Екологічні проблеми Венеції

Екологічні проблеми Венеції

Екологічні проблеми Венеції

Вступ

венеція екологічний рекреаційний провінція

Венеція (Venezia) - місто в Північній Італії. Це морський курорт, центр міжнародного туризму світового значення, місце проведення міжнародних кінофестивалів, художніх виставок. Венеція - область у побережжя Венеціанської затоки Адріатичного моря, адміністративний центр області й провінції. Венеція знаходиться в чотирьох кілометрах від "твердої землі" і в двох від відкритого моря, розташована на 119 островах, оточених 150 каналами, які сполучені між собою 400 мостами. Всі мости настільки високі, що човни можуть спокійно курсувати під ними, не дивлячись на те що за останніх 200 років рівень води піднявся на 50 сантиметрів. З материком її сполучає чотирикілометровий автомобільний міст.

1. Історія виникнення Венеції

Перші поселення виникли у венеціанській лагуні в епоху навали лангобардов (568 р.). В ті часи плем'я венетов з р. Аквілея перемістилися в Градо, а венети з південної частини області влаштувалися на островах Торчелло і Маламокко. Падуанци були вимушені бігти в Кьоджу. Венеція славна тим, що довгі століття була вільною містом-державою. Світлою Республікою Венецією правив Дож, що обирається патриціями. Венеціанці на своїх галерах борознили Середземномор'я і досягли небувалої могутності. У 1204 р. венеціанські хрестоносці захопили Константинополь. Венеція зберігала статус великої морської держави аж до XVI ст З появою нових торгівельних держав - Іспанії, Англії і Голландії, республіка поступово втрачає свою могутність. Остаточно зірка Венеції закотилася з приходом військ Наполеона. Після узяття в 1453 році Константинополя, Венеція була найбагатшим і відомішим портом на Середземному морі. З часом Венеція стала втрачати свої колонії на Сході, увійшла до конфлікту з Папою Римським і її вплив ослабів. Місто намагалися опанувати турки, іспанці, але кермо влади Венецією були віддані Франції. У 1796 р. він відмінив венеціанську конституцію, яка діяла з 1297 р., і усунув республіку з політичної арени, а в 1797 р. передав всю територію заклятому ворогові Венеції австрійському будинку Габсбургов. І лише в 1866 році на референдумі населення Венеції проголосувало за приєднання міста до Італії.

. Адміністративна функція

Адміністративний поділ

Гранд-канал (Canal Grande), звиваючись S-образно проходить через центр Венеції, слідуючи старому руслу річки.

Його сторони, у свою чергу, визначають 6 адміністративних районів (sestieri), що склалися ще в середні століття:

·              Каннареджо (Cannaregio)

·              Кастелло (Castello)

·              Дорсодуро (Dorsoduro)

·              Сан-Марко (San Marco)

·              Сан-Поло (San Polo)

·              Санта-Кроче (Santa Croce)

Венеція - адміністративний центр області й провінції.

. Промислова функція

Місто складається із двох частин: історичного центру (населення менш 100 тис. жителів), розташованого на 118 островах Венеціанської лагуни Адріатичного моря і промислово-портової материкової частини (включаючи міста Маргера, Местре, Фузина та ін.). В історичному центрі судноремонтна, паперова й трикотажна промисловість. Промислове значення мають континентальні околиці Венеції - Маргера, Фузина, Местре. У Маргере розміщаються великі заводи (глиноземний, алюмінієвий, цинкоплавильний, нафтопереробний, коксохімічний, нафтохімічний, завод фтору й фтористих з'єднань, судноверф), багато з яких побудовані після 2-ї світової війни. У пригороді Фузина - нові алюмінієві й алюмінієво-прокатні заводи. У Местре - залізничні майстерні й транспортне машинобудування, нафтопереробка.

Ремісниче виробництво художніх виробів зі скла (острів Мурано <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BE_(%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2)&action=edit&redlink=1>), мережив (острів Бурано <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BE_(%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2)&action=edit&redlink=1>), мозаїки <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%97%D0%BA%D0%B0>.

У зв'язку із зростанням машинобудування збільшилася виплавка чорних і кольорових металів. Чорна металургія засновується на імпорті лома і чавуна, коксу, залізняку, легуючих металів. Виплавка стали набагато перевищує виробництво чавуна.

