Стан та аналіз виконання виробничої програми з розвитку рослинницької галузі

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Одеський державний аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра агробізнесу, фінансів і права

КУРСОВА РОБОТА

На тему: Стан та аналіз виконання виробничої програми з розвитку рослинницької галузі

Вдовиченко О.В.

Одеса 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Науково-теоретичні основи аналізу господарської діяльності

.1 Роль та завдання аналізу господарської діяльності в умовах сталого розвитку економіки країни

.2 Методика комплексного аналізу складових виробничого потенціалу сільськогосподарського підприємства

.3 Методологічні підходи до аналізу показників ефективності рослинницької галузі

Розділ 2. Аналіз діяльності ПСП «Новогригорівське»

.1 Аналіз виробництва продукції за обсягом, видами (асортиментом) і якістю в ПСП «Новогригорівське»

.2 Аналіз ресурсозабезпечення ПСП «Новогригорівське» та оцінка ефективності використання його ресурсів

.3 Аналіз фінансових результатів ПСП «Новогригорівське»

Розділ 3. Комплексний аналіз виробництва продукції рослинництва в ПСП «Новогригорівське»

.1 Аналіз показників обсягу виробництва та факторів, які впливають на їх зміни у динаміці

.2 Факторний аналіз показників ефективності функціонування рослинницької галузі

.3 Аналіз резервів виробництва і реалізації продукції рослинництва

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

У нових умовах формування ринкових відносин, функціонування підприємств із різними формами власності необхідно шукати нові шляхи підвищення ефективності суспільного виробництва, а також уміло використовувати економічні методи керування підприємством. У цьому зв’язку зростає роль економічного аналізу, що є функцією керування. Такий аналіз дозволяє одержати нові характеристики досліджуваного об’єкта дослідження і застосувати обґрунтоване управлінське рішення, що веде до досягнення мети об’єкта.

В сучасних умовах необхідна система знань про основи економічного аналізу господарської діяльності, його методах і методології, вміти використовувати економіко-логічні й економіко-математичні методи і моделі при вивченні економічних процесів, що відбуваються на виробничих підприємствах, навчитися методики аналізу головних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Це дозволить освоїти методику і методологію побудови аналізу і використання у своїй практичній діяльності моделей об’єкта дослідження, а також придбати навички практичної роботи з ними, направити творчу думку на удосконалювання організації і методики економічного аналізу відповідно до вимог теорії і практики ринкового господарства.

Володіння прийомами і методами економічного аналізу створює підґрунтя для розвитку їх економічного мислення, набуття здатності сприймати економічні процеси, що відбуваються на підприємствах (а також в інших об’єктах управління) у всій їх багатогранності і взаємозумовленості.

Це особливо важливо в умовах розвитку і поглиблення ринкових засад в нашій економіці, які об’єктивно ускладнюють завдання у сфері прийняття управлінських рішень на кожному підприємстві, на кожному об’єкті управління.

Метою курсової роботи є: вивчення питань з аналізу виконання виробничої програми з розвитку рослинницької галузі

Завданням курсової роботи є:

-        підбір та аналіз літературних і наукових джерел з економічного аналізу

-        розглянути методику науково - теоретичних основ аналізу господарської діяльності

-        розглянути аналіз виробничого потенціалу

-        детальне дослідження впливу факторів на окремі показники ефективності використання виробничого потенціалу

-        комплексний аналіз продукції рослинництва

-        узагальнення висновків і внесення пропозицій для прийняття оптимальних управлінських рішень

Об’єктом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних підходів щодо формування основних показників рослинницької галузі.

Предметом дослідження є ПСП «Новогригорівське» засновано 5 січня 2001 року за рахунок реорганізації СГВК «Новогригорівське» відповідно до чинного законодавства України. Господарство розташоване у с. Новогригорівка Вознесенського району Миколаївської області. Дане підприємство має придатні умови для вирощування сільськогосподарських культур і ведення ефективного сільськогосподарського виробництва.

За період дослідження взяті 2010-2012 роки. Джерелами інформації про обстежуваний об’єкт є: річні звіти підприємства за 2010 - 2012 роки.

Рослинництво - це важлива частина агропромислового комплексу, галузь, яка є основою сільськогосподарського виробництва. Рівень розвитку рослинництва свідчить про раціональне використання землі і продуктивного потенціалу сільськогосподарських рослин. В Україні вирощується близько 400 різних видів рослин, які мають відповідне господарське значення.

Галузі рослинництва мають велике значення для виробництва продуктів харчування, вони дають сировину для та легкої промисловості, корми для тваринництва. Раціональні норми, встановлені інститутом харчування на перспективу, передбачають в середньому по Україні споживання з розрахунку на душу населення: хлібних продуктів в перерахунку на борошно - 104 кг .

Розвиток рослинницьких галузей значно впливає на зміцнення економіки господарств. На основі підвищення врожайності та збільшення валового збору сільськогосподарських культур зростають обсягом валової продукції грошові надходження від реалізації товарної продукції, продуктивність праці і рентабельність господарства. У валовій продукції сільського господарства України на рослинництво припадає - 45%.

Проаналізувавши стан та ефективність виробничої програми з розвитку рослинницької галузі в ПСП «Новогригорівське» Вознесенського району Миколаївської області можемо зробити наступні висновки.

В господарстві спостерігається збільшення чистого доходу на 51,1%, а виробничих витрат на 90,4%. Зріс об’єм виробництва соняшнику на 52,7% , але зменшився об’єм виробництва зернових на 49,3%. Площа сільськогосподарських угідь збільшилась за досліджуваний період на 7,7%, що не вплинуло на об’єми виробництва зернових та зернобобових. На 13,7% зросла вартість основних виробничих фондів. Спостерігається також збільшення вартості валової продукції на 3,7%.

У 2012 році порівняно з 2010 роком в ПСП «Новогригорівське» виробництво продукції зросло по всім видам продукції. Найбільше: соняшник майже в 2 рази . Обсяги реалізації у 2012 році збільшилися порівняно з 2010 роком по соняшнику майже в 2 рази та зменшились по озимій пшениці на 75 %.

Аналізуючи стан прибутковості підприємства та його економічної стабільності можна зробити висновок, що в ПСП «Новогригорівське» виробництво продукції рослинництва з кожним роком збільшує обсяги виробництва переважно по всіх видах продукції, при цьому знижується собівартість продукції і підвищується рівень рентабельності продукції. Валовий прибуток зріс на 3,7 %, а чистий прибуток зменшився на 27,3 %.

Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2010 році становив 5006 тис.грн, а у 2012 році - 7562,0 тис.грн. отже, дохід збільшився більш як на 50 %. Чистий дохід (виручка) збільшилася також більш як на 50 %. Собівартість реалізованої продукції збільшилась на 40,8 %. Валовий прибуток збільшився на 78,3 %, але чистий прибуток зменшився на 27,3 %. Таке позитивне зрушення по кінцевим результатам діяльності ПСП «Новогригорівське» привело й до зростання рівня рентабельності.

Оскільки валовий збір залежить від розміру посівних площ і рівня врожайності, цим чинникам слід приділяти найбільшу увагу . Для ефективного господарювання щорічно слід аналізувати зростання посівних площ і зміну їх структури, установлювати як виконується план сівби за звітний рік , вивчати рівень урожайності, виявляти чинники, що впливають на нього і резерви підвищення.

Підприємство для збільшення урожайності має використовувати інші сорти озимої пшениці. Найбільш врожайним сортом для степової зони є «Тонація», що може збільшити урожайність на 39,1 ц/га. Також цілком реально збільшити виробництво продукції зернових за рахунок додаткового внесення добрив на 7500 ц. Істотним резервом збільшення виробництва продукції є підвищення окупності добрив, яка в свою чергу залежить від дози і якості добрив, їх структури, термінів і способів внесення в грунт. При підвищенні окупності добрив резерв збільшення виробництва продукції становитиме 300 ц.

Для правильного керівництва підприємницькою діяльністю завжди слід мати дані про економічну ефективність вирощування різних культур, а це можливо лише при умові належно поставленого аналізу господарської діяльності.

Впровадження такого аналізу допоможе систематично здійснювати контроль за розвитком підприємства і виконанням госпрозрахункових планів (бізнес планів). Крім того за допомогою аналізу своєчасно встановлюють недоліки в діяльності підприємства , виявляють резерви та передові методи роботи і на основі цього накреслюють шляхи дальшого поліпшення показників господарювання.

Розділ 1. Науково-теоретичні основи аналізу господарської діяльності

.1 Роль та завдання аналізу господарської діяльності в умовах сталого розвитку економіки

Характерними особливостями сучасних економічних відносин є швидка зміна умов господарювання, після появи нових форм ефективності, масштаби бізнесу, що мають тенденцію до збільшення, прагнення до максимізації прибутку, як найбільш надійного джерела добробуту і самої організації, і її власників.

В цих умовах зростає роль і пріоритетність економічного аналізу як необхідного елемента управління, основним вмістом котрого є комплексне і системне дослідження механізму комерційної діяльності, підтримка стабільності забезпечення фінансової стабільності.

Б.Є. Грабовецький вважає, що економічний аналіз - це комплексне всебічне дослідження всіх сторін діяльності підприємства на основі використання відповідних джерел інформації, вивчення окремих елементів економічної роботи, виявлення і вимірювання впливу факторів на результати діяльності підприємства, зіставлення затрат і результатів, узагальнення результатів аналізу і, нарешті, обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень з метою вибору оптимального [9, c.65].

В.М. Івахненко під економічним аналізом як науковою дисципліною розуміє систему спеціальних знань, яка пов’язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, з виявленням глибинної їх суті і причин, що зумовлюють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов’язань, виробничих потужностей, та об’єктивною оцінкою їх виконання [12, c.32].

Є.В. Мних вважає, що економічний аналіз - це спеціальна галузь знань, становлення якої визначене об'єктивними передумовами і потребами, характерними для виникнення будь-якої нової галузі знань. Пріоритетною для нього є практична потреба вирішення сучасних проблем управління і менеджменту[21, c. 31].

Г.В. Савицька визначає економічний аналіз як науковий метод пізнання сутності економічних явищ та процесів, що ґрунтується на розчленуванні їх на складові і на вивченні в усьому розмаїтті зв'язків і залежностей [28, c.37].

На питання,коли і де виник економічний аналіз, конкретної відповіді, очевидно, не може дати ніхто,оскільки елементи аналітичної функції притаманні будь - якій господарській діяльності. За традицією початок систематизації аналітичних досліджень пов’язують з процесом становлення та розвитку бухгалтерського обліку.

Так, у феодальній Британії XII ст. використовувались елементи аналізу в системі маноріального обліку, контролю і аудиту в сільськогосподарських маєтках.

Родоначальником систематизованого аналізу на рівні підприємства як складового елементу бухгалтерсьго обліку, очевидно, слід вважати француза Жака Саварі (1622 - 1690), який увів поняття синтетичного та аналітичного обліку.

В інших країнах, зокрема в Італіїї, також спостерігалось становлення і використання елементів економічного аналізу. Наприклад, Анжело де Пієтро пропагував методологію порівняння послідовних бюджетних асигнувань з фактичними затратами, а Бастіано Вентурі будував та аналізував динамічні ряди показників господарської діяльності підприємства за декілька років. Ідеї Саварі були поглиблені в XIX ст. італійським бухгалтером Джезеппе Червоні (1827 - 1917), який створив учення про синтетичне додавання й аналітичне розкладання бухгалтерських розрахунків.

Наприкінці XIX ст. у Росії виникли перші школи, в яких викладали елементи аналізу, комерційних розрахунків. Першим російським бухгалтером, який по - справжньому оцінив роль економічного аналізу та його взаємозв’язок із бухгалтерським обліком, був А.К. Рощаховський. Методику аналізу балансу балансу було сформульовано в працях А.П. Рудановського, І.А. Блатова у 20 - х роках.

У 30 - ті роки курс аналізу господарсько - фінансової діяльності. Їх авторами були Н.Р. Вайцман, С.К. Татур, М.І. Баканов, М.Ф. Дячков, Д.П. Андріанов.

Саме в ті роки відбулося становлення аналізу господарсько-фінансової діяльності як науки.

За передвоєнний період з питань економічного аналізу було видано близько трьохсот книжок і приблизно шістсот наукових статей, публікацій, переважно російських авторів російською мовою, у тому числі й для українських вузів. У післявоєнний час аналіз знайшов практичне застосування в управлінні господарством як на рівні підприємств, так і економіки в цілому.

Великий вклад у розвиток методології аналізу внесли такі вчені - економісти: А.Д. Шеремет, С.Б. Барнгольц, В.Ф. Палій, І.І. Поклад, І.І. Каракоз, А.Ш. Маргуліс, Н.А. Русак, Б.І. Майданчик, Р.С. Сайфулін та багато інших.

Серед близько тридцяти найважливіших українських економістів найбільш ерудованим авторитетом був М.І. Туган-Барановський (1865 - 1919), один із засновників Української академії наук, яка першою у світі мала відділення соціально - економічних дисциплін.

Свій внесок у розвиток економічної думки зробили українські автори І. Франко, М. Драгоманов, низку праць яких по праву треба віднести до економічних. У багатьох роботах І. Франко подає приклади застосування даних для аналізу становища селян, оподаткування та фінансового стану Галичини, справ банків і банкрутства.

Значний внесок у розвиток економічного аналізу зробили українські вчені Б.В. Вітлінський, В.М. Івахненко, Є.В. Мних, Р.І. Тиркало, В.І. Самборський, І.І. Каракоз, М.І. Яцків, С.І. Шкарабан та інші.

Економічний аналіз як наука на сучасному етапі перебуває в стані розвитку. Вчені проводять дослідження щодо більш широкого застосування математичних методів, ЕОМ, які дозволяють оптимізувати управлінські рішення [31, с.10-12].

Всю аналітичну роботу можливо розбити на три етапи: попередній, основний та заключний.

Попередній етап: здійснюється вибір об'єкта аналізу, вивчаються матеріали попередніх аналітичних досліджень та інших перевірок, визначаються мета й напрям використання результатів ані лізу, розробляються програма, календарний план та розподіляються функції серед виконавців, визначаються джерела інформації розробляються макети аналітичних таблиць, графіків, схем і методичні вказівки до їх складання, до розрахунків впливу окремих факторів та ін.

Основний етап передбачає, збір, відбір, класифікацію джерел інформації, перевірку їх доброякісності, створення допоміжної інформації, попереднє ознайомлення з показниками, складання аналітичних таблиць та аналітичну їх обробку, розрахунок впливу факторі визначення кола взаємодіючих факторів та встановлення причин, які зумовлюють вплив окремих факторів, їх взаємозв'язку та взаємозалежності, встановлення та обрахування резервів підвищення ефективності виробництва.

На заключному етапі дається узагальнююча оцінка діяльності узагальнюються та оформлюються результати аналізу, підраховуються зведені резерви виробництва, розробляються пропозиції щодо їх використання, видаються розпорядчі акти по результатах аналіз:

проводиться обговорення їх у колективі та здійснюється контроль :

виконанням вимог розпорядчих документів.

Економічний аналіз на основі відповідної економічної інформації виявляє відхилення від планових завдань чи договірних зобов’язань, квот, причини їх виникнення, порушення в роботі, невикористані резерви. Це дає змогу активно вплинути на виробничий процес, виправляти помилки, недоліки. Але для реалізації змісту і мети економічного аналізу потрібно дотримуватись певних принципів.

Принцип науковості вимагає, щоб методологія економічного аналізу діяльності всіх організаційних структур, базуючись на діалектиці і політичній економії, спирались на найповніші досягнення галузевих економічних і технологічних наук, відображала об’єктивну реальність.

Принцип об’єктивності аналітичних висновків передбачає дослідження реальних явищ і процесів у господарській діяльності, причино - наслідкових взаємозв’язків за достовірними даними. Недостатня об’єктивність результатів аналізу приводить до неправильних або навіть і шкідливих рішень. Це тягне за собою збитки і втрати, перевитрати засобів і ресурсів.

Принцип системності і комплексності вимагає розгляду всіх явищ і процесів господарської діяльності як складових частин єдиної системи, взаємопов’язаних у комплексі. Мають бути охоплені системи факторів, система показників і система прийомів, а саме підприємство повинно розглядатись як складова частина галузі і народного господарства. Процеси і результати аналізуються в динаміці і на всіх рівнях управління як цілісна система.

Принцип основної ланки передбачає, щоб у системі було виділено, поряд з другорядними, ту ланку, яка є найбільш суттєвою для даного підприємства чи даного моменту розвитку. Кількість показників і факторів для будь - якого сільськогосподарського підприємства чи його підрозділів є значною, а можливості деталізації деколи необмежені.

Принцип конкретності і дієвості аналізу вимагає конкретної спрямованості і прив’язки до потреб економіки. Досліджуються найбільш актуальні для даного об’єкта пізнання, головні напрямки розвитку.

