Аналіз маркетингової діяльності на промисловому підприємстві

ЗМІСТ

Вступ

. Теоретичні основи маркетингової діяльності підприємства

.1 Поняття про маркетинг і маркетингову діяльність в сучасних умовах

.2 Характеристика основних напрямів маркетингової діяльності

.3 Особливості маркетингової діяльності на промисловому ринку

. Сніжнянській машинобудівний завод як об'єкт оцінки маркетингової діяльності

.1 Оцінка зовнішнього і внутрішнього середовища діяльності підприємства

.2 Оцінка маркетингової діяльності підприємства

. Перспективи маркетингової діяльності Сніжнянського машинобудівного заводу

.1 Формулювання і обґрунтування пропозицій по удосконаленню маркетингової діяльності

.2 Оцінка ефектів від упровадження пропозицій

. Охорона праці та навколишнього середовища

.1 Загальні питання охорони праці

.2 Управління охороною праці на підприємстві

.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

.4 Промислова санітарія

.5 Електробезпека

.6 Пожежна безпека

.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки жадає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково - технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, подолання безгосподарності підприємництва, ініціативи і т.д.

«Не існує єдиної універсальної формули для організації роботи на основі принципів маркетингу, так само як і немає єдиної схеми побудови маркетингової роботи на рівні підприємства. Головне при маркетинговому підході - цільова орієнтація всієї сукупності намічених мір».

Сьогодні маркетинговий підхід змушує менеджмент приділяти таким сферам, як реалізація й збут продукції, збільшенню доходів і поліпшенню фінансового становища компанії куди більше уваги, чим керуванню виробництвом з метою зниження витрат.

Сьогодні в інформаційну епоху, коли запити й потреби споживачів швидко поширюються по мирі, структури ринків украй різноманітні. Маркетинг забезпечує успіх розвитку фірми.

Сьогодні завдання фірми прагнучої до лідерства дати споживачеві товар більше високої якості й значимості для споживача, чим раніше й за ту ж ціну.

"Маркетинг властиво потрібний для того, щоб знати заздалегідь якої саме властивості товару хвилюють споживача в першу чергу, що дозволить визначити стратегію поводження фірми".

Маркетинг сьогодні розглядається як ринкова концепція керування фірмою, він стає основною, цільовою функцією, що визначає всі аспекти діяльності фірми, а тому перетворюється зі звичайної господарської функції в сам зміст, сутнісний рису функціонування фірми, що прагне до одержання максимального прибутку.

Маркетинг - це координування дії підприємства на ринку, для нього характерними рисами є системність і комплексність.

Таким чином, маркетингова діяльність - це основа комплексного рішення своїх завдань: пошук споживача, визначення власних можливостей, оцінка рівня конкурентоздатності фірми й продукції.

Маркетинг сьогодні забезпечить мінімальні втрати й максимальні прибутки на шляху до успіху компанії.

Ігнорування маркетингу менеджментом підприємства в сучасних умовах може коштувати дуже дорого аж до виходу з бізнесу.

Мета дипломної роботи - теоретичне обґрунтування особливостей маркетингової діяльності підприємства Сніжнянський машинобудівний завод й формування практичних рекомендацій для вирішення тактичних маркетингових задач на промисловому підприємстві.

Об’єктом дипломної роботи є маркетингова діяльність підприємства Сніжнянський машинобудівний завод.

Предметом дипломної роботи є способи удосконалення маркетингової діяльності підприємства Сніжнянський машинобудівний завод.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Поняття маркетинг та маркетингова діяльність у сучасних умовах

Маркетинг - (ринок), одна із систем управління підприємством, що передбачає врахування всіх процесів, які відбуваються на ринку, для прийняття господарських рішень. Концепція маркетингу виникла наприкінці XIX ст. у США, найбільшого поширення набула в 50-60-х роках у зв'язку із загостренням проблем збуту і широким застосуванням нових, так званих нецінових засобів конкурентної боротьби (реклама, якість, диференціювання продукту тощо). До того ж у 60-х роках появляється новий різновид ринкової концепції управління - міжнародний маркетинг, створюються міжнародні організації і національні асоціації маркетингу (Європейське суспільство з вивчення суспільної думки і маркетингу (ЕСООМАР), Міжнародна федерація маркетингу (МФМ), Інститут маркетингу Великобританії, Індійський інститут маркетингу та управління, Українська асоціація маркетингу (1996 р.).

У найзагальнішому визначенні маркетинг - це управлінська концепція, що забезпечує ринкову орієнтацію виробничо-збутової діяльності фірми; а також система управління, яка передбачає скоординовану і спрямовану діяльність на вивчення ринків збуту, пристосування виробництва до їхніх потреб, активного впливу на ринкові процеси, на споживачів з метою збільшення збуту й одержання високих прибутків.

Основними елементами концепції маркетингу є: нужда, потреби і попит; продукти (товари, послуги та ідеї); цінність, витрати і задоволення; обмін і трансакції; відносини між партнерами і системами взаємодії; ринки; активні суб'єкти ринку і передбачуваний покупець (рисунок 1.1).

Нужда, потреби і попит

Продукти (товари, послуги та ідеї)

Цінність, витрати і задоволення

Обмін і трансакції

Відносини між партнерами і система взаємодії

Ринки

Активний суб’єкт ринку і передбачуваний покупець

Рисунок 1.1 - Основні елементи концепції маркетингу

Нужда - відчування людиною нестачі чого-небудь.

Потреба - нестаток, який набув специфічної форми відповідно до культурного рівня й особистості індивіда.

Попит - потреба, підкріплена купівельною спроможністю.

Цінність (вартість), що відчувається споживачем і визначається як різниця між загальною цінністю продукту для споживача та його загальними витратами. Загальна цінність для споживача - сукупність вигод, які він очікує отримати, придбаваючи продукт або послугу. Загальні витрати споживача визначають як суму витрат, які, як очікує споживач, він понесе при оцінці, одержанні і використанні продукту або послуги.

Обмін - це процес в якому беруть участь дві сторони, які ведуть переговори про його умови. Обмін цінностями між двома або більше сторонами - це трансакція.

Маркетинг відносин - це практика побудови довгострокових взаємовигідних відносин з ключовими партнерами, що взаємодіють на ринку з метою встановлення тривалих привілейованих, відносин: із споживачами, постачальниками, дистриб'юторами.

Маркетингова система взаємодії охоплює компанію і всі інші зацікавлені в її роботі групи: споживачів, найманих працівників, постачальників, дистриб'юторів, роздрібних торговців, рекламні агентства, вчених і всіх, з ким компанія встановила взаємовигідні ділові відносини.

Концепція ринку завершує концепцію маркетингу. Маркетинг - це робота з ринком, спрямована на актуалізацію потенційних обмінів з метою усунення нестатків і задоволення потреб людини.

Активний суб'єкт ринку - це суб'єкт ринку, зайнятий пошуком одного або кількох передбачуваних покупців, що можуть узяти участь в обміні цінностями. Передбачуваний покупець - це людина або фірма, якого (яку) підприємець визначає як потенційного учасника обміну цінностями.

Маркетингову діяльність підприємства можна здійснювати на базі п’яти основних концепцій:

Виробнича концепція вимагає, щоб вироблений товар розповсюджували скрізь і щоб він був доступним за ціною для широкого кола споживачів, для чого необхідно знижувати витрати і підвищувати ефективність виробництва.

Концепція, орієнтована на виробництво, стверджує, що споживачі віддають перевагу доступним і дешевим продуктам. Головне завдання менеджера цієї концепції - досягнення високої ефективності виробництва продукції та її оптимальний розподіл.

Концепція товару (орієнтована на продукт) - це така орієнтація управління маркетингом, яка припускає, що споживач буде сприймати товар, якщо він буде належної якості, а його властивості і характеристики постійно поліпшуватимуться і пропонуватимуть його за помірною ціною.

В основі товарної концепції лежать такі засади:

         підприємство концентрує увагу на виробництві товарів високої якості, які продають за помірними цінами;

         споживачі зацікавлені в купівлі цих товарів;

         споживачі знають про наявність виробів-аналогів;

         споживачі роблять свій вибір на основі порівняння якості і цін на аналогічні товари.

Концепція збуту (інтенсифікація комерційних зусиль) - це другий напрям, якого дотримуються виробники товарів своєму прагненні правильно організувати збутову діяльність.

Основні засади концепції збуту такі:

1)  головне завдання підприємства полягає в досягненні певного обсягу продажу своїх товарів;

2)      споживачів можна зацікавити купити ті чи інші товари, вдавшись до різноманітних способів стимулювання продажу;

)        покупці будуть робити повторні покупки, якщо є достатня кількість потенційних споживачів;

)        споживачі не будуть купувати товар в обсязі, бажаному з погляду підприємства, без певного впливу.

Концепція маркетингу відрізняється від інших концепцій тим, що:

-    підприємство бачить своє завдання в задоволенні потреб певної групи споживачів;

     підприємство усвідомлює, що задоволення цих потреб вимагає проведення цілого комплексу маркетингових досліджень для виявлення їх;

     маркетингову діяльність підприємства постійно контролюють та аналізують;

     підприємство упевнене, що результати його діяльності із задоволення попиту приведуть до повторних покупок продукції і забезпечать сприятливу суспільну думку.

Концепція маркетингу - це складова політики, відомої як суверенітет споживача. Вирішувати, що слід виробляти, має не підприємство, а споживач. Підприємство виробляє те, що необхідно споживачеві.

Максимізуючи в такий спосіб добробут споживача, підприємство забезпечує собі отримання прибутку.

Концепція соціально-етичного маркетингу, що передбачає досягнення мети підприємства з урахуванням задоволення потреб як окремого споживача, так і суспільства загалом, набрала нині в промислово розвинутих капіталістичних країнах значного оширення.

Факти дискримінації й обману покупців, використання маркетингу для створення штучних нездорових потреб людей, розбіжність довгострокових інтересів суспільства і хвилинних інтересів приватного бізнесу щодо потреб економічності споживання сировинних, енергетичних ресурсів, зростаюче забруднення довкілля, інфляція викликали організований рух.

Маркетинг, як цілісну систему підприємства, можна розглядати в трьох основних аспектах: як спосіб мислення, спосіб дій і як науку.

Перший аспект - це управлінський маркетинг, який формує спосіб мислення в управлінні підприємством. Метою функціонування підприємства стає задоволення потреб ринку. Усі функції підприємства: виробнича, торговельна, фінансова, кадрова та інші підкоряються здебільшого цьому завданню. Відповідно до цього будують і саму структуру управління підприємством, в якій провідну роль відіграє маркетингова діяльність.

Другий аспект, коли маркетинг розглядається як діяльність на самому ринку, формує спосіб дій підприємства. Складається і розвивається система просування товарів, в якій використовують багатий набір різноманітних прийомів; здійснюються вдосконалення функцій товару, вплив на споживача, гнучка цінова політика, реклама, ефективність каналів товароруху тощо, тобто все те, що становить маркетинг-мікс.

Класичний маркетинг-мікс описують формулою "4 Р": ціна, продукт, місце продажу, стимулювання.

Сучасне тлумачення маркетингу-мікс - це ринкова політика і концепція, згідно з якою мікс включає "5 Р": product (товарна політика), price (цінова політика), рlасе (збутова політика), promotion (політика просування товарів на ринок), personnel (кадрова політика) (рисунок 1.2).

Рисунок 1.2 - Елементи маркетингу-мікс та їхні складові

Основний інструмент заходів маркетингу-мікс - продукт. Це - реальна пропозиція компанії ринку, що охоплює якість продукту, його дизайн, характеристики, маркування й упаковку.

Ціна - це кількість грошей, які мають заплатити покупці, щоб отримати товар.

Засоби розповсюдження товарів включають у себе дії компанії, що роблять товар доступним для цільових споживачів.

Місце - ще одна складова маркетингу-мікс, яка включає різноманітні заходи компанії, спрямовані на збільшення доступності її продуктів для цільового споживчого сегмента.

Просування товарів, четверта складова маркетингу-мікс, охоплює всі заходи, яких вживає компанія для просування продукту на певний сегмент ринку.

Третій підхід розглядає маркетинг як науку, тобто як систему знань про ринок, що постійно розвивається, як засоби його вивчення й управління ним.

На сучасному етапі підприємства стикаються зі зміною цінностей та орієнтацій у споживача, із застоєм в економіці, з погіршенням стану довкілля; із зростанням конкуренції в глобальних масштабах, а також з низкою інших економічних, політичних і соціальних проблем.

За останні два десятиріччя світова економіка зазнала істотних модифікацій. Завдяки реактивним літакам, факс-машинам, глобальним комп'ютерам і телефонним мережам, супутниковому телебаченню та іншим досягненням науково-технічного прогресу незвичайно скоротилися географічні і культурні відстані. Це дозволяє підприємствам значно збільшувати "географічно" освоєння ринків, обсяг закупівель і виробництва.

Сьогоднішні економічні умови не лише створюють для маркетолога проблеми, а й відкривають нові можливості. Деякі підприємства, які зіткнулися із скороченням попиту, не бачать перспектив для розвитку. Інші знаходять нові, нестандартні підходи до розв'язання нових проблем споживачів. Передові підприємства вже усвідомили і скористалися перевагами прогресу телекомунікаційних технологій. Цей прогрес підняв планку споживчих сподівань щодо якості продукту, способів його використання і строку служби. Споживач уже не сприймає низькоякісних товарів. Влада і контроль перейшли від виробників до власників каналів розповсюдження товарів.

Нове століття потребує від підприємств ще більшої орієнтації на споживача і ринок на всіх напрямах діяльності. Недостатньо лише вдосконалювати товар і технології: занадто багато підприємств, не враховуючи запити конкретних споживачів, створюють товар тільки для того, щоб після цього виявити, що ринок відхиляє цей товар. Мало обігнати конкурентів у справі завоювання нових споживачів: є безліч прикладів, коли підприємства забували про своїх клієнтів відразу ж після угоди, перекреслюючи, таким чином, своє майбутнє.

Для успішного опанування маркетингу необхідно дотримувати таких умов: організація навчання керівників і фахівців основних прийомів та засобів; підготовка відповідних кадрів; створення кадрового потенціалу маркетологів-професіоналів; побудова необхідної організаційної структури; створення науково-матеріального забезпечення дослідження маркетингу; високий рівень здійснення маркетингових елементів; механізм стимулювання для переорієнтації на маркетинг.

1.2 Характеристика основних напрямків маркетингової діяльності

Маркетинг передбачає максимально широке і повне використання ринкових умов, усіх чинників комерційного успіху в ім'я досягнення основної мети - одержання прибутку. Таке загальне спрямування стратегії маркетингу визначає сукупність тактичних прийомів (комплекс маркетингу) щодо виходу на ринок, сприяє зміцненню конкурентних позицій, оптимізації збуту, активному впливу на сферу реалізації. Цим породжуються й основні принципи ринкової орієнтації управління.

Виділяють основні девізи маркетингової діяльності.

) споживач - "король".

В основі попиту на будь-який товар лежить певна потреба. Той факт, що сьогодні цю потребу задовольняють за допомогою запропонованого на ринку товару, зовсім не означає, що так буде завжди, і що немає і не може бути іншого товару, здатного краще задовольнити цю потребу.

Саме розуміння того, що запити покупця є початковою позицією для визначення виробничої і збутової політики підприємства, пронизує всю ринкову концепцію управління, є основою основ діяльності, що здійснюється в рамках маркетингу.

) "виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється".

Необхідно створити умови для максимального пристосування виробництва, асортименту і якості продукції, усієї системи управління виробничо-збутовою діяльністю до потреб ринку, структури і динаміки суспільного попиту.

Успіх підприємств-лідерів здебільшого пояснюється тим, що їхні маркетингові служби зробили правильну оцінку потреб і попиту та дали обґрунтовані рекомендації.

) створюючи товар, створюй і споживача. Цей девіз вимагає активного впливу на попит, ринок та інші умови реалізації за допомогою всіх доступних засобів (реклама, товарна і цінова політика, контроль за сферою товароруху і т. ін.).

Масове виробництво потребує масового збуту. А це вимагає проведення цілеспрямованої політики щодо формування попиту на товари.

названих девізів випливають основні принципи маркетингу (рисунок 1.3).

Орієнтація на споживача

Адаптація і гнучкість

Спрямованість на перспективу

Вплив на споживача

Комплексність

Системність

Свобода споживача і виробника

Обмеження потенційного збитку

Задоволення базових потреб

Економічна ефективність

Інновації

Навчання та інформування споживача

Захист споживача

Рисунок 1.3 - Основні принципи маркетингу

Ці принципи визначають конкретні напрями діяльності підприємств, які здійснюються в рамках маркетингу, зміст і спрямування його основних функцій, для яких властивий еволюційний розвиток на підприємствах.

Відповідно до названих девізів і принципів маркетингу здійснюється низка основних функцій:

1)       маркетингові дослідження ринку;

2)      розробка і планування асортименту;

)        збут і розподіл (організація товароруху і продажу);

)        стимулювання збуту і реклама.

Кожна із цих функцій викликає певний інтерес і має велике практичне значення. Однак лише в тісному зв'язку вони забезпечують успішну реалізацію принципів маркетингу.

Величезну роль серед функцій маркетингу відіграє дослідна робота. Дуже важливо виробити добре скоординовану програму вивчення й оцінки різноманітних факторів, від яких залежить успіх виробничої і ринкової діяльності підприємства. Жодну із життєво важливих для будь-якого підприємства проблем не можна розв'язати без ретельного аналізу ринку, умов ринкової конкуренції. Керуючись результатами ринкових досліджень, визначають потреби в елементах постійного і змінного капіталу, вирішують як планувати обсяг та асортимент продукції, що випускається, як диверсифікувати і комбінувати виробництво, обирають відповідну політику цін, засоби і характер реклами.

На базі рекомендацій дослідного відділу планують товарний асортимент; визначають виробничі, технічні, фінансові потреби і джерела забезпечення їх; розробляють деталізовану програму виробництва і реалізації, загальні стратегічні завдання ринкової політики, а результати досліджень втілюють у програму маркетингу, яка, по суті, є планом проведення збутових компаній.

