Аудит фінансової звітності суб’єктів малого підприємництва
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Курсова робота
з дисципліни "Аудит"
на тему: "Аудит фінансової звітності субєктів малого підприємництва"
Київ 2013
Зміст
Вступ
1. Мета, завдання і джерела інформації аудиту фінансової звітності підприємства
. Методика і організація аудиту фінансової звітності підприємства
3. Аналіз фінансового стану підприємства
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Вступ
Згідно п.3 ст.55 Господарського кодексу України, субєктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, а також юридичні особи - субєкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. [1]
Існування економічно ефективних малих субєктів господарювання дає ринковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, вирішує проблему зайнятості та інші соціально-економічні проблеми ринкового господарства.
Субєкти малого підприємництва являються невід'ємною складовою будь-якої економічної системи, оскільки заповнюють ті сфери, де великий та середній бізнес неефективний. На сьогодні, становище вітчизняного малого бізнесу є вкрай складним, оскільки він змушений діяти в умовах кризової економіки: потерпати від надмірного оподаткування, нестачі кредитних джерел, адміністративних утисків та інших негативних явищ.
Відповідно до вимог п.1 ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, усім юридичним особам, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності необхідно вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність. [3]
При цьому, п.3 ст.2 вищезазначеного Закону передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності. [3]
Податковим кодексом України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку. Зокрема визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає визначеним вимогам та реєструється платником єдиного податку в установленому порядку.
Згідно із п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на 6 груп. Поряд із цим, передбачений перелік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які не можуть бути платниками єдиного податку, незважаючи на те, підпадають вони під усі існуючі вимоги чи ні. Зокрема, це стосується субєктів малого бізнесу, діяльність яких повязана з організацією, проведенням азартних ігор; обміном іноземної валюти; виробництвом, експортом, імпортом, продажем підакцизних товарів тощо. [2]
Таким чином, всі суб'єкти малого підприємництва умовно поділяються на 3 групи, а саме:
) ті, що скористалися правом переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності;
) ті, що таке право мають, але не реалізовують його;
) ті, що не мають права переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності.
Так, застосування традиційної системи обліку та звітності малими підприємствами в сучасних умовах господарювання не є доцільним, оскільки ця система є надто громіздкою і трудомісткою, а за невеликої кількості господарських операцій та обмеженості функціональних служб неефективною і навіть зайвою. Тому процес організації спрощеного обліку на підприємствах малого бізнесу вимагає глибокого та всебічного вивчення.
Вагомий внесок у розвиток методики та організації обліку на малих підприємствах здійснили такі вчені, як: Бабіч В.В., Ластовецький В.О., Свідерський Е.І., Трофімова Т.В. та інші. Проте теоретичні і практичні аспекти проведення аудиту субєктів малого підприємництва не знайшли належного відображення на сторінках вітчизняних наукових видань.
Враховуючи недостатній рівень наукової розробленості та значення здійснення аудиту для суб'єктів малого підприємництва, обрана тема дослідження є актуальною як з наукової, так і з практичної точки зору.
Метою даної курсової роботи є дослідження особливостей проведення аудиту суб'єктів малого підприємництва, а також аналізу фінансового стану, як інструментарію аудиту, який допомагає правильно спланувати аудиторську перевірку, виявити слабкі місця в системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю тощо.
Відповідно до мети були поставлені наступні завдання:
-узагальнити теоретичні аспект аудиту суб'єктів малого підприємництва;
-розглянути інформаційне забезпечення аудиту фінансової звітності підприємства;
-розкрити методику аудиту фінансової звітності субєкта малого бізнесу;
-дослідити організацію аудиту фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва;
-проаналізувати показники фінансового стану базового підприємства ТОВ "АРТКОМ";
-запропонувати шляхи удосконалення здійснення аудиту суб'єкта малого підприємництва.
Предметом дослідження є процес проведення аудиту фінансової звітності субєкта малого підприємництва.
Об'єктом дослідження є фінансова звітність і фінансовий стан приватного підприємство ТОВ "АРТКОМ", основним видом діяльності якого є ремонт і технічне обслуговування офісної та електронно-обчислювальної техніки.
Для досягнення мети курсової роботи та виконання поставлених завдань при дослідженні теоретичних та практичних аспектів аудиту фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва використовувалися методи індукції та дедукції, аналізу і синтезу, а також методи теоретичного узагальнення тощо. Зокрема, такі методи загального аналізу, як порівняння та розрахунок відносних величин дали змогу визначити тенденції та динаміку основних показників фінансово-господарської діяльності базового підприємства.
Теоретичне значення курсової роботи полягає у вивченні особливостей проведення аудиту фінансової звітності субєктів малого бізнесу, що дозволить удосконалити методику та організацію його здійснення.
