Особливості адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу

Особливості адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу

Міністерство освіти і науки України

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

Факультет дошкільної і початкової освіти

Кафедра дошкільної педагогіки та психології

КУРСОВА РОБОТА

з дитячої психології на тему:

Особливості адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу

Студентки 3 курсу 38-39 Д групи

Коваленко Наталії Володимирівни

Керівник: доцент Загородня Л.П.

Суми - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Психолого-теоретичні основи адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу

.1 Поняття адаптація та основні чинники, що впливають на успішну адаптацію дитини

.2 Психологічні особливості дітей раннього віку

.3. Основні завдання та напрямки роботи практичного психолога в адаптаційний період

РОЗДІЛ 2. Психолого-педагогічні умови організації успішної адаптації дітей до умов ДНЗ

.1 Комплексна система роботи ДНЗ та сімї

.2 Форми роботи для оптимізації процесу успішної адаптації дітей раннього віку до нових умов

.3 Аналіз результатів експериментальної роботи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Соціально-економічні проблеми, які існують в суспільстві, висувають підвищені вимоги до процесу розвитку та формування гармонійної особистості. Слід зазначити, що теперішні умови для самореалізації особистості значно ускладнилися, оскільки діапазон громадських оцінок та очікувань розширився, різноманітнішими стали бажані та допустимі способи поведінки. Разом з тим дедалі більшого значення набуває здатність людини до нестандартних, нетипових вирішень проблемних ситуацій. Саме тому проблема адаптованості особистості у новому соціумі є досить актуальною.

У численних педагогічних і психологічних дослідженнях наголошується на необхідності враховувати специфіку адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу. Ігнорування проблем адаптації зумовлює труднощі їх подальшого життя та спілкування.

Вступ дитини до дошкільного закладу викликає, як правило, серйозну тривогу у дорослих. Дитина в родині звикає до певного режиму, до способу годування, укладання спати, у неї формуються певні взаємини з батьками, прихильність до них. Від того, як пройде звикання дитини до нових умов життя, до незнайомих дорослих та однолітків, залежить подальший розвиток дитини й благополучне існування у дитячому садочку й родині.

Адаптивні можливості дитини раннього дошкільного віку обмежені, тому різкий перехід малюка в нову соціальну ситуацію і тривале перебування в стресовому стані можуть призвести до емоційних порушень або уповільнення темпу психофізичного розвитку.

Проблемами адаптації, її видів і рівнів займалися П. Анохін, Н. Ватутіна, В. Войтко, А. Налчаджян, І. Мілославова, Р. Тонкова-Ямпольська, В. Слюсаренко, Г. Царегородцев та інші. Вплив особливостей виховання в сімї на адаптацію дитини досліджено у працях Т. Алєксєєнко, В. Постового.

Обєкт дослідження: соціальна адаптація в ранньому віці.

Предмет дослідження: особливості адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу.

Мета дослідження полягає в тому, щоб дослідити особливості адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу.

Відповідно до мети дослідження визначили наступні завдання:

. Охарактеризувати поняття адаптація та основні чинники, що впливають на успішну адаптацію дитини.

. Розглянути психологічні особливості дітей раннього віку.

. Визначити основні завдання та напрямки роботи практичного психолога в адаптаційний період.

. Розглянути комплексну систему роботи ДНЗ та сімї у період адаптації дитини до умов перебування в дошкільному закладі.

. Розробити форми роботи для оптимізації процесу успішної адаптації дітей раннього віку до нових умов.

Гіпотеза дослідження: спеціально підібрані вправи ти ігри полегшують процес адаптації дітей раннього віку в початковий період їхнього перебування в дошкільному закладі.

Для розвязання поставлених завдань були використані такі методи дослідження: аналіз психологічної та соціально-педагогічної літератури, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення досліджених даних, моделювання.

Експериментальна база дослідження. Сумський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №7 «Попелюшка».

Теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що: дані дослідження будуть корисні для вихователів, психологів дошкільних закладів, батьків дітей раннього віку, студентів.

Структура та обсяг дослідження. Основний текст викладено на 32 сторінках, що включають вступ, два розділи, загальні висновки. В курсовій роботі міститься список використаних джерел (34 позиції). Повний обсяг тексту роботи становить 50 сторінок.

Розділ 1. Психолого-теоретичні основи адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу

.1 Поняття адаптація та основні чинники, що впливають на успішну адаптацію дитини

Відомо, що процес адаптації - це постійний процес, який супроводжує людину впродовж усього життя. Науковці визначають адаптацію як пристосування будови і функцій організму, його органів і клітини до умов середовища, спрямоване на збереження рівноваги.

Адаптація (з лат. «пристосування») - пристосування організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

У психологічній літературі поняття адаптації розкривається як сукупність особливостей біологічного виду, які забезпечують йому специфічний спосіб життя в умовах певного середовища. У дошкільній педагогіці цей термін тлумачиться як активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм та оволодіння відповідними формами спілкування та діяльності [34, c. 140].

А. Авцин, А. Налчаджян, Б. Паригін, Г. Царегородцев вважають, що адаптація - це відповідність між живим організмом і зовнішніми умовами [25, c. 11].

А. Капська, О. Кононко, П. Анохін під адаптацією розуміють процес встановлення динамічної рівноваги між особистістю та середовищем, зумовлений активною взаємодією людини з довкіллям.

Н. Аксаріна, Н. Ватутіна, Р. Калініна адаптацію дітей дошкільного віку розглядають як процес пристосування до конкретних умов [4, c. 10].

В. Грібелем, Р. Нізель розглядають адаптацію до дитячого садка як «фазу інтенсифікованих розвиваючих потреб» [26, c. 6].

Шибокова С.О. вважає, що адаптація - це не тільки процес звикання дитини до дошкільного закладу, але й формування умінь і навичок у повсякденному житті [33].

Традиційно під адаптацією до дитячого садка розуміють процес пристосування дитини до умов нового середовища. Адаптація є активним процесом, який призводить чи до позитивних, чи до негативних результатів.

Спостереження Д. Тимошенко-Ушакової, О. Нутрєєвої, З. Шейнфельд показують, що хлопчики 3-5 років гірше переносять розлуку з рідними. А найкраще проходить адаптація у віці після 1 року 6 місяців.

Середній строк адаптації - 7-10 днів в ясельному віці; з 3 років -2-3 тижні; в 5-6 років - 1 місяць. Виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сімї [26, с. 11].

Тривалість періоду адаптації залежить від наступних причин: від особливостей вищої нервової діяльності і віку дитини; від рівня розвитку; від наявності чи відсутності попереднього тренування його нервової системи; від стану здоровя; від різкого контрасту між умовами у дитячому садку і сімї; від різниці в методах виховання у сімї.

На успішну адаптацію дитини до умов ДНЗ впливають такі чинники:

. Вік дитини. Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола. Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя. Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем [5].

. Поведінка дитини. Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам. Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група - cюди належить більшість дітей. Вони різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ: голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються,кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей, нікого не чуючи. Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати. Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів [32, c. 4].

Друга група - кілька дітей, які після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені. У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися. Ці діти ледь стримують плач, сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть. Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група - комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими. Протягом дня розповідають дорослому все, що знають. Із задоволенням демонструють свої вміння: самостійно одягаються, роздягаються, їдять, у ліжечку лежать спокійно. Але така ідилія триває недовго (2-3 дні), на більше у дітей не вистачає обсягу інформації. Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, вони впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

. Досвід дитини. Малюк з великої сімї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище. Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний звязок із матірю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку. Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу. Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно: лазить, хоч і вміє ходити; замовкає, хоч уже почала говорити.

. Індивідуальні особливості малюка. Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко, швидко. Інший малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці; шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього. Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію. Хворобливим, соромязливим дітям необхідно всередині тижня влаштовувати вихідний. Але слід памятати, що тривалі перерви затримують і ускладнюють період адаптації [29, c. 12].

Під час адаптаційного періоду важливо створити в домі спокійну обстановку, з розумінням ставитися до безпідставного вередування малюка, більше гуляти з ним, пропонувати зняти емоційне напруження активними рухами, цікавою діяльністю. Слід раніше укладати дітей спати після теплої ванни. У цей період треба менше ходити в гості, рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями. Огорніть свою дитину любовю, бережіть її нервову систему.

Отже, показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів, як:

вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10-11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);

стан здоровя та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);

індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);

рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);

досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).

Залежно від зазначених факторів адаптація дитини до умов дошкільного закладу може проходити по-різному. Виділяються групи дітей з «легкою адаптацією», «адаптацією середньої важкості» та з «важкою адаптацією».

За «легкої адаптації» негативний емоційний стан дитини триває недовго. У перші дні в неї погіршується апетит та сон, вона мляво грається з іншими дітьми. Але під час подальшого звикання до нових умов усе це проходить протягом першого місяця перебування дитини в дитячому закладі.

За «адаптації середньої важкості» емоційний стан дитини нормалізується повільніше. Протягом першого місяця вона хворіє, як правило, на гострі респіраторні інфекції. Хвороба триває 7-10 днів і завершується без будь-яких ускладнень [35, c. 3].

За «важкої адаптації» емоційний стан дитини нормалізується досить повільно. Інколи цей процес триває кілька місяців. За цей період дитина або хворіє ще раз, часто зі значними ускладненнями, або виявляє стійкі порушення поведінки (намагається сховатися, кудись вийти, сидить та кличе маму). У таких дітей простежується бурхлива негативна емоційна реакція і негативне ставлення до оточення дитячого закладу в перші дні, згодом ця поведінка досить часто змінюється вялим, байдужим станом.

Можливими причинами «важкої адаптації» можуть бути:

Несформованість у дитини позитивної установки на відвідування дитячого закладу. Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування майбутніх змін. Часто батьки, відправивши дитину до дитячого садка, ставляться до неї зі співчуттям та з жалістю. Дитина внаслідок такого ставлення теж починає жаліти себе, вередує, відмовляється відвідувати дитячий садок. Нерідко батьки залякують дитину: «Не будеш слухатися - віддам до дитячого садка». Коли дитина починає відвідувати дитячий заклад, батьки погрожують залишити її в ньому, якщо вона не припинить плакати та вередувати. Подібні установки викликають у дитини страх перед дошкільним закладом та погіршують самопочуття в період звикання до незнайомого оточення. У деяких випадках дитина не має ніяких уявлень про життя в дитячому садку і про те, що там на неї чекає. Це теж негативно впливає на процес адаптації [24, c. 5].

