Класифікація інформаційних продуктів і послуг

Класифікація інформаційних продуктів і послуг

Класифікація інформаційних продуктів і послуг

1. Теоретичні засади дослідження

Класифікація (від лат. Classis - розряд, клас та facio - роблю, розкладаю) система супідрядних понять (класів об'єктів) якої-небудь галузі знань або діяльності людини, часто представлена у вигляді різних за формою схем (таблиць) і використовується як засіб для встановлення зв'язків між цими поняттями чи класами об'єктів, а також для точного орієнтування в різноманітті понять або відповідних об'єктів [3].

Класифікацією ми називаємо розподіл речей по класам згідно подібності між ними [27, с. 93].

Класифікація - особливий випадок застосування логічної операції поділу обсягу поняття, що представляє собою деяку сукупність поділів (розподіл деякого класу на види, розподіл цих видів і т.д.) [26, с. 247].    

Класифікація - це багатоступеневий, розгалужений поділ логічного обсягу поняття. Результатом К. є система супідрядних понять: ділене поняття є родом, нові поняття - видами, видами видів (підвидами) і т.д. [26, с. 247].

Вид і рід - категорії, що виражають відносини між класами (зокрема, обсягами понять) [26, с. 94].

Клас (у логіці) - кінечна або нескінченна сукупність виокремлених за якоюсь ознакою предметів, що розглядається як ціле. Предмети, що складають клас, називаються його елементами. Систематичний розгляд класів, їх спільних властивостей і операцій над ними в логіці дається так званій теорії класів [26, с. 247].

У філософському словнику поняття класифікації ототожнюється з поняттям типології.

Типологія (від грец. Týpos - відбиток, форма, зразок і від lógos - слово, вчення) - це метод наукового пізнання, в основі якого розчленовування систем об'єктів і їх угрупування за допомогою узагальненої, ідеалізованої моделі або типу.

Тип (від грец. Týpos - відбиток, форма, зразок) одиниця розчленування досліджуваної реальності в типології [3].

Іноді терміном класифікація позначають процес рознесення об'єктів по класах. Тут правильніше вживати слово «класифікування». Основним принципом цього процесу є порівняння аналізованих об'єктів із заданими зразками, еталонними представниками класів.

Класифікація покликана вирішувати такі завдання:

-       представлення в надійному і зручному для огляду і розпізнавання вигляді всі об'єкти цієї предметної області;

-       вміщення у собі якомога більше суттєвої інформації про них;

-       розподіл речей по групах в такому порядку, який найбільш корисний для пригадування речей і для визначення їх властивостей;

-       проведення ефективного пошуку інформації або будь-яких об'єктів, що містяться в спеціальних сховищах (інформаційні фонди, архіви, склади).

При цьому класифікація виступає не просто як констатація вже досягнутого знання, але виконує важливу методологічну функцію: здійснюючи систематизацію в певній предметній області, вона разом з цим задає загальний напрямок її подальшого цілеспрямованого дослідження і може провокувати створення нових наукових дисциплін.

Таким чином, класифікація є самостійною системою знання, яка завжди існує в рамках тієї чи іншої науки в більш широкому контексті знання, поруч з іншого роду знанням, яке працює на класифікацію так само, як вона працює на нього.

У класифікації завжди відображається сучасний їй стан такого знання, і зміна в змісті цього знання призводить до змін у самій класифікації. Класифікації змінюються в результаті розширення відомостей про об'єкти, що класифікуються - виявлення нових, раніше невідомих об'єктів, їх властивостей або їх груп або нових зв'язків між уже відомими; в результаті змін у змісті того контексту знання, в якому знаходяться класифікації; нарешті, в результаті поглиблення або зміни тих теоретичних уявлень, з яких класифікації отримують свої початки.

У тій систематизації знання, яку здійснює класифікація та яка використовується в описовому природознавстві, функціонують так звані класифікаційні поняття, тобто поняття, співвідносяться досліджувані об'єкти з певними класами, або групами. В системі класифікації ці поняття знаходяться між собою у відносинах підпорядкування і підпорядкування - тих відносинах, які є специфічним предметом розгляду в традиційній формальній логіці.

Таким чином, в екстенсіональному аспекті класифікація описує деяке структурне членування області досліджуваних об'єктів на групи. У інтенсиональному ж аспекті вона несе в собі інформацію про властивості цих об'єктів, про ті підстави, на яких ці об'єкти розподіляються за класифікаційними групами, і тим самим про самі ці групи.

Класифікацію відрізняє від самого точного і досконалого опису наявність трьох чітко визначених структурних елементів: безлічі встановлених груп подібних об'єктів; підстав, за якими об'єкти об'єднуються в групи; принципу чи закону, згідно з яким всі групи з'єднуються, організовуються в єдину систему.

Підстави, за яким вони об'єднуються в групи, є найважливішим елементом класифікації; з ним пов'язані найсуттєвіші характеристики класифікації, і правильність її вибору визначає успіх і в справі її створення, і у виконанні класифікацією своїх функцій.

Іншим елементом побудови класифікації є класифікаційні групи. Сукупність таких груп, організованих в єдину систему, становить тіло класифікації. Групу утворюють подібні у своїх властивостях об'єкти, і в змісті поняття, що означає таку групу, мисляться загальні їм подібні властивості при відверненні від індивідуальних відмінностей цих об'єктів, які можуть варіюватися, не позначаючись, однак, на сталості загальних подібних властивостей. Група може характеризуватися не одним, а цілим комплексом властивостей, коли ні одна окремо взята властивість не достатньо для встановлення належності до неї об'єкта, як не існує і якої-небудь одної властивості, необхідної для встановлення такої приналежності.

