Аналіз ліквідності балансу підприємства

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Финансы, деньги, кредит
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    196,28 Кб
  • Опубликовано:
    2014-03-11
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Аналіз ліквідності балансу підприємства

РЕФЕРАТ

Курсова робота: стор., табл., рис., додатки, джерел використаної літератури.

Об'єкт дослідження: процес формування аналізу ліквідності балансу підприємства.

Предмет дослідження: аналіз ліквідності балансу підприємства.

Мета дослідження: оптимізація ліквідності балансу підприємства.

Завдання дослідження: розглянути теоретичні та методологічні засади ліквідності балансу підприємства, провести аналіз ліквідності балансу від різних видів діяльності, розробити оптимізаційну модель управління ліквідності балансу підприємства.

Методи дослідження: теоретичні дослідження і практичні спостереження, узагальнений аналіз бібліографічних джерел.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі наведені теоретичні та методологічні основи управління та аналізу ліквідності балансу підприємства.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ, ЗАЛУЧЕНИЙ КАПІТАЛ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, БАЛАНС, ЛІКВІДНІСТЬ, КОЕФІЦІЄНТ ЛІКВІДНОСТІ, ЗОБОВ`ЯЗАННЯ

ВСТУП

фінансовий ліквідність баланс

Актуальність даної курсової роботи полягає в аналізі ліквідності балансу підприємства.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка ліквідності сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями за рахунок активів, які є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками, і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати тощо.

Об'єкт дослідження: процес формування аналізу ліквідності балансу підприємства ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» .

Предмет дослідження: аналіз ліквідності балансу підприємства.

Мета дослідження: оптимізація ліквідності балансу підприємства ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» .

Завдання дослідження: розглянути теоретичні та методологічні засади ліквідності балансу підприємства, провести аналіз ліквідності балансу від різних видів діяльності, розробити оптимізаційну модель управління ліквідності балансу підприємства ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго».

Методи дослідження: теоретичні дослідження і практичні спостереження, узагальнений аналіз бібліографічних джерел.

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладень в оборотні активи.

Ступінь ліквідності оборотних активів, і кожної їх групи, визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до поточних зобов'язань.

Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, аналіз ліквідності балансу підприємства полягає у порівнянні засобів, які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку убування їх ліквідності, із зобов'язаннями, які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Основи аналізу ліквідності підприємства

Основи фінансового аналізу складається з визначення конкретного завдання аналізу певних процесів або явищ господарсько-фінансової діяльності підприємства; комплексної їх оцінки у взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості; дослідження причин та наслідків цих зв'язків; обчислення величини впливу чинників на кінцевий результатний показник; визначення пріоритетних напрямів розвитку; оцінки обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень.

Фінансовий аналіз як наука - це система спеціальних знань, що шляхом розчленування цілого на складові і виділення окремих сторін, властивостей, зв'язків спрямована на дослідження економічних явищ та процесів у їх взаємозв'язку і взаємозумовленості, яка формується під впливом об'єктивних економічних законів з науковим обґрунтуванням завдань та договірних зобов'язань, оцінкою їх виконання, визначенням величини дії позитивних і негативних чинників, невикористаних резервів і розробкою пропозицій щодо вироблення оптимальних управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності виробництва.

Як і кожна наука, економічний аналіз має свій предмет вивчення. Необхідно зазначити, що ще до теперішнього часу в спеціальній літературі з фінансового аналізу немає однозначного визначення предмета аналізу. На думку більшості сучасних авторів, предметом фінансового аналізу є причини утворення та зміни результатів господарської діяльності. Це визначення ґрунтується на тому, що розкрити суть економічних явищ і завдяки цьому дати об'єктивну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення ефективності виробництва, обґрунтувати управлінські рішення та дати прогноз на майбутнє можна лише після пізнання причинно-наслідкових зв'язків у господарській діяльності підприємств.

При цьому першочерговими завданнями аналізу є:

загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання;

визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;

дотримання фінансової, розрахункової та кредитної дисципліни;

визначення ліквідності та фінансової стабільності підприємства;

прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Це коло завдань визначається керівниками підприємств і вирішується внутрішнім аналізом.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовується система показників, яка характеризує зміни:

структури капіталу за його розміщенням та джерелами утворення;

ефективності використання капіталу;

платоспроможності та кредитоспроможності підприємства;

фінансової стійкості;

рівня прибутковості (рентабельності) підприємства.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовуються внутрішні і зовнішні джерела інформації.

Зовнішні дані - це матеріали преси, фінансові довідники, висновки аудиторських фірм тощо.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Витрати на придбання та створення активу, які, не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Зобов'язання відображається в балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

В об'єктивній оцінці фінансового стану зацікавлені всі користувачі бухгалтерської (фінансової) звітності, які в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку об'єднані в три основні групи:

особи, які безпосередньо займаються бізнесом на даному підприємстві;

особи, які не працюють на підприємстві, але мають пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (наприклад, власники акцій);

особи, які мають непряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (податкові служби; фондові біржі, які займаються купівлею-продажем цінних паперів; органи, які контролюють ціни, експорт та імпорт; профспілки; преса та ін.).

Внутрішньогосподарський аналіз виконується для керівників підприємства, а також їхніх функціональних і лінійних підрозділів.

Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов'язання, що веде, в свою чергу, до обов'язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів і, в найгіршому випадку, до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Як зовнішній, так і внутрішньогосподарський аналіз фінансового стану прийнято класифікувати за різними ознаками (рис. 1.1)

Рисунок 1.1 - Класифікація видів аналізу фінансового стану підприємства

Отже, залежно від інформаційного забезпечення та поділу на різні групи користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану останній поділяється на внутрішньогосподарський та зовнішній.

.2 Сутність ліквідності підприємства та її значення для оцінки його фінансового стану

Робота підприємства в умовах ринку передбачає здійснення нормальної фінансової діяльності. З позиції фінансової діяльності будь-якому підприємству доводиться вирішувати такі завдання:

підтримання спроможності своєчасно відповідати за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями;

забезпечення фінансування в необхідних обсягах.

Ці завдання формуються з позиції коротко- та довгострокової перспектив. Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному вигляді характеризують його спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами.

Ліквідність - термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.

Ліквідність у загальному розумінні означає здатність цінностей перетворюватися в грошові кошти. Вона характеризується наявністю в підприємства ліквідних засобів у формі залишку грошей у касі, грошових коштів на рахунках у банку та тих елементів оборотних активів, що легко реалізуються. Ступінь ліквідності визначається тривалістю часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність цього виду активів.

В складі поточних активів є такі їх елементи, які можна швидко продати, але зі значною знижкою в ціні. До таких елементів відносять виробничі запаси, при реалізації яких підприємство отримує 40 і менше відсотків від їх облікової вартості.

Ліквідність розглядають з двох позицій:

) як час, необхідний для продажу активу;

) як суму, одержану від продажу активу.

Тому, ліквідність - це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.

За умов конкурентного середовища, оцінка ліквідності балансу являє собою об'єктивну необхідність для аналізу платоспроможності підприємства.

Часто у науковій літературі поняття ліквідності і платоспроможності використовують поруч і невіддільно одне від одного. Так О.О. Шеремет зазначає: «В ринкових умовах господарювання ліквідність і платоспроможність підприємств вважається однією з найважливіших характеристик їх діяльності. Вона визначає не тільки взаємовідносини підприємства з партнерами, суб'єктами фінансового ринку, державою, а й його успішне функціонування чи банкрутство. Результати аналізу ліквідності та платоспроможності цікавлять перш за все кредиторів підприємства, оскільки це дає відповідь на питання про його здатність погасити свої зобов'язання» [14].

