Аудит звітності та податків

Аудит звітності та податків

Вступ

податок аудит дивіденд бюджет

В умовах ринку підприємства, інші об'єкти, що хазяюють, вступають у договірні відносини по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій.

Власники, і насамперед колективні власники - акціонери, пайовики, а також кредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тім, що всі численні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відбиті в звітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і тому мають потребу в послугах аудиторів.

Потреба в послугах аудитора виникла в зв'язку з наступними обставинами:

)        перевірка правильності обліку і нарахування податкових зобов’язань перед бюджетом. Кожен аудитор повинен досконало знати податкову систему, види і облік податків, щоб допомогти налагодити і вчасно перевірити правильність нарахування і повноти сплати податків підприємством.

) можливість необ'єктивної інформації з боку адміністрації у випадках конфлікту між нею і користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами);

) залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути дуже значні) від якості інформації;

) необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;

) часта відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Усі ці передумови привели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, що мають відповідні підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг.

1.     
Податки та їх види

Податки - це платежі, які в обов'язковому порядку повинні сплачуватися фізичними та юридичними особами на основі законодавчих актів на користь держави. Податки необхідно сплачувати для того, щоб забезпечити соціальні потреби держави. Головним законодавчим документом, що регулює податкові платежі до бюджету в Україні є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI. [3]

Податки існують у сфері виробничих відносин, оскільки є вилученням частини виробленого продукту (в грошовій формі) в дохід держави. Але податки - це нестійка категорія. Вони постійно змінюються. Змінна й сфера їх дії.

Сутність податків, як економічної категорії, проявляється через ті функції, які вони виконують. Виділяють три головні функції податків.

Фіскальна функція. її сутність полягає в забезпеченні надходження коштів до державного бюджету. В будь-якому суспільстві ця функція послідовно реалізується. За її допомогою відбувається формування фінансових ресурсів держави, призначених для покриття витрат, пов'язаних із виконанням державою своїх функцій - економічних, соціальних, оборонних, охорони здоров'я, екологічних тощо.

У свою чергу, ця функція поділяється на дві (деякі економісти та вчені виділяють їх окремо): контрольну та розподільчу.

Контрольна функція. Вона полягає в обліку кількості податків і розміру кожного з них, а також в оцінці ефективності кожного каналу надходження податків. Це передбачає не тільки здійснення контролю за отриманням податків, а й застосування різних санкцій до порушників. Основна мета цієї функції - досягнення своєчасної і повної за обсягом сплати податків.

Виконання розподільчої функції пов'язане зі стягненням податків і забезпеченням наповнення бюджету, який потім буде розподілений. При виконанні цієї функції держава повинна збирати постійні, стабільні та рівномірні податки.

Регулююча функція. її сутність полягає в перерозподілі вартості валового національного продукту між державою та платниками податків. Податки при цьому утворюють особливі механізми, які забезпечують баланс особистих і загальнодержавних інтересів. Мета цієї функції - забезпечення неперервності інвестиційних процесів, зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння збільшенню коштів. У межах виконання цієї функції виділяють два її напрями: стимулюючий та стримуючий. [10]

Сутність стимулюючого напряму полягає в наданні податкових пільг або звільненні від сплати податків взагалі.

Стримуючий напрям застосовується, коли держава бажає захистити власного виробника. Для цього встановлюються додаткові податки чи підвищуються митні тарифи або вже діючі податки (наприклад, акцизний збір на горілчані та тютюнові вироби тощо). У результаті зростає ціна виробу, і він стає неконкурентоспроможним.

В Україні особливого значення набуває третя функція податків - соціальна. її виконання суттєво впливає на добробут громадян та справедливий розподіл коштів державного бюджету між усіма верствами населення.

Україні існують загальнодержавні податки ті місцеві податки та збори.

Податки також поділяються на прямі та непрямі.

Непрямі податки - це такі податки, що не залежать від доходу. Вони безпосередньо входять до ціни товару або послуги їх сплачує кінцевий споживач. Прикладом таких податків можуть слугувати ПДВ та акцизний збір.

Прямі податки - це податки що залежать від вашого доходу або майна. і їх платниками є власники цих доходів або майна. Як приклад можна привести такі податки: податок на прибуток, податок на дохіди фізичних осіб, єдиний податок.

З 1 січня 2015 р., набрав чинності Закон України №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)», який передбачає скорочення податків з 22 до 9.

Зокрема, залишилися 7 загальнодержавних податків, до яких належать:

·​ податок на прибуток підприємств;

·​ податок на доходи фізичних осіб;

·​ податок на додану вартість;

·​ акцизний податок;

·​ екологічний податок;

·​ рентна плата;

·​ мито;

2 місцеві податки до яких належать:

·​ податок на майно;

·​ єдиний податок,

До місцевих зборів належать:

·​ збір за місця для паркування транспортних засобів;

·​ туристичний збір;

Податок на прибуток підприємств

Ставка у 2015 році податку на прибуток 18%. Платниками податку на прибуток є всі суб’єкти господарювання крім платників єдиного податку, неприбуткових організацій та установ. Об’єктом оподаткування податком на прибуток є розрахунок на основі фінансової звітності підприємств відповідно до національних положень стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Податок на доходи фізичних осіб Стосовно оподаткування податком на доходи фізичних осіб, то підвищується ставка податку для пасивних доходів - процентів, роялті й інвестиційних прибутків із 15 до 20%.

