Удосконалення політики ціноутворення на зовнішньому ринку

ВСТУП

Ціна в сучасній економіці - це не тільки індикатор співвідношення попиту і пропозиції, на який повинна орієнтуватися фірма, але перш за все - найважливіший елемент маркетингу фірми.

Ціноутворення є найменш зрозумілим, але і найбільш суттєвим аспектом у відносинах ринку і фірм. Релевантна методика встановлення ціни, розумна цінова тактика, тобто вірно вибрана цінова стратегія забезпечує успішну діяльність будь-якого комерційного підприємства в умовах ринкових відносин. Важливість перерахованих факторів зростає, якщо мова йде про зовнішньоекономічні зв'язки. Тут доводиться мати справу з досвідченими, висококваліфікованими партнерами і конкурентами, які володіють потужним і ефективним тогівельним апаратом, що використовують розвинену рекламну мережу і налагоджену систему комерційної інформації.

Теорія і практика формування експортної ціни має фундаментальні відмінності від ціноутворення на внутрішньому ринку. Міжнародне ціноутворення знаходиться під впливом низки специфічних чинників, які надають йому додаткову складність. Компанія повинна приймати диференційовані цінові рішення щоо різних категорій партнерів: споживачів продукції чи послуг (експортна ціна); оптовиків, дистриб'юторів чи інших імпортерів; ліцензійних і франчайзингових підрозділів (якщо експортуються частини або компоненти готової продукції); дочірніх або спільних підприємств (трансфертні ціни).

Так чином «цінова грамотність» має дуже велике значення як для внутрішньої торгівлі, так і для світової сфери. Зараз розвиток «цінової грамотності» став одним з найважливіших завдань нашого суспільства.

Методологія ціноутворення на зовнішньому ринку викликає значну наукову і практичну зацікавленість провідних вітчизняних І зарубіжних вчених та маркетологів. Дослідженню ціноутворення для ЗЕД присвячені наукові праці таких вчених як Багієв Г.Л., Тарасевич В.М., Маховикова Г.А., Желтякова І.А., Пузина Н.Ю., Магомедов М.Д., Куломзін Е.Ю ., Чайкіна І.І та інші.

Однак, на практиці українські підприємства при визначенні ціни не враховують специфіку ринків збуту, а саме попит на товар, ціни конкурентів, ціни товарів субститутів, дохід, смаки та очікування покупців. Тим самим вони створюють передумови до недоотримання прибутку.

Мета роботи - вдосконалення цінової політики підприємства ТОВ «СВ» на зовнішньому ринку.

Досягнення поставленої мети припускає вирішення наступних завдань:

-       дослідити сучасну методологію ціноутворення на зовнішньому ринку;

-       проаналізувати фінансово-господарську діяльність ТОВ «СВ»;

-       проаналізувати існуючу цінову політику для експорту в ТОВ «СВ»;

-       запропонувати практичні рекомендації щодо зміни експортної цінової політики, виходячи із максимізації прибутку.

Об'єкт - цінова політика на зовнішньому ринку.

Предмет - методологія міжнародного ціноутворення.

У процесі дослідження застосовувалися такі методи: аналізу, порівняння, статистичний, системний, аналогії, моделювання, узагальнення.

В якості теоретичної і методологічної бази дослідження були використані праці вітчизняних та зарубіжних авторів з міжнародного маркетингу, статистична й аналітична інформація періодичних видань та мережі Інтернет, фінансова звітність компанії ТОВ «СВ».

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ

 

1.1 Поняття та види зовнішньоторговельних контрактних цін

Світові ціни - ціни великомасштабних експортно-імпортних угод, що укладаються на світових товарних ринках, в основних центрах світової торгівлі. У категорію світових цін можуть бути віднесені тільки ті ціни зовнішнього ринку, які, по-перше, встановлені у вільно конвертованій валюті; по-друге, є цінами на товари чи послуги провідних виробників і постачальників, тобто мають істотну частку в загальному обсязі подібної продукції, яка реалізується на відповідному світовому ринку, по-третє, для товарів сировинної групи беруться ціни тих регіонів світу, в яких зосереджено їх виробництво та/або торгівля, - ціни базисних ринків. Для нафти і нафтопродуктів, наприклад, це ціни портів Перської і Мексиканської заток, а в Європі - портів Антверпен, Роттердам і Амстердам [1, с.18].

Отже, для того, щоб вирішити, за якою ціною слід продавати або купувати товар на зовнішньому ринку, треба визначити світову ціну на аналогічний товар. При цьому питання ставиться так: "За якою ціною товар, аналогічний нашому, продають конкуренти?" Ціна аналога і визначить в цьому випадку шуканий рівень світових конкурентних цін. Коли на світовому ринку є такий аналог, в якого всі характеристики і комерційні умови постачання повністю збігаються з нашим товаром, існуючий рівень цін конкурентного товару є відповіддю на поставлене запитання без яких би то не було поправок та уточнень [2, с.49].

Однак такі аналоги зустрічаються дуже рідко і лише на обмеженій кількості ринків. На кожному світовому товарному ринку регулярно полягають тисячі контрактів, в яких контрактні ціни можуть істотно відрізнятися, засвідчуючи про множинність цін на ринку. Причина цього полягає в тому, що контрактні ціни відображають відмінності в якості, упаковці, комплектації, комерційних умовах поставки товару. У цих умовах відшукання рівня світових конкурентних цін вимагає приведення аналізованих даних до порівняльного виду: якщо немає готового аналога, треба створити гіпотетичний аналог. При цьому основне питання ставиться інакше, ніж у першому випадку: "А якою була б ціна товару у конкурента, якщо б якість, упаковка, комплектація, комерційні умови постачання у цього товару були такі ж, як у того товару, який ми збираємося продати (купити)? "

Імпортні та експортні контрактні ціни завжди даються із зазначенням пропонованих умов поставки (наприклад, ціни CIF або ціна FOB), що показує величину включених в ціну додаткових витрат, починаючи з витрат на зберігання на складі експортера і далі на транспортування до порту, перебування в порту, доставку до порту імпортера, зберігання за кордоном і, нарешті, доставку товару імпортеру. При цьому враховуються також попутні витрати на страхування, навантаження-розвантаження, митне очищення. Залежно від умов поставки всі вказані витрати розподіляються між продавцем і покупцем, і тільки та їх частина, яку бере на себе продавець, входить в ціну. Тому чим менше додаткові витрати продавця, тим нижче буде ціна товару [3, с.75].

У зовнішньоторговельних контрактах обов'язково вказується вид використовуваних цін, який залежить від способу їх визначення. Існує п'ять основних видів контрактних цін.

         Тверда фіксована ціна - встановлюється на дату підписання контракту і залишається незмінною аж до його виконання. Такі ціни використовуються при незначних термінах виконання контрактів, і якщо в цей період не очікується істотних стрибків цін. Для продавців ці ціни вигідні в разі, коли тенденція цін на ринку спрямована в бік зниження [4, с.27].

         Тверда фіксована ціна з можливістю подальшого коректування - так само, як і в першому випадку, ціна фіксується в контракті, проте при цьому обумовлюються умови її коригування, наприклад, якщо ціни на ринку в період виконання контракту підвищаться або знизяться більш ніж на 5%.

         Ціна з наступною фіксацією - в контракті встановлюється принцип визначення цін, а також використовувані джерела цінової інформації та дата, на яку ціни фіксуються. Ці ціни застосовуються у разі, якщо в період виконання контракту на ринку передбачається сильне підвищення цін, яке важко оцінити заздалегідь з прийнятною точністю. Даний спосіб визначення контрактних цін зручний також для довгострокових контрактів, які передбачають періодичні постачання протягом ряду років. У торгівлі кольоровими металами, наприклад, ціни в цьому випадку можуть визначатися на основі біржових котирувань, відповідних датою постачання чергової партії товару [5, с.124].

         Змінна ціна - ціна, яка розраховується за прийнятою в контракті формулою, що складається з двох частин. Перша частина формули - це базова ціна, аналогічна за змістом твердої фіксованою ціною. Друга, основна частина має структуру ресурсної моделі, що відбиває співвідношення часток основних витрат на виробництво товару. При цьому принципово важливо врахувати у формулі саме ті витрати, по яких в період виконання контракту можливі сильні зміни.

Використання змінних цін характерно для контрактів на поставку складних і унікальних товарів, що мають тривалий цикл виготовлення (наприклад, комплектне устаткування). Цей вид цін використовується широко також при здійсненні підрядних будівельних робіт. Формула ковзних цін зазвичай має такий вигляд:

Р1 = PQ (А + В + С)                                                            (1.1)

де P1 - розрахункова ціна товару;- базисна ціна товару;

А - частка витрат на матеріали;

В - частка витрат на оплату праці;

С - незмінна частина ціни (сума А, В і С повинна дорівнювати 1).

         Змішана ціна - така, в якій одна частина є твердою фіксованою, інша - змінною ціною.

Практичне використання наведених видів контрактних цін вимагає організації систематичної роботи з кількісними даними й іншими відомостями про світові ціни, особливо з різними джерелами цінової інформації [6, с.178].

1.2 Міжнародні цінові стратегії

Цінова політика є важливим засобом для досягнення стратегічних цілей маркетингу і умовою прийняття управлінських рішень в області збуту та виробництва товарів, визначаючи такі важливі показники підприємницької діяльності, як обсяг продажу, прибуток, ринкову частку. Навіть невелика зміна ціни відразу й істотно позначається на фінансових та інших показниках підприємництва [7, с.68].

Формування зовнішньоторговельних цін принципово відрізняється від формування національних цін.

Визначаючи рівень ціни на конкретному закордонному ринку, підприємство виходить із загальних цілей цінової політики. Нижче представлені найбільш часто зустрічаємі цілі експортного ціноутворення.

Цілі експортної цінової політики:

)        досягнення певного рівня обсягу продажу на ринку;

)        збереження частки ринку;

)        завоювання максимально можливої частки ринку;

)        отримання певного рівня прибутку;

)        завоювання верхнього сегмента ринку;

)        відповідність цінам конкурентів [8, с.54].

Цінова політика визнається неякісною і вимагає перегляду, якщо:

-       ціни змінюються занадто швидко;

-       існує дуже багато варіантів цін;

-       цінову політику надто складно пояснити покупцям і занадто багато часу йде на вторговування;

-       учасники каналів збуту скаржаться на недостатність частки прибутку;

-       рішення за цінами приймаються без достатньої інформації про ринок;

-       ціни не відповідають цільовому ринку;

-       на значну частку товарів надається знижка;

-       на значну частку товарів ціни знижуються в кінці торгівельного сезону з метою ліквідації зайвих запасів;

-       попит еластичний і занадто велика частина споживачів чутлива до ціни і залучається знижками конкурентів;

-       фірма стикається з серйозними проблемами в області законодавства по цінах [9, с.89].

Експортер визначає ціну пропозиції одним з трьох методів:

-       на базі витрат на виробництво;

-       виходячи з рівня попиту;

-       орієнтуючись на рівень цін конкурентів [10, с.97].

Розглянемо докладніше кожну групу методів і стратегій ціноутворення в міжнародному маркетингу.

         Основна перевага методу встановлення цін на основі витрат виробництва полягає в його простоті. Основою визначення ціни є базові витрати на одиницю продукції, до яких додається величина, що покриває невраховані витрати і включає прибуток фірми [11, с.124].

Облік витрат виробництва здійснюється на основі калькуляції. Формальна схема калькуляції експортних цін мало відрізняється від схеми, використаної при розрахунку внутрішніх цін. Основна відмінність експортної калькуляції від внутрішньої полягає в додаткових витратах по збуту, а саме:

-       комісійна винагорода продавців і представників;

-       імпортні митні витрати в країні покупця;

-       транспортні витрати;

-       витрати на фінансування;

-       витрати зі страхування товару;

-       витрати на упаковку;

-       резерви, необхідні для покриття непередбачених ризиків;

-       витрати зі складання контракту, оформлення сертифікатів та інших паперів [12, с.67].

На практиці існує 4 основних підходи до використання даного методу при визначенні ціни (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Основні підходи витратного методу

2       Згідно з методом визначення цін з орієнтацією на попит, ціна товару визначається, виходячи тільки з попиту на нього, тобто з того, скільки покупець може і хоче заплатити за пропонований товар. Виробничі витрати розглядаються в цьому випадку як обмежувальний чинник, який показує, чи може товар продаватися за встановленою ціною з запланованим прибутком чи ні. Даний метод успішно використовується за умови наявності на ринку взаємозамінних товарів, надання права покупцю порівнювати аналогічні товари між собою і робити для себе висновки про них. Застосування даного методу при визначенні цін на експортовану продукцію навряд чи виправдане, оскільки попит в даному випадку є лише число укладених контрактів. Ні у продавців, ні у покупців немає в цьому випадку можливості порівнювати між собою різні типи виробів, оскільки конкретні, чітко обумовлені якісні характеристики цих виробів вже обумовлені в контракті, де зафіксована, відповідна до цього виробу, ціна [13, с.98].

         Методи ціноутворення з орієнтацією на міжнародну конкуренцію. За даним методом ціну на товари й послуги визначають шляхом аналізу та порівняння сили диференціації товарів даної фірми з фірмами-конкурентами на даному, конкретному ринку, а також шляхом відповідного аналізу та порівняння сформованих на ринку цін. Таким чином, метод визначення ціни з орієнтацією на конкуренцію полягає у визначенні ціни з урахуванням конкурентної ситуації і конкурентного положення даної фірми на світовому та / або зарубіжному ринку. Розрахунок експортних цін за методом з орієнтацією на рівень конкуренції представлений на рис. 1.2.

Рисунок 1.2 - Етапи формування ціни з орієнтацією на міжнародну конкуренцію

1.2.1 Маркетингові стратегії ціноутворення на нову продукцію

Визначення ціни на нові товари є досить складним і відповідальним завданням, враховуючи, що торговельна марка таких товарів поки невідома покупцям, так само як і їхні споживчі та інші властивості і технічні характеристики. У зв'язку з цим передбачається концентроване проведення маркетингових заходів з метою забезпечити, створити або "розбудити" попит на нові товари з боку закордонних покупців і споживачів, що вимагає істотних витрат. При цьому ще при проектуванні нового товару, на стадії наукових досліджень і розробок фірмою були витрачені на нього значні суми, тому поки товар не вийшов на ринок, для його розробки та впровадження здійснюються великі інвестиції для досягнення високого економічного та ринкового ефекту від його подальших продажів [14, с.76].

