Особливості емоційних розладів та міжособистісних стосунків у дітей які страждають на невротичні і соматоформні розлади та органічні ураження ЦНС

ДИПЛОМНА РОБОТА

Особливості емоційних розладів та міжособистісних стосунків у дітей які страждають на невротичні і соматоформні розлади та органічні ураження ЦНС

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аналіз емоційних розладів у дітей, що страждають невротичними та соматоформними розладами та органічними ураженнями ЦНС

.1      Емоційні розлади у дітей, що страждають на невротичні та соматоформні розлади

.2      Емоційні розлади у дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи

.3      Психотерапія невротичних та соматоформних розладів та корекція міжособистісних взаємовідносин у дітей

РОЗДІЛ 2. Матеріал та методи дослідження

2.1    Характеристика вибірки

.2      Методи дослідження

.3      Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

РОЗДІЛ 3. Особливості емоційних розладів та міжособистісних стосунків у дітей які страждають на невротичні і соматоформні розлади та органічні ураження ЦНС

3.1 Вивчення рівня алекситимії у досліджуваних груп дітей.

.2 Рівень тривожності у обстежуваних категорій дітей

.3 Показники депресії у обстежуваної категорії дітей

.4 Вивчення особливостей міжособистісних стосунків у дітей досліджуваних гру.

.5 Визначення кореляційних зв’язків між особливостями міжособистісних стосунків та рівнем алекситимії, рівнем тривожності та показниками депресії у обстежуваної категорії дітей

Список літератури

депресія невротичний соматоформний розлад

ВСТУП

Емоційні розлади як у дітей так і у дорослих актуальна і важлива проблема зараз, депресія і тривога існують в будь-якому розвиненому суспільстві, цей висновок зробили дослідники в університетах багатьох країн світу (США, Канада, Австралія, Китай, Англія, Німеччина).

Два масштабні дослідження з цієї тематики, проводилися в 91 країні, більше 480 000 чоловік було опитано. Ці дослідження показали, що клінічна депресія і тривога - серйозні проблеми у всьому світі.

Диференціальна діагностика емоційних розладів у дітей з неврозами неорганічної етіології і дітей органічною патологією ЦНС розроблена різними фахівцями. У загальній структурі нервово-психічних захворювань дитячого віку частота розвитку неврозоподібних розладів органічного генезу дуже висока. Частота невротичних розладів у дітей коливається, за даними різних авторів, від 14 до 65% (Ковальов В.В., 1979, 1995; Личко А.Е., 1985; Гурьева В.А., Семке В.Я., Гиндинин В.Я., 1994; Шевченко Ю.С., 1995; Kelly М.A.,1991; Kiser L., Meston J., Nickerson S. et al., 1993 та ін.).

На думку А.І.Захарова, неврози у дітей - це захворювання особистості, що формується, на неї робить вплив все те, що може ускладнити процес формування особи у дітей і сприяти загальному наростанню нервово-психічної напруги у батьків і дітей. Особливості клініки невротичних розладів, з точки зору більшості психіатрів, залежать від стадій розвитку психіки дитини, від вікового рівня нервово-психічного реагування (Ковальов В.В.). Особливо виділяються проблеми, пов'язані з урбанізацією, прискоренням темпу життя і недостатністю вільного часу для відпочинку, розрядки емоційної напруги, незадовільні житлово-побутові умови, зайнятість матері і переміщення дитини в ясла, етнокультуральні проблеми.

Емоційні розлади в дитячому віці характеризуються рудиментарністю, не типовістю, які проявляються у вигляді еквівалентів (поведінкових і соматовегетативних). У зв'язку з цими особливостями, немає єдиної класифікації емоційних розладів у дітей, і, відповідно, важко провести диференціальний діагноз між емоційними розладами у дітей з неврозами неорганічної етіології і дітей з органічною патологією ЦНС.

Проблема афективних розладів в дитячому і підлітковому віці є однією з найбільш актуальних в сучасній психіатрії і психології (Олейчик И. В., Иовчук Н. М., Північний А. А.). Невротичні розлади, що почалися в дитинстві, є не лише причиною високого суїциїдального ризику (Slap G., Goodman Е.), але і збільшує можливість виникнення депресії (Pine D., Cohen, Biederman) і інших психічних розладів в дорослому віці (Weissman M.). Значне зростання афективних розладів у дорослих (Семке В. Я., Счасний Е. Д., Симуткин Г. Г.) актуалізує питання вивчення невротичних розладів у дітей.

Об'єкт - емоційна сфера та міжособистісні стосунки у дітей.

Предмет - особливості емоційної та міжособистісної сфери у дітей при невротичних та соматоформних розладах і органічних ураженнях ЦНС.

Мета - вивчити особливості емоційних розладів та міжособистісної сфери у дітей, що страждають невротичними та соматоформними розладами і органічними ураженнями ЦНС.

В ході роботи були поставлені наступні завдання:

.        Теоретичний аналіз літератури з цієї проблеми;

.        Вивчити рівень депресії у дітей, що страждають невротичними і соматоформними розладами та органічними ураженнями ЦНС;

.        Оцінити рівень алекситимії у дітей, що страждають невротичними та соматоформними розладами і органічними ураженнями ЦНС;

.        Вивчити рівень тривоги у дітей, що страждають невротичними та соматоформними розладами і органічними ураженнями ЦНС;

.        Вивчити характер міжособистісних стосунків у дітей, що страждають невротичними розладами і органічними ураженнями ЦНС;

.        Вивчення кореляційних зв’язків між особливостями міжособистісних стосунків та рівнем алекситимії, рівнем тривожності та показниками дипресії у обстежуваної категорії дітей

Методи дослідження :

Психодіагностичні

1.      Шкала Цунга для самооцінки депресії;

2.      Торонтська алекситимічна шкала;

3.      Методика діагностики самооцінки рівня тривожності Ч.Д.Спилбергера і Ю.Л.Ханіна.

4.      Опитувач міжособистісних стосунків О.А. Рукавишников (ОМС);

.        Анкета соматичних скарг.

Статистичні

1.      Метод визначення коефіцієнта кореляціі Пірсона;

2.      Критерій значущості розбіжностей Ст'юдента;

3.      Критерій значущості розбіжностей Фішера.

Характеристика вибірки: дослідження проводилося на вибірці, що складається із 36 дітей з віковим інтервалом від 10 до 18 років, хворих на органічні ураження ЦНС і з невротичними та соматоформними розладами, які перебувають на лікуванні в інституті охорони здоров'я дітей та підлітків.

У дослідженні брали участь як хлопчики, так і дівчатка. Всі методики проводилися виключно з дітьми без втручання батьків або інших дорослих осіб.

РОЗДІЛ 1. ЕОРЕТИЧНІ АНАЛІЗ ЕМОЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ У ДІТЕЙ, ЩО СТРАЖДАЮТЬ НЕВРОТИЧНИМИ І СОМАТОФОРМНИМИ РОЗЛАДАМИ ТА ОРГАНІЧНИМИ УРАЖЕННЯМИ ЦНС

.1      Емоційні розлади у дітей, що страждають на невротичні та соматоформні розлади

Всесвітня організація охорони здоров'я порівнює депресію з епідемією, що охопила усе людство: депресія вже вийшла на перше місце у світі серед причин нез'явлення на роботу, на друге - серед хвороб, що призводять до втрати працездатності. Якщо не будуть вжиті відповідні заходи, то до 2020 року депресія паралізує економічне життя як розвинених, так і таких країн, що розвиваються[24].

Ще не так давно пік захворювань депресією доводився на вік між 30 і 40 роками, але на сьогодні депресія різко "помолодшала" і нею часто захворюють люди до 25 років. Серед тих, хто народився до 1940 року, число тих, що перехворіли депресією у віці до 25 років складає 2,5%. Серед тих, що народилися в 1940-1959 роках цей показник складає вже 10%. По пізніших роках точних даних немає, але зростання цієї тенденції зберігається[8].

Депресія - цей психічний розлад, що характеризується "депресивною тріадою":

·        зниженням настрою і втратою здатності переживати радість (ангедонія);

·        розладами мислення (негативні судження, песимістичний погляд на те, що відбувається і т. д.);

·        руховою загальмованістю ("знесилення")[21].

Депресія може бути результатом драматичних переживань, наприклад втрати близької людини, роботи, громадського положення. У таких випадках йдеться про реактивну депресію. Вона розвивається як реакція на деяку зовнішню подію, ситуацію. Згідно з деякими теоріями, депресія іноді виникає при надмірному навантаженні мозку в результаті стресу, в основі якого можуть лежати як фізіологічні, так і психосоціальні чинники. Але якщо психологічні або соматичні причини депресії відсутні або не очевидні, така депресія називається ендогенною, тобто такою яка "походить з середини". Моноамінова теорія позв'язує розвиток депресії з дефіцитом біогенних амінів, а саме серотоніна, норадреналіна и дофаміну. У багатьох людей у безсонячну погоду або у осіб, хто знаходиться в затемнених приміщеннях, депресія може виникати через відсутність яскравого світла. Цей різновид називають сезонною депресією, бо вона найчастіше спостерігається у хворих восени і зимою. Депресія може стати результатом побічної дії багатьох ліків. Найчастіше така депресія швидко проходить самостійно або виліковується після відміни відповідного препарату. Нейролептичні депресії, що виникають внаслідок прийому нейролептиків можуть тривати від декількох місяців до 1,5 років і часто мають вітальний характер. Також депресії можуть бути соматогенними, тобто проявлятися як наслідок соматичних захворювань (наприклад, хвороби Альцгеймера, атеросклерозу артерій головного мозку, черепномозкової травми або навіть звичайного грипу)[3].

Як показало дослідження 2011 року, виявлення випадків депресії лікарями загальної практики ускладнене тим, що майже в половині випадків пацієнти намагаються умовчати про симптоми депресії. Це вказує на те, що терапевти повинні більше використати інструменти скринінгу, включаючи короткі опитувачі, у випадках, що не виключають депресію. Бажано проводити такий скринінг для усіх вагітних жінок.

Депресивні симптоми розділяються на типові основні і додаткові. За наявності депресії, згідно МКБ- 10, мають бути присутні два основні симптоми і не менше трьох додаткових.

До типових основних симптомів депресії відносяться:

·              пригнічений настрій, незалежний від обставин, впродовж тривалого часу (від двох тижнів і більше);

·              ангедонія - втрата інтересу або задоволення від раніше приємної діяльності;

·              виражена стомлюваність, "знесилення", що характеризуються стабільністю цього стану (наприклад, впродовж місяця).

Додаткові симптоми:

·              песимізм;

·              відчуття провини, даремності, тривоги і(чи) страху;

·              занижена самооцінка;

·              нездатність концентруватися і приймати рішення;

·              думки про смерть і(чи) самогубство;

·              нестабільний апетит, відмічене зниження або збільшення у вазі;

·              порушений сон, присутність безсоння або пересипання[1].

Розрізняють уніполярні депресії, при яких настрій залишається в межах одного, пониженого "полюса", і біполярні депресії, що є складовою частиною біполярного афективного розладу, які чергуються маніакальними, гіпоманіакальними або змішаними афективними епізодами. Також депресивні епізоди невеликої тяжкості можуть виникати при циклотимії.[18]

У недавньому дослідженні, проведеному медичним центром королеви Єлизавети в Західній Австралії у 400 молодших підлітків у віці від 10 до 14 років, у 10% була визнана клінічна депресія, а більше половини дітей були оцінені медиками як схильні до депресії в майбутньому. Депресивні підлітки вважали, що щастя досягається тільки славою, грошима і красою. Щасливі підлітки схильні вважати, що задоволення життям залежить від успішних особистих стосунків і постановки гідних цілей.

Підліткова депресія - це не просто поганий настрій, це серйозна проблема, яка впливає на усі аспекти життя підлітка. Підліткова депресія може привести до проблем в дома і в школі, наркоманії, відразі до себе, навіть насильству або самогубству.

Тривалий час вважалося, що у дітей, на відміну від дорослих, не можуть спостерігатися депресивні стани, принаймні тривалі. Останні дослідження показують, що тривала депресія для дітей і підлітків є такою ж проблемою, як і для дорослих.

Серйозні і тривалі депресивні стани можуть спостерігатися у 3-5% дітей і 10-20% підлітків. Основна складність полягає в діагностиці таких станів (мінливість, нестійкість, різноманіття проявів внаслідок одночасної дії на дитину безлічі зовнішніх чинників).

Часто симптоми підліткової депресії проявляють себе в змінах настрою і поведінки. Хворі діти втрачають мотивацію в житті і стають замкнутими, прийшовши з школи, вони закриваються у своїй кімнаті і можуть сидіти наодинці годинами.

Основні симптоми підліткової депресії :

·              Апатія;

·              Постійні болі, наприклад головні болі, шлункові, болі в спині або почуття втоми;

·              Важко зосередитися;

·              Важко самостійно прийняти рішення;

·              Безвідповідальна поведінка - наприклад, забувають про свої обов'язки, спізнюються в школу або прогулюють її;

·              Втрата апетиту або надмірне переїдання, що спричиняє за собою значну втрату ваги або повноту;

·              Забудькуватість;

·              Одержимість думками про смерть;

·              Бунтарська поведінка;

·              Почуття смутку, занепокоєння або безнадійності;

·              Безсоння вночі і підвищена сонливість впродовж дня;

·              Раптове зниження успішності в школі;

·              Вживання алкоголю, наркотиків і випадкові безладні сексуальні зв'язки;

·              Небажання спілкуватися з друзями;

·              Смуток або безнадійність впродовж тривалого часу;

·              Дратівливість, гнів або ворожість;

·              Плаксивість;

·              Відмова від друзів і сім'ї;

·              Втрата інтересу до будь-якої діяльності;

·              Втрата апетиту і поганий сон;

·              Занепокоєння і хвилювання;

·              Почуття власної нікчемності і провини;

·              Відсутність ентузіазму і мотивації;

·              Втома або нестача енергії;

·              Труднощі з концентрацією уваги;

·              Думки про смерть або самогубство.[14]

Депресії у дітей виникають, як правило, внаслідок поєднання багатьох чинників. Формально можна виділити декілька причин.

Інфекційні захворювання. Депресія може стати ускладненням перенесеного інфекційного захворювання (ГРВІ, гострий тонзиліт та ін.).

Генетична схильність. За останніми даними, якщо у батьків спостерігалися депресивні розлади, ризик їх появи у дитини досягає 15%. Понад це, генетичні чинники істотно збільшують ризик депресій, обумовлених психосоціальними чинниками.

Функціональні розлади в головному мозку. Багато досліджень показують, що депресії у дитини можуть бути викликані біохімічним змінами в головному мозку - пониженням концентрації нейротрансмітерів (серотоніна, норадреналіну, гамма-аміномасляної кислоти та ін.). Вважається, що дія антидепресантів пов'язана з відновленням початкових концентрацій нейротрансмітерів.

Психосоціальні чинники. До таких чинників відносять: виховання дитини в атмосфері страху (загроз покарання, постійного відчуття безпорадності), ранню втрату одного з батьків, розпад сім'ї, конфлікти з іншими дітьми і масу інших причин, що призводять до постійних стресових ситуацій. Нейробіологічним результатом стресових ситуацій є, зокрема, багатократне підвищення концентрації гормону "стресу" (кортизолу) в крові, що спостерігається і при розвитку депресій у дитини[16].

Окрім вищезгаданих є безліч інших чинників, які самостійно або(частіше) в сукупності призводять до розвитку депресивного синдрому або депресивного розладу у дітей[16].

Депресія це психічний розлад, що характеризується "депресивною тріадою": зниженням настрою і втратою здатності переживати радість; розладом мислення; руховою загальмованістю.

Підліткова депресія це не просто поганий настрій, це серйозна проблема, яка впливає на усі аспекти життя підлітка. Підліткова депресія може привести до проблем у сім’ї і в школі, наркоманії, відразі до себе, навіть насильству або самогубству.

Нині поширеність депресії у дітей (одного з найбільш небезпечних захворювань дитячого віку) має тенденцію до збільшення. Більше того, відзначається зменшення середнього віку дітей, у яких виявляють симптоми депресії. Причини цього часто зрозумілі і загальновідомі - ритм життя, що прискорюється, все більша замкнутість багатьох сімей, зменшення часу, що відводиться для спілкування з дитиною і тому подібне. При глибокій депресії дитина не зможе самостійно вийти з цього стану і депресія негативним чином позначиться на його здоров'ї і усьому подальшому житті.

