Особливості професійної деформації працівників ОВС з різним ризиком служби

  • Вид работы:
    Дипломная (ВКР)
  • Предмет:
    Психология
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    56,43 Кб
  • Опубликовано:
    2015-01-27
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Особливості професійної деформації працівників ОВС з різним ризиком служби












Дипломна робота

на тему:

"Особливості професійної деформації працівників ОВС з різним ризиком служби. "

Зміст

Вступ

Розділ 1 "Теоретичний перегляд проблеми професійної деформації співробітників ОВС"

1.1 Поняття професійної деформації, основні особливості її прояву у працівників органів внутрішніх справ

1.2 Теоретико-методологічні основи дослідження професійної деформації

1.3 Сутність професійної деформації, її різновиди

1.4 Професійні стереотипи як особистісна передумова та прояв професійної деформації співробітників міліції

1.5 Професійна деформація співробітників ОВС: "Роль стресових факторів"

1.6 Професійна деформація співробітників ОВС, шляхи і засоби її профілактики та усунення

Розділ 2. Загальна характеристика методик та груп досліджуваних

2.1 Опитувальник "Міні-мульт" (скорочений варіант мінісотського багатомірного особистісного переліку ММРІ)

2.2 Опитувальник "Визначення схильності до поведінки, що відхиляється (А.Н. Орел)"

2.3 Опитувальник "Визначення деструктивних установок в міжособистісних відносинах. (В.В. Бойко)

Розділ 3. Особливості професійної деформації працівників ОВС з різним ступенем ризику служби

3.1 Психологічні особливості особистості працівників ОВС за методикою ММРІ (міні - мульт)

3.2 Особливості поведінки працівників ОВС у міжособистісній взаємодії.

3.3 Особливості схильності до девіантної поведінки працівників ОВС

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сьогоднішній час на теренах нашої держави виникло багато різнопланових проблем і постала чи мала кількість завдань різного плану. Це звичайно проблеми економічні і як наслідок соціальні проблеми. Стагнація процесу їх вирішення і конструктивного розвязання призвела до тенденцій погіршення загального самопочуття "особистості" в суспільстві. У таких умовах виникає потреба до ефективного вирішення актуальних проблем, але з поправкою на обмеженість ресурсної бази наявної для вирішення поставлених завдань. У такому випадку необхідно використовувати ефективні методи і кваліфікованих фахівців які максимально повно і з мінімальними відхиляннями виконають поставлені завдання. Цей принцип виконання поставлених завдань і вирішення проблем можна розповсюдити на усі види людської діяльності у нашому суспільстві. Не є винятком і діяльність працівників органів внутрішніх справ (на далі ОВС). В умовах інтеграції нашої держави і суспільства у європейську спільноту правоохоронна діяльність і дотримання як норм вітчизняного так і міжнародного права є невідємною частиною цього процесу. Зважаючи на це постає завдання забезпечення ефективної діяльності працівників ОВС. У ході діяльності по забезпеченню ефективної роботи працівників ОВС виникають питання чи може працівник міліції чи іншої служби ОВС, який тривалий час знаходиться на службі, доцільно розподіляти надані йому повноваження для виконання покладених на нього завдань? На жаль ми можемо зіткнутися з проблемою, коли працівник не в змозі якісно або зовсім не може виконати покладені на нього завдання і причиною того стають не фінансові або політичні проблеми, а проблеми особистості працівника. Однією з таких проблем є професійна деформація. Її роллю, у процесі виконання різного роду завдань і обовязків, не можна нехтувати, тому, що це дійсно значущій і вагомий аргумент у професійній діяльності кожного фахівця. Одним з перших завдань служби психологічного забезпечення, фахівцями якої ми готуємося стати, повинно бути профілактика такого явища як професійна деформація співробітників ОВС. Інакше кажучи факт існування професійної деформації відкидати було б не професійно, це явище реально існує і відіграє чи не малу роль у повсякденному житті працівника міліції. Метою профілактики повинно стати виявлення факторів впливаючих на формування такого явища як професійна деформація, вивчення особливостей її прояву, дослідження підґрунтя на основі якого частіш за все виникає професійно деформуюча поведінка та виработка.

Таким чином мета даної роботи є дослідження особливостей професійної деформації працівників ОВС з різним ризиком служби.

Обєктом дослідження - психологічні особливості особистості.

Предметом виступає особливості професійної деформації працівників ОВС з різним ступенем ризику служби.

Завданнями даної роботи є:

)Вивчення деструктивних установок у міжособистісній взаємодії.

2)Визначення схильності до відхиляючої поведінки.

)Визначення наявності у поведінці таких деформуючих ознак як:

-іпохондрія

-депресія

істерія

психопатія

паранояльність

4)Обробка та аналіз отриманих даних.

5)Формування гіпотез та висновків на основі отриманих результатів.

Розділ 1 "Теоретичний перегляд проблеми професійної деформації співробітників ОВС"

1.1 Поняття професійної деформації, основні особливості її прояву у працівників органів внутрішніх справ

Професійна деформація являє собою не обов'язковий, але реально можливий наслідок формування і розвитку особистості. З точки зору соціальної заданості це артефакт, так би мовити зворотня сторона формування і розвитку. З боку особистості - психологічна данина яку вона сплачує за високий рівень домагань, пристрасне захоплення діяльністю та надмірно вузьку професійну спеціалізацію.

Для виникнення професійної деформації необхідне виконання діяльності протягом певного часу, індивідуального для кожного працівника. Внаслідок цього відбуваються своєрідні зміни окремих рис, структури особистості в цілому.

Професійна деформація найбільш виразно проявляться при відтворенні і примноженні особистістю соціального досвіду. Один з таких проявів - викарбування самого себе (психологічне представництво) в інших людях, з якими особистість спілкується, виконує спільну діяльність.

Професійна деформація є важливим, найбільш актуальним і розповсюдженим типом деформації. Вона виникає на трудовій стадії соціалізації в результаті виконання діяльності ял професії і в цьому розумінні не можлива поза конкретною професійною діяльністю. Різновиди професійної деформації можна визначати за кількома ознаками. Перш за все за ведучим, основним видом людської діяльності, чи переважаючими в діяльності відповідними елементами. За цією ознакою розрізняється ігрова, навчальна, трудова деформація. Так, зокрема, в акторській діяльності, спорті, мистецтві домінує ігровий елемент, основу педагогічної діяльності складає навчальний елемент. В учбовій діяльності співробітників органів внутрішніх справ переважає забезпечувально-трудовий елемент, пов'язаний із створенням соціально безпечних умов життєдіяльності; пануванням правопорядку, організацією та управлінням поведінкою громадян. Під час навчання (підвищення кваліфікації, перепідготовки) та службової підготовки, наставництва в діяльності актуалізуються ігрові, навчальні елементи.

Іншою важливою ознакою є предмет діяльності та пов'язані з ним ціль і засоби. Відповідно до даної ознаки слід розрізняти деформації особистості, обумовлені виконанням професій типу "людина-природа", "людина-техніка", "людина-людина" та "людина-знакова система". Як вже зазначалось, діяльність співробітників ОВС відноситься до професій типу "людина-людина".

Власне професійну деформацію співробітників ОВС можна додатково аналізувати за такими її ознаками як міра її усвідомлення (неусвідомлена, невиразно усвідомлена, яскраво усвідомлена), характер відношення (виправдувально-пасивний, благодушно-поблажливий, конструктивно-критичний) та деякі інші.

Поглиблений розгляд та систематизація конкретних робіт дозволяють виявити нові тенденції. Перша з них полягає в тому, що ряд авторів розглядають професійну деформацію спеціально чи у зв'язку з іншими проблемами органів внутрішніх справ, не розкривають її змісту або тільки позначають його.

Друга тенденція повязана з намаганням більш детально окреслити сутність феномена. Ця сутність вбачається у негативних змінах особистості, які стосуються професійно необхідних якостей і негативно позначаються на діяльності. Називаються і деякі конкретні якості і характеристики і професійна спрямованість, особливості професійного мислення, зокрема функції аналізу та пошуку.

Третя тенденція характеризується спеціальним поглибленим розглядом не тільки сутності професійної деформації, а й тісно пов'язаними з нею питаннями критеріїв та конкретних показників.

Лазарєва В.О. зазначає, що професійна деформація виникає внаслідок багаторазового повторення типових ситуацій діяльності протягом тривалого часу. Вона є найбільш небезпечною зміною бо може призвести до навмисного порушення (недотримання) вимог закону. Конкретні прояви професійної деформації можна об'єднати в чотири "специфічні комплекси": процесуальний нігілізм, психологічна нестійкість, звинувачувальний нахил, психологічний захист. [16]

Процесуальний нігілізм полягає в зневажливому ставленні до вимог закону, яке призводить до навмисного його порушення. Слід зазначити, що правовий нігілізм як порушення законності при виконанні службової діяльності відноситься до гостроактуальних проблем. Причиною проявів процесуального нігілізму є безкарність порушення слідчим вимог закону. Ця обставина стосовно ОВС в цілому може бути сформульована як неадекватний соціальний контроль за застосуванням співробітниками владних повноважень. З накопиченням професійного досвіду співробітники все краще орієнтуються у тому, які нормативні приписи можна порушувати без особливого ризику для себе. [6]

Другим параметром професійної деформації є психологічна нестійкість. Вона становить певну сукупність особливостей особистості, які проявляються в її нездатності протистояти різним впливам у процесі діяльності. Такими впливами пропонується вважати неправомірний тиск до прийняття незаконного рішення з боку громадськості, окремих посадових осіб (безпосереднього начальника), а також складні зовнішні умови роботи.

Третій параметр - звинувачувальний нахил - полягає у спотворенні вимог повного, всебічного і об'єктивного розслідування обставин справи. Він має два конкретних прояви. Перший - це внутрішня установка на винність звинуваченого, яка виникає внаслідок підозрілості, послаблення самокритичності, невмінні подивитись на свої дії та обставини справи ззовні.

професійна деформація міліція ризик

Другий прояв звинувачувального нахилу полягає в однобокому тлумаченні сумнівів на користь звинуваченого, порушенні його прав на захист.

Четвертим останнім показником професійної деформації виступає психологічний захист. Психологічний захист обумовлює зниження критичності до своїх дій і недоліків, перешкоджає адекватній оцінці якості роботи та причин, що викликають помилки, і тим самим виправдовує минулі і майбутні порушення. Застосування психологічного захисту дозволяє зберігати впевненість у правильності своїх дій, а помилки розглядати як неминучі, викликані зовнішніми обставинами, а тому не дуже небезпечні. У вітчизняній науці існують дані (В.Ф. Бассін, Б.С. Братусь, Д.М. Орлов) щодо реалізації психологічного захисту за допомогою заміщаючої компенсуючої діяльності. При цьому в останній можуть досягатись значні успіхи. Цікаво, що ця тенденція у своєрідній формі прослідковується в ОВС. На завершення розгляду основних тенденцій дослідження професійної деформації звернемо увагу на такі моменти.

Змістовна інтерпретація цього феномена найчастіше проводиться в площині окремих негативних відхилень у структурі особистості. Вони стосуються таких властивостей як пізнавальні процеси, спрямованість, досвід, воля, характер. Власне операційні тлумачення охоплюють широке коло параметрів та емпіричних ознак. Поєднуючою їх віссю слугує неадекватна оцінка своїх професійних дій і порушення нормативних приписів відносно обєкта діяльності. Виділяються також деякі важливі зовнішні умови проявів професійної деформації - безкарність, корпоративність, перевантаженість. Професійна деформація людини як особистості являє собою комплекс специфічних і взаємоповязаних змін в її структурі, виникаючих внаслідок здійснення трудової діяльності. Стосовно особистості співробітника ОВС ці зміни визначаються виконанням протягом певного часу правоохоронної діяльності як основної професії, перш за все. її змістом, організацією та умовами здійснення. Такі зміни виникають і проявляються на різних рівнях - процесів. Станів, властивостей особистості, її свідомості та підсвідомості. Сутність найбільш важливих змін полягає в наступному. По-перше, це гіпертрофія професійноважливих рис, подальша їх трансформація у свою протилежність. Так, пильність перетворюється в підозрілість, упевненість - у самовпевненість, стійкість - у байдужість, вимогливість - у прискіпливість, реальність - у перекази.

По-друге, це актуалізація і розвиток соціально негативних рис, зокрема, жорстокості, мстивості, брутальності, уседозволеності, цинізму, включаючи збочені форми їх виразу. Виникають і стають домінуючими певні психічні стани (розчарування, нудьга, дратівливість), що не сприяють ефективному виконанню службових обовязків.

По-третє, це пригнічення та подальша атрофія окремих рис, що суб'єктивно починають оцінюватись як другорядні, а то й зайві. Зміни такого характеру зачіпають адекватну самооцінку, професійну мотивацію, емпатію (здатність до емоційного співпереживання). Втрачається і переконаність у законослухняності громадян, можливостями ефективної роботи з правопорушеннями, особливо, злочинністю. Слід зазначити, що деякі характеристики набувають специфічного перекрученого вигляду. Найбільшою мірою це стосується такої важливої сфери як правосвідомість, ціннісні уявлення про мету, методи, засоби та прийоми професійної діяльності.

По-четверте, це неузгоджене, дисгармонійне, а в подальшому спотворене співвідношення окремих рис та їх груп. Таких, наприклад, як гнучкість і шаблонність професійного мислення, службові і позаслужбові інтереси, матеріальні і культурно-естетичні потреби, об'єктивність та упередженість у сприйнятті та розумінні інших людей. Головною закономірністю тут стає не поєднання і стимулювання розвитку під загальним кутом, а пригнічення, підкорення одного і абсолютизація іншого.

