Облік та аналіз активних операцій банку

Облік та аналіз активних операцій банку

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади організації обліку активних операцій банку

1.1 Сутність та види активних операцій банку

1.2 Загальні підходи до організації обліку кредитних операцій банку

1.3 Теоретичні засади обліку інвестиційних операцій банку

2. Методичні підходи до обліку активних операцій банку

2.1 Загальна характеристика діяльності АБ «Укргазбанк»

2.2 Загальні засади облікової політики банку

2.3 Порядок обліку кредитних операцій банку

2.4 Порядок обліку цінних паперів у торговому портфелі банку

2.5 Порядок обліку операцій цінних паперів у портфелі банку на продаж .

3. Методичні рекомендації з удосконалення підходів до аналізу активних операцій банку

3.1 Аналіз кредитних операцій АБ «Укргазбанк»

3.2 Аналіз інвестиційних операцій АБ «Укргазбанк»

3.3 Удосконалення методики аналізу інвестиційних операцій банку

4. Охорона праці і навколишнього середовища

4.1 Загальні положення охорони праці

4.2 Промислова санітарія

4.3 Організація безпечних умов праці на робочому місці

4.4 Пожежна безпека

4.5 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

Додатки.

ВСТУП

Банківська система сьогодні - одна з найголовніших і невід'ємних структур ринкової економіки. Банки належать до особливої категорії ділових підприємств, що одержали назву фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення й інші кошти, що звільняються в процесі господарської діяльності і надають їх у тимчасове користування економічним агентам, яким необхідний додатковий капітал. Саме таке надання коштів є основою для формування прибутку банківської установи, а операції, що пов’язані із розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів у з метою отримання прибутку називаються активними.

Одним із видів операцій, пов’язаних з розміщенням коштів банку є кредитні операції, які завжди були й залишаються пріоритетною економічною функцією банків. Саме тому банки повинні виважено підходити до здійснення кредитних операцій з метою встановлення оптимального співвідношення між їх дохідністю та ризикованістю.

Іншим видом активних операцій банку є інвестиційні операції, пов'язані з формуванням інвестиційного портфеля, який забезпечує збільшення прибутковості операцій, підвищення рівня ліквідності та захисту фінансових ресурсів від інфляційного знецінення.

При здійсненні інвестиційних операцій банки керуються такими цілями, як безпека вкладень, дохідність банківських інвестицій, їхня ліквідність та зростання ціни активів.

Інформаційною основою ефективного управління активними операціями банку є їх достовірне та повне відображення в бухгалтерському обліку та комплексний аналіз, що дозволяє виявити усі фактори впливу на результуючі показники діяльності.

Актуальність роботи пов’язана з тим, що досконала організація обліку та аналізу активних операцій банку на сьогоднішній день є запорукою прийняття ефективних управлінських рішень в банківській сфері.

Метою дипломної роботи є теоретико-практичне дослідження порядку обліку та аналізу активних операцій банку та розробка рекомендацій щодо удосконалення підходів до їх здійснення.

Виходячи із мети даної роботи, необхідно вирішити наступні завдання:

-  визначити сутність та класифікаційні види активних операцій банку;

-  розкрити особливості обліку основних видів активних операцій банку;

-  розглянути порядок обліку кредитних операцій банку;

-       розглянути порядок обліку інвестиційних операцій банку;

-       проаналізувати стан та динаміку активних операцій банку;

-  запропонувати рекомендації щодо удосконалення проведення обліку та аналізу активних операцій банку.

Об’єктом дипломної роботи є діяльність банків щодо надання позик та розміщення коштів у цінні папери з метою отримання прибутку.

Предметом дослідження є облік і аналіз активних операцій банку.

У дипломній роботі об’єкт та предмет дослідження розглядаються на прикладі Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк».

Інформаційну основу та теоретичну базу дослідження становлять монографії, книги, наукові статті та доповіді вітчизняних і закордонних учених і практиків таких як Бречко Т.М., Василик Д. О., Вітлинський В. В., Сарахман О.М., Табачук Г.П., Швабій К.І., Радзієвська В.М., Роганова О.Я. та ін., статистичні дані, а також нормативно-правові акти в сфері здійснення банківської діяльності та бухгалтерського обліку.

У роботі застосовані методи аналізу та синтезу, узагальнення, порівняльного аналізу, економіко-статистичні методи обробки даних та інші методи пізнання економічних явищ, об’єктів та процесів.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

1.1 Сутність та види активних операцій банку

Фінансовий потенціал комерційного банку характеризується обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів (як власних, так залучених і позичених). Це пояснюється тим, що у діяльності комерційного банку важливим моментом є не тільки формування ресурсів, а й ефективне їх розміщення. Обґрунтоване оптимальне розміщення фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності банку.

Насамперед дамо визначення понять «актив» і «активні операції».

Загальна сума активів - це сума всіх категорій активів мінус сума всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами [1].

Актив - це ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, використання яких, імовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди. Іншими словами, це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких має принести в майбутньому дохід. Активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позиками, цінних паперів, які перебувають у портфелі банку тощо [2].

Водночас для аналізу потрібне більш чітке визначення активів. Отже, у бухгалтерському обліку активи трактуються як будь-який об’єкт бухгалтерського обліку, право контролю якого закріплене за банком, який відповідає хоча б одній з таких вимог:

) дає дохід банківській установі;

) може бути обмінений на інший об’єкт, котрий, у свою чергу, даватиме дохід банківській установі.

Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності [3].

До них належать:

-  операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах із метою підтримання ліквідності банку;

-       розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

-       касові операції з приймання і видавання готівки;

-       кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

-       інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

-       фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

-       валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;

-       депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших банках;

-       операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

-       операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів [4].

Наведена вище класифікація банківських операцій не є винятковою і не має чітких безумовних меж, адже багато операцій можуть одночасно виступати в ролі як активних, так і пасивних.

Наприклад, залучення коштів на депозит вважається пасивною операцією, оскільки збільшує ресурсну базу банку. Разом з тим отримані на депозит кошти розміщуються у вигляді залишку на кореспондентському рахунку в центральному банку або в операційній касі банку, що є активною операцією. Таким чином, розподіляти банківські операції на суто активні чи пасивні доцільно й економічно можливо під час аналізу підсумкових результатів здійснення цих операцій, що відображаються у змінах сум відповідних статей у певних розділах банківського балансу.

Загальну характеристику активних і пасивних операцій банків наведено в таблиці 1.1

Для порівняння можна навести більш згорнуту класифікацію активних операцій банку:

-  надання кредитів та позичок;

-       придбання цінних паперів;

-       вкладення коштів у комерційні проекти;

-       лізингові операції;

-       факторингові операції;

-       операції з векселями;

-       інші банківські операції [5].

Ще більш укрупненою є класифікація активних операцій банку, що передбачає виділення із усього масиву активних операцій кредитних і інвестиційних операцій [6].

Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов'язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Банківське кредитування здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності кредиту.

Проведення кредитних операцій комерційних банків повинно відповідати певним вимогам і умовам.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має банк. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), комерційний банк повинен повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, за врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25% власних коштів комерційного банку.

Таблиця 1.1 - Активні й пасивні операції комерційного банку

Кредитування позичальників повинно здійснюватися з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів [7, 8].

Позики надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва або фізичною особою.

Рішення про надання кредиту повинно прийматися колегіальне (кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) і оформлятися протоколом.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника, методики оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах, що вимагає від банку додержання таких додаткових умов [9]:

-  урахування кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;

-       кредитувати тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

-       позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Банки не можуть надавати кредити: на покриття збитків господарської діяльності позичальника; на формування та збільшення статутного фонду клієнта, на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком кредитування за контокорентним рахунком); підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство; підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від непоставок товарно-матеріальних цінностей; підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позиками і несплаченими процентами [10].

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, що входить до складу певного пакету документів. Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та структуру майбутньої позики (сума, строк, процентна ставка тощо) [11].

У кредитному договорі передбачається: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, форма забезпечення зобов'язань позичальника, процентна ставка, порядок і форма сплати процентів і основного боргу, права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів, перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберігання заставного майна тощо. Зміст кредитного договору визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

Збереження основної суми боргу є одним з головних принципів, який завжди повинен дотримуватися при проведенні банком позичкової операції. Тому оцінка якості потенційного позичальника є одним з важливих етапів процесу кредитування. При цьому найважливіше значення має встановлення обґрунтованості кредиту. Ніякі додаткові заходи захисту не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позичка в своїй основі не є обґрунтованою.

Одним з елементів оцінки кредитоспроможності є оцінка персональних якостей потенційного позичальника. Тут увага банку повинна зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов'язань перед іншими кредиторами і в минулому.

Необхідно ретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного й оборотного капіталу. Для цього використовується бухгалтерська, статистична і фінансова звітність позичальника, матеріали попередніх перевірок на місці, прогнози фінансового стану клієнта протягом всього періоду користування позичкою [13].

Основною передумовою повернення банківської позички є одержання цільових грошових надходжень, доходу, прибуток від реалізації об'єкта, що прокредитований. Але будь-яка кредитна операція пов'язана з певним ризиком, з тим що позичальник не зможе забезпечити достатню суму цільових грошових надходжень, доходів і тому не зможе забезпечити своєчасне повернення боргу. Для страхування цього ризику застосовуються певні форми забезпечення боргу, тобто певні гарантії.

У банківській практиці використовуються два види джерел погашення позичок - первинні і вторинні.

Для фінансово стабільних позичальників, які належать до першокласних клієнтів банку, цілком достатньо закріпити в кредитній угоді первинного джерела погашення позички у вигляді Доходів позичальника. Але першокласні клієнти не є домінуючими в загальній масі позичальників. Тому в більшості випадків банки змушені застосовувати, поряд з первинними, і вторинні (додаткові) джерела у формі захисту від кредитного ризику, тобто вимагати від позичальників певного забезпечення.

Згідно з чинним в Україні законодавством банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок: застава, гарантія, перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи, іпотека, страхова угода (поліс) [14, 15].

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням і сплатою відсотків по ньому. При виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні й правові санкції.

У разі погіршення економічного стану позичальника, використання ним кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від контролю банку, подання недостовірної звітності й запущеності бухгалтерського обліку, несвоєчасного повернення кредиту, а також у випадку, коли наданий кредит виявляється не забезпеченим, банк має право пред'явити вимогу про дострокове стягнення кредиту і відсотків по ньому, в тому числі шляхом спрямування стягнення на забезпечення в установленому законодавством порядку [16].

Якщо виявлені факти використання кредиту не за цільовим призначенням, банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором.

При несвоєчасному погашенні боргу за кредитами і процентами і ненаданні банком пролонгації погашення кредиту він має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених кредитним договором. У разі відмови позичальника від оплати боргів за позичками банк стягує борги в претензійно-позовному порядку. Якщо позичальник систематично не виконує зобов'язання щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися у передбаченому законом порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.

Інвестиційні операції банків означають вкладення коштів у цінні папери підприємств (державних, колективних і приватних) на відносно тривалий період часу. Інвестиційні цінні папери - це боргові зобов'язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Цінні папери можуть бути об'єктом банківських інвестицій за умов вільного обігу їх на фондовому ринку [2].

Функції банківських інвестицій полягають у створенні вторинних резервів для задоволення потреби у коштах, яка виникає внаслідок вилучення клієнтами своїх вкладів, або надходження замовлень на позички, що перевищують наявні ресурси. Здійснюючи інвестиційні операції, банки мають на меті: додержання безпеки грошових коштів, забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

Банківським інвестиціям властиві фактори ризику. Виділяють три такі фактори: кредитний ризик, фінансовий ризик та процентний ризик [4].

Кредитний ризик пов'язаний з тим, що фінансові можливості емітента (юридичної особи, що випускає цінні папери) зменшуються на стільки, що він буде не в змозі виконувати свої фінансові зобов'язання (сплачувати доходи у формі дивідендів, процентів, і погашати свої цінні папери).

Фінансовий ризик випливає з того, що у зв'язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів чи в економіці привабливість деяких цінних паперів як об'єкта вкладень може бути частково втрачена, тому їх продаж стане можливим лише з великою знижкою.

Процентний ризик пов'язаний з фіксацією процента за облігаціями в момент їх випуску в обіг при вільному коливанні ринкових ставок. Чим більше часу до погашення облігацій, тим вищий ризик, що пов'язаний з динамікою ставки процента.

Інвестування потребує систематизованого аналізу ризику цінних паперів, які придбаває банк, оцінки якості цих паперів, визначення здатності банку здійснювати інвестиції. Для цього потрібен безперервний і кваліфікований контроль за станом ринку цінних паперів [6].

Інвестиційна діяльність комерційних банків повинна мати захист від ризику збитків та втрати ліквідності. Одним із методів зменшення ризику є формування інвестиційного портфеля за рахунок багатьох видів цінних паперів, що мають різний рівень якості та різні строки погашення.

Цінні папери, що входять до інвестиційного портфеля, згідно з їх призначенням, поділяються на інвестиції та вторинні ліквідні резерви. Вони різняться між собою ступенем ліквідності. Вторинні резерви можна негайно перетворити в грошові кошти шляхом продажу на ринку цінних паперів. Інвестиційні цінні папери розраховані на більш тривалий строк, ніж цінні папери вторинних резервів.

1.2 Загальні підходи до організації обліку кредитних операцій банку

Кредитна операція - це активна банківська операція, пов'язана з наданням позики або наданням зобов'язання (гарантії, поручительства, авалю), яке, в разі його виконання, приведе до фактичного передання коштів на кредитній основі [5].

Кредит визнається активом від моменту надання зобов'язання з кредитування (укладання кредитної угоди), незалежно від того, чи супроводжується це зобов'язання фактичним рухом коштів.

Видання кредиту здійснюється на підставі укладеної кредитної угоди, яка визначає умови кредитування. Фінансовий облік конкретного кредиту ведеться відповідно до умов, визначених кредитною угодою.

Бухгалтерський облік операцій з кредитування здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р.№280 [19], Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 27.12.2007 № 481 [21].

Заборгованість за кредитами, що надані банками, обліковується за рахунками першого, другого та дев'ятого класів Плану рахунків, схематично наведеними на рисунку 1.1.

На рахунках першого класу Плану рахунків обліковують міжбанківські кредитні операції. У кредитних відносинах банк може бути як кредитором, так і позичальником.

На рахунках другого класу Плану рахунків обліковують кредити та аванси (кредити, що не підкріплені кредитними угодами) в розрізі контрагентів:

-  суб'єктів господарювання;

-       органів загального державного управління;

-       фізичних осіб.

Рисунок 1.1 - Структура відображення кредитів у Плані рахунків бухгалтерського обліку банків України

Окремо обліковують кредити в поточну та інвестиційну діяльність. Кредити в поточну діяльність - це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат.

Кредити в поточну діяльність включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати га інші цілі. До кредитів у поточну діяльність відносять:

-  операції peпo;

-       враховані векселі;

-       факторингові операції;

-       інші кредити в поточну діяльність.

Кредити в інвестиційну діяльність - кредити, надані позичальникам на задоволення їхньої тимчасової потреби в коштах для здійснення інвестицій. До них відносять: кредити на будівництво та освоєння землі; кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі; фінансовий лізинг.

Використання коштів за рахунок кредиту, наданого клієнтам - юридичним особам, здійснюється такими способами:

-  оплата з кредитного рахунку платіжних доручень позичальника на адресу його контрагентів;

-       перерахування кредитних коштів на рахунок для обліку операцій за акредитивами чи перерахування коштів на погашення кредиторської заборгованості пред'явника векселя (під час операцій врахування векселів);

-       зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника для розрахунків готівкою із здавачами сільськогосподарської продукції та населенням (за відсутності в них поточного рахунку або відмови їх від безготівкових перерахувань), за операціями факторингу, врахування векселів, кредитування на виплату заробітної плати, поточні потреби (поповнення обігових коштів), за необхідності цільового спрямування кредитних коштів відповідно до кредитного договору на кореспондентський рахунок банку-нерезидента у гривнях.

Клієнтам банку - фізичним особам кредит може бути наданий у такі способи:

) безготівкове перерахування кредитних коштів із кредитного рахунку (залежно від схеми розрахунків із продавцем товару):

-  на поточний рахунок продавця;

-       на поточний рахунок позичальника (покупця) з отриманням письмового розпорядження (платіжного доручення) щодо зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця;

-       на внутрішньобанківський рахунок із подальшим перерахуванням на поточний рахунок продавця;

-       на поточний або картрахунок позичальника;

2) готівкою.

Кредитні операції відображають за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою № 280 Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року [19], залежно від категорії контрагентів, виду кредиту та строків їх використання. Для здійснення бухгалтерського обліку операцій кредитування за балансовими рахунками, визначеними Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, відкриваються особові рахунки позичальників. Відкриття аналітичних рахунків та введення до бази даних параметрів аналітичних рахунків та аналітичних параметрів договорів здійснюється на підставі кредитних договорів та договорів застави (гарантій, порук тощо), доповнень до них або розпоряджень відповідних підрозділів фронт-офісу (залежно від організації операційної роботи в банку).

Загалом кредитний портфель банку містить [22]:

строкові депозити, розміщені в інших банках (рахунки 1510-1517);

кредити, надані іншим банкам (рахунки 1521-1527);

рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями та прострочену заборгованість за факторинговими операціями (рахунки 2030,2037);

кошти, надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо (рахунок 2010);

кредити, надані у формі врахування векселів, (рахунки 2020 - 2026, 2027);

кредити суб'єктам господарювання в поточну та в інвестиційну діяльність (рахунки 2062, 2063, 2067, 2071-2075, 2077);

кредити, надані центральним і місцевим органам державного управління (рахунки 2100, 2105, 2107, 2110, 2115, 2117);

кредити в інвестиційну діяльність, на поточні потреби, за врахованими векселями, що надані фізичним особам (рахунки 2202, 2203, 2207, 2211, 2215, 2217, 2220, 2227);

гарантії, акцепти та авалі, надані банкам (рахунки 9000 - 9003);

гарантії та авалі, надані клієнтам (рахунки 9020, 9023);

зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам (рахунки 9100, 9122, 9129).