Реформа податкового законодавства збільшує ставку податку на доходи фізичних осіб. Так, громадяни сплачують щомісяця зі своєї офіційної зарплатні податок в розмірі 15% та 17% - якщо місячний дохід перевищує 12,8 тис. грн.

Пенсії, що перевищують 3654 гривні на місяць, обкладають ПДФО за ставкою 15% (податок збирають із перевищення).

Дивіденди, виплачені суб'єктами підприємницької діяльності, які є платниками податку на прибуток оподатковуються за ставкою ПДФО в розмірі 5%. Для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є платниками податку на прибуток, - ставка 20%».

Податок на додану вартість. Ставка податку складає 20%. ПДВ - це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів. Платник податку - це особа, яка зобов’язана здійснити утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить товари на митну територію України.

Щодо спеціальної процедури адміністрування податку на додану вартість - у податковому кодексі передбачається тестовий режим застосування електронної системи адміністрування ПДВ з 1 лютого до 1 липня 2015 р. Порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 ПКУ, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування».

Акцизний податок Закон передбачає встановлення ставки акцизного податку з роздрібних продажів пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та палива у розмірі 5% від обсягу реалізації. Ці кошти будуть зараховуватись до місцевих бюджетів. Ставка встановлюється за рішенням сільських або міської ради. [5]

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Закон передбачає обов'язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій з 1 липня 2015 р. - фізичними особами-підприємцями, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у роздрібній торгівельній мережі, через засоби пересувної мережі.

Рентна плата Рентна плата складається з:

.​ рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

.​ рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин;

.​ рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;

.​ рентної плати за спеціальне використання води;

.​ рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів;

.​ рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Мито Всі товари, що ввозяться на територію України громадянами, будуть оподатковуватися збором у розмірі 10%. 10%-е мито буде поширюватися на весь імпорт продуктів харчування, алкоголю і тютюну (і це на додачу до акцизного збору з пива, алкоголю, тютюнових виробів). Крім того, 5% мито стягуватиметься для всіх інших імпортних товарів, крім енергоносіїв, лікарських препаратів і деяких видів медобладнання.

Військовий збір у розмірі 1,5% з доходів фізичних осіб продовжується до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України.

Податок на майно

Податок на майно складається з:

·​ податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

·​ транспортного податку;

·​ плати за землю.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Пільги із сплати податку:

а) для квартири / квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири / квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, релігійних організацій України. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об’єктом оподаткування. [9]

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості.

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської або міської ради в залежності від місця розташування та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Транспортний податок. Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є об’єктами оподаткування.

Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). [11]

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об’єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Плата за землю. Податковим кодексом змінено ставку земельного податку з 1% на не більше 3%, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки;

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності);

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

·​ не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

·​ не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки

Єдиний податок. Згіднo з пiдпyнктoм 293.2 Податковoго кодекcу України внесенні зміни щодо платників та ставок єдиного податку:

- до ФОП 1 група єдиного податку відносяться ті, що здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню*працюють без найманих осіб; річний обсяг доходу у яких не повинен перевищувати 300 000 грн. Ставка складає вiд 1 до 10 відсоткiв розміру мінімальної зарплати; - тoбто від 12,18 дo 121,80 гривень.

до ФОП 2 групи єдиного податку відносяться ті, що здійснюють господарську діяльність з надання послуг (у т.ч. числі побутових) платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, кількість найманих працівників - не більше 10 осіб; річний обсяг доходу не повинен перевищувати 1 500 000 грн. Ставка складає 2% - 20% мін зарплати у розрахунку на календарний місяць максимальна сума до 01.12.2015 - 243,20 грн.

до ФОП та ЮО 3 групи єдиного податку відносяться ті, що здійснюють будь-які види діяльності, крім тих, які заборонені платникам єдиного податку з необмеженою кількістю найманих працівників та обсягом доходу до 20 000 000 грн. сплачують єдиний податок в розмірі 2% від доходу для платників ПДВ або 4% від доходу для неплатників ПДВ.

до 4 групи відносяться сільськогосподарські виробники у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75%.

Всі групи платників єдиного податку сплачують додаткову ставку податку у розмірі 15% від

) суми перевищення граничного обсягу доходу, який дає право застосовувати спрощену систему;

) доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до І або ІІ групи;

) доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошовий;

) доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Ставки податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

·​ для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,45;

·​ для багаторічних насаджень - 0,27;

·​ для земель водного фонду - 1,35;

Збір за місця для паркування транспортних засобів. Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При визначенні ставки збору сільські та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність. Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською або міською радою.