Несформованість навичок самообслуговування. У деяких сімях дорослі досить довго ставляться до дитини як до маленької, не хочуть або не вміють помічати, що вона стає дорослішою, занадто опікуються нею, блокуючи тим самим розвиток самостійності. Інколи, бажаючи заощадити час, батьки поспішають нагодувати й одягнути дитину, стримуючи своїми діями формування необхідних практичних навичок.

Несформованість предметно-практичної діяльності в дитини. Несформованість у дитини практичної взаємодії з близькими людьми негативно впливає також на взаємостосунки з іншими дорослими, передусім із вихователем. Вихователь у дитячому закладі пропонує дитині діловий стиль спілкування, який відрізняється від емоційного, звичного для дитини в сімї. Діти, батьки яких мало уваги приділяли розвитку ситуативно-ділового спілкування (воно передбачає сумісні практичні дії з предметами), не вміють гратися іграшками, часто згадують про батьків, не вміють активно долучатися до колективних ігор, довго адаптуються до умов дитячого закладу [31, c. 4].

Несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками. Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з ровесниками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з однолітками з метою її безпеки - щоб запобігти можливим інфекційним захворюванням, ушкодженням, конфліктам, щоб дитина не спілкувалася з «поганими» дітьми тощо. Починаючи відвідувати дитячий садок, така дитина насторожено та з недовірою ставиться до інших дітей, часто конфліктує з ними, ні з ким не ділиться своїми іграшками, забирає іграшки в інших, тому що не вміє попросити; якщо іграшка одна, вона не може зачекати, поки інший пограється нею.

Значна невідповідність домашнього режиму режимові дитячого закладу. У випадках, коли домашній режим і режим дитячого закладу кардинально відрізняються в часі та послідовності режимних моментів, дитина в період адаптації до нових умов життєдіяльності може відчувати психофізіологічний дискомфорт. Буває так: дитині пропонують поїсти, а вона не голодна; через деякий час у неї виникає почуття голоду і вона починає вередувати або майже засинає перед обідом, хоча перед цим, на прогулянці, плакала, тому що хотілося їсти. Інколи почуття голоду та втоми можуть збігатися і бути подвійним подразником. Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів, нервового перенапруження, що спричинює психосоматичні захворювання [23].

Затримка формування емоційних звязків між дитиною та вихователем. Відомо, що головна роль у період звикання дитини до нових мікросоціальних умов життя відводиться вихователю. На успішність адаптації впливають його інтенсивні педагогічні впливи з достатньо виразною емоційною забарвленістю. У випадках, коли емоційний контакт між дитиною та вихователем не встановлюється, виникає «важка адаптація», її причинами можуть бути: незнання вихователем індивідуально-психологічних особливостей дитини; намагання вихователя якнайшвидше адаптувати дитину до нового оточення; вихователь авторитарний, вимогливий та суворий, рідко усміхається та жартує, карає за будь-які порушення. Під час спілкування з таким вихователем дитина постійно напружена, боїться помилитися, не впевнена у своїх можливостях, замикається в собі, відмовляється виконувати вимоги і навіть відвідувати дитячий садок.

Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя. Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги як із боку вихователя й батьків дитини, так і з боку практичного психолога.

Батькам необхідно запамятати, що кожна дитина проходить через три фази адаптації.

Перша фаза - гостра фаза чи період дезадаптації - організм вихованця відповідає бурхливою реакцією на нові впливи. Фаза супроводжується коливаннями в соматичних станах і психічному статусі. Відбувається ломка сформованих раніше динамічних стереотипів: режимних моментів і спілкування. Підвищується збудливість, тривожність, агресивність дитини. На цьому етапі дитині притаманні поганий сон, апетит, настрій, часті респіраторні захворювання. Можуть зявлятися небажані для цього віку звички, наприклад, дитина починає ссати пальці, гризти нігті. Етап триває від 2-3 днів до 1-2 місяців.

Друга фаза - поступового пристосування. Характеризується адекватною поведінкою малюка. Дитина шукає оптимальні реакції на зовнішні впливи. Вихованець намагається включатися у спільну діяльність, стає більш активним, зацікавленим, урівноваженим. Малюк звикає до прийому їжі, асортименту страв, їх смакових якостей; вчиться чути свій голос, відкликатися на звернення вихователя, його прохання. Формуються навички самообслуговування. Фаза поступового пристосування триває від 1 тижня до 2-3 місяців.

Третя фаза - компенсації - період відносно сталого пристосування. Характеризується швидким темпом розвитку. Організм знаходить оптимальні варіанти реагування на нові умови життя. Починає активно засвоюватися нова інформація. Зменшується хворобливість, дитина пристосовується до режимних моментів. Цей період триває від 2-3 тижнів до півроку [3].

В. Грібель, Р. Нізель визначають такі критерії повної адаптації дитини: прояв ініціативи і незалежної поведінки, соціальна інтеграція та адекватна поведінка в групі, позитивний емоційний настрій, дотримання правил, адекватна поведінка при розлученні з батьками, хороші взаємовідносини з вихователем [6, с. 9].

У залежності від індивідуальних особливостей дитини тривалість проходження наведених фаз різна. О. Нутрєєвої, З. Шейнфельд виділяють три групи дітей за характером адаптації:

Перша група - пристосування до нових умов життя в дітей проходить легко. Вихованці активно відгукуються на комунікативні звертання оточуючих, радо налагоджують нові контакти(навіть з незнайомими людьми), мають багато приятелів і друзів. Цим дітям властива швидка активна реакція на новизну. Процес вироблення умінь і навичок протікає нормально і продуктивно. Загальний емоційний тонус їх частіше мажорний. Такі дошкільники рідко вередують, не схильні до афективних реакцій. На ситуацію вони реагують активно, виразно, але «не виходять із себе». У сімї спілкування батьків з дитиною доброзичливе.

Друга група - адаптація до нових умов життя відбувається повільно, часто з труднощами Поведінка характеризується нестабільністю, періоди зацікавленості грою змінюються байдужістю і вередуванням. Навіть зміна звичних зовнішніх умов життєдіяльності може впливати на самопочуття дітей. Характерною для них є уповільнена реакція на новизну. Необхідність включитися в будь-яку діяльність одразу викликає розгубленість, а нерідко й переляк. Ігрові уміння і навички не сформовані, виробляються повільно.

Третя група - пристосування до нових умов життя майже завжди

болісне і довге. Навіть сама зміна умов часто є глибоким стресогенним фактором. Діти зі схильністю до такого типу - мало активні, соромязливі, замкнуті. Чітко виражена чутливість до найменших подразників [26].

Образливість з можливими хворобливими проявами. Приглушено ображений вияв свого ставлення до оточуючого, здатність вловлювати найтонші реакції стосовно себе. Дітям цього типу властиві часто неадекватні глибокі переживання. Діти цієї групи несамостійні, неконтактні, звичні до нестабільності в режимі дня, швидко втомлюються. При зустрічах з новим, в проблемних ситуаціях підвищена чутливість цих дітей переходить у нервозність (стурбованість, напружене обличчя, нерівномірне дихання, скутість рухів, незграбність, часом сльозливість). Не можуть швидко зорієнтуватися в новій ситуації, рішуче приступати до діяльності, обирати правильне рішення з двох варіантів тощо. Будь-яка новизна водночас ніби і збуджує і гальмує їх активність. В таких малюків переважає потреба в спілкуванні з близькими людьми, вони тільки від них очікують увагу, ласку, доброту, відомості про навколишній світ. Сон і апетит погані або відсутні. Їм притаманна висока захворюваність, що уповільнює звикання до нового оточення [26, с. 13].

Отже, під час адаптаційного періоду особливу увагу необхідно звернути на дітей другої і третьої групи. В адаптаційний період фронтальні заняття з дітьми не проводяться, перевага надається індивідуальним формам роботи. Можлива робота з невеликими підгрупами дітей по 3-4 особи. Не потрібно планувати вдень більше ніж 1-2 форми роботи.

Т. Жаровцева, Т. Науменко, І. Печенко, Н. Захарова зясували, що дотримання певних педагогічних умов в адаптаційний період забезпечує успішне пристосування до садка. Серед таких умов науковцями визначено:

розширення кола соціальних контактів, спілкування;

врахування органічних потреб та поступове привчання до режиму дошкільного закладу, активної участі в них;

забезпечення єдності родинного та суспільного виховання, вимог, які предявляються дитині;

організація різноманітної і змістовної діяльності у відповідності до інтересів та потреб дитини;

своєчасне засвоєння дитиною соціального досвіду нового середовища;

збереження та розвиток повноцінного фізичного, психічного та соціального;

Я - дошкільника;

забезпечення емоційного комфорту, задоволення від перебування в дошкільному закладі;

підготовка вихователів до педагогічного керування процесом адаптації дітей.

З метою покращення емоційного стану вихованців, що відносимо до другої та третьої груп Є. Жердева рекомендує наступні прийоми:

ігри з піском і водою(дати дітям склянки зі скла, що не бється, різного обєму ложки, лійки, сита, щоб малюк переливав воду з однієї ємкості в іншу чи ловив у ємкості сачком шарики чи рибок); монотонні рухи руками(нанизування кілець пірамідки чи шариків з отворами на шнур);

стискання кистей рук(дайте дитині гумову іграшку-пищалку, нехай він стискає і розтискає руки і слухає, як пищить іграшка);

малювання фломастерами, маркерами, фарбами;

слухання неголосної спокійної музики («Ранок» Е. Грига, «Король гномів» Ф. Шуберта,«Мелодія» К. Глюка);

заняття зі сміхотерапії [9, с. 21-22].

Підсумовуючи вище викладене, зазначимо, що адаптація вихованця до дитячого садка залежить від багатьох факторів, визначальними серед яких є сімя і вихователі. Всі діти проходить через три фази адаптації. Тривалість проходження фаз різна в залежності від індивідуальних особливостей кожної особистості.