Розглянемо, які основні види діяльності охоплює кожна з функцій (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 Основні види діяльності в розрізі функцій маркетингу

Функції		Види діяльності
1		2
Маркетингові дослідження		Збір і обробка інформації в економічній, торговельній, виробничій, споживчій, товарній, збутовій і комунікаційній сферах. Вивчення ринку і кон'юнктури. Дослідження й аналіз отриманої інформації. Дослідження маркетингових заходів Дослідження конкурентоспроможності товарів товаровиробників.
		Вивчення мотивації покупок. Закономірності поведінки покупців на ринку. Типологія споживачів і сегментація ринку.
Розробка і планування асортименту та якості товарів і послуг		Формування і подання заявок та замовлень на виробництво і поставку товарів. Розробка пропозицій для відновлення асортименту, вдосконалення продукції, що випускається. Формування торговельного асортименту. Участь у комісіях і художньо-технічних радах з атестації товарів за категоріями якості. Здійснення контролю якості товарів. Закупівля товарів. Вишукування додаткових товарних ресурсів. Визначення поточних і перспективних потреб покупців. Участь у формуванні асортиментної політики товаровиробників з орієнтацією на ринок з урахуванням життєвого циклу виробів. Формування торговельного асортименту із забезпеченням пріоритету споживачів. Закупівля товарів з урахуванням споживчих властивостей, цін, стійкості характеристик, конкурентоспроможності. Інтеграція торговельної і виробничої політики.
Збут і розподіл		Реалізація товарів. Планування товарообігу в асортиментному розрізі. Встановлення господарських зв'язків і здійснення договірних відносин. Маневрування товарними ресурсами. Надання додаткових послуг. Транспортування. Складування. Здійснення правової і претензійної роботи. Планування й управління торговельною діяльністю: розробка і здійснення планів реалізації, підготовка прогнозів кон'юнктури, ведення звітності, аналіз продажу, управління торговельним персоналом, підготовка фінансового кошторису, вибір каналів збуту, розробка і виконання планів організації продажу, організація торговельної комунікації.
Реклама і стимулювання збуту		Здійснення рекламної політики шляхом використання засобів масової інформації, проспектів, буклетів, каталогів. Стимулювання працівників збуту: матеріальне заохочення, конкурси на кращу професійну майстерність тощо. Стимулювання попиту: організація виставок, вітрин;
	демонстрація зразків товарів, упаковка; заохочення покупців: зниження ціни, вручення сувенірів, премій, купонів, проведення конкурсів; поставка товарів безплатно, субсидіювання реклами і т. ін.. Відгуки в пресі.

Отже, маркетинг має ряд раціональних елементів. Він акумулював найважливіші досягнення соціальної психології, економіки, теорії управління, математичної статистики, програмування, розробив багатий арсенал форм і засобів організації збуту промислової продукції, тісного пов'язування внутрішніх ресурсів компанії з реальним ринковим попитом, координації діяльності всіх підрозділів підприємства з метою виконання загального господарського завдання. Маркетингова діяльність істотно відрізняється від виробничо-збутової.

Відмінності в діяльності підприємств із маркетинговою і виробничо-збутовою орієнтаціями наведено в таблиці 1.2.

Маркетинг відіграє провідну роль у діяльності підприємства в поєднанні з іншими функціями бізнесу. Фінансова служба встановлює менеджерам з маркетингу критерії прибутковості для оцінки ефективності виробництва товарів. Бухгалтерія розраховує витрати на товари, що дозволяє визначати прибуток. Виробництво забезпечує готовність товару до відправки відповідно до запланованих термінів. Служба НДДКР (Науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки) розробляє нові товари.

Основними об'єктами маркетингової діяльності є:

-      ринок;

       споживач;

       товар;

       ціна;

       товарорух;

       реклама;

       стимулювання.

У результаті досліджень на кожному з названих напрямів здійснюються конкретні розробки, які використовують для формування стратегії і тактики маркетингової діяльності підприємства.

Таблиця 1.2 - Відмінності в діяльності підприємств із маркетинговою і виробничо-збутовою орієнтаціями

Маркетингова орієнтація	Виробничо-збутова орієнтація
1	2
У керівництва на вищому рівні на першому місці:
реальні і потенційні потреби покупців	потреби виробництва
Відповідальні посади обіймають:
економісти, менеджери, які відповідають за збут продукції	інженери та інші фахівці, які відповідають за виробництво продукції
Виробляється:
тільки те, що безумовно буде продано	те, що вдається виробити
Асортимент продукції:
широкий	вузький
Планування на основі мети з урахуванням:
усіх зовнішніх чинників	внутрішньовиробничих чинників
Горизонт планування здебільше:
довгостроковий	короткостроковий
Головну увагу звернено:
на врахування потреб і запитів реальних і потенційних споживачів	на можливе зниження собівартості продукції
Наукові дослідження спрямовані:
на аналіз ринку (споживачі, конкуренти і т. ін.)	на вдосконалення виробництва (обладнання, технології)
Цінова політика формується з урахуванням:
кон'юнктури ринку	діючих прейскурантів і собівартості продукції
Розробка нових товарів здійснюється на основі аналізу:
споживачів продукції та інших	можливостей виробництва
Виробничий процес:
максимально гнучкий	як правило, жорсткий

У сучасних умовах формування ринкової економіки не можна дати однозначну оцінку можливості застосування концепції маркетингу на вітчизняних підприємствах.

Застосуванню маркетингу на вітчизняних підприємствах перешкоджає ряд проблем (рисунок 1.4).

Вітчизняні підприємства на сучасному етапі можуть використати три рівні маркетингової діяльності.

Перший рівень - діяльність підприємства на основі маркетингової концепції зміни всієї філософії управління підприємством.

Другий рівень (створення служби) - на підприємстві використовують окремі комплекси/групи обопільного зв'язку методів і засобів маркетингової діяльності.

Третій рівень - на підприємстві ізольовано реалізують окремі елементи маркетингу.

Реально в сучасних умовах на підприємствах використовують другий і третій рівні. На підприємстві в зовнішньоторговельній діяльності слід застосовувати маркетинг як цілісну концепцію ринкового управління.

Наведемо процес маркетингової діяльності підприємства (рисунок 1.5).

Рисунок 1.5 - Процес маркетингової діяльності

1.3 Особливості маркетингової діяльності на промисловому ринку

Промисловий ринок - це ринок, на якому придбання товарів і послуг відбувається для подальшого використання в процесі виробництва, для перепродажу чи здачі в оренду. Включає таких учасників, як виробники, посередники, державні заклади й установи та недержавні, некомерційні організації і заклади.

Промисловий ринок має такі особливості попиту:

1)  вторинність попиту - попит на промисловому ринку зумовлюється попитом на споживчому ринку. Збільшення попиту на споживчому ринку на 10 відсотків може привести до збільшення попиту на промисловому ринку в 5 разів і більше;

2)  нееластичність попиту - незначні коливання цін не призводять до змін попиту на промислові товари;

3)  перехресна еластичність попиту - попит на один товар залежить від ціни на інші товари, передусім на товари-субститути;

4)  нестійкість попиту - зумовлюється технологічними змінами та коливаннями попиту на споживчому ринку;

5)  пов'язаність попиту - попит на один тип товару призводить до попиту на пов'язані з ним товари.

Плануючи свою діяльність на ринку товарів виробничого призначення, продавці, враховуючи вторинний характер попиту, повинні постійно аналізувати не тільки кон'юнктуру ринку по своїх товарах, але і кон'юнктуру ринка кінцевої продукції. Крім того, постачальники повинні більш глибоко і комплексно вивчати мотивації покупців, їх поведінку, платоспроможність, а також ряд інших корпоративних і організаційних чинників.

Вивчення попиту на той або інший товар пов'язане з визначенням місткості ринка на нього в цілях виявлення об'ємів потенційних продажів.

Місткість ринку визначається об'ємом реалізованих на ньому товарів виробничого призначення звичайно протягом року у фізичних одиницях або вартісному виразів, тобто об'ємом проявленого попиту, який, у свою чергу, свідчить про об'єми фактичного споживання товарів виробничого призначення.

Місткість національного ринку обчислюється за формулою:

Ер = Об'єм національного виробництва + об'єм імпорту - об'єм експорту -- перехідні залишки на початок нового року.                      (1.1)

Окрім чинників попиту необхідно враховувати показник насиченості ринку даним товаром виробничого призначення. Слід звернути увагу на зворотну закономірність, яка виражається у тому, що місткість ринку тим вище, чим нижча його насиченість і навпаки.

При дослідженні місткості певних ринків засобів виробництва дуже важливо враховувати тенденції розвитку відповідних галузей і територій (регіонів), діалектику інвестиційної політики підприємств і компаній, діючих в даних галузях і на даних територіях (у регіонах), а також процеси, що відбуваються в суміжних галузях і на суміжних територіальних (регіональних) ринках.

Визначення і моніторинг місткості товарного ринку мають велику практичну значущість, оскільки пов'язані зі встановленням реальної частки ринка, що належить підприємству, і її коректуванням. Особливо це важливо для тих виробників і посередників, для яких підвищення частки ринку є ключовим чинником в досягненні лідируючих позицій в галузі або регіоні. Висока частка ринка дозволяє досягти відповідних об'ємів виробництва і продажів, що, у свою чергу, дозволяє ще більше розширити, а нерідко і різноманітити ділову активність підприємства (компанії).

Існує тісний зв'язок між часткою ринку, що належить підприємству, і нормою прибутку на вкладений капітал.

Доля ринку, що належить підприємству		=		Об’єм продажу підприємства			х 100 (у %)
				Об’єм попиту
Норма прибутку на вкладений капітал	=		Чистий прибуток		х	Об’єм продаж
			Об’єм продаж			Сума капітальних вкладень

Досягнення значної частки ринку вимагає ретельного планування, а також обдуманої ринкової стратегії і тактики.

Найважливішими чинниками для підвищення частки підприємства на ринку засобів виробництва є: нові товари, рівень обслуговування, масштаби виробництва і продажів, а також маркетинговий професіоналізм. На споживчому ж ринку провідними чинниками є ціна і реклама.

Таблиця 1.3 - Взаємозалежність і динаміка частки ринку і норми прибутку

Підприємства	Норма прибутку при частці ринку (%)
	10	20-30	40	більше40%
1) які виробляють споживчі товари	10	12	20	25
2) які виробляють товари виробничого призначення	5	16	25	30

Місткість ринку і частка ринку тісно пов'язані з такими показниками, як еластичність попиту і еластичність пропозиції. Ці показники характеризують властивість попиту і пропозиції змінюватися залежно від визначальних їх чинників. Кількісно ступінь еластичності може бути виражена за допомогою коефіцієнтів еластичності.

Коефіцієнт еластичності попиту/пропозиції показує, на скільки відсотків змінюється попит/пропозиція на даний товар виробничого призначення при зміні визначального його чинника на 1% і визначається за формулою (1.4)

                                      (1.4)

де У - початковий рівень попиту (споживання) - пропозиції;

У - приріст попиту (споживання) - пропозиції;- початковий рівень визначального чинника (наприклад: доходу, ціни);

Х - приріст значення аналізованого чинника.

Залежно від ступеня еластичності попиту і/або пропозиції всі товари виробничого призначення прийнято ділити на три групи:

1)з високою еластичністю, тобто коли коефіцієнт еластичності більше 1;

2)з середньою еластичністю при Ке = 1;

3)з низькою еластичністю при Ке менше 1.

На ринку засобів виробництва виявляється наступна закономірність: еластичність попиту і пропозиції у готових виробів в цілому нижча, ніж у сировинних товарів.

Ринок засобів виробництва є значно більш містким (за різними оцінками в 2-5 разів), ніж споживчий.

Він має і ряд специфічних особливостей. Основні з них наступні:

1)  на ринку товарів виробничого призначення діє відносно невелике число суб'єктів господарювання;

2)  інституційні покупці, як правило, закупляють товари великими партіями;

3)      закупівельна політика покупців на ринку засобів виробництва в значній мірі залежить від обстановки, що складається на ринку споживчих товарів і послуг;

)        закупівлі товарів виробничого призначення і ділових послуг здійснюють фахівці-професіонали, які в процесі ухвалення рішень, в першу чергу, керуються раціональними чинниками, а не емоційними;

)        підготовка, ухвалення і реалізація рішень щодо закупівель здійснюється не однією особою, а групою осіб. Тому головну роль виконують не особові чинники, а чинники міжособових взаємостосунків;

)        інституційні покупці більше прив'язані до своїх постачальників, ніж фізичні особи до роздрібних продавців споживчих товарів;

)        сегменти і ніші ринку засобів виробництва більш стійкі, ніж сегменти і ніші споживчого ринку;

)        велика частина господарських зв'язків між постачальниками і покупцями має не разовий характер, а встановлюється на тривалий термін;

)        на галузевих ринках вплив технологічних новин, як правило, виявляється відчутнішим і раптовим, ніж на споживчих.

Для того щоб успішно орієнтувати виробництво на вимоги ринку, в процесі здійснення промислового маркетингу використовують такий ефективний інструмент вивчення і аналізу, як сегментацію ринку.

Відносно сегментації ринку засобів виробництва можна виділити дві важливі особливості.

Перша особливість полягає у тому, що ринок засобів виробництва значно менш структурований на галузеві ринки, але містить значно більшу кількість сегментів, ніж ринок споживчих товарів, оскільки нерідко багато сегментів включають всього лише декілька споживачів.

Друга особливість полягає у тому, що галузеві ринки і їх складові - сегменти, територіально більш сконцентровані, чим це спостерігається на споживчому ринку.

Відносно сегментації в маркетингу використовується таке поняття, як ознака сегментації.

Ознака сегментації - це показник способу виділення певного сегменту на ринку.

Вибір ознак сегментації визначається видом ринку товарів або послуг виробничого призначення, а також цілями, задачами і корпоративною політикою виробника.

Ознаки сегментації профільного ринку засобів виробництва в промисловому маркетингу, їх можна звести до трьох основних блоків:

-    Сегментація ринку по характеристиках покупців.

До даного блоку відносять наступні найпоширеніші підходи до сегментації:

1)    сегментація ринку по географічних (територіальним) ознакам;

2)      сегментація ринку по виробничо-галузевих ознаках;

)        сегментація ринку по технічним ознаках;

)        сегментація ринку по параметрах загального об'єму збуту;

)        сегментація ринку по розмірності підприємств-покупців (споживачів);

)        сегментація ринку по платоспроможності (економічним можливостям покупців);

)        сегментація ринку по специфіці процесу організації закупівель;

)        сегментація ринку по особливостях процесів підготовки і ухвалення рішень про закупівлі.

-    Сегментація ринку по характеру пріоритетів у вибраній продуцентом ринковій політиці.

Цей блок включає наступні основні підходи:

1) сегментація ринку, визначувана характером і особливостями товарів виробничого призначення;

2)  сегментація ринку, визначувана ціною і ціновою політикою;

3)      сегментація ринку, визначена параметрами реалізованої продукції, зокрема якістю товарів виробничого призначення;

)        сегментація ринку, визначувана особливостями стратегії просування товарів на цільовому ринку і тактикою збуту;

5)  сегментація ринку, визначувана величиною доданої вартості, обумовленої різним статусом споживачів і рівнем їх платоспроможності;

6)      сегментація ринку, визначувана структурою ринкової пропозиції, що включає комплекс основних і додаткових товарів виробничого призначення і супутніх ділових послуг.

-    Сегментація ринку по соціально-економічних характеристиках.

У третьому блоці підходів до сегментації профільного для продуцента ринку виділяють:

1) сегментацію ринку, визначувану особливостями споживання (сезонними, разовими, унікальними);

2) сегментацію ринку, визначувану життєвим циклом товарів виробничого призначення;

1)сегментацію ринку, визначувану засобами комунікації (телебачення, галузеві журнали, каталоги, пошта, особисті відвідини та ін.);

2)сегментацію ринку по соціально-психологічних ознаках (враховуються національні, релігійні, ідеологічні аспекти, особливості ділової етики, що роблять вплив на мотивацію і процеси закупівель споживачів.

В процесі маркетингових досліджень і розробки планів маркетингової діяльності використовуються різні технології сегментації ринку засобів виробництва. У основу цих технологій закладаються певні принципи послідовності дій, які обумовлюють структуризацію сегментації ринку по видах. Виділяють наступні основні види сегментації:

Макросегментація. Вона полягає в розподілі ринку засобів виробництва по регіонах, країнах, транснаціональних ознаках (наприклад, по ступеню індустріалізації, економічним і політичним блокам та ін.).

Мікросегментація. Вона визначає групи підприємств-споживачів в рамках країни, регіону, штату, краю, області... по детальніших ознаках, ніж при макросегментації.

Сегментація углиб. Її суть полягає у тому, що сегментацію ринку починають з широкої групи споживачів, а потім заглиблюють (звужують) її.

Сегментація вшир. В даному випадку, навпаки сегментацію ринку засобів виробництва починають з вузької групи споживачів, а потім послідовно розширюють її.

Попередня сегментація. Цей вид сегментації визначає початок маркетингових досліджень, охоплюючи велике число можливих ринкових сегментів, призначених для подальшого вивчення.

Остаточна сегментація. Вона визначає завершальну стадію ринкових досліджень. В процесі остаточної сегментації, виходячи з умов ринку і можливостей самого виробника товарів виробничого призначення, визначаються найбільш оптимальні з економічної точки зору і відповідності їх цільовим установкам сегменти ринку. Саме по цих сегментах надалі даним продуцентом розроблятимуться ринкові стратегії, маркетингові плани і програми. Остаточна сегментація звичайно визначає обмежене число ринкових сегментів.

В процесі формування маркетингової політики підприємства логічним продовженням сегментації ринку є вибір цільового ринку.

Цільовий ринок - це найбільш відповідна для реалізації корпоративних цілей і економічно вигідна для підприємства група сегментів ринку або один сегмент, на який направлена його виробничо-комерційна діяльність.

Необхідність вибору цільового ринку продуцентів товарів і/або послуг обумовлена недоцільністю і, фактично, неможливістю спроби із самого початку охопити одночасно всі сегменти ринку. Прагнення відразу задовольнити всі споживацькі групи, запити, очікування може виявитися непосильним і навіть згубним для виробника.

Важливо знайти так звану «нішу ринку», потрапивши в яку підприємство може стати прибутковим і швидко розвинутим у бізнесі.

Ніша ринку - це невелика по місткості вузькоспеціалізована або територіально обмежена область виробничо-комерційної діяльності виробників товарів і послуг.

З питаннями сегментації ринку тісно зв'язана проблематика обхвату ринку. Узагальнено обхват ринку можна характеризувати трьома формами:

-      масовий (недиференційований) обхват ринку;

       диференційований обхват ринку;

       концентрований обхват ринку (обхват частини ринку).

Кожній формі відповідає своя корпоративна маркетингова стратегія.

Масовий маркетинг - це корпоративна стратегія, при якій фірма нехтує відмінностями сегментів і пропонує ринку єдиний товар з розрахунку на вигідного покупця. При цьому основна увага надається спільності запитів покупців. Цей варіант застосовний на однорідному і інтенсивно зростаючому ринку.

Диференційований маркетинг - це корпоративна стратегія, при якій фірма намагається охопити не весь ринок, а декілька сегментів ринку. Цей варіант найчастіше використовується у тому випадку, коли товари мають певні конструктивні відмінності.

Концентрований маркетинг - це корпоративна стратегія, при якій цілеспрямована робота проводиться тільки на одному сегменті ринку, з однією групою споживачів. Це особливо привабливо для малих підприємств або починаючому бізнесу.

Для здійснення маркетингової діяльності дуже важливо знати і вправно використовувати характерні риси і відмітні особливості покупців.

Всі покупці в промисловому маркетингу діляться на три укрупнені групи по характеру основній діяльності:

Ділові підприємства.