Крім цього автори різних підручників та посібників з економічного та фінансового аналізу часто використовують поняття «ліквідність підприємства», «ліквідність балансу» та «ліквідність активів». В.О. Мец пояснює так взаємозв'язок видів ліквідності: «ліквідність суб'єкта господарювання визначається відношенням вартості ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованості. По суті, ліквідність суб'єкта господарювання є ліквідністю його балансу. Ліквідність же балансу підприємства характеризує зв'язок можливості продажу його активів з одночасною оплатою пасивів» [7].

Розібратися у взаємозв'язку понять платоспроможності та ліквідності підприємства, ліквідності балансу і ліквідності активів дозволяє схема та наведена на рис. 1.2.








Рисунок 1.2 - Взаємозв'язок між показниками ліквідності та платоспроможності

Ліквідність і платоспроможність не тотожні, хоча й дуже близькі поняття, причому ліквідність є більш місткою категорією, ніж платоспроможність. Зазначені блоки схеми рівнозначні між собою, але разом з тим досягнення завдання другого блоку не можливе без реалізації завдань першого блоку, а третього - без наявності першого і другого, четвертого -без наявності першого і другого. Ліквідність активів є основою платоспроможності підприємства. Іншими словами, ліквідність - це засіб підтримання платоспроможності.

Розглянемо коефіцієнт поточної ліквідності. Коефіцієнт поточної ліквідності показує ступінь, в якій поточні активи покривають поточні пасиви. Він може змінитися за рахунок збільшення або зменшення суми по кожній статті поточних активів або поточних пасивів.

Це один з найважливіших фінансових коефіцієнтів. Чим вище показник, тим краще платоспроможність підприємства. Хорошим вважається значення коефіцієнта більше 2. З іншого боку, значення більше 3 може свідчити про нераціональної структурі капіталу, це може бути пов'язано з уповільненням оборотності коштів, вкладених у запаси, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості.

Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності може відбутися за рахунок збільшення або зменшення суми по кожній статті поточних активів і поточних пасивів (рис. 1.3).

Рисунок 1.3 - Блок-схема факторного аналізу коефіцієнта поточної ліквідності

Перевищення поточних активів над поточними пасивами забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні та ліквідації всіх поточних активів, крім готівки. Чим більша величина цього запасу, тим більше впевненість кредиторів, що борги будуть погашені. Іншими словами, коефіцієнт покриття визначає кордон безпеки для будь-якого можливого зниження ринкової вартості поточних активів, викликаними непередбаченими обставинами, здатними призупинити або скоротити приплив коштів.

Ліквідність активів - характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства. З цієї точки зору можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи. До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства: грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення; дебіторська заборгованість; запаси. До важко ліквідних активів відносяться необоротні активи підприємства.

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов'язаннями підприємства та його активами. Показники ліквідності балансу є обмежуючими чинниками для ефективності. Отже, ріст ефективності діяльності компанії часто відбувається при зниженні загального рівня ліквідності і навпаки. Необхідно контролювати, зіставляти і керувати значеннями цих показників, виходячи з поточних умов і політики розвитку бізнесу.

Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів. Як правило, досліджують поточну і перспективну платоспроможність. Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: приток грошових коштів має забезпечити покриття поточних зобов'язань господарюючого суб'єкта.

Отже, можна зробити висновок, що від структури оборотних активів за ступенем ліквідності залежить платоспроможність підприємства. Досліджуючи взаємозалежність ліквідності та платоспроможності, слід зазначити, що ліквідність є менш динамічною категорією, ніж платоспроможність. Тому показники ліквідності звичайно варіюють у певних цілком передбачуваних межах, що й дає підстави аналітичним агентствам розраховувати та публікувати середньогалузеві і середньогрупові значення цих показників для використання у міжгосподарських порівняннях і як орієнтири при відкритті нових напрямів виробничої діяльності.

1.3   
 Методологія дослідження ліквідності балансу підприємства

Підприємство може бути ліквідним у більшому або меншому ступені, оскільки до складу активів входять різнорідні їх елементи, серед яких є як ті, що легко реалізуються, так і ті, що важко реалізуються для погашення зовнішньої заборгованості. Тому, при проведенні аналізу ліквідності балансу підприємства слід здійснити порівняння статей активів з відповідними статтями пасивів.

За ступенем ліквідності статті активів умовно можна розподілити на чотири групи:

Перша група (А1) - це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення.

Друга група (А2) - активи, що швидко реалізуються. Це готова продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнаходження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання комерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо. Слід зауважити, що основним компонентом цієї групи є дебіторська заборгованість. З метою підвищення ліквідності підприємство деякою мірою може управляти активами другої групи, зокрема змінюючи строки кредитування покупців.

Третя група (А3) - це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво. Говорячи про меншу ліквідність запасів порівняно з іншими видами оборотних активів, ми виходимо із суті кругообігу грошових коштів на підприємстві, де запаси розглядаються як проміжний елемент технологічного процесу.

Четверта група (А4) - це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові вкладення, незавершене будівництво.

Пропорція, в якій ці групи мають перебувати, визначається:

характером і сферою діяльності підприємства;

швидкістю обороту коштів підприємства;

співвідношенням оборотних і необоротних активів;

«якістю» - ступенем ліквідності поточних активів;

сумою та строковістю зобов'язань, на покриття яких призначені статті активів.

Оскільки в складі короткострокових пасивів можна виділити зобов'язання різного ступеня строковості, то одним зі способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу з елементами пасиву.

У зв'язку з цим усі зобов'язання підприємства залежно від строковості їх погашення поділяють на чотири групи:

Перша група (П1) - найбільш строкові зобов'язання (кредиторська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав).

Друга група (П2) - середньострокові зобов'язання (короткострокові кредити банку).

Третя група (П3) - довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банку та позики).

Четверта група (П4) - власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства.

Схематично процедура порівняння статей активів з відповідними статтями пасивів подана на рис. 1.4.

Рисунок 1.4 - Класифікація статей активу і пасиву балансу для аналізу ліквідності

Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної.

При проведенні такого аналізу рекомендується врахувати, що поділ оборотних засобів на ті, що важко та легко реалізуються, не є постійним і може змінюватися зі зміною конкретних економічних умов. Наприклад, в умовах нестабільного постачання або інфляції підприємство може збільшити вкладення коштів у виробничі запаси та інші види товарно-матеріальних цінності, ринкові ціни на які стабільно зростають, що дасть підґрунтя віднести їх до активів, які легко реалізуються.

Значне зростання оборотних активів, що важко реалізуються, має серйозні негативні наслідки для підприємства, до яких не тільки належить зниження його ліквідності. Крім того, збільшується величина так званого «мертвого» капіталу, внаслідок чого уповільнюється оборотність коштів і відповідно знижується ефективність діяльності. Дуже часто на підприємствах падіння значень показників рентабельності багато в чому визначається наявністю та зростанням частки активів, що важко реалізуються.

Основними причинами настання такої ситуації є:

низька якість та висока ціна продукції, що виробляється;

невідповідність місткості ринку, на якому передбачена реалізація продукції, обсягу її виробництва;

послаблений контроль за зберіганням товарно-матеріальних цінностей, коли формально проведена інвентаризація не дає змоги скласти об'єктивну картину наявності та стану запасів матеріальних цінностей;

відсутність оперативного контролю та аналізу дебіторської заборгованості, коли завдання працівників бухгалтерського відділу зводяться тільки до реєстрації господарських операцій та відображення їх в облікових регістрах.

