Труш Ю. Л. _____________
Київ 2012
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
1.1 Сутність поняття інноваційна політика підприємства
.2 Види інноваційної політики підприємства
.3 Методичний підхід до оцінки ефективності інноваційної політики підприємства
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЛЮСТДОРФ »
.1 Історична довідка про підприємство
.2 Аналіз основних техніко-економічних показників
2.3 Оцінка ефективності інноваційної політики підприємства
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ НАПРЯМКІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТОВ «ЛЮСТДОРФ »
.1 Удосконалення інноваційної політики
3.2 Напрямки розробки інноваційної політики
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку продуктивних сил економічне зростання, конкурентоспроможність окремих країн, підприємств залежить від ефективного використання нагромаджених знань, утілених в інноваціях.
Інновації взаємодіють із багатьма процесами в соціальному і природному середовищі, їм належить ключова роль у реалізації головного імперативу сучасної парадигми стійкого розвитку - гармонійного поєднання економічного розвитку зі збереженням природного середовища і соціальним прогресом. Вище зазначені обставини пояснюють актуальність теми даної курсової роботи.
Мета курсової роботи полягає у дослідженні та аналізі інноваційної політики ТОВ «Люстдорф», а також розробці шляхів щодо підвищення її ефективності.
Основні завдання курсової роботи:
·визначити сутність інноваційну політику підприємства;
·надати характеристику видів інноваційної політики;
·охарактеризувати методичний підхід до оцінки ефективності інновацій;
·надати загальну характеристику підприємства;
·проаналізувати основні техніко-економічні показники підприємства;
·оцінити ефективність інноваційної політики;
·надати рекомендації щодо удосконалення інноваційної політики;
·запропонувати шляхи підвищення ефективності інноваційної політики.
Об'єктом дослідження є процес формування та проведення інноваційної політики ТОВ «Люстдорф»
Відповідно до цього, предметом дослідження виступають теоретичні та практичні питання щодо формування та ефективності інноваційної політики підприємства з огляду на особливості застосування до різних видів діяльності.
Дослідженню інноваційної політики на сучасному етапі присвячені науковій праці таких українських вчених як : О. Амоша, В. Геєць, М. Долішній, В. Захарченко, І. Кукурудза, Б. Маліцький, В. Онищенко, В. Соловйов, Л. Федулова, М. Чумаченко та інші, а також зарубіжних дослідників Н. Іванова, І. Дєжіна, А. Дагаєв, В. Зінченко, Г. Тюльков, Е. Менсфілд, Б. Твісс. В наукових працях основна увага приділялась щодо стану інноваційної діяльності, оцінці інноваційного потенціалу.
Інформаційну базу дослідження склали офіційні статистичні матеріали та звітні дані підприємства, аналітична документація, статистичні щорічники, посібники з менеджменту, інноваційного менеджменту, стратегічного менеджменту, економіки підприємства, соціології праці, конфліктології та наукові статті.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
1.1 Сутність поняття інноваційна політика підприємства
В більшості випадків поняття «інноваційна політика» застосовується для визначення напрямків інноваційної діяльності країни, в межах підприємства часто використовується поняття «інноваційна стратегія». На мою думку, термін «інноваційна політика» повинен мати місце в процесі управління інноваційною діяльністю підприємства, оскільки інноваційна політика є поняття більш широке ніж інноваційна стратегія. Інноваційна стратегія, в свою чергу, виступає як складова інноваційної політики.
Аналіз вітчизняної та закордонної літератури з питань формування інноваційної політики підприємств (табл.1), дозволив зробити висновки про неоднозначність підходів щодо визначення сутності інноваційної політики.
Таблиця 1.1
Узагальнені визначення поняття «інноваційна політика»
ВизначенняДжерело12Інноваційна політика - державне управління процесом створення сприятливих умов для інноваційної діяльності, формування інноваційних ідей і проектів, конструювання науково-дослідних зразків нововведень, їх освоєння і просування на ринок.[1]Пашута М.Т. Інновації: понятійно-термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання. Навч. посібник/ М.Т. Пашута О.М. Шкільнюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - С. 76.Інноваційна політика підприємства - це стратегія нововведень, яка передбачає обєднання цілей технічної політики і політики капіталовкладень та спрямована на впровадження нових технологій і видів продукції. [2]Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.-метод. Посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. -С. 46.Сучасна інноваційна політика - це сукупність науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-збутових і інших заходів, що повязані з просуванням нової або покращеної продукції.[3]Завлин П.Н. Инновационный менеджмент/ Метод. пособие. Часть 1 - К: РАМО, 1991. - С. 41.Інноваційна політика - частина соціально-економічної політики, що визначає стратегії і механізми її реалізації органами державної влади.[4]Завалин П.Н. Инновационный менеджмент. // П.Н. Завлин, А.К.Казанцева, Л.Е. Миндели. - М.: Наука, 1997. - С.29.Інноваційна політика підприємства - сукупність необхідних техніко-технологічних, соціально-економічних, фінансових, маркетингових, юридичних, кадрових і інформаційних заходів щодо реалізації нової бізнес-ідеї. Інноваційна політика являє собою фундамент побудови загальної стратегії підприємства і основу подальшої розробки функціональної стратегії, маркетингової і фінансової політики компанії. [5]Кузьменко О.М. Формирование и мониторинг инновационной политики предприятия//Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. пр. Вип. 17, т.III/Голов.ред. О.О. Шубін. - Донецьк: Дон ДУЕТ, 2004. - С.199. Інноваційна політика субєкту господарювання являє собою сукупність напрямків і методів впливу господарюючого механізму на виробництво нових видів продукту і технологій. [6]Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. - СПб.: Питер, 2000. - С.66.Інноваційна політика - форма стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності та оптимальне використання наявного виробничого потенціалу. [7]Йохна М.А. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посібник./ М.А. Йохна, В.В. Стадник. - К.: Академія, 2005. - С. 99.
На мою думку, жодне з запропонованих визначень «інноваційної політики» не відображає повністю її сутності. А оскільки інноваційна політика підприємства займає першочергове місце серед функціональних напрямків загальної політики діяльності підприємства, покликана забезпечити отримання конкурентних переваг підприємства за рахунок реалізації існуючих ринкових можливостей та ефективного використання інноваційного потенціалу, то особливо важливим моментом є усвідомлення її сутності.
Отже, інноваційна політика - це складова політики діяльності підприємства, спрямована на розробку та реалізацію інновацій, що передбачає визначення інноваційних цілей та напрямків інноваційного розвитку підприємства; розробку інноваційної програми підприємства, що містить у собі певний набір інноваційних проектів; планування науково-технічних, управлінських, фінансових, економічних, збутових та інших заходів щодо реалізації інноваційних проектів.
1.2 Види інноваційної політики на підприємстві
Питаннями, повязаними із класифікацією інноваційних стратегій, займалося багато науковців, які виділяли різновиди цих стратегій, але здебільшого не здійснювали їх поділ за певними ознаками (табл.1.2).