У принципі цінова політика передбачає або високі ціни, або низькі, може йти від високого рівня ціни до його зниження і, навпаки, від низького до високого. Якщо відзначати специфічні, притаманні саме маркетинговому підходу види цінової політики щодо нових товарів, то це перш за все політика високих цін, або «зняття вершків», і політика низьких цін, або "прориву на ринок» (табл. 1.1) [15, с.96].

Таблиця1.1 - Маркетингові стратегії ціноутворення на нову продукцію

Назва стратегії	Суть стратегії
Стратегія «зняття вершків»	Цей метод передбачає початкове, на першій стадії ЖЦТ, встановлення високих цін на нову продукцію, впроваджувану на зарубіжні ринки, і розраховану на новаторські, відносно забезпечені верстви споживачів, які зазвичай схильні купувати нові товари за високими цінами. Ціна в даному випадку розраховується таким чином, щоб в першу чергу визначити величину первісних капіталовкладень у створення і просування нового товару на ринок і забезпечити їх швидке повернення з прибутком (найчастіше за методологією «собівартість плюс»), і встановлюється на трохи завищеному рівні з метою розширити збут і підвищити ефект від швидкого повернення раніше вкладених у цей товар коштів [16, с.123]. Надалі, в кінці III і на IV стадії ЖЦТ, коли продажі даного товару вже не будуть збільшуватися, компанії, що застосовують політику «зняття вершків», йдуть на деяке зниження рівня цін, одночасно уважно спостерігаючи за реакцією ринку і залучаючи більш низькими цінами додаткові шари покупців і споживачів, так званих послідовників і ретроградів. Виробляючи поетапне зниження цін, компанії здійснюють «видоювання» всього ринкового попиту і прибутків, закладених в новий товар, тобто поетапно на кожному рівні ціни «висмоктується», знімається верхній, найбільш ефективний, «смачний» шар ринкового попиту і таким чином відбувається «зняття вершків» з кожної групи передбачуваних покупців (чим і пояснюється сама назва такої політики ціноутворення)
Стратегія "прориву на ринок»	Фірма починає продаж нового товару з низької ціни, щоб даний товар якомога швидше досяг стадії росту ЖЦТ на ринку і в порівняно короткий термін за рахунок низької ціни для нього був створений масовий ринок.
		Найважливішою умовою проведення такої політики є формування та забезпечення масових товаропровідних каналів збуту. Такий підхід забезпечує можливість вже на ранніх стадіях ЖЦТ забезпечити масові продажі і завоювання на закордонних ринках істотної ринкової частки. У результаті такої стратегії крива життєвого циклу товару набуває специфічну форму, що одержала в маркетинговій літературі назву «бум». Дана стратегія відповідає ринку з високою еластичністю попиту щодо ціни, і її, як правило, не застосовують до товарів, абсолютно нових і невідомих покупцям і споживачам. Крім того, стратегія низьких цін вимагає особливої обережності, оскільки невдача в її проведенні може привести до неможливості покрити раніше здійснені капіталовкладення в розробку товару і просування його на ринок і фінансовому ураження фірми, тим більше що підвищити на даний товар ціни надалі виявиться неможливим або надзвичайно важким і їх можна буде тільки знижувати (на стадії зрілості, щоб утримати товар на ринку) [18, с.90].

Життєвий цикл товару в міжнародній торгівлі відрізняється від життєвого циклу товару у внутрішній торгівлі. У зв'язку з цим цінова політика, що проводиться на кожній його стадії, також характеризується своїми особливостями.

 

1.3 Етапи ціноутворення в міжнародній торгівлі

При визначенні ціни для міжнародної діяльності фахівці в галузі міжнародного ціноутворення знаходять відповідну цінову інформацію різних компаній, що пропонують аналогічну продукцію, призводять ціни цих компаній до порівнянної базі шляхом складання спеціальних документів («обґрунтування ціни на експорт »і «конкурентний лист» по імпорту) і визначають рівень ціни, за якою можна купити або продати товар [20, с.87].

На рис. 1.3 представлено процес встановлення експортної ціни

Рисунок 1.3 - Методика встановлення експортної ціни

Одиниця виміру фіксує, за яку кількість товару встановлюється ціна. Наприклад, ціна може встановлюватися за барель, одиницю товару, тонну (причому має бути уточнено, яка тонна (коротка або довга) прийнята в міжнародному контракті) [21, с.67].

Базис ціни вказує, на яких умовах щодо відповідальності і несення витрат з транспортування, складування, страхування визначається рівень ціни, а також момент переходу ризику і права власності на товар з продавця на покупця. В даний час у світовій практиці ґрунтуються на умовах ІНКОТЕРМС - 2000, де перераховано 13 різного виду базисних умов: від «франко-завод», при якому ризики та тягар витрат експортера з доставки товару зарубіжному споживачу найновіші мінімальні, до «франко - місце призначення» , при якому компанія-виробник зобов'язана доставити товар кінцевому покупцеві в зарубіжній країні.

Валютою ціни в міжнародних контрактах в переважній більшості відповідно до сформованій практиці є американський долар.

Валютою платежу також у більшості випадків служить американський долар, проте можливі й інші варіанти. В даний час все більшого значення в цьому сенсі набуває євро. Нерідкі випадки використання в якості валюти платежу національних валют локальних ринків [22, с.65].

Важливим моментом у процесі визначення рівня контрактної ціни є перехід від світової ціни до контрактної. Формування контрактних цін передбачає проходження процесу встановлення ціни через ряд етапів.

Результатом виконання всіх етапів є контрактна ціна, яка, з одного боку, орієнтується на світову ціну, з іншого - на внутрішню, національну ціну. Критерій знаходження компромісу між контрактними, світовими і внутрішніми цінами - це ефективність українських експортерів та імпортерів. Ефективність зовнішньоторговельної операції досягається при дотриманні наступних умов:

для експортної операції:

МЦ ≥ КЦ е. ≥ ВЦ                                                                                    (1.2)

для імпортної угоди :

МЦ ≥ КЦ і ≤ ВЦ                                                                            (1.3)

де МЦ - світова ціна на товар;

КЦ е - контрактна ціна на експортований товар;

КЦ і - контрактна ціна на імпортований товар;

ВЦ - внутрішня ціна на товар.

Якщо зовнішньоторговельна угода (експортна або імпортна) визнається ефективною, то в цьому випадку визначається базова ціна, орієнтована на світову ціну. Однак контрактна ціна може відрізнятися від базової і світової за рахунок системи цінових поправок, прийнятих у міжнародній практиці.

Розглянемо основні поправки цін.

         Поправка на вид валюти. У конкурентних матеріалах, використовуваних при обґрунтуванні ціни, валюта ціни може відрізнятися від валюти ціни у нашому контракті. Тому необхідно привести ці види валют до єдиної, краще до тієї, в якій визначена ціна укладеного контракту.

         Поправка на вид цін. У залежності від того, який вид цін використовується при розрахунку контрактної ціни і які види цін застосовувалися в конкурентних матеріалах (довідкові ціни, біржові котирування, ціни торгів тощо), здійснюються поправки до цих цін. Такі поправки визначаються на підставі приблизних співвідношень між цими цінами.

         Поправка на умови платежу. Умови платежу в конкретних зовнішньоторговельних угодах можуть істотно відрізнятися. В основній масі платіж здійснюється або готівкою, або передоплатою, або авансом, або в кредит. Природно, при платежі готівкою контрактна ціна на один і той же товар буде нижче, ніж при авансовому платежі. Це пов'язано з тим, що експортер (продавець) в такому випадку отримує певні переваги, на підставі яких і формується поправка на умови платежу. Форми розрахунку також впливають на контрактну ціну. Наприклад, якщо здійснюється розрахунок з використанням інкасової форми, а не акредитива, то імпортер (покупець) отримує від цього певну вигоду. Це пов'язано з тим, що при використанні акредитива імпортер фактично "заморожує" власні кошти, крім цього імпортер несе і додаткові витрати, пов'язані з відкриттям і використанням акредитива [24, с.97].

         Поправка на базисні умови поставки. Як вже зазначалося, міжнародна торгова практика використовує певні умови поставки, які відображені в «Інкотермс - 20002». У зв'язку з тим, що конкурентні матеріали можуть істотно відрізнятися від розрахункових з базових умов поставки, необхідно приведення розраховуються контрактних цін і цін конкурентних товарів до єдиних базових умов поставки. Іншими словами, при формуванні контрактної ціни використовуються поправки на відмінності в базових умовах поставки.

         Поправка на інфляцію. На практиці дана поправка носить назву поправки на дату цінової інформації. Суть даної поправки полягає в тому, що конкурентні матеріали відносяться до минулого періоду, в якому ціни на аналогічні товари могли бути нижче або вище поточних цін. Тому для врахування інфляційних процесів застосовуються поправки на дату цінової інформації [25, с.56].

         Поправка на серійність. Відомо, що витрати на одиницю продукції знижуються зі збільшенням кількості виробленої продукції за рахунок скорочення умовно-постійних витрат, що припадають на один виріб. Поправка на серійність може здійснюватися в різних формах: шляхом застосування знижки, вираженої у відсотках, за кількість товарів; у вигляді використання шкали різних рівнів цін при постачанні в залежності від серійності і ін..

         Поправка на комплектацію. У випадку, коли розраховуються контрактні ціни сформовані на товар певної комплектації, а в конкурентних матеріалах ціни були визначені на іншу комплектацію, вводиться дана поправка. Особливість застосування цієї поправки полягає в тому, що поряд з розрахунком ціни на основний товар з базовою комплектацією необхідно розраховувати і коректувати ціни на додаткові елементи, що входять в комплектацію товару.

         Поправки на відмінності в техніко-економічні параметри. Найчастіше в якості орієнтира для розрахунку контрактної ціни застосовуються конкурентні матеріали на аналогічні товари, але з іншими техніко-економічними параметрами. У цьому випадку необхідно привести розрахункову ціну і ціни, відображені в конкурентних матеріалах, до єдиних техніко-економічних параметрів.

З урахуванням поправок контрактну ціну на експортні та імпортні товари можна відобразити в наступних формулах:

КЦе = Цок + (-) Пв + (-) ПВЦ + (-) Пп + (-) Пуп + (-) Пс + (-) Пі + (-) Пдо + (-) Птеп                                                                                              (1.4)

де КЦе - контрактна ціна на експортний товар,

Пв - поправка на вид валюти;

ПВЦ - поправка на вид цін;

Пп - поправка на умови платежу;

Пуп - поправка на умови поставки;

Пі - поправка на інфляцію;

Пс - поправка на серійність;

Пдо - поправка на комплектність;

Птеп - поправка на техніко-економічні показники.

Основу зовнішньоторговельних цін становлять контрактні ціни. При формуванні імпортних та експортних зовнішньоторговельних цін є особливості [26, с.43].

Рівень зовнішньоторговельної ціни на експортований товар (Це)

Це = КЦе. ∙ Кв + ТПе. + ТЗ                                                           (1.5)

де КЦе - контрактна ціна на експортований товар;

ТПе - вивізне (експортне) мито;

Кв - курс валюти;

ТЗ - збори на митне оформлення.

Курс національної валюти (для України - це українська гривня) до валюти контрактної ціни розраховується на основі офіційного курсу НБУ, встановленого на дату прийняття вантажної митної декларації (ВМД).

Такі елементи зовнішньоторговельних цін як мито (ТДВ і ТПЕ), акциз (А), податок на додану вартість (ПДВ), збори за митне оформлення (ТЗ) в сукупності складають поняття "митні платежі" [27, с.34].

1.4 Стратегічні підходи до зниження експортної ціни

Для вирішення проблем зниження експортної ціни використовується декілька стратегічних підходів. Необхідно відзначити, які найбільш часто використовуються.

         Високі тарифи найчастіше можна зменшити, знижуючи ціну на одиницю товару, що продається на закордонних ринках. Оскільки зазвичай встановлюються адвалерні тарифи, компанії застосовують ціноутворення на основі граничних витрат замість ціноутворення на основі сукупних витрат для зниження продажної ціни і компенсації, таким чином, деяких мит. Але ця альтернатива може бути неприйнятною, якщо країна-імпортер розцінить це як демпінг і введе компенсуючі тарифи, що анулює бажану перевагу ціни [28, с.93].

         Виробник може почати випуск товару за кордоном для того, щоб залишатися конкурентоспроможними на світових ринках. Одна з найбільш важливих причин випуску продукції в третій країні - це спроба усунути ефект ескалації ціни. Популярність закордонної продукції в зонах митних пільг викликана необхідністю знизити витрати виробництва, щоб компенсувати ескалацію ціни [29, с.29].

         Більш короткі канали розподілу можуть тримати ціни під контролем. Процес усунення ринкових посередників також дорого обходиться на міжнародному, як і на внутрішньому ринку, і хоча канали можна зробити коротше, функції маркетингу прибрати не можна, тому витрати не обов'язково знизяться. У багатьох країнах вводиться податок на додану вартість на товари в міру їхнього просування по каналах. Цей податок стягується кожного разу, як тільки товар змінює власника. Податок може бути збірним чи ні. Збірний податок на додану вартість базується на продажній сукупною ціною і "накручується" з кожним разом, як товар переходить з рук в руки. Очевидно, що в країнах, де збірний ПДВ, цей податок дає додатковий стимул для розвитку більш коротких каналів розподілу. У другому ж випадку, якщо ПДВ не збірний, він сплачується лише з різниці між витратами посередника і продажною ціною.

         Усунення функціональних дорогих особливостей товару або навіть загальне зниження якості товару - ще один метод мінімізації ефекту ескалації ціни. Для товарів, випущених у США, наприклад, якість і додаткові особливості, що вимагаються для більш розвиненого національного ринку, не настільки важливі в країнах, які не досягли того ж рівня розвитку або споживчого попиту. Усунення цих додаткових особливостей або зміна якості можуть знизити витрати на виробництво і таким чином знизити ефект ескалації витрат при експорті товару [30, с.93].

