Роль інформаційно-аналітичної діяльності у прийнятті управлінського рішення

Національна академія державного управління

при Президентові України

Одеський регіональний інститут державного управління

Творча робота

Роль інформаційно-аналітичної діяльності у прийнятті управлінського рішення

Одеса 2014

Зміст

Вступ

. Поняття аналітичної інформації

. Основні джерела інформації

. Інформаційно-аналітична система прийняття рішень

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень органами державної влади ґрунтується на аналізі предметних сфер управлінської діяльності та виділенні пріоритетних програмно-цільових установок, завдяки яким забезпечується: створення оптимальних умов для ефективного функціонування держави в цілому; поліпшення основних економічних показників, збільшення зайнятості населення; залучення зовнішніх інвестицій, підтримка найбільш значущих інноваційних проектів; планування і збільшення податкових надходжень, стабілізація фінансово-бюджетної сфери, ефективне управління і контроль фінансових потоків; розвиток інфраструктури та ефективне управління системами соціального забезпечення, охорони здоров’я, освіти, житлово-комунального господарства тощо.

Інформація - це відомості про факти (події, особи, організації), які є основою для прийняття рішень щодо проведення адміністративно-організаційних, політичних та інших заходів, а також для підготовки різноманітних пропозицій і рекомендацій стратегічного та тактичного характеру.

Показово, що факт як такий практично не містить майже ніякої інформації, якщо його не розглядати разом з іншими фактами. Тільки об’єднавши різноманітні факти та виокремивши серед них найбільш відповідні проблемі, яка розглядається, можна отримати чітку картину того, що відбулося.

1. Поняття аналітичної інформації

Що стосується конкретно аналітичної інформації, то вона представляє собою відомості, отримані з перевірених, співвіднесених фактів, які викладені таким чином, щоб відповідати вирішенню конкретного завдання. Аналітична інформація поділяється на первинну та на вивідну (вторинну).

Під первинною аналітичною інформацією маються на увазі відомості про окремі події, кількість та якість певних предметів, дії політичних акторів тощо. Вивідна аналітична інформація представляє собою результат аналізу та узагальнення первинних аналітичних даних. Вона дозволяє приймати зважене рішення суб’єкту будь-якої діяльності, орієнтуватися у конкретних моментах ситуації та прогнозувати подальший розвиток подій.

Інформація поділяється на відкриту та закриту. Відкрита інформація як правило отримана з джерел, доступ до яких для більшості громадян не обмежений законодавчими або іншими нормами. Зокрема, це можуть бути друковані та електронні ЗМІ, телебачення, радіо і т.п. Крім того, до відкритої первинної інформації відноситься інформація, що не призначена для широкого розповсюдження ("сіра література" - матеріали різноманітних конференцій, довідники, переліки адрес підприємств, торгові огляди).

Разом з тим, вкрай важливо відрізняти відкриту інформацію від інформації, яка носить суспільний характер (тобто є надбанням суспільства) і доступ до якої мають всі, та від інформації, що носить приватний характер. Суспільна інформація не завжди є обов’язково опублікованою (так, ряд документів адміністративного характеру (охорона здоров’я, податки) є доступними для громадян, проте публікація їх заборонена на законодавчому рівні).

Крім того, до відкритої інформації відноситься інформація, яка має таємний характер. Зокрема, мова йде про посилання представників ЗМІ на джерела, що мають доступ до інформації з обмеженим доступом (наприклад, "за повідомленням джерела з Секретаріату Президента", окремого міністерства і т.п.).

Закрита інформація представляє собою відомості, отримані за допомогою конфіденційних оцінок, особистісних знайомств тощо.

В цілому для політичної аналітики інформаційну цінність становлять документи практично будь-якого типу. Критеріями відбору інформації є інформаційна цінність документів та їх доступність. Інформаційна цінність документу визначається рівнем впливу, який інформація, що в ньому міститься, може здійснити на прийняття відповідного рішення. Доступність документа визначається як правило тривалістю часу, затраченого на його пошук та аналіз. Так, документи на паперових носіях поки що є найбільш доступними, проте за своєю інформаційною цінністю вони поступаються документам в електронній формі або телебаченню і радіо.

Збір даних з основних джерел інформації умовно можна поділити на дві категорії:

) дослідження текстової інформації документів;

) спілкування з ключовими дієвими особами, виявлення їх інтересів, дослідження іншої вербальної інформації, що відноситься до ключових осіб.

