Складання фінансової звітності на ТК 'МКТ 'Діалог'

Складання фінансової звітності на ТК 'МКТ 'Діалог'

Вступ

Розвиток України на сучасному етапі характеризується подальшим розвитком ринкової економіки, її інтеграцією в систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні й внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, іде роздержавлення власності та приватизація майна. Учасники цих процесів потребують достовірності і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку й фінансову стабільність суб’єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання достовірної інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, виданий суб’єктом аудиторської діяльності.

Поява перших аудиторських фірм пов’язана зі створенням в Україні спільних підприємств із часткою іноземного капіталу в статутному фонді, з виникненням необхідності у підтвердженні результатів фінансово-господарської діяльності таких суб’єктів господарювання. З прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська діяльність набуває офіційного визнання як самостійна підприємницька діяльність. Аудиторська діяльність - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність із надання аудиторських послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Основними нормативними документами, що визначають головні засади аудиторської діяльності, є Закон України « Про аудиторську діяльність», Національні стандарти аудиту та Кодекс професійної етики аудиторів України.

Закон України «Про аудиторську діяльність визначає :

-        поняття аудиторської діяльності;

-        суб’єктів аудиторської діяльності, їхні права, обов’язки, спеціальні вимоги і відповідальність;

         порядок надання аудиторських послуг;

         управління аудиторською діяльністю;

         інші питання.

Згідно з законом України «Про аудиторську діяльність», до аудиторської діяльності належить організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання перевірок ( аудиту ) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність у сучасному розумінні має багатовікову історію в світі та 15-річну практику в Україні. Послуги, що надаються незалежними аудиторами, є досить різноманітними.

Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність», аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку , первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. При цьому закон уточнює, що публічна бухгалтерська звітність складається з аудиторського висновку, балансу, звіту про фінансові результати, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційної таємниці й визначені законодавством для надання користувачам та публікації.

Аналогічне поняття аудиту трактується Національними стандартами аудиту. Отже, аудит, згідно з чинним національним законодавством за об’єктом дослідження зводиться до аудиту фінансової звітності, а за суб’єктом він може бути тільки зовнішнім, тобто здійснюватися незалежним аудитором або аудиторською фірмою на договірній основі. За ініціативою здійснення аудит може бути обов’язковим, проведення якого регламентується чинним законодавством, та добровільним, коли аудит проводиться з ініціативи клієнта.

Об‘єктом дослідження вибрано мале підприємство Телекомпанія «Мережа кабельного телебачення «Діалог» Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі нормативних актів (стандартів) та літературних джерел перевірити достовірність складання річної фінансової звітності, виявляти недоліки при її складанні і внести конкретні пропозиції по дотриманню облікової політики підприємства і витяг прийнятих національних стандартів бухгалтерського обліку

В першому розділі досліджуються теоретичні аспекти аудиту фінансової звітності підприємства, розглядаються питання економічної сутності фінансової звітності , а також вивчається інформаційно-правова база проведення аудиту фінансової звітності підприємства. Другий розділ роботи присвячено організації та методиці аудиту фінансової звітності малого підприємства ТК «МКТ «Діалог», що дозволяє відповісти на запитання: наскільки достовірно підприємство здійснювало складання звітності протягом досліджуваного періоду. Також в даному розділі приділяється увага документальному оформленню аудиту фінансової звітності та складанню аудиторського висновку

Завданням цієї роботи є не лише суто теоретичний опис, але й практичне застосування методів аудиту фінансового стану підприємства у виробничій практиці підприємств України, на прикладі малого підприємства ТК «МКТ «Діалог».

фінансовий звітність нормативний правовий

1. Аудит фінансової звітності на малих підприємствах

.1 Економічна сутність аудиту фінансової звітності

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. ашііо - той, що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні - суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності й фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність має задовольнити інтереси користувачів - юридичних і фізичних осіб, яким потрібна інформація про діяльність підприємства для прийняття правильних рішень.

Складові річної фінансової звітності: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Квартальна звітність складається тільки з балансу і звіту про фінансові результати.

Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом кварталу і за рік складають лише спрощену форму звітності з двох форм - балансу і звіту про фінансові результати.

Кожна стаття фінансової звітності може наводитись тоді, коли:

• існує достовірність надходження і вибуття майбутніх економічних вигод;

• оцінка статті може бути достовірно визначена. Якісні характеристики фінансової звітності:

. Зрозумілість - доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання у сфері бухгалтерського обліку.

Щоб бути зрозумілою користувачам, фінансова звітність має містити відомості про: підприємство; дату звітності й звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; виявлені помилки минулих років і пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів.

. Доречність - прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність має містити тільки доречну інформацію, що дає змогу впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.

. Надійність - у інформації, представленій у звітності, не повинно бути суттєвих помилок і викривлень. Надійність забезпечують правдиве подання операцій і подій та перевага сутності над формою.

. Нейтральність, тобто відображення інформації без мети здійснення впливу на рішення для досягнення бажаного результату.

. Обачливість (обережність під час розрахунків) - повнота (без пропусків).

Обов'язкові реквізити звітності: дата, на яку приведені основні показники діяльності підприємства; охоплюваний період; валюта. Усі звіти підписуються керівником і головним бухгалтером. Основні принципи підготовки фінансової звітності.

При формуванні фінансової звітності має бути дотримано таких принципів:

• автономність підприємства - підприємство відокремлене від власників;

• безперервність діяльності - передбачає оцінку активів і пасивів підприємства на подальший період;

• періодичність - розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу для складання звітності;

• історична (фактична) собівартість - визначає пріоритет оцінки активів;

• нарахування та відповідність доходів і витрат - доходи зіставляються з витратами (для отримання цих доходів);

• повнота висвітлення - фінансова звітність має містити інформацію про фактичні й потенційні наслідки операцій;

• послідовність - постійне з року в рік застосування обраної облікової політики;

• обачність - запобігання заниженню оцінки зобов'язань;

• превалювання змісту над формою;

• єдиний грошовий еквівалент.