За рахунками окремих груп обліковуються резерви під заборгованість за наданими кредитами.

1.3 Теоретичні засади обліку інвестиційних операцій банку

Для банків операції з цінними паперами в значній мірі, є альтернативою кредитуванню. Щодо відображення в балансі банку операції цінними паперами, то їх можна розділити на три групи: активні, пасивні та позабалансові, зображені на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2 - Класифікація операцій банків з цінними паперами

В Україні порядок здійснення операцій банків з цінними паперами та методика їх обліку регламентуються Законами України “Про цінні папери та фондовий ринок” [24], “Про господарські товариства” [26], Положенням про порядок формування резерву під операції банків з цінними паперами, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.02.2007 року № 31 [27], Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженим постановою Правління НБУ від 16.12.2002 року № 508 [28], Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства, затвердженим наказом ДКЦПФР від 22.02.2007 року № 387 [29] та Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затвердженою постановою Правління НБУ від 03.10.2005 року № 358 [30]. Вказана Інструкція визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про операції з придбання, продажу, розміщення, випуску, обігу та погашення цінних паперів.

Регламентація обліку інвестицій в цінні папери згідно з вимогами Міжнародних стандартів фінансової звітності представлена на рисунку 1.3.

Рисунок 1.3 - Регламентація обліку інвестицій в цінні папери згідно МСФЗ

При здійсненні банками України операцій з цінними паперами виникає необхідність їх відображення в бухгалтерському обліку. Перед тим, як визнати цінні папери за балансом банку, необхідно їх віднести до окремого портфелю. Згідно Інструкції, цінні папери банку з метою їх оцінки та відображення в бухгалтерському обліку класифікуються таким чином:

цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі;

цінні папери в портфелі банку на продаж;

цінні папери в портфелі банку до погашення;

інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

В даній Інструкції [30] наводяться критерії такої класифікації. До торгового портфеля повинні бути віднесені цінні папери, придбані банком для перепродажу та переважно з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни або дилерської маржі.

До торгових цінних паперів також можуть бути віднесені будь-які цінні папери, щодо яких банк під час первісного визнання прийняв рішення про намір і змогу обліку їх за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки чи збитки (пункт 1.6 розділу 1 та пункт 1.1 розділу 2). В параграфі 9 МСБО 39 зазначено, що первісно фінансовий актив може бути визнаний як такий, що обліковується за справедливою вартістю тільки, якщо: в результаті цього буде отримана достовірна інформація; або завдяки цьому буде усунено або частково зменшено неточності, які виникли б при оцінці активів чи зобов’язань або визнанні доходів і витрат за ними; або якщо група фінансових активів управляється, оцінюється на базі справедливої вартості у відповідності з ризик-менеджментом або інвестиційною стратегією установи і інформація про цю групу передається ключовому персоналу фірми (наприклад Раді директорів) [38].

У портфелі цінних паперів на продаж обліковуються боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру або змоги тримати до дати їх погашення або за наявності певних обмежень щодо обліку цінних паперів у портфелі до погашення; цінні папери, які банк готовий продати у зв’язку із зміною ринкових відсоткових ставок, потреб ліквідності, а також наявності альтернативних інвестицій; акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість; фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані або утримуються виключно для продажу упродовж 12 місяців; інші цінні папери, придбані з метою утримання їх у портфелі на продаж (пункт 1.1 розділу 3 Інструкції). Останній критерій є дещо невизначеним. Проте в пункті 1.6 розділу 1 Інструкції вказується, що до цього портфеля відносять цінні папери, які не можна віднести ні до торгового портфеля цінних паперів, ні до портфеля до погашення.

У портфель до погашення можуть бути віднесені придбані боргові цінні папери з фіксованими платежами або з платежами, що можна точно визначити, а також з фіксованим строком погашення. Боргові цінні папери відносяться до даного портфеля, якщо банк має намір та змогу утримувати їх до строку погашення з метою отримання процентного доходу. Водночас є певні обмеження: банк не може первісно визнавати цінні папери в портфелі до погашення, якщо є юридичні або інші обмеження, які можуть перешкодити наміру банку утримувати цінні папери до погашення, або якщо упродовж поточного фінансового року або протягом двох попередніх фінансових років банк продав до дати погашення значну суму інвестицій порівняно із загальною сумою інвестицій, утримуваних до погашення (пункти 1.1 та 1.2 розділу 4). Нормативно не визначено, яким саме має бути співвідношення проданих інвестицій до загальної суми інвестицій, що утримуються до погашення. Надалі банк не повинен визнавати цінні папери як такі, що утримуються до погашення, якщо має намір утримувати їх протягом невизначеного часу і готовий продати у разі змін ринкових ставок відсотка, ризиків, потреб ліквідності, якщо умови випуску безстрокових боргових цінних паперів передбачають сплату відсотків протягом невизначеного часу (тобто немає фіксованого строку погашення), або якщо емітент має право погасити цінні папери сумою, значно меншою, ніж їх амортизована собівартість.

До інвестицій в асоційовані та дочірні компанії належать акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії банку, за винятком таких цінних паперів, що придбані або утримуються виключно для продажу упродовж 12 місяців з дати придбання.

У кожному портфелі, відповідно, є своя класифікація цінних паперів. Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року № 280, в торговому портфелі та портфелі на продаж є два види цінних паперів: акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком і боргові цінні папери [19]. У портфелі до погашення, зрозуміло, можуть утримуватися тільки боргові цінні папери. Названі портфелі цінних паперів обліковуються за рахунками окремих груп 3-го класу Плану рахунків. Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії класифікуються за видами таких компаній і відображаються, відповідно, за рахунками четвертого розділу.

Загалом, ключовими питаннями методики обліку фінансових інвестицій банку є: первісне їх визнання; подальше визнання (подальша оцінка, переоцінка, визнання доходу, визнання зменшення корисності, переведення) та припинення визнання.

Щодо визнання цінних паперів в портфелі банку в системі фінансового обліку розрізняють дві часові категорії: дату операції та дату розрахунку. Як зазначено в пункті 1.6 розділу 1 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, дата операції - це дата, з якої банк зобов’язується придбати або продати актив; дата розрахунку - це дата, з якої актив передається банку (визнається активом банку) або з якої актив передається банком (припинення визнання активу).

Дата розрахунку є датою, з якої починається (у разі придбання) і припиняється (у разі реалізації) нарахування процентів за активами і зобов’язаннями банку.

Згідно діючої методики визнання чи припинення визнання цінних паперів за стандартними процедурами відображається в бухгалтерському обліку на дату розрахунку. Отже, на дату операції банк повинен відобразити купівлю (продаж) цінних паперів за позабалансовими рахунками цінних паперів до отримання та грошових коштів до відсилання. На дату розрахунку придбані цінні папери обліковуються на балансових рахунках залежно від виду і портфеля.

Облік за датою розрахунку пов’язаний з:

–  визнанням активу, починаючи з дати розрахунку, коли він передається банку;

–       припиненням визнання активу, який реалізований, та визнанням результату від продажу на дату розрахунку, коли актив передається покупцю.

При цьому, згідно з п. 3.5 Інструкції, для цінних паперів, які будуть обліковуватись за справедливою вартістю, її зміна у період між датою операції та датою розрахунку відображається в бухгалтерському обліку за рахунками доходів або витрат (для цінних паперів у торговому портфелі) та капіталу (для цінних паперів у портфелі на продаж). Водночас у Правилах бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. № 255, вказується, що доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів); витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу власниками) [26, 32].

В МСФЗ 39 зазначено, що суб’єкт господарської діяльності може визнавати купівлю - продаж фінансового активу використовуючи або облік за датою операції, або за датою розрахунку. В першому випадку такий актив зараховується на баланс (списується з балансу) на дату операції, в другому - на дату розрахунку (п.п. 9,38, AG 53 - AG 56).

Придбані цінні папери повинні бути первісно оцінені за справедливою вартістю, з відображенням витрат на операції з придбання за рахунками витрат - для торгового портфеля, і з включенням таких витрат до справедливої вартості фінансового інструмента - для портфелів цінних паперів на продаж та до погашення. При цьому витрати на операції з придбання боргових цінних паперів у портфель на продаж або в портфель до погашення відображаються за рахунками з обліку дисконту (премії) за даними цінними паперами на дату їх придбання.

Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (пункт 1.6 розділу 1 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами). В Інструкції не зазначено, яким саме чином в даному випадку повинна визначатись така вартість. В параграфі AG 64 додатку до МСБО 39 вказано, що при первісному визнанні справедливою вартістю фінансового активу, як правило вважається, ціна трансакції. Варто також зазначити, що згідно пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 12, фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю, яка складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Здійснені інвестиції в асоційовані та дочірні компанії первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю. Витрати на операції, пов’язані з придбанням інвестиції, збільшують суму такої інвестиції на дату її придбання.

На кожну наступну після визнання дату балансу всі цінні папери, що придбані банком, повинні оцінюватись за їх справедливою вартістю, крім цінних паперів, що утримуються до погашення; акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у портфелі на продаж, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити, та інвестицій в асоційовані й дочірні компанії (пункт 3.6 розділу 1 Інструкції). В цьому випадку варто було б також згадати і про боргові цінні папери у портфелі на продаж, справедливу вартість яких визначити неможливо. Постає питання щодо визначення цієї вартості при подальшому визнанні.

Згідно пункту 3.7 розділу 1 Інструкції справедлива вартість цінних паперів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках, визначається за їх ринковою вартістю. Якщо котирування ринкових цін на цінні папери є недоступним, то банки застосовують для визначення справедливої вартості такі методи:

–  посилання на ринкову ціну іншого подібного інструменту;

–       аналіз дисконтованих грошових потоків. Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, банки використовують ставку дисконту, яка дорівнює діючій нормі прибутковості подібної фінансової інвестиції, що має в основному такі самі умови та характеристики (строк, що залишився до погашення;

–       структура потоків грошових коштів; валюта; кредитний рейтинг емітента, процентна ставка);

–       інші методи, що забезпечують достовірне визначення справедливої вартості цінних паперів [30]. Такий підхід, на нашу думку, в повній мірі відповідає вимогам МСФЗ.

Зупинимося детальніше на характеристиці другого методу. Дисконтування базується на твердженні, що вартість будь-якої суми грошей, отриманої в майбутньому, буде менша, ніж еквівалент цієї суми на даний момент. Сума, яку необхідно вкласти, щоб отримати в майбутньому визначену кількість грошей із заданою процентною ставкою - це і є теперішня вартість майбутніх грошових потоків. У випадку, коли відома ціна цінного паперу, термін, через який він буде погашений, і розмір доходу, який він приноситиме за цей період, можна визначити ставку дохідності цього фінансового інструмента шляхом дисконтування. Саме цим і керуються учасники ринку цінних паперів, адже кожен з них бажає знати, яка насправді дохідність цінного папера, щоб порівняти її з дохідністю інших фінансових активів та ефективно сформувати інвестиційний портфель.

Вважаємо за доцільне розглянути питання визначення справедливої вартості цінних паперів більш докладно. В пункті 3.2 Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами зазначається, що для розрахунку резерву за цінними паперами в портфелі банку на продаж за справедливу вартість цінного папера береться вартість, що визначена за його котирувальною ціною покупця (ціною bid) за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця [25, 27]. У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату справедлива вартість цінного папера визначається за його останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх 10 робочих днів звітного місяця.

У параграфі 48 МСБО 39 зазначається, що якщо є методи оцінки справедливої вартості, які зазвичай використовуються учасниками фінансового ринку для визначення ціни фінансового інструменту і, які продемонстрували надійність застосування на даному ринку, фірма може використовувати такі методи.

В додатку до цього стандарту AG75 йдеться про те, що основна мета методу оцінки справедливої вартості - визначити, якою була б ціна трансакції на дату оцінювання при здійсненні операції в звичайних ділових умовах.

Вибраний метод забезпечить реальне визначення справедливої вартості тоді, коли вхідні аргументи вагомо репрезентують ринкові очікування і оцінки факторів ризику повернення даного фінансового інструменту. Належний метод оцінки справедливої вартості окремого фінансового інструменту повинен поєднувати наявні дані про ринкові умови та інші фактори, які можуть вплинути на справедливу вартість інструмента. В параграфі AG82 перечислюються такі основні фактори:

–  часова вартість грошей (базова процентна ставка). Базові процентні ставки як правило можна визначити через ціни на урядові облігації, які часто публікують у фінансових виданнях. Для практичних цілей фірма може використовувати загальноприйняту і загальнодоступну генеральну ставку, наприклад LIBOR. В деяких країнах облігації центрального уряду можуть мати значний кредитний ризик, і відповідно не забезпечувати стабільну індикацію базової процентної ставки для інструментів, деномінованих у даній валюті. Окремі фірми в таких країнах можуть мати кращий кредитний рейтинг і нижчий ступінь заборгованості, ніж центральний уряд. В такому випадку базові процентні ставки можуть бути більш належно визначені через посилання на процентні ставки за корпоративними облігаціями найвищого рейтингу, випущені у валюті даної юрисдикції;

–  кредитний ризик, вплив якого на справедливу вартість (тобто премія понад базову процентну ставку за кредитний ризик) може бути визначений виходячи з доступних ринкових цін на фінансові інструменти різної кредитної якості або через доступні ринкові процентні ставки, за якими надаються позики з різними кредитними рейтингами;

–       обмінні курси валют;

–       ціни на дорогоцінні метали;

–       ціни на акції;

–       коливання цін на фінансові інструменти (визначення меж таких коливань на активи, якими активно торгують базується на історичних ринкових даних щодо таких інструментів, або на коливанні поточних ринкових цін);

–       витрати на обслуговування фінансового активу можуть бути визначені, виходячи з поточних комісійних за послуги інших учасників ринку. Якщо такі витрати значні, їх варто враховувати при визначенні справедливої вартості.

Для визначення справедливої вартості інструментів капіталу в параграфі AG80 зазначається, що метод визначення цієї вартості уде достовірним тільки тоді, коли мінливість колі вагомих оцінок справедливої вартості є неважливою для цього інструмента, або коли серед такої сукупності оцінок можна достовірно визначити ймовірність появи кожної з них.

Якщо ж для акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком неможливо визначити справедливу вартість достовірно, вони відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення їх корисності (пункт 3.8 розділу 1 Інструкції) [30].

Цінні папери, що утримуються банком до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка. Згідно Інструкції, собівартість цінного папера - це ціна його придбання, уключаючи накопичені проценти, а також витрати на операції з придбання даного цінного паперу. В главі 2, розділу 1 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. № 255 [32], зазначається, що амортизована собівартість - це вартість, за якою оцінюється фінансовий актив чи фінансове зобов’язання та, яка складається із собівартості придбання, зменшеної на суму погашення основної суми боргу та збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка, зменшеної на суму часткового списання внаслідок зменшення корисності.

Розглянемо окремі елементи, з яких складається собівартість цінного папера. При цьому, немає необхідності розглядати ціну його придбання, адже вона чітко визначена в договорі. Згідно Інструкції, накопичені проценти - сума процентів, що нарахована з дати випуску цінних паперів або дати останньої сплати купона до дати придбання (продажу) або на визначену дату. Тобто, це та сума процентного доходу за цінними паперами, яку банк нарахував, але не отримав у зв’язку з продажем цих паперів або сума, яку банк отримає від емітента, але яка ще не відображена за рахунками нарахованих доходів за цінними паперами в зв’язку з недавнім їх придбанням. За купонними цінними паперами накопичені проценти обліковуються окремо.

Щодо амортизованої собівартості цінних паперів, у ній варто виділити такі складові: ціна придбання, накопичена амортизація дисконту (премії) та сума резерву (втрат) від знецінення цінних паперів.

Боргові цінні папери відображаються в обліку за номінальною вартістю з метою нарахування процентів за ними. Виникає проблема у відображенні різниці між сумою придбання та номінальною вартістю цих цінних паперів. Таким чином визначається поняття дисконту та премії за борговими цінними паперами. Згідно пункту 1.6 розділу 1 Інструкції, дисконт - це різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їх вартістю під час первісного визнання без урахування нарахованих на час придбання процентів, якщо така вартість нижча номінальної вартості. Натомість, премія - це перевищення вартості цінних паперів під час їх первісного визнання без урахування нарахованих (накопичених) на час придбання процентів над їх номінальною вартістю. За борговими цінними паперами дисконт або премія обліковуються окремо і в портфелях на продаж та до погашення амортизуються протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту збільшує процентний дохід, а сума амортизації премії, відповідно, зменшує його за певним фінансовим інструментом.

Згідно Правил бухгалтерського обліку доходів та витрат банків України, ефективна ставка відсотка - ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього інструменту [31, 32]. Метод ефективної ставки відсотка - це метод обчислення амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов’язання та розподілу доходів у вигляді процентів чи витрат на виплату процентів протягом відповідного періоду часу. При цьому в Інструкції не визначено, як саме здійснювати такий розподіл на кожну дату амортизації. В пункті 2.3 глави 2, розділу 2 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України зазначається, що доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) є відповідно процентними доходами чи витратами. Згідно з даними Правилами банки самостійно розробляють методику визначення ефективної ставки відсотка.

Згідно з пунктом 1.4 розділу 2 Інструкції банк не здійснює амортизацію дисконту чи премії за цінними паперами в торговому портфелі.

Таким чином величина дисконту та премії за даним портфелем цінних паперів не впливає на розмір процентних доходів та витрат банку.

