Аналіз діяльності підприємства ПП 'Віділайт'

Аналіз діяльності підприємства ПП 'Віділайт'

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

Кафедра товарознавства непродовольчих товарів

Звіт

з виробничого стажування (виробничої практики) на П.П. «Віділайт»

Студентки

Марушкевич Віти Анатоліївни

Полтава - 2014

Зміст

Вступ

. Загальні відомості про підприємство взуття та його продукцію ПП «Віділайт»

. Техніко-економічна характеристика ПП «Віділайт»

. Характеристика шкіряної сировини, що використовується на ПП «Віділайт» для виробництва взуття

. Особливості технологічного процесу виготовлення взуття на ПП «Віділайт»

. Організація технічного контролю якості взуття на ПП «Віділайт»

Висновки та пропозиції

Додатки

Вступ

Взуття з'явилося на дуже ранній стадії розвитку людства як засіб захисту ніг первісної людини від механічних пошкоджень, низької температури та інших шкідливих впливів. Першим взуттям була знята «панчохою» шкура з кінцівок тварин, які надавали форму мішечка або футляра, стягуючи його стеблами рослин, корінням чи жилами тварин. Потім стопу почали обгортати шматком шкури і закріплювати на нозі зшивками. Так продовжувалось багато століть. З часом помітили, що шкура стає м'якішою і довговічнішою під дією диму, просочуючи її розтопленим жиром і розминаючи. Пізніше було винайдено дублення рослинними дубителями і галунами.

У взуттєвому виробництві велику роль відіграють процеси механізації та машинобудування для шкіряно-взуттєвого виробництва.

Підприємства шкіряно-взуттєвої промисловості виробляють жорсткі і м'які шкіряні товари, взуття з натуральної і штучної шкіри.

Шкіряна промисловість - одна з найдавніших галузей виробництва в Україні. Шкіряні підприємства розміщені у Харкові, Києві, Львові, Василькові, Бердичеві, Миколаєві. Штучну шкіру виготовляють у Києві, Тернополі, Запоріжжі, Луцьку, шкірозамінники - в Одесі.

Без взуття в сучасному світі просто не обійтися, це вважається одна з найнеобхідніших речей сьогодення. Воно повинно задовольняти всі смаки і вимоги споживача.

В даному виробничому стажуванні ми визначили об’єкт проходження практики це - ПП «Віділайт».

Метою дослідження є на основі даного підприємства дати характеристику про сферу діяльності підприємства, його структуру, асортимент продукції та технологічного обладнання.

Об’єктом дослідження є шкіряне взуття,яке виготовляється приватним виробничим підприємством «Віділайт» (м. Київ).

Завдання даної роботи полягає в тому щоб розглянути загальні відомості про підприємство взуття та його продукцію, дати техніко-економічну характеристику, характеристику шкіряної сировини, що використовується для виробництва взуття, особливості технологічного процесу виготовлення взуття та організація технічного контролю якості взуття.

взуття економічний асортимент

1. Загальні відомості про підприємство взуття та його продукцію ПП «ВІДІЛАЙТ»

Над втіленням у життя всіх новаторських рішень працює молодий колектив високо кваліфікованих, перспективних спеціалістів. Високий рівень професіоналізму, забезпечення фабрики сучасним італійським обладнанням, а також використання у виробництві тільки якісних матеріалів, дозволили компанії «Віділайт» домогтися прекрасної якості і низького рівня цін.

ПП «Віділайт» абсолютно впевнене в тому, що сьогодні потрапити на ринок і закріпитися на ньому може тільки товар високої якості. Попит, який швидко зростає, є найкращим підтвердженням вищезгаданому. Вважаємо, що так було, так буде, і так повинно бути в майбутньому.

Приватне виробниче підприємство «Віділайт» було засноване Потебнею М.М. в 2001 році, де спочатку працювало 20 робітників.

ПП «Віділайт» виготовляє всі види шкіряного взуття всіх моделей і розмірів. З кожним роком підприємство розвивалося все інтенсивніше, збільшувалась кількість працівників, закуповувалося нове сучасне обладнання, випускалися нові моделі взуття. Станом на 31 грудня 2009 року на ПП «Віділайт» працювало більше 100 чол. Наприкінці 2013 та початку 2014 року на підприємстві працює 80 робітників, причиною такого зменшення штату працівників стала фінансово-економічна криза. Але скорочення штату не відзначилось на роботі ПП «Віділайт» і якості продукції, що виготовлялася.

Продукція підприємства - це завжди широкий асортимент взуття, поєднання зручності, якості та оригінального дизайну.

Виробничі потужності та їх площі постійно розширюються, запроваджується нове обладнання згідно вимог сучасності світового ринку, моди, що дозволяє підприємству бути завжди на крок попереду.

У виробництві використовуються тільки натуральні високоякісні матеріали закордонних та вітчизняних виробників.

Очолює підприємство директор, який є засновником. У нього є два заступники - це фінансовий директор та директор по виробництву. Фінансовий директор займається укладенням договорів між постачальниками та підприємством, також в його обов’язки входить укладання договорів з енергопостачальними компаніями, водоканалом та іншими комунальними службами. В обов’язки фінансового директора покладено контроль за роботою бухгалтерії. Бухгалтерія в свою чергу, згідно встановлених строків складає фінансову та податкову звітність. Вона слідкує за вчасними розрахунками за комунальні послуги та з постачальниками.

Модельєр розробляє нові моделі взуття та дає їх на узгодження директору.

Директор по виробництву контролює: розкрійний цех, швейний цех та цех готової продукції. Після контролю якості взуття поступає на склад готової продукції де зберігається до відправки в магазини. На підприємстві є фірмові магазини, а також взуття реалізується через магазини роздрібної торгівлі.

Асортимент шкіряного взуття на ПП «Віділайт» різноманітний та широкий. Він постійно змінюється під впливом моди, внаслідок чого з'являються нові види і конструкції виробів, застосуються нові матеріали.

На підприємстві виготовляють взуття клейового та прошивного методу кріплення деталей низу. Воно виготовляється з верхом із натуральної шкіри, а низ із пористої гуми, поліуретану та натуральних шкір.

Продукція відрізняється високою якістю. Взуття виготовляють з найкращих видів натуральної шкіри, які підприємству доставляють провідні виробники шкіри в Україні. Взуття на підприємстві виготовляється на новому сучасному обладнанні за власною технологією. ПП «Віділайт» підприємство, яке за вельми короткий термін здобуло своє місце на взуттєвому ринку України і вже має своїх прихильників.

2. Техніко-економічна характеристика ПП «ВІДІЛАЙТ»

ПП " Віділайт " займає одне з провідних місць на взуттєвому ринку України. За 15 років існування компанії здобуто значний досвід роботи на ринку України та СНД, створено високопрофесійну команду, розроблено абсолютно нові напрямки діяльності.

Більш детально розвиток підприємства можна дослідити зробивши аналіз основних економічних показників господарської діяльності підприємства (табл. 2.1)

Таблиця 2.1. Основні техніко-економічні показники ПП " Віділайт "

Фондовіддача - це показник, який показує скільки валової продукції (виручки) одержує підприємство на одиницю грошових коштів, вкладених в основні фонди, тобто підприємство на одиницю грошових коштів отримало в: 2011р. - 1,67, 2012р. - 2,21, 2013р. - 2,1 виручки від реалізації продукції. Також не дивлячи на те, що чисельність працівників залишилась таж, виробництво збільшилось, продуктивність праці не зменшилась, а навпаки зросла. Позитивним явищем у діяльності ПП " Віділайт " є зростання обсягів виробництва і реалізації продукції у 2 рази і отримання валового прибутку у 2013 році 208,1 тис.грн.

Для більш ґрунтовного аналізу прибутковості підприємства ПП " Віділайт " в першу чергу проаналізуємо витрати підприємства на виробництво продукції.

Основні види операційних витрат ПП " Віділайт " наведені в табл. 1.2.

З таблиці та малюнка видно, що в загальній структурі витрат з 2009 по 2011 рр. найбільшу частку в операційних витратах на виробництво займають матеріальні затрати: 69,9%; 79,9 % та 77,7% відповідно, і збільшилися на 435 785,60 тис.грн. Аналогічно зі зростанням виробництва збільшились і витрати майже у 2 разів. Збільшилися витрати на оплату праці на 22 021,10 тис.грн. Щодо відрахувань на соціальні заходи, то вони збільшилися на 6 652,70 тис.грн.

Таблиця 2.2. Операційні витрати ПП " Віділайт " за 2011-2013 рр.

З даної таблиці видно, що доходи підприємства збільшуються. По відношенню 2013р. до 2011р. доходи зросли в 1,9 раз, а в 2012р до 20011 р. доходи зросли майже в 1,8 рази - це є дуже обнадійливо на майбутню перспективу розвитку підприємства. Основну частку доходу підприємства становить чистий дохід від реалізації продукції який в 20011р. становив - 97,88%, в 2012р. - 96,94%, в 2013р. - 96,79% (в % до приведених сум по роках), а найменш питому вагу займають інші доходи 0,29% в 2011 році від загальної суми доходів.

Слід зазначити негативний вплив збільшення рівня собівартості на загальну суму прибутку: незначне підвищення собівартості одиниці продукції (на 0,002 грн.) зменшило загальну суму прибутку на 3,435 тис. грн.

Незначне зменшення прибутку внаслідок підвищення собівартості було компенсовано за рахунок збільшення ціни одиниці продукції, а також за рахунок збільшення обсягу випуску продукції. І в підсумку загальна сума прибутку в звітному році збільшилася на 417,554 грн. у порівнянні з попереднім роком. І це, безсумнівно, є позитивним результатом господарської діяльності підприємства за звітний рік.

Як було видно з попередніх пунктів, рівень цін, їхня зміна впливає на рівень прибутку, тому при аналізі прибутку підприємства не можна не враховувати ті фактори, що безпосередньо впливають на рівень цін на продукцію розглянутого підприємства.

На зміну рівня цін впливають наступні фактори: якість реалізованої продукції, ринки збуту, кон'юнктура ринку, інфляційні процеси.