Важливим моментом такої концептуальної схеми є положення про незалежність окремих деформаційних змін особистості та відповідних їм проявів. Це означає, що такі зміни не можуть збігатись у часі виникнення та темпах розвитку і у конкретної людини (співробітника ОВС) характеризуватися різним "зрізовим" сполученням. Дане положення також обґрунтовує процесуальність професійної деформації (її розвиток і зворотність) та наявність певних рівнів. [13]

1.2 Теоретико-методологічні основи дослідження професійної деформації

Деформація як обєкт юридичного і психологічного дослідження.

Найбільш важливою функцією науки є відкриття та пояснення обєктивних звязків у природі та суспільстві, розробка заходів їх практичного використання. Розвиток наукового пізнання знаходить своє відображення в поняттях. Останні, фіксуючі суттєві ознаки, характеристики дійсності, а також наукові проблеми, утворюють певну систему на рівні окремих наук, їх груп, філософських категорій.

Це призводить до, зокрема до виникнення нових, суміжних наук, зближення і взаємопроникнення понятійних апаратів.

Вперше в науковий вжиток деформація введена в механіці у звязку з вивченням зміни форми і розмірів тіла від прикладання механічних сил. Найбільш розповсюджені форми механічної деформації - розтягування, стискання, згинання, скручування. Ефект деформації може бути пружним, якщо вона зникає після впливу, і пластичним, якщо вона зберігається в тій чи іншій мірі. Суттєвим моментом такого тлумачення деформації є акцент на просторовій, кількісній зміні, що не обовязково приводить до якісного погіршення.

У біології, фізіології, медицині поняття деформації використовується як пояснювальний механізм природного чи штучного відхилення органу, системи від норми, в результаті чого може змінюватися їхнє функціонування.

Екстраполяція поняття деформації в різні галузі науки призвело до того, що сьогодні ним охоплюється широке коло різнорідних, якісно відмінних одне від одного явищ, повязаних з різними формами руху матерії. З одного боку, сюди входять зміни взаємного розташування окремих частин фізичного тіла, а з іншого, характеристики поведінки людини, взаємодії різних соціальних груп. Причому, в даному випадку спостерігається не просто термінологічна спільність чи неточність, а розмаїття явищ, множинність аспектів і деякий загальний зміст.

Ці обставини дозволяють віднести деформацію до спеціальних наукових понять, тобто тих, що використовуються в ряді наук і різних галузях окремих наук. Даний клас понять, зароджуючись в окремих галузях чи на її стиках, створює передумови для синтезу знань. Він дозволяє обєднати досліджувані різними науками обєкти в цілісну теоретичну конструкцію, завдяки чому сам обєкт починає "оглядатися" з єдиної, більш загальної точки зору.

Зведення результатів, отриманих різними науками, до єдиного знаменника - важливий початковий етап комплексного вивчення, за яким йде біль важкий: створення цілісної теоретичної картини досліджуваного явища і розробка конкретних наукових рекомендацій для практики. Історичний аналіз розвитку наук свідчить, що кількість спеціальних наукових понять і міждисциплінарних теорій збільшується, а їх роль зростає. Разом з тим було б неправомірно надавати "деформації" статус поняття, загального для всіх чи більшості спеціальних наук, а тим більше філософської категорії. [20]

Виникаючі на певному рівні єдиної системи, деформація надалі може проявлятися на інших рівнях. Так, втрата людиною кінцівки, органа (фізична деформація), порушення водно - сольового балансу (фізіологічна деформація), викликають стійкі фантомні відчуття, уявлення, переживання. Вони спонукають людину вже як особистість до певної поведінки, дій і навіть оволодівають її свідомістю. З іншого боку зміщення чи глибока спеціалізація особистих інтересів, нахилів у певну ізольовану сферу можуть привести до деформації на нижчих рівнях, зокрема фізичному людини може виникати і міжрівнева деформація. Вона проявляється у змінах психосексуальної орієнтації за обєктом чи статтю, розбіжності в анатомо - фізіологічній і психологічній належності до статі. Остання призводить до деформації рольової поведінки, психологічного, соціального та правового статусів особи.

Очевидно, що серед суспільних наук, обєктами яких є особа, групи, спільності людей, головним розробником феномену деформації повинна виступати психологія. Саме вона може дати найбільш глибоке і, водночас, універсальне тлумачення деформації в цілому, актуального і розповсюдженого її виду - професійної деформації. Як зазначають правознавці, деформація стосовно особи це поняття вживається стосовно особи э феномен не стільки юридичний, скільки психологічний, і тому у сфері правових відносин проявляються суттєві, але далеко не всі її ознаки.

Поняття деформації все частіше використовується в цілому ряді галузей сучасної психології - загальний, педагогічний, віковий, соціальний, юридичний, психології праці. Воно вживається при характеристиці деяких соціальних груп - осіб з девіантною поведінкою, правопорушників, засуджених. Стосовно особи це поняття вживається у звязку з широким спектром психологічних явищ та рис: рушійними силами розвитку, свідомістю, вольовою активністю, діяльністю, самооцінкою, відношенням, психічними розладами.

Вивчення, контексту в якому вивчається поняття деформації, показує, що його зміст спеціально не розкривається, а синонімами частіше всього виступають терміни "аберація", "аномалія", "дефект", "порушення". "спотворення". Феномен деформації, що викликає інтерес у звязку з питанням виховання, забезпечення нормо слухняної поведінки, ефективного виконання професії типу "людина - людина", нажаль, ще не отримав у психології дослідження та інтерпретації, які б відповідали науковому і прикладному значенню. [14]

У суто методологічному плані так ситуація дещо парадоксальна повязана з вельми продуктивною розробкою марксистською психологією ідеї формуючого впливу діяльності на психіку і особистість. Ця ідея базується на фундаментальних принципах радянської психології - єдність свідомості та діяльності, розвитку психіки в діяльності. "Особистість як і свідомість формується в діяльності. При такій їх взаємодії діяльність є причиною, а формування свідомості і особистості наслідком. Ця теза була покладена в основу конкретних досліджень і отримала чисельні підтвердження на різноманітному емпіричному матеріалі.

Але по мірі успішної розробки ідеї позитивна роль діяльності стала набувати абсолютизованого характеру, визначаючого практично єдину точку зору на проблему. У такому контексті непоміченим і як, наслідок, нерозвиненим виявилось сформульоване А.С. Макаренком положення про необовязковий виховний ефект трудової діяльності. Спираючись на дане положення, ми провели вивчення психологічних аспектів праці як виховного засобу засуджених у місцях позбавлення волі. Особисто невмотивована, жорстоко примусова праця, в якій відсутні інтереси засудженого, формує шляхом тренування, навчання певній психофізіологічні, психічні риси, звички. Але на рівні вона нерідко здійснює розтлінний вплив, розбещує і морально калічить особистість. Зовнішній, соціальний бік праці сприймається засудженим як безглуздий, а внутрішній розглядається у вигляді засобу "убити час", можливості виготовити заборонені предмети, реалізувати злочинні наміри і т.п.

У педагогічній, віковій психології розробка формуючого впливу діяльності на особистість традиційно здійснюється у вигляді теорії ведучої діяльності і повязується з дитячим, підлітковим, почасти юнацьким віком. Подальший розвиток особистості декларувався, але практично не вивчався. Можливі труднощі професійного шляху обмежувалися вибором "своєї" професії, адаптацією до діяльності та трудового колективу. Між тим, професійна деформація - це реально існуюча і подеколи неминуча данина, котру "сплачує" людина за високий рівень домагань, пристрасне захоплення діяльністю, уналатеральний розвиток.

Другою причиною непопадання проблеми деформації в коло пріоритетних психологічних як і інших суспільних досліджень стали взаємовідносини психології з ідеологією радянського суспільства. Примусово затиснута в ідеологічний каркас, психологія була змушена виконувати роль обслуговуючого інструменту. Це передбачило не тільки науковий пошук і отримання обєктивних даних, скільки "бажано правильне" пояснення і підтвердження ідеологічної догми, прийнятого політичного рішення. Внаслідок цього важливим методологічним питанням стало усунення власної деформації, що зазнала вітчизняна психологія з боку панувавшої суспільно-політичної системи.

Наслідки такого положення яскраво проявилися на прикладі вчення про нову радянську людину, що в психологічній площині розглядалося як всебічно і гармонійно розвинена особистість. Всебічність тлумачилася у вигляді набору необхідних і достатніх характеристик - розумових ідейно і моральних естетичних, емоційно - вольових. Кількісно і змістовно вони визначалися партійними документами. Можливі дисгармонії розвитку в окремих випадках констатувалися, але спеціально не вивчалися, оскільки із зони постановки дослідницьких завдань виключалися цілі пласти актуальних, але офіційно не визнаних питань. [12]

Проблема деформації і, перш за все, професійної в повній мірі зазнала впливу ідеологічних упереджень у звязку з "відомчою належністю". Як свідчать емпіричні дослідження професійна деформація реально існує серед співробітників правоохоронних органів і зокрема, ОВС. В умовах зрощування і наступного підпорядкування правоохоронних органів партійному апарату кадрова доктрина і стиль кадрової політики в ОВС не передбачали офіційного визнання існування професійної деформації. Побоювання отримати спростовуючи доктрину конкретні дані всіляко стримували як теоретичну розробку проблеми, так і її прикладне вивчання.

Однак гострота проблеми для ОВС обумовлена щонайменше трьома обставинами.

Перша полягає в тому, що службова діяльність абсолютна її більшості співробітників (служби карного розшуку, ДАІ, ДІМ, ППС, установ виконання покарань і таке інше) здійснюється у вигляді безпосереднього, частого, психологічно насиченого спілкування з обєктами діяльності - іншими людьми. Навіть у тих випадках, коли безпосереднім обєктом виступають певні предмети, речі, явища (експерти криміналісти, служба охорони, пожежні), спілкування є умовою службової діяльності.

Це спілкування носить активно - двобічний характер і за своєю суттю є субєкт - субєктним взаємовпливом. Психологічний підтекст поведінки, дій іншої людини стає складовою частиною життєдіяльності співробітника, що не проходить для останнього безслідно.

Друга обставина повязана с тим, що узагальнений обєкт службової діяльності, виступаючий відносно співробітника більш ніж у 50 ролях, якостях (затриманий, свідок, заявник, перебуваючий на обліку і т.д.), має найбільшу питому вагу негативних морально - психологічних характеристик порівняно з обєктами діяльності інших людинознавчих професій педагогів, акторів, керівників, лікарів. Нерідко це особи які ведуть аморальний, протиправний спосіб життя, занепалі, такі, що втратили почуття людської гідності. Спілкування з ними викликає негативні емоції призводить до стійкого дефіциту позитивних вражень, розчарування і зневіри в людях.

У той же час, якщо ці особи становлять службовий інтерес співробітники ОВС, навіть відчуваючи до них, як звичайна людина, огиду, презирство, антипатію, змушені контактувати з ними, включаючи встановлення довірливих відносин. Це передбачає активне, неформальне за зовнішніми ознаками спілкування з використанням співчуття, співпереживання, вміння "залізти в шкіру" іншої людини. У результаті у співробітника досить складно, образно кажучи, не розкрити власну особистість.

Не є таємницею, що деякі категорії громадян, контактуючі з співробітниками ОВС, керуються корисливо - упередженими цілями. Вони з свого боку, активно вивчають співробітників, особливо їх уподобання, "слабкості" і намагаються їх використати. На практиці це виражається у спробі дати хабара, спровокувати на незаконні дії, психологічно витонченому схилянні до службових зловживань, встановлення заборонених звязків і т.п.

Третя обставина, обумовлююча гостроту проблему професійної деформації для ОВС, полягає в тому, що в цілому ряді випадків співробітники за своїми особистісними якостями, рівнем професійної підготовки, авторитетом професійної ролі суттєво не переважають і навіть поступаються конкретним громадянам - обєктам діяльності. Таке співвідношення обєктивно сприяє виникненню і розвитку професійної деформації.

Таким чином виглядають основні причини не збігання важливості проблеми деформації, особливо професійної, як обєкта теоретичного та прикладного вивчення і ступеня її реальної дослідженості.

При осмисленні психологічного змісту деформації слід враховувати ще і внутрішню динаміку розвитку психологічної науки. Сьогодні психологія являє собою широко розгалужену "крону" окремих дисциплін, більшість з яких диференціюється. Процес диференціації "по вертикалі" поєднується з більш вираженою тенденцією інтеграції "по горизонталі" - як у рамках психології, так і по за нею. Одна з особливостей інтегративної тенденції полягає в тому що психологія як відносно молода самостійна наука, відчуває помітний вплив методології інших наук. При чому сила і значення цього впливу далеко не завжди визначається тим на скільки близькі обєкти та предмети наукового дослідження.

Дана тенденція разом з безсумнівними перевагами приховує в собі і потенційну небезпеку. Тут принципово важливо уникнути впливу редукціонізму як методологічної установки зводити явища більш високого рівня до явищ якісно іншого, біль простого рівня. Редукціонізм створює враження більш зрозумілості і водночас, точності та обєктивності понять. На справді ж та реальність, яку віддзеркалює поняття, а саме - деформація спрощується шляхом накладення на неї пояснювальних схем, сконструйованих для вивчення феномену на інших рівнях.

Головними різновидами редукціонізму є психологічні і поза психологічний. Перший пояснює особистість через індивіда, психіку, різні аналогії на рівні психофізіології. Другий інтерпретує особистість використовуючи засоби інших наук, найчастіше соціології, кібернетики, фізики і фізіології. Підвищена небезпека поза психологічного редукціонізму полягає не в самому застосуванні "зовнішніх" методів, теоретичних схем, що при системному, ієрархічному дослідженні деформації не тільки припустимо, а й доцільно. Редукціонізм виникає при підміні предмета вивчення, глобальної експансії методичного і теоретичного арсеналу, маніпульовані ним без урахування якісної своєрідності досліджуваного явища. Історичний аналіз свідчить, що психологія весь час відчувала і відчуває тиск редукціоністських тенденцій.

