Облік, аналіз та аудит розрахунків з постачальниками. Аналіз грошових коштів
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти організації обліку, аналізу та аудиту
розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
1.1 Економічна сутність розрахункових операцій з постачальниками і
аналіз грошових потоків
1.2 Огляд законодавчої, нормативної і спеціальної літератури
1.3 Методи аналізу розрахунків з постачальниками
Розділ 2. Особливості діяльності організації та методики обліку,
аналізу і аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових
потоків на ПСП "Вікторія"
2.1 Організаційно-економічна характеристика ПСП "
Вікторія" та СТОВ "Лан"
2.2 Стан та якість організації бухгалтерського обліку розрахункових
операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
2.3 Організація аналізу розрахункових операцій з постачальниками і
аналіз грошових потоків
2.4 Організація аудиту розрахункових операцій з постачальниками і
аналіз грошових потоків
Розділ 3. Шляхи удосконалення організації обліково-аналітичної та
контрольної роботи розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових
потоків
3.1 Пропозиції з організації обліку розрахункових операцій з
постачальниками і аналіз грошових потоків
3.2 Пропозиції з аналізу розрахункових операцій з постачальниками і
аналіз грошових потоків
3.3 Пропозиції з аудиту розрахункових операцій з постачальниками і
аналіз грошових потоків
Розділ 4. Комп’ютеризація обліку, аналізу та аудиту розрахункових
операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
4.1 Аналіз програмного забезпечення для організації обліку, аналізу
та аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
4.2 Організація обліку, аналізу і аудиту розрахункових операцій з
постачальниками і аналіз грошових потоків в умовах комп’ютеризації
Розділ 5. аналіз організації охорони праці ПСП "Вікторія"
та СТОВ "Лан"
5.1 Огляд нормативної бази з охорони праці
5.2 Аналіз умов праці бухгалтерії та шляхи їх удосконалення
Вступ
Підприємства постійно ведуть розрахунки з
постачальниками за придбані в них основні засоби, сировину, матеріали та інші
товарно-матеріальні цінності та надані послуги; з покупцями - за куплені ними
товари; з замовниками - за виконані роботи та надані послуги.
В умовах нестабільної ринкової економіки ризик
несплати або несвоєчасної оплати рахунків збільшується, це призводить до появи
дебіторської і кредиторської заборгованості. Частина цієї заборгованості в
процесі фінансово - господарської діяльності неминуча і повинна знаходиться в
рамках допустимих значень.
Розвиток ринкових відносин підвищує
відповідальність і самостійність підприємств у виробленні і прийнятті
управлінських рішень щодо забезпечення ефективності розрахунків з дебіторами і
кредиторами. Так, наприклад, значне перевищення дебіторської заборгованості над
кредиторською може призвести до так званого технічного банкрутства. Це пов’язано
зі значним відволіканням засобів підприємства з обороту і неможливістю гасити
вчасно заборгованість перед кредиторами. На підставі цього необхідно проводити
аналіз стану розрахунків. Для проведення аналізу використовуються данні
бухгалтерського обліку та звітності, тому важливу роль відіграє правильна
організація на підприємстві бухгалтерського обліку розрахункових операцій, яка
вимагає своєчасного і повного відображення господарських операцій із
розрахунків первинних документах і облікових регістрах.
Різко зростає значення фінансової стійкості
суб’єктів господарювання. Все це значно збільшує роль аналізу їх фінансового
стану: наявності, розміщення і використання грошових коштів. Результати такого
аналізу потрібні, перш за все, власникам, а також кредиторам, інвесторам,
постачальникам, менеджерам і податковим службам.
аудит облік розрахункова операція
В даний час велика увага приділяється надходженню
товарів і розрахунків з постачальниками. Це обумовлене тим, що постійно
здійснюється кругообіг фінансових і господарських засобів викликає безперервне
відновлення різноманітних розрахунків. Одним з найбільш поширених видів
розрахунків якраз і є розрахунки з постачальниками за товари та інші
матеріальні цінності.
Мета розрахунків з постачальниками - проаналізувати
та сприяти ефективній роботі, раціональному використанню ресурсів у процесі
здійснення підприємницької діяльності чи комерційної діяльності у сфері
розрахунків з постачальниками.
Метою роботи є облік, аналіз та аудит розрахунків
з постачальниками на підприємстві, та аналіз грошових потоків.
Для досягнення поставленої мети в роботі
обґрунтовано необхідність вирішення таких завдань:
вивчити теоретичні аспекти аналізу розрахунків з
постачальниками;
провести аналіз діючої нормативної бази обліку
розрахунків з постачальниками;
здійснити організаційно - економічну
характеристику базового підприємства;
визначити фінансовий стан підприємства;
провести аналіз заборгованості за даними базового
підприємства.
Об’єктом дослідження дипломної роботи обрано тему
"Організація та методика обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій
з постачальниками і аналіз грошових потоків на підприємстві ПСП
"Вікторія".
Предметом дослідження є організація та
методологія проведення аналізу розрахунків з постачальниками ПСП "Вікторія".
Дипломна робота складається із вступу, п’яти
розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
У вступі обумовлено актуальність теми
дослідження, її основні цілі та задачі, розкриті предмет, об’єкт та структура
дипломної роботи.
У першому розділі "Теоретичні аспекти
організації обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками
і аналіз грошових потоків" висвітлені теоретичні аспекти аналізу
розрахунків з постачальниками.
У другому розділі "Особливості діяльності
організації та методики обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з
постачальниками і аналіз грошових потоків" розглянута організаційно -
економічна характеристика підприємства та проаналізований фінансовий стан
підприємства.
У третьому розділі "Шляхи удосконалення
організації обліково аналітичної та контрольної роботи розрахункових операцій з
постачальниками і аналіз грошових потоків" був проведений аналіз
розрахунків з постачальниками та порівняльний аналіз кредиторської та
дебіторської заборгованості.
У четвертому розділі "Комп’ютеризація
обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз
грошових потоків" проводиться аналіз програмного забезпечення для
організації обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками
і аналіз грошових потоків.
У п’ятому розділі "Аналіз організації
охорони праці" проводиться огляд нормативної бази з охорони праці та
аналізуються умови праці бухгалтерії та шляхи їх удосконалення.
При написанні дипломної роботи були використанні:
нормативно - правові документи, періодичні видання, підручники та посібники,
внутрішні документи та Інтернет ресурси.
Розділ
1. Теоретичні аспекти організації обліку, аналізу та аудиту розрахункових
операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
1.1
Економічна сутність розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових
потоків
Господарські зв'язки - це необхідна умова
діяльності підприємства, тому що вони забезпечують безперебійність постачання,
безперервність процесу виробництва і своєчасність відвантаження, а так само
реалізації продукції (робіт, послуг). В науковій літературі загалом існують
досить чіткі визначення основних економічних категорій та зроблена оцінка
економічної сутності розрахунків з постачальниками та підрядниками, і її
значення, роль і місце в діяльності підприємства.
Постачальник - юридична чи фізична особа,
товаровиробник, торговець, що забезпечує постачання товарно-матеріальних
цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запчастин,
товарів), надання послуг (постачання електроенергії, газу, води, пари тощо),
виконання робіт (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо) покупцям
відповідно до замовлень, заявок, угод, договорів.
Постачання - матеріально-технічне забезпечення
підприємства основними і оборотними засобами виробництва.
Поставка товару - заключний стан виконання
договору купівлі-продажу, на якому відбувається передача товару продавцем
покупцеві, здійснюється остаточний фінансовий розрахунок по закінченні
операції.
Поставка - організація руху товарів від продавця
(його складів) до покупця. Здійснюється на підставі договорів (контрактів)
укладених між продавцем і покупцем, в яких повинно бути відображено наступні
основні умови поставки: вид, обсяг, строки поставки, вид транспортного засобу
тощо.
Договір купівлі-продажу - договір, у якому
встановлюються умови, обсяг купівлі, продажу товарів, ціни, умови й способи
оплати, строки поставки, спосіб транспортування і відповідні розрахунки,
відповідальність сторін за порушення умов договору тощо.
Оформляються і закріплюються господарські зв'язки
договорами, згідно яким одне підприємство виступає постачальником
товарно-матеріальних цінностей, чи робіт послуг, а інше їх покупцем,
споживачем, а значить і платником. У договорах обмовляються: вид матеріальних цінностей,
що поставляються, виконуваних робіт і послуг; комерційні умови постачання;
кількісні і вартісні показники постачань; терміни відвантаження матеріальних
цінностей (виконання робіт послуг); порядок розрахунків (умови платежів) між
підприємством і постачальниками (підрядчиками).
З метою підвищення надійності поставок при виборі
постачальника потрібно враховувати ряд умов, серед яких: цінова
конкурентоспроможність (включаючи витрати на зберігання, транспортування і
страхування); умови платежу; гарантійні строки; ремонт і після продажне
обслуговування; відповідність продукції постачальника стандартам якості;
можливість закупок безпосередньо у виробників або оптовиків; географічне місце
розташування; основні види діяльності та фінансовий стан; виробнича потужність
та обсяги випуску продукції за останні роки.
Розрахунки з постачальниками є кредиторською
заборгованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого
погашення зобов’язань.
Кредитори - це підприємства, організації,
установи, фізичні особи, перед якими дане підприємство має кредиторську
заборгованість.
Кредиторська заборгованість - кошти підприємства,
організації або установи, які підлягають сплаті відповідним юридичним або
фізичним особам.
Кредиторська заборгованість - заборгованість
фізичним та юридичним особам: за матеріальні цінності, виконані роботи та
отримані послуги (в тому числі яка забезпечена векселями); з сум авансів
одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання
робіт (послуг); за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з
працівників підприємства; також заборгованість з оплати праці, включаючи
депоновану заробітну плату; заборгованість підприємства його учасникам
(засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формування
статутного капіталу; заборгованість пов'язаним сторонам та з внутрішньовідомчих
розрахунків; інша заборгованість з поточних зобов'язань.
Кредиторська заборгованість, хоча і є тимчасовим
залученням позикових засобів, в результаті негативно впливає на стан
підприємств, оскільки наявність кредиторської заборгованості говорить про
неплатоспроможності підприємства і підриває авторитет підприємства у покупців і
замовників. Кредиторська заборгованість з терміном позовної давності, що тік,
підлягає віднесенню до бюджету, тобто остаточно вилучається з господарської
діяльності підприємств-виробників.
Розрізняють нормальну і прострочену кредиторську
заборгованість.
Нормальна виникає у межах діючих термінів її
сплати.
Заборгованість, не погашена з настанням термінів
сплати, є простроченою.
В регульованих ринкових системах з розвинутим
господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у
передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позові в
судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування
збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості
суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який
водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання
можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами,
що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки.
Економічна сутність кредиторської заборгованості
полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти,
але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному
кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина
майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і
її кредиторами. Організація володіє і користається кредиторською
заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна
кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна суть борги
організації, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні
організації-боржника. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту
юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві
володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей,
визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги
організації перед кредиторами, тобто обличчями, уповноваженими на вимоги чи
стягнення від організації зазначеної частини майна.
Поточна кредиторська заборгованість складається
із заборгованості постачальникам за одержані від них товарно-матеріальні
цінності, заборгованості перед бюджетом за податковими платежами,
заборгованості з оплати праці і страхування, авансів покупців у рахунок
майбутніх відвантажень та інше.
Залежно від умов виникнення кредиторську
заборгованість поділяють на:
допустиму;
невиправдану.
Допустимою вважається заборгованість
постачальникам за акцептованими платіжними вимогами, непрострочена
заборгованість перед бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування та
інших поточних зобов'язань.
До невиправданої кредиторської заборгованості
належать усі види простроченої заборгованості підприємства перед
постачальниками, банками, бюджетом, учасниками та іншими контрагентами
господарських відносин.
Така заборгованість часто є наслідком скрутного
фінансового стану, коли відсутні кошти для платежів. Вона може виникати також у
зв'язку з несвоєчасним оформленням і поданням розрахунково-платіжних
документів, допущеними помилками у розрахунках.
Підприємства зобов'язані своєчасно
розраховуватися за своїми зобов'язаннями. За несвоєчасні розрахунки вони мають
сплачувати штрафи і неустойки. Однак практика свідчить, що можливість уникнути
майнової відповідальності за невиконання власних договірних зобов'язань дає їм
змогу ухилятися від взаєморозрахунків з партнерами.
Несвоєчасність платежів викликає фінансові
ускладнення у підприємств-кредиторів, негативно впливає на їх господарську
діяльність, у підсумку і на економіку країни загалом.
В умовах кризового стану економіки частка
кредиторської заборгованості у джерелах формування майна підприємств торгівлі
суттєво зростає. Це призводить до збільшення їх фінансової залежності від
кредиторів.
З урахуванням відзначених ознак кредиторську
заборгованість можна було б визначити як частина майна організації, що є
предметом виниклих з різних правових основ боргових зобов'язань організації
дебітора (боржника) перед уповноваженими обличчями кредиторами, що підлягає
бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації
балансоутримувача.
Якщо кредитор по настанні термінів виконання
зобов'язання не звертається до організації-дебітора з вимогою про виплату
боргів, кредиторська заборгованість залишається в розпорядженні дебітора і він
може або повернути кредитору борги за власною ініціативою, або використовувати
незатребувані засоби в складі свого майна. Неповернення боргу спричиняє
застосування до боржника визначених майнових санкцій: стягнення неустойки,
передбаченої договором; штрафів, установлених законом; відсотків за
користування чужими коштами внаслідок їхнього неправомірного утримання,
відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті. Кредитори
можуть стягнути з дебітора й збитки, заподіяні ним несвоєчасним поверненням чи
неповерненням боргів: за загальним правилом збитки відшкодовуються в частині,
не покритою неустойкою чи відсотками, стягуваними за користування чужими
коштами. Неповернення боргів може привести до порушення в арбітражному суді
справи про неспроможність (банкрутстві) організації-дебітора.
Кредиторська заборгованість, відображена у ІV-му
розділі пасиву балансу "Поточні зобов'язання". Вона виникає у зв'язку
з тим, що у процесі діяльності підприємства не завжди здійснюють розрахунки з
юридичними і фізичними особами одночасно з відчуженням майна, виконанням робіт,
наданням послуг, що призводить до виникнення певних зобов'язань перед
постачальниками та іншими контрагентами господарських відносин.
Кредиторська заборгованість, що при цьому
виникає, є різновидом комерційного кредиту, який виступає важливим фактором
стабілізації фінансового стану підприємства.
За діючими правилами в поясненнях до
бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати в числі інших
додаткових даних указують зведення "про наявність на початок і кінець звітного
періоду окремих видів кредиторської заборгованості". До складу
кредиторської заборгованості входять показники по наступним позиціях:
постачальники і підрядчики;
векселя до сплати;
заборгованість перед дочірніми і залежними
суспільствами;
заборгованість перед персоналом організації;
заборгованість перед бюджетом і соціальними
фондами;
заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті
доходів;
аванси отримані;
інші кредитори.
У залежності від юридичної природи і правового
режиму зазначені позиції можуть бути зведені до трьох груп.
Перша - це заборгованість організації перед
бюджетом і соціальними фондами. Заборгованість перед бюджетом - це, недоїмки,
тобто не сплачені своєчасно податки; нараховані податковими органами фінансові
санкції; заборгованість по платежах прирівняним з погляду їхньої обов'язковості
до податків, наприклад, по платежах у дорожні фонди, митним зборам і іншим
видам платежів, що надходять безпосередньо на казначейські рахунки у
федеральний, регіональний чи місцевий бюджет (наприклад, платежі по державному
зборі зараховують у федеральний бюджет на рахунки федерального казначейства).
До цієї ж групи відноситься заборгованість по обов'язкових платежах у
позабюджетні фінансові фонди.
Друга група - заборгованість організації перед її
персоналом: борги по виплатах працівникам заробітної плати, компенсаціям,
платежам у порядку відшкодування шкоди, заподіяного здоров'ю чи працівників
унаслідок смерті працівника на виробництві.
Третя група - заборгованість перед партнерами і
контрагентами по договірних і корпоративних зобов'язаннях: борги по платежах
постачальникам за поставлені товари, підрядчикам - за виконані роботи з
повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплата векселів. Тут же
заборгованість організації перед учасниками (засновниками) по виплаті їм
доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновника перед
дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, по компенсації
збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основного суспільства. Борги
третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їх види зазначені в
Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені одним відверненим терміном -
"Інші кредитори").
У сучасній економічній літературі питання
сутності грошових потоків підприємства по-різному трактується вченими.
Відсутній єдиний підхід до розуміння цього поняття. Так, згідно П (С) БО 4 рух
грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.
Підходи вітчизняних та зарубіжних авторів щодо
сутності грошових потоків наведені в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Розкриття поняття "грошовий потік"
різними авторами
|
Автор
|
Визначення
|
|
Крамаренко
Г.О.
|
Грошовий
потік - сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів,
генерованих господарською діяльністю підприємства
|
|
Старостенко
Г.Г., Мірко Н.В.
|
Грошовий
потік - надходження і ви трати грошових коштів у процесі здійснення
господарської діяльності підприємства
|
|
Бутинець
Ф.Ф.
|
Грошовий
потік - найважливіший самостійний об'єкт фінансового аналізу, який
проводиться з метою оцінки фінансової стійкості та платоспроможності
підприємства
|
|
Кірсґіцев
Г.Г.
|
Грошовий
потік - є одним із ключових моментів оптимального співвідношення між
ліквідністю та прибутковістю
|
|
Крамаренко
В.І.
|
Грошовий
потік - сукупність надходжень і вибуття коштів за певний період часу,
сформованих у процесі господарської діяльності
|
|
Маркіна
І.А.
|
Грошовий
потік - сукупність розподілених за часом надходжень і виплат грошових коштів,
які утворюються в процесі господарської діяльності і пов'язані із за без
печенням його платоспроможності
|
|
Е.
Нікбахт, А. Гроппеллі
|
Грошовий
потік - як міра ліквідності підприємства, що складається з чистого доходу і
безготівкових витрат, таких, як амортизаційні відрахування
|
Узагальнивши вищенаведені визначення, вважаємо,
що найбільш точно розкриває поняття "грошовий потік" наступна
дефініція: грошовий потік - сукупність надходжень і вибуття коштів за певний
період часу, сформованих у процесі господарської діяльності.
Грошові потоки підприємства в цілях аналізу
класифікуються за наступними ознаками:
за масштабами обслуговування господарського
процесу:
а) грошовий потік по підприємству;
б) грошовий потік за окремими структурними
підрозділами;
в) грошовий потік за окремими господарськими
операціями.
за видами діяльності:
а) грошовий потік від операційної
діяльності;
б) грошовий потік від інвестиційної
діяльності;
в) грошовий потік від фінансової діяльності.
за спрямованістю руху грошових коштів:
а) позитивний грошовий потік;
б) від'ємний грошовий потік.
за методом обчислення:
а) валовий грошовий потік;
б) чистий грошовий потік.
за рівнем достатності:
а) надлишковий грошовий потік;
б) дефіцитний грошовий потік.
за методом оцінки за часом:
а) майбутній грошовий потік;
б) теперішній грошовий потік.
за регулярністю формування:
а) регулярний грошовий потік;
б) дискретний грошовий потік.
за стабільністю формування:
а) регулярний грошовий потік з рівномірними
часовими інтервалами;
б) регулярний грошовий потік з нерівномірними
часовими інтервалами [2, С.144-146].
Рух грошових коштів на підприємстві аналізується
на підставі звіту про рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів - це
звіт про зміни фінансового стану підприємства, складений на основі вивчення
потоків грошових коштів.
У звіті аналіз грошових коштів здійснюється за
трьома основними напрямками, а саме:
а) операційна діяльність - це основна
діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною
чи фінансовою діяльністю;
б) інвестиційна діяльність - це діяльність,
яка призводить до придбання та реалізації тих необоротних активів, а також тих
фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових
коштів;
в) фінансова діяльність - це діяльність,
яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу
підприємства [5, С.45].
Таке групування дає можливість проаналізувати
поточні потоки грошових коштів, оцінити здатність підприємства погасити свою
заборгованість та виплатити дивіденди, проаналізувати необхідність залучення
додаткових фінансових ресурсів [8, С.150].
Таким чином, грошові потоки підприємства - це надходження
і витрати грошових коштів у процесі здійснення господарської діяльності
підприємства.
.2
Огляд законодавчої, нормативної і спеціальної літератури
Функціонування будь-якого господарюючого суб’єкту
значно залежить від нормативної бази, що регулює правові та економічні
відносини підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з
трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд
нормативно-правової бази підприємства.
Під час огляду нормативної бази велика увага
приділяється законодавчим актам, що регулюють бухгалтерський облік на
підприємстві, так як він є необхідною інформаційною базою для всіх підсистем
управління (обліку, аналізу, аудиту, планування тощо).
Основні оброблені джерела нормативної бази та
напрямки їх використання представлені в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2
Нормативно-правова база.
|
№
|
Нормативний
документ, ким і коли виданий
|
Короткий
зміст
|
|
1
|
2
|
3
|
|
1
|
Господарський
кодекс України ВРУ № 436-ІV від 13.01.2003 р.
|
Цей
Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює
господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення
господарської діяльності між суб’єктами господарювання.
|
|
2
|
Цивільний
кодекс України ВРУ; № 435-ІV від 16.01.2003
|
Цей
Кодекс регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини),
засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій
самостійності їх учасників.
|
|
3
|
Закон
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
ВРУ № 996-XІV від 16.07.1997 р.
|
Визначає
правові засоби регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та
складання фінансової звітності в Україні.
|
|
4
|
Закон
України "Про підприємництво" Верховна Рада УРСР; № 698-XІІ від
07.02.1991
|
Цей
Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення
підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами
на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його
державної підтримки.
|
|
5
|
Закон
України "Про власність" Верховна Рада УРСР; № 697-XІІ від
07.02.1991
|
Закон
про власність спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет
України
|
|
6
|
Закон
України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Верховна Рада УРСР; №
959-XІІ від 16.04.1991
|
Має на
меті запровадження правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної
діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне,
науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі
виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту,
експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських
операцій, надання різноманітних послуг,
|
|
7
|
Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової
звітності" МФУ № 8 від 31.03.1997 р.
|
Визначає
мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до признання
і розкриття її елементів
|
|
8
|
Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові
результати" МФУ №87 від 31.03.1998 р.
|
Визначається
склад і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до
розкриття його статей
|
|
9
|
Положення
про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. МФУ від
24.05.1995 р. №88
|
Встановлює
порядок відображення та зберігання первинних документів, облікових регістрів,
бухгалтерської звітності підприємствами
|
|
10
|
Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Наказ МФУ від
31.03.1999 р. №87
|
Цим
положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги
до розкриття його статей
|
|
11
|
Міжнародні
стандарти аудиту (МСА)
|
Носять
рекомендаційний характер для аудиторів усіх країн світу. В них розроблено
професійні вимоги до аудиту на міжнародному та соціальному рівні
|
|
12
|
Інструкція
"Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів,
капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій" МФУ № 291 від 30.11.1999 р.
|
Встановлює
призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для
узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух
активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності
підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків та бюджетних
установ), незалежно від форм власності, організаційно-правових норм і видів
діяльності, а також виділених на окремий баланс філій
|
Основи нової системи бухгалтерського обліку були
закладені в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність
в Україні" та конкретизовані у відповідних Положеннях (стандартах)
бухгалтерського обліку.
