Аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого

Аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Білоцерківський національний аграрний університет

Екологічний факультет

Кафедра прикладної екології

Спеціальність 8.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища»; освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему: «Аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого»

Біла Церква

Зміст

Завдання, методика та календарний план

Реферат

Вступ

РОЗДІЛ 1. Значення та продуктивність агрофітоценозів тритикале озимого залежно від умов вирощування (огляд літератури)

.1 Еколого-господарське значення тритикале озимого

.2 Біологічні характеристики тритикале

.3 Морфологічні ознаки тритикале

.4 Еколого-географічне районування тритикале

1.5 Продуктивність агрофітоценозів тритикале озимого залежно від агротехнології вирощування

РОЗДІЛ 2. Умови, методи та матеріали досліджень

.1 Еколого-географічна характеристика території проведення досліджень

2.2 Погодно-кліматичні та ґрунтові особливості території проведення досліджень

2.2.1 Погодно-кліматичні особливості території проведення досліджень

.2.2 Ґрунтові особливості території проведення досліджень

.3 Матеріали та методи досліджень

.3.1 Матеріали досліджень

2.3.1.1 Характеристика сортів тритикале озимого, добрив, мікробних препаратів

2.3.2 Методологія досліджень

РОЗДІЛ 3. Синекологічні дослідження агрофітоценозу тритикале озимого

3.1 Продуктивність тритикале озимого залежно від взаємозв’язку з сегетальною рослинністю (бур’яни) та типу сівозміни

3.1.1 Видовий та кількісний склад сегетальної рослинності залежно від сортового складу посівів тритикале озимого, типу сівозміни та добрив

.1.2 Рівень чутливості рослин тритикале озимого до конкуруючого впливу сегетальної рослинності

.2 Продуктивність тритикале озимого залежно від взаємозв’язку з провокаційним мікробіологічним комплексом ґрунту та типу сівозміни

3.2.1 Рівень чутливості посівів тритикале озимого до дії біоагентів мікробних препаратів

3.2.2 Роль сівозміни в продуктивності системи «тритикале озиме-біоагенти мікробних препаратів»

3.3 Стан посівів тритикале озимого залежно від взаємозв’язку з фітопатологічним комплексом та типу сівозміни

3.3.1 Видовий склад збудників фітопатогенних хвороб залежно від сорту тритикале озимого та типу сівозміни

Охорона праці

Висновки

Пропозиції виробництву

Список використаної літератури

Білоцерківський національний аграрний університет

Екологічний факультет

Кафедра прикладної екології

Спеціальність 8.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища»; освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр

Завдання, методика та календарний план

виконання випускної кваліфікаційної роботи студентці 6 курсу 1 групи екологічного факультету Н.О. Мор

Тема роботи: «Аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого»

Тема затверджена наказом по університету № 586/С від 01 грудня 2011 р.

Термін подачі студентом завершеної випускної роботи ____________

Випускна робота повинна бути подана у комп'ютерному нaбopi

Загальний обсяг роботи повинен бути близько 60 сторінок.

Структура дипломної роботи i орієнтовані обсяги розділів:

·   титульна сторінка - 1 стор.

·   зміст роботи - 1 стор.

·   завдання на роботу - 3 стор.

·   реферат i ключові слова - 1 стор.

·   вступ - 1 стор.

·   Огляд літератури - 25-35 стор.

·   Завдання, матеріали i методика роботи - 2 стор.

·   Результати досліджень - 20 стор.

·   Охорона праці - 10 стор.

·   Висновки i пропозиції - 2 стор.

·   Список використаної літератури - не менш 40 літературних джерел.

Вихідні дані:

. Опрацювати не менше 40 літературних джерел для викладу розділу «Огляд літератури» за темою обсягом до 25-30 стор.

. Викласти розділ «Завдання, матеріал i методика роботи» - 2 стор.

. Для написання розділу «Результати досліджень» необхідно:

.1. Зібрати, систематизувати, обробити та описати коротко (до 2-х стор.) відомості про фізико-географічну характеристику місцевості, де розташоване господарство;

.2. Охарактеризувати технологію, що застосовується в господарстві з отримання рослинницької продукції.

.3. Проаналізувати агротехнічні заходи, які використовуються в агроекосистемі в Білоцерківському дослідно-селекційному відділенні Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (БЦДСВ Інституту БКіЦБ НААНУ)»;

.4. Надати пропозиції щодо покращення виробничих процесів та підвищення рівня еколого-економічної ефективності виробництва рослинницької продукції.

. Охарактеризувати стан охорони праці за виробництва рослинницької продукції.

. Представити висновки та пропозиції.

. Оформити список використаної літератури.

. Ввести в роботу ілюстративні матеріали, що підтверджують окремі положення роботи (таблиці, графіки, діаграми тощо).

. Представити в «Додатках» допоміжні матеріали, що використовувалися під час написання роботи.

Календарний план виконання роботи

Після завершення літературного оформлення випускної роботи в повному обсязі необхідно доповісти основні її положення, висновки та пропозиції на засіданні кафедри прикладної екології.

Керівник випускної роботи                                                 Т.З. Москалець

Завдання до виконання отримала                                        Н.О. Мор

Дата отримання завдання _____ вересня 2011 р.

Реферат

на випускну кваліфікаційну роботу студентки 6 курсу 1 групи екологічного факультету Н.О. Мор за темою: «Аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого», що викладена на ____ стор. комп’ютерного тексту, містить ____ таблиць, _____ рисунка, ____ бібліографічних джерел.

На базі Білоцерківського дослідно-селекційного відділення Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (БЦДСВ Інституту БКіЦБ НААНУ) проведено аналіз взаємозв’язків біологічних компонентів агрофітоценозу тритикале озимого залежно від агротехнології вирощування, зокрема типу сівозміни, виду добрив та погодно-кліматичних умов років досліджень, що дало змогу розробити пропозиції господарству щодо формування високопродуктивних агрофітоценозів тритикале озимого.

Показано, що видову чисельність та біомасу сегетальної рослинності у посівах тритикале озимого можна контролювати за рахунок правильного підбору сортового складу, попередника та включення до основних елементів агротехнології вирощування цієї культури елементів біологізації, що базуються на використанні (передпосівної обробки насіння) ефективних азотфіксуючих і фосфатмобілізуючих бактерій мікробних препаратів - діазофіту та альбобактерину, що сприяє підвищенню продуктивності як за рахунок покращення азотно-фосфорного живлення рослин тритикале, так і гальмування конкуруючого розвитку сегетальної рослинності та фітопатогенного комплексу.

Ключові слова: синекологічні дослідження, тритикале озиме, сорт, сегетальна рослинність, фітопатогенні організми, сівозміна, мікробні препарати, продуктивність тритикале озимого.

Вступ

Актуальність роботи. Сучасний агроекологічний стан сільськогосподарських угідь багатьох регіонів України потребує радикального оздоровлення, що викликано недбайливим господарюванням. Наслідком такого ставлення є спустелювання земель, низька якість рослинницької продукції катастрофічне зниження рівня родючості ґрунтів, поширеність сегетальної рослинності, в т.ч. карантинної, отруйної для людини та тварин, поширеності шкідників та фітопатогенних і фітовірусних агентів тощо.

Якщо не зупинити прогресуючий розвиток екологічної кризи в сільському господарстві, хоча б враховуючи під час господарювання вище згадані проблеми, то в недалекому майбутньому більшість агроекосистем, нещодавно рясно даруючих якісну продукцію, опиняться в зоні агроекологічної катастрофи, реабілітація з якої, за «доброго» господаря, займе десятки років.

Тому вивчення стану компонентів агроекосистем на аутекологічному, синекологічному та демекологічному рівнях, з метою розв’язання деградаційних процесів щодо їх продуктивності є та залишається актуальним.

Об’єкт досліджень - агрофітоценоз тритикале озимого.

Предмет досліджень - стан агрофітоценозу тритикале озимого залежно від низки екологічних факторів.

Метою досліджень було вивчити стан агрофітоценозу тритикале озимого на синекологічному рівні.

Виходячи з мети досліджень, завданнями роботи було:

. Провести ретроспективний аналіз результатів досліджень з вивчення стану агрофітоценозу тритикале озимого за низкою агроекологічних показників:

продуктивності тритикале озимого залежно від агротехнології вирощування: типу сівозміни, доз мінеральних добрив, мікробних препаратів;

рівня забур’яненості;

рівня ураженості збудниками фітопатогенних грибів.

. Дати екологічну оцінку на екосистемному рівні стану агрофітоценозу залежно від агроекологічних факторів:

погодно-кліматичних;

агротехнологічних.

РОЗДІЛ 1. Значення та продуктивність агрофіто-ценозів тритикале озимого залежно від умов вирощування (огляд літератури)

.1 Еколого-господарське значення тритикале озимого

Тритикале - нова цінна зерно-кормова культура, штучно створена селекціонерами у разі схрещування жита з пшеницею, тому назва рослини Triticale, Triticosecale походить від латинських назв пшениці (Triticum L.) та жита (Secale L.). Серед зернових злаків тритикале характеризується високою посухо-, морозо - і зимостійкістю та невибагливістю до умов вирощування, є цінним попередником під просапні культури, забезпечує ранній, високоякісний корм для худоби. Хліб із борошна тритикале, за комбінування його з пшеничним, має високі смакові якості, повноцінний амінокислотний склад. Генетичний потенціал урожайності існуючих сортів тритикале становить 10-12 т/га, але реалізується він лише в межах 75-85 %, що пов’язано з недотриманням технології вирощування та низькою стійкістю сортів до біотичних і абіотичних чинників.

Одним із шляхів збільшення виробництва в Україні високоякісного продовольчого та кормового зерна є більш повне використання потенціалу нової зернової культури - тритикале. На сучасному етапі стратегічним завданням вітчизняного агропромислового комплексу є забезпечення продовольчої безпеки країни. Найважливіше значення для її вирішення має виробництво в необхідному обсязі власного високоякісного продовольчого і кормового зерна. Одним із напрямків у досягненні цієї мети є максимальне використання генетичного потенціалу високої врожайності порівняно нової зернової культури - тритикале, що розширює можливості виробництва чистої продукції і стабілізує ринок екологічно безпечного продовольчого зерна (рис. 1.1.1).

Завдяки багаторічній селекції на продуктивність практично подолано такі негативні особливості тритикале, як щуплість і деформованість зерна. Сучасні сорти тритикале за комплексом морфолого-біологічних властивостей наближені більше до м’якої пшениці ніж до жита,. Одержані лінії, які мають зерно рівне пшеничному за виповненістю, геометричними параметрами і кольором [1].

Незначна зморшкуватість на поверхні зернівки пов’язана з порушенням синхронного синтезу і накопичення різних форм крохмалю. Від консистенції ендосперму в значній мірі залежить такий показник як маса 1000 зерен. За цією ознакою тритикале переважає жито і пшеницю [2]. Тритикале успадкувало від жита адаптивність до несприятливих умов вирощування, а також високу стійкість до основних хвороб злакових культур [3]. Тритикале придатне до вирощування на різних типах ґрунтів, у тому числі засолених і кислих, де формує значно більший урожай, порівняно з пшеницею [4]. Це пов’язано з більшими лінійними розмірами зернівок тритикале. Завдяки наявності в зерні тритикале клейковини, що легко відмивається, його може використовуватись в хлібопеченні та кондитерському виробництві, що дозволить вирішити проблему розширення сировинної бази і збільшення асортименту продукції [5-7]. Хліб високої якості в деяких країнах світу отримують з тритикале, як у чистому вигляді, так і з суміші борошна тритикале і сильної пшениці (1:1) [8-11]. В США популярні одно фунтові хлібці і «гамбурзькі» булочки з цільнозмеленного зерна тритикале (35 %) і пшеничного борошна (65 %). В Індії розповсюджені сорти тритикале з янтарним зерном. З не просіяного борошна тритикале виготовляють національні вироби такі як чапаті, пурі, паразу, ідлі [12]. В Австралії на острові Тасманія віддають перевагу хлібу з тритикале [13]. В Італії виведено сорт Mizar, придатний до виготовлення білого хліба без додавання іншого борошна. У Бразилії тритикале використовують для виготовлення хліба в суміші з пшеницею, де 70 % тритикале та 30 % пшениці [14, 15]. За даними Волинського інституту агропромислового виробництва, згодовування зеленої маси тритикале сприяло підвищенню надоїв молока на 14,3 %, а вмісту жиру в ньому - на 0,25 %. Витрати кормів на виробництво продукції скоротились на 31,2 %, порівняно із згодовуванням зеленої маси жита та пшениці. Висока віддача забезпечується й у разі відгодівлі тварин на м'ясо. Включення 68 % зерна тритикале до раціону годівлі бичків забезпечило добовий приріст 1,1 кг. Заміна 30 % дерті пшениці на тритикале у складі концентрованих кормів для годівлі свиней забезпечила 694 г добового приросту - на 5,7 % більше, ніж у контрольній групі. Тож однозначно: використання у годівлі тварин тритикале здешевлює корми власного виробництва, а отже, і тваринницької продукції [16, 17]. Пізньостиглі сорти тритикале заповнюють проміжок у зеленому конвеєрі між укосом озимого жита та багаторічних трав. За хімічним складом зелений корм з тритикале близький до пшениці, але в ньому міститься більше сирого протеїну (15,1-18,2 %) і лізину (0,5 %). Більш висока облистненість робить тритикале озиме придатним для використання на зелений корм та сінаж, крім того, зелена маса в нього грубіє повільніше, ніж у жита [18].

Сорти тритикале навіть за аномальних умов перевершують за показниками врожайності пшеницю і жито [19]. Широкому впровадженню тритикале у виробництво повинно передувати вивчення реакції сортів на різні агротехнічні заходи для конкретних умов вирощування [20].

У разі підбору сорту слід враховувати низку критеріїв: придатність до даної місцевості, потенційну врожайність, якість зерна, стійкість до шкідників, до стресових абіотичних факторів. Крім того, звертають увагу на такі сортові ознаки: форму (озима та яра), напрямки використання (хлібопекарський, кормовий), ознаки якості (вирівняність зерен, стійкість до проростання, число падіння, вміст протеїну), стійкість до збудників грибкових хвороб, фактори сталості врожаїв (стійкість до вилягання, довжина стебел, стійкість до ламкості стебла, зимостійкість), структуру врожаю (кількість продуктивних стебел на 1 м2, кількість колосків у колосі, маса 1000 зерен, маса зерна з 1 колоса) [21, 22].

Для підвищення ефективності вирощування провідна роль належить правильному підборі сорту [23]. Предметом системної оцінки є генетично детерміновані ознаки, набір і кількість яких окремо взятого сорту необхідні і достатні для розробки об'єктивної характеристики генотипових особливостей, що визначають напрямок його використання [24].