З урахуванням цієї перестороги визначимо ту частину загального змісту феномену деформації, що може бути використана для безпосереднього психологічного аналізу стосовно людини, особистості. Деформація - це процес і разом з цим результат зовнішнього певного за характером впливу, вона виявляється в зміні параметрів, характеристик обєкта, впливу, що в підсумку викликає зміну його функціонування.

На рівні особистості деформація являє собою якісне відкриття від певного соціального орієнтира, норми, що призводить до змін у поведінці та діяльності. У найбільш загальному вигляді деформація особистості обумовлена соціальними та біопсихічними причинами. Соціальні причини призводять до моральної і протиправної деформації. Біопсихічна деформація включає алкогольний, наркотичний, токсичний і патологічний типи.

Деформація не є "річчю в собі", вона неминуче проявляється в різних сферах активності особистості, що в сукупності складають її спосіб життя. У відповідності з цим можна розрізняти трудову, громадсько-політичну, культурно дозвільну та побутову деформацію. Підкреслимо, що в теоретичному плані виділені компоненти способу життя і відповідні деформації виступають як взаємоповязані. У реальному житті вони можуть існувати і проявлятися незалежно одна від одної.

При розгляді деформації як обєкта наукового дослідження необхідно врахувати, що конкретні деформації можуть виникати на сприятливому ґрунті так званої загальної або неспецифічної деформації.

Остання, як свідчать дослідження складається вже в дитячому, підлітковому віці під впливом перш за все стосунків у сімї, а надалі - із ровесниками. [9]

Орієнтація на батьків, повна залежність від них поступово змінюється явна відносну самотність. Авторитарні методи виховання підростаючої особистості чи надмірне захвалювання з боку батьків породжують бажання привернути увагу до себе, самоствердитися будь - якими засобами, стійко завищений рівень домагань не находять визнання у оточуючих.

В наслідок цього виникають несприятливі психологічні новоутворення з власною логікою розвитку, що оформляються в рисі особистості. Спочатку вони проявляються лише в ситуаціях, які безпосередньо сприяли їх виникненню. У подальшому набувають прихованої, але самостійної форми існування. Вони ще не проявляються без особливої необхідності, та особистість вже готова їх "застосувати".

На жаль, цьому сприяють і певні перекоси у суспільній свідомості. Так, у нашому повсякденному житті досить поширене уявлення про затриману "компетентними" органами людину як безумовно винувату, хоча її провину може встановити лише суд. Інше уявлення - максимальна суворість покарання, включаючи публічні форми, є найбільш ефективним засобом боротьби зі злочинністю.

Коли несприятливі риси особистості досягають відносно завершеного розвитку, вони починають, умовно кажучи, шукати відповідну ситуацію, створювати живильне середовище для власного прояву. Приклад: особа, схильна до алкоголізму. Найбільш важливе питання для неї: "Ти мене поважаєш?" - це увага, визнання її неординарності, виключності оточуючими людьми. Але як цього досягти? Найкоротший шлях - не змінитися самому, а створити зовнішні умови, тобто знайти "компаньйона", готового для такого визнання. Ось чому ця людина, для якої алкоголь дуже важлива цінність, так настійливо шукає "третього" і охоче ділиться з ним спиртним, непокоїться, якщо "третій" відстає. Коли ж компаньйон не дуже активний у визнанні, починається сварка або ж замінюється на більш "тямущого".

Отже, стосовно професійної деформації загальна або неспецифічна деформація виступає передумовою у вигляді особистої схильності людини до неї.

Ще одним важливим аспектом вивчення деформації є поведінка, яку юристи називають девіантною, а психологи - відхиленою. Девіантна поведінка відноситься до тих міждисциплінарних проблем, по всьому "полю" яких ведеться пожвавлена дискусія, підживлювана не тільки науковими, а й політичними, ідеологічними інтересами.

Деформація і девіація являють собою тісно повязані, але, що не збігаються за обсягом, феномени. Девіантна поведінка передбачає хоча б часткову, локальну деформацію особистості, в той час як остання не зводиться тільки до девіація. А має й інші суттєві характеристики.

Як психологічний феномен відхильність повязується з розходженням норм активності особистості і соціальних норм. Останні є сукупністю вимог та приписів з боку соціального середовища до особистості як її члена, тобто особи, взаємодіючої з іншими представниками середовища - окремими людьми, їх групами. Соціальні норми регламентують активність особистості в найбільш важливих для середовища сферах: політичній, правовій, релігійній, культурній та ін. вони виконують функції інтеграції, стабілізації, контролю, спадкоємності, забезпечуючи тим самим функціонування соціального середовища. Ці функції носять універсальний характер, незалежний від рівня розповсюдженості норм - суспільства в цілому, нації, соціального прошарку, різних великих і малих груп. Важливо підкреслити, що норми фіксують такі соціальні звязки та відносини, які визнаються, поділяються, схвалюються більшістю.

Розглядаючи відхильність як прояв деформації, слід мати на увазі, що мова йде про певний різновид ненормативної поведінки. У цьому звязку доречно сказати, що можливість ненормативної поведінки обумовлена тим, що людська свідомість здатна виходити за рамки будь - яких стереотипів і виробляти нові, що не існували раніше, варіанти поведінки.

Предметом мого аналізу є різновид ненормативної поведінки, який негативно, засуджуюче оцінюється соціальним середовищем і проявляється у формах правопорушень, корупції, хабарництва, сексуальної розбещеності і т.п. міру відхильності найпростіше встановити через співвідношення з системою соціального контролю та санкції.

Психологічна площина розгляду відхильності передбачає увагу не тільки до обєктивної, а й субєктивної сторін. У межах даного підходу доцільно розглянути теорію, запропоновану відомим американським психологом Т. Шибутані. Необхідність цього обумовлена ще й тим, що тривалий час обєктивне викладення та аналіз його поглядів підмінялося упередженим, партійно замовленим коментарем.

В основі концепції лежить співвідношення орієнтацій особистості з нормами референтної групи. У відповідності з цим пропонується розрізнити три типи відхилення поведінки: конформну, імпульсивну, компульсивну. Конформна поведінка характеризується тим, що особистість дотримується норм певної групи, які біль широким соціальним середовищем оцінюються як ті, що не збігаються з її стандартами. При цьому особистість усвідомлює стандарти середовища, але при виборі "група - середовище" обирає перше. Приклад: угрупування підлітків таких як "любера", футбольні фанати т. і., їх дії засуджує суспільство, але у групі однодумців схвалюється і підтримується.

Другий тип відхильної поведінки - імпульсивна - виникає у звязку з тимчасовою втратою самоконтролю. Найчастіше це обумовлено сильним збудженням. І як наслідок, особистість може поводитись навіть в супереч власним поглядам і нормам. У практичному плані імпульсивний тип важливий у співвіднесені з психічною нормою. Це дозволяє визначити стан та правову відповідальність (осудний, неосудний) особистості за власну поведінку.

Компульсивна поведінка, як третій тип відхилення, обумовлена низькою соціальною адаптивністю. В особистості формуються стійкі орієнтації, які постійно проявляються незалежно від зміни ситуації. навіть усвідомлення того, що поведінка стала безглуздою, небезпечною для самої людини, не призводить до її зміни. Компульсивна поведінка грає роль захисного механізму і таким чином зберігає особистість, на яку позитивно не впливає ні покарання ні заохочення. Біль того покарання тільки стимулює негативні реакції, зокрема агресивність і жорстокість.

1.3 Сутність професійної деформації, її різновиди

Осмислення професійної деформації, її вписування в коло психологічних проблем передбачає розгляд крізь призму більш загальних відправних положень. Чисто теоретично ця робота може здійснюватися через встановлення взаємозвязків зі всіма основними психологічними категоріями та принципами. Але більш плідним і реальним буде ви членування такої сукупності опорних положень, які б утворили відкриту і разом з тим достатню пояснювальну схему для адекватного тлумачення феномена професійної деформації.

Одним з ключових ефектів розвитку особистості виступає її цілісність. Вона полягає в єдності окремих психологічних характеристик, що досягається шляхом їх особливої організації, супідрядності, узагальнення. Цілісність дозволяє усвідомити власні потенції, визначити адекватну їм генеральну лінію розвитку особистості. При загальній тенденції до власного збереження і усталення цілісність може модифікуватися особистістю для вирішення конкретних життєвих цінностей. Завдяки цьому світ сприймається по - іншому, формуються нові цілі, які дозволяють бути відносно незалежним від ситуативних зовнішніх впливів. Іншим важливим результатом розвитку є психологічна ідентичність особистості. Потреба в психосоціальній ідентичності, за словами Е. Еріксона, закладена у самій природі людини. Вона полягає у прийняті образу самого себе, як займаю чого певне місце у системі суспільних звязків, належного до тієї чи іншої соціальної групи і виконуючого відповідну роль. Ідентичність порушується тоді, коли різка зміна буття (професії, соціального оточення, власного статусу) переживається особистістю у вигляді обставини, яка вражає її самолюбство, перешкоджає самореалізації та визнанню. Прикладом порушення ідентичності є безробіття, перехід військовослужбовців від воєнного до мирного життя, вимушений вихід на пенсію. Ідентичність виконує важливу функцію забезпечення єдності особистості, поєднуючи навколо себе цінності, ідеали, життєві плани, різні новоутворення. Такі поєднання в крайніх варіантах знаходять вираз у сприятливій та несприятливих лініях розвитку особистості. У контексті професійної деформації особливий інтерес викликає несприятлива лінія, оскільки у вітчизняній психології вона практично не висвітлена. Ця лінія розвитку від народження до юнацтва характеризується послідовно виникаючими недовірою до навколишнього світу і відчуттям відторження від нього; невпевненістю у собі і залежністю від оточуючих; почуттям провини, страху, сорому; неповноцінністю і некомпетентністю в порівнянні з дорослими; рольовою невизначеністю і плутаниною світоглядних установок. На стадіях активної трудової діяльності для особи є показовими егоцентризм, не бажання працювати, комплекс неповноцінності до своїх професійних здібностей. Для вичерпного тлумачення професійної деформації принципове значення мають такі положення ідеї розвитку:

розвиток є основним способом життєдіяльності особистості, він може здійснюватися протягом усього онтогенезу. Стосовно професійної діяльності це означає, що особистість виступає не у вигляді кінцевого набору константних характеристик, а як цілісна стабільно - динамічна система;

-загальні орієнтири розвитку особистості визначаються функціонуванням соціального середовища;

розвиток носить нелінійно - поступальний характер. Йому притаманні нерівномірності, затримки, зриви, обумовлені накопиченням протиріч, їх несвоєчасним чи специфічним розвязанням, а також глухі кути розвитку;

наслідком розвитку можуть бути несприятливі новоутворення особистості. Займаючи в ній домінуюче місце, вони визначають у подальшому головну лінію розвитку. Її зміст та організація своєчасного колекційного впливу розробляються в рамках проблеми формування.

Розвиток здійснюється через формування. Містком, поєднуючим розвиток і формування особистості, є детермінізм. Важливість детермінізму як психологічного принципу обумовлена тим, що його тлумачення виявляється ключем до розкриття сутності окремих психічних явищ, психіки в цілому, особистості. Матеріалістичне розуміння детермінізму плідно, в різних аспектах розроблено Г.С. Костюком, С.Л. Рубін штейном, М.Г. Яро шевським та їх учнями. Своєрідну точку зору на детермінізм запропоновано. М. Леонтьєвим у рамках висунутої ним теорії діяльності. Згідно з нею, людська діяльність початково обумовлюється предметом як її найважливішою характеристикою, а надалі опосередковується та регулюється образом предмета як субєктивним продуктом. Даючи узагальнену інтерпретацію, можна сказати, що детермінізм - це причинна обумовленість явищ та процесів, певне співвідношення зовнішнього впливу і внутрішніх умов, які складаються в особистості під час її розвитку. Змінюючи оточуючий світ за допомогою діяльності, особистість змінює свій власний, внутрішній світ. Внутрішнє таким чином закарбовується у зовнішньому - предметах, подіях, людях, а зовнішнє засвоюється і стає внутрішнім надбанням особистості. Детермінізм дозволяє усунути приреченість особистості перед зовнішніми обставинами, протистояти теорії безмежного тиску і маніпулювання нею. З позиції детермінізму феномен професійної деформації виглядає як первинно викликаний зовнішніми обставинами, але не фатально залежний від них. Особистість при цьому виявляється не тільки пластичним, а й відносно стійким утворенням. При розгляді професійної деформації з позиції детермінізму починає зясовуватися подвійна роль субєктивних характеристик стосовно виникнення і розвитку деформації. З одного боку, це є своєрідний захисний фільтр, що забезпечує опірність особи зовнішньому впливу. З іншого боку, це сприяючі внутрішні умови у вигляді схильності до професійної деформації, які посилають її ефект. Акумулюючи з часом деформуючий вплив, субєктні характеристики перетворюються у вторинні, немовби віддзеркалені детермінанти деформації. Вдвічі небезпечно, коли шляхом само відтворення вони починають проявлятися в нових, "необовязкових" ситуаціях. На практиці це означає, що сферою прояву професійної деформації особистості стає не тільки обєкт діяльності. Розвиток йде шляхом формування, формування в свою чергу є процесом розвитку, а утворення певних якостей і надання їм необхідної форми виразу, утворення особистості в цілому - її мінімуму, соціальної адекватності, гармонійності - є результат розвитку. Цей результат досягається шляхом вигадливого поєднання стихійного та цілеспрямованого формування. Стихійність полягає у не прогнозованості, випадковості ситуації, субєктів, засобів формуючого впливу. Цілеспрямованість як обовязків і провідний компонент формування передбачає повязування в систему мети відповідних засобів досягнення, поточний контроль. Важливим її моментом є надання обєкту формування в певних ситуаціях субєктивної характеристики. [22]

Професійна деформація людини як особистості являє собою комплекс специфічних і взаємоповязаних змін в її структурі, виникаючих внаслідок здійснення трудової діяльності. Стосовно особистості співробітника ОВС ці зміни визначаються виконанням протягом певного часу правоохоронної діяльності як основної професії, перш за все. її змістом, організацією та умовами здійснення. Такі зміни виникають і проявляються на різних рівнях - процесів. Станів, властивостей особистості, її свідомості та підсвідомості.