Аудит фінансової звітності виконується для визначення того, чи узгоджена зведена фінансова звітність із певними критеріями. Зазвичай критеріями є загальноприйняті бухгалтерські принципи, хоча поширена також практика проведення аудиту фінансової звітності на основі наявних грошових коштів або на будь-якій іншій основі, притаманній бухгалтерії, господарської системи, що перевіряється . Фінансова звітність у найзагальнішому випадку включає бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів.

Аудит фінансової звітності базується на тому припущенні, що вона буде використана різними групами для різних цілей. Отже, більш ефективним є варіант, коли один аудитор виконує і робить висновок, на який можуть покластися всі користувачі, ніж той, при якому користувач проводив би власний аудит. Якщо користувач вважає, що загальний аудит не забезпечує достатньої для його цілей інформації, він може отримати додаткові дані. Послідовність аудиту фінансової звітності має наступний вигляд:

.Фаза збору інформації:

зібрати ( або поновити) і задокументувати інформацію про клієнта і відвідні фактори ризику;

вивчити і задокументувати характерні особливості структури внутрішнього контролю клієнта;

дати оцінку внутрішньому контролю клієнта;

прийняти рішення щодо методу організації перевірки ( суцільний, вибірковий, комбінований ).

. Фаза планування:

скласти попередню думку про суттєвість і оцінити ступінь ризику того, що твердження адміністрації можуть мати певні похибки;

визначити, чи слід перевіряти ефективність облікової політики і методики структури контролю;

провести стратифікацію генеральної сукупності та розподілити роботу між виконавцями;

вибрати і зареєструвати відповідну стратегію аудиту для кожного рахунка або групи рахунків.

. Фаза здійснення аудиту:

зібрати, оцінити і задокументувати докази на підтвердження правильності даних, які містять в рахунку і розшифровках фінансового звіту;

переглянути стратегію аудиту на предмет відповідності її поставленим завданням;

у разі встановлення помилок при вибірковій перевірці переглянути оцінку внутрішнього контролю.

. Фаза подання звіту:

підготувати інформацію для клієнта;

скласти аудиторський висновок про фінансовий звіт;

скласти повідомлення про структуру внутрішнього контролю;

скласти акт приймання -здачі аудиторського висновку.

1.2 Нормативно-правове регулювання складання фінансової звітності

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативними актами. Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни або скасовують норми права.

Сукупність нормативних актів, необхідних для надання аудиторських послуг, становить нормативну базу аудиту. Нормативна база аудиту поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база - це закони, постанови, накази, інструкції, положення, матеріали з обліку та звітності, з оподаткування, національні положення ( стандарти ) бухгалтерського обліку та національні стандарти аудиту, видані й затверджені відповідними органами. Вони потрібні аудитору для встановлення законності й достовірності відображеної господарської операції, відповідності ведення обліку та звітності, проведення аналізу, складання висновку.

Внутрішня нормативна база - це облікова політика суб’єкта, різні методичні, інструкційні та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві ( накази, розпорядження, посадові інструкції тощо ). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією. Важливою частиною внутрішньої нормативної бази є наказ про облікову політику. У таблиці 1.1 наведемо загальну інформацію про нормативно-правові акти, якими керується в своїй діяльності аудитор.

Таблиця 1.1. Нормативно - правові акти, якими керується в своїй діяльності аудитор

У таблиці 1.2 покажемо порядок набрання чинності нормативно-правовими актами:

Таблиця 2.2 Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами

Нормативна база поділяється на :

-        Зовнішню - відповідні закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, оподаткування, стандарти бухгалтерського обліку та національні стандарти аудиту

-        Внутрішню - облікова політика суб’єкта господарювання, методичні, інструкційні та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності суб’єкта ( накази, розпорядження, посадові інструкції тощо ( підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією).

1.3 Аналіз літературних джерел з питань аудиту фінансової звітності

Для проведення аудиту, аудитори, як правило користуються різними літературними джерелами . Насамперед вони керуються звісно Законом України «Про аудиторську діяльність». Стосовно аудиту фінансової звітності на підприємстві можна також спиратися на Закон України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. N 996-XIV із змінами та доповненнями.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Також цей закон визначає основні вимоги до фінансової звітність :

. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

. Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

. Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

. Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

. Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України.

Також слід спиратися на Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», який визначає вимоги саме до фінансової звітності на малих підприємствах:

. Положення (стандарт) 25 установлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма N 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м) та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком.

. Норми Положення (стандарту) 25 застосовуються суб'єктами малого підприємництва, які визнані такими відповідно до чинного законодавства, і представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Також в даному стандарті чітко обумовлено і роз’яснено правила заповнення «Балансу» та «Звіту про фінансові результати».

Для проведення аудиту та його якості на сьогоднішній день достатня кількість видавничих будинків пропонують якісні інформаційні продукти . Наприклад, звертає на себе увагу видавничий дім «Галицькі контракти», який видає бухгалтерський журнал «Дебет-Кредит». Цей видавничий дім дуже чітко дає роз’яснення стосовно змін в законодавстві, також дане видання регулярно друкує книги присвяченні різним аспектам бухгалтерії , наприклад у 2008році був випущений спецвипуск «Фінансова і бухгалтерська звітність» з доповненнями та вимогами до звітності за 2007рік.А це дає можливість бухгалтеру та аудитору достовірно звітувати, та слідкувати за змінами в законодавстві.

Також можна спиратися на періодичне видання «Все про бухгалтерський облік».Даний журнал також двічі на тиждень повідомляє про зміни в законодавстві, та нові вимоги щодо подання звітності.

Потрібно також звернути увагу на навчальний посібник «Організація і методика аудиту» ( Л.П. Кулаковська, Ю.В. Піча ), який дає можливість забезпечити навчальний процес із підготовки спеціалістів в області аудиту та бухгалтерії. В даному посібнику розглянуті питання організації аудиторської діяльності й методики проведення аудиту у суб’єктів господарювання.

В даному посібнику матеріал викладений з урахуванням нової нормативної бази - Міжнародних стандартів аудиту (МСА), які, відповідно до рішення Аудиторської палати України, прийняті як Національні стандарти аудиту.

Посібник розрахований на студентів вищих навчальних закладів, викладачів, аспірантів, стане в пригоді також практикуючим аудиторам, бухгалтерам, економістам, менеджерам, юристам, адвокатам, працівникам державних там правоохоронних органів, бізнесменам, підприємцям і керівникам підприємств і організацій, які прагнуть удосконалити свої знання й навички в галузі аудиту. Може бути використаний як посібник на курсах підготовки професійних аудиторів та бухгалтерів.