Принцип оперативності передбачає чітке і швидке здійснення розрахунків виробничих процесів і негайне втілення в життя прийнятих за результатами аналізу рішень. Своєчасність проведення аналізу дає змогу активно впливати на хід виробничого процесу з метою його поліпшення, реалізувати виявлені резерви.

Принцип масовості передбачає залучення до аналізу не тільки працівників економічно - фінансових служб,й керівників та спеціалістів господарства, підрозділів, орендних колективів, кооперативів. За результатами аналізу доцільно ознайомити безпосередніх виконавців [Яцків].

Економічний аналіз виконує важливі і різноманітні функції. Основними з них є такі:

науково-дослідницька - виявлення закономірностей і тенденцій економічних явищ та процесів на основі глибокого вивчення дії та впливу економічних законів;

інформаційно-аналітична - збирання та обробка необхідних даних, оцінка їх достовірності, зведення, групування та виконання інших розрахунків, необхідних для оцінки і прийняття управлінських рішень;

оцінююча - характеристика, узагальнення результатів господарювання та формулювання висновків про їх досягнутий рівень;

планова - обґрунтування поточних і стратегічних планів економічного розвитку;

контролююча - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, реалізацією заходів з раціонального використання ресурсів, поліпшення економічних результатів тощо;

пошукова - виявлення резервів підвищення ефективності господарювання;

мобілізуюча (конструктивна) - розробка заходів щодо використання виявлених резервів;

інноваційна - сприяння впровадженню передових досягнень науково-технічного прогресу, сучасних технологій, інформаційно-комп'ютерних систем тощо;

пропагандистська - обнародування та розповсюдження інформації про передовий досвід господарювання, нові методики аналізу, сучасні технології та інновації тощо [16, c.131-133].

Внаслідок значної різноманітності видів і напрямів економічного аналізу виникає потреба в класифікації їх. Однією із загальновизнаних ознак групування є поділ окремих видів аналізу залежно від часу проведення. виходячи з цього виділяють такі види аналізу: наступний (ретроспективний), оперативний та попередній.

На теперішній час найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз. З тими або іншими застереженнями до цього можна включити такі шість видів:

-        Фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства. Головний акцент у цьому аналізі робиться на вивченні й оцінюванні ключових результативних і фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку та рентабельності, а також продажу продукції.

-        Техніко-економічний аналіз, на відміну від фінансово - економічного, є більш змістовним і різнобічним. Крім економічних показників у ньому значна увага приділяється вивченню даних про використання техніки і технології, інших матеріальних ресурсів підприємства.

-        Статистико-економічний аналіз перебуває на стику статистики та економічного аналізу. Він вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і народного господарства країни в цілому.

-        Порівняльний, або міжгосподарський, аналіз, обмежується даними кількох споріднених підприємств у галузі він дає змогу одержати більш обгрунтовану оцінку роботи підприємства, яке аналізується.

-        Функціонально-вартісний аналіз - відносно новий вид аналізу, і тому його методика ще не є досконалою. Предмет його вивчення в більшості випадків пов'язаний не з роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Такий підхід, крім традиційної виробничої інформації, потребує докладних даних щодо експлуатаційних характеристик виробів. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції, ефективності її застосування у користувачів.

-        Системний аналіз застосовують для досліджування складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо.

Оперативний (поточний) аналіз здійснюється на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності, або відразу по закінченні окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних. Завданням оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві результати роботи підприємства.

Прогнозний аналіз (перспективний, стратегічний) почав застосовуватися як техніко - економічне обгрунтування майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їх ефективність. Результати прогнозного аналізу можуть бути подані як планові калькуляції для нових видів продукції, як сума економічного ефекту від освоєння нової техніки, впровадження новітніх технологій, механізації та автоматизації виробництва, як комплекс рекомендацій для розробки різних програм або формування політики.

Ознакою успішного управління діяльністю підприємства є досягнення ним економічної цілі. В.В. Ковальов виділяє систему економічних цілей, яка включає такі цілі:

-        Ринкові (переважна орієнтація на власників підприємства та його контрагентів)

-        Фінансово - технологічні (переважна орієнтація на власників підприємства та його контрагентів)

-        Виробничо-технологічні (переважна орієнтація на управлінський персонал

-        Соціальні (переважна орієнтація на працівників підприємства)

Моніторинг ступеню досягнення поставлених цілей здійснюється в рамках систем аналітичної оцінки стану підприємства на ринку капіталу, товарів та послуг, управлінського контролю, фінансового менеджменту і т.д.

Досягнення цілей залежить від багатьох факторів, виявлення впливу яких - важлива завдання економічного аналізу.

Достовірність висновків за результатами аналітичних досліджень та використання їх в управлінні виробництвом в значній мірі залежить від раціональної організації аналізу.

Організація аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємств визначається розмірами підприємства, рівнем управління, складом та структурою апарату.

На великих підприємствах організацією економічної, у тому числі аналітичної роботи, займається комерційний директор (заступник директора з економічних питань, головний економіст). Він працює в тісному контакті з усіма відділами і службами підприємства, надає їм методичну допомогу.

На багатьох підприємствах при планово - економічному відділі створено групи економічного аналізу, запроваджено посади посади економістів з бухгалтерського обліку й економічного аналізу, організовано економічні сектори в складі виробничо-технічних рад. Усі вони працюють над аналізом господарсько-фінансової діяльності підприємства, його підрозділів.

Економічний аналіз діяльності підприємства має бути тісно пов’язаний із системним підходом, тобто з комплексним вивченням об’єкта управління з урахуванням усіх його аспектів: економічного, соціального, технічного, організаційного, екологічного та психологічного.

За системного підходу кожний об’єкт управління розглядають як комплекс взаємозв’язаних елементів, котрим притаманні визначені загальні властивості і котрі об’єднані для досягнення певної мети. У спеціальній літературі рекомендується для визначення системи користуватися п’ятьма найважливішими принципами:

-        системі притаманна єдина мета;

-        система складається із взаємозв’язаних елементів, які створюють її внутрішню структуру;

-        система існує в певному середовищі, яке може справляти обмежуючий вплив на її функціонування;

-        система має певні ресурси, які забезпечують її функціонування;

-        систему очолює керуючий центр, який організує її рух до визначеної мети.

Ці особливості системного підходу до управління свідчать, що економічний аналіз не може забезпечити підготовки управлінських рішень стосовно всіх аспектів діяльності підприємства. Але він є надійним інструментом для вирішення проблем саме економічного аспекту, а також для економічного обґрунтування рішень з інших проблем управління.

Це дає змогу визначити місце економічного аналізу в системі управління підприємством. На рис. 1.1 зображено систему управління підприємством як сукупність трьох підсистем: власне системи управління, системи, що управляється, та інформаційної системи.

Як видно зі схеми, інформаційна система управління включає всі види обліку, що створюють масив управлінської інформації, котрий характеризує стан системи, що управляється, та виконання управлінських рішень. Уся управлінська інформація аналізується, і відповідно до результатів аналізу готуються проекти управлінських рішень, які передаються в систему управління.

Рис. 1.1.Економічний аналіз у системі управління підприємством

У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об’єкт управління (систему, що управляється).

В об’єкті управління управлінські рішення передаються у відповідні підрозділи та забезпечується контроль за їх виконанням. Щодо всіх операцій, які здійснюються в підрозділах, формується відповідна первинна інформація, котра в порядку зворотного зв’язку направляється в інформаційну систему управління.

Короткий огляд циклу управління підприємством показує, що економічний аналіз займає важливе місце в інформаційній підсистемі управління для економічного обґрунтування управлінських рішень і контролю за їх виконанням [35, с.8].

Як бачимо, аналіз діяльності проводиться всіма службами підприємства, що забезпечує його комплексність і сприяє глибокому всебічному вивченню господарської та фінансової діяльності, більш повному виявленню невикористаних резервів [31, с.34-35].

.2 Методика комплексного аналізу складових виробничого потенціалу сільськогосподарського підприємства

Метод - шлях дослідження, теорія, вчення. У широкому розумінні слова, методом називаються шляхи, способи і засоби пізнання дійсності, сукупність взаємопов’язаних принципів і способів дослідження процесів, явищ і предметів у природі і суспільстві. Метод економічного аналізу-системне, комплексне і взаємопов’язане вивчення економічної і соціальної діяльності різних організаційних структур з метою виявлення та мобілізації резервів, визначення ступеня впливу факторів на результати виробничих процесів за допомогою опрацювання відповідної інформації.

Суть методу аналізу будь-яких явищ і об’єктів полягає у тому, що спочатку розглядається загальна картина об’єкта, що вивчається, а потім відбувається його уявне розчленування на частини і кожна частина вивчається окремо. Завершується аналіз підсумовуванням одержаних знань та їх синтезом.

На останньому етапі, тобто на етапі узагальнення набутих у результаті аналізу знань, проходить повернення до вихідного пункту, але на новій збагаченій даними аналізу основі.

Таким чином, методика економічного аналізу являє собою сукупність способів вивчення господарської діяльності підприємств шляхом виявлення і визначення взаємозв’язків показників, які вивчаються, розчленування їх на складові частини і порівняння їх з іншими, вимірювання величин впливу на показники, що вивчаються, як окремих факторів, так і їх сукупності.

Проведення економічного аналізу потребує відповідної послідовності вивчення економічних показників. Так, без знання взаємозв’язку елементів явища, що вивчається, неможливе розчленування його на окремі частини, а без розчленування - порівняння складових частин. Для елімінування факторів потрібно врахувати взаємозв’язок, розчленування і порівняння. Узагальнення проводяться після застосування попередніх елементів методу.

Важливою складовою дослідження економічних явищ і процесів є факторний аналіз - вивчення впливу окремих чинників (факторів) на результативний показник. Для здійснення такого аналізу передусім слід побудувати факторну модель - математичну формулу, що описує зв'язок результативного показника і факторів, вплив яких потрібно дослідити [7, с. 41].

Виділяють такі типи факторного аналізу:

) Детермінований (функціональний) та стохастичний (кореляційний).

) Прямий (дедуктивний) і зворотний (індуктивний) аналіз. Перший досліджує від загального до часткового, а другий - від окремих факторів до узагальнюючих показників.

) Однорівневий та багаторівневий аналіз. Перший передбачає дослідження факторів лише першого рівня без їх подальшої деталізації. При багаторівневому аналізі робиться деталізація факторів на складові елементи з метою дослідження їх поведінки.

) Статичний (вивчення показників на відповідну дату) і динамічний (дослідження причинно-наслідкових зв’язків у динаміці). 

) Ретроспективний та перспективний.

Головні завдання факторного аналізу:

) вибір факторів, що визначають результативні показники на базі теоретичних і практичних знань у даній галузі. В аналізі взаємопов’язане дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їх систематизації, що є одним із головних методологічних питань цієї науки;

) класифікація та систематизація факторів із метою забезпечення комплексного і системного підходу до дослідження їх впливу на результати діяльності підприємства;

) визначення форми залежності між факторами й результативним показником: функціональна або стохастична, пряма чи зворотна, прямолінійна або криволінійна;

) моделювання взаємозв’язків між результативним і факторним показниками (детерміноване чи стохастичне);

) найголовніший методологічний аспект в аналізі - розрахунок впливу факторів та оцінювання ролі кожного з них у зміні величини результативного показника;

) практичне використання факторної моделі для управління економічними процесами: підрахунку резервів приросту результативного показника, планування і прогнозування його величини за умови зміни виробничої ситуації [16, c.142 - 144].

Всі види ресурсів,техніка та технологія, будь - якого сільськогосподарського підприємства складають його виробничий потенціал, який повинен ефективно використовуватись за умов отримання прибутку та високого рівня рентабельності.

Основна мета виробничого потенціалу підприємства полягає у створенні нових вартостей,тому його склад і характеристики елементів повинні відповідати і позначатися вимогами продукції,яку виробляють. Разом із тим, створюючи можливість виробництва матеріальних благ, виробничий потенціал не може слугувати мірою корисного ефекту. Своє призначення він може виконувати, якщо речово-натуральна форма й кількісне співвідношення складових роблять його спроможним функціонувати як вартість, яка створює вартість і додаткову вартість.

Виходячи з ресурсного підходу, складовими виробничого потенціалу сільськогосподарського підприємства є земля, трудові ресурси,основні виробничі та оборотні засоби.

Земля в сільському господарстві − головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції всіх галузей аграрного сектору економіки. Вона водночас є і засобом, і предметом праці, тобто, земля − основний засіб виробництва, яка значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності аграрного виробництва.

Організація використання земель повинна бути такою, щоб темпи приросту врожайності сільськогосподарських культур і збільшення валового виробництва продукції значно випереджали б темпи скорочення сільськогосподарських угідь на одного жителя. Така необхідність підсилюється і тим, що сільськогосподарська продукція для України повинна бути одним із напрямів експорту. Отже, раціональне використання землі є однією із складових загальної системи заходів щодо високоефективного ведення господарства, а аналіз її використання - однією з найважливіших ланок всієї економіко-аналітичної роботи.

Завдання аналізу полягає в тому, щоб всемірно сприяти найповнішому і найефективнішому використанню земельних угідь при постійному нарощувані природної родючості й недопущенні шкоди навколишньому середовищу. Розроблені за результатами аналізу рекомендації мають забезпечувати повне й високоефективне використання усіх угідь незалежно від призначення і рівня їх освоєння.

Найважливіші складові аналізу використання земельних угідь такі: визначення їх структури та шляхів її поліпшення; вивчення ступеня використання орних земель і обґрунтування їх розширення, наявності наукового обґрунтованих сівозмін і рівня їх освоєння; визначення технологічної, економічної, екологічної та соціальної ефективності використання земель і можливостей її підвищення [34, c.167 - 168].

На зміну структури земельних ресурсів впливає трансформація угідь - переведення його з одного виду в інший. На практиці часто відбувається відведення земель сільськогосподарського призначення під житлову забудову, будівлю промислових і культурно - побутових об’єктів, доріг.

Для оцінки ефективності використання сільськогосподарських угідь застосовується система показників:

Основними показниками є урожайність культур, вихід продукції в кормових одиницях з 1 га окремих угідь, вихід окремих видів сільськогосподарської продукції в розрахунку на 100 га відповідних земельних угідь:

-        молока, м’яса, яловичини, вовни - на 100 га сільськогосподарських угідь;

-        зерна, цукрових буряків та іншої продукції рослинництва, а також м’яса свиней - на 100 га ріллі;

-        продукції птахівництва - на 100 га площі посіву зернових культур.

До узагальнюючих показників відносять вартість виробленої продукції (в т.ч. рослинництва), вихід кормових одиниць, розмір прибутку на 100 га сільськогосподарських угідь.

Допоміжні показники ефективності використання сільськогосподарських угідь - це собівартість, фондомісткість, трудомісткість, а також окупність витрат ( відношення вартості продукції, отриманої з 1 га, до середніх витрат на 1 га).

Заходи щодо поліпшення земельних угідь можна поділити на три групи:

-        розширення площі земель сільськогосподарського призначення (розкорчовування чагарників, осушення боліт);

-        поліпшення структури сільськогосподарських земель, трансформація низкопродуктивних угідь у високопродуктивні (оранка цілинних і перелогових земель);

-        створення умов для більш інтенсивного використання сільськогосподарських земель без зміни їх структури (зрошення земель, осушення заболочених лук, поверхневе поліпшення лук і пасовищ).

Від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами і ефективності їх використання залежать обсяги і своєчасність виконання всіх робіт, ступінь використання матеріально технічної бази, а як висновок обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, її собівартість та інші економічні показники.

До трудових ресурсів належить частина населення, яка має необхідний фізичний розвиток, володіє знаннями і досвідом роботи в народному господарстві. Це загальне поняття повністю стосується і сільського господарства.

Джерелами інформації для аналізу є план праці, статистична звітність з праці і данні табельного обліку і відділу кадрів.

Основними завданнями аналізу трудових ресурсів є:

.Вивчення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів трудовими ресурсами виходячи з кількісних та якісних параметрів.

.Оцінка інтенсивності і ефективності виконання трудових ресурсів та визначення основних факторів впливаючих на їх рівень.

.Виявлення резервів більш повного і ефективного використання трудового персоналу підприємства.

Важливим фактором, який визначає успішне використання виробничої програми підприємством, є забезпечення його трудовими ресурсами та їх використання. Недостатня забезпеченість робочою силою може призвести до невиконання запрограмованого обсягу виробництва продукції; а надлишок - до неповного її використання та зниження продуктивності праці [28, c.211 - 213].

Для повної характеристики забезпеченості господарства робочою силою зіставляють фактичну наявність працівників з потребою в них або з нормативом, розроблених на підставі балансових розрахунків.

Для наявності руху робочої сили використовують наступну систему показників: середньооблікова чисельність працівників за рік, коефіцієнт надходження робочої сили; коефіцієнт плинності робочої сили; коефіцієнт сезонності використання праці; коефіцієнт використання робочої сили.