При аналізі діяльності ПП " Віділайт " особливу увагу варто приділити розгляданню впливу такого фактора, як ринки збуту, тому що цей фактор значно впливає на рівень середньо-реалізаційних цін. Відомо, що в умовах сучасної російської економіки більшість підприємств випробують недостачу так званих "живих" грошей. Тому в практиці наших підприємств часто зустрічаються такі види господарських операцій, як бартер, взаємозаліки, взаємне списання заборгованостей, і ін.

Розглянуте підприємство реалізує свою продукцію по досить широкому спектрі збутових каналів. У силу вищевказаної специфіки, а також у силу недостачі оборотних коштів, підприємство змушене встановлювати різні рівні цін на свою продукцію для різних покупців.

. Характеристика шкіряної сировини, що використовується на ПП «Віділайт» для виробництва взуття

Основною продукцією для виготовлення валянок є різні види шкіри. Оскільки підприємство саме виготовляє напівфабрикати шкіри для взуття, воно закуповує шкіри тварин і фурнітуру.

Класифікація та кодування взуття може здійснюватися за такими параметрами:

. Розмір взуття - довжина стопи в мм. та інших одиницях виміру.

. Повнота взуття - умовне позначення обхвату внутрішньої форми взуття в ділянці-пучкової частини стопи.

. Вид взуття - конструктивний ознака класифікації взуття, визначається ступенем закриття ноги деталями верху взуття.

. Артикул взуття - коротка умовна характеристика взуття, яка містить головні ознаки технології, конструкції, застосовуваних матеріалів. Визначає призначення виробу і може бути позначена цифрами.

. Модель взуття - конкретний виріб, якому притаманні індивідуальні ознаки конструкції, матеріалів і зовнішнього оформлення.

. Асортимент взуття - склад і співвідношення окремих статево-вікових груп взуття у випуску продукції підприємства.

. Розмірний асортимент - співвідношення різних розмірів взуття в партії.

. Повнотний асортимент - співвідношення взуття різної повноти в межах одного асортименту в партії.

. Колекція взуття - сукупність моделей взуття запропонованих або прийнятих для певних цілей.

. Взуття машинного виробництва - взуття, при виготовленні якого більшу частину операцій технологічного процесу, в тому числі обтяжку заготовок оздоблювальних, виконують за допомогою машин.

. Взуття ручного виробництва - взуття, при виготовленні якого більшу частину операцій технологічного процесу, в тому числі обтягування заготовок, затягування голеночной частини і вшивання ранта, виконуються ручним способом.

. Взуття хімічного виробництва - взуття, заготовка якого виготовляється у вигляді цельноформованої деталі, хімічними методами.

Основним принципом класифікації взуттєвих товарів є їх поділ на шкіряні, гумові і валяні.

Асортимент шкіряного взуття досить широкий.

За цільовим призначенням взуття поділяють на побутове, спортивне, спеціальне, ортопедичне та профілактичне. Побутове взуття підрозділяється на повсякденне і модельне. Модельне взуття призначене для короткочасного носіння в різних урочистих випадках, відповідає сучасним вимогам моди.

Повсякденне взуття підрозділяється на домашнє - для носіння в будинку, дорожнє і для активного відпочинку - прогулянок, занять фізкультурою.

По сезону носіння побутове взуття підрозділяється на літнє, зимове, весняно-осіннє та круглосезонне.

За матеріалами деталей верху розрізняють побутове взуття зі шкіри, з текстилю, зі штучних і синтетичних матеріалів, з комбінованим верхом.

За матеріалами, застосовуваним для підошов розрізняють взуття з підошвою з натуральної шкіри, з гуми, полівінілхлориду, термоеластичного еластомеру, поліуретану, з підошвою з дереза, повсті та інших матеріалів.

У залежності від методу кріплення деталей низу до заготівлі верху розрізняють взуття клейового, литтєвого, рантового, сандального, доппельного, бортового, цвяхового та інших методів кріплення.

По висоті заготовки верху побутове взуття поділяється на такі види: напівчеревики, туфлі, черевики, напівчоботи, чоботи, чоботи з видовженими халявами.

Черевики - це взуття, берци якого нижче щиколотки, але заготовка верху не повністю закриває тильну поверхню стопи. Черевики - взуття з берцями, що закривають кісточку або доходять до початку ікри.

Напівчоботи - взуття з берцями, що доходять до половини литки. Різновидом напівчобіт є півчобітки, що мають які-небудь пристосування для закріплення на стопі для щільного облягання її.

Чоботи - це взуття, халява якої закриває ікру. Різновидом чобіт є чобітки. Чоботи з видовженими халявами закривають ногу вище колін.

За конструкцією заготовки верху взуття може бути з овальною вставкою, з цілими деталями, з відрізними деталями, з цілою союзкою, з цілими берцями, з відрізним носком, з настрочними берцями.

Залежно від конструкції заготовки верху і низу розрізняють кілька різновидів взуття: мокасини, сандалети, Пантолети, туфлі-човники, опанкі, капці, сандалі, ремешкові сандалі, спортивні туфлі, кросове взуття та ін.

Мокасини - це взуття, заготовка верху якого представляє конструктивне єдність з устілкою і в передній частині має овальну вставку. Якщо овальна вставка з'єднана із заготівлею верху нитками або шнурівкою, то таке взуття називають взуттям типу мокасин.

Пантолети - взуття, заготовка верх якого закриває тильну поверхню області плесна-фалангового зчленування стопи і має тільки союзку.

Сандалети - взуття, заготовка верху якого по конструкції відповідає напівчеревикам і має різноманітні за формою і розмірами перфораційні отвори.

Опанкі - взуття, виготовлене бортовим, клеєпрошивним або строчно-клеєпрошивним методом кріплення.

Капці - взуття, виготовлене з каблуком висотою не більше 5 мм. або набойкою.

Сандалі - взуття, виготовлене без підкладки та основної устілки методом сандального кріплення.

Кросовим називають взуття, заготовка верху якого відповідає черевикам з накладними ременями, посиленими шкарпетковою і п'ятковою частинами; застосовується для активного відпочинку.

У залежності від статево-вікових груп розрізняють пінетки, дитяче, жіноче та чоловіче взуття.

Пінетки - черевики або туфлі для дітей ясельного віку з шкір хромового дублення (опойок, шевро), виворотного методу кріплення. Відрізняються легкістю, м'якістю, легко закріплюються на стопі.

Основними поставщиками підприємства є:

. Львівська фабрика первинної обробки шерсті постачає шерсть миту українську, осіню, грубу;

. Золочівська фабрика фурнітури;

. Ужгородська фабрика первинної обробки шкіри.

. Київське шкіряне об’єднання постачає українську, гребіну, світло-сіру.

У якості сировини для виготовлення взуття використовується шкіра великої рогатої худоби (опойка, виростка, півшкурка, бичка, ялівки), свиней, кіз, конів.

М'які штучні шкіри використовують для верха взуття. їх одержують шляхом просочування волокнистих основ і нанесення лицьового покриття з полімерних матеріалів.

Текстильні матеріали, які використовуються у виготовленні взуття, включають неткані матеріали, тканини, трикотажні полотна, штучне хутро на тканинній і трикотажній основі.

Крім зазначених матеріалів, у взуттєвому виробництві використовують гуму (в основному для виготовлення деталей низу взуття - підметок, підборів, набойок, рантів та ін..

Для задників, устілок, простілок, галенок використовують так звані взуттєві картони. Сировиною для їхнього одержання служать шкіряні або рослинні волокна (або суміш їх), проклеєні полімерними речовинами або латексами (натуральними або штучними).

Для верху взуття ПП « Віділайт » використовує широкий асортимент шкір з різної сировини, різних методів дублення, різних способів обробки лицьової поверхні. Виділяють такі групи шкір для верху взуття:

Склизок - це шкіра ненароджених телят, товщиною 1,0 - 1,4мм, використовується для верху взуття.

Опойок - шкіра молочних телят, найцінніша із шкір великої рогатої худоби, м’яка,рівна, еластична, має дуже красиву мерею. Шкіри товщиною від 0,5 до 1,4 мм хромового дублення використовують для одежних шкір, більш товстих - для взуття. Шкури опойків,виготовлених не тільки на молоці, але і на воді, трохи грубіші.

Виросток - шкіра однорічного теляти, що харчується вже рослинною їжею. Виробляється хромовим дубленням для шкіргалантерейних виробів і верху взуття, товщина шкіри 0,7 - 1,6 мм. Шкіри товщиною 2,5 мм розпилюють на спеціальних машинах, одержуючи ще і спилок. Шкурка виростка значно грубіша,ніж у опойка.

Напівшкурок або напівшкіра - це шкіра, вироблювана рослинним, комбінованим (юхта) або хромовим дубленням зі шкір телят у віці більше одного року. Товщина шкіри від 1 до 3 мм, вона значно твердіша і щільніша, ніж виросток. Шкіри хромованого дублення використовують для верху взуття, рослинного дублення, завдяки тонкій мереї і красивому бежевому кольорі, - для сувенірних речей. З більш товстих шкір роблять технічні шкіри.

Бичок - роблять зі шкір молодняка товщиною до 4 мм рослинним або хромовим дубленням, виробляючи юхту, устілкові шкіри і спилок.

Ялівка - шкіра корови, еластична, з рівним красивим лицьовим шаром, товщиною 1,2 - 4,0 мм. Тонкі шкіри для виробництва взуття виробляють хромовим дубленням, зі шкір товщиною понад 2,5 мм одержують ще і взуттєвий спилок.

Бичина - шкіра молодого бика товщиною до 5 мм, яку використовують так широко як і ялівку.

Бугай і буйвіл - шкіри биків, найтовщі та найважчі серед шкір великої рогатої худоби, мають грубу і пухку структуру, тому використовують для устілкових, підошовних, технічних і сирицевих шкір.