1. Мета, завдання і джерела інформації аудиту фінансової звітності підприємства
Аудит фінансової звітності поряд з консультуванням і перевіркою дотримання податкового законодавства є одним із найпоширеніших видів аудиторських послуг. Це обумовлено наступними чинниками: фінансова звітність - найдоступніше джерело інформації (яке не належить до комерційної таємниці) про результати прийнятих управлінських рішень, фінансовий стан підприємства, вартість його активів, ефективність функціонування; збільшується кількість умов у поточній фінансово-господарській діяльності, які вимагають підтвердження фінансової звітності незалежним аудитором тощо. Відповідно аудит фінансової звітності передбачає найвищий рівень впевненості, порівняно з іншими видами аудиторських послуг. [13]
На сьогодні, спостерігається тенденція до збільшення випадків, коли інформація, яка відображається у бухгалтерському обліку, не відповідає даним фінансової звітності, що пояснюється намаганням управлінського персоналу прикрасити показники діяльності підприємства, з метою підвищення його інвестиційної привабливості та кредитоспроможності для цілої низки користувачів.
Такі дії відбуваються внаслідок того, що користувачів фінансової звітності цікавить інформація щодо фінансово-майнового стану субєкта господарювання, перспектив його розвитку, прибутковості та можливості одержання прибутків у майбутньому для прийняття ними тактичних та стратегічних управлінських рішень.
Отже, керівництво, намагаючись найповніше задовольнити інформаційні потреби користувачів фінансової звітності, прагне до підвищення розміру власного капіталу та скорочення своїх довгострокових та поточних зобовязань, що в свою чергу сприяє так званій "фальсифікації" фінансової звітності. [14]
Відповідно до ст.2 Закону України "Про аудиторську діяльність" вiд 22.04.1993 № 3125-ХІІ, аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. [5]
Згідно із Міжнародним стандартом аудиту 200, метою аудиту є підвищення ступеня довіри визначених користувачів до фінансової звітності. Її досягають через висловлення аудитором думки про те, чи складена фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності. [15]
Окрім того, МСА вимагають, щоб аудитор здійснював професійне судження та зберігав професійний скептицизм протягом планування та виконання аудиту, зокрема:
§ідентифікував та оцінював ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилки, виходячи з розуміння субєкта господарювання та його середовища, включаючи його внутрішній контроль;
§отримував достатні та прийнятні аудиторські докази щодо існування суттєвих викривлень, розробляючи та виконуючи відповідні дії на оцінені ризики;
§формулював думку про фінансову звітність, виходячи з висновків, зроблених на основі отриманих аудиторських доказів.
Таким чином, в ході проведення аудиту фінансової звітності необхідно зробити висновок щодо:
) відповідності бухгалтерського обліку та прийнятої на підприємстві облікової політики вимогам нормативних і законодавчих документів, які регламентують порядок його ведення в Україні;
) відповідності фінансової звітності тим якісним характеристикам, принципам підготовки та подання, які передбачені нормативними й законодавчими документами в Україні;
) достовірності повноти та точності відображення у звітності активів, зобовязань, власних коштів і фінансових результатів діяльності підприємства за певний період.
Для досягнення основної мети незалежний аудитор повинен дослідити таке: відповідність фінансової звітності в цілому вимогам щодо її оформлення; наявність у звітності суперечливої інформації та узгодженість різних форм між собою; існування підстав для включення у звітність сумм, що наведені у ній; правильність та обґрунтованість оцінки активів та зобовязань, а також підрахунку статей звітності; відображення господарських операцій у фінансовій звітності того періоду, в якому вони були здійснені; відповідність сум тих чи інших операцій даним, наведеним у первинних документах, облікових регістрах та звітності тощо.
Таким чином, поряд із перевіркою так званого "формального" дотримання правил ведення бухгалтерського обліку, не менш важливою є перевірка підготовки фінансової звітності на предмет наявності повної, достовірної та неупередженої інформації про фінансовий стан даного субєкта господарювання, а також результати його діяльності.
Згідно із ст.3 Закону України "Про аудиторську діяльність" вiд 22.04.1993 № 3125-ХІІ, аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит). [5]
По суті, це так званий "аудит ініціативний" та "аудит обовязковий".
Субєкти малого підприємництва не підлягають обовязковому аудиту. Основними причинами ініціативного аудиту сьогодні є:
Øзміна керівництва, головного бухгалтера (або тривала його відсутність); потреба у забезпеченні ефективності системи управління фінансами та фінансової безпеки клієнта;
Øтривала відсутність будь-яких перевірок;
Øвтрата контролю над фінансами компанії, у міру розвитку та розширення діяльності;
Øситуації, коли в рамках існуючого, заплутаного податкового законодавства (зі значними штрафними санкціями) субєкт господарювання платить у бюджет дуже багато; існує потреба в захисті інтересів клієнта;
Øпідтвердження платоспроможності клієнта (позичальника); розробка (підтвердження) техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту; підтвердження реальності, законності, вартості застави. [13]
Варто зазначити, що організація і методика аудиту визначається, передусім, належним інформаційним забезпеченням аудитора.