2 Організація і методика аудиту фінансової звітності на малих підприємствах

.1 Збір загальної інформації про фінансову звітність

Перед проведенням аудиту аудитор та клієнт підписують договір на проведення аудиту. Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки, він документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того , щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов’язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально зрозуміло обумовлювати в договорі всі ключові аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки.

Детальна структура договору може бути різною, проте його форма повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. Доцільно враховувати в договорі певну специфіку аудиту в Україні, на яку сторони часто не звертають уваги. Так, у договорі на аудит бажано передбачити право аудитора відмовити у видачі аудиторського висновку , визначити строки надання клієнтом документів, необхідних для проведення перевірки, тощо. У договорі можна передбачити авансування клієнтом послуг аудиторської фірми. Доцільним для аудитора буде внесення до договору пункту, що зобов’язує клієнта надавати допомогу аудитору в процесі перевірки ( виділення працівників для надання допомоги при проведенні інвентаризації, надання аудиторові транспорту і готелю у разі необхідності відрядження тощо). Аудиторські фірми іноді вносять у договір пункти про надання клієнту додаткових конкретних послуг, а також пункти про оплату фактично виконаної роботи аудитора у випадку одностороннього розірвання договору клієнтом.

Структура договору має містити в собі наступну інформацію:

Розділ «Предмет договору» повинен містити назву аудиторської послуги («проведення аудиту» або «аудиторська перевірка»), мету аудиту і характеристику масштабу аудиту.

Розділ «Зобов’язання сторін» повинен містити перелік та характеристику зобов’язань, які бере на себе кожна зі сторін.

Розділ «Порядок здавання та приймання робіт» повинен містити перелік, характеристики та послідовність процедур, які виконуються сторонами при передачі результатів роботи, а також умови та порядок оформлення відмови замовника від приймання виконаної роботи.

Розділ «Термін виконання робіт» має бути вказана тривалість виконання роботи, дати її початку і закінчення, а також терміни надання результатів виконаної роботи.

Розділ «Вартість робіт та порядок розрахунків» містить відомості про розмір і порядок оплати виконаних робіт.

Розділ «Відповідальність сторін» містить умови відповідальності кожної сторони (які саме випадки тягнуть настання відповідальності і в якому вигляді передбачена відповідальність). У договорі на проведення аудиту виділяються відповідальність аудитора і відповідальність клієнта. Під відповідальністю аудитора маються на увазі моральні й матеріальні зобов’язання аудитора перед клієнтом у відповідності з чинним законодавством та договором сторін. Аудитор несе відповідальність за свій висновок про повноту його зобов’язання надавати повну інформацію для аудиторської перевірки, складати фінансову звітність, що відповідає чинному законодавству і нормативним документам, та використовувати аудиторський висновок за призначенням. Доцільно також обумовити аспекти, за які не несе відповідальності та чи інша сторона. У цьому розділі обумовлюється відповідальність за початкові залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором .У даному розділі також повинен вказуватися термін дії відповідальності.

Розділ «Термін дії договору» містить дати початку та закінчення дії договору.

У розділі «Реквізити сторін» вказуються юридичні адреси та платіжні реквізити кожної сторони.

Розділ «Особливі умови» містить положення, які сторони вважають за необхідне обумовити, та які не знайшли відображення у попередніх розділах договору ( Дод.1)

Далі йде ознайомлення з підприємством , збір інформації та огляд фінансової звітності. Підприємство Телекомпанія «Мережа кабельного телебачення «Діалог» є провайдером програмної послуги, тобто це є кабельний оператор що у своїй кабельній мережі ретранслює телевізійні канали на території смт Комсомольське Харківської області. На підставі наказу функції генерального директора та головного бухгалтера виконує генеральний директор телекомпанії.

Телекомпанія при ведені фінансово господарської діяльності використовує наступний план рахунків , затверджений керівником підприємства (Дод.2)

Даний план рахунків телекомпанія застосовує на протязі останніх трьох років без змін.

Стосовно наказу про облікову політику на даному підприємстві можна зробити декілька зупинок на основних моментах які регламентують саме діяльності даного підприємства:

1.      Тривалість нормального операційного циклу виконання робіт, надання послуг - 1 місяць.

2.      Нормальна виробнича потужність виконаних робіт, наданих послуг - обслуговування більше 5 тисяч абонентів.

.        Основні засоби, нематеріальні активи. Одиницею обліку вважати окремий об’єкт основних засобів, нематеріальних активів.

.        Амортизація основних засобів здійснюється за методом строку корисного використання ( підприємство може застосовувати даний метод , так як є малим суб’єктом підприємницької діяльності, знаходиться на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок - 10%), що не передбачає ведення податкового обліку і нарахування амортизації за податковим методом).

.        Бухгалтерський облік ведеться відповідно Плану рахунків та розробленого на підприємстві робочого плану рахунків.

.        Облік витрат підприємства ведеться на рахунках класу 9 «Витрати підприємства» з використанням рахунків класу 8 « Витрати за елементами».

.        Бухгалтерський облік ведеться в наступних облікових регістрах:

-        облік господарських операцій ведеться в Головній книгі;

-        відомість обліку основних засобів, нарахованих амортизаційних відрахувань (зносу) за типовою формою № В-1;

         відомість обліку виробничих запасів, готової продукції та товарів за типовою формою № В-2;

         відомість обліку заробітної плати за типовою формою № В-8;

         відомість обліку грошових коштів та фондів - форма № В-4;

         відомість обліку витрат та інших операцій - форма В-5;

         відомість обліку розрахунків з постачальниками - форма № В-7;

         відомість (шахова) - форма № В-9.

Фінансову звітність ТК «МКТ «Діалог»и подає щоквартально

до органу статистики, та один раз на рік , тобто річний звіт, до

Національної Ради України з питань телебачення та радіомовлення .

На даному підприємстві фінансова звітність складається з фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва (Ф1-м) та звіту про фінансові результати (Ф2-м). Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначається положенням (стандартом) 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» .