Важливим аспектом фінансового обліку цінних паперів в портфелі банку є перегляд їх на зменшення корисності. Зменшення корисності цінних паперів є втратою економічної вигоди, яка спричинена однією або кількома збитковими подіями, що відбулися після первісного визнання цінних паперів і мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за даними цінними паперами (пункт 1.6 розділу 1 Інструкції). Переглядаються на зменшення корисності усі цінні папери, крім цінних паперів, які обліковуються в торговому портфелі банку.

Зменшення корисності визнається на кожну дату балансу, якщо є об’єктивні докази однієї або кількох подій, які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінними паперами.

Такими доказами можуть бути відомості про:

–  фінансові труднощі емітента;

–       фактичне розірвання контракту внаслідок невиконання умов договору або прострочення виплати процентів чи основної суми;

–       високу ймовірність банкрутства;

–       реорганізацію емітента;

–       зникнення активного ринку для цих цінних паперів через фінансові труднощі емітента;

–       значне або тривале зменшення справедливої вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком порівняно з їх собівартістю.

Сума втрат від зменшення корисності за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, які обліковуються за собівартістю, визначається як різниця між їх балансовою вартістю та поточною вартістю оцінених майбутніх грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою доходу для подібного фінансового активу [30]. Ця різниця визнається “витратами звітного періоду”. Окрім цього у пункті 4.2. розділу 4 зазначено, що зменшення корисності цінних паперів у портфелі банку до погашення відображається в бухгалтерському обліку шляхом формування резерву на суму перевищення балансової вартості цінних паперів над поточною вартістю оцінених майбутніх грошових потоків, дисконтованих за первісною ефективною ставкою відсотка (тобто за ефективною ставкою відсотка, розрахованою під час первісного визнання) [30].

Міжнародні стандарти фінансової звітності не вимагають створення резервів для визначення величини зменшення корисності цінних паперів. Тим більше не вимагають розподілу суми резерву на дві складові: резерв під цінні папери та резерв під нараховані доходи. З огляду на це в діючій Інструкції задекларований поступовий відхід від регламентації розподілу суми резерву на дві складові. Зокрема, в п.п. 5.3 глави 5 розділу ІІІ та 4.6 глави 4 розділу ІУ зазначено, що за наявності прострочених, визнаних сумнівними процентів на час визнання зменшення корисності за борговими цінними паперами банк може самостійно визначити порядок відображення визначеного збитку за рахунками резервів під знецінення цінних паперів та під заборгованість за нарахованими доходами [30].

Після первісного визнання збитку від зменшення корисності цінних паперів банк має переглядати такі цінні папери щодо подальшого зменшення їх корисності на кожну дату балансу.

Окремої уваги потребує розгляд методики обліку цінних паперів, які оцінюються за методом участі в капіталі. За своєю суттю це пайові цінні папери, визначена кількість яких дає можливість участі в управлінні компанією-емітентом - асоційованою компанією. Здійснені інвестиції в такі компанії первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю. При цьому витрати на операції, пов’язані з придбанням цих інвестицій, збільшують суму такої інвестиції на дату її придбання (пункт 1.2 розділу 5 Інструкції).

В пункті 1.5 цього ж розділу зазначається, що якщо вартість придбання інвестиції перевищує частку банку-інвестора в справедливій вартості чистих активів (придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань) на дату придбання, то виникає гудвіл, який повинен обліковуватись як складова вартості інвестиції та оцінюватись за собівартістю з урахуванням зменшення корисності, перевірка якої повинна здійснюватись щорічно [30]. Таким чином, в складі балансової вартості цінних паперів банк повинен виділити окремо суму частки у справедливій вартості чистих активів і гудвіл. Для визначення першої складової необхідно провести низку процедур. Варто також зазначити, що, згідно пунктів 1.6 та 2.3 розділу 5 Інструкції, у випадку виникнення негативного гудвілу такі цінні папери будуть первісно оцінені в сумі частки банку у справедливій вартості ідентифікованих активів і зобов’язань, не за собівартістю.

Надалі балансова вартість фінансових інвестицій в асоційовані компанії збільшується (зменшується) на суму, що є часткою банку в чистому прибутку (збитку) асоційованої компанії за звітний період, з включенням цієї суми до складу доходів чи витрат банку від участі в капіталі, а також збільшується (зменшується) на частку банку в сумі зміни загальної величини власного капіталу емітента за звітний період (крім змін за рахунок чистого прибутку (збитку) за звітний період) з включенням чи виключенням даної суми до іншого додаткового капіталу банку.

Згідно з вимогами МСБО 36 інвестиції в асоційовані та дочірні компанії також перевіряються на зменшення їх корисності на дату балансу, якщо є ознаки такого зменшення [37].

До таких ознак належать, зокрема, такі зовнішні та внутрішні фактори:

зменшення ринкової вартості інвестицій протягом періоду на суттєво більш значну величину, ніж очікувалося;

сталися або очікуються суттєві зміни в технологічних, ринкових, економічних або юридичних умовах, в яких працює банк, або на ринку, для якого призначена інвестиція, і ці зміни мають негативний вплив на банк;

зросли протягом періоду ринкові процентні ставки (або інші показники прибутковості інвестицій), і це, можливо, вплине на ставку дисконтування;

поточні та майбутні результати використання інвестицій виявилися гіршими за прогнозовані тощо.

В діючій Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами вказується на необхідність перегляду інвестицій в асоційовані та дочірні компанії щодо зменшення їх корисності, але не регламентується сама процедура. Проблемною також є спроба визначення таких втрат для гудвілу, адже його специфіка не дозволяє застосовувати звичайні методи.

Важливим аспектом методики фінансового обліку операцій банків з цінними паперами є визначення умов припинення їх визнання як активів банку. Алгоритм припинення визнання фінансового активу за балансом банку представлений на рисунку 1.4.

Рисунок 1.3 - Алгоритм припинення визнання фінансового активу

Підсумовуючи вищезазначене, приходимо до таких висновків і узагальнень.

Загалом, здійснений аналіз базових засад побудови бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, методичних аспектів визнання та оцінки цінних паперів в портфелях банків свідчить про наявність певної невідповідності окремих положень діючої нормативно-правової бази вимогам Міжнародних стандартів фінансової звітності. З іншого боку не варто забувати, що останні розроблені перш за все для застосування у практиці розвинутих країн. В Україні ринок цінних паперів знаходиться на стадії розвитку, його важко назвати організованим. Це зумовлює специфіку формування цін на більшість цінних паперів на вітчизняному фондовому ринку. Тому банківським установам України доцільно на даному етапі використовувати методи визначення справедливої вартості цінних паперів, які враховують стан розвитку фондового ринку країни.

Визначальну роль в процесі наближення діючої системи фінансового обліку в банках України до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності відіграє забезпечення багатоваріантності підходів до вирішення цілої низки облікових задач, зміна стереотипів мислення та дій професійних бухгалтерів, котрі реалізують вказані підходи на практиці.

2. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОБЛІКУ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

2.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ «Укргазбанк»

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі - Банк) створений та діє згідно з Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок» та іншим чинним законодавством України. Банк функціонує як універсальний.

Банк створено з метою здійснення банківських операцій на підставі банківської ліцензії, а також інших операцій у відповідності з чинним законодавством України. Операції, які Банк має право здійснювати за умови отримання письмового дозволу Національного банку України, здійснюються тільки після отримання такого дозволу.

Банк проводить наступні банківські операції, передбачені Статутом банку, на підставі банківської ліцензії № 123 від 22 червня 2009 року, виданої Національним банком України:

-  приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

-       відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

-       розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

-       операції за грошовими вимогами, надання гарантій, порук за грошовими зобов'язаннями;

-       фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов'язане з цим ведення обліку грошових вимог клієнтів до боржників, пред'явлення до сплати грошових вимог від імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника;

-       лізинг;

-       послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

-       випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

-       випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

-       надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

З 22 вересня 2009 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк “Укргазбанк”, згідно з дозволом Національного банку України № 123-4, має право здійснювати наступні операції.

Операції з валютними цінностями:

-  неторговельні операції з валютними цінностями;

-       операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків;

-       операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

-       ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів нерезидентів у грошовій одиниці України;

-       ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

-       ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

-       відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

-       відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

-       залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

-       залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

-       торгівля іноземною валютою на валютному ринку України (за винятком валютно-обмінних операцій);

-       торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках;

-       операції з банківськими металами на валютному ринку України;

-       операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

-       інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках;

-       інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Емісія власних цінних паперів.

Організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.

Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (уключаючи андеррайтинг).

Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.

Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.

Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

-  з інструментами грошового ринку;

-       з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках ;

-       з фінансовими ф’ючерсами та опціонами.

Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.

Банк має ліцензію Серії АВ №520292, видану Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України 10.02.2010 року строком дії до 10.02.2015 року, на здійснення Професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарна діяльність Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів;

ліцензію Серії АВ №520288, видану Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України 10.02.2010 року строком дії до 10.02.2015 року на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами Брокерська діяльність;

ліцензію Серії АВ №520291, видану Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України 10.02.2010 року строком дії до 10.02.2015 року, на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами Діяльність з управління цінними паперами;

ліцензію Серії АВ №520289, видану Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України 10.02.2010 року строком дії до 10.02.2015 року, на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами Дилерська діяльність.

За результатами дослідження рівня інформаційної прозорості 30 найбільших банків, що проводилось у 2008 році Агентством фінансових ініціатив спільно зі Службою рейтингів корпоративного управління Standard & Poor’s, ВАТ АБ «Укргазбанк» посів перше місце у рейтингу з показником транспарентності 71,2%, що є найкращим показником в історії подібних досліджень в Україні.

У 2009 році Укргазбанк зазнав низки змін. Зважаючи на фінансову ситуацію, що склалася в країні у 2009 році, акціонери Укргазбанку прийняли рішення про необхідність капіталізації фінансові установи та звернулись до Уряду щодо участі держави у статутному капіталі Банку шляхом його рекапіталізації. І вже у липні Кабінет Міністрів України ухвалив збільшення статутного капіталу Укргазбанку на суму 3,1 млрд. грн. Таким чином, на кінець 2009 року статутний капітал Банку становив 3,8 млрд. грн., а 81,58% його акцій належало державі, в особі Міністерства фінансів України. Крім того, у червні 2009 року Відкрите акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк» було реорганізовано у Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк».

У 2009 році Укргазбанк зберіг статус найбільш інформаційно прозорої фінансової установи щодо своєчасності та повноти розкриття публічної інформації для клієнтів.

Укргазбанк став переможцем конкурсу річних звітів та веб-сайтів українських банків у 2009 році, який адмініструвала KPMG в Україні. А також увійшов до трійки лідерів у рейтингу транспарентності за результатами дослідження рівня інформаційної прозорості 30 найбільших банків, що проводилось у 2009 році Агентством фінансових ініціатив спільно зі Службою рейтингів корпоративного управління Standard & Poor’s.

В умовах фінансової кризи Банк проводив стриману політику щодо розвитку мережі продажів та здійснив оптимізацію існуючої мережі з метою скорочення адміністративних витрат. Станом на кінець 2009 року мережа Банку складалась з Головної установи Банку, Київської регіональної дирекції, Волинської регіональної дирекції, Подільської регіональної дирекції, 13 філій та 263 відділень.

У 2010 році АБ «Укргазбанк» розробив нову стратегію розвитку, відзначився зростанням показників фінансової діяльності та відновленням кредитування.

Міністерством фінансів України АБ «Укргазбанк» включено до переліку комерційних банків, що здійснюють функції агентів з оформлення відшкодування податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики. Урядовою постановою №1160 від 29 грудня 2010 року Кабінет Міністрів України визначив АБ «Укргазбанк» уповноваженим обслуговувати поточні рахунки зі спеціальним режимом використання гарантованих постачальників (газопостачальні компанії) та їх структурних підрозділів, а також підприємств, які продають природний газ газопостачальним підприємствам.

В рамках проекту «Лідери рейтингу ТОП 100. Лідери бізнесу України - 10 років розвитку», присвяченому 10-літньому періоду розвитку економіки України, АБ «Укргазбанк» отримав сертифікат «Лідер рейтингу ТОП 100» від незалежного рейтингового агентства «КредитРейтинг» та Української інвестиційної газети. Крім того, за результатами незалежного дослідження HotSkills Української Асоціації Директ Маркетингу контакт-центр АБ «Укргазбанк» увійшов до групи банків, які надають «Високий рівень телефонного сервісу».

В листопаді 2010 року за версією журналу «Банкиръ» АБ «Укргазбанк» визнано кращим банком у двох номінаціях: «Лідер серед комерційних банків - торговців цінними паперами» та «Банк, що зберіг високий рівень довіри».

Національне рейтингове агентство «Кредит-рейтинг» підтвердило довгостроковий кредитний рейтинг АБ «Укргазбанк» «uaBBB». Прогноз по рейтингу - стабільний; рівень надійності банківських депозитів на рівні «4», що означає високу надійність.

АБ «Укргазбанк» відзначено «Золотим Сертифікатом» міжнародної системи грошових переказів «ЛІДЕР» в номінації «Динаміка розвитку мережі».

Міжнародна система термінових грошових переказів для фізичних осіб «Юністрім» відзначила співробітництво з АБ «Укргазбанк» Почесною грамотою за 1 місце в номінації «За приріст до попереднього року». Також Укргазбанк отримав нагороду від міжнародної компанії VISA «За найбільший темп росту кількості операцій в торговельно-сервісній мережі в 2010 році».

Статутний капітал Банку формується відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», законодавства України та Статуту Банку.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» є членом міжнародних карткових платіжних систем:

-  MasterCard WorldWide, з 2000 року принципове членство (Principal member);

-       Visa International, з 2002 року принципове членство (Principal member);

-       УкрКарт, з 2002 року.

Загальні показники діяльності ПАТ «Укргазбанк» представлені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Загальні показники діяльності ПАТ «Укргазбанк» у 2009-2010 рр.

Як видно з таблиці 2.2 за 2010 рік у ПАТ «Укргазбанк» відбулося збільшення активів на 14%, збільшення акціонерного капіталу на 50% та збільшення капіталу на 1987%, за більшістю інших показників також відбувалося зростання, що свідчить про позитивну динаміку у розвитку банку.

Протягом 2010 року статутний капітал Банку збільшився на 1 900 млн. грн. і на початок 2011 року становив 5 700 млн. грн. Найбільшим бенефіціарним власником Банку є держава в особі Міністерства фінансів України, що володіє 87,719% статутного капіталу.

Станом на 01.01.2011 члени Наглядової ради Банку та члени виконавчого органу Банку (Правління) не володіють акціями Банку. Перелік найкрупніших акціонерів, які концентрують пакет акцій у розмірі 95%, наведено у таблиці 2.2, інші пакети знаходяться у дрібних акціонерів (з часткою менше 1%).

Таблиця 2.2 - Розподіл акціонерного капіталу за власниками

Реєстрацію випуску акцій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Кожна проста іменна акція надає акціонеру право одного голосу при вирішенні всіх питань, з яких приймаються рішення Загальними зборами учасників.

Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери Банку.

Положення про акції та дивідендну політику Банку затверджується Загальними зборами учасників.

2.2 Загальні засади облікової політики банку

Облікова політика АБ “Укргазбанк” базується на чинному законодавстві України, нормативно-правових актах Національного банку України, міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ) та тлумаченнях, які були випущені Комітетом з тлумачень міжнародних стандартів фінансовій звітності.

Основні відмінності між обліковою політикою Банку та міжнародними стандартами фінансової звітності пов’язані з виконанням вимог нормативно-правових актів Національного банку України та полягають у наступному:

-  формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями здійснюється згідно вимог Національного банку України шляхом формування резервів на повний розмір чистого кредитного ризику, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування за всіма видами кредитних операцій.

Це відрізняється від вимог міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (надалі МСБО) 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» щодо оцінки зменшення корисності фінансових активів;

-  визнання інших фінансових активів та фінансових зобов’язань за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за умовами спот, що відрізняється від вимог МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» щодо визнання похідних фінансових інструментів;

-       визнання коштів в інших банках та коштів інших банків за операціями з за валютними своп операціями, що відрізняється від вимог МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» щодо визнання похідних фінансових інструментів;

-       визнання активів, зобов’язань та відповідних доходів та витрат щодо операцій, які були здійснені в останні неробочі дні звітного періоду, здійснюється у відповідності до нормативно-правових актів Національного банку України, у наступному звітному періоді. Це відрізняється від вимог МСБО 1 «Подання фінансових звітів» та Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів щодо застосування принципу нарахування;

-       не визнається вплив гіперінфляції до 01.01.2001 року на статті капіталу та основних засобів. Це відрізняється від вимог МСБО 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції» щодо складання фінансових звітів в умовах постгіперінфляційної економіки.

В своїй обліковій політиці Банк керується принципами достовірності, повноти висвітлення, превалювання сутності над формою, автономності, обачності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, послідовності .

Основою оцінок активів та зобов’язань, що застосовувалися під час складання фінансових звітів є історична (первісна) вартість, за винятком оцінки за справедливою вартістю окремих фінансових інструментів (цінні папери в торговому портфелі Банку та портфелі на продаж, похідних фінансових інструментів), будівель та споруд Банку, а також інвестиційної нерухомості.

Активи та зобов’язання визнаються у фінансовій звітності Банку, якщо є ймовірність надходження або вибуття майбутньої економічної вигоди, пов’язаної з такими активами та зобов’язаннями, та вони мають вартість, яку можна достовірно визначити. Банк визнає фінансові активи та зобов’язання у своєму балансі тоді, коли він стає стороною контрактних зобов’язань стосовно даного інструменту. Операції з придбання та реалізації фінансових активів та зобов’язань визнаються з використанням обліку за датою розрахунку.

Фінансові активи та зобов’язання відображаються за справедливою вартістю, первісною вартістю або амортизованою вартістю залежно від їх класифікації. Облікова політика щодо визнання та оцінки конкретних активів і зобов’язань, доходів і витрат розкривається у наступних примітках.