На думку фахівців, психологічні проблеми у дітей починаються в школі. Це пов'язано з тиском, який спричиняють однолітки, лавина шкільних предметів і "токсичне онлайн-середовище". Число дітей, які потребують психіатричної допомоги, росте, і це тривожна ознака того суспільства, в якому ми живемо.

У 2011 році організація YoungMind опублікувала дослідження про те, що до 2010 року більше 100 тис. дітей можуть бути госпіталізовані через проблеми з психікою. При цьому до 2030 року очікується, що депресія стане головною проблемою Заходу.

Афективні розлади характеризуються патологічним почуттям пригніченості або ейфорії, у важких випадках вони протікають з психотичними симптомами. Леонгард розділяв пацієнтів з маніакально-депресивним психозом і пацієнтів з депресіями, відмічаючи, що перше з вищеперелічених захворювань має тіснішу спорідненість з афективними розладами.

Не дивлячись на те, що існують затверджені критерії шизофренії і уніполярних непсихотичних депресій, в діагностиці розладів зі змішаними як психотичними, так і афективними симптомами існують дилемы. Kendler на основі літературних даних зробив висновок, що існують діагностичні відмінності між депресіями з коливаннями настрою і психотичними симптомами і шизофренією. Дивно було те, що існують відмінності між психотичною депресією з афективними коливаннями і без них. Цей підхід привертає до висновку, що психотична депресія з коливаннями настрою виразно відокремлена підгрупа афективних розладів.

Причини афективних розладів:

·        Генетичні аспекти. Приблизно 50% біполярних хворих мають хоч би одного батька, що страждає розладами настрою. Було виявлено, що домінантний ген, локалізований на короткому плечі хромосоми 11, дає сильну схильність до біполярних розладів в одній сім'ї.

·        Психосоціальні аспекти. Події життя і стреси, преморбідні особові чинники (особи що схильні до навіювання), психоаналітичні чинники, когнітивні теорії (депресія у зв'язку з неправильним розумінням подій в житті)[17].

При дослідженні афективних розладів часто спостерігається тенденція маскування депресії і тривоги соматичними захворюваннями. Клінічне епідеміологічне вивчення цієї проблеми виявило, що більше 10-20% пацієнтів з депресією і тривожними розладами звертаються спочатку до терапевтів. Опубліковані дані про те, що при первинному зверненні до лікарів загальної практики не розпізнається від 20% до 80% психічних розладів.

Афективний розлад у дітей у віці 10-14 років діагностується в Україні необґрунтовано рідко. У більш ранньому віці випадки такої діагностики нам невідомі.

Нині афективні розлади у дітей і підлітків розглядаються у рамках маніакально-депресивного психозу, афективного психозу (по сучасній термінології) і його м'яких форм - циклотимії, шизофренії, реактивних станів, а також при органічних ураженнях мозку (Башина В. М., Пивоварова Г. Н., Данилова Л.Ю.) Найбільш визнаною в дитячій психіатрії є нозологічна класична класифікація афективних розладів. Досить поширена і систематика афективних розладів в дитинстві на основі синдромального підходу (Пантелеева Г.П., Цуцульковская М.Я.).

Афективні розлади у підлітків з віку 10-12 років по клінічних проявах мало відрізняються від афективних розладів у дорослих. У цьому віці дівчатка хворіють в 3 рази частіше, ніж хлопчики, і захворювання частіше розпочинається з депресивного стану. У підлітків спостерігаються, загальмованість в моториці і мові, зниження активності, нерішучість, млявість, пасивність, з'являються досить усвідомлені переживання туги, апатії, пригніченості, смутку, нудьги або тривоги, занепокоєння, неможливості зосередитися, інтелектуальній притупленості. Іпохондричний еквівалент проявляється різними іпохондричними скаргами, підлітки дратівливі, плаксиві, говорять тільки про хворобу, ухиляються від відвідування школи.

А.Є.Личко підкреслював, що на усій поведінці лежить як би мітка відчаю, підлітки схильні до аутоагресії і суїциїдальних спроб.

Підліток, схильний до цього розладу, водночас може бути пригніченим, сумним, або заспокоюється, справляючи враження звичайного підлітка. Для біполярного розладу характерні емоційний підйом і відчуття благополуччя, але ці відчуття можуть швидко змінитися на гнів, роздратування - наприклад, коли підліткові в чомусь перешкодити або завадити. Оскільки багато підлітків з цим явищем часто переживають депресію, їх легко довести до сліз. Для типового афективного розладу характерні активна радість, зацікавленість у всьому, швидке мислення, що скаче, підвищення апетиту, бездумна розтрата грошей, втеча з будинку. Підлітки, у яких є присутнім депресивно-афективні розлади, схильні до перепадів настрою: смуток - захват; повільність - активність; байдужість - ініціативність, прагнення допомагати оточенню; сонливість - бадьорість, прилив сил. У них відзначаються різкі і циклічні зміни в настрої і потужні сплески активності. Такі підлітки можуть проявляти безрозсудність, легковажність, крайнє збудження, балакучість у поєднанні з маренням величі (наприклад, підліток почуває себе всемогутнім). Вважається нормальним, якщо дитина уявляє, нібито у нього якісь виняткові здібності, але підліток з біполярним явищем дійсно переконаний в тому, що він всемогутній. Також для підлітків з симптомами біполярного розладу звичайні безсоння, емоційне збудження і занепокоєння. У таких підлітків відзначається зростання самооцінки і потужний прилив енергії в одному з циклів зміни настрою. Ці підлітки можуть навіть цілодобово не спати, не відчуваючи втоми. Але при цьому може бути присутньою неуважність і швидкі зміни однієї думки на іншу. У підлітків, з симптомами біполярного розладу дратівливість, агресивність і депресивні симптоми виникають частіше, ніж ейфорія. Підлітки з біполярним розладом можуть демонструвати наполегливу переконаність в правильності і важливості своїх ідей. Можуть виникати нелогічні і стійкі переконання. Одно з найбільш поширених проявів біполярного розладу у школярів полягає в тому, що вони настирно повчають викладачів, як слід проводити уроки в класі. Такі підлітки можуть спеціально пропускати уроки викладача, з яким вони не згодні в проведенні уроків[10].

Афективні розлади характеризуються патологічним почуттям пригніченості або ейфорії, можуть протікати з психотичними симптомами.

Афективним розладом страждають від 1 до 2% жителів. У кожного 3-го хворого захворювання маніфестує в дитячому віці. Для біполярного розладу у дітей характерна тенденція до континуальної течії, змішаних афективних станів, нерідко спостерігається течія зі швидкою зміною фаз. Діагностика розладу можлива у дітей з 5-6-річного віку.

Причини афективних розладів :

·        Генетичні аспекти.

·        Психосоціальні аспекти.

При афективних розладах у підлітків спостерігаються, загальмованість в моториці і мові, зниження активності, нерішучість, млявість, пасивність, з'являються досить усвідомлені переживання туги, апатії, пригніченості, смутку, нудьги або тривоги, занепокоєння, неможливість зосередитися, інтелектуальна притупленість. Іпохондричний еквівалент проявляється різними іпохондричними скаргами, підлітки дратівливі, плаксиві, говорять тільки про хворобу, ухиляються від відвідування школи.

На сьогодні соматоформні розлади з повною підставою можуть розглядатися як проблема загальномедична, а не тільки як психіатрична. Соматоформні розлади є поширеною психічною патологією і мають тенденцію до зростання[13].

Ряд авторів вказує на наявність соматизованих симптомів у 10-80% осіб, визнаних фізично здоровими, що призводить до появи стурбованості їх своїм самопочуттям.[13]

За результатами зарубіжних досліджень 40% випадків тимчасової непрацездатності і 40% - стійкої втрати працездатності складають хворі, що пред'являють соматичні скарги, не підтверджені фізикальними і інструментальними методами дослідження. Виявлення і кваліфікація соматоформних розладів в умовах загальномедичної мережі зв'язані зі значними складнощами[6]. Багато в чому це обумовлено специфікою клінічних проявів, що охоплюють різні соматичні і вегетативні функції, які можуть маскувати тривожні і депресивні прояви. Окрім диференційно-діагностичних питань існує проблема терапії соматоформних розладів, підходи до вирішення якої залишаються неоднозначними. Ряд дослідників, виходячи з невротичного генезису розладів, пропонує використати психотерапевтичні методики, інші автори вважають ефективними психотерапевтичні методи лікування у поєднанні з психофармакотерапією.

Соматоформні розлади - група психогенних захворювань, що характеризуються фізичними патологічними симптомами, що нагадують соматичне захворювання, але при цьому не виявляються ніяких органічних проявів, які можна було б віднести до відомої в медицині хвороби, хоча часто є неспецифічні функціональні розлади[20].

З'являються соматоформні розлади на тлі стресових ситуацій, причому причиною стресу частіше є не серйозні стреси, такі як розлучення, смерть або важка хвороба близьких людей, а дрібні побутові негаразди, - такі як хронічні конфліктні ситуації дома або на роботі, на які люди зазвичай звикли не звертати уваги. Причина соматоформного розладу криється в низькому порозі фізичної чутливості[8].

Серед чинників ризику розвитку соматоформних розладів виділяють дві великі групи: внутрішні і зовнішні. До внутрішніх чинників відносять природжені властивості емоційного реагування на дистрес будь-якої природи. Ці реакції регулюються підкірковими центрами. Існує велика група людей, яка на емоційний дистрес реагує соматичними симптомами.

До зовнішніх чинників відносять:

·              мікросоціальні - існують сім'ї, в яких вважають зовнішні прояви емоцій такими, що не заслуговують на увагу, не прийнятними, людина з дитинства привчається до того, що увага, любов, підтримку батьків можна отримати, лише використовуючи "поведінку хворого"; цю ж навичку він застосовує і в дорослому житті у відповідь на емоційно значимі стресові ситуації;

·              культурно-етнічні - в різних культурах є різні традиції прояву емоцій; китайська мова, наприклад, має відносно невеликий набір термінів для позначення різних психоемоційних станів, цьому відповідає те, що депресивні стани в Китаї представлені більшою мірою соматовегетативними проявами; цьому ж може сприяти ригідне виховання в жорстких рамках будь-якого релігійного і ідеологічного фундаменталізму, де емоції не стільки погано вербалізуються, скільки засуджуються їх вираження[19].

До числа соматоформних розладів на сьогодні входять:

1.      Соматизований розлад.

2.      Недиференційний соматоформний розлад.

.        Іпохондричний розлад.

.        Соматоформна вегетативна дисфункція.

.        Хронічний соматоформний больовий розлад.

Стани, які різні фахівці називають психосоматичними, соматоформними, соматопсихічними або соматизованими психічними розладами, зустрічаються у 15-50% дорослого населення[7].

У дітей і підлітків поширеність захворювань із складними взаємозв'язаними психічними і соматичними проявами має стійку тенденцію до зростання. Діагностично перевірені органні або психічні захворювання не виявлені майже у 40% дітей, спостережуваних педіатрами, хоча вони і пред'являють безліч соматичних і психологічних скарг[22].

У дітей конверсійний розлад проявляється в тому, що дитина перетворить наявні у нього психологічні проблеми у фізичні симптоми (відсутність рухів рук або ніг, сліпота, глухота, імітація судом).

Соматизований розлад схожий з конверсійним, але при цьому різновиді у дитини розвивається більше невизначених симптомів.

Іпохондричний розлад: дитина цілком зв’язана думками про можливе розлади тієї або іншої функції організму, наприклад роботи серця, травлення, потовиділення, і переконаний, що страждає на небезпечне захворювання, тоді як фактично він здоровий.

Ці три різновиди соматоформных розладів також зустрічаються у дорослих.

Конверсійний розлад і іпохондрія однаково часто спостерігаються у хлопчиків і дівчаток молодшого віку, але в підлітковому віці частіше у дівчат. Соматизований розлад зустрічається майже виключно у дівчат[4].

Соматоформні розлади у дітей це психічний розлади, при якому психологічна проблема трансформується у фізичне "захворювання". Пацієнт при цьому не обманює лікаря, він насправді відчуває усі ті симптоми, на які скаржиться. Проте аналізи і дослідження не підтверджують наявність захворювання, на яке вказують скарги. (Стаценко О. А., Дроздовский Ю. В., Краля О. В.).

Соматоформні розлади - синдромальне і патогенетичне поняття, тобто це стани, які проявляються поєднанням психічних і соматичних розладів, пов'язаних між собою причинно-наслідковими зв'язками.

Проблема соматоформних розладів у дітей вирішувалася упродовж багатьох десятиліть. Широке коло теорій, створених для пояснення механізмів впливу психіки на тілесні функції, дозволило встановити пріоритет окремих ланок патогенезу з виділенням провідної ролі емоційних (афективних) розладів в генезесі функціональної патології окремих органів і систем. Хворі соматоформними розладами випробовують фізичні погіршення здоров'я, причини яких в основному є психологічними. На відміну від людей з симулятивними розладами, такі пацієнти самі вірять в те, що їх хвороби мають органічну основу.

1.2    Емоційні розлади у дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи

Спектр емоційних розладів в дитячому і підлітковому віці надзвичайно великий. Це можуть бути важкі невротичні конфлікти, неврозоподібні стани у дитини внаслідок органічного ураження центральної нервової системи та ін.

У психологічній літературі емоційне неблагополуччя у дітей розглядається як негативний стан, що виникає на фоні важко вирішуваних особових конфліктів.

Симптоми емоційних розладів у дітей старшого дошкільного віку :

.        Важкість в спілкуванні з однолітками і дорослими :

§   неурівноваженість;

§   збудливість;

§   бурхливі афективні реакції (гнів, істеричний плач, демонстрація образи), які супроводжуються соматичними змінами (почервоніння, посилене потовиділення);

§   негативізм;

§   упертість;

§   конфліктність;

§   жорстокість;

§   застрявання на негативних емоціях;

. Особливості внутрішнього світу :

§   вразливість;

§   хвороблива чутливість;

§   наявність страхів: не є віковими, такими, що заважають нормальній життєдіяльності дітей;

§   тривожність;

§   недовірливість

Для дітей з шизофренією характерне притуплювання емоцій - їх голос і вираз обличчя не міняються в ситуаціях, що припускають емоційний відгук. Події, які примушують здорову людину сміятися або плакати, можуть не викликати ніякої реакції у хворих шизофренією. При в'яло протікаючих варіантах ознаки шизофренії у дітей проявляються соматичними особливостями в ендокринній недостатності, недорозвиненої моторики, включаючи незграбність рухів, відсутність емоцій на обличчі.

Симптоми шизофренії помітні в захопленнях і інтересах дітей. Наприклад, замість дитячої літератури їм подобається читати довідники і словники. Особливо їм цікаві проблеми всесвіту, питання астрономії, старовини. Вони починають дуже рано ставити питання філософської спрямованості. Ігри їх досить одноманітні, химерні, причому, характер ігор може практично не мінятися упродовж тривалого часу[25].

Найважчим ускладненням дитячої шизофренії є "олігофреноподібный" дефект (дефект інтелекту), який характерний для дітей, у яких шизофренічний процес виник на етапах формування пізнавальних здібностей.

До помірних розладів дітей, які перенесли менінгіт, відносяться:

1.      Затримка мови. Спостерігається у дітей, які перенесли менінгіт в ранньому віці, коли мовна функція ще не сформувалася. Причому дитина прекрасно розуміє, що говорить оточення, але їх власний словниковий запас дуже обмежений.

2.      Затримка психічного розвитку. Буває загальною і частковою.

·              При загальній затримці запізнюється формування усіх сфер психіки.

·              При частковій затримці спостерігається часткове недорозвинення однієї або декількох сфер.

Після перенесеного менінгіту найчастіше спостерігається загальна затримка психічного розвитку. Виражається вона в підвищеній збудливості або млявості, пасивності, агресивності. Реакції емоційної дратівливості нестійкі, після відпочинку вони зникають[11].

Проте і тепер при епідемічному менінгіті у дітей вже в перші дні хвороби спостерігаються розлади свідомості у вигляді оглушення і деліриозних розладів. Хворі загальмовані, мало реагують на те, що їх оточує або, навпаки, рухливі збуджені, тривожні.

Афективні розлади проявляються у формі емоційної нестійкості, страхів, тужливості, іноді з переживанням почуття неминучої загибелі. Значно рідше спостерігалася ейфорія[15].