Туристичний збір. Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Платниками збору є громадяни України, іноземці, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк. Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору

2. Аудит нарахування дивідендів

Метою створення кожного підприємства є отримання прибутку, адже прибуток - основний показник фінансових результатів господарської діяльності та джерело формування фінансових ресурсів підприємства. Прибуток господарського товариства складається з надходжень від його господарської діяльності та після здійснення всіх витрат, зокрема на оплату праці, сплату встановлених законодавством податків і зборів, інших обов’язкових платежів, залишається у розпорядженні підприємства і використовується ним відповідно до напрямів, визначених засновницькими документами, з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством. Саме після виконання всіх зобов’язань прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, може бути спрямований на виплату дивідендів. Строк і порядок виплати частки прибутку (дивідендів) і визначення порядку покриття збитків належать до виключної компетенції загальних зборів, а отже, не можуть бути переданими іншим органам товариства. Право на отримання частки прибутку (дивідендів) мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. [8]

Під дивідендами слід розуміти частину чистого прибутку, розподілену між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства (п. 4 П(С) БО 15).

У відповідності до п. 14.1.49 ПКУ дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Дозволяється нарахування дивідендів лише в тому випадку, коли за даними бухгалтерського обліку підприємства отримано чистий прибуток. Тобто за наявності збитків дивіденди не нараховуються. Такий висновок випливає з норм ст. 116 ЦКУ3, ст. 88 ГКУ4 та ст. 15 Закону № 15765. Також у ст. 15 Закону № 1576 зазначається, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття усіх витрат. З балансового прибутку товариства сплачуються відсотки по облігаціям, кредитам банку, податки та інші платежі до бюджету, передбачені законодавством України. Чистий прибуток, сформований після усіх зазначених виплат та сплати нарахованих дивідендів, залишається у розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає самостійно, як його використовувати.

Для підприємств при частково оплаченому статутному капіталі дивіденди виплачуються лише пропорційно оплаченим часткам.

Загальними зборами учасників підприємства вирішується виплата дивідендів, що оформляється протоколом. В ньому має бути зазначена сума чистого прибутку, яку використовують на виплату дивідендів, їх розмір пропорційно часткам кожного учасника, порядок та терміни виплати. Керівником підприємства на підставі протоколу загальних зборів учасників видається наказ, відповідно до якого бухгалтерія проводить нарахування та виплату дивідендів у розмірах, порядку та в терміни, що визначені протоколом. Для нарахування дивідендів слід оформити бухгалтерську довідку із зазначенням обов’язкових реквізитів, що передбачені для складання первинних документів. [12]

Згідно з правилами, встановленими Інструкцією № 2916, призначено рахунок 67 для інформації про розрахунки з учасниками (засновниками) підприємства, що пов’язані з розподілом власного капіталу (дивіденди, повернення часток тощо). Дивіденди, нараховані власникам, за рахунок прибутку або інших передбачених установчими документами джерел обліковують на субрахунку 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами». Збільшення заборгованості підприємства перед його учасниками (засновниками) відображається за кредитом субрахунку 671, а за дебетом - її зменшення (погашення). За дебетом субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» відображається розподіл чистого прибутку між засновниками (нарахування дивідендів), а також відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. На кінець року сальдо на субрахунку 443 закривається у кореспонденції із субрахунками 441 або 442 з виведенням сальдо на одному з цих субрахунків. Сальдо рахунку 79 «Фінансові результати» при його закритті також списується на один із субрахунків - 441, 442.

На дивіденди, які виплачуються учасникам - фізичним особам, нараховується податок на доходи з фізичних осіб (далі - ПДФО) за ставкою 5 % та перераховується ПДФО до бюджету в день виплати дивідендів згідно з п. 2 ст. 67 ПКУ. Сума таких дивідендів зменшується на суму сплаченого до бюджету ПДФО.

Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі встановленої ставки, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової базою для нарахування авансового внеску є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Вище вказаний авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів:

а) фізичним особам;

б) у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді;

в) інститутами спільного інвестування;

г) на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої материнської компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб;

ґ) управителем фонду операцій з нерухомістю при виплаті платежів власникам сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.

З дивідендів, які виплачуються юридичній особі, перераховується податок на прибуток, згідно зі ставкою за звітний період, відповідно до пп. 153.3.2 ПКУ. В цьому випадку сума таких дивідендів не зменшується.

Розглянемо на прикладах, як відображається у бухгалтерському обліку нарахування та виплата дивідендів.

Оскільки календарний рік є звітним періодом для складання фінансової звітності (ст. 13 Закону № 9967), то закриття рахунку, на якому обліковується інформація про фінансові результати діяльності підприємства та фіксується прибуток (збиток) від діяльності підприємства, має відбуватися після завершення звітного періоду - календарного року. Крім того, Інструкцією № 291 визначено, що на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років ведеться за відповідними субрахунками.