У дану групу відповідно до об'ємів закупівель включають:

1) промислові підприємства;

2)  будівельні організації;

3)      підприємства сфери обслуговування (індустрія відпочинку, готелі, пральні та ін.);

)        транспортні фірми і компанії;

)        підприємства гірничодобувної промисловості;

)        торгівельні підприємства (роздрібні і оптові посередники, що закупляють продукцію для себе).

Певні професійні групи, некомерційні організації.

До цієї групи відносять:

1)партії;

2)профспілки;

3)різного роду суспільні рухи і союзи;

5)організації некомерційного характеру.

Державні органи.

У дану групу включають всі управлінські і господарські структури, які пов'язані з виконанням державних або місцевих адміністративних і інших функцій. Відповідно до цього всі структури даної групи діляться на два типи:

1)центральні органи і структури;

2)місцеві органи і структури.

Ринок товарів виробничого призначення не є однорідною структурою, а складається з безлічі галузевих, територіальних і дрібнопрофільних відносно самостійності ринків. Найважливішою характеристикою кожного такого ринку (сектора спільного ринку) є розмірність господарських структур, які його складають. Ці початкові параметри необхідно знати для того, щоб, постачальник спочатку правильно оцінив загальний характер проблем їх ефективного обслуговування і міг орієнтувати власну виробничу і маркетингову діяльність на найприйнятніший для себе контингент інституційних споживачів.

Визначальним комплексним чинником для ухвалення рішень суб'єктами господарювання про запланування закупівлі є оцінка ринкових пропозицій з позиції їх ефективності. Підприємство-споживач бажає завчасно знати, що дадуть пропоновані на ринку виробниками (торговими посередниками) товари виробничого призначення для отримання прибутку, зміни собівартості продукції, що випускається, економії матеріальних, грошових і інших ресурсів, а також часу або поліпшення умов реалізації функцій.

Комплексний чинник економічної доцільності складається з багатьох складових, які виражаються через спонукальні мотиви.

Спонукальні мотиви визначають вибір того або іншого товару для придбання. Дослідження ринку засобів виробництва показує, що рейтинг основних спонукальних мотивів по ступеню їх важливості для споживачів має наступну зразкову послідовність:

1)  якість товару;

2)  технічне обслуговування;

3)  надійність постачальника;

4)  ціна товару;

5)  надійність у виробництві;

6)  економія ресурсів.

Практично всі покупці товарів виробничого призначення схильні визначати їх якість як ступінь придатності продукції, що буде придбана, для тієї мети, з якою вони мають намір її використовувати.

Якість товару включає не тільки ряд конкретних показників, але і певну систему споживацького сприйняття, тому за своєю природою вона є комплексним спонукальним мотивом.

Основними чинниками якості товару вважають наступні:

-      здібність технічних засобів до тривалішого терміну служби. Товари, що володіють цією властивістю, допомагають споживачу скорочувати щорічні амортизаційні відрахування, що в свою чергу позитивно впливає на фінансове становище користувача;

       здатність додати готовому виробу, вироблюваному споживачами товарів виробничого призначення, велику привабливість в очах власних покупців;

       стабільність якості матеріалів, вузлів і деталей.

Стабільність якості товарів означає, що всі вироби або всі партії матеріалів не перевищать встановлених допусків за якістю. Дуже часто цей чинник стає найважливішим у вимогах покупців. Гарантії виробника відносно стабільності якості значно зменшують необхідність ретельної перевірки покупцем придбаного товару.

Технічне обслуговування. Особливість промислового маркетингу полягає у тому, що на ринку засобів виробництва основна конкурентна боротьба між виробниками розгорається саме в області технічного обслуговування споживачів. В умовах зразкової рівності якості і ціни товарів виробничого призначення провідну роль виконує високий рівень пропонованого покупцям сервісу.

Надійність поставки виражається в точності дотримання намічених термінів і місця, а також в швидкості поставки при надзвичайних обставинах.

Ціна товару нерідко є вагомим, але не головним аргументом при продажу-покупці. Причина у тому, що витрати на придбання засобів виробництва надалі в тій чи іншій мірі включаються у вартість продукції, що випускається, або ділових послуг, що надаються. На ринку засобів виробництва значно частіше, ніж на споживацькому ринку наголошуються випадки, коли покупець віддає перевагу дорожчому товару. Такий вибір пояснюється професійним відношенням до проблеми співвідношення ціни і споживацької цінності товару виробничого призначення.

Надійність у виробництві. Надійність у виробництві важлива в основному, коли товар виготовляється по спеціалізованому замовленню покупця або відповідно до його технологічних умов і вимог, що на ринку засобів виробництва відбувається дуже часто.

Суть надійності у виробництві полягає в повному і всебічному розумінні специфікації і інших якісних аспектів товару, що замовляється, і в неухильному виконанню його.

Економія ресурсів. Попит на товари виробничого призначення або ділові послуги, пропоновані на ринку конкретним постачальником, може бути значно підвищений, якщо його продукція дозволяє споживачам економити матеріальні, фінансові і трудові ресурси. В той же час економію можна одержати не тільки за рахунок використовування націлених до покупки товарів, але і в результаті застосування досконаліших способів і методів організації збуту і фізичної доставки.

2. СНІЖНЯНСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ЯК ОБ’ЄКТ ОЦІНКИ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Оцінка зовнішнього і внутрішнього середовища діяльності підприємства (політична, економічна, соціальна і технологічна складова зовнішнього середовища, конкурентний аналіз, SWOT- аналіз)

Сніжнянській машинобудівний завод був створений на підставі наказу №80 від 19 червня 1970 р., як філіал ордена Леніна Запорізького моторобудівного заводу імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в 1970 році на території недіючої шахти №18 м.Сніжне Донецькій області.

У 1974 р. філіал був перетворений у Сніжнянській машинобудівний завод.

В даний час Сніжнянській машинобудівний завод входить до складу Акціонерного Товариства відкритого типу «Мотор Січ» без права юридичної особи і є структурною одиницею ВАТ «Мотор Січ» з правом відкриття поточних і розрахункових рахунків.

Діє відповідно до законів України: «Про підприємства в Україні», «Про власність», «Про господарські суспільства», а також Статуту ВАТ «Мотор Січ» і «Положенням про Сніжнянський машинобудівний завод», керуючись директивними вказівками, наказами, положеннями, інструкціями, стандартами підприємства, які надходять від правління ВАТ «Мотор Січ».

Адреса підприємства: 86503, м.Сніжне Донецької області, вул.Терешкової,3.

Директор заводу - Недашковський Олександр Петрович.

Форма власності - колективна, структурний підрозділ ВАТ «Мотор Січ».

Чисельність персоналу на 01.01.2011 р. всього - 2320 чол., в т.ч. промислово-виробничий персонал - 2255 чол., непромгрупа - 65 чол.

Функції управління сферами підприємства розділені відповідно між:

) головним інженером, чотирма заступниками директора заводу по:

а)  виробництву;

б)  по капітальному будівництву і транспорту;

в)  по кадрах і режимі;

г)  по маркетингу.

2)      головними інженерами: контролером, технологом, металургом, енергетиком, механіком, бухгалтером, які підпорядковуються директору заводу.

Заступники директора і головні фахівці підприємства здійснюють управління тими, що знаходяться в їхньому в підпорядкуванні відповідними відділами, службами і цехами.

У структурі заводу є 6 (шість) цехів основного виробництва і 5 цехів допоміжного виробництва. Організаційна схема структури заводу представлена у Додатку.

На балансі заводу за станом на 01.01.2011р. було 6 підрозділів об'єктів непромислової групи. По сумісному рішенню з керівництвом головного заводу продано 2 дитячі садки в 2011р. І за станом на 01.01.2007р. на балансі заводу 4 підрозділи об'єктів непромислової групи.

Спочатку поставленою задачею підприємству було забезпечення комплектуючими для авіаційних двигунів у зв'язку з різким збільшенням об'єму продукції, що випускається, на головному заводі.

У період становлення і розвитку заводу основними видами діяльності стали: виробництво деталей авіаційних двигунів, товарів народного споживання, вузлів гірничошахтного обладнання, цивільної продукції, розробка і виробництво їх нових видів, з метою забезпечення суспільно-корисних цілей і прибутку.

За основним профілем підприємства (комплектуючі до авіаційних двигунів) випускається більше 1600 найменувань деталей різного призначення - диски компресорів, робочі направляючі і випрямляючі лопатки компресорів і турбін, дрібностальні деталі.

По продукції загальнотехнічного призначення (ЦП - цивільна продукція) випускається 14 основних найменувань, в т.ч. казани нагрівальні побутові, ланки сполучні калібру 24, 26, 30, кільця розвантаження, повітряпідігрівачі, розгінщики шляхів, домкрати залізничні та ін.

По товарах народного споживання випускається 30 основних найменувань, зокрема алюмінієві і чавунні м'ясорубки, соковижималки, паяльні лампи різних модифікацій, мотокультиватори, мотоблоки, набори сантехніки, підноси, домкрати автомобільні, апарати нагрівальні побутові, набори ключів для автомобіліста, крупорушки, замки врізні, оприскувачі садові та ін.

Маркетингове середовище є набором ризиків і можливостей для організації, і деколи може складатися враження, що їх важко класифікувати. Маркетингове середовище може бути розділене на дві сфери: зовнішнє середовище і внутрішнє середовище. Зовнішнє середовище зв'язане зі всім, що відбувається поза організацією, а внутрішня - з тими маркетинговими чинниками, які діють усередині організації.

Чинники зовнішнього середовища підрозділяються на дві категорії: чинники, близькі до організації - мікросередовище; чинники, загальні для суспільства в цілому - макросередовище (рисунок 2.1).

Мікросередовище складається з чинників, що безпосередньо впливають на організацію; звичайно сюди входять такі елементи:

конкуренти;

споживачі;

поставники;

посередники;

контактні аудиторії.

Конкуренція - це переважно корисне явище. Саме конкуренція і боротьба за споживача примушує виробників удосконалювати свої товари, знижувати ціни, покращувати сервіс, якість товару.

Конкуренція - одне з основних джерел маркетингових можливостей. Тому функціонування підприємств в умовах конкуренції зумовлює необхідність оцінки і підтримки їхньої конкурентоспроможності на необхідному рівні.

Основним показником конкурентоспроможності підприємства є конкурентоспроможність його товарів.

Рисунок 2.1 - Маркетингове середовище

Конкурентоспроможність (КСП) товару - це сукупність вартісних (цінових) і споживчих характеристик товару, що задовольняє потреби покупців краще, ніж конкуренти.

Асортимент продукції, що випускається підприємством, великий (Додаток А), тому і конкуренція існує.

По производству паяльных ламп в Украине завод СМЗ является единственным производителем.

На сьогодні СМЗ є єдиним виробником лампи паяльної в Україні, конкуренції по даному виробу не має. Лампи паяльні від інших виробників (Росії, Білорусь) на українському ринку практично відсутні.

По дослідженнях м’ясорубок і соковижималок виробники тільки українські: м.Полтава, м.Рівне, м.Нікополь. На російському ринку присутній весь спектр м’ясорубок і соковижималок від українських виробників. Крім того, на російському ринку недавно з’явилася чавунна м’ясорубка китайського виробництва. Виробляють аналогічну продукцію і в Росії: м.Барнаул, м.Брянськ..

По мототехніці представленої на ринку України конкуренція дуже велика. Конкурентами є Італія, Німеччина, Росія, Україна (м. Дніпропетровськ ).

Конкуренцію по виробництву парогенераторів (казанів) складають, як вітчизняні виробники, так і зарубіжні. В Україні казани виробляють: м.Монастиріще Черкаської області, м.Полтава, м.Дніпропетровськ. Крім того на ринку України присутній величезний вибір парових і опалювальних казанів імпортного виробництва, досить добре відомих на світовому ринку.

Ринок пальників газових інфрачервоного випромінювання на Україні представлена широким спектром: Україна (м.Луганськ, м.Артемівськ, м.Краматорськ, м.Київ), Чехія, Словаччина, Італія, Німеччина, Франція, Нідерланди.

У зв'язку з тим, що конкуренція сильна, вихід на ринок можливий за умови ціни, якості, забезпечуючих переваги серед конкурентів; проведення рекламної компанії або наявності потенційного оптового покупця.

Споживачі - це учасники ринку, які зацікавлені в отриманні товару або послуги, які виконує підприємство. Це можуть бути приватні особи або організації, які можуть користуватися послугами постійно, час від часу або зрідка. Важливе те, що від наявності цих людей залежить існування фірми, підприємства або організації. Оскільки в наші дні практично не існує ринків, на яких не було б не менше двох конкуруючих фірм; будь-який підприємець прагнутиме привернути на свій бік якомога більше потенційних споживачів.

Основні групи потенційних споживачів підприємства СМЗ:

споживчий ринок - це ринок, на якому придбання товарів і послуг відбувається для особистого або сімейного користування (покупці особисто, через мережі фірмових магазинів, оптовий покупець.);

промисловий ринок - це ринок, на якому придбання товарів і послуг відбувається для подальшого використовування в процесі виробництва, для перепродажу або здачі в оренду. Включає таких учасників як: виробники, посередники, державні установи і недержавні, некомерційні організації і установи.

Постачальники - також є елементом мікросередовища, оскільки вони роблять безпосередній вплив на підприємство. Постачальник легко може стати причиною неприємностей підприємства, поставивши низькоякісну сировину або порушивши терміни поставки, що неминуче відіб'ється на якості продукції і клієнтах підприємства. Сировина, що поставляється на підприємство тільки українського виробництва, окрім неіржавіючої сталі. Її поставляють з Росії, оскільки в Україні виробництво цієї сталі відсутнє.

Посередники - це роздрібні і оптові торговці, агенти і всі інші, хто займається збутом товарів фірми.

Причина звертання підприємства СМЗ до посередників криється в можливості посередників виконувати функції збуту ефективніше і з меншими витратами, ніж це робив би сам виробник:

-    по-перше, скорочується кількість прямих контактів СМЗ із споживачем, на організацію яких потрібно б значні тимчасові, трудові і фінансові ресурси. При цьому скорочується число дій, що забезпечують узгодження пропозиції і попиту;

-        по-друге, нівелюється невідповідність в масштабах виробництва партій товару і споживання одиниць товару. Виробнику завжди зручно працювати з крупними партіями товару (виготовляти, поставляти, оформляти), окремому ж споживачу - з дрібними порціями товару (придбавати, споживати);

         по-третє, різноманітний асортимент, з якого споживач може вибрати необхідні йому позиції. Сніжнянський машинобудівний завод, як і будь-яке інше підприємство, обмежено в своїй виробничій діяльності, технологічними і технічними можливостями, вимогами технологічної однорідності виробництва, використовуваними сировинними матеріалами, кваліфікацією персоналу і ін., тоді як широта і глибина асортименту диктуються вимогами іншого характеру - інтересами споживання і взаємодоповнюваністю товарів. Посередник же може різноманітити пропоновану сукупність товарів залежно від переваг покупців, звернувшись до декількох виробників і сконцентрувавши в одній «точці» безліч товарних позицій. Більш того, споживачі заощадять зусилля, придбаваючи про одне місце одночасно потрібні товари;

         по-четверте, поліпшується обслуговування споживачів. Це пов'язано з більшою «наближеністю» посередника до сфери споживання, пристосованістю до вимог «на місцях», оперативністю реакції на коливання споживчого середовища.

Контактні аудиторії - це групи осіб (фізичних і юридичних), які виявляють реальну або потенційну зацікавленість до підприємства і можуть впливати на її діяльність.

До них відносяться:

- фінансові кола (банки, інвестиційні компанії, брокерські фірми, акціонери);

     засоби масової інформації;

     державні установи;

     широка публіка;

     місцеві контактні аудиторії;

     внутрішні контактні аудиторії.

Кожний з елементів мікросередовища достатньо малий, тому підприємство здатне робити вплив на більшість з них і миттєво реагувати на інші.

Спираючись на форми звітності №2 “Звіт про фінансові результати” й форми №1- ПВ, визначимо Основні техніко-економічні показники й порівняємо значення за 2 роки 2010 та 2011 роки.

Таблиця 2.1- Основні техніо-економічні показники ВАТ”Мотор Січ” за 2010-2011 рр.

ПОКАЗНИКИ	2010р	2011р	Відхилення в % 2011 до 2010
Обсяг виробництва продукції по договірній ціні , тис . грн..	27203	29586	8,76
Обсяг реалізації продукції, тис грн.	26769	28845	7,76
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	26149	29717	13,64
Середньорічна вартість основних виробничих фондів	90672	90440	-0,26
Середньооблікова чисельність працівників, чол.	2336	2334	-0,1
Фонд оплати праці тис. грн.	29189,8	42751,9	46,5
Середньорічний виробіток одного робітника, грн.	12495,6	18317,0	46,6
Середньомісячний дохід на одного робітника, тис. грн.	1041,3	1526,4	46,6
Валовий дохід, тис. грн.	620	872	40,6

З таблицi- 2.1 видно, що в 2011р. простежується позитивна динаміка у відношенні обсягів виконаних і реалізованих у порівнянні з 2010р. Так, зростання обсягів робіт, виконаних власними силами склало 8,8%, а реалізованих 7,8%.

Разом зі зростанням обсягів реалізації зросли й витрати на їх виробництво на 13,64%..

На підприємстві простежується зменшення середньооблікової чисельності в 2011р. до 2 чол. (на 0,1% ) [5, 9].

Аналіз показників з праці на ВАТ «Мотор Січ»:

Підрозділ включає в собі аналіз чисельності працюючих, їх структуру, динаміку змін на протязі двох років, аналіз динаміки фонду оплати труда,

доходу на одного робітника, середньомісячного доходу на одного робітника та т.п. Для наявності зведемо дані в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2- Аналіз чисельності працюючих, структура та зміни на ВАТ «Мотор Січ»

Найменування	2010 г.	2011 р.	Абсолютне відхилення
Фактична чисельність працюючих:	2336	2334	-2
Робітники	1698	1682	-16
ІТР та службовці	638	652	+14
По робочим кадрам
Прибуло за звітний період в т.ч.:	337	396	+59
Закінчили ПТУ	-	+ 2	+ 2
Від центру занятості	22	20	- 2
Вибуло за звітний період, в т.ч.:	266	381	115
За власним бажанням	193	234	+41
За ін. причинами		3	+ 3
Відпустки без оплати	33/239	38/247	5/8
Жінок	79	153	+74
Складає робочих по професіям:
поліровщік	41	50	+9
наладчіки	58	55	-3
фрезерувальник	21	20	-1
щлівувальнік	24	28	+4
Слюсар	57	53	-4
Токар	36	34	-2
Коваль	23	26	+3
штумповщік	14	13	-1
Інші	256	264	+8
По ІТР та службовцям	-7	14	+21
Прибуло за звітний період		14	+14
Вибуло за звітний період	-7	-	-7

Як видно з таблиці 2.2 у 2011 р. спостерігається зменшення кількості працюючих на 2 чоловіка.