Виведення сортів, що поєднують найвищий потенціал врожайності з генетичною резистентністю до лімітуючих факторів навколишнього природного середовища конкретного регіону, шкідників та збудників хвороб - найголовніше з центральних ланок у адаптивному землеробстві [25] В умовах такої системи перед сортом ставляться жорсткі вимоги Зростання світового виробництва зерна понад 70 % пов'язане з селекційним поліпшенням [26-28]. Також визначним фактором впливу на зростання врожаю є розробка та впровадження науково-обґрунтованої сортової агротехніки [29]. У зв'язку з різноманітністю ґрунтово-кліматичних умов у кожному районі необхідно підбирати сорти, біологічні особливості яких найбільш повно відповідають природним умовам даної місцевості, що дає можливість підняти рівень урожайності зерна до 30 %, порівняно з несортовими посівами або вирощуванням сортів, непридатних для конкретних умов. Правильний підбір сортів і низка інших факторів, зокрема таких, як попередник, обробіток ґрунту і застосування добрив, біопрепаратів, засобів хімічного та біологічного захисту посівів, сівба, своєчасне збирання врожаю та його кондиціювання, займають одне з важливих місць під час формування високопродуктивних агрофітоценозів, властивості яких багато в чому визначаються сортовим і видовим складом певної культури, зокрема тритикале. Основні елементи агротехніки тритикале озимого часто співпадають з агротехнікою вирощування жита, пшениці. Важливим елементом будь-якої агротехнологій є підбір посівного матеріалу як за насіннєвими показниками, так і генетиповими та фенотиповими ознаками. Далі потрібно з екологічної точки зору підійти до синтезу всіх чинників навколишнього природного середовища, які будуть визначати майбутній урожай та його якість. Потрібно звернути увагу на попередника. Й яке б не було високо адаптоване тритикале до несприятливих умов після невдалого попередника все рівно потрібно останній фактор обов’язково враховувати у разі формування високопродуктивних посівів тритикале. В Чехії половина площ тритикале розміщується по зернових попередниках. Така суперечність пояснюється тим, що різні сорти тритикале мають неоднакову реакцію на попередник. Високоврожайні сорти формують високі урожаї зерна по усіх попередниках, включаючи монокультуру. Своєчасність в обробітку ґрунту, застосуванні добрив, враховуючи сортові особливості тритикале, ґрунтові та погодно-кліматичні умови, біологічні фактори, строках сівби, враховуючи норму та глибину загортання насіння, догляд за посівами та збирання врожаю є також гарантом високоякісних урожаїв та шляхом до збалансованого використання агроекосистеми. [30].

Старанне послідовне кондиціювання врожаю, переробка продукції на виготовлення борошна, спирту тощо це також основа основ дбайливого господарювання.

1.2 Біологічні характеристики тритикале

Вимоги до температури. Насіння починає проростати за температури ґрунту 1-3°С. За морозостійкістю тритикале займає проміжне місце між пшеницею озимою та житом, переносить зниження температури на глибині залягання вузла кущіння до мінус 18-20°С. Навіть кращі зимостійкі форми тритикале за критичними температурами вимерзання поступаються сортам жита озимого на 2-3°С. За зимостійкістю воно більш близьке до озимої пшениці. Рослини більш стійкі проти льодової кірки, відлиг, навесні швидше і краще, ніж пшениця, відростають [29].

Вимоги до вологи. Тритикале має добре розвинену кореневу систему, тому посухостійкість його значно вища, ніж озимої пшениці. Тритикале забезпечує кращі сходи за недостатніх запасів вологи під час сівби. Проте потреба тритикале у воді вища, ніж жита. Коефіцієнт транспірації також вищий, порівняно з житом. Але тривалі опади можуть викликати вилягання. Дощова погода під час колосіння та цвітіння сприяє ураженню септоріозом. Погано переносить посуху у період інтенсивного росту вегетативної маси - фаза виходу в трубку та формування й налив зерна [29].

Вимоги до ґрунту. Тритикале за своїми вимогами до ґрунтів займає проміжне положення між пшеницею і житом. Тритикале вимогливіше до ґрунту, ніж жито і менш вимогливе порівняно з пшеницею. На піщаних, супіщаних і суглинкових ґрунтах росте добре. Потенціальна врожайність на родючих ґрунтах вища за жито і менша, ніж у пшениці.

Сприятлива реакція ґрунтового розчину для тритикале нейтральна або слабокисла (рН 5,5-7,0).

Попередники. Тритикале, як і жито, потребує попередників, що рано звільняють поле і дають можливість якісно підготовити ґрунт для своєчасної сівби. Важливо, щоб попередники не сприяли розвитку прикореневих хвороб. Тритикале менш вимогливе до попередників, ніж озима пшениця. У районах достатнього зволоження західного Лісостепу його кращими попередниками є багаторічні бобові трави, однорічні трави, зернобобові культури, картопля, ріпак. До гірших попередників належать зернові культури та кукурудза на силос. Тритикале після гірших попередників за врожайністю перевищує озиму пшеницю і частково поступається озимому житу. У Поліссі тритикале розміщують після багаторічних та однорічних трав, люпину, картоплі, гороху, льону-довгунцю.

Підготовка ґрунту. Підготовка ґрунту для вирощування тритикале майже не відрізняється від підготовки його під інші озимі зернові культури. Проводять оранку, плоскорізний і поверхневий обробітки. Тритикале потребує значно менше вологи для проростання насіння, ніж озима пшениця. Тому агрономам варто пам'ятати про цю цінну біологічну властивість при вирішенні питання, що сіяти в роки з недостатнім зволоженням ґрунту у вересні. Передпосівна підготовка ґрунту під тритикале подібна до інших озимих зернових культур. До висівання тритикале ґрунт утримують у чистому від бур'янів стані. Перед сівбою культивують на глибину загортання насіння з одночасним боронуванням важкими боронами. Замість передпосівної культивації за допомогою КПС-4 ґрунт бажано обробляти комбінованими знаряддями типу Європак, Компактор та ін. Тритикале дуже вимогливе до якості ущільненого насіннєвого ложа.

Система удобрення. Мінеральні фосфорно-калійні та органічні добрива (у якості перепрілого гною, зокрема на ґрунтах з низькими показниками їх родючості в дозі 20-40 т/га) вносять під попередник. Мінеральні азотні добрива вносять дрібно навесні - кущення, трубкування, колосіння, що істотно підвищує рівень урожайності та якості зерна. На родючих ґрунтах і після кращих попередників під тритикале рекомендують вносити повне мінеральне добриво - N60-90P60K60, а після гірших попередників та на менш родючих ґрунтах - N90-120Р90К90.

Підготовка насіння. Для сівби використовують високоякісне насіння зі схожістю не менше 87 %. Зерно має бути добре виповненим, із масою 1000 насінин не нижча 40-45 г.

Зернові сорти тритикале не уражаються твердою сажкою і практично стійкі проти летючої. Проти інших хвороб (септоріоз проростків, фузаріоз, снігова пліснява) насіння потрібно завчасно протруювати препаратами, рекомендованими для протруювання зерна пшениці озимої.

Спосіб сівби. Основний спосіб сівби - звичайний рядковий з міжряддям 15 см. Вузькорядний спосіб сівби має перевагу в тому, що рівномірніше розміщує насіння в рядку.

Глибина сівби. Насіння цієї культури крупніше за розміром, ніж в озимої пшениці та жита, тому оптимальна глибина сівби тритикале глибша, ніж для інших зернових культур першої групи. На важких ґрунтах зерно тритикале загортають на 1-2 см мілкіше, на легких і у разі підсихання посівного шару - на 1-2 см глибше. На площах із низькою культурою землеробства глибину загортання насіння тритикале збільшують до 4-6 см.

Норма висіву. Норма висіву насіння після кращих попередників і в умовах достатнього зволоження становить - 3,5-4,5 млн./га, а після гірших попередників - 5,0-5,5 млн./га.

На родючих, удобрених і чистих від бур’янів ґрунтах рекомендовані норми висіву зменшують на 10 %, а на бідних, з поганими фізичними властивостями, а також при запізненні з сівбою норму висіву збільшують на 10-15 % [29].

Строк сівби. Сорти тритикале, що занесені до Державного Реєстру сортів рослин України, рекомендується висівати у середині оптимальних строків сівби пшениці озимої. За ранніх строків сівби рослини тритикале формують потужну наземну маса, що в подальшому впливає на рівень зимостійкості та стійкості проти збудників грибкових хвороб.

Найкращі умови для розвитку тритикале складаються, якщо від сівби до припинення осінньої вегетації сума ефективних середньодобових температур (вище +5°С) становить приблизно 500°С, а тривалість осіннього періоду 50-60 діб [29].

Догляд за посівами. Одразу після сівби, в умовах нестачі вологи, проводять коткування для покращення умов проростання і підвищення польової схожості. Для захисту від бур'янів, хвороб, шкідників, запобігання вилягання застосовують агротехнічні і хімічні методи.

Боротьба з бур'янами. Для боротьби з бур'янами придатні ті ж гербіциди, що й на посівах пшениці та жита. Остаточне рішення про внесення того чи іншого препарату потрібно приймати на підставі переліку культур на упаковці, тарі чи інструкції до них.

Захист від хвороб. Використовують препарати для протруєння насіння і обприскування вегетуючих рослин згідно «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Боротьба зі шкідниками. Для знищення шкідників використовуються переважно ті ж препарати, що й на посівах пшениці, з врахуванням переліку культур на упаковці, тарі чи інструкції до них.

Захист від вилягання. Використовують регулятори росту хлормекват-хлорид або терпал у фазі виходу в трубку.

Збирання врожаю. Особливості збирання урожаю зерна тритикале подібні до жита. Зерно щільно сидить у колоскових лусках і під час достигання не осипається. Щоб не пошкодити крупне зерно тритикале під час обмолоту, оберти барабана зменшують до 600 об/хвилину, збільшують зазор між барабаном і підбарабанням, так як зерно тритикале важче вимолочується, ніж зерно пшениці [29, 30].

1.3 Морфологічні ознаки тритикале

Коренева система. Рослини тритикале мають мичкувату кореневу систему, яка складається із зародкових (первинних) корінців, утворених під час проростання насіння, додаткових та вторинних (вузлових) корінців, утворених під час кущення. Зародкові корінці, кількість яких варіює в межах 4-7 шт., спочатку розвиваються за рахунок запасних речовин зерна, а потім, закріплюючись в орному шарі ґрунту, використовуючи резерви останнього, відіграють важливу роль у розвитку наземної маси роздолин до фази кущення. На початку вегетації рослина має лише зародкові корені, за допомогою яких відбувається кореневе живлення.

Стебло у рослини тритикале - соломина, циліндричної форми, потовщене, заповнене м’якою паренхімою, складається з 4-6 міжвузлів, відокремлених між собою вузлами. Порожнина під колосом, як правило, має опушення. Довжина міжвузлів різко збільшується від кореневої шийки до колоса. Міжвузля від вузла до колоса найдовше. Довжина кожного середнього міжвузля дорівнює половині суми нижнього та верхнього. Росте стебло у висоту за рахунок поділу меристематичних клітин, розміщених в основи листкових вузлів (інтеркалярний ріст), спочатку першого міжвузля, потім другого та іншого. Найбільш інтенсивніше стебло росте на початку виколошування й призупиняється після цвітіння. Довжина соломини у зернових сортів - 90-125 см, зерно кормових - 110-125 см, кормових - 120-160 см. Довжина стебла тритикале залежить від низки абіотичних факторів.

Листовий апарат. Від кожного стеблового вузла відростає листок, що складається з піхви, яка щільно охоплює стебло, та листкової пластинки. Листкова піхва захищає частину стебла від пошкодження та надає йому стійкості проти вилягання. Доведено також, що чим краще й щільніше піхва охоплює стебло, тим менше рослина пошкоджуються гессенською мухою та іншими шкідниками [29]. У нижній частині листка, де він прикріплюється до стебла, є потовщення (листковий вузол), яке надає стеблу міцності. У разі переходу піхви в листкову пластинку з внутрішнього боку відростає короткий листковий язичок (у вигляді тонкої плівки) та вушка. Язичок запобігає проникненню в піхву дощової води, що стікає по стеблу. На надземній частині стебла тритикале розвивається 5-6 листків. Найбільшого розміру досягає листкова пластинка у другого або третього листка зверху.

В тритикале суцвіття - колос, який складається членистого стрижня і колосків. На кожному членику стрижня міститься по одному багатоквітковому колоску, стрижень якого у разі достигання зерна не розламується. Колос, як у жита, - багатоколосковий - містить 25-35 колосків. Багатоколосковість колосу тритикале контролюється генами жита, багатоквітковість - генами пшениці. Кількість колосків у колосі істотно більша, ніж у колосі жита. Колосок складається з двох колоскових лусок і 8-9 зачаткових квіток, з яких залишається лише 2-4 й, які утворюють зерно. Решта квіток відмирає на ранніх фазах розвитку. Колоски розміщуються на виступі членика стрижня по одному. Колоскові луски подібні до пшеничних. Кожна квітка має дві квіткові луски, з яких нижня в остистих форм закінчується остюком, маточку і три тичинки. Квіткові луски захищають тичинки й зав'язь з приймочкою від несприятливих умов. Між нижньою та верхньою квітковою лускою є 2 (рідше 1 або 3) ніжних приквіткові лусочки, або квіткові плівки - лодікули. Тичинок зазвичай 3, розташованих в 2 кола; тичинкова нитка тонка; пиляки переважно розкриваються повздовжньою щілиною. Рильця маточки (їх два) найчастіше перисті, зав'язь верхня, одногнізда, з одним насіннєвим зачатком. Для тритикале характерне самозапилення, але за певних обставин відбувається перехресне 15-20 % зі 100 %.

1.4 Еколого-географічне районування тритикале

З огляду на те, що тритикале відносно молода культура, темпи впровадження його в сільськогосподарське виробництво не досить високі. Міжнародне сортовипробування тритикале в 1975 р. проводилось у 75 країнах в 338 пунктах, розташованих на всіх п'яти континентах: близько 40-а пунктах Північної Америки, 71 - Латинської Америки, 64-х - Європі, 60-ти - Африки, 23-х - Середнього Сходу,79-ти - Південно-Східної Азії та Океанії. За даними CIMMYT (Мексика) у 1970 р. площа посівів тритикале складала близько 100 тис. га, в 1975 р. - 500 тис. га, в 1980 р. - понад 1 млн. га, в 1986 р. - 1,9, 1987 р. - 1,3, зокрема в колишньому СРСР - 250 тис. га, в 2000 р. - 2,836, в т.ч. 1,8 млн. га тритикале озимого, в 2003 - 3, в 2006 р. (без урахування України та Росії, де статистичний облік не проводився) - 3,6, в 2007 р. - 3,74, у 2009 р. - 4,5 млн. га. Основними виробниками зерна тритикале за даними ФАО є Польща, Білорусія, Німеччина, Австралія, Франція, Китай, Угорщина та ін. [31].

Нині в Україні досить широкий сортовий асортимент тритикале. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні станом на 2010 р., занесені 25 сортів тритикале озимого та 16 ярого, здатних забезпечувати стабільну й високу врожайність [29]. Але їхній генетичний потенціал використовується на рівні 40 %. Окрім того, щороку проходять державну експертизу десятки сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. Систематичне поліпшення сортів під час селекційного та виробничого процесу вимагає вивчення біологічних, фізіологічних властивостей та елементів агротехнології вирощування, що сприятиме зменшенню впливу лімітуючих факторів, дозволить зайняти новій зерновій культурі чільне місце в структурі посівних площ України.

Основними виробниками зерна тритикале за даними FAO є Польща, Білорусь, Німеччина, Австралія, Франція, Китай, Угорщина та ін. (рис. 1.4.2).

Рис. 1.4.2. Основі райони вирощування тритикале на планеті

У 2008 р. в світовий обсяг виробництва зерна тритикале склав близько 14 млн. т із середньою врожайністю 1,5-6,5 т/га (рис. 1.4.3).