Третім основним елементом класифікації є той загальний принцип, який становить стрижень класифікаційної системи в цілому. Цей принцип визначає як спільність властивостей у об'єктів, що належать до одних і тих же груп, так і характер відносин між різними групами [25, с. 31].

Класифікація повинна відповідати таким вимогам:

.        пункти схожості, на підставі яких складаються класи, повинні бути важливі в практичному відношенні;

.        класифікація повинна давати можливість зробити найбільше число тверджень.        

Існує два шляхи розробки класифікаційних таблиць - дедуктивний і індуктивний. Перший підхід полягає у заданні вихідних спільних понять і основ підрозділу; виявлення підлеглих понять відбувається в процесі підрозділу підпорядковуючого; єдність основ підрозділи і стабільність класифікації забезпечуються самим способом її побудови.   

При другому підході грунтуються на поняттях про окремі предмети або їх сукупності, об¢єднуючи їх в класи; забезпечення логічної єдності і стійкості К. стає складнішою, ніж при першому способі. Зазвичай К. будуються з використанням обох підходів: вищі класи, як правило, утворюються дедуктивно, нижчі - індуктивно; дедукції віддають перевагу при систематизації галузей знань, індукції - при обробці фактичного матеріалу і оформленні його у вигляді таблиць.

За ступенем істотності підстав підрозділу розрізняються природні і штучні К. Якщо в підстав беруться істотні ознаки, із яких витікає максимум похідних, так що класифікація може слугувати джерелом знання об¢єктів, що класифікуються, то така класифікація називається природною.

Якщо ж у К. використовуються несуттєві ознаки, то К. вважається штучної; до штучних К. відносяться так звані допоміжні К. (алфавітно-предметні покажчики, іменні каталоги в бібліотеках). Залежно від широти К. можуть бути енциклопедичними (універсальними), спеціальними (галузевими) і К. вузького кола однорідних явищ [3].        

Побудувати класифікацію можна двома методами: ієрархічним і фасетним.

Ієрархічний метод класифікації - послідовний розподіл великої кількості об'єктів на підлеглі класифікаційні угрупування. Особливість цього методу полягає у тісному взаємозв'язку між окремими класифікаційними угрупуваннями, який виявляється через спільність і відмінність основних ознак.

Ієрархічна система класифікації вимагає дотримання певних правил:

-       класифікація повинна легко читатися, для чого число її ступенів і кількість згрупувань не повинно бути великим;

-       ознаки класифікації повинні бути суттєвими, максимально відображати споживні властивості товарів;

-       на кожному ступені класифікації товари об'єднують тільки за однією ознакою;

-       класифікація повинна починатися з найбільш загальної суттєвої ознаки з поступовим переходом на подальших ступенях до специфічних для даної групи товарів ознак;

-       кожна наступна ланка повинна конкретизувати, уточнювати ознаку попередньої ланки.

Класифікація побудована за цим методом гармонійна, але в окремих випадках занадто громіздка.

Схематично сутність ієрархічного методу класифікації надана на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Ієрархічний метод класифікації

Фасетний метод класифікації - це паралельний розподіл великої кількості об'єктів на незалежні класифікаційні угрупування по одній із ознак в кожній групі.

Особливістю фасетного методу є те, що різні ознаки класифікації не зв'язані між собою. Цей термін походить від французького слова facete, що означає «грань відшліфованого каменя». Дійсно, як кожна грань каменя існує окремо, так і різні класифікаційні угрупування при фасетному методі не залежать і не підкоряються один одному (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Фасетний метод класифікації

Завдяки цьому фасетна система відзначається більшою гнучкістю, можливістю обмежувати кількість ознак і угрупувань.

Кожен з цих методів класифікації має свої переваги і недоліки (табл. 1.1), знання яких дозволить раціонально використовувати їх з урахуванням цільового призначення [17].

Для фасетної класифікації існують такі вимоги:

-       достатня ємність і необхідна повнота.

-       виправдана глибина.

-       забезпечення можливості вирішення комплексу завдань різного рівня.

-       можливість розширення і зміни структури класифікації.

-       забезпечення можливості сполучення (сумісності) класифікації однорідних об'єктів.

-       забезпечення простоти [14].

Таблиця 1.1. Переваги та недоліки методів класифікації

2. Характеристика основних сучасних класифікацій інформаційних товарів і послуг

2.1    Класифікація інформаційних продуктів

Спроби розробки класифікації інформаційних продуктів і послуг здійснювалися неодноразово, спочатку в бібліотечній, а потім і в сфері науково-інформаційної діяльності. Основним недоліком «бібліотечних» класифікацій стало їх обмеження рамками лише тих послуг, які пропонуються бібліотеками. Серед класифікацій, розроблених фахівцями в області інформатики, найбільш вдалою видається та, яка запропонована співробітниками ІПКІР. Її перевага полягає в розгляді всієї інформаційної продукції, незалежно від типу установ, які її пропонують. Однак являючись лінійною, ця схема не призначена для багатовимірної характеристики інформаційної продукції і крім напрямів діяльності враховує лише вид (форму) кінцевого продукту. Після більш ніж десятирічної перерви, викликаної соціально-економічними перетвореннями в країні, знову активізувався інтерес до розробки класифікацій, що відображають ті зміни, які приніс в інформаційну сферу технічний прогрес. За цей період поняття «інформаційна послуга» стало розглядатися як узагальнююче по відношенню до поняття «бібліотечна послуга» і розробкою класифікацій саме інформаційних продуктів і послуг займаються як інформатики, так і бібліотекознавці і бібліографоведи [4, с. 57].