Функціональною валютою і валютою представлення фінансової звітності Банку є національна валюта України - гривня (надалі - «грн.»). Фінансова звітність Банку складається в тисячах гривень.

Первісне визнання фінансових інструментів

Банк визнає фінансовий актив або фінансове зобов’язання коли і тільки коли Банк стає стороною контрактних положень щодо інструменту.

Фінансові активи та зобов’язання, крім торгових цінних паперів, первісно визнаються за справедливою вартістю плюс витрати, які безпосередньо стосуються придбання або випуску фінансового інструменту. Торгові цінні папери первісно визнаються за справедливою вартістю.

Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю при первісному визнання є, як правіло, ціна операції.

Торгові цінні папери

У торговому портфелі Банку обліковуються:

а) боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що використовуються Банком для отримання прибутків у результаті короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі та продажу в найближчий час;

б) будь-які інші цінні папери, що визначаються Банком на етапі первісного визнання як такі, щодо яких Банк має намір і змогу обліку за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки (крім акцій, які не мають котирувальної ціни на активному ринку і справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити).

Цінні папери в торговому портфелі Банку первісно оцінюються за справедливою вартістю. Витрати на операції з придбання цінних паперів у торговий портфель визнаються за рахунками витрат під час первісного визнання таких цінних паперів.

Цінні папери в торговому портфелі Банку обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки.

Нарахування процентного доходу за борговими цінними паперами у торговому портфелі здійснюється під час визнання кожної переоцінки, але не рідше 1 разу на місяць. Амортизація дисконту (премії) за борговими цінними паперами в торговому портфелі не здійснюється.

Станом на 31 грудня 2010 року та 2009 року торгові цінні папери у портфелі Банку становили 53 833 тис.грн. та 24 611 тис.грн. відповідно.

Кредити та заборгованість клієнтів.

Кредитна політика Банку виважена та цілеспрямована і будується на принципах строковості, платності, цільового використання, рівнодоступності кредитних ресурсів для підприємств усіх форм власності та максимального забезпечення інтересів Банку щодо повернення кредиту.

Первісне визнання кредитів здійснюється Банком за справедливою вартістю плюс відповідні витрати на проведення операції. На дату балансу кредити оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час здійснення амортизації дисконту (премії) та нарахування процентів. В Балансі кредити відображаються за вирахуванням резервів на покриття збитків від знецінення. Знецінення кредитів відображається шляхом формування резервів для покриття кредитного ризику за рахунок витрат Банку.

Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року та 2009 року кредитний портфель Банку до вирахування резервів становив 10 540 687 тис. грн. та 9 734 731 тис. грн. відповідно.

Резерви для покриття кредитного ризику формуються Банком у відповідності з «Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000р. №279 із змінами та доповненнями та внутрішнього “Положення про порядок формування і використання резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями АБ “Укргазбанк”, затвердженого протоколом Правління АБ “Укргазбанк” від 03.04.2009р. (протокол №22) із змінами та доповненнями.

Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року резерви під заборгованість за кредитними операціями Банку становлять 4 926 099 тис. грн., станом на 31.12.2009 р. - 4 467 432 тис. грн. (примітки 8.2, 8.3), в тому числі станом на 31.12.2010 р. під стандартну заборгованість в сумі 4 354 тис. грн., під нестандартну - 4 911 988 тис. грн., під дебіторську заборгованість, що пов`язана з кредитними операціями - 9 757 тис. грн., станом на 31.12.2009 р.- 5282 тис. грн., 4 460 237 тис. грн. та 1 913 тис .грн. відповідно.

Чистий кредитний портфель Банку (за мінусом резерву) станом на 31 грудня 2010 та 2009 років становив 5 614 588 тис. грн. та 5 267 299 тис. грн. відповідно.

Цінні папери в портфелі Банку на продаж

У портфелі цінних паперів на продаж обліковуються акції, інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери, які передбачається утримувати протягом невизначеного терміну.

Придбані цінні папери у портфелі Банку на продаж первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, до якої додаються витрати на операції з придбання цінних паперів. Надалі цінні папери у портфелі Банку на продаж оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результатів переоцінки в капіталі Банку. При реалізації цінних паперів сума переоцінки, яка була визнана на капіталі, списується.

Справедлива вартість цінних паперів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках, визначається за їх ринковою вартістю.

Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, справедливу вартість яких надалі неможливо достовірно оцінити, обліковуються за собівартістю у портфелі Банку на продаж.

У разі переведення акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком з оцінки за справедливою вартістю на оцінку за собівартістю справедлива вартість цінного папера на час переведення стає його новою собівартістю. Сума переоцінки цінного папера, яка була визнана в капіталі Банку, залишається в капіталі Банку до його продажу.

Станом на 31 грудня 2010 року та 2009 року цінні папери в портфелі Банку на продаж становили 2 883 075 тис. грн. та 3 061 430 тис. грн. відповідно.

Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року та 31 грудня 2009 року в портфелі Банку на продаж не має цінних паперів, які були куплені або мають бути продані за договорами РЕПО.

Цінні папери в портфелі банку до погашення

У портфелі Банку до погашення обліковуються боргові цінні папери з фіксованими платежами, а також з фіксованим строком погашення, якщо Банк має намір і змогу утримувати їх до строку погашення. За цими паперами Банком визнається процентний дохід та здійснюється амортизація дисконту або премії не рідше одного разу на місяць із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Під час первісного визнання придбані боргові цінні папері у портфелі Банку до погашення оцінюються за справедливою вартістю, до якої додаються витрати, які прямо відносяться до випуску боргових цінних паперів. Витрати на операції з придбання боргових цінних паперів у портфель до погашення відображаються за рахунками з обліку дисконту (премії) на дату їх придбання.

Після первісного визнання боргові цінні папери в портфелі до погашення на дату балансу відображаються за їх амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка.

Боргові цінні папери в портфелі Банку до погашення підлягають перегляду на зменшення їх корисності. Зменшення корисності цінних паперів у портфелі Банку до погашення відображається в бухгалтерському обліку шляхом формування резерву на суму перевищення балансової вартості цінних паперів над поточною вартістю оцінених майбутніх грошових потоків, дисконтованих за первісною ефективною ставкою відсотка (тобто за ефективною ставкою відсотка, розрахованою під час первісного визнання).

Станом на 31 грудня 2010 року та 2009 року балансова вартість цінних паперів в портфелі Банку до погашення становила 0 тис. грн. та 0 тис. грн. відповідно.

Фінансовий лізинг (оренда)

Фінансова оренда - це оренда, за якою орендарю передаються в основному всі ризики та винагороди, пов’язані з правом власності.

На початок строку лізингу (оренди) основні засоби, що отримані Банком у фінансовий лізинг (оренду), обліковуються за найменшою з оцінок:

справедливою вартістю необоротного активу або теперішньою вартістю суми мінімальних лізингових (орендних) платежів.

Станом на 31 грудня 2010 та 2009 років Банк не має активів, які отримані у фінансову оренду.

Активи, що передані у фінансовий лізинг, обліковуються Банком як виданий кредит за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотку. Банк визнає зменшення корисності за такими активами шляхом формування резервів на повний розмір чистого кредитного ризику, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування. Станом на 31 грудня 2010 та 2009 років Банк не має активів, які передані у фінансовий лізинг.

2.3 Порядок обліку кредитних операцій банку

Як зазначалося у першому розділі роботи основними активними операціями банку є кредитні та інвестиційні операції. Тому доцільно почати дослідження порядку обліку активних операцій банку з порядку обліку кредитних операцій.

Бухгалтерський облік кредитних операцій ведеться відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою Постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. № 481. Цей нормативний документ розроблений з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Облік кредитних операцій можна розглянути відповідно до такої послідовності:

-  відображення в бухгалтерському обліку кредитних операцій на дату укладення кредитного договору (дати операції);

-       бухгалтерський облік наданих кредитів;

-       погашення заборгованості за наданими кредитами.

Розглянемо відображення перелічених кредитних операцій детальніше.

На дату здійснення кредитної операції (у день виникнення в банку зобов'язання з кредитування) банк відображає суму зобов'язання на позабалансових рахунках:

Зобов'язання з кредитування, що надані та отримані

Зобов'язання з кредитування, що надані банкам

А Зобов'язання з кредитування, що надані банкам

Зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам

А Непокриті акредитиви

А Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам.

Надані зобов'язання з кредитування на суму зобов'язань за цим договором банк відображає в обліку таким бухгалтерським проведенням:

Дт Рахунки для обліку наданих зобов'язань з кредитування

Кт Контррахунок.

Тобто, коли дата укладення кредитного договору не збігається з датою фактичного перерахування коштів на користь позичальника, кредит обліковується позабалансово за датою укладання угоди. Типовим прикладом такого договору є договір про відкриття кредитної лінії. При цьому виконуються такі бухгалтерські проведення за датою укладення кредитного договору:

Дт 9129 «Інші зобов'язання з кредитування, надані клієнтам»

Кт 990 «Контррахунок для рахунку 90-95»;

У разі надання кредиту позабалансово обліковується сам кредитний договір, а також (за рішенням банку) інші документи з кредитної справи клієнта. Облік здійснюється в умовній оцінці. При цьому виконується такий бухгалтерський запис:

Дт 9819 «Інші цінності і документи»

Кт 991 «Контррахунок для рахунка 96-98».

Бухгалтерський запис за кредитом рахунка відображає направленість грошового потоку під час перерахування коштів за наданим кредитом.

Звичайно, більшість кредитів не обліковуються як позабалансові активи, оскільки укладення кредитного договору і перерахування коштів позичальникові здійснюються протягом одного операційного дня.

Отже, якщо на дату операції (у день виникнення в банку зобов'язання з кредитування) кредит надається в повній сумі, то зобов'язання з кредитування за позабалансовими рахунками не відображається.

Порядок обліку договорів за кредитними операціями банк визначає самостійно із забезпеченням їх реєстрації та збереження.

Зобов'язання з кредитування банк визнає за позабалансовими рахунками до часу його погашення або закінчення строку виконання. У разі припинення дії договору, часткового або повного його виконання відповідна сума зобов'язання списується з позабалансових рахунків.

Основні кредитні рахунки містяться у відповідних розділах:

Кредити, що надані іншим банкам

20Кредити, що надані суб'єктам господарювання

21Кредити, що надані органам державної влади

22Кредити, що надані фізичним особам

Призначенням цим кредитних рахунків є облік кредитів, що надані.

За дебетом рахунків проводять суми наданих кредитів.

За кредитом рахунків проводять суми погашених кредитів; суми заборгованості, що перерахована на відповідні рахунки простроченої заборгованості.

Банк веде аналітичний облік за кредитними операціями (наприклад, факторинговими, з урахування векселів), за якими кошти надаються одній особі, а погашення заборгованості здійснює інша, щодо тієї особи, яка має погашати кредитну заборгованість.

Облік номіналу кредиту залежить від двох факторів:

-  місцезнаходження поточного рахунку одержувача кредиту;

-       методу виплати процентів за кредит.

Коли поточний рахунок одержувача кредиту є в банку-кредиторі, кошти за кредитом можуть видаватися на поточний рахунок клієнта.

Коли поточний рахунок одержувача кредиту є в іншому банку, кошти за кредитом перераховуються з коррахунку банку-кредитора.

Надані кредити відображають в бухгалтерському обліку таким проведенням:

Дт Рахунки для обліку наданих кредитів

Кт Рахунки клієнтів, рахунки для обліку грошових коштів.

Наприклад, видача кредиту юридичним особам перерахуванням коштів на поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності (балансовий рахунок 2600) чи в інший банк (балансовий рахунок 1200), чи на відкриття акредитива (балансовий рахунок 2602) здійснюється бухгалтерськими записами:

Дт 2062 «Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання»; 2063 «Довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання»; 2072 «Короткострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання»; 2073 «Довгострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання»; 2074 «Довгострокові кредити, що надані суб'єктам господарювання за участю кредитів НБУ»;

Кт 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»; 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»; 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності».

Видача кредиту органам державної влади здійснюється бухгалтерськими записами:

Дт 2100 «Короткострокові кредити, що надані органам державної вла-ди»; 2105 «Довгострокові кредити, що надані органам державної влади»;

Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ»

Видача кредиту органам місцевого самоврядування здійснюється бухгалтерськими записами:

Дт 2110 «Короткострокові кредити, що надані органам місцевого само-врядування»; 2105 «Довгострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування»;

Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ».

Видача кредиту фізичним особам-клієнтам банку - на їх поточні рахунки здійснюється бухгалтерськими записами:

Дт 2202 «Короткострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам»; 2203 «Довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам»; 2212 «Короткострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам»; 2213 «Довгострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам»;

Кт 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб»; 1001 «Банкноти та монети в касі банку»; 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ».

Після дати фактичного перерахування коштів на користь позичальника:

Дт 990 «Контррахунок для рахунку 90-95»;

Кт 9129 «Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам»;

У разі надання кредиту з одночасним утриманням комісії та/або процентів авансом здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку наданих кредитів - на суму кредиту

Кт Рахунки клієнтів, рахунки для обліку грошових коштів та банківських металів - на суму кредиту за вирахуванням комісії та/або процентів, утриманих авансом;

Кт Рахунки для обліку неамортизованого дисконту за наданими кредитами - на суму комісії та/або процентів, утриманих авансом.

Сума неамортизованого дисконту за наданими кредитами амортизується не рідше ніж раз на місяць. У цьому разі здійснюють таке бухгалтерське проведення:

Дт Рахунки для обліку неамортизованого дисконту за наданими кредитами

Кт Рахунки для обліку процентних доходів за наданими кредитами.

На суму наданого кредиту зменшуються зобов'язання з кредитування, що обліковуються за позабалансовими рахунками:

Дт Контррахунок

Кт Рахунки для обліку наданих зобов'язань з кредитування.

Погашення заборгованості за наданими кредитами (основного боргу) відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

Дт Рахунки клієнтів, рахунки для обліку грошових коштів;

Кт Рахунки для обліку наданих кредитів, рахунки для обліку простро-ченої заборгованості за наданими кредитами.

Прострочену заборгованість за кредитами обліковують на окремих рахунках основної кредитної групи. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником (боржником) у визначений договором строк, наступного робочого дня відображається таким бухгалтерським проведенням:

Дт Рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами

Кт Рахунки для обліку наданих кредитів.

2.4 Порядок обліку цінних паперів у торговому портфелі банку

Боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, придбані банком з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань ринкової ціни, обліковують у торговому портфелі банку. Цінні папери відображують на дату балансу виключно за справедливою (ринковою) вартістю.

До основних правил обліку цінних паперів у торговому портфелі банку можна віднести:

-  цінні папери, що придбані в торговий портфель, обліковують за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки;

-       під час кожної зміни їхньої ринкової вартості та на дату балансу за даними останнього у звітному періоді котирування на офіційно організованому ринку здійснюється переоцінка цінних паперів та нарахування процентного доходу;

-       амортизація дисконту (премії) за борговими цінними паперами в торговому портфелі не здійснюється;

-       не допускається переведення цінних паперів із торгового портфеля в інші портфелі банку або навпаки - з інших портфелів цінних паперів у торговий портфель;

-       аналітичний облік цінних паперів за цими групами рахунків ведеться в розрізі їх емітентів та випусків.

У торговому портфелі обліковують окремо цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери. У Плані рахунків бухгалтерського обліку в банках цінні папери в торговому портфелі відображають в 1-му та 3 класах залежно від їхньої ліквідності (див. таблицю 2.3 та таблицю 2.4).

Таблиця 2.3 - Структура групи рахунків, де обліковуються цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку

Таблиця 2.4 - Структура групи рахунків, де обліковують боргові цінні папери в торговому портфелі банку

Облік операцій із вкладень у цінні папери можна розглядати в розрізі: придбання; переоцінки; визнання доходу; продажу; визначення результату від торгівлі.

На дату операції вартість придбаних у торговий портфель цінних паперів обліковується за позабалансовими рахунками:

А Активи до отримання та депозити до розміщення за спотовими контрактами - облік вартості цінних паперів до отримання

П Активи до відправлення та депозити до залучення за спотовими контрактами - облік грошових коштів до відсилання.

У разі придбання акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком на дату розрахунку здійснюють такі проведення:

Дт Рахунки для обліку цінних паперів у торговому портфелі банку (3002, 3003, 3005)

Кт Рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів - на суму договору.

Одночасно сума списується з позабалансових рахунків.

Боргові цінні папери відображають в обліку за складовими частинами: номінальною вартістю, дисконтом чи премією. Окремо відображають нараховані доходи, якщо цінні папери банк купує між датами сплати купонів. Цінні папери обліковують із дисконтом, якщо під час первинного визнання вартість придбання нижча від їхньої номінальної вартості. Дисконт обліковується на контрактивних рахунках:

КА Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку

КА Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку.

Призначення рахунків: облік неамортизованого дисконту за борговими цінними паперами, що придбані з дисконтом.

За кредитом рахунку проводять суми неамортизованого дисконту за цінними паперами, що придбані.

За дебетом рахунку проводять суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованого дисконту в разі продажу цінних паперів.

Якщо при первинному визнанні є перевищення вартості цінних паперів над їхньою номінальною вартістю, то цінні папери обліковують з премією, яку обліковують на рахунках:

А Неамортизована премія за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку

А Неамортизована премія за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку.

Призначення рахунку: облік неамортизованої премії за борговими цінними паперами, що придбані з премією.

За дебетом рахунку проводять суми неамортизованої премії за цінними паперами, що придбані.

За кредитом рахунку проводять суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованої премії в разі продажу цінних паперів.

У разі придбання боргових цінних паперів на дату розрахунку:

Дт Рахунки для обліку цінних паперів у торговому портфелі банку (1400-1404, 3011-3014)

Дт/Кт 1407, 3017 / 1406, 3016 - на суму дисконту / премії

Кт Рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів - на суму договору.

