Комплексний аналіз фінансової безпеки банку

Комплексний аналіз фінансової безпеки банку

Вступ

Актуальність теми. Основною причиною поточної глобальної економічної кризи і епіцентром подій є світова фінансова система. Саме її нестабільність, прорахунки і масштаби операцій на світових фінансових ринках призвели до того, що економічна криза охопила всі країни. Оскільки банківська система є основною складовою фінансової системи, то саме питання фінансової безпеки банків виходять сьогодні на перший план. Особливо актуальним це питання є для банківської системи України, оскільки етапи зростання неминуче призводять до спадів і пов’язаних з цим кризових явищ.

Для забезпечення фінансової безпеки банкам необхідна певна система, що дозволяє на постійній основі здійснювати діагностичні і превентивні дії, спрямовані на підтримку належного рівня фінансової безпеки.

Теоретичне і практичне значення. Тема дослідження «Комплексний аналіз фінансової безпеки банку», тому важливе значення даної курсової роботи є основні положення сучасної економічної теорії щодо сутності банківської діяльності, механізму її функціонування та ролі в процесі суспільного відтворення, економічного аналізу, ризик-менеджменту, а також фундаментальні праці вітчизняних та зарубіжних вчених стосовно фінансової безпеки банків.

Метою курсової роботи є розробки теоретичних положень та практичних рекомендацій забезпечення фінансової безпеки банків.

Завдання даної роботи:

визначити роль і місце фінансової безпеки банків;

розглянути основні інструменти забезпечення фінансової безпеки банків;

дослідити методичні підходи щодо формування системи фінансової безпеки банків;

здійснити організаційно-економічну характеристику діяльності банку та оцінити основні показники його діяльності;

обґрунтувати організацію фінансової роботи в банку;

оцінити ефективність діяльності банківської установи;

визначити методичні основи використання фінансових методів і важелів у системі фінансової безпеки банків;

розробити моніторинг показників фінансової безпеки комерційного банку.

Об’єктом дослідження є процес забезпечення фінансової безпеки банківської установи.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновку та списку літератури. Перший розділ розкриває теоретичне визначення сутності фінансової безпеки банку, її основних інструментів та методичних підходів щодо її формування. Другий розділ - це оцінка рівня фінансової безпеки банків за допомогою аналізу доходів, видатків та прибутку банку. У третьому розділі розкрито напрямки досягнення фінансової безпеки банків за допомогою розроблення моніторингу показників фінансової безпеки комерційного банку.

Огляд джерел, що використані в роботі. Інформаційною основою дослідження стали законодавчі акти Верховної Ради України, нормативні акти Національного банку України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади. Як основні, в роботі використані наукові праці вітчизняних учених: Єпіфанова А.О., Барановського О. I.,          Болгара Т.М., Боровського В.Н.

1. Теоретичні засади забезпечення фінансової безпеки банків

1.1 Роль і місце фінансової безпеки банків

Із прискоренням розвитку людства зменшуються періоди виникнення глобальних економічних криз, зростають їх масштаби, а головне - вони із сфери виробництва зміщуються в сферу фінансів, а в цій сфері, у свою чергу, акцент зміщується в банківський сектор. Таким чином, проблеми забезпечення фінансової безпеки банків сьогодні є найважливішими чинниками не тільки національної, але й міжнародної економіки.

Щодо банківської системи України, то в міру залучення економіки нашої країни до світової, із збільшенням ступеня її інтеграції в світову фінансову систему, залежність від нестабільності на світових фінансових ринках зростає. Зокрема, вплив останньої світової кризи все сильніше позначається на банківській системі України - починають виникати проблеми з ліквідністю, зростає вартість ресурсів для банків, згортаються перспективні проекти через нестачу фінансових ресурсів і неможливість їх отримання на зовнішніх ринках.

Схематично місце фінансової безпеки банків у фінансовій безпеці країни можна зобразити таким чином (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Структура фінансової безпеки

банк безпека фінансовий норматив

Таким чином, безпека банків є частиною фінансової безпеки країни. Необхідно відзначити той факт, що банківська система є найважливішою складовою фінансово-кредитної сфери держави. Тобто, по суті, саме стан банківського сектора і визначає рівень фінансово-кредитної безпеки, а отже, багато в чому і рівень фінансової безпеки держави [1, стор. 145].

Дана проблема фінансової безпеки банку має два аспекти - з одного боку, необхідно працювати над забезпеченням фінансової безпеки банківської системи в цілому, а з іншого, потрібно також досліджувати питання забезпечення фінансової безпеки окремої банківської установи.

Розглянемо існуючі підходи до визначення безпеки в цілому і фінансової безпеки окремо взятого банку зокрема.

Фінансова безпека окремого банку тісно пов’язана з безпекою банківської системи в цілому. Вони взаємно впливають одна на одну. З одного боку, проблеми, що виникли в одному банку, здатні викликати ефект доміно і привести до системної банківської кризи. Пояснюється це самою природою банківської діяльності. Банки працюють переважно на чужих грошах на відміну, наприклад, від промислових підприємств, і тому будь-яка недовіра з боку населення до окремого банку (особливо великого) може викликати масовий відтік депозитів з банківської системи. З іншого боку, структурні проблеми банківського сектора підривають довіру до будь-якого окремо взятого банку. Все це пояснює ту важливу роль, яку відіграє забезпечення фінансової безпеки банків.

