Особливості гендерного виховання дітей дошкільного віку

Особливості гендерного виховання дітей дошкільного віку

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Науково-теоретичні засади гендерного виховання дітей дошкільного віку

.1        З історії становлення гендерного виховання

1.2    Виховання дітей з урахуванням гендерних особливостей

Розділ 2. Педагогічні можливості сучасного дошкільного навчального закладу щодо гендерного виховання дітей дошкільного віку

.1        Використання сучасних педагогічних технологій у гендерному вихованні дітей дошкільного віку

2.2    Аналіз результатів експериментальної роботи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Проблема гендерного виховання хвилює сьогодні багатьох педагогів, психологів. Інтерес обумовлений тим, що сучасні вимоги індивідуального підходу до формування особистості не можуть ігнорувати гендерні особливості дитини, так як це біосоціокультурні характеристики. Сучасні пріоритети у вихованні хлопчиків і дівчаток полягають не в закріпленні жорстких стандартів маскулінності і фемінності, а у вивченні потенціалу партнерських взаємин між хлопчиками і дівчатками, вихованні людського в жінці і чоловікові, щирості, взаєморозуміння, взаємодоповнюваності.

Нейропсихологи, фізіологи, психологи і педагоги вважають, що формування гендерної стійкості обумовлено соціокультурними нормами і залежить в першу чергу від ставлення батьків до дитини, характеру батьківських установок і прихильності як матері до дитини, так і дитини до матері, а також від виховання його в дошкільному освітньому закладі. Однак зміст роботи з дошкільниками з урахуванням їх гендерних особливостей розроблено недостатньо.

Так, проблему гендерного виховання дітей дошкільного віку досліджували О.О. Кудрявцева, К.Д. Ушинський, С.А. Марутян, В.О. Сухомлинський, А.А. Палій, П.В. Плісенко, О.В. Прозументик, Т.А. Рєпіна, Л.Г. Тараннікова, А.Я. Коменський, С.В. Шаповалова [16, с. 26]

Нові трансформаційні процеси у світовій спільноті й у нашій державі, початок ери повноправності буття жінки та чоловіка потребують глибшого осмислення соціально-психологічних механізмів набуття дитиною гендерної ідентичності як передумови повноцінної реалізації «Я». Наукові дослідження довели, що висока фемінність у жінок та маскулінність у чоловіків у сучасному суспільстві не завжди є гарантією їхнього соціального та психологічного благополуччя. Сьогодні все більше вчених пов’язують розв’язання цього завдання з реалізацією гендерного підходу в освіті тому, що саме гендерний підхід орієнтований на формування й утвердження рівних, незалежних від статі можливостей самореалізації людини в усіх сферах життєдіяльності.

Тому сьогодні постає потреба сформувати певну суму знань студентів педагогічних вузів та вихователів дошкільних навчальних закладів про особливості гендерного виховання дітей дошкільного віку, тому що на даний час цьому приділяється мало уваги. Це і визначило тему нашого наукового дослідження: «Особливості гендерного виховання дітей дошкільного віку».

Актуальність обраної теми обумовлюється низкою об’єктивних чинників - реальні трансформації гендерних стосунків у сучасному українському суспільстві; злам традиційної системи поляризації жіночих та чоловічих соціальних ролей, їхнє зближення,переосмислення ролі та місця жінки у різних сферах суспільної діяльності; необхідність вивчення основ гендерних знань в системі освіти; як показує вивчення досвіду, у дошкільних навчальних закладах гендерне виховання відбувається стихійно, практично запроваджується жорсткий традиційний підхід у формуванні статево-рольових стереотипів, стереотипів самосприйняття та самооцінки особистості дитини лише за статевою ознакою, у змісті виховання недостатньо присутній гендерний компонент та його методичне забезпечення.

Мета дослідження - обґрунтування комплексу психолого-педагогічних умов, які забезпечують гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку у дошкільному навчальному закладі.

Об’єкт дослідження - гендерне виховання дошкільників

Предмет дослідження - виховання дошкільників з урахуванням статевої диференціації.

У своєму дослідженні ми виходили з гіпотези про те, що гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку є можливим за наступних умов:

вивчення особливостей гендерних уявлень у дітей;

цілеспрямоване використання системи адекватних методичних засобів у виховній роботі, які сприяють формуванню гендерної ідентичності у дошкільників;

забезпечення індивідуального підходу до виявлення гендерної поведінки хлопчиками та дівчатками дошкільного віку.

У відповідності до висунутої гіпотези були сформульовані завдання дослідження:

. Проаналізувати сучасні наукові дослідження до реалізації гендерного підходу у вихованні дітей дошкільного віку та визначитися в основних гендерних термінах.

. Виявити особливості гендерних уявлень дітей дошкільного віку та охарактеризувати особливості їх гендерної поведінки у різних видах діяльності.

. Обґрунтувати комплекс організаційно-педагогічних умов, що забезпечує гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку, та апробувати його у виховній роботі з дітьми.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези використали такі методи:

А) теоретичні: аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, який сприяв виявленню, узагальненню систематизації різних аспектів досліджуваної проблеми;

Б) емпіричні: педагогічне спостереження, дослідницька бесіда, вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду, анкетування.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження і складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

База дослідження: ДНЗ №2 «Сонечко», міста Бара.

Апробація результатів дослідження: участь у IV студентській науково-практичній конференції Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського. Друк матеріалів у щорічному збірнику тез та статей Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського «Студентський науковий вісник».

Розділ 1. Науково-теоретичні засади гендерного виховання дітей дошкільного віку

.1 З історії становлення гендерного виховання

Наприкінці XX століття людство відкрило для себе новий гендерний світ. Останнім часом можна вважати швидке залучення жінок до соціального та політичного життя, з’являються держави із 40-відсотковою присутністю жінок на вищих законодавчих та адміністративних посадах.

Україна, рухаючись убік європейського співтовариства, робить перші кроки в розв'язанні гендерних проблем соціального партнерства жінок і чоловіків та гармонійної взаємодії двох біосоціальних груп в інтересах суспільства. Рівень демократичності суспільства й цивілізованості людських взаємин визначається низкою критеріїв, найсуттєвіший з них ставлення суспільства до жінок та їхніх прав. Тому порушення проблем гендерної асиметрії у сферах культури, економіки, політики, освіти, формування в Україні ефективної політики рівних можливостей для чоловіків і жінок одна з умов розбудови демократичної держави [28, c. 3].

Конституційне закріплення принципу рівноправності жінок і чоловіків свідчить, що українська держава, її соціум прагне вийти на європейський і світовий рівень у розв'язанні Гендерних проблем та регулюванні стосунків між жінками та чоловіками. А це важливий аспект розвитку людського потенціалу, подолання віковічних бар'єрів, що спричинили гендерну нерівність.

Дотримання принципу рівності статей у соціальному, економічному, політичному житті суспільства, а також такий рівень громадської свідомості, де успішно відтворюються демократичні цінності, гарантують підтримку гідності кожної людини незалежно від статі. Це показники гендерної культури. Порушення питань гендерної рівності та гендерної рівноправності, руйнування старих стереотипів про жінку як другорядну особу - характерна ознака сучасності, тенденція до гармонізації стосунків двох половин людства, основи якої було закладено й сформовано ООН і та Радою Європи [35, c. 103].

Загальна Декларація прав людини (1948) закріпила один з основних принципів життєдіяльності світового співтовариства - - принцип недопущення дискримінації - й проголосила, що всі люди народжуються вільними й рівними і що кожна людина повинна мати всі права та свобода без будь-якого обмеження за ознакою статі [15, c. 5].

У доповіді за 1995 р., присвяченій становищу жінок та проблемам тендерного розвитку людського потенціалу, на ІV Всесвітній конференції в Пекіні зазначається:

•розвиток людського потенціалу - це процес розширення можливостей усіх людей, а не лише окремих груп;

•соціальні умови, за яких жінки не мають змоги реалізувати себе, - це хронічна вада розви тку всіх сучасних суспільств;

• рух до рівноправ'я жінок і чоловіків є процесом політичного характеру. Він потребує нового типу мислення, у якому старі стереотипи поступаються місцем гуманній філософії, що визначає всіх людей, незалежно від статі, як носіїв суспільних змін. Отже, сучасне розуміння людського потенціалу, повною мірою враховує гендерний чинник, інтереси, проблеми, потенціал жінок [8, c. 38].

Гендерна наука відносно молода, тому й тлумачення самого поняття «гендер» ще й досі є проблематичним.

Перші наукові праці з гендерної проблематики з'явилися близько 20 років тому. Але, незважаючи на відносну «молодість» гендерного підходу та складність самого феномену,

Початок XXI століття ознаменувався пошуком шляхів соціального партнерства жінок і чоловіків, рівномірного використання їх потенціалу в будь-якій сфері життєдіяльності, що є метою сучасного людства.

«Гендер» є одним із наймолодших термінів у психології, педагогіці, соціології, суспільствознавстві тощо. Вважається, що вперше па науковому рівні його застосувала до аналізу стосунків і діяльності чоловіків і жінок та для точного тлумачення біологічних, фізіологічних і соціально-рольових відмінностей представників різної статі американка Дж.В. Скотт, науковець і педагог.

Гендер означає «соціальні стосунки між людьми різних статей», «соціально організовані стосунки між людьми різних статей», «поділ ролей на чоловічі та жіночі».

Інколи поняття «гендер» пов'язують із поняттям фемінізм (психологічній поведінкові властивості, характерні для чоловіків і жінок), що с причиною неправильного розуміння сутності гендерної рівності.

Гендерна рівність - це не тільки рівність статей, а й рівність використання особистісного потенціалу кожної людини незалежно від статі [20, c. 17].

Більшість дослідників розрізняють поняття «стать» і «гендер» та схиляються до думки, що зі статтю пов'язані лише фізіологічні особливості будови тіла, а з гендером - психологічні,соціальні та культурні відмінності між чоловіками й жінками, їхні маскулінні та фемінні якості.

Маскулінність, фемінність - нормативні уявлення про соматичні, психічні й поведінкові властивості, притаманні чоловікам і жінкам.

На відміну від біологічної статі як сукупності природних фізіологічних ознак людини, з якими вона народжується, гендер точно характеризує соціальну стать людини. Отже, відмінність між статтю та гендером - фундаментальна, тобто вона не обмежується лише біологією та фізіологією.