Даний Закон визначає правові засади регулювання,
організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в
Україні, визначає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського
обліку та інше.
Що ж стосується Положень (стандартів)
бухгалтерського обліку /П (С) БО/, то це сукупність прийомів і процедур
організації і методології бухгалтерського обліку та звітності, розроблених
практикою і узагальнених наукою.
Важливим інструментом реалізації міжнародних
принципів і методів бухгалтерського обліку є новий План рахунків. Головною
метою нового Плану рахунків є забезпечення інформацією, потрібною для контролю
за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень та складання
фінансової звітності.
Структура нового Плану рахунків узгоджена зі
структурою Балансу і Звіту про фінансові результати, що значно полегшить роботу
працівників бухгалтерії при складанні фінансової звітності.
У новому Плані рахунків використано децимальну
систему кодування, за якою кожна цифра у коді рахунку визначає відповідну
складову частину (клас, рахунок, субрахунок) Плану рахунків. Це означає, що
максимальна можлива кількість рахунків у новому Плані дорівнює 99, а кожний
рахунок може включати до 9 субрахунків (рахунків другого порядку).
Зазначеними нормативними актами передбачені
кардинальні зміни в оцінці майна, визначенні облікової політики, формуванні
доходів і витрат, кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств.
Суттєвих змін зазнала фінансова звітність підприємства, зокрема, Баланс, Звіт
про фінансові результати. Вводяться нові форми бухгалтерської звітності такі як
Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал.
Взаємини з постачальниками мають будуватися на
договірній (контрактної) основі. Сам по собі факт наявності договору ні від
чого не захищає. Договір має бути грамотно складений, щоб у випадку невиконання
постачальником своїх зобов’язань підприємство не несло фінансових або
матеріальних збитків (утрат), як прямих, так і непрямих. Взагалі робота зі
складання і укладання договорів бухгалтера напряму не стосується. Він може
виступити тільки в ролі консультанта з питань оформлення документів (заявок,
рахунків, накладних, доручень і т.д.), порядку, форми і виду оплати
(готівковими або безготівковими коштами, в національній або іноземній валюті,
до або після здійснення постачання і т.д.) і з інших питань, пов’язаних з
бухгалтерським і податковим обліком. Але в цілому відповідати за
"договірну" роботу має юрист підприємства, оскільки така робота
вимагає високих професійних знань широкого спектра правових питань. Бухгалтер
зобов’язаний перед тим, як підписувати будь-які розрахунково-платіжні документи
по операціях з будь-яким постачальником або підрядчиком, уважно ознайомитися з
основними положеннями договору (контракту), оцінити їхню законність у плані
бухгалтерського та податкового обліку і тільки після цього підписувати
зазначені документи. Крім цього, знання основних положень договору (контракту)
необхідні бухгалтеру для того, щоб контролювати відповідність отриманих
товарно-матеріальних цінностей, робіт або послуг умовам договору, вчасно
здійснювати за них платежі та вірно відображати розрахунки з постачальниками і
підрядчиками в бухгалтерському і податковому обліку.
Необхідно відзначити, що не завжди з
постачальниками укладаються договори. Особливо часто це відбувається у взаєминах
з постачальниками, що здійснюють торгову діяльність. У цьому випадку взаємини
будуються на основі вимог законодавства.
Розрахунки з постачальниками в спрощеному
варіанті укладаються в схему "товар - гроші" або "гроші -
товар", залежно від того, як ви домовитеся з постачальником: про наступну,
після постачання товару, оплату або попередню оплату товару, що поставляється.
Є ще один варіант - "товар на товар", що називається бартерною та
товарообмінною операцією.
Бартер - прямий безгрошовий обмін товарами або
послугами. Здійснюється за єдиним договором, в якому з метою еквівалентності
обміну, для визначення розміру страхових сум, оцінки претензій, нарахування
санкцій фіксується сума договору. Бартерна операція - це товарообмінна
експортно-імпортна операція на збалансованій по вартості (ціні) основі з
передачею права власності на товар без платежу грішми (натуральний обмін).
Зменшують витрати на податки та інші господарські операції.
Бартерна угода - це без валютний, але оцінений і
збалансований обмін товарами, який оформляється єдиним договором (контрактом).
Оцінка товарів проводиться з метою створення умов для еквівалентності обміну, а
також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій,
нарахування санкцій. Умовою еквівалентності є обмін товарів за світовими або
договірними цінами. Розрахунки з взаємних претензій (штрафи і т.д.) при
бартерних операціях здійснюються додатковими поставками або зменшенням поставок
товарів. Головна причина застосування бартерних угод - валютні проблеми (недостача
конвертованої валюти, її нестійкість і т.д.).
Товарообмінна операція - це господарча операція
суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає розрахунок за реалізовану
продукцію (роботи, послуги) інший, ніж у грошовій формі, включаючи будь-які види
погашення (заліку) взаємозаборгованості між сторонами господарчої операції без
проведення грошових розрахунків, за винятком випадків міждержавного клірингу,
що проводиться за рішенням Президента України або Кабінету Міністрів України.
Державою передбачене законодавче регулювання
розрахунків з постачальниками і підрядниками. Затверджено порядок відображення
розрахунків в бухгалтерському обліку за відповідним рахунком 63
"Розрахунки з постачальниками і підрядниками", який має відповідні
субрахунки. Записи зі здійснення господарської операції відповідно до
законодавства заносяться у відповідні регістри бухгалтерського обліку.
Відносини в які підприємство вступає з
постачальником і зобов’язане сплатити певну суму грошових коштів за отримані
послуги, товари, регулюються Господарським кодексом.
Облік розрахунків з постачальниками та
підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і
надані послуги ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та
підрядниками".
Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку
розрахунків з постачальниками та підрядниками.
|
№ п/п
|
Зміст
господарської операції
|
Кореспондуючі
рахунки
|
|
|
Дебет
|
Кредит
|
|
1.
|
Відображено
надходження від постачальника основних засобів або вартості виконаних робіт
підрядником, пов’язаних із створенням основних засобів
|
15
"Капітальні інвестиції"
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
|
2.
|
Відображено
надходження на підприємство від постачальника товарно - матеріальних
цінностей
|
20
"Виробничі запаси" 21 "Поточні біологічні активи" 22
"Малоцінні та швидкозношувані предмети" 25
"Напівфабрикати" 28 "Товари"
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
|
3.
|
Віднесено
на витрати виробництва вартість робіт, виконаних підрядником
|
23
"Виробництво"
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
|
4.
|
Повернуто
на підприємство від постачальника раніше перераховані йому кошти
|
30
"Каса" 31 "Рахунки в банках"
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
|
5.
|
Відображено
суму недостачі при оприбуткуванні на склад цінностей від постачальника
|
374
"Розрахунки за претензіями"
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
|
6.
|
Відображено
суму ПДВ (податкового кредиту) із вартості придбаних цінностей у
постачальника, а також виконаних робіт і послуг підрядником
|
64
"Розрахунки за податками й платежами"
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
|
7.
|
Належить
підрядникам за виконані роботи і надані послуги
|
91
"Загально-виробничі витрати" 92 "Адміністративні витрати"
93 "Витрати на збут"
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
|
8.
|
Визнано
підприємством претензії (штрафи, пені, неустойки), пред’явлені зі сторони
постачальника
|
948
"Визнані штрафи, пені, неустойки"
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
|
9.
|
Списано
безнадійну дебіторську заборгованість по розрахунках із постачальниками на
інші витрати операційної діяльності
|
944
"Сумнівні та безнадійні борги"
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
|
10.
|
Нараховано
заборгованість підрядній організації за здійснення робіт, пов’язаних із
запобіганням або ліквідацією наслідків стихійного лиха
|
993
"Інші надзвичайні витрати"
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
|
11.
|
Проведена
оплата постачальникам та підрядникам за поставлені цінності, виконані роботи
і надані послуги
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками’’
|
30
"Каса" 31 "Рахунки в банках"
|
|
12.
|
В
рахунок оплати заборгованості перед постачальником передано векселі, отримані
підприємством від покупця
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками’’
|
34
"Короткострокові векселі одержані"
|
|
13.
|
Погашено
заборгованість перед постачальником коштами, виданими підзвітним особам
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
372
"Розрахунки з підзвітними особами"
|
|
14.
|
В
рахунок погашення боргу передано постачальнику акції підприємства
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
46
"Неоплачений капітал"
|
|
15.
|
Проведено
розрахунок з постачальником за рахунок позики банку
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
50"Довгострокові
позики" 60"Короткострокові позики"
|
|
16.
|
Видано
вексель постачальникам та підрядникам в рахунок поставки цінностей або
виконаних робіт
|
63
"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
|
51
"Довгострокові векселі видані" 62 "Короткострокові векселі
видані"
|
1.3
Методи аналізу розрахунків з постачальниками
Значна питома вага в складі джерел коштів
підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й
кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з
дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім
провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.
Мета аналізу кредиторської заборгованості
підприємства - інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно
впливають фактичні або прогнозні дані щодо стану кредиторської заборгованості.
При цьому отримують певну кількість ключових, найінформативніших параметрів, що
об’єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства.
За допомогою чітко організованого аналізу
кредиторської заборгованості вчасно відстежується погіршення фінансового стану
підприємства, коли поряд з показниками його стабільності появляються показники,
що характеризують негативні тенденції у господарській діяльності.
Суть аналізу кредиторської заборгованості
проявляється через його принципи, функції, роль в управлянні та його завданні.
Основними принципами аналізу є об’єктивність, науковість, системний підхід,
комплектність, оперативність, дієвість, соціально - економічний підхід.
Аналіз є важливою функцією управління
виробництвом. Його організація залежить від умов виконання цієї функції.
Завдання аналізу кредиторської заборгованості
зумовлені завданнями управління підприємством. Завдання фінансового аналізу
кредиторської заборгованості полягає в інформаційному забезпеченні прийняття
ефективних рішень щодо управління кредиторською заборгованістю, прибуткової
поточної діяльності за рахунок ефективного використання кредиторської
заборгованості.
У процесі дослідження необхідно врахувати
істотний вплив на фінансовий стан підприємства таких зовнішніх факторів, як
зміна рівня цін на матеріально-технічні ресурси, тарифів на перевезення
вантажів, зміни ставок відсотків за одержані кредити, зміни в податковому
законодавстві тощо.
Важливо визначити місце підприємства в галузі,
його конкурентоспроможність. При цьому необхідно врахувати специфіку галузі,
форму власності, виробничу потужність підприємства.
Важливість аналізу і керування кредиторською
заборгованістю обумовлюється її значною часткою в поточних пасивах
підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміку показників його
платоспроможності і ліквідності.
Напрямки аналізу кредиторської заборгованості:
загальний аналіз кредиторської
заборгованості (Вертикальний, горизонтальний аналіз);
аналіз руху кредиторської заборгованості;
аналіз ефективності використання кредиторської
заборгованості;
аналіз платоспроможності підприємства.
Для планування кредиторської заборгованості на
короткостроковий період можна умовно приймати, що погашення заборгованості
виробляється рівними частками протягом запланованої кількості днів додатково до
поточного платежам, з урахуванням суми виданих авансів. При розрахунку витрати
коштів сума платежу поділяється на кількість днів місяця і зміщається щодо
місяця в обсязі, що приходиться на період відстрочки.
Прогнозний розрахунок кредиторської
заборгованості є одним з основних етапів формування бюджету руху коштів і
прогнозного балансу, а також для виконання фінансового аналізу.
Для аналізу стану кредиторської заборгованості
використовуються коефіцієнти оборотності кредиторської заборгованості, що
відносяться до групи показників ділової активності.
Аналіз кредиторської заборгованості підприємства
проводиться на основі використання його фінансової звітності. Для того щоб
співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів
діяльності підприємства, при розрахунку ряду коефіцієнтів оборотності
кредиторської заборгованості використовуються показники фінансових результатів.
Передусім треба перевірити достовірність
інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього
користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і
договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і
зобов'язання підприємства.
У процесі аналізу необхідно дати оцінку умов
заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів,
можливості залучення додаткових джерел фінансування.
Аналіз власне кредиторської заборгованості
починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за
даними форми №1 "Баланс". Для цього розраховують питому вагу кожного
виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники
розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в
структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих
складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її
складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.
Як правило, основною причиною змін структури
кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити
порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості.
Кредиторська заборгованість виникає внаслідок:
існуючої системи розрахунків (при не збігу
строків нарахування та термінів оплати);
несвоєчасність виконання підприємством своїх
зобов'язань.
При поглибленому аналізі кредиторської
заборгованості доцільно розглянути залишок зобов'язань на кінець звітного
періоду за термінам освіти, як і в дебіторській заборгованості. Особлива увага
звертається н прострочену кредиторську заборгованість.
Динаміку зміни кредиторської заборгованості можна
виявити, використовуючи горизонтальний або трендовий аналіз, як абсолютних
значень заборгованості, так і її питомої ваги, а також щодо зміни оборотності
кредиторської заборгованості.
При аналізі важливо з'ясувати, який вплив
дебіторська і кредиторська заборгованості надають на фінансовий стан
підприємства. З цією метою вивчається процентне відношення заборгованості до
суми оборотних коштів заводу, а також співвідношення між дебіторською і
кредиторською заборгованістю. Підвищення процентного відношення заборгованості
до суми власних і прирівняних до них оборотних коштів, як правило, свідчить про
погіршення фінансової роботи на підприємстві. Перевищення кредиторської
заборгованості над дебіторською вказує на використання підприємством в обороті
залучених коштів. Якщо ж спостерігається зворотна картина, то це говорить про
відволікання оборотних коштів заводу на розрахунки з дебіторами.
Як збільшення, так і зменшення дебіторської і
кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для
фінансового стану підприємства. Так, зменшення дебіторської заборгованості
проти кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто
через зменшення кількості покупців продукції. Збільшення дебіторської
заборгованості проти кредиторської може бути наслідком неплатоспроможності
покупців. У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли
кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі
економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання
коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з
обороту. Але бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно,
оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану
дебіторської заборгованості. Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської
заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду
заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.
На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками
та підрядниками" ведеться облік розрахунків із постачальниками та
підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані
послуги. За кредитом цього рахунку відображається заборгованість за одержані
від постачальників товарно-матеріальні цінності, за дебетом - її погашення.
Методика аналізу здійснюється окремо за кожним
постачальником за кожним документом (рахунком) на сплату. Під час одержання
матеріалів, товарів необхідно зробити запис: дебет рахунка 20 "Виробничі запаси",
28 "Товари", кредит рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та
підрядниками".
Однак, коли на підставі виписки банку
відбувається списання грошей для розрахунку з постачальником, то робиться
запис: дебет 63, кредит 31 "Рахунки в банках". Аналітик перевіряє
правильність і своєчасність виконання договірних зобов'язань постачальниками і
підрядниками за виконані роботи чи надані послуги. Аналіз починають з аналізу
результатів інвентаризації кредиторської заборгованості за відповідними
звітними періодами на найближчу дату до початку аналізу. Дані інвентаризації
слід звірити із сумами, відображеними у Головній книзі та балансі за рахунком
63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками".
Звірянню підлягають залишки кредиторської
заборгованості на початок звітного періоду, відображені в регістрах
бухгалтерського обліку, із залишками в попередньому звітному періоді, й
уточнюється реальність кредиторської заборгованості.
Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає
аналітику змогу зосередити увагу на сумнівних розрахунках, перевірити
обґрунтованість створення резерву за сумнівними боргами і законність їх
списання з балансу.
Для перевірки достовірності первинних документів,
за якими здійснені розрахункові операції, доцільно провести зустрічні звірки
різних документів на даному підприємстві й зробити письмовий запит у відповідні
підприємства про стан розрахунків. Доцільно відбирати рахунки, за якими
проводилися сторнувальні записи, записи щодо перерахування сум з одного рахунка
на інший, а також ті, де складались бухгалтерські проводки на підставі довідок.
Для успішного впровадження і ефективного
використання системи управління кредиторською заборгованістю на підприємстві
доцільно створити спеціалізований відділ кредитного контролю, основною функцією
якого буде зменшення обсягів дебіторської заборгованості. Створюючи відділ
кредитного контролю, потрібно дотримуватися принципу незалежності. Працівники
відділу будуть одними з основних контактних осіб при співробітництві з
клієнтами. Тому важливо, щоб персонал, задіяний у цьому процесі, проявляв
одночасно непоступливість і ввічливість при роботі з клієнтами, які не
повернули борг. Також важливо, щоб відділ мав можливість діяти незалежно і під
керівництвом заступника керівника підприємства, який очолює економічну й фінансову
служби. У роботі відділу важливо поєднати бажання підтримувати комерційні
відносини з клієнтами із зусиллями, направленими на повернення боргів.
Розділ
2. Особливості діяльності організації та методики обліку, аналізу і аудиту
розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків на ПСП
"Вікторія"
2.1
Організаційно-економічна характеристика ПСП " Вікторія" та СТОВ
"Лан"
Приватне сільськогосподарське підприємство
"Вікторія" створене відповідно до Конституції України, Господарського
та Цивільного кодексу України, Законів України "Про підприємництво",
"Про власність", "Про зовнішньоекономічну діяльність",
іншого чинного законодавства України для задоволення суспільних та особистих
потреб господарської діяльності в порядку передбаченому законодавством України.
Підприємство створене в процесі реорганізації колективного
сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова (зареєстрованого рішенням
Ямпільської РДА №29 від 01.12.1992 р. №201, яке в день реєстрації ПСП
"Вікторія" припинило свою діяльність). Підприємство є
правонаступником КСП ім. Чкалова.
Головна спеціалізація підприємства вирощування
зерна та технічних культур. Головне завдання підприємства - це висока якість
виробленої та пропонованої нами продукції. Підприємство знаходиться у Вінницькій
області, Ямпільського району с. Ратуш.
Підприємство самостійно визначає перспективи
розвитку, планує і здійснює свою діяльність виходячи з попиту на товари, що ним
продаються, роботи, послуги, а також необхідності забезпечити виробничий та
соціальний розвиток підприємства, підвищення доходів.
Матеріально-технічне забезпечення підприємства
здійснюється через систему прямих угод або через біржу та інші організації.
Клімат в с. Ратуш помірно-континентальний, літо
тепле, зима мяка. Це свідчить про ефективну урожайність с. г культур. Товщина
промерзання ґрунту можлива до 1 метра, а в середня норма опадів становить
450-600 мм.
Земля у підприємстві ПСП "Вікторія"
використовується ефективно. Ґрунтовий покрив характеризується чорноземами
різного ступеня потужності, основна частина з яких чорноземи глибокі мало
гумусні. Вміст гумусу становить 5.5%. Оскільки ґрунти мають високу степінь
родючості то їх господарська цінність висока.
У 25 км. від самого підприємства знаходиться
районний центр м. Ямпіль яке межую з Республікою Молдова. У місті Ямпіль
протікає річка Дністер яка сполучає кордон з Молдовою. Крім того через річку
Дністер діє міжнародний пункт пропуску "Ямпіль - Косеуць" паромна
переплава (паром вантажний) та пункт пропуску "Ямпіль - Косеуць"
катерна переплава, "Цекинівка - Сорока" човнова та поромна переправа,
"Велика Кісниця - Грушка" автомобільна - переїзд, "Велика
Кісниця - Васількеу" човнова переправа це пункти куди підприємство
експортує більшу частину виробленої продукції
Керівником ПСП "Вікторія" є Миронишин
Сергій Миколайович. На підприємстві за даними 2011 року працює 53 особи, у тому
числі в рослинництві - 37 осіб, у тваринництві - 16 осіб. За останніми даними
підприємство використовує 816 сільськогосподарських угідь,із них рілля - 779
га, площа сінокосів і пасовищ становить 37 га землі.
Наявність споруд на підприємстві 8 приміщень для
тварин, ТІК, зерносховище, гараж, тракторна бригада. Програми маркетингу
звичайно охоплюють визначні задачі - випуск якісного товару. Підприємство ПСП
"Вікторія" прагне постійно задовольняти потреби споживачів, тому саме
цьому питанню на підприємстві приділяють велику увагу.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене
майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм
найменуванням та ідентифікаційним кодом фірмові бланки.
Підприємство вважається створеним і набуває прав
юридичної особи з дня державної реєстрації. Підприємство для досягнення мети
своєї статутної діяльності має право від свого імені укладати право чини,
набувати майнових та немайнових прав, нести обов’язки, бути позивачем та
відповідачем у судах загальної юрисдикції, третейському та господарському
судах. У своїй діяльності підприємство керується чинним законодавством України,
міжнародно-правовими актами згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою
України та даним Статутом.
Підприємство може здійснювати будь-яку
діяльність, яка не заборонена чинним законодавством та не суперечить Статутові.
Підприємство може створювати самостійно або разом
з іншими юридичними особами в Україні та за кордоном філії (відділення),
представництва, виступати засновниками юридичних осіб в тому числі спільних та
дочірніх підприємств, бути засновником благодійних організацій, фондів.
Підприємство може бути учасником господарських
об’єднань, а саме: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів, інших
об’єднань підприємств передбачених законом.
Підприємство має право розміщувати кошти в
облігаціях, сертифікатах банків та інших цінних паперах, що знаходяться в
обігу, проводити операції на товарних та фондових біржах, проводити аукціони,
виставки, ярмарки, брати участь в об’єднаннях громадян.
Підприємство має право здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність у відповідності до чинного законодавства.
Підприємство не відповідає за зобов’язаннями держави, а держава не відповідає
за зобов’язаннями товариства.
Підприємство самостійно визначає свою
організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Трудові відносини в підприємстві регламентуються законодавством про працю.
Підприємство не несе відповідальності по
зобов'язаннях Засновника.
Засновник несе ризик втрати свого вкладу до
Статутного фонду Підприємства.
Підприємство має право вносити зміни та
доповнення до Статуту.
Відповідно до Закону про бухгалтерський облік та
фінансову звітність відповідальність за організацію бухгалтерського обліку
покладено на керівника підприємства та головного бухгалтера. Він зобов’язаний
створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку,
забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у
первинних документах та неухильне виконання всіма підрозділами та службами,
працівниками підприємства, які мають відношення до обліку, вимог бухгалтера
щодо порядку оформлення і подання для обліку відповідних документів і відомостей.
