Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Вступ

Етимологічне слово «аналіз» означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування, розкладання цілого на його складові. Таке розчленування дає можливість з'ясувати внутрішню суть і природу процесів та явищ, їх залежність від різноманітних факторів, оскільки без такого розчленування (реального або уявного) глибоке вивчення більшості предметів і явищ, що відбуваються у природі та суспільстві, неможливе. Аналіз по суті являє собою неодмінний атрибут діяльності людини у будь-якій сфері буття.

У практичній і науково-дослідницькій діяльності аналіз широко застосовується у багатьох сферах діяльності, які пов'язані з необхідністю розв'язання пізнавальних задач. При цьому дослідження предметів і явищ природничими та технічними науками значною мірою базується на застосуванні відповідних приладів, реактивів, інших технічних засобів, які допомагають формуванню наукових абстракцій. На противагу цим наукам можливості аналізу суспільних явищ (у тому числі економічних) за допомогою технічних засобів і загалом постановки дослідів вкрай обмежені, що потребує інших, переважно абстрактних, методів розчленування явища як цілого на складові елементи. Вивчаючи структуру об'єкта в цілому, аналіз передбачає не лише пізнання частин, з яких складається ціле, а й з'ясування взаємодії, яка існує між ними, тобто він повинен здійснюватись в поєднанні з синтезом. Аналіз у відриві від синтезу не має пізнавального значення, бо кожен об'єкт пізнання (предмет, явище) - це не просто сума частин або механічна сукупність властивостей. Щоб одержати знання про ціле і поглиблене знання про кожну з його частин, потрібен синтез - поєднання частин, властивостей, які вже виділені в аналізі.

Досить переконливо це положення ілюструє аналіз і вивчення людського організму: мало проаналізувати стан функцій окремих органів (кісткова, серцево-судинна системи, мозок, нирки, легені тощо), треба виявити взаємовідношення між ними, між їх функціями, і тільки після цього з'являється можливість охарактеризувати стан організму людини в цілому, а потім поглибити знання про стан і функціонування кожного з його складових.

Аналіз і вивчення діяльності підприємств - суб'єктів ринкових відносин - потребує аналогічного підходу. Кожне з них функціонує, з одного боку, в умовах дії ринкових механізмів, що постійно змінюються під впливом макроекономічних процесів у народногосподарському комплексі країни (і на світовому ринку), з другого боку, - в умовах конкретних особливостей і специфічних задач конкретного підприємства. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими воно керується для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату (а саме - прибутку, рентабельності) за рахунок оптимально ефективного (в тому числі і з точки зору ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, насамперед фінансових ресурсів.

Адже господарська діяльність будь-якого підприємства являє собою ніщо інше, як безперервну зміну форм буття вкладеного ним власного і залученого капіталу. Рух коштів підприємств, постійна зміна активів, у які вони вкладаються, обов'язково пов'язані з виникненням фінансових відносин підприємства як суб'єкта ринкових відносин з постачальниками, покупцями, з державою (головним чином у межах податкового законодавства), з банками, власниками (акціонерами) тощо, а також фінансових відносин всередині підприємства з його працівниками, з приводу розподілу основних і оборотних коштів між структурними підрозділами, з приводу використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, з приводу безлічі інших економічних і соціальних явищ дійсності. У зв'язку з цим з певністю можна твердити, що не існує жодних сторін діяльності підприємства, жодних управлінських рішень, що безперервно приймаються для її здійснення, як би, на перший погляд, вони не були віддалені від суто фінансових процесів (наприклад, зміна технології виробництва, запровадження того чи іншого режиму робочого дня, запровадження нормативної бази використання трудових і матеріальних ресурсів чи системи контролю за її дотриманням, кадрові перестановки тощо), які не були б пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства. Все це дає підставу розглядати всі, без винятку, сторони діяльності підприємств через призму фінансів, фінансового результату, а господарську діяльність підприємств - як фінансову діяльність.

1. Попередній огляд економічного та фінансового стану суб’єкта господарювання

1.1 Особливості галузі діяльності досліджуваного підприємства

фінансовий ліквідність рентабельність банкрутство

На даний час в Україні існує широка нормативно-правова база для діяльності і утворення акціонерних товариств. Основним законом є закон України «Про господарські товариства», прийнятий 19 вересня 1991 року.

Згідно статті 24 акціонерним визначається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність по зобов’язанням тільки майном товариства. Стаття 25 виділяє види акціонерних товариств до яких належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржі; закрите акціонерне товариство, акції якого розповсюджуються між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки і купуватись та продаватись на біржі.

Згідно статті 26 засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні та фізичні особи, які укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню товариств, відповідальність перед особами що підписались на акції і третіми особами. Засновники несуть солідарну відповідальність по зобов’язанням, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створення акціонерного товариства, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства. Інформацію щодо акцій несуть статті з 27 - по 34. Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акції у зв’язку із збільшенням статутного фонду - з товариством.

Акція, також, може бути придбана на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або ціною, що склалась на фондовому ринку.

Розповсюдження акцій згідно статті 29 може бути проведено двома шляхами: через відкриту підписку, або розподілу всіх акцій між засновниками відкрита підписка на акції організовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов’язані бути тримачами акцій на суму не менше 25% статутного фонду і строком не менше як два роки. Засновниками публікується повідомлення про наступну відкриту підписку акцій, в якій мають бути вказані фірмові найменування, предмет, цілі та строки діяльності товариства, склад засновників, дата проведення устновчих зборів, розмір статутного фонду, що передбачається, номінальна вартість акцій, їх кількість та види переваги та пільги засновників, місце проведення, початкові та кінцеві сторони підписки, склад майна, що вноситься засновниками, найменування банківської установи та номер розрахункового рахунку, на який мають бути внесені початкові внески.

Строк відкритої підписки не може перевищувати шість місяців. Особи, що бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не меньш 10% вартості акцій, на які вони підписались, після чого засновники видають їм зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції повинні внести з врахуванням попереднього внеску не менш 30% номінальної вартості акцій. У випадку розподілу всіх акцій між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50% номінальної вартості акцій згідно з статтею 32 акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників, або анулювання. Згідно із статтею 34 акціонерним товариствам забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних з його господарською діяльністю. Статті 35 і 36 несуть інформацію про установчі збори. Згідно статті 36 установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

-        приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут;

-       приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій на які було оголошено підписку;

-       зменшують розмір статутного фонду;

-       обирають раду акціонерного товариства, виконавчий та контролюючий орган;

-       вирішують питання про схвалення угод укладених засновниками до створення акціонерного товариства;

-       визначають пільги, що надаються засновниками;

-       затверджують оцінку вкладів, внесених в натуральній формі;

-       інші питання відповідно до установчих комітетів.

Статті з 41 по 49 окреслюють сутність, права, обов’язки, методи діяльності органів акціонерного товариства. Згідно статті 41 вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерного товариства. До компетенції загальних зборів акціонерного товариства належать такі питання, як - визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження планів та звітів, внесення до змін статуту акціонерного товариства, обрання та відхилення членів спостережної ради, також членів виконавчого органу та ревізійної комісії. Вирішується питання про затвердження річних звітів, розподіл прибутку, створення дочірніх підприємств, філій та представництв. Вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним, визначення умов оплати праці службових осіб а також всіх інших питань акціонерного товариства.

Згідно статті 46 в акціонерному товаристві може створюватись спостережна рада, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. Згідно статті 47 виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління акціонерного товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що входять до компетенції загальних зборів і ради товариства. Правління підзвітне загальним зборам і раді акціонерного товариства та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства.

Згідно статті 49 контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Порядок діяльності та кількісний склад ревізійної комісії затверджується загальними зборами.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства, з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10% голосів. Ревізійній комісії повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення службових осіб на її вимогу. Ревізійна комісія доповідає про результати перевірки загальним зборам або спостережній раді. Ревізійною комісією складається висновок по річних звітах і балансах. Без її висновку загальні збори не можуть затверджувати баланс. Контрольний орган зобов’язаний вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі загрози інтересам акціонерного товариства та виявлення зловживань посадовими особами.

На основі наявної законодавчої бази акціонерні товариства набувають все більше широкого розвитку в Україні. Це одна з прикмет формування ринкової економіки протягом багатьох десятиріч, як відзначалось ця форма підприємництва та власності заперечувалась в СРСР. Акціонерні підприємтсва існували ще в дореволюційній Росії. Але «соціалістичні» перетворення привели їх до скасування. У період НЕПу спостерігалось певне відродження акціонерної справи. Наприкінці 20^-х на початку 30^-х років переважна більшість акціонерних товариств, що діяли у Союзі, була перетворена у державну власність. Друге відродження акціонерної форми підприємництва відбувається сьогодні. Наприкінці 80^-х років на початку 90^-х відбулися зміни в практиці, науці, ідеології, поглядах широких верств населення. Більш тверезий, зважений підхід до тлумачення економічних процесів надає змогу об’єктивно оцінити переваги та недоліки акціонерної форми організації підприємств. Ще трапляються полярні точки зору від повного забезпечення до перебільшення переваг акціонерної справи. Але можна вважати, що ця форма отримала визначення не лише у теорії а й на практиці.

Для налагодження і ефективного функціонування акціонерних товариств потрібно мати чітке зображення про суть та особливості їх розвитку.

Зараз в Україні робляться лише перші кроки у напрямі формування змішаної економіки. А це не може позначитись на організації акціонерних товариств. Нерідко вони істотно відрізняються від корпорацій у промислово розвинутих країнах. Подекуди їхній розвиток пояснюється переоцінкою позитивних сторін і недооцінкою негативних.

Сьогодні в спеціальній літературі містяться різноманітні тлумачення терміну «Акціонерного товариства». Ось лише декілька з них:

Акціонерне товариство має статутний фонд, який розподілено на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Воно відповідає по обов’язках лише своїм майном.