.2 Психологічні особливості дітей раннього віку

Найбільш швидко дитина розвивається в перші три роки життя. В цей період формуються рухові навички, відбувається підготовка дитини до мовленнєвої діяльності, закладаються основи психіки.

Початок ходіння повязується з високою динамікою пізнавальної активності, зростає самостійність дитини, розширюється коло інтересів, вона оволодіває мовленням, заявляє про себе і свої бажання [5].

Дитина оволодіває прямоходінням, вдосконалюється її предметна діяльність, збагачуються навички самообслуговування та ігрові уміння; збільшується кількість партнерів по спілкуванню; поглиблюються контакти з довкіллям, збагачується сенсорний досвід, поліпшується орієнтація в оточуючій дійсності; закладаються основи моральної поведінки, освоюються соціально прийняті способи і засоби спілкування з дорослими та однолітками. Даний період найбільш відповідальний для подальшого розвитку дитини, тому необхідно своєчасно виявити та розвивати в ній потенційні можливості.

Найбільш важливий період в інтелектуальному розвитку дитини перепадає на другий, третій рік його життя. Діти, яким було недостатньо приділено уваги в розвитку мовлення, емоцій, розумових здібностей, значно відстають від однолітків. Впродовж другого, третього року життя вдосконалюється мислення, від безпосередніх дій з предметами дитина переходить до дій з образами цих предметів. В цьому віці триває інтенсивніше освоєння дитиною предметного середовища, називання предметів, їхніх частин та властивостей, дитина виділяє типове від нетипового, вона багато експериментує, знаходить нові способи дій з предметами в нових ситуаціях, активно їх використовує [7].

У ході предметної діяльності зароджується уміння виробляти свідомий намір, зявляються елементарні форми планування дій, виникає елементарне прогнозування майбутнього результату. Це створює передумови для виникнення наприкінці раннього дитинства елементарної сюжетної гри.

Активно формується наочно-дійове мислення, зростає обсяг знань дитини про природу, культуру, людей, які мають практичний характер. Дитина оволодіває мовленнєвими уміннями, інтенсивно розвивається розуміння нею мовлення інших людей, розширюється її активний словник. Засвоюються деякі правила поведінки в різних життєвих ситуаціях. В цьому віці дитина найбільш сприйнятлива до освоєння мовлення, швидко здійснюється оволодіння активним мовленням шляхом наслідування мовленню дорослих.

Ранній вік дитини відрізняється великим інтересом до довкілля, що необхідно підтримувати, докладно розповідати про предмети, які його цікавлять, відповідати на багато численні запитання. В цьому віці дитина надзвичайно рухлива, у неї зявляються уявлення про відстані і розташування предметів в просторі. Поліпшення координації рухів забезпечує виконання дитиною різноманітних вправ з лазіння, підлізання та прорізання, прокочування та кидання мяча. Підвищена рухлива активність посилює інтерес до всього оточуючого.

Розумовий розвиток дитини в 2-3 роки здійснюється в іграх, спілкуванні із дорослими та іншими дітьми. Для дитини характерна допитливість і її потрібно розвивати [7].

Постійне спілкування близьких дорослих з дитиною веде до того, що у неї формується схема поведінки дорослої людини, певні очікування, повязані з її звичною поведінкою. Вона прагне встановити з батьками та педагогом ділові контакти, охоче займається разом з ними предметними діями та грається, адекватніше реагує на їхні вимоги, звернення, прохання, оцінні судження. Дитина 2-3 років виявляє все більший інтерес до однолітків, має уявлення про те, як вони можуть поводитися. Дитина знає, як поводитися з незнайомими дітьми, вступати з ними у сумісну гру; може гратися разом з однолітком іграшками, бігати й скакати, проте не грає спільно з ним, не використовує ігор з правилами. Моменти спільної гри короткотривалі, проте в них формується досвід взаємодії, важливий для її особистісного зростання.

Швидкими темпами зростає самостійність, практична вправність. Дитина оволодіває різними видами діяльності - малюванням, ліпленням, конструюванням. Вдосконалюються процеси сприймання, памяті, мовлення, мислення дитини, у неї формуються нові потреби та інтереси. Інтенсивно розвиваються почуття: прихильність, співчуття, симпатія, задоволення успіхом, засмученість невдачею тощо. Вони різноманітні, вельми складні, проте нестійкі, плинні, ситуативні. Дитина ще не може означити словом всі свої бажання, наміри, плани, ставлення, почуття, стани; супроводжує їх мімікою, жестами, діями.

Отже, впродовж даного періоду інтенсивно розвивається ігрова діяльність, для дитини світ гри і фантазій невіддільний від реального життя. Уточнюються та збагачуються її враження про навколишній природний, предметний, соціальний світ і саму себе; розвиваються пізнавальні, емоційні та вольові особливості; формуються особистісні якості. Дитина раннього віку виявляє інтерес до незнайомих дорослих та однолітків; вона цікавиться літературними і музичними творами, охоче креслить та малює, оволодіває елементарними уявленням про добро і зло, засвоює доступні їй моральні та культурні цінності. Виразнішими стають особливості темпераменту та характеру [17].

Наприкінці раннього дитинства дії дитини стають цілеспрямованими, задум оформляється у слова, формується свідома довільність дій, виникає особиста дія, заснована на зрослій самостійності. Віковими новоутвореннями виступають: прямоходіння; розвиток предметної діяльності; оволодіння мовленням; зародження нових видів діяльності; зростання самостійності в освоєнні життєвого простору; розвиток самосвідомості.

Організація життєдіяльності дитини в сімї в цьому віці та ДНЗ вважається оптимальною, якщо вона сприяє вдосконаленню форм і засобів знайомства з оточуючими людьми, гармонійній соціалізації, налагодженню ділового спілкування з дорослими, формуванню позитивного ставлення дитини до себе, засвоєнню елементарних норм і правил поведінки, вихованню самостійності та довіри до власних можливостей.

Можна виділити такі основні симптоми емоційно-нервового напруження у дітей раннього віку:

. Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани - плач, капризування, плаксивість, тривала депресія, апатія, байдужість, знижений настрій, немотивовані напади гніву; високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку 9 страх смерті притаманний дитя 6-7 років, але наявний у 2-3 річної дитини); високий рівень загальної ситуативної тривожності; висока конфліктність з оточуючими, зокрема з дітьми.

. Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.

. Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.

. Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.

. Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.

. Занижена комунікабельність дитини (їй важко в ступити в контакт із незнайомими людьми).

. Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).

. Знижена ігрова діяльність або її відсутність.

. Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.

. Зміна рухової активності (підвищення або зниження).

. Зниження або підвищення апетиту.

. Проблеми зі сном (аж до безсоння).

. Небажання відвідувати ДНЗ [20].

Виділяють наступні ознаки емоційного комфорту дитини під час перебування в ДНЗ:

. Бажання йти до дитячого садка.

. Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.

. Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення.

. Висока комунікабельність дитини.

. Висока пізнавальна діяльність та активність.

. Активна ігрова діяльність.

. Малюнки у світлих тонах.

. Стабільність рухової активності - дитина рухлива.

. Відсутність проблем зі сном, їжею.

1.3 Основні завдання та напрямки роботи практичного психолога в адаптаційний період

Враховуючи особливості звикання дітей до умов дошкільного навчального закладу та причини «важкої адаптації», можна визначити основні завдання та напрямки роботи практичного психолога в адаптаційний період. Основні завдання полягатимуть у такому:

. Зняття психоемоційного напруження дитини.

Для того, щоб дитина не відчувала емоційного дискомфорту, вона, насамперед, повинна почуватися в безпеці та бути максимально захищеною. Такий захист може забезпечити тільки мати або близька людина, яка її замінює. У період адаптації дитину краще залишати в дитячому садку не на повний день, а на кілька годин, наприклад, на час прогулянки. Доцільна також присутність матері на заняттях. Поступово час перебування дитини в дошкільному закладі залежно від нормалізації її поведінки можна збільшувати. Не слід залишати поза увагою й таке психологічне явище, як «емоційне зараження». Воно виникає в тому випадку, коли хтось із новоприбулих дітей заплаче, тоді починають плакати інші новачки. З цією метою необхідно регулювати в часі прийом нових дітей до групи (не більше 1-2 на тиждень) [7].

2. Встановлення емоційного контакту з дитиною

Період адаптації є складним не тільки для дитини, а й для вихователя, який повинен завоювати прихильність та довіру дитини. У цьому йому можуть допомогти й батьки, позитивно налаштувавши малюка на зустріч із вихователем, і психолог через надання таких рекомендацій: у період знайомства з дитиною вихователь повинен орієнтуватися на емоційний стан та потреби дитини, знати її особливості та звички, повинен виявити особливу увагу та чуйність. Якщо дитина хоче, варто взяти її на руки, попестити; уникати покарань, не соромити за невдачі, не скаржитися батькам у присутності дитини [13, c. 11].

3. Ознайомлення дитини з умовами дитячого закладу

Співробітники дитячого закладу повинні заздалегідь продумати, де дитина роздягатиметься, де сидітиме за столом, де спатиме тощо. Під час прийому до закладу дитині необхідно показати місце, де вона залишатиме свій одяг, кімнату, у якій вона гратиметься, ліжко, на якому вона спатиме. У звиканні до нових умов важливу роль відіграє можливість «інтимізувати» атмосферу, наблизити до домашніх умов: принести із собою улюблені іграшки, знайомі та звичні речі - все це захоплює увагу дитини, допомагає швидше адаптуватися [16, c. 12].

4. Зближення виховних заходів у сімї та дошкільному закладі

Необхідна умова успішної адаптації - узгодженість дій батьків та вихователів, зближення підходів до дітей у сімї та в дитячому садку. Для цього батькам слід порекомендувати заздалегідь (за 2,5-2 місяці) ознайомитися з режимом тієї групи, яку відвідуватиме їхня дитина, і за значної невідповідності - поступово переводити дитину на відповідний режим життєдіяльності. У перші дні знаходження дитини в дитячому закладі вихователям не слід різко змінювати звичний розпорядок дня дитини, тим більше в умовах невідповідності домашнього режиму та режиму закладу. З метою запобігання негативним емоціям необхідно наблизити умови дитячого закладу до домашніх - не примушувати дитину їсти те, що їй не подобається, не примушувати спати, якщо дитина не хоче, не карати за порушення режиму тощо. Важливою умовою успішної адаптації дитини є сформованість навичок самообслуговування, її самостійність. Своїми виховними діями батьки й вихователі повинні створювати умови для розвитку цієї якості в дитини.