Науковці вважають, що мозок людини може програмувати поведінку як за чоловічим, так і за жіночим типом. Іншими словами, кожна людина володіє водночас маскулінніми й фемінними рисами, і лише ступінь їх вираженості та особливості поєднання визначають індивідуальність особистості. змінність і маскулінність як якості особистості є дуже важливими для нормальної життєдіяльності людини. Саме вони переважно зумовлюють поведінку, спосіб життя, а також формування особистісних якостей людини [37, c. 36].

Усвідомлення людиною своєї приналежності до чоловічого або жіночого тендеру, набуття індивідом психологічних, поведінкових, соціальних та культурних властивостей - дуже складний процес, пов'язаний із засвоєнням певної тендерної ролі, стереотипу, який традиційно асоціюється із жіночою або чоловічою соціальною функцією. Гендерні функції створюють люди впродовж тривалого часу. Вони формуються під впливом суспільства.

Отже, гендерні проблеми не є лише жіночими проблемами - це проблеми всього суспільства, хоча більшість світових та українських праць, присвячених тендеру належить жінкам, тобто жінка є об'єктом та суб'єктом тендерних досліджень.

Глибше й докладніше проаналізувавши цю -тематику можна з'ясувати, що предметом тендерного аналізу є не тільки жіноча, а й чоловіча стать, соціальні й економічні стосунки чоловіків та жінок між собою.

Проблема гендеру в педагогічній науці нова, у колі інтересів багатьох науковців перебувають такі аспекти: опанування основ гендерної культури і технологій упровадження принципів гендерної демократії у сфері освітнього простору (В. Агеєв, Т. Булавіна, Т. Говорун [16, c. 91], О. Кікінежді [13, c. 3], Я. Кічук та ін.), набуття ознак теоретичної і практичної готовності до гендерного виховання й освіти нової генерації підростаючого покоління (Л. Булатова, В. Кравець, Р. Мойсюк [23, c. 251]).

Педагог Р. Мойсюк розкриває основні напрями сучасних наукових досліджень з проблеми становлення гендерної освіти в Україні. Науковець підтверджує, що “гендерна концепція ще недостатньо висвітлена у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, де більшість педпрацівників незнайомі із суттю гендерного підходу, не володіють гендерною термінологією”, вважаючи, що “школа продовжує здійснювати навчально-виховний процес у дусі стереотипізованого підходу, що відповідає традиціям патріархальної культури” [17, c. 80]. Погоджуємося з висновками автора щодо необхідності розвитку гендерної педагогіки як нової галузі педагогічної науки. Теоретичні основи цієї науки висвітлив В. Кравець.

Питання співвідношення педагогіки і гендеру як складних соціальних і наукових категорій вивчає й Л. Штильова. Вона вважає, що сучасна школа повинна сприяти розвитку індивідуальних можливостей і рис учнів, створювати умови для їхньої самореалізації, незалежно від статі та упереджень, для чого педагогічний колектив має володіти гендерною чутливістю та гендерним підходом у вихованні та навчанні. Л. Штильова перелічує низку факторів, що зумовлюють необхідність включення до педагогічної науки і практики понять “гендерна освіта” та “гендерне виховання”. Серед цих факторів визначальним є традиційне розуміння термінів “статеве виховання” і “статеворольова соціалізація”, що не відтворює реалій сучасності, а лише ускладнює їхнє розуміння. На часту підміну чи невизначене трактування понять “статеве”, “сексуальне”, “статево рольове”, “гендерне” виховання звертають увагу й інші дослідники [34, c. 7].

С. Вихор вважає гендерний підхід в освіті складовою особистісно зорієнтованого навчально-виховного процесу. На думку науковця, це механізм досягнення гендерної рівності та утвердження рівних можливостей для самореалізації кожної особистості. Такий підхід передбачає: відсутність орієнтації на “особливе призначення” чоловіка чи жінки; заохочення видів діяльності, що відповідають інтересам особистості; пом’якшення гендерних стереотипів; врахування соціально-статевих відмінностей. Дослідниця розкриває особливості гендерного виховання у старшому підлітковому та ранньому юнацькому віці, що характеризується почуттям дорослості “чуттям статі”, суперечністю між необхідністю наслідувати гендерні стереотипи і бажанням утвердити власні норми і цінності, виникненням потреби спілкуватися з однолітками протилежної статі, необхідністю самовизначення, вибору життєвого і професійного шляху, формуванням світогляду [12, c. 122].

Як бачимо питання гендерного виховання у загальноосвітній школі, у підлітковому та юнацькому віці, цікавить багатьох науковців. Стосовно змісту роботи з дітьми дошкільного віку з урахуванням гендерних особливостей, то проблема є не висвітленою. Найновіші дані з питань статевого виховання у дошкільному закладі представлено у посібнику Л. Олійник. Автор, базуючись на висновках вітчизняних і зарубіжних вчених та власному досвіді досліджень у галузі родинного та суспільного статевого виховання дітей, розкриває актуальні питання особистісно орієнтованої дошкільної та початкової освіти з метою формування життєвої компетентності вихованців. Л. Олійник розмежовує поняття статевого, сексуального та гендерного виховання. Статеве - ширше поняття і складається з усіх взаємовідносин між людьми різної статі. Воно забезпечує правильний статевий розвиток дітей та оволодіння нормами взаємин з представниками протилежної та власної статі, а також правильне ставлення до питань статі. Сексуальні особливості індивіда пов’язані загалом з еротичними почуттями і стосунками. Гендерне виховання, на думку науковця, полягає в оволодінні хлопчиком чи дівчинкою нормами статевої поведінки i культурою мiжстатевих стосунків. У цьому контексті важливе значення сьогодні має просвіта батьків. Тому погоджуємось з думкою Л. Олійник, що сучасному педагогу потрібні уміння “якісного консультування батьків з питань психосексуального розвитку їхніх дітей, надання родинам адекватних порад стосовно статевого виховання дошкільнят” [34, c. 5].

У зв’язку з переоцінкою багатьох норм, які раніше здавалися непорушними, відбувається переорієнтування сучасної вітчизняної педагогіки в питаннях гендерного виховання. У Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні надається визначення статевому вихованню в дошкільному віці. Це - “вплив на психічний і фізичний розвиток хлопчика і дівчинки з метою оптимізації їхньої діяльності, пов’язаної з відносинами представників різної статі, з формуванням статеворольової позиції”. Адже формування в дітей еталонів справжніх чоловіка й жінки та потреби додержуватися їх необхідно для нормальної та ефективної соціалізації особистості. Усвідомлення дитиною своєї статевої приналежності сприяє зародженню елементарних форм дитячого світогляду, який у свою чергу є важливою складовою життєвої компетентності дошкільника [14, c. 82]. Статева приналежність дитини спрямовує її активність у діяльності, пізнанні, впливає на коґнітивну, афективну й регулятивну сфери особистості, є суттєвим чинником у формуванні інтересів, ціннісних орієнтацій дошкільників.

В Базовому компоненті дошкільної освіти (нова редакція), в освітній лінії «Особистість дитини», в підрозділі соціально-комунікативна компетентність, наголошується, що дитина має бути обізнана із різними соціальними ролями людей (жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, тощо); з елементарними соціальними та морально-етичними нормами міжособистісних взаємин; уміння дотримуватись їх під час спілкування. Здатна взаємодіяти з людьми, які її оточують: узгоджувати свої дії, поведінку з іншими; усвідомлювати своє місце в соціальному середовищі; позитивно сприймати себе [6, c. 12].

Під впливом дорослих - батьків та педагогів - дошкільник має засвоїти статеву роль, тобто модель поведінки, якої дотримується індивід, щоб його визнавали як чоловіка або жінку. Натомість, процес статеворольової соціалізації відбувається в умовах існуючої “безстатевої педагогіки”, а також природного, історично обумовленого розмивання меж між жіночими й чоловічими соціальними ролями. Статеве виховання дошкільників здійснюється стихійно, без належної педагогічної уваги, унаслідок чого життєвий шлях особистості перекручується, а в деяких випадках набуває спотвореного характеру. Фахівці зазначають, що після шести років змінити статеворольову орієнтацію психологічними методами практично неможливо [38, c. 6].

Слід зауважити, що останніми роками гендерні аспекти дитинства привертають увагу багатьох фахівців (І.С. Кон, Т.А. Рєпіна, В.А. Крутецький, Ш. Берн, В.Є. Каган) [11, c. 145].

Однак на тлі значної кількості публікацій проблема гендерної специфіки розвитку залишається практично не вивченою. Вивчала проблему Л.І. Столярчук, знайшла менше двох сотень робіт російською мовою (від тез до дисертацій з середини XIX до кінця XX століття), в яких спеціально розглядаються питання статевого виховання як одного з напрямків виховання. І є лише декілька робіт, автори яких роблять спробу розглянути виховання хлопчиків і дівчаток у статеворольовому аспекті (Т.Ю. Абаєва, Л.Н. Тимощенко) [1, c. 212]. Зокрема, стосовно дітей дошкільного віку подібні дослідження взагалі одиничні.

Ні для кого не секрет, що система освіти абсолютно безстатева: побутова "спільність" хлопчиків і дівчаток у наших дитячих садках, режим дня не враховує різні норми рухливості у хлопчиків і дівчаток. Харчування уніфіковано і по часу прийому їжі, і по її асортименту. Змістовно і за стилем система виховання фемінізованими, як педагогічними кадрами, так і має місце сімейна фемінізація (50% дітей живуть у сім'ях, де немає батьків), що особливо неприйнятно для хлопчиків. І.С. Кон наводить такі дані: у хлопчиків яскравіше проявляється любов до ризику, відсутність турботи про власну безпеку, бажання виділиться, схильність до девіантної, висока змагальність, потреба в досягненні результату, прагнення до домінування. На наш погляд, ці якості будуть в найкращій мірі використані в залученні хлопчиків до технічної творчості.

Гендерний підхід необхідний, коли мова йде про індивідуалізації освіти, але і творчість індивідуально. В даному випадку, це спроба сприяти розвитку розуміння і сприйнятливості по відношенню до себе, що в цілому може сприяти вирішенню проблем, пов'язаних з гендерною ідентифікацією і самореалізацією.

У сучасних умовах творча особистість стає затребуваною суспільством на всіх ступенях її розвитку. Кількість змін у житті, що відбуваються за невеликий відрізок часу, настійно вимагають від людини якостей, що дозволяють творчо і продуктивно підходити до будь-яких змін. Для того щоб вижити в ситуації постійних змін, щоб адекватно на них реагувати, людина повинна активізувати свій творчий потенціал.