Зростання обсягів інформації вимагає певної її систематизації і класифікації, оскільки без такого підходу важко зібрати необхідні аудиторські докази, а також правильно оцінити господарські операції, які мали місце впродовж звітного періоду.
Інформаційне забезпечення аудиту - це певним чином упорядкована сукупність даних, яку формують і використовують на різних стадіях проведення аудиту. Його основою є економічна інформація, яка характеризує фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання, звітність якого підлягає аудиту.
Основним джерелом інформації для аудитора безперечно являються дані бухгалтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю, бухгалтерської і статистичної звітності.
Окрім того, використовується інформація із зовнішніх джерел, а саме: банків, страхових компаній, торговельних партнерів, аудиторських та юридичних фірм.
Слід відзначити, що в аудиті для об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства, визначення ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів аудиторові часто доводиться вивчати особливості організації і технології виробництва, використовувати матеріали контрольних обмірів, лабораторних аналізів та інше, залежного від виду діяльності обєкта аудиту.
Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що для аудитора важливо не лише мати знання про інформаційне забезпечення аудиторського контролю, але й про процес формування інформації щодо суб'єктів господарської діяльності та використання її у практичній роботі. Для цього неабияке значення має наукова класифікація економічної інформації, яку використовують в аудиті.
Аналіз спеціальної економічної літератури показує, що одні економісти у своїх працях більше звертають увагу на джерела інформації про субєкт господарювання: бесіди з працівниками управління, зустрічі з вищим керівництвом, виконавчим персоналом, огляди основних виробничих підрозділів, зовнішніх і внутрішніх звітів та публікацій. Натомість, інші зупиняються лише на джерелах інформації для аудиту фінансової звітності (первинних документах, реєстрах бухгалтерського обліку та звітності тощо).
Разом з тим, до джерел інформації аудиту належать не тільки первинні документи, реєстри і бухгалтерська звітність, а й інформація щодо діючих законів, планова, нормативна та інша.
Таким чином, метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Відповідно незалежний аудит фінансової звітності полягає у встановленні відповідності фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання таких фінансових звітів.
Для досягнення мети аудиту визначається обсяг, тобто аудиторські процедури, які вважаються необхідними за певних обставин. Обовязком аудитора є забезпечення достатнього рівня впевненості в тому, що звітність не містить суттєвих викривлень.
2. Методика і організація аудиту фінансової звітності підприємства
Ефективна організація управління аудиторським процесом передбачає дотримання певних етапів проведення аудиторської перевірки.
На практиці аудит фінансової звітності починається з пошуку завдання або отримання пропозиції від клієнта. Після аналізу завдання та прийняття рішення про призначення аудиту, за умови прийнятного аудиторського ризику, процес аудиту містить такі етапи:
§листування з клієнтом (розяснення вимог стандартів аудиту, погодження основних умов перевірки);
§написання і подання клієнту листа-зобовязання або укладання договору;
§планування аудиту;
§тестування системи контролю і операцій;
§перевірка (тестування) активів, зобовязань і капіталу, доходів і витрат;
§отримання від керівництва клієнта листа-подання (із розясненнями інформації щодо обставин після дати балансу);
§аналітичний огляд фінансової звітності й оцінка безперервності функціонування;
§підписання аудиторського висновку. [13]
Розглянемо основні етапи процесу аудиту фінансової звітності детальніше.
Одним з найважливіших етапів проведення аудиторської перевірки є планування. Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту
Незалежні аудитори під час розробки плану аудиту та впродовж усього періоду його проведення мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.
Процес планування аудиту можна умовно поділити на два великі етапи: попереднє планування та розробка загального плану та програми аудиту.
Попереднє планування здійснюється на початковій стадії аудиту і має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.
Для продовження аудиторської перевірки аудитору необхідно внести відповідні коригування до плану проведення перевірки та проаналізувати інформацію, зібрану раніше, в тому числі й дані з робочих документів попередніх років. Аудитор також повинен проаналізувати та виявити значні зміни, що мали місце після проведення останнього аудиту.
Для досягнення ефективності та результативності аудиту аудитор розробляє та обговорює з замовниками елементи загального аудиторського плану та аудиторські процедури. Тобто аудитор розробляє і документально оформляє загальний план аудиту, визначає в ньому суть помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом [16].
Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту.
Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань:
§розуміння аудитором бізнесу клієнта: аналіз головних факторів, що мають вплив на діяльність підприємства; найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва; надання послуг; фінансового стану, а також порядку звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту; розподілу обовязків між керівництвом підприємства;
§розуміння системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю на підприємстві, що перевіряється, методології і принципів бухгалтерського обліку, що застосовувались бухгалтерією підприємства, можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту; знання аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах; вплив нових форм бухгалтерського обліку;
§визначення аудитором ризиків і суттєвості: оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю - ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і виявляти помилки на підприємстві та запобігати їм; оцінка розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, що є на час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту; визначення межі суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій, ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і виявлені ним раніше помилки; визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, що робилися через субєктивну думку бухгалтера (нарахування резервів тощо);
§види, час і повнота процедур: можливість оперативного внесення змін у окремі напрямки аудиту, вплив інформаційних технологій на процес аудиту, робота підрозділів внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів;
§координація, керівництво, направленість виконання робіт, супроводження і нагляд за їх виконанням, а саме: участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства), участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами, дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства, підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обовязків, з врахуванням їх професійного рівня і стажу роботи.
§інші питання: можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватись у найближчий час не менше одного звітного періоду, умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства з повязаними сторонами [19].
Відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, аудиторський ризик - це ризик або небезпека того, що аудитор зробить неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання ним аудиторських процедур, тобто за неправильно складеною фінансовою звітністю буде представлений аудиторський висновок без застережень і навпаки [15].
Першим етапом оцінки прийнятного аудиторського ризику є розрахунок рівня суттєвості і оцінка рівня суттєвості по кожному з базових показників.
Перелік базових показників, за якими визначається рівень суттєвості може бути різним, наприклад: валовий обсяг реалізації, кредиторська заборгованість, капітал і резерви, загальні витрати.
Так, якщо підприємство ТОВ "АРТКОМ" займається обслуговуванням електронно-обчислювальної та офісної техніки, то одним з найважливіших показників буде дохід від реалізації (наданих послуг). Оскільки, дохід від реалізації залежить від кредиторів, ще одним важливим показником буде обсяг кредиторської заборгованості. Правильність відображення витрат також має велике значення. Натомість, враховуючи відсутність будь-яких істотних змін у власному капіталі, ступінь важливості цього показника для потенційного інвестора мінімальна.
Властивий ризик характеризує якість роботи бухгалтерської служби. Розрахунок його ведеться як по кожному показнику суттєвості, так і в цілому по звітності. Перелік характеристик, які впливають на оцінку роботи бухгалтерії, може бути іншим. Оцінка по кожній характеристиці дається в 4-бальною шкалою: 0 - відмінно, 1 - добре, 2 - посередньо, 3 - погано. Невід'ємний же ризик визначається за шкалою від 0 до 1, тому слід перевести оцінку по кожній характеристиці з 4-бальної шкали в шкалу від 0 до 1. Невід'ємний ризик, який дорівнює 0, відповідає максимально високій оцінці роботи бухгалтерії, при такому внутрішньогосподарському ризик аудиторський ризик також зводиться до нуля. [16]
Кожній характеристиці може задаватися свій ступінь важливості, відповідно до того, яка з характеристик, на думку аудитора, більшою чи меншою мірою впливає на рівень невід'ємного ризику.
Наступним етапом проводиться розрахунок ризику засобів контролю.
Враховуючи те, що служба внутрішнього контролю та аудиту на досліджуваному підприємстві повністю відсутня значення ризику коштів контролю дорівнює 1, тобто 100%, а тому ніяк не впливає на зниження аудиторського ризику.
Прийнято вважати, що загальний аудиторський ризик не повинен перевищувати 5%. Загальний аудиторський ризик можна знизити за рахунок зниження ризику невиявлення по одному з найважливіших базових показників, направивши для перевірки даної галузі бухгалтерського обліку аудитора, що має великий досвід роботи на фірмах аналогічного профілю, а також високої кваліфікації і провівши суцільну, а не вибіркову перевірку даної області обліку. [13]
Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. До аудиторської програми включається також перелік обєктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру. У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає терміни проведення аудиторських тестів і незалежних процедур - координує роботу всіх можливих помічників з числа співробітників підприємства, реєструє присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.
Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, який використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.
Протягом усієї тривалості аудиту загальний план аудиту і програма переглядаються та уточнюються аудитором, тому що існує ймовірність зміни умов і напрямків аудиту, а також можливість отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур, ніж ті, на які раніше очікував аудитор. Події або мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, оформляються ним документально.
Відповідно до відомості перевірки підприємству необхідно в першу чергу розробити посадові інструкції керівника фірми, головного бухгалтера та інших працівників, що дозволить упорядкувати функціональні обовязки, права та відповідальність посадових осіб, підвищить ступінь керованості діяльністю фірми і сприятиме якісному виконанню всіх видів робіт.