У дітей з енцефалітом разом з млявістю спостерігається дратівливість, нетерплячість. Найбільш важким енцефалітом, що завжди протікає з психічними розладами, є сказ. Інфекційний агент тут виявляє особливу вибірковість дії на нервову систему. Інкубаційний період цієї інфекції порівняно довгий - від 2-3 тижнів до 2-3 місяців (в окремих випадках більше року).

Клінічна картина сказу типова. Розрізняють три стадії. Перша (продромальна) стадія виражається в почутті загального погіршення здоров'я, пригніченості, невизначеного занепокоєння і страху. Нерідко вже в цій стадії підвищена чутливість до різних подразників, головним чином до щонайменшого подиху повітря (аерофобія). Друга стадія розпочинається з підвищення температури і головного болю. Рухове занепокоєння і ажитація наростають. Хворі депресивні, відчувають страх смерті, упевнені в неминучій загибелі.

У дітей ті ж основні ознаки захворювання, що і у дорослих, але депресивні стани у них рудиментарні, туга виражена не різко. Відносно частіше виникає помутніння свідомості, оглушеність швидко переходить в сопорозний стан, спостерігаються і судорожні явища. Перебіг хвороби у дітей швидший і катастрофічний.

При епілепсії діти погано уживаються з однолітками внаслідок егоцентризму, образливості і агресивних схильностей. Похмурий настрій, невдоволення часом змінюються примхливістю і дратівливістю. Мислення уповільнене, важко перемикаються на нові завдання. У деяких хворих відзначається рухове занепокоєння. В той же час вони досить наполегливі і в діяльності іноді акуратні до педантичності. Характерна типова для хворих епілепсією біполярність поведінки: грубе відношення до слабких і настирна ласкавість до старших, яких вони бояться. Але все таки основні, своєрідні емоційні розлади, типові для епілепсії, - в'язкість і напруженість афекту, що поєднуються з вибуховістю, вони обумовлені самим процесом захворювання і його локалізацією (як і пароксизмальні стани). Діти вразливі, невитривалі до різних подразників, схильні до невротичних реакцій. Схильність їх до непритомності пов'язана з лабільністю судинного апарату мозку і з підвищеною реактивністю на всяке роздратування.

А.І. Болдирєва вважає, що при дебюті епілепсії тимчасовий розлад настрою є результатом функціональних розладів, а тривалість перебігу захворювання призводить до стійких емоційно - особових розладів в наслідок органічного ураження ЦНС.

Важливість вивчення соціально-психологічних проблем при органічних ураженнях ЦНС підкреслюється і в роботах зарубіжних авторів, що дослідили взаємозв'язок між погіршенням хворого і наявністю соціально - психологічних труднощів. Розглядаючи питання про становлення особистості дитини, що хворіє на епілепсію, до числа основних чинників автори відносять характеристики особи батьків, взаємовідносини між ними і дитиною, особливості соціального оточення.

Поведінкові розлади і емоційні розлади відзначалися у 30% дітей з різними формами епілепсії і вже в ранньому віці. Вони могли виникати як в час самого нападу, так і між нападами. При парціальній епілепсії ці розлади могли спостерігатися як передвісники нападу. Характер афективних розладів у вигляді тривожності, страху могли виникати у вигляді аури простих парциальних нападів, психологічної реакції на появу інших нападів (страх перед очікуваним нападом), а також в проміжках між та після нападу у вигляді панічних атак. У 10-15% дітей з парціальними епілептичними нападами аура представлялася у відчутті почуття страху[9].

Важливою характерною особливістю дітей з органічними ураженнями ЦНС є інфантилізм. Психічна незрілість цієї групи дітей проявлялася і виді підвищеної навіюваності, підозрілості, боязливого і недовірливого відношення до нових осіб і обставин. У поведінці деяких хворих помічалась послідовність і цілеспрямованість. Відзначалася низька толерантність до фізичних навантажень і стресових ситуацій.

У групі дітей з важчим і тривалішим перебігом захворювання були психопатоподібні розлади, грубі розлади мнемічних і інтелектуальних процесів, наростаюча психічна безпорадність аж до недоумства.

У психологічній літературі емоційне неблагополуччя у дітей розглядається як негативний стан, що виникає на фоні важко вирішуваних особових конфліктів.

Для дітей з шизофренією характерне притуплювання емоцій - їх голос і вираз обличчя не міняються в ситуаціях, що припускають емоційний відгук.

Після перенесеного менінгіту найчастіше спостерігається загальна затримка психічного розвитку. Виражається вона в підвищеній збудливості або млявості, пасивності, агресивності. Реакції емоційної дратівливості нестійкі, після відпочинку вони зникають.

У дітей з енцефалітом разом з млявістю спостерігається дратівливість, нетерплячість. Найбільш важким енцефалітом, що завжди протікає з психічними розладами, є сказ.

При органічних ураженнях ЦНС діти погано уживаються з однолітками внаслідок егоцентризму, образливості і агресивних схильностей. Похмурий настрій, невдоволення часом змінюються примхливістю і дратівливістю.

1.3 Психотерапія невротичних та соматоформних розладів та корекція міжособистісних взаємовідносин у дітей

Спеціальні дослідження підтверджують життєву істину, що говорить про те, що життєві труднощі, випробування і негоди, що не привели до збитку і дисолюції, чинять загартовуючу дію навіть на маленьку дитину. Так, роботи етологів (Дерягіна М.О., Бутовська М.Л.) показали, що стрес, перенесений в ранньому віці, в одних випадках викликає затримку розвитку, в інших - сприяє розвитку у дитини альтруїзму і прагнення до спілкування.

Особливістю психотерапії дітей раннього віку є неможливість об'єктивно оцінити ефективність лікувальних заходів традиційними методами.

Розвиток дитячої психотерапії, у тому числі "мікропсихотерапії", здатний істотно підвищити рівень психічного здоров'я населення і, виявитися економічно рентабельнішим, ніж терапія контингенту дорослих хворих, що не отримали своєчасної допомоги.

Біхевіорільна терапія має широке коло методик і прийомів, що мають чітку спрямованість і призначені для зміни специфічних форм поведінки, не піклуючись про усунення існуючої проблеми, що лежить в основі.

У трансактном аналізі таж поведінка розглядається в контексті батьківських, дорослих або дитячих механізмів міжособистісного спілкування. Змичка між ними - "контракт" між батьками і підлітком, що укладається на рівні "дорослий - дорослий" і передбачаючий покарання за розлади його пунктів.

Найважливішою передумовою проведення біхевіоральної терапії є уважний аналіз чинників, що впливають на поведінку конкретної дитини, відносно якої вона здійснюється.

Індивідуальний підхід за допомогою біхевіоральної терапії припускає побудову для кожної дитини окремих "сходів проблем" на основі скарг батьків, психічного статусу, педагогічної характеристики і самозвітів для систематичної корекційної роботи (Шевченко Ю.С.).

Біхевіоральна терапія представляється дієвим психотерапевтичним напрямом в дитячій неврозології, який разом з іншими терапевтичними підходами логічно входить в комплексну програму лікування і реабілітації дитини і, не будучи альтернативою загальному вихованню, є його ефективним і природним компонентом.

Методика нескінчених оповідань, як і інші форми терапії творчим самовираженням (Бурно М.Є.), в широкому сенсі відноситься до арттерапії і артпедагогіки, що мають у своїй основі біологічні корені (Шевченко Ю.С.), що, за умови клінічно спрямованої і адекватної віку пацієнтів організації, дозволяє розраховувати на її істотний лікувально-корекційний, гармонізуючий ефект. При цьому зміст нескінченої розповіді може в одних випадках максимально відбивати актуальні психотравмуючі проблеми конкретного пацієнта і орієнтуватися на ефект "психотерапевтичного дзеркала. Спеціального "прицільного" складання нескінчених оповідань потребують, зокрема, хворі з гострими реактивними станами і посттравматичними стресовими розладами.

Починаючи з 7-9 років, у досить психомоторних стабільних і мотивованих на лікування дітей, можливе використання самонавіяння. Самонавіянню передує роз'яснювально-переконливий вплив терапевта з елементами прямого і непрямого навіювання. Потім дається чітка і точна інструкція за процедурою самонавіяння. Інструкцій по припиненню процедури терапевт не дає - відбувається спонтанне, визначуване самою дитиною її згасання з можливістю при тимчасових рецидивах повернутися до неї.

При побудові формул самонавіяння слід звертатися до ресурсів і можливостей, а не до боротьби з симптомами. На відміну від прямого навіювання самонавіяння добре сприймається дітьми з тривожністю і нав'язливими станами.

Центральну роль в розвитку психоаналітичного вчення грає поняття конфлікту[28].

У 1932 р. Мелані Кляйн запропонувала використати у дітей в якості джерела матеріалу для аналізу гру. Зараз в психоаналізі дітей, гра використовується і як спосіб встановлення контакту з дитиною, що в аналітичній роботі є нововведенням А.Фрейд, і як інструмент діагностики, і як матеріал для опрацювання проблем[23].

Особливістю цієї роботи з дітьми, являється те, що бажання, що лежать в основі неврозу у них ще непокриті численними нашаруваннями[5].

Їх можна аналізувати, виходячи з безпосереднього відношення з батьками, тоді як у дорослих головним інструментом аналізу стає перенесення цих бажань на терапевта[27].

У дитини важливою частиною психоаналітичної терапії є роз'яснення питань, що мучать її, стосуються сексуальної дослідницької діяльності, формування позиції по відношенню до наявних і отримуваних відповідей

Дитячий же психоаналіз, виходячи з цього, можна визначити як виховання, спрямоване на відвертання збереження в психіці компонентів, що застряють у своєму розвитку.

"Основними в психотерапії невротичних розладів у дітей являється ігрова терапія"[12].

Вона спирається на основні функції дитячої гри[23]. Найбільш відоме визначення гри належить Эріку Эріксону: "Гра - це функція ЕГО, спроба синхронізувати тілесні і соціальні процеси зі своїм Я".

Ігрова психотерапія широко використовується у рамках різних психотерапевтичних підходів, в різних форматах - індивідуальному, сімейному, груповому, різних ситуаціях - амбулаторній, шкільній[23].

Стосовно психотерапії невротичних розладів у дітей основними завданнями ігрової терапії є[12]:

. Розширення рольового діапазону особистості, що формується.

. Адекватніший вибір ролей в спілкуванні з метою досягнення єдності індивідуального і колективного "Я".

. Корекція афективно-обумовлених і невротично закріплених стереотипів поведінки, у тому числі раніше випробуваних переляків і занепокоєння.

. Усунення страхів, невпевненості в собі, надмірних сумнівів в правильності своїх дій.

При ігровій терапії дітей з невротичними розладами слід врахувати, що кількість ігор, в яких вони беруть участь в повсякденному житті, у них менше, ніж у здорових в психічному і соматичному відношенні однолітків, слідством чого являється збіднення психічного розвитку, стереотипний, позбавлений гнучкості, характер поведінки, розвиток гіперсоціальності у вигляді підвищеної вимогливості, відсутності компромісів, загостреної принциповості і почуття обов'язку, що у свою чергу породжує настороженість в контактах з новими людьми і зниження і без того невисокого у таких дітей рівня товариськість[12].

У відповідність зі своїми основними завданнями ігрова психотерапія невротичних розладів у дітей розділяється на наступні напрями: психотерапевтична гра, що вирішує проблеми соціальної адаптації[12], гра спрямована на осмислення раніше пережитих гострих або шокових переживань, що залишили свій слід в емоційній пам'яті дитини і несприятливо впливають на його поведінку і особовий розвиток в сьогодення, і ігрова терапія страхів[12].

У нашій країні становлення сімейної системної психотерапії сходить до праць В.Н. Масищева, який раніше зарубіжних учених побачив в неврозі глибокий особовий розлад внаслідок розладів системи стосунків особи[29].

На розвиток невротичних розладів впливають деструктивні якості різних складових сімейного життя [29], розлади життєдіяльності сім'ї, порушені сімейні уявлення, розлади сімейної комунікації, розлади структурно-ролевих стосунків в сім'ї. Ці розлади мають бути виявлені і скореговані[29].

Взагалі, увесь процес постановки сімейного діагнозу проходить чотири стадії[29]:

. Встановлення необхідності психотерапевтичного вивчення сім'ї. Встановлюється наявність в сім'ї розладів, що породжують психотравмуючі ситуації.

. Загальне знайомство з сім'єю.

. Виявлення психотравмуючої ситуації.

. Корекційний сімейний діагноз.

Враховуючи сильний вплив внутрішньо сімейних стосунків на розвиток дитячих неврозів сам факт цих розладів дає ствердну відповідь на 1 пункт. Три що залишилися долаються на початковій стадії психотерапевтичного процесу. Окрім з'ясування стосунків в сім'ї, її структури, цінностей, норм, фантазій, страхів корисно для постановки корекційного сімейного діагнозу дізнатися і про особливості батьківських сімей[28].

Спеціальні дослідження підтверджують життєву істину, що говорить про те, що життєві труднощі, випробування і знегоди, що не привели до збитку і дисолюції, чинять загартовуючу дію навіть на маленьку дитину.

Особливістю психотерапії дітей раннього віку є неможливість об'єктивно оцінити ефективність лікувальних заходів традиційними методами.

Психотерапевтичні методи можна охарактеризувати як по використовуваній теоретичній і технічній базі, так і по структурі задіяних стосунків. У першому випадку ми побачимо гіпнотерапію, психоаналітичну терапію, гештальт-терапію і так далі, в другому терапію індивідуальну, групову, сімейну. На розвиток невротичних розладів впливають деструктивні якості різних складових сімейного життя: розлади життєдіяльності сім'ї, порушені сімейні представлення, розлади сімейної комунікації, розлади структурно-ролевих стосунків в сім'ї. Ці розлади мають бути виявлені і скореговані.

У теоретичному огляді із заданої тематики були проаналізовані досить літературних джерел. Ми виявили що депресія - це психічний розлад, що характеризується "депресивною тріадою": зниженням настрою і втратою здатності переживати радість; розладами мислення; руховою загальмованістю.

Дитячаа депресія - це не просто поганий настрій, дитяча депресія може привести до проблем вдома і в школі, наркоманії, відразі до себе, навіть насильству або самогубству.

На думку фахівців, психологічні проблеми у дітей починаються в школі. Це пов'язано з тиском, який роблять на дітей однолітки, лавина шкільних предметів і "токсичне онлайн-середовище".

Число дітей, які потребують психіатричної допомоги, росте, і це тривожна ознака того суспільства, в якому ми живемо.

Так само особливу увагу варто приділити афективному розладу, який характеризується патологічним почуттям пригніченості або ейфорії, у важких випадках з психотичними симптомами.

Афективним розладом страждають від 1 до 2% жителів планети.

Причини афективних розладів :

·        Генетичні аспекти.

·        Психосоціальні аспекти.

При афективних розладах у дітей спостерігаються, загальмованість в моториці і мові, зниження активності, нерішучість, млявість, пасивність, з'являються досить усвідомлені переживання туги, апатії, пригніченості, смутку, нудьги або тривоги, занепокоєння, неможливість зосередитися, інтелектуальна притупленість.

Соматоформні розладу у дітей - це психічний розлад, при якому психологічна проблема трансформується у фізичне "захворювання". Пацієнт при цьому не обманює лікаря, він насправді відчуває усі ті симптоми, на які скаржиться. Хворі соматоформними розладами відчувають фізичні погіршення здоров'я, причини яких в основному є психологічними. На відміну від людей з симулятивными розладами, такі пацієнти самі вірять в те, що їх хвороби мають органічну основу.

У психологічній літературі емоційне неблагополуччя у дітей розглядається як негативний стан, що виникає на фоні важко вирішуваних особових конфліктів.

Для дітей з органічними ураженнями ЦНС, характерне притуплювання емоцій - їх голос і вираз обличчя не міняються в ситуаціях, що припускають емоційний відгук. Події, які примушують здорову людину сміятися або плакати, можуть не викликати ніякої реакції у хворих шизофренією.

Після перенесеного ураження ЦНС найчастіше спостерігається загальна затримка психічного розвитку. Виражається вона в підвищеній збудливості або млявості, пасивності, агресивності. Реакції емоційної дратівливості нестійкі, після відпочинку вони зникають.

Також у дітей разом з млявістю спостерігається дратівливість, нетерплячість.