Поточна діяльність підприємства може бути охарактеризована різними економічними та фінансовими показниками. Застосовують показники, що відбивають специфіку виробничої діяльності підприємства. По кожному із цих показників у принципі може встановлюватися планове значення або внутрівиробничий норматив (орієнтир), з яким і виробляється порівняння після закінчення звітного періоду. Що стосується динаміки основних показників, то найбільш інформативні аналітичні виводи формуються в результаті зіставлення темпів їхньої зміни.

Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства починається з оцінки фінансового стану за даними балансу.

Аналіз фінансових результатів ВАТ «Мотор Січ»

Таблиця 2.6- Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Показники	2010р	2011р	Відхилення, %
Доход( виручка )від реалізації (товарів,робіт, послуг)	31340,0	34035,0	8,59
Податок на додану вартість	4571	5190	13,54
Чистій доход( виручка) від реалізації( товарів, робіт, послуг)	26769	28845	7,76
Собівартість реалізованоі продукції (товарів,робіт, послуг )	26149	29717	13,6
Валови: прибуток,збиток	620	-872
Інші операційні доходи	828	1097	132,5
Адміністративні витрати	1210	1527	126,2
Показники	2007р	2008р	Відхилення, %
Витрати на збут	808	988	122,3
Інші операційні витрати	2556	3086	20,7
Податок на прибуток
Фінансові результати від операційної діяльності : Збиток	3126	5376	71,98
Інші доходи	393	808	5,60
Інші витрати		549
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування : Збиток	668	2733
Чистий : Прибуток, збиток	668	5117

Дані таблиці 2.6 свідчать, що у 2011 р. виручка від реалізації робіт зросла на 7,75%, проте збільшилися витрати на виробництво на 13,6%.Слід зазначити, що у 2010р. підприємство мало інші операційні доходи (828 тис. грн.),ніж у 2011р. (1097 тис. грн.) та інші операційні витрати: 2556 тис. грн. у 2010р. та 3086 тис. грн. у 2011р. Чистий збиток зріс у 2011 році на 4449 тис. грн..

Макросередовище - включає основні сили, діючі не тільки на сам завод, але і на її конкурентів, а також на елементи мікросередовища. На макросередовище можна впливати за допомогою добре організованої діяльністю по зв'язкам з громадськістю.

Основні чинники макросередовища:

-    економічні;

-        демографічні;

         науково-технічні;

         політичні;

         культурні.

Розглянемо вплив кожного чинника на підприємство.

Економічні чинники. В першу чергу сюди відноситься соціально-економічне розшарування і купівельна здатність населення.

)        соціально-економічне розшарування суспільства - це розподіл суспільства на вищий, середній і нижчий клас;

)        купівельна здатність - загальний рівень, якій залежить від рівня поточних доходів цін заощаджень і доступності кредиту. На купівельній здатності позначаються економічні спади високий рівень безробіття, вартість отримання кредитів, що росте.

Стабільність або нестабільність економічної ситуації робить важливий вплив на діяльність підприємства. Якщо економіка стабільна, то керівництво підприємства може ухвалювати довгострокові рішення що стосується розвитку організації. Якщо економіка нестабільна, керівництву доводиться більшою мірою орієнтуватися на задачі теперішнього моменту, оскільки таким чином легше домагатися виживання організації.

Демографічні чинники - це особливості ринків з погляду чисельності населення, його густини. Демографічні показники є важливою характеристикою середовища, в якій діє підприємство. Для демографічного середовища важливими виявляються поняття старіння і омолоджування - істотних змін в структурі суспільства по віку. Серед важливих ознак демографічної структури можна назвати географічну міграцію, зміни рівня освіти, структуризацію по етичних ознаках. Вивчення навколишніх умов дозволяє виявити як можливості, що мають, так і труднощі для підприємства.

Науково-технічний чинник - ще один аспект зовнішнього середовища, який враховує підприємство при виборі маркетингової програми. Науково-технічний прогрес робить дуже помітний вплив на діяльність будь-якого суб'єкта ринку. Для виробництва будь-якого продукту необхідне технічне забезпечення, а тому організація не може виробляти продукт, який по своїм якостям перевершує наявні технологічні можливості.

Підприємство володіє багатьма сучасними технологіями виробництва деталей авіаційних газотурбінних двигунів. Застосування автоматизованого проектування за допомогою систем EVCLID, ACAD, ADAM, системи автоматизованої розробки технологічних процесів «TECHCARD», наявність в крупному інструментальному цеху сучасного високоточного обладнання дозволяють забезпечити високий організаційно-технічний рівень підготовки виробництва.

Культурний чинник - це цінності, звичаї і традиції, які поширені в даному суспільстві. Із збільшенням числа контактів між різними культурами стають все більш і більш очевидними відмінності між ними. Люди ростуть в конкретному суспільстві, яке формує їх основні погляди, цінності, норми поведінки. Майже не усвідомлюючи того, вони сприймають світогляд, що визначає їх відношення до самих себе і взаємостосунки один з одним.

Внутрішнє середовище - це співробітники підприємства, діяльність яких направлена на зовнішнє середовище, нерідко відображається і відношення працівників.

Внутрішнє середовище не менш важливе, ніж зовнішнє, оскільки організаційна культура, правила, ієрархія і традиції неминуче є основним компонентам публічного обличчя організації. Члени організації можуть створювати, як позитивний так і негативний імідж підприємства. Якщо персонал підприємства погано озивається про підприємство в спілкуванні із сторонніми, то вони набагато швидше повірять цим зауваженням, ніж рекламним кампаніям.

Співробітники організації самі собою складають ринок; підприємство потребує їх лояльності і відданості, в обмін на які персоналу пропонують зарплату і забезпеченість.

Політичне середовище - це сукупність законів, державних установ і структур, які впливають і обмежують діяльність компаній та окремих осіб у суспільстві. Великий вплив на діяльність підприємств мають стабільність політичної ситуації та законів з регулювання підприємницької діяльності.

Для нормальної роботи системи потрібні кілька законодавчих актів, що регулюють діяльність підприємців. Добре продумане законодавство заохочує конкуренцію і забезпечує сприятливі умови для розвитку ринку товарів та послуг.

Цими законами і постановами регулюються також майже всі види маркетингової діяльності.

Непростою проблемою є розуміння зв'язку суспільної політики з маркетинговою діяльністю. По-перше, занадто багато законів створено на різних рівнях. По-друге, нормативне законодавство постійно змінюється - те, що було дозволено торік, тепер може бути заборонено.

В Україні також ухвалено ряд законодавчих актів, що регулюють підприємницьку діяльність.

Крім законодавчих актів на державному рівні, правове регулювання підприємницької діяльності здійснюють за допомогою ухвалення декретів Кабінету Міністрів, актів міністерств, нормативних актів органів держадміністрації та місцевого самоврядування.

Законодавчі акти України, що регулюють підприємницьку діяльність відображені на рисунку 2.2.

Економічне середовище підприємства - поняття дуже широке, оскільки економічні відносини супроводжують усі напрями підприємницької діяльності. Економічне середовище також не є в стані спокою і посилює вплив на діяльність підприємства шляхом своїх динамічних змін, що можуть мати як негативні, так і позитивні наслідки для підприємств, які діють у цьому середовищі. Володіння знаннями і навичками у сфері економічних відносин дозволяють підприємству інтерпретувати й аналізувати тенденції в зміні економічного середовища, а також прогнозувати їх. Розглянемо вплив економічного середовища на діяльність підприємства на напрямах: економічний розвиток, темпи виробництва, рівень зайнятості, рівень життя, інфляція.

Безробіття впливає на підприємство передовсім з погляду попиту на товари і послуги: чим вище безробіття, тим нижчий попит і тим більше проблем з реалізацією товарів.

Економічна ситуація визначає купівельну спроможність людей, що взагалі обумовлює місткість ринку споживчих товарів.

Законодавчі акти України, що регулюють підприємницьку діяльність		1. Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення: Постанова КМ України від 8 лютого 1995 р. № 108
		2. Про аренду майна державних підприємств і організацій: Закон України від 10 квітня 1992 р.
		3. Про банкрутство: Закон України від 14 травня 1992 р.
		4. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р.
		5. Про впровадження штрихового кодування товарів: Постанова КМ України від 29 травня 1996 р. № 574
		6. Про затвердження Положення про порядок і умови надання пільг щодо орендної плати орендаторам майна державних підприємств: Постанова КМ України від 29 лютого 1996 р. № 271
		7. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 р
		8. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2006 р.
		9. Про захист прав споживачів: Закон України від 1 жовтня 1991 р.
		10. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р.
		11. Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р.
		12. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності: Закон України від 18 лютого 1992 р
		13. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р.
		14. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 р.
		16. Про рекламу: Закон України від 3 липня 1996 р.
		17. Про ціноутворення в умовах реформування економіки: Постанова КМ України від 21 жовтня 1994 р. № 733

Рисунок 2.2 - Законодавчі акти України, що регулюють підприємницьку діяльність

Кожне підприємство має не лише систематично вивчати політико-правові фактори, а й вчасно адаптуватися до змін, які вони вносять.

В Україні для політико-правових факторів характерна нестабільність, практично роль урядових органів зводиться до контролю й обмежень, а не до регулювання і підтримки підприємницької діяльності.

Проблеми політико-правового середовища в Україні відображено на рисунку 2.3.

Рисунок 2.3 - Проблеми політико-правового середовища в Україні

До внутрішнього середовища підприємства належать: оргструктура підприємства (забезпечує управління діяльністю, розробку, виробництво і просування товару, відносини з постачальниками, а також із фінансовими та іншими зовнішніми органами); персонал (кваліфікація кадрів, раціональне використання їх); виробництво; маркетинг, фінанси, організаційна культура; імідж.

Без повного розуміння взаємозв'язку між внутрішніми і зовнішніми чинниками маркетингова діяльність не дасть потрібного результату.

Для вчасної адаптації до змін, що відбуваються в маркетинговому середовищі, необхідно систематично проводити його діагностику.

Діагностика маркетингового середовища здійснюється шляхом SWOT- аналізу (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 - Характеристика етапів SWOT- аналізу маркетингового середовища

Етапи SWOT - аналізу	Мета	Напрям дослідження	Результати
1	2	3	4
Моніторинг основних факторів макросередовища підприємства	Визначити значущість зовнішніх чинників, можливості і небезпеки для підприємства	Вивчення стану політико-правових, економічних, соціально-демографічних, технологічних, екологічних, культурних чинників	Ступінь впливу, характер впливу, темпи зміни чинників, можливі варіанти відповідних дій підприємства, профіль макросередовища
Дослідження мікросередовища підприємства	Визначити можливості і ступінь впливу факторів на підприємство	Вивчення споживачів, постачальників, конкурентів, посередників, контактних аудиторій	Можливість і ступінь впливу, панівні чинники, можливі варіанти відповідних реакцій підприємств, профіль мікросередовища
Маркетинговий зріз внутрішнього середовища підприємства	Визначити сильні і слабкі сторони підприємства	Вивчення діяльності підприємства у сфері використання елементів комплексу маркетингу	Сильні і слабкі сторони, маркетингова компетенція підприємства, профіль внутрішнього маркетингового середовища підприємства

Після проведення дослідження стану маркетингового середовища розробляють його профіль (таблиця 2.2) та матрицю SWOT- аналізу (таблиця 2.3).

Таблиця 2.2 - Профіль маркетингового середовища підприємства

Чинники середовища	Важливість для галузі	Вплив на підприємство	Спрямованість впливу	Ступінь важливості
1	2	3	4	5 (2*3)
Макросередовище: РЕSТ-ЧИННИКИ 1) політико-правові: а) ставлення уряду до підприємництва б) антимонопольна політика в) податкова політика г) сертифікація товарів і послуг РАЗОМ	3 2 3 2	3 1 3 2	+ + - +	9 2 9 4 24
2) економічні: а) рівень зайнятості (безробіття) б) інфляція в) спад виробництва г) купівельна спроможність населення РАЗОМ 3) соціально-демографічні: а) динаміка чисельності б) зміна статевікової структури в) міграція населення г) рівень освіти РАЗОМ 4) технологічні: а) науково-технічний прогрес б) інновації в) технологічні можливості РАЗОМ	3 3 3  3   3 3 3 3   3 3 3	3 3 3  3   3 3 3 3   3 3 3	- - -  -   - + + -   + + +	9 9 9  9 36  9 9 9 9 36 9 9 9 27
Мікросередовище: 1) споживачі 2) постачальники 3) конкуренти РАЗОМ	3 3 2	3 2 1	+ + -	9 6 2 17
Маркетинговий зріз внутрішнього середовища: 1) товарна політика 2) цінова політика 3) політика розподілу 4) комунікаційна політика РАЗОМ	3 3 2 2	3 3 3 3	+ + + +	9 9 6 6 30

Профіль маркетингового середовища дає узагальнену характеристику основних чинників макро-, мікросередовища та маркетингового зрізу внутрішнього середовища.

Таблиця 2.3 - Матриця - SWOT для підприємництва

Зовнішнє середовище           Внутрішнє середовище	Можливості - розширення кола потенційних покупців; - вихід на нові ринки; - впровадження нових технологій; - зв'язки з новими постачальниками; - маркетингові дослідження; - розширення рекламної діяльності; - доступність інформації про діяльність конкурентів.	Загрози - падіння обсягів виробництва; - зниження платоспроможного попиту; - нестабільність правового регулювання; - суворість податкового законодавства; - зміна смаків споживачів; - тиск із боку конкурентів; - невигідні умови постачальників.
Сильні сторони - висока популярність підприємства; - висока компетентність фахівців; - висока ринкова частка в товарообігу галузі; - якісна система контролю за якістю товарів; - тенденція зниження витрат обігу; - низькі ціни на товари; - висока продуктивність праці.	Сила і можливості	Сила і загрози
Слабкі сторони - безприбутковість; - низька ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів; - застарілі обладнання і технології; - низькі маркетингові можливості; - слабкі конкурентні позиції; - низькі можливості у сфері НДДКР; - неефективна оргструктура.	Слабкість і можливості	Слабкість і загрози

Матриця SWOT узагальнює виявлені в процесі діагностики маркетингового середовища можливості та загрози з боку зовнішнього середовища, а також сильні і слабкі сторони внутрішнього середовища.

2.2 Оцінка маркетингової діяльності підприємства

Товарна політика.

Товар - усе, що може задовольнити потреби, що пропонують ринку з метою привернення уваги, придбання, використання або споживання (фізичні об'єкти, послуги, особи, місця, організації та ідеї).

Товари виробничого призначення класифікують в практиці маркетингу на такі категорії:

-    матеріали і деталі (сировина, напівфабрикати і деталі);

     капітальне майно (стаціонарні споруди, допоміжне обладнання);

     допоміжні матеріали і послуги (допоміжні матеріали і ділові послуги).

Виділяють сім рівнів ієрархії товарів:

1) сімейство потреб - ключова потреба, яка є основою існування сімейства товарів;

) сімейство товарів - усі класи товарів, здатних задовольнити ключову потребу;

) клас товарів - група товарів у рамках сімейства, що мають функціональні взаємозв'язки;

) товарний асортимент (товарна лінія) - група товарів, які тісно пов'язані між собою і які пропонуються одним групам споживачів, розподіляють по одних і тих само каналах або в заданому ціновому діапазоні;

5) тип товарів - група товарів у рамках одного ассортименту;

6) торгова марка - назва, що асоціюється з одним або з більшою кількістю товарів того чи іншого товарного асортименту;

) товарна одиниця - відособлена цілісність, що характеризується показниками величини, ціни, зовнішнього вигляду та іншими атрибутами.

Цільова орієнтація в роботі з товаром - це забезпечення найбільшої відповідності його технічних характеристик споживчим параметрам, тим вимогам, які висуває до товару споживач. У зв'язку з цим об'єктами дослідження товару є: його споживчі характеристики, місце товару на ринку серед товарів-аналогів і товарів-конкурентів, конкурентоспроможність і життєвий цикл товару, товарний асортимент, нові товари, торгова марка й упаковка.

Товарна політика охоплює:

-    формування товарного асортименту відповідно до запиту споживачів;

     забезпечення конкурентоспроможності товарів;

     визначення товарних стратегій відповідно до стадії життєвого циклу товарів;

     політику нововведень;

     визначення товарної марки, упаковки і сервісу;

     позиціювання товарів.

Товарний асортимент (товар-мікс) - це сукупність товарів підприємства, пов’язаних між собою функціональним призначенням.

Товарний асортимент характеризується:

-    широтою (число асортиментних груп). Широкий асортимент дозволяє орієнтуватися на різні вимоги споживачів і стимулювати здійснення купівель в одному місці;

     глибиною (число позицій у кожній асортиментній групі). Глибокий асортимент краще задовольняє потреби багатьох груп споживачів в одному товарі, перешкоджає появі конкурентів, поліпшує організацію продажу;

     порівнюваністю (з погляду потреб, каналів збуту, цін тощо). Порівняльний асортимент дозволяє підприємству спеціалізуватися на виробництві і збуті продукції, забезпечувати їхню стабільність, ним краще регулювати.

На підприємствах (у фірмах) роботу з кожною асортиментною групою товарів проводять один або група працівників, які ухвалюють рішення відносно товарного асортименту.

Широту товарного асортименту визначають передусім метою, яку підприємство ставить перед собою. Асортимент вважається вузьким, якщо можна збільшити прибуток, доповнивши його новими виробами. Асортимент вважається досить широким, якщо прибуток можна збільшити, виключивши з нього ряд виробів.

З плином часу асортимент товарів звичайно розширюється. Розширити асортимент товарів підприємство може двома шляхами:

) нарощуючи асортимент;

) насичуючи асортимент товарів.

Нарощування асортименту. Товарний асортимент підприємства є частиною загального галузевого асортименту.

Нарощування асортименту відбувається тоді, коли підприємство виходить за межі того, що виробляє в цей час.

Насичення товарного асортименту - це розширення асортименту за рахунок нових виробів.

Підприємство має кілька асортиментних груп товарів (товарних ліній), то це визначають як товарну номенклатуру. Планування асортименту - постійний процес і одна з найважливіших функцій маркетингу. Планування асортименту продукції полягає в умінні втілювати традиційні або розкривати технічні і матеріальні можливості виробника у виробі. Тож послуги, які мають певну споживчу цінність, задовольняють покупця і приносять прибуток підприємству.

У процесі планування асортименту товарів керуються, по-перше, можливостями самого підприємства. Враховуються виробничі ресурси, фінансові можливості, система збуту продукції, кваліфікація кадрів і та ін. По-друге, беруть до уваги потреби ринку. Йдеться про потреби в товарі, про споживчі властивості продукції, про потреби потенційних споживачів, про мотивацію вибору товару і т. д. Унаслідок зіставлення інформації про можливості виробництва і ринкових потреб асортимент пристосовують до окремих сегментів ринку, розробляють нові товари, модифікуючи вироби, визначають рентабельність і собівартість продукції.

Результат виконання “Програми завантаження заводу” за 2010-2011рр.