Облікова політика підприємства створює організаційно-економічні умови для ефективної діяльності підприємства. Тому наступним етапом для ТОВ "АРТКОМ" необхідно удосконалити їхню облікову політику. Чітко розписати, щодо використання спрощеного плану рахунків, коректне відображення кореспонденції рахунків по господарським операціям. Також уточни, які обєкти мають відноситись до основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, малоцінних необоротних матеріальних активів та малоцінних та швидкозношуваних предметів. Затвердити план документообороту, який регламентує повноту і строки складання документації та звітності, визначає відповідальних за це осіб. Оскільки від прийнятих у цій частині рішень прямо залежить кількість і суми податків, що перелічуються, у бюджет і позабюджетні фонди, структури балансу, значення ряду ключових фінансово-економічних показників.
Підприємству необхідно проводити підготовку та перепідготовку працівників в звязку зі змінами в законодавчому забезпеченню облікової роботи, шляхом участі в цільових семінарах, проходження курсів підвищення кваліфікації, навчання тощо.
Для підвищення ефективності роботи підприємства та достовірності інформації у фінансовій звітності на підприємстві необхідно ввести контроль, який буде відповідати за розподіл обов'язків і відповідальності як за систему обліку та звітності, так і за результати господарської діяльності підприємства, виступати зв'язковою ланкою між власниками підприємства та суб'єктами управління ним.
Внутрішній контроль надасть інформацію про виконану роботу, виявлені проблеми і способи їх вирішення, що мають цінність для майбутнього планування та управління.
На етапі завершення аудиту аудитор складає аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.
Аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки - це документальне відображення аудитором виявлених порушень, помилок та відхилень від чинного законодавства та встановлених стандартів здійснення господарської діяльності, ведення обліку та складання звітності, а також проведена аудитором оцінка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності на певну дату.
Інформація, що наводиться в аудиторському звіті, має бути більш детальною, надійною і компетентною, а також незалежною, обєктивною і правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, призначений для замовника, і його зміст не підлягає оприлюдненню.
У чинному законодавстві України зазначено, що аудитор оформляє результати своєї перевірки аудиторським висновком (ст.7 Закону України "Про аудиторську діяльність").
Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.
Зміст цього документа залежить від конкретних обставин та результатів перевірки. В звязку з цим, форма аудиторського висновку може бути довільною, але обовязково в ньому повинні бути присутніми такі розділи:
) заголовок;
) вступ;
) масштаб перевірки;
) висновок аудитора стосовно питання, яке перевіряється;
) дата аудиторського висновку;
) адреса аудиторської фірми;
) підпис під аудиторським висновком. [13]
У заголовку аудиторського висновку повинно бути записано, що аудит здійснювався незалежним аудитором, серію та номер сертифіката аудитора, номер свідоцтва про включення до Реєстру аудиторів і аудиторських фірм. Також наводиться інформація, що є підтвердженням того, що під час аудиту не було жодної обставини, яка могла б перешкодити проведенню незалежної перевірки.
В аудиторському висновку має бути чітко визначено, кому він адресується - правлінню, раді директорів, засновникам, акціонерам, організаціям, податковій інспекції. Можуть бути вказані також і інші користувачі цієї інформації.
У вступній частині аудиторський висновок має містити інформацію про склад фінансової звітності та дату підготовки звітності. У цьому ж розділі йдеться про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.
В розділі "Масштаб перевірки" необхідно наводити масштаб аудиту і зміст проведених робіт. Цей розділ аудиторського висновку дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторська перевірка здійснена відповідно до вимог українського законодавства та норм, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку, або відповідно до вимог міжнародних стандартів та практики.
У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості у тому, що фінансова звітність не має суттєвих помилок.
Під час аудиторської перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність.
Далі аудитор відмічає, що в ході аудиту ним використовувалися принципи вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки він брав до уваги тільки суттєві помилки. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період перевірки.
У розділі "Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність" дається висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність за всіма суттєвими аспектами.
Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.
В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та номер свідоцтва про включення до Реєстру аудиторів і аудиторських фірм. Ця інформація може розміщатися як наприкінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми [19].
Отже, підтвердження достовірності фінансової звітності аудитором має важливе значення для прийняття будь-якими користувачами обґрунтованих ефективних управлінських рішень, які повинні прийматися на підставі достовірно наданої обліково-аналітичної інформації.
Запропоновані процес та методика аудиту фінансової звітності підприємств нададуть можливість звести до мінімуму властивий аудиторський ризик та ризик не виявлення, що надалі дозволить уникати появи істотних помилок та реальніше оцінювати фінансово-майновий стан підприємства.
3. Аналіз фінансового стану підприємства
Прийняття ефективних управлінських рішень базується на достатній, повній та достовірній інформації про фактичний стан справ даного субєкта господарювання. Одним із джерел такої інформації є результати здійснення фінансового аналізу. Найчастіше його проведення поділяють на наступні блоки:
§оцінка майнового стану та динаміка його зміни;
§аналіз фінансових результатів;
§аналіз ліквідності;
§аналіз ділової активності;
§аналіз платоспроможності
§аналіз фінансової стійкості;
§аналіз рентабельності.