Різні автори визначають здатність до творчості по-різному, але загальним у понятті є те, що здатність до творчості бачиться в створенні щось нового, оригінального. Критерієм творчості при цьому є не тільки якість результату, а характеристики та процеси, що активізують творчу продуктивність - саме це називається креативністю (Е.М. Фромм.) [25, c. 12]. Незважаючи на дану від природи здатність до творчої діяльності, тільки цілеспрямоване навчання дає можливість забезпечити високий рівень розвитку закладених творчих здібностей (М.Н. Скаткін). Формування цих здібностей слід розпочинати на ранніх стадіях розвитку особистості. Гендерний підхід необхідний і в навчанні, так як: всі аспекти розвитку хлопчиків і дівчаток розрізняються за швидкістю і за змістом.

Достовірно встановлено, що у хлопчиків більше розвинені математичні, візуально-просторові, інструментальні здібності.

Аналіз досвіду творчого виховання в конструюванні виявив позитивні тенденції: розроблені форми і методи організації різних видів конструювання та ігор, створюються умови для розвитку розумових і творчих здібностей. Разом з тим, далеко не у всіх дошкільних закладах здійснюється взаємодія дорослого і дитини на рівні співтворчості, сприяння в трудовій, конструктивної і пізнавальної діяльності і при цьому облік гендерного підходу. Ця діяльність є епізодичним і другорядним компонентом життя дітей в дошкільному навчальному закладі. Зустрічаються труднощі в підборі об'єктів для творчої діяльності, обмежена сфера гендерного виховання дошкільників. Достатньо повного уявлення про сутність гендерного виховання немає як у вихователів, так і у батьків. Гендерне виховання дітей дошкільного віку ще не стало провідним в освітньому процесі дошкільного навчального закладу.

Виходячи з цього, гендерний підхід у вихованні припускає приймати в розрахунок і застосовувати знання про гендерні особливості:-У визначенні змісту та методів навчання;

У вирішенні проблем, пов'язаних з гендерними ідентифікацією і самореалізацією [21, c. 125].

Автор сучасного підручника “Дошкільна педагогіка” Т.І. Поніманська акцентує: “В опануванні проблематикою статевого виховання дошкільників педагогові доведеться долати певні коґнітивні (пізнавальні), психологічні бар’єри, виявляти такт, гнучкість і делікатність. Попри неоднозначне ставлення до цієї проблеми в науці й громадській думці, відвертатися від неї не слід, оскільки це є однією із тенденцій розвитку сучасної цивілізації” [32, c. 259].

Таким чином, аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що на нинішньому педагогічному терені маємо таку ситуацію: науково доведено важливість дошкільного дитинства для формування психологічної статі й пов’язаних із нею особистісних новоутворень; існують авторські програми та методичні розробки зі статевого виховання дошкільників; у чинних програмах, за якими працюють дошкільні навчальні заклади України (“Дитина”, Базова програма “Я у Світі”, “Українське дошкілля”) [5, 9, 33], завдання статевого виховання дітей відсутні; сучасні педагогічні часописи та педагогічна преса освітлюють ідеї здійснення статевого виховання в дошкільних навчальних закладах у вигляді “організації предметно-розвивального середовища відповідно до статі” (О. Качіна) [12, c. 122], “ґендерного виховання” (О. Кікінежді) [13, c. 3], “організації груп роздільного навчання та виховання дітей” (Т. Фіяло) [38, c. 6] тощо; в окремих дошкільних закладах робляться спроби здійснення статевого виховання у власному розумінні його змісту, оскільки за вітчизняними традиціями статеве виховання дошкільників не передбачається здійснювати в суспільних установах, натомість, воно вважається особистою справою батьків.

Отже, не можна заперечувати, що поведінка осіб чоловічої і жіночої статі є наслідком їхньої соціалізації і виховання, відповідно з уявленнями суспільства про ролі чоловіків і жінок. Щоб зрозуміти реальну поведінку чоловіків і жінок, треба на думку І.С. Кона, знати біологічні константи й соціальні фактори, такі, як статевий розподіл праці, особливості виховання хлопців і дівчат, як це все відбивається і заломлюється у людській психіці: як відбувається усвідомлення індивідом своєї статевої належності, формування відповідної самосвідомості, рівня домагань, самооцінок тощо.

Російські вчені В.А. Петровський та О.В. Прозументік розробили функціональне трактування статі, що витікає з локусу дитинонародження. Постулюється, що «стать» в її початковому призначенні (хоча цим, жодною мірою, не вичерпується її еволюційний і соціокультурний потенціал) є особлива властивість присутності деякого сущого у родовому процесі, певний спосіб власного відтворювання «дечого» в іншому, покладання свого «інобуття» у щось. З цього визначення виходить, що відмінності між статтями визначаються специфічною роллю носіїв статі у пологовій діяльності та процесі народження дитини. Чоловік − вносить своє, жінка − своє виношує. Іншими словами, чоловік відтворює себе в тілі жінки, привносячи у неї своє сім’я. А жінка повторює себе у собі самій, не покидаючи спочатку власні межі, щоб потім розрішитися у родах. Таким чином, зачаття, виношування, народження розглядаються тут як такі, що констатують характеристики статі, статевих відмінностей [34, c. 14].

Так, з функціональної точки зору, кожен чоловік повинен прагнути першим серед інших оволодіти жінкою (бо інакше його активність біологічно даремна), що дає нам першу ознаку чоловічого взагалі − швидкість реагування на сексуальний стимул. Далі, чоловік до і після зачаття може (і навіть повинен для виконання своєї місії запліднення інших жінок) бути незалежний від жінки - першої колиски дитя; і таким чином автономія - друга істотна ознака чоловічого взагалі. Разом з цим потрібна ініціатива, якийсь поштовх до дії, щоб вступити у контакт, що породжує нове життя; і така третя визначальна ознака чоловічого - воля (свобода її). Далі необхідно здолати якийсь шлях, що відокремлює тіло чоловіка від тіла жінки, що дає ще одну, четверту, істотну ознаку: фаза досягнення (мобілізація сил для досягнення).

Наступне дійство - проникання в інше тіло, де повинно бути збережено і вирощено сім’я; і це припускає існування такої п’ятої ознаки чоловічого взагалі як готовність до проникнення в інше, що рефлектується в таких характеристиках, як завзятість дії, готовність до подолання, напористість, стійкість, наполегливість; чоловік входить у «незримі світи», «у саму суть речей». Кульмінаційний пункт - перенесення частинки себе назовні, у сферу самостійного існування, за межами плоті чоловіка; звідси і шоста ознака чоловічого - творчість (креативність, інноваційність). Завершальне дійство − вихід, вивільнення, відрив; узагальнено, йдеться про відчуження себе від іншого і, разом з тим, залишання себе в іншому, що може бути висловлено як «тенденція залишати» (про те, що «залишене», тут йдеться у двох сенсах одночасно: покидання іншого і зберігання себе в іншому) − сьома ознака чоловічого взагалі [30, c. 248].

На основі функціонального трактування статі виділяються риси, властиві жіночому взагалі: атракція, залежність, пасивність, сприйнятливість, слабкість, консервативність, тенденція залишатися (прихильність, вірність).

Основний висновок з представленого аналізу полягає в тому, що буквально всі ознаки статевих відмінностей, які визначають особливості родового процесу у біологічному сенсі цього слова, можуть розглядатися як джерело породження відповідних конструктів «чоловічого» і «жіночого» у культурі. При цьому зберігається (буквально переноситься з області природного в область культурного) початкове співвідношення «чоловічого» і «жіночого», що полягає в їх компліментарності [24, c. 45].

Дослідник О. Кікінежді зазначає, що традиційна система відмінностей статевих ролей базується на ідеї взаємодоповнюваності психологічних властивостей статей: чоловіки - сильні, безстрашні, мужні; жінки - слухняні, боязкі, орієнтовані на догляд, турботу тощо

Узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, акумульовані гуманістичною педагогікою, О. Кікінежді доходить висновку, що вони базуються на засадах ґендерного паритету, оскільки наголошують на тому, що:

· Немає статево відповідних видів людської діяльності; освоєння будь-якого виду занять залежить від індивідуальних інтересів, здібностей, мотивації діяльності.

·              І чоловік, і жінка відіграють однаково вагомі ролі у родині та вихованні дитини.

·              Хлопчики і дівчатка, чоловіки і жінки мають однакові можливості для оволодіння трудовими вміннями та навичками, різними професіями.

·              У вихованні дітей слід виходити з тези про рівні здібності, можливості статей та їхніх життєвих сценаріїв на майбутнє.

·              Неприпустимо протиставляти дітей за статтю в різних сферах життєдіяльності, в іграх, навчанні, у планах на майбутнє тощо.

·              Хлопчики та дівчатка мають багато подібного і небагато відмінного.

·              Важливо вчити дітей протистояти стереотипам та статево типізованим очікуванням: їх прийняття може обмежити, збіднити особисте життя.

·              Важливо підтримувати дружнє співіснування статей у ґендерно нейтральному вихованні. Хлопчики та дівчатка можуть бути друзями і поважати одне одного; вони мають отримати рівнозначне виховання на базі однакових статевих ролей, залучення до однакових видів діяльності [13, c. 5].

Отже, батькам та педагогам слід відмовитися від статево відповідних традиційних очікувань на користь особистісного, індивідуалізованого розвитку дитини.

1.2 Виховання дітей з урахуванням гендерних особливостей

Питання гендерного виховання стають небайдужими для дитини з того моменту, як вона починає усвідомлювати свою статеву належність, розуміти, що вона не лише дитина, а хлопчик або дівчинка. Статева ідентифікація - один з найважливіших елементів становлення особистості дитини, який впливає на все її подальше життя.

Підготовку дітей до виконання свого життєвого призначення, різних соціальних ролей - мужнього сина, турботливої доньки, доброго брата чи сестри - треба починати з раннього віку, коли починає формуватись особистість.

Метою гендерного виховання є:

- формування правильного розуміння ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві;

формування моделі поведінки певної статі;

прищеплення культури взаємовідносин статей.

З огляду на це перед педагогами дошкільного закладу стоять такі завдання з гендерного виховання дошкільників:

- виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як об’єкта пізнання;

поглиблювати знання про розподіл усіх людей на чоловіків і жінок, про зміст понять "хлопчик", "дівчинка", сприяти статевій ідентифікації;

правильно і компетентно реагувати на прояви сексуального розвитку дітей різних статей;

підтримувати фізичне і психічне здоров'я дітей, радість світосприйняття. оптимістичне ставлення до навколишнього світу;

створювати умови для набуття досвіду відносин з навколишнім світом у цілому і світом людей зокрема;

ознайомлювати з основними функціями сім'ї як психологічної групи і соціального інституту;

закладати основи виконання відповідних своїй статі соціальних ролей [37, c. 36].