- Розширення номенклатури і збільшення об'єму виробництва комплектуючих виробів для вугледобувних підприємств (високоміцні сполучні ланки калібрів № 24, № 26, №30, №34, кільце розвантаження ) (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 - Комплектуючі вироби для вугледобувних підприємств

В існуючих цінах	2010 р.	2011 р.	Коефіцієнт приросту	Приріст
Об'єм виробництва комплектуючих, тис. грн.	51,6	351,2	6,8 раз	+299,6

- Збільшення об'єму виробництва деталей авіаційних двигунів, виготовлення лопаток компресорів і турбін наземних установок для різних галузей промисловості за планом головного заводу (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 - Деталі авіаційних двигунів, виготовлення лопаток компресорів і турбін наземних установок

В існуючих цінах	2010 р.	2011 р.	Коефіцієнт приросту	Приріст
Об'єм виробництва комплектуючих, тис. грн.	2124,9	2405,5	113,2	+280,6

- Збільшення об'єму випуску і номенклатури виробів для фермерських господарств (таблиця 2.6).

Основні види продукції:       Мотоблок М-4,05, мотокультиватор МК-5, мотоблок "Артанія-міні", навісні знаряддя, кормодробарки, агрегати косарок, фрезерні культиватори.

Таблиця 2.6 - Вироби для фермерських господарств

В існуючих цінах	2010 р.	2011 р.	Приріст
Об'єм виробництва виробів, тис. грн.	10,4	2408,6	+2398,2

- Виробництво засобів малої механізації для путніх господарств залізниць і комунальних підприємств міст (таблиця 2.7).

Основні види продукції: Розгонщик РГ-0,4С, Домкрат ДГ-20, Вібромашина ВБ-1, Асфальтобетоноріз АБР-1С.

Таблиця 2.7 - Засоби малої механізації для путніх господарств залізниць і комунальних підприємств міст

В існуючих цінах	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Об'єм виробництва комплектуючих, тис. грн.	13,0	648,0	70,0	-

- Розширення номенклатури і збільшення об'єму випуску приладів обігріву і джерел високих температур побутового призначення, паро- і водогрійних казанів для підприємств комунального господарства, побутового обслуговування і різних переробних виробництв (таблиця 2.8).

Основні види продукції: Повітряпідігрівач ПП-18, ПП-18П з м.Бау, ПП-30 ежекторний і з примусовою подачею палива, паровироблюючі та водогрійні казани типу КПА-500-П-0,5-0,8 ГН (АПК-2102), КПА-500-П-0,5-0,8 ДН (АПК-2202), апарат нагрівальний побутовий АНБ-1С, інфрачервоний обігрівач ІО-2.

Таблиця 2.8 - Прилади обігріву і джерел високих температур побутового призначення, паро- і водогрійних казанів

В існуючих цінах	2010 р.	2011 р.	Коефіцієнт приросту	Приріст
Об'єм виробництва комплектуючих, тис. грн.	206,3	1942,7	9,4	+1736,4

- Збільшення об'єму виробництва по освоєній номенклатурі ТНП і ГП (таблиця 2.9).

Таблиця 2.9 - Виробництво по освоєній номенклатурі ТНП і ГП

В існуючих цінах	2010 р.	2011 р.	Коефіцієнт приросту	Приріст
Об'єм виробництва комплектуючих, тис. грн.	3711,5	17546,0	4,7	+13834,5

Разом по всіх напрямах наведено у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 - Разом по всіх напрямах

Разом по всіх напрямах (без моторних деталей)	2010 р.	2011 р.	Коефіцієнт приросту	Приріст
В дійсних цінах	3992,5	22248,5	5,6	+18256,0

В процесі збільшення об'ємів виробництва і з розширенням номенклатури виробів, що випускаються, по окремих виробах не підтвердилися очікувані об'єми попиту, припинилося їх виробництво. Збільшувався об'єм по продукції, що має попит.

В умовах ринкової економіки визначальним чинником для завоювання бажаної позиції підприємства на ринку стає конкурентоспроможність товару.

Конкурентоспроможність товару з погляду маркетингу - це перевага товару на ринку, що сприяє збуту його в умовах конкуренції.

Конкурентоспроможність розкривається через дві основні групи показників: якість товару (англ. - product quality) і сумарні витрати споживача (ціна споживання).

Складовими якості товару є: технічний рівень і корисність товару для споживача, що розкривається через його функціональну відповідність; діапазон можливостей товару, крім базової функції; соціальні, естетичні, ергономічні, екологічні, гігієнічні властивості, а також довговічність і надійність у споживанні і відповідність встановленим нормам та стандартам. Окрім того, до складових якості відносять дизайн, імідж товару або марки (якість, що сприймається); діапазон, швидкість і ефективність послуг, тобто допродажний, продажний і післяпродажний сервіс.

Якість - один з найбільш значущих інструментів, який використовують для позиціювання товару на ринку. Якість має дві характеристики: рівень і постійність. Рівень якості покликаний забезпечувати позицію товару на цільовому ринку. При цьому якість товару ототожнюють із спроможністю товару виконувати свої функції.

Для покупців якість - це здатність задовольняти потреби в процесі використання товарів.

Для виробників поняття якість значно ширше. Воно визначає насамперед ефективність їхньої маркетингової діяльності, таку як витрати виробництва, рівень цін та інші.

Споживча цінність товару тим вища, чим він більше відповідає за своїми показниками якості вимог, виявленим у результаті вивчення потреб покупців.

Оцінюючи якість, беруть до уваги найістотніші властивості товару, числа яких досить для оцінки рівня якості товару відповідно до його призначення.

За кількістю властивостей, що характеризують рівень якості, показники якості бувають одиничними і комплексними.

Для переважної більшості товарів народного споживання виділяють такі групи властивостей:

         функціональні;

         естетичні;

         ергономічні;

         гігієнічні;

         надійність.

Здебільшого оцінку рівня якості проводять за сукупністю показників властивостей (комплексна оцінка).

Усю продукцію, яку пропонують на ринку для продажу, можна умовно поділити на чотири групи, що визначають рівень якості:

         вищий рівень якості;

         середній рівень якості, конкурентоспроможний;

         знижений (нижчий від середнього рівня);

         неконкурентоспроможний рівень якості.

Вироби вищої якості - це принципово нова, так звана продукція ринкової новизни. Виробник таких товарів може збільшити свій прибуток як за рахунок підвищення цін, так і за рахунок збільшення частки своєї ринкової участі (обсягу продажу).

Друга група - конкурентоспроможна продукція - перебуває на середньому рівні якості товарів. Успіх діяльності виробника буде залежати, головним чином, від ціни, реклами, сервісу.

Знижений рівень якості означає трохи гірші споживчі властивості товарів (нижчі від середнього рівня).

Для стабілізації своєї діяльності виробнику продукції зниженого рівня якості необхідно знижувати ціни.

Вироби з неконкурентоспроможним рівнем якості або взагалі не знайдуть споживача, або їх можна буде реалізувати тільки за вкрай низькими цінами.

Політика ВАТ « Мотор Січ» у області якості.

-        ВАТ « Мотор Січ» бере на себе зобов'язання і гарантує:

1)      проектування, виробництво, технічне обслуговування і ремонт виробів, що випускаються, здатних повністю задовольняти не тільки існуючі, але і очікувані вимоги споживача;

)        забезпечення на нормованому рівні і підвищення показників надійності, безпеки виробу, поліпшення екологічних параметрів;

)        вдосконалення обслуговування виробів в процесі експлуатації.

-        Основні напрями реалізації « Політики»:

)        планування і аналіз діяльності на всіх рівнях виробництва і управління;

)        постійне вдосконалення системи менеджменту якості;

)        сертифікація продукції, що поставляється ВАТ «Мотор Січ» в країнах споживачах;

)        розробка і випуск нової продукції відповідного рівня якості на основі взаємовигідної співпраці постачальників, здатних своєчасно поставити матеріали і комплектуючі вироби необхідного рівня якості;

)        обслуговування і ремонт виробів на прийнятних для споживачів умовах;

)        розширення і створення нових пунктів обслуговування виробів;

)        збільшення числа країн споживачів продукції ВАТ «Мотор Січ»;

)        гнучкість і оперативність при взаємодії зі споживачами і постачальниками;

)        зниження рівня виробничих і невиробничих втрат;

)        підготовка, підвищення кваліфікації і атестація персоналу;

)        стимулювання персоналу за якість виконаних робіт.

         Керівництво підприємства бере на себе відповідальність за створення необхідних умов для реалізації «Політики» в області якості.

         Справжня «Політика» покликана об'єднати зусилля і забезпечити цілеспрямованість дій колективу ВАТ «Мотор Січ» для забезпечення вимог, що пред'являються до якості продукції.

Безпосередньо на Сніжнянському машинобудівному заводі проводяться наступні заходи, що забезпечують якість продукції, що випускається :

-        впроваджена і застосовується система стандартів підприємства (СТП);

         вхідний контроль матеріалів;

         атестація персоналу, оснащення інструменту, технологічних процесів, обладнання;

         міжопераційний контроль;

         вихідний контроль;

         сертифікація продукції;

         планово - попереджувальний ремонт обладнання;

         організація робочого місця;

         культура виробництва;

         правила внутрішнього розпорядку.

В умовах ринкової економіки важливим стратегічним завданням стає випередження конкурентів у розробці і засвоєнні нових товарів (модифікованих, поліпшених), забезпечення становища лідера на ринку, що сприяє кращому задоволенню потреб, дозволяє максимально використати досягнення науково-технічного прогресу, сприяє гнучкій перебудові виробництва і реалізації товарів

Розрізняють три основних типи нововведень.

Перший з них - це адаптація продукції до зміни потреб ринку, умов виробництва і експлуатації. Цей тип нововведень дає можливість продовжити життєвий цикл виробу в умовах насичення ринку.

Другий тип - модифікація, яка являє собою розширення асортименту виробу на основі базової моделі. Вона покликана передусім розширити коло потенційних споживачів і вимагає певних змін у традиційних виробничих і торгово-збутових процесах.

Третій тип нововведень - оновлення продукції. Це найскладніший процес, оскільки передбачає докорінну перебудову технології для випуску принципово нових товарів. Він охоплює питання капіталовкладень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, підготовки кадрів тощо.

Кожний тип нововведень зумовлений реальними науково-технічними, соціально-економічними, виробничо-господарськими та іншими умовами.

У розробці нового товару особливу увагу потрібно приділяти не стільки поліпшенню технічних параметрів виробу, хоча вони і важливі, оскільки зниженню ціни споживання.

У жовтні 2010 р. заводом проводилися маркетингові дослідження ринку м'ясорубки з корпусом з полімерного матеріалу, а у 2011 р. завод планує випустити пробну партію даного товару на ринку України і Росії. Даний вид м'ясорубки в Україні не виробляється.

Товарна марка також має велике значення: дає змогу підприємству здобути суспільне визнання і забезпечити значне поширення товару; створює помітний образ товару, полегшує вибір покупців, гарантує постійний рівень якості, слугує рекламним аргументом і т. д. Створення товарної марки є складовою планування випуску товару і реалізації марок.

Існують чотири типи позначень марок: фірмове ім'я, фірмовий знак, товарний образ, торговий знак.

У процесі планування виробництва продукції підприємство досліджує і розробляє упаковку. Упаковка включає тару, етикетку і вкладиш. Як тара можуть бути використані картонні ящики, скляний та алюмінієвий посуд, паперовий пакет тощо. Етикетка містить фірмову назву продукції, символ підприємства, рекламні матеріали, інструкції з використання і зберігання тощо. Вкладиш - це детальна інструкція і вказівки.

До упаковки пред'являються певні вимоги з погляду дизайну, екологічності, стандартизації.

Одним з елементів товарної стратегії є сервіс, який є чинником конкурентної переваги підприємства. Сервіс поділяють на передпродажний і післяпродажний, кожний з них покликаний задовольняти потреби кінцевого покупця.

Цінова політика.

Ціна - це оцінка споживчої вартості з погляду того, хто виробляє або обмінює товар.

Роль ціни полягає в її функціях, до яких належать: функція збалансування попиту та пропозиції, стимулююча функція, розподільча функція, функція обліку, функція раціоналізації розміщення виробництва.

Цінову політику розробляють з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників (рисунок 2.6).

Зовнішні чинники			Чинники, які впливають на ціну			Внутрішні чинники
Політична стабільність країни						Мета маркетингу
Стан економіки						Ринкова стратегія і тактика підприємства
Потенціал ринку						Специфіка товарів
Поведінка споживачів						Стадія життєвого циклу товарів
Ступінь доступу на ринок				Система розподілу товарів
Державне регулювання цін						Організація сервісу
Етика та культура поведінки на ринку						Місткість ринку, його динаміка, структура
Характер попиту						Особливості системи просування товарів на ринок
						Імідж підприємства
Рівень конкуренції, зокрема цінової						Ступінь удосконалення менеджменту
						Витрати

Рисунок 2.6 - Основні чинники, що впливають на ціну

Ціни і цінова політика - найважливіші елементи маркетингу підприємства. Від них залежить досягнення комерційного успіху, а цінова політика справляє довготривалий і, як правило, вирішальний вплив на всю діяльність підприємства. Здебільшого ціна товару свідчить про його конкурентоспроможність і позицію, яку підприємство займає на ринку.

Така цінова політика дозволяє вирішувати оперативні завдання і забезпечує вирішення таких стратегічних завдань:

1)   вихід на ринок;

2)         впровадження нового товару на ринок;

3)         захист позиції на ринку;

4)         послідовний рух по сегментах ринку;

5)         відшкодування витрат;

6)         стимулювання комплексного продажу.

Ціна товару - величина принципово нестійка. На неї впливають: цикл, в якому перебуває економіка; кон'юнктура ринку; конкуренти; посередники і покупці; змінні курси обміну валют і т. ін. Для успіху на ринку необхідно розробляти цінову політику і постійно перевіряти її ефективність, змінюючи її у міру необхідності.

Загалом суть розробки цінової політики полягає:

-    у встановленні початкової ціни на товар;

     у вчасній зміні цін із метою приведення їх у відповідність до мінливих ринкових умов, можливостей підприємства та його стратегічної мети.

В основі формування цінової політики лежить модель встановлення ціни (рисунок 2.7).

При ціноутворенні на заводі керуються не тільки: витратним методом встановлення цін (хоча, в основному, орієнтуються на те, що відпускна ціна не повинна бути нижчою за суму постійних і змінних витрат з урахуванням запланованого прибутку).

Визначення мети ціноутворення

Виявлення чинників, що впливають на ціни

Розробка стратегій ціноутворення

Визначення кінцевої ціни

Коригування рівня цін

Оцінювання і контроль цін

Рисунок 2.7 - Модель встановлення ціни

Відділом перспективного розвитку і маркетингу постійно проводиться робота по вивченню цін конкурентів (як, власне на самих підприємствах-виробниках, так і в торгових організаціях) і цін на продукцію, виробництва СМЗ, в торгуючих організаціях. Інформація збирається за допомогою друкарських засобів (прайс-листи, довідники і інші), мережі Інтернет, роботи зі споживачем (опитування тих, що відвідують завод оптових покупців і інші), а також в ході відряджень працівників відділу. Зібрана інформація узагальнюється і застосовується при формуванні відпускної ціни.

Враховуючи специфіку реалізації, при зміні цін на споживчі товари (м'ясорубки, соковижималки, лампи паяльні і інші), береться до уваги думка крупних оптових покупців (так підвищення ціни за наявності на ринку аналогічної продукції з нижчою ціною зменшить інтерес оптових покупців, а реалізація даної групи товарів уроздріб і дрібним оптом із заводу не достатньо ефективна), а також в деякій мірі сезонність (так слід уникати підвищення цін на прилади горіння в літній період, на соковижималки - в зимовий і інші).

При зміні цін на продукцію промислового застосування, в основному, йде орієнтація на аналогічну продукцію, присутню на ринку і враховується думка кінцевого споживача, оскільки дана група товарів реалізується безпосередньо йому із заводу або дрібним оптом.

Процес формування цінової політики охоплює такі етапи: визначення завдань ціноутворення; виявлення чинників, що впливають на ціни; розробка стратегій ціноутворення; визначення кінцевої ціни; коригування рівня цін; оцінка і контроль цін.

Є різноманітні методи встановлення цін: витратний метод; орієнтація на попит; орієнтація на ціни конкурентів; встановлення цін на основі реальної цінності товару і цінності, що відчувається (керуючись сприйняттям товару з боку споживача або його дійсною цінністю); встановлення цін для стимулювання збуту; встановлення цін, орієнтованих на міжнародні ринки; комбінований метод встановлення цін; метод встановлення цін на основі цільової норми прибутку; математичне моделювання; параметричний метод.

Розподільна політика.

Розподіл (товарорух) - це діяльність з планування, втілення в життя та контролю за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від виробників до споживачів із метою задоволення запитів споживачів і отримання прибутку.

У сфері розподілу перед підприємством стоять такі завдання:

         вчасна доставка товару в потрібне місце;

         максимальне задоволення потреб посередників і кінцевих споживачів при високому рівні обслуговування;

         досягнення намічених показників обсягу продажу і величини прибутку.

Аналіз собівартості, прибутку, рентабельності.

Таблиця 2.5- Аналіз собівартості за 2010-2011 рр.

Показники	2010р.	Питома вага, %	2011 р.	Питома вага, %
Матеріальні витрати	45799	47,9	77748	52,5
Витрати на оплату праці	29896	31,2	43973
Відрахування на соціальні заходи	11930	12,5	16305	11,0
Амортизація ОФ	5170	5,4	5546	3,7
Інші витрати	2879	3,0	4417	3,0
Разом витрати	95674	100,0	147989	100,0

Аналізуючи дані таблиці 2.5, слід зазначити загальне збільшення собівартості на 54,7% у 2011р.у порівнянні з 2010р. при збільшенні обсягів робіт з договірної ціни на 7,8%.

Щодо структури витрат, можна сказати, що в 2011р. суттєвих змін не відбулося (сбільшились матеріальні витрати), тобто, як і раніше, найбільшу питому вагу складають на оплату праці - 29,8%, і як наслідок, відрахування на соціальні заходи - 11,0%. Причиною цього є підвищення заробітної плати працівників і компенсація матеріальних затрат замовником.

В організації розподілу слід керуватися такими принципами (рисунок 2.8).

Принципи розподілу			Оптимальна ланковість товароруху
			Найкоротші шляхи товароруху
			Уніфікація технологічних схем
			Оптимізація технологічних операцій
			Ефективне використання транспортних засобів і торговельно-технологічного обладнання
			Раціональний розподіл функцій між учасниками розподілу

Рисунок 2.8 - Принципи розподілу

Чинники, які впливають на розподіл, можна згрупувати так:

         виробничі;

         транспортні;

         торговельні.

До виробничих чинників належать: розміщення промислових підприємств, спеціалізація, сезонність виробництва.

Транспортні чинники - це:

         стан транспортних шляхів;

         наявність і стан транспортних засобів;

         наявність контейнерних майданчиків.