Баланс складається лише на підставі даних на рахунках 1-6 класів, оскільки лише вони можуть мати початкове та кінцеве сальдо; рахунки класів 7-9 призначені для обліку господарських процесів і не повинні мати сальдо. Порядок реформації балансу підприємство може обирати самостійно за підсумками кожного зі звітних кварталів або звітного року. Згідно з п. 2.20 розділу II П(С) БО 258, у статті балансу «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» відображається сума нерозподіленого прибутку або непокритого збитку та значення цієї статті, яке має відповідати рахунку 44. [8]

В бухгалтерському обліку прибуток відображається в залишку рахунка 44, а нараховані дивіденди не відображаються на рахунках класів 7-9, тобто виникає розбіжність між різницею значень статті балансу «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» на початок року та на кінець періоду і статтею звіту про фінансовий результат «Чистий прибуток (збиток)» на суму виплачених дивідендів. У фінансовій звітності суб’єктів малого підприємництва чистий прибуток наводиться як додатне значення рядка 150 форми № 2-м або № 2-мс (додатки 1 та 2 до П(С) БО 25), а у інших підприємств - це значення рядка 2350 форми № 2 (додаток до НП(С) БО 19). Щоб пояснити таку розбіжність, суб’єкти малого підприємництва лише для зручності можуть надавати письмове роз’яснення про виплату дивідендів у довільній формі до управління статистики одночасно з поданням фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва.

Для інших суб’єктів господарювання передбачено подання звіту про власний капітал. У вітчизняній практиці зміст і форма звіту про власний капітал, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначені НП(С) БО 1, згідно з яким підприємства, організації та інші юридичні особи усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ) зобов’язані складати Звіт про власний капітал за формою 4.

Аудиторська перевірка правильності визначення фінансових результатів господарської діяльності значно відрізняється від перевірки балансових статей активів і зобов'язань, оскільки прибуток або збиток є узагальнюючим результатом відображення більшості господарських операцій.

Мета аудиту - сформувати думку про достовірність кінцевого фінансового результату і правильності його відображення у фінансовій (бухгалтерської) звітності, тобто встановити відповідність даних звітності даним бухгалтерського обліку підприємства, що перевіряється, та розподіл прибутку і виплати дивідендів.

Для досягнення зазначеної мети необхідно перевірити:

правильність формування фінансового результату від продажу продукції (робіт, послуг); правильність віднесення і формування фінансового результату доходів і витрат, що відносяться до операційних витрат і доходів (реалізація основних засобів, матеріалів та іншого майна організації); відповідність даних, що містяться у звітності, даним синтетичного та аналітичного обліку; облік позареалізаційних доходів і витрат; облік використання прибутку.

При проведенні перевірки аудитор повинен вирішити такі завдання:

·        провести аналіз облікової політики підприємства в частині формування фінансового результату та використання прибутку (метод визначення виручки від реалізації, спосіб обліку курсових різниць, створення резервів і пр.); перевірити порядок ведення обліку за окремими розділами, рахунками обліку та розподілу прибутку протягом року;

·        розглянути відповідність порядку визначення прибутку від реалізації основних фондів та іншого майна нормативним вимогам;

·        перевірити дотримання правил відображення в обліку збитків, отриманих від безоплатної передачі основних засобів та інших активів, нормативним вимогам; вивчити правильність відображення в обліку штрафних санкцій;

·        перевірити правильність і обгрунтованість формування витрат для цілей бухгалтерського і податкового обліку; перевірити правильність розрахунку податку на прибуток; вивчити інші питання, пов'язані з формуванням фінансового результату та використанням прибутку. [14]

В якості джерел інформації використовуються: облікова політика підприємства (для цілей бухгалтерського і податкового обліку); фінансово-господарські договори і угоди; дані аналітичного і синтетичного обліку за рахунками «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)»,» Прибутки та збитки»,» Продажі»,» Інші доходи і витрати»,» Резерви майбутніх витрат»,» Витрати майбутніх періодів»,» Розрахунки але податків і зборів»,» Доходи майбутніх періодів»,» Резерви під знецінення фінансових вкладень»,» Резерви по сумнівних боргах» та інші рахунки обліку; дані бухгалтерської звітності (звіт про прибутки і збитки, бухгалтерський баланс); декларації з податку на прибуток; регістри бухгалтерського і податкового обліку, бухгалтерські розрахунки та довідки.

План аудиту фінансових результатів можна розділити на три розділи, які складають його основу:

аудит формування прибутку (збитку) звітного періоду;

аудит формування оподатковуваного прибутку;

аудит формування та використання чистого прибутку, виплату дивідендів.

На основі плану складається програма аудиту з детальним переліком змісту аудиторських процедур, необхідних для виконання плану аудиту.