         Часто тарифи грають велику роль в ескалації ціни. Тоді продукцію можна перекласифікувати по-іншому і знизити митні платежі. Наприклад, американська компанія, що продає в Австралію обладнання, зіткнулася з 20-процентним тарифом, який вплинув на конкурентоспроможність її товарів за ціною. У пошуках пом'якшення ситуації фірма переконала австралійський уряд поміняти класифікацію для своїх товарів: замість "комп'ютерного обладнання" (тариф 25%) - "телекомунікаційне обладнання" (тариф 3%). Як і для багатьох товарів, для продукції цієї компанії існує декілька категорій, в одну з яких вона може потрапити при класифікації. Спосіб класифікації товарів у різних країнах різний, отже, докладне вивчення тарифних розкладів та критеріїв класифікації - важливий шлях до зниження ескалації ціни при експорті.

         Можлива модифікація продукції в межах тарифної класифікації для зниження ставки тарифу. У межах тарифної класифікації розрізняють ставки по товарам, повністю зібраним, готовим до використання, а також тим, яким потрібна подальша збірка, подальша переробка, додавання компонентів, що випускаються на місцевих заводах. Доопрацювання збільшує вартість товару і може бути проведена в межах держави-імпортера. Обладнання, готове для проведення операцій, які накладаються тарифом в 20%, може підлягати тарифом всього в 12%, якщо його ввезуть незібраним. Одна з найбільш важливих операцій у зонах міжнародної торгівлі - це збірка ввезених товарів з використанням місцевої і, найчастіше, низькооплачуваної праці. Це зазвичай знижує тарифи на продукцію, а іноді навіть знижує повну собівартість випуску кінцевого товару [32, с.21].

         Оптове перевезення та перепакування в зоні міжнародної торгівлі також може знизити тарифи. Візьмемо для прикладу вино, що ввозиться в США. За контейнери по 1 галону-менш мито становить 2,27 долара за галон вина певної фортеці, тоді як за більш великі контейнери мито всього лише 1,25 долара. Якщо вартість розливу по пляшках становить менше 1,02 долара за галон певної фортеці, що цілком можливо, то можна значно скоротити витрати.

         Іншим способом зниження експортних цін є система знижок. Найбільш поширеними є такі види знижок:

-       знижка за кількість виробів у замовленої партії (на серійність). Її розмір коливається дуже сильно і може складати від 1% до 30% залежно від виду товару і кількості в партії;

-       бонусні знижки надаються постійним покупцям, якщо вони за певний період часу набувають обумовлену кількість товару. Зазвичай розмір таких знижок 5-8%;

-       дилерські знижки покривають власні витрати дилерів на продаж, сервіс, а також забезпечують йому обумовлений прибуток;

-       спеціальні знижки робляться для тих покупців, в яких фірма зацікавлена: як правило, у великих оптовикам чи фірмах, у яких з постачальником існують особливі довірчі відносини. Знижки ці звичайно предмет комерційної таємниці. Припускають, що вони можуть доходити і до 8%;

-       знижки на автономне постачання устаткування для комплектів. У цьому випадку фірма-виробник продає фірмі-посереднику "розсипом" різні елементи системи, роблячи знижку до 30%, а посередник комплектує і поставляє покупцеві ті чи інші "конфігурації" цієї системи [33, с.28].

Ескалація експортної ціни, яка виникає з-за податків, мит, митних зборів, плати за перевезення і т.д., може контролюватися за допомогою введення зон вільної торгівлі. Вигоди від торгівлі в таких зонах дозволяють зменшити або відстрочити виплату додаткових націнок, що робить ціну більш конкурентною. Одним з найбільш важливих переваг зони вільної торгівлі, з точки зору можливості контролю цін, є звільнення від низки податків [34, с.29].

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «СВ»

 

.1 Загальна характеристика підприємства

Підприємство ТОВ «СВ» представляє собою товариство з обмеженою відповідальністю і є юридичною особою, що діє на основі Статуту.

Компанія ТОВ «СВ» - провідний виробник побутової хімії в Україні. ТОВ «СВ» було засновано в 1998 році, і за цей час продукція вироблена під торговими марками САМА, СВ, Персолька, Льонок, Економ, E`Va заслужила любов і високу оцінку фахівців і споживачів.

Активну роботу у співпраці з країнами СНД ТОВ «СВ» розпочало в 2004 році. Першим закордонним партнером була Республіка Молдова. На сьогодні ТОВ «СВ» співпрацює з Російською Федерацією, Білоруссю, Грузією, Казахстаном. У майбутньому планується вихід на країни Прибалтики. А в найближчому майбутньому ТОВ «СВ» також планує розпочати співпрацю з країнами Східної Європи - Польщею та Угорщиною.

Особлива увага в процесі виробництва приділяється унікальним рецептурам та технології із застосуванням спеціально підібраних інгредієнтів. Використовувана сировина тестується в лабораторії ТОВ «СВ» за багатьма критеріями, а готова продукція проходить атестацію за екогігієнічними та токсикологічними показниками, що дозволяє гарантувати високу якість продукції, підтверджену висновками Міністерства Охорони Здоров’я України та Російської Федерації [35].

Асортименту товарів нараховується більше 100 видів. На рис. 2.1 представлена структура виробництва ТОВ «СВ».

Рисунок 2.1 - Структура виробництва ТОВ «СВ»

Основні цілі компанії.

         Отримання прибутку. Це є головною метою заради чого створюється підприємство. Тільки при повному використанні всіх виробничих та людських ресурсів, спрямованих на збільшення обсягу продажу, можна отримати максимальний прибуток.

         Задоволення попиту споживачів. У зв’язку з поліпшенням матеріального добробуту населення і зі збільшенням асортименту продукції на прилавках магазинів, «ринок продавця» переходить до «ринку покупця». Це говорить про те, що підприємство-виробник має постійно розширювати асортимент, дивувати оригінальними видами продукції, покращувати іі якість.

         Завоювання більшої частки ринку побутової хімії в країнах збуту.

         Технічне переоснащення підприємства.

         Розширення асортименту продукції за рахунок випуску зовсім нових видів товару побутової хімії з високою якістю та з тривалими термінами придатності і в поліпшеній, більш привабливій упаковці. Приблизно через 3 роки планується освоїти виробництво усіх асортиментів продукції побутової хімії.

Більшість продажу товару відбувається зі складу оптом. Налагоджена широка система збуту по всій території України та за кордоном. Організовані безперебійні та своєчасні поставки продукції, що є основою міцних ділових відносин з партнерами.

Для збуту товару використовується наступна схема , представлена на рис. 2.2.

Рисунок 2.2 - Схема збуту продукції ТОВ «СВ»

Зі схеми ми бачимо, що ТОВ «СВ» просуває свій товар через посередників, але іноді проводить продаж безпосередньо до споживача.

Посередниками виступають дистриб’юторські компанії, які беруть на себе всю турботу про просування товару від виробника до конкретного споживача, дозволяючи підприємству сконцентрувати свою увагу на виробництві та підтримці якості продукції. Реалізація товару за такою схемою прискорює потік оборотних коштів.

У кожній області України працює дистриб’ютор. Договори з оплати за відвантажений товар складаються або з відстроченням платежу до 30 днів, або за передоплатою. Що стосується експорту, то підприємство укладає договір за передоплатою. Причиною є великий ризик невідшкодування коштів за відвантажений товар.

Кількість покупців, які співпрацюють з ТОВ «СВ» близько 200 організацій в Україні:

-       ТОВ «Аналог»;

-       ТОВ «Будмен»;

-       ЗАТ «ГНК»;

-       ПП «Зевс»;

-       ТОВ «Колос» і т.д.

Основні клієнти за кордоном:

-       Росія (ТОВ «Золушка», ТОВ «Майдодир», ФОП Фесенко Н.);

-       Болгарія (ТОВ «Дашнобод», ТОВ «ЕС-КОНТ»);

-       Грузія (ТОВ «Кігма»);

-       Казахстан (ТОВ «Коктем», ТОВ «Тандем-плюс»);

-       Латвія (ТОВ «Космолат»);

-       Молдова (ТОВ «Лілкора») і т.д.

Для розповсюдження продукції ТОВ «СВ» проводить трейд - маркетингові заходи для дистриб’юторів та кінцевих споживачів, такі як:

)        надання різних систем бонусів;

)        реклама;

)        участь у виставках та ярмарках.

Підприємство ТОВ «СВ» при співпраці з великими дистриб’юторами, які просувають продукцію за рахунок створення вітрин і стелажів в торгових точках, а також вдалого розміщення товару на полицях, за актом виконаних робіт отримують бонуси у грошовому еквіваленті. Сума залежить від обсягу закупленої продукції і варіюється від 100 до 17 тис. грн. в місяць. Такі дистриб’юторські послуги для ТОВ «СВ» за рік обходяться близько 240 тис. грн. основними такими дистриб’юторами є:

-       ТОВ «Стандарт»;

-       ТОВ «Тема-Закарпаття»;

-       ТОВ «Тема-Поділля»;

-       ТОВ «Тема-Рівне»;

-       ТОВ «ВВН»;

-       ТОВ «Кредо-Капітал-Луганськ».

Реклама - спеціальна інформація про продукцію, спрямована на цільову аудиторію за допомогою різних засобів масової інформації для просування продукції. Кожен рік ТОВ «СВ» витрачає понад 235тис.грн. на рекламу.

Розглянемо ЗМІ, використовувані ТОВ «СВ» - це:

-       створення власного сайту:

-       газети: «прем’єр»;

-       журнали: «косметика»;

-       телебачення: телеканал «фора»;

-       реклама на суспільному транспорті: нанесення реклами на машини;

-       випуск канцелярських товарів з логотипом фірми: ручки, блокноти;

-       випуск брошур, календарів, плакатів: тираж 50тис.

Кожен тип реклами розрізняється по здатності виконання задачі, наприклад, спеціалізований журнал або газета дає більш детальну інформацію, ніж телебачення, але телебачення приваблює велику аудиторію.

Також компанія ТОВ «СВ» починаючи з 2002 року бере активну участь у спеціалізованих міжнародних виставках побутової хімії та косметики: «Майдодир - Світ косметики» (Дніпропетровськ), «Інтершарм- Україна» (Київ), «ПобутХімЕкспо» та «Інтерпобутхім» (Москва), де була удостоєна нагород за високу професійність і розвиток економіки, а також зарекомендувала себе як виробник якісної продукції.

До середньосвітової норми споживання синтетичних миючих засобів -7 кг на людину в рік, а тим більше до європейської - 12-16 кг - вітчизняний показник не дотягує. Українці витрачають в середньому 5 кг такої продукції за рік. Незважаючи на це, ринок миючих засобів росте дуже швидкими темпами і більше ніж на 9/10 представлений продуктами від світових компаній. Монополістами з випуску миючих і чистячих засобів залишається ряд великих виробників із закордонними інвестиціями, зокрема: «Проктер енд Гембл Україна», «СК Джонсон», «Хенкел -Україна», «Reckitt Benckiser». Ці виробники контролюють близько 80% загальнонаціонального вироблення СМЗ (синтетично миючих засобів).

Вітчизняні виробники СМЗ з незначним виробничим потенціалом зберігають позиції у вузьких сегментах українського ринку засобів для чищення. На них припадає близько 20% частки ринку. До таких виробників відносяться :

-       ТОВ «ЮСІ»;

-       ТОВ «Пірана»;

-       ТОВ «Ефект»;

-       ТОВ «Слобожанський миловар»;

-       ЗАТ «Вінницяпобутхім»;

На рис. 2.3 представлені основні виробники побутової хімії в Україні та їхня частка ринку у відсотках на 2010 рік.

Рисунок 2.3 - Український ринок побутової хімії у 2010 році

Тобто ми бачимо, що частка ТОВ «СВ» складає 3,8% українського ринку побутової хімії і є найбільшою серед вітчизняних виробників. А лідерами є «Проктол енд Гембл Україна» (52%) та «Henkel -Україна» (15%).

2.2 Організаційно-виробнича структура підприємства

.2.1 Організаційна структура підприємства

На даний момент штат підприємства складається з 65 осіб, включаючи управлінський склад з 13 осіб.

Через невеликий розмір підприємства ТОВ «СВ», у ньому досить добре виражені комунікаційні процеси і зв'язок робітників з керівництвом. На рис. 2.4 представлена організаційна структура підприємства ТОВ «СВ».

   Лінія прямого підпорядкування

   Лінія зв’язків інформаційного характеру

Рисунок 2.4 - Організаційна структура ТОВ «СВ»

Вся влада перебуває в руках генерального директора, проте на підприємстві добре розвинена система делегування повноважень нижчестоящим співробітникам.

Генеральний директор, маючи всю повноту відповідальності за наслідки прийняття рішень, збереження та ефективне використання майна підприємства, а також за фінансово-господарські результати його діяльності, організовує роботу і ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів, цехів, спрямовує їх діяльність на розвиток і вдосконалення виробництва з урахуванням соціальних і ринкових пріоритетів, підвищення ефективності роботи підприємства, зростання обсягів збуту продукції та збільшення прибутку, якості та конкурентоспроможності виробленої продукції, її відповідність світовим стандартам з метою завоювання вітчизняних та зарубіжних ринків і задоволення потреб населення у продукції побутової хімії.

Відділ бухгалтерії веде облік господарських коштів, займається аналізом фінансового стану підприємства, який показує в яких напрямках треба вести роботу, щоб поліпшити його. Бухгалтерія також зобов’язана стежити за точними і своєчасними виплатами податків і грошових зобов’язань, вести точний документальний облік по роботі підприємства для надання звітності в перевіряючи органи.

Функцією відділу продажу є організація збуту продукції підприємства, її постачання споживачам у строки та в обсязі відповідно до замовлень укладених в договорі, проведення заходів з розширення ринків збуту і збільшення обсягів продажів, забезпечення своєчасного надходження коштів за реалізовану продукцію.

Функції відділу постачання полягають у визначенні потреби в матеріальних ресурсах, пошук, аналіз даних, вибір постачальників, збільшення бази постачальників.

