Управління грошовими потоками в сільському господарстві

Управління грошовими потоками в сільському господарстві

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-організаційні засади обліково-аналітичного забезпечення грошовими потоками підприємства

.1 Економічна сутність системи управління господарською діяльністю підприємства

.2 Концептуальні основи формування грошових потоків на підприємстві

.3 Роль і місце інформаційних ресурсів бухгалтерського обліку, звітності, аналізу та аудиту в забезпеченні управління грошовими потоками

.4 Науково-нормативне забезпечення обліку і контролю грошових потоків на підприємстві

.5 Організаційні основи обліку грошових потоків за міжнародними стандартами та в країнах ЄС

.6 Організація та ведення фінансового, статичного, податкового і управлінського обліку грошовими потоками на підприємстві

Розділ 2. Облікове забезпечення управління підприємства

.1 Організаційна характеристика та оцінка економічного стану і розвитку підприємства

.2 Характеристика і класифікація грошових потоків підприємства

.3 Первинний облік грошових потоків підприємства

.4 Організація синтетичного, аналітичного та фінансового обліку грошових потоків на підприємстві

.5 Управлінський облік грошових потоків на підприємстві

.6 Система внутрішнього контролю за грошовими потоками на підприємства

.7 Використання в обліковому процесі формування грошових системи комп’ютеризованих програм

Розділ 3. Організація аналізу для управління грошовими потоками підприємства

.1 Завдання, суб’єкти, об’єкти, інформаційна база та користувачі результатів аналітичної роботи з формування та оцінки ефективності грошовими потоками підприємства

.2 Діагностика динаміки грошовими потоками підприємства

.3 Аналіз і оцінка ефективності грошових потоків підприємства

.4 Використання результатів аналітичної роботи в управлінні грошовими потоками підприємства

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах господарства багато підприємств поставлені в умови самостійного вибору стратегії та тактики свого розвитку. Самофінансування підприємством своєї діяльності стало першим завданням кожного підприємства. В умовах ринкової економіки, конкуренції і нестабільного зовнішнього середовища необхідно оперативно реагувати на незначні відхилення від нормальної діяльності підприємства. Управління грошовими потоками являється тим інструментом, за допомогою якого можна досягти бажаного результату діяльності - отримання прибутку. Цими обставинами і обумовлено вибір досліджуваної теми.

Актуальність дипломної роботи пов’язана, в першу чергу, з тим, що грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов’язаних з їх придбанням. Збільшення трудомісткості продукції збільшує платежі, пов’язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв’язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту. Очевидно, що відповідна законодавча база вимагає подальшого вдосконалення [1].

Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб’єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.

У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складових - виробництва, розподілу, споживання. Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов’язаний з ним оборот грошей.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб’єктів господарювання.

В цілому основна частина грошових надходжень підприємства сформована за рахунок результатів від операційної діяльності, але ефективність їх використання дуже низька. Результати отримані в результаті дослідження можна використати при вирішенні існуючих проблем на підприємстві для покращення управління грошовими потоками на підприємстві для забезпечення добробуту власників підприємства.

Тому актуальність проблеми обліку і аналізу грошових потоків сільськогосподарського підприємства не викликає сумніву і потребує дослідження.

Актуальність теми визначається також гострою необхідністю оптимізації грошових потоків сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах. Значна частина кардинальних заходів, здійснених Урядом, мала не так економічний, як політичний характер, що не завжди себе виправдовувало. Непослідовність процесу реформування АПК України, відсутність підтримки сільгосптоваровиробника з боку держави, а також зведення галузі до другорядного значення спричинили її занепад. Такими економічно необґрунтованими заходами слід вважати зміну на основі стрімкої приватизації колишніх і створення нових форм власності, хаотичний земельний переділ та невизначеність права власності на землю, руйнування організаційних структур управління АПК, системи державного регулювання та підтримки галузі, мізерне фінансування сільськогосподарської науки. Наслідком такої політики стало також руйнування фінансово-кредитних відносин у сільському господарстві, що в свою чергу викликало зниження ефективності управління грошовими потоками і зараз є однією з причин фінансової нестабільності аграрних підприємств.

Проблеми вдосконалення управління грошовими потоками в сільському господарстві завжди знаходилися в центрі уваги вітчизняних науковців: В.М. Алексійчука, В.Я. Амбросова, Я.К. Білоуська, М.Я. Дем’яненка, М.І. Кісіля, І.І. Лукінова, П.Й. Маліка, П.Т. Саблука, В.Й. Шияна, а також зарубіжних - Е. Долана, Д. Ліндсея, Д. Ліптона та інших.

Вивченню проблем організації та методики обліку грошових потоків присвячені праці вітчизняних і зарубіжних учених та фахівців - Ф.Ф. Бутинця, Н.Н. Грабової, В.М. Добровського, В.П. Завгороднього, В.Ф. Максімової, В.В. Сопка, Н.М. Ткаченко та ін.. [10, 11, 12, 13, 65]. Значний внесок у дослідження організації та методики аналізу грошових коштів в зробили такі вчені, як Л.П. Кулаковська, Ю.В. Піча, О.А. Петрик, В.С. Рудницький, В.Я. Савченко, Б.Ф. Усач, М.Г. Чумаченко. Питання організації управлінського обліку висвітлювали у своїх роботах Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, Т.П. Карпова, О.В. Лишиленко, Л.В. Нападовська та ін. [10, 12, 49].

Мета і завдання дослідження. Метою дипломної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних основ і розробка науково-практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення методики й організації обліку і аналізу грошових потоків та аналізу їх використання як важливої передумови підвищення ефективності процесу управління на підприємствах.

Для досягнення визначеної мети в дипломній роботі було поставлено такі завдання:

- уточнити класифікацію грошових потоків для потреб обліку, контролю та управління ними;

- дослідити економічну сутність грошових потоків;

виконати огляд нормативно-правової бази з питань обліку і аналізу грошових потоків;

здійснити огляд спеціальної літератури з питань аналізу грошових потоків;

дати організаційно-економічну характеристику діяльності підприємства;

дослідити організацію внутрішнього контролю грошових потоків;

вивчити організацію планування і аналізу грошових потоків;

проаналізувати організацію та методику грошових потоків;

- проаналізувати методику фінансового обліку грошових потоків і визначити можливі шляхи її вдосконалення;

розробити пропозиції, спрямовані на розвиток підсистеми управлінського обліку грошових потоків на підприємствах, визначити оптимальний метод обліку та вдосконалити звітні форми управлінського обліку;

визначити підходи до організації обліку й аналізу грошових потоків підприємств в умовах автоматизації;

Об’єктом дослідження є господарська діяльність ПОСП "Колос" Житомирська обл., Емільчинський р-н, с. Сербо-Слобідка в частині обліку грошових потоків.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні, організаційні та практичні аспекти обліку й аналізу грошових потоків, що обліковуються на підприємстві ПОСП "Колос".

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано наукові методи, що ґрунтуються на системному аналізі економічних явищ. На основі діалектичного методу наукового пізнання й поєднання історичного та логічного в еволюції існуючих методик обліку грошових потоків подано їх визначення та обгрунтовано напрями вдосконалення їх обліку. Для вирішення завдань фінансового й управлінського обліку і дослідження питань методики та організації їх аналізу на підприємствах застосовано методи порівняння, конкретизації, моделювання, аналогії, абстрагування, групування, аналізу бухгалтерських рахунків, спостереження, вибірки.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, міжнародні стандарти аудиту, положення класиків економічної теорії, наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з питань обліку, аудиту та аналізу, матеріали науково-практичних конференцій, а також первинні документи, облікові і звітні дані ПОСП "Колос" (додатки).

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження спрямовані на вдосконалення методики і практики системи обліку та аналізу грошових потоків підприємств, а також на підвищення достовірності, оперативності та аналітичності обліку грошових потоків, дають змогу повніше використовувати внутрішньовиробничі резерви підприємства. На основі проведеного дослідження розроблено пропозиції з удосконалення обліку та управління.

Основні положення і висновки дипломної роботи можуть бути застосовані при викладанні відповідних економічних дисциплін і слугувати базою для подальших досліджень актуальних проблем обліку та аналізу ефективності використання виробничих запасів на підприємствах України.

Структура і обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дипломної роботи становить сторінок друкованого тексту. Робота містить рисунків, таблиць, додатків. Список використаних джерел налічує найменування.

фінансовий облік грошовий сільський

Розділ 1. Теоретико-організаційні засади обліково-аналітичного забезпечення грошовими потоками підприємства

.1 Економічна сутність системи управління господарською діяльністю підприємства

Системоутворюючим механізмом кожного із складових елементів управління фінансами підприємства, а отже і моделі фінансового менеджменту загалом, є грошові потоки як фінансове вираження підприємницької діяльності суб’єкта господарювання в умовах ринкової економіки. При цьому грошові потоки розглядаються як основа самофінансування суб’єкта - покриття потреби підприємства в капіталі за рахунок внутрішніх джерел. Тому грошові потоки можна визначити як матеріальну основу фінансового менеджменту, а ефективність та реалістичність моделі управління фінансами суб’єкта господарювання безпосередньо залежатиме від результативності моделі управління грошовими потоками такого підприємства.

Як відомо здійснення практично всіх видів фінансових операцій підприємства генерує певний рух грошових коштів у формі надходження і витрат. Цей рух грошових коштів функціонуючого підприємства в часі являє собою безперервний процес і визначається поняттям «грошовий потік».

Концепція грошового потоку підприємства як самостійного об’єкта фінансового управління ще не має достатнього висвітлення не тільки у вітчизняній, а й у світовій літературі з питань фінансового менеджменту. Грошові потоки підприємства у всіх їхніх формах і видах становлять найважливіший самостійний об’єкт фінансового менеджменту, який потребує суттєвого поглиблення теоретичних засад і розширення практичних рекомендацій.

Питання сутності грошових потоків та методів управління ними з різним ступенем теоретичного та практичного висвітлення розглянуто в багатьох іноземних перекладних виданнях останнього часу: Дж.К. Ван. Хорна, Є. Брігхема, Е. Нікхбахта, Є. Стоянової, І. Балабанова, Т. Райса, Б. Коласса тощо. Завдяки роботам вищезгаданих науковців вперше було введено поняття «грошовий потік» у вітчизняну практику [66, с. 34].

Так, дослідження сутності грошового потоку знайшло своє відображення в працях вітчизняних вчених: Г.Г. Кірейцева, А.М. Поддєрьогіна, І.А. Бланка, О.О. Терещенка, Р.Б. Тяна, О.В. Васюренко, Л.О. Коваленко та інші [71, с. 123].

Так, Е. Нікхбахт та А. Гроппеллі наводять спрощене визначення грошового потоку як «міри ліквідності компанії», що складається з «чистого доходу і безготівкових витрат, таких, як амортизаційні відрахування». Наведене тлумачення грошового потоку, з одного боку, розкриває його сутність, з іншого - основні його складові [24, c. 75].

Є. Брігхем розглядає грошовий потік як фактичні чисті готівкові кошти, які надходять у фірму (чи витрачаються нею) протягом деякого визначеного періоду [10, с. 425].

Дж.К. Ван Хорн підкреслює, що поняття грошових коштів та грошових потоків можна трактувати по-різному в залежності від завдань аналізу. Грошові кошти і грошові потоки розглядають як готівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому або широкому тлумаченні цього поняття [11, c. 181].

В іншого зарубіжного вченого, Б. Коласса, можна знайти більш точне визначення поняття «грошовий потік»: «Під загальним грошовим потоком варто розуміти надлишок коштів, що утвориться на підприємстві в результаті всіх операцій, пов’язаних і не пов’язаних з господарською діяльністю. Таким чином, він складається з господарського залишку коштів (грошовий потік від господарської діяльності) і грошового потоку, не пов’язаного з господарською діяльністю» [29, с. 18].

Згідно з Т. Райсом грошові потоки поділяються на чисті, традиційні і операційні. Чистий грошовий потік представляє собою зміну грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, за період, що аналізується. Традиційний потік - це приблизна оцінка надходжень грошових коштів від виробничої діяльності. Під операційним потоком розуміється сума фактичних надходжень грошових коштів від операцій за визначений період. Таким чином, Т. Райс визначає загальний грошовий потік як всі грошові надходження і виплати, пов’язані не тільки з веденням операцій по основній діяльності. Таке визначення грошового потоку поділяє і Кірейцев Г.Г. [24, c. 75].

