Ця проблема особливо актуальна в наш час в умовах економічної кризи, за надмірної зношеності основних виробничих фондів у багатьох галузях економіки [29].

Перед керівництвом підприємств ТОВ «Техметалресурс» постає низка аспектів, аналіз яких дає змогу оцінити можливості залучення капіталу і оптимізувати структуру його джерел. Для цього потрібно детально вивчити ефективність управління внутрішніми джерелами формування власного капіталу, можливість збільшення власного капіталу через емісію акцій, залучення позикового капіталу шляхом випуску облігацій, можливі способи застосування та вдосконалення наведених вище способів оптимізації структури джерел фінансування інвестицій в основний капітал.

Джерелами формування власних оборотних коштів підприємства ТОВ «Техметалресурс» виступають власний капітал, та прирівняні до власних оборотних коштів - забезпечення наступних платежів та цільове фінансування.

В умовах кредитної кризи значне боргове навантаження, яке характерне для ТОВ «Техметалресурс», є критично високим. Ситуація ускладнюється падінням споживчого попиту, тому можливим є нарощення залишків неліквідних товарів, що фактично “заморожують” оборотні кошти в товарних запасах. Поряд з цим, у ТОВ «Техметалресурс» є недостатня кількість високоліквідних оборотних активів, зокрема грошових коштів, а на тлі кризи ліквідності банків та погіршення умов кредитування це може призвести до значних втрат капіталу підприємства, або навіть і до банкрутства. Ще однією проблемою, яка виникає при формуванні оборотних коштів за рахунок залучених джерел є девальвація гривні, що може призвести до банкрутства тих суб’єктів господарювання, які потрапили у залежність від кредитів у валюті [27].

Отже, дефіцит власних оборотних коштів підприємства, чистий відтік капіталу та складність залучення додаткових коштів з кредитних ресурсів можуть призвести до зниження обсягу валового нагромадження капіталу. Таким чином, важливим напрямком антикризового управління ТОВ «Техметалресурс» є побудова економічного механізму управління ефективним формуванням та ефективного використання оборотних коштів підприємства в умовах їх дефіциту, на основі впровадження наступних дій:

-       проведення всебічного аналізу сучасного стану ефективності формування та використання власних коштів, а також виявлення резервів підвищення ефективності управління ними;

-       формування системи управління власними коштами на трьох рівнях: стратегічному, поточному та оперативному;

-       впровадження ефективного механізму управління власними коштами ТОВ «Техметалресурс» в умовах їх дефіциту, що базується на використанні прогнозування зміни тенденцій, розробці імітаційної моделі багатоваріантного процесу управління власними коштами та алгоритму оцінки ефективності управління товарно-матеріальними ресурсами, нормування в умовах їх дефіциту тощо;

-       забезпечення високої фінансової дисципліни постачальників, дебіторів та персоналу ТОВ «Техметалресурс», який передбачає застосування принципу бюджетування;

-       здійснення контролю та моніторингу за ефективністю управління власними коштами [24].

Таким чином, у контексті побудови ефективної системи формуванням власних коштів підприємства ТОВ «Техметалресурс» в умовах кризових явищ, передбачає реалізацію наступних дій: планування обсягу оборотних коштів підприємства, що ґрунтується на визначенні потреби окремих елементів оборотних активів; обґрунтування політики формування власних коштів, що направлено на ефективне забезпечення оборотним капіталом товарообороту; оптимізація складу власних та позичених джерел формування оборотного капіталу в умовах обраної фінансової стратегії підприємства; проведення ефективної кредитної та інвестиційної політики.

3.2 Вдосконалення системи аналізу та управління використанням власних коштів підприємства

Умови розвитку трансформаційної економіки України створили об'єктивну необхідність розроблення та обґрунтування нових підходів та інструментарію управління структурою капіталу підприємства з метою її оптимізації.

Структура капіталу, що використовується підприємством визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної його діяльності, активно впливає на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів та власного капіталу, тобто впливає на рівень економічної та фінансової рентабельності підприємства, визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності й остаточно формує співвідношення у ступенях прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства. Управління формуванням структури капіталу, як складова управління загалом є системою принципів і методів розроблення та реалізацією управлінських рішень, пов'язаних із встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, а також його залучення з різних джерел та в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства [10].

Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості, що залежить як від об'єктивних чинників (масштабу цін в економіці країни і ряду макроекономічних показників), так і суб'єктивних чинників (наприклад, найпростішого - облікової політики підприємства); індикатором виступає, насамперед, власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Простіше кажучи, управління капіталом - це вплив суб'єкта ринку (тобто підприємства) на об'єкт управління (тобто капітал) з метою ефективного та оптимального використання цього об'єкта для ведення господарської діяльності суб'єкта.

Управління капіталом підприємства скероване на вирішення таких основних завдань [16]:

. Формування достатнього обсягу капіталу, що забезпечить необхідні темпи економічного розвитку підприємства.

. Оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами діяльності та напрямами використання.

. Забезпечення умов досягнення максимальної доходності капіталу при запланованому рівні фінансового ризику. 4. Забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов'язаного з використанням капіталу, при запланованому рівні його дохідності.

. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства у процесі його розвитку.

. Забезпечення достатнього рівня фінансового контролю над підприємством з боку його засновників.

. Забезпечення достатньої фінансової гнучкості підприємства.

. Оптимізація обігу капіталу.

. Забезпечення своєчасного реінвестування капіталу.

Процес управління структурою капіталу ґрунтується на певному механізмі, який є системою основних елементів та функцій, що регулюють процес розроблення та реалізації управлінських рішень у цій галузі. Ефективність діяльності значною мірою залежить від рівня розвитку та вдосконалення системи управління капіталом. Управління капіталом суб'єктів господарювання тісно пов'язане із прийняттям управлінських рішень, оскільки його величина та динаміка є важливими критеріями для встановлення їхньої оптимальності [23]. Капітал завжди є необхідним атрибутом діяльності - від моменту створення підприємства до його ліквідації або реорганізації. Своєю чергою, управління капіталом передбачає вплив на його обсяг і структуру, а також джерела формування з метою підвищення ефективності його використання. Налагоджений механізм управління капіталом передбачає: чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у плановому періоді; удосконалення методики визначення й аналізу ефективності використання усіх видів капіталу; розроблення напрямків оптимізації процесу управління капіталом, а також їхнього аналізу і запровадження; розроблення методики оперативного управління високоліквідними обіговими активами; розроблення загальної стратегії управління капіталом; використання у процесі управління економічних методів і моделей, зокрема під час аналізу і планування; орієнтацію на використання внутрішніх важелів впливу на процес управління капіталом.

Саме капітал є головною рушійною силою ефективного функціонування суб'єкта діяльності, ефективне управління яким зумовлює перспективу розвитку господарської одиниці, тому докладнішого розгляду потребує оптимізація структури капіталу.

Аналіз літературних джерел дав змогу зробити висновки, що методику оптимізації структури капіталу доцільно побудувати у три етапи [28]:

. Здійснення фінансового аналізу структури капіталу.

. Визначення інтегрованих шляхів оптимізації структури капіталу.

. Створення ефективної концепції збереження власного капіталу. Виходячи із визначення власного капіталу як загальної вартості майна підприємства, можна зауважити, що реальну вартість не завжди можна визначити кількісно, зокрема за інших рівних умов вартість компанії, що є відомим трендом, є вищою, а отже, вищою буде і вартість її майна [16]. З іншого боку, за наявності на підприємстві власного інтелектуального капіталу його вартість (вартість розроблення та виконання досліджень) не завжди відповідає ринковій вартості (конкурентні переваги, які надасть підприємству це розроблення). Тож оцінка реальної ринкової вартості власного капіталу підприємства є першим кроком до ефективного управління ним.

Під час визначення оптимальної частки власного капіталу у структурі капіталу підприємства, враховуючи функціональне призначення власного капіталу, на мікрорівні можна виділити його позитивні риси:

-       простота залучення використання (під час вирішення питання щодо збільшення обсягу власного капіталу або щодо напрямів його використання рішення приймає підприємство без участі будь-яких інших суб'єктів господарювання);

-       вища дохідність та здатність генерувати прибуток (під час використання власного капіталу немає потреби сплачувати відсотки за кредитом); підвищення конкурентостійкості підприємства (наявність значної частки власного капіталу збільшує його платоспроможність та фінансову стійкість, що надає певних конкурентних переваг та статусу перед клієнтами та партнерами) [16].