Таблиця 1.2
Види інноваційних стратегій з позиції зарубіжних та вітчизняних вчених
Науковці Вид інноваційної СтратегіїК. Фрімен [8]Б. Твісс [9]Б. Санто [10]Л. Водаччек, О. Водачкова [11]Н. Чучрай [12]О. Василенко [13]К. Янковський, І. Мухарь[14]В.Мединський[15]123456789Наступальна (активно наступальна, помірно Наступальна++++++Оборонна (захисна)+++++Опортуністична+Імітаційна++Залежна+Традиційна+Ліцензійна+Проміжна+Створення нового ринку+«Розбійна»+Пасивна+Стагнаційна+Залишкова+Авангардна+Залучення інновацій+Застосування інновацій+Проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт+Впровадження та адаптації нововведень+
Аналітичний огляд наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів свідчить про наявність суттєво різних тлумачень, як самого поняття «інноваційна стратегія підприємства», так і класифікації її видів, що зумовлює значні труднощі для менеджерів підприємств у процесі формування та реалізації інноваційної стратегії.
Для полегшення процесу вибору інноваційної стратегії підприємства В.М.Чубай запропонував використовувати наступу класифікацію:
.За особливістю інноваційного процесу на підприємстві:
üдонорська інноваційна стратегія;
üпрогресивна інноваційна стратегія;
üадаптивна інноваційна стратегія;
üспекулятивна інноваційна стратегія;
.За способом задоволення потреби покупців:
üінноваційна стратегія удосконалення;
üінноваційна стратегія заміни;
üінноваційна стратегія комбінування;
üінноваційна стратегія «першовідкриття»
üінноваційна стратегія першочергової орієнтації на високу якість продукції;
üінноваційна стратегія першочергової орієнтації на низьку собівартість продукції;
üінноваційна стратегія першочергової орієнтації на широкий асортимент продукції;
üінноваційна стратегія першочергової орієнтації на привабливість дизайну продукції тощо;
üінноваційна стратегія орієнтації на рівнопропорційний рівень собівартості, якості і широти асортименту;
üінноваційна стратегія орієнтації на інше співвідношення рівня собівартості, якості, широти асортименту тощо
.За географічним спрямуванням діяльності підприємства:
üінноваційна стратегія орієнтування на вітчизняний ринок;
üінноваційна стратегія орієнтування на зарубіжні ринки;
üінноваційна стратегія орієнтування на вітчизняний ринок та зарубіжні ринки одночасно;
.За орієнтацією підприємства на покупців на ринку:
üінноваційна стратегія орієнтування на весь ринок;
üінноваційна стратегія орієнтування на сегменти ринку;
üінноваційна стратегія орієнтування на певні підсегменти ринку;
.Залежно від ринкової позиції, яку прагне зайняти і утримувати підприємство:
üінноваційна стратегія орієнтування на позицію «лідера» на ринку;
üінноваційна стратегія орієнтування на позицію «другого після лідера» на ринку;
üінноваційна стратегія орієнтування на позицію «підприємства із сильним впливом» на ринку;
üінноваційна стратегія орієнтування на позицію «підприємства із середнім впливом» на ринку;
üінноваційна стратегія орієнтування на позицію «підприємства із слабким впливом» на ринку;
.За причиною здійснення інновацій:
üнаступальна інноваційна стратегія;
üоборонна інноваційна стратегія;
üвідступальна інноваційна стратегія;
.Залежно від конкурентно-спроможності продукції і стадії життєвого циклу, на якій вона знаходиться:
üінноваційна стратегія стрімкого зростання обсягів виробництва певного виду продукції (кількості виданих ліцензій тощо);
üінноваційна стратегія уповільненого зростання обсягів виробництва певного виду продукції (кількості виданих ліцензій тощо);
üінноваційна стратегія дотримання стабільності обсягів виробництва певного виду продукції (кількості виданих ліцензій тощо);
üінноваційна стратегія уповільненого скорочення обсягів виробництва певного виду продукції (кількості виданих ліцензій тощо);
üінноваційна стратегія стрімкого скорочення обсягів виробництва певного виду продукції (кількості виданих ліцензій тощо);
.Залежно від способу використання певних новацій підприємством:
üінноваційна стратегія власного виробництва певного виду продукції (використання новації підприємством) без видачі ліцензій іншим підприємствам;
üінноваційна стратегія власного виробництва певного виду продукції (використання новації підприємством) з видачею ліцензій іншим підприємствам;
üінноваційна стратегія видачі ліцензій іншим підприємствам без організації власного виробництва певного виду продукції (без використання новації підприємством); інноваційна стратегія продажу патентів іншим підприємствам на певні види інноваційної продукції (види новацій) тощо;
.Залежно від привабливості ринку та конкурентоспроможності підприємства на ньому:
üінноваційна стратегія стрімкого зростання обсягів певного виду діяльності;
üінноваційна стратегія уповільненого зростання обсягів певного виду діяльності;
üінноваційна стратегія дотримання стабільності обсягів певного виду діяльності на базовому для підприємства рівні;
üінноваційна стратегія уповільненого скорочення обсягів певного виду діяльності;
üінноваційна стратегія стрімкого скорочення обсягів певного виду діяльності;
.Залежно від співвідношення обсягів зростання, стабільності та скорочення за всіма:
üвидами діяльності підприємства:
üінноваційна стратегія зростання;
üінноваційна стратегія балансування;
üінноваційна стратегія спаду[16].
Усі обрані підприємством стратегії за кожною класифікаційною ознакою у розрізі підприємства та його структурних підрозділів, видів діяльності та продукції тощо будуть формувати стратегічний набір підприємства. Стратегічний набір - це сукупність різних видів стратегій, що їх розробляє підприємство на певний період і які відображають особливість подальшого розвитку підприємства, а також його орієнтування на місце і роль у зовнішньому середовищі [17]. Залежно від професійності вибору стратегій, буде залежати рівень оптимальності стратегічного набору підприємства.
З метою вибору оптимальної інноваційної стратегії необхідно чітко розуміти підходи до її формування. Г. Мінцберг на основі аналізу робіт багатьох вчених виділив школи стратегій і виокремив основні підходи до формування стратегії: школу дизайну (формування стратегії як процес осмислення, К. Ендрю), школу планування (формування стратегії як формальний процес, І. Ансофф), школу позиціонування (формування стратегії як аналітичний процес, М. Портер), школу підприємництва (формування стратегії як процес передбачення, Й. Шумпетер,
А. Коул), когнітивну школу (формування стратегії як ментальний процес,
Г. Саймон), школу навчання (формування стратегії як процес, що розвивається,
Дж. Куїнн), школу влади (формування стратегії як процес ведення переговорів,
Дж. Преффер, Г. Салансик, Г. Естлі), школу культури (формування стратегії як колективний процес, Е. Ренман, Р.Норманн), школу зовнішнього середовища (формування стратегії як реакційний процес, М. Ханан, Дж.Фріман), школу конфігурації (формування стратегії як процес трансформації, Г. Мінцберг) [18].
Р. Кох у своїй праці додатково виділив ще дві школи стратегій, одну з яких представляють Г. Хамел та С. Прахалад, а іншу - Е. Кемпбелл, М. Гулд, М. Александр [19].
1.3 Методичний підхід до оцінки ефективності інноваційної політики на підприємстві
Привабливість інновацій полягає не лише в кращих економічних результатах окремих підприємницьких структур, інновації сприяють загальному соціально-економічному зростанню, тому оцінювання їх ефективності слід здійснювати комплексно з урахуванням економічних, науково-технічних і соціальних чинників.
Основними критеріями оцінювання результатів інновацій є актуальність, значущість, багатоаспектність.
Актуальність передбачає відповідність інноваційного проекту цілям науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприємства.
Значущість визначається з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління і з позицій субєкта підприємництва. Значущість для підприємства полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення технологічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.