Відділ виробництва виконує основну функцію на підприємстві - це виробництво самої продукції, тари та упаковки під неї.

Лабораторія займається розробкою рецептур, тестуванням сировини та слідкує за технологічним процесом на виробництві.

Три останні відділи щільно співпрацюють між собою.

2.2.2 Сировинно-виробнича база підприємства

Основною сировиною для виробництва побутової хімії є різні емульгатори, віддушки, активні інгредієнти, ПАР, пігменти, рослинні жири, гліколіз, силіконовий гель, масло, желірований бетон, карбомер, водостійкий гель, плівкоутворювальні речовини, тальк, лецитин, натуральний пергідросквален, полівінілпіролідон, волокна віскози, карнаубський, канделильский, бджолиний віск, УФА та УФБ сонцезахисні фільтри, похідні ланоліну, мікрокристалічний віск, рослинний крохмаль, підбілювачі та ензими.

ТОВ «СВ» купляє сировину у вітчизняних виробників, таких як:

-    ТОВ «Діол»;

-       ТОВ «Ява ТД»;

-       ТОВ «Укрхімресурс» і т.д.

Але в Україні гостро відчувається нестача віддушок. Підприємство ТОВ «СВ» співпрацює з французькою компанією «Флоресанс».

Також закупається сировина під виготовлення тари. Її постачальниками є:

-    ТОВ «Пласт»;

-       ТОВ «Multipck».

Компанія ТОВ «СВ» має свій цілком замкнутий виробничий цикл - від розробки власних рецептур чистячих , миючих засобів побутової хімії до випуску готової продукції. На даний момент підприємство розташоване на виробниче - складському комплексі і займає територію площею 1,5 га.

Виробнича база ТОВ «СВ» складається з шести основних виробничих ділянок:

-    виготовлення полімерної тари;

-       приготування миючих засобів;

-       приготування сухих чистячих засобів та підбілювачів;

-       фасування нейтральних миючих засобів;

-       фасування активних миючих засобів;

-       фасування сухих чистячих засобів та підбілювачів.

Всі перераховані вище ділянки оснащені новітнім автоматичним устаткуванням виробництва України, Німеччини, Китаю.

Також підприємство має власне виробництво поліграфічної продукції з сучасним обладнанням, яке повність задовольняє потреби компанії на сьогоднішній день з виготовлення високоякісної поліграфічної продукції.

Готова продукція зберігається в спеціально обладнаних складських приміщеннях, що дозволяє забезпечувати зберігання згідно всіх норм і вимог, а також швидко і якісно здійснювати відвантаження як в середині країни, так і на експорт.

Фірма ТОВ «СВ» пропонує контрактне виробництво продукції побутової хімії під замовлення на потужностях виробника, при цьому забезпечуючи повне дотримання технологічного циклу у контроль якості готової продукції відповідно до вимог нормативної документації. Проект «Торгова марка під ключ» - це спеціальна пропозиція для дистриб’юторських компаній і торгових мереж. На даний момент підприємство вже здійснює такі проекти з низкою великих торгових мереж України таких як:

-       ТОВ «Реал - Гіпермаркет Україна» ( мережа супермаркетів Реал);

-       ТОВ «Мега - Трейд» (корпорація «Авіто»).

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

Найбільш повну інформацію про фінансовий стан підприємства несуть в собі Баланс підприємства (додаток А) і Звіт про фінансові результати (додаток Б), які є основою всієї фінансової звітності підприємства. Ці форми звітності є обов’язковими для всіх українських підприємств, включаючи ТОВ «СВ».

Фінансовий аналіз не дає універсальних відповідей на питання відносно поточного фінансового стану підприємства. Він дає тільки певні числові значення, інтерпретація яких залежить від багатьох факторів. Необхідно зрозуміти, які саме процеси на підприємстві викликали зміни даного елемента формули, причини цих процесів, і тільки тоді робити висновки про наслідки зміни коефіцієнта для підприємства.

2.3.1 Аналіз фінансової звітності підприємства

Дослідження структури та джерел створення активів і пасивів підприємства здійснюється за допомогою складання порівняльного аналітичного балансу який включає в себе статті балансу за формою № 1 "Баланс".

Головним у цій методиці є використання двох прийомів аналізу:

-       горизонтального-тобто визначення абсолютних і відносних змін різних статей балансу (наведені в графах 7 та 8 табл. 2.1)

-       вертикального-визначення питомої ваги окремих статей у загальному підсумку (наведено у графах 4 і 6 табл. 2.1) і аналіз змін на підставі отриманих даних.

Проведення такого аналізу дозволяє відстежити динаміку змін на підприємстві ТОВ "СВ" за певний період, тоді як баланс, складений на якусь певну дату, є так сказати, просто фотографією стану підприємства на цю дату.

Таблиця 2.1 - Порівняльний аналітичний баланс ТОВ «СВ»

Статті балансу	Код рядка	На 31.12.2009		На 31.12.2010		Зміни за звітний період
		В тис. грн	В % до валюти балансу	В тис. грн	В % до валюти балансу	Абсолютні (+,-), тис. грн. (гр.5-гр.3)	Темпи зміни, % (гр.7/гр3·100)
Необоротні активи	80	1 681	19,25%	2230	17,86%	549,0	33%
Оборотні активи:	260	7048	80,71%	9009	72,16%	1 961,0	28%
Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції	220÷240	381	4,36%	252	2,02%	-129,0	-34%
Дебіторська заборгованість	150, 160, 170÷210	3908	44,75%	4848	38,83%	940,0	24%
Матеріальні оборотні кошти	100÷140	2759	31,60%	3909	31,31%	1 150,0	42%
Витрати майбутніх періодів	270	3	0,03%	1246	9,98%	1 243,0	41433%
БАЛАНС	280	8732	100,00%	12485	100,00%	3 753,0	43%
Власний капітал:	380	4889	55,99%	9285	74,37%	4 396,0	90%
Статутний капітал	300	4000	45,81%	8000	64,08%	4 000,0	100%
Інший додатковий капітал	8	0,09%	8	0,06%	0,0	0%
Резервний капітал	340	8	0,09%	8	0,06%	0,0	0%
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	1003	11,49%	1559	12,49%	556,0	55%
Неоплачений капітал	360	130	1,49%	290	2,32%	160,0	123%
Довгострокові зобов’язання	480	188	2,15%	0	0,00%	-188,0	-100%
Поточні зобов’язання:	620	3655	41,86%	3200	25,63%	-455,0	-12%
Короткострокові кредити	500	400	4,58%	800	6,41%	400,0	100%
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	2957	33,86%	2124	17,01%	-833,0	-28%
Поточні зобов’язання за розрахунками	540÷600	243	2,78%	212	1,70%	-31,0	-13%
Інші поточні зобов’язання	610	55	0,63%	64	0,51%	9,0	16%
БАЛАНС	640	8732	100,00%	12485	100,00%	3 753,0	43%

Під час проведення вертикального аналізу (графа 4 і 6 табл. 2.1) виявилося, що значних структурних відхилень за дворічний період ні в активах, ні в пасивах підприємства не відбулося.

Показники таблиці свідчать, що:

)        оборотні активи переважають у балансі, маючи по структурі несуттєву динаміку зменшення (3 80,71% у 2009 році до 72,16% у 2010 році );

)        грошові кошти складають невеликий відсоток в структурі активів (2,02% за 2010 рік);

)        спостерігається незначне зменшення відсотку дебіторської заборгованості у активах (до 38,83% у 2010 році) у порівнянні зі значним падінням кредиторської заборгованості (з 33,86% за 2009 рік у структурі пасивів до 17,01% у 2010 році);

)        у структурі пасивів переважає власний капітал (74,37% у 2010 році), що говорить про фінансову незалежність підприємства;

)        спостерігається зникнення довгострокових зобов’язань зі структури пасивів, а поточні зобов’язання складають 25,63% пасивів підприємства на кінець 2010 року.

Щодо горизонтального аналізу (графа 7 і 8 табл. 2.1), то ми можемо побачити, що:

)        спостерігається збільшення необоротних активів на 549 тис. грн. або 33% у 2010 році порівняно з 2009 роком;

)        найбільший вплив на ріст загальних активів мала тенденція росту матеріальних оборотних коштів (на 42%). за звітній рік спостерігається також і скорочення деяких статей оборотних активів, таких як грошові кошти і поточні фінансові інвестиції і інших оборотних коштів, окрім дебіторської заборгованості по відвантаженим товарам, яка зросла на 24%. наявність дебіторської заборгованості спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недостачу фінансових ресурсів для здійснення поточної фінансово-господарської діяльності, виплати заробітної плати та ін.. але в той же час при розширенні діяльності підприємства зростає кількість покупців та дебіторська заборгованість. тобто зростання дебіторської заборгованості не завжди є негативним фактором;

)        дуже великий приріст на кінець 2010 року спостерігається у такій статті активів витрати майбутніх періодів, який складає 41433%. витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди;

)        у проаналізованому періоді пасиви підприємства зросли завдяки росту нерозподіленого прибутку на 55% та подвоєння статутного капіталу.

)        позитивним моментом є зникнення довгострокових зобов’язань та зменшення кредиторської заборгованості на 28%.

Різниця між поточними активами (стр.260 ф№1) і поточними зобов’язаннями ( стр.620 ф№1) складає чистий робочий капітал підприємства. Даний показник свідчить про те, наскільки діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. Наявність чистого робочого капіталу підтверджує не тільки платоспроможність підприємства, а також і можливість розширити свою діяльність і здійснювати інвестування. Таким чином, власний оборотний капітал складає:

-    на 31.12.2009р.= 7048-3655=3393 тис. грн.;

-    на 31.12.2009р.=9009-3200=5809 тис. грн..

З наведених розрахунків видно, що у підприємства достатньо коштів для погашення заборгованості і розширення діяльності.

За подібною схемою можна визначити динаміку і структуру витрат на підставі звіту № 2 «Звіт про фінансові результати» (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 - Динаміка і структура витрат ТОВ «СВ»

Стаття	Код рядка	2009 рік в тис. грн.	2010 рік в тис. грн.	Абсолютна зміна, тис. грн. (гр..4-гр.3)	Темпи зміни, % (гр.5/гр.3*100)
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	21349	23512	2163	10%
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040	16702	20036	3334	20%
Валовий прибуток	050	4647	3476	-1171	-25%
Інші операційні доходи	060	5785	5288	-497	-9%
Адміністративні витрати	070	817	758	-59	-7%
Витрати на збут	080	3090	1576	-1514	-49%
Інші операційні витрати	090	5607	5463	-144	-3%
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток	100	918	967	49	5%
Фінансові витрати	140	133	180	47	35%
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток	170	785	787	2	0,001%
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	232	231	-1	-0,001%
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток	190	553	556	3	1%
Чистий прибуток	220	553	556	3	1%

Аналіз динаміки показників, наведений в таблиці 4, дозволяє виявити тенденцію змін. Аналіз даних основних показників доходності підприємства і структури прибутку вказують на те, що за період, що аналізується, спостерігалося збільшення основного показника діяльності підприємства - чистого прибутку з 553 тис. грн. у 2009 р. до 556 тис. грн. у 2010 р. (на 3 тис. грн.). Приріст склав 1%, що являє собою позитивну тенденцію й характеризує діяльність підприємства за аналізований період з кращого боку.

Збільшенню чистого прибутку сприяло декілька факторів:

-  збільшення виручки від реалізації продукції на 2163 тис. грн. (або на 10%);

-  зменшення витрат на збут на 1514 тис. грн. (або на 49%);

-       зменшення адміністративних витрат на 59 тис. грн. (або на 7%).

Прибуток від операційної діяльності збільшився на 5% (що в абсолютному вимірі склало 49 тис. грн.), це свідчить про оптимізацію основної діяльності підприємства.

2.3.2 Показники фінансової діяльності підприємства

Є ще один високоефективний спосіб аналізу фінансової звітності підприємства - визначення фінансових коефіцієнтів, наведений в табл.2.3.

Таблиця 2.3 - Фінансові коефіцієнти ТОВ «СВ»

Фінансовий коефіцієнт	Формула для розрахунку	2009 рік	2010 рік	Коментарі
Аналіз майнового стану
Коефіцієнт зносу основних засобів (ОЗ)	Знос ОЗ/Первинна вартість ОЗ	0,33	0,37	Високі значення часто вказують на моральний і фізичний знос ОЗ.
Доля оборотних засобів в активах	Оборотні засоби /Активи	0,81	0,72	Вказує, яка частка в активах належить оборотним засобам.
Коефіцієнт мобільності активів	Оборотні засоби/Необоротні засоби	4,19	4,04	Наявність у підприємства оборотних активів для впровадження нових проектів.
Аналіз ділової активності
Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача	Чиста выручка/Середня величина активів	3,20	2,22	Сума виручки, що припадає на 1 гривню інвестованих коштів, а також кількість оборотів активів за зазначений проміжок. Падіння є ознакою погіршення ділової активності підприємства
Фондовіддача	Чиста виручка/Середня вартість ОЗ	15,81	12,57	Сума виручки, що припадає на 1 гривню коштів, інвестованих в ОЗ.
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	Чиста виручка/Середня вартість обортних засобів	4,04	2,66	Сума виручки, що припадає на 1 гривню коштів, що знаходяться в обігу.

Після розрахунку фінансових коефіцієнтів ТОВ «СВ», представлених в табл.2.3, розглянемо негативні та позитивні моменти діяльності підприємства.

Позитивні сторони:

)        коефіцієнт зносу основних засобів порівняно невисокий, що говорить про недавнє оновлення обладнання для виробництва продукції;

)        фінансова стійкість підприємства зросла порівняно з 2009 роком, а саме:

-       коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами збільшився до 0,78 у 2010 році, що говорить про збільшення на 78% частини оборотних активів, які забезпечуються власними коштами, а не кредитами;

-       коефіцієнт автономії показав, що частина власного капіталу у пасивах підприємства зросла до 74%, що збільшує можливість додаткового залучення позикового капіталу;

-       коефіцієнт фінансової стабільності склав 2,90 на 2010 рік, що говорить про нормальний рівень кредитоспроможності підприємства.