В результаті аналізу психолого-педагогічних досліджень, було встановлено, що саме в період дошкільного дитинства у всіх дітей, що живуть в різних країнах світу, відбувається прийняття гендерної ролі.

Аналіз літератури показує, що в світовій психолого-педагогічній науці є багато робіт присвячених вивченню статевих особливостей дітей дошкільного віку. Одностайні вчені лише в одному - формування гендерної стійкості обумовлено соціокультурними нормами і залежить в першу чергу від ставлення батьків до дитини, характеру батьківських установок і прихильності як матері до дитини, так і дитини до матері, а також від виховання його в дошкільному освітньому закладі [26, c. 56]

За багатьма параметрами соціального та емоційного розвитку дитини вирішальну роль відіграють не тільки батьки, але і однолітки, які фіксують порушення не писаного гендерного коду і жорстоко карають його порушників. Діти не сприймають у своєму суспільстві поведінкових депривації і порушень в статево-рольової ідентифікації. Причому жіночних хлопчиків відкидають хлопчики, але охоче приймають дівчатка, і навпаки - маскулінних дівчаток відштовхують дівчатка, але приймають хлопчики.

В даний час в системі дошкільної освіти виникають серйозні проблеми з питань гендерного виховання. В першу чергу це пов'язано з тим, що в програмно-методичному забезпеченні дошкільних освітніх установ не враховуються гендерні особливості. У результаті цього зміст виховання і освіти орієнтовано на вікові та психологічні особливості дітей, а не на хлопчиків і дівчаток того чи іншого віку, які, на думку вчених розрізняються:

• у фізичному розвитку і соціальній поведінці;

• в інтелектуальних і візуально-просторових здібностях і рівні досягнень;

• в прояві агресії і багато чому іншому [27, c. 23].

Період дошкільного дитинства - це той період, в процесі якого батьки повинні зрозуміти дитину і допомогти їй розкрити ті унікальні можливості, які дані їй своєю статтю, якщо ми хочемо виховати чоловіків і жінок, а не безстатевих істот, розгубили переваги своєї статі. У найвідповідальніший період формування гендерної стійкості дівчатка і хлопчики протягом тривалого часу перебування в дошкільному освітньому закладі (8-12 годин) піддаються виключно жіночому впливу.

Спостереження показують, що в даний час звернення вихователів обмежується словом «діти», що не сприяє ідентифікації образу Я дитини з певною соціальною роллю. Тому першочерговим завданням є запровадження в життя дошкільних освітніх установ статево-орієнтованих звернень до дітей в тих ситуаціях, коли це є доречним. [21, c. 21].

Стратегія навчання, форми і методи роботи з дітьми, які застосовуються в дитячому садку, найчастіше розраховані на дівчаток. При цьому виховують і дівчаток і хлопчиків найчастіше жінки: вдома - мама чи бабуся, а в дитячому садку - жінки-вихователі. У результаті для багатьох хлопчиків гендерна стійкість формується без участі чоловіків. А жінки, на думку вчених, правильно виховувати хлопчиків не можуть, тільки з однієї простої причини: у них інший тип мозку й інший тип мислення. Крім того, педагог-жінка, природно, не розташовує дитячим досвідом переживань, з якими стикаються хлопчики дошкільного віку у спілкуванні з дорослими і дітьми. Тому при спілкуванні з хлопчиками багато вихователі керуються лише уявленнями про те, що якщо це хлопчик, то, отже, він є втіленням волі, сили, витривалості. В результаті цього зовсім не мужні, а скоріше боязливі, слабкі фізично і дуже ранимі хлопчики систематично піддаються з боку вихователів травмуючого їх впливу.

Вихователю необхідно пам'ятати, що дівчатка вкрай чутливі до інтонацій, до форми оцінки, її публічності. Для дівчаток дуже важливо, щоб ними захоплювалися в присутності інших дітей, батьків і т.п. Для хлопчиків найбільш значущим є вказівка на те, що він добився результату саме в цьому: навчився вітатися, чистити зуби, конструювати щось і т.п. Кожен придбаний навик, результат, який хлопчикові вдалося отримати, позитивно позначається на його особистісне зростання, дозволяє пишатися собою і прагнути до нових досягнень. Але саме у хлопчиків спостерігається тенденція до того, що домігшись результату в якомусь виді діяльності, вони так щасливі цим, що готові конструювати або малювати одне і те ж, що дозволяє їм утвердитися у своїх досягненнях, але вимагає правильного розуміння з боку вихователя.

Хлопчики дуже люблять дружні бійки, що не є проявом агресії і створює у дітей позитивний емоційний фон. Вихователі не завжди правильно розуміють потребу хлопчиків у цих бійках і різко переривають їх, позбавляючи дітей радості, яку вони при цьому відчувають. Очевидно, настав час для того, щоб сформувати у вихователів правильне ставлення до подібного роду занять хлопчиків і навчити їх керувати ними [19, c. 5].

Особливо помітні відмінності дівчаток і хлопчиків дошкільного віку в ігровій діяльності. Вчені відзначають різний зміст і ігрові стилі, які часто не можуть бути реалізовані дітьми в силу того, що вихователям - жінкам ближче тихі ігри дівчаток на сімейно-побутові теми. Галасливі, наповнені рухом ігри хлопчиків викликають у вихователів роздратування, так як вони вважають, що такого роду ігри є лише безглуздою біганиною і можуть призвести до травми, а, отже, їм не місце в житті групи і вони повинні бути припинені. В результаті хлопчики позбавлені істинно «чоловічих ігор», що негативно позначається на їх особистісному розвитку [25, с. 15].

При спільному вихованні хлопчиків і дівчаток дуже важливою педагогічною задачею є подолання роз'єднаності між ними і організація спільних ігор, у процесі яких діти могли б діяти спільно, але у відповідності з гендерними особливостями. Хлопчики приймають на себе чоловічі ролі, а дівчатка - жіночі. Аналогічним чином може бути побудована і театралізована діяльність. Особливої уваги з боку педагогів потребують проблеми, пов'язані з організацією предметно-просторового середовища.

Середовище є одним з основних засобів розвитку особистості дитини, джерелом її індивідуальних знань і соціального досвіду. Предметно-просторова середу не тільки забезпечує різні види активності дошкільників (фізичної, ігровий, розумової і т.п.), але і є основою його самостійної діяльності з урахуванням гендерних особливостей. Роль дорослого в даному випадку полягає в тому, щоб відкрити перед хлопчиками і дівчатками весь спектр можливостей середовища і направити їх зусилля на використання окремих елементів її з урахуванням гендерних та індивідуальних особливостей і потреб кожної дитини. Разом з тим, в психологічних особливостях виховання вкорінений дисбаланс предметного середовища в бік переважання «дівочих» матеріалів і посібників, так як вони ближче жінці-вихователю, до того ж створюють відчуття безпеки, на відміну від іграшок, які воліли б хлопчики [18, с. 5].

Тому стає очевидним, що при вихованні дитини-дошкільника в сім'ї та освітньому закладі існує багато проблем, пов'язаних з формуванням у дітей гендерної ідентичності, рішення яких стає цілком реальним, якщо підійти до них з урахуванням сучасних досягнень психології та педагогіки. На думку вчених, найбільш сприятливим віковим періодом для початку цієї роботи є четвертий рік життя [32, c. 306].

Основним джерелом інформації дитини про себе є оточуючі люди, які також допомагають їй усвідомити статеву належність. Наприкінці раннього дитинства відбувається ідентифікація дитиною себе зі статтю. Однак вона ще не знає, яким змістом наповнені слова "хлопчик" і "дівчинка".

Дорослі свідомо або несвідомо допомагають дитині опанувати її статеву роль відповідно до загальноприйнятих стереотипів, прищеплюючи зразки статево-рольової поведінки хлопчика чи дівчинки. Хлопчикам дозволяють більше проявів агресивності, заохочують активність, ініціативність, витримку ("Не плач. Ти не дівчинка. Ти - чоловік"); від дівчаток чекають ніжності, чуйності й емоційності ("Не бийся, не лазь по огорожі і деревах. Ти - дівчинка!"). Орієнтація дитини на статеву роль відбувається здебільшого в сім'ї [4, с. 115].

Стереотипи чоловічої і жіночої поведінки дитина засвоює через безпосереднє спостереження за поведінкою чоловіків і жінок, а також через твори мистецтва. До 3-х років малюк зауважує зовнішні відмінності чоловіків і жінок у манері поведінки, в одязі. Часто індивідуальні особливості поведінки чи зовнішності людини він сприймає як ознаки певної статі. Після 3-х років діти розуміють, що стать не змінюється з часом, зі зміною одягу, зачіски, роду занять тощо. Дитина наслідує не лише форми поведінки дорослих своєї статі, а й шкідливі звички, які іноді починає вносити у сюжети ігор [24, c. 48].

У дошкільному віці зароджуються і розвиваються відмінності у спрямованості спілкування хлопчиків і дівчаток, доброзичливість до дітей своєї статі: хлопчик частіше обирає хлопчиків, а дівчатка - дівчаток. Розвивається усвідомлення себе як хлопчика або як дівчинки. Граючись, діти часто групуються за ознакою статі. В іграх проявляється емоційність дитини, відпрацьовуються варіанти чоловічої і жіночої ролі форм поведінки. У рольовій грі хлопчик, наслідуючи чоловіків, обирає роль шофера, космонавта, моряка; дівчинка - лікаря, вихователя, перукаря. Дівчатка швидше і легше пристосовуються до нової ситуації, ніж хлопчики.

Інтереси хлопчиків зосереджені на техніці, іграх-змаганнях, у яких можна реалізувати своє прагнення до перемоги, лідерства. Вони визнають лідерами сильних, сміливих та ініціативних однолітків. Водночас дівчатка надають перевагу міжособиcтісним стосункам з веселими, поступливими ровесницями з м'якою вдачею.

Статева належність дітей також проявляється у виборі іграшок, який відображає розрізнення дитиною специфіки чоловічої і жіночої діяльності: уже на 4-му році життя хлопчики вибирають для ігор машини, кубики, інструменти; дівчатка - ляльки, посуд. У хлопчиків спостерігається більший розвиток технічних навичок, у дівчаток - побутових [22, c. 96].

