Аналіз ефективності використання антрацит-фільтрату в очисних спорудженнях систем комунального господарства
Анотація
В даній роботі розглянуті питання інновацій технологій
очищення води, оцінка антрацит-фільтрату, сутність його економічної
ефективності, вартість фільтруючого завантаження, розрахунок окупності витрат,
розрахунок науково-технічного ефекту антрацит-фільтрату. Дана розробка
являється достатньо важливою для підтвердження інноваційних введень фільтрів.
Були розглянуті проблеми вартості нових технологій і заміна
старого обладнання на нове. Викладені економічні показники, класифікація
фільтрів. Крім того ми дали коментарі до всіх питань, яких ми торкнулися.
В цій роботі наведені приклади роботи деяких технологій
очищення води. Після проведення ряду досліджень антрацит-фільтрату, стала
очевидної доцільність його використання не тільки для очищення стічних вод, але
й для підготовки питної води в різних регіонах України й держав СНД, особливо,
з поверхневих джерел водокористування. Науково-технічний ефект дослідження
даного завантажувального матеріалу середній, тобто дана технологія знайде
застосування в галузі й термін реалізації не перевищує 3-х років.
Зміст
Вступ
. Поняття інновації
.1 Класифікація інновацій
.2 Організаційні форми інноваційної діяльності
.3 Очищення води фільтруванням
.4 Висновок
. Оцінка антрацит-фільтрату
.1 Характеристика зернистих матеріалів
.2 Результати досліджень очищення вод
антрацит-фільтратом
.3 Методичні основи оцінки капітальних вкладень і
нових технологій
.3.1 Сутність економічної ефективності
.3.2 Економічна ефективність і економічний ефект
капітальних вкладень і нової технології
.3.3 Сутність нормативних показників економічної
ефективності
.3.4 Особливості розрахунку економічної ефективності
природоохоронних заходів
.3.5 Визначення ефективності НІОКР
.3.6 Розрахунок економічної ефективності
антрацит-фільтрату у порівнянні з кварцовим піском
.4 Вартість фільтруючого завантаження
.4.1 Вартість електроенергії, затрачуваної на
промивання фільтруючого завантаження
.4.2 Вартість води, що витрачає на промивання фільтрів
.4.3 Фактичні витрати при експлуатації фільтрів з
піщаним і антрацитовим завантаженнями
.4.4 Розрахунок річного позитивного балансу
.5 Розрахунок окупності витрат
.6 Розрахунок прибутку
.7 Визначення госпрозрахункової порівняльної й
загальної ефективності капітальних вкладень
.8 Розрахунок приведених витрат
.9 Розрахунок коефіцієнта порівняльної ефективності
.10 Розрахунок терміну окупності додаткових
капітальних вкладень
.11 Розрахунок науково-технічного ефекту
антрацит-фільтрату
. Рекомендації по БЖД
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
При мінімальній забезпеченості водними ресурсами необхідної
якості Україна займає провідне місце у світі по питомій кількості стічних вод,
що утворяться, (більше 2 м3/чол. у добу). Недостатня кількість
діючих очисних споруджень, низька ефективність їхньої експлуатації приводять до
того, що значна частина неочищених або недостатньо очищених стічних вод
надходить у природні поверхневі й підземні джерела.
Основною причиною виснаження й забруднення природних джерел є
невиправдано марнотратне їхнє використання як для хазяйновито побутових, так і
для промислових потреб.
Проблема забруднення водних ресурсів збільшується тим, що в
промислових регіонах (м. Харків, Донецьк, Київ, Запоріжжя й ін.) на очисні
спорудження систем комунального господарства скидаються промислові стоки гальванічних
виробництв, що містять іони важких металів.
У технології підготовки води для комунального водопостачання
фільтрування через зернисті завантаження є визначальним процесом, як по
технологічним, так і по економічних параметрах.
У зв'язку зі зростанням обсягів водоспоживання, підвищенням
вимог до якості очищення, необхідністю зниження експлуатаційних витрат виникла
проблема пошуку й освоєння нових ефективних і промислово доступних фільтруючих
матеріалів. Як такий матеріал було запропоноване використання антрацит-фільтрату,
виробленого НТФ “Полістік”.
Обмежені запаси великого кварцового піску й економічна
недоцільність його транспортування на більші відстані; малі втрати напору й
значна енергоємність технології одержання штучних матеріалів викликали підвищений
інтерес до застосування фільтруючого завантаження антрациту.
У ході роботи проведений розрахунок економічної ефективності
антрациту в порівнянні із кварцовим піском. Проведено порівняльний аналіз
ефективності антрацит-фільтрату й кварцового піску, як завантажувальних
матеріалів, і визначений науково-технічний ефект антрацит-фільтрату.
1. Поняття інновації
Методологічні засади управління
інноваціями ґрунтуються на теорії інновацій.
Інновація і інноваційний процес є
двома найважливішими поняттями в теорії інновацій.
Термін інновація походить від
латинського слова іnnoуаге, що означає "поновлюватися" або
"змінюватися». У відомому тлумачному англійському словнику термін
"інновація" трактується як "...нова ідея або метод, що
впроваджується на етапі виготовлення чогось..."[44, стор.32]. Згідно з
Оксфордським Англійським Словником (ОЕО) (1989, ст. 997-998) загальне поняття
"введення новинок" та "представлення чогось нового" беруть
свій початок ще у шістнадцятому столітті. Поняття інновації використовувалось також
в контексті "політичної революції, повстання чи бунту", проте таке
трактування категорії не використовується починаючи з вісімнадцятого століття.
ОЕО розглядає визначення інновації з точки зору "комерційного
використання", а саме, "діяльність пов'язана із представленням нового
товару на ринку; товар, який щойно з'явився на ринку". Отже, поняття
інновації безпосередньо пов'язане з поняттям зміни, нового, реформи або ідеї,
що розглядається як нова. У світовій практиці існує біля сотні різних визначень
терміну "інновація".
В ширшому розумінні, інновація
стосується не лише виробників чи розповсюджувачів товарів та послуг, які
працюють в комерційному секторі. Організації всіх трьох рівнів влади, а саме:
законодавчої, виконавчої і судового права, а також організації освіти, охорони
здоров'я і всіх галузей некомерційного сектору також повинні здійснювати
нововведення, щоб йти на зустріч умовам, що змінюються, і навіть передбачувати
їх.
Деякі автори розглядають інновацію як
загальний процес, який не обов'язково базується на науці, технології чи
винаході. Нова ідея, впроваджена в комерційну діяльність, не обов'язково
повинна бути технологічною, щоб мати соціальну та економічну цінність. За
характером інновація може бути також організаційною та соціальною. Наприклад,
інновації дев'ятнадцятого століття, пов'язані з газетою масового тиражу та
платою у кредит, суттєво вплинули на розвиток суспільства. В останній декаді
двадцятого століття зміни, які спостерігались в американському суспільстві,
були також спричинені інноваціями. Інновації можуть мати місце серед товарів,
процесів чи послуг, а також в теоріях управління та діях, завдяки яким всі три
контролюються в організаціях та розповсюджуються на ринках. В організаціях, як
і, в загальному, в суспільстві, інновації повинні бути ясно сформульовані
своїми засновниками і описані таким чином, щоб інші змогли зрозуміти і
підтримати їх. З іншої сторони, лише поширені по всій організації та
суспільству інновації можуть здійснювати значний вплив. Очевидно, що важливим
аспектом інновації є зв'язок, завдяки і кому передається інформація про
потенційні та запропоновані інновації.
В сучасному розумінні на сьогоднішній
день, поняття інновація охоплює не лише нові товари, але й інші досягнення.
Тому, інновація - це також зміна в процесах, таким чином старі товари
виготовляються новими способами. Новинки, спричинені інноваціями, можуть мати
місце в сфері послуг чи в системах управління та маркетингу, завдяки яким
товари та послуги створюються та розповсюджуються.
Спираючись на класичну теорію
інновації, український і вчений Ю.М.Бажал стверджує: "Інновація як
економічна категорія, це не просто поняття, що означає будь-яке нововведення,а
нова функція виробництва. Це - зміна технології виробництва, яка має історичне
значення і є необхідною. Інновація становить стрибок від старої виробничої
функції до нової, але не кожне нововведення, нове виробництво є
інновацією" [2]. Тобто наступною важливою ознакою інновації є її
науково-технічна новизна і здатність до виробничого застосування. Ю.Бажал слушно
акцентує увагу на здатності інновації матеріалізації у нові технічно досконалі
види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології і організації
виробництва.
Відповідно до міжнародних стандартів,
які викладені у Керівництві Фраскаті П. «пропонована стандартна практика для
обстежень досліджень і експериментальних розробок» редакції від 1993 року, а
також у "Методиці збирання даних щодо технологічних інновацій",
прийнятих у 1992 році в Осло, існує наступне трактування терміну "інновація"
: "інновація - це кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов
втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого ринку,
нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в
практичній діяльності, або в новому підході соціальних послуг [64, стор.
30-31]. Орієнтуючись саме на статичний аспект терміну "інновація",
вищенаведена дефініція відокремлює продуктові та процесні інновації.
Перша українська економічна
енциклопедія пропонує розглядати інновацію як '. новий підхід до конструювання,
виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор (автор інновації) та його
компанія здобувають переваги над конкурентами..." [21, стор. 656].
Отже, узагальнюючи можна
стверджувати, що термін "інновація" може трактуватись в двох змістах.
По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи, що мають
потенціал реалізації та дифузії (статичний аспект). По-друге, для описання
процесу, охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проектування,
розроблення, організація виробництва, комерціалізація та поширення нового
продукту, процесу або системи (динамічний аспект).
Інновація - це використання нових для
організації ідей шляхом втілення їх в товарах, процесах, послугах, та/або в
системах управління, якими оперує організація.
Незважаючи на різні підходи у
трактування терміну "інновація", всі визначення об'єднує думка, що
інновації пов'язані з якісними змінами в економічному процесі, спрямованому на
динамічні шляхи зростання.
Термін "інновація" може
використовуватись в двох змістах. По-перше, для окреслення нового продукту,
процесу або системи {статичний аспект). По-друге, для описання процесу,
охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проектування, розроблення,
організація виробництва та комерціалізація нового продукту, процесу або системи
(динамічний аспект).
Для інновації притаманні наступні
основні ознаки:
. науково-технічна новизна;
. здатність інновації до
матеріалізації у нові технічно досконалі види промислової продукції, засоби і
предмети праці, технології і організації виробництва;
. здатність до комерціалізації самої
інновації і/або результатів її впровадження. Результат науково-технічної
діяльності (новація) перетворюється на інновацію з моменту використання на
ринку. Багато новацій можуть бути не придатними до впровадження на ринку і тому
не мати комерційної привабливості, такі новації не можна вважати інноваціями
Розглянемо основні підходи щодо
віднесення „новий товар" до категорії „інновація" чи
„нововведення". Ці підходи можуть бути орієнтовані на підприємство; орієнтовані
на товар; орієнтовані на ринок; а також орієнтовані на споживача. Підхід,
орієнтований на підприємство, визначає новизну товару як перспективу для
компанії, що виробляє цей товар, чи просуває його на ринок. Якщо товар є новим
саме для цього підприємства, то воно визначає його для себе як
„товар-новинку". Але це визначення оминає той факт, чи дійсно цей товар
новий для ринку (тобто для конкурентів або споживачів). Слідуючи такому
трактуванню, вже існуючі аналогічні товари (або модифіковані) також мають
вважатися новими. Не дивлячись нате, що це визначення корисне для виявлення
впливу нового товару на підприємство, воно не є достатньо корисним у випадку,
коли за мету ставиться усвідомлення того, як споживач сприймає новий товар.
Підхід, орієнтований на товар, або
так званий „товарно-орієнтований підхід" зосереджений на якостях,
притаманних самому товару та такому виливу, який ці якості можуть справити на
покупця, застосовуючи при цьому „ споживчі моделі". Система товарної
орієнтації розглядає міру того, на скільки новий товар може змінювати
встановлені моделі поведінки споживачів. На основі цього виділяють три типи
товарних нововведень:
.нововведення тривалого сприйняття
мас найменший руйнуючий вплив на встановлені моделі. Надається перевага дещо
модифікованому товару, а не кардинально новому (наприклад, нові моделі
автомобілів, низькокалорійні йогурти);
.динамічно тривале нововведення -
дещо більше „підривне", ніж тривале, але воно ще не змінює
загальноприйняті моделі поведінки. Сюди може включатись створення нового товару
і спрощений варіант вже існуючого (наприклад, 8- мм. камери, компакт-диски,
ручки з чорнилом, що стирається);
. радикальне нововведення вимушує
споживачів прийняти нові моделі поведінки, наприклад, домашні комп’ютери,
відеомагнітофони).
Наступне товару - орієнтоване
визначення пропонує вимірювати „новизну" товару тим, наскільки його
характеристики можуть задовольниш споживача. Так, чим більше споживач стримує
задоволення, тим вищу ланку займає продукт у шкалі новизни. Такий підхід веде
до кваліфікації продуктів на:
псевдо інновації;
товари незначної новизни;
товари справжньої новизни.
Товари справжньої новизни мають
характеристики, що задовольняють споживача і істотно відрізняються від
характеристик старого товару. Прикладами нових товарів, що мають достатньо
„новизни", щоб вважатися справжньо новими, є: факси, мобільні телефони.
Ринково-орієнтований підхід, визначає
новизну продукту відповідно ставлення до нього споживача. Два визначення
товарів ринкової новизни часто застосовують у вивченні споживчої новизни такі
твердження:
. товар вважається новим, якщо він
був пропонований на невеликій (фіксованій) частині ринку;
. товар вважається новим, якщо він
пробув на ринку порівняно невеликий проміжок часу.
Обидва цих ринково-орієнтованих визначення
суб'єктивні, тому що дослідникові самому доводиться встановлювати ступінь
«збутового проникнення» поза ринком, який визначає товар як новий (наприклад,
перші 5% потенціального ринку для використання нового продукту), або як довго
товар може проіснувати на ринку та вважатися новим (наприклад, перші 3 місяці
існування товару).
Споживно-орієнтований підхід. Попри
те, що всі три визначення є дуже корисними для дослідників споживчої поведінки,
зокрема в області впровадження нововведень, деякі знавці вважають
споживчо-орієнтоване визначення найбільш прийнятним для визначення
нововведення. За цим визначенням, «новий» товар - це будь-який товар, який
споживач вважає новим. Іншими словами, новизна базується на прийнятті
споживачем продукту більш ніж на товарних характеристиках чи ринковому стані.
Отже, для успішного управління
інноваційними процесами необхідно ретельно вивчати інновації і їх класифікацію.
Перш за все, доцільно розрізняти псевдо інновації. тобто несуттєві видозмінення
в продуктах і технологічних процесах. По-друге, інновацією є лише те
нововведення, що задовольняє певну суспільну потребу і, відповідно, має
споживчу вартість і є об'єктом інтелектуальної власності. Новизна інновації
оцінюється за технологічними параметрами, а також стосовно ринкових позицій. З
врахуванням цього існує багато підходів до класифікації інновацій.