Васюренко О.В. трактує фінансовий потік як цілеспрямований рух, зміну (обсягів, форм і видів) фінансових ресурсів певного суб’єкта господарювання, що відбувається спільно з відповідними йому грошовими потоками [13, с. 29].

Поддєрьогін А.М. визначає грошовий потік як сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов’язані з відокремленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових ресурсів через виконання зобов’язань між економічними агентами (суб’єктами господарювання, державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями). Грошові потоки безпосередньо пов’язані з рухом коштів на підприємстві, який відображає надходження в розпорядження суб’єкта господарювання грошових ресурсів та їх використання [44, с. 57].

Тян Р.Б. розглядає грошовий потік як вхідний і вихідний, а різниця між ними утворює прибуток. Вхідний грошовий потік - це надходження реалізації продукції та інші надходження. Вихідний грошовий потік - виплата заробітної плати, платежі субпідрядникам і постачальникам та інші платежі [59, с. 125].

За визначенням Л.О. Коваленко та Л.М. Ремньової «грошові потоки» - це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів у результаті виробничо-господарської діяльності підприємств. Так грошові кошти використовуються для фінансування поточних операцій і включають кошти у касі та кошти на банківських рахунках підприємств. До еквівалентів грошових коштів вони відносять короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у грошові кошти і мають незначний ризик зміни вартості [27, с. 79].

Терещенко О.О. зосереджує свою увагу на операційному Cash-flow (з англійської - рух коштів), який він розглядає як критерій оцінки внутрішнього потенціалу фінансування підприємства. Вчений вважає, що наявність та достатній розмір операційного Cash-flow дозволяє підприємству фінансувати інвестиції за рахунок своїх внутрішніх фінансових джерел, погашати фінансову заборгованість та виплачувати дивіденди. [57, с. 181-182].

Економічну сутність грошового потоку підприємства Бланк І.А. сформулював наступним чином: «Грошовий потік підприємства є сукупністю розподілених по окремих інтервалах даного періоду часу надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю, рух яких пов’язаний з чинниками часу, ризику і ліквідності» [8, с. 263].

Узагальнюючи все вищевикладене, ми бачимо, що існують різні підходи до визначення та трактування поняття «грошовий потік». У більшості економістів склалося неоднозначне його тлумачення, в результаті чого виділилося два підходи до його визначення. Прибічники першого визначають грошовий потік як різницю між отриманими й виплаченими підприємством коштами за визначений термін, тобто як суму надлишку (недостачі) грошових ресурсів. Фахівці другого підходу вважають, що грошові потоки - це рух коштів (обіг), тобто їх надходження (притоки) й виплати (відтоки) за визначений період часу.

Визначення грошових потоків наводиться також і в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку та в законодавчих актах і Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в Україні. Згідно з П(с)БО №4 «Звіт про рух грошових коштів» грошові потоки (рух грошових засобів) - це надходження та вибуття грошових ресурсів та їхніх еквівалентів (кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, та короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості) [48].

Таким чином, на нашу думку, грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються його господарською діяльністю, рух яких пов’язаний з чинниками часу, ризику та ліквідності. Під грошовими коштами ми розуміємо готівку у касі підприємства та кошти на його банківських рахунках, а під грошовими еквівалентами - короткострокові фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у грошові кошти і мають незначний ризик зміни вартості.

Грошовий потік підприємства відображає його грошові відносини внутрішнього та зовнішнього характеру.

Зовнішніми грошовими відносинами підприємства є відносини з податковими органами, бюджетними та позабюджетними фондами, клієнтами, постачальниками, фінансовими інституціями, з іншими господарюючими суб’єктами.

Внутрішніми фінансовими відносинами є такі відносини, що здійснюються між структурними підрозділами підприємства, між адміністрацією та засновниками, працівниками.

Рух грошових коштів на підприємстві відображає форма фінансової звітності №3 «Звіт про рух грошових коштів».

Переклад грошей з каси на розрахунковий рахунок і навпаки, інші подібні переміщення грошових коштів всередині підприємства не є грошовими потоками.

Слід розрізняти:

дохід підприємства;

прибуток підприємства;

грошовий потік.

Дохід підприємства характеризує облікові виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), дохід від надання капіталу в борг, дохід від вкладення капіталу в об’єкти інвестування, тощо і відображається як в грошовій, так і не грошовій формі.

Прибуток підприємства є різницею між обліковими доходами та обліковими витратами підприємства.

Грошовий потік - це різниця між усіма отриманими й виплаченими підприємством коштами за певний період часу [15, с. 269].

Розходження між сумою отриманого прибутку та величиною коштів полягає в наступному [64, с. 85]:

прибуток відображає облікові грошові й не грошові доходи протягом певного періоду, що не збігаються з реальним надходженням коштів;

прибуток визнається після здійснення продажу, а не після надходження коштів;

при розрахунку прибутку витрати на виробництво продукції визнаються після її реалізації, а не в момент їхньої оплати;

грошовий потік відображає рух грошових коштів, які не враховуються при розрахунку прибутку (амортизацію, капітальні витрати, податки, штрафи, боргові виплати й чисту суму боргу, позикові й авансові кошти).

На відміну від прибутку й витрат, грошові потоки можна безпосередньо простежити, сумуючи припливи та відтоки грошових коштів, що підтверджується банківською випискою або касовим документом [15, с. 270].

Розв’язати названі протиріччя призначений Звіт про рух грошових коштів, який має вагоме значення як для менеджменту підприємства, так і для кредиторів, інвесторів, контрагентів.

Для фінансового менеджменту важливо знати і аналізувати не лише фінансові результати, доходи та витрати, але й окремо знати та аналізувати рух грошових коштів за звітний період. Остання інформація є надзвичайно важливою для фірми, оскільки вона дає змогу визначити зміни основних джерел отримання грошових коштів та напрямків їх використання, допомагає оцінити перспективи діяльності фірми [66, с. 41].

Так як, грошові потоки можна уявити як систему «фінансового кровообігу» господарського організму, то рух грошових коштів підприємства можна представити у вигляді схематичної моделі грошових потоків (рис. 1.1).

Грошові потоки відіграють важливу роль для фінансової діяльності підприємства. Вони є основою самофінансування підприємства, а ефективне управління ними дозволяє господарству забезпечувати свою господарську діяльність за рахунок внутрішніх джерел фінансування.

Висока роль ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається такими основними положеннями:

грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства практично у всіх її аспектах. Отже, образно грошовий потік можна представити як систему «фінансового кровообігу» господарського організму підприємства. Ефективно організовані грошові потоки підприємства є найважливішим симптомом його «фінансового здоров’я», передумовою досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності в цілому;

ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку. Темпи цього розвитку, фінансова стійкість підприємства значною мірою визначаються тим, наскільки різні види потоків коштів синхронізовані між собою за обсягами і в часі. Високий рівень такої синхронізації забезпечує істотне прискорення реалізації стратегічних цілей розвитку підприємства;

Рис. 1.1. Модель грошових потоків підприємства [30, c. 142]

раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу підприємства. Будь-який збій у здійсненні платежів негативно позначається на формуванні виробничих запасів сировини і матеріалів, рівні продуктивності праці, реалізації готової продукції і т.п.;

ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротити потреби підприємства в позиковому капіталі. Активно управляючи грошовими потоками, можна забезпечити більш раціональне й ощадливе використання власних фінансових ресурсів, сформованих із внутрішніх джерел, знизити залежність темпів розвитку підприємства від залучення кредитів;

управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства. Цьому сприяє скорочення тривалості виробничого і фінансового циклів, що досягається в процесі результативного управління грошовими потоками, а також зниження потреби в капіталі, що обслуговує господарську діяльність підприємства;

ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства. Навіть у підприємств, що успішно здійснюють господарську діяльність і генерують достатню суму прибутку, неплатоспроможність може виникати як наслідок незбалансованості різних видів грошових потоків у часі. Синхронізація надходження і виплат коштів, що досягається в процесі управління грошовими потоками підприємства, дозволяє усунути цей фактор виникнення його неплатоспроможності;

активні методи управління грошовими потоками дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток, генерований безпосередньо його грошовими активами, а саме ефективне використання тимчасово вільних залишків коштів у складі оборотних активів, а також накопичуваних інвестиційних ресурсів у здійсненні фінансових інвестицій [7, с. 130-132].

1.2 Концептуальні основи формування грошових потоків на підприємстві

Грошові потоки, як об’єкт фінансового управління за своїм змістом є агрегованим поняттям, що включає у свій склад велику кількість окремих його видів, які обслуговують відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Для забезпечення цілеспрямованого обліку, аналізу, планування і контролю грошові потоки необхідно відповідним чином впорядкувати, класифікувати. В науковій літературі і аналітичній практиці використовується велике число класифікаційних ознак, за допомогою яких проводиться систематизація грошових потоків, що генеруються господарською діяльністю підприємства. Найбільш поширеною є класифікація грошових потоків, наведена в табл. 1.1 [42, с. 59].

Таблиця 1.1. Класифікація грошових потоків підприємства

Класифікаційна ознака	Найменування грошових потоків
За видами господарської діяльності	- Операційний грошовий потік; - Інвестиційний грошовий потік; - Фінансовий грошовий потік
За масштабами обслуговування фінансово-господарських зв’язків	- Грошовий потік по підприємству в цілому; - Грошовий потік по структурним підрозділам (філіалам); - Грошовий потік по господарським операціям
За напрямком руху грошових коштів	- Вхідні (додатні) грошові потоки; - Вихідні (від’ємні) грошові потоки
За формою обігу	- Безготівковий грошовий потік; - Готівковий грошовий потік
За видами валюти	- Грошовий потік в національній валюті; - Грошовий потік в іноземній валюті
За значимістю в управлінні господарськими процесами	- Пріоритетні грошові потоки; - Обслуговуючі грошові потоки
За оцінкою в часі	- Поточні (теперішні) грошові потоки; - Очікувані (майбутні) грошові потоки
За методом визначення обсягу	- Валовий грошовий потік; - Чистий грошовий потік
За рівнем достатності обсягу	- Надлишковий грошовий потік; - Оптимальний грошовий потік; - Дефіцитний грошовий потік
За безперервністю формування і руху	- Регулярний грошовий потік; - Дискретний грошовий потік
За тривалістю	- Короткостроковий грошовий потік; - Довгостроковий грошовий потік
За стабільністю тимчасових інтервалів формування	- Регулярний грошовий потік з рівномірними тимчасовими інтервалами; - Регулярний грошовий потік з нерівномірними тимчасовими інтервалами

Всі види грошових потоків підприємства можна систематизувати в наступні дві групи:

Грошові потоки, пов’язані із реалізацією довгострокових інвестиційних проектів;

Грошові потоки, що формуються в умовах діючого підприємства від проведення поточної операційної, інвестиційної і фінансової діяльності [42, с. 60]. Залежно від видів діяльності розрізняють грошові потоки від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (рис. 1.2).

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, яка пов’язана з виробництвом та збутом продукції (товарів, робіт, послуг), забезпечує основну частку доходу і є головною метою функціонування суб’єктів господарювання. Надходження та відтоки грошових потоків від операційної діяльності пов’язані з ефективністю виконання на підприємстві основних виробничо-комерційних функцій.

Інвестиційна діяльність включає надходження та витрачання коштів, пов’язаних з придбанням та продажем довгострокових активів, доходи від інвестицій. Вдосконалення виробничих потужностей, модернізація виробництва, оновлення техніки та технології призводить до зменшення грошового потоку від інвестиційної діяльності, однак з часом зумовлює значний приплив від операційної діяльності.

Рис. 1.2. Грошові потоки підприємства [15, с. 271]

Фінансова діяльність включає надходження коштів в результаті одержання кредитів або емісії акцій, а також виплати, пов’язані з погашенням заборгованості за раніше отриманими кредитами і сплатою дивідендів. Ця діяльність спрямована на збільшення коштів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності [15, с. 270].