До кінця дошкільного віку діти усвідомлюють незворотність статевої належності і починають відповідно будувати свою поведінку. У них виникають своєрідні індивідуалізовані ставлення до деяких ровесників іншої статі. Наприклад, хлопчик може відчувати радість, хвилювання, побачивши дівчинку. Дорослі повинні уважно ставитись до почуттів дитини, не дозволяючи собі іронії або поблажливої зарозумілості. Водночас не слід і заохочувати дитячу закоханість, краще переключити увагу дитини на інші сфери, які можуть зацікавити її. Пізнавальний інтерес до повсякденного життя людей і міжособистісних стосунків чоловіків і жінок відображається у дитячих розмовах про любов, одруження і народження дітей.

Усвідомлення статевої належності виникає в дитини у зв'язку з її загальними пізнавальними інтересами, коли вона починає цікавитися будовою власного тіла та інших людей. Воно включається у структуру образу Я. Дитина, чуючи від дорослих: "ти - хлопчик" або "ти - дівчинка", переосмислює ці найменування у зв'язку зі своїми статевими особливостями. її безпосередньо цікавить власне тіло, статеві органи, вона ніяковіє при оголенні перед іншими людьми. У результаті виховного впливу у неї з'являється почуття ніяковості, сором'язливості [10, c. 356].

Здебільшого сучасні діти рано розрізняють ознаки тіла хлопчика і дівчинки, засвоюють ставлення дорослих до оголеного тіла. Батьки, які ніяковіють під час перевдягання у присутності дитини, передають їй своє почуття ніяковості, і навпаки - природна поведінка формує спокійне сприйняття оголеного тіла. Деяких дітей збуджує вид оголених батьків, вони проявляють спрямований інтерес до нього. Інтерес до статевих органів також може виявлятися у малюнках, де діти зображують їх.

Однак багато дітей дошкільного віку не знають про фізичні відмінності людей, не бачать їх, не сприймають відмінностей статі, дивлячись на оголену натуру, навіть коли їм пропонують уважно роздивитися її, щоб правильно зобразити. Деякі діти, вперше побачивши оголених ляльок, відразу звертають увагу на відмінності в їхньому фізичному вигляді. Одні з них спокійно сприймають це, інші, соромлячись, опускають очі. Чим старші діти, тим сильніше вони переживають почуття сорому внаслідок споглядання оголених ляльок (відвертаються, закривають очі руками, не хочуть малювати запропоновану їм натуру) [1, с. 29].

Процес статевої само ідентифікації дитини представники наукових шкіл пояснюють по-різному. У тлумаченні цієї проблеми домінують такі теорії:

а) теорія ідентифікації. її представники основними вважають психологічні механізми цього процесу, підкреслюють роль емоцій і наслідування, стверджуючи, що дитина несвідомо імітує поведінку представників своєї статі;

в) теорія самокатегоризації. Вона зосереджена на пізнавальних (когнітивних) аспектах цього процесу: дитина спочатку засвоює статеву ідентичність, визначаючи себе як хлопчика або дівчинку, а потім намагається поводитися відповідно до статевої належності [29, c. 11].

На етапі раннього дитинства відбувається первинна ідентифікація, починає вибудовуватися статева самоідентичність.

Статева самоідентичність (середньолат. indenticus - той самий) - усвідомлення своєї належності до статі.

Культура статевої поведінки є результатом впливу стереотипів у сім'ї і найближчому оточенні дитини. За грамотного впливу дорослих у дитини формуватиметься адекватне ставлення до статевих відмінностей і ролей, стосунків між чоловіком і жінкою тощо. Дитина може ставити батькам і вихователям запитання про відмінності статей, походження дітей тощо.

Така природна допитливість повинна задовольнятися дорослими, які серйозно поставляться до запитань дітей, дотримуватимуться такту, враховуватимуть вік і психологічні особливості кожної дитини. Також ці питання діти обговорюють між собою.

Вихователь повинен знати позицію батьків щодо питань статевого виховання дітей і працювати насамперед з ними з метою подолання певних упереджень щодо цього [31, c. 18].

Психологи вважають, що в сучасному суспільстві змінилися традиційні стандарти мужності (раніше чоловікові приписувалися активність, сила, впевненість, стриманість, підприємливість) та жіночності (від жінки очікували м’якості, слабкості, покірливості, залежності, пасивності, емоційності). Якщо розподіл ролей та набір чоловічих і жіночих ролей був полярним (чоловіки - це влада; жінки - це підпорядкування), то нині все більшого значення набувають взаєморозуміння, взаємозалежність та взаємодопомога. Це не означає, що в хлопчиків не варто виховувати суто чоловічих рис (емоційну стійкість, рішучість, бажання й готовність захистити слабкіших), а в дівчаток - суто жіночих (лагідність, турботливість, доброту), проте такі риси, як відповідальність, чесність, працьовитість, доброта, рішучість, сміливість, акуратність, терпимість, прагнення до мирного владнання конфліктів мають бути притаманні представникам обох статей [2, c. 76].

Таким чином, сучасні пріоритети у вихованні дівчаток і хлопчиків полягають не у фіксуванні жорстких стандартів маскулінності чи фемінності, а у вихованні дітей різної статі, однаково здатних до самоствердження та реалізації власних можливостей; у пошуку шляхів побудови партнерських взаємин між хлопчиками й дівчатками, вихованні з представників кожної статі людяності, щирості, взаєморозуміння, взамодоповнюваності.

Такий підхід до виховання дітей закладено в зміст нашої системи роботи з формування світогляду особистості. Особливо у практичну розробку теми «Дівчатка і хлопчики» [Див. додаток А]. Вона розрахована на опрацювання зі старшими дошкільнятами щодня протягом тижня.

Отже, гендерне виховання - засвоєння знань про взаємини статей, формування культури статевої поведінки.

Роль дорослого у формуванні психологічних основ статевого виховання дошкільників надзвичайно важлива. Оскільки від правильності побудови виховного процесу залежить статева самоідентифікація, засвоєння ролей чоловіка чи жінки, адекватне ставлення до статевих відмінностей. Провідне значення при цьому має сім'я і найближче оточення дитини, які виробляють стереотипи її поведінки.

Розділ 2. Педагогічні можливості сучасного дошкільного навчального закладу щодо гендерного виховання дітей дошкільного віку

.1 Використання сучасних педагогічних технологій у гендерному вихованні дітей дошкільного віку

Педагогічна технологія <#"652748.files/image001.gif">      Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов'язково любити.

      Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці - дівчатка зазвичай виглядають старшими від ровесників-хлопчиків.

      Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають на дотик, по-різному сприймають простір й орієнтуються у ньому, а головне - по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І, звичайно, не так, як ми дорослі.

      Пам'ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік - дівчаток, їм мало допоможе власний дитячий досвід. Тож порівнювати себе у дитинстві з дітьми іншої статі марно.

      Не вимагайте від хлопчиків акуратності та старанності виконання вашого завдання.

      Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати у них елемент пошуку, що погребує кмітливості. Не слід заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто «підштовхнути» хлопчика до того, щоб він сам відкрив принцип рішення, нехай навіть наробивши помилок.

      Розбирайте разом з дівчатками принцип виконання завдання - що і як треба зробити - до початку роботи. Дівчаток слід поступово підводити до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань, вчити діяти самостійно.

      Не забувайте не лише розповідати, а й показувати. Особливо це важливо д\я хлопчиків. Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Що нині дитина знає й уміє все гірше за вас. Прийде час, і, принаймні у певних галузях, вона знатиме й умітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?..

      Не лайте дівчинку зопалу - бурхлива емоційна реакція перешкодить їй зрозуміти свою провину. Спочатку розберіться, у чому помилка дитини, і поясніть їй.

      Пам’ятайте, що не варто недооцінювати емоційну чутливість і тривожність хлопчиків. Лаючи хлопчиків, коротко й чітко викладайте, чим ви незадоволені, тому що вони не можуть довго вигримувати емоційну напругу. їхній мозок ніби «відключає» слуховий канал, і хлопчик перестає вас слухати і чути.

      Ніколи не забувайте, що ми ще дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, які поки не доступні нашому розумінню. Тому головною вашою заповіддю має бути «Не нашкодь!».

Консультація для батьків

«Дівчатка і хлопчики»

·  Дитина народилася. Якщо в один ряд покласти новонароджених, загорнутих в пелюшки, то за зовнішнім виглядом не можна визначити, хлопчик це чи дівчинка. Допомагають розрізняти стать дитини червоні і сині стрічки. Стать дитини важко розрізнити і в рік, коли малюків стрижуть і одягають в однакові костюмчики.

·        Але записи біострумів мозку у новонароджених хлопчиків і дівчаток вже різні. За біострумів мозку можна визначити, хто з них є хто. Ми, дорослі, теж інтуїтивно відчуваємо цю різницю, тому по-різному розмовляємо з сином та донькою, використовуємо різні методи у вихованні. Хлопчиків за провину частіше карають і відчитують суворим голосом. Їм не дозволяється плакати. Дівчаток частіше шкодують, пестять, а хлопчикові кажуть: «Ти ж чоловік, чоловіки не плачуть!» А при навчанні розходження хлопчиків і дівчаток використовують не завжди. У навчальних програмах з дошкільної освіти є такі фрази: «Дитина в три роки повинен ...», «До п'яти років він уже вміє ...» А в медичних таблицях норми ваги, зросту різні для хлопчиків, і дівчаток.

·        Чим же вони відрізняються один від одного? (Різниця хлопчиків і дівчаток взяті з книги В.Д. Єремєєвій, Т.П. Хрізман «Дівчатка і хлопчики - два різних світи»).

·        Дівчатка народжуються більш зрілими на 3-4 тижні, а до періоду статевої зрілості ця різниця розрізняється майже в 2 роки.

·        Хлопчики починають пізніше ходити на 2-3 місяці, ніж дівчатка, а говорити пізніше на 4-6 місяців.

·        При народженні хлопчиків у жінок частіше бувають ускладнення. На 100 зачать дівчаток доводиться 120-180 зачать хлопчиків.

·        Хлопчики більш рухливі, ніж дівчатка. Для дітей 7-15 років травми в хлопчиків трапляються частіше в 2 рази.

·        Важковиховувані - частіше хлопчики. Їх частіше лають, менше беруть на руки.

·        До 8 років гострота слуху в хлопчиків вище (генна, пам'ять - треба вислідить дичину і вбити, щоб принести в печеру своїй жінці), ніж у дівчаток.

·        Дівчатка чутливі до шуму, різкі звуки їх дратують. У них більше розвинена чутливість шкіри, тому дівчаткам треба частіше гладити їх шкірні покриви.