З козячих шкір виробляють дуже міцну, тонку і м’яку шкіру з дрібним хвилеподібним малюнком мереї, яку використовують для виробництва одягу, взуття, різної шкіргалантереї й оббивки меблів. Козячі шкіри вигідно відрізняються від овечих своєю щільність, водонепроникністю й еластичністю. Овечі шкіри найчастіше використовують для хутряної сировини, але з них виробляють і шкіри.

Свиняча шкіра за своєю структурою дуже відрізняється від шкір великої рогатої худоби. Різниця в товщині шкіри не так помітна, як у шкір великої рогатої худоби, однак в хребтовій частині шкіра також товща, ніж у черевній. Свинячу шкіру використовують як підкладкову для виготовлення одягу, шкіргалантерейних і шорно-сідельних виробів.

Шкіру для низу взуття поділяють за видами дублення, характером обробки, товщиною за стандартом (на 5-6 категорій - від 1,75 до 7 мм), сортністю (4 сорту) і за конфігурацією (цілі шкіри, напівшкіри і т.д.). Зазвичай у виробництві шкіри для низу взуття застосовують комбіноване дублення сполуками хрому, танідами, синтинами, іноді зі сполуками цирконію, алюмінію й ін. Шкіри хромового дублення,незважаючи на їх велику зносостійкість, не знайшли широкого застосування через низку недоліків (велика намочуваність, нетримання форми, низький коефіцієнт тертя в мокрому вигляді, труднощі обробки й ін.).

Зі шкіри для низу взуття виготовляють підошви, устілки і ін. деталі взуття. Підошовні шкіри повинні добре протистояти деформації, стиранню, стиску і вигину, а також зберігати лінійні розміри при зволоженні й наступному висушуванні. Необхідні властивості підошовних шкір забезпечуються підбором шкіряної сировини.

Види шкір за способом обробки:

Гладкі шкіри максимально зберігають природний малюнок - мерею, не піддаються тисненню взагалі, або на лицьову поверхню наноситься дуже дрібне «пилоподібне» тиснення.

Шліфовані шкіри утворюють шліфуванням бахтарм’яної сторони і додатково розбиранням одержують велюр, який використовується для пошиття спортивного, домашнього і модельного взуття. Однак існують шкіри, шліфування яких визначене технологією їхнього вироблення - це набук, що незамінний для виготовлення як чоловічого, так і жіночого взуття. Вставки з кольорового набука широко використовують у виробництві дитячого взуття.

Тиснені шкіри - це шкіри середніх і нижчих цінових діапазонів, незамінні для недорогого, робочого або форменого взуття. Відрізняються малюнком і глибиною тиснення. Чим дрібніший малюнок і глибина тиснення, тим меншою здатністю вкривати дефекти має таке тиснення. Усі малюнки можна умовно поділити на кілька категорій : дрібні (пилоподібні), середні та великі.

Лакові шкіри. Залежно від властивостей і кольору покриття може набувати найрізноманітніших колірних й органолептичних властивостей. Подібна шкіра досить широко використовується у виробництві як жіночого, таку і чоловічого модельного взуття. На лакову шкіру може бути нанесене тиснення для одержання необхідного малюнка.

Спилки. На спилок наноситься штучне полімерне «лице», що імітує природну лицьову поверхню. Технологія виготовлення спилків дозволяє використовувати недорогу сировину й одержувати відмінне рішення для виробництва недорогого взуття з якістю, близькою до якості натуральної шкіри з лицьовою поверхнею. Усі варіанти тиснення спилків ідентичні тисненню шкір з лицьовим покриттям. Спилки без нанесення штучного «лиця» використовують для виготовлення взуттєвого підкладного матеріалу, пошиття спецодягу.

Красти - це напівфабрикат шкіри, отриманий після операції барабанного фарбування (відсутня поверхнева обробка). Має природний малюнок лицьової поверхні. Відсутність обробки поверхні дозволяє уникнути більшості дефектів, пов’язаних з відшаруванням «лиця» - відминанням і відсутністю. Сучасна обробка дозволяє дати красту властивість гідрофобності, а спеціальне фарбування - наскрізний прокрас. Красти широко використовуються взуттьовиками для виробництва взуття найрізноманітнішого призначення. Шкіри з поліуретановою обробкою мають чудові фізико-механічні властивості з відштовхувальним ефектом і одночасно прекрасно «дихають». Подібна обробка дозволяє урізноманітнювати колірну гаму і фактуру, імітувати шкіру рептилій і екзотичних тварин, наносити найрізноманітніші малюнки. Використовується для виготовлення взуття і шкіргалантереї.

. Особливості технологічного процесу виготовлення взуття на ПП «ВІДІЛАЙТ»

Технологічний процес виготовлення шкіряного складний. Для реалізації виробничої програми ПП "Віділайт " має відповідне устаткування:

. Чесальна машина;

. Кріпільний станок для колодок;

. Роліковий станок;

. Механічні колодки;

. Молотова машина МВ-3;

. Сушильна камера;

В зв’язку з складним технологічним процесом виготовлення валянкового взуття необхідне велике приміщення. Технологічні операції кожною бригадою здійснюються в окремій кімнаті. Для зберігання матеріалів, комплектуючих і готової продукції використовуються 2 складських приміщення, які розташовані окремо від виробничого приміщення відповідно до техніки безпеки. Також є приміщення для керуючого складу підприємства, в якому знаходяться кабінети: генерального директора, заступника директора, головного бухгалтера, інженера з ОП та БЖД. Також є кімната для сторожа.

Безпосередньо технологічним операціям виготовлення взуття передує розробка моделей взуття (проектування), що здійснюється з урахуванням вимог моди, звичаїв країни, кліматичних умов, асортименту і властивостей взуттєвих матеріалів, технології виробництва, потреб населення в різноманітних видах взуття.

До основних технологічних операцій виготовлення взуття належать: контроль якості взуттєвих матеріалів і добір їх у партії; збірка заготовок, формування верху взуття, скріплення деталей низу з деталями верху, оздоблювальні операції.

Розкроювання матеріалів відповідно до ескізного проекту моделі проводять після контрольної перевірки якості взуттєвих матеріалів і готових деталей, що їх комплектують у виробничі партії залежно від призначення, товщини, кольору, відтінку.

Збірка заготовок полягає в з'єднанні оброблених деталей верха взуття нитковими швами або спеціальними клеями і проводиться у визначеній послідовності залежно від виду взуття і його конструкції.

Формування верха взуття полягає в наданні деталям заготовок необхідних розмірів і об'ємної форми. Формування здійснюється шляхом натягування зібраної заготовки верху взуття на колодку. Таким чином, за рахунок витяжки матеріалів заготовки забезпечується краща формостійкість взуття.

Наступною технологічною операцією виготовлення взуття є зкріплення деталей верху і низу взуття. Слід зазначити, що цей етап суттєво впливає на зовнішній вигляд взуття, його міцність, зносостійкість, зручність у ході та інші властивості.

Виробництво взуття проходить у декілька етапів:

етап - Підготовчі роботи

проектування;

технологічна підготовка;

виробництво.

етап - Розкрій і розруб матеріалів, обробка деталей

розкрій матеріалів на деталі верху взуття;

обробка деталей верху;

розруб матеріалів на деталі низу.

етап - Складання заготовок

етап - Декоративне оздоблення заготовок

етап - Формування заготовок

етап - Кріплення деталей низу

етап - Опоряджування взуття

Подготовчі роботи

Безпосередньому виготовленню взуття передують передпроектні роботи, проектування взуття і підготовка виробництва.

Проектування взуття складається з розроблення і затвердження ескізів, деталей верху і низу. Ескіз - це художньо оформлене зображення конструкції взуття. У ньому відображаються форма копила і каблука, висота каблука, конфігурація деталей верху і низу, кількість і розташування строчок, рисунки оздоблення і фурнітури, колір і фактура матеріалів. Модельєри і художники розробляють кілька варіантів ескізів і представляють на затвердження художньо-технічній ради підприємства.

Для розроблення деталей верху спочатку отримують розгортку бокової поверхні копила з паперу або плівки. Найдосконалішим є метод отримання розгортки з термопластичної плівки. До копила прикріплюють усі внутрішні й проміжні деталі. Жорстку гнучку оболонку отримують із полівінілхлоридної смоли завтовшки 0,3-0,5 мм з допомогою вакуум-апарата для термовакуумного формування пластмасових виробів. Отримується жорстка оболонка з копила, до якої прикріплені всі внутрішні й проміжні деталі і яка відповідає формі й розмірам майбутньої заготовки.

На оболонку, не знімаючи з копила, наносять контури моделі олівцем, а потім фарбами. Так отримують макет верху взуття. Після затвердження макета оболонку кладуть пластом. Для цього її розрізають по верхньому канту заготовки, по лінії заднього шва і ребру устілки. За контуром відбитка оболонку надрізають перпендикулярно кривизні. Глибина і частота надрізів залежать від кривизни поверхні кожної ділянки. Потім оболонку закріплюють на аркуші паперу, розпрямляють на пресі, обводять контури моделі олівцем, а по контурах деталей роблять проколи шилом. З паперу вирізають лекала деталей, враховуючи величину припусків під затяжку, обробку і складання заготовок. Деталі низу розробляють на розгортці сліду копила. Шаблони всіх деталей середнього розміру взуття виготовляють з тонкого картону.

Після перевірки конструкції взуття на технологічність і відповідність стандарту робиться декілька спроб виготовлення дослідної партії взуття в експериментальному або складальному цеху. Конструкторська підготовка виробництва завершується затвердженням зразків взуття художньо-технічною радою.

Технологічна підготовка виробництва включає серійне розмножування шаблонів деталей - отримання шаблонів деталей всіх розмірів даної статево-вікової групи шляхом градуювання графічним або механічним способом на градир-машинах. Провідні фірми розмножують шаблони деталей з допомогою ЕОМ.

На основі серії шаблонів виготовляються дослідні партії взуття і вивчається хід їх реалізації, розробляється вся технологічна документація, проектується технологічний процес, виготовляються різаки для механічного розкроювання деталей та інше технологічне оснащення. Крім того, розраховується потреба в матеріалах, робітниках, устаткуванні, аналізуються економічні показники виготовлення взуття.