Для вирішення проблеми класифікації застосовуються різноманітні підходи, при цьому використовуються різні критерії класифікації:

         За формою надання інформації;

         За характером взаємодії з користувачем;

         З урахуванням адресності;

         За складністю переробки інформаційних джерел;

         За характером потреб, які задовольняються;

         З урахуванням збільшення питомої ваги сервісного компонента в складі послуг тощо.

Плідними для вирішення проблеми класифікації інформаційних продуктів і послуг може бути соціокомунікативний підхід. Згідно з цим підходом, за сучасним уявленням про соціально-інформаційні процеси в суспільстві, чітко виділяються три рівня комунікативних відносин: документальний, інформаційний і когнітивний [10, с. 154-155].        

Класифікація інформаційних продуктів і послуг має динамічний характер. Раніше до неї не входили кінцеві продукти інформаційних структур, що займаються розробленням баз даних для продажу, постачанням інформаційно-пошукових систем тощо. На структуру інформаційних продуктів активно впливає оновлення складу обчислювальної техніки, периферійного устаткування, засобів передачі інформації.  

Якщо порівняти традиційні послуги, передбачені чинними класифікаторами, з фактично наявними та необхідними для суспільства, то стане очевидним, що класифікувати інформаційні продукти потрібно виходячи не тільки з їх призначення, походження, технології надання споживачам, але й з їх корисності для споживача. Удосконалення існуючого переліку інформаційних продуктів можна здійснити за рахунок освоєння нових видів інформаційно-обчислювальних робіт і послуг; розроблення окремих актуальних завдань, пов’язаних із соціальною сферою (пенсійне забезпечення, працевлаштування, екологія, приватизація тощо); адаптація розробок, впроваджених в інших організаціях; опрацювання та впровадження нових стандартів, технічних умов, нових технологій.       

Найбільш прийнятну на даний момент класифікацію ІПП наведено на рис. 2.1.

У роботі І.С. Пилко наголошується, що створення єдиної науково обґрунтованої класифікації ІПП, розрахованої на загальне визнання, вельми проблематично. Пропоновані варіанти ієрархічних класифікацій часто не відповідають вимогами єдності підстави, повноти, не перетинання, безперервності поділу. Суть побудови класифікації ІПП полягає у виборі і науковому обгрунтуванні надійних і істотних підстав їх диференціації. Ці підстави можна шукати методом сходження від абстрактного до конкретного (для теоретичних класифікацій) або узагальнюючи практичний досвід (для емпіричних класифікацій). Автор підкреслює, що за даними частотного аналізу спеціальної літератури, на статус істотних підстав класифікації інформаційних продуктів і послуг можуть претендувати: характер наданої інформації, цільове призначення, сфера її застосування, спосіб виробництва, адресність поширенням та ін.     

Автор зазначає, що для створення багатоаспектних класифікацій ІПП потрібно застосовувати фасетний підхід: кожна класифікаційна ознака служить основою створення фасета.

Фасетний метод дозволяє визначити видову приналежність конкретного продукту, послуги з будь-якої кількості ознак, істотних для конкретної ситуації (дослідницької, навчальної, виробничої, сервісної). Результати фіксуються у вигляді фасетної формули або в табличній формі.

Фасетний метод може бути покладений в основу багатоаспектної характеристики реального асортименту ІПП (конкретної інформаційної служби або сектора інформаційного ринку). Безсумнівна перевага фасетної класифікації і характеристик (по суті, описових моделей ІПП) - їх комплексність, видимість, простота використання.

Нарешті, для упорядкування безлічі ІПП можна згрупувати їх у класи умовної еквівалентності, застосувавши дескрипторна інформаційно-пошукової мови.

Тоді кожен інформаційний продукт або послуга будуть представлені у вигляді дескрипторної статті з позначенням відносин синонімії, родо-видових, асоціативних зв'язків між поняттями. З окремих статей може бути складений дескрипторний словник ІПП.

Практичне значення науково обгрунтованих класифікацій ІПП полягає в тому, що вони дозволяють формувати асортиментну політику інформаціїційних служб, відстежувати тенденції розвитку інформаційного ринку, орієнтувати користувачів на споживання продуктів та послуг, що відповідають їхнім запитам [4, с. 61].

Згідно з законом України «Про інформацію» інформаційна продукція - це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення потреб суб'єктів інформаційних відносин [21].

Інформаційний продукт - документована інформація, підготована у відповідності з потребами користувачів і представлена у формі товару.

Інформаційними продуктами являються програмні продукти, бази і банки даних та інша інформація [1].

Інформаційний продукт - сукупність даних, сформована виробником для поширення в речовій або нематеріальній формі [13].

Будь-які підходи до ідентифікації та класифікації інформаційних товарів носять вельми умовний характер. Пам'ятаючи про це, спробуємо позначити фактори, що визначають зміст інформаційних продуктів, і схематично класифікувати їх за можливими ознаками.

. За формою сутнісної природи реалізації інформаційні товари можуть розділятися на дві групи: матеріальні та нематеріальні.

Матеріальні продукти реалізуються в матеріальній формі. Їх «Інформативність» зумовлена визначальним значенням інформації при виробництві або використанні продукції. Наприклад, інформація може визначати характер виробничих процесів, відіграючи роль «сировини» та / або провідного виробничого фактора (праця вчених). До подібних товарів відносяться наукомісткі вироби, продукти генної інженерії та ін. Іншою формою матеріалізованих товарів є продукція, призначена для збору, зберігання, переробки та тиражування інформації. Прикладами можуть служити: комп'ютерна техніка з усім різноманіттям допоміжного устаткування і комплектуючих частин, запам'ятовувальні пристрої, прилади, аналізатори, датчики, розмножувальна техніка та багато іншого.

Нематеріальні товари реалізуються в нематеріальній формі, за допомогою матеріальних носіїв інформації (паперу, магнітних носіїв та ін.). Прикладами можуть бути різні права на продукцію інтелектуальної або художньої діяльності (тобто науки, культури, освіти, мистецтва), в зокрема комп'ютерні програми технології, художні твори.

. По функціях, виконуваних в економічній системі інформаційними товарами, вони діляться на дві групи: засоби виробництва і предмети споживання.

Засоби виробництва, в свою чергу, можуть відрізнятися залежно функцій, що виконуються у виробничому циклі. Зокрема, інформаційні товари можуть виконувати роль:

         сировини (бази даних, статистична та аналітична інформація, експертні оцінки тощо);

         засобів праці (комп'ютерні програми, технологічні рішення, управлінські технології тощо); в тому числі, інформація може виконувати роль навіть «робочого тіла» при впливі на матеріальні об'єкти (наприклад, засоби захисту, в т.ч. антивірусні програми);

         предметів праці або напівфабрикатів (генетична інформація, рукописи і варіанти художніх творів та ін.);

         продуктів праці (поради, рекомендації, інформаційні послуги посередників та ін.);

         комунікаційних засобів (засоби зв'язку);

         трудових факторів (знання, навички, переконання людей як провідних факторів виробничого процесу).

Предмети споживання можуть відрізнятися залежно призначенням використання в суспільстві.

Відповідно до сфер можливого застосування можна виділити також групи товарів:

         виробничого призначення (наприклад, довідники для ведення підсобного господарства, посібники для самопідготовки тощо);

         побутового призначення (наприклад, системи регулювання вологості або температури);

         екологічного призначення (моніторингові системи);

         для відтворення людини як біологічного організму (рекреаційні послуги та інвентар);

         для задоволення соціальних потреб людини (культурні і художні твори, туризм, культурні та спортивні послуги, видовища та ін.);

         для формування особистісних якостей людини (освіта, тренінг та ін.);

         для виконання суспільно обумовлених функцій (законодавство державне і територіальне управління, соціальний захист тощо).

. Залежно від об'єктів, на які впливають інформаційні продукти, вони різняться на товари:

         впливу на людину (освітні технології, послуги, твори мистецтва тощо);

         впливу на живу матерію (поза людиною) (генна інженерія, технології сільського та лісового господарства тощо);

         впливу на неживу матерію (наукомісткі засоби виробництва);

         впливу на нематеріальну реальність (комп'ютерні програми, технології збору та обробки даних тощо).

. За ступенем закінченості циклу розвитку інформаційні продукти можуть бути диференційовані на дві групи:

         товари закінченого циклу розвитку (комп'ютери, обладнання, прилади, друкована продукція, монументальні твори тощо);

         товари, здатні до саморозвитку без безпосередньої участі людей, які їх створили (виведені людиною біологічні сутності: породи тварин, сорти рослин, штами мікроорганізмів; деякі види комп'ютерних програм, наприклад, комп'ютерні віруси; в перспективі - діючі моделі штучного інтелекту, роботи).

. По відношенню до інформаційної реальності товари умовно можна розділити на групи:

         товари, які матеріалізують інформацію (приклад - наукоємні вироби і послуги);

         призначаються для впливу на інформацію (комп'ютери, запам'ятовуючі пристрої);

         використовують інформацію у виробництві як «робоче тіло» (генна інженерія, освітні технології);

         використовують інформацію як предмет споживання (туризм, парфумерія);

         самі є інформацією (комп'ютерні програми, віртуальні послуги).

Специфіка інформаційних товарів стає зрозуміліше при більш детальному знайомстві з деякими видами інформаційної продукції.

Інформаційні органи випускають два види інформаційної продукції, а саме:

науково-технічну продукцію, яка створюється на замовлення або в процесі науково-технічної діяльності в ініціативному порядку і яка відноситься до сфер науки, техніки і виробництва. До цієї групи відносяться технічні рішення, в т.ч. винаходи і промислові зразки, технічна документація, ноу-хау, програмні системи, що реалізують інформаційні і інші технології. Специфічним видом науково-технічної продукції цієї групи є аналітичні матеріали - наслідки аналізу опублікованих і неопублікованих матеріалів. Предметом купівлі можуть бути матеріали, як спеціально підготовлені на замовлення, так і раніше виконані і реалізовані новому замовнику.

інформаційні продукти і послуги, пов'язані з так званим бібліотечним типом обслуговування. До цієї групи відносяться послуги по наданню відповідно запиту абонента як самого документа (книги, журналу, каталогу тощо), так і копій, рефератів, бібліографічних описів, об'єктографічних чи інших довідок, а також різноманітних баз і банків даних, послуги по наданню дистанційного доступу, по проведенню пошуку в інформаційних масивах, депонуванню рукописів, перекладів тощо. До цієї ж групи відносяться роботи по забезпеченню переводу інформації на мікрографічні й машинозчитувані носії, надання телекомунікаційних каналів для забезпечення функціонування електронної пошти і проведенню телеконференцій.

За формою надання інформаційна продукція поділяється на нематеріальну - послуга, коли об'єктом виробництва є комунікаційні процеси, і матеріальну - продукт, коли об'єктом виробництва є інформація на матеріальних носіях, або накопичені у фондах первинні джерела інформації. Матеріальні інформаційні продукти, в свою чергу, поділяються на документні, коли споживачу адресуються первинні або вторинні документи, і речові, коли в якості об'єкту послуги виступають зразки нових продуктів і технологій (демонстрація нових виробів, фотографій, стендів тощо).

За характером взаємодії зі споживачем розрізняють інформаційну продукцію одноразову (поодинокі контакти зі споживачем) і постійну, яка передбачає зворотний зв'язок (приміром, вибіркове обслуговування з корегуванням вимог, або діалогове обслуговування).        

За адресністю інформаційна продукція може бути індивідуальною, груповою і масовою.

За характером задоволення потреб - інформаційна продукція, направлена на задоволення потреб у адресній, фактографічній, концептуальній інформації, або на задоволення потреби в джерелах інформації.

Крім цього інформаційна продукція може класифікуватися залежно від посадового і кваліфікаційного рівня споживача, від рівня ретроспекції інформації, яка надається, від оперативності обслуговування і т.п.

Комплекси однорідних за операційно-технологічними і класифікаційними ознаками інформаційних продуктів і послуг об'єднуються в режими обслуговування. На відміну від простої інформацій, яка складається з впорядкованого набору простих операцій, режими інформаційного обслуговування - це з'єднання певних елементарних форм інформаційної взаємодії зі споживачем і супутніх такій взаємодії допоміжних операцій.

Інформаційна продукція може бути простою, складної і комбінованою. До простої продукції відносяться - результати переробки одиничного інформаційного джерела: анотація, бібліографічний опис, реферат, реєстраційні і інформаційні карти, копія статті, проспект тощо. До складної продукції - результат переробки певної сукупності однорідних джерел: тематичні відбірки, реферативний огляд, сигнальне повідомлення тощо. До комбінованої - відноситься складна продукція, яка являє собою об'єднання різних видів простої: доповідь про досягнення, інновацію чи досвід, аналітичний огляд, експозиція виставки тощо [18, с. 8-9].

У ДСТУ 7.73-96 «Пошук та розповсюдження інформації. Терміни та визначення» [8] відображений тільки один різновид інформаційних продуктів - бази даних, однак, наведено багато варіантів їх наповнення і призначення: відсильні; адресно-довідкові; документальні; бібліографічні; реферативні; бази первинних даних, фактографічні бази даних; об'єктографічні; повнотекстові; бази даних показників; лексикографічні бази даних.

Для того, щоб показати розмаїття існуючих в інформаційно-бібліотечній сфері продуктів і послуг, скористаємося класифікацією, наведеною в «Довіднику інформаційного працівника» [23].

З цієї таблиці випливає, що класифікація інформаційних продуктів здійснюється за такою важливою ознакою, як вид обслуговування і дозволяє виділити такі основні види інформаційних продуктів:

Документи як результат документного обслуговування, коли у відповідь на інформаційний запит видається сам первинний документ;        

Бібліографічні інформаційні продукти як результат бібліографічного обслуговування, коли у відповідь на інформаційний запит видається не сам первинний документ, а бібліографічні відомості про нього;

Фактографічні інформаційні продукти як результат фактографічного обслуговування, коли у відповідь на інформаційний запит видаються не відомості про документи, не самі документи, а витягнуті з них факти;

Аналітичні інформаційні продукти як результат аналітичного обслуговування, що є результатом проведення інформаційних досліджень, коли у відповідь на інформаційний запит видається інформація, витягнута з безлічі проаналізованих, перероблених і критично оцінених джерел.

Цілком очевидно, що в основі такого угрупування інформаційних продуктів лежить характер відомостей, які надаються споживачу інформації і ступінь інтелектуальної переробки вихідної інформації, відповідно, інформаційні продукти, вироблені в результаті фактографічного і аналітичного видів обслуговування відносяться до класу найбільш складних і дорогих.

Залежно від цільового призначення та сфери застосування розрізняють інформаційні продукти для сфери бізнесу, сфери професійної діяльності, сфери управління, сфери масового вжитку.

За широтою поширення (адресності) розрізняють інформаційні продукти індивідуального, групового та масового призначення [5].

У розділі J Міжнародної стандартної галузевої класифікації усіх видів економічної діяльності [19, с. 236] пропонується класифікація інформаційних продуктів і продуктів культурного значення, надання засобів передачі або розповсюдження цих продуктів, а також діяльність в сфері передачі даних, зв'язку, інформаційних технологій, обробки даних та інших інформаційних послуг.

Основними елементами даної класифікації є видавнича справа, включаючи видання програмного забезпечення, виробництво кінофільмів і діяльність у сфері звукозапису, радіо і телемовлення і створення програм, діяльність у сфері зв'язку і інформаційних технологій, а також інші види діяльності у сфері інформаційних послуг.

2.2    Класифікація інформаційних послуг

Послуга - результат невиробничої діяльності підприємства або особи, спрямований на задоволення потреби людини або організації у використанні різних продуктів [15].

Інформаційна послуга:

         діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою задоволення їхніх потреб [21].

         надання інформації для вироблення і прийняття рішень та/або задоволення культурних, наукових, виробничих, побутових та інших потреб людини [1].

Перелік послуг визначається обсягом, якістю, предметної орієнтацією по сфері використання інформаційних ресурсів і створюваних на їх основі інформаційних продуктів.

Перелічимо основні види інформаційних послуг, що надаються бібліотечної сферою:

-       надання повних текстів документів, а також довідок по їх опису та місцезнаходженню;

-       видача результатів бібліографічного пошуку та аналітичної переробки інформації (довідки, покажчики, дайджести, огляди тощо);

-       отримання результатів фактографічного пошуку та аналітичної переробки інформації (довідки, таблиці, фірмові досьє);

-       організація науково-технічної пропаганди та рекламної діяльності (виставки нових надходжень, науково-технічні семінари, конференції тощо);

-       видача результатів інформаційної) дослідження (аналітичні довідки та огляди, звіти, рубрикатори перспективних напрямків, кон'юнктурні довідки і т.д.).

Виходячи з можливих видів інформаційних продуктів, баз даних і ресурсів класифікація інформаційних послуг представлена у вигляді таблиці.

Випуск інформаційних видань означає підготовку друкарської продукції: бібліографічних та інших покажчиків; реферативних збірників; оглядових видань; довідкових видань.

Інформаційні видання готуються практично всіма видами інформаційних служб, органів і систем. Ці видання містять вторинну інформацію, яка створюється на основі роботи з базами даних, надання роботи з якими також є послугою.

Ретроспективний пошук інформації - це цілеспрямований за заявкою користувача пошук інформації в базі даних і пересилання результатів або поштою у вигляді роздруківок, або електронною поштою у вигляді файлу.

Дистанційний доступ до віддалених баз даних організовується в комп'ютерній мережі в діалоговому режимі. Популярність послуг дистанційного доступу до баз даних наростає швидкими темпами і випереджає всі види інших послуг завдяки:

• все більшому числу користувачів, які опанували інформаційною технологією роботи в комунікаційному середовищі комп'ютерних мереж;

• високої оперативності надання послуг;

• можливість відмови від власних інформаційних систем.

Послуги дистанційного доступу до баз даних можна класифікувати наступним чином:

-       безпосередній доступ до баз даних може бути організований з локального місця користувача тільки за умови його навченості роботі в комунікаційному середовищі. В іншому випадку слід скористатися послугами, що надаються спеціальними організаціями;

-       непрямий доступ включає організацію навчання користувачів, випуск бюлетеня новин, організацію довідкової служби, організацію зустрічей з користувачем для з'ясування цікавлячих його питань, розсилку анкет користувачам;

-       послуга Downloading дозволяє завантажити результати пошуку в центральній базі даних у свій персональний комп'ютер для подальшого використання в якості персональної бази даних;

-       регулярний пошук передбачає регулярне проведення пошуку в масивах однієї або декількох центральних баз даних та надання результатів пошуку на термінал користувачеві у зручний для нього час.

Підготовка та надання інформаційних послуг:

• зв'язок (телефонна, телекомунікаційна) для надання здійснюваних у формі передачі даних інформаційних послуг;

• обробка даних в обчислювальних центрах;

• програмне забезпечення;

• розробка інформаційних систем;

• розробка інформаційних технологій [15].

Називаючи основні види послуг, використовується як підстава класифікації предмет запиту користувача (документ, бібліографічні та фактографічні відомості, новина, орієнтування і навчання, аналіз ситуації, організація обслуговування), вважаючи, що для інформаційної служби запит є основною точкою відліку.

Документні послуги забезпечують доступ до видань, архівних документів, музейних предметів на різних носіях (паперових, електронних, компакт-дисках, аудіо та відеокасетах, мікрокартах тощо), на різних мовах (шляхом переведення), в режимі реального часу (оn-liпе), в режимі відкладеного часу (через електронну пошту, «бронювання»), для ознайомлення та тимчасового користування (абонемент, читальний зал, МБА, експозиції, внестаціопарні форми - бібліотечні пункти, бібліобуси, музеї на колесах і т.п.), для постійного користування (копіювання на різні носії текстів, продаж документів, копій, електронна доставка документів - ЕДД).

Довідкові послуги надають доступ до бібліографічних, фактографічних, концептографічним банкам і базам даних, у тому числі мульти- і гіпермедійним, і відповідають (форма-довідка) на бібліографічні та фактографічні запити користувачів усно, письмово, в режимі оn-liпе і через електронну пошту.

Новинні послуги пропонують повідомлення про актуальні події та теми, надають рекламну інформацію, сповіщають про нові видання і показують їх у тому числі через телекомунікаційні канали в режимі реального і відкладеного часу (у формах: новини, ІРІ, ДОР, День інформації, День фахівця, ярмарок ідей, виставка нових надходжень, дайджест, прайс-лист, біржові зведення та ін.)         .

