Особливості соціальної підтримки сім’ї, жінок, дітей та молоді в сучасній Україні

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Концептуальні та законодавчі засади соціальної роботи з сім’ями, жінками, дітьми та молоддю в Україні

1.1 Основні види соціальної роботи з сім’ями, жінками, дітьми та молоддю в Україні

.2 Нормативно-правові засади реалізації соціальної молодіжної політики центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

РОЗДІЛ 2. Стан та практика соціальної підтримки сім’ї, жінок, дітей, та молоді через систему центрів соціальних служб для сім’ї дітей та молоді

2.1. Державна підтримка молодої сім’ї та напрямки її здійснення

.2 Гендерна політика та практика реалізації напрямку „Соціальна підтримка жіночої молоді”

.3 Державна програма сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді

.4 Аналіз стану соціальної підтримки дітей та молоді

.5 Основні напрями профілактики правопорушень та негативних явищ в молодіжному середовищі, пропаганди здорового способу життя

.6 Державна підтримка волонтерського руху в Україні

.7 Перспективні напрями роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та рекомендації щодо підвищення ефективності їх роботи в Хмельницькій області

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Соціальна робота в Україні має свої особливості, обумовлені як історичним розвитком, так і впливом сучасних світових тенденцій. Необхідно відзначити, що соціальна робота у нашій державі здійснюється в умовах гострої економічної кризи. Як свідчить історичний досвід, потреба у комплексній соціальній роботі особливо зростає в кризові періоди, коли погіршується доля мільйонів людей. І незважаючи на те, що за даними уряду економічний стан країни за останні місяці став дещо поліпшуватись, стан молодого населення продовжує залишатися злиденним. Дефіцит позитивної структури особистості, незатребуваність духовного, емоційного та фізичного її потенціалів наклали відбиток на можливості соціальної адаптації, установки, мотиви, потреби, звички, відчуття повноти життя, здатності до навчання тощо. Деструктивна динаміка соціалізації молоді виявляється у наявності стресових ситуацій, станів напруження, які спричиняються до помилкових висновків, неконтрольованих емоцій, хибних соціальних дій, до промахів у професійній діяльності.

Як підкреслюють українські науковці М. Лукашевич та І. Минович „Наше суспільство опинилося перед загрозою цілковитої необоротної втрати основних виробничих фондів основи життєдіяльності й незалежності держави. Параметри кризи в Україні, за висновками вчених, перевищили їх рівень у США 30-х років або в латиноамериканських країнах 80-х років. Нині у нас більше 80 % населення проживає за межею бідності. Для структурної перебудови народного господарства потрібно, за вкрай заниженими урядом строками, до 20 років і 130 млрд. американських доларів”. Згідно оцінок розробника моделей економіки східноєвропейських країн Дж.Сакса, така перебудова займе від 40 до 120 років .

Соціально-економічні та освітні реформи, що проводились і проводяться у сучасному суспільстві, виявились неспроможними дати молоді надійні гарантії щодо вирішення ряду проблем забезпечення її життєвого, професійного рівнів, оскільки в цих реформах молодіжні програми не отримали належного розвитку.

Вихід на нові аспекти соціальної роботи вимагає формування духовності, прояву активного ставлення особистості до дійсності, поєднання уміння сучасної людини користуватися головним надбанням демократичного суспільства - свободою та бути вимогливим до себе.

Основними керівними документами, що регулюють питання соціального захисту сім’ї, дітей та молоді є Закони України „Про охорону дитинства”, „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, „Про Загальнодержавну програму підтримки молоді” „Про попередження насильства в сім‘ї”, „Запобігання торгівлі людьми”, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, „Про молодіжні та дитячі громадські організації”, Укази Президента України „Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей”, „Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних та неповних сімей”, „Про Стратегію подолання бідності”, соціальні ініціативи Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року”, „Про затвердження Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року”, „Про затвердження Державної програми підтримки сім’ї на період до 2010 року”, „Про затвердження плану заходів з виконання у2007 році Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні”, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 382-р „Про затвердження плану заходів щодо реалізації Стратегії демографічного розвитку на період до 2015 року”, Національні програми „Планування сім’ї”, „Українська родина”, „Підтримки становлення та розвитку студентської сім’ї”, „Сільська молодь”, „Сільська жінка”, „Основних напрямків соціальної політики”.

Питання соціальної роботи з населенням також знайшли своє відображення в науковій літературі. Найбільш ґрунтовними й цікавими є дослідження Скуратівського В., Палія О., Ліанової Е., Волинця Л., Яременка О. та інших авторів. В них розглядається не тільки загальні питання соціальної політики, а й особливості саме соціальної підтримки населення.

Вибір теми дипломної роботи, пов’язаної з соціальною підтримкою сім’ї, дітей та молоді, зумовлений не стільки і не тільки близькістю, а й розумінням важливості для молодої держави цього напрямку роботу. Передусім ця сфера життєдіяльності країни потребує осмислення, узагальнення щодо подальшого розвитку та необхідності саме такої форми роботи, пов’язаної з становленням принципово нової структури соціальної роботи в Україні - центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що утворились на базі центрів соціальних служб для молоді. Окрім того глибокого та всебічного осмислення даної проблеми у вітчизняній літературі поки ще не було, як і не було ґрунтовної роботи щодо узагальнення накопиченого досвіду.

Об’єкт дослідження: соціальна підтримка сім’ї, дітей та молоді в системі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, її стан та перспективи розвитку.

Предмет дослідження: шляхи вдосконалення та підвищення ефективності соціальної підтримки сім’ї, дітей та молоді.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є проаналізувати головні засади соціальної підтримки із зазначеними категоріями населення, визначити головні проблеми функціонування цієї системи та розробити перспективні напрями роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

розглянути чинне законодавство України та основні види соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю в країні;

визначити проблеми та пріоритети соціальної підтримки сім’ей, дітей та молоді;

проаналізувати ефективність державної підтримки волонтерського руху;

відштовхуючись від зробленого аналізу розвитку сучасної системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробити адресні рекомендації щодо підвищення ефективності їх роботи в Хмельницькій області.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що за сучасного стану, соціальна підтримка сім’ї, дітей та молоді в Україні потребує осмислення, узагальнення щодо подальшого розвитку та необхідності саме такої форми роботи як центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що утворились на базі центрів соціальних служб для молоді.

База дослідження. Дослідницька робота проводилась на базі Хмельницького обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з виїздом в Українську державну соціальну службу для сім’ї, дітей та молоді м.Київ.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що матеріали даного дослідження можуть бути використані при відпрацюванні рішення колегії управління у справах сім’ї та молоді обласної державної адміністрації та обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Апробація роботи: результати проведеного дослідження обговорювались на семінарі «Перспективні напрями та шляхи удосконалення роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Хмельницької області», який проходив у Хмельницькому обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і отримали схвальні відгуки.

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ’ЯМИ, ЖІНКАМИ, ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ В УКРАЇНІ

1.1 Основні види соціальної роботи з сім’ями, жінками, дітьми та молоддю в Україні

Сьогодні в Україні соціальним патронажем охоплені практично всі категорії молоді, які тією чи іншою мірою потребують соціальної допомоги, соціального забезпечення та соціальної реабілітації. Це такі категорії: працююча молодь; безробітна молодь; діти і молодь, які навчаються; молоді сім’ї; діти і молодь, які мають відхилення у здоров’ї (діти-інваліди і молоді інваліди); діти і молодь, які мають відхилення у поведінці; молодіжні і дитячі організації та об’єднання; обдаровані діти та молодь; сироти та діти, батьки яких позбавлені батьківських прав; біженці, переселенці тощо.

Головна мета цієї роботи полягає у створенні умов для позитивно орієнтованої соціалізації особистості, яка сприяє соціальній адаптації та самореалізації молодих поколінь в інтересах особистості і суспільства. Вона передбачає взаємодію двох пріоритетних аспектів діяльності держави. З одного боку - це соціальна підтримка, надання різних видів соціальної допомоги різним категоріям сімей, дітей та молоді, що мають в ній потребу; а з іншого - спрямована на розкриття їх творчого потенціалу, соціальна діяльність, яка стимулює формування у неї імунітету до різноманітних негативних явищ [33,6].

Сьогодні завдання соціалізації полягають у тому, щоб допомогти молоді зорієнтуватися у суцільному потоці явищ - соціальних, екологічних, енергетичних, інформаційних, комп’ютерних, оволодіти досвідом старших поколінь, зрозуміти своє покликання, визначити своє місце у суспільстві, самостійно знайти шляхи найефективнішого функціонування у ньому. В процесі соціалізації реалізується право на виживання і розвиток, фізичне і психічне відновлення, на соціальну реінтеграцію жертв зловживання та експлуатації, право на збереження індивідуальності, а також прагнення до самопізнання, самоосмислення, самовдосконалення.

Соціальна підтримка сімей, жінок, дітей та молоді як різновид соціальної роботи здійснюється мережею соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які є сукупністю різнопрофільних установ, діяльність яких спрямована на відродження зруйнованих соціально-економічних, політичних, медико-екологічних, правових, психолого-педагогічних та інших умов, що забезпечують на сучасному рівні розвиток і виживання молоді, її повну самореалізацію.

До основних форм організації соціальної роботи слід віднести: індивідуальну, групову, організацію соціально значущої діяльності; соціальне навчання (соціальну освіту); соціально-психолого-педагогічну та юридичну підтримку; консультування та ін.

Соціальна робота з сім’ями, жінками, дітьми та молоддю базується на точному визначенні сфер та напрямів її здійснення. Серед них провідними є: соціальна профілактика, соціальне обслуговування, соціальні послуги, соціальна підтримка, соціальна реабілітація.

Існують такі види і форми соціальної профілактики: організаційно-педагогічні заходи для створення виховного середовища за місцем проживання дітей і молоді (робота консультаційних пунктів з проблем освіти, виховання, організації дозвілля, працевлаштування, вибору професії; діяльність кімнат для школярів та молоді для задоволення культурних, художніх, спортивних, підприємницьких потреб; робота психолога з корекції поведінки молоді та відносин у сім’ї та в соціумі; реалізація державних, галузевих програм з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі - алкоголізму, наркоманії, проституції, правопорушень тощо); включення різних соціальних інституцій у процес соціалізації молоді, яке передбачає подолання міжвідомчих бар’єрів в організації профілактичної роботи, створення в мережі соціальних служб умов для прояву соціальних ініціатив, розвиток молодіжного руху та відродження традицій національного виховання (проведення масових свят, конкурсів, спортивних змагань, театралізованих дійств тощо); організація соціально-педагогічної роботи з дітьми із сімей групи ризику (індивідуальна та групова робота з батьками та дітьми, ознайомлення різних категорій молоді з інформацією про можливі наслідки асоціальних дій, нехтування здоровим способом життя, відмови від культурного проведення дозвілля); розв’язання проблем зайнятості й працевлаштування неповнолітніх і молоді завдяки створення для них робочих місць в умовах ринкової економіки; сприяння різним установам освіти, спорту, культури в розгортанні форм організації дозвілля дітей та молоді (будинки художньої творчості, центри художнього виховання, об’єднання за інтересами, фольклорні свята, конкурси обдарованої молоді, художні виставки, творчі об’єднання і майстерні з декоративно-прикладного мистецтва), спрямованого на відродження української національної культури [32, 47].

Соціальне обслуговування - вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, соціальних служб для молоді, об’єднань громадян та інших соціальних інституцій щодо надання безкоштовного чи на пільгових умовах, на компенсаційних або благодійних засадах різноманітних соціальних послуг для задоволення духовних, естетичних, моральних, освітніх, оздоровчо-лікувальних, рекреаційних, матеріальних та інших потреб дітей та молоді.

Основними засадами соціального обслуговування є цілісність і збалансованість державних, громадських і приватних програм, серед яких найважливіше місце посідає служба планування сім’ї, працевлаштування молоді, пенсійного забезпечення, соціального страхування на випадок втрати роботи, організація життєдіяльності інвалідів, дітей-сиріт, а також соціально побутову та гуманітарну допомогу: надання соціальної допомоги інвалідам дитинства, праці, війни, одиноким матерям, які виховують дітей-інвалідів, іншим категоріям молоді, що потребують допомоги (покупка продуктів, прибирання квартири, приготування та доставка їжі, супроводження у поліклініку); гуманітарна допомога (їжею, одягом, взуттям, медикаментами) дітям та жінкам, молоді, змушеним покинути сім’ю через жорстоке поводження з ними; організація роботи благодійних столових, притулків для тимчасового проживання дітей, жінок та молоді, які виявилися у складних життєвих ситуаціях, а також осіб, які не мають постійного місця проживання.

Відомі такі види та форми соціального обслуговування: соціально-психологічна експертиза, спрямована на визначення проблем та кризових станів різних категорій молоді, оцінку психолого-педагогічних технологій корекції розвитку особистості; консультативно - медична робота, яка включає комплекс заходів з інформаційного та медичного обслуговування молоді, створення позитивно спрямованої програми життєдіяльності особистості; соціальна просвіта, що передбачає підвищення загальнокультурного рівня розвитку різних категорій молоді, умов включення її у соціальне життя, засвоєння та оволодіння його цінностями; психолого-педагогічна корекція, основне завдання якої - попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі, утруднень у спілкуванні та міжгрупових взаєминах, формування адекватної соціально значущої діяльності.

Соціальні послуги - це комплекс дій держави, відповідних громадських і приватних організацій, спрямованих на поліпшення умов життєдіяльності молоді, розширення можливостей її самореалізації; реалізацію особистісних, політичних, соціальних і культурних прав молодої людини. Надання соціальних послуг ґрунтується на різних формах власності, які забезпечують вільний доступ до видів і рівнів соціальних послуг.

Можна виділити такі види соціальних послуг: обов’язкові; постійні; тимчасові; платні; безкоштовні.

Зміст соціальних послуг становлять: соціально-педагогічна робота з підлітками і молодими людьми, які мають відхилення у поведінці; соціально-медична, психолого-педагогічна робота з тими, хто зазнав жорсткості, насильства; соціально-правовий, психолого-педагогічний захист прав та інтересів дітей, молоді; роз’яснення пільг молодим сім’ям, жінкам, неповнолітнім, молоді, дітям з неповних родин; формування правової свідомості в родині, відповідального ставлення до своїх батьківських функцій у розведених осіб та осіб, які не були у шлюбі; надання соціально-правової допомоги сиротам, інвалідам, а також сім’ям інвалідів, що мають неповнолітніх дітей, малозабезпеченим сім’ям групи ризику; надання всіх видів соціальної допомоги дітям і молоді, які стали жертвами екологічних і технологічних катастроф; тим, які потрапили в екстремальні ситуації (біженці, переселенці) тощо; соціальний патронаж молоді, яка має відхилення у фізичному розвитку: інваліди, особи, які пройшли курс лікування від алкоголізму, наркоманії та токсикоманії; індивідуальна робота з попередження та подолання шкідливих звичок (пияцтва, паління, вживання наркотиків, малорухливого способу життя та ін.); профілактика наркоманії та паління за оригінальними ефективними методиками, створення тренажерних кабінетів для юнаків та дівчат, кабінетів ЛФК; профорієнтація молоді з урахуванням стану її здоров’я [25, 12].

Соціальна підтримка - вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, спрямованої на здійснення заходів для забезпечення гарантованого державою рівня життєдіяльності дітей, молоді та сімей з дітьми з урахуванням їхнього матеріального та фізичного стану, складу сім’ї, віку, здоров’я, участі в суспільному та іншому виробництві.