1.1 Класифікація інновацій
Аналізуючи існуючі відомі
класифікації інновацій, приходимо до висновку, що кожна класифікація побудована
за певною класифікаційною ознакою і виконує певне цільове навантаження.
Проведена систематизація існуючих класифікацій інновацій (див. табл. 1.1), з
однієї сторони, дозволяє встанови узалежненість кожної з них від змісту задач,
а з другої сторони - дозволяє вважати, що певна класифікація найбільш придатна
стосовно певного ріння економічного розвитку суспільства.
Таблиця 1.1 Систематизація існуючих
класифікацій інновацій
|
Ознаки класифікації
|
Види інновацій
|
|
1. Рівень новизни
інновації
|
1.1 Радикальні
(впровадження відкриттів, винаходів, патентів). 1.2. Ординарні (ноу-хау,
раціоналізаторські пропозиції)
|
|
2.Стадія
впровадження інновацій (етап НТІ1): - наукові - технічні - технологічні -
конструкторські - виробничі - інформаційні
|
2.1 Інновації. які
впроваджуються на стадії стратегічного маркетингу. 2.2. Інновації, які
впроваджуються на стадії НДДКР. 2 3 Організаційно-технологічна підготовка
виробництва 2.4. Виробництво. 2.5. Маркетингова діяльність. 2.6.Сервіс, який
здійснює виробник.
|
|
3.Масштаб новизни
інновацій
|
З.1. Інновації,
нові у світовому масштабі (відкриття, патенти, винаходи). 3.2 Нові в країні.
3.3. Нові в галузі. 3.4. Нові для підприємства.
|
|
4. Галузь н/г, де
впроваджується інновацій
|
4.1. Інновацій
створені (впроваджені) у сфері науки. 4.2. у сфері освіти. 4.3 у соціальній
сфері (культура, охорона здоров’я, мистецтво). 4.4. У матеріальному
виробництві (промисловість, будівництво, с/г).
|
|
5.Сфера
застосування інновації
|
5.1 Інновації для
внутрішнього (в межах підприємства). 5.2. Інновації для продажу.
|
|
6.Частота
застосування інновації
|
6.1. Разові 6.2.
Ті, що повторюються (дифузія).
|
|
7.Форма інновації
|
7.1 Відкриття,
винаходи, патенти. 7.2. Раціоналізаторські пропозиції 7.3. Ноу-хау. 7.4.
Товарні знаки, торгові марки, емблеми. 7.5. Нові документи, які описують
технологічні. виробничі, управлінські процеси, конструкції, структури. методи
і т.д.
|
|
8.Вид ефекту,
отриманого в результаті впровадження інновації
|
8 1
Науково-технічний. 8.2. Соціальний. 8.3. Екологічний. 8.4. Економічний
(комерційний). 8.5. Інтегральний.
|
|
9.Тип
інновації(сфера застосування)
|
9.1. Технічні і
технологічні, 9.2. Організаційні і економічні. 9.1 Суспільні (позавиробничі).
|
Кожна творча ідея організаційного
розвитку може бути по-різному втілена в інноваційному процесі. Інновації можуть
бути радикальними або частковими, в технічній чи управлінській сфері, можуть
стосуватись продуктів або процесій.
Радикальні і часткові інновації.
Враховуючи глибину запропонованих змін, інновації поділяють на радикальні
(базові); комбінаторні (використання різних поєднань); часткові або
модифікаційні (доповнюючі, покращуючі).
Радикальні інновації - це нові
продукти чи технології, розроблені організацією, які повністю витісняють
продукти і технології, які в даній галузі існували раніше. Часткові інновації -
це нові продукти і процеси, що лише модифікують вже існуючі.
Фірми, що застосовують радикальні
інновації, повністю змінюють природу конкуренції і взаємодію фірм в
економічному середовищі (див. табл. 1.2). Фірми, які впроваджують часткові
інновації, не здійснюють фундаментальних змін.
Багато радикальних інновацій були
представлені організаціями протягом останніх кількох років.
Наприклад, у галузі звукозапису на
заміну платівкам прийшли компакт-диски. В той час, коли радикальні інновації,
такі як зазначались вище, відразу звертають на себе увагу, часткові, можливо й
не такі подібні, є набагато численнішими. Одним з прикладів є джип фірми Форд.
Одночасно декілька компаній виготовляли аналогічну продукцію, Форд же
застосував досконале поєднання дизайну і технічних характеристик, що призвело
до зростання попиту на спортивні джипи.
Технічні і організаційно-управлінські
інновації. Технічні інновації - це зміна зовнішнього вигляду і споживчих
характеристик товарів чи послуг, або ж технологічних процесів їх виробництва.
Багато найважливіших інновацій протягом останніх п'ятдесяти років були
технічними. Наприклад, поступове витіснення вакуумної лампи транзистором,
транзистора інтегральними схемами, а останніх - мікрочіпом, що суттєво
підвищило потужність, простоту використання, швидкість операцій багатьох
електронних приладів. Проте організації запроваджують не лише технічні
інновації. Організаційно-управлінські інновації - це зміни в процесі правління,
протягом якого продукти і послуги задумуються, виробляються і постачаються
споживачам. Управлінські зміни безпосередньо не впливають на зовнішній вигляд
чи спосіб виробництва продуктів чи послуг.
Інновації щодо продуктів і процесів.
Мабуть, двома найважливішими видами технічних інновацій є інноваційні продукти
й інноваційні процеси. Залежно від технологічних параметрів інновації поділяють
на продуктові і процесні. Продуктові інновації охоплюють застосування нових
матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих принципово нових продуктів. До
процесних інновацій відносять нові методи організації виробництва і збуту (нові
технології), а також інновації, пов'язані зі створенням нових організаційних
структур в межах підприємства або її трансформацією (реінжинірингом).
Продуктові інновації є змінами
зовнішнього вигляду та споживчих характеристик існуючих продуктів чи послуг,
або створення цілком нових продуктів чи послуг. Інновації щодо процесів - це
зміни у способі виробництва, створення та збуту товарів чи послуг. В той час,
як управлінські інновації впливають на всю діяльність організації, інновації в
сфері процесів особисто впливають лише на виробничий процес.
Японські фірми зазнали успіху, в
першу чергу, завдяки інноваціям у сфері процесів. Коли на початку 1960-х
японські компанії, такі як Канон і Нікон почали виробляти фотоапарати, на ринку
фотоапаратів з об'єктивом 35мм лідирували фірми Німеччини та інших європейських
країн. Хоча спочатку японці не могли досягти успіху, вони продовжували
здійснювати інвестиції в технологічні процеси, в першу чергу підвищуючи якість
і зменшуючи витрати виробництва. На сьогодні японські фірми домінують на
світовому ринку фотоапаратів з об’єктивом 35 мм, а німецькі компанії, не здатні
витримати темп інноваційних процесів, борються за те, щоб зберегти свою частку
ринку і рівень прибутковості.
За масштабом новизни стосовно ринку
інновації поділяються на інновації світової новизни (трансконтинентальні); нові
в країні (транснаціональні); нові в регіоні (регіональні); нові в галузі
(галузеві); нові для підприємства.
За ознакою "місце в системі
"(на підприємстві) можна відокремити:
інновації на вході підприємства
(тобто зміни у виборі і використанні сировини, матеріалів, машин і обладнання,
інформації тощо);
інновації на виході підприємства
(вироби, послуги, технології, інформація тощо);
інновації системної структури
підприємства (управлінської, виробничої, технологічної). Враховуючи ефект, який
отримується внаслідок впровадження інновацій в життя, останні поділяються на
інновації з науково-технічним, соціальним, екологічним, економічним
(комерційним) та/або інтегральним ефектами.
Класифікація інновацій за рівнем
мільтиплікативності.
Враховуючи здатність інновацій до
мультиплікації, можна відокремити чотири типи інноваційних рішень, а саме:
) інновації у виробі (продуктові
інновації), які сприяють виникненню нових галузей і змінюють структуру
економіки;
) інновації у виробі, які не
спричиняють виникнення нових галузей і не змінюють структуру економіки;
) інновації у виробничих процесах
(технологічні інновації), які можуть бути використані у всіх існуючих галузях;
) інновації у виробничих процесах,
які можуть бути використані у деяких галузях, зазвичай в традиційних.
Прикладами інновацій першого типу або
таких, які сприяють виникненню нових галузей і змінюють структуру
промисловості, можуть бути автомобіль, літак, синтетичні волокна, комп'ютер.
Всі інноваційні рішення такого типу ініціюють виникнення нових галузей та нових
ринків, і можуть бути віднесені до макроінновацій.
Інноваційні рішення другого типу
здійснюються у вже існуючих галузях як відповідь на виникаючі суспільні
потреби, або у випадку насичення ринку існуючими дотепер рішеннями. З точки
зору теорії життєвого циклу товару, мова йде про фазу насичення, яка обумовлює
необхідність запровадження заходів для подовження циклу шляхом впровадження
нових рішень. Прикладом таких рішень може бути галузь електротехніки та
електроніки (наприклад, радіотелевізійна), якій притаманне постійне
вдосконалення виробів, що виконують відомі функції, водночас, виконання цих
функцій нерідко відбувається на якісно новому рівні. Інноваційна діяльність
такого типу не ініціює появу нових галузей промисловості.
Третій тип утворюють технологічні
інновації. Вони дають можливість отримувати зростання продуктивності факторів
виробництва та/або зниження виробничих витрат на одиницю продукції.
До інновацій останньої категорії
запропонованого поділу можна віднести інновації в процесах традиційних галузей,
таких як деякі галузі хімії (неорганічна хімія, нафтохімія). Оскільки в цих
галузях не відбувається радикальних змін у виробі, нові рішення відрізняються
покращанням існуючих виробів шляхом вдосконалення існуючих виробничих процесів.
Враховуючи, що в галузі
приладобудування при використанні хімічних (біохімічних) процесів відбувається
певне поєднання процесів і продуктів, необхідно додати, що кожен новий виріб
потребує нової технології для його виробництва. Водночас, у багатьох найновіших
технологіях (біотехнології. атомні технології) нова технологія може створювати
новий продукт.
Найдинамічнішим типом інновації є
інновації першої групи, які мають найбільший вплив на реструктуризацію цілої
галузі. Здатність до такого типу інновацій, подібно як і до всіх решта типів, в
значній мірі залежить від економічної ситуації в країні. Іншими словами,
залежно від макроекономічних факторів домінують різні типи інновацій.
Теоретично базові продуктові інновації, які ініціюють нові галузі, можуть
виникати в умовах економічної кризи (стагнації), однак належить відзначити, що
здатність до такого типу інновацій спостерігається активніше у фазі
економічного пожвавлення, якій притаманне формування інноваційного клімату. На
нашу думку, ця здатність буде проявлятись і у фазі сильної кон'юнктури (буму),
хоча важко заперечити твердженню, що якщо у попередній фазі з'явились
радикальні інновації, то в подальшому потреба в них буде менш необхідною. У
фазі кон'юнктури більший попит буде відчуватись на технологічні інновації в
традиційних галузях. Доки на ринку не виникне нова потреба у виробах нової
генерації, доти погреба у нових радикальних рішеннях не буде актуальною [ 86,
стор. 64. ]
Технологічні інновації в існуючих
галузях можуть активно з'являтись у фазі кризи, оскільки саме на етапі
макроекономічної стагнації найактуальнішими є проблеми запровадження
технологічної модернізації задля зниження виробничих коштів. У фазі кон'юнктури
технологічні інновації є надзвичайно важливими у зв'язку з проблемою високих
виробничих витрат та необхідністю субституції живої праці працею уречевленою. В
табл. 1.2 представлені можливі варіанти схильності до інновацій залежно від
економічної ситуації на макрорівні.
Таблиця 1.2 Схильність до інновацій в
залежності від економічної ситуації
|
Тип інновації
|
Економічна ситуація
|
|
криза (стагнація)
|
пожвавлення
|
кон'юнктура (бум)
|
спад
|
|
Продуктові
інновації базового характеру (нові галузі)
|
х
|
хххх
|
хх
|
х
|
|
Продуктові
інновації в існуючих галузях
|
ххх
|
ххх
|
х
|
х
|
|
Технологічні
інновації
|
ххх
|
х
|
хх
|
хх
|
|
Технологічні
інновації в традиційних галузях
|
х
|
хх
|
ххх
|
хх
|
|
|
|
|
|
|
|
Позначення: х - мала схильність, хх -
істотна схильність, ххх - висока схильність
Класифікація інновацій з точки зору
підприємства (кон'юнктурна класифікація).
Необхідно відзначити, що не інновації
в технологічних процесах, які безперечно покращують рівень якості товару,
ініціюють появу нових галузей, а саме продуктові інновації. Ось чому,
розглядаючи класифікацію інновацій на рівні підприємства, сконцентруємо увагу
саме на продуктових інноваціях.
Важливим аспектом класифікації є
визначення, в якій мірі новий товар є новим для виробника, а в якій - для
споживача.
З точки зору виробника, інновацією є
використання вперше певного технічного рішення. Рівень новизни у цьому випадку
може бути оцінений шляхом експертних оцінок за допомогою групи представників
виробників або інших незалежних експертів. Більш об'єктивні результати можна
досягти, оцінюючи частку нових складових, які використані при технічному рішенні
вперше.
З позиції споживача, продуктова
інновація - це товар, який має нову споживчу вартість в очах споживачів. Рівень
новизни в цьому випадку можна оцінити шляхом опитування потенційних споживачі»
або групи незалежних експертів.
Можна припустити, що деякі товари,
визнані виробником за інновації не будуть оцінені споживачем як товари з новою
споживчою вартістю. І навпаки - технічне рішення, яке придасть виробу нових
важливих властивостей і тому буде розглядатись споживачами як інновація, не
вимагатиме від виробника нових інноваційних підходів і тому виробником не
розглядатиметься як інновація. Такі припущення дають підстави до запровадження
класифікації продуктових інновацій на чотири групи, а саме:
) часткові інновації, які
передбачають проведення модернізації без змін основних конструкцій і не
змінюють споживчу вартість виробу;
) часткові інновації, які
передбачають зміни у конструкційних характеристиках виробу;
) часткові інновації, які
передбачають зміни у споживчих властивостях виробу;
) радикальні (базові) інновації,
фізичні характеристики та характеристики сприйняття яких описуються новими
термінами.
Перші три типи інновації мають
частковий характер різного рівня новизни. Останній, четвертий тип представляє
радикальні інновації, які вносять якісні зміни у людську діяльність. Кожне з
представлених рішень може по різному розглядатись виробником і споживачем.