Сутність найбільш важливих змін полягає в наступному. По-перше, це гіпертрофія професійно-важливих рис, подальша їх трансформація у свою протилежність. Так, пильність перетворюється в підозрілість, упевненість - у самовпевненість, стійкість - у байдужість, вимогливість - у прискіпливість, реальність - у перекази.

По-друге, це актуалізація і розвиток соціально негативних рис, зокрема, жорстокості, мстивості, брутальності, уседозволеності, цинізму, включаючи збочені форми їх виразу. Виникають і стають домінуючими певні психічні стани (розчарування, нудьга, дратівливість), що не сприяють ефективному виконанню службових обовязків.

По-третє, це пригнічення та подальша атрофія окремих рис, що суб'єктивно починають оцінюватись як другорядні, а то й зайві. Зміни такого характеру зачіпають адекватну самооцінку, професійну мотивацію, емпатію (здатність до емоційного співпереживання). Втрачається і переконаність у законослухняності громадян, можливостями ефективної роботи з правопорушеннями, особливо, злочинністю. Слід зазначити, що деякі характеристики набувають специфічного перекрученого вигляду. Найбільшою мірою це стосується такої важливої сфери як правосвідомість, ціннісні уявлення про мету, методи, засоби та прийоми професійної діяльності.

По-четверте, це неузгоджене, дисгармонійне, а в подальшому спотворене співвідношення окремих рис та їх груп. Таких, наприклад, як гнучкість і шаблонність професійного мислення, службові і позаслужбові інтереси, матеріальні і культурно-естетичні потреби, об'єктивність та упередженість у сприйнятті та розумінні інших людей. Головною закономірністю тут стає не поєднання і стимулювання розвитку під загальним кутом, а пригнічення, підкорення одного і абсолютизація іншого.

Важливим моментом такої концептуальної схеми є положення про незалежність окремих деформаційних змін особистості та відповідних їм проявів. Це означає, що такі зміни не можуть збігатись у часі виникнення та темпах розвитку і у конкретної людини (співробітника ОВС) характеризуватися різним "зрізовим" сполученням. Дане положення також обґрунтовує процесуальність професійної деформації (її розвиток і зворотність) та наявність певних рівнів.

Другою особливістю схеми є взаємозв'язок деформаційних змін за принципом позитивного зворотнього звязку. Це означає, що одна зміна може виступати сприятливою передумовою для іншої, яка у свою чергу слугує підсилюючою обставиною для попередньої. [21]

1.4 Професійні стереотипи як особистісна передумова та прояв професійної деформації співробітників міліції

Професійна деформація характеризується визначеним набором проявів. До таких проявів відносяться професійні стереотипи, які є часним варіантом стереотипів соціальних і формуються при освоєні професійного досвіду. Професійні стереотипи, або "шаблони оцінок", характеризуються особливою стійкістю та спрощеністю і складаються при дефіциті інформації, яка стосується професійної діяльності.

Напрацьовані професійні стереотипи можуть забезпечити необхідну швидкість, точність і успішність діяльності. Хоча, наряду з цим, закріплюється зайва трафаретність в підходах і спрощеність у поглядах на трудові проблеми, що може привести до зниження рівня професіоналізму і розвитку професійної деформації. Відмітимо, що стереотипи тісно повязані з такими особистісними утворенням як установка. Це виражається у тому, що установки викриваються у стереотипності сприйняття, мислення і поведінки. Ці стереотипи дуже тісно повязані з

"Я - концепцією" - установкою працівника міліції на себе як на професіонала. Враховуючі той факт, що стереотипи проявляються у установках, то можна запропонувати те, що професійні стереотипи функціонують таким же чином як і установки і включають у себе такі три компоненти: когнітивний, емоційний та поведінковий.

Цілком слушно вважати, що професійні стереотипи виражаються, наприклад, в оцінці працівником міліції своїх професійних якостей, ролі, у емоційному відношенні до них та у відповідній професійній поведінці.

Відштовхуючись від аналізу наукової літератури, роздивимось деякі професійні установки і стереотип, які є проявами професійної деформації співробітника ОВС:

А. "Обвинувальний уклін" представляє собою схильність співробітника міліції займати обвинувальну позицію по відношенню до людей, з якими йому доводиться зустрічатися під час виконання своїх службових обовязків. Тобто працівник міліції при оцінці дій громадян схильний до обвинувального уклону ніж до оправдального. В основі даного стереотипу оцінки, за думкою В. Лазаревої, можуть бути два явища. Перше уявляє собою специфічну професійну установку - готовність працівника міліції до обвинувачення підозрюваного і діяти по його відношенню відповідним образом. Формується ця установка в процесі виконання професійної діяльності. Таким чином при спілкуванні з різними людьми, в тому числі і злочинцями, дослідження їх особистісних особливостей, а також подробиць справи і обставин (наприклад обставини скоєння злочину) можуть сприяти розвитку через мірної підозрілості і упередженості. Ці риси особистості разом з некритичним відношенням до усієї неперевіреної інформації, невмінням більш обєктивно зазирнути на свої дії та на існуючу професійну ситуацію призводять до створенню обвинувальної установки.

Друге явище, існуюче в основі "обвинувального уклону", - це психологічний барєр, заважаючий подолати вже існуючі у співробітника міліції погляд на професійну ситуацію і обєкт професійної діяльності. В цьому випадку мова йде про психологічний стан, який вбачається у неадекватній пасивності особистості і заважаючий виконанню тих або інших дій. В основі виникнення психологічного барєра лежить посилення негативних переживань - відчуття провини, остраху, тривоги і низької самооцінки. Наприклад при встановленні психологічного контакту психологічний барєр може виникати за таких негативних емоцій, які переживає працівник міліції, як гнів, подразнення і навіть ненависть, недовіра і неприязнь до обєкту професійної діяльності. Психологічні барєри в ситуаціях службової взаємодії можуть виникнути на підставі неспівпадіння культурного і інтелектуального рівнів працівника міліції і обєкта професійної діяльності. В цьому випадку психологічний барєр не має відношення до "обвинувального уклону" та професійній деформації.

Хочу зауважити, що часто особа, яку притягають до кримінальної відповідальності, насправді вина у скоєні злочину. Як відмічав В. Лазарев після багаторазового повтору цієї обставини співробітник міліції втрачає можливість бути неупередженим дослідником і навчається бути обвину вальцем. В результаті формується визначений стереотип оцінювання у формі "обвинувального уклону".

Б. Впевненість у власній непогрішності при вирішені професійних питань. Її складають професійна установка представників підрозділу міліції на завідомо, не залежну від часу, місця і обставин, правильність здійснюваних ними дій, висловлюваних оцінок, заняття ними позицій і винесених ними висновків, а також фіксована орієнтація на особистий професійний досвід та перевищення оцінки ролі особистих дій в рішенні професійних завдань. Таким чином психічна складова даного прояву професійної деформації залучається в завищеній самооцінці, впевненості у правильності своїх ставлень, поглядів і дій, а іноді у некритичному ставленні до протизаконних дій.

На поведінковому рівні впевненість у своїй непогрішності може проявлятися в різних формах. Наприклад, у неадекватній і неконструктивній реакції на предявлення цілком правильних рекомендацій по організації професійної діяльності або в прийнятті посадовими особами рішень протилежного характеру за одними і тим же питанням та у небажанні ці рішення узгоджувати.

В. стереотип закритості відноситься до професійного стереотипу оцінки і полягає у монополізації визначеної інформації, схильності до утаювання для придання собі штучної значущості і отримання можливості до усіляких маніпуляцій. На психічному рівні даний стереотип відображає наявність у співробітника міліції зверх контролю, комфортності і схильності до хвилювання.

Соціально - психологічні компоненти цього стереотипу можуть проявлятися, наприклад, в агресивній реакції співробітника у відповідь на критичне зауваження на їх адресу. М. Баранов і Н. Витрук вважають, що такого роду зауваження мають місце у пресі по відношенню оприлюднення фактів неправосудних вироків, здійснення незаконних арештів і затримань, примус до дачі неправдивих показань, у небажанні працівників знайомити загал з допущеними грубими порушеннями законності і т. і. ці ж автори вважають, що саме цей стереотип заважає міліції постійно вдосконалюватися. В той же час хочу відмітити, що існує деяка інформація яку не слід розповсюджувати. Наприклад, у ситуації знешкодження злочинців, коли вони мають доступ до засобів масової комунікації і можуть скористатися наданою правдивою інформацію у своїх цілях. Таким чином можна сказати, що в основі появи такого стереотипу є процес адаптації працівника міліції до організаційно-управлінських, професійних і інших особливостей самої діяльності, в конкретному випадку в умовах збереження службової таємниці. [6]

1.5 Професійна деформація співробітників ОВС: "Роль стресових факторів"

Професійна деформація співробітників органів внутрішніх справ залежить від сил деформуючого впливу багатьох детермінант, виявлення і класифікація яких - важливий етап наукового вивчення цього складного явища. Однією з передумов професійної деформації правоохоронця є так звані стресогенні фактори, безпосередньо впливаючі на соціально-психологічну стійкість працівника ОВС. За умови того, що цей фактор діє на протязі тривалого часу або має підвищену інтенсивність, то ми можемо сподіватися на такі проф. деформуючі наслідки як: подразливість, сухість, відсутність ініціативи, звуження кола інтересів, зниження професійної активності, а також стан страху, безвихідності, відчаю які супроводжуються збільшенням вживання алкогольних напоїв та ін.


№Стресогенні факториСереднє значення для працівників окремих служб. МГБСлідчіКРООН1234561Смерть близьких9.2510108.32Хвороба близьких7.428.57.66.53Загибель працівника під час несення служби7.42109.587.34Образа працівника з боку громадян7.286.16.95.35Зрада коханої людини7.239.17.256.36Нерозуміння з боку родичів6.7674.254.97Розлука з сімєю6.438.46.14.48Стан здоровя6.369.15.65.49Погроза вогнепальною зброєю6.38.16.96.910Лайка з другом 6.296.67.311Вірогідність потрапляння в засідку6.17.15.836.212Посягання на власність працівника5.959.74.45.113Обман з боку інших осіб5.688.566.314Протидія громадян5.676.85.834.515Неможливість задоволення прохання дітей5.678.16.255.116Відсутність соціального захисту5.4585.55.317Незадовільне забезпечення5.376.65.34.218Блокування перемінного наряду злочинним угрупованням5.3267.166.419Фінансові проблеми5.399.47520Відсутність нормальних умов праці5.36.84.54.821Застосування спец засобів5.276.23.5022Несправедливе ставлення керівництва5.28.55.85.223Слабка сила закону5.27.55.66.424Невлаштованість господарства575.44.725Неідеальна система просування по службі4.96.83.33.926Робота у вихідні дні4.936.34.4127Несвоєчасне представлення відпустки4.8504.13.328Неправомірна поведінка громадян4.89.24.254.129Лайка у сімї4.778.664.930Некомпетентний керівник4.776.53.63.531Особиста низька кваліфікація4.757.34.96.132Лайка з колегами4.76.75.754.533Неповага громадян одне до одного4.57.23.83.934Непокірний обвинувачений 4.56.74.13.735Хамство працівників ОВС4.58.34.54.936Ненормований робочий день4.485.33.6337Обмаль часу4.45.852.838Справи з прокурором4.375.34.43.139Учбова сесія4.324.52.52.440Конфлікти з керівництвом4.156.354.841Вимогливість начальника4.036.53.163.842Зауваження з боку керівництва4.0154.14.543Скарги учасників кримінального процесу 9.326.233.444Складний графік роботи3.876.13.83.545Поламка службового авто3.776.84.1446Непомірні фізичні навантаження3.6563.23.647Участь у корупційних діях3.65.545.148Чергування3.585.82.253.649Робота громадського транспорту3.485.532.350Конфлікти з батьками неповнолітнього3.4263.33.751Запізнення на службу3.35.83.64.952Нарада3.224.22.12.753Погана погода3.15621.954Складення звіту2.855.35.65.2

[13,32]

1.6 Професійна деформація співробітників ОВС, шляхи і засоби її профілактики та усунення

Будь яка діяльність, якою займається людина, спричиняє на неї специфічний вплив. В результаті цього впливу трапляється змінення особистості людини (його організму) на фізіологічному, біофізиологічному, психологічному рівнях. Як наслідок цього нас хвилює негативний вплив діяльності на особистість людини.

При виконанні оперативно - службових завдань у співробітника ОВС формуються певні професійні якості, а зворотною стороною формування якостей є деформація особистості співробітника, що виступає незапланованим, не бажаним результатом у процесі професійної підготовки. Що мається на увазі:

створилися не ті якості, які планувалося розвинути.

-якості розвинулися не в тому напрямку, отримали розбещену форму.

якості трансформувалися в свою протилежність.

створився інший характер взаємодії між професійними якостями.

гноблення та атрофія деяких особистісних якостей.

Професійна деформація співробітника ОВС складає з себе комплекс специфічних змін особистості, виникаючий в результаті виконання службової діяльності на протязі визначеного часу (як правило довгого).