Багатоаспектність - цей критерій враховує вплив інновації на різні сторони діяльності субєкта господарювання та його оточення, отримання різних видів ефекту науково-технічного, економічного, ресурсного, соціального, екологічного.
У процесі науково-технічного оцінювання визначають :
) наскільки прийняті технічні рішення відповідають сучасним технологічним вимогам в індустріально розвинутих країнах, сприяють руху до постіндустріального суспільства ;
) який рівень і масштаб новизни інноваційного проекту, його складових частин, чи ґрунтується він на інтелектуальному просторі чи на захищеній патентами інтелектуальній власності;
) наскільки перспективними є закладені в проект технологічні і технічні засоби ;
) на який ринок ( зовнішній чи внутрішній ) розрахована нова продукція[20].
Економічне оцінювання охоплює систему показників, які відображають відношення результатів і витрат кожного учасника інновації. Вихідними даними для їх визначення є ринкова потреба в інновації ( обсяг її продажу протягом розрахункового періоду), прогнозна ціна інновації ( з урахуванням видатків, рівня інфляції, позичкового відсотка, рівня прибутковості) і величина реальних грошових потоків, що визначається сумою поточних витрат, інвестицій, виручкою від продажу тощо.
Загальним принципом оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності є порівняння ефекту від застосування нововведень і витрат на їх розроблення, виробництво та їх споживання. Розмір ефекту від реалізації інновацій їх очікуваною ефективністю.
Ефект від реалізації і застосування нововведень може характеризуватися збільшенням прибутку, отриманого шляхом економії від зменшення собівартості, і збільшенням виручки від зростання обсягу реалізації інноваційної продукції завдяки її новій якості.
Ресурсне оцінювання. Здійснюють його з метою визначення впливу інновацій на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості, визначають її показниками підвищення ефективності їх використання ( наприклад, підвищення ефективності використання трудових ресурсів - зростанням продуктивності праці; технічних ресурсів - зростанням фондовіддачі тощо).
Соціальне оцінювання. Полягає воно у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників.
Екологічне оцінювання. Цей вид оцінювання враховує вплив інновації на розвязання проблем охорони довкілля [21].
Ефективність інновацій характеризується системою показників, що відбивають кінцеві результати реалізації, а також співвідношення результатів і витрат, обумовлених розробкою, виробництвом експлуатацією нововведень. В цілому проблема визначення економічного ефекту і вибору найбільш кращих варіантів реалізації інновацій вимагає, з одного боку, перевищення кінцевих результатів від їхнього використання над витратами на розробку, виготовлення і реалізацію, а з іншого боку - зіставлення при цьому отриманих результатів від застосування інших аналогічних за призначенням варіантів інновацій.
Для оцінки ефективності інновацій професор Ільєнкова С. Д. пропонує використовувати систему показників: інтегральний ефект, індекс рентабельності, норма рентабельності, період окупності[22].
Аналіз ефективності інвестиційних проектів в усьому світі здійснюється на основі методології оцінки чистої поточної вартості інвестицій (NPV), внутрішньої норми прибутковості цих інвестицій (IRR), терміну їхньої окупності ( РР) з обліком дисконтування очікуваних доходів від інвестицій.
Метод аналізу інвестицій, заснований на визначенні NPV (net present value) на яку цінність фірми може прирости в результаті реалізації інвестиційного проекту, виходить з двох передумов: будь - яка фірма прагне до максимізації своєї цінності, різночасні витрати мають неоднакову вартість.
Аналіз інвестицій може здійснюватись і за показником чистої поточної вартості. Чиста поточна вартість - це різниця між сумою грошових надходжень ( грошових потоків, припливів), породжуваних реалізацією інвестиційного проекту і дисконтованих до поточної їхньої вартості і сумою дисконтованих поточних вартостей всіх витрат ( грошових потоків, відсотків ), необхідних для реалізації цього проекту.
Метод оцінки прийнятності інвестицій на основі NPV відповідає на запитання, чи сприяє аналізований проект зростанню цінності підприємства чи доходів інвестора взагалі, але ніяк не відбиває відносність величини даного зростання. [23]
Для обчислення даної величини прийнято використовувати метод розрахунку рентабельності інвестицій РІ (profitability index). Цей показник дозволяє визначити, якою мірою зростає цінність підприємства (багатство інвестора) у розрахунку на грошову одиницю інвестицій.
Внутрішня норма прибутку, чи внутрішній коефіцієнт окупності інвестицій IRR (internal rete of return), являє собою, власне кажучи, рівень окупності засобів, спрямованих на інвестування. На практиці значення IRR розраховують за допомогою рівня розрахунку дисконтованої вартості, або використовують спеціальні таблиці коефіцієнтів приведення [24].
Метод розрахунку періоду окупності інвестицій РР складається у визначенні того терміну, за який кумулятивна сума грошових надходжень від проекту зрівнюється з величиною вкладених у нього інвестицій.
Одним з факторів, що впливають на інноваційну діяльність підприємств, є науково-технічний потенціал, який визначає рівень інноваційних можливостей субєктів господарської діяльності. Науково-технологічний потенціал інноваційної діяльності - це сукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові інтелектуальні, які забезпечують інноваційні процеси. Саме наявність ресурсів для нашої країни є важливою складовою інноваційної діяльності. Можливість фінансування інноваційних проектів визначається фізичною наявністю та доступністю капіталу, що вкладається з метою майбутньої високої віддачі.
У більшості випадків інноваційна діяльність повязується з доведенням науково-технічних ідей,розробок до конкретної продукції і технології, що користується попитом на ринку. Особливості інноваційної діяльності - здійснення інвестицій специфічного характеру ( великий ризик, довгострокові вкладення капіталу та ін.), дослідження ринку, бізнес - планування.
Для успішної реалізації інновацій необхідно врахувати багато факторів, найважливішими серед яких є: орієнтація на ринок; відповідність інновації меті підприємства; ефективна система відбору та оцінки проектів; ефективне управління проектами і контроль; наявність на підприємстві джерела творчих ідей; сприйнятливість підприємства до нововведень; індивідуальна та колективна відповідальність за результати інноваційної діяльності.
Можна стверджувати, що оцінювання потенціалу інновацій та результатів інноваційно- технічного та технологічного оновлення виробництва, джерелом прискорення науково-технічного прогресу, створення та випуску конкуренто-спроможної продукції, сприяє підвищенню ефективності виробництва та економічному зростанню.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЛЮСТДОРФ»
2.1 Історична довідка про підприємство
інноваційний політика ресурс показник
Фірма Люстдорф бере свій початок з 1995 року. Взявши в оренду невелике приміщення Іллінецького молочного заводу, за адресою Вінницька обл., м. Іллінці, вул. Коцюбинського 1, кілька молодих людей обладнали лінію по виготовленню казеїну.
Ініціатором облаштування цього виробництва став Васильєв Олег Васильович, житель міста Одеси, який закінчив Одеський інститут харчової промисловості за спеціальністю інженера-механіка. Тоді з ним були Олійник Генадій Васильович, Верещинський Олександр Павлович. Виробництво запрацювало, хоч першопрохідців не раз супроводжували невдачі. У цей час молочний завод працює погано. Не виплачується заробітна плата, ростуть борги по виплаті за заготовлене молоко. В 1997 році на свій ризик О.В.Васильєв бере у лізинг в одній із іноземних компаній обладнання по виготовленню молока тривалого зберігання. За короткий період лінія була встановлена і вже 19 грудня 1997 року вийшов перший пакет молока. У січні 1998 року розпочалося серійне виробництво молока. Таким чином в стінах молочного заводу створюється фірма «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Слово «Люстдорф» в перекладі з німецької означає Весëлая деревушка.