Однак, це далеко не повний перелік. Залежно від особливостей діяльності підприємства, а також конкретних цілей і завдань, які стоять перед управлінським персоналом, може проводитися аналіз інвестиційної діяльності, аналіз і оцінка кредитних відносин, аналіз і оцінка лізингових операцій, експрес-аналізи тощо.
Кожен із вищезазначених розділів передбачає обчислення ряду показників (коефіцієнтів), алгоритми розрахунку та нормативні значення яких на сьогоднішній день науково обґрунтовані та знайшли практичне застосування.
Що стосується незалежного аудиту, то для його цілей фінансовий аналіз здійснюється в основному відповідно до вимог МСА 520 "Аналітичні процедури" та загалом використовується як:
Øметод дослідження процесів формування та використання фінансових ресурсів. Ознайомлення із фінансовою звітністю, її аналіз та попередня оцінка є обовязковими у ході роботи аудитора як на етапі укладення договору, так і протягом перевірки й на завершальному етапі. Поінформованість аудитора внаслідок проведеного фінансового аналізу надає йому впевненості у своїх діях, допомагає правильно стимулювати аудиторську перевірку, виявити слабкі місця в обліку і звітності і тим самим знизити ризик аудиторського висновку;
Øвид послуг аудитора. Аудитор не тільки підтверджує достовірність даних обліку і звітності, але й надає висновки та пропозиції щодо зміни фінансового стану та очікуваних перспективних наслідків таких змін, можливостей протидії розвитку негативних явищ тощо.
Результати фінансового аналізу діяльності можуть цікавити багатьох.
Так, потенційні власники і кредитори хочуть бути упевнені у вигідності інвестування своїх капіталів у той чи інший субєкт господарювання, тому використання методик аналізу і керування фінансами, а також показників, звичних і зрозумілих більшості інвесторів і ділових партнерів, є однією з необхідних умов для вирішення питання про можливе співробітництво.
Партнери, що уже ведуть справи з підприємством (постачальники, кредитори), також зацікавлені в одержанні аналітичної інформації про нього, щоб визначити для себе доцільність подальшого співробітництва, умови висновку контрактів, гарантії повернення кредитів тощо. Для потенційних партнерів дуже привабливим є той факт, що компанія проводить політику відкритості: публікує свої фінансові й аналітичні звіти в засобах масової інформації, готова надати дані про результати і плани роботи. Обєктом дослідження в даній курсовій роботі виступає ТОВ "АРТКОМ". Основним видом діяльності товариства є ремонт і технічне обслуговування офісної і електронно-обчислювальної техніки. Фінансова звітність (Баланс, Звіт про фінансові результати) наведені у Додатку 1. Основні показники фінансово-господарської діяльності базового підприємства за останні два роки узагальнено в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 Динаміка основних показників фінансово-господарської діяльності ТОВ "АРТКОМ" (тис. грн.)
ПоказникиРокиВідхилення (+ ; -) від20102011абсолютне тис. грнвідносне, %Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)2141,6641,8-1499,8-70,0Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)1784,7534,9-1249,8-70,0Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)1581,5413,3-1168,2-73,7Інші витрати178,973,7-105,2-58,8Чистий прибуток/збиток 23,236,913,759,1
За даними таблиці 3.1, обсяг діяльності базового підприємства суттєво знизився у 2011 році в порівнянні з 2010 роком. Незважаючи на це, чистий прибуток ТОВ "АРТКОМ" зріс на 13,7 тис. грн., що складає 59,1%.
Розглянемо також динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості досліджуваного субєкта господарювання впродовж 2010 р. - І кварталу 2012 р. (табл. 3.2).
Таблиця 3.2 Динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ "АРТКОМ"
ПоказникРокиВідхилення (+ ; -) від2010201120102011І квартал 2012 р.АбсолютнеВідносне, %АбсолютнеВідносне, %Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги135,8538,60402,8296,6-538,6-100Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги322,5392,394,969,821,6-297,4-75,8
Як свідчать дані вищенаведеної таблиці, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги у 2011 році порівняно з 2010 роком зросла на 402,8 тис. грн. (або 296,6%). Натомість, вже у І кварталі її розмір суттєво знизився (на 100%). При цьому, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги ТОВ "АРТКОМ" зросла у 2011 році, порівняно з попереднім на 69,8 тис. грн. (або 21,6%), та у І кварталі 2012 р. її обсяг зменшився до 94,9 тис. гривень. Варто зазначити, що такі різкі зміни та непропорційність обсягу дебіторської та кредиторської заборгованості можуть свідчити про наявність помилок, а також факти шахрайства та впливати на думку аудитора щодо достовірності фінансової звітності даного субєкта малого підприємництва.