Програма аудиту може включати перевірку наступних питань: тотожності показників фінансової звітності і регістрів бухгалтерського обліку; оформлення первинних облікових документів; правильності формування фінансових результатів від реалізації продукції (робіт, послуг); правильності відображення в обліку відсотків за позиками і кредитами до отримання та сплати, доходів від участі в інших організаціях, інших операційних доходів і витрат, внереалізаціонних доходів і витрат; правильності визначення прибутку (збитку) від фінансово-господарської діяльності, балансового прибутку (збитку) підприємства; правильності відображення в обліку виручки від реалізації продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв; правильності відображення в обліку виручки від реалізації продукції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; правильності відображення в обліку результатів від здачі майна в оренду; правильності відображення виручки від проведеного капітального ремонту основних фондів, виконаного господарським способом; правомірності та правильності зроблених відрахувань у резервні фонди відповідно до установчих документів та облікової політикою; правильності визначення і відображення в обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) минулих періодів; правильності відображення в обліку майбутніх доходів;

правильності відображення в обліку цільових надходжень та їх використання.

У загальному вигляді програма аудиту фінансових результатів може виглядати наступним чином (таблиця 1).

Таблиця 1

При проведенні перевірки формування фінансових результатів можуть використовуватися різні методи (аудиторські процедури), виходячи з умов перевірки та особливостей діяльності підприємства, що перевіряється, в тому числі:

перевірка точності арифметичних розрахунків, порівняння даних первинних документів з обліковими записами (наприклад, розрахунок курсових і сумових різниць в бухгалтерських довідках, авансових звітів по відрядженнях);

перевірка документів з точки зору їх реальності та правильності оформлення (наприклад, рішення засновників, договору дарування); інвентаризація, перевірка фактичної наявності та стану (наприклад, залишків матеріалів на складах); аналітичні процедури, аналіз і оцінка отриманої інформації, порівняння з еталонними значеннями (наприклад, порівняння залишків за рахунком «Прибутки та збитки» з плановими, фінансових і нефінансових даних, середньогалузевих даних);

підготовка альтернативного балансу і звіту про прибутки і збитки.

При перевірці фінансових результатів особливу увагу слід приділити використанню аналітичних процедур. На підставі загального аналізу господарських операцій проводиться оцінка ве-роятно витрат і аналізується, чи були ці витрати дійсно враховані в бухгалтерських регістрах. Для цього можуть порівнюватися суми, акумульовані на рахунку «Прибутки та збитки», з показниками, встановленими в поточному періоді, та фактичними сумами витрат за відповідні періоди минулих років. [18]

При перевірці суб'єктів, які належать до малого підприє-мательства, аудитор застосовує правила (стандарти) про аудиторську діяльність в повному обсязі. Однак повинен враховувати специфічні особливості, притаманні бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва, і відповідну нормативну базу, в тому числі:

спрощений порядок реєстрації, ліцензування та сертифікації;

спрощений порядок надання фінансової (бухгалтерської) звітності;

допустимість використання самостійно розроблених форм для документування господарських операцій;

вплив на фінансово-господарську діяльність особливостей місцевого і регіонального законодавства.

3. Аудит фінансової звітності

Вивчення фінансових результатів - одно з найважливіших напрямів аудиту.

Завданнями аудиту фінансових результатів є: оцінка динаміки показників формування прибутку, обґрунтованості фактичної величини утворення і розподілу прибутку; виявлення і вплив різних факторів на величину прибутку; оцінка можливих резервів подальшого зростання прибутку на основі оптимізації обсягів виробництва і витрат.

Для того щоб визначити об’єкт аудиту фінансових результатів розглянемо таблицю 2

Таблиця 2 - Об’єкт аудиту операцій по обліку фінансових результатів

При написанні роботи були використані звітні дані товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Елентекс» (далі-Товариство). Товариство являється юридичною особою і діє на підставі Статуту і законодавства України.

Місцезнаходження підприємства: м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, б. 1

Товариство набуло права юридичної особи з моменту державної реєстрації, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №040261 видано в м. Києві державною адміністрацією 25.02.2004 р. ТОВ набуває майнових, та особистих не майнових прав, несе відповідні обов’язки, укладає договори, виступає в суді від свого імені, має відокремлене майно, поточні, валютні, та інші рахунки в установах банків, печатку з власним найменуванням, штампи, емблеми затверджені в установчому порядку, товарний чи фірмовий знак, чи знак обслуговування й інші атрибути.

Для вирішення статутних завдань предметом діяльності Товариства в Україні та за її межами визначаються: виробництво, переробка, закупівля й реалізація продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, всіх видів нафтопродуктів, морепродуктів, сільськогосподарської та харчової продукції

Таблиця 3. Техніко-економічні показники ТОВ «Елентекс» за 2011-2012 р.

Таблиця 4. Розрахунок основних фінансових показників

У роботі розглянуті наступні техніко - економічні показники Товариства:

• Собівартість реалізованої продукції - дані про собівартість реалізованої продукції взято зі Звіту про фінансові результати діяльності підприємства за 2012-2011 pp.