При органічному ураження ЦНС діти погано уживаються з однолітками внаслідок егоцентризму, образливості і агресивних схильностей. Похмурий настрій, невдоволення часом змінюються примхливістю і дратівливістю.

Спеціальні дослідження підтверджують життєву істину, що говорить про те, що життєві труднощі, випробування і знегоди, що не призвели до збитку і дисолюції, чинять загартовуючц дію навіть на маленьку дитину.

Особливістю психотерапії дітей раннього віку є неможливість об'єктивно оцінити ефективність лікувальних заходів традиційними методами.

Психотерапевтичні методи можна охарактеризувати як по використовуваній теоретичній і технічній базі, так і по структурі задіяних стосунків. У першому випадку ми побачимо гіпнотерапію, психоаналітичну терапію, гештальт-терапію і так далі, в другому терапію індивідуальну, групову, сімейну.

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

.1      Характеристика вибірки

Дослідження проводилося на вибірці, що складається із 36 дітей з віковим інтервалом від 10 до 18 років, хворих на органічні ураження ЦНС і з невротичними, і соматоформними розладами, які перебувають на лікуванні в інституті охорони здоров'я дітей та підлітків.

Розподіл дітей за віком представлений в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Розподіл дітей за віком

У дослідженні брали участь як хлопчики, так і дівчатка. Всі методики проводилися виключно з дітьми без втручання батьків або інших дорослих осіб.

Показники статевого розподілу в досліджуваних групах представлені в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Показники статевого розподілу в досліджуваних групах

2.2   

2.3    Методи дослідження

Методика діагностики самооцінки рівня тривожності Ч.Д.Спилбергера і Ю.Л.Ханіна.

За допомогою даної методики, ми маємо нагоду визначити рівень тривожності досліджуваних в даний момент (реактивна тривожність як полягання) і особистісної тривожності (як стійка характеристика людини). Випробовуваним було пред'явлено бланки з твердженнями, на які було запропоновано 4 варіанти відповідей: "Майже ніколи", "Іноді", "Часто", "Майже завжди". Особистісна тривожність характеризує стійку схильність сприймати великий круг ситуацій як загрожуючі, реагувати на такі ситуації поляганням тривоги. Реактивна тривожність характеризується напругою, нервозністю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення уваги. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами.

Шкала самооцінки складається з 2х частин, що роздільно оцінюють реактивну і особистісну тривожності. Показники РТ і ОТ підраховуються по формулах. При інтерпретації результат можна оцінювати так: до 30 - низька тривожність; 31-45 - помірна тривожність; 46 і більш - висока тривожність.

Значні відхилення від рівня помірної тривожності вимагають особливої уваги, висока тривожність припускає схильність до появи полягання тривоги у людини в ситуаціях оцінки його компетентності. Низька тривожність, навпаки, вимагає підвищення уваги до мотивів діяльності і підвищення відчуття відповідальності[30].

Торонтська алекситимічна шкала (TAS)

Шкала є інструментом для виміру і оцінки алекситимії. Торонтська Алекситимічна Шкала (TAS) створена G. J. Taylor і співавторами (1985).

Російською мовою TAS - 26 була адаптована в НИИ ім. Бехтерева.- 26 складається з 26 питань, з яких ряд інтерпретується в прямих значеннях, а ряд - в протилежних. У оригінальному варіанті не має внутрішніх субшкал, увесь результат виражається одним значенням[2].

Інструкція: "Користуючись цією шкалою, вкажіть, в якому ступені ви згодні або не згодні з цим твердженням. Дайте тільки одну відповідь на кожне твердження: Абсолютно не згоден (1), Швидше не згоден (2), Ні те, ні інше (3), Швидше згоден (4), Абсолютно згоден (5) ".

Теоретичний розподіл результатів можливий від 26 до 130 балів. За даними авторів методики :

"Алекситимічний" тип особистості отримує 74 бали і вище. Люди з алекситимічним типом особистості, не здатні зрозуміти і розібратися у власних почуттях і переживаннях, і тому, як наслідок, їм чужі емоції інших людей. Їм чуже співчуття, чуже співпереживання і чужа жалість. Їм бракує інтуїції і уяви. Особа таких людей характеризується примітивністю життєвої спрямованості, інфантильністю і, що особливо істотно, недостатністю функції рефлексії

"Неалекситимічний" тип особи набирає 62 бали і нижче.

"Група ризику" особа набирає 63 - 73. Досліджувані які потрапили в зону ризику знаходиться на межі виявлення "алекситимічного" типу. Тому потрібно проводити додаткову діагностику, визначити фактори, які негативно впливають на досліджуваних, і в подальшому періодично тестувати для виключення негативної динаміки.

Шкала Цунга для самооцінки депресії

Шкала Цунга для самооцінки депресії - тест для самооцінки депресії був розроблений в Університеті Дюка психіатром доктором Уільямом Цунгом. Тест дозволяє оцінити рівень депресії пацієнтів і визначити міру депресивного розладу[31].

У тестуванні враховується 20 чинників, які визначають чотири рівні депресії. У тесті присутні десять позитивно сформульованих і десять негативно сформульованих питань. Кожне питання оцінюється за шкалою від 1 до 4 (на основі цих відповідей: "ніколи", "іноді", "часто", "постійно"). Результати діляться на чотири діапазони:

·              25-49 Нормальний стан.

·              50-59 Легка депресія. Характеризується нерізким пригніченням настрою ("безрадісний настрій"), деяке зниження активності і інтересів (що значною мірою компенсуються зусиллями пацієнтів), суб'єктивне відчуття загальмованості розумових процесів, послаблення інтенсивності позитивних емоцій і занепад життєрадісності і уяви, послаблення прихильності до життя, але чи не головне - це усвідомлення пацієнтом того факту, що його настрій залишається нижче того, яке відповідає обставинам його життя.

·              60-69 Помірна депресія. Виражена пригніченість настрою, загальмованість розумових і рухових процесів, що об'єктивно виявляється, значне зниження активності і працездатності, суіцидальні думки, наміру і спроби, зниження самооцінки, втрата перспективи майбутнього і песимістична оцінка минулого і сьогодення, втрата критичного відношення до хворобливого стану.

·              70 і вище Важка депресія. Важка або психотична депресія характеризується приєднанням нав’язливих ідей, галюцинацій із співзвучним депресії змістом, посиленням виниклих раніше симптомів депресії, явищами депресивного ступора або меланхолійного збудження.

У нашій країні тест адаптований у відділенні наркології НДІ ім. Бехтерева Т.І. Балашовой.

Повна процедура тестування з обробкою займає 20-30 хвилин. Випробовуваний відмічає відповіді на бланку.

Інструкція: "Прочитайте уважно кожну з приведених нижче пропозицій і закресліть відповідну цифру справа залежно від того, як Ви себе почуваєте останнім часом. Над питаннями довго не замислюйтеся, оскільки правильних або неправильних відповідей немає".

·              А(1) - ніколи або зрідка

·              У(2) - іноді

·              З(3) - часто

·              D(4) - майже завжди або постійно

Опитувач міжособистісних стосунків О.А. Рукавишніков (ОМС)

Опитувач міжособистісних стосунків (ОМС) є російськомовною версією широко відомого за кордоном опитувача FIRO (Fundamental Interpersonal Reiations Orientation), розробленого американським психологом В. Шутцем. Автор пропонованої версії О. А. Рукавишников. Опитувач спрямований на діагностику різних аспектів міжособистісних стосунків в діадах і групах, а також на вивчення комунікативних особливостей особистості.

Опитувач призначений для оцінки поведінки людини в трьох основних областях міжособистісних потреб: "включення" (I), "контролю" (С) і "афекту" (А). Усередині кожної області беруть до уваги два напрями міжособистісної поведінки: виражена поведінка індивіда (е), тобто думка індивіда про інтенсивність власної поведінки в цій області; і поведінка, потрібна від оточення (w), інтенсивність якого є оптимальною для нього.

Опитувач складається з шести шкал, кожна з яких, по суті, містить твердження, що повторюється з деякими змінами. Всього в опитувачі міститься 54 твердження, кожне з яких вимагає від опитуваного, щоб він вибрав одну з відповідей у рамках шестибальної оцінної шкали.

В результаті оцінювання відповідей опитуваного психолог отримує бали по шести основних шкалах: Ie, Iw. Се, Cw, Ae, Aw, на основі яких потім складається характеристика особливостей міжособистісної поведінки опитуваного.

Інструкція: "Опитувач призначений для оцінки типових способів вашого відношення до людей. Відповідайте, будь ласка, на кожне питання окремо, не оглядаючись на інші питання. Час відповіді на питання не обмежений, але не роздумуйте занадто довго над яким-небудь питанням".

Бали коливаються від 0 до 9. Чим більше вони наближаються до екстремальних оцінок, тим більше значення має наступний опис поведінки :

Включення:

·              Ie - низьке означає, що індивід не почуває себе добре серед людей і буде схильний їх уникати;

·              Ie - високе припускає, що індивід почуває себе добре серед людей і матиме тенденцію їх шукати;

·              Iw - низьке припускає, що індивід має тенденцію спілкуватися з невеликою кількістю людей;

·              Iw - високе припускає, що індивід має сильну потребу бути прийнятим іншими і належати до них.

Контроль:

·              Се - низьке означає, що індивід уникає ухвалення рішень і узяття на себе відповідальності;

·              Се - високе означає, що індивід намагається брати на себе відповідальність, сполучену з провідною роллю;

·              Cw - низьке припускає, що індивід не приймає контролю над собою;

·              Cw - високе відбиває потребу в залежності і коливання при ухваленні рішень;

Афект:

·              Ае - низьке означає, що індивід дуже обережний при встановленні близьких інтимних стосунків;

·              Ае - високе припускає, що індивід має схильність встановлювати близькі чуттєві стосунки;

·              Aw - низьке означає, що індивід дуже обережний при виборі осіб, з якими створює глибші емоційні стосунки;

·              Aw - високе типово для осіб, які вимагають, щоб інші без розбору встановлювали з ним близькі емоційні стосунки.

-1 і 8-9 - екстремально низькі і екстремально високі бали, поведінка матиме компульсивний характер.

-3 і 6-7 - низькі і високі бали, і поведінка осіб описуватиметься у відповідному напрямі.

-5 - пограничні бали, і особи можуть мати тенденцію поведінки, описаної як для низького, так і для високого "сирого" рахунку[26].

МЕТОДИ МАТЕМАТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ

Метод визначення коефіцієнта кореляції Пірсона.

Кореляційна залежність є одна з форм статистичної залежності. Вона може бути одно або двосторонньої, лінійної або нелінійної, сильною і слабкою. Провівши певні статистичні процедури, можна виявити спрямованість і тісноту зв'язку (кореляції) між тими чи іншими факторами. Аналіз з використанням таких процедур називають кореляційним аналізом.

У нашій роботі ми використовували коефіцієнт кореляції Браве-Пірсона. Цей метод можна застосовувати в тому випадку, якщо вимірювання значень досліджуваних ознак виробляються в шкалі відносин або інтервалів і форма залежності є лінійною. Коефіцієнт кореляції характеризує тільки лінійний взаємозв'язок (ступінь її тісноти). Лінійний взаємозв'язок двох випадкових величин полягає в тому, що при збільшенні однієї випадкової величини інша випадкова величина має тенденцію зростати (спадати) за лінійним законом.

Критерій Ст’юдента .

Т-критерій Стьюдента використовується для порівняння середніх показників двох вибірок. Критерій Стьюдента досить просто обчислюється і є в наявності у більшості статистичних пакетів. Як правило t-критерій використовується у двох випадках:

а) для перевірки гіпотези про рівність генеральних середніх двох незалежних, незв'язаних вибірок (так званий двухвиборочний t-критерій),

б) для зіставлення двох величин після певної корекційної роботи, тобто в даному випадку мова йде про залежні вибірки.

При застосуванні будь-якого з двох критеріїв, повинна дотримуватися вимога нормальності розподілу.

Критерій Фішера

Кутове перетворення Фішера застосовується для порівняння двох процентних часток , за умови , що їх сума становить 100 %.

Зручність даного критерію очевидно: він може застосовуватися до якісних даних, обсяг вибірок може бути невеликим , він застосовується до процентних часткам ( які дуже поширені в психології та педагогіки) .

Обмеження для застосування кутового перетворення Фішера :

. Процентні частки повинні відображати ймовірність появи події в одній вибірці , тобто в сумі становити 100 %.

. Жодна з зіставляються часткою не повинна бути рівною нулю.

. Нижня межа - 2 спостереження в одній з вибірок . При цьому необхідно , щоб вибірки задовольняли таким умовам:

·        Якщо в одній вибірці рівно 2 спостереження , то в іншій повинно бути не менше 30 ;

·        Якщо в одній вибірці рівно 3 спостереження , в другій має бути не менше 7

·        Якщо в одній вибірці рівно 4 спостереження , в другій має бути не менше 5.

Ми вираховували зв'язок за методом Пірсона, критерієм Фішера та критерій Ст’юдента за допомогою комп'ютерної програми для статистичної обробки даних SPSS Statistics.

В нашій роботі були також використані критерії описової статистики, визначення середніх значень, відсоткове відношення.

2.3    Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Під час складання даного підрозділу було використано нормативно-законодавчу базу з охорони праці в галузі освіти.

Вивчення та розв'язання проблем, пов'язаних із забезпеченням здорових та безпечних умов, в яких протікає праця людини - одна з найбільш важливих завдань охорони праці. Комфортні і безпечні умови праці - один з основних факторів, що визначає успішність даної праці.

Згідно з законом України "Про охорону праці", охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно теми нашої дипломної роботи ми проводили індивідуальне опитування досліджуваних в медичному закладі, в кабінеті лікаря, а обробку результатів цього опитування за допомогою персонального комп’ютеру. Тому в написанні цього розділу ми будемо користуватися законодавчими актами України, пов’язаними з роботою електронно-обчислювальних машин та положень щодо улаштування психологічного кабінету.

Опираючись на ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ, під час виконання дипломної роботи можна виділити такі можливі шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища:

несприятливі кліматичні (мікрокліматичні) умови у повітрі робочої зони;

напружені зорові роботи;

інтелектуальні навантаження;

монотонність праці;

невідповідність ергономічних показників робочого місця діючим вимогам;

ризики враження електричним струмом;

ризики виникнення пожеж;

недостатня, або надмірна освітленість робочого місця;

ризик виникнення надзвичайних ситуацій на об’єкті або території природного, або штучного характеру, порушень кістково-м’язового апарату.

Під час проведення дослідження були виконані умови відповідно до встановлених гігієнічно-санітарних вимог (ГОСТ 12.1.005-88, СН 4088-86) було забезпечено в приміщенні де проводилося дослідження оптимальні параметри середовища:

. Кабінет розташовувався в приміщенні з достатнім природним та штучним освітленням, необхідною кількістю розеток.

2. Для кращого розсіювання та відбиття світла стеля була пофарбована у білий колір.

. Робочий кабінет був укомплектований меблями: письмовий та журнальний стіл, 4 стільці, секційною шафою для зберігання книг, навчально-методичних матеріалів, довідково-інформаційної документації, архіву тощо; килимом для підлоги; комп'ютером, принтером.

4. Чистота повітря забезпечувалась регулярністю вологого прибирання приміщень з використанням дезинфікуючих та миючих засобів; робота проводилась в теплий період року, тому згідно з ДСН 3.3.6.042-99 температура повітря в кабінеті була 22⁰С

. Електрообладнання кабінету знаходилось у справному стані: світильники були надійно підвішені до стелі; комутаційні коробки закриті кришками; корпуси та кришки вимикачів і розеток не малитріщин і сколів.

. Згідно Наказу 19.10.2004 №126 "Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україна" на видному місці був вивішений план евакуації людей на випадок пожежі, а в кабінеті був встановлений вогнегасник.

В процесі виконання дипломної роботи ми проводили обробку результатів опитування за допомогою персонального комп’ютеру. Тому в написанні цього розділу ми будемо користуватися Законом України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року; правилами охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26 березня 2010 року N 65та іншими нормативно-правовими актами.;

1.      Площа на робочого місця становить не 12,0 кв.м, а об'єм 36,0 куб. м. Покриття підлоги матове з коефіцієнтом відбиття 0,5. Поверхня підло рівна, неслизька, з антистатичними властивостями.

2.      Робоче місце з ВДТ розташовано так, щоб природнє світло падає з лівого боку. Відстань між бічними поверхнями ВДТ 1,2 м, відстань від тильної поверхні одного ВДТ до екрана іншого ВДТ - 2,5 м. Висота робочої поверхні робочого столу з ВДТ має 800 мм.