При здійсненні аналізу ліквідності також потрібно з'ясувати і уточними такі питання, як:

свобода у розпорядженні активами (чи не є активи предметом застави);

можливість швидкої втрати цінностей активу внаслідок його морального або фізичного зносу (може бути особливо актуальним для підприємств харчової промисловості та торговельних підприємств);

доступність активів для поточного розпорядження (наприклад, наявність заморожених рахунків є принциповим чинником для оцінки поточної платоспроможності);

контрольованість активів (для кредитора важливо володіти інформацією про спроможність позичальника швидко переміщувати або приховувати активи. Наприклад, переказати грошові кошти з одного рахунка на інший, відомості про який недоступні кредиторам);

наявність умовних зобов'язань, до яких відносять гарантійні та потенційні зобов'язання, що можуть виникнути внаслідок несприятливого рішення по судовому розгляду. Хоча такі зобов'язання не можуть бути відображені в бухгалтерському балансі, оскільки по них не можна дати достовірну кількісну оцінку, інформація про сам факт наявності таких зобов'язань в обов'язковому порядку має бути надана в поясненнях до звітності.

Багаторазове перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями дає змогу зробити висновок про те, що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів така ситуація є більш прийнятною, оскільки посилює їх упевненість у погашенні боргів. Однак з погляду ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволікання коштів у дебіторську заборгованість спричиняє уповільнення оборотності його коштів, а отже, призводить до зменшення маси прибутку. Тому необхідно встановити оптимальний розмір такого перевищення.

Показник власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Він характеризує свободу маневру і фінансову стійкість підприємства з позиції короткострокової перспективи.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотним коштами показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Чим вище цей показник, тим вище платоспроможність і кредитоспроможність підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами визначає, яка частина матеріальних запасів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Його значення рекомендується не нижче 0,5. Коефіцієнт маневреності ВОК характеризує частку власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі абсолютно ліквідних активів - грошових коштів. Його зростання в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Коефіцієнт покриття запасів показує співвідношення величини «нормальних» джерел покриття запасів до величини запасів. До таких джерел відносяться власні оборотні кошти, короткострокові банківські кредити та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Якщо значення показника менше за 1, то поточний фінансовий стан підприємства вважається нестійким.

До факторів, що впливають на нормативне значення цього показника, як правило, відносять:

зіставлення умов надання і отримання комерційного кредиту: якщо оборотність дебіторської заборгованості перевищує оборотність кредиторської заборгованості, то рівень коефіцієнта поточної ліквідності може бути нижчим від орієнтовного його значення. Якщо має місце зворотна ситуація, то критичний рівень цього коефіцієнта має бути вищим за теоретично встановлений норматив;

ефективність роботи підприємства відносно управління запасами: деякі компанії за рахунок високої культури організації технологічного процесу, наприклад упровадженням системи постачання сировини та матеріалів, відомої під назвою «точно в строк» (just-in-just), можуть суттєво скоротити рівень запасів, а отже, знизити значення коефіцієнта

високу оборотність грошових коштів, коли підприємство може дозволити собі відносно невисокий рівень коефіцієнта покриття. У даному разі прийнятна ліквідність забезпечується за рахунок більш інтенсивного притоку грошових коштів у результаті поточної діяльності.

Отже, аналізуючи поточний фінансовий стан підприємства з позиції ліквідності, потрібно врахувати ці та інші фактори, що впливають на рівень цього показника.

2. АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Коротка характеристика підприємства ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго»

Підприємство було створено в 1947 році. У 1965 було включено до складу Московського тресту пересувних електростанцій і займалося комплектацією, поставкою та експлуатаційним обслуговуванням паротурбінних енергопоїздів потужністю 2,5-4 МВт.

З 1970 року розпочато виробництво (по сучасному - пэкеджинг), експлуатація газотурбінних електростанцій потужністю 2,5; 5; 10; 12 МВт і когенераційних блоків потужністю до 72 МВт.

При реконструкції підприємства в 1980 році були створені додаткові виробничі потужності для виробництва електростанцій, ремонт газотурбінних двигунів і дизелів. В кінці 80-х було освоєно виробництво водогрійних котлів потужністю від 1,25 до 5,8 МВт. В 90-х підприємство налагодило виробництво блочних водогрійних котельних. До кінця 90-х колективом підприємства був накопичений великий досвід у виготовленні котлів, і тривала робота з виготовлення і постачання газотурбінних електростанцій, в т.ч. що працюють в когенераційному циклі, тобто з одночасним виробленням теплової та електричної енергії. Для такого циклу був потрібний котел-утилізатор.

ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» спеціалізується на виробництві та ремонті наступного енергетичного та котельного обладнання:

газотурбінні електростанції одиничною потужністю 2,5; 6; 15; 25 МВт (ISO, +15 ºC);

- когенераційні установки на базі газотурбінних (виробництва ВАТ «Мотор-Січ» і ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект») і газопоршньових двигунів;

котли-утилізатори парові та водогрійні, що встановлюються за вищенаведеними та іншими газотурбінними і газопоршневими двигунами. Котли можуть працювати як на чистої утилізації, так і з системою допалу зі збільшенням вироблення тепла;

допоміжне обладнання для газотурбінних електростанцій і когенераційних установок (система очищення повітря на вході у ВМД, система шумоглушения, САУ електростанції і котла-утилізатора); газощільні байпасні клапани, портали, димарі.

Підприємство має великий досвід і забезпечує виконання повного комплексу робіт зі створення та будівництва об'єктів з використанням енергетичного, когенераціоного, теплоутилізаційного і котельного обладнання - від проектування до введення в промислову експлуатацію.

У 2000-х було розпочато виготовлення парових і водогрійних котлів-утилізаторів різних модифікацій, зокрема, встановлюваних за такими газотурбінними двигунами як АІ-20 потужністю 2,5 МВт; ДЖ-59, НК-16-18СТ потужністю 15 МВт; General Electric MS5001 потужністю 26 МВт; General Electric LM 6000-PD SPRINT потужністю 45 МВт.

З 2005 року підприємство починає опрацьовувати питання по розробці і виготовленню утилізаторів за котлами. Спільно з концерном «Міські тепломережі» були розроблені і встановлені утилізатори різних типів і на котли різної потужності. Установка таких утилізаторів дозволила підняти на 4-7% ККД котлів. У всіх утилізаторів, вироблених підприємством, є загальне - теплообмінна поверхня виконана з ребристих труб для збільшення теплообміну при мінімальних масогабаритних характеристиках. У зв'язку з відсутністю в Україні сучасних ліній по виготовленню ореберених труб і побачив перспективу розвитку даного напрямку, підприємство закупило лінію спірального оребріння труби методом високочастотного зварювання. Таке обладнання дозволило оребрять не тільки труби з котелень сталей, але і з корозійно-стійких сталей, що зробило можливим вихід на новий рівень утилізаційних схем, з конденсацією водяних парів, що перебувають у газах, що дозволяє збільшити ККД котла на 10-15%.

2.2 Аналіз ліквідності балансу підприємства

Проаналізуємо ліквідність балансу в співвідношенні активів і пасивів підприємства ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго». Попередньо здійснимо групування активів підприємства за ступенем ліквідності та пасивів за терміном їх сплати.

Таблиця 2.1 - Групування активів підприємства за ступенем ліквідності ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» у 2009-2011 рр.