В діяльності співробітника ОВС основними деформуючими факторами є:

) Частота, тривалість і змістовність контактів з обєктами окремої діяльності (правопорушник, злочинець, екстремальні ситуації, громадяни, співробітники, побут). Стаж роботи на посаді і психологічна стійкість, а це ціла, інтегральна характеристика, забезпечуюча внутрішню стабільність та протистояння деформуючому впливу, впливу діяльності. Психологічна стійкість тісно повязана з емоційною стійкістю, вольовими якостями, досвідом, самосвідомістю, мотиваційною сферою, морально - вольовою надійністю співробітника ОВС.

) особливості оперативно службової діяльності (наявність у співробітника владних повноважень, публічності виконання діяльності, конфліктність конфронтаційний характер службових і особистих ситуацій, підвищена психологічна напруга з елементами екстремальності, велика нестача часу при прийняті вольового рішення, висока соціальна відповідальність, не спів падіння мети і завдань працівника ОВС і обєкту його діяльності).

За тяжкістю впливу професійна деформація поділяється на три основні стадії:

)Початкова (девіація)

2)Середня

)Глибинна (умовно деградація)

На першій стадії професіональної деформації спостерігаються несуттєві змінення особистості співробітника, які появляються на 1 - 5 роках служби від випадку до випадку. Обумовлюється у недбалому, пасивному виконанні своїх обовязків, недисциплінованості, втратою професійних мотивацій до роботи (на службу йде без інтересу), у підозрілості, у перевищені своїх службових повноважень, зловживанні владними повноваженнями. У співробітника змінюється стиль поведінки на службі і в побуті, змінюється відношення до свого зовнішнього вигляду (постійно ходить у формі, зловживає алкоголем.)

Друга, середня стадія професійної деформації, виникає на 5-10 році служби. На цьому рівні виникають не тільки кількісні, але і якісні зміни в особистості співробітника. Виникають певні невдачі на роботі, які співробітник пояснює невдачею і т.п. у співробітника зявляється стійке, упереджене ставлення до обєкту своєї діяльності, формується специфічний професійний стереотип - підозрілість, перевищення негативного в обєкті своєї діяльності, обвинувальний уклін на карні заходи впливу (зловживання, перевищення владних повноважень, використання заборонених прийомів для вирішення службових завдань). Спостерігається перенесення службової манери спілкування, окремих професійних методів і заходів, жаргону на позаслужбові сфери (спілкування у сімї, з друзями, знайомими)

У співробітників які пропрацювали більше 15 років, наявність професійної деформації є невідємним явищем. На цьому етапі службової діяльності настають "глибинні" змінення особистості співробітника ОВС, настає її професійна "крадіжка", стійкі зміни в образі "Я".

Особливості поведінки при наявності третьої стадії професійної деформації впливають на звуження кола інтересів і потреб співробітника (духовних, матеріальних), їх повне підкорення професійній сфері (цікаво лише тільки те, що повязано з роботою). "Трудоголізм" - прагнення постійно і довше находитися на роботі при відсутності обєктивної необхідності. Находячись поза службою, постійно думає про роботу та виконує службові справи, специфічно відноситься до своєї зовнішності (втрачає інтерес до того який вигляд має, у формі почувається комфортніше ніж в цивільному одязі). Спостерігається завищена оцінка себе, як професіонала, болюче реагує на правдиву критику, жорстка орієнтація на свій власний досвід, відчуття непогрішимості, правоти, жорстка орієнтація на власний професійний досвід.

Робота по профілактиці і усуненню професіональної деформації проводиться за трьома напрямками:

.Організаційна - адміністративна сфера діяльності. Головною задачею у цьому напрямку діяльності є необхідність "вирвати" співробітника з професійної середи, послабити деформуючий вплив самої діяльності, оперативними проявами служби. В цьому спрямуванні основну профілактичну роботу виконують керівники підрозділів і працівників кадрів.

Заходи і засоби профілактики П. Д.

закріплення за співробітником наставником (за молодими співробітниками, за тими хто потребує допомоги.)

-полегшений режим роботи (деяким працівникам.)

надання короткострокової (до 10 діб) відпустки на протязі року.

надання відпустки по частинам (за згодою працівника)

періодичне переміщення співробітника по горизонталі структури підрозділу а також у межах однієї служби, а також в інші служби (за згодою працівника.)

своєчасне вирішення житлово-побутових питань.

2.Відновлюючи - реабілітаційне направлення профілактики професійної деформації, метою якого є відновлення і укріплення фізичного і психофізіологічного потенціалу співробітника через вплив на фізичному і психофізіологічному рівні. В цьому спрямуванні основну профілактичну роботу здійснюють кадрові і мед працівники.

Засоби профілактики:

застосування стимулюючих препаратів (вітамінів, медикаментозного характеру);

-організація зайняття спортом і проведення оздоровчих процедур;

активний відпочинок і санітарно - курортне лікування;

3.Психолого-виховниче направлення профілактики профдеформуючому, метою якого є сформувати і розвинути психологічну стійкість до профдеормуючого впливу службової діяльності перед усім через індивідуальний, психологічний підхід до співробітника.

Засоби профілактики:

періодичне вивчення працівників на наявність професійної деформації і внесення індивідуальних коректив;

-формування у працівника конструктивно - критичного само відношення. Збудити у співробітника жагу до підвищення професійного рівня (здатності дати собі критичний звіт). Перешкодити формуванню особистої установки - "Навіщо мені навчатися, я все знаю, буду навчати інших";

створювати кабінети психологічної розгрузки і релаксації;

створення оптимального морально - психологічного клімату в колективі;

створення компенсуючих умов як у службовий, так і позаслужбовий час для вирішення соціальних контактів (культурно масова робота і т. і.). [13]

Розділ 2. Загальна характеристика методик та груп досліджуваних

2.1 Опитувальник "Міні-мульт" (скорочений варіант мінісотського багатомірного особистісного переліку ММРІ)

Опитувальник "міні-мульт" уявляє собою скорочений варіант ММРІ, містить 71 питання, 11 шкал, з них 3 - оціночні. Перші 3 оціночні шкали вимірюють правдивість випробуваного, ступінь достовірності результатів тестування та величину корекції, яка вноситься через мірною обережністю. Останні 8 шкал є базисними і оцінюють властивості особистості. Перша шкала вимірює властивості особистості випробовуваного з астено - невротичним типом. Друга шкала говорить про схильність випробовуваного з соціопатичним варіантом розвитку особистості. Пята шкала в цьому опитувальнику не використовується після четвертої шкали слідкує шоста. Шоста шкала характеризує образливість випробовуваного, його схильність до афективних реакцій. Сьома шкала служить для діагностики тривожно - недовірливих типів особистостей, схильних до сумнів. Восьма шкала визначає ступінь емоційного відчуження, складність встановлення соціальних контактів. Девята шкала показує близькість до гіпертимного типу особистості, вимірює активність і збудливість. Час проведення опитування не обмежується.

Шкали:

. Іпохондрії - "близькість" випробовуваного до астено - невротичного типу. Випробовувані з високими показниками за цією шкалою повільні, пасивні приймають всі на віру, покірні власті, поволі пристосовуються, погано переносять зміну обстановки, легко втрачають рівновагу в соціальних конфліктах.

. Депресії. Високі оцінки мають чутливі, сенситивні люди

схильні до тривог, боязкі, соромливі, В справах вони старанні добросовісні, високо моральні і обов'язкові, але не здатні ухвалювати рішення самостійно, у них немає упевненості в собі, при щонайменших невдачах вони впадають у відчай.

. Істерії. За цією шкалою виявляються особи, схильні до неврологічних захисних реакцій конверсійного типу. Вони використовують симптоми соматичного захворювання як засіб уникнення відповідальності. Всі проблеми вирішуються "відходом" у хворобу. Головною особливістю таких людей є прагнення здаватися більше, значніше, ніж насправді, бажання в що б те не стало звернути на себе увагу, жага захоплення. Відчуття таких людей поверхневі інтереси неглибокі.

. Психопатії. Високі оцінки за цією шкалою свідчать про соціальну дезадаптацію. Такі люди агресивні, конфліктні, нехтують соціальними нормами і цінностями. Настрій у них нестійкий, вони образливі, збудливі і чутливі. Можливий тимчасовий підйом за цією шкалою, викликаний якою - не будь причиною.

. Паранойяльності. Основна риса людей з високими показниками за цією шкалою, схильність до формування "над цінних" ідей. Це особи односторонні агресивні і злопам'ятні. Хто не згоден з ними, хто думає інакше, той, по їх думці, або дурна людина, або ворог. Свої погляди вони активно насаджують тому мають часті контакти з оточуючими. Щонайменші власні успіхи вони завжди переоцінюють.

. Психастенії. Діагностує осіб з недовірливим типом характеру яким властиві тривожність, боязливість, нерішучість, постійні сумніви.

. Шизоїдності. Особам з високими показниками за цією шкалою властивий шизоїдний тип поведінки. Вони здатні тонко відчувати і сприймати абстрактні образи, але повсякденні радощі і жаль не викликають у них емоційного відгуку. Загальною рисою шизоїдного типу є поєднання підвищеної чутливості з емоційною холодністю і відчуженістю в міжособистісних відносинах.

. Гіпоманії. Для осіб з високими оцінками за цією шкалою характерний підведений настрій незалежно від обставин. Вони активні, діяльні, енергійні і життєрадісні. Люблять роботу з частими змінами, охоче контактують з людьми, проте інтереси їх поверхневі і нестійкі, їм не вистачає витримка і наполегливість

2.2 Опитувальник "Визначення схильності до поведінки, що відхиляється (А.Н. Орел)"

Призначення. Пропонована методика діагностики схильності до поведінки, що відхиляється (СОП) є стандартизованим тест-опитувальником, призначеним для вимірювання готовності (схильності) до реалізації різних форм поведінки, що відхиляється. Опитувальника є набір спеціалізованих психодіагностичних шкал, направлених на вимірювання готовності (схильності) до реалізації окремих форм поведінки, що відхиляється. Методика припускає облік і корекцію установки на соціально бажані відповіді випробовуваних. Шкали опитувальника діляться на змістовні і службову. Змістовні шкали направлені на вимірювання психологічного змісту комплексу зв'язаних між собою форм девіантної поведінки, тобто соціальних і особових установок, що стоять за цими поведінковими проявами. Службова шкала призначена для вимірювання схильності випробовуваного давати про себе соціально-схвалювану інформацію, оцінки достовірності результатів опитувальника в цілому, а також для корекції результатів за змістовними шкалами залежно від вираженості установки випробовуваного на соціально-бажані відповіді. Таким чином, методика включає два варіанти, що містять наступні набори шкал. [23]

Опис шкал і їх інтерпретація:

1. Шкала установки на соціальну бажаність (службова шкала)

Дана шкала призначена для вимірювання готовності випробовуваного представляти себе в найбільш сприятливому світлі з погляду соціальної бажаності.

Показники від 50 до 60 Т-балів свідчать про помірну тенденцію давати при заповненні опитувальника соціально-бажані відповіді.

Показники зверху 60 балів свідчать про тенденцію випробовуваного демонструвати строге дотримання навіть малозначних соціальних норм, умисному прагненні показати себе в кращому світлі, про настороженість по відношенню до ситуації обстеження.

Результати, що знаходяться в діапазоні 70-89 балів, говорять про високу настороженості випробовуваного по відношенню до психодіагностичної ситуації і про сумнівній достовірності результатів за основними шкалами. Про сприйняття ситуації як експертною одночасно з помірно високими показниками за шкалою № 1 також свідчить їх різке пониження по основних діагностичних шкалам і підвищення за шкалою жіночої соціальної ролі. Для чоловічої популяції перевищення сумарного первинного балу за шкалою соціальній бажаності значення 11 первинних балів свідчить про невірогідності результатів за основними шкалами.

Показники нижче 50 Т-балів говорять про те, що випробовуваний не схильний приховувати власні норми і цінності, коректувати свої відповіді в напрямі соціальній бажаності. Відмічено також, що молодші підлітки (14 років і молодше) не здатні тривале час слідувати установці на соціально-бажані відповіді. Одночасно високі показники за службовою шкалою і за основними шкалами { окрім шкали 8) свідчать або про сумнівну достовірність результатів або про дисоціацію е свідомості випробовуваного відомих йому і реальних норм поведінки.

. Шкала схильності до подолання норм і правил

Дана шкала призначена для вимірювання схильності випробовуваного до подоланню яких-небудь норм і правил, схильності до заперечення загальноприйнятих норм і цінностей, зразків поведінки.

Результати, лежачі в діапазоні 50-60 Т-балів, свідчать про вираженості вищезгаданих тенденцій, про нонконформістські установки випробовуваного, про його схильність протиставляти власні норми і цінності груповим, про тенденцію "порушувати спокій", шукати труднощі, які можна було б подолати.

Показники, що знаходяться в діапазоні 60-70 Т-балів, свідчать про надзвичайній вираженості нонконформістських тенденцій, прояві негативізму і примушують сумніватися в достовірності результатів тестування за даною шкалою.

Результати нижче 50 Т-балів за даною шкалою свідчать про конформні установках випробовуваного, схильності слідувати стереотипам і загальноприйнятим нормам поведінки. В деяких випадках за умови поєднання з достатньо високим інтелектуальним рівнем випробовуваного і тенденції приховувати свої реальні норми і цінності такі оцінки можуть відображати фальсифікацію результатів.

Дана шкала призначена для вимірювання готовності реалізувати аддиктивну поведінку. Результати в діапазоні 50-70 Т-балів за даною шкалою свідчать про схильність випробовуваного до відходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, про схильності до ілюзорно-компенсаторному способу вирішення особових проблем. Крім того, ці результати свідчать про орієнтацію на плотську сторону життя, про наявності "сенсорної спраги", про гедонізм орієнтовані норми, і цінності.