Зміст соціальної підтримки полягає у цільовій реалізації програм діяльності служб у системі соціальної роботи з молоддю.

Українське законодавство виділяє наступні напрямки соціальної підтримки: підтримка життєвого рівня молоді; надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченій частині молоді, молодій сім’ї, в якій виховуються діти; матеріальне забезпечення у разі тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника; реалізація заходів діючої системи соціального забезпечення; створення умов розвитку творчого потенціалу особистості, державної підтримки інтелектуальної еліти та обдарованої молоді; захист прав працездатної молоді у галузі праці в умовах різних форм власності.

Соціальна реабілітація - це вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, соціальних служб для молоді, об’єднань громадян та інших соціальних інституцій, спрямованої на здійснення системи організаційних, економічних, правових, культурних, освітніх, лікувальних, оздоровчих та інших соціальних заходів щодо відновлення фізичного стану, честі, гідності, прав і свобод дітей і молоді; вплив, що визначається соціальною допомогою і соціальним захистом людей, які їх потребують через соціальну незахищеність, хворобу, соціальні функції або інші соціальні причини.

Напрямами соціальної реабілітації є виконання державних програм соціальної адаптації сиріт, молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі; соціалізація дівчат-підлітків, які залишилися без піклування батьків; соціальної та психологічної адаптації сиріт-інвалідів; соціально-педагогічного захисту учасників навчально-виховного процесу в контексті Державної національної програми „Освіта”; заходи протидії пияцтву, алкоголізму, вживанню наркотиків та тютюну [34, 56].

Видами та формами соціальної реабілітації є: розробка правових та організаційних основ системи обстеження та лікування; превентивна робота з проблем пияцтва, алкоголізму, вживання тютюну серед молоді; пропагандистські заходи до міжнародних свят, Всесвітніх днів без тютюну, алкоголю, наркотиків; соціальна реабілітація та адаптація безробітних, емігрантів, людей, які змушені змінити своє місце проживання (сприяння в отриманні пільг, постійного житла, працевлаштування, перекваліфікація та влаштування на роботу з нової спеціальності тощо), інвалідів, пенсіонерів, жінок, які мають дітей, підлітків, тих, хто бажає зайнятися виробничою працею (сприяння у створенні кооперативів, малих підприємств, в укладанні трудових угод про роботу на дому тощо); сімей, які мають несприятливі соціально-правові умови; колишніх вихованців дитячих будинків та шкіл-інтернатів, які не мають батьків або залишилися без їхньої опіки (сприяння в отриманні матеріальної допомоги, житла, майна по спадщині, у працевлаштуванні або продовженні навчання); організація роботи відділень соціальної реабілітації.

1.2 Нормативно-правові засади реалізації соціальної молодіжної політики центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Будучи складною багаторівневою системою, соціальна робота з сім’ями, дітьми та молоддю орієнтована на особистість та її потреби і провадиться всіма соціальними інституціями, серед яких провідне місце належить соціальним службам.

Соціальними службами називаються спеціально уповноважені державні, громадські, інші соціальні установи, організації та спеціалізовані підрозділи, які здійснюють будь-які види соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю. Вони втілюють в життя соціальну молодіжну політику - систему пріоритетних державних та ініціативно-громадських заходів і дій, спрямованих на створення належних правових, економічних, організаційних та інших умов, які забезпечують реалізацію можливостей дітей та молоді у різних сферах суспільного життя, розвиток їхньої ініціативи, активності й гарантують захист громадянських, політичних, соціальних, екологічних та інших прав і свобод.

Згідно з Декларацією про загальні засади державної молодіжної політики в Україні, ст. 6 Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” та постановою Кабінету Міністрів України № 648 від 13 серпня 1993 року „Про соціальні служби для молоді” була створена і почала діяти в Україні мережа центрів соціальних служб для молоді. Їх діяльність спрямована на реалізацію державних, національних та галузевих програм допомоги і підтримки дітей та молоді [2].

Відповідно до Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” органами державного управління створюються соціальні служби для молоді, які „надають молодим людям інформаційну, правову, психолого-педагогічну, медичну та інші форми соціальної допомоги, реалізують необхідні заходи з метою запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі (правопорушенням, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, проституції тощо) та їх подолання, здійснюють соціальну опіку окремих категорій молоді, зокрема інвалідів, дітей-сиріт” [3].

Під поняттям „центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді” слід розуміти заклади, які створюються державою, діють відповідно встановлених державою норм і нормативів соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями, надають мінімальні гарантовані державою безкоштовні соціальні послуги (психолого-педагогічні, соціально-педагогічні, соціально-психологічні, соціально-медичні, соціально-економічні, юридичні, інформаційні) та соціальну підтримку як власними, так і залученими фахівцями.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є основною державною ланкою, яка здійснює соціальну роботу з дітьми, молоддю, жінками та сім’ями. Всі вони об’єднані спільною метою, є єдиним механізмом держави у реалізації соціальної політики для молоді, утворюючи таким чином систему, яка характеризується ієрархічною структурованістю та впорядкованістю її структурних одиниць, що забезпечує її стабільність, гнучкість та динамічність. Система центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді складається з центрів державного, регіонального та місцевого рівнів.

На державному рівні функціонує Український державний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який утворюється відповідним вищим органом державної виконавчої влади (міністерство, держкомітет).

На регіональному рівні в Україні діють 27 регіональних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (відповідно до територіально-адміністративного поділу України) - Республіканський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (АР Крим), 24 обласні, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Центри регіонального рівня створюються відповідно за рішенням Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та належать до сфери їх управління. На місцевому рівні в кожному регіоні України діють районні, міські та районні у містах центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді [39, 33].

При здійсненні своїх функцій центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді співпрацюють з державними органами, установами, організаціями, підприємствами, так і недержавними організаціями (благодійними організаціями, кредитними спілками, громадськими організаціями, в т. ч. молодіжними) і підприємствами.

Станом на 1.07.2010 р., окрім Українського державного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, відповідні центри створені в 544 з 780 адміністративно-територіальних одиницях, а саме республіканський (АР Крим), 24 обласних, Київський та Севастопольський міські, 317 районних, 124 міських та 49 районних у містах, в яких працює близько 2708 штатних працівників (40% від нормативної кількості). В Донецькій області таких центрів 13 замість запланованих 27. Враховуючи і той факт, що не всі центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді укомплектовані спеціалістами, це значно утруднює реалізацію державних завдань щодо соціальної роботи з молоддю [44, 19].

Соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю в Україні проводять також 1500 спеціалізованих формувань, створених при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, зокрема: служби негайної психологічної допомоги „Телефон довіри”; центри ресоціалізації і реабілітації дітей та молоді; клуби дітей-інвалідів; консультативно-діагностичні служби для вступаючих до шлюбу; школи лідерів дитячих громадських організацій; соціальні служби „Пошта довіри”; клуби „Молода сім’я”; громадські приймальні; пункти обміну речей, що були в користуванні; пересувні медико-консультативні пункти; анонімні кабінети психолога; служби юридичного консультування; постійно діючі лекторії для підлітків; служби знайомств; молодіжні біржі праці та агентства зайнятості, інші.

Центри соціальних служб проводять роботу з дітьми, жінками, молоддю та сім’єю за такими видами: соціальне обслуговування; соціальна підтримка, соціальна профілактика; соціальна реабілітація.

Таким чином, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, охоплюючи такі напрями роботи, стали невід’ємною і важливою структурою у системі державних соціальних установ, що реалізують соціальну політику в Україні.

У 2009 році центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді України надано 2226,4 тис. різних послуг, показник охоплення молоді послугами центрів (відсоткове співвідношення чисельності клієнтів, яким надано підтримку в центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, до загальної кількості молоді) становив 24,2 %.

На діаграмі 1.2.1 наведено динаміку зміни показника охоплення молоді послугами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за 2004-2009 роки. При цьому, проблеми, з якими звертаються клієнти до центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, в основному потребують консультації психолога або соціального педагога (43%), організації вільного часу та матеріальної допомоги.

Діаграма 1.2.1 Динаміка змін показника охоплення молоді послугами центрів соціальних служб для сім’ї

Одним з найбільш значущих якісних показників роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є частка індивідуальної роботи у загальному обсязі наданих послуг, в цілому вона становить у 2009 році 18%.

Діаграма 1.2.2 Структура надання послуг за віком та статтю

Впродовж 2009 року до участі у різноманітних масових заходах, які проводили центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, залучено 2825,4 тис. учасників. Бесідами та лекціями (всього їх проведено 43.490) охоплено 1179,1 тис. молодих людей, тематичними семінарами і конференціями - 304,2 тис. спеціалістів. 1342,1 тис. молодих жителів України взяли участь у фестивалях, конкурсах, інших заходах. Розподіл учасників за показником їхньої участі у різноманітних масових заходах відповідно до тематичної спрямованості наведено на діаграмі 1.2.3.

Не важко помітити, що найбільш поширеними масовими заходами є заходи щодо підтримки творчої, обдарованої молоді - до них було залучено 21,5 % всіх учасників конкурсів, фестивалів тощо, що проводилися центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Друге місце посідають лекції та бесіди з профілактики алкоголізму та наркоманії (14,5%). На третьому - бесіди і лекції з профілактики ВІЛ/СНІДу і венеричних захворювань - 13,5% [32, 42].

Діаграма 1.2.3 Розподіл учасників за показником їхньої участі у різноманітних масових заходах відповідно до тематичної спрямованості

Найбільш поширеними формами роботи є семінари та конференції, що проводяться центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою підтримки творчої та обдарованої молоді - 21,1%, профілактики ВІЛ/СНІДу і венеричних захворювань - 12,1%, соціальної підтримки сім’ї - 12%, профілактики алкоголізму та наркоманії - 11,7%, правопорушень - 10,6%. Отже, можна дійти висновку, що масові заходи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді найчастіше мають саме превентивний характер.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді провадять різноманітну соціальну роботу широкого спрямування, що для зручності аналізу об’єднуються в комплексні види підтримки: соціально-медичну, психолого-педагогічну, правову, матеріальну (з розподілом на речову та грошову), інформаційну.

Розподілення видів підтримки за підсумками 2009 року наведено на діаграмі 1.2.4.

Діаграма 1.2.4 Зміна співвідношення видів підтримки, наданих центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Як видно з діаграми 1.2.4, найбільший процент допомоги припадає на індивідуальну (44%) та психолого-педагогічну підтримку (30%).

Вивчення динаміки зміни частки різних видів послуг у загальному обсязі наданої підтримки доводить, що за період існування центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді їх співвідношення зазнало відчутних змін (діаграма 1.2.5).

Діаграма 1.2.5 Показники видів підтримки, наданої центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Із зазначеної діаграми 1.2.5 можна зробити висновок, що в останні роки стрімко збільшується кількість надання інформаційної підтримки клієнтам центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та зменшується медично-соціальна, що пов’язано, в першу чергу, з кадровими проблемами центрів.

Таким чином, основними напрямами роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді після тривалого періоду становлення та пошуку можна вважати: підтримку молодої сім’ї та жіночої молоді; сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді; сприяння творчому розвитку дітей та молоді, організацію їх змістовного дозвілля; організацію оздоровлення та відпочинку дітей та молоді; підтримку дітей та молоді з особливими потребами; соціальний патронаж дітей та молоді пільгових категорій; профілактику правопорушень та негативних явищ в молодіжному середовищі, пропаганду здорового способу життя; підтримку волонтерського руху. Саме на ці напрямки має спрямовуватися комплекс заходів щодо підвищення ефективності роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді України.

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ПРАКТИКА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ ЧЕРЕЗ СИСТЕМУ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

.1 Державна підтримка молодої сім’ї та напрями її здійснення

Аналізуючи виконання сучасною сім’єю, зокрема молодою, її основних функцій, слід підкреслити, що в результаті соціально-економічної кризи життєвий рівень більшості сімей опинився за межею малозабезпеченості. Це зумовлено зменшенням зайнятості у всіх сферах суспільного виробництва, безробіттям, особливо прихованим, низьким рівнем оплати праці, відставанням номінальної заробітної плати від росту цін. Важливим засобом виживання молодих сімей є допомога батьків, інших родичів (2/3 міських і понад 1/2 сільських сімей). Лише чверть молодих сімей не отримує від батьків ніякої допомоги. Доходи з різних допоміжних засобів трудової зайнятості як джерел виживання має кожна третя молода сім’я. Погіршились житлово-побутові умови сімей. Перспектив на отримання власного житла молоді сім’ї майже не мають. Питома вага сімей, що покращили житлові умови в 2009 році, знизилась до 1,8%, з них багатодітні сім’ї - 2,1%, молоді сім’ї - 0,6%, одинокі матері - 1,7% (табл. 2.1.1). Важко сподіватися і на одержання кредитів на молодіжне будівництво, бо вони вкрай обмежені. Усі ці негаразди негативно позначаються на організації життєдіяльності сім’ї, взаємостосунках в ній, народженні дітей. Низька оплата праці, безробіття, відсутність належних житлових умов негативно позначаються на відтворенні населення України та його здоров’ї. Аналіз сучасної демографічної ситуації, її динаміка протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи, негативні наслідки якої важко передбачити [44, 50].

Падіння життєвого рівня, невирішеність екологічних проблем, соціально-психологічний дискомфорт - все це примушує людей обмежувати розмір сім’ї.

Таблиця 2.1.1 Квартирна черга та поліпшення житлових умов молодих сімей (за даними Держкомстату України)

Стан суспільної системи виховання та оздоровлення дітей також знаходиться у кризовому стані. Так лише до 20% молодих людей можна вважати здоровими. Інші мають різні види захворювань. Збільшилась кількість дітей з психічними розладами. Так в Україні налічується 120 тис. сімей, де виховуються діти - інваліди, а також 350 тис. сімей, де батьки - інваліди, які потребують постійного соціального захисту та підтримки.

Актуальними є проблеми планування сім’ї, збереження репродуктивного здоров’я населення. Основним засобом переривання вагітності в Україні є аборти, рівень яких один з найвищих у світі: на 100 пологів припадає 150 абортів. Як відомо, негативним наслідком абортів є безпліддя, не виношування дитини, ускладнення при пологах, смертність матерів, пологові травми у дітей. Зростання кількості розлучень, конфліктів між подружніми парами, батьками та дітьми свідчать про нестабільність взаємостосунків, перебування сімей у стресових ситуаціях, дефіцит позитивних емоцій, що позначається на соціальній активності людини, її працездатності, погіршує стан психічного та фізичного здоров’я, збільшує кількість дитячих захворювань, призводить до депресій, невротичних, психосоматичних розладів, сприяє появі важко виховуваності, алкоголізації, наркотизації підлітків та молоді, збільшує кількість випадків суїциду. Показовим в цьому плані є приведене нами соціологічне опитування в результаті якого ми отримали наступний розподіл відповідей на запитання „Чи потребує Ваша сім’я соціальної підтримки?”(табл. 2.1.2).

Таблиця 2.1.2 Розподіл відповідей на запитання „Чи потребуєте Ви (Ви особисто або Ваша сім'я) соціальної підтримки (тобто матеріальної допомоги, пільг, інших видів підтримки)? ” залежно від працевлаштування, %

Внаслідок зростання кількості розлучень, деформації шлюбно-сімейних відносин, нестабільності шлюбів збільшується кількість неблагополучних сімей, у яких створюються умови для негативного формування особистості дитини.