Облік ведеться з метою контролю за господарською
діяльністю підприємства та активного впливу на її результати. За допомогою
обліку відображають і контролюють стан і рух коштів, а також господарські
процеси, пов'язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
матеріальних благ.
Правові основи регулювання, організації та
ведення бухгалтерського обліку й складання бухгалтерської звітності на
підприємствах визначені в Законі, порядок організації та ведення обліку
регламентується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П (С) БО),
Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і
господарських операцій підприємств та Інструкцією на виконання Закону.
На форму і структуру апарату бухгалтерії
впливають певні фактори:
обсяг виробництва;
- загальна чисельність працівників;
кількість структурних підрозділів;
види діяльності;
характер організації технології
виробництва;
характер функціональних обов’язків;
кількість філіалів.
Організація облікової служби на підприємстві має
відображати специфічні умови, технології і організації управління виробництвом
і відповідати вимогам: виключати елементи дублювання та паралелізму; бути
максимально простою; регламентувати чисельність на основі норм керованості;
відповідати нормам НОП.
В апараті створюється самостійні підрозділи у
вигляді сектора груп, у них організація робіт здійснюється за такими принципами
поділу праці: оперативно-бухгалтерськими, функціональними.
Важливим елементом розробки структури апарату
бухгалтерського обліку є формування системи посад. В основу їх вибору покладено
характер, склад та обсяг функцій, які виконуватиме працівник.
Службова посада є первинним елементом структури,
засобом ефективного використання людського потенціалу, сприяє цілям управління.
Це потребує заздалегідь продуманої системи їх дій
і процедур руху процедур руху облікової інформації (документів) як у просторі,
так і в часі. Упорядкування цього процесу, тобто руху документів та виконання
різних робіт у практиці називають документообігом.
Слід зазначити, що в обліковому процесі
переміщаються не тільки первинні документи, а іноді й облікові реєстри та
окремі форми звітності.
Основне завдання організацій рухів документів (даних)
в обліковому процесі - це оптимізація каналів передавання та зв`язку облікових
осередків - виконавців.
Основними етапами документообігу є:
. Складання і оформлення документа;
2. Прийняття документа бухгалтерією
(обліковим апаратом);
. Рух документа по відділах бухгалтерії,
його обробка і використання для облікових записів;
. Передача документа на засоби
обчислювальної техніки (іншої оргтехніки) і повернення його назад;
. Передача документів до архіву.
Документообіг на кожному підприємстві встановлюється
головним бухгалтером і є обов`язковим для всіх працівників підприємств.
Для кожного виду або роду документів (накладних,
вимог, рахунків-фактур тощо) розробляється особлива схема документообігу у
формі графіка руху документів. У графіку, який встановлюється наказом керівника
підприємства, установи, зазначається дата створення або одержання від інших
підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку
та до архіву. Бухгалтерський облік господарських операцій компанії здійснюється
методом подвійного запису згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку
затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року
N291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за
N892/4185 у відповідних журналах-ордерах та аналітичних відомостях. На базовому
підприємстві застосовується журнально-ордерна форма обліку (рис.2.1)
Рис. 2.1. Журнальна форма обліку
Дана форма дозволяє в значній мірі полегшити
роботу облікових працівників, знизити її трудомісткість, збільшити
оперативність і підвищити достовірність даних бухгалтерського обліку. Вона є
вершиною розвитку паперових форм обліку. При належній організації
документообігу ця форма дозволяє швидко обчислювати підсумки та готувати дані
для звітності. Але разом з тим журнально-ордерній формі обліку властивий ряд
недоліків, що робить її не зручною для користування у сучасних ринкових умовах.
Серед них ліквідація хронологічного запису, ліквідація логічно обґрунтованих
проводок за кожним первинним документом та заміна їх обліковими записами. При
журнальній формі значно ускладнюється механізація і комп’ютеризація обліку,
оскільки багатографні регістри журналів не можуть бути належним чином
відображені на екранах комп’ютерів та роздруковані принтерами. Але в умовах
використання програмного комплексу 1С: Бухгалтерія ця проблема повністю
вирішується, так як всі журнали та інші облікові регістри ведуться в
електронному виді і при потребі можуть бути роздруковані окремі фрагменти цих
журналів чи відомостей (рис.2.2).
Організаційну структуру ПСП "Вікторія"
можна представити у вигляді схеми (рис.2.2)
Рис. 2.2 Організаційна структура управління ПСП
"Вікторія"
Організаційна структура в бухгалтерії
визначається кількістю та характером структурних підрозділів. Розподіл
службових зобов'язань проводиться по функціональній ознаці.
Як бачимо, структура бухгалтерії ПСП
"Вікторія" представлена у такому вигляді, що головному бухгалтеру
підкоряються фінансовий відділ, планово-економічний відділ, відділ труда і
заробітної плати і заступник головного бухгалтера, котрий несе відповідальність
за бухгалтера по обліку основних засобів, бухгалтера по обліку МШП та
бухгалтера по обліку розрахунків із дебіторами та кредиторами.
Фінансовий відділ відповідає за фінансові ресурси
підприємства, котрі виступають у грошовій формі, щоб вони мали визначене
джерело формування та цільове призначення. Також відділ займається фінансовим
плануванням.
Планово-економічний відділ займається
встановленням або уточненням та конкретизацією цілей розвитку ПСП
"Вікторія" та його структурних підрозділів, визначення засобів їх
досягнення, термінів та послідовності реалізації. Відділ розробляє плани
діяльності підприємства, планову, річну, поквартальну статистичну звітність,
звіряють планові показники з фактичними.
Відділ труда і зарплати на підставі звітів
продуктивності робітників складають наряди на відрядну роботу, відомості премій
на основі тарифних ставок. У кінці місяця табеля, відомості здаються до
бухгалтерії для їх закриття та згідно з даними, відображеними в них, складають
відомості на виплату заробітної плати
Заступник головного бухгалтера несе
відповідальність перед головним бухгалтером за бухгалтера по обліку основних
засобів, який слідкує за такими операціями, як передача основних засобів,
безоплатна передача основних засобів з балансу одного підприємства на баланс
іншого, за амортизацією основних засобів, нарахування зносу, за проведення
інвентаризації та за списання основних засобів.
Також заступник головного бухгалтера відповідає
за бухгалтера по обліку малоцінних швидкозношуваних предметів, котрий
займається зі своїми підрядними питаннями документального оформлення МШП,
передачі, інвентаризації, списанням МШП та іншими питаннями.
Нарівні із бухгалтером по обліку основних
засобів, бухгалтером по обліку МШП, бухгалтер по обліку розрахунків із
дебіторами і кредиторами несе відповідальність за дебіторську і кредиторську
заборгованість перед заступником головного бухгалтера.
В свою чергу, головний бухгалтер підкоряється безпосередньо
Голові правління - директору ПСП "Вікторія".
Так само як головний бухгалтер забезпечує
організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, головний інженер, заступник
директора по виробництву, начальник охорони та транспортної ділянки, заступник
директора по якості, заступник директора по комерційним питанням, заступник
директора по кадрам та начальник маркетингу і збуту також несуть
відповідальність за підпорядковані їм відділи Голові правління - директору
підприємства.
Керівник ПСП "Вікторія" створює
необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує
неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до
бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку
оформлення та подання до обліку первинних документів.
Також необхідно розглянути обов’язки, права та
відповідальність головного бухгалтера ПСП "Вікторія".
Головний бухгалтер, здійснюючи організацію
бухгалтерського обліку, повинен забезпечити:
повний облік надходження грошових засобів,
товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, а також своєчасне
відображення у бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних із їхнім рухом;
точний облік результатів господарсько-фінансової
діяльності підприємства у відповідності із встановленими правилами;
правильне нарахування та перерахування платежів у
державний бюджет, внесків на державне соціальне страхування;
перевірку організації бухгалтерського обліку і
звітності;
складання достовірної звітності на основі
первинних документів та бухгалтерських записів, надання її у визначні строки
відповідним органом;
головний бухгалтер разом із керівниками
підрозділів повинен контролювати дотримання встановлених правил оформлення
приймання та відпустки товарно-матеріальних цінностей, правильність розходування
фонду заробітної плати, дотримання встановлених правил проведення
інвентаризації грошових коштів, основних фондів, товарно-матеріальних цінностей
та розрахунків і платіжних обов’язків;
головний бухгалтер повинен активно брати участь у
підготовці заходів, які попереджують появу нестач та незаконне витрачання
грошових засобів та товарно-матеріальних цінностей, порушення фінансового і
господарського законодавства та інші обов’язки.
Далі розглянемо права головного бухгалтера. Він
встановлює службові обов’язки для підпорядкованих йому робітників, щоб кожний
працівник знав свої обов’язки та ніс відповідальність за їх виконання.
Призначення, звільнення та переведення
матеріально відповідальних осіб проводиться із згодою головного бухгалтера.
Також він має право передивитись надто високі або застарілі норми витрат
сировини матеріалів та інших норм; перевіряти у структурних підрозділах
дотримання встановленого порядку прийому, приходування, зберігання та
витрачання грошових засобів, товарно-матеріальних цінностей та інше.
Головний бухгалтер ПСП "Вікторія" несе
відповідальність у таких випадках:
невірне ведення бухгалтерського обліку;
порушення порядку списання з бухгалтерських
балансів нестач дебіторської заборгованості та інших витрат;
складання недостовірної бухгалтерської звітності
з вини бухгалтерії;
інших порушень по організації бухгалтерського
обліку.
Приведемо у таблиці 2.1 аналіз основних
економічних показників діяльності ПСП "Вікторія" за 2010-2012 рр. Для
аналізу були використані наступні форми звітності: Ф. №1 "Баланс
підприємства"; Ф. №2 "Звіт про фінансові результати"
Таблиця 2.1
Основні економічні показники діяльності ПСП
"Вікторія"
|
№ з⁄п
|
Назва
показника
|
Одиниці
виміру
|
Роки
|
|
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
|
1.
|
Обсяг
виробленої продукції
|
тис. грн.
|
1319,5
|
548,0
|
684,7
|
|
2.
|
Обсяг
реалізованої продукції
|
тис.
грн.
|
3308,5
|
3606,1
|
6098,9
|
|
3.
|
Собівартість
виробленої продукції
|
тис.
грн.
|
2777,5
|
3041,4
|
5307,2
|
|
4.
|
Загальні
витрати підприємства
|
тис.
грн.
|
3970,5
|
3629,7
|
3521,1
|
|
5.
|
Балансовий
прибуток (збиток)
|
тис.
грн.
|
42,7
|
60,1
|
30,6
|
|
6.
|
Середньорічна
вартість основних засобів
|
тис.
грн.
|
401,8
|
392,8
|
376,9
|
|
7.
|
Фонд
оплати праці, всього:
|
тис.
грн.
|
142,3
|
185,5
|
200,5
|
|
8.
|
Середньоспискова
чисельність працівників
|
чол.
|
52
|
43
|
35
|
|
9.
|
Середньомісячна
зарплата 1 працівника
|
грн.
|
528,04
|
659,50
|
877,38
|
|
10.
|
Середньомісячний
виробіток працівника
|
грн.
/чол
|
2114,6
|
1062,0
|
1630,2
|
|
11.
|
Рентабельність
підприємства
|
%
|
1,08
|
1,66
|
0,47
|
|
12.
|
Рентабельність
виробництва
|
%
|
1,14
|
1,98
|
0,58
|
Дані таблиці показують, що обсяги виробленої
продукції з 2010 р. почали знижуватись і становили у 2012 р. трохи більшу
половину того, що було у 2010 р. Водночас можна стверджувати, що темпи падіння
виробництва в останні два роки значно прискорилися. Загальна динаміка обсягів
виробництва оцінюється як незадовільна. Це пов’язано із високим рівнем інфляції
та виходом з робочого стану деякої техніки. Балансовий прибуток у 2011 р.
зменшився наполовину у порівнянні з 2011 р. і становив 30,6 тис. грн. Це
зумовлено збільшенням витрат на виробництво і реалізацію продукції, зростанням
собівартості реалізованої продукції, збільшенням прямих матеріальних витрат та
умовно-постійних витрат. Відповідно, збільшення собівартості продукції у 2012
р. негативно вплинуло на рентабельність виробництва - вона знизилась на 80%.
Відповідно до Указу Президента України "Про
невідкладні заходи щодо прискореного розвитку реформування аграрного сектора
економіки" від 3 грудня 1999 року № 1529/99 передбачене перетворення
колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) шляхом забезпечення всіх їх
членів правом вільного виходу з них із земельними частками (паями) та майновими
паями, і створення на їх основі приватних підприємств, фермерських господарств,
господарських товариств, інших суб'єктів господарювання, що засновані на
приватній власності. [21. с.304]
Таким чином, КСП "ЛАН" с. Маньківки
Бершадського району було реорганізоване у 2001 році у сільськогосподарське
товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ)"ЛАН" засновниками є 8
осіб головою директором товариства є Савченко С.П., який є основним
засновником, статутний капітал товариства склав 7тис. грн. Загальна площа
сільськогосподарських угідь станом на 2010 рік становила 2364га з яких під
ріллею знаходиться 2201га. Під зерновими культурами зайнята площа в 1131 (вирощено
40118ц) га в т. ч. під кукурудзою 224га (12320ц), ячменем 308га (8880ц) та
озимою пшеницею 544га (17347ц), а також під соняшником 155га (2389ц.), озимим
ріпаком 161га (2306ц), посіви інших культур є незначними. Природно - кліматичні
умови єцілком сприятливими для здійснення ефективної сільськогосподарської
діяльності.
Територія СТОВ "Лан" розташована в
центральній частині Бершадського району Вінницької області. Центральна садиба
СТОВ с. Маньківка знаходиться в 16 км від районного центру - м. Бершадь, і
зв’язана з ним шосейною дорогою. До обласного центру - м. Вінниці 150
км. До найближчої залізничної станції Генріхівки 2 км. В СТОВ 3 бригади. Значні
зв’язки існують між соціальними об’єктами Маньківської сільської ради (до
складу якого входить 3 населенні пункти землі яких входять до складу СТОВ
"Лан"). Напрямок господарства - вирощування зернових та
технічних культур, а також продукції тваринництва (м’яса свиней, ВРХ, молока та
меду).
Для цього району характерна незначна
різноманітність ґрунтового покриву, зумовлена відносною одноманітністю
природних умов, ґрунтових порід, умовами зволоження, рельєфу і іншими
природними факторами. В геоморфологічному відношенні територія СТОВ відноситься
до геоморфологічного району Південно-Бузької розчленованої лесової рівнини.
Розораність с-г угідь складає 91,8%, лісистість території 5,8%.
Аналіз діяльності підприємства будемо здійснювати
на основі річних звітів СТОВ "Лан" за 2010-2012 роки. Територія
господарства розміщена на території Маньківської сільської ради, що розташовано
на території трьох сіл Бершадського району Вінницької області: Маньківка,
Крушинівка та Шумилова відповідно на територіях цих сіл розташовані і виробничі
підрозділи господарства. Так в кожному з цих сіл знаходяться токи даного
підприємства, а також тваринницькі ферми, центральна садиба знаходиться в с.
Маньківка. А також знаходиться млин та олійня та зерносушальний комплекс, які
забезпечують закритий цикл виробництва деяких видів сільськогосподарської
продукції, що виробляється в господарстві.
По території господарства дороги з асфальтним
покриттям присутні лише по центральних вулицях сіл, дороги з твердим покриттям
в загальній протяжності доріг по території.
На території усіх 3 сіл встановленні АТС, що
забезпечують населення стаціонарним телефонним зв’язком. Також на території
господарства присутнє покриття мобільних операторів Київстар та MTС.
Стратегія діяльності господарства полягає у
розширенні виробництва зернових культур та елітного насіння кукурудзи сорту
"Комета", а також нарощуванні посівів озимого ріпаку.
Продукцію господарство в більшості реалізує зерно
на Бершадський КХП та молоко Бершдський молокозавод, а також реалізує худоби на
забій великій кількості м’ясокомбінатів в тому числі на Тростянецький,
Кременчузький та ін.
Середньорічна кількість працюючих в господарстві
в 2011 році склала 113 осіб в тому числі в тваринництві 62 і в рослинництві 61
чоловік, що на 13 чоловік менше ніж в 2010 році.
Стосовно зв’язків між внутрігосподарськими
підрозділами то вони є добре розвиненими, між бригадами підприємства
відбувається рух продукції. Так відбувається передача худоби між МТФ, а також
відповідно до потреб різних дільниць іншої продукції (при наявності відходів
від очистки зерна на одному з токів господарства вони можуть розподілятися між
усіма МТФ господарства, а також передача з одного складу на інший певних видів
продукції для реалізації населенню. Борошно та олія, що виготовляється в
господарстві складується в центральному зерноскладі господарства.
В центральній садибі господарства (с. Маньківка)
знаходиться основні спеціально обладнанні приміщення для зберігання та
складування м’ясної, олійної та борошномельної продукції господарства -
центральний склад. Молочна продукція власного виробництва в господарстві
використовується лише для випоювання телят, залишки здаються на переробку в
Бершадський молокозавод (середня ціна продажу за рік становила 1,97грн.).
Їдальня функціонує в Бригаді №1 (с. Маньківка),
тому для підвезення продуктів харчування в інші бригади використовується
спеціально обладнаний транспорт.
Між тракторними бригадами господарства
здійснюється рух автотракторного парку, так при збиранні урожаю зернових усі
комбайни та транспортні засоби працюють в одному загоні, що дозволяє оперативно
збирати урожай та реагувати на вихід з ладу однієї з транспортних одиниць.
Чисельність працюючих в господарстві забезпечує
експлуатацію наявних технічних засобів у відповідності до потреб господарства.
В господарстві функціонує 1 їдальня, яка повністю
забезпечує потребу господарства в забезпеченні робітників харчуванням.
Ефективним механізмом саморегулювання і координації діяльності працівників є
організаційна структура - це сукупність
організаційних формувань господарства, їх розміри та територіальне розміщення.
Організаційними формуваннями сільськогосподарського підприємства є
внутрішньогосподарські підрозділи, серед яких розрізняють: підрозділи, що
займаються основним виробництвом, функціональні, допоміжні, обслуговуючі та
культурно-побутові підрозділи.
Загальну організаційну структуру СТОВ
"Лан" покажемо на рисунку 2.3 з нього видно, що структура
господарства є централізованою, що дає змогу керівникові мати доступ і
контролювати всі процеси, які відбуваються на підприємстві. Хоча для наявної
кількості техніки існування 3 тракторних бригад є недостатньо доцільним при
існування значних площ для зберігання і ремонту техніки у ВД №1.
Рисунок 2.3 Загальна організаційна структура СТОВ
"Лан"
Проаналізувавши дані
рисунка можна зробити висновок, що система управління є дворівневою.
Керівництво є в міру централізованим, що звісно з однієї сторони є негативним
оскільки і керівнику не завжди може вистачати часу на виконання контрольних
функцій покладених на нього особливо за відсутності в господарстві заступника
керівника але залишає простір для прояву ініціативи підлеглих.
Отже, проаналізувавши
структуру управління СТОВ "Лан" можна сказати, що в більшості вона
відповідає загальноприйнятим нормативам. Невідповідність в більшості спричинена
в більшості сезонністю деяких виробництв, недоліках в організаційній структурі
та невідповідності обсягів виробництва.
Як видно з даних таблиці 2.2 протягом 2010-2012
років чисельність працюючих господарства скорочується (в тому числі
управлінських працівників), проте одночасно збільшилась рентабельність
виробництва.
Таблиця 2.2
Основні показники розміру підприємства СТОВ
"Лан"
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення
|
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
од.
|
|
Площа
с. - г. угідь, га
|
2467
|
2357,9
|
2910,7
|
443,6
|
|
Чистий
прибуток, тис. грн.
|
123,3
|
395,3
|
395,0
|
-639
|
|
Товарна
продукція, тис. грн.
|
7064,3
|
8195,8
|
8612,5
|
1548,2
|
|
Чисельність
середньорічних працівників, чол.
|
178
|
140
|
223
|
45
|
|
Чисельність
працівників адміністративно-управлінського персоналу, чол.
|
54
|
49
|
44
|
-10
|
|
Відпрацьовано
тис. люд. - год., всього
|
202,0
|
231,0
|
245,4
|
43,4
|
|
Відпрацьовано
тис. люд. - год. працівниками управлінського персоналу
|
52,5
|
48,9
|
46,7
|
-5,8
|
|
Загальний
фонд оплати праці, тис. грн.
|
806,9
|
783,1
|
1003,3
|
196,4
|
|
Фонд
заробітної плати адміністратив-но-управлінського персоналу, тис. грн.
|
220,1
|
190,5
|
240,9
|
20,8
|
|
Повна
собівартість продукції, тис. грн.
|
6941,0
|
7800,5
|
8217,5
|
1276,5
|
|
Витрати
на управління, тис. грн.
|
481,0
|
651,0
|
732,0
|
251
|
|
Рівень
рентабельності, %
|
1,8
|
5,1
|
4,8
|
3,0
|
Проте відбувається збільшення розміру фонду
оплати праці управлінського персоналу, що зумовлене збільшенням зарплати
працівників адміністративно-управлінського апарату та зменшення чисельності
рядових працівників та зменшенням частки рядових працюючих. Протягом
досліджуваного періоду розмір фонду зарплати скоротився, але зарплата в
розрахунку на одного працівника збільшилась за рахунок зменшення їх загальної
кількості.
Отже, за рахунок зменшення чисельності
працівників, збільшення продуктивності праці, державному датування певних видів
с/г виробництва вдалось збільшити рентабельність в звітному році порівняно з
базисним на 3,0%. Дані наведені в Табл.2.3
Таблиця 2.3
Динаміка руху персоналу
на підприємстві
|
Показники
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Відхилення
(+/-)
|
|
Прийнято
на підприємство, чол.
|
12,00
|
14,00
|
10,00
|
-2,00
|
|
Вибуло
з підприємства, чол.
|
7,00
|
5,00
|
8,00
|
1,00
|
|
в т.
ч.:
|
|
|
|
|
|
за
власним бажанням, на пенсію та з інших причин, за порушення трудової
дисципліни передбаченим законом
|
7,00
|
5,00
|
8,00
|
1,00
|
|
Коефіцієнт
обороту персоналу з прийому
|
0,14
|
0,26
|
0,18
|
0,04
|
|
Коефіцієнт
обороту персоналу з вибуття
|
0,08
|
0,09
|
0,14
|
0,06
|
|
Коефіцієнт
плинності персоналу
|
0,08
|
0,09
|
0,14
|
0,06
|
Проаналізувавши таблицю 2.3 можна зробити
наступні висновки, про те, що СТОВ "Лан" в цілому забезпечене
трудовими ресурсами, про це свідчить ряд обчислених показників.