Безпекою банку є стан захищеності його життєво важливих інтересів від недобросовісної конкуренції, протиправної діяльності кримінальних формувань і окремих осіб, здатність протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам, зберігати стабільність функціонування і розвитку відповідно до статутних цілей [2, стор. 75].

М.І. Зубок і Л.В. Ніколаєв у спільній роботі «Організаційно-правові основи безпеки банківської діяльності в Україні» виділяють такі види банківської безпеки:

Особиста безпека - забезпечення ритмічної роботи, вільного переміщення та відпочинку кожного працівника банку.

Колективна безпека - забезпечення планового й ефективного ритму роботи підрозділів банку.

Економічна безпека - забезпечення умов для ефективного проведення банком операцій і здійснення угод, зберігання та раціонального використання кредитних і фінансових ресурсів банку, надійного зберігання і транспортування готівки та цінностей.

Інформаційна безпека - формування інформаційних ресурсів банкуй організація гарантованого їх захисту [3, стор. 4-5].

Сутність фінансової безпеки банківської діяльності полягає в забезпеченні організаційно-управлінських, режимних, технічних і профілактичних заходів, що гарантують якісний захист прав та інтересів банку, зростання статутного капіталу, підвищення ліквідності активів, забезпечення поворотності кредитів, збереження фінансових і матеріальних цінностей [4].

Фінансова безпека є невід’ємною і важливою складовою частиною економічної безпеки банківської установи, оскільки успішно працюючий банк генерує достатній обсяг коштів для того, щоб бути застрахованим від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Основна мета фінансової безпеки банку полягає в безперервній і стійкій підтримці такого стану, який характеризується збалансованістю і стійкістю до впливу зовнішніх і внутрішніх загроз [5; 16].

Фінансова безпека банку визначається:

         стабільністю і стійкістю фінансового стану банку;

         ступенем ефективності його фінансово-економічної діяльності;

         рівнем контролю за зовнішніми і внутрішніми ризиками;

         рівнем достатності власного капіталу;

         ступенем захищеності інтересів акціонерів.

Сутність характеристики фінансової безпеки банку можуть бути подані таким чином:

. Фінансова безпека є одним з основних елементів економічної безпеки банку.

. Фінансова безпека може бути охарактеризована за допомогою системи кількісних та якісних показників.

. Показники фінансової безпеки повинні мати порогові значення, за якими можна судити про ступінь фінансової безпеки банку.

. Фінансова безпека банку повинна забезпечувати його розвиток і стійкість.

. Показником розвитку банку є зростання його ринкової вартості, а показником стійкості - фінансова рівновага банку як в довгостроковому, так і в короткостроковому періодах.

. Фінансова безпека забезпечує захищеність фінансових інтересів банку, його клієнтів та акціонерів.

Перед фінансовою безпекою банків поставлені такі завдання:

         ідентифікація ризиків і пов’язаних з ними потенційних небезпек;

         визначення індикаторів фінансової безпеки банку;

         впровадження системи діагностики та моніторингу стану фінансової безпеки;

         розробка заходів, спрямованих на забезпечення фінансової безпеки банку як в короткостроковому, так і в довгостроковому періодах;

         контроль за виконанням запланованих заходів;

         аналіз виконання заходів, їх оцінка, коректування;

         ідентифікація загроз банку і коректування індикаторів залежно від зміни стану зовнішнього середовища, цілей і завдань банку.

Отже, фінансова безпека банку є важливою складовою фінансової, а таким чином, і національної безпеки, і є таким станом банківської установи, що характеризується збалансованістю і стійкістю до впливу зовнішніх і внутрішніх загроз, її здатністю досягати поставлених цілей і генерувати достатній обсяг фінансових ресурсів для забезпечення стійкого розвитку.

1.2    Основні інструменти забезпечення фінансової безпеки банків

Питання інструментарію забезпечення фінансової безпеки банків є недостатньо вивченим у сучасній економічній науці. Тобто, на даний момент немає єдиного переліку внутрішніх і зовнішніх інструментів фінансової безпеки, а наявні роботи розглядають лише окремі аспекти фінансової безпеки банку.

Аналіз існуючих публікацій показав, що всі методи й інструменти, які можуть бути використані для забезпечення фінансової безпеки банку, можуть бути поділені на дві великі групи: внутрішні й зовнішні. Даний розподіл базується на двох передумовах. З одного боку, банк, як і будь-який інший господарюючий суб’єкт, має економічну самостійність і, отже, він може сам вживати певних заходів, спрямованих на досягнення фінансової безпеки. З іншого боку, його діяльність підлягає втручанню з боку держави, в якої є свої інструменти впливу на стан банківських установ.

Розглянемо наявні у банків внутрішні інструменти й методи забезпечення фінансової безпеки. Для цього скористаємося насамперед матеріалами досліджень фінансового менеджменту.

Фінансовий менеджмент банку має цілий ряд особливостей, обумовлених самою природою банківської діяльності. На відміну від підприємств, які займаються виробництвом товарів та послуг, торгівлею, банки є фінансово-кредитними установами, а основне поле їх діяльності - це робота на фінансових ринках. Отже, фінансові операції є основою діяльності банків.