3.      Робочий стіл має простір для ніг заввишки 600 мм, завширшки 500 мм, завглибшки (на рівні колін) 550 мм, на рівні простягнутої ноги - 750 мм. Робочий стілець підйомно-поворотний, регульований за висотою.

4.      Для зниження статичного напруження м'язів верхніх кінцівок використовувалися стаціонарні підлокітники завдовжки 350 мм, завширшки 70 мм, що регулюються за висотою над сидінням у межах 230...260 мм і відстанню між підлокітниками в межах 350...500 мм. Поверхність сидіння і спинки стільця є напівм'якою з нековзним, повітронепроникним покриттям.

5.      Екран ВДТ розташований на відстані від очей користувача, що становить 700 мм.

6.      Клавіатура розташовувалася на поверхні столу на відстані 100 мм від краю, звернутого до працюючого. Поверхня клавіатури є матовою з коефіцієнт.

7.      При роботі з лазерним принтером параметри лазерного випромінювання відповідали вимогам СанПіН № 5804-91.

Максимальний час роботи за комп'ютером не перевищував 6 годин. Робилися перерви в роботі за ПК тривалістю 10 хвилин через кожні 45 хвилин роботи.

Під час регламентованих перерв з метою зниження нервово-емоційного напруження і втоми зору, запобігання розвитку позотонічної втоми доцільно виконувати комплекси спеціальних вправ (для очей, для поліпшення мозкового кровообігу, для рук та хребта).

Площа робочого місця користувача ПК складала 5,5 м2. У приміщеннях проводилося щоденне вологе прибирання і систематичне провітрювання після кожної години роботи.

Наше дослідження на тему "Емоційних розладів у дітей, що страждають невротичними розладами та органічними ураженнями ЦНС" було проведено з використанням всіх правил пожежної безпеки та нормативно законодавчої бази з охорони праці.

У методичному розділі ми детально розглянули діагностичні методики і методи математичної статистики, які допоможуть нам вирішити завдання, що були поставлені нами на початку дослідження і які відповідають темі дипломної роботи.

Для вивчення рівня депресії у дітей, що страждають невротичними розладами і органічними ураженнями ЦНС ми використовували шкалу Цунга для самооцінки депресії. Тест дозволяє оцінити рівень депресії пацієнтів і визначити міру депресивного розладу. У тестуванні враховується 20 чинників, які визначають чотири рівні депресії. У тесті присутні десять позитивно сформульованих і десять негативно сформульованих питань. Кожне питання оцінюється за шкалою від 1 до 4 (на основі цих відповідей: "ніколи", "іноді", "часто", "постійно"). 25-49 нормальний стан; 50-59 легка депресія; 60-69 помірна депресія; 70 і вище важка депресія.

Щоб виміряти і дати оцінку алекситимії у дітей, що страждають невротичними розладами і органічними ураженнями ЦНС ми скористалися торонтською алекситимічною шкалою, що слугує для виміру і оцінки алекситимії. Російською мовою TAS - 26 була адаптована в НИИ ім. Бехтерева. TAS - 26 складається з 26 питань, з яких ряд інтерпретується в прямих значеннях, а ряд - в протилежних. Теоретичний розподіл результатів можливий від 26 до 130 балів. За даними авторів методики "Алекситимічний" тип особистості отримує 74 бали і вище. "Неалекситимічний" тип особи набирає 62 бали і нижче, "Зона ризику" 63-73.

За допомогою методики діагностики самооцінки рівня тривожності Ч.Д.Спилбергера і Ю.Л.Ханіна, ми маємо нагоду визначити рівень тривожності досліджуваних в даний момент і особової тривожності. Особова тривожність характеризує стійку схильність сприймати великий круг ситуацій як загрожуючі, реагувати на такі ситуації поляганням тривоги. Реактивна тривожність характеризується напругою, турботою, нервозністю. Шкала самооцінки складається з 2х частин, що оцінюють реактивну і особистісну тривожності. Показники РТ і ОТ підраховуються по формулах. При інтерпретації результат можна оцінювати так: до 30 - низька тривожність; 31-45 - помірна тривожність; 46 і більш - висока тривожність.

Для вивчення характеру міжособистісних стосунків у дітей, що страждають невротичними розладами і органічними ураженнями ЦНС ми використали опитувач міжособистісних стосунків (ОМС). Опитувач спрямований на діагностику різних аспектів міжособистісних стосунків, а також на вивчення комунікативних особливостей особистості.

Опитувальник призначений для оцінки поведінки людини в трьох основних областях міжособистісних потреб: "включення" (I), "контролю" (С) і "афекту" (А). Усередині кожної області беруть до уваги два напрями міжособистісної поведінки: виражена поведінка індивіда (е), тобто думка індивіда про інтенсивність власної поведінки в цій області; і поведінка, потрібна індивідому від оточення (w), інтенсивність якого є оптимальною для нього.

Вивчення кореляційних зв'язків за показниками методик та виявлення значимих відмінностей між групами дітей, що страждають невротичними розладами і органічними ураженнями ЦНС проводилося за допомогою методів математичної статистик.

Метод визначення коефіцієнта кореляції Пірсона застосовувався при вимірювання значень досліджуваних ознак в шкалі відносин між двома групами. Критерій Ст’юдента та Фішера використовується для порівняння середніх показників двох вибірок. Ми вираховували зв'язок за методом Пірсона, та Критерій Ст’юдента, і Фішера за допомогою комп'ютерної програми для статистичної обробки даних SPSS Statistics.

Вибірка була сформована із дітей які знаходяться на стаціонарному лікуванні в Інституті охорони здоров’я дітей і підлітків, Національної академії медичних наук України.

У дослідженні взяли участь 36 дітей, половина яких складали діти з органічними ураженнями ЦНС, а половина що страждають невротичними розладами.

Дослідження було проведено з використанням всіх правил пожежної безпеки та нормативно законодавчої бази з охорони праці України.

РОЗДІЛ 3. Особливості емоційних розладів та міжособистісних стосунків у дітей які страждають на невротичні та соматоформні розлади та органічні ураження ЦНС

3.1 Вивчення рівня алекситимії у досліджуваних груп дітей

Нами проведено дослідження рівня алекситимії. За опитувальником Торонтська Алекситимічна Шкала (TAS). Узагальнені данні у відсотках відображені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3.

Показники алекситимії у досліджуваних

За даними таблиці ми бачимо, що в групі дітей, які страждають на невротичні розлади 42% досліджуваних має неалекситимічний тип особистості. Діти, які відносяться до цієї групи, здатні добре висловлювати свої почуття та розуміти внутрішні переживання. Опитувані мають гарну фантазію, що дає їм можливість до символізації та інтерпретації того, що вони бажають висловити. Вони не тільки спостерігають за навколишніми подіями, а також прислуховуються до своїх внутрішніх переживань. Це дає їм можливість розуміти свої переживання і почуття, фантазувати і мріяти.

У цій же групі 8% опинилися у межах ризику. Це говорить нам про те, що даний відсоток знаходиться на межі виявлення "алекситимічного" типу. Тому потрібно проводити додаткову діагностику, визначити фактори, які негативно впливають на досліджуваних, і в подальшому періодично тестувати для виключення негативної динаміки.

За результатами таблиці ми бачимо, що високий рівень "алекситимічного" типу досліджуваних у групі невротиків дорівнює 50%. Цей показник говорить нам про те, що у дітей знижена здатність до вербалізації емоційних станів. Це є ознакою тяжкої, стресової ситуації. Досліджувані з високим рівнем алекситимічності нездатні висловлювати свої почуття, які їх хвилюють. Вони характеризуються зниженням можливості до символізації, про що говорить бідність фантазії і інших проявів уяви. Такі діти більше фокусуються на зовнішні події, ніж на внутрішні переживання. Їм важко провести відмінність між почуттям і тілесним відчуттям. Вони не здатні зрозуміти і розібратися у власних почуттях і переживаннях, і тому, як наслідок, їм чужі емоції інших людей. Їм чуже співчуття, чуже співпереживання і чужа жалість. Їм бракує інтуїції і уяви. Особистість таких людей характеризується примітивністю життєвої спрямованості, інфантильністю і, що особливо істотно, недостатністю функції рефлексії.

Графічно отримані дані представлені на малюнках 1 та 2.

Мал. 1. Показники алекситимії, у дітей, які страждають на невротичні та соматоформні розлади.

Отже, показники за методикою ТАС26 досліджуваних І групи наступні: "алекситимічний" тип особистості - 50%, зона ризику - 11%, "неалекситимічний" тип особистості - 44%. Таким чином, досліджувані І групи, які мають "алекситимічний" тип особистості, займають перше місце. На другому місці знаходяться досліджувані з "неалекситимічним" типом особистості, а на третьому - досліджувані, що мають ризик до вникнення "алекситимічного" типу особистості. З цього, ми можемо говорити, що більшість дітей І групи мають "алекситимічний" тип особистості. До таких дітей треба ставитися з особливою увагою. Бо у дітей знижена здатність до вербалізації емоційних станів, їм тяжко висловлювати свої почуття, знижена можливість до символізації, про що говорить бідність фантазії і інших проявів уяви. Такі діти більше фокусуються на зовнішні події, ніж на внутрішні переживання. Їм важко провести відмінність між почуттям і тілесним відчуттям. Їм чуже співчуття, чуже співпереживання і чужа жалість. Їм бракує інтуїції і уяви. Особистість таких людей характеризується примітивністю життєвої спрямованості, інфантильністю і, що особливо істотно, недостатністю функції рефлексії. Значна кількість досліджуваних "неалекситимічного" типу особистості. Даний відсоток І групи, легко висловлюють свої переживання, вони здатні уявити те, що хочуть розповісти. Менша кількість досліджуваних із ризиком виникнення "алекситимічного" типу. Їх потрібно додатково діагностувати, визначити фактори, які негативно впливають на них. І надалі періодично тестувати їх, щоб виключити негативної динаміки.

Показники у групі опитуваних, які страждають на органічні ураження ЦНС 11% мають неалекситимічний тип особистості. Ці досліджувані розуміють свої переживання і почуття, так як прислуховуються до своїх внутрішніх переживань. Вони мають гарну фантазію і уяву, яка дає їм можливість до символізації їх почуттів. Досліджувані ІІ групи добре висловлюють свої почуття і емоції.

Показники таблиці свідчать про те, що діти з органічними ураженнями ЦНС мають показник 61% у зоні ризику. Це говорить нам про те, що даний відсоток знаходиться на межі виявлення "алекситимічного" типу. Тому потрібно проводити додаткову діагностику, визначити фактори, які негативно впливають на досліджуваних, і в подальшому періодично тестувати для виключення негативної динаміки.

За показниками досліджуваних ІІ групи, ми бачимо, що високий рівень "алекситимічного" типу дорівнює 28% дітей. У цих досліджуваних знижена здатність або утруднення в вербалізації емоційних станів. Що є причиною тяжкої, стресової ситуації. Із-за бідності фантазії і інших проявів уяви, у дітей знижена можливість до символізації. Їм важко провести відмінність між почуттям і тілесним відчуттям. Такі діти більше фокусуються на зовнішні події, ніж на внутрішні переживання.

Мал. 2. Показники алекситимії, у дітей, які страждають на органічні ураження ЦНС.

Отже, показники "алекситимічного" типу досліджуваних ІІ групи наступні: високий рівень "алекситимічного" типу - 28%, зона риску - 61%, "неалекситимічний" тип особистості - 11%. Таким чином, більшість досліджуваних ІІ групи, знаходяться у зоні ризику. Це говорить нам про те, що даний відсоток знаходиться на межі виявлення "алекситимічного" типу. Тому потрібно проводити додаткову діагностику, визначити фактори, які негативно впливають на досліджуваних, і в подальшому періодично тестувати для виключення негативної динаміки.

         За допомогою математичного метода критерій Ст’юдента ми виявили значущі відмінності за показниками враженості алекситимії між групами дітей з невротичними та соматоформними розладами, і органічними ураженнями ЦНС. Результати наведені у таблиці 3.3.

Відсоток дітей групи з органічними ураженнями ЦНС , які входять до зони ризику, значуще більший за відсоток дітей групи з невротичними та соматоформними розладами. Це говорить про те, що вони потребують в більшому нагляді. Досліджуваних з "неалекситимічним" типом особистості у групі з невротичними та соматоформними розладами більше, ніж досліджуваних з органічними ураженнями ЦНС. Порівнюючи групи, ми бачимо, що високий рівень "алекситимічного" типу в групі дітей з невротичними та соматоформними розладами значно вищий.

3.2 Рівень тривожності у обстежуваних категорій дітей

Нами було проведено дослідження рівнів тривожності за допомогою шкали оцінки рівня реактивної і особистісної тривожності Ч.Д.Спілбергера, Ю.Л.Ханіна.

Для виявлення значущих відмінностей між вибірками використовувався метод математичної статистики F- -критерий кутового перетворення Фішера.

Описані дані представлені в таблицях 3.4 - 3.6 і на мал. 3 - 6.

Таблиця 3.4.

Рівень тривожності дітей з невротичними та соматоформними розладами.

Мал. 3. Рівень тривожності дітей з невротичними та соматоформними розладами

У групі дітей з невротичними та соматоформними розладами 16% опитуваних мають низькі показники за рівнем ситуативної тривожності. Цей показник вказує на тривожність у відповідь на конкретну дану ситуацію, даний момент. Низький рівень свідчить про те, що особистість знаходиться в комфортних, звичних для неї умовах, їй нічого не загрожує в даний момент і вона приблизно знає, що з нею має статися найближчим часом.

Найбільша частка дітей, 52% набрали середні бали за рівнем ситуативної тривожності. Такі діти об’єктивно реагують на нову та невідому ситуацію. Вони відчувають деяку напругу, яка мобілізує їх сили, але не сприяє виникненню дискомфорту чи напруження.

% дітей набрали високі бали за шкалою ситуативної тривожності. Цей показник характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамічності в часі. Що стосується особистісної тривоги, 52% опитуваних набрали високі бали за шкалою. Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна характеристика, яка відображає схильність суб'єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденції сприймати досить широкий "віяло" ситуацій як загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність, особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, що розцінюються людиною як небезпечні для самооцінки, самоповаги. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами і з психосоматичними захворюваннями. 28% опитуваних мають помірний рівень особистісної тривожності. У респондентів адекватне ставлення до стресових ситуацій і така тривожність є нормою і не вимагає до нього особливої уваги.

% отримали бали, що відповідають низькому рівню особистісної тривожності. Низька тривожність вимагає підвищення уваги до мотивів діяльності та підвищення почуття відповідальності. Але іноді дуже низька тривожність у показниках тесту є результатом активного витіснення особистістю високої тривоги з метою показати себе в "кращому світлі".

Таблиця 3.5.

Рівень тривожності дітей хворих на органічне ураження ЦНС

Мал. 4. Рівень тривожності дітей хворих на на органічне ураження ЦНС

У групі дітей з органічними ураженнями ЦНС 32% опитуваних отримали низькі бали за шкалою ситуативної тривожності. Низький рівень свідчить про те, що особистість знаходиться в комфортних, звичних для неї умовах, їй нічого не загрожує в даний момент і вона приблизно знає, що з нею має статися найближчим часом. Занадто низький її рівень може погано позначитися на результатах діяльності. Стан реактивної тривожності виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію.

% дітей мають помірний рівень ситуативної тривоги. Такі діти відчувають деяку напругу, яка мобілізує їх сили, але не сприяє виникненню дискомфорту чи напруження.

В цій же групі 28% дітей мають високий рівень ситуативної тривожності. Стан реактивної (ситуаційної) тривоги виникає при потраплянні в стресову ситуацію і характеризується суб'єктивним дискомфортом, напруженістю, занепокоєнням і вегетативним збудженням. Природно, цей стан відрізняється нестійкістю в часі і різною інтенсивністю залежно від сили впливу стресової ситуації.

Відносно особистісної тривоги, 28% дітей мають низькі показники. Низька тривожність вимагає підвищення уваги до мотивів діяльності та підвищення почуття відповідальності. Але іноді дуже низька тривожність у показниках тесту є результатом активного витіснення особистістю високої тривоги з метою показати себе в "кращому світлі".

% досліджуваних отримали бали, що свідчать про помірний рівень особистісної тривоги.

