Розробка моделі молодіжного жакета в умовах індивідуального виробництва

Розробка моделі молодіжного жакета в умовах індивідуального виробництва

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка

Кафедра машинознавства та основ технологій

Курсова робота

з технології виготовлення швейних виробів

Розробка моделі молодіжного жакета в умовах індивідуального виробництва

студентки Медвідь Надії Михайлівни

Науковий керівник: Савка Леся Василівна

Дрогобич 2014

Зміст

Вступ

.        Вибір моделі

. Вибір, обґрунтування та характеристика матеріалів

2.1 Характеристика та аналіз вимог до виробу даного виду

2.2 Розробка вимог до матеріалів для обраної моделі одягу

. Конструкційна частина

3.1 Обґрунтування вибору методу технічного моделювання та методики конструювання моделі швейного виробу

.2 Відбір вихідних даних

3.3 Попередній розрахунок конструкції

.4 Технічне моделювання конструкції виробу

.5 Специфікація деталей моделі

. Підготовчо-розкрійний етап

.1 Розробка системи технологічних додатків

.2 Розкладка деталей крою швейного виробу

. Технологічна частина

.1 Характеристика способів з’єднання деталей швейного виробу

.2 Розробка технологічної послідовності виготовлення виробу

. Аналіз та оцінка якості швейного виробу

.1 Характеристика дефектів текстильного походження

.2 Характеристика конструктивних дефектів

.3 Характеристика технологічних дефектів

. Безпека праці на робочому місці

.1 Організація робочого місця

.2 Правила безпеки праці при виготовленні швейного виробу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Український ринок одягу набирає обертів. Він поступово стає цивілізованішим і за форматами торгівлі, і щодо споживчої культури, пропонуючи покупцям товар досить високої якості за демократичними цінами. Сьогодні ринок одягу - модний ринок, складний і специфічний за своєю структурою. [1]

Щоб визначити напрямок моди, необхідно визначити групу споживачів та вид одягу. Одного чітко вираженого напряму моди зараз немає. Зручність в експлуатації, простота конструкцій, практичність у використанні, новизна форми, яскравий колорит - такі основні риси сучасної моди. Мода передбачає щось абсолютне нове, унікальне і оригінальне. Мода <#"793689.files/image001.gif">

Рис 1. Ескіз моделі 1.

МОДЕЛЬ №1. Жакет жіночий, повсякденний, молодіжний,з бавовняної або лляної тканини. Жакет напівприлягаючого силуету, довжиною вище лінії стегон, однобортний із застібкою по центру на одну петлю і один ґудзик По переду і по спинці розташовані два вертикальні рельєфи, що виходять з лінії пройми до самого низу. Спереду пілочки дві прорізні кишені в рамку. Спинка з середнім швом.

Виріб з плечовими накладками. Рукави довгі, вшивні, двошовні, гладкі по окату з середнім його наповненням.

Комір стоячий відкладний, з відворотом борта, з гострими лацканами.

Рис 2. Ескіз моделі 2

МОДЕЛЬ №2. Жакет жіночий, повсякденний, молодіжний, напівприлягачого силуету, довжиною вище лінії стегон, з бавовняної та лляної тканини.

Застібка центральна однобортна на три петлі і три ґудзики. По переду розташовані рельєфи, що виходять з плечових швів та лінії пройми до низу паралельно один одному . Пілочка на відрізній кокетці, яка починається від лінії перегину лацкана до низу пройми. Борти з гострими кутами. Спинка з рельєфами від плечових швів до низу із середнім швом. Лінія плеча природня. Пройма неглибока. Рукави довгі, вшивні, двошовні, гладкі по окату з середнім його наповненням. Комір жакетного типу з відкладними лацканами із гострими кутами.

По рельєфах, коміру, лацканах, передніх та ліктевих швах рукавів прокладена оздоблювальна строчка.

Рис 3. Ескіз моделі 3

МОДЕЛЬ №3. Жакет жіночий, святковий, молодіжний, напівприлягачого силуету, з фігурною лінією низу, з бавовняних та лляних тканин. Застібка центральна однобортна на одну петлю і один ґудзик.

Жакет відрізний по лінії талії, з воланом заокругленої форми, із заді волан подовжений.

По переду і по спинці розташовані вертикальні рельєфи, що виходять з лінії пройми до лінії талії.