Хімічна промисловість базується на привізних нафті і фосфоритах, на місцевому природному газі, сірці і іншій сировині. Високими темпами розвивається нафтохімія, особливо збільшилося виробництво пластмас і синтетичних волокон на базі крекінгу нафти.

. Транспортна функція

У Венеції всі внутріміські перевезення здійснюються моторними судами, гондолами, баржами. Тут заборонений навіть велосипед. Катера бувають декількох видів: мотоскафо, мотонаве, вапоретто. Останній являє собою досить великий корабель, що повільно, що пересувається по воді, що дозволяє насолоджуватися пейзажами. Мотоскафо більш вузький і менш зручний, ніж вапоретто. Всі гондоли у Венеції мають однакову, причому асиметричну форму - лівий бік ширше правого на 24 сантиметри, тому вона завжди знаходиться в злегка нахиленому положенні. Її довжина - 11 метрів. Вага близько 600 кілограмів. Нею легко управляє одна людина за допомогою одного весла. Човен будують три роки з восьми сортів дерева і 218 окремих частин.

Також транспорт Венеції представлений морським портом. Порт на Адріатичному морі <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B5> (вантажообіг понад 20 млн. тонн на рік). Та міжнародним аеропортом ім. Марко Поло <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE>.

5. Наукова функція

Венеція - велика військово морська база НАТО (острів Лідо).

Італія - країна для надсвідомих студентів. Оскільки займатися доводиться самостійно. Відмінність італійських ВНЗ від наших у тому, що саме навчання не має обов'язкового характеру: студенти не здають сесії кожен семестр при обов'язковому відвіданні занять, а прослуховують курс лекцій і складають екзамени тоді, коли їм буде зручно. Також відмінність італійської університетської освіти в тому, що молоді люди не відразу йдуть до університету після школи, а часто декілька років працюють, заробляючи на освіту, оскільки навчання в університетах безкоштовне тільки для тих, хто вчиться на найкращі оцінки.

Найвідоміші університети Венеції:

Економіка - Університет Венеції/ Universita' degli Studi di Venezia Ca' Foscari.

Архітектура - Університет Венеции/lstituto universitario di architettura di Venezia.

Лінгвістика - Венеціанський університет/ Universita degli studi di Venezia.

Також у Венеції зосереджено ряд таких навчальних закладів, як, Консерваторія, Академія мистецтв, Інститут по вивченню Адріатики, а також початкові та середні школи.

. Культурна функція

У Венеції зосереджена велика кількість визначних архітектурних пам'яток, музеїв, театрів та ін.

Визначні пам'ятки

Собор Святого Марка - був зведений в 11 столітті , і зразком для його будівництва послужила церква Апостолів у Константинополі, обрису його фундаменту мають форму хреста. У соборі, крім інших унікальних речей, є самий головний експонат - Pala D'oro. Це прямокутник розмірами 3 на 1 метр, весь осипаний перлами, дорогоцінними й напівкоштовними каменями. Над його створенням працювали в чотири етапи протягом 500 років!

Годинникова вежа - будівництво вежі було розпочато в 1496 році , а в 1506 році прибудовані бічні частини будинку . Тераса була споруджена значно пізніше, в 1755 році . Над аркою перебувають величезний годинник, який показував не тільки час, але й фази місяця, а також рух сонця щодо знаків зодіаку й пір року. Над годинником лев - символ Венеції.

Флігель Наполеона - деякі вважають це споруду самим непривабливим місцем площі Св. Марка. Раніше на цьому місці була церква, але Наполеон звелів знести її й спорудити цей портал.

Вежа Кампаніеле - перший камінь у фундамент вежі був закладений ще в 9 столітті. Однак в 1902 році вона звалилася від старості (і це 93 метра!), і було відновлено в наступні 10 років у первісному виді.

Палац Дожів. Цей палац став емблемою міста не в останню чергу тому, що жодна з італійських визначних пам'яток не була так розтиражована на листівках та іншій сувенірній продукції. Із цього палацу Дожі не тільки управляли своєю великою торговельною імперією, але й жили тут. У палаці засідала Велика Рада й сенат, у ньому проходили торжества, приймали дорогих гостей, вели переговори із заклятими ворогами.

Галерея Академії. Цей музей - один із найгарніших музеїв не тільки Венеції, але й світу . Галерея була заснована в 1750 році , спочатку виконуючи функції школи живопису й ліплення.