Рис. 1.1.Структурно-логічна факторна модель продуктивності праці

Ефективність використання трудових ресурсів характеризується низкою показників, найважливішим з яких є продуктивність праці. Продуктивність праці - виробництво продукції за одиницю часу. Вона характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Продуктивність праці залежить від екстенсивних та інтенсивних факторів.

У факторному індексному аналізі недостатньо встановити наявність зв’язків між явищами. Необхідно також визначити характер і кількісно виміряти вплив чинників на результативний показник, що змінюється. Для початку визначимо вплив факторів на середньорічну продуктивність праці за допомогою структурно-логічної схеми.

Виходячи з наведеної факторної моделі визначимо, що першочерговими факторами які є більш впливовими на продуктивність праці є середньооблікова чисельність робітників та вартість доходу від реалізації. Зв'язок між факторами представляє кратну модель, яку можна представити у вигляді формули:

П =ВП / ЧП

Порівняємо показник за фактом з плановим показником.

Для розрахунку показника за планом формула має вигляд:

П _пл=ВП _пл / ЧП_пл

Для розрахунку на фактичному рівні формула має вигляд:

П _ф=ВП _ф / ЧП_ф,

де: П _пл - Середньорічна продуктивність праці за планом;

П _ф- Середньорічна продуктивність праці за фактом;

ВП _пл - Вартість доходу від реалізації продукції за планом;

ВП _ф - Вартість доходу від реалізації продукції за фактом;

Ч_{с 10} - Середньорічна кількість працівників за планом;

ЧП_ф - Середньорічна кількість працівників за фактом.

Метод ланцюгових підстановок передбачає наступну послідовність розрахунків:

= ВП _пл / ЧП_пл

1= ВП _ф / ЧП_пл

2= ВП _ф / ЧП_ф

Виходячи з ланцюгових підстановок визначимо зміну факторів, яка робиться у наступній послідовності:

Зміна за рахунок

А)вартості валової продукції 1-0

Б)середньооблікової чисельності працівників 2-1

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. Зі зростанням продуктивності праці утворюються реальні передумови для підвищення рівня її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати так, щоб темпи зростання продуктивності праці обганяли темпи зростання її оплати. Тільки за таких умов утворюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.

У зв'язку з цим аналіз використання коштів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. У процесі його слід проводити систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (оплати праці), виявляти можливості економії коштів за рахунок зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

Приступаючи до аналізу використання фонду заробітної плати, що включається в собівартість продукції, передовсім необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення фактичної його величини від планової.

Абсолютне відхилення (ФЗП_абс) визначають порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці у звітному періоді (ФЗП₁) з базовою величиною фонду заробітної плати (ФЗП_о) У цілому по підприємству, виробничих підрозділах і за категоріями працівників:

ФЗП_абс = ФЗП₁ - ФЗП₀

Змінна частина фонду зарплати залежить від обсягу виробництва продукції (VВП), його структури (ПВ_і), питомої трудомісткості (Тм_і) та рівня середньогодинної оплати праці (ОП_і) (рис. 1.2).

Рис.1.2Структурно - логічна факторна модель змінного фонду зарплати

У процесі наступного аналізу необхідно визначити фактори абсолютного і відносного відхилення фонду зарплати.

Фонд зарплати цих категорій працівників залежить від їхньої середньооблікової чисельності і середнього заробітку за відповідний період. Середньорічна зарплата робітників , крім того, залежить ще від кількості місяців, які відпрацював у середньому один робітник за рік і середньомісячної заробітної плати.(рис 1.3)

Виходячи з наведеної факторної моделі визначимо, що першочерговими факторами які є більш впливовими на фонд оплати праці є середньооблікова чисельність робітників та середньорічна заробітна плата одного працівника.

Рис.1.3 Структурно - логічна факторна модель фонду заробітної плати робітників

Зв'язок між факторами представляє кратну модель, яку можна представити у вигляді формули:

Ф3П = СЧП * СРО

Порівняємо показник за фактом з плановим показником.

Для розрахунку показника за планом формула має вигляд:

ФЗП _пл= СЧП_пл * СРО_пл

Для розрахунку на фактичному рівні формула має вигляд:

ФЗП _ф = СЧП_ф * СРО_ф,

де: ФЗП _пл - Фонд заробітної плати за планом;

ФЗП _ф - Фонд заробітної плати праці за фактом;

СЧП _пл - Середньорічна чисельність робітників за планом;

СЧП _ф - Середньорічна чисельність робітників за фактом;

СРО _пл - Середньорічна оплата праці за планом;

СРО _ф - Середньорічна оплата праці за фактом.

Метод ланцюгових підстановок передбачає наступну послідовність розрахунків:

= СЧП_пл * СРО_пл

1= СЧП_ф * СРО_пл

2= СЧП_ф * СРО_ф

Виходячи з ланцюгових підстановок визначимо зміну факторів, яка робиться у наступній послідовності:

Зміна фонду оплати праці за рахунок

А)чисельності працівників 1-0

Б)середньорічної оплати праці 1 робітника 2-1

Оборотний капітал суб'єкта підприємництва (підприємства) - грошові кошти і мобільні активи, що перетворюються на грошові кошти протягом одного виробничого циклу, які забезпечують неперервність процесу виробництва й обігу та отримання прибутку від звичайної діяльності.

Вітчизняна фінансова теорія та практика, як правило, в структурі джерел формування оборотних засобів розрізняє:

-        власні джерела;

-        позикові кошти;

-        додатково залучені кошти.

За економічним змістом оборотний капітал являє собою сукупність оборотних фондів і фондів обігу.

Необхідною умовою виконання виробничої програми сільськогосподарського підприємства, як відомо, є повне і своєчасне забезпечення їх матеріальними ресурсами високої якості. Матеріальні ресурси - це складова частина оборотних засобів, які знаходяться в сфері виробництва та обігу.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів, використовується ціла система показників. Загальним показником який характеризує ефективність використання матеріальних ресурсів. Це прибуток на 1 грн. матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягу виробництва продукції і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції та інше.

З точки зору методології аналізу , всі показники наводять у динаміці , фактичний рівень порівнюють з запланованими показниками та за допомогою факторного аналізу вивчають причини зміни впливу окремих факторів на обсяг виробництва продукції [28, c.223 - 224].

Розглянемо аналіз показника ефективності використання матеріальних ресурсів - матеріаломісткість. Для цього наведемо структурно - логічну модель факторного аналізу матеріаломісткості.

Наведена кількість факторів у рис. 1.4 з визначення матеріаломісткості дає змого визначити фактори першого порядку - це вартість валової продукції і матеріальні витрати у формалізованому вигляді зв'язок між цими факторами можна визначити у вигляді кратної моделі:

ММ = МВ / ВВП,

де МВ - матеріальні витрати;

ВВП - вартість валової продукції;

Для того, щоб визначити, як саме ці фактори впливають на зміну матеріаломісткості, треба використати метод елімінування ( ланцюгових підстановок) за схемою:

Для розрахунку показника за планом формула має вигляд:

ММ _пл= МВ_пл / ВВП_пл

Для розрахунку на фактичному рівні формула має вигляд:

ММ _ф = МВ_ф / ВВП_ф,

де: ММ _пл - Матеріаломісткість за планом;

ММ _ф - Матеріаломісткість за фактом;

МВ_пл - Матеріальні витрати за планом;

МВ ф - Матеріальні витрати за фактом;

ВВП пл - Вартість валової продукції за планом;

ВВП ф - Вартість валової продукції за фактом.

Рис. 1.4 Структурно логічна модель факторного аналізу матеріаломісткості

Метод ланцюгових підстановок передбачає наступну послідовність розрахунків:

= МВ_пл / ВВП_пл

1= МВ_ф / ВВП_пл

2= МВ_ф / ВВП_ф

Виходячи з ланцюгових підстановок визначимо зміну факторів, яка робиться у наступній послідовності:

Зміна матеріаломісткості за рахунок

А)матеріальних витрат 1-0

Б)вартості валової продукції 2-1

Одним із найважливіших факторів збільшення обсягу виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті і повніше й ефективніше використання їх.

Завдання аналізу:

-        визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними засобами і рівень використання їх за узагальнюючими й окремими показниками;

-        встановити причини зміни їхнього рівня;

-        розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції та інші показники;

-        вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства й обладнання;

-        виявити резерви підвищення інтенсивності й ефективності використання основних засобів.

Джерела даних для аналізу: бізнес-план підприємства, план технічного розвитку, форма № 1 "Баланс", форма № 2 "Звіт про фінансові результати", форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності", розділ 2 "Основні засоби", форма № 11-03 "Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос)", форма № 2-кб (потужності) "Звіт про введення в дію основних фондів, будівель, споруд та потужностей", дані про переоцінку основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, проектно-кошторисна, технічна документація тощо.

Основний капітал складається з основних засобів, незавершеного капітального виробництва та довгострокових біологічних активів.

Необоротні активи в частині , які складаються із вартості незавершеного будівництва залишкової вартості основних засобів являють собою суму вартості основного капіталу [28, 167 - 169].

Практика сьогодення свідчить, що визначальними характеристиками у складі основного капіталу є матеріально речовий зміст основних засобів (понад 80 відсотків).

Розглянемо детальніше вплив основних факторів на основний показник ефективності використання основних засобів - фондовіддачу.

Детальний вплив факторів можна відобразити за допомогою структурно - логічної схеми.

Рис. 1.5 Структурно-логічна схема факторів, що впливають на фондовіддачу

Фондовіддача - відношення вартості виробленої с.-г. продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Проведемо практичний розрахунок фондовіддачі. Враховуючи наведену факторну модель визначили, що найбільш впливовими факторами є валовий прибуток і середньорічна вартість основних засобів.

Зв'язок між факторами представляє кратну модель, яку можна представити у вигляді формули:

ФВ =ВП / ОЗ

Порівняємо показник за фактом з плановим показником. Для розрахунку показника за планом формула має вигляд:

ФВ_пл. = ВП_пл / ОЗ_пл

Для розрахунку на фактичному рівні формула має вигляд:

ФВ_ф = ВП_ф/ ОЗ_ф ,

де: ФВ_пл , ФВ_ф - фондовіддача за планом та фактом відповідно;

ВП_пл , ВП_ф - валова продукція за планом та фактом відповідно;

ОЗ_пл , ОЗ_ф - вартість основних виробничих засобів за планом та фактом відповідно.

Метод абсолютних різниць передбачає наступну послідовність розрахунків:

= ВП_пл. / ОЗ_пл

1= ВП_ф / ОЗ_пл

2= ВП_ф / ОЗ_ф

Виходячи з ланцюгових підстановок визначимо зміну факторів, яка робиться у наступній послідовності:

Зміна за рахунок

А)вартості валової продукції 1-0

Б)вартості основних засобів 2-1

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються приростом суми власного капіталу (чистих активів), основним джерелом якого є прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також отриманий унаслідок надзвичайних обставин.

Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо одержують підприємства після реалізації продукції як винагороду за вкладений капітал і ризик підприємницької діяльності. Кількісно він становить різницю між сукупними доходами (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку та інших відрахувань з виручки в бюджетні і небюджетні фонди) і сукупними витратами звітного періоду. Обсяг прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової, збутової, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства. Тому ці показники характеризують усі сторони господарювання.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності е:

вивчення можливостей одержання прибутку відповідно до наявного ресурсного потенціалу підприємства і кон'юнктури ринку;

систематичний контроль за процесом формування прибутку і зміною його динаміки;

визначення впливу як зовнішніх, так і внутрішніх факторів на фінансові результати й оцінювання якості прибутку;

виявлення резервів збільшення суми прибутку і підвищення рівня прибутковості бізнесу;

оцінювання роботи підприємства з використання можливостей збільшення прибутку і рентабельності;

вироблення рекомендацій з підвищення ефективності системи керування прибутком.

Основними джерелами інформації в аналізі фінансових результатів прибутку є накладні на відвантаження продукції, дані аналітичного бухгалтерського обліку за рахунками результатів, фінансової звітності ф. № 1 "Баланс", ф. № 2 "Звіт про фінансові результати", ф. № 3 "Звіт про рух грошових коштів", ф. № 4 "Звіт про власний капітал", ф. № б "Примітки до річної фінансової звітності", дані статистичної звітності "Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів", дані внутрішньої управлінської звітності, а також відповідні таблиці бізнес-плану підприємства [28, 176 - 179].

У процесі аналізу використовують різні показники прибутку, які можна класифікувати таким чином.

. За видами господарської діяльності розрізняють прибуток від основної (операційної) діяльності, прибуток від інвестиційної діяльності, прибуток від фінансової діяльності.

. За складом включених елементів розрізняють маржинальний (валовий) прибуток, загальний фінансовий результат звітного періоду до виплати процентів і податків (брутто-прибуток), прибуток до оподатковування, чистий прибуток.

Маржинальный прибуток - це різниця між виручкою (нетто) і прямими виробничими витратами на реалізовану продукцію.

Брутто-прибуток включає фінансові результати від опера* дійної, фінансової й інвестиційної діяльності, позареалізаційні і надзвичайні доходи і витрати (до виплати процентів і податків). Характеризує загальний фінансовий результат, зароблений підприємством для всіх зацікавлених сторін (держави, кредиторів, власників, найманого персоналу).

Прибуток до оподатковування - це результат після виплати процентів кредиторам.

Чистий прибуток - це та сума прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, виплата за економічними санкціями та інших обов'язкових відрахувань.

. Залежно від характеру діяльності підприємства розрізняють прибуток від звичайної (традиційної) діяльності і прибуток від надзвичайних ситуацій, незвичайних для цього підприємства.

. За характером оподаткування розрізняють оподатковуваний і неоподатковуваний (пільговий) прибуток відповідно до податкового законодавства, що періодично переглядається.

. За ступенем обліку інфляційного фактора розрізняють номінальний прибуток і реальний прибуток, скоригований на темп інфляції у звітному періоді.

Рис 1.6 Структурно-логічна модель факторного аналізу формування чистого прибутку

. За економічним змістом прибуток поділяють на бухгалтерський і економічний. Бухгалтерський прибуток визначають як різницю між доходами і поточними явними витратами, відображеними в системі бухгалтерських рахунків. Економічний прибуток відрізняється від бухгалтерського тим, що в розрахунку його величини враховують не лише явні витрати, а й неявні, не відображувані в бухгалтерському обліку (наприклад, витрати на утримання основних засобів, що належать власнику фірми).

. За характером використання чистий прибуток поділяють на капіталізований і споживаний. Капіталізований прибуток - це частина чистого прибутку, який спрямовують на фінансування приросту активів підприємства. Споживаний прибуток - та його частина, яку витрачають на виплату дивідендів акціонерам і засновникам підприємства.

Чистий прибуток є одним із найважливіших економічних показників, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства. Кількісно він становить різницю між сумою прибутку до оподаткування і сумою внесених у бюджет податків з прибутку, економічних санкцій та інших обов'язкових платежів підприємства, які покривають за рахунок прибутку.

Величина чистого прибутку залежить від факторів зміни прибутку до оподаткування і факторів, що визначають частку чистого прибутку в його загальній сумі, а саме від частки податків, економічних санкцій і т. ін[34, 97 - 101].

.3 Методологічні підходи до аналізу показників ефективності рослинницької галузі

Аналізуючи виробничу програму з рослинництва ми повинні виходити з того, що в сільськогосподарському виробництві розрізняють валовий і товарний вихід продукції. Окрім цього рослинництво включає такі основні підгалузі як зернове виробництво, виробництво технічних культур, виробництва плодів і ягід, овочів, винограду тощо. Перед усім аналіз починають з обсягів виробництва, потім визначають фактори, які є більш впливовими на вихід продукції у натуральному та вартісному виразах. У підсумку підраховують резерви щодо ефективного введення галузі. Інформаційними джерелами для аналізу є форма статистичної звітності 21 та 29 та річна звітність форма 50 с/г.

Основними завданнями аналізу рослинництва є :

-        визначення рівня виконання плану виробництва продукції в натуральному і вартісному виразі з урахуванням її вартості.

-        з’ясування причин приросту або зменшення валового обсягу продукції порівняно з планом (чи минулим роком) та визначення за умов використання факторного аналізу реальних показників за умов розрахунків їх абсолютних величин.

-        аналіз показників ефективності окремих видів сільськогосподарських культур та їх факторний аналіз.

-        виявлення резервів подальшого збільшення виробництва продукції та їх ефективність

-        узагальнення висновків та наведення пропозицій для прийняття виважених управлінських рішень.

За допомогою аналізу оцінюють:

-        досягнутий рівень виробництва продукції;

-        виконання контрактів і замовлень, договорів з покупцями і забезпечення продукцією потреб підприємства;

-        виконання плану валового виробництва і фактори, які його зумовили;

-        причини зміни розміру посівної площі та урожайності культур,

-        передовий світовий досвід щодо виробництва екологічно чистої продукції,

-        шляхи поліпшення її якості,

-        шляхи оптимізації витрат на виробництво,

-        шляхи нарощування обсягу конкурентоспроможної продукції,

-        стратегію розвитку галузі тощо.