Призначення основних компонентів фінансової розглянемо в таблиці.

Таблиця 2.1

Процес підготовки до складання та безпосереднього складання фінансових звітів може бути поділений на кілька етапів. Зміст деяких з них залежить від особливостей організації облікового процесу на підприємстві, зокрема класами рахунків для обліку витрат, формою обліку тощо . Проте основними для всіх підприємств є:

• закриття рахунків доходів і витрат;

• визначення чистого фінансового результату звітного періоду;

• інвентаризація залишків на рахунках активів та зобов'язань;

• внесення коригувань за наслідками інвентаризації (у разі виявлення відхилень даних обліку від даних інвентаризації);

• складання Звіту про фінансові результати. Балансу та інших форм фінансової звітності;

При проведенні інвентаризації та регулюванні її результатів слід керуватися Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69, змінами і доповненнями.

На підприємстві за наказом керівника створюється інвентаризаційна комісія яка оформляє результати своєї роботи в інвентаризаційних відомостях, актах інвентаризації та протоколах засідань.

Інвентаризації підлягають усі активи та зобов'язання підприємства, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилася раніше 1 жовтня звітного року. Підприємство повинне також провести інвентаризацію майна і матеріальних цінностей, які йому не належать і облічуються на позабалансових рахунках.

Аудиторська перевірка проводиться у відповідній послідовності. Кожен аудитор самостійно обирає послідовність своїх дій, виходячи з особливостей діяльності клієнта й умов укладеного договору. Після вивчення установчих документів та інших загальних документів аудитор переходить до вивчення звітності підприємства.

Перевірка фінансової звітності проводиться в такій послідовності:

формальна перевірка;

аналітична перевірка;

перевірка по суті та рахункова перевірка показників звітності.

Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявності підписів.

Таким чином, при формальній перевірці фінансової звітності ТК «МКТ «Діалог» за 2008 рік можна зробити наступні висновки: вид діяльності підприємства «Діяльність у сфері телебачення та радіомовлення» відповідає основному виду діяльності зазначеному у Статуті телекомпанії. Діяльність ТК «МКТ «Діалог» підпадає під необхідність ліцензування, телекомпанія має Ліцензію провайдера програмної послуги, яка видана Національною Радою України з питань телебачення та радіомовлення, також телекомпанія має Ліцензію на надання послуг з обслуговування телемереж, яка видана Національною комісією з питань регулювання зв’язку України.

Аналітична перевірка показників звітності - це перевірка показників звітності за допомогою вивчення вірогідних залежностей між показниками з метою виявлення суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою глибинних та наскрізних тестів дає змогу встановити факти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності.

На даному прикладі ми можемо сказати, що заявлений в балансі статутний капітал відповідає статутному капіталу зазначеному у змінах до Статуту.

Для загальної характеристики підприємства слід провести фінансовий аналіз його показників, вивчити їх у динаміці, порівняти із середніми показниками в галузі. Основні показники, які незалежно від мети аудиту повинні вивчатися аудитором: показники платоспроможності, фінансової стійкості, автономії, маневреності оборотних засобів, фінансування, кредитоспроможності, ліквідності тощо. З метою проведення такого аналізу рекомендується складання порівняльного аналітичного балансу, до якого входять основні агреговані показники бухгалтерського балансу.

Порівняльний аналітичний баланс дає змогу спростити роботу з проведення аналізу основних фінансових показників підприємства.

Так на прикладі ТК «МКТ «Діалог» проведемо аналіз основних показників підприємства ( Дод.3).

Таблиця 2.2 Порівняльний аналітичний баланс (тис грн.)

Отримані в гр. 8 і 9 табл. .2.2 показники структурних змін дають можливість виявити, що активи підприємства зменшилися за рахунок необоротних активів і збільшилися за рахунок грошових коштів та дебіторської заборгованості.

Далі розрахуємо коефіцієнт фінансової автономії (незалежності).

Коефіцієнт характеризує долю власних коштів підприємства ( власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність, розрахунок коефіцієнта фінансової стійкості визначаємо за наступною формулою:

K авт = (2.1)

На початок звітного року: (-3,4)/14,6 = -0,2;

На кінець звітного року: 27,7/40,6 = 0,9.

Чим вищий значення даного коефіцієнта, тим фінансова стійкість підприємства більша, стабільніша і більш незалежна від зовнішніх кредитів підприємства. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, а саме таку картину ми спостерігаємо на підприємстві на початок звітного року, коли власних джерел фінансування не було на підприємстві. Але вже на кінець звітного періоду цей коефіцієнт сягає 0,9 що значно перевищує критичне значення коефіцієнту автономії (0,5).

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії являється коефіцієнт фінансової залежності. Відношення даних коефіцієнтів дорівнює 1.Коефіцієнт фінансової залежності розраховується за наступною формулою:

K авт = (2.2)

На початок звітного року: 14,6/(-3,4) = -4,3;

На кінець звітного року: 40,6/27,7 = 1,5.

На початку року дане значення коефіцієнта було критичним, але на протязі року підприємство уже майже повністю дійшло до самофінансування.

Коефіцієнт фінансового риску. Даний коефіцієнт показує співвідношення залучених коштів та власного капіталу. Розрахунок даного показника визначається за наступною формулою :

K авт =    (2.3)

На початок звітного року: 18,0/(-3,4) = -5,3;

На кінець звітного року: 12,9/27,7 = 0,5.