У разі придбання банком купонного цінного папера між датами сплати купонів у бухгалтерському обліку:

Дт Рахунки для обліку цінних паперів у торговому портфелі банку (1400-1404, 3011-3014)

Дт 1408, 3018 - на суму накопичених процентів

Дт/Кт 1407, 3017 / 1406, 3016 - на суму дисконту / премії

Кт Рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів - на номінальну вартість.

Цінні папери в торговому портфелі банку підлягають переоцінці в разі зміни їхньої справедливої вартості. Переоцінка обліковується на окремих рахунках у кожній групі рахунків, де обліковується цінні папери в торговому портфелі:

АП Переоцінка боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку

АП Переоцінка акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку

АП Переоцінка боргових цінних паперів у торговому портфелі банку.

Призначення рахунку: облік результатів переоцінки до справедливої вартості боргових цінних паперів, що обліковуються в торговому портфелі банку.

За дебетом рахунку проводять суми збільшення вартості (дооцінки) боргових цінних паперів; списані суми уцінки за цінними паперами під час їх продажу.

За кредитом рахунку проводять суми зменшення вартості (уцінки) боргових цінних паперів; списані суми дооцінки за цінними паперами під час їх продажу.

Результат переоцінки відображується за відповідним аналітичним рахунком балансового рахунку 6203 «Результат від торгових операцій із цінними паперами в торговому портфелі банку».

За збільшення ринкової вартості цінних паперів здійснюються такі проведення:

1  На суму дооцінки за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком

Дт 3007 Переоцінка акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку - на суму дооцінки

Кт 6203 Результат від торгових операцій із цінними паперами в торговому портфелі банку

2  На суму дооцінки за борговими цінними паперами

Дт Рахунки переоцінки боргових цінних паперів у торговому портфелі банку (1405, 3015) - на суму дооцінки

Кт 6203 Результат від торгових операцій із цінними паперами в торговому портфелі банку.

У разі зменшення ринкової вартості цінних паперів у бухгалтерському обліку здійснюють такі проведення:

3  На суму уцінки за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком

Дт 6203 Результат від торгових операцій із цінними паперами в торговому портфелі банку

Кт 3007 Переоцінка акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку - на суму уцінки

4  На суму уцінки за борговими цінними паперами

Дт 6203 Результат від торгових операцій із цінними паперами в торговому портфелі банку

Кт Рахунки переоцінки боргових цінних паперів у торговому портфелі банку (1405, 3015) - на суму уцінки.

За борговими цінними паперами з фіксованим прибутком банк визнає процентні доходи. Від володіння цінними паперами з невизначеним доходом банк отримує дивіденди.

Нарахування процентів за купонними цінними паперами здійснюється, починаючи з дати придбання, за ставкою процента купона і відображується в обліку такими бухгалтерськими проведеннями:

Дт Рахунки для обліку нарахованих процентів за цінними паперами в торговому портфелі банку (1408, 3018)

Кт Рахунки для обліку процентних доходів за цінними паперами у торговому портфелі банку (6056, 6057).

У разі надходження коштів на погашення заборгованості за нарахованими процентами в бухгалтерському обліку здійснюють такі проведення:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів та банківських металів, рахунки клієнтів

Кт Рахунки для обліку нарахованих процентів (1408, 3018).

Нарахування доходу за акціями в торговому портфелі банку у формі дивідендів здійснюється у звітному періоді, коли емітентом прийнято рішення про їх виплату, і відображується в обліку таким бухгалтерським проведенням:

Дт Рахунки для обліку нарахованих доходів (3008)

Кт 6300 Дохід у формі дивідендів.

На суму отриманих дивідендів у бухгалтерському обліку здійснюється таке проведення:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів та банківських металів, рахунки клієнтів

Кт Рахунки для обліку нарахованих доходів (3008).

Амортизація дисконту за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку відображується в обліку одночасно з нарахуванням процентів:

Дт Рахунки для обліку неамортизованого дисконту (1406, 3016)

Кт Рахунки для обліку процентних-доходів за цінними паперами у торговому портфелі банку (6056, 6057)

Амортизація премії за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку відображується:

Дт Рахунки для обліку процентних доходів за цінними паперами у торговому портфелі банку (6056, 6057)

Кт Рахунки для обліку неамортизованої премії (1407, 3017).

У разі реалізації цінних паперів із торгового портфеля банку прибуток чи збиток (різниця між ціною реалізації та балансовою вартістю) відображується банком-продавцем за відповідним аналітичним рахунком 6203 «Результат від торгових операцій із цінними паперами в торговому портфелі банку». При цьому банк-продавець на дату розрахунку припиняє визнавати цінні папери і здійснює такі бухгалтерські проведення:

1  За акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком

Дт Рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів

Дт/Кт Рахунки для обліку переоцінки цінних паперів у торговому портфелі банку (3007)

Кт Рахунки для обліку цінних паперів у торговому портфелі банку (3002, 3003, 3005)

Дт/Кт 6203 Результат від торгових операцій із цінними паперами в торговому портфелі банку

2  За борговими цінними паперами

Дт Рахунки грошових коштів та банківських металів, рахунки клієнтів

Кт Рахунки для обліку нарахованих доходів за цінними паперами у торговому портфелі банку - на суму нарахованих доходів за цінними паперами, що реалізуються, до дати продажу

Кт Рахунки для обліку цінних паперів у торговому портфелі банку (1400-1404, 3011-3014) - на суму номіналу

Дт/Кт Рахунки для обліку неамортизованого дисконту/ премії за цінними паперами у торговому портфелі банку (1406, 3016/1407, 3017) - на суму дисконту/премії Дт/Кт Рахунки для обліку переоцінки цінних паперів у торговому портфелі банку (1405, 3015)

Дт/Кт 6203 Результат від торгових операцій із цінними паперами в торговому портфелі банку

3  Комісійні витрати, здійснені під час продажу акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком або боргових цінних паперів, відображують таким бухгалтерським проведенням:

Дт 7103 Комісійні витрати за операціями з цінними паперами

Кт Рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів.

2.5 Порядок обліку операцій цінних паперів у портфелі банку на продаж

У портфелі цінних паперів на продаж можна обліковувати акції, інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери.

Придбані в портфель на продаж цінні папери відображають за балансовими рахунками груп 141, 143, 310 та 311 Плану рахунків (див. таблиці 2.5 та 2.6).

Таблиця 2.5 - Структура групи рахунків, де обліковуються цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж

Таблиця 2.6 - Структура групи рахунків, де обліковують боргові цінні папери в портфелі банку на продаж

Аналітичний облік цінних паперів за балансовими рахунками груп 141, 143, 310 та 311 ведеться в розрізі їх емітентів та випусків. Придбання цінних паперів у портфель на продаж на дату операції обліковують за загальними правилами на позабалансових рахунках.

Придбані акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком на дату розрахунку відображають за балансовими рахунками таким бухгалтерським проведенням:

Дт Рахунки з обліку цінних паперів (3102, 3103, 3105)

Кт Рахунки грошових коштів, поточні рахунки - на суму придбання (собівартості).

Витрати на операції, пов'язані з придбанням боргових цінних паперів у портфель на продаж, відображають за рахунками з обліку дисконту (премії) під час первинного визнання цих цінних паперів. У разі придбання боргових цінних паперів із дисконтом на дату розрахунку здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку цінних паперів (1410, 1411, 1412, 1413,1414, 1430, 3110, 3111, 3112, 3113, 3114) - на суму номіналу

Кт Рахунки неамортизованого дисконту (1416, 1436, 3116) - на суму дисконту

Кт Рахунки грошових коштів, поточні рахунки - на суму придбання (собівартості).

Якщо боргові цінні папери придбані з премією на дату розрахунку: Дт Рахунки для обліку цінних паперів (1410, 1411, 1412, 1413,1414, 1430, 3110, 3111, 3112, 3113, 3114) - на суму номіналу

Дт Рахунки неамортизованої премії (1417, 1437, 3117) - на суму премії

Кт Рахунки грошових коштів, поточні рахунки - на суму придбання (собівартості).

У разі придбання банком купонного цінного папера з накопиченими процентами на дату розрахунку в бухгалтерському обліку здійснюють такі проведення:

Дт       Рахунки для обліку цінних паперів - на суму номіналу

Дт       Рахунки накопичених процентів (1418, 1438, 3118) - на суму накопичених процентів

Дт/Кт  Рахунки неамортизованих дисконту/премії (1416, 1436, 3116/1417, 1437,3117) - на суму дисконту/премії

Кт       Рахунки грошових коштів, поточні рахунки - на суму придбання з урахуванням накопичених процентів.

За борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж банк визнає процентні доходи, у тому числі процентні доходи у формі амортизації дисконту (премії). Від володіння цінними паперами з невизначеним доходом банк отримує дивіденди. Дохід за борговими цінними паперами визнається аналогічно торговому портфелю цінних паперів.

Нарахування процентів за купонними цінними паперами здійснюється, починаючи з дати придбання, за ставкою процента купона і відображується в обліку:

Дт Рахунки для обліку нарахованих процентів за цінними паперами в портфелі банку на продаж (1418, 1438, 3118)

Кт Рахунки для обліку процентних доходів за цінними паперами в портфелі банку на продаж (6050, 6052, 6054).

У разі надходження коштів на погашення заборгованості за нарахованими процентами в бухгалтерському обліку здійснюють такі проведення:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів

Кт Рахунки для обліку нарахованих процентів (1418,1438,3118).

Амортизація дисконту за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж:

Дт Рахунки для обліку неамортизованого дисконту (1416, 1436, 3116)

Кт Рахунки для обліку процентних доходів за цінними паперами в портфелі банку на продаж (6050, 6052, 6054).

Амортизація премії за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж впливає негативно на доходи та зменшує їх:

Дт Рахунки для обліку процентних доходів за цінними паперами в портфелі банку на продаж (6050, 6052, 6054)

Кт Рахунки для обліку неамортизованої премії (1417, 1437, 3117).

Нарахування доходу за акціями в портфелі банку на продаж у формі дивідендів здійснюється у звітному періоді, коли емітентом прийнято рішення про їх виплату, і відображується в обліку аналогічно до торгового портфеля:

Дт Рахунки для обліку нарахованих доходів (3108)

Кт 6300 Дохід у формі дивідендів.

На суму отриманих дивідендів у бухгалтерському обліку здійснюється таке проведення:

Кт Рахунки для обліку нарахованих доходів (3108).

Цінні папери в портфелі банку на продаж, які обліковуються за справедливою вартістю, підлягають переоцінці. Обов'язково на дату балансу результат переоцінки відображають у капіталі за аналітичним рахунком балансового рахунку 5102 «Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж» на суму різниці між справедливою вартістю цінного папера і його балансовою вартістю, визначеною на дату переоцінки.

У разі збільшення їх справедливої вартості в бухгалтерському обліку відображається:

1  Дооцінка акцій

Дт Рахунки для обліку переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж (3107)

Кт 5102 Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж - на суму дооцінки

    Дооцінка боргових цінних паперів

Дт Рахунки для обліку переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж (1415,1435, 3115)

Кт 5102 Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж - на суму дооцінки

3  Уцінка акцій у разі зменшення їхньої справедливої вартості

Дт 5102 Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж - на суму уцінки

Кт Рахунки для обліку переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж (3107).

    Уцінка боргових цінних паперів у разі зменшення їхньої справедливої вартості

Дт 5102 Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж - на суму уцінки

Кт Рахунки для обліку переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж (1415, 1435, 3115).

Усі цінні папери в портфелі банку на продаж на дату балансу підлягають перегляду на зменшення корисності. За акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, які обліковують за собівартістю, визначається сума втрат від зменшення корисності, яку розраховують як різницю між їхньою балансовою вартістю та поточною вартістю оцінених майбутніх грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою доходу для подібного фінансового активу. Ця різниця визнається витратами звітного періоду і відображається в бухгалтерському обліку таким проведенням:

Дт Рахунок витрат на формування резерву (7703)

Кт Рахунок резервів під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж (3190).

Під час визнання зменшення корисності за цінними паперами, що обліковуються в портфелі банку на продаж за справедливою вартістю, сума уцінки, накопичена в капіталі на рахунку 5102 «Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж», вилучається з капіталу і визнається в прибутках/збитках банку. У такому разі на суму уцінки, що обліковувалася за рахунком 5102, здійснюється зворотне бухгалтерське проведення:

Дт Рахунки переоцінки цінних паперів (3107, 1435, 3115)

Кт Рахунок результатів переоцінки (5102).

Одночасно на таку саму суму формується резерв і відображається в обліку таким бухгалтерським проведенням:

Дт Рахунок витрат на формування резерву (7703)

Кт Рахунки резервів під знецінення цінних паперів в портфелі банку на продаж (1490, 3190).

Якщо за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком визнано збиток від зменшення корисності, то в разі збільшення в наступних періодах суми очікуваного відшкодування сума сформованого резерву залишається незмінною.

Якщо в наступних періодах відбувається збільшення справедливої вартості боргових цінних паперів у портфелі на продаж, то на відповідну суму в межах раніше створеного резерву за відповідними цінними паперами зменшується сума сформованого резерву і відображається в бухгалтерському обліку зворотним проведенням:

Дт Рахунки резервів під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж (1490, 3190)

Кт Рахунок витрат на формування резерву (7703).

Після повного сторнування суми сформованого резерву надалі збільшення справедливої вартості боргових цінних паперів відображається в обліку згідно із загальними правилами.

У разі списання знецінених цінних паперів за рахунок резерву в бухгалтерському обліку здійснюють такі проведення:

1  За акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком

Дт Рахунок резервів під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж (3190)

Кт Рахунки з обліку цінних паперів (3102, 3103, 3105)

2  За борговими цінними паперами

Дт Рахунки резервів під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж (1490, 1492, 3190, 3191)

Кт Рахунки з обліку цінних паперів (1410-1414, 3111-3114) - на суму номіналу

Дт/Кт Рахунки 1416, 3116/1417, 3117 - на суму неамортизованого дисконту/премії

Кт Рахунки 1418,1419, 3118, 3119 - на суму нарахованих (прострочених нарахованих) доходів.

Якщо резерв під знецінення цінних паперів сформований не в повній сумі, то здійснюється його доформування.

Списані за рахунок резервів цінні папери обліковують за позабалансовими рахунками:

Дт Рахунок списаної у збиток заборгованості за цінними паперами (9613)

Кт Контррахунок 991.

Одночасно на суму списаної заборгованості за нарахованими доходами за позабалансовими рахунками здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки списаної за рахунок спеціальних резервів заборгованості за нарахованими доходами (9600, 9601)

Кт Контррахунок 991.

У разі надходження коштів за цінними паперами, що списані банком за рахунок резервів, у бухгалтерському обліку здійснюють проведення:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів

Кт Рахунки 7703 Відрахування в резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж, 7720 Відрахування в резерви під заборгованість за нарахованими доходами - якщо цінні папери були списані протягом поточного року

Кт 6713 Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості від знецінення цінних паперів, 6717 Повернення раніше списаних безнадійних доходів минулих років - якщо цінні папери були списані протягом попередніх років.

3  Одночасно на суму виконаних емітентом зобов'язань за позабалансовими рахунками здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Контррахунок

Кт 9613 Списана у збиток заборгованість за операціями з цінними паперами

Кт 960 Не сплачені в строк доходи.

Щодо безнадійної заборгованості за цінними паперами та нарахованими на них доходами, яка списана за рахунок резерву, виконують аналогічні бухгалтерські проведення після закінчення строку позовної давності або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

У разі реалізації (продажу) акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком, які обліковувалися в портфелі на продаж за справедливою вартістю, на дату розрахунку банк-продавець на суму переоцінки, яка була визнана в капіталі, здійснює такі зворотні бухгалтерські проведення:

1  У разі наявності уцінки

Дт 3107 Переоцінка акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж

Кт 5102 Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж

2  У разі наявності дооцінки

Дт 5102 Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж

Кт 3107 Переоцінка акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж

    Якщо за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, що продаються, були створені резерви, то на дату розрахунку на суму раніше сформованих резервів

Дт 3190 Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж

Кт 7703 Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж

4  Реалізація акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком з портфеля банку на продаж на дату розрахунку

Дт Рахунки для обліку грошових коштів, поточні рахунки

Кт Рахунки для обліку цінних паперів (3102, 3103, 3105)

Кт/Дт 6393 Результат від продажу цінних паперів з портфеля банку на продаж - на різницю між вартістю реалізації та балансовою вартістю цінних паперів, що реалізовуються.

Відображення в бухгалтерському обліку продажу боргових цінних паперів на дату розрахунку здійснюється проведеннями:

Дт     Рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів

Кт     Рахунки для обліку цінних паперів (1410-1414, 1430,3110-3114) - на номінальну суму

Дт/Кт         Рахунки неамортизованих дисконту/премії (1416, 1436, 3116/1417, 1437, 3117) - на суму неамортизованого дисконту/премії

Кт     Рахунки для обліку нарахованих доходів (1418,1438,3118, 1419, 3119) - на суму нарахованих доходів (прострочених нарахованих доходів) за цінними паперами, що реалізовуються

Кт/Дт         6393 Результат від продажу цінних паперів з портфеля банку на продаж - на суму різниці між вартістю реалізації та балансовою вартістю цінних паперів, що реалізовуються.

Під час реалізації (продажу) боргових цінних паперів з портфеля на продаж банк-продавець на дату розрахунку одночасно з попередніми проведеннями здійснює такі зворотні бухгалтерські проведення:

1  У разі наявності уцінки

Дт 1415,1435,3115

Кт 5102 Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж

2  У разі наявності дооцінки

Дт 5102 Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж

Кт 1415,1435,3115

3  У разі наявності резерву під цінні папери

Дт 1490 Резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються НБУ, у портфелі банку на продаж, 3190 Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж

Кт 7703 Відрахування в резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж.