Як система економічного управління фінансовий менеджмент - це сукупність організаційно-структурної підсистеми (об’єкта й суб’єкта управління), функціональної підсистеми (інструменти управління) та підсистеми забезпечення [6].

Об’єктами управління є безпосередньо банк із усіма аспектами його фінансової діяльності, включаючи капітал, залучені й позикові ресурси, активи, фінансовий інструментарій, ліквідність і платоспроможність, банківські продукти й операції, фінансові результати й податки.

Суб’єктами управління можна визначити відповідальну особу або групу осіб, які мають право ухвалювати рішення й відповідають за ефективність процесу управління банківською установою.

Стосовно інструментів управління банком, то, на думку більшості авторів, інструментами є функції фінансового менеджменту. Відповідно до процесного підходу виділяються чотири взаємозалежні функції: 1) фінансове планування; 2) фінансовий аналіз; 3) фінансове регулювання; 4) фінансовий контроль.

Фінансове планування - це управління процесами створення, розподілу й використання фінансових ресурсів банку, яке реалізується за допомогою розробки фінансових планів. Воно базується на стратегічному плані банку (визначення місії, мети, концепції його розвитку) і на тактичному плані (бізнес-плані, що визначає конкретні заходи, необхідні для досягнення стратегічних цілей). Фінансовий план містить:

         розробку фінансової моделі банку;

         формування прогнозного балансу ресурсів і вкладень, розрахунок прогнозних фінансових результатів, складання плану руху капіталу, плану банківських операцій, плану розробки й впровадження нових банківських продуктів і послуг;

         формування бюджету банку на рік у його видатковій і дохідній частинах;

         встановлення лімітів видатків на утримання банку, визначення мінімальної маржі й прибуткової частини бюджету, розрахунок податкових платежів і обов’язкових відрахувань;

         розрахунок прогнозних показників і нормативів.

Фінансовий аналіз - це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності банку з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку. Його важливість пояснюється тим, що дані аналізу використовуються як база для інших інструментів фінансового менеджменту банку.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

         визначення показників і нормативів діяльності банку, встановлених зовнішніми регулювальними органами;

         визначення й аналіз показників, які характеризують процес управління активами й зобов’язаннями банку в цілому й управління

         окремими видами його активних операцій з урахуванням забезпечення ліквідності вкладених у них коштів;

         визначення й аналіз показників, які характеризують процес управління комісійними й торговельними операціями банку;

         визначення внутрішніх показників і нормативів, що регулюють ступінь ризику (зокрема ризику ліквідності) банківських операцій;

         визначення й аналіз показників прибутковості діяльності банку й ефективності процесу управління капіталом (власними коштами) банку;

         визначення й аналіз показників ефективності окремих підрозділів банку й окремих видів операцій, аналіз факторів, які впливають на показники ефективності.

Фінансове регулювання - це об’єктивний процес, основою якого є визначення меж, яке здійснюється за допомогою різноманітних методів і відповідних їм інструментів для досягнення певної мети, що передбачає вплив на об’єкт регулювання для усунення відхилень від заданих параметрів (графіків, планів, установлених норм і нормативів).

Фінансовий контроль - це система контролю, яка забезпечує концентрацію контролюючих дій на найбільш пріоритетних напрямках діяльності банку, своєчасне виявлення відхилень фактичних її результатів від передбачених бюджетами й прийняття оперативних управлінських рішень, які забезпечують нормалізацію стану банківської установи.

Фінансовий контроль зводиться до перевірки відповідності результатів діяльності банку заданим параметрам і включає контроль дотримання нормативів ліквідності банку; контроль дотримання лімітів і показників, установлених з обліком різноманітних фінансових ризиків; контроль виконання планових завдань, які відображають необхідні обсяги й ефективність операцій банку.

Інформаційною базою фінансового менеджменту є внутрішня інформація бухгалтерського обліку (фінансового, управлінського, статистичного), внутрішньобанківська правова й нормативна бази, зовнішня економічна інформація (фінансова, макроекономічна й статистична), правова й нормативна бази законодавчих і регулюючих органів.

Фінансова безпека як економічна категорія містить у собі поняття фінансової стабільності. Розділяють методи забезпечення фінансової стабільності на внутрішні й зовнішні.

Внутрішні методи забезпечення фінансової стабільності можуть бути розділені на регулюючі (управління активами й пасивами; оптимізація ресурсів; диверсифікація діяльності; оптимізація організаційно-функціональної структури банку) і стабілізуючі (капіталізація банку; формування страхових резервів; ефективність менеджменту; підвищення прибутковості; зниження рівня ризиків та ін.)

До зовнішніх методів можна віднести: банківське регулювання; банківський нагляд; банківський контроль.

Банківське регулювання - це сукупність різноманітних методів і засобів (інструментів), за допомогою яких держава впливає на діяльність банків для реалізації цілей грошово-кредитної політики й здійснює нагляд (контроль) за дотриманням банками встановлених вимог.

Банківський нагляд - це система контролю й активних дій Національного банку, спрямованих на забезпечення дотримання банками й іншими фінансово-кредитними установами в процесі їх діяльності законодавства України й установлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи й захисту інтересів вкладників.