Таким чином, можна визначити характерні особливості сім’ї в Україні: криза сімейних традицій, родинно-побутової культури; інтенсифікація розлучень, розпадання шлюбів; зростання кількості неповних сімей; зростання кількості сімей з нерідними батьками; широка розповсюдженість абортів та позашлюбних зачать; прояви насильства у сім’ї; деградація шлюбно-сімейних відносин; зростання кількості неповнолітніх матерів; незнання сім’єю своїх прав у суспільстві; низький рівень загальної сексуальної культури та просвіти серед підлітків та молоді з питань сексу, шлюбу та сім’ї.

Всі вищезазначені проблеми вимагають від держави, суспільства вжиття необхідних заходів щодо запровадження системи соціального захисту родини, створення належних матеріально-побутових, морально-психологічних умов щодо розвитку і зміцнення української сім’ї, соціальної підтримки кожного її члена в усіх сферах життєдіяльності.

Соціальна робота з сім’єю - професійна, волонтерська, специфічна діяльність уповноважених соціальних органів держави і суспільства та сім’ї - спрямована на створення належних умов її життєдіяльності, розширення її можливостей в реалізації прав, визначених міжнародними і національними нормативними документами, забезпечення гармонійного та всебічного фізичного, морального й духовного розвитку її членів, задоволення культурних потреб, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Мета соціальної роботи з молодою сім’єю - соціальна профілактика, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання психологічної, педагогічної, медичної, правової, інформаційно-консультативної, психотерапевтичної підтримки. Соціальна робота направлена не тільки на родину в цілому, а й на окремих членів - матір, батька, дитину та інших [37, 6].

Конкретними завданнями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є здійснення соціально-реабілітаційної роботи, надання різних видів послуг і соціальної підтримки різним категоріям сімей з метою підготовки до сімейного життя, стабілізації сімейних стосунків, допомоги батькам у вихованні дітей, сімейної психотерапії, організації сімейного виховання у педагогічно неспроможних сім’ях, тих, хто виховує дітей-інвалідів, а також надання підтримки малозабезпеченим, багатодітним, неповнолітнім та одиноким матерям.

На це і направлена реалізація програми центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді „Соціальний захист та підтримка сім’ї”. Програма передбачає створення умов щодо соціальної адаптації та соціалізації, самовизначення, самореалізації та самовдосконалення молоді у процесі підготовки її до сімейного життя, стабілізації взаємостосунків у сім’ях, наданні допомоги у вихованні дітей, збереженні сімейних традицій, духовного потенціалу кожної родини.

За цим напрямком центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді реалізують 285 програм: обласні - 26; районні - 192; міські - 58; районні у містах - 9.

Для найкращої реалізації цього напрямку діяльності в центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді працюють спеціалізовані служби (консультативні пункти, центри сім’ї, служби знайомств, медико-психологічні служби, служби соціально-психологічної допомоги), клубні об’єднання (клуби молодої сім’ї, сімейного спілкування, багатодітних, неповних, студентських сімей, батьківської культури тощо), експериментальні майданчики.

Соціальними службами для сім’ї, дітей та молоді розробляються і видаються науково-методичні матеріали на допомогу спеціалістам, які працюють з молодими сім’ями, а також для молоді, що бере шлюб, батькам - з питань сімейного виховання тощо.

У процесі діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді визначились форми і методи роботи по реалізації програми „Соціальна підтримка молодої сім’ї”, які допомагають більш ефективно досягти поставленої мети. Реалізація програми відбувається у чотирьох напрямках: підготовка молоді до сімейного життя; робота з молодими сім’ями по стабілізації сімейних стосунків; школа батьківської підтримки; сімейна психотерапія [40, 78].

Робота проводиться індивідуальна, індивідуально-групова, масова. Методи роботи, які є найбільш ефективними при реалізації програм цього напрямку, - лекції, бесіди, диспути, індивідуальні та групові консультації, тренінгові заняття, рольові ігри, тестування, проективні методики та ін.

Основною формою роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у цьому напрямку є також створення консультативних пунктів, клубів молодої сім’ї. Велике значення має і сімейна психотерапія - найбільш складна ділянка роботи в реалізації програм центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Вона передбачає соціальну реабілітацію сімей з дисгармонією у сімейних взаємостосунках, вплив на конфліктні ситуації, де члени сім’ї зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, мають різні види нервових захворювань, що створює загрозу для стабільності сім’ї.

До реалізації соціальних програм по роботі з молодими сім’ями широко залучаються волонтери.

В основу розробленої програми „Україна - 2010” покладено стратегічне завдання - забезпечити пріоритет прав і безпечної життєдіяльності людини через розширення адресної соціальної допомоги найбільш соціально незахищеним верствам населення. Для практичної реалізації цього завдання у лютому 1999 року Кабінет Міністрі в України прийняв постанову „Про запровадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям”.

Разом з тим, молода сім’я в Україні у сучасних умовах існування потребує ще більшої уваги і допомоги перш за все у соціально-економічному плані шляхом створення державного комплексу правових норм, що забезпечить можливість самореалізації родиною економічної, соціальної, репродуктивної і виховної функцій, поширення соціально-реабілітаційної роботи з проблемними, конфліктними сім’ями, такими, що розлучаються і перебувають у кризовому стані тощо.

Отже, діяльність центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з реалізації такого напрямку роботи як соціальна підтримка молодої сім’ї має чітко розроблену програму. Складові програми досить динамічні, постійно удосконалюються, враховуючи інноваційні технології, що виникають у процесі реалізації.

2.2 Гендерна політика та практика реалізації напрямку „Соціальна підтримка жіночої молоді”

Роль та місце жінки в суспільстві - одне з одвічних питань нашого буття. Особливої гостроти й актуальності воно набуває в нашій молодій державі трансформаційного періоду, коли громадянське суспільство лише починає створюватись. Високий статус жінки в Україні - це запорука і надзвичайно висока мета цивілізованої та багатої держави. Дівчата і молоді жінки, які становлять більш 54% представників своєї вікової категорії, відчувають на собі тягар подвійних проблем - і молодіжних, і жіночих, зумовлених специфікою соціальних ролей та статусу, особливостей процесів інтеграції в суспільстві.

Надзвичайно турбує погіршення здоров’я жінок. Показовим в цьому плані є діаграма 2.2.1, що ілюструє розподіл народжених у матерів, молодших 20 років:

Діаграма 2.2.1 Розподіл народжених у матерів, молодших 20 років

Аналіз рівня здоров’я дівчат-підлітків показав, що серед цієї групи зростає частота серцево-судинних захворювань, анемій, захворювань нирок і статевих органів.

Дані статистики свідчать, що кількість матерів, які виховують дітей без батька, в кожній країні різна. Але в Україні з високим рівнем розлучень кількість таких сімей збільшується. Фемінізація бідності, безробіття стає характерною рисою країн з перехідною економікою, до яких відноситься і Україна. Згідно з офіційною статистикою кількість безробітних жінок становила понад 400 тис. осіб (60%), а заробітна плата, в порівнянні з чоловіками, у жінок на третину менша. Вищу або середню спеціальну освіту в Україні має кожна друга працююча жінка, а серед чоловіків близько 35%. Жінки становлять більшість серед звільнених з підприємств і організацій різних форм власності фактично всіх галузей економіки, причому в промисловості їх частка сягає 64%, а серед звільнених у зв’язку з конверсією підприємств оборонного комплексу - майже 69% [26, с.71].

Одним з численних негативних наслідків бідності є зростання сексуальної експлуатації дівчат та молодих жінок і, як результат, - збільшення кількості венеричних захворювань і СНІДу.

Насильство щодо дівчат або жінок - загальна проблема для різних суспільств та культур, як західних, так і східних. Дуже актуальною є ця проблема і для України. Дані соціологічних опитувань доводять, що 12% опитаних молодих жінок стають жертвами фізичного і психічного насильства у власному сімейному житті, яке ніби „приховане”.

Індикатором неблагополуччя в державі є показники зростання безробіття серед молодих жінок, їхнє перебування за межею бідності, зріст злочинності, проституції, зловживання наркотиками і алкоголем, захворювання, в тому числі пов’язані з втратами репродуктивного здоров’я, вагітністю, абортами, дітонародженнями у дівчат-підлітків та неповнолітніх, збільшення суїцидів, депресивних станів.

За 2009 рік з напрямку „Соціальна підтримка жіночої молоді” надано соціальної допомоги 158.627 молодим жінкам, проведено лекцій, бесід - 4.980, якими охоплено 96.102 особи, тематичних семінарів, “круглих столів” - 474, в яких взяло участь 18.883 особи.

Важливим завданням центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в роботі з жіночою молоддю є надання допомоги в оволодінні комплексом психолого-педагогічних, юридичних, медичних знань та навичок, необхідних для самоствердження особистості, профілактики жіночої злочинності, проституції, запобігання насиллю [29, 77]. З цією метою створені спеціалізовані соціальні служби соціально-психологічної допомоги та пункти консультативної служби соціальної адаптації, „школи майбутніх мам”, „школи виживання”, „служби знайомств”, медико-соціальні кабінети. За даним напрямком в Україні діє понад 200 спеціалізованих соціальних служб. Поширюється практика роботи виїзних консультативних пунктів у навчальних закладах, сільській місцевості, де молодь може отримати консультації психолога, лікаря, юриста. Загалом в Україні діє 28 консультативних пунктів з цього напрямку роботи.

Як компенсаторна форма освіти продовжують діяльність вечірні та недільні жіночі гімназії. У системі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді діє 26 вечірніх та недільних гімназій, у них навчається понад 1000 дівчат. Слухачки отримують необхідні в подальшому соціальному становленні знання, готуються до виконання соціальних ролей: жінка-дружина, жінка-мати, жінка-лідер [32, 18].

Однією з найефективніших форм групової роботи є об’єднання дівчат - підлітків, молодих жінок в клуби, головними завданнями діяльності яких є: формування адекватного уявлення про соціальну роль жінки в суспільстві; сприяння підвищення культурного рівня; підготовка до сімейного життя; формування духовних цінностей; сприяння розвитку активної життєвої позиції.

Як відомо, загальний рівень безробіття в Україні становить 4,3%, серед жінок - 5,5%. Працевлаштуванням жінок в міру своїх можливостей займаються практично всі центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Отже, у роботі з жіночою молоддю фахівці центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді використовують різні форми і методи роботи: лекції, бесіди, семінари, диспути, індивідуальні консультації, тренінги, групові заняття, масові заходи.

Так з напрямку „соціальна підтримка жіночої молоді” Хмельницький обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді співпрацює з державними установами та громадськими організаціями.

На місцевому телебаченні, радіомовленні та на сторінках газет започатковані тематичні рубрики, в яких висвітлюються жіночі проблеми. Проте, на нашу думку, поза увагою Хмельницького обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та більшості аналогічних центрів країни, залишаються такі категорії жіночої молоді як молоді жінки сільської місцевості, безробітні жінки, неповнолітні матері, молоді жінки з девіантною поведінкою. Тому ці напрямки удосконалення роботи необхідно вважати пріоритетними для центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

2.3 Державна програма сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді

Трудова діяльність - одна з найважливіших сфер життєдіяльності людини, реалізація якої дає змогу не лише отримати певні матеріальні блага, а й задовольнити свої природні потреби самореалізації в конкретній діяльності, проявити здібності та можливості. Аналіз статистичних даних по Україні свідчить про те, що рівень безробіття серед працездатного населення постійно збільшується і станом на 01.10.2009 р. становить 4,19%, що складає 1.184.497 осіб. Найменш конкурентоспроможна на ринку праці сьогодні міська молодь віком 15-19 років, яка здебільшого не має професійної освіти і досвіду роботи. З-поміж цієї категорії майже кожен другий з економічно активних безробітний. Взагалі проблема безробіття більш актуальна для міської молоді, ніж для сільської. Частка безробітної молоді з-поміж цих груп становить відповідно 23,6 і 12,7% (табл. 2.3.1).

Таблиця 2.3.1 Рівень безробіття молоді на ринку праці в Україні у 2009 році, % (за даними Держкомстату України)

* Рівень безробіття розраховано за середньорічними даними щоквартальних вибіркових обстежень економічної активності населення як відношення чисельності безробітного населення у віці 15 - 70 років та молоді у віці 15 - 29 років до чисельності економічно активного населення відповідного віку.

Найбільш напруженою ситуація складається з молодіжною зайнятістю. Так на 01.10.2009 р. чисельність безробітної молоді складає 321.028 осіб, що становить 28% від загальної чисельності незайнятих громадян. Але це офіційні цифри, які не враховують прихованого безробіття. Отже, реальний рівень безробіття значно вищий за офіційний. Водночас показник реальної зайнятості молоді значно нижчий, ніж всього населення, - лише 44%, у тому числі 43% з-поміж міської й 48% - сільської молоді (табл. 2.3.2).

Таблиця 2.3.2 Рівень зайнятості молоді на ринку праці в Україні у 2009 році, % (за даними Держкомстату України)

* Рівень зайнятості розраховано за середньорічними даними щоквартальних вибіркових обстежень економічної активності населення як відношення чисельності населення, зайнятого економічною діяльність у віці 15 - 70 років та молоді у віці 15 - 29 років до чисельності обстеженого населення відповідного віку.

Не зникає з порядку денного також проблема працевлаштування випускників загальноосвітніх шкіл та профтехучилищ, які не отримали направлення на роботу. Кількість їх на обліку постійно зростає. Попит на працівників, які не мають професії або досвіду практичної роботи дедалі зменшується, а триваюче в Україні скорочення робочих місць, зростання неповної зайнятості або заборгованості з виплати заробітної плати не сприяє закріпленню на виробництві випускників ПТУ, навіть якщо вони отримали перше робоче місце.

Проблема працевлаштування випускників вирішується шляхом проведення своєчасної профорієнтаційної роботи центрами зайнятості (професійної підготовки та перепідготовки молоді). Так за 9 місяців 2009 року в Україні проходили навчання та перенавчання 81.359 осіб.

Як свідчать статистичні дані, навантаження на одне робоче місце безпосередньо залежить від отриманої освіти. На одне робоче місце по Україні приходиться 19 робітників, 30 службовців та 54 особи, які не мають спеціальної підготовки.

Серйозною проблемою в останній час стала також неповна зайнятість працівників села, в тому числі молодих. Основними її проявами в галузі сільського господарства стають неоплачувані відпустки та праця, неповний робочий день. Рівень безробіття сільського населення становить 3,95%.

Проблема працевлаштування - це комплексна та глобальна проблема в межах всієї країни. Головним стає той факт, що проблема вимушеної незайнятості населення впливає на всі рівні соціальних відносин. Саме зростання показників безробіття призводить до збільшення розповсюдження в суспільстві негативних явищ, погіршення криміногенного стану та кількості скоєних злочинів, втрати працездатним населенням адаптаційних можливостей до життя, до соціальної апатії, психологічної і політичної інертності молодих людей, зниженню репродуктивних можливостей.

Ось чому для центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді головним стала реалізація програми „Сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості”.