Спинка з плечовими виточками. Лінія плеча природня. Пройма неглибока. Рукави довгі, вшивні, одношовні, гладкі по окату, з середнім його наповненням.

Комір шалевого типу. Проаналізувавши всі вищезазначені 3 варіанти моделей жакетів, я обрала модель, яка задовольняє всі вимоги.

2. Вибір, обґрунтування та характеристика матеріалів

Моделювання пакету матеріалів для одягу - це теоретично обґрунтований процес, у результаті якого здійснюється підбір матеріалів для швейного виробу з метою створення комфортного підодягового мікроклімату.[15]

.1 Характеристика та аналіз вимог до виробу даного виду

Складання вимог до певного виду одягу - це дуже важливий і відповідальний етап роботи, оскільки є основою розробки вимог до матеріалів для даного виробу, зокрема для конкретної моделі. Вимоги, які висуваються до виробу, можна поділити на дві групи: споживчі і промислово-економічні.[15]

До споживчих вимог належать: гігієнічні, експлуатаційні та естетичні вимоги.

Гігієнічні вимоги полягають у створенні оптимальних умов для життєдіяльності людини за допомогою одягу, який захищає її від шкідливих впливів навколишнього середовища. Вони визначаються такими властивостями матеріалів, як гігроскопічність, повітропроникність, теплопровідність, забруднюваність, електризованість, колір, маса тощо. Усі ці властивості треба враховувати під час вибору тканини для пошиття одягу.

Потрібно також не забувати, що гігієнічність одягу визначають не тільки властивості тканини,а й крій. Крій одягу залежить, насамперед, від його призначення.[10]

Експлуатаційні вимоги включають в себе стійкість виробу до різних атмосферних впливів, води, миючих засобів, хімічного чищення, зносостійкістю, міцністю тканини на розрив.

Виконуючи естетичні завдання, одяг повинен мати красивий зовнішній вигляд, відповідати сучасним вимогам моди по своєму силуету, пропорціям, формі і величині деталей. Саме мода визначає силует, зовнішній вигляд, форму, основні лінії, ступінь прилягання, елементи оздоблення, колір і його поєднання в одязі, візерунок.

До групи промислово-економічних належать вимоги технологічності виробу в умовах індивідуального виробництва: спрощення способів обробки, створення умов для максимальної механізації операцій і скорочення часу обробки та економічності виробу.[12]

Економічні вимоги полягають у доступності одягу при його високій якості. Економічність виробів залежить від витрат часу на їх виготовлення, технологічності, конструкції моделі та витрат матеріалів. Досягається економність раціональним розміщенням лекал.

Ергономічні вимоги до одягу пов'язані з фізіологічними, антропометричними і іншими особливостями людини. Одяг повинен бути зручним і створювати відчуття комфорту, він не повинен втомлювати і викликати зниження працездатності, він повинен зручно одягатися і зніматися.

При виборі матеріалу слід враховувати конструкцію виробу, оскільки такі властивості, як поверхнева щільність, товщина матеріалу, жорсткість при згині, опір розсуванню ниток у швах впливають на вибір методу обробки, на витрату швейних ниток і на форму виробу в цілому.

Вибір матеріалів в пакет швейного виробу проводиться з урахуванням відповідності матеріалів, пред'явленим до них вимогам, з урахуванням модних тенденцій і конструктивних особливостей [10]

.2 Розробка вимог до матеріалів для обраної моделі одягу

Останнім часом виросли вимоги до якості одягу, це призвело до постійного розширення асортименту матеріалів, синтетичних та натуральних. Урахування всіх властивостей матеріалів визначає початковий рівень якості виробів. Знання матеріалів, що використовуються у сучасному виробництві, вміння оцінити їх будову, властивості, асортимент і якість є хорошою основою для розробки одягу. Для правильного та раціонального використання виробів, до матеріалів висувають споживчі вимоги. Одним з основних умов одержання високоякісного виробу є правильний і обґрунтований вибір <#"793689.files/image007.gif">

Побудова креслення основи спинки

13.

Ширина ростка

Аа®

1/3*Сш+0,5

1/3*18+0,5=6,5

1,6

14.

Висота ростка

аб­

аб - стала величина

2,5

0,6

15.