Група активів

Значення, станом на


2009 рік

2010 рік

2011 рік

Найбільш ліквідні активи

1 612

8 341

1 761

Активи, що швидко реалізуються

7 446

9 373

6 910

Активи, що повільно реалізуються

6 824

3 670

6 873

Активи, що важко реалізуються

4 753

4 840

4 350

 

Групування активів підприємства за ступенем ліквідності за 2009-2011 роки показує:

найбільш ліквідні активи в 2009 році зменшились на 1 612 тис. грн, в 2010 році збільшились на 8 341 тис. грн. і в 2011 році зменшились на 1 761 тис. грн;

активи, що швидко реалізуються в 2009 році зменшились на 7 446 тис. грн, в 2010 році збільшились на 9 373 тис. грн. і в 2011 році зменшились на 6 910 тис. грн;

активи, що повільно реалізуються в 2009 році збільшились на 6 824 тис. грн, в 2010 році зменшились на 3 670 тис. грн. і в 2011 році збільшились на 6 873 тис. грн;

активи, що важко реалізуються в 2009 році зменшились на 4 753 тис. грн, в 2010 році збільшились на 4 840 тис. грн. і в 2011 році зменшились на 4 350 тис. грн.

Таблиця 2.2 - Групування активів за терміном їх сплати ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» у 2009-2011рр.

Група пасивів

Значення, станом на


2009 рік

2010 рік

2011 рік

Найбільш термінові зобов'язання

6 742

5 730

6 983

Короткострокові пасиви

11 769

12 811

9 729

Довгострокові пасиви

0

0

0

Постійні пасиви

2 124

7 683

3 182


Групування пасивів за терміном їх сплати за 2009-2011 роки показує:

найбільш термінові зобов`язання в 2009 році збільшились на 6 742 тис. грн, в 2010 році зменшились на 5 730 тис. грн. і в 2011 році збільшились на 6 983 тис.грн;

короткострокові пасиви в 2009 році зменшились на 11 769 тис. грн, в 2010 році збільшились на 12 811 тис.грн. і в 2011 році зменшились на 9 729 тис. грн;

довгострокові пасиви в 2009-2011 роках мали 0 тис.грн;

постійна пасиви в 2009 році зменшились на 2 124 тис. грн, в 2010 році збільшились на 7 683 тис. грн. і в 2011 році зменшились на 3 182 тис. грн.

Таблиця 2.3 - Аналіз ліквідності балансу підприємства ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» у 2009-2011 рр.

Група активів

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Група пасивів

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Платіжний надлишок (нестача)









2009 рік

2010 рік

2011 рік

А1

1 612

8341

1 761

П1

6 742

5 730

6 983

(-5 130)

2 611

(-5 222)

А2

7 446

9373

6 910

П2

11 769

12 811

9 729

(-4 323)

(-3 438)

(-2 819)

А3

6 824

3670

6 873

П3

0

0

0

6 824

3 670

6 873

А4

4 753

4840

4 350

П4

21 24

7 683

3 182

2 629

(-2 843)

1 168


Підприємство в змозі розрахуватися зі своїми зобов`язаннями у довготерміновому періоді, однак воно не має у достатньому обсязі високоліквідних активів та не зможе швидко реалізуватися за найбільш

терміновими зобов`язаннями.

В аналізі ліквідності балансі підприємства в 2009-2011 роках показує що(рис.2.1):

платіжний надлишок (нестача) в 2009 році в активах які найбільш ліквідні і найбільш термінові зобов`язання мають негативне значення (-5 130) тис.грн, в 2010 році збільшились на 2 611 тис.грн. і в 2011 році мають негативне значення (-5 222) тис.грн;

платіжний надлишок (нестача) в 2009 році в активах, що швидко реалізуються і в короткострокових пасивах мають негативне значення на (-4 323) тис. грн, в 2010 році (-3 438) тис. грн. і в 2011 році (-2 819) тис. грн;

платіжний надлишок (нестача) в 2009 році активи, що повільно реалізуються і довгострокові пасиви мають позитивне значення 6 824 тис. грн, в 2010 році має позитивне значення 3 670 тис. грн. і в 2011 році має позитивне значення 6 873 тис.грн;

платіжний надлишок (нестача) в 2009 році активи, що важко реалізуються і постійні пасиви мають позитивне значення 2 629 тис. грн, в 2010 році має негативне значення (-2 843) тис. грн. і в 2011 році має позитивне значення 1 168 тис. грн.

Рисунок 2.1 - Аналіз ліквідності балансу підприємства

На цьому рисунку 2.1 ми бачимо що в 2009-2011 роках відбулося зменшення активах, які найбільш ліквідні і що швидко реалізуються і пасивах в термінові зобов`язання, короткострокові пасиви і постійні мають негативні значення і збільшення активів, які , найбільш ліквідні, що повільно реалізуються і що швидко реалізуються і пасивах які термінові зобов`язання і довгострокові пасиви. Наступним етапом аналізу ліквідності є розрахунок фінансових коефіцієнтів, які було розглянуто у попередньому підрозділі: коефіцієнт покриття (поточної ліквідності); коефіцієнт швидкої ліквідності; коефіцієнт абсолютної ліквідності. Результати розрахунку зазначених показників наведено у табл. 2.4

Таблиця 2.4 - Розрахунок коефіцієнтів ліквідності ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» у 2009-2011 рр.

Коефіцієнти

Нормативне значення

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності)

1-1,5

0,86

1,15

0,93

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,5-1,0

0,49

0,96

0,52

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,2-0,35

0,087

0,45

0,105

Власні оборотні кошти

-

(-2 627)

3 881

(-131)

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами

2-3,5

(-0,16)

0,13

(-0,075)

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами

0,5

0,31

0,22

0,28

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів

2,5-3

(-1,23)

0,32

(-0,27)

Коефіцієнт покриття запасів

1

0,85

1,15

0,93


Показник ліквідності характеризує спроможність підприємства виконувати свої поточні зобов'язання за рахунок оборотних активів. Загалом підприємство вважається ліквідним, якщо його оборотні активи перевищують поточні зобов'язання. Однак таке перевищення само по собі не дає повної картини, оскільки рівень ліквідності може бути різним. Тому використовується система фінансових коефіцієнтів, які відображають співвідношення даних за певними статтями балансу та інших форм фінансової звітності. Коефіцієнт загальної ліквідності (К1) визначає ступінь покриття поточних зобов'язань оборотними активами:


Цей коефіцієнт іноді називають коефіцієнтом покриття. Він показує, скільки грошових одиниць (тис. грн.) оборотних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо значення коефіцієнта К1 менше від одиниці, це свідчить про високий фінансовий ризик, оскільки у підприємництві готівкові кошти важливіші, ніж прибуток. Низький рівень загальної ліквідності може бути наслідком труднощів у збуті продукції, поганої організації матеріально-технічного постачання тощо.

Високий рівень ліквідності підприємства є позитивним фактором для кредиторів і потенційних інвесторів. Однак якщо значення К1 перевищує три (дуже високий рівень), потрібен ретельний аналіз, оскільки це може означати, що надлишкові фінанси перетворюються на зайві оборотні засоби. Останнє зумовлює погіршення показників ефективності використання активів. Крім того, залучення надлишкових фінансів може потребувати додаткових витрат на виплату процентів. Тому необхідно проаналізувати фінансову структуру підприємства для підтвердження (чи спростування) того, що підприємство, наприклад, має надто багато відносно дорогих фінансів (довгострокових кредитів і акціонерного капіталу) і недостатньо дешевих (короткострокових кредитів і позик).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К2) визначає ступінь покриття поточних зобов'язань поточними фінансовими інвестиціями і коштами та їх еквівалентами:


Різні коефіцієнти ліквідності дають інформацію про фінансову стійкість підприємства для різних категорій користувачів. Так, коефіцієнт проміжної ліквідності становить значний інтерес для банків та інших кредитних установ, а коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників товарів (робіт, послуг) та фінансових аналітиків підприємства.