)        коефіцієнти ліквідності показали такі позитивні тенденції платоспроможності:

-       коефіцієнт поточної ліквідності помітно зріс у 2010 році(282%), що говорить про можливість погашення поточної заборгованості за рахунок усіх оборотних активів;

-       ріст коефіцієнту швидкої ліквідності дає можливість підприємству за рахунок грошових коштів та дебіторської заборгованості погасити 159% поточних зобов’язань.

Негативні сторони:

)        зменшення коефіцієнтів ділової активності, а саме: оборотності активів, фондовіддачі, оборотності оборотних активів, оборотності дебіторської заборгованості, оборотності товару говорить про неправильну політику розрахунків з клієнтами. щодо зниження коефіцієнту оборотності власного капіталу, то причина полягає в тому, що в 2010 році доля уставного капіталу була збільшена на 4 млн. грн.;

)        спостерігається зменшення коефіцієнтів рентабельності, а саме:

-       коефіцієнт рентабельності продажів знизився (з 2,59% до 2,36%), що свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства;

-       коефіцієнт рентабельності виробництва продукції знизився (з 27,82% до 17,35%), на це вплинуло підвищення собівартості продукції в 2010 році на 20%;

-       коефіцієнт рентабельності активів знизився (з 8,3% до 5,24%), що свідчить про зменшення попиту на товари і про надмірне накопичення активів;

-       збільшення періоду окупності власного капіталу з 5,79 років у 2009 році до 12,75 років у 2010 році свідчить про неефективне використання власного капіталу.

)        зменшення коефіцієнта абсолютної ліквідності з 0,10 у 2009 році до 0,08 у 2010 році говорить про зменшення можливості погасити поточні зобов’язання за рахунок грошових коштів ( у 2009 році -10%, у 2010 році - лише 8 % ).

2.4 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства

ТОВ «СВ» є одним з найбільших вітчизняних експортерів продукції побутової хімії та косметики в Україні. Частка експорту в 2010 році склала 22% загального обсягу продукції, що випускається фірмою. У табл. 2.4 представлено об’єм продажу на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Таблиця 2.4 - Об’єм продажу за 2009 та 2010 роки, тис. грн.

	Експорт	Внутрішній ринок
2009 рік	6388,4	17952,2
2010 рік	5839,8	21215,1
Відхилення	-548,6	3262,9

Тобто в 2010 році експорт зменшився на 8,5 % ( 548,6 тис.грн), а продажі в Україні виросли на 18,2 % (3262,9 тис.грн).

На рис.2.5 зображено динаміку обсягу експорту продукції з 2003 року по 2010 рік в тис.грн.

Рисунок 2.5 - Динаміка експорту з 2003 по 2010 роки

До 2009 року спостерігається тенденція росту експорту. В 2010 році порівняно з 2009 роком обсяг експорту зменшився на 548,6тис.грн.

Визначимо показники економічної ефекту експорту та економічної ефективності експорту за 2009 та 2010 роки.

По економічному змісту показник ефекту відповідає поняттю прибуток.

Показник економічного ефекту експорту продукції визначається наступним чином:

ЕЕекс = Векс-Зекс                                                                          (2.1)

де ЕЕекс - показник економічного ефекту експорту,грн.;

Векс - виручка від експорту, грн;

Зекс - повні затрати підприємства на експорт, які включають: затрати на виробництво і реалізацію продукції (реклама, маркетинг, транспорт, страхування, мито, збори та інше).

ЕЕекс2009 = 6388,4-5364,3=1024,1 тис.грн.

ЕЕекс2010 = 5839,8-5172,4=667,4 тис.грн.

Тобто ми бачимо, що показник економічного ефекту зменшився на 356,7 тис.грн. у 2010 році, хоча затрати зменшилися на 191,9 тис.грн..

Показник економічної ефективності експорту розраховується наступним чином:

Еекс =Векс/Зекс                                                                             (2.2)

де Еекс - показник економічної ефективності експорту грн./ грн..

Економічний зміст показника ефективності складається в тому, що він визначає, яка кількість вигоди мається на кожну гривню затрат, тобто за економічним змістом показник ефективності відповідає поняттю рентабельність.

Достатня умова ефективності експорту буде виконуватися, коли цей показник більше одиниці.

Еекс2009 = 6388,4/5364,3=1,20

Еекс2010 = 5839,8/5172,4=1,12

Ми бачимо, що і цей показник зменшився на 0,08 у 2010 році порівняно з 2009 роком.

На рис. 2.6 зображена товарна структура експорту ТОВ «СВ» за 2010 рік.

Рисунок 2.6 - Товарна структура продукції ТОВ «СВ»

Ми бачимо, що найменший попит на зовнішньому ринку з усієї продукції має мило рідке та крем - мило рідке ( 0,01% та 0,02% відповідно). А рідина для зняття лаку займає 51 % з усього збуту продукції на зовнішній ринок.

Географія поставок продукції підприємства досить різноманітна, вона включає в себе країни Європи і територію СНД. Країни - споживачі продукції ТОВ «СВ» наведені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 - Географія поставок продукції ТОВ «СВ» за 2010 рік, грн.

Вид продукції	Країна/грн.
	Молдова	Болгарія	Грузія	Латвія	Росія	Казахстан	Англія
Рідина для зняття лаку	1109728,3	19995,8	101395,9	13724,7	337118,8	42029,9	131527,7
Засіб для миття посуду	16782,6	0,0	30619,8	3139,1	96500	0,0	0,0
Засіб для кухні та сантехніки	84854,5	35697,3	105961,0	33634,6	471323,9	12727,4	9081,0
Засоби для видаленя та запобігання накипу	4592,6	0,0	0,0	0,0	24339,0	457,8	4080,0
Засоби для прання та підбілювачі	477949,6	72132,7	575830,0	41233,8	1367838,7	27248,1	39136,8
Засоби для догляду за меблями	28504,4	9880,4	19037,0	5021,9	121211,0	62201,7
Засоби для миття вікон	86024,8	0,0	23972,0	3208,6	74574,0	10836,8	0,0
Мило рідке	0,0	0,0	8060,2	0,0	47461,8	2763,1	0,0
Крем-мило рідке	0,0	0,0	0,0	0,0	36906,8	0,0	0,0
Разом	1808436,7	137706,2	864875,7	99962,7	2577274,0	105529,6	246027

Найбільший попит продукція ТОВ «СВ» має в Росії ( 2577,2 тис.грн.), а найменший - в Латвії (99,9 тис.грн.).

Якщо проаналізувати в процентному співвідношенні відвантаження продукції на експорт у 2009-2010 роках ( рис. 2.7), то можна зробити висновок, що за останній рік суттєвих змін в експорті продукції не відбулося.

Рисунок 2.7 - Аналіз експорту продукції ТОВ «СВ» у 2009-2010 роках

Найбільша доля експорту припадає на Росію (44% у 2010 році), хоча вона і зменшилася за останній рік на 1%. Найменша доля у Болгарії, Латвії та Казахстану - 0,02%. Проведемо аналіз поставок продукції в Росію за 2009 та 2010 роки (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 - Аналіз поставок продукції ТОВ «СВ» в Росію

Продукція	2009 рік, шт.	2010 рік, шт.	Відхилення, шт.
Рідина для зняття лаку	190020,0	190950	-930,0
Засоби для миття посуду	30000,0	25000	5000,0
Засоби для кухні та сантехніки	140710,0	140755	-45,0
Засоби для видалення та запобігання накипу	18200,0	17690	510,0
Засоби для прання і відбілювачі	483045,0	481535	1510,0
Засоби по догляду за меблями	27500,0	25000	2500,0
Засоби для миття вікон	12500,0	11940	560,0
Мило рідке	9250,0	8080	1170,0
Крем-мило рідке	6125,0	5300	825,0
Усього	917350,0	906250	11100,0

Отже в 2010 році збільшився експорт рідини для зняття лаку в Росію (на 0,49 %) та засобів для кухні та сантехніки (на 0,03 %). А експорт усіх інших видів продукції зменшився. І найбільше зменшення спостерігалось у засобу для миття посуду ( на 16,6 % або на 5000 шт.)

Таким чином, підсумовуючи проведений аналіз, ми можемо констатувати, що підприємство ТОВ «СВ» у 2010 році зменшило об’єм експорту на 8,5 %.. Однією з причин цього зменшення є малоефективна цінова політика на продукцію, що експортується.

3. УДОСКОНАЛЕННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Цінова політика підприємства

Оцінка витрат на виробництво продукції проводиться на підставі собівартості.

Собівартість - це витрати на виробництво і реалізацію товару, продукції в грошовій формі.

На прикладі візьмемо планову калькуляцію собівартості на такий експортований вид продукції як засіб для миття посуду «СВ» 500 мл. (табл. 3.1)

Розрізняють виробничу собівартість, що включає витрати на виробництво, і повну собівартість, включаючи такі витрати як витрати на виробництво продукції і збут.

Таблиця 3.1 - Калькуляція собівартості

Статті витрат	Засіб для миття посуду «СВ» 500 мл, грн.
Сировина та матеріали	1,86
Заробітна плата	0,5
Відрахування на соц.заходи	0,19
Транспортно - заготівельні витрати	0,02
Загальновиробничі витрати	0,18
Витрати від браку продукції	0,01
Загальногосподарські витрати	0,15
Виробнича собівартість	2,91
Позавиробничі витрати:
- Реклама	0,02
- Зовнішньоторговельні витрати	Залежать від контрагенту
Повна собівартість	2,93

Стаття «Сировина й матеріали». Входять сировина і матеріали, які дає лабораторія (рецептура). Ціни на сировину беруться в бухгалтерії, де групуються за прибутковими документами від постачальників. Протягом місяця сировину можуть отримати за різними цінами. Тоді береться середня ціна.

Стаття «Заробітна плата». За цією статтею планується і враховується заробітна плата виробничих робітників, безпосередньо пов'язаних з виробленням продукції. Сюди включається оплата робіт за відрядними нормами і розцінками, а також ставками погодинної оплати праці, премії за положенням за виконання норм виробітку.

Стаття «Відрахування на соціальні заходи». У цю статтю включаються відрахування на соціальне страхування за встановленими відсотками.

Стаття «Транспортно - заготівельні витрати». У цю статтю включаються витрати, які пов'язані з перевезенням, прийомо - здачею сировини. Сюди також входить заробітна плата комірника і вантажників.

Стаття «Загальновиробничі витрати». У цю статтю входять такі витрати: амортизація обладнання, транспортних засобів, витрати на експлуатацію обладнання, витрати на поточний ремонт обладнання і транспортних засобів, знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів, заробітна плата механічної групи, премії.

Стаття «Загальногосподарські витрати». У цю статтю відносять витрати з управління підприємством: заробітна плата апарату управління, відрядження, утримання пожежної, позавідомчої охорони, амортизація основних засобів, утримання та поточний ремонт будівель, споруд, охорони праці, підготовка кадрів з метою підвищення їх кваліфікації, оплата учнівських відпусток та інші витрати.

Всі ці витрати і складають виробничу собівартість.

Стаття «Позавиробничі витрати». Ця стаття включає в себе такі витрати: витрати на збут, а саме входять витрати на рекламу, навантаження, транспортування, страхування, ліцензування, податки, митні збори, обслуговування контракту. Але ця сума залежить від умов поставки та місцезнаходження контрагента, при укладанні договору з ним [37, с.57].

Експортна контрактна ціна дається із зазначенням пропонованих умов поставки. Для всіх покупців за кордоном компанії ТОВ «СВ» використовуються умови поставки FCA. Термін Франко перевізник або умови FCA постачання означає, що продавець доставить товар, який пройшов експортне митне очищення, призначеному покупцем перевізнику у названому місці (рис. 3.1). Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту [38, с.32].

Рисунок 3.1 - Умови поставки FCA

Експортна контрактна ціна на базі витрат виробництва (собівартості) виробника продукції на підприємстві ТОВ «СВ» розраховується за формулою:

Ц = К(дол / грн) ·(С + П + Взт) ·Кпл                                            (3.1)

де С - повна собівартість в грн.;

П - прибуток, в грн.;

Взт - зовнішньоторговельні витрати (на завантаження, транспортування, страхування, ліцензування, податки, митні збори, обслуговування контракту та ін.), в грн.;

Кпл - коефіцієнт, що враховує умови платежу (передоплата - 0,97, в розстрочку - 1,2);

К(дол / грн) - коефіцієнт перерахунку гривень у валюту платежу.

Таким чином, розглянемо експортні контрактні ціни на одиницю продукції ТОВ «СВ» представлену в табл. 3.2 в залежності від країни, в яку експортується дана продукція.

Таблиця 3.2 - Експортні контрактні ціни на продукцію «СВ» в залежності країни експорту

Складові ціни	Ціна, грн
Росія
С, грн.	2,93
П = 30% від С, грн.	0,88
Взт, грн.	0,13
Кпл	0,98
Ц, грн.	3,86
Грузія
С, грн.	2,93
П = 30% від С, грн.	0,88
Взт, грн.	0,20
Кпл	0,98
Ц, грн.	3,93
Латвія
С, грн.	2,93
П = 30% від С, грн.	0,88
Взт, грн.	0,35
Кпл	1,20
Ц, грн.	4,99
Молдова
С, грн.	2,93
П = 30% від С, грн.	0,88
Взт, грн.	0,26
Кпл	0,98
Ц, грн.	3,99

Таким чином, ми бачимо, що ціни на одну й ту саму продукцію в різних країнах експорту відрізняються в залежності від зовнішньоторговельних витрат і коефіцієнта, що враховує умови платежу. Також при розрахунку контрактної ціни враховується курс валюти. У залежності від часу укладення договору і часу поставки курс валюти відрізняється.

Підприємство ТОВ «СВ» використовує витратний метод ціноутворення «витрати плюс» , при цьому враховуючи строки платежу покупця. Якщо відбувається передоплата за товар, надається знижка 3%. Якщо оплата в розстрочку, то сума продукції збільшується на 2%. Метод «витрати плюс» передбачає розрахунок ціни продажу шляхом додавання до ціни виробництва, ціни закупки , зберігання матеріалів і сировини спеціально визначеної доданої величини (доданої ціни) - прибутку.