З’єднати точки А і б плавною лінією. Аб - лінія ростка

16.

Нахил плеча спинки

А₁б₂¯

А₁б₂ - стала величина

2

0,5

17.

Лінія плеча (провести від т.б через т.б₂)

бб₁®

Шп+2(виточка)+0,5(посадка)

13,5+2+0,5=16

4

18.

Знайти положення т.С (т.С знаходиться на лінії А₁Г₂). т.С - допоміжна точка пройми

Г₂С­

1/2*Г₂Г₃

1/2*12=6

1,5

19.

Оформлення пройми: побудувати бісектрису кута А₁Г₂К; точки б₁,С, в, К з’єднати плавною лінієюб₁СвК - лінія пройми

Г₂в

Г₂в - стала величина

2

0,5

20.

Побудова виточки спинки: місце положення виточки від лінії плеча; довжини виточки (паралельно лінії АГ); розхил виточки; вирівнювання сторін виточки (б₅б₆ відкласти на продовженні б₃б₄)

бб₃® б₃б₅¯ б₃б₄® б₃б₅=б₅б₆

бб₃ - за фасоном б₃б₅ - стала величина б₃б₄ - стала величина

4,5 8 2 8

1,1 2 0,5 2

21.

Уточнення лінії плеча (з’єднати точки б₆ і б₁ )

б₆ б₁

Побудова креслення основи пілочки

22.

Знайти положення т. В₁ (т.В₁ знаходиться на продовженні лінії ВН₁)

ВВ₁­

Дтп-Дтс

44-38=6

1,5

23.

Ширина горловини

В₁а₁¬

В₁а₁=Аа (по спинці)

6,5 (див. п. 13)

1,6

24.

Глибина горловини

В₁в₁¯

В₁а₁+1,5

6,5+1,5=8

2

25.

Побудова горловини: з’єднати точки а₁ і в₁ прямою лінією; т.О - середина відрізка а₁в₁; провести перпендикуляр від т.О довжиною 2 см; точки а₁,О₁,в₁. а₁О₁в₁ - лінія горловини

 а₁в₁ а₁О=Ов₁ ОО₁

ОО₁ - стала величина

2

0,5

26.

Нахил плеча пілочки

А₂в₃¯

А₂в₃ - стала величина

3

0,8

27.

Лінія плеча (з’єднати точки а₁ і в₃ )

а₁в₃¬

28.

Допоміжні точки пройми: положення т.С₁; положення т.С₂; з’єднати точки С₂ і в₃ прямою лінією; знайти положення т.а₃ (т.а₃ знаходиться на лінії С₂ в₃)

Г₃С₁­ С₁С₂¬ С₂в₃ в₃а₃

1/2*Г₂Г₃-1 С₁С₂ - стала величина в₃а₃ - стала величина

1/2*12-1=5 1  2

1,3 0,3 0,5

29.

Оформлення пройми: побудувати бісектрису кута С₁Г₃К точки а₃, С₂, в₂, К з’єднати плавною лінією А₃С₂в₂К - лінія пройми

Г₃в₂

Г₃в₂ - стала величина

2,5

0,6

30.

Знайти положення т.Ц (т.Ц знаходиться на лінії ГГ₁)

Г₁Ц¬

Цг

11

2,8

31.

Провести перпендикуляр до ГГ₁ через т.Ц вверх - до перетину з лінією плеча а₁в₃ і вниз - до перетину з лінією стегон ББ₁. Отримуємо відповідно точки а₂ і Б₃

т. Ц

32.

Побудова нагрудної виточки: перша сторона виточки (відкладається на прямій а₂ Б₃ від т.а₂); провести відрізок, довжина якого дорівнює (Дпл-а₁а₂) від т.а₃ до перетину з лінією плеча а₁ в₃. Отримаємо т.а₄; провести відрізок який рівний мірці Вг від т.Ц₁ через т.а₄. Отримаємо т.а¢. Ц₁ а¢ - друга сторона виточки

А₂Ц₁¯ а₃а₄   Ц₁а¢

 Вг   Вг

 25   25

 6,3   6,3

33.

Уточнення лінії плеча (з’єднати точки а₃ і а¢ )

а₃а¢

Побудова виточки по лінії талії

34.

Сумарний розхил виточок по лінії талії

48-38=102,5

35.