% мають високий рівень особової тривожності. Це вказує на тенденцію реагувати на різноманітні ситуації появою різного рівня тривоги. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту , з емоційними і невротичними зривами і з психосоматичними захворюваннями. Це відображає схильність суб'єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденцій сприймати досить широкий віяло ситуацій як загрозливі . Висока тривожність передбачає схильність до появи стану тривоги у людини в ситуаціях оцінки його компетентності . У цьому випадку слід знизити суб'єктивну значимість ситуації і завдань і перенести акцент на осмислення діяльності та формування почуття впевненості в успіху .

Таблиця 3.6.

Порівняння показників ситуативної тривожності між вибірками

Мал. 5. Порівняння показників ситуативної тривожності між вибірками

Таблиця 3.7.

Порівняння показників особистісної тривожності між вибірками

جàë. 6. دîً³âيےييے ïîêàçيèê³â îٌîلîâî؟ ًٍèâîويîٌٍ³ ى³و âèل³ًêàىè

دًè ïîً³âيےيي³ نàيèُ نâîُ مًَï çà نîïîىîمî‏ ىهٍîنà ىàٍهىàٍè÷يî؟ ٌٍàٍèٌٍèêè F-êًèٍهً³é êٍَîâîمî ïهًهٍâîًهييے ش³ّهًà, لَëî âèےâëهيî, ùî ïîêàçيèê âèٌîêîمî ً³âيے ًٍèâîويîٌٍ³ çيàُîنèٍüٌے â çîي³ çيà÷َùèُ â³نى³ييîٌٍهé, à çيà÷èٍü - ن³ٍè ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè ٌُèëüي³ نî âèٌîêîمî ً³âيے îٌîلîâî؟ ًٍèâîويîٌٍ³. ضه âèےâëے؛ٍüٌے â يàےâيîٌٍ³ َ îلٌٍهوَâàيî؟ êàٍهمîً³؟ ن³ٍهé ًٍèâîويî-نîâ³ًëèâèُ ًèٌ âنà÷³. آîيè âèيèêà‏ٍü ÷هًهç يهâïهâيهي³ٌٍü â ٌîل³, يهً³َّ÷îٌٍ³. دîٌٍ³éيà هىîِ³éيà يàïًَمà يهمàٍèâيî âïëèâà؛ يà ô³ç³îëîم³÷يèé ٌٍàي ن³ٍهé, âيàٌë³نîê ÷îمî â³نلَâà؛ٍüٌے çàمîًٌٍهييے ُâîًîلè. حà ôîي³ ِüîمî âèيèêà‏ٍü ïîًَّهييے â ٌîِ³àëüيî-ïٌèُîëîم³÷ي³é àنàïٍàِ³؟ ن³ٍهé ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè.

.3 دîêàçيèêè نهïًهٌ³؟ َ îلٌٍهوَâàيî؟ êàٍهمîً³؟ ن³ٍهé

حàىè ïًîâهنهيî نîٌë³نوهييے نهïًهٌ³؟ çà ّêàëî‏ ضَيمà نëے ٌàىîîِ³يêè نهïًهٌ³؟, ٍà îًٍèىàي³ يàٌٍَïي³ ًهçَëüٍàٍè, ےê³ ïًهنٌٍàâëهي³ â ٍàلëèِ³ 3.8.

زàلëèِے 3.8.

دîêàçيèêè نهïًهٌ³؟ َ نîٌë³نوَâàيèُ

س مًَï³ ن³ٍهé ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè 11% îïèٍَâàيèُ ىà‏ٍü لàëè, ùî ٌâ³ن÷àٍü ïًî يîًىàëüي³é ٌٍàي, â³نٌٍَي³ٌٍü نهïًهٌ³؟. زîلٍî çàمàëüيèé هىîِ³éيèé ôîي â يîًى³, يàًٌٍ³é يه ïًèمي³÷هيèé, ïًèٌٍَيے وèٍٍ؛ًàن³ٌي³ٌٍü ٍà àêٍèâي³ٌٍü

حàéل³ëüّà ÷àٌٍêà ن³ٍهé â ِ³é مًَï³ ىà‏ٍü îçيàêè ëهمêî؟ نهïًهٌ³؟. ضه ُàًàêٍهًèçَ؛ نîٌë³نوَâàيèُ يهً³çêèى ïًèمي³÷هييےى يàًٌٍî‏ ("لهçًàن³ٌيèé يàًٌٍ³é"), نهےêه çيèوهييے àêٍèâيîٌٍ³ ³ ³يٍهًهٌ³â (ùî çيà÷يî‏ ى³ًî‏ êîىïهيٌَ‏ٍüٌے çٌَèëëےىè ïàِ³؛يٍ³â), ٌَل'؛êٍèâيه â³ن÷ٍٍَے çàمàëüىîâàيîٌٍ³ ًîçَىîâèُ ïًîِهٌ³â, ïîٌëàلëهييے ³يٍهيٌèâيîٌٍ³ ïîçèٍèâيèُ هىîِ³é ³ çàيهïàن وèٍٍ؛ًàن³ٌيîٌٍ³ ³ َےâè, ïîٌëàلëهييے ïًèُèëüيîٌٍ³ نî وèٍٍے, àëه ÷è يه مîëîâيه - ِه ٌَâ³نîىëهييے ïàِ³؛يٍîى ٍîمî ôàêٍَ, ùî éîمî يàًٌٍ³é çàëèّà؛ٍüٌے يèو÷ه ٍîمî, ےêه â³نïîâ³نà؛ îلٌٍàâèيàى éîمî وèٍٍے.

دîى³ًيà نهïًهٌ³ے âèےâëهيà َ 22% ن³ٍهé â مًَï³. س نîٌë³نوَâàيèُ ٌïîٌٍهً³مà؛ٍüٌے âèًàوهيه ïًèمي³÷هييے يàًٌٍî‏, çàمàëüىîâàي³ٌٍü ًîçَىîâèُ ³ ًَُîâèُ ïًîِهٌ³â, ùî îل'؛êٍèâيî âèےâëے؛ٍüٌے, çيà÷يه çيèوهييے àêٍèâيîٌٍ³ ³ ïًàِهçنàٍيîٌٍ³, ٌَ³ِèنàëüي³ نَىêè, يàى³ًَ ³ ٌïًîلè, çيèوهييے ٌàىîîِ³يêè, âًٍàٍà ïهًٌïهêٍèâè ىàéلٍَيüîمî ³ ïهٌèى³ٌٍè÷يà îِ³يêà ىèيَëîمî ³ ٌüîمîنهييے, âًٍàٍà êًèٍè÷يîمî â³نيîّهييے نî ُâîًîلëèâîمî ٌٍàيَ.

س ل³ëüّî؟ ÷àٌٍêè ن³ٍهé ç îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےىè ضحر ىè ن³àميîٌٍَâàëè يîًىàëüي³é ٌٍàي لهç نهïًهٌ³؟. س ن³ٍهé â³نٌٍَي؛ çيèوهييے يàًٌٍî‏, âîيè àêٍèâي³, ىً³éëèâ³, وèٍٍ؛ًàن³ٌي³.

% ïًîےâëے‏ٍü îçيàêè ëهمêî؟ نهïًهٌ³؟. ؤ³ٍè ىà‏ٍü يهً³çêه ïًèمي³÷هييے يàًٌٍî‏, نهےêه çيèوهييے àêٍèâيîٌٍ³ ³ ³يٍهًهٌ³â, ٌَل'؛êٍèâيه â³ن÷ٍٍَے çàمàëüىîâàيîٌٍ³ ًîçَىîâèُ ïًîِهٌ³â, ïîٌëàلëهييے ³يٍهيٌèâيîٌٍ³ ïîçèٍèâيèُ هىîِ³é ³ çàيهïàن وèٍٍ؛ًàن³ٌيîٌٍ³ ³ َےâè, ïîٌëàلëهييے ïًèُèëüيîٌٍ³ نî وèٍٍے. حàًٌٍ³é نèٍèيè çàëèّà؛ٍüٌے يèو÷ه ٍîمî, ےêه â³نïîâ³نà؛ îلٌٍàâèيàى éîمî وèٍٍے.

س 6% نîٌë³نوَâàيèُ ïًîےâëے‏ٍüٌے îçيàêè ïîى³ًيî؟ نهïًهٌ³؟. زàêèى îïèٍَâàيèى ïًèٌٍَيے âèًàوهيà ïًèمي³÷هي³ٌٍü يàًٌٍî‏, çàمàëüىîâàي³ٌٍü ًîçَىîâèُ ³ ًَُîâèُ ïًîِهٌ³â, ùî îل'؛êٍèâيî âèےâëے؛ٍüٌے, çيà÷يه çيèوهييے àêٍèâيîٌٍ³ ³ ïًàِهçنàٍيîٌٍ³, ٌَ³ِèنàëüي³ نَىêè, يàى³ًَ ³ ٌïًîلè, çيèوهييے ٌàىîîِ³يêè, âًٍàٍà ïهًٌïهêٍèâè ىàéلٍَيüîمî ³ ïهٌèى³ٌٍè÷يà îِ³يêà ىèيَëîمî ³ ٌüîمîنهييے, âًٍàٍà êًèٍè÷يîمî â³نيîّهييے نî ُâîًîلëèâîمî ٌٍàيَ.

آ îلîُ مًَïàُ نîٌë³نوَâàيèُ â³نٌٍَي³ ن³ٍè, ےê³ ىà‏ٍü ٍےوêَ نهïًهٌ³‏.

جàë. 7. دîêàçيèêè نهïًهٌ³؟ َ مًَïàُ

دًè îل÷èٌë‏âàيي³ t - êًèٍهً³ے رٍ’‏نهيٍà لَëî âèےâëهيî çيà÷َù³ ًîçل³ويîٌٍ³ ى³و مًَïàىè çà ïîêàçيèêàىè نهïًهٌ³؟. ؤ³ٍè ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè ىà‏ٍü çيà÷َùه âèù³ ïîêàçيèêè ëهمêî؟ نهïًهٌ³؟ ي³و ن³ٍè ç îًمàي³÷يèى ًَàوهييےىè ضحر. ضه ٌâ³ن÷èٍü, ùî َ ن³ٍهé ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè ل³ëüّه ًٌٍàونà؛ هىîِ³éيà ٌôهًà. خٌîلëèâَ َâàمَ ًٍهلà çâهًٍàٍè يà يàًٌٍ³é ن³ٍهé, يàé÷àٌٍ³ّه â³ي ïًèمي³÷هيèé ("لهçًàن³ٌيèé يàًٌٍ³é"), ىîوëèâه نهےêه çيèوهييے àêٍèâيîٌٍ³ ³ ³يٍهًهٌ³â, ٌَل'؛êٍèâيه â³ن÷ٍٍَے çàمàëüىîâàيîٌٍ³ ًîçَىîâèُ ïًîِهٌ³â, ïîٌëàلëهييے ³يٍهيٌèâيîٌٍ³ ïîçèٍèâيèُ هىîِ³é ³ çàيهïàن وèٍٍ؛ًàن³ٌيîٌٍ³ ³ َےâè, ïîٌëàلëهييے ïًèُèëüيîٌٍ³ نî وèٍٍے.

ؤ³ٍè ç îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےىè ضحر îًٍèىàëè çيà÷َùه ل³ëüّ³ â³نٌîٍêè çà ّêàëî‏ يîًىàëüيîمî ٌٍàيَ, لهç نهïًهٌ³؟. ضهé ïîêàçيèê مîâîًèٍü ïًî ٍه ùî, ن³ٍè ىà‏ٍü يîًىàëüيèé هىîِ³éيèé ٌٍàي, àêٍèâي³, وèٍٍ؛ًàن³ٌي³, ىً³éëèâ³.

زàêîو âèےâëهيà ٍهينهيِ³ے ًîçل³ويîٌٍهé çà ّêàëî‏ ïîى³ًيî؟ نهïًهٌ³؟. ؤ³ٍè ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè ل³ëüّه ٌُèëüي³ نî ïîى³ًيî؟ نهïًهٌ³؟ ي³و ن³ٍè ç îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےىè ضحر.

.4 آèâ÷هييے îٌîلëèâîٌٍهé ى³وîٌîلèٌٍ³ٌيèُ ٌٍîٌَيê³â َ ن³ٍهé نîٌë³نوَâàيèُ مًَï

حàىè ïًîâهنهيî âèâ÷هييے îٌîلëèâîٌٍهé ى³وîٌîلèٌٍ³ٌيèُ ٌٍîٌَيê³â َ ن³ٍهé, ےê³ ًٌٍàونà‏ٍü يà يهâًîٍè÷ي³ ٍà ٌîىàٍîôîًىي³ ًîçëàنè ³ îًمàي³÷ي³ ًَàوهييے ضحر çà نîïîىîمî‏ îïèٍَâàëüيèêà ى³وîٌîلèٌٍ³ٌيèُ ٌٍîٌَيê³â (خجر), ًîçًîلëهيîمî àىهًèêàيٌüêèى ïٌèُîëîمîى آ. طٍَِهى â ىîنèô³êàِ³؟ خ. ہ. ذَêàâèّيèêîâà.

زàلëèِے 3.9

دîêàçيèêè âêë‏÷هييے َ îلٌٍهوهيî؟ مًَïè ن³ٍهé.

آèُîنے÷è ³ç ïîêàçيèê³â â ٍàلëèِ³ ىè ًîلèىî âèٌيîâîê, ùî يàéل³ëüّ³ ÷àٌٍêè ن³ٍهé ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè ىà‏ٍü ïîمًàيè÷ي³ ٍà âèٌîê³ ïîêàçيèêè ïî çà ّêàëî‏ ²ه, ٍîلٍî îïèٍَâàي³ ïî÷َâà‏ٍü ٌهله نîلًه ٌهًهن ë‏نهé ³ ىà‏ٍü ٍهينهيِ³‏ ؟ُ َّêàٍè. آîيè îïèٌَ‏ٍü ٌâî‏ ïîâهن³يêَ ےê ïًàميهييے ïًèéىàٍè ³يّèُ, ùîل âîيè ىàëè ³يٍهًهٌ نî يèُ ³ لًàëè َ÷àٌٍü َ ؟ُ ن³ےëüيîٌٍ³. ؤ³ٍè ِ³؛؟ مًَïè àêٍèâيî ïًàميَ يàëهوàٍè نî ً³çيèُ ٌîِ³àëüيèُ مًَï ³ لٍَè ےêيàéل³ëüّه é ÷àٌٍ³ّه ٌهًهن ë‏نهé. ثèّه 11% ن³ٍهé ىà‏ٍü يèçüê³ çيà÷هييے çà ّêàëî‏. ضه مîâîًèٍü ïًî ٍه ùî ن³ٍè يه ïî÷َâà‏ٍü ٌهله نîلًه ٌهًهن ë‏نهé ³ ٌُèëüي³ ؟ُ َيèêàٍè.

أًَïà ن³ٍهé ç îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےىè ضحر يàلًàëà ىàéوه îنيàêîâ³ â³نٌîٍêîâ³ ÷àٌٍêè çà ّêàëî‏ ²ه. 39% ىà‏ٍü âèٌîê³ لàëè, ùî ُàًàêٍهًèçَ؛ ؟ُ ےê êîىïàي³éٌüêèُ, 33% يàâïàêè يه ïî÷َâà؛ ٌهله نîلًه ٌهًهن ë‏نهé ³ ٌُèëüي³ ؟ُ َيèêàٍè, ³ 28% ىà‏ٍü ٍهينهيِ³‏ نî îلîُ âèن³â ïîâهن³يêè.

حهîلُ³نيَ ïîâهن³يêَ çà ّêàëî‏ âêë‏÷هييے 39% نîٌë³نوَâàيèُ ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè âèےâèëè ےê âèٌîêَ, ùî مîâîًèٍü يàى ïًî ٍه ùî ³ينèâ³نè ىà‏ٍü ٌèëüيَ ïîًٍهلَ لٍَè ïًèéيےٍèى ³يّèىè ³ يàëهوàٍè نî يèُ. 33% â³نٌîٍêè ىà‏ٍü ٍهينهيِ³‏ نî ِ³؛؟ و ىàيهًè ى³وîٌîلèٌٍ³ٌيèُ ٌٍîٌَيê³â. ² ëèّه 28% ىà‏ٍü يèçüê³ çيà÷هييے çà ّêàëî‏ Iw, ٍîلٍî ³ينèâ³ن ىà؛ ٍهينهيِ³‏ ٌï³ëêَâàٍèٌے ç يهâهëèêî‏ ê³ëüê³ٌٍ‏ ë‏نهé.

