Особливості розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області

Особливості розвитку зовнішньоекономічних зв’язків

Волинської області

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ОБЛАСТІ

.1 Суть поняття “зовнішньоекономічні зв’язки”

1.2 Методичні аспекти дослідження зовнішніх зв’язків адміністративної області

Розділ 2. ПЕРЕДУМОВИ І Фактори формування зовнішнЬОЕКОНОМІЧНИХ зв’язків Волинської області

2.1 Історичні фактори

.2 Геополітичні фактори та нормативно-правова база формування зовнішніх зв’язків

.3 Природно-географічні фактори

.4 Соціально-економічні фактори

Розділ 3. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

.1 Зовнішня торгівля товарами

.2 Зовнішня торгівля послугами

.3 Основні напрями інвестиційної діяльності

РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

.1 Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків

.2 Перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З розвитком глобалізаційних процесів та зростанням взаємозалежності країн світу, дослідження зовнішніх зв’язків країн та регіонів є досить актуальним. У сучасних умовах локальні економіки окремих країн та регіонів поступово і все більше інтегруються у світову економіку. Прогрес кожної країни тісно пов’язаний з рівнем і характером її взаємодії з іншими державами. Волинська область є прикордонною територією до Європейського Союзу. Розвиток її відносин із сусідніми країнами має велике значення на розвиток економіки й добробуту регіону і нашої держави. Таким чином, дослідження розвитку зовнішніх зв’язків Волині є важливим питанням сьогодення.

Мета роботи полягає у дослідженні головних рис зовнішніх зв’язків Волинської області та виявленні особливостей їх формування та функціонування.

Виходячи з мети, у дипломній роботі вирішувались такі завдання:

-    розкрити суть і зміст поняття “зовнішньоекономічні зв’язки”;

-        розкрити методичні основи вивчення зовнішньоекономічних зв’язків;

         дослідити фактори формування зовнішньоекономічних зв’язків Волині;

         проаналізувати сучасний стан співробітництва з зарубіжними територіями;

         виявити проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області.

Об’єктом дослідження дипломної роботи є зовнішньоекономічні зв’язки Волинської області. Предметом дослідження є основні напрями і стан сучасних зовнішньоекономічних зв’язків Волині, проблеми та перспективи їх розвитку.

Теоретико-методологічну базу дослідження становлять праці таких науковців, як Є. Ф. Авдокушин, Є. С. Акопов, Ю. Г. Козак, Н. Н. Коцан, В. Й. Лажнік, Н. П. Луцишин, П. В. Луцишин, Н. А. Мікула, М. Д. Пістун, А. П. Румянцев, С. В. Федонюк, М. А. Шепєлєв та ін.

Джерелами написання дипломної роботи є: монографії, підручники, періодична преса, статистичні збірники, карти, дані комп’ютерної мережі Інтернет.

Дослідження проводилось на основі системного підходу з використанням таких методів, як історичний, літературний, статистичний, аналізу і синтезу, порівняльний, картографічний та інші.

Практичне значення результатів дослідження. Матеріали дипломної роботи можуть бути використані при вивченні низки навчальних дисциплін, які вивчаються на географічних факультетах, зокрема таких як “Економічна і соціальна географія України”

Поставлені завдання роботи визначили її структуру. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ОБЛАСТІ

1.1 Суть поняття “зовнішньоекономічні зв’язки”

зовнішньоекономічний торгівля інвестиційний волинська область

На сучасному етапі жодна держава не може успішно розвиватись без зовнішніх зв’язків з іншими державами, оскільки не є самодостатньою і незалежною у своєму існуванні від життєво необхідних ресурсів (природних, трудових, фінансових та ін.). найбільшою проблемою людського суспільства є якомога більш повне задоволення потреб людей при обмежених ресурсах. При цьому в процесі історичного розвитку спостерігається постійне зростання потреб, задоволення яких є практично неможливим без обміну між регіонами і розвитку зв’язків між державами.

Зовнішні зв’язки - це взаємообмін з країнами світу продукцією матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання проблем людства, міжнародний рух населення, розширення особистих контактів громадян [2, с. 36].

Зовнішні зв’язки мають дуже розгалужену структуру. Найважливішими видами зовнішніх зв’язків є: політичні, економічні та соціальні (наукові, релігійні, культурні, інформаційні, екологічні, військові, гуманітарні).

Значення зовнішніх зв’язків для підвищення суспільної ефективності обґрунтували ще А. Сміт і Д. Рікардо, результатом дослідження яких стала теорія порівняльних витрат виробництва. Суть її полягає у тому, що кожна країна має вигоду від розвитку зовнішньої торгівлі, використовуючи відмінності у витратах, врахування яких сприяє спеціалізації країни на виробництві тієї продукції, по якій вона має найбільші переваги у витратах. За цією теорією, для країни не вигідно розвивати навіть ті галузі, де витрати виробництва нижчі, ніж в інших країнах, але різниця у витратах менша, ніж за продукцією найбільш розвинутої галузі в даній країні [1, с. 65].

Розвиток усіх країн світу та їх регіонів за загальними економічними законами зумовлює пріоритетність економічного характеру зовнішніх зв’язків. Система зв’язків між господарствами країн на основі міжнародного поділу праці формує зовнішні економічні зв’язки двох країн або двох окремих регіонів.

Зовнішньоекономічні зв’язки - це сукупність напрямів, форм, методів і засобів торговельно-економічного, валютного і кредитно-фінансового співробітництва між країнами чи регіонами з метою раціонального використання міжнародного поділу праці. Як економічна категорія зовнішньоекономічні зв’язки є системою економічних відносин, які виникають при переміщенні всіх видів ресурсів між державами й економічними суб’єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють усі сфери економічного життя держави [77].

Зовнішньоекономічні зв’язки в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічні зв’язки мають великий вплив на розвиток політичних процесів. Вони не є автономними від політичного і соціального розвитку людського суспільства, а навпаки з ним пов’язані.

Зовнішньоекономічне співробітництво між державами здійснюється у таких основних формах:

) зовнішня торгівля;

) міжнародні валютно-фінансові і кредитні відносини;

) міжнародна інвестиційна діяльність;

) міграція населення і робочої сили;

) міжнародні науково-технічні зв’язки [9].

Зовнішня торгівля є провідною формою зовнішньоекономічних відносин. Це торгівля між країнами, окремими регіонами, економічними суб’єктами, яка складається з експорту та імпорту товарів і послуг. Зовнішню торгівлю ринку характеризують такі показники:

. Експорт - це вивіз товару, робіт, послуг, результатів інтелектуальної власності, у тому числі виключних прав на них, із митної території за кордон без зобов’язання про зворотне ввезення.

. Імпорт - це ввіз товару, робіт, послуг, результатів інтелектуальної власності, у тому числі виключних прав на них, на митну територію із-за кордону без зобов’язання про зворотній вивіз.

. Зовнішньоторговельний оборот - це обсяг зовнішньоторговельної діяльності регіону, країни, групи країн, що дорівнює сумарному розміру експорту та імпорту за рік або за інший фіксований період.

. Сальдо зовнішньоторговельного обороту - різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.

. Генеральна торгівля - ціна зовнішньоторговельної операції і ціна транзитних товарів.

. Реекспорт - це зворотне вивезення з країни раніше ввезених з-за кордону товарів, які не піддавались переробці.

. Реімпорт - це зворотне ввезення в країну раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались переробці.

. Товарна структура експортно-імпортних операцій - це показник розподілу експорту та імпорту по головним товарним позиціям.

. Географічна структура експортно-імпортних операцій - це розподіл зовнішньої торгівлі за групами країн, регіонів [30].

Сучасна зовнішня торгівля характеризується зростанням обміну товарами і швидким розвитком міжнародного обміну послугами. Все більший вплив на світовий економічний розвиток і на міжнародні економічні відносини починає здійснювати міжнародна торгівля послугами. Основною їх формою є транспортні послуги. Проте з’явились і отримують все більше розповсюдження послуги в галузі інформатики і телекомунікацій, оренда машин і устаткування (лізинг), ринкові, лабораторні та прогнозні дослідження, консультаційні послуги, які входять до категорії ділових послуг.

Міжнародні кредитно-фінансові відносини - це відносини, що виникають між суб’єктами світового ринку і відображають ступінь і глибину розвитку світогосподарських та інших зв’язків [1, с. 76].

У системі міжнародних кредитно-фінансових відносинах дуже велике значення для країни має ввіз і вивіз капіталів. Так, Волинська область, як і вся нині Україна, виступає здебільшого імпортером капіталів, оскільки її можливості вкладати їх в економіку інших країн надзвичайно обмежені. Найбільш ефективними є прямі іноземні інвестиції в українську економіку, тобто вкладання закордонними компаніями, підприємствами, банками тощо капіталів у грошовій або товарній формі в конкретні галузі економіки, створення за їх участю високорентабельних спільних підприємств та організацій, які працюють на прибуток. для закордонних бізнесменів залишається привабливими машинобудування, деревообробка, будівельна індустрія, а також хімічна галузь та виробництво енергозберігаючих котлів. найбільше цікавить інвесторів обласний центр з його виробничими потужностями - більше 80 % закордонних капіталовкладень.

Інвестиційне співробітництво виступає формою зовнішніх економічних відносин, метою якого є раціональний розподіл ресурсів, досягнення регіону вищих результатів у господарстві за рахунок використання переваг участі у міжнародному поділі праці та оновлення технологічної структури суспільного виробництва.

Створення спільних підприємств - це одна з форм економічного співробітництва регіону із зарубіжними партнерами. Ці підприємства діють самостійно, наділені широкими правами для здійснення експортних та імпортних операцій. Спільні підприємства погоджують ціни на спільно вироблену продукцію і укладають відповідні контракти. Їх прибуток розподіляється між учасниками пропорційно вкладу в статутний фонд.

Сучасні зовнішні зв’язки адміністративної області нерозривно пов’язані з таким поняттям, як міжнародна трудова міграція, під якою слід розуміти переміщення населення через державні кордони для продажу власної праці. Вона приносить як позитивні, так і негативні наслідки і для країн-постачальників і для країн-реципієнтів робочої сили.

Міграція виконує економічні і соціальні функції. Вона сприяє підвищенню ефективності суспільного виробництва. В країні, що ввозить робочу силу, особливо кваліфіковану, прискорюються темпи зростання економіки, підвищується конкурентоспроможність вироблених товарів внаслідок зменшення витрат виробництва, пов’язаного з більш низькою ціною іноземної робочої сили і можливістю стримувати ріст заробітної плати місцевих робітників через підвищену конкуренцію на ринку праці. При імпорті кваліфікованих працівників і наукових кадрів приймаюча країна економить на витратах на освіту та професійну підготовку [13].

Міжнародне науково-технічне співробітництво - це зв’язки з приводу обміну результатами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), спільного проведення підприємствами чи організаціями НДДКР з подальшим сумісним чи роздільним використанням їх результатів; спільного розроблення і використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією. Міжнародна передача технологій - це сукупність економічних відносин, які складаються між підприємствами різних країн у галузі використання зарубіжних науково-технічних досягнень [25].

Міжнародне науково-технічне співробітництво сприяє розвитку світової науки, інтегруванню країн у міжнародний науковий простір і підвищенню технологічної озброєності виробництва кожної окремої країни.

До науково-технічної співпраці належить торгівля патентами, ліцензіями (авторське право на використання запатентованих винаходів), технічним досвідом (“ноу-хау”) тощо. Вона здійснюється в кількох формах:

матеріальній, тобто обмін наукоємною продукцією, створеною за найновішими технологіями;

нематеріальній - у вигляді креслень, формул, обміну інформацією, літературою;

- послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.

Одним з напрямів зовнішньоекономічної діяльності регіонів на сучасному етапі виступає транскордонне співробітництво. Транскордонне співробітництво - це специфічна сфера зовнішньоекономічної, політичної, екологічної, освітньої та інших видів діяльності. Транскордонна співпраця здійснюється на регіональному рівні і характеризується рядом особливостей, а саме наявністю спільного кордону і необхідністю його облаштування, спільним використанням природних ресурсів і спільним вирішенням проблем екологічної безпеки, більш широким взаємним спілкуванням населення сусідніх держав і особистими зв’язками людей, значно вищим навантаженням на інфраструктури, технології, культури, охорони навколишнього середовища [28].

Велике значення для формування зовнішніх зв’язків регіону має ряд факторів і передумов. Серед них основними є такі:

. Географічне положення - прикордонність та транзитність регіону.

. Природне середовище: діяльність, пов’язана з ліквідацією проблем, а також сприянням покращенню екологічного стану території регіону. Наявність рекреаційних ресурсів, які сприяють розвитку туризму - важливої сфери співробітництва, яка має великі можливості створення спільної бази.

. Мережа міських поселень, на яку спирається розвиток інших сфер співробітництва.

. економічна інфраструктура - створення закладів митного обслуговування та торговельного обміну, а також підготовка ринкової інфраструктури, що стосується організації ярмарків та бірж. Це сфера від якої найбільш залежить розвиток співробітництва.

. Транспортна мережа - якість доріг, транзитна спроможність, необхідна кількість експресових доріг та автострад.

. Суспільні контакти населення регіону.

Зовнішньоекономічні зв’язки реалізують відношення просторового характеру у системі суспільно-географічних об’єктів і постають наслідком, а також умовою перебігу географічного поділу праці [2, с. 45].

Отже, зовнішньоекономічні зв’язки - це сукупність напрямів, форм, методів і засобів торговельно-економічного, валютного і кредитно-фінансового співробітництва між країнами чи регіонами з метою раціонального використання міжнародного поділу праці. Як економічна категорія зовнішньоекономічні зв’язки є системою економічних відносин, які виникають при переміщенні всіх видів ресурсів між державами й економічними суб’єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють усі сфери економічного життя держави.

.2 Методичні аспекти дослідження зовнішньоекономічних зв’язків адміністративної області

Методи дослідження є засобом для вирішення головного завдання науки - виявлення об’єктивних законів дійсності. Термін “метод” означає як суму прийомів, засобів і процедур дослідження наукою свого об’єкта і предмета, так і сукупність знань, що вже є [45]. В широкому розумінні метод - це спосіб пізнання, а у вузькому розумінні - це сукупність підходів і принципів, правил та норм, інструментів та процедур, які забезпечують взаємодію суб’єкта з об’єктом для вирішення поставлених задач. Отже, метод дослідження - це певна послідовність підходів і операцій, які треба виконати для досягнення поставленої мети при вивченні певного явища або процесу, а також особливі способи і методика дослідження [39, с. 9]. Або, інакше кажучи, це шлях дослідження чи пізнання дійсності, спосіб організації її практичного і теоретичного освоєння, зумовлений закономірностями функціонування предмету, що розглядається. Застосування правильного методу є умовою успішного розвитку пізнання і досягнення вірних результатів дослідження.

Структура методу включає підхід та принцип. Підхід визначає основний шлях вирішення поставленого завдання та розкриває стратегію його вирішення, а принцип - це те, що покладено в основу вирішення проблем, гносеологічно-методологічний засіб реалізації відповідного підходу [13]. Певна послідовність підходів і операцій, котрі треба виконати при вивченні певного явища або процесу - це методика дослідження. Зараз у науковій літературі виділяють чотири рівні методів: філософський (загальнонауковий); міждисциплінарний (спільний для кількох галузей знань); конкретно-науковий (спеціальний); методико-технічний [38].

Зовнішньоекономічні зв’язки - явище комплексне, і для того, щоб їх дослідити необхідно проаналізувати всі його складові. Аналіз означає розчленування міжнародних явищ та процесів, у тому числі й зовнішніх зв’язків, на складові частини (елементи) і подальше дослідження їх властивостей та особливостей, зв’язків та відносин у межах одного цілого [11].

Методика дослідження зовнішньоекономічних зв’язків регіону дає змогу виділити наступні етапи: обґрунтування чинників формування зовнішньоекономічних зв’язків між регіонами; виявлення та розкриття механізмів формування зовнішньоекономічних зв’язків регіону; структурний аналіз зовнішньоекономічних зв’язків регіону; розкриття проблем формування зовнішньоекономічних зв’язків.

Одним із головних методів країнознавчого дослідження зовнішньоекономічних зв’язків регіону є системний підхід - логічний механізм, який охоплює сукупність існуючих методів і прийомів, що використовуються для досягнення певної мети. Точніше, це спосіб упорядкування і найповнішого використання знань, суджень та інтуїції спеціалістів у процесі вивчення проблеми і прийняття рішень. Це лише логічне вчення про процес отримання нових наукових знань [65].

Дослідження проблеми трансформації зовнішньоекономічних зв’язків передбачає застосування методу наукової систематизації, за допомогою якого можна визначити рівень та стан об’єкту вивчення (зовнішньоекономічних зв’язків), відстежити певні закономірності, виявити та вивчити особливості їх формування та розвитку.

Для дослідження зовнішньоекономічних зв’язків регіону важливе значення має використання методу аналізу і синтезу. Аналіз - це поділ цілого на частини, представлення складного у вигляді простих складових, зміна цих частин, додавання нових або ліквідація деяких з них для більш ефективної діяльності чи зручності дослідження. Синтез - з’єднання, об’єднання (уявне або реальне) оновленого набору простих складових об’єкта в єдине ціле, узгодження їх діяльності для більшої ефективності їх дослідження.

Також до методів систематизації належать класифікація і типологія. Класифікація - це угрупування досліджуваних об’єктів за сукупностями (класами), що відрізняються, переважно кількісними ознаками. Якісні відмінності між сусідніми класами відбивають, як правило, динаміку розвитку об’єктів або їх ієрархію [38, с. 32]. Типологія - засіб наукової класифікації об’єктів за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів), у яких фіксуються найважливіші структурні або функціональні особливості досліджуваних об’єктів.

На першому етапі даного дослідження використовувались саме такі методи для розробки програми наукового дослідження, в якій дається обґрунтування актуальності обраної теми. Потрібно висловити головне - сутність проблеми, з чого й випливає актуальність теми. Від доведення актуальності теми логічно перейти до формулювання мети дослідження, а також вказати конкретні завдання, які мають бути вирішені відповідно до мети.

Надалі формулюються об’єкт і предмет дослідження, зазначаючи етапи дослідження, очікувані результати. Об’єкт - це реально існуюча дійсність, що досліджується. Предмет - це те, що міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та частина, яка є предметом дослідження.

Також на цьому етапі відбувається збір та обробка інформації на підставі статистичної відбірки задля її зручного представлення, інтерпретації й здобуття наукових та практичних висновків, аналіз і синтез добутої інформації, що дає змогу на новому рівні продовжити і поглибити дослідження об’єкта. Цей метод дозволив дослідити великі і складні об’єкти як єдине ціле із узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин, зокрема зовнішніх зв’язків як систему різних форм співробітництва між Волинською областю, іншими регіонами та країнами.

Метод аналізу передбачає розчленування об’єкта дослідження на елементи [81]. Він допоміг уточнити логічну форму або структуру дослідження. Метод синтезу, навпаки, дозволив об’єднати розділені елементи об’єкту в єдине ціле (систему).

Другий етап полягає безпосередньо в описі процесу дослідження, його структуризації на компоненти, між якими існують функціональні зв’язки. Це основна частина роботи, де висвітлюються методика і техніка дослідження з використанням логічних законів і правил.

До методів другого етапу дослідження належать ті, які використовуються в окремих галузях науки для виявлення та аналізу динаміки розвитку процесів або явищ. До них відноситься, зокрема, історичний метод, який використовувався в даному дослідженні. За допомогою цього методу було досліджено чинники формування та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області, перебіг подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей цього процесу. Історичний метод дає змогу проаналізувати відносини протягом певного періоду, в даному випадку з моменту створення перших державних утворень на території сучасної Волинської області та після здобуття незалежності України, а також виявити певні закономірності в їх розвитку Серед історичних методів дослідження зовнішньої політики та зовнішніх зв’язків провідне місце належить історико-описовому методу, суть якого зрозуміла з назви [39]. Він - основа історії дипломатії, міжнародних відносин і зовнішньої політики окремих держав, численних робіт з аналізу явищ і процесів поточного міжнародного життя. Його різновидом є політико-описовий метод, який по суті часто зводиться до реферування дипломатичних документів: декларацій, дво- чи багатосторонніх договорів, хартій, пактів тощо. Обидва ці описові методи не можна недооцінювати, оскільки вони дають ту первинну інформацію, на якій і можуть засновуватися всі подальші дослідження зовнішніх зв’язків регіону, особливості співробітництва з іншими суб’єктами міжнародних відносин [43]. До цієї ж групи належить порівняльно-історичний метод - спосіб дослідження і пояснення змісту і характеру міжнародних відносин на різних етапах історичного розвитку; виявлення спільного і відмінного між різними стадіями становлення зовнішніх зв’язків регіону.

Третій етап полягає в обговоренні й оцінці одержаних результатів дослідження, зроблених на основі аналізу добутої інформації. Висновки містять те нове й суттєве, що складає наукові і практичні результати проведеної праці.

На третьому етапі дослідження використовувалися конкретно-наукові методи. До них відносяться такі як статистичний, порівняльний, картографічний, аналітичний, метод наукової систематизації, вивчення документів, контент-аналіз, івент-аналіз та деякі інші, які використовують в просторових дослідженнях.

Статистичний метод застосовувався для узагальнення й аналізу масових подій, коли треба подолати безліч випадковостей. Застосування статистичного методу означає збирання і одержання первинних статистичних матеріалів, опрацювання та аналіз усіх цих матеріалів відповідно до мети дослідження. Опрацювання статистичних даних здійснюють за допомогою таких методів, як статистичне групування, баланси [39]. Цей метод дав можливість визначити динаміку зовнішньоторговельних зв’язків Волинської області.

Методи четвертого етапу дослідження дають змогу виконувати техніко-економічні розрахунки різної складності, формалізацію окремих явищ і процесів за допомогою різних формул та спеціальної символіки, що підвищує точність дослідницьких результатів та їхнє практичне й наукове значення.

Дослідження зовнішньоекономічних зв’язків адміністративної області також здійснюють за допомогою формальних та неформальних методів. Під формальними методами розуміють у вузькому значенні застосування формальної логіки і математичного апарату до вивчення або пояснення окремих явищ і процесів; у широкому значенні - строге використання в методиці досліджень понять і категорій, понятійних рядів, рівнів опису, порівняння тощо.

Ще одну групу методів дослідження складають операційно-прикладний і аналітико-прогностичний [83]. При багатьох відмінностях їх об’єднує спрямованість на вирішення прикладних завдань і отримання результатів, які могли б знайти пряме застосування. Це аналіз і синтез здобутої інформації, що дає змогу на новому рівні продовжити й поглибити дослідження зовнішніх зв’язків [42].

До операційно-прикладних можна віднести різні методи аналізу ситуації (просте спостереження, вивчення документів і об’єктивних джерел, порівняльний аналіз); методи аналізу змісту (контент-аналіз, когнітивне картування), методи аналізу варіантів поведінки (імітації, ситуаційні аналізи, ділова, штабна і стратегічна гра) [80].

Оскільки в “неофіційного” дослідника зовнішньоекономічних зв’язків немає доступу до джерел об’єктивної інформації, а також немає для цього коштів, то як правило використовується метод вивчення документів, які не є “інформацією для службового користування” [83]. Найбільш доступними є офіційні документи: повідомлення прес-служб дипломатичних і військових відомств, інформація про візити офіційних осіб, заяви глав регіонів, комюніке, копії договорів тощо.

Важливе значення в дослідженні зовнішньоекономічних зв’язків регіону мають математичні методи. Ці методи забезпечують перехід від якісних до кількісних характеристик територіальних утворень, що допомагає розкрити просторові закономірності розвитку суспільних процесів і явищ. Застосування економіко-математичного методу при вивченні зовнішніх зв’язків регіону дає можливість розв’язати такі завдання: перевірити ефективність взаємодії різних сфер діяльності, виявити диспропорції і вузькі місця з метою розробки заходів щодо їх усунення, кількісно оцінити регіональні фактори, знайти резерви, вибрати найкращу траєкторію розвитку процесів за різних зовнішніх умов [42].

З методичної точки зору оцінка економічної ефективності будь-якого напряму зовнішньоекономічних зв’язків регіону вимагає врахування його специфіки. Серед цих напрямів найважливішу роль відіграє зовнішня торгівля. Аналіз ефективності зовнішньої торгівлі допомагає здійснити вибір оптимальної структури експорту, імпорту і географічного розподілу зовнішньоторговельних потоків із метою раціональної структури цих зв’язків і досягнення максимального економічного ефекту [81]. Зміна обсягів торгівлі характеризується динамікою зовнішньоторговельного обороту, що є сумою її експорту та імпорту. Різниця між сукупним імпортом та експортом протягом певного періоду становить сальдо торгового балансу. Воно є позитивним, якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, і негативним, коли ситуація протилежна. Наприклад, обчисливши зовнішньоторговельний оборот між Волинською областю і Росією можна визначити, що ця країна є головним торговельним партнером у Східному регіоні.

Порівняльний метод, як особливий спеціально-науковий метод дослідження, застосовується поряд з іншими методами та способами наукового пізнання зовнішніх зв’язків регіону й полягає у знаходженні рис, які характеризують схожість та відмінність певних явищ. Він має як науково-теоретичне, так і практичне значення.

Для дослідження зовнішніх зв’язків регіону також застосовується факторний метод - це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження і методика комплексного системного вивчення і вимірювання впливу факторів.

В процесі дослідження зовнішніх зв’язків регіону використовується також картографічний метод. Картографічний метод - один з найважливіших в арсеналі дослідницького апарату країнознавчих досліджень. Визначальний інструмент картографічного методу - карта. Карти відтворюють точну локалізацію країнознавчих об’єктів і явищ та передають їхні геометричні властивості; відбивають окремі ознаки і властивості соціально-економічних систем та їхніх елементів; передають просторові й часові процеси в соціально-економічних системах і взаємодію їхніх елементів [13]. За допомогою картосхем можна відобразити інвестиційні потоки між територіями, та основні форми зовнішніх зв’язків, наприклад, структура та величина імпорту й експорту, їх географічну структуру.

Отже, основними методами дослідження зовнішньоекономічних зв’язків є метод аналізу і синтезу, порівняння, прийняття рішень, спостереження, вивчення документів, історико-описовий, операційно-прикладний і аналітико-прогностичний, математичний, статистичний, картографічний та ін. Комплексне використання даних методів дає змогу проаналізувати зовнішньоекономічні зв’язки регіону з метою визначення основних зовнішньополітичних пріоритетів та національних інтересів.

Розділ 2. ПЕРЕДУМОВИ І Фактори формування зовнішнЬОЕКОНОМІЧНИХ зв’язків Волинської області

Під факторами формування зовнішніх зв’язків Волинської області слід розуміти сукупність різноманітних елементів, які прямо чи опосередковано залучені в процес суспільного розвитку регіону та України в цілому. Різноманітність усіх факторів об’єднує в собі умови і ресурси.

Аналізуючи різні компоненти, часто вживається поняття ресурсний потенціал. Природні ресурси переважно виступають опосередкованими факторами формування зовнішньої діяльності регіону, як основного продуцента експорту регіону.

Найважливішими факторами формування зовнішніх відносин області є, безсумнівно, історичні передумови розвитку міжнародного співробітництва, геополітичне положення території та нормативно-правове забезпечення взаємозв’язків області, а також соціально-економічні фактори, які найбільшою мірою визначають господарський та суспільний розвиток регіону [36, с. 86].

З метою висвітлення особливостей зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області необхідно детальніше розглянути передумови і фактори, що зумовлюють специфіку і просторову спрямованість зовнішніх зв’язків регіону.

2.1 Історичні передумови

З найдавніших часів на території сучасної Волині проживали східнослов’янські племена дулібів. Із Х ст. ця територія в давньоруських літописах пов’язується з іншими племенами - бужанами і волинянами. Автор “Повісті минулих літ” літописець Нестор згадує дулібів і бужан, а потім вже об’єднує їх, як волинян. В Х ст. ще існувала назва “дуліби”, а в ХІ столітті - “волиняни”. На південному заході вони межували з білими хорватами, на заході з поляками, на сході з деревлянами, а на півночі - з дреговичами (Білорусь). Їх єднає спільне історичне сусідство [19]. Аналіз взаємопов’язаного розвитку етнічних, політичних і торговельно-економічних відносин між ними дає змогу виділити в його історії такі етапи:

. Формування перших зовнішніх відносин Волині й сусідніх земель:

Дослідник-етнограф О. Русов виводить слово “Волинь” від двох слів - “воль” і “гин”. Начебто в давнину на Волині був збірний пункт торгівлі волами, яких переганяли з Литви в Польщу. Внаслідок чого це місце і отримало назву “Волинь”. Це є також одним із свідчень про зовнішні зв’язки древніх волинян, які займали вигідне географічне положення щодо великих князівств і племен [48].

Знахідки арабських монет і амулетів на місці древніх поселень вказують на зовнішньоторговельні відносини регіону з арабськими купцями-мандрівниками. Цінні відомості про Волинь описані арабським письменником-мандрівником Аль-Масуді.

. Розвиток зовнішніх зв’язків Волині в період існування давньоруських держав. Племінні держави, Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, які на ранньому етапі формувалися органічно згідно з етнічними особливостями, правовими і господарськими відносинами.

Небезпека перед зовнішніми ворогами змусила древні сусідні племена Волині об’єднатися в політичні союзи. Пізніше вони об’єдналися київськими князями в єдину державу. Це мало велике прогресивне значення для волинян у розвитку економіки і культури, розширювало зв’язки на північ та схід. Населення Волині і Галичини почали називати русинами [26, с. 20]

Наприкінці Х ст. виникло Володимир-Волинське князівство, що пов’язують із прийняттям християнства і заснуванням Володимиром Великим міста Володимира-Волинського, який став значним культурно-освітнім центром. Заходи князя Володимира з сусідніми державами були дружелюбні. Одруження сина Святополка з дочкою польського короля Болеслава забезпечили зміцненню та економічному розвитку держави, захистили землі Волині від агресії польських та угорських королів [26, с. 50].

У другій половині ХІІ ст. до складу Волині увійшли Берестейщина і Підляшшя (нині території Білорусі та Польщі). Внаслідок князівських міжусобиць у цей період Волинь розпалась на окремі удільні князівства. У кінці ХІІ ст. волинський князь Роман Мстиславич взяв Галич, заснувавши Галицько-Волинську державу. Однак, у середині ХІІІ ст. його син Данило Галицький збудував місто Холм і переніс туди свою столицю, відокремивши частину Волині - Забужжя.

. Поділ Волинської етнічної території між суміжними країнами (Польщею і Литвою) в результаті втрати державності. Формування зовнішніх відносин Волині у ХV-ХVІІ ст.

У середині ХІV cт. Волинь потрапила під литовське панування. Литовський князь Любарт переніс столицю Волині з Володимира в Луцьк. За довгі роки влади (50 років) Любарта відомо, що його внутрішня і зовнішня діяльність була спрямована на зміцнення та захист своїх земель. Любарт вів багаторічну війну з поляками, яка менше всього випливала з інтересів Литви, а насамперед захищала волинян від посягань польських загарбників. Князь Любарт правив за законами і традиціями встановленими його попередниками - князями Волинськими й українськими.

Після смерті Любарта Волинь втрачає свою незалежність і поступово переходить в литовську провінцію. Син Любарта Федор не зумів вберегти землі Волині, які поступово перейшли у володіння литовським родичам Вітовту і Ягайлу. Політична обстановка змінилась на гірше. Втручання польських феодалів мали агресивний характер відносно Волині.

На початку ХV ст. Волинь опинилась під владою Великого Князя Литовського Вітовта. Він намагався зробити Волинь центром українських земель. Під кінець свого життя Вітовт звернув на нашу Волинь увагу всього світу [26, с. 40].

У 1429 році у Луцьку відбувся відомий в історії з’їзд європейських монархів. На з’їзд прибули: німецький імператор Зігмунд, польський король Ягайло, датський король Ерик ІV, Московський Великий князь Василій з митрополитом Фотієм, великі магістри Тевтонського і Лівонського орденів та ін. Всього до Луцька прибуло 15 тисяч гостей. Метою з’їзду було згуртування християнських держав проти наступу турків на Європу, об’єднання православної та католицької віри та надання Вітовтові королівського титулу. Невдовзі корона Вітовта, яку надіслав послами король Зигмунт, була перехоплена поляками, які були проти коронування Вітовта, бо це означало розрив Литви з Польщею [26].

Після смерті Вітовта знову почали захоплювати волинські землі польські феодали, а пізніше почалася і війна між Литвою та Польщею.

У середині ХV cт. на Волині запанував спокій, що позитивно вплинуло на її розвиток. Луцьк був великим торговельним центром. За рахунок різних спеціалістів, які прибували з різних країн, значно збільшилась кількість мешканців міста. Тут жили литовці, поляки, караїми, євреї, татари та ін.

У період ХV-XVІ ст. Волинь була найбільш розвинутою частиною України з багатими феодальними резиденціями, замками. Волинські бояри мали військові зобов’язання перед Великим Литовським князем - поставляли воїнів, зброю, коней, гроші.

З першої половини ХІV ст. у містах Волинської землі поширюється Магдебурзьке право, що забезпечувало містам самоуправління. Так, протягом ХІV- ХVІ ст. більшість Волинських міст домоглися самоврядування за Магдебурзьким правом, що відіграло позитивну роль у їх подальшому розвитку. Зокрема, Луцьк одержав це право у 1432 р., Кременець - 1438 р., Володимир-Волинський - у другій половині ХV cт., Ковель - 1518 р., Торчин - 1540 р., Олика 1564 р. [55]. Перші набіги кримських татар на Волинь відбулись в 50-ті рр. ХV cт. Татари спустошували села спалили й пограбували Володимир-Волинський. Багато людей побили та взяли в неволю. Литовський уряд, ослаблений внутрішньою війною та війною проти Москви не мав сили боронити Волинь, а намагалися відкупитися подарунками та даниною. Протягом ХVІ ст. татари, до яких приєдналися ще й турки систематично нападали на Волинь, грабуючи та знищуючи населення [26]. Не маючи належної допомоги від литовського уряду, волинські князі боролись як могли. Декілька десятиліть очолював боротьбу проти татар князь Острозький.

Внаслідок польсько-литовської Люблінської унії (1569 р.) Волинь увійшла до нового державного утворення - Речі Посполитої (власне Польщі). По смерті князя Острозького волинські магнати почали вимагати захисту від татар у Польщі.

В ХV cт. Волинь успішно вела зовнішньоторговельні зв’язки з генуезькими та грецькими колоніями в Криму. Туди експортували пшеницю, хутро, віск, а звідти привозили товари для потреб аристократії. В другій половині століття турки захопили Кафу та ін. міста і торгівля припинилася на довгі роки.

Після занепаду чорноморської торгівлі головним вузлом зовнішньої торгівлі для Волині став Данціг (Гданськ) та деякі інші прибалтійські міста. Головним транспортним шляхом була річка Буг, якою відправляли зерно до Західної Європи через Балтійське море. Відправляли ремісничі вироби, лісові товари тощо.

В ХV ст. підвищилась ціна на худобу у Західній Європі і почався її експорт. Годованих волів відправляли тисячами в Сілезію. Значним поштовхом для розвитку ремесла і торгівлі послужило надання багатьом містам Магдебузького права, а саме можливість самоврядування [26].

У другій половині ХVІ ст., зокрема після Люблінської унії Волинь була приєднана до Польщі. Відкрився кордон на Волинь, а разом й на всю Україну не тільки для шляхти, а й для міщан та євреїв. Почали займатися торгівлею, орендою шинків і землі, з правом збирати з селян податки, вводилась офіційна польська мова, нав’язувалась польська культура. Здійснювався постійний тиск польської католицької церкви на православ’я. Боротьба, що розгорнулася проти унії фактично перетворилася в боротьбу України і Білорусі проти Польщі.

Не оминули Волинь процеси, що відбувались у Європі, пов’язані з національним відродженням. Появлялись перші іскорки, які роздмухували вогнище національної свідомості, готували підмурівок для творення держави під проводом Богдана Хмельницького.

Волинські жителі активно вели визвольну війну проти Польщі з її магнатами і вельможами. Козацько-селянські загони розгулювали аж до Берестя. Хоч козаки у битві під Берестечком проявили велику хоробрість і мужність, однак, були розбиті і загинуло багато війська.

Після Гадяцької угоди 1658 р. козаки вивели свої війська зі східної Волині і наша земля знову підпала під Польщу, стала звичайною провінцією.

Багатолітня війна на території Волині спричинила занепад економіки, загострення зовнішньополітичних відносин, зокрема з Росією.

. Зовнішні відносини волинських земель після поділу їх між Австрійською та Російською імперіями.

В січні 1793 р. Росія з Прусією уклали трактат про другий поділ Польщі. Столицю Волинської губернії перенесено було в Житомир. Галичина відійшла до Австрії, де почалось національне відродження українського життя. А на Волині та інших землях, що відійшли до Росії нічим не стало легше.

Під час війни з Наполеоном Волинь окупували російські війська. Симпатії польської шляхти були на боці французів, вони сподівались, що їм допоможуть відновити велику Польщу, куди ввійде й Волинь. Протягом ХІХ ст. половина маєтків великої власності Волині перейшла в руки росіян. Уряд Росії заборонив поселятись на території Волині полякам та католикам, а чехам та німцям зробив полегшення для колонізації. На території Волині на початок ХХ ст. з’явились численні колонії німецьких та чеських поселень, які відкривали свої школи, клуби, харчевні.

Щоб зміцнити своє становище, російська влада на території Волині тримала гарнізони війська та проводила часті військові маневри, на яких у ХІХ ст. був присутній цар Микола І.

Значним кроком у розвитку зовнішніх зв’язків Волині в цей період було будівництво транспортних шляхів: у 1890 р. Південно-Західну залізницю (Київ-Ковель-Брест), та у 1890-х рр. шосе Брест-Ковель-Луцьк-Рівне, що з’єднувало Луцьк із Києвом на сході та із Варшавою на заході. Ці шляхи використовувались для вивозу волинського хліба та в першу чергу деревини. Внаслідок інтенсивної вирубки лісів, площа їх скоротилася з 1860 до 1940 р. на 30 %.

. Формування зовнішніх відносин протягом 1917-1920 рр.

Російська революція у 1917 р. мала певне відображення і на Волині. Більшовицькі війська захопили волинські землі аж до Сарн. У лютому 1918 р. було створено Українську народну республіку. Австрійські війська залишили Західну Волинь, а на їх місце прийшли німці.

До складу незалежної Української держави входили Берестейщина і Підляшшя. Дипломатичними зусиллями в період гетьманату до української держави було прилучено Гомельський повіт Могильовської губернії [20].

Інвестиції в розвиток Західної частини нової держави вкладались досить мізерні порівняно з Центральною. Тому і надалі сільське господарство було головним у розвитку Волині.

. Державно-політичні відносини та налагодження економічного співробітництва в ХХ ст.

Волинська область до складу УРСР ввійшла у грудні 1939 р., згідно таємного пакту Молотова-Ріббентропа територія Польщі була поділена між гітлерівською Німеччиною та Радянським Союзом. Землі було націоналізовано, селян розкуркулено, а які не піддавалися - вислано до Сибіру [46].

З перших днів війни територія Волині попадає під окупацію аж до липня 1944 р. За цей період було масово вивезено до Німеччини зерно, худобу, а також молодих працездатних людей.

За роки відбудови та радянської влади на території Волині було побудовано ряд заводів та підприємств. Період 60-80-х рр. був часом швидкого розквіту налагодження міжрегіональних зв’язків. У тому числі й зарубіжними країнами в рамках співпраці між сусідніми прикордонними територіями.

Розпад СРСР був зумовлений як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами. Однією з основних причин була аварія на Чорнобильській АЕС. Вся Україна і особливо північні Волинь відчули на собі наслідки цієї страшної катастрофи [59].

Отже, тісні зв’язки Волині з польськими, білоруськими, російськими та литовськими землями існували і в епоху Київської Русі, і в Литовський період історії. Предки волинян, сусідів-поляків і білорусів перебували у складі єдиної Київської держави понад 300 років, і ще близько 300 років у складі Великого князівства Литовського та згодом Речі Посполитої, тоді як Російська імперія об’єднала наші землі на менший термін - 200 років. Тривале співіснування та схожа історична доля цих народів, схожість мови, звичаїв, проблеми релігії визначили певні особливості у зовнішніх стосунках і в сучасних умовах незалежних, сусідніх держав.

.2 Геополітичні фактори та нормативно-правова база формування зовнішніх зв’язків

Одним із важливих факторів у розвитку зовнішніх відносин Волинської області, як прикордонної території України, є геополітичний фактор. Область активно включилась у процес європейської інтеграції до ЄС як важливого фактора державної незалежності, безпеки, політичної стабільності, економічного розвитку тощо.

Важливою категорією, що відображає місце країни чи регіону в системі міжнародних відносин, є поняття її геополітичного положення (ГПП). М. Паламарчук та О. Паламарчук під ГПП розуміють складну наукову категорію, яка визначається сукупністю територіальних відношень певного регіону або країни з іншим державами та великими природними об’єктами, які мають істотний політичний, економічний, екологічний, соціальний вплив на цю країну [64]. Головними ознаками ГПП для більшості науковців є “рубіжність” та “транзитність”. Характерною для Волинської області є також її периферійність по відношенню до інших регіонів України. Характерною рисою регіону є положення поблизу міждержавного кордону, що виконує дві основні функції - роздільну (бар’єрну) і контактну. Ці характеристики є основними для визначення ГПП Волинської області.

Особливе геостратегічне та геополітичне положення на стику державних кордонів трьох слов’янських держав, своєрідна політична ситуація і співвідношення політичних сил у регіоні, значний природно-ресурсний потенціал роблять Волинь геополітично специфічним мезорегіоном України. Вона розміщена в зоні, де стикаються геополітичні інтереси двох основних центрів світової геополітичної сили, між Західною Європою і Росією. Це відбивається на характері суспільно-політичних відносин області з іншими територіями, проте її центральне положення в європейському геополітичному просторі є вигідним для налагодження економічних і гуманітарних відносин із країнами Європи. Особливо тісні контакти в різних сферах життєдіяльності існують із прикордонними регіонами безпосередніх сусідів Волинської області - Республікою Польща і Республікою Білорусь, які існують в процесі міжрегіонального та прикордонного співробітництва між прикордонними територіями цих держав [19, с. 16].

Геополітичне положення Волині виступає як чинник розгортання процесів активної міжнародної співпраці з прикордонними воєводствами Польщі і областями Білорусі та налагодження добросусідських відносин з іншими регіонами країн близького і далекого зарубіжжя. Обласний центр Волині та інші міста області мають багаторічний досвід співробітництва з містами-побратимами у сферах розвитку комунікацій, освіти, медицини, транспорту, зв’язку, культури, спорту, екології і торгівлі. Також існують певні взаємозв’язки в забезпеченні безпеки країн і регіонів, що межують між собою. Зусилля владних структур області спрямовуються на створення сприятливого клімату для ділових контактів із підприємствами інших держав, залучення іноземних інвестицій та широкому розвитку зовнішніх зв’язків області.

Під час комплексного аналізу слід також врахувати те, що існують протиріччя, характерні між прикордонними регіонами різних держав, які найбільш яскраво виражені в соціально-економічній й екологічній сферах, у неоднаковому рівні господарської освоєнності територій та різних рівнях антропогенного впливу на навколишнє середовище по різні боки державного кордону [34].

Волинь є прикордонним регіоном і успішно бере участь у розвитку транскордонних зв’язків з територіями інших держав, використовуючи своєрідні особливості свого геополітичного положення. До основних особливостей сучасного геополітичного положення області належать:

) вигідне центральне економіко-географічне і транспортно-географічне положення в зоні економічних та політичних зовнішніх відносин та активності країн Центрально-Східної Європи стосовно транс’європейських транспортних коридорів;

) першочергова підтримка розвитку стратегічно важливих інфраструктурних систем загальнодержавного значення;

) розміщення в зоні формування Балтійсько-Чорноморської осі транскордонного співробітництва в Європі.

Діяльність Волинської області, яка сприяє реалізації геополітичних інтересів України, має наступні напрями:

-    транскордонне співробітництво;

-        зовнішньоекономічна співпраця;

         культурне співробітництво [70, с. 55].

Важливим чинником міжнародної інтеграції та зростання ефективності світового господарства виступає транскордонне співробітництво. Волинь досягла значних позитивних результатів у цьому плані, підтримуючи тісні контакти із суміжними регіонами Республіки Польща й республіки Білорусь у рамках єврорегіону “Буг”.

Із метою реалізації можливостей, які надає розширення ЄС для розвитку економіки України, у Волинській області значні зусилля спрямовані на розвиток транспортної інфраструктури. Після розширення ЄС західний кордон України набуває важливого значення у контексті європейської інтеграції нашої держави, ставши своєрідними “воротами” до ЄС. Робота існуючих на сьогодні у Волинській області пунктів пропуску через кордон є недостатньо ефективною і потребує вдосконалення. Тому існує потреба побудови додаткових пунктів пропуску через державний кордон. Так, найбільш вагомим проектом для Волині стало будівництво та введення в експлуатацію другого мосту через Західний Буг за програмою TACІS у зоні міжнародного автопереходу “Ягодин-Дорогуськ”. Автоперехід має велике значення не лише для Волині та України, а й для інших європейських країн, оскільки його розміщення у транспортному коридорі Балтійське море-Чорне море, де проходять найкоротші шляхи, що з’єднують Берлін, Варшаву, Київ, зумовлює велику інтенсивність пасажирських і вантажних перевезень з України, країн Балтії, північно-західних регіонів Росії до держав Європи, що здійснюються через цей пункт пропуску. Розбудова митного переходу “Ягодин-Дорогуськ” реалізувалася за кошти ЄС у розмірі 2,75 млн. євро [70].

Невід’ємною складовою діяльності області у сфері зовнішніх зносин є співробітництво з європейськими економічними та фінансовими організаціями й інституціями, передусім у рамках програми TACІS. Вона створена за ініціативою ЄС та ставить за мету встановлення партнерських відносин між країнами-членами ЄС та новими незалежними державами. Європейська комісія у листопаді 2003 р. затвердила Стратегію та Індикативну програму прикордонного співробітництва TACІS на 2004-2006 рр., що складалася з 12 нових програм сусідства. Волинська область була залучена до реалізації двох програм:

Україна-Польща-Білорусь з індикативним бюджетом фінансування з боку TACІS у 8 млн. євро;

Програма транснаціонального співробітництва з територіального розвитку - CARDS: 5 млн. євро.

Волинь обрана для участі в проекті TACІS “Сприяння регіональному розвитку”, метою якого є впровадження нової регіональної політики в Україні та в проекті за фінансової і технічної підтримки Департаменту міжнародного розвитку уряду Великобританії “Сприяння заснуванню українсько-польської транскордонної агенції регіонального розвитку”.

З 2007 р. Волинська область почала брати участь у Програмі прикордонного співробітництва “Польща-Білорусь-Україна”, фінансування якої складає 186,2 млн. євро в рамках нового Європейського Інструменту Сусідства та Партнерства (ЄІСП). Цей інструмент розроблено з метою спрощення процесу отримання фінансової підтримки від ЄС, він замінить такі інструменти фінансування, як TACІS та інші і покликаний сприяти покращенню співробітництва між Європейським Союзом та державами-партнерами, які не є членами ЄС, шляхом забезпечення інтегрованого та зрівноваженого регіонального розвитку [67].

Волинська область є значним геополітичним регіоном, про що свідчить і факт проведення у Луцьку ряду міжнародних конференцій, зустрічей. 13 травня 2005 р. тут було підписано тристоронню угоду про створення Парламентської асамблеї Верховної Ради України, Сейму Литовської Республіки, Сейму і Сенату Республіки Польща. У вересні того ж року Луцьк приймав учасників 8-ої Європейської конференції прикордонних регіонів, яка відбулась в Україні вперше. ця міжнародна конференція була присвячена 25-й річниці Європейської конвенції про транскордонне співробітництво, яка прийнята 1980 р. в Мадриді. 7 березня 2007 р. у Луцьку проводився міжнародний семінар “Україна-НАТО - проблеми і перспективи”. У заході взяли участь представники посольств, акредитованих в Україні, експерти-політологи, провідні спеціалісти міністерств і відомств, науковці вищих навчальних закладів, ділові кола області, представники ЗМІ, а також керівники органів місцевого самоврядування.

Таким чином, Волинська область володіє значним геополітичним потенціалом, який дає реальну підставу очікувати подальшого розширення міжнародних контактів області на довготривалій, стабільній і взаємовигідній основі. Волинь повинна стати важливим геополітичним вузлом, через який будуть здійснюватися зв’язки багатьох країн Західної, Північної, Східної Європи, що насамперед буде впливати на інтеграційні процеси, до яких включена Україна. Спільне геополітичне положення та напрацьовані протягом тривалого часу економічні зв’язки у транскордонному співробітництві, зокрема у створенні єврорегіону “Буг”, розкривають широкі можливості для зовнішніх зв’язків в різноманітних сферах суспільного життя, розробки конкретних методів міжрегіонального співробітництва для подальшої інтеграції України та волинської області до європейського господарського простору.

Участь Волинської області як прикордонної території України у зовнішніх відносинах базується на досить розвиненому нормативно-правовому підґрунті. Загальні правові підстави для участі у зовнішніх відносинах місцевих територіальних громад встановлюють: “Європейська хартія місцевого самоврядування” (ратифікована Законом України (від 15.07.1997 р.) і Закон України “Про місцеве самоврядування” (від 21.05.1997 р.). Закон України “Про транскордонне співробітництво” (від 24.06.2004 р.) визначає правові, економічні та організаційні засади транскордонного співробітництва.

Реалізація в області державної політики у сфері зовнішніх зносин відбувається через виконання Указу Президента України “Про Концепцію державної регіональної політики” (від 25.05.2001), кабінетом Міністрів України було затверджено відповідні заходи щодо реалізації державної регіональної політики з питань економіки та європейської інтеграції; Указу Президента України № 841 від 18.09.2006 “Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин” та Указу Президента України № 217/2002 від 5.03.2002 р. “Про порядок здійснення зовнішніх зносин Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями” [62].

.09.1995 р. у м. Луцьк відбулося офіційне підписання “угоди про утворення транскордонного об’єднання єврорегіон “Буг”. До складу єврорегіону ввійшли: Волинська область (Україна), Холмське, Люблінське, Тарнобжезьке і Замостське воєводства (Польща). У травні 1998 р. до них приєдналися Білопідляське воєводство (Польща) і Брестська область (Білорусь). Внаслідок адміністративно-територіальної реформи з 1 січня 1999 р. польську сторону в єврорегіоні представляє Люблінське воєводство. Як асоційовані члени у складі української сторони 12 травня 2002 р. до єврорегіону “Буг” було прийнято Сокальський і Жовківський район Львівської області України [68].

Правову базу для здійснення зовнішніх відносин Волинської області формують двосторонні договори та угоди про співпрацю між місцевими органами самоврядної і виконавчої влади Волині з адміністративно-територіальними одиницями інших країн. Укладено договори і угоди міжрегіонального співробітництва Волинської області та міст з одинадцятьма зарубіжними країнами (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Кількість укладених договорів та угод про міжрегіональне співробітництво Волинської області із зарубіжними регіонами*

* Складено автором

Аналіз табл. 2.1 показує, що Волинь уклала найбільше угод і договорів про співпрацю з регіонами Польщі. Набагато менше угод з регіонами і містами Білорусі та Російської Федерації. Це свідчить про європейський вибір України, про відповідні дії Волинської області у цьому напрямі як прикордонного регіону. Волинь має партнерські відносини з регіонами таких далеких країн, як Куба, Аргентина, Парагвай та Китай. Найбільше угод про співробітництво з зарубіжними країнами між містами-партнерами - мають міста Волинської області, які досить активно співпрацюють у цьому напрямі. Місто Луцьк, Ковель, Володимир-Волинський, Нововолинськ та ряд інших районних центрів уклали угоди про співпрацю в різних сферах діяльності з містами Польщі, Білорусі, Росії. Найбільше міст-партнерів Волині існує у Польщі.

Таблиця 2.2

Кількість та стан документів у сфері міжрегіонального співробітництва, надісланих Волинською облдержадміністрацією на погодження до МЗС України*

* Складено автором

Угоди укладено на безстроковий або п’ятирічний період. Їх учасникам вдалося здійснити ряд вагомих проектів та програм, направлених на розширення промислової кооперації, розбудови кордонів та створення прикордонної інфраструктури, охорону навколишнього середовища, розвиток місцевого самоврядування. Єдина угода укладена 16.01.2004 р. про співробітництво між Луцьким районом та Костромським районом Російської Федерації не діюча (табл. 2.2).

Таким чином, зовнішні зв’язки Волинської області базуються на досить розвинутій нормативно-правовій базі у формі двосторонніх угод про співпрацю між місцевими органами самоврядної і виконавчої влади Волині з адміністративно-територіальними одиницями зарубіжних країн. Проаналізувавши діючу нормативно-правову базу зовнішньої діяльності Волині, слід зазначити, що пріоритетними сферами співпраці є економічне, торговельне, науково-технічне і культурне співробітництво, розбудова кордонів і облаштування прикордонної інфраструктури, реконструкція існуючих та будівництво нових автомобільних магістралей, зміцнення бізнесових зв’язків, розширення контактів між неурядовими і громадськими організаціями.

2.3 Природно-географічні фактори

Важливими чинниками формування і розвитку зовнішньоекономічних зв’язків є поєднання природних умов і ресурсів. Вивчаючи вплив поєднань природних умов і ресурсів на зовнішньоекономічні зв’язки Волинської області, ми брали до уваги такі їх компоненти: земельні, водні, лісові, рекреаційні, мінеральні, клімат, які формують господарську структуру регіону, яка, у свою чергу, визначає зовнішньоекономічний потенціал території.

Природні ресурси виступають переважно опосередкованими факторами формування зовнішньоекономічних зв’язків регіону. В першу чергу, вони є об’єктивними факторами територіальної організації агропромислового комплексу як основного продуцента експорту Волинської області, а також деякою мірою визначають можливий рівень і асортимент споживання продуктів харчування населенням, обсяги використання місцевої сировини окремими галузями промисловості.

Земельні ресурси є основою сільськогосподарського виробництва, вони визначають спеціалізацію області у загальнодержавному і міжнародному поділі праці. До земельних ресурсів відносять землі, які систематично використовуються або придатні для використання з конкретною господарською метою і які відрізняються за природно-історичними ознаками.

Загальна площа земель Волинської області становить 2014,4 тис. га, в тому числі сільськогосподарські угіддя займають 1052,2 тис. га або 52,2 % усіх земель (2,5 % угідь в Україні). Це свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель. У їх структурі переважають орні землі - 674,9 тис. га (64,1 % загальної площі сільгоспугідь). Під сінокосами зайнято 158,7 тис. га (15,1 %), під пасовищами - 207,2 тис. га (19,7 %), під багаторічними насадженнями - 11,4 тис. га (1,1 %) (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Структура сільськогосподарських угідь Волинської області на 1.01.2009 р., %

Найбільш потужний земельний потенціал мають багаті на сільськогосподарські угіддя лісостепові райони (Горохівський, Локачинський, Луцький, Іваничівський, Рожищенський) - 75-72 %, найнижчий мають поліські райони (Любешівський, Любомльський, Камінь-Каширський, Маневицький) - менше 38 % [37].

Територіальні відмінності сільського господарства області значною мірою залежать від характеру ґрунтового покриву, наявності гумусу в ґрунті, потужності ґрунтового шару. Для лісостепової зони характерні типові чорноземи, чорноземи опідзолені та сірі опідзолені чорноземи. В поліській зоні переважають дерново-підзолисті, дернові, болотні ґрунти і торфовища. Найбільш поширені ґрунти області: дерново-підзолисті (35 % площі), по 20% припадає на дерново-лугові, опідзолені та болотні торф’яники і 17 % території займають чорноземи [19].

Родючість ґрунтів є основним чинником виробництва товарів, які експортуються, або мають походження (є продуктами первинної переробки сировини, яка виробляється) з Володимир-Волинського, Іваничівського, Горохівського. Турійського, Ковельського районів, а також значною мірою - Локачинського, Луцького, Любешівського, Любомльського, Рожищенського, Старовижівського районів. Існує тісний зв’язок між забезпеченістю ґрунтовими ресурсами і виробництвом видів експортних товарів сільськогосподарського походження (живі тварини, яловичина, цукор, льоноволокно), сільськогосподарської сировини (зерно, картопля, хміль тощо). Кількість і якість ґрунтів більш як наполовину визначають величину виробництва на експорт відповідних товарів [19. с. 77].

Клімат також впливає на ряд галузей господарства (сільське і лісове господарство, транспорт, будівництво тощо). Кліматичні ресурси можуть визначати спеціалізацію окремих територій.

Клімат Волинської області помірно-континентальний: зима м’яка, з нестійкими морозами і частими відлигами; літо коротке, нежарке; затяжні весна і осінь із значними опадами. У зв’язку з рівнинним характером поверхні на території області не спостерігається значних контрастів у розподілі температури повітря та кількості опадів по території.

Середньорічна температура повітря становить близько 7оС тепла, середня температура найхолоднішого місяця січня -5оС, найтеплішого липня - +18оС. Абсолютний максимум температури складає +38оС, абсолютний мінімум - 35-37оС морозу. Зима продовжується в середньому з 25 листопада по 13 березня. Середня тривалість безморозного періоду 156-171 день.

Тривалість вегетаційного періоду складає 206-209 днів, в окремі роки через ранні або пізні заморозки може зменшуватися на 15-20 днів. Сума активних температур (вище +10о) становить 2670-2695о [19]. Це дає можливість вирощувати майже всі сільськогосподарські культури помірного поясу: озимі зернові, цукрові буряки, льон-довгунець, картоплю, кукурудзу на силос, плодові, ягідні і кормові культури. Негативно впливають на врожайність сільськогосподарських культур в окремі роки затяжні осінні дощі, які викликають вимокання посівів, пізні весняні та ранні осінні приморозки. В окремі роки можливі періодичні ґрунтові засухи, особливо на ґрунтах легкого механічного складу.

Необхідно зазначити, що випадання великих дощів у літні місяці викликає ускладнення в будівництві, утворюються перебої в роботі, утруднюються видобування і доставка будівельних матеріалів. Крім цього, деколи зимою спостерігаються снігові заноси, що ускладнює роботу транспорту. Внаслідок відлиг, а потім різкого похолодання настає ожеледиця, що створює підвищену небезпеку руху автотранспорту. У цілому кліматичні умови області сприяють господарській діяльності й життю населення.

Водні ресурси відіграють важливу роль у розвитку господарства області. Основними джерелами задоволення сучасних і перспективних потреб господарства Волині в прісній воді є водні ресурси поверхневого стоку (річки, озера і водойми) і підземного стоку.

Волинь належить до областей України, що володіють значними водними ресурсами. Тут нараховується 130 річок протяжністю 3264 км, 220 озер площею 14,5 тис. га, 1815 ставків, водне плесо яких становить 4900 га [19]. Господарське використання річок характеризується тим, що частина води йде на водопостачання населених пунктів, промислових і сільськогосподарських підприємств, використовується для ведення рибного господарства і розведення водоплавної птиці. Всього у 2009 р. споживачами було використано понад 121 млн. м3 води, з них найбільше - на потреби сільського господарства [74].

Обсяг місцевого стоку області складає близько 1964 млн. м3/рік. Тобто, на 1км2 площі в середньому за рік припадає 97,2 тис. м3 води, що майже у два рази більше, ніж у середньому в Україні.

Поряд із поверхневими водами важливим джерелом водопостачання є підземні води. Волинська область має значні запаси підземних вод високої якості, експлуатаційні запаси якої становлять 2586 тис. м3/добу. Поширені мінеральні води хлоридно-натрієвого, сульфатно-натрієвого і гідрокарбонатно-хлоридно-натрієвого типів: виявлено 9 родовищ мінеральних вод, з яких експлуатується лише 4 [79].

В цілому Волинська область найкраще забезпечена водними ресурсами з усіх областей України.

Прослідковується чітка залежність між забезпеченістю лісовими ресурсами і експортом продукції лісової і деревообробної промисловості. Така продукція складає майже 100 % експорту Шацького району, понад 40 % - для Любомильського, понад 30 % - для Ківерцівського, понад 20 % - для Рожищенського і Старовижівського районів і має помітну вагу у структурі експорту Ратнівського, Маневицького Камінь-Каширського районів. Загалом величина експорту лісу і продукції його обробки більше як на 70 % детермінується забезпеченістю лісовими ресурсами. Крім того, потрібно враховувати, що продукція деревообробки, вивезена на експорт із Луцька, Ковеля або Володимир-Волинська, також має місцеве походження (продукція, яка вироблена з деревини, вирощеної у найбільш “лісових” районах) [19, с. 79]

Лісистість території області становить понад 29 %. Ліси розміщені нерівномірно. Найбільш лісистими є поліські райони (в середньому 45 %), лісистість у лісостепових районах становить лише 5 %. Загальні запаси деревини становлять 67,11 млн. м3. Найбільші вони в поліських районах - Ратнівському - 4,5 млн. м3, Маневицькому - 6,8 млн. м3, Камінь-Каширському - 6 млн. м3, Ковельському - 4,7 млн. м3 [79].

Важливим показником лісового фонду є породний склад лісів, який значною мірою визначає шляхи використання деревини і помітно впливає на розвиток ринкових деревообробних і переробних виробництв. У лісах області переважають хвойні (соснові) насадження (61 %), м’яколистяні породи (береза, вільха, липа) - 24 %, твердолистяні (дуб) - 15 %.

Область володіє також значними ресурсами недеревної продукції лісу (ягоди, гриби, березовий сік, живиця, лікарська сировина, м'ясо диких тварин тощо), значна частка якої йде на експорт в сусідні країни.

Мінерально-сировинні ресурси мають істотний вплив на формування галузево і територіальної структури господарства області. Волинська область відносно бідна на корисні копалини. Мінерально-сировинний потенціал області характеризується наявністю в надрах 18 видів корисних копалин, серед яких 12 видів, таких як вугілля, природний газ, торф, скляний пісок, цементна сировина, мідь і фосфорити належать до корисних копалин загальнодержавного значення. Останні два види (мідь і фосфорити) розвідані достатньо, запаси їх невизначені, а місце їх залягання до державного фонду розвитку поки що не віднесені.

Із 59 відомих розробляється 28 родовищ крейди, керамічних глин і піску. Отже, у структурі потенціалу мінерально-сировинних ресурсів характерне переважання комплексу будівельних корисних копалин, що мають майже повсюдне поширення і перспективи приросту у майбутньому, а також комплексу паливно-енергетичних ресурсів, серед яких найважливішу роль в економіці області відіграє кам’яне вугілля Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну [41].

У цілому Волинська область не виділяється великими запасами мінерально-сировинних ресурсів, особливо таких, які мають зовнішньоринкове значення. Хоча надра області достатні для збалансованого розвитку промисловості й сільського господарства. Мінеральні ресурси виступають лише як чинник виробництва для потенційних імпортерів технологічного обладнання вугільної, газової, торфопереробної галузей і промисловості будівельних матеріалів і в такому аспекті впливають на формування імпортної діяльності. Важливим чинником експортного виробництва можуть бути лише наявні запаси сапропелю та перспективні поклади мідних руд.

Природні ресурси виступають одним з провідних чинників при визначенні рекреаційного значення території. Найбільш цінні території для організації лікування населення, відпочинку і туризму зосереджені в північно-західній частині Волинської області. До них переважно належать мальовничі ландшафти, які знаходяться вздовж прибережної зони Шацького озерного краю - озера (Світязь, пулемецьке, Кримно, Пісочне), річки, лісові масиви, родовища мінеральних вод, торф’яні лікувальні грязі, окремі об’єкти природно-заповідного фонду.

Таким чином, у розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області важливе значення матимуть природно-рекреаційні ресурси, насамперед як чинник міжнародного туризму. Рекреаційну цінність території підвищують велика кількість пам’ятників природи і садово-паркового мистецтва, археології, історії й архітектури. Всі вони є основними ресурсами пізнавального і лікувально-оздоровчого туризму. За величиною природно-рекреаційного потенціалу помітно виділяються Шацький, Ківерцівський, Маневицький та Любомльський райони.

Важливим фактором, який впливає на зовнішньоекономічні зв’язки Волинської області, є екологічний стан території. Здоров’я населення, життя представників флори і фауни залежить від якості земельних, лісових і водних ресурсів, стану атмосферного повітря. На стан земельних ресурсів негативний вплив чинять деградація ґрунтів, повторне підтоплення території, а також забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод. На деяких територіях активізувалась водна і вітрова ерозія.

Необхідно вжити жорстких заходів щодо охорони навколишнього середовища від забруднення агрохімікатами, особливо питної води, ґрунтів і продуктів харчування. Ділянки забруднення ґрунтів і вод виявлені в Луцькому районі і м. Луцьку, Ковельському районі і м. Ковелі, Локачинському, Старовижівському і Володимир-Волинському районах.

Використання водних ресурсів в області порівняно незначне, але в річки продовжується викид забруднених стічних вод. Основна причина поганої якості води - недостатня потужність споруд біологічної, фізико-хімічної та механічної очистки води. Основні джерела забруднення - підприємства харчової промисловості, деякі підприємства машинобудування, хімії і нафтохфмії, комунального господарства. В області діє понад 290 підприємств, що здійснюють викиди шкідливих речовин в атмосферу та 4965 джерел викидів шкідливих речовин [79].

В цілому слід відмітити, що для Волинської області характерна відсутність несприятливих об’єктивних природно-географічних факторів для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків.

2.4 Соціально-економічні фактори

З групи соціально-економічних факторів, що впливають на формування зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області, важливе значення мають: економіко-географічне положення регіону, транспортно-географічне положення регіону, розвиток продуктивних сил, рівень господарської діяльності, а також науково-технічний прогрес.

У систематизації факторів, які визначають структуру та інтенсивність зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області важливу роль відіграє його відношення до елементів соціально-економічної системи. З одного боку, можна говорити про природно-географічні та соціально-економічні фактори, а з іншого - про об’єктивні та суб’єктивні за відношенням до елементів територіальної структури суспільства. Такий підхід обґрунтовується з позиції врахування дії об’єктивних законів розвитку суспільства (наприклад, закон істотності, прогресивності, підвищення інформаційної та технологічної озброєності виробництва тощо) [15].

Об’єктивними можна вважати всі фактори природного і природно-суспільного (економічного) походження, а також значну частину факторів суспільного характеру такого, як, наприклад, суспільно-географічне положення прикордонних територій. До числа суб’єктивних належать усі фактори політичного характеру, всі дії щодо координації зовнішніх відносин регіону. Об’єктивні та суб’єктивні фактори мають певні територіальні аспекти і можуть бути зараховані до соціально-економічних.

На формування зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області найбільший вплив здійснюють суб’єктивні фактори і цей вплив має обмежуючий характер. До них належать політичні відносини між країнами і регіонами, їх еволюція на фоні міжнародних відносин, економічна ситуація та готовність створювати інфраструктуру господарських контактів, суспільні умови, окреслені настроями, ставленням і діяльністю людей та інститутів щодо розвитку взаємної співпраці. Особливістю суб’єктивних факторів є те, що, будучи первинно стримуючими, більшість із них передбачають створення умов для оптимізації зовнішньої діяльності в майбутньому. До таких чинників належать, зокрема, всі чинники економічної політики, що спрямовуються на подолання негативних наслідків обмежуючих суб’єктивних і несприятливих об’єктивних факторів. До обмежуючих факторів належать усі державні заходи протекціоністського характеру, спрямовані на регулювання ринкових процесів. Це також дії, спрямовані на регулювання соціальних відносин, заходи оборонного характеру.

Інтегральним фактором, який акумулює ряд векторів як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру, є економіко-географічне положення території, яке визначає її розташування по відношенню до провідних центрів світової економіки, до столичного центру власної країни, основних ринків збуту продукції та отримання сировини, до головних транспортних магістралей. Наприклад, при значній віддаленості від основних сировинних районів власної країни місцева влада прикордонної території може використовувати необхідні природні ресурси для відповідного виробництва прикордонних територій сусідньої держави, таким чином налагоджуючи тісні виробничі зв’язки.

Під економіко-географічним положенням (ЕГП) розуміють відношення будь-якого місця, району чи міста до об’єктів, що лежать за їх межами і які мають те чи інше економічне значення (незалежно, чи ці об’єкти природні, чи створені в процесі господарської діяльності людини).

Економіко-географічне положення Волинської області визначається її розташуванням на крайньому північному заході України, вона межує на півночі з Брестською областю Білорусі, на заході - з Люблінським воєводством Польщі. Область розташована на периферії держави, вона віддалена від основних господарських, культурних і освітніх центрів [28].

У формуванні зовнішньоекономічних зв’язків області одна з головних ролей належить транспорту. Вплив транспорту визначається розвитком і конфігурацією транспортної мережі і величиною транспортних вузлів. Тут слід виділити залізничний та автомобільний транспорт, які, з’єднуючи відокремлені населені пункти, створюють їм сприятливі передумови для економічного розвитку та взаємного співробітництва. Залізничні вузли - важливий фактор формування зовнішніх відносин регіону.

Роль транспортно-географічного положення (ТГП) як соціально-економічного фактора зростає в міру збільшення питомої ваги обробних галузей промисловості області, розширення її економічних та зовнішніх зв’язків. Транспортно-географічне положення як один з найважливіших видів ЕГП відображає положення географічних об’єктів щодо транспортних комунікацій і елементів транспортної системи території як об’єктів суспільного виробництва. Помітним є явище концентрації центрів активізації вздовж залізничних магістралей і автомобільних шляхів. У місцях перетину транзитних залізниць з автомагістралями загальнодержавного значення сформувалися такі центри, як Луцьк, Володимир-Волинський, Ковель [35].

Через територію Волинської області проходять 2 транспортні коридори: Балтика-Чорне море та Євразійський як єдине ціле створюють транспортні зв’язки з країнами Південної Азії та Африки з Європою, Середньої Азії з Європою та Близького Сходу з Європою.

У складі транспортного коридору Балтика-Чорне море на території Волинської області розташована спеціальна (вільна) економічна зона “Інтерпорт-Ковель”. Він є складовим елементом міжнародного транспортного коридору, в який включена залізнична лінія Гданськ-Варшава-Люблін-Ягодин-Ковель-Хмельницький-Одеса [78]. Ковельський транспортний вузол має винятково сприятливе транспортно-географічне положення. Він розташований за 70 км від кордону України з Польщею та Білоруссю, у зоні зв’язків України з країнами центру і заходу Європи. Напрямок Ковель-Люблін-Варшава є найкоротшим між промислово розвинутими регіонами Центральної і Східної України і цілим рядом європейських держав - торгових партнерів України (Німеччини, Польщі, Бельгії, Франції та ін.). Немаловажною перевагою Ковеля є наявність залізничної лінії європейського стандарту (1435 мм), яка прямо з’єднує його з польським містом Люблін [7]. Серед найважливіших рис ТГП області - велика питома вага у транспортній мережі транзитних залізничних та автомобільних шляхів загальнодержавного і міжнародного значення, магістральних газопроводів, що сходяться у центрі області, в Ковельському транспортному вузлі.

Залізничний транспорт відіграє найважливішу роль у транспортуванні вантажів. Густота мережі залізниць у Волинській області становить 3,0 км/100кв.км, тоді як у сусідній Брестській області (Білорусь) - 3,3 км/100 кв. км та Люблінському воєводстві 4,4 км/100 кв. км. Важливе місце у розвитку зовнішніх відносин Волинської області займає автомобільний транспорт. Для покращення забезпечення його роботи необхідно привести до європейських стандартів якості з метою міжнародних перевезень. Густота автомобільних доріг з твердим покриттям у Волинській області становить 28,1 км/100 кв. км, тоді як у Люблінському воєводстві 71,5 км/100 кв. км [23].

Головні автомагістралі, які проходять через Волинську область до зарубіжних регіонів це: Київ - Луцьк - Брест, Київ - Ковель - Ягодин - Хелм, Рівне - Луцьк - Володимир-Волинський - Устилуг - Грубешів. Головні транспортні вузли: Луцьк і Ковель. Стан доріг та недостатність забезпечення об’їзного руху навколо великих міст є однією з перешкод більш широкого використання автомобільного транспорту.

На сьогодні першочергочерговим завданням є розвиток транспортної інфраструктури, створення відповідно до міжнародних стандартів транспортних коридорів, ділянки яких проходять у межах області. За останні роки на кордоні з Польщею Волинська область відкрила два міждержавні автопорти - “Ягодин-1” з пропускною здатністю понад 2 тис. автомобілів та “Устилуг” (600 автомобілів). Через Ягодинський автопорт пролягає найкоротший шлях із Києва до Берліна, а він працює в режимі перевантаження [32, с. 98].

Переваги річкового виду транспорту над автомобільним в тому, що він використовує природні шляхи, на обладнання яких необхідно значно менше коштів, ніж на сухопутний транспорт. З сусідньою Брестською областю (Білорусь) є сприятливі умови для розвитку річкової навігації завдяки розвинутій мережі річок і каналів, віссю яких є річка Прип’ять. Недоліки - сезонність і невелика швидкість перевезень (близько 15 км/год) [37].

Особливо важливе значення серед факторів, які належать до соціально-економічних, належить населенню і трудовим ресурсам, як основного споживача всіх матеріальних і духовних благ, як основної продуктивної сили. Саме співвідношення міського і сільського населення, його статевий і віковий склад формують потреби регіону, а розселення населення по його території - географію потреб населення.

Статевий і віковий склад населення різних територій, його трудовий характер (зайнятість у господарстві) характеризують надлишок чи нестачу людських ресурсів, що має безпосередній вплив на розвиток зовнішніх відносин [36, с. 86].

На території Волинської області проживає 1 млн. 34,2 тис. чол., густота населення - 51,3 чол./кв. км. Природний рух населення характеризується зменшенням або збільшенням народжуваності, а відповідно і рівня природного приросту. Структура зайнятості є одним з основних показників активності суспільного виробництва. Систематично зростає кількість безробітних. Особливо знову це стало відчутно в кінці 2008 р., коли світова криза відбилася на економіці нашої держави. В середньому у Волинській області, починаючи з 1990 р. відбулися значні зміни на ринку праці. Зросло безробіття і наступив спад кількості працюючих, що вказує негативно на процеси в господарській структурі регіону. В області нараховується (станом на 2009 р.) 430,2 тис. працюючих, з них 28,6 % зайнято в сільському господарстві, а 12,5 % - в промисловості [12].

Трудові міграції є одним з індикаторів загального рівня соціально-економічного розвитку регіонів. Під час встановлення ринкових відносин суттєво змінився характер міграційних переміщень: із маятникових внутрішньорегіональних на міждержавні. В умовах довготривалого безробіття на регіональних ринках праці посилилась інтенсивність трудових міграцій та зросли її масштаби. Також слід зауважити, що сила впливу міграційного чинника на формування ринку праці регіону визначається історичними особливостями його розвитку. Наявність спільних культурних рис, схожа ментальність жителів прикордоння виступають каталізатором їх міграційної мотивації [21].

Центрами міграцій для жителів Луцька є Польща - 10 %, Італія - 15 %, Чехія - 13 %. Основними спонукальними мотивами до працевлаштування за кордоном є низький рівень заробітної плати - 39 %, відсутність роботи за місцем проживання - 13 %. Серед трудових мігрантів 56 % складають жінки і відповідно 44 % - чоловіки, більшість з яких знаходяться в репродуктивному і найбільш активному віці [58, с. 22].

Специфічною особливістю населення як фактора, що впливає на розвиток регіону, є подвійний характер його впливу - як основного споживача всіх матеріальних і духовних благ і як основної продуктивної сили. Саме співвідношення міського і сільського населення, його статевий і віковий склад формують потреби регіону, а розселення населення по його території - географію потреб (інтересів) населення.

Волинь знаходиться в зоні демографічних контактів із Холмщиною, Підляшшям, Берестейщиною (колишні українські території), які є складовими частинами сусідніх держав. Це вимагає зміцнення і розширення дружніх відносин між областю і сусідніми зарубіжними територіями. Нині в області проживає 1 тис. етнічних поляків і 5 тис. білорусів, а також значна кількість українців, які були переселені з етнічних українських земель, що тепер входять до складу Польщі. У Польщі відповідно проживає значна кількість українців та поляків - вихідців з Волині, переселених у Польщу, а в Республіці Білорусь, на Берестейщині, проживає чимало корінних українців - уродженців Волині. Всі вони зацікавлені у встановленні тісних контактів з прабатьківщиною [36, с. 87].

Важливим соціально-економічним фактором є розвиток господарства прикордонного регіону, який включає матеріальні та фінансові ресурси. Під матеріальними розуміються ресурси, створені й накопичені людиною в процесі трудової діяльності. Сюди входять виробничі й невиробничі фонди, оборотні фонди і товарні запаси, що знаходяться на сховищах підприємства чи в процесі транспортування, а також особисте майно населення. Фінансові ресурси суспільства, його підприємств і організацій являють собою сукупність грошових засобів, які надходять на формування централізованих і децентралізованих фондів.

Науково-технічний прогрес (НТП) належить до соціально-економічних факторів, що впливають на формування зовнішніх зв’язків Волинської області. Він проявляється в таких напрямах: підвищення продуктивності праці; структурні і територіальні зрушення у виробництві: технічна озброєність машинами і механізмами тощо. Технічний прогрес у сфері матеріального виробництва і на транспорті може значною мірою зменшити забруднення навколишнього середовища, а застосування різних новинок у побуті може значно покращити комфортність життя людей [36, с. 92].

В області створена розвинена мережа закладів професійно-технічної освіти, у яких навчалися і здобували робітничі кваліфікації більше ніж 70 професіями понад 12 тис. учнів. Відбулися зміни в мережі вищої освіти. Кількість вищих навчальних закладів І-ІІ та І-ІV рівнів акредитації збільшилися відповідно на 7 і 7 одиниць, що спричинило значний ріст чисельності студентів. Щорічно збільшуються обсяги перепідготовки кадрів у системі післядипломної освіти [79].

Волинська область має досить розвинуту науково-технічну базу. Мережа наукових установ включає 6 вищих навчальних закладів ІІІ-V рівнів акредитації, 5 спеціалізованих галузевих проектних, проектно-конструкторських, науково-методичних інститутів, 4 галузеві конструкторські організації, регіональний науково-виробничий центр екологічного та аерокосмічного моніторингу “Полісся”, Волинський державний науково-інформаційний центр Національної Академії наук України та Міністерства освіти і науки України.

Отже, на розвиток зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області важливе значення мають соціально-економічні фактори. Важливою особливістю є прикордонне положення в зоні стику політичних інтересів України, Польщі і Білорусі. Серед головних рис регіону виділяється велика питома вага у транспортній мережі транзитних залізничних і автомобільних шляхів загальнодержавного і міжнародного значення, по яких можуть здійснюватися контакти, й також із зарубіжними територіями. Область знаходиться на перехресті найкоротших транспортних шляхів, завдяки яким він матиме можливість стати своєрідним “інтеграційним мостом”, який би зв’язував територіальні структури України і Європи.

Розділ 3. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

.1 Зовнішня торгівля товарами

Сучасні тенденції розвитку світового господарства характеризуються розширенням міжнародних зв’язків та соціально-економічної кооперації. Це обумовлює постійне зростання транскордонних потоків та міжнародного транзиту вантажів. Зважаючи на сприятливе географічне положення та виходячи із господарської спеціалізації, Волинська область має досить розвинуті зовнішньоторговельні зв’язки з багатьма країнами світу. В регіоні постійно формується експортний потенціал і помітно зростає кількість імпортоорієнтованих підприємств [66].

Велику роль у розвитку зовнішніх зв’язків Волинської області відіграє зовнішня торгівля. Оскільки цей напрям діяльності набирає все більшого значення у зв’язку з глобалізацією та інтеграцією економік країн та регіонів світу. Економічний потенціал Волині в поєднанні з її вигідним географічним розташуванням на перехресті європейських торгових шляхів створює сприятливі передумови для здійснення ефективної зовнішньоторговельної діяльності Волинської області, розвиток якої в останні роки характеризується високим динамізмом і стійким нарощуванням обсягів торговельних операцій.

Важливе значення у дослідженні зовнішньої торгівлі регіону займає аналіз показників, одним із яких є її динаміка. У табл. 3.1 показано динаміку основних показників зовнішньої торгівлі товарами з 2000 р. Як бачимо, зовнішньоторговельний оборот товарами, починаючи із 2000 р., зріс майже в 3 рази у 2008 р. (рис. 3.1). Це, насамперед, пов’язано з активізацією торговельних зв’язків між суб’єктами господарської діяльності Волині та країн світу. При цьому обсяги товарного експорту зросли на 317,2 млн. дол., а імпорту - на 860,6 млн. дол. Для періоду 2000-2009 рр. характерне постійне від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі, яке становило майже однакові показники, а у 2008 р. досягнуло максимальної позначки.

Рис. 3.1. Динаміка зовнішньоторговельного обороту товарами Волинської області

Експорт товарів, починаючи з 2000 р., стабільно зростав і найвищим був у 2008 р. У 2004-2006 рр. обсяги імпорту товарами були майже на однаковому рівні, а у 2007 р. імпорт зріс більш як у 1,5 рази і продовжував зростати з такою ж тенденцією до 2008 р. Причиною цього стало різке збільшення імпорту, зокрема продукції машинобудування з Республіки Корея. Характерною ознакою зовнішньої торгівлі Волинської області у 2009 р. є різке зниження показників порівняно з попередніми роками: експорту - в 1,5 рази, імпорту - в 3 (табл. 3.1).

У територіальній структурі зовнішньоекономічної діяльності помітно виділяються три центри - міста Луцьк, Ковель, Нововолинськ, котрі мають великий виробничий і трудоресурсний потенціал, більш розвинуту інфраструктуру. найактивнішими на зовнішньому ринку були підприємства Луцька, на які припадає 70 % сукупного зовнішньоторговельного обороту області. У цілому на міста обласного підпорядкування припадає близько 90 % експортно-імпортних операцій, а серед районів можна виділити - Іваничівський, Ківерцівський, Луцький і Горохівський. Проте є райони, в яких зовнішньоекономічна діяльність майже не розвивається (Шацький, Турійський, Старовижівський тощо) (додаток А).

Таблиця 3.1

Динаміка зовнішньої торгівлі товарами Волинської області

(млн. дол. США)*

* Складено за:

Аналіз географії торговельних зв’язків Волині з 2000 р. до 2009 р. свідчить, що кількість країн-партнерів збільшилась з 70 до 89. За аналогічний період помітно знизилась кількість підприємств-експортерів (від 306 до 283) та зросла чисельність підприємств, які отримують товари по імпорту (від 352 до 443).

Для Волині пріоритетними були і залишаються відносини з Федеративною Республікою Німеччина і Польщею. Найбільшим торговим партнером Волині є Німеччина, зовнішньоторговельний оборот з якою у 2009 р. склав 149,4 млн. дол. або 20 % сукупного розміру зовнішньоторговельних угод. Понад 20 % зовнішніх торгових трансакцій реалізовано з державами-членами Європейського Союзу. Значний динамізм притаманний для економічних взаємин регіону з країнами Східної і Центральної Європи, а також Балтії, зокрема Польщею, Литвою, Словаччиною, Румунією та Угорщиною.

Польща займає друге місце серед країн, з якими Волинська область найактивніше веде зовнішню торгівлю товарами. До Польщі експортовано у 2009 р. товарів на 36,6 млн. дол. (11,5 % загальної вартості експорту), а імпортних товарів надійшло на 91,5 млн. дол. (21,3 % загальної вартості імпорту).

Зовнішньоторговельний оборот Волинської області з Польщею у 2009 р. становив 128,1 млн. дол. США.

Наступними зовнішньоторговельними партнерами Волинської області виступають Австрія (78,3 млн. дол. США), Російська Федерація (72,2 млн. дол.

США), Литва (45,6 млн. дол. США). Значні експортні поставки здійснюються також до Білорусі (4,1 %) і Словаччини (3,6 %), основні імпортні надходження - з Білорусі, Кіпру і Китаю (6,1 %, 3,0 %, 2,7 %).

Найбільшою інтенсивністю відзначалося економічне співробітництво з країнами-членами ЄС, частка яких в сукупному зовнішньоторговельному обороті Волині складає 34,4 %. У переліку 27 країн ЄС, з якими область має економічні відносини, провідне місце завжди належало Польщі, а в 2009 р. ситуація дещо змінилась: основним партнером Волині серед країн-членів ЄС стала Німеччина (20 % від сукупного товарообігу регіону) та з невеликим відривом Польща (17,1 %).

Результатом здійснення економічних операцій з країнами СНД став товарообіг у 88,8 млн. дол., або 27,8 % від сукупного зовнішньоторговельного обороту Волині. Провідне місце серед країн СНД належить Російській Федерації (9,6 % від загального зовнішньоторговельного обороту) та Республіці Білорусь (5,3 %), відповідно четвертому та шостому діловим партнерам області.

Діяльність місцевих представників ділових кіл у 2009 р. характеризувалася зміцненням економічних позицій на ринках держав Азійського, Американського та Африканського континентів. Їхня питома вага в загальному зовнішньоторговельному обороті області дорівнювала відповідно 5,9; 1,0 та 1,7 %. Структуру зовнішньої торгівлі з основними країнами-партнерами у 2009 р. показано на рис. 3.2.

У 2009 р. зовнішньоторговельний оборот товарами і послугами склав 790,1 млн. дол. США, що на 234,5 млн. дол. США менше у порівнянні з 2006 р. Зовнішньоторговельний оборот товарів становив 748,98 млн. дол. порівняно з аналогічним періодом попереднього року обсяги товарного експорту спали на 31% і у вартісному виразі дорівнювали 319,0 млн. дол. Імпортні надходження зменшилися на 67,3 % і становили 427,7 млн. дол. За цей період від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі становило 108,7 млн. дол., яке скоротилося порівняно з 2008 р. на 87 % (становило -842,7 млн. дол.).

Рис. 3.2. Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами Волинської області у 2009 р.

Протягом 2009 р. в області здійснювалася послідовна політика, спрямована на розвиток взаємовигідного співробітництва з регіонами інших країн світу. Створювався привабливий імідж області, висвітлювалися потенційні можливості економіки як у цілому, так і окремих суб’єктів господарської діяльності, що сприяло зростанню у 2009 р. порівняно з попереднім роком обсягів загального товарообігу та залучення іноземних інвестицій в економічний комплекс Волині.

Вагоме місце у зовнішній торгівлі регіону належить експорту. У додатку Б наведено експорт окремих видів товарів за 2000-2008 рр. Слід зазначити, що у товарній структурі експорту значно зросла частка сирів всіх видів, кам’яного вугілля і торфу, пластмаси та виробів з них, паперу, картону, а натомість майже вдвічі зменшилися обсяги експорту патоки, майже відсутній експорт відходів та брухту чорних металів. А такий вид товарів, як взуття, що був досить популярний до 2000 р. зовсім перестав експортуватися з 2004 р. у зв’язку із припиненням виробництва даного виду продукції.

Експорт товарів у 2009 р. становив 318,9 млн. дол. США. Це порівняно з попереднім роком менше на 146,3 млн. дол. США. У структурі товарів, реалізованих за межами території України у 2009 р. 41 % припадає на механічне обладнання, електрообладнання та їх частини, 18,8 % - на продукцію агропромислового комплексу (продукти тваринного та рослинного походження), 9,0 % - деревину та вироби з неї, 7,2 % - меблі, 5,1 % - текстиль та вироби з текстилю, 4,0 % - полімерні матеріали, пластмаси, 3,7 % - продукцію хімічної та пов’язаних із нею галузей промисловості та 2,5 % - готові харчові продукти.

Європейський вибір у зовнішній стратегії нашої держави визначає нагальну необхідність тісної економічної співпраці Волині з країнами Європи. З розширенням Європейського союзу на схід спостерігається активізація та зростання обсягів зовнішньоторговельних операцій. Так, найбільшими споживачами продукції волинського виробництва у 2009 р. були держави Європейського Союзу, куди спрямовано товарів на 208,3 млн. дол., або 65,3 % від загального обсягу експорту товарів (рис. 3.2). Крім того, варто відзначити зростання поставок товарів до Словаччини, Туреччини, Алжиру, Білорусі, Франції.

Експортують продукцію 253 підприємства області, найбільшими з яких є: ВАТ “Луцький підшипниковий завод”, ВАТ завод “Полімер”, СП українсько-польське ТзоВ “Модерн-експо”, ВАТ “Електротермометрія” та ін. Найбільші обсяги експорту припадають на Луцьк (65,9 млн. дол. США або 72,8 % загального обсягу), Луцький район (9,1 млн. дол. США або 10 %), а також на міста Володимир-Волинський, Ковель і Нововолинськ (5-3,2 млн. дол. США або 5,5-3,5%).

Найбільшими споживачами продукції волинського виробництва є держави Європейського Союзу, куди у січні-вересні 2010 р. спрямовано товарів на 17,5 млн. дол. США, або майже 85 % від загальнообласного обсягу експорту продукції. Крім того, варто відзначити ріст поставок до Росії, Азербайджану, Білорусії, Грузії, Казахстану, Туркменістану, Таджикистану.

У товарній структурі експорту в січні-вересні 2010 р. переважали електричні машини та устаткування (29,3 %), продукція агропромислового комплексу (19,6 %), котли, машини, механічні пристрої (14,2 %), деревина та вироби з неї (9,4 %), меблі (7,4 %), текстиль та вироби з нього (4,7 %), продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості (3,9), готові харчові продукти (2,7 %), полімерні матеріали, пластмаси (2,5 %), жири та олія рослинного походження (0,2 %)

Вагоме значення у структурі зовнішньої торгівлі регіону належить імпорту. Цей показник дає змогу визначити головних партнерів по зовнішньоекономічних зв’язках, а також галузі економіки, які потребують іноземні товари для власного споживання або виробництва.

Географічна структура імпорту області охоплює близько 70 країн. У 2009 р. на країни ЄС припадало 80,9 % від загального показника імпорту по області, на держави СНД - 9,5 % та на країни Азії - 8 %.

Найбільше імпортних товарів надійшло з Польщі (21,3 %), Австрії (17,3 %), Німеччини (11,9 %) та Литви (9,9 %), основних за величиною імпортованої продукції партнерів області. Номенклатуру товарів, придбаних в іноземних державах, сформовано, в основному, за рахунок машин, апаратів і механічних пристроїв (27,7 % від сукупного імпорту), транспортних засобів (7,3 %), готових харчових продуктів (4,6 %), полімерних матеріалів (12,5 %), мінеральних продуктів (11,5 %), недорогоцінних металів та виробів із них (5,4%). У додатку В наведено динаміку імпорту окремих видів товарів.

такі важливі товари, які найбільш необхідні для споживання населення області це - м'ясо та харчові м’ясні продукти, поросята мають високий процент переваги над імпортом інших товарів (додаток В). З 2005 р. почали імпортувати яйця. Збільшились поставки пластмаси та виробів з неї, взуття, вантажних автомобілів. На даний час перестали імпортувати жири та олії тваринного або рослинного походження, шкіряну і хутряну сировину.

Номенклатуру товарів, придбаних в зарубіжних країнах у 2009 р., сформовано, в основному за рахунок машин, апаратів, механічних приладів (27,7%), полімерних матеріалів (12,5 %), мінеральних продуктів (11,5 %), деревини та виробів з неї (7,3 %), транспортних засобів та шляхового обладнання (7,3 %), недорогоцінних металів та виробів з них (5,4 %).

Значні обсяги імпорту товарів у 2009 р. надійшли з Польщі (21,3 % від загальнообласного обсягу імпорту), Австрії (17,3 %) та Німеччини (11,9 %). Якщо порівняти географічну структуру зовнішньої торгівлі з 2007 р., то вона дещо змінилася на користь європейських країн, оскільки у 2007 р. мала такий вигляд: Республіка Корея (38,3 %), Російська Федерація (14,1 %) та Польща (8,6 %). Найбільшу кількість імпортної продукції отримали великі міста Волинської області (рис. 3.2).

Таким чином, Волинська область займається активною зовнішньою торгівлею товарами з багатьма країнами світу. Це призвело до значного збільшення товарообороту регіону за останні роки. Постійне зростання експорту та імпорту зумовлене насамперед збільшенням обсягів виробництва волинськими суб’єктами господарювання, що в значній мірі потребує також і ввезення іноземної сировини. Значно більші обсяги імпорту товарів над експортом стали причиною постійного від’ємного сальдо зовнішньоторговельного обороту Волинської області.

.2 Зовнішня торгівля послугами

досить важливою складовою розвитку зовнішніх зв’язків регіону є також зовнішня торгівля послугами. Волинська область у 2009 р. здійснювала зовнішньоторговельні операції послугами з 86 країнами світу. У 2009 р. експорт послуг зменшився у порівнянні з 2008 р. на 45,2 % і становив 18,5 млн. дол. США, а імпорт - на 39,5 % і у вартісному виразі склав 22,7 млн. дол. США. Для зовнішньої торгівлі послугами у 2009 р. було характерним негативне сальдо, що дорівнювало 4,2 млн. дол. США. Найбільші обсяги експорту послуг у 2009 р. здійснювались до Німеччини, Естонії, Польщі, Російської Федерації (рис. 3.3).

У 2009 р. значну питому вагу в загальнообласному обсязі експорту складали послуги, пов’язані з діловими послугами (перепродаж товарів за кордоном) (40,5 %), послугами в галузі сільського господарства, видобутку копалин, переробки продукції на місцях (34,4 %), транспортні (13,1 %) та будівельні (1,7 %) послуги.

Рис. 3.3. Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами Волинської області у 2009 р.

У територіальному вимірі найбільш активними на зовнішньому ринку були підприємства міста Луцька, на які припадає понад 65 % сукупного зовнішньоторговельного обороту товарами та послугами області (додаток Д), а також міст Нововолинська, Володимир-Волинського, Ковеля та Луцького району (понад 11 %). Географічну структуру та обсяги експорту й імпорту послуг Волинської області за 2000-2009 рр. подано у таблиці 3.2 та таблиці 3.3.

Найбільше послуг експортувалося до країн Європи (табл. 3.2). Починаючи з 2000 р. експорт послуг в даний регіон постійно зростав і до кінця 2009 р. зріс майже у 6 разів. Наступними за обсягом експортованих послуг Волинською областю є країни СНД. У 2001 і 2002 рр. експорт послуг у ці країни мав найнижчі показники, а у 2006-2008 рр. він різко підвищився і у 2008 р. становив 9,8 млн. дол. США, що майже в 3 рази перевищує рівень 2007 р. Проте у 2009 р. показник зменшився майже в 5 разів. Починаючи з 2007 р. важливим для експортування послуг із Волині знову стали країни Америки, проте щорічні обсяги експорту не перевищують 1 млн. дол. США. Такі регіони, як Азія та Африка отримують незначні обсяги послуг, причиною чого є географічна віддаленість та слабкий соціально-економічний розвиток цих країн, хоча у 2007 р. країнам Азії надано послуг більше, ніж за всі попередні роки разом. До Австралії та Океанії послуги з Волинської області майже не надаються.

Таблиця 3.2

Географічна структура експорту послуг із Волинської області у 2000-2009 рр. (тис. дол. США)*

*Складено за:

Слід зауважити, що Волинська область протягом січня-вересня 2010 р. здійснювала зовнішньоторговельні операції послугами з 83 країнами світу. Характерним є те, що за цей період експорт послуг збільшився проти минулорічного у на 50 % та становив 20,4 млн. дол. США, а імпорт - у вартісному виразі склав 20,6 млн. дол. США. Від’ємне сальдо дорівнювало 0,2 млн. дол. США.

Найбільші обсяги послуг у січні-вересні 2010 р. експортувалися до Естонії (43,3 % від загального показника експорту області), Німеччини (16,2 %), Польщі (15,9 %), Росії (6,4 %), а імпортувалися - з Великобританії (34,8 % від сукупного імпорту послуг регіону), Польщі (22,6 %), Італії (8,9 %), Німеччини (7,8 %), Швеції (5,9 %) та Росії (5,3 %). Слід зауважити, що в 2010 р. спостерігалася така ж тенденція, як і у 2009 р., тобто в структурі зовнішньої торгівлі послугами значну питому вагу складали послуги, пов’язані з діловими послугами (перепродаж товарів за кордоном) (53 %), послугами в галузі сільського господарства, видобутку копалин, переробки продукції на місцях (24,9 %), транспортні (11,5 %) послуги.

Найбільші обсяги послуг Волинь отримує із країн Європи - їх імпорт постійно зростав (табл. 3.3). З країн СНД послуги імпортувались значно меншими об’ємами, порівнюючи з Європою. У 2009 р. найбільші обсяги імпорту поступили з Польщі - 23,6 % від сукупного імпорту послуг регіону, Італії - 15 %, Німеччини - 11,2 %, Словаччини - 9,5 %, Російської Федерації - 8,2 %, Австрії - 6,1 % (рис. 3.3). Досить незначні послуги Волинська область імпортує з Америки, ще менші обсяги надходять з Африки, а імпорт послуг з Австралії та Океанії взагалі відсутній.

Таблиця 3.3

Географічна структура імпорту послуг до Волинської області у 2000-2009 рр. (тис. дол. США)*

*Складено за:

В імпорті послуг у 2009 р. домінуючу позицію займали ділові, професійні та технічні послуги (56,2 % від сукупного імпорту послуг регіону, транспортні послуги (12,1 %), фінансові (11,8 %), послуги готелів та ресторанів (9,6 %), послуги з ремонту (5,4 %).

У січні-вересні 2010 р., так само як і в 2009 р., домінуючу позицію в імпорті послуг займали операції з нерухомістю, здаванням під найм та юридичними особами (44,2 % загального імпорту), а також послуги, пов’язані з роздрібною торгівлею (21,0 %), транспортуванням (15,2 %), готельним та ресторанним бізнесом (8,9 %), фінансуванням (6,1 %).

Важливим напрямом діяльності області у сфері зовнішніх відносин є налагодження продуктивних та різнопланових відносин з адміністративно-територіальними одиницями зарубіжних держав шляхом укладання і реалізації угод про торгово-економічне, інвестиційне і культурне співробітництво.

Таким чином, розвиток зовнішньоторговельних зв’язків Волинської області характеризується динамізмом, переважанням імпорту над експортом і є досить перспективним у зв’язку з вигідним її економіко-географічним положенням та налагодженими партнерськими відносинами з країнами ЄС та СНД.

.2 Основні напрями інвестиційної діяльності

Активізація інвестиційного процесу є одним із найбільш дієвих механізмів соціально-економічних перетворень зовнішніх зв’язків регіону. Причому інвестиційний процес визначає не тільки рівень економічного розвитку держави та певного регіону у віддаленому майбутньому, а й безпосередньо впливає на весь процес відтворення господарства в цілому.

Для економіки України, зокрема її областей, особливе значення мають не внутрішні інвестиційні ресурси, а іноземні інвестиції. Вони є на сьогодні тим ресурсом, який може найбільше сприяти підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак, розвитку відповідних територій та міст, поліпшенню соціального захисту населення. Це характерно в сучасних умовах як для всієї України, так і для Волинської області зокрема [8].

Географічне положення Волинської області створює потрібні умови для активної міжнародної співпраці з прикордонними воєводствами Польщі та налагодження добросусідських відносин з іншими країнами близького й далекого зарубіжжя. З ініціативи міської ради обласного центру створено банк даних суб'єктів підприємницької діяльності Луцька, зацікавлених у співпраці з іноземними партнерами. Зусилля спрямовуються на створення сприятливого клімату в місті для розвитку ділових контактів із бізнесменами інших держав та для залучення іноземних інвестицій [49].

Волинська область як регіон має такі привабливі особливості, які сприяють інвестуванню:

зручне географічне розташування;

достатній рівень розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури;

сприятлива структура кваліфікації та низька вартість робочої сили;

надання права користування землею (оренда) [27].

Привабливість Волинської області для потенційних інвесторів зростає з урахуванням її сильних сторін і переваг, до яких належать високий рівень освітньої інфраструктури та якість трудових ресурсів в освіті та рівень кваліфікації, відносно низька вартість робочої сили, розвинена транспортна і прикордонна інфраструктура, різноманітність природних ресурсів Волинської області, сприятлива екологічна ситуація та розгалужена мережа об'єктів історичного значення й культурних пам'яток [5].

Залученню значного обсягу іноземних інвестицій сприяє наявність мережі ринкових інститутів: банків, фінансово-кредитних установ, консалтингових аудиторських і страхових компаній, що дає змогу надати весь спектр якісних інформаційних, консультаційних, правових послуг, потреба в яких може виникнути під час реалізації ділового партнерства [14].

Перспективною для залучення іноземних інвестицій у Волинську область є також розробка найбільшого в Україні родовища міді “Жиричі”, прогнозовані запаси сировини, якого складають 7 млн. т [79].

За останні роки формально можна констатувати певний прогрес у підвищенні інвестиційного рейтингу Волинської області, яка із 24-го місця в 1994 р. перемістилася на 17-те місце в 2004 р., а в 2010 р. - 14-те місце в Україні з розрахунку річного обсягу надходження іноземних інвестицій. До 2003 р. прямі іноземні інвестиції в область надходили майже рівномірно. Найбільший стрибок інвестиційних надходжень, які збільшились більш, ніж у 2 рази, відбувся у 2007 р. Протягом 2006-2008 рр. для Волинської області характерне постійне нарощування прямих іноземних інвестицій, у 2009 р. спостерігалося невелике падіння рівня іноземних інвестицій, але в 2010 р. знову відбувається збільшення іноземних інвестицій на територію Волинської області (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Динаміка надходження прямих іноземних інвестицій в економіку Волинської області (на початок року з початку інвестування)

Для закордонних бізнесменів залишаються привабливими переробна промисловість, машинобудування, деревообробка, будівельна індустрія, а також хімічна галузь та виробництво енергозберігаючих котлів. Ці галузі промисловості є інвестиційно-привабливими у зв’язку з достатньою виробничою та сировинною базою і наявністю кваліфікованих трудових ресурсів. Найбільше цікавить інвесторів обласний центр із його виробничими потужностями (тут розташовані основні підприємства області) - більше 80 % закордонних капіталовкладень. Галузеву структуру інвестиційних ресурсів, що надійшли в економіку області з-за кордону, подано у додатку Е.

Луцьк є лідером за залученням іноземних інвестицій. Це пояснюється тим, що тут найкраще розвинена промисловість та банківська система: має 25 банків і банківських установ. Банк “ПЕКАО” був першим в Україні банком із 100 % іноземною капіталізацією [18].

Дещо вища динаміка інвестиційної діяльності спостерігається в Нововолинську, Луцькому та Ківерцівському районах. Міста Володимир-Волинський та Ковель мають усю необхідну структуру для зацікавлення іноземних інвесторів, однак іноземні інвестиції досить незначні. У територіальному аспекті у 2009 р. найбільш привабливими для іноземних інвесторів були інвестиційні об’єкти міст Луцька (79 % від загального показника) і Нововолинська (11,8 %), а також Луцького (4,8 %), Ківерцівського (0,7 %) та Ратнівського (0,6 %) районів. Малопривабливими для інвестування виявилися ще такі райони області, як Іваничівський, Старовижівський та Локачинський, де обсяги надходжень є мізерними. Це пов’язано з погано розвинутою промисловістю та інфраструктурою даних районів, переважанням сільськогосподарського виробництва, які є непривабливими для іноземних інвесторів.

Починаючи з 1995 р. до 1 листопада 2010 р. залучено прямих іноземних інвестицій на суму 1835,1 млн. дол. США, або 372,2 дол. США на кожного жителя області. Найбільш успішним у роботі щодо залучення іноземного капіталу був 2008 р., коли обсяг зарубіжного інвестування склав 392346,9 тис. дол. США у вигляді прямих іноземних інвестицій, що у 5 разів перевищує прогнозований показник. Основними донорами стали бізнесові кола Польщі, Великобританії та Кіпру.

У 2009 р. іноземні інвестиції в економіку Волині збільшились майже у 8 раз відносно 2001 р. Детальну інформацію по країнах світу, що інвестують економіку області подано у додатку Ж.

Аналіз даних додатку Ж показує, що такі країни, як Велика Британія, Польща, Швейцарія, Канада, Словаччина, Німеччина, Литва та США є найбільшими інвесторами в економіку області. протягом 2001-2009 рр. сума вкладеного капіталу кожною з цих країн становила понад 2 млн. дол. США. Важливими для Волині інвесторами, починаючи з 2006 р., стали Кіпр, Австрія та Британські Віргінські острови. За обсягом вкладених інвестицій у 2007 р. Кіпр ввійшов у трійку найпотужніших інвесторів в економіку області після Великої Британії та Польщі. Досить невеликі суми інвестицій надійшли з Естонії, Китаю, Ізраїлю, Болгарії та Республіки Корея із загальним обсягом менше 100 тис. дол. США.

Географічно валютні та матеріальні цінності, інвестовані у господарський комплекс регіону протягом 2009 р., розподілилися наступним чином: 98,9 % припадає на країни Європейського Союзу, зокрема Великобританію (74,9 %), Польщу (8,9 %), Австрію (6,0 %), Німеччину (4,0 %), Кіпр (2,7 %), Словаччину (1,4 %), Іспанію (0,6 %), Данію (0,2 %), Нідерланди (0,1 %) і Францію (0,1 %), а також на Канаду (1,0 %) та Республіку Білорусь (0,1 %).

Аналіз галузевої структури прямих іноземних інвестицій свідчить, що у 2009 р. 53 % від сукупного обсягу зовнішніх інвестицій було спрямовано на розвиток виробничої сфери, досить велика частка припадає на фінансову діяльність (37,9 %, що значно перевищує показник 2007 р.). Значно менші надходження спрямовані у торгівлю, будівництво, транспорт та зв'язок (рис. 3.5).

Рис. 3.5. Галузева структура прямих іноземних інвестицій в економіку Волинської області станом на 1.07.2010 р.

Потрібно відзначити, що за роки незалежності України на Волині завжди була відчутною присутність польського капіталу. За роки незалежності України присутність польського капіталу на Волині завжди була відчутною. Так, Польща не виходила з п'ятірки найбільших інвесторів [44], а частка Ії капіталовкладень майже незмінна: в 2000 р. вона становила 27,6 %, у 2003 - 23,0 %, а в 2006 р. - 30,9 %, а в 2009 р. польські інвестиції склали 38,8 %.

Польща, крім тісної економічної співпраці із Волинню, виконує ще одну вагому роль для активізації процесу іноземного інвестування. Волинські підприємницькі структури чи не першими в Україні відкрили шлях на Захід, навчившись у своїх польських партнерів вести ділові справи по-європейськи, і саме через Польщу налагодили контакти з бізнесменами Німеччини, Франції та інших країн [33]. Сьогодні на території області зареєстровано понад 200 спільних підприємств за участі ділових кіл з 23 країн Європи, Америки та Азії, з них 54% в якості іноземного партнера передбачають польських бізнесменів.

Наразі важливим завданням є коригування характеру економічних взаємин, тобто зміщення акцентів з суто торговельних відносин до інвестиційної і промислової кооперації. І передумови для цього існують: на сьогодні Польща є основним з джерел іноземних капіталовкладень в економіку області. Із загальної суми іноземних капіталовкладень у 327,6 млн. дол. США, що надійшли в економіку регіону протягом 1993-2010 років (на 01.07.2010), 28,5 % - польського походження (державна реєстрація іноземних інвестицій здійснена згідно Закону України “Про режим іноземного інвестування”).

Польські інвестори вкладали валютні та матеріальні цінності здебільшого у розвиток виробничої сфери, зокрема деревообробної та харчової галузей, банківської справи. Капіталовкладення з Польщі зосереджені також у підприємствах, що займаються торговельно-посередницькою діяльністю та надають різноманітні послуги, зокрема транспортні. Як приклад ефективного співробітництва варто навести діяльність спільного підприємства “БРВ-Україна” (виробництво меблевої фурнітури), ТзОВ “Модерн-Експо” (виробництво та реалізація торгівельного обладнання і устаткування), ТзОВ “Аркус-Ромет” (виробництво велосипедів), ТзОВ “Агрофрукт” (оптова торгівля товарами), функціонування банківської установи “Унікредит Банк ТзОВ (Україна)” [18].

В цьому плані необхідно враховувати, що на всеукраїнському рівні Польща не є вагомим інвестором, а за кількістю капіталовкладень серед країн-інвесторів займає місце в середині другої десятки. Тобто для польських інвесторів - Волинська область на особливому рахунку [49].

Підвищення рейтингу інвестиційної привабливості області свідчить про вдале здійснення заходів протягом кількох минулих років. Слід покращити інвестиційну привабливість віддалених районних центрів, залучати в проведенні та продовженні співпраці з торговельно-економічними місіями у складі посольств України за кордоном та дипломатичних установ, акредитованих на території України в частині обміну та розповсюдження, у тому числі через міжнародні видання, інформації про економічні можливості області, а також бізнес-пропозицій та інвестиційних проектів місцевих і зарубіжних суб'єктів підприємництва; розміщувати матеріали про інвестиційну привабливість Волинської області у міжнародних виданнях; активно співпрацювати області з Державним інформаційно-аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків “Держзовнішінформ”; проводити ділові переговори з потенційними інвесторами Аргентини, Ізраїлю, Німеччини, Литви, Польщі, Чехії, Нідерландів, Фінляндії, Данії, зацікавлених у налагодженні співпраці у сфері деревообробки, машинобудування, електроніки, теплоенергетики, легкої промисловості, агропромислового комплексу та ін.

У 2008-2010 рр. продовжувалася реалізація інвестиційних проектів за участю іноземних інвесторів, а саме в таких сферах, як:

1 випуск середніх, великих, надвеликих автобусів та тролейбусів різних модифікацій на ВАТ “Луцький автомобільний завод” (приватна компанія з обмеженою відповідальністю “SV Motors LTD” (Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії);

2 виробництво бортових кабельних мереж для легкових автомобілів концерну “Даймлер Крайслер АГ” (Німеччина) ТзОВ “Кромберг енд Шуберт Україна”;

3 освоєння випуску виробів із деревини (плит ДСП, МДФ, ОСБ) на фірмі “Кроноспан УА” (м. Нововолинськ);

4 продукування будівельних матеріалів на основі мінеральної вати ТзОВ “Мінмат Ревербері” (м. Луцьк);

5 збільшення статутного фонду УніКредит Банку ТзОВ (банк зі 100-відсотковим іноземним капіталом);

6 збільшення обсягів виробництва продукції ВАТ “Волиньхолдінг” (ТОВ “Нестле Україна”) [24].

У Волинській області визначено пріоритетні напрями залучення інвестицій, а саме:

оновлення і модернізація на базі новітніх технологій підприємств харчової та деревообробної промисловості;

розвиток та технічне переоснащення підприємств машинобудування, деревообробної та лісової промисловості;

розвиток легкої та хімічної промисловості;

розвиток агропромислового комплексу;

охорона навколишнього середовища і розвиток соціальної інфраструктури;

туристично-рекреаційний комплекс [16].

На сучасному етапі перед владою поставлені такі основні пріоритетні інвестиційні проекти:

7 будівництво та введення в експлуатацію шахти № 10 "Нововолинська" з метою збільшення видобутку вугілля у Львівсько-Волинському басейні (проектна потужність 900 тис. т вугілля в рік);

8 організація виробництва автобусів і тролейбусів у м. Луцьку на ДП "Автоскладальний завод № 1" ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс";

9 розвиток інфраструктури області з врахуванням реалізації заходів проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

10 розвиток рекреаційних зон "Пульмо", "Соминець", "Залісся", "Люцимер" Шацького національного природного парку;

11 виготовлення торфомінеральних ґрунтів, створення центру когенерації, виготовлення нових видів альтернативного палива державного підприємства "Волиньторф";

12 будівництво регіонального сміттєпереробного комплексу (с. Брище Луцького району);

13 будівництво нових потужностей з виробництва харчових продуктів ВАТ "Волиньхолдінг" (с. Смолигів Луцького району) [49].

У 2009 р. в області здійснювалися заходи, які сприяли активізації зовнішніх відносин Волинської області, основною метою яких було формування привабливого інвестиційного іміджу регіону та збільшення обсягів іноземних інвестицій, зокрема:

продовжено співпрацю з торговельно-економічними місіями у складі посольств України за кордоном та дипломатичних установ, акредитованих на території України (Австрія, Білорусь, Індія, Лівія, Німеччина, Норвегія, ПАР, Словаччина, Таджикистан, Узбекистан) у частині обміну й розповсюдження інформації про економічні можливості області, а також бізнес-пропозицій та інвестиційних проектів місцевих і зарубіжних суб’єктів підприємництва;

матеріали про інвестиційну привабливість Волинської області розміщено у виданні “Діловий путівник Німеччина - Україна 2009”, що розповсюджується серед потенційних зарубіжних інвесторів, а також надіслано Міністерству закордонних справ України з метою їх популяризації за межами України;

триває співпраця з Державним інформаційно-аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків “Держзовнішінформ”;

Необхідно зауважити, що у порівнянні з надходженнями прямих інвестицій у Волинську область, прямі інвестиції з області є досить незначними. Прямі інвестиції з області в економіку інших країн світу почалися лише у 2006 р., які склали 102,5 тис. дол. США, у 2007 р. - 110,0 тис. дол. США., а станом на 1.10.2010 р. - 106,4 тис. дол. США. Основний потік інвестицій було направлено до Російської Федерації [62].

Таким чином, зважаючи на наявний інвестиційний потенціал, Волинська область загалом є регіоном, привабливим для інвесторів. За останні роки підвищився інвестиційний рейтинг Волинської області - з 24-го місця в 1994 р. вона перемістилась на 14 у 2010 р. Найбільше іноземних інвестицій надходить до обласного центру - 80 % від загальних надходжень. В області накопичений значний досвід роботи як з іноземними інвесторами, так і з різноманітними зарубіжними фондами і програмами міжнародної технічної допомоги. Проте потенціал співпраці, враховуючи велику інвестиційну місткість регіону, використовується не повною мірою, тому місцевій владі необхідно активніше працювати в сфері залучення іноземних інвестицій.

Розділ 4. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічнИХ ЗВ’ЯЗКІВ Волинської області

.1 Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків

Аналізуючи поточний стан міжнародного економічного співробітництва Волині, можна констатувати, що основними чинниками, які стримують розвиток інноваційної діяльності, як необхідної передумови сталого та динамічного розвитку, є: домінування галузей з низьким рівнем обробки сировини, високий ступінь зносу основних фондів, неплатоспроможність споживачів, що мають потребу у високотехнологічній продукції, низький рівень кооперації між підприємствами і науковими організаціями, нестача кваліфікованого персоналу у сфері інновацій, недостатність інформації про новітні технології, нерозвиненість інноваційної інфраструктури.

На сучасному етапі можна виділити декілька найбільш характерних регіональних проблем, вирішення яких вимагає цілеспрямованих дій регіональних та місцевих органів влади. Це стосується нестабільності функціонування підприємств сфери матеріального виробництва, значно загострилася проблема ефективності зайнятості трудових ресурсів, спостерігається нестача коштів у місцевих бюджетах для вирішення територіальних соціально-економічних завдань, нестабільною є робота комунального господарства, міського транспорту і зв’язку. Крім того, з точки зору раціонального використання економічного потенціалу, Волинська область є сировинним додатком країни. На жаль, вона недостатньо використовує своє місцерозташування, тобто потенціал прикордонної області.

Для наявної зовнішньоекономічної ситуації в господарському комплексі Волинської області характерні деякі негативні риси, зумовлені недосконалістю існуючої системи ринкових відносин. Рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області значно нижчий, ніж в середньому в державі, що зумовлено передусім низькою часткою експорту у валовому суспільному продукті. Негативним є те, що Волинська область має від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами, яке в останні два роки значно зросло. Помітна орієнтація у зовнішній торгівлі на Росію, яка “відтягує” майже половину експорту і дає понад 10 % імпортних товарів. Волинський зовнішній ринок, таким чином, контролюється органами державного регулювання зовнішньоекономічної політики могутнього сусіда. За несприятливих умов зовнішньої торгівлі з Росією експортна діяльність більшості підприємств і організацій області зазнаватиме труднощів. Це стосується, передусім, найбільших промислових підприємств, які вже до цього часу втратили більшість виробничих зв’язків із партнерами з ближнього зарубіжжя.

Характерною рисою є також те, що значна частка експортованих товарів попередньо надходить з інших областей України або з-за кордону. За останні роки така реекспортна тенденція посилилася, причому вивозяться часто дефіцитні на внутрішньому ринку товари (агрохімічні засоби, запчастини до сільгоспмашин, сировина для легкої промисловості).

Не зважаючи на значну вартість основних фондів промислових підприємств машинобудування, легкої промисловості та їх орієнтацію на вивезення продукції за межі області, частка цих галузей в експорті області дуже незначна. Натомість майже 70 % експорту - це сільськогосподарська сировина і продукція харчової промисловості. Сільське господарство, не виділяючись інтенсивністю, дає сировину для виробництва майже половини експортної продукції області. При великій кількості малих і спільних підприємств, які функціонують на території Волині, їх відносна вага в експортній діяльності надто мала (відповідно 12 % і 2 %) [20].

Практично вся зовнішньоекономічна діяльність області зосереджена в Луцьку, Ковелі й Нововолинську, які разом дають понад 85 % усього зовнішньоторговельного обороту. Мало зв’язаними із зовнішнім ринком, незважаючи на вигідне географічне положення, є господарства Шацького, Старовижівського, Турійського, Локачинського, Рожищенського, Маневицького, Камінь-Каширського і Любешівського районів. Очевидно, що провідну роль у процесах ринкової інтеграції відіграють концентрація населення, а отже, споживання і виробництво, а також фактор транспортно-географічного положення. Тобто ринкова інтеграція найменшою мірою детермінується природно-географічними умовами території, залежить від суспільно-територіальних процесів і явищ.

Слід зазначити, що потенційні можливості розвитку транскордонного співробітництва між Волинню та сусідніми прикордонними територіями ще повністю не використані. На цей час транскордонне співробітництво Волинської області в основному обмежується прикордонною торгівлею, туристичними поїздками й контактами представників влади різних рівнів. Нестача великих спільних ініціатив у сфері господарства та розвитку інфраструктури свідчить про те, що транскордонне співробітництво перебуває на початковій стадії розвитку.

Основними чинниками, які утруднюють ефективну діяльність єврорегіону є:

різниця повноважень і компетенції органів місцевого самоврядування в галузі транскордонного співробітництва;

недостатність правових врегулювань у деяких галузях транскордонної співпраці;

відмінності в митному законодавстві сусідніх держав;

мала кількість державних кордонних переходів та їх слабке технічне забезпечення;

недостатній рівень знань та вмінь в сфері складання проектів та клопотання засобів фінансування з Європейського Союзу [16].

Отже, основними проблемами розвитку зовнішньоекономічної діяльності Волинської області є: від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі; надмірно велика частка в експорті сировинних товарів і продуктів первинної переробки при низькій частці наукоємної продукції; надмірна територіальна концентрація зовнішньоекономічної діяльності в декількох найбільших поселеннях при дуже низькій зовнішньоекономічній активності решти території; однобока орієнтація у зовнішній торгівлі на Росію; недостатній рівень розвитку транскордонного співробітництва в рамках єврорегіону “Буг”.

.2 Перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності

У 2009-2015 рр. розвиток зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області планується орієнтувати на:

поглиблення різносторонніх відносин із Люблінським воєводством Польщі і Брестською областю Білорусі в рамках єврорегіону “Буг”;

налагодження тривалих й ефективних зв’язків із державами-членами Європейського Союзу, що чітко відповідає загальнодержавному євроінтеграційному курсу [15].

В рамках транскордонного співробітництва українські, польські та білоруські прикордонні території можуть отримувати фінансування на реалізацію проектів через новий Європейський Інструмент Сусідства та Партнерства (ЄІСП). Цей інструмент розроблено з метою спрощення процесу отримання фінансової підтримки від ЄС, він замінить такі інструменти фінансування, як TACІS та інші й покликаний сприяти покращенню співробітництва між Європейським Союзом та державами-партнерами, які не є членами ЄС, шляхом забезпечення інтегрованого та зрівноваженого регіонального розвитку.

В рамках ЄІСП реалізується 15 програм прикордонного співробітництва, у тому числі Програма прикордонного співробітництва “Польща-Білорусь-Україна”, фінансування якої складає 186,2 млн. євро [22].

Ціль Програми прикордонного співробітництва “Польща-Білорусь-Україна” - соціально-економічний розвиток прикордонних територій та їх інтеграція.

Про результативність реалізації запропонованої програми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Волині свідчитимуть якісні та кількісні параметри, а саме: постійне зростання експортно-імпортних операцій із зарубіжними партнерами; стабільне збільшення в економіку області іноземного капіталу; підвищення рівня технічної інфраструктури кордонних переходів і під’їзних доріг до кордонних пунктів пропуску; реалізація з кожним роком більшої кількості заходів і проектів транскордонного та міжрегіонального характеру у різних сферах суспільного життя; підвищення рівня життя місцевого населення та якості довкілля; збільшення кількості кваліфікованих спеціалістів із розробки і подальшого просування у структурах ЄС проектів, реалізація яких передбачає залучення інституції-донора з країн ЄС.

На нинішньому етапі пріоритетними напрямами розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області визначено наступні:

) підготовка проектів угод, договорів, меморандумів, протоколів і комюніке з питань зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності;

) проведення зустрічей делегацій, груп та окремих представників іноземних держав із посадовими особами області; підготовка урядових делегацій і робочих груп для участі у переговорах, конференціях, консультаціях, сесіях, візитах та інших заходах двостороннього і багатостороннього міжнародного співробітництва;

) розвиток міжнародного співробітництва у галузях економіки, торгівлі, екологічної безпеки, охорони здоров’я, науки, освіти, культури, туризму, фізкультури і спорту, інших сферах суспільного життя;

) ефективне здійснення на регіональному рівні зовнішньополітичного курсу інтеграції України до Європейського Союзу (планування процесу європейської інтеграції, залучення міжнародного досвіду процесів європейської інтеграції, участь у межах компетенції в інформаційній підтримці та інституційному забезпеченні процесів європейської інтеграції);

) реалізація заходів, спрямованих на розвиток транскордонного і міжрегіонального співробітництва, беручи до уваги прикордонний статус Волинської області, а також її членство в українсько-польсько-білоруському транскордонному об’єднанні “Єврорегіон “Буг”;

) залучення міжнародної технічної допомоги в область; координація та сприяння в діяльності програм міжнародної технічної допомоги, що реалізуються на Волині, в тому числі впровадження Програми Сусідства “Польща-Білорусь-Україна”;

) підтримка контактів з фондами та міжнародними донорськими організаціями, отримання інформації щодо можливостей реалізації програм у рамках міжнародної технічної допомоги для органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, неурядових інституцій та неприбуткових професійних організацій області;

) створення оптимальних умов для збільшення обсягів іноземного капіталу, залученого в господарський комплекс регіону [44; 47].

Слід покращити інвестиційну привабливість віддалених районних центрів, залучати в проведенні та продовженні співпраці з торговельно-економічними місіями у складі посольств України за кордоном та дипломатичних установ, акредитованих на території України в частині обміну та розповсюдження, у тому числі через міжнародні видання, інформації про економічні можливості області, а також бізнес-пропозицій та інвестиційних проектів місцевих і зарубіжних суб'єктів підприємництва; розміщувати матеріали про інвестиційну привабливість Волинської області у міжнародних виданнях; активно співпрацювати області з Державним інформаційно-аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків “Держзовнішінформ”; проводити ділові переговори з потенційними інвесторами Аргентини, Ізраїлю, Німеччини, Литви, Польщі, Чехії, Нідерландів, Фінляндії, Данії, зацікавлених у налагодженні співпраці у сфері деревообробки, машинобудування, електроніки, теплоенергетики, легкої промисловості, агропромислового комплексу та ін. [14].

У Волинській області визначено пріоритетні напрями залучення інвестицій, а саме:

оновлення і модернізація на базі новітніх технологій підприємств харчової та деревообробної промисловості;

розвиток та технічне переоснащення підприємств машинобудування, деревообробної та лісової промисловості;

розвиток легкої та хімічної промисловості;

розвиток агропромислового комплексу;

охорона навколишнього середовища і розвиток соціальної інфраструктури;

туристсько-рекреаційний комплекс [47].

Відповідно до характеру проблем, доцільним є проведення гнучкої регіональної політики у напрямі підвищення зовнішньої активності на рівні низових адміністративно-територіальних одиниць, розвитку малого бізнесу та створення спільних підприємств з іноземним капіталом. Це сприятиме повнішому використанню можливостей для експортного виробництва на всій території області. У такому аспекті необхідна також переорієнтація товарного виробництва підприємствами деяких галузей та освоєння випуску нових видів продукції з використанням місцевої сировини.

З метою вдосконалення територіальної організації зовнішньоекономічної діяльності Волинської області необхідно поглибити товарну диверсифікацію зовнішньої торгівлі зі збільшенням частки машин, обладнання, продукції хімічної промисловості в експорті при одночасному розширенні спектру супутніх сервісних послуг; активізувати співпрацю у сфері інвестиційної діяльності, вдосконалити просторові пропорції розвитку зовнішньоекономічної діяльності; активізувати зовнішньоекономічну діяльність адміністративних районів й інших населених пунктів, розширювати географічну структуру зовнішніх зв’язків при одночасному зменшенні ролі Росії на користь партнерів із Польщі, Білорусі, країн Центрально-Східної Європи, таким чином, із входженням центральноєвропейських і прибалтійських держав до Європейського Союзу, волинські підприємства отримають кращі можливості для виходу на загальноєвропейський ринок; розширити спектр і підвищити якість експортованих послуг з огляду на безпосередній кордон з Європейським Союзом, вдосконалити обслуговуючу сферу (розширити мережу готелів, лікувальних закладів, пунктів харчування і сервісних закладів), зміниться і транспортна інфраструктура в напрямі розширення мережі шляхів сполучення, заправних станцій, автостоянок тощо.

Отже, Волинська область має сприятливі можливості для подальшого розвитку всіх видів зовнішньоекономічних зв’язків, використовуючи своє прикордонне положення у зоні контактної взаємодії на стику України, Польщі та Білорусі в рамках єврорегіону “Буг”.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дають підстави зробити такі висновки:

. Зовнішні зв’язки - це взаємообмін з країнами світу чи окремими регіонами товарами, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також міжнародний рух населення, розширення особистих контактів громадян і співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання проблем людства. Встановлення і розвиток зовнішніх зв’язків між окремими регіонами світу є головною метою зовнішньої політики будь-якої країни і необхідною умовою процесів глобалізації і регіоналізації й спільного вирішення багатьох проблем.

. Найважливішими факторами формування зовнішніх відносин Волинської області є: історичні передумови розвитку міжнародного співробітництва, геополітичне положення території та нормативно-правове забезпечення взаємозв’язків області, а також соціально-економічні фактори, які найбільшою мірою визначають господарський та суспільний розвиток регіону та його зовнішньополітичну і зовнішньоекономічну активність.

3. тісні зв’язки Волині з польськими, білоруськими, російськими та литовськими землями існували і в епоху Київської Русі, і в Литовський період історії. Тривале співіснування та схожа історична доля цих народів, схожість мови, звичаїв, проблеми релігії визначили певні особливості у зовнішніх відносинах і в сучасних умовах незалежних, сусідніх держав.

. Волинська область володіє значним геополітичним потенціалом, який дає реальну підставу очікувати подальшого розширення міжнародних контактів області на довготривалій, стабільній і взаємовигідній основі. Волинь повинна стати важливим геополітичним вузлом, через який будуть здійснюватися зв’язки багатьох країн Західної, Північної, Східної Європи, що насамперед буде впливати на інтеграційні процеси, до яких включена Україна. Геополітичне положення області та напрацьовані протягом тривалого часу економічні зв’язки через транскордонне співробітництво, зокрема у створенні і формуванні єврорегіону “Буг”, розкривають широкі можливості для зовнішніх зв’язків у різноманітних сферах суспільного життя, розробки конкретних методів міжрегіонального співробітництва для подальшої інтеграції України та волинської області до європейського господарського простору.

. Зовнішні зв’язки Волинської області базуються на досить розвинутій нормативно-правовій базі у формі двосторонніх угод про співпрацю між місцевими органами самоврядної і виконавчої влади Волині з адміністративно-територіальними одиницями зарубіжних країн. Діюча нормативно-правова база зовнішньої діяльності Волині дає основу для розвитку пріоритетним сферам співпраці, зокрема, в економічній, торговельній, науково-технічній і культурній сферах, розбудові кордонів і облаштуванні прикордонної інфраструктури, реконструкції існуючих та будівництві нових автомобільних магістралей, зміцнення бізнесових зв’язків, розширенні контактів між неурядовими і громадськими організаціями.

6. розвиток зовнішньоторговельних зв’язків Волинської області є досить перспективним у зв’язку з вигідним її економіко-географічним положенням та налагодженими партнерськими відносинами з країнами ЄС та СНД. В області характерний динамізм та переважання імпорту над експортом. У товарній структурі зовнішньої торгівлі Волині виділяється, перш за все, сировинно-продовольча спрямованість експорту і порівняно висока частка деревини і сировини. Негативним є для розвитку зовнішньоторговельної діяльності переважної кількості підприємств, те, що зарубіжні партнери не є постійними. Зовнішньоторговельні зв’язки здійснюються периферійно, з переважанням частки великих міст області.

. Волинська область загалом є регіоном привабливим для інвесторів. За останні роки підвищився інвестиційний рейтинг Волинської області - з 24-го місця в 1994 р. на шосте у 2009 р. Найбільше іноземних інвестицій надходить до обласного центру - 80 % від загальних надходжень. В області накопичений значний досвід роботи як з іноземними інвесторами, так і з різноманітними зарубіжними фондами і програмами міжнародної технічної допомоги. Провідними галузями в залученні іноземних інвестицій залишаються машинобудівна, деревообробна та будівельна. Проте потенціал співпраці, враховуючи велику інвестиційну місткість регіону, використовується не повною мірою, тому місцевій владі необхідно активніше працювати в сфері залучення іноземних інвестицій.

. Основними проблемами розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області є: від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі; надмірно велика частка в експорті сировинних товарів і продуктів первинної переробки при низькій частці наукоємної продукції; надмірна територіальна концентрація зовнішньоекономічної діяльності в декількох найбільших поселеннях при дуже низькій зовнішньоекономічній активності решти території; недостатній рівень розвитку транскордонного співробітництва в рамках єврорегіону “Буг”.

. З метою поглиблення зовнішньоекономічних зв’язків Волинської області необхідно поглибити товарну диверсифікацію зовнішньої торгівлі зі збільшенням частки машин, обладнання, продукції хімічної промисловості в експорті при одночасному розширенні спектру супутніх сервісних послуг; активізувати співпрацю у сфері інвестиційної діяльності; активізувати зовнішньоекономічну діяльність адміністративних районів й інших населених пунктів; розширювати географічну структуру зовнішньоекономічних зв’язків при одночасному зменшенні ролі Росії на користь партнерів із Європейського Союзу, оскільки волинські підприємства отримають кращі можливості для виходу на загальноєвропейський ринок; розширити спектр і підвищити якість експортованих послуг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения / Е. Ф. Авдокушкин. - М.: Юристь, 1999. - 366 с.

2.       Акопова Е. С. Мировая экономика и международные отношения / Е. С. Акопов, О. Н. Воронкова, Н. Н. Гаврилко - Ростов-на-Дону: “Феникс”, 2000. - 416 с.

3.       Алісова О. Сучасні тенденції розвитку співпраці Волинської області та Білорусі в рамках Єврорегіону “Буг” / О. Алісова // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів, “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (16-17 квітня 2008 року): У 2-х т.- Луцьк: травня РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008.- Т. 2.- С. 11-12.

.        Андросюк Н. Роль нормативної бази в організації міжрегіонального співробітництва Волині із зарубіжними територіями / Н. Андросюк // Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, 12-13 жовтня 2006 р. / За ред. В. Й. Лажніка і С. В. Федонюка.- Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006.- С. 18-19.

.        Байцим В. Ф. Волинь: інвестиційні пропозиції: Презентаційний довідник / В. Ф. Байцим, Л. Ю. Івевакова.- Луцьк, 2005.- С. 9-10.

.        Блінова В. Кроки назустріч один одному / В. Блінова // Волин. газета.- 2006.- 1 черв.- С. 1-2.

.        Бобрович І. П. Міжнародні транспортні коридори як інтегратори транскордонного співробітництва в Єврорегіоні “Буг”/ І. П. Бобрович // Науковий вісник ВДУ.- 2001.- №1.- С. 61-63.

.        Бойко В. Передумови залучення іноземних інвестицій у Волинській області / В. Бойко // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів, “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (16-17 квітня 2008 року): У 2-х т.- Луцьк: травня РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008.- Т. 2.- С. 23-25.

.        Бровкова Е. Г. Внешнеэкономическая деятельность / Е. Г Бровкова., Н. П. Продиус. - К.: Сирин, 2000. - 194 с.

.        Вавринюк А. А. Сучасна діяльність польської частини єврорегіону “Буг” (суспільно-географічний аналіз): [монографія] / А. А. Вавринюк.- Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008.- 260 с.

11.   Введение в теорию международных отношений и анализ внешней политики : [учеб. Пособие] / Н. А. Ломагин и др. - С.Пб.: “Издательский дом “Сентябрь”, 2001. - 166 с.

12.   Волинь - 2006: Статистичний щорічник Волинської області за 2006 рік.- Луцьк, 2006.- 551 с.

13.     Голіков А. П. Вступ до економічної та соціальної географії / А. П. Голіков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. - К.: Либідь, 1997. - 320 с.

.        Горайчук О. Використання інвестиційних можливостей Волинською областю / О. Горайчук // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференціїаспірантів і студентів, “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (16-17 квітня 2008 року): У 2-х т.- Луцьк: травня РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008.- Т. 2.- С. 20-22.

.        Горун Д. Ю. Регіональне співробітництво в країнах Центрально-Східної Європи / Д. Ю. Горун // Нова політика. - 2001. - № 10. - С. 10-14.

.        Гром В. Волинь: інвестиційні пропозиції / В. Гром, Л. Івевакова; за ред. В. Бондаря. - Луцьк: Ініціал, 2006.- с. 20-21.

.        Гусєва О. М. Стан зовнішньоторговельних зв’язків Волинської області з країнами Європейського Союзу / О. М. Гусєва // Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, 12-13 жовтня 2006 р. / За ред. В. Й. Лажніка і С. В. Федонюка.- Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006.- С. 144-147..

.        Дробко Т. С. Пріоритетні напрями інвестиційного забезпечення розвитку прикордонного регіону / Т. С. Дробко, І. С. Скороход // Європейська та євроатлантична інтеграція і транскордонне співробітництво: Тези доп., V Міжнар. наук-практ. конф. студ., асп. і молодих науковців, Луцьк, 15-16 трав. 2008 р.: В 2-х т. / за ред. В. Й. Лажніка і С. В. Федонюка.- Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. націон.ун-ту ім. Лесі Українки, 2008.- Т. 2.- С. 127-130.

19.   Єврорегіон Буг: Волинська область / за ред. Б. П. Клімчука, П. В. Луцишина, В. Й. Лажніка. - Луцьк: Ред.-вид. відд. ВДУ, 1997. - 448 с.

20.     Завалюк К. Торгівля промисловими товарами між Україною та Білорусією у другій половині ХІХ ст. / К. Завалюк // Український історичний журнал. - 1998. - № 4. - С. 43-53

21.   Запухляк Н. І. Міграційний чинник розвитку регіональних ринків праці в умовах євроінтеграційних процесів / Н. І. Запухляк // Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, 12-13 жовтня 2006 р. / за ред. В. Й. Лажніка і С. В. Федонюка.- Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006.- С. 183-185.

22.     Зуй І. Волинь у системі транскордонних зв’язків / І. Зуй // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів, “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (16-17 квітня 2008 року): У 2-х т.- Луцьк: травня РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008.- Т. 2.- С. 81-85.

.        Зуй І. М. Соціально-економічний розвиток прикордонних західних областей Ураїни і східних воєводств Польщі як фактор розвитку транскордонного співробітництва / І. М. Зуй // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: Тези доп. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф, студ., аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 18-19 трав. 2006 р.: У 2-х т. / Уклад. В. Й. Лажнік, С. В. Федонюк.- Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006.- Т. 2.- С. 317-321.

24.     Інвестування [Електронний ресурс]. - Режим доступу : // <#"580214.files/image009.gif">

Експорт та імпорт товарів міст і районів Волинської області у 2009 р.

Додаток Б

Експорт окремих видів товарів з Волинської області у 2000-2008 рр., тис. т*

* Складено за: [61].

Додаток В

Імпорт окремих видів товарів у Волинську область за 2000-2008 рр., тис. т*

* Складено за: [61].

Додаток Д

Динаміка експорту-імпорту послуг у містах і районах Волинської області у 2000-2008 рр. (тис. дол. США)*

Експорт

Імпорт

*Складено за: [61;74].

Додаток Е

Прямі іноземні інвестиції у Волинську область у 2009 р. за видами економічної діяльності*

Додаток Ж

Прямі іноземні інвестиції з країн світу в економіку Волинської області (на початок року з початку інвестування; тис. дол. США) *

* Складено за: [61; 74].