Рис. 1.4.3. Світова посівна площа тритикале озимого та ярого за роками

В Україні тритикале вирощують поки що на обмеженій площі (до 160 тис. га, з яких 30 % посівів займають ярі форми), обґрунтуванням чого є обламування колосу під час у цієї культури під час достигання, в окремі роки спостерігається значна череззерниця, низькі фізичні показники якості зерна. Обсяг ринку тритикале в Україну в 2007 р. склав приблизно 224 тис. т, що перевищує минулорічний показник на 72 %.

Обсяг ринку в країні за прогнозами аналітиків буде розширюватися за рахунок внутрішнього виробництва, враховуючи той факт, що в Україні активно ведуться селекційні розробки з удосконалення існуючих та виведення нових сортів тритикале, особливо продовольчого використання.

За даними Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва НААН, нині в Україні під посівами тритикале зайнято близько 200 тис. га, в т.ч. близько 80 тис. га зайнято під тритикале ярим. В загальному, в кожній області країни посівна площа тритикале в межах 2-5 тис. га. Основні площі тритикале озимого та ярого сконцентровані в Волинській, Чернігівській, Сумській, Житомирській, Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Полтавській, Львівській та інших областях [29] (рис. 1.4.4).

Останнім часом посівні площі тритикале в країні поступово зростають, причому впроваджуються у виробництво як озимі, так і ярі його форми, що зумовлено підвищеним вмістом білка високої якості і добрій засвоюваності, багатому складу (вміст каротину - до 2,5 мг/кг), зерно тритикале ефективно використовують для годівлі птиці, свиней, великої рогатої худоби, овець тощо. До складу збалансованого комбікорму входить 40-45 % зерна тритикале. Крім цього, використовують суміш тритикале з бобовими культурами для одержання сіна, силосу, монокорму.

Рис. 1.4.4. Динаміка посівної площі тритикале в Україні за роками

В умовах Дніпропетровської області у фірмі «АВІАС 2000» впродовж 2000-2005 рр. сорти тритикале озимого Ладне, Гарне, АД 15, АД 52 забезпечили формування урожайності зерна 5,0-8,2 т/га, вміст білка в якому був на рівні 11-16 %, клейковини - 24-28 % (ІІ-ІІІ групи якості).

На Жмеринській випробувальній станції (Вінницька обл.) сорт Зеніт Одеський забезпечив урожайність 7,1 т/га, на Ужгородській (Закарпатська обл.) - 7,0, Торчинській (Волинська обл.) - 7,7, Миргородській (Полтавська обл.) - 8,1, Андрушівській сортодільниці (Житомирська обл.) - 9,3 т/га.

В сільськогосподарських господарствах Волинської області вирощують такі сорти тритикале озимого: АДМ 8, АДМ 9, АДМ 11, АДМ 12, Поліський 7 і Поліський кормовий, Гарне, які продовж останніх 10 років забезпечують середню врожайність зерна 5,0 т/га, що на 1,5-2,5 т/га більше, порівняно з цими показниками пшениці озимої та ячменю ярого. В цій області станом на 2003 р. посівні площі тритикале складали 13 тис. га, в 2005-2010 рр. - близько 25 тис. га. Найбільші посівні площі тритикале сконцентровані в Луцькому районі (господарство «Нива»), Володимир-Волинському (господарство «Прогрес»), Любешівському (господарство «Зоря»), Рожищенському (господарство «Світанок»), Ратнівському (господарство «Україна»), Турійському (господарство «Заповіт») районах [29]. На Луганщині в Старобільському районі станом на 2008 рік посівні площі тритикале озимого складали 286 га, 2009 році - 0,147 тис. га, 2010 році - 0,402 тис. га (в т.ч. 30 га - тритикале ярого, середня урожайність якого - 2,3 т/га), за середньої урожайності зерна - 3,0 т/га. В Сватівському районі посівні площі тритикале озимого в 2008 році склали 55 га (ТСП «Нибулон», середня урожайність зерна - 2,6 т/га), в 2009 році - 0,317 тис. га (домінуючі сорти в сільських господарства: АД 256, Гарне). Білокуракинському районі, цієї ж області, в 2009 році посівні площі тритикале складали 0,127 тис. га. В Борівському районі станом на 2011 рік посівні площі тритикале озимого становили 320 га. У 2008 р. у Кролевецькому районі (Сумська обл.) було засіяно 0,223 тис. га тритикале озимого, під урожай 2012 року - 0,2 тис. га. Під урожай 2011 р. в Коростенському районі (Житомирська обл.), всіма категоріями господарств посіяно 0,13 тис. га тритикале. В Україні Планується до 2017 року посівну площу тритикале збільшити до 500 тис. га [30].

1.5 Продуктивність агрофітоценозів тритикале озимого залежно від агротехнології вирощування

Заміна озимої пшениці на тритикале в зеленому конвеєрі збільшує урожай зеленої маси в 1,5-2 рази, що сприяє збільшенню збору білка з одиниці площі, при цьому знижується собівартість зеленої маси, збільшуються чистий прибуток і рентабельність виробництва. Використання в корм молочній худобі зеленої маси тритикале сприяє збільшенню надоїв молока на 12-14 % та вмісту жиру в молоці на збільшенню приросту молодняку великої рогатої худоби на 15-17 %, порівняно із згодовуванням зеленої маси пшениці. Особливістю тритикале, як культури, є можливість використовувати широкий набір технологічних операцій, розроблених вченими для озимої пшениці. Це важлива характеристика цієї відносно нової культури, оскільки з введенням її в сівозміни виробнику не потрібно здійснювати грошові вклади на освоєння нових технологічних заходів. З'являється можливість використовувати досвід, накопичений по інших озимих, а також останні рекомендації, враховуючи конкретні агроекологічні та технологічні умови виробництва зерна в країні, диференціацію господарств за фінансово-економічними можливостями [32]. Але існує ряд можливих відхилень від операцій, що використовуються на пшениці, зумовлених рядом ознак цієї культури (стійкість проти багатьох вірусних та грибкових хвороб, висока енергія проростання і потужна вегетативна маса). При відносно високій культурі землеробства можливість виключення ряду операцій підтверджена як науковими дослідами інституту, так і прикладами з виробничої практики, без втрат врожаю. Ресурсозберігаюча технологія вирощування, а саме: розміщення по попереднику горох на варіанті без осіннього фосфорно-калійного внесення та з унесенням азоту в дозі N30 + 30 під час IV етапу органогенезу, без внесення гербіцидів, фунгіцидів, ретардантів для умов Лісостепу України забезпечує одержання 6-7 т/га екологічно безпечного зерна та дає змогу стабілізувати його збори за роками.

Урахування особливостей тритикале в поєднанні з досягненнями технологічної науки вирощування дають можливість у найоптимальнішому варіанті повністю виключити використання пестицидів, що веде до різнобічного зниження загальних грошово-матеріальних витрат. Отже, технологічна собівартість при виробництві тритикале становить 78 % собівартості пшениці з інтенсивної технології. Проти хвороб та бур'янів потреби в захисті не виникає через генетичну стійкість сортів проти можливих патогенів та щільності стеблостою. Відсутність внесення ретардантів, гербіцидів, фунгіцидів забезпечує екологічну чистоту, ресурсо- та енергозбереження, У разі дотримання технології за сприятливих умов формуються оптимальні параметри структури агрофітоценозу за щільністю стеблостою, потенційною та реальною продуктивністю колосу, здатних забезпечити формування урожаю 8-9 т/га [32]

Таким чином, тритикале може розглядатись як культура, що відповідає ресурсо-економічним вимогам сучасного виробництва на фоні різних технологічних рішень. Низькозатратність виробництва визначає економічну ефективність вирощування. Тритикале є прекрасним вибором для екологічного землеробства. Висока зимо-, морозостійкість тритикале слугує гарантією стабільного виробництва зернофуражу в північних регіонах, а в суворі та безсніжні зими - по всій країні. Тому площу посіву, відведену під фуражні озимі зернові культури, доцільно розділити з тритикале озимим.

Отже, тритикале є культурою зі значним біологічним потенціалом. реалізація якого піддається ефективному та цілеспрямованому регулюванню впродовж усього онтогенетичного розвитку як на рівні рослинного організму, так і агроценозу в цілому. Рентабельність використання добрив, стійкість до біотичних та абіотичних стресів, здатність до саморегулювання ценозів культури забезпечує при мінімумі витрат високий вихід екологічно чистого зерна, збільшення його зборів з одиниці площі сільгоспугідь у різних екологічних зонах країни і виступає як потужний фактор стабілізації зернового виробництва.

РОЗДІЛ 2. Умови, методи та матеріали досліджень

.1 Еколого-географічна характеристика території проведення досліджень

Результати досліджень, проведених впродовж 2009-2011 рр. отримані на території Білоцерківського дослідно-селекційного відділення Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, яке розміщене в центрі північної частини Правобережного Лісостепу України і характеризується помірно-континентальним кліматом.

2.2 Погодно-кліматичні та ґрунтові особливості території проведення досліджень

.2.1 Погодно-кліматичні особливості території проведення досліджень

Погодно-кліматичні умови 2008/2009 вегетаційного року. Восени відмічено помірно теплу погоду. Зокрема, у вересні місяці, коли сума опадів складала 124 мм (287 % середньобагаторічного показника), що відіграло роль в формуванні дружних сходів. У жовтні і листопаді спостерігався недобір опадів, але в останньому місяці вони розподілялися досить рівномірно. Як результат, у тих господарствах району, де посіви ще проводили в жовтні місяці, одержано задовільні сходи озимих культур.

У зимові місяці температура повітря не опускалася нижче середньобагаторічних показників. Тому, навіть під шаром незначного снігового покриву, загрози для перезимівлі озимих не було.

За холодний період (листопад-березень) сума опадів складала 207 мм, або 113 % від середньобагаторічних, яких було достатньо для поповнення запасів доступної вологи в ґрунті.

Відновлення вегетації рослин тритикале відбулося в середині третьої декади березня.

Стан перезимівлі рослин пшениці м’якої озимої та тритикале озимого у разі обстеження посівів був задовільний, відсоток життєздатності був близьким до 95 %. Відсоток ослаблених рослин був незначний і змінювався від 0 до 2-8 %. В цілому погодні умови зими не вплинули на пошкодження рослин і загибелі посівів озимини від низьких температур і таких явищ, як вимерзання, випрівання, випирання, вимокання, льодова кірка. Таким чином, умови перезимівлі для тритикале були задовільні (рис. 2.2.1.5).

Рис. 2.2.1.5. Динаміка температурного та водного режиму впродовж вегетації рослин тритикале, 2008/2009 рр.

Впродовж майже всього літнього періоду переважала тепла погода (в більшості днів липня - спекотна) з грозовими дощами. Опади носили локальний характер, були різної інтенсивності та тривалості і вкрай нерівномірно розподілялись по території регіону. В 2009 році відмічено різке зниження температури повітря - 19 квітня та 24 травня.

За час проходження V етапу органогенезу (тривалість 10 діб) сума ефективних температур складала 133,0 ºС, кількість опадів - 0 мм, VI етапу - 113,8 та 5,4; VII етапу (тривалість - 13 діб) - 193,3 та 5,9; VIII етапу (тривалість - 11 діб) - 328,5 та 5,7; ІХ етапу (тривалість - 8 діб) - 155,2 та 13,1; Х етапу (тривалість - 11 діб) - 249,1 та 26,2; ХІ етапу (тривалість - 24 доби) - 426,3 та 33,9; ХІІ етапу (тривалість - 7 діб) - 148,3 та 34,1, відповідно.

Погодно-кліматичні умови 2009/2010 вегетаційного року. Впродовж осінньої вегетації у посівах тритикале відмічено недобір опадів. Сума опадів за зимовий період 2009/2010 рр. була більшою середньобагаторічних (170, 131 і 165 %), що відіграло роль для рослин тритикале під час ранньовесняного дефіциту опадів. У березні кількість опадів не перевищила 44 % середньобагаторічного показника.

Середні температури повітря в березні та квітні на 0,1 та 0,8°С перевищували кліматичну норму. В травні температура була в межах 16,3°С, тобто на 1,7°С вищою типових для зони значень.

В березні (38,2 мм) та травні (52,6 мм) кількість атмосферних опадів була близькою до кліматичної норми, а в квітні спостерігався їх недобір на рівні 4,7 мм. Сніговий покрив зійшов 26 березня, а 28 березня повністю відтанув ґрунт. Переходи середньодобової температури повітря, в бік підвищення, відбулися: через 0°С - 18.03; через +5°С (початок вегетації зимуючих культур) - 20.03; через +10°С (початок вегетації теплолюбних культур) - 27.04; через +15°С (літній режим погоди) - 30.04. (рис. 2.2.1.6.).

Рис. 2.2.1.6. Динаміка температурного та водного режиму впродовж вегетації рослин тритикале, 2009/2010 рр.

Літо 2010 року виявилося спекотним (середня температура повітря за сезон склала 22°С, що на 4°С вище кліматичної норми тому була найвищою за весь період спостережень з 1885 року), але атмосферних опадів було відмічено 234 мм, тобто в межах кліматичної норми.

Середня температура повітря за червень, липень та серпень місяці складала 20,6; 23,0 та 23,7 °С, що на 3; 4,0 та 5,5°С вище типової для зони норми. Максимальна температура повітря - 37-40°С, відмічалася 8 та 9 серпня.

Атмосферні опади літнього сезону мали зливовий характер і в червні складали 139,3мм, тобто на 52,3 мм перевищували кліматичну норму, а в липні та серпні на 27,9 та 22,6 мм їх було менше середньобагаторічних значень.

Погодно-кліматичні умови 2011 вегетаційного року.

Агрометеорологічні умови осінньо-зимового періоду 2010/2011 років можна охарактеризувати як задовільні для росту і розвитку озимих культур (2.2.1.7.).

Рис. 2.2.1.7. Динаміка температурного та водного режиму впродовж вегетації рослин тритикале, 2010/2011 рр.

Більша частина періоду зими була прохолодною. В цілому за грудень та січень середня температура повітря була близькою до середньо багаторічного показника і складала -3,5 та -6,2 0С. В лютому температура повітря була на 3,60С нижчою від багаторічної та становила 9,10С морозу.

Впродовж грудня 2010 року утримувався стійкий сніговий покрив висотою 2-17 см. Середньодобова температура повітря в грудні становила - 5,0 о С, у січні - 2,1 о С. Мінімальна температура повітря не опускалась нижче - 18,7 о С. Однак, в періоди найбільших похолодань завдяки сніговому покриву температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння не опускалась нижче - 4,2 о С, тоді як критична температура вимерзання для добре розвинутих рослин озимих зернових становить - 15-17 о С.

Кількість опадів в грудні становила 85,4 мм (в 1,8 рази більше від багаторічного показника).

Отже, початок 2011 року охарактеризувався стабільною помірно прохолодною погодою. За перші дві декади січня випало більше 40 мм опадів у вигляді снігу (в 1,1 рази більше від багаторічного показника), в лютому - 17,8 мм (в 2 рази менше від багаторічного показника).

Температура повітря за цей період знижувалась максимально до -15ºС (5, 7 січня). На глибині залягання вузла кущіння вона максимально знижувалась до -5,5ºС (7 січня). Суттєвого вихолодження ґрунту не відбулося - температура ґрунту на глибині 40 см складала +1ºС. Промерзання ґрунту на цей час становило 5-10 см. На той час суттєвого занепокоєння стан зимівлі озимих колосових культу не викликав.