Акціонерне товариство - це організація, яка створюється на основі угоди між юридичними особами та громадянами шляхом об’єднання внесків з метою здійснення господарської діяльності.

Акціонерне товариство - це форма організації виробництва на основі грошових коштів за допомогою продажу акцій¹.

Акціонерне товариство - форма організації капіталу і разом з тим основна організаційна форма сучасних великих капіталістичних підприємств.

Акціонерне товариство - являє собою об’єднання капіталів, а більш широко - різноманітних грошових нагромаджень для здійснення будь-якої господарської діяльності шляхом випуску акцій (тобто свідоцтв про внески учасниками цього товариства рівновеликих коштів до сукупного капіталу.

Акціонерне товариство - це підприємство що акумулює капітал за рахунок випуску та продажу акцій.

Акціонерним вважається таке товариство, що має статутний фонд, розподілений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, котра несе відповідальність по обов’язках лише своїм майном.

Враховуючи ці та інші визначення розглянемо узагальнену характеристику. Акціонерне товариство - це таке підприємство, яке для утворення статутного капіталу випускає та продає акції. В акціонерному товаристві статутний фонд розподілено на певну кількість частин (акцій), кожна з яких може бути продана за певних умов перепродана тим чи іншим особам. Статутний фонд підприємства відбиває сукупність матеріальних та грошових коштів, які перебувають в його розпорядженні. Його розмір фіксується у статті акціонерного товариства. З часом він може змінюватись, що повинно відображатися в статуті.

Залежить від того, кому і на яких умовах продаються акції, розрізняють два основних типи акціонерних товариств:

-   закриті;

-       відкриті.

В закритих акціонерних товариствах акції продаються лише заздалегідь визначеним особам: засновникам, членам адміністрації, працівникам, деяким підприємтвам і установам та іншим. Основні вимоги до акціонерів фіксуються у статті. Цінні папері товариства не надходять на фондові ринки. Перехід їх з одних рук до інших повинен бути санкціонованим провідними акціонерами, або органам, який зазначений в статуті.

Відкрите акціонерне товариство всі оба певну частину своїх акцій (величина такої частки визначається законодавчими актами) продає усім бажаючим. У більшості випадків його цінні папери вільно продаються або купуються на фондових ринках.

Акція - це цінний папір, який випускається підприємтвом для залучення капіталів. Вона насамперед є свідоцтво про вкладення в

товариство частини капіталу. Володіння акцією не дає право власності на засоби виробництва акціонерного товариства. Та придбання такого цінного паперу наділяє його власника певними правами. У кожному конкретному випадку вони можуть бути різними.

Положення про права (як і обов’язки) акціонерів фіксується статутом акціонерного товариства. Водночас є деякі загальні правила що діють у багатьох країнах світу:

-   право на одержання частини прибутку підприємства (дивіденд);

-       право участі в управлінні акціонерним товариством;

-       право на продаж або повернення (закритих акціонерних товариствах) акцій;

право одержання компенсацій за акцію у випадку ліквідації товариства у розмірі, що забезпечується вартістю залишкового майна та деякі інші.

Отже акція - це цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує ділову участь в статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації товариства.

Розрізняють номінальну та курсові ціну акцій. Номінал - це така ціна акції, що відповідає величині вартості, яку вкладено в реальний капітал. Курс цінного паперу - це така ціна, за якою він продається на ринку. Акціонерне товариство має змогу випускати акції різних типів: Іменні та на пред’явника, звичайні та привілейовані. На першому етапі акціонерної справи в країні (1987-1990 р.р.) були поширені також акції трудового колективу і акції втрачають силу до кінця 1997 року повинні бути замінені на цінні папери, передбачені законами України.

Торгівля цінними паперами здійснюється на фондовій біржі, тобто на організаційно оформленому, постійно діючому ринку.

Фондова біржа - це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону «Про цінні папери та фондову біржу», інших актів законодавства України, статуту та правил фондової біржі.

Для прийняття рішення про перетворення підприємства в акціонерне товариство слід передбачити як позитивну, так і негативні наслідки таких змін. Акціонерна організація сприяє розв’язанню багатьох проблем економічного та соціального розвитку господарства.

Заснування акціонерного товариства дає змогу для здійснення істотних перетворень відносин власності. Так державне підприємство може перейти у колективну або змішану власність. Але слід зазначити, що випуск акцій сам по собі ще не свідчить про кардинальні зміни у структурі власності. Адже у випадку, коли всі або більшість голосуючих цінних паперів товариства потрапляє у розпорядження державних органів, власником підприємства залишається держава. Хоча при цьому вона здійснює функції не прямо, а з використанням акціонерних важелів.

Тому засновником товариства слід пам’ятати що характер власності в акціонерному підприємстві треба формувати. Залежно від обставин він може бути приватним, колективним, державним, змішаним, із залученням іноземних осіб та інших.

Перетворення підприємств в акціонерні товариства сприяє зміцненню економічної та правової самостійності його трудового колективу.

Певна частина цінних паперів на пільгових умовах може бути розподілена серед працівників. Підприємство отримує повну самостійність щодо вищих органів і звітує лише перед акціонерами. Поглиблюється самостійність керівництва товариства оскільки акціонери не мають право безпосередньою втручатися в господарські функції. Водночас колектив працівників, виступаючи власником певної частини цінних паперів, отримує можливість впливати на призначення керівництва, а також звільнення його членів у випадку незадовільного виконання своїх обов’язків. Коли керівники товариства мають акції і отримують дивіденди, зростає їх зацікавленість в результатах діяльності підприємства.

Випуск та продаж облігацій і акцій сприяє залученню додаткових коштів і підтверджує його зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу передбачений у ньому термін з виплатою фінксованого проценту (якщо інше не перебачено умовами випуску).

Придбання певної частини цінних паперів товариства постачальниками та споживачами зміцнює його зв’язки, об’єднані тотожними інтересами та зв’язками.

До позитивних наслідків заснування акціонерного товариства можна віднести також:

істотні (порівняно з державним підприємством) зміни в структурі його управління;

перебудову зв’язків між його підрозділами (за допомогою запровадження акціонерних відносин між ними);

спрощення процесу демократизації у прийнятті рішень з виробничих та соціальних питань.

Великі перспективи відкриваються для впорядкування взаємовідносин з місцевими органами влади. Придбання останніми частини акції товариства перетворює їх в зацікавлених партнерів. Спрощується організація спільних (з іншими господарствами, місцевими органами, суспільними організаціями, іноземними інвесторами, тощо) товариства. Змінюються умови одержання використання іноземного капіталу.

Поглиблюється процес демократизації інформації про результати фінансово-господарської діяльності товариства та інші. Проте слід врахувати, що названі набагато інших позитивних наслідків впровадження акціонерної організації підприємства не з’являються автоматично.

Для їх досягнення потрібна професійна робота по формуванню найбільш раціональної для даного підприємства організації акціонерної справи. Інакше таких переваг можна не досягти. Важливу роль відіграють також наявність зважених нормативних актів, що регулюють розвиток акціонерної справи підтримка органів державного правління, позиція трудового колективу та інше.

Потрібно зауважити, що засновниками акціонерного товариства доведеться долати певні труднощі.

Це насамперед економічне обгрунтування доцільності перетворення підриємтва в акціонерне. На жаль, зараз ще немає досить обрунтованих розробок для здійснення таких розрахунків. Чимало засновників неуявляє собі., що акціонерна організація є досить складною структурою. Бракує також спеціально підготовлених кадрів для керівництва акціонерного товариства. Складним є питання про формування структури акціонерів, узгодження інтересів між товариством і державними органами (у випадку перетворення державного підприємства акціонерне), здійснення акціонерного контролю над товариством та інше.

Тому перетворенню підприємства на акціонерне повинні передувати поглиблений аналіз його виробничої діяльності, стану соціальних відносин, виявлення намірів членів трудового колективу щодо проведення таких змін. Важливим етапом є оцінка вартості виробних та невиробничих фондів підприємства і визначення величини статутного фонду товариства. Не менш важливі переваги та недоліки роботи підприємства в акціонерній формі.

 

1.2 Характеристика загальної направленості фінансово-господарської діяльності підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК» засноване на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 19 жовтня 1994 року (Протокол №1) та наказу призедента ТзОВ «БМК» від 7 грудня 1994 року.

Підприємство є юридичною особою і здійсню свою діяльність у відповідності з чинним законодавством України та статутом. Підприємство має окремий баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку. ТзОВ «БМК» має право укладати господарські договори з іншими організаціями, підприємствами, установами фізичними особами і захищати свої інтереси в арбітражному суді. Підприємство має право розпоряджатися майном, що знаходиться у нього на балансі, відповідно до мети і предмету своєї діяльності; здавати в оренду основні засоби, інструмент, приміщення; формувати фонди оплати праці; проводити розрахунки з постачальниками та замовниками; проводити операції купівлі-продажу.

Метою діяльності ТзОВ «БМК» є виконання будівельних, будівельно-монтажних робіт капітального будівництва по монтажу зовнішніх мереж теплопостачання, газопостачання, трубопроводів пари і гарячої води, внутрішніх санітарно-технічних систем опалення, водопостачання, каналізації, газопостачання, систем кондиціонування повітря і вентиляції, пневмотранс-портування, опалювальних котелень, реконструкція і капітальний ремонт промислових і інших об’єктів.

Діяльність підприємства також передбачає надання послуг механізмами та транспортами, ремонт і обслуговування усіх видів транспорту та інших видів транспорту, виготовлення трубних заготовок, внутрішніх санітарно-технічних систем, санвузлів, вузлів технологічних трубопроводів, металоконструкцій, повітропроводій, виконання робіт по ізоляції трубопроводів. Монтаж та розповсюдження газопроводів з деталей, виготовлених з полімерних матеріалів.