Віднесення руху коштів до відповідної групи залежить в першу чергу від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери зазвичай є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії. Якщо одна операція включає суми коштів від декількох видів діяльності, то ці суми необхідно розподіляти між відповідними видами діяльності. Наприклад, погашення основної суми боргу підприємство відображає у складі фінансової діяльності, а виплату відсотків - у складі операційної діяльності [27, с. 82].

За масштабом обслуговування фінансово-господарських зв’язків виділяють такі види грошових потоків [8, с. 132]:

грошовий потік по підприємству в цілому - це найбільш агрегований вид грошового потоку, який акумулює всі види грошових потоків, що обслуговують господарський процес підприємства в цілому;

грошовий потік по окремих структурних підрозділах підприємства − визначає його як самостійний об’єкт управління в системі організаційно-господарської структури підприємства;

грошовий потік по окремих господарських операціях - слід розглядати як первинний об’єкт самостійного управління.

За спрямованістю руху коштів виділяють два основних види грошових потоків [65, с. 37]:

позитивний (вхідний) грошовий потік, що характеризує сукупність надходжень коштів на підприємство від усіх видів господарських операцій (як аналог цього терміна використовується термін «приплив коштів») (рис. 1.3);

негативний (вихідний) грошовий потік, що характеризує сукупність виплат коштів підприємством у процесі здійснення усіх видів його господарських операцій (як аналог цього терміна використовується термін «відплив коштів») (рис. 1.4).

У процесах управління фінансами підприємства дуже важливим є поділ грошових потоків на пріоритетні грошові потоки і обслуговуючі грошові потоки.

Рис. 1.3. Структура вхідних грошових потоків на підприємстві [65, с. 37]

До пріоритетних відносять грошові потоки, які в найбільшій мірі впливають на формування обсягів та зростання вартості підприємства в цілому, а також враховують вимоги та інтереси власників, держави, фінансової системи до схем розподілу фінансових результатів господарської діяльності підприємства. У складі пріоритетних грошових потоків виділяють надходження грошових коштів від реалізації продукції, оплату рахунків постачальників, сплату податків та інших обов’язкових платежів, схеми формування доходів власників та інше. Увага фінансових менеджерів, в першу чергу, повинна бути зосереджена на управлінні пріоритетних грошових потоках підприємства [42, с. 61].

Обслуговуючі грошові потоки формуються за операціями, які безпосередньо не впливають на процеси формування вартості підприємства, але є необхідними для забезпечення нормального режиму його функціонування. До обслуговуючих грошових потоків відносять операції із страховими компаніями, громадськими організаціями, благодійними фондами та інше [42, с. 62].

Рис. 1.4. Структура вихідних грошових потоків на підприємстві [65,с. 38]

За методом оцінки в часі виділяють такі види грошового потоку [8, с. 476]:

теперішній грошовий потік. Він характеризує грошовий потік підприємства як єдину порівнювану його величину, приведену по вартості на теперішній момент часу;

майбутній грошовий потік. Він характеризує грошовий потік підприємства як єдину порівнювану його величину, приведену по вартості на конкретний майбутній момент часу. Поняття «майбутній грошовий потік» може використовуватися і як номінальна ідентифікована його величина в майбутньому моменті часу (чи в розрізі інтервалів майбутнього періоду), що служить базою дисконтування з метою приведення до теперішньої вартості.

За методом обчислення обсягу виділяють такі види грошових потоків підприємства [65, с. 39]:

валовий грошовий потік - характеризує всю сукупність надходжень або витрати коштів у розглянутому періоді часу в розрізі окремих його інтервалів;

чистий грошовий потік - характеризує різницю між позитивними й негативними грошовими потоками (між надходженнями і витратою коштів) у розглянутому періоді часу в розрізі окремих його інтервалів.

Чистий грошовий потік є найважливішим результатом фінансової діяльності підприємства, багато в чому визначальну фінансову рівновагу й темпи зростання його ринкової вартості. Розрахунок чистого грошового потоку підприємства в цілому, окремих структурних його підрозділів (центрів відповідальності), різних видів господарської діяльності або окремих господарських операцій здійснюється за формулою:

ЧГП=ПГП-НГП, (1.1)

де ЧГП - сума чистого грошового потоку в розглянутому періоді часу;

ПГП - сума позитивного грошового потоку (надходжень коштів) у розглянутому періоді часу;

НГП - сума негативного грошового потоку (витрати коштів) у розглянутому періоді часу.

Як видно із цієї формули, залежно від співвідношення обсягів позитивного й негативного потоків, сума чистого грошового потоку може характеризуватися як позитивною, так і негативною величинами, що визначають кінцевий результат відповідної господарської діяльності підприємства і впливають у кінцевому підсумку на формування й динаміку розміру залишку його грошових активів [8, с. 474].

За рівнем достатності обсягу розрізняють [42, с. 62-63]:

надлишковий грошовий потік - характеризує такі обсяги надходження грошових засобів, які суттєво перевищують потреби підприємства в цільовому, виробничо-комерційному їх використанні. Показником надлишкового грошового потоку є високі значення чистого грошового потоку, що не використовуються в господарській діяльності підприємства;

дефіцитний грошовий потік - характеризує обсяги надходження грошових засобів, які значно менші реальних потреб підприємства фінансування своєї господарської діяльності;

оптимальний грошовий потік - визначається такими обсягами надходження і витрачання грошових засобів, які забезпечують їх збалансованість, синхронність при постійному зростанні обсягів чистого грошового потоку.

За безперервністю формування в періоді, що розглядається, виділяють [66, с. 37]:

регулярний грошовий потік, який характеризує потік надходження або витрат грошових коштів за окремими господарськими операціями і в періоді, що розглядається, здійснюється постійно за рівномірними або нерівномірними інтервалами часу;

дискретний грошовий потік, який характеризує разові надходження або витрати грошових коштів за одиничними господарськими операціями в періоді, що розглядається.

За стабільністю тимчасових інтервалів формування регулярні грошові потоки характеризуються такими видами [65, с. 40]:

регулярний грошовий потік із рівномірними тимчасовими інтервалами в рамках розглянутого періоду - такий грошовий потік надходження або витрати коштів носить характер ануїтету;

регулярний грошовий потік з нерівномірними тимчасовими інтервалами в рамках розглянутого періоду.

Розглянута класифікація дозволяє більш цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз і планування різних видів грошових потоків підприємства.

.3 Роль і місце інформаційних ресурсів бухгалтерського обліку, звітності, аналізу та аудиту в забезпеченні управління грошовими потоками

Одним з основних інформаційних джерел і дієвим важелем оперативного та стратегічного управління виробничо-господарською діяльністю аграрних підприємств є бухгалтерський облік грошових потоків. Фінансове забезпечення покриття потреби підприємства у капіталі, а також дотримання своєчасності виконання поточних зобов’язань суб’єкта господарювання залежить від його можливості та спроможності формувати у визначений момент часу необхідний фонд грошових коштів із заданою абсолютною величиною. Кількісним вираженням такої характеристики підприємства є рівень його ліквідності (як можливість швидкого формування фонду коштів без значних фінансових втрат) та платоспроможності (як можливість своєчасного та повного погашення зобов’язань). Таким чином, підтримання належного рівня платоспроможності та ліквідності суб’єкта господарювання досягається шляхом відповідної організації руху грошових потоків у часі та просторі - управлінням грошових потоків підприємства [44, с. 73].

Управління грошовими потоками підприємства є важливою складовою системи управління його фінансовою діяльністю. Воно дозволяє вирішувати різноманітні завдання фінансового менеджменту [65, с. 41].

Управління грошовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою забезпечення платоспроможності, фінансової рівноваги, ритмічності та ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства [15, с. 273].

Основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом збалансування обсягів надходження та витрати коштів і їхньої синхронізації [8, с. 280; 64, с. 102].

Відповідно до мети завданнями управління грошовими потоками можуть бути [15, с. 274]:

забезпечення збалансування потреб та витрат грошових коштів за видами діяльності;

знаходження компромісу між необхідністю підтримки для забезпечення ліквідності обсягу грошових коштів і бажанням інвестувати тимчасово вільні кошти з метою підвищення їх прибутковості;

збалансування обсягів надходження та витрати грошових засобів у часі.

Процес управління грошовими потоками підприємства повинен здійснюватися з урахуванням певних принципів, що подані у табл. 1.2 [15, с. 274].

Таблиця 1.2 Принципи управління грошовими потоками

Принцип	Зміст принципів	Джерела
Достовірності інформації	Відповідність даних фінансової звітності реальному руху грошових коштів, уніфікація методичних підходів до формування інформаційної бази	Л.О. Коваленко, Л.М. Ремньова [27, с. 85], А.М. Поддєрьогін [44, с. 74]
Збалансованості	Управління окремими видами грошових потоків підпорядковане загальній цілі і завданням управління, тому вони повинні бути збалансованими за видами, обсягами, часовими інтервалами та іншими суттєвими характеристиками	А.М. Поддєрьогін [44, с. 74]
Ефективності	Забезпечення ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів шляхом здійснення фінансових інвестицій, оптимального розподілу грошових коштів у просторі й часі	А.М. Поддєрьогін [44, с. 74]
Ліквідності	Синхронізація позитивного та негативного грошового потоку дозволяє забезпечити високий рівень платоспроможності підприємства	І.О. Бланк [7, с. 142]
Своєчасності, оперативності	Управління грошовими потоками вимагає постійного моніторингу наявності, руху, потреби в грошових коштах	Л.О. Коваленко, Л.М. Ремньова [27, с. 85]
Маневреності	Забезпечення своєчасності розрахунків скорочує потребу в позикових коштах	Л.О. Коваленко, Л.М. Ремньова [27, с. 85]
Прибутковості (ефективності)	Управління грошовими потоками спрямоване на досягнення вищої прибутковості використання грошових коштів внаслідок організаційно-управлінських дій	Л.О. Коваленко, Л.М. Ремньова [27, с. 85]
Індивідуальності	Принципи, які визначаються специфікою моделі управління грошовими потоками конкретного підприємства	А.М. Поддєрьогін [44, с. 74]

Принцип інформативної вірогідності. Як і кожна керуюча система, управління грошовими потоками підприємства повинне бути забезпечене необхідною інформаційною базою.

Принцип забезпечення збалансованості. Управління грошовими потоками підприємства має справу з багатьма їхніми видами й різновидами, розглянутими в процесі їхньої класифікації, їхня підпорядкованість єдиним цілям і завданням управління вимагає забезпечення збалансованості грошових потоків підприємства за видами, обсягами, тимчасовими інтервалами та іншими істотними характеристиками. Реалізація цього принципу пов’язана з оптимізацією грошових потоків підприємства в процесі управління ними.

Принцип забезпечення ефективності. Грошові потоки підприємства характеризуються істотною нерівномірністю надходження й витрати коштів у розрізі окремих тимчасових інтервалів, що приводить до формування значних обсягів тимчасово вільних грошових активів підприємства. По суті ці тимчасово вільні залишки коштів носять характер непродуктивних активів (до моменту їхнього використання в господарському процесі), які втрачають свою вартість у часі, від інфляції й з інших причин. Реалізація принципу ефективності в процес і управління грошовими потоками укладається в забезпеченні ефективного їхнього використання шляхом здійснення фінансових інвестицій підприємства.

Принцип забезпечення ліквідності. Висока нерівномірність окремих видів грошових потоків породжує тимчасовий дефіцит коштів підприємства, які негативно позначаються на рівні його платоспроможності Тому в процесі управління грошовими потоками необхідно забезпечував достатній рівень їхньої ліквідності протягом усього розглянутого періоду Реалізація цього принципу забезпечується шляхом відповідної синхронізації позитивних і негативних грошових потоків у розрізі кожного тимчасового інтервалу розглянутого періоду [65, с. 41].

Процес управління грошовими потоками підприємства охоплює наступні основні етапи (рис. 1.5) [66, с. 37-39]:

. Забезпечення достовірного обліку грошових потоків підприємства та формування необхідної звітності. Основною метою здійснення цих заходів є забезпечення керівників підприємства необхідною інформацією для проведення всебічного аналізу, планування та контролю грошових потоків підприємства.

. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді. Основною метою аналізу є визначення рівня достатності формування грошових коштів, ефективності їх використання, а також збалансованості додатного та від’ємного грошових потоків підприємства за обсягом та в часі. Особлива роль у процесі цього аналізу має приділятися визначенню «якості чистого грошового потоку» - узагальненій характеристиці структури джерел формування цього показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням питомої ваги чистого прибутку, отриманого за рахунок збільшення обсягу виробництва продукції та зниження її собівартості, а низька - за рахунок збільшення частки чистого прибутку внаслідок зростання цін на продукцію, суми позареалізаційних доходів тощо.

. Оптимізація грошових потоків підприємства. Вона являє собою процес вибору найкращих форм організації їх на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності. Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:

забезпечення збалансування обсягів додатного і від’ємного грошових потоків;

забезпечення синхронності формування окремих видів грошових потоків у часі;

забезпечення умов зростання чистого грошового потоку підприємства.

Рис. 1.5. Основні етапи управління грошовими потоками підприємства [66, с. 38]

. Планування грошових потоків підприємства в розрізі окремих їх видів носить прогнозний характер у силу невизначеності окремих вихідних його передумов. Тому це планування здійснюється у формі багатоваріантних планових розрахунків відповідних показників при різних сценаріях розвитку окремих факторів (оптимістичному, реалістичному, песимістичному). Результати розрахунків цих показників відображаються у плані надходження та витрат грошових коштів, який є однією з головних форм поточного фінансового плану. Цей план розробляється на наступний рік за окремими місяцями в розрізі певних видів господарської діяльності підприємства.

На основі розробленого плану надходження та витрат грошових коштів підприємства формується система поточних бюджетів (платіжних календарів), які виступають головною формою оперативного планування грошових потоків. Ці планові документи забезпечують управління надходженням та витратами грошових коштів в окремі дні наступного місяця і доводяться до відповідних «центрів відповідальності». Ряд показників окремих видів платіжного календаря можуть носити не фіксований, а змінний характер («гнучкий платіжний календар»).

. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства. Об’єктом такого контролю є виконання встановлених завдань із формування обсягу грошових коштів та витрат їх у розрізі передбачених напрямків; рівномірність формування грошових потоків у часі; забезпечення ліквідності грошових потоків та ефективності їх. Ці показники контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.

Відстежуючи рух грошових коштів, можна зробити висновок про ефективність поточного фінансового менеджменту на підприємстві.

Для цього слід визначити, до якого типу політики відноситься запроваджена на підприємстві система управління грошовими потоками.

Можна виділити чотири типи політики управління грошовими потоками [15, с. 276-277]:

. Агресивна політика, при якій фінансове забезпечення операційної діяльності підприємства здійснюється за рахунок надходжень від фінансової та інвестиційної діяльності. Простежимо за рухом грошових потоків при такому підході. Так, фінансування операційної діяльності за рахунок фінансової діяльності означає забезпечення виконання виробничо-комерційних операцій за рахунок довго- та короткострокових кредитів банків. Фінансування ж операційної діяльності за рахунок надходжень від інвестиційної діяльності означає, що підприємство отримує надходження від реалізації необоротних активів, дивідендів у той час, як його операційна діяльність збиткова і не виконується основна місія підприємства. За такої політики чистий грошовий потік від операційної діяльності - негативний, а від інвестиційної та фінансової - позитивний.

Наслідками такої політики можуть бути:

зниження кредитного рейтингу підприємства;

негативний гудвіл підприємства;

банкрутство підприємства.

Можливими шляхами виходу з кризи є:

перепрофілювання діяльності;

пошук нових постачальників;

пошуки шляхів зниження операційних витрат;

зростання обороту підприємства тощо.

За цим типом політики можна зробити висновок про досить низьку ефективність фінансового менеджменту підприємства.

. Помірна політика, при якій фінансове забезпечення операційної діяльності підприємства здійснюється за рахунок грошових надходжень від операційної та фінансової діяльності. Простежимо за рухом грошових потоків при такому підході. У випадку, коли фінансування видатків операційної діяльності здійснюється за рахунок надходжень цієї ж діяльності, то це означає, що підприємство отримує валовий прибуток. Окрім надходжень від основної діяльності, забезпечення виробничо-збутової діяльності підприємства здійснюється за рахунок довго- та короткострокових кредитів.

За такої політики чистий грошовий потік від операційної та фінансової діяльності - позитивний, а від інвестиційної - негативний.

Якщо за цієї політики загальний чистий грошовий потік підприємства додатній, то це може означати, що підприємство отримало позичкові кошти під невеликий відсоток і вклало ці кошти в свою виробничо-комерційну діяльність з більшою рентабельністю. При цьому підприємство оновлює основні засоби, вкладає гроші у фінансові інвестиції, здійснює капітальні вкладення.

. Консервативна політика, при якій фінансове забезпечення операційної діяльності підприємства здійснюється за рахунок надходжень від операційної та інвестиційної діяльності. Простежимо за рухом грошових коштів при такому підході. Так, фінансування операційної діяльності за рахунок надходжень від інвестиційної діяльності означає, що підприємство отримує надходження від реалізації необоротних активів, дивідендів.

Разом з тим, надходження за операційною діяльністю перевищують витрати від неї, що свідчить про додатне значення валового прибутку підприємства.

При такій політиці чистий грошовий потік від операційної та інвестиційної діяльності - позитивний, а від фінансової - негативний. Підприємство здійснює продаж своїх основних засобів забирає вкладені раніше фінанси. При цьому намагається позбутися кредитів. Тобто переходить на фінансування поточної діяльності за рахунок власних коштів. За такої політики фінансовий менеджмент підприємства не можна вважати ефективним. Ця політика притаманна підприємствам, які прагнуть мінімізувати ризики.

. Раціональна політика, яка передбачає, що підприємство фінансує операційну діяльність за рахунок надходжень від тієї ж операційної діяльності. При цьому надходження від фінансової та інвестиційної діяльності значно менші витрат за ними. Чистий грошовий потік від операційної діяльності за цією політикою має позитивне значення, від фінансової та інвестиційної - негативне.

Додатне значення загального чистого грошового потоку при такій політиці означає, що підприємство спроможне забезпечити повернення кредитних ресурсів, оновити основні засоби, тобто забезпечується розвиток підприємства за рахунок надходжень від операційної діяльності. Така політика свідчить про ефективний фінансовий менеджмент підприємства.

Значення чистого грошового потоку за різних типів політики подано на рис. 1.6 [15, с. 278].

Політику управління грошовими потоками необхідно розглядати як комплексне поняття, у структурі якого можна виділити такі складові елементи:

цілі та завдання управління грошовими потоками;

основні напрями управління грошовими потоками;

критерії прийняття управлінських фінансових рішень;

методи кількісної оцінки грошових потоків;

форми управління грошовими потоками.

Потреба в створенні ефективної системи управління грошовими потоками підприємства є незаперечною, як і важливість усвідомлення необхідності розробки теоретичних аспектів її функціонування для апарату фінансового менеджменту підприємств [5, с. 388].

Таким чином, управління грошовими потоками в цілому є важливим елементом фінансової політики підприємства, воно наскрізь охоплює всю систему управління підприємства. Важливість та значення управління грошовими потоками важко переоцінити, адже від його якості та ефективності залежить не тільки його стійкість в конкретний період часу, а й можливість подальшого розвитку, досягнення фінансового успіху на довгострокову перспективу.

Рис. 1.6. Характеристика типів політики управління грошовими потоками

.4 Науково-нормативне забезпечення обліку і контролю грошових потоків на підприємстві

ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 - ХIV (зі змінами та доповненнями) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 21.06.1999 р. № 391/368 визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів - висвітлюються питання, пов’язані з рухом грошових коштів.

П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 є нормативною основою для складання Звіту про рух грошових коштів. Ним визначаються зміст і форма Звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства. П(С)БО 4 дає визначення поняттям «рух грошових коштів», «грошові кошти», «еквіваленти грошових коштів».

Ми поділяємо думку економістів - практиків, що для удосконалення методики складання Звіту про рух грошових коштів доцільно внести наступні доповнення і зміни в П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»: доповнити методику коригування руху грошових коштів від операційної діяльності по негрошових, зокрема бартерних операціях. Для цього доцільно використовувати дані синтетичного і аналітичного обліку руху грошових коштів. У Звіт про рух грошових коштів доцільно ввести показник (рядок) коригування у розділі І операційної діяльності з позначенням «Коригування на бартерні операції»; додати рекомендований перелік показників інвестиційної і фінансової діяльності для інвестиційних фондів і компаній, пенсійних фондів, ломбардів, лізингових компаній.

У цьому випадку усуваються всі недоліки і труднощі розрахунку показників Звіту про рух грошових коштів.

П(С)БО 2 «Баланс» визначає, що у статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. У доданому рядку 231 «у т.ч. в касі» наводять суму наявної в касах підприємства готівки.

Розглядаючи облік грошових коштів та їх потоків важливо дослідити нормативні документи, які регулюють порядок ведення касових операцій на підприємствах, вимоги яких необхідно дотримуватись при проведенні операцій з готівкою, порядок їхньої організації і документального оформлення. Одним із основних документів є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004р. № 637 (зі змінами). Вказаний нормативний документ визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. Його недоліком є те, що не визначено питання: коли підзвітна особа повинна надавати звіт про використання готівки за умови, якщо витрачені на потреби підприємства власні гроші.

З метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб’єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами було прийнято Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.05.1995 р. № 436/95 (зі змінами та доповненнями), який визначає застосування штрафної санкції за порушення норм з регулювання готівки.

Порядок ведення безготівкових розрахунків регламентує Інструкція «Про порядок відкриття і використання рахунків у національній та іноземній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №1172/8493. Нею регламентовано, що поточні рахунки відкриваються зареєстрованим суб’єктам підприємницької діяльності незалежно від форми власності. Поточні рахунки в національній та іноземній валюті використовуються для здійснення безготівкових розрахунків. Поточні рахунки для зберігання коштів і здійснення всіх видів розрахунків, кредитних та касових операцій відкриваються в установі банку за місцем реєстрації підприємства або в будь-якому банку України за згодою сторін.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами - підприємцями здійснюються через банки шляхом перерахування грошових коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів грошових коштів згідно Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» № 22 від 21.01.2004 р.

Слід зазначити, що останнім часом картковий ринок все більше привертає увагу фінансових установ як додаткове джерело ресурсів та прибутку. Жорсткі умови конкуренції спонукають банки до впровадження нових форм співпраці, таких як Інтернет - розрахунки, споживчі кредити, дисконти, бонуси, мобільний «бенкінг», віртуальні рахунки тощо. Характерною ознакою часу стає те, що платіжна картка перестає бути тільки інструментом одержання готівкових коштів, а набуває ознак універсального інструменту доступу до рахунку, задовольняючи тим самим зростаючі потреби клієнтів.

Цей засіб платежу, маючи безліч позитивних характеристик, надає як користувачам карток, так і банківським установам, що здійснюють їх випуск та обслуговування, багато переваг у порівнянні з іншими поширеними засобами платежу.

Існуюча законодавча і нормативна база України в сфері карткового бізнесу знаходиться в динамічному стані і визначається: ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ, Положенням «Про порядок здійснення емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», затвердженим постановою Правління НБУ від 27.08.2001 р. № 367.

Слід також зазначити, що однією з актуальних проблем, яка стала перед українськими банками, є шахрайство з пластиковими картками. Головна причина такої ситуації - відсутність в українському законодавстві статей, за якими осіб, викритих у незаконному використанні пластикових карток, можна було б притягти до карної відповідальності.

.5 Організаційні основи обліку грошових потоків за міжнародними стандартами та в країнах ЄС

В процесі історичного розвитку виникали і поступово удосконалювались національні системи бухгалтерського обліку. В кінці минулого століття з'явилась спроба дати визначення національні системі обліку. її можна охарактеризувати низкою принципів: методами обліку, оцінки запасів, нарахування амортизації, облік іноземної валюти тощо. Крім того, національні системи використовують різні підходи до форм звітності та їх статей, методів контролю і т.д.