Виробництво взуття включає такі групи операцій: розкрій і розруб матеріалів, складання заготовок, формування заготовок, прикріплення деталей низу, опоряджування взуття, маркування і пакування.

Розкрій і розруб матеріалів, обробка деталей

Розкрій матеріалів на деталі верху взуття. Зовнішні деталі верху взуття можуть виготовлятися з одного, двох і, рідше, трьох видів матеріалів для забезпечення необхідних властивостей взуття, більш раціонального використання ресурсів напівфабрикатів, оздоблення і зниження вартості взуття.

Матеріали для верху взуття повинні бути зносостійкими, водостійкими з лицьового боку, стійкими до поту, мати високі показники вологопоглинання і вологовіддачі, бути м'якими, формостійкими, не повинні виділяти шкідливих для організму речовин.

Підкладкові матеріали теж повинні мати відповідний комплекс механічних властивостей, високу гігієнічність, стійкість до поту, стійке до сухого і мокрого тертя пофарбування.

Залежно від розташування в заготовці, виконуваних функцій, характеру впливу стопи і зовнішніх чинників до деталей верху і їх ділянок ставляться різні вимоги. Деталі розподіляються на відповідальні, менш відповідальні і маловідповідальні. До відповідальних відносяться носки, союзки, переди, задні зовнішні і черезпідйомні ремінці. Маловідповідальними є язички, клапани, закріпки; решта деталей є менш відповідальними.

Ступінь відповідальності ділянок деталей дещо змінюється залежно від виду взутгя. За градацією на чотири рівні за ступенем відповідальності виділяються такі ділянки:

у туфлях: 1 - передня частина союзки приблизно до середини стопи; 2 - передня ділянка другої частини верху; 3 - верхня частина берців (задинок) п'яткової частини протяжністю до 0,ЗД; 4 -нижня частина задинок;

у напівчеревичках: 1 - носок і передня частина союзки: 2 -крила союзки, передня і верхня частина берців, крім крайніх ділянок п'яткової частини; 3 - п'яткова частина берців; 4 - язичок;

у чоботах: 1 - передня частина переда; 2 - крила і шийка переда; 3 - задинки і нижні 2/3 халяви; 4 - верхня частина халяви.

Нормативні документи регламентують товщину зовнішніх деталей і підкладки у відповідних межах залежно від виду, призначення і статево-вікової групи взуття, виду матеріалів. Установлені також ділянки шкір, з яких повинні викроюватися деталі. Наприклад, у чоловічому модельному взутті з опойка, виростка і напівшкурка товщина відповідальних деталей повинна бути в межах 0,9-1,4, жіночому - 0,8-1,3 мм. Шкіри із шкур важких розважок відповідно 1-1,6 і 0,9-1,5 мм. Усі відповідальні деталі викроюють із чапрака, а решту деталей - з усіх ділянок, крім пахвин.

Для повсякденного взуття з щільних ділянок чапрака викроюють носки, союзки, переда, задні зовнішні ремінці; деталі взуття для дітей ясельного віку - з усіх ділянок, крім пахвин; деталі домашнього взуття можуть викроюватися з усіх ділянок шкіри.

Деталі шкіряної підкладки також розподіляються на відповідальні (під союзку піднаряд, під берці, задній внутрішній ремінь, кишеня для задника) і менш відповідальні (штаферка, підкладка під кантсоюзки, футор, підшивка, вкладна устілка, напівустілка, м'який підп'ятник).

Проміжні деталі застосовуються для підвищення формостійкості верху взуття із шевро, козлини, шеврета, велюра, а також інших шкір при недостатній товщині, з штучних шкір при товщині менше 1,3 мм, штучних шкір на нетканій основі незалежно від товщини.

Під час розкроювання деталей повинен враховуватися напрям найменшого видовження. Якщо деталі верху мають значне видовження вздовж сліду, при носінні взуття утворюються грубі складки в пучковій частині, тому зовнішні деталі верху і шкіряної підкладки повинні мати найменше видовження вздовж сліду. Однойменні деталі в парі взуття повинні бути однаковими за товщиною, щільністю, видовженням, мереєю, кольором і відтінком, а деталі з ворсових шкір за висотою ворсу. Форма і розміри деталей повинні відповідати шаблонам, а їх краї мають бути рівними.

Зовнішні деталі верху з тканин і деталі міжпідкладки викроюють при дотриманні поздовжнього напряму по основі, а деталі підкладки - по утоку. Це дозволяє зменшити деформацію взуття в поперечному напрямі.

Розкрій матеріалів на деталі верху взуття проводиться в розкрійному цеху. Перед розкроєм шкіри оглядаються, відмічаються неприпустимі дефекти. Кожна шкіра розкроюється окремо механічним або ручним способом. Попередньо розробляються схеми розміщення деталей на різних видах шкір для одержання доброякісних деталей і зменшення міждетальних відходів.

Механічний розкрій проводять на пресах з допомогою різаків - ножів, замкнутий контур леза яких відповідає шаблонам деталей. Шкіру кладуть на плиту або колоду преса, і встановлюють різак. Під тиском ударника преса різак вирубує деталь. Для моделей взуття, які випускаються невеликими партіями, виготовлення різаків невигідне, тому застосовують ручний розкрій спеціальним вузьким ножем, обводячи його навколо лекала (картонного шаблона), окантованого смужкою тонкої сталі. Робота виконується на розкрійних дошках.

На ділянці затяжного пруга деталей леза різаків мають вигини для висікання гофрів, які вказують розмір взуття, пробивачі для нанесення контрольних точок (наколок) - орієнтирів правильного накладання деталей при складанні заготовок, смужки для намітки ліній строчки.

Підкладкові матеріали теж повинні мати відповідний комплекс механічних властивостей, високу гігієнічність, стійкість до поту, стійке до сухого і мокрого тертя пофарбування.

Залежно від розташування в заготовці, виконуваних функцій, характеру впливу стопи і зовнішніх чинників до деталей верху і їх ділянок ставляться різні вимоги. Деталі розподіляються на відповідальні, менш відповідальні і маловідповідальні. До відповідальних відносяться носки, союзки, переди, задні зовнішні і черезпідйомні ремінці. Маловідповідальними є язички, клапани, закріпки; решта деталей є менш відповідальними.

Ступінь відповідальності ділянок деталей дещо змінюється залежно від виду взутгя. За градацією на чотири рівні за ступенем відповідальності виділяються такі ділянки:

) у туфлях: 1 - передня частина союзки приблизно до середини стопи; 2 - передня ділянка другої частини верху; 3 - верхня частина берців (задинок) п'яткової частини протяжністю до 0,ЗД; 4 -нижня частина задинок;

) у напівчеревичках: 1 - носок і передня частина союзки: 2 -крила союзки, передня і верхня частина берців, крім крайніх ділянок п'яткової частини; 3 - п'яткова частина берців; 4 - язичок;

) у чоботах: 1 - передня частина переда; 2 - крила і шийка переда; 3 - задинки і нижні 2/3 халяви; 4 - верхня частина халяви.

Нормативні документи регламентують товщину зовнішніх деталей і підкладки у відповідних межах залежно від виду, призначення і статево-вікової групи взуття, виду матеріалів. Установлені також ділянки шкір, з яких повинні викроюватися деталі. Наприклад, у чоловічому модельному взутті з опойка, виростка і напівшкурка товщина відповідальних деталей повинна бути в межах 0,9-1,4, жіночому - 0,8-1,3 мм. Шкіри із шкур важких розважок відповідно 1-1,6 і 0,9-1,5 мм. Усі відповідальні деталі викроюють із чапрака, а решту деталей - з усіх ділянок, крім пахвин.

Для повсякденного взуття з щільних ділянок чапрака викроюють носки, союзки, переда, задні зовнішні ремінці; деталі взуття для дітей ясельного віку - з усіх ділянок, крім пахвин; деталі домашнього взуття можуть викроюватися з усіх ділянок шкіри.

Деталі шкіряної підкладки також розподіляються на відповідальні (під союзку піднаряд, під берці, задній внутрішній ремінь, кишеня для задника) і менш відповідальні (штаферка, підкладка під кант союзки, футор, підшивка, вкладна устілка, напівустілка, м'який підп'ятник).

Проміжні деталі застосовуються для підвищення формостійкості верху взуття із шевро, козлини, шеврета, велюра, а також інших шкір при недостатній товщині, з штучних шкір при товщині менше 1,3 мм, штучних шкір на нетканій основі незалежно від товщини.

Під час розкроювання деталей повинен враховуватися напрям найменшого видовження. Якщо деталі верху мають значне видовження вздовж сліду, при носінні взуття утворюються грубі складки в пучковій частині, тому зовнішні деталі верху і шкіряної підкладки повинні мати найменше видовження вздовж сліду. Однойменні деталі в парі взуття повинні бути однаковими за товщиною, щільністю, видовженням, мереєю, кольором і відтінком, а деталі з ворсових шкір - за висотою ворсу. Форма і розміри деталей повинні відповідати шаблонам, а їх краї мають бути рівними.

Зовнішні деталі верху з тканин і деталі міжпідкладки викроюють при дотриманні поздовжнього напряму по основі, а деталі підкладки - по утоку. Це дозволяє зменшити деформацію взуття в поперечному напрямі.

Розкрій матеріалів на деталі верху взуття проводиться в розкрійному цеху. Перед розкроєм шкіри оглядаються, відмічаються неприпустимі дефекти. Кожна шкіра розкроюється окремо механічним або ручним способом. Попередньо розробляються схеми розміщення деталей на різних видах шкір для одержання доброякісних деталей і зменшення міждетальних відходів.

Механічний розкрій проводять на пресах з допомогою різаків - ножів, замкнутий контур леза яких відповідає шаблонам деталей. Шкіру кладуть на плиту або колоду преса, і встановлюють різак. Під тиском ударника преса різак вирубує деталь. Для моделей взуття, які випускаються невеликими партіями, виготовлення різаків невигідне, тому застосовують ручний розкрій спеціальним вузьким ножем, обводячи його навколо лекала (картонного шаблона), окантованого смужкою тонкої сталі. Робота виконується на розкрійних дошках.