Даний коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має доволі просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Ріст показника в динаміці показує про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про зменшення фінансової стійкості, і навпаки. На початок періоду значення цього коефіцієнту було біль ніж критичним, а на кінець звітного року підприємство достигло оптимального значення даного коефіцієнта - 0,5.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей показник показує, яка доля власного оборотного капіталу знаходиться в обігу , тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення власного оборотного капіталу до власних джерел фінансування. Значення величини власного капіталу можна получити безпосередньо з пасиву балансу, що ж стосується такого розповсюдженого абсолютного показника, як величина власних оборотних коштів, то його розрахунок потребує коментарів. Даний показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка являється джерелом покриття його поточних активів. Даний показник можна розрахувати двома способами:

1)      від суми власного капіталу відняти вартість необоротних активів:

К с. об = стр. 380 Ф1м - стр. 080 Ф1м

К с. об = стр. 260 Ф1м - стр. 630 Ф1м

Таким чином, формула розрахунку коефіцієнта маневреності отримає наступний вигляд:

K ман =  = (2.4)

На початок звітного року: (-3,4) - 9,6 / (-3,4) = 3,8

На кінець звітного року: 27,7 - 7,4 / 27,7 = 0,7

Даний показник може значно варіювати в залежності від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства. Нормальною є ситуація, при якій коефіцієнт маневреності в динаміці незначно збільшується. Різкий зріст даного коефіцієнту може говорити про нормальну діяльність підприємства. Пов’язано це з тим, що збільшення даного показника можливе або при збільшенню власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування. В зв’язку з цим різке збільшення даного показника, автоматично викличе зменшення других показників, наприклад коефіцієнта фінансової автономії, що приведе в посилену залежність підприємства від кредиторів. Для визначення значення коефіцієнта маневреності необхідно зрівняти даний показник по конкретному підприємству із середнім показником по галузі або у конкурентів.

Табл. 2.3 Аналіз показників ліквідності ТК «МКТ «Діалог»

Згідно таблиці 2.3 можна зробити висновки про наступне:

-        коефіцієнт абсолютної ліквідності - в західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко В країнах з перехідною економікою його оптимальне значення признається на рівні 0,2-0,35, про що ми не можемо сказати на підставі даних на початок звітного року. Значення вище 0,35 ( 2,16 на кінець звітного періоду) не завжди вимагається, так як лишок грошових коштів свідчить про неефективне їх використання.

-        коефіцієнт миттєвої ліквідності - бажано, щоб цей коефіцієнт був приблизно 1,5, однак в наших умов достатнім признається його значення , рівне 0,7-0,8. Так цей показник має високу тенденцію росту , і на кінець звітного періоду досяг високого значення , цей ріст пояснюється низьким ростом дебіторської заборгованості та високим ростом надходження грошових коштів.

         коефіцієнт загальної ліквідності - згідно загальноприйнятим стандартам цей коефіцієнт повинен знаходитися в межах від одиниці до двох. В нашому випадку на початок звітного періоду цей показник є меншим 1 (0,28), це свідчить про те, що у підприємства недостатньо оборотних коштів для погашення короткострокових зобов’язань , а на кінець звітного періоду коефіцієнт значно підвищився ( до 2,57) і досяг потрібного рівня. Далі слід проаналізувати показники платоспроможності підприємства.

Табл.2.4 Аналіз показників платоспроможності ТК «МКТ «Діалог»

Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, спочатку був низьким і не відповідав нормативному значенню на початок звітного року (0,5) але вже на кінець звітного періоду значно перевищував його і становив 2,57 при нормативі 0,5. Відбувається також зменшення обсягу кредиторської заборгованості над обсягом дебіторської.

Однак, можна говорити про ліквідність та платоспроможність цього підприємства. Так, як кредиторська заборгованість є поточною, а дебіторська - це страхові пенсійні внески зараховані в складі єдиного податку сплаченого підприємством. ТК «МКТ «Діалог» не має проблем з реалізацією своїх послуг, і не мобілізує вільні кошти в виробничі запаси і затрати. Також , в ході проведеного аналізу ми бачимо значний темп росту коефіцієнту покриття (917,9%).з чого видно, що підприємство значно зменшило залучений капітал.

2.2 Вивчення і оцінка методики складання фінансової звітності

Метою складання Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва (далі Баланс) є надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс дає можливість визначити склад та структуру майна підприємства ліквідність та оборотність оборотних засобів, наявність власного та позиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та інших показників. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.

Бухгалтерський Баланс складається на основі бухгалтерських записів підтверджені відповідними первинними документами. Перед складанням балансу необхідно звірити дані на аналітичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахунках - звіряються початкові та кінцеві сальдо та обороті звітний період.

З метою порівняння фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду - переносять в Баланси з Головної книги, у якій згруповані дані поточного періоду.

Статті Балансу повинні бути узгодженими та дорівнювати залишкам на аналітичних та синтетичних рахунках у Головній книзі на кінець звітного періоду.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання Балансу, як і всієї фінансової звітності, календарний рік. Проміжна звітність (місячна, квартальна) складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва".

Необхідно пам'ятати, що згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними П(С)БО.

Сальдо рахунків, які відображаються у відповідних статтях Балансу, наведені в табл. 2.5.

Форма і зміст Звіту про фінансові результати малі підприємства складатимуть такий Звіт за спрощеною фори відповідно до П(С)БО 25

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів, кожний з яких розкриває певний аспект доходів, витрат і фінансових результатів підприємства .

Таблиця 2.5. Взаємозв‘язок балансу та розрахунків

Доходи і витрати включаються до складу Звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності. Тому доходи і витрати визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли доходи і витрати отримують або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться: Крім того, витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Порядок складання Звіту про фінансові результати :

Розділ І Звіту про фінансові результати призначений для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Із цією метою у формі Звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями (табл. 9.8). Кожна стаття базується на даних певного рахунка (субрахунку) доходів (класу 7) і витрат (класу 9 або 8).

Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду і заповнення розділу І Звіту про фінансові результати може бути поділений на такі кроки:

. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

. Розрахунок валового прибутку (збитку).

. Визначення фінансового результату - прибутку (збитку) - від операційної діяльності.

. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування

. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.

. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Відзначимо, що результати кроків 1, 2 та 4 розраховуються під час складання Звіту форми № 2м, тоді як показники фінансових результатів за кроками 3 - 6 формуються на субрахунках рахунка 79 "Фінансові результати".

В узагальненому вигляді техніка складання Звіту про фінансові результати подана у табл.2.4. Як видно з табл. 2.6. у разі застосування для обліку витрат лише рахунків класу 8 заповнення таких статей як "Адміністративні витрати", "Витрати на збут", "Інші витрати операційної діяльності" потребує відповідно організованого аналітичного обліку на кожному з рахунків економічних елементів.

Таблиця 2.6. Узагальнення техніки складання розділу І Звіту про фінансові результати.

2.3 Складання програми аудиту фінансової звітності

Аудиторська перевірка починається із загального огляду звітних форм клієнта.