Проте використання підприємствами лише власного капіталу має і негативні риси:

-       обсяг власного капіталу обмежений, тому підприємство може втратити можливість розширення діяльності та збільшення рентабельності за рахунок залучення позикових коштів за допомогою ефекту фінансового левериджу;

-       часто власний капітал, залучений із зовнішніх джерел, має вищу вартість порівняно з позиковим капіталом [14].

Тому одним із основних питань управління власним капіталом підприємства є визначення оптимальної структури капіталу, тобто такого співвідношення власних і позикових коштів, яке забезпечує максимізацію ринкової вартості компанії.

Враховуючи динамічність зовнішнього середовища та підвищення конкуренції, часто основною метою підприємства є не збільшення власного капіталу, а його збереження. Необхідність забезпечення власного капіталу на визначеному рівні відобразилась у міжнародних стандартах бухгалтерськогообліку у вигляді концепції збереження власного капіталу, що орієнтована назабезпечення безперервності господарської діяльності підприємства. Одним із показників збереження власного капіталу є показник "чисті активи", якийвизначається як різниця між активами підприємства та обсягом його зобов'язань. Подібним чином деякі автори визначають власний капітал підприємства [15]. Варто зазначити, що управління формуванням, використанням та збереженням власного капіталу є основним у системі менеджменту і існує навіть на малих підприємствах, а от питання визначення ринкової вартості компанії, дієвості її фінансово-господарської діяльності та формування оптимальної структури капіталу зазвичай виникають лише на великих підприємствах. Відповідно до концепції збереження власного капіталу таке управління доцільне у разі, коли підприємство перебуває у кризовому стані. Результатом управління капіталом повинна бути розроблена підприємством на основі власного досвіду із врахуванням теоретичних узагальнень, наведених в економічній літературі, система показників стану і використання капіталу, наприклад: співвідношення власного, позиченого і залученого капіталу; норма- тив власного обігового капіталу; опора фінансового важеля (фінансовий леверидж) тощо.

Отже, під час розроблення фінансової політики підприємства потрібно вибрати таку структуру капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу дасть змогу збільшити ринкову вартість економічної одиниці. Оптимальною є така структура капіталу, яка дасть змогу звести до мінімуму середньозважену вартість капіталу і, водночас, підтримати кредитну репутацію підприємства на рівні, який сприяє залученню нових капіталів на прийнятних умовах.

3.3 Стратегія управління власними коштами підприємства

На жаль, питання, пов'язані з розробкою стратегічних моделей оптимізації структури капіталу не отримали ще широкого використання на українських підприємствах. Формування структури капіталу на багатьох підприємствах здійснюється інтуїтивно, або згідно з традиціями, без належного аналітично-математичного обґрунтування.

Для забезпечення сталого розвитку підприємства та максимізації прибутку важливим є оптимізація структури капіталу на основі стратегічного аналізу величини власного та залученого капіталів. Управління капіталом підприємства, як і весь процес управління, містить стратегію і тактику управління. Нині під стратегією розуміють загальний напрямок і спосіб використання корпоративних засобів для досягнення поставленої мети. Тактика управління передбачає конкретні методи і прийоми досягнення поставленої мети у визначеній ситуації й у визначений момент часу.

Існують такі базові стратегії управління капіталом:

-       консервативна, метою якої є отримання дохідності вищої, ніж за банківськими депозитами за значно менших ризиків, ніж на ринку акцій;

-       збалансована, де очікується отримання дохідності, що порівнюється з середньоринковою за найліквіднішими акціями, але з меншим ризиком;

-       ризикова, де метою є отримання максимального приросту активів;

-       індексна призначена для інвесторів, які мають на меті отримання інвестиційного доходу з портфеля цінних паперів, сформованого на основі індексу.

Структура управління капіталом акціонерного товариства передбачає визначення та реалізації політики щодо управління:

-       власним капіталом - формування власного капіталу за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел. До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави. До внутрішніх джерел - фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності.

-       позиковим капіталом - збільшення капіталу підприємства за рахунок внутрішніх джерел та зовнішніх. Зовнішні джерела позикових коштів складаються з двох підгруп: зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу. Внутрішні джерела позикових коштів - відстрочені зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань.

При плануванні структури капіталу варто враховувати наступне:

-       акціонерна компанія має випустити прості акції в період просування на ринок;

-       вартість облігацій має бути низькою, а вартість простих акцій може бути високою;

-       високий прибуток і великий ризик асоціюються з левериджем - операційним і фінансовим, які впливають на зміни в продажу акцій;

-       високий ступінь левериджу означає високий ступінь ризику, при якому для підприємства неможливо покрити видатки за дисконтними цінними паперами.

