Аналіз господарської діяльності СВК 'Багачанський' Хорольського району Полтавської області

Аналіз господарської діяльності СВК 'Багачанський' Хорольського району Полтавської області

Зміст

Вступ

. Природно-економічна характеристика господарств

2. Складові частини бізнес-плану та методика їх розробки

2.1 Резюме

.2 Галузь підприємства та його продукція

2.3 Дослідження ринку та маркетинговий план

.4 План виробництва

.5 Організаційний план

.6 Оцінка ризику і програма управління ним

.7 Юридичний статус підприємства

.8 Фінансовий план

.9 Інвестиційний план

.10 Охорона навколишнього середовища

3. Перелік документів, необхідних для одержання кредитів в банках

Висновок та пропозиції

Література

Додатки

Вступ

Сільське господарство - одна з найважливіших галузей господарського комплексу України, яка відіграє важливу роль у зміцнені економіки нашої країни, підвищенні життєвого рівня населення і розв'язанні соціально-економічних проблем. Проте рівень розвитку його продуктивних сил значно відстає від народногосподарських проблем. В країні ще недостатньо виробляється зерна, цукрових буряків, картоплі, городини, плодів, ягід, винограду, м'яса, молока, яєць та інших видів продукції. Тому проблема прискореного розвитку сільськогосподарського виробництва і стабільного нарощування його продукції набирає особливо важливого значення.

Сільське господарство - це комплекс технологічно і організаційно взаємозв'язаних галузей, які у своїй сукупності утворюють збалансовану, заінтегровану і структурно завершену систему, функціонально-компонентна структура якої підпорядкована стабільному нарощуванню продовольчої продукції землеробства і тваринництва. Протягом останніх років сільськогосподарське виробництво зазнало великих деформацій. Перехід від планової до ринкової економіки, реформування колгоспів і радгоспів, розвиток нових господарських структур, дезіндустріалізація, дезінтенсифікація і деспеціалізація сільськогосподарського виробництва, скорочення промислових засобів виробництва і предметів праці, непомірне підвищення цін на них, порушення системи матеріально-технічного обслуговування господарств, руйнація агрохімічної служби, відсутність відповідної системи агрохімічного обслуговування спричинились до зниження продуктивності і економічної ефективності використання аграрно-ресурсного потенціалу і зменшення виробництва валової продукції сільського господарства.

На сьогоднішній день не завжди можна відшукати кошти для реалізації, нерідко доводиться шукати кошти на стороні. Однак, щоб знайти інвестора проекту, потрібно подати свою ідею. Бізнес-план допомагає представити задуманий проект у визначеній формі.

Бізнес-план це документ, що описує всі головні аспекти діяльності майбутнього підприємства, аналізує проблеми з якими воно може зіткнутися, а також визначає способи розв‘язання цих проблем. Включає також розроблення метиі та завдань, що ставляться перед підприємцем на найближчу і майбутню перспективу.

Основна мета - планування підприємницької діяльності на певний період часу відповідно до визначеної «бізнес-ідеї», потреб ринку, можливостей його ресурсного забезпечення та отримання прибутку.

Бізнес-план дозволяє:

·              Управляти власною підприємницькою діяльністю, а не просто реагувати на події;

·              Обгрунтувати вигідність запропонованого проекту;

·              Залучити можливих котрагентів, важливих партнерів;

·              Привернути увагу інвесторів привабливими можливостями розвитку виробництва або послуг та залучити їхні гроші;

·              Як реальна та послідовна програма - ефективно здійснювати намічене.

Бізнес-план розробляється на поточний період або на більш тривалу перспективу.

Метою курсового проекту є: закріплення практичних навичок здобутих при вивченні дисципліни на базі СВК «Багачанський». Показати вміння добирати літературні джерела і нормативно-правові акти, фактичні дані про роботу підприємства. А також вміння узагальнювати, аналізувати і прогнозувати, обґрунтувати отриману інформацію про діяльність СВК «Багачанський».

I. Природно-екномічна характеристика господарства

СВК «Багачанський» Хорольського району Полтавської області

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Багачанський» Хорольського району, Полтавської області створений 11 квітня 2003р. на базі колективного господарства «Червоний прапор», що існує з 1930 року.

Кооператив розташований в південній частині Хорольського району, відстань від центральної будівлі господарства :

км - до районного центру,

км - до обласного центру.

Кількість населених пунктів - два (с. Покровська Багачка та с. Настасівка). Центральна споруда розташована в с. Покровська Багачка - вздовж траси Київ - Харків - Ростов-на-Дону.

Кількість населення всього - 1260 чоловік, з них працює в СВК «Багачанський» - 156 чоловік.

Загальна земельна площа становить 2395.4 га.

Земля - головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний чинник будь-якої діяльності людини. Характеризуючи значення землі в суспільному виробництві, слід зазначити, що праця - це не єдине джерело вироблюваних продуктів і речового багатства Земля, як засіб виробництва в сільському господарстві має специфічні особливості:

по-перше, на відміну від інших засобів виробництва земля не є результатом людської праці; як дар природи і продукт її багатовікового розвитку земля передує праці, є природною і невід'ємною її умовою; - по-друге, земля є незамінним засобом виробництва; якщо всі інші засоби виробництва можна замінити новими і більш продуктивними, то без землі виробничий процес здійснюватись не може; - по-третє, земля просторово обмежена і в процесі розвитку продуктивних сил сільського господарства її не можна заново створити або збільшити її розміри; однак в умовах раціонального використання землі її продуктивні сили постійно розвиваються і зростають; - по-четверте, в процесі виробництва земля не зношується, а при правильному використанні постійно поліпшується. Отже, на відміну від усіх інших засобів виробництва, які зазнають фізичного і морального зносу і стають непридатними для дальшого використання, земля є вічним засобом виробництва. Ця особливість землі зумовлена такою важливою її властивістю, як родючість, що є основою теорії раціонального ведення землеробства.

Земельні угіддя - це земельні ділянки, що систематично використовуються для певних господарських цілей та відрізняються за природно-історичними ознаками. Головною ознакою, що покладена в основу розділення окремих видів угідь є характер використання землі. Класифікують угіддя враховуючи основне призначення та систематичне використання окремих ділянок для певних виробничих цілей. Також при цьому обов'язково слід враховувати природні властивості, що відображають якісний стан окремих земельних ділянок.

Згідно з цією класифікацією у складі земельних ресурсів, що входять до складу адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів, сільрад), виділяють наступні категорії земельних угідь: - сільськогосподарські землі; - ліси та інші лісовкриті площі; - забудовані землі; - відкриті заболочені землі; - сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом; - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом;

Земля є головним засобом виробництва у сільському господарстві. Про склад і структуру земельних угідь СВК «Багачанський» дізнаємось з таблиці.

Провівши аналіз таблиці про склад і структуру земельних угідь СВК «Багачанський», можемо сказати, що в період з 2010 року по 2012, загальна земельна площа з кожним роком залишалася незмінною. А площа с/г угідь у 2011 році становила найменше - 2296 га. .Площа під сінокосами і пасовищами за останні три роки не змінилася. Найбільшу питому вагу в структурі земельних угідь господарства, займає площа с/г угідь, вона складає 95,85%, тобто 2296 га в 2013р..

Таблиця 1.1 Склад і структура земельних угідь СВК «Багачанський» Хорольського району , Полтавської області

Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції - один із основних показників, які характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств. Від його величини залежать обсяг реалізації продукції, рівень її собівартості, сума прибутку, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, його платоспроможність та інші економічні показники.

Зміни обсягу валової продукції рослинництва залежать від розмірів загальної площі продуктивних земельних угідь господарства, структури цих угідь і посівних площ культур. До продуктивних земельних угідь відносяться природні сінокоси і пасовища, багаторічні плодові насадження, рілля і посівні площі сільськогосподарських культур.

При аналізі структури посівних площ слід враховувати не лише економічну ефективність окремих культур, а й інші умови такі, як вимоги щодо прийнятої у господарстві системи сівозмін, замовлення продажу продукції державі, потреби тваринництва в кормах, забезпеченість трудовими та іншими виробничими ресурсами тощо.

На розмір валових зборів продукції рослинництва впливають два основних показники - це посівна площа та урожайність.

Посівна площа є основною формою використання головного засобу сільськогосподарського виробництва - землі. Від її розміру залежить обсяг виробництва продукції рослинництва, оскільки останній безпосередньо визначається розмірами посівної площі і врожайності сільськогосподарських культур.

Важливо також відзначити, що багато закономірностей розвитку сільського господарства знаходять свій кількісний вираз у даних про посівні площі та їх структуру. Так, ефективність сільськогосподарського виробництва багато в чому залежить від раціонального територіального розміщення окремих видів сільськогосподарських культур і спеціалізації рослинництва по економічних районах, природно - економічних зонах, адміністративних і господарських одиницях з урахуванням природно - кліматичних та економічних умов. Пояснюється це тим, що значна розмаїтість ґрунтово-кліматичних умов нашої країни створює в окремих її регіонах сприятливіші умови для вирощування тільки певних сільськогосподарських культур. Отже, статистичне вивчення посівних площ сільськогосподарських культур має важливе значення для характеристики стану і розвитку сільського господарства в цілому і по галузях рослинництва зокрема.

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства в цілому. Рівень урожайності відображує вплив природних та економічних умов. Під урожаєм розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці площі.

Урожайність безпосередньо прямо пропорціонально впливає на розмір валового збору. Підвищення урожайності на даний час є найбільш актуальною проблемою для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки підвищення врожайності впливає не тільки на збільшення валового збору, а й відповідно на зменшення собівартості продукції.

На зміну урожайності впливає ряд факторів, які можуть бути як залежними від людей, так і не зовсім їм підвладні (природно - кліматичні умови).

До суб’єктивних факторів можна віднести використання органічних і мінеральних добрив, використання хімічних засобів (пестицидів, гербіцидів тощо), застосування високоврожайних сортів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних і індустріальних технологій тощо.

Проведений аналіз посівних площ СВК «Багачанський», розглянемо в додатку 1. В 2010 - 2012 роки по різним культурам, можемо сказати, що у 2010-2011 роки валовий збір озимої пшениці зменшувався,а посівна площа збільшувалась. В 2012 році урожайність збільшилась на 12,52 ц/га. Проаналізувавши вирощування гороху, можна сказати, що у 2010 році, його площа становила 60 га, урожайність - 7,8 ц/га, і валовий збір становив 470 ц; у 2011 році площа зменшилась до 30 га, але урожайність гороху збільшилась вона становила 16,03 ц, і збільшився валовий збір , але незначною мірою. У 2012 році площа під горохом становила 50 га, урожайність - 21,92 ц/га , а валовий збір склав 1096 ц.

Площа ярого ячменю з 2010 по 2012 роки зменшились незначною мірою, а потім збільшились . Урожайність спочатку зросла на 11,46 ц/га, а потім зменшилась на 3,83 ц/га, і це вплинуло на збільшення валового збору.

У звітному році посівна площа по кукурудзі на зерно збільшилась до 180 га, валовий збір збільшився до 7770,00ц, і урожайність кукурудзи теж збільшилась до 19,75 ц/га.

Соя вирощувалась тільки у 2010р. і її урожайність становила 16,43 ц/га, а валовий збір складав 1314,00ц.

Щодо соняшника, то його посівні площі у звітному році зросли на 1 га і становить 301 га, найбільша урожайність була у 2010 році -25,08 ц/га, валовий збір найбільшим був у 2012 році -7770,00 ц.

Отже, проаналізувавши дану таблицю бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі посівних площ займає озима пшениця, на другому місці соняшник, а на третьому ярий ячмінь.

Об'єм виробництва сільськогосподарської продукції один з основних показників, які характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств. Від його величини залежить об’єм реалізації продукції, а, отже, і ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування.

Від об’єму виробництва продукції залежить також рівень її собівартості, сума прибутку.

Без високо розвинутого сільського господарства не може бути гармонійно розвинутої економіки країни. Тому рентабельність сільськогосподарського виробництва визначається правильним співвідношенням галузей рослинництва і тваринництва.

Валова продукція тваринництва - це загальний обсяг продукції галузі, виробленої через те чи іншого період. Основна валова продукція включає: по-крупному рогатому худобі молочного напрями - молоко, приплід, приріст живої маси молодняку і худоби на відгодівлі; по свинарству - приплід, приріст живої маси. Окрім основної в валову продукцію тваринництва входить побічна продукція, до котрої я відносять гній, шкіри полеглих тварин.

У процесі аналізу валового виходу продукції необхідно визначити зміна валового виходу продукції з роках і проаналізувати виробництво продукції тваринництва, вплив різних чинників для виходу продукції, і навіть встановити причин, які впливом геть зміна виходу продукції.

Проведений аналіз поголів’я худоби, її продуктивність і валовий вихід продукції тваринництва в СВК «Багачанський» розглянемо в додатку 2. Можна зробити висновок, що найбільша кількість ВРХ на підприємстві була в 2011 році - 1084 голови, з них 400 корів і 684 ВРХ на відгодівлі.

Вирощування свиней становило у 2010 році становило 217 голів, продуктивність на 1 голову становила 0,235 кг. У 2011 році поголів’я свиней було 289 голів, продуктивність - 0,185 кг. У 2012 році - 117 голів, а продуктивність - 0,208 кг.

Найбільший показник продуктивності корів, становив у 2012 році 5186,25 кг на 1 голову, показник продуктивності ВРХ на відгодівлі в 2010 році - 0,472 кг. Найбільший вихід продукції корів був у 2012 році - 20745 ц, ВРХ на відгодівлі - 696 ц, а валовий вихід свиней їх продукції найбільше становив у 2011 році - 195 ц.

Грошові надходження підприємств відіграють важливу роль у процесі кругообігу коштів. Грошові надходження підприємства повинні забезпечувати відшкодування витрат, своєчасне виконання фінансових зобов'язань, формування доходів і прибуток.

Грошові надходження підприємств включають:

доходи від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційної курсової різниці; отримані пені, штрафи; від списання дебіторської заборгованості; отримані гранди, субсидії);

доходи від фінансових операцій (від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, отримані дивіденди і відсотки по облігаціях);

доходи від іншої звичайної діяльності (реалізація фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, необоротних активів; ліквідації необоротних активів, поопераційних курсових різниць; безкоштовно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій);

Таблиця 1.4 Грошові надходження від реалізованої продукції СВК «Багачанський» Хорольського району Полтавської області

Зробивши аналіз показників таблиці грошових надходжень від реалізації товарної продукції підприємства СВК «Багачанський», ми визначили, що в рослинництві найбільший показник відхилення 2012 р. до 2010 р. має пшениця +1455,8 тис.грн., а найменше відхилення має соняшник -670,6 тис. грн. В тваринництві найбільший показник у молока +743 тис.грн, у 2010 році цей показник зріс на 40,23 %, в 2011 на 57,48 % а в 2012 на 35,86 %, отже, бачимо, що відсоток то збільшується, то зменшується, це залежить від якості годівлі корів та її породи.

Ана́ліз господа́рської дія́льності - комплексне вивчення результатів практичної роботи підприємств (фірм) за певний період, оцінка ефективності діяльності з метою виявлення резервів та визначення шляхів діяльності й надання необхідної інформації для оперативного керівництва різними ланками діяльності, одержання передбачених планом (бізнес-планом <#"708954.files/image001.gif">

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Оплата праці робітників, зайнятих у вирощуванні зернових продукції розраховується за центнер зібраного врожаю з врахуванням якості зерна або за його вартість в грошовому вираженні за реалізаційними цінами; з розрахунку 125% тарифного фонду і затвердженої річної норми виробництва продукції рослинництва на працівника. Визначення тарифного фонду виробляється по тарифних ставках.

Розцінки за продукцію можуть установлюватися єдиними за рік або диференційованими по періодах року. Для робітників, що досягли високих показників продуктивності тарифний фонд заробітної плати може збільшуватися до 150%. Оплата праці проводиться по відрядно-преміальній системі за результатами збору врожаю за якість і кількість отриманої продукції. Після одержання продукції, робітником видається різниця між заробітною платою виплаченої їм за відрядними розцінками або по тарифних ставках за відпрацьований час протягом року. Доплата за продукцію розподіляється пропорційно зарплаті, нарахованої робітником за відпрацьований час на вирощуванні зернових культур. Ці розрахунки проводяться після здачі продукції робітниками й оприбуткуванні її господарством. Загальний розмір доплати за рік не перевищує місячного заробітку робітника.

В даний час необхідно постійно удосконалювати систему оплати праці в господарстві. В умовах інфляції розцінки за продукцію і тарифний фонд заробітної плати потрібно постійно переглядати. Якщо раніше розцінки залишалися незмінними протягом довгого часу, то зараз виникає необхідність їхнього перегляду при кожнім підвищенні мінімальної оплати праці, уводячи при цьому нові коефіцієнти.

Організація виробничих підрозділів в СВК «Багачанський» галузева, так як спеціалізація виробництва відносно вузька. Крім того в господарстві працюють досить кваліфіковані спеціалісти у всіх галузях.

Тарифна сітка - це шкала тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів, які характеризують співвідношення оплати праці в залежності від рівня кваліфікації працівників.

На сільськогосподарських механізованих роботах оплата праці в СВК «Багачанський» проводиться за виконаний обсяг робіт або відпрацьований час за встановленими тарифними ставками. Всім механізаторам залежно від знань, досвіду роботи, згідно з Положенням про атестацію трактористів-машиністів, надається кваліфікація - тракторист-машиніст І, II, Ш класу з виплатою надбавок: трактористам-машиністам І класу - 20 відсотків, II класу - 10 відсотків до заробітку на механізованих роботах. Надбавки виплачуються також за збирання врожаю з урахуванням якісних показників, за економію паливно-мастильних матеріалів, за звання «Майстер», за безперервний стаж роботи, за роботу на тракторі, комбайні упродовж певного часу без капітального ремонту і т. ін.

Праця осіб управлінсько-обслуговуючого персоналу винагороджується на основі посадових окладів або відповідно до умов контракту. З метою підвищення зацікавленості керівників і спеціалістів державного і колективного типів підприємств вважається за доцільне проводити оплату їхньої праці за рахунок фонду оплати праці, що затверджується власником підприємства або радою трудового колективу.

2.6 Оцінка ризику і програма управління ним

Порівняно з іншими культурами, кукурудза уражається хворобами значно менше. Проте вони можуть завдати значної шкоди посівам. Кукурудза може пошкоджуватись такими хворобами: хвороби проростків і сходів, кореневі і стеблові гнилі, нігроспороз, гельмінтоспоріоз листя, пухирчаста сажка, летюча сажка, вірусні хвороби. Захист від більшості хвороб здійснюється за допомогою агрозаходів - чергування культур у сівозміні, якісна сівба в оптимальні строки, застосування добрив у нормативному співвідношенні, своєчасне збирання. Хімічні препарати застосовуються під час протруєння насіння одночасно з мікроелементами і плівко утворюючими речовинами.

Шкідники Кукурудза може уражатися багатьма шкідниками, що кукурудзи призводить зо значного зменшення врожайності. Основні з них наступні: кукурудзяний стебловий метелик, дротяники (ковалики), чорниші, західний кукурудзяний жук, шведська муха.

Для знищення шкідників (дротяники, кукурудзяний метелик, шведська муха, озима совка) на кукурудзі дозволено застосовувати децис, маврік, шерпа і штефесін.

Отже страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень є важливим і здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ураган, повінь, пожежа. Крім того, до страхових подій належать вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохання страхувальника перелік страхових випадків можна доповнювати або скорочувати.

Уточнено склад страхових ризиків у разі вирощування врожаю в захищеному ґрунті. Тепер страхування врожаю може здійснюватися на випадок: граду, бурі, урагану, пожежі, а також пошкодження самої споруди.

Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випадок повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі.

Зауважимо, що й після уточнення наведений перелік страхових ризиків значно ширший, ніж застосовуваний у країнах із розвиненою ринковою економікою.

На страхування не приймаються культури, які висівають щоб отримати зелене добриво або пасовище, а також культури, посіви яких протягом останніх трьох років жодного разу не дали врожаю.

Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страхування сільськогосподарських культур. Відшкодування вартості втраченого врожаю, визначеної порівнянням урожаю з гектара в поточному році із середнім показником за останні 5 років, досить суб'єктивне. Адже показники врожайності можуть бути низькими не лише через стихійні події, а й унаслідок безгосподарності, нестачі потрібних сортів насіння, органічних та мінеральних добрив, пестицидів, машин і механізмів, а також пального для своєчасного й повного виконання агротехнічного комплексу робіт. Водночас за умов реструктуризації сільського господарства нині вже здебільшого неможливо дістати дані про врожайність окремих культур за попередні роки в межах нових господарських формувань.

Страхова сума встановлюється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхування можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну урожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції. Решта вартості продукції в разі її знищення через страховий випадок має покриватися за рахунок ресурсів господарства. Безперечно, така велика й фактично примусова франшиза не виправдана. Страхувальники, здебільшого, не мають змоги створювати адекватні внутрішньогосподарські резерви. Отже, на випадок ризиків господарства захищені лише наполовину. Доцільно, щоб рівень франшизи визначався за домовленістю між учасниками страхового договору. Їм потрібно дати право диференціювати розмір франшизи залежно від виду сільськогосподарських культур.

Розмір збитку в разі загибелі (пошкодження) сільськогосподарських культур визначається після збирання врожаю згідно з вартістю втраченої внаслідок страхової події продукції за певною культурою або групою культур (залежно від того, як вони були прийняті на страхування) і розраховується множенням на всю площу посіву різниці між вартістю прийнятого на страхування врожаю з 1 га, прийнятого на страхування та вартістю фактично одержаної продукції в поточному році з 1 га.

.7 Юридичний статус підприємства

Сільськогосподарський виробничий кооператив (далі - СВК) - одна з організаційно-правових форм підприємницької діяльності на селі. СВК і сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи різняться між собою наступним:

·              Мета виробничого кооперативу полягає в одержанні прибутків, а обслуговуючого - у наданні послуг для членів кооперативу і економічному захисті їх від експансії посередницького капіталу;

·              Члени виробничого кооперативу всі види господарської діяльності здійснюють сумісно (крім тих, які виконують для них обслуговуючі кооперативи). Члени останнього делегують йому окремі види діяльності, залишаючись при цьому самостійними сільськогосподарськими товаровиробниками (колективними, фермерськими чи особистими підсобними господарствами);

·              Трудову діяльність у виробничих кооперативах здійснюють самі члени кооперативу (наймані працівники також можуть бути), а в обслуговуючих - наймані працівники;

·              Участь членів виробничого кооперативу в діяльності свого кооперативу є трудовою, в обслуговуючих - отримання певних послуг (зберігання, переробка, реалізація продукції, ремонт сільськогосподарської техніки, придбання засобів виробництва та ін.).

Як зазначалося, сільськогосподарські виробничі кооперативи, можуть утворюватись на добровільних засадах як відособленими власниками майна, грошового капіталу і землі шляхом об’єднання їх в одному підприємстві, так і в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, формуючи необхідні фонди і земельну ділянку кооперативу шляхом передачі йому відповідної частини майна і землі КСП, що відповідає кількості майнових паїв і земельних часток, які мали в КСП ті громадяни, які виявили бажання стати членами кооперативу.

Роботу з формування кооперативу здійснює комісія, створена ініціаторами організації кооперативу. До її складу бажано включати спеціалістів-технологів (за видами передбачуваної діяльності кооперативу) і фахівців фінансово-економічного та юридичного профілю. Комісія розробляє пропозиції щодо порядку організації кооперативу, видів і обсягів діяльності, опрацьовує варіанти розвитку кооперативу, визначає розміри вступних і пайових внесків, готує установчий договір про створення кооперативу, проект статуту, проводить відповідну інформаційно-роз’яснювальну роботу.

Членами сільськогосподарського виробничого кооперативу можуть бути громадяни України й особи без громадянства, що досягли 16-річного віку, зробили відповідні внески у створення матеріально-технічної бази кооперативу і погоджуються дотримуватись вимог його статуту. Внески можуть здійснюватись шляхом передачі кооперативу майна, коштів, земельних ділянок, іншої власності, яка має грошову оцінку, майнових і земельних прав (при реформуванні КСП). Розмір внеску, його види і порядок передання кооперативу визначаються установчим договором про створення кооперативу та його статутом.

Члени сільськогосподарського виробничого кооперативу зобов’язані брати трудову участь в його діяльності. Тому ними можуть бути тільки фізичні особи. Водночас у кооперативі можуть бути асоційовані члени, які не зобов’язані брати трудову участь у діяльності кооперативу. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Асоційовані члени мають право дорадчого голосу, їм надаються права на одержання дивідендів на паї та рентних платежів (орендної плати) за передані в користування кооперативу земельні ділянки (земельні частки). Асоційовані члени мають право насамперед одержувати нараховані на

В установчому договорі про створення СВК визначаються принципи створення кооперативу та регулювання економічних і правових відносин у ньому. Установчий договір має також містити порядок формування членства, фондів, земельної ділянки кооперативу, пропоновані розміри паїв, порядок формування органів управління і прийняття рішень загальними зборами членів кооперативу й іншими органами управління кооперативу.

Основним правовим документом, що регулює діяльність сільськогосподарського виробничого кооперативу, є його статут. В ньому зазначається найменування кооперативу та місце його знаходження; предмет діяльності; порядок вступу до кооперативу та виходу з нього; права і обов’язки членів кооперативу; структура організації; органи самоврядування, порядок їх формування і компетенції; порядок формування пайового капіталу кооперативу та розподілу доходів; компетенції загальних зборів, голови і правління кооперативу, спостережної ради, виконавчої дирекції та ревізійної комісії; умови реорганізації та припинення діяльності кооперативу. До статуту можуть вноситися й інші положення, пов’язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать чинному законодавству.

Найменування сільськогосподарського виробничого кооперативу повинно включати визначення його виду, галузевої належності (сільськогосподарської), але без зазначення належності до відповідних міністерств, відомств, громадських організацій.

Статут кооперативу, зміни та доповнення до нього приймаються загальними зборами членів кооперативу. Повідомлення про внесені до статуту зміни та доповнення подаються до органу, що зареєстрував кооператив, у тижневий строк з моменту прийняття рішення.

До органів управління кооперативу, крім загальних зборів, належать правління, спостережна рада, виконавча дирекція і ревізійна комісія. Порядок скликання зборів, створення органів, їх компетенції, функції тощо регулюються Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію”. Загальні збори є вищим органом управління кооперативу. Голосування на них за дорученнями не допускається.

Оперативне керівництво діяльністю кооперативу здійснює найнята виконавча дирекція або виконавчий директор. При відсутності виконавчого директора його функції виконує голова кооперативу.

Для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу може створюватися спостережна рада з 3-5 чол. Вона обирається при наявності 50 і більше членів кооперативу.

Ревізійна комісія обирається при кількості членів кооперативу не менше 10. В менших за кількістю членів кооперативах функції ревізійної комісії виконує ревізор.

За рахунок переданих кооперативу його членами майна, коштів, майнових і земельних прав формуються майнові фонди. Обов’язковими в кооперативах є два види фондів: неподільний і пайовий. При необхідності можуть створюватися й інші.

Створення неподільного фонду започатковується вступними внесками членів кооперативу в грошовій формі (асоційовані члени вступних внесків не здійснюють). У подальшому неподільний фонд збільшується вартістю майна, що набувається за рахунок щорічних відрахувань від прибутків кооперативу на поповнення цього фонду. При створенні кооперативу на базі КСП до неподільного фонду може бути зарахована вартість об’єктів господарства загального користування та соціальної сфери, а також вартість ліквідних засобів у межах суми боргу КСП. До неподільного фонду може бути віднесений і резервний фонд, якщо такий буде створено.

Пайовий фонд кооперативу формується за рахунок пайових внесків (паїв) членів кооперативу й асоційованих членів кооперативу. Пайові внески поділяються на обов’язкові і додаткові. Обов’язкові внески (паї) встановлюються рівними для всіх членів кооперативу і асоційованих членів кооперативу. Обов’язкові і додаткові паї рівнозначні щодо нарахування на них дивідендів.

При створенні виробничого кооперативу на базі КСП його пайовий фонд, а отже, обов’язкові і додаткові паї членів кооперативу формуються практично лише за рахунок майнових паїв, що їх мали в КСП ті його члени, які виявили бажання стати членами кооперативу.

За ефективної роботи кооперативу певна частина його доходу (прибутку) може розподілятися між членами кооперативу й асоційованими членами. Розподіл здійснюється у вигляді виплат дивідендів на паї членів кооперативу та асоційованих членів (“часток доходу на паї” за термінологією Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”) та у формі кооперативних виплат з урахуванням участі членів кооперативу в його діяльності. Визначаючи, яку частину з виділеного для цього доходу спрямувати на виплату дивідендів і яку на кооперативні виплати, слід брати до уваги мету діяльності кооперативу та його специфіку.

Як відомо, метою діяльності виробничих кооперативів полягає в одержанні прибутків, а специфіка їх полягає у тому, що участь членів кооперативу в діяльності кооперативу є трудовою. Оскільки трудова участь у кооперативі стимулюється системою основної, додаткової оплати праці та преміями, на кооперативні виплати слід спрямовувати відносно невелику частину виділюваного для розподілу прибутку (доходу). Основну ж його частину бажано розподіляти на паї членів кооперативу й асоційованих членів, беручи до уваги їх основні та додаткові паї.

2.8 Фінансовий план

Фінансовий план підприємства складається на рік з поквартальною розбивкою та відображає очікувані фінансові результати в запланованому році. У звіті відображаються фактично отримані доходи та витрати, фактичне надходження та використання фінансових ресурсів за звітний період.

У звіті про виконання фінансового плану відображається фактична сума інших зборів або податків з обороту, яка визначена підприємством від фактичного доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Валова виручка - це грошовий вираз виручки, яку підприємство одержало від реалізації всієї виробленої продукції або наданих послуг чи виконаних робіт. Вона відображає грошовий вираз валової продукції підприємства. До складу цієї продукції входить і новостворена вартість, яка являє собою чистий продукт підприємства. Після реалізації продукції підприємство отримує валовий дохід.

Затрати - витрати <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8>, які виникли в процесі виробництва товарів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80> і виконання послуг з метою одержання прибутків <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%BA>, які відносяться до даного звітного періоду <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4> і включають як прямі витрати <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D1%96_%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8> і накладні видатки, так і неопераційні витрати.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%BA> це прибуток після сплати податків <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%B8>. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB> компанії за даний період у результаті діяльності.

Таблиця 2.5 План доходів і витрат СВК «Багачанський» Хорольського району, Полтавської області

Проаналізувавши дані з таблиці «План доходів і витрат», можемо сказати, що сума поточних затрат в звітному році становить 481945,01грн., на наступні 2 роки планується збільшення затрати щороку які становитимуть в 2015 році 583153,46грн., це зумовлено збільшення посівних площ підвищенням цін на посівний матеріал, заходи захисту та підтримання основних засобів. Валовий дохід від реалізації продукції в поточному році становить 990000,00грн., а на 2014-2015 рр. планується збільшення валового доходу, який становитиме 1197900,00грн. в 2015 році. Податкові платежі включені в ціну і вони становлять 2615,00 грн. і планується збільшення цих податків на наступні 2014 та 2015 рр., в зв’язку з збільшенням витрат та прибутку. Чистий прибуток в СВК «Багачанський» становить в звітному році 504772,99грн., також планується його збільшення і складе 610775,32грн. в 2015 році.

.9 Інвестиційний план

Найбільш привабливою для СВК «Багачанський» формою залучення інвестицій є створення спільних підприємств та стратегічних альянсів. Вона передбачає залучення інвестицій у вигляді внесків до статутного фонду підприємства. Інвесторами виступають переважно фінансово міцні промислові, агросервісні, іноземні та інші підприємства. Традиційною і практично найбільш поширеною формою є залучення кредитних ресурсів комерційних банків та інших фінансових інвесторів. Джерелами кредитування є банки та інші фінансові організації. Також підприємство , може отримати кредити за двосторонніми домовленостями з іноземними фінансовими інвесторами.

Найбільш простою формою залучення інвестицій є використання господарських договорів про спільну виробничу діяльність, при якій обмежений в коштах сільськогосподарський товаровиробник та фінансове міцне підприємство спільно фінансують виробничі витрати. При цьому досягається краще використання землі й виробничих сільськогосподарських потужностей, зберігаються робочі місця, а працівники отримують заробітну плату. Винагородою партнерам за понесені ними витрати матеріальних і грошових ресурсів є вироблена продукція. Частки кожного партнера в загальному обсязі продукції визначаються пропорційно їх внескам у спільну діяльність. Взаємовідносини між партнерами регулюються господарським договором про спільну виробничу діяльність.

Перспективною формою залучення інвестицій у сільське господарство є також спільна діяльність сільськогосподарських, агросервісних, промислових та інших підприємств у складі агропромислових фінансових груп. Хоча зараз такі групи в сільському господарстві відсутні, вже створена достатня законодавчо-нормативна база для їх поширення.

Але СВК «Багачанський» не має потреби в інвесторах, так я має змогу повністю забезпечувати себе за рахунок власного фінансування.

.10 Охорона навколишнього середовища

Виробництво сільськогосподарської продукції є одним з найпоширеніших видів людської діяльності. У процесі ведення сільського господарства змінюються екологічні умови навколишнього середовища. Площі, зайняті лісами, чагарниками і луками з різноманітною природною рослинністю зменшуються. Зазнають істотних змін природний біологічний кругообіг внаслідок втрати величезної маси хімічних елементів, радіаційний і водний баланс величезних територій, гідрологічний режим. Погіршуються природні умови проживання тварин і птахів. Забруднюються атмосфера, гідросфера і літосфера. Ґрунти в процесі тривалого господарського використання втрачають свою природну родючість, деградують або повністю руйнуються.

Дуже поширилась на земній поверхні вітрова та водна ерозія ґрунтового покриву. В давні геологічні періоди інтенсивність ерозійних процесів була незначна. Проте під їх впливом відбувалося поступове нівелювання рельєфу, формування схилів і акумулятивних рівнин. Такого роду ерозію називають геологічною, або нормальною. Сучасну ерозію, яка пов'язана з господарською діяльністю людини, називають прискореною.

Отже , основні правові норми, які закріплюють порядок використання та охорони земель, інших природних об'єктів у сільському господарстві, містяться в Земельному, Водному, Лісовому кодексах України, в кодексі України про надра, а також у Законах України «Про охорону земель», «Про тваринний світ» та «Про охорону атмосферного повітря». Дані правові норми становлять правову основу екологізації аграрного законодавства. Основними природними об'єктами, які зазнають негативного впливу в сільському господарстві, є землі сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. Охорона земель сільськогосподарського призначення включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необгрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обігу, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та підвищення родючості ґрунтів.

Одним з найважливіших заходів є обмеження використання цих земель для цілей, не пов'язаних з сільським господарством. Згідно з Земельним кодексом України, землі придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для будівництва об'єктів, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Найважливішим завданням правової охорони земель сільськогосподарського призначення є охорона родючості ґрунтів. Використання землі як засобу виробництва веде до зниження її продуктивних властивостей.

До основних заходів по збереженню, відновленню, поліпшенню ґрунту належать дії по боротьбі з вітровою та водною ерозією ґрунту, з безгосподарним ставленням до земель, меліорацією та рекультивацією земель, а також боротьба з забрудненням ґрунту.

III. Перелік документів необхідних для одержання кредитів в банках

Кредит для аграріїв є одним із найважливіших зовнішніх джерел інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств поряд із бюджетним фінансуванням. «Кредитними відносинами нині пронизані всі стадії процесу відтворення - від інвестування та міжгалузевого переливання капіталів до реалізації товару, розподілу та перерозподілу доходів».

Характерні особливості аграрного виробництва більшою мірою вимагають залучення довгострокових банківських кредитів. Проте довгострокове кредитування є джерелом лише тієї інвестиційної діяльності, яка найбільше відповідає вимогам банківської системи, суспільному прогресу і в недалекому майбутньому може принести економічний або соціальний ефект. При цьому використання короткострокового банківського кредитування як джерела інвестиційної діяльності є доступнішим, а також суттєвим фактором підвищення економічної ефективності всього сільськогосподарського виробництва.

Переважна більшість промислових підприємств має сприятливіші економічні умови, і як результат - більш відкритий доступ до кредитних ресурсів, ніж сільськогосподарські товаровиробники. Тому й норми прибутку, і частка кредитування у таких підприємствах значно різняться.

Сільське господарство є кредитомісткою галуззю і її нормальне функціонування без кредитних ресурсів у сучасних умовах практично неможливе. Це зумовлено специфікою сільського господарства; нестачею вільних фінансових коштів; високою капіталомісткістю і порівняно низькою фондовіддачею; сезонністю виробництва та значною тривалістю виробничого циклу; залежністю від природно-кліматичних умов, що знижує гарантованість позик сільськогосподарським товаровиробникам; порівняно малими розмірами підприємств аграрного сектору, що робить їх менш конкурентоспроможними на ринку коротко- і довгострокових кредитів.

Тому є перелік певних документів для одержання кредиту:

Звернення клієнта до філії банку за кредитом (банківською гарантією); клопотання власника господарського товариства на одержання кредиту;

Заявка на одержання кредиту (гарантії) ;

Нотаріально посвідчені копії статутних документів підприємства, документів, які регламентують повноваження керівника підприємства на підписання угод і на розпорядження майном підприємства;

Документи, що підтверджують право власності на майно, яке пропонується в заставу;

Витяги із статутних документів поручителів або гарантів, що підтверджують право відповідних осіб укладати договори забезпечення в межах, які відповідають сумі поруки або гарантії (якщо в забезпечення кредиту пропонується порука або гарантія);

Бізнес - план;

План техніко-економічного обґрунтування кредитної пропозиції;

Документальні підтвердження щодо фінансового стану підприємства, його дебіторів і кредиторів, грошових потоків;

Письмове повідомлення від органів податкової інспекції про відсутність у підприємства заборгованості перед бюджетом (податкової застави);

Документальні підтвердження щодо фінансового стану та боргів перед бюджетом поручителя або гаранта;

Копії контрактів і договорів, які складають основу кредитного проекту;

Дані про стан і вартість майна, що пропонується в заставу банку;

Висновок суб'єкта оціночної діяльності щодо реальної вартості майна та майнових прав, які беруться в забезпечення кредиту.

Для отримання довгострокового кредиту додатково надається:

проектно-кошторисна документація, розглянута і затверджена у встановленому порядку;

контракт на будівництво;

позитивне рішення екологічної експертизи;

план технічного переоснащення виробництва;

проект технічного переоснащення діючого підприємства

інші нормативні акти, які підтверджують дотримання законодавства з будівництва і відповідних рішень центральних і місцевих органів влади.

Інші документи у випадках, передбачених чинним законодавством.

кукурудза планування ринок врожай

Висновки і пропозиції

На основі СВК «Багачанський», розробили бізнес-план по вирощуванню кукурудзи на зерно, на площі 100 га. Сільськогосподарський виробничий кооператив «Багачанський» Хорольського району, Полтавської області створений 11 квітня 2003 року на базі колективного господарства «Червоний прапор», що існує з 1930 року.

Виробничий напрямок господарства - зерново-м’ясо-молочний, але в останні роки вона переходить поступово на зернову. Також займається тваринництвом, вирощуються ВРХ та свині, а також є бджільництво. Така спеціалізація досить вигідна, так як зернові культури майже всі мають високий рівень рентабельності.

Загальна земельна площа СВК «Багачанський» 2395,4 га. Провідні культури - озима пшениця, гречка, кукурудза на зерно, ячмінь ярий, горох, овес, соняшник.

Також зазначимо, що загалом по господарству грошові надходження зросли на 3245,4 тис грн., так як у 2010 році вони становили лише 9676,5 тис грн. По рослинництву вони зросли на 1663,7 тис грн. в 2012 р., а по тваринництву на 1568,4 тис грн. порівняно з 2010 роком. Зокрема по кукурудзі на зерно ставлять 1484,9 тис. грн. в 2012р. порівняно з 2010р.

Валовий дохід від реалізації продукції в поточному році становить 990000,00грн., а на 2014-2015 рр. планується збільшення валового доходу, який становитиме 1197900,00грн. в 2015 році.

Отже, спираючись на затрати,які були понесені на виробництва кукурудзи на зерно, можна визначити, що собівартість 1ц кукурудзи становить 53,54грн, яка розраховується шляхом ділення всього прямих затрат (481945,01грн) на валовий збір (9000ц).

СВК «Багачанський» не має потреби в інвесторах, так я має змогу повністю забезпечувати себе за рахунок власного фінансування.

Література

1.   Батіг А.І. ,,Планування та організація діяльності аграрного підприємства. - К.: Аграрна освіта, 2002

2.      Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: підр. К.: КНЕУ, 2005

.        Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. - К.: Каравела, 2005

.        Дробот В.І. Методичні рекомендації по складанню бізнес-плану розвитку сільськогосподарського підприємства. - К., 2007

.        Агафонова Л. Підготовка бізнес-пану: Практикум. - К.: Знання, 2001. -158 с.

.        Покропивний С.Ф., Соболь С. М., Швиданенко Г.О., Шапринська Л.М. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування. - К.: КНЕУ, 2001. - 160 с.

.        Тарасюк Г.М. Бізнес-план. Методичний матеріал, конт-рольні питання та завдання для виконання розрахункової робо-ти. - Житомир, 2002 - 92 с.

.        Михайлова С.І. Навчальний посібник. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2006 - 416 с.