Також підприємство здійснює пуско-налагоджувальні роботи систем вентиляції та кондиціонування повітря, підйомно-транспортного обладнання холодильних та компресорних установок, споруд водопостачання та каналізації, пуску та вводу в експлуатацію опалювальних котелень а також приладів обліку енергоресурсів промислових та сільськогосподарських підприємств.

Підприємство також здійснює торгівельно-посередницьку діяльність. Виготовлення та реалізація товарів народного споживання, вирощування, переробка та збут сільськогосподарської продукції; виконання проектно-конструкторських та проектних робіт по проектуванню внутрішніх систем в будівлях і спорудах, опалення, водопостачання, каналізаційних систем, систем вентиляції, зовнішніх мереж постачання індивідуальних будинків. Виконання проектно-пошукових робіт по проектування зовнішніх і внутрішніх мереж газопостачання, тиском до 12 кгс/см² та газового обладнання індивідуальних будинків.

Підприємство веде квартирний облік своїх працівників, може купувати житло, будувати його за рахунок фонду соцкультпобуту, проводити облік житла і його розподіл. Також підприємство може направляти у відряджений за кордон спеціалістів на перепідготовку і навчання спеціалістів; а також ознайомлення з передовим досвідом інофірм, участі в переговорах, виставках, аукціонах, встановлення ділових контактів.

Підприємство може залучати до роботи іноземних спеціалістів, визначати форми, системи та види оплати праці, створювати тимчасові творчі колективи за рішенням Правління Товариства.

Підприємство відшкодовує збитки від своєї діяльності за рахунок власних прибутків, причому при недостачі власних прибутків різниця збитків відшкодовується за рахунок власних оборотних коштів. Якщо і їх не вистачає, то діяльність філії припиняється.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства проводиться за погодженням фірми, воно може здійснювати експортно-імпортні операції, укладати різного роду угоди та юридичні акти з юридичними і фізичними особами.

Майно підприємства складають основні фонди, обігові кошти, та інші цінності, вартість яких відображена у його балансі.

Майно є складовою частиною цілісного майнового комплексу Товариства, його статутного фонду. Джерела придбанню майна підприємства, порядок та зміни розміру статутного фонду регламентується статутом Товариства.

Порядок користування акціями регламентує положення про зміну власника акцій, затверджене Президентом Товариства 05.11.97. Порядок нарахування дивідендів, бухгалтерський облік та звітність по акціях та дивідендах регламентує положення про цінні папери та положення про дивідендний фонд.

Чистий прибуток являє собою складову частину чистого прибутку Товариства, утворюється з надходжень від господарської діяльності і залишається в повному розпоряджанні товариства. Порядок розподілу чистого прибутку та відшкодуванню збитків визначають загальні збори представників акціонерів Товариства. Товариство створює такі цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з діяльністю Товариства в цілому: резервний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд соціально-культурного призначання, фонд споживання, дивідендний фонд, а при необхідності і інші фонди. Щорічні розміри вище перерахованих фондів затверджують загальні збори акціонерів Товариства.

Фонд соціально-культурного призначання, фонд споживання, дивідендній фонд підприємство використовує повністю на власні потреби. Фонд розвитку виробництва підприємство використовує на власні потреби в розмірі 30%, і 70% зобов’язане перерахувати у централізований фонд фірми. ТзОВ «БМК» має право використовувати частину коштів фонду соціально-культурного призначення на надання допомоги дитячим дошкільним закладам, оплату навчання своїх спеціалістів в середніх і вищих учбових закладах, наданню допомоги на лінування і представницькі витрати. Перераховані фонди розходжуються в рамках затверджених кошторисів. Персональну відповідальності за створення і надходження фондів несуть директор і головний бухгалтер.

Порядок формування фондів, напрямки їх використання визначає Правління Товариства.

Керівництво підприємством здійснює директор, якого призначає на контрактній основі Президент Товариства.

До компетенції загальних зборів відносяться:

розгляд проекту колективної угоди з адміністрацією і затвердження її;

вибори або відкликання представників на загальні збори представників акціонерів Товариства, заслуховування звітів про їх діяльність. Представники призначаються на певний термін.

Акціонери мають право в будь-який час замінити своїх представників, повідомивши про це Правління Товариства, вносити пропозиції відносно порядку і напрямків використання прибутків і цільових фондів, давати оцінку діяльності директори підприємства. Звертатися в правління Товариства з пропозицією розглянути питання про відповідність директора займаній посаді.

Загальні збори визнаються правомірними, якщо в них прийняло участь не менше 60% акціонерів. Рішення загальних зборів визнається дійсним, якщо за нього проголосувала проста більшість учасників.

Загальні збори скликаються не рідше двох разів в рік. Для оперативного вирішення питань поточної господарської діяльності філія може створити Раду, яку очолює Голова Ради Директорів підприємства. Кількісний і персональний склад Ради, а також термін її дії затверджують загальні збори.

Підприємство здійснює оперативний облік і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність і подає її у встановленому порядку державним статистичним органам і товариствам. За достовірність звітних даних, терміни і обсяг здачі звітності несуть персональну відповідальність директор головний бухгалтер.

Фінансовий і звітний рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня будь-якого року.

Фінансово-господарська діяльність здійснюється згідно з планами, що затверджуються загальними зборами, правлінням ТзОВ «БМК».

2. Зміст та процедури комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

2.1 Встановлення мети, завдань та інформаційної бази аналізу

Бізнес у будь-якій сфері діяльності потребує відповіді на трьох основних питання:

-   яким виробничим потенціалом повинен володіти суб’ект господарювання для досягнення поставленої цілі;

-       де знайти джерела фінансування і який повинний бути їхній оптимальний склад

-       як організувати керування фінансами, щоб забезпечити фінансову стабільність підприємства, його конкурентоздатність

Керівник підприємства повинно чітко знати, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Повна інформація про фінанси є відправним моментом і кінцевим результатом діяльності будь-якого підприємства.

Аналіз фінансової діяльності підприємства має на меті дві основні цілі:

Він дозволяє користувачу інформації оцінити минулу фінансову діяльність фірми;

Підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування подальшого розвитку підприємства: визначити об’єми реалізації продукції, від яких залежить величина грошових коштів, визначити майбутні витрати, зробити прогноз майбутньої тенденції виробничої діяльності.

Аналіз господарської діяльності підприємства здійснюється по двох параметрах:

Стратегічний аналіз, який орієнтований на аналіз якісних характеристик. Він пов’язаний із визначенням результативності діяльності підприємства, тобто сукупності кількісних та якісних параметрів, які дозволяють отримати комплексну характеристику діяльності підприємства.

Оперативний аналіз, пов’язаний з оцінкою результатів діяльності підприємства. Оперативний аналіз виступає ефективним засобом управління ресурсами підприємства (в тому числі фінансовими), дозволяє оптимізувати затрати виробництва. Оперативний аналіз включає три елементи:

-   аналіз результатів діяльності підприємства;

-       аналіз витрат підприємства;

-       аналіз виробництва продукту.

В умовах ринкової економіки ці питання висуваються на перший план. Різко підвищується значимість фінансових ресурсів, за допомогою яких здійснюється формування оптимальної структури і нарощування виробничого потенціалу підприємства, а також фінансування поточної господарської діяльності. Від того, яким капіталом володіє суб'єкт господарювання, наскільки оптимальна його структура, наскільки доцільно він трансформується в основні й оборотні фонди, залежить фінансовий добробут підприємства і результативність його діяльності. Тому аналіз наявності, джерела формування і розміщення капіталу має винятково важливе значення. Аналіз господарської діяльності повинний починатися і закінчуватися вивченням стана фінансів на підприємстві. Основними завданнями аналізу є:

-   вивчення вихідних умов функціонування підприємства;

-       вивчення змін у наявності і структурі капіталу за звітний період і оцінка його використання;

-       вишукування шляхів нарощування капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Основними джерелами інформації для аналізу стану фінансів підприємства, формування і розміщення його грошових коштів служать звітний бухгалтерський баланс, звіти про прибутки і збитки, про, про гух грошових коштів, про наявність і рух основних засобів і інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, що розшифровують і деталізувають окремі статті балансу.

Важливою складовою загального аналізу діяльності підприємства є аналіз грошових коштів та заборгованості (дебіторської та кредиторської). Грошові кошти та дебіторська заборгованість є найбільш ліквідними активами підприємства. Тому важливим є отримання достовірної оперативної інформації про динаміку зміни та руху грошових коштів та дебіторської заборгованості. Крім того грошові кошти є засобом платежу. Але перш ніж їх використовувати, зокрема на розширення виробництва, необхідно детально організувати дані бухгалтерського обліку, оскільки вилучення обігових коштів з обороту може призвести до припинення діяльності підприємства, а хоча б тимчасове припинення діяльності призводить до втрати певного розміру прибутку з якого мали б поповнюватися власні кошти підприємства. Отже, витрачати власний капітал підприємство може лише в тому випадку, коли його розмір не менший від потреб, які виникли.

Якщо підприємство планує придбати щось з того, що збільшить суму першого розділу активу балансу і відповідно зменшить суму грошей у третьому розділі, то наявність власних джерел фінансування обов’язкова. Оскільки без дотримання цієї умови виникає небезпека бездумного витрачання обігових коштів. Вилучені кошти з обігу на придбання обладнання, транспорту, побудову нових приміщень, повернуті на підприємство тільки через кілька років, поступово накопичуючись у вигляді амортизаційних відрахувань. А вилучення обігових коштів, особливо для підприємство, які працюють у сфері торгівлі та надання послуг, може негативно вплинути на загально-господарську діяльність.