Виробник розглядатиме ті параметри виробу, які вміщують елементи новизни з
точки зору технічного розвитку, в свою чергу споживач оцінюватиме цей виріб
через новизну його споживчої вартості. В деяких випадках оцінки виробника і
споживача можуть співпадати, в інших - не співпадати. Графічне зображення
класифікації інновацій під кутом зору виробника і споживача показано на рисунку
1.1.
|
Рівень новизни
|
З позиції
|
виробника
|
|
|
Низький
|
1
|
2
|
З точки зору
|
|
Високий
|
3
|
4
|
споживача
|
|
Низький
|
Високий
|
|
Рис. 1.1 Типи продуктових інновацій і
їх оцінка з позиції виробника і споживача
Ліве верхнє поле матриці (1) вміщує в
собі часткові інновації, які передбачають модифікацію виробу без істотних змін
у його конструкції. В певній мірі, цим можна стверджував про «косметичні зміни»
у виробі. За оцінками західних експертів, більшість інновацій можна віднести
саме до цієї категорії |96, с. 67). Товари, що відповідають першому тину
інновацій, наближені до існуючих виробів і виконують подібні функції.
Використовуючи термін західних економістів, такі рішення можна назвати
традиційними, адже вони не потребують від споживачів змін у споживчій
поведінці.
Другий тип інновації (верхнє праве
поле матриці) характеризується певним рівнем новизни для галузі, до якої
відноситься підприємство-виробник Ця новизна полягає, в першу чергу, у змінах
фізичних характеристик товару, проте характеристики сприйняття споживачем
залишаються без змін. Вони забезпечують вдосконалення існуючих практичних
засобів для швидкого задоволення поточних змін. З точки зору виробника, новий
товар може вимагати нового технічного рішення, проте споживач цього не
відчуває, оцінюючи лише його споживчі вартості, які в свою чергу не змінені.
Витрати на такий тип продуктових інновацій можуть бути значними, а гарантії
повернення вкладених коштів є невеликі.
До третьої групи (ліве нижнє поле на
рис. 1.1) належить піднести інновації, за яких змінені характеристики
сприйняття, завдяки чому споживач оцінює ці товари як нові. Інновації такого
типу не передбачають нових конструктивних рішень, бо з технічної точки зору
використовують все те, що вже відоме. Це досягається різними шляхами:. За
допомогою маркетингового або логістичного "ноу-хау", зокрема:
- новим позиціонуванням виробу
на існуючому сегменті ринку;
- представленням товару на
новий сегмент ринку;
- наданням товару додаткових
логістичних властивостей;. За допомогою застосування у виробничому процесі
нових, для цієї галузі, але які використовують в інших галузях або призабутих
технологічних рішень.
З точки зору виробника така інновація
має низьку оцінку ступені технічної новизни, водночас, для споживача ця оцінка
може бути значно вищою. Істотною ознакою такого типу інновацій є той факт, що
вони, зазвичай, не вимагають радикальних технічних змін, але в свою чергу,
можуть вимагати таких змін на ринку. З економічної точки зору, такі інновації
можуть бути надзвичайно ефективні, адже не вимагають значних коштів на
проведення НДДКР, натомість можуть здійснити суттєвий вплив на обсяги продаж.
У правом нижньому полі матриці (4)
розташовані радикальні інновації, які представляють на ринок принципово нові
товари на світовому ринку (наприклад, поява на світовому ринку комп'ютера).
Обидві сторони: і виробник, і споживач, усвідомлюють та високо оцінюють новизну
інновації. Радикальні інновації відтворюють процес змін в техніці, вимагають
змін у поведінці як споживачів, так і продуцентів одночасно. Інновації такого
типу вимагають суттєвих коштів на проведення НДДКР, супроводжуються значним
рівнем ризику, а в разі комерційного успіху - отриманням прибутків та
понадприбутків.
Здійснюючи інноваційну діяльність,
підприємство орієнтується на досягнення різних цілей, найпоширеніші з яких
такі:
- зростання обсягів продаж;
- отримання конкурентних
переваг;
- завоювання нових ринків або
певних сегментів;
- зниження виробничих витрат;
- зростання продуктивності
праці тощо.
Користь, яку може отримати
підприємство внаслідок впровадження інноваційної діяльності, диференціація
залежно від типу використання інновацій (табл. 1.3).
Таблиця 1.3 Вплив найважливіших типів
інновацій на основні показники економічної діяльності промислового підприємства
|
Тип інновацій
|
Вплив на:
|
|
Захоплення ринку
|
Обсяг продаж
|
Рівень витрат на
НДДКР
|
Темпи повернення
інвестицій
|
Отримання
конкурентних переваг
|
|
Часткові інновації,
які передбачають модифікацію виробу
|
Низький
|
Середній
|
Низький
|
Середній
|
Середній
|
|
Часткові інновації,
які передбачають конструктивні зміни
|
Низький
|
Низький
|
Значний
|
Низький
|
Середній
|
|
Інновації, які
полягають у зміні споживчих
|
Середній
|
Середній
|
Середній
|
Значний
|
Значний
|
|
Радикальні
інновації
|
Значний
|
Значний
|
Значний
|
Середній
|
значний
|
Часткові інновації, які передбачають
лише модифікацію виробу, не можуть характеризуватись високим рівнем економічної
ефективності, а це не означає, що не має сенсу запроваджувати інновації такого
типу. Якщо взяти до уваги масштаби виробництва продукції, то можна
стверджувати, що навіть при незначній її рентабельності виробництво у великих
масштабах може принести суттєві прибутки. Використання такого типу інновацій
доцільне в наступних випадках:
- за умови зниження інтересу до
існуючої продукції на
- ринку;
- якщо перший вихід з
інновацією не був прийнятим на ринку за певних причин, то можна спробувати
поправити ситуацію, запроваджуючи модернізацію нововведення:
- коли використовується
політика втримання лояльних споживачів шляхом постійного оновлення продукції.
Найменш привабливими можна назвати
інновації, які передбачають конструктивні зміни, то, зазвичай, є істотним для
продуцента і непомітним для споживача. Такі інновації характеризуються високим
рівнем капіталомісткості і низькою економічною ефективністю.
Інновації, які полягають у зміні
споживчих властивостей виробу, можуть сприяти отриманню стійких конкурентних
переваг, активізації продаж та захопленню нових ринків. Витрати на реалізацію
такого типу інновацій є відносно не великі,а термін окупності вкладених
інвестицій - низький.
Радикальні інновації дають можливість
отримати конкурентні переваги "вищого рангу", більшого охоплення
ринку та збільшення обсягів продаж. Водночас, вихід на ринок радикальної
інновації супроводжується значним рівнем ризику. Витрати на реалізацію
інновацій такого типу є значними, що пояснюється необхідністю проведення
довготермінових НДДКР. окупність яких, у разі успіху нововведення, може бути
швидкою. Дослідження деяких вчених вказують на те, що при успішній інноваційній
діяльності (мова йде про радикальні інновації) темпи повернення інвестицій
збільшуються із зростанням їх обсягів [80, стор. 72]. Інновації такого типу
створюють основу для майбутніх нових інноваційних рішень, в тому числі для
інновацій трьох попередніх типів, отже, значно підвищують технічний потенціал
підприємства.
Подана класифікація інновацій вимагає
дослідження ланок причинно-наслідкових зв'язків в ланцюгу «виробник - споживач»
3 цією метою викладено економічну інтерпретацію складових змін, викликаних
впровадженням інновацій.
1.2 Організаційні форми інноваційної
діяльності
В умовах формування ринкових відносин
і розвитку та встановлення приватної форми власності виникають питання
ефективної організації розмірів і форм підприємства. Які ж підприємства та їх
організаційні форми дозволяють здійснювати інноваційне підприємництво і
активізувати його? Нововведення відсутні, проте необхідно досягти, щоб вони
були. За кожним успішним нововведенням стоять конкретні виконавці,
організаційні структури.
Сьогодні світова статистика показує, що в результаті
викликаних інноваційними процесами змін все більшу роль став відігравати малий
бізнес, який спеціалізується на різних стадіях інноваційного циклу. Малі
підприємства, створюючи нові робочі місця, що дуже важливо для України у
зв'язку з високим рівнем безробіття, відіграють істотну роль в економіці
будь-якої країни. Потрібно відмітити, що малий інноваційний бізнес в різних
своїх формах існував з моменту появи монополії в економіці. Виділяють три етапи
в розвитку малих форм підприємницької діяльності, зокрема інноваційного
бізнесу:
1-й етап пов'язаний з формуванням
монопольної структури економіки (концентрація виробництва), одночасно появилися
малі підприємства, які прагнули не конкурувати з монополією, а співпрацювати з
нею в рамках субпідрядних відносин;
-й етап характеризується ростом
ефективності малих підприємств, зумовлений прогресом в техніці і технологіях.
Для великих корпорацій вигідніше використовувати досягнення НТП і
підприємницьку активність малих інноваційних компаній, ніж поглинати їх;
-й етап характеризується розвитком
індустрії, інформації, технології, що зумовило ріст пріоритетів інтелектуальної
власності, дезінтеграцію великих корпорацій і бурхливий ріст малого
інтеграційного бізнесу.
Дискусія щодо виявлення оптимального
співвідношення між розміром фірми і інноваційною активністю існує дві позиції,
основна сутність яких полягає у протиставленні малих форм (досконала
конкуренція) і монополії. З одного боку, умови конкуренції стимулюють фірми до
пошуку нововведень. При монополії цей стимул має менший вплив, тому рівень
інноваційної активності знаходиться в оберненій залежної від ступеня
монополізації.
З іншого боку, оскільки діяльність
супроводжується високим ризиком, то стимулом до нововведень є можливість
одержаним монопольного прибутку, отже, інноваційна діяльність прямо пропорційна
ступеня монополізації економіки. Р.Маркхем синтезував ці напрямки:,, До певного
розміру інноваційна діяльність зростає швидшими темпами, ніж сам розмір фірми.
У великих фірмах ця діяльність не росте і може навіть скорочуватись".
В сучасній економіці таке абстрактне
порівняння недостатнє. Для інноваційного процесу можуть використовуватись як
великі, так і малі фірми, необхідно лише відзначити, на яких стадіях
інноваційного циклу які форми є ефективнішими.
Вища ланка управління, без сумніву,
відіграє вирішальну роль у створенні організаційних мов, які сприяють
інноваціям. Якщо дослідник сам входить до складу керівництва, ця умова
виконується природнім шляхом. Ось чому багато дрібних фірм успішно розробляють
та впроваджують нововведення, успішніше ніж їх конкуренти. Водночас, власне,
великі компанії витрачають і кошти на розвиток техніки і, власне, вони в силу
більш складної організаційної структури потребують створення і свідомого
планування клімату, при якому інноваційна діяльність мала би результати.
Таким чином, дослідження інноваційної
активності дозволяє стверджувати наступне:
менш (формальна організаційна
структура дає більший простір для індивідуальної ініціативи;
інновація необхідна для виживання
(великі фірми лише утримують позиції);
вимагається сильна внутрішня мотивація;
широкий профіль робітників забезпечує
потенційний простір для оригінальних інноваційних ідей.
На сучасному етапі, розвиток малого
підприємництва пояснюється наступними факторами:
. технологічний аспект: впровадження
у всі сфери економіки мікрообчислювальної техніки, яка не вимагає значних
виробничих площ та стартових інвестицій;
. управлінський аспект: гнучкість і
адаптивність малих фірм у зв'язку з невеликою чисельністю працівників до вимог
ринку і досягнень НТП;
. психологічний аспект: підвищення
інтелектуального рівня наукових працівників і їх бажання довільної творчості;
. економічний аспект: більш висока
(до 2 разів) ефективність кінцевих результатів інноваційної діяльності та більш
швидкою віддачею інвестицій у порівнянні з в великими компаніями.
Ці фактори сприяють активному
функціонуванню малих підприємств на вітчизняному ринку. Водночас, існують і
фактори, що стримують ріст їх кількості.
. Правовий та фінансовий аспект:
відсутність суттєвих пільг у
податковому чинному законодавстві;
відсутність підтримки фінансування
ризикового венчурного бізнесу.
. Великий ризик у зв'язку з малою
(або навіть одиничною) номенклатурою продукції.
. Відсутність необхідного виробничого
потенціалу; слабка захищеність фірми.
Ці фактори змушують малі інноваційні
підприємства закриватись, розширятись, або об'єднуватись у великі сучасні
інноваційні структури.
1.3
Очищення води фільтруванням
Процес очищення води фільтруванням полягає в її пропуску
через пористе середовище, на поверхні або в порах якої при цьому відбувається
нагромадження часток забруднень, що витягають із очищеної води.
Залежно від якості очищеної води, до необхідного рівня її
посвітління й продуктивності установок застосовують фільтри з різним пристроєм
пористого фільтруючого середовища.
У фільтрах із зернистим завантаженням як фільтруюче
середовище використають шар із зерен різних матеріалів. Як фільтруюче
завантаження застосовуються найрізноманітніші природні й штучні матеріали:
кварцовий пісок, дроблений антрацит, дроблений керамзит і т.п.
Сітчасті фільтри, у яких як фільтруючий шар використовують
сітки із дрібними отворами для затримки зважених часток, що перебувають у воді.
Застосовуються різноманітні по конструктивному оформленню сітчасті фільтри, у
яких використовуються металеві сітки, тканина, склотканина сітки із синтетичних
матеріалів і т.п.
Намивні фільтри, у яких фільтруюче середовище утвориться зі
спеціальних порошків, що вводять в очищає воду, що, і, що накопичуються на
каркасі фільтра. Як фільтруючі порошки застосовують діатоміт, перліт, деревне
борошно, кізельгур та ін.; каркас може бути виконаний із сітки (наприклад,
металевої) або з об'ємних пористих елементів (наприклад, з пористої кераміки)
[5 ]
Домінуюче поширення в комунальному водопостачанні одержали
фільтрувальні спорудження й пристрої із зернистими завантаженнями
У загальному виді схема пристрою фільтра із зернистим
фільтруючим середовищем представлене на малюнку 1.1.
Типи
фільтруючих споруджень
На станціях водо підготовки найбільше поширення одержали
фільтри із зернистим завантаженням класифікований по наступним основним
ознакам:
- по швидкості фільтрування - повільні
(0,1-0,2 м/г), швидкі (5-16 м/г) і надшвидкісні (25-100 м/г);
- по робочому тиску - відкриті
(безнапірні) і напірні;
- по величині фільтруючого матеріалу -
дрібнозернисті, середньозернисті грубозернисті;
- по числу фільтруючих шарів -
одношарові, двошарові й багатошарові.
Дана класифікація представлена на малюнку 1.2.
Домінуюче поширення зернистих фільтрів у комунальному
водопостачанні обумовлено наступними їхніми достоїнствами:
1) відносною простотою
регенерації фільтруючого шару із зернистих матеріалів;
2) меншим, у порівнянні з іншими
типами фільтрів, тиском, необхідним для фільтрації води через зернисте
завантаження при одночасному досягненні необхідного ступеня очищення води;
3) можливістю очищення більших
кількостей води.
Рис. 1.2 Класифікація фільтрів із зернистим завантаженням
Повільні
фільтри
Швидкість фільтрування в повільних фільтрах 0,1-0,2 м/г.
Повільні фільтри являють собою більші басейни, які залежно
від кліматичних умов виконуються відкритими або закритими. У нижній частині цих
фільтрів розташовується дренажна система для збору профільтрованої води. Над
дренажною системою укладається кілька підтримуючих шарів, виконаних із щебенів,
гальки або гравію. Фільтруючий шар виконується із промитого кварцового піску
або дробленого антрациту величиною фракцій 0,3-1 мм.
Регенерація повільних фільтрів здійснюється зняттям верхнього
шару піску або антрациту шляхом механічного (або гідравлічного) розпушування
плівки й змиву забруднень горизонтальним потоком води. Ця досить трудомістка
операція займає багато часу.
Основними недоліками, через які обмежується застосування
повільних фільтрів, є необхідність (внаслідок низької швидкості фільтрації)
відчуження більших земельних площ і висока вартість будівельних робіт.
У цей час повільні фільтри застосовуються тільки для
водопостачання невеликих об'єктів.
Швидкі
фільтри
Швидкість фільтрування у швидких фільтрах становить 5-16 м/г.
Швидкі фільтри являють собою прямокутні (у плані)
залізобетонні резервуари, площею 100-120 м2 з підтримуючим шаром
гравію. Неодмінною умовою успішної роботи швидких фільтрів є обов'язкова
коагуляційна обробка води перед її фільтруванням.
Швидкі фільтри можуть виконуватися як відкритими, так і в
напірному варіанті. Максимальна втрата напору у фільтруючому завантаженні
відкритих швидких фільтрів приймається рівною 3-3,5 м, а в напірних фільтрах
6-8 м. У відкритих фільтра для забезпечення необхідної питомої продуктивності
споруджень розрахункова висота шаруючи над поверхнею завантаження повинна бути
не менш 2 м.
Регенерація завантаження швидких фільтрів роблять зворотним
промиванням водою або водою з повітрям.
Фільтри
АКГ
До швидких фільтрів ставляться двупоточні фільтри, розроблені
в Академії комунального господарства ім. К.Д.Памфілова й одержали назву
фільтрів АКГ. Швидкість фільтрації для фільтрів АКГ 12-15 м/г.
Сутність роботи фільтрів полягає в поділі потоку освітлюючої
води на дві частини, одна з яких направляється у верхню частину фільтра й
фільтрується зверху вниз, а інша - подається в нижню частину фільтруючого шару
й фільтрується через нього знизу нагору. Таким чином, у фільтрі АКГ
відбувається одночасне фільтрування зверху вниз, як у швидких фільтрах, і знизу
нагору, що дозволяє істотно підвищити брудоємкість завантаження й підвищити
швидкість фільтрування до 12-15 м/г без погіршення якості фільтрату. Від
очищеної води на фільтрах АКГ здійснюється за допомогою середнього дренажу,
розташованого в товщі фільтруючого шару.
Фільтри АКГ не знайшли широкого застосування через складність
виготовлення дренажної системи, розташованої в товщі фільтруючого завантаження,
а також ускладнення експлуатації фільтра через необхідність мати додаткову
операційну засувку для подачі через середній дренаж додаткової промивної
витрати води.
Контактні
освітлювачі
До швидких фільтрувальних споруджень відносяться контактні
освітлювачі(ДО). Швидкість фільтрування не перевищує 6 м/г. Сутність роботи ДО
полягає у використанні висхідного фільтрування й контактної коагуляції води в
товщі фільтруючого завантаження, що дозволяє очищати воду з вихідним змістом
зважених речовин до 150 мг/л.
У цей час використовуються контактні освітлювачі двох
модифікацій ДО-1 і ДО-3.ДО-1 рекомендується застосовувати з безгравійним
завантаженням без використання підтримуючих гравійних шарів для освітлення води
з помірною мутністю й невеликим змістом планктонів. Промивання завантаження
здійснюється водою. При підвищеній концентрації забруднень в воді, варто
застосувати ДО-3 із гравійно-піщаним завантаженням і водоповітряним промиванням.
Водоповітряне промивання дає
можливість збільшити висоту фільтруючого шару при одній і тій же висоті
фільтрувальних споруджень і, таким чином, інтенсифікувати їхню роботу.
Контактні
фільтри
Робота контактних фільтрів (КФ) як і контактних освітлювачів
заснована на явищі контактної коагуляції, але на відміну від ДО вода в КФ
фільтрується, як і у звичайних швидкісних фільтрах зверху вниз. Важливою
перевагою КФ є можливість значного підвищення швидкості фільтрування до 20 м/г
і вище з одночасним збільшенням корисної віддачі води у водогінну мережу в
періоди максимального водоспоживання.
До недоліків КФ варто віднести необхідність пристрою
безпосередньо над фільтруючим шаром розподільної системи для скорочення часу
контакту коагулянту з водою. На практиці пристрій такої системи викликає
серйозні труднощі. Ця обставина, а також необхідність пристрою для збільшення
брудоємкості двох і тришарових завантажень, обмежують масштаби застосування
контактних фільтрів у комунальному водопостачанні.
Надшвидкісні
фільтри
У техніці водо підготовки відомі також і надшвидкісні фільтри
системи Г.Н. Нікіфорова, швидкість фільтрування в яких становить 25 м/г і
більше. Через більші втрати напору у фільтруючому шарі надшвидкісні фільтри
виконуються тільки в напірному варіанті. Фільтрування з високою швидкістю
приводить до скорочення тривалості фільтроциклу, тому ці фільтри застосовуються
тільки при автоматизованому режимі експлуатації. Однак підвищена швидкість
фільтрування не дозволяє отримати високого ефекту очищення води, тобто для
одержання води питної якості надшвидкісні фільтри не придатні.
У табл.1.4 представлені описані вище типи фільтрів і їхня
технічна характеристика.
Таблиця 1.4 Типи фільтрів і їхня технічна характеристика
|
Тип, матеріал
завантаження фільтра, напрямок фільтрування
|
Основні
технологічні параметри роботи
|
Ефективність
очищення
|
|
1
|
2
|
3
|
|
1 Повільні фільтри
|
|
1. Завантаження:
(дрібний пісок, дроблений антрацит, гравій або щебені). Подача води на фільтр
зверху на рівні піску.
|
V = 0,2 м/г; З0 =
25 мг/л Один раз за 10-30 доби видаляють верхній шар піску товщиною 15-20 мм
воду опускають на 200-250 мм нижче рівня піску й знімають, що видаляє шар.
Після 10-15 чищень пісок довантажують до початкової товщини ф.сл.
|
Эвв = 97,5%
|
|
2 Швидкі фільтри
|
|
Одношарове
завантаження: напрямок руху фільтраційного потоку - зверху - униз
|
|
|
|
|
|
|
а) кварцовий пісок,
гравій
|
V = 6-7 м/г; Т= 12
ч Промивання - водоповітряна
|
З0 = 20 мг/л Эбпк5
= 50-60%
|
|
б) щебені, гравій
|
V = 5-6 м/г;
Т=12-24 ч Промивання - водоповітряна
|
З0 = 20-40 мг/л Эвв
= 20-50%
|
|
в) керамзит,
кварцит, гранульований доменні шлаки
|
V = 8-12 м/г;
Т=12-18 ч Промивання - водоповітряна
|
З0 = 20 мг/л Эвв =
70-80% Эбпк5 = 60-70%
|
|
г) дроблений
антрацит
|
V = 8-15 м/г;
Т=24-72 ч Промивання - водоповітряна
|
Эвв = 90-95%
|
|
Двошарове завантаження:
(антрацит, кварцовий пісок)
|
V = 10 м/г;
Промивання - водою I = 13-15 л/(с. м2)
|
|
|
Багатошарове
завантаження (антрацит, кварцовий пісок, гравій).
|
V = 10-12м/г; Т=24
ч Промивання водою
|
З0 = 20 мг/л Эвв =
70-80% Эбпк5 = 50-60%
|
|
3.Фільтри АКГ
|
|
Завантаження
багатошарова: пісок, гравій. Напрямку фільтрації 20% - верх фільтр.
завантаження зверху вниз; 80% - знизу нагору
|
V = 15 м/г;
Промивання водою нагору I = 13-15 л/(с. м2) t = 5-6 хв.
|
|
|
4 Контактні
освітлювачі ДО-3
|
|
Одношарове
завантаження: пісок, дроблений кварцит. Напрямок фільтраційного потоку -
нагору.
|
V =10-12 м/г;
Т=12-24 ч Промивання - водоповітряна
|
З0 = 20 мг/л Эвв =
70-85% Эбпк5 = 50-60%
|
|
5 Контактний фільтр
|
|
Багатошарове
завантаження (керамзит, антрацит, кварцовий пісок)
|
V = 20 м/г;
Промивання - водою I = 15 л/(с. м2) t = 6-8 хв.
|
|
|
6 Каркасно-засипні
фільтри (КЗФ).
|
|
Багатошарове
завантаження (гравій, пісок, щебені, шлаки кварцит) Напрямок фільтраційного
потоку - униз.
|
V =12 м/г; Т=12-24
ч Промивання - водоповітряна
|
З0 = 20 мг/л Эвв =
80% Эбпк5 = 70%
|
|
7 Понадшвидкісні
фільтри
|
|
Напірні
Завантаження: кварцовий пісок, дроблений антрацит.
|
V - 25 м/г і
більше; Т=1-2 ч Двоетапне водоповітряне промивання 1 етап: повітрям I=25
л/(c.м2), t = 5-6 хв. 2 етап: водою I=18-20 л/(c.м2), t = 5 хв.
|
Эвв =70-80% Эбпк,хпк
= 40-50%
|
Опис
пристрою й роботи швидкого фільтра
Швидкі водопровідні фільтри
призначені для видалення з води зважених і колоїдних часток після реагентної
обробки або без неї. На водопровідних очисних спорудженнях експлуатуються
безнапірні (відкриті самопливні) фільтри, у яких перепад тиску створюється за
рахунок різниці рівнів води на фільтрі й у резервуарі чистої води. Вода
фільтрується зверху вниз. Одношарові безнапірні швидкі фільтри являють собою
прямокутні залізобетонні резервуари площею 20-140 м2, завантажені
фільтруючими шарами зернистого матеріалу й (при необхідності) підтримуючими
шарами гравію, під якими розміщена дренажно-розподільна система (ДРС) для збору
відфільтрованої й рівномірно розподіленої промивної води. У верхніх частинах
фільтрів укріплені жолоби для збору брудної промивної води, по них же підводить
освітлююча вода відстійників.
Втрати напору для швидких фільтрів
приймають 3,0 - 3,5 метрів. Швидкі фільтри забруднюються значно швидше, ніж
повільні - тому промивають їх у середньому 1 раз у добу (у паводки частіше)
відфільтрованою водою від промивної вежі або насоса. Вода розширює й зважує
фільтруючий матеріал, рухаючись крізь нього з великою швидкістю й значним
гідродинамічним напором. Зерна фільтруючого матеріалу вдаряються один об
одного, налипнули забруднення попадають у промивну воду, що переливається через
крайки жолобів і протікає в стік. Найпоширеніші види фільтроматеріалів -
кварцовий пісок, цеоліти. На ряді об'єктів застосовується комбінована -
водоповітряна - промивання. Якість відфільтрованої води багато в чому залежить
від якості промивання. У цей період важливо забезпечити необхідну інтенсивність
подачі й рівномірність розподілу промивної води (води й повітря). Завдяки цьому
відбувається відновлення брудоємкості фільтруючого завантаження, і швидкий
фільтр готовий до наступного фільтроциклу. На малюнку 1.3. представлений
швидкий фільтр.
1.4 Висновок
Сьогодні світова статистика показує, що в результаті
викликаних інноваційними процесами змін все більшу роль став відігравати малий
бізнес, який спеціалізується на різних стадіях інноваційного циклу. Малі
підприємства, створюючи нові робочі місця, що дуже важливо для України у
зв'язку з високим рівнем безробіття, відіграють істотну роль в економіці
будь-якої країни.
Нововведення потрібні, більш того, якщо товар або технологія
за вартістю не будуть більшими за ті товари і технології що випростовувались
раніше.
Вже після описання декількох фільтрів ми бачимо яка між ними
різниця і чим вони відрізняються. Далі в даній роботі наведе результати
досліджень, які покажуть що можливо і не дорого замінювати старі фільтри на
інновації.
Рис. 1.3 Швидкий фільтр із водоповітряним промиванням
2. Оцінка антрацит-фільтрату
2.1
Характеристика зернистих матеріалів
інновація очищення вода антрацит фільтрат
Фільтруючий шар, виконаний із зернистих матеріалів, є
основним робочим органом водоочисних фільтруючих споруджень. Правильний вибір
виду й характеристик фільтруючого шару визначають ефективність і технологічні
показники роботи фільтрів. У практиці очищення природних вод застосовують
наступні види зернистих фільтруючих матеріалів: кварцовий пісок, антрацит,
штучні пористі матеріали, відходи різних виробництв: вуглевидобутку,
металургійної, гірської й будівельної промисловості (горілі породи, доменні
шлаки), а також деякі природні матеріали, що володіють специфічними
властивостями.
Історично першим і найпоширенішим видом фільтруючого
матеріалу є кварцовий пісок, що зустрічається в природних умовах у вигляді
моно- і полімінералів. Якість цього природного матеріалу залежить від змісту в
ньому вапняних домішок. Щільність зерен кварцового піску становить 2,6-2,65
г/см3, а між зернова пористість завантаження - 4-...42%.
В існуючим на Україні родовищах пісків величина зерен менше
необхідної. Фракції піску придатних для використання як фільтруюче завантаження
по ряду родовищ складе 20...30%.
Практичний інтерес представляє можливість застосування як
фільтруюче завантаження штучних пористих матеріалів, таких як керамзит,
аглопорит, перліт, шунгизит. Подібні умови одержання цих матеріалів (спучування
глин або сланців при температурі 1100-1250 0С) припускає їх
приблизно рівні структурно-механічні й технологічні показники: об'ємна насипна
маса окремих фракцій гравію 185-900 кг/м3; об'ємна маса зерен гравію
310-1800 кг/м3; обсяг між зернових порожнеч - 40-64%; коефіцієнт
стиранності досягає 0,7%, дрібності - 1,6%.
Значна енергоємність технології одержання штучних матеріалів,
а також менша в порівнянні із кварцовим піском втрата напору при вихідному
фільтруванні обмежує їхнє широке застосування в порівнянні з іншими важкими
зернистими матеріалами.
Недоліком, що утрудняє виробництво горілих порід, є
неоднорідність їхніх фізичних властивостей у шарах, що залягають під землею, що
вимагає досить ретельного відбору порід для дроблення: на дроблення й
сортування не повинен надходити не міцний матеріал, що не відповідає вимогам,
пропонованим до фільтруючих матеріалів по механічній міцності.
Обмежені запаси великого кварцового піску й економічна
недоцільність його транспортування на більші відстані; малі втрати напору й
значна енергоємність технології одержання штучних матеріалів викликали
підвищений інтерес до застосування як фільтруюче завантаження антрациту.
У цей час антрацит - фільтрат як завантажувальний матеріал
застосовується в одношарових і двошарових фільтрах у сполученні із кварцовим
піском. Вихідним матеріалом для одержання антрациту є грудковий антрацит із
щільністю 1,6-1,7 г/см3 і об'ємною насипною масою 700-900 кг/м3.
Зольність антрациту не повинна перевищувати 5%, а зміст сірки - 3%.
Готування антрацит - фільтрату зводиться до двох рівнів
дроблення:
а) попередньому руйнуванню великих шматків і наступному
здрібнюванню до необхідних розмірів;
б) розсіву для виділення необхідної фракції.
При дробленні повинні виходити зерна, що мають форму, близьку
до кубічної або кулястої, тому що завантаження з таких зерен на відміну від
завантаження із зерен плоскої форми має більше високу між зернову пористість і
добре промивається у висхідному потоці води, що дозволяє забезпечити підвищення
швидкості фільтрування й збільшення тривалості фільтроциклу.[6]
Фірмою “Полістік” розроблений і запатентований фільтрат -
антрацит з донецького вугілля марки А (ТУ.У.13401114.004-2000). Цей антрацит - фільтрат
рекомендований Мінздравом України “Гігієнічний висновок №03.2/281 від
04.09.2000 р.” для очищення води господарсько-питного водопостачання й
застосування в напірні й безнапірних швидких одно- і двошарових антрацитових і
антрацитопіщаних фільтрах.
У завдання даної роботи входило дослідження технологічних
характеристик і ефективності робіт фільтра з одношаровим завантаженням з
антрациту донецького марки А, розробленого НТФ “Полістік”
(ТУ.У.134001114.004-2000) на Міжгірному гідровузлі Сімферопольського ППВКХ.
Порівняльні
дані фізико-хімічних і технологічних показників фільтруючих завантажень
представлені в таблиці 2.1.
2.2
Результати досліджень очищення вод антрацит-фільтратом
Паралельно із проведенням дослідів по визначенню
фізико-хімічних і технологічних показників у лабораторних умовах були проведені
дослідження з вивчення здатності, що очищає, антрацит - фільтрату з вугілля
Донецької марки А по хімічних і мікробіологічних показниках.
Дослідження антрацитової крихти як завантаження для очищення
води й доведення її до якості питний проводилися на воді з Міжгірного
гідровузла Сакского району АР Крим, а також річкової води р. Харків. Розмір
фракцій склав0,8-1,6 мм. Через обсяг фільтрату 19,04 див3 пропущено
по 5 літрів досліджуваних вод.
Результати досліджень наведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.1 Порівняльні дані фізико-хімічних і технологічних
показників фільтруючих завантажень
|
Показники
|
Найменування
фільтруючого завантаження
|
Норма
|
Метод випробування
|
|
Пісок кварцовий
|
Антрацит Донецький
вугілля марки А
|
1,6-2,65
|
1,6-1,72
|
³ 1,4
|
ДЕРЖСТАНДАРТ
2160-92
|
|
Пористість,%
|
34-42
|
45-47
|
³ 10
|
|
|
Коефіцієнт
неоднорідності зерен
|
4
|
2,2
|
|
|
|
Стиранність,%
|
0,12
|
0,08
|
не більше 1,0
|
Методика НДІ ВОДГЕО
|
|
Дрібність,%
|
1,1
|
0,17
|
5
|
Методика НДІ ВОДГЕО
|
|
Фракційний склад,
мм
|
0,3-1,4
|
0,8-1,6
|
Нижня границя ФЗ* -
0,3...1,0 Верхня границя ФЗ - 1,0..2,5
|
|
|
Міжзернова
пористість,%
|
1,5-2,5
|
52-58
|
|
|
|
Насипна щільність,
г/см3
|
1600
|
800-950
|
850-950
|
ДЕРЖСТАНДАРТ
2160-92
|
Таблиця 2.2 Якісний склад вихідних і очищених на фільтраті вод
|
Найменування
показників
|
Єдиний. виміру
|
Вода з Міжгірного
гідровузла
|
Вода річкова р.
Харків
|
|
|
вихідна
|
після фільтрування
на антрацит-фільтранті
|
вихідна
|
Після фільтрування
на антрацит-фільтранті
|
|
|
|
1 л
|
5 л
|
|
|
|
рН
|
|
7,62
|
7,61
|
7,7
|
7,2
|
7,3
|
|
Мутність
|
мг/л
|
2,8
|
0,55
|
0,3
|
30,0
|
3,0
|
|
Твердість заг.
|
Мг-экв/л
|
4,0
|
3,4
|
3,4
|
7,3
|
7,0
|
|
Кальцій
|
Мг-экв/л
|
2,8
|
2,6
|
2,6
|
4,8
|
4,5
|
|
Зважені в-ва
|
мг/л
|
32
|
5
|
3,5
|
74
|
6,8
|
|
Сухий залишок
|
мг/л
|
318
|
303
|
210
|
601
|
555
|
|
Прожарений. ост.
|
мг/л
|
210
|
204
|
201
|
524
|
481
|
|
Залізо загальне
|
мг/л
|
0,76
|
0,62
|
0,22
|
0,75
|
0,35
|
|
Нітрати, NO-3
|
мг/л
|
0,3
|
0,27
|
0,26
|
1,8
|
1,5
|
|
Сульфати SO-24
|
мг/л
|
96,2
|
93,2
|
93,0.
|
207
|
191
|
|
Фосфати, PO43-
|
мг/л
|
сліди
|
отс.
|
отс.
|
|
|
|
Загальна
численність бактерій, яке/див3
|
|
|
|
|
3,5х х104
|
2,5х103
|
|
БГКП, яке/дм3
|
|
|
|
|
11000
|
1190
|
Аналіз наведених у таблиці результатів свідчить насамперед
про достатній рівень очищення досліджуваних вод по розчинених органічних
інгредієнтах (показник ХПК до 40%), мутності (до існуючих нормативів). Слід
також зазначити зниження в оброблюваних водах вмісту іонів заліза, сухого
залишку, твердості.
З метою одержання більше представлених даних по очищенню води
від іонів металів були приготовлені штучні суміші, що містять підвищені дози
іонів заліза й хрому.
Дані по складу вихідних і фільтрованих через досліджуваний
фільтрат сумішей представлені в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 Зниження вмісту іонів металів при фільтруванні
через антрацитовий фільтрат
|
Іони металів
|
Вміст іонів металів
|
|
у вихідній воді
|
після ФЗ
|
після ПС
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
Fe2+, мг/л
|
9,7
|
6,3
|
7,2
|
|
Crобщ
|
5,6
|
4,95
|
5,2
|
Мікробіологічні показники річкової води, оброблюваної за
допомогою фільтрату визначали по наступних методиках випробувань, що
рекомендують нормативними документами й спеціальною літературою:
1
Чисельність
бактерій в 1див3 досліджуваної води (за ДСТ 18963-73)
2
Чисельність,
бактерій в 1 див3 досліджуваної води мікроскопічним методом
(Кузнєцов С. И., Дубиніна Т. А. Методи вивчення водних мікроорганізмів. М:,
1989.).
3
Чисельність
бактерій групи кишкових паличок (поліформних мікроорганізмів) в 1 див3
досліджуваної води (за ДСТ 18963-73).
Дані визначень представлені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 Мікробіологічні показники ефективності очищення
річкової води з використанням фільтрату
|
Проби води
|
Чисельність
бактерій в 1 див3 досліджуваної води (сапрофіти), КОЕ/куб. див
|
Ефект очищення,%
|
Численність
бактерій в 1 див3 дослідженої води, кл/куб. див
|
Ефект очищення,%
|
Численність
бактерій групи кишкових паличок, КОЕ/куб. див
|
Ефект очищення,%
|
|
Вихідна
|
1 эксп.
|
13,5х104
|
|
11,2х106
|
|
2380
|
|
|
2 эксп.
|
9,0х104
|
|
8,2х106
|
|
2380
|
|
|
Очищена
|
1 эксп.
|
9,0х103
|
93,3
|
8,3х105
|
92,6
|
230
|
90,3
|
|
на ФЗ
|
2 эксп.
|
5,1х103
|
94,3
|
7,2х105
|
91,2
|
120
|
95,0
|
Вихідну річкову воду можна характеризувати як брудну.
Обробка води фільтратом дозволяє на один порядок знизити
концентрацію сапрофітних бактерій і БГКП. Отриманий результат погодиться із
сорбционими властивостями бактерій у природних біострумах гідросфери.
Для визначення загальної чисельності бактерій в оброблюваній
річковій воді використали також метод спеціальних мікробіологічних досліджень -
визначення чисельності мікроорганізмів методом прямого рахунку при мікроскопію
ванні. Цей метод широко використовується в гідромікробіології при дослідженні
поверхневих водойм.. Як видно з дані таблиці 2.4, ефективність очищення
річкової води від бактерій, що враховують методом прямого рахунку й при посіві
на МПА, має близькі значення.
Ефективність очищення річкової води від бактерій групи
кишкових паличок за допомогою фільтрату має аналогічні з очищенням від
сапрофітних бактерій значення.
Запропонований фільтрат має гарні сорбіційні характеристики.
При використанні даного фільтранта в схемі споруджень для підготовки питної
води ефект очищення дозволяє досягти значень, необхідних для питної води.
Комплексні дослідження представлених фільтратів свідчать про
доцільність їхнього використання не тільки для очищення й доочищення стічних
вод, але й, у першу чергу, для підготовки питної води в різних регіонах України
й держав СНД, особливо, з поверхневих джерел водокористування.
2.3 Методичні основи оцінки капітальних вкладень і нових
технологій
.3.1
Сутність економічної ефективності
В умовах розвитку економіки кінцеві
результати задаються суспільством виходячи з мети виробництва. У цьому
проявляється їхній суспільний характер.
Витрати на досягнення кінцевих
результатів формуються на кожному підприємстві під впливом різних факторів. У
різних умовах для одержання одиниці продукції може бути витрачена неоднакова
кількість суспільної праці. Оскільки для суспільства не байдуже, як
використовуються матеріальні й трудові ресурси в різних ланках народного
господарства, то прийнято зіставляти кінцеві результати й витрати на їхнє
досягнення.
Економічна ефективність виміряється
зіставленням вартісної оцінки кінцевих результатів виробництва з витратами або
величиною застосовуваних ресурсів.
Витрати, пов'язані з досягненням
кінцевих результатів, обумовлені витратою (споживанням) ресурсів. При
визначенні економічної ефективності розрізняють поточні й одноразові витрати.
Поточні витрати мають місце постійно в процесі вироблення продукції й включають
вартість сировини й матеріалів, палива й енергії, оплату праці, амортизаційні
відрахування на повне відновлення основних фондів і ін. Вони найбільше точно
враховуються в собівартості продукції. На відміну від поточних, одноразові
витрати виробляються до початку процесу виготовлення продукції, повністю,
одноразово, а результати суспільство одержує протягом терміну їхнього
функціонування.[1].
.3.2
Економічна ефективність і економічний ефект капітальних вкладень і нової
технології
Економічна ефективність капітальних вкладень
і нової технології характеризує планомірні зв'язки й кількісні співвідношення
між кінцевими результатами й витратами суспільства на просте й розширене
відтворення основних фондів. Вона оцінюється комплексом показників, які
класифікуються: по сфері застосування, значимості, призначенню, а для нової
технології особливою класифікаційною ознакою служить кількість стадій її
«життєвого циклу», що враховують при розрахунку економічної ефективності. Така
класифікація дозволяє в кожному випадку відтворення основних фондів оцінити
економічну ефективність одним бо декількома показниками, що відбивають
специфіку кінцевих результатів і витрат. Класифікація показників ефективності
наведена на малюнку 2.1.
По сфері застосування показники
економічної ефективності діляться на госпрозрахункові й народногосподарські.
Госпрозрахункові використовуються на рівні підприємства й галузі. На рівні
підприємства (об'єднання) вони визначаються зіставленням результатів і витрат
діючого виробництва (устаткування) із проектованим; на рівні галузі -
порівнянням результатів і витрат у галузі.
Народногосподарські показники
економічної ефективності капітальних вкладень і нової технології обчислюються
за результатами й витратами по декількох варіантах заходів науково-технічного
прогресу (проектованим) або зіставлення витрат діючого прогресивного
виробництва проектованим.
Рис. 2.1 Класифікація показників
ефективності відтворення основних фондів
По призначенню виділяють показники
загальної й порівняльної ефективності. Показники загальної економічної
ефективності покликані оцінити, наскільки витрати сприяють підвищенню
ефективності народного господарства (галузі, підприємства). Вони дозволяють
відповісти на питання: «Куди направити ресурси?», «Що робити?». Відповіді на ці
питання перебувають при безпосередньому аналізі співвідношення результатів і
витрат при розгляді різних способів задоволення суспільних потреб.
Показники порівняльної економічної
ефективності використовуються для економічного обґрунтування способів
виробництва. Вони дають можливість відповісти на питання: « Як робити?», « Яку
технологію використати?». Відповіді перебувають порівнянням техніко-економічних
показників випуску заданого обсягу однорідної продукції або досягнення
однакових результатів при застосуванні аналогів техніки в можливих варіантах,
що відрізняються по витратах.[1]
Найважливішим показником ефективності
капітальних вкладень і нової техніки вважається економічний ефект. Він
характеризує приріст корисних результатів при відтворенні основних фондів.
Залежно від призначення техніко-економічного обґрунтування й сфери додатка
капітальних вкладень економічний ефект виражається: приростом національного
доходу (чистої продукції); збільшенням прибутку; економією на поточних і
одноразових витратах, наведених до однакової розмірності.
Економічна ефективність капітальних вкладень
розраховується по показниках загальної й порівняльної ефективності. Об'єкт
капітальних вкладень повинен включатися в план при виконанні двох умов:
по-перше, якщо він сприяє підвищенню ефективності народного господарства
(галузі, підприємства), що встановлюється по показниках загальної економічної
ефективності; по-друге, якщо обрано найкращий варіант господарського або
технологічного рішення. Це видно по показниках порівняльної економічної
ефективності.
Коефіцієнт загальної економічної
ефективності застосовується для оцінки доцільності капітальних вкладень. Оцінка
ведеться порівнянням зазначеного коефіцієнта з нормативним коефіцієнтом
загальної економічної ефективності, що виступає як критерій економічної
доцільності капітальних вкладень. Нормативний коефіцієнт загальної економічної
ефективності капітальних вкладень показує мінімально припустиму величину ефекту
на гривню капітальних вкладень. При величині розрахункового коефіцієнта більше
нормативного капітальні вкладення економічно виправдані. Величина
народногосподарського нормативного коефіцієнта загальної економічної
ефективності (Еа) дорівнює 0,16.
Наведені витрати по кожному варіанту
виробництва продукції однакового обсягу являють собою суму поточних витрат
(собівартості) і капітальних вкладень у гривнях, доведених до однакової
розмірності відповідно до нормативу порівняльної ефективності.
При розрахунку показників економічної
ефективності за рік капітальні вкладення приводяться до розмірності поточних
витрат (формула 2.1)
З = Сі + Ен*Кі, (2.1)
де Сі - поточні витрати (собівартість
річного обсягу випуску продукції) по варіанті, грн.;
Ен =0,15 - нормативний коефіцієнт
порівняльної ефективності капітальних вкладень;
Кі - капітальні вкладення по i-тім
варіанті, грн.
Коефіцієнт порівняльної економічної
ефективності (Е) характеризує зниження собівартості (додатковий прибуток) на
гривню додаткових капітальних вкладень при порівнянні двох варіантів вироблення
продукції в однаковому обсязі й при однаковій якості.
Строк окупності додаткових
капітальних вкладень - період роботи, за який додаткові капітальні вкладення
більше капіталомісткого варіанта окупляться за рахунок зниження собівартості.
Отримані значення зіставляються відповідно з нормативним коефіцієнтом
порівняльної економічної ефективності або нормативним строком окупності
додаткових капітальних вкладень, які виступають критеріями порівняльної
ефективності.
Нормативний коефіцієнт порівняльної
економічної ефективності (Ен) відбиває мінімально припустиму величину прибутку
на гривню додаткових капітальних вкладень, нормативний термін окупності
додаткових капітальних вкладень (Тн) - максимально припустимий термін
повернення капітальних вкладень за рахунок ними обумовленого додаткового
прибутку. Якщо Е > Ен, зниження собівартості (додатковий прибуток) на кожну
гривню додаткових капітальних вкладень більше нормативної. При Т < Тн
додаткові капітальні вкладення окупляться раніше нормативного терміну, а, отже,
і більше капіталомісткий варіант ефективний. [1].
Основні показники порівняльної
економічної ефективності використання нової технології такі:
наведені витрати;
річний економічний ефект.
Річний економічний ефект являє собою
сумарну економію виробничих ресурсів, що одержує народне господарство в
результаті використання на підприємстві нової технології і яка в остаточному
підсумку виражається в збільшенні національного доходу.
2.3.3
Сутність нормативних показників економічної ефективності
У моделях економічного розвитку
істотна роль приділяється нормативним показникам - коефіцієнтам загальної й
порівняльної економічної ефективності. Від величини першого коефіцієнта
залежить, куди будуть спрямовані капітальні вкладення, від величини другого -
який буде рівень нової технології. Дійсно, при значеннях нормативного
коефіцієнта порівняльної ефективності (Ен), що прагне до нескінченності,
вигідний ручна праця, оскільки будь-які капітальні вкладення збільшують повні
наведені витрати нескінченно. При значенні Ен, близькому до нуля, що вирішує
стає зниження поточних витрат і вигідна навіть найдорожча технологія.
Величина нормативного коефіцієнта
порівняльної ефективності в середньому відповідає коефіцієнту загальної
ефективності, оскільки для народного господарства капітальні вкладення повинні
бути однаково ефективними. Однак для капітальних вкладень Ен дорівнює 0,12, для
нової техніки - 0,15. Ця різниця обумовлена структурою фондів.
Визначення порівняльної економічної
ефективності капітальних вкладень і нової технології засновано на зіставленні
показників існуючого варіанта виробництва або засобів який називається базовим,
і одного або декількох варіантів проектованих, називається новими.
2.3.4 Особливості розрахунку
економічної ефективності природоохоронних заходів
Виробнича й невиробнича діяльність людини приводить до
утворення різноманітних відходів у вигляді пилу, димів, розчинів, сміття.
Відходи, що викидають у повітряний і водний басейни, що вивозять на смітники,
забруднюють навколишнє середовище, знижують урожайність сільськогосподарських
культур. Гине риба, руйнуються будинки й спорудження, швидко зношується техніка,
підвищується захворюваність людей.
Заходи щодо охорони навколишнього середовища називаються
природоохоронними, капітальні вкладення й експлуатаційні витрати на них -
природоохоронними витратами.
Розрахунки економічної ефективності природоохоронних витрат
мають особливості, обумовлені формами прояву результатів природоохоронних
заходів, специфікою одноразових і поточних витрат. Результативність заходів
щодо охорони навколишнього середовища визначається по первинному й кінцевому
соціальному ефекті.
Первинний соціальний ефект полягає в поліпшенні середовища
перебування й умов праці. Він виражається в зменшенні забруднень і концентрації
шкідливих речовин в атмосфері, водному середовищі й ґрунті, збільшенні площ
придатних земель, збереження естетичної цінності природних зон і ландшафтів,
скороченні рівня шуму, вібрації й інших впливів.
Кінцевий соціальний ефект складається в поліпшенні фізичного
стану суспільства: скороченні захворюваності, росту тривалості життя й періоду
активної діяльності, фізичному розвитку населення.
Економічний ефект природоохоронних заходів - похідний від
соціального ефекту. Він проявляється в наступному.
По-перше, поліпшення середовища перебування людини підвищує
врожайність у сільському господарстві, обсяг рибних популяцій, схоронність
будинків і техніки. Сільськогосподарські й промислові підприємства за рахунок
зазначених факторів одержують госпрозрахунковий економічний ефект у вигляді
додаткового прибутку при реалізації більшого врожаю, зниженні експлуатаційних
витрат на зміст основних фондів.
По-друге, поліпшення фізичного стану людей дозволяє знизити
рівень захворюваності й, таким чином, запобігти втратам живої праці в сфері
матеріального виробництва. У населення заощаджуються засоби, що йдуть на
придбання ліків.[1]
2.3.5 Визначення ефективності НІОКР
Підвищення ролі науки в створенні матеріально-технічної бази
суспільства супроводжується значним ростом матеріальних, фінансових і трудових
ресурсів, що направляють у цю сферу діяльності. У свою чергу використання
дефіцитних ресурсів обумовлює необхідність оцінки ефективності НІОКР. Оцінка
застосовується для прийняття рішень про розвиток перспективних напрямків науки,
темпах підготовки наукових кадрів, розширення матеріальної бази наукових
організацій, розподілу ресурсів у галузі науки, матеріального стимулювання
науковців.
При оцінці ефективності НІОКР ураховується їхній багатобічний
вплив на розвиток самої науки, техніки й технології, організації виробництва.
Залежно від характеру й сфери додатка наукових досліджень забезпечується досягнення
науково-технічного, соціального й економічного ефекту.
Науково-технічний ефект характеризує розширення знань,
втілених у новій науково-технічній інформації, призначеної для розробки нових
способів виробництва, пристроїв, речовин.
Соціальний ефект відбиває зміна умов діяльності суспільства і
його членів. Він проявляється в поліпшенні характеру й умов праці, побутових
умов, підвищенні рівня життя населення, збереженні й поліпшенні природного
середовища, розширенні можливостей всебічного вдосконалювання особистості.
Економічний ефект показує приріст корисних результатів,
реалізованих при досягненні НІОКР за винятком витрат на наукові праці,
наведених до однакової розмірності.
При оцінці результатів НІОКР як основний критерій приймається
один з видів ефекту, а інші враховуються як додаткові або розглядаються як
обмеження. Основний критерій ефективності визначається спрямованістю
науково-дослідної роботи (НІР).
По спрямованості й безпосереднім відношенні до практики НІР
діляться на фундаментальні, пошукові й прикладні.
Фундаментальні дослідження мають на меті пізнання законів,
керуючих поводженням і взаємодією базисних структур природи, суспільства й
мислення. Ці закони й структури вивчаються в «чистому» виді як такі.
Результатом фундаментальних досліджень стають гіпотези, теорії й інші види
наукової інформації.
Ціль розшукових робіт - виявлення техніко-економічних
можливостей і шляхів практичного впровадження нових способів і засобів
одержання продукції. Результати робіт виступають у формі науково-технічної інформації
й у багатьох випадках можуть мати матеріальне втілення.
До прикладного ставляться НІР, безпосередньо спрямовані на
створення нових або вдосконалювання існуючих засобів і способів виробництва,
предметів праці. Їхній результат - наукові звіти, проектно-технічна
документація, експериментальні й досвідчені зразки й серії нової продукції.
Як основні показники ефективності пошукових і прикладних
досліджень, як правило, приймаються «економічний ефект» і «науково-технічний
ефект».[1].
Визначення показників економічної ефективності пошукових і
прикладних НІОКР методологічно базується на діючих методиках розрахунків
економічної ефективності заходів науково - технічного прогресу й нової
технології.
Науково-технічний ефект (Эн.-т) пошукових і прикладних досліджень
кількісно характеризує узагальнений показник, що враховує рівень приватних
показників: новизну, перспективність і реалізованість результатів НІОКР.
Узагальнений показник може встановлюватися різними методами. У практиці знайшла
застосування бальна оцінка по формулі 2.2.
Эн. -т =
, (2.2)
де 
Rj
- вагарні коефіцієнт новизни, перспективності й реалізованість результатів
НІОКР (сума коефіцієнтів дорівнює одиниці, а їхньої величини - відповідно
0,4;0,2;;0,4);- новизна, перспективність і реалізованість результатів НІОКР,
балів.
Максимальне значення бальної оцінки приватних показників
ефекту результатів НІОКР установлюється рівним 10 балам. Ступінь наближення
фактичного значення узагальнюючого показника науково-технічного науково -
технічного ефекту до максимально можливого характеризує наукову ефективність:
,10 -10 балів - відмінні результати;
,1 - 8 балів - середні;
,1- 6,0 балів - задовільні;
балів і менше балів - незадовільні результати.
Бальна оцінка приватних показників науково-технічного ефекту
виводиться експертною комісією з даних, наведені в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 Бальна оцінка науково-технічного ефекту НІОКР
|
1. Оцінка новизни
НІОКР
|
|
Результати НІОКР
|
Характеристика
показника
|
Бали
|
|
Отримано нові
результати пошукових і прикладних НІОКР
|
Перевищено світовий
рівень
|
10
|
|
Розроблено нову
техніку або технологію
|
|
|
|
Розроблено нові
методи й способи виробництва, речовини, алгоритми, пристрої, машини
|
На світовому рівні
|
7
|
|
Галузевий рівень
|
4
|
|
Нижче галузевого
рівня
|
1
|
|
2. Оцінка важливості
НІОКР
|
|
Характеристика
НІОКР
|
Характеристика
показника
|
Бали
|
|
Міжгалузеві
|
Першорядної
важливості
|
10
|
|
Галузеві
|
Важливі
|
7
|
|
Для НДІ й КБ
|
Корисні
|
2
|
|
3. Оцінка терміну
реалізації.
|
|
Термін реалізації,
років
|
Рівень реалізації й
оцінка в балах
|
|
народне господарство
|
галузь
|
підприємство
|
|
До 3
|
10
|
8
|
4
|
|
3-5
|
8
|
7
|
3
|
|
6-10
|
6
|
5
|
2
|
|
Понад 10
|
4
|
3
|
1
|
.3.6 Розрахунок економічної ефективності антрацит-фільтрату у
порівнянні з кварцовим піском
Економічна ефективність використання антрацит - фільтранту
визначена в порівнянні з використовуваної в інших фільтрах завантаженням із
кварцового піску. Розрахунок економічної ефективності виконаний на підставі
даних установлених у результаті експериментальних досліджень технологічних
параметрів роботи фільтра завантаженим антрацит-фільтрантом з вугілля Донецької
марки А.
Техніко-економічні показники наведені в таблиці 2.6.
Таблиця 2.6 Техніко-економічні показники фільтрів з різними
завантаженнями на Міжгірному гідровузлі
|
Показник
|
Фільтруюче
завантаження
|
|
Антрацит
|
Пісок
|
|
Тривалість фільтроциклу,
ч
|
72
|
24
|
|
Інтенсивність
промивання (витрата води л/сек. м2)
|
7,5
|
13
|
|
Час промивання, хв.
|
7
|
10
|
|
Кількість
фільтруючого завантаження, що завантажує, т
|
150
|
340
|
|
Вартість
завантаження, грн./т
|
3000
|
960
|
|
Вартість
електроенергії, грн./кВт/год.
|
0,196
|
|
Втрати завантаження
при промиванні за рахунок дробленність й стиранності,%
|
0,25
|
4,5
|
.4
Вартість фільтруючого завантаження
Розрахунок
вартості піщаного фільтранту
Розрахунок вартості піщаного фільтрату робимо по формулі.
Сп/фільт= Суд*М
де Сп/фільт - вартість піщаного фільтрату, грн.;
Суд - вартість 1 тонни кварцового піску, грн./т;
М - маса фільтрату, т;
Вартість 1 тонни кварцового піску - 960 грн. Розрахунок
проводився на вагу фільтрату 340 т.
Сп/фільт =340 х 960 = 326400 (грн.)
Розрахунок
вартості втрат піску
Розрахунок вартості втрат піску виконаємо за допомогою
формули
Сп/п = Пгод* Суд;
де Сп/п вартість втрат піску, грн.;
Пгод - втрати піску при промиванні в рік, т;
Суд - вартість 1 тонни кварцового піску, грн./т;
При цьому втрати піску при промиванні становлять 4,5% у рік
або 15,3 т у рік. Вартість заповнення втрат піску складе:
Сп/п =15,3 х 960 = 14688 грн.
Розрахунок
річної вартості кварцового піску для одного фільтра
Річну вартість кварцового піску для одного фільтра розрахуємо
по формулі
Сгод/піску = Сп/фильт + Сп/п,
де Сгод/піску - річна вартість кварцового піску для одного
фільтра, грн.;
Сп/фильт - вартість піщаного фільтрату, грн.;
Сп/п - вартість втрат піску, грн.;
Річна вартість кварцового піску для одного фільтра:
Сгод/піску = 326400 + 14688 = 341088 грн.
Са/фильт=Суд*М,
де Са/фильт - вартість антрацитового фільтрату, грн.;
Суд - вартість 1 тонни антрацитового фильтранта, грн./т;
М - маса фільтранта для одного фільтра, т;
Вартість 1 тонни антрацитового фільтрату 3000 грн. Вага
фільтранта для одного фільтра - 150 тонн.
Вартість фільтранта:
Сфільт=150 х 3000 = 450000 грн.
Розрахунок
вартості втрат антрацитового фільтранта:
Сп/а = Пгод* Суд;
де Сп/а-вартість втрат антрацитового фільтранта, грн.;
Пагод - втрати антрацитового фільтрату в рік, т;
Суд - вартість 1 тонни антрацитового фільтрату, грн./т;
Втрати антрацитового фільтрату в рік становлять 0,25% або
0,375 тонн. Вартість втрат:
Сп/а = 0,375 х 3000 = 1125 грн.
Розрахунок
річної вартості антрацитового фільтранта для одного фільтра
Річну вартість антрацитового фільтрату для одного фільтра
розрахуємо по формулі
Сгод/а = Са/фильт + Сп/п,
де Сгод/а - річна вартість антрацитового фільтрату для одного
фільтра;
Са/фильт - вартість антрацитового фільтрату, грн.;
Сп/а - вартість втрат антрацитового фільтрату, грн.;
Річна вартість антрацитового фільтрату для одного фільтра:
Сгод/а = 450000 + 1125 = 451125 грн.
.4.1
Вартість електроенергії, затрачуваної на промивання фільтруючого завантаження
Розрахунок
вартості електроенергії, спожитої насосами за одне промивання фільтра з піщаним
завантаженням
За допомогою формули розрахуємо вартості електроенергії,
спожитої насосами за одне промивання фільтра з піщаним завантаженням.
З електр/п = Э * Э уд,
Де З электр/п - вартість електроенергії, спожитої насосами за
одне промивання фільтра з піщаним завантаженням, грн.;
Э - кількість спожитої електроенергії - за 1 промивання, кВт;
Э уд - вартість 1 кВт. грн.;
Для промивання фільтра із кварцовим піском використовуються
два насоси марки d 3200/33А потужністю 315 кВт, час роботи насосів - 10 хвилин.
Кількість спожитої електроенергії - 105 кВт за 1 промивання.
Вартість 1 кВт - 0,196 грн.
Вартість електроенергії, спожитої насосами за одне
промивання:
З электр/п = 105 х 0,196 = 20,58 грн.
Розрахунок
загальної вартості спожитої електроенергії, спожитої насосами за одне
промивання фільтра з піщаним завантаженням за рік
Скористаємося формулою для розрахунку загальної вартості
спожитої електроенергії, спожитої насосами за одне промивання фільтра з піщаним
завантаженням за рік.
Сэ.общ/п = З электр/п* До вкл,
де Сэ.общ/п - вартість електроенергії, спожитої насосами за
одне промивання фільтра з піщаним завантаженням за рік, грн.;
З электр/п- вартість електроенергії, спожитої насосами за
одне промивання фільтра з піщаним завантаженням, грн.;
До вкл. - кількість включень насосів за рік;
Насоси включаються через кожні 24 години, тобто 365 разів у
рік.
Загальна вартість спожитої електроенергії за рік:
Сэ.общ/п = 20,58 х 365 = 7512,0 грн.
Розрахунок
вартості електроенергії, спожитої насосами за одне промивання антрацит
фільтранта
Для
розрахунку вартості електроенергії, спожитої насосами за одне промивання
антрацит фільтрату використовуємо формулу
З электр/а = Э * Э уд,
де З электр/а - вартість електроенергії, спожитої насосами за
одне промивання антрацит фільтрату, грн.;
Э - кількість спожитої електроенергії - за 1 промивання, кВт;
Э уд - вартість 1 кВт. грн.;
Для промивання фільтра з антрацитовим завантаженням
використовуються також 2 насоси, один насос працює 7 хвилин, інший 3,5 хвилини.
Загальна кількість спожитої електроенергії - 55,125 кВт.
Вартість електроенергії за одне промивання:
З электр/а = 55,125 х 0,196 = 10,8 грн.
Розрахунок
загальної вартості спожитої електроенергії за рік
За допомогою формули розрахуємо загальну вартість спожитої
електроенергії за рік.
Сэ.общ/а= З электр/а* До вкл,
де Сэ.общ/а - вартість електроенергії, спожитої насосами
промивання антрацит-фільтранта за рік, грн.;
З электр/а- вартість електроенергії, спожитої насосами за
одне промивання антрацит-фільтранта, грн.;
До вкл. - кількість включень насосів за рік;
Насоси включаються через 72 години, тобто 122 рази за рік.
Загальна вартість спожитої електроенергії за рік складе:
Сэ.общ/а = 10,8 х 122 = 1317 грн.
2.4.2
Вартість води, що витрачає на промивання фільтрів
1.
Розрахунок вартості води, що йде на промивання фільтра із завантаженням із
кварцового піску в рік
Для розрахунку вартості води, що йде на промивання фільтра із
завантаженням із кварцового піску в рік скористаємося формулою.
З в. рік /п= Рводи/п * СВ;
де С у.рік /п - вартості води, що йде на промивання фільтра
із завантаженням із кварцового піску в рік, грн.;
Рводи/п - витрата води на одне промивання фільтра із
завантаженням із кварцового піску,м3;
СВ - собівартість 1 м3 води, грн.
При швидкості промивання 13 л/с.м2 для одного
промивання фільтра із завантаженням із кварцового піску витрачається 920 м3
або 33580 м3 у рік.
Собівартість 1 м3 води - 0,3 грн.
Усього вартість води їдучої на промивання в рік становить:
З в. рік /п= 335800 м3 х 0,3 грн. = 100740 грн.
2.
Розрахунок вартості води, що йде на промивання фільтра з антрацитовим
завантаженням у рік
Розрахунок
вартості води, що йде на промивання фільтра з антрацитовим завантаженням у рік
розрахуємо за допомогою формули
З в. рік /а= Р води/п * СВ,
де С у.рік /а - вартості води, що йде на промивання фільтра з
антрацитовим завантаженням у рік, грн.;
Рводи/а - витрата води на одне промивання фільтра з
антрацитової завантаженням, м3;
СВ - собівартість 1 м3 води, грн.
При швидкості промивання 7,5 л/с.м2 для одного
промивання фільтра з антрацитовим завантаженням іде 371 м3 або 45261
м3 у рік.
З в. рік /а= 45261 м3 х 0,3 грн. = 13578 грн.
.4.3
Фактичні витрати при експлуатації фільтрів з піщаним і антрацитовим
завантаженнями
1.
Розрахунок витрати для фільтруючого завантаження із кварцового піску
Для даного розрахунку скористаємося формулою
Зп = Срік/піску + Се.заг/п
де Зп - витрати для фільтруючого завантаження із кварцового
піску, грн..;
Срік/піску - річна вартість кварцового піску для одного
фільтра, грн..;
Се.заг/а - вартість електроенергії, спожитої насосами за рік,
грн..;
Витрати для фільтруючого завантаження із кварцового піску
становлять:
Зп =341088 + 7512,0 + 100740 = 449340 грн.
2.
Розрахунок витрати для фільтруючого завантаження з антрацитового фільтранта
Даний розрахунок зробимо за допомогою формули
За= Срік/а+ Се.заг/а
де Зп - витрати для фільтруючого завантаження з антрацит-фільтранта,
грн.;
Сгрік/піску - річна вартість антрацит-фільтранта для одного
фільтра, грн..;
Се.заг/а - вартість електроенергії, спожитої насосами за рік,
грн.;
Витрати для фільтруючого завантаження з антрацит-фільтранта
становлять:
За=451125 + 1317 + 13578 = 466020 грн.
Розрахунок окупності фільтра з антрацитовим завантаженням у
порівнянні з експлуатованими фільтрами
Дані для розрахунку окупності фільтра представлені в таблиці
2.7
Слід зазначити, що вартість води, використовуваної на
промивання розрахована за собівартістю очищеної води, а не за відпускною ціною,
що для підприємств становить 4,62 грн. /м3.
Графічно зіставлення річних витрат при експлуатації фільтра з
антрацитовим завантаженням з витратами фільтра з піщаним завантаженням
представлено на малюнку 2.2 і малюнку 2.3.
Зіставлення річних витрат при експлуатації фільтра з
антрацитовим завантаженням з витратами фільтра з піщаним завантаженням.
Таблиця 2.7
|
Показник
|
Завантаження
фільтра
|
|
антрацитова
|
піщана
|
|
1. Вартість
завантаження фільтра, грн.
|
450000
|
326400
|
|
2. Річне заповнення
втрат завантаження, грн.
|
1125
|
14688
|
|
3. Вартість витрат
електроенергії на промивання завантаження, грн.
|
1317
|
7511
|
|
4. Вартість води,
використовуваної для промивання фільтрів, грн.
|
13578
|
100740
|
|
РАЗОМ:
|
466020
|
449339
|
3. Розрахунок
негативного й позитивного балансів для фільтра з антрацитовим завантаженням.
Розрахунок
негативного балансу за вартістю завантажень
Негативний баланс вартості завантажень розраховується по
формулі
Б- = Са/фільт- Сп/фільт
де Бс- - негативний баланс вартості завантажень,
грн.;
Са/фільт - вартість Антрациту фільтрату, грн.;
Сп/фільт - вартість піщаного фільтрату, грн.;
Негативний баланс вартості завантаження становить для
антрацит-фільтрата:
З
=450000 - 326400 = 123600 грн.
Розрахунок
позитивного балансу.
Позитивний баланс експлуатаційних річних витрат для фільтра з
антрацитовим завантаженням становить:
по заповненню втрат завантаження
Б+з = Сп/п - Сп/а,
де Б+з - позитивний баланс по заповненню втрат
завантаження;
Сп/п - вартість втрат піску, грн.;
Сп/а-вартість втрат антрацитового фільтрату, грн.;
Рис. 2.2 Зіставлення річних витрат при експлуатації фільтра з
антрацитовим завантаженням з витратами фільтру з піщаним завантаженням
Рис. 2.3
за вартістю води, використовуваної для промивання
завантаження (формула)
+в = С у.рік /п- С у.рік /а,
де Б+в - позитивний баланс за вартістю води,
використовуваної для промивання в рік, грн.;
З в. рік /п - вартості води, що йде на промивання фільтра із
завантаженням із кварцового піску в рік, грн.;
З в. рік /а- вартості води, що йде на промивання фільтра з
антрацитовим завантаженням у рік, грн.;
Б+в = 100740-13578 = 87162 грн.
за вартістю електроенергії, затрачуваної на промивання
завантаження (формула)
Б+енерг = Се.заг/п - Се.заг/а,
де Б+енерг - позитивний баланс за вартістю
електроенергії, затрачуваної на промивання, грн.;
Се.заг/а= - вартість електроенергії, спожитої насосами на
промивання фільтра з піщаним завантаженням за рік, грн.;
Се.заг/а= - вартість електроенергії, спожитої насосами на
промивання антрацит-фільтранта за рік, грн.;
Б+енерг = 7511 - 1317 = 1695 грн.
2.4.4
Розрахунок річного позитивного балансу
Річний позитивний баланс розраховується по формулі
Б+рік = Б+з + Б+в+ Б+енерг,
де Б+рік - річний позитивний баланс, грн.;
Б+з - позитивний баланс по заповненню втрат
завантаження;
Б+в - позитивний баланс за вартістю води,
використовуваної для промивання в рік, грн.;
Б+енерг - позитивний баланс за вартістю
електроенергії, затрачуваної на промивання, грн.;
Позитивний баланс за рік складе:
Б+рік = 13563 + 87162 + 6195 = 106920 грн.
2.5
Розрахунок окупності витрат
Розрахунок окупності витрат робимо по формулі
ПРО = З / Б+рік,
де ОБ - окупність витрат, міс.,
Бс- - негативний баланс вартості завантажень,
грн.;
Б+рік - річний позитивний баланс, грн.;
Окупність загальних витрат (матеріали плюс експлуатація) для
фільтра з антрацитовим завантаженням складуть:
ПРО =123600 / 106920 = 1,156 рік або 13,9 місяця.
2.6
Розрахунок прибутку
Прибуток за рахунок зниження собівартості очищеної води після
другого року експлуатації розрахуємо по формулі
П =Б+ 2рік - (Б-1з - Б+ 1рік),
де П - прибуток, отриманий за рахунок зниження собівартості
води після другого року експлуатації, грн.;
Б+ 2рік - річний позитивний баланс за другий рік
експлуатації, грн.;
Б-1з - негативний баланс за вартістю завантаження
за 1-й рік експлуатації, грн.;
Б+ 1рік - річний позитивний баланс за перший рік
експлуатації, грн.;
Прибуток буде дорівнює:
П = 106920 - (123600-106920) = 90240 грн.,
а в наступні роки по 106920 грн.
2.7
Визначення госпрозрахункової порівняльної й загальної ефективності капітальних
вкладень
Дані щодо будівництва фільтрувальних споруджень із фільтрами
з антрацитовим завантаженням і споруджень із фільтрами з піщаним завантаженням
представлені в таблиці 2.8.
Таблиця 2.8
|
Показники
|
Технологія
|
|
піщане завантаження
|
антрацитове
завантаження
|
|
Будівництво
фільтрувальних споруджень
|
1
|
1
|
|
Собівартість
експлуатації фільтрів, установлених у спорудженні,грн.
|
2 457 500
|
2 203 000
|
|
Капітальні
вкладення, грн.
|
3 966 000
|
4 090 000
|
2.8
Розрахунок приведених витрат
Наведені витрати розраховуємо по
формулі
З = Сі + Ен*Кі,
де Сі - поточні витрати по варіанті,
грн..;
Ен = 0,15 - нормативний коефіцієнт
порівняльної ефективності капітальних вкладень;
Кі - капітальні вкладення по i-тім
варіанті, грн.
Наведені витрати для будівництва
очисних споруджень із фільтрами з антрацитовим завантаженням складуть :
За = 2 457 500 + 0,15* 3 966 000 = 2 932 920 грн..
Наведені витрати для будівництва
очисних споруджень із фільтрами з піщаним завантаженням складуть:
Зп = 2 203 000 + 0,15* 4 090 000 = 2 693 800грн.
.9
Розрахунок коефіцієнта порівняльної ефективності
Коефіцієнт порівняльної ефективності додаткових капітальних
вкладень розраховуємо по формулі
Е = (Сп - Са)/(Ка -кп),
де Сп - поточні витрати річної експлуатації фільтрів з
піщаним завантаженням, грн.;
Са - поточні витрати річної експлуатації фільтрів з
антрацитовим завантаженням, грн.;
Ка - капітальні вкладення на будівництво очисних споруджень
із фільтрами з антрацитовим завантаженням, грн.;
Кп - капітальні вкладення на будівництво очисних споруджень
із фільтрами з піщаним завантаженням, грн.
Коефіцієнт порівняльної ефективності додаткових капітальних
вкладень буде дорівнює :
Е = (2 457 500- 2 203 000)/(4 090 000-3 966 000) =
254000/509000= 0.5
2.10
Розрахунок терміну окупності додаткових капітальних вкладень
Строку окупності додаткових капітальних вкладень
розраховується по формулі
Т = (Ка -кп)/ (Сп -са),
де Ка - капітальні вкладення на виробництво фільтрів з
антрацитовим завантаженням, грн.;
Кп - капітальні вкладення на виробництво фільтрів з піщаним
завантаженням, грн.
Сп - поточні витрати річної експлуатації фільтрів з піщаним
завантаженням, грн.;
Са - поточні витрати річної експлуатації фільтрів з
антрацитовим завантаженням, грн.;
У нашій ситуації строк окупності додаткових капітальних
вкладень складе:
Т = (4 090 000-3 966 000) / (2 457 500- 2 203 000) = 509000/
254000 = 2 роки.
Можна зробити висновок, що в більше капіталомісткому
будівництві споруджень із фільтрами з антрацитовим завантаженням показники
порівняльної ефективності додаткових капітальних вкладень краще нормативних (Зп
> За); (Е > Ен); (Т< Тн).
2.11
Розрахунок науково-технічного ефекту антрацит-фільтрату
За отриманими даними робимо таблицю 2.9.
Таблиця 2.9
|
Показники НІОКР
|
Характеристика
|
|
Новизна
|
Розроблено нову
технологію на галузевому рівні
|
|
Важливість
|
Фільтрат знайде
застосування в галузі
|
|
Строк реалізації
|
До 3 років
|
Бальна оцінка науково-технічного ефекту робиться по таблиці
2.9 і формулі
Эн. -т =,
де Rj
- вагарні коефіцієнт новизни, перспективності й реалізованості результатів
НІОКР (сума коефіцієнтів дорівнює одиниці, а їхньої величини - відповідно
0,4;0,2;;0,4); Qj - новизна, перспективність і реалізованість результатів
НІОКР, балів.
Оцінка новизни - 4 бали.
Оцінка важливості - 7 балів.
Оцінка строку реалізації - 8 балів.
Розраховуємо науково-технічний ефект:
Эн. -т =0,4*4 +0,2*7+ 0,4*8= 6,2 бали.
Узагальнений бальний показник перебуває в межах 6,1 - 8
балів.
Отже науково-технічний ефект антрацит - фільтранта середній.
3. Рекомендації по БЖД
Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 12.9.992-80 «Терміни й
визначення»:
Небезпечний виробничий фактор - виробничий фактор,
вплив якого на працюючого в певних умовах приведе до травми або іншому
раптовому погіршенню здоров'я.
Шкідливий виробничий фактор - виробничий фактор, вплив
якого на працюючого в певних умовах приведе до захворювання або зниження
працездатності.
На робочому місці користувач піддається впливу небезпечних та
шкідливих факторів (ДЕРЖСТАНДАРТ 12.0.003-74. п.1.1.1.):
- недостатня освітленість робочої зони;
шум від працюючих машин;
- опромінювання від екрану дисплея;
- виділення надлишків тепла;
підвищений рівень статичної електрики;
підвищена або знижена вологість повітря;
Заходи щодо зниження можливого негативного впливу
Вимоги до мікроклімату у приміщенні
Мікроклімат приміщень у холодні періоди року температура
повітря, швидкість його руху й відносна вологість повітря повинні відповідно
становити: 0,1 м/с; 40-60%.
Температура повітря може коливатися в межах від 22 до 24 С.
при збереженні інших параметрів мікроклімату в зазначених межах.
У теплі періоди року температура повітря, його рухливість і
відносна вологість повинні відповідно становити: 23 - 25 С; 0,1 - 0,2 м/с;
40-60%. Температура повітря може коливатися в межах від 22 до 26 С при
збереженні інших параметрів мікроклімату в зазначені вище межах.
Якщо вологість повітря низька (φ
<20%), для
підвищення вологості повітря в приміщеннях з персональним комп'ютером варто
застосовувати зволожувачі повітря, що заправляють щодня дистильованою або
кип'яченою питною водою.
Для підтримки параметрів середовища проводиться
кондиціонування повітря.
Основним завданням установок кондиціонування повітря є
підтримка параметрів повітряного середовища в припустимих межах, що
забезпечують комфортні умови для економіста й користувача, в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 Параметри мікроклімату
|
Період року
|
Категорія робіт
|
Температура, °C
|
Відносна
вологість,%
|
Швидкість руху, м/с
|
|
холодний
|
легка-1а
|
22-24
|
40-60
|
0.1
|
|
легка-1б
|
21-23
|
|
|
|
теплий
|
легка-1а
|
23-25
|
40-60
|
0.1
|
|
легка-1б
|
22-24
|
|
0.2
|
До категорії 1а відносять роботи, які виконуються сидячи і не
потребують фізичної напруги, і витрата енергії під час яких складає до 120
ккал/ч; до категорії 1б відносять роботи, які виконуються сидячи, стоячи або,
які потребують деяких фізичних зусиль, з використанням енергії від 120 до 150
ккал/ч.
Рівень шуму
Підвищений рівень шуму викликає труднощі в розпізнаванні
колірних сигналів, знижує швидкість сприйняття колірних сигналів, понижує
швидкість сприйняття кольору, гостроту зору, зорову адаптацію, порушує
сприйняття візуальної інформації, знижає швидко і чітко виконувати
координаційні дії, зменшує на 5-10% продуктивність праці. Тривалий вплив шуму з
рівнем звукового тиску 90 Дб знижує продуктивність праці на 30-60%. Медичний
огляд економістів - програмістів показав, що високий рівень шуму при місцевій
дії призводить до втоми, погіршенні слуху, а також викликає порушення ритму
серцевої діяльності, зміні кров’яного тиску, погіршення органів дихання.
Припустимі рівні звукового тиску наведені в ДЕРЖСТАНДАРТ 1
12.1.003-76.
рівень звуку й еквівалентний рівень звуку дБА - 50.
До можливих джерел шуму варто віднести:
роботу імпульсних джерел напруги (високочастотний шум);
робота матричних принтерів (шуми середньої й низької
частоти);
робота незбалансованих вентиляторів (але всьому діапазону).
Відповідно варто замінити або виправити, сильно шумливі
апаратури.
Зниження шуму в джерелі випромінювання можна забезпечити
застосуванням муругих прокладок між підставою машини, приладу й опорною
поверхнею. Як прокладки використаються гума, повсть, пробка, різної конструкції
амортизатори.
Захист від статичної електрики й випромінювання
Під час роботи високочастотної техніки й роботи
високовольтних приладів (електронно-променевої трубки), виникає статична
напруга - напруга малих струмів, але з високим потенціалом. Це напруга шкідливо
не тільки для людини, але й для цифрової техніки, тому вона повинна бути заземлена.
Відповідно до санітарно - гігієнічних норм потенціал електростатичного поля не
повинен перевищувати 2кв. Вторинним слідством статичної напруги є утворення
озону, що у більших кількостях шкідливий для людини, оскільки є сильним
канцерогеном. Мірами захисту, можуть бути антистатичні коврики й заземлення.
Треба також, у міру можливості обмежити відвідування приміщень у статичному
одязі - вовна й деякі синтетичні тканини на них виникає потенціал більше 30 кв.
Монітори, постачені електронно-променевими трубками,
генерують наступні випромінювання: рентгенівське, у діапазоні радіочастот,
видиме.
Для захисту від них варто використати монітори гарної якості
минулі тести, і задовольняючим міжнародним стандартам.
Оптимальним рівнем іонізації повітря вважається кількість
іонів від 1,5 × 10² до 5 ×
102 в 1 см3 повітря.
Для захисту від іонізуючих опромінень необхідно здійснювати
технічні, лікувально-профілактичні заходи. Одними з основних технічних коштів є
захисні екрани.
Винятково важливе значення для запобігання електротравматизму
має правильна організація обслуговування діючих електроустановок, проведення
ремонтних, монтажних і профілактичних робіт.
Вимоги до освітлення
В приміщеннях, де працюють комп’ютери, освітлення, як
правило, змішане. Не рекомендується працювати за комп’ютером в темноті, тільки
при освітленні монітора. Освітлення офісу природне і штучне. За конструктивними
особливостями природне освітлення поділяється на бокове - через вікно у
зовнішніх стінах; верхнє - через світлові ліхтарі та отвори у покритті; верхнє
та бокове (комбіноване) - до верхнього додається ще і бокове, рис. 3.1.
Рис. 3.1 Розташування вікон в приміщенні офісу
Якщо природного освітлення недостатньо, додатково установлюється
штучне, причому використовується завжди - не тільки в темний час доби.
Штучно освітлюються приміщення за допомогою системи загального
рівномірного освітлення. Можна використовувати місцеве освітлення, призначене
для освітлення зони розташування документів.
Для освітлення приміщень потрібно використовувати світильники серії
ЛПО36 із дзеркальними решітками, та укомплектовані високочастотними
пускорегулюючими апаратами(ВЧ ПРА).
Протипожежний захист
Протипожежний захист - це комплекс організаційних і технічних
заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людний, на запобігання пожежі,
обмеження його поширення, а також на створення умов для успішного гасіння
пожежі.
Заходу щодо протипожежного захисту розділяються на
організаційні, експлуатаційні, технічні й режимні (спеціальні).
Організаційні заходи: навчання робітників та службовців
правилам пожежної безпеки; організація пожежної охорони; проведення бесід,
лекцій; видання необхідних інструкцій, плакатів.
Технічні заходи передбачають дотримання протипожежних норм і
правил при установці систем опалення, вентиляції й кондиціонування повітря,
блискавкозахист, при спорудженні будинків, установка технологічного
встаткування. Експлуатаційні заходи передбачають правильну експлуатацію систем
опалення, вентиляції й кондиціонування повітря, блискавкозахист, технологічних
машин й устаткування, правильний зміст будинків і території.
Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації
невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії
їхнього розвитку чинностями персоналу об'єкта до прибуття штатних підрозділів
пожежної охорони.
До первинних засобів пожежогасіння ставляться: вогнегасники,
пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні цебра, ящики з піском, совкові
лопалися. протипожежні покривала) і пожежний інструмент (гаки, ломи, сокира).
Вогнегасники й пожежний інвентар повинні мати червоне
фарбування, а бочки з водою і ящики з піском ще й відповідні написи білою
фарбою. Пожежний інструмент фарбується в чорні кольори.
На виробництвах досить часто як первинні засоби пожежогасіння
використають вогнегасники, які відзначаються високою ефективністю дії. Залежно
від речовин, які входять у заряд вогнегасників, останні діляться на такі типи:
1. Пінні
. Хімічно-пінні: ВХП-10. ВП-9ММ;
. Повітряно-пінні: ВПП-5Д, ВПП-9. ВПП-10, ВХПП-10. ВПП-100,
ВППУ-250;
. Газові :Вуглекислотні: ВВ-2. ВВ-5, ВВ-8, ВВ-25, ВВ-80,
ВВ-400;
Аерозольні (хладону) ВАХ, ВВБ-ЗА, ВХ-3. ВХ-7;
. Порошкові: ВП-1, ВП-1У, ВП-2, ВПУ-2, ВП-2У, ВП-5. ВП-9.
ВП-10А, ВП-100;
. Комбіновані (піна-порошок): ВК-100.
Оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння
Визначення видів і кількості первинних засобів пожежогасіння
варто проводити з обліком фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей
горючих речовин, їхньої взаємодії з вогнегасними речовинами, а також розмірів
площ виробничих приміщень відкритих площадок й установок.
Необхідна кількість первинних засобів пожежогасіння
визначаємо. Окремо для кожного поверху й приміщення, а також попелиця етажерок
відкритих установок. У випадку, коли в одному приміщенні, перебувають трохи
різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділені один від іншого
протипожежними стінами, те всі ці ділянки забезпечують вогнегасниками, пожежним
інвентарем й іншими видами коштів пожежогасіння за нормами найнебезпечнішого
виробництва.
Необхідна кількість вогнегасників й їхній тип визначаються й
залежності від їх вогнегасної можливості, граничної захищеної площі, категорії
приміщень за вибухонебезпечною і пожежною небезпекою, а також класу пожежі,
горючих речовин і матеріалів у приміщенні або на об'єкті.
Висновок
У зв'язку з обмеженими запасами кварцового піску, сучасна
наука зайнялася пошуком і освоєнням нових ефективних і промислово доступних
фільтруючих матеріалів. Транспортування піску на більші відстані є економічно
недоцільною. Як менш енергоємна технологія науково-технічною фірмою “Полістік”
було запропоноване використання антрацит-фільтрату як завантажувального
матеріалу для швидких фільтрів.
Після проведення ряду досліджень даного фільтрату, стала
очевидної доцільність його використання не тільки для очищення стічних вод, але
й для підготовки питної води в різних регіонах України й держав СНД, особливо,
з поверхневих джерел водокористування.
У ході даної роботи була розраховано економічна ефективність
антрацит-фільтрату в порівнянні із кварцовим піском. Річна вартість
антрацитового завантаження для одного фільтра дорівнює 450000 грн., що на
123600 грн. перевищує вартість кварцового піску для одного фільтра.
За іншими показниками антрацит-фільтрат менш дорогий чим
піщане завантаження. Витрати на електроенергію на промивання завантаження для
нього рівні 1317 грн., що на 6194 грн. менше ніж даний показник кварцового
піску. Вартість води, використовуваної для промивання фільтрів із кварцовим
завантаженням на 87162 грн. перевищує вартість води, що потрібна для промивання
фільтрів з антрацитовим завантаженням.
Окупність витрат на використання як завантаження
антрацитового фільтрату становить 14 місяців. Прибуток на другому році
експлуатації складе 90240 грн., а в наступні роки по 106920 грн.
У більше капіталомісткому будівництві споруджень із фільтрами
з антрацитовим завантаженням показники порівняльної ефективності додаткових
капітальних вкладень краще нормативних: (Зп > За); (Е > Ен); (Т< Тн).
Узагальнений показник, що враховує рівень приватних показників:
новизну, перспективність і реалізацію результатів НІОКР для антрацит -
фільтрату дорівнює 6,2 бали. Виходить, науково-технічний ефект дослідження
даного завантажувального матеріалу середній, тобто дана технологія знайде
застосування в галузі й термін реалізації не перевищує 3-х років.
Список використаної літератури
1.
Бабук І.М., Горнаков Э.І., Гусаків Б.І., Панин А.М.,/ Під заг. Ред. І.М.
Бабука/. Економіка машинобудівного виробництва. - Мн.: Виш. школа 1990.- 352 с.
.
Голованова Л.Н., Голованова М..А. Питання маркетингу в дипломному проектуванні:
Навч. Посібник. - Х.: Харьк. авіа. ін-т, 1996. - 100 с.
.
Душин Б.І. Порівняльний аналіз господарської діяльності підприємств: Навчальна
допомога з курсовому й дипломному проектуванню / Під ред. акад. А. І. Бабусина.
- Х.: Держ. аерокосм. ун-т «Харьк. авіац. ін-т», 1999. - 47 с.
.
Мельцер В.З. Фільтрувальні спорудження в комунальному водопостачанні. - М.:
Стройиздат,1995.-304с.
.
Попкович Г.С., Рєпін Б. Н. Системи аерації стічних вод. - М.: Стройиздат., 1996
- 465с.
.
Положення про формування складу, змісті й порядку виконання дипломного проекту
(роботи) за фахом 7.050107 «Економіка підприємства».
.
Чухрай Н., Патора Р. Товарна інноваційна політика: управління інноваціями на
підприємстві - Київ, Кондор, 2006. - 397с.
.
Завмен П.Н., Васильєв А.В., Оцінка ефективності інновацій. Санкт-Петерб.
Видавн. дім «Бізнес-преса», 1998.
.
С.Ш. Ілляшенко. Управління інноваційними технологіями. Суми 2003р. - 180с.