Початок лютого характеризувався підвищеним температурним режимом. Починаючи з 5 лютого температура повітря суттєво підвищилась. Так, 5 лютого середньодобова температура повітря була +1,2ºС, а в денний час піднімалась навіть до +2,5ºС. В цей же час за 5 і 6 лютого випало в сумі 5,5 мм опадів в основному у вигляді дощу. Це сприяло зменшенню і ущільненню наявного снігового покриву. Позитивним було те, що через відсутність суттєвого промерзання ґрунту дощова і тала вода не накопичилась на поверхні поля, і на більшості площ не відбулося її руху по поверхні поля. Вся ця вода була засвоєна ґрунтом. Винятком, як завжди є суттєво понижені місця («блюдця»), де відмічено накопичення дощової і талої води.

Варто зазначити, що на посівах тритикале озимого відмічено в лютневий період відсутність льодового шару і притертої льодової кірки. Максимально ж температура повітря за цей період підвищувалась до +4,0ºС (8 лютого). З 10 лютого відбулося суттєве зниження температури повітря. І вже 11 лютого в нічний час температура знизилась до -15ºС у повітрі та до мінус 18ºС на поверхні снігу, а на глибині залягання вузла кущіння - до мінус 2ºC. Сніговий покрив був достатньо ущільнений, що є позитивним з точки зору захисту рослин озимини від зниження температури. Температура повітря максимально знижувалась до -21,5-22ºС, при цьому на поверхні снігу вона була 26-27ºС. На глибині залягання вузла кущіння на площах із висотою снігового покриву 10-12 см температура знижувалась до мінус 4,5-5,0ºС, що не є критичним для рослин озимини. Результати прискореного відрощування відібраних рослин показали, що рослини хоча і мають дещо понижений темп відростання, проте залишаються життєздатними.

Перша декада березня була прохолодною. Середньодобова температура повітря за декаду складала мінус 6,3ºС, за багаторічної мінус 2,7ºС. Опадів випало 1,0 мм, за норми 12 мм. Мінімальна температура повітря знижувалась до мінус 19,5ºС і на поверхні снігу до мінус 24ºС (02.03.11). Максимальна - підвищувалась, відповідно, до 20ºС і до 30С (05.03.11). Суттєві коливання нічних і денних температур, які виражалися в зниженні температури в нічний період до мінус 13-14,5ºС до плюс 2-3ºС в день, сприяли хоча і повільному, але зменшенню снігового покриву. Початок другої декади був помірно прохолодним, з незначними опади. Третя декада березня помірно тепла і без істотних опадів. Середньодобова температура повітря за декаду склала 2,4°С, за багаторічному показнику мінус 2,9°С. Опадів випало 0,7 мм, за декадної норми 14 мм. Максимальна температура повітря піднялась до 8,5°С, а на поверхні ґрунту до 8°С (14.03.11). Мінімальна - знижувалась відповідно до мінус 7,5 °С, а на поверхні ґрунту до мінус 9°С (27.03.11). Максимальна піднімалась відповідно до 11,2°С і до 16°С (30.03.11). Отже, за березень середньодобова температура повітря склала мінус 1,0°С, за багаторічного показника мінус 0,1°С. Опадів випало 2,9 мм, за норми 38 мм.

Посіви тритикале озимого знаходилися в задовільному стані. Перша декада квітня видалася помірно теплою і сухою. Середньодобова температура повітря за період 01-06.04.11 склала 6,4°С, що відповідає багаторічному декадному показнику. Опадів в першій її частині не було. Максимальна температура повітря піднімалась до 12,5°С (02-03.04.11), а на поверхні ґрунту до 19°С (06.04.11). Мінімальна вологість повітря в денні години знижувалась до 37 % (03.04.11). Перехід через 5°С середньодобової температури повітря відбувся 2 квітня. Початок другої пентоди першої декади квітня був помірно теплий і з опадами. До кінця декади утримувався температурний режим в межах норми, випали опади в кількості 23,6 мм.

Посіви тритикале озимого знаходилися в задовільному стані. Не дивлячись на те, що значний період зимівлі озимини був сприятливий для перезимівлі, наприкінці цього процесу відбулися два критичні періоди. Перший - це суттєве зниження температури повітря у другій половині лютого (температура повітря на поверхні снігу знижувалась до мінус 26-27ºС), що суттєво вплинуло на стан посівів. Враховуючи особливості перебігу метеорологічних умов цьогорічної весни слід вказати, що перехід середньодобової температури через 0ºС відбувся на 10 днів раніше багаторічного строку (12 березня). Але різкого наростання температури не було відмічено, що є позитивним. Негативним явищем було відсутність опадів за цей період до сьогоднішнього дня. Відновлення активної вегетації озимини відбулося 2 квітня, що близько до середньо багаторічного показника (4 квітня). Третя декада квітня була теплою і сухою. Середньодобова температура повітря за декаду складала 15,0ºС, за багаторічного декадного показника 13,8ºС. Опадів випало 0,2 мм, за норми 15 мм.

За місяць середньодобова температура повітря склала 9,0ºС, за багаторічної 8,7ºС. Опадів випало 25 мм, за норми 40 мм. Перехід середньодобової температури повітря через плюс 10ºС в бік підвищення відбувся 22 квітня. На оптимального строку сівби відмічено настання четвертого етапу органогенезу - вихід у трубку.

В цей час було проведено друге азотне підживлення посівів озимини в дозі Ν30 кг/га д. р.

Перша пентода першої декади травня видалася теплою і без опадів. Середньодобова температура повітря за період з 01 по 04.05.11 складала 18,1ºС, за багаторічної декадної 13,9ºС. Опадів не відмічено, за декадної норми 16 мм. Максимальна температура повітря піднімалась до 24,5 ºС, а на поверхні ґрунту до 39ºС (04.05.11). Мінімальна знижувалась відповідно до 8ºС і до 4ºС (01.05.11). Сума активних температур вище +10ºС на 05.05.2011 складала 214,3ºС, а ефективних 84,3ºС. Перша декада травня була теплою, лише 2 доби відмічено з опадами. Середньодобова температура за декаду склала 15°С, за багаторічного показника 13,9°С. Опадів випало 12,2 мм, за норми 16 мм. Максимальна температура повітря піднімалась до 24,5°С, а на поверхні ґрунту до 39°С (04.05.2011р.). Мінімальна знижувалась відповідно до 3,5°С і до 0°С (08.05.2011р.). Мінімальна відносна вологість повітря знижувалась в деякі години до 31 % (04.05.2011р.). Друга декади травня була жаркою та сухою. Середньодобова температура повітря складала 17,8ºС, за багаторічної 15,9ºС. Опадів випало 1 мм, за нормі 14 мм. Максимальна температура повітря піднімалась в денні години до 26ºС (20.05.11), а на поверхні ґрунту до 43ºС (20.05.11). Мінімальна - знижувалась відповідно до 7,5ºС (16.05.11) і до 2 ºС (12.05.11). Мінімальна відносна вологість знижувалась до 26 % (13.05.11). Початок третьої декади травня також спекотний і сухий, тільки в вечері 25 травня пройшов грозовий дощ, випало 6,5 мм. Середньодобова температура повітря за період з 21 по 25.05.11 склала 22,2 ºС, за декадної 16,8ºС. Максимальна температура повітря в денні години піднімалась до 27,5 ºС, а на поверхні ґрунту до 46 ºС (25.05.11). Мінімальна - знижувалась відповідно до 12,5 ºС і до 8 ºС (21, 25.05.11). Мінімальна відносна вологість повітря знижувалась до 30 % (21.05.11). Вітер переважав північно-східний 3-5 м/сек. Температура ґрунту на глибині 10 см і 40 см прогрілась до 24 ºС і до 18 ºС. До кінця декади утримувався підвищений температурний режим. Посушливі умови травня місяця негативно впливають не тільки на ріст рослин, але і становили загрозу зниження врожайності (передбачалася редукція стебел, зниження озерненості колосу, ймовірна череззерниця та не виповненість зернівки). На посівах як тритикале озимого, так і пшениці озимої відмічено було суттєво нижчий, порівняно з багаторічними параметрами, стеблостій. Сім діб першої декади червня були спекотні і сухі. Друга декада червня також видалася жаркою і сухою. Середньодобова температура повітря за декаду склала 21,6 °С, за багаторічного показника 18,7°С. Опадів випало 4,8 мм, за норми 22 мм, тобто 22 %. Максимальна температура повітря піднімалась до 31,5°С (19.06.11), а на поверхні ґрунту до 55°С (15.06.11). Мінімальна - знижувалась відповідно до 13°С і до 8°С (16, 18.06.11). Мінімальна відносна вологість знижувалась до 36 % (12, 15.06.11). Вісім діб третьої декади червня були помірно теплі і вологі. Середньодобова температура повітря за період з 21 по 28.06.11 склала 19,5°С, що становить норму, опадів випало 35,1 мм, що складає 135 % декадної норми (26 мм). Максимальна температура повітря піднімалась до 29°С (24.06.11), а на поверхні ґрунту до 52°С (23.06.11). Мінімальна - знижувалась відповідно до 10,5°С і до 6°С (22, 23.06.11). До кінця декади температурний режим був у межах норми.

Сума активних температур вище +10°С на 29.06.11 становила 1314°, а ефективних 634°, за багаторічних, відповідно 1069° і 453° С.

Посіви тритикале знаходилися у фазі воскової стиглості. Кількість продуктивних стебел залежно від генотипу складала близько 420-580. Короткочасне цвітіння озимини (2-3 доби) в період повітряної посухи (до 29 %) не сприяло повному заплідненню колоскових квіток, озерненість колосу була нижчою очікуваної потенційної можливості генотипів тритикале.

Враховуючи посушливі умови весни і початку літа міжфазні періоди були скороченими більше ніж на половину від біологічної норми. Тому настання повної стиглості зерна у рослин пшениці озимої відбулося в середині першої на початку другої декади липня, що раніше середньобагаторічного строку. Опади, що випали в кінці липня, рівень врожайності озимих зернових не підвищили, крім у пізньостиглих сортів, які мали кращу виповненість зернівки та масу 1000 насінин.

2.2.2 Ґрунтові особливості території проведення досліджень

Ґрунт дослідних полів - чорнозем глибокий середньо суглинковий з такою агрохімічною характеристикою: вміст гумусу 3,8-4,0 %; загального азоту (за Корнфільдом) - 0,24-0,27 %; рухомого фосфору (за Чириковим) - 15,4 - 18,6 мг/100 г повітряно-сухого ґрунту, обмінного калію (за Чириковим) - 6,7-7,8 мг/100 г повітряно-сухого ґрунту.

2.3 Матеріали та методи досліджень

.3.1 Матеріали досліджень

Архів звітів лабораторії землеробства та лабораторії агрохімічних аналізів Білоцерківського дослідно-селекційного відділення Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України за 2008-2011 рр.

2.3.1.1 Схема дослідів

Таблиця 2.3.1.1.1 - Схема досліду А

Таблиця 2.3.1.1.2. - Схема досліду Б

Таблиця 2.3.1.1.3. - Схема досліду В

Тип сівозміни

Назва варіанту

Доза мінеральних і органічних добрив, кг д.р./га

Норми витрат мікробних препаратів, л/гектарну порцію насіння + вода (1,0-1,5% від маси насіння)

1.

Зерно-просапна

Контроль (без добрив)

-

-

2.

Фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1)

N30P30K30

3.

Фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2)

N60P60K60

4.

Фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3)

N90P60K60

5.

Фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1)

25 + N30P30K30

6.

Фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2)

25 + N60P60K60

7.

Фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3)

25 + N90P60K60

8

Діазобактерин + альбобактерин (Д + А)

-

0,2

9.

фон МД 1 + (Д + А)

N30P30K30

0,2

10.

фон МД 2 + (Д + А)

N60P60K60

0,2

11.

фон МД 3 + (Д + А)

N90P60K60

0,2

12.

фон ОМД 1 + (Д + А)

25 + N30P30K30

0,2

13.

фон ОМД 2 + (Д + А)

25 + N60P60K60

0,2

14.

фон ОМД 3 + (Д + А)

25 + N90P60K60

0,2

Плодозмінною, або зернотрав'яно-просапною, називають сівозміну, в якій зернові культури займають не більше половини площі ріллі й чергуються з просапними і бобовими культурами. У класичній плодозмінній сівозміні під зернові відводили 50 % площі, під просапні та бобові трави - 25 %. За такого співвідношення культур можна здійснити принцип плодозміни, тобто чергування, коли одна за іншою обов'язково розміщуються культури, що належать до різних груп за біологічними особливостями і технологією вирощування, тобто між двома зерновими розміщують кормову траву, просапну бобову або технічну культуру.

Схема цього типу сівозміни була такою: 1 - вико-овес; 2 - тритикале озиме; 3 - буряки цукрові; 4 - ячмінь + конюшина; 5 - конюшина; 6 - тритикале озиме.

Просапна сівозміна. У просапних сівозмінах просапні культури займають більшу частину площі ріллі. При великому насиченні виникає необхідність у висіванні просапних підряд два роки і більше. У цих сівозмінах багаторічні й однорічні трави займають до 10-20 % площі. Польові просапні сівозміни займають невеликі площі в краще забезпечених вологою лісостепових районах, а також на зрошуваних і частково на осушених землях. Ці сівозміни слід розміщувати на ґрунтах, які не зазнають ерозії, на рівнинних або зі незначним схилом землях із застосуванням ґрунтозахисної технології вирощування просапних культур.

Схема цього типу сівозміни була такою: 1 - вико-овес; 2 - тритикале озиме; 3 - буряки цукрові; 4 - ячмінь; 5 - соя; 6 - соняшник.

Зерно-просапна сівозміна. У зернопросапних сівозмінах чергуються посіви зернових культур, що займають 50-60 % сівозмінної площі, з просапними культурами (35-45 %). Пари зайняті багаторічними й однорічними травами та зернобобовими. Основна продукція - зерно, коренеплоди.

Попередниками тритикале озимого для плодозмінної, просапної, зерно-просапної сівозмін була - вико-вівсяна сумішка на зелений корм. Загальна площа варіанту досліду складала 200 м2, облікова - 150 м2, розміщення ділянок - систематичне, повторність - триразова. В ході проведення досліду дотримувались рекомендованої для умов Лісостепу технології вирощування тритикале озимого, з внесенням деяких корективів для конкретної мети.

Схема цього типу сівозміни була такою: 1 - вико-овес; 2 - тритикале озиме; 3 - буряки цукрові; 4 - ячмінь; 5 - ріпак ярий; 6 - тритикале озиме.

2.3.1.2 Характеристика сортів тритикале озимого, добрив, мікробних препаратів

Для досліджень залучені такі сорти сої: АД 256, Славетне, ДАУ 5, що включені до Державного реєстру сортів рослин України.

Сорт тритикале озимого АД 256 (Амфідиплоїд 256) (оригінатор) - Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва НААН.

Цикл розвитку: озимий. Рекомендовані зони вирощування:        Полісся, Лісостеп, Степ, Крим, Карпати. Основними хворобами уражується слабко, на рівні національних стандартів.

Сорт стійкий до вилягання та осипання. Стійкість до засухи 4,4-4,7 бала. Зимостійкість підвищена. Сорт озимого типу розвитку. Кущ проміжної форми. Висота рослин 110-125 см. Середньостиглий, вегетаційний період - 287 днів. Середня урожайність по Україні за роки випробування (1998-2000 рр.) становила: в Степу - 4,4 т/га, прибавка - 2 т/га; в Лісостепу - 4,8 т/га, прибавка - 1,0 т/га; на Поліссі - 4,9 т/га, прибавка - 2,3 т/га. Максимальний урожай 6,8 т/га (Маньківська ДСВС, 1999 р.). Вміст білка в зерні - 12 %.