Динаміка показників ліквідності та платоспроможності досліджуваного підприємства представлена у вигляді таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 Динаміка показників ліквідності та платоспроможності підприємства ТОВ "АРТКОМ"
ПоказникРокиВідхилення (+ ; -) від2010201120102011І квартал 2012 р.Абсолют.Відносне, %Абсолют.Відносне, %Показники фінансової стійкості підприємстваКоефіцієнт автономії0,320,320,61000,2990,6Коефіцієнт маневрування власного капіталу0,980,990,810,011,0-0,18-18,2Коефіцієнт мультиплікації капіталу3,23,11,6-0,1-3,1-1,5-48,4Коефіцієнт питомої ваги власного оборотного капіталу в оборотних активах0,310,320,560,013,20,2475Коефіцієнт реальної вартості основних засобів0,0050,0040,114-0,001-200,1102750Коефіцієнт накопиченої амортизації0,920,92000-0,920Показники платоспроможності підприємстваКоефіцієнт абсолютної ліквідності0,090,030,55-0,06-66,70,521733,3Коефіцієнт швидкої ліквідності0,521,40,550,88169,2-0,85-60,7Коефіцієнт поточної ліквідності1,451,472,270,020,010,854,4
Таким чином, мінімальне критичне значення коефіцієнта автономії складає 0,5. Воно свідчить про те, що за даних обставин підприємство може всі свої зобов"язання покрити за рахунок власних джерел. Чим більша частка власного капіталу, тим більша можливість подолати несприятливі ситуації щодо фінансового забезпечення господарської діяльності. Як свідчать дані таблиці 3.3, коефіцієнт автономії у 2010 та 2011 роках складав 0,32, проте вже у І кварталі 2012 року його значення зросло до 0,61, що позитивно характеризує діяльність ТОВ "АРТКОМ".
Коефіцієнт маневрування власного капіталу характеризує ступінь мобільності власного капіталу щодо можливого вільного маневрування ним. Чим більше значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан, оскільки підприємство має кращі можливості фінансового забезпечення господарської діяльності, проведення розрахунків з кредиторами. Нормативне значення цього показника 0,6-0,8. Верхня межа показника характеризує великі можливості підприємства для фінансової маневреності.
Коефіцієнт мультиплікації капіталу (фінансової залежності) є оберненим до коефіцієнта автономії. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100 %), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю - навпаки. Критичне значення цього показника 1,7 - 1,8. Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта у 2010 році складав 3,2, то це означає, що в кожній 3,2 грн., вкладеній в активи підприємства, 20 коп. десь позичено.
Коефіцієнт питомої ваги власного оборотного капіталу в оборотних активах. Нормативне значення цього показника 0,4. При значенні цього показника менше, ніж 0,1, структура балансу визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним.
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів засвідчує наскільки ефективно використовуються засоби підприємства у господарській діяльності. Критичне значення цього показника 0,1 - 0,2. Критерій оцінки цього показника залежить від виду діяльності. Наприклад: у підприємств зі складними наукомісткими технологіями значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів має бути вищим, ніж у підприємств, діяльність яких не потребує використання високоефективних пристроїв та механізмів. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів ТОВ "АРТКОМ" у І кварталі 2012 року суттєво зріс, порівняно з попередніми роками, однак не досяг бажаного критичного значення.
Коефіцієнт накопиченої амортизації основних засобів характеризує ступінь спрацювання основних засобів та оцінюється за "відкритим" критерієм: чим нижчим буде значення цього коефіцієнта, тим вищої оцінки заслуговує стан основних засобів та їх відповідність сучасним вимогам.
Аналіз ліквідності та платоспроможності передбачає обчислення наступних показників.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності свідчить про те, що підприємство може погасити свої короткострокові зобов"язання за платежами найближчим часом, оскільки еквіваленти грошових коштів та поточні фінансові інвестиції не можуть без особливих труднощів бути конвертовані у засоби платежу. Його нормативне значення 0,2.
Коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжної платоспроможності) показує яку частину поточної заборгованості може покрити підприємство в найближчій перспективі за умови повного погашення дебіторської заборгованості. Допустиме значення цього коефіцієнту на рівні 0,7 - 0,8.
Коефіцієнт поточної ліквідності (загального покриття) Свідчить про достатність ресурсів оборотних активів для погашення своїх поточних зобов"язань: навіть якщо підприємству доведеться терміново розрахуватися за поточними зобов"язаннями, має залишитися достатньо оборотних засобів для продовження господарської діяльності. Критичним можна вважати значення цього коефіцієнта на рівні К>0. Нормальний фінансовий стан підприємства тоді коли К=2,0.
Враховуючи вищезазначене, ліквідність та платоспроможність базового підприємства ТОВ "АРТКОМ" можна визнати незадовільною.
Динаміка джерел фінансування активів даного субєкта господарювання наведена у табл.3.4.