س مًَï³ ن³ٍهé ç îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےىè ضحر لàëè ًîçïîن³ëèëèٌے àيàëîم³÷يî. حàéل³ëüّà ÷àٌٍêà â³نٌîٍê³â âêàçَ؛ يà ٍه ùî ن³ٍè يàىàمà‏ٌے, ùîل ³يّ³ çàïًîَّâàëè ؟ُ لًàٍè َ÷àٌٍü â ٌï³ëüي³é ن³ےëüيîٌٍ³ ³ ïًàميَëè لٍَè â ؟ُي³é êîىïàي³؟, يàâ³ٍü êîëè âîيè يه نîêëàنà‏ نî ِüîمî وîنيèُ çٌَèëü. ² 22% يàâïàêè يàىàمà‏ٍüٌے ٌï³ëêَâàٍèٌے ç ىàëî‏ ê³ëüê³ٌٍ‏ ë‏نهé, يه ïًàميٍَü لٍَè â êîىïàي³؟ ³يّèُ, àلî âèêîيَâàٍè ٌï³ëüيَ ن³ےëüي³ٌٍü.

زàلëèِے 3.10

دîêàçيèêè êîيًٍîë‏ َ îلٌٍهوهيî؟ مًَïè ن³ٍهé.

اà ّêàëî‏ ره ل³ëüّ³ٌٍü ن³ٍهé ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè îًٍèىَ‏ٍü âèٌîê³ لàëè. ضه مîâîًèٍü ïًî ٍه, ùî âîيè يàىàمà‏ٍüٌے لًàٍè يà ٌهله â³نïîâ³نàëüي³ٌٍü, ٌïîëَ÷هيَ ç ïًîâ³نيî‏ ًîëë‏. صî÷ٍَü êîيًٍîë‏âàٍè ³ âïëèâàٍè يà ³يّèُ, â ل³ëüّîٌٍ³ âèïàنê³â لهًٍَü â ٌâî؟ ًَêè êهً³âيèٍِâî é ïًàميَ âèً³َّâàٍè, ùî ³ ےê ًîلèٍèىهٍüٌے. 28% ىà‏ٍü يàُèë نî ٍàêî؟ ïîâهن³يêè. ² ٍ³ëüêè 17 % نîٌë³نوَâàيèُ îًٍèىَ‏ٍü ïî نàي³é ّêàë³ يèçüê³ لàëè. زàê³ ن³ٍè َيèêà‏ٍü َُâàëهييے ً³ّهيü ³ َçےٍٍے يà ٌهله â³نïîâ³نàëüيîٌٍ³. ¯ى ٍےوêî ٌَâ³نîىèٍè, ùî â³ن يèُ çàëهوèٍü لَنü - ےêه ً³ّهييے, âîيè يه مîٍîâ³ لًàٍè ٍà يهٌٍè â³نïîâ³نàëüي³ٌٍü.

س مًَï³ ن³ٍهé ç îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےى ضحر لàëè ًîçïîن³ëèëèٌے ٌُîوèى ÷èيîى. ثèّه 11% çà ّêàëî‏ ره îًٍèىَ‏ٍü يèçüê³ لàëè, ٍàê³ ن³ٍè يه â³ن÷َâà‏ٍü ïîًٍهلè ٍà çىîمè لًàٍè يà ٌهله â³نïîâ³نàëüي³ٌٍü ³ âèً³َّâàٍè ً³çيîىàي³ٍي³ ïèٍàييے, ؟ى êًàùه â³ننàâàٍè ³ي³ِ³àٍèâَ. 67% ىà‏ٍü âèٌîê³ لàëè, ِه مîâîًèٍü ïًî ٍه, ùî âîيè يàىàمà‏ٍüٌے لًàٍè يà ٌهله â³نïîâ³نàëüي³ٌٍü. صî÷ٍَü êîيًٍîë‏âàٍè ³ âïëèâàٍè يà ³يّèُ, â ل³ëüّîٌٍ³ âèïàنê³â لهًٍَü â ٌâî؟ ًَêè êهً³âيèٍِâî é ïًàميَ âèً³َّâàٍè, ùî ³ ےê ًîلèٍèىهٍüٌے. 22% îًٍèىàëè ïًèêîًنîيي³ لàëè, ٍàê³ îٌîلè ىîوٍَü ىàٍè ٍهينهيِ³‏ ïîâهن³يêè, îïèٌàيîمî ےê نëے يèçüêîمî, ٍàê ³ نëے âèٌîêîمî ًàَُيêَ.

دًè îلًîلِ³ نàيèُ çà ّêàëî‏ رw 67% نîٌë³نوَâàيèُ ےê³ ًٌٍàونà‏ٍü يà يهâًîٍè÷ي³ ٍà ٌîىàٍîôîًىي³ ًîçëàنè îًٍèىàëè يèçüê³ لàëè. ضهé ïîêàçيèê ٌâ³ن÷èٍü ïًî ٍه ùî ن³ٍè يه ïًèéىà‏ٍü êîيًٍîë‏ يàن ٌîلî‏. آîيè ٌٍàًà‏ٍüٌے ùîل ³يّ³ يه êîيًٍîë‏âàëè ؟ُ ٍà يه âïëèâàëè يà ïîâهن³يêَ. حه ٌëَُà‏ٍü ³يّèُ, يه çâàوà‏ٍü ùî نî âêàç³âîê نîًîٌëèُ. 33% îًٍèىàëè ïًèêîًنîيي³ لàëè, ِ³ نîٌë³نوَâàي³ ىà‏ٍü ٍهينهيِ³‏ نî ٌàىîٌٍ³éيîٌٍ³, يه ïًèéىà‏ٍü êîيًٍîëü â³ن ³يّèُ ë‏نهé. آàوëèâèى ؛ ٍه ùî ي³ٍُî ³ç مًَïè نîٌë³نوَâàيèُ يه يàلًàâ çà ّêàëî‏ âèٌîê³ لàëè ضه ïîêàçَ؛, ùî ي³ٍُî يه لàوà؛ çàëهوèٍè ÷è ïًèéىàٍè êîيًٍîëü â³ن ³يّèُ, يه ïîًٍهلَ‏ٍü ùîل ³يّ³ âïëèâàëè يà يèُ ³ êàçàëè, ùî ًîلèٍè.

أًَïà ن³ٍهé ç îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےىè ضحر îًٍèىàëà 33% يèçüêèُ لàë³â çà ّêàëî‏ Cw. ؤ³ٍè يه ïًèéىà‏ٍü êîيًٍîë‏ يàن ٌîلî‏, ٍà يه ïًàميٍَü êهًَâàٍèٌے يàêàçàىè ³يّèُ ùîنî ٌâî؛؟ ïîâهن³يêè. 56% ىà‏ٍü ïًèêîًنîيي³ çيà÷هييے, ùî مîâîًèٍü ïًî ٌُèëüي³ٌٍü êهًَâàٍèٌے ëèّه ٌâî؟ى لàوàييےى َ ïًèéيےٍٍ³ ًَّهيü. ² ëèّه 11% â³نîلًàوà؛ ïîًٍهلَ â çàëهويîٌٍ³ ³ êîëèâàييے ïًè َُâàëهيي³ ً³ّهيü. ضهé â³نٌîٍîê ن³ٍهé يàىàمà؛ٍüٌے, ùîل ³يّ³ êîيًٍîë‏âàëè ؟ُ, âïëèâàëè ³ êàçàëè, ùî âîيè ïîâèيي³ ًîلèٍè.

زàلëèِے 3.11.

دîêàçيèêè àôهêٍَ َ îلٌٍهوهيî؟ مًَïè ن³ٍهé.

اà نîïîىîمî‏ ٍàلëèِ³ ىè لà÷èىî, ùî مًَïà ن³ٍهé ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè ىà‏ٍü 33% يèçüêèُ ïîêàçيèê³â çà ّêàëî‏ ہه, ِه îçيà÷à؛, ùî ن³ٍè نَوه îلهًهوي³ ïًè âٌٍàيîâëهيي³ لëèçüêèُ ٍà ³يٍèىيèُ ٌٍîٌَيê³â, âîيè يه ïًàميٍَü ىàٍè لàمàٍَ ê³ëüê³ٌٍü çيàéîىèُ ٍà نًَç³â, ؟ى ل³ëüّ êîىôîًٍيî ىàٍè نًَوي³ ٌٍîٌَيêè ç ïهًهâ³ًهيèىè ٍà لëèçüêèىè ë‏نüىè. 22% ن³ٍهé îًٍèىàëè âèٌîê³ لàëè, ùî ُàًàêٍهًèçَ؛ ؟ُ ےê ë‏نهé ےê³ ٌُèëüي³ âٌٍàيîâë‏âàٍè لëèçüê³, ÷ٍٍَ؛â³ ٌٍîٌَيêè, âîيè ïًàميٍَü لٍَè â لëèçüêèُ, ³يٍèىيèُ â³نيîٌèيàُ ç ³يّèىè, ïًîےâëےٍè نî يèُ ٌâî؟ نًَوي³ é ٍهïë³ ïî÷ٍٍَے, â³نêًèٍî âèٌëîâë‏âàٍè ³يٍهًهٌ ³ ًٍَلîٍَ نî ³يّèُ. 45% îًٍèىàëè ïًèêîًنîيي³ لàëè, ùî ٌâ³ن÷èٍü ïًî ٍهينهيِ³‏ ïîâهن³يêè, îïèٌàيîمî ےê نëے يèçüêîمî, ٍàê ³ نëے âèٌîêîمî ًàَُيêَ.

س مًَï³ ن³ٍهé ç îًمàي³÷يèى ًَàوهييےى ضحر ïîêàçيèê àôهêٍَ ïî â³نيîّهيي‏ نî ٌهله يàéل³ëüّà â³نٌîٍêîâà ÷àٌٍêà ïًèïàنà؛ يà يèçüê³ لàëè çà ّêàëî‏. زîلٍî ن³ٍè يه ىà‏ٍü ٌُèëüيîٌٍ³ âٌٍàيîâë‏âàٍè يîâ³ ³ ًàïٍîâ³ êîيٍàêٍè, âîيè نَوه îلهًهوي³ ³ يهàêٍèâي³ ïًè âٌٍàيîâëهيي³ لëèçüêèُ ³يٍèىيèُ ٌٍîٌَيê³â. حàéيèو÷èé â³نٌîٍîê çà ّêàëî‏ َ مًَï³ ïًèïàنà؛ يà âèٌîê³ لàëè. ز³ëüêè 22% ىà‏ٍü ٌُèëüي³ٌٍü ٍà îُî÷³ âٌٍàيîâë‏âàٍè يîâ³, لëèçüê³ ³ ÷ٍٍَ؛â³ ٌٍîٌَيêè.

اà ّêàëî‏ Aw مًَïà ن³ٍهé ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè ًîçن³ëèëàٌے يà يàٌٍَïي³ â³نٌîٍêè. 33% ىà‏ٍü يèçüê³ çيà÷هييے çà ّêàëî‏, ùî âêàçَ؛ يà îلهًهوي³ٌٍü ن³ٍهé ïًè âèلîً³ îٌ³ل, ç ےêèىè ٌٍâîً‏‏ٍüٌے مëèلّ³ هىîِ³éي³ ٌٍîٌَيêè. 56% ىà؛ ٍهينهيِ³‏ نî îلهًهويîٌٍ³ ٍà يهïîٌï³ّيîٌٍ³ َ âèلîً³ لëèçüêîمî êîëَ îٌ³ل. 11% نîٌë³نوَâàيèُ îًٍèىàëè âèٌîê³ لàëè, ùî ïîêàçَ؛ ٌُèëüي³ٌٍü ن³ٍهé âèىàمàٍè â³ن ³يّèُ لهç ًîçلîًَ âٌٍàيîâë‏âàëè ç يèى لëèçüê³ هىîِ³éي³ ٌٍîٌَيêè. حàىàمà‏ٍüٌے, ùîل ³يّ³ ïًàميَëè لٍَè نî يèُ هىîِ³éيî لëèو÷èىè ³ ن³ëèëèٌے ٌâî؟ىè ³يٍèىيèىè ïî÷ٍٍَےىè.

% ن³ٍهé ç îًمàي³÷يèى ًَàوهييےى ضحر ىà‏ٍü يèçüê³ لàëè çà ّêàëî‏, ٍîلٍî نَوه îلهًهوي³ ïًè âèلîً³ îٌ³ل, ç ےêèىè ٌٍâîً‏‏ٍü مëèلّ³ هىîِ³éي³ ٌٍîٌَيêè. 22% îًٍèىàëè âèٌîê³ لàëè, ٍàê³ ن³ٍè ٌٍàًà‏ٌے, ùîل ³يّ³ ïًàميَëè لٍَè نî يèُ هىîِ³éيî لëèو÷èىè ³ ن³ëèëèٌے ç يèىè ٌâî؟ىè ³يٍèىيèىè ïî÷ٍٍَےىè. 33% îًٍèىàëè ïًèêîًنîيي³ لàëè, ٍàê³ îٌîلè ىîوٍَü ىàٍè ٍهينهيِ³‏ ïîâهن³يêè, îïèٌàيîمî ےê نëے يèçüêîمî, ٍàê ³ نëے âèٌîêîمî ًàَُيêَ.

زàلëèِے 3.12

ايà÷َù³ٌٍü ًîçل³ويîٌٍهé ى³و ُàًàêٍهًîى ى³وîٌîلèٌٍ³ٌيèُ ٌٍîٌَيê³â َ ن³ٍهé, ùî ًٌٍàونà‏ٍü يهâًîٍè÷يèىè ًîçëàنàىè ³ îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےىè ضحر çà t - êًèٍهً³؛ى رٍ’‏نهيٍà

* - p<0,05

دًè îل÷èٌë‏âàيي³ t - êًèٍهً³ے رٍ’‏نهيٍà لَëî âèےâëهيî çيà÷َù³ ًîçل³ويîٌٍ³ ى³و مًَïàىè çà ّêàëî‏ Cw.

اà ّêàëî‏ رw 67% نîٌë³نوَâàيèُ ےê³ ًٌٍàونà‏ٍü يà يهâًîٍè÷ي³ ٍà ٌîىàٍîôîًىي³ ًîçëàنè îًٍèىàëè يèçüê³ لàëè, ùî çيà÷َùه ل³ëüّه ي³و َ ن³ٍهé ç îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےىè ضحر. ضهé ïîêàçيèê ٌâ³ن÷èٍü ïًî ٍه ùî ن³ٍè يه ïًèéىà‏ٍü êîيًٍîë‏ يàن ٌîلî‏. آîيè ٌٍàًà‏ٍüٌے ùîل ³يّ³ يه êîيًٍîë‏âàëè ؟ُ ٍà يه âïëèâàëè يà ïîâهن³يêَ. حه ٌëَُà‏ٍü ³يّèُ, يه çâàوà‏ٍü ùî نî âêàç³âîê نîًîٌëèُ. خٍوه ن³ٍè ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè çيà÷َùه ل³ëüّه يه ïًèéىà‏ٍü يàن ٌîلî‏ êîيًٍîë‏. آîيè ٌٍàًà‏ٍüٌے ùîل ³يّ³ يه êîيًٍîë‏âàëè ؟ُ ٍà يه âïëèâàëè يà ïîâهن³يêَ. حه ٌëَُà‏ٍü ³يّèُ, يه çâàوà‏ٍü ùî نî âêàç³âîê نîًîٌëèُ.

3.5 آèçيà÷هييے êîًهëےِ³éيèُ çâ’ےçê³â çà ىهٍîنîى د³ًٌîيà ى³و îٌîلëèâîٌٍےىè ى³وîٌîلèٌٍ³ٌيèُ ٌٍîٌَيê³â ٍà ً³âيهى àëهêٌèٍèى³؟, ً³âيهى ًٍèâîويîٌٍ³ ٍà ïîêàçيèêàىè نهïًهٌ³؟ َ îلٌٍهوَâàيî؟ êàٍهمîً³؟ ن³ٍهé

ذهçَëüٍàٍè êîًهëےِ³é ïًîâîنèëèٌے îêًهىî نëے ن³ٍهé ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè ³ îêًهىî نëے ن³ٍهé ç îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےىè ضحر. ايà÷َù³ êîًهëےِ³éي³ çâ’ ےçêè ïًهنٌٍàâëهي³ َ ٍàلëèِےُ.