Показники понад 70 Т-балів свідчать про сумнівність результатів або про наявність вираженої психологічної потреби в аддиктивних станах, що необхідно з'ясовувати, використовуючи додаткові психодіагностичні засоби.

Показники нижче 50 Т-балів свідчать або про не вираженість вище перелічених тенденцій, або про хороший соціальний контроль поведінкових реакцій.

. Шкала схильності до самоушкоджувальної і само руйнуючої поведінки Дана шкала призначена для вимірювання готовності реалізувати різні форми ауто агресивної поведінки. Об'єкт вимірювання очевидно частково перетинається з психологічними властивостями, вимірюваними шкалою № 3. Результати, що знаходяться в діапазоні 50-70 Т-балів за шкалою №4, свідчать про низьку цінність власного життя, схильність до ризику вираженій потребі в гострих відчуттях, про садо - мазохістські тенденції.

Результати понад 70 Т-балів свідчать про сумнівну достовірність результатів. Показники нижче 50 Т-балів за даною шкалою свідчать про відсутність готовності до реалізації само руйнуючої поведінки, про відсутність тенденції до соматизації тривоги, відсутності схильності до реалізації комплексів провини в поведінкових реакціях.

. Шкала схильності до агресії і насильства

Дана шкала призначена для вимірювання готовності випробовуваного до реалізації агресивних тенденцій в поведінці. Показники, лежачі в діапазоні 50-60 Т-балів, свідчать про наявність агресивних тенденцій у випробовуваного. Показники, що знаходяться в діапазоні 60-70 Т-балів, свідчать про агресивну спрямованість особі в взаєминах з іншими людьми, про схильність вирішувати проблеми насильства, про тенденцію використовувати приниження партнера по спілкуванню як засіб стабілізації самооцінки, про наявність садистичних тенденцій. Показники понад 70 Т-балів говорять про сумнівну достовірність результатів. Показники, лежачі нижче 50 Т-балів, свідчать про не вираженість агресивних тенденцій, про неприйнятність насильства як засоби вирішення проблем, про не типовості агресії як способу виходу з фрустраційної ситуації. Низькі показники за даною шкалою у поєднанні з високими показниками за шкалою соціальній бажаності свідчать про високий рівень соціального контролю поведінкових реакцій.

. Шкала вольового контролю емоційних реакцій

Дана шкала призначена для вимірювання схильності випробовуваного контролювати поведінкові прояви емоційних реакцій (Увага! Ця шкала має зворотний характер). Показники, лежачі в межах 60-70 Т - балів, свідчать про слабкість вольового контролю емоційної сфери, про небажання або нездатність контролювати поведінкові прояви емоційних реакцій. Крім того, це свідчить про схильність реалізовувати негативні емоції безпосередньо у поведінці, без затримки, про несформованість вольового контролю своїх потреб і плотських ваблень. Показники нижче 50 Т-балів за даною шкалою свідчать про не вираженість цих тенденцій, про жорсткий самоконтроль будь-яких поведінкових емоційних реакцій, плотських ваблень.

. Шкала схильності до деліквентної поведінки

Назву шкали носить умовний характер, оскільки шкала сформована з

тверджень, "звичайних" підлітків і осіб із зафіксованими правопорушеннями, що вступали в конфлікт із загальноприйнятим способом життя і правовими нормами. На наш погляд, дана шкала вимірює готовність (схильність) підлітків до реалізації деліквентної поведінки. Виражаючись метафорично, шкала виявляє "деліквентний потенціал", який лише при визначених обставинах може реалізуватися в житті підлітка. Результати, що знаходяться в діапазоні 50-60 Т-балів, свідчать про наявність деліквентних тенденцій у випробовуваного і про низький рівень соціального контролю. Результати вище 60 Т-балів свідчать про високу готовність до реалізації деліквентного поведінки. Результати нижче 50 Т-балів говорять про не вираженість вказаних тенденцій що у поєднанні з високими показниками за шкалою соціальної бажаності може свідчити про високий рівень соціального контролю.

2.3 Опитувальник "Визначення деструктивних установок в міжособистісних відносинах. (В.В. Бойко)

Шкали:

. Завуальована жорстокість у відношенні до людей, в думках про них.

Поверніться, будь ласка, до питань, на які ви відповідали на самому початку розділу. Про завуальовану жорстокість у відносинах до людей свідчать такі варіанти відповідей (у дужках указується кількість балів, що нараховуються за відповідний варіант):! - так (3); 6-да (3); 11 - так (7); 16-нет (3); 21-нет (4). Максимально можна набрати 20 балів. Чим більше зароблених балів, тим виразніше виражена завуальована жорстокість у відношенні до людей.

2. Відкрита жорстокість у відношенні до людей

Особа не приховує і не пом'якшує свої негативні оцінки і переживання по приводу більшості тих, що оточують: висновки про них різкі, однозначні і зроблені можливо, назавжди. Про відкриту жорстокість ви можете судити з таких питань з вище приведеного опитувальника: 2 - так (9); 7 - так (8); 12 - так (10); 17 - так (10); 22 - так (8).

3. Обґрунтований негативізм в думках про людей

Виражається в об'єктивно обумовлених негативних висновках про деякі типи людей і окремих сторонах взаємодії. Обґрунтований негативізм виявляється в таких питаннях і варіантах відповідей: 3 - так (1); 8-да (1); 13 - немає (1); 18-да (1); 23-да (1). Максимальне число балів - 5 набрати їх не вважається добре. Проте звертає на себе увагу особливий тип опитуваних. Вони демонструють вельми виражену жорстокість - завуальовану або відкриту, або і ту і іншу відразу, але в той же час немов носять рожеві окуляри: те, що викликає обґрунтований негативізм, вони не помічають.

4. Бурчання, тобто схильність робити необґрунтовані узагальнення негативних фактів в області взаємовідношення з партнерами і в спостереженні за соціальною дійсністю. Про наявність такого компоненту в негативній установці свідчать наступні питання із згаданого опитувальника: 4 - так (2); 9 - так (2); 14 - так (2); 19 - так (2); 24 - так (2). Максимальна кількість балів - 10.

5. Негативний особистий досвід спілкування з тими, що оточують

Даний компонент установки показує, якою мірою вам повезло в житті на найближчий круг знайомих і партнерів по спільній діяльності (у попередніх показниках оцінювалися скоріше загальні ситуації). Про негативний особистий досвід контактів свідчать питання: 5 - да (5); 10 - да (5); 15 - да (5); 20 - да (4); 25 - так (1).

Характеристика груп досліджуваних.

При дослідженні особливостей професійної деформації серед працівників ОВС з різним ступенем ризику служби у вивченні прийняли участь працівники трьох підрозділів (ДАІ, ВКР, УБОЗ). Для отримання вірогідних результатів були обрані респонденти з різним стажем роботи:

. ДАІ

стаж роботи від 1 до 3 років (7 працівників)

стаж роботи від 3 до 10 років (6 працівників).

стаж роботи від 10 років (3 працівника).

. ВКР

стаж роботи від 1 до 3 років (5 працівників)

стаж роботи від 3 до 10 років (7 працівників)

стаж роботи від 10 років (4 працівника)

. УБОЗ

стаж роботи від 1 до 3 (3 працівника)

стаж роботи від 3 до 10 років (10 працівників)

стаж роботи від 10 років (3 працівника)

Загалом у вивченні прийняло участь 48 працівників.

Розділ 3. Особливості професійної деформації працівників ОВС з різним ступенем ризику служби

3.1 Психологічні особливості особистості працівників ОВС за методикою ММРІ (міні - мульт)

Таблиця 3.1

Результати дослідження психологічних особливостей особистості за методикою ММРІ серед працівників ДАІ, ВКР, УБОЗ (%)

ШкалаДАІ (%) УБОЗ (%) ВКР (%) Hs689374D251912Hy316812Pd505025Pa191212Pt195650Se123131Ma3766

Аналізуючи дані отримані у підрозділі ДАІ можна зазначити наступне:

Іпохондрія (HS) - виражена доволі сильно (68%), що може вказувати на їх близькість до астено-невротичного типу, повільність у пристосуванні, погане перенесення зміни обстановки. В цілому високі показники за цією шкалою можна пояснити незадоволеністю працівників умовами служби і рівнем матеріально - технічного забезпечення.

Депресія (D). - виражена слабко (25%) хоча має місце, іноді схильність до тривог. У справах вони старанні, добросовісні, моральні і обов'язкові, але не завжди здатні ухвалити рішення самостійно. Порівнюючи показники цієї шкали з показниками шкали іпохондрії, можна виразити наступне припущення, що невисокий бал за цією шкалою пояснюється пристосуванням працівників до умов служби.

Істерія (Ну). - виражена слабко (31%), але є тенденція до її прояву. Головною особливістю людей отримавши високі оцінки є прагнення здаватися більше, значніше, ніж є насправді, прагнення звернути на себе увагу в що б те не стало, жадання захоплення. Відчуття таких людей поверхневі і інтереси неглибокі. В цілому прояв істерії в рамках норми.

Психопатія (Рd). - високі оцінки за цією шкалою (50%) свідчать про соціальну дезадаптацію, такі люди агресивні, конфліктні, нехтують соціальними нормами і цінностями. Настрій у них нестійкий, вони образливі, збудливі і чутливі. Можливий тимчасовий підйом за цією шкалою, викликаний якою-небудь причиною. Високі показники за цією шкалою можна пояснити складними по час екстремальними умовами служби, що не могло не вплинути на їх стан.

Паранойяльність (Ра). - невисокі оцінки за цим показником (19%) вказують на не значимість або навіть відсутність цих якостей у працівників. Але навіть незначна кількість балів може вказувати на слабку тенденцію до прояву агресивності та жорстокості у повсякденному житті.

Психастенія (Рt). - діагностує осіб з не довірливим типом характеру, яким властиві тривожність, боязлива, нерішучість, постійні сумніви. Невисокі бали за цією шкалою вказують на слабкий прояв таких рис як недовірливість, нерішучість, сумніви, але не повну їх відсутність. Можливо ці риси присутні у їх повсякденному житті, але вони не є тотальними.

Шизоїдність (Se). - Невисокі бали за цією шкалою (12%) вказують на відсутність або слабку розвинутість таких рис як через мірна чутливість разом з емоційною холодністю.

Гіпоманія (Ма). - для осіб з середніми оцінками (37%) за цією шкалою характерний піднесений настрій незалежно від обставин. Вони активні, діяльні, енергійні і життєрадісні.

Аналізуючи дані отримані у підрозділі УБОЗ можна зазначити наступне:

Іпохондрія (HS) - виражена дуже сильно (93%), що може вказувати на їх астено-невротичний тип, повільність у пристосуванні, погане перенесення зміни обстановки. В цілому високі показники за цією шкалою можна пояснити незадоволеністю працівників умовами служби і рівнем матеріально - технічного забезпечення, а також вимогливістю і близькими до екстремальних умовами служби.

Депресія (D). - виражена слабко (19%) хоча не можна сказати, що вона відсутня зовсім, іноді схильність до тривог. У справах вони старанні, добросовісні, моральні і обов'язкові, але не завжди здатні ухвалити рішення самостійно. Порівнюючи показники цієї шкали з показниками шкали іпохондрії, можна виразити наступне припущення, що невисокий бал за цією шкалою пояснюється тим, що не дивлячись на негативний тонус у повсякденній діяльності працівники дуже добре пристосувалися до умов служби і привід працівників до умов служби.

Істерія (Ну). - виражена доволі сильно (68%). Вони можуть використовувати симптоми соматичного захворювання як засіб уникнення відповідальності. Всі проблеми вирішуються відходом в хворобу. Головною особливістю таких людей є прагнення здаватися більше, значніше, ніж є насправді, прагнення звернути на себе увагу в що б те не стало, жадання захоплення. Відчуття таких людей поверхневі і інтереси неглибокі. Це може пояснюватися значною зайнятістю роботою і як результат вигоряння ресурсів необхідних для подолання виникаючих проблем.

Психопатія (Рd). - Високі оцінки за цією шкалою (50%) свідчать про соціальну дезадаптацію, такі люди агресивні, конфліктні, можуть нехтувати соціальними нормами і цінностями. Настрій у них нестійкий, вони образливі, збудливі і чутливі. Можливий тимчасовий підйом за цією шкалою, викликаний якою-небудь причиною. Пояснити це можна тим, що працівники даного підрозділу покликані вирішувати завдання значної складності і в умовах наближених до екстремальних.

Паранойяльність (Ра). - невисокі результати за цією шкалою (12%) свідчать про невираженість таких якостей як агресивність та злопамятність, схильності навязувати свою точку зору. В загалі отримана кількість балів за цією методикою знаходиться на ріні норми.

Психастенія (Рt). - достатньо значні оцінки за цією шкалою (56%) діагностує осіб як з недовірливим типом характеру, яким властиві тривожність, боязлива, нерішучість, постійні сумніви. Зважаючи на те, що діяльність працівників цього підрозділу повязана зі значним ризиком для життя і здоровя, то цей показник є логічним проявом.

Шизоїдність (Se). - середні значення по цій шкалі (31%) Вони здатні тонко відчувати і сприймати абстрактні образи, але повсякденні радощі і жаль не викликають у них емоційного відгуку. Таким чином, поєднання підвищеної чутливості з емоційною холодністю і відчуженістю в міжособистісних відносинах вказують на розвиненість у працівників цього підрозділу такого типу поведінки.

Гіпоманія (Ма). - низькі значення по цій шкалі (6%) вказують на незначну, або навіть на відсутність рис притаманних цьому типу працівникам даного підрозділу.