Структура капіталу акціонерного товариства визначається фінансовою, операційною та інвестиційною діяльністю, які активно впливають на кінцеві результати господарювання.

В процесі стратегічного аналізу використовується збалансована система показників, яка дає можливість дослідити співвідношення доходності та ризику в процесі розвитку товариства. До такої системи показників слід віднести: коефіцієнти фінансової стійкості та платоспроможності, рентабельності активів та власного капіталу, ділової активності. Аналітичне дослідження структури капіталу показує, що вона тісно пов'язана із системою прогнозування показників підприємства [26].

Система прогнозних показників повинна відповідати таким основним вимогам: єдність і обов’язковість показників для даного рівня прогнозування; здатність до агрегатування і дезагрегатування; мати одиниці вимірювання; забезпечувати комплексну характеристику всіх аспектів функціонування об'єктів прогнозування; бути гнучкою, здатною до адаптації та відображення всіх змін стану об'єкта прогнозування.

Отже, керівництву підприємства потрібно чітко визначити, за рахунок яких фінансових ресурсів буде сформовано капітал підприємства. Від цього залежатиме стан і результати діяльності підприємства у майбутньому.

Головне завдання стратегічного аналізу структури капіталу - оптимізація співвідношення між власним і залученим капіталом, за якого досягається найвищий прибуток підприємства. Збалансована система показників при оптимізації структури капіталу базується на оцінці фінансово-економічного стану акціонерного товариства [30].

ВИСНОВКИ

Потреби у власних фінансових ресурсах для формування й ефективного використання всіх господарських засобів, розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери підприємств повинні задовольнятися в першу чергу за рахунок грошових надходжень від власної діяльності.

Отже перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових етапів до формування власних фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств.

В першому розділі курсової роботи було визначено поняття власних коштів підприємства, проаналізовано іх структуру та склад, згідно різних підходів. Також було визначенно інформаційно-правову базу аналізу власних коштів підприємства, та обґрунтування різних методик цього аналізу.

В другому розділі проведено фінансовий аналіз власного капіталу підприємства ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс». Проаналізовано стан підприємства та дано техніко-економічну характеристику даного підприємства. Зроблена оцінка ефективності використання власних коштів на ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс».

У третьому розділі запропоновано шляхи поліпшення джерел формування власних коштів підприємства ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс». Запропоновано вдосконалення системи аналізу та управління використанням власних коштів підприємства, та визначено стратегію управління власними коштами на підприємстві.

У курсовій роботі були виконані поставлені завдання:

-       досліджено сучасні напрямки аналізу власних коштів підприємства як джерело фінансування діяльності підприємства;

-       визначено сутність власних коштів, їх функції та складові;

-       проведено дослідження методик формування власного капіталу підприємства;

-       проведено оцінку власного капіталу за даними досліджуваного підприємства;

-       визначено стан фінансово-господарської діяльності об’єкта дослідження;

-       проаналізувано ефективність використання власного капіталу підприємства;

-       визначено фактори впливу на ефективність використання власного капіталу та ступінь їх впливу на результативні показники діяльності підприємства;

-       надано рекомендації щодо оптимізації формування капіталу підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Господарський Кодекс України. Постанова ВРУ № 436-IV від 16.01.2003р. с. 144 із змінами та доповненнями.

2.      Податковий Кодекс України. Постанова ВРУ № 3221-IV від 07.04.2011 р. с. 490 із змінами та доповненнями.

.        Цивільний кодекс України: кодекс України, затверджений Верховною Радою України від 16.01.2003 р. за №435-ІV

.        Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [Електронний ресурс] : закон України від 16.07. 99 № 996814. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi8bin/laws/main.cgi. - 04.09.2008. - Законодавство України.

.        Закон України «Про господарські товариства» [Електронний ресурс]: закон України від 19.09.91 №15768ХІІ, із змінами і доповненнями. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi8bin/laws/main.cgi. - 04.09.2008. - Законодавство України.

6.      Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [Електронний ресурс]: закон України від 30.10.96 №448/968ВР, із змінами і доповненнями. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi8 bin/laws/main.cgi. - 04.09.2008. - Законодавство України.