Банківський контроль - це система економічних відносин, спрямованих на забезпечення надійності, безпеки, ефективності й законності банків і виконуваних ними операцій, а також на підвищення ефективності суспільного виробництва.

1.3    Методичні підходи щодо формування системи фінансової безпеки банків

Значна кількість проблем у сфері забезпечення фінансової безпеки банків призводить до зниження ефективності їх діяльності. Основними проблемами є такі: банки приділяють недостатню увагу контролю над ризиками; сповільнена реакція на виникаючі кризові ситуації; нездатність здійснювати ефективне фінансове управління.

Головним завданням є приведення розрізнених досліджень за даною темою в єдину систему, застосування якої на практиці дозволить забезпечити стабільну й ефективну діяльність банків.

Дана система є сукупністю фінансових важелів і методів діагностики, а також нейтралізації кризових явищ для забезпечення стабільної і ефективної діяльності банківської установи. Вона повинна вирішувати такі завдання:

         здійснення моніторингу фінансового стану банку для раннього виявлення ознак його кризового розвитку;

         визначення масштабів кризового стану;

         дослідження основних факторів, що обумовлюють кризовий розвиток банку;

         розробка і реалізація заходів щодо запобігання криз;

         контроль над виконанням заходів щодо забезпечення фінансової безпеки банку й оцінка отриманих результатів;

         забезпечення стабільної та ефективної діяльності банку як в короткостроковому, так і довгостроковому періодах.

Система фінансової безпеки банку базується на таких принципах:

.        Мінливості. Будь-який банк у результаті здійснення помилок у фінансовій і управлінській сферах може стати жертвою кризи. Цей принцип пояснює необхідність здійснення діагностичних, а також превентивних заходів щодо забезпечення стабільної й ефективної діяльності.

.        Об’єктивності. Аналітик, який оцінює вірогідність зниження рівня фінансової безпеки, а також вірогідність виникнення кризової ситуації, повинен робити це на основі певної методики аналізу, а не виходячи зі своїх суб’єктивних міркувань.

.        Обачності. Передбачає формування думок, здійснених в умовах невизначеності, щоб уникнути завищення або заниження вірогідності настання кризи, або порушення фінансової рівноваги.

.        Безперервності й оперативності. Процес забезпечення фінансової безпеки банку повинен здійснюватись на постійній основі, що дозволяє своєчасно відреагувати на появу негативних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

.        Конфіденційності. Результати діагностики вірогідності настання криз і зниження фінансової стійкості мають бути комерційною таємницею банку, оскільки розголошення даних може викликати негативну реакцію клієнтів, партнерів, контрагентів та інвесторів.

.        Комплексності та системності. Оскільки фактори, які спричиняють зниження рівня фінансової безпеки банку, обумовлюються різними причинами, необхідно оцінювати фінансову ситуацію як взаємодію комплексу змінних усередині організації, відстежуючи при цьому вплив зовнішнього середовища і зміни його стану.

.        Явності інтерпретації результатів. Результати аналізу та рекомендації щодо забезпечення фінансової безпеки банку мають бути чіткими та ясними, щоб уникнути неправильного їх розуміння, і, як наслідок, помилкових дій з боку керівництва.

.        Альтернативності варіантів розвитку. В умовах нестабільності зовнішнього середовища розвиток майбутніх подій практично завжди має альтернативний імовірнісний характер. Існує безліч можливих результатів ухваленого рішення з різною вірогідністю їх настання. Тому, ухвалюючи рішення про вибір можливого варіанта усунення кризової ситуації, слід враховувати можливість багатоваріантного розвитку подій. Який з варіантів отримає розвиток, є невідомим заздалегідь фактом. Отже, необхідно розробляти декілька варіантів антикризових заходів і мати в запасі відповідні ринкові стратегії, як мінімум, оптимістичну, найбільш вірогідну та песимістичну.

.        Дотримання компромісу між ступенем ризику і очікуваними результатами (принцип виправданого ризику). Багатоваріантність розвитку подій пов’язана з ризиком, який викликаний тим, що неможливо передбачити як всі можливі варіанти розвитку подій, так і вірогідність їх виникнення (фактор невизначеності).

Отже, система фінансової безпеки банку - це сукупність взаємопов’язаних діагностичних, інструментальних і контрольних заходів фінансового характеру, які повинні оптимізувати використання фінансових ресурсів, забезпечити належний їх рівень і нівелювати вплив ризиків внутрішнього й зовнішнього середовищ.

Таким чином, розглянуто систему фінансової безпеки, що дозволяє інтегрувати її в систему управління банком і дозволить здійснювати постійний контроль за ризиковим середовищем банку та ухвалювати своєчасні й обґрунтовані рішення. Її дія повинна ґрунтуватись на принципах мінливості, обачності, об’єктивності, безперервності і оперативності, конфіденційності, комплексності і системності, явності в інтерпретації результатів, що дозволить забезпечити стабільну, безкризову й ефективну діяльність банку.

2. Оцінка рівня фінансової безпеки банків

.1 Загальна оцінка фінансового стану банку

Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит» зареєстрований Національним банком України 30 жовтня 1991 року за №63.

Місцезнаходження Банку: Україна, 04050, місто Київ, вулиця Артема, будинок 60.