4  У разі наявності резерву під нараховані доходи

Дт 1492 Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за борговими цінними паперами, що рефінансуються НБУ, в портфелі банку на продаж, 3191 Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж

Кт 7720 Відрахування в резерви під заборгованість за нарахованими доходами.

Цінні папери з портфеля банку на продаж можуть бути переведені в портфель до погашення в разі закінчення строку, протягом якого банк був позбавлений права формувати портфель до погашення.

Проте, за звітній період АБ «Укргазбанк» портфелю цінних паперів до погашення не мав, як і інвестицій до асоційованих та дочірніх компаній.

Тому, розглянувши порядок здійснення обліку основних активних операцій АБ «Укргазбанк», можна дійти висновку, що в своїх обліковій діяльності Банк дотримується вимог чинного законодавства.

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ ПІДХОДІВ ДО АНАЛІЗУ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

3.1 Аналіз кредитних операцій ПАТ «Укргазбанк»

банк кредитний інвестиційний операція

Кредитні операції становлять основу банківської діяльності і є основною формою використання ресурсів банків. На сьогодні під кредитними операціями розуміють вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій РЕПО, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу [5].

У процесі управління кредитною діяльністю банку об’єктами є не лише кожна окрема кредитна операція, а й сукупність усіх наданих банком кредитів з їх взаємовпливом і взаємозалежністю, тобто кредитний портфель банку - це сукупність усіх кредитів, наданих банком для одержання доходів.

Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних.

У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як одне ціле та складова активів банку, яка характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику.

рік став роком відновлення кредитування корпоративного бізнесу в Україні. Збільшення обсягів кредитування суб’єктів господарювання ПАТ «Укргазбанк» досягнуто переважно за рахунок позичальників державного сектору економіки, великих і потужних підприємств приватного сектору, підприємств малого та середнього бізнесу. Станом на кінець 2010 року кредитний портфель юридичних осіб АБ «Укргазбанк» досяг 5 881,0 млн. грн.

Для належного обслуговування клієнтів Банком постійно розроблюються нові банківські продукти та програми, а також вдосконалюються вже діючі програми, зокрема тарифні плани для розрахунково-касового обслуговування та зарплатних проектів.

В Банку успішно впроваджено та діють наступні кредитні програми: овердрафт, нерухомість в кредит, кредит на поповнення обігових коштів, кредитування під заставу депозиту, автотранспорт в кредит, проектне фінансування тощо.

З метою покращення якості кредитного портфеля розроблено програми реструктуризації кредитної заборгованості.

рік став роком поступового відновлення та активізації роздрібного кредитування в Україні. З огляду на це, АБ «Укргазбанк» сконцентрував роботу у цій сфері на двох основних напрямках:

-  робота з кредитним портфелем, який було сформовано до кризи: впровадження програм реструктуризації кредитної заборгованості;

-       надання нових кредитів фізичним особам, які мають достатній рівень платоспроможності.

Впровадження системи постійного моніторингу та контролю за обслуговуванням кожного кредиту фізичними особами сприяло оперативному виявленню фінансових проблем у позичальників та застосуванню до них комплексних підходів щодо реструктуризації кредитної заборгованості.

Результатом роботи з існуючим кредитним портфелем є прийнятний рівень якості кредитного портфеля фізичних осіб: прострочена заборгованість на кінець 2010 року не перевищувала 16,9% кредитного портфеля, що в цілому відповідає середньоринковому показнику.

Для аналізу кредитного портфелю ПАТ «Укргазбанк» розглянемо зміну сум наданих кредитів за окремими видами кредитів, структуру кредитного портфелю за видами економічної діяльності, а також проведемо коефіцієнтний аналіз кредитного портфелю.

Зміни сум кредитів за їх видами наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Динаміка сум кредитів за їх видами

Як можна побачити, суми кредитів, наданих юридичним особам, у 2010 році збільшилися порівняно з 2009 роком на 1038416 тис. грн. (15,64%).

Кредити, що надані за операціями РЕПО, у 2009 та 2010 роках відсутні.

Кредити, надані фізичним особам - підприємцям у 2010 році зменшилися на 25383 тис. грн. (-5,54%) порівняно з 2009 роком.

Споживчі кредити фізичним особам протягом аналізованого періоду також мали тенденцію до зменшення, у 2010 році - на 231652 тис. грн. (10,15%).

Інші кредити фізичним особам у 2010 році збільшилися на 17 706 тис. грн.

Такі зміни у структурі кредитування фізичних осіб: зменшення одних програм та збільшення інших пояснюється стратегією Банку, спрямованою на покращення кредитного портфелю фізичних осіб.

Покращенню якості кредитного портфеля фізичних осіб сприяло також успішне впровадження програм реструктуризації кредитної заборгованості, а саме:

-  програм, які передбачали тимчасове зменшення фінансового навантаження на позичальників;

-       програм, які надавали можливість переведення валютних кредитів у національну валюту;

-       програм, які передбачали можливість переведення боргу з «дефолтного» клієнта на іншу особу, яка має достатній рівень платоспроможності для обслуговування кредиту;

-       програм кредитування фізичних осіб на придбання майна, що виступає забезпеченням за кредитами у Банку;

-       різних акційних пропозицій для стимулювання погашення простроченої кредитної заборгованості без застосування штрафних санкцій з боку Банку.

У квітні 2010 року Банк повернувся на ринок роздрібного кредитування з оновленими програмами кредитування фізичних осіб та адаптованими до нових реалій процедурами та вимогами до платоспроможності позичальника. В цілому за 2010 рік було надано 538 нових кредитів на загальну суму 59,8 млн. грн.

Також у 2010 році Банк відновив овердрафтне кредитування фізичних осіб, що обслуговуються в рамках зарплатних карткових проектів, а також кредитування під заставу депозиту. Протягом 2010 року було надано понад 11 тисяч карткових овердрафтів на суму 66,5 млн. грн.

Досягнення цих показників стало результатом проведення Банком виваженої стратегії, яка враховувала зовнішні та внутрішні чинники впливу на діяльність банків у цілому та на проведення активних операцій зокрема.

Яскравим підтвердженням зваженості та адекватності кредитної політики Банку щодо відбору нових клієнтів є відсутність простроченої заборгованості за новими кредитами, які було надано в рамках оновлених програм цільового роздрібного кредитування.

На кінець 2010 року кредитний портфель фізичних осіб ПАТ «Укргазбанк» становив 2 517,6 млн. грн., що на 344,3 млн. грн. менше, ніж на початок року, що пов’язано з тим, що обсяг планового погашення існуючого кредитного портфеля фізичних осіб значно перевищував обсяг нових кредитів.

З метою детального аналізу кредитного портфелю ПАТ «Укргазбанк» проведено дослідження структури кредитів за напрямами кредитування економічних суб'єктів.

Структура кредитів за видами економічної діяльності наведена в таблиці 3.2 та на рисунку 3.1.

З таблиці 3.2 видно, що найбільшу питому вагу мають кредити, надані фізичним особам - біля 27% протягом аналізованого періоду, проте значення показника зменшується протягом аналізованого періоду. Питому вагу більше 10% мають кредити, надані в сферу торгівлі, по яких намітилася тенденція до збільшення: у 2010 р. їх частка збільшилася на 2% і складає 17,92%, а також кредити на оренду, інжиніринг та надання послуг - їх частка також збільшилася у 2010 р. приблизно на 2,5% і складає 13,68%. Кредити, спрямовані на підтримку виробничих процесів на підприємствах складають близько 8% загальної суми кредитів.

Таблиця 3.2 - Розподіл кредитів за видами економічної діяльності

Рисунок 3.1 - Структура кредитного портфелю ПАТ «Укргазбанк» за видами економічної діяльності у 2009-2010 рр.

Динаміка та масштаби кредитів ПАТ «Укргазбанк» наведені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Показники динаміки та масштабів кредитування ПАТ «Укргазбанк»

Коефіцієнт частки кредитів у загальних активах банку характеризує загальні масштаби кредитної діяльності банку, нормативне значення дорівнює 0,3-0,65. Для ПАТ «Укргазбанк» розраховане значення цього показника коливається в межах 0,44-0,41, що знаходиться у межах нормативних значень.

Темп зростання кредитних вкладень та темп приросту кредитних вкладень характеризують темпи зростання (приросту) чи зниження позикової діяльності банку. Як можна побачити, у 2009 році темпи зростання кредитних вкладень складали 0,59, а темпи приросту - (-0,41), а у 2010 році ситуація значно покращилася: темпи зростання кредитних вкладень склали 1,07, а темпи приросту - 0,07.

Також необхідно проаналізувати та оцінити якість кредитного портфелю (таблиця 3.4).

Таблиця 3.4 - Показники якості кредитного портфелю

Покриття класифікованих позик    ,

де Пзв.кл - завжені класифіковані позики;

Несплачених позик            ,

де Ппр - прострочені позики;

Забезпеченості позик         ,

де Зк - загальна сума забезпечення кредитів;

Захищеності позик             ,

Покриття збитків за позиками         ,

Покриття позик капіталом               ,

де ВК - власний капітал;

Повноти формування резерву        

де Рфакт.створ. - фактично створений резерв;

Як видно із розрахунків, проведених у таблиці 3.4, коефіцієнт покриття класифікованих позик комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. У 2008 році розраховане значення коефіцієнту склало 5,23, у 2009 - 5,98, у 2010 - 4,72, тобто простежується тенденція до зменшення, проте такі зміни носять позитивний характер для діяльності банку, оскільки підвищення значень коефіцієнту свідчить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.

Коефіцієнт несплачених позик показує ту частину позик у портфелі банку, виплати за якими були невчасно погашені, та ту, яка не була погашена в строк. Значення цього коефіцієнту для ПАТ «Укргазбанк» у 2008 році дорівнювало 0,43, у 2009 -0,66, у 2010 - 0,7, тобто діяльність банку - на задовільному рівні.

Коефіцієнт забезпеченості позик характеризує ступінь захищеності банку від втрат за позиками за рахунок зовнішніх факторів, таких як гарантії, застава майна, страхування, поручительство, у 2008 році його значення було на рівні 1,04, у 2009 - 1,13, у 2010 - 1,21, тобто ступінь захищеності Банку від втрат за позиками - на високому рівні.

Коефіцієнти захищеності позик та покриття збитків за позиками характеризують ступінь захищеності позик від втрат. Коефіцієнт захищеності позик у 2008 році склав 0,13, у 2009 - 0,37, у 2010 - 0,43, тобто ступінь захищеності позик за цим показником зростає. Коефіцієнт покриття збитків за позиками у 2008 році дорівнював 0,1, у 2009 - 0,21, у 2010 - 0,28, тобто захищеність від збитків за позиками також зростала.

Коефіцієнт покриття позик капіталом характеризує частину кредитного портфеля, що фінансується за рахунок власного капіталу. У 2008 році значення цього коефіцієнту склало 0,12, у 2009 - 0,17, у 2010 - 0,21, така тенденція свідчить про посилення захищеності кредитів власним капіталом.

Коефіцієнт повноти формування резерву у 2008 році дорівнював 0,69, у 2009 - 0,6, у 2010 - 0,3, тобто у 2008 році співвідношення фактично створених та розрахованих резервів було найвищим.

Розглянемо кредитний портфель ПАТ «Укргазбанк» з позицій доходності та ефективності кредитних операцій (таблиця 3.5).

Таблиця 3.5 - Показники доходності та ефективності кредитних операцій

Рентабельність кредитних операцій характеризує ефективність вкладень у кредитні операції і показує, скільки банк отримує доходів з кожної гривні, вкладеної саме в кредитні операції. У 2008 році показник рентабельності склав 0,05, у 2009 - 0,06, у 2010 - 0,11, тобто рентабельність збільшилася протягом аналізованого періоду.

Дохідність активів за рахунок кредитних операцій характеризує внесок кредитних операцій у загальну дохідність активів, у 2008 році значення цього показника дорівнювало 0,04, у 2009 - 0,05, у 2010 - 0,09, тобто дохідність активів тенденцію до зростання.

Питома вага доходів від надання кредитів характеризує частку доходів, отриманих банком від надання кредитів у загальних доходах банку від інших активних операцій. У 2008 році цей показник склав 0,47, у 2009 - 0,54, у 2010 - 0,62, тобто питома вага доходів від надання кредитів в загальних доходах банку зростає протягом аналізованого періоду.

Рентабельність кредитних операцій характеризує ефективність обраної політики щодо регулювання співвідношення між ціною ресурсної бази та ціною розміщення ресурсів. У 2008 році показник рентабельності склав 1,87, у 2009 - 2,05, у 2010 - 2,22, така тенденція є позитивною характеристикою діяльності Банку та високий рівень менеджменту.

Коефіцієнт ефективності процентної політики у 2008 році склав 0,54, у 2009 - 0,49, у 2010 - 0,45, тобто ефективність процентної політики знижувалась протягом аналізованого періоду.

Таким чином, зробивши різнобічний аналіз кредитних операцій, можна стверджувати про позитивну динаміку у здійсненні кредитних операцій ПАТ «Укргазбанк», яка проявлялася як в позитивній зміні абсолютних показників - кількості наданих кредитів, так і відносних показників, що характеризують якість кредитного портфелю.

3.2 Аналіз інвестиційних операцій ПАТ «Укргазбанк»

Як було зазначено у підрозділі 1.1., банки на фінансовому ринку здійснюють в межах активних операцій здійснюють як кредитну, так і інвестиційну діяльність. При чому, на інвестиційному ринку вони, як надають послуги, так і здійснюють власну інвестиційну діяльність.

ПАТ «Укргазбанк» є однією з найпотужніших та найдосвідченіших установ українського фондового ринку. Перший дозвіл на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів було отримано від Міністерства фінансів України ще у 1996 році.

У 2010 році операції на фондовому ринку АБ «Укргазбанк» здійснював на підставі ліцензій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку, а саме брокерська діяльність - серія АВ № 520288 від 10.02.2010, дилерська діяльність - серія АВ № 520289 від 10.02.2010, андеррайтинг - серія АВ № 520290 від 10.02.2010, діяльність з управління цінними паперами - серія АВ № 520291 від 10.02.2010.

Обсяг угод, укладених АБ «Укргазбанк» на фондовому ринку у 2010 році в 5 разів перевищив обсяги 2009 року і склав більше 47 млрд. грн., що свідчить про позитивні тенденції фондового ринку та значний інтерес інвесторів до українських цінних паперів.

На кінець 2010 року портфель цінних паперів АБ «Укргазбанк» складав 3 228,3 млн. грн., що на 81,9 млн. грн. менше обсягу 2009 року. Зменшення обсягу портфеля цінних паперів відбулось внаслідок корекції портфеля відповідно до ринкових потреб та погашення частини боргових цінних паперів.

У 2010 році, як і у попередньому, найбільшу частку в портфелі цінних паперів АБ «Укргазбанк» складали державні облігації. Станом на 01.01.2011 на державні облігації припадало майже 79% портфеля цінних паперів Банку.

У 2010 році АБ «Укргазбанк» здійснював операції у всіх сегментах ринку цінних паперів, однак, найвагомішу частку (95,44%) в операціях займали операції з державними облігаціями, що свідчить про значний попит та ліквідність державних цінних паперів, які знаходяться в портфелі Банку. Незначну частку зайняли операції з облігаціями місцевих позик, акціями та інвестиційними сертифікатами.

Як вже зазначалося, згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України № 358, цінні папери банку з метою їх оцінки та відображення в бухгалтерському обліку класифікуються таким чином:

цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі;

цінні папери в портфелі банку на продаж;

цінні папери в портфелі банку до погашення;

інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

З урахуванням того, що в ПАТ «Укргазбанк» у досліджуваному періоді цінних паперів в портфелі банку до погашення та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії не було, то аналіз буде проводитися в рамках наявних в Банку цінних паперів: паперів, які обліковуються в торговому портфелі та цінних паперів в портфелі банку на продаж.

У таблиці 3.6 проведено аналіз цінних паперів, які обліковуються в торговому портфелі Банку. Динаміку структури цього портфелю представлено на рисунку 3.2.

Таблиця 3.6 - Динаміка змін цінних паперів, які обліковуються в торговому портфелі ПАТ «Укргазбанк»

2009 рік                                                    2010 рік

Рисунок 3.2 - Структура торгового портфелю цінних паперів ПАТ «Укргазбанк» у 2009-2010 рр.

З проведеного аналізу видно, що у 2010 р., що розмір торгового портфелю ПАТ «Укргазбанк» зріс на 29222 тис. грн., чи на 118,7%. При чому, якщо у 2009 р. він на 100% складався з облігацій місцевих позик, то у 2010 р. їх частка скоротилася до 34%, поступившись державним облігаціям провідним місцем у торговому портфелі. Незважаючи на певну диверсифікацію, що відбулася у 2010 р., портфель представлений лише борговими цінними паперами, акції, як більш ризикований актив, до нього не увійшли.

У таблиці 3.7 проведено аналіз цінних паперів, які обліковуються в портфелі Банку на продаж.

Таблиця 3.7 - Динаміка змін цінних паперів, які обліковуються в портфелі ПАТ «Укргазбанк» на продаж

Як видно з даних таблиці 3.7, розмір портфелю цінних паперів на продаж зменшився на 178355 тис. грн. у 2010 р. і склав на кінець року 2883075 тис. грн. Структура портфелю цінних паперів на продаж аналогічна структурі торгового портфелю цінних паперів ПАТ «Укргазбанк»: в ньому з часткою 99,2 % переважають боргові цінні папери. Проте акції все ж наявні, їх частка є незмінною і складає 0,8%, при тому, що в абсолютному виразі кількість акцій дещо знизилася у 2010 р. (на 815 тис.грн.). Однак у структурі борових цінних паперів є відмінності: частка облігацій місцевих позик є незначною і складає 0,3%, натомість у портфелі присутні облігації підприємств. Так, у 2009 р. часка облігацій підприємств складала 19,7%, а у 2010 р. їх частка збільшилася до 22%, а в абсолютному виразі приріст склав 7,9%. Переважають у структурі портфелю державні облігації - їх частка складає 79,3 % та 77% у 2009 та 2010 р. відповідно.