Програма перевірки фінансової звітності може мати наступний вигляд:

1)       перевірка правильності заповнення адресної частини;

2)      визначення виду діяльності підприємства (необхідне для правильного розмежування доходів і витрат підприємства за основною та іншою діяльністю );

)        перевірка правильності заповнення за формою : наявність усіх передбачених показників, відсутність підчисток і виправлень;

)        логічний аналіз показників звітності з метою визначення ділянок у звітності з най інформаційнішим ризиком, тобто тих, де най вірогідніша можливість виявлення шахрайства чи помилок в обліку і звітності. Залежно від цього визначають ті операції й активи, які повинні бути перевірені ретельніше, і ті , де можна покластися на інформацію клієнта;

)        рахункова перевірка, тобто зіставлення і перевірка взаємозв’язку показників, відображених у різноманітних формах бухгалтерської звітності;

)        перевірка показників форм фінансової звітності;

)        встановлення суттєвості виявлених відхилень у показниках фінансової звітності.

Зіставлення показників різних форм річної звітності проводять у відповідності з Методичними рекомендаціями до складання річної фінансової звітності.

Перевірка правильності складання балансу базується на таких основних моментах:

1)      дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього періоду . При зміні вступного балансу на початок року в порівнянні зі звітними даними за попередній рік повинні бути надані відповідні пояснення;

2)      дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації;

)        суми статей балансу за розрахунками із фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути тотожними;

)        дані кінцевого балансу повинні відповідати оборотам і залишкам на рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року;

)        дані балансів на початок і кінець року мають бути зіставленими. Будь-які розбіжності в методології формування однієї і тієї ж статті вступного і підсумкового балансів повинні бути пояснені.

У процесі підтвердження достовірності інформації звіту фінансових результатів, який перевіряє аудитор, може виникнути три ситуації, коли:

* інформація, показана у звіті, відображає реальний результат фінансово-господарської діяльності;

* інформація у звіті викривлена ненавмисне, тобто через помилки в обліку, неправильне тлумачення законів, неправильну інтерпретацію господарських фактів та інших причин;

* інформація у звіті викривлена через неправильне її відображення працівниками підприємства навмисне, тобто шляхом застосування дій, спеціально підготовлених для викривлення певної інформації.

Важливою якісною характеристикою інформації звітності про фінансові результати є повнота інформації, яка в Україні найчастіше стає причиною викривлення цієї звітності. Так, за даними численних публікацій та експертних опитувань, питома вага господарських операцій, здійснених у тіньовому секторі економіки, становить за оцінками різних фахівців від 40 до 55 %.

Якщо йдеться про викривлення показників фінансових результатів, то слід визначити його мету - це заниження базових показників звітності, на основі яких визначається балансовий прибуток, чи їх завищення. У зв’язку з тим, що показники звітності з фінансових результатів пов’язані з податковою звітністю, мета заниження таких показників полягає в ухиленні від сплати податків. У разі, коли базові показники фінансових результатів завищені, й на їх основі балансовий прибуток, мета такого викривлення - покращання показників фінансової звітності для подання її користувачам.

Однак під час здійснення такої складної процедури як підтвердження достовірності й повноти показників звітності з фінансових результатів, не слід обмежуватися лише такими мотивами її викривлення.

Основними напрямами емпіричного дослідження є :

* визначення зовнішніх обставин, пов’язаних із діяльністю підприємства, під тиском яких не відображаються реальні результати фінансово-господарської діяльності;

* вивчення особистих мотивів, які спонукають посадових осіб, причетних до фінансової та податкової звітності, впливати на достовірність інформації у цій звітності;

* виявлення причин, які сприяють приховуванню фактів недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності4

* виявлення мотивацій (психоаналітичний підхід), які здатні виправдати факт недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;

* виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних даних із фінансових результатів, наданих у фінансовій та податковій звітності.

2.4 Документальне оформлення аудиту фінансової звітності

Проведення аудиту завжди супроводжується відповідним ризиком. Аудитор повинен чітко собі уяснити, в чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові частини, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Від нього залежить рішення в погоджені аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відказ від неї, складання плану перевірки і Ті терміни, вибір напрямів, підходів методів і прийомів аудиторської перевірки. Для того, щоб усвідомити і оцінити значення визначення аудиторського ризику для виконання ним своїх професійних обов'язків з найменшою вірогідністю допущення помилок або неточностей в роботі, забезпечення найбільшої ефективності перевірки. Аудиторський ризик включає:

власний ризик;

ризик контролю;

ризик виявлення.

Аудиторський ризик - це ризик хибного висновку після завершення усіх аудиторських процедур.

Власний ризик - представляє собою всі можливі ризики, пов'язані з функціонуванням підприємства, тобто всі помилки, неточності, які можуть бути допущені в результаті діяльності підприємства. Ризик виникнення таких помилок пов'язаний з дією різних факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, що безпосередньо прямо не пов'язані з підприємством-клієнтом (інформація, конкуренція, безробіття), а також наступних обставин:

ринком збуту продукції;

загальною організацією і структурою підприємства;

політикою управління і господарювання;

кадровою, політикою і штатами;

кваліфікацією робітників і виконання ними своїх обов'язків. Цей ризик оцінюється аудитором ще на початковій підготовчій стадії аудиту, коли він знайомиться з діяльністю підприємства, умовами його роботи, структурою і організацією управління і ін. Питаннями.

Ризик контролю представляє собою побоювання того, що недостовірна інформація, яка може виникнути і бути суттєвою окремо або разом з іншою недостовірною інформацією, і не буде виявлена або своєчасно попереджена системою внутрішнього контролю, існує ризик, що помилки не вдасться попередити своєчасно і вони все таки будуть допущені, або не будуть виявлені після виникнення. Аудитор мало що може зробити, щоби виправити таку ситуацію в короткий термін, але він повинен її оцінити, щоби правильно спланувати аудиторську перевірку. Тому аудитори при визначенні величини ризику контролю оцінити надійність, ефективність і дієвість системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта.

Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що можливо будуть допущені помилки і обман в результаті документування господарських операцій неправильного відображення їх в регістрах бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності (зміна законодавства, інструкцій, положень).