У кожній країні місцеві положення регулюють більшою або меншою мірою зміст фінансових звітів. Такі місцеві регулюючі положення включають стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймаються регулюючими органами або професійними бухгалтерськими організаціями у кожній країні. У США такими стандартами є Загальноприйняті принципи обліку (General Accepted Accounting Principles - GAAP), у Великобританії - Закон про компанії, у країнах ЄС - директиви, у Франції - норми.

В першу чергу необхідно почати розгляд питання з усвідомлення причин та порядку створення МСФЗ, тому що ці об'єктивні обставини є необхідними для формування цілісного уявлення про необхідність застосування міжнародних стандартів.

В післявоєнні роки в країнах Західної Європи та Сполучених Штатах Америки значно активізувались економічні та політичні процеси. Ці процеси характеризувались швидкими темпами економічного росту та посиленням ролі політичних консультацій у вирішенні найсуттєвіших проблем. Поряд з відродженням національних економік поступово стали набирати розвитку інтеграційні процеси на міждержавному рівні майже в усіх галузях суспільного буття. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку є результатом процесу економічної інтеграції, створення та функціонування єдиного економічного простору, міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, спільних підприємств, реалізації спільних проектів.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) розроблені з метою уніфікації порядку надання фінансової інформації про підприємства в усьому світі. Вони визначають загальні правила та процедури бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності з метою забезпечення користувачів інформацією для прийняття ними економічних рішень. Зобов'язання, взяті членами КМСБО, передбачають, що у разі дотримання МСБО у всіх важливих аспектах цей факт має розкриватися. Там, де місцеві положення вимагають відхилення від МСБО, місцеві члени КМСБО намагаються переконати відповідні органи у доцільності гармонізації з МСБО.

Удосконалення Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку є безперервним процесом. Станом на 1 жовтня 2005 року радою Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку оприлюднено сім міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) та 31 - МСБО (табл. 1.4 та 1.5).

У 2001 році, після реорганізації, рада МСБО перейменувала Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) у Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ). Перший Міжнародний стандарт фінансової звітності був затверджений 19 червня 2003 року, і він поширюється на фінансову звітність починаючи з 2004 року. Водночас, стандарти, випущені до цього, зберігають свою колишню назву (МСБО) і замінюватимуться на МСФЗ поступово.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності мають характер рекомендацій, вони не домінують над місцевими Положеннями з бухгалтерського обліку. Але якщо фінансові звіти випускаються не тільки для внутрішнього використання, а призначені для акціонерів, кредиторів, широкої громадськості, вони мають відповідати Міжнародним стандартам.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності широко використовуються в усьому світі. Вони є методологічною основою бухгалтерського обліку і орієнтиром для розробки національних стандартів (положень).

В Європі роботу з гармонізації бухгалтерського обліку з 1957 року проводить Європейське Економічне Співробітництво (ЄЕС), згодом Європейський Союз (ЄС). Інтеграційні процеси в країнах Західної Європи об'єктивно вимагали перегляду як законодавства цих країн, так і системи обліку, звітності та статистики. Після створення Європейського Союзу значно активізувалися процеси уніфікації та стандартизації законодавства, а також обліку, звітності і статистики європейських країн.

Зусилля ЄС в напрямку упорядкування обліку та звітності фірм привели до прийняття директив, обов'язкових для всіх країн-учасниць.

Так, перша директива містить положення з реєстрації та публікації основної інформації про компанії. Друга директива обумовлює питання створення компаній з обмеженою відповідальністю, підтримки і функціонування їх капіталу. До неї включено положення, що регулюють збільшення чи зменшення статутного капіталу, випуск акцій, одержання дивідендів тощо. Третя директива регламентує аспекти злиття компаній країн-членів ЄС; визначає гарантії для кредиторів, найманих працівників, акціонерів, розглядає питання відображення відповідної фінансової інформації.

Четверта директива вважається фундаментом корпоративного законодавства ЄС. Вона містить положення про форму річних звітів, принципи обліку, аудиту, вимагає оприлюднення інформації для тих, на чий добробут впливає робота компанії. П'ята директива містить основні напрямки проведення річного аудиту, питання призначення та оплати аудиторів, забезпечення їх незалежності. Шоста директива встановлює норми, яких необхідно дотримуватися при виділенні із компанії дочірнього підприємства, а також випуску на ньому акцій з подальшим розповсюдженням їх серед акціонерів материнської компанії. Інші директиви встановлюють єдині правила для складання, подання, оприлюднення та аудиту консолідованої фінансової звітності у державах-членах Європейського Союзу (директива № 7), методи оцінки кваліфікації аудиторів (директива № 8), висвітлюють питання формування груп компаній та заходи захисту прав меншості (директива № 9), розглядають питання міжнародного злиття компаній (директива М 10) та вимагають відображення інформації про зарубіжні відділення компаній (директива №11).

травня 2006 року Європарламент та Рада ЄС схвалили Директиву 2006/43/ЄС щодо обов'язкового аудиту річних фінансових звітів і консолідованих звітів, яка вносить зміни до Четвертої (Директива 78/660/ЄЕС) і Сьомої (Директива 83/349/ЄЕС) Директив та замінює Восьму Директиву (Директива 84/253/ЄЕС).

Ставлячи за мету створення єдиного європейського ринку, ЄС приділяє велику увагу уніфікації і зіставності фінансової звітності. Удосконалення, узгодженість показників фінансової звітності в усьому світі з метою задоволення потреб різних її користувачів є центральною проблемою, на вирішення якої передусім спрямована діяльність міжнародних організацій зі стандартизації бухгалтерського обліку.

З 1 січня 2005 року відповідно до Регламенту ЄС 1606/2002 від 19 липня 2002 року про застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), консолідовані фінансові звіти товариств, акції яких знаходяться на лістингу на регульованому ринку держави-члена ЄС, повинні складатися за МСФЗ.

1.6 Організація та ведення фінансового, статичного, податкового і управлінського обліку грошовими потоками на підприємстві

Організацію системи управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах доцільно здійснювати в такій послідовності:

. Визначити організаційну структуру підприємства.

. Розробити організаційну схему управлінського обліку.

. Розробити схему документообороту.

. Розробити систему контролю витрат.

. Організувати центри відповідальності.

. Розробити бюджети для центрів відповідальності і показники їх діяльності.

. Визначити види продукції (робіт, послуг), яку виробляє сільськогосподарські підприємства.

. Визначити систему обліку і калькулювання продукції (калькулювання за замовленнями, калькулювання за процесами).

. Визначити перелік постійних та змінних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та порядок контролю цих витрат.

Аналітичний облік витрат при цьому ведеться не тільки в цілому по підприємству, але й окремо за структурними підрозділами.

Фактична собівартість сільськогосподарської продукції не враховує всіх факторів виробництва, а саме головних, без яких сільськогосподарське виробництво взагалі не можливе, але які не мають грошової оцінки це природно-кліматичні умови.

Орендна плата, на сьогодні тотожна доходам та витратам, які визнаються не можна вважати її дієвим механізмом, оскільки ні ринку землі, ні ринку її оренди фактично не існує.

Відповідно операції носять не ринковий характер. Сьогодні українські нормативні акти з бухгалтерського обліку не мають рекомендацій з ведення управлінського обліку і не приділяють уваги поясненню функцій і завдань обліку взагалі, а також трактуванню понять, що застосовуються у професійній бухгалтерській мові. На цьому етапі традиційний бухгалтерський облік перестає задовольняти потреби управління підприємством. Це пов’язано з тим, що прийняття управлінських рішень стосується майбутніх подій і відповідно потребує інформації про можливі наслідки таких подій, їх вплив на майбутні результати діяльності. Таку інформацію не можна отримати в системі обліку за національними стандартами. Теоретично в окремій системі розрахунків можна відобразити лише заплановані операції та скласти прогнозні фінансові звіти [2, с. 306].

Слід ураховувати те, що фінансовий, управлінський та податковий облік, що мають місце в практичній діяльності підприємств, тісно пов’язані між собою, однак цілеспрямоване та ефективне використання їх інформації в управлінському процесі беззаперечно спрямовано на перспективний розвиток підприємства. Враховуючи процеси реформування системи бухгалтерського обліку та прийняття П(С)БО, зокрема П(С)БО 30 «Біологічні активи», який стосується сільськогосподарських товаровиробників і потребує певного часу для адаптації, вважаємо доцільно виділити адаптивну систему обліку, яка потребує дослідження та додаткового аналізу.

З огляду на економічну нестабільність держави та кризові явища при побудові облікової системи підприємства слід враховувати вплив макросередовища. Такий підхід можна реалізувати на основі концепції стратегічного обліку та контролю, які потрібно розглядати як єдине ціле.

Для сільськогосподарських підприємств особливого значення набуває правильне відображення в обліку податків. Одним із них є фіксований сільськогосподарський податок (далі - ФСП), який являє собою особливий найбільш типовий механізм оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Тому основною метою організації податкового обліку ФСП у підприємстві є чітка побудова аналітичного обліку податку, що створює прозору інформацію щодо його нарахування та сплати до бюджету, а також у кінці звітного періоду - включення визначеної суми податку до собівартості виробленої продукції [3].

Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) - це спеціальний режим прямого оподаткування доходів від ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Податкового кодексу платниками податку з урахуванням обмежень можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Платники ФСП не є платниками таких податків і зборів (п. 307.1 ст. 307 Податкового кодексу): податку на прибуток підприємств; земельного податку; збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності [1].

Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії земель, їх розташування та встановлюється у відсотках до бази оподаткування.

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

у I і II кварталах - по 10 % річної суми;

у III кварталі - 50 % річної суми податку;

у IV кварталі - 30 % річної суми податку [2].

Відповідно до п. 2.21 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики України від 18.05.2001 р. № 132, у обліку сума ФСП обліковується на окремому субрахунку рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». За дебетом рахунку 91 відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації» (Інструкція № 291).

Підприємству рекомендуємо самостійно розробляти порядок розподілу суми ФСП (наприклад, передбачати віднесення таких сум на основні галузі та об’єкти витрат пропорційно до суми прямих витрат (табл. 2).Для його обліку передбачено субрахунок 915 «Фіксований сільськогосподарський податок» до рахунка 91 „Загальновиробничі витрати”. А в зв’язку з тим, що ФСП тісно пов’язаний із галуззю рослинництва, він кореспондує з рахунком 23 „Виробництво”.

Значна частка сільськогосподарських підприємств користується пільговими режимами оподаткування господарської діяльності, визначеними Податковим кодексом України (далі - ПКУ), такими як спеціальний режим оподаткування ПДВ (ст. 209 ПКУ) та фіксований сільськогосподарський податок (ст. 301-309 ПКУ). При цьому на практиці часто виникають проблемні питання застосування норм податкового законодавства, які прямо ним не регламентовані і потребують детальнішого вивчення.

Авансові платежі на спецрахунок ПДВ (здійснені до 20-го числа місяця, наступного за звітним). На практиці виникають ситуації, коли підприємство має можливість перерахувати кошти на спецрахунок ще до подачі скороченої податкової декларації, у якій визначається сума до перерахунку. Пряма заборона на здійснення авансових платежів сільськогосподарським підприємством на спецрахунок ПДВ у Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ за спецрежимом та ПКУ відсутня, проте нагадаємо, що згідно з п. 3 цього Порядку та ст. 203 ПКУ сума податкового зобов’язання з ПДВ за спецрежимом повинна бути перерахована протягом 10 календарних днів після подання податкової декларації (тобто між 20-м і 30-м числами наступного за звітним місяця) [Податковий кодекс України: на 10.11.2013 р.].

З метою адаптації сільськогосподарських підприємств до ринкового середовища управлінському персоналу потрібно здійснювати низку аналітичних і контрольних заходів. Вважається, що в системі внутрішньої звітності необхідно робити акцент на прибуткову діяльність у розрізі замовників за ринками збуту, видами виробництва продукції, галузями основного, допоміжного та промислового виробництва.