До торговельних чинників входять:

         купівельний попит;

         підготовленість торговельних підприємств до використання прогресивних систем товароруху;

         обсяг партій товарів, які може прийняти підприємство;

         розміри мінімальних норм відвантаження;

         розміри торговельних підприємств;

         товари;

         рівень організаційної та комерційної роботи і т. ін.;

         рівень конкуренції.

Найкоротші шляхи руху товарів встановлюють на основі вибору оптимальних схем вантажопотоків. При цьому треба враховувати такі вимоги, як вибір партнерів, визначення числа їх, вибір транспортних засобів, раціональних каналів товароруху і скорочення витрат на доведення товарів.

Критерієм вибору найефективнішої схеми товароруху є зіставлення сукупної швидкості руху і витрат на доведення товарів від виробництва до споживача.

Для забезпечення ефективності процесу розподілу потрібно спрямувати зусилля на вирішення двох основних завдань: скорочення часу на перебування товарів у дорозі і скорочення витрат обігу.

Канал розподілу - це сукупність юридичних чи фізичних осіб, які приймають на себе або беруть участь у передачі іншим права власності на товар або послугу на шляху від виробника до споживача.

Рівень обслуговування визначається сукупністю всіх чинників, які впливають на процес надання продукту або послуги споживачеві, тому підприємства мають вивчити потреби і розробити стратегії каналу, які будуть задовольняти ці потреби в послугах краще, ніж конкуренти.

Підприємство може виділити кілька сегментів ринку, яким потрібні різні рівні обслуговування каналом. Обслуговуючи будь-який сегмент ринку, підприємство має прагнути мінімізувати витрати на забезпечення каналом необхідного рівня обслуговування .

Усі учасники каналу розподілу мають забезпечити виконання таких завдань:

)        збір і вивчення всієї інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих рішень про організацію товароруху;

)        організація роботи із стимулювання збуту товарів, інформування оптових і роздрібних покупців про товари;

)        налагодження і вдосконалення відносин партнерів, які беруть участь в русі товарів;

4)      максимальна підготовка товарів з урахуванням потреб покупців;

)        ув'язування й узгодження інтересів усіх учасників процесу розподілу;

)        організація комплексного підходу до технологічних процесів товароруху (вантажні роботи, складування товару, транспортування тощо);

)        оптимізація витрат із забезпечення процесу розподілу.

Шлях, яким товари рухаються від виробників до споживачів, являє собою канал розподілу. Він дозволяє подолати розходження в часі, місці і праві власності, що відділяє товари і послуги від покупців, для яких вони призначені.

Функції розподілу здійснюють каналами. Учасники каналу розподілу виконують певні функції.

Інформаційна функція: збір, обробка та інтерпретація інформації.

Проведення маркетингових досліджень і використання результатів цих досліджень для обґрунтування планів і здійснення товарообміну.

Стимулювання збуту: розробка і використання методів стимулювання.

Встановлення контактів, взаємин з партнерами: пошук передбачуваних покупців і налагодження контакту з ними.

Комунікаційна: просування товарів.

Оптовий і роздрібний продаж.

Приведення товару у відповідність з потребами споживачів.

Перетворення виробничого асортименту в торговий.

Проведення переговорів: досягнення угоди про ціну та інші умови.

Організаційна: транспортування і складування товарів.

Накопичення і зберігання товарних запасів.

Фінансова: пошук і використання коштів на покриття витрат для забезпечення функціонування каналу.

Прийняття ризику: прийняття відповідальності за виконання функцій каналу розподілу.

Перерозподіл товарних ресурсів.

Надання послуг.

Сніжнянський машинобудівний завод може узяти на себе витрати збуту повністю, частково або взагалі «перекласти» їх на плечі посередників. Все залежить від розподілу між цими суб'єктами функцій по збуту.

Функції збуту продукції численні, але до основних з них відносять наступні:

         транспортування: будь-які дії по переміщенню товару від місця його виробництва до місця споживання;

         «дробіння»: забезпечення доступності товару в кількості, яка відповідає потребам кінцевих споживачів;

         зберігання: забезпечення доступу до товару у момент його придбання покупцем;

         компоновка: формування блоку спеціалізованих і/або взаємодоповнюючих товарів, що вимагаються в різних ситуаціях споживання;

         встановлення контакту: дії, які сприяють доступу до видалених і численних груп покупців;

         створення інформаційних зв'язків: розвиток знань про потреби ринку і умови конкурентного обміну;

Одним з методів стимулювання збуту, який застосовує Сніжнянській машинобудівний завод по відношенню до споживчих товарів (м'ясорубкам, соковижималкам, паяльним лампам, врізним замкам і іншім.), є оптова і роздрібна торгівля.

Оптова торгівля - це діяльність по продажу товарів (послуг) тим суб'єктам ринкової діяльності, які придбають його (їх) з метою перепродажу або професійного використовування.

Оптова торгівля як одна із сфер економіки закуповує і продає товари великими партіями, надає послуги тим, хто придбаває їх з метою подальшого перепродажу або професійного використання. Оптова торгівля дає можливість виробникам збувати свої товари з мінімумом контактів із споживачами; забезпечує матеріальну базу для зберігання і постачання, здійснює маркетингову і технічну підтримку виробника або постачальника, роздрібного або кінцевого споживача.

Розрізняють три загальні форми організації оптової діяльності: оптова діяльність виробників, комерційна оптова діяльність, діяльність агентів, брокерів та інших оптових торговців.

Покупцями, отже, стають і підприємства, і ремісники, і інші крупні споживачі.

Розподільними органами СМЗ найчастіше виступають наступні суб'єкти:

         відділ збуту - це традиційний підрозділ будь-якого підприємства, у тому числі і СМЗ, яке здійснює функції отримання і ведення замовлень. Але іноді ці функції переходять до відділу маркетингу;

         збутовий філіал - це власне відділення по збуту; самостійність цього відділення регламентується Відкритим Акціонерним Товариством «Мотор Січ». Наближеність до ринків збуту дає можливість більшої оперативності в поставках продукції споживачам.

Партнерами Сніжнянського машинобудівного заводу по збуту звичайно виступають наступні суб'єкти:

         агент - юридично самостійна особа, яка може вести справи відразу декількох підприємств, одержуючи винагороду залежно від об'єму збуту або за договірним тарифом. Свою діяльність планують самостійно, при цьому може укладати угоди від імені і за рахунок господарського суб'єкта, що «довірився» йому;

         брокер - юридично самостійна особа, якій доручаються обмежені за об'ємом операції. Будучи посередником при висновку операції, брокер не має довгострокових договірних відносин ні з однією із сторін;

         маклер - юридично самостійна особа, що представляє інтереси обох сторін, у функції якого входить пошук можливостей укладення договорів.

Одним з найважливіших маркетингових рішень є добір посередників. Для добору посередників потрібно, насамперед, зібрати необхідну інформацію про них; при цьому використовують різноманітні джерела (рисунок 2.9).

маркетинг середовище промисловий ринок

Джерела інформації про посередників			Газети, журнали, економічні огляди
			Преса, теле- та радіомовлення
			Вивчення ринку
			Постачальники, клієнти, замовники, конкуренти
			Адресні служби, довідники
			Пряма рекламна розсилка
			Торгові представництва
			Банки та біржі
			Опитування експертів та споживачів
			Виставки, ярмарки, конференції
			Консультанти

Рисунок 2.9 - Джерела отримання інформації про посередників

Добір посередників проводять з урахуванням різноманітних обставин:

)        стосовно оптового торговця враховують:

         чи доповнює товар підприємства асортимент оптовика;

         яка зона діяльності цього оптовика і чи не зачіпає вона зони інших посередників підприємства;

         чи надійне комерційне становище оптовика;

         як оцінюють цього оптовика його колеги та інші підприємства-виробники;

         чи згодний оптовик провести ту політику цін, якої дотримується підприємство-виробник;

)        стосовно збутового агента враховують:

         яка зона його дії;

         чи достатній обсяг його операцій;

         чи задовольняє рівень кваліфікації його службовців;

         чи має агент достатньо ділових зв'язків;

         чи вдало вписується товар підприємства в перелік товарів, з якими вже працює цей агент.

Відносини між підприємством-виробником і посередником закріплюють контрактом, обумовлюючи обов'язки і відповідальність сторін.

Контракт - це юридична основа діяльності, регламент прав і обов'язків сторін, база для розв'язання суперечок, що виникли, і розбіжностей, У цьому має бути обумовлено процедуру розірвання контракту.

Роздрібну торгівлю з погляду маркетингу розглядають як підприємницьку діяльність, пов'язану із збутом товарів і послуг кінцевим споживачам з орієнтацією на запити і переваги покупців.

Мета роздрібної торгівлі полягає в забезпеченні збуту товарів і послуг шляхом задоволення потреб покупців і в отриманні на цій основі прибутку .

Роздрібна торгівля - будь-яка діяльність по продажу товарів (послуг) безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використовування.

Форми роздрібної торгівлі, які застосовуються на заводі:

)        залежно від ступеня «прив'язки» до стаціонарного приміщення:

а)      торгівля через роздрібні магазини;

б)      внемагазинна торгівля;

)        залежно від роздрібного магазина:

а)      крупні;

б)      середні;

в)      дрібні;

)        в залежності від політики цін:

а)      торгуючі за звичними цінами;

б)      торгуючі за пониженими цінами;

)        залежно від ступеня концентрації магазинів:

а)      розташовані в центральному діловому районі;

б)      торгові центри мікрорайонів.

Коммунікативная політика

Для забезпечення високої результативності комунікацій необхідна розробка ефективної системи просування, яку здійснюють такими етапами (рисунок 2.10).

Етапи розробки системи просування			Визначення потенційного сегмента споживачів (цільової аудиторії) та стану готовності покупців (ієрархії впливу)
			Встановлення завдань просування
			Розробка повідомлення (звернення)
			Визначення складу засобів поширення інформації (каналів комунікації)
			Визначення загального бюджету на просування товарів і послуг підприємства
			Визначення комплексу просування-мікс
			Оцінка комплексу просування; збір та оцінка інформації від каналів зворотного зв'язку

Рисунок 2.10 - Етапи розробки системи просування

Реклама - це неособиста форма комунікації з потенційним покупцем за допомогою засобів масової інформації з метою формування знання, преференції і переконання в необхідності купівлі товарів, яка має чітке джерело фінансування.

Головна мета реклами - формування (збільшення) попиту на товар, розширення (утримання) частки ринку та підвищення ефективності діяльності підприємства

Реклама відіграє істотну економічну роль однак має як позитивні, так і негативні сторони (таблиця 2.11).

Реклама має також комунікаційні функції: забезпечення популярності товару; інформування покупців та інших аудиторій про підприємства, товари, якість, новинки; вплив на споживачів і спонукання їх до купівлі; нагадування про товари, підприємства протягом тривалого періоду; зберігання прихильності до товару або до підприємства.

Таблиця 2.11 - Позитивні і негативні сторони реклами

Позитивні сторони	Негативні сторони
Вплив на економіку
Сприяє зростанню економіки	Марнотратна, призводить до виснаження ресурсів
Підтримує конкуренцію
Інформує споживачів	Сприяє монополізації
	Є чинником нецінової конкуренції
Вплив на промисловість
Розширює ринки для нових товарів	Створює бар'єри для виходу на ринок
Сприяє розвитку конкуренції між підприємствами	Може ослабити конкуренцію між підприємствами
Вплив на підприємство
Забезпечує зростання грошових надходжень пропорційно до обсягу діяльності	Призводить до зростання витрат і цін
Знижує міру ризику в маркетинговій діяльності
Вплив на споживача
Забезпечує інформацією про підприємство, товар, якість і т. д. і є засобом контролю за якістю	Дає некорисну інформацію, що збиває з пантелику
	Утруднює вибір, якщо акцентує увагу на дрібних відмінностях товарів
Сприяє формуванню попиту і стимулює підвищення життєвого рівня населення

Завдання реклами бувають різноманітними, зокрема: створення іміджу, стимулювання активізації збуту, презентація нового продукту, вихід на новий ринок, розширення уявлень споживачів про мету і способи можливого використання продукту, позиціювання товару, створення сприятливого враження про товарну марку і сам товар, інформація про зміни умов, які цікавлять споживачів тощо.

У формуванні рекламної політики необхідно прагнути до досягнення максимального господарського результату і якомога менших витрат зусиль та коштів, використовуючи обраний спосіб дій.

Пабліситі (пропаганда) - це неособиста і неоплачувана конкретним замовник форма комунікації з потенційним покупцем за допомогою розміщення новин або позитивних відгуків про підприємство і його товари на радіо, телебаченні або в інших засобах масової інформації з метою спонукання до купівлі.

Види пабліситі: прес-релізи, повідомлення підприємств, спеціальні заходи.

Паблік рилейшнз (РК) - це некомерційна форма комунікації, зусилля, які плануються на тривалий період часу та переслідують мету - налагодження і підтримку доброзичливих відносин і взаєморозуміння між фірмою та громадськістю. Форми паблік рилейшнз: публікації, новини, виступи, участь в громадській діяльності, засоби ідентифікації

Імідж заводу ВАТ «Мотор Січ» включає:

1)      мережа фірмових магазинів і секцій по Україні: м.Сніжне, вул.Леніна фірмовий магазин «Мотор Січ», а також в містах, Київ, Харків, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Одеса, Львів;

)        просування на зарубіжні ринки: Росія, Білорусь, країни Прибалтики, Закавказзі, Середньої Азії;

)        розміщення реклами на сторінках друкарських видань, (газети, журнали, довідники), сайтах Інтернет (сайт Україна Промислова, заводський сайт);

)        друк рекламних проспектів продукції СМЗ;

)        виготовлення сувенірної продукції з символікою підприємства: ручки, значки, блокноти, теки, календарі, пакети;

)        участь у виставкових заходах (копії дипломів Додаток Б);

)        членство в Донецькій Торгівельній Промисловій Палаті (копія подяки Додаток В);

)        розміщення стенду Сніжнянського машинобудівного заводу на постійно діючій експозиції в Державному музеї історії промисловості України м.Донецьк;

)        проведення урочистих, святкових і культурних заходів до ювілеїв, знаменних дат, професійних свят: огляд художньої самодіяльності, щорічна спартакіада, День підприємства, День відчинених дверей;

)        участь в добродійних акціях: допомога дитячим будинкам, вшановування ветеранів війни і праці;

)        організація відпочинку заводчан і їх сімей: Культурно-спортивний комплекс, парк культури, база відпочинку в селищі Гурзуф;

)        робота з молоддю: заводський комітет молоді, молоді фахівці.

На відміну від реклами, яка направлена на наближення покупця до товару виробничого призначення, стимулювання збуту, навпаки, наближає товар до споживача. У багатьох випадках віддача від заходів стимулювання швидша, ніж від реклами.

СТИЗ - стимулювання збуту - це заходи, які сприяють розширенню продажу товару виробничого призначення. Вони направлені і звернені до покупця, який вже на досвіді раніше ознайомився із споживчими властивостями товару.

Основними задачами СТИЗ є:

         спонукання ділових споживачів до подальших покупок даного товару виробничого призначення;

         спонукання покупців до придбання великих партій товару виробничого призначення;

         стимулювання покупців до регулярних комерційних зв'язків з підприємством-продавцем.

Діяльність підприємства по СТИЗ особливо важлива в двох випадках:

)        коли на ринку засобів виробництва є декілька конкуруючих між собою товарів виробничого призначення, мало відмінних по своїх споживчих властивостях;

)        коли у покупців немає особливих логічних підстав для переваги, а СТИЗ забезпечує підприємству-покупцю відчутну вигоду.

Розрізняють три типи суб'єктів стимулювання збуту:

         Ділові споживачі.

         Торгові посередники.

         Самі продавці.

Продавці можуть активно використовувати також:

         товарний кредит в різних його формах.;

         фінансовий і оперативний лізинг засобів виробництва (у безлічі їх різновидів);

         безкоштовне розповсюдження зразків товарів виробничого призначення з розрахунку на покупку крупної партії;

         безкоштовну передачу певної продукції в тимчасове користування «на пробу» і з розрахунку на протекціонізм в питаннях маркетингового просування продукції цільовим споживачам;

         прийом уживаного виробу як перший внесок за нову продукцію.

До числа заходів СТИЗ відносять презентації (покази) нових товарів виробничого призначення спеціально для представників потенційних покупців, екскурсії по підрозділах підприємств-виробників, прес-конференції з нагоди виведення на ринок нового товару виробничого призначення.

СТИЗ по відношенню до торгових посередників. Направлене на спонуку торгових посередників продавати товари виробничого призначення конкретного виробника на обумовленому ринку з максимальною енергією.

Основними його задачами є:

)        підвищити інтерес посередників до засобів виробництва, конкретним виробником, що випускається;

)        розширити круг потенційних покупців товарів промислового призначення з числа торгових посередників.

СТИЗ по відношенню до персоналу служби збуту, направлене на досягнення високих показників збуту.

Основні форми заохочення виражаються:

         в посадовому просуванні по службі (стимулювання кар'єрних устремлінь);

         в грошовій винагороді продавців, що відрізнилися (премії, надбавки, комісійні і т.д.);

         в наданні додаткових днів відпочинку (протягом робочого тижня або місяця; під час відпустки; додатково до святкових днів і т.п.);

         в організації розважальних поїздок за рахунок або з пайовою участю підприємства.;

         в нагородженні цінними подарунками, почесними дипломами або грамотами, а також в даруванні сувенірів, приурочених до знаменних подій і пам'ятних дат продавця, структурного підрозділу, компанії;

         в вивішуванні фотографій або поздоровлень на «Дошці пошани» або відповідних стендах;

         в широкому використанні різного роду службових відмінностей.

3. ПЕРСПЕКТИВИ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СНІЖНЯНСЬКОГО МАШИНОБУДІВНОГО ЗАВОДУ

3.1 Формулювання і обґрунтування пропозицій по удосконаленню маркетингової діяльності

Маркетингова діяльність підприємства здійснюється Відділом Перспективного Розвитку і Маркетингу, який був створений у 2000р.

Проаналізуємо функції структурного підрозділу Відділу Перспективного Розвитку і Маркетингу (ВПРіМ) і його менеджера. Маркетингове дослідження по споживчих товарах (СТ) проводиться ВПРіМ в цілях забезпечення поточних і перспективних планів виробництва і реалізації СТ, а також при освоєнні нових видів СТ. Маркетингові дослідження за допомогою одержаної інформації пов'язують виробника зі споживачем, що зрештою повинне забезпечити збільшення об'ємів реалізації СТ. Інформація в даному випадку використовується для:

) виявлення і визначення маркетингових можливостей і проблем;

) вироблення, вдосконалення і оцінки маркетингових дій;

) обслуговування результатів маркетингових дій;

) поліпшення розуміння процесу управління маркетингом.