. Допомога дитині у встановленні адекватних відносин із ровесниками.

Ще однією проблемою, яка виникає в період звикання до умов дошкільного закладу, є адаптація дитини до групи однолітків. Цей процес буде успішнішим, якщо до вступу в дитячий заклад батьки не перешкоджатимуть спілкуванню своєї дитини з ровесниками. Крім того, дитина повинна вміти правильно спілкуватися з іншими дітьми - попросити іграшку, поділитися своєю, зачекати, доки інша дитина пограється, подякувати тощо. Дитячі конфлікти частіше виникають через іграшки. Запобігати їм бажано таким чином: збираючись на прогулянку, варто взяти для дитини не одну, а дві іграшки (краще однакові): дві лопатки, дві машинки тощо. Це полегшує обмін та спонукає дітей гратися спокійно. Якщо ж конфлікт виник, то дорослим не слід відразу втручатися, тому що саме в безпосередньому спілкуванні діти вчаться виявляти свої емоції, вирішувати проблемні ситуації, відчувати стан іншої людини [16, c. 13].

Таким чином, усі заходи, які полегшують період адаптації до умов дошкільного закладу, можна поділити на дві групи: заходи з підготовки дітей до вступу в дитячий заклад; організація роботи із новоприбулими дітьми в період їхнього звикання до нових мікросоціальних умов.

З огляду на основні завдання адаптаційного періоду робота практичного психолога може проводитися за такими напрямками:

1. Участь в організації підготовки до прийому дітей у дитячий заклад.

Основні елементи підготовки:

а) ще до вступу познайомитися з батьками та дитиною, встановити емоційний контакт, дізнатися про умови розвитку дитини в сімї; під час бесіди виявити характерні риси поведінки дитини, її схильності та інтереси;

б) зближати підходи до дітей у сімї та в дитячому садку, погоджувати дії батьків та вихователів, надавати конкретні рекомендації з адаптації дитини до умов дитячого закладу.

. Допомога вихователям із виявлення індивідуальних особливостей дітей.

За допомогою діагностичних методів виявити та звернути увагу вихователя на дітей імпульсивних, демонстративних, соромязливих, тривожних, збудливих, гіперактивних, аутичних та з іншими особливостями в поведінці [16, c. 8].

3. Консультування вихователів щодо організації психологічного комфорту для новоприбулих дітей.

Можна проводити проблемні семінари: «Полегшення адаптації дітей до умов суспільного виховання», «Взаємодія дитячого садка і сімї як умова успішної адаптації дитини» тощо. Також необхідно забезпечити організацію психологічного комфорту через максимальне наближення атмосфери дитячого закладу до домашніх умов - метод «інтимізації атмосфери». З цією метою необхідно простежити, щоб у дитини напохваті були улюблені іграшки, знайомі речі; вихователю варто порекомендувати психологічні ігри та вправи, які знімають напруження, викликають радість, стимулюють бажання увійти в дитяче товариство.

. Створення умов для виникнення в дітей потреби у змістовній діяльності.

Практичному психологу разом із вихователем необхідно спеціально організувати середовище в ігровій кімнаті таким чином, щоб діти не нудьгували, щоб у них був вибір дій, щоб вони гралися, малювали, ліпили, дивилися малюнки, доглядали за рослинами та тваринами тощо.

. Визначення змісту подальшої корекційно-розвивальної роботи з новоприбулими дітьми.

За результатами вивчення індивідуальних особливостей дітей (спостереження, тестування, опитування) психолог умовно може поділити їх на групи, використовуючи типологію В. Кузьменко [16, с. 9]:

Група підтримки (П) - до неї належать діти, чий розвиток необхідно підтримувати в даному напрямку. їхній фізичний розвиток, стан нервової системи, інтелектуальні можливості та риси характеру не викликають тривоги. Вони здебільшого показують високі результати, чим тішать батьків та вихователів. Пропоновані їм завдання мають обовязково враховувати високі можливості таких дітей і становити для дітей певну складність.

Група корекції (К) - до неї належать діти, чий загальний розвиток не викликає особливого занепокоєння. Однак у психологічному розвиткові трапляються поодинокі відхилення, які потребують відповідної цілеспрямованої корекції. Наприклад, за наявності гарних показників фізичного й емоційного стану фіксуються незначні вади інтелектуального розвитку. Організовуючи заняття для таких дітей, необхідно враховувати виявлені особливості їхнього розвитку. Психолог працює з дітьми цієї групи епізодично, здійснюючи загальну корекцію педагогічних впливів з боку вихователів та батьків. У разі потреби психолог сам проводить спеціальні корекційні заняття.

Група розвитку (Р) - до цієї групи потрапляють діти, які потребують особливої уваги педагогів і психолога: педагогічно занедбані або із затримкою психічного розвитку. Діагностування, як правило, за більшістю параметрів дає низькі результати. З такими дітьми психолог і вихователі групи мають інтенсивно працювати, спрямовуючи зусилля на досягнення дітьми такого рівня психічного розвитку, коли стає можливим нормальне навчання у школі.

психологічний дошкільний адаптація дитина

Розділ 2. Психолого-педагогічні умови організації успішної адаптації дітей до умов ДНЗ

.1 Комплексна система роботи ДНЗ та сімї

Сумський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №7 «Попелюшка» вже не перший рік працює за розробленою системою роботи ДНЗ і сімї в період адаптації дитини.

Вступ дитини до дошкільного закладу викликає, як правило, серйозну тривогу у дорослих. Дитина в родині звикає до певного режиму, до способу годування, укладання спати, у неї формуються певні взаємини з батьками, прихильність до них. Від того, як пройде звикання дитини до нових умов життя, до незнайомих дорослих та однолітків, залежить подальший розвиток дитини й благополучне існування у дитячому садочку й родині.

У ДНЗ «Попелюшка» вважають, якщо працівники ДНЗ та батьки обєднають свої зусилля й забезпечать дитині захист, емоційний комфорт, цікаве та змістовне життя у дитячому садочку, вдома - то це буде запорукою оптимального плину адаптації дітей раннього віку до дошкільного закладу.

Можна виділити такі етапи роботи адміністрації медико-психолого-педагогічної служби ДНЗ «Попелюшка»: робота перед адаптаційним періодом (підготовчий етап) та робота у період адаптації (діагностичний етап та етап аналізу та висновків).

Найбільш важливим етапом в роботі дошкільного закладу з адаптації дітей до умов ДНЗ є підготовчий етап. У ДНЗ намагаються спланувати роботу у цей період комплексно, враховуючи всі компоненти адаптаційного періоду, використовують різні форми роботи як з працівниками так і з батьками. Правильне планування та проведення цього етапу надасть змогу правильно підготувати дитину до вступу у ДНЗ, різнобічно підтримувати, заохочувати її у період адаптації, сформувати у неї позитивну установку на дитячий садок; формувати спільні погляди вихователів та батьків на процес адаптації дітей, підвищити компетентність педпрацівників та батьків щодо розуміння природи адаптації.

На підготовчому етапі адаптації дитини до умов ДНЗ проводиться робота з батьками. У березні проводяться батьківські збори, що включають в собі: знайомство з умовами перебування у ДНЗ, характеристикою вікових можливостей, показниками розвитку дітей раннього віку; знайомство з особливостями адаптаційного періоду та факторами, від яких залежить його протікання; анкетування (медичне та соціальне); рекомендації щодо підготовки дитини до вступу у ДНЗ. Також проводяться батьківські збори у травні. На даних зборах проводяться анкетування «Чи готова дитина до вступу у ДНЗ?»; ознайомлення з прогнозом протікання адаптації; рекомендації та консультації; укомплектування груп; розроблення послідовного прийому дітей в групу; розробка гнучкого режиму для кожної дитини, загартування.

Медико-психолого-педагогічна служба ДНЗ «Попелюшка» на підготовчому етапі адаптації дитини до умов ДНЗ займається наступним: проведення семінару «Адаптація дітей до умов ДНЗ»; узгодженість дій батьків та вихователів у процесі підготовки дитини до вступу у дитячий садок; вивчення психолого-педагогічної, методичної, науково-популярної літератури з проблем адаптації дітей; характеристика вікових особливостей дітей; створення стимулюючого, предметно-розвиваючого середовища, в якому дитина почувала б себе комфортно і захищено; ознайомлення з медичною документацією; аналіз анкетування батьків; прогноз протікання адаптації; виявлення «групи ризику».

На діагностичному етапі проводиться спостереження за дітьми, а саме: спостереження за поведінкою дітей (заповнення адаптаційного листа) з метою зясування стадії адаптаційного процесу; ознайомлення з медичною документацією кожної дитини з метою визначення хронічних хвороб, відхилень у розвитку. Також проводиться обстеження дітей: виявлення рівня розвитку дітей; виявлення типу темпераменту кожної дитини; виявлення рівня розвитку комунікативної діяльності; діагностика фізичного та нервово-психічного розвитку.

На етапі аналізу та висновків проводиться: обробка результатів: аналіз адаптаційних листів; аналіз індивідуальних карт розвитку; виявлення дітей з важкою ступеню адаптації; індивідуальна робота з дітьми; рекомендації батькам та педагогам з проведення корекційно-розвивальних занять з дітьми.

У ДНЗ «Попелюшка» використовується індивідуальний підхід до адаптації дитини до перебування в ДНЗ. Вихователі використовують іграшки-забави, іграшки-сюрпризи, а також використовують колисанки та домашні іграшки під час вкладання дітей спати, враховуються домашні звички. Вихователями створюються умови для спілкування зі знайомими речами та іграшками, а також створюється предметно-розвивальне середовище.