·        Ігри дівчаток опираються на ближній зір. Вони розкладають свої іграшки біля себе.

·        Ігри хлопчиків опираються на далекий зір. Вони бігають один за одним. Кидають предмети в ціль. Якщо простір обмежений, то вони освоюють його вертикально: лізуть на сходи, тумбочку. Тому хлопчикам необхідні спортивні вертикальні куточки або великі просторі кімнати для ігор.

·        Вони відповідають по-різному на заняттях. Хлопчик дивиться на парту, убік, якщо не знає, чи перед собою, якщо знає відповідь. А дівчинка дивиться в обличчя, ніби шукає в очах у дорослої підтвердження правильності відповіді.

·        Питання хлопчики задають конкретно, для отримання інформації. А дівчатка задають питання для встановлення контакту. Коли в клас приходить новий учитель, то дівчатка обов'язково запитували, чи прийде він ще, чи є у нього сім'я. Хлопцям це все було байдуже.

·        У дівчаток краще розвинена швидкість мови і швидкість читання. Але хлопчики краще вирішують завдання і відгадують кросворди.

·        У дівчаток краще розвинена дрібна моторика рук. Тому вони пишуть акуратно і краще виконують роботу, пов'язану з дрібною моторикою (вишивання, бісероплетіння).

·        Хлопчики більш збудливі, дратівливі, неспокійні, нетерпимі, невпевнені в собі і більш агресивні, ніж дівчатка.

·        Мозок дівчаток готовий до відповіді на будь-яку неприємність, готовий відреагувати на вплив з будь-якого боку (інстинкт виживання), так як мета жіночого - народження життя і її збереження. А мета чоловічої статі - це прогрес. Відкриття роблять чоловіки, а жінки ці відкриття вдосконалюють.

·        Хлопчик і дівчинка - два різних світи, тому їх не можна виховувати однаково. Постараємося зрозуміти наших хлопчиків і дівчаток, адже вони - майбутні чоловіки і жінки і повинні відповідати своєю суттю. Виховавши справжніх чоловіків і жінок, ми полегшимо своїм дітям життя надалі, допоможемо уникнути тих помилок, що наробили у своєму житті через незнання.

Поради батькам

§ У 5-7 років вже добре грають у сімейні ролі. Об'єднання в гри відбувається в 2-3 роки, групи для гри формуються по 2-3 людини

§  Теми дитячих ігор різноманітні. Головне в них - наслідування ролі дорослих. Казки, мультфільми сприяють виникненню нових ролей: принц і принцеса, король і королева, Людина-павук і ін

§  Для дітей старшого віку характерні колективні ігри. У цьому віці в колективних іграх може бути присутнім елемент агресії (бійки, боротьба). Це дітям приносить задоволення. Буває, що в іграх дівчатка міряються силами з хлопчиками.

§  У 6-7 років дитина із задоволенням ще грає з пластиліном, цей м'який матеріал - засіб його самовираження.

§  Спостерігаючи за грою дитини, можна багато чого довідатися про його життя, тому що всі свої почуття, переживання він переносить на іграшки. Через ігри можна дізнатися про взаємини в родині. Через спостереження за грою можна дізнатися про інтереси та схильності дитини, тим самим можна допомогти визначити його майбутню професію.

§  Гра - елемент творчого творчості, елементи якого повинні бути присутніми в житті людини задля підтримання його духовної гармонії. 2. Місце для ігор. Гра - це творчий процес. Значить, місце для гри - це зона творчості. Ця зона повинна бути активною, але не викликати у дитини агресію. Місце для дитячих ігор має бути добре освітлено. Воно може знаходитися біля вікна, тоді освітлення цієї зони буде природним в світлий час доби. Якщо ви відвели йому кут в кімнаті і там темно, потрібно подбати про додаткове освітленні.

§  Пам'ятайте, що у вас з'явився не просто малюк, а хлопчик чи дівчинка і кожен з них потребує індивідуального підходу.

§  Ніколи не порівнюйте різностатевих дітей і тим більше не ставте одних за приклад іншим.

§  Не перестарайтеся, виховуючи як хлопчика, так і дівчинку, дайте дітям право вибору, час подумати самим.

§  Не розповідайте хлопчикові всього до кінця, даючи яке або завдання, а дівчинці не забудьте на особистому прикладі продемонструвати те, що від неї вимагається.

§  Якщо ви намагаєтеся щось пояснити хлопчикові, не забувайте не тільки розповідати, але й показувати.

§  Намагаючись насварити за щось дівчинку, спочатку поясніть їй, у чому вона не права, а висловлювати все і відразу не поспішайте.

§  Лаючи хлопчика, коротко і ясно викладіть, що конкретно Вас не влаштовує, інакше через деякий час він просто перестане Вас чути і слухати.

§  Хлопчики і дівчатка по-різному втомлюються: дівчатка виснажуються емоційно, а хлопчики інтелектуально, лаяти однаково в такій ситуації безглуздо.

§  У випадку невдачі не дозволяйте собі нервувати, цим Ви захистите дитину від зайвих переживань і паніки, адже для нього все виглядає набагато серйозніше, ніж для Вас.

§  Вчіться терпінню, в тому числі і у свого малюка.

§  Постарайтеся пояснити дитині, що помилятися іноді навіть потрібно.

§  Постарайтеся зрозуміти, що дитина теж особистість і те, що він буде схожий на Вас, зовсім не обов'язково.

§  Допоможіть дітям знайти розгадку самостійно, а не підносите її "на блюдечку", щоб заощадити час і сили, дітям подобається сам процес, результат для них поки на другому місці.

§  Хлопчик і дівчинка - це два різних світи. Дуже часто ми неправильно реагуємо на вчинки дітей, тому що не розуміємо, що стоїть за цими вчинками. Якщо в родині вже росте донька, і народився син, батькам необхідно знати, що багато в чому доведеться починати з нуля і їх досвід виховання доньки не тільки не допоможе, а навіть може заважати. Якщо після сина в сім'ї народилася дочка, складнощів зазвичай буває менше, хоча різницю враховувати доведеться в будь-якому випадку. Виховувати, навчати і навіть любити хлопчиків і дівчаток треба по-різному. Але обов'язково дуже любити!

§  Любов батьків в першу чергу проявляється через довіру і турботу. Турбота - це готовність завжди прийти дитині на допомогу, зацікавленість в його добробуті, інтерес до його особистості, прагнення, зробити його щасливим, співчуття до його болю. Дбати - значить цікавитися і перейматися життям малюка.

§  Довіряти дитині - значить вірити, що він завжди робить краще, на що здатний, навіть якщо на перший погляд здається, ніби це не так. Довіряти - значить давати малюкові свободу і простір робити все самостійно.

§  До дев'ятирічного віку всім дітям потрібно багато турботи і дещо менше довіри. Після дев'яти років діти починають природним чином віддалятися від батьків і стають більш незалежними. Перша ознака, що дитина від вас віддаляється, - він соромиться вашої поведінки.

§  Незалежно від віку, хлопчикам потрібно більше довіри, а дівчаткам - турботи. Хлопчик задоволений собою, якщо може діяти самостійно. Домагаючись чогось без сторонньої допомоги, він набуває впевненості в собі і почуття власної гідності.

§  Матері нерідко роблять своїх синів слабкими, надто турбуючись про них і пригнічуючи своєю опікою. Батьки часто дають дочкам занадто багато самостійності і можливості обходитися без сторонньої допомоги, нехтуючи потребою дівчаток в турботі. Батькам слід зрозуміти, що хлопчики формують позитивне уявлення про себе на основі довіри з боку оточуючих, а дівчатка - на основі уваги і турботи, які їм дарують люди.

§  Приходячи в цей світ, хлопчики і дівчатка схильні в рівній мірі довіряти оточуючим і піклуватися про них. Коли малюки зустрічають зневагу до своїх потреб і бажань, або відчувають біль від того, що ці потреби і бажання не задоволені, реакція хлопчиків зазвичай полягає в тому, що вони менше піклуються про оточуючих, а реакція дівчаток в тому, що вони починають менше довіряти. Завдання батьків - дати дівчинці більше турботи, розуміння і поваги, щоб вона могла довіряти оточуючим, а по відношенню до хлопчика необхідно проявити більше довіри, прийняття і схвалення, щоб спонукати його дбати про оточуючих.

§  Дівчинці необхідно відчувати, що вона може довіряти своїм батькам, - що вони завжди готові зрозуміти її почуття, бажання і потреби. Так виявляється її потреба залишатися слабкою і залежати від оточуючих. Їй необхідна впевненість в тому, що вона може розраховувати на підтримку батьків. Якщо дівчинка отримує необхідну їй турботу, вона довіряє батькам і залишається відкритою. Довірлива дівчинка щаслива і задоволена життям. Якщо дівчинкою нехтують, вона може розвинути в собі чоловічі якості - щоб не відчувати біль від незадоволеності.

Це не означає, що дівчинка, якій властиві чоловічі риси, неодмінно недоотримала те, що необхідно їй для розвитку жіночих якостей. Можливо, у неї просто активний темперамент, внаслідок чого ця дівчинка поводиться як хлопчик. Незважаючи на те, що деякі дівчатка ведуть себе як хлопчаки, вони все одно залишаються дівчатками, їм потрібно більше турботи, розуміння і поваги.

§ Природно, для того, щоб хлопчик був впевнений у завтрашньому дні і довіряв старшим, йому теж потрібно турбота, розуміння і повага, - однак для нього важливіше мотивація до дії. Без мотивації він перестає піклуватися про що б то не було. Якщо хлопчисько ні про що не дбає, він стає похмурим, некерованим і починає погано вчитися. Без мотивації хлопчик не може ні на чому зосередитися, що призводить або до депресії, або до гіперактивності. Найголовніша потреба хлопчиків - мотивація до діяльності. Завдання батьків - проявити по відношенню до хлопчика більше довіри, прийняття і схвалення, щоб мотивувати його до діяльності.

§  Для того щоб хлопчик дбав про оточуючих, його дії необхідно мотивувати успіхом і заохоченням. Потрібно ясно давати йому знати, що він здатний радувати своїх батьків і радує їх. Якщо хлопчикові вдається доставити батькам радість, це служить йому мотивацією, щоб і далі вести себе відповідним чином, у противному випадку хлопчик стає слабким і перестає піклуватися про оточуючих. Позитивне заохочення правильної поведінки служить хлопчикові додатковим підтвердженням успіху. Якщо хлопчик бачить, що навколишні цінують те, що він робить, в ньому прокидається спонукання робити ще більше. Немає більш сильного стимулу, ніж успіх.