Для проведення маркетингових досліджень ВПРіМ класифікує інформацію, необхідну для дослідження, визначає метод її збору, розробляє і здійснює його, аналізує результати і використовує їх в своїй роботі по збільшенню товарообігу, а також пропонує одержані дані відповідним службам для вживання заходів відповідно до одержаної інформації.

ВПРіМ проводить регулярні щомісячні маркетингові дослідження по аналогах СП, що випускаються головним заводом, і заводами, що входять до складу підприємства, здійснює позапланові маркетингові дослідження по замовленнях структурних підрозділів підприємства по нових видах СТ, намічених до дослідного або серійного виробництва, а також щомісячно і з наростаючою послідовністю надає відповідним структурним підрозділам інформацію по реалізації СТ для їх подальшого аналізу і ухвалення відповідних рішень .

Результати маркетингових досліджень ВПРіМ після їх аналізу і систематизації є основою для формування рекомендації структурним підрозділам підприємства з метою:

) правильного формування асортименту СТ, що випускаються;

) визначення або корекція об'ємів випуску продукції;

) зняття з випуску застарілих або безперспективних СТ;

) формування оптово - роздрібних цін з урахуванням цін на аналоги СТ, що випускаються іншими виробниками;

) поліпшення технічних характеристик СТ, що випускаються;

) інформування про потреби і побажання покупця по потребах сьогоднішнього дня і на перспективу;

) здійснення рекламних заходів.

Для проведення маркетингового дослідження по аналогах технічно складних СТ і інших видів СТ проводиться збір інформації по наступних напрямах:

) по наявності аналогів СТ на ринку;

) по порівняльних характеристиках;

) по перевагах і недоліках аналогів;

) за цінами реалізації;

) по рівню попиту;

) за адресами і телефонами виробників;

) за адресами і телефонами крупних торгуючих організацій.

Виявлення аналогів СТ на ринку дає можливість визначити основних конкурентів для подальшого аналізу конкурентоспроможності СТ, що випускаються підприємством.

Порівняльні характеристики аналогів СТ дають можливість оцінити достоїнства і недоліки СТ, що випускаються підприємством, порівняно з основними конкурентами.

Аналіз цін реалізації СТ з урахуванням їх порівняльних характеристик визначає рівень конкурентоспроможності СТ, що випускаються підприємством, в співвідношенні «ціна - якість». Аналіз цін аналогів нових СТ дозволяє побічно визначити прийнятний рівень собівартості в умовах серійного виробництва, а при виготовленні досвідченої партії - встановити конкурентноздатні вільно - відпускні ціни. Всі ці операції повинен очолювати менеджер відділу ВПРіМ, зокрема аналізувати конкурентоспроможність продукції заводу з продукцією конкуруючих фірм.

Функції структурного підрозділу і його менеджера:

-    вивчення об’ємів поставки, технічного рівня і якості конкуруючої продукції і її переваг і недоліків в порівнянні з продукцією, що випускається на підприємстві, пошук нових ринків збуту на продукцію, що випускається підприємством;

-        вивчення попиту на продукцію, що випускається, оцінка потреби продукції, що розробляється і виробленої продукції;

         аналіз і підготовка пропозицій по конкурентоспроможності продукції підприємства, зіставлення споживчих властивостей, ціни з аналогічними показниками конкуруючої продукції, що випускається іншими підприємствами;

         визначення конкурентоспроможності нової продукції, виробітку рекомендацій по підвищенню технічного рівня і якості.

Розробка на основі вивчення кон'юнктури і місткості ринку прогнозу попиту на нову продукцію і пропозицій по її виробництву на тривалий термін.

3.2 Оцінка ефектів від упровадження пропозицій

Для того щоб удосконалити маркетингову діяльність на підприємстві, потрібно залучити молодих фахівців-маркетологів до роботи на даному підприємстві

Отже, потрібно поліпшити якість та умови праці на підприємстві. Необхідно вводити на підприємство нові технології, сучасне обладнання, але виникає інша проблема - де взяти кошти на плановані нововведення. Кошти на нове обладнання можна знайти, якщо частина коштів ремонту старого обладнання вкласти в нове обладнання з додаванням коштів з особистого капіталу підприємства. Впровадження нового обладнання нехай не відразу, але дасть відчутний результат, тобто знизиться собівартість продукції, а значить, підвищиться прибуток, частину якої можна пустити на погашення існуючих боргів, підвищення культурного рівня персоналу підприємства, розробку і розширення нових технологій. Це в свою чергу, спричинить за собою поліпшення роботи підприємства, а, отже, підвищить його марку, завдяки чому люди буду зацікавлені в роботі на підприємстві Сніжнянський машинобудівний завод.

Ще один чинник заважає підприємству у залученні працівників: далеко не кращі умови праці. У цьому випадку необхідно реконструювати будівлі виробничих цехів, утеплити їх, зробити ремонт, створити кімнати відпочинку для персоналу в обідню перерву.

На підприємстві існує гостра нестача молодих фахівців, для чого необхідно укладати договори з навчальними закладами, готуються фахівці в даній області. За можливості Сніжнянський машинобудівний завод міг би частково оплачувати навчання студентів за умови, що після закінчення навчання вони будуть працювати на даному підприємстві.

Багатьом студентам у ході навчання потрібно проходити виробничу практику. Тому раджу підприємству активно брати практикантів на практику, протягом якої вони можуть дізнатися специфіку роботи підприємства, зацікавитися, отримати навички роботи і після отримання диплома влаштуватися на постійну роботу. Але не варто забувати, що роботодавці прагнуть прийняти на роботу людей з досвідом, у яких напрацьований стаж. Чому б не спробувати влаштовувати на роботу молодь без стажу. Молоді люди змогли б освоїти специфіку роботи підприємства, придбали б деякий досвід на додаток до своїх знань і згодом змогли б замінити фахівців.

Кращих працівників підприємства необхідно заохочувати, потрібно ввести нагородження, премії, похвальні грамоти, що послужить стимулом до роботи, а значить, покращиться становище підприємства, що також в інтересах трудового колективу підприємства.

Потрібно робити рекламу, давати оголошення, в яких будуть вказані, вакансії на роботу, і в яких потрібно обов'язково вказати, що підприємство бере на роботу молодь без досвіду роботи. Це буде додатковим стимулом для людей, що підштовхує до роботи саме на цьому підприємстві.

Сніжнянський машинобудівний завод має можливість збільшити чисельність саме потрібного підприємству персоналу, але для цього необхідно чимало проаналізувати і перебрати варіантів, і при прагненні до поліпшення положення підприємства, домогтися значного підвищення не тільки чисельності персоналу підприємства, але і рівня підприємства в цілому.

Саме підвищення чисельності персоналу є запорукою того, що на даному підприємстві з часом налагодиться функціонування планування чисельності персоналу, а у зв'язку з цим і облік з'явився кадрового потенціалу, що принесе великий плюс підприємству в цілому.

Підсумовуючи викладене в даній роботі, можна виділити наступні поточні проблеми, що стоять перед Сніжнянський машинобудівний завод:

Зміна структур товарної продукції в бік збільшення сучасних товарів, призначених для конкретного споживчого ринку.

Необхідні зміни системи ціноутворення (в тому числі цінового контролю та загальної цінової політики).

Відставання науково-технічної бази, необхідної для інноваційного підприємництва.

Відсутність відповідно розвиненої системи контролю та відповідальності.

Недостатній порядок з організацією системи маркетингу на підприємстві.

Надані повноваження директору з маркетингу, розвитку виробництва і збуту забезпечують оптимальну взаємодію схеми: розробка - виробництво - збут. Всі виникаючі проблеми і розбіжності вирішуються в рамках однієї системи - на чолі з директором з маркетингу, виробництва і збуту. Це вимагає проходження меншого числа інстанцій і процедур узгодження.

Необхідний заступник директора з маркетингу та розвитку, призначивши його, наприклад, першим заступником, дозволить надати більше можливостей для реалізації маркетингових рішень, з одного боку, та посилити відповідальність, з іншого боку. Нижче представлений ряд рекомендацій щодо здійснення маркетингової діяльності на підприємстві.практичної точки зору пропоную наступні рекомендації для вирішення поточних проблем:

Організувати силами планово-економічного відділу, інформаційно-обчислювального центру і головного бухгалтера поділ витрат по угрупованнях умовно-змінних та умовно-постійних витрат.

Забезпечити маркетинговій службі регулярний доступ до звітної та планової інформації за витратами на товарну продукцію, а так само - до плану грошових виплат і надходжень.

Провести за участю фахівців з маркетингу ревізію фондів підприємства і розглянути питання про реалізацію не використовуються.

Організувати з числа наявних на підприємстві компетентних службовців групу, яка могла б стати основою для відділу, централізовано займається проблемою ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів, у тому числі на виробничі цілі, на забезпечення фінансування розробки та постановки на виробництво нових товарів.

Включити до переліку функцій маркетингових служб організацію та забезпечення порівняльної ефективності закупівель необхідної комплектації, сировини і матеріалів.

Навчити всіх співробітників маркетингових служб основам стратегії підприємства в короткостроковому та довгостроковому періоді.

Для цілей активізації кон'юнктурно-економічних досліджень наказом закріпити за маркетинговими службами обов'язок концентрації наявної і надходить на підприємство інформації. Зобов'язати інші підрозділи підприємства сприяти маркетинговим службам у досягненні цієї мети.

Розробити систему регулярної звітності маркетингових служб.

Розробити систему преміювання співробітників маркетингових служб, котрі виступають із пропозиціями щодо оптимізації маркетингової діяльності на підприємстві

Роблячі висновки по третьому розділу можна сказати, що маркетинг, підвищуює ефективність і прибутковість, є невід'ємною частиною комерційної діяльності підприємства, особливо діяльності по збуту.

Проаналізувавши маркетингову діяльність підприємства можна зробити наступний висновок, що для поліпшення роботи маркетингової служби пропонується створити план маркетингу.

Рекомендується: розробити заходи щодо досягнення цілей на рівні підприємства в цілому і його структурних підрозділів і визначення шляхів досягнення цілей у сфері збуту з урахуванням результатів маркетингових досліджень, проведення моніторингу маркетингової діяльності шляхом встановлення термінів реалізації конкретних заходів і досягнення поставлених цілей.

Для того щоб удосконалити маркетингову діяльність на підприємстві, потрібно залучити молодих фахівців-маркетологів до роботи на даному підприємстві.

Отже, потрібно поліпшити якість та умови праці на підприємстві. Необхідно вводити на підприємство нові технології, сучасне обладнання, але виникає інша проблема - де взяти кошти на плановані нововведення.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Підвищення технічної оснащеності підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин робить вплив на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві. Праця людини в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини, причому центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов праці, підвищення його безпеки впливають на результати виробничої діяльності: продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров'я працівників і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

В існуючому законодавстві [1 ] велику увагу надається питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища. В законі України про охорону праці» (2002г.) сказано, що державна політика базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Використовуються економічні методи для управління охороною праці на підприємстві. Створюються національні, галузеві, регіональні програми з питань охорони праці, враховуючі різні напрями економічної і соціальної політики держави. Встановлюються єдині нормативи по охороні праці для всіх підприємств, організацій незалежно від форм власності. Створюються страхові фонди.

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

Працедавець зобов'язаний створити на робочому місці, в кожному структурному підрозділі, умови праці, відповідні нормативно-правовим актам.

З цією метою працедавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадовців, які забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх виконання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці;

організовує атестацію робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів у разі зміни умов праці;

упроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва, дотримує вимоги ергономіки, використовує позитивний досвід в області охорони праці і тому подібне;

забезпечує належний зміст будівель і споруд, виробничого устаткування і оснащення, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, які можуть привести до нещасних випадків, професійних захворювань, і забезпечує здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, дає оцінку технічного стану виробничого устаткування і оснащення;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти по охороні праці, які діють в межах підприємства (далі - акти підприємства). Встановлює послідовність виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативно-правовими актами і актами підприємства по охороні праці;

здійснює контроль за дотриманням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, використовуванням засобів колективного і індивідуального захисту, виконанням робіт щодо вимог по охороні праці;

організовує пропаганду безпечних прийомів праці і співпраці з працівниками в області охорони праці;

передбачає термінові заходи для надання допомоги потерпілим, привертає при необхідності професійні аварійно-рятівні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків.

Працедавець несе безпосередню відповідальність за порушення відзначених вимог[1 ].

4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

В даному розділі розглядається робоче місце з використанням персонального ЕОМ при виконанні дипломної роботи.

Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер: розміри приміщення: - площа: S = 6 × 10 = 60 м2; - об'їм: V = 6 × 10 × 3,5 = 210 м3.

Згідно [2 ], норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6 м2. В приміщенні, що розглядається, вісім робочих місць, таким чином необхідна площа: Sнеобх. = 6 × 8 = 48м2. Отже, приміщення відповідає вимогам [2 ]. Приміщення розташовано на другому поверсі чотириповерхової будівлі.

Приміщення пожежонебезпечне, категорії В, оскільки в ньому знаходяться тверді матеріали, що згорають [3 ]. Відповідно до обліку категорії пожежонебезпечності і поверховості будівлі, в якій розміщено дане приміщення, ступінь вогнестійкості будівлі - ІІ [4 ].

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надано в таблиці 4.1 [5 ]

Таблиця 4.1- Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Найменування чинників	Джерела виникнення	Характер дії на організм людини	Нормований параметр
1	2	3	4
Шум	Принтери, сканери, системні блоки	Розлади ЦНС, зниження слуху	Рівень звуку Lр, дБА
Вібрація	Системні блоки ЕОМ	Розлади серцево-судинної системи, ЦНС	Рівень виброшвидкості Lv, дБ
М'яке рентгенівське випромінювання	Монітори ЕОМ	Стомлення, захворювання органів зору,
Електромагнітне випромінювання	Монітори ЕОМ	Пониження кров'яного тиску	Напруженість, Е, В/м
Ультрафіолетове інфрачервоне випромінювання	Монітори ЕОМ	Головний біль, сонливість, запаморочення.	Інтенсивність теплових випромінювань Е, Вт/м2
Електростатичне поле	Комп'ютерна техніка	Головний біль, погіршення зору	Напруженість, Е, кВ/м
Яскравість екрану	Монітор	Стомлення очей	Не більше 40 кд/м2
Підвищена іонізація повітря	Комп'ютер	Опромінювання	Кількість іонів в 1см3 n+ =1500 - 3000 n- = 3000 - 5000
Напруга в електромережі	Штучне освітлення	Поразка електрик-ним струмом	Uпр ≤ 36
Монотонність праці	Безперервна робота на ЕОМ	Стомлення ЦНС	-

4.4 Промислова санітарія

Метеорологічні умови вибираються відповідно до вимог [6 ]. При роботах операторського типу, пов'язаних з великою нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Категорія виконуваних робіт - Iа. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Iа надані в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Период роки	Категорія виконуваних робіт по енерговитратах	Температура, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Теплий	I а	23 - 25	40 - 60	0,1
Холодний	I а	22 - 24	40 - 60	0,1

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, оптимального рівня іонізації [n+ = (1500 ÷ 3000), n― = (3000 ÷ 5000)] в см3 повітря [2 ], концентрації пилу нижче встановленого значення ГДК = 4 мг/м3, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря [7 ]. Вид опалювання - центральний. Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація - господарсько-побутова [8 ] .

Передбачено природне і штучне освітлення в приміщенні, в якому розташовано робоче місце. За найменшим розміром об'єкту розрізнення, характеристики фону і контрасту об'єкту розрізнення з фоном встановлюємо розряд зорових робіт - IIIв

Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначаємо по наступній формулі:

 %                                               ( 4.1 )

де еN - коефіцієнт природної освітленості;

eн - коефіцієнт природної освітленості для III розряду зорових робіт;- коефіцієнт світлового клімату (0,9);

 номер групи забезпеченості природним світлом

Необхідну сумарну площу світлових отворів в приміщенні з одностороннім бічним освітленням, має розміри: L=10 м, В= 6 м, H=3,5 м визначаємо по формулі:

 м2;                                  (4.2)

ок- світлова характеристика вікна ок = 13,5;

кз - коефіцієнт запасу, враховуючий зниження освітленості в процесі експлуатації скла, кз = 1,4;п - площа підлоги приміщення; Sп = L·В= 10 · 6 = 60м2;

кзд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон протилежними будівлями, кзд = 1;

 - загальний коефіцієнт світлопроникнення;

                                    (4.3)

коефіцієнт, що враховує вид матеріалу, що пропускає світло 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид палітурки; 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид несучих конструкційних матеріалів, при бічному освітленні; 1;

коефіцієнт, що ураховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; 0,65;

- коефіцієнт, що враховує вплив відображеного світла при бічному освітленні, r1 =3,0;

0,8·0,8·1·0,65 =0,416

Сумарна площа світлових отворів S0 = 16,36 м2

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛТБ 80-2. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Еmin складає 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній світильників ЛП033 виконання 001 прямого світла (П) з дзеркальними екранними сітками і відбивачами. Основні характеристики освітлення, що передбачено в приміщенні надані в таблиці 4.3 [9 ].

Таблиця 4.3- Характеристика освітлення

Площа підлоги, м2	Розряд зорових робіт	Освітлення
		природне		штучне
		Вид освітлення (верхнє, бічне)	КЕО еN %	Мінімальна освітленість, Еmin, лк
60	IIIв	бічне	1,8	300

Шум є одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих чинників. У відповідності з [10] на робочому місці при рішенні завдань потребуючої концентрації уваги рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Відповідно з [11] рівень вібрації для категорії 3, тип „в”, в умовах „комфорту” не повинна перевищувати 75 дБ. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфуючі матеріали (гумова прокладка під принтер). Шумопоглинальні засоби застосовуються не спаленні або тяжко спаленні спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральна вата та інші.

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами:

електростатичного поля;

слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц);

рентгенівського випромінювання;

ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.

Згідно [12], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [13], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [14]. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран.

При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри:

відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм;

відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

відстань від очей до дисплея 550 мм;

простір для ніг 770 мм;

відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

М - відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;

відстань від очей до документації 500 мм;

оптимальна зона моторного поля 360 мм;

висота робочої поверхні 800 мм;

кут огляду документів 30!.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60° [14,15]. Передбачені перерви, що регламентуються, для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.

4.5 Електробезпека

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силової електроустаткуванні і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

Рід струму - змінний, напруга в мережі 220 / 380В. ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотирьох провідної мережі з глухо заземленою нейтраллю змінного струму частотою 50 Гц. По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення ставиться до приміщень з підвищеної небезпеки [16].

Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕВМ.

4.6 Пожежна безпека

Категорія приміщення по вибухо-пожежонебезпеки - В [3 ], вогнестійкість будівлі - II [4 ]. Зона класу приміщення П-IIа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР44[17].

Можливими причинами пожеж в приміщенні може бути несправність електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих матеріалів, блискавка і т.д.

Згідно [18] пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи: контроль і профілактика ізоляції, наявність плавких запобіжників в устаткуванні, блискавкозахист будівлі. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у рік (20 годин), встановлено ІІ категорію блискавкозахисту [19].