Всім дітям з перших днів перебування в дитячому садку потрібна радісна атмосфера. Повноцінне дитинство - це своя особиста територія, місце, обладнене з любовю, розумінням віку, душі та прагнень кожного малюка. У потрібних умовах під керівництвом вихователя дитина стає дизайнером цього простору. Відчуття власної щасливої території допомагає дошкільнятам рости самостійними, веселими, самодостатніми, розумними та кмітливими. Одна з основних умов створення предметно-розвивального середовища в групі у ДНЗ «Попелюшка» - це опора на особистісно орієнтовану модель взаємодії між вихователем і дітьми, що означає: «Вихователь не поруч, не над, а разом з дітьми, на рівні їх оченят».

Звичайно, в житті дитини раннього віку вирішальна роль належить родині. Прийшовши до дитсадка, малюк потрапляє в нове незнайоме середовище, може викликати почуття дискомфорту і навіть нервовий стрес. Щоб запобігти цьому, у ДНЗ «Попелюшка» вихователі створюють в групі певне предметно-ігрове середовище, максимально приближене до сімейного. Це стосується насамперед, інтерєру. Ігрову кімнату поділено на окремі осередки, є куточок психічної розгрузки з фотокартками батьків. В імпровізованому будиночку завжди лежать подушечки думочки, на яких дитина завжди може посидіти, полежати, погратись. Як показує досвід, діти краще почуваються й активніші, коли іграшки однакові з ними на зріст. Тож створення в групі належної ігрової бази розглядаємо як один з пріоритетних напрямків роботи вихователя. Усіх дітей з першого дня перебування в дитсадочку оточують особливою увагою. Вихователь спілкується з малюком «мовою матері», лагідно звертається до нього на імя у пестливій формі, дослухається до найменших бажань. Певний час зберігається той стиль життя малюка, до якого він звик у родині. У ДНЗ «Попелюшка» намагаються досягти того, щоб дитина якомога менше нервувала, а отже, уникають ситуацій, які можуть травмувати їх психіку. Головний принцип роботи ДНЗ «Попелюшка» - доброзичливість, відкритість у ставленні до вихованців і батьків.

У ДНЗ «Попелюшка» робота з батьками ведеться систематично. Насамперед дбають, щоб вона була обопільною, тобто, щоб відбувався обмін інформацією. Батьки повідомляють як дитина розвивалась, коли почала розмовляти та ходити, які її улюблені іграшки та страви, які особливості характеру. В свою чергу, періодично влаштовуємо для них консультації, лекції, збори. У батьківському куточку розміщена відповідна література, яка регулярно оновлюється (Куточок «Моя сімя», куточок «Подзвони мамі»).

.2 Форми роботи для оптимізації процесу успішної адаптації дітей раннього віку до нових умов

Прийшовши до дошкільного закладу, дитина опиняється в нових соціально-психологічних умовах, у новому середовищі, де змінюється звичний перебіг та спосіб життя, тому в неї виникає почуття нестабільності. Цей період життя малюка насичений неадекватними виявами поведінки, що повязано з труднощами адаптації до мінливих умов. Дітям не завжди вдається самостійно подолати стресогенні ситуації. Тому гостро постає питання активізації внутрішніх психічних ресурсів дитини, забезпечення їй спокою та захищеності, повноцінного психологічного, емоційного розвитку та соціального добробуту.

Отже, ми пропонуємо наступні форми роботи для оптимізації процесу адаптації дітей раннього віку до нових умов у ДНЗ:

. Створення емоційно сприятливої атмосфери в групі дошкільного закладу та сімї.

. Робота з батьками, яку бажано розпочати ще до вступу дитини до дитячого садка.

3. Правильна організація ігрової діяльності в адаптаційний період, спрямована на формування емоційних контактів «дитина - дорослий» і «дитина - дитина».

Полегшення процесу адаптації у малюків забезпечується комплексним підходом у розвязанні проблеми з боку вихователів, психолога, батьків та інших дорослих, які оточують дитину.

Ми розробили програму адаптації дитини раннього віку до умов ДНЗ.

Мета програми: полегшити процес адаптації дітей раннього віку в початковий період їхнього перебування в дошкільному закладі.

Завдання програми:

створити сприятливі умови для адаптації дітей та усунути фактори, які перешкоджають нормальному перебігу адаптації;

визначити, до яких форм взаємодії з дорослими схильна дитина найбільше, а також якої психологічної допомоги потребує малеча для подолання стресового стану, викликаного новими умовами життя;

оцінити емоційний стан малюка та коригувати небажані вияви поведінки;

розвивати комунікативні та ігрові навички, навички спільної діяльності.

Організація занять: заняття проводяться щодня з кожною дитиною окремо - 3 заняття по 15-20 хв.

Структура програми:

І етап - заняття «Знайомство»етап - заняття «Лісові звірята»

III етап - заняття «Пірамідки»

Хід заняття

Програма заснована на модельованій ситуації, в яку потрапляє дитина під час вступу до ясель дитячого садка. Ситуація виглядає так: незнайомий дорослий (вихователь або психолог) незалежно від бажання дитини приводить її у нове приміщення, показує їй ігровий куточок з новими цікавими іграшками, намагаючись Інколи налагодити мовний контакт.

Під час проведення занять головним завданням психолога або вихователя має бути знаходження найефективнішого способу встановлення контакту з дитиною. Адже в багатьох дошкільних закладах для дітей раннього віку не розроблена система встановлення контакту з дитиною у стресовій ситуації, насамперед у момент приходу дитини до групи і під час усього адаптаційного періоду. Принципово не сприймаються такі способи контакту, як торкання, взяття на руки та ласка, емоційно-тактильний контакт. Під час заняття потрібно використовувати будь-які форми контакту, які змінювали б стан дитини й давали їй хоча б часткове відчуття спокою і психологічного комфорту. Тому індивідуальний контакт малюка з дорослим має відбуватися впродовж усього адаптаційного періоду дитини. Спочатку малечі надається можливість самостійно подолати стресовий стан за невтручання дорослого. Потім, якщо дитина сама нездатна вийти зі стану дискомфорту, психолог пропонує їй різноманітні форми контакту, які сприятимуть її виходу зі стресу. При цьому психолог поводиться з огляду на потреби та бажання самої дитини раннього віку.

І етап - заняття «Знайомство»

Мета: оцінити емоційний фон, активність, ініціативність дитини у спілкуванні з дорослим, зняти емоційне напруження, подолати стресовий стан та змінити емоційне ставлення до контакту з дорослим.

Вправа «Пограймося разом!»

Психолог підходить до дитини та пропонує їй піти погратися. У випадку згоди психолог бере малюка за руку і підводить до столика, де лежать різноманітні іграшки. Дітей, які відмовляються від пропозиції «піти погратись», плачуть, психолог бере на руки, відволікаючи, заспокоюючи та приголублюючи. Емоційно-тактильний контакт триває до моменту повного заспокоєння й появи у дитини хоча б слабкого вираження інтересу до іграшок [22, c. 17].

Потім психолог намагається активізувати гру за допомогою мовного спонукання: «Поглянь, які цікаві іграшки, пограйся з ними!». Якщо цього впливу на дитину недостатньо, психолог сам починає захоплено гратися, сприяючи тому, щоб дитина копіювала його дії (катала машинку, годувала ляльку тощо), та намагається емоційністю своїх дій залучити дитину до гри. У випадку, якщо дитина й далі нічого не робить, психолог діє руками дитини або просить спільно завершити розпочату ігрову справу, тобто наступним рівнем допомоги є спільні дії.

Вправа «Кольорові мячики»

Дитина отримує завдання кинути маленькі кольорові мячики у прозору ємкість. Психолог спочатку сам показує дії: бере один мячик і опускає його до ємкості, після чого дитині пропонують зробити те саме з усіма іншими мячиками.

Вправа «Ігри-потішки»

Психолог садить дитину до себе на коліна і, лагідно усміхаючись, пропонує їй по черзі грати в емоційно забарвлені словесно-тактильні ігри-потішки «Коза-коза», «Ладушки», «Сорока-ворона», «Печу-печу хлібчик» тощо. Сміючись, лагідно торкаючись дитини, психолог намагається залучити її до спільної гри.етап - заняття «Лісові звірята»

Мета: зняти емоційне напруження, виявити залежність продуктивності пізнавальної сфери дитини від її емоційного стану та розвинути навички спільної ігрової діяльності.

Вправа «Хто-хто в будиночку живе ?»

На дитячому столику розташовані три-чотири (залежно від віку дитини) коробочки різної форми, закриті кришками. Всередині кожної коробочки знаходяться маленькі лісові звірята (зайчик, ведмедик, лисичка, вовк). Психолог пропонує дитині подивитися, що ж знаходиться в коробках. Відкривши коробочки, дитина знаходила там лісових звірят. Психолог пропонує вийняти звірят із коробок і повести їх до лісу на прогулянку. Після «прогулянки» втомлені звірі повертаються кожний до свого будиночка і психолог показує, що у кожного будиночка є свій дах, яким його потрібно накрити. Психолог сам складає звірят до коробки і накриває будиночки «дахом», при цьому дитину нібито вчать добирати кришку за допомогою спроб [22, c. 18].

Потім психолог розповідає дитині дещо цікаве супроводжуючи діями: «Звірі поспали, відпочили і знову хочуть погратись з Даринкою. Допоможи звірятам вийти з їхніх будиночків». Дитина дістає звірів, грається з ними в доганялки, хованки (спочатку за участю дорослого, а потім самостійно). Через деякий час звірі знову «просяться» додому. Тепер дитина повинна самостійно виконати їхнє прохання, тобто посадити кожну тваринку до будиночка, а потім накрити його дахом, який би підходив і за розміром, і за формою. Допомога дитині не надається, але психолог підтримує ігрову ситуацію, спонукаючи дитину довести дію до завершення і зберігаючи ігрову мотивацію («Зайчикам холодно і вони просять накрити їхні будиночки дахом» тощо). Самостійна гра з тваринками повторюється тричі під час збереження ігрової ситуації та емоційно позитивного настрою дитини. Таким чином здійснюється навчання дитини робити перцептивні спроби.

III етап - заняття «Пірамідки»

Мета: зняти емоційне напруження, виявити залежність емоційного стану дитини від рівня і характеру контакту з дорослим, розвинути ігрові та комунікативні навички.