Орієнтують (навчально-консультаційні послуги) сприяють ознайомленню користувачів з можливостями доступу до інформації усно, в режимі оn-linе і через електронну пошту (форми: консультація, семінар, лекція, урок, екскурсія, комп'ютерні курси та ін.).

Дослідницькі послуги (форми: надання аналітичної довідки, аналітичного огляду, маркетингового дослідження, кон'юнктурного дослідження, матеріалів рекламного аналізу, рейтингової інформації, наприклад, визначення індексу цитування і рейтингу вчених, прогнозного дослідження, прес-досьє і т.п.) доводять до користувачів аналіз ситуації в цікавлячій їх сфері, в тому числі через телекомунікаційні канали.

Організаційно-допоміжні послуги: поширення і прокат баз даних; організація пунктів обслуговування, в тому числі бібліотечних, музейних, комп'ютерних, відеосалонів; передача факсу; прийом запитів по телефону, електронною поштою; запис інформації на дискети або касети користувачів; палітурні роботи та ін.; комплексні послуги - обслуговування за договорами з наданням різних послуг на вибір замовника [13, c. 91].

У розділах ДСТУ 7.20-2000 «Бібліотечна статистика» [7], закріплюють правила обліку результатів обслуговування, як одиниці обліку передбачені: видача документів та їх копій; запити на документи та їх копії, запити та відповіді на довідково-інформаційне обслуговування, облік заходів. По суті, в цьому стандарті також запропоновано угруповання послуг, що надаються бібліотеками.

Що стосується бібліотечної практики, то в ній традиційно прийнято поділяти обслуговування на індивідуальне, групове і масове, на бібліотечне та бібліографічне, а в межах бібліографічного розглядати видачу фактографічних відомостей.

У «Довіднику бібліотекаря» зазначається, що для здійснення обслуговування, його планування та аналізу результативності важлива багатоаспектна класифікація бібліотечних послуг. З точки зору особливостей надаються читачам відомостей та / або матеріалів розрізняють:      

. Послуги, кінцевим результатом яких є видача документів у тимчасове користування:

а) в межах бібліотеки, в читальних залах;      

б) на абонементі для читання вдома.

. Видача копій документів.

. Довідково-аналітичні послуги: уточнюючі та адресні довідки, тематичні бібліографічні списки і покажчики, фактографічні довідки і т.д.

. Послуги, пов'язані з розкриттям складу фонду і є результатом просвітницької діяльності бібліотеки (виставки, читацькі конференції і т.д.).

. Консультаційні послуги.

З точки зору режиму обслуговування бібліотечні послуги бувають разовими або надаються на постійній основі.

Серед основних типових інформаційних послуг виділяють:

♦ послуги діалогового доступу до віддалених баз даних або електронних дошок оголошень (ЕДО);

♦ послуги інформаційного пошуку за запитами споживачів;

♦ послуги доступу до першоджерел та отримання копій документів;

♦ довідково-консультаційні послуги [24].

Висновок

ієрархічний інформаційний електронний продукт

1. В процесі підготовки курсової роботи було досліджено наукову літературу з даного питання, на основі чого можна зробити висновок, що тема не достатньо розроблена в літературі. Класифікації інформаційних продуктів і послуг, що приведені в роботах, мають фрагментарний характер і не відповідають фактично наявним і необхідним для суспільства класифікаціям.

Існуючі на сьогоднішній день нормативні документи також не дають багатоаспектної класифікації інформаційних продуктів і послуг і зосереджені у повній мірі лише на бібліотечних класифікаціях.

         консультативні послуги з конфігурації комп'ютерних технічних засобів;

         послуги зі створення програмного забезпечення;

         послуги з оброблення даних;

         послуги, пов'язані з базами даних;

         послуги з технічного обслуговування і ремонту конторських, лічильних машин та комп'ютерної техніки;

         послуги у сфері інформатизації інші.

Що свідчить про недостатню увагу до цього питання з боку держави.

Проаналізовано понятійний апарат дослідження. Розглянуті такі визначення як «класифікація», «вид і рід», «клас», «тип», «інформаційний продукт», «послуга», «інформаційна послуга» та ін. Потрібно відмітити, що поняття «інформаційний продукт» та «інформаційна послуга» ототожнюються у деяких авторів з поняттям «інформаційні ресурси».  

З'ясовані теоретичні засади дослідження. Визначені завдання, які покликана вирішувати класифікація, та вимоги до неї. А також основні елементи і методи побудови класифікацій, шляхи розробки класифікаційних таблиць. Проведений порівняльний аналіз методів класифікації, визначені їх переваги та недоліки.

. Були розглянуті основні сучасні класифікації інформаційних продуктів і послуг. На основі чого можна зробити висновок, що класифікації продуктів і послуг дуже тісно пов′язані між собою, так як інформаційна послуга деякими авторами визначається як нематеріальна форма інформаційної продукції.

. Було охарактеризовано існуючі класифікації інформаційних продуктів і послуг. Так як класифікації відображається сучасний стан будь-якого знання, то зміна у змісті цього знання, розширення відомостей про об′єкт, що класифікуються, поява нових об′єктів призводить до зміни існуючої класифікації. Саме тому класифікація інформаційних продуктів і послуг має динамічний характер так як на неї впливає постійне оновлення складу обчислювальної техніки, периферійного устаткування, засобів передачі інформації тощо.

Отже, можна зробити висновок, що створення єдиної науково обґрунтованої класифікації інформаційних продуктів і послуг, розрахованої на загальне визнання, вельми проблематично.

Список джерел

1.     Glossary commander. Служба тематических толковых словарей [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.glossary.ru

2.      Академик. Словари и термины на Академике [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://dic.academic.ru

.        Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. - 3-е изд. - Москва: Советская Энциклопедия, 1969-1978.

.        Брежнева В.В. Информационное обслуживание: продукты и услуги, предоставляемые библиотеками и службами информации предприятий: учеб.-практ. посбобие / В.В. Брежнева, В.А. Минкина; СПбГУКИ. - СПб.: Профессия, 2004. - 304 с. - (Библиотека).

.        Гендина Н.И. Классификация информационных продуктов, получаемых в результате информационного анализа и синтеза [Электронный ресурс]: учебное пособие по курсу «информационный анализ и синтез» / Н, И. Гендина. - Кемерово: КемГУКИ, 2011. - Режим доступа: http://taoi.kemguki.ru.

.        ГОСТ 7.0-99 Информационно-библиотечная деятельность, библиография. Термины и определения. - Взамен ГОСТ 7.0-84, ГОСТ 7.26-80; введ. 2000-07-01. - Минск: Изд-во стандартов, 1999. - 23 с. - (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).

.        ГОСТ 7.20-2000 Библиотечная статистика. - Взамен ГОСТ 7.20-80, ГОСТ 7.41-82; введ. 2002-01-01. - Минск: Изд-во стандартов, 2001. - 11 с. - (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).

.        ГОСТ 7.73-96 Поиск и распространение информации. Термины и определения. - Взамен ГОСТ 7.27-80; введ. 1998-01-01. - Минс: Изд-во стандартов, 1998. - 14 с. - (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).

.        ГОСТ 7.74-96 Информационно-поисковые языки. Термины и определения. - Введ. 1997-07-01. - Минск: Изд-во стандартов, 1997. - 37 с. - (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).

.        Давидова І. О. Бібліотечне виробництво в інформаційному суспільстві: монограф. - Харків.: ХДАК, 2005. - 295 с.

.        Дрешер Ю.Н. Организация информационного производства: учеб. пособие. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2005. - 248 с. - (Специальный издательский проект для библиотек).

.        Єжова Л.Ф. Інформаційний маркетинг: навч. посібник / Л.Ф. Єжова / Київ. нац. екон. унт. - К.: КНЕУ, 2002. - 560 с.

.        Информатика: учеб. / под ред. Н.В. Макаровой. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика - 1999. - 768 с.

.        Информационно-поисковые системы [Электронный ресурс]: SENews. - Режим доступа: http://like-money.ru

.        Информационные технологии. [Электронный ресурс] / Сибирский гос. ун-т путей сообщения. - Режим доступа: http://www.ssti.ru

.        Копнина В.В. Практический менеджмент информационных товаров и услуг [Электронный ресурс]: курс лекций / В.В. Копнина. - Саратов: Саратовский гос. ун-т имени Н.Г. Чернышевского, 2009. - 124 с. - Режим доступа: http://www.sgu.ru.

.        Малигіна, В.Д. Основи експертизи продовольчих товарів: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Д. Малигіна, Л.Д. Титаренко, Л.В. Породіна, Г.О. Лихоніна, Н.Т. Лазарева, О.Ю. Холодова. - К.: Кондор, 2009. - 296 с.

.        Медведєва В. Інформаційний бізнес у сфері освіти, культури і мистецтва / В. Медведєва, Г. Міщенко. - К.: НПБУ, 2000. - 78 с.

.        Международная отраслевая классификация всех видов экономической деятельности / Департамент по эконом. и соц. вопросам, статистический отдел. - 4-й пересм. вар. - Нью-Йорк: ООН, 2009. - 336 с. - (Статистические документы Серия M №4/Rev.4)

.        Мельник Л.Г. Информационное измерение экономики [Текст] / Л.Г. Мельник // Механізм регулювання економіки. - 2009. - №3, т. 1. - c. 59-71.

.        Про інформацію [Текст]: Закон України від 02.10.1992 р. №2657-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - №48. - Ст. 650. - (Поточ. ред. вiд 06.01.2011 на пiдставi №2724-17).

.        Руденко В.А. Классификационный анализ товаров и услуг в рамках информационной экономики [Текст] / В.А. Руденко, И.С. Мареха // Механізм регулювання економіки. - 2008. - №3, т. 1. - с. 207-217.

.        Справочник информационного работника / науч. ред. Р.С. Гиляревский, В.А. Минкина. - 2-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Профессия, 2007. - 584 с. - (Библиотека)

.        Статьи по библиотечному делу [Электронный ресурс] / ЦГНТ библиотека ГМК Украины. - Режим доступа: http://www.cgntb.dp.ua

.        Субботин А.Л. Классификация. - М.: РАН, 2001. - 94 с.

.        Философский словарь / под ред. И.Т. Фролова. - 7-е изд., перераб. и доп. - М.: Республика, 2001. - 719 с.

.        Челпанов Г.И. Учебник логики. - М.: Издательская группа «Прогресс», 1994. - 248 с.