Коефіцієнт маневреності власних коштів (К3) характеризує відношення чистих оборотних активів до власного капіталу підприємства:


Цей коефіцієнт показує частку власного капіталу в такій формі, яка дозволяє вільно ним оперувати, збільшуючи закупівлю сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, змінюючи номенклатуру товарів, купуючи додаткове устаткування, здійснюючи інвестиції в інші підприємства. Величина К6 дає інформацію про фінансову незалежність підприємства, його спроможність не стати банкрутом у разі тривалого технічного переоснащення або труднощів зі збутом продукції. Високий коефіцієнт К6 певною мірою знижує ризик, пов'язаний з наявністю застарілих (чи таких, що швидко старіють) виробничих машин та обладнання.

Показник платоспроможності характеризує спроможність підприємства виконувати зовнішні (поточні і довгострокові) зобов'язання, використовуючи свої активи. Він вимірює фінансовий ризик, тобто ймовірність банкрутства. У загальному випадку підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують зовнішні зобов'язання, причому чим більше це перевищення, тим вища платоспроможність.

Для докладного вимірювання показника платоспроможності використовується система фінансових коефіцієнтів, що відображають співвідношення між даними окремих статей балансу та інших форм фінансової звітності.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами (К4) показує фінансове співвідношення власних і позикових оборотних коштів підприємства:


Коефіцієнт швидкої ліквідності (К5) - фінансовий коефіцієнт, що дорівнює відношенню високоліквідних поточних активів до короткострокових зобов'язань (поточних пасивів). На відміну від поточної ліквідності в складі активів не враховуються матеріально-виробничі запаси, тому що при їх вимушеній реалізації збитки можуть бути максимальними серед всіх оборотних коштів.


У розрахунку коефіцієнтів ліквідності ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» у 2009-2011 роках показує:

коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) в 2009 році зменшився на 0,86%, в 2010 році збільшився на 1,15% і в 2011 році зменшився на 0,93%;

коефіцієнт швидкої ліквідності в 2009 році зменшився на 0,49%, в 2010 році збільшився на 0,96% і в 2011 році зменшився на 0,52%;

коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2009 році збільшився на 0,087%, в 2010 році зменшився на 0,45% і в 2011 році зменшився на 0,105%;

власні оборотні кошти в 2009 році зменшився на (-2 6)%, в 2010 збільшився на 3 8% тис. грн. і в 2011 році зменшився на (-13)% тис. грн;

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами в 2009 році зменшився на (-0,16)%, в 2010 році збільшився на 0,13% і в 2011 році зменшився на (-0,075)%;

коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами в 2009 році збільшився на 0,31%, в 2010 році зменшився на 0,22% і в 2011 році збільшився на 0,28%;

коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів у 2009 році зменшився на (-1,23)%, в 2010 році збільшився на 0,32% і в 2011 році зменшився на (-0,27)%;

коефіцієнт покриття запасів в 2009 році зменшився на 0,85%, в 2010 році збільшився на 1,15% і в 2011 році зменшився на 0,93%.

Аналіз ліквідності ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» показав, що керівництву підприємства все ж не слід забувати про ризик неплатоспроможності, який як і ризик порушення фінансової стійкості, відноситься до числа найбільш небезпечних для підприємства, так як створює безпосередню загрозу його банкрутства.

Цей ризик викликається недостатністю грошових активів підприємства (його грошових коштів та їх еквівалентів). Розмір залишку грошових активів, яким оперує підприємство в процесі своєї операційної діяльності, повністю визначає рівень його абсолютної платоспроможності (готовність підприємства негайно розрахуватися по всім своїм невідкладним фінансовими зобов'язаннями), а також суттєво впливає на рівень його проміжної та поточної платоспроможності.

З урахуванням ролі грошових активів в забезпеченні платоспроможності підприємства організується процес управління ними. При здійсненні цього управління слід врахувати, що вимоги забезпечення постійної платоспроможності підприємства визначають необхідність створення високого розміру грошових активів, тобто переслідують цілі максимізації їх середнього залишку в рамках фінансових можливостей підприємства. З іншого боку, слід врахувати, що грошові активи підприємства в національній валюті при їх збереженні в значній мірі схильні до втрати реальної вартості від інфляції; крім того, грошові активи в національній та іноземній валюті при зберіганні втрачають свою вартість у часі, що визначає необхідність мінімізації їх середнього залишку. Ці суперечливі вимоги повинні бути враховані при здійсненні управління грошовими активами, що у зв'язку з цим набуває оптимізаційний характер.

Сьогодні дуже гостро постала проблема неплатоспроможності багатьох вітчизняних підприємств. Неплатоспроможність одного підприємства позначається на виникненні ризику неплатоспроможності інших, а також на можливості підприємств вчасно видавати заробітну плату. Відтак це впливає і на платоспроможність рядових покупців.

Як негативне явище, що сприяє розвитку ризику неплатоспроможності, можна відмітити постійний зріст загальної суми як дебіторської, так і кредиторської заборгованості між підприємствами та установами України.

Для ефективного управління фінансовими ризиками необхідно чітко визначити джерела їх утворення та розробити дієві заходи для запобігання негативним наслідкам та зниження несприятливого впливу фінансових ризиків.

Основними причинами виникнення вищезгаданого ризику є: відсутність послідовного довгострокового планування, що гальмує виробничо-господарські процеси підприємств; неритмічність і недостатність фінансування державних підприємств та відсутність і важко доступність фінансових ресурсів для приватних організацій, що не дає змоги виконувати заплановані обсяги робіт щодо виробничо-господарської діяльності та розвитку; неліквідність запасів і готової продукції, що зменшує обсяг його обігових коштів; відсутність кваліфікованого персоналу середнього рівня управління; високий рівень корупції; бюрократичність в управлінні; значний рівень дебіторської і кредиторської заборгованості між підприємствами; негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи для економіки країни; висока інфляція; низький рівень інноваційної активності підприємств, тощо.

У результаті зростання неплатежів посилюється спад виробництва. Внутрішній ринок гине через незабезпеченість коштами при тому, що попит залишається незадоволеним, а виробничі потужності підприємств-постачальників не завантаженими.

У системі методів керування фінансовими ризиками підприємства і ризиком неплатоспроможності підприємства зокрема, основна роль належить внутрішнім механізмам їхньої нейтралізації.

Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків - система методів мінімізації їхніх негативних наслідків, що обираються й здійснюваних у рамках самого підприємства.

При виявленні ризику неплатоспроможності підприємства слід звертати увагу саме на управління ліквідністю підприємства, адже управління нею дозволяє уникнути тимчасової, а нерідко й досить тривалої неплатоспроможності. Воно полягає в гнучкому та оперативному плануванні та координації виплат за борговими зобов'язаннями, грошових надходжень на рахунки підприємства.

При розробці політики управління ліквідністю активів підприємства потрібно враховувати особливості необоротних та оборотних активів як об'єкта фінансового управління. Стратегія управління необоротними активами значною мірою залежить від ступеню їх ліквідності. При цьому ліквідними вважаються ті необоротні активи, які можна у разі необхідності продати за ціною не нижчою за ціну придбання за мінусом амортизації.