Аналізуючи отримані дані у підрозділі ВКР можна зазначити наступне:

Іпохондрія (Нs) - доволі значні показники за цією шкалою (74%) вказують на те, що працівнику цього підрозділу пасивні, приймають усе на віру, покірні власті, поволі пристосовуються, погано переносять зміну обстановки, легко втрачають рівновагу в соціальних конфліктах.

Депресія (D) - невисокі оцінки (12%) вказують на те що депресивний стан не є проблемою для даного колективу, але існує вірогідність, що цей стан має місце в житті деяких працівників.

Істерія (Ну) - невисокі бали по цій шкалі (12%) вказують на те, що риси притаманні істеричному типу не мають широкого розповсюдження у даному колективі, лише малий процент опитаних середні оцінки по даній шкалі.

Психопатія (Рd). не дуже високі оцінки за цією шкалою (25%) вказують на наявність, але слабку вираженість таких якостей як соціальну дезадаптація, агресія, конфліктність, нехтування соціальними нормами і цінностями.

Паранойяльність (Ра) - низький бал за цією шкалою (12%) означає, що риси особистості притаманні цій шкалі у працівників розвинені слабко, або відсутні зовсім.

Психастенія (Рt) - Діагностує осіб з не довірливим типом характеру, яким властиві тривожність, боязлива, нерішучість, постійні сумніви. За цією шкалою було отримано доволі високі бали (50%), що може свідчити про наявність таких якостей як недовірливість, сумнівність, та тривожність, це можна пояснити специфікою оперативної служби працівників даного підрозділу, які повинні швидко, з дотриманням процесуальних норм вирішувати питання оперативно - розшукового характеру.

Шизоїдність (Se) - за цією шкалою були отриманні середньої величини показники (31%), це може свідчити про доволі розвинуті якості притаманні даній шкалі, то б то здатності тонко відчувати і сприймати абстрактні образи, але повсякденні радощі і жаль не викликають у них емоційного відгуку. Таким чином характерний тип поведінки для них це є поєднання підвищеної чутливості з емоційною холодністю і відчуженістю в міжособистісних відносинах.

Гіпоманія (Ма) - низькі бали за цією шкалою (6%) дають змогу припустити, що якості притаманні цьому типу у працівників даного підрозділу не розвинуті.

Результати дослідження значущих розбіжностей отриманих за методикою ММРІ серед працівників ВКР, УБОЗ, ДАІ.

ШкалиДАІ\1УБОЗ\2ВКР\3φ 1\2Φ 1\3φ 2\3P ≤ 1\2P ≤ 1\3P ≤ 2\3Hs6893741.880.371.50.03Р≥0,050,06D2519120.391.330.54Р≤0,050,09Р≥0,05Hy3168122.131.343.47Р≤0,010,09Р≤0,01Pd50502501.481.4P≥0.050,070.07Pa1912120.550.550Р≥0,05Р≥0,05P≥0.05Pt1956502.221.890.34Р≤0,010.03Р≥0,05Se1231311.341.340Р≥0,05Р≥0,05P≥0.05Ma37662.292.290Р≤0,01Р≤0,01P≥0.05

Примітка:- Іпохондрія- Депресія- Істерія- Психопатія- Паранояльність- Психастенія- Шізоїдність- Гіпоманія

Аналізуючи дані отримані після обробки результатів, опитаних за методикою ММРІ, за допомоги математичного метода "кутове перетворення Фішера" були отримані наступні результати:

)Значущі відмінності (Р≤0,01) булим отримані за шкалою "істерії" між підрозділами УБОЗ і ВКР, та ДАІ і УБОЗ таким чином можна сказати, що така особливість особистості як "істерія" більш притаманна працівникам УБОЗ. Що може свідчити про такі особливості поведінки як: використання симптомів соматичного захворювання для уникнення проблем, головною особливістю таких людей є прагнення здаватися більшими, значущими ніж є насправді, потреба в увазі інших, жага захоплення їхньою персоною, відчуття таких людей поверхні, інтереси не глибокі.

2)Також значущі відмінності були виявленні за шкалою "психастенії" (0,01) між підрозділами ДАІ і УБОЗ, при якій можна сказати, що така особливість особистості притаманна працівникам УБОЗ. Це може свідчити про такі особливості особистості як: тривожність, боязкість, нерішучість.

)Також були отримані значущі відмінності (Р≤0,01) за шкалою "гіпоманії" між працівниками ДАІ і УБОЗ та ДАІ і ВКР, при чому риси особистості за шкалою "гіпоманії" більш притаманні працівникам ДАІ, це свідчить про те, що працівники ДАІ мають наступні особистісні особливості: піднесений настрій незалежно від обставин, активність, життєрадісність, часті контакти з навколишніми людьми, вони люблять роботу з частими змінами, проте їх інтереси не глибокі і не постійні.

)Також були отримані дані за якими не можна стверджувати, що значущі відмінності є, але можна припустити, що якщо б вибірка досліджуваних була б більшою, то можливо ми би отримали значущі відмінності за такими показниками як:

за шкалою "іпохондрії", серед працівників ДАІ та УБОЗ (Р≤ 0,02) та ВКР та УБОЗ. (Р≤ 0,05)

за шкалою депресії, серед працівників ДАІ і ВКР (Р≤ 0,03)

за шкалою "істерії" серед працівників ДАІ та УБОЗ (Р≤ 0,02)

за шкалою "психопатія" серед працівників ДАІ та ВКР. (Р≤ 0,05)

за шкалою "психастенії" серед працівників ДАІ та УБОЗ (Р≤ 0,03) та ДАІ та ВКР (Р≤ 0,03)

за шкалою "гіпоманії" серед працівників ДАІ та УБОЗ (Р≤ 0,02) та ДАІ та ВКР (Р≤ 0,02)

схильність до неврологічних захисних реакцій конверсійного типу;

використання ознак соматичної хвороби як засіб уникнення проблем;

прагнення видаватися більшим ніж є насправді;

прагнення привертати до себе увагу;

3.2 Особливості поведінки працівників ОВС у міжособистісній взаємодії.

Таблиця 3.3

Результати дослідження "Визначення деструктивних установок у міжособистісних відносинах Бойко В. В." (%).

ШкалиДАІ (%) УБОЗ (%) ВКР (%) Завуальована жорстокість567456Відкрита жорстокість у відношенні до людей128781Обґрунтований негативізм в думках про людей434368Бурчання1900Негативний особистий досвід спілкування з оточуючими433725

Аналізуючи отримані результати у підрозділі ДАІ можна зазначити, що:

Завуальована жорстокість - знаходиться на значному рівні (56%), це може бути наслідком того, що за фахом своєї служби працівники даного підрозділу доволі часто стикаються з порушеннями правил і законів з боку громадян, що при частому повторені такого роду ситуації не може не відзначитися на загальному відношенні працівників до оточуючих.

Відкрита жорстокість у відношенні до людей - знаходиться на низькому рівні (12%), це можна пояснити тим, що працівник стикаючись у своїй діяльності з правопорушеннями і правопорушниками повинен застосувати до останніх заходи впливу, за для недопущення або застороги від злочину, при яких розвязання проблеми фізичний вплив (відкрита агресія) застосовується в останню чергу, якщо інші заходи не дали бажаного результату.

Обґрунтований негативізм в думках про людей - за цим показником оцінки знаходяться на вище середнього рівні (43%), що свідчить про діючу практику висловів, що мають звинувачувальний уклін, це можна пояснити тим, що в більшості випадків працівники мають праву з правопорушниками. Які переступили закон або повели себе негідно, що звичайно складає думку про усіх оточуючих громадян, мов би "усі такі!".

Бурчання - знаходиться на низькому рівні (19%), що може свідчити про нерозвиненість таких якостей у працівників даного підрозділу.

Негативний особистий досвід спілкування з оточуючими - знаходиться на рівні вище середнього (43%), що свідчить про наявність такої риси у працівників даного підрозділу, це може бути результатом дії негативного відношення до оточуючих викликане негативізмом по відношенню до людей.

Аналізуючи результати отримані у підрозділі УБОЗ можна зазначити наступне:

Завуальована жорстокість - знаходиться на високому рівні (74%), це свідчить про те, що рівень агресії у працівників цього підрозділу знаходиться на високому рівні, але шляхів прояву у повсякденному житті напевно не вистачає, що зумовлює таку стратегію поведінки як укриття своєї жорстокості.

Відкрита жорстокість у відношенні до людей - знаходиться на дуже високому рівні (87%), це викликає настороженість і може являтися приводом до поглибленого вивчення працівників цього підрозділу, хоча якщо узяти до уваги той ризик і методи роботи, які відрізняються оперативністю та діями в екстремальних умовах, працівників цього відділу проявили очікуваний результат.

Обґрунтований негативізм в думках про людей - за цим показником були отримані досить значні бали (43%), це означає, що думка працівників про оточуючих має тенденцію обвинувального уклону і застороги, що до контактів з ними.

Бурчання - за цим показником не було отримано жодного балу, таким чином можна виразити думку про відсутність такої звички у працівників даного підрозділу.

Негативний особистий досвід спілкування з оточуючими - за цим показником було отримано середньої величини бали (37%), це свідчить про те, що у працівників є досвід негативного спілкування, контакту з громадянами або з іншими оточуючими, що залишило свій слід на поведінці і міжособистісній взаємодії працівників.

Аналізуючи результати отримані у підрозділі ВКР можна зазначити наступне:

Завуальована жорстокість - за цим показником було отримано достатньо великий бал (56%), це свідчить про тенденцію до скритого грубого відношення до оточуючих, під час зневажливе ставлення.

Відкрита жорстокість у відношенні до людей - відкрита жорстокість на дуже високому рівні (81%), це може свідчити про можливість застосування працівниками цього відділу фізичного сили при виконанні службових обовязків, можливо неправомірне її застосування.

Обґрунтований негативізм в думках про людей - за отриманим результатом (68%), можна зробити висновок, що у практиці працівників цього відділу часто траплялися випадки коли необхідно і скоріш за все виникало негативне ставлення до людей і оточуючих.

Бурчання - за цим показником оцінок отримано не було.

Негативний особистий досвід спілкування з оточуючими - порівняно низький бал за цим показником (25%), може вказувати на добру тенденцію, яка вказує на позитивний досвід у спілкуванні з оточуючими, що може впливати на загальне відношення працівників до оточуючих.

Таблиця 3.4

Результати дослідження значущих розбіжностей за методикою "Визначення деструктивних установок в міжособистісних відносинах." (Бойко В. В.) серед працівників ВКР, УБОЗ, ДАІ.

ШкалиДАІ\1УБОЗ\2ВКР\3φ 1\2φ 1\3φ 2\3P ≤ 1\2P ≤ 1\3P ≤ 2\315674561,072801.07Р≥0,05P≥0.05P≥0.0521287814,84.320,46Р≤0,01Р≤0,01P≥0.05343436801.431.43P≥0.05Р≥0,05P≥0.05419002,62.60Р≤0,01Р≤0,01P≥0.0554337250,341.080.74Р≥0,05P≥0.05P≥0.05

Примітка:

.Завуальована жорстокість

2.Відкрита жорстокість

.Обґрунтований негативізм у судженнях про людей

.Бурчання

.Негативний особистий опит у спілкуванні з навколишніми

Аналізуючи дані отримані після обробки результатів, опитаних за методикою "Визначення деструктивних установок в міжособистісних відносинах." (Бойко В. В.), за допомоги математичного метода "кутове перетворення Фішера" були отримані наступні результати:

1.Значущі відмінності між показниками методики були отримані за шкалою "відкрита жорстокість" серед працівників ДАІ та УБОЗ (Р≤0,01) та ДАІ та ВКР (Р≤0,01). Е сенс зазначити, що відкрита жорстокість у працівників ДАІ виражена найменше, а у працівників УБОЗ та ВКР вона досягає значного рівня, це можна пояснити тим, що хоча діяльність працівників зазначених підрозділів чітко визначена і регламентована процесуальними нормами методи діяльності у них різні. А саме можна припустити, що діяльність працівників таких підрозділів як УБОЗ та ВКР тісно повязана з використанням фізичної сили, спец засобів і вогнепальної зброї, це не могло не вплинути на своєрідність отриманих результатів. Підводячи рису під вищевикладеним можна висловити думку про те, що "відкрита жорстокість у працівників ДАІ не розвинена, а у працівників УБОЗ і ВКР має суттєві ознаки присутності у їх поведінці.

2.Також значущі відмінності були отримані за шкалою "бурчання" серед працівників ДАІ і УБОЗ (P ≤0.01) та ДАІ та ВКР (P ≤0.01) це може бути пояснено тим, що у роботі працівників ДАІ часто використовується одні і ті ж мовні шаблони і обороти, і при частому їх повторенні вони стають "словами паразитами", тому можливо у працівників ДАІ так сильно розвинене "бурчання".

.3 Особливості схильності до девіантної поведінки працівників ОВС

Таблиця № 3.5

Результати дослідження за методикою "Визначення схильності до поведінки, що відхиляється" А.Н. Орел серед працівників ДАІ, ВКР, УБОЗ (%)

ШкалиДАІ (%) УБОЗ (%) ВКР (%) 131130200030004000500060007000

Примітка:

- Шкала установки на соціально бажані відповіді.

- Шкала схильності до подолання норм і правил.

- Шкала схильності до адитивної поведінки.

- Шкала схильності до само руйнуючої, самоушкоджувальної поведінки.

- Шкала схильності до агресивної і насиллю.

- Шкала вольового контролю емоційних реакцій.

- шкала схильності до деліквентної поведінки.

Під час обробки даних я отримав, що за методикою А.Н. Орла "Визначення схильності до поведінки, що відхиляється." відхилень у особливостях поведінки виявлено не було, але для бачення повної картини вивчення вважаю за не обхідне привести опис помірних та низьких результатів.