Спочатку на заводі працювали 3 чол. Перероблялося кілька тонн молока. У 2002 році чисельність працюючих безпосередньо на виробництві була 252 чоловіка. А вже в 2003 році працюючих стало 332. Якщо враховувати працівників молокоприймальних пунктів, то ця цифра сягає 550 чоловік. На 2011 рік середньооблікова чисельність працюючих становить 884 чоловік.
На даному етапі існування ТОВ «Люстдорф» не здійснює зовнішньоекономічної діяльності. Цією діяльністю займаються його дочірні підприємства: «На здоровье - Киев», яке знаходиться за адресою м. Київ вул. Саперно-Слобідська буд. 25; «На здоровье - Днепр», яке знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ вул. Героїв Сталінграду буд. 152; «На здоровье - Одесса», яке знаходиться за адресою м. Одеса вул. Космонавтів буд. 32.
Продукція ТОВ «Люстдорф» постачається в Білорусь, Азербайджан, Молдову, Грузію, Вірменію, Росію. Проте, зовнішньоекономічна діяльність не приносить значних прибутків підприємству, вона є радше своєрідною рекламою і пошуком солідного замовника.
Кожне підприємство у ході здійснення своєї діяльності співпрацює із зовнішнім середовищем. А саме: постачальниками, потенційними учасниками, інвесторами, державою, конкурентами, споживачами. Складність зовнішнього середовища полягає в тому, що кількість факторів, на які організація повинна реагувати досить значна. Коли мова йде про різноманітність факторів, то організація, яка використовує декілька вхідних матеріалів, декілька спеціалістів, та веде справи з невеликою кількістю партнерів своєї країни, може розрахувати умови забезпечення діяльності менш складним шляхом ніж організація з іншими партнерами.
Постачальниками сировини на молокозавод є населення (50%) та сільськогосподарські товариства (50%).
Взагалі основну конкуренцію ТОВ «Люстдорф» складає київський завод «Галактон», що є нині одним із лідерів виготовлення молочної продукції.
Готову продукцію постачають в Київ, Севастополь, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Одесу, Суми, Полтаву, Житомир та багато інших міст України та близького зарубіжжя.
Виробничі зв′язки підприємства досить стабільні, оскільки договори на поставку товару підписуються на початок року і таким чином молокозавод протягом всього періоду забезпечений роботою. ТОВ «Люстдорф» становить загрозу конкурентам, адже крім існуючих каналів збуту, іде пошук нових для реалізації товарів, які виготовляються у значних обсягах і за цінами, що дещо перевищують ринкові.
Формування умов для високоефективного функціонування молоко-продуктового підкомплексу України з метою повного забезпечення внутрішніх потреб високоякісною продукцією та розширення експортного потенціалу, адаптація до ринкового середовища товаровиробників і переробних підприємств із досягненням конкурентоспроможних параметрів, які гарантуватимуть йому ефективну діяльність, є актуальною проблемою, що потребує наукового та практичного вирішення.
На сьогоднішній день ТОВ «Люстдорф» є одним з лідерів молочного ринку України в сегменті пакованого молока тривалого зберігання. Підприємство спеціалізується на переробці та виробництві молочної продукції під чотирма торговими марками: «На здоровье», «Селянське», «Буренка», «Тотоша». Асортимент продукції на сьогоднішній день налічує більше 42 позицій
Нинішня добова потужність компанії забезпечує переробку близько 200 тонн молока на продукцію найвищої якості, що відповідає всім міжнародним вимогам. Навіть у такому екологічно безпечному регіоні, як Вінниччина, проводиться ретельний відбір сировини. А подальша її переробка здійснюється за технологіями, що максимально зберігають корисні властивості натурального продукту, і в цьому компанія не має рівних у галузі.
Винятковим технологічним та маркетинговим досягненням компанії «Люстдорф», є новітня технологія суперпастеризації. Внаслідок її застосування, а також удосконалення упаковки молока Селянське вдалося подовжити термін зберігання пастеризованого молока у 9 разів - з 5 до 45 діб.У виробництві молока застосовується унікальна для українських підприємств технологія холодної сепарації, що дає змогу уникати зайвої стадії нагрівання сировини. Звдяки цьому за кількістю поживних речовин та вітамінів молоко практично не відрізняється від щойно зібраного.
Гнучкий менеджмент і цілеспрямована стратегія розвитку у найкоротший строк дали змогу ТОВ «Люстдорф» стати одним із лідерів молочної галузі на ринку молокопродуктів. Торгова марка «На здоров′я» впевнено очолює рейтинг найбільш популярних серед споживачів молока тривалого зберігання, а продукція під динамічною та перспективною маркою «Селянське» за своїми споживчими якостями поки що не має аналогів в Україні.
Темпи розвитку компанії, постійне інвестування коштів у вдосконалення технологій, навчання персоналу, поліпшення умов праці підтверджують стабільність позицій, завойованих ТОВ «Люстдорф» та його торговими марками на ринку України і країн близького зарубіжжя.
Висока якість продукції ТОВ «Люстдорф» та внесок товариства в оздоровлення національної економіки не раз відзначалися дипломами престижних міжнародних виставок, а його керівника удостоєно звання лауреата Всеукраїнського конкурсу «Ділова людина року» та почесної нагороди «Золотий Ягуар» за бездоганну репутацію у бізнесі.
2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників
Аналіз діяльності підприємства проводиться з метою оцінки результатів господарської діяльності за період, оцінювання рівня ефективності застосування виробничих ресурсів для виробництва і реалізації продукції, виявлення ефективності операційної діяльності підприємства. Здійснюється шляхом вивчення даних оперативної статистики за поточний рік чи порівняно з минулим роком з використанням господарсько-фінансових показників для порівняльного аналізу та оцінки кінцевих результатів (ефективності) діяльності підприємства.
Основою для написання є документи ТОВ «Люстдорф» (див. Додатки):
·форма № 1 «Баланс»;
·форма № 2 «Звіт про фінансові результати»;
·форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності»;
Такий аналіз спрямований на визначення обсягів і структури періодичних змін у системі економічних показників, котрі характеризують ефективність діяльності окремих складових виробничо-господарської діяльності, ефективність використання матеріальних, фінансових чи трудових ресурсів порівняно з минулим. Виявляються також причини негативних показників діяльності або недоліків конкретних структур, комерційно-господарських підрозділів. Оцінюються також можливі наслідки діяльності підприємства в існуючому режимі. На підставі результатів аналізу складають прогнози розвитку підприємства, розширення чи зміцнення його позицій на ринку, а також конкретні пропозиції, заходи щодо підвищення результативності, прибутковості подальшої діяльності.