Пріоритетним завданням центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є розробка та вдосконалення форм соціальної допомоги, адаптації та реабілітації молодих людей в умовах економічної кризи, надання їм інформаційної, консультативної, психолого-педагогічної допомоги в питаннях професійного вибору, тимчасового чи постійного працевлаштування, заняття підприємницькою діяльністю, формування у безробітної молоді активної позиції щодо пошуку місця працевлаштування та самозайнятості. Реалізація цих завдань відбувається через роботу спеціалізованих служб вторинної зайнятості дітей та молоді, які працюють при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: центрів праці, агенцій зайнятості, бірж праці, бюро по працевлаштуванню тощо.

При сприянні працевлаштуванню молоді спеціалістами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді використовуються різноманітні форми роботи. При всіх діючих міських та районних центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді працюють 45 тимчасових та постійних бюро сприяння працевлаштуванню, 71 спеціалізована служба та школа. Ведеться облік даних вакантних робочих місць для працевлаштування молоді. Створюються спеціалізовані фонди для оплати тимчасових громадських робіт. Здійснюється професійне консультування та діагностика професійних здібностей. Надається інформація про учбові заклади області, умови прийому до них та професії, яких там можна набути. Молодь забезпечується оперативною інформацією про можливості працевлаштування. Проводяться профорієнтаційні виставки, зустрічі та бесіди з молоддю [42, 29].

З кожним роком накопичений досвід ініціює спеціалістів до пошуків інноваційних форм роботи. Серед них: залучення волонтерів до співпраці, проведення з ними та за допомогою них профорієнтаційних заходів. Серед волонтерів значна частина студентів педагогічних та психологічних факультетів різних навчальних закладів. Розширюється використання нових форм та методів роботи, інтелектуальних змагань, конкурсів, КВК з питань профорієнтації та працевлаштування, а також професійних свят. Молодь залучається до участі у І-ІІ турах Всеукраїнського конкурсу бізнес планів підприємницької діяльності. Опитування, анкетування та дослідження надають можливість виявити основні мотиви та готовність випускників до обраної професії, необхідність отримання ними консультацій з профорієнтації та проведення діагностики.

Аналіз відповідей проведеного нами опитування випускників загальноосвітніх шкіл м. Хмельницький свідчить, що більша частина з них обирають професійну сферу, орієнтуючись на високозабезпечений матеріальний рівень життя. Частина професій або не користується попитом серед випускників шкіл, або зникають взагалі з їхньої уваги (наприклад, інженер, будівельник, науковець). Випускників приваблює в обраній професії найбільше: престижність роботи - 51%, відповідність інтересів - 46%, високий заробіток - 39%.

Використання опитувань, анкетувань, досліджень та аналіз отриманих даних дає змогу фахівцям не тільки оцінити результати проведеної роботи, а й спланувати подальшу, керуючись зауваженнями, пропозиціями та побажаннями.

Отже, складна ситуація на ринку праці, постійно зростаючий рівень безробіття, економічна криза в багатьох виробничих сферах потребують пильної уваги, вимагають з боку державних органів розробки та втілення заходів для поліпшення ситуації. Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є однією з державних структур, яка на різних рівнях займається питаннями працевлаштування. Ця робота з кожним роком активізується, обсяги послуг та кількість наданої допомоги поширюється. Зростає чисельність залучених кваліфікованих спеціалістів-психологів, профконсультантів, юристів, педагогів, соціологів для надання молоді своєчасної допомоги, збільшується проведення різноманітних масових заходів.

Таким чином, для покращання цього напрямку роботи центрів необхідно звернути увагу на такі аспекти: вивчення та розповсюдження накопиченого досвіду з питань працевлаштування та вторинної зайнятості; розробку спеціалізованих навчальних програм підготовки спеціалістів для роботи за цим напрямком; координацію дій державних, обласних служб зайнятості, управлінь освіти та зацікавлених організацій у наданні інформаційної допомоги молоді з метою працевлаштування та професійного самовизначення; залучення безробітної та студентської молоді, яка навчається за спеціальністю „психолог” та „соціальний працівник” до волонтерської роботи в спеціалізованих службах центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; питання пільгового оподаткування підприємств, установ, які допомагають в організації платних робіт, а також оподаткування заробітної плати, яку отримують підлітки та молодь за свою роботу; поширення в межах держави діяльності Асоціації трудових об’єднань молоді України.

2.4 Аналіз стану соціальної підтримки дітей та молоді

А. Актуальність необхідності та підтримки творчого розвитку дітей та молоді, організації їх змістовного дозвілля, оздоровлення та відпочинку

В умовах реформування нашого суспільства змінилася соціальна ситуація формування та розвитку сучасної молодої людини. Різко зменшилися можливості для самореалізації дітей, підлітків та молоді, задоволення їхніх культурних інтересів: скорочується кількість гуртків та секцій у позашкільних навчально-виховних закладах, зменшується кількість відвідань підлітками та молоддю закладів культури та мистецтва.

Наслідком такої складної ситуації є утворення духовно-культурного, морального вакууму в процесі виховання та розвитку молоді, який за підсиленням психологічних особливостей підліткового віку (таких, як нігілізм, максималізм, конформізм) породжує такі негативні явища, як споживацьке ставлення до життєвих цінностей, культ сили, агресивне вирішення проблем, підміна рівня розвитку рівнем благополуччя та матеріального достатку. Все це викликає значне зниження рівня пріоритетності духовного, творчого, інтелектуального розвитку і самовираження, відсутність ініціативності, активності, лідерських громадських якостей молодого покоління, соціальну, політичну, економічну і культурну адаптацію молоді, збіднення культурно-духовних потреб. За аналізом культурних запитів української молоді переважне місце в них посідають фізично активні види дозвілля, малопопулярним виявляється відвідування вистав, музеїв, концертів класичної музики, художніх експозицій, бібліотек.

Поряд з цим, протягом останніх років в Україні зберігається тенденція до погіршення стану здоров’я дітей та підлітків, що пов’язано з впливом різних негативних факторів: соціально-економічного, екологічного та психоемоційного характеру. За даними різних наукових джерел та офіційною статистикою на час закінчення загальноосвітньої школи лише 20% підлітків не мають серйозних відхилень від норми у стані здоров’я, 58% випускників мають обмежені можливості вибору професії. Зростає кількість дітей, які мають психоневрологічні захворювання (328,8 тис.), хвороби нервової системи і органів чуття (1,3 млн.). Звичайним явищем серед дітей та підлітків стали невротичні стани та порушення поведінкових реакцій, що лежать в основі розвитку неврозів [34, 36].

На території України понад 3 млн. дітей проживають у зонах з радіонуклідним забрудненням, з них 1 млн. 83 тис. потребують медико-педагогічної реабілітації свого здоров’я, понад 135 тис. дітей - інваліди.

Загострюється проблема соціального сирітства. Серед дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (близько 90 тис.) лише 7% - круглі сироти.

Позитивним фактором є те, що у складних умовах розбудови держави збережено систему естетичного виховання дітей, значна увага приділяється підготовці молодих мистецьких кадрів.

Таким чином, треба зазначити, що соціальна діяльність, спрямована на підтримку розвитку творчої, активної, гармонійно і всебічно розвинутої особистості, оздоровлення дітей та організація їхнього змістовного дозвілля має вирішальне значення для розбудови демократичної, правової, соціальної держави, відкритого суспільства, існування української нації у ХХІ столітті.

Зважаючи на актуальність проблеми, соціальна підтримка талановитих, обдарованих дітей і молоді, сприяння їх розвитку та допомога в реалізації особистого творчого, інтелектуального та духовного потенціалу, стимулювання творчого самовдосконалення, організація змістовного дозвілля, оздоровлення та відпочинку є одним із пріоритетів діяльності центрів соціальних служб для молоді. Програма центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді „Сприяння творчому розвитку дітей та молоді, організація їхнього змістовного дозвілля, оздоровлення та відпочинку” спрямована на підтримку: творчої та обдарованої молоді; студентської молоді; сільської молоді; дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського спілкування; дітей та молодь з функціональними обмеженнями; батьків, що виховують дітей-інвалідів; педагогів, що працюють з обдарованими підлітками та молоддю. Програма передбачає соціальну реабілітацію та соціальне обслуговування дітей, молоді і сімей [29, 15].

Найпоширенішими видами соціальних послуг, що надаються центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо реалізації цієї програми є: організація роботи творчих об’єднань, клубів з інтересами; організація та проведення масових заходів: конкурсів, фестивалів, акцій, вікторин, творчих зустрічей, КВК тощо; проведення спортивно-оздоровчих та туристичних заходів: спортивних змагань, походів, подорожей, зльотів тощо; лекційна робота з питань профілактики негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі, пропаганди здорового способу життя; організація різних форм оздоровлення та відпочинку; тренінгова робота з питань самопізнання, самовизначення, самовдосконалення та самовиховання; створення груп взаємодопомоги тощо.

Серед чинників, які стають сьогодні характерними в роботі центрів соціальних служб - розвиток волонтерського руху.

Зрозуміло, що навіть поєднання зусиль багатьох організацій, установ, підприємств та підприємців не може вирішити усіх проблем, які постають перед центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, оскільки вони зумовлені соціально-економічними ускладненнями, які переживає сьогодні вся Україна. Однак деякі з них можна зменшити або вирішити, відшукуючи, перш за все, можливості на місцях. Так, серед проблем значна кількість обласних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді називають відсутність приміщень для проведення індивідуальних консультацій, гурткових занять, молодіжних масових заходів. І якщо в містах можна знайти можливість використання актових залів інших установ або приміщень будинків культури, то в селах більшість з них просто не функціонує. Відсутність коштів на відрядження, транспортних засобів ускладнює покращання роботи з творчою молоддю та взагалі будь-яку роботу з сільською молоддю.

Майже неможливо знайти творчих працівників, які вели б гурткову роботу на громадських засадах, залучити до вирішення проблем центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді фахівців різних галузей.

Однак чи не найважливішою проблемою залишається та, що центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді іноді віддають перевагу проведенню масових заходів, які, безумовно, носять позитивний характер і приносять певну користь. Проте їх значимість не порівняти з важливістю повсякденної копіткої індивідуальної роботи, коли центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді знаходять шляхи вирішення проблеми будь-якого клієнта. Виходячи з цього, напевно необхідно шукати шляхи більш дієвого поєднання масових та індивідуальних форм роботи, надаючи перевагу останнім.

Б. Пріоритети в організації оздоровлення та відпочинку дітей та молоді

Під впливом радикальних соціальних перетворень, що відбуваються в нашому суспільстві, проходить формування молодої людини, фізичний розвиток та особистісні характеристики якої суттєво відрізняються від попередніх поколінь.

Саме тому одним із важливих напрямків діяльності системи центрів соціальних служб для молоді є організація літнього оздоровлення та відпочинку, змістовного дозвілля дітей, підлітків та молоді різних категорій, сприяння їхньому творчому розвитку.

Пріоритетами в роботі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в цьому напрямку є: організація оздоровлення та відпочинку дітей, підлітків та молоді соціально незахищених категорій, дітей та молоді з особливими потребами; надання психолого - педагогічної підтримки та допомоги дітям, підліткам та молоді у самопізнанні, самореалізації; пропаганда здорового способу життя та профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі; сприяння розвитку та соціальній адаптації юнацтва в реалізації особистісного інтелектуального та духовного потенціалу; виховання у підлітків та молоді організаторських та лідерських навичок, навчання міжособистісному спілкуванню [29, 47].

Однією з найбільш поширених форм роботи стала організація оздоровчих таборів для різних категорій дітей, підлітків та молоді і профільних змін в оздоровчих закладах. Всього протягом літнього періоду 2009 року центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді було організовано 83 зміни у 55 оздоровчих таборів різного виду, у яких відпочивало 12.766 дітей, підлітків та молоді. Табірна форма роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді містить у собі організацію не лише оздоровчих, а й профільних таборів (туристсько-краєзнавчих, екологічних, військово-патріотичних, спортивних), наметових, денного перебування та інших.

Окрім оздоровлення, відпочинку та змістовного дозвілля, працівники таборів формували і розвивали у молоді громадську активність, самостійність, творчість, створювали умови для всебічного розвитку молоді, її соціальної та психологічної захищеності.

Фактично всі центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді приділяють значну увагу культурно-масовій роботі, метою якої є організація змістовного дозвілля дітей та молоді, розвиток їхніх творчих нахилів та здібностей. Набули поширення такі форми роботи як конкурси, фестивалі, шоу-програми, концерти, КВК, акції та інші масові заходи. Особливе місце належить клубним формам роботи: це клуби шанувальників мистецтва, юних театралів, танцювальні, інтелектуальних ігор, юних журналістів, еколого-натуралістичні, оборонно-спортивні, клуби для дівчат тощо.

Центри центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді намагалися якнайширше використати літній період для залучення молоді до волонтерського руху. Хмельницькою міською соціальною службою для сім’ї, дітей та молоді в рамках реалізації програми „Ігротеки на вулицях” проводилися молодіжні ігри, до яких було залучено 58 волонтерів. Вирішення проблем оздоровлення та відпочинку дітей та молоді відбувається у співпраці з відділами у справах молоді, захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, закладами освіти та культури, охорони здоров’я, громадськими організаціями, приватними підприємствами. Крім того, коло партнерів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розширюється за рахунок міжнародних організацій, зокрема, проектів ООН-ЮНІСЕФ, Міжнародного Червоного Хреста та інших.

Аналіз проблем засвідчив, що основною залишається недостатність коштів на організацію таборів, на залучення спеціалістів, проведення масових заходів.

Крім того, актуальною залишається проблема відсутності кваліфікованих фахівців та недостатнє володіння методиками роботи з різними категоріями дітей та молоді.

В. Реалізація державної політики щодо соціально-реабілітаційної роботи з дітьми та молоддю з особливими потребами

Нині спостерігається тенденція зростання чисельності інвалідів внаслідок зниження рівня медичного обслуговування та катастрофи на Чорнобильській АЕС, поширення СНІДу, алкоголізму та наркоманії.

З одного боку, значна кількість дітей - інвалідів навчається і виховується вдома через небажання батьків віддавати дитину до закладу інтернатного типу, а з іншого боку, низький життєвий рівень не дозволяє утримувати дитину в сім’ї, оскільки її утримання в інтернаті виявляється для батьків значно дешевшим.

Взагалі, проблеми інвалідності до останнього часу замовчувалися на державному рівні і не висвітлювалися в засобах масової інформації, тому більшість людей і суспільство в цілому сприймає інвалідів як соціально неповноцінних і, навіть, небезпечних. У результаті психосоціальні потреби інвалідів не задовольняються повністю, особистісні ресурси не активізуються. Можливість соціальної адаптації та реабілітації низька.

Однією з головних проблем, яка потребує негайного вирішення, залишається проблема соціальної ізольованості дітей з особливими потребами і надзвичайно складні умови існування сімей, які виховують дітей - інвалідів. В Україні станом на 01.01.2009 року згідно із статистичними даними налічується вже 158 тис. дітей - інвалідів до 16 років [41, 50].

Державна підтримка дітей та молоді з вадами розвитку тривалий час зводилася лише до певного матеріального забезпечення, надання медичних послуг та початкової освіти. Сьогодні ситуація фактично не змінилася. В умовах економічної нестабільності, кризового стану гуманітарної сфери інваліди виявилися однією з найбільш соціально незахищених верств населення.