Вправа «Склади пірамідку».

Психолог показує пірамідку і промовляє: «Дивись, яка у нас є гарна іграшка - пірамідка!» Після цього зібрану пірамідку психолог ставить на стіл перед дитиною і приблизно 2 хв. не втручається, не намагається вступити у контакт з дитиною або стимулювати її, просто спостерігає за діями малюка. Якщо час вийшов, а дитина не почала розбирати пірамідку або якось по-іншому гратися з нею, психолог пропонує розкласти її. Якщо ж дитина намагається відкрутити пірамідку, але не може цього зробити, психолог не поспішає на допомогу, а спостерігає, як дитина долатиме труднощі. У випадку, коли дитина сама звертається по допомогу до дорослого, той відкриває пірамідку і віддає її дитині. Якщо ж дитина зустрівшись із труднощами, певний час нічого не робить, психолог починає її стимулювати: «Спробуй, тобі зараз обовязково вдасться!» Після того, як пірамідку тим чи іншим способом розібрали, психолог перемішує кружальця і просить дитину зібрати їх так, щоб була послідовно зібрана гарна пірамідка, як на початку гри.

Щойно дитина починає збирати пірамідку, психолог час від часу починає підбадьорювати похвалою: «Молодець, дуже добре». Похвала повторюється двічі впродовж 1 хв. Потім наступну хвилину психолог не підбадьорює малюка, а просто мовчки спостерігає за його діями. Через хвилину знову дорослий починає підбадьорювати дитину, а потім знову настає період мовчання.

Вправа закінчується самостійним складенням пірамідки, на яке дається 3-4 хв. Якщо вона так і не змогла зібрати пірамідку, психолог надає допомогу різного рівня: позитивна оцінка її дій, показування, спільність дій. По закінченню вправи дитину запитують, чи хоче вона ще погратися з пірамідкою, і дають їй час для вільної гри.

2.3 Аналіз результатів експериментальної роботи

Діти раннього віку емоційні й вразливі, їм властиво швидко заражатися сильними, як позитивними, так і негативними емоціями дорослих і однолітків, наслідувати їх діям. Ці особливості і лягли в основу побудови циклу занять наших.

Психолог приступав до проведення занять відразу після приходу дітей в дитячий сад. Саме в цей момент малюки знаходилися в стресовому стані, викликаному розставанням з батьками, незвичною обстановкою, появою незнайомих дорослих і великою кількістю дітей.

Щоб зменшити вплив стресогенних факторів, перші заняття проводили за участю батьків. У присутності батьків діти з більшою готовністю йшли на контакт з вихователем, психологом, взаємодіяли з однолітками, брали участь у спільних рухливих іграх, активно цікавилися навколишнім оточенням та іграшками.

Очікуваний результат по закінченню програми - благополучне входження дітей раннього віку у нову соціальну ситуацію; підвищення комунікативності з однолітками, придбання нових навичок спілкування з дітьми і дорослими, зниження тривожності дітей.

ВИСНОВКИ

Адаптація до дитячого садка - це процес пристосування дитини до умов нового середовища, а також формування умінь і навичок у повсякденному житті.

Тривалість періоду адаптації залежить від наступних причин: від особливостей вищої нервової діяльності і віку дитини; від рівня розвитку; від наявності чи відсутності попереднього тренування його нервової системи; від стану здоровя; від різкого контрасту між умовами у дитячому садку і сімї; від різниці в методах виховання у сімї.

На успішну адаптацію дитини до умов ДНЗ впливають такі чинники:

вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10-11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);

стан здоровя та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);

індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);

рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);

досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).

Причини важкої адаптації малюків: несформованість у дитини позитивної установки на відвідування дитячого садка; несформованість навичок самообслуговування; несформованість ігрових навичок; несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками та дорослими; значна невідповідність домашнього режиму режимові дитячого закладу.

Кожна дитина проходить через три фази адаптації:

Перша фаза - гостра фаза чи період дезадаптації - організм вихованця відповідає бурхливою реакцією на нові впливи.

Друга фаза - поступового пристосування.

Третя фаза - компенсації - період відносно сталого пристосування.

Основні завдання та напрямки роботи практичного психолога в адаптаційний період:

. Зняття психоемоційного напруження дитини.

. Встановлення емоційного контакту з дитиною.

. Ознайомлення дитини з умовами дитячого закладу.

. Зближення виховних заходів у сімї та дошкільному закладі.

. Допомога дитині у встановленні адекватних відносин із ровесниками.

Усі заходи, які полегшують період адаптації до умов дошкільного закладу, можна поділити на дві групи: заходи з підготовки дітей до вступу в дитячий заклад; організація роботи із новоприбулими дітьми в період їхнього звикання до нових мікросоціальних умов.

З огляду на основні завдання адаптаційного періоду робота практичного психолога може проводитися за такими напрямками: участь в організації підготовки до прийому дітей у дитячий заклад; допомога вихователям із виявлення індивідуальних особливостей дітей; консультування вихователів щодо організації психологічного комфорту для новоприбулих дітей; створення умов для виникнення в дітей потреби у змістовній діяльності; визначення змісту подальшої корекційно-розвивальної роботи з новоприбулими дітьми.

Форми роботи для оптимізації процесу адаптації дітей раннього віку до нових умов у ДНЗ:

. Створення емоційно сприятливої атмосфери в групі дошкільного закладу та сімї.

. Робота з батьками, яку бажано розпочати ще до вступу дитини до дитячого садка.

. Правильна організація ігрової діяльності в адаптаційний період, спрямована на формування емоційних контактів «дитина - дорослий» і «дитина - дитина».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Алямовская В.Г. Ясли - это серьезно / В.Г. Алямовская. - М.: ЛИНКА-ПРЕС, 1999. - 144 с.

2.Афонькина Ю.А. Психологическая безопасность ребенка раннего возраста. Современные технологии. Программа адаптации. Диагностические методики. Игровой материал. / Ю.А. Афонькина. - Волгоград: Учитель, 2013. - 105 с.

.Белкина Л.В. Адаптация детей раннего возраста к условиям ДОУ / Л.В. Белкина - Воронеж: Учитель, 2006. - 236 с.

.Ватутина Н.Д. Ребенок поступает в детский сад: пособие для воспитателей дет сада / Н.Д. Ватутина. - М.: Просвещение, 2003. - 104 с.

.Галигузова Л.Н. Педагогика детей раннего возраста: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальностям «Дошкольная педагогика и психология», «Педагогика и методика дошк. образования» / Л.Н. Галигузова, С.Ю. Мещерякова. - М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2006. - 301 с.

.Гурковська Т. Вперше до дитсадка / Т. Гурковська // Дошкільне виховання. - 1998. - №11 - 12; 1999 - №2.

.Гутова М.Ф. Практический психолог в детском саду. Пособие для психологов и педагогов. / М. Гутова, А. Веракса. - М.: МОЗАИКА-СИНТЕЗ, 2012. - 144 с.

.Дмитришина Н. Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ. Семінар-тренінг для вихователів та помічників вихователів. / Н. Дмитришина // Психолог. - 2008. - №3. - С. 7-10.

.Жердева Е.В. Дети раннего возраста в детском саду (возрастные особенности, адаптация, сценарии дня / Е. В. Жердева. - Ростов н/Д: Феникс, 2007. - 192 с.

.Заводчикова О.Г. Адаптация ребенка в детском саду : взаимодействие дошк. образоват. учреждения и семьи: пособие для воспитателей / О.Г. Заводчикова. - М.: Просвещение, 2007. - 79 с.

.Захарова Н. Адаптація дітей до дитсадка / Н. Захарова // Дошкільне виховання. - 2006. - №4. - С. 8-10.

.Калинина Р. Тренинг развития личности дошкольника: занятия, игры, упражнения. / Р. Калинина. - СПб.: Речь, 2004. - 160 с.

.Кирюхина Н.В. Организация и содержание работы по адаптации детей в ДОУ: практическое пособие. / Н.В. Кирюхина. - М.: Айрис-Пресс, 2006. - 112 с.

.Кожина А. Психолого-педагогічна допомога родині в адаптації дитини до умов дитячого садка / Анастасія Кожина // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2010. - №6. - С.20-28.

.Козак Н. Як вибрати дитячий садок / Н. Козак // Дошкільне виховання. - 2007. - №1. - С. 9-10.

.Кузьменко В.У. Зміст та організація роботи психолога дошкільного закладу: Методичні матеріали. - К.: Навчальні посібники, 1997. - 40 с.

.Лаврентьева Т. В. Психолог в дошкольном учреждении: Методические рекомендации к практической деятельности / Под ред. Т.В. Лаврентьевой. - М.: Издательство «Гном и Д», 2004. - 144 с.

.Лапина И.В. Адаптация детей при поступлении в детский сад. Программа, психолого-педагогическое сопровождение, комплексные занятия. / И.В. Лапина. - Волгоград: Учитель, 2013. - 127 с.

.Левицька Г.М. Адаптація дітей раннього віку до дитячого садка / Г.М. Левицька // Бібліотечка вихователя дитячого садка. - 2011. - №3. - С.76-91.

.Лобанова Е.А. Дошкольная педагогика: учебно-методическое пособие / Е. А. Лобанова. - Балашов: Николаев, 2005. - 76 с.

.Лютова Е.К. Тренинг общения с ребенком (период раннего детства). / Е.К.Лютова, Г.Б. Монина.- СПб.: Речь, 2003. - 176 с.

22.Мазур О. <#"justify">34.Широкова Г. А. Справочник дошкольного психолога. / Г. А. Широкова. - Ростов н/Д: «Феникс», 2004. - 384 с.

35.Ясінська Х. Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ / Х. Ясінська // Психолог дошкілля. - №4 (21).

РЕКОМЕНДАЦІЇ

. Передусім слід організувати життя дитини в сімї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.

. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.

. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш - віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сімї як про радісну, очікувану подію.

. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!

. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сімї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

. Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів. Чи хочете ви щодень приводити сюди свою дитину? Якщо так, робіть це впевнено.

Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть з ним так, щоб дитина чула про те, що ваш малюк уже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання швидше підрости і піти в садочок.