Розподіл сумарного розхилу виточок: по боку(Вб); по спинці (Вс); по пілочці (Вп)

 4 3 3

 1 0,8 0,8

36.

Знайти середину відрізка ГК. Отримаємо т.Г₄

ГГ₄=Г₄К

37.

Від т.Г₄ проводимо пряму вниз до перетину з лінією стегон паралельно до лінії середини спинки. т.Б₂ - точка перетину прямої з лінією стегон. т.Т₂ - точка перетину прямої з лінією талії. Г₄Б₂ - лінія середини виточки спинки

Г₄Б₂¯

38.

Побудова виточки спинки: розхил виточки; глибина виточки; з’єднати точки Г₄Т₄nТ₃

Т₂Т₄=Т₂Т₃« Б₄n­

Т₂Т₄=Т₂Т₃=1/2*Вс Б₄n - стала величина Б₄n=3…4

3

0,8

39.

Лінію а₂Ц₁ подовжити вниз до перетину з лінією стегон паралельно до лінії середини пілочки. т.Б₃ - точка перетину прямої з лінією стегон. т.Т₅ - точка перетину прямої з лінією талії. Ц1Б3 - лінія середини виточки пілочки

Ц₁Б₃¯

40.

Побудова виточки пілочки: розхил виточки; вершина виточки; глибина виточки; з’єднати точки n₂Т₇ n₁Т₆

Т₅Т₇=Т₅Т₆« Ц₁n₂¯ Б₃n₁­

Т₅Т₇=Т₅Т₆= =1/2*Вп Ц₁n₂ - стала величина Ц₁n₂=1…1,5 Б₃n₁ - стала величина Б₃n₁=6…8

 1,5  8

 0,4  2

41.

КН₂ - лінія боку. т.Т₈ - точка перетину лінії боку з лінією талії. т.Б₄ - точка перетину лінії боку з лінією стегон

42.

Побудова виточки боку: розхил виточки; з’єднати точки КТ₁₀ і КТ₉

Т₈Т₁₀=Т₈Т₉« КТ₁₀,КТ₉

Т₈Т₁₀=Т₈Т₉= =1/2*Вб

Розрахунок розширення по лінії стегон

43.

Розширення по лінії стегон

52-48=41

44.

Побудова розширення пілочки і спинки

Б₄Б₅=Б₄Б₆«

Б₄Б₅=Б₄Б₆=1/2*1/2*4=20,5

45.

З’єднати точки Т₁₀Б₆ і Т₉Б₅

Т₁₀Б₆, Т₉Б₅

46.

Знайти середини відрізків Т₁₀Б₆ та Т₉Б₅ і провести до них перпендикуляри довжиною 0,5 см. Точки Т₁₀Б₆ і Т₉Б₅ з’єднати плавними лініями, дотикаючись до вершин проведених перпендикулярів

47.

Від точок Б₅ і Б₆ провести вниз вертикальні лінії до перетину з лінією низу. Отримаємо відповідно точки Н₄ і Н₃

Б₅Н₄¯ Б₄Н₃¯

48.

КТ₁₀Б₆Н₃ і КТ₉Б₅Н₄ - лінії боку.

КТ₁₀Б₆Н₃ КТ₉Б₅Н₄

.4 Технічне моделювання конструкції виробу

У процесі технічного моделювання виконують переміщення нагрудних виточок (спосіб шаблона, графічний спосіб), нанесення фасонних ліній (побудова кокеток, рельєфів та ліній художнього членування) та розведення складових частин деталей одягу (паралельне, радіальне).[17]

Послідовність виконання технічного моделювання:

намітити лінію півзаносу;

намітити фігурну лінію низу і спинки;

намітити вертикальний рельєф спинки;

побудувати конструкцію комірця жакетного типу;

намітити лінію відльоту підборта по пілочці;

намітити лінію обшивки по спинці;

нанести лінію довжини рукава;

побудувати деталь манжети по низу рукава;

.5 Специфікація деталей крою

Специфікація - один з основних документів конструкторсько-технологічної документації, який містить основні відомості про деталі, що входять до виробу. [15]

Специфікацію деталей крою виконую у вигляді таблиці 3.5

Таблиця 3.3 Специфікація деталей виробу

4. Підготовчо-розкрійний етап

.1 Розробка системи технологічних додатків

Розкроювання деталей крою проводиться з урахуванням припусків на шви. Величина припуску на обробку залежить від конструкції шва, ділянки деталі, властивостей тканини, особливостей моделей, обладнання, що використовується.