По Полтавській області банк здійснює свою діяльність з травня 2004 року.

Згідно з додатком до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій виданої НБУ від 06.10.2011 року №28, до переліку валютних операцій, які має право здійснювати ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відносять:

         неторговельні операції з валютними цінностями;

         операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків;

         ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

         ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

         відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

         залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

         залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

         торгівля іноземною валютою на валютному ринку України;

         торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках;

         залучення та розміщення банківських металів на валютному ринку України;

         залучення та розміщення банківських на міжнародному ринку;

         торгівля банківськими металами на валютному ринку України;

         торгівля банківськими металами на міжнародних ринках.

Таблиця 2.1. Основні техніко-економічні показники діяльності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», %

З наведеної таблиці видно, що за період 2009-2011 рр. основні техніко-економічні показники, крім рентабельності видатків, незначно зменшилися, незважаючи на зростання значень основних статей балансу і звіту про фінансові результати банку. Так, рентабельність капіталу за два роки зменшилася на 2,01% у зв’язку зі зростанням прибутку й капіталу банку. Рентабельність активів зменшилася на 0,29% через більше швидкий ріст активів банку в порівнянні зі зростанням прибутку. Завдяки росту власних і позикових коштів банку платоспроможність банку зменшилася на 1,12. Прибутковість активів банку зменшилася завдяки росту суми доходів і активів банку на 1,40%. При цьому рентабельність видатків незначно збільшилася - на 0,24% у зв’язку зі значним зростанням прибутку банку.

Вивчення причин відхилень фактичних величин показників, можна здійснити шляхом структурного аналізу балансу банку.

Інформаційною базою для аналізу є баланс банку. Аналіз структури активів ділиться на якісний і кількісний.

У процесі здійснення якісного аналізу визначається перелік активів (напрямків використання коштів банку). Під час проведення аналізу, розглядається зміна цього переліку за період, що аналізується, визначаються нові напрямки коштів банку протягом цього ж періоду. Кількісний аналіз дозволяє визначити питому вагу основних видів активів, пов’язаних з використанням фінансових ресурсів банку, у загальній сумі активів (табл. 2.2.).

Таблиця 2.2. Аналіз динаміки і структури активів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

Наведені в таблиці дані свідчать про зміни в складі активів, їхньому обсязі й структурі. Обсяг активів за період, що аналізується збільшився на 161,83%, головним чином через збільшення міжбанківських кредитів. Питома вага цих кредитів збільшився на 4,41%, а темп приросту склав 880,10%. Значний вплив на збільшення й структуру активів має валютна позиція банку - збільшення питомої ваги становить 14,57% з темпом приросту за два роки - 28793,64%.

Для вивчення фінансових ресурсів проаналізуємо структуру й динаміку пасивів (табл. 2.3.).

Таблиця 2.3. тАналіз динаміки і структури пасивів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

У таблиці 2.3 наведені джерела коштів формування фінансових ресурсів банку. За аналізований період вони збільшилися на 61,83%. Це свідчить про активну роботу банку по залученню фінансових ресурсів. Найбільш вагома стаття в збільшенні пасивів - міжбанківські депозити. Їхня питома вага збільшилася на 2,73%, а темп приросту склав 527,14%. Значний вплив на збільшення й структуру пасивів має валютна позиція банку - збільшення питомої ваги становить 14,57% з темпом приросту за два роки - 28793,64%. У структурі зобов’язань в 2010 р. зникли кредити Національного Банку, а в структурі капіталу в 2009 р. зник субординированный борг.

2.2 Аналіз дотримання банком нормативів діяльності

Ліквідність комерційного банку - це можливість і здатність банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами й різними контрагентами в аналізованих періодах. Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов’язань активами й ліквідність самих активів забезпечується дотриманням насамперед обов’язкових економічних нормативів Національного банку України.

Аналіз ліквідності банку трохи відрізняється від аналогічного для підприємств, а саме наявністю двох різних груп коефіцієнтів. Він проводиться у два етапи:

1)        аналіз дотримання нормативів ліквідності НБУ;

2)      аналіз дотримання коефіцієнтів ліквідності.

НБУ своєю постановою від 28 серпня 2001 р. №368 затвердив Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків України, яким для банків установлені такі нормативи ліквідності:

-       норматив миттєвої ліквідності;

-       норматив поточної ліквідності;

-       норматив короткострокової ліквідності.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) установлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів. Він визначається як відношення суми коштів у касі (С_ка) і на кореспондентських рахунках (С_к/кр) до зобов’язань банку, які враховуються на поточних рахунках (С_тік):

 (2.2)

Нормативне значення нормативу Н4 повинне бути не менше 20%.

Норматив поточної ліквідності (Н5) установлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів і зобов’язань банку. Він визначається як відношення активів первинної й вторинної ліквідності (А) до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31-го дня включно (ПРО):

 (2.3)

Нормативне значення нормативу Н5 з 1 січня 2008 р. повинне бути не менше, ніж 40%.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) установлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті їм короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів і визначається ліквідних активів (Червоний) до короткострокових зобов’язань (О_к) зі строком погашення до одного року:

 (2.4)

Нормативне значення нормативу Н6 повинне бути не менше 20%.