Таблиця 2.1
Техніко-економічні показники діяльності ТОВ «Люстдорф»
ПоказникиОдин. виміруДжерела інформації, розрахунок2011 Рік2012 РікВідхиленняАбсол.Темп зрост,%12345671.Середня вартість сукупного капітулутис.грн.1/2(р.280гр.3+ р.280гр.4)ф.196528,8170140,573611,71762.Середня вартість власного капіталутис.грн.1/2(р.380гр.3+ р.380гр.4)ф.147627,159101,011474,01243. Ресурси підприємства:3.1. Основні засоби:3.1.1. За первинною вартістю на кін. Рокутис.грн.р.031гр.4ф.185286919166630107,83.1.2. За залишковою вартістю на кін. Рокутис. грн.р.030гр.4ф.13289629608-32880,93.1.3. Знос на кін. рокутис.грн.р.032гр.4ф.1523126230899961193.1.4. Середня вартістьтис.грн.1/2(р.031гр.3+ р.031гр.4)ф.174717,358859213874,651183.2. Нематеріальні активи:3.2.1. За первинною вартістю на кін. Рокутис.грн.р.011гр.4ф.16,870,21033.2.2. За залишковою вартістю на кін. Рокутис.грн.р.010гр.4ф.13,43-0,4903.2.3. Знос на кін.рокутис.грн.р.012гр.4ф.1-3,447,4-1,23.2.4. Середня вартістьтис.грн.1/2(р.011гр.3+ р.011гр.4)ф.13,473,62053.3. Оборотні активи:3.3.1. Усього на кінець рокутис.грн.р.260гр.4ф.17614392818166751223.3.2. Запаси на кінець рокутис.грн.(р.100+р.110+ р.120+р.130+ р.140)гр.4ф.121284,8265295244,2124,63.3.3. Дебіторська заборгованість на кінець рокутис.грн.(р.150+р.160+ р.170+р.180+ р.190+р.200+ р.210)гр.4ф.142181,36037818196,71433.3.4. Грошові кошті на кінець рокутис.грн.(р.220+р.230+р.240+р.250)гр.4ф.11267759716706473.3.5. Середні залишки оборотних коштівтис.грн.1/2(р.260гр3+ р.260гр.4)ф.153259,484510,531251,11593.4.1.Середньообл. чисельність працівниківОсібр.010гр2ф1-ПВ6627871251193.4.2. Персоналу в еквіваленті повної зайнятостіОсібр.001гр.2ф№1 ПВ765884119116
На основі розрахунків, проведених у табл. 2.1. можна зробити висновок, що у 2010 році ТОВ «Люстдорф» працювало ефективніше порівняно з 2009 роком про що свідчить зростання показників по більшості параметрів.
У звітному році порівняно із попереднім середня вартість сукупного капіталу підприємства збільшилась на 73611,7 тис. грн., тобто обсяг його фінансових ресурсів збільшився на76 %. Власний капітал теж збільшився на 24 %( 11474,0 тис. грн.). Середня вартість основних засобів у звітному році збільшилася на 18% (13874,65 тис. грн.),а середня вартість нематеріальних зросла на 105% (3,6 тис.грн.).
Щодо оборотних активів, то на кінець звітного року їх вартість збільшилась на 166,75 тис. грн. (темп зростання - 122%). Запаси збільшили на 5244,2 тис.грн (124,6%), а дебіторська заборгованість на 143%. Середні залишки коштів значно підвищились у порівнянні з минулим роком на -31251,1тис.грн (159. Також відбулося зростання середньооблікової чисельності працівників на 125 чоловік, що дорівнює темпу зростання 119%.
Таблиця 2.2
Економічні та фінансові показники
ПоказникиОдин. виміруДжерела інформації, розрахунок2009 Рік2010 РікВідхиленняАбсол.Темп зрост,%12345674. Економічні показники:4.1.Чистий доход від реалізації продукціїтис.грн.р.035гр.3ф.2228785,9355712126926,11554.2.Обсяг виробництва продукціїтис.грн.ф.1р2ряд200гр1232362,6338662106299,4146 4.3.Собівартість виробленої продукціїтис.грн.ф.1р2ряд200гр2167467,3230868,563401,21384.4.Собівартість реалізованої продукціїтис.грн.р.040гр.3ф.2192134,8275 48883353,21434.5. Трудовитратилюд.годф.1-ПВ р.009гр2129399915390102450111195. Фінансові результати:5.1.Валовий прибуток (збиток)тис. грн.ф.2р.050гр.3 (р.055гр.3)36651,18022143569,92195.2.Прибуток від операційн. Діяльностітис. грн.ф.2р.100гр.3 (р.105гр.3)7635,61853210896,42435.3. Приб. від звичай. діяльн.до оподаткувтис. грн.ф.2р.170гр.3 (р.175гр.3)6397,7597-5800,795.4. Чистий прибуток (збиток)тис. грн.ф.2р.220гр.3 (р.225гр.3)4798,3448-4350,39
Аналізуючи економічні показники, ми бачимо, що у 2010 році порівняно з 2009 відбулося збільшення обсягів виробництва продукції на 46%, собівартості на 38%, відповідно обсяги трудовитрат зросли на 19%. Під впливом даних факторів чистий доход від реалізації продукції збільшився на 126926,1тис. грн., що становить 155% темпу зростання.
Аналізуючи фінансові показники можна побачити, що валовий прибуток зріс на 43569,9 тис. грн.(219% ), загалом за рахунок підвищення прибутковості операційної діяльності на 10896,4 тис.грн.(243%). Збиток від звичайної діяльності становить 5800,7 тис.грн, що дорівнює 91%.
За результатами показників, можна зробити висновок, що у 2010 році підприємство направило усі сили на підвищення потужностей виробництва, що дало позитивний результат(243%),але якого було недостатньо, щоб забезпечити прибуток,який покриє збитки від звичайної діяльності. У 2010 році підприємство провело досить ефективно проводило операційну діяльність, але не забезпечило ефективність звичайної діяльності,за виключенням операційної.
Таблиця 2.3
Показники ефективності використання ресурсів
ПоказникиОдин. ВиміруДжерела інформації, розрахунок2009 Рік2010 РікВідхиленняАбсол.Темп зрост,%12345676.1.Продуктивність праці 1-го працівникатис.грн./особуп.4.2./п.3.4.1.351430791236.2. Коефіцієнт зносу ОЗф.1(р.032/ р.031)-0,670,611,28-916.3.Коефіцієнт оновлення ОЗф.5р.260гр.5/ ф.1р.031гр.40,040,070,031756.4.Коефіцієнт вибуття ОЗф.5ряд.260гр.8/ ф.1ряд.031гр.30,0030,0040,0011336.5. Фондовіддачагрн./грн.п.4.2./п.3.1.4.3,113,820,711236.6.Фондомісткістьгрн./грн.п.3.1.4./п.4.2.0,320,26-0,06816.7.Фондоозброєністьтис.грн./ особуп.3.1.4./п.3.4.2.112,9112,6-0,399,76.8.Коефіцієнт обіговості Об.З.Оборотип.4.1./п.3.3.5.4,34,2-0,10,986.9.Коефіцієнт закріплення Об.З.грн./грн.п.3.3.5./п.4.1.0,230,240,011046.10. Середній період обороту Об.З.Дні360дн./п.6.9.848621026.11.Коефіцієнт обіговості активівОборотип.4.1./п.1.2,372,09-0,280,886.13.Коефіцієнт обігов.дебітор.забор- гованостіОборотир.035ф.2/1/2 (р.160гр.3 +р.160гр.4)ф.196,2-2,8696.14. Середній період обороту дебітор. заборгованостіДні360дн./п.6.13.4058181456.15.Коефіцієнт обіговості кредит.заборгованостіОборотир.035ф.2/ 1/2(р.530гр.3 +р.530гр.4)ф.18,425,07-3,350,606.16. Середній період обороту кредит.заборгованостідні360дн./п.6.15.42,87128,21666.17.Коефіцієнт обіговості запасівоборотир.035ф.2/ 1/2(р.100гр.3(4);-р.140гр.3(4); ф.116,129,57-6,55596.18.Середній період зберігання запасівдні360дн./п.6.17.22,337,615,31696.19.Тривалість операційного циклудніп.6.18.+п.6.14.62,395,633,3153
За результатами табл.2.3. можна зробити висновки, що у 2010 році ресурси підприємства використовувалися більш ефективніше порівняно з 2009 роком. Темп зростання продуктивності праці одного працівника становить 123% у 2010 році,відбулося оновлення основних засобів на 75% більше ніж у попередньому,збільшилася фондовіддача на 23% та зменшилася фондомісткість на 19%,що свідчить про ефективне використання фондів підприємства.