Основні джерела інформації є:

-        форма статистичної звітності №50 с. г. “Основні економічні показники роботи сільгосппідприємства”,

-        дані бухгалтерського обліку,

-        виробничий звіт 10.3а с. г.,

-        нормативно - довідкова література, тощо [28, 324- 326].

Для наочного і комплексного аналізу виробництва продукції рослинництва на рис. 1.7 наведемо блок схему факторної системи.

Рис. 1.7 Блок схема факторної системи обсягу виробництва продукції рослинництва

Аналіз виробництва продукції рослинництва починається з вивчення її динаміки по окремих культурах і в цілому по рослинництву з наступною оцінкою змін. На основі цих даних розраховують ланцюгові та базисні індекси. Загальновідомо, що аналіз валової продукції в натуральному виразі можна представити в вигляді мультиплікативної моделі:

ВЗ = П * У

Виходячи з того, що модель мультиплікативна - вплив факторів на окремий показник можна розрахувати як за способом ланцюгових підстановок так і за способом абсолютних різниць.

Порівняємо показник за фактом з плановим показником.

Для розрахунку показника за планом формула має вигляд:

ВЗ _пл=П _пл * У_пл

Для розрахунку на фактичному рівні формула має вигляд:

ВЗ _ф=П _ф * У_ф,

де: ВЗ _пл - Валовий збір за планом;

ВЗ _ф- Валовий збір за фактом;

П _пл - Площа за планом;

П _ф - Площа за фактом;

У _пл - Урожайність за планом;

У_ф - Урожайність за фактом.

Метод ланцюгових підстановок передбачає наступну послідовність розрахунків:

0= П _пл * У_пл

1= П _ф * У_пл

2= П _ф * У_ф

Виходячи з ланцюгових підстановок визначимо зміну факторів, яка робиться у наступній послідовності:

Зміна за рахунок

А)площі 1-0

Б)урожайності 2-1

Протягом року виконання планового збору продукції аналізують у період збиральних робіт як по господарству в цілому, так і по бригадах. Якщо планова посівна така сама, як і фактично засіяна та призначена до збирання, то, порівнюючи під час оперативного аналізу відсоток виконання плану збирання на площі в гектарах з відсотком виконання плану валового збору в центнерах, можна визначити, чи зможе господарство виконати встановлене планом завдання щодо валового збору. Якщо відсоток виконання плану валового збору вищий за відсоток виконання плану збирання на площі, то організоване завершення збиральних робіт забезпечить не тільки виконання плану, а й перевиконання плану валового збору продукції. Тут слід враховувати і такий чинник, як виконання плану збиральних робіт у планові терміни. Затягування термінів збирання може призвести до великих втрат урожаю. Тому під час аналізу виконання плану валового збору слід враховувати результати аналізу ходу збиральних робіт.

Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У ній відбиваються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання, конкурентоспроможність продукції.

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витратами. Він дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних) і їхні причини, виявити резерви зниження собівартості продукції і виробити заходи з освоєння їх.

Ефективність системи управління витратами багато в чому залежить від організації їхнього аналізу, яка, у свою чергу, визначається такими факторами:

-        формою і методами обліку витрат, які застосовують на підприємстві;

-        ступенем автоматизації обліково-аналітичного процесу на підприємстві;

-        станом планування і нормування рівня операційних витрат;

-        наявністю відповідних видів щоденної, щотижневої і щомісячної інформації внутрішньої звітності про операційні витрати, що дають змогу виявляти відхилення, їхні причини і вчасно вживати коригувальних заходів для усунення їх;

-        наявністю спеціалістів, які вміють грамотно аналізувати й управляти процесом формування витрат [21, 197 - 202].

Для глибшого вивчення причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції окремих виробів, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих періодів, інших підприємств у цілому і за статтями витрат.

Визначимо вплив факторів на собівартість 1 ц продукції. Для цього розробимо факторну модель (рис. 1.8)

Зв'язок між факторами представляє кратну модель, яку можна представити у вигляді формула:

С = В / У

Розрахунок факторного аналізу можна провести за умов виконання методу ланцюгових підстановок.

Рис. 1.8 Блок схема факторної системи собівартості продукції рослинництва

Порівняємо показник за фактом з плановим показником.

Для розрахунку показника за планом формула має вигляд:

С_пл = В_пл / У_пл

Для розрахунку на фактичному рівні формула має вигляд:

С_ф = В_ф / У_ф,

де: В _пл - Витрати за планом;

В _ф- Витрати за фактом;

С _пл - Собівартість за планом;

С _ф - Собівартість за фактом;

У _пл - Урожайність за планом;

У_ф - Урожайність за фактом.

Метод ланцюгових підстановок передбачає наступну послідовність розрахунків:

= В_пл / У_пл

1= В_пл / У_ф

2= В_ф / У_ф

Виходячи з ланцюгових підстановок визначимо зміну факторів, яка робиться у наступній послідовності:

Зміна за рахунок

А)урожайності 1-0

Б)витрат 2-1

Основними джерелами резервів зниження собівартості продукції є:

-        збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства;

-        скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, запобігання невиробничим витратам, виробничому браку т. д.[28, с.268].

рослинництво фінансовий сільськогосподарський

Розділ 2. Аналіз діяльності ПСП «Новогригорівське»

.1 Аналіз виробництва продукції за обсягом, видами (асортиментом) і якістю

Сільське господарство має ряд особливостей одним з яких є те, що вартість валової продукції не збігається з вартістю товарної продукції - це відбувається з причин того, що частина валової продукції йде на внутрішньгосподарські потреби самого підприємства. Величина залежить від спеціалізації, форми оплати та інших факторів. Якщо в господарстві розвинута тваринницька галузь, то левова частка продукції рослинництва використовується у формуванні кормової бази, але в ринкових умовах господарі отримують фінансові результати від власної реалізації продукції, тому на рівень її впливають такі показники як товарність, коефіцієнт конкурентоспроможності тощо.

Наведемо в динаміці вартість валової продукції.

Таблиця 2.1 Динаміка виробництва валової продукції в ПСП «Новогригорівське» у постійних цінах 2010 року

Роки	Вартість валової продукції в постійних цінах 2010 р.,тис. грн.	У тому числі		Приходиться валової продукції сільського господарства на 1 га сільськогосподарських угідь,грн.
		Валова продукція рослинництва	Валова продукція тваринництва
2010	4568	4568	-	2,01
2011	6139	6139	-	2,7
2012	4739	4739	-	1,9

З таблиці 2.1 можемо зробити висновок, що валова продукція сільськогосподарського підприємства зросла майже на 4 % в 2012 році в порівнянні з 2010 роком.

Наведемо у розрахунковій таблиці 2.2 як фактори вартості валової продукції і коефіцієнт товарності впливають на зміну рівня саме товарної продукції. Для цих розрахунків використовують вартість валової продукції в поточних цінах.

Таблиця 2.2 Динаміка виробництва валової і товарної продукції в ПСП «Новогригорівське»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 р. до 2010 р. (+;-)
Вартість валової продукції в постійних цінах 2010 року, тис. грн.	4568	6139	4739	171
у тому числі: рослинництва	4568	6139	4739	171
тваринництва	-	-	-	-
Вартість валової продукції за цінами реалізації, тис.грн.	4119,3	6561,8	6613,8	2494,5
Коефіцієнт товарності	1,013	1,011	0,953	х
Вартість товарної продукції з цінами реалізації, тис.грн.	4170,9	6635,2	6301	2130,1
Зміна вартості товарної продукції за цінами реалізації за рахунок: а)коефіцієнта товарності	х	х	х	-247,2
б)вартості валової продукції	х	х	х	2377,3

Як показують розрахункові показники коефіцієнт товарності може мати дуже високу варіацію від 0,5 до 1 і більше. Це відбувається,тому що іноді господарі закуповують у населення сільськогосподарську продукцію. Також на складах має місце перехідний залишок зерна. Іноді тваринники для збільшення виходу продукції віддають велику рогату худобу на вирощування в часний сектор, з таких причин коефіцієнт може дорівнювати одиниці або більше 1.

З наших досліджень ми бачимо, що в середньому складає понад одиницю. Це відбувається за рахунок того, що вартість товарної продукції і вартість валової продукції знаходяться у різних співвідношеннях. Для того щоб визначити, які саме фактори впливають на зміну товарної продукції. Наведемо функціональний зв'язок між коефіцієнтом товарності і вартістю валової продукції за формулою:

Вт₁₀ = Кт₁₀ *ВВП₁₀ = 1,013 * 4119,3 = 4172,9

Вт₁₂ = Кт₁₂ *ВВП₁₂ = 0,953 * 6613,8 = 6303

Модель мультиплікативна, тому вплив факторів на результативний показник можна визначити, як за рахунок методу абсолютних різниць так і ланцюгових підстановок. Метод абсолютних різниць:

(Кт ₁₂ - Кт ₁₀) * ВВП ₁₀ = (0,953 - 1,013) * 4119,3 = -247,2

(ВВП ₁₂ - ВВП ₁₀) * Кт₁₂ = (6613,8 - 4119,3 ) * 0,953 = 2377,3

Таким чином у нашому дослідженні вартість товарної продукції за рахунок зміни коефіцієнта товарності складає - 247,2 , а за рахунок зміни валової продукції 2377,3.

Поняття «конкурентоспроможність» підприємства було введено в науковий оборот М. Є. Портером і є базовим в управлінні, і буде існувати по відношенню до підприємства до тих пір, поки воно утримує конкурентну перевагу над конкурентами ринку. Конкурентна перевага характеризується ним як «продуктивність використання ресурсів», де критерієм є рентабельність виробництва. Конкурентні переваги існують тоді, коли підприємство може отримати рентабельність, яка вище середньої для даної галузі чи сегмента ринку.

Критеріями показника конкурентоспроможність є якість товару, яка характеризує здатність товару задовольняти потреби відповідно до його призначення та ціна товару,яка характеризує доступність товару для споживача.

В Україні, на сьогоднішній день, ринок пшениці є найактивнішим сегментом. Це пов’язано з тим, що аграріям необхідно звільнити складські приміщення під новий урожай кукурудзи та соняшнику. З іншої сторони Україна активно вивозить зернову за кордон, адже Чорноморська пшениця сьогодні є досить конкурентною та завойовує все більше ринків збуту. Враховуючи те, що на сьогоднішній день внутрішні ціни досить низькі - аграрії неохоче збувають зернову та, по можливості, стримують її пропозицію на ринку. За таких умов закупівельні ціни вже на кінець вересня почали зростати. Станом на 26 вересня закупівельні ціни на пшеницю 5-го класу коливаються в діапазоні 1220 - 1540 грн/т на умовах франко-елеватор, залежно від регіону. На умовах СPT-порт - 1500 - 1680 грн/т. На умовах поставки FOB ціна зросла до 245 $/т.

Якщо говорити про цінову ситуацію, що склалася з соняшником, як провідною олійною культурою країни, то за оперативною інформацією Мінагропроду про рівень середньозважених закупівельних цін, станом на 22 серпня 2012 року соняшник коштував понад 4 тис. грн/т, тоді як мінімальна ціна становила 3,6, а максимальна - 4,6 тис. грн/т. При цьому, порівняно з іншими регіонами, найдорожчою продукція була в Луганській (4,55 тис. грн/т) та Одеській (4,35 тис. грн/т) областях.

Наведемо оцінку основних видів сільськогосподарської продукції.

Таблиця 2.3 Оцінка конкурентоспроможності основних видів сільськогосподарської продукції в ПСП «Новогригорівське»

Показники	2010 р.	2011 рік	2012 р.	2012 р. до 2010 р.,
Виробництво зерна, ц	18449	29122	9349	50,7
Рівень товарності,	87,5	87,9	85,6	97,8
Собівартість 1 ц, грн.	81,3	75,4	161,4	198,5
Середня ціна реалізації 1 ц, грн.	87,5	136,7	141,1	161,3
Ринкова ціна 1 ц зерна, грн.	112,5	139,3	214,9	102,4
Прибуток 1ц зерна, грн.	6,2	61,3	-20,3	х
Коефіцієнт конкурентоспроможності	1,384	1,847	1,331	х
Виробництво насіння соняшнику, ц	8708	10670	13800	152,7
Рівень товарності,	100	100	100	100
Собівартість 1 ц, грн.	157,8	169,4	220,7	139,9
Середня ціна реалізації 1 ц, грн.	297,1	283,3	388,3	130,7
Ринкова ціна 1 ц соняшнику, грн.	340	420	450	110
Прибуток 1ц соняшнику, грн.	139,3	113,9	167,6	120,3
Коефіцієнт конкурентоспроможності	2,155	2,479	2,039	х

Виходячи з таблиці 2.3, ми спостерігаємо збільшення собівартості продукції зернових на 98,5 % при зростанні середньої ціни реалізації на 61,3 % в 2012 році в відносному порівнянні до 2010 року, виробництво зерна знизилось майже на 50 %. При цьому господарство не отримує прибутку. Якщо аналізувати соняшник, то можна зазначити,що його виробництво зросло більш як на 50%. Собівартість зростає повільнішими темпами, ніж середня ціна реалізації, що свідчить про, що підприємство отримує прибуток по даній культурі і це прибуток за досліджуваний період збільшився на 20,3 %.

Стрімке зростання світових цін на зерно та насіння олійних культур активізує експортерів та переробників на вітчизняному ринку. Нинішня цінова ситуація внутрішнього ринку на соняшник порівняно зі світовими цінами, вигідність географічного розташування впливає на підвищення попиту на насіння. До того ж, зростання вітчизняних потужностей з переробки олійних культур впливає на загострення конкуренції між переробниками та експортерами в Україні. Отже, враховуючи прогнози до утримання високого попиту на соняшник та продукти його переробки в світі, варто очікувати подорожчання продукції в Україні.

.2 Аналіз ресурсозабезпечення підприємства та оцінка ефективності використання його ресурсів

Економічні ресурси є основою виробництва споживчих благ, що задовольняє все зростаючі потреби людей. В силу природних, виробничих та людських факторів, виробничі ресурси є обмеженими. В свою чергу кожна стадія життєвого циклу підприємств має особливу систему ресурсозабезпечення. Зародження потребує значних фінансових, та як наслідок їх використання - виробничих ресурсів.

Раціональне використання землі для України було, є і буде однією з найважливіших народногосподарських завдань, стрижневим питанням її незалежності і добробуту. Наведемо в таблиці 2.4 економічну ефективність використання земельних угідь.

Таблиця 2.4 Економічна ефективність використання земельних угідь в ПСП «Новогригорівське»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р.
				+,-	%
Площа сільськогосподарських угідь,га у тому числі площа ріллі	2277	2272	2454	176	107,7
Вироблено на 1га сільськогосподарських угідь, тис.грн.: - чистого доходу (виручки) від реалізації продукції	1,8	2,9	2,6	0,8	144,4
-валового прибутку(+), збитку(-)	0,5	1,2	0,8	0,3	160
-чистого прибутку (+), збитку(-)	0,5	1,2	0,3	-0,2	60

 

Зробимо висновок з отриманих даних. Підприємство не цілком ефективно використовує земельні угіддя. Хоча відбулося чистого доходу(виручки) від реалізації продукції на 0,8 тис. грн. з 1 га у натуральному виразі або на 44,4% у відносному (за досліджуваний період) та зростання валового прибутку що припадає на 1 га сільськогосподарських угідь 0, 5 тис. грн. (у 2010 р.) до 0,8 тис. грн. (у 2012 р.), все ж таки відбулося зниження чистий прибуток на 1, що зменшився на 0,2 тис. грн.

Немає єдиних підходів до формування сучасної ідеологи раціоналізації землекористування, чітко окресленої методики визначення цінності такого енергоресурсу ґрунту, як гумус, не опрацьовано механізм управління відтворенням і збереженням родючості ґрунтів. Власне, усвідомлення необхідності управління енергоресурсом ґрунту й спонукало поставити мету - поглибити теоретико-методологічні засади та розробити практичні рекомендації щодо розвитку землекористування, яке базується на бездефіцитному балансі гумусу в ґрунті. Внаслідок втрат гумусу (якщо їх не компенсувати) відбувається процес збіднення ґрунту, що призводить до зниження його родючості і зменшення врожайності вирощуваних культур. Але, враховуючи той факт, що в основі ринкової економіки лежить госпрозрахунок, орієнтований на окупність втрат, зумовлених господарською діяльністю, то досягнення її забезпечується лише шляхом інтенсифікації землеробства, що, у свою чергу, "провокує" прискорену мінералізацію гумусу, тобто його втрату.

Для збільшення економічної ефективності від використання земельних угідь слід проводити збереження і відтворення родючості ґрунтів шляхом поновлення хімічного складу ґрунту за рахунок гумусу.

На рівень показника продуктивності праці впливають два основних фактора - вартість виробленої продукції та середньорічна чисельність праці.