Для аналізу дотримання банком нормативів ліквідності, установлених НБУ доцільно проаналізувати динаміку змін показників ліквідності (табл. 2.4.).

Таблиця 2.4. Аналіз динаміки окремих статей активів і пасивів банку, млн. грн.

Таблиця 2.5. Аналіз дотримання нормативів ліквідності банку, %

Як показують розрахунки (табл. 2.5.), всі нормативи ліквідності банком дотримуються й значно перевищують установлені значення. Однак таку ситуацію не можна вважати цілком позитивної. Вона може свідчити про те, що банк працює дуже обережно, а тому занадто багато своїх коштів вкладають у високоліквідні активи, які як правило є менш дохідними, чим активи з більшим строком вкладення коштів. Отже, банк із погляду одержання доходу неефективно використовує запозичені на ринку фінансові ресурси.

Банківська діяльність по своїй природі пов'язана з ризиками, які викликані різними обставинами. Саме тому розуміння суті цих ризиків, правильна оцінка й керування ними дає можливість уникнути або значно зменшити неминучі витрати, які виникають у процесі банківської діяльності.

Ризик означає невизначеність, пов'язану з настанням якої-небудь події або його наслідків. Невизначеність - це результат неочікуваних змін процентної ставки, потоків депозитів, платоспроможності позичальників, валютних курсів і т.д. Відсутність точної інформації або прогнозу породжує різні ризики (процентний, валютний, ризик ліквідності, кредитний). Отже, ризик - це результат невизначеності майбутнього.

Відповідно до інструкції «Про порядок регулювання діяльності банків України» НБУ розробив наступні нормативи ризиків:

         максимальний розмір ризику одного контрагента Н7;

         норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручництв, виданих одному инсайдеру Н9;

         норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручництв, виданих инсайдерам Н10;

         норматив інвестування в цінні папери окремо по кожній установі Н11;

         норматив загальної суми інвестування Н12;

         норматив загальної відкритої валютної позиції банку Н13 (Н13-1 загальна довга валютна позиція, Н13-2 - загальна коротка валютна позиція).

Для зручності аналізу дотримання нормативів ризику банку, розрахуємо їх і зведемо в таблицю (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Аналіз дотримання нормативів ризику комерційного банку, %

Як показують розрахунки (табл. 2.6), всі нормативи ризику, установлені НБУ банком дотримуються й не перевищують установлені значення. Така ситуація говорить про позитивний результат роботи банку в області керування ризиками, виявлення й очікування непередбачених змін. Однак, за 2011 рік значення показників Н9 і Н10 критично наблизилися до нормативного значення, що говорить про ріст кількості ризикових операцій з інсайдерами. Максимальний розмір ризику одного контрагента Н7 також значно знизився й наблизився до нормативного значення, хоча норматив «більших» кредитних ризиків Н8 за аналізований період залишається приблизно на одному рівні. Критично наблизився до нормативного значення норматив загальної суми інвестування Н12, хоча ріст нормативу інвестування в цінні папери окремо по кожній установі Н11 є менш загрозливим. Така ситуація говорить про те, що за останній період банком проводиться занадто багато ризикових операцій, що може привести до втрати значної частки банківського прибутку.

3. Напрями досягнення фінансової безпеки банків в ринкових умовах

.1 Методичні основи використання фінансових методів і важелів у системі фінансової безпеки банків

Управління фінансами банку, як система економічного управління, містить:

-        керовану систему (об’єкт управління: капітал, позикові і залучені кошти, активи, фінансовий інструментарій, ліквідність, банківські операції, фінансові результати);

         управляючу систему (суб’єкт управління: керівництво банку);

         функціональну підсистему (інструменти управління: планування, регулювання, аналіз, контроль);

         підсистему забезпечення (блок забезпечення процесу управління фінансами: нормативне, інформаційне, технологічне і кадрове забезпечення).

Враховуючи це, як фінансові методи пропонується розглядати інструменти фінансового менеджменту банку (планування, регулювання, аналіз, контроль), які впливають на господарський процес за допомогою певних важелів.

До основних важелів, за допомогою яких банк може здійснювати управління фінансовою безпекою, можна віднести: капітал, залучені і позикові ресурси, валютну позицію, активи, ліквідність і платоспроможність, банківські продукти і операції, фінансові результати (прибуток, доходи), заробітну плату, податки та ін.

Оскільки банківська система України володіє цілим рядом особливостей, які мають бути враховані в процесі управління фінансовою безпекою, необхідно сформувати перелік тих фінансових важелів і методів, використання яких є найбільш доцільним для вітчизняних банків. Даний перелік має базуватись на аналізі сучасного стану банківської системи України в контексті її безпеки, а також на дослідженнях вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері фінансового менеджменту і фінансової безпеки.

Аналіз найбільш істотних загроз фінансовій безпеці банків, а також засобів їх усунення дозволив розробити перелік типових загроз і методів їх усунення (табл. 3.1.)

Таблиця 3.1. Загрози фінансовій безпеці банків

У частині управління кредитним портфелем можна виділити три основні рекомендації для вітчизняних банків:

. Застосування політики обмеженого зростання.