Сорт Славетне (оригінатор Носівська СДС) - гексаплоїд, належить до різновидності - eritroalbum. Цикл розвитку: озимий. Колос щільний, білого забарвлення, остистий (зокрема остюки ростуть у верхній частині колосу), веретеноподібний, довжиною - 11-13 см, неламкий. Нижня колоскова луска з коротким зубцем й зовні без опушення. Стебло слабо виповнене, заввишки - 100-115 см, восковий наліт - відсутній, неламке, міцне, потовщене, стійке до вилягання, під колосом має характерне опушення. Зернівка велика, червоного кольору, пшеничного типу розвитку. Повна стиглість зерна настає на 3-4 доби раніше ніж у сорту АД 3/5, за умови, що сорти висівались одночасно. Маса 1000 зерен - 40-60 г. Натура зерна - 760-780 г/л. Зморшкуватість зерна відсутня, вимолочуваність - добра та задовільна. Кущ потужній та дещо розлогий, листкова пластинка коротка та вузька, на піхві якої наліт відсутній, відрізняється від інших сортів послабленим розвитком наземної вегетативної маси в осінній період і більш пізнім початком активного відростання навесні. Уповільненість росту рослин Славетне восени забезпечує зимо- та морозостійкість. Інтенсивний розвиток рослин розпочинається за 7 діб до настання фази трубкування і за короткий термін часу наздоганяє інші сорти (АД 3/5, АДМ 11).

Сорт ДАУ 5. Цей сорт - гексаплоїд, відноситься до різновидності - erytroalbum, середньостиглий, але дозріває на рівні середньоранніх сортів пшениці м’якої озимої. Цикл розвитку: озимий. Кущ рослин ДАУ 5 - сланкий, листя коротке, зокрема прямостоячий прапорцевий, колір - світло-зелений. Рослини цього екотипу відносяться до типу здатних формувати щільні стеблостої, популяції - з високим коефіцієнтом продуктивного кущення, здатної формувати 2-4 підземних стебла. Стебло рослин висотою 75-90 см, тобто ДАУ 5 належить до короткостеблового типу, міцне по всій довжині, потовщене під колосом, опушене. Восковий наліт на наземній частині відсутній. Колос коричневого кольору, неламкий, пірамідальної форми, щільний, багатоквітковий, озерненість якого вище середньої, довжина колосу - 12-14 см (рис. 1). Зернівка середньої крупності, червоного кольору, гладенька за формою, дещо схожа на зерно пшениці м’якої. Маса 1000 зерен - 45-50 г.

У якості органічних добрив використовували перепрілий гній ВРХ, отриманого за холодного способу зберігання (впродовж 2 років).

У якості мінеральних добрив використовували: аміачну селітру, суперфосфат простий, калійну сіль.

Аміачна селітра - NH4NO3 - амонійно-нітратне добриво, що містить азот у співвідношенні NH4:NO3 - 1:1. Характеристика аміачної селітри: вміст азоту - 34,4 %; вміст вологи - 0,2-0,3; розсипчастість - 100 %; гігроскопічна точка за вологості 20 %    - 66,9%; рН 10 %-вого водного розчину, не < - 5.

Суперфосфат простій (Са(Н2РО4)2 + СаSО4) є головним фосфорним добривом, містить від 14 до 20 % фосфорної кислоти (Р2О5) у водорозчинній формі. Це м’який світло-сірий порошок або невеликі (2-4 мм у діаметрі) гранули із запахом кислоти. За внесення в ґрунт швидко зв’язується з його вбирним комплексом і поступово переходить в менш доступну для рослин форму, порівняно з порошкоподібним. Змішувати це фосфорне добриво перед внесенням можна зі всіма добривами. (Але на підзолистих ґрунтах з кислими добривами можна змішувати за умови їх нейтралізації. У разі змішуванні суперфосфату з азотними добривами, що містять нітратний азот (аміачна селітра, монтан-селітра, натрієва селітра), необхідно для його нейтралізації додавати 100-200 г вапняку або крейди на кілограм добрива, інакше виходить не розсівається маса, що мажеться).

Калій хлористий (KCl) - це всококонцентроване калійне добриво для низки сільськогосподарських культур - зернових, овочевих, кормових, плодово-ягідних. Легко засвоюється рослинами. Підсилює стійкість рослин до аномалій зимово-весняного періоду, зміцнює склеренхімні (скелетні) клітини соломини, зменшує ураження посівів кореневою гниллю та іржею, підтримує необхідний водний режим в паренхімних клітин рослин.

Добриво розчинне у воді. Калійні добрива, виключаючи дуже багаті калієм ґрунти, вносять у науково-обґрунтованих дозах восени під основний обробіток ґрунту. У разі глибокого загортання цих добрив у ґрунт, краще розвивається коренева система рослин.

Характеристика мікробних препаратів. Мікробний препарат діазобактерин, діючими біоагентами якого є бактерії Azospіrіllum brasilense, дія яких спрямована на фіксацію азоту атмосфери та забезпечення постачання рослинам зв’язаного азоту. Це, в свою чергу, підвищує польову схожість й енергію проростання насіння; сприяє формуванню потужної кореневої системи, інтенсифікації використання поживних речовин добрив і ґрунту, підвищує стійкість рослин до збудників грибкових захворювань, зростання вмісту незамінних амінокислот у білках вегетативної та генеративної маси рослин.

Мікробний препарат альбобактерин, який застосовується для бактеризації насіння ріпаку, пшениці, тритикале, жита з метою покращення фосфорного живлення рослин, підвищення продуктивності та стійкості рослин до збудників грибкових захворювань. Механізм дії препарату пов'язаний з властивістю бактерій Achromobacter album 1122 продукувати органічні кислоти та фосфатазу, які розчиняють важкорозчинні мінеральні та органічні фосфати ґрунту й добрив, внаслідок чого рослини забезпечуються рухомими сполуками фосфору.

Мікробні препарати - діазобактерин і альбобактерин, виготовляє Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН (м. Чернігів).

2.3.3 Методологія досліджень

Під час виконання кваліфікаційної роботи були використані такі методи:

бібліографічний;

хронологічний;

порівняльний;

аналітичний;

розрахунковий;

екосистемний (на основі проаналізованих результатів досліджень).

РОЗДІЛ 3. Синекологічні дослідження агрофітоценозу тритикале озимого

.1 Продуктивність тритикале озимого залежно від взаємозв’язку з сегетальною рослинністю (бур’яни) та типу сівозміни

.1.1 Видовий та кількісний склад сегетальної рослинності залежно від сортового складу посівів тритикале озимого, типу сівозміни та добрив

Забур'яненість посівів сільськогосподарських культур - є одним із найвагоміших факторів, які стримують зростання виробництва продукції рослинництва. Крім зменшення врожайності й погіршення якості продукції культурних рослин, бур'яни виснажують ґрунт на поживні речовини, вологу, призводять до поширення збудників хвороб, шкідників тощо [6, 7]. Знищити бур’яни неможливо, так як це постійні супутники культурних рослин, але знизити чисельність та конкурентну спроможність до мінімуму - можливо. Отже, стратегія для успішної боротьби з бур’янами багато в чому буде залежати від урахування їхнього видового складу, біологічних особливостей у разі вирощування тієї чи іншої сільськогосподарської культури. Не дивлячись на те, що вивченню конкурентних взаємодій в рослинному співтоваристві присвячена низка робіт, нині залишаються актуальними питання, що стосуються аналізу суті впливу культурних і сегетальних агрофітоценозів один на одного за різних екологічних факторів. Найменшу чисельність бур’янів у посівах тритикале відмічено в 2011 р., у зв’язку з посушливими умовами весняно-літнього періоду. В результаті чого зимуючі бур’яни були майже відсутніми, зрідженим був склад ярих бур’янів. В 2009 р. та 2010 р. у посівах тритикале озимого сорту ДАУ 5, який відноситься до короткостеблового типу, зафіксовано зростання чисельності видового різноманіття бур’янів. Серед найпоширеніших представників сегетальної рослинності в посівах тритикале озимого для сорту ДАУ 5 є: лобода біла (Chenopodium album L.) - 16 %, щириця звичайна (Amaranthus retroflexus L.) - 12 %, пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Nevski) - 12 %, кудрявець Софії (Descurainia sophia L.) - 11 %, мишій сизий (Setaria glauca L.) - 10 %, куряче просо (Echinochloa crus-galli L.) - 9 %, грицики звичайні (Capsella bursa-pastorіs (L.) Medіk.) - 8 %, триреберник непахучий (Tripleurospermum inodo-rum L.) - 8 %, берізка польова (Convolvulus агvensis L.) - 6 %, гірчак березко-подібний (Polygonum convolvulus L.) - 5 %, жабрій звичайний (Galeopsis tetrahit L.) - 5 %, інші - 1 %/облікову ділянку. Посіви середньорослих сортів тритикале АД 256, Славетне виявилися більш конкурентоспроможними відносно бур’янів й визначали не лише їхню чисельність, а й нагромадження сирої маси, порівняно з сортом тритикале короткостеблового типу ДАУ 5. Роль типу сівозміни та умов варіантів досліду мала істотне значення в коливанні чисельності та щільності популяцій бур’янів (рис. 3.1.1.8-3.1.1.17).

Рис. 3.1.1.8. Показники чисельності сегетальної рослинності в плодозмінній сівозміні залежно від сорту тритикале, добрив та мікробних препаратів: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Встановлено, що чисельність злакових і дводольних бур’янів істотно залежала від умов варіантів досліду. Зокрема, зі збільшенням дози мінеральних добрив в т.ч. азотних - за дрібного їх внесення, на фоні біологічних препаратів і органічних добрив конкуренція між сегетальною рослинністю та посівами тритикале озимого зростає. І в нашому випадку, найбільш конкурентними виявилися посіви сорту Славетне та АД 256, рослини яких формували потужну вегетативну масу за рахунок збільшення кількості продуктивних стебел, площі листової поверхні, порівняно з посівами тритикале озимого сорту ДАУ 5.

озимий тритикале вирощування районування

Рис. 3.1.1.9. Показники сирої маси сегетальної рослинності в плодозмінній сівозміні залежно від сорту тритикале, добрив та мікробних препаратів: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Посіви короткостеблового сорту ДАУ 5 на контрольному варіанті та варіантах застосування «стартових» доз мінеральних добрив і біопрепаратів істотно піддаються прогресуючій конкуренції з боку сегетальної рослинності, зокрема дводольних бур’янів - щириці звичайної, лободи білої, що мало характерний прояв у вегетаційний період 2010 р. Проте у разі підвищення доз мінеральних добрив до N90P60K60 на фоні мікробних препаратів та органічних добрив чисельність сегетальної рослинності та площа їх живлення істотно (р > 0,05) зменшується.

Відмічено, що тип сівозміни, видовий та сортовий склад сільськогосподарських культур визначає рівень прояву конкуренції бур’янів та рослин тритикале озимого (3.1.1.14-3.1.1.17).

Рис. 3.1.1.10. Показники чисельності сегетальної рослинності в просапній сівозміні залежно від сорту тритикале, добрив та мікробних препаратів: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.1.1.11. Показники сирої маси сегетальної рослинності в просапній сівозміні залежно від сорту тритикале, добрив та мікробних препаратів: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Переважна чисельність бур’янів та їх продуктивність за показниками сирої маси була характерною для плодозмінної сівозміни, порівняно з кількісними та біометричними показниками бур’янів у структурі зерно-просапної та просапній сівозмін. Що викликано наявністю в структурі плодозмінної сівозміни багаторічних трав, які, в нашому випадку більш інтенсивно заростали бур’янами та були для них «розплідниками», так як давали можливість формувати сегетальній рослинності генеративні органи (насіння), що в результаті погіршує фітосанітарний стан за показниками забур’яненості послідуючих культур та впливає на інтенсивність проведення хімічного захисту посівів (обприскування).

Рис. 3.1.1.12. Показники сирої маси сегетальної рослинності в зерно-просапній сівозміні залежно від сорту тритикале, добрив та мікробних препаратів: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Показано, що на зменшення конкуруючої агресії сегетальної рослинності у фітоценозі тритикале озимого впливає генотип сорту та умови варіантів досліду. Сорти тритикале озимого АД 256 та Славетне здатні гальмувати розвиток бур’янів, зокрема за показниками їх сирої маси, порівняно з сортом ДАУ 5. Ефективність мінеральних, органічних добрив і мікробних препаратів на зменшення рівня конкуренції бур’янів відмічено для кожного типу сівозміни в такій послідовності: зерно-просапна, просапна, плодозмінна.

Найкраще спрацювали органо-мінеральні добрива в зерно-просапній та плодозмінній сівозмінах, порівняно з просапною, тому що рівень інвестування двох перших сівозмін значно нижчий, що для тритикале озимого, як і для бур’янів є важливим, так як фактор штучного підживлення вносить істотні корективи в формуванні продуктивності цього агрофітоценозу. І навпаки, для просапної сівозміни рівень інвестицій у якості внесення органо-мінеральних добрив досить вищий, тому формування фітоценозу сегетальної рослинності відбувається раніше і мало залежить від майбутніх систем удобрення посівів сільськогосподарських культур, так як післядія минулих підживлень посівів пролонгована на понад 2 роки, що відмічено агрофітоценозі тритикале озимого сорту Славетне.

Рис. 3.1.1.13. Показники сирої маси сегетальної рослинності в просапній сівозміні залежно від сорту тритикале, добрив та мікробних препаратів: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Отже, тип сівозміни та обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур має велике значення у формуванні рівня конкурентоспроможності сегетальної та культурної рослинності агроекосистем. Також вагомі корективи, у разі цього, вносить система удобрення та генотип (сорт) сільськогосподарської культури.

Рис. 3.1.1.14. Показники чисельності сегетальної рослинності в посівах тритикале озимого сорту ДАУ 5 залежно від типу сівозміни, добрив та мікробних препаратів: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

За результатами математично-статистичного аналізу показано, що в посівах сорту Славетне, як було зазначено вище за текстом, застосування органічних і мінеральних добрив, мікробних препаратів забезпечує інтенсивний розвиток рослин тритикале, тим самим зменшуючи рівень конкурентоспроможності рослинам бур’янів. Зокрема, застосування різних доз азотних і фосфорно-калійних добрив сприяє зменшенню чисельності сегетальної рослинності у міру збільшення доз добрив, а саме азотних, у зв’язку з чим чисельність бур’янів зменшується у разі застосування «стартових» доз мінеральних добрив N30P30K30 - на 9 %, N60P60K60 - на 41 %, N90P60K60 - на 57 %, порівно з контролем, варіантом без застосування добрив.

У разі застосування органічних добрив у дозі 25 т/га на фоні зростаючих доз мінеральних добрив чисельність бур’янів у посівах тритикале озимого зменшується, порівняно з контролем, але порівняно з варіантами застосуванням лише мінеральних добрив, показники чисельності бур’янів вищі, що, ймовірно, свідчить про сприятливість умов для бур’янів під впливом перепрілого гною.

Рис. 3.1.1.15. Показники сирої маси сегетальної рослинності в посівах тритикале озимого сорту ДАУ 5 залежно від типу сівозміни, добрив та мікробних препаратів: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Варто відмітити щодо істотного впливу комплексу мікробних препаратів на підвищення конкурентоспроможності рослин тритикале озимого. Фактом цього є те, що на варіанті застосування лише азотфіксуючих і фосфатмобілізуючих мікроорганізмів чисельність бур’янів на 13 % менша, порівняно з контролем без добрив і на 4 % менша, порівняно з варіантом застосування стартових доз мінеральних добрив.