Спілкування з людьми та збір початкового масиву даних становлять собою польовий тип дослідження. Ці завдання часто взаємозалежні, оскільки важко одержати необхідні дані інакше як через спілкування з людьми, а також оцінити їхню достовірність надійність, і репрезентативність інакше як шляхом контактування з тими, хто є наближеним до джерел інформації. У більшості випадків має сенс ознайомитися в першу чергу зі спеціалізованою літературою. Початком пошуку літератури може бути предметна область проблеми.

. Основні джерела інформації

Ефективним джерелом отримання аналітичної інформації є телебачення. В основному це пов’язано з тим, що, на відміну від інших джерел, телебачення дозволяє наочно спостерігати за тими чи іншими подіями. Особливо актуальними для отримання інформації є відеосюжети, присвячені:

виступам державних та політичних діячів;

журналістським оглядам з місця подій (на політичну та соціально-економічну тематику);

різноманітні ток-шоу на політичну та соціально-економічну тематику;

коментарі експертів, політологів тощо (найбільш цікавими є комплексні коментарі, що надаються одразу кількома експертами в одній студії).

Разом з тим, слід враховувати той факт, що відеосюжети часто використовуються для дезінформації населення, особливо на каналах, які контролюються окремими фінансово-політичними групами. Найбільш яскраво це було продемонстровано в Україні під час президентської кампанії 2004 року.

Найбільш дешевим та поширеним засобом масової інформації є радіостанції. На відміну від інших ЗМІ вони мають ряд переваг. По-перше, це оперативність, адже на відміну від телебачення немає потреби готувати та монтувати відеосюжети. По-друге, радіостанції не потребують часу на пересилку великих масивів інформації, тому є мобільними. Таким чином, радіостанції фактично висвітлюють події в режимі реального часу.

Разом з тим, радіостанції як правило є найбільш упередженим джерелом інформації (передусім через те, що більш-менш впливова політична сила або фінансово-політична група здатна якщо не придбати радіостанцію для своїх цілей то, принаймні, впливати на її редакційну політику), тому всі відомості необхідно ретельно перевіряти.

Друковані ЗМІ (газети та журнали) також можуть ефективно використовуватись для отримання аналітичної інформації. Робота з пресою підкаже, до кого варто звернутися за інформацією. Також надзвичайно корисним можуть бути довідники державних та недержавних організаціях, офіційних особах які репрезентують групові інтереси.

Проте слід враховувати, що основними недоліками ЗМІ є неоперативність та залежність від політичних уподобань власників.

Разом з тим, завдяки великій кількості газет та журналів будь-яку подію можна відстежити практично в усіх аспектах та з різних ідеологічно-ціннісних позицій. Особливу увагу при цьому слід приділяти найвідомішим національним виданням, які переважно віддзеркалюють точку зору відомих політиків, державних діячів, експертів, політологів. На основі національних видань можна проводити моніторинг політичної, економічної, соціальної ситуації в державі в цілому.

Розпочинати роботу з аналізу інформації про політичну ситуацію, користуючись газетами, потрібно з урахування структури періодичних видань. Передусім необхідно встановити найбільш авторитетні видання, що відрізняються від інших високою кваліфікацією журналістських кадрів і відповідною аргументацією висновків та узагальнень статей, що публікуються. Крім того, важливо визначити ідеологічну направленість видань. Традиційним є поділ на "ліві", "праві" та "центристські", хоча не виключно їх часткове розпорошення на "лівоцентристські" тощо.

З друкованих матеріалів крім преси також активно у роботі політичного аналітика рекомендовано використовувати:

різноманітні законодавчі документи;

акти органів влади;

доповіді, звіти державних установ, громадських організацій та аналітичних центрів, політичних партій;

статистичні матеріали.

Серед різноманітних джерел інформації найбільшу цінність для політичного аналітика на даному етапі має Інтернет, що забезпечує можливість швидкого та відносно легкого (передусім за рахунок наявності різноманітних пошукових систем) доступу до великих масивів документів з різних джерел.

В інформаційному плані Інтернет - це джерело інформації практично будь-якого тематичного спрямування. На сучасному етапі глобальний ресурс Інтернет може використовуватись для отримання відкритої документальної інформації політичного, економічного та військово-стратегічного характеру.

Фактаж матеріалів, на які спираються аналітичні матеріали, перевіряється через сайти новин, що постійно оновлюються та розміщують новини з багатьох великих інформаційних агентств, і переважно всі мають електронні архіви за останні кілька місяців. Крім того, динаміка та основні тенденції розвитку ситуації, що досліджується, може відслідковуватися за матеріалами одразу декількох галузевих сайтів.

Другим джерелом аналітичної інформації в Інтернеті можна вважати аналітичні сайти, що належать державним та міжнародним установам. Важливим джерелом інформації є персональні сайти політичних діячів. Вони містять майже повний архів виступів, промов, що дозволяє зробити психологічний профіль цих діячів, а також скласти уяву про їх політичні погляди та переваги.

Крім того, існують аналітичні сайти недержавних дослідницьких установ. Вони містять найбільш повні публікації щодо політичних процесів в Європі або окремих країнах та прогнози розвитку політичної ситуації в регіоні.

Основним недоліком Інтернет сайтів, незважаючи іноді на дуже цінну інформацію, є їх необ’єктивність та залежність від політичних уподобань своїх власників. При цьому потрібно враховувати, що значна частина сайтів безпосередньо створюються під конкретні політичні проекти або вибори - чи то парламентські, чи то президентські.

Під час збору та обробки інформації необхідно враховувати, що достатньо часто у ЗМІ активно просувається дезінформація - публікація та популяризація спеціально розроблених зацікавленими особами неправдивих даних та документів під виглядом справжніх. Головна мета дезінформації - введення певних політичних сил, окремих політиків тощо в оману з приводу реального положення справ, спонукання їх до необдуманих або від початку невірних кроків (на основі неправдивої інформації).

Для виявлення дезінформації та джерел її походження необхідно:

проводити регулярний моніторинг якомога більшої кількості джерел інформації, співставляючи при цьому отримані дані;

розрізняти факти та думки;

враховувати, чи здатний інформатор за своїм статусом мати доступ до оприлюднених фактів;

враховувати суб'єктивні характеристики джерела;

пам'ятати, що особливо легко сприймається та дезінформація, яку ви припускаєте або бажаєте почути.

аналізувати ситуацію на предмет виявлення зацікавлених у поширенні дезінформації сторін.

Отримані з різних джерел інформації дані можуть стати корисними лише після того, як будуть піддані необхідному аналізу та максимально точному тлумаченню. Показово, що підґрунтя багатьох політичних невдач як правило полягає не в ігноруванні тієї чи іншої інформації, а в її помилковому аналізі.

Інформація, якою користується політичний аналітик під час своєї роботи повинна бути якісною. Якість інформації - це ступінь розвиненості характеристик інформації, що визначає її практичну придатність для дослідження. Якість інформації залежить від наступних характеристик:

вірогідність;

надійність;

відносність;

своєчасність;

повнота;

важливість.

Будь-яка інформація, отримана з зовнішніх джерел (по відношенню до аналітика) характеризується певним ступенем вірогідності, зокрема, що залежить від ступеня надійності джерела й того, звідки вона отримана. Рівень надійності інформаційного джерела прийнято поділяти на п’ять груп:

а) абсолютно надійний і компетентний;

б) звичайно надійний;

в) не надто надійний;

д) невизначений.

Переробка інформації після попереднього збирання фактів та конкретної постановки проблеми передбачає:

систематизацію фактів, які сортують по ступені їхні відношення до того або іншого питання;

виявлення ключових моментів;

побудова припущень, що пояснюють основні факти;

одержання, при необхідності, додаткових даних;

оформлення висновків і їхня перевірка на відповідність іншим фактам.

. Інформаційно-аналітична система прийняття рішень

Орієнтовна функціональна структура інформаційно-аналітичної системи може включати: підсистему збору, попередньої обробки та зберігання інформації; підсистему аналізу інформації та прогнозування; підсистему формування інформаційно-аналітичних матеріалів; підсистему подання інформації (рис. 1).

Рис. 1. Функціональна структура інформаційно-аналітичної системи прийняття управлінських рішень

аналітичний інформація управлінський рішення

Запропонована інформаційно-аналітична система має спиратися на існуючу соціально-економічну інфраструктуру; враховувати масштабність і зміст розв’язуваних задач на відповідному рівні ієрархії управлінської системи. Враховуючи останнє, така система може доповнюватися іншими підсистемами, або навпаки, кількість підсистем може скорочуватися за рахунок поглинання функціоналу одних підсистем функціоналом інших.

У державно-інформаційному просторі виділяються такі джерела, що об’єктивно породжують управлінську інформацію:

законодавчі й інші акти, що дають право державним органам і державним службовцям на прийняття певних управлінських рішень або здійснення управлінських дій (рішення та дії з виконання законів й інших нормативних актів);

звернення громадян у державні органи щодо реалізації своїх законних інтересів і суб’єктивних прав (обслуговування і захист прав і свобод громадян);

обов’язкові розпорядження, вказівки (директиви), передані по управлінській вертикалі від вищестоящих державних органів до нижчестоящих, які належить виконувати та які забезпечують цілісність системи державного управління;

факти, відносини, що виявляються в процесах контролю (зворотний зв’язок), що відображають стан керованих об’єктів, а також рівень функціонування суб’єкта управління;

кризові (екстремальні) й інші складні ситуації, що потребують оперативного й активного втручання державних органів і посадових осіб (управлінська інформація про стани суспільних процесів).

Існування кризових джерел визначає вироблення апріорно необхідних процедур (алгоритмів) управлінських дій. Незважаючи на унікальність кризових ситуацій, повинні бути продумані й відпрацьовані моделі швидкого реагування конкретних державних структур і посадових осіб [2, с. 53]. На основі конкретних, локальних класифікацій інформації в структурних підрозділах органів управління можливе її впорядкування на рівні всієї управлінської системи.

Є різні підходи: з точки зору диференціації офіційної та неофіційної управлінської інформації в структурах державного апарату; з позицій аналізу загальних і функціональних показників; на базі взаємодії підрозділу з іншими структурами органу управління й поза ним тощо. Важливим є питання про якісний зміст і кількісні потреби в інформації, що циркулює в органах державного управління. Ці аспекти мають найважливіше значення для підвищення ефективності інформаційного забезпечення державного управління.

Виокремлюють такі чинники ефективності державного управління: інформація повинна відповідати балансу цілей, що ставить управлінська структура, і засобам, якими вона має намір їх досягати. Її якісність і достатність дають змогу державній структурі мати перед собою дієвий план, визначати реальні й точні цілі управлінських впливів; наявність механізму взаємодії органу державного управління з постачальниками інформації на основі правових норм, раціональної організації інформаційних потоків, упорядкування процесів її збору і розповсюдження (необхідно передбачити відповідальність за вірогідність, повноту й оперативність інформації, а також її обсяг і конкретну тематику); здійснити систематизацію, обробку, акумулювання й експертизу інформації (ця робота може бути покладена на інформаційно-аналітичний відділ установи).

Інформаційно-аналітичні служби поряд з визначенням результативності інформації повинні прогнозувати її вплив на діяльність органу управління. До функцій таких служб належать: узагальнення інформації з конкретного питання, що надходить з різних джерел (відкритих і закритих); систематизація оцінок конкретної проблеми, надання споживачу можливих (у необхідних випадках - альтернативних) варіантів підходу до вирішення проблеми; формулювання висновків на основі аналізу, пропозицій про політичні й організаційні дії органу управління з розглянутого питання (наприклад вжиття конкретних заходів, або залишення проблеми поза увагою). Інформаційна служба повинна відслідковувати інформацію, що надходить до органу управління, і завчасно організовувати надходження відсутньої (фактографічної й оцінювальної), а також готувати скорочені документи, що включають опис сутності проблеми, підходи до її вирішення, оптимальний варіант вирішення, супроводжуваний прогнозом позитивних і негативних наслідків.

Висновки

Головна мета системи інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень полягає в тому, щоб на базі зібраних вихідних даних одержати вторинну, оброблену інформацію, що є основою для прийняття управлінських рішень.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення низки таких часткових завдань, як збір первинної інформації, її класифікація і збереження, розподіл між структурними підрозділами органу управління і його працівниками, підготовка до опрацювання, власне опрацювання (перетворення), подання органу управління в опрацьованому вигляді, забезпечення прямих і зворотних зв’язків у її циркуляції тощо.

Головною умовою побудови ефективної системи державного управління, заснованого на розмаїтості форм власності, принципах громадянського суспільства, широкому розвитку механізмів самоуправління, повноті прав і свобод особи, головування закону й інших демократичних принципів і цінностей, повинно бути створення інтегрованої інформаційної системи державного управління.

Список використаних джерел

1.      Введення в політичну аналітику Навч. посіб. / Кол. авт.; За заг. ред. В.А. Телешуна. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - 314 с.

.        Ворожбитова А.А. Теория текста. Антропоцентрическое направление. Учебное пособие. - М.: Высшая школа, 2006- 367 с.

.        Филипс Л., Йоргенсен М.В. Дискурс-анализ. Теория и метод. - Х.: -334с.

4.      Рой О.М. Исследование социально-экономических и политических процессов: - СПб.: Питер 2004. 320 с.

.        Чудинов А. П. Политическая лингвистика, - М.: - 2006. - 225 с.

6.      Телешун С.О. Баронін А.С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. - К., Вид. Паливода А.В., 2001. - С.112.

.        Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні: Навч. посіб. / Кол. авт.; За заг. ред. В.А. Ребкала, В.В. Тертички. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 232 с.

.        Шарков Ф.И. Политический консалтинг (специализация курса "Консалтинг в связях с общественностью"): Учебное пособие. - 2-е изд. - М.: Издательско-торговая корпорація "Дашков и К", 2006. - 460 с.