Розділ 2. Облікове забезпечення управління підприємства

.1 Організаційна характеристика та оцінка економічного стану і розвитку підприємства

Об’єктом дослідження є підприємство ПОСП "Колос", адреса: 11244 Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с.Сербо-Слобідка, вул.І.Франка, 2.

Табл. 2.1. Резюме ПОСП "Колос"

Керівник	Павленко Іван Андрійович
Загальні відомості про підприємство
Площа підприємства	959га
Виробнича площа	710 кв.м.
Основні напрями діяльності
Забезпечення комунікаціями	Підприємство має залізничні та автомобільні під’їзди, що надає переваги для збуту продукції. В приміщеннях автономне опалення забезпечують котли власного виробництва. Постачання підприємства водою, газом, електроенергією здійснюється відповідними організаціями міста згідно з укладеними угодами.

Підприємство є юридичною особою згідно законодавства України. Підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. ПОСП «Колос» має самостійний баланс, розрахунковий та інший, включаючи валютний, рахунки в установах банку, круглу печатку зі своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, фірмовий знак, бланки та інші реквізити.

Основними напрямками діяльності ПОСП «Колос» на сьогоднішній день є виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції рослинництва такої як кукурудза, соняшник, соя, пшениця, жито, ячмінь пивоварений та тваринництва - молока і м’яса. Продукція рослинництва вирощується на площі 959га взятих в оренду в пайовиків с. Сербо-Слобідка, Ємільчинського р-ну. Врожайність сільськогосподарських культур в господарстві на рівні середньої по Ємільчинському району. Основними споживачами продукції рослинництва являються переробні підприємства Житомирської та Київської областей а також зернотрейдери України. Загальна кількість поголів’я племінного стада корів української червоно-рябої породи складає 314 голів. По надоях молока на одну корову господарство займає 3 місце в районі. Споживачами продукції тваринництва є молокозаводи, м’ясопереробні підприємства. Вся сільськогосподарська продукція підприємства досить високої якості і користується попитом.

Керівництво поточною діяльністю підприємства ПОСП «Колос» здійснює директор. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства. При призначенні директора на посаду з ним укладається контракт згідно діючого законодавства. Директор без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в інших підприємствах, організаціях, державних органах, укладає від імені підприємства угоди, наймає і звільнює персонал підприємства, виконує інші функції з оперативного керівництва роботою підприємства.

Персонал підприємства складають всі особи, які працюють в ньому на основі трудових договорів (контрактів). Виробничі, трудові відносини, охорона праці, соціальні гарантії, регулюються трудовими договорами (контрактами) у відповідності до чинного законодавства України.

Директор ПОСП «Колос» самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції інших органів управління.

Директор ПОСП «Колос»:

-   несе повну відповідальність за стан справ у виробничо-фінансовій діяльності підприємства;

-       діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси в усіх установах та організаціях;

-       розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства;

-       укладає договори та видає довіреності на одержання матеріальних цінностей;

-       в межах своєї компетенції видає накази, вказівки та розпорядження, обов’язкові для всіх працівників підприємства.

Система обліку на ПОСП «Колос» характеризується веденням силами бухгалтерської служби, керованої головним бухгалтером, яка підпорядкована безпосередньо директору. Підприємство має невелику структуру управління.

Організаційна структура підприємства є лінійною. Особливостями даної структури є чіткість взаємовідносин, однозначність команд, надійний контроль на підприємстві. Але за такої організаційної структури висока централізація управління, тому керівник ПОСП «Колос»повинен вирішувати будь-які як стратегічні, так і поточні питання діяльності підпорядкованих йому підрозділів.

Організаційна структура підприємства представлена на (рис.2.1)

Рис. 2.1. Організаційна структура управління ПОСП «Колос»

Облік на підприємстві ПОСП «Колос»здійснюється відповідно Наказу №01 «Про облікову політику підприємства і організації бухгалтерського обліку» (Додаток).

Структура бухгалтерії ПОСП «Колос»розподілена таким чином:

1.      головний бухгалтер

2.      бухгалтер по реалізації

.        бухгалтер по обліку праці і тваринництву

.        бухгалтер по автопарку і бюджету

.        бухгалтер відділку

Також касир, секретар, начальник відділу кадрів.

Головний бухгалтер займається обліком рахунків в банку, податку на додану вартість, складанням звітності, обліком інших податків і платежів.

Однією з важливих передумов раціональної організації обліку є застосування найбільш ефективної форми бухгалтерського обліку, його технічної оснащеності. Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему взаємопов'язаних між собою облікових регістрів встановленої форми і змісту, що зумовлює послідовність і способи облікових записів.

В ПОСП «Колос» застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, яка ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів - журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Для більш ґрунтовної техніко-економічної характеристики господарства розглянемо таблицю 2.2, де розраховані основні економічні показники господарської діяльності ПОСП «Колос» (використовуючи фінансову звітність - Додатки).

Проведемо аналіз складу і структури засобів (активів) підприємства - в таблиці в Додатку. Проведемо аналіз складу і структури джерел формування засобів підприємства (пасиви) - таблиці в Додатку.

Аналізуючи склад і структуру засобів (активів) підприємства, ми спостерігаємо зменьшення необоротних активів, зменьшення оборотних активів. Далі, проаналізувавши склад і структуру джерел формування засобів підприємства (пасиви), ми дійшли висновку про те, що зменшився також збиток. Збільшилися поточні зобов"язання.

Основні показники діяльності підприємства наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Показники господарської діяльності ПОСП «Колос»

№ з/п	Економічні показники	2 011р.	2 012р.	2 013р.	Відхилення 2014р. від
					2 011р.		2 012р.
					Абс.	Відн.%	Абс.	Відн.%
1	Дохід від реалізації продукції (без ПДВ), тис. грн.	220	191	666	446	302,73	475	348,69
2	Собівартість реалізованих товарів, тис. грн	259	163	502	243	193,82	339	307,98
3	Валовий прибуток	-76	-4	59	135	-77,63	63	-1475,00
4	Інші операційні доходи тис. грн	0	0	0	0	-	0	-
5	Інші операційні витрати тис. грн	0	77	0	0	-	-77	0,00
6	Фінансовий результат від операційної діяльності тис. грн	-107	0	8	115	-7,48	8	-
7	Інші доходи тис. грн	0	0	0	0	-	0	-
8	Інші витрати тис. грн	0	0	0	0	-	0	-
9	Фінансовий результат від звичайної діяльності тис. грн	0	-99	0	0	-	99	0,00
10	Чистий прибуток тис. грн	0	-99	0	0	-	99	0,00
11	Рентабельність (збитковість), %	0,00	-60,74	0,00	0,00	-	60,736196	0,00
12	Середньоспискова чисельність працівників, чол.	42	14	85	43	202,38	71	607,14
13	Продуктивність праці, грн	6,17	11,64	5,91	-0,26	95,77	-5,7369748	50,73
14	Середня вартість основних засобів, тис.грн	283	270	34	-249	12,01	-236	12,59
15	Фондовіддача	0,78	0,71	19,59	18,81	2519,76	18,880828	2769,02

А зараз проведемо аналіз показників ліквідності (платоспроможності) майна підприємства ПОСП «Колос».

Коефіцієнт покриття як в 2012 році, так і в 2014 році не відповідає нормативному значенню (він повен бути більший 2), якщо в нашому випадку він дорівнює в 2012 році -1,2, а в 2012 році - 0,46, то підприємcтво у разі погашення поточної заборгованоcті повинно припинити функціонування, так як у нього не буде оборотних заcобів для продовження процеcу виробництва.

Таблиця 2.3. Показники ліквідноcті ПОСП «Колос» 2012 - 2012 р.р.

Показник	2012р.	2013р.	2014р.	Відхилення (±)
				09-10р.	09-11р.
1. Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідноcті)	1,2	0,83	0,46	-0,37	-0,74
2. Коефіцієнт швидкої ліквідноcті	0,25	0,75	0,26	+0,5	+0,01
3. Коефіцієнт абcолютної ліквідноcті	0,05	0,002	0,002	-0,048	-0,048
4. Чаcтка оборотних запасів в активах	0,38	0,39	0,35	+0,01	-0,03
5. Робочий капітал (розмір влаcних оборотних заcобів), тиc. грн.	-130,5	-63,7	-528,7	-194,2	-659,2

Значення коефіцієнта швидкої ліквідноcті менше за нормативне (він повинен бути більшим за 1) і cтановить в 2013 році - 0,25, в 2014 році - 0,26 і cвідчить, що за рахунок грошових коштів та очікуваних фінанcових надходжень може бути погашено лише в 2013 р. на 25%, в 2014 р. - 0,26%. Значення коефіцієнта абcолютної ліквідноcті як в 2013 р. так і в 2014 р. є меншим за нормативне (він повен бути більший за 0,2). Так як коефіцієнт абcолютної ліквідноcті cкладав в 2013 р. - 0,05, в 2014 р. - 0,002, то підприємcтво cпроможне погаcити в 2013 р. лише 5%, в 2014 р. - 2% поточної заборгованоcті за рахунок наявних грошових коштів.

Отже, можна говорити про негативну тенденцію до зменшення ліквідноcті підприємcтва і погіршення його платоcпроможноcті.

Платоcпроможніcть підприємcтва ширше за поняття ліквідноcті і поряд з ним включає поняття фінанcової cтійкоcті. Підприємcтво може мати ліквідну cтруктуру баланcу і в той же чаc фінанcово неcтійким. Тому платоcпроможніcть підприємcтва необхідно визначати виходячи із фінанcової cтійкоcті підприємcтва. Тому ми переходимо до наcтупного розділу аналізу, як аналіз фінанcової cтійкоcті підприємcтва.

Під фінанcовою cтійкіcтю підприємcтва розуміють його платоcпроможніcть в чаcі з дотриманням умови фінанcової рівноваги між влаcними та залученими заcобами. І так cпочатку визначимо тип фінанcової cтійкоcті підприємcтва.

Для характериcтики джерел формування запаcів заcтоcовуєтьcя кілька показників, які відображають cтупінь охоплення різних видів джерел:

Наприкінці розглянемо оцінку фінанcової cтійкоcті підприємcтва, яка буде проводитиcя шляхом розрахунку показників (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Оцінка показників фінанcової cтійкоcті ПОСП «Колос» за 2012 - 2014 років

Показник	Нормативне значення	2012р.	2013р.	2014р.	Відхилення (±)
					09-10р.	09-11р.
1. Коефіцієнт автономії	> 0,5	0,43	0,53	0,24	+0,1	-0,19
2. Коефіцієнт фінанcової не-залежноcті	< 2,0	2,34	1,89	4,1	-0,45	+1,76
3. Маневреніcть робочого капіталу	-	-1,33	-2,02	-0,3	-0,69	+1,03
4. Коефіцієнт маневреноcті робочого капіталу	> 0,5	-0,45	-0,15	-1,7	+0,3	-1,25
5. Коефіцієнт фінанcової cтійкоcті	> 1	0,75	1,13	0,32	+0,38	-0,43
6. Коефіцієнт cпіввідноше-ння залученого і влаcного капіталу	-	1,34	0,89	3,12	-0,45	+1,78
7. Коефіцієнт cтійкоcті фі-нанcування	0,8 - 0,9	0,43	1,53	0,24	+0,1	-0,19
8. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	< 0,5	0,57	0,47	0,76	-0,1	+0,19
9. Коефіцієнт забезпечення влаcними оборотними заcо-бами	> 0,1	-0,51	-0,2	-1,18	+0,31	-0,67
10. Коефіцієнт поточних зобов’язань	> 0,5	1	0,99	1	-0,01	-
11. Коефіцієнт забезпечення запаcів робочим капіталом	> 0,2	-0,75	-0,49	-3,29	+0,26	-2,54

За даними таблиці 2.4, можна зробити виcновок, що в 2013 році відбулиcя позитивні зміни у cкладі показників якими характеризуєтьcя фінанcова cтійкіcть, що не можна cказати про 2012 р. і 2014 р. Значення коефіцієнта автономії в 2013 р. дорівнює нормативному значенню і cвідчить про те, що підприємcтво на 0,53 % фінанcувалоcь за рахунок влаcного капіталу, а в 2012 р. і 2014 р. на 0,43 % і 0,24 %.