Проаналізувавши даний показник, необхідно зазначити, що ми спостерігаємо тенденцію збільшення собівартості реалізованої продукції на двох років. У 2012 р. аналізований показник різко збільшився на зменшився на 22536,8 тис.грн в порівнянні з 2011 р, що свідчить про те що в 2012 році підприємство почало більше працювати

• Чистий прибуток підприємства представлений - дані про величину чистого прибутку підприємства взято зі Звіту про фінансові результати діяльності підприємства. Розглянувши дані, можна говорити про те, що у 2012 p і 2011 році. підприємство отримувало прибутки.

У 2012 році даний показник в порівнянні з 2011 р. збільшився на 461,8 тис. грн. (або 461%).На протязі двох років товариство отримувало лише прибутки, але у 2011 р. прибуток був мінімальний 0,6 тис. грн.

• Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - дані взято зі Звіту про фінансові результати діяльності підприємства за 2012, 2011 роки.

Проаналізувавши даний показник, необхідно зазначити, що протягом двох років даний показник зріс. У 2011 р. виручка складала 370 тис. грн, а у 2012 р. 29407,8 тис. грн, що свідчить про різку активізацію господарської діяльності. Це відбулось через розширення видів господарської діяльноті, підприємство почало імпортувати новий вид продукції і розшила ринок збуту, базу контрагентів. Виручка зросла на 29037,8 тис. грн або зросла на 4977 тис. грн. (або 794,7%%)

• Середньорічна залишкова вартість основних засобів розраховується наступним чином: до залишкової вартості основних засобів на початок року додається залишкова вартість основних засобів на кінець року і потім це відношення ділиться на два.

Розглянувши представлені в таблиці, можна говорити про те, що у 2012 році підприємство придбало основні засоби на суму 15,0 тис.грн.

• Валовий прибуток представлений в таблиці 3

Розглянувши дані, представлені в таблиці, спостерігаємо тенденцію збільшення даного показника протягом останнього року. У 2012 р. прибуток збільшився в порівнянні з 2011 р. на 461,8 тис. грн. (або на 770%).

• Рентабельність виробництва розраховується як частка від ділення чистого прибутку до суми середньорічної залишкової вартості основних засобів та середньорічної вартості оборотних засобів. Дані цього показника представлені в таблиці 3.

У 2012 р. рентабельність виробництва збільшилася в 12 разів в порівнянні з 2011 р. Це пояснюється тим, що у 2010 р. підприємство отримало прибуток.

Загальна оцінка балансу підприємства

Показники, які містяться в балансі підприємства (Ф №1 «Баланс»), є моментними, тому аналіз лише за даними балансу проводиться за значеннями їх на початок і кінець звітного періоду. Загальний аналіз балансу підприємства включає: - порівняльний аналіз темпів зміни валюти балансу (підсумкове значення активу або пасиву); обсягу реалізації, величини прибутку;

горизонтальний аналіз балансу;

вертикальний аналіз балансу.

Фінансовий стан на відміну від фінансових результатів може бути встановлений не за будь-який період, а на певну конкретну дату цього періоду, оскільки система показників «Балансу» є моментною (система моментних показників).

Горизонтальний аналіз - це порівняння величин окремих статей, розділів і валюти балансу за кілька періодів, на підставі чого визначають напрямки і тенденції змін цих показників (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту). Цей аналіз називають також трендовим.

У першу чергу порівнюють валюту балансу за два періоди, зростання якої у загальному випадку свідчить про позитивні зміни господарської діяльності. Водночас слід звернути увагу на те, за рахунок яких розділів або статей пов'язані ці зміни.

Якщо, наприклад, у активі балансу збільшились залишки грошових коштів (р. 230, р. 240), поточних фінансових інвестицій (р. 220), нематеріальних активів (р. 011), капітальних інвестицій (р. 040), виробничих запасів (р. 100) в межах нормативів, а в пасиві балансу - власний капітал (р. 380) та забезпечення наступних витрат і платежів (р. 430), доходи майбутніх періодів (р. 630), то це свідчить про поліпшення якості балансу.

З іншого боку зростання дебіторської заборгованості (p.p. 160 +> 210) в активі балансу і кредиторської заборгованості (р.р. 530 ч-600), позик, не погашених в строк (р. 510), збитків підприємства (р. 350) - у пасиві вказує на певні проблеми у покритті поточних і майбутніх зобов'язань.

Зменшення валюти балансу на перший погляд «сигналізує» про деяке згортання діяльності підприємства. Однак такі висновки можуть бути зроблені лише тільки після ретельного аналізу причин такого згортання. Єдиний для всіх ситуацій діагноз поставити неможливо; у кожному окремому випадку необхідно виявити, що спричинило зменшення суми активів (пасивів). Багато чого залежить від того, по яких статтях спостерігається зменшення величини.

Так, якщо зменшення валюти балансу є наслідком так званого «чищення» балансу, а саме: звільнення від неефективних зв'язків з іншими суб'єктами, то це не означає поступове згортання діяльності підприємства і втрати платоспроможності.