Рис. 3.1.1.16. Показники чисельності сегетальної рослинності в посівах тритикале озимого сорту Славетне залежно від типу сівозміни, добрив та мікробних препаратів: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Найбільший прояв активності біоагентів мікробних препаратів щодо зменшення чисельності бур’янів відмічено на фоні комплексного застосування їх з мінеральними у дозі N90P60K60 та органо-мінеральними добривами - 25 т/га + N90P60K60, у разі чого чисельність бур’янів зменшилася близько 58 і 61 %, порівняно з контролем без добрив та 4 і 20 %, порівняно з варіантами лише застосування мінеральних добрив у дозі N90P60K60 та органо-мінеральних добрив - 25 т/га + N90P60K60.

Рис. 3.1.1.17. Показники сирої маси сегетальної рослинності в посівах тритикале озимого сорту Славетне залежно від типу сівозміни, добрив та мікробних препаратів: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Отже, рівень конкурентоспроможності культурної тритикале озимого щодо бур’янів визначається генотипом культурної рослини, умовами вирощування - типом сівозміни, видом попередника, характеристиками системи удобрення та своєчасністю її проведення. Показано, що найбільш сприятливою за щільністю популяцій бур’янів в агрофітоценозі тритикале озимого сорту ДАУ 5 є плодозмінна сівозміна, так як посіви багаторічних трав є сприятливим осередком для розвитку злакових і дводольних бур’янів, порівняно з просапною та плодозмінною сівозмінами та сорт тритикале відноситься до короткостеблового типу. В агрофітоценозі тритикале озимого сорту Славетне найбільша щільність стеблостою популяцій бур’янів відмічено в просапній сівозміні, порівняно з показниками щільності бур’янів у зерно-просапній та плодозмінній сівозмінах незалежно від варіантів досліду.

Тому конкретний генотип (сорт) тритикале озимого характеризується притаманним йому рівнем конкурентоспроможності щодо сегетальної рослинності, який більш чітко проявляється залежно від типу сівозміни, попередника, системи удобрення та ін.

3.1.2 Рівень чутливості рослин тритикале озимого до конкуруючого впливу сегетальної рослинності

З метою об’єктивності отриманих результатів, ми вирішили спростити аналіз даних й висвітлити параметри продуктивності агрофітоценозу тритикале озимого лише під впливом щільності популяцій сегетальної рослинності залежно від генотипу тритикале та типу сівозміни. У зв’язку з чим було показано, що вплив популяції однодольних і дводольних бур’янів незалежно від типу сівозміни істотно впливають на стан посівів тритикале озимого за показниками щільності стеблостою та сирої маси з одиниці площі.

Показано, що найбільш продуктивніші посіви тритикале озимого сорту ДАУ 5 в плодозмінній та зерно-просапній сівозміні, порівно з показниками продуктивності в просапній сівозміні (рис. 3.1.2.18). Це свідчить, ймовірно, про те , що під впливом інтенсивної механізованої експлуатації ґрунти просапної сівозміни втрачають свою продуктивність, порівняно з продуктивністю ґрунтів плодозмінної та зерно-просапної сівозміни, де вирішальне значення щодо покращення якості ґрунтів мають багаторічні бобово-злакові трави. Продуктивність агрофітоценозів тритикале озимого сорту АД 256 істотно залежала від типу сівозміни та щільності стеблостою популяцій сегетальної рослинності, порівняно з сортом Славетне. Це свідчить про високу екологічну пластичність цього генотипу (сорту) та підтверджується показниками фітопродуктивності (3.1.2.19 - 3.1.2.20).

Рис. 3.1.2.18. Продуктивність агрофітоценозу тритикале озимого сорту ДАУ 5 залежно від типу сівозміни, середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.1.2.19. Прояв міжвидової конкуренції за показниками щільності стеблостою в агрофітоценозі тритикале озимого залежно від сорту, типу сівозміни (фаза колосіння тритикале озимого), середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.1.2.20. Прояв міжвидової конкуренції за показниками сирої маси рослин в агрофітоценозі тритикале озимого залежно від сорту, типу сівозміни (фаза колосіння тритикале озимого), середнє за 2009-2011 рр.

Умови варіантів досліду істотно визначають стан агрофітоценозу тритикале озимого за показниками щільності стеблостою і сирої маси рослин тритикале та бур’янів. Показано, що за показниками продуктивності посівів тритикале озимого сорту ДАУ 5 найоптимальнішим є варіант комплексного застосування органічних у дозі 25 т/га, мінеральних добрив у дозі N90P60K60 та діазобактерину й альбобактерину, порівняно з контролем без добрив (рис. 3.1.2.21). Разом із цим тим показниками конкурентоздатності сегетальної рослинності істотно знижуються, порівняно з сортом ДАУ 5. Це свідчить, що цей сорт тритикале відноситься до інтенсивного типу й характеризується високими показниками фітопродуктивності, а, отже, конкурентоздатності, за високого рівня системи удобрення, зокрема за плодозмінної та зерно-просапної сівозміни (3.1.2.22).

Рис. 3.1.2.21. Продуктивність агрофітоценозу тритикале озимого сорту ДАУ 5 за показниками щільності стеблостою залежно від системи удобрення та типу сівозміни, середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.1.2.22. Продуктивність агрофітоценозу тритикале озимого сорту ДАУ 5 за показниками сирої маси рослин залежно від системи удобрення та типу сівозміни, середнє за 2009-2011 рр.

Посіви тритикале озимого сортів Славетне та АД 256, порівняно з посівами сорту ДАУ 5 зі збільшенням доз органо-мінеральних добрив сприяють зменшенню рівня конкурентоспроможності сегетальної рослинності, проте піддавалися виляганню та появі збудників фітопатогенних грибів, що, як наслідок, негативно відбивалося на показниках їх фітопродуктивності незалежно від типу сівозміни, порівняно з контролем та варіантами застосування помірних доз органо-мінеральних добрив.

Одним із оптимальних варіантів за системою удобрення посівів тритикале сортів Славетне та АД 256 є комплексне застосування діазобактерину й альбобактерину на фоні органічних добрив у дозі 25 т/га та мінеральних добрив у дозі N60P30K30, що позитивно відбилося на продуктивності агрофітоценозу тритикале озимого за показниками фітопродуктивності та високого рівня конкурентоспроможності щодо сегетальної рослинності (3.1.2.23-3.1.2.26).

Рис. 3.1.2.23. Продуктивність агрофітоценозу тритикале озимого сорту АД 256 за показниками щільності стеблостою залежно від системи удобрення та типу сівозміни, середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.1.2.24. Продуктивність агрофітоценозу тритикале озимого сорту АД 256 за показниками сирої маси рослин залежно від системи удобрення та типу сівозміни, середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.1.2.25. Продуктивність агрофітоценозу тритикале озимого сорту Славетне за показниками щільності стеблостою залежно від системи удобрення та типу сівозміни, середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.1.2.26. Продуктивність агрофітоценозу тритикале озимого сорту Славетне за показниками сирої маси рослин залежно від системи удобрення та типу сівозміни, середнє за 2009-2011 рр.

Отже, з метою формування високопродуктивного агрофітоценозу тритикале озимого необхідно враховувати, крім стану погодно-кліматичних і ґрунтових параметрів, стан сегетальної рослинності даної агроекосистеми, характеристику попередника та елементів агротехнології вирощування того чи іншого генотипу тритикале озимого, що в наділі визначатиме отримання бажаного результату.

3.2 Продуктивність тритикале озимого залежно від взаємозв’язку з провокаційним мікробіологічним комплексом ґрунту та типу сівозміни

.2.1 Рівень чутливості посівів тритикале озимого до дії біоагентів мікробних препаратів

Однією з головних проблем сучасного сільськогосподарського виробництва в Україні залишається підвищення родючості ґрунтів, забезпечення сільськогосподарських культур важливими елементами живлення, зокрема азотом, фосфором і калієм. Пріоритетним напрямом у цьому плані є використання мікробіологічних препаратів, на основі азотфіксуючих і фосфатмобілізуючих мікроорганізмів, завдяки яким можна розв’язати питання щодо поліпшення стану ґрунтів та формування високопродуктивних агрофітоценозів. Але ефективність застосування мікробіологічних препаратів суттєво залежить від вирішення проблеми інтродукції мікроорганізмів у навколишнє природне середовище, так як їх ефективність пов’язана з урахуванням екологічних факторів: ґрунтово-кліматичних характеристик регіону, взаємовідносин у рослино-мікробній системі, взаємодії з аборигенною мікрофлорою та культури землеробства загалом.

Аналіз результатів досліджень щодо стану посівів тритикале на фоні передпосівної інокуляції мікробними препаратами в період осіннього розвитку показав, що рослини тритикале під впливом альбобактерину формують потужну кореневу систему, нагромаджують більше сухої речовини, порівняно з контрольним варіантом. Найвищі показники сухої маси коріння відмічено на посівах сортів тритикале озимого відмічено на варіанті комплексного застосування діазобактерину та альбобактерину. Цей факт свідчить про інтенсифікацію живлення рослин біологічним азотом, фосфором і нагромадження асимілюючих речовин у зв’язку з цими обставинами, що в подальшому спряло формуванню більш адаптивного фітоценозу тритикале озимого до погодних аномалій зимово-весняного періоду, збудників грибкових хвороб. Найбільш істотний вплив мікробних препаратів на стан посівів тритикале озимого відмічено під час проходження фази кущення-трубкування. Показано, що комплексна інокуляція діазобактерином та альбобактерином достовірно (р ≥ 0,95) впливає на нагромадження сирої та сухої маси рослин. Прояв чутливості рослин тритикале озимого на дію мікробних препаратів за того чи іншого типу сівозміни був однаковим, тому в якості характерного прикладу ми вирішили розглянути та проаналізувати в роботі дані дослідів за плодозмінної сівозміни, більш доцільної для ведення рослинництва з екологічної точки зору (рис. 3.2.1.27).

Рис. 3.2.1.27. Показники сирої та сухої маси рослин тритикале озимого сорту ДАУ 5 залежно від варіанту досліду (плодозмінна сівозміна): 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Показано, що на варіанті 8 - комплексного застосування діазобактерину та альбобактерину показники сирої та сухої маси на 1,1 - 1,5 рази вищі, ніж на контрольному варіанті 1. Найкраще спрацювали біоагенти цих препаратів, за показниками сирої та сухої маси на варіанті комплексного їх застосування.

Конкретний сорт тритикале озимого по-різному реагував на дію мікробних препаратів. За чутливістю до дії мікробних препаратів сорти тритикале можна розмістити в такій послідовності: ДАУ 5, АД 256, Славетне.

Механізм дії кожного з біопрепаратів, з огляду на результати досліджень провідних вчених у цій галузі [33, 34], зрозумілий, так як бактерії діазобактерину Azospіrіllum brasilense забезпечують рослини тритикале біологічним азотом, за рахунок функціонування ферменту нітрогенази, а бактерії альбобактерину Achromobacter album 1122 - біологічним фосфором. Ефективність комплексу препаратів зводиться до того, що між біологічними агентами яких виникають синергетичні взаємовідносини, зокрема на користь біоагентів діазобактерину, так як відомо, що процес біологічної азотфіксації потребує значних витрат енергії й тому часто лімітується нестачею фосфору, який є складовою аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Для клітин азотфіксатора на акт відновлення однієї молекули N2 необхідно 25-35 молекул АТФ й у разі дефіциту яких функціонування складного ферментного ансамблю нітрогенази є малопродуктивним. Вплив мікробних препаратів на біометричні параметри відзначився й на істотному зростанні (р = 0,95) урожайності зерна тритикале озимого (рис. 3.2.1.28).

Рис. 3.2.1.28. Вплив мікробних препаратів на показники урожайності зерна генотипів тритикале озимого залежно типу сівозміни: сірого кольору стовпчик - без інокуляції мікробними препаратами; безбарвний стовпчик - інокуляція діазобактерином і альбобактерином, середнє за 2009-2011 рр.

Показано, мікробні препарати - діазобактерин і альбобактерин - азотфіксуючих Azospіrіllum brasilense та фосфатмобілізуючих Achromobacter album 1122 мікроорганізмів істотно впливають на формування продуктивного агрофітоценозу тритикале озимого, що свідчить про рослино-мікробний синергізм.

Отже, для забезпечення динамічної рівноваги в агроекосистемі, підвищення рівня продуктивності в посівах тритикале озимого, з метою одержання сталого та високоякісного урожаю, рекомендовано застосовувати комплекс мікробіологічних препаратів - діазобактерину та альбобактерину, дія яких базується на природних процесах - біологічні азотфіксації та мобілізації фосфору з важкодоступних мінеральних і органічних компонентів добрив і ґрунту.

3.2.2 Роль сівозміни в продуктивності системи «тритикале озиме-біоагенти мікробних препаратів»

Підвищення культури землеробства передбачає впровадження у виробництво заходів, що становлять науково обґрунтовану його систему. Серед них важливе значення мають правильні сівозміни, які є головною і незамінною її ланкою та посідають особливе місце за різноманітним сприятливим впливом на родючість ґрунту і врожайність сільськогосподарських культур. На основі сівозмін створюють системи удобрення, механічного обробітку ґрунту і захисту посівів від бур'янів, шкідників та збудників хвороб. Безсистемне проведення цих заходів, без врахування того, що вирощували на полі в попередні і що буде висіяно в наступі роки, призводить до низької ефективності й запущеності полів. У правильних сівозмінах краще виявляються об'єктивні закони землеробства, а дотримання їх дає змогу регулювати кругообіг елементів живлення рослин у сільському господарстві [35-37].

Аналіз результатів досліджень надав можливість об’єктивно оцінити ефективність мікробних препаратів на посівах тритикале озимого залежно від сорту, агротехнології вирощування та типу сівозміни (рис. 3.2.2.29 - 3.2.2.34).

Показано, що незалежно від типу сівозміни показники урожайності зерна сортів тритикале озимого за комплексної інокуляції насіння мікробними препаратами діазобактерином і альбобактерином були вищими, порівняно з показниками варіантів без інокуляції. Найбільш ефективніше спрацювали біоагенти мікробних препаратів на фоні комплексного використання органо-мінеральних дорив у дозі 25 т/га та N60P60K60 (варіант 13). У разі чого урожайність зерна сорту Славетне зросла, порівняно з контролем і варіантом 6 (25 т/га гною та N60P60K60), за умов плодозмінної сівозміни на 0,5 і 0,7 т/га; за умов просапної - на 0,6 і 0,1 т/га; за умов зерно-просапної - на 0,7 і 0,1 т/га (р = 0,05), відповідно (рис. 3.2.2.29).

Рис. 3.2.2.29. Урожайність зерна, т/га Славетне: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Для короткостеблового сорту ДАУ 5 найкращий синергетичний ефект із біоагентами мікробних препаратів відмічено на варіанті 7 і 14 - комплексного застосування органо-мінеральних добрив (25 т/га гною та N90P60K60) без та за інокуляції (обробки насіння мікробним препаратом). У разі чого приріст урожайності зерна складав: для плодозмінної сівозміни - 2,3 і 2,5 т/га, порівняно з контролем без добрив і 0,2 т/га, порівняно з фоном 25 т/га гною та N90P60K60; для просапної - 1 і 2 та 1,5 т/га; для зерно-просапної - 1,6 і 2,2 та 0,6 т/га, відповідно (рис. 3.2.2.30).