Таким чином аналіз експортної цінової політики показав, що використовується:

)        витратний метод «витрати плюс»;

)        прибуток на рівні 30% для всіх країн;

)        система знижок в залежності від строків платежу.

Дана цінова політика не враховує специфіку окремих ринків збуту:

- попит на товар;

- ціни конкурентів;

- ціни товарів субститутів і комплементів;

- дохід покупця;

- смаки і уявлення покупців;

- споживчі очікування і т.д..

Це створює передумови для недоотримання прибутку підприємством.
Існуюча цінова політика потребує перегляду і вдосконалення, що дозволить поліпшити фінансові результати підприємства.

3.2    Удосконалення політики ціноутворення

При розрахунку ціни на продукцію компанії ТОВ «СВ» будемо використовувати метод визначення цін на основі знаходження рівноваги між витратами виробництва, попитом і конкуренцією .

Цей метод включає наступні етапи ( рис. 3.2.).

Рисунок 3.2 - Етапи методики ціноутворення на основі рівноваги між витратами виробництва, попитом і конкуренцією.

         Аналіз ринку збуту

Для прикладу виберемо ринок Росії, тому що обсяг експорту до Росії в 2010 році склав максимальну частку - 44% з найбільшим обсягом продажів у 2577274,0 грн. і продукцію - засіб для миття посуду «СВ», тому що у 2010 році було найбільше зменшення поставок саме цієї продукції в Росії (на 16,6% по відношенню до 2009 року).

Ринок побутових засобів Росії ділять між собою інтернаціональні і російські виробники, а продукція зарубіжних компаній, що не мають інтернаціонального статусу, практично не впливає на динаміку ринку.

Ключові тенденції ринку чистячих і миючих засобів Росії:

-       переорієнтація споживачів з універсальних засобів на спеціалізовані;

-       зміщення споживчих переваг у бік більш дорогої продукції і продукції категорії «преміум». не дивлячись на те, що дуже часто ціни на західні марки вище, ніж на вітчизняні, споживач схильний їх купувати, оскільки з ростом доходів стає менш чутливий до цінової різниці;

-       постійне розширення асортименту засобів з різними ароматами.

Після проведення дослідження ми з'ясували, що вибираючи чистячий або миючий засіб, перше, на що звертають увагу споживачі Росії - це вартість продукту (35%) і якість миття/очищення (33%). Виявилося, що такі характеристики, як вміст небезпечних для здоров'я речовин (наприклад хлору), ступінь шкоди для шкіри не дуже турбують їх: при прийнятті рішення купити той чи інший засіб на ці якості дивляться тільки 18% опитаних. А ось популярність бренду хвилює більше - на це звертають увагу близько 31% (рис. 3.3).

Рисунок 3.3 - Характеристики продукції, що цікавлять споживачів

З представлених на російському ринку миючих і чистячих засобів для догляду за будинком найбільш широко в домогосподарствах використовуються засоби для миття посуду (95%), для миття унітазу (82%) і універсальні миючі засоби (56%), (рис 3.4).

Рисунок 3.4 - Попит на чистячі і миючі засоби,%

При виборі політики ціноутворення на продукцію компанії ТОВ «СВ» також потрібно врахувати той факт, що засоби для миття посуду, представлені на російському ринку поділяється на 3 сегменти:

-    низький сегмент: ціни до 21 рубля. Це такі виробники як Сінтезбитхім (торгова маркою «Glanz»), СХЗ (торгова марка «Пемосупер») і АМС Медіа (торгова марка «Золушка»);

-       середній сегмент: ціни до 31 рубля. Це виробники як Нефіс (торгова марка «АОС АКВА», «Сорти-крапля», «Біолан»), Бенкізер (торгова марка «Дося»), Аіст (торгова марка «Лазуріт»);

-       високий сегмент: від 32 рублів і вище. Це виробники Проктер & Гембл (торгова марка «Фейрі») і Хенкель (торгова марка «Пріл»).

Продукція ТОВ «СВ» відноситься до низького сегменту [40].

Проаналізуємо наявність на ринку Росії аналогічних товарів, які принципово не відрізняються від товарів ТОВ «СВ», табл. 3.3.

В якості ціни на засоби для миття посуду ринку Росії приведені оптові ціни виробника. Тобто в цій вартості закладена собівартість, прибуток виробника і ПДВ, який складає 18% в Росії.

Таблиця 3.3 - Ціни на продукцію конкурентів

Назва	Виробник	Ціна/ руб.	Ціна/грн.
Glanz 500мл	Сінтезбитхім	14,98	4,22
Пемосупер 500мл.	СХЗ	20,27	5,71
Золушка 500мл	АМС Медіа	15,23	4,29

За курсом НБУ на 24.05.2011 1 російський рубль = 0,282 української гривні.

Ми можемо зробити висновок, що товар ТОВ «СВ» не індивідуалізований, а має велику кількість аналогів на ринку Росії.

Для порівняння цін продукції ТОВ «СВ» і існуючої продукції на ринку Росії наведемо відібрані ціни до єдиної порівняльної бази.

Ціна порівняна з ціною «СВ» дорівнює ціні російського виробника мінус ПДВ (18%) та плюс зовнішньоторговельні витрати (на завантаження, транспортування, страхування, ліцензування, податки, митні збори, обслуговування контракту та ін) «СВ».

«Glanz» 500 мл = 4,22 - 0,76 + 0,13 = 3,59 грн

«Пемосупер» 500 мл = 5,71 - 1,03 + 0,13 = 4,81 грн

«Золушка» 500 мл = 4,29 - 0,77 + 0,13 = 3,65 грн

         Постановка цілі ціноутворення

Ціль, яку фірма хоче досягнути за допомогою зміни цін на товар-максимізація поточного прибутку фірми, виходячи з виробничої потужності і місткості ринку.

         Визначення обсягу продажів товару

Для відновлення позитивної динаміки експорту з урахуванням виробничої потужності фірми пропонується продати в Росію 30000 шт. за рік.

         Розрахунок початкової ціни на основі повних витрат виробництва

Ціна одиниці виробу, вирахувана на основі витрат виробництва дорівнює 3,86 грн.

Маржинальний прибуток є зручним засобом для наближеного прийняття рішення по цінам. Маржинальний прибуток на одиницю виробу представляє собою різницю між ціною (3,86 грн.) і змінними витратами (2,89 грн.). У свою чергу маржинальний прибуток (29100 грн.) дорівнює постійним витратам 5100 грн. плюс прибуток 24000 грн. З таблиці розрахунків випливає, що прибуток почне надходити тільки після відшкодування 5100 грн. постійних витрат.

Таблиця 3.4 - Класифікація загальних витрат на змінні і постійні

	Всього на выпуск 30000од./грн.	В разрахунку на од., грн.
Обсяг продажу	115800	3,86
Прямі (змінні витрати)	86700	2,89
Маржинальная прибуток	29100	0,97
Постійні витрати	5100	-
Чистий прибуток	24000	-

5       Опрацьовування різних можливих на реальному ринку варіантів комбінацій «ціна-обсяг продажів»

Опрацюємо різні тактики продажів і виберемо ту з них, яка забезпечить найбільшу суму маржинального прибутку. Менеджери фірми вважають, що:

-    при ціні 3,07 грн буде продано 43000 од.;

-    при ціні 3,50 грн буде продано 40000 од.;

-    при ціні 3,86 грн буде продано 30000 од.;

-    при ціні 4,66 грн буде продано 15500 од.

Маржинальний прибуток (прибуток + постійні витрати) для цих чотирьох випадків наведен в табл. 3.5.

Таблиця 3.5 - Маржинальний прибуток

Запропоновані продажні ціни , грн.	3,07	3,5	3,86	4,66
Змінні витрати на одиницю	2,89	2,89	2,89	2,89
Маржинальний прибуток на одиницю	0,18	0,61	0,97	1,77
Обсяг продажу, шт.	43000	40000	30000	15500
Сумарний маржинальний прибуток, грн.	7740	24400	29100	27435

З даних таблиці видно, що максимальну сумарну маржинального прибутку забезпечує обсяг продажів 30000 од. при ціні 3,86 грн. Однак цей варіант продажів треба вважати не остаточним, оскільки на цьому етапі не були взяті до уваги конкурентні фактори і реальна місткість ринку.

         Оцінка міцності товару на ринку.

Зробимо оцінку своєї продукції. В якості товарів-конкурентів вибираємо три аналогічних засоби для миття посуду, представлених на російському ринку. Порівняння товарів відбувається за найважливішими параметрами засобів для миття посуду.

Методика оцінки конкурентоспроможності продукції в даному прикладі зводиться до наступного. Вибрані параметри порівнюються з аналогічними параметрами «уявного ідеального» засобу, які хотіли би бачити покупці в засобі для миття посуду. Кожному параметру ідеального засобу присвоюється індекс 100, кожен параметр порівнюваних засобів отримує у разі відповідності вимогам покупців індекс 100, у разі невідповідності - певну частину від 100.

Таблиця 3.6

Параметри засобу для миття посуду «СВ» і ідеального засобу

Параметри	Параметри засобу «СВ»	Оцінка параметрів	Параметри ідеального засобу (оцінка кожного параметру =100)
Дозатор	0.7 - 2.5 мл	90	0.5 - 1.5 мл
Герметичність	Через деякий час блокуюча частина кришечки перестає фіксуватися	85	Відсутність деформації ємкості, відсутність швидкої ламкості кришечки
Інформація	У запобіжних заходах вказано лише "берегти від дітей", спосіб вживання не описаний	70	Зазначений спосіб вживання, запобіжні заходи і навіть порада, що можна робити з цим засобом після закінчення терміну придатності.
Миюча здатність , %	95	75	100%
Аніонні ПАР	0,2	90	0,1
Неіоногенні ПАР	0,03	80	0,01
	Середня арифметична оцінка в порівнянні з ідеальним засобом	81,66

Як видно, засіб для миття посуду «СВ» ні по одному параметру не досягає рівня ідеального засобу. Далі, на основі оцінок аналізованих параметрів засобу для миття посуду надають ваговиті індекси, що характеризують міру важливості даних параметрів (табл. 3.7)

Таблиця 3.7 - Середньозважена параметрична оцінка засобу для миття посуду «СВ»

Параметри	Ваговий індекс, %	Параметричний індекс	Зважений параметричний індекс
Дозатор	20	90	18
Герметичність	10	8,5
Інформація	5	70	3,5
Миюча здатність , %	45	75	33,75
Аніонні пар	10	90	9
Неіоногенні пар	10	80	8
Всього	100	81,66 (середньоарифметичний індекс (СІ))	80,75 (середньозважений параметричний індекс (СПІ))

Далі засіб для миття посуду «СВ» порівнюється із засобами-конкурентами, для чого параметри засобу конкурентів порівнюються спочатку з параметрами «ідеального засобу». За результатами порівняння підраховуються по кожному засобу параметричний індекс і середньозважений параметричний індекс, а потім визначаються співвідношення середньозважених індексів товарів-конкурентів і засобу для миття посуду «СВ».

Таблиця 3.8 - Оцінка конкурентоспроможності засобу для миття посуду «СВ» і товарів-конкурентів з «ідеальним засобом»

Параметри	Ваговий індекс	«СВ»		«Glanz»		«Пемосупер»		«Золушка»
		СІ	СПІ	СІ	СПІ	СІ	СПІ	СІ	СПІ
Дозатор	20	90	18	90	18	100	20	80	16
Герметичність	10	85	8,5	90	9	75	7,5	70	7
Інформація	5	70	3,5	50	2,5	70	3,5	70	3,5
Миюча здатність, %	45	75	33,75	70	31,5	75	33,75	80	36
Аніонні ПАР	10	90	9	85	8,5	85	8,5	85	8,5
Неіоногенні ПАР	10	80	8	90	9	80	8	80	8
Всього	100	81,66	80,75	79,17	78,5	80,83	81,25	77,5	79

Наразі визначаємо співвідношення середньозважених індексів товарів-конкурентів і засобу для миття посуду «СВ ». якщо середньозважений індекс засобу «СВ» прийняти рівним 100, тоді засіб «Glanz» отримає оцінку 97,21, «Пемосупер» - 100,62, «Золушка» - 97,83.

Таблиця 3.9 - Співвідношення середньозважених індексів

	«СВ»	«Glanz»	«Пемосупер»	«Золушка»
Середньозважений індекс, отриманий на основі порівняння з "ідеальним засобом"	80,75	78,5	81,25	79
Приведений індекс, отриманий на основі порівняння з "СВ"	=80,75/ 80,75·100=100	=78,5/ 80,75·100=97,21	=81,25/ 80,75·100= 100,62	=79/ 80,75·100= 97,83

Ці приведені до єдиного знаменника індекси є насправді надбавками до ціни і знижками з неї за відмінність параметрів конкурентних засобів для миття посуду порівняно із засобом «СВ». Ціна на засіб для миття посуду «Glanz» встановлена на рівні 3,59 грн., на засіб «Пемосупер» - 4,81 грн., а на засіб «Золушка» - 3,65 грн. Проведемо розрахунок виправданих і невиправданих надбавок або знижок, які закладені в первинній ціні 3,86 грн. на засіб для миття посуду «СВ».

Таблиця 3.10 - Надбавки (знижки) до ціни «СВ»

	«Glanz»	«Пемосупер»	«Золушка»
Ціни товарів - конкурентів, грн	3,59	4,81	3,65
Перевищення або заниження ціни на засіб «СВ», над цінами конкурентів, грн.	0,27	-0,95	0,21
Обгрунтована надбавка (знижка) за відмінність в параметрах, грн.	(100-97,21)/97,21·3,59 =0,10	(100-100,62)/100,62·4,81 = -0,03	(100-97,83)/97,83·3,65 =0,08
Необгрунтована надбавка (знижка) на засіб «СВ» при ціні 3,86 грн.	0,27-0,10=0,17	-0,95+0,03=-0,92	0,21-0,08=0,13

Після визначення надбавок і знижок з ціни 3,86 грн. шукаємо таку ціну на засіб «СВ», при якій покупцям буде байдуже, який засіб купувати. В цьому випадку завданням є встановити такий рівень надбавки до ціни і знижок з неї, який точно відповідатиме перевищенню (заниженню) оцінки параметрів засобу «СВ» порівняно з конкурентами.