Сумарний технологічний припуск складається з суми припусків на їх обробку, на кант, обрізання ножем краю обметувальною машиною, припуски на врахування осипання тканини, на товщину тканини, зсідання в процесі ВТО, підгонку виробу. [8]

Основні з’єднувальні шви легкого одягу (бічні, плечові тощо) виконують шириною 1,2-1,5 см, крайові обшивні шви - шириною 0,5-0,7 см. Ширина підгину відповідає стандартам технологічного опису. [1 бр]

Припуски на шви показано в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

.2 Розкладка деталей крою швейного виробу

При виконанні розкладки викрійок враховується рисунок матеріалу, напрям ворсу, а також напрям ниток основи. Для цього розробляються технічні умови на розкроювання [1].

Таблиця 4.2 Технічні умови на розкроювання

5. Технологічна частина

Технологічна послідовність - це перелік неподільних операцій, які відповідають порядку їх виконання при обробці деталей і вузлів, а також дані,що визначають технологічний режим роботи.

Неподільна операція - технологічно закінчений цикл роботи, поділ якого неможливий і нераціональний внаслідок технологічного зв’язку трудових прийомів. [14]

Деталі одягу з'єднують різними способами: нитковим, клейовими, зварних, клепаних. Застосування того або іншого з'єднання в кожному конкретному випадку залежить від вимог, що пред'являються до нього, виду з'єднуються матеріалів, а також від потужності і можливостей обладнання.

Ниткові способи з'єднання.

Використовуючи ці способи, з'єднують два або кілька шарів матеріалу наскрізними стібками, що складаються з однієї, двох і більше ниток. У порівнянні з іншими способами з'єднання нитковий - найбільш універсальний, тому що дозволяє з'єднувати всі види матеріалів, використовуваних у швейній промисловості.

Нитковим способом можна з'єднувати різні по товщині матеріали (від 0,1 до 10 мм, а іноді і більше), використовуючи стібки довжиною від 1 до 10 мм і змінюючи швидкість переміщення матеріалів при сточуванні від 2 до 25 м / хв. Стібок утворюється шляхом проколу матеріалу голкою і протягування нитки з наступним її укладанням на поверхні матеріалу. З ряду стібків утворюється рядок.

Стібки і строчки можуть бути виконані ручним і машинним способами. У масовому виробництві одягу в основному застосовуються машинні строчки як найбільш ефективні по швидкості виконання і якості.

Клейові способи з'єднання. У технології швейних виробів ці способи засновані на застосуванні клейових речовин. Клейові з'єднання з використанням термопластичних клейових матеріалів виконуються на пресовому обладнанні або праскою. Клейові шви при виготовленні одягу застосовують у тих випадках, коли деталі при носінні одягу сприймають навантаження, спрямовані на зрушення.[13]

.1 Характеристика способів з’єднання деталей жилета

Таблиця 5.1 Способи з'єднання деталей швейного виробу

5.2 Розробка технологічної послідовності виготовлення виробу

Технологічна послідовність складається на модель, що проектується, на основі використання вибраних та обґрунтованих режимів з’єднання, методів обробки вузлів та обладнання.

Технологічна послідовність складання деталей, виконання вузлів і монтажу одягу є основною швейного процесу виготовлення виробу і містять всю сукупність неподільних операцій зі з’єднання деталей вузлів у певній послідовності виготовлення швейних виробів, яка відповідає заданому рівню якості і тривалості виконання.[15]

Таблиця 5.2 Технологічний процес пошиття, ВТО і кінцевої обробки швейного виробу

6. Аналіз та оцінка якості швейного виробу

З розвитком одягу зросли і вимоги до нього. Сучасний одяг складний і багатоманітний. Будучим сучасним предметом споживання людиною і об’єктом масового виробництва, він повинен відповідати багатьом вимогам, які в кінцевому результаті, визначають техніко-економічні характеристики виробництва виробу і його якість.[15]

Якість продукції - це сукупність властивостей продукції, яка обумовлює її придатність у відповідності з призначенням. Якість продукції перевіряється, керуючись діючими стандартами. При визначені (оцінці рівня) якості виробу враховують допустимі відхилення, які зменшують оцінку конструктивно-ергономічних показників якості одягу та технологічних показників якості продукції. У визначенні якості продукції існує поняття дефекту.