Абсолютне і відносне зростання поточних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва і вплив фактору інфляції, але і про уповільнення обіговості капіталу, що робить необхідним збільшення його маси.

При вивченні структури запасів необхідно оцінити тенденції зміни виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів може бути наслідком:

нарощування виробничої потужності підприємства;

підтримання високого рівня продаж під час сезонної реалізації або необхідності створення страхових запасів;

намагання захистити грошові кошти від знецінення в умовах інфляції;

нераціонально вибраною господарською стратегією, внаслідок якої значна частина оборотного капіталу заморожена в запасах.

При вивченні структури поточних активів велика увага повинна приділятися стану розрахунків з дебіторами.

Високі темпи зростання дебіторської заборгованості свідчать про те, що підприємство використовує стратегію надання споживачам своєї продукції товарних позик і, таким чином, ділиться з ними частиною свого доходу. Внаслідок затримки платежів за продукцію підприємство вимушене брати кредити для забезпечення своєї виробничої діяльності, збільшуючи водночас власні фінансові зобов'язання. Все це свідчить про іммобілізацію частини оборотних засобів із виробничого циклу.

З огляду на вищевикладене в процесі оцінки балансу підприємства доцільно розрахувати коефіцієнт якості дебіторської заборгованості. Він обчислюється як відношення дебіторської заборгованості, строк оплати яких не настав, до її загальної суми.

Горизонтальний аналіз проводиться по окремих статтях балансу, по розділах балансу з виділенням окремих статей (табл. 4).

Отже, за звітний період валюта балансу збільшилась на 3526,9 тис. грн або на 4408,6%. За цей же період виросли основні засоби - на 100%; власний капітал - на 1362,4 тис.грн в тому числі і нерозподілений прибуток на 4624. Все це вказує на поліпшення якості балансу.

Водночас збільшились виробничі запаси - на 100%; грошові кошти зменшились та їх еквіваленти - на 319,2 тис.грн при зростанні дебіторської заборгованості - на 100% і кредиторської заборгованості на 100%. Останнє свідчить про незначне, але погіршення якості балансу.

В цілому можна зробити висновок, що якість балансу на кінець періоду у порівнянні з початком збільшилась.

Вертикальний аналіз дозволяє оцінити якість балансу з точки зору його структури і тенденції її зміни.

Обов'язковим елементом такого аналізу є формування динамічних рядів частки окремих статей або розділів активу і пасиву балансу, що дозволяє на підставі останніх оцінювати структурні зміни і прогнозувати ці зміни. Порівнюючи структурні зміни в активі і пасиві балансу, можна судити про зміни в джерелах притоку нових коштів і напрямках їх вкладення (таблиця 4).

Горизонтальний аналіз структури балансу показав, що у 2011 році актив балансу складався з коштів на розрахунковому рахунку 0,8 тис.грн, тобто 100%, що можна назвати високоліквіднми активами, але це також свідчить про відсутність активної господарської діяльності.

У 2012 році підприємство почало біль активно працювати, з’явилися необоротні активи (12,7 тис. грн), хоча вони у структурі активів складають не значний відсоток (0,4%), але їх поява свідчить про позитивний розвиток діяльності.

Таблиця 5. Горизонтальний аналіз балансу на ТОВ «Елентекс» за 2011-2012 р. тис грн.

У 2012 році основне місце в структурі активу балансі займають виробничі запаси, готова продукція зокрема - складають 53,5%, 33,0% - складає дебіторська заборгованість і 9,1% - грошові кошти на рахунку.

Джерела формування і надходжень активів у 2012 році в основному складає власний капітал - 60,6% (він складається зі внесків до статутного капіталу і нерозподіленого прибутку) і поточні зобов’язання - 39,4%.

Отже, якість балансу товариства стрімко підвищилась у 2012 році. Значно поліпшились техніко - економічні показники. Це відбулося в основному завдяки розширенню видів діяльності товариства і збільшенню ринків збуту. Загалом становище підприємства фінансово стійке, зобов’язання повністю покривається власними активами.

Висновок

Податки - це платежі, які в обов'язковому порядку повинні сплачуватися фізичними та юридичними особами на основі законодавчих актів на користь держави. Податки необхідно сплачувати для того, щоб забезпечити соціальні потреби держави. Головним законодавчим документом, що регулює податкові платежі до бюджету в Україні є Податковий кодекс України. Податки існують у сфері виробничих відносин, оскільки є вилученням частини виробленого продукту (в грошовій формі) в дохід держави. Але податки - це нестійка категорія. Вони постійно змінюються. Змінна й сфера їх дії. В останні роки в нашій державі відбувається постійно удосконалення податкової системи, зменшення кількісті податків, полегшення їх обліку і розрахунку. В роботі розглянуті основні види податків що діють у поточному році тобто з врахуванням останніх змін у законодавстві.