Після аналізу динаміки абсолютних розмірів та структурних зрушень у кредитному та інвестиційному портфелях ПАТ «Укргазбанк» доцільно проаналізувати саму структуру активних операцій ПАТ «Укргазбанк» та структуру доходів від цих операцій.

У таблиці 3.8 проведено аналіз основних активних операцій ПАТ «Укргазбанк».

Таблиця 3.8 - Аналіз основних активних операцій ПАТ «Укргазбанк» за період 2008-2010 рр.

З таблиці 3.8 видно, що серед активних операцій Банку переважають кредитні, хоча динаміка їх частки має тенденцію до зниження: якщо у 2008 р. кредитні операції займали 60,5%, то у 2010 р. - лише 40,6%. Натомість, істотно зростає частка інвестиційних операцій: частка цінних паперів у портфелі на продаж з 4,4% у 2008 р. зростає до 20,8% у 2010 р. Це свідчить про те, що Банк радикально змінив стратегію своєї діяльності і почав істотно диверсифікувати структуру своїх активних операцій.

Оцінити доцільність такої диверсифікації можна через доходи, що надходять від різних видів активних операцій (див. рисунок 3.3 та таблиці 3.9 та 3.10).

Рисунок 3.3 - Структура доходів ПАТ «Укргазбанк» у 2009-2010 рр.

З рисунку 3.3 видно, що майже 95% доходів Банку формують процентні доходи. Розмір процентних доходів збільшився за 2009 рік на 293,2 млн. грн. та станом на 01.01.2010 становив 1 891,9 млн. грн. Найбільший обсяг процентних доходів у 2009 році, як і у попередні роки, Банк отримав від кредитування клієнтів (1 511,4 млн. грн.), у тому числі 1 048,8 млн. грн. процентних доходів отримано від кредитування юридичних осіб та 462,6 млн. грн. - від кредитування роздрібних клієнтів.

У 2010 р. процентні доходи також збільшувалися, зростання їх розміру склало 324,1 млн. грн. Станом на 01.01.2011 процентні доходи становили 2 216,0 млн. грн.

Найбільший обсяг процентних доходів у 2010 році, як і у попередні роки, Банк отримав від кредитування клієнтів (1 767,6 млн. грн.), у тому числі 1 414,2 млн. грн. процентних доходів отримано від кредитування юридичних осіб та 353,4 млн. грн. - від кредитування роздрібних клієнтів.

Таблиця 3.9 - Динаміка процентних доходів ПАТ «Укргазбанк» у 2009-2010 рр.

У 2010 році, як і у попередні звітні роки, найбільша частка процентного доходу Банку отримана від корпоративного банкінгу. Питома вага процентних доходів від цього бізнес-напрямку у загальному обсязі процентних доходів Банку збільшилась на 8,4%, що пояснюється активним розвитком цього напрямку діяльності Банку у 2010 році.

За підсумками 2010 року Банком отримано 119,1 млн. грн. комісійних доходів (5,1% загальних доходів), що на 25,5 млн. грн. або на 17,6% менше, ніж у минулому році. Скорочення обсягів комісійних доходів у 2010 році викликане, зокрема, зниженням ділової активності корпоративних клієнтів та банків внаслідок фінансово-економічної кризи.

Таблиця 3.10 - Динаміка комісійних доходів ПАТ «Укргазбанк» у 2009-2010 рр.

Проте, завдяки інтенсифікації діяльності Банку у сфері розрахунково-касового обслуговування роздрібних клієнтів вдалося збільшити обсяги комісійних доходів від цього бізнес-напрямку діяльності Банку.

Таким чином, з переважання частки процентних доходів (95%) у доходах Банку та домінування у них доходів від кредитної діяльності (частка корпоративного та приватного банкінгу сукупно складає майже 80%) можна зробити висновок про підвищення ефективності кредитних операцій, тим більш, що таке зростання відбувається на фоні скорочення частки кредитних операцій в структурі активних операцій.

Щодо співвідношення обсягів інвестиційних операцій та доходів від них, то за період 2008-2010 рр. темпи зростання інвестиційних операцій (415,9%) переважали над темпами зростання процентних доходів від інвестиційних операцій (397,2%), отже, можна зробити висновок про деяке зниження ефективності інвестиційних операцій.

3.3 Удосконалення методики аналізу інвестиційних операцій банку

Участь банків в інвестиційному процесі має як позитивні, так і негативні моменти.

До позитивних можна віднести наступні:

1 Допуск банків на фондовий ринок сприяє конкуренції між його учасниками, що означає зменшення витрат емітентів та інвесторів.

2       Вкладення банком коштів у цінні папери диверсифікує його активи, що підвищує стабільність банку, а отже, і надійність збереження коштів вкладників.

         Взаємопроникнення банківського та промислового капіталу покращує потік інформації, посилює конкурентоздатність банків та виробничого сектора. Володіючи акціями підприємства, банки отримують доступ до депозитів, а також мають вплив на підприємство у поверненості кредитів.

Проте є ряд негативних аспектів щодо участі комерційних банків в інвестиційному бізнесі:

1 Операції з цінними паперами є більш ризиковим видом діяльності, ніж банківська справа.

2       Збитки банків від зміни курсової вартості цінних паперів або невдалого їх розміщення при емісії цінних паперів можуть зашкодити інтересам банків, дестабілізувати банківську систему.

         Наявність системи страхування депозитів зменшує самосвідомість банкірів.

         Поєднання банківського та інвестиційного бізнесу здатне спричинити конфлікт інтересів між структурними підрозділами банку.

         Занадто близькі відносини банку та підприємства внаслідок володіння банком пакетом акцій можуть спричинити ситуацію, коли в разі погіршення фінансового становища підприємства банк буде продовжувати його кредитування, щоб запобігти збиткам від зниження курсової вартості акцій.

Окрім позитивних і негативних аспектів на інвестиційну діяльність банків впливають внутрішні і зовнішні фактори [44,45].

До зовнішніх факторів можна віднести:

- економічні кризи на зовнішніх ринках, недосконале банківське законодавство;

-   ненадійну державну політику;

-   відсутність мотивації в здійсненні інвестиційних операцій;

-   відсутність механізму акумуляції заощаджень та їх трансформування в інвестиції;

-   відсутність у комерційних банків всебічної інформації про фондовий ринок, інтенсивну зміну середніх ринкових ставок і як наслідок - зростання процентного ризику;

-   відсутність необхідних ліцензій та технічних можливостей доступу до конкретної торгової системи, а також завищену вартість "виходу" на торгову систему.

До внутрішніх факторів належать:

- проблеми внутрішньої організації банківської установи;

-   слабкий розвиток у банках системи ризик-менеджменту;

-   постійні зміни в правилах обліку та формах звітності банків;

-   мала капіталізація банків;

-   структура ресурсної бази, в якій переважають короткострокові пасиви, що обумовлює зростання ризиків ліквідності.

Виходячи з цього, для мінімізації негативного впливу вищезазначених факторів на вартість інвестиційного портфеля банку пропонується:

-  запровадження пільг з оподаткування та резервування залежно від складу портфеля цінних паперів і заохочення в такий спосіб комерційних банків займатися довгостроковими вкладеннями коштів в економіку країни;

-       перегляд НБУ рівня ризику цінних паперів емітентів, у яких держава має значні пакети акцій, щоб запобігти відволіканню значної частини ресурсів комерційних банків для формування резервів;

-       полегшення механізму надання кредитів рефінансування під заставу цінних паперів, які знаходяться в інвестиційному портфелі комерційного банку, аби додати банкам впевненості в тому, що вони будь-коли зможуть отримати кредит від НБУ і збільшуватимуть обсяги свого інвестиційного портфеля;

-       створення в структурі регіональних установ Національного банку України підрозділу з аналізу фондового ринку;

-       адаптування класичних положень мінімізації ризику інвестування до особливостей динамічної діяльності сучасних комерційних банків;

-       відстежування не менше двох разів на тиждень реальних обсягів пасивів з різною часовою стабільністю для запобігання ризику ліквідності;

-       створення у структурі банку підрозділу, який би мобілізовував саме довгострокові активи та управляв ними;

-       встановлення власних лімітів на інвестиції в цінні папери відповідно до розробленої власної стратегії розвитку банку;

-       збільшення капіталізації банківських установ за рахунок зниження кількості неконкурентоздатних, шляхом їх злиття і приєднання.

Отже, сукупність цих факторів безпосередньо впливає на обсяги інвестування банку в цінні папери.

Операції банку з цінними паперами в економічно розвинених країнах світу приносять понад 30% доходів і є пріоритетним напрямком здійснення інвестицій. В Україні портфель цінних паперів займає, як правило, незначну у порівнянні з кредитними операціями, частку в активах банку, а доходи від операцій з цінними паперами складають не більше 5%. Проте загальна динаміка обсягів операцій банків з цінними паперами є позитивною, вони є важливою складовою диверсифікації активів банку, способом формування власного і поповнення позикового капіталу, перспективним напрямком розвитку банківської діяльності в цілому (про що свідчать у результати аналізу, проведеного у підрозділі 3.2). Реалізація цього напрямку і отримання прибутку від операцій з цінними паперами залежать від низки факторів, в тому числі й від ефективності прийняття управлінських рішень. Результати аналізу інвестиційної діяльності банку, їх своєчасність, точність та повнота є інформаційною основою прийняття управлінських рішень. Проте, як показав аналіз робіт, присвячених аналітичному забезпеченню інвестиційних операцій банків, існує низка невирішених питань, ключовим серед яких можна назвати відсутність комплексного підходу до аналізу операцій банку з цінними паперами.

Невирішеною частиною проблеми якісного та інформативно повного аналізу операцій з цінними паперами є відсутність такого підходу, якій би враховував динамічну і структурну складові операцій банку з цінними паперами, а також їх дохідність і ризикованість.

Тому, представляється доцільним розроблення комплексного підходу аналізу інвестиційних операцій банку (активної їх частини). Елемент такого підходу у частині аналізу структури та динаміки портфеля цінних паперів представлено на рисунку 3.4.

Рисунок 3.4 - Аналіз структури та динаміки портфеля цінних паперів

Взаємозв’язок портфелів цінних паперів з видами доходів банку від операцій з цінними паперами схематично зображено на рисунку 3.5.

Рисунок 3..5 - Взаємозв’язок портфелів цінних паперів з видами доходів банку від операцій з цінними паперами

Складання аналітичних таблиць - це лише перший етап проведення аналізу. Більш цінним та значущим є другий етап - формування висновків. Основними висновками щодо структури портфелю цінних паперів банку мають бути наступні:

) визначення найбільш значущого портфеля цінних паперів серед торгового, на продаж, до погашення та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії;

) виявлення змін у структурі портфеля через порівняння даних за декілька аналізованих періодів;

) визначення впливу формування резервів на структуру портфеля цінних паперів;

) визначення значущості джерел формування резервів під знецінення цінних паперів, тобто виявлення портфелю, цінні папери якого спричиняють найбільші відрахування в резерви.

Для того, щоб визначити важливість операцій банку з цінними паперами з точки зору отримання доходів необхідно знайти співвідношення доходів від операцій з цінними паперами та загальних доходів банку. Чим вищим буде значення зазначеного співвідношення, тим більш важливими є операції з цінними паперами для банку. Розрахувати такі співвідношення доцільно також в розрізі видів доходів банку, тобто окремо для процентного, торговельного та дивідендного доходу.

Дохідність цінних паперів, як і будь-якого активу, пов’язана з ризикованістю, причому залежність прямо пропорційна: чим більшу дохідність передбачається отримати від інвестування в цінний папір, тим більш ризиковим він є. Ризик вимірюється показником ризикованості та безризикованості цінного папера. Показник безризикованості цінного папера - розрахункова величина, що використовується для оцінки суми очікуваного відшкодування та розраховується як різниця між одиницею та показником ризику цінного папера. Цей показник є кількісним показником виміру ризику цінного папера.

Показник ризику цінного папера (Прцп) - величина ризику цінного папера, що використовується для розрахунку суми очікуваного відшкодування та визначається за результатами оцінки ризику за цінним папером, у тому числі ризику емітента та інших факторів, які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінним папером, відповідно до вимог 5 Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами [27]. Цей показник є кількісним показником виміру ризику цінного папера.

Для того, щоб здійснити оцінку ризикованості портфелю цінних паперів в цілому, а не окремо за кожним папером доцільно знайти співвідношення сформованих резервів за цим портфелем до загальної балансової вартості портфеля. Резерви формуються тільки для портфелів банку - до погашення і на продаж.

Отже, такий комплексний підхід до аналізу інвестиційних операцій банку дозволяє більш ґрунтовно та детально здійснювати аналіз операцій банку з цінними паперами.

Проведення аналізу за такою методикою надасть повну інформацію про стан, динаміку та структуру інвестиційних операцій банку і дозволить приймати ефективні управлінські рішення щодо формування оптимальної структури інвестиційних операцій.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні положення охорони праці

Сучасні технології та техніка, до яких безперечно належать комп’ютери несуть у собі певні потенційні небезпеки та шкідливості. У зв’язку з цим набуває актуальності вивчення виробничих наслідків взаємодії у системі „ людина - комп’ютер ” та розробка і впровадження заходів щодо нормалізації праці та збереження здоров’я працівників на комп’ютеризованих робочих місцях [49].

Мета курсу - забезпечити майбутніх фахівців знаннями та практичними навиками з правових та організаційних питань охорони праці, в галузі виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки і сформувати світогляд щодо пріоритетності охорони життя і здоров’я людини по відношенню до результатів праці.

Задачі курсу зводяться до:

- ідентифікації небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

-   прогнозування та оцінки рівня їхнього впливу на людину в процесі праці;

-   розробки методів та засобів запобігання або зниження негативного впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів на людину в процесі праці;

-   вивчення основ законодавства про охорону праці.

В чинному законодавстві [49, 50] велику увагу надається питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища.

Важливо правильно ідентифікувати фактори навколишнього середовища, тобто визначити їх тип та величину.

При виконанні дипломної роботи використовувався комп’ютер. Під час роботи за комп’ютером людина підлягає впливу шкідливих та небезпечних чинників, що пов’язано з можливістю отримання травм та професійних захворювань, тому питання охорони праці розглянуте стосовно забезпечення здорових та безпечних умов експлуатації ПЕОМ оператором.

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які зустрічаються на даному робочому місці, відповідно до ГОСТ 12.0.003-74*ССБТ [50], а також джерела їхнього виникнення надані в таблиці 4.1

Таблиця 4.1 - Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

4.2 Промислова санітарія

Дана дипломна робота розроблялась на робочому місці, яке знаходиться в приміщенні, що розташовано на другому поверсі шестиповерхової будівлі. Розміри приміщення: площа: S = 6 · 5 = 30 м2; об'єм: V = 6 · 5 · 4,0 =120,0 м3. Згідно з [57], норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6 м2, а об'єм: - не менш 20 м3. В приміщенні, що розглядається, чотири місця, на яких розміщені ПЕОМ. Необхідна площа: Sнеобх. = 4 · 6 = 24м2. Отже, приміщення відповідає вимогам [57].