Однак обігові кошти можна витрачати на придбання того, що стосується статей розділу ІІ балансу «Запаси і затрати». В даному випадку кошти швидко повернуться на підприємство у вигляді надходжень від покупців чи замовників за продані товари (виконані роботи і надані послуги).

Обігові кошти призначені для того, щоб їх вкладали в основну діяльність в результаті чого вони повертаються з прибутком. В даному випадку величина балансу не змінюється: грошові кошти з розділу ІІІ «Розрахунки та інші короткострокові пасиви» переходять тією ж сумою в розділ ІІ «Запаси і затрати» у вигляді запасів, товарів і матеріалів. Джерелом для таких вкладень стане собівартість продукції (товарів, робіт, послуг), що закладена в їх ціні.

Витрати грошових коштів на виплату премій, матеріальної допомоги, отримання девідендів та інших грошових виплат на підприємство не повертаються. Тому такі виплати слід проводити тільки за наявності відповідних джерел, оскільки такі витрати можуть призвести до непрямих збитків.

Також при здійсненні фінансового аналізу господарського аналізу підприємства важливою є оцінка структури джерел коштів. Вивчення структури джерел коштів підприємства дозволяє банкам, кредиторам зробити оцінку діяльності підприємства. Таким чином, аналіз грошових коштів підприємства повинен давати відповідь на ряд важливих питань:

-   чи принесла діяльність підприємства достатню кількість готівки для здійснення поточних виплат, погашення підприємством своїх зобов’язань;

-       на скільки швидко підприємство може перетворити свої активи в готівку;

-       яка частка високооборотних активів в загальній сумі активів;

-       чи може підприємство у будь-який час покрити своїми оборотними активами зовнішні зобов’язання.

Так для аналізу заборгованості залучення використання та руху коштів при наявності автоматизованої системи обробки даних достатньо задати необхідні параметри та алгоритм обробки даних і в результаті можна отримати необхідні результати аналізу.

Для аналізу кредиторської (дебіторської) заборгованості використовують такі показники.

Таблиця 2.1. Показники аналізу заборгованості

Назва показника

Формула

Позначення

Стан кредиторської(дебіторської) заборгованості      К_н.к - заборгованість на кінець року;

Кн.п - заборгованість на початок року;

Сума наданого кредиту на виз. добу              KgC₁ - сума кредиту по документах

РС₂ - розрахунок вартості товару

ВС3-3С4 - суми, які надійшли в якості готівкового внеску, зараховані по обліковому талону.

Розрахунок проценту за кредит       П^’_кС₆ - сума% за кредит,

П_кС₇ - сума% за кредит,

К - погашення,

ПкС8 -% за кредит погашення

Оборотність дебіторської заборгованості     ЧВ - чиста виручка від реалізації;

СЗ - середня сума дебіторської заборгов.

Термін погашення дебіторської заборгованості         К_{д _} - кількість днів у звітному періоді;_{_}

Об - оборотність дебіторської заборгов.

Оборотність кредиторської заборгованості З - закупки;

СЗ - середня сума кредиторської заборгов.

Для аналізу грошових коштів, залучення та використання позикових коштів застосовують такі показники

Таблиця 2.3. Показники аналізу грошових коштів

Назва показника

Формула

Позначення

Середній строк використання          СС_п - середній строк використання;

С_кн - строк корисного використання;

ПП - пільговий період;

СП - строк погашення

Розмір кратності процента                БП - балансовий прибуток,

% - сума процентів за кредит,

БП+% - дохід підприєм-ства, який використо-вується для оплати кредиту.
Розмір покриття	А - сума амор-тизаційних відрахувань

Розмір кредитних ресурсів                ОК^п - потреба в обіго-вих коштах,

ВОК^н - наявність влас-них обігових коштів,

ВОК^пр - поповнення власних обігових коштів за рахунок чистого прибутку,

СП - зменшення сталих пасивів,

КЗ - зменшення креди-торської заборгованості

Показник ліквідності           П_а - поточні активи;

Кз - короткострокові зобов’язання

Показник критичної Оцінки              ГЗ - грошові засоби;

ДЗ - дебіторська заборгованість

Вводячи вказані показники та їхні значення в базу даних, користувач отримає оброблені дані, результати яких допоможуть підвищити ефективність управлінських рішень.

2.2 Теоретичні аспекти проведення фінансового аналізу

Система аналізу господарської діяльності підприємства складається з підсистем - управлінського та фінансового аналізу. Управлінський аналіз здійснюють на основі даних управлінського обліку. Це - внутрішньогосподарський аналіз, основне завдання якого - оцінювання облікової інформації для забезпечення обгрунтованого прийняття управлінських рішень менеджерами різних рівнів управління підприємством. Фінансовий аналіз - це спосіб оцінювання фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства на основі даних поточного фінансового обліку і фінансової звітності. Оцінка фінансового стану підприємства потрібна як для його ділових партнерів (постачальників, покупців, банків, інвесторів, контролюючих фінансових органів, фінансових аналітиків), так і для працівників фінансових служб на самому підприємстві.

Основним завданням фінансового аналізу є інформаційне забезпечення прийняття рішень за такими напрямами діяльності підприємства:

) фінансова діяльність (управління пасивами, забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування);

) інвестиційна діяльність (управління активами, розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів);

) операційна діяльність (управління поточними витратами і фінансовими результатами, основної та операційної діяльності).

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних прийомів дослідження фінансового стану підприємства. Виділяють неформалізовані та формалізовані методи фінансового аналізу.

Неформалізовані методи грунтуються на логічних і морфологічних дослідженнях. До неформалізованих методів належать: метод експертних оцінок, психологічні методи, морфологічні методи, метод порівнянь тощо. Для них характерний певний суб'єктивізм під час оцінювання результатів аналізу.

Формалізовані методи базуються на аналітичних розрахунках. До них належать такі методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий метод, методи факторного аналізу, метод відсоткових чисел, диференціальний і логарифмічний методи, інтегральний метод, метод дисконтування, метод кореляційного і дисперсійного аналізу тощо. Можна виділяти такі основні групи формалізованих методів фінансового аналізу:

• горизонтальний (часовий) аналіз, який здійснюють шляхом порівняння даних звітності одного періоду з даними звітності за інший звітний період;

• вертикальний (структурний) аналіз на основі обчислення структури фінансових показників та оцінки впливу на неї певних чинників;

• трендовий аналіз, що грунтується на порівнянні значення показників звітності підприємства за певний період часу з рядом аналогічних даних за попередні звітні періоди та побудові на цій основі тренду (прогнозу);

• аналіз відносних показників (коефіцієнтів) на основі обчислення відношення між окремими позиціями однієї форми звітності або позиціями різних форм звітності підприємства;

• порівняльний аналіз зведених показників звітності різних підрозділів підприємства чи дочірніх підприємств

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських чинників і характеризується системою показників, що (внутрішньогосподарський аналіз) або порівняння даних підприємства з аналогічними даними підприємств-конкурентів чи середніми показниками в галузі тощо (міжгосподарський аналіз);

• факторний аналіз на основі визначення впливу певних факторів на значення конкретного показника (без урахування фактора невизначеності - детермінований факторний аналіз або з урахуванням фактора невизначеності - стохастичний факторний аналіз).

Виділяють такі основні типи моделей фінансового аналізу діяльності підприємства:

• дескриптивні моделі, що ґрунтуються на використанні фактичних даних бухгалтерського обліку і звітності (горизонтальний і вертикальний аналіз статей фінансової звітності, розрахунок фінансових коефіцієнтів тощо);

• предикативні моделі, які мають передбачувальний, прогностичний характер (аналіз і прогнозування доходів, витраті прибутків підприємства, прогнозування точки беззбитковості підприємства тощо);

• нормативні моделі - це моделі, які ґрунтуються на порівнянні значення фактичних результатів діяльності підприємства з нормативними та аналізі відхилень.

Результати фінансового аналізу використовують при розроблянні фінансових прогнозів і планів підприємства.

відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів підприємства.

Основними інформаційними джерелами для оцінювання фінансового стану підприємства є:

• показники фінансової звітності підприємства, зокрема балансу (форма №1); звіту про фінансові результати (форма №2); звіту про рух грошових коштів (форма №3); звіту про власний капітал (форма №4); приміток до річної фінансової звітності (форма №5).

• показники статистичної звітності підприємства;

• дані поточного бухгалтерського обліку. Фінансовий стан підприємства аналізують за такими групами показників:

• показники оцінки майнового стану;

• показники оцінки прибутковості та рентабельності;

• показники ліквідності та платоспроможності;

• показники фінансової стійкості та стабільності підприємства;

• показники оцінки ділової активності і руху грошових коштів підприємства;

• показники оцінки акціонерного капіталу. Систему показників оцінки фінансового стану підприємства подано в табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Основні показники оцінки фінансового стану підприємства

№ пор.			Назва показників	Порядок обчислення показників	Нормативне (рекомендоване) значення показників
1. Показник оцінки майнового стану
1.1.			Вартість господарських засобів, які є в розпорядженні підприємства	Валюта нетто активу бухгалтерського балансу
1.2.			Питома вага активної частини основних засобів у загальній їх вартості	Вартість активної частини основних засобів / Вартість основних засобів підприємства
1.3.			Коефіцієнт зношеності основних засобів	Сума зношеності основних засобів /Початкова вартість основних засобів
1.4.			Коефіцієнт придатності основних засобів	Залишкова вартість основних засобів / Початкова вартість основних засобів
1.5.			Коефіцієнт оновлення основних засобів	Балансова вартість придбаних у звітному періоді основних засобів / Вартість основних засобів на кінець звітного періоду
1.6.			Коефіцієнт вибуття основних засобів	Балансова вартість вибулих у звітному періоді основних засобів / Балансова вартість основних засобів на початок звітного періоду
2.1.	Рентабельність продажу			(Прибуток від продажу продукції, товарів, робіт, послуг / Чистий дохід від продажу продукції, товарів, робіт, послуг) х 100
2.2.	Рентабельність продукції			(Прибуток від продажу продукції, товарів, робіт, послуг / Собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг) х 100
2.3.	Рентабельність операційної діяльності			[Прибуток від операційної діяльності / (Собівартість реалізованої продукції + Операційні витрати)] х 100
2.4.	Рентабельність власного капіталу			(Чистий прибуток /Середня величина власного капіталу) х 100
2.5.	Рентабельність активів підприємства			Прибуток після сплати податків і дивідендів на привілейовані акції / (Усього активи - Нематеріальні активи)] х 100
2.6.	Прибутковість інвестицій у фірму			Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування / Сума інвестицій у фірму
2.7.	Головний показник прибутковості			Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування / (Всього активи - Нематеріальні активи)
3.1.	Величина власних обігових коштів (функціонуючий капітал)			Поточні активи - (Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів) або (Власний капітал + + Забезпечення наступних витрат і пасивів + Довгострокові зобов'язання - Необоротні активи)
3.2.	Коефіцієнт покриття загальний			Поточні активи / Поточні зобов'язання	2,0 і більше
3.3.	Коефіцієнт швидкої ліквідності			(Грошові кошти та їх еквіваленти + + Дебіторська заборгованість) / Поточні зобов'язання	0,7: 1,0
3.4.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)			Грошові кошти та їх еквіваленти / Поточні зобов'язання	0,2 і більше
3.5.	Частка власних обігових коштів у покритті запасів			(Власні обігові кошти / Вартість запасів) х 100	Не менше ніж 50%
4. Показники фінансової стійкості та стабільності
4.1.	Коефіцієнт автономії (незалежності)			Власний капітал / Вартість майна підприємства	0,5 і більше
4.2.	Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталів			Залучений капітал / Власний капітал	1:1
4.3.	Коефіцієнт фінансової залежності			Залучений капітал / Вартість майна підприємства	0,5 і менше
4.4.	Коефіцієнт фінансової стабільності			Власний капітал / Залучений капітал	1:1
4.5.		Маневреність власних обігових коштів		Грошові кошти та їх еквіваленти / Функціонуючий капітал
4.6.		Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів		Довгострокові зобов'язання / (Власний капітал + Довгострокові зобов'язання)
5. Показники ділової активності і руху грошових коштів підприємства
5.1.		Коефіцієнт оборотності всього капіталу підприємства		Дохід (виторг) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг та інших доходів від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства / Середнє значення суми власного і залученого капіталів підприємства (підсумок нетто валюти балансу)
5.2.		Коефіцієнт оборотності оборотних активів		Дохід (виторг) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг / Середні залишки оборотних активів
5.3.		Коефіцієнт оборотності власного капіталу		Дохід (виторг) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг та інших доходів від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності / Середнє значення власного капіталу
5.4.		Коефіцієнт оборотності власних обігових коштів		Дохід (виторг) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг / Середні залишки власних обігових коштів
5.5.		Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		Дохід (виторг) від реалізації продукції, робіт, послуг / Середнє значення дебіторської заборгованості
5.6.		Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		Дохід (виторг) від реалізації продукції, робіт, послуг / Середнє значення кредиторської заборгованості
5.7.		Обсяг грошового потоку підприємства (кеш флоу)		Чистий прибуток + Амортизаційні відрахування
5.8.		Коефіцієнт співвідношення кеш флоу і нетто заборгованості підприємства		Кеш флоу (Кредиторська заборгованість - Залишки грошових коштів та їх еквівалентів - Короткострокові фінансові вкладення)
6. Показники оцінки акціонерного капіталу
6.1.		Прибутковість акції		Дивіденд на одну акцію / Ринкова ціна акції
6.2.		Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію		Прибуток після сплати податків та дивідендів на привілейовані акції / Кількість простих акцій
6.3.		Цінність акції		Ринкова ціна акції / Дохід, що припадає на одну акцію
6.4.		Дивіденди на одну акцію		Сума оголошених дивідендів / Кількість простих акцій
6.5.		Коефіцієнт котирування акції		Ринкова ціна акції / Номінальна ціна акції

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність розрахуватися за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями за рахунок своїх поточних активів, які можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи називають ліквідними. Ліквідними є оборотні активи, які можна порівняно швидко і без фінансових втрат реалізувати й отримати готівку: виробничі запаси, запаси готової продукції на складах, дебіторська заборгованість (крім безнадійної), ліквідні цінні папери тощо. У практиці фінансового аналізу виділяють три рівні ліквідності. Загальний коефіцієнт ліквідності (загальний коефіцієнт покриття), який характеризує платіжні можливості підприємства не тільки за умови своєчасних розрахунків з дебіторами, а й продажу (у разі потреби) інших елементів оборотних матеріальних активів. Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, чи достатньо грошових коштів, ліквідних цінних паперів та дебіторської заборгованості для погашення поточних зобов'язань за платежами за умови своєчасного проведення розрахунків із дебіторами.

 

.3 Попереднє виявлення «хворих» місць на основі непрямого аналізу

Собівартість продукції - це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок а ї; ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

При обчисленні собівартості продукції (робіт, послуг) важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції (робіт, послуг) включаються витрати на:

·   дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

·   підготовку і освоєння нової продукції (робіт, послуг);

·   виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

·   обслуговування виробничого процесу і управління ним;

·   збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати, надання послуг і т. п.);

·   розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів);

·   набір і підготовку кадрів;

·   поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Треба мати на увазі, що з різних причин на практиці повної відповідності між дійсними витратами на виробництво і собівартістю продукції. Так, згідно з їм порядком не включаються у собівартість, а відшкодовуються за рахунок прибутку або джерел витрати на підготовку і освоєння нової продукції серійного і масового виробництва. Разом з тим є витрати, які включаються у собівартість, але не мають прямого зв'язку з виробництвом. До них належать оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року та ін.

Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (втрата від браку, недостач і псування матеріалів, простоїв тощо), включаються у фактичну собівартість, а втрати від порушення договорів з іншими підприємствами і організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.

Склад витрат, які включаються у собівартість, не є незмінними. Він може дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін повинно бути повніше відображення у собівартості дійсних витрат на виробництво продукції.

В економіці собівартість визначається як відокремлені від категорії вартості витрати на споживчі засоби виробництва і заробітну плату для забезпечення їх повернення в процесі відтворення продукту.

В собівартості продукції знаходить своє конкретне вираження дія економічних законів через процеси, що допомагають зниженню витрат. Характером виробничих відносин і дією економічних законів зумовлена об’єктивна необхідність систематичного зниження собівартості, поліпшення якості продукції, ресурсозбереження, впровадження маловідходних і безвідходних технологій, інтенсифікації всього суспільного виробництва, якості управління, природних, географічних та інших факторів.

Найбільш повно проявляється взаємозв’язок собівартості з такими категоріями як прибуток і ціна.

В економічній науці природа собівартості досліджується в нерозривному зв’язку з вартістю. Для теорії калькулювання принципово важливе значення має склад витрат, границі собівартості в рамках підприємства.

В собівартості знаходить відображення якість усієї виробничо-господарської діяльності підприємства: чим краще використовуються його основні і оборотні фонди, менші витрати праці на одиницю продукції, чим чіткіше та більш узгоджено працює апарат управління, ефективніше запроваджуються передові форми організації виробництва і прогресивна технологія, тим нижче собівартість продукції. Упущення, які виникають при роботі підприємства, викликають збільшення собівартості.

Рівень витрат виробництва є головним результатом виробничої діяльності підприємства. Заключним показником господарської діяльності підприємства є доход і прибуток. Вони характеризують ефект, отриманий в результаті виробничо-господарської діяльності підприємства.

3. Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

3.1 Оцінка та аналіз майнового потенціалу

Таблиця 3.1 - Аналітичний баланс

номер	Стаття балансу	На початок звітного періоду		На кінець звітного періоду		Зміни за звітний період
		Тис.грн	%	Тис.грн	%	Абсолютні (+/-) тис. грн гр..5-гр. 3	Темп, % (гр. 7 / гр. 3)*100%	Структура, % за гр. 7	Частка пунктів (гр..6-гр. 4)
Актив
1	Майно разом	295	100	301,1	100	6,1	2,07	100	0
1.1	Необоротні активи	177,4	60,136	175,3	58,22	-2,1	-1,18	-34,43	-1,92
1.2	Оборотні активи:	117,6	39,864	125,8	41,78	8,2	6,97	134,43	1,92
1.2.1	Запаси	52,6	17,831	60	19,93	7,4	14,07	121,31	2,10
1.2.2	Засоби в розрахунках	64,9	22,000	65,6	21,79	0,7	1,08	11,48	-0,21
1.3	Витрати майбутніх періодів	0,1	0,034	0,2	0,07	0,1	100,00	1,64	0,03
Пасив
2	Джерела майна разом	295	100	301,1	100	6,1	2,07	100	0
2.1	Власний капітал	231,7	78,54	257,2	85,42	25,5	11,01	418,03	6,88
2.1.1	Статутний капітал	224,9	76,24	246,4	81,83	21,5	9,56	352,46	5,60
2.1.2	Нерозподілен ий прибуток	4,5	1,53	5,6	1,86	1,1	24,44	18,03	0,33
2.13	Інші джерела	2,3	0,78	5,2	1,73	2,9	126,09	47,54	0,95
2.2	Позиковий капітал	63,3	21,46	43,9	14,58	-19,4	-30,65	-318,03	-6,88
2.2.1	Довгострокові зобов'язання	5,6	1,90	6,3	2,09	0,7	12,50	11,48	0,19
2.2.2	Короткострок ові позики та кредити	12,3	4,17	25,1	8,34	12,8	104,07	209,84	4,17
2.2.3	Кредиторська заборгованість поточні зобов'язання	45,4	15,39	12,5	4,15	-32,9	-72,47	-539,34	-11,24

Вертикальний аналіз дає змогу побачити, що загальна сума майна становить у 2008 році 294,9, з них найбільшу питому вагу мають необоротні активи 60,2%. У 2009 році вони мають питому вагу 58,3% а в 2010 56,8%.

Найбільшу питому вагу у майні підприємства займають необоротні активи в 2008 р - 60,2% в 2009 р - 58,3% в 2010 р - 56,8%. Питома вага оборотних активів у валюті балансу склала в 2008 р. - 39,8% в 2009 - 41,7%, в 2010 р - 43,2 з них запаси займають в 2008 р - 44,8%, в 2009 р - 47,8%, в 2010 р - 59,3%.

Засоби в розрахунках становили в 2008 - 55,2%, в 2009 - 52,2% в 2010 - 40,7%.

Звідси можна зробити висновок, що загальна сама майна в 2010 збільшилася і становить 316,7 тис. грн.

В 2008 р. доля власного капіталу у валюті балансу складає - 45,8% в 2009 - 49,2% в 2010 р - 47,7%.

Отже загальна сума власного капіталу збільшилась порівняно з попередніми роками і становить 151,0 тис. грн в 2010 році підприємство не коростувалося короткостроковими позичками і кредитами. Пзичковий капітал в 2008 році становив 12,2% в 2009 - 12,7%.

Питома вага кредиторської заборгованості по поточних розрахунках становить в 2008 - 42,0% і 2009 - 37,9% і 2010 - 52,3%. Ріст кредиторської заборгованості в 2010 становить 165,7 тис. грн.

Управління грошовими коштами має таке ж значення, як і управління запасами та дебіторською заборгованістю. Мета управління поточними активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму коштів, що потрібні для поточної оперативної діяльності. Сума коштів, які необхідні добре керованому підприємству - це страховий запас, призначений для покриття короткочасної незбалансованості грошових потоків. Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачало для покриття всіх першочергових платежів. Оскільки кошти, знаходячись у касі або на розрахункових рахунках у банку, не приносять прибутку, їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму. Наявність великих залишків грошей протягом довготривалого проміжку часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу.

Щоб гроші працювали на підприємство, необхідно їх пускати в обіг з метою одержання прибутку:

·   розширювати своє виробництво,

·   використання їх у циклі оборотного капіталу;

·   інвестувати в дохідні проекти інших суб'єктів господарювання з метою одержання вигідних відсотків;

·   зменшувати розмір кредиторської заборгованості з метою скорочення витрат по обслуговуванню боргу;

·   поновлювати основні фонди, одержувати нові технології.

Збільшення або зменшення залишків готівки на рахунках у банку обумовлюється рівнем незбалансованості грошових потоків, тобто надходженням і відтоком грошей. Перевищення надходження над використанням збільшує залишок вільної готівки, і навпаки, перевищення використання призводить до недостачі коштів і збільшенню потреби в кредиті.

При аналізі залишків готівки на розрахункових рахунках ТзОВ «БМК» видно, що підприємство протягом 2008-2009 р. постійно відчуває нестачу у вільних грошових коштах, необхідних для здійснення розрахунків по зобов’язаннях.

Таблиця 3.1. - Аналіз залишків готівки підприємства ТзОВ «БМК», тис. грн.

Назва рахунку	Наявність грошових коштів
	на 1.01.08.	на 1.01.09.	на 1.01.2010.
Рахунок 50 «Каса»	0,1	0,1	0,2
Рахунок 51 «Розрахунковий рахунок»	11,2	7,9	8,3
Всього	11,3	8,0	8,5

В процесі аналізу визначаємо період знаходження капіталу в грошовій готівці:

 де,

З^С = середній залишок вільної грошової готівки;

Р - виручка від реалізації;

Д - дні періоду.

Таблиця 3.2 - Динаміка руху грошової готівки, грн

Назва показника	2008 р.	2009 р.
Середній залишок грошової готівки	9650	8250
Виручка від реалізації	375200	299500
Знаходження вільної грошової готівки в обороті	9 днів	10 днів

З приведеної таблиці ми бачимо, що знаходження вільної грошової готівки в обороті збільшилося на один день, що слід оцінити негативно.

Таке становище є наслідком незбалансованості надходження грошових коштів, що має об’єктивні та суб’ктивні причини. Перше полягає в тому, що підприємство надає послуги в основному шляхом взаємозаліку, коли за виконані роботи замовники розплачуються матеріалами. Це пояснюється неплатоспроможністю більшості замовників, що обумовлюється нестабільністю економіки вцілому.

Але крім цього, на підприємстві немає чіткого плану надходжень та використання грошових ресурсів. Вільні кошти, в першу чергу, спрямовуються на придбання матеріалів, необхідних для діяльності підприємства, на погашення позик та на розрахунки з працівниками.

Аналіз грошових коштів має важливе значення при визначенні платоспроможності та ліквідності підприємства. Потреба в аналізі ліквідності балансу виникає у зв’яку з необхідністю оцінити рівень кредитоспроможності підприємства. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активах, згрупованих по ступеню їх ліквідності, зобов’язання - по зовнішніх зобов’язаннях, згрупованих по строках їх погошення, розміщених в порядку зростання строку.

 

.2 Аналіз ліквідності підприємства

Таблиця 3.3 - Аналіз ліквідності підприємства за 2009 р., тис.грн

Актив	На поч. року	На кін. року	Пасив	На поч. Року	На кін. року	На поч. року	На кін. року
А1	8,0	8,5	П1	122,7	140,7	<	<
А2	65,6	55,6	П2	30,2	25,6	>	>
А3	77,8	64,8	П3	-	-	>	>
А4	170,9	126,4	П4	169,6	90,1	>	>

З таблиці 3.3 видно, що не зберігається рівність:

А₁ ³ П₁

А₂ ³ П ₂

А₃ ³ П₃

А₄ £ П₄

тому баланс підприємства не є ліквідним.

До платоспроможного відноситься таке підприємство у якого сума поточних активів (до яких входять грошові кошти та дебіторська заборгованість) більша або дорівнює зовнішній заборгованості. Зовнішня заборгованість підприємства визначається за даними розділів ІІ і ІІІ пасиву балансу. Сюди також входить і дебіторська заборгованість. Порівнюючи поточні активи із зовнішніми зобов’язаннями, можна зробити висновок про платоспроможність підприємства

Таблиця 3.4. - Аналіз платоспроможності ТзОВ «БМК», тис. грн.

Поточні активи		Зовнішня заборгованість
На 1.01.2009	65,8	152,9
На 1.01.2010	64,1	165,7

З приведеної таблиці видно, що підприємство є практично не платоспроможним, його поточні активи не досягають навіть половини зовнішніх зобов’язань.

Зміну рівня платоспроможності можна визначити як різницю між поточними активами і кредиторською заборгованістю. Слід зазначити, що в умовах ринкової економіки підприємство необхідно мати досить великий розмір оборотного капіталу, щоб вчасно гасити свої зобов’язання та здійснювати розширення своєї діяльності.

Оптимальним розміром оборотного капіталу вважається сума, що дорівнює половині короткотермінових зобов’язань. Для нормальної діяльності підприємство повинно мати високу ліквідність, тобто можливість швидкого перетворення оборотних засобів в готівку. Цей показник визначає здатність фірми обертати повністю в готівку ті активи, які не представляють собою грошового еквіваленту.

Рівень платоспроможності підприємства розраховується за трьома показниками платоспроможності.

Теоретичне значення цього показника: 0,2 - 0,25, показує яка частина короткострокової заборгованості може погаситися на день складання балансу.

Визначення показників ліквідності ТзОВ «БМК»

Дані розрахунку коефіцієнтів абсолютної ліквідності, проміжковий та загальний коефіцієнт покриття свідчать про те, що підприємство ТзОВ «БМК» знаходиться в ненормальному фінансовому стані. Всі три показники знаходяться нижче теоретичного значення. Крім того, в 2009 р. порівняно з 2008 р. вони змінилися в негативну сторону, тобто підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки воно не має можливості погасити свої зобов’язання згідно строків настання платежу. На даний момент воно є неплатоспроможним.

Рис. 3.1. Динаміка показників ліквідності ТзОВ «БМК»

3.3 Оцінка ефективності поточної діяльності

Значний вплив на оборотність капіталу, вкладеного у поточні активи, а отже, і на фінансовий стан підприємства має збільшення або зменшення дебіторської заборгованості.

Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в поточних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства, а по відношенню до покупців - або про збільшення обсягу продаж, або неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. В цьому випадку підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться.

Отже, ріст дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові труднощі, тому що підприємство відчуває нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати й ін. Крім того, заморожування засобів в дебіторській заборгованості призводить до уповільнення оборотності капіталу.

Прострочена дебіторська заборгованість означає також ріст ризику непогашення боргів і зменшення прибутку. Тому кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення належних йому платежів.

У процесі аналізу розглядається склад, причини і терміни утворення дебіторської заборгованості, установити, чи немає в її складі, сум, нереальних для стягнення, або таких, по яких минають терміни позовної давності.

Таблиця 3.5. - Аналіз дебіторської заборгованості ТзОВ «БМК» за показниками критичної оцінки (2008 рік), тис. грн.

Дебіторська заборгованість	На поч. року		На кін. року		Відхилення		Від 1 до 3 міс.	Від 3 до 6 міс.	Від 6 до 12 міс
					Абс.	Відн.
Всього	59,2	100%	58,2	100%	-1	-2%	13,6	18,3	26,3
За товари і послуги	45,2	76%	56,1	96%	10.9	+24%	12,4	17,4	26,3
З податкових розрахунків	-		-				-	-	-
По векселях одержаних	6,3	11%	-		-6,3	-100%	-	-
З бюджетом	7,6	13%	1,2	2,5%	-6,4	16%	1,2	-	-
З іншими дебіторами	0,1		0,9	1,5%	0,8	9%	-	0,9	-
							22%	31%	47%

Частка в оборотних активах - 38%.

В загальному дебіторська заборгованість в 2008 р. зменшилась на 2%, а за товари і послуги зросла на 24%. Також зросла заборгованість з бюджетом та іншими дебіторами на 25%, а по векселях одержаних зменшилась на 100%.

Таблиця 3.6. - Аналіз дебіторської заборгованості ТзОВ «БМК» за показниками критичної оцінки (2009 рік), тис. грн.

Дебіторська заборгованість	На поч. року			На кін. року				Відхилення				Від 1 до 3 міс.		Від 3 до 6 міс.		Від 6 до 12 міс
								Абс.		Відн.
Всього	58,2	100%		49,1		100%		-9,1		-16%		10,9		13,2		25,0
За товари і послуги	56,1		96%		44,7		91%		-11,4		-20%		7,2		12,5		25,0
З податкових розрахунків	-				3,4		7%		3,4%		100%		3,4		-		-
З бюджетом	1,2		2,5%		0,7		1,5%		-0,5		-42%		-		0,7		-
З іншими дебіторами	0,9		1,5%		0,3		0,5%		-0,4		-44%		0,3		-		-
													22%		27%		51%

Частка в оборотних активах - 38%.

В 2009 році порівняно з 2008 роком дебіторська заборгованість зменшилася на 9,1 тис. грн., однак у 2009 році зросла питома вага дебіторської заборгованості строком до 12 місяців на 4%. В загальній структурі дебіторської забогованості найбільшу частку складає заборгованість за товари, роботи та послуги: в 2008 році - 96%, в 2009 році - 91%. Такий стан пов’язаний з тим, що підприємство здійснює розрахунки шляхом взаємозаліку. А це негативно впливає на господарську діяльність підприємства. Оскільки дебіторська заборгованість належить до ліквідних активів підприємства, то довготривалий термін її погашення призводить до того, що у підприємства зменшуються оборотні засоби. В результаті, для підтримання виробничого процесу підприємство змушене залучати позикові кошти, збільшується заборгованість перед персоналом, що в свою чергу призводить до збільшення заборгованості по платежах до бюджету, страхуванню, а це призводить до збільшення кредиторської заборгованості в цілому.

Оцінюючи стан поточних активів ТзОВ «БМК», ми аналізаємо якість і ліквідність дебіторської заборгованості за допомогою показника оборотності дебіторської заборгованості, або період інкасації боргів. Він рівний часу між відгрузкою товару і отримння за них готівкових грошей від клієнта.

. Де

ДЗ - дебіторська заборгованість;

Р - виручка від реалізації,

Д - дні періоду.

Таблиця 3.7 - Аналіз оборотності дебіторської заборгрваності, грн

Показнники	2008 р.	2009 р.
Середні залишки по рахунку дебіторів	58700	53650
Сума погашеної заборгованості	375200	299500
Період інкасації боргів	56 днів	65 днів

На даному підприємстві період інкасації дебіторської заборгованості збільшився на дев’ять днів, що свідчить про зниження її якості.

Якість дебіторської заборгованості оцінюється також питомою вагою в ній вексельної форми розрахунків, оскільки вексель виступає високоліквідним активом, що може бути реалізований третій особі до настання терміну його погашення. Вексельне зобов'язання має значно більшу силу, ніж звичайна дебіторська заборгованість. Збільшення питомої ваги отриманих векселів у загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить пропідвищенні її надійності і ліквідності.

Особливу актуальність проблема неплатежів набуває в умовах інфляції, коли відбувається знецінювання грошей. Щоб підрахувати збитки підприємств від невчасної оплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану, на індекс інфляції за цей термін, або суму простроченої дебіторської заборгованості помножити на ставку банківського відсотка рефінансування за цей період і з отриманого результату відняти суму отриманої пені.

Структуру дебіторської заборгованості ТзОВ «БМК» можна зобразити за допомогою таких діаграм.

З діаграми видно, що переважну частину дебіторської заборгованості ТзОВ «БМК» складає заборгованісь за надані повари і послуги, що пояснюється, як уже було сказано кризовим становищем підприємств-замовників.

По характеру утворення дебіторська і кредиторська заборгованість ділиться на нормальну і ненормальну.

Нормальна заборгованість обумовлена ходом виконання умов договору і чинних форм розрахунків. До нормальної дебіторської заборгованості відносяться:

1. Заборгованість по пред'явлених претензіях.

2. Заборгованість за підзвітними особами.

Нормальною кредиторською заборгованістю вважають:

1. Заборгованість постачальникам по акцептованих платіжних вимогах, термін оплати яких не наступив.

2. Непросроченная заборгованість фінансовим органам по платежах у бюджет.

Ненормальною дебіторською заборгованістю вважають:

1. Замовники по не оплаченим у термін рахункам за виконані роботи.

2. Товари відвантажені і зроблені послуги, не оплачені в термін.

3. Дебітори по розтратах, недостачам і розкраданням:

4. Інші дебітори.

До ненормальної кредиторської заборгованості відносять:

1. Працівникам по простроченій заборгованості заробітної плати.

2. Прострочена заборгованість фінансовим органам.

3. Постачальникам по не оплачених у встановлений термін розрахункових документах.

4. Субпідрядники по не оплачених у термін рахунках.

5. Позички, не оплачені в термін.

6. Інші кредитори.

Таблиця 3.7. - Аналіз кредиторської заборгованості ТзОВ «БМК», тис. грн.

Кредиторська заборгованість	На 1.01.2009 року		На 1.01.2010 року		Відхилення
					абсолютне	Відносне
Всього	152,9	100%	165,7	100%	+ 12,8	+8%
1. За товари, роботи, послуги	30,2	20%	25,6	15%	- 4,6	-2%
2. Кредити і позики	38,2	24,5%	-		- 38,2	-100%
3. За оплатою праці персоналу	32,6	21%	37,3	23%	+ 4,7	+2%
4. З бюджетом	8,7	6%	25,7	16%	+ 17,0	+10%
5. По позабюджетних платежах	0,7	0,5%	2,7	2%	+ 2,0	+1%
6. По авансах	3,1	2%	13,3	8%	+ 10,2	+5%
7. З учасниками	4,4	3%	4,1	2%	- 3,0	-0,4%
8. За страхуванням	24,0	15%	32,9	19%	+ 8,9	+4%
9. З дочірніми підприємствами	8,5	5,5%	21,0	12%	- 6,4	-4,1%
10. Інші заборгованість	3,5	2%	3,1	3%	- 0,4	-0,4%

Використовуючи дані таблиці динаміку зміни кредиторської заборгованості можна зобразити на діаграмі

Порівнюючи динаміку кредиторської заборгованості за два роки ми бачимо, що в цілому вона збільшилася. На 1.01.2010 року зросла заборгованість по оплаті праці, по платежах в бюджет по платежах за страхування. Зменшилася заборгованість за товари і послуги, і підприємство розрахувалося за надані кредити і позики.

В структурі кредиторської заборгованості найбільшу частку складає заборгованість по оплаті праці з працівниками, відповідно 21% та 23%, і по соціальному страхуванню 16% і 20%. Це пояснюється тим, що підприємство спрямувало вільні кошти на погашення заборгованості за кредити і послуги.

Аналізуючи тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства ТзОВ «БМК»

, де

КЗ - кредиторська заборгованість;

Р - виручка від реалізації,

Д - дні періоду.

Таблиця 3.8 - Аналіз оборотності кредиторської заборгованості, грн.

Показнники	2008 р.	2009 р.
Середні залишки по рахунках кредиторів	156400	159300
Сума погашеної заборгованості	375200	299500
Тривалість використання кредиторської заборго-ваності	150 днів	192 днів

На ТзОВ «БМК» тривалість використання кредиторської заборгованості збільшилася на 42 дні, що свідчить про неякісне використання кредиторської заборгованості в 2008 році. Підприємство не має вільних коштів для погашення цієї заборгованості.

Таблиця 3.9. - Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості, тис.грн.

Роки	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Перевищення
			ДЗ	КЗ
01.01.2008	64,9	159,9	-	95,0
01.01.2009	65,6	152,9		87,3
01.01.2010	55,6	165,7		110,1

Проаналізувавши дебіторську та кредиторську заборгованість на підприємстві ТзОВ «БМК», ми бачимо, що напротязі двох років кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість майже в три рази. Такий стан розрахунків є наслідком неєфективного управління грошовими ресурсами підприємства, що негативно впливає на діяльність підприємства, оскільки зменшує його оборотні активи. Така стратегія управління приводить до збиткової діяльності, що може призвести до припинення діяльності підприємства.

Аналіз прибутку і рентабельності

Рентабельність власного капіталу - 2008 р.

чистий прибуток / середня величина власного капіталу х 100%

р. = 61,7 / 135,0 х 100 = 45

р. = 53,6 / 148,0 х 100 = 36

р. = 82,9 / 151,0 х 100 = 54

Головний показник прибутковості = прибуток від звичайної діяльності до оподаткування / всього активів - нематеріальні активи

р = 61,7 / 294,9 = 0,21

р = 53,6 / 300,9 = 0,18

р = 82,9 / 316,7 = 0,26

Сумса власних обігових коштів 2008 р.

(р. ІІ активу + р. ІІІ активу) - (р. ІV пас + р. V пасиву) = 117,5 - 159,9 = - 42,4

власних обігових коштів не вистачає для покриття поточних зобов’язань.

р 125,6 - 152,9 = - 27,3 тис. грн.

р. 136,7 - 165,7 = -29 тис. грн.

3.4 Аналіз якісних зрушень в майновому потенціалі

Таблиця 3.10 - Аналіз фінансових коефіцієнтів ТзОВ «БМК»

Показник	Розрахунок	2008	2009	D (±)	2010	D (±)
Власний капітал (ВК)	Х	135,0	148,0	-7,5	151,0	-45,3
Активи (А)	Х	294,9	300,9	-37,7	316,7	-6,1
Необоротні активи (НА)	Х	177,4	175,3	7,0	180,0	-9,2
Довгострокові кредити (ДК)	Х	0	0	0,0	0	0,0
Довгострокові позики (ДП)	Х	0	0	0	0	0
Амортизаційні відрахува-ння (АВ)	Х	82,4	84,0	2,4	84,0	0,0
Майно підприємства (МП)	Х	294,9	300,9	6	316,7	16,2
Вартість основних засобів (ВОЗ)	Х	177,4	175,3	-2,1	180,0	4,7
Позикові кошти (ПКш)	Х	36,0	38,2	2,2	38,2	0
Власні кошти (ВКш)	Х	4,1	1,4	0,4	-1,0
Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,660,750,10,53-0,2
Коефіцієнт фінансової залежності	1,521,33-0,21,890,6
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-0,04-0,14-0,10-0,58-0,4
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	000,000,0
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	9,717,88,1177,8160,0
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів	0,400,420,00,490,1

З розрахункових даних, приведених вище видно що підприємство не використовує довгострокових кредитів, про що свідчить нульове значення коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів.

Видно, що коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів зазнав стрімкого зростання у 2010 році, це пояснюється виникненням значних поточних зобов’язань із внутрішніх розрахунків. Загалом зростання цього коефіцієнта вказує на зростання залежності ТзОВ «БМК», від кредиторів.

Позитивною тенденцією є зростання реальної вартості основних засобів. Натомість про недосконалість фінансової політики свідчать негативні значення та спад коефіцієнта маневреності власного капіталу. Тобто керівництвом ТзОВ «БМК», проводяться заходи щодо капіталізації власного капіталу в той час коли підприємство відчуває гостру нестачу оборотних коштів.

Значення коефіцієнта фінансової залежності, що значно перевищують 1 свідчать про нездатність власників самим забезпечити фінансування свого підприємства. Стрімке ж зростання цього коефіцієнта також свідчить про негаразди в галузі фінансування.

Низькі абсолютні значення коефіцієнта концентрації власного капіталу, а також значний його спад на протязі 2010 року характеризують зниження частки власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність.

 

3.5 Оцінка вірогідності банкрутства

Діагностика банкрутства за двофакторною моделлю, використовуючи формулу= - 0,3877 - 1,0736К_п+0,0579К_авт.

Значення коефіцієнта покриття візьмемо з таблиці 3.7, а коефіцієнта автономії - з таблиці 3.9.

р.: Z=-0,3877-1,0736×2,12+0,0579×0,45;=-2,64

р.: Z=-0,3877-1,0736×1,88+0,0579×0,49;=-2,38

р.: Z=-0,3877-1,0736×1,91+0,0579×0,48;=-2,41

Як видно з розрахунків за двофоакторною моделлю ймовірність банкрутства є низькою, оскільки у всіх аналізованих періодах значення Z є від'ємним, але слід зазначити, що значення показника Z у 2010 р. є більшим за значення, які були розраховані в 2008-2009 р., якщо у наступних періодах спостерігатиметься тенденція до збільшення значення цього показника, то зростатиме ймовірність банкрутства.

. Діагностика банкрутства за пятифакторною моделлю.= 1,2Х1+1,4Х₂+3,3Х₃+0,64Х₄+0,99Х₅.

Розрахуємо значення показників X₁….Х₅, результати зведемо в таблицю 3.11.

Таблиця 3.11 - Розрахунок показників X₁….Х₅

	2008	2009	2010
Х1 - робочий капітал / активи	0,4578	0,4919	0,4768
Х2 - чистий прибуток / активи	0,2092	0,1781	0,2618
Х3 - чистий дохід / активи	0,2092	0,1781	0,2618
Х4 - Вартість акцій ринкова / сума зобов’язань	1,15	1,06	1,21
Х5 - обсяг продукції / активи	1,2723	1,9924	1,1699
Z=1,2Х1+1,4Х2+3,3Х3+0,64Х4+0,99Х5.	3,5300	4,0803	3,7331

Як видно з розрахунків, Z>2, отже підприємству не загрожує банкрутство.

 

.6 Перспективний аналіз

Розрахунок даних для побудови моделі зміни фактичних та теоретичних показників.

Прибуток від діяльності

роки	фактичне значення показника	умовні роки, t	y*t	t2	y*t2	t4	теоретичний рівень		квадрат відхилення
							пряма	параб	прям	параб
2007	56,1	-2	-112,2	4	224,4	16	48,392	58,752	59,4133	7,0331
2008	62,5	-1	-62,5	1	62,5	1	57,25	59,84	27,5625	7,0756
2009	74,04	0	0	0	0	0	66,108	66,108	62,9166	62,9166
2010	64,32	1	64,32	1	64,32	1	74,966	77,556	113,337	175,192
2006	99,48	2	198,96	4	397,92	16	83,824	94,184	245,11	28,0476
всього	356,44	0	88,58	10	749,14	34	330,54	356,44	508,34	280,265

Для прямої лінії Ув=66,11×t+8,56

Для параболи Ув=2,59×t²+66,11×t+8,59

Рис. 3.7 - Перспективний аналіз виручки підприємства

 

 

Висновки

Управління грошовими коштами підприємства є складовою частиною фінансового управління, і від його ефективного здійснення залежить здатність підприємства функціонувати й розвиватися.

Фінансове управління на ТзОВ «БМК» здійснюється директором та головним бухгалтером.

Підприємство розробляє систему і форми обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації.

Бухгалтерська звітність відображає з наростаючим підсумком майнове та фінансове становище підприємства, результати його господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік) і грунтується на даних синтетичного і аналітичного обліку.

Типові форми бухгалтерської звітності та інструкції про порядок їх заповнення розробляються і затверджуються Мінфіном за погодженням з Мінстатом.

Аналіз грошових коштів ТзОВ «БМК» показав, що підприємство протягом 2008-2010 р. постійно відчуває нестачу у вільних грошових коштах, необхідних для здійснення розрахунків по зобов’язаннях. Дані розрахунку коефіцієнтів абсолютної ліквідності, проміжковий та загальний коефіцієнт покриття свідчать про те, що підприємство ТзОВ «БМК» знаходиться в нестійкому фінансовому стані. Всі три показники знаходяться нижче теоретичного значення. Крім того, в 2009. порівняно з 2008. вони змінилися в негативну сторону, тобто підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки воно не має можливості погасити свої зобов’язання, і на даний момент воно є неплатоспроможним.

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованісті на підприємстві ТзОВ «БМК» показав, що напротязі двох років кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість майже в три рази. Значну частку в загальній структурі заборгованості складає заборгованість за товари і послуги. Такий стан розрахунків пов’язаний з тим, що підприємство здійснювало розрахунки шляхом взаємозаліку, керівництво не здійснювало належного контролю за скороченням терміну погашення дебіторської заборгованості, що приводило до вилучення грошових коштів з обороту, а це, в свою чергу, приводило до збільшення кредиторської заборгованості.

Все це є наслідком неєфективного управління грошовими ресурсами підприємства, що негативно вплинуло на діяльність підприємства, привело до збиткової діяльності, що може призвести до припинення діяльності підприємства.

Частково це залежить і від того, що інформація, яку отримують користувачі з діючої системи звітності є недостатньою і не завжди точною, оскільки вона формується на кінець відповідного періоду і відображає стан господарсько-фінансових операцій на певну дату. За цими даними важко проаналізувати роботу підприємства протягом усього звітного періоду і оцінити перспективу розвитку. Це зумовлює необхідність переходу на систему обліку і звітності, якою користуються увесь діловий світ. Перехід України на міжнародні стандарти обліку і створення на їх основі Національних стандартів обліку, вимагає створення нової системи одержання інформації про затрати, розрахунки, фінансові результати.

 

Використана література

1.   Алёхин Б.И. «Рынок ценных бумаг. Введение в фондовые операции», - М., 1992 г.

2.       «Всё об акциях Взгляд на акционерное общество» - М., 1992 г.

.        Данюк В.М., Колот А.М. «Мотитвація і стимуляція праці в менеджменті персоналу». - К., 1994 р., ст. 99

.        Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. «Основы менеджменту» пер. с англ. Общ.ред. и оступ. Ст.Л.И. Евенко, - М.: Дело, 1994 г.

.        Економіка України, 1997 р, №4, ст. 50

.        Економіка України, 1997 р, №12, ст. 62 - 70

.        «Економічна стратегія фірми», - Під редакцією Градова А., Сант-Петербург, 1995 р.

.        Закон України «Про господарські товариства», - Відомості Верховної Ради України. - 1991 р., - №49 ст. 682.

.        Закон України «Про банкрутство», - Голос України - 1992 р., 6 червня.

.        Закон України «Про пенсійне забезпечення» Хрещатик - 1991 р., 19 грудня.

.        Закон України «Про власність», - Голос України - 1991 р., 17 травня.

.        «Как создать и зарегистрировать акционерное общество»., - Вып. І. - М. -, 1990 г.

.        Котляров Л.В. «Современные валютные отношения и период перехода к рынку». - М. - 1991 г.

.        Макконелл К.Р., Брю С.Л. «Экономика».: ВЧТ. - М.: Республика, 1993 г. - Т.1. - ст. 100

.        «Основи ринкової економіки», - За ред. М.В. Петюха. - К: Либра, 1994 р., - ст. 330

.        Питерс Т., Уотермен Р. «В поисках эффективного управления», - перевод с англ. - М.: Прогресс, 1986 г., ст. 258