Ризик виявлення означає, що суттєві помилки можуть залишатися невиявленими в ході аудиторської перевірки. Іншими словами ризик виявлення - це та доля похибок в проведенні аудиторської перевірки, яку аудитор може собі дозволити при складеному на підприємстві-клієнті системі обліку і внутрішнього контролю при дотриманні умов якості проведення робіт і відповідності їх встановленим аудитором нормативам. На відміну від попередніх даний ризик є результатом проведення аудиту тому за нього аудитор несе відповідальність, тобто ризик виявлення визначає степінь якості, рівня його діяльності. Таким чином аудитор повинен зробити все можливе. Щоб звести цей ризик до мінімуму (велика кількість аудиторських процедур, правильний вибір способу одержання аудиторських свідчень.

Отже, аудитор повинен документально підтвердити визначення аудиторського ризику. Часто власний ризик і ризик контролю оцінюється комбіновано, в сукупності. Для цього аудитору необхідно проаналізувати можливі типові помилки і порушення, які можуть виникнути; встановити наявність і відсутність процедур контролю за веденням бухгалтерського обліку і звітності, оцінити вплив недоліків управління підприємством-клієнтом та ризик виявлення, а також об'єм і терміни аудиту.

Ризик виявлення складається із ризику аналітичного огляду і ризику тестового контролю.

На даному підприємстві проведемо тести, вибірково, по тих рахунках, в яких можуть бути допущені помилки, або здійснитися невірні записи, тобто присутній ризик

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.

Аудитор зобов’язаний вести документацію зі справ, які стосуються прийнятих рішень за результатами перевірки і які, в свою чергу, будуть покладені в основу аудиторського висновку.

Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які робляться під час проведення аудиторської перевірки. У робочу документацію вноситься інформація, яка, на думку аудитора, є важливою для того , щоб правильно виконати аудиторську перевірку, і яка повинна підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації, на кіно- чи відео плівку.

Для проведення аудиту фінансової звітності наведемо такі приклади заповнення робочих документів. Результати зіставлення показників балансу

і Головної книги в разі виявлення розбіжностей записують до робочого документа за назвою « Результати перевірки тотожності показників Балансу та Головної книги», в якій вказують статті балансу , код рядка балансу, номер рахунку бухгалтерського обліку, залишки на рахунках на початок та на кінець періоду перевірки, причини розбіжностей та примітки до них. Даний робочий підписується аудитором і керівником аудиторської фірми, також зазначається використовується даний документ при складані аудиторського звіту чи ні ( Дод.4) .

Якщо зіставленням даних Головної книги і балансу не встановлено відхилень, то складають довідку, яка свідчить про виконану аудитором роботу.

Наступним етапом є встановлення тотожності показників Головної книги та регістрів синтетичного обліку. Дані показники також оформлюються таблицею, в якій вказують за який період проводиться перевірка, по якому рахунку, зазначають назву регістру, також зазначають залишки на початок місяця, обороти за місяць, залишки на кінець місяця, також вказують причини відхилень та примітки до даного запису. При виявленні розбіжностей бажано їх оформити в окремому робочому документі, який має назву «Розходження, виявлені в результаті перевірки тотожності показників Головної книги та регістрів синтетичного обліку. Проведемо даний тест по таким субрахункам як «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та «Розрахунки за пенсійним забезпеченням» (Дод.5)

Якщо в результаті зіставлення даних Головної книги та регістрів синтетичного обліку розбіжностей не встановлено, складають Довідку про результати проведено дослідження. На даному підприємстві при складані даних тестів розбіжностей між Головною книгою та регістрами бухгалтерського обліку не виявлено.

Надалі зіставляють залишки та обороти в регістрах синтетичного й аналітичного обліку. Результати відображають у робочому документі «Результати перевірки тотожності залишків та оборотів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку». На досліджуваному підприємстві синтетичний і аналітичний облік ведеться безпосередньо в самих відомостях, так як обіги не великі, постачальників також не багато (біля 10 компаній), чисельність штатних працівників за 2008 рік становила шість осіб, позаштатних працівників підприємство не має. А щодо обліку абонентів, то телекомпанія уклала угоди на ведення обліку абонентів з іншими суб’єктами підприємництва. Далі аудитор повинен звести дані про розходження . виявленні в результаті перевірки тотожності показників синтетичного та аналітичного обліку і відобразити це в робочому документі. Після проведення тестування даних звітності, зведеного синтетичного , синтетичного й аналітичного обліку за обраним методом організації аудиту проводять рахункову перевірку. В даному документі зазначають показники балансу, вказують який це код рядка балансу, далі зазначають заниження або завищення в балансі на початок та на кінець перевірки , також вказують причини цих занижень та примітки до них.

2.5 Складання аудиторського висновку

По закінченні аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкових документи : звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.

Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує чіткий висновок про перевірену звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах Інструкціям про порядок складання звітності та принципам обліку, які передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Порядок складання висновку регламентується МСА 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність», МСА 800 «Аудиторський висновок при виконані завданні завдань аудиту спеціального призначення».

За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається у відповідності з процесуальним законодавством України

Структура аудиторського висновку має такі елементи: заголовок, адресат, вступ, опис обсягу аудиторської перевірки, висновок аудитора про перевірену фінансову звітність , дата аудиторського висновку, підпис аудиторського висновку, адреса аудиторської фірми.

Аудиторський висновок має вміщувати відомості про достовірність або недостовірність даних фінансової звітності підприємства, дотримання ним правил ведення бухгалтерського фінансового обліку, економічну оцінку його ліквідності, платоспроможності, дохідності. Крім того, у висновку аудитора підкреслюється, що достовірність фінансової звітності підтверджується документами, які стосуються первинного фінансового обліку, грошовими документами, наявністю готівки, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей, необоротних активів (основних фондів) тощо.

Наприкінці висновку аудитор наголошує на позитивних і негативних сторонах діяльності підприємства, вказує на виявлені недоліки та порушення, викладає рекомендації щодо їх усунення, поліпшення фінансового стану.

У ринковому середовищі, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється на принципах самофінансування, а за нестачі власних фінансових ресурсів - за рахунок позичкових коштів, дуже важливо дати аналітичну оцінку фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел. Запас джерел власних коштів - це запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні кошти перевищують позичені.