Управління ліквідністю оборотних активів підприємства повинно обов'язково поєднуватися з управлінням поточними пасивами. При цьому визначається чистий оборотний капітал як різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями. Чим більший чистий оборотний капітал, тим більша частина оборотних активів підприємства фінансується на короткостроковій основі, а отже зростає ліквідність активів і зменшується ризик втрати неплатоспроможності.

Для нормального функціонування підприємства необхідно скорочувати час переведення в кошти на поточному рахунку засобів, які іммобілізовані у запасах сировини, готової продукції та дебіторської заборгованості. Тому при розробці політики раціонального управління ліквідністю оборотних коштів підприємства окремо розробляється комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ліквідності та прискорення оборотності окремих видів поточних активів (товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій).

Щоб уникнути проблеми неплатежів між підприємствами, які призводять до ризиків неплатоспроможності, доцільно вживати такі заходи: відмова від фінансових операцій, рівень ризику за якими надзвичайно високий і не відповідає критеріям ефективної фінансової політики підприємства; зниження питомої ваги позикових фінансових ресурсів у господарському обороті; підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів.

Шляхи покращення управління ризиком неплатоспроможності підприємства ми вбачаємо в провадженні наступних заходів:

аналіз грошових активів підприємства в попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є оцінка суми й рівня середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності підприємства, а також визначення ефективності їхнього використання.

вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів. Таке регулювання проводиться з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства, а також з метою зменшення розрахункової максимальної й середньої потреби в залишках грошових активів.

максимізація чистого грошового потоку.

забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства.

формування процедури інкасації поточної дебіторської заборгованості.

забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування поточної дебіторської заборгованості.

побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасною інкасацією поточної дебіторської заборгованості. Такий контроль організується в рамках побудови загальної системи фінансового контролю на підприємстві як самостійний його блок.

Отже, необхідність управління даним ризиком на підприємствах України в сучасних умовах є очевидною і дуже важливим аспектом їх фінансово-господарської діяльності. Нехтування відповідною політикою на підприємстві може призвести до його значних збитків або взагалі до банкрутства і наступної ліквідації.

3. ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Шляхи вдосконалення фінансового стану підприємства

Першочерговим етапом у покращання стабільного фінансового стану підприємств є пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, яке б забезпечило мінімальний фінансовий ризик за максимальної рентабельності власного капіталу.

Оптимізація ліквідності підприємства реалізується за допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації - системи заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобов’язань, а з іншого, на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов’язання.

Фінансові зобов’язання підприємство може зменшити за рахунок: зменшення суми постійних витрат (зокрема витрат на утримання управлінського персоналу); зменшення рівня умовно-змінних витрат; продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями; відстрочення виплат дивідендів та відсотків.

Показником, який характеризує інтенсивність використання капіталу, його ділову активність є оборотність як сукупного капіталу, так і його складових частин. Швидкість оборотності капіталу характеризують наступні показники(табл.3.1):

. Оборотність капіталу у разах (коефіцієнт оборотності капіталу) обчислюють:

діленням чистої виручки від реалізації на середній розмір капіталу підприємства;

або

діленням кількості днів у аналізованому періоді на оборотність капіталу у днях:

Кок=, (3.1)

де, ЧД - чистий дохід за звітний період;

- середня вартість капіталу за звітний період;

Кн - вартість капіталу на початок звітного періоду;

Кк - вартість капіталу на кінець звітного періоду;

ПОк - період обороту капіталу;

Д- кількість днів у аналізованому періоді (за рік -360).

. Оборотність капіталу у днях (період обороту капіталу), її розраховують:

відношенням середнього розміру капіталу до одноденної чистої виручки від реалізації;

або

діленням добутку середнього розміру капіталу та кількості днів у аналізованому періоді на загальний розмір чистої виручки підприємства;

або

діленням кількості днів у аналізованому періоді на оборотність капіталу у разах.

ПОк= (3.2)

Розрахунок показників оборотності капіталу ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» рекомендовано надати у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Показники оборотності капіталу ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго»


Показники оборотності капіталу показують:

- середній розмір капіталу в 2009 році зменшився на 20 647 тис. грн, в 2010 році збільшився на 27 272 тис. грн. і в 2011 році зменшився на 20 947 тис. грн;

відхилення (+, -) від 2011 року від 2009 року збільшився на 300 тис. грн. і в 2010 році зменшився на (-6 325) тис. грн;

коефіцієнт оборотності, разів власного капіталу в 2009 році збільшився на 18,69%, в 2010 році зменшився на 3,05% і в 2011 році збільшився на 9,43%;

коефіцієнт оборотності, разів, позикового капіталу в 2009 році збільшився на 2,15%, в 2010 році зменшився на 1,43% і в 2011 році збільшився на 2,38%;

період оборотності власного капіталу в 2009 році збільшився на 118 днів, в 2010 році зменшився на 38 днів і в 2011 році зменшився на 19 днів;

період оборотності капіталу позикового капіталу в 2009 році зменшився на 167 днів, в 2010 році збільшився на 250 днів і в 2011 році зменшився на 151 день.

капіталомісткість власного капіталу у 2009 році збільшився на 0,053%, в 2010 році зменшився на 0,32% і в 2011 році зменшився на 0,10%;

капіталомісткість позикового капіталу у 2009 році зменшився на 0,46%, в 2010 році збільшився на 0,69% і зменшився на 0,41%.

Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позичених коштів, при якому забезпечується ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Таблиця 3.2 - Розрахунок коефіцієнта фінансової рентабельності при різних значеннях коефіцієнта фінансового важеля

Показники

2009 рік

2010 рік

2011 рік

1. Власний капітал, тис. грн.

2136

8731

4229

2. Залучений капітал, тис. грн.

18511

18541

16712

Загальний капітал

20647

27272

20941

4. Коефіцієнт фінансового важеля

0,0092

0,0069

0,0090

5. Коефіцієнт валової рентабельності активів

20

20

20

6. Ставка відсотків за кредит

189

189

189

7. Валовий прибуток без відсотків за кредит, тис. грн.

3702,2

3708,2

3342,4

8. Відсотки за кредит, тис. грн.

-3513,2

-3519,2

-3153,4

9. Прибуток без відсотків за кредит, тис. грн.

5%

5%

5%

10. Ставка податку на прибуток

-175,66

-175,96

-157,67

11. Податок на прибуток , тис. грн.

-3337,54

-3343,24

-2995,73

12. Чистий прибуток, тис. грн.

-156,25

-38,29

-70,84

13. Рентабельність власного капіталу, тис. грн.

2136

8731

4229

14. Приріст рентабельності власного капіталу, тис. грн.

33,30

87,12

31,90


Розрахунок коефіцієнта фінансової рентабельності при різних значеннях коефіцієнта фінансового важеля показує:

коефіцієнт фінансового важеля в 2009 році збільшився на 0,0092%, в 2010 році зменшився на 0,0069% і в 2011році збільшився на 0,0090%;

приріст рентабельності власного капіталу в 2009 році зменшився на 33,30 тис. грн, в 2010 році збільшився на 87,12 тис. грн. і в 2011 році зменшився на 31,90 тис. грн.

Рисунок 3.1 - Рентабельність власного капіталу

На рисунку 3.1 ми бачимо що в 2009 році загальний капітал зменшився на 206 тис. грн. і залучений капітал був більший за власний капітал на 18 511 тис. грн, в 2010 збільшився на 272 тис. грн. і залучений капітал був більше за власний капітал на 18 541 тис. грн. і в 2011 році зменшився на 209 тис. грн. і залучений капітал був більше власного капіталу на 16 712 тис. грн.