.        Закон України «Про облікову політику» [Електронний ресурс] : лист Міністерства фінансів України від 21.12.2005. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi8bin/laws/main.cgi. - 04.09.2008. - Законодавство України

.        Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» [Електронний ресурс]: закон України від 23.02.06 №34808ІV, із змінами і доповненнями. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi8bin/laws/main.cgi. - 04.09.2008. - Законодавство України.

9.      Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Постанова ВРУ № 40 від 1999 р. № 2756-VI від 02.12.2010 р. с. 365 із змінами та доповненнями.

10.    КМ України, Постанова КМ "Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації" від 12.10.2000 N 1554

11.    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Тверджень наказом МФУ від 31.03.1999 р. № 87 / / Бухоблік і аудит. - 2000. - № 6. - С. 31-33.

.        . Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 2 Баланс [Електронний ресурс]: затверджено наказом МФУ від 30.11.01 № 559, із змінами і доповненнями. 8 Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi8 bin/laws/main.cgi. - 04.09.2008. - Законодавство України.

.        Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти [Електронний ресурс]: затверджено наказом МФУ від 30.11.01 № 559, із змінами і доповненнями. 8 Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi8bin/laws/main.cgi. - 04.09.2008. - Законодавство України.

.        Бойчик І.М. Економіка підприємства : навч. посібн. / І.М. Бойчик. - Вид. 2-ге, [перероб. та доп.]. - К. : Вид-во "Аттіка", 2007. - 528 с.

15.    Бондарчук Ю.В. Безпека бізнесу: організаційно-правові основи: наук.-практич. коментар. / Бондарчук Ю.В. - К. : Центр учбової літератури, 2008 - 372с.

16.    Василенко В.О. Стратегічне управління: навч. посіб. / Василенко В.О., Ткаченко Т.І. - К. : Центр учбової літератури, 2009 - 396 с.

.        Ватаманюк О.З. Заощадження в економіці України: макроекономічний аналіз : монографія / О.З. Ватаманюк. - Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. - 535 с

.        Головко Т.В. Стратегічний аналіз: навч.-метод. посібник для самостійного вивчення. / Головко Т.В., Сагова С.В. - К. : КНЕУ, 2007 - 198 с.

.        Горбатенко А.А., викладач кафедри економіки підприємства та інноваційного розвитку ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди» ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВЛАСНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

.        Нємцов В.Д. Стратегічний менеджмент: навч. посіб. / Нємцов В.Д.,Довгань Л.Е. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 600 с.

21.    Оберемчук В.Ф. Стратегія підприємства: короткий курс лекцій. / Оберемчук В. Ф. - К. : МАУП, 2008 - 128 с.

.        Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навчальний посібник.- 2-е вид., перероб. і доп.- К.: ЦУЛ, 2002.- 360 c.

.        Шепітко Г.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник.- К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2001.- 269 c.

.        Клушко О.Р. Основні аспекти формування та використання оборотних коштів підприємства. - [Електронний ресурс]. -Режим доступу: <http://www.confcontact.com/2008dec/1_klusko.htm>

25.    Кондраков, Н.П. Бухгалтерский учет [Текст] - К., Экспо, 1998г. 8 ISBN 9668683802188.].

26.    Слав’юк Р.А. Структурування власного капіталу підприємств України. / Фінанси України. - 2005. - №8. - С.123-131

.        Струк О. Криза жанру: український бізнес, що звик до високої дохідності, виявився недостатнім до роботи в умовах стагнації. - [Електронний ресурс].-Режим доступу:/kontrakty.com.ua/show/ukr/article/4/44200811154.html

.        Томашевська, І.Л. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку: Нормативне регулювання [Текст] / І. Л. Томашевська // Податки та бухгалтерський облік. - 2005. - №6. - С. 18-20.

.        Хотинский Ю. Организационные аспекты бухгалтерского учета. // Бухгалтерский учет и аудит. - 2003. - № 4. - С. 36-40.

.        Ткаченко А.М. Управління фінансовими ресурсами підприємства та оптимізація вартісної структури капіталу / Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - №5. - С.297-299

.        Як правильно налагодити документообіг на підприємстві. // Практична бухгалтерія. - 2005. - №39. - С. 22-25.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Основні напрямки аналізу капіталу підприємства

ДОДАТОК Б

Аналітична таблиця руху власного капіталу підприємства (тис. грн )

ДОДАТОК В

Формули розрахунку аналізу власного капіталу підприємства

ДОДАТОК Г

Баланс ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс»