Особливості функціонування та відтворення у перекладі різних типів лексики на матеріалі навчальної статті гуманітарного профілю

  • Вид работы:
    Дипломная (ВКР)
  • Предмет:
    Английский
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    45,96 Кб
  • Опубликовано:
    2013-06-21
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Особливості функціонування та відтворення у перекладі різних типів лексики на матеріалі навчальної статті гуманітарного профілю













Особливості функціонування та відтворення у перекладі різних типів лексики на матеріалі навчальної статті гуманітарного профілю

Зміст

Вступ

Розділ 1. Лінгвістичні особливості функціонування лексики в текстах гуманітарного профілю

1.1 Роль термінологічної політологічної лексики

1.2 Новоутворення в англійських текстах з політології

1.3 Особливості семантики різних типів англійської та української політологічної лексики

Розділ 2. Особливості відтворення різних типів лексики у перекладі навчальної статті гуманітарного профілю

2.1 Функціональна специфіка англомовного тексту гуманітарного профілю при перекладі українською мовою

2.2 Особливості відтворення прагматичної функції при перекладі навчальних статей гуманітарного профілю

2.3 Аналіз перекладів різних типів лексики навчальної статті гуманітарного профілю

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Теорія перекладу міцно закріпилася як наукова дисципліна, тому що цьому сприяли усвідомлена потреба в науковому узагальненні перекладацької діяльності, розвиток мовознавства, теорії комунікації та інших галузей знання, які забезпечили наукову базу для вивчення перекладу, і, нарешті, поява серйозних перекладацьких досліджень, які переконливо довели можливість і перспективність створення наукового напрямку для виявлення сутності перекладу як процесу міжмовної і міжкультурної комунікації. Перекладати можна все: художню літературу, науково-технічні тексти, газетно-інформаційні матеріали, а також суспільно-політичні та офіційно-ділові тексти та документи. Одним з найбільш актуальних напрямів перекладу не лише в Україні, а й в зарубіжних країнах, є переклад гуманітарної літератури навчального призначення.

Під гуманітарним профілем ми розуміємо групу академічних дисциплін, обєднаних прагненням до вивчення таких аспектів людського буття та якісних підходів, які взагалі не припускають єдиної парадигми, що визначає певну наукову дисципліну. Гуманітарні науки представлені численними та взаємоповязаними сферами. Найбільші з них - економічна, соціальна, політична й духовна і кожна представляє собою певну систему зі своїм типом організації та управління, зі своїми законами розвитку і традиціями.

Особливе місце серед вище перелічених сфер займає політична сфера, призначенням якої, на відміну від економічної, соціальної й духовної, а також всіх інших сфер, є організація та здійснення державного управління суспільством у цілому. Як стверджують Т. Зражевська і Т. Гуськова, "без політичної сфери життя суспільство уподібнилося б броунівському руху і воно просто не здатне було б існувати" [21, с.11].

Політологія - наука, обєктом якої є політика та її відносини з особистістю та суспільством [30].

Відіграючи важливу роль в житті суспільства, політична сфера здавна в тій чи іншій мірі привертає до себе увагу лінгвістів-перекладачів [5, c.185].

Політологічна лексика (лексика, яка відображає всі сфери політичного устрою спільноти) як обєкт лінгвістичного опису привертала увагу багатьох мовознавців у різні періоди розвитку української та англійської мов, оскільки саме цей пласт є одним із найбільш нестабільних у складі лексико-семантичної системи.

Політологічні тексти навчального призначення соціально зумовлені. Особлива мова, що використовується при написанні політологічних текстів, вимагає постійного вивчення й опису для того, щоб виробити своєрідну модель політичного тексту, певну константу. Мова політологічних текстів, мова мовних актів - одна зі "сходинок" для вивчення комунікативних політичних технологій.

Проблемою функціонування та відтворення у перекладі різних типів лексики політологічних типів тексту займалися такі науковці, як А. Алтунян [2; 3; 4], Л. Бессонова [9], Е. Будаєв [11], В. Сєргеєв [31], А. Чудінов [34] та інші.

Актуальність даної теми зумовлена інтенсифікацією розвитку політологічної науки, і, у звязку з цим, необхідністю адекватного, коректного перекладу політологічних текстів для ефективної міжнародної взаємодії.

Мета дослідження полягає у визначенні підходів до вивчення особливостей різних типів політологічної лексики та її перекладу, а також аналізі лексико-семантичних полів політологічної лексики української та англійської мов.

У межах цього дослідження, для досягнення вищезгаданої мети, ми визначили наступні завдання:

·проаналізувати семантичний аспект суспільно-політичної лексики української та англійської мов;

·розглянути роль новоутворень та термінів в англійських текстах з політології;

·зясувати значення комунікативної функції перекладу лексики текстів з політології;

·дослідити особливості відтворення прагматичної функції при перекладі навчальних статей гуманітарного профілю;

·проаналізувати переклади різних типів лексики на матеріалі навчальних статей гуманітарного профілю.

Обєктом дослідження є різні типи лексики англомовних навчальних статей гуманітарного профілю.

Предмет дослідження - особливості відтворення у перекладі різних типів лексики навчальних статей гуманітарного профілю.

Матеріалом дослідження слугували навчальні посібники з політології, що містять англомовні навчальні статті та їх переклади українською мовою.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що були визначенні особливості функціонування та відтворення при перекладі різних типів лексики на матеріалі навчальної статті гуманітарного профілю.

Практичне значення дослідження визначається тим, що представлений у роботі мовний матеріал може бути використаний під час вивчення порівняльної типології англійської та української мов, для підготовки лекційних курсів з теорії перекладу, а також на практичних заняттях з англійської мови і перекладу у ВНЗ та безпосередньо у перекладацькій практиці.

Структура роботи: дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1. Лінгвістичні особливості функціонування лексики в текстах гуманітарного профілю

1.1 Роль термінологічної політологічної лексики

Досить часто мовознавці вважають суспільно-політичну лексику абсолютним синонімом політологічної термінології. Але це не зовсім правильно, оскільки політологічна термінологія є лише частиною суспільно-політичної лексики. Ототожнення цих понять відбувається за рахунок того, що в більшості праць відсутнє чітке розмежування термінологічної та не термінологічної лексики.

Розглянемо визначення політологічної термінології, які відрізняються різними тлумаченнями. Дискусійним залишається питання щодо визначення поняттєвої сфери, яку охоплює поняття "суспільно-політична термінологія": це термінологія в традиційному розумінні цього слова чи досить широка тематична група слів. Отже, з метою уникнення недиференційованого використання понять "суспільно-політична лексика" і "політологічна термінологія" видається необхідним зясувати специфічні ознаки суспільно-політичної термінології.

Найбільш точним можна вважати визначення Т. Крючкової, яка вважає, що політологічна термінологія - це частина термінології гуманітарних наук, якій притаманна властивість ідеологізованості [24, c.15].

А. Бурячок пропонує таке визначення поняття "політологічна термінологія": "Політологічна термінологія - це особливий шар термінологічної лексики, що займає проміжне місце між функціонально обмеженими терміносистемами, позбавленими емоційно-експресивного забарвлення, і загальновживаною літературною лексикою, з якою постійно інтерферує, що робить диференційну межу між ними мінливою, рухливою" [12, c.22-23].

лексика гуманітарний профіль переклад

У своїх дослідженнях В. Лейчик вказує на те, що для визначення меж політологічної термінології слід враховувати два основні моменти:

) політичні науки відносяться до гуманітарних наук, відповідно до цього політичні терміни входять до корпусу гуманітарних термінів;

) усі ці терміни позначають наукові поняття так само, як науково-технічні терміни, тільки перші, на відміну від других, виражають поняття суспільних, а не природничих та технічних наук. За словами дослідника,". варто вести мову про терміни та термінологію гуманітарних наук, а не про політологічну термінологію" [26, c.45].

Суспільно-політична лексика та політологічна термінологія мають ряд відмінностей, на які необхідно зважати, щоб зрозуміти характер взаємодії цих лексичних підсистем. Однією з таких відмінностей є ступінь мобільності (динамічний потенціал). Суспільно-політична лексика відзначається значною динамічністю, причому особлива рухомість характерна для політичних ідіом масової комунікації. Політологічна термінологія своєю семантикою повязана з широким колом понять, які відображають знання про різні галузі життя суспільства, і містить значний шар слів, тематично повязаних зі специфічними сферами ідеологічного, політичного, соціально-економічного життя соціуму. На думку Є. Вольфа, її обєктом є суспільство або людина як певна соціальна одиниця [15, c.36].

Більшість політологічної термінології є загальновідомою, загальнозрозумілою, доступною читачам періодичної преси, досить поширеною в повсякденному мовленні й тому не відповідає вимогам, що висуваються до термінів, такими своїми властивостями, як соціальна оцінність і загальнодоступність [33, с.34]. Велика кількість політологічних термінів динамічно екстраполюється в засоби масової комунікації (громадянське суспільство, правова держава, лобізм та ін.), адже соціум є обєктом вивчення не лише суспільних наук, але й публіцистики.

Т. Коготкова вважає, що мовознавці не випадково, розглядаючи корпус політологічних одиниць, надають перевагу визначенню суспільно-політичної лексики, а не політологічної термінології. Це зумовлено тим, що більшість політологічних термінів є загальнозрозумілими, що пояснюється їхнім використанням у мові масової пропаганди та агітації, а також їхньою наявністю в розмовному мовленні [23, с.115]. Дійсно, багато лексичних одиниць, які позначають предмети, процеси та особливості життя суспільства, є загальнозрозумілими або видаються такими. Однак поряд з ними є достатня кількість лексем, які є зрозумілими лише вузькому колу фахівців (law, perpetrator of a criminal, politology, acceptance).

Основною сферою функціонування суспільно-політичної лексики та термінології є публіцистичний стиль. Публіцистичний стиль містить численні елементи суспільно-політичної лексики та суспільно-політичної термінології, оскільки він описує категорії, поняття та явища суспільного життя. Твори публіцистичного стилю розраховані на сприйняття широкими верствами носіїв певної мови, тому лексичний склад цих творів має бути зрозумілим [28, с.23].

Термінам у політологічних текстах, як і іншим лексичним одиницям, властиві синонімія й полісемія. Так, виникнення переносного значення слова commerce (угода) веде до розвитку відносин полісемії для одних слів (commerce - 1. торгівля;

. угода) і синонімії для інших (transaction - угода й commerce - угода). Багатозначність терміна ускладнює його переклад, однак можливості заміни значень терміна синонімічними термінами, а також контекстуальні умови, властиві тому або іншому термінологічному варіанту, сприяють однозначному розумінню висловлення.

Поява в іншомовному тексті термінів з "третьої" мови, на думку В. Карабана, також представляє певні труднощі для перекладу. Так, наприклад, Дж. Спенженберг уживає термін leitbilder у контексті виявлення особливостей взаємин ідей і інститутів (the relationship of ideas and institutions) в одному ряді з norms. Для перекладу даного запозичення необхідно не тільки знання словникового відповідника, але й уявлення про значення leitbilder у роботах німецьких соціологів і економістів-інституціоналістів, а саме - overall concept (загальна ідея) [22, c.33].

Не менш проблем виникає й з перекладом стандартизованих термінів.П. Ньюмарк [38, с.58]. указує, що незважаючи на поширену думку, навіть стандартизовані терміни BSI (British Standards Institution) можуть мати кілька значень навіть в одній галузі знання, не говорячи вже про безліч можливих значень у різних областях. Так, у теорії інституціональної економіки to institute може означати to set up, establish, found, introduce або to start, initiate, to appoint smb. to an official position (засновувати, установлювати, засновувати, представляти, уводити (н-р, правила), починати, ініціювати, призначати на посаду, тобто вводити в певний статус), аn institution - an instituting or being instituted, establishment, an established law, custom, practice, system (щось установлене/установлюване, інституція, установа, установлення, установлена закон, порядок, практика, система, інститут, але також і an organization, society, or corporation, having a public character, організація, суспільство, корпорація, відомство, установа) [20, с.77].

Метою будь-якої нової стандартизації завжди є встановлення точної відповідності між референтом (класом однорідних явищ, позначуваних однаково) і його знаковим вираженням. Чим менш значний референт, тим більш ймовірне знаходження точного відповідника. Чим більш розповсюджений референт, тим вище ймовірність появи додаткових значень. Тому слова-концепти настільки багатозначні в різних мовах [6, с.61].

Ще однією проблемою варто вважати розходження між спеціальними й описовими термінами. У вихідній мові автор може використати описовий термін для позначення спеціального поняття (обєкта) з трьох причин:

) новому поняттю ще не привласнений спеціальний термін;

) описовий термін замінює звичайний спеціальний, щоб уникнути повтору;

) описовий термін уживається в контрастних цілях.

У цьому випадку, на думку І. Алєксєєвої, варто домагатися точної відповідності спеціального й описового терміна в мові перекладу, а не намагатися замінювати описовий термін спеціальним і навпаки. Намагаючись продемонструвати свою поінформованість, можна пожертвувати експресивністю описового терміна у вихідній мові [1, с.32].

Однак, якщо описовий термін у вихідній мові вжитий автором через недбайливість або непоінформованість, а також якщо словникова відповідність попросту відсутня у вихідній мові, але існує у вигляді спеціального терміна в мові перекладу, описовий термін може бути перекладений спеціальним. Відсутній у мові перекладу спеціальний термін, що існує у вихідній мові, може бути виражений описовим терміном. Так, наприклад, adverse possession недостатньо перекласти незаконне володіння. Більш точним і зрозумілим варіантом буде переклад: володіння, засноване на твердженні правового титулу всупереч законному домаганню іншої особи.

Таким чином, підсумовуючи вище сказане, варто зазначити, що політологічна лексика - відкрита система, яка постійно поповнюється новими одиницями інших лексичних розрядів. Збагачення її складу відбувається не лише за рахунок появи нових слів відповідного змісту, а й унаслідок переосмислення значень уже існуючих у мові лексем. Зміни в соціальному житті суспільства одразу знаходять своє відображення в політологічній лексиці.

1.2 Новоутворення в англійських текстах з політології

Політичний тип тексту має специфіку насиченості новоутвореннями - неологізмами.

Неологізми - це новоутворені слова або слова, які придбали нові значення завдяки соціальним, економічним, політичним або культурним змінам в людському суспільстві [25]. Неологізми можуть належати як до шару формальної, так і шару неформальної лексики. Нові слова постійно зявляються в англійській і інших мовах; в даний час спостерігається так званий неологічний бум. У деяких типах тексту поява нових слів була викликана прогресом в різних галузях науки і техніки.

На думку Ю. Скребнева, "в більшості випадків новоутворені слова тяжко приймаються лінгвістичним співтовариством через його консервативне відношення до будь-якої інновації" [39].

Новоутворення звичайно формуються за законами відповідної мови, за її продуктивними моделями словотворення. Проте політичні неологізми іноді створюються і непродуктивними способами словотворення. У таких випадках дієва сила словотворчих засобів стає більш рельефною, наочною, відчутнішою. Саме тому засоби творення нових слів виступають часто як стилістичний прийом.

Р. Будагов абсолютно справедливо зазначає, що "у неологізмах мови звичайно виявляється єдність стійкого і постійного, з одного боку, і нестійкого, рухомого, змінного - з іншого" [10, c.106].

"Поворотним етапом в історії значення багатьох слів, - пише В.В. Виноградов, - є їх нове гостро експресивне і образне індивідуальне вживання. Це нове оригінальне застосування слова, якщо воно відповідає загальним тенденціям смислового розвитку мови, нерідко визначає всю подальшу семантичну історію цього слова" [14, c.344].

Розкриття якоїсь додаткової риси явища, частіше проявляється в тому стилі мови, де якнайбільше відображається пульсація суспільного життя народу, що говорить на даній мові. До такого стилю відносяться монографії, підручники, навчальні статті гуманітарного профілю. У цих новоутвореннях, особливо в значеннях політичних неологізмів, легко встановлюються звязки з певними подіями і фактами політичного життя англійського суспільства на даному етапі його розвитку.

Last Monday Mr. Eisenhower outlined to Republican Congressional leaders his mildly New Dealish domestic program. [44, с.32]

Багато стилістичних неологізмів зявилося на сторінках англійських газет у звязку із запуском штучних супутників землі в СРСР. Такі, наприклад, слова to out-sputnik, orbiting, orbitch (від orb+bitch - так назвали собаку Лайку), роst sputnik (era) і ін. Цікавими є також новоутворення, що зявилися у звязку з поняттям наради на найвищому рівні. Ось деякі з них: summit conference, summiteer, summitry ("верхушечність") тощо.

У своєму інтервю Ульріх Гурот, представник Європейського Союзу, відповідальний за іноземні відносини, використовує новоутворення summitry.

But this high-wire, high-risk summitry has infuriated Germanys leader Angela Merkel [44, с.24].

Політичні новоутворення можуть утворюватися засобами афіксації і словоскладення, конверсії і зміни значення слів.

Як стверджує І. Гальперін, неологізм живе недовго. Як тільки він апробовується практикою суспільного вживання, він перестає бути неологізмом [17, с.80].

В. Заботкіна відзначає, що причини створення нових слів в основному прагматичні. Головним прагматичним мотивом, що лежить в основі створення нових слів, є тріада: necessity (необхідність мови називати нове поняття) - emphasis (прагнення до більшої виразності) - beauty (потреба в красі) [19, c.3-9].

За своєю специфікою політика використовує майже всі лексико-семантичні групи. Таким чином можна розглянути наступні групи новоутворень у політологічних текстах.

·сфера безпосередньо політики та соціального життя: youthquake, pussy-footer, Europarliament, belonger, survivor, welfare mother, dial-a-meal, multiculturalism, etc.

·сфера захисту оточуючого середовища також є наріжним каменем політичного тексту. Можна навести прикладі наступних новоутворень: acid fog, energy belt, etc.

·кримінальна сфера також дає новоутворення у політичних текстах: neighbor watch, steaming, wolf-pack, etc.:

·сфера компютерних та інформаційних технологій все більше розвивається і тому проникає у політичні тексти: multi-user, to computerize, to blitz out, to telework, to telecommute, telebanking, videobank, etc.

Неологізми можна класифікувати за способом їх входження в мову. Виділяють наступні види новоутворень:

·фонологічні (rah-rah);

·запозичення (perestroika, dolce vita, etc.);

·семантичні новоутворення (umbrella у значенні "політичне прикриття"):

·морфологічні новоутворення: free-fall, rubber-neck, x-rated, tycoonography, to gallery-hop, to job-hop, hard-to-get, middle-of-the-road.

·фразеологічні: sleeping policeman, to nose out, electronic virus, a whiz-kid.

Згідно точки зору Т. Пімахиної, велика частина неологізмів зявляється в американському варіанті англійської мови. В американському варіанті англійської мови приблизно 45% неологізмів відноситься до політичної термінології [29, с.105-112].

Необхідно відзначити, що при перекладі неологізмів, що відносяться до політичної, соціальної і етнографічної сфер, перекладач зіштовхується зі значними труднощами, оскільки такі слова відображають максимальну національну та культурну специфіку.

1.3 Особливості семантики різних типів англійської та української політологічної лексики

Вивчення політологічної лексики як специфічної лексичної підсистеми має свою проблематику, а саме особливості врахування її постійного розвитку, регулярну появу новоутворень, наявність усталеної терміносистеми. Сам характер цієї проблематики опосередковано відображає специфічні явища, повязані із суспільно-політичною лексикою. Центральним при вивченні суспільно-політичної лексики було і до цього часу залишається питання про її визначення, суть поняття, склад групи. Мовознавці пропонували різні критерії для виокремлення даного лексичного масиву. Підсумувавши всі запропоновані критерії, ми, слідом за Л. Ждановою виділяємо три основні підходи:

1.Номінативний або змістово-тематичний - в основі якого лежить номінативний зміст.

2.Конотативний - ознакою належності до складу суспільно-політичної лексики є особлива сема "ідеологічності" і тісно повязаної з нею оцінки.

3.Функціонально-стилістичний полягає у вживанні суспільно-політичної лексики в окремих типах текстів, стилістична маркованість, належність лише до визначеного функціонального стилю. Найбільшу кількість досліджень присвячено вивченню ролі суспільно-політичної лексики у публіцистичному стилі, в основному - у мові засобів масової комунікації [18, с.14].

При аналізі суспільно-політичної лексики важливо розуміти, що даний тип лексики, у звязку зі складністю своєї семантичної і концептуальної організації, не може бути повністю описаний в межах якого-небудь одного, ізольованого підходу. Названі підходи до вивчення суспільно-політичної лексики, на думку В. Лобкова, безпосередньо співвідносяться з напрямами розвитку суспільно-політичної лексики, котрі активно розвиваються у мовознавстві. Таким чином, номінативний підхід - це прямий шлях до аналізу методом тематичних полів, до побудови тезауруса. Конотативний аспект повязаний з дослідженням оцінного компоненту значення, з семантикою оцінки. Функціонально-стилістичний підхід осмислюється в межах текстового аналізу та лінгвістики тексту [27, с.36].

У науковій літературі суспільно-політична лексика визначається без відношення до термінів "лексико-семантичне поле", "тематична", чи "лексико-семантична група", наприклад як "своєрідна лексико-семантична категорія назв" [32].

Т. Крючкова називає семантичним полем частину суспільно-політичної лексики через наявність у всіх слів даного пласта спільної семантичної ознаки - "той, що відноситься до суспільно-політичного життя" [24, с.11].

Варто зазначити, що у деяких працях спостерігається непослідовність при вживанні термінів, які позначають ті чи інші лексичні угруповання. Так, один і той самий автор може називати певну групу лексики або "тематичним полем", або "лексико-семантичною групою". Складність відповіді на питання, чи можна вважати суспільно-політичну лексику лексико-семантичним полем полягає в тому, що у науковій літературі існує велика кількість різних, іноді суперечливих, визначень даного терміну. Крім того, серед мовознавців не існує єдиної точки зору з приводу співвідношення термінів "лексико-семантичне поле", "тематична група" чи "лексико-семантична група". Як вважає І. Ткачова, вчені, аналізуючи ті чи інша лексичні обєднання, взагалі не розмежовують у своїх роботах ці поняття, а використовують лише одне з них, або ж диференціюють тільки два з трьох термінів (наприклад, лексико - семантичне поле і лексико-семантична група) [32].

Засновником теорії лексико-семантичного поля вважається німецький дослідник І. Трір. Він визначає лексико-семантичне поле як "групу слів, які тісно повязані за змістом і у своїй взаємозалежності визначають значення один одного" [40, с.25].

У цій роботі під лексико-семантичним полем, ми будемо розуміти, слідом за І. Ткачовою, широке обєднання слів, які належать до різних частин мови і мають хоча б один спільний семантичний компонент, під лексико-семантичною групою - обєднання слів у межах однієї тематичної групи, які мають спільні мовні характеристики (словотворчі, морфологічні) і спільний компонент значення [32].

Виходячи з вищенаведених визначень, можна стверджувати, що пласт суспільно-політичної лексики є саме лексико-семантичним полем, при цьому спільний семантичний компонент формулюється як такий, що відноситься до суспільно-політичного життя.

Для проведення семантичного аналізу суспільно-політичної лексики української та англійської мов, І. Холявко виділяє чотири лексико-семантичних поля:

.Суспільство. Держава.

2.Політика.

.Право.

.Економіка.

Виділення саме такого тематичного стрижня суспільно-політичної лексики української та англійської мов відображає ієрархічність системи влаштування суспільно-політичного життя України, Росії, США та Великобританії у новітній період. Опорні категорії концентруються навколо найширшого універсального поняття суспільство, яке має свою внутрішню будову та склад, включає велику кількість різнохарактерних структурних одиниць (підсистем): політичну, економічну, правову, духовну, соціальну [33].

Мікрополе назви сфер соціально-гуманітарної політики держави містить у своєму складі дві лексико-семантичні групи:

.Назви політики соціального захисту населення. За твердженням І. Холявко, "найглибший сенс політики полягає в її соціальному спрямуванні, яке в політичній організації суспільства відокремлене в автономний вид політики, хоча по суті є представленим у будь-якому її вигляді" [33, с.16]. Соціальна політика є системою принципів, заходів і методів задоволення основних потреб людини, усього населення країни за допомогою політики): безробіття, соціальний захист, соціальні виплати, субсидія; unemployment.

2.Назви сфери гуманітарної політики держави: благодійник, меценат, спонсор; adherent, adhesion.

Мікрополе лексики на позначення сфери міжнародних відносин поділяється на такі лексико-семантичні групи:

1.Лексика на позначення особливостей сучасного цивілізаційного процесу: глобалізація, євроінтеграція, партнерство; ally, alliance, amalgamate, integration.

2.Лексичні одиниці на позначення сфери зовнішньої політики: асамблея, переговори, форум, саміт; assembly, assemblyman, congress, consolidation, consortium, summit.

3.Лексеми на позначення військової сфери: акція, конфлікт, миротворчість; capture, conflict, capitulation.

М. Васільєва розглядає політику як одне з основоположних понять, що визначає сутність існування людини в суспільстві, загальною організаційною основою суспільства і конкретною регулятивно-контролюючою сферою, яка спрямовує життя і відносини людей. Загальне розуміння політики наявне в кожної людини, однак, відмічається й широкий спектр субєктивних уявлень, суджень, оцінок про цей феномен, що зумовлюється особливостями сприймання індивідом соціальних явищ і подій, процесів політичної діяльності й складністю, багатогранністю самого соціального явища політики [13, с.13].

Лексико-семантичне поле політики має досить розгалужену структуру. До його складу входить мікрополе лексики на позначення політем діяльності, яке включає в себе лексико-семантичну групу суто понятійні назви політичних дій. Політеми - лексичні одиниці на позначення діяльності у сфері відношень між субєктами політики з питань функціонування політичної влади. Центральною, найбільш загальною за значенням у складі цієї підгрупи є лексема політика: блокування, дебати, лобіювання, саботаж; block, blockade, bluff, boycott, debate.

Мікрополе лексики на позначення політем передвиборчих кампаній поділяється на дві лексико-семантичні групи:

.Лексеми на позначення періоду передвиборчих кампаній. Лексичні одиниці підгрупи виділені на основі існування такого виду політичної діяльності, як політична участь. Вона передбачає формування державних і муніципальних органів влади шляхом проведення референдумів, участі у виборах: виборчий марафон, передвиборча кампанія, перегони, агітація, піар; agitation, agitator, booster, entryism, piar.

2.Лексичні одиниці на позначення назв обєктів та субєктів виборчих кампаній: кандидат, виборець; candidate, elector, electioneer.

До складу мікрополя лексики на позначення назв субєктів політики входять лексеми на позначення безпосередніх субєктів влади: апарат, департамент, мерія, міністерство, парламент, уряд; department, government, ministry, parliament; лексика на позначення представників владних структур: президент, міністр, спікер; president, vice-president, speaker; назви політичних організацій: блок, коаліція, партія; coalition, block, party [33].

Лексичні одиниці мікрополя лексики на позначення ідеологем суспільно-політичної сфери відображають систему політичних, філософських поглядів субєктів політики. Дане мікрополе включає в себе дві лексико-семантичні групи:

.Політико-ідеологічна концептуальна лексика. Лексеми цієї підгрупи позначають різні типи політичної свідомості - ідеологічні та політичні доктрини, концепції, громадські й політичні течії, рухи: антикомунізм, геополітика, консерватизм, лібералізм, націоналізм, неофашизм, расизм, соціалізм; bolshevism, communism, conservatism, determinism, socialism, racism.

2.Політико-філософська лексика: громадська думка, національна ідея, національна свідомість, рівність, свобода, суспільна свідомість; equality, freedom.

Лексичні одиниці мікрополя лексика на позначення соціальної стратифікації суспільства вживаються на позначення соціально-майнового статусу індивіда або групи осіб щодо інших індивідів або груп у соціальній системі, а також є назвами осіб або груп осіб, які ведуть певний спосіб життя: буржуазія, еліта, істеблішмент; aristocracy, baronetcy, bourgeoisie, elite [33].

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, ми можемо сказати, що суспільно-політична лексика становить особливий інтерес для лінгвістів. Однак для аналізу суспільно-політичної лексики важливою є інформація про семантику лексичних одиниць, котрі входять до її складу та позначають відповідні поняття. Необхідність проведення семантичного аналізу суспільно-політичної лексики очевидна, оскільки саме суспільно-політична лексика становить основу політичної мови, призначеної для політичної комунікації.

Семантичний аналіз суспільно-політичної лексики української та англійської мов дає змогу виявити той факт, що лексичні одиниці в процесі відображення дійсності вступають у певні відношення між собою, на основі яких вони обєднані в лексико-семантичні поля, в межах яких за структурно-семантичним принципом розміщено фактичний матеріал. У принципах групування лексем суспільно-політичної семантики, у способах встановлення залежності між ними відображаються уявлення про суспільно-політичну сферу життя України та Великобританії, про картину суспільно-політичного існування.

Розділ 2. Особливості відтворення різних типів лексики у перекладі навчальної статті гуманітарного профілю

2.1 Функціональна специфіка англомовного тексту гуманітарного профілю при перекладі українською мовою

Пошук домінантних елементів тексту є одним з головних завдань перекладача на стадії аналізу оригіналу. Однак майже завжди йдеться про переклад не ізольованих текстів, а текстів, що функціонують у певному середовищі, отже залежать від ситуації спілкування. При перекладі текстів політологічної тематики необхідно враховувати наступні характеристики:

) жанрові /текст-типологічні;

) комунікативні;

) лінгвостилістичні;

) етноспецифічні [16].

Ці характеристики створюють комплексну модель вихідного тексту. Жанрова типологічна модель описує загальні вимоги зазначеного типу тексту незалежно від конкретної ситуації спілкування. Комунікативна модель формує уявлення про пресупозицію та іллокуцію, що стануть у нагоді перекладачеві до початку процесу перекладу, а також фокусує його увагу та виділяє перекладацькі домінанти у самому тексті. У свою чергу ці домінанти втілюються у тексті за допомогою різноманітних лінгвостилістичних засобів. Й нарешті будь-яка комунікація має свою етноспецифіку та хроноспецифіку, тобто місце, час та адресатів, на яких орієнтовано цю комунікацію. Виходячи з цього, підтверджується актуальність необхідності визначення комунікативних типів політичних текстів у сукупності з іншими параметрами оригіналу, що впливають на процес та результат перекладу.

У процесі перекладу необхідно установити вплив комунікативних та прагматичних компонентів ситуації спілкування на стратегії перекладу текстів політичної тематики. Комунікативна ситуація є невідємною складовою перекладознавчої моделі оригіналу. Перекладач повинен звертати увагу на компоненти комунікативної ситуації у вихідному тексті (далі ВТ) та тексті перекладу (далі ПТ).

Розглянемо поняття комунікативної ситуації (далі КС) та її основні складові. За визначенням Ф. Бацевича КС - це "конкретна ситуація спілкування, в яку входять партнери по комунікації, яка спонукає її учасників до міжособистісної інтеракції". Дослідник наголошує на тому, що "комунікативна ситуація визначає мовленнєву поведінку, способи реалізації комунікативної інтенції (стратегію, тактику комунікації тощо)" [8, с.337]. Основними компонентами КС є комуніканти із властивими їм знаннями, мотивами, установками, інтенціями, стратегіями; текст повідомлення, а також інтеріорізована сфера буття (місце, час, дискретна чи недискретна ситуація спілкування); семіотичний універсум, до яких залучені комуніканти і текст. Крім цього дослідники виокремлюють ще складники каналу, коду комунікації, шуму, фільтрів, зворотного звязку, контексту, тощо [36; 37].

Більш детально вивчимо ті складові КС, які найчастіше привертають увагу перекладача при відтворенні текстів політологічної тематики. До таких складових відносимо комунікантів (адресанта й адресата), текст повідомлення, мотив (и) та мету комунікації, ситуативний контекст (місце, час та інші умови спілкування). Слід зазначити, що значення цих компонентів та їхня дія на процес перекладу буде відрізнятися у різних типах політичних текстів, створюючи комунікативну модель кожного окремого типу тексту.

При перекладі текстів політологічного характеру перекладач стикнеться з цілою низкою труднощів та вимог.

По-перше компоненти КС властиві статті з політології знаходять відображення у текст-типологічній моделі цього типу тексту [8]. Поряд із заголовком до облігаторних інваріантних ознак політологічної статті відносяться зазначення приводу або мотиву, з якого її створено, а також дата її оприлюднення. Вказівка на місце та адресанта є облігаторними варіативними ознаками політологічної статті. При цьому привід є облігаторною інваріантною характеристикою цього типу тексту.

Для того ж щоб визначити, кому адресовано цю статтю доведеться звернутися до ситуативного контексту. Так, з посібника з політології дізнаємося, що вказаний текст було виголошено на неформальній зустрічі міністрів закордонних справ держав-членів НАТО 27-28 квітня 2006 року. Цю зустріч було присвячено обговоренню щодо посилення і розширення відносин НАТО з країнами не членами Альянсу. Україну на зустрічі представляв Міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Отже політична заява має складного адресата: формально (експліцитно) адресатами є держава Україна (Ukraines prospects, the Ukrainian Government and the Ukrainian people, Foreign Minister Tarasyuk) та інші країни, що прагнуть членства в НАТО (European democracies that wish to join NATO), але імпліцитно під Україною мають на увазі різні політичні сили в Україні, що дотримуються різних позицій щодо НАТО. На підтримку цього погляду наведемо речення з тексту, яке стверджує неодностайність відношення українців до цієї організації: The Ukrainian Government and the Ukrainian people will have to decide whether or not this is something that they wish to pursue [45]. - Український уряд та український народ повинні будуть вирішити, чи є це саме тим, що вони бажають ставити за мету. Таким чином, визначення реального адресанту та адресату допомагає осягнути, що має на меті політичний текст.

Мета політологічної статті тісно повязана з її комунікативними та прагматичними характеристиками. Будь-яка політологічна стаття є двоїстою за своєю стратегією:

) експліцитна стратегія - оприлюднити позицію тих сил, що роблять заяву;

) імпліцитна стратегія - не висловити нічого, що може бути використано політичними опонентами. Експліцитне завдання проаналізованої політичної статті - викласти позитивні аргументи американських пронатовських сил, що пояснюють 1) їхнє заохочування України та інших країн до вступу в НАТО,

) занадто повільне здійснення цього прагнення.

Імпліцитне завдання цієї статті - не активізувати антинатовські політичні сили в Україні.

При перекладі українською перекладача насамперед буде цікавити відтворення стратегій, що повязані з Україною. Ці стратегії обумовлюють певні завдання для перекладача:

) зберегти у перекладі ті одиниці політичної лексики та фразеології, що підтримують позитивний імідж НАТО;

) уникати використання тих перекладацьких відповідників, що можуть викликати негативні асоціації як у антинатовської аудиторії, так й у пронатовської аудиторії, яка бажає прискорити процес вступу України до НАТО.

До текстових елементів, що несуть у собі позитивну семантику, відноситься термін "open door policy" та його контекстуальні варіанти. Річ у тому, що цей термін зустрічається у статті кілька разів, але зазнавши кількісних та якісних змін. Ця одиниця зустрічається вже у першому реченні тексту: It has been the policy of NATO and it remains the policy of NATO to have an open door to European democracies that wish to join NATO [45]. У структурному відношенні термін позбавлено цільнооформленості, але семантичні звязки не порушено, тому реципієнт досить легко виокремлює його з контексту. Перекладач вдається до структурних транспозицій, відтворюючи термін у цілісному вигляді. Тим самим він полегшує сприйняття для україномовного читача: Політика НАТО була і залишається політикою відкритих дверей для європейських демократій, які бажають приєднатися до НАТО. У той же час збережено емфатичність речення, за рахунок заміни паралельних конструкцій у ВТ повтором у ПТ.

Далі у політологічній статті трапляються такі контекстуальні варіанти терміну "open door policy": And so when we talk about that open door, we also talk about the states that need to be prepared <…>; But I think NATO has a record of having kept that door open <…> [45].

На нашу думку тут відбувається детермінологізація терміну, при чому ця одиниця актуалізує своє символічне значення - запрошення до контакту. Символіка контакту підтримана такими лексемами та сполуками як to join, taking in members, admitted, NATO remains an open organization. До того ж одиниця "open door" займає сильні позиції тексту (початок першого та другого абзацу), що є одним зі композиційних маркерів символу. У ПТ перекладач зберігає семантику контакту, але втрачає символічність, заміщуючи де термінологізовані одиниці вихідним терміном саме на сильних позиціях тексту.

Таким чином, задля збереження термінологічності текст-типологічної ознаки статті перекладач нехтує КС (неформальна зустріч), що дозволяє послаблення термінологічності й появу символічності, навіть у офіційних типах текстів.

Виникнення негативного підтексту в перекладі часто повязано із невдалим вибором відповідника. У досліджуваному тексті до одиниць, що мають декілька варіантів перекладу українською, відноситься термін NATO. У спеціальних політичних та політологічних словниках зафіксовано два термінологічних еквіваленти - НАТО, Організація Північно-атлантичного договору [46; 48]. У неспеціальних словниках (енциклопедичних, тлумачних, тощо) зустрічаються такі не термінологічні варіантні відповідники: Північноатлантичний Альянс, Північно-атлантичний союз, блок НАТО, альянс НАТО [47].

З цього випливає, що в перекладі НАТО може бути представлено генералізаторами "союз", "блок" та "альянс". Розглянемо, які асоціації викликає кожне з цих слів у пересічного українця. "Союз" має чіткі радянські асоціації. "Альянс" не має жодних асоціацій, але ця іншомовна лексема є малозрозумілою для широких верств населення. На відміну від альянсу слово "блок" є цілком зрозумілим та широко вживаним, одначе у Радянському Союзі це слово мало лише негативне значення. Протягом десятиріч у радянській антинатовській контрпропаганді вживалося слово "блок", часто на протиставлення блоку НАТО країнам Варшавського договору. Це, безсумнівно, залишилося у фоновій культурній памяті українців середнього та старшого покоління. Таким чином, відтворення NATO у ПТ як альянс НАТО (комбінована реномінація) та Альянс (генералізація) стає цілком умотивованим.

З усього вищезазначеного випливає що, врахування комунікативної ситуації допомагає перекладачеві зробити вибір адекватних перекладацьких стратегій. Так, перш за все доцільно звернути увагу на такі одиниці тексту, що дозволяють ПТ стати більш адресним. Це дає змогу 1) уникнути можливого використання зазначеної статті антинатовськими політичними силами,

) недвозначно висловити підтримку пронатовським силам та 3) сформулювати привабливі та зрозумілі стимули для нейтральних політичних сил або для тих адресатів, які допоки ще вагаються. Відповідно, у ПТ треба використовувати такі мотиви та відповідні їм лексичні та фразеологічні одиниці, які створюють позитивний імідж адресанта й політичних сил, що стоять за ним. Водночас стаття з політології вимагає першочергового відтворення термінології, навіть за рахунок прихованої символічності [16].

ПТ повинен містити такі терміни, що, з одного боку, зберігають чіткість та зрозумілість ВТ, а з іншого боку, не викликають негативних асоціацій в іншокультурному середовищі. Запобігти тому, щоб ПТ сприймався як занадто директивний та викликав небажану реакцію в новій аудиторії, допоможе використання рівноцінних контекстуальних синонімів, якщо вони існують для політичної термінології ВТ.

2.2 Особливості відтворення прагматичної функції при перекладі навчальних статей гуманітарного профілю

У наш час зростання наукових знань викликає розширення кордонів окремих наук. Вивченням політологічних текстів, наприклад, займаються політологи, психологи, філософи, соціологи, економісти, спеціалісти з теорії комунікації та лінгвісти. Тим самим визнається факт, що політологічний тип тексту є обєктом міждисциплінарних досліджень. Зацікавленість у вивчені політологічного типу тексту призвела у свою чергу до виникнення в мовознавстві парадигми політична лінгвістика. Згідно з точкою зору О. Баранова інтерес до аналізу текстів з політології зумовлено кількома факторами:

·внутрішні проблеми лінгвістичної теорії;

·суто практичні цілі;

·вивчення політичного мислення суспільства і моніторинг різноманітних тенденцій у сфері громадської свідомості;

·спроби звільнити політичну комунікацію від маніпуляції громадською свідомістю [7, c.83].

Політологічний тип тексту розглядається лінгвістами як обєкт лінгвокультурологічного вивчення, як "вторинна мовна підсистема, з функціями, тезаурусом та комунікативним впливом" [16, c.13].

За думкою багатьох лінгвістів переконуюча функція є основною функцією політологічних текстів: "будь-який текст має вплив на свідомість адресата с семіотичної та прагматичної точки зору" [7, c.21].

Застосування політичної мови поширилося в публічній сфері завдяки впливовій ролі мас-медіа, розвитку комунікативних технологій, поширенню процесу глобалізації та процесу комерціалізації політичної комунікації.

У дослідженні політологічного типу тексту значна увага приділяється описовому методу дослідження, у рамках якого найбільш яскраво і вичерпно надано риторичний підхід. Враховується, перш за все, те, що основною функцією політологічного типу тексту є функція впливу за допомогою мовлення, а лінгвістів цікавить те, які мовні та мовленнєві засоби використовуються для навязування політичних уявлень.

До емпіричних завдань загальної теорії прагматики належить розробка когнітивної моделі створення, розуміння і запамятовування мовленнєвого акту, а також моделі комунікативної взаємодії та використання мови в конкретних соціально-культурних ситуаціях.

Сфера дослідження семантики - буквальне значення, тобто засоби смислової інтерпретації окремих пропозицій (речень, смислових фрагментів) вивчаються в нейтральному контексті, в той час як прагматика займається інтерпретацією пропозицій висловлювання в широкому (збагаченому) контексті [16]. Таким чином, перекладаючи, треба брати до уваги широкий текст:

·попередній текст,

·переконання й очікування комунікантів,

·їх стосунки і взаємні обовязки;

·поєднання теоретичних знань (як загальних, так і конвенціальних) для успішного виконання комунікативного вторинного процесу - перекладу, з науковим підходом, уникаючи комунікативних девіацій в інтерлокуції комунікантів.

Під час усвідомлювання тексту інтерпретатор /перекладач компонує речення в загальне значення, встановлює звязки в межах тексту, включає нову інформацію до теми спілкування. Як результат - ліквідується референтна неоднозначність, визначається комунікативна мета, виконується успішна комунікація.

Слова, конструкції, думки є опорними елементами, на які слід спиратися під час використання інструментів інтерпретацій. Знання про властивості мовлення на базі мов перекладу - вихідної мови і мови перекладу - є недостатніми в процесі перекладу. Перекладач має знати також:

·локальні і контекст-ситуації;

·імплікації тексту;

·глобальні конвенції, правила спілкування й інформацію, яка виходить за межі слова та спілкування;

·стратегії (мета і засоби інтерпретації) [41];

·інтенціональність - наміри, які регулюють хід інтерпретації.

Прагматична функція наявна у всіх стилях і в усіх жанрах. Але у політологічних текстах вона відрізняється кількісним і якісним характером. Кількісність характеризується інтенсивністю впливу, а якісний аспект вирізняється змістом прагматики і засобами її реалізації у процесі комунікації. Прагматика на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки є міждисциплінарною проблемною галуззю, і крос-дисциплінарна стратегія дозволяє розширювати межі дослідження, адаптувати методи з метою подолання академічної розєднаності. За допомогою текст-типологічних досліджень обєднаються численні теорії і практики актуалізованого тексту.

Теорія мовленнєвих актів [36; 37] суттєво вплинула на становлення і розвиток текст-типологічного аналізу. Однак у термінах політологічних текстів ми орієнтуємося не лише на первинні варіанти досліджень текстів (які співпадають із граматичним, лінгвістичним та семантичним). Поняття мовленнєвих актів використовується в широкому комунікативно-прагматичному контексті, з урахуванням багаторівневих функціональних вимірів, надає особливе значення дослідженню контекстуальних моделей у термінах когнітивної науки. В контексті політологічного тексту "акт", "дія" (мовленнєва, дискурсивна, комунікативна) та "взаємодія" (інтеракція) стають центральними поняттями. Одним з основних методологічних орієнтирів політичного аналізу є релевантність дій до політичної сфери. В цьому і полягає сутність інтерпретації. Політологічний тип тексту - це продукт ментальних процесів, як індивідуальних так і колективних [41]. Кожна ментальна модель унікальна. Але гендер, вік, ролі належать до груп і виявляються релевантними типу тексту тільки в тому випадку, коли комуніканти звертають на них увагу.

Варто відзначити, що під час аналізу реальної мови інструментарій теорії мовленнєвих актів не доповнюється іншими дослідницькими засобами, і взагалі, використовується рідко. В літературі за темою відмічені наступні труднощі [7, c.4]:

·складність сегментації мовного потоку на одиницю мовного потоку;

·множинність функцій одного висловлювання;

·неповнота таксономій мовленнєвого акту;

·невичерпаність визначень спрямованого мовленнєвого акту в термінах намірів саме того, хто говорить;

·обмеженість трактування контексту в межах теорії.

На практиці перед перекладачем постає проблема, що робити з чужістю тексту. Чи повинен перекладач зберігати для читачів культурну чужість, чи зменшувати, чи навіть повністю її усувати? На це питання не існує загальноприйнятої відповіді, тому що в більшості випадків перекладач має йти назустріч вимогам цільової аудиторії та ринку.

Розглянемо переклад із точки зору культурних контактів. Кожен текст існує в певному комунікативному контексті, й він закріплений за якоюсь культурою. Умови створення та отримання тексту в різних комунікативних спільнотах різняться; вони відрізняються та змінюються також і всередині однієї комунікативної спільноти. Чим сильніше відрізняються комунікативні контексти, тим важчим є завдання перекладача, який має подолати цю комунікативну різницю. У звязку з цим існують два методи перекладу:

1.Переклад-одомашнення - заміщає елементи похідного тексту, які є специфічними культурними елементами культури оригінала, елементами культури адресата; переклад асимілює текст оригінала до контексту культури адресата.

2.Переклад-очуження - намагається передати специфічні культурні елементи тексту оригіналу як такі. Найбільш важкими є випадки, коли культурна різниця є настільки великою, що для читача перекладу необхідно спочатку створити передумови для розуміння, щоб зробити можливим адекватне сприйняття тексту. При такому способі перекладу комунікативний контекст культури адресата розширюється, і це може означати, що елементи чужої культури завдяки перенесенню знаходять нові мовностилістичні форми вираження в мові адресата: таким чином, переклад змінює чи оновлює граматичні та стилістичні норми мови адресата [7].

Першим це зробив Й. Брайтінгер. Головним принципом його перекладацької теорії є те, що перекладач має дотримуватись "суворого закону, згідно з яким він ніколи не дозволить собі відступити від оригіналу ні у відношенні думок, ні у відношенні форми чи манери". Він рішуче виступає проти того, щоб оригінал було змінено в перекладі через пропуски; оригінал не містить "зайвих", тобто нефункціональних слів. Так звані іншомовні "ідіоматизми" - діалектні вирази - мають, на думку Брайтінгера, бути змодельовані й у перекладі. На думку іншого теоретика перекладу Ф. Шляєрмахера, переклад має, наскільки це можливо, рівнятися на мову оригіналу, цей перекладацький метод є методом очуження, і тільки за допомогою цього методу можна зробити правильний переклад [35, c.1]

Переклад текстів повязаний із широкими межами, які визначаються перекладом з і між культурами. Проблема перекладу виявляється, і це не може бути інакше, як проблема звязків між культурами та колами культур. Таким чином, у ситуаціях міжкультурного контакту виникає велика кількість комунікативних проблем. Одних лінгвістичних знань не вистачить для того, щоб забезпечити безперешкодне та ефективне розуміння людей, що належать до іншої культури.

Щоб сприйняти чужу культуру, необхідно володіти здатністю до абстрагування і бути в змозі змінювати перспективу. Перекладач абстрагується від власних відповідних культурі ставлень та уявлень про цінності, спостерігає чужу культуру в її неповторності й у порівнянні з власною та використовує спостереження і сприйняття в певній комунікативній ситуації у відповідності до цілі та культури. Тому перекладачу підходить не тільки роль мовного експерта, а він виступає також і як фахівець із міжкультурної комунікації. Вдалим є той переклад, який виконує функцію оригіналу в цільовій культурі [8].

У людській взаємодії частіше виникають труднощі через уплив прихованих аспектів культури на людську поведінку. Що є прийнятним в одній культурі, в іншій може викликати обурення, і, відповідно, може сприйматися як щось геть не прийнятне, культурні відмінності між представниками різних культур є дуже вагомими.

В основі труднощів, які зявляються в процесі пристосування до нової культури, лежать різні причини; однією з них є властивий кожній людині етноцентризм: це нездатність сприйняти та обробити вільно від забобонів, не дивлячись через окуляри власної культурної перспективи, культурні цінності та зразки поведінки. Етноцентризм це також тенденція інтерпретувати та оцінювати поведінку інших за допомогою власних стандартів.

У перекладознавстві часто вказують на тісний звязок між перекладом та культурою; В. Снелл-Хорнбі називає переклад міжкультурною подією, К. Фермеєр - культурною трансформацією, і тому перекладач має володіти не тільки знаннями двох мов, а й двох культур; в сьогоднішньому перекладознавстві культуру розглядають як "загальні традиції, якими в суспільстві треба володіти" і як "соціальний фон тексту" [35, с.3].

Іншим керувався Т. Ван Дайк, коли розділив культурну специфіку як культурне неузгодження на три групи:

.Реальне неузгодження: культурна специфіка тексту оригіналу є невідомою в цільовій культурі.

2.Формальне неузгодження: культурна специфіка тексту оригіналу існує в цільовій культурі, хоча в іншому мовному втіленні.

.Семантичне неузгодження: культурно специфічна конотація слів, які в перекладі могли б викликати інші чи, навіть, небажані асоціації [41].

При реальному неузгодженні між культурами можна залишати позначення предмета, яке було надане в оригіналі, в перекладі надається пояснення; при формальному неузгодженні використовується заміна на поняття з цільової культури, коли там існує організація зі схожою функцією. Перекладачу - як експерту - належить в цій транскультурній комунікації подвійна роль, оскільки він, з одного боку, як перший реципієнт, має інтерпретувати вихідне послання в його оригінальному тексті, а з другого боку, як вторинний відправник послання за умов вторинної ситуації спілкування, має його повторно вербалізувати в цільовій мові. При семантичному неузгодженні йдеться про різні, з точки зору культурної специфіки, які при дослівному перекладі викликають обурливі асоціації й тому вимагають переформулювання. У сфері формального неузгодження йдеться переважно про переклад власних імен. П. Ньюмарк розрізняє "власні назви" (що позначають щось єдине в своєму роді), та "культурні терміни" (повязані з класами обєктів); всі автори підкреслюють, що однієї мовної компетенції не досить, необхідна також велика кількість фактичних та енциклопедичних знань [35, с.3]. Обовязковою передумовою компетентності перекладача є його введення в обидві культури; він має прагнути до подвійної культурної приналежності. Спочатку перекладач наближується до тексту оригіналу, розуміє та обробляє його, щоб потім його наблизити до групи реципієнтів мовою перекладу. Тому до мовної компетенції перекладача належать не тільки знання мов, а і знання культури відповідних мовних просторів.

Культурні відмінності та спільні риси не мають бути ні переоцінені ні недооцінені, пізнати їх, правильно з ними повестись і, нарешті, опанувати відмінність - це випробування, яке знову і знову проходить перекладач у процесі своєї діяльності. При цьому занурення в нову мову та культуру є довічним процесом збагачення знань: для опанування глибокими знаннями власної чи чужої культури необхідним є, на нашу думку, довге перебування в країні цільової культури. Ми знайомі з нашою власною культурою, ми в ній зросли, ми нею створені і свідомо сприймаємо зміни, що в ній відбуваються. Відкриття нової культури є необхідною умовою діяльності кожного перекладача.

Для успішної роботи перекладача необхідною передумовою є чутливість до інтересів власної та до суті та змісту цільової культури. Перекладач має володіти поряд зі своєю головною спеціальністю підготовчими знаннями та навичками. Його загальна мовна компетенція включає мовнопрактичні здібності в лексиці, синтаксисі та прагматиці в рідній і в іноземній мовах. Крім того, перекладач має враховувати комунікативний стиль представників різних культур.

Не викликає сумніву той факт, що використання подібного інструментарію під час здійснення прагматичних інтерпретацій політичного типу тексту непрофесійним перекладачем більш ніж приблизне і потребує значної адаптації згідно з дослідницькими цілями і задачам. У свою чергу перекладацький аналіз в широкому значені здатний збагатити інструментарій професійного перекладача за умови широкого використання ним теоретичних напрямів різноманітних релевантних наук, і в першу чергу - теорії мовленнєвих актів, тому що за даною теорією мова розглядається не як сукупність універсальних або перевизначених змістів, а як сфера дій, взаємодій і взаємного впливу, яка дозволяє прагматично інтерпретувати окремі висловлювання і тексти, промови в цілому.

2.3 Аналіз перекладів різних типів лексики навчальної статті гуманітарного профілю

Протягом дослідження було здійснено аналіз особливостей різних типів лексики на матеріалі ряду статей гуманітарного профілю політологічної тематики під назвою "Dedovshchina: From Military to Society", який ґрунтується на текстах оригіналів, опублікованих у посібнику з політології Е. Етріджа [43], і українських перекладах у виконанні В. Журавського [42].

The term "Dedovshchina" is widespread in post-Soviet Russia but difficult to translate into foreign languages. Indeed, translation itself does not convey either the polysemy of this word nor reflect the complexity of practices it refers to [43, с.112]. Термін "дідівщина" широко поширений в пострадянській Росії, але важко перекладається на іноземні мови. Дійсно, переклад не може передати ні багатозначність цього слова, ні відобразити складність цього феномену [42, с.257].

Дідівщина - це не лише злі жарти над новачками, знущання чи розіграші. Сформована з кореня "дід", що на російській мові означає "дідусь", дідівщина проявляється як насильницькі дії старших призовників над молодшим. Це військове явище, яке знаходиться під впливом соціальних, політичних і економічних реалій Росії. Виникнувши в радянські часи, дідівщина успадкувала пострадянський досвід і отримала нові значення [42, с.262].

У поданому відрізку тексту варто відмітити поняття hazing, bullying та bizutage. Ці терміни позначають різні види порушень людської гідності. До того ж bizutage - це неологізм, який виник шляхом запозичення з французької мови. Всі вони мають словникові еквіваленти, а саме злі жарти над новачками, знущання чи розіграші. Вираз violence exerted ми переклали як прояв насильницьких дій, тому що такий варіант цілком адекватний для читача МП. Військовий термін conscripts передається шляхом підбору словникового еквіваленту - призовники. Очевидно, що комунікативний намір автора спрямовано на привернення уваги читача стосовно розкриття суті цього феномену.

Based on scientific research and practical experience, we wish to explain the nature of the problem, its origins and how it is being managed. We intend, not only to study dedovshchina as a military phenomenon, but also to place it in the broader context of Russian society today [43, с.120].

На основі наукових досліджень і практичного досвіду, ми хочемо, пояснити сутність проблеми, її витоки і те, як вона керується. Ми маємо намір не лише розглянути дідівщину як військове явище, але і розмістити його в більш широкому контексті російського сучасного суспільства [42, с.270].

У цьому розділі статті з політології автор виголошує мету і сутність дослідження комунікативним адресам. Текст насичений загально науковими термінами (military phenomenon, broader context) і тому не викликає жодних складнощів стосовно сприйняття цільовою аудиторією (студентством, науковцями) і не потребує особливих фонових знань. Перекладачу достатньо було передати їх шляхом калькування. appears at the centre of tensions between conflicting trends in Russia today: liberalism, communitarianism, capitalism, and patriotism. Is dedovshchina comparable to violence in other state institutions (prisons, schools, etc.)? Is dedovshchina a specifically Russian problem, or is harassment of young soldiers a universal phenomenon? We provide a comparative and multi - disciplinary analysis of the problem [43, с.125].

Дідівщина знаходиться в центрі напруженості між конфліктуючими тенденціями сучасної Росії: лібералізмом, комунітаризмом, капіталізмом, і патріотизмом. Чи можна порівняти дідівщину з насильством в інших державних установах (тюрми, школи тощо)? Чи є дідівщина специфічно російською проблемою, або ж переслідування молодих солдат - це глобальне явище? Ми надамо порівняльний та міждисциплінарний аналіз проблеми [42, с.272].

У цьому прикладі зустрічаються власне політологічні поняття, які позначають специфічні суспільні та політичні течії - liberalism, communitarianism, capitalism, patriotism. Переклад був здійснений шляхом використання словникових еквівалентів лібералізм, комунітаризм, капіталізм, і патріотизм. Особливість прагматичної функції в цій ситуації полягає в тому, що для повного розуміння ситуації читач повинен володіти інформацією стосовно загальних та різних рис цих течій і аналізувати політичну ситуацію в Росії. Поняття universal phenomenon ми переклали, як глобальне явище, а не універсальний феномен, що зумовлено комунікативною метою статті. Вочевидь маються на увазі країни колишнього СРСР, зокрема Україна. Загально наукові поняття comparative and multi-disciplinary analysis в українській традиції відомі як порівняльний та міждисциплінарний аналіз.first part is dedicated to the sociological dimension of dedovshchina. In his paper "The Anthropology of Regimented Society. Relations of Dominance in Social Interactions among Russian Soldiers" (published in Moscow in 2002), Konstantin Bannikov analyzes the consequences of the dissemination of archaic violence produced by the Russian army among the society [43, с.130].

Ця перша частина присвячена соціологічному вимірюванню дідівщини. У своїй роботі "Антропологія регламентованого суспільства. Відносини домінування в соціальній взаємодії між російським солдатами" (видана в Москві в 2002 році), Костянтин Банніков аналізує наслідки архаїчного насильства, яке російська армія поширює в суспільстві [42, с.277].

Як бачимо, автор статті використав посилання на наукову працю "The Anthropology of Regimented Society. Relations of Dominance in Social Interactions among Russian Soldiers". Ця робота не відома широкому загалу, але шляхом дослівного перекладу отримуємо назву "Антропологія регламентованого суспільства. Відносини домінування в соціальній взаємодії між російським солдатами", яка дозволяє читачу МП зрозуміти прагматику і комунікативну функцію думки з контексту. Варто також звернути увагу на переклад складених термінів sociological dimension of dedovshchina та the consequences of the dissemination of archaic violence, який здійснюється шляхом аналізу окремих лексичних компонентів та їх відтворення відповідно до норм МП та конкретної синтаксичної структури речення, в якому вони функціонують: соціологічне вимірювання дідівщини та наслідки архаїчного насильства.Lebedev, in "Lépreuve du réel.comprendre la tolérance des familles vis-à-vis des mauvais traitements subis par les conscrits de larmée russe" studies families letters to the Moscow-based Committee of Soldiers Mothers in order to understand the perception of military violence in Russian society. She deals with the ambiguities of Russian society wherein dedovshchina is considered as the principal reason for draft evasion but accepted as a social necessity too [43, с.134].

Анна Лебедєва в праці "Перевірка реальністю. Розуміння толерантності сімї по відношенню до жорстокого поводження з призовниками в російській армії" проводить дослідження листів сімей до московського Комітету солдатських матерів з метою зрозуміти сприйняття військового насильства в російському суспільстві. Вона досліджує двозначність російського суспільства, в якому дідівщина розглядається в якості основної причини ухилення від служби, але водночас сприймається як соціальна необхідність [42, с.282].