. Збираючись вести малюка до дитячого садка, домовтеся з вихователем, що певний час відвідуватимете його разом з дитиною, проте дослухайтеся до рекомендацій вихователя щодо цього.

Як допомогти дитині пережити період адаптації?

. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

. Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.

. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.

. Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.

. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.

. Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.

. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.

. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.

. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сімї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!

. Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.

. Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.

. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не зясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.

. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

. Найголовніше - почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!

Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сімї та дитсадку.

Рекомендаційна памятка батькам, дитина яких вперше відвідує дитячий садок

Не залишайте дитину одну в перші дні відвідування садка, побудьте з нею певний час на прогулянці, до обіду, при потребі - залишитеся на час вкладання дитини до сну.

Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.

Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сімї.

Бережіть нервову систему дитини.

Повідомте педагога про індивідуальні особливості вашого малюка (як любить засипати, що любить їсти, які продукти харчування провокують алергію і таке інше).

Проконтролюйте: аби початок відвідування дитячого садка не прийшовся на епікризні терміни: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини з раннього віку, привчайте її до ситуації, в якій треба змінювати форми поведінки.

Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування.

Допоможіть дитині виробити звичку дотримуватися такого режиму дня, як в дитячому садку.

Рекомендації вихователю для ефективної взаємодії з дитиною раннього віку, яка вперше буде відвідувати дошкільний заклад

Спробуйте планово і поступово заповнювати групу (прийом 2- 3 малюків у тиждень).

Кожного дня утримуйте контроль за станом здоровя, емоційним станом, апетитом, сном дитини.

При відвідуванні батьками дошкільного закладу, виходьте їм на зустріч.

Запропонуйте батькам оглянути групу, ігрову кімнату, зверніть увагу на іграшки, посібники, які є в групі, покажіть шафи куди діти вішають свій одяг.

Обовязково познайомте батьків з режимом дня в дитячому садку. Виясніть найяскравіші особливості і звички дитини: як називають її вдома, чим дитина більше всього любить займатися, особливості її поведінки.

Уточніть наступні правила при спілкуванні з батьками: дитячий садок - це відкрити система, в будь-який час батьки можуть прийти в групу і знаходитися в ній скільки їм це необхідно; батьки в подальшому можуть приводити та забирати дитину в зручний для них час; вихователь повинен виконувати прохання батьків, що стосуються харчування, сну, одягу дитини; всі загартовуючи процедури проводяться тільки за погодженням з батьками.

ДОДАТОК А

Занятия по адаптации с детским коллективом

Занятие 1. «Божья коровка»

Задачи:

создание положительного эмоционального настроя в группе;

развитие умения действовать соответственно правилам игры;

развитие координации движений, общей и мелкой моторики, ориентации в собственном теле;

развитие зрительного восприятия (цвета, формы, размера предметов);

развитие внимания, речи и воображения.

Материалы: игрушечная божья коровка (желательно круглой формы); большие и маленькие машинки, матрешки, куклы, кубики и т.п.; черная краска для рисования пальцами или гуашь, смешанная с зубной пастой; лист с изображением божьей коровки (для каждого ребенка).

Ход занятия

- Приветствие.

Психолог показывает детям игрушечную божью коровку и говорит:

Дети рассматривают божью коровку, здороваются с ней.

Психолог предлагает определить цвет, форму и величину игрушки, затем вместе с детьми считает очки на сцинке божьей коровки.

Если дети затрудняются с ответом, психолог сам называет цвет, форму и величину игрушки.

Ребята, представьте себе, что наша божья коровка полетела. Ну-ка, попробуем ее поймать!

Психолог, делая вид, что пытается поймать воображаемого жучка, выполняет хватательные движения над головой: одной рукой, другой, обеими руками одновременно. Дети повторяют показанные движения.

- Давайте разожмем кулачки и посмотрим, смогли ли мы поймать божью коровку.

Дети вслед за психологом медленно разжимают кулачки.

Вот наш жучок! Подставьте ему обе ладошки. Дети вслед за психологом соединяют раскрытые ладони,

представляя, что держат воображаемого жучка.

Психолог рассказывает потешку и показывает движения. Дети повторяют за ним.

Божья коровка, Улети на небо,

Принеси нам хлеба, Черного и белого, Только не горелого!

Ритмично покачивают ладонями.

Делают взмахи перекрещенными кистями рук.

Машут кистями рук на себя. Ритмично хлопают в ладоши. Грозят указательным пальцем.

Как правило, на первом занятии многие дети не способны повторить некоторые движения за взрослым (скрестить кисти рук, погрозить указательным пальцем). В этом случае мамы, воспитатель, психолог сажают малышей к себе на колени и, поддерживая их ладони, делают вместе с ними вышеописанные движения.

- Замерзла божья коровка, не может взлететь. Давайте согреем ее нашим дыханием. Дети дышат на ладошки

Обучая этому дыхательному упражнению, психолог может попросить детей широко открыть рот и длительно произносить звук «А».

Согрелась божья коровка, давайте сдуем ее с ладошки.

Дети делают несколько глубоких вдохов через нос и выдохов через рот. На выдохе вытягивают губы трубочкой, подставляют под холодные струйки воздуха ладошки.

На начальном этапе освоения этого упражнения можно предложить детям на выдохе длительно произносить звук «У».

А теперь, ребята, давайте сами превратимся в божьих коровок.

Мы вокруг себя покружились. И в божьих коровок превратились.

Божьи коровки, покажите мне ваши Головки, носики, ротики, Ручки-крылышки, ножки, животики.

Кружатся. Показывают названные части тела.

Замечательно! А теперь мы поиграем в игру «Божьи коровки и ветер». Светит солнышко, божьи коровки ползают по листочкам.

Дети встают на четвереньки и ползают по полу.

Подул злой холодный ветер, перевернул жучков.

Дети переворачиваются на спину, шевелят расслабленными ногами и руками. Если психолог наблюдает у кого-то из детей напряженные, скованные, резкие движения, то он может поглаживанием и легким встряхиванием помочь ребенку снять излишнее напряжение.

Подул добрый теплый ветерок, помог перевернуться жучкам.

Дети снова встают на четвереньки и ползают.

Игра повторяется 2-3 раза.

Теплый ветер подул сильнее, поднял божьих коровок в воздух, и они полетели.

Дети, изображая полет божьих коровок, медленно бегают, плавно машут руками, жужжат.

Воробей летит! Спасайтесь, божьи коровки! Дети бегут в объятия к психологу и воспитателю.

На детском-родительском занятии дети прячутся в объятиях у родителей.

Психолог выставляет перед детьми парные игрушки, различающиеся по величине (большие и маленькие машинки, матрешки и т.п.) и говорит:

Ребята, божьей коровке захотелось поиграть с вашими игрушками. Помогите ей выбрать маленькие игрушки.

Дети выполняют задание.

Давайте нарисуем божью коровку в воздухе, покажем ручками, какая она круглаяДети вслед за психологом рисуют в воздухе круг: одной рукой, другой, обеими руками одновременно.

При необходимости взрослые могут взять руки детей в свои и показать им, как выполняются вращательные движения.

Дети садятся за столы. Психолог раздает краски и листы с изображением божьих коровок.

Теперь нарисуем черные точки на сцинках божьих коровок.

Дети вслед за психологом обмакивают указательные пальцы в черную краску (гуашь, смешанную с зубной пастой) и закрашивают круги на спинках божьих коровок.

Дети и взрослые вспоминают, какие игры и упражнения проводились на занятии, и обсуждают, что им больше всего понравилось.

Психолог говорит:

Божьей коровке у вас очень понравилось, но пришла пора прощаться. До свидания!

На повторных занятиях можно предложить детям пальцем, большой кисточкой или поролоновым тампоном нарисовать: травку около божьей коровки; солнышко в верхней части листа.

Занятие 2. «Листопад»

Задачи:

- создание атмосферы эмоциональной безопасности;

снятие эмоционального и мышечного напряжения;

снижение импульсивности, повышенной двигательной активности;

развитие умения двигаться в одном ритме с другими детьми, подстраиваться под их темп;

развитие слухового внимания, произвольности, быстроты реакций;

развитие речи, воображения, творческих способностей.

Материалы: большой зонт; магнитофон, кассета с записью шума дождя, кассета с записью медленной спокойной музыки; два кленовых листа (для каждого ребенка); желтая, красная, зеленая гуашь; лист с изображением осеннего пейзажа, кисточка (для каждого ребенка).

Ход занятия

Приветствие.

Психолог предлагает детям посмотреть, что происходит за окном. Он обращает внимание малышей на приметы осени (желтеющие деревья, опавшие листья, пасмурное небо) и говорит:

Представьте, что мы идем гулять в осенний лес.

Дети выстраиваются в колонну. Психолог говорит:

- Внимательно слушайте слова. Старайтесь двигаться дружно. Не обгоняйте друг друга

Идут друг за другом.

Бегут, стараясь

не обгонять друг друга.

Зашагали ножки: топ-топ-топ, Прямо по дорожке: топ-топ-топ. Ну-ка, веселее: топ-топ-топ, Вот как мы умеем: топ-топ-топ. Побежали ножки По ровненькой дорожке, Убегают, убегают, Только пяточки сверкают.

Игра повторяется 2-3 раза.

Игра «Дождик и солнышко».

Дети ходят по комнате, изображая, что собирают листья. Как только психолог включает кассету со звуками дождя или дает команду «Дождик!», - дети бегут под большой зонт, который держит кто-нибудь из взрослых, и прячутся так, чтобы веем хватило места. Психолог может барабанить пальцами по поверхности зонта, имитируя звук дождя, слегка обрызгивать его из пульверизатора. (Детям доставляет огромное удовольствие наблюдать, как с зонта скатываются капельки, подставлять руки, чтобы их поймать.) Шум дождя прекращается или звучит команда «Солнышко!» - дети выбегают из-под зонта.

Игра повторяется 2-3 раза.

На датско-родительском занятии дети «прячутся от дождя» под зонтами своих родителей.

Включается кассета с записью спокойной музыки. Дети берут в каждую руку по кленовому листочку. Психолог говорит:

- Представьте, что вы - кленовые листочки. Пришла осень - пора листопада, ветер сорвал листочки с деревьев, и они

закружились в воздухе. Покажите, как танцуют листочки на ветру.

Дети, изображая полет листьев, плавно движутся под музыку.

Психолог читает стихотворение и показывает движения. Дети повторяют за ним.

Листопад, листопад, Листья желтые летят, Под ногой шуршат, шуршат,

Скоро станет голым сад.

Кружатся, изображая листочки. Подбрасывают листочки вверх.

Ходят по листочкам.

Ложатся на поя и слушают музыку.

Дети садятся за столы. Психолог раздает краски, кисточки и листы с изображением осеннего пейзажа и предлагает нарисовать летящие по небу листья. Дети, рассказывая стихотворение «Листопад», в ритм стиха прикладывают кисточку к листу бумаги.

Все рассматривают рисунки, психолог хвалит детей за работу.

Дети и взрослые вспоминают, какие игры и упражнения проводились на занятии, и обсуждают, что им больше всего понравилось.

Психолог прощается со всеми до следующей встречи.

На повторных занятиях можно предложить детям:

докрасить пальчиком (поролоновым тампоном, кисточкой, карандашом) осенний лист;

обмакивать кленовые листья в тарелочку с краской и делать ими отпечатки на большом листе ватмана.

Занятие 3. «Зайка»

Задачи:

- создание положительного эмоционального настроя в группе;

развитие умения подражать движениям взрослого;

развитие координации движений, общей и мелкой моторики;

развитие умений подчиняться правилам игры, отработка быстроты реакции;

снижение излишней двигательной активности, импульсивности;

развитие тактильного восприятия, внимания, речи и воображения.

Материалы: мягкие игрушки: заяц и лиса; магнитофон, кассета с записью веселой плясовой музыки; матерчатый мешочек с набором пластиковых овощей.

Ход занятия

Приветствие.

Психолог говорит:

Какое сейчас время года? Правильно, зима. А чем вы занимаетесь зимой на улице? Катаетесь на санках, лепите снеговиков. А зайчиков вы умеете лепить? Я вас научу. Давайте соберем побольше снега - и начнем лепить.

Все делают вид, что сгребают снег ладошками.

Психолог рассказывает стихотворение и показывает движения. Дети повторяют за ним.

Мы слепили снежный ком, Ушки сделали потом,

И как раз вместо глаз

Угольки нашлись у нас. Зайка вышел как живой: Он с хвостом и головой. За усы не тяни:

Из соломинок они. Длинные, блестящие, Словно настоящие!

Имитируют лепку. Изображают уши, прикладывая кисти рук к голове.

Подносят к глазам указательный и большой пальцы, соединенные в кольцо.

Ритмично хлопают в ладоши. Приседают, качают головой.

Показывают усы, грозят указательным пальцем.

Ритмично хлопают в ладоши.

Психолог показывает детям игрушечного зайца.

А теперь давайте хлопнем три раза в ладоши и скажем: «Раз, два, три, зайчик оживи!»

Дети выполняют задание.

Смотрите, ребята, зайчик ожил и хочет с вами поиграть.

Психолог рассказывает потешку и показывает движения. Дети повторяют за ним

Зайка серенький сидит и ушами шевелит

Вот так, вот так он ушами шевелит.

Зайке холодно сидеть, надо лапочки погреть:

Хлоп-хлоп, хлоп-хлоп, надо лапочки погреть.

Садятся на корточки, прикладывают кисти рук к голове, сгибают и разгибают ладони.

Встают, ритмично хлопают в ладоши.

Зайке холодно стоять, Надо зайке поскакать: Прыг-скок, прыг-скок, Надо зайке поскакать.

Прыгают на месте.

Психолог показывает игрушечную лису и говорит:

Зайчикам нужно быть осторожными, ведь где-то притаилась лиса. Пока звучит музыка, вы прыгайте, веселитесь, но как только музыка остановится и вы услышите слова: «Лиса идет», сразу приседайте и сидите тихо. Кто пошевелится, того лисичка увидит.

Психолог включает и выключает музыку несколько раз, по окончании игры хвалит детей:

Замечательно, ребята! Вы были очень внимательными и осторожными зайчиками.

Некоторым детям сложно сдержать желание убежать, спрятаться, им трудно сидеть неподвижно, молча. Психолог может предупредить малышей, что сидеть нужно тихо, пока он не сосчитает до трех.

Психолог показывает детям матерчатый мешочек, в котором лежат пластиковые овощи, и говорит:

Зайчик принес с собой мешок овощей. Давайте посмотрим, какие здесь есть овощи.

Психолог достает овощи из мешочка и показывает детям.

- А какой овощ зайчик любит больше всего? Верно, морковку! Подержите морковку в руках, потрогайте ее пальчиками. Какая она? Правильно, продолговатая, один конец острый. Теперь я все сложу обратно, а вы, не заглядывая в мешок, потрогаете все овощи и найдете морковку

Дети поочередно опускают руку в мешочек и на ощупь находят морковку.

Спасибо, ребята, помогли зайчику отыскать морковку!

Дети и взрослые вспоминают, какие игры и упражнения проводились на занятии, и обсуждают, что им больше всего понравилось.

Психолог говорит:

- Зайчику надо возвращаться в лес, давайте скажем ему: «До свидания, зайчик, приходи к нам еще!»

Занятие 4. «Мишка»

Задачи:

сплочение группы, развитие эмпатии;

снятие эмоционального и мышечного напряжения, тревожности;

развитие умения согласовывать свои действия с действиями других детей, с ритмом стиха, с правилами игры;

развитие координации движений, общей и мелкой моторики;

развитие внимания, речи и воображения.

Материалы: игрушечный медвежонок; магнитофон, кассета с записью пения птиц; гуашь желтого цвета, лист с изображением банки (для каждого ребенка, кисточка (поролоновый тампон).

Ход занятия

Приветствие.

Психолог показывает игрушечного медвежонка и просит детей внимательно послушать что он скажет:

Здравствуйте, ребята. Меня зовут Мишка. А фамилия моя - Топтыгин. А как вас зовут?

Дети называют свои имена и фамилии, пожимают «Мишке» лапку.

Ребята, а вы знаете, где я живу? А где я сплю зимой? Правильно, в лесу, в берлоге. Давайте возьмемся за руки и встанем в круг - это будет моя берлога. Кто хочет быть медвежонком и вместе со мной спать в берлоге?

Ребенок, играющий роль медвежонка, берет Мишку, ложится в центр круга и закрывает глаза.

Психолог и остальные дети водят вокруг него хоровод и поют:

Медвежонок, медвежонок спит в своей берлоге.

Громко не кричите, Мишку не сердите,

Тихо подходите, ласково будите.

Дети и психолог подходят к «медвежонку» и «будят» его (аккуратно, ласково прикасаются к нему, гладят). «Медвежонок» открывает глаза и улыбается.

- Мишка проснулся, друзьям улыбнулся, сладко потянуля

Все поднимают вверх сначала Левую, потом правую руку, встают на носочки.

Игра повторяется 2-3 раза.

Чтобы каждый ребенок побывал в роли медвежонка, можно предложить лечь в круг сразу нескольким детям. На детско-родительском занятии ребенок, изображающий медвежонка, входит в центр круга со своей мамой и садится к ней на колени. В конце игры взрослые водят хоровод вокруг прижавшихся друг к другу и сладко посапывающих «медвежат».

Психолог укладывает игрушечного медведя на бочок и говорит:

Все медвежата уже проснулись, а Мишка все спит. Давайте расскажем про него стишок.

Дети садятся на стульчики. Психолог рассказывает стишок и показывает движения. Дети повторяют за ним.

Как под горкой Снег, снег, И на горке Снег, снег, А под снегом Спит

Медведь, Тише, тише, Не шуметь.

Подставляют ладонь под кулачок. Опускают руки, шевелят пальцами. Кладут ладонь на кулачок. Опускают руки, шевелят пальцами. Подставляют ладонь под кулачок.

Кладут ладони, сложенные «лодочкой», под щекуРазводят руки в стороны, переступают с ноги на ногу.

Подносят к губам указательный палец одной, затем другой руки.

Грозят указательным пальцем.

Психолог включает кассету с пением птиц и говорит: - Ребята, почему птицы запели? Какое время года наступило? Правильно, весна, а медведь все спит! Пора его будить/

Дети идут к «медведю», напевая песенку: У медведя во бору Я гуляю и пою, Медведь, вставай, Из берлоги вылезай!

Когда медведь» начинает рычать, дети прячутся в широко раскрытых объятиях воспитателя.

Игра повторяется 2-3 раза. На детско-родительском занятии дети «спасаются от медведя», забираясь к родителям на колени.

Психолог поднимает игрушечного медведя: - Кто меня будит? Кто мне спать мешает? Какое сейчас время года? Что? Уже весна? Ну, пора мне вставать, пора шишки собирать. Спасибо за то, что разбудили!

Психолог рассказывает потешку и показывает движения. Дети повторяют за ним. Тогда нужно раскрасить банки. Какого цвета мед? Какого цвета нужно взять краску? Правильно, желтого: Раскрашивайте так, чтобы ни одна капля мимо банки не упала!

Дети закрашивают банку желтой краской и дарят свои рисунки «медведю».

Дети и взрослые вспоминают, какие игры и упражнения проводились на занятии, и обсуждают, что им больше всего понравилось.

Психолог говорит:

Наше занятие заканчивается. Мишка говорит вам «спасибо» за игры и за угощенье. До свидания!

На повторных занятиях детям предлагается: слепить для Мишки конфеты из пластилина и завернуть их в фантики; «угостить Мишку клубничным вареньем», закрасив банку красной краской .

Мишка косолапый по лесу идет, Шишки собирает, песенки поет:

Вдруг упала шишка прямо Мишке в лоб,

Мишка рассердился и ногою - топ!

Имитируют походку медведя.

Наклоняются, делая вид, что собирают шишки.

Хватаются за лоб. Топают ногой. Дети садятся за столы, на которых находятся гуашь, кисточки (поролоновые тампоны) и листы с изображением банок.

- Ребята, наш Мишка проголодался. Что медведи любят больше всего? Правильно, мед. Мишка принес пустые банки и просит налить ему меда. Вы хотите угостить его?