Колекція Пегги Гуггенхейм. Одна з найбільших у світі колекцій картин художників 20 століття розташувалася в палаці, побудованому в 1749 році архітектором Лоренцо Боскетті. Музей дуже цікавий і містить унікальну приватну колекцію сучасного живопису. У музеї є зал кубізму (експонати Пікассо, Шлюбу, Леже, Далі, Купки, Крокувала й інших), зал сюрреалізму (Магрітт, Дельво, Далі, Танги...), зал футуризму й абстракціонізму (Кандинський, Шлюб , Пікасо...).

Морський історичний музей. У музеї виставлені понад 25 000 тисяч експонатів. Одна з колекцій це макети кораблів і корабельне оснащення. Саме цікаве - кортелла - єдина, що збереглася на сьогодні , частина галери 16 століття .

Музей візантійських ікон, де представлена найбільша колекція візантійських ікон за межами Греції.

Музей Орієнтале - найбільший в Європі музей Східного мистецтва.

7. Рекреаційна функція

Незвичайне розташування міста, численні архітектурні пам'ятники, найбагатші колекції творів мистецтва залучають багато туристів; особливо великий наплив їхній буває під час міжнародних кінофестивалів, виставок сучасного мистецтва, фестивалів сучасного театру й музики й т.п.

Венеція - морський курорт, центр міжнародного туризму світового значення. Туризм, готельна справа відіграють істотну роль в економіці міста.

Венеція знаменита своїми карнавалами. Цей щорічний захід проводиться з особливим шиком. Тут з'являються галантні кавалери і вишукані пані, одягнені в неповторні пишні середньовічні вбрання і в знамениті венеціанські маски. У ці святкові дні на міських площах владнують концерти, вистави і фейєрверки, звідусіль звучить музика, в келихах плескалося вино, в особняках владнують бали - маскаради і багато що інше.

8. Екологічні проблеми та шляхи їх вирішення

венеція екологічний проблема

Територія, яку займає місто, особливо в центрі, піддана поступовому опусканню. Під час осінніх штормів на Адріатичному морі вода в каналах нерідко піднімається так високо, що заливає міські площі та вулиці.

З давніх пір вода загрожує Венеції. Її рівень в каналах щорік підвищується. За п'ятнадцять століть свого існування місто пішло під воду на півтора метри. За останніх 100 років рівень моря піднявся на 33 см, а місто опускається на 5 мм в рік. Всі споруди цього міста покояться на особливій, багатошаровій системі фундаменту, придуманій спеціально для нейтралізації мулистого грунту лагуни. Самий нижній, занурений у воду шар складається з дерев'яних вбитих в грунт стовпів. Потім йде дерев'яний настил. На нім укладений кам'яний фундамент, на який і спираються стіни будинків.

Існують різні думки: одні говорять, що руйнуються і осідають острови, що

прогнили палі, інші вважають головною бідою появу моторного флоту. Основною причиною лиха виступала промислова огорожа води з артезіанських свердловин і, як наслідок, пониження водоносного шару землі. Хвилі розгойдують палі, підмивають фундаменти. Пропонуються проекти спасіння Венеції, але вони дуже дорогі. Деякі експерти говорять, що найкращий спосіб захистити Венецію є фізичне підняття міста на більшу висоту над рівнем моря, шляхом відкачування води в грунт під містом.

Існує ряд інших екологічних проблем у Венеції. Насамперед, це проблема забруднення атмосферного повітря, забруднення водних каналів та проблема утилізації відходів.

Шляхи вирішення проблем такі: встановлення очисних фільтрів в стаціонарних джерелах викидів забруднюючих речовин в атмосферу; очистка стічних вод; удосконалення методів обезараження стічних вод; зниження кількості відходів вже в процесі виробництва продукції; зменшення відходів за рахунок їх сортування при зборі; широке вторинне використання матеріалів, отриманих з відходів; видалення відходів з мінімально можливим ризиком для навколишнього середовища і здоров'я людини, що залишаються після переробки.

Література

1.       «Атлас світу»

. Города и окружающая среда. Космические исследования. М., Мысль,1982

4. Економічна та соціальна географія світу/ Б. П. Яценко. - К.: АртЕк, 1997.

. «Енциклопедія для допитливих» за редакцією В.Бутромеевой, у «Олма-Пресс», 2000р.

6. «Енциклопедія для дітей», том I, у «Аванта +», Москва, 1996р.

. Internet.

. Філіпенко. Економіка зарубіжних країн: підручник. - К.: Либідь, 1996.