Складність для перекладача з англійської мови може становити франкомовна назва праці "Lépreuve du réel.comprendre la tolérance des familles vis-à-vis des mauvais traitements subis par les conscrits de larmée russe". У випадку, якщо перекладач не володіє французькою мовою в українському варіанті можна залишити оригінальну назву або скористатися допомогою компетентного фахівця - "Перевірка реальністю. Розуміння толерантності сімї по відношенню до жорстокого поводження з призовниками в російській армії". Власною назвою є й найменування організації Committee of Soldiers Mothers. Українським еквівалентом є Комітет солдатських матерів. Поняття draft evasion В. Журавський переклав шляхом конкретизації - ухилення від служби.Oleynik, one of the best specialist of Russian prisons, proposes in "Dedovschina as an element of the small society: evidence from Russia and other countries" a comparison of informal relationships among prisoners and among conscripts. His concept of "small society" is useful to describe what Bannikov calls "archaic rituals" in the army. Thanks to these three contributions, dedovshchina appears as a useful case for understanding the transformation of social realities in post-Soviet Russia [43, с.137].

Антон Олійник, один з кращих фахівців з російських вязниць, проводить у праці "Дідівщина як елемент "малих суспільств": свідоцтва з Росії та інших країн" порівняння неформальних відносин серед увязнених і серед призовників. Його концепція "малого суспільства" сприяє опису того, що Банніков називає "архаїчними ритуалами" в армії. Ці три праці сприяють розумінню поняття дідівщини у світлі перетворення соціальної реальності в пострадянській Росії [42, с.255].

Особливість прагматичної функції цієї статті полягає в тому, що в ній розкритті основні поняття та елементи, характерні для пострадянського світу. Як бачимо, в англійську мову відповідні політологічні та соціологічні реалії пришли з російської, української та інших мов республік колишнього СРСР. Тому зворотній переклад не викликає жодних особливих труднощів. Наприклад, терміни-неологізми, що позначають авторські концепції, такі як "small society" та "archaic rituals" передаються шляхом калькування - "мале суспільство" та "архаїчні ритуали" відповідно.

Indeed, this phenomenon can only be understood in the more global context of Russian history and culture. Vadim Mikhailin, in "Russian Army Mat as a Means of Code Speaking", shows that language carries on a rather specific function connected with creating a mans identity as a military, i. e. a member of the armed forces. The military milieu has always been absolutely adequate for the mat-speaking (slang) [43, с.140].

Дійсно, це явище можна зрозуміти лише в більш глобальному контексті російської історії і культури. Вадим Михайлін, у праці "Російський армійський мат як засіб закодованого спілкування", показує, що мова виконує вельми специфічні функції, повязані зі створенням ідентичності людини як "військового", тобто чоловіка зі складу збройних сил. Військове середовище завжди було абсолютно адекватним для "матерщинників" (тих, хто спілкується грубим сленгом) [42, с.258].

Даний уривок насичений неологізмами та реаліями. Особливої уваги потребує переклад назви праці "Russian Army Mat as a Means of Code Speaking". Термін Mat був транслітерований з російської мови, тому доречно провести зворотну трансформацію. У вітчизняній дійсності цим поняттям позначають нецензурну лексику, проте у поданій праці він представлений як "засіб закодованого спілкування". Комунікативною метою цього дослідження, вочевидь, є прагнення проаналізувати явище мату з вузько наукової соціально-політичної точки зору. Але це передбачає володіння читачем інформацією стосовно прагматичних характеристик терміну, тобто особливості його вживання в МП. Похідне від цього поняття mat-speaking буквально позначає людей, що спілкуються матом або "матерщинників". У статті автор надає пояснення, що мається на увазі активне використання сленгу. Але в українській мові під матом розуміється вульгарна лексика. Тому для того, щоб адаптувати переклад до дійсності МП, але порушити комунікативного наміру автора перекладач використав варіант грубий сленг.order to participate in the debate about the specificity of dedovshchina in Russia, two papers are devoted to foreign cases. The first one is devoted to a former Sovietised army, that of the Czech Republic. The second article is devoted to a Western European army, this time that of the United Kingdom. In her paper on Czech conscripts, Hana Cervinkova shows social phenomena close to Russian ones: army service is informally divided into four separate parts and the persons place in the hierarchy is fully determined by the time that they have spent in the military [43, с.143].

Дві наукові праці присвячено закордонним випадкам з метою поширити дискусію стосовно специфіки дідівщини в Росії. Перша з них досліджує проблему армії радянського типу в Чеській Республіці. Друга стаття присвячена західноєвропейському типу армії, яка була на той час в Сполученому Королівстві. У своїй статті про чеських призовників, Гана Червнікова показує соціальні явища, які близькі за своєю суттю до російських: служба в армії неофіційно розділена на чотири окремі частини і місце людини в ієрархії повністю визначається часом, який вона провела в армії [42, с.261].

Центральне місце в цій частині статті займає прагматична функція. Автор посилається на історичні дані, тобто мається на увазі, що читачу відомі політичні, соціальні, економічні тощо реалії епохи соцтабору. Що стосується перекладу лексики, то варто звернути увагу на військову класифікацію типів армії з політологічної точки зору: Sovietised army та Western European army, під час перекладу яких ми додали слово тип з метою конкретизації понять - армія радянського типу та армія західноєвропейського типу. Зазначимо, що буквальний переклад призвів би до створення недолугих термінів "радянизована армія" та "західноєвропейська армія", які жодним чином не відповідають ні комунікативній, ні прагматичні меті праці.

This reality clearly echoes the Russian army. However, the military service in the Czech army appears as to be wasted time for young people and will soon be given up in the framework of NATO. Will professionalization of the army resolve hazing problems? In his article on the British army, James Wither suggests that recruits in professional armies can be as vulnerable to mistreatment as those in conscript militaries. Because basic training deliberately isolates soldiers from wider society and necessarily stresses physical toughness, it intrinsically creates an environment in which bullying can occur [43, с.146].

Ця реальність чітко перегукується з російською армією. Тим не менш, військова служба в чеській армії вважається марнуванням часу для молодих людей, і незабаром буде скасована в рамках НАТО. Чи вирішить професіоналізація армії проблему дідівщини? У своїй статті про британську армію, Джеймс Візер висловив думку, що новобранці у професійній армії можуть бути вразливим до жорстокого поводження так само, як і під час строкової служби. Через те, що базова підготовка свідомо ізолює солдатів від суспільства в цілому і обовязково вимагає фізичної міцності, вона внутрішньо створює середовище, в якому можуть траплятися знущання [42, с.264].

Останній фрагмент тексту підводить читача до можливості вирішення проблеми дідівщини. Серед специфічної лексики варто відмітити загальновідому абревіатуру NATO, що перекладається шляхом транслітерації в силу установленої традиції - НАТО. Також треба звернути увагу на терміни professional armies та conscript militaries. Це важливі військові поняття, що позначають різновиди армії за типом набору військовослужбовців. Перший термін передається шляхом калькування - професійна армія, другий має сталий український еквівалент - строкова служба.

Таким чином, можна зробити висновок, що статті гуманітарного профілю політологічної тематики містять різні типи лексики, серед яких особливо вирізняються терміни та неологізми. В ході аналізу навчальної статті було зясовано, що переклад таких слів потребує особливої уваги перекладача. Проте, варто відзначити, що підбір перекладацьких засобів і прийомів також залежить від комунікативної мети і прагматичної функції кожного окремого фрагменту тексту. Тому, працюючи з такою літературою, потрібно враховувати, яке враження кожна лексична одиниця справлятиме на читача МП і наскільки переклад відповідатиме намірам автора тексту оригіналу.

Висновки

У ході дослідження ми проаналізували функціонування та відтворення у перекладі різних типів лексики на матеріалі навчальної статті гуманітарного профілю, а саме політологічної тематики.

Було проаналізовано семантичний аспект суспільно-політичної лексики української та англійської мов і зясовано, що виділяються чотири основних лексико-семантичних поля:

. Суспільство. Держава;

. Політика;

. Право;

. Економіка. До складу лексико-семантичного мікрополя "Назви сфер соціально-гуманітарної політики держави" входять назви політики соціального захисту населення та назви сфери гуманітарної політики держави. У мікрополі "Лексика на позначення сфери міжнародних відносин" можна виділити лексику на позначення особливостей сучасного цивілізаційного процесу, лексичні одиниці на позначення сфери зовнішньої політики та лексеми на позначення військової сфери. До складу лексико-семантичного поля "Політика" входить мікрополе "Лексика на позначення політем діяльності", яке включає в себе лексико-семантичну групу "Суто понятійні назви політичних дій". Лексичні одиниці мікрополя "Лексика на позначення ідеологем суспільно-політичної сфери" відображають систему політичних, філософських поглядів субєктів політики. Дане мікрополе включає в себе дві лексико-семантичні групи:

. Політико-ідеологічна концептуальна лексика;

. Політико-філософська лексика.

Протягом дослідження було розглянуто неологізми в англійських текстах з політології і виявили, що неологізми - це новоутворені слова або слова, які придбали нові значення завдяки соціальним, економічним, політичним або культурним змінам в людському суспільстві. Політичні новоутворення можуть утворюватися засобами афіксації і словоскладення, конверсії і зміни значення слів. За своєю специфікою політика використовує майже всі лексико-семантичні групи. Таким чином можна розглянути наступні групи новоутворень у політологічному типу тексту: сфера безпосередньо політики та соціального життя; сфера захисту оточуючого середовища; кримінальна сфера; сфера компютерних та інформаційних технологій. При перекладі неологізмів у галузі політології перекладач зіштовхується зі значними труднощами, оскільки такі слова володіють максимальною національною і культурною специфікою.