Варто зазначити, що найкращі агроекологічні умови для формування високопродуктивного агрофітоценозу тритикале озимого сортів Славетне та ДАУ 5 створюються за плодозмінної та зерно-просапної сівозміни.

Рис. 3.2.2.30. Урожайність зерна, т/га ДАУ 5: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Сорт тритикале озимого АД 256 відноситься характеризується високими показниками екологічної пластичності, так як посіви цього сорту рівноцінно чутливі на дію факторів того чи іншого варіанту досліду (рис. 3.2.2.31 - 3.2.2.34).

Рис. 3.2.2.31. Урожайність зерна, т/га АД 256, середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.2.2.32. Плодозмінна: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.2.2.33. Парова сівозміна, середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.2.2.34. Зерно-просапна: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Отже, аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого залежно від типу сівозміни надав можливість охарактеризувати чутливість окремого генотипу на дію добрив та біоагентів мікробних препаратів. У результаті чого стало зрозумілим, що біоагенти мікробних препаратів - діазобактерину та альбобактерину є специфічними (притаманними) до всіх сортів тритикале озимого, залучених під час досліджень. Показано, що тип сівозміни та спосіб її обробітку залежно від набору культур, навіть за однакового попередника під тритикале озиме визначає продуктивність того чи іншого сорту цієї культури, зокрема визначає ступінь прояву чутливості посівів тритикале озимого на дію біоагентів мікробних препаратів. В нашому випадку для сортів тритикале озимого Славетне та ДАУ найоптимальніший тип сівозміни - плодозмінна та зерно просапна. Сорт тритикале озимого АД 256 має високу екологічну пластичність й формує продуктивний фітоценоз незалежно від типу сівозміни, проте показники урожайності зерна нижчі, порівняно з сортом Славетне за аналогічних агроекологічних умов.

3.3 Стан посівів тритикале озимого залежно від взаємозв’язку з фітопатологічним комплексом та типу сівозміни

.3.1 Видовий склад збудників фітопатогенних хвороб залежно від сорту тритикале озимого та типу сівозміни

Стійкі сорти - це один з найбезпечніших засобів захисту рослин з неперевершеними перевагами ресурсозбереження, окупності, екологічності та технологічності. Для розв'язання проблеми імунності сортів до шкідливих організмів одним із важливих завдань вважається розробка єдиних стандартизованих методик польової оцінки сортів рослин на стійкість проти хвороб [38, 39].

Основою будь-якої методики обліків фітопатогенних організмів, особливо методів польової оцінки сортів на стійкість рослин проти збудників хвороб, є знання біології та ознак прояву захворювання в різні періоди вегетації.

В результаті коеволюції і взаємовідносин між рослиною-живителем і патогеном склалася певна пристосованість розвитку багатьох збудників хвороб рослин до їх певного віку. Відповідно до цього хвороби рослин поділяють на три групи: 1 - уражують рослини в початкові фази їх розвитку; 2 - уражують рослини під час їх інтенсивного розвитку; 3 - не уражують рослини, у зв’язку з високим ступенем резистентності останніх або за несприятливих умов для розвитку ураження.

У зв'язку з цим, у агрофітоценозі тритикале озимого ураження рослин і прояв захворювання спостерігається восени, навесні і в період інтенсивного розвитку рослин і формування генеративних органів.

До найагресивніших хвороб, які уражують рослини тритикале в період перезимівлі належить: снігова пліснява; в період сходи-молочна стиглість зерна належить: борошниста роса, септоріоз; в період трубкування-молочно-воскова-стиглість: бура листова іржа, стеблова іржа; в період цвітіння-молочно-воскова стиглість: фузаріоз колоса, летюча сажка та інші [40-46].

В екстремальних ґрунтово-кліматичних умовах тритикале озиме в своєму розвитку переважає пшеницю озиму, проте залежно від низки екологічних факторів досить складно регулювати ступінь ураження рослин збудниками фітопатогенних грибів. Зокрема це залежить не лише від потенціалу сорту тритикале озимого, а від погодно-кліматичних, ґрунтових та агротехнологій умов вирощування.

Потреба у вивченні фітопатогенного комплексу на посівах тритикале озимого постала з огляду на поширення цієї культури в структурі посівних площ. Й короткий термін вирощування цієї тритикале озимого потребує вивчення цього питання, з метою удосконалення технології вирощування та одержання високих і безпечних урожаїв.

Результати аналізу досліджень, проведених на дослідному полі БЦДСВ Інституту БКіЦБ НААНУ впродовж 2009-2011 рр., показали, що посіви тритикале озимого сортів АД 256, Славетне та ДАУ 5 уражуються переважно тими самими хворобами, що й посіви пшениці м’якої озимої. Масового поширення й розвитку в посівах тритикале озимого, вищезазначених сортів, набули такі збудники таких хвороб: бурої листкової іржа, борошнистої роси, септоріозу листя, фузаріоз колоса, кореневі гнилі та снігова пліснява.

Якщо аналізувати ураженість кожного сорту окремо, то представниками, які домінували на посівах тритикале озимого сорту Славетне були збудники септоріозу листя та снігової плісняви (рис. 3.3.1.35). Восени пікніди на посівах сорту Августо формувалися на листках, що схиляються до землі, оскільки розвитку хвороби сприяє підвищена вологість повітря, що було відмічено в кінці жовтня місяця 2010 р. Навесні 2011 р. плями розросталися, набували світло-бурого забарвлення й розпливчастого продовгуватого вигляду без чіткої облямівки. Хвороба поширювалася від основи рослини до прапорцевого листка. Максимального розвитку септоріоз листя набув у фазі молочної стиглості й перевищив 30 %. Уражене листя, зазвичай, всихало. На стеблах рослин ознак септоріозу не виявлено. У посушливий період червні місяця розвиток хвороби дещо гальмувався.

Снігова пліснява у посівах тритикале озимого сорту Августо проявилася рано навесні, після танення снігу (рис. 3.3.1.36). На нижніх листках рослин з’являлися жовті плями, що згодом набували світло-коричневого забарвлення й були оточені «водяною» облямівкою. Листки подекуди склеювалися, всихали та відмирали. Тим самим впливаючи на зменшення фітопродукційного процесу у посівах цього сорту. Снігова пліснява ушкоджувала понад 45 % посівів тритикале озимого. Ми припустили, що основним джерелом інфекції на посівах сорту Августо були уражені рослинні рештки, так як ґрунт був неякісно підготовлений до сівби, і насіння, на яких збудники, ймовірно, зберігалися грибницею, конідіями і перітеціями.

У разі пригнічення посівів збудником снігової плісняви показники сирої та сухої маси рослин у фазі весняного кущення були на 6 та 10 % нижчими, порівняно з посівами застосування мікробіологічних препаратів.

Зниженню поширеності септоріозу листя та снігової плісняви у посівах тритикале озимого сорту Славетне забезпечила сівба інокульованим мікробними препаратами насінням, зокрема за комплексного застосування азотфіксуючих і фосфатмобілізуючих мікроорганізмів. На посівах тритикале озимого сорту АД 256 найактивнішим збудником хвороб виступав збудник борошнистої роси (3.3.1.37). Борошниста роса проявлялася на стеблах, листках і листкових піхвах у вигляді білого павутинного нальоту. Згодом наліт, фаза стеблування, набував борошнистого вигляду й розміщувався на органах рослини щільними ватоподібними подушечками, які у фазі колосіння набували жовто-сірого забарвлення з наявністю характерних дрібних чорних точок (плодових тіл збудника хвороби). Перші симптоми хвороби спостерігалися у фазі осіннього кущіння. Максимального розвитку хвороба набула у фазі молочної стиглості й сягала 20 %. Розвиток борошнистої роси значно варіював залежно варіанту досліду, зокрема пригнічення хвороби зафіксовано на варіантах застосування препарату азотфіксуючих бактерій діазобактерину. Оцінка за бальною шкалою показала, що на всіх варіантах застосування мікробних препаратів відмічено зменшення поширеності збудників хвороб (рис. 3.3.1.38, 3.3.1.39).

Рис. 3.3.1.39. Оцінка ураженості вегетативної маси тритикале озимого сорту АД 256 залежно від варіанту досліду за шкалою Страхова 2011 р.

Отже, застосування мікробних препаратів забезпечує регулювання поширеності збудників хвороб на посівах тритикале.

Охорона праці

Управління охороною праці в Білоцерківському дослідно-селекційному відділенні Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України в цілому співпадає із загальною системою управління підприємством. На рівні господарства особою, що приймає рішення, є роботодавець (керівник підприємства); по галузях виробництва, цехах - керівники галузей, цехів, а на робочих місцях - керівники робіт. Забезпечення охорони праці є невід'ємною складовою частиною виробничої діяльності усіх посадових осіб підприємства. Роботодавець (керівник підприємства) несе відповідальність за стан умов праці, безпеку виробничих процесів, життя та здоров'я працівників, дотримання вимог чинного законодавства про охорону праці.

Безпосередньо відповідальність за забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, безпеку виробничих процесів на робочих місцях покладається на керівників робіт (бригадирів, майстрів, завідуючих, керуючих), які зобов'язані визначити працівнику робоче місце, забезпечити технічно справними засобами для виконання роботи (машинами, обладнанням, інструментами), засобами індивідуального захисту, мийними засобами, створити належні санітарно-побутові умови праці, проінструктувати працівників з питань охорони праці.

Порядок укладання на підприємстві колективного договору та перелік питань, що регулюються колективним договором, визначається Законом України "Про колективні договори та угоди" від 01 липня 1993 року (із змінами та доповненнями).

Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства в особі роботодавця (керівника підприємства) та профспілковою організацією в особі голови профспілкового комітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутності профспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обирається уповноважений, який представляє інтереси трудового колективу.

У договорі регулюються питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових інвестицій, соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються зобов'язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.

Організація та порядок проведення навчання посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці, порядок, приведення спеціального навчання працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, порядок проведення інструктажів з охорони праці та стажування працівників на робочому місці встановлюються «Типовим положенням про навчання з охорони праці», затвердженим Держнаглядохоронпраці 17.02.1999 р.

Види навчання та порядок його проведення встановлюється вищевказаним Типовим положенням, яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці.

Працівники підприємства, які виконують роботи, що належать до "Переліку робіт з підвищеною небезпекою", повинні пройти перед початком виконання роботи спеціальне навчання й перевірку знань правил безпеки при виконанні цих робіт та періодично раз на рік проходити перевірку знань правил безпечного виконання робіт. Також посадові особи, які керують виконанням робіт підвищеної небезпеки, повинні проходити раз на три роки перевірку знань правил безпечного виконання цих робіт.

З працівниками підприємства проводиться також навчання у формі інструктажів з охорони праці - вступного, первинного, повторного, позапланового та цільового. Перевірка знань під час проведення інструктажів здійснюється усним опитуванням.

Вступний інструктаж проводять з усіма працівниками, яких приймають на роботу на підприємство. Інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або інша особа, на яку ці обов'язки покладе керівник підприємства.

Первинний інструктаж проводять з працівником, який вперше стає на нове робоче місце чи починає виконувати нову роботу, або переведеним з іншого підрозділу. Інструктаж проводить безпосередній керівник робіт.

Повторний інструктаж проводять керівники робіт з усіма працівниками періодично раз у 6 міс., а на роботах підвищеної небезпеки - один раз у 3 міс. за програмою первинного інструктажу з метою поновлення знань працівників.

Позаплановий інструктаж проводять керівники робіт при порушенні працівником вимог нормативних актів із охорони праці, трудової, дисципліни; при перерві у виконанні роботи більш як на 60 діб, а для робіт підвищеної небезпеки більш як на 30 діб; при зміні машин, обладнання, технології виробництва; на вимогу органів державного нагляду.

Цільовий інструктаж проводять при виконанні працівниками разових робіт, що не пов'язані з трудовими обов'язками, та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд-допуск. Проводить інструктаж безпосередній керівник робіт.

З працівниками, які вперше починають виконувати роботу на новому робочому місці, проводиться стажування на робочому місці, що передбачає виконання роботи під наглядом досвідченого працівника упродовж неменше 2-15 робочих змін.

Нормування робочого часу та відпочинку працівників встановлюється Кодексом Законів України про працю (КЗпП України). Порядок надання відпусток та їх тривалість встановлюють за Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 року. Конкретна тривалість відпусток на підприємстві затверджується в колективному договорі. Розпорядок робочого дня та вимоги трудової дисципліни для працівників визначають «Правилами трудового розпорядку на підприємстві».

Важливим питанням охорони праці є нормування "робочого "часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а на роботах із важкими та шкідливими умовами праці не більше 36 годин. Для осіб віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень. Робочий тиждень має бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого часу при п'ятиденному робочому тижні не повинна перевищувати 8 годин, при шестиденному - 7 годин, а останній шостий день скорочується на дві години. Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки. Тривалість відпустки згідно із Законом України "Про відпустки повинна бути не менше 24 календарних днів, а для осіб до 18 років - 31 календарний день. Додаткова відпустка надається за роботу у шкідливих умовах праці певним категоріям працівників за результатами атестації робочих місць в середньому до 7 календарних днів та за особливий характер роботи і ненормований робочий день до 7 календарних днів.

Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюється «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженого наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 року № 170, і також регулюється КЗпП України. Норми безкоштовної видачі встановлюється «Типовими галузевими нормами видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту».

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій встановлюється «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій». З метою оцінки стану здоров'я, визначення придатності працівника до виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійних захворювань підприємство організовує медичні огляди - попередній та періодичний. Проводяться медичні огляди за кошти підприємства.

Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті працівника на роботу для встановлення фізичної і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретною професією, спеціальністю, посадою та допуску до роботи осіб віком до 21 року. Направляє працівника на медичний огляд керівник підприємства, який приймає його на роботу.

Періодичні медичні огляди проводяться для осіб, що зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до "Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт", для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників.

Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль за охороною праці, визначено в Законі України "Про охорону праці". За станом охорони праці на підприємстві державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служби охорони праці державних адміністрацій. Громадський контроль за станом умов праці та безпекою виробничих процесів на підприємстві здійснюють профспілковий комітет та уповноважені трудових колективів. Адміністративний контроль здійснюють служба охорони праці підприємства, керівники та спеціалісти підприємства. Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом України "Про пожежну безпеку" та "Правилами пожежної безпеки в Україні". Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною виробничої діяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства та безпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких входить дотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежних інструктажів, що здійснюються одночасно з інструктажами з охорони праці, обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі. До первинних засобів гасіння відносять ручні вогнегасники, які розміщують із розрахунку один вогнегасник на 200 м2 площі приміщення. Також виробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на яких розміщують ломи, сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і бочки з водою.

Зважаючи на вищезазначене стає зрозуміло, що охорона праці в Білоцерківському дослідно-селекційному відділенні Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, розміщеного на території Білоцерківського району, знаходиться на належному рівні й виконується згідно з законодавчо-нормативною базою України.

Висновки

. Показано, що серед найпоширеніших представників сегетальної рослинності в посівах тритикале озимого: лобода біла - 16 %, щириця звичайна - 12 %, пирій повзучий - 12 %, кудрявець Софії - 11 %, мишій сизий - 10 %, куряче просо - 9 %, грицики звичайні - 8 %, триреберник непахучий - 8 %, берізка польова - 6 %, гірчак березко-подібний - 5 %, жабрій звичайний - 5 %, інші - 1 %/облікову ділянку. Посіви середньорослих сортів тритикале АД 256, Славетне виявилися більш конкурентоспроможними відносно бур’янів й визначали не лише їхню чисельність, а й нагромадження сирої маси, порівняно з сортом тритикале короткостеблового типу ДАУ 5.