Останнім часом в Україні активізувалася робота по створенню умов для адаптації інвалідів у суспільному, громадсько-культурному житті. Державні та громадські організації об’єднують зусилля у створенні консультаційно-освітницьких центрів для батьків, що виховують дітей з особливими потребами, та клубів для спілкування. Видаються науково-методичні розробки з питань правової освіти батьків, поради батькам дітей - інвалідів, а також журнали з творами обдарованих дітей - інвалідів.

Метою роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в напрямку підтримки молоді з особливими потребами є комплексне задоволення потреб дітей-інвалідів у вихованні, навчанні, спілкуванні з ровесниками, лікуванні, що сприятиме їх повноцінному життю. Кожний обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, враховуючи фінансові можливості, кадровий потенціал і потреби регіону спрямовує свою роботу на здійснення соціально-психологічної, педагогічної та правової допомоги через надання інформаційно - консультативних послуг сім’ям, які виховують дітей-інвалідів [32, 42].

Протягом 2009 року центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді реалізувалося 214 соціальних програм з напрямку „Соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами”. Ними проводиться науково-методична робота з метою підвищення ефективності діяльності даного напрямку. Розробляються цікаві методики, лекції, тренінги для спеціалістів центрів, пам’ятки для волонтерів, матеріали профілактичного та просвітницького спрямування для вчителів та батьків. Протягом 2009 року було розроблено 106 та видано 219 методичних матеріалів, проведено 4065 лекцій та бесід, якими охоплено 34.058 осіб, організовано і проведено 380 тематичних семінарів, конференцій, „круглих столів”, якими охоплено 13.771 особу.

В роботі за цим напрямком досить актуальною є проблема індивідуального підходу до дитини з урахуванням її особливостей, здібностей, інтересів, рівня розвитку вмінь та навичок, здатності до навчання. Результати багатолітньої роботи привели до висновку про необхідність створення індивідуальних програм реабілітації для кожної дитини-інваліда окремо.

Фахівцями центрів та залученими спеціалістами протягом року було надано індивідуальну допомогу 289.156 дітям-інвалідам та молодим інвалідам. Найчастіше це юридичні та психологічні консультації, допомога в отриманні пенсії, сприяння навчанню та працевлаштуванню.

З аналізу діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді видно, що однією з найкращих групових форм роботи з дітьми зазначеної категорії є клуби спілкування. Створюються вони шляхом об’єднання дітей-інвалідів та членів їх сімей. Спілкування дітей-інвалідів з однолітками заохочує їх до активного життя, сприяє їхньому розвитку та адаптації, духовному розкріпаченню. В клубах діти мають змогу розважитися, поділитися своїми думками, знайти друзів, відчути розуміння та підтримку.

В Хмельницькій області діють клуби: „Спілкування” (Хмельницький обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді), „Віконечко” (Деражнянський), „Ми разом” (Теофіпольський), „Оберіг” (Красилівський), „Довіра і надія” (Камянець-Подільський), „Віра” (Летичівський), де діти та молоді інваліди мають можливість поспілкуватися на рівних, зустрітися з цікавими людьми, розважитися, продемонструвати свої творчі здібності.

В клубах використовуються різноманітні форми роботи - тренінги, семінари, диспути, лекції, зустрічі з цікавими людьми, вечори творчості, театральні вистави за участю самих інвалідів, змагання, естафети, ігри - розваги, екскурсії.

Одним із важливих факторів у соціальній роботі з дітьми та молоддю з особливими потребами є оздоровлення. Всі центри в міру своїх фінансових можливостей намагаються організувати та провести оздоровчу кампанію для зазначеної категорії. Пріоритетом роботи було оздоровлення дітей у приміських таборах, санаторіях, МДЦ „Артек” та РДЦ „Молода гвардія”.

Криза соціальної сфери країни негативно впливає, насамперед, на матеріальний стан сімей, в яких живуть і виховуються діти - інваліди. Саме ця категорія населення залишається соціально найнезахищенішою. В зв’язку з цим центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді приділяється велика увага наданню матеріальної допомоги дітям та молоді з особливими потребами та їхнім сім’ям. Тільки в 2009 році матеріальну допомогу було надано понад 3500 дітям соціально незахищеної категорії на суму близько 125.000 грн. При багатьох центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді діють спеціалізмвані пункти магазинів безкоштовних речей, пункти обміну речей, що були у вжитку. Відкриті та працюють благодійні їдальні для дітей-інвалідів (Житомирський, Кіровоградський обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді). Залучаються спонсорські кошти, в практику роботи входить надання матеріальної допомоги через підприємства, громадські організації, фонди.

Важливе місце в соціальній реабілітації молодих інвалідів має сприяння спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді їхньому навчанню та працевлаштуванню. В Хмельницькому обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді працює консультпункт з питань профорієнтації, професійної діяльності для молодих інвалідів.

Отже, інвалідність - це проблема не лише інваліда та його сім’ї, але й найближчого оточення. З метою узагальнення проблем соціальної підтримки дітей-інвалідів, для відпрацювання найбільш ефективних форм роботи спеціалістами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді велика увага приділяється дослідницькій роботі. Соціологічні дослідження, опитування, анкетування проводяться серед дітей-інвалідів, молодих інвалідів та їхніх сімей з метою виявлення потреб, інтересів, класифікації батьківських проблем. Завдяки цій інформації центри поповнюють банки даних на дітей-інвалідів, молодих інвалідів, їх сім’ї.

З метою актуалізації проблем інвалідності, докорінної зміни ставлення суспільства до інвалідів спеціалісти центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді намагаються якомога повніше висвітлювати свою діяльність у засобах масової інформації. Найбільш поширеними формами висвітлення проблем інвалідності є публікації в обласній та районній пресі, а також використання радіоефіру. Тільки за 2009 рік підготовлено і проведено 444 теле- радіопередачі, опубліковано 520 наукових та публіцистичних матеріалів [34, 9].

Отже, соціальна робота з дітьми, молоддю - інвалідами поступово набуває комплексного характеру та індивідуалізується. І є чимало соціально незахищених сімей, які відчули на собі допомогу та підтримку з боку працівників соціальних служб для молоді. Зараз розвиваються найбільш пріоритетні напрямки соціальної роботи, які забезпечують максимальну самостійність інвалідів, активізацію життєдіяльності за місцем проживання, створення трудових центрів діяльності, допомогу в організації власного бізнесу, налагодження контактів з ровесниками. Перед системою центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді постала проблема удосконалення волонтерського руху, який має спиратися на мотивацію та індивідуальні можливості волонтерів, їх знання, уміння, професіоналізм. Поряд з цим, необхідно звернути увагу на той факт, що на сьогоднішній день, на жаль, суспільна думка щодо вирішення проблем інвалідності в Україні, ще не сформована й законодавча база.

Г. Аналіз ефективності соціального патронажу дітей та молоді пільгових категорій

В Україні з 90 тис. дітей, які втратили батьківську опіку, тільки біля 10% - біологічні сироти, що втратили батьків внаслідок трагічних обставин. 90% - це діти, батьки яких відмовилися від виконання батьківських обов’язків.

Міжнародний досвід опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, доводить пріоритетність сімейних форм опіки. Тому в нашій країні при активній участі системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розпочато роботу по створенню інституту прийомної сім’ї.

В Україні склалася така ситуація, при якій функції служб допомоги дітям-сиротам та дітям без батьківського піклування розподіляються між установами освіти, охорони здоров’я та соціального захисту населення. Практична соціальна робота зводиться, в основному, до збору і первинного аналізу даних про дітей-сиріт, розподілу різних видів матеріальної допомоги, проведення разових благодійних заходів. Відповідно ж до Конвенції про права дитини головним завданням соціально-педагогічної роботи є забезпечення виживання, захисту і розвитку дитини. Ці завдання вирішуються завдяки впровадженню різних форм і методів роботи та соціальних технологій в системі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які конче потребують діти-сироти, що видно з їх відповідей на запитання про необхідність їм консультації юриста (діаграма 2.7.1).

З 1993 року після прийняття Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” згідно ст. 6 соціальні служби для молоді здійснюють соціальну опіку дітей-сиріт [3].

Головними завданнями їх в цьому напрямку є: інтеграція цієї категорії дітей і підлітків у суспільство, створення сприятливих умов для поліпшення їхнього становища, нормалізації життя, всебічного розвитку інтелектуального і творчого потенціалу, соціальної адаптації; надання опікунам, вчителям кваліфікованої методичної допомоги з корекції недоліків сімейного виховання; допомога в налагодженні взаємовідносин між дитиною, підлітком та оточуючим середовищем; підготовка спеціалістів-фахівців для роботи з дітьми-сиротами та тими, хто залишився без піклування батьків.

Діаграма 2.7.1 Результати соціологічного опитування

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді організовують свою роботу з такими категоріями дітей: діти-сироти, які живуть в сім’ях опікунів; діти-сироти, які знаходяться в будинках дитини, школах-інтернатах; діти-сироти, що виховуються в дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім’ях; сироти, які навчаються в ПТУ, коледжах, вузах; молодь з числа сиріт, які закінчили школи - інтернати, ПТУ, вузи.

Нагальні завдання вирішуються шляхом реалізації соціальних програм, яких протягом 2009 року реалізувалось 170. Визначено пріоритети в роботі, знайдено оптимальні форми здійснення соціальної підтримки дітей-сиріт, створено пакет методичних матеріалів з проблем дітей цієї категорії. Розроблено конкретні заходи реалізації програм, які передбачають: рейди - перевірки, індивідуальне та групове консультування, діагностику, психокорекційну та реабілітаційну роботу, лекції, семінари, бесіди-зустрічі з дітьми та їхніми опікунами, прийомними батьками. При всіх центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді працюють консультативні пункти, „Телефони довіри” [25, 49].

Спеціалісти, наприклад, Хмельницького обласного та міських центрів мають досвід роботи соціалізації дітей-сиріт, які виховуються в школах-інтернатах, де працюють консультативні пункти, клуби сімейного виховання. Дітям та підліткам надається комплексна психолого-педагогічна, медична та правова допомога, розкриваються їхні творчі здібності, на спеціальних заняттях діти набувають навички спілкування, культури взаємовідносин. Водночас ведеться робота з профорієнтації підлітків. Їх залучають до роботи гуртків та секцій, які працюють з метою розвитку та самореалізації особистості. Хмельницьким обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді видані методичні рекомендації „З досвіду роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді по соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки”.

Для ефективності роботи з дітьми-сиротами та дітьми, які залишилися без піклування батьків, спеціалісти центрів ведуть постійну роботу по збору інформації та поповненню банків даних, проводять обстеження матеріально-побутових умов і психологічного стану дітей-сиріт. Вони надають практичну, методичну допомогу дітям-сиротам та їхнім батькам.

При наданні соціальних послуг такій категорії населення основною формою роботи залишається консультативно-інформаційна. Через консультативні пункти соціальної допомоги пройшло за 2009 рік близько 1400 осіб молоді. Консультативно-психологічні служби забезпечують анонімність, конфіденційність, доброзичливість, доступність, добровільність, компетентність та професіоналізм. Працюють там досвідчені фахівці - психологи, соціальні педагоги, юристи, лікарі, які проходять навчання в постійно діючих семінарах, тренінгах.

Значна увага спеціалістів-консультантів приділяється підготовці вихованців дитячих будинків до майбутнього сімейного життя. Соціологічні дослідження показали, що нерідко випускники дитячих закладів інтернатного типу відчувають значні труднощі в створенні власної сім’ї. У них швидко вичерпується початкове уподобання, подружні стосунки не отримують розвитку. Для підготовки вихованців дитячих будинків і шкіл-інтернатів до майбутнього сімейного життя їх вчать практиці відносин не тільки з ровесниками й дорослими, але і з старшими та молодшими дітьми. Виховання дітей-сиріт, як показує практика роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, найбільш ефективно здійснюється в групах, де зібрані діти - сироти різного віку. У таких групах старші діти звикають до піклування про молодших, беруть на себе відповідальність за них. Найкраще така взаємодія здійснюється в сімейному дитячому будинку, де діти і вихователі складають велику багатодітну сім’ю:

Узагальнення матеріалів багатьох досліджень центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді дозволяє зробити висновок, що вихованці дитячих закладів інтернатного типу із самого раннього віку потребують спеціально організованої психологічної допомоги, що забезпечує виховання кожного з них відповідно до його вікових та індивідуальних особливостей. Сьогодні все це здійснюється, тому що є взаємозв’язок, постійна робота психологів - спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з вихователями і вчителями, що сприяє оптимізації процесу психічного розвитку дітей. Психолог допомагає у вивченні вихованців, розробляє і здійснює індивідуальні психопрофілактичні програми, які компенсують неблагополучний досвід і обставини життя цих дітей, сприяє прогресивному формуванню їхньої особистості.

Організація та проведення лекційно-семінарських занять теж знаходить своє використання під час профілактичної роботи з дітьми-сиротами. Однією з найефективніших форм роботи з сиротами та дітьми, які залишилися без піклування батьків, є організація та проведення культурно-масових заходів - фестивалів, конкурсів, благодійних акцій. Культурно-масові заходи стали однією з улюблених форм роботи соціальних педагогів з дітьми по формуванню гармонійно розвиненої особистості, здатної до повноцінної життєдіяльності. Протягом 2009 року було організовано та проведено близько 1000 фестивалів, конкурсів, акцій, виставок, якими було охоплено понад 62 тис. дітей зазначеної категорії.

Для виявлення молодих талантів, підтримки та розвитку творчих здібностей, прищеплення любові до рідного дому, України, відродження та збереження традицій української родини Українським державним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проведено Всеукраїнський конкурс дитячих малюнків серед вихованців дитячих будинків сімейного типу „Мій дім - моя Україна”. 9 переможців нагороджено путівками до МДЦ „Артек”, 20 авторів найкращих робіт були відзначені дипломами та цінними подарунками. Значну перевагу спеціалісти соціальних служб віддають організації та проведенню благодійних акцій. Провідною формою соціальної допомоги дітям-сиротам та дітям, які залишилися без піклування батьків, є соціальний патронаж. Його зміст полягає у впровадженні комплексу патронажних заходів, спрямованих на детальне дослідження і вивчення на добровільній основі всіх умов життєдіяльності клієнта.

Останнім часом великої популярності набула клубна робота. У порівнянні з 2008 роком кількість клубів, які діють при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, збільшилась з 28 до 43. Клуб дозволяє потягом тривалого часу здійснювати на дітей психолого-педагогічний вплив.

З метою поліпшення становища дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків, в Україні спостерігається розвиток сімейних форм виховання як потужної альтернативи інтернатному утриманню дітей. Створено і діє 85 дитячих будинків сімейного типу, в яких утримуються близько 900 дітей [30, 17].

Велике значення спеціалісти соціальних служб для молоді надають соціальній підтримці дітей, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу та їхніх батьків-вихователів: проводять психолого-педагогічну діагностику; сприяють покращанню мікроклімату в сім’ї; проводять психокорекцію та психотренінги; надають соціально-педагогічні та психологічні консультації; допомагають у виявленні та розвитку творчого потенціалу дитини; допомагають у розвитку та вихованні дітей різновікових груп; здійснюють профорієнтацію вихованців дитячих будинків сімейного типу; сприяють організації дозвілля; надають матеріальну допомогу; організовують оздоровлення дітей.