§  Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з притаманними їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов'язково дуже любити.

Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні навіть за біологічним віком - дівчатка зазвичай старше ровесників-хлопчиків.

§ Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, сприймають на дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне - по-різному осмислюють все, з чим стикаються в цьому світі. І, вже звичайно, не так, як ми - дорослі.

§  Пам'ятайте, що, коли жінка виховує і навчає хлопчиків (а чоловік - дівчаток), їй мало знадобиться власний дитячий досвід і порівнювати себе в дитинстві з ним - невірно і марно.

§  Не звинувачуйте дитину в невмінні, а допомагайте знайти шляхи вирішення проблеми.

§  Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншим. Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте зрозуміти причину його утруднень.

§  Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і ретельності виконання вашого завдання.

§  Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати їх в них момент пошуку, що вимагає кмітливості. Не треба заздалегідь показувати і розповідати, що і як робити. Слід підштовхнути дитину до того, щоб він сам відкрив спосіб рішення, нехай навіть наробивши помилок.

§  Не забувайте не тільки розповідати, але й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.

§  Пам'ятайте, що ми часто недооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

§  Лаючи хлопчика, викладіть стисло і точно, чим ви незадоволені, тому що він не може довго утримувати емоційну напругу. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.

§  З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Разом з тим дівчаток треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами (роботу по дому виконувати точно, як мама, в школі вирішувати типові задачі, як вчили на уроці), підштовхувати до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань.

§  Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або з незначних приводів через втому (виснаження правого, «емоційного» півкулі). Лаяти їх за це не тільки марно, але й аморально.

§  Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї - бурхлива емоційна реакція завадить їй зрозуміти за що її лають. Спочатку розберіть у чому її помилка.

ДОДАТОК М

Заняття з гендерного виховання. Юні леді та джентльмени

Заняття для старших дошкільнят

Мета. Розширювати й закріплювати уявлення дітей про себе як особу певної статі;, продовжувати формувати дружні-взаємини між-дівчаткам й хлопчиками розвивати вміння враховувати особливо одне одного, пов’язані зі статтю; виховувати повагу до осіб протилежної статі, чемність, культуру поведінки.

Матеріал: конверт зі звуковим листом-запрошенням до Країни леді та джентльменів або комп’ютерний диск із зображенням леді та джентльменів; ляльки в гарному вбранні,- неохайна лялька значки “Юний джентльмен” та “Юна леді” (за кількістю дітей); зображення танцювальної пари у класичному танці; мікрофон; набір картинок “Одяг"; картинки із зображенням стадіону, дитсадка, квартири, свята; картинки із серій; «Уроки доброти», «Я та інші», «Уроки ввічливості».

Хід заняття

. ПІЗНАВАЛЬНИМ БЛОК

Вихователь. Діти, нам принесли ось цей конверт. Як ви гадаєте, що в ньому може бути? Так - я теж гадаю, що там лист. (Відкриває, дістає касету чи диск). Але лист не простий, а звуковий. Хочете послухати?

Прослуховують та обговорюють надісланий лист:

“Любі маленькі друзі! Ми, мешканці Країни леді та джентльменів, почули, що у вашій групі є дівчатка і хлопчики, які в майбутньому можуть стати леді та джентльменами. Запрошуємо вас до себе, щоб познайомитися з вами й показати нашу Країну. Якщо ви колись захочете жити з нами, ми будемо раді.

З повагою леді та джентльмени

Вихователь. Діти, ви зрозуміли, від кого прийшов лист? На вашу думку, хто такі леді? (Відповіді дітей).

А кого можна вважати джентльменом? (Відповіді дітей). Чи є у нашій групі діти, схожі на леді та джентльменів? Чому ви так вважаєте? (Відповіді дітей). Ви згодні відвідати Країну леді та джентльменів і випробувати себе: чи зможете стати справжніми мешканцями цієї Країни?

Гаразд, вирушаємо в дорогу. (Звучить “чарівна" музика). Заплющіть очі й уявіть, що ми опинилися в Країні леді та джентльменів. Бачимо першу вулицю цієї Країни - вона називається вулицею Ввічливості. А ось і перші її мешканці, (Звертає увагу дітей на ляльок Барбі та Кена у класичному вбранні). Хочете поспостерігати за ними?

Вихователь розігрує діалог між ляльками.

•        Доброго дня, молодий чоловіче!

•                                             І вам доброго дня!

•                                             Підкажіть мені, будь ласка, як дійти до взуттєвої крамниці,

•                                             Охоче. Я проведу вас, це не клопіт для мене.

•                                             Чудово, я буду вам дуже вдячна.

•                                             Дозвольте, я допоможу вам нести вашу сумку. Бачу, вона затяжка для вас.

•                                             Дуже вдячна, прошу.

•                                             Ось ми й прийшли, це потрібна вам крамниця.

•                                             Дякую вам за допомогу. Без вас я не змогла б так швидко сюди потрапити. До побачення!

•                                             Радий був вам допомогти. Бувайте! Вихователь. Діти, що ви можете сказати про мешканців цієї вулиці? Які вони? (Відповіді дітей). Так, вони виховані та ввічливі. А ви знаєте слова ввічливості? Пригадаймо їх.

Проводиться дидактична гра “Ланцюжок слів”.

Діти утворюють коло, передають одне одному мікрофон і по черзі промовляють слова привітання, прощання, вибачення, прохання, подяки, намагаючись не повторюватись.

—      Вихователь. Молодці, я бачу, що ви добре знаєте слова ввічливості. А чи користуєтесь ними, спілкуючись одне з одним? Ану ж бо покажіть мешканцям Країни, які ви виховані-та ввічливі. -

2. СОЦІАЛЬНО-МОРАЛЬНИЙ БЛОК

На прохання вихователя хлопчики розігрують різні

ситуації.

*  Уявіть, що ви стоїте поряд з дівчинкою, яка збирається увійти з вулиці до приміщення. Хто покаже, як хлопчик має повестись у цій ситуації?

*              А зараз уявіть, що ви стоїте на автобусній зу- щ пинці. Під’їхав автобус, відчинилися двері, і ви бачите, що з автобуса починає виходити дівчинка. Хто хоче показати, що він робитиме?

*              Ви пішли до крамниці, зробили покупку й рушили до дверей. Разом з вами до них підійшла дівчинка. Хто буде покупцем і покаже, як він вийде з крамниці?

*              Ви йдете по дорозі, а попереду вас іде дівчинка і несе в руках якісь речі. Дівчинка перечіпається об камінець і всі речі падають на землю. Хто покаже, що він робитиме у цьому разі?

Вихователь. Мене тішить, діти, що ви не лише на словах виховані та чемні. Що ж, залишаємо вулицю Ввічливості й прямуємо до вулиці Охайності. Хто ж це йде нам назустріч?

Перед дітьми дві ляльки - охайна й неохайна. Вихователь розігрує діалог між ними.

•        Доброго дня! Мене звуть Ольга. Дозвольте запитати, як вас звати?

•                                             Ірина.

•                                             Пані Ірино, як ви сюди потрапили? Адже на нашій вулиці не живуть такі неохайні люди!

•                                             Я дуже хочу тут жити, що ж мені робити? (Плаче).

Вихователь. Пані Ірино, не засмучуйтесь, напевно наші діти зможуть вам допомогти. Діти, що б ви порадили неохайній людині, аби вона змогла мешкати на цій вулиці? (Умитися, зачесатися, випрати й випрасувати одяг, почистити взуття...).

Пані Ірина. Дякую вам, діти. Піду приберуся й буду завжди охайною. Адже я дуже-дуже хочу бути справжньою леді.

Пані Ольга. Діти, а ви дотримуєтеся правил охайності? (Відповіді дітей). Молодці, це чудово, що в нашій країні колись житимуть такі мешканці, як ви.

Вихователь. Попрощаймося з пані Ольгою, бо нам час вирушати далі. Ми вийшли на якусь площу. Погляньте, будь ласка, на цей знак. (На стіні - зображення танцювальної пари у класичному танці). Мабуть, він вказує на назву площі. Як ви гадаєте, яка її назва? (Відповіді дітей). Так, це Танцювальна площа. Мешканці Країни леді та джентльменів люблять танцювати й часто приходять сюди. . Вони завжди дотримуються етикету танцю. До речі, хто знає, що таке етикет? (Пояснює при потребі). Поміркуймо: який етикет у танці? (Джентльмен має правильно й чемно запросити леді до танцю; галантно танцювати, не наступаючи на ноги партнерці; не робити зауважень під час танцю; відвести леді на місце й подякувати їй за танець). Правильно, діти! Етикет танцю ви знаєте, а тепер покажімо мешканцям Країни леді та джентльменів, як ми вміємо його дотримуватись.

Динамічна пауза. Під звуки вальсу хлопчики запрошують дівчаток і танцюють, дотримуючись правил етикету.

Вихователь. Діти, виявляється, що бути леді та джентльменом - це не тільки вміти правильно спілкуватись, бути чемним, охайним. Слід іще й уміти танцювати і знати етикет танцю.

З’являється лялька у бальній сукні й звертається до дітей:

Добрий день, діти! Я була на нашій Танцювальній площі саме тоді, коли ви виконували свій танець. Мені сподобалося спостерігати за вами, ви потішили мене. А чи знаєте ви, якими мають бути мешканці нашої Країни? (Відповіді дітей). Пропоную пограти зі мною у гру "Впіймай слово”.

Згодні? (Відповіді дітей). Я називатиму різні слова, а ви плескатимете в долоні юд коли почуєте слова, які стосуються мешканців нашої Країни. (Називає слова: грубіян, чемний, приязний, сварливий, привабливий, приємний, неприємний, недбалий, шляхетний, неуважний, надійний, відповідальний, чесний, охайний, брудний, неохайний, розпатланий, причесаний, турботливий, байдужий, хвалькуватий, скромний, жадібний, щедрий, спокійний, упертий, поступливий). Молодці, діти! На мою думку, ви гідні жити в нашій Країні.

Вихователь. Дякуємо за пораду. Діти, що ж нам робити? Часу обмаль, а хотілося б побувати в обох цих місцях. Ну ж бо, домовимося, хто з вас побуває на Майданчику чемних співрозмовників а хто завітає до крамниці. Коли ж повернемося звідти, розповімо одне одному, що ми бачили.