. З’ясовано, що чисельність злакових і дводольних бур’янів істотно залежала від умов варіантів досліду. Зокрема, зі збільшенням дози мінеральних добрив в т.ч. азотних - за дрібного їх внесення, на фоні біологічних препаратів і органічних добрив конкуренція між сегетальною рослинністю та посівами тритикале озимого зростає. І в нашому випадку, найбільш конкурентними виявилися посіви сорту Славетне та АД 256, рослини яких формували потужну вегетативну масу за рахунок збільшення кількості продуктивних стебел, площі листової поверхні, порівняно з посівами тритикале озимого сорту ДАУ 5.

. Посіви короткостеблового сорту ДАУ 5 на контрольному варіанті та варіантах застосування «стартових» доз мінеральних добрив і біопрепаратів істотно піддаються прогресуючій конкуренції з боку сегетальної рослинності, зокрема дводольних бур’янів - щириці звичайної, лободи білої, проте у разі підвищення доз мінеральних добрив до N90P60K60 на фоні мікробних препаратів та органічних добрив чисельність сегетальної рослинності та площа їх живлення істотно (р > 0,05) зменшується.

. У разі застосування органічних добрив у дозі 25 т/га на фоні зростаючих доз мінеральних добрив чисельність бур’янів у посівах тритикале озимого зменшується, порівняно з контролем, але порівняно з варіантами застосуванням лише мінеральних добрив, показники чисельності бур’янів вищі, що свідчить про сприятливість умов для бур’янів під впливом перепрілого гною.

. Показано, що у разі застосування комплексу мікробних препаратів азотфіксуючих і фосфатмобілізуючих мікроорганізмів підвищується рівень фітопродуктивності посівів тритикале озимого, за рахунок чого зменшується чисельність бур’янів на 13 %, порівняно з контролем без добрив та на 4 %, порівняно з варіантом застосування стартових доз мінеральних добрив.

. Показано, що найбільш сприятливою за щільністю популяцій бур’янів в агрофітоценозі тритикале озимого сорту ДАУ 5 є плодозмінна сівозміна, так як посіви багаторічних трав є сприятливим осередком для розвитку злакових і дводольних бур’янів, порівняно з просапною та плодозмінною сівозмінами та сорт тритикале відноситься до короткостеблового типу. В агрофітоценозі тритикале озимого сорту Славетне найбільша щільність стеблостою популяцій бур’янів відмічено в просапній сівозміні, порівняно з показниками щільності бур’янів у зерно-просапній та плодозмінній сівозмінах незалежно від варіантів досліду.

. Одним із оптимальних варіантів за системою удобрення посівів тритикале сортів Славетне та АД 256 є комплексне застосування діазобактерину й альбобактерину на фоні органічних добрив у дозі 25 т/га та мінеральних добрив у дозі N60P30K30, що позитивно відбилося на продуктивності агрофітоценозу тритикале озимого за показниками фітопродуктивності та високого рівня конкурентоспроможності щодо сегетальної рослинності.

. Показано, що у разі комплексного застосування діазобактерину та альбобактерину формуються взаємовигідні синергетичні взаємозв’язки між їх біоагентами та рослинами тритикале озимого, що відмічено за показниками нагромадження вегетативної сухої маси рослинами тритикале озимого.

. Показано, що незалежно від типу сівозміни показники урожайності зерна сортів тритикале озимого за комплексної інокуляції насіння мікробними препаратами діазобактерином і альбобактерином були вищими, порівняно з показниками варіантів без інокуляції. Найбільш ефективніше спрацювали біоагенти мікробних препаратів на фоні комплексного використання органо-мінеральних дорив у дозі 25 т/га та N60P60K60, у разі чого урожайність зерна сорту Славетне зросла, порівняно з контролем і варіантом 6 (25 т/га гною та N60P60K60), за умов плодозмінної сівозміни на 0,5 і 0,7 т/га; за умов просапної - на 0,6 і 0,1 т/га; за умов зерно-просапної - на 0,7 і 0,1 т/га, відповідно.

. Для короткостеблового сорту ДАУ 5 найкращий синергетичний ефект із біоагентами мікробних препаратів відмічено на варіанті комплексного застосування органо-мінеральних добрив (25 т/га гною та N90P60K60) без та за інокуляції (обробки насіння мікробним препаратом). У разі чого приріст урожайності зерна складав: для плодозмінної сівозміни - 2,3 і 2,5 т/га, порівняно з контролем без добрив і 0,2 т/га, порівняно з фоном 25 т/га гною та N90P60K60; для просапної - 1 і 2 та 1,5 т/га; для зерно-просапної - 1,6 і 2,2 та 0,6 т/га, відповідно.

. Показано, що тип сівозміни та спосіб її обробітку залежно від набору культур, навіть за однакового попередника під тритикале озиме визначає продуктивність того чи іншого сорту цієї культури, зокрема визначає ступінь прояву чутливості посівів тритикале озимого на дію біоагентів мікробних препаратів. В нашому випадку для сортів тритикале озимого Славетне та ДАУ найоптимальніший тип сівозміни - плодозмінна та зерно просапна. Сорт тритикале озимого АД 256 має високу екологічну пластичність й формує продуктивний фітоценоз незалежно від типу сівозміни, проте показники урожайності зерна нижчі, порівняно з сортом Славетне за аналогічних агроекологічних умов.

. З’ясовано, що всі сорти тритикале, залучені до досліджень, є стійкими (бал стійкості 8) до найагресивніших хвороб, проте в період перезимівлі снігова пліснява уражує 10-15 % посівів; в період сходи-молочна стиглість зерна борошниста роса, септоріоз на 7-18 %; в період трубкування-молочно-воскова-стиглість: бура листова іржа, стеблова іржа - на 11 %; в період цвітіння-молочно-воскова стиглість: фузаріоз колоса, летюча сажка - на 5-12 %.

. Показано, що комплексне застосування мікробних препаратів діазобактерину та альбобактерину знижує агресивність збудників фітопатогенних грибів у посівах тритикале озимого на без удобреному фоні - на 20-25 %, на фоні органічних добрив у дозі 25 т/га та мінеральних у дозі N60P60K60 - на 30-43 %, порівняно з контролем.

Пропозиції виробництву

Для забезпечення динамічної рівноваги в агроекосистемі, підвищення рівня продуктивності агрофітоценозу тритикале озимого, з метою одержання сталого та високоякісного урожаю, рекомендовано впроваджувати до структури посівних площ сорти Славетне, АД 256, ДАУ 5 на фоні застосовування комплексу мікробних препаратів - діазобактерину та альбобактерину та мінеральних добрив у дозі N60-90P60K60.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Товарознавство та інновації: Зб. наук. пр. - Вип. 2 / Голов. ред. О.О. Шубін. -Донецьк : ДонНУЕТ, 2010. - 394 с.

2. Щипак Г.В. Результати та перспективи селекції тритикале / Г.В. Щипак, В.К. Рябчун, В.І. Шатохін // Селекція і насінництво. - Харків. - 2000. - Вип. 84. - С. 17-25.

. Pena R.J. Quality improvement of wheat and triticale / R.J. Pena // Wheat breeding at CIMMYT: commemorating 50 years of research in for global wheat improvement. - Mexico. - 1994. - P. 100-111.

. Lelly T. Triticale, still a promise? / T. Lelly // Plant breeding. - 1992. - № 109. - P. 1-17.

. Sanchez-Monge E. Development of triticales in Western Europe. / E. Sanchez-Monge Proc. Intern. Symp. 1973. El Batan, Mexico, 1974. - P. 31-39.

. Schlegel R. Triticale - Today and Tomorrow / R. Schlegel // Triticale: Today and Tomorrow. - Kluwer Academic Publishers. - 1996. - P. 21-31.

. Тертичная Т.П. Повышение биологической ценности хлеба из тритикалевой муки и улучшение его вкусовых достоинств / Т.П. Тертичная // Известия ВУЗов: Пищевая технология. - 2002. - № 1. - С. 130-137.

. Заварзин А.И. Использование зерна тритикале в хлебопечении / А.И. Заварзин // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 3. Агрономия. - 2001. - № 7. - С. 26-35.

. Aquirre A. Relationship of test weight and kernel properties to milling and baking quality in Argentine triticales / А. Aquirre, О. Badiali, М. Cantarero, А. Leon // Cereal research communication. - 2002. - Vol. 30, № 1 - 2. - P. 203-208.

. Coutinho J. Long term triticale selection in south Portugal / J. Coutinho, B. Macas, F. Bagulho // Proc. Of the 4th international triticale symposium, July 26-31. - Red Deer, Alberta, Canada. - 1998. - № 2. - Р. 119-123.

. Ryabchoun V.K. Agrobiological characters of spring triticale / V.K. Ryabchoun // Intern. Conf. on sustainable agriculture for food, energy and industry. - Braunshweig. - 1997. - P. 246.

. Shchypak G. Breeding alternate triticale / G. Shchypak, G. Gorban // 2-nd Intern. Tr. Sump. -Brazil. -1990. -P. 25.

. Dhinbsa G.S. Accomplishments and challenges in triticale breeding in India /G.S. Dhinbsa, G.A. Singh, G.S. Nanda // Proc. Of the 4th international triticale symposium, July 26 - 31. - Red Deer, Alberta, Canada. - 1998. - № 2. - Р. 100-111.

. Muntzing A. Triticale. Results and Problems /A. Muntzing. - Berlin und Hamburg, 1979. - 103 p.

. Schlegel R. Triticale - Today and Tomorrow / R. Schlegel // Triticale: Today and Tomorrow. - Kluwer Academic Publishers. - 1996. - P. 21-31.

. Білітюк А.П. Агротехнологічні основи вирощування тритикале в Україні/ А. П. Білітюк. - К.: Колобіг, 2005. - 248 с.; Білітюк А.П. Вирощування інтенсивних агроценозів тритикале в західних областях України: науково-методичні рекомендації. - К.: Колобіг, 2006. - 208 с.

. Білітюк А.П. Вирощування та використання тритикале на корм у тваринництві / А.П. Білітюк, С.М. Каленська // Вісник аграрної науки. - 2003. - № 10. - C. 22-28.

. Бадина Г.В., Королев А.В., Королева P.O. Основы агрономии. - Л.: ВО Агропромиздат, 1990 - 448 с.

19. Stratmann R. Getreideerzeuger vennarkten Rekorddemte zugig // Getreide Magazin. - 1997. - № 2. - S. 98.

. Дзямба Ш. Урожайность тритикале, ржи и пшеницы в условиях дифференцированного минерального удобрения и применения ретардантов // Междунар. с.-х. журнал. - 1984. - № 6. - С. 51-54.

21. Возделывание зерновых / Д. Шнаар, А. Постников, и др. - М: «Аграрная наука», ИК «Родник», 1998. - 336 с.

22. Коренев Г.В. Подгорный II.И., Щербак С.Н. Растениеводство с основами селекции и семеноводства. - М.: Агропромиздат, 1990. - 575 с.

23. Kwiatkowski J., Szczukowski S., Tworkowski J. Agricultural sciences in the context of european integration: Olsztyn, 26-27 sept. 1995. - 1995. - T. 1-4 (produkcja rosinna). - Olsztyn, 1995.

24. Горпинченко Т В., Аниканова З.Ф Система оценки качества сортов // Аграрная наука. - 1997. - № 4. - С. 19-22.

25. Вожегова Р.А. Устойчивость сортов озимой пшеницы к грибным заболеваниям // Віснік аграрноі науки, 1998. № 6. - С. 25-26.

. Ковтуненко, В.Я. Возделывание тритикале - укрепление кормовой базы животноводства на Кубани / В.Я. Ковтуненко, В.Б. Тимофеев, Б.А. Гольдварг и др. // Тр. Кубанского государственного аграрного Университета / КубГАУ. 2008. - Вып. № 4 (13). - С. 83-89.

. Корецкая Л.С. Селекция тритикале на устойчивость к фузариозным корневым гнилям в условиях Республики Молдова / Л.С. Корецкая, Г.А. Лупашку, С.И. Гавзер // Генетика и селекция тритикале в Молдове. - Кишинев: Штиинца, 1992. - С. 141-166.

. Романенко А.А. Новая сортовая политика и сортовая агротехника озимой пшеницы / А.А. Романенко, Л.А. Беспалова, И.Н. Кудряшов и др. // РАСХН, КНИИСХ. Краснодар, 2005. - 224 с.

. Білітюк А.П. Тритикале в Україні / [Білітюк А.П., Гірко В.С., Каленська С.М., Андрушків М.І.] // За ред. А.П. Білітюка. - К., 2004. - 376 с.

. Білітюк А.П. Агротехнологічні основи вирощування тритикале в Україні/ А. П. Білітюк. - К.: Колобіг, 2005. - 248 с.

. FAO. 2010. FAOSTAT, FAO statistical databases - agriculture (available at http://apps.fao.org).

32. Селекція, насінництво і технології вирощування зернових колосових культур у Лісостепу України / За ред. В.Т. Колючого, В.А. Власенка, Г.Ю. Борсука. − К. : Аграрна наука, 2007. − 800 с.

. Мишустин Е.Н. Микробиология / Е.Н. Мишустин В.Т. Емцев. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат, 1987. - 368 с.

. Кретович В.Л. Биохимия усвоения азота воздуха растениями/ В.Л. Кретович; за ред. В.Р. Шатилова. - М.: Наука, 1994. - 169 с.

. Бойко П.І., Сайко В.Ф. Сівозміни у землеробстві України. - К.: Аграрна наука, 2002. - 145 с.

. Гудзь В.П., Примак І.Д., Будьонний Ю.В. Землеробство: Підручник. - К.: Урожай, 1996. - 384 с.

. Гудзь В.П., Примак І.Д. та ін. Адаптивні системи землеробства: Підручник. - К.: Центр учбової л-ри, 2007. - 334 с.

38. Трибель С.О. Стійким сортам - «зелене світло» // Насінництво - 2006. - № 1. - С. 22-24.

. Трибель С.О. Стійкі сорти. Зменшення енерговмісткості і втрат урожаїв від шкідливих організмів за допомогою селекції // Насінництво - 2006. - № 4. - С. 18-20.

. Імунітет рослин / Евтушенко М.Д. Лісовий М.П., Пантелеєв В.К Слюсаренко О.М. - К.: Колобіг, 2004. - 304 с.

. Облік шкідників і хвороб сільськогосподарських культур / В.П. Омелюта, І.В. Григорович, B.C. Чабан та ін.; За ред. В.П. Омелюти. - К.: Урожай, 1986. - 296 с.

. Методические указания по инвентаризации болезней пшеницы в СССР / Кривченко В.М., Мягкова Д.В., Григорьев М.Ф. - Л., 1975. - 184 с.

43. Пересыпкин В.Ф. Сельскохозяйственная фитопатология. - М.: Агропромиздат, 1989. - 480 с.

44. Пересыпкин В.Ф. Атлас хвороб польових культур. - К.: Урожай. 1979. - 102 с.

45. Чумаков А.Е. Основные методы фитонатологических исследований // Научные труды ВАСХНИЛ. - М.: Колос, 1974. - 189 с.

46. Довідник із захисту рослин / Л.І. Бублик, Г.І. Васечко. В.П. Васильев та ін.; За ред. М.П. Лісового. - К.: Урожай. 1999. - 744 с.