Для забезпечення індивідуального підходу до виховання дитини, позбавленої батьківської опіки, формування її особистості в умовах сімейного піклування в Україні розпочато роботу по створенню інституту прийомної сім’ї

Особлива увага при проведенні соціально-психологічної роботи з сиротами приділяється їхньому подальшому працевлаштуванню, продовженню навчання після закінчення школи, а також професійному визначенню. Не менш важливе значення в роботі центрів соціальних служб для молоді має оздоровлення дітей - сиріт. Усі центри при цьому намагаються: зняти з дітей психологічну напругу, накопичену протягом навчального року; сприяти зміцненню фізичного, психічного та емоційного стану дитини; поширити кругозір, загальну обізнаність дітей; залучити до культури, познайомити з різними видами мистецтва; сприяти інтелектуальному розвитку дітей; підвищити рівень соціалізації, допомогти оволодіти соціальними ролями, нормами етикету, скласти стосунки з оточуючим середовищем.

Підсумовуючи ефективність роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в цьому напрямку, бачиться необхідним приділяти більшу увагу: підбору і підготовці спеціалістів та волонтерів, визначенню мотивації їхньої роботи; чіткому плануванню діяльності центрів, узгодженому з висновками соціальних досліджень, анкет, опитувань та урахуванням побажань вчителів, батьків, опікунів; розробці комплексних програм, які б відповідали особливостям регіону; визначенню системності в роботі з даного напрямку; індивідуальній соціально-реабілітаційній та адаптаційній роботі з дітьми-сиротами та сім’ями, які їх виховують; створенню реабілітаційних центрів для надання комплексної соціальної допомоги дітям-сиротам; організації просвітницьких курсів з проблем дітей-сиріт для спеціалістів, які працюють з цією категорією дітей, та дорослих, які створюють коло їх оточення; соціальній та правовій опіці сиріт-випускників шкіл-інтернатів; організації роботи центрів з прийомними сім’ями.

Як ще раз підтвердили досліди Українського інституту соціальних досліджень, який в межах проекту ЮНІСЕФ „Трансформація державної системи інститутів піклування про дитину” в минулому році створив експериментальні майданчики з підготовки випускників інтернатних закладів до самостійного дорослого життя при інтернатних закладах Києва та Київської області, невирішеність у кінцевому підсумку таких важливих проблем випускників інтернатних закладів, як житло, працевлаштування, соціальна адаптація до самостійного дорослого життя, зводить нанівець всі попередні зусилля держави і фахівців-вихователів [44, 17]. Ось чому найближчим часом необхідно переглянути законодавчу базу щодо соціального захисту молодих людей із числа дітей-сирів та дітей, позбавлених батьківського піклування з метою створення оптимальних умов для їхньої адаптації до дорослого життя.

соціальний молодіжний політика сім’я

2.5 Основні напрями профілактики правопорушень та негативних явищ в молодіжному середовищі, пропаганди здорового способу життя

Актуальність цих завдань підсилюється ще й тим, що з кожним роком зростає кількість кризових явищ у дитячому та молодіжному середовищі. Недостатня увага приділяється організації дозвілля дітей і підлітків, вихованню в них поваги до закону і загальноприйнятих правил поведінки в суспільстві, формуванню основ здорового способу життя. Однією з багатьох проблем сьогодення є правопорушення неповнолітніх та молоді. За офіційними даними Державного комітету статистики України протягом 2002 року кількість злочинів, скоєних неповнолітніми та молоддю становила майже 120 тис.

Ця проблема є актуальною ще й тому, що кількість засуджених підлітків та молоді складає понад 50% від загальної кількості засуджених (діаграма 2.8.1).

Діаграма 2.8.1 Кількість засуджених підлітків та молоді

Варто зазначити також, що в сучасних умовах зростає злочинність і жіночої молоді. Майже 40% підліткових правопорушень мають груповий характер. Змінилася соціальна характеристика і структура злочинних підліткових угрупувань. Сьогодні їх чисельність складає не 3-5, а 50, 100 і більше чоловік. Високим залишається процент засуджених 18-24 років (табл. 2.8.1).

Таблиця 2.8.1 Склад засуджених

За останні роки майже вдвічі зросла кількість осіб, що перебувають на обліку в медичних закладах з діагнозом наркоманія та токсикоманія. Кількість зареєстрованих хворих з наркотичними розладами за станом на 01.01.2009 р. перевищила 68 тис. осіб, серед яких понад 2 тис. неповнолітніх. Зафіксована стала тенденція до поступового збільшення питомої ваги жителів сільської місцевості, що вживають наркотики у немедичних цілях. Високою залишається захворюваність підлітків на розлади психіки та поведінки в наслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин (табл. 2.8.2).

Таблиця 2.8.2 Захворюваність підлітків на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин*, осіб (за даними Держкомстату України)

Проте статистичні дані про рівень і динаміку різних видів хімічної залежності відображають лише зовнішні тенденції цього небезпечного явища. Є підстави вважати, що кількість споживачів наркотичних засобів у 10-15 разів більша, ніж за офіційними даними. Наркотизації суспільства активно сприяють такі негативні фактори як різке соціальне розшарування сімей, неврівноважений психоемоційний фон виховання підлітків, їхня соціалізація в умовах знецінення загальнолюдських принципів моралі. Безперечним є і той факт, що Україна потрапила в сферу дії міжнародного наркобізнесу, що також впливає на динаміку наркотизації суспільства та на ріст злочинності, пов’язаної з наркотичними засобами (діаграма 2.8.2).

Діаграма 2.8.2 Кількість осіб, які скоїли злочини, пов’язані з наркотичними засобами, психотропн6ими речовинами (за даними Держкомстату України)

Сьогодні спостерігається тенденція до вживання молоддю більш небезпечних наркогенних засобів. Масовим стає явище перших наркотичних спроб серед підлітків 11-12 років.

З проблемою розповсюдження наркоманії тісно пов’язане поширення епідемії ВІЛ/СНІДу, оскільки серед загальної кількості ВІЛ-інфікованих відсоток ін’єкційних споживачів наркотиків складає близько 70-80%, що проілюстровано в табл. 2.8.3.

Таблиця 2.8.3 ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД підлітки*, осіб (за даними Держкомстату України)

Поширення ВІЛ-інфекції та СНІДу в Україні набуло небезпечного характеру, що створює загрозу для суспільства та національної безпеки держави. Масштаби захворюваності, темпи росту (щомісяця реєструється 500 і більше нових випадків ВІЛ-інфекції), відсутність ефективних засобів попередження призвели до того, що на початок 2009 року в країні нараховується понад 30000 осіб хворих на ВІЛ/СНІД, переважно молодого віку. У 2008 році виявлено 571 випадок захворювань на СНІД серед дорослих і 16 випадків - серед дітей. Кількість хворих на СНІД в Україні збільшилась за останні роки в 8 разів.

Особливо тривожним є те, що хвороба вражає молодь у найбільш активному репродуктивному та працездатному віці. Велике занепокоєння викликає той факт, що офіційна кількість випадків ВІЛ/СНІДу - тільки вершина айсбергу, яка складає близько 10% фактичного числа. Згідно даних серо-епідеміологічного контролю ВІЛ-інфекції в Україні з 01.01.2006 р. по 01.01.2009 р. було діагностовано 200-240 тис. випадків ВІЛ. Україна посідає перше місце серед країн СНД за темпами росту епідемії.

Між тим, інформованість населення з цього питання знаходиться у нас у зародковому стані. Проблему епідемії ВІЛ/СНІД можна вирішити тільки комплексно, приймаючи до уваги не лише медичні, а й соціальні, психологічні та правові аспекти, що підтверджує досвід країн Заходу. Лібералізація статевої моралі в суспільстві, “еротизація” свідомості й поведінки підлітків через засоби масової інформації, рекламу обумовлюють прискорення початку статевого життя молоді, що в свою чергу є фактором ризику частоти хвороб, що передаються статевим шляхом (ХПСШ), ВІЛ/СНІДу та небажаної вагітності юнок.

У порівнянні з європейськими країнами рівень ХПСШ в Україні залишається надзвичайно високим, особливо серед підлітків та молоді (табл. 2.8.4).

Таблиця 2.8.4 Захворюваність підлітків на венеричні хвороби*, осіб (за даними Держкомстату України)

2006

2007

2008

2009

Чисельність підлітків з уперше в житті встановленим діагнозом

Сифіліс

3696

4787

4047

3397

2514

Гонококова інфекція

2960

2437

1833

1451

1316

На 100 тис. підлітків

Сифіліс

169,2

218,7

184,8

152,7

113,9

Гонококова інфекція

135,5

111,3

83,7

65,2

59,6

Чисельність підлітків, що перебувають на обліку у медичних закладах на кінець року

Сифіліс

...

6203

7097

6823

6549

На 100 тис. підлітків

Сифіліс

...

284,1

323,2

303,0

293,1

Гостро також постає проблема виявлення цих захворювань, оскільки часто вони безсимптомні, мають невизначений інкубаційний період. Не існує і вакцин проти ХПСШ, тому необхідно направляти зусилля на профілактику цих захворювань через різноманітні форми соціальної роботи.

Україна превалює в Європі також по кількості абортів, у тому числі серед дівчат віком 10-14 років. Офіційні дані МОЗ України свідчать, що за останні 5 років число абортів серед неповнолітніх зросло з 47,4% до 94,0%, що безперечно впливає на їх репродуктивну функцію в майбутньому.

Приведені вище факти підтверджують необхідність активної профілактичної роботи з дітьми та молоддю в Україні з метою попередження різноманітних форм девіантної поведінки серед осіб цих вікових груп.

Тому комплексна програма центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді „Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі” передбачає реалізацію комплексу психолого-педагогічних, медичних, правових, інформаційно-консультативних заходів, спрямованих на роз’яснення дітям та молоді правових норм стосовно різних видів асоціальної поведінки; популяризацію переваг здорового способу життя; поширення інформації про наслідки вживання різних видів алко-, нарко- та токсичних речовин; допомогу по ресоціалізації дітей та молоді, які мають різні форми девіації.

За напрямком „Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі” фахівцями центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розроблено та реалізується 552 соціальні програми, зокрема з питань профілактики алкоголізму та наркоманії - 157 програм, з профілактики ВІЛ/СНІДу та венеричних захворювань - 142 програми, з профілактики правопорушень та злочинності - 140, з правової освіти - 77, з питань соціальної підтримки неповнолітніх та молоді, що повернулися з місць позбавлення волі - 36 соціальних програм. У рамках цієї діяльності системою ЦССМ тільки в 2009 році надано допомогу 987.306 молодим людям. В порівнянні з 2005 роком кількість програм збільшилася на 239 [41, 75].

З метою соціально-педагогічної профілактики центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проведено 1870 акцій, фестивалів, конкурсів, у тому числі з профілактики алкоголізму, наркоманії - 574, ВІЛ\СНІДу та венеричних захворювань - 502, профілактики правопорушень та злочинності - 468, з питань правової освіти - 326, з питань соціальної підтримки засуджених - 23. Всього охоплено 35о тис. дітей та молоді.

В діючій програмі соціальна робота з профілактики негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі реалізується через: соціально-педагогічну профілактику; соціально-педагогічну допомогу; соціальну адаптацію та реабілітацію.

Найбільш розповсюдженою і ефективною формою профілактики залишається лекційна робота, яку використовують усі центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Про це свідчить зростаюча кількість замовлень на проведення лекцій в освітніх установах. У 2009 році з профілактики негативних проявів проведено 19807 лекцій, зокрема з профілактики алкоголізму та наркоманії - 6418 лекцій, з профілактики ВІЛ/СНІДу та венеричних захворювань - 5219, правопорушень та злочинності - 4285, з питань правової освіти 3393 та з питань соціальної підтримки засуджених - 492 лекції. Ними охоплено майже 2 млн. підлітків та молоді.

Під час лекцій стало традиційним проведення сюжетно-рольових ігор, тренінгів, дискусій, брейн-рингів, диспутів, брифінгів з питань законодавства і прав молоді. При цьому використовуються профілактичні програми вітчизняного та закордонного виробництва.

Організовуються постійно діючі виставки плакатів і малюнків. Систематично спеціалістами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводять зустрічі учнів загальноосвітніх шкіл та їх батьків з працівниками відділів внутрішніх справ та кримінальної міліції у справах неповнолітніх, представниками прокуратури, наркологами, гінекологами, сексопатологами тощо. З метою профілактики бездоглядності та безпритульності дітей спеціалістами всіх центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді разом з представниками служб у справах неповнолітніх та кримінальної міліції систематично проводяться рейди-перевірки „Діти вулиці”, „Ринок”, „Вокзал”, „Підвал”, „нічне місто” та оперативні рейди по перевірці місць масового відпочинку молоді, рейди перевірки торгівлі спиртними напоями для молоді, цільові рейди в сім’ї педагогічного ризику з метою виявлення дітей, які перебувають у складних умовах, проводяться обстеження житлово-побутових умов багатодітних та соціально-неспроможних сімей.

Соціально-адаптаційне та реабілітаційне спрямування діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді залишається проблематичним, оскільки повноваження працівників центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є недостатніми для вирішення питань, що виникають при роботі з алкоголе- та наркозалежними, ВІЛ-інфікованими, хворими на СНІД, засудженими підлітками та молоддю. Разом з тим, досвід такої роботи значний. Центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді ведеться робота по активізації діяльності груп взаємопідтримки ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

Соціальна реабілітація проводиться і з молоддю, що звільняється з місць позбавлення волі. Зокрема, в системі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розпочато здійснення соціального супроводження неповнолітніх, що звільняються з виховно-трудових колоній. З’ясовуються побутові умови проживання їхніх родин, сімейних взаємостосунків, стосунків з оточуючими. Надаються різні види допомоги: інформаційна, правова, соціально-психологічна, отримують її і батьки неповнолітніх [33, 40].

Соціальна допомога надається підліткам в отримані паспорта, придбанні одягу, взуття, у працевлаштуванні, подальшому навчанні.

В рамках програми центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді „Соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які відбувають покарання та звільняються з місць позбавлення волі” встановлені тісні зв’язки з органами внутрішніх справ, з установами Державного департаменту з питань виконання покарань, особливо з виховно-трудовими колоніями: Павлоградською, Ковельською, Дубенською, Кременчуцькою, Бережанською, Прилуцькою. Фахівці обласних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді ведуть роботу як з вихованцями ВТК, так і з сім’ями засуджених. Цікава робота системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - експериментальний майданчик „Сталкер” (на базі Павлоградської виховно-трудової колонії для неповнолітніх Дніпропетровської області) [34, 19].

Все це дає підстави стверджувати, що є необхідність спрямувати діяльність центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на: кращу організацію змістовного дозвілля молоді, участь в гуртках, секціях, клубах, у пізнавально-розважальних заходах; проведення більш широкого кола заходів з батьками, особливо тих дітей, які викликають педагогічне занепокоєння; краще висвітлення в засобах масової інформації проблем поширення ВІЛ-інфекції, СНІДу та хвороб, що передаються статевим шляхом.

Проведена робота центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сприяла певному зниженню асоціальних проявів, злочинності серед молоді та неповнолітніх. Але їх рівень все ж залишається високим і потребує поглиблення профілактичної роботи.