. Участь у роботі кредитних бюро. Банки все частіше стикаються з тим, що позичальники вводять їх в оману, надаючи недостовірну інформацію (зокрема про наявність або відсутність кредитів в інших банках). Кредитні бюро, у свою чергу, дозволяють ефективно виявляти неблагонадійних позичальників.

. Постійне вдосконалення кредитних методик. Необхідно відстежувати проблемні кредити та виявляти загальні причини їх виникнення. У разі виявлення таких необхідно модифікувати використовувані методики кредитування.

Ще однією загрозою для фінансової безпеки банків є падіння ринкових курсів цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку. До основних способів боротьби з даним видом ризиків можна віднести такі:

1. Лімітація обсягів операцій з цінними паперами (абсолютна сума або відсоток від активів). Визначаючи даний ліміт, банк обмежує свої можливі втрати.

. Диверсифікація вкладень у цінні папери. Не можна допускати концентрації в торговому і інвестиційному портфелях банку цінних паперів, випущених одним суб’єктом підприємницької діяльності, або паперів, емітованих підприємствами однієї галузі.

. Зважена політика проведення торгових операцій. Банки, що проводять агресивну кредитну і торгову політику, мають нижчий рівень фінансової безпеки.

. Створення резервів під торгові операції, що проводяться. Резерви дозволяють банку покривати можливі втрати від непередбачених курсових змін ринкової вартості цінних паперів.

Як показав проведений у попередніх розділах аналіз, загрозу протиправних дій з боку службовців банків можна оцінити як достатньо високу і здатну призвести до серйозного погіршення рівня фінансової безпеки. Для профілактики та мінімізації даної внутрішньої загрози слід використовувати:

1. Фінансовий контроль. Особливий наголос має бути зроблений на використанні основного методу фінансового контролю - ревізії, а також побудові ефективної системи внутрішнього аудиту.

2. Заробітну плату. Працівники йдуть на злочини в двох випадках. По-перше, коли вони відчувають безкарність своїх дій. По-друге, коли не бачать адекватної винагороди за свої зусилля. Тому банку слід керуватись принципами справедливої оплати в процесі визначення заробітної плати своїм працівникам.

3.2 Пропозиції щодо вдосконалення системи моніторингу, як складової фінансової безпеки банку

На сьогоднішній день для виконання Закону України «Про запобігання й протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з урахуванням особливостей його організації, основних напрямків діяльності, клієнтської бази й рівня ризиків, пов'язаних із клієнтами і їхніми операціями сформований окремий структурний підрозділ по попередженню легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом - Департамент фінансового моніторингу (ДФМ).

Даний підрозділ займається винятково питаннями, пов'язаними з організацією і проведенням фінансового моніторингу та взаємодією із суб'єктами державного фінансового моніторингу.

В функції даного підрозділу входить:

-        виявлення й реєстрація фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

-       координація і контроль роботи філіальної мережі з питань фінансового моніторингу;

-       організація навчання та атестація співробітників банку, що займаються фінансовим моніторингом;

-       методологічна і інформаційно-консультаційна підтримка підрозділів банку з питань фінансового моніторингу;

-       надання Госфінмоніторингу інформації, про операції, що підлягають фінансовому моніторингу, по яких ухвалене рішення про інформування Вповноваженого органа й підготовка відповідей на його запити;

-       узгодження зовнішньоекономічних контрактів на суми понад 250 тис. EUR, контрактів на покупку цінних паперів у нерезидентів і оплату послуг і робіт нерезидентам згідно встановленого внутрішнього порядку в банку;

-       експертиза нових банківських продуктів на відповідність вимогам політики банку по попередженню й протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом;

-       підготовка звітності Голові правління банку за результатами проведеного фінансового моніторингу за звітний період;

-       розробка й постійна актуалізація правил внутрішнього фінансового моніторингу й програм його здійснення з урахуванням вимог чинного законодавства й нормативних актів Уповноваженого органа й НБУ;

-       проведення аналізу виявлених прецедентів можливої легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом;

-       сприяння вповноваженим представникам Національного банку в проведенні ними інспекційних перевірок діяльності банку з питань фінансового моніторингу.

Для забезпечення виконання цих функцій призначені відповідальні працівники, які здійснюють ідентифікацію клієнтів і контроль над їх операціями з метою виявлення операцій за ознаками сумнівних і повідомляють про їх у ДФМ. Обов'язками такого співробітника є:

- розробка внутрішньобанківських документів у сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансування тероризму, і контроль за їхньою реалізацією;

-        організація розробки й передача на затвердження, а також реалізація Правил внутрішнього фінансового моніторингу й програм фінансового моніторингу;

         координація роботи структурних підрозділів банку (філії), спрямованої на попередження легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму;

         організація роботи з навчання й удосконалення кваліфікації співробітників банку (філії) з питань протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму;

         прийняття рішень про надання інформації з питань фінансового моніторингу на запити Вповноваженого органа й відповідних правоохоронних органів (тільки відповідальний співробітник Банку);

         прийняття рішень про повідомлення Вповноваженого органа й правоохоронних органів про фінансові операції, щодо яких є мотивовані підозри в причетності до легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму;

         взаємодія з уповноваженими співробітниками НБУ в частині проведення перевірок дотримання Банком (філією) положень і норм, установлених чинним законодавством по протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом;

         надання Голові Правління Банку не рідше одного разу на місяць інформації про результати здійснення фінансового моніторингу (тільки відповідальний співробітник Банку - керівник ДФМ);

         видача розпорядження про тимчасовий, у межах строків, установлених законодавством України, призупиненні операцій клієнтів для проведення заходів з метою одержання додаткової інформації про фінансову операцію й/або особі її здійснюючої (тільки відповідальний співробітник Банку - керівник ДФМ);

         виконання інших функцій відповідно до внутрішньобанківських документів.