Висновок аудитора за результатами аудиту буває різних видів.

Позитивний висновок видається лише тоді, коли аудитор упевнений у тому, що фінансові документи готувалися правильно, на основі принципів обліку і контролю, що вони відповідають встановленим принципам, вимогам та інструкціям і за своїм змістом не суперечать відомим аудитору даним про одиницю, яка перевіряється. Що в них відповідним чином розкриті всі питання, які стосуються фінансових документів (Дод.6)

Позитивний висновок надається клієнту тоді, коли, на думку аудитора, виконано такі умови:

·       аудитор отримав усю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

·        надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

·        є адекватні й достовірні дані з усіх суттєвих питань;

·        фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

·        фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих відхилень;

·        фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства. У позитивному висновку наводяться стверджувальні вирази, такі як: «задовольняє вимоги», «дає достовірне й реальне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з …», «відповідає».

Аудитори самостійно обирають форму викладання змісту перевірки, проте завершальна частина повинна відповідати вимогам МСА 700.

При не фундаментальній невпевненості видають також позитивний висновок. Його зміст також рекомендований МСА 700.

Умовно-позитивний висновок. У деяких випадках аудитор не в змозі надати беззастережний висновок через певні обмеження. Виділяють дві категорії обставин, які впливають на обмеження: фундаментальна невпевненість і незгода.

Існують основні причини фундаментальної невпевненості: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може одержати всієї необхідної інформації й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всіх необхідних аудиторських процедур ( наприклад, через обмеження у часі перевірки, які диктуються клієнтом); ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад подвійне тлумачення окремих пунктів законодавства України, що може призвести до значних наслідків і загрози існуванню в майбутньому). Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність чинному законодавству та встановленим нормам порядку оформлення або здійснення операцій.

Будь -яка фундаментальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку . Подальший вибір виду висновку залежить від рівня невпевненості або незгоди. За певних обставин аудитор висловлює умовну думку, тобто складає умовно-позитивний аудиторський висновок.. Наявність фундаментальної незгоди може призвести до подання клієнту негативного аудиторського висновку.

Наявність фундаментальної невпевненості може стати підставою для відмови від надання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його невпевненості й незгоди. Відмова від висновку виникає у разі невпевненості чи обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може дійти висновку про фінансові документи в цілому. Аудитор обов’язково вказує, з яких причин висновок не може бути складений.

Якщо аудитор відмовляється надати аудиторський висновок, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від надання аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть бути детальніше обґрунтовані моменти негативного характеру або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності й повноти фінансової звітності.

Висновок

Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність», аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку , первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. При цьому закон уточнює, що публічна бухгалтерська звітність складається з аудиторського висновку, балансу, звіту про фінансові результати, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційної таємниці й визначені законодавством для надання користувачам та публікації.

Бухгалтерський облік - це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією.

Тому, для успішного та якісного , прибуткового бізнесу необхідно пов’язувати поняття «бухгалтерський облік» та «аудит». На сьогоднішній день більшість суб’єктів малого підприємництва не перевіряються органами контрольно-ревізійної служби, щонайменше ті підприємства, які не мають ніяких угод з бюджетними організаціями. А часто при отримані різних дозволів, ліцензій, або укладанню угод з бюджетними організаціями малому підприємству потрібно підтверджувати свою платоспроможність.

На підставі перевіреної фінансової звітності ТК «МКТ»Діалог», можна зробити висновок, що фінансові звіти підприємства справедливо і повно відображають фінансовий стан телекомпанії за 2008 рік.

Показники фінансової стійкості характеризують структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості та незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності. За аналізований період даний показник збільшився, це звісно пов’язано з отриманням прибутку. Тож можна сказати, що дане підприємство являється фінансово - стійким підприємством.

Можна також говорити про ліквідність та платоспроможність цього підприємства. Так, як кредиторська заборгованість є поточною, а дебіторська - це страхові пенсійні внески зараховані в складі єдиного податку сплаченого підприємством. ТК «МКТ «Діалог» не має проблем з реалізацією своїх послуг, і не мобілізує вільні кошти в виробничі запаси і затрати. Також , в ході проведеного аналізу ми бачимо значний темп росту коефіцієнту покриття (917,9%).з чого видно, що підприємство значно зменшило залучений капітал. Бухгалтерський облік у 2008 році на ТК «МКТ»Діалог» задовольнив вимогам Закону України « Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV .

Річний баланс за 2008 рік складено на основі облікових даних у відповідності до П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва" затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87. Фінансова звітність за 2008 рік складена на основі облікових даних у відповідності до П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва" затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87 і відображає фактичний фінансовий стан підприємства на 01.01.2009р. Можна зробити висновок про достовірність і повноту фінансової звітності.

Список використаних джерел

1.       Кулаковська Л.П., Піча Ю.В.Організація і методика аудиту -»Каравела» Київ, 2006.

2.      Мошенський С.З., Олійник О.В. Економічний аналіз / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця - Ж.: ПП «РУТА», 2007.

.        Г.В. Савицька Економічний аналіз діяльності підприємства - К.: «Знання», 2007

.        Д.Костюк Бухгалтерський облік на малих підприємствах у відповідності до П(С)БУ - Х.: ВБ «ФАКТОР», 2000

.        Я. Кавторєва, В.Кузнєцов Бухгалтерський облік :збірник систематизованого законодавства - Х.: ВБ «ФАКТОР», 2007

.        О.Кононенко, О.Маханько Аналіз фінансової звітності - Х.: ВБ «ФАКТОР», 2007.

.        Н.Канарьова, Н.Катеринець Дебет Кредит Звіт без проблем «Фінансова і бухгалтерська звітність» Ч.2, К.: ТзОВ «Новий друк» 2008

.        Все про бухгалтерський облік № 20 від 27.02.2009р. ТзОВ «Новий друк» 2009.

.        Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування , обліку і звітності суб’єкта малого підприємництва» від 03.06. 1998 року № 727/98

.        Указ Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 12 травня 1998 року № 456/98

.        Закону України « Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV

.        Шеремет А.Д. Комплексний аналіз господарської діяльності. - М.: ИНФРА-М, 2006

13.    Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року

14.