Підсумовуючи, слід сказати, що не дивлячись на те, що в системі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сформовано цілісний підхід до профілактичної роботи, результативності її проведення перешкоджає ряд проблем. Перш за все, це проблеми організаційно-правового характеру. Недостатнім залишається фінансування соціальних програм, що заважає проведенню систематичної, послідовної та комплексної соціально-профілактичної роботи. Відсутня матеріально-технічна база ряду центрів, зокрема районних. Проблематичне кадрове забезпечення, особливо в районах та сільській місцевості. Якщо в містах до роботи з правової освіти молоді та профілактики правопорушень можна залучати студентів правових факультетів вузів, то в районах до цієї роботи залучаються представники правоохоронних органів та юристи райдержадміністрацій, які за браком часу не завжди можуть добре порозумітися з молодіжною аудиторією. Зберігається негативна тенденція відтоку кваліфікованих кадрів у інші установи й організації з більш привабливими умовами праці. Складним залишається методичне забезпечення центрів соціальних служб для молоді. Для проведення більш результативних соціально-реабілітаційних програм важливим елементом залишається залучення якомога більшого числа партнерів як з державних, так і з громадських установ та організацій.

2.6 Державна підтримка волонтерського руху в Україні

Входження України в новий період розвитку всіх сфер соціально-економічного життя, відновлення державності, реставрація багатого культурно-історичного досвіду висуває на передній план проблему формування особистості, провідною якістю якої є активне ставлення до дійсності, вміння користуватись головними надбаннями демократичного суспільства - свободою та можливістю творчої самореалізації.

Тому головною метою соціальної роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є створення умов для позитивно орієнтованої соціалізації особистості і як зазначено в державній програмі „Діти України”: впровадження нових форм і методів виховання, „які відповідали б потребам розвитку особистості дитини та сприяли розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей”. Саме участь у волонтерському русі дає можливість молодим людям самореалізувати себе з однієї сторони, відчути себе причетними до участі в державних справах - з другої сторони.

Проект Закону України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” визначає волонтерський рух як добровільну, доброчинну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер [4].

Початок розвитку розгалуження мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в Україні припадає в основному на 1992-1993 роки. Інтенсивний розвиток та специфіка роботи служб соціальної допомоги молоді зумовлена вимогами часу, що водночас викликало потребу у створенні багатопрофільної інфраструктури, складовою частиною якої, складовою частиною якої, поряд з професійними соціальними працівниками, змогли б стати волонтери. Волонтерські служби при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді поступово стали одним з аспектів державної молодіжної політики. На початку членами волонтерських угрупувань були переважно неповнолітні і молодь (старшокласники, студенти), тобто особи, у яких не було відповідного досвіду чи кваліфікації. Проте останнім часом все частіше до волонтерських лав вступають і добровольці - досвідчені фахівці (юристи, лікарі, психологи, педагоги та ін.). Основу ж волонтерської співпраці з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді становлять підлітки 12-15 років та молодь віком 21-24 роки (діаграма 2.9.1).

Діаграма 2.9.1 Віковий склад волонтерів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, %

Істотну роль у зміцненні статусу волонтерів та формування позитивного ставлення громадськості до їхньої діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів, що активно використовують у своїй роботі центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Види та зміст роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з волонтерами визначається загальними напрямками соціальної підтримки, а саме: соціально-реабілітаційна робота, соціальна опіка і захист, соціальний супровід. Звичайно, крім позитивних моментів у підготовці волонтерів є і певні труднощі. Однією з головних проблем є те, що до цього часу немає офіційного визначення поняття „волонтерська діяльність” і „волонтер”, не визначений і сам статус волонтера.

Водночас можна стверджувати, що волонтерський рух для молодих людей є невичерпним джерелом громадянського досвіду, можливості вчитися та сприяти розвитку солідарності в країні, можливості реалізувати себе у служінні суспільству.

.7 Перспективні напрями роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та рекомендації щодо підвищення ефективності їх роботи в Хмельницькій області

Соціальна підтримка сімей, дітей та молоді як різновид соціальної роботи здійснюється мережею соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які є сукупністю різнопрофільних установ, діяльність яких спрямована на відродження зруйнованих соціально-економічних, політичних, медико-екологічних, правових, психолого-педагогічних та інших умов, що забезпечують на сучасному рівні розвиток і виживання молоді, її повну самореалізацію.

За результатами проведеного нами дослідження виявлено ряд проблем, які потребують додаткових заходів та окреслення перспективних напрямів роботи для їх якісного вирішення. Найбільш гострі проблеми пов’язані з матеріальним забезпеченням та поліпшенням якості надання соціальних послуг на дому, психологічні проблеми.

Суттєво позначається на якості роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і вимагає більшої уваги до них з боку місцевих державних адміністрацій велика плинність кадрів. Для виконання покладених на мережу центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді завдань потрібно поліпшити матеріально-технічний стан та фінансове забезпечення центрів.

Потребує удосконалення кадрове забезпечення діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Фактично за даними статистичної звітності центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді укомплектовані на 88%. На місцях складається ситуація, коли органи виконавчої влади створюють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тільки „де-юре”, затвердивши штатний розклад в розмірі 2 осіб - директора та бухгалтера. Так, в 125 центрах працює менше 3 штатних одиниць. Створюючи малочисельні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, в яких відсутні спеціалісти відповідного фаху і необхідне фінансове, матеріально-технічне забезпечення, місцеві органи виконавчої влади не можуть отримати реальне уявлення про можливості центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді як спеціальних закладів з надання гарантованих державою соціальних послуг та соціальної підтримки молоді (в додатку таблиця 3).

Сьогодні рівень фахової підготовки значної кількості працівників не відповідає меті центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - надання соціальних послуг та допомоги фахівцями чітко визначеного профілю - психологами, юристами, соціальними педагогами, медичними працівниками тощо (діаграма 2.10.1).

Системі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді потрібні люди високої кваліфікації з питань соціальної роботи, соціального менеджменту, адміністративного управління, юристів, медичних кадрів тощо.

Діаграма 2.10.1 Динаміка зміни співвідношення фахівців серед працівників центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Досить суттєвих зрушень потребує питання фінансового та матеріального забезпечення роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Кошти на фінансування центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді передбачаються у відповідному бюджеті по КЕВК 091100 „Соціальні програми у галузі сім’ї, жінок, молоді і дітей”. Окрім центрів соціальних служб для молоді, по цьому коду фінансуються соціальні програми і заходи державних органів у справах молоді, соціальні програми і заходи державних органів у справах жінок, утримання клубів підлітків за місцем проживання, інші видатки, соціальні програми і заходи державних органів у справах сім’ї, молодіжні програми Українського національного комітету молодіжних організацій, молодіжні програми Асоціації молодих політологів і політиків. Це вносить великі незручності та непорозуміння при формуванні та виконанні державного та місцевих бюджетів.

Значно зросло недофінансування (різниця між обсягом затверджених коштів та касових видатків) центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Якщо в 2005-2007 роках недофінансування системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді не перевищувало в цілому по Україні 3%, то в 2007 році центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді не отримали вже 10% затверджених коштів. У 2008 році ситуація дещо стабілізувалась, але в 2009 - знову складала 8%. Не націлені на розбудову центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді державний та місцеві бюджети на 2009 рік, де розподіл коштів на молодіжну сферу відбувався виходячи з кількості молоді в регіоні, а не на основі забезпечення функціонування тих структур, які з ними працюють.

Ще один важливий чинник результативної роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - стан їх матеріально-технічного забезпечення., який знаходиться на досить низькому рівні. Так, за даними 2009 року 12% центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді не мають власного приміщення, 20% центрів мають площу приміщень, що не відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Незадовільним є стан комп’ютеризації та інформації системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (нестача комп’ютерів у більшості регіонів досягає 90-97%).

Сьогодення вимагає від центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді постійного володіння найновішою оперативною технікою. Для розробки ефективних управлінських рішень потрібен змістовний аналіз наявної інформації, її адаптація до потреб „замовника” та можливостей „виконавця” певної соціальної послуги, здійснення систематичного моніторингу, значної програмної підтримки, забезпечення всіх регіональних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді єдиними або сумісними версіями технологічних програмних засобів.

Потребує введення єдиних методологічних та організаційних стандартів система планування, звітності, моніторингу та дослідницької діяльності. Виходячи з того, що до цих пір таких стандартів не затверджено, виявилося просто неможливим в даній роботі більш детально проаналізувати статистичні дані всіх напрямків роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Здійснення ефективної аналітичної роботи дасть змогу отримання інформації стосовно діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та соціальної ситуації в цілому, систематизацію цієї інформації, оцінку результатів та формування перспективних цілей, завдань та визначення засобів їх реалізації.

Виходячи з вищесказаного, Українським державним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розроблена Комплексна програма організаційного розвитку системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на 2005 - 2009 роки, яка ставить своїми завданнями: упорядкування діяльності функціонуючих центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, приведення її у відповідність нормам і нормативам, які встановлені чинним законодавством; вирішення питання щодо розмежування функцій та повноважень органів виконавчої влади, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та громадських молодіжних організацій, що здійснюють соціальну роботу з дітьми та молоддю; створення єдиної інформаційної системи для обслуговування діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; створення єдиного механізму перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників центрів; розробка та впровадження критеріїв оцінки ефективності діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; сприяння розробці та впровадженню державних норм і нормативів соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями; тощо [34, 89].

На це і буде направлена подальша робота системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, яка вже досить вдало заявила себе не тільки на теренах України, але й за кордоном батьківщини.

Та все ж факт створення державної системи соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді не став поштовхом до відповідних змін у певних документах, зокрема положеннях про роботу всіх залучених до соціальної роботи організацій інших відомств, які в своїй діяльності підчас дублюють одне одного. Рівень взаємодії організацій різних відомств, що здійснюють соціальну роботу, залежить не від принципових позицій, продиктованих державними документами, а від ступеня особистої зацікавленості їх керівників. Соціальні служби для сім’ї, дітей та молоді нерідко розглядаються як установи, що надають допомогу тим організаціям, які з певних причин не можуть цього робити: так, виховну роботу з школярами - замість педагогічного колективу шкіл і позашкільних закладів, роботу з профорієнтації - замість центрів зайнятості і педагогічних колективів шкіл, масові молодіжні заходи - замість органів культури, громадських організацій, роботу з дітьми-сиротами - замість органів опіки. При цьому робота, що проводиться, не може вважатися безпосередньо як соціальна, тому що основні її напрями мають масовий превентивний, а не індивідуальний або індивідуально-груповий характер.

Основними причинами незначного поширення актуальних видів соціальної роботи є, по-перше, неорієнтованість соціальних структур на ці проблеми; по-друге, брак розроблених і адаптованих до вітчизняної реальності методик такої роботи; по-третє, відсутність кваліфікованих спеціалістів, спроможних забезпечити ці напрями соціальної роботи [35, 16].

Зараз керівництвом Української державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді ведеться велика робота по удосконаленню форм та методів роботи системи, розглядаються перспективні варіанти та інноваційні технології соціальної роботи в Україні. Визначені шість пріоритетних програм діяльності центрів: робота з молодою сім’єю, включаючи соціальну підтримку та допомогу дітям-сиротам, молодим інвалідам, творчій молоді; профілактика негативних явищ в молодіжному середовищі, пропаганда здорового способу життя; підтримка волонтерського руху; робота з військовозобов’язаною молоддю; сприяння працевлаштування та вторинній зайнятості молоді; розвиток мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Позитивним є створення Ліги соціальних працівників України - організації, яка об’єднує громадян України з метою задоволення та захисту законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів своїх членів, реалізації їх прав і свобод, здійснення соціального обслуговування, соціального патронажу, соціальної профілактики та соціальної реабілітації дітей, молоді та сімей, сприяння у реалізації міжнародних, національних, державних та недержавних програм у сфері соціальної роботи.

Для підвищення ефективності соціальної підтримки сім’ї, дітей та молоді, необхідно впроваджувати кращі надбання центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Серед рекомендацій, які можуть стати у нагоді для підвищення ефективності роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в Хмельницькій області можна виділити наступні:

. Соціальна робота з молодою сім’єю має бути направлена не тільки на родину в цілому, а й на окремих членів - матір, батька, дитину та інших.

Конкретними завданнями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді області має стати здійснення соціально-реабілітаційної роботи, надання різних видів послуг і соціальної підтримки різним категоріям сімей з метою підготовки до сімейного життя, стабілізації сімейних стосунків, допомоги батькам у вихованні дітей, сімейної психотерапії, організації сімейного виховання у педагогічно неспроможних сім’ях, тих, хто виховує дітей-інвалідів, а також надання підтримки малозабезпеченим, багатодітним, неповнолітнім та одиноким матерям.

На це має бути розроблена і впроваджена програма для центрів соціальних служб сім’ї, дітей та молоді області „Соціальний захист та підтримка сім’ї”, яка передбачає створення умов щодо соціальної адаптації та соціалізації, самовизначення, самореалізації та самовдосконалення молоді у процесі підготовки її до сімейного життя, стабілізації взаємостосунків у сім’ях, наданні допомоги у вихованні дітей, збереженні сімейних традицій, духовного потенціалу кожної родини.

Реалізація даної програми має відбуватися за такими напрямках: підготовка молоді до сімейного життя; робота з молодими сім’ями по стабілізації сімейних стосунків; школа батьківської підтримки; сімейна психотерапія.

Центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді області розробити і видати науково-методичні матеріали на допомогу спеціалістам, які працюють з молодими сім’ями, а також для молоді, що бере шлюб, батькам - з питань сімейного виховання тощо.

. В роботі з жіночою молоддю з надання допомоги в оволодінні комплексом психолого-педагогічних, юридичних, медичних знань та навичок, необхідних для самоствердження особистості, профілактики жіночої злочинності, проституції, запобігання насиллю створити в області при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді „школи майбутніх мам”, „школи виживання”, „служби знайомств”, медико-соціальні кабінети.

. Ширше впроваджувати в практику роботи виїзні консультативні пункти в навчальні заклади та сільську місцевість, де молодь може отримати консультації психолога, лікаря, юриста.

. Як компенсаторна форма освіти, в системі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді впровадити діяльність вечірніх та недільних жіночих гімназії де б слухачки отримували б необхідні в подальшому соціальному становленні знання, готувалися б до виконання соціальних ролей: жінка-дружина, жінка-мати, жінка-лідер.

Однією з найефективніших форм групової роботи має стати об’єднання дівчат - підлітків, молодих жінок в клуби, головними завданнями діяльності яких є: формування адекватного уявлення про соціальну роль жінки в суспільстві; сприяння підвищення культурного рівня; підготовка до сімейного життя; формування духовних цінностей; сприяння розвитку активної життєвої позиції.

На місцевому телебаченні, радіомовленні та на сторінках газет започаткувати тематичні рубрики, в яких висвітлювати жіночі проблеми.

. Пріоритетним завданням центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді області має стати розробка та вдосконалення форм соціальної допомоги, адаптації та реабілітації молодих людей в умовах економічної кризи, надання їм інформаційної, консультативної, психолого-педагогічної допомоги в питаннях професійного вибору, тимчасового чи постійного працевлаштування, заняття підприємницькою діяльністю, формування у безробітної молоді активної позиції щодо пошуку місця працевлаштування та самозайнятості. Реалізація цих завдань має відбуватися через роботу спеціалізованих служб вторинної зайнятості дітей та молоді, які працюють при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: центрів праці, агенцій зайнятості, бірж праці, бюро по працевлаштуванню тощо.