Середньорічна чисельність працівників становила у
2010 році 86 чоловік, в 2011 році підприємство мало в своєму складі 54 чоловік,
а 2012 році 57 чоловік, це свідчить про те, що СТОВ "Лан" може
утримувати велику кількість працівників. Основні коефіцієнти, які
характеризують використання трудових ресурсів це надходження робочої сили,
стабільність кадрів та затрати праці на одного працівника.
Коефіцієнт обороту персоналу з прийому показує
частину працівників, яких було прийнято на роботу в СТОВ "Лан" в
порівнянні з усіма працівниками. В господарстві спостерігається спад персоналу,
тому коефіцієнти також збільшується. У 2010 році коефіцієнт обороту персоналу з
вибуття складав 0,14, а в 2012 році збільшився і становив 0,18, це говорить нам
про те, що підприємство за три роки збільшило оновлення персоналу.
Коефіцієнт плинності кадрів характеризує
відношення працівників, які звільнилися з господарства до середньої кількості
працівників. Цей коефіцієнт на підприємстві становив в 2010 році 0,08, в 2012
році збільшився до 0,14, це може означати, що на даному підприємстві
збільшується число звільнених.
Для проведення детального аналізу діяльності
даного підприємства слід визначити його спеціалізацію. Загалом, виробничим
напрямом сільського господарства Вінниччини є зерновиробництво та
буряківництво. Спеціалізація виробництва у сільськогосподарських підприємствах
характеризується багатьма показниками, основним з яких є структура товарної
продукції. Тому значення певної галузі сільськогосподарського підприємства визначається
часткою її товарної продукції у загальній кількості товарної продукції
господарства.
На основі структури товарної продукції
підприємства визначимо виробництво яких видів продукції є переважаючим.
Таблиця 2.4
Структура товарної продукції підприємства
|
Показники
|
2010 р
|
2011 р
|
2012 р
|
В
середньому за три роки
|
Місце у
ранжированому ряді
|
|
тис.
грн.
|
%
|
тис.
грн.
|
%
|
тис.
грн
|
%
|
тис.
грн.
|
%
|
|
|
Пшениця
|
1689,
20
|
24,92
|
4525,00
|
45,21
|
3643,00
|
33,49
|
3285,73
|
34,54
|
1
|
|
Ячмінь
|
0,00
|
0,00
|
404,00
|
4,04
|
0,00
|
0,00
|
134,67
|
1,35
|
5
|
|
Соняшник
на зерно
|
773,70
|
11,42
|
1803,00
|
18,02
|
1538,10
|
14,14
|
1371,60
|
14,52
|
4
|
|
Ріпак
|
3490,
20
|
51,50
|
1784,
20
|
17,83
|
3286,40
|
30,21
|
2853,60
|
33,18
|
2
|
|
Всього
по рослинництву
|
6718,3
|
99,12
|
10001,2
|
99,93
|
10816,0
|
99,44
|
9178,50
|
99,50
|
Х
|
|
Приріст
свиней
|
59,40
|
0,88
|
7,10
|
0,07
|
60,90
|
0,56
|
42,47
|
0,50
|
6
|
|
Всього
по тваринництву
|
0,88
|
7,10
|
0,07
|
60,90
|
0,56
|
42,47
|
0,50
|
Х
|
|
Всього
по підприємству
|
6777,7
|
100,0
|
10008,3
|
100,
|
10876,9
|
100,0
|
9220,97
|
100,0
|
Х
|
За даними, що подані в таблиці у 2012 році СТОВ
" Лан" виробило і реалізувало сільськогосподарської продукції на суму
10876,9 тис. грн.,що на 868,6 тис. грн. більше ніж в 2011 р. Це зумовлене
збільшенням за досліджувані роки виручених від реалізації продукції
рослинництва коштів.
Головне місце по спеціалізації займає виробництво
пшениці, яке становить 33%, дрyге місце займає виробництво пшениці - 12,1%,
третє місце займає соняшник. Таким чином, виробничий напрям підприємства -
молочно-зерновий із розвинутою іншою реалізацією.
Рис. 2.4. Рівень спеціалізації по галузям даного
підприємства
Спеціалізація підприємств є важливою передумовою
неухильного підвищення ефективності їхньої господарської діяльності.
Спеціалізація - динамічний процес, який постійно розвивається й
удосконалюється, але підхід до нього повинен бути виваженим, з детальним
урахуванням особливостей виробництва. Поглиблення й розвиток усіх видів
спеціалізації підприємств звичайно супроводжуються більш широким застосуванням
прогресивної технології і високопродуктивного спеціалізованого устаткування.
Забезпеченість підприємства основними фондами
характеризується показниками фондоозброєності та технічної озброєності праці,
наявністю, складом та відповідністю фактичного парку обладнання необхідному для
виконання виробничої програми і господарських договорів.
Фондоозброєність розраховується як відношення
середньої вартості виробничих основних фондів основного виду діяльності до
кількості робітників в найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.
Технічна озброєність розраховується як відношення середньої вартості активної
частини виробничих основних фондів до числа робітників у найбільшу зміну або до
їх середньоспискової чисельності.
Таблиця 2.5
Забезпеченість основними
фондами та економічна ефективність їх використання в СТОВ "Лан"
|
Показники
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Відхилення
2012р. до 2010р.
|
|
|
|
|
±
|
%
|
|
Фондооснащеність,
тис. грн. на 1 га
|
2,7
|
4,1
|
4,6
|
1,9
|
170,4
|
|
Фондоозброєність,
тис. грн. на 1 чол.
|
38,3
|
53,8
|
57,6
|
19,3
|
150,4
|
|
Фондовіддача,
грн.:
|
0,8
|
0,5
|
0,5
|
-0,3
|
62,5
|
|
- за
доходом (виручкою) від реалізації
|
2,5
|
3,6
|
2,8
|
0,3
|
112
|
|
Фондомісткість,
грн.
|
1,2
|
1,9
|
1,9
|
-0,7
|
228
|
|
Рентабельність
основних фондів, %
|
82,1
|
52,0
|
51,2
|
-30,9
|
62,4
|
З таблиці видно, що
загальне зростання основних засобів відбулося за рахунок приросту вартості
передавальних пристроїв. Це привело до зміни їх структури. Зростання і зміна
структури споруд і передавальних пристроїв визначають виробничу потужність
підприємства. Аналізуючи забезпеченість господарства основними фондами та
ефективність їх використання, порівнюючи 2010 та 2012 роки, можна зробити
висновок, що фондоозброєність у 2012 р. порівняно з 2010 р. збільшилась на 19.3
тис. грн. на 1 чол. Рентабельність основних фондів у 2012 р порівняно з 2010 р.
зменшилась на 30,9%, що негативно впливає на ефективність використання фондів.
Отже, СТОВ "Лан" має досить позитивні
фінансові результати, що забезпечують порівняно високі прибутки. За рахунок
подальшої модернізації виробництва, вдосконалення організаційно-виробничої
структури, нарощення обсягів виробництва найбільш рентабельних культур та
обсягу продажів готової продукції можна покращити фінансові результати
діяльності СТОВ "Лан".
2.2
Стан та якість організації бухгалтерського обліку розрахункових операцій з
постачальниками і аналіз грошових потоків
Загальновизнано, що бухгалтерський облік на
підприємстві має здійснюватися за певними правилами. Проблема полягає в
встановленні такої сукупності правив, реалізація яких забезпечила б
максимальний ефект від ведення обліку. При цьому під ефектом у даному випадку
розуміється своєчасне формування фінансової та управлінської інформації, її
вірогідність і корисність для широкого кола зацікавлених користувачів.
З переходом до ринкових відносин змінилися
підходи до постановки бухгалтерського обліку в організаціях. Від жорсткої
регламентації облікового процесу з боку держави в минулому в даний час перейшли
до розумному поєднанню державного регулювання та самостійності організацій у
постановці бухгалтерського обліку. Сутність нових підходів до постановці
бухгалтерського обліку полягає в основному в тому, що на основ і встановлених
державою загальних правил бухгалтерського обліку організації самостійно
розробляють облікову політику для вирішення поставлених перед урахуванням
завдань.
Слід зазначити, що значення облікової політики
недооцінюється багатьма організаціями, в яких до розробки облікової політики
відносяться формально, не вивчають наслідки застосування тих чи інших її
елементів.
Тим часом обрана організацією облікова політика
робить істотний вплив на величину показників собівартості продукції, прибутку,
податків на прибуток, додану вартість і майно, показників фінансового стану
організації. Отже, облікова політика організації є важливим засобом формування
величини основних показників діяльності організації, податкового планування,
цінової політики. Без ознайомлення до облікової політики не можна здійснювати
порівняльний аналіз показників діяльності організації за різні періоди і тим
більше порівняльний аналіз різних організацій.
Механізм формування облікової політики на
підприємстві можна представити так. При цьому потрібно:
по-перше, дотримуватись норм національного
законодавства, вимог П (С) БО та інших нормативних документів щодо регулювання
бухгалтерського обліку;
по-друге, сприяти формуванню якісної
інформаційної бази бухгалтерського обліку (через системний характер) та
оптимальному розкриттю інформації у фінансовій звітності;
по-третє, враховувати особливості діяльності
підприємства (організаційних, технологічних, чисельності та кваліфікації
облікових кадрів, рівня технічного оснащення бухгалтерії), власні інтереси, а
також різних груп користувачів щодо облікової інформації.
Практика переконливо доводить, що успішна
діяльність підприємства можлива за умови чіткого обліку розрахунків і коштів.
Сучасні ж ринкові умови посилюють ці вимоги, оскільки будь-які упущення можуть
звести нанівець позитивні результати виробничої діяльності підприємства.
Наприклад, затримка з розрахунками за
відвантажену покупцям продукцію рівнозначна втраті частини прибутку
підприємства внаслідок уповільнення обороту його активів. Так само негативно
позначається на результатах діяльності підприємства дебіторська заборгованість
постачальників за перерахованою їм попередньою оплатою під майбутні поставки
сировини й матеріалів, коли з будь-яких причин вони своєчасно не були
відвантажені підприємству. В умовах інфляції на це накладається втрата реальної
вартості грошей, що зумовлює ще більші збитки, інколи навіть такі, що
спричинюють банкрутство підприємства. Тому розрахунки та грошові потоки мають
бути одними з головних об’єктів управлінського обліку. На нашу думку,
малоймовірно, що належний контроль за ними можна забезпечити лише за допомогою
фінансового обліку, хоч більшість авторів, які висвітлюють проблеми
управлінського обліку, розрахунки та рух грошових потоків залишають поза увагою
або ж розглядають облік коштів лише в зв’язку з аналізом інвестиційних
проектів.
Разом з цим навіть облік розрахунків із
постачальниками, хоч і опосередковано, також впливає на формування фінансових
результатів, причому надто відчутно, щоб його ігнорувати в управлінському
обліку.
Адже несвоєчасні розрахунки спричинюють недовіру
до підприємства, що повертається необов’язковим ставленням постачальників щодо
дотримання термінів поставки сировини й матеріалів і, як наслідок, зривом
виробничої програми, а далі ланцюговою реакцією невиконання зобов’язань перед
партнерами, отже, збитками, що були б неможливими, якщо б їх не спровокував
недостатній контроль за своєчасністю розрахунків. Таким чином, облік
розрахунків має бути чітко контрольований. Причому не тільки на кінцеві звітні
дати, що забезпечується засобами фінансового обліку, головна мета котрого -
формування звітної інформації для зовнішніх споживачів, тому дані про стан
розрахунків і наявність коштів на кінець місяця є самодостатні, а й щоденно.
Отже, виникає потреба поглиблення інформативності обліку та виникнення сфери
управлінського обліку за цими об’єктами. Розмежування сфер фінансового й
управлінського обліку розрахунків і грошових потоків зумовлене їх різною метою.
Інформативність фінансового обліку, достатню для
забезпечення зовнішньої звітності, не можна вважати такою з позицій контролю за
своєчасністю розрахунків. Причому у фінансовому обліку інформацію про стан
розрахунків і наявність коштів подають без взаємозв’язку. Управлінський облік
має забезпечувати повсякденний контроль стану розрахунків разом із надходженням
чи витрачанням коштів та їхньою наявністю на звітну дату.
Без такого взаємозв’язку розрахунків і коштів
неможливе управління ними, що зумовлює відмінності фінансового й управлінського
обліку. Управлінський облік має забезпечувати менеджерів вичерпною оперативною
інформацією не тільки про фактичну заборгованість покупців перед підприємством
чи підприємства перед постачальниками, що можливо й за даними фінансового
обліку, а й про змогу погасити цю заборгованість у певні терміни. Щодо коштів,
то в управлінському обліку недостатньо інформації лише про їхню наявність на
певну дату, що доволі легко забезпечує фінансовий облік, оскільки потрібні лише
дані прогнозного характеру, які дають змогу маневрувати коштами. Причому при
їхньому дефіциті доводиться попередньо оцінювати оптимальність обраного
варіанта рішення щодо спрямування коштів із кількох альтернативних. Таким чином
власне облікова інформація в управлінському обліку - це лише вихідні дані для
аналітичних розрахунків, котрі необхідно здійснювати щодо можливих напрямків
використання коштів з урахуванням планових джерел їхнього надходження. Тому очевидно,
що оминути в управлінському обліку при розрахунках із покупцями й замовниками,
постачальниками й підрядниками грошові потоки було б помилкою.
Разом з іншими активами вони є його об’єктами.
Однак при цьому слід пам’ятати, що йдеться не тільки про облікові процедури у
вузькому розумінні, а про широке застосування методів економічного аналізу,
насамперед розрахунково-конструктивних, моделювання, які дають змогу прогнозно
оцінювати рішення менеджерів щодо управління розрахунками і грошовими потоками.
Варто наголосити, що така постановка управлінського обліку розрахунків і
грошових потоків потребує складних обчислень, які доводиться здійснювати в дуже
стислі терміни. Терміновість зумовлена високим динамізмом змін у стані
зазначених об’єктів управлінського обліку. Причому часто альтернативні рішення
доводиться приймати не тільки загалом, а й навіть після нещодавно прийнятого і
виваженого, оскільки ситуація часто змінюється в непередбачуваному напрямку.
До того ж треба зважати на те, що інформація про
розрахунки і рух грошових потоків початково формується у фінансовому обліку.
Традиційно її використовував лише головний бухгалтер, рідше - керівник
підприємства.
Менеджери нижчого рівня, особливо в умовах
вітчизняних підприємств, нею практично не цікавились. Усе це зумовлює небажання
останніх втручатись у цю сферу й нині, коли потреба в оперативному управлінні
розрахунками і грошовими потоками в умовах ринкових відносин є очевидною. Вихід
можна знайти за умови, що для опрацювання інформації про розрахунки і рух грошових
потоків будуть застосовувати комп’ютери, а результати обчислень
використовуватимуть, крім облікових працівників, менеджери центрів
відповідальності, насамперед відділів постачання та збуту. Не применшуючи ролі
головного бухгалтера підприємства, треба визнати, що він не в змозі повною
мірою одноосібно обґрунтувати оптимальний варіант рішень щодо спрямування
коштів, отриманих підприємством від реалізації продукції, робіт, послуг. Адже
завжди є найневідкладніші потреби, першочергові завдання, що можна бути
здійснити в тривалішій перспективі. Часто вибір найоптимальнішого варіанта
можливий лише на основі вольового рішення менеджера, який має необхідні
повноваження, що хоч і базується на певній інформації, але вона може бути
навіть не обов’язково сформованою завдяки управлінському обліку, а, наприклад,
продуктом т. зв. "мозкової атаки". Управлінський облік розрахунків з
покупцями й замовниками ґрунтується на тих самих документах, що й облік
реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, на основі даних товарно-транспортних
накладних чи накладних або приймальних квитанцій (актів про виконані роботи,
надані послуги) відображається заборгованість покупців чи замовників перед
підприємством.
Облік розрахунків з покупцями й замовниками
Хоч у згаданій відомості 3.1 передбачена графа -
дата виникнення заборгованості, однак для ефективного управління розрахунками
та грошовими потоками цього недостатньо. Для поглиблення інформативності в
управлінському обліку, потрібні дані не тільки про дату виникнення
заборгованості, а й про договірний термін її погашення, фактичне надходження
коштів від дебітора. З цією метою можна використати аркуші-розшифровки
запропонованої форми для відображення операції за розрахунками з покупцями й
замовниками.
2.3
Організація аналізу розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових
потоків
Аналіз доходів і витрат організації проводиться
за даними ф. № 2 "Звіт про прибутки і збитки". У ній міститься
інформація про всі види доходів і витрат за звітний та попередній періоди в
поквартальному, піврічному, дев'ятимісячному і річному розрізах. Це дозволяє
кожному економічному суб'єкту аналізувати в динаміці склад і структуру доходів
і витрат, їх зміна, а також розраховувати ряд коефіцієнтів, що свідчать про
ефективність використання доходів і доцільності проведення видатків у
порівнянні з отриманими доходами. Доходи і витрати організації залежать також
від дебіторської і кредиторської заборгованості. Завдання аналізу оборотності
дебіторської заборгованості полягають у виявленні розмірів і оцінці динаміки
невиправданої заборгованості, причин їх виникнення або зростання. Зовнішній
аналіз стану розрахунків з дебіторами базується на даних форми № 1 і № 5. Для
внутрішнього аналізу використовуються дані аналітичного обліку рахунків,
призначених для узагальнення інформації про розрахунки з дебіторами.
Аналіз стану дебіторської заборгованості
починають з загальної оцінки динаміки її обсягу в цілому і продовжують в
розрізі окремих статей; визначають частку дебіторської заборгованості в
оборотних активах, аналізують її структуру, визначають питома вага дебіторської
заборгованості, платежі по якій очікуються протягом року, оцінюють динаміку
його показника і проводять подальший аналіз якісного стану дебіторської заборгованості
з метою оцінки динаміки невиправданої заборгованості до якої належить
прострочена заборгованість покупців і замовників. До виправданою належить
заборгованість, термін погашення якої не настав або становить менше одного
місяця. Методика аналізу кредиторської заборгованості аналогічна методиці
аналізу дебіторської заборгованості. Аналіз проводиться за даними аналітичного
обліку розрахунків з постачальниками, розрахунків з іншими кредиторами.
Основними завданнями є: аналіз та оцінка динаміки і структури кредиторської
заборгованості за сумою та кредиторам; виділення суми простроченої
кредиторської заборгованості, в тому числі строкової, оцінка факторів, що
вплинули на її освіту; визначення сум штрафних санкцій, що виникли в результаті
утворення простроченої кредиторської заборгованості. У процесі аналізу
кредиторської заборгованості розраховуються і оцінюються в динаміці показники
оборотності кредиторської заборгованості, які характеризують число оборотів
цієї заборгованості протягом аналізованого періоду.
На закінчення аналізу проводиться порівняння
кредиторської заборгованості за такими показниками, як: темп зростання,%;
оборотність в оборотах; оборотність в днях. За підсумками цього порівняння
прогнозуються перспективи організації, її фінансове становище,
платоспроможність, а також робляться рекомендації:
Стежити за співвідношенням кредиторської та
дебіторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості
створюють загрозу фінансової стійкості організації, робить необхідним для
погашення виникає кредиторської заборгованості залучення додаткових джерел
фінансування;
Контролювати стан розрахунків за простроченими
заборгованостями;
Розширити систему авансових платежів.
В умовах інфляції всяка відстрочка платежу
призводить до того, що організація реально отримує лише частину вартості
виконаних робіт. Своєчасно виявляти неприпустимі види дебіторської і
кредиторської заборгованості, до яких відносяться: прострочена заборгованість
постачальникам, в бюджеті і ін; кредиторська заборгованість за претензіями;
наднормативна заборгованість по стійких пасивах; постачальники і покупці за
претензіями; заборгованість за розрахунками відшкодування матеріального збитку;
заборгованість за статтею "Інші дебітори". Як правило розрахунки з
постачальниками та підрядниками через касу здійснюються рідше ніж безготівковим
шляхом. На придбання матеріалів гроші можуть видаватися як підзвітній особі так
і довіреній особі від постачальника. Оскільки ліміт каси суворо обмежений, то
великі суми на придбання матеріалів видаються тільки в день надходження цієї
суми в касу. Кожен місяць касир складає ж / о № 1 де показується рух грошових
коштів за місяць за статтями бухгалтерського балансу. Суми видані безпосередньо
постачальнику або підряднику враховуються по кредиту рахунку 60, суми видані
підзвітній особі на купівлю матеріалів враховуються за рахунком 71-2.
Для нормальної життєдіяльності організація
повинна мати у своєму розпорядженні оптимальною сумою грошових коштів. Нестача
коштів може негативно відбитися на діяльності організації і привести до
неплатоспроможності, зниження ліквідності, збитковості і навіть припинення
функціонування організації як господарюючого суб'єкта ринку. Надлишок грошових
коштів також може мати негативні наслідки для організації. Надлишкова грошова
маса, не залучена у виробничо-комерційний оборот, не приносить дохід.
Крім того, на реальну вартість грошей впливають
інфляційні процеси, знецінюючи їх у часі. Щоб приймати оптимальні управлінські
рішення, пов'язані з рухом грошових коштів, для досягнення найкращого ефекту
господарської діяльності керівництву організації потрібна постійна обізнаність
про стан грошових коштів. Отже, необхідні систематичний детальний аналіз і
оцінка грошових потоків організації. Важлива роль аналізу грошових потоків
зумовлена рядом причин:
Грошові потоки обслуговують функціонування
організації практично у всіх аспектах діяльності;
Оптимальні грошові потоки забезпечують фінансову
стійкість і платоспроможність організації;
Раціоналізація грошових потоків сприяє досягненню
ритмічності виробничо-комерційного процесу організації;
Ефективне управління грошовими потоками скорочує
потребу організації в залученні позикового капіталу;
Оптимізація грошових потоків є передумовою
прискорення оборотності капіталу організації в цілому, сприяє розширенню
масштабів виробництва, зростанню виручки, отримання додаткових доходів.
2.4
Організація аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових
потоків
Значну питому вагу в складі джерел коштів
підприємства мають позикові кошти, у тому числі й кредиторська заборгованість.
Користувачам фінансової звітності необхідно мати можливість визначати величини
і типи заборгованостей із фінансових звітів. Перевірка фінансових звітів
аудиторами є достатньою для того, щоб користувачі були впевнені, що всі
зобов'язання належним чином визначені, оцінені та включені до фінансових звітів
відповідно до вимог чинного законодавства та П (С) БО. Щоб задовольняти ці
вимоги, кредиторська заборгованість повинна бути визначена та класифікована
належним чином. тому аудитору необхідно також вивчати, перевіряти кредиторську
заборгованість, її склад, структуру.
Безпосередньо метою аудиту розрахунків на
підприємстві є встановлення правильності ведення розрахунків з постачальниками
за отримані товарно-матеріальні цінності, послуги, підтвердження законності
виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості, її достовірності і
реальності погашення на підставі показників фінансової звітності відповідно до
чинного законодавства [11].