Україна по продуктивності праці суттєво відстає від європейських країн. Згідно з дослідженням МОП, Україна по цьому показнику знаходиться на 89 місці. Якщо в 2010 році загально признаний показник продуктивності праці «ВВП на робітника» для України становив 17,8 тис. дол., то цей же показник для Росії дорівнював 37,6 тис. дол., а для США - 103 тис. дол. Для того, щоб підвищити продуктивність праці, українські підприємства впроваджують системи оцінки персоналу, а також різні програми управління ефективністю і контролю якості. Однак поки середні показники продуктивності праці в країні все ще в 3 - 5 разів нижчі ніж в Америці та Європі.

Розглянемо у таблиці 2.5 як ці фактори вплинули на продуктивність праці.

Таблиця 2.5. Динаміка продуктивності праці та її факторний аналіз в ПСП «Новогригорівське»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р.,(+,-)
Валова продукція в постійних цінах 2010 р., грн.	4568	6139	4739	171
Середньорічна чисельність працівників, чол.	23	28	29	6
Середньорічна продуктивність праці, тис. грн.	198,6	206	163,4	- 35,2
Зміна середньорічної продуктивності праці 1 працівника звітного року до базисного за рахунок: а) вартості валової продукції у постійних цінах 2010 р., грн.	х	х	х	7,4
б) середньорічної чисельності працівників, грн.	х	х	х	-42,6

З таблиці 2.5 ми спостерігаємо, що в 2012 році в порівнянні з 2010 роком збільшилася на 6 чол. Також збільшилась вартість валової продукції на 171 тис. грн. Щодо середньорічної продуктивності праці, то вона зменшилась на 35,2 тис. грн..

Визначимо вплив факторів на результативний показник за допомогою факторного аналізу методом ланцюгових підстановок:

= ВП ₁₀ / ЧП₁₀ =4568 / 23 = 198,6 тис. грн.

= ВП ₁₂ / ЧП₁₀ =4739 / 23 = 206 тис. грн.

= ВП ₁₂ / ЧП₁₂ =4739 / 29 = 163,4 тис. грн.

Зміна середньорічної продуктивності праці 1 працівника за рахунок:

а) вартості валової продукції у постійних цінах 2010 р., грн.

- 0 = 206 - 198,6 = 7,4

б) середньорічної чисельності працівників, грн.

- 1 = 163,4 - 206 = -42,6

Виходячи з розрахункових показників факторного аналізу (метод ланцюгових підстановок) можна сказати, що зростання показника продуктивності праці відбувається здебільшого за рахунок вартості валової продукції на 7,4 тис. грн. Щодо середньорічної кількості працівників, то цей показник зменшує середньорічну продуктивність праці на 42,6 тис.грн і загальне зменшення результативного показника становить 35,2 тис.грн.

Сума витрат на оплату праці передбачає розрахунок фонду оплати праці. Фонд оплати праці (ФОП) - основний економічний показник з оплати праці, що широко використовується у господарській практиці, статистичній звітності, економічному аналізі.

Відомо, що станом на 1 грудня 2012 року мінімальна заробітна плата в Україні становила 1134 грн.

Одна з головних задач для підприємств різних форм власності - пошук ефективних засобів управління працею, які забезпечують активізацію людського чинника. Вирішальним причинним чинником результативності діяльності людей є їх мотивація.

В теоретичному плані мотивація поведінки людини - дуже складний і багато в чому не вивчений феномен. Існує безліч визначень мотивації. Один з головних видів мотивації - матеріальна мотивація, тобто збільшення заробітної плати.

Динаміка фонду оплати праці наведена в таблиці 2.6

Виходячи з розрахункових показників таблиці 2.6 ми можемо зробити наступні висновки. В господарстві в 2012 році середньомісячна заробітна плата була на рівні 1298,8 грн., що на 503,1 було більше ніж у 2010 році. В цілому фонд оплати праці за період з 2010 року до 2012 року підвищився на 232,4 тис. грн. або більше ніж у 2 рази.

Таблиця 2.6. Динаміка фонду оплати праці та його факторний аналіз ПСП «Новогригорівське»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р., (+;-)
Фонд оплати праці, всього, тис.грн.	219,6	328,6	452	232,4
Середньорічна чисельність працівників, чол.	23	28	29	6
Середньорічна оплата праці 1 працівника, тис. грн.	9,548	11,736	15,586	6,038
Середньомісячна оплата праці 1 працівника, грн.	978	1298,8	503,1
Зміна фонду оплати праці звітного року до базисного за рахунок: а) чисельності працівників, тис. грн.	х	х	х	57,3
б) середньорічної оплати праці 1 робітника, тис. грн.	х	х	х	175,1

Для того щоб визначити, як саме фактори впливають зміну фонду оплати праці використовуємо факторний аналізу (метод ланцюгових підстановок):

0= ЧП₁₀ * СРО₁₀ = 23 * 9,548 = 219,6 тис.грн.

= ЧП₁₂ * СРО₁₀ = 29 * 9,548 = 276,9 тис.грн.

= ЧП₁₂ * СРО₁₂ = 29 * 15,586 = 452 тис.грн.

Зміна фонду оплати праці за рахунок:

а)чисельності працівників 1-0 = 276,9 - 219,6 = 57,3

б) середньорічної оплати праці 2 - 1 = 452 - 276, 9 = 175,1

Таким чином, згідно нашого дослідження ми спостерігаємо, що на зміну фонд оплати праці позитивно впливає як чисельність працівників (57, 3 тис. грн.), так і середньорічна оплата праці одного робітника (175,1 тис. грн.).

Поліпшення ситуації в системі мотивації трудової діяльності аграрної сфери і аграрних підприємств зокрема можливе лише за умови підвищення ефективності виробництва. Завданням на найбільшу перспективу можна вважати створення умов для збільшення витрат на стимулювання персоналу через підвищення зарплати, впровадження різного роду програм соціального захисту працівників. Необхідно також зменшити питому вагу натуроплати у фонді оплати праці, знизити періоди затримки по зарплаті. Зазначені заходи мають поліпшити дієвість мотиваційних механізмів аграрних підприємств, що в свою чергу сприятиме активізації підприємницької діяльності.

Одним з основних шляхів підвищення економічної ефективності використання основних і оборотних засобів є забезпечення оптимального співвідношення між основними і оборотними засобами. При нестачі матеріальних оборотних засобів у процесі сільськогосподарського виробництва знижується ефективність використання основних засобів. Так, нестача кормів у тваринництві призводить до зниження продуктивності тварин і капіталовіддачі основних засобів галузі.

Співвідношення основних і оборотних засобів залежить від зональних особливостей, спеціалізації виробництва, рівня капіталозабезпеченості та інших факторів. Ефективність використання виробничих засобів може досягти найбільшого рівня, якщо на 1000грн. вартості основних засобів сільськогосподарського призначення припадає 500-750 грн. оборотних засобів. Таке співвідношення основних і оборотних засобів є оптимальним і сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва.

Розглянемо в таблиці 2.7 ефективність використання основних виробничих засобів.

Таблиця 2.7. Економічна ефективність використання основних виробничих засобів ПСП «Новогригорівське»

Показники	2010 р.	2011р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р., (+;-)
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	4172	6635	6302	2130
Чистий прибуток (+), збиток (-), тис грн..	1151	2815	837	-314
Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.	2312,5	2669	2815,5	503
Капіталовіддача, грн.	1,8	2,5	2,2	0,4
Капіталомісткість, грн.	0,6	0,4	0,4	-0,2
Рентабельність основних засобів, %	49,8	105,5	29,7	-20,1
Норма прибутку, %	32,7	63,3	16,6	-16,1

Виходячи з таблиці 2.7 можемо зробити наступні висновки, що виручка від реалізації в 2012 році порівняно з 2010 роком зросла на 2130 тис. грн., а чистий прибуток знизився на 314 тис. грн. Щодо середньорічної вартості основних виробничих засобів, то відбулося зростання майже на 22 %. Капіталовіддача зросла на 0,4 грн., а капіталомісткість в свою чергу знизилась на 0,2 грн., що свідчить про механізацію, автоматизацію основних засобів на підприємстві. Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є рентабельність капіталу, вкладеного в основні засоби. В 2010 році рентабельність основних засобів становила 49,8 %, вже в 2012 році - 29,7%, тобто в абсолютному відхилені 20,1%.

Для того щоб дослідити як саме фактори впливають на рентабельність основних засобів, потрібно застосувати факторний аналіз (таблиця 2.8).

З даних таблиці ми можемо зробити висновок, що як чистий прибуток, так і середньорічна вартість основних виробничих фондів негативно впливають на рівень рентабельності основних засобів.

Таблиця 2.8 Аналіз впливу факторів на зміну рівня рентабельності основних виробничих засобів в ПСП «Новогригорівське»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р., (+;-)
Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	1151	2815	837	-314
Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.	2312,5	2669	2815,5	503
Рентабельність основних засобів, %	49,8	105,5	29,7	-20,1
Зміна рентабельності основних виробничих засобів за рахунок: а)чистого прибутку, %	х	х	х	-13,6
б) середньорічної вартості основних виробничих засобів, %	х	х	х	-6,5

Для того щоб визначити, як саме фактори впливають зміну рентабельності основних засобів використовуємо факторний аналіз (метод ланцюгових підстановок):

= ЧП₁₀ / СРВОЗ₁₀ *100% = 1151 / 2312,5 *100% = 49,8%

= ЧП₁₂ / СРВОЗ₁₀ *100% = 837 / 2312,5 *100% = 36,2 %

= ЧП₁₂ / СРВОЗ₁₂ *100% = 837 / 2815,5 *100% = 49,8%

Зміна рентабельності основних засобів за рахунок:

а)чисельності працівників 1-0 = 36,2 - 49,8= - 13,6 %

б) середньорічної оплати праці 2 - 1 = 49,8 - 36,2 = - 6,5%

Таким чином загальне відхилення складає -20,1 %. На результативний показник вплинуло два фактори : чисельність працівників та середньорічна оплата праці і обидва негативно. За рахунок чисельності працівників відбулося відхилення на -13,6 %, а за рахунок середньорічної оплати праці на - 6,5%

Для того, щоб відповісти на перше питання політики управління оборотним капіталом про те, який підтримувати рівень кожної категорії оборотних активів, треба спочатку проаналізувати склад і структуру цих активів (під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей); структура ж оборотних активів - це співвідношення між елементами в їх загальному обсязі). Структура поточних активів відображає специфіку операційного циклу підприємства. Для прикладу проаналізуємо склад і структуру оборотних активів.

Таблиця 2.9 Склад та структура оборотного капіталу (на кінець року) в ПСП «Новогригорівське»

Показники	2010 р.		2011 р.		2012 р.		2012 р. до 2010 р.(+;-)
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Оборотний капітал сфери виробництва, всього	1269	95,6	2246	52	2093	47,2	824	26,5
у тому числі виробничі запаси	400	30,1	908	21	484	10,9	84	2,7
поточні біологічні активи	-	-	-	-	-	-	-	-
незавершене виробництво	869	65,5	1338	31	1609	36,3	740	23,8
Оборотний капітал у сфері обігу (фонду обігу), всього	58	4,4	2070	48	2341	52,8	2283	73,5
у тому числі готова продукція	-	-	33	0,8	62	1,4	62	2
товари	3	0,2	-	-	-	-	-	-
розрахунки з дебіторами	4	0,3	1807	41,9	2220	50,1	2216	71,3
грошові кошти та їх еквіваленти	51	3,9	230	5,3	59	1,3	8	0,2
інші оборотні активи	-	-	-	-	-	-	-	-
Оборотний капітал підприємства (всього оборотних активів)	1327	100	4316	100	4434	100	3107	100

Виходячи з даних, які ми отримали при розрахунку таблиці 2.10 можна зробити такі висновки про склад оборотного капіталу ПСП «Новогригорівське».

За досліджуваний період значно зменшилась питома вага оборотного капіталу у сфері виробництва ( з 95,6% у 2010 р. до 47,2 % у 2012 р.) і відповідно суттєве збільшення вартості оборотного капіталу у сфері обігу (на 2283 тис. грн. у 2012 р. ніж у 2010 р.) Поточні біологічні активи взагалі відсутні в досліджуваному періоді, так як і готова продукція та інші оборотні активи. Найбільшу питому вагу у складі груп оборотних активів займає незавершене виробництво, його середня вартість за три досліджуваних роки складає 1272 тис. грн. або 44,3 % в середньому до загальної вартості оборотних активів.

Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємствам вивільняти частину оборотних коштів або для потреб виробництва (абсолютне вивільнення), або для додаткового випуску продукції (відносне вивільнення). В результаті прискорення обороту вивільняються матеріальні елементи оборотних коштів, менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, залишків незавершеного виробництва та ін., а отже, вивільняються і грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси. Вивільнені грошові ресурси розміщуються на розрахунковому рахунку підприємства, в результаті чого поліпшується їх фінансовий стан, поліпшується його платоспроможність.

На основі даних в таблиці 2.11 ми можемо виявити і проаналізувати вплив факторів на зміну показника матеріаловіддача (метод ланцюгових підстановок):

= ВВП₁₀ / МВ₁₀ = 4568 / 3112,3 = 1,5

1 = ВВП₁₂ / МВ₁₀ = 4739 / 3112,3 =1,5

= ВВП₁₂ / МВ₁₂ = 4739 / 5926,5 = 0,8

Зміна матеріаловіддачі за рахунок:

а) матеріальних витрат 1 - 0 = 1,5 - 1,5 = 0 грн.

б)вартості валової продукції 2 -1 = 0,8 - 1,5 = -0,7 грн.

Аналіз впливу факторів на зміну матеріаловіддачі показав, що в 2012 році відбулося зменшення матеріаловіддачі. А саме внаслідок вартості валової продукції на 171 тис. грн. матеріаловіддача зменшилась на 0,7 грн. Зростання матеріальних витрат суттєво не вплинуло на досліджуваний показник та у загальному розмірі матеріаловіддача зменшилась на 0,7 грн.

Таблиця 2.11 Виявлення впливу основних факторів на зміну показника матеріаловіддача в ПСП «Новогригорівське»

Вартість валової продукції в постійних цінах 2010р., тис. грн.		Матеріальні витрати, тис грн.		Матеріаловіддача, грн.
				2010 р.	умовна	2012 р.	зміни (+,-)
2010 р.	2012 р.	2010 р.	2012 р.				Всього	в т.ч. за рахунок:
								Матеріальних витрат	Вартості валової продукції
4568	4739	3112,3	5926,5	1,5	1,5	0,8	-0,7	0	-0,7

.3 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Умови ринкової економіки, до яких з такими труднощами адаптуються сільськогосподарські підприємства України, вимагають нових підходів до організації фінансів. Одним із інструментів ринкової фінансової методології є оцінювання фінансового стану підприємств, яке полягає в системному, комплексному та науково обгрунтованому дослідженні руху фінансових ресурсів. Одним із узагальнюючими фінансовими показниками діяльності підприємства є валовий прибуток, проведемо аналіз його формування.

Таблиця 2.11 Аналіз формування валового прибутку (збитку) в ПСП «Новогригорівське», тис. грн.

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р., (+;-)
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	5006	7962	7562	2556
Податок на додану вартість	834	1327	1260	426
Акцизний збір	-	-	-	-
Інші вирахування з доходу	-	-	-	-
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	4172	6635	6302	2130
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	3034	3822	4273	1239
Валовий прибуток (збиток)	1138	2813	2029	891

З таблиці 2.11 ми можемо зробити висновок, що доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2012 році в порівнянні з 2010 роком зріс на 2556 тис. грн. Значне зростання попереднього показника призвело до збільшення чистого доходу (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 2130 тис. грн. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) збільшилась на 1239 тис. грн. зростання попередніх показників призвело до збільшення валового прибутку на 891 тис.грн.

Другим узагальнюючими фінансовими показниками діяльності підприємства є чистий прибуток, проведемо аналіз його формування.

Таблиця 2.12 Аналіз формування чистого прибутку (збитку) в ПСП «Новогригорівське», тис. грн.

№ з/п	Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р., (+;-)
1	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	1151	3174	2046	895
2	Податок на прибуток від звичайної діяльності	-	-	-	-
3	Чистий прибуток від звичайної діяльності	1151	3174	2046	895
4	Витрати від надзвичайних подій	-	359	1209	-
5	Податок на прибуток від надзвичайних подій	-	-	-	-
6	Чистий прибуток від надзвичайних подій	-	-	-	-
7	Загальний чистий прибуток	1151	837	-314

Таблиця 2.12 свідчать про збільшення у 2012 році прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на 895 тис. грн. за рахунок цього збільшення зріс також і чистий прибуток від звичайної діяльності. Все ж за рахунок втрат від надзвичайних подій, які у 2012 році склали 1209 тис. грн. загальний чистий прибуток у 2012 році в порівнянні з 2010 роком зменшився на 314 тис. грн. і у 2012 році склав 837 тис. грн.