4.2.1 Мікроклімат

При роботах операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні відповідно ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ [56]. Енерговитрати складають до 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Категорія виконуваних робіт - Iа. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Iа приведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Період року	Категорія робіт, що виконуються по енерговитратах	Температура 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Теплий	I а	23 - 25	40 - 60	0,1
Холодний	I а	22 - 24	40 - 60	0,1 4.2.2 Виробниче освітлення Стан освітлення виробничих, службових і допоміжних приміщень регламентується [53]. В приміщенні, що вивчається, передбачено природне і штучне освітлення. За як найменшим розміром об'єкту розрізнення 0,3-05мм, встановлюємо розряд зорових робіт - III, підрозряд “ в “, контраст розрізнення об’єкта з фоном - середній, характеристика фона - світлий. Для III розряду зорових робіт [53] пропонується загально рівномірне освітлення. Природне освітлення - односторонньо бічне. Здійснюється через світлові прорізі у зовнішніх стінах, які орієнтовані на північ. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості для умов м. Харкова визначаємо за формулою: ,                                                                              (4.1) де енIV - коефіцієнт природної освітленості для IV пояса світлового клімату;нIII - коефіцієнт природної освітленості для III пояса світлового клімату (2,0);- коефіцієнт світлового клімату (0,9); с - коефіцієнт сонячної клімату (1 ÷ 0,75). Штучне освітлення - загальне рівномірне. Допускається також вживання системи комбінованого освітлення - застосовувати місцеві світильники. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Еmin складає 400 лк, і здійснюється світильниками типу ЛСП 01 2×80. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛБ 80, тому що вони більш економічні та мають склад спектру близький до сонячного. Світильники по світорозділу використані класу П - прямого світла, укомплектовані високочастотними пуско - регулювальними апаратами. Кількість світильників в приміщенні, що розглядається, площею S = 30 м2 розраховуємо методом коефіцієнта використовування світлового потоку по наступній формулі: ,                                             (4.2) де Emin - задана мінімальна (нормована) освітленість, лк; к - коефіцієнт запасу;-площа освітлення, м2;- коефіцієнт мінімальної освітленості, або коефіцієнт нерівномірності; Фл - потрібний потік однієї лампи, лм;- число ламп в світильнику; η - коефіцієнт використовування світлового потоку в відносних одиницях. Індекс приміщення і визначається по формулі: ,         (4.3) де А, В, h - довжина, ширина і розрахункова висота (висота підвісу світильника над робочою поверхнею) приміщення, м. ,                                            (4.4) де H - геометрична висота приміщення; (H = 4,0 м);зв - звис світильника ( hсв = 0,2 м);- висота робочої поверхні. (hp = 0,8м).= 4,0- 0,2 - 0,8 = 3,0 м. Номінальне значення світлового потоку вибраної (ЛД 40) лампи Фл після 100 годин горіння дорівнює 2225 лм; Кількість ламп в світильнику n рівно 4; Коефіцієнт запасу освітленості дорівнює 1,2; Коефіцієнт z рекомендується приймати для люмінесцентних ламп 1,1; Коефіцієнти віддзеркалення поверхонь відповідно рівні: ρстелі. = 70% для стелі, для стін -ρст.=50% для робочої поверхні - ρ р.п..= 30%. Розраховуємо індекс приміщення: . Коефіцієнт використовування світлового потоку для світильників типу ЛСПО 1В, дорівнює 0,49. Визначаємо необхідну кількість світильників для даного приміщення: . Кількість світильників, що розташовані у приміщенні, де виконуються роботи з використанням ПК дорівнює 4. Це відповідає вимогам. Для створення комфортних умов зорової праці високої точності необхідні наступні дані по нормах освітлення, які наведено в таблиці 4.3. Таблиця 4.3 - Характеристика виробничого освітлення Площа підлоги, м2 Розряд зорових робіт Освітлення природне штучне Вид освітлення (верхнє, бічне) КЕО ен % Мінімальна освітленість, Еmin, лк 30 IIIв бічне 1,8 300 4.2.3 Шум і вібрація Джерелами шуму в приміщенні є установки кондиціювання повітря, працюючий принтер, перетворювачі напруги, високошвидкісні приводи CD - ROM. Відповідно до ГОСТ 12.1.003-83*ССБТ [51] рівень звуку на робочому місті, де проводяться обчислювальні роботи, що вимагають концентрації уваги, не повинні перевищувати 50 дБА. Відповідно з [55] рівень вібрації для категорії 3, тип „в”, в умовах „комфорту” не повинен перевищувати 75 дБ, віброприскорення - 33 дБ. Основними методами захисту від шуму й вібрації є наступні: - зниження шуму й вібрації в джерелі (підставки, шумопоглинальні корпуси), на шляху поширення (ширми, шумопоглинальні стійки). - застосування індивідуальних засобів та організаційно-профілактичних методів захисту. 4.2.4 Електромагнітне випромінювання Повітря зовнішнього середовища містить позитивні та негативні іони. Рівні іонізації повітря приміщень при роботі на ПЕОМ надані в таблиці 4.4. Таблиця 4.4 - Рівні іонізації повітря приміщень при роботі на ПЕОМ Рівні Число іонів в 1 см3 повітря n+ n- Мінімально необхідні 400 600 Оптимальні 1 500 - 3 000 3 000 - 5 000 Максимально допустимі 50 000 50 000 Комп'ютер і в першу чергу монітор персонального комп'ютера є джерелами електростатичного поля, слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц ….400 Гц), рентгенівського випромінювання, ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону. Напруга електромагнітних полів у діапазоні 1 ÷ 12 кГц, 60÷ 300 кГц по магнітній і електричній складовій повинні відповідати вимогам до ДСанПіН 3.3.2-07-98 [52]. Допустимі параметри електричних неіонізуючих випромінювань і електростатичного поля надані в таблиці 4.5. Таблиця 4.5 - Допустимі параметри електричних неіонізуючих випромінювань і електростатичного поля Види поля Допустимі параметри поля Допустима поверхнева щільність потоку (інтенсивність потоку енергії) Вт/м2 По електричній складовій (Е), В/м По магнітній складовій (Н), А/м Діапазон частот електромагнітного поля: 60 кГц до 3 мГц 50 5 3 мГц до 30 мГц 20 30 мГц до 50 мГц 10 0,3 50 мГц до 300 мГц 5 більше 300 мГц 10 Електромагнітне поле оптичного діапазону в ультрафіолетовій частині спектру: УФ - С (220 - 280 нм) 0,001 УФ - В (280 - 320 нм) 0,01 УФ - А (320 - 400 нм) 10,0 у видимій частині спектру: 400 нм - 650 нм 10,0 в інфрачервоній частині спектру: 760 нм - 10,0 мкм 35,0 -70,0 Напруженість електростатичного поля 20 кВ/м Загальні способи захисту від впливу електромагнітного випромінювання - це зменшення дії безпосередньо біля джерела (досягається збільшенням відстані між джерелом та робочим місцем, зменшенням потужності випромінювання). Для запобігання утворення статичної електрики і захисту від нього забезпечується установкою екранів з електропровідною поверхнею зі спеціального затемненого скла. Крім того, може виконуватися заземлення екрана для стоку статичної електрики. 4.3 Організація безпечних умов праці на робочому місці .3.1 Ергономічні вимоги до робочого місця При організації робочого місця користувача ЕОМ необхідно забезпечити відповідність всіх елементів робочого місця і їх розташування ергономічним вимогам [59], характеру і особливостям трудової діяльності. При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри: - відстань від підлоги до сидіння крісла рівна 440 мм; -   відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм; -   відстань від очей до дисплея 550 мм; -   простір для ніг 770 мм; -   відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм; -   відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм; -   відстань від очей до документації 500 мм; -   оптимальна зона моторного поля 360 мм; -   висота робочої поверхні 800 мм; -   кут огляду документів 30!. Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60 0 [59,60]. 4.3.2 Електробезпека При проектуванні систем електропостачання, монтажі силового електроустаткування й електричного висвітлення в будинках і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації. Комплекс необхідних заходів щодо техніки безпеки визначається, виходячи з видів електроустановки, її номінальної напруги, умов середовища, типу приміщення, доступності електроустаткування. ПУЭ-87 [61] передбачені наступні міри електробезпеки: конструктивні, експлуатаційні і схемно-конструктивні. Основними заходами захисту від ураження електричним струмом є: - конструктивні заходи ( персональний комп’ютер відноситься до електроустановок до 1000 В закритого виконання, всі рубильники встановлені в закритих корпусах, всі струмоведучі частини розміщені в захисних коробах або покриті шаром ізоляції, який включає можливість дотику до них ). Комп’ютер має робочу ізоляцію і елементи заземлення; -   в якості схемно-конструктивного заходу безпеки в електричних мережах із глухо заземленою нейтраллю застосовують занулення - навмисне з’єднання металевих не струмоведучих частин комп’ютера , що у випадку аварії можуть виявитися під напругою, з нульовим захисним проводом [62]; -   експлуатаційні міри - необхідно дотримувати правила безпеки при роботі з високою напругою, а також наступної міри обережності: не підключати і не відключати рознімання кабелів при включеній напрузі мережі; - технічне обслуговування і ремонт необхідно робити тільки при вимкнутому живленні [62]. 4.4 Пожежна безпека Відповідно до вимог [63] пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами. По категорії вибухо - пожежонебезпеки згідно НАПБ Б.03.002-2007 [64] приміщення відноситься до категорії В - пожежонебезпечне, через тверді горючі матеріали (робочі столи, папір, ізоляція і ін.). Виходячи з категорії пожежонебезпеки і поверховості будівлі, ступінь вогнестійкості будівлі II згідно [65]. Вибір ступеня захисту оболонок комп'ютера відповідно до класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа [66] складає не нижче IP-44 для електроустановок і IP-23 для світильників. В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи: - контроль і профілактика ізоляції відповідно [62]; -   наявність плавких запобіжників в устаткуванні відповідно [62]; -   блискавкозахист будівлі. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин - 20 год. у рік, встановлено ІІІ категорію блискавкозахисту відповідно до ДСТУ Б.В.2.5-36:2008 [67]. Система пожежного захисту передбачає систему автоматичної пожежної сигналізації. Передбачені димові сигналізатори. Приміщення оснащено трьома вуглекислотними вогнегасниками ВВК-5. Таблиця 4.6 - Перелік первинних засобів пожежогасіння в приміщенні Площа приміщення, м2 Первинні засоби пожежегасіння (тип, назва) Кількість одиниць Вогнегасний ефект 30 ВВК - 5 3 Втрата теплоти та зниження теплового ефекту реакції, припинення доступу кисню до палаючих елементів Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів. Обов'язковою є наявність плану евакуації у випадку пожежі. 4.5 Охорона навколишнього середовища В існуючому законодавстві багато уваги приділяється питанням охорони навколишнього середовища. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [68] регулює відносини в області охорони, використання та відтворення природних ресурсів, попереджує та ліквідує негативний вплив господарської діяльності на навколишнє середовище. При виконанні операцій, передбачених на робочому місці, що розглядається, забруднення навколишнього середовища не відбувається. ЕОМ складається з багатьох компонентів, які складають суттєві труднощі при їх утилізації. Переробка таких матеріалів після експлуатації обладнання є однією з головних екологічних проблем нашого часу. Більш суворіші вимого до виробництва та матеріалів, а також розробка нових виробничих та утилізаційних технологій дозволять зменшити антропогенне навантаження на навколишнє середовище. ВИСНОВКИ Підсумовуючи результати дипломної роботи ще раз доцільно підкреслити актуальність теми. Активні операції банку є джерелами отримання коштів від банківської діяльності. У зв’язку з цим дуже актуальним є вирішення проблеми вдосконалення методики їх обліку та аналізу для отримання достовірної інформації про стан та тенденції змін в кредитному та інвестиційному портфелі банку. У зв’язку з цим в першому розділі дипломної роботи було розглянуто теоретичні аспекти активних операцій та особливості їх облікових процедур. Серед висновків, що можна зробити на підставі першого розділу можна виділити наступні: суттєвими факторами, які безпосередньо впливають на організацію обліку активних операцій є перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності і необхідність адаптації чинної облікової процедури до їх вимог. Особливо проблемними в цьому аспекті є процедури обліку інвестиційних операцій. Здійснений аналіз базових засад побудови бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, методичних аспектів визнання та оцінки цінних паперів в портфелях банків свідчить про наявність певної невідповідності окремих положень діючої нормативно-правової бази вимогам Міжнародних стандартів фінансової звітності. З іншого боку не варто забувати, що останні розроблені перш за все для застосування у практиці розвинутих країн. В Україні ринок цінних паперів знаходиться на стадії розвитку, його важко назвати організованим. Це зумовлює специфіку формування цін на більшість цінних паперів на вітчизняному фондовому ринку. Тому банківським установам України доцільно на даному етапі використовувати методи визначення справедливої вартості цінних паперів, які враховують стан розвитку фондового ринку країни. Особливої уваги потребують ті процедури оцінки цінних паперів за справедливою вартістю, які впливають на обсяг капіталу банку, адже вони в певній мірі визначають величину виконання установою окремих нормативів Національного банку України. Не можна також забувати і той факт, що вимоги до визнання та оцінки цінних паперів в банківських установах України в значній мірі визначаються також і Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Тому важливим напрямом вдосконалення методів оцінки цінних паперів в портфелі банку, методології обліку вказаних операцій є співробітництво НБУ та Методологічної ради з бухгалтерського обліку з метою уникнення невідповідностей в аспекті регулювання вказаних питань. Визначальну роль в процесі наближення діючої системи фінансового обліку в банках України до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності відіграє забезпечення багатоваріантності підходів до вирішення цілої низки облікових задач, зміна стереотипів мислення та дій професійних бухгалтерів, котрі реалізують вказані підходи на практиці В другому розділі була дана загальна характеристика об’єкту дослідження в результаті якої були зроблені наступні висновки. Зараз АБ "Укргазбанк" є одним з банків, що в рамках проекту «Лідери рейтингу ТОП 100. Лідери бізнесу України - 10 років розвитку», присвяченому 10-літньому періоду розвитку економіки України, АБ «Укргазбанк» отримав сертифікат «Лідер рейтингу ТОП 100» від незалежного рейтингового агентства «КредитРейтинг» та Української інвестиційної газети. В листопаді 2010 року за версією журналу «Банкиръ» АБ «Укргазбанк» визнано кращим банком у двох номінаціях: «Лідер серед комерційних банків - торговців цінними паперами» та «Банк, що зберіг високий рівень довіри». У 2010 році АБ «Укргазбанк» розробив нову стратегію розвитку та відзначився зростанням показників фінансової діяльності та відновленням кредитування. Проведене дослідження порядку організації обліку активних операцій: кредитних та інвестиційних в АБ «Укргазбанк» дозволяє дійти висновку, що при формуванні своєї облікової політики та здійсненні обліку активних операцій Банк суворо дотримується встановлених вимог і поступово імплементує вимоги МСБО та МСФЗ у свою діяльність. В третьому розділі дипломної роботи було проведено аналіз активних операцій банку. Аналіз кредитних операцій банку, як провідної складової активних операцій потенціалу банку, дозволяє зробити висновок як про стрімке нарощування ресурсної ази, так і поступове збільшення ступеня використання кредитного потенціалу банку, що є позитивною тенденцією в роботі банку. Різнобічний аналіз кредитних операцій свідчить про позитивну динаміку у здійсненні кредитних операцій ПАТ «Укргазбанк», яка проявлялася як в позитивній зміні абсолютних показників - кількості наданих кредитів, так і відносних показників, що характеризують якість кредитного портфелю. Щодо інвестиційних операцій, то у 2010 р. розмір торгового портфелю ПАТ «Укргазбанк» зріс на 29222 тис. грн., чи на 118,7%. Незважаючи на певну диверсифікацію, що відбулася у 2010 р., портфель представлений лише борговими цінними паперами, акції, як більш ризикований актив, до нього не увійшли. Розмір портфелю цінних паперів на продаж у 2010 р. зменшився на 178355 тис. грн. у 2010 р. і склав на кінець року 2883075 тис. грн. Структура портфелю цінних паперів на продаж аналогічна структурі торгового портфелю цінних паперів ПАТ «Укргазбанк»: в ньому з часткою 99,2 % переважають боргові цінні папери. Проте акції все ж наявні, їх частка є незмінною і складає 0,8%. Аналіз співвідношення змін структури активних операцій ПАТ «Укргазбанк» та змін структури доходів від цих операцій дозволяє сформулювати наступні висновки. З переважання частки процентних доходів (95%) у доходах Банку та домінування у них доходів від кредитної діяльності (частка корпоративного та приватного банкінгу сукупно складає майже 80%) можна зробити висновок про підвищення ефективності кредитних операцій, тим більш, що таке зростання відбувається на фоні скорочення частки кредитних операцій в структурі активних операцій. Щодо співвідношення обсягів інвестиційних операцій та доходів від них, то за період 2008-2010 рр. темпи зростання інвестиційних операцій (415,9%) переважали над темпами зростання процентних доходів від інвестиційних операцій (397,2%), отже, можна зробити висновок про деяке зниження ефективності інвестиційних операцій. Також в третьому розділі було запропоновано методичні підходи до удосконалення аналізу інвестиційних операцій банку, в основі яких лежить запровадження комплексного підходу до аналізу операцій з цінними паперами банку, який базується на: 1) визначенні найбільш значущого портфеля цінних паперів серед торгового, на продаж, до погашення та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії; 2) виявленні змін у структурі портфеля через порівняння даних за декілька аналізованих періодів; 3) визначенні впливу формування резервів на структуру портфеля цінних паперів; 4) визначенні значущості джерел формування резервів під знецінення цінних паперів, тобто виявлення портфелю, цінні папери якого спричиняють найбільші відрахування в резерви. Таким чином, запропонований комплексний підхід до аналізу цінних паперів банку дає можливість виявляти недоліки і негативні тенденції в інвестиційному портфелі і своєчасно вживати відповідні дії управлінського характеру. Таким чином, всі поставлені завдання в дипломній роботі, були вирішені, отже, можна констатувати, що мета роботи була досягнута. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки та рекомендації з удосконалення обліку та аналізу активних операцій банку, що отримані у роботі, в своєї сукупності сприяють підвищенню ефективності управлінських рішень в банківській сфері. СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ 1        Белоглазова Г. Н. Банковское дело: учеб. пособие / Г. Н. Белоглазова, Л. П. Кроливецкая. - СПб.: Питер, 2008. - 239 с. 2        Коцовська Р. Банківські операції / Р. Коцовська. - Львів: Фенікс, 2007. - 315с. 3        Васюренко О. В. Банківські операції: навч. посіб. / О. В. Васюренко. - [6-те вид., перероб. і доп.]. - К.: Знання, 2008. - 318 с. 4        Капран В.І. Банківські операції: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / В.І. Капран, М.C. Кравченко та ін. - К.: Центр навчальної літератури, 2006 - 206 с. 5        Міщенко В. І. Банківські операції / В. І. Міщенко, Н. Г. Слов’янська. - К.: Знання, 2007. - 796 с. 6        Кириченко О. Банківський менеджмент: навч. посіб. / О. Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко; за ред. О. Кириченко - К.: Основи, 2007. - 671 с. 7        Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-III (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: #"648331.files/image036.jpg"> Додаток Б Додаток В Додаток Г Похожие работы на - Облік та аналіз активних операцій банку   ... семян зерновых культур в СХА "ХХХХХХ" Воробьевского района Воронежской обл . СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Cтатистическая надежность регрессионного моделирования СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Анализ рынка молочной продукции СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Статистическая обработка показателей производства картофеля СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе ќбл?к розрахунк?в з постачальниками ? п?др¤дниками СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Статистическое изучение регионов РФ СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Билеты по математике СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Нужна качественная работа без плагиата? Другие дипломные работы по банковскому делу Не нашли материал для своей работы? Поможем написать уникальную работу Без плагиата! Узнайте © 2003 - 2022 «Библиофонд» Обратная связь Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности Полная версия Помощь по учебным работам Консультация по курсовой работе Консультация по дипломной работе ВКР Консультация по реферату Консультация по отчетам о практике