Дефект - це наслідок низької якості сировини, неточності конструкції або порушення технологічних режимів процесу виготовлення виробу.

Розрізняють основні групи дефектів: текстильного походження (дефекти сировини); конструктивні дефекти; технологічні дефекти.

.1 Характеристика дефектів текстильного походження

Для досягнення високої якості продукції в кінцевому результаті на початковому етапі роботи враховують якість сировини.

Текстильні дефекти - це дефекти сировини, ткацтва та кінцевої обробки матеріалів. Вони, як правило, виявляються в процесі підготовки матеріалу до розкроювання.[15]

Таблиця 6.1 Дефекти зовнішнього виду матеріалів

.2 Характеристика конструктивних дефектів

До дефектів конструкції відносяться дефекти, які дають незадовільну посадку виробу на фігурі людини. Інколи в готових виробах дефекти конструкції складно відрізнити від дефектів обробки. [15]

Під час примірки було виявлено такий дефект конструкції: не припрасовується перехідний кант по низу виробу

Таблиця 6.2 Дефекти конструкції і способи їх усунення

.3 Характеристика технологічних дефектів

Технологічні дефекти виникають внаслідок порушення технологічних режимів шиття або неполадок швейного обладнання. Для усунення таких дефектів після виконання кожної неподільної операції та в кінці обробки технологічних вузлів і ділянок швейного виробу проводять контроль якості. У разі необхідності дефект усувається.[15]

Таблиця 6.3 Дефекти технологічної обробки швейного виробу

.4 Рекомендації по догляду за швейним виробом

Користуючись загальноприйнятою символікою розробляють пам’ятку з догляду за швейним виробом.

У пам’ятці вказують процентний вміст хімічних волокон у матеріалі і умовні позначення догляду за виробом: умови прання; умови відбілювання; умови ВТО; хімічна чистка; сушіння після прання.[15]

Таблиця 6.4 Догляд за окремими шарами пакету виробу

Виріб може підлягати машинному пранню при температурі не більше 40 С Температура нижньої плити праски повинна бути не більше 200 С Температура нижньої плити праски повинна бути не більше 110 С Вироби можна вибілювати із застосуванням засобів, що відщеплюють хлор Вироби не повинні підлягати відбілюванню із застосуванням засобів, що відщеплюють хлор Хімічна чистка виробу може здійснюватись із застосуванням усіх загальноприйнятих органічних розчинників Хімічна чистка виробу може здійснюватись тільки уайт-спірітом або трифтортрихлоретаном із застосуванням звичайних процесів оброблення.

7. Безпека праці на робочому місці

Охорона праці - важливий і необхідний аспект у організації виробництва, який передбачає технічні і санітарно-гігієнічні заходи, що сприяють створенню безпечних умов праці, підвищенню продуктивності праці та досягнення високої якості виконання роботи. У роботі пропонується розробити рекомендації щодо організації робочого місця за видами робіт, які мають місце при виготовленні виробу та безпечних методів роботи.[15]

.1 Організація робочого місця

Рекомендації щодо організації робочого місця при розкроюванні матеріалів:

1.      Стіл для розкроювання повинен мати гладку, відполіровану поверхню.

.        Приміщення, в якому проводиться розкроювання, має бути добре освітленим.

.        На розкрійному столі не має бути зайвих предметів.

.        Приступати до роботи потрібно у робочому одязі. Волосся повинно бути підібраним під головний убір.

.        Під час розкроювання потрібно акуратно поводитися з інструментами (ножиці, голки,шпильки).

.        По закінченню роботи потрібно прибрати робоче місце.

Рекомендації щодо організації робочого місця при ручних пошивних роботах:

.        Робоче місце для ручних робіт повинно бути оснащене:

         робочим столом з гладкою, відполірованою поверхнею.

         місцевим освітленням.

         інструкційно-технологічними картами.

         інструментами та пристосуваннями.

         гвинтовим стільцем.

         підставкою для ніг, висотою якої необхідно правильно відрегулювати.