На ділянці затяжного пруга деталей леза різаків мають вигини для висікання гофрів, які вказують розмір взуття, пробивачі для нанесення контрольних точок (наколок) - орієнтирів правильного накладання деталей при складанні заготовок, смужки для намітки ліній строчки.

Для розкрою рулонних матеріалів (тканин, синтетичних і штучних шкір) використовують багатошарові настили. Розкрій настилів може проводитись на пресах з використанням різаків, на стрічкових пилах або вібруючим ножем. Товщина настилу залежить від потужності преса (від 20 до 60 шарів). Вібруючим ножем розкроюють настили товщиною до 100 мм.

Обробка деталей верху. Перед складанням заготовки деталі обробляють. Основними операціями є комплектування деталей на пару взуття, клеймування, вирівнювання за товщиною, спускання країв, обробка країв загинанням, обпіканням або фарбуванням, перфорування, тиснення, тонування, наклеювання міжпідкладки і підкладки.

Комплект деталей на пару взуття клеймують методом холодного тиснення, позначаючи номер партії взуття, номер пари в партії, розмір, повноту, номер закрійника зовнішніх деталей.

Для забезпечення однакової, рівномірної і відповідаючої нормативам товщини деталі вирівнюють на двоїсто-стрічкових машинах. Коливання товщини в комплекті деталей не повинно перевищувати ±0,1 мм.

По лінії з'єднання краї деталей стоншують до визначеної товщини і ширини на машинах з чашоподібним ножем, а потім обробляють загинанням, обпіканням або фарбуванням.

Краї деталей повсякденного взуття із шкір товщиною 1,3-1,5 мм можуть бути оброблені перфоруванням (відсіканням) при вирубуванні різаками із зубцями різної форми і розміру на лезах.

Обпіканням (термічною обробкою при температурі 500-1000 °С) обробляють краї деталей із шкір товщиною 1,1-1,8 мм після стоншення до товщини 0,7-1,1 мм. При цьому за рахунок зсідання з боку бахтарми край деталі загинається на 90-100° і торець закривається лицьовим шаром.

Деталі з тонких (до 1 мм) і менш щільних шкір (шевро, опойок) обробляють гарячим формуванням без стоншення. Край при цьому загинається на 180°, лицьовий шар заходить на бахтарму до 0,5 мм.

Розруб матеріалів на деталі низу. Деталі низу вирубують із шкіри, гуми, картону та інших матеріалів у штампувальних цехах на потужних пресах, застосовуючи різаки. Характер обробки деталей залежить від їх виду і призначення, конструкції та методу кріплення з деталями верху.

Товщину шкіряних деталей вирівнюють на прохідних валкових машинах з нерухомим ножем шляхом зрізання надлишків з бахтар-м'яного боку. Всі деталі однакового призначення повинні мати товщину згідно з вимогами галузевого стандарту.

Підошви зі шкіри і шкірволону для жіночого взугтя профілюють: спускають краї на ширині 17 мм у носково-пучковій та гелен-ковій частинах і на всю ширину у крокульній частині. Товщина спущеного краю в носково-пучковій частині, згідно з вимогами стандарту, становить у геленковій - 1,7, крокульній - 1,3 мм. Спускають також краї задників, підносків, напівустілок.

Шкіряні підошви і підложки, формовані підошви з полімерних матеріалів скуйовджують по всьому периметру на ширину 20-25 мм для підвищення міцності приклеювання.

Шкіряні устілки і підошви після зволоження формують на пресах для надання профілю сліду копила даного розміру і фасону.

До устілок прикріплюють металевий геленок або відливають його з пластмаси на литтєвих машинах.

Складання заготовок

Деталі верху з'єднують між собою нитковими швами, склеюванням, зварюванням. Найпоширенішим є з'єднання нитками на швейних машинах. Застосовують бавовняні нитки у шість складень № 10-50, особливо міцними є у дев'ять складень № 0-40 і у дванадцять складень № 00, армовані лавсано-бавовняні, капронові, анідні, лавсанові. Розривне навантаження ниток, залежно від складу, коливається від 10 до 380 Н.

Для з'єднання деталей застосовують шви різних конструкцій. Найпоширенішим є настрочний шов, якщо одна деталь накладається бахтарм'яним боком на лицьову поверхню іншої деталі. У п'ятковій частині застосовується переважно тугий зшивний шов, якщо деталі зшиваються лицьовими поверхнями, а потім розпрямляються на 180°. Такий шов може закріплюватися заднім зовнішнім ремінцем або прошвою. По верхньому канту верх з підкладкою може оброблятися в обрізку - з'єднанням зшивним швом берців і підкладки, які складаються бахтарм'яними боками, з обрізуванням надлишків і обробкою канта виворіткою, коли деталі зшиваються лицьовими поверхнями з наступним вивертанням на 360° так, щоб лінія шва знаходилася всередині заготовки на відстані 3-4 мм від верхнього краю зовнішньої деталі. Потім шов оббивають і прострочують по краю зовнішньої деталі.

Міцність ниткового шва залежить від міцності ниток, довжини стібка, кількості строчок, відстані між строчками і строчок від краю деталі, утяжки шва та ін. Утяжка ниток повинна бути такою, щоб при формуванні заготовки уникнути розходження шва, коли при відтягуванні деталей видно вертикальні нитки стібка. При правильно виконаних строчках переплетення ниток приховане у товщині деталей.

Основні вимоги до складання заготовок такі:

) колір ниток повинен гармоніювати з кольором деталей;

краї підкладки не повинні виступати за передній край союзок, передній і верхній краї берців - за бокові краї черезпідйомних ремінців;

у безпідкладковому взутті вздовж лінії верхнього краю для зміцнення канта прикріплюють смужку підкладкової шкіри;

у чобітках і черевиках, крім малодитячих і для ясельного віку, обов'язкове застосування розширених до низу задніх внутрішніх ремінців;

у черевиків шкіряні штаферки можуть замінюватися штафе-рочною тасьмою;

у чобітках і черевиках з утепленою підкладкою, а також у дитячих, малодитячих і для ясельного віку штаферка не обов'язкова;

у заготовках з дубльованих матеріалів допускаються під-блочники з тих самих матеріалів, а їх передній край повинен окантовуватися.

Технологічні нормативи скріплення деталей такі:

краї з'єднуваних деталей повинні співпадати з наколами;

строчки повинні бути паралельні краям деталей і між собою;

довжина стібка, кількість строчок, відстань між строчками і строчки від краю деталі повинні відповідати технологічним нормативам;

нитки повинні бути добре втягнутими і щільно заповнювати проколи;

нитки не повинні бути забрудненими і скуйовдженими;

у строчці не повинно бути обривів ниток і пропуску стібків;

кінці ниток повинні бути протягнуті всередину, закріплені вузлом, приклеєні або сплавлені;

зшивні шви повинні ретельно розпрасовуватись, деталі не повинні бути зморщеними або стягнутими по лінії швів.

Декоративне оздоблення заготовок

Різноманітність асортименту взуття, крім видів конструкцій і крою, досягається застосуванням різних оздоблень заготовок, які розподіляються на три групи: невід'ємні від конструкції, нанесені на деталі, змінна декоративна фурнітура.

До невід'ємних від конструкції оздоблень відносять: використання для деталей верху комбінації матеріалів різних видів, кольорів, фактури; конструктивні оздоблення - канти, банти, протяжки, окантовки, зав'язки, накладки, вставки, бізики, петлі, облямівка хутром; функціональна фурнітура - пряжки, застібки, ґудзики, кнопки, декоративні блочки і гачки, гофровані гумки, хольнітени тощо.

Безпосередньо деталі прикрашаються: механічною обробкою деталей - перфорацією, відсічками, фігурними вирізами; обробкою на швейних машинах - ажурними і декоративними строчками, вишивкою; обробкою на пресах - тисненням, друком через фольгу; фарбами - тонуванням, художнім розписом, зображеннями, нанесеними через трафарет; змінною і декоративною фурнітурою - декоративними шнурками і наконечниками шігурків, бантами, фурнітурою різної форми і розмірів з металів, пластмас, деревини, ювелірними прикрасами.

Канти - смужки шкіри іншого кольору, які закріплюються між настрочуваними деталями і підкреслюють конструктивні лінії заготовки.

Протяжки - смужки шкіри або інших матеріалів, протягнуті через отвори в зовнішніх деталях і приклеєні до них з бахтарм'яного боку.

Бізики - рельєф на поверхні заготовки, утворений прокладанням текстильного шнура між верхом та прострочуванням.

Окантовка - окантовування верхнього канта взуття або країв окремих деталей смужкою матеріалу, тасьмою або шнуром, а також окантовування амортизуючої прокладки по краю верхнього канта.

Хольнітен - трубчаста заклепка (втулка) з куполоподібною голівкою. Призначена для зміцнення шва замість закріпки і як прикраса.

Блочка - фасонна втулка, призначена для зміцнення країв отворів, через які протягуються шнурки.

Перфорація - отвори різної форми і розмірів на зовнішніх деталях або між з'єднувальними строчками, що утворюють певний візерунок і підвищують паропроникність деталей.

Відсічка - фігурний край настрочної деталі, одержаний при розкроюванні різаками з фігурним профілем леза або на швейних машинах з різачком замість голки.

Ажурна строчка - строчка, яка не несе функціонального навантаження, виконана на деталях з тонких матеріалів; характерна для моделей взуття класичного стилю.

Декоративна строчка - виконується товстими нитками однорядна або у кілька рядків для оздоблення взуття спортивного стилю.

Тиснення рельєфних візерунків виконується на пресах з допомогою рельєфних плит.