Розрахуємо надбавки (знижки) до ціни, табл. 3.11.

Таблиця 3.11 - Розрахунок «байдужих» цін на засіб «СВ»

	«Glanz»	«Пемосупер»	«Золушка»
Приведений параметричний індекс	97,21	100,62	97,83
Надбавка (знижка) до ціни «СВ» за рахунок відмінностей в оцінках параметрів %	(100-97,21)/97,21 ·100%=2,87	(100-100,62)/100,62 ·100%=-0,61	(100-97,83)/97,83 ·100%=2,21
Ціни товарів - конкурентів, грн.	3,59	4,81	3,65
Ціни на засіб «СВ», при яких покупець надає однакову перевагу виробам незалежно від їх ціни і параметрів («байдужі» ціни), грн.	3,59·102,87/100=3,69	4,81·99,39/100 =4,78	3,65·102,21/100=3,73

З розрахунків виходить: щоб засіб «СВ» став так само привабливим для покупців, як «Пемосупер», «СВ» треба оцінити в 4,78 грн. При ціні 4,78 грн. і рівності інших чинників число покупців, які придбають «СВ» і «Пемосупер», буде однакове. Якщо ціна «СВ» складе 3,69 грн., покупцям байдуже купуватиме «СВ» або «Glanz». І аналогічно при ціні 3,73 грн. байдуже купуватиме «СВ» або «Золушка». Встановивши «байдужі» ціни, ми маємо досить даних, щоб скоректувати первинну ціну 3,86 грн. з врахуванням конкурентних чинників і вимог по забезпеченню заданого рівня прибутку.

         Вибір варіанту ціни, який забезпечує їй отримання максимальної можливості суми покриття. Таким чином, при встановленні ціни на рівні 3,68 грн. споживачі продукції «Glanz», «Пемосупер» і «Золушка» віддадуть перевагу продукції «СВ», оскільки ціна 3,68 грн. нижче за «байдужі» ціни (3,69 грн., 3,73 грн. і 4,78 грн. відповідно). При ціні 3,68 грн. на думку менеджерів підприємства об'єм продажів складе 38850 од., при цьому маржинальний прибуток буде рівний: (3,68 - 2,89)·38850= 30691,50 грн., що більше маржинального прибутку при ціні 3,86 грн. ( 29100 грн.) на 1591,50 грн. Збільшення прибутку при використанні ціни 3,68 грн. досягається за рахунок збільшення об'ємів реалізації, збільшення виручки, а також за рахунок зниження постійних витрат (при розподілі їх на більший об'єм продукції). На одиницю продукції вони складуть 5100/38850=0,13 грн., а при кількості 30000 шт. - 5100/30000=0,17 грн. В результаті розрахунків по наведеній методиці визначення ціни з орієнтацією на витрати виробництва, попит і конкуренцію пропонується вихідну ціну 3,86 грн. понизити на 4% до рівня 3,68 грн. Таке зниження приведе до зростання об'єму продажів на 22% (з 30000шт. до 38850 шт.), що дозволить збільшити прибуток підприємства у свою чергу на 6% з 24000 грн. до 25591,50 грн.(при ціні 3,86 грн. прибуток дорівнює 3,86·30000-2,89·30000-5100 = 24000 грн.,а при ціні 3,68 грн. прибуток дорівнює 3,68·38850-2,89·38850-5100 = 25591,50 грн.). Отримані результати розрахунків підтверджують правильність вибраного напряму вдосконалення цінової політики підприємства.

         ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НОВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону праці» [41] під охороною праці розуміється система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санiтарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів направлених на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів діяльності;

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та (їх представниками) між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Задача охорони праці полягає в тому, щоб звести до мінімуму ймовірність ураження працюючого під дією шкідливого виробничого чинника чи захворювання під дією шкідливого виробничого чинника з одночасним забезпеченням комфортних умов при максимальній продуктивності праці.

Дотримання умов та правил охорони праці і виробничої санітарії забезпечують безпеку праці. Покращення умов праці, впливає на результати роботи, приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров’я робітників і водночас приводить до зменшення затрат на оплату компенсацій і пільг на лікування а також за роботу в несприятливих умовах праці.

У даному розділі розглядаються питання охорони праці та навколишнього середовища стосовно приміщення відділу продажу ТОВ «СВ», розташованого на першому поверсі трьохповерхового будинку. Площа відділу дорівнює близько 20 м2, об’єм становить 60 м3. В приміщенні відділу продажу є в наявності телефон, персональний комп’ютер, принтер та сканер. Там працює три людини, на кожну з яких припадає близько 6м2.

експортний ціна зовнішньоторговельний контрактний

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

Відповідно до ст. 13 закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень, умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткування та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відносно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.Структура управління охороною праці на ТОВ «СВ» представлена на рис. 4.1.

Рисунок. 4.1- Структура управління охороною праці ТОВ «СВ»

Серед основних задач, пов'язаних з охороною праці можна виділити наступні:

1)   забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

2)      забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

)        професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганда безпечних методів роботи;

4)   вибір оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

5)      професійний відбір виконавців для певних видів робіт;

6)   проведення для працівників і осіб, що відряджаються, інструктажу по охороні праці;

7)      розслідування причин і обставин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві, які привели до тимчасової втрати працездатності або інвалідності, розробка заходів щодо попередження подібних нещасних випадків.

4.3 Шкідливі і небезпечні виробничі чинники

Перелік основних шкідливих і небезпечних виробничих чинників згідно з ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ [42], які мають місце у відділі продажу ТОВ «СВ», наведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 - Перелік шкідливих і небезпечних виробничих чинників.

Шкідливі і небезпечні виробничі чинники	Джерела їх виникнення
Випромінювання	Монітор ЕОМ
Підвищений рівень іонізації повітря	Випромінювання монітору
Підвищений рівень статичної електрики	Висока напруга ЕЛТ, діелектричні поверхні
Шум	Принтер, активна система охолодження процесору
Електрична напруга (220 В)	ПЕОМ, принтер
Психофізіологічні фактори	Монотонність праці, розумові та емоційні перевантаження

4.4 Метеорологічні умови

Метеорологічні умови в відділі продажу повинні відповідати ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ [43]. Робота на ПЕОМ відноситься до легкої (Іа) категорії робіт за енерговитратами.

Оптимальні та допустимі значення параметрів мікроклімату для робочого місця, оператора ПЕОМ, представлені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2. - Оптимальні і допустимі значення параметрів метеорологічних умов на робочому місці

Категорія важкості робіт по енерго витратам	Період року	Температура, С°	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Легка - Іа		Оптимальні
	Холодний	21-23	40-60	0,1
	Теплий	22-24	40-60	0,2
		Допустимі
	Холодний	20-24	75	0,2
	Теплий	21-28	65 (при 28°С)	0,1-0,3

4.5 Вентиляція і опалювання приміщення

Для підтримки нормальних умов мікроклімату виробниче приміщення і офіс обладнано вентиляцією, а також системою опалювання, спроектованій згідно СНиП 2.04.05-91 [44].

Для забезпечення нормованих параметрів мікроклімату згідно СНиП 2.04.05-91[44] в приміщеннях підприємства є як природна, так і штучна вентиляція. У холодний період використовується центральне опалення.

4.6 Виробниче освітлення

Освітлення приміщень - штучне і природне. Природне освітлення здійснюється через бокові прорізи, зорієнтовані переважно на південь. При визначенні найменшого розміру об’єкту розміщення, встановлено розряд зорових робіт - ІІІ. В таблиці 4.3 приведені характеристики освітлення в приміщенні відповідно до СНиП II-4-79 та ДБН В.2.5-28-2006 [45, 46]. Для визначення нормованого значення коефіцієнта природної освітленості (КПО) для умов м. Харкова скористаємося формулою 4.1

=eIIIHmc                                                                               (4.1)

де eIIIH нормована величина КПО для третього пояса світлового клімату =2%;коефіцієнт світлового клімату, m =0,9.

с - коефіцієнт сонячного клімату, С =0,75;= 2*0,75*0,9=1,35%

Нормоване значення КПО при природному освітлені та освітленість на робочих поверхнях при штучному освітленні для відділу продажу наведені в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 - Характеристики виробничого освітлення

Найменування приміщення	Розряд і підрозряд зорової роботи	Контраст об'єкту з фоном	Характеристика фону	Штучне освітлення, Е, лк	Природне освітлення, КПО, %
Відділ продажу відділ	IIIв	Середній	Середній	400	1,35

Відповідно до НПАОП 0.00-1.28-10 [47] нормований показник КПО повинен бути не менш 1,5%, тому необхідно використовувати лампи денного освітлення.

4.7 Шум і вібрація

В приміщеннях існує непостійний шум - що коливається, рівень звуку якого безперервно змінюється в часі. Допустимий рівень звуку для операторів ПЕОМ згідно з ГОСТ 12.1.003-83*[47] складає 60дБА.

4.8. Випромінювання від екрану ПЕОМ

Робоче місце адміністративно-управлінського персоналу оснащене комп'ютерною технікою.

Монітори є джерелами рентгенівського, оптичного та радіочастотного випромінювання. Потужність дози рентгенівського випромінювання згідно з НРБУ-97 [49] в будь-якій точці простору на відстані 5 см від поверхні екрану монітора не повинна перевищувати 100 мкР/год.

Нормативні значення оптичного та радіочастотного випромінювання при використовуванні відеодісплейних терміналів (ВДТ) згідно ДСан П і Н 3.3.2-0.07-98 та ДСТУ ГОСТ 12.1.006 : 2008 [50, 51] приведені у табл. 4.4. та табл. 4.5 відповідно.

Таблиця 4.4 - Допустима поверхнева кількість потоку енергії в різних областях оптичного випромінювання

Види оптичного випромінювання (діапазон довжин хвиль)	Допустима поверхнева кількість потоку енергії,Вт/м2
Ультрафіолетові випромінювання УФ-С (220-280нм) УФ-В (280-320нм) УФ-А (320-400нм)	0,001 0,01 10,0
Видимі випромінювання (400-760нм)	10,0
Інфрачервоні випромінювання (0,76-10,0мкм)	35,0-70,0

Таблиця 4.5 - Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля радіочастотного діапазону та напруженість електростатичного поля

Диапазон частот, Гц	Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля		Допустима поверхнева щільність потоку енергії, Вт/м2
	за електричною складовою (Е), В/м	за магнітною складовою (Н), А/м
60кГц до 3МГц	50	5	-
3МГц до 30 МГц	20	-	-
30МГц до 50 МГц	10	0,3	-
50МГц до 300 МГц	5	-	-
300МГц до 300 ГГц	-	-	10

Напруженість електростатичного поля на робочому місці не більше 20 кВ/м відповідно до ГОСТ 12.1.045 - 84 [52].

Іонний склад повітря у виробничих приміщеннях, де використовуються ПЕОМ, не перевищує допустимі норми відповідно до ДНАОП 0.03 - 3.06 - 80 [53] і приведений в таблиці 4.6

Таблиця 4.6 - Рівні іонізації повітря приміщень при роботі на ПЕОМ

Рівні	Число іонів в 1 см³ повітря
	п+	п-
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500-3000	3000-5000
Максимально допустимі	50000	50000

4.9 Організація безпечних умов праці на робочому місці

Забезпечення організації робочого місця оператора (в даному випадку виконавиці дипломної роботи) за дисплеєм передбачає організацію робочого місця відповідно до антропометричних характеристик; виконання ергономічних вимог до розміщення технічних засобів на робочому місці; до світло- та кольоро-технічних характеристик дисплею, до літерно-цифрової інформації, клавіатури; необхідні санітарно-гігієнічні умови праці [54].

Існують певні вимоги до розмірів робочого місця:

- висота робочої поверхні 655 мм;

висота сидіння 420 мм (бажано такого, що регулюється);

відстань від сидіння до нижнього кінця робочої поверхні 150мм;

- розміри простору для ніг 650x500x600.

Ергономічні вимоги до розміщення технічних засобів на робітничому місці такі:

1)   природний нахил корпуса вперед на 5-100, кут згинання між стегном і гомілкою 95-1350;

2)   Кут спостереження екрану, а також інших засобів відображення інформації в горизонтальній площині не перевищує 600;

3)   Основний дисплей знаходиться внизу, а інформаційні поля екранів - в куту спостереження в вертикальній площині +100 вверх і 300 вниз від горизонтальної лінії зору.

4)   ступні на підлозі;

5)   стегно - горизонтально;

6)   оператор максимальних розмірів не повинен упиратися ступнею в стійку стола або підставки;

7)   оператор має можливість спиратися ліктем на робочу поверхню;

8)   можливість роботи з документами.

4.10 Електробезпека

Приміщення з комп'ютерною технікою є приміщенням з підвищеною небезпекою ураження людини електричним струмом, тому що можливий одночасний дотик людини до металоконструкцій будинку, що мають з'єднання з землею, з однієї сторони та до металевих корпусів електроустаткування - з іншої [55].

Параметри електричної мережі:

струм змінний;

напруга в мережі 220 В;

частота промислова 50 Гц.

режим нейтралі живлячої мережі - трьохфазова чотирьохпровідна із нейтраллю, що заземлена.

4.11 Пожежна безпека

Категорія приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою згідно НАПБ Б.03-002-2007 [56] - В.

Серед можливих елементів протипожежного захисту, обов’язковими є первинні засоби пожежегасіння. Згідно із вимогами ГОСТ 12.1.004-91 [57] пожежна безпека забезпечується наступними заходами:

-       системою запобігання пожеж;

-       організаційними заходами з пожежної безпеки.

В таблиці 4.7 приведений перелік обов'язкових первинних засобів при пожежогасінні.

Таблиця 4.7 - Перелік обов'язкових первинних засобів при пожежегасінні

Приміщення	Площа, м2	Первинні засоби пожежегасіння	Кількість, шт.
Відділ продажу	32	ВВ-5	3

4.12 Охорона навколишнього середовища

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища » був прийнятий 25 червня 1991 року і визначає правові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища [58].

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Охорона навколишнього середовища заснована на системі державних, юридичних, суспільних, адміністративно-господарських і соціально - економічних заходів, які направлені на підтримання сприятливих умов проживання і раціональне використання матеріальних та енергетичних ресурсів в інтересах усього людства.