         до виконання робіт необхідно приступати в халаті, застібнутому на всі ґудзики. Волосся повинно бути підібраним під головний убір.

.        При виконанні ручних робіт обов’язковим є використання наперстка.

.        Голки під час роботи потрібно зберігати в голочниці.

.        На робочому місці не має бути зайвих предметів.

.        По закінченні роботи інструменти та пристосування необхідно складати у відведеному для цього місці.

.        Старанно прибрати робоче місце.

Рекомендації щодо організації робочого місця при машинних роботах:

. Перед тим як приступати до роботи,потрібно одягнути робочий одяг;

. Перед початком роботи потрібно перевірити справність машинки, а в разі неполадок викликати механіка.

. Заборонено працювати без гумового килимка на меблевій педалі.

. Біля швейної машини повинен бути світильник для місцевого освітлення.

. Необхідно утримувати робоче місце в чистоті та порядку.

. При вимиканні машини штепсельна вилка повинна щільно входити в гнізда штепсельної розетки. Швейну машину не можна виключати сіпаючи за шнур.

. Забороняється ножиці класти на інші предмети.

. Стежити за справністю ізоляції проводів.

. По закінченню роботи потрібно прибрати робоче місце.

Рекомендації щодо організації робочого місця при волого-тепловій обробці:

. До виконання робіт необхідно приступати в халаті, застібнутому на всі ґудзики. Волосся повинно бути підібраним під головний убір.

. На робочому місці не має бути зайвих предметів.

. Робоче місце повинно бути добре освітленим.

. До початку роботи необхідно перевірити ізоляцію шнура, а також положення праски на підставці.

. Перевірити справність обладнання, заземлення.

. Перевірити наявність пропрасувачів, подушок.

. Необхідно стежити за поступовим нагріванням праски, щоб вона не перегрівалася.

. По закінченню роботи, електроприлади повинні бути вимкнені з електричної мережі.

.2 Правила безпеки праці при виготовленні швейного виробу

При виготовленні швейного виробу працюючий повинен засвоїти прийоми безпечної роботи. Безпека праці включає в себе:

.        Електробезпеку;

.        Безпеку праці на технологічному обладнанні;

.        Пожежну охорону.

Електробезпека.

Основними заходами на попередженню електротравматизму є:

.        Ізоляція струмоведучих матеріалів;

.        Встановлення огороджень для відведення доступу до струмоведучих частин матеріалів.

.        Застосування попереджувальної сигналізації.

Безпека праці на технологічному обладнанні.

Працюючи на швейних машинах, необхідно пам’ятати про те,що:

.        Приступати до роботи на зшивних швейних машинах можна тільки після проведення вступного інструктажу на робочому місці.

.        Перед початком роботи потрібно перевірити справність машини, а в разі неполадок викликати механіка.

.        При неправильному положенні рук під час роботи на машинці можна проколоти пальці рук.

Правила для працюючих з електроприладами:

.        Перед вмиканням праски в електромережу, слід перевірити ізоляцію шнура і положення праски на підставці.

.        Швейну машину і праску не можна вимикати, сіпаючи за шнур.

.        При закінченні роботи з електроприладами слід виключати їх з мережі.

Пожежна охорона. Причинами пожежі є:

.        Необережне поводження з вогнем.

.        Незадовільний стан електротехнічних пристроїв, недотримання правил їх експлуатації.

.        Несправність виробничого обладнання і порушення режимів технологічних процесів.

.        Несправність приладів опалювальних і порушення правил пожежної безпеки при їх експлуатації.

У випадку пожежі необхідно:

. Негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об’єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити прізвище.

. Вимкнути всі машини і апарати, зупинити подачу електроенергії в приміщеннях.

. Вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей.

. При необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну).

Висновок

Дана курсова робота полягає у розробці жіночого жакета напівприлеглого силуету для жінок молодшої вікової групи

Для виготовлення будь-якого швейного виробу застосовуються певні дії. По-перше, це складання ескізу, по-друге, розкроювання виробу, по-третє, завершення пошиття виробу з урахуванням наявного матеріалу і особливостей фігури за індивідуальним планом. При цьому чітке дотримання даної схеми: ескіз - креслення - конструкція - технологія - готовий виріб, сприяє отриманню практичних навичок для самостійного виготовлення виробів - від ідеї до готового виробу.