Середній період обороту оборотних засобів зріс на 2 дні(58 днів) порівняно з попереднім(56 днів). Збільшився термін оборотності дебіторської заборгованості на 45%, та кредиторської на 66%, що свідчить про зменшення платоспроможності як дебіторів даного підприємства, так і самого підприємства.У 2010 спостерігається збільшення пероду зберіння запасів на 69%, що становить 37,6 дні та збільшення операційного циклу на 53%.
Таблиця 2.4
Показники рентабельності підприємства
ПоказникиОдин. виміруДжерела інформації, розрахунок2009 Рік2010 РікВідхиленняАбсол.Темп зрост,%12345677.1.Рентабельність сукупного капіталу%р.170ф.2/ п.1153,7-11,3257.2.Рентабельність власного капіталу%р.220ф.2/ п.2238-15357.3.Валова рентаб.продажу%р.050ф.2/р.035ф22816-8577.4.Операційна рентаб.продажу%р.100ф.2/р.035ф2103-7307.5.Чиста рентаб.продажу%р.220ф2/р.035ф282-6257.6.Рентабельність продукції%р.050ф.2/р.040ф23819-1950
Рентабельність-це показник, що характеризує прибутковість та ефективність діяльності підприємства. Найбільше зменшилася валова рентабельність продажу на 57% та рентабельність продукції на 50%. У 2010 році рентабельність ТОВ «Люстдорф» зменшилася по всім пунктам порівняно з 2009 роком, що означає зменшення ефективності діяльності підприємства.
2.3 Оцінка ефективності інноваційної політики підприємства
Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах. У статті 3 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність визначається як «одна з форм інвестиційної діяльності», що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу.
Серцевиною інноваційної діяльності на підприємстві є освоєння (комерціалізація) нових видів продукції або методів її виробництва, доставки і реалізації. Визначаючи напрями інноваційної діяльності, керівництво фірми вирішує, на чому зосереджувати увагу: на продуктових чи технологічних інноваціях. При цьому важливо, хто є «ініціатором» інновації: споживач, постачальник чи конкурент.
У 2010 році валові інвестиції становили 73344,3 тис.грн, що більш ніж в 3 рази перевищує аналогічний показник за попередній рік-28159,3 тис.грн., відбулося фінансування технологічних інновацій та підвищення витрат на інформатизацію підприємства.
Ефект від технологічних інновацій можна прослідкувати за результатами наступних показників: відбувся приріст обсягів виробництва на 106299,4 тис грн., що становить темп зростання 146%, збільшилася фондовіддача на 23% порівняно до періоду введення інновацій,зменшилася фондомісткість на 19 %, збільшилася продуктивність праці одного працівника на 19%. Усе це забезпечило підприємству темп зростання прибутку від операційної діяльності в 213%, та показники рентабельності більше нульового значення. Одним з напрямів інноваційної діяльності, що проводить підприємство є екологія, що рідко можна зустріти в нашому суспільстві. В умовах посилювання конкуренції кардинально змінилося відношення до екології бізнесу, яка стала грати ключову роль в реалізації екологічної політики, оскільки через її практичну діяльність в першу чергу і реалізуються взаємо-відношення людей і природного середовища. Найбільш поширеними видами відходів на всіх підприємствах є відходи паперу та картону, сировина полімерна вторинна, склобій покупний, відходи тверді побудові та відходи деревини. Окремо виділяються відходи, що виходять з молочних заводів. Крім того, аналіз звітів показав, що на підприємствах молосної промисловості Вінницької області відсутні спеціалізовані сховища органі-зованого складування. Дане підприємство сформувало систему утилізацію відходів та структури, що запобігають утворенню залишкових матеріалів виробничої діяльностіі. Також на заводі діє ефективна система безвідходного виробництва. Всі можливі органічні відходи повертаються на сільські угіддя задля добрив чи щось подібне. А для того щоб зменшити відходи від виробництва тарних матеріалів використовуються більш сучасне устаткування.
ТОВ «Люстдорф» працює не лише на сьогодні, але і на перспективу. А в перспективі у підприємства - виробництво продукції преміум-класу (молоко з фруктовими наповнювачами - з полуницею, бананом, шоколадом, кокосом, персиком; молоко стерилізоване для дитячого харчування від 8-ми місяців. Молоко виготовляється в асептичних, зручних і надійних видах упаковки, вагою 500; 1000 та 1500 г. ).Підприємство виробляє масло коровяче солодковершкове Селянське і Вологодське, без додавання рослинних жирів, масою 200 г та 20 кг.
Новинкою 2010 року було виробництво вершків до кави 10% жиру, кулінарних вершків 18 і 30% жиру, крему кондитерського для збивання 24% жиру. Вся продукція ТОВ "Люстдорф" сертифікована, відповідає діючій нормативній документації і потребам споживачів. Для її виробництва проводиться ретельний відбір сировини, новітня технологія температурної обробки дозволяє максимально зберегти корисні якості натурального молока.
Стабільна, висока якість продукції стала вже своєрідною візитною карткою підприємства і завоювала заслужену довіру споживачів напряму. Для цього звичайно потрібно розширювати власні угіддя, а з цього випливає, що для підтримки цих же угідь потрібно використовувати новітню техніку, яка буде більш економічною та екологічною. Наприклад вирощувати рапс на паливо для техніки. Також є плани розширити обсяги виробництва шляхом фінансових інвестицій в цехові приміщення, додати до асортименту молочні коктелі.
. УДОСКОНАЛЕННЯ НАПРЯМКІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТОВ «ЛЮСТДОРФ»
3.1 Удосконалення інноваційної політики
Підприємство ТОВ ЛЮСТДОРФ має справу з декількома постачальниками, тому потрапляє в залежність від їх дій. Наприклад - забезпечення енергією, водою, опаленням, що організація одержує від держави - монополіста та за монопольно-високими цінами. Це в свою чергу підвищує фактичну собівартість на утримання, що знижує прибуток підприємства. Для росту і процвітання підприємства потрібні також постачальники капіталу. В Україні таких потенційних інвесторів декілька: банки, акціонери, інвестиційні компанії. Для підприємства найбільш зручним інвестуванням є кредити банку, які використовуються для розширення торгових можливостей організації.
Наполегливість у реалізації стратегії має на увазі свідоме зобов'язання вищого керівництва направляти ресурси й енергію організації на досягнення лідируючого положення на ринку. Компанії, у яких вищому менеджменту не удалося настроїти співробітників на досягнення високих цілей, ніколи не досягти «вершин», оскільки працівники не мають стимулів до додаткових зусиль і розвитку свого потенціалу.