У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активі, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

На рівень показників рентабельності, які по суті, є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Проведемо аналіз показників рентабельності в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 Аналіз показників рентабельності ПСП «Новогригорівське»

Показники	Роки			2012 р. до 2010 р., (+;-)
	2010	2011	2012
Рентабельність за валовим прибутком,%	98,9	99,9	242	143,1
Рентабельність за операційним прибутком,%	28,5	48,6	32,5	4
Рентабельність за чистим прибутком,%	27,6	42,4	13,3	-14,3
Рентабельність активів,%	32,4	51	11,6	-20,8
Термін окупності активів (інвестицій)	3,1	1,96	8,6	5,5
Рентабельність необоротних активів,%	49,8	104,3	53,5	3,7
Рентабельність оборотних активів,%	92,9	99,7	19,1	-73,8
Рентабельність діяльності підприємства,%	85,3	189,9	77,7	-7,3

Рентабельність за валовим прибутком показує, скільки гривень (копійок) валового прибутку припадає на 1 грн. чистої виручки і на досліджуваному підприємстві в 2012 році в порівнянні з 2010 роком зросла на 43,1 %. Рентабельність за операційним прибутком показує, скільки гривень (копійок) операційного прибутку припадає на 1 грн. чистого доходу рентабельність за операційним прибутком збільшилась на 4%. За світовим досвідом норма рентабельності за чистим прибутком має бути межах 6-12 %, в 2012 році на підприємстві вона становила 13,3 %. Рентабельність активів показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн. вкладених активів (інвестицій). Цей показник також називають рентабельністю інвестицій. В ПСП «Новогригорівське» рентабельність активів знизилась на 20,8 %. Термін окупності показує, за який період будуть компенсовані чистим прибутком інвестовані в активи кошти, тобто за який термін окупляться всі активи підприємства, враховуючи досягнутий їх рівень рентабельності за аналізований період і в 2012 році становив 8,6. На 3,7 % збільшилась рентабельність необоротних активів , що характеризує величину чистого прибутку, що припадає на кожну гривню необоротних активів. Рентабельність оборотних активів в 2010 році становила 92,9 %, а вже в 2012 році 19,1%, що є негативним. Щодо рентабельності діяльності підприємства то вона зменшилась на 7,3 %.

Напрями підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва які забезпечують збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю,включають комплекс таких заходів: поліпшення використання землі і підвищення її родючості ; впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва; поглиблення його спеціалізації і концентрації на основі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; впровадження госпрозрахунку, широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання та створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

Розділ 3. Комплексний аналіз виробництва продукції рослинництва в ПСП «Новогригорівське»

.1 Аналіз показників обсягу виробництва та факторів, які впливають на їх зміни у динаміці

Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції - один з основних показників, які характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств. Від його величини залежить об’єм реалізації продукції, а отже, і ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування, а промисловості - в сировині.

Від обсягу виробництва продукції залежать також рівень її собівартості, сума прибутку, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, його платоспроможність та інші економічні показники. Тому аналіз діяльності підприємства необхідно розпочати з вивчення об’єму виробництва продукції рослинництва.

Завдання аналізу виробництва продукції рослинництва:

-        виявлення додаткових можливостей збільшення виробництва продукції,

-        поліпшення її асортименту і якості

-        зменшення втрат.

Під валовим збором розуміють загальний обсяг продукції ,зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп.  На зміну обсягу валового збору у групі однорідних культур впливає 3 фактори:зміна середньої урожайності, зміна розміру посівних площ, зміна структури посівних площ.

В Україні, на сьогоднішній день, ринок пшениці є найактивнішим сегментом. Це пов’язано з тим, що аграріям необхідно звільнити складські приміщення під новий урожай кукурудзи та соняшнику. З іншої сторони Україна активно вивозить зернову за кордон, адже Чорноморська пшениця сьогодні є досить конкурентною та завойовує все більше ринків збуту. Враховуючи те, що на сьогоднішній день внутрішні ціни досить низькі - аграрії неохоче збувають зернову та, по можливості, стримують її пропозицію на ринку. За таких умов закупівельні ціни вже на кінець вересня почали зростати. Станом на 26 вересня закупівельні ціни на пшеницю 5-го класу коливаються в діапазоні 1220 - 1540 грн/т на умовах франко-елеватор, залежно від регіону. На умовах СPT-порт - 1500 - 1680 грн/т. На умовах поставки FOB ціна зросла до 245 $/т.

Якщо говорити про цінову ситуацію, що склалася з соняшником, як провідною олійною культурою країни, то за оперативною інформацією Мінагропроду про рівень середньозважених закупівельних цін, станом на 22 серпня 2012 року соняшник коштував понад 4 тис. грн/т, тоді як мінімальна ціна становила 3,6, а максимальна - 4,6 тис. грн/т. При цьому, порівняно з іншими регіонами, найдорожчою продукція була в Луганській (4,55 тис. грн/т) та Одеській (4,35 тис. грн/т) областях.

Наведемо динаміку валового збору в ПСП «Новогригорівське».

Таблиця 3.1. Динаміка валового збору основних сільськогосподарських культур в ПСП «Новогригорівське»

Культури	2010 р.			2011 р.			2012р.
	Площа, га	Урожайність, ц з 1 га	Валовий збір, ц	Площа, га	Урожайність, ц з 1 га	Валовий збір, ц	Площа, га	Урожайність, ц з 1 га	Валовий збір, ц
Озима пшениця	483	17,7	8549,1	435	30,1	13093,5	150	16,1	2415
Соняшник	895	9,7	8681,5	928	11,5	10672	1478	8,9	13154,2

З таблиці 3.1 видно , що валовий збір озимої пшениці в досліджуваному періоді за 2010 - 2012 роки не має чіткої тенденції. Найбільший валовий збір було зібрано в 2011 році - 13,1 тис. ц, а найменший в 2012 році - 2,4 тис. ц. Порівнюючи 2012 рік із 2010 роком ми спостерігаємо зниження валового збору у 2010 році на 6,1 тис. ц. А порівнявши 2012 рік із 2010 роком урожайність озимої пшениці зменшилася на 9 %. Щодо валового збору соняшнику, то він має тенденцію до збільшення, як і площа. Якщо порівнювати 2012 рік з 2010 роком, то відбулося збільшення на 51,5% та 65,1% відповідно.

Для оцінки виконання плану виробництва продукції за асортиментом порівнюють обсяг продукції, яку можна зарахувати у виконання плану за асортиментом, з плановим її обсягом. При цьому в рахунок планового асортименту відносять: при перевиконанні плану виробництва - плановий обсяг, при невиконанні плану виробництва - фактичний обсяг продукції.

Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння фактичного валового збору з плановим.

Виходячи з розрахункових даних таблиці 3.2, ми бачимо, вартість валової продукції озимої пшениці у 2010 році становила 873,4 тис. грн.. а в 2012 році 246,6 тис. грн. Валова продукція соняшнику навпаки збільшилась у 2012 році в порівнянні з 2010 роком. Для того щоб визначити,які саме фактори впливають на зміни вартості валової продукції наведемо функціональний зв'язок між валовим збором і постійними цінами:

ВВП = ВЗ * ПЦ,

Де ВВП - вартість валової продукції

ВЗ - валовий збір

ПЦ - постійна ціна

Модель мультиплікативна, тому вплив факторів на результативний показник можна визначити, як за рахунок методу абсолютних різниць, так і ланцюгових підстановок.

Метод ланцюгових підстановок (для вартості валової продукції озимої пшениці):

ВВП₁₀ =ВЗ₁₀ * ПЦ =8,5*102,75 = 873,4 тис. грн.

ВВП _у = ВЗ_у *ПЦ = 2,7 * 102,75 = 277,4 тис. грн.

ВВП ₁₂ = ВЗ ₁₂ * ПЦ = 2,4 * 102,75 = 246,6 тис. грн.

Відхилення загальне у вартості валової продукції складає:

ВВП ₁₂ - ВВП₁₀ = 246,6 - 873,4 = - 626,8 тис. грн.

У тому числі за рахунок:

а)зміни площі ВВП _у - ВВП₁₀ = 277,4 -873,4 = -596 тис. грн.

б)зміни врожайності ВВП ₁₂ - ВВП _у = 246,6 - 277,4 = - 30,8 тис. грн.

Таблиця 3.2 Виконання виробничої програми з рослинництва в ПСП «Новогригорівське»

Види культур	Пшениця озима	Соняшник
Площа, га 2010 р.	483	895
Площа, га 2012 р.	150	1478
Урожайність, ц з 1 га 2010 р.	17,7	9,7
Урожайність, ц з 1 га 2012 р.	16,1	8,9
Валовий збір, ц 2010р.	8,5	8,7
Валовий збір, ц умовно	2,7	14,3
Валовий збір, ц 2012 р.	2,4	13,2
Постійні ціни на основні види продукції	102,75	284,21
Вартість валової продукції, тис. грн. 2010 р.	873,4	2472,6
Вартість валової продукції, тис. грн. умовно	277,4	4064,2
Вартість валової продукції, тис. грн. 2012 р.	246,6	3751,6
Відхилення у вартості валової продукції, тис. грн. загальне  У т.ч. за рахунок:	-626,8	1275
а) зміни площі	-596	1291,6
б)зміни врожайності	-30,8	-312,6

 

Загальне відхилення вартості валової продукції озимої пшениці складає - 626,8 тис. грн. На результативний показник вплинуло два фактора. Вплив зміни площі зменшив вартість валової продукції на -596 тис. грн., а зміни врожайності на - 30,8 тис. грн. Це негативно.

Метод ланцюгових підстановок (для вартості валової продукції соняшника):

ВВП₁₀ =ВЗ₁₀ * ПЦ =8,7 * 284,21 = 2472,6 тис. грн.

ВВП _у = ВЗ_у *ПЦ = 14,3 * 284,21 = 4064,2 тис. грн.

ВВП ₁₂ = ВЗ ₁₂ * ПЦ = 13,2 * 284,21 = 3751,6 тис. грн.

Відхилення загальне у вартості валової продукції складає:

ВВП ₁₂ - ВВП₁₀ = 3751,6 - 2472,6 = 1275 тис. грн.

У тому числі за рахунок:

а)зміни площі ВВП _у - ВВП₁₀ = 4064,2 -2472,6 = 1591,6 тис. грн.

б)зміни врожайності ВВП ₁₂ - ВВП _у = 3751,6 - 4064,2 = - 312,6 тис. грн.

Загальне відхилення вартості валової продукції соняшника складає - 1275 тис. грн.. На результативний показник вплинуло два фактора. Вплив зміни площі на вартість валової продукції на 1591,6 тис. грн., а зміни врожайності зменшив на - 312,6 тис. грн., та все ж результативний показник лишився позитивним.

Визначимо вплив факторів на зміну валового збору зерна.

Таблиця 3.2-а. Виявлення впливу факторів на зміну валового збору зерна у порівнянні показників 2012 р. з показниками 2010 р.

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р., (+;-)
Площа посіву зернових ,га	987	1008	710	-277
Урожайність зерна з 1 га, ц	18,7	28,9	13,2	-5,5
Валовий збір, ц	18456,9	29131,2	9372	-9084,9
Відхилення у валовому зборі за рахунок:
а) площі, ц	х	х	х	-5179,9
б) урожайності, ц	х	х	х	-3905

Виходячи з розрахункових даних таблиці 3.2 - а , ми можемо проаналізувати, що валовий збір зерна має тенденцію до зменшення. Для того щоб визначити які саме фактори впливають на зміну валового збору проведемо факторний аналіз.

Модель мультиплікативна, тому вплив факторів на результативний показник можна визначити, як за рахунок методу абсолютних різниць, так і ланцюгових підстановок. Метод ланцюгових підстановок:

 =П₁₀ * У₁₀ = 987 * 18,7 = 18456, 9 тис. грн.

= П₁₂ * У₁₀ = 710 * 18,7 = 13277 тис. грн.

= П ₁₂ * У₁₂ = 710 * 13,2 = 9372 тис. грн.

Відхилення у валовому зборі за рахунок:

а) площі 1 - 0 = 13277-18456, 9 = -5179,9 тис. грн.

б)урожайності 2 - 1 = 9372- 13277= - 3905 тис. грн.

Таким чином загальне відхилення складає -9084,9. На результативний показник вплинуло два фактори : площа та урожайність і обидва негативно. За рахунок площі відбулося відхилення на-5179,9 тис. грн., а за рахунок урожайності на - 3905 тис. грн.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці. У сільському господарстві - це одержання максимального обсягу продукції з 1 га землі, від 1 гол. худоби з найменшими витратами засобів і праці.

Економічну ефективність виробництва оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій - це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу її суть і є основним принципом оцінки. Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці. Збільшення обсягів національного доходу характеризує кінцевий корисний ефект від застосування сукупних вкладень засобів виробництва і живої праці.

Наведемо показник економічної ефективності продукції рослинництва.

Виходячи з таблиці 3.3 ми можемо зробити наступні висновки. Урожайність основних сільськогосподарських культур (зерна, озимої пшениці, насіння соняшнику) має тенденцію до зменшення на 5,6 , на 1,6 та 0,8 ц з га відповідно. Щодо собівартості 1 ц реалізованої продукції, то спостерігаємо тенденцію до збільшення, найбільше у порівнянні 2012 року до 2010 року зросла собівартість зерна - в 2 рази. Середня ціна реалізації також збільшилась по цих культурах: зерна в 1,6 рази, озимої пшениці на 29,7 %, насіння соняшнику на 30,7 %. В свою чергу прибуток на 1 ц зерна зменшився на 26,48 грн., а на 1ц озимої пшениці і насіння соняшнику зріс на 19,9 та 23,8 грн. відповідно. Виробництво на 100 га ріллі зросло лише по насінню соняшника на 42,1 %, так як і виробництво на 1 працівника - на21,1%. Рівень рентабельності для озимої пшениці у 2012 році становить19 %, для насіння соняшнику - 58,8%. Для зерна - це рівень збитковості і він становить 23,7 %. Для поглиблення дослідження за допомогою факторного аналізу перейдемо до пункту 3.2

Таблиця 3.3. Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва в ПСП «Новогригорівське»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р.
				(+;-)	%
Урожайність, ц/га: зерна	18,7	28,9	13,1	-5,6	х
озимої пшениці	17,7	30,1	16,1	-1,6	х
насіння соняшнику	9,7	11,5	8,9	-0,8	х
Собівартість 1ц реалізованої продукції, грн. зерна	81,3	75,4	161,4	80,1	2 рази
озимої пшениці	87,7	75,3	97,1	9,4	110,7
насіння соняшнику	157,8	169,4	220,7	62,9	139,9
Середня ціна реалізації 1ц продукції, грн. зерна	87,5	136,7	141,1	53,6	1,6 рази
озимої пшениці	98,8	121,7	128,1	29,3	129,7
насіння соняшнику	297,1	283,3	388,3	91,2	130,7
Вироблено на 100 га ріллі: зерна	8,1	12,8	3,8	-4,3	х
озимої пшениці	3,8	5,8	1	-2,8	х
насіння соняшнику	3,8	4,7	5,4	1,6	142,1
валової продукції, тис. грн.	2	2,7	1,9	-0,1	95
Вироблено на 1 працівника: зерна	802,1	1040,1	322,4	-479,7	х
озимої пшениці	372,4	466,9	110,9	-261,5
насіння соняшнику	378,6	381,1	458,6	80	121,1
валової продукції, тис. грн.	198,6	219,3	163,4	-35,2	82,3
Прибуток на 1ц продукції, грн зерна	6,18	61,3	-20,3	-26,48	х
озимої пшениці	11,1	46,4	31	19,9	2,8 рази
насіння соняшнику	139,3	113,9	167,6	28,3	120,3
Прибуток від галузі - всього, тис. грн.	2472,4	1567,3	670,6	1,7 рази
в т.ч. на 100 га ріллі, грн.	39,4	108,8	63,9	24,5	1,6 рази
Рівень рентабельності /+/, збитковості /-/, %  в т.ч.: зерна	0,01	66,5	-23,7	х	х
озимої пшениці	4,6	48,7	19	14,4	4 рази
насіння соняшнику	74,7	53,8	58,8	-15,9	х

3.2 Факторний аналіз показників ефективності функціонування рослинницької галузі

У процесі аналізу необхідно вивчати також структуру витрат за економічним змістом, тобто за елементами витрат. Групування витрат по елементах необхідна для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергоємність, трудомісткість, фондомісткість і встановити вплив технологічного прогресу на структуру витрат. Якщо частка заробітної плати зменшується, а частка амортизації збільшується, то це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, про зростання продуктивності праці. Питома вага зарплати скорочується і в тому випадку, якщо збільшується частка покупних кормів, насіння та інших видів продукції, що свідчить про підвищення рівня кооперації та спеціалізації господарства.

Собівартість одиниці продукції рослинництва можна розрахувати тільки по завершенню технологічного циклу, що буває найчастіше в кінці року. Рівень собівартості залежить від двох комплексних факторів - виходу продукції і витрат на її виробництво.