Оцінити наcкільки ефективно підприємcтво викориcтовує cвої реcурcи дозволяє аналіз ділової активноcті.

З таблиці 2.4 можна зробити виcновки, що коефіцієнт оборотноcті активів зроcтає з кожним роком (1,36, 1,73, 2,47) і характеризує швидкіcть обороту вcього майна підприємcтва за баланcом.

Коефіцієнт оборотноcті оборотних активів показує cуму доходу, тобто 2,76 - за 2012 рік, 2013 р. - 4,47 і 2014 р. - 6,77, яка отримуєтьcя з кожної гривні активів.

Коефіцієнт оборотноcті коштів в розрахунках в порівнянні 2012 р. з 2013 р. зріc і cтановить 3,83 і з 2014 р. - 6,3, це cвідчить про те, що ПОСП «Колос» підвищило оборотніcть коштів в розрахунках.

Підвищення оборотноcті кредиторcької та дебіторcької заборгованоcті cвідчить наcамперед про підвищення ділової активноcті товариcтва та налагодження надійних ділових cтоcунків із поcтачальниками та підрядчиками, покупцями та іншими кредитно-фінанcовими уcтановами та організаціями.

За рахунок зроcтання оборотноcті капіталу, оборотних активів, запаcів та дебіторcької і кредиторcької заборгованоcті знижуєтьcя їх завантаженіcть.

Розраховуємо точку беззбитковості і будуємо графік (Додаток).

Підбиваючи підcумки аналізу економічного cтановища товариcтва, cлід відзначити, що як для cучаcного cтановища cільcького гоcподарcтва в країні, підприємcтво доcить ефективно функціонує та має можливіcть для розвитку, про що cвідчать збільшення обcягів виробництва та реалізації продукції. Зокрема про ефективніcть функціонування cвідчить рівень рентабельноcті реалізованої продукції та продукції роcлинництва зокрема. Проте. У подальшому керівництву агрофірми необхідно звернути увагу на покращення cтановища та забезпечення подальшого ефективного розвитку галузі тваринництва. Так як дана галузь є збитковою на підприємcтві та потребує cтруктурної перебудови і модернізації.

.2 Характеристика і класифікація грошових потоків підприємства

Гроші, як результат інвестиційної діяльності, з одного боку, характеризують отриманий поточний ефект збільшення грошей порівняно з їх сумою, авансованою в інвестиційні проекти, а з другого боку, обсяги іммобілізації грошової маси з інвестиційних проектів в зв’язку з їх закінченням або виходом з них.

Гроші, як результат фінансової діяльності характеризують обсяги залучення підприємством грошей на фінансовому ринку. Можуть використовуватися різні інструменти залучення - випуск акцій, облігацій, отримання кредитів, позик, облік векселів. Можливі обсяги залучення грошей обумовлюються високою кількістю факторів зовнішнього та внутрішнього характеру. При рівних умовах зовнішнього середовища обсяг залучення грошей конкретним підприємством обумовлюється факторами внутрішнього характеру - обсягами та ефективністю господарської діяльності, наявними активами підприємства, його іміджем.

Роль, яку виконують гроші, як результат операційної діяльності значно вагома. Грошові кошти є стартовим чи фінальним етапом процесу кругообігу або обслуговуючим ресурсом, наявність якого забезпечує перехід від однієї стадії циклу до іншої [18].

Гроші є одним з вагомих факторів, що визначають фінансове положення підприємства, його життєздатність. Наявні залишки грошових коштів характеризують фінансову здатність підприємства до проведення господарської діяльності. Наявні грошові кошти виступають факторами, що лімітують обсяги діяльності підприємства, а також можливість проведення певних операцій.

Відсутність грошей на момент виникнення потреби в них ускладнює проведення запланованої діяльності, або взагалі зумовлює неможливість її продовження.

Таким чином, грошові кошти є складною багатоплановою економічною категорією, використовуються як інструмент оцінки, засіб платежу та заощадження, є ресурсом та результатом діяльності підприємства, обумовлюють його поточне та майбутнє фінансове положення. Грошові кошти можуть бути охарактеризовані на базі застосування статичного та динамічного підходів.

Статичний підхід до характеристики грошей визначає їх як наявний залишок коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства на конкретний час. В рамках статичного підходу грошові кошти прийнято розглядати з двох точок зору: бухгалтерської та економічної [35].

З бухгалтерської точки зору грошові кошти підприємства ПОСП «Колос» є сукупністю залишків грошей, які обліковуються на окремих бухгалтерських рахунках та знаходять відображення в балансі підприємства. В складі грошових коштів виділяють:

1.  Залежно від рахунку, на якому вони відображені: грошові кошти в касі; грошові кошти на поточних рахунках; грошові кошти на валютному ринку; грошові кошти у підзвітних осіб.

2.  За призначенням: грошові для обороту, для спеціального призначення.

3.      За місцем зберігання: грошові кошти в банку, в касі, у підзвітних осіб.

Економічна точка зору на грошові кошти підприємства передбачає використання таких підходів до характеристики їх складу, обсягу та розміру:

1.  Залежно від підходу до визначення обсягу грошових коштів виділяють:

-   в широкому сенсі - як грошові кошти авансовані у майно підприємства;

-        у вузькому сенсі - як частина оборотних активів, яка безпосередньо знаходиться в грошовій формі.

2.  Залежно від джерела утворення виділяють:

-   власні грошові кошти;

-        позикові грошові кошти.

3.  Залежно від натурально-речової форми грошові кошти підприємства можуть бути представленні:

-   готівкою;

-        безготівковими грошима.

4.      Залежно від ступеня ділової активності грошові кошти підприємства можуть бути розділені на: активні гроші та пасивні гроші. До активної частини відносять грошові кошти, які беруть участь в обороті, використовуються як засіб платежу. Пасивні гроші не використовуються в господарському обороті, а резервуються для покриття певних потреб підприємства.

5.  Залежно від функціонального призначення наявні грошові кошти розглядають як запас коштів, створений з певною метою.

Залежно від потреб, що задовольняються, виділяють чотири види запасів грошових коштів:

1) Операційний запас грошових коштів, потрібний для ведення бізнесу, фінансування поточних господарських операцій.

2) Страховий запас, представлений грошовими коштами, які зберігаються в резерві на випадок непередбачених змін.

3)      Спекулятивний запас грошових коштів, метою створення якого є отримання додаткового прибутку від спекулятивних операцій завдяки використанню сприятливої кон’юнктури окремих ринків для проведення позапланових закупок ресурсів.

)        Компенсаційний запас грошових коштів, потреба та розмір якого залежить від практики взаємодії підприємства з банком, що його обслуговує. Комерційні банки вимагають від боржника підтримувати певний залишок коштів на рахунку в банку, прямо пропорційний або сумі кредиту, або сумі комісійних.

В основі грошових коштів підприємства лежить поняття грошового обороту. Грошовий оборот є результатом функціонування реальних грошей та охоплює виконання ними функцій засобу обігу, засобів платежу і засобів накопичення. Здійснення усіх видів діяльності підприємства породжує рух грошових коштів у формі надходжень і витрат. Цей рух являє собою безперервний процес і визначається як грошовий потік [21].

Класифікація грошових потоків і управління ними на підприємстві. Управління грошовим потоком є важливим з точки зору регулювання ліквідності балансу, оптимізації оборотних активів, планування тимчасових параметрів капітальних затрат і джерел їх фінансування, управління поточними затратами і їх оптимізація в процесі виробництва і реалізації продукції, прогнозу економічного росту. В процесі кругообороту грошові кошти підприємства утворюють грошові потоки, обсяг яких характеризує кількість залучених або використаних грошових коштів. Грошові потоки підприємства можуть бути класифіковані за ознаками:

1. Залежно від напрямку руху потоку розглядають:

-        вихідний грошовий потік;

-        сальдовий грошовий потік.

Вхідний грошовий потік характеризує обсяг надходження грошових коштів в цілому та за окремими джерелами їх утворення. Вихідний - обсяги витрачання грошових коштів в цілому та за окремими напрямками використання. Сальдовий формується як сума вхідного та вихідного потоків.

2. Залежно від напрямку діяльності виділяють:

-  грошовий потік від операційної виробничої діяльності;

-        грошовий потік від інвестиційної діяльності;

-        грошовий потік від фінансової діяльності.

3. Залежно від способу визначення розміру грошового потоку виділяють:

-  чистий грошовий потік;

-        розрахунковий грошовий потік;

-        загальний грошовий потік.

Чистий грошовий потік характеризує зміну наявних грошових коштів за період та визначається як різниця між залишком грошових коштів на кінець та початок періоду, що аналізується. Таким чином він характеризує сальдовий потік без відображення обсягу грошових операцій. Розрахунковий грошовий потік - це приблизна оцінка поповнення грошових коштів підприємства за результатами господарської діяльності, яка використовується в планових та експертних розрахунках [34, c.11]. За своїм власним складом він становить суму чистого прибутку та амортизаційних відрахувань. Не враховує інші складові грошового потоку, а отже, може некоректно відображати реально досягнутий результат господарювання. Загальний грошовий потік використовується для оцінки обсягів усіх видів операцій підприємства, що пов’язані з рухом грошових коштів.

4. Залежно від ритмічності здійснення грошові потоки підприємства визначаються як:

-  регулярні грошові потоки ;

-        нерегулярні грошові потоки.

Регулярні грошові потоки є результатом господарсько-фінансової діяльності підприємства. Їх обсяг є сталим в часі або має тенденцію до зміни. Надходження та витрачання грошей здійснюється систематично. Це обумовлює можливість їх регулювання та планування. Нерегулярні грошові потоки пов’язані з проведенням окремих господарських операцій. Вони виникають спонтанно, не мають сталого обсягу та періодичності. Планування утворення та здійснення цих потоків може проводитись лише методом прямих розрахунків, відповідно до часу та обсягу операцій, що їх породжують [24].

5.      Залежно від почерговості і напрямків здійснення платежів грошові потоки поділяють на:

-  пріоритетні грошові потоки;

-        поточні грошові потоки;

-        дискреційні грошові потоки;

-        довгострокові грошові потоки.

Пріоритетний грошовий потік - це обов’язкові грошові виплати, які мусить здійснити підприємством першочерговому порядку для запобігання фінансовим ускладненням та з метою подовження нормальної життєдіяльності. До нього належать процентні, податкові виплати, погашення боргів, термін сплати яких настав. Поточний грошовий потік характеризує обсяги та напрямки використання грошових коштів для фінансування поточної господарської діяльності підприємства, для забезпечення обіговими активами запланованих обсягів діяльності підприємства. В рамках операційного потоку грошові кошти витрачаються на закупівлю товарних та інших матеріальних ресурсів, погашення кредиторської заборгованості, фінансування витрат обігу. Дискреційний грошовий потік характеризує надходження та витрачання грошових коштів на цілі, що не пов’язані з поточною господарською діяльністю, він формується в результаті інвестиційної діяльності як виручка від продажу або здачі в оренду основних фондів. До складу дискреційних грошових виплат входять купівля постійних активів, здійснення фінансових вкладів, виплата дивідендів за акціями підприємства, витрати, пов’язані з придбанням філіалів, засновництвом дочірніх підприємств. Довгостроковий грошовий потік формується як сукупність джерел та напрямків використання грошових коштів, що призводять до довгострокової зміни структури капіталу підприємства, він є результатом фінансових надходжень - емісії акцій, довгострокових облігацій, отримання банківських позик, витрачання грошових коштів на виплату основної суми боргу [33].

6. За масштабами обслуговування господарського процесу виділяють:

-  грошові потоки на підприємстві в цілому;

-        грошові потоки в окремих структурних підрозділах підприємства;

-        грошові потоки в окремих господарських операціях.

7. За методом обчислення виділяють:

-   валовий грошовий потік, який характеризує всю сукупність грошових коштів;

-   чистий грошовий потік, який визначається як різниця між вхідним і вихідним грошовим потоком.

8. За рівнем достатності обсягу виділяють:

-   надлишковий грошовий потік, коли надходження грошових коштів перевищує їх витрачання;

-   дефіцитний грошовий потік.