Аналізуючи отримані данні за методикою "Визначення схильності до поведінки, що відхиляється від норми (А.Н. Орел)", у підрозділі ДАІ, отримав наступні результати:

Шкала установки на соціально бажані відповіді - за цією шкалою отримано помірний бал, що вказує на нормальне бажання працівників даного підрозділу давати соціально бажані відповіді.

Шкала схильності до недотримання норм і правил - за цією шкалою отримано низький бал, що може свідчити про деяку конформність при прийняті рішень і самостійній роботі, такі люди поступають як усі, не "ідуть проти течії".

Шкала схильності до аддиктивної поведінки - за цією шкалою отримано низькі бали,. це може свідчити про добру розвиненість соціального контролю у працівників даного підрозділу.

Шкала схильності до самоушкоджувальної і само руйнуючої поведінки - за цією шкалою отримано низькі оцінки, про відсутність тенденції до само руйнівної поведінки і соматизації переживань.

Шкала вольового контролю емоційних реакцій - за цією шкалою було отримано низькі оцінки, це свідчить про

Шкала схильності до деліквентної поведінки - результати за цією шкалою знаходяться на низькому рівні, що свідчить про не вираженість даної тенденції.

Аналізуючи дані отримані за методикою "Визначення схильності до поведінки, що відхиляється від норми (А.Н. Орел)", у підрозділі УБОЗ можна зауважити наступне:

Шкала установки на соціально бажані відповіді - за цією шкалою отримані низькі оцінки, що свідчить про те, що досліджувані не схильні ховати власні норми, цінності, корегувати свої думки і відповіді у напрямку соціальної бажаності.

Шкала схильності до недотримання норм і правил - за цією шкалою отримані низькі оцінки, що свідчить про конформні установки досліджуваних, схильності слідувати стереотипам та загальноприйнятим нормам поведінки.

Шкала схильності до аддиктивної поведінки - за цією шкалою отримано низькі оцінки, це свідчить про те, що риси притаманні адитивній поведінці невиражені або у досліджуваних високий рівень соціального контролю.

Шкала схильності до самоушкоджувальної і само руйнуючої поведінки - за цією шкалою отримано низькі оцінки, що свідчить про відсутність готовності до такого типу поведінки, про відсутність тенденції до соматизації тривоги, відсутність схильності до реалізації комплексів провини у поведінкових реакціях.

Шкала схильності до агресії та насильству - за цією шкалою були отримані низькі оцінки, що свідчить про не вираженість агресивних тенденцій, про неприйнятність насилля як засобу вирішення проблем, про нетиповість агресії як засобу виходу з фрустраційної ситуації у працівників даного підрозділу.

Шкала вольового контролю емоційних реакцій - за цією шкалою отримані низькі оцінки (19%), що свідчить про не вираженість слабкого контролю за емоційними реакціями, про жорстокість у самоконтролі над любим проявом емоційної реакції та чуттєвих потягів.

Шкала схильності до деліквентної поведінки - за цією шкалою були отримані низькі оцінки, що свідчить про не вираженість тенденцій до деліквентної поведінки та про доволі сильний соціальний контроль.

Аналізуючи дані отримані за методикою "Визначення схильності до поведінки, що відхиляється від норми (А.Н. Орел)", у підрозділі ВКР можна зауважити наступне:

Шкала установки на соціально бажані відповіді - за цією шкалою були отримані середні бали, що свідчить про помірність тенденції давати при відповіді на опитувальник соціально бажані відповіді.

Шкала схильності до недотримання норм і правил - за цією шкалою отримані низькі оцінки, що свідчить про конформну установку досліджуваних, тенденція слідкувати за прикладами інших та виконувати загальносуспільні норми та правила.

Шкала схильності до аддиктивної поведінки - за цією шкалою отримані низькі оцінки, що свідчить про відсутність тенденції перебувати у адитивних станах, або про добрий рівень соціального контролю.

Шкала схильності до самоушкоджувальної і само руйнуючої поведінки - за цією шкалою отримано низькі оцінки, це свідчить про відсутність готовності до саморуйнівної поведінки та тенденції до соматизації тривоги.

Шкала схильності до агресії та насильству - за цією шкалою були отримані низькі оцінки, це свідчить про не вираженість тенденції до насилля, неприємність насилля як засобу вирішення проблем.

Шкала вольового контролю емоційних реакцій - за цією шкалою були отримані низькі бали, що вказує на не вираженість тенденцій до прояву емоційних реакцій, про жорсткий контроль за проявом емоційних реакцій та чуттєвих проявів.

Шкала схильності до делінквентної поведінки - за цією методикою були отримані низькі бали, що вказує на не вираженість тенденції до делінквентної поведінки та на високий рівень соціального контролю

Математичний аналіз результатів вивчення респондентів за психодіагностичних методом "Визначення схильності до поведінки, що відхиляється" (А.Н. Орел) не виявив істотних відзнак між працівниками різних підрозділів, в силу того що працівники давали не щирі або давали соціально бажані (не реальні), відповіді.

Висновки

Підсумовуючи теоретичний огляд проблеми можна зазначити наступне, що тема професійної деформації працівників ОВС і професійної деформації взагалі вивчена доволі повно і різнобічно. Існує чітке поняття та структура такого явища як деформація особистості під впливом професійного стилю поведінки. Розглянуті ступені і різновиди прояву деформації у представників різних професій, і тут необхідно зазначити, що доля наукових праць, що стосуються вивченню професійної деформації працівників ОВС, не мала, і це визначено тим, що саме у цій сфері діяльності особистість зазнає найбільшого професійно деформуючого впливу. Також можна зазначити, що необхідність вивчення професійної деформації співробітників ОВС можна вважати пріоритетним, озираючись на тенденцію розвитку суспільства у напрямку демократизації і становлення на правовий рівень розвитку і життя. При цьому роль правоохоронних органів різко зростає, і відразу постає питання про належне забезпечення діяльності підрозділів і служб які мають за мету охорону встановленого законодавством порядку. Таке забезпечення повинно включати в себе і профілактику та боротьбу з таким явищем як професійна деформація. Таким чином зважаючи на поставленні завдання доцільно вести мову про розробку психодіагностичних методів та тренувальних заходів, які будуть забезпечувати роботу працівників ОВС на необхідному рівні.

В результаті вивчення мною проблеми особливостей професійної деформації серед працівників ОВС з різним ступенем ризику служби мною були отримані наступні результати:

. Працівники усіх опитаних підрозділів переживають стан "іпохондрії", що може говорити про негативний моральний стан працівників. Про небажання працювати з ентузіазмом та натхненням, реалізовувати свій потенціал, прагнути самовдосконалення і натикає на думку про виконання службових обовязків "аби як" але враховуючі низькі результати за шкалою депресії можна вважати, що відхилень в поведінці не спостерігається.

. Чітко виражена тенденція схильності працівників УБОЗ до істеричного стану, це може бути наслідком специфічних завдань поставлених для виконання цьому підрозділу, а саме завдання по боротьбі з організованими угрупованнями злочинців. На мою думку факт винятковості виконуваних завдань, а саме боротьба з організованою злочинністю, створює ілюзію незамінності цього підрозділу і надмірну важливість їх існування у порівнянні з іншими підрозділами, тому лише у працівників УБОЗ розвинута схильність до істерії (прагнення уваги, бажання здаватися більше).

. Чітко виражена тенденція схильності працівників УБОЗ до психастенічного типу поведінки, що передбачає відчуття тривожності, боязливості, постійного сумніву в комусь або у чимось.

. Відмінна тенденція до відкритої жорстокості існує у працівників ВКР і УБОЗ, це можна пояснити тим що при виконанні цими підрозділами своїх прямих службових обовязків, вони часто стикаються з ситуаціями застосування фізичної сили та спеціальних засобів, що при багатократному повторенні не могло не залишити свій слід на особливостях особистості працівників цих підрозділів. Застосування фізичної сили (відкрита жорстокість), у розумінні працівників цих підрозділів, трансформувалися з крайніх заходів у найефективніші заходи впливу та виконання поставлених завдань.

. Така особливість поведінки як бурчання у результаті вивчення була виявлена у працівників ДАІ, зважаючи на результати можна зробити припущення, що така риса у поведінці працівників є наслідком неодноразового повторення ситуацій повязаних з поясненням громадянам, або іншим особам, що стали учасниками дорожньо транспортної пригоди, чи порушили правила дорожнього руху, процесуальних норм регламентуючих дотримання правил дорожнього руху та про відповідальність за їх порушення. Таким чином "бурчання" є наслідком впливу багаторазового повтору стереотипних ситуацій.

Підсумовуючі результати вивчення я отримав данні які свідчать про те, що працівники УБОЗ (як підрозділ з високим ризиком служби) мають найвищій рівень професійної деформації серед представлених у дослідженні підрозділів. Менш виражена професійна деформація виявлена у працівників ДАІ (як підрозділ з середнім рівнем ризику служби). Та найменш виражена професійна деформація у працівників ВКР (як підрозділ з мінімальним ризиком служби).

Узагальнюючі вищевикладене можна зробити наступне твердження:

"Що ризик служби може впливати на особливості професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ."

Список використаної літератури

1. Александровский Ю.А., Лобастов О.С., Спивак Л.И., Щукин Б.П. Психогении в экстремальных условиях. - М.: Медицина, 1991. - 254 с.

. Андросюк В.П., Козмиренко Л.Н., Медведев В.С. Профессиональная психология в ОВД. - Киев, 1995. - 111 с.

3. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. - Киев: Наук. думка, 1989.

4. Безносов С.П. Профессиональные деформации личности (подходы, концепции, методы): Автореф. дис. д. психол. н. - СПб., 1997.

5. Буданов А.В., Басенко М.С. Программа действий сотрудников ОВД по обеспечению личной профессиональной безопасности. - М., 1996.

6. Борисова С. Проявления профессиональной деформации сотрудников милиции. Журнал "Професионал" №2 (40), 11-13., 2001.

7. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. - М.: Юрид. лит., 1991.

8. Васильев В.Л. Юридическая психология. - СПб.: Питер, 2000. - 613 с.

. Вахов В.П., Калмыков Г.Б., Козюля В.Г., Малыгин К.П. Особенности и профилактика стрессовых нарушений в экстремальных условиях профессиональной деятельности // Проблемы профилактики дезадаптации и профессиональной деформации у сотрудников органов внутренних дел: Сборник научных трудов. - М.: НИИ МВД России, 1993. - С.45 - 51.

. Гагдиш Д.Г., Магомедов Я.Д. Человек в экстремальных ситуациях. - М.:

. Дужиніна В.Н. Психология: Учебник для гуманитарных вузов - СПб.: Питер, 2005. - 651 с. Знание, 1991. - 236 с

12. Каминская С.О. Професиональные ценностные ориентации: проблемы формирования. - Могилев, 2000.

13. КуличенкоВ.В., Столбовой В.П. Професиональная деформация сотрудников уголовного розыска: сущьность и пути профилактики.

14. Кудрявцев В.Н. Механизмы социальной деформации // Вопросы философии. - 1989 г. - № 3.

. Логачов М.Г. Психологічна підготовка особового складу спеціальних підрозділів ОВС до дій в екстремальних ситуаціях: Дис. канд. психол. наук: 19.00.06. - Харків, 2001. - 183 с.

. Лазарева В.А. Психология следователя и вопросы профессиональной деформации // Реализация уголовной ответственности: уголовно-правовые и процессуальные проблемы. - Куйбышев, 1987 г.

17. Мартиненко О.А. "Вісник НУВС №8 1999 р. ст.151 - 155

18. Махнач А.В. Компонентный анализ психического состояния человека в особых условиях деятельности // Психологический журнал. - 1991. - Т.12, № 1. - С.17-20

. Медведев В.И. Устойчивость физиологических и психологических функций человека при действии экстремальных факторов. - Л.: Наука, 1982. - С.23-98

. Медведев В.С. Профессиональная деформация личности как проблема органов внутренних дел // Психопедагогика в правоохранительных органах, 1996, № 1 (3). С.15-

21. Молчанов А.А. Профессиональная деформация в ОВД и правовая культура // Методологические проблемы воспитательной и кадровой работы в ОВД. - СПб.: ВУ внутренних войск МВД России, 1991 г.

. Романович Г.Г., Батюк В.И. Профессиональная деформация сотрудников органов внутренних дел // Информационный бюллетень МВД БССР, 1988, № 3/4/. С.3-5.

23. Рогов Е.И. "Настольная книга практического психолога в образовании, М., "Владос, 1995.

. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии / Е.В. Сидоренко. - СПб.: Речь, 2002.

25. Тимченко А.В. Психологические аспекты состояния, поведения и деятельности людей в экстремальных условиях и методы их коррекции. - Харьков, 1997. - 184 с.

26. Ткаченко Т.С. Моральна деформація співробітників ОВС // філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників ОВС. - К. УАВС, 1995 р.

27. Практикум по загальній, експерементальній та прикладній психології.

28. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М., Изд-во Института Психотерапии. 2002. - 490 с.

. Словарь практического психолога. - Минск. - 2001

. Практическая психодиагностика. Ред. - сост. Райгородский Д.Я. - Самара: издательский Дом "БАХРАХ-М"

. Новейший психологический словарь/ под общ. ред.В. Б Шапаря, Росто-на-Дону, "Феникс", 2005;

32. Gudjonsson G. and Ablam R. A. a stressful lot // Police <\\police> Review.14 October.3. Sewell J. D. The development of a critical life events scale for law enforsement // Jornal of Police Sciense and Administration. 1983.11 (1) 113-114.

Похожие работы на - Особливості професійної деформації працівників ОВС з різним ризиком служби

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!