Наведемо склад і структуру витрат на виробництво продукції рослинництва.

Виходячи з розрахункових даних таблиці 3.4 видно, що в динаміці відбулося збільшення витрат майже всіх елементів. Так загальні витрати зросли на 2814,2 тисяч гривень, при цьому оплата праці збільшилась на 232,7 тисячі гривень, матеріальні витрати в 2012 році становили 3750,6 тисяч гривень, амортизація збільшилась на 289,6 тисяч гривень, інші витрати на 461 тисячу гривень. У структурі виробничих витрат суттєвих змін не відбулося Так у 2010 році найбільшу питому вагу мали матеріальні витрати і їх частка становила близько 64,5%, то в 2012 році їх частка складає 63,3%. В той же час зросла питома вага оплати праці з 7,1% до 7,6%, що свідчить про її незначне підвищення за аналізуємий період.

Таблиця 3.4. Склад та структура витрат на виробництво продукції рослинництва в ПСП «Новогригорівське»

Показники	Рік						У середньому за три роки
	2010		2011		2012
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Витрати на оплату праці	219,6	7,1	328,6	6,5	452	7,6	333,4	7,2
Відрахування на соціальні заходи	79,9	2,6	118,9	3,7	168,1	2,8	122,3	2,6
Витрати на:
-насіння та посадковий матеріал	225,9	7,3	218,8	4,3	288,1	4,9	244,3	5,3
-мінеральні добрива	284,4	9,1	657,9	13,2	843	14,2	595,1	12,8
- нафтопродукти	852,7	27,4	1167,2	23,7	1316,1	22,2	1112	23,8
- електроенергію	25,7	0,8	35,3	0,5	24,8	0,4	28,6	0,5
- запасні застини	201,6	6,5	211,6	4,2	239,9	4,1	217,7	4,7
оплата послуг і робіт, що виконані сторонніми організаціями	417,3	13,4	642,4	13	1038,7	17,5	699,5	15
Амортизація основних засобів	186,7	6	511,4	10,3	476,3	8,1	391,5	8,3
Інші витрати	618,5	19,8	1018,9	20,6	1079,5	18,2	905,6	19,8
Усього витрат	3112,3	100	4911	100	5926,5	100	4650	100

Одним із важливих показників ефективності виробництва будь-якої продукції є собівартість її одиниці. Ефективність будь-якої підприємницької діяльності залежить від зниження витрат на одиницю продукції чи надання послуг, також зниження собівартості продукції. У свою чергу зниження витрат можливе в умовах доведення до кожного центру відповідальності принципів проти витратного механізму у вигляді різних систем.

Аналіз собівартості виробництва сільськогосподарської продукції як загалом, так і окремих її видів зумовлює потребу у відповідному інформаційному забезпеченні.

Фактична собівартість продукції чутливо реагує як на перевитрату нормативних трудових і грошово-матеріальних ресурсів на задану урожайність, так і на їх недовикористання. Все це призводить до того, що собівартість сільськогосподарських культур в господарствах, які знаходяться в одній природно - кліматичній зоні, різко відрізняється.

Щоб встановити причини зміни рівня собівартості продукції, вивчають фактори, які впливають на нього. Рівень собівартості продукції рослинництва залежить від двох комплексних факторів - урожайності і затрат праці. Виявимо вплив факторів на зміну собівартості 1 ц озимої пшениці.

Таблиця 3.5. Факторний аналіз собівартості 1 ц озимої пшениці в ПСП «Новогригорівське»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р., (+,-)
Затрати праці на 1 га, грн.	1555	2261,4	1562,7	7,7
Урожайність, ц з 1 га	17,7	30,1	16,1	-1,6
Затрати праці на 1 ц, грн.	87,9	75,1	97,1	9,2
Відхилення за рахунок:
а) урожайності	х	х	х	8,7
б) витрат	х	х	х	0,5

Визначимо вплив факторів на результативний показник за рахунок методу ланцюгових підстановок:

 = В₁₀ / У₁₀ = 1555/ 17,7 = 87,9 грн.

= В₁₀ / У₁₂ = 1555/ 16,1 = 96,6 грн.

= В₁₂ / У₁₂ = 1562,7/ 16,1 = 97,1 грн.

Відхилення у собівартості за рахунок:

а) урожайності 1 - 0 = 96,6 -87,9 = 8,7 грн.

б) витрат 2 - 1 = 97,1 - 96,6 = 0, 5 грн.

Таким чином загальне відхилення складає 9,2. На результативний показник вплинуло два фактори : витрати та урожайність і обидва позитивно. За рахунок витрат відбулося відхилення на 0,5 грн., а за рахунок урожайності на 8,7 грн.

Визначимо аналіз впливу основних факторів на відхилення вартості валового прибутку з реалізації озимої пшениці.

Таблиця 3.6. Аналіз впливу основних факторів на відхилення вартості валового прибутку з реалізації озимої пшениці у порівнянні показників 2012 року з показниками 2010 року в ПСП «Новогригорівське»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р., (+;-)
Обсяг реалізованої продукції, ц	7344	11168	1836	-5508
Середньо реалізаційна ціна 1 ц, грн.	98,8	121,7	128,1	29,3
Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.	87,7	75,3	97,1	9,4
Валовий прибуток 1 ц продукції, грн.	81518,4	518195,2	56916	-24602,4
Відхилення у валовому прибутку за рахунок: а) обсягу реалізованої продукції;	х	х	х	-61138,8
б) середньо реалізаційної ціни, грн.	х	х	х	53794,8
в) собівартості реалізованої продукції, грн.	х	х	х	-17258,4

Виходячи розрахункових даних таблиці 3.6 ми бачимо, що обсяг реалізованої продукції, тобто озимої пшениці в 2012 році в порівнянні з 2010

роком зменшився на 5508 ц. Собівартіість 1ц озимої пшениці зменшилась на 9,4 грн., а середньо реалізаційна ціна в свою чергу на 29,3 грн. Валовий прибуток 1 ц озимої пшениці зменшився на 24602,4 грн. На це вплинуло декілька факторів, таких як обсяг реалізованої продукції, середньо реалізаційна ціна та собівартість реалізованої продукції.

Для того щоб визначити як саме фактори впливають на валовий прибуток відобразимо залежність між факторами:

ВП = V * (Ц - Со),

де Вп - валовий прибуток;- обсяг реалізованої продукції;

Ц - середньо реалізаційна ціна;

Со - собівартість реалізованої продукції.

Визначимо вплив факторів на результативний показник за рахунок методу ланцюгових підстановок :

0 = V₁₀ * (Ц₁₀ - Со₁₀) = 7344 * (98,8 - 87,7) = 81518,4 грн.

= V₁₂ * (Ц₁₀ - Со₁₀) = 1836 * (98,8 - 87,7) = 20379,6 грн.

= V₁₂ * (Ц₁₂ - Со₁₀) = 1836 * (128,1 - 87,7) = 74174,4 грн.

= V₁₂ * (Ц₁₂ - Со₁₂) = 1836 * (128,1 - 97,1) = 56916 грн.

Відхилення у валовому прибутку за рахунок:

а) обсягу реалізованої продукції 1 - 0 = 20379,6 - 81518,4 = -61138,8 грн.

б) середньо реалізаційної ціни 2 - 1 = 74174,4 - 20379,6 = 53794,8 грн.

в) собівартість реалізованої продукції 3 - 2 = 56916 - 74174,4 = -17258,4 грн.

Таким чином загальне відхилення складає -24602,4. На результативний показник вплинуло два фактори негативно: обсяг реалізованої продукції та собівартість реалізованої продукції , влив яких на валовий прибуток знизив його на 78397 грн. За рахунок за рахунок середньореалізаційної ціни відбулося збільшення на 53794,8 грн.

Планування зниження собівартості продукції здійснюють шляхом планування зменшення витрат на одну гривню виробленої продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об’єднанні окремі групи.

Максимальне зниження собівартості в ринкових умовах кризової економіки, а також вільні ціни зумовлюють підприємства більше звертати уваги на одержання прибутку .

Визначаються типи собівартості: собівартість по центрам відповідальності; виробнича собівартість, що використовується для установлення цін, прийняття оперативних рішень. Принципи розмежувань різних видів собівартості потрібний суб’єктам господарювання для регулювання цифрами в потрібному їм напрямку.

Найважливішим методом виявлення невикористаних резервів зниження собівартості є порівняльний аналіз.

Для виявлення резервів зниження собівартості при порівняльному аналізі необхідно широко використовувати дані нормативних калькуляцій, що обчислюються на окрему продукцію (послугу, роботу) по підприємству в цілому і по окремих підрозділах. У нормативних калькуляціях витрати систематизовані по їх видах, а матеріали - по калькуляційних групах і т.д. До того ж нормативні калькуляції мають показники в вартісному виразі, чого немає в технічній документації.

З’ясування причин невиконання плану по зниженню собівартості допомагає керівництву знайти правильне рішення для мобілізації невикористаних резервів.

Першочерговим завданням кожного підприємства є зниження собівартості продукції, що виробляється на підприємстві. Шляхи цього зниження для кожного підприємства свої, і їх потрібно визначати виходячи зі специфіки діяльності підприємства.

.3 Аналіз резервів виробництва і реалізації продукції рослинництва

Концепція резервів з часом змінювалася, трансформувалася, набувала нових смислових відтінків зумовлених розвитком економічних відносин у системі господарювання. Це пов’язано із складністю та багатогранністю резервів та джерел їх формування.

Як відомо категорія резерви має два види походження:

-        резерви як запаси

-        резерви які пов’язані з додатковим отриманням продукції на що вказує процеси щодо невикористаних можливостей підприємства або можливості підвищення його ефективності виробництва за умов впровадження НТП і інновацій

Якщо ми говоримо про резерви, про такі як невикористанні можливості, то вони мають бути пов’язані з усуненням втрат та нераціональних втрат.

Другий підхід підвищення ефективності виробництва пов’язують з удосконаленням техніки, технології, впровадженням НТП в рослинництві та інновацій у цій галузі, якщо м з вами говоримо про невикористанні можливості, то це свідчить про безгосподарність, недостатню ефективність системи управління.

Резерви як невикористанні можливості підвищення ефективності роботи сільськогосподарських підприємств виникають тому, що завжди є розрив в часі між виникненням конкретних науково технічних досягнень і їх використанням у виробничій практиці. Безперервний розвиток науки проводять до того, що замість невикористаних резервів з’являються нові. Вони породжуються науково технічним прогресом і передовим виробничим досвідом.

Отже, проблема виникнення резервів - це проблема мобілізації можливостей пов’язаних з максимальним використанням передових досягнень, техніки, технології, організації виробництва, передового досвіду в даній галузі.

Виявлення резервів збільшення продукції рослинництва повинно здійснюватися за такими напрямами: розширення посівних площ, поліпшення їх структури і підвищення врожайності сільськогосподарських культур(рис. 3.1)

Для того щоб визначитися на що саме мають бути спрямовані резерви порівняємо урожайність основних сільськогосподарських культур за три досліджувані роки в ПСП «Новогригорівське» з ПАТ «ім.Чапаєва» Одеської області Саратського району.

Рис. 3.1 Основні напрямки пошуку резервів збільшення виробництва продукції рослинництва

Таблиця 3.1 Динаміка урожайності та площі основних сільськогосподарських культур в ПСП «Новогригорівське» та ПАТ «ім. Чапаєва»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.
ПСП «Новогригорывське»
Урожайність
Озима пщениця	17,7	30,1	16,1
Соняшник	9,7	11,5	8,9
Площа
Озима пщениця	483	435	150
Соняшник	895	928	1478
ПАТ «ім. Чапаєва»
Урожайність
Ячмінь	4,26	2,42	5,85
Озима пшениця	23,42	14,18	9,61
Соняшник	10,89	13,92	5,72
Площа
Ячмінь	989	390	701
Озима пшениця	630	637	297
Соняшник	581	608	694

Виходячи з даних таблиці 3.1, ми можемо зробити висновок ПСП «Новогригорівське» в 2012 році має вищі показники урожайності як озимої пшениці, так і соняшнику в порівнянні з ПАТ «ім. Чапаєва». Все ж потребує пошуку резервів її збільшення.

Підвищення ефективності галузі перш за все пов’язують із збільшенням виробництва продукції та підвищенням її якості. Оскільки можливості розширення площ посівів в Україні вичерпані(навпаки ставиться питання про зниження розорюваності земель), то основним фактором збільшення виробництва залишається підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Цього можна досягти різним шляхами і зокрема за рахунок поліпшення земельних угідь шляхом меліорації, боротьби з ерозією вапнування (гіпсування). Необхідно підвищувати продуктивність природних кормових угідь - сіножатей і пасовищ; ширше впроваджувати повторні і ущільні посіви, що також збільшує віддачу від потенціалу галузі.

Значно підвищити врожайність сільськогосподарських культур можна дотриманням агротехнічних умов. Проте не всі агротехнічні фактори однаковою мірою зумовлюють високу врожайність, тому особливу увагу приділяють сортооновленню, хімізації, меліорації, комплексній механізації і автоматизації виробничих процесів тощо.

Досвід передових підприємств і дані науково - досліджуваних установ показують,що за рахунок поліпшення селекційно - насінницької роботи, впровадження у виробництво врожайніших районованих сортів можна забезпечити приріст урожаю окремих культур на 20 % (табл. 3.2). Тому виправданою є підтримка державою створеної в Україні селекційно - насінницької системи, а не орієнтування на сорти зарубіжної селекції, які звичайно не пристосовані до наших умов, а їх придбання вимагає значно більших коштів, ніж їх потрібно для розвитку вітчизняної галузі.

Таблиця 3.2 Підрахунок збільшення урожайності виходячи з сортового складу

Сорт озимої пшениці	Очікувана урожайність, ц/га	Урожайність до сортового поліпшення, ц/га	Відхилення +,-
Генесі	52	16,1	35,9
Гурт	53	16,1	36,9
Каланча	53	16,1	36,9
Краєвид	52	16,1	35,9
Тонація	56	16,1

З таблиці 3.1 ми можемо зробити висновок, що підприємство для збільшення урожайності має використовувати інші сорти озимої пшениці. Найбільш врожайним сортом для степової зони є «Тонація», що може збільшити урожайність на 39,1 ц/га. Якщо в 2013 році засіяти 150 га, що виділені під озиму пшеницю, сортом «Тонація», то це збільшить резерв на 5985 ц.

Важливим і практично не вирішеним для України є нарощування потужностей випуску мінеральних добрив, внесення яких нині різко зменшилось. Якщо наприкінці 80 - х років підприємства України вносили лише половину оптимальної норми (80 - 100 кг поживних речовинна 1 га посіву), то тепер їх внесення зменшилось ще наполовину. За розрахунками вчених, за оптимальної норми внесення добрив і за всіх інших умов приріст зерна становив би 8 - 10 ц /га. Підтвердженням цього є висока окупність витрат на мінеральні добрива. У середньому по країні, займаючи у витратах виробництва 12 - 15 %, добрива забезпечують приріст валової продукції 45 - 50 %. Тому в Україні актуальним є максимальне використання добрив альтернативних мінеральним, зокрема, органічних (табл. 3.3) .

Таблиця 3.3 Резерв збільшення виробництва продукції зернових за рахунок додаткового внесення добрив в ПСП «Новогригорівське»

Показник	Зерно
Додаткове внесення добрив, ц NPK	1500
Фактична окупність 1ц NPK, ц	5
Резерв збільшення виробництва продукції,ц	7500

Істотним резервом збільшення виробництва продукції в рослинництві є підвищення окупності добрив, яка в свою чергу залежить від дози і якості добрив, їх структури, термінів і способів внесення в грунт (табл. 3.4).

На віддачу добрив значною мірою впливає вологозабезпеченість ґрунту. За даними наукових установ, раціональне зрошення підвищує ефективність мінеральних добрив у 2 - 3 рази порівняно з їх застосуванням на незрошуваних землях. Отже, підвищуючи ефективність добрив, дає змогу створити умови для одержання гарантованих високих урожаїв у зонах недостатнього зволоження, на які в Україні припадає більше 40 % площі ріллі.

Таблиця 3.4 Підрахунок резервів збільшення виробництва продукції за рахунок росту окупності добрив в ПСП «Новогригорівське»

Показник	Озима пшениця
Фактична окупність 1ц NPK, ц	4,8
Можлива окупність 1ц NPK, ц	5,0
Приріст окупності добрив, ц	0,2
Можлива кількість добрив, ц NPK	1500
Резерв збільшення виробництва продукції, ц	300

Останнім часом велику увагу приділяють приділяють біологічним методам захисту, які не тільки зберігають урожай, але й не знижують його якості. Найбільшого поширення набуває захист із застосуванням трихограми, що підвищує врожайність пшениці на 2 - 3 ц / га.