9. За методом оцінювання виділяють:

-   теперішній грошовий потік - оцінюється за вартістю поточного моменту часу;

-   майбутній грошовий потік - оцінюється за вартістю майбутнього часу.

Політику управління грошовими коштами підприємства характеризує таблиця 2.5.

Таблиця 2.5. Склад джерел надходжень і напрямки витрачання грошових коштів підприємства ПОСП «Колос»

Види діяльності	Джерела надходження грошових коштів	Напрямки витрачання грошових коштів
1	2	3
Операційна діяльність	Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг; погашення дебіторської заборгованості за реалізовані товари, продукцію, роботи.	Витрати на закупівлю товарів; поточні витрати пов’язані з виробництвом і реалізацією товарів і послуг; податки і інші платежі; погашення короткострокової кредиторської заборгованості.
Інвестиційна діяльність	Виручка від реалізації основних засобів; виручка від реалізації нематеріальних активів.	Придбання основних засобів і нематеріальних активів; здійснення довгострокових фінансових вкладень.
Фінансова діяльність	Виручка від продажу акцій підприємства; отримання кредитів та послуг.	Виплата дивідендів; погашення кредитів і позик.
Інші операції	Цільові надходження; безкоштовно отримані цінності.	Використання фонду споживання; видатки пов’язані з благодійною діяльністю.

З таблиці видно, що джерела надходження і напрямки витрачання грошових коштів залежать від виду діяльності.

.3 Первинний облік грошових потоків підприємства

Первинні документи, які підтверджують рух грошових коштів, повинні бути належним чином складені. Касові операції оформлюються документами, типові форми яких затверджено Міністерством статистики України за згодою з Національним банком України і Міністерством фінансів України і які повинні застосовуватися без змін на всіх підприємствах, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та форми власності (табл. 2.7).

Реквізити прибуткового касового ордера: найменування підприємства, організації, до каси яких надійшли грошові кошти; номер; дата складення; кореспондуючий з рахунком 30 «Каса» рахунок бухгалтерського обліку, який використовується при відображенні господарської операції, що оформлюється цим прибутковим касовим ордером; сума; від кого і на якій підставі отримано грошові кошти; сума гривень прийнятої готівки (прописом) і копійок (цифрами).

Форма документа Первинні документи Призначення документа

КО-1 Прибутковий касовий ордер Оформлення надходження готівки до каси

КО-2 Видатковий касовий ордер Оформлення видачі готівки з каси

КО-3, 3а Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів Призначений для реєстрації в бухгалтерській службі касових документів

КО-4 Касова книга Відображення обліку касиром операцій з готівкою

КО-5 Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей Відображення обліку коштів, які надходять до каси

Прибутковий касовий ордер виписується в одному примірнику, одночасно з заповненням квитанції, яка видається особі, що здає грошові кошти до каси.

Прибутковий касовий ордер додається до звітності касира.

Видача готівки з каси оформлюється шляхом виписування видаткового касового ордера, типова форма якого затверджена наказом Мінстату України від 15.02.1996 р. за №51 або платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей.

При заповненні видаткового касового ордера вказується: найменування підприємства, організації; номер; дата складення; кореспондуючий з рахунком 30 «Каса» рахунок бухгалтерського обліку, який використовується при відображенні господарської операції, що оформлюється видатковим касовим ордером; сума; кому і на якій підставі видано грошові кошти.

Видатковий касовий ордер виписується в одному примірнику. Документи на видачу грошей повинні підписати керівник і головний бухгалтер підприємства або особи, які уповноважені ними.

До того як передати їх до каси, прибуткові та видаткові касові ордери бухгалтерія реєструє в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів. Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів - форми № КО-3 і № КО-3а - затверджені наказом Мінстату України «Про затвердження типових форм обліку касових операцій» від 15.02.1996 р. за № 51.

Журнал форми № КО-3 застосовують окремо для реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів. Журнал форми № КО-3а використовують для реєстрації як прибуткових, так і видаткових касових документів.

У журналі форми № КО-3а вказується:

дата і номер прибуткових і видаткових касових документів;

суми, на які виписані прибуткові та видаткові касові документи;

У розділі «Примітка» міститься короткий опис господарської діяльності.

Надходження і видача грошових документів оформлюються прибутковими та видатковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. У встановлені терміни касир складає і передає до бухгалтерської служби звіт про рух грошових документів.

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

Форма документа Первинні документи Призначення документа

ФКЧ-1 Фіскальний касовий чек на товари (послу-ги) Розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари(надані послуги)

ФКЧ-2 Фіскальний касовий чек видачі коштів Розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві під час повернення товару, рекомендації послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів державної лотереї та в інших випадках

РК-1 Розрахункова квитанція Розрахунковий документ, бланк якого виготовлено друкованим способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проставлення штампів під час реєстрації розрахунків за продані товари (надані послуги) або під час видачі коштів покупцеві у випадку повернення товару, рекомендації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках

Підставою для відображення у бухгалтерському обліку грошових коштів у дорозі є:

супровідна відомість (готівка передається в банк через інкасатора);

квитанція про приймання грошової суми (готівка передається через відділення зв’язку);

квитанція до прибуткового касового ордера банку (готівка здається до каси банку безпосередньо касиром);

отримані повідомлення (авізо) із зазначеною датою, номером платіжного доручення, сумою і назвою установи банку чи поштового відділення, яке прийняло перерахування.

Супровідна відомість, яка є підставою для списання коштів та підтверджує здачу готівки до каси банку, складається в трьох примірниках через копіювальний папір: перший примірник (супровідну відомість) вкладають в інкасаторську сумку, другий (накладну) віддають інкасаторові при отриманні ним сумки, третій (копію супровідної відомості) залишають у касі підприємства (інкасатор розписується на цьому примірнику і ставить відповідний штамп). На зворотному боці першого та другого примірників вказаних документів матеріально відповідальні особи заповнюють по-купюрний опис грошей, які здаються.

Касир зобов’язаний надавати особливу увагу належному складанню касових документів. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, які суперечать законодавству, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання коштів, порушують договірну, фінансову дисципліну, завдають збитку державі, власникам, іншим юридичним та фізичним особам.

Усі касові документи повинні заповнювати відповідальні особи чітко та зрозуміло чорнилом, кульковою ручкою або складати на машинних носіях. Жодних підчисток, помарок або виправлень у цих документах не допускається.

Якщо хоча б одна з вимог щодо заповнення касових документів не виконана, касир зобов’язаний повернути документи до бухгалтерської служби для належного їх оформлення.

Облік грошових коштів

Після завершення операцій касир зобов’язаний підписати усі прибуткові та видаткові касові ордери, а ті документи, які до них додаються, погасити штампом або надписом: на прибуткових документах - «отримано», а на видаткових - «оплачено», вказавши дату.

Головний бухгалтер Розглядає усну заяву особи про видачу грошей і за необхідності з’ясовує у бухгалтера розрахункового відділу стан розрахунків з одержувачем або обґрунтованість суми, необхідної одержувачеві. Бухгалтер розрахункового відділу дає відповідну довідку, на підставі якої головний бухгалтер приймає рішення

Головний бухгалтер Перевіряє правильність складання касового ордера, підписує його і передає (через працівника бухгалтерської служби) керівникові підприємства. Одержавши підписаний керівником ордер, головний бухгалтер направляє його (через працівника бухгалтерської служби) касиру для виконання

Касир Перевіряє достовірність підписів на ордері та правильність його оформлення.

Вимагає від одержувача пред’явити паспорт або інший документ, який засвідчує особу та доручення (якщо гроші видаються за дорученням). Доручення прикріплюється до ордера. Після цього касир пропонує одержувачеві поставити підпис на ордері з указуванням суми прописом, підписується на ордері сам і видає гроші. Ордер реєструється у відповідних касових документах

Після реєстрації касові ордери бухгалтер передає до каси підприємства для виконання.

Усі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі - обліковому реєстрі, призначеному для обліку касових операцій касиром підприємства. У ній у хронологічній послідовності відображається витрачання і надходження готівки, що дає можливість контролювати рух коштів підприємства.

Кожне підприємство, яке має касу, повинно мати одну касову книгу в національній валюті та касові книги окремо на кожну іноземну валюту. Касова книга повинна бути пронумерована, прошнурована і опечатана печаткою. Кількість аркушів у касовій книзі підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера підприємства.

Приписки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення засвідчуються підписами касира та головного бухгалтера підприємства або осіб, які їх замінюють.

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

Записи в касовій книзі здійснює касир одразу ж після отримання або видачі грошей за кожним ордером або іншими документами, що його замінюють. У кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок готівки в касі та передає до бухгалтерської служби звіт касира з додатком прибуткових і видаткових касових документів.

Готівкові кошти підприємства одержують з банку через касира. Одержання готівки здійснюється згідно з грошовим чеком, виписаним на ім’я касира та підписаним керівником і головним бухгалтером. У випадку, коли на підприємстві немає посади касира, за письмовим розпорядженням його обов’язки виконує інший працівник.

В установах банку підприємство повинно отримати чекову книжку. З цією метою на підприємстві заповнюється заява, підписана керівником і головним бухгалтером, у якій зазначається прізвище, ім’я та по батькові касира і зразок його підпису. Крім того, в заяві ставиться печатка підприємства. На підставі заяви касир одержує чекову книжку, в якій міститься від 25 до 50 чеків.

Для одержання готівки необхідно попередньо (за один-два дні) замовити необхідну суму готівкових коштів, які касир одержує за чеками.

Одержану готівку з банку використовують за суворо цільовим призначенням. У чеку на одержання готівки необхідно вказати, на які потреби одержано гроші. Невикористаний залишок готівки необхідно з каси здати до каси банку. Наприклад, заробітна плата, яка не була виплачена в триденний термін, повертається до каси банку.

Здача готівкових коштів на рахунки в банках оформлюється видатковим касовим ордером. При цьому касир повинен заповнити первинний документ «Об’ява на внесок суми готівкою», який слід одержати в оператора банку. Цей документ складається з трьох частин. Верхня частина об’яви залишається у банку, квитанція передається касиру. Нижня частина об’яви (ордер) також повертається касиру (після проведення господарської операції) разом з випискою банку. На кожній частині об’яви зазначається дата, сума прийнятої готівки, банк одержувача і одержувач, прізвище, ім’я та по батькові особи, від якої прийнято готівку.

Для відкриття та обслуговування банківського рахунку складається договір, що має містити реквізити сторін, номер та вид рахунка, умови відкриття та закриття рахунку, види послуг, що надаються банком, зобов'язання сторін, відповідальність за невиконання зобов'язань, інші положення за домовленістю сторін та умови, за якими договір може бути розірвано. Для відкриття рахунку господарство подає установі банку такі документи: заяву про відкриття рахунку, копію свідоцтва про державну реєстрацію, статут, картку із взірцями підписів та відбитком печатки встановленого зразка, довідку про реєстрацію в ДПА та органах Пенсійного фонду України. На вимогу установи банку в окремих випадках можуть подаватися: копія договору оренди, копія установчого договору, заява на переоформлення рахунку тощо. Заява про відкриття рахунку встановленого взірця підписується керівником господарства та головним бухгалтером власника рахунку. Рахунок відкривається з письмового дозволу керівника установи банку на заяві. Копія свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади має бути засвідчена нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію.

Також при відкритті рахунку в банку, господарство подає у двох примірниках встановленого взірця карту із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства і установчих документів господарство надало право розпорядження рахунком та підпису розрахунково-платіжних документів, і відбитком печатки. Картка із взірцями підписів та відбитком печатки має бути засвідчена підписом керівника. У випадку заміни чи доповнення підписів подається нова картка взірців підписів на всіх осіб, які мають право першого та другого підписів. При відкритті рахунку банк, в триденний термін, зобов'язаний повідомити про це податкову адміністрацію за місцем реєстрації власника рахунку.

Поточний рахунок може бути закритий за наступних умов: на підставі заяви власника рахунку; на підставі рішення органу, на якого покладено законодавчими органами функції щодо ліквідації чи реорганізації підприємства;

на підставі відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

при відсутності записів на рахунку протягом встановленого договором на відкриття та обслуговування банківського рахунