Удосконалення технології виробництва молока в умовах ФГ 'Щербич' с. Багринівці Літинського району з подальшою його переробкою на ВАТ 'Літинський молокозавод'
Факультет технології виробництва і переробки
продукції тваринництва
Кафедра розведення сільськогосподарських тварин
і зоогігієни
Спеціальність 7.090102 «Технологія виробництва і
переробки
продукції тваринництва»
Тема
Удосконалення технології виробництва молока в
умовах ФГ «Щербич» с. Багринівці Літинського району з подальшою його переробкою
на ВАТ «Літинський молокозавод»
Виконавець
студентка
V курсу С.В. Дячук
Науковий
керівник
доцент
В.О. Добронецька
Рецензент:
доцент
Н.В. Гуцол
Вінниця, 2012р.
Реферат
Дячук Світлана Василівна
Удосконалення технології
виробництва молока в умовах ФГ “Щербич” с. Багринівці Літинського району з
подальшою його переробкою на ВАТ “Літинський молокозавод”.
Спеціальність 7.090102
“Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва”, ВНАУ, 2012.
Дипломна робота виконана на 78
сторінках, містить 27 таблиць, 5 рисунків, 32 джерела списку використаної
літератури.
Метою написання дипломної
роботи було проаналізувати технологію виробництва молока в умовах ФГ “Щербич”
та намітити шляхи її удосконалення.
При вирішенні поставлених задач
нами була проведена оцінка основних складових технології виробництва молока в
господарстві, яке розташоване в с. Багринівці Літинського району та розроблені
елементи удосконалення молочного скотарства.
Об’єктом досліджень стало стадо
великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи.
Предметом досліджень - складові
технології виробництва молока в умовах господарства.
Поголів’я великої рогатої
худоби за 2011 рік складає 181 голову, із них 75 корів (42 % у структурі
стада). Надій молока на 1 корову в 2011 році склав 4550 кг з вмістом жиру в
молоці - 3,6 %, білку - 3,3 %. Валове виробництво молока склало 3415 ц.
Товарність молока - 94,9 %.
За результатами економічних
показників розвитку скотарства витрати корму на 1 ц молока складають 1,04 ц
корм. од., собівартість 1 ц молока - 216,0 грн.
Проектною технологією
виробництва молока в господарстві передбачено: вихід телят за рік складе 95
голів, загальне поголів’я великої рогатої худоби складе 208 голів, нетелей - 13
голів, телиць до року і старше року, відповідно, 19 і 27 голів.
Валове виробництво молока на
перспективу складе 3750 ц з товарністю 90,5 %.
ВСТУП
Основне завдання скотарства -
це збільшення виробництва молока і яловичини. Досягти цього можна шляхом
запровадження нових технологій направлених на підвищення продуктивності тварин,
зменшення затрат ручної праці, підвищення якості продукції. Важливим питанням в
технології виробництва молока є його якість, оскільки від неї залежить
придатність молока як сировини для виробництва молочної продукції. Тому, щоб
отримувати якісне молоко, яке відповідатиме встановленим стандартам, необхідно
перш за все дотримуватись сучасної технології виробництва молока.
Одна з вимог, яка ставиться до
молока полягає в тому, що молоко під час доїння корів повинно одразу надходити
до молокопроводу і транспортуватись для подальшого очищення та охолодження в
холодильнику.
В технології виробництва молока
важливе значення займають всі процеси. У тваринництві технологічний процес
пов’язаний з перетворенням поживних речовин корму за допомогою тварин у
тваринницькі продукти і сировину. Тому, для того щоб технологічний процес
перетворенням поживних речовин корму у тваринницьку продукцію відбувався з
найменшими матеріальними витратами і були досягнуті високі показники
продуктивності тварин, важливо створити для них такі умови, при яких тварини
максимально проявлять свою продуктивність, та генетичний потенціал.
Отже, ефективність і
рентабельність одержання молока залежить від величини удою, стабільного
отримання приплоду, збалансованої за нормами годівлі корів на всіх етапах
виробничого циклу, чітко організованих систем відтворення стада й утримання
тварин. Це свідчить про те що питання технології виробництва молока є важливим
і актуальним як для сьогодення так і в майбутньому.
Метою роботи передбачалось
проаналізувати технологію виробництва молока та намітити шляхи її удосконалення
в умовах молочно-товарної ферми ФГ “Щербич” с. Багринівці Літинського району.
Розділ
1. науково-теоретичні основи ведення галузі молочного скотарства (огляд
літератури)
.1
Технологічні властивості, склад та якість молока корів української чорно-рябої
молочної породи
Молоко - це складна біологічна
рідина, що виробляється молочною залозою самок ссавців. Воно є незамінним
кормом для новонароджених тварин і цінним продуктом харчування для людини.
Склад молока непостійний і залежить від породи тварин, періоду лактації, рівня
годівлі, сезону року, техніки доїння, тощо.
До складу молока входить
близько 250 основних компонентів, у тому числі 20 амінокислот білків, 25
основних карбонових кислот, кілька видів молочного цукру, 45 мінеральних
речовин та мікроелементів, 25 вітамінів, значна кількість важливих для обміну
речовин ферментів і гормонів, а також імунні тіла, пігменти, фосфатиди,
стерини, лимонна кислота та гази [1].
За хімічною будовою молочний
жир - це ефір триатомного спирту, і жирних кислот яких у молоці близько 150.
Він - найцінніша складова його і визначає смакові якості та поживність
останнього.
У сирому молоці молочний жир
знаходиться у вигляді жирових кульок, покритих зверху ліпопротеїновими
оболонками. В 1 мл. молока їх налічується 2-5 млрд. Протягом лактації кількість
жирових кульок змінюється. На початку - в молоці їх менше і вони дещо більші,
ніж у кінці лактації. В молоці жирномолочних корів вміст більших жирових кульок
вищий. Розмір їх залежить від породи, періоду лактації, годівлі та інших
факторів.
Якщо молоко має дрібні жирові
кульки, воно смачніше і краще засвоюється організмом. Відносно невеликий розмір
їх у молоці корів чорно-рябої породи, тому саме її й розводять у приміських
зонах для одержання питного молока.
У молоці з більшими жировими
кульками вищий вихід масла, оскільки дрібніші відходять при сепаруванні в молочні
відвійки [9].
Білки молока синтезуються з
амінокислот кількість яких у них досягає 20 і більше. Основним із білків молока
є казеїн. Він становить 82 % від загальної їх кількості, альбумін - 12 і
глобулін - 6 %. Казеїн, крім молока, ніде в природі не зустрічається й надає
йому білого кольору та непрозорості. Під впливом кислот і сичужного ферменту
він коагулює, що дає можливість виробляти з молока сири та кисломолочні
продукти.
Після виділення з молока
казеїну в сироватці залишаються альбумін і глобулін., які називаються
сироватковими білками, їх використовують у фармацевтичній промисловості як
основу для виготовлення білкових препаратів. Глобулін молока - це носій імунних
властивостей, тому в молозиві його у 10-15 разів більше, ніж у молоці.
Молочний цукор (лактоза) є
тільки у молоці. Він являє собою дисахарид, що складається з глюкози і
галактози. У чистому вигляді - це кристалічний порошок білого кольору в 3-5
разів менш солодкий, ніж тростинний чи буряковий цукор. Нагрівання молока до
температури понад 100°С робить його коричневим, а при 170-180°С спостерігається
побуріння молока внаслідок карамелізації молочного цукру.
Лактоза відіграє важливу роль у
виробництві кисломолочних продуктів. Внаслідок дії молочнокислих бактерій вона
зброджується до молочної кислоти, яка від’єднує від молекули казеїну частину
кальцію, і вивільнений казеїн випадає в осад. Процес молочнокислого бродіння
можна спрямувати у бажаному для технолога напрямі.
До мінеральних речовин молока
відносять солі, неорганічних та органічних кислот. У молоці міститься близько
80 елементів періодичної системи Менделєєва. Залежно від кількості їх поділяють
на макроелементи (кальцій, фосфор, калій, натрій, сірка, хлор, магній) і
мікроелементи (залізо, мідь, кобальт, марганець та ін.).
Більше половини всіх
мінеральних речовин молока становлять солі кальцію та фосфору. Кальцій у молоці
знаходиться в розчинній (25 %) і колоїдній (75 %) формах, остання зв’язана з
казеїном. Збільшення кількості розчинної форми кальцію й зменшення зв’язаної
погіршують якість молока.
Фосфор, що міститься в клітинах
молочної залози впливає на процес утворення багатьох компонентів молока. До 30
% органічного фосфору зв’язано з казеїном та оболонками жирових кульок.
Важливою формою є фосфор, який входить до казеїн-фосфатного комплексу.
Мікроелементи - важливі
складові ферментів, вітамінів і активують або інгібують діяльність багатьох із
них.
У молоці містяться всі життєво
необхідні вітаміни. Каротин і вітамін В2 надають йому і продуктам, виготовленим
із нього, певного кольору. Вітамін С запобігає окисним процесам у молоці та
маслі. У молоці, особливо, в молозиві, є імунні тіла, аглютиніни, опсоніни й
гормони (окситоцин, тироксин та ін.) [6].
Утворення молока - це
секреторний процес, в якому важливу роль відіграють епітеліальні залозові
клітини - альвеоли та епітелій молочних ходів. Спочатку поглинаються
попередники молока з крові, а в секреторних клітинах відбуваються біосинтез і
виділення молокану порожнину алвеол. Для утворення 1 кг молока необхідно, щоб
через вим’я пройшло 450-500 л крові.
Регулюють, секрецію молока
нервова та гуморальна системи. Подразнення нервових закінчень дійок передається
до гіпоталамуса, який у відповідь виділяє релізингормони. Дія їх на гіпофіз
зумовлює виділення з аденргіпофіза пролактину, а Із задньої частини окситоцину.
Перший гормон впливає на рівень секреції молока, а другий - на повноту
молоковиведення.
Жир молока синтезується з
жирних кислот, що утворюються в молочній залозі із жиру корму. Внаслідок
бродіння у рубці з вуглеводів утворюються пропіонова, масляна та оцтова
кислоти. Остання використовується на утворення жиру молока. Бродильні процеси
залежать від структури раціону і фізичного стану кормів.
Якщо тваринам згодовують багато
сіна, сінажу, силосу, то у їхньому рубці переважає оцтовокисле бродіння.
Даванка великої кількості концкормів, подрібнених кормів у натуральному вигляді
чи гранулах посилює пропіоновокисле бродіння. У рубці підвищується вміст
пропіонової кислоти, що призводить до зниження жирності молока. Гліцерин і
жирні кислоти на 10 % утворюються з оцтової кислоти, що надходить із крові в
секреторні залози альвеол.
Казеїн та альбумін синтезуються
молочною залозою, оскільки у природі ніде вони не зустрічаються.
Глобулін молока і крові не
різняться між собою, тому він може переходити - безпосередньо з крові. 30-45 %
білків молока синтезуються за рахунок амінокислот, які надходять із кров’ю, а
решта - за рахунок білків корму.
Вітаміни, ферменти, гормони і
мінеральні солі безпосередньо переходять із крові в молоко, але це не
фільтрація, а фізіологічне, активний процес.
При періодичному звільненні
вим’я від молока процес молоко-утворення відбувається безперервно. Молоко, що
утворилося в альвеолах, надходить до дрібних молочних проток, з яких формуються
молочні канали. Останні зливаються й утворюють молочні ходи, які відкриваються
в цистерну частки вим’я. Потім молоко надходить до цистерни дійки й дійкового
каналу.
До моменту доїння у цистернах
нагромаджується до 25 % молока, а після масажу чи умовно-рефлекторного
подразнення - 85-97 %. Перехід молока з альвеолярного відділу в цистернальний
називається молоко виведенням. При доїнні чи ссанні телям корови молоко
виходить із вим’я. На молоковіддачу впливає гормон задньої частки гіпофіза
окситоцин і дія його триває 5-6 хв., а потім окситоцин втрачає активність або
руйнується гормоном кори наднирників адреналіном, і молоковіддача припиняється.
Отже, корів, потрібно доїти швидко. Корови з різною продуктивністю мають
неоднакову швидкість молоковіддачі. Ця ознака є спадковою і її можна
використовувати при відборі й підборі тварин.
Технологічні властивості молока
- це такі його фізико-хімічні показники, за оптимальних параметрів яких із
нього за певної технології можна виробляти різні доброякісні молочні продукти.
Такими показниками є:
- нормальні
органолептичні властивості молока, відсутність вад смаку, запаху, кольору та
консистенції;
- повноцінний
біохімічний склад та оптимальні фізико-хімічні властивості;
- висока
санітарно-гігієнічна якість;
- термостійкість;
- відсутність
сторонніх домішок;
- оптимальні
параметри сичужного зсідання.
Термостійкість молока - важлива
технологічна властивість, яка характеризує його придатність до обробки за
високої температури. Вона зумовлена переважно його кислотністю та сольовим
балансом. При підвищенні кислотності молока внаслідок життєдіяльності
молочнокислих бактерій знижується його термостійкість. Вона також залежить від
рівноваги між катіонами % (кальцій, магній та ін.) й аніонами (цитрати,
фосфати). Надлишок тих чи інших порушує сольову рівновагу біологічної рідини,
що може призвести до коагуляції білків [5].
1.2
Фактори інтенсифікації виробництва молока
Розвиток науково-технічного
прогресу і соціально-економічні фактори неминуче сприяють концентрації
виробництва галузі молочного скотарства і її переведення на промислову основу
[24].
Рівень концентрації залежить
від багатьох факторів, таких як врожайність кормових культур, собівартість
кормової одиниці, продуктивність корів, ефективність доїльної установки,
розвиток транспортних засобів і дорожньої мережі та інші.
При концентрації молочного
скотарства багато параметрів галузі поліпшуються, а деякі можуть погіршуватись.
Вирішення питань племінної роботи з концентрацією поголів’я здійснюється краще,
тому що в цих умовах ефективно проводиться селекція тварин для виявлення
генетичних відмінностей.
З ветеринарної точки зору
підвищення концентрації жуйних створює умови для швидкого поширення інфекційних
захворювань; ускладнюється прибирання і утилізація гною.
У технологічному процесі
тварини є основними засобами виробництва і мають бути високопродуктивними. У
цих умовах повинен бути високий рівень племінної роботи, який забезпечує
створення тварин з продуктивністю 6-7 тис. кг молока за рік і вище з високою
якістю продукту. Це можливо здійснити при виконанні усього комплексу
селекційно-племінної роботи і технології виробництва: вирощування здорового
високопродуктивного молодняку, впровадження роздоювання корів, оцінки корів і
бугаїв-плідників за якістю потомства [15].
Технологія інтенсивного
виробництва продукції повинна бути забезпечена інтенсивним кормовиробництвом і
організацією повноцінної годівлі тварин. Тому що реалізувати генетичний
потенціал тварин можна лише при оптимальних умовах годівлі і утримання.
Важливого значення повинно
надаватись вирощуванню молодняку. Для отримання здорового високопродуктивного
молодняку необхідною умовою є випасання його на організованих культурних
пасовищах.
Важливе значення повинно
надаватись організації багаторічних культурних пасовищ і зеленого конвеєра,
загінного випасання, способів використання багаторічних культурних пасовищ і
зеленого конвеєра.
Запровадження результатів науки
і техніки краще проводиться у великих господарствах. У їхніх умовах краще
організувати виробництво основане на прогресивному розвитку.
Особливі вимоги при інтенсивному
виробництві висуваються до молочної худоби, Тварини повинні бути спроможними
давати максимум продукції при низькій оплаті кормів, мати гарне здоров’я і
міцну конституцію, резистентність до умов утримання, бути стандартними за
напрямком і рівнем продуктивності.
Обмін речовин у тварин має
забезпечувати ефективне використання поживних речовин і раціонів у першу чергу
на утворення молока. Цього можна досягти лише від тварин які відселекційованих
на високу молочність і велику живу масу, що дозволяє організму переробляти
велику кількість різноманітних кормів у продукцію [23].
Дослідження і практика
підтверджують, що великі ферми, на яких застосовується комплексна механізація й
автоматизація виробництва, більш ефективні ніж дрібні. При визначенні
потужності ферми необхідно враховувати, що собівартість продукції починає
зростати через збільшення транспортних витрат. Чим крупніша ферма, тим більші
площі займають кормові сівозміни, збільшуються відстані перевезень, а отже і
транспортні витрати. Тому визначають раціональні розміри ферм з допомогою
розрахунків, за основний критерій беруть найменшу суму змінних витрат.
Найбільше забезпечує високі техніко-економічні показники ферма на 400 корів.
Важливим питанням є збереження
природних якостей кормів за вмістом у них поживних речовин; поліпшення цих
якостей у процесі підготовки кормів, створення однорідного за своїми
фізико-хімічними властивостями корму; використання раціонів, насичених
високоякісними грубими і соковитими кормами при оптимальній витраті комбікормів-концентратів;
для поліпшення використання кормів і зниження витрат праці на їх роздавання
доцільно мати спеціальні кормоцехи; забезпечення групового нормування й
індивідуального дозування кормів залежно від продуктивності тварин і
фізіологічного стану; дбайливе і ощадливе відношення до кормів у процесі їх
заготівлі, збереження, використання.
В основу промислової технології
виробництва молока повинен бути покладений принцип уніфікації, тобто ідентичні
умови утримання й обслуговування всіх груп тварин - починаючи від телят і
кінчаючи дорослою худобою.
Найбільш повно вимогам
уніфікації відповідає система безприв’язного-боксового утримання молочної
худоби.
Основними недоліками,
виявленими в процесі експлуатації молочних комплексів, такі: відсутність
чіткого економічного уявлення про оптимальний технологічний процес з
урахуванням зональних та інших факторів; будівництво за застарілими проектами;
відставання кормової бази від запланованих кількісних об’ємів виробництва;
тривале комплектування комплексу ремонтним молодняком; низька якість худоби при
комплектуванні; у проектах недостатньо враховуються наукові досягнення і
передовий досвід [22].
1.3
Племінна робота в молочному скотарстві
Племінна робота - це
зоотехнічні заходи й методи селекції, спрямовані на якісне вдосконалення
існуючих і створення нових високопродуктивних порід тварин різних видів.
Продуктивність - основна якість сільськогосподарських тварин, завдяки якій їх
розводять і оцінюють за кількістю та якістю продукції від однієї тварини за
відповідний проміжок часу. Продуктивність сільськогосподарських тварин залежить
від індивідуальних, видових, породних, та спадкових особливостей, а також від
годівлі та утримання [3].
Племінна робота в скотарстві
спрямована на підвищення молочної та м’ясної продуктивності, поліпшення якості
продукції й зниження її собівартості. Основними елементами племінної роботи є
відбір, підбір, методи розведення, техніка відтворення, спрямоване вирощування
молодняку, зоотехнічний та племінний обік. В удосконаленні племінних і продуктивних
якостей тварин вирішальне значення має відбір.
Розмноження і цілеспрямоване
вирощування високопродуктивних тварин - визначальні у сільгосппідприємстві.
Одночасно із цим звертають увагу на такі селекційні ознаки, як конституція,
екстер’єр, розвиток, вік досягнення найвищої продуктивності, життєздатність.
Тварини повинні бути конституційне міцними, без екстер’єрних вад, не схильними
до захворювань. У молочному скотарстві селекцію ведуть на поліпшення
морфологічного складу вим’я та збільшення швидкості молоковіддачі [1].
Племінна цінність тварин
залежить від породності, походження, якості потомства і продуктивності.
Породистих особин заносять до Державних книг племінних тварин.
Молочних корів оцінюють і
відбирають за молочною продуктивністю, типом будови тіла, живою масою,
інтенсивністю молоковіддачі, походженням; бугаїв - типом будови тіла, живою
масою, інтенсивністю росту, походженням; молодняк - типом будови тіла,
походженням [19].
Молочну продуктивність корів
оцінюють за надоєм, кількістю молочного жиру та білка за 305 днів лактації.
Одночасно враховується характер лактаційної кривої. Молочність оцінюють за
показниками першої й кращої лактації, сумою перших трьох лактацій, надоєм за
все життя. Тип будови тіла корів і бугаїв визначають за 100-бальною шкалою
оглядом тварин і зменшенням кількості балів за окремі статі екстер’єру залежно
від розвитку та відповідно до особливостей порід.
Оцінювання корів і бугаїв за
живою масою здійснюють за мінімально встановленими вимогами до кожної породи:
корів залежно від кількості отелень, бугаїв певного віку.
Бонітування - це оцінювання
племінних, продуктивних і екстер’єрних якостей тварин, яке щороку провадять у
племзаводах, племгоспах, на племфермах господарств, племрепродукторах.
Бонітування щорічно проводить комісія у складі досвідчених спеціалістів
Бонітуванню підлягають бугаї-плідники, корови, ремонтні телиці та племінні
бугайці. Тварин оглядають, зважують, промірюють, використовуючи матеріали
зоотехнічного обліку [4].
Після закінчення бонітування
складають звіт із відповідним аналізом роботи. На підставі цих матеріалів
розробляють план парування та отелень на наступний рік, а також план підбору з
метою забезпечення одержання потомства високої якості. Правильно проведений
підбір не тільки закріпляє, а й розвиває ознаки, за якими ведуть селекцію.
В.І. Костенко встановив, що у
племінних господарствах здійснюють індивідуальний підбір, тобто до кожної
корови підбирають бугая-плідника з урахуванням його належності до певної лінії
та родини. У не племінних господарствах застосовують груповий підбір. До
маточного поголів’я, виходячи з генеалогії стада, підбирають 2-3 бугаїв і
закріплюють їх на два роки [18].
На підставі матеріалів
бонітування розробляють план комплектування стада племінними тваринами,
визначають кількість молодняку, який необхідно виростити для власних потреб і
реалізації іншим господарствам.
Г.К. Бусенко, В.Д. Столюк,
стверджують, що у створенні нових і вдосконаленні існуючих порід великої
рогатої худоби застосовують чистопородне розведення, відтворне та ввідне
схрещування [5].
Продуктивні та племінні якості
молочних порід поліпшують за рахунок генофонду голштинської, червоної датської
порід.
Для правильної організації
племінної роботи, обліку продукції та оплати праці на фермі ведуть зоотехнічний
і племінний облік. Основними обов’язковими формами обліку в племінних
господарствах є книга заводських записів, журнали-осіменіння, запуску та
отелення, вирощування племінного ремонтного молодняку, облік надоїв, годівлі та
витрати кормів.
Розведення високопродуктивних
племінних тварин завжди перспективне, оскільки за такого підходу в
сільгосппідприємстві виробляють молоко і м’ясо і реалізують цінний племінний
молодняк. Це можна забезпечити чистопородним розведенням. Якщо тварини помісні,
застосовують вбирне схрещування [23].
За певних умов доцільно
практикувати промислове схрещування, осіменяючи корів і телиць молочного
напрямку продуктивності спермою м’ясних бугаїв. Одержані помісі здатні
збільшити прирости живої маси на 10-15 %, підвищити забійний вихід на 5-7 і
зменшити витрати кормів на виробництво м’яса на 8-12 %.
1.4
Системи утримання корів на фермах
Як стверджують Г.М. Калетнік,
М.Ф Кулик, В.Ф. Петриченко та ін., утримання сільськогосподарських тварин
передбачає систему організаційно-господарських заходів спрямованих на
забезпечення найкращих умов життя тварин і отримання від них запланованої
продуктивності при найменших затратах праці, коштів [13].
Для утримання худоби
застосовують дві системи: цілорічну стійлову і стійлово-пасовищну. При
цілорічній стійловій системі для корів організовують активний моціон: щоденні
прогулянки на відстань не менше 2 км. Для сухостійних корів у всіх випадках
доцільно передбачати використання пасовищ.
При утриманні худоби
передбачають такі способи; прив’язний (з відпочинком у стійлі) і безприв’язний
(з відпочинком у боксах, комбібоксах, на глибокій підстилці, на щілинних
підлогах).
Прив’язний спосіб утримання
худоби передбачає індивідуальні стійла, стрічкову прив’язь. Протягом дня
тваринам надається прогулянка на вигульних майданчиках тривалістю не менше двох
годин, годівля і напування худоби проводиться в стійлах.
Для фіксації корів
використовують автоматичні прив’язі. Для підстилки в приміщеннях застосовують
здрібнену солому, деревні опилки. Встановлено автопоїлки. Роздача кормів проводиться
мобільними кормороздавачами. Гній видаляється скребковим конвеєром та іншими
механізмами.
Цілорічне стійлове утримання
дозволяє в літній період годувати тварин на вигульно кормових майданчиках.
Доїння корів проводити в стійлах або в доїльних приміщеннях.
При безприв’язному утриманні
тварин розміщують групами на глибокій підстилці або в обладнаних боксах
(комбібоксах), які забезпечують їм сухе лігвище при мінімальних витратах
підстилки або навіть без неї. Годівлю тварин організовують у приміщеннях з
годівниць, розміщених у секціях, де худоба міститься, чи на спеціальних
кормових майданчиках [4].
Як свідчить Д.В. Білай, на
молочних фермах варто застосовувати потоково-цехову систему виробництва молока.
Залежно від фізіологічного стану тварин утворюють такі цехи: отелень (родильне
відділення); роздоювання; виробництва молока; сухостійних корів (утримують, як
правило, безприв’язно). Допускається об’єднання цехів роздоювання і виробництва
молока [2].
У родильних відділеннях корів
також утримують на прив’язі. Кількість скотомісць у відділенні розраховане на
10-12 % загального поголів’я молочного стада.
При прив’язному утримання більш
раціональним є доїння корів у стійлах. Досвід використання доїльних залів при
прив’язному утриманні свідчить про те, що хоч продуктивність праці доярок при
цьому підвищується, витрати праці в цілому на 1 ц молока практично не
знижуються [1].
Існують різні варіанти
технології з безприв’язним утриманням з урахуванням особливостей організації
відпочинку тварин: на глибокій довго незмінній підстилці в індивідуальних
боксах, розміщених у тому ж приміщенні [11].
Безприв’язне утримання корів на
глибокій довго незмінній підстилці характеризується тим, що тварини
відпочивають у приміщеннях на цій підстилці. Гній убирається бульдозером періодично
один-два рази на рік з вигульних майданчиків. Підвищується продуктивність праці
в 3-4 рази в порівнянні з прив’язним утриманням тварин. Залежно від
фізіологічного стану і величини надоїв корови поділені на однорідні групи по
100 голів. Кожна група має свою секцію в приміщенні для відпочинку і на
вигульно-кормовому майданчику.
У секції на майданчику
розташовані годівниці для силосу і зелених кормів, навіс-сховище для річного
запасу грубих кормів, групові автопоїлки. Силос і зелену масу роздає в годівниці
тракторист за допомогою мобільного кормороздавача. Корови протягом доби мають
вільний доступ до кормів і води. Грубі корми, що зберігаються під навісами,
періодично підкидається до кормових ґрат. Концентрати видаються коровам під час
доїння. Доять корів два рази на день. Як підстилку використовують солому.
Безприв’язно-боксове утримання
корів у порівняння з традиційним прив’язним забезпечує скорочення затрат у
технологічному процесі майже вдвічі. При боксовому утриманні корів поліпшується
гігієнічний стан місць утримання і самих тварин, знижуються затрати на
прибирання боксів і очищення корів, підвищується продуктивність тварин.
Безприв’язно-боксове утримання
корів залежно від організації відпочинку і годівлі тварин поділяється на:
безприв’язно-боксове утримання із годівлею в тих же приміщеннях без фіксації
тварин; безприв’язне утримання в комбібоксах без фіксації, у них відбувається
годівля і відпочинок тварин; безприв’язно-боксове утримання з режимною годівлею
тварин у “їдальні”.
Безприв’язно-боксове утримання
з годівлею у тих же приміщеннях без фіксації тварин забезпечує скорочення
затрат праці на виробництво молока.
Прив’язна система утримання має
ряд позитивних переваг, серед яких індивідуальна годівля і утримання тварин, що
дозволяють значно підвищувати молочну продуктивність шляхом індивідуального
роздою і нормованої годівлі кожної тварини. Але дана система вимагає великих
затрат праці на обслуговування тварин, при цьому не досить ефективно
використовуються сучасні машини і механізми [14].
При безприв’язному утриманні
різко зростає продуктивність праці, є перспективи подальшого удосконалення
виробництва з комплексу елементів.
Сутність потоково-цехової
системи виробництва молока - найбільш повно враховувати біологічні особливості
тварин і сучасну організацію праці. Зазначена система виробництва молока
ґрунтується на цеховій організації виробництва і внутрішньофермерській
спеціалізації [3].
У цеху сухостійних корів
тварини розмішуються без прив’язі в секціях з боксами і вільним виходом на
кормові вигульні майданчики з твердим покриттям. Корови знаходяться в цеху за
50 днів до отелення. При безприв’язному утриманні кращим способом обліку для
тварин є використання нашийників з цифровими номерами. Рух тварин з цеху
відображається на спеціально обладнаному стенді. Оптимальний розмір
технологічної групи - до 50 корів.
Цех отелення корів має
передродову, родову і післяродову секції. Тут тварини знаходяться 25-10 днів до
отелення і 15 днів після цього, тут їх готують до отелення. У дородовій секції
корови утримуються на прив’язі. Годівля індивідуальна, з урахуванням їх стану
вимені.
З настанням передродових ознак
корів переводять у родову секцію, що обладнана родильними боксами, з цегельними
чи дощатими стінами, висотою не більше 1,5 м. Площа їх не менш 5 кв. м. У боксі
обладнується годівниця і автопоїлка. У родильній секції корова знаходиться не
більше двох днів, залежно від стану організму. Після цього її переводять у
післяродову секцію, а у випадку родових ускладнень - у стаціонар для лікування
[4].
У післяродовій секції корів
утримують 15 днів на прив’язі. Особливу увагу приділяють догляду за вим’ям з
метою профілактики маститів.
У цеху роздоювання і
запліднення корів утримують 90-120 днів. Тут їх роздоюють до максимальної
продуктивності і намагаються зберегти досягнутий високий надій тривалий час. У
цей же період корів осіменяють, витримуючи оптимальний сервіс-період.
У цеху виробництва молока
(приблизно 190 днів) від корови намагаються одержати високу продуктивність і
вчасно здійснити запуск перед новою лактацією. Утримання корів-групове
безприв’язне, з доїнням на доїльних майданчиках або прив’язне.
Таким чином, потоково-цехова
система виробництва молока найбільш повно відповідає біологічним властивостям
тварин і організаційним режимам технологічного процесу.
1.5
Напрямки збільшення продуктивності молочного скотарства
Ефективність ведення молочного
скотарства залежить від багатьох факторів, основними з яких є: рівень
генетичного потенціалу породи, годівля тварин різного віку, технологія їх
вирощування, утримання та використання.
Відомо, що в нормальних умовах
близько 35 % фенотипового прояву молочної продуктивності корів зумовлюється
годівлею та утриманням, 25% - впливом спадкових факторів, 25 % - станом
здоров’я та ветеринарними чинниками і 15% - віком та порою року.
Однак, при надоях від корови до
3000 кг рік за лактацію питома вага факторів годівлі зростає до 60-65 %, а
спадкових - зменшується до 15-18 %, технологічні й організаційні складають
17-20 %. З підвищенням продуктивності тварин до 4000-5000 кг суттєво змінюється
співвідношення впливу вищезазначених чинників: питома вага селекційних та
спадкових зростає до 30-35 %, а повноцінність годівлі знижується до 50-53 %,
технологічні й організаційні фактори залишаються на рівні 15-20 %.
Таким чином, щоб підвищити
генетичний потенціал продуктивності та, зокрема, молочну продуктивність корів,
потрібно постійно проводити в сільськогосподарських підприємствах ряд
господарсько-зоотехнічних та селекційних заходів, щоб кожне наступне покоління
тварин було кращим, продуктивнішим від попереднього. До цих заходів, у першу
чергу, відносяться:
Вирощування ремонтного
молодняку. Його необхідно проводити за такою схемою, щоб телички у
16-18-місячному віці мали живу масу 350-380 кг (це стандарт української
чорно-рябої молочної, української червоно-рябої молочної, симентальської та
інших порід). Тоді середньодобові прирости ремонтних телиць складатимуть в
середньому 650 г. При такій живій масі, тобто коли вона становить 70 % маси
тіла повновікових корів, їх потрібно штучно осіменяти.
Рядом дослідників встановлено,
що жива маса телиць при першому осіменінні істотно впливає на подальшу молочну
продуктивність. Так, при осіменінні телиць живою масою 350 кг, надій за першу
лактацію становитиме приблизно 3500 кг молока, при масі 380 кг можливий надій -
4000 кг, 400 кг надій може становити 6000 кг молока і більше [7].
Встановлено, що
корови-первістки вказаних порід, які розтелилися у 27-місячному віці, повинні
мати живу масу не менше 490-500 кг. Якщо їх маса буде на 10-15 кг меншою, то
втрати молока за першу лактацію становитимуть до 300 кг, а якщо жива маса буде
меншою на 20-25 кг, тоді за першу лактацію буде недоодержано до 500 кг молока
[25]. Крім того, доведено, що вартість вирощування молочної корови, яка була
плодотворно осіменена у 24-місячному віці, на 42 % вища порівняно з витратами
на вирощування тварин при заплідненні у 16 місяців. Пізнє осіменіння призводить
до значних перевитрат кормів. Якщо отелення у первістки наступає у 36-місячному
віці, то кількість кормових одиниць, порівняно з отеленням у 28 місяців,
збільшується на 22 %. У 28 місяців при живій масі первістки 400 кг за цей час
витрачаються 3700 к. од., а в 36-місячному віці - 4500 к. од. (+ 800 к. од.).
Одночасно, при недостатній годівлі телиць збільшуються й інші витрати на 25-30%
[24].
Пізнє осіменіння телиць також
негативно впливає на їх запліднення. Якщо запліднення у 16-18 місяців живою
масою 380-400 кг знаходиться в межах 80 %, то у 21-місячному віці й старше -
лише 50 %.
Нормована повноцінна годівля.
Особливо важливо добре годувати тільних корів та нетелей. У цей час
материнський організм приймає на себе весь негативний вплив довкілля і є
своєрідним буфером між ним та плодом. Зміна обміну речовин материнського
організму зумовлює відповідні зміни в обміні речовин та напрямі розвитку плода.
Відомо, що коли період до запліднення та перша чверть тільності корів триває
при високих надоях і повноцінній годівлі, то понад 90% народжених теличок
відзначаються добрим апетитом, міцною конституцією та виростають
високопродуктивними коровами. І навпаки, коли запліднення корів відбувається у
другій половині лактації в умовах неповноцінної годівлі, тоді біля 40 %
народжених теличок у подальшому стають коровами менш продуктивними, ніж їх
матері та ровесниці.
У зв’язку з цим, у стійловий
період у раціон корів потрібно включати доброякісні грубі й соковиті корми з
помірним використанням концентрованих. На 1 корм. од. раціону тільної корови
повинно припадати 110-120 г перетравного протеїну. Клітковини в сухій речовині
корму повинно бути на рівні 24-28 %. При її нестачі у корів порушуються процеси
травлення. На 100 г перетравного протеїну повинно припадати 80-100 г цукру та
100-120 г крохмалю. Особливо інтенсивно в організмі тварин у сухостійний період
відбувається мінеральний обмін. Тому на 1 корм. од. в раціоні необхідно
включати не менше 7-8 г кальцію, 5,8-6,0 г фосфору і 40-50 мг каротину, а також
мікроелементи (залізо, марганець, мідь, цинк, кобальт, селен, йод) та вітаміни
А, Д, Е.
Повноцінна годівля корів і
нетелей в останні місяці тільності необхідна не тільки для нормального росту
плода, а й для нагромадження в його тілі ліпідних резервів до народження, а в
матері - для формування якісного молозива. Крім того, тільні тварини в
сухостійний період нагромаджують енергетичні та білкові резерви для майбутньої
лактації.
Відбір і підбір. Відомо, щоб
відбулося генетичне поліпшення тварин окремого стада чи породи в цілому,
необхідно отримувати нащадків від кращих батьків за господарсько-корисними
ознаками і вибракувати зі стада тварин із небажаними ознаками (низька
продуктивність, невідповідність типу породи, екстер’єрні вади і недоліки тощо).
Тому вирішальна роль в одержанні нащадків бажаного типу належить добору та
підбору. Добір - це лише початок селекції. Відповідальним етапом селекції є організація
і проведення підбору. Добір та підбір між собою так тісно зв’язані, що їх не
можна відділити один від одного і співставити. Кожний з цих методів потребує
підкріплення один одним, але замінити один одного не може.
Підбір без добору -
неповноцінний, але й добір без підбору - малоефективний (безсистемне
спаровування навіть найкраще відібраних, але погано поєднуваних між собою
тварин не дає бажаних результатів). Слід пам’ятати, що добір - це аналіз стада,
а підбір - це синтез генотипів, формування тварин бажаного типу. Добір та
підбір - це послідовні ланки єдиного процесу, який спрямований на якісне
удосконалення стад і породи в цілому.
Штучне осіменіння тварин. У
господарствах потрібно 100 % осіменяти все поголів’я корів і телиць з
використанням в основному бугаїв-поліпшувачів. Також старатися охопити штучним
осіменінням максимальну кількість корів і телиць в індивідуальних
господарствах. Тільки при такій постановці питання можна очікувати покрашення
масиву худоби в господарстві, селі, районі, області.
Враховуючи наші непрості
економічні умовив сільському господарстві, зокрема у тваринництві, потрібно
проводити селекційно-племінну роботу з молочними стадами так, щоб секційний
ефект за покоління складав приблизно 250-300 кг, тоді ефект селекції за надоєм протягом
року становитиме 50-60 кг молока.
Цього можна досягти при умові
широкого впровадження у скотарстві штучного осіменіння не тільки корів, але й
телиць, тому що вплив бугаїв на покращення продуктивності стада є значно вищим,
ніж корів. Необґрунтоване і непереконливо висловлюють свої припущення деякі
спеціалісти щодо недоцільності осіменіння телиць, так як, на їхню думку,
приплід від них небажано використовувати для поновлення стада, а також сам
процес осіменіння є складним.
Це не зовсім так, бо якщо на
теличку є племінна карточка - Ф-2 мол., де вказано її походження, а після отелу
її продуктивність за першу лактацію становить 85 % продуктивності повновікових
корів стада (її можна вирахувати і за 90 днів лактації, перемноживши надій за
цей період на коефіцієнт 2,45) то таку корову-первістку необхідно залишити для
відтворення. Кращим методом штучного осіменіння корів та телиць є цервікальний
з ректальною фіксацією шийки матки. Він забезпечує запліднення корів 55-60 %,
телиць - 75-80 %. Це достовірні дані, які одержані на Львівщині внаслідок
аналізу запліднення корів і телиць від першого осіменіння різними методами на
загальному поголів’ї понад 10 тис. Непридатним для осіменіння телиць є
мано-цервікальний метод осіменіння, та й поширення цього методу в області
незначне.
Висновки
з огляду літератури
Для підвищення молочної
продуктивності худоби крім організації достатньої і повноцінної годівлі слід
створити належні умови утримання тварин, проводити племінну роботу направлену
на підвищення молочної продуктивності, здійснювати ветеринарні заходи
спрямовані на профілактику виникнення і поширення хвороб, своєчасне лікування
тварин, планувати виробництво молока в господарстві. При плануванні молочної
продуктивності враховують вік корів, час останнього отелу і осіменіння, дати
передбачуваного запуску і отелу, надій за попередню лактацію.
Для забезпечення безперебійного
виробництва молока протягом всього року необхідно створити в господарстві
належну кормову базу, яка забезпечувала потреби всього наявного в господарстві
поголів’я корів в кормах.
Технологія виробництва молока
характеризується залежно від системи утримання і використання тварин високою
механізацією й автоматизацією виробничих процесів, великою концентрацією і
спеціалізацією в галузі скотарства, виконання чіткого ритму і такту
підприємства на задану продуктивність, застосування наукової організації праці.
Дотримання
ветеринарно-санітарних вимог на тваринницьких фермах передбачає проведення
комплексу заходів, які спрямовані на запобігання виникненню й недопущенню
поширення інфекційних та інвазійних хвороб тварин, спільних для людини і
тварин, а також отримання тваринницької продукції високої санітарної якості.
Якість молока суттєво залежить
від своєчасної первинної обробки молока. При правильно і своєчасно проведеній
первинній обробці зберігаються початкові властивості свіжовидоєного молока.
РОЗДІЛ
2.Матеріал, умови і методика виконання роботи
.1
Місце та об’єкт досліджень
Метою написання дипломної
роботи було проаналізувати технологію виробництва молока в умовах ФГ “Щербич”
та намітити шляхи її удосконалення.
Об’єктом досліджень стало стадо
великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи.
Предметом досліджень - складові
технології виробництва молока в умовах господарства.
ФГ “Щербич” с. Багринівці
засноване на взятих в оренду майнових паях та земельних ділянках працівників
господарства.
В рослинництві господарство
спеціалізується на вирощуванні зернових культур, які займають 59,8 % загальної
посівної площі, в тваринництві на виробництві молока та свинини.
Клімат в зоні розміщення
господарства помірно-континентальний. Зима переважно м’яка, весна затяжна і, як
правило, волога, літо жарке. Середньорічна температура +10,5°С (максимальна
+28°С, мінімальна - 30°С). Осінь тепла, із значними опадами. За рік в
середньому випадає 550-560 мм опадів, основна кількість яких (більше 75 %)
приходиться на теплу (квітень-листопад) пору року.
Вегетативний період у рослин
триває 180-200 днів. Ґрунти переважно чорноземні. В цілому природно-кліматичні
умови даної зони сприяють вирощуванню на землях господарства високих і
стабільних урожаїв більшості сільськогосподарських культур.
Площа сільськогосподарських
угідь в господарстві в даний час складає 1488 га і в останні роки зменшилась на
20 га, в основному за рахунок передачі частини землі в підпорядкування селищної
ради. Під ріллею в 2011 році було зайнято 1381 га або ж 92,8 % загальної
земельної площі (табл. 1).
Таблиця 1.Склад та структура
земельних угідь
|
Показник
|
Площа,
га
|
|
2010
р.
|
%
|
2011
р.
|
|
Всього
земель
|
1508
|
100
|
1488
|
|
Сільськогосподарські
угіддя, в т.ч.
|
1508
|
100
|
1488
|
|
рілля
|
1398
|
92,7
|
1381
|
|
багаторічні
насадження
|
-
|
-
|
110
|
В структурі посівних площ, під
цукровим буряком зайнято лише 2,7 %, оскільки площа у 2011 році зменшилась на
102 га порівняно з попереднім, кормові коренеплоди становлять лише 0,4 % або 4
га. Однак на 134 га підвищено площу під ріпак, який в структурі займає 270 га
або 27,8% (табл. 2).
Таблиця 2. Структура посівних
площ
|
Показник
|
2010
рік
|
2011
рік
|
±
|
|
га
|
%
|
га
|
%
|
|
|
Зернових
та зернобобових, всього
|
655
|
64,3
|
580
|
59,8
|
-75
|
|
в
т.ч. пшениця озима
|
326
|
32,0
|
370
|
38,1
|
+44
|
|
ячмінь
ярий
|
324
|
31,8
|
210
|
21,7
|
-114
|
|
овес
|
5
|
0,5
|
-
|
-
|
-5
|
|
Технічних,
всього
|
271
|
26,19
|
296
|
30,5
|
225
|
|
цукрові
буряки
|
128
|
12,6
|
26
|
2,7
|
-102
|
|
ріпак
|
136
|
13,4
|
270
|
27,8
|
+134
|
|
Овочі
відкритого ґрунту
|
7
|
0,7
|
-
|
-
|
-7
|
|
Плоди
(зерняткові, кісточкові)
|
90
|
8,8
|
90
|
9,3
|
-
|
|
Кормові
коренеплоди і кормові баштанні
|
2
|
0,2
|
4
|
0,4
|
+2
|
|
Всього,
земель
|
1025
|
100
|
970
|
100
|
-48
|
Отже, необхідно підвищити
посівні площі під кормові культури, цукрові буряки. У 2011 році площ під
однорічні та багаторічні трави, кукурудзу не було виділено, що відповідно
знижує рівень годівлі тварин. Не вирощують в господарстві і таких культур як
овес, горох, сою.
Використовуючи дані посівних
площ та валового збору врожаю, важливо проаналізувати урожайність кормових
культур, що представлено у таблиці 3.
Аналіз таблиці 3 свідчить про
те, що середня урожайність основних сільськогосподарських культур дещо
підвищилась. Так, урожайність зернових культур у 2011 році суттєво не змінилась
і становила 29,6 ц/га, підвищилась урожайність цукрових буряків - на 84,5 ц/га.
Але урожайність цих культур все
ж таки залишається низькою. Суттєво зменшився даний показник і по кормових
коренеплодах від 313 до 108,5 ц/га.
Таблиця 3. Урожайність кормових
культур
|
Показник
|
Урожайність,
ц/га
|
±
|
|
2010
рік
|
2011
рік
|
|
|
Зернові,
в середньому
|
27,6
|
29,6
|
+2,0
|
|
в
т.ч. пшениця озима
|
31,5
|
28,3
|
-3,2
|
|
ячмінь
ярий
|
23,7
|
32,0
|
+8,3
|
|
овес
|
23,0
|
-
|
-
|
|
Технічних,
всього
|
|
|
|
|
цукрові
буряки
|
154,9
|
239,4
|
+84,5
|
|
ріпак
|
14,9
|
10,1
|
-4,8
|
|
Плоди
(зерняткові, кісточкові)
|
16,5
|
79,5
|
+63,0
|
|
Овочі
відкритого ґрунту
|
99,3
|
-
|
-
|
|
Кормові
коренеплоди і кормові баштанні
|
313
|
108,5
|
-204,5
|
Отже, в господарстві необхідно
змінити структуру посівних площ сільськогосподарських культур, вжити заходів
щодо підвищення їх урожайності, зокрема виділити площі під кукурудзу, однорічні
та багаторічні трави на зелений корм, сіно, сінаж, а також покращити якість
кормів та підготувати їх до згодовування.
В умовах становлення ринкової
економіки в Україні особливу актуальність набувають питання забезпечення
продовольчої безпеки держави від кон’юнктури ринку, що обумовлює необхідність
постійного пошуку шляхів збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської
продукції, зокрема тваринницької.
Молочне скотарство є ведучою
галуззю тваринництва. Воно характеризується як зростанням чисельності
поголів’я, так і подальшим зростанням продуктивності, збільшенням обсягів
виробництва молока. Сучасне молочне скотарство базується на використанні
високопродуктивних спеціалізованих порід худоби, які мають генетичний потенціал
продуктивності на рівні 5000-7000 кг і більше молока на корову за рік та
пристосовані до тривалого інтенсивного використання [29].
Поголів’я великої рогатої
худоби за 2011 рік складає 181 голову, із них 75 корів (42 % у структурі стада).
Надій молока на 1 корову в 2011 році склав 4550 кг з вмістом жиру в молоці -
3,6 %, білку - 3,3 %. Валове виробництво молока склало 3415 ц. Товарність
молока - 94,9 %.
За результатами економічних
показників розвитку скотарства витрати корму на 1 ц молока складають 1,04 ц
корм. од., собівартість 1 ц молока - 216,0 грн. (табл. 4).
Таблиця 4. Основні виробничі
показники тваринництва
|
№
п/п
|
Показник
|
Роки
|
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
1
|
Поголів’я
великої рогатої худоби, гол.
|
108
|
168
|
181
|
|
2
|
Поголів’я
корів, гол.
|
42
|
58
|
75
|
|
3
|
Валове
виробництво молока, ц
|
1694
|
2856
|
3415
|
|
4
|
Надій
молока на 1 корову, кг
|
4030
|
4925
|
4550
|
|
5
|
Товарність
молока, %
|
57,6
|
82,1
|
94,9
|
|
6
|
Реалізовано
натурального молока, ц
|
976
|
2346
|
3242
|
|
7
|
Вміст
жиру, %
|
3,60
|
3,62
|
|
8
|
Вихід
телят на 100 корів, %
|
79
|
89
|
82
|
|
9
|
Середньодобовий
приріст великої рогатої худоби, г
|
715
|
715
|
760
|
|
10
|
Витрати
кормів на 1 ц молока, ц/корм. од.
|
1,32
|
0,89
|
1,04
|
|
11
|
Затрати
праці на 1 ц молока, ц/корм. од.
|
7,0
|
6,0
|
6,7
|
|
12
|
Собівартість
1 ц молока, грн.
|
124
|
127
|
216
|
|
13
|
Прибуток
від реалізації 1 ц молока, грн.
|
161
|
185
|
265
|
|
14
|
Поголів’я
свиней, гол.
|
86
|
210
|
785
|
Господарство за останні три
роки мало позитивну динаміку товарності молока, 2011 рік має переваги над 2009
роком на 37,3 %, що є дуже добрим показником економічно розвитку підприємства.
Також, намітилась позитивна
динаміка валового виробництва молока, в 2011 р. цей показник на 1721 ц вищий
порівняно з 2009 р. Поголів’я великої рогатої худоби, також, збільшилось
порівняно з 2009 р. на 73 голови. Середньодобові прирости живої маси великої
рогатої худоби покращились на 45 г і в 2011 р. становлять 760 г.
Всі ці показники підтверджують,
що господарство розвивається.
ФГ “Щербич” планує в
майбутньому нарощувати об’єми виробництва, зокрема: збільшити поголів’я корів
дійного стада та збільшити, також, надій на корову.
2.2
Методика виконання роботи
Матеріалами для проведення
аналізу у господарстві послужили річні звіти виробничо-фінансової діяльності,
виробничо-фінансові плани, первинна документація зоотехнічного обліку за
останні три роки.
Для написання першого розділу,
що виділяє основні складові впливу на успішне ведення молочного скотарства було
використано 32 джерела.
Аналіз існуючих раціонів для
дійних корів проводили на основі норм годівлі і показників про деталізовану
поживність кормів та практичних рекомендацій І.І. Ібатулліна [12].
Економічну ефективність ведення
молочної галузі досліджували за загальноприйнятими методами, за допомогою
методичних вказівок з економічного обґрунтування для студентів факультету ТВ і
ППТ [15].
В загальному робота
виконувалась і оформлялась згідно визначеної М.І. Гильом [7] методики.
Метою написання даної роботи
був аналіз господарської діяльності і виробництва тваринницької продукції у ФГ
“Щербич” с. Багринівці Літинського району та розробка шляхів покращення
виробництва молока з подальшою його переробкою.
Для досягнення мети дипломної
роботи було поставлено наступні завдання:
ü провести теоретичне
обґрунтування теми на основі літературного пошуку;
ü проаналізувати
окремі елементи технології виробництва продукції тваринництва в даному
господарстві;
ü провести розрахунки
із забезпечення кормами стада великої рогатої худоби;
ü після аналізу
технології виробництва молока та існуючих раціонів розробити та рекомендувати
збалансовані повноцінні раціони для дійних корів;
ü зробити продуктовий
розрахунок для виробництва запланованих молочних продуктів;
ü дати економічну
оцінку проекту, зробити висновки та пропозиції.
РОЗДІЛ
3. удосконалення технології виробництва молока в умовах ФГ “Щербич” с.
багринівці літинського району з подальшою його переробкою на ВАТ “літинський
молокозавод” (розрахунково-технологічна частина)
.1
Зоотехнічний аналіз стада
ФГ “Щербич” спеціалізується на
виробництві молока та свинини. Породний склад великої рогатої худоби
представлений українською чорно-рябою молочною породою. Дана порода корів
відрізняється хорошим здоров’ям, відтворною здатністю, використанням кормів.
Наявність і продуктивність худоби в господарстві представлені в таблиці 5.
Таблиця 5. Наявність поголів’я
та продуктивність скотарства
|
Показник
|
Роки
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
Всього
великої рогатої худоби, гол
|
108
|
168
|
181
|
|
В
тому числі корів, гол.
|
42
|
58
|
75
|
|
Надій
на одну корову, кг
|
4030
|
4925
|
4550
|
|
Середньодобові
прирости великої рогатої худоби, г
|
715
|
715
|
760
|
|
Вихід
телят на 100 корів, %
|
79
|
89
|
82
|
На даний час в господарстві
нараховується 181 голова великої рогатої худоби, з них 75 голів корів. Удій на
одну корову складає 4550 кг молока за лактацію (рис. 1), що на 50 кг більше,
порівняно з 2009 роком. Підвищились середньодобові прирости великої рогатої
худоби на 45 г і становлять 760 г. Вихід телят на 100 корів досить низький і на
даний час становить 82 % (рис. 2).
В господарстві застосовують
стійлово-пасовищну систему утримання корів. Стійлово-пасовищна система
утримання є ефективною тому, що невелике поголів’я корів можна забезпечити
культурними багаторічними пасовищами поблизу ферми, виділивши для цього 30-60
га землі і використовуючи органічні добрива.
Рис. 1. Молочна продуктивність
корів, кг
До зими корівники і телятники
ремонтують, білять в середині вапном, цементні і асфальтовані підлоги вкривають
дерев’яними змінними настилами, перевіряють вентиляцію, ремонтують водопровідну
систему. Узимку температуру в корівнику підтримують на рівні 10-12°С. Корівники
дворядні при цегляних стінах, дерев’яних стильових перекриттях, загальній площі
не менше 8 м2, теплих підлогах, природній освітленості.
Важливим організаційно-зоотехнічним
заходом для прискореного відтворення стада є правильно складений план парувань,
запуску і отелень. Цей план є оперативним документом, який складають на один
рік за календарними місяцями. Перехід від сезонних весняно-літніх отелень на
рівномірні цілорічні дає можливість прискорити темпи відтворення стада.
Регулювання отелень проводять
переважно за рахунок телиць парувального віку, корів-первісток, а також за
рахунок регулювання тривалості сервіс-періоду у повновікових корів із різним
рівнем продуктивності.
Рис. 2. Вихід телят на 100 корів, %
У господарстві використовують штучне
осіменіння. При штучному осіменінні є можливість уникнути цілого ряду
захворювань. Для обліку та контролю за станом відтворення стада на кожну корову
заводять спеціальну картку, в яку заносять дані про строк та кратність
осіменіння, сухостійний період, час запуску і отелення корови, стан здоров’я та
інші дані, які відображають процес використання корови для відтворення стада.
Обов’язковою умовою такого обліку є наявність у корів інвентарних номерів, які
добре читаються. За даними картки спеціалісти господарства щоденно ранком і
ввечері при переході тварин до доїльної установки та в загонах оглядають і
виділяють корів з ознаками охоти, яких осіменяють. Використовується також ручне
парування для телиць 16-18 місячного віку. Цей спосіб дає можливість
раціонально використовувати плідників та вести індивідуальний підбір тварин, а
також парувати їх за наміченим графіком у певні строки. За одним плідником
закріплюють 80-100 голів, тварин парують у загоні.
Відомо, що система відтворення стада
значно впливає на його структуру. Із зміною рівня щорічної заміни корів, віку
першого запліднення телиць, темпів приросту поголів’я корів, виходу приплоду,
сезонності отелень змінюється і співвідношення вікових та статевих груп тварин
у стаді. З підвищенням рівня щорічного вибракування корів у стаді різко
збільшується поголів’я ремонтного молодняку, а питома вага корів зменшується.
Потреба ремонтного молодняку визначається в основному двома факторами:
кількістю первісток і рівнем вибракування корів. Для одержання потрібної за рік
кількості первісток на початок року поголів’я нетелей має становити 75 % річної
потреби первісток. За рахунок цього стадо ремонтують у перші дев’ять місяців.
Поповнення первістками стад протягом останніх трьох місяців року відбувається
за рахунок телиць, які на початок року були в групі старших року, тобто тієї
частини тварин, які запліднюються в січні-березні. Середньорічне поголів’я і
існуюча структура стада в господарстві наведена у таблиці 6.
Таблиця 6. Середньорічне поголів’я і
структура стада
|
Групи
тварин
|
Середньорічне
поголів’я, гол.
|
Структура
стада, %
|
Рекомендована
структура стада, %
|
|
Корови
|
75
|
41
|
35-37
|
|
Нетелі
|
13
|
7
|
8-10
|
|
Телиці
до року
|
27
|
15
|
18
|
|
Телиці
старше року
|
20
|
11
|
12
|
|
Бики
до року
|
31
|
17
|
18
|
|
Бички
старше року
|
15
|
9
|
10
|
|
Всього
|
181
|
100
|
|
Як видно з даних таблиці 6 в
цілому по господарству поголів’я тварин складає 181 гол., в тому числі 75
корів, 13 нетелей, 47 телиць і 46 бичків. У структурі стада корови займають -
41 %, нетелі - 7 %, телиці до року - 15 %. Тоді, як рекомендована структура
стада для такого типу господарств має бути наступною: корови 35-37 %, нетелі -
8-10, телиці до року - 18 %, телиці старші року - 12 %, бички до року - 18 %,
старші року - 10 %.
Отже, в господарстві структура
стада не відповідає зазначеним нормам, а це в свою чергу негативно позначається
на показниках відтворення.
3.2
Племінна робота та відтворення поголів’я
Робота по створенню
високопродуктивного стада в господарстві базується на систематичному відборі
кращих тварин, що ведеться на основі всебічної їх оцінки за походженням,
вираженням типу породи, екстер’єром і живою масою, продуктивністю та за якістю
нащадків. Велика увага при оцінці екстер’єру тварин надається
морфофункіональним властивостям вимені, що має дуже важливе значення для
правильної організації селекційної роботи, зокрема:
- придатності
корів до машинного доїння, що залежить від правильності прикріплення,
розташування і величини вим’я;
- інтенсивності
молоковіддачі.
Відбір корів за продуктивністю
проводиться за характером лактації, кількістю і якістю молока. У селекційне
ядро маточного поголів’я відбираються тварини з лактаційною кривою, які давали
за кожен місяць не більше 6 % зниження. Особлива увага звертається на вміст
білку й жиру в молоці корів та як корова передає свої якості нащадкам. При
штучному осіменінні селекційного ядра використовують індивідуальний підбір
плідників-поліпшувачів згідно плану парування.
Маточне поголів’я стада
молочної чорно-рябої породи господарства представлено в основному такими голштинськими
лініями: Віс Бек Айдіала, Сілінг Трайд Рокіта, Барда 3381246.
Для використання на маточному
поголів’ї закріплені чистопородні бугаї плідники: Фанатик 812 лінії С. Т.
Рокіта, Місяць 433 лінії В. Б. Айдіала 1013415. Фанатик є оціненим за якістю
нащадків плідником. Продуктивність 46 його дочок склала 6557 кг молока. Він є
поліпшувачем за надоєм та жирністю молока ( +652 кг та - 0,16 %).
продуктивність його матері склала 8097 кг молока при жирності 4,28 %.
Для того, щоб підтримувати
темпи генетичного покращення стада на досягнутому рівні, рекомендується мати
інтенсивність добору молодняку за ростом та розвитком до парувального віку
10-20 %, корів за відтворювальною здатністю та молочною продуктивністю не менше
25 % та вводити в стадо 25-30 нетелів на 100 корів.
Зоотехнічний і племінний облік
ведеться за формами, затвердженими Міністерством аграрної політики України:
– Картка племінного бугая
(1-мол.).
– Картка племінної
корови (телиці) (2-мол.).
– Журнал осіменінь й
отелень корів (3-мол.).
– Журнал реєстрації
приплоду і вирощування молодняку (4-мол.).
– Акт контрольного
доїння (6-мол.).
– Зоотехнічний звіт за
результатами бонітування (7-мол.).
Бонітування молочного стада
проводиться щорічно, за його результатами всі корови молочного стада є
чистопородними в четвертому поколінні і належать до класів еліта-рекорд, еліта
та першого класу (табл. 7).
Таблиця 7. Розподіл корів за
породністю та класами
|
Статеві
групи
|
Всього
пробонітовано, голів
|
З
них по породності
|
По
класах
|
|
|
чистопородні,
IV покоління
|
ІІІ
покоління
|
еліта-рекорд
|
еліта
|
І
клас
|
|
Корови
|
75
|
75
|
-
|
6
|
48
|
21
|
|
Нетелі
|
13
|
13
|
-
|
4
|
9
|
-
|
|
Телиці
до року
|
27
|
27
|
-
|
11
|
16
|
1
|
|
Телиці
старше року
|
20
|
20
|
-
|
8
|
12
|
-
|
Більшість тварин належить до
класу еліта (48, голів), що є досить високим показником ведення племінної
справи в господарстві. Подальша робота має бути націлена на те, щоб і надалі
збільшувати класність тварин.
Також у стаді є
корови-рекордистки, що мають надої від 6000 кг молока і вище, вони мають
особливу цінність для одержання високопродуктивних нащадків.
Мічення худоби проводиться
ідентифікаційними номерами. Клички теличкам присвоюють за першою літерою клички
матері, на кожну племінну тварину заповнюється племінне свідоцтво (паспорт).
З метою автоматизації процесу
контролю та визначення оптимальних параметрів догляду та відтворення стада
можна рекомендувати впровадити в найближчому майбутньому автоматизовану
інформаційну систему з використанням датчиків для кожної тварини типу системи
ALPRO або “DAIRY COM-305”, що чудово зарекомендували себе на провідних племпідприємствах
України. Введення такої системи контролю за стадом дозволить вдосконалити
роботу по поліпшенню породи.
Лактація та продуктивність
тварин прямо залежить від організації відтворення тварин. Тому, в господарстві
суворо слідкують за дотримання вимог при осіменінні, запуску та родах у корів.
На даний час в господарстві
існує проблема збереження молодняку після народження. Щоб підвищити вихід телят
потрібно слідкувати за їх станом і перші дні після народження, вчасно випоювати
перші порції молозива та робити щеплення проти інфекційних хвороб.
На території ферми обладнаний
пункт штучного осіменіння. Він розділений на дві секції: манеж, безпосередньо
відбувається осіменіння та лабораторію, де є письмовий стіл, шафа для
інструментів та календар фізіологічного стану корів, де відмічається
орієнтовний час осіменіння, запуску та отелу. Осіменяють корів і телиць
ректор-цервікальним способом.
Тривалість сервіс-періоду в
господарстві становить 64-67 днів сухостійного - 57 днів, що дає змогу
продуктивно використовувати корів та щорічно одержувати від корови теля. Запуск
корів в середньому триває 7-10 днів. Сухостійних корів і нетелей утримують в
окремому корівнику на прив’язі. Для моціону обладнані вигульні майданчики.
3.3
Утримання тварин та механізація трудомістких процесів
У ФГ “Щербич” с. Багринівці
Літинського району застосовується прив’язна система утримання корів і групове
утримання молодняку. У корівнику на 100 голів є один центральний прохід для
роздавання кормів і два гнойових канали, розміщених із протилежного боку
приміщень. Для кожної корови обладнують стійло і автонапувалку “ПА-1А” на два
суміжні стійла. Підлога в приміщенні дерев’яна, для поліпшення гігієнічних умов
утримання використовують солом’яну підстилку. Вентиляція природна, працює за
рахунок теплового і вітрового тиску. В стінах вмонтовані труби для надходження
повітря в приміщення. Видаляється загазоване повітря через шахти, які виведені
через горище надвір. Проте в приміщеннях спостерігається низька температура
повітря та висока його волога, це покращиться за рахунок обладнання тамбурів,
утеплення дверей і ремонтування вікон.
Над стійлом кожної корови є
табличка із зазначенням клички, ідентифікаційного номера, дати народження,
чергового отелення та продуктивності.
Біля приміщень розміщені вигульні
майданчики, їх обладнують годівницями та напувалками “АГК-4Б”, проте відсутнє
тверде покриття і навіси.
На фермі застосовують
однозмінну організацію праці.
Групу корів доглядає одна
доярка, яка протягом дня має дві перерви. Навантаження на одну доярку становить
25 корів, затрати праці на 4 ц молока - 6,7 люд.-год.
На території господарства
працює 1 корівник і телятник. Тварини розміщені згідно фізіологічного стану.
Недосконала система вентиляції,
каналізації та неправильна їх експлуатація зумовлюють у корівниках підвищену
вологість, тому в повітрі міститься більше норми вуглекислоти та аміаку. Саме
ці чинники не дають повною мірою створити для тварин нормальний
повітряно-стійловий режим у приміщенні, а це згубно впливає на здоров’я корів
та їх продуктивність.
Господарство постачає на
молочний завод м. Літин цільне несепароване та не гомогенізоване молоко
жирністю 3,2-3,4 % з оплатою від 2,20 грн. до 2,5 грн. і вище.
Корми для дійного стада
роздають за допомогою кормороздавача “КТУ-10”, що агрегатуються з трактором
“ДТ-75”. Роздача корму однобічна.
Напувалки, що призначені для
напування великої рогатої худоби, під’єднанні до водопровідної мережі всередині
тваринницького приміщення.
Використовують напувалки марки
“ПА-1А” (ємкість чаші 1,9 дм3), але вони вже застарілі і потребують оновлення.
На них, внаслідок довгої експлуатації, з’явилась іржа, що негативно діє на
здоров’я корів.
Видалення гною з корівника
відбувається за допомогою скребкового транспортера “ТСН-160А” (кількість
тварин, що обслуговуються - 100-110).
3.4
Характеристика годівлі корів в господарстві
В господарстві з власного
досвіду знають, що ніщо так не впливає на підвищення молочної продуктивності,
як корми. Широко використовують багатокомпонентні сумішки, в практику увійшли
пожнивні посіви кукурудзи з соєю. Як свідчить практика, не вигідно витрачати
корми на низькопродуктивну корову, але ще більш не вигідно погано годувати
хорошу корову. При цьому чим вища продуктивність корів, тим більша кількість
енергії повинна бути в розрахунку за одиницю сухої речовини кормів.
При одержанні високої
продуктивності корів важливого значення надають не лише нормуванню кормів, а й
режиму годівлі. Під цим розуміють встановлені на фермі кратність та черговість
роздавання кормів, а також місце годівлі худоби, що відіграє не менш важливе
значення при одержанні високих надоїв. Таким чином в господарстві спочатку
згодовують концкорми з коренеплодами, потім грубі і наприкінці дають силос.
Годівля здійснюється перед доїнням. На фермі застосовують чотирикратне роздавання
кормів протягом доби, корми згодовуються з годівниць. Приготування кормів
відбувається у кормоцехах, це стосується силосу, сінажу, трав’яної січки. Після
скошення культур вони піддаються обробці (силосування, сінажування) та
зберігаються у траншеях. Влітку зелені корми доставляються безпосередньо з
поля. Зелений конвеєр відсутній. Концкорми після збору готують до згодовування
на території ферми та зберігають їх у складах, які також знаходяться неподалік.
Забезпечення кормами тварин в
господарстві наведено в таблиці 8.
Таблиця 8. Забезпеченість
поголів’я кормами в господарстві
|
Показник
|
Кількість
ц кормових одиниць
|
%
забезпечення
|
|
Потреба
|
Фактично
в господарстві
|
|
|
Грубі,
всього
|
387
|
347
|
90
|
|
в
т.ч.: солома
|
41
|
43
|
105
|
|
сіно
|
82
|
39
|
48
|
|
сінаж
|
265
|
266
|
100
|
|
Соковиті,
всього
|
667
|
456
|
68
|
|
в
т.ч.: силос
|
553
|
456
|
83
|
|
коренеплоди
|
114
|
-
|
-
|
|
зелені
корми
|
517
|
44
|
105
|
|
Концентрати
|
469
|
376
|
80
|
|
Всього
|
|
|
79
|
Аналізуючи дані таблиці 8, стає
зрозумілим, що кормова база в господарстві не є досконалою та не задовольняє
тварин в повному обсязі. Про це свідчить % забезпечення кормами (79 %).
Нині раціон годівлі дійного
стада такий: 3 кг сіна, 19 кг сінажу, 13 кг силосу, 2кг соломи ярої та 4 кг
концентрованих кормів (табл. 9).
Як видно з даних таблиці 10,
концентрація енергії в 1 кг сухої речовини складає 0,64 корм, од., в зимовий
період і 0,69 корм, од., в літній період, що має відхилення від норми 0,21-0,16
корм. од. Недостатнє надходження енергії призводить до зниження надоїв, живої
маси і перевитрат кормів.
Таблиця 9. Фактичний раціон
годівлі дійних корів живою масою 580 кг і середньодобовим надоєм 15 кг
|
Корми
|
Зимовий
період
|
Літній
період
|
|
Сіно
злаково-бобове
|
3
|
-
|
|
Зелені
корми
|
-
|
50
|
|
Солома
пшенична
|
2
|
1,0
|
|
Сінаж
конюшини
|
9
|
-
|
|
Силос
кукурудзяний
|
13
|
-
|
|
Буряки
кормові
|
10
|
-
|
|
Комбікорми
(суміш)
|
4
|
3,5
|
|
Меляса
|
0,4
|
-
|
|
Діамонійфосфат,
г
|
100
|
-
|
|
Монокальцій
фосфат, г
|
-
|
100
|
|
Сіль
кухонна, г
|
90
|
90
|
|
В
раціоні міститься:
|
|
|
|
кормових
одиниць
|
12,9
|
12,7
|
|
перетравного
протеїну, г
|
1345
|
1387
|
|
цукру,
г
|
1318
|
2117
|
|
клітковини,
%
|
22
|
21
|
|
кальцію,
г
|
132
|
130
|
|
фосфору,
г
|
71
|
79
|
|
Припадає
перетравного протеїну на 1 корм, од., г
|
104
|
109
|
|
Співвідношення:
|
|
|
|
Цукор/протеїн
|
1,0
|
1,3
|
|
Кальцій/фосфор
|
1,8
|
1,6
|
На споживання корму й сухої
речовини впливає рівень протеїну в раціоні. На 1 корм. од. його повинно
міститися за нормами 100-124 г. В даних раціонах в літній період рівень
перетравного протешу становить норму, а в зимовий не вистачає 21 г, а це
призводить, знову ж таки, до зниження надоїв.
Таблиця 10. Співвідношення
поживних речовин в раціонах корів
|
Показник
|
Норма
поживних речовин
|
Зимовий
період
|
Літній
період
|
|
|
фактично
|
+
до норми
|
фактично
|
+
до норми
|
|
Концентрація
енергії в 1 кг сухої речовини, корм. од.
|
0,85-0,95
|
0,64
|
-0,21
|
0,69
|
-0,16
|
|
Рівень
перетравного протеїну на 1 корм, од, кг
|
100-124
|
79
|
-21
|
124
|
-
|
|
Цукор-протеїнове
співвідношення
|
0,8-1,2
|
0,72
|
-0,08
|
0,76
|
-0,04
|
|
Відношення
кальцію до фосфору
|
3,3
|
+1,3
|
2,6
|
+0,6
|
|
Кількість
клітковини в сухій речовині, %
|
20
|
27
|
+7
|
29
|
+9
|
Потреба кормів у вуглеводах
визначається по відношенню до перетравного протешу. Відношення кальцію до
фосфору становить за даними таблиці в зимовий період 3,3, а в літній - 2,6, що
більше від норми.
Потребу тварин у клітковині
визначають залежно від віку тварин, фізіологічного стану і продуктивності.
Нестача її в раціонах погіршує процеси травлення в рубці, а надлишок знижує
перетравність інших поживних речовин корму. В даних раціонах кількість
клітковини, як і в зимовий так і в літній період становить надлишок (27-29%)
при нормі 20% (табл. 10).
3.5
Проектна технологія виробництва молока в господарстві
ФГ “Щербич” с. Багринівці
Літинського району по виробництву молока здійснює свою діяльність на основі
повного обороту стада, тобто ремонтний і надремонтний молодняк великої рогатої
худоби вирощується і відгодовується в господарстві до реалізаційних кондицій.
На даний час дійне стадо
становить в господарстві 75 голів української чорно-рябої молочної породи
великої рогатої худоби.
Доїння проводиться за допомогою
доїльної установки “ДАС-2“Б”.
Роздавання кормів за допомогою
мобільного кормороздавача “КТУ-10“А”. Прибирання гною - стрічковим
транспортером “ТСН-160”.
Напування водою за допомогою
автоматичних напувалок “АП-1”.
Реалізація молока на молочний
завод - у свіжому вигляді.
На фермі ведуться такі основні
форми зоотехнічного обліку:
– індефікаційна картка корови,
телиці (2-мол);
– журнал обліку
осіменінь і отелів (3-мол);
– журнал реєстрації
приплоду і вирощування молодняку (4-мол);
– акт контрольного
доїння (6-мол);
– книга обліку молочної
продуктивності (7-мол).
Проектною технологією
передбачено провести розрахунки:
o потреби в
ремонтному молодняку;
o середньорічного
поголів’я та структури стада;
o потреби в кормах;
o посівних площ.
3.5.1
Розрахунок потреби в ремонтному молодняку
Потреба господарства в
ремонтних телицях розраховується з врахуванням відсотків щорічного поновлення
стада.
На фермі з поголів’ям 75 корів
передбачено: вибракування корів - 23%, телиць різного віку - 14% і
виранжирування корів-первісток - 29 %.
Отже, для ремонту стада корів
необхідно:
корів складають 100 %
а х - 23% (брак)
х = 75 х 23/100 = 17 гол
корів-первісток, перевірених за продуктивністю та придатністю до машинного
доїння.
Щоб виростити таку кількість
перевірених корів-первісток, необхідно мати нетелей на 29 % більше порівняно з
первістками.
корів-первісток складають
(100-29) = 71 %
а х - 100%
х = 17 x 100/71 = 24 гол.
нетелей.
Поголів’я телиць до 1 року
порівняно з поголів’ям нетелей має бути на 14 % більшим з врахуванням проценту
їх вибракування.
нетелей (100-14) = 86 %\
а х - 100%
х = 24 х 100/86 = 28 голів
телиць до 1 року.
Стільки ж буде і телиць старше
1 року (28 голів), враховуючи період вирощування нетелей від народження до 24
місяців.
Отже, загальна кількість
ремонтних телиць різного віку складе (28 + 28) = 56 голів, або
(56 x 100/758) 74 телиці з
розрахунку на 100 корів.
Розрахунок виходу телят за рік:
а) від корів (75 x 94/100) = 71
голова;
б) від нетелей 24 голів (вихід
100%).
Всього телят (71 + 24) = 95
голів, або 8 телят у місяць.
Із загальної кількості телят
50% - телички (47 голів); 50% - бички (48 голів).
3.5.2.
Розрахунок середньорічного поголів’я та структури стада
Розрахунок середньорічного
поголів’я тварин та структури стада на фермі проводимо слідуючим чином:
Враховуючи те, що ФГ “Щербич”
із закінченим оборотом стада, середньорічне поголів’я різних статевовікових
груп тварин можна розрахувати з врахуванням рекомендованої структури стада в
такій послідовності:
) 75 корів складає 36 %,
А х - 100%
х = 208 голів
Отже, загальне поголів’я
великої рогатої худоби в господарстві складе 208 голів.
) 208 голів складає 100%
А х (поголів’я нетелей) - 6 %.
Отже, (208 х 6:100)
середньорічне поголів’я нетелей складе 13 голів.
Таким чином, в цілому по фермі
з врахуванням рекомендованої структури стада середньорічне поголів’я тварин
складе 208 голів, в т. ч. 75 корів, 13 нетелей (табл. 11).
Таблиця 11 Середньорічне
поголів’я і структура стада
|
Групи
тварин
|
Структура
стада, %
|
Середньорічне
поголів’я
|
|
Корови
|
36
|
75
|
|
Нетелі
|
6
|
13
|
|
Телята
до 6 міс.
|
18
|
37
|
|
Телиці
6-12 міс.
|
9
|
19
|
|
Телиці
старше 1 року
|
13
|
27
|
|
Бички
на дорощуванні і відгодівлі
|
18
|
37
|
|
Всього
|
100
|
208
|
Саме така структура стада
характерна для більшості господарств Вінниччини, де діють молочні ферми з
повним циклом виробництва.
3.5.3
Прогноз молочної продуктивності корів за фазами лактації та валового
виробництва молока в господарстві
Молочну продуктивність корів
прогнозуємо з урахуванням спадковості, рівня годівлі та закономірності їх
лактації, користуючись довідковими таблицями, що характеризують зміну
показників середньодобових надоїв за місяцями лактації залежно від надою.
Ми розраховуємо молочну
продуктивність корів за фазами лактації в розрахунку, щоб надоїти від однієї
корови в рік 5000 кг молока (табл. 12).
Для розрахунку валового
виробництва молока по фермі за рік, удій на 1 корову за рік множать на
середньорічну кількість корів (5000 х 75 голів = 3750 ц).
Таблиця 12 Розрахунок молочної
продуктивності за фазами лактації, при середньорічному надої 5000 кг молока на
корову
|
Фаза
лактації
|
Середній
надій на 1 корову за добу, кг
|
Тривалість
періоду, днів
|
Надій
на 1 корову за період, кг
|
Середньорічна
кількість корів, голів
|
Всього
від корів за період, ц
|
|
Отел
|
20,0
|
20
|
400
|
6
|
24
|
|
Роздою
|
22,3
|
105
|
2342
|
26
|
610
|
|
Розпалу
лактації
|
16,0
|
120
|
1931
|
29
|
560
|
|
Спаду
лактації
|
13,7
|
60
|
827
|
14
|
115
|
Розрахунок товарності молока.
Товарність молока - це
кількість молока, реалізованого на молочний завод, у відсотках до виробленого
за рік.
В господарстві валове
виробництво молока по фермі складе 75 х 5000 = 3750 ц, з яких залишається в
господарстві для на напування телят (для теличок 4 ц х 47 = 188 ц, а для бичків
3,5 ц х 48 = 168 ц) = 356 ц.
Таким чином, (3750 ц - 356 ц =
3394 ц) молока буде щорічно реалізовуватись на молокозавод, що складе (3394 ц х
100/3750 ц = 90,5 %) від валового виробництва. Отже, товарність молока складе
90,5 %.
3.5.4
Організація годівлі тварин в господарстві
Повноцінність годівлі
визначається складом раціонів, поживністю окремих кормів, ступенем
відповідності потребам тварин наявних в кормах раціону поживних та біологічно
активних речовин.
Годівля має велике значення у
тваринництві. Тільки при забезпеченні тварин повноцінними кормами можна
забезпечити їх високу продуктивність.
Годівля впливає на обмін
речовин в організмі, ріст і розвиток, здоров’я, масу, будову тіла. Достатня і
повноцінна годівля є основою нормальної плодючості, необхідною умовою для
інтенсивного використання тварин і повної реалізації їхніх генетичних
можливостей, а в молодому віці сприяє підвищенню скороспілості і збільшенню
живої маси, поліпшенню екстер’єру.
При такому забезпеченні
кормовою базою від корів можна отримати надій 5000 кг і більше. Тому, в
господарстві потрібно удосконалити структуру посівних площ. Особлива увага має
приділятися виробництву малозатратних кормів, що мають високий біоенергетичний
коефіцієнт. Це зелена маса багаторічних трав та кормів з неї (сіно, сінаж,
силос), силос із кукурудзи, який потрібно заготовляти у молочно-восковій та
восковій зрілості зерна, що підвищує його загальну поживність до 0,24 кормових
одиниці; сорго-суданкового гібриду, амаранту та зерносінаж із злаково-бобових
сумішок озимих чи ярих зернофуражних культур (подрібнені трави з вологістю не
більше 55 %).
Силосування - надійний спосіб
заготівлі кормів на зимовий період. У силосі добре зберігаються каротин і всі
вітаміни. Використовують силос для годівлі тварин свіжий, вибираючи його з
траншеї в необхідній кількості для однієї голови, а взимку - не більш як на
добу, бо на повітрі він швидко псується.
При заготівлі сінажу бажано
використовувати люцерну. Сипучість сінажу дає можливість механізувати процеси
його заготівлі, приготування й роздавання тваринам. Технологія заготівлі сінажу
включає: скошування, плющення, прив’ялювання і згрібання трави у валки; підбір
підв’яленої маси із валків, подрібнення її, навантаження на транспортні засоби
і транспортування; закладання прив’яленої трави у сховище; закриття сховищ і
зберігання сінажу.
Щоб одержати високоякісний
сінаж, бобові трави збирають у фазі бутонізації. Бобові скошують
косарками-плющилками. Після плющення траву пров’ялюють до вологості 50-56 %
протягом 2-6 год. і зразу ж підбирають. Прив’ялену траву подрібнюють на
часточки розміром 2-3 см.
Сінаж закладають у облицьовані
траншеї. При закладанні сінажу в траншеї його постійно трамбують трактором. В
кінці сінажування зверху кладуть шар свіжої трави завтовшки 30-50 см і траншею
герметизують плівкою, зверху її посипають негашеним вапном шаром завтовшки до 1
см і накривають шаром землі завтовшки 20-30 см. Щоб накриття і верхній шар
сінажу не замерзали, зверху траншеї кладуть шар соломи завтовшки 50 см.
У господарстві із зернових
вирощують озиму пшеницю та ярий ячмінь. Зерно злаків характеризується високим
вмістом крохмалю (до 70 %), середнім - протеїну (8-13 %) і невеликою кількістю
жиру (1-8 %). Зерно злаків бідне на незамінні амінокислоти, жиророзчинні
вітаміни, каротин, але багате на вітаміни групи В, у ньому фосфору більше, ніж
кальцію.
Ціле зерно згодовувати тваринам
не раціонально, оскільки воно погано перетравлюється у травному каналі.
Підготовка зерна до згодовування включає його розмелювання або подрібнення.
Розмелювання і подрібнення мають бути такими, щоб часточки зерна не
перевищували 2-3 мм для великої рогатої худоби. Продукт після розмелювання чи
подрібнення зерна називають дертю.
Буряковий жом одержують при
переробці цукрових буряків на цукор. Свіжий жом містить 89-95 % води, 0,3 -
жиру, 3 - клітковини, 6 - БЕР, 1 % золи. У ньому відсутній каротин. У
господарстві жом зберігають у ямах, де він само - заквашується через 5-6 днів,
однак при цьому втрати сухої речовини досягають 30 %. Добова даванка кислого
жому коровам становить 20-40 кг (табл. 13).
Даванка грубих і силосу за
кількістю орієнтовно однакові, а концкормів та коренеплодів - згідно з рівнем
надоїв. Послідовність роздавання кормів наступна: спочатку концентровані, потім
й силос, і в останню чергу грубі корми. Нормують годівлю корів за кормовими
класами залежно від рівня молочної продуктивності, часу отелення й періоду
тільності.
Таблиця 13. Раціон годівлі
дійних корів середньодобовим надоєм 17 кг на літній період
|
Показник
|
Сіно
конюшина + овес
|
Солома
ячмінна
|
Трава
лучного пасовища
|
Патока
кормова
|
Дерть
горохова
|
Дерть
ячмінна
|
Всього
|
Норма
|
+
до норми
|
|
Кількість
кормів, кг
|
4
|
1
|
45
|
0,5
|
0,1
|
0,1
|
-
|
650
|
-
|
|
Суха
речовина, кг
|
3339
|
856,5
|
1507
|
400
|
86,4
|
85,3
|
19,84
|
16,5
|
3,34
|
|
Обмінна
енергія, МДж
|
2712
|
5,9
|
139
|
4,68
|
1,14
|
1,01
|
178,9
|
158
|
20,9
|
|
Кормові
одиниці
|
2,04
|
0,27
|
10,8
|
0,36
|
0,12
|
0,11
|
13,72
|
13,6
|
0,12
|
|
Сирий
протеїн, г
|
342,4
|
43,1
|
1800
|
49,5
|
19,5
|
10,7
|
2265
|
2090
|
175,2
|
|
Перетравний
протеїн, г
|
171,2
|
11,6
|
1125
|
30
|
16,5
|
7,53
|
1362
|
1360
|
1,91
|
|
Сира
клітковина, г
|
1013
|
432
|
4590
|
-
|
5,82
|
4,7
|
6046
|
4130
|
1916
|
|
Сирий
жир, г
|
63,2
|
15,2
|
450
|
-
|
1,47
|
1,92
|
731,8
|
435
|
96,7
|
|
Крохмаль,
г
|
88
|
12,3
|
297
|
-
|
39,8
|
43
|
480,1
|
1840
|
-1360
|
|
Цукор,
г
|
100
|
10,1
|
1080
|
271
|
4,5
|
1,8
|
1468
|
1225
|
242,9
|
|
Кальцій,
г
|
27,2
|
3,7
|
126
|
1,6
|
0,15
|
0,13
|
158,7
|
97
|
61,78
|
|
Фосфор,
г
|
7,2
|
0,7
|
40,5
|
0,1
|
0,34
|
0,19
|
49,03
|
69
|
-20,0
|
|
Магній,
г
|
1,6
|
0,8
|
31,5
|
0,05
|
0,14
|
0,12
|
34,21
|
26
|
8,21
|
|
Калій,
г
|
47,6
|
7,1
|
261
|
16,4
|
0,77
|
0,61
|
333,5
|
103
|
230,5
|
|
Сірка,
г
|
2,2
|
1,7
|
36
|
0,7
|
0,23
|
0,13
|
40,96
|
33
|
7,96
|
|
Залізо,
мг
|
344
|
473
|
2115
|
141
|
15,8
|
23
|
3112
|
1090
|
|
|
Мідь,
мг
|
6,8
|
4,6
|
81
|
2,3
|
0,33
|
0,34
|
95,37
|
122
|
-26,6
|
|
Цинк,
мг
|
40
|
7,5
|
306
|
10,4
|
2,34
|
2,14
|
368,3
|
815
|
-447
|
|
Кобальт,
мг
|
0,36
|
0,25
|
1,35
|
0,3
|
0,02
|
-
|
2,28
|
9,5
|
-7,22
|
|
Марганець,
мг
|
86
|
14,4
|
1620
|
12,3
|
1,04
|
2,22
|
1736
|
920,9
|
|
Йод,
мг
|
0,1
|
0,46
|
10,8
|
0,3
|
0,01
|
0,01
|
11,72
|
10,9
|
0,82
|
|
Каротин,
мг
|
120
|
4
|
2475
|
-
|
0,25
|
0,03
|
25,99
|
610
|
1989
|
|
Вітамін
Е, мг
|
156
|
-
|
2475
|
1,5
|
5,3
|
5
|
2643
|
545
|
208
|
|
Вітамін
Д, МО
|
1,28
|
0,01
|
0,15
|
-
|
-
|
-
|
1,44
|
13,6
|
-12
|
Проектна структура раціону на
літній період складається з таких кормів: грубі - 17 %, соковиті - 81 %,
концентровані - 2 %.
Аналіз раціону дійних корів
живою масою 580 кг та середньодобовим надоєм 17 кг на літній період (табл. 14).
Проаналізувавши даний раціон,
можна зробити висновок, що він є збалансованим за найважливішими показниками та
відповідає нормам.
Таблиця 14. Аналіз раціону
дійних корів середньодобовим надоєм 17 кг на літній період
|
Показник
|
Міститься
в раціоні
|
|
Фактично
|
Норма
|
|
Кількість
корм. од. в 1 кг сухої речовини
|
0,69
|
0,82
|
|
Кількість
перетравного протеїну на 1 корм, од, г
|
99,3
|
100
|
|
Цукро-протеїнове
відношення, г
|
1,08:1
|
0,9:1
|
|
Відношення
кальцію до фосфору, г
|
3,2:1
|
1,4:1
|
|
Кількість
клітковини в % від сухої речовини
|
30,5
|
28,6
|
Раціон годівлі дійних корів в
господарстві на зимовий період наведено в таблиці 15.
Таблиця 15 Раціон годівлі
дійних корів середньодобовим надоєм 17 кг на зимовий період
|
Показник
|
Сіно
люцерни
|
Сінаж
люцерни
|
Солома
ячмінна
|
Силос
пшениця + жито + конюш.
|
Патока
кормова
|
Дерть
ячмінна
|
Дерть
вівсяна
|
Всього
|
Норма
|
+
до норми
|
|
Кількість
кормів, кг
|
3
|
15
|
2
|
30
|
0,5
|
0,1
|
0,2
|
-
|
650
|
-
|
|
Суха
речовина, кг
|
2597
|
7035
|
1713
|
7200
|
400
|
85,3
|
170
|
19,2
|
16,5
|
2,7
|
|
Обмінна
енергія, МДж
|
17,2
|
65
|
11,8
|
66,9
|
4,68
|
1,01
|
1,92
|
168,7
|
158
|
10,7
|
|
Кормові
одиниці
|
1,17
|
6,15
|
0,54
|
51
|
0,38
|
0,11
|
0,2
|
13,6
|
13,6
|
0,05
|
|
Сирий
протеїн, г
|
428,7
|
1048
|
86,2
|
600
|
49,5
|
10,7
|
19,5
|
2243
|
2090
|
153
|
|
Перетравний
протеїн, г
|
294
|
637
|
23,2
|
378
|
30
|
7,53
|
14,2
|
1384
|
1360
|
24,4
|
|
Сира
клітковина, г
|
828
|
933
|
864
|
2364
|
-
|
4,7
|
18
|
5012
|
4130
|
881
|
|
Сирий
жир, г
|
69
|
96
|
30,4
|
192
|
-
|
1,92
|
7,48
|
396,8
|
435
|
-38
|
|
Крохмаль,
г
|
45,3
|
180
|
24,6
|
270
|
-
|
43
|
64
|
626,9
|
1840
|
-121
|
|
Цукор,
г
|
106,2
|
285
|
20,2
|
765
|
271
|
1,8
|
4,8
|
1454
|
122
|
229
|
|
Кальцій,
г
|
46,5
|
97,5
|
7,4
|
240
|
1,6
|
0,13
|
0,38
|
393,5
|
97
|
297
|
|
Фосфор,
г
|
4,2
|
1,5
|
1,4
|
18
|
0,1
|
0,19
|
0,68
|
26,1
|
69
|
-43
|
|
Магній,
г
|
13,2
|
10,5
|
1,6
|
31,5
|
0,05
|
0,12
|
0,24
|
57,2
|
26
|
31,2
|
|
Калій,
г
|
50,1
|
151
|
14,2
|
126
|
16,4
|
0,61
|
1,07
|
359
|
103
|
256
|
|
Мідь,
мг
|
28,2
|
91,5
|
9,2
|
87
|
2,3
|
0,34
|
0,97
|
219,5
|
122
|
97,5
|
|
Цинк,
мг
|
58,5
|
135
|
15
|
354
|
10,4
|
2,14
|
6,8
|
581,8
|
815
|
-233
|
|
Кобальт,
мг
|
1,23
|
0,6
|
0,5
|
1,5
|
0,3
|
-
|
0,01
|
4,14
|
9,5
|
-5,4
|
|
Марганець,
мг
|
120,6
|
322
|
28,8
|
1173
|
12,3
|
2,22
|
12
|
1671
|
815
|
856
|
|
Йод,
мг
|
0,9
|
1,95
|
0,92
|
4,8
|
0,34
|
0,01
|
0,04
|
8,96
|
10,9
|
-1,9
|
|
Вітамін
Е, мг
|
402
|
345
|
-
|
1920
|
1,5
|
5
|
2,4
|
2676
|
545
|
2131
|
|
Вітамін
Д, МО
|
1
|
2,48
|
0,02
|
0,13
|
-
|
-
|
-
|
3,67
|
13,6
|
-9,9
|
Структура раціону на зимовий
період для дійних корів живою масою 580 кг і середньодобовим надоєм 17 кг така:
Грубі - 58 %;
Соковиті - 40 %;
Концентровані корми - 2 %
Аналіз раціону дійних корів
живою масою 580 кг та середньодобовим надоєм 17 кг на зимовий період (табл.
16).
Таблиця 16. Аналіз раціону
дійних корів середньодобовим надоєм 17 кг на зимовий період
|
Показник
|
Міститься
в раціоні
|
|
Фактично
|
Норма
|
|
Кількість
корм. од. в 1 кг сухої речовини
|
0,7
|
0,8
|
|
Кількість
перетравного протеїну на 1 корм, од, г
|
101
|
100
|
|
Цукро-протеїнове
відношення, г
|
1,05:1
|
0,09:1
|
|
Відношення
кальцію до фосфору, г
|
1,5:1
|
1,4:1
|
|
Кількість
клітковини в % від сухої речовини
|
26,1
|
25
|
Отже, проаналізувавши даний
раціон годівлі, можна зробити висновок, що він є збалансований та задовольняє
потреби тварин.
Телятам до 6-місячного віку необхідно випоювати
300 кг незбираного і 500 кг збираного молока, 178 кг концкормів, 250 кг сіна,
400 кг силосу та сінажу, 210 кг коренеплодів, 1500 кг зелених кормів. Зелені
корми тваринам 6-місячного віку згодовувати тільки прив’яленими, починаючи з
2-місячного періоду (табл. 17).
Таблиця 17. Схема випойки молока для вирощування
ремонтних телиць до 6-місячного віку (кг на голову за добу)
|
Вік
|
Жива
маса в кінці періоду, кг
|
Молоко
|
Концкорми
|
Сіно
трав’яної різки
|
Силос,
сінаж
|
Коренеплоди
|
Сіль,
г
|
Приципітат
|
Зелені
корми
|
|
|
|
|
Незбиране
|
Збиране
|
Вівсянка
|
Суміш
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
10
|
11
|
12
|
|
1
|
|
5
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2
|
55
|
6
|
-
|
0,1
|
-
|
привч.
|
-
|
-
|
5
|
4
|
привч.
|
|
3
|
|
6
|
|
0,1
|
|
|
|
|
5
|
6
|
|
|
1-м-ць
|
|
170
|
|
2
|
|
2,0
|
|
|
100
|
100
|
10
|
|
4
|
|
6
|
1
|
0,4
|
|
0,2
|
0,2
|
0,2
|
10
|
20
|
1
|
|
5
|
76
|
4
|
3
|
0,5
|
|
0,5
|
0,5
|
03
|
10
|
20
|
2
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
10
|
11
|
12
|
|
6
|
|
2
|
4
|
0,7
|
02
|
0,6
|
0,8
|
0,5
|
10
|
20
|
3
|
|
2-м-ць
|
|
120
|
80
|
16
|
2
|
13
|
15
|
10
|
300
|
600
|
60
|
|
7
|
|
1
|
5
|
|
0,9
|
0,8
|
1
|
0,5
|
15
|
20
|
4
|
|
8
|
101
|
|
6
|
|
1
|
1
|
2
|
1
|
15
|
20
|
6
|
|
9
|
|
|
6
|
|
1
|
1,1
|
2
|
1,5
|
15
|
20
|
8
|
|
3-м-ць
|
|
10
|
170
|
|
29
|
29
|
50
|
30
|
450
|
600
|
180
|
|
10
|
|
|
6
|
|
1
|
13
|
3
|
1,5
|
15
|
20
|
8
|
|
11
|
120
|
|
6
|
|
1
|
22
|
3,5
|
1,5
|
15
|
20
|
10
|
|
12
|
|
|
6
|
|
13
|
22
|
3,5
|
1,5
|
15
|
20
|
12
|
|
4-м-ць
|
|
|
180
|
|
33
|
62
|
100
|
45
|
450
|
600
|
300
|
|
13
|
|
|
4
|
|
1,5
|
22
|
3,5
|
1,5
|
20
|
25
|
12
|
|
14
|
140
|
|
33
|
|
1,8
|
23
|
3,5
|
1,5
|
20
|
25
|
13
|
|
15
|
|
|
|
|
1,8
|
2,4
|
3,5
|
1,8
|
20
|
25
|
14
|
|
5-м-ць
|
|
|
70
|
|
51
|
69
|
105
|
48
|
600
|
750
|
390
|
|
16
|
|
|
|
|
1,5
|
2,5
|
4
|
2,5
|
25
|
30
|
18
|
|
17
|
170
|
|
|
|
1,5
|
2,5
|
4
|
2,5
|
25
|
30
|
18
|
|
18
|
|
|
|
|
1,5
|
2,5
|
5
|
2,7
|
25
|
30
|
20
|
|
6-м-ць
|
|
|
|
|
45
|
75
|
130
|
77
|
750
|
900
|
560
|
|
Всього
|
|
300
|
500
|
18
|
160
|
250
|
400
|
210
|
2650
|
3550
|
1500
|
За проектною технологією після
закінчення молочного періоду (6 міс.), молодняк утримують на прив’язі в
стійловий період, а в літній - випасають і утримують в літніх таборах. В цей
час поступово переводять тварин на раціони, які за структурою і типом
відповідають раціонам корів. Для телиць старше 6-ти місяців і для нетелів
структура раціону повинна бути такою: концентровані корми - 25-30%; грубі -
28-30 % (включаючи сіно, сінаж); соковиті - 50-55 %. У літній період основний
корм зелена трава.
Проектні раціони для ремонтного
молодняку пропонуємо наступні (табл. 18).
Таблиця 18. Проектний раціон для вирощування
ремонтних телиць
|
Корми
і поживні речовини
|
Зимовий
період
|
Літній
період
|
|
Вік
телиць, міс.
|
|
6-12
|
12-18
|
18-24
|
6-12
|
12-18
|
18-24
|
|
Сіно
злаково-бобове
|
2
|
2
|
2
|
-
|
-
|
-
|
|
Солома
пшенична
|
-
|
1
|
1
|
-
|
-
|
-
|
|
Сінаж
конюшини
|
2
|
3
|
5
|
-
|
-
|
-
|
|
Силос
кукурудзи
|
5
|
7
|
7
|
-
|
-
|
-
|
|
Буряк
кормовий
|
5
|
5
|
5
|
-
|
-
|
-
|
|
Зелені
корми
|
-
|
-
|
-
|
21
|
27
|
30
|
|
Концкорми
(суміш)
|
1,5
|
1,5
|
2
|
1,0
|
1,0
|
1,5
|
|
Сіль
кухонна
|
30
|
40
|
50
|
30
|
40
|
50
|
|
Монокальцій
фосфат, г
|
-
|
-
|
-
|
30
|
40
|
50
|
|
Діамонійфосфат,
г
|
30
|
40
|
50
|
-
|
-
|
-
|
|
В
раціоні міститься:
|
|
|
|
|
|
|
|
сухих
речовин, кг
|
5,43
|
6,99
|
7,02
|
4,9
|
5,71
|
6,67
|
|
кормових
одиниць, кг
|
4,58
|
5,48
|
6,54
|
5,57
|
5,51
|
6,67
|
|
перетравного
протеїну, г
|
499
|
563
|
680
|
712
|
837
|
|
цукру,
г ,
|
455
|
462
|
502
|
465
|
585
|
688
|
|
цукру
+ крохмаль, г
|
1507
|
1633
|
1950
|
1616
|
1934
|
2314
|
|
клітковини,
кг
|
1,03
|
1,55
|
1,73
|
1,08
|
1,38
|
1,54
|
|
кальцію,
г
|
48,5
|
57,3
|
68,4
|
55,7
|
69,7
|
81,0
|
|
фосфору,
г
|
29,2
|
34,5
|
43,3
|
28,2
|
34,0
|
42,5
|
|
цинку,
мг
|
131
|
178
|
179
|
63,7
|
81,1
|
91,2
|
|
міді,
мг
|
33,1
|
45,4
|
44,5
|
171
|
219,7
|
244
|
|
кобальту,
мг
|
1,95
|
1,95
|
2,9
|
5,9
|
7,1
|
8,6
|
|
каротину,
мг
|
230
|
308
|
378
|
734
|
945
|
1050
|
Таблиця 19
Поживна цінність раціонів для вирощування ремонтних
телиць
|
Показник
|
Норма
|
Зимовий
період
|
Літній
період
|
|
|
Вік
телиць, міс.
|
|
|
6-12
|
12-18
|
18-24
|
6-12
|
12-18
|
18-24
|
|
Концентрація
енергії в 1 кг сухої речовини, корм. од.
|
0,85-0,95
|
0,84
|
0,78
|
0,81
|
0,91
|
0,96
|
0,97
|
|
Припадає
на 1 корм. од. перетравного протеїну
|
100-124
|
109
|
103
|
104
|
129
|
129
|
129
|
|
Відношення:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Цукор
/ протеїн
|
0,8-1,2
|
0,9
|
0,82
|
0,74
|
0,82
|
0,82
|
0,8
|
|
Цукор
+ крохмаль / протеїн
|
-
|
3,0
|
2,9
|
2,8
|
2,7
|
2,7
|
2,7
|
|
Кальцію
/ фосфору
|
1,5-2
|
1,7
|
1,7
|
1,6
|
2,0
|
2,0
|
1,9
|
|
Кількість
клітковини, % від сухих речовин
|
20-24
|
18,9
|
22,1
|
21,5
|
24,1
|
24,1
|
23,0
|
Аналізуючи таблиці 18, 19 видно, що проектні
раціони для вирощування ремонтних телиць збалансовані за всіма поживними
речовинами, що забезпечить інтенсивність росту ремонтних телиць.
За структурою дані раціони наближаються до
раціонів дорослої худоби, мають необхідну кількість енергії, перетравного
протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. Середня добова норма сухої речовини
2,5-3,Окг на 100 кг живої маси забезпечує вирощування молодняку з добре
розвиненим шлунково-кишковим трактом, що дає можливість у майбутньому корові
споживати у великій кількості об’ємисті корми.
3.5.5 Річна потреба в
кормах для великої рогатої худоби
Загальна потреба в кормах, без страхового фонду,
для тварин з різною молочної продуктивністю визначається відповідно до
нормативів заготівлі кормів за загальною поживністю, на голову в рік, у
кормових одиницях. Згідно з структурою кормів визначається її потреба по видах.
Загальновідомо, що для одержання високої
продуктивності тварин необхідно згодовувати у розрахунку на середньорічну
корову до 40-70 ц, телиць - до 24 ц, бичків на відгодівлі - до 28 ц корм. од.
повноцінних високоякісних кормів. При цьому затрати кормів на 1 ц молока
складуть 1,05-1,40 ц. Вміст перетравного протеїну на 1 корм. од. заготовлених
кормів складає 110-120 г.
Таблиця 20. Річні норми
заготівлі кормів і їх структура для корів з плановим надоєм 5000 кг молока за
рік
|
Показник
|
Всього,
корм. од.
|
На
1 корову в натурі, ц
|
|
структура
кормів, % за поживністю
|
корм.
од., ц
|
у
натурі, ц
|
|
|
Потреба
в кормах: на 1 корову
|
-
|
64,5
|
-
|
-
|
|
Всього
на 75 корів
|
100
|
4838
|
-
|
-
|
|
Структура
кормів: концентрати
|
33
|
1473
|
1228
|
16,4
|
|
соковиті,
всього
|
34
|
1768
|
9002
|
120
|
|
в
т.ч. силос
|
24
|
1375
|
5729
|
76
|
|
коренеплоди
|
10
|
393
|
3274
|
44
|
|
грубі,
всього
|
20
|
982
|
2703
|
36
|
|
в
т.ч. сіно
|
15
|
540
|
1126
|
15
|
|
сінаж
|
4
|
295
|
842
|
11
|
|
солома
|
1
|
147
|
736
|
10
|
|
зелені
|
11
|
687
|
3890
|
52
|
|
Затрати
кормів на 1 ц молока, ц корм. од
|
1,13
|
-
|
-
|
-
|
Розраховуємо потребу в кормах для молодняку
великої рогатої худоби, що буде утримуватись протягом року в господарстві (табл.
21).
Таблиця 21. Річні норми
заготівлі кормів і їх структура для молодняку великої рогатої худоби
|
Показник
|
Ремонтні
телиці
|
Надремонтний
молодняк на відгодівлі
|
|
всього
|
на
1 голову в натурі, ц
|
всього
|
на
1 голову в натурі, ц
|
|
в
% за поживністю
|
у
корм. од., ц
|
у
натурі, ц
|
|
в
% за поживністю
|
у
корм. од., ц
|
у
натурі, ц
|
|
|
Потреба
в кормах:на 1 корову
|
-
|
24,0
|
-
|
-
|
-
|
28
|
-
|
-
|
|
Всього
|
100
|
1689
|
-
|
-
|
100
|
1532
|
-
|
-
|
|
Структура
кормів: концентрати
|
23
|
387
|
323
|
11,7
|
35
|
537
|
447
|
14
|
|
соковиті,
всього
|
28,8
|
486
|
2435
|
31
|
30
|
460
|
2043
|
36
|
|
в
т.ч. силос
|
23
|
388
|
1618
|
23
|
28
|
429
|
1788
|
33
|
|
коренеплоди
|
5,8
|
98
|
817
|
8,2
|
2
|
31
|
255
|
3
|
|
грубі,
всього
|
24
|
405
|
1146
|
12
|
18,4
|
282
|
799
|
11
|
|
в
т.ч. сіно
|
12
|
202
|
422
|
4,6
|
10
|
153
|
319
|
4
|
|
сінаж
|
8
|
135
|
386
|
6,2
|
5
|
77
|
219
|
4,5
|
|
солома
|
4
|
68
|
338
|
1,7
|
3,4
|
52
|
261
|
2
|
|
зелені
|
20
|
338
|
1877
|
21
|
13
|
199
|
1106
|
16
|
|
молоко
незбиране
|
2,5
|
43
|
140
|
2,2
|
1,8
|
28
|
32
|
2
|
|
молоко
збиране
|
1,7
|
29
|
221
|
3,1
|
1,8
|
28
|
212
|
4
|
З врахуванням страхфонду
(концентрати - 10-12 %, силос, сінаж та солома - 15%), загальна потреба в
кормах для ферми з продуктивністю молочного стада 5000 кг молока на 1 корову в
рік складає 8735 ц корм. од. (табл. 22).
Таблиця 22. Річна потреба в
кормах для великої рогатої худоби (з врахуванням страхфонду, ц)
|
Показник
|
Загальна
потреба з врахуванням страхфонду
|
|
у
натурі
|
у
корм. од.
|
|
Концентрати
|
2199
|
2422
|
|
соковиті,
всього
|
14851
|
3043
|
|
в
т.ч. силос
|
10506
|
2522
|
|
коренеплоди
|
4345
|
521
|
|
грубі,
всього
|
1920
|
|
в
т.ч. сіно
|
2147
|
1030
|
|
сінаж
|
16640
|
582
|
|
солома
|
1535
|
307
|
|
зелені
|
6803
|
1225
|
|
Молоко
незбиране
|
232
|
69
|
|
Молоко
збиране
|
434
|
56
|
|
Всього
кормів
|
|
8735
|
3.5.6 Розрахунок
посівних площ під кормові культури
Для виробництва необхідної
кількості кормів у господарстві необхідно виділити 165 га ріллі при середній
урожайності 48 ц корм. од. з 1 га.
При загальній потребі в
концентратах 2422 ц із страхфондом, склад зернофуражу може бути таким: 30 % -
пшениця, 25 % - кукурудза, 20 % - ячмінь, 15 % - овес, 10 % - зернобобові.
Необхідно враховувати, що
згодовування зернофуражу має проводитись лише у вигляді повноцінних кормових
сумішок з добавкою мінеральних кормів, мікроелементів та вітамінів.
Виходячи з цього необхідно
вирощувати в господарстві (табл. 23).
Таблиця 23. Посівні площі,
урожайність і виробництво кормів
|
Культура
і корм
|
Площа
посіву, га
|
Урожайність,
ц/га
|
Валовий
збір, ц
|
|
Зернові,
всього
|
54
|
-
|
2422
|
|
в
т.ч. озима пшениця
|
15
|
30
|
645
|
|
кукурудза
|
11
|
8
|
550
|
|
ячмінь
|
11
|
31
|
440
|
|
овес
|
10
|
25
|
320
|
|
горох
|
7
|
2
|
210
|
|
Грубі,
всього
|
51
|
-
|
5475
|
|
в
т.ч. сіно багаторічних трав
|
39
|
60
|
2145
|
|
багаторічні
трави на сінаж
|
12
|
145
|
3328
|
|
вихід
сінажу (50 %)
|
-
|
-
|
1664
|
|
Солома,
всього
|
55
|
60
|
2474
|
|
в
т.ч. на корм
|
-
|
-
|
1535
|
|
на
підстилку
|
-
|
-
|
938
|
|
Соковиті,
всього
|
38
|
-
|
16705
|
|
в
т.ч. кукурудза ВС на силос
|
31
|
13
|
12360
|
|
вихід
силосу (85 % >)
|
-
|
-
|
10506
|
|
Кормові
буряки
|
7
|
278
|
4345
|
|
Зелені,
всього
|
24
|
-
|
6803
|
|
в
т.ч. багаторічні трави
|
8
|
173
|
2517
|
|
однорічні
трави
|
6
|
115
|
1380
|
|
кукурудза
|
4
|
12
|
1656
|
|
повторні
|
6
|
96
|
1250
|
|
Всього
|
165
|
-
|
-
|
Консервовані корми
заготовлюються у фазі максимального накопичення поживних речовин. При
дотриманні технології заготівлі, вихід силосу складає - 85%, сінажу - 50 % від
валового збору зеленої маси.
Структура посівних площ, %:
ü зернові - 31-32;
ü кормові буряки - до
4;
ü кукурудза на силос
і зелений корм - 24-25;
ü однорічні трави -
до 3;
ü багаторічні трави -
36-37.
Рівень інтенсивності
кормовиробництва в даному підприємстві має бути достатнім для забезпечення
тварин кормами і одержання запланованого об’єму тваринницької продукції.
молочний скотарство кормовий
продуктивність
3.6
Технологія виробництва масла “Селянського” та продуктовий розрахунок
Із ФГ “Щербич” молоко надходить
протягом року “Літинський молокозавод”. Розрахунок проводимо із врахуванням
молочної продуктивності корів (табл. 24).
Таблиця 24. Ресурси для
переробки молока
|
Показник
|
Фактичний
|
Проектний
|
|
Поголів’я
корів, гол.
|
75
|
75
|
|
Надій
на 1 корову в рік, кг
|
4550
|
5000
|
|
Валовий
надій, ц
|
3415
|
3750
|
|
Товарність
молока, %
|
94,9
|
90,5
|
|
Товарне
молоко, ц
|
3242
|
33,94
|
|
Вміст
жиру в молоці, %
|
3,62
|
3,7
|
Масло “Селянське” виробляється
способом перетворення високожирних вершків та способом їх збивання у
масловиготовлювачах безперервної дії.
Для одержання селянського масла
з високожирних вершків добиваються підвищення вмісту вологи в них зміною
перетину каналів для виходу маслянки і вершків у барабані сепаратора або іншими
способами. Продуктивність сепаратора збільшується. Високожирні вершки за
потреби нормалізують маслянкою.
Для поліпшення смакових якостей
та аромату масла рекомендується нормалізувати високожирні вершки високоякісними
пастеризованими вершками жирністю 25-30%, які потім піддають термохімічній
обробці в маслоутворювачі. Продуктивність термоутворювачів зменшують, щоб
збільшити тривалість механічної обробки високожирних вершків. Температура масла
на виході знижують на 1-2%.
Масло упаковують у картоні
ящики по 20 кг або розфасовують по 100, 200 і 250 г, перед розфасовуванням
свіже масло охолоджують протягом доби до 8-10°С.
Для виробництва селянського
солодковершкового масла способом безперервного збивання рекомендується
використовувати вершки жирністю 36-40%. їх нормалізують, пастеризують, піддають
дезодорації, потім охолоджують. Необхідно диференціювати режим фізичного
визрівання вершків з урахуванням їх жирності та пори року. Температура
фізичного визрівання вершків має бути не нижче 6°С влітку та 8°С взимку,
температура їх збивання - відповідно 8-12°С і 10- 14°С, розмір масляного зерна
2-3 мм.
Потрібного, високого вмісту
вологи в продукті досягають регулюванням технологічних параметрів і рівня
маслянки в маслоутворювачі. Бажано не застосовувати насос-дозатор для
промивання масла. Оптимальна температура масла на виході 15°С. При вищій
температурі утруднюється розфасовування масла невеликими порціями.
Селянське масло містить
підвищену кількість молочної плазми. Воно багате на лецитин і ненасичені жирні
кислоти, які мають антисклеротичну дію. Молочний цукор, що міститься у плазмі,
має важливе значення для нормалізації життєдіяльності корисної кишкової
мікрофлори; білки багаті на метіонін, запобігають ожирінню печінки.
Розглянемо схему переробки
молока на масло “Селянське” (рис. 5).
За проектними показниками
господарство “Літинський молокозавод” відправить 3394 ц молока з жирністю 3,70
%.
Проводимо продуктовий
розрахунок виробництва масла “Селянського”.
Визначаємо масу вершків,
одержаних при сепаруванні:
Вихід вершків - 338 ц.
Визначаємо масу знежиреного
молока (Мзм) = 3343 ц.
Визначаємо масу масла
селянського = 146 ц.
Кількість молока, витраченого
на виробництво 1 кг масла (вихід масла) = 23,2 кг.
Визначаємо масу маслянки
(сколотин) = 176 ц.
Таблиця 25 Зведені результати
продуктових розрахунків
|
№
п/п
|
Показник
|
Фактичні
|
Проектні
|
|
1
|
Надійшло
молока на переробку, ц
|
3242
|
3394
|
|
2
|
Вміст
жиру в молоці, %
|
3,62
|
3,70
|
|
3
|
Одержано
від виробництва,ц: вершки знежирене молоко маслянка масло
|
323
3193 169 139
|
338
3343 176 146
|
|
4
|
Одержано
масла в розрахунку на 1 корову, ц
|
1,85
|
1,95
|
|
5
|
Вихід
масла, кг (витрати молока для виробництва 1 кг масла)
|
23,3
|
23,2
|
Аналізуючи дані таблиці 25
можна зробити висновок, що удосконаливши технологію виробництва молока
збільшився вихід готової продукції.
3.7 Економічна ефективність
проектної технології виробництва молока
Оцінку розрахунків економічної ефективності
проектної технології проводимо за такими показниками: надій на корову, затрати
праці на 1 ц молока, затрати кормів на одиницю продукції, собівартість молока
(табл. 26).
Таблиця 26. Економічна ефективність проектної
технології виробництва молока в господарстві
|
Показник
|
Звітний
рік
|
Плановий
рік
|
|
Поголів’я
великої рогатої худоби, гол.
|
181
|
208
|
|
Поголів’я
корів, гол.
|
75
|
75
|
|
Надій
на 1 корову, кг
|
4550
|
5000
|
|
Жирність
молока, %
|
3,62
|
3,70
|
|
Товарність
молока, %
|
94,9
|
90,5
|
|
Валове
виробництво молока, ц
|
3415
|
3750
|
|
Реалізовано
натурального молока, ц
|
3242
|
3394
|
|
Затрати
праці на 1 ц молока, люд.-год.
|
6,7
|
6,0
|
|
Витрати
корму на 1 ц молока, ц корм. од.
|
1,04
|
|
|
Собівартість
1 ц молока, грн.
|
216
|
203
|
|
Реалізаційна
ціна, 1 ц молока
|
320
|
330
|
|
Виручка
від реалізації на 1 корову, грн.
|
13833
|
14934
|
|
Умовно-чистий
прибуток: за 1 ц молока, грн.
|
104
|
127
|
|
на
корову, грн.
|
4496
|
5747
|
|
Рівень
рентабельності виробництва молока, %
|
45,7
|
56,6
|
Після впровадження розробки, у даному
господарстві надій на корову зросте у плановому році на 450 кг, порівняно із
звітним.
Собівартість 1 ц молока буде становити 203 грн.,
що на 13 гривень менше, порівняно із звітним роком.
Таким чином, всі розрахунки економічних показників
свідчать про доцільність впровадження даної розробки у виробництво.
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ
Охорона праці - це система
правових, соціально-профілактичних мір і засобів, направлених на збереження
здоров’я і працездатності людини в процесі праці, це система міроприємств,
направлених на створення оптимальних умов праці, не допускаючи виробничих травм
і травматизму.
Інтенсивний розвиток охорони
праці збігається з початком розвитку машинного виробництва, яке одночасно з
полегшенням праці, підвищенням її продуктивності несло в собі небезпеку для
життя і здоров’я працюючих.
Для сучасного
сільськогосподарського виробництва характерним є також вплив на організм людини
різних технічних, хімічних, біологічних та інших факторів. До цього спричиняє
застосування машин і механізмів, енергетики, матеріалів і речовин (пестицидів,
мінеральних добрив, лаків, фарб тощо), значні рівні шуму, вібрації,
електромеханічного, інфрачервоного, ультрафіолетового, іонізуючого
випромінювання, а також забрудненість повітря робочої зони [32].
Створення таких умов праці на
виробництві, які б гарантували повну безпеку життєдіяльності працюючих, при
яких максимальна продуктивність праці відповідала б найменшим затратам енергії
організму людини, а організм людини не зазнав би шкідливої дії різних
виробничих факторів, вимагає знань багатьох галузей науки і техніки.
У господарстві не завжди
дотримуються вимог загальнодержавних нормативів з охорони праці, із надання
додаткової відпустки та скорочення робочого дня в зв’язку з важливими та шкідливими
умовами праці, видачі спецодягу, спецвзуття, мила на роботах пов’язаних з
забрудненням тіла та рук, молока на роботах у шкідливих умовах праці, за
рахунок господарства.
Керівництво і відповідальність
за організацію роботи з техніки безпеки і виробничої санітарії в тваринництві
покладається на власника підприємства. Проведення заходів з охорони праці в
цілому по галузі покладається на головного зооінженера і головного
ветеринарного лікаря.
Аналізуючи стан умов праці,
слід відмітити, що в рослинництві, як і у тваринництві є ділянки, де переважає
важка ручна праця, особливо жінок. Праця на фермі потребує від обслуговуючого
персоналу великих трудових навантажень. Щоб зменшити фізичні навантаження на
фермі обладнано кімнату відпочинку.
Розміщення обладнання в
приміщеннях ферми відповідає технологічним вимогам. На території ферми є
трансформаторна підстанція, яка забезпечує живлення електроустаткування. Для
безпечної роботи співробітників все технологічне обладнання заземлено.
Тваринницькі приміщення слід утримувати
відповідно до вимог безпеки і виробничої санітарії. Працівники, допущені до
обслуговування великої рогатої худоби, зобов’язані суворо виконувати
встановлені правила техніки безпеки. Оператори машинного доїння, пастухи,
скотарі під час роботи мають користуватися спеціальним і санітарним одягом і
взуттям, а також захисними засобами за діючими нормами. Забороняється випускати
з приміщення, або впускати в нього корів під час роботи наземного і причіпного
транспорту [9].
До основних причин виникнення травматизму
можна віднести наступні:
порушення технологічних
процесів;
несправний стан обладнання та
інструментів.
Всі тваринники господарства раз
на рік проходять обов’язково медичний огляд. Без довідки медичного закладу
оператори машинного доїння та інші працівники ферми до роботи не допускаються.
Профілактика травматизму
полягає в проведенні інструктажу та регулярному (раз на місяць) нагадуванні на
зборах.
Відносним показником стану
охорони праці можна вважати кількість і важкість випадків травматизму, аналіз
яких ведеться у таблиці 27.
Як видно із даних таблиці 27,
жодного зафіксованого випадку травматизму у господарстві, за останні три роки
не було, що свідчить про позитивну роботу спеціалістів господарства у напрямку
заходів із охорони праці у різних напрямах виробництва.
Таблиця 27. Аналіз стану
травматизму у господарстві
|
Показник
|
Роки
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
Середня
чисельність робітників, чол.:
|
22
|
25
|
25
|
|
в.
т.ч. в рослинництві
|
11
|
12
|
9
|
|
в
тваринництві
|
11
|
13
|
16
|
|
Число
потерпілих: з втратою працездатності
|
-
|
-
|
-
|
|
Зі
смертельним наслідком
|
-
|
-
|
-
|
|
Число
людино-днів непрацездатності
|
-
|
-
|
-
|
|
Матеріальні
збитки від нещасних випадків, грн.
|
-
|
-
|
-
|
|
Коефіцієнт
частоти травматизму
|
-
|
-
|
-
|
|
Коефіцієнт
важкості травматизму
|
-
|
-
|
-
|
|
Коефіцієнт
непрацездатності
|
-
|
-
|
-
|
Для збереження тепла в зимовий
період входи в приміщення мають бути тамбуровані з подвійними дверима, які
відкриваються назовні. На території ферми мають бути місця для куріння.
В населеному пункті можна
одержати медичну допомогу з приводу травм чи захворювань в медичному пункті,
але на фермі спеціального медичного пункту не має. Медична аптечка знаходиться
в кімнаті тваринника.
У господарстві не обладнано
кабінету, або куточку з охорони праці.
Щорічно планується система
заходів із охорони праці, на які виділяють відповідні кошти.
В господарстві щорічно
виділяються відповідні кошти на заходи із охорони праці.
В період польових робіт
працівники господарства забезпечуються харчуванням на місцях роботи. Продукти
харчування в більшості власного виробництва. Але, на жаль, вони не забезпечені
одягом відповідно до нормативних показників.
Паспортизація підрозділів з
техніки безпеки в останні роки не проводилась. Розроблені заходи з охорони
праці, які узгоджені з виробничим колективом та висвітлені в колективному
договорі господарства. При прийнятті на роботу з працівниками проводиться
ввідний інструктаж.
В журналі після проведення
інструктажу працівники тваринництва ставлять свої підписи, які засвідчують, що
вони прослухали інструктаж з техніки безпеки та зобов’язуються дотримуватись
правил.
Директор, керівники підрозділів
при проведенні інструктажу детально інформують працівника про умови праці та
знайомлять з нормативами пільгами та компенсаціями. Навчання та перевірку знань
керівників підрозділів і спеціалістів проводять один раз на три роки. Посадові
особи, що не пройшли навчання та атестацію із охорони праці до керівних посад
не допускаються. Пожежна безпека у тваринництві досягається за рахунок
підготовки основних працівників, нічних скотарів та сторожів і полягає в періодичному
проведенні інструктажу та забезпеченні обладнання протипожежних щитів. За
останні три роки не допущено жодної пожежі. За протипожежну безпеку
відповідають завідувач ферми. На всіх приміщеннях встановлено блискавкозахист.
На території ферми встановлені знаки “Палити заборонено”.
Пропозиції із охорони праці в
тваринництві:
1. Доукомплектувати пожежні
щити обладнанням (вогнегасниками), відповідальний інженер з ТБ, (вересень, 2012
року).
2. Обладнати кабінет із
охорони праці, відповідальний інженер з ОП, (липень-серпень, 2012 року).
. Інженеру з ОП,
провести паспортизацію виробничих підрозділів, (протягом 2012 року).