Друк фольгою різних зображень на деталях виконується способом гарячого тиснення. Фольга є основою з поліетилентерефталатної плівки, на яку в кілька шарів нанесено кольорове або із застосуванням металевих порошків (бронзового, алюмінійового) термопластичне покриття, спроможне під дією нагрітої плити з рисунком наноситися на матеріал і міцно приклеюватися. Така фольга виготовляється різних кольорів для маркування реквізитів взуття і товарного знака підприємства, а також для декорування. Крім взуттєвої, виготовляється поліграфічна фольга, яка дає золотисті, золотисто-жовтогарячі, золотисто-жовті, бронзові відбитки.

Формування заготовок

Формування проводиться для надання заготовці форми і розмірів копила. Надана форма повинна зберігатися після знімання взуття з копила, при його зберіганні та експлуатації.

Основними способами формування є обтяжно-затяжний і безобтяжний (одноопераційний). Залежно від способу формування застосовуються різні за формою заготовки: плоскі, напівплоскі, просторові (об'ємні). Для плоских заготовок, які не мають шва, з'єднуючого союзку з берцями, застосовують обтяжно-затяжний спосіб формування. Для напівплоских заготовок, крім зазначеного способу, застосовують спільну обтяжку і клейову затяжку пластинами. Просторова заготовка має об'ємну форму: носкова частина відповідає формі носка, затяжний пруг попередньо з'єднаний з підкладкою і м'якою устілкою. Таку заготовку найчастіше формують безобтяжним способом, розсуваючи зсередини копил.

На вибір операцій і режимів формування впливає матеріал під-носків та задників, спосіб їх вклеювання і формування, матеріал заготовки, спосіб кріплення затяжного пруга до устілки, матеріал устілки, характер розміщення затяжного пруга відносно устілки, метод кріплення підошви.

Найпоширенішим є обтяжно-затяжний спосіб. Формуванню передують підготовчі операції. Шкіряну заготовку зволожують для полегшення формування і збільшення залишкової деформації. Підноски і задники, залежно від матеріалу, змазують клеєм, обробляють розчинником або розігрівають і вклеюють у заготовку.

Копили відповідних фасонів підбирають у необхідному асортименті за розмірами і повнотами, ремонтують, чистять, вкривають емульсією тальку в п'ятковій і носковій частинах для полегшення формування і знімання взуття. До сліду копила прикріплюють устілку і фрезерують її за периметром для досягнення відповідності сліду копила.

Першою операцією формування є надягання заготовки на копил і установка п'яткової частини. Заготовку кріплять до устілки одним цвяхом, який проходить через задній шов, задник і підкладку. При цьому задній шов проходить посередині заокруглення п'яткової частини, висота взуття і задника повинна відповідати нормативам і бути однаковою у півпарах.

Обтягування заготовки проводиться на машині, яка має передні й бокові кліщі. Носкова частина заготовки витягується в поздовжньому і поперечному напрямах, затяжний пруг загинається на устілку і прикріплюється цвяхами: одним спереду і по два з кожного боку носка. При клейовому методі кріплення обтягування суміщується із затягуванням. Носкова частина формується пластинами, затяжний пруг кріпиться до устілки термопластичним клеєм.

Перетягування висків та пучків виконують обценьками вручну для установлення та фіксування правильного положення задника і підкладки в геленочній і пучковій частинах. Створено машини, які мають кліщі, механізм пластин, роликів та п'яткового упору для затягування заготовки в автоматизованому режимі за периметром до п'яткової частини.

Після формування взуття сушать у сушарках для релаксації напружень.

Кріплення деталей низу

Хінічні методи. Перед кріпленням підошви видаляють: цвяхи або скоби, якими устілка кріпилася до копила, надлишки затяжного пруга, після чого кріплять геленок і простилку. Характер інших підготовчих операцій залежить від методу кріплення підошви.

Для хімічних методів кріплення пруг заготовки скуйовджують, знімаючи лицьовий шар абразивними інструментами або дротяними щітками для підвищення адгезії клейової плівки.

Приклеювання підошов. Затяжний пруг і неходова поверхня підошов за периметром змазуються клеєм заздалегідь і висушуються. Застосовуються клеї у вигляді розчинів полімерів у органічних розчинниках, латексів, розплавів. Найпоширенішими є такі клеї: наїритовий, поліуретановий, перхлорвініловий та ін. Застосування того чи іншого клею залежить від матеріалу підошви і верху.

Наїритовий клей виготовляють на основі поліхлорпренового каучуку наїриту НТ, вулканізуючих речовин, каніфолі і смол. Розчинник - суміш етилацетату і бензину. Клейові плівки перед склеюванням активізують нагріванням інфрачервоним випромінюванням при температурі 90-120°С. Після нагрівання підошву накладають на слід взуття, пресують 30-45 с і вистоюють 30 хв. для формування шва під тиском 30-50 кПа.

Гаряча вулканізація. Кріплення підошви може проводитися в прес-формах або котлах. Прес-форма складається з двох напівматриць, які формують бокові поверхні деталей низу, пуансона, який тисне на ходову поверхню і формує її, та металевого копила, на який надягається відформоване взуття, зняте з затяжного копила.

Для кріплення низу цим методом застосовують термостійкі матеріали верху й устілки. Необхідна висока точність розмірів і форми сліду затягнутого взуття, що досягається точністю затяжних копилів, вирівнюванням товщини деталей, центруванням устілки на штифті копила. Застосовуються устілки з шкіри комбінованого методу дублення, дубльовані картоном. У деталях верху обмежується вміст жиру і вологи.

Метод відрізняється меншою матеріаломісткістю, трудомісткістю, підвищеною продуктивністю, проте він є енергоємним (важкі умови праці), рентабельність досягається за умови випуску взуття великими партіями. Застосовується кілька способів пресової вулканізації, що залежить від величини тиску пуансона, ступеня заповнення прес-форми і способу бокового обтискування.

При способі зовнішнього тиску у прес-форму відкритого типу (з випресовками по лінії з'єднання напівматриць) вносять суміш сирової гуми, обсяг якої дорівнює обсягу камери прес-форми або більший від нього. Нагрітий пуансон формує низ і під його тиском відбувається вулканізація суміші.

Для вулканізації при внутрішньому тиску суміш підготовляється за рецептурою пористої гуми. Обсяг суміші береться меншим за обсяг камери. Прес замикається при невисокому тиску. При нагріванні гуми розкладаються пороутворювачі, під тиском газів обсяг суміші зростає і формується пориста структура гуми густиною 0,5-0,9 г/см. Застосовуються також комбіновані способи пресової вулканізації низу пористої структури - зростання і постійного тиску.

Спосіб зростання має дві стадії: 1) під зовнішнім тиском низ формується і частково вулканізується; 2) переміщенням пуансона тиск зменшується, пороутворенням збільшується об'єм гуми, закінчується вулканізація. Цей спосіб, на відміну від попереднього, формує гуму рівномірної пористості.

Для способу постійного тиску застосовують прес-форми закритого типу (без випресовок) з підпружиненим пуансоном. Тиск газів урівноважується з тиском рухливого пуансона, формується гума з рівномірно розподіленими порами.

Залежно від характеру з'єднання губок напівматриць з верхом верхній край контура підошви може формуватися на рівні затяжного пруга (обтиск по сліду), губки можуть обтискати торець устілки (напівбоковий обтиск) або знаходитися вище грані копила (боковий обтиск).

Процес вулканізації відбувається при темпера турі 145-150 °С. Для цього температура пуансона повинна становити 165-200 °С, а тривалість вулканізації при зовнішньому тиску 5 хв., внутрішньому -10 хв. Низ з верхом скріплюється через клейову плівку з наїриту і каучуку СКС-30, яка накладається на скуйовджений затяжний пруг.

Метод котлової вулканізації полягає в тому, що для низу взуття береться вирубана або формована підошва з сирової гумової суміші. Взуття з приклеєним низом на вагонетках завозять у вулканізаційний котел місткістю до 800 пар. в якому під тиском 20-25 кПа при температурі 120-130 °С вулканізують протягом 50-55 хв. Взуття з верхом із термостійкої шкіри вулканізують у повітряному середовищі, текстильне - у паровому.

Литтеві методи. Лиття каучукових сумішей є результатом удосконалення пресової вулканізації. Каучукова суміш у вигляді гранул підігрівається до 80 °С, під тиском набуває в'язко-рідкого стану і впорскується в прес-форму, нагрівається до температури вулканізації.

Лиття термотіастів. Для низу взуття застосовують пластикат полівінілхлориду, дивінілстирольні і поліуретанові термоеластопласти. Для взуття полегшених конструкцій перспективними є матеріали на основі сополімерів етилену і вінілацетату (ЕВАЦ). Лиття може здійснюватися на затяжних копилах, що сприяє кращому збереженню форми взуття. Взуття спортивного призначення, хатнє з верхом із текстильних синтетичних матеріалів після формування заготовки надягається на металеві копили литтєвої машини. Для лиття на взуття, а також лиття формованих підошов, які кріпляться клейовим методом, застосовується переважно пластикат ПВХ на основі суспензійних смол. Слід взуття з текстильним верхом підготовки не потребує. На затяжний пруг з верхом із велюру, нубука наноситься поліуретановий клей, а пруг заготовки з лицьових шкір скуйовджується [9].

Рідке формування низу із поліуретану. Цим методом відпивається низ взуття, окремі підошви з каблуками, каблуки. Вихідні компоненти поліуретану переміщуються, дозовано подаються в литтєву форму, де в результаті хімічної реакції утворюють відформовану деталь з поліуретану. Залежно від вихідних компонентів отримують поліуретани з різними властивостями - від твердих і щільних до м'яких пористих різної густини.

Застосовуються різні варіанти змішування компонентів. При одностадійному методі використовують два компоненти: А - поліефір, наповнювачі, емульгатори, барвники, каталізатор; Б - діізоціанат. Найчастіше застосовуються напівпередполімерний метод, коли частину поліефірної смоли змішують з усією кількістю ізоціанату і одержують передполімер. Решту смоли змішують з водою і каталізаторами. Ці два компоненти мають майже однакову в'язкість, швидко і добре змішуються. Перемішування закінчується через 2-6 с при температурі 60-90 °С. Реакція компонентів з утворенням поліуретану мікропористої структури відбувається при температурі до 100 °С. Витримка в пресі - 3 хв., а повне завершення реакції і формування матеріалу після знімання взуття з копила завершується за 8 год.