3. МОВЛЕННЄВИЙ БЛОК

На Майданчику чемних співрозмовників одна група дітей з помічником вихователя розглядає картинки, розміщені там. Об’єднавшись у пари, дошкільнята складають діалоги, які могли б відбуватися між персонажами картинок. Хлопчик і дівчинка

граються іграшками”, “Хлопчик і дівчинка зустрілися по дорозі до школи”, “Хлопчик і дівчинка помітили на землі пташеня, яке випало з гнізда”, “Хлопчик і дівчинка бавляться на галявині”, “Хлопчик і дівчинка запускають повітряного змія”.

4. ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНИЙ БЛОК

Вихователь просить дітей з другої підгрупи, які потрапили до крамниці, допомогти розкласти одяг по різних поличках: святковий, щоденний, спортивний і домашній. Потім пропонує розповісти, куди б вони могли піти у такому вбранні.

Виконують логічну вправу “Що зайве?” (серед предметів одягу для чоловіків і жінок).

Вихователь. Це дуже добре, що ви допомогли продавцеві розкласти одяг і знаєте, що коли треба вдягати. А тепер покличмо наших товаришів - маємо повертатися до дитячого садка. (Всі діти збираються гуртом).

5. ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНИЙ БЛОК

Вихователь. Діти, чи хотіли б ви мешкати у Країні леді та джентльменів? Поміркуйте: які почуття можуть завадити цьому? (Заздрість, образа, байдужість, злість, гнів). А які почуття допоможуть тут жити? (Доброта, приязнь, співчуття, милосердя, чуйність, любов). Гадаю, жителі цієї Країни вдячні вам, що ви до них завітали, і можуть вважати вас юними леді та джентльменами. Якщо ви залишатиметеся такими ж вихованими завжди, то, коли підростете, вас радо зустрінуть у такій чудовій Країні. Я знаю, що леді та джентльмени вітають одне одного зі святами, готують приємні сюрпризи, дарують - подарунки. А ви робите це для своїх друзів? На вашу думку, що можна було б подарувати леді?

А що б ви подарували джентльменові? Молодці!

Діти помічають конверт із написом “Сюрприз”.

Вихователь. Що це? (Відкриває й читає лист).

Любі діти! На згадку про нашу Країну ми хочемо подарувати вам ось ці значки: “Юна леді” та “Юний джентльмен”. Дякуємо, що побували у нас. До зустрічі!

З повагою, мешканці Країни леді та джентльменів ”.

Роздає значки, діти вирушають до садка.

Тепер нам час повертатися до дитсадка. Заплющте очі і уявіть... ось ми і вдома. Вам сподобалася наша подорож? Чим? (Діти висловлюються). А сюрприз від мешканців цієї чудової Країни вам також сподобався? Чи хотіли б і ви зробити сюрприз для своїх друзів? Зараз ми відпочинемо, а потім виготовимо подарунки нашим друзям.

Діти за власним бажанням виготовляють листівки,

малюнки, аплікації, поробки з природного матеріалу і дарують ї; хлопчики дівчаткам_, а дівчатка - хлопчикам.

Граємо в дорослих: я буду жінкою, я буду чоловіком

Заняття для середньої групи

Мета (за лініями розвитку)

Пізнавальний розвиток. Формувати у дітей уявлення про соціальні ролі чоловіка та жінки, професійну діяльність жінок та чоловіків у нашому суспільстві; про предмети та речі, якими користуються чоловіки та жінки у своїй професійній діяльності.

Логіко-математичний розвиток. Учити утворювати послідовність і групувати об’єкти та предмети за спільними ознаками.

Соціально-моральний розвиток. Зацікавлювати хлопчиків чоловічими професіями, а дівчаток - жіночими. Формувати уявлення про те, що і чоловіки, і жінки роблять багато корисних справ; виховувати працелюбність.

Мовленнєвий розвиток. Поповнювати словниковий запас дієсловами, які характеризують види виробничої діяльності людини; вправляти у побудові словосполучень та складних речень.

Емоційно-ціннісний розвиток. Викликати емоційний відгук на ігрові ролі; формувати вміння обирати за задумом види ігрової діяльності, улюблені ролі.

Фізичний розвиток. Формувати рухову активність, підтримувати бажання виконувати рухливі ігрові вправи, зокрема такі, що зображають трудові процеси.

Креативний розвиток. Активізувати творчу уяву та фантазію під час вибору професій для казкових персонажів.

Художньо-естетичний розвиток. Формувати вміння добирати до силуетів хлопчика та дівчинки спецодяг представників різних професій; закріплювати вміння прикладати його та приклеювати (наносити пензлем клей на фрагменти одягу, притискати серветкою й розгладжувати деталі, які наклеюються).

Матеріал: скринька, намисто, краватка, шпилька, чоловічий капелюх, картуз, фартух, хустка, помада; коробка зі знаряддями праці (молоток, нитки, кельма, фен, кухонна лопатка, кермо, шприц, зошит та ручка, викрутка, гайковий ключ, насос); картки із зображеннями людей різних професій, знарядь праці, результату праці; іграшки; силуети хлопчика і дівчинки; елементи одягу для різних професій.

Хід заняття

. ПІЗНАВАЛЬНИЙ БЛОК

Вихователь. Діти, зверніть увагу, що нового з’явилось у нашій групі? (Скринька в ігровому куточку). Гляньмо, що там є.

Діти розглядають уміст скриньки.

Вихователь. Візьміть, будь ласка, кожен зі скриньки одну річ, яка вам найбільше сподобалася. Зараз ми все це розглянемо.

У скриньці лежать: намисто, краватка, шпилька, чоловічий капелюх, картуз, жіноча помада, фен, фартух, хустка. Дівчатка беруть жіночі предмети, а хлопчики - чоловічі.

Вихователь. Чим відрізняються і чим схожі ці предмети? Хто ними користується? (Одними користуються лише жінки, а іншими - найчастіше чоловіки). В які ігри можна грати з цими предметами? Які ролі можна виконувати з ними? (Наприклад, у грі “Сім'я" такі ролі: мама, тато, дідусь, бабуся, братик, сестричка, тьотя, дядя). А тепер покладемо всі речі знову до скрині й глянемо, що ще нового з’явилося в нашій групі.

2. СОЦІАЛЬНО-МОРАЛЬНИЙ БЛОК

Вихователь звертає увагу дітей на коробку в осередку самостійної художньої діяльності.

Пропонує розглянути, що там лежить, і кожному взяти звідти якийсь один предмет. (У коробці лежать знаряддя праці: молоток, нитки, кельма, кухонна лопатка, кермо, шприц, зошит із ручкою, викрутка, гайковий ключ, насос).

Вихователь. Як можна назвати ці предмети одним словом? (Знаряддя праці). Які знаряддя праці взяли дівчатка, а які хлопчики? Чому саме ці? В яких іграх їх можна використовувати? (“Будівельники”, "Школа”, “Лікарня”, “Перукарня”, “Водії”). Які в цих іграх жіночі ролі, а які - чоловічі? Які ролі можуть бути і жіночими, і чоловічими? (Вчитель, лікар, перукар).

3. ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНИЙ БЛОК

Проводиться дидактична вправа “Знайди послідовність” (робота з картками).

Вихователь роздає дітям картки, на яких зображені представники різних професій. Пропонує дібрати до професій і викласти: спочатку знаряддя праці, матеріали, а потім - результат відповідної праці: перукар - ножиці, фен, гребінець - зачіска; будівельник - цегла, кельма, пилка - будинок; лікар - шприц, бинт, ліки - здорова, усміхнена дитина; кухар - каструля, сковорідка, м’ясорубка - готова страва; швачка - голка, нитки, тканина - готовий одяг.

4. ФІЗКУЛЬТУРНИЙ БЛОК

Проводиться фізкультхвилинка “Працьовиті жінки та чоловіки”. Діти виконують певні рухи під словесний супровід:

Всі жінки й чоловіки

Завжди працюють залюбки.

Вони вміють працювати:

І будинок будувати,

(Роблять руками дах).

І на літаку літати,

(Розводять руки в сторони, біжать на місці).

Замітати, прибирати

(Імітують замітання).

І картину малювати.

(Імітують рух пензля по полотну).

Ще уміють танцювати

(Роблять танцювальні рухи).

І діток малих навчати.

(“Сидять за партою”, ніби учні).

Прати, шити, вишивати Та всіх хворих лікувати.

(Імітують відповідні трудові рухи).

І ти також не лінись Та робити все навчись.

5. КРЕАТИВНИЙ БЛОК

Проводиться творча гра “Професії казкових героїв”.

Діти вигадують, які професії можуть бути у казкових героїв. Наприклад: Попелюшка - швачка, прибиральниця:. Дюймовочка - садівниця, куховарка; троє поросят - будівельники; Мальвіна - вчителька чи вихователька; Півник - пекар, співак.

6. МОВЛЕННЄВИЙ БЛОК

Проводиться дидактична вправа “Назви свою роль та дію”:'

Гра “Будівельники”

Жіночі ролі: маляр - фарбує стіни, рами вікон, двері; штукатур - штукатурить стіни.

Чоловічі ролі: муляр - виводить стіни; покрівельник - криє і ремонтує дахи; тесля - виготовляє вікна і двері.

Спільні ролі: архітектор - креслить і малює план будинку; дизайнер - дбає про красу облаштування приміщення.

Гра “Магазин”

Жіночі ролі: продавець - продає товар; касир - бере гроші за товар, видає чек.

Чоловічі ролі: водій - привозить товар; вантажник - переносить товар.

Спільні ролі: директор - керує роботою, товарознавець - обирає кращий товар.

Гра “Дитсадок”

Жіночі ролі: вихователь - виховує дітей; помічник вихователя - допомагає йому, роздає їжу тощо.

Чоловічі ролі: сторож - охороняє дитсадок; двірник - лагодить обладнання.

Спільні ролі: двірник - прибирає територію, лікар - лікує.

7. ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНИЙ БЛОК

Проводиться вправа “Обери іграшку, якою найбільше любиш гратися”. Вихователь пропонує дітям підійти до улюбленої іграшки в ігровому осередку, взяти її та поміркувати: чому саме ця іграшка - улюблена у хлопчиків, у дівчаток? Під час обговорення педагог зосереджує увагу дітей на тому, що хлопчики й дівчатка часто граються різними іграшками, але можуть гратися й однаковими.

8. ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИЙ БЛОК

Виконується аплікація “Одяг для професій”. Вихователь роздає дітям силуети хлопчика та дівчинки й пропонує їх “одягти” (обрати та наклеїти на них елементи одягу: лікаря, міліціонера, будівельника, кухаря, пожежника, космонавта тощо).