Виростити високі врожаї, забезпечити рекомендований комплекс агротехнічних заходів з урахуванням зональних умов і біологічних особливостей сорту допомагає комплексна механізація виробничих процесів у рослинництві. Вона забезпечує виконання всіх робіт у найкращі стислі строки, що, з одного боку, підвищує біологічний урожай, а з другого - скорочує його втрати при збиранні, доочищенні, транспортуванні.

Зміцнення матеріально - технічної бази дає змогу запровадити передові індустріальні та інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, що забезпечує збільшення виробництва продукції при підвищенні окупності витрат.

Істотним резервом збільшення обсягу продукції є запобігання її втратам. Причини втрат різні: обсипання зерна через розтягування строків обмолоту чи вибір невдалого способу збирання, недосконалість збиральної; поганий стан транспортних засобів, доріг, місць доочищення і зберігання сільськогосподарської продукції та ін. Іноді ці втрати досягають третини вирощеного врожаю. Так, оптимальним строком збирання зернових є 8 - 10 робочих днів. Якщо із збиранням зволікають на 20 днів після біологічної спілості хліба, втрачається до 30 % вирощеного врожаю (табл. 3.5). Особливо значні втрати за несприятливих кліматичних умов.

Таблиця 3.5 Підрахунок резервів збільшення виробництва зерна за рахунок збирання врожаю в оптимальні терміни в ПСП «Новогригорівське»

Культура	Площа, прибрана пізніше оптимального строку	Урожайність при збиранні, ц/га		Втрати продукції
		в термін	пізніше	з 1 га	зі всієї площі
Озима пшениця	30	16,1	11,7	4,4	132

Таким чином, якби підприємство організувало збирання врожаю в оптимальні терміни, то воно додатково могло би отримати 800 ц озимої пшениці.

Актуальним завданням сільськогосподарського виробництва є підвищення якості продукції. Цього можна досягти: виведенням нових сортів сільськогосподарських культур; застосуванням добрив у правильних співвідношення, збільшення питомої ваги внесення органічних добрив у правильних співвідношеннях, збільшення питомої ваги внесення органічних добрив; ширшим застосуванням біологічних методів захисту рослин; дотримання агротехнічних заходів при обробітку ґрунту і догляду за посівами; удосконалення машин і обладнання для збирання доробки сільськогосподарської продукції; впровадження прогресивних способів товарної обробки і транспортування продукції (розширення безтарних перевезень сипких вантажів, контейнерних перевезень, застосування спеціального транспорту,поліпшення шляхів і внутрішньогосподарських доріг та ін.); скороченням проміжних ланок у ланцюгу «поле - споживач», особливо щодо овочів та фруктів; збільшення потужностей з первинної переробки і належного зберігання сільськогосподарської продукції; застосуванням ефективних систем матеріального стимулювання за підвищення якості продукції.

Таким чином,основні резерви збільшення виробництва рослинницької продукції і поліпшення її якості полягають у докорінному поліпшенні земельних угідь на основі комплексу меліоративних заходів, збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня; своєчасному застосуванні засобів захисту рослин; комплексній механізації всіх галузей рослинництва з метою забезпечення своєчасного і високоякісного виконання комплексу робіт; впровадженні високоякісних районованих сортів сільськогосподарських культур, які б відповідали інтенсивним методам їх вирощування; застосуванні ефективних форм організації та оплати праці; найповнішому і найефективнішому використанні виробничого потенціалу обслуговуючих підприємств і організацій АПК; запобіганні втратам на всіх етапах проходження сільськогосподарської продукції.

Реалізація цих заходів забезпечить високу ефективність землеробства; збільшення виробництва екологічно чистої, конкурентоспроможної рослинницької продукції, підвищення окупності вкладень, поліпшення соціальних умов працівників.

Висновки та пропозиції

Проаналізувавши стан та ефективність виробничої програми з розвитку рослинницької галузі в ПСП «Новогригорівське» Вознесенського району Миколаївської області можемо зробити наступні висновки.

Проаналізувавши аналіз виробництва продукції за обсягом, видами (асортиментом) і якістю можемо відмітити, що валова продукція сільськогосподарського підприємства зросла майже на 4 % в 2012 році в порівнянні з 2010 роком. Коефіцієнт товарності в середньому складає понад одиницю. Збільшення собівартості продукції зернових на 98,5 % при зростанні середньої ціни реалізації на 61,3 % в 2012 році в відносному порівнянні до 2010 року, виробництво зерна знизилось майже на 50 %. При цьому господарство не отримує прибутку. Якщо аналізувати соняшник, то можна зазначити,що його виробництво зросло більш як на 50%. Собівартість зростає повільнішими темпами, ніж середня ціна реалізації, що свідчить про, що підприємство отримує прибуток по даній культурі і це прибуток за досліджуваний період збільшився на 20,3 %.

Щодо аналізу ресурсозабезпечення ПСП «Новогригорівське» та оцінка ефективності використання його ресурсів можемо зазначити, що підприємство не цілком ефективно використовує земельні угіддя. Хоча відбулося збільшення чистого доходу(виручки) від реалізації продукції на 0,8 тис. грн. з 1 га та зростання валового прибутку що припадає на 1 га сільськогосподарських угідь 0, 5 тис. грн. (у 2010 р.) до 0,8 тис. грн. (у 2012 р.), все ж таки відбулося зниження чистий прибуток на 1, що зменшився на 0,2 тис. грн.

році в порівнянні з 2010 роком збільшилася чисельність працівників на 6 чол. Також збільшилась вартість валової продукції на 171 тис. грн. Щодо середньорічної продуктивності праці, то вона зменшилась на 35,2 тис. грн. В господарстві в 2012 році середньомісячна заробітна плата була на рівні 1298,8 грн., що на 503,1 було більше ніж у 2010 році. В цілому фонд оплати праці за період з 2010 року до 2012 року підвищився на 232,4 тис. грн. або більше ніж у 2 рази.

Виручка від реалізації в 2012 році порівняно з 2010 роком зросла на 2130 тис. грн., а чистий прибуток знизився на 314 тис. грн. Щодо середньорічної вартості основних виробничих засобів, то відбулося зростання майже на 22 %. Капіталовіддача зросла на 0,4 грн., а капіталомісткість в свою чергу знизилась на 0,2 грн., що свідчить про механізацію, автоматизацію основних засобів на підприємстві. В 2010 році рентабельність основних засобів становила 49,8 %, вже в 2012 році - 29,7%, тобто в абсолютному відхилені 20,1%.

За досліджуваний період значно зменшилась питома вага оборотного капіталу у сфері виробництва ( з 95,6% у 2010 р. до 47,2 % у 2012 р.) і відповідно суттєве збільшення вартості оборотного капіталу у сфері обігу (на 2283 тис. грн. у 2012 р. ніж у 2010 р.). Середня вартість за три досліджуваних роки незавершеного виробництва складає 1272 тис. грн.

Аналізуючи аналіз фінансових результатів ПСП «Новогригорівське», можемо зробити наступні висновки. Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2012 році в порівнянні з 2010 роком зріс на 2556 тис. грн. Значне зростання попереднього показника призвело до збільшення чистого доходу (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 2130 тис. грн. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) збільшилась на 1239 тис. грн. зростання попередніх показників призвело до збільшення валового прибутку на 891 тис. грн. Щодо рентабельності діяльності підприємства то вона зменшилась на 7,3 %.

Щодо комплексного аналізу продукції рослинництва в ПСП «Новогоригорівське» можемо відмітити, що валовий збір озимої пшениці в досліджуваному періоді за 2010 - 2012 роки не має чіткої тенденції. Найбільший валовий збір було зібрано в 2011 році - 13,1 тис. ц, а найменший в 2012 році - 2,4 тис. ц. Порівнюючи 2012 рік із 2010 роком ми спостерігаємо зниження валового збору у 2010 році на 6,1 тис. ц. А порівнявши 2012 рік із 2010 роком урожайність озимої пшениці зменшилася на 9 %. Щодо валового збору соняшнику, то він має тенденцію до збільшення, як і площа. Якщо порівнювати 2012 рік з 2010 роком, то відбулося збільшення на 51,5% та 65,1% відповідно.

Урожайність основних сільськогосподарських культур (зерна, озимої пшениці, насіння соняшнику) має тенденцію до зменшення на 5,6 , на 1,6 та 0,8 ц з га відповідно. Щодо собівартості 1 ц реалізованої продукції, то спостерігаємо тенденцію до збільшення, найбільше у порівнянні 2012 року до 2010 року зросла собівартість зерна - в 2 рази. Середня ціна реалізації також збільшилась по цих культурах: зерна в 1,6 рази, озимої пшениці на 29,7 %, насіння соняшнику на 30,7 %. В свою чергу прибуток на 1 ц зерна зменшився на 26,48 грн., а на 1ц озимої пшениці і насіння соняшнику зріс на 19,9 та 23,8 грн. відповідно. Виробництво на 100 га ріллі зросло лише по насінню соняшника на 42,1 %, так як і виробництво на 1 працівника - на21,1%. Рівень рентабельності для озимої пшениці у 2012 році становить19 %, для насіння соняшнику - 58,8%. Для зерна - це рівень збитковості і він становить 23,7 %.

Оскільки валовий збір залежить від розміру посівних площ і рівня врожайності, цим чинникам слід приділяти найбільшу увагу . Для ефективного господарювання щорічно слід аналізувати зростання посівних площ і зміну їх структури, установлювати як виконується план сівби за звітний рік , вивчати рівень урожайності, виявляти чинники, що впливають на нього і резерви підвищення.

Підприємство для збільшення урожайності має використовувати інші сорти озимої пшениці. Найбільш врожайним сортом для степової зони є «Тонація», що може збільшити урожайність на 39,1 ц/га. Також цілком реально збільшити виробництво продукції зернових за рахунок додаткового внесення добрив на 7500 ц. Істотним резервом збільшення виробництва продукції є підвищення окупності добрив, яка в свою чергу залежить від дози і якості добрив, їх структури, термінів і способів внесення в грунт. При підвищенні окупності добрив резерв збільшення виробництва продукції становитиме 300 ц.

Для правильного керівництва підприємницькою діяльністю завжди слід мати дані про економічну ефективність вирощування різних культур, а це можливо лише при умові належно поставленого аналізу господарської діяльності.

Впровадження такого аналізу допоможе систематично здійснювати контроль за розвитком підприємства і виконанням госпрозрахункових планів (бізнес планів). Крім того за допомогою аналізу своєчасно встановлюють недоліки в діяльності підприємства , виявляють резерви та передові методи роботи і на основі цього накреслюють шляхи дальшого поліпшення показників господарювання.

Список використаних джерел

1.   Андрєєва Г.І. Економічний аналіз [Текст]: навч.-метод. Посібник /Г.І. Андрєєва. - К.: Знання, 2008. - 263 с.

2.      Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств [Текст]: Підручник /В.Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624с.

.        Бабець Є.К., Горлов М.І. Теорія економічного аналізу [Текст]: Навч. Посібник / Є.К. Бабець, М.І. Горлов. - К.: ВД «Професіонал», 2007. - 384 с.

.        Бесєдін В.Ф. Визначення і прогнозування показників продуктивності праці /В.Ф. Бесєдін // Економіка України: стратегічне планування. - К.: НДЕІ, - 2008. - С. 38-49

.        Бова Т.В. Оцінка ефективності використання виробничого потенціалу сучасних промислових підприємств /Т.В. Бова// Економічний простір.- 2010.- №12/2. - 148 с.

.        Болюх М.А. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 556 с.

.        Величко О.В. Організаційно-економічні передумови ефективного використання виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств

.        Ганжа Ю.В. Міжнародна практика факторного аналізу прибутку підприємства / Ю.В. Ганжа // Економіка та держава. - 2007. - № 4. - С.35-36

.        Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз : [навч. посіб.] / Б.Є. Грабовецький. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 256 с.

.        Даньків И.Я. Алгоритм прийняття управлінських рішень на основі аналізу спеціалізованої фінансової звітності [Текст] / И.Я. Даньків, Я.В. Шеверя // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2011. - № 10 (128). - Ч. 2. - С.45-53.

.        Дієсперов В. Оплата праці як похідна від її продуктивності та доходності / В.Дієсперов // Україна: аспекти праці. - 2012. - №7. - С. 32-37.

.        Заїка С.О. Аналіз виробництва валової і товарної продукції

.        Зоріна О.А. Види економічного аналізу: проблеми класифікації.

.        Зоріна О.А. Методологічні підходи в економічному аналізі / О.А.Зоріна// Вісник ЖДТУ - 2011. - №1(55). - 144 с.

.        Кіндрацька Г.І. Економічний аналіз [Текст]: Підручник / Г.І. Кіндрацька, М.С. Білик, А.Г. Загородній. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 487 с.

.        Ковальчук І.В. Економіка підприємства [Текст] : навч. посібник / І.В. Ковальчук. - К. : Знання, 2008. - 679 с.

.        Ковальчук М.І. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК [Текст]: Підручник / М.І. Ковальчук. - К.: КНЕУ, 2004. - 406с.

.        Кондратюк О.М. Витрати на виробництво продукції: ключові аспекти аналізу за економічними елементами / О. М. Кондратюк // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. - 2012. - №2(22). - С. 75-81.

.        Короткевич О.В. Рентабельність господарської діяльності підприємств / О.В. Короткевич// Економіка і прогнозування. - 2008. - №3. - С. 61-69.

.        Костенко Т.Д. Економічний аналіз и діагностика стану сучасного підприємства/ видання 2-ге перероблене та доповнене [Текст]: навч. посібник /Т.Д. Костенко. - К.: Центр учбової літератури, 2007 - 400 с.

.        Купалова Г.І. Теорія економічного аналізу [Текст]: навч. посіб./ Купалова Г.І. - К.: Знання, 2008. - 639 с

22.          Мних Є.В. <http://lib.academy.gov.ua/ISAPI/irbis64r_opak71/cgiirbis_64.dll?Z21ID=&I21DBN=DB-1&P21DBN=DB-1&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%9C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%84.%20%D0%92.> Економічний аналіз [Текст] : підручник / Є.В. Мних. - К.: Знання, 2011. - 631 с

.        Мойса М.Я. Організаційно-економічні чинники підвищення ефективності аграрних підприємств / М.Я. Мойса, Є.В. Голубков // Економіка АПК. - 2010.- № 1. - С. 86-93.

.        Мошенський С.З., Олійник О.В.. Економічний аналіз [Текст]: Підручник / Ф.Ф. Бутинець (відп.ред.). - 2-ге вид., доповн. і перероб. - Житомир : ПП "Рута", 2009. - 704с.

.        Офіційні дані Державного комітету статистики України

.        Попович В.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання [Текст]: Підручник /П.Я. Попович. - К.: Знання, 2009. - 630 с.

.        Рзаєва Т.Г. Економічний аналіз [Текст]: Навчальний посібник /Т.Г. Рзаєва. - Хмельницький: ТУП, 2008. - 199 с.

.        Россоха В.В. Теоретико-методичні засади формування, розвитку та оцінювання виробничого потенціалу сільськогосподарського підприємства / В.В. Россоха - К.: ННЦ ІАЕ, 2009. - 94 с.

.        Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства [Текст]: Навч. Посібник /Г.В. Савицька. - 2-ге вид, випр. і доп. - К:. Знання, 2005. - 662 с.

.        Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК [Текст]: учеб.пособие / Г.В. Савицкая. - 6-е изд., стер. - Мн.: Новое знание, 2006. - 652 с.

.        Сарай Н.І. Виробничий потенціал підприємства: сутність та особливості діагностики /Н.І. Сарай // Інноваційна економіка - 2012. - №12. - 140 с.

.        Сисак Е.П. Методичні аспекти оцінки земельних ресурсів: сучасний стан та перспективи

.        Сіменко І.В. Аналіз господарської діяльності [Текст]: навчальний посібник / за заг. ред. І.В. Сіменко, Т.Д. Косової. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2012. - 462 с.

.        Стец І.І. Потенціал і розвиток підприємства [Текст]: навчальний посібник / І.І. Стец. - Тернопіль: Економічна думка, 2010. - 674 с.

.        Тенюх З.І. Факторний аналіз ефективності діяльності підприємств державного сектору економіки України /З.І. Тенюх // Економічний аналіз : Збірник наукових праць ТНЕУ; редкол.: С.І. Шкарабан (голов. ред.) та ін. - Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2010. - Вип. 7. - с. 358 - 362.

.        Тищенко В.Б. Факторний аналіз продуктивності праці /В.Б. Тищенко// Управління розвитком. - 2013. - №11(151). - 140 с.

.        Федорович Р., Синькевич Н. Історія становлення та перспективи розвитку економічного аналізу / Р.Федорович, Н. Синькевич // Галицький економічний вісник. - 2011. - №1(30). - с.152-159

.        Чорна І.О. Ефективність використання основних виробничих фондів та розробка пропозицій щодо її поліпшення /О.І. Чорна // Держава та регіони. Серія «Економіка та підприємництво». - 2010. - №2. - с. 212-216.