Аудиторська перевірка правильності визначення фінансових результатів господарської діяльності значно відрізняється від перевірки балансових статей активів і зобов'язань, оскільки прибуток або збиток є узагальнюючим результатом відображення більшості господарських операцій.

Для досягнення зазначеної мети необхідно перевірити:

правильність формування фінансового результату від продажу продукції (робіт, послуг); правильність віднесення і формування фінансового результату доходів і витрат, що відносяться до операційних витрат і доходів (реалізація основних засобів, матеріалів та іншого майна організації); відповідність даних, що містяться у звітності, даним синтетичного та аналітичного обліку; облік позареалізаційних доходів і витрат; облік використання прибутку.

Отже, фінансовий результат - це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за звітний період

В сучасних умовах розвитку суб'єктів підприємницької діяльності остаточний фінансовий результат (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи і витрати, а також про прибутки і збитки від діяльності підприємства. При цьому доходи і витрати відображаються у ньому за видами діяльності (звичайна, операційна, надзвичайна, інша)

Звіт про фінансові результати ТОВ «Елентекс» складається на основі нормативно-законодавчих актів, та положень стандартів бухгалтерського обліку.

Для узагальнення техніко-економічних даних, був проведений аналіз Товариства, на основі Звіту про фінансові результати та Балансу. Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані.

Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення. Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників. Для аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства складається.

Був проведений аналіз основних техніко-економічних показників ТОВ «Елентекс» на основі звітності підприємства за 2012 рік. На основі цих даних ми бачимо, що протягом двох років середньорічна вартість основних засобів зростала, Фондовіддача показує, скільки приходиться продукції на одиницю вартості основних виробничих фондів, які використовуються для її виробництва та реалізації.

У 2012 р. рентабельність виробництва збільшилася на 1,8 (або в 6 разыв) в порівнянні з 2011 роком, але це обумовлено тим що у 2011 році пыдприємство діяльності майже не вело.

Розглянувши дані, представлені в таблиці, можна говорити про те, що у 2012 і 2011pp. підприємство отримувало прибутки.

У 2012році даний показник в порівнянні з 2011 р. збільшився на 461,8 тис. грн. Всі ці дані говорять про те, що Товариство має певну тенденцію на покращення економіко-технічних показників, але дана тенденція дуже не стійка і не ефективна., товариству потрібно залучати нові маркетингові ідеї та удосконалити організацію діяльності товариства.

Список використаних джерел

1.   Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1997 р. №996 // http //www.rada.kiev.ua.

2.      Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006 №140-V // http //www.rada.kiev.ua.

3. Податковий кодекс України №2755-VI вiд 02.12.2010. - http://zakon1.rada.gov.ua

4. Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом МФУ

.02.2013 р. №73 зі змінами - http://zakon1.rada.gov.ua

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291, (у редакції МФУ від 09.12.2011 р. №1591) - http://zakon1.rada.gov.ua

6. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності облік та аудит» вищих навчальних закладів. - 3-тє видання, доповнене і перероблене. - Житомир: ПП «Рута, 2011. - 512 с.

7. Верига Ю.А. Звітність підприємств. Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 656 с.

8. Гончарук Я.А. Аудит: Видання 4-ге, перероблене та доповнене / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький. - Львів: Оріяна - Нова, 2008. - 292 с.

9. Завгородний В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка. 2-е изд. - К.: Фирма «ДИКСИ», 2009 - 536 с.

. Кулаковська Л.П. Організація і методика аудиту. Навчальний посібник - К.: Каравелла, 2010. - 492 с.

11. Рудницький В.С., Гончарук А.Я. Аудит: Підручник. - 2-ге вид., перероб. та доп. - Львів: Оріяна-Нова, 2009. - 292 с.

. Усач Б.Ф. Аудит: Навчальний посіб. - 4-те вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2010. - 231 с.

13. Стасишен М.С. Піча Ю.В. Основи аудиту (в схемах, таблицях, графіках): навч. посібник. - К: Каравела, 2007. - 192 с.

14. Сопко В.В., В.П. Шило, Верхоглядова Н.І. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник - 4-ге вид., перероб. та доповн. - К.: ВД «Професіонал», 2011. - 576 с.

5. Чернелевський Л.М., Беренда Н.І. Аудит: теорія і практика: Навч. посібник. - К.: «Хай - Тек Прес», 2008. - 560 с.

16. Матвієнко Т.О. Програма аудиту зобов’язань за податками та зборами // Формування ринкових відносин в Україні - 2014 - №12 (115) - с. 99 - 104.

. Методичні вказівки з планування обов’язкового аудиту фінансової звітності // аудитор України - 2011 - №4 (187) - с. 24 - 27.

. Салига С.Я. Оцінка якості та ефективності аудиту податків // Інвестиції практика та досвід - 2010 - №1 - с. 34 - 38.

. Тимченко О.М. Ефективність податкового аудиту в Україні // Економіка та держава - 2009 - №3 - с. 19 - 22.