Ниткові методи кріплення підошви. Взуття ниткових методів кріплення має різну конструкцію - устілкову і безустілкову, з кріпленням підошви безпосередньо до заготовки і через проміжну деталь -рант. При прошивному методі кріплення затяжний пруг затискається між підошвою і устілкою, підошва кріпиться до устілки, шов проходить через пруг заготовки. Підошви скріплюються також з рантом, пришитим до заготовки, до заготовки й устілки або накладеним на пруг заготовки, загнутій назовні.

Нитками кріпляться переважно підошви з шкіри і пористої ґуми. підложки з шкіри з подальшим приклеюванням підошви з полімерних матеріалів. Застосовуються дво- й однониткові шви, виконані лляними або капроновими нитками.

Початкова міцність кріплення залежить від товщини ниток, співвідношення діаметрів шила і голки, вологості шкіри під час строчіння, просочування ниток.

При рантовому методі кріплення зволожений рант кріпиться через затяжний пруг до губи устілки капроновими або лляними нитками однонитковим швом. Довжина стібка - 6-7 мм. Нитка просочується в бачку машини варом - сумішшю каніфолі з машинним мастилом. Шов розташовується паралельно поверхні підошви і не зазнає великого напруження при згинанні взуття.

Надлишки затяжного пруга і ранта, які виступають над губою, зрізують, вузол "рант-губа" пресують, рант щільно притискають до пруга, а після надсікання в носковій частині оббиванням відгинають від заготовки, розташовуючи перпендикулярно губі.

У п'ятковій частині кінці ранта зрізають під кутом і з'єднують цвяхом між собою або до підп'ятка. Ширина спускання кінців 7 мм. Металевий геленок прикріплюють так, щоб його передній край був на відстані 10-14 мм від лінії пучків, а задній заходив під каблук не менше ніж на 18-20 мм. Простилка повинна заповнювати простір між губою і підноситися над нею на 1 мм. Слід і всю поверхню підошви промазують клеєм і просушують, потім підошву зволожують, накладають на слід і пресують.

Особливість допельпого методу кріплення полягає в тому, що при формуванні заготовки підкладка приклеюється до устілки, а пруг зовнішніх деталей під час формування загинається назовні і приклеюється до підошви. На пруг заготовки накладається рант і ці деталі скріплюються з підошвою двонитковим швом, аналогічним рантовому методу. Ширина відкритої частини ранту - 7 + 1 мм. Контур підошви повинен відповідати контуру копила. П'яткова ділянка підошви кріпиться цвяхами.

При сандальному методі підошва пришивається по всьому периметру до затяжного пруга аналогічно допельному методу, взуття не має підкладки й устілки. У п'ятковій частині приклеюється набійка.

Підошву взуття прошивного методу кріплення пристрочують переважно двонитковим швом після знімання взуття з копила. Відстань строчки від країв устілки 3-6 мм, довжина стібка 6-7 мм.

У взутті ниткових методів кріплення строчка повинна бути паралельною грані сліду, рівномірною за частотою стібків, щільно втягнутою, без пропуску стібків, петель, обривів ниток і просікання деталей. Кінці ранта повинні заходити під каблук і з'єднуватися між собою або підп'ятком без деформації й щілин.

Кріплення підошви цвяхами. Шпилькові методи кріплення виникли у XIX ст. раніше за ниткові - спочатку гвинтовий, а потім кілочковий (дерев'яними кілочками) і цвяховий. Для гвинтового і кілочкового методів необхідні шкіряні підошви й устілки підвищеної товщини, тому в масовому виробництві вони вже практично не використовуються.

Цвяховим методом кріпляться підошви з непористої гуми у спеціальному взутті з верхом із юхти і шкір хромового дублення. Цвях проходить через підошву, затяжний пруг і устілку. Наявність голівки і загинання вістря цвяха на устілці забезпечують міцне і надійне кріплення підошви. Застосовують цвяхи латунні і з алюмінієво-магнієвого сплаву, які мають голівку діаметром 3,8 мм, конусоподібно з'єднану зі стрижнем, і довге лезо з овальним перетином.

Устілки вирубують з чапрачної частини шкіри завтовшки 3 мм або комбіновані з щільних ділянок воротків або пілок та картону.

Для запобігання просякнення води через стик підошви з верхом затяжний пруг скуйовджують з відступанням від грані устілки на 3-4 мм і весь слід промазують перхлорвініловим клеєм. На неходову поверхню підошви наклеюють шкіряну підложку і також наносять клей. На промазаний слід знятого з копила взуття накладають підошву і кріплять цвяхами.

Шило цвяхової машини, менше за діаметр цвяха на 0,2 мм, проколює деталі низу і пересуває взуття на один крок (відстань між цвяхами), молотковий механізм забиває цвях, вістря цвяха потрапляє в овальну ямку рогу машини і загинається в устілку. Оптимальна довжина загнутого вістря 3,5-5 мм. Голівка цвяха утоплюється в підошві на глибину 1-2 мм. Відстань цвяхів від краю підошви 10-14 мм, між центрами голівок у носковій частині - 9-11, пучково-геленковій - 11-14, п'ятковій - 13-17 мм. Після кріплення підошви цвяхи всередині взуття оббивають без пошкодження і деформації взуття.

Кріплення каблуків. Спосіб кріплення каблуків залежить від конструкції взуття, висоти і матеріалу каблука, методу кріплення підошви. Застосовуються механічні, клейові і комбіновані методи.

Низькі шкіряні набірні і гумові формовані каблуки кріплять цвяхами зсередини або ззовні з попереднім приклеюванням або без нього. Залежно від розміру взуття забивається 7-13 цвяхів на відстані 4-7 мм від краю устілки, відстань між цвяхами - 11-13 мм.

Пластмасові і дерев'яні каблуки кріплять комбінованим способом. Зсередини можна кріпити гладкими або гвинтовими цвяхами, шурупами: низький каблук - 5-7 цвяхів, середній і високий - 4-5 скріплювачів. Відстань від краю устілки 7-10 мм. Голівки повинні утоплюватися в підп'яток або щільно прилягати до поверхні устілки.

У взутті на підошві з крокулем каблук попередньо насаджують шурупом через втулку п'яткової частини копила, підошву приклеюють до сліду і фронтальної поверхні каблука. Після знімання взуття з копила каблук прикріплюють зсередини.

Набійки з листових матеріалів до пластмасових і дерев'яних каблуків кріплять цвяхами. Кількість цвяхів при високому каблуці -З шт., середньому - 5, низькому - 7-8 шт. Відстань від грані - 5-6 мм. Головки цвяхів не повинні виступати над поверхнею набійки. Формовані набійки з пластмас кріпляться забиванням штифтів у отвори каблука.

Опоряджування взуття

Опоряджування включає комплекс операцій, спрямованих на поліпшення зовнішнього вигляду взуття. Підошви, які не оброблялися до кріплення, а це стосується, передусім, взуття ниткових методів кріплення, опоряджуються залежно від матеріалу.

Уріз деталей низу із шкіри (підошов, каблуків, підложок, рантів) фрезерується за контуром сліду для видалення зайвого, надання поверхні відповідного профілю і гладкості. Після фрезерування уріз шліфують. На уріз деталей із шкіри наносять закріплювач з лаку і міздряного клею для надання водостійкості, полірують нагрітим фумелем або вкривають латексними фарбами баз вощіння і полірування. Після такої обробки поверхня урізу повинна бути гладкою і блискучою, а площина урізу - перпендикулярною поверхні підошви. Уріз деталей з пористої гуми лише фрезерується і шліфується, а з шкір-волону, крім того, вкривається лаком.

Ходова поверхня шкіряних підошов фарбується і полірується або може мати натуральний колір з поліруванням поверхні воском, покриттям безбарвними латексними фарбами, гарячим тисненням рельєфного візерунка. На підошви з пористої гуми і шкірволону наноситься апретура.

Опоряджування верху складається з таких операцій: чищення верху і підкладки, перевірка і зачищення цвяхів усередині взуття, розпрасовування верху і підкладки, ретушування й апретування.

При чищенні деталей видаляють забруднення клеєм, варом, механічним і хімічними способами - змиванням рідинами і розчинниками залежно від характеру забруднення. Ретушування проводять тими самими фарбами, що й пофарбована шкіра - для відновлення пошкодженого покриття і зарівнювання незначних пошкоджень. На шкірах анілінового фарбування дефекти можна зарівнювати водоемульсійними восковими кремами відповідного кольору.

Вклеюють вкладні устілки (напівустілки, підп'ятники) латексним клеєм. Розміри цих деталей повинні відповідати розмірам взуття. Взуття з блочками шнурують не менш, ніж на дві пари нижніх блочків.

Апретування верху із шкіри є кінцевою операцією надання деталям блиску. Апретується взуття з чистою, рівною і добре розпрасованою поверхнею, без подряпин, зморшок і слідів клею. Залежно від виду покриття шкіри застосовують такі апретури: водні казеїнові, шелачні, воскові, спиртові смоляні й на основі нітролаків.

Після сортування і маркування взуття пакують.

Таблиця 4.1. Технологічний процес виготовлення взуття на ПП «Віділайт»

Отже, розгалянувши вище наведений технологічний процес виготовлення взуття, можна зробити висновок, що виробництво взуття досить важкий процес, в ньому найголовніше це послідовність дій і якісна сировина з якої виготовляють виріб.

Якщо порівняти процес виготовлення взуття на підприємстві і за стандартом, то на ПП «Віділайт» технологія проходить у більше етапів, і контроль якості проводиться майже після кожного етапу. Це допомагає запобігти виникнення дефектів і погіршенню якості продукції.

. Організація технічного контролю якості на ПП«ВІДІЛАЙТ»

Контроль якості продукції на ПП «Віділайт» проводить відділ технічного контролю. Він контролює не тільки вже готову продукцію, а й сировину з якої її виготовляють.