В процесі реалізації готової продукції одним з основних недоліків, що впливають на виникнення незадоволеного попиту, є вузький асортимент готової продукції. Тому з метою скорочення незадоволеного попиту рекомендується проводити заходи щодо поліпшення якості продукції і розширенню асортименту. Для стимулювання збуту продукції підприємства рекомендується надавати знижки постійним покупцям.
Для налагодження збутової політики ТОВ «ЛЮСТДОРФ» необхідно орієнтуватися на маркетингову діяльність. ТОВ «ЛЮСТДОРФ» вибрала методику встановлення ціни на основі рівня поточних цін. Призначаючи ціну з урахуванням рівня поточних цін, підприємство в основному відштовхується від цін конкурентів.
В період проникнення на нові ринки ТОВ «ЛЮСТДОРФ» продаватиме продукцію за заниженою ціною в цілях стимулювання попиту. Цим досягається мета - випуск продукції у великих кількостях, знижує його собівартість і збутові витрати на одиницю продукції.
Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудомісткості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу. Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання.
На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.
Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини та матеріалів, які надходять від постачальників.
Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарілого обладнання.
Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі). Необхідно розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами.
Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати. Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову конюнктуру.
Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, які потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.
У підвищенні рівня рентабельності велику роль відіграють трудові ресурси. Потрібно удосконалити роботу відділу кадрів при прийомі людей на підприємство. Можна впровадити різного виду тестування, за наслідками якого можна надати робоче місце досвідченішій і перспективнішій людині.
Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві. Без аналізу фінансового стану сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого субєкта економічної діяльності, включаючи і тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків.
Витоки більшості проблем у організації приховані у людських ресурсах. Тут необхідно враховувати: тип співробітників, компетентність та підготовку керівництва, систему винагород, спадкоємність керівних посад, підготовку та підвищення кваліфікації співробітників, втрата провідних фахівців та причини цього, якість виробів. Імідж корпорації створюється за допомогою співробітників, клієнтів та суспільної думки. Культура та імідж фірми закріплюються чи послабляються репутацією компанії. Призвівши внутрішні сильні і слабі сторони у відповідність з зовнішніми загрозами та можливостями, керівництво готове до вибору відповідної стратегічної альтернативи.
Споживачі продукції, як правило, віддають перевагу якісному та корисному продукту харчування з унікальними смаковими характеристиками, товару, який задовольняє їх потреби в найбільшій степені, і підприємству, що забезпечує оптимальне співвідношення якості, споживацьких властивостей і ціни товару, характеру і специфіці його вимог.
Без необхідних навичок і умінь наполегливість компанії в реалізації стратегії означає розтрату ресурсів. Щоб розробляти товари, що перевершують по багатьом характеристикам продукцію міжнародних конкурентів, вимагаються глибокі знання і здібності до навчання. Тут потрібно наявність знань у двох областях. Перша область зв'язана з інтересами і цінностями споживачів, друга - відноситься до технологічних навичок, необхідним для створення і надання цих цінностей. Основні ділові здібності організації, її основні компетенції - це унікальні навички і майстерність її співробітників, що дозволяють придбати стійкі конкурентні переваги.
Ключові компетенції в області спеціалізації підприємства забезпечують основу для інноваційної діяльності і відкривають доступ до широкого, розмаїтості нових товарів і ринків. Багато компаній помилково вважають, що їхні основні ділові здібності полягають в умінні робити кінцеві товари й організовувати бізнесу-одиниці. Однак в умовах сучасних, що швидко змінюються ринків і товари і підрозділи, по суті, носять тимчасовий характер. Справжня основа підприємства - це портфель її потенційних можливостей і здібностей.
Задача вищого керівництва компанії - визначення ринкових можливостей, що насамперед залежать від ділових компетенції підприємства і представлень про розвиток ринків, від того, які здібності забезпечать йому лідируюче положення на ринку. Як тільки здатності компанії визначені, їхній наступний розвиток вимагає повної віддачі всіх членів організації й інвестицій. Подібно товарам, здатності і можливості не є чимось застиглим, а повинні постійно удосконалюватися й адаптуватися до умов, що змінюються.
3.2 Напрямки розробки інноваційної політики
Проводячи дослідження діяльності ТОВ «ЛЮСТДОРФ» було виявлено декілька можливих шляхів щодо удосконалення діяльності підприємства та покращення показників його діяльності. Це насамперед вихід на нові ринки збуту, впровадження нових видів діяльності, завоювання стійких конкурентних переваг, але одним з основних чинників, який гальмує розвиток підприємства є психологічна незадоволеність персоналу робочою обстановкою. Основною проблемою системи управління персоналом є несприятлива психологічна обстановка, до напруженості і конфліктних ситуацій, що дуже сильно впливає на погіршення якості роботи.
Постановка проблеми управління персоналом на ТОВ «ЛЮСТДОРФ»
Психологічний клімат колективу, якийви являє себе, насамперед, у відносинах людей один до одного і до спільної справи, цим все ж таки не вичерпується. Він неминуче позначається і на стосунках людей до світу в цілому, на їх світовідчутті і світосприйнятті. А це в свою чергу може проявитися у всій системі ціннісних орієнтацій особистості, що є членом даногоколективу.
Кожен з членів колективу на основі всіх інших параметрів психологічного клімату виробляє в собі відповідну цьому клімату свідомість, сприйняття, оцінку і відчуття свого «я» в рамках даної конкретної спільності людей.
Для того, щоб виправити існуюче негативне становище на підприємстві, необхідно розробити ряд заходів, що сприяли б підвищенню корпоративної культури в цілому і зниження кількості конфліктів у колективі зокрема.
Існує декілька ефективних способів управління конфліктною ситуацією. Не слід вважати причиною конфліктів просту відмінність характерів, хоча, звичайно, і це може стати єдиною з причин конфліктної ситуації, але в загальному випадку це всього лише один з факторів. Потрібно почати з аналізу фактичних причин, як спосіб, що запобігає самій появі конфліктних ситуацій, було розглянуто метод міжособистісного контакту, який носив більш організований характер.
План подібних заходів можна представити у вигляді такої таблиці.
Таблиця 3.1
Заходи, спрямовані на поліпшення психологічної обстановки в колективі
Назва заходуДата проведенняМета проведення1.Спортивні змагання між підрозділамиЩоквартальноНіщо не згуртовує колектив краще, ніж єдина мета і умови змагальності. У цій якості спортивні заходи ідеальні2. Виїзди на природу (День чистого довкіляі т.д.)Залежно від сезонних і погодних умов, не рідше ніж раз на піврокуНеформальна обстановка завжди допомагає знайти спільну мову, відволіктися від робочих проблем і сприяє пошуку спільних інтересів, областей зіткнення поведінки людей3.Корпоративні ВечіркиРаз на квартал, може бути приурочено до якоїсь події, при цьому не обов'язково офіційного. Можна просто влаштувати «День згорілої лампочки»Має приблизно таку ж мету, що і попередня группа заходів, в цілому спрямовані на встановлення міжособистісних контактів у неформальнійо бстановці4. Сімейні свята (День батька, День матері, День захисту дітей)День батька - третя неділя липня, День матері - остання неділя листопада, День захисту дітей - 1 червняПроведення сімейних заходів дає ще одну додаткову можливість налагоджувати не тільки міжособистісні, але й міжсімейного зв'язку, що підсилює зв'язок поколінь. І сприяє розвитку робочих династій на підприємстві
Цей план є зразковим, важливо при його реалізації не перестаратися з частотою проведення подібних заходів, оскільки це теж викликає додаткову в тому в колективі, і відповідно формування негативного ставлення до роботи.