В наш час при масовому використанні моніторів і комп'ютерів не можна не враховувати їхній вплив на довкілля на усіх стадіях: при виготовленні, експлуатації і після закінчення їхнього строку служби. Сьогодні діють екологічні стандарти, які визначають вимоги до виробництва і матеріалів, що використовуються в конструкції приладів.

Оскільки вимоги до матеріалів стали набагато жорсткіші, а розробка нових виробничих та утилізаційних технологій не припиняється, антропогенне навантаження на навколишнє середовище стає набагато менш значним.

ВИСНОВКИ

В результаті виконання дипломної роботи, відповідно до поставлених завдань, можна зробити наступні висновки.

Проведений аналіз літературних джерел, які присвячені сучасній методології ціноутворення на зовнішньому ринку, виявив, що в умовах ринку ціноутворення є складним процесом, підданим впливу багатьох чинників. Вибір загальної орієнтації в ціноутворенні, підходів до визначення цін на нові і вже випущені вироби, з метою збільшення обсягів реалізації, товарообороту, підвищення рівня виробництва, максимізації прибутку і зміцнення ринкових позицій фірми здійснюється в рамках маркетингу. Також було виявлено, що існує три основні методи визначення ціни на експортну продукцію: на базі витрат на виробництво, виходячи з рівня попиту та орієнтуючись на рівень цін конкурентів.

Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «СВ» - провідного виробника побутової хімії в Україні - виявив, що стан підприємства погіршився за останній рік, деякі фінансові показники компанії в 2010 році порівняно з 2009 роком погіршилися: зменшення коефіцієнту рентабельності продажів на 0,23%; коефіцієнту рентабельності виробництва на 10,47%, коефіцієнту рентабельності активів на 3,06%, все це говорить про підвищення собівартості продукції та падіння попиту на продукцію.

Продукція ТОВ «СВ» експортується в країни Європи та         СНД. Доля експорту складає 22%. Поставки товару здійснюються на умовах FCA. Протягом останнього рококо обсяг експорту в компанії зменшився 548,6 тис.грн.

Проведені дослідження наявної цінової політики для зовнішнього ринку на ТОВ «СВ» виявили, що існуюча політика ціноутворення не враховує специфіку окремих ринків збуту, що створює передумови для недоотримання прибутку підприємством.

Результатом наступного етапу роботи є використання методики визначення цін на основі знаходження рівноваги між витратами виробництва, попитом і конкуренцією. Ця методика містить 7 етапів процесу ціноутворення: аналіз ринку збуту, постановка цілі ціноутворення; визначення обсягу продажу товару, розрахунок початкових цін з урахуванням повних витрат виробництва, опрацювання різних можливих на реальному ринку варіантів комбінацій «ціна - обсяг продажів», оцінка міцності товару на ринку, вибір варіанта ціни, який забезпечує їй одержання максимальної можливості суми покриття. Вихідними параметрами виступили ціна 3,86 грн, кількість в об’ємі 30000 шт. та якісні характеристики, такі як герметичність, наявність дозатору, миюча здатність, аніонні ПАР та неіоногенні ПАР засобу для миття посуду «СВ». На основі проведеного аналізу експортної діяльності базою для впровадження цінової методики був обраний ринок Росії,з найбільшою долею експорту ( 44% в 2010 році).

В результаті розрахунків по наведеній методиці визначення ціни з орієнтацією на витрати виробництва, попит і конкуренцію пропонується початкову ціну 3,86 грн. понизити на 4% до рівня 3,68 грн. Таке зниження приведе до зростання об'єму продажів на 22% (з 30000шт. до 38850 шт.), що в свою чергу дозволить збільшити прибуток підприємства на 6% з 24000 грн. до 25591,50 грн.

Отримані результати розрахунків підтверджують правильність вибраного напряму вдосконалення цінової політики підприємства.

 

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1 Багиев Г.Л., Тарасевич В.М., Анн Х. Маркетинг. - СПб: Питер, 2008.

Годин А.М. Маркетинг: Учебник. - М.: Дашков и Ко, 2009.

3 Рыжикова Е. ВЭД: устанавливаем цену контракта // Справочник экономиста <http://www.economist.net.ua>, - 2008. - №10.

Липсиц И.В. Ценообразование. - М.: Магистр, 2008.

Магомедов М.Д., Куломзина Е.Ю., Чайкина И.И. Ценообразование. - М.: Дашков и Ко, 2009.

Маховикова Г.А., Желтякова И.А., Пузыня Н.Ю. Ценообразование. Конспект лекций. - М.: Эксмо, 2007.

Парамонова Т.Н., Красюк И.Н. Маркетинг. - М.: КноРус, 2008.

Салимжанов И.К. Ценообразование: Учебное пособие. - М.: КноРус, 2008.

Соловьев Б.А. Маркетинг: Учебник. - М.: Инфра-М, 2009.

Шевчук Д.А. Ценообразование: Учебное пособие. - М.: ГроссМедиа, РОСБУХ, 2008.

11    Липсиц И.В. Коммерческое ценообразование: Учебник. - М.: Издательство БЕК, 2009.

12     Слепнева Т.А., Яркин Е.В. Цены и ценообразование: Учебное пособие. - М.: Инфра-М, 2001.

         Уткин Э.А. Цены. Ценообразование. Ценовая политика. - М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 2007.

         Шнаппауф Р.А. Практика продаж: Справочное пособие. - М.: АО «Интерэксперт», 1998.

15    П. Дойль, Ф. Штартен. Маркетинг, менеджмент и стратегии - 4-е издание - Издательство Питер, 2007.

16     Т. А. Слепнева, Е. В. Яркин. Цены и ценообразование: Учебное пособие Москва: ИНФРА-М, 2001.

         Курс экономики: Учебник. - 3-е изд., доп./под ред. Б. А. Райсберга. - Москва: ИНФРА-М, 2000.

         Дж. Р. Росситер, Л. Перси «Реклама и продвижение товаров». - Издательство СПб., 2001.

         Матанцев А. Н. Стратегия, тактика и практика маркетинга. Учебно-практическое пособие. Москва, 2003.

         Панкрухин А. П. Маркетинг. Учебник для ВУЗов. Москва, 2003.

         Скобин Ю. Б., Скобин И. Ю. Обоснование структур и функций системы управления маркетингом. // Маркетинг в России и за рубежом, 2002.

22    Ноздрееа, Я. 5. Международный маркетинг: учебник. М : Экономисть, 2005.

23     Сейфушева, М. Э. Международный маркетинг: учебник М.; ЮНИТИ, 2004.

         Багиев.Т.Л. Международный маркетинг/Г. Л.Багиев, Н. К Моисеева, С.В. Никифорова. СПб.: Питер, 2001.

         Буров, А. С. Международный маркетинг: учеб. пособие. М.: Дашков и Ко, 2004. Алексумн, В. А. Международный маркетинг: учеб. пособие. М.: Дашков и Ко, 2000.

         Черенков, В, М. Международный маркетинг: учеб. пособие. СПб., 2003.

         Амбдер, Г. Практический маркетинг. СПб.: Питер, 1999.

         Армстронг, Г. Введение в маркетинг / Г. Армстронг, Ф. Котлер. М.: Издательский дом Вильяме, 2000.

         Асселъ, Г. Маркетинг, принципы и стратегия. М.: Инфра-М, 1999.

30 Дайан, А, Академия рынка. Маркетинг / А. Дайан, Ф. Букерель, Р. Ланкар и др. М. : Экономика, 2003.

        Диксон, Я. А Управление маркетингом. М.: Бином, 1998.

32     Дэниеле,Дж. Международный биэнес/Дж.Дэниеле,Л. X. Радеба. М. :Дсло, 2004.

         Крылова, Г.Д. Маркетинг: учебник /Г. Д. Крылова, М. И. Соколова. М.: ЮНИТИ, 2004.

         Дамбен, Ж. Ж. Стратегический маркетинг СПб. : Наука, 2006.

35     http://www.svopter.com.ua <http://www.svopter.com.ua>

         http://marketing.rbc.ua/publication/13.10.2010/ DISCOVERY Research Group <http://marketing.rbc.ua/publication/13.10.2010/2424>

         Ноздрееа, Р. Б. Современные аспекты международного маркетинга : учеб. пособие. М.: РОССПЭН, 2002.

38    Курс экономики: Учебник. - 3-е изд., доп./под ред. Б. А. Райсберга. - Москва: ИНФРА-М, 2000.

39     http://marketing.rbc.ua/publication/21.04.2010/ DISCOVERY Research Group <http://marketing.rbc.ua/publication/21.04.2010/2457>

         http://planovik.ru › mark/research/32/562949953421832.html

41 Закон України «Про охорону праці», 21 листопада 2002р.

42 ГОСТ 12.0.003-74*. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ. 01.01.76.

43    ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ. 01.01.89.

44    СНиП 2.04.05-91. Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционированием.: Строиздат,1992г. - 64с

45    СНиП II-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат, 1980. - 110с.

46    ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення. - К.: МінбудУкр., 2006.

47    НПАОП 0.00-1.28-10 Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислюваних машин. - Діє з 01.01.11.

48     ГОСТ 12.1.003 - 83*. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введен 01. 07. 89.

49    НРБУ - 97. Норми радіаційної безпеки України. - Київ, 1997.

50     ДСан П і Н 3.3.2-007-98. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплеями і терміналами електронно-обчислювальних машин. - Київ, 1998.

         ДСТУ ГОСТ 12.1.006 : 2008. ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Общие требования безопасности. - Введен 01. 01. 2009.

         ГОСТ 12.1.045 - 84. ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. - Введен 01.01.86.

         ДНАОП 0.03 - 3.06 - 80. Санітарно-гігієнічні норми допустимих рівнів іонізації повітря виробничих та громадських приміщень. - Діє з 01.01.81.

         ГОСТ 12.2.032 - 78*. ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие требования безопасности. - Введен 01.01.79.

         ПУЭ 87. Правила устройства электроустановок. Энергоатомиздат, 1987.

         НАПБ Б.03.002-2007 . Нормативний акт пожежної безпеки. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Наказ МНС №633 від 03.12.2007.

         ГОСТ 12.1.004-91*. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. Введ. 01. 07. 95.

         Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991.

ДОДАТОК А

Баланс ТОВ «СВ» на 31 грудня 2010 р. Таблиця А.1

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010	13	4
первісна вартість	011	62	62
накопичена амортизація	012	( 49 )	( 58 )
Незавершене будівництво	020
Основні засоби:
залишкова вартість	030	1 623	2 119
первісна вартість	031	2 421	3 353
знос	032	( 98 )	( 1 234 )
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035
первісна вартість	036
накопичена амортизація	037
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040
інші фінансові інвестиції	045
Довгострокова дебіторська заборгованість	050
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості	055
Первісна вартість інвестиційної нерухомості	056
Знос інвестиційної нерухомості	057
Відстрочені податкові активи	060	45	107
Гудвіл	065
Інші необоротні активи	070
Усього за розділом I	080	1 681	2 230
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	1 786	2 898
Поточні біологічні активи	110
Незавершене виробництво	120
Готова продукція	130	970	1 001
Товари	140	3	10
Векселі одержані	150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	3 164	3 909
первісна вартість	161	3 164	3 909
резерв сумнівних боргів	162
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	3	50
за виданими авансами	180	619	541
з нарахованих доходів	190
із внутрішніх розрахунків	200	122	348
Інша поточна дебіторська заборгованість	210
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	43	181
у т.ч. в касі	231
в іноземній валюті	240	338	71
Інші оборотні активи	250
Усього за розділом II	260	7 048	9 009
III. Витрати майбутніх періодів	270	3	1 246
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275
Баланс	280	8 732	12 485
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	4 000	8 000
Пайовий капітал	310
Додатковий вкладений капітал	320
Інший додатковий капітал	330	8	8
Резервний капітал	340	8	8
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	1 003	1 559
Неоплачений капітал	360	( 130 )	( 290 )
Вилучений капітал	370
Усього за розділом I	380	4 889	9 285
II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400
Інші забезпечення	410
Сума страхових резервів	415
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416
Залишок сформованого призового фонду, що підлягає виплаті переможцям лотереї	417
Залишок сформованого резерву на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї	418
Цільове фінансування	420
Усього за розділом II	430
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	188
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450
Відстрочені податкові зобов'язання	460
Інші довгострокові зобов'язання	470
Усього за розділом III	480	188
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	400	800
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510
Векселі видані	520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	2 957	2 124
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	192	36
з бюджетом	550	23	137
з позабюджетних платежів	560
зі страхування	570	6	9
з оплати праці	580	22	25
з учасниками	590
із внутрішніх розрахунків	600		5
Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	605
Інші поточні зобов'язання	610	55	64
Усього за розділом IV	620	3 655	3 200
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	8 732

ДОДАТОК Б

Звіт про фінансові результати ТОВ «СВ» за 2010 р.

Таблиця Б.1 I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	27 055	24 341
Податок на додану вартість	015	3 543	2 992
Акцизний збір	020
Інші вирахування з доходу	030
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	23 512	21 349
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040	20 036	16 702
Валовий:
прибуток	050	3 476	4 647
збиток	055
Інші операційні доходи	060	5 288	5 785
Адміністративні витрати	070	758	817
Витрати на збут	080	1 576	3090
Інші операційні витрати	090	5 463	5 607
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток	100	967	918
збиток	105
Доход від участі в капіталі	110
Інші фінансові доходи	120
Інші доходи	130
Фінансові витрати	140	180	133
Втрати від участі в капіталі	150
Інші витрати	160
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток	170
збиток	175
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	231	232
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток	190	556	553
збиток	195
Надзвичайні:
доходи	200
витрати	205
Податки з надзвичайного прибутку	210
Чистий:
прибуток	220	556	553
збиток	225

. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	17729	14495
Витрати на оплату праці	240	941	414
Відрахування на соціальні заходи	250	354	156
Амортизація	260	493	315
Інші операційні витрати	270	2802	6087
Разом	280	22319	21467

. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Середньорічна кількість простих акцій	300
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	320
Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	330
Дивіденди на одну просту акцію	340