زàلëèِے 3.13

ايà÷َù³ êîًهëےِ³éي³ çâ’ ےçêè çà ىهٍîنîى د³ًٌîيà َ مًَï³ ن³ٍهé ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè

*- p<0,05

ايà÷َùèىè êîًهëےِ³ےىè َ مًَï³ ن³ٍهé ç يهâًîٍè÷يèىè ٍà ٌîىàٍîôîًىيèىè ًîçëàنàىè âèےâèëèٌے:

. آèًàوهيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ âêë‏÷هييے (Ie) ïًîٍèëهويî êîًهë‏؛ ç îٌîلèٌٍ³ٌيî‏ ًٍèâîمî‏. زîلٍî îٌîلèٌٍ³ٌيà ًٍèâîمà ïîâ’ےçàيà ³ç ïًàميهييےى نèٍèيè نî êîيٍàêٍ³â ç ³يّèىè. جè ïًèïٌَêà؛ىî, ےêùî îïèٍَâàيèé ïî÷َâà؛ ٌهله نîلًه ٌهًهن ë‏نهé ³ ىà؛ ٍهينهيِ³‏ ؟ُ َّêàٍè ٍî ً³âهيü îٌîلèٌٍ³ٌيî؟ ًٍèâîمè لَنه يهâèٌîêèé. ؤèٍèيà ىîوه ًîçٌëàلëهيî ٍà â³ëüيî ٌهله ïî÷َâàٍè â êîىïàي³؟ ïًèےٍهë³â ٍà نًَç³â, àêٍèâيî ç يèىè ٌï³ëêَâàٍèٌے, âçà؛ىîن³ےٍè ³ ïًè ِüîىَ يه â³ن÷َâàٍè نèٌêîىôîًٍ, لî ِه éîىَ ïîنîلà؛ٍüٌے, â³ي ٌُèëüيèé نî âٌٍàيîâëهييے êîيٍàêٍ³â.

. آèًàوهيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ âêë‏÷هييے (Ie) ïًîٍèëهويî êîًهë‏؛ ç ïîêàçيèêîى نهïًهٌ³؟. زîلٍî ïًàميهييے نî êîيٍàêٍ³â ٍà â³ن÷ٍٍَے ٌïîêî‏ ïîًےن ç ë‏نüىè ïîâ’ےçàيه ³ç âًàوهي³ٌٍ‏ ïîêàçيèê³â نهïًهٌ³؟. جè ââàوà؛ىî, ùî ً³âهيü نهïًهٌ³؟ لَنه يèçüêèé, ےêùî ë‏نèيà ïî÷َâà؛ ٌهله نîلًه ٌهًهن ë‏نهé ³ يàâïàêè, َ نèٍèيè لَنه ïًîےâëےٍèٌے ïًèمي³÷هييے يàًٌٍî‏ ("لهçًàن³ٌيèé يàًٌٍ³é") çيèوهييے àêٍèâيîٌٍ³ ³ ³يٍهًهٌ³â, ٌَل'؛êٍèâيه â³ن÷ٍٍَے çàمàëüىîâàيîٌٍ³ ًîçَىîâèُ ïًîِهٌ³â, ïîٌëàلëهييے ³يٍهيٌèâيîٌٍ³ ïîçèٍèâيèُ هىîِ³é ³ çàيهïàن وèٍٍ؛ًàن³ٌيîٌٍ³ ³ َےâè, ïîٌëàلëهييے ïًèُèëüيîٌٍ³ نî وèٍٍے, ےêùî نèٍèيà لَنه َيèêàٍè êîيٍàêٍ³â ç ë‏نüىè.

. آèًàوهيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ âêë‏÷هييے (Ie) ïًîٍèëهويî êîًهë‏؛ ç ً³âيهى àëهêٌèٍèى³؟. زîلٍî, êîëè îïèٍَâàيèé ïî÷َâà؛ ٌهله نîلًه ٌهًهن ë‏نهé ³ ىà؛ ٍهينهيِ³‏ ؟ُ َّêàٍè â³ي ىîوه ًîçï³çيàâàٍè ³ âèًàوàٍè هىîِ³éي³ ïهًهوèâàييے ³ ٍ³ëهٌي³ â³ن÷ٍٍَے, â يüîمî ًîçâèيٍَà هىîِ³éيà ÷ٍَëèâ³ٌٍü â³نيîٌيî ³يّèُ ë‏نهé, â³ي àêٍèâيî çàëَ÷هيèé نî لَنهييîمî وèٍٍے.

4. حهîلُ³نيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ âêë‏÷هييے (Iw) êîًهë‏؛ ç îٌîلèٌٍ³ٌيî‏ ًٍèâîمî‏. كêùî ³ينèâ³ن ىà؛ ٌèëüيَ ïîًٍهلَ لٍَè ïًèéيےٍèى ³يّèىè ³ يàëهوàٍè نî يèُ, ٍàêà ïîâهن³يêà ىîوه ïًîâîêَâàٍè âèٌîêèé ً³âهيü îٌîلèٌٍ³ٌيî؟ ًٍèâîمè. زîلٍî êîëè نèٍèيà çàëهوèٍü â³ن ³يّèُ ³ ُî÷ه لٍَè ÷àٌٍèيî‏ مًَïè ِه ôîًىَ؛ ٍهينهيِ³‏ نî ًٍèâîمè ³ ïهًهنلà÷à؛ يàےâي³ٌٍü َ يüîمî çâè÷êè ٌïًèéىàٍè نîٌèٍü ّèًîêèé "â³ےëî" ٌèٍَàِ³é ےê çàمًîçëèâ³, â³نïîâ³نà‏÷è يà êîويَ ç يèُ ïهâيî‏ ًهàêِ³؛‏.

. آèًàوهيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ êîيًٍîë‏ (ره) êîًهë‏؛ ç ٌèٍَàٍèâيî‏ ًٍèâîمî‏. زîلٍî ٌèٍَàٍèâيà ًٍèâîمà, ùî ُàًàêٍهًèçَ؛ٍüٌے ٌَل'؛êٍèâيî ïهًهوèٍèىè هىîِ³ےىè: يàïًَمî‏, çàيهïîêî؛ييےى, çàêëîïîٍàي³ٌٍ‏, يهًâîçي³ٌٍ‏ ïîâ’ےçàيà ç يàىàمàييےى لًàٍè يà ٌهله â³نïîâ³نàëüي³ٌٍü, ٌïîëَ÷هيَ ç ïًîâ³نيî‏ ًîëë‏.

6. آèًàوهيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ êîيًٍîë‏ (ره) ïًîٍèëهويî êîًهë‏؛ ³ç ïîêàçيèêîى نهïًهٌ³؟. جè ïًèïٌَêà؛ىî, ùî ن³ٍè ےê³ ïًàميٍَü لًàٍè يà ٌهله â³نïîâ³نàëüي³ٌٍü, â³ن³مًàâàٍè ïًîâ³نيَ ًîëü َ âèً³ّهيي³ ٌïًàâ ىà‏ٍü يèçüêèé ً³âهيü نهïًهٌ³؟, àلî âçàمàë³ َ يèُ â³نٌٍَيے نهïًهٌ³ے.

7. حهîلُ³نيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ êîيًٍîë‏ (رw) êîًهë‏؛ ³ç îٌîلèٌٍ³ٌيî‏ ًٍèâîمî‏. دîًٍهلà â çàëهويîٌٍ³ ³ êîëèâàييے ïًè َُâàëهيي³ ً³ّهيü ïًîâîêَ؛ âèٌîê³ ïîêàçيèêè çà ً³âيهى îٌîلèٌٍ³ٌيî؟ ًٍèâîمè.

. حهîلُ³نيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ êîيًٍîë‏ (رw) êîًهë‏؛ ³ç ٌèٍَàٍèâيî‏ ًٍèâîمî‏. إىîِ³éيà ًهàêِ³ے يà ًٌٍهٌîâَ ٌèٍَàِ³‏ ےêà ىîوه لٍَè ً³çيèى çà ³يٍهيٌèâي³ٌٍ‏ ٍà نèيàى³÷يîٌٍ³ â ÷àٌ³ ïîâ’ےçàيà ³ç ïîًٍهلî‏ â çàëهويîٌٍ³ ³ êîëèâàييے ïًè َُâàëهيي³ ً³ّهيü.

. آèًàوهيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ àôهêٍَ (Ae) ïًîٍèëهويî êîًهë‏؛ ç îٌîلèٌٍ³ٌيî‏ ًٍèâîمî‏. جè ââàوà؛ىî, ےêùî ³ينèâ³ن ىà؛ ٌُèëüي³ٌٍü âٌٍàيîâë‏âàٍè لëèçüê³ ÷ٍٍَ؛â³ ٌٍîٌَيêè ٍî ً³âهيü îٌîلèٌٍ³ٌيî؟ ًٍèâîمè لَنه يèçüêèé. زîلٍî ٌُèëüي³ٌٍü ٌَل'؛êٍà نî ًٍèâîمè ³ يàےâي³ٌٍü َ يüîمî ٍهينهيِ³؟ ٌïًèéىàٍè نîٌèٍü ّèًîêèé "â³ےëî" ٌèٍَàِ³é ےê çàمًîçëèâ³, â³نïîâ³نà‏÷è يà êîويَ ç يèُ ïهâيî‏ ًهàêِ³؛‏ ïًîٍèëهويî ïîâ’ےçàيî ³ç ٍهينهيِ³؛‏ âٌٍàيîâë‏âàٍè لëèçüê³ ÷ٍٍَ؛â³ ٌٍîٌَيêè, ïًèےçيî ٌٍàâèٍèٌے نî îٍî÷َ‏÷èُ.

. آèًàوهيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ àôهêٍَ (Ae) ïًîٍèëهويî êîًهë‏؛ ç نهïًهٌ³؛‏. كêùî ³ينèâ³ن âى³؛ ³ ُî÷ه âٌٍàيîâë‏âàٍè لëèçüê³ ³ ٍهïë³ ٌٍîٌَيêè, ےê³ ؛ ÷ٍٍَ؛âèىè ³ مëèلîêèىè ٍî ïîêàçيèê نهïًهٌ³؟ يèçüêèé. ث‏نèيà ىîوه ًàن³ٍè, ىً³ےٍè, âهٌٍè àêٍèâيèé ٌïîٌ³ل وèٍٍے ٍà ىàٍè مàًيèé يàًٌٍ³é ³ ن³ëèٍèٌے يèى ç îٍî÷َ‏÷èىè.

11. آèًàوهيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ àôهêٍَ (Ae) ïًîٍèëهويî êîًهë‏؛ ç àëهêٌèٍèى³؛‏. زîلٍî ً³âهيü àëهêٌèٍèى³؟ ٍèى يèو÷ه ÷èى àêٍèâي³ّه ³ ً³َّ÷ه ³ينèâ³ن âٌٍàيîâë‏؛ لëèçüê³ ٍà ٍهïë³ ٌٍîٌَيêè ç îٍî÷َ‏÷èىè.

12. حهîلُ³نيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ àôهêٍَ (Aw) êîًهë‏؛ ç îٌîلèٌٍ³ٌيî‏ ًٍèâîمî‏. جè ïًèïٌَêà؛ىî, ùî âèٌîêèé ً³âهيü îٌîلèٌٍ³ٌيî؟ ًٍèâîمè â³نïîâ³نà؛ ٍهينهيِ³؟ âèىàمàٍè â³ن ³يّèُ لهç ًîçلîًَ âٌٍàيîâë‏âàëè ç يèى لëèçüê³ هىîِ³éي³ ٌٍîٌَيêè. زàêèى ن³ٍےى âàوëèâî ùîل ë‏نè ïًàميَëè ٌï³ëêَâàٍèٌے ç يèىè, ےêùî ïîًَ÷ ي³êîمî يهىà, ِه ٌïîيَêà؛ ٌïًèéىàٍè نîٌèٍü ّèًîêèé "â³ےëî" ٌèٍَàِ³é ےê çàمًîçëèâ³, â³نïîâ³نà‏÷è يà êîويَ ç يèُ ïهâيî‏ ًهàêِ³؛‏ ïîâ’ےçàيî ³ç ٍهينهيِ³؛‏ âٌٍàيîâë‏âàٍè لëèçüê³ ÷ٍٍَ؛â³ ٌٍîٌَيêè, ïًèےçيî ٌٍàâèٍèٌے نî îٍî÷َ‏÷èُ.

13. حهîلُ³نيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ àôهêٍَ (Aw) êîًهë‏؛ ç ً³âيهى نهïًهٌ³؟. زîلٍî ïًàميهييے ùîل ³يّ³ لهç ًîçلîًَ âٌٍàيîâë‏âàëè ç يèى لëèçüê³ هىîِ³éي³ ٌٍîٌَيêè ïًîâîêَ؛ âèٌîê³ لàëè çà ّêàëî‏ نهïًهٌ³؟.

زàلëèِے 3.14.

ايà÷َù³ êîًهëےِ³éي³ çâ’ ےçêè çà ىهٍîنîى د³ًٌîيà َ مًَï³ ن³ٍهé ç îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےىè ضحر

ايà÷َùèىè êîًهëےِ³ےىè َ مًَï³ ن³ٍهé ç îًمàي³÷يèىè ًَàوهييےىè ضحر

1. آèًàوهيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ âêë‏÷هييے (Ie) ïًîٍèëهويî êîًهë‏؛ ç îٌîلèٌٍ³ٌيî‏ ًٍèâîمî‏. زîلٍî îٌîلèٌٍ³ٌيà ًٍèâîمà ïîâ’ےçàيà ³ç ïًàميهييےى نèٍèيè نî êîيٍàêٍ³â ç ³يّèىè. جè ïًèïٌَêà؛ىî, ےêùî îïèٍَâàيèé ïî÷َâà؛ ٌهله نîلًه ٌهًهن ë‏نهé ³ ىà؛ ٍهينهيِ³‏ ؟ُ َّêàٍè ٍî ً³âهيü îٌîلèٌٍ³ٌيî؟ ًٍèâîمè لَنه يهâèٌîêèé. ؤèٍèيà ىîوه ًîçٌëàلëهيî ٍà â³ëüيî ٌهله ïî÷َâàٍè â êîىïàي³؟ ïًèےٍهë³â ٍà نًَç³â, àêٍèâيî ç يèىè ٌï³ëêَâàٍèٌے, âçà؛ىîن³ےٍè ³ ïًè ِüîىَ يه â³ن÷َâàٍè نèٌêîىôîًٍ, لî ِه éîىَ ïîنîلà؛ٍüٌے, â³ي ٌُèëüيèé نî âٌٍàيîâëهييے êîيٍàêٍ³â.

. آèًàوهيà ïîâهن³يêà çà ّêàëî‏ âêë‏÷هييے (Ie) ïًîٍèëهويî êîًهë‏؛ ç ïîêàçيèêîى نهïًهٌ³؟. زîلٍî ïًàميهييے نî êîيٍàêٍ³â ٍà â³ن÷ٍٍَے ٌïîêî‏ ïîًےن ç ë‏نüىè ïîâ’ےçàيه ³ç âèًàوهي³ٌٍ‏ ïîêàçيèê³â نهïًهٌ³؟. جè ââàوà؛ىî, ùî ً³âهيü نهïًهٌ³؟ لَنه يèçüêèé, ےêùî ë‏نèيà ïî÷َâà؛ ٌهله نîلًه ٌهًهن ë‏نهé ³ يàâïàêè, َ نèٍèيè لَنه ïًîےâëےٍèٌے ïًèمي³÷هييے يàًٌٍî‏ ("لهçًàن³ٌيèé يàًٌٍ³é") çيèوهييے àêٍèâيîٌٍ³ ³ ³يٍهًهٌ³â, ٌَل'؛êٍèâيه â³ن÷ٍٍَے çàمàëüىîâàيîٌٍ³ ًîçَىîâèُ ïًîِهٌ³â, ïîٌëàلëهييے ³يٍهيٌèâيîٌٍ³ ïîçèٍèâيèُ هىîِ³é ³ çàيهïàن وèٍٍ؛ًàن³ٌيîٌٍ³ ³ َےâè, ïîٌëàلëهييے ïًèُèëüيîٌٍ³ نî وèٍٍے, ےêùî نèٍèيà لَنه َيèêàٍè êîيٍàêٍ³â ç ë‏نüىè.