Відповідальні співробітники (виконавці) мають право вносити пропозиції з вдосконалення комплексу заходів щодо фінансового моніторингу.

Висновки

Фінансова безпека банку є важливою складовою фінансової, а отже, і національної безпеки, і є таким станом банківської установи, що характеризується збалансованістю і стійкістю до впливу зовнішніх і внутрішніх загроз, її здатністю досягати поставлених цілей і генерувати достатній обсяг фінансових ресурсів для забезпечення стійкого розвитку.

Проведений в курсовій роботі аналіз показав, що на банківську систему в цілому й банки зокрема впливає велика кількість різноманітних факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру, що обумовлює необхідність постійного контролю за станом кризового середовища як банківської системи, так і окремих банків. Крім того, необхідна розробка із запобігання й усунення кризових явищ.

Українські банки приділяють увагу власній фінансовій безпеці. Крім того, на сьогоднішній день немає єдиної методології щодо забезпечення фінансової безпеки в банку. Усе це обумовлює необхідність комплексного дослідження даної проблеми й формування єдиного методологічного комплексу щодо забезпечення фінансової безпеки.

В курсовій роботі розглянуто систему фінансової безпеки, що дозволяє інтегрувати її в систему управління банком і дозволить здійснювати постійний контроль за ризиковим середовищем банку та ухвалювати своєчасні й обґрунтовані рішення. Її дія повинна ґрунтуватись на принципах мінливості, обачності, об’єктивності, безперервності і оперативності, конфіденційності, комплексності і системності, явності в інтерпретації результатів, що дозволить забезпечити стабільну, безкризову й ефективну діяльність банку.

Фінансова діагностика об’єднує в собі методи кількісного і якісного аналізу, що дає аналітику можливість отримати повну картину фінансового становища банку й оцінити реальний ступінь загрози його фінансовій безпеці. Використання вищенаведеного інструментарію дозволить банку не тільки попереджати виникнення кризових ситуацій на початковій стадії, але і визначати їх причини, що створює необхідні передумови для правильного вибору важелів і методів з нейтралізації потенційних криз.

Відповідно до теми, в курсовій роботі був проведений аналіз діючої системи фінансової безпеки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Для цього була дана загальна оцінка його фінансового стану. За станом на 1 січня 2011 року розмір чистих активів банку склав 10 515 млн. грн., власний капітал - 2 266,77 млн. грн. Протягом 2010 року банком проводилася робота з нарощування резервного й іншого фондів банку. Кредитний портфель банку становить 17,64 млрд. грн., у тому числі кредити фізичним особам - 6,36 млрд. грн. Фінансовий результат ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за підсумками роботи за 2010 рік становить 220,09 млн. грн.

Таким чином, побудова ефективно діючої системи фінансової безпеки банків є необхідною умовою як стабільності окремо взятого банку, так і банківської системи в цілому. А з урахуванням ключової ролі безпеки банківської системи в комплексі безпеки країни дане завдання можна визначити як першочергове.

Список літератури

1.   Єпіфанов А.О. Фінансова безпека підприємств і банківських установ [Текст]: монографія - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009 - 295 стор.

2.       Большой экономический словарь [Текст] / ред. А.Н. Азрилян - 4-е изд., доп. и перераб. - М.: Ин-т новой экономики, 1999. - 1 248 стр.

3.       Зубок М. І. Безпека банківської діяльності [Текст]: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / М. І. Зубок. - К.: КНЕУ. -2003. - 154 стор.

4.       Артеменко, Д.А. Механизм обеспечения финансовой безопасности банковской деятельности [Текст]: дис. канд. экон. наук / Д.А. Артеменко. - Ростов-на-Дону, 2009. - 172 стр.

5.       Барановський О. I. Основи фінансової безпеки [Текст] / О. I. Барановський // Финансовые услуги. - 2008. - №1. - стор. 16-19.

6.       Булев И.П. Антикризисное управление предприятием [Текст] /И.П. Булев, Н.Е. Брюховецкая. - Донецк: НЭП НАН Украины, 2009. - 179 стр.

7.       Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. №679 - ХІУ // Урядовий кур’єр. - 1999, 1 липня стор. 1-9.

8.   Банківський менеджмент: Навч. посіб. / О.А. Кириченко, І.В. Геленко, С.А. Рогаль та ін.; За ред. О.А. Кириченка. - 3 - те вид., пере раб і доп. - К.:Знання, 2002. - 438 с.

9.       Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001. №2664-ІІІ // Урядовий кур’єр. - 2001 - 29 серпня. - С. 8-16.

.        Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91 №1201 - ХІІ // Зб. поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. - 1998. - №29. - С. 2-8.

.        Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000, №2121-ІІІ // ВВР -2001 - №5,6, ст. 36.

.        Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2004. - 599 с.