Таблиця 3.4. Динаміка джерел фінансування активів ТОВ "АРТКОМ"
ПоказникиРокиВідхилення (+ ; -) від20102011І квартал 201220072008Абсолют., тис.грнВідносне, %Абсолют., тис.грн.Відносне, %Власний капітал, усього148,6185,5148,736,924,8-36,6-19,8в тому числі: Статутний капітал34,434,434,40000Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)114,2151,1114,336,932,3-36,8-24,3Отже, джерелами фінансування активів досліджуваного підприємства є лише статутний капітал та нерозподілений прибуток, який у питомій вазі усіх джерел фінансування складає близько 80%.
аудит фінансовий звітність податок
Висновки та пропозиції
Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. Значення бухгалтерської звітності полягає в тому, що вона є джерелом інформації про результати господарсько-фінансової діяльності підприємства; за відповідними показниками підприємства аналізують свою діяльність, одержують інформацію для подальшого її планування в умовах ринкових відносин.
Проте підприємства малого бізнесу, на відміну від інших підприємств, мають важливу особливість, а саме - вони використовують спрощену систему обліку та звітності, відповідно до особливостей та спеціалізації їхньої діяльності. Основним документом, що визначає перелік, структуру і порядок заповнення фінансового звіту субєкта малого підприємства є Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт субєкт малого підприємництва". Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.
Також на основі даних фінансової звітності, детально було розглянуто діяльність та фінансовий стан базового підприємства ТОВ "АРТКОМ", основним видом діяльності якого є ремонт і технічне обслуговування офісної та електронно-обчислювальної техніки.
Одним із завдань даної курсової роботи було дослідження організації та методики виконання аудиту фінансової звітності субєкта малого підприємства відповідно до вимог Міжнародних стандартів аудиту та Закону України "Про аудиторську діяльність". Використання одержаних результатів надасть можливість забезпечити управлінський апарат підприємства релевантною інформацією для прийняття виважених економічних рішень.
На сучасному етапі розвитку економіки та складності нормативно-правової бази зростає ризик прийняття помилкових рішень на підставі фінансової звітності різними її користувачами підтвердження достовірності фінансової звітності аудитором має надзвичайне значення для прийняття будь-якими користувачами обґрунтованих ефективних управлінських рішень, які повинні прийматися на підставі достовірно наданої обліково-аналітичної інформації. Запропоновані процес та методика аудиту фінансової звітності підприємств нададуть можливість звести до мінімуму властивий аудиторський ризик та ризик не виявлення, що надалі дозволить уникати появи істотних помилок та реальніше оцінювати фінансово-майновий стан підприємства.
Список використаної літератури
1.Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV
2.Податковий кодекс України
.Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України від 16.07.1999 № 996-ХІV.
4.Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000 р. № 2063-III.
5.Про аудиторську діяльність: Закон Україн вiд 22.04.1993 № 3125-ХІІ.
.Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку: наказ Міністерства фінансів України від 19.04.2001 р. №186.
.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт субєкта малого підприємництва": затв. наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. №37.
.Порядок заповнення Книги обліку доходів і витрат: наказ Державної податковий адміністрації України "Про внесення змін у форму Книги обліку доходів і витрат субєкта малого підприємництва - юридичної особи і Порядку її ведення" від 12.10.1999 № 554.
9.Порядок подання фінансової звітності: постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419.
10.Бабич В. В., Сведерський Є. I. Бухгалтерський облiк на підприємствах малого бiзнесу в Українi. - К.: Лiбра. - 160 с.
11.Варналій З. Мале підприємництво: Основи теорії і практики: Монографія/ Захарій Варналій,. -3-тє вид., стереотипне. -К.: Знання, 2010. -302 с.
12.Гура Н.О., Мельник Т.Г., Моторина Т.М. Облік на підприємствах малого бізнесу: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007. - 310с.
13.Никонович М.О. Організація і методика аудиту: Навч. посіб./ М.О. Никонович, К.О. Редько, О.А. Юрєва; За ред.. Є.В. Мниха. - К. КНТЕУ, 2006. - 472 с.
14.Р.Л. Хомяк, І. Л. Цюцяк, А.Л. Цюцяк. Організація та методика аудиту фінансової звітності субєктів господарювання. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Logistyka/2008_623/37.pdf
.Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг. К.: АПУ - 2010 р.
16.Усач Б.Ф. Організація і методика аудиту: Підручник К.: Знання, 2006. - 295с.
17.Шило В.П. Аналіз фінансового стану виробничих та комерційних підприємств: Навч. посіб. / В.П. Шило, Н.І. Верхоглядова, С.Б. Ільіна, А.Г. Тимченко. - К.: "Кондор", 2005. - 46-57 с.
19.Бевз Н. О. Методика і організація аудиту фінансової звітності суб'єктів малого підприємництва.
20.Сердюк О.М. Аудит фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва./ Формування ринкових відносин в Україні №1 (116)/2011.