. На весняні роботи
закупити спецодяг і спецвзуття для працівників господарства, відповідальний
інженер із охорони праці господарства, (грудень, 2012 року).
РОЗДІЛ 5. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА
“Цивільна оборона України є
державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для
організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних
ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру” (закон
“Про цивільну оборону України”, ст. 1).
Громадяни України мають право
на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, значних
пожеж, стихійного лиха. Уряд України, інші органи виконавчої влади, адміністрації
підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і
господарювання, повинні забезпечувати реалізацію цього права. Держава, як
гарант цього права, створює систему цивільної оборони. Мета її - захист
населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф, від стихійного лиха,
сильнодіючих отруйних речовин, зброї. Заходи цивільної оборони поширюються на
всю територію України, на всі верстви населення. Розподіл цих заходів за
обсягом і відповідальністю та їх виконання здійснюється за територіально-виробничим
принципом.
У системі ЦО поряд із
забезпеченням захисту населення організовують й проводяться заходи щодо захисту
сільськогосподарських тварин, продуктів тваринництва, рослинництва, а також
джерел води.
Основний спосіб групового захисту
тварин - укриття їх в обладнаних тваринницьких приміщеннях. Можна також
обладнати для тварин силосні та сінажні траншеї, овоче- і картоплесховища,
підземні вирубки, печери. Якщо приміщень немає, то тварин, що були на
пасовищах, ховають у лісі, ярах, у луговинах, під навісом.
Для профілактики і захисту
тварин від радіоактивних речовин (РР), отруйних речовин (ОР) і бактеріологічних
засобів (БЗ) застосовують спеціальні препарати: радюпротектори проти ураження
РР, антидоти від ОР і біопрепарати (вакцини і сироватки) для профілактики і
лікування інфекційних захворювань. Ці речовини вводяться тваринам у середину
через рот або підшкірно. Найпростішими засобами індивідуального захисту великих
тварин є захисні маски для органів дихання і накидки для шкірного покриву,
панчохи для кінцівок. Вони використовуються при перегонах (перевезеннях) тварин
через ділянки радіоактивного зараження. Захисна маска виготовляється з трьох
шарів мішковини і двох шарі в фільтрувального матеріалу (вата, клоччя, мох),
має форму циліндра з дещо розширеним дном. На вільному краї роблять валик для
щільного прилягання маски до морди тварини. Маска затримує до 85 %
радіоактивного пилу. Якщо просочити маску спеціальними сумішами, вона
захищатиме і від деяких отруйних речовин.
У тваринницьких приміщеннях усі
щілини замазують цементним розчином, у дерев’яних будівлях щільно зашивають
дошками. Вікна заклеюють синтетичною плівкою ззовні, віконні проміжки без рам
можна закласти цеглою. Двері по периметру ущільнюють смужками гуми або повстю,
оббивають плівкою або толем. Надвірний проміжок зсередини навішують складений
брезент. У приточні вентиляційні труби вставляють найпростіші фільтри з тирси,
моху, сіна, загорнутих у мішковину. На вентиляційні отвори ставлять щільні
засуви. Для підсилення захисної потужності дерев’яних стін до них ззовні
підсипають фунт (сніг) до висоти вікон. У приміщенні створюють запас кормів і
води на 5-7 діб (у кормових проходах, коморах, тамбурах, на горищах).
Для виробничого персоналу, який
залишається на фермі, обладнується спеціальна кімната, пристосована для
захисту. У ній повинні бути продукти харчування, питна вода. Потрібно мати й
аварійне освітлення, спецодяг, аптечку для надання першої медичної допомоги
людям і тваринам. На території ферми влаштовується протирадіаційне укриття.
Передбачається місце, де можна було б провести ветеринарну обробку тварин.
Радіоактивний пил з тіла тварини змивають чистою водою або водою з милом,
лугами, пральним порошком.
Аварія - це порушення
нормальної роботи певного механізму, що призводить до значних ушкоджень,
знищення матеріальних цінностей, ураження і загибелі людей.
Катастрофа - це аварія значних
масштабів з трагічними наслідками. Небезпечними наслідками великих аварій є
пожежі та вибухи. Вибухають під великим тиском котли, балони, трубопроводи на
промислових підприємствах, вугільний пил і газ у шахтах, пара лакофарбових
речовин на меблевих і деревообробних підприємствах. На об’єктах нафтової,
хімічної і газової промисловості аварію спричинюють загазованість атмосфери,
розливання нафтопродуктів, агресивних рідин та сильнодіючих отруйних речовин
(СДОР). Найнебезпечніші аварії можуть виникнути на підприємствах, які
виробляють, використовують або зберігають сильнодіючі отруйні, вибухо- і
вогненебезпечні речовини і матеріали. Це підприємства хімічної,
нафтопереробної, нафтохімічної та інших споріднених галузей промисловості;
підприємства, що мають холодильні установки, в яких використовується аміак; це
також залізничні станції, на яких є колії відстою рухомого складу зі СДОР; це
склади і бази із запасами отрутохімікатів.
Здебільшого аварії виникають
через: порушення технології виробництва, правил експлуатації обладнання, машин
і механізмів; низьку трудову і технологічну дисципліну; недотримання заходів
безпеки; незадовільне впровадження прогресивних систем пожежегасіння;
відсутність належного нагляду за станом обладнання, а також через стихійні
лиха.
Стихійне лихо - це надзвичайне
природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шкоди району,
в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує
матеріальні цінності. Розглянемо основні види стихійних лих.
Пожежі - це стихійне поширення
вогню, що вийшов з-під контролю людини. Пожежі трапляються у лісах і на
торф’яниках, у житлових і виробничих приміщеннях, в енергетичних мережах і на
транспорті. Пожежі завдають величезних матеріальних збитків і нерідко
призводять до загибелі людей.
В господарстві здійснюються
профілактичні протипожежні заходи: приводяться в готовність протипожежні щити,
вогнегасники; створюються запаси води, піску та інше; приводяться у готовність
безпечні у протипожежному відношенні чергові засоби освітлення; територія
очищається від легкозаймистих матеріалів; навколо ферми виорюється
пожежозахисна смуга шириною 6-10 м, щоб вогонь з поля не перекинувся на
територію ферми та інші заходи.
Повені - значні затоплення
суходолу, коли вода у річках піднімається вище звичайного рівня внаслідок
рясних опадів, швидкого танення снігів, утворення льодових заторів або коли
вітер жене воду з боку моря в гирла річок.
Землетруси - явища, що
проходять у певних ділянках земної кори. Це одне із жахливих стихійних лих.
Воно виникає зненацька. І хоча тривалість основного поштовху не перевищує
кількох секунд, його наслідки сягають величезних масштабів. Попередити землетрус,
зупинити його чи уникнути неможливо. Люди не вміють точно передбачити його
початок.
У господарстві визначений план
заходів цивільної оборони, де вказано порядок дій і відповідальність керівника,
а також основні заходи щодо організації та проведення робіт із запобігання і
ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження,
узгодження термінів їх виконання, фінансові, матеріальні та інші ресурси, які
необхідні для цих заходів і робіт. У план дій включено заходи щодо захисту
робітників, підтримування виробничої діяльності та інше, з урахуванням обставин
після виникнення надзвичайної ситуації. Основу плану складають заходи щодо
захисту робітників та їх сімей.
З метою захисту, зменшення
затрат та шкоди проводиться спеціальний комплекс заходів:
Ø оповіщення та
інформування;
Ø спостереження і
контроль за довкіллям, водою;
Ø укриття в захисних
спорудах, якому підлягає усе населення відповідно до приналежності;
Ø радіаційний і
хімічний захист включає заходи щодо виявлення і оцінки радіаційних та хімічних
обставин, забезпечення засобами індивідуального захисту.
Захисні споруди призначенні для
захисту людей від наслідків аварій, у господарстві це підвальні укриття. Для
забезпечення засобами радіаційно-хімічного захисту використовують ватно-марлеві
пов’язки. У господарстві не використовують сильнодіючих отруйних речовин, тому нема
необхідності забезпечувати себе засобами захисту.
Основним та найнадійнішим
способом захисту сільськогосподарських тварин є укриття їх у герметичних
приміщеннях.
У осередку бактеріологічного
ураження або на території, зараженій збудниками інфекційних захворювань
(бактеріями чуми, сибірської виразки і т.д.) може бути уведений карантин або
обсервація.
Особливе місце займає медичний
захист. Для зменшення ступеня ураження приймають невідкладні заходи щодо
надання медичної допомоги потерпілим.
Оповіщення працівників та
прилеглих населених пунктів здійснюється за допомогою сирен.
висновки
. В результаті аналізу
економічних та виробничих показників ФГ “Щербич” с. Багринівці Літинського
району встановлено, що господарство спеціалізується в рослинництві на вирощуванні
зернових культур, що складають 59,8 % загальної посівної площі, в тваринництві
- на виробництві молока та свинини.
. Галузь тваринництва у
структурі товарної продукції займає поважне місце. Велика рогата худоба
представлена українською чорно-рябою молочною породою. Загальне поголів’я
великої рогатої худоби у 2011 році склало 181 голову, в т. ч. корів - 75 голів,
свиней - 785 голів.
. Надій за лактацією у 2011
році становив 4550 кг молока, що на 520 кг більше порівняно з 2009 роком. Вміст
жиру - 3,62 %. Валове виробництво молока - 3415 ц. Намітилась позитивна
динаміка виробництва молока.
. Середньодобовий приріст
великої рогатої худоби становить 760 г, що на 45 г більше порівняно з 2010 та
2009 роками (715 г).
. Позитивну динаміку мають
слідуючі показники: товарність молока, що за 2011 рік складає 94,9 %; витрати
кормів на 1 ц молока - 1,04 ц корм. од.; затрати праці - 6,7 люд.-год.
. Проектною технологією
виробництва молока в господарстві передбачено: вихід телят за рік - складе 95
голів, із них 50 % телички (47 голів); 50 % бички (48 голів).
. Загальне поголів’я великої
рогатої худоби, згідно проектної структури стада, складе 208 голів, нетелей -
13 голів, телиць до року і старше року, відповідно, 19 і 27 голів. Така
структура стада характерна для молочних ферм з повним циклом виробництва
Вінниччини.
. За прогнозом молочної
продуктивності валове виробництво молока на перспективу складе 3750 ц з
товарністю 89 %.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Басовський М.З. та ін. Розведення
сільськогосподарських тварин / М.З. Басовський, В.П. Буркат, Д.Т. Вінничук та
ін.; за ред. М.З. Басовського. - Біла Церква, 2001. - 400 с.
2. Білай Д.В. Загальне тваринництво та
технологія виробництва продукції тваринництва з основами стандартизації. К.:
Кондор, 2008. - 344 с.
. Бирюков А. Сохранность
високопродуктивних коров // Фермерське господарство - 2007. - № 13. - С. 14.
. Бондарчук Л. В. Основні методи
отримання та використання корів з високою продуктивністю // Вісник сумського
національного аграрного університету - 2005. - № 9/10. - С. 16-19.
. Бусенко О.Т., Столюк В.Д., Штемпель
М.В., та ін. Технологія виробництва продукції тваринництва. - К.: Вища освіта,
2005. - 496 с.
. Гилоян Г.А. Корреляция удоя коров с
показателями экстерьера // Зоотехния - 2006. - № 4. - С. 7-8.
. Гиль М.І., Триобрат Р.О., Бомко В.С.,
та ін. Методичні вказівки до виконання і оформлення випускних і дипломних робіт
студентами денної і заочної форм навчання освітньо-кваліфікаційних рівнів
6.090102 - “ТВППТ”, 7.130201 - “ТВППТ”, 8.130201 - “ТВППТ” у вищих навчальних
закладах II-IV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України. - К.:
Аграрна освіта, 2010. - 44 с.
. Грицаєнко В. І. Довідник майстра
машинного доїння. - К.: Урожай, 1987. - 184 с.
. Гряник Г.М., Лехман С.Д., Бутко Д.А.,
та ін. Охорона праці. - К.: Урожай, 1994. - 267 с.
. Дімче Г. Поголів’я скоротили годівлю
не поліпшили // Тваринництво України. - № 5. - 2009. С. 39-41.
. Дріпа А. Н. Залежність молочної
продуктивності корів від системи їх вирощування // Вісник Дніпропетровського державного
аграрного університету - 2006. - № 2 - С. 105-107.
. Ібатуллін І. І. Годівля
сільськогосподарських тварин. - Вінниця: Нова книга, 2007. - 616 с.
. Калетнік Г.М., Кулик М.Ф., Петриченко
В.Ф., та ін. Основи перспективних технологій виробництва продукції
тваринництва. - Вінниця: Енозіс, 2007. - 584 с.
. Карпусь М. М. Деталізовані норми
годівлі сільськогосподарських тварин. - К.: Урожай, 1995. - 344 с.
. Кафлевська С. Г. Методичні вказівки з
економічного обґрунтування дипломних робіт для студентів факультету із
спеціальності ТВ і ППТ, напрям “Спеціаліст”. - Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2006. - 34 с.
. Козир В. Резерви збереження
максимальної продуктивності молочних корів // Тваринництво України. - № 4. -
2005. - С. 3-4.
. Косіор Л. Молочна продуктивність корів
залежно від способів і кратності доїння // Тваринництво України. - 2009. - № 1.
- С. 16-19.
. Костенко В. І. Скотарство і технологія
виробництва молока та яловичини. - К.: Урожай, 1995. - 472с.
. Костенко В.М., Польовий Л.В.,
Запорожець М.Ф., Власенко В.В. Методичні вказівки до виконання і оформлення
випускних робіт на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня 6.130.200-бакалавр,
технік-технолог з виробництва та переробки продукції тваринництва за напрямком
1302-Зооінженерія. - Вінниця: РВВ ВДАУ, 2006. - 39 с.
. Костенко В.М., Сироватко К.М., Панько
В.В. Практикум годівлі сільськогосподарських тварин. - Вінниця: РВВ ВДАУ, 2007.
- 242 с.
. Матющенко П. В. Роль молочной железы в
продуктивном долголетии коров // Ефективне тваринництво - 2007. - № 4. - С.
24-25.
. Мельник Ю.Ф., Коваленко В.П.,
Угнівенко А.М., та ін. Селекція сільськогосподарських тварин. - К.: Інтас,
2008. - 440 с.
. Палкин Г. Как доить коров в привязных
коровниках // Новини агротехніки - 2005. - № 4. - С. 26-29.
. Підпала Т.В. Скотарство і технологія
виробництва молока та яловичини. Миколаїв: МДАУ, 2008. - 369 с.
. Польовий Л. В. Стабілізація надоїв
корів у різні періоди лактації у залежності від порушень розпорядку роздачі
кормів // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету.
- 2007. - № 32. - С. 193-199.
. Польовий Л.В., Яремчук О.С. Технології
скотарства в реформованих сільськогосподарських підприємствах Вінницького
регіону Л.В. Польовий, О.С. Яремчук. -- В.: ТВП “Книга-Вега” ВАТ
“Віноблдрукарня”. 2002. - 302
. Пріткін М. Доїння за правилами //
Фермер-2008. - № 12. - С. 54-55.
. Речкин Й. В. Использование энергии у
коров в период раздоя // Кормление с.-г. животных й кормопроизводство. - 2008.
- № 9. - С. 18-20.
. Тваринництво: Поради для фермерів /
М.Г. Лановська, Р.М. Черненко, І.М. Рурський та ін., За ред. М.Г. Лановської. -
К.: Вища шк., - 2001. - 167 с.
. Технология молока и молочных продуктов
/ Г.В. Твердохлеб и др. - М.: Агропромиздат, 1991. - 463 с.
. Технології виробництва молока та
яловичини на малих фермах: Методичні рекомендації до виконання дипломного
проекту / За ред. Польового Л.В. - Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2001. - 38 с.
. Токарєв М. Мікроклімат тваринницьких
приміщень // Домашня ферма - 2004. - № 2. - С. 14-15.
відгук
на дипломну роботу студентки V курсу
Факультет технології
виробництва і переробки продукції тваринництва
Спеціальність 7.090102
“Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва” Дячук Світлани
Василівни на тему: “Удосконалення технології виробництва молока в умовах ФГ
“Щербич” с. Багринівці Літинського району з подальшою його переробкою на ВАТ
“Літинський молокозавод”, яка виконана на кафедрі розведення
сільськогосподарських тварин і зоогігієни під керівництвом кандидата с.-г.
наук, доцента В.О. Добронецької
Загальна характеристика роботи
Дипломна робота виконана у відповідності до
розділів.
У першому розділі на основі літературних джерел
проведено теоретичне обґрунтування особливостей ведення високопродуктивного
молочного скотарства та факторів впливу на рівень молочної продуктивності
великої рогатої худоби.
У другом розділі визначено мету та поставлено
завдання досліджень, подано характеристику місця і умов виконання роботи.
У третьому розділі проведено аналіз існуючої
технології виробництва молока в господарстві; подано розрахунки, які дадуть
можливість збільшити його виробництво та зменшити собівартість в умовах
підприємства, розраховано економічні показники; зроблено висновки і подано
пропозиції виробництву
Позитивні сторони: автор роботи добросовісно
виконав поставлені перед ним завдання, зібрав цифровий матеріал, детально
проаналізував його, розробив шляхи удосконалення технології виробництва молока
для умов даного господарства.
Пропозиції: проведені автором розрахунки, щодо
поліпшення технології виробництва молока та пропозиції можуть бути використані
в господарстві.
Висновки: вважаю, що дипломна робота відповідає
діючим вимогам і може бути допущена до захисту на засіданні ДЕК, а її автору
Світлані Василівні Дячук присвоєна відповідна кваліфікація.