Таким чином, для покращання цього напрямку роботи центрів необхідно звернути увагу на такі аспекти: вивчення та розповсюдження накопиченого досвіду з питань працевлаштування та вторинної зайнятості; розробку спеціалізованих навчальних програм підготовки спеціалістів для роботи за цим напрямком; координацію обласної та районних служб зайнятості, управління та відділів освіти та зацікавлених організацій у наданні інформаційної допомоги молоді з метою працевлаштування та професійного самовизначення; залучення безробітної та студентської молоді, яка навчається за спеціальністю „психолог” та „соціальний працівник” до волонтерської роботи в спеціалізованих службах центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; питання пільгового оподаткування підприємств, установ, які допомагають в організації платних робіт, а також оподаткування заробітної плати, яку отримують підлітки та молодь за свою роботу.

. Для реалізації програми „Сприяння творчому розвитку дітей та молоді, організація їхнього змістовного дозвілля, оздоровлення та відпочинку” основні зусилля спрямувати на підтримку: творчої та обдарованої молоді; студентської молоді; сільської молоді; дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського спілкування; дітей та молодь з функціональними обмеженнями; батьків, що виховують дітей-інвалідів; педагогів, що працюють з обдарованими підлітками та молоддю.

Найпоширенішими видами соціальних послуг, що мають надаватися центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо реалізації цієї програми мають бути: організація роботи творчих об’єднань, клубів з інтересами; організація та проведення масових заходів: конкурсів, фестивалів, акцій, вікторин, творчих зустрічей, КВК тощо; проведення спортивно-оздоровчих та туристичних заходів: спортивних змагань, походів, подорожей, зльотів тощо; лекційна робота з питань профілактики негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі, пропаганди здорового способу життя; організація різних форм оздоровлення та відпочинку; тренінгова робота з питань самопізнання, самовизначення, самовдосконалення та самовиховання; створення груп взаємодопомоги тощо.

Пріоритетами в роботі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді області в цьому напрямку має бути: організація оздоровлення та відпочинку дітей, підлітків та молоді соціально незахищених категорій, дітей та молоді з особливими потребами; надання психолого-педагогічної підтримки та допомоги дітям, підліткам та молоді у самопізнанні, самореалізації; пропаганда здорового способу життя та профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі; сприяння розвитку та соціальній адаптації юнацтва в реалізації особистісного інтелектуального та духовного потенціалу; виховання у підлітків та молоді організаторських та лідерських навичок, навчання міжособистісному спілкуванню.

. Якнайширше використати літній період для залучення молоді до волонтерського руху.

. В роботі з напрямку „Соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами” основну увагу зосередити на індивідуальному підході до дитини з урахуванням її особливостей, здібностей, інтересів, рівня розвитку вмінь та навичок, здатності до навчання. Необхідно створювати індивідуальні програми реабілітації для кожної дитини-інваліда окремо.

Широко впроваджувати в роботу з дітьми зазначеної категорії клуби спілкування шляхом об’єднання дітей-інвалідів та членів їх сімей. Спілкування дітей-інвалідів з однолітками заохочує їх до активного життя, сприяє їхньому розвитку та адаптації, духовному розкріпаченню. В клубах діти мають змогу розважитися, поділитися своїми думками, знайти друзів, відчути розуміння та підтримку.

В клубах використовувати різноманітні форми роботи - тренінги, семінари, диспути, лекції, зустрічі з цікавими людьми, вечори творчості, театральні вистави за участю самих інвалідів, змагання, естафети, ігри - розваги, екскурсії.

. Комплексна програма центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді „Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі” має передбачати реалізацію комплексу психолого-педагогічних, медичних, правових, інформаційно-консультативних заходів, спрямованих на роз’яснення дітям та молоді правових норм стосовно різних видів асоціальної поведінки; популяризацію переваг здорового способу життя; поширення інформації про наслідки вживання різних видів алко-, нарко- та токсичних речовин; допомогу по ресоціалізації дітей та молоді, які мають різні форми девіації.

. Для реалізації програми центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді „Соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які відбувають покарання та звільняються з місць позбавлення волі” встановити тісні зв’язки з органами внутрішніх справ, з установами Державного департаменту з питань виконання покарань, особливо з виховно-трудовими колоніями, тощо.

ВИСНОВКИ

Отже, для того, щоб соціальна робота мала цілеспрямований характер, потрібно скоригувати діяльність усіх організацій, що залучені до процесу надання соціальної підтримки сім’ї, дітям та молоді. Для цього необхідно:

. Визнати як основне завдання соціальної роботи створення умов для розвитку індивіда через надання йому індивідуальної соціальної підтримки і через створення сприятливого соціального середовища за рахунок формування соціальної політики.

. Визначити пріоритетність напрямів соціальної підтримки для кожного конкретного макро- і мікрорегіону. При цьому напрями можуть неповною мірою збігатися із прийнятими державними програмами, а перш за все повинні ґрунтуватися на аналізі справ в конкретному місті, районі і тих напрямів соціальної підтримки, які з цього витікають.

. Розподілити функціональні обов’язки між різними державними відомствами щодо надання соціальної підтримки сім’ї, дітям та молоді з урахуванням їх спеціалізації та існуючого кадрового і ресурсного потенціалу.

. Залучати до розв’язання соціальних проблем громадські молодіжні, дитячі, жіночі та інші організації шляхом створення розгалуженої мережі волонтерів.

. Розробити систему підготовки і перепідготовки державних службовців різних рівнів з проблем соціальної підтримки різних категорій населення.

Ґрунтовний аналіз основних напрямків соціальної підтримки, які реалізуються центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, дають змогу зробити висновок про те, що питання збереження подальшого розвитку та зміцнення мережі центрів є завданням державного значення. Це потребує здійснення певних заходів. Необхідно вдосконалювати нормативно-правову базу, що регламентує діяльність центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді мають розглядатися як спеціалізовані соціальні служби як такі, що:

беруть участь у реалізації державної соціальної політики в Україні;

намагаються координувати діяльність інших соціальних служб, установ і організацій всіх форм власності, об’єднань громадян, окремих громадян у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю;

організовують та надають інформаційні, соціально-психологічні, соціально-педагогічні, юридичні та консультативні послуги сім’ї, дітям і молоді;

організовують надання соціальних послуг окремим категоріям дітей і молоді, зокрема інвалідам, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, соціально-психологічної та педагогічної підтримки, сприяють їх соціальній реабілітації та адаптації;

проводять соціально-профілактичну роботу серед дітей і молоді, вживають заходів щодо запобігання негативним явищам у дитячому і молодіжному середовищі;

організовують правовий захист конституційних прав сім’ї, дітей і молоді;

здійснюють соціальну інспекцію, тобто систему заходів, спрямованих на забезпечення нагляду, аналізу, експертизи, контролю за реалізацією соціальних програм, проектів, забезпечення належних умов життєдіяльності, морального, психічного та фізичного стану сім’ї, дітей і молоді, захисту їх прав і свобод.

Це потребує певне зміщення акцентів щодо головних принципів соціальної молодіжної політики. Ставлення до молоді як до суб’єкта перш за все, а не як об’єкта, що було раніше, - головний зміст зміни в концепції щодо молоді. Не треба підміняти активність молоді. Слід надати їй набагато більших можливостей для самовизначення, самоутвердження, самоорганізації, самореалізації, саморозвитку, включати в усі процеси розвитку сучасного суспільства, залучати до розроблення і прийняття економічних, політичних, соціальних і правових рішень на всіх рівнях державної влади.

Разом з тим, необхідно підкреслити, що якість реалізації соціальної молодіжної політики значною мірою обумовлена рівнем дієздатності, ефективності структурних підрозділів, що опікуються проблемами сім’ї, дітей та молоді, в органах державної влади та управління всіх рівнів. На часі необхідність поглиблення діяльності соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, створення і розвиток спеціалізованих установ соціального спрямування (реабілітаційні центри ресоціалізації наркозалежної молоді, центри соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх та молоді, служби „Телефон довіри”, громадські приймальні-консультації тощо).

Сьогодні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді перетворились в основні осередки соціальної роботи з молодими сім’ями, зокрема студентськими, неповними та багатодітними, жінками, дітьми та молоддю з особливими потребами, безробітною молоддю, молоддю з девіантною поведінкою, талановитою та обдарованою молоддю в різних сферах життєдіяльності.

Серед головних завдань, які необхідно вирішити у галузі соціальної роботи, яка проводиться центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, найчастіше називають такі:

підвищення кваліфікації кадрів, які працюють в соціальних службах для сім’ї, дітей та молоді;

розвиток мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

підвищення рівня інформаційної, пропагандистської роботи;

створення глобальної комунікаційної комп’ютерної мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

координація зусиль зацікавлених організацій на державному та місцевому рівнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.       Конституція України. - К., 1996.

.        Декларація „Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” від 15.12.1992 р., № 2859-XII (остання редакція від 03 березня 2006 року).

.        Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 05.02.1993 р., № 2998-XII. Стан документа: Чинний. Системний номер: 2998-12. Текст документа вiд 07.05.2009 р.

.        Закон України „Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю” від 15 січня 2009 року № 878-VI.

.        Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики” від 04.12.1996 р., №1165/96. Стан документа: Чинний.

.        Послання Президента України до Верховної Ради України „Стратегія економічного та соціального розвитку на 2004-2015 роки”, 2004 р.

.        Постанова Кабінету Міністрів України „Про подальший розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді та підвищення ефективності їх діяльності”. ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1291 ( 1291-2001-п ) від 03.10.2001.

.        Постанова Кабінету Міністрів України „ Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2004 р. N 1125 і 1126.

.        Проект Закону про внесення змін до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” Реєстр. №7096 від 07.09.2010 р.

.        Указ Президента України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 42, ст. 213; 2005 р., N 10, ст. 191; 2006 р., N 12, ст. 104)

.        Указ Президента України „Національна програма „Діти України” від 18.01.1996 р., N 63/96.

.        Постанова Кабінету Міністрів України „Національна програма планування сім’ї” від 13.09.1995 р., №736. Стан документа: Чинний.

.        Закон України „ Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”вiд 23.03.2000 № 1602-III Стан документа: Чинний. Системний номер: 1602-14.

.        Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я України „Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров’я щодо профілактики раннього соціального сирітства” від 24.07.2007 № 2643/420.

.        Постанова Кабінету Міністрів України „Комплексна програма розв’язання проблем інвалідності” від 27.01.1992 р., №31. Стан документа: Чинний.

.        Закон України „ Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ” від 13.01.2005 р., №2342 - IV. Стан документа: Чинний. Системний номер: 2342-15. Текст документа вiд 13.10.2010 р.

.        Постанова Кабінету Міністрів України „Довготривала програма поліпшення становища жінок, сім’ї, охорони материнства і дитинства” від 28.07.1992 р., №431. Стан документа: Чинний.

.        Указ Президента України „Комплексні заходи щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві” від 18.03.1998 р., №200/98. Стан документа: Чинний.

.        Указ Президента України „Про Національну програму правової освіти населення” від 18 жовтня 2001 року № 992/2001. Стан документа: Чинний.

.        Постанова Кабінету Міністрів України „Державна програма зайнятості населення на 1997-2000 роки” від 19 грудня 2006 року № 489-V.

.        Постанова КМУ “Про Комплексні заходи Кабінету Міністрів України щодо реалізації державної молодіжної політики в Україні („Молодь України”)” №348 від 20 березня 1998 року.

.        Постанова Кабінету Міністрів України „Комплексна програма профілактики СНІДу та наркоманії ” від 09.03.1999 р., №341.

.        Постанова Кабінету Міністрів України „Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства” від 15.09.1999 р., №1697.

.        Волинець Л. Британська модель соціальної допомоги дітям // Соціальна політика і соціальна робота. - 2000. - № 1. - С.25.

.        Діяльність центрів соціальних служб для молоді України: сучасний стан і перспективи розвитку. - К.: УДЦССМ, УІСД, 1999.

.        Жінка на порозі ХХІ століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку: збірник матеріалів Всеукраїнського конгресу жінок. - Київ, 1998.

.        Інформація і право // Інформаційно-довідковий бюлетень УДЦССМ. - 2000. - № 9-10.

.        Малколм Пейн. Сучасна теорія соціальної роботи. - К., 2000. - 437 с.

.        Нормативно-правова база: діяльність центрів соціальних служб для молоді. - К: УДЦССМ, 1999. - 200 с.

.        Соціальна підтримка молодої сім’ї. - К., 1994.

.        Соціальна підтримка незайнятої молоді. - К., 1995.

.        Соціальна робота в Україні: перші кроки. / Під ред. В.Полтавця. - К., 2000. - 233 с.

.        Соціальна робота: навчальний посібник // Соціальна робота. Книга ІІ. - К.: ДЦССМ, 2002. С.11.

.        Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи / За заг. ред. І.Пінчук. - К.:УДЦССМ, 2000. - 276 с.

.        Соціальна робота з молоддю в Україні / За заг. ред. І. Звєрєвої. - К.: Видавництво „Столиця”, 1997. - 151 с.

.        Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. - К.: Видавництво УАДУ, 1997. - 360 с.

.        Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді за 2004 рік. - К.: УДЦССМ, 2005.

.        Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді за 2005 рік. - К.: УДЦССМ, 2006.

.        Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді за 2006 рік. - К.: УДЦССМ, 2007.

.        Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за 2007 рік. - К.: УДЦССМ, 2008.

.        Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за 2008 рік. - К.: УДЦССМ, 2009.

.        Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за 2009 рік. - К.: УДЦССМ, 2010.

.        Уолтер Лоренц. Социальная работа в изменяющейся Европе. - Амстердам - Київ, 1997. - 199 с.

.        Яременко О. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. - К., 2000. - 207 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Мережа центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в Україні станом на 01.01.2009 р. (за даними УСССДМ)

Додаток Б

Кількість наданої допомоги центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді впродовж 2009 року, за напрямами (за даними УСССДМ)

Додаток В

Кількість працівників центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді станом на 01.01.2009 року (за даними УСССДМ)

Додаток Г

Структура Хмельницького обласного центру соціальних служб для

сім’ї, дітей та молоді

Відділ соціальних ініціатив

·              школа молодого журналіста;

·              школа молодого телерадіоведучого;

·              обласна молодіжна літературна студія;

·              школа волонтерів;

·              клуб інтелектуальної молоді "КІМ";

·              молодіжна телерадіостудія

Відділ організаційно-методичної, інформаційно-аналітичної та кадрової роботи

·              інформаційно-аналітична служба;

·              пункт медико-психологічного консультування

·              мобільний консультпункт;

·              "Телефон довіри"

Фінансово-господарський відділ

Відділ соціальної профілактики, опіки та допомоги

·              служба "Родинний дім";

·              юридична служба;

·              молодіжне агенство зайнятості;

·              служба знайомств;

·              служба соціально-психологічної реабілітації хворих на алкоголізм та наркомнію;

·              пункт обміну речей, що були у вжитку;

·              виїзний консультпункт на базі пентенціарних установ;

·              радіоклуб та пошта "Довіра";

·              клуб молодих ін-лідів "Спілкування";

·              клуб дітей-інвалідів;

·              клуб для безробітньої молоді;