Відділ технічного контролю контролює всі етапи виготовлення взуття на підприємстві. Всі завезені основні і допоміжні матеріали повинні відповідати стандартам:

матеріали для верху взуття - ДСТУ 3923-99 (ГОСТ 30678-2000) Взуття. Деталі та заготівки верху. Технічні умови;

матеріали для низу взуття - ДСТУ 4261:2003 Взуття. Деталі низу. Технічні умови.

Якщо виявлено матеріал який не відповідає стандарту, то він відправляється на утилізацію.

Діяльністю відділу технічного контролю є контроль додержання технічних умов ГОСТ 26167-84 Обувь повседневная. Технические условия, яке здійснюється згідно з договорами Укрметртестстандарту №38-01887/07 від 19.12.07 та №140-П 7300/07 від 06.12.07. Вся виготовлена продукція сертифікована. Отже, все взуття яке виготовляє ПП «Віділайт» сертифіковане, що ще раз підтверджує якість виготовленої продукції.

Контроль якості на підприємстві проводиться таким чином: беруть пару взуття носками від себе, а підошвами вниз і з’єднують півпари внутрішніми сторонами. Натискають великим пальцем на носки, перевіряють їх пружність, щільність шкіри, правильність і симетричність розташування деталей. Нахиляють півпари носком вниз і оглядають висоту задників, правильність положення задніх швів, щільність прилягання каблуків до підошви і відповідність кольору каблука кольору заготівки. Розвертають півпари, з’єднавши їх задниками, перевіряють порність взуття за висотою берців і задників а також за висотою каблука. Оглядають бокову, зовнішню поверхню взуття, звернувши увагу на якість швів, щільність прилягання підошви до верху взуття. Повертають півпари вниз задниками, підошвою догори і перевіряють правильність кріплення підошви, насадки каблука, маркування розміру на підошві. Повертають півпару підошвами одну до одної в вертикальному положенні носками догори і перевіряють парність підошв за довжиною, товщиною і шириною. Тоді оглядають зовнішню бокову поверхню, якість строчки, перевіряють пружність взуття в геленочній частині, для чого беруть вправу руку задню частину півпари, а в ліву передню, і згинають підошву, перевіряючи її гнучкість і міцність кріплення з деталями верху. І перевіряють правильність і чіткість маркування на внутрішніх деталях взуття (артикул, розмір, номер стандарту, сорт).Після цього опускають праву руку всередину півпари і перевіряють внутрішню поверхню взуття, з'ясовують відсутність бугрів, цвяхів,зморщок.

Висновки і пропозиції

На підставі вивчення діяльності приватного виробничого підприємства «Віділайт», можна зробити наступні висновки та сформулювати рекомендації.

За матеріалами приватного виробничого підприємства «Віділайт», можна зробити висновок, що продукція підприємства - це завжди широкий асортимент взуття, поєднання зручності, якості та оригінального дизайну, яка була неодноразово відзначена дипломами.

Приватне виробниче підприємство «Віділайт» було засноване Потебнею М.М. в 2001 році, де спочатку працювало 20 робітників.

ПП «Віділайт» виготовляє всі види шкіряного взуття всіх моделей і розмірів. З кожним роком підприємство розвивалося все інтенсивніше, збільшувалась кількість працівників, закуповувалося нове сучасне обладнання, випускалися нові моделі взуття. Станом на 31 грудня 2009 року на ПП «Віділайт» працювало більше 100 чол. Наприкінці 2013 на початку 2014 року на підприємстві працює 80 робітників, причиною такого зменшення штату працівників стала фінансово-економічна криза. Але скорочення штату не відзначилось на роботі ПП «Віділайт» і якості продукції, що виготовлялася.

Виробничі потужності та їх площі постійно розширюються, запроваджується нове обладнання згідно вимог сучасності світового ринку, моди, що дозволяє підприємству бути завжди на крок попереду.

Ознайомилась зі схемою управління підприємства, дізналася завдяки кому виготовляється взуття на ПП «Віділайт».

Основним матеріалом для виробництва взуття на ПП «Віділайт» є натуральна шкіра. Також підприємство використовує новітню фурнітуру, яку їм постачають провідні виробники шкіри та фурнітури для взуття в Україні.

В цехах працюють висококваліфіковані працівники на сучасному обладнанні, що дозволяє максимально знизити можливість виникнення дефектів. Весь технологічний процес контролюється відділом технічного контролю, починаючи від отримання сировини і закінчуючи пакуванням у коробки готової продукції.

Асортимент виготовляємої продукції на підприємстві досить широкий і різноманітний він може задовольнити потреби самого вибагливого споживача. Вони виготовляють жіноче та чоловіче шкіряне взуття починаючи з 35 розміру(жіноче) і закінчуючи 44 розміром(чоловіче).

Завдяки своєму асортименту та якості взуття підприємство бере участь у Всеукраїнських виставках та ярмарках, що дає змогу збільшити ринок збуту.

Контроль якості продукції на ПП «Віділайт» проводить відділ технічного контроль. ВТК контролює не тільки вже готову продукцію, а й сировину з якої її виготовляють.

Відділ технічного контролю контролює всі етапи виготовлення взуття на підприємстві. Всі завезені основні і допоміжні матеріали повинні відповідати стандартам:

матеріали для верху взуття - ДСТУ 3923-99 (ГОСТ 30678-2000) Взуття. Деталі та заготівки верху. Технічні умови;

матеріали для низу взуття - ДСТУ 4261:2003 Взуття. Деталі низу. Технічні умови.

Підтвердженням того що взуття на ПП «Віділайт» дійсно якісне є численні сертифікати якості та відповідності.

Хотілося б запропонувати підприємству «Віділайт» розширити обсяги виробництва, збільшити торговий асортимент. Проводити рекламні акції. Запроваджувати у фірмових магазинах постійні акції та розпродажі, розробити знижки для постійних клієнтів.

Загалом, для підвищення конкурентоспроможності українського взуття на глобальному та регіональному ринках загалом та для ПП «Віділайт» зокрема можна вдатися до ряду заходів:

. Зменшити нелегальний імпорт шляхом покращення роботи митниць та контролю за їх діяльністю, підвищення імпортних мит.

. Стимулювати підприємства, що постачають сировину та матеріали. Передусім це стосується виробників шкіри. Потрібно законодавчо обмежити експорт сирих шкур та готової шкіри. Для стимулювання роботи вказаних підприємств можна надати їм податкові пільги.

. Знизити собівартість шляхом заміни імпортних матеріалів (колодки, клей, підошва) на вітчизняні для забезпечення доступності українського взуття широким верствам населення.

. Підтримати експортерів українського взуття (тих, які працюють не за давальницькими схемами) шляхом надання їм експортних субсидій, укладання угод з іншими державами на безмитний ввіз.

. Провести всеукраїнську акцію підтримки вітчизняного виробника.

. Забезпечити регулярне проведення виставок-ярмарок по всій території України.

. Залучати у галузь та підтримувати молодих дизайнерів, переглянути дизайнерську політику підприємств з метою найширшого задоволення смаків споживачів.

Велике значення має рекламно-інформаційна підтримка. Споживач повинен зрозуміти, що купівля якісного українського взуття є вигідним для нього. Крім того, він вкладає гроші у вітчизняну, а не “китайську” економіку. Сьогодні існує проблема того, що споживач не знає свого виробника. Як показує досвід проведення міжгалузевих ярмарок-продажів продукції легкої промисловості, український споживач вже готовий купувати вітчизняну продукцію. Тому підприємствам слід надати увагу каналам розповсюдження і реклами.

Розробка нових моделей, які відповідають смакам споживача також підвищить попит на українське взуття, а значить, і підвищить конкурентоспроможність на регіональному ринку. Сукупність наведених заходів дозволить підвищити конкурентоспроможність українського взуття як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Незважаючи на те, що виробники взуття сьогодні зустрічаються з масою проблем, починаючи від нестачі сировини та матеріалів і закінчуючи проблемами з дизайном, статистика свідчить, що виробництво зростає з року в рік. Все частіше можна бачити якісне і недороге українське взуття і на полицях магазинів, і на різноманітних ярмарках. Враховуючи ці позитивні тенденції, керівництву ПП « Віділайт » слід і надалі працювати над поліпшенням якості та асортименту своєї продукції для засвоювання різних ринків.

ДОДАТКИ

Процес виробництва взуття максимально автоматизований із використанням сучасних машин провідних фірм-виробників швейного обладнання.

ЗАКРОЙКА. Різаки із шведської сталі чітко прорубують деталі верху і підкладки, що дозволяє притримуватися ідеальних форм і пропорцій.

НАНЕСЕННЯ КЛЕЮ Пневматичне нанесення латекстного клею утворює дихаючу плівку та зменшує використання клею на 30-40%.

ЦИФРАТОР. Використання італійського цифратора дозволяє наносити максимальну номенклатурну інформацію, зокрема: розмір, модель, дата випуску.

ПОШИВ ЗАГОТОВОК Пошив заготовок на швейній машинці лідера швейного обладнання «PFAFF» дозволяє говорити про покращений естетичний вигляд верху взуття.

ПЛЕТІННЯ Плетіння італьянськими нитками BRIO на мокасиновій машині «FAMАS» створює оригінальні мокасинові стебки, які є візитною карткою ТзОВ "Українське взуття"

ФОРМОВКА. Автоматичне формування п’яткової частини забезпечує надійність, елестичність, мягкість, зменшує використання клею, підвищує зносостійкість мокасин

ТЕМПЕРАТУРНА СТАБІЛІЗАЦІЯ. Проходження температурних стабілізацій шкіри в тунелі фірми «BRAMAS» (t⁰ до 200) формує заготовку під форму ноги

КЛЕЙКА ПІДОШВ. Пневматичне притискання підошви в повітряних камерах «PUNK» до 3,5 bar забезпечує надійне клеєве кріплення підошви до верху взуття

ПРОШИВКА Додаткове ниткове кріплення прошивочною машиною «FAMAS» збільшує надійність та довговічність використання мокасинів.

Підкладочний матеріал Устілка