Система пожежного захисту передбачає забезпечення вогнегасниками -ВВК-8.

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації.

4.7 Охорона навколишнього середовища

На робочому місці, що розглядається, відсутні відходи, що забруднюють навколишнє середовище, оскільки устаткування (ПЕВМ, принтер) не є джерелом забруднення навколишнього середовища. Проте при виробленні ресурсу устаткування стає повторною сировиною і підлягає утилізації[20].

висновки

Маркетинг на підприємстві - це питання не тільки комплектації служби або відділу маркетингу. Це складний управлінський процес, у якому систематично пов’язуються між собою компоненти маркетингової діяльності - асортимент, ціна, маркетингові комунікації з тими зовнішніми умовами (ринком), у якому перебуває підприємство. Крім того, сучасні маркетингові технології, також повинні бути освоєні підприємством і включені в його стратегію для успішного розвитку й подальшого росту.

Перехід до ринкової або маркетингової орієнтації для компанії являє собою свого роду реконструкцію, тому що необхідно, щоб усі ланки компанії орієнтувалися в першу чергу не на те, що освоєно, легко й звично, а на те, що затребуване ринком.

Ціль даної дипломної роботи складалася в розробці заходів щодо вдосконалювання системи маркетингу на підприємстві Сніжнянський машинобудівний завод.

Результати маркетингових досліджень ВПРіМ після їх аналізу і систематизації є основою для формування рекомендації структурним підрозділам підприємства з метою:

) правильного формування асортименту СТ, що випускаються;

) визначення або корекція об'ємів випуску продукції;

) зняття з випуску застарілих або безперспективних СТ;

) формування оптово - роздрібних цін з урахуванням цін на аналоги СТ, що випускаються іншими виробниками;

) поліпшення технічних характеристик СТ, що випускаються;

) інформування про потреби і побажання покупця по потребах сьогоднішнього дня і на перспективу;

) здійснення рекламних заходів.

Для визначення розумних цін адміністрація Сніжнянського машинобудівного заводу ВАТ „Мотор Січ” повинна знаті, як впливає зміна обсягу виробництва й реалізації товарів на величину витрат. Відомо, що зі зростанням виробництва собівартість знижується, тому що постійні витрати розподіляються на велику кількість товарів.

Спираючись на дані про витрати, ціни й можливу реакцію конкурентів, підприємство установлює ціни в діапазоні можливих цін, що визначаються ринковим попитом і пропозицією. Для того щоб оцінити, чи буде підприємство мати переваги щодо витрат перед конкурентами, йому необхідно зіставити свої витрати з витратами конкурентів. Аналізуючи ціни на товари порівняно з цінами основних конкурентів, необхідно звернути увагу на витрати за транспортування, складування й зберігання продукції, з’ясувати шляхи їх зниження, оцінити чи достатній розмір доходу для одержання прибутку після покриття витрат щодо доставки товарів, торговельних витрат, гарантійного й сервісного обслуговування, амортизаційних витрат тощо. Крім того, необхідно орієнтувати виробництво в цінах і рівні якості товарів, які конкурують, для чого закуповується продукція конкурентів, порівнюються ціни й оцінюється альтернативна пропозиція.

Мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції, максимальна - наявністю унікальних переваг у товарі фірми. Ціни товарів-конкурентів і товарів-замінників дають середній рівень, якого фірмі варто дотримуватися, призначаючи ціни. Фірми розв’язують проблему ціноутворення, вибираючи собі методику розрахунку цін, у якій враховується як мінімум один з цих орієнтирів. При всій різноманітності можливих методів можна виділити основні, які найчастіше застосовуються. До них належати: метод надбавок; метод доходу на капітал; ціноутворення за споживчими оцінками; на рівні поточних цін; на основі закритих торгів. Оптимальна ціна може бути встановлена тільки при врахуванні ринкових розумів, усі ж у практиці підприємництва дуже поширені методи розрахунку цін на основі витрат або собівартості. У цьому розділі також розглянуті методи ціноутворення:

метод, заснований на визначенні повних витрат;

метод, що орієнтується на прямі витрати;

- метод, установлення ціни, на основі поточних цін і ринкової конкуренції.

В дипломному проекті розглядається діяльність Сніжнянського машинобудівного заводу ВАТ «Мотор Січ», його історія створення, організаційна структура. Представлено асортимент продукції, що випускається. Проведено аналіз фінансово-економічного стану підприємства, з якого видна динаміка росту обсягів виробництва, з чого випливає поліпшення фінансового стану. Також проведень аналіз маркетингової діяльності Сніжнянського машинобудівного заводу ВАТ «Мотор Січ», де видно, що маркетингові дослідження товарного ринку Сніжнянський машинобудівний завод проводить по замовленнях підрозділів підприємства, згідно стандарті підприємства СТП 549.00. 444. 1-2002 «Маркетингові дослідження». Маркетинговими дослідженнями, а також маркетинговою діяльністю займається підрозділ підприємства - відділ перспективного розвитку та маркетингу (ВПРтаМ). При проведенні маркетингових досліджень ВПРтаМ в основному з первинних джерел використає метод опитування. Опитування провадять на виставочних заходах й телефонних переговорах. Фахівці відділу виконують не тільки маркетингові дослідження, але й рекламно - виставочну діяльність. Самі розробляють рекламу, вирішують де найкраще її розмістити. Ведуть облік і планують витрати на рекламно - виставочну діяльність, сувенірну продукцію. Проводять аналіз попиту на продукцію, після чого рекомендують збільшення або зменшення обсягів виробництва, або ж зняття з виробництва деяких виробів які є нерентабельними і не користуються попитом у споживачів.

Аналізуючи фінансово - економічні показники діяльності підприємства, звернемо увагу на те, що у 2011 р. ситуація змінюється на краще, але незначно. Коефіцієнт трансформації та коефіцієнт оборотності обігових коштів зменшуються у 2011 р., порівняно з 2010 р., це пов’язано зі збільшенням розміру обігових коштів у 2010р. Підприємство намагається збільшити обсяг виробничої програми для отримання прибутків. Період погашення кредиторської заборгованості досить великий, але у 2010 р. дещо зменшується. Але позитивні зміни недостатньо динамічні для виходу підприємства із кризи.

В аналітичному розділі проведений аналіз діяльності підприємства Сніжнянський машинобудівний завод, який показав, що головним завданням підприємства є забезпечення випуску конкурентоздатної продукції й задоволення попиту на ринку за рахунок постійного відновлення асортиментів випуску продукції, що, із застосуванням нової техніки й технологій, а також зниження енергоємності виробництва.

Необхідна також і зміна відносин з "зовнішнім" середовищем. Службою маркетингу, іншими дослідницькими службами підприємства повинне бути організоване постійне вивчення загальних тенденцій розвитку своєї й суміжної галузей народного господарства, поводження конкурентів, ефективності проведеної підприємством маркетингової політики. Для цих цілей можуть використатися послуги різних спеціалізованих організацій, залучатися сторонні фахівці-консультанти. Немаловажним представляється також вивчення й запозичення передового досвіду роботи інших підприємств.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1   Герасименко В.В. Основы маркетинга. - К.:Вища школа, 2000. - 326 с.

2       Акимова И.М. Промышленный маркетинг. - К.:Вища школа, 2001- 169 с.

         О’Шонесси Дж. Конкурентный маркетинг: стратегический подход. М.:Экономика, 2008. - 326 с.

         Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.:Экономика, 2012. - 654 с.

         Чевертон П. Теория и практика современного маркетинга. М.:Экономика, 2008. - 228 с.

         Гаркавенко С.С. Маркетинг. - К.:Вища школа, 2002 - 428 с.

         Дэй Дж. Стратегический маркетинг. - М.:Экономика, 2011. - 454 с.

         Завьялов П.С. Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах. - М.,2002 - 188 с.

         Дойль П. Маркетинг, менеджмент и стратегии. - М.,Х., Минск.,Питер., 2002 - 544с

         Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга М.:Экономика, 2012. - 654 с.

         Диксон Питер Управление маркетингом. - М., Издательство Бином, 1998, 556с.

         Майдебура Е.В Маркетинг услуг. - К.: Вира-Р, 2001- 571 с.

         ПБ 09-170-97 «Общие правила взрывобезопасности для взрывопожароопасных химических, нефтехимических и нефтеперерабатывающих производств»,

         Ефремов В.С Вопросы стратегического планирования в бизнес-системах. - М., Финпресс, 2001, 238с

         Мишуроа И.В. Менеджмент профессиональных услуг: стратегия и тактика. - М, 2003, 104с.

         Карлоф Б. Деловая стратегия / Пер. с англ. - М.: Экономика, 1991. - 239 с.

         Клеутин К. Поведение предприятий на внешнем рынке // Бизнес-Информ. - 2008. - № 15-16. - С. 116-118.

         Ли Сен Ун. Международный бизнес: стратегия и управление. - М.: Наука, 1996. - 352 с.

         Международный маркетинг. Учебное пособие / Под ред. Перцовского. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 278 с.

         Родченко В.В. Международный менеджмент: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 240 с.: ил.

         Тим Амблер. Практический маркетинг: Пер с англ. И. Петровой, В. Васильевой / под общей ред. Ю.Н. Каптуревского. «Питер», 1999. - 400с. (Серия «Теория и практика менеджмента»).

         Азарян Е.М. Международный маркетинг. Киев: ИСМО МО Украины, НВФ «Студцентр», 1998. - 200 с.

         Вайсман А. Стратегия маркетинга: десять шагов к успеху. - М.: АО Интерэксперт, Экономика, 1995. - 325 с.

         Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. - 580 с.

         Голубков Е.П. Маркетинг: стратегии, планы, структуры. - М.: Дело, 1995. - 189 с.

         Дайан А. Маркетинг. - М.: Экономика, 1993. - 400 с.

         Дениэлс Д.Д. Междурародный бизнесс. - пер. с англ. - М.: Дело, 1994. - 390 с.

         Ефремов В.Ц. Сущность международного маркетинга. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 329 с.

29     www.managament.ru <http://www.managament.ru>

         www.marketing.ru <http://www.marketing.ru>

31 Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 2001. - 265 с.

     Дашков Л. П. Коммерция и технология торговли. - М.: Маркетинг, 2000. - 442 с.

33 Джоббер Д. Принципы и практика маркетинга: Пер. с англ.: Уч. пос. - М.: Издательский дом “Вильямс”, 2000. - 688 с.

34 Дибб С. Практическое руководство по маркетинговому планированию. - СПб.: Питер, 2001. - 255 с.

35     Дмитренко Г.А. Стратегический менеджмент. - К.: ЦНЛ, 1998. - 312 с.

         Добротворский И. Л. Менеджмент: эффективные технологии. - М.: Приор, 2002. - 464 с.

         Дойль П. Маркетинг-менеджмент и стратегии. - Спб.; М.; Х.; Минск: Питер, 2002. - 544 с.

         Друкер П.Ф. Практика менеджмента. - М.; СПб.; К.: Вильямс, 2001. - 397 с.

         Дэй Д. Стратегический маркетинг: Пер. с англ. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2002. - 640 с.

         Жидецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці.- Вид.3-є, доповнене.- Львів: Афіша,2000.- 350с.

         Завгородняя А. В., Ямпольская Д. О. Маркетинговое планирование. - СПб.: Питер, 2002. - 352 с.

         Зайцев Л.Г. Стратегический менеджмент: Учебник для вузов. - М.: Экономист, 2004. - 416 с.

43 Йонас Г. Принципи відповідальності у пошуках етики для технологічної цивілізації: пер. з нім. - К.: Лібра , 2001. - 400с.

44     Карлоф Б. Деловая стратегия. - М.: Экономика, 1991. - 239с.

45 Козловский В. А. Логистический менеджмент. - СПб.: Питер, 2002. - 268 с.

46     Кондратьев А. Маркетинг: концепции и решения. - М.: ОЛМА-ПРЕСС Инвест: Институт экономических стратегий, 2003. - 160 с.

         Костерин А. Г. Практика сегментирования рынка. - СПб.: Питер, 2002. - 284 с.

48 Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресс, 1990. - 734 с.

49     Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. - СПб.: Питер, 2004. - 800 с.

         Котлер Ф., Армстронг Г, Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга. - К: Вильямс, 1999. - 1055 с.

         Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. - М.: Русская деловая литература, 2004. - 288 с.

         Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг. - К.: КНЕУ, 2005. - 152 с.

53 Куденко Н.В. Маркетингові стратегії фірми: Монографія.- К.: КНЕУ,2002.-245 с.

     Кузин Б., Юрьев В., Шахдинаров Г. Методы и модели управления фирмой. - СПб.: Питер, 2001. - 432 с.

     Кузьмина Е.Е. Теория и практика маркетинга: Учебник для вузов. - М.: КноРус, 2005. - 213 с.

56     Курганов В. М. Современный менеджмент: теория и практика. - М.: Книжный мир, 2004. - 182 с.

         Лагоша Б. А. Оптимальное управление в экономике. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 192 с.

         Ламбен Ж.-Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива.- СПб.: Союз, 1996.- 870 с.

         Ланкастер Дж. Организация сбыта: пер. с англ. - Минск: Амалфея, 2003. - 380 с.

         Лафта Дж. К. Управленческие решения. - М.: ООО «Благовест», 2004. - 303 с.

         Логистика: Учебн. пособие / Под ред. Б.А. Аникина. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 271 с.

         Ляшенко В.І., Ляшенко С.В. Сучасні тенденції розвитку стратегічного маркетингу // http://www.experts.in.ua/analytics

63 Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. - СПб.: Питер, 2000. - 267 с.

     Маркова В. Д. Стратегический менеджмент. - СПб.: Питер, 2004. - 288 с.

65     Матанцев А. Н. Стратегия, тактика и практика маркетинга. - М.: Юрист, 2002. - 378 с.

         Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1992.

         Менеджмент для магистров: Учеб. пособ. / Под ред. А.А. Епифанова, С.Н. Козьменко. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. - 762 с.

         Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навч. посібник для вузів. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 336 с.

         Наливайко А. П. Теорія стратегії. - К.: КНЕУ, 2001. - 227 с.

70 О`Шонесси Дж. Конкурентный маркетинг: стратегический подход. Пер. с англ. - СПб: Питер, 2002. - 869 с.

     Панов А. И. Стратегический менеджмент. - М.: ЮНИТИ, 2004. - 285 с.

72     Пелішенко В. П. Маркетинговий менеджмент. - К.: ЦНЛ, 2003. - 200 с.

73 Питер Р. Диксон. Управление маркетингом: Пер. с англ. - М.: ЗАО «ИЗД-во БИНОМ», 1998. - 560 с.

     Подсолонко Е. А. Менеджмент: теория и практика. - К.: ЦНЛ, 2003. - 370 с.

75     Портер М. Международная конкуренция.-М.: Междунар. Отношения, 1993.-896 с.

76 Портер М. Стратегія конкуренції. - К.: Основи, 2002. - 340 с.

     Рывкина О. Структура механизма управления реализацией стратегии предприятия // Экономика Крыма. - 2005. - №14.- С.64-68.

     Сливотски А., Моррисон Д. Маркетинг со скоростью мысли. - М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2002. - 448 с.

     Спиро Р. Л. Управление продажами: пер. с англ. - М.: ЮНИТИ, 2004. - 704 с.

80     Спицнандель В. Н. Теория и практика принятия оптимальных решений. - СПб.: Бизнес-пресса, 2002. - 394 с.

81 Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник.-3-тє вид. -К. Знання, - 2004. -490 с

82     Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии. - М.: Банки и биржи, ДНИТИ, 2005. - 578 с.

         Уткин Э.А. Справочник по маркетингу. - М.: ЭК МОС, 1998. - 462с.

         Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент. - М.: ЗАО «Бизнес-школа», «Интел-Синтез», 2003. - 304 с.

85 Федулова Л.І. Актуальні проблеми менеджменту в Україні. - К.: Фенікс, 2005. - 320 с.

86     Фомичёв А. Н. Административный менеджмент. - М.: Дашков и К, 2003. - 227 с.

         Фінансовий менеджмент: Навчальний    посібник. - К.: Цент навчальної літератури, 2006. - 274с.

         Хасси Д. Стратегия и планирование: пер. с англ. - СПб.: Питер, 2001. - 378 с.

         Хершген Х. Маркетинг: основи профес си онального успеха. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 334 с

         Хруцкий В.Е., Корнеева И.В. Современный маркетинг: настольная книга по исследованию рынка. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 560 с.

         Циганкова Т. Сучасні моделі та тенденції розвитку стратегічного маркетингу// Маркетинг в Україні. - 2004. - №2. - С.31-36.

         Чан Ким. Барьерные рифы синего океана // Компаньон.Стратегии. - 2006. - №4 - С.6-12.

         Шив Чарльз Д. Курс МВА по маркетингу: пер. с англ. - М.: Альпина Паблишер, 2003. - 717 с.

         Шинкаренко И. От алого океана к голубому // Експерт. - 2006. - №12. - С. 23-29.

         Шершньова З. Є Стратегічне управління. Електронна інтернет онлайн "Бібліотека Студента UaRus"

         Шульц Дон Е., Танненбаум Стэнли М., Лаутерборн Роберт Ф. Новая парадигма маркетинга. Интегрируемые маркетинговые коммуникации Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, - 2004.- 233 с.

         Шнейдер А. Наука побеждать в инвестициях, менеджменте и маркетинге .- М.: ООО «Издательство ACT», 2002. - 232 с.

         Економічний аналіз на промисловому підприємстві /Навчальний посібник/ Мних С.В., Буряк П.Ю. - Львів: світ - 1998 - 94с.

         Економічна енциклопедія (у трьох томах). То м 2. Відп. редактор С.В.Мочерний. - К.: Видавничий центр "Академія", 2001. - 848 с.

         Chandler A. D. Strategy and Structure Cambridge (MASS). 1962.

         Minzberg H. The Strategy Concept II: Ahother Look at Why Organizations Need Strategies // California Managment Rev, 1987.

         Thompson A. A., Strickland A. J. III. Strategic Management: Consept and Cases. 1987 4th

         Walker О.С., Воу d Н. W ., Larreche J.C. Marketing Strategy . - USA, IRWIN, 1996-385 p .

         Вісник Національного університету “Львівська політехніка” „Логістика”. - 2004. - №499. - с. 72-78 Стаття «Дискусійні проблеми сутності і змісту маркетингової стратегії підприємства»

         http://www.derevo.com.ua // Газета "Деревообробник"

106   <http://www.infomebli.com> //Журнал "Меблеві технології"

         <http://www.kontrakty.com.ua> //Український діловий тижневик "Контракти"

         http://www.lak-jak.com.ua // РІТ «Прес Біржа»

         http://www.experts.in.ua/analytics

         http://www.ua-dproekt.com.ua // Частная студия «Строй дизайн»

         http: // business.ua

         http: // www.4p.com.ua <http://www.4p.com.ua>

         http://www.economix.com.ua

         <http://www.management.com.ua/strategy>

         <http://www.assomebli.com.ua/>