Можна зробити висновок, що персонал організації та його керівництво, незалежно від чисельності групи повинні завжди пам'ятати про важливість позитивного морально-психологічного клімату в колективі, свідомо будувати свою поведінку і вибирати найбільш оптимальний стиль управління колективом для підвищення ефективності робочого процесу і рентабельності всього підприємства. Підлеглі в свою чергу повинні прагнути до нововведень і покращення ситуації на підприємстві відчуваючи свою затребуваність.
Після поліпшення ефективності робочого процесу між персоналом, керівництву було б доцільно делегувати більше повноважень співробітникам відділу логістики, маркетингу та іншим. Наділивши частину персоналу додатковими правами і повноваженнями, можна отримати такі плюси:
·Конфлікти вирішуються швидше. Персонал на передові й здатний приймати рішення сам в межах делегованих повноважень, що підвищує ефективність і оперативність прийняття рішень.
·Персонал стає більш відповідальним.
·Розвивається взаємнаповага і ентузіазм у персоналу. "Ми тепер всі важливі люди".
·Персонал, наділений додатковими повноваженнями, стає джерелом цінних ідей. Тепер все, що приходить в голову такому співробітникові, здається більш важливим, він це не відкидає, а доносить до керівництва. Серед цих ідей часто трапляється дуже корисна інформація.
Отже, впровадження і виконання розробленого плану заходів, дозволить розрядити напружену психологічну обстановку в компанії і поліпшити міжособистісні відносини між персоналом. Це дозволить підприємству працювати більш ефективно, підвищить якість послуг та як наслідок, збільшити рентабельність підприємства.
Ще одним не менш важливим напрямком удосконалення діяльності підприємства є вихід і освоєння нових зовнішніх ринків діяльності. Це дозволить збільшити частку ринку і прибутки підприємства. Для цього підприємству необхідно реалізувати наступні завдання:
·Провести маркетингове дослідження нових потенційних ринків діяльності і визначити барєри входження на ринок
·Визначити конкурентоспроможність підприємства на обраному сегменті ринку
·Оцінити можливі ризики підприємства виходу на новий сегмент ринку
·Провести комплекс рекламних заходів
·Запропонувати потенційним клієнтам ряд переваг співпраці з нашою організацією
·Налагодити довгострокову співпрацю з клієнтами
·Підвищити рівень якості надання послуг, шляхом впровадження інновацій та нових технологій діяльності.
Наведений ряд заходів дасть можливість підвищити рентабельність підприємства, розширити сферу діяльності, здобути стійкі конкурентні переваги, налагодити співпрацю з іноземними партнерами та підвищити якість діяльності підприємства.
ВИСНОВКИ
Молочна промисловість належить до провідних у харчовій та переробній промисловості та формує достатньо привабливий за обсягами ринок. Це повязано з тим, що продукція молочної галузі займає важливе місце у споживанні.
У звязку зі значною конкуренцією на сировинному ринку виробництво готової молочної продукції все у більшій мірі концентрується на великих підприємствах, які вкладають значні кошти в модернізацію виробництва, мобільно реагують на зміни конюктури ринку, постійно збільшують свій асортимент та щоб не втратити свою нішу на ринку за умов сезонного дефіцити сировини, розширюють ринок збуту.
Поряд з цим у молочній галузі є ряд проблем: низький рівень технологічного оснащення, нерозвиненість ринкової інфраструктури, невисокий рівень забезпеченості сировиною,високий рівень конкуренції та ін. Досить ефективною є транспортна логістика на заводі. Велика увага приділяється модернізації та розширенню виробництва (введення в дію цеху з випуску сухого знежиреного молока, закупівля додаткового автотранспорту, купівля нового обладнання для лабораторії та виробництва).
Проте варто підкреслити, що аналіз фінансового стану підприємства виявив певну фінансову нестабільність, яка супроводжується погіршенням сплати заводом своїх боргових зобовязань.
Однак, тенденції та перспективи розвитку українського ринку молока та молочних продуктів дозволяють зробити висновок про те, підвишення рентабельності діяльності ТОВ «Люстдорф» можливе, за умов проведення ефективної інноваційної політики, адже даний ринок є досить динамічним та перспективним.
Список використаної літератури
1.Пашута М.Т. Інновації: понятійно-термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання. Навч. посібник/ М.Т. Пашута О.М. Шкільнюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - С. 76.
.Павленко І. А. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. -С. 46.
.Завлин П.Н. Инновационный менеджмент/ Метод. пособие. Часть 1 - К: РАМО, 1991. - С. 41.
.Завалин П.Н. Инновационный менеджмент. // П.Н. Завлин, А.К.Казанцева, Л.Е. Миндели. - М.: Наука, 1997. - С.29.
.Кузьменко О.М. Формирование и мониторинг инновационной политики предприятия//Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук.. - Донецьк: Дон ДУЕТ, 2004. - С.199.
.Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. - СПб.: Питер, 2000. - С.66.
.Йохна М.А. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посібник./ М.А. Йохна, В.В. Стадник. - К.: Академія, 2005. - С. 99.
.Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізація: монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. - К.: КНЕУ, 2003. - 394 с.
.Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями: сокр. пер. с англ./ Б. Твисс. - М.: Экономика, 1989. - 217 с.
.Санто Б. Инновация как средство экономического развития / Б. Санто. - М.: Прогресс, 1990. - 296 с.
.Водачек Л. Стратегия управления инновациями на предприятии / Л. Водачек, О. Водачкова. - М.: Экономика, 1989. - 167 с.
.Чухрай Н.І. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове та логістичне забезпечення / Н.І. Чухрай. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2002. - 316 с.
.Янковский К.П. Организация инвестиционной и инновационной деятельности / К.П. Янковский, И.Ф. Мухарь. - СПб.: Питер, 2001. - 448 с.
.Василенко В.О. Інноваційний менеджмент / В.О. Василенко, В.Г.Шматько; за ред. В.О. Василенка. - К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. - 440 с.
.Медынский В.Г. Инновационный менеджмент / В.Г. Медынский. - М.:ИНФРА-М, 2002. - 295 с.
.В. М. Чубай. Суть і види інноваційних стратегій машинобудівних підприємств. /Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. 2010. № 1 (3). Том 2
.Міщенко А.П. Стратегічне управління / А.П. Міщенко. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 336 с
.Савчук А.В. Организационно-экономический механизм инновацион-ного развития крупной компании: монография / А.В. Савчук / НАН Украины, Ин-т экономики промышленности. - Донецк, 2004. - 404 с.
.Хомутский Д. Оценка эффективности инноваций // Управление компанией. - 2006. - №2.-С. 34-37.
.Эндрю Дж.П. Возврат на инновации. Практическое руководство по управлению инновациями в бизнесе. − М.: Изд-во "Гревцов Паблишер", 2008. − 324 с.
.Ильенкова С. Д. Инновационный менеджмент : [учебник] / Под ред. С. Д. Ильенковой. - [3-е изд. перераб. и доп.]. - М. : Юнити-Дана, 2007. - 335 с.
.Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч.посібник.Вид. 2-е виправ. І доп..-К.: Центр навчальної літератури, 2005.-504 с.
.Гетьман О. О., Шаповал В. М. Издательство: Центр учбової літератури,2010 - 2-ге видання.- 488с.