Фінансове прогнозування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку.

Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Основними завданнями фінансового прогнозування на підприємстві є:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

При вирішенні питання оптимізації структури капіталу використовують два важливих поняття: фінансова структура і капіталізована структура підприємства. Під першим терміном, як правило, розуміють спосіб фінансування активів підприємства взагалі, тобто за рахунок усіх джерел фінансових ресурсів, а другий термін має вужче значення, що обмежується лише довгостроковими пасивами.

Для того, щоб вирішити існуючі проблеми, що стоять на сьогоднішній день перед підприємством, директору товариства необхідно більш чітко планувати роботу маркетингової служби (більш ґрунтовно вивчати ринки збуту, шукати незаповнені ніші, вивчати ринок сировини, ретельніше займатися питаннями цінової політики), а також розвивати фінансовий менеджмент.

Для того, щоб визначити чи доцільно інвесторам вкладати кошти в дане підприємство на основі даних визначимо прибутковість інвестицій підприємства та прибутковість його активів.

Розраховуємо прибутковість інвестицій у дане підприємство:

Таким чином, головною метою підприємства, що опинилося в скрутному положенні, є перехід на нормальний режим роботи. Для цього необхідно погасити всі заборгованості. Це досить важко в стані часткової неплатоспроможності, але можливо. Варто розробити план по оздоровленню економічної діяльності підприємства. Він може складатися з трьох етапів. Необхідно проаналізувати стан ресурсів підприємства на сьогоднішній момент і можливості підприємства на майбутнє. При наявності можливості одержати фінансову чи товарну допомогу підприємство може розплатитися з боргами і збільшити виробництво і збут. Необхідно також розглянути можливість реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю в акціонерне товариство з випуском акцій і залученням капіталу.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Знаючи, з певною мірою ймовірності, обсяги власних фінансових ресурсів, що надійдуть у майбутньому, можна зробити прогноз їх розміщення в активах підприємства в розрахунку на додержання вже досягнутого рівня ліквідності і платоспроможності (якщо вони задовільні) або на поліпшення показників, що їх характеризують. Це досягається шляхом розробки прогнозних балансів доходів та видатків і прогнозних сальдових балансів, де, зокрема, мають бути враховані всі резерви мобілізації фінансових ресурсів, які завантажені в нераціональні витрати (наприклад, реалізацію зайвого для підприємства устаткування, залучення у виробництво понаднормативних запасів сировини і матеріалів, стягнення дебіторської заборгованості тощо). Ці розрахунки мають також передбачати всі додаткові витрати, пов'язані, наприклад, з капіталовкладеннями, приростом нормативу оборотних коштів та з іншими потребами підприємства на прогнозований період.

Балансуючими статтями таких прогнозних розрахунків можуть бути випуск облігацій або інших цінних паперів, залучення банківських кредитів, а у акціонерних товариств, крім того, додаткова емісія акцій. Готуватися до залучення додаткових фінансових ресурсів через ці канали підприємство має заздалегідь, тому прогнозування фінансового стану є необхідним елементом фінансової роботи.

Вибір тієї чи іншої форми фінансування інновацій вимагає ретельного порівняння всіх можливих варіантів залучення коштів. Для кожного підприємства та під конкретний інноваційний проект критерії прийняття рішення щодо вибору мають бути індивідуальні. Зваживши свої можливості, переваги та недоліки, а також обов‘язкові вимоги для використання доступних форм фінансування, підприємство зможе сформувати фінансову базу інноваційної діяльності. При цьому важливим є питання оптимізації джерел фінансування інноваційної діяльності відповідно до стадії інноваційного процесу.

Коли підприємство розширюється, йому необхідний капітал, залежно від того які в підприємства джерела фінансування розрізняють позиковий капітал або власні засоби. Позикові засоби мають дві істотні переваги. По-перше, виплачувані відсотки віднімаються при розрахунку податку, що знижує фактичну вартість позики. По-друге, ті, хто надають позику, отримують фіксований дохід, і акціонери не повинні ділитися з ними прибутком, якщо підприємство виявиться успішним.

Основне завдання аналізу ліквідності балансу - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями власним майном у визначені періоду часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'язань. Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань.

Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

Для досягнення мети роботи - узагальнення теоретичного і практичного досвіду дослідження ліквідності балансу підприємства та застосування зазначених підходів для оцінки ліквідності балансу підприємства, було вирішено наступні завдання.

По-перше, розкрито сутність та зміст поняття «ліквідність балансу» та виявлено його взаємозв'язок із спорідненими показниками. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів та ліквідність підприємства. Ліквідність активів визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх в грошові кошти. Чим менший час, який буде потрібно, щоб даний вид активів перетворився на гроші, тим вище їх ліквідність. Ліквідність підприємства характеризує наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань навіть з порушенням строків погашення, які передбачені контрактом.

По-друге, досліджено існуючі підходи до оцінки ліквідності балансу підприємства та визначено послідовність її здійснення. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступеню їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів. Аналіз ліквідності балансу також передбачає розрахунок коефіцієнтів швидкої, поточної та абсолютної ліквідності.

По-шосте, здійснено аналіз ліквідності балансу ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго». В результаті порівняння активів, згрупованих за ступенем ліквідності, та пасивів, згрупованих залежно від строковості їх погашення, можна зазначити наступне: в основному умови ліквідності балансу виконуються. Підприємство в змозі розраховуватись за своїми зобов'язаннями у довготерміновому періоді, однак воно не має у достатньому обсязі високоліквідних активів та не зможе швидко розрахуватись за найбільш терміновими зобов'язаннями. Проведений аналіз коефіцієнтів ліквідності показав, що значення всіх коефіцієнтів значно зменшилось протягом 2009-2011 років, що не зовсім позитивно характеризує роботу підприємства та якість управління його фінансово-господарською діяльністю.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства показує, що в 2009 році збільшився на 0,087% поточних зобов'язань може бути погашено негайно. Порівняно з 2010 роком абсолютна ліквідність підприємства значно знизилась і вийшла за межі нормативного значення. Значення коефіцієнтів швидкої та поточної ліквідності знаходяться в нормативних межах, що свідчить про спроможність підприємства розраховуватися по своїм зобов'язанням.

Аналіз ліквідності ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» показав, що керівництву підприємства все ж не слід забувати про ризик неплатоспроможності, який як і ризик порушення фінансової стійкості, відноситься до числа найбільш небезпечних для підприємства, так як створює безпосередню загрозу його банкрутства.

Цей ризик викликається недостатністю грошових активів підприємства (його грошових коштів та їх еквівалентів). Розмір залишку грошових активів, яким оперує підприємство в процесі своєї операційної діяльності, повністю визначає рівень його абсолютної платоспроможності (готовність підприємства негайно розрахуватися по всім своїм невідкладним фінансовими зобов'язаннями), а також суттєво впливає на рівень його проміжної та поточної платоспроможності.

Необхідність управління даним ризиком на підприємствах України в сучасних умовах є очевидною і дуже важливим аспектом їх фінансово-господарської діяльності. Нехтування відповідною політикою на підприємстві може призвести до його значних збитків або взагалі до банкрутства і наступної ліквідації.

Показники ліквідності балансу є обмежуючими чинниками для ефективності. Ріст ефективності діяльності компанії часто відбувається при зниженні загального рівня ліквідності і навпаки. Необхідно контролювати, зіставляти і керувати значеннями цих показників, виходячи з поточних умов і політики розвитку бізнесу.

Аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансових показників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів.

У разі виконання зазначених умов баланс вважається абсолютно ліквідним. Якщо одна або кілька умов порушуються, ліквідність відрізняється від абсолютної. При цьому брак коштів за однією групою активів компенсується їх надлишком в іншій групі лише за вартістю, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів, які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку убування їх ліквідності, із зобов'язаннями, які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів.

Отже, можна зробити висновок, що ліквідність є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладень в оборотні активи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бандурака О.М., Коробов Н.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. - К.: Либідь, 2010.

. Біла, О.Г. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємства / Біла О.Г. // Фінанси України. - 2007. - № 4. - С. 112-118.

. Бочаров В.В. Фінансовий аналіз. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2009. - 240 с.

. Дєєва Н.М., Дедіков О.І. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2010. - 328 с.

. Економіка підприємства. Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. - 2-ге вид., пер. та доп. - К., 2010.

. Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання, 2005. - 431 с.

. Ефімова О. В. Фінансовий аналіз. - К.: Знання, 2010.

. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. К.: МАУП, 2010. - 152 с.

. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - 3-е вид., перероб і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2010. - 294 с.

. Лазаришина І.Д. Удосконалення інституційних підходів до методики фінансового аналізу//Фінанси України. - 2009. - №1. - С.44.

. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб`єктів господарювання: Монографія. - К., КНЕУ, 2010. - 387 с.

. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. - К.: «Алерта», 2011. - 342 с.

. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Москаленко В.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності із застосуванням ПК. - К.: ЦНЛ, 2010. - 336 с.

. Старостенко Г.Г., Мірко Н.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: ЦНЛ, 2009. - 224 с.

. Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.: Либідь, 2011.

. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. / С.Я. Салига, Н.В. Дацій, С.О. Корецька, Н.В. Нестеренко, К.С. Салига. - К.: ЦНЛ, 2006. - 210 с.

. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. / М.Д. Білик, О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. - К.: КНЕУ, 2009. - 592 с.

. Фінанси підприємств: Підручник /Онисько С. М., Марич П. М. - 2-ге видання, виправлене і доповнене. - Львів: «Магнолія 2006», 2008.-367 с.

. Фінанси: Навч. посіб. / B.C. Загорський, О.Д. Вовчак, І.Г. Благун, І.Р. Чуй. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2008. - 247 с.

. Фінанси підприємств. Підручник/За ред. А.Н. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2010.

. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. Поддєрьогін А.М. Вид. 2-е, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2008. - 384 с.

.Фролова Т.О. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. - К.: Вид-во Европ. ун-ту, 2010. - 253 с.

. Шваб Л.І.Економіка підприємства: Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів. - 2-е вид. - К.: Каравела, 2009. - 568 с

. Шеремет О.О.Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.,2009 -196 с.

. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналізу. - К.: Знання, 2009.

. Шеремет А.Д. Фінанси підприємства. - К.: Фінанси і статистика, 2009.

. www.smida.gov.ua

Додаток

Баланс станом за 2009-2011 роки

Актив

Код рядка

2009 рік

2010 рік

2011 рік

I. Необоротні активи

 

Нематеріальні активи:

 

- залишкова вартість

010

3

8

5

- первісна вартість

011

6

11

9

- накопичена амортизація

012

( 3 )

( 3 )

( 4 )

Незавершене будівництво

020

1386

39

10

Основні засоби:

 

- залишкова вартість

030

3364

4793

4335

- первісна вартість

031

12438

14277

14189

- знос

032

( 9074 )

( 9484 )

( 9854 )

Довгострокові біологічні активи:

 

- справедлива (залишкова) вартість

035

0

0

0

- первісна вартість

036

0

0

0

- накопичена амортизація

037

( 0 )

( 0 )

( 0 )

Довгострокові фінансові інвестиції:

 

- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040

10

10

10

- інші фінансові інвестиції

045

0

0

0

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

0

0

0

Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості

055

0

0

0

Первісна вартість інвестиційної нерухомості

056

0

0

0

Знос інвестиційної нерухомості

057

( 0 )

( 0 )

( 0 )

Відстрочені податкові активи

060

0

0

0

Гудвіл

065

0

0

0

Інші необоротні активи

070

0

0

0

Гудвіл при консолідації

075

0

0

0

Усього за розділом I

080

4763

4850

4360

II. Оборотні активи

 

Виробничі запаси

100

1793

1837

1704

Поточні біологічні активи

110

0

0

0

Незавершене виробництво

120

4001

1823

5159

Готова продукція

130

1020

0

0

Товари

140

0

0

0

Векселі одержані

150

0

0

0

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

 

- чиста реалізаційна вартість

160

2352

2470

1903

- первісна вартість

2367

2485

1903

- резерв сумнівних боргів

162

( 15 )

( 15 )

( 0 )

Дебіторська заборгованість за рахунками:

 

- за бюджетом

170

4144

4196

3838

- за виданими авансами

180

833

1938

453

- з нарахованих доходів

190

0

0

0

- із внутрішніх розрахунків

200

0

19

0

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

13

0

18

Поточні фінансові інвестиції

220

0

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти:

 

- в національній валюті

230

965

7709

912

- у т.ч. в касі

231

1

0

0

- в іноземній валюті

240

647

632

849

Інші оборотні активи

250

104

750

698

Усього за розділом II

260

15872

21374

15534

III. Витрати майбутніх періодів

270

12

1048

1047

IV. Необоротні активи та групи вибуття

275

0

0

0

Баланс

280

20647

27272

20941

Пасив

Код рядка

2009 рік

2010 рік

2011 рік

I. Власний капітал

 

Статутний капітал

300

400

400

400

Пайовий капітал

310

0

0

0

Додатковий вкладений капітал

320

0

0

0

Інший додатковий капітал

330

7105

6493

6473

Резервний капітал

340

108

108

108

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

-5477

1730

-2746

Неоплачений капітал

360

( 0 )

( 0 )

( 0 )

Вилучений капітал

370

( 0 )

( 0 )

( 6 )

Накопичена курсова різниця

375

0

0

0

Усього за розділом I

380

2136

8731

4229

Частка меншості

385

0

0

0

II. Забезпечення наступних виплат та платежів

 

Забезпечення виплат персоналу

400

0

0

0

Інші забезпечення

410

0

0

0

Сума страхових резервів

415

0

0

0

Сума часток перестраховиків у страхових резервах

416

0

0

0

Цільове фінансування

420

0

0

0

Усього за розділом II

430

0

0

0

ІІІ. Довгострокові зобов’язання

 

Довгострокові кредити банків

440

0

0

0

Інші довгострокові фінансові зобов’язання

450

0

0

0

Відстрочені податкові зобов’язання

460

0

0

0

Інші довгострокові зобов’язання

470

0

0

0

Усього за розділом III

480

0

0

0

ІV. Поточні зобов’язання

 

Короткострокові кредити банків

500

11673

11827

9673

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями

510

0

0

0

Векселі видані

520

0

0

0

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

2178

1631

1017

Поточні зобов’язання за розрахунками:

 

- з одержаних авансів

540

4114

3357

5624

- з бюджетом

550

194

307

151

- з позабюджетних платежів

560

0

0

0

- зі страхування

570

81

82

40

- з оплати праці

580

151

219

105

- з учасниками

590

24

134

46

- із внутрішніх розрахунків

600

0

0

0

Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу

605

0

0

0

Інші поточні зобов'язання

610

96

984

56

Усього за розділом IV

620

18511

18541

16712

V. Доходи майбутніх періодів

630

0

0

0

Баланс

640

20647

27272

20941


Похожие работы на - Аналіз ліквідності балансу підприємства

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!