До основних завдань аудиту розрахунків з
постачальниками на підприємстві відносять:
- встановлення наявності і
правильності оформлення документів з поставки ТМЦ (договорів, рахунків-фактур,
актів звіряння розрахунків);
- встановлення правильності
здійснення вказаних операцій та відображення їх у обліку, а також перевірка
своєчасності, правильності та достовірності здійснених розрахунків грошовими
коштами, законності, достовірності та правильності відображення в обліку
здійснених розрахунків з використанням векселів та товарообмінних операцій;
- визначення правильності
оцінки отриманих товарів при бартерних (товарообмінних) операціях;
- підтвердження повноти і
своєчасності оприбуткування отриманих товарів і обліку виконаних робіт;
- встановлення правильності
оформлення та відображення в обліку виданих авансів, пред’явлення претензій;
- встановлення правильності
відображення за відповідними статтями кредиторської заборгованості в балансі
підприємства;
- встановлення причин та
строків виникнення заборгованості по розрахунках, визначення реальності та
шляхів її погашення [43].
Для досягнення поставлених завдань необхідно
отримати аудиторські докази, використовуючи різні прийоми і джерела отриманої
інформації. Джерелами інформації для перевірки вказаних розрахунків є:
- законодавчі і нормативні акти,
що регулюють питання організації обліку і оподаткування розрахункових операцій;
- наказ про облікову
політику підприємства;
- договірна документація на
постачання товарно-матеріальних засобів, виконання робіт і послуг;
- журнал реєстрації
рахунків-фактур постачальників;
- рахунки-фактури
постачальників;
- журнал реєстрації
довіреностей на отримання товарно-матеріальних засобів;
- акти звіряння
розрахунків;
- акти інвентаризації
розрахунків;
- копії платіжних доручень;
- книга придбання
товарно-матеріальних засобів;
- бухгалтерська звітність,
облікові регістри, обігові відомості, журнали-ордери, Головна книга [56].
Для ефективності проведення аудиту розрахунків з
постачальниками і підрядниками аудитору необхідно визначити, які методи та
прийоми будуть використовуватись ним для отримання аудиторських доказів, та
скласти програму розрахунків з постачальниками. Під час аудиту вказаних
операцій аудитором можуть застосовуватись прийоми:
- правова оцінка укладання
договорів на постачання продукції; застосування письмового підтвердження від
третіх осіб;
- перевірка документів,
отриманих суб’єктами підприємницької діяльності від третіх осіб;
- застосування прийому
інспекції та аналітичних процедур.
Можна відзначити, що аудиторська перевірка
кредиторської заборгованості буде включати декілька окремих послідовних етапів:
підготовчий, проміжний, етап фізичної перевірки, основний (етап аудиту окремих
статей звітності), завершальний етап.
На підготовчому етапі необхідно зібрати всю
інформацію щодо загального стану підприємства, в тому числі і дані, які
характеризують стан та структуру кредиторської заборгованості.
На проміжному етапі аудиту - повинна бути
проаналізована правильність складання фінансової звітності за період, що
перевіряється, та відображення в ній даних щодо кредиторської заборгованості.
При виявленні суттєвих недоліків необхідно у письмовому вигляді проінформувати
про це керівництво підприємства з можливими рекомендаціями щодо виправленню
помилок.
На етапі фізичної перевірки головним завданням є
виявлення реального існування залишків кредиторської заборгованості і
з’ясування, кому вони належать. Для цього можна окремим кредиторам надіслати
листи - запити з проханням підтвердити суму заборгованості.
На основному етапі здійснюється певні аудиторські
процедури щодо перевірки кредиторської заборгованості за встановленими
критеріями оцінки фінансової звітності, а саме: повнота відображення, оцінка,
реальність існування, належність, правильність [43].
Для цього використовуються пряме підтвердження,
вивчення контрактів, договорів. У процесі аудиту дається оцінка умов
заборгованості - з погляду їх реальності і повноти. Звертається увага на
строки, обмеження використання ресурсів, можливість залучення додаткових джерел
фінансування. При проведенні розрахунків з постачальниками аудитору перш за все
необхідно оцінити систему внутрішнього контролю на підприємствах. При цьому
можуть також застосовуватись прийоми опитування (письмові чи усні) працівників
підприємства. Для цього можна вивчити такі питання:
- чи існують у наявності
договори на поставку продукції;
- чи проводяться звіряння з
постачальниками (щоквартально, на кінець року);
- на скільки відсотків
охоплюють такі звіряння всі операції по розрахунках з постачальниками;
- кому надано право на
отримання довіреностей, чи зафіксовано прізвище особи в наказі про облікову
політику підприємства;
- чи реєструються
рахунки-фактури постачальників в окремому журналі;
- чи мають місце факти
неповернення невикористаних довіреностей на отримання товарно-матеріальних
запасів;
- чи своєчасно
пред’являються претензії постачальникам;
- чи існують постійно діючі
комісії з встановлення розбіжностей між фактично отриманими
товарно-матеріальними запасами і даними, що вказані в супроводжувальних і
первинних документах;
- чи завжди задовольняються
пред’явлені постачальниками претензії;
- чи застосовуються штрафні
санкції до постачальників за невиконання ними договірних зобов’язань;
- чи документально
оформляється повернення матеріальних цінностей, що не відповідають якості, яка
вказана в супроводжувальній документації;
- чи здійснюється завезення
матеріальних цінностей постачальниками на підприємство без наявності договорів;
- чи розроблена для
працівників бухгалтерії типова схема кореспонденції рахунків по розрахунках з
постачальниками;
- чи своєчасно надходять у
бухгалтерію документи постачальників на оприбуткування товарно-матеріальних
запасів від матеріально відповідальної особи;
- чи здійснює бухгалтер
перерахунок сум, що вказані в рахунках;
- чи звіряє бухгалтер ціни,
що вказані в документах, рахунках-фактурах, накладних, товарно-транспортних
накладних, актах прийому-передачі [56].
Переважаючу форму розрахунків з постачальниками
та підрядниками аудитор визначає при здійсненні аналізу переліку продукції
постачальників та суми кредиторської заборгованості перед ними на кінець року.
Аудитор проводить вибіркову перевірку найбільш значних сум, вивчає наявні
господарські договори та первинні документи.
Перевірка форм розрахунків з постачальниками і
підрядниками полягає у встановленні додержання законодавства щодо них та
встановлених обмежень на застосування окремих із них.
Для одержання аудиторських свідчень, аудитор
досліджує зміст господарських операцій, встановлює її законність, діяльність і
достовірність.
Аудит здійснюється окремо за кожним постачальником
за кожним документом (рахунком) на сплату.
Аудитор перевіряє правильність і своєчасність
виконання договірних зобов'язань постачальниками і підрядниками за виконані
роботи чи надані послуги. Аудит починають з аналізу результатів інвентаризації
кредиторської заборгованості за відповідними звітними періодами на найближчу
дату до початку аудиту. Дані інвентаризації слід звірити із сумами,
відображеними у Головній книзі та балансі за рахунком 63 "Розрахунки з
постачальниками і підрядниками". Звірянню підлягають залишки кредиторської
заборгованості на початок звітного періоду, відображені в регістрах
бухгалтерського обліку, із залишками в попередньому звітному періоді, й
уточнюється реальність кредиторської заборгованості.
Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає
аудитору змогу зосередити увагу на сумнівних розрахунках, перевірити
обґрунтованість створення резерву за сумнівними боргами і законність їх
списання з балансу. Для перевірки достовірності первинних документів, за якими
здійснені розрахункові операції, доцільно провести зустрічні звірки різних
документів на даному підприємстві й зробити письмовий запит у відповідні
підприємства про стан розрахунків. Доцільно відбирати рахунки, за якими
проводилися сторнувальні записи, записи щодо перерахування сум з одного рахунка
на інший, а також ті, де складались бухгалтерські проводки на підставі довідок.
Кожна сума кредиторської заборгованості на
окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності
створення заборгованості, реальності її одержання. Заборгованість, не сплачена
в установлений строк, - це заборгованість зі строком сплати, що минув, яка має
бути погашена. Тому необхідно з'ясувати причини її непогашення у визначені
терміни [44].
Позовна давність вираховується з моменту
виникнення права на пред'явлення (подання) позову. З цього приводу слід
перевірити, чи подавалися листи - нагадування про необхідність погашення боргу,
чи виставлялися претензії, чи передані матеріали юридичній службі підприємства
для подання позову.
Звертається увага на правильність застосування
постачальниками цін, тарифів за послуги. Подібні факти виявляють зіставленням
цін, вказаних у рахунках постачальників, з цінами, вказаними в договорах.
На завершальному етапі необхідно оцінити
достатність опрацьованої інформації для того, щоб зробити загальний висновок
щодо кредиторської заборгованості.
Таким чином, проведення аудиту дозволяє постійно
контролювати та відстежувати ситуацію з кредиторською заборгованістю, вчасно і
правильно приймати управлінські рішення, уникати складних і суперечливих
ситуацій з кредиторами, у тому числі і відносно стану розрахунків з
постачальниками і підрядниками.
Важливою складовою аудиторської перевірки
фінансово-господарського стану підприємства є аудит грошових коштів, який
проводиться за такими напрямками: аудит касових операцій; аудит операцій на
поточному рахунку, аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.
Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність
використання грошових коштів клієнтом. У процесі аудиту операцій з грошовими
коштами необхідно розв'язати такі основні завдання:
ознайомитися з умовами зберігання готівки та
інших грошових документів у касі;
вивчити фактичний порядок документального
оформлення операцій з надходження і вибуття грошових коштів, ведення касової
книги та книги реєстрації грошових документів, обліку касових операцій;
установити законність і достовірність операцій з
надходження і списання коштів з банківських рахунків та правильність їх
відображення.
Освоєння методики аудиту касових операцій є
важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти є найбільш ліквідними і
такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений
характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту
вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню
забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.
У процесі аудиторської перевірки необхідно
керуватись такими нормативними документами:
Положенням "Про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні", затвердженим Постановою Правління НБУ № 72
від 19.02.2001 р.
Законом України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р.
Наказом Мінфіну України №291 "Про затвердження
Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування"
від 30 листопада 1999 р.
Інструкцією № 3 "Про відкриття банками
рахунків у національній та іноземній валюті", затвердженій постановою
правління НБУ № 121 від 27 травня 1996 р. зі змінами і доповненнями) та ін.
Основними джерелами інформації перевірки касових
операцій є первинні документи:
прибуткові й видаткові касові ордери;
квитанції на внесок готівки до банку або на
оплату послуг інших організацій;
розрахунково-платіжні (платіжні) відомості на
виплату, заробітної плати відпускних, матеріальної допомоги, стипендій та інших
виплат; трудові угоди на виконання й оплату певних робіт; акти інвентаризації
готівки в касі; договір про матеріальну відповідальність; касова книга; звіти
касира; журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів; облікові
регістри (відомості, журнали, машинограми) за рахунками "Каса",
"Рахунки в банках", "Інші грошові кошти";
Головна книга.
До джерел також слід віднести такі звітні
документи:
баланс підприємства (форма № 1);
звіт про рух грошових коштів (форма № 3);
книга обліку касових видатків та ін.
Починаючи дослідження операцій з грошовими
коштами, аудитору доцільно отримати якомога повнішу інформацію про внутрішній
контроль на даній ділянці обліку. З'ясувати, як на підприємстві дотримуються
касової дисципліни, наскільки жорстко контролюються операції з готівкою, у тому
числі з валютою, наскільки чітко забезпечується санкціонування різних платежів
з поточного та інших рахунків підприємства (можна шляхом фактичної перевірки).
Важливим способом отримання даних є тестування за
раніше підготовленими питаннями, зокрема, це можуть бути такі питання:
чи укладена угода про матеріальну
відповідальність касира;
чи створені умови, що забезпечують збереження
грошових коштів;
чи повністю заповнюються реквізити в касових
документах;
чи проводяться раптові перевірки каси;
як дотримуються встановленого ліміту каси;
чи перевіряється відповідність проведених
банківських операцій угодам та ін.
За результатами тестування встановлюється
фактичне ставлення адміністрації до організації обліку і забезпечення
збереження і цільового використання грошових коштів на підприємстві.
Відповідно, аудитор визначає для себе об'єкти підвищеної уваги під час
планування контрольних процедур, послідовність етапів проведення аудиту,
конкретні джерела отримання даних, уточнює аудиторський ризик.
Аудитор перевіряє облік грошових коштів за
узгодженою програмою.
Розділ
3. Шляхи удосконалення організації обліково-аналітичної та контрольної роботи
розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
3.1
Пропозиції з організації обліку розрахункових операцій з постачальниками і
аналіз грошових потоків
Управління кредиторською заборгованістю -
оптимізація суми заборгованості підприємства перед іншими юридичними та
фізичними особами. Управління кредиторською заборгованістю підприємства може
бути проведено за допомогою двох основних варіантів: оптимізації кредиторської
заборгованості та мінімізації кредиторської заборгованості.
На сьогодні одним з найбільш складних і
суперечливих питань є облік і аудит кредиторської заборгованості, що пов'язано
з існуванням проблеми неплатежів. Це також підтверджуються наявністю значних
обсягів кредиторської заборгованості на ПСП "Вікторія"
Кредиторська заборгованість дає змогу
підприємству певний час користуватись чужими засобами, але в свою чергу це не
повинно стати приводом претензій та розриву взаємовідносин з боку інших
контрагентів.
Все це вимагає перегляду системи бухгалтерського
обліку, одним із центральних елементів якої є облік взаєморозрахунків суб'єктів
господарювання. Суб'єкти господарювання на перший план висувають вирішення
власних проблем, замість виконання фінансових зобов'язань по платежах перед
партнерами. Вирішення вищенаведеної складної проблеми багато в чому залежить
від вдосконалення бухгалтерського обліку і аудиту.
Вважаємо, що додатково на ПСП
"Вікторія" бухгалтер з обліку кредиторської заборгованості також
повинен слідкувати за станом:
- довгострокової дебіторської заборгованості;
- дебіторської заборгованості за товари,
роботи, послуги;
- дебіторської заборгованості за
розрахунками;
- витратами майбутніх послуг;
- забезпеченнями наступних виплат і
платежів;
- довгостроковими зобов’язаннями;
- поточними зобов’язаннями;
- доходами майбутніх періодів.
Необхідно також своєчасно здійснювати контроль за
співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення
дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стабільності
підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;
контролювати стан розрахунків за простроченими заборгованостями. В умовах
інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство
реально одержує лише частину вартості виконаних робіт. Тому необхідно розширити
систему авансових платежів.
Також він повинен планувати погашення по
зобов’язаннях по статтях бюджету, установлених регламентом. У рамках своєї
компетенції і доцільності фахівець може визначати можливі варіанти планування
заборгованості, використовуючи як прогнози "Розрахунки з
постачальниками", визначаючи відстрочки платежів по конкретних контрактах
і "Кредиторська заборгованість минулих періодів", установлюючи графік
погашення заборгованості по клієнтах, так і на основі бізнес-прогноз "Графік
фінансування", що є спрощеною формою формування кредиторської
заборгованості.
Прогноз призначений для планування величини
кредиторської заборгованості і кількості днів її рівномірного погашення, суми
авансів і відстрочки поточних платежів по статтях і елементам бюджету.
Основою для складання видаткової частини бюджету
руху коштів повинні бути операційні бюджети всіх напрямків діяльності компанії
і графік погашення заборгованості, що визначають наступні групи платежів,
встановлені в прогнозі "Графік фінансування":
- планові платежі по усіх видах податків і
зборів перед бюджетом і позабюджетними фондами;
- обслуговування кредитів, що містять план
виплат по основному боргу і відсоткам;
- витрати по оплаті праці;
- зобов’язання перед постачальниками за
матеріали, що поставляються, забезпечення енергоресурсами;
- зобов’язання перед замовниками за виконані
роботи;
- фінансування управлінських і комерційних
витрат;
- графік інвестиційних виплат за придбання і
модернізацію основних засобів;
- інші витрати.
Фінансове планування бюджету, організація
керування фінансовими потоками є підставою для складання платіжного календаря
підприємства, що є інструментом оперативного планування і складається на
невеликий проміжок часу з детально можливою точністю.
Модель управління кредиторською заборгованістю
включає наступні складові елементи:
) статичний та динамічний аналіз формування та
погашення кредиторської заборгованості суб’єкта господарювання та її впливу на
величину його грошових потоків; ґ
) обґрунтування доцільності отримання відстрочки
оплати рахунків постачальників, а також оптимального терміну такої відстрочки;
) попередження формування простроченої
кредиторської заборгованості та забезпечення, за необхідності, пролонгації
кредиторської заборгованості тощо - рисунок 3.1.
Отже, в управлінні кредиторською заборгованістю
необхідно використовувати особливо продуманий аналітичний механізм у формуванні
підходів до такого явища.
Рисунок 3.1 - Основні елементи управління
кредиторською заборгованістю на ПСП "Вікторія"
Первинним документом щодо розрахунків з
постачальниками і підрядниками є договір. В сучасних умовах він є важним
об’єктом контролю та регулювання обліку діяльності підприємств.
Вважаємо, що при укладанні договору на ПСП
"Вікторія" особливу увагу необхідно приділяти його суттєвим умовам.
Головними ознаками суттєвості договору як об’єкта бухгалтерського спостереження
є його предмет, ціна, форма розрахунку та санкції при неправомірній поведінці
або порушенні умов договору.
Суттєві умови господарського договору
відображують інтереси його сторін і можуть бути спільними та особистими. Так,
ціна договору виражає спільний інтерес суб’єктів договірних відносин.
Предмет договору втілює в собі особистий інтерес
покупця (замовника). Особистим інтересом постачальника (підрядника) є
своєчасний розрахунок за продану продукцію, проведені роботи (надані послуги).
Це дало підставу для визначення головних ознак суттєвості господарського
договору.
Таким чином, суттєві умови - це перелік окремих
ознак господарського договору, що виражають інтереси його укладачів та
сукупність яких здатна забезпечити перебіг від можливості у дійсність.
Визнання господарського договору об’єктом
бухгалтерського обліку потребує розробки способів його відображення у обліковій
системі.
Враховуючи викладене, на нашу думку, слід вести
на ПСП "Вікторія" облік господарських договорів товарного змісту на
рахунках позабалансового обліку 031 "Договірні зобов’язання" та 032
"Договірні права". Ці запаси відображати на рахунках з моменту
набуття договором юридичної сили.
Головною особливістю, яка визначає прийоми та
методи відображення господарських договорів на позабалансових рахунках, є
врахування такої умови договору, як спосіб оплати: повна передоплата, часткова
передоплата, оплата після одержання продукції (табл.3.1).
Таблиця 3.1
Порядок відображення договірних відносин з обліку
розрахунків з постачальниками (підрядниками) на позабалансових рахунках ПСП
"Вікторія"
|
Зміст
операції
|
Рахунок
"Договірні зобов’язання" 031
|
Рахунок
"Договірні права" 032
|
|
дебет
|
кредит
|
дебет
|
кредит
|
|
1.
Спосіб оплати: оплата після одержання продукції
|
|
Укладено
договір
|
-
|
15000
|
15000
|
-
|
|
Одержано
товар
|
-
|
-
|
-
|
15000
|
|
Здійснено
оплату
|
15000
|
-
|
-
|
-
|
|
2.
Спосіб оплати: часткова передоплата
|
|
Укладено
договір
|
-
|
15000
|
15000
|
-
|
|
Перераховано
аванс
|
5000
|
-
|
-
|
-
|
|
Одержано
товар
|
-
|
-
|
-
|
15000
|
|
Здійснено
остаточний розрахунок
|
10000
|
-
|
-
|
-
|
|
3.
Спосіб оплати: повна передоплата
|
|
Укладено
договір
|
-
|
15000
|
15000
|
-
|
|
Здійснено
передоплату
|
15000
|
-
|
-
|
-
|
|
Одержано
товар
|
-
|
-
|
-
|
15000
|
Подальші позабалансові операції необхідно
реєструвати одночасно зі змінами майнового та фінансового стану підприємства,
що виникають внаслідок виконання сторонами договірних зобов’язань, і є
підставою для бухгалтерських записів на рахунках 631 "Розрахунки з постачальниками
та підрядниками", 371 "Розрахунки за авансами виданими".
Запропоновані напрямки
дозволять підвищать ефективність обліку кредиторської заборгованості.
Важливим аспектом
організації обліку розрахункових операцій на ПСП "Вікторія" є звірка
сум заборгованостей.
Ст.10 Закону України
"Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" встановлено, що для
забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності
підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під
час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і
оцінка. Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються
власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є
обов’язковим згідно з законодавством [34].
Звірка розрахунків з постачальниками, іншими
контрагентами є не чим іншим, як їх (розрахунків) інвентаризацією. Тому можна
стверджувати, що вона є обов’язковою, як мінімум, один раз на рік, в ході
річної інвентаризації. В решті випадків, коли інвентаризація є обов’язковою,
звірка розрахунків проводиться в разі потреби.
Проведене під час написання дипломної роботи
дослідження практики проведення інвентаризації кредиторської заборгованостей на
ПСП "Вікторія" виявило недосконалість документального забезпечення
цієї ділянки інвентаризаційної роботи. Чинними законодавчо-нормативними актами
затверджено дві форми документів для оформлення інвентаризації розрахунків -
Акт звіряння розрахунків і Акт інвентаризації розрахунків. Однак ці документи
затверджені в різний час, не мають повного узгодження між собою, а інформація,
наведена в них подається несистематизовано. Крім цього, вони містять також ряд
інших недоліків, зокрема:
Акт звіряння розрахунків не містить повної
інформації про підприємства, які виступають дебіторами і кредиторами, дату, на
яку проводиться зіставлення розрахунків. При цьому, на нашу думку, варто
використовувати більш лаконічну назву даного документу - Акт зіставлення
розрахунків;
існуюча форма Акту звіряння розрахунків
передбачає лише можливість підтвердження дебіторської заборгованості. Таким
чином, виникає ситуація, коли зіставлення і підтвердження кредиторської
заборгованості залежить лише від підприємств-кредиторів;
Акт інвентаризації розрахунків не дає змогу
відразу отримати інформацію про дебіторів і кредиторів, з якими є неузгоджені
суми. Для цього необхідно знову повертатися до актів звіряння та здійснювати їх
аналіз;
Довідка до Акту інвентаризації розрахунків
зводить по суті до зведеного документу по дебіторській та кредиторській заборгованості,
своєрідного реєстру дебіторів і кредиторів підприємства;
неможливо встановити з Акту інвентаризації
розрахунків та Довідки до нього з якими саме дебіторами і кредиторами існує
заборгованість, за якою минув строк позовної давності. При цьому така
інформація є надзвичайно важливою, виходячи із суттєвості наслідків для
підприємства у випадку прострочення термінів позовної давності по дебіторській
чи кредиторській заборгованості.
З метою виправлення цих недоліків та підвищення
якості документального забезпечення інвентаризації дебіторської і кредиторської
заборгованостей вдосконалено форми Акту зіставлення розрахунків та Акту
інвентаризації розрахунків (Додаток А, Б)
Вдосконалена форма Акту зіставлення розрахунків
забезпечує можливість його початкового складання з метою підтвердження існуючих
сум заборгованостей як підприємством-кредитором, так і підприємством-дебітором.
Структура цього документа доповнена реквізитами,
що дають змогу чітко зафіксувати всі необхідні дані про підприємства між якими проводиться
звіряння та дату, на яку здійснюється звіряння розрахунків.
В таблицю Акту інвентаризації розрахунків (форма
№ інв-17), що відображає дані інвентаризації дебіторської (кредиторської)
заборгованості доцільно внести наступні зміни:
графу 2 "Найменування балансових
статей" замінити на графу "Назва дебітора (кредитора), рахунку
обліку";
узагальнення інформації про суми заборгованості
непідтвердженої дебіторами (кредиторами) та заборгованості зі строком позовної
давності, що минув в розрізі рахунків бухгалтерського обліку здійснювати в
другій частині таблиць після рядка "Всього за рахунками бухгалтерського
обліку";
доповнити таблиці колонкою, в якій відображається
сума заборгованості зі строком несплати більше двох років;
в таблиці і Довідці до Акту передбачити графу
"Код запису".
При встановленні за допомогою Акту інвентаризації
розрахунків переліку дебіторів чи кредиторів, з якими існують суми
непідтвердженої заборгованості або ж суми заборгованості, за якою минув строк
позовної давності необхідно додатково по таких контрагентах скласти Довідку до
Акту інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими
дебіторами і кредиторами, за яким існують суми непідтвердженої заборгованості
та заборгованості, за якою минув строк позовної давності. При цьому графу
"Код запису" цієї Довідки варто заповнювати у відповідності до
аналогічної графи Акту. Це забезпечить зв’язок між даними Акту та Довідки до
нього та зробить можливим зручний і швидкий пошук інформації за тим чи іншим
дебітором (кредитором) в обох документах.
Також вважаємо за необхідне змінити порядок
заповнення Довідки до Акту інвентаризації розрахунків з наступної причини.
Існуюча методика проведення інвентаризації розрахунків передбачає складання
Акту зіставлення розрахунків і Довідки працівниками бухгалтерської служби
підприємства. Таким чином, виникає ситуація, коли інвентаризаційна комісія
безпосередньо не перевіряє документи, які свідчать про існування
заборгованостей, а лише виконує технічну роботу з опрацювання Актів
зіставлення.
На нашу думку, з метою посилення контролю і
забезпечення об’єктивності результатів інвентаризації доцільно складання
Довідки до Акту інвентаризації розрахунків внести до обов’язків
інвентаризаційної комісії. Це сприятиме підвищенню ефективності інвентаризаційної
роботи на ПСП "Вікторія"
Отже, запропоновані напрямки удосконалення
дозволять усунути недоліки в документальному оформленні розрахунків,
забезпечити узгодження між сторонами, нормативними документами, належну
систематизацію наведеної в них інформації тощо.
3.2
Пропозиції з аналізу розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових
потоків
Для проведення аналізу грошових потоків
підприємства застосовують такий підхід як ретроспективний аналіз - оцінку
об’єкта в минулих періодах, його структури та динаміки. Метою проведення
ретроспективного аналізу грошових потоків на підприємстві є оцінка інформації
про рух коштів у минулих періодах, результати якої дають змогу розробити
заходи, спрямовані на підвищення ефективності використання грошових ресурсів,
виявлення резервів внутрішніх джерел фінансування діяльності підприємства,
поліпшення структури балансу з позиції ліквідності та фінансової стійкості.
Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких
завдань:
оцінку спроможності підприємства генерувати грошовий
потік від операційної діяльності;
оцінку потреби підприємства у споживанні
одержаних коштів;
визначення спроможності підприємства відповідати
за зобов’язаннями та здійснювати інвестиційну діяльність власними грошовими
ресурсами [2].
Для аналізу вхідних грошових потоків
використовують таку річну звітність як звіт про рух грошових коштів, за
допомогою якого можна встановити рівень фінансування діяльності підприємства за
рахунок власних джерел, його залежність від зовнішніх суб’єктів, здійснювану
дивідендну політику, реальний фінансовий стан і платоспроможність. Для цього
необхідно оцінити динаміку і структуру вхідних грошових потоків, їх достатність
для покриття витрат підприємства, ефективність їх розподілу [9,165].
Важливим є також аналіз структурних зрушень в
грошових надходженнях, що вказують на наявні в діяльності підприємства
тенденції в розвитку, також на негативні наслідки, до яких вони можуть
приводити і які необхідно враховувати при розробці стратегії і тактики
управління грошовими надходженнями підприємства.
Аналізуючи грошові потоки, їх абсолютні значення,
визначають такі показники:
Надходження
Витрати та платежі
Чистий грошовий потік
Структура грошових потоків за видами діяльності
Наявність коштів на рахунках
Однією з найважливіших умов стабільного
функціонування підприємства є грошові надходження, які представлені грошовими
потоками від усіх видів діяльності, які мають забезпечувати мінімально
необхідний розмір грошових коштів в засобах обігу і оборотному капіталі,
поєднуючись при цьому з ціллю найбільш ефективного використання коштів, тобто
підтримання оптимального розміру коштів, тобто ефективного управління
надлишковими і дефіцитними грошовими потоками. Для цього можна використовувати
як відносні, так і абсолютні показники, що виражають взаємне співвідношення
вхідних і вихідних грошових потоків [8,103].
Важливим є такий показник як чистий грошовий
потік. Що розраховується як:
ЧГП=ГПвх - ГПвих, (3.1)
де ГПвх - вхідний грошовий потік
ГПвих - вихідний грошовий потік
Доцільно проводити аналіз ефективності грошових
потоків за допомогою таких показників, які характеризують порівняну
ефективність користування і управління грошовими потоками на підприємстві:
) коефіцієнт ефективності грошових потоків
) коефіцієнт інвестування грошових потоків
) коефіцієнт рентабельності активів на основі
грошових потоків
Він характеризує ефективність вкладання грошових
потоків в активи.
) коефіцієнт ефективності грошових потоків від
операційної діяльності
) коефіцієнт ефективності грошових потоків від
фінансової діяльності
Важливим доповненням аналітичної роботи є також
аналіз достатності грошових потоків, який здійснюється на базі таких
показників:
) коефіцієнт Бівера
) коефіцієнт ліквідності грошових потоків
) коефіцієнт достатності чистого грошового потоку
) коефіцієнт покриття відсотків за кредитами
3.3
Пропозиції з аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових
потоків
Міжнародні стандарти аудиту формують єдині
основні вимоги до якості та надійності аудиту і забезпечення відповідного рівня
гарантій щодо результатів аудиторської перевірки при їх дотриманні.
Міжнародні аудиторські стандарти є підставою для
вирішення спірних питань, які можуть виникнути між аудитором і замовником, та
встановлення ступеня відповідальності аудиторів. Вони забезпечують:
високу якість аудиторських перевірок;
- впровадження в аудиторській практиці
нових наукових досліджень;
допомагають користувачам зрозуміти
процес аудиторської перевірки;
створюють громадський імідж професії;
допомагають аудитору вести переговори з
клієнтом;
забезпечують зв’язок окремих елементів
аудиторського процесу.
Ще у 70-х роках з метою розвитку аудиту і
координації роботи бухгалтерів-аудиторів у світовому масштабі була заснована
Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ). У її межах створений постійно діючий
Комітет міжнародної практики аудиту (КМПА) при раді МФБ. Основними завданнями
цього комітету є розробки і випуск міжнародних стандартів аудиту і положень
КМПА.
Сучасні міжнародні стандарти аудиту поділені на
10 тематичних груп:
. Вступні примітки.
2. Відповідальність.
. Планування.
. Внутрішній контроль.
. Аудиторські докази.
. Використання роботи інших фахівців.
. Аудиторські висновки і звіти.
. Спеціалізовані сфери.
. Супутні послуги.
. Положення з міжнародної практики аудиту.
Стандарти перших семи груп належать до робочих
стандартів, а інші стосуються аудиту спеціальних аудиторських завдань, супутніх
послуг і положень міжнародної аудиторської практики.
Видані в різних країнах стандарти аудиту мають
певні розбіжності за змістом і формою. КМПА вивчає стандарти аудиту різних
країн, узагальнює їх і випускає стандарти в розрахунку на їх прийняття
міжнародним співтовариством. Україна прийняла ці стандарти в якості
Національних стандартів аудиту, ведеться певна робота, що спрямована на їх
впровадження у життя.
МСА застосовуються незалежно від того, чи аудит є
незалежним дослідженням фінансової інформації прибуткового або збиткового
підприємства. Не має значення специфіка організації і правової власності
підприємства, його розміри. У всіх випадках аудит проводиться з метою вивчення
і підтвердження фінансової звітності підприємства і системи обліку.
У процесі аудиторської перевірки фінансової
звітності або під час виконання інших послуг аудитор повинен виконати вимоги
Міжнародних норм етики, що прийняті КМПА МФБ.
У межах кожної країни МСА зазнають змін
відповідно до чинної практики аудиту.
Розглянемо код та мету міжнародних стандартів
аудиту, що поділені на 10 схематичних груп та перераховані вище.
Класифікація та мета міжнародних стандартів
аудиту та положень з міжнародної практики аудиту
Передмова до МСА та супутніх послуг - полегшення
розуміння цілей та методів роботи КМПА, а також обсягу і статусу документів,
виданих цим Комітетом.
Глосарій термінів - ознайомлення з основними
термінами, які вживаються в аудиті.
Вступна частина (код документу 100-199)
Завдання з надання впевненості (100) - надання
рекомендацій аудиторам з виконання завдань, призначених для надання високого
рівня впевненості.
Концептуальна основа МСА (120) - опис
концептуальної основи, на якій видаються МСА, стосовно послуг, що їх можуть
виконувати аудитори.
Відповідальність
(200-299)
Мета та загальні принципи аудиторської перевірки
фінансових звітів (200) - розкриття мети й головних принципів, які є
основою аудиторської перевірки фінансової звітності.
Умови домовленості про аудиторську перевірку
(210) - встановлення положень з надання рекомендацій щодо погодження умов
завдання із замовником.
Контроль якості аудиторської роботи (220) -
встановлення положень і надання рекомендацій щодо контролю якості аудиту.
Документація (230) - надання рекомендацій щодо
документації у контексті аудиту фінансових звітів.
Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства
та помилок під час аудиторської перевірки фінансових звітів (240) - надання
рекомендацій щодо відповідальності аудитора за розгляд шахрайства та помилок
під час аудиту.
Шахрайство та помилки (240 А) - встановлення
положень та надання рекомендацій щодо відповідальності аудитора стосовно
розгляду шахрайства та помилок під час аудиту.
Врахування законів та нормативних актів при
аудиторській перевірці фінансової звітності (250) - встановлення положень та
надання рекомендацій щодо відповідальності аудитора за врахування законів і
нормативних актів у процесі аудиту.
Повідомлення інформації з питань аудиторської
перевірки найвищому управлінському персоналові (260) - надання рекомендацій
щодо обміну інформацією з питань аудиту між аудитором і управлінським
персоналом суб’єкта перевірки.
Планування (300-399)
Планування (300) - встановлення положень і
надання рекомендацій щодо планування аудиторської перевірки фінансових звітів.
Знання бізнесу (310) - надання рекомендацій щодо
розуміння бізнесу, як це важливо для аудитора під час проведення аудиту.
Суттєвість в аудиті (320) - встановлення положень
та надання рекомендацій щодо розуміння поняття суттєвості та її взаємозв’язків
з аудиторським ризиком.
Внутрішній контроль (400-499)
Оцінка ризиків та внутрішній контроль (400) -
встановлення положень та надання рекомендацій для досягнення розуміння системи
бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю і аудиторського ризику.
Аудит у середовищі комп’ютерних інформаційних
систем (401) - надання рекомендацій щодо процедур, яких слід дотримуватися при
проведенні аудиту в середовищі комп’ютерних інформаційних систем.
Аудиторські міркування стосовно суб'єктів
господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги (402) -
встановлення положень і надання рекомендацій аудиторові, клієнт якого
звертається до організації, що надає послуги.
Аудиторські докази (500-599)
Аудиторські докази (500) - надання рекомендацій
щодо кількості та якості аудиторських доказів, які потрібно отримати при аудиті
фінансових звітів.
Аудиторські докази: додаткові міркування щодо
окремих статей (501) - надання рекомендацій для доповнення МСА № 500
"Аудиторські докази" стосовно конкретних сум фінансового звіту та
розкриття іншої інформації.
Зовнішні підтвердження (505) - надання
рекомендацій щодо застосування аудитором зовнішніх підтверджень як засобу
отримання аудиторських доказів.
Перше завдання: залишки на початок періоду (510)
- надання рекомендацій щодо залишків на початок періоду, якщо аудит
здійснюється вперше або попередня перевірка здійснювалась іншим аудитором.
Аналітичні процедури (520) - надання рекомендацій
щодо застосування аналітичних процедур під час аудиту.
Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової
перевірки (530) - надання рекомендацій щодо застосування процедур аудиторської
вибірки, а також інших способів відбору статей для перевірки з метою збору
аудиторських доказів.
Аудиторська перевірка облікових оцінок (540) -
надання рекомендацій щодо аудиторської перевірки облікових оцінок, що містяться
у фінансових звітах.
Зв’язані сторони (550) - надання рекомендацій
щодо обов’язків аудитора та аудиторських процедур стосовно пов'язаних сторін і
операцій з такими сторонами.
Подальші події (560) - надання рекомендацій щодо
обов’язків аудитора стосовно подальших подій (подій, що відбуваються між кінцем
звітного періоду і датою аудиторського висновку).
Безперервність (570) - надання рекомендацій щодо
обов'язків аудитора при перевірці фінансових звітів стосовно застосування при
підготовці звітності припущення про безперервність діяльності підприємства.
Пояснення управлінського персоналу (580) -
надання рекомендацій щодо використання пояснень управлінського персоналу як
аудиторських доказів.
Використання роботи інших фахівців (600-699)
Використання роботи іншого аудитора (600) -
надання рекомендацій щодо використання аудитором роботи іншого аудитора
стосовно фінансової інформації, включеної у фінансові звіти суб'єкта
господарювання.
Розгляд роботи внутрішнього аудиту (610) -
надання рекомендацій зовнішнім аудиторам при розгляді роботи внутрішнього
аудиту.
Використання роботи експертів (620) - надання
рекомендацій щодо використання роботи експерта як аудиторського доказу.
Аудиторські думка та звітність (700-799)
Аудиторський висновок про фінансову звітність
(700) - надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку, який
надається в результаті аудиту фінансової звітності суб’єкта господарювання.
Аудиторський висновок про фінансову звітність
(700 А) - Надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку, який
надається в результаті аудиту фінансової звітності суб’єкта господарювання.
Порівнювані дані (710) - надання рекомендацій
щодо обов’язків аудитора стосовно порівняльних даних.
Інша інформація в документах, що містять
перевірені фінансові звіти (720) - надання рекомендацій щодо розгляду аудитором
іншої інформації, стосовно якої аудитор не зобов'язаний надавати аудиторський
висновок.
Спеціалізовані сфери (800-899)
Аудиторський висновок при виконанні завдань
аудиту спеціального призначення (800) - надання рекомендацій у зв’язку з
аудиторськими завданнями спеціального призначення.
Перевірка прогнозованої фінансової інформації
(810) - надання рекомендацій стосовно завдань з перевірки та надання висновку
щодо фінансових прогнозів.
Супутні послуги (900-999)
Завдання з огляду фінансових звітів (910) -
надання рекомендацій стосовно професійної відповідальності аудитора при
виконанні завдання з огляду фінансових звітів.
Завдання з виконання погоджених процедур стосовно
фінансової інформації (920) - надання рекомендацій стосовно професійної
відповідальності аудитора під час роботи над завданням з виконання погоджених
процедур стосовно фінансової інформації.
Завдання з підготовки фінансової інформації (930)
- надання рекомендацій стосовно обов'язків бухгалтера при виконанні завдань з
підготовки фінансової інформації, а також щодо форми і змісту висновку, який
бухгалтер надає у зв'язку з такою підготовкою.
Положення з міжнародної практики аудиту
(1000-1100)
Процедури міжбанківського підтвердження (1000) -
надання допомоги з процедур міжбанківського підтвердження для зовнішніх
незалежних аудиторів, внутрішніх аудиторів або інспекторів.
Середовище ІТ: автономні персональні комп’ютери
(1001) - визначення впливу автономних ПК на систему бухгалтерського
обліку і пов’язані з ними процедури внутрішнього контролю, а також на
аудиторські процедури.
Середовище ІТ: онлайнові комп’ютерні системи
(1002) - визначення впливу онлайнових комп’ютерних систем і пов’язані з ними
процедури аудиту.
Середовище ІТ: системи баз даних (1003) - опис
системи баз даних на систему бухгалтерського обліку, а також на супутні заходи
внутрішнього контролю та аудиторські процедури.
Взаємовідносини інспекторів з банківського
нагляду та зовнішніх аудиторів (1004) - розкриття основних положень щодо
взаємовідносин інспекторів з банківського нагляду та зовнішніх аудиторів.
Особливості аудиту малих підприємств (1005) -
розгляд основних характеристик малих підприємств і визначення ступеня їх впливу
на застосування МСА.
Аудит міжнародних комерційних банків (1006) -
надання аудиторам додаткової рекомендації шляхом деталізації та роз’яснення
застосування МСА у контексті аудиту міжнародних комерційних банків.
Оцінювання ризиків та внутрішній контроль:
характеристики та особливості в КІС (1008) - опис впливу комп’ютерних
інформаційних систем (КІС) на системи бухгалтерського обліку і внутрішнього
контролю, а також на аудиторські процедури.
Комп’ютеризовані методи аудиту (1009) - надання
рекомендацій з використання комп’ютеризованих методів аудиту.
Розгляд питань, пов’язаних з охороною довкілля
при аудиторській перевірці фінансової звітності (1010) - надання аудиторам
вказівок щодо врахування під час аудиторської перевірки фінансових звітів
окремих питань, пов’язаних з охороною довкілля.
Аудит похідних фінансових інструментів (1012) -
надання аудиторові рекомендацій щодо планування та виконання процедур аудиту
для тверджень у фінансових звітах щодо похідних фінансових інструментів.
Отже, ми розглянули запроваджені в Україні
міжнародні стандарти аудиту, які враховують міжнародну практику і набутий
досвід проведення аудиту в розвинутих країнах Заходу. Це дає змогу здійснити
аудит на високому рівні. Кожен аудитор обов’язково повинен дотримуватися
основних вимог міжнародних стандартів аудиту.
Аудиторський процес складається з трьох основних
етапів: планування, збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності
балансу та фінансової звітності, написання звіту (висновку).
Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту
є його обов’язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання
робіт. Аудитор зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати
процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи
найбільш ефективні процедури. Планування аудиторських робіт допомагає звернути
необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем,
які слід перевірити найбільш ретельно. Планування допомагає належним чином
організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які
беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими
аудиторами і фахівцями інших професій.
Планування аудиту передбачає визначення його
стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки,
побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу
аудиторського контролю.
У процесі планування створюються два основних
документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з
переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання
і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки
бухгалтерського обліку.
Програма аудиту і її зміст та розмір значно
залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов
договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку
використовує аудитор під час перевірки.
На підставі вивчення економіки підприємства, яке
перевіряється, керівник бригади аудиторів розробляє програму аудиту, яку
затверджує керівник організації, що призначає аудит. У ній зазначають об'єкт
контролю, його зміст і послідовність перевірки, періоди для суцільного і
вибіркового контролю тощо. Потім вибирають методику аудиту - визначають
методичні прийоми і контрольно-аудиторські процедури, застосування їх при
перевірці різних об'єктів контролю, використання засобів обчислювальної
техніки. Конкретизують ці питання при розробці плану-графіка аудиту, який
передбачає встановлення строку перевірки кожного об'єкта (розділу, теми) і
виконавців, виходячи із загального строку проведення аудиту. Якщо проводиться
аудит великого підприємства, концерну, акціонерного товариства, то затрати часу
доцільно розрахувати за допомогою сітьового графіка, яким передбачити
паралельне виконання різних контрольно-аудиторських процедур, із тим, щоб
завершити увесь контрольно-аудиторський процес у запланований строк.
Формулювання мети аудиту має важливе значення.
Вона чітко визначає для чого аудитор з'явився на підприємстві і яку користь
може принести ця перевірка. Програма аудиторської перевірки передається
керівникові підприємства для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій
перевірки.
В програмі аудиту види, зміст та час проведення
запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи
показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати
виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. В аудиторську програму
включається також перелік об'єктів аудиту по його напрямках, а також час, який
необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.
Преференційні стандарти вимагають, щоб програма була достатньо детальною і
могла бути використана як інструкція для асистентів та контролю правильності
виконаних робіт.
У програмі аудитор оцінює розмір ризику
внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у
звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає
терміни проведення аудиторських тестів і незалежних процедур - координує роботу
всіх можливих помічників з числа співробітників підприємства, реєструє
присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.
Записи і висновки аудитора по кожному розділу
аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним
матеріалом, який використовується аудитором у процесі підготовки і
обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.
Для підвищення якості планування, скорочення
витрат часу, як правило, використовують заздалегідь розроблені стандартні
програми перевірки, які аудитор повинен уважно відкоригувати з врахуванням
особливостей їх застосування в умовах конкретного підприємства, оцінки системи
внутрішнього контролю. Зміни у план і програму можуть вноситись навіть під час
здійснення процедур підтвердження.
Протягом усієї тривалості аудиту загальний план
аудиту і програма переглядаються та уточнюються аудитором, тому що існує
ймовірність зміни умов і напрямків аудиту, а також можливість отримання інших
результатів після проведення аудиторських процедур, ніж ті, на які раніше
очікував аудитор.
Програма аудиту фінансово-господарської
діяльності ПСП "Вікторія"
Мета: перевірка даних бухгалтерського обліку і
показників фінансової звітності суб’єкта господарювання, щоб виявити їх
достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам Законів
України, ПСБО або іншим правилам.
|
№
|
Питання
аудиту
|
Процедури
контролю
|
Обсяг
перевірки
|
|
1.
|
Ознайомлення
з установчими документами підприємства
|
Аудитор
перевіряє та ознайомлюється зі статутом, ліцензією, торговим патентом та
іншими засновницькими документами з метою з’ясування, в якій сфері проводить
свою господарську діяльність підприємство
|
Суцільний
|
|
2.
|
Стан
усунення недоліків і порушень, виявлених попередніми перевірками
|
Перевірка
результатів ліквідації недоліків та помилок виявлених попередніми
контрольними заходами
|
-
|
|
3.
|
Аудит
дотримання законодавства з питань патентування, ліцензування на проведення
різних видів діяльності
|
Встановлення
дійсності та відповідності патентів, ліцензій видам діяльності, які
здійснюються на підприємстві
|
Суцільний
|
|
4.
|
Стан
здійснення внутрішнього контролю на підприємстві
|
Вивчення
та оцінка системи внутрішнього контролю
|
-
|
|
5.
|
Відповідність
положень наказу про облікову політику вимогам чинного законодавства
|
Оцінка
та перевірка відповідності положень наказу про облікову політику вимогам
чинного законодавства та відповідність діяльності підприємства зазначеним
пунктам наказу
|
-
|
|
6.
|
Формування
власного капіталу
|
Перевірка
наявності, оцінки, права, повноти відображення на рахунках бухгалтерського
обліку власного капіталу
|
Вибірковий
|
|
7.
|
Дотримання
законодавства при проведенні готівково-розрахункових операцій в національній
валюті
|
Перевірка
наявності та збереження готівки та документів у касі, дотримання ліміту
залишку готівки в касі, дотримання порядку ведення касових операцій, повнота
відображення готівково-розрахункових операцій у бухгалтерському обліку
|
Суцільний
|
|
8.
|
Достовірність
дебіторської і кредиторської заборгованості, причини їх утворення
|
Перевірка
законності розрахунків з дебіторами та кредиторами, перевірка своєчасності
розрахунків з ними, перевірка формування РСБ, правильність відображення
операцій в бухгалтерському обліку
|
Вибірковий
|
|
9.
|
Законність
і достовірність операцій з необоротними активами
|
Перевірка
законності та документальне оформлення операцій з придбання, вибуття,
списання, переоцінки НА, перевірка наявності та стану збереження НА,
перевірка нарахування амортизації, правильність відображення операцій в
бухгалтерському обліку
|
Вибірковий
|
|
10.
|
Обґрунтованість
придбання, рух та повнота відображення запасів підприємства
|
Перевірка
наявності та права власності на запаси, перевірка достовірності оцінки
запасів, перевірка проведення процедури інвентаризації, перевірка законності
та документального оформлення операцій з придбання, списання, переоцінки
запасів, правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку
|
Вибірковий
|
|
11.
|
Законність
та достовірність витрат на оплату праці
|
Перевірка
здійснених нарахувань та відрахувань з оплати праці, правильність нарахування
відпускних та лікарняних, перевірка сплати податків та зборів до бюджетів та
державних цільових фондів, правильність відображення операцій в
бухгалтерському обліку
|
Вибірковий
|
|
12.
|
Аудит
довгострокових і поточних зобов’язань
|
Оцінка
стану розрахунково-платіжної дисципліни, установлення правильності оформлення
і дотримання умов договорів, встановлення причин утворення заборгованості,
встановлення доцільності і обгрунотованості управлінських рішень при
здійсненні розрахункових операцій, перевірка дотримання податкового
законодавства за операціями, що пов’язані з розрахунками з бюджетом, з
позабюджетними фондами за соціальним страхуванням
|
Вибірковий
|
|
13.
|
Достовірність
та законність здійснених витрат від усіх видів діяльності
|
Перевірка
правильності формування витрат та розподіл за видами, правильність визнання
витрат, правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку
|
Вибірковий
|
|
14.
|
Повнота,
достовірність і правильність визначення доходів від усіх видів діяльності
|
Перевірка
правильності формування доходів та розподіл за видами, правильність визнання
доходів, правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку
|
Вибірковий
|
|
15.
|
Правильність
визначення фінансових результатів
|
Перевірка
правильності віднесення доходів та витрат на рахунки фінансових результатів
|
Вибірковий
|
|
16.
|
Правильність
ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової звітності
|
Перевірка
правильності і своєчасності відображення господарських операцій в
бухгалтерському обліку, дотримання порядку інвентаризації та відображення її
результатів у обліку, формування показників фінансових звітів, погодження
показників звітів між собою
|
-
|
|
17
|
Складання
аудиторського висновку
|
Документ,
який складається відповідно до стандартів аудиту, передбачає надання
впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності
|
-
|
|
18.
|
Передача
аудиторського висновку та іншої підсумкової документації клієнту
|
Передача
здійснюється по акту приймання-передачі
|
-
|
З прийняттям Закону "Про аудиторську
діяльність" в нашій державі дещо вщухли дискусії про право існування
професії аудитора, цьому також допомогли міжнародні стандарти аудиту та Кодекс
професійної етики аудиторів України.
Що стосується планування аудиту, то можна
зауважити, що якщо аудитор вірно складе аудиторський план і програму аудиту, то
у нього не буде проблем щодо самого проведення аудиту на підприємстві. Аудитор
повинен займатись плануванням дуже ретельно, не поспішати з рішеннями про
виконавців аудиту, адже кожен аудитор є фахівцем в окремих галузях.
Процедури аудиту також займають вагоме місце в
аудиторській перевірці. Адже, щоб ретельно і правильно перевірити клієнта
необхідно в конкретній ситуації вибрати таку процедуру, щоб вона в повній мірі
забезпечила правильність перевірки інформації наданої замовником. А це в наш
час дуже важливо тому, що аудитор діє в інтересах клієнта.
У програмі аудиту види, зміст та час проведення
запланованих аудиторських процедур повинні збігатися із загальним планом
проведення аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту
та контролювати їх роботу.
У програмі аудитор оцінює розмір ризику
внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у
звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає
терміни проведення аудиторських тестів і незалежних процедур - координує роботу
всіх можливих помічників з числа співробітників підприємства, реєструє
присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.
Записи і висновки аудитора по кожному розділу
аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним
матеріалом, який використовується аудитором у процесі підготовки і
обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.
Розділ
4. Комп’ютеризація обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з
постачальниками і аналіз грошових потоків
4.1
Аналіз програмного забезпечення для організації обліку, аналізу та аудиту
розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
Програмне забезпечення - це сукупність програм
для реалізації розробленої системи на базі використання засобів обчислювальної
техніки.
Однією з складових частин програмного
забезпечення є операційна система, яка призначена для розширення функціональних
можливостей обчислювального обладнання, контролю і управління процесами обробки
даних, автоматизації роботи програмістів.
Так, зокрема, Wіndоws 98, яка використовувалась
при розробці та тестуванні комп'ютерної системи обліку і аналізу розрахунків з
постачальниками і підрядниками являє собою високопродуктивну, багатозадачну і
багатопотокову 32-розрядну операційну систему з зручним графічним інтерфейсом і
розширеними мережевими можливостями. Операціійна система розроблена фірмою
Mісrоsоft (США). Важливою її особливістю є 32-розрядна архітектура, яка
забезпечує більш високу продуктивність системи, знімає багато обмежень на
системні ресурси.
Захищений режим, що застосовується в Wіndоws
9x/NT, підтримує роботу системи у випадках збою прикладної програми, що є
досить вагомою перевагою над іншими ОС, захищає прикладну програму від
випадкового втручання одного процесу в інший, забезпечує певну стійкість до
вірусів.
Розробка системи здійснена за допомогою
середовища Mісrоsоft Vіsuаl FоxРrо. Незважаючи на появу нових систем управління
базами даних, Vіsuаl FоxРrо все ще залишається однією з найбільш популярних
програм в цій області. Це, передусім, пов'язано з тим, що при створенні нових
версій Mісrоsоft зберігає сумісність з попередніми версіями.
В Vіsuаl FоxРrо реалізовані всі атрибути
реляційних систем управління базами даних. В базі даних підтримується
цілісність даних за допомогою первинних ключів і зв'язків між таблицями. Для
обробки подій додавання, знищення чи зміни записів таблиць засобами самої бази
даних можна використовувати тригери і процедури.іsuаl FоxРrо - це
об'єктно-орієнтована, візуально-програмована мова, що управляється по подіям, і
яка в повній мірі відповідає новим вимогам, що ставляться перед сучасними
засобами проектування.іsuаl FоxРrо складається з окремих компонентів, які
використовуються для зберігання інформації, її відображення і редагування.
Всі дані зберігаються в базі даних, яка
складається з таблиць, відношень між таблицями, індексів, тригерів і процедур.
Кожна таблиця має унікальне ім'я і зберігається в окремому файлі, назва якого
співпадає з назвою таблиці. Створений файл має розширення DBF. Кожна таблиця
може мати декілька зв'язаних з нею індексів, які використовуються для
впорядкування даних і швидкого пошуку необхідних записів.
Для зберігання значення полів типу Mеmо і Gеnеrаl
використовуються окремі файли. Mеmо-поля таблиць містять текстову інформацію, а
поля типу Gеnеrаl використовуються, як правило, для зберігання двійкової
інформації, даних інших програм, які працюють в середовищі Wіndоws.
В Vіsuаl FоxРrо реалізовані тригери, які
дозволяють централізовано обробляти події, що виникають при будь-яких змінах в
базі даних. Також можуть створюватись процедури, які є частиною бази даних і
можуть використовуватись при описі таблиць для перевірки введених даних,
визначення значення по замовчуванню тощо.
4.2
Організація обліку, аналізу і аудиту розрахункових операцій з постачальниками і
аналіз грошових потоків в умовах комп’ютеризації
Засоби обчислювальної техніки створювались та
удосконалювались так само, як і всі інші прилади, машини і обладнання що,
призначались для полегшення праці людини. Удосконалення засобів обчислювальної
техніки йшло від простого до складного і було тісно пов’язане зі станом техніки
на певному етапі, а також з розвитком певних галузей математики, кібернетики та
інших наук. З позицій користувача кожне удосконалення спрямовувалося,
насамперед на підвищення рівня механізації та автоматизації виконання технічних
операцій, що часто повторюються; створення нових засобів введення та отримання
даних; збільшення обсягу пам’яті; розробку нових носіїв інформації тощо.
Застосування комп’ютерної техніки вносить значні
зміни до організації бухгалтерського обліку, причому з допоміжного засобу
обчислювальна техніка перетворюється на визначний фактор організації обліку. Ці
зміни зумовлені тим, що змінюються способи обробки даних, при яких
забезпечується різна швидкість надання звітної інформації. В різних системах
бухгалтерського обліку (від паперової. до комп’ютерної) вона досягається, як
правило, раціональною організацією облікових даних, одноразовим їх отриманням
та передачею за всіма напрямами.
Трактування поняття паперових систем обробки
даних в Україні та, наприклад, у США не збігаються. Американські спеціалісти,
до паперових або ручних відносять такі системи, в яких комп’ютери та
периферійні пристрої не мають між собою безпосереднього зв’язку, наприклад,
системи копіювального обліку на дошках, картотеки із застосуванням карток з
перфорацією, системи, побудовані з використанням бухгалтерських, обчислювальних
та друкуючих пристроїв, які в українській літературі об’єднуються поняттям
часткової механізації обліку та облікових робіт. Способи обробки облікової
інформації, поділяються на три види: паперовий, механізований і комп’ютеризований
(автоматизований), в залежності від виду обчислювальної техніки, що
застосовується [5]. При цьому перші. два методи об’єднуються під загальною
назвою "безкомп’ютерний спосіб", маючи на увазі не перелік технічних
засобів, а саме спосіб їх використання.
При визначенні способу обробки облікової
інформації необхідно чітко поділяти поняття механізації обліку та його
комп’ютеризації (автоматизації). Має значення не тільки вид техніки, що
застосовується, але й сукупність способів та методів її використання. При
механізації обчислювальна техніка виступає допоміжним засобом для обробки
інформації, а при комп’ютеризації технічні засоби стають одними з визначних
засобів ведення обліку: суттєві зміни відбуваються в процесі збирання,
накопичення облікової інформації, її передачі та отримання звітних показників.
На відміну від механізації, комп’ютеризація обліку базується на системному
вирішенні облікових завдань за допомогою комп’ютерів.
Існує декілька підходів до організації
бухгалтерського обліку в умовах його комп’ютеризації:
‒ системний підхід до бухгалтерського
обліку;
‒ розробка форм обліку, що орієнтовані на
використання комп’ютерів;
‒ трансформація методу бухгалтерського
обліку [50].
Для вирішення проблеми комп’ютеризації існує два
шляхи: перегляд методологічних аспектів обліку безпосередньо від вимог
механізації та комп’ютеризації обліку до його методології, та комплексний
перегляд всієї системи організації обробки облікової інформації.
Реалізація першого підходу дає обмежений ефект,
який виражений, в локальних змінах у методології системи обліку. Система обліку
удосконалюється, в основному, в напрямі задоволення вимог комп’ютеризації,
наприклад, здійснюється складання та введення кодів облікової номенклатури,
упорядкування первинних документів і документообігу, тощо. Такий суто,
індивідуальний підхід був придатний для механізації обліку з використанням
клавішних та перфораційних обчислювальних машин, а також при частковій
механізації окремих облікових функцій на комп’ютері, в результаті чого
виконувалась обробка інформації з окремих розрізнених ділянок бухгалтерського
обліку. При комп’ютерній формі бухгалтерського обліку зміст форми обліку
розширюється і поглиблюється; вона починає визначати не тільки методологічні,
але й технологічні та інформаційні аспекти організації бухгалтерського обліку і
обробки облікової інформації. Застосування комп’ютерів дозволило автоматизувати
робоче місце бухгалтера і підняти на новий рівень процес реєстрації
господарських операцій. Бухгалтер працює на комп’ютері в діалоговому (інтерактивному)
режимі, використовує зворотній зв’язок в процесі обробки інформації і отримання
відповідних вихідних документів.
Єдність інформаційної бази і повний
автоматизований технологічний процес забезпечується за рахунок одноразового
введення інформації. Інтеграція обробки даних первинного обліку і адаптація
програмного забезпечення до потреб користувачів досягається шляхом застосування
різних комп’ютерних програм [7]. Крім того комп’ютерна форма обліку має ряд
переваг перед ручною, серед яких основними є вбудовані бухгалтерські знання (в
програму вбудовуються правила формування тих чи інших проводок господарських
операцій, тобто форма бухгалтерського обліку наповнюється специфічними
бухгалтерськими знаннями), паралельне ведення обліку за декількома стандартами
(на базі одних і тих же одноразово введених даних можна отримувати декілька
систем оцінок та показників, що розраховуються за різними методиками) тощо.
Технологічний процес обробки даних при
комп’ютерній формі обліку можна поділити на три етапи [12].
Першим етапом облікового процесу є збір та
реєстрація первинних даних для обробки на комп’ютері.
На другому етапі проводиться формування масивів
облікових даних на електронних носіях: Журналу господарських операцій,
структури синтетичних та аналітичних рахунків, довідників аналітичних об’єктів,
постійної інформації. Одночасно здійснюється контроль за процесом обробки
інформації, записаної в масивах облікових даних.
Заключним етапом процесу є отримання результатів
за звітний період на запит користувача або у вигляді регістрів синтетичного
обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків, або
відображенням на екрані дисплею потрібної інформації.
Особливістю комп’ютерної форми бухгалтерського
обліку є те, що вона не існує без конкретної комп’ютерної програми. Облікові
регістри різних програм є схожими, але не однаковими.
Основні принципи комп’ютерної форми
бухгалтерського обліку наступні:
− одному журналу хронологічного запису
відповідає багато регістрів систематичного запису;
− накопичення і багаторазове використання
облікових даних;
− один синтетичний рахунок - багато
аналітичних рахунків. Кількість рахунків аналітичного обліку залежить від
цілей, поставлених керівництвом перед обліком, і нічим не обмежується;
− автоматичне отримання інформації про
відхилення від встановлених норм, нормативів, завдань тощо;
− отримання звітних показників в
інтерактивному режимі;
− автоматичне формування всіх облікових
регістрів і форм звітності на основі даних, відображених в системі рахунків
[35].
В умовах застосування комп’ютерної техніки кожний
з елементів методу бухгалтерського обліку, серед яких - документування
господарських операцій, відображення облікової інформації за допомогою
подвійного запису на рахунках, використання грошового вимірника та інших складових
методу бухгалтерського обліку - зберігає і навіть збільшує своє значення, однак
за формою і сутністю, як правило, трансформується. Це, в свою чергу, призводить
до змін у застосуванні елементів методу бухгалтерського обліку.
Автоматизація обліку ставить нові вимоги до
первинної інформації. Різноманітність форм подання такої інформації, що
надходить до бухгалтерії, дозволяє вести зведений облік безпосередньо на
підставі первинних документів без попереднього їх накопичення та узагальнення
[3]. Відмінності технології документування в комп’ютеризованих системах обліку
наступні:
− накопичення і первинна обробка облікових
даних базуються на використанні комп’ютерів безпосередньо на робочих місцях
облікових працівників (в цехах, на складах, в бухгалтерії). При цьому
скорочується потік паперових документів та здійснюється перехід до безпаперової
технології обліку;
− обробка даних документування здійснюється
за принципом об’єднання процесів складання первинного документа та введення
його до комп’ютерної бази даних;
− можливість автоматичної реєстрації
первинної інформації за допомогою таких засобів, як технологічні датчики,
сканери штрихових кодів (для обліку товарно-виробничих запасів), касові апарати
(для обліку виручки від реалізації в роздрібній торгівлі), смарт-картки (для
обліку праці і заробітної плати), ваги, годинники, лічильники, вимірювальна
тара тощо [30].
Застосування комп’ютерів вносить значні зміни до
організації документування, які полягають, по-перше, у використанні електронних
носіїв первинної інформації, і, відповідно, електронних первинних документів і,
по-друге, в автоматичному складанні первинних документів.
Електронний документ - це документ, представлений
в комп’ютерному вигляді. Особливістю електронних документів є необхідність
використання комп’ютера для створення та обробки документів [49].
Складання, оформлення та зберігання первинних
документів при комп’ютеризованому документуванні має ряд відмінностей від
паперової обробки даних.
В автоматизованій системі обліку первинний
документ може складатись вручну безпосередньо на місці здійснення господарської
операції без створення електронного первинного документу. Потім цей документ
передається до бухгалтерії для обробки. Бухгалтер (оператор) створює за ним
проводку, яка додається до хронологічного масиву даних - журналу операцій.
Паралельно цей документ реєструється вручну в журналі реєстрації первинних
документів.
Комп’ютерні технології дозволяють використовувати
електронний варіант картотек-бази даних. В найпростішому варіанті база даних -
це та ж картотека, тільки розташована в пам’яті комп’ютера, що дозволяє шукати
документ або групу документів за будь-якою пошуковою ознакою, закладеною при
реєстрації: автором документу, виконавцем, темою, датою отримання або складання
документа, його номером тощо [28].
Одна з основних переваг передачі документу
безпосередньо з комп’ютера на комп’ютер - це можливість отримати документ в
тому вигляді, в якому він був підготовлений, з включеними до нього таблицями,
графіками, рисунками тощо. Відомості з такого документа легко можуть бути
включені до інших документів, а сам він може передаватися по мережі всередині
підприємства [75].
Реєстрація проводиться шляхом заповнення
реєстраційної картки на екрані комп’ютера і перенесення реєстраційного номеру
на сам документ в штамп з позначкою про отримання документу.
Отримані документи обробляються, реєструються,
контролюється їх виконання. Після цього документи направляються до електронного
архіву, де зберігаються протягом встановленого терміну.
Компактність зберігання, швидкий пошук
необхідного документу, створення підбірок документів по заданій тематиці - все
це досягається шляхом створення електронного архіву [82].
На відміну від безкомп’ютерних форм
бухгалтерського обліку, при яких первинні документи, облікові регістри, звіти
роздруковуються та зберігаються в архіві при комп’ютерній формі обліку
створюються електронні сховища даних на електронних носіях первинної
інформації.
Подвійний запис при комп’ютеризації обліку
зберігається, навіть якщо операції фіксуються один раз за допомогою
відповідного коду. Принцип подвійності тепер реалізується на іншій підставі -
шляхом кодування всіх облікових операцій і розробки відповідних алгоритмів для
отримання облікових показників різних ступенів та рівнів. Записана один раз
інформація залежно від програми обробки може бути використана багаторазово, в
тому числі і в розрізі кореспондуючих рахунків для отримання дебетових і
кредитових оборотів.
При введенні інформації до комп’ютера користувач
складає облікові записи. Обліковий запис складається з наступних частин:
− дата господарської операції;
− шифри рахунків, що дебетуються та
кредитуються (включаючи характеристику в аналітичному розрізі);
− кількість (натуральні вимірники для
операцій з активами);
− сума в національній та, в разі необхідності,
в іноземній валюті; курс валюти (для операцій з іноземною валютою);
− сума господарської операції (документу);
− назва та номер первинного документу;
− короткий зміст господарської операції
[50].
В ряді програм алгоритми, що забезпечують введення
облікових записів, називаються механізмом "групових операцій".
Комп’ютеризація вносить зміни і до інших елементів методу бухгалтерського
обліку. Наприклад, із застосуванням штрихових кодів, проведення інвентаризації,
не змінюючи своєї економічної сутності, значно прискорюється, а способи її
проведення докорінно змінюються. Так, заміна ручного перерахунку зчитуванням
штрихових кодів дозволяє провести інвентаризацію без припинення поточних
операцій на складах або в магазинах [80].
В умовах автоматизації розрахунків і групування
нормативів існує можливість для переходу від складання нормативних калькуляцій
на перше число місяця, кварталу, року до розробки їх на будь-яку дату поточного
місяця [63]. Це дозволяє відмовитися від щомісячного перерахунку залишків
незавершеного виробництва у зв’язку зі змінами норм на початок місяця і точніше
обчислювати фактичну собівартість відпуску товарної продукції.
Суттєво змінюється і порядок складання звітності.
При комп’ютерному способі обробки даних звітність формується як в регламентному
режимі, так і в режимі запитів до бази даних, а не складається один раз для
використання протягом тривалого часу.
Існуюча форма обліку в незначній мірі
модернізувалась відповідно до можливостей обчислювальної техніки, що
застосовується. Використання ж сучасної обчислювальної та комунікаційної
техніки призводить до того, що застосування тієї чи іншої форми обліку
здійснюється за допомогою програмно реалізованих алгоритмів. Таким чином,
комп’ютеризації обліку на сучасних комп’ютерах не властиві обмеження форми.
Хоча технічно за допомогою обчислювальної техніки можна реалізувати будь-яку
ручну або механізовану форму обліку, з’являється можливість реалізації найбільш
оптимальної форми. Під час організації бухгалтерського обліку персонал повинен
знати, звідки і в якому вигляді він отримує початкові умови для складання
операції; алгоритм або спосіб здійснення своєї операції; який результат і в
якому вигляді він повинен отримати; що і кому передати по закінченні операції.
Така інформація повинна надаватись працівником незалежно від того, який метод
обробки інформації застосовується на підприємстві. При цьому способи, якими
досягається організація праці при застосуванні прикладних програмних засобів на
підприємстві, можуть бути найрізноманітнішими.
Комп’ютеризація суттєво змінює процес організації
роботи облікового апарату. Єдиним способом ефективної організації діяльності
підприємства в сучасних умовах є закладення правил побудови організаційної
структури в комп’ютерну систему організаційного управління, адже під час
швидкого розвитку підприємства внутрішні документи підприємства доводиться
часто змінювати, а висока плинність персоналу може звести нанівець всю роботу.
Таким чином, комп’ютеризація управління підприємством є головним фактором, що
визначає організацію роботи підприємства та бухгалтерії.
Використання обчислювальної техніки призводить до
якісно нових тенденцій в питанні побудови структури облікового апарату.
При комп’ютеризації окремих ділянок підприємство
обладнують набором автоматизованих робочих місць (АРМ), кожне з яких призначене
для вирішення певного облікового завдання. Кожне АРМ здійснює автономну обробку
інформації без використання інформації з інших АРМ. Інформаційні зв’язки між
автономними АРМ розірвані, що надає можливість для навмисних викривлень,
зловживань; отже, необхідний додатковий контроль та дублювання інформації [27].
Однією з характерних рис є використання
автоматизованих робочих місць (АРМ) бухгалтера. Якщо при побудові структури
облікового апарату при безкомп’ютерному способі обробки облікової інформації
базовим їі елементом є окремий обліковий працівник, то при застосуванні
обчислювальної техніки беруть до уваги не тільки обов’язки та кваліфікацію
облікового працівника, але й характеристику комп’ютеризованого робочого місця
бухгалтера, за яким він працює. Під АРМ традиційно розуміють
професійно-орієнтований програмно-апаратний комплекс, що забезпечує вирішення
завдань користувача безпосередньо на його робочому місці.
Створення АРМ бухгалтера ґрунтується на принципах
персоніфікації обчислень і самонавчання облікових працівників, комп’ютеризації
основних облікових функцій, безпаперової технології ведення бухгалтерського
обліку, раціонального поєднання розподіленої, децентралізованої і
централізованої систем обробки облікової інформації [78]. Класифікація АРМ
відбувається за такими основними ознаками:
− за функціональною спрямованістю - АРМ
технічного і допоміжного персоналу, АРМ спеціаліста, АРМ керівника тощо;
− за рівнем використання персональних
комп’ютерів - АРМ вищих керівників (включаючи головного бухгалтера), а також
керівників середнього та нижнього рівнів управління; АРМ спеціалістів (АРМ
бухгалтерів та економістів; нормувальника, диспетчера, інженера, технолога
тощо); АРМ технічних виконавців (комірника, секретаря, касира, продавця,
оператора тощо);
− за формою організації праці працівників
на персональних комп’ютерах - індивідуальні і колективні;
− за іншими ознаками.
Специфічним є те, що АРМ бухгалтера потребує
створення технології, яка передбачає участь широкого кола працівників
підприємства бухгалтерів, операторів, секретарів, комірників, керівників та
інших спеціалістів − в обробці облікової інформації − введенні
даних, формуванні первинних документів, візуальному контролі вхідних даних,
складанні форм вихідних документів, яке здійснюються на робочому місці за
допомогою персонального комп’ютера.
Можливості комп’ютерно-комунікаційної форми
обліку дозволяють гнучко розподіляти облікову роботу між працівниками з різних
ділянок обліку. Склад облікових завдань залишається незмінним при різних
обсягах облікових робіт, але перелік виконавців суттєво відрізняється в
залежності від розміру підприємства і, відповідно, обсягу облікової роботи.
На малих підприємствах облік здійснює одна особа −
головний бухгалтер підприємства на одному комп’ютері. При необхідності до його
комп’ютера під’єднуються комп’ютери керівників. При збільшенні обсягу облікових
робіт збільшується кількість бухгалтерів на підприємстві. До локальної мережі
підключаються АРМ бухгалтерів з ділянок обліку. Для найбільшої ефективності
облікових робіт може передбачатись виділення, найпотужнішого комп’ютера як
сервера, на якому зберігається інформаційна база та виконується основна маса
обчислень
В умовах промислового підприємства організація
бухгалтерського обліку на основі АРМ на нижньому рівні складається з АРМ
працівників первинного обліку (АРМ складського з обліку виробничих запасів, АРМ
з обліку виробітку працівників в цехах основного та допоміжного виробництв, АРМ
складського з обліку готової продукції).
Інформація на основі введених даних передається
каналами зв’язку до бухгалтерії. Наступні рівні відносяться до бухгалтерії та
містять АРМ з ділянок обліку і окремих синтетичних рахунків (облік основних
засобів та нематеріальних активів, виробничих запасів, оплати праці, готової
продукції та її реалізації, розрахункових операцій, витрат виробництва тощо)
[50]. Бухгалтери контролюють введені дані, перевіряють їх повноту і
достовірність, при необхідності створюють інформаційну базу, яку доповнюють
інформацією з інших АРМ та інформаційних систем підприємства. Крім того,
можлива організація АРМ бухгалтера-аналітика та АРМ контролера. Останні два АРМ
включають завдання з функцій аналізу та контролю, які виконуються працівниками
бухгалтерії.
Системна комп’ютеризація передбачає об’єднання
АРМ бухгалтера в єдину комп’ютерну мережу. В цьому випадку весь обсяг
інформації в мережі стає доступним всім користувачам. Тому під час системної
комп’ютеризації розрив будь-якого інформаційного ланцюга сигналізує про аварію
та локалізує її джерело. Характерними рисами організації роботи облікового
апарату при комплексній комп’ютеризації обліку є:
− вирішення завдань бухгалтерського обліку
та інформаційне обслуговування користувачів АРМ здійснюється за ініціативою та
при безпосередній участі облікових працівників;
− інтелектуальна потужність інформаційних
систем обліку зростає за рахунок формалізації знань бухгалтерів і створення баз
знань, що дозволяє підвищити професійний рівень кожного користувача АРМ -
бухгалтера;
− пошук потрібної інформації здійснюється
користувачами зі своїх робочих місць із застосуванням спеціалізованих засобів
пошуку інформації;
− обліково-аналітична інформація
обробляється в діалоговому режимі;
− бухгалтер є безпосереднім учасником
технологічного процесу розподіленої обробки даних, а персональний комп’ютер -
основним засобом його праці [35].
Традиційно, в основі поділу праці бухгалтерів
лежить принцип організації обліку за окремими обліковими завданнями або
ділянками: облік основних засобів та нематеріальних активів, облік виробничих
запасів, облік оплати праці, облік грошових коштів, облік розрахункових
операцій, облік витрат виробництва тощо. При комп’ютеризації бухгалтерського
обліку за принципами комп’ютерно-комунікаційної форми обліку перелік облікових
завдань залишається незмінним, але збереження і перетворення інформації,
формування результатних даних здійснюються в єдиній інформаційній базі [49].
Застосування комплексних програмних систем
дозволяє радикально поліпшити ситуацію з організації обліку в цілому.
Бухгалтерський облік є найбільш регламентованою функцією управління, що може
ефективно виконувати свої завдання тільки за умови наявності заздалегідь
заданих планів та правил. Оскільки при комплексній автоматизації обліку таким
системо-утворюючим фактором є програмно реалізований набір формальних
алгоритмів, бухгалтерський облік перестає просто представляти господарський
процес у вигляді єдиного цілого, а починає перетворювати цей процес на
організоване ціле, яким цей процес раніше не був. Фактично - це дозволяє
здійснити перехід до концепції активної організації виробництва, праці, та
управління в бухгалтерії, при якій організоване ціле є продуктом свідомої
цілеспрямованої роботи бухгалтера.
Розділ
5. аналіз організації охорони праці ПСП "Вікторія" та СТОВ
"Лан"
5.1
Огляд нормативної бази з охорони праці
З метою забезпечення здорових, безпечних і
високопродуктивних умов праці, створена система управління охороною праці
(СУОП), яка являє собою сукупність органів управління підприємством, які на
підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану,
планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління.
Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного
визначення мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій
і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання
нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці є
створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення
виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.
В спрощеному вигляді СУОП представляє собою
сукупність органа (суб'єкта) та об'єкта управління, що зв'язані між собою
каналами передачі інформації. Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві в
цілому є керівник (головний інженер), а в цехах, на виробничих дільницях і в
службах - керівники відповідних структурних підрозділів і служб.
Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку
управлінських рішень і контроль за своєчасною реалізацією здійснює служба
охорони праці підприємств, що підпорядкована безпосередньо керівнику
підприємства (головному інженеру). Суб'єкт управління аналізує інформацію про
стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення
спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідності з
нормативними. Об'єктом управління в СУОП є діяльність структурних підрозділів
та служб підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на
робочих місцях, виробничих дільницях, цехах та підприємствах.
Охорона праці базується на законодавчих,
директивних та нормативно-технічних документах. При управлінні охороною праці
не повинні прийматися рішення та здійснюватися заходи, що суперечать діючому
законодавству, державним нормативним актам про охорону праці, стандартам
безпеки праці, правилам та нормам охорони праці.
До основних функцій управління охороною праці
належать:
прогнозування і планування робіт, їх
фінансування;
- організація та координація робіт;
облік показників стану умов і безпеки
праці;
аналіз та оцінка стану умов і безпеки
праці;
контроль за функціонуванням СУОП;
стимулювання роботи по вдосконаленню
охорони праці.
Основні завдання управління охороною праці:
навчання працівників безпечним методам
праці та пропаганда питань охорони праці;
- забезпечення безпечності технологічних
процесів, виробничого устаткування, будівель, споруд;
нормалізація санітарно-гігієнічних умов
праці;
забезпечення працівників засобами
індивідуального захисту;
забезпечення оптимальних режимів праці
та відпочинку;
організація лікувально-профілактичного
обслуговування;
професійний добір працівників з окремих
професій;
удосконалення нормативної бази з питань
охорони праці.
Служба охорони праці на підприємстві
На підприємствах згідно з ЗУ "Про охорону
праці" (ст.23), власником або уповноваженим ним органом створюється служба
охорони праці для організації виконання правових, організаційно-технічних,
санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних
заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань
і аварій в процесі праці.
Власник з урахуванням специфіки виробництва
опрацьовує та затверджує Положення про службу охорони праці підприємства
керуючись Типовим положенням, розробленим та затвердженим Держнагляд охорон
праці. Відповідно до Типового положення служба охорони праці створюється на
підприємствах, у виробничих і науково-виробничих об'єднаннях. Корпоративних,
колективних та інших організаціях виробничої сфери з числом працюючих 50 і
більше чоловік. В інших випадках функції цієї служби можуть виконувати в
порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань охорони праці. В
установах, організаціях невиробничої сфери та в навчальних закладах власниками
також створюються служби охорони праці.
Служба охорони праці підпорядковується
безпосередньо керівникові підприємства. За своїм посадовим становищем та
умовами оплати праці керівник служби охорони праці прирівнюється до керівників
основних виробничо-технічних служб підприємства. Служба охорони праці в
залежності від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний
структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціалісту
тому числі за сумісництвом. Служба охорони праці формується із спеціалістів,
які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років.
Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці
у виняткових випадках.
Працівники служби охорони праці мають право
видавати керівникам установ та їх структурних підрозділів обов'язкові для
виконання приписи щодо усунення наявних недоліків. Припис спеціаліста з охорони
праці, у тому числі про зупинення робіт, може скасувати лише посадова особа,
якій підпорядкована служба охорони праці. Ліквідація служби охорони праці
допускається тільки у разі ліквідації підприємства.
Служба охорони праці виконує такі основні
функції: опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє
удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і
кожної посадової особи; проводить оперативно-методичне керівництво роботою з
охорони праці; складає разом із структурними підрозділами підприємства
комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни
праці, а також розділ "Охорона праці" у колективному договорі;
проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці.
Служба охорони праці організовує забезпечення
працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими
нормативними актами з охорони праці; паспортизацією цехів, дільниць, робочих
місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці; облік, аналіз нещасних
випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій;
підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці; розробку перспективних
та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих
умов праці; роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та
нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів,
бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення
інформаційних стендів; допомогу комісії з питань охорони праці підприємства в
опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій; підвищення
кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.
Також служба охорони праці на підприємстві бере
участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій; формування фонду охорони
праці підприємства і розподілі його коштів; роботі комісії з питань охорони
праці підприємства; роботі комісії по введенню в дію будівництвом,
реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого та соціального
призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування; розробці
положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють в
межах підприємства; роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих
місць за умовами праці.
До обов'язків даної служби входить функція
контролю. А саме вона контролює дотримання чинного законодавства, міжгалузевих,
галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових
інструкцій з питань охорони праці; виконання приписів органів державного
нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з
питань охорони праці, використання за призначенням коштів фонду охорони праці;
відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів,
устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів проти
аварійного, колективного та індивідуального захисту працюючих; наявність
технологічної документації на робочих місцях; своєчасне проведення навчання та
інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці
посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також
дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт; забезпечення працюючих
засобами індивідуального захисту; надання передбачених законодавством пільг і
компенсацій, пов'язаних із важкими та шкідливими умовами праці; використання
праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з діючим законодавством; проходження
попередніх та періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких
роботах та роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці; проходження
медичних оглядів осіб віком до 21 року; виконання заходів, наказів,
розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин
нещасних випадків і аварій, які визначені у актах розслідування.
Відповідно до ЗУ "Про охорону праці"
(ст.44) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів
про охорону праці здійснюють: Комітет по нагляду за охороною праці України;
Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного
пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ
України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства
охорони здоров'я України.
Вищий нагляд за додержанням і правильним
застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором
України і підпорядкованими йому прокурорами. Органи державного нагляду за
охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань
громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних
депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом
Міністрів України.
Посадові особи органів державного нагляду за
охороною праці (державні інспектори) мають право:
безперешкодно в будь-який час
відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства
про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та
пояснення з даних;
- надсилати керівникам підприємств, а
також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів
Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших
центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання
розпорядження (приписи) про усунення порушень, недоліків в галузі охорони
праці;
зупиняти експлуатацію підприємств,
окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення
порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю
працюючих;
притягати до адміністративної
відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших
нормативних актів про охорону праці;
надсилати власникам, керівникам
підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді,
передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення
їх до кримінальної відповідальності.
Органи державного нагляду за охороною праці
встановлюють порядок опрацювання і затвердження власниками положень,
інструкцій, що діють на підприємствах розробляють типові документи з цих
питань. Власник повинен безоплатно створити необхідні умови для роботи
представників органів державного нагляду за охороною праці.
Відповідно до ст.46 ЗУ "Про охорону праці"
громадський контроль за охороною праці здійснюють трудові колективи через
обраних ними уповноважених та професійні спілки - в особі своїх виборчих
органів і представників.
Діяльність всіх вищезгаданих органів направлена
на забезпечення гарантій працівникам, які визначені законодавством. До таких
гарантій можна віднести: право громадян на охорону праці при укладенні
трудового договору; права працівників на охорону праці під час роботи на
підприємстві; соціальне страхування від нещасних випадків і професійних
захворювань; права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі
умови праці; відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх
здоров'я; відшкодування моральної шкоди; обов'язки роботодавця щодо створення
безпечних і нешкідливих умов праці; обов'язкові медичні огляди працівників
певних категорій.
Працівник в свою чергу, зобов'язаний виконувати
вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами,
механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися
засобами колективного та індивідуального захисту; додержувати зобов'язань щодо
охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором)
та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити в
установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.
В ЗУ "Про охорону праці" існують
статті, які регулюють відносини у сфері стимулювання охорони праці. До них
відносяться:
економічне стимулювання охорони праці, а
саме встановлення пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо
охорони праці (ст.29);
- відшкодування підприємствам, громадянам
і державі збитки, завданих порушенням вимог щодо охорони праці (ст. ЗО);
застосування штрафних санкцій до
підприємств, організацій та установ, які застосовуються органами державного
нагляду (ст.31);
відшкодування шкоди у разі ліквідації
підприємств (ст.32).
Такі норми законодавства стимулюють власника чи
уповноважений ним орган створювати безпечні умови праці на підприємстві та
чітко виконувати вимоги закону.
5.2
Аналіз умов праці бухгалтерії та шляхи їх удосконалення
З переходом до ринкових відносин, зі створенням
різного роду об’єднань, організацій, акціонерних товариств тощо, особливе
значення приділяється прийняттю єдиних правил бухгалтерського обліку та
звітності, максимально наближених до світової практики. Зневага світовою
практикою може позбавити підприємства аграрного сектора можливості впровадження
категорій світової ринкової економіки, маркетингу, нового механізму
встановлення господарських зв’язків. Бухгалтерські баланси підприємств, у
дійсних умовах господарювання, повинні щорічно публікуватися з метою
забезпечення партнерської відкритості та гласності про фінансові результати
діяльності підприємства.
Удосконалення методів господарювання, демократизація
управління, посилення режиму економіки - є головними факторами інтенсифікації
виробництва. На їхню мобілізацію спрямовані рішення Міністерства Фінансів
України, що планує завершення формування нового механізму на основі
послідовного здійснення ринкової господарської діяльності у всіх галузях
управління, а також приведення економіки країни до ринкових відносин.
У зв’язку з цим підвищуються вимоги до обліку
щодо інформаційного забезпечення процесу інтенсифікації виробництва,
раціонального використання усіх видів ресурсів, посилення боротьби з
безгосподарністю в народному господарстві. В умовах повного госпрозрахунку не
знижується, як затверджують деякі фахівці, а значно збільшується роль обліку та
контролю витрат на виробництво та формування собівартості продукції.
Отже, розглянемо основні шляхи удосконалення
бухгалтерського обліку в дійсних умовах господарювання ПСП
"Вікторія":
а) установити на підприємстві облікову політику з
допомогою якої ПСП "Вікторія" буде дотримуватись єдиної методики
відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських операцій та
порядку оцінювання об’єктів обліку;
б) суворе дотримання документообігу на
підприємстві;
в) методичне забезпечення (інструкції, методичні
вказівки, коментарі);
г) кадрове забезпечення (підготовка,
перепідготовка, підвищення кваліфікації фахівців бухгалтерського обліку);
д) затвердити робітничий план рахунків.
Регулюванню з боку господарства підлягають
аспекти бухгалтерського обліку, зв’язані з узагальненням інформації та
складанням звітності, необхідної зовнішнім користувачам. Порядок, форми,
терміни та структура інформації та звітності для внутрішніх користувачів
регулюється суб’єктом господарювання.
На сучасному етапі найважливішим фактором, що
сприяє удосконаленню управління та поліпшенню якості економічної інформації, є
автоматизація виробництва.
При автоматизації обліку витрат та виходу
продукції рослинництва, у тому числі зернових культур, значно підвищується
якість роботи, а також скорочується кількість витрат часу на обробку
інформації.
Автоматизація обліково-планових робіт забезпечує
високий рівень організації праці працівників сфери управління, дозволяє значно
зменшити витрати часу на обчислення та розрахунки, а також створює умови для
підвищення продуктивності праці і здешевлення облікового апарату.
Автоматизація полегшує впровадження раціональних
форм облікової праці (поділ, нормування, сполучення професій тощо), а також
сприяє уніфікації форм первинних документів та їх методів, обробки, прискоренню
документообігу, скороченню термінів одержання виробничої інформації.
Найбільшою популярністю на ринку автоматизації
бухгалтерського обліку користується програмне забезпечення, вироблене фірмою
"1С". На мою думку, найкращим варіантом буде впровадження в ПСП
"Вікторія" програми 1С: Підприємство 7.7., а саме конфігурації
"1С: Бухгалтерія 7.7 для України".
Програмний продукт "Конфігурація для
сільськогосподарських підприємств України", який є доповненням до типової
конфігурації "Бухгалтерський облік для України" та становить типове
рішення для автоматизації обліку на підприємствах сільського господарства.
Конфігурація охоплює основні види діяльності сільськогосподарських підприємств:
Рослинництво та тваринництво;
Переробка та зберігання власної продукції
рослинництва та тваринництва;
Переробка давальницької продукції;
Надання послуг сільськогосподарського характеру.
В порівнянні зі стандартною конфігурацією в
програмному продукті передбачені механізми ведення бухгалтерського обліку,
характерні для сільського господарства:
Дороблений стандартний план рахунків з
урахуванням специфіки сільського господарства;
Реалізована можливість обліку голів тварин по
трійній аналітиці (кількість, вага та сума);
Передбачений механізм ведення обліку продукції
сільськогосподарського виробництва на протязі року по плановій собівартості з
виведенням фінансового результату по різним видам діяльності тощо.
Амортизація обліку рослинництва передбачає
заповнення планової собівартості для кожної окремої продукції та подальший її
рух по цій ціні. Всі витрати, які відносяться до того або іншого виду
діяльності збираються на протязі року на той вид діяльності, а роботи
допоміжних виробництв розподіляються за будь-який період на конкретну культуру.
Також можливий аналіз витрат не тільки в розрізі видів витрат та культур, але і
з аналітикою по полям, що зручно для великих аграрних підприємств та агро
виробничих холдингів.
Переробка продукції рослинництва враховується
спеціально створеними документами (від зібрання урожаю з поля та до списання
втрат при збереженні і розподілу витрат).
Для автоматизації обліку тваринництва розроблений
довідник "Тварини", який включає в себе планову собівартість,
собівартість приросту та вид діяльності. Передбачена також специфіка обліку
тварин основного стаду. Тваринництво автоматизовано цілим журналом документів
від приплодів та приростів і до списання та забою. Окремий контур передбачає
калькулювання собівартості продукції тваринництва зі сторнуванням планової
вартості до фактичної.
Нарахування заробітної плати. Заробітна плата
працівникам сільського господарства нараховується та розраховується
стандартними сільськогосподарськими документами "Табель-наряд",
"Подорожній лист тракториста-машиніста", "Подорожній лист".
Для інших видів начислення передбачені типові документи для розрахунку
заробітної плати працівникам або цілому списку з одночасним розподілом по
рахункам витрат.
Необхідно відзначити той не малозначимий факт, що
при переході на автоматизовану форму обліку, підприємство зіштовхнеться з
проблемою відсутності кваліфікованих фахівців в області автоматизації. Щоб ця
проблема не стала каменем спотикання в обліковій роботі підприємства на наш
погляд необхідно:
. Залучати до роботи молодих фахівців, що
володіють знаннями відносно конфігурації "1С: Бухгалтерія 7.7 для
України";
. Провести систему заходів, спрямованих на
підвищення кваліфікації працівників підприємства, для того, щоб вони могли
формулювати вимоги до програмних засобів, оцінювати їх якість та ефективність,
вибирати програмні засоби, найбільш відповідним конкретним запитам тощо