У процесі виконання <http://ua-referat.com/%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8> курсової <http://ua-referat.com/%D0%9A%D1%83%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0> роботи проведений аналіз актуальності асортименту жіночих жакетів та вибрано перспективний напрямок моди. У ході даної курсової роботи був розроблений жакет з костюмної синтетичної тканини для жінок молодшої вікової групи святкового призначення. Відповідно до цього був обраний асортимент основних матеріалів і пакет прикладних матеріалів (прокладочні тканини, швейні нитки, фурнітура), які повною мірою відповідають пред'явленим до виробу вимогам: гігієнічним, експлуатаційним, естетичним та ін.

У процесі виконання курсової роботи ми з'ясували, що конструювання одягу залежить безпосередньо від процесу моделювання і тісно пов'язане з ним. Особливості технологічної обробки, послідовність монтажу виробу тісно пов'язані і залежать від напрямку моди, яка визначає сучасність конструкції, що проявляється в лініях силуету і при розробці композиції в цілому. Від конструкції виробу залежить якість посадки виробу на фігурі, його відповідність напрямку моди.

У технологічній частині роботи складено послідовність виконання операцій для виготовлення обраної моделі з врахуванням особливостей індивідуального виробництва.

Список використаної літератури

1.Батраченко Н.В., Головінов В.П., Каменєва Н.М. Технологія виготовлення жіночого одягу: Підруч. для учнів проф.-техн. навч. закл./Упоряд: Н.В.Батраченко - К.: Вікторія, 2000. - 512 с.

.Бескоровайная Г.П. Конструирование одежды для индивидуального потребления/Г.П.Бескоровайная. - М.:Волга, 2001. - 312 с.

.Борецька Е.Я., Маглюга П.М. Технологія виготовлення легкого жіночого та дитячого одягу/Упоряд: Е.Я.Борецька. - К.: Вища школа, 1992. - 340 с.

.ГОСТ 17-326-81. Изделия швейные, трикотажные, меховые. Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды. - М., 1981.

.ГОСТ 17-522-72. Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды.

.ДСТУ 2023-91 «Деталі швейних виробів. Терміни та визначення». - К.: Держстандарт України, 1991. - 20 с.

.ДСТУ 2027-92 «Швейні вироби». - К.: Держстандарт України, 1992. - 20 с.

.Зеванова Л.Н., Дашкевич Л.М. Техника раскроя одежды по индивидуальным заказам: Учебное пособие / Упоряд: Л.Н Зеванова - Ростов - на -Дону:Дон, 2001. - 225 с.

.Козлова Т.В., Ритвінська Л.П., З.Н. Тимашова Моделювання і художнє оформлення жіночого і дитячого одягу/ Упоряд: Т.В.Козлова - М. Легкопромбитіздат:Москва, 1990. - 251 с.

.Малко Леся. Матеріали для одягу: Навчальний посібник / Малко Леся Романівна. - Дрогобич: Ред. Вид. відділ ДДПУ,2010. - 153 с.

. Павленко Т.М. Основи моделювання одягу: Навчальний посібник / Т.М.Павленко - Біла Церква.: БКСД, 2010. - 52 с.

. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва: Навчальний посібник / О.А. Патлашенко. - 2-ге видання. - К.: Арістей, 2006. - 288 с.

.Савка Л.В. Практикум з технології виготовлення швейних виробів. Частина 1: Навчальний посібник / Л. В. Савка. - Дрогобич: Ред. Вид. відділ ДДПУ, 2008. - 121 с.

.Савка Л.В. Практикум з технології виготовлення швейних виробів. Частина 2: Навчальний посібник / Л. В. Савка. - Дрогобич: Ред. Вид. відділ ДДПУ, 2008. - 121 с.

. Савка Л.В. Методичні рекомендації до курсової роботи з конструювання, моделювання і технології виготовлення швейних виробів / Л.В. Савка. - РВВ ДДПУ, 2007. - 47 с.

. Силаева М.А. Пошив изделий по индивидуальным заказам: Учебник для нач. проф. образования / М.А. Силаева. - 2-е изд., стер. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 528 с.

.Труханова А.Т. Основи технології швейного виробництва / А.Т.Труханова. - М. Вища Школа, видавничий центр «Академія», 2001. - 239 с.