Аналіз підтвердив, що значну роль у політології грає термінологічна лексика. Політична термінологія - це частина термінології гуманітарних наук, якій притаманна властивість ідеологізованості. Більшість такої термінології є загальновідомою, загальнозрозумілою, доступною читачам періодичної преси, досить поширеною в повсякденному мовленні й тому не відповідає вимогам, що висуваються до термінів, такими своїми властивостями, як соціальна оцінність і загальнодоступність. Термінам у політологічних текстах, як і іншим лексичним одиницям, властиві синонімія й полісемія. Ще однією проблемою варто вважати розходження між спеціальними й описовими термінами. У вихідній мові автор може використати описовий термін для позначення спеціального поняття (обєкта) з трьох причин:

) новому поняттю ще не привласнений спеціальний термін;

) описовий термін замінює звичайний спеціальний, щоб уникнути повтору;

) описовий термін уживається в контрастних цілях. У цьому випадку варто домагатися точної відповідності спеціального й описового терміна в мові перекладу, а не намагатися замінювати описовий термін спеціальним і навпаки.

Також, протягом дослідження було розглянуто особливості врахування комунікативної та прагматичної функцій при перекладі тексту з політології. Аналіз продемонстрував, що комунікативна ситуація є невідємною складовою перекладознавчої моделі оригіналу. Перекладач повинен звертати увагу на компоненти комунікативної ситуації у вихідному тексті та тексті перекладу. Мета політологічної статті тісно повязана з її комунікативними та прагматичними характеристиками. Врахування комунікативної ситуації допомагає перекладачеві зробити вибір адекватних перекладацьких стратегій.

Прагматична функція наявна у всіх стилях і в усіх жанрах. Але у текстах політологічної тематики вона відрізняється кількісним і якісним характером. Кількісність характеризується інтенсивністю впливу, а якісний аспект вирізняється змістом прагматики і засобами її реалізації у процесі комунікації. Прагматика на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки є міждисциплінарною проблемною галуззю, і крос-дисциплінарна стратегія дозволяє розширювати межі дослідження, адаптувати методи з метою подолання академічної розєднаності. За допомогою текст-типологічних досліджень обєднаються численні теорії і практики актуалізованого тексту. Для успішної роботи перекладача необхідною передумовою є чутливість до інтересів власної та до суті та змісту цільової культури. Перекладач має володіти поряд зі своєю головною спеціальністю підготовчими знаннями та навичками. Його загальна мовна компетенція включає мовно-практичні здібності в лексиці, синтаксисі та прагматиці в рідній і в іноземній мовах. Крім того, перекладач має враховувати комунікативний стиль представників різних культур.

Список використаних джерел

1.Алексеева І.С. Профессиональный тренинг переводчика / І.С. Алексеева. - СПб.: Союз, 2001. - 288 с.

2.Алтунян А.Г. Власть и общество. Спор литератора и министра: опыт анализа политического текста / А.Г. Алтунян // Вопросы литературы. - 1993. - № 1. - С.173-214.

.Алтунян А.Г. От Булгарина до Жириновского. Идейно стилистический анализ политических текстов / А.Г. Алтунян. - М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1999. - 263 с.

.Алтунян А.Г. Анализ политических текстов: Курс лекций: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по направлениям и спец. "Политология", "Журналистика", "Связи с общественностью", "Юриспруденция" / А.Г. Алтунян. - М.: Логос, 2006. - 383 с.

.Арнольд І.В. Стилістика. Сучасна англійська мова / І.В. Арнольд // Підручник для ВНЗ - М.: Наука, 2002. - 384 с.

.Баранете Е.В. Проблемы перевода политических реалий / Е.В. Баранете // Вестн. Амур. гос. ун-та. Сер.: Гуманит. науки. - Благовещенск, 2003. - Вып. 20. - С.103-105.

.Баранов А.Н. Политическая метафорика публицистического текста: Возможности лингвистического мониторинга / А.Н. Баранов. - М.: Едиториал УРСС, 2001. - 241 с.

.Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С. Бацевич. - К.: Академія, 2004. - 344 с.

.Бессонова Л.Е. Новые лингвополитологические исследования в Украине / Л.Е. Бессонова // Политическая лингвистика. - Выпуск (1) 21. - Екатеринбург, 2007. - С.18-22. - Режим доступа: #"justify">.Будагов Р.А. К проблеме устойчивых и подвижных элементов в лексике / Р.А. Будагов. - М.: Изд-во АН СССР, 1971. - 106 с.

.Будаев Э.В. Становление и эволюция зарубежной политической лингвистики / Э.В. Будаев, А.П. Чудинов // Политическая лингвистика [Электронный ресурс]. - Вып. 20. - Екатеринбург, 2006. - С.75-94. - Режим доступа: #"justify">.Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнословянських мов / А.А. Бурячок. - К.: Наук. думка, 1983. - 225 с.

.Васильєва М.О. Метафорична реалізація концепту політика в сучасному англомовному політичному дискурсі: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04/М.О. Васильєва. - Харків, 2008. - 20 с.

.Виноградов В.В. Из истории современной русской литературной лексики / В.В. Виноградов. - М.: Изд-во АН СССР, 1980. - 377 с.

.Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Е.М. Вольф. - М: Едиториал УРСС, 2002. - 227 с.

.Воробьева О.И. Политическая лексика. Ее функция в современной устной и письменной речи // О.И. Воробьева. - Архангельск: Изд-во Поморского госуниверситета, 2000. - 120 с.

.Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского язика / И.Р. Гальперин. - М.: Р. Валент, 2005. - 425 с.

.Жданова Л.А. Общественно-политическая лексика: структура и динамика: автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01/Л.А. Жданова. - М.: МГУ, 1996. - 22 с.

.Заботкина В.И. Новая лексика современного английского языка: учеб пособ. для ин-тов и фак-тов иностр. яз. / В.И. Заботкина. - М.: Высшая школа, 1989. - 126 с.

.Закирова С.А. Цитатные устойчивые фразы в общественно-политическом тексте и их перевод / С.А. Закирова // Текст как объект перевода. - Ташкент, 1988. - С.10-16.

.Зражевская Т.А. Трудности перевода общественно-политического текста с английского на руський / Т.А. Зражевская, Т.И. Гуськова. - М.: Высшая школа, 1986. - 240 с.

.Карабан В.І. Переклад англійської наукової та технічної літератури: частина 2. Лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні труднощі / В.І. Карабан. - Вінниця: Нова книга, 2001. - 304 с.

.Коготкова Т.С. Из истории формирования общественно-политической терминологии. Исследования по русской терминологии / Коготкова. - М.: Наука, 1981. - 16 с.

.Крючкова Т.Б. Особенности формирования и развития общественно-политической лексики и терминологии / Т.Б. Крючкова. - М.: Наука, 1988. - 151 с.

.Крылов Г.А. Этимологический словарь русского языка / Г.А. Крылов. - М.: Полиграфуслуги, 2005. - 432 с.

.Лейчик В.М. Особенности терминологии общественных наук и сферы ее использования / В.М. Лейчик. - М.: Наука, 1983. - 288 с.

.Лобков В.А. Лингвометодическое описание общественно-политической лексики для иностранных студентов, изучающих русский язик / В.А. Лобков // Коммуникативно-функциональное описание русского языка как иностранного. - М.: МГУ, 1987. - С.32-42.

.Мороз О.О. Сучасна чеська суспільно-політична лексика: семантика, структура, динаміка: Автореф. дис. к-та філол. наук. - К.: КПІ, 2005. - 20 с.

.Пимахина Т.А. Лингвистические характеристики неологизмов современного английского язика / Т.А. Пимахина // Функциональный аспект единиц языка. - Самара: Изд-во "Самарский университет", 1992. - С.105-112.

.Політологія для вчителя: навч. посібн. для студ. Педагогічних ВНЗ / за заг. ред. : К.О. Ващенка, В.О. Корнієнка. - К.: Вид-во імені М.П. Драгоманова, 2011. - 406 с.

.Сергеев В.М., Сергеев К.В. Некоторые подходы к анализу языка политики (на примере понятий "хаос", "лидер", "свобода") / В.М. Сергеев, К.В. Сергеев // ПОЛИС - М., 2001. - № 5. - С.107-115.

.Ткачева И.О. Политическая лексика в современном русском языке: семантические особенности и проблемы лексикографического представления: автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01/И.О. Ткачева. - СПб.: СПГУ, 2008. - 25 с.

.Холявко І.В. Суспільно-політична лексика у пресі 90-их років ХХ ст. (семантико-функціональний аналіз): Дис. к-та филол. наук / І.В. Холявко. - Кіровоград, 2004. - 229 с.

35.Якимчук А.П. Лінгвокультурна комунікація як випробування для перекладача [Електронний ресурс] / А.П. Якимчук // ВІСНИК Житомирського державного університету. - 2007. - с.217-221. - Режим доступу: #"justify">ІЛЮСТРАТИВНІ ДЖЕРЕЛА

42.Політологія: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М.І. Панов (керівн. авт. кол.), Л.М. Герасіна, В.С. Журавський та інш. - К.: Концерн "Видавничий дім "Ін Юре", 2005. - 520 с.

43.Ethridge E. Politics in a Changing World: A Comparative Introduction to Political Science / Ethridge E. Marcus, Handelman Howard. - Wadsworth: Thomson Learning; Belmont, CA, 2004. - 560 p.

.Shank A. American Politics, Policies and Priorities / Shank Alan. - N. Y.: State Univ. of New York, 1993. - 510 p.

45.Grytsenko A. R. Ukraine-NATO: The future depends on the past / Grytsenko Anatoliy, Polyakov Leonid // The Ukrainian Centre for Economic and Political Studies [Online]. - 2003. - Access Mode: #"justify">ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

46.Короткий політологічний словник / [за ред. С.Г. Рябова, З.І. Тимошенко]. - К.: РОВО "Укрвузполіграф", 1991. - 96 с.

47.Словник української мови: в 11 т. / [за ред.І.К. Білодіда]. - К.: Наук. думка 1971. - Т.6. - 832 с.

.Соціологія: словник термінів і понять / [за заг. ред. А. Білецького, Ю.М. Козловця]. - К.: Кондор, 2006. - 372 с.

Похожие работы на - Особливості функціонування та відтворення у перекладі різних типів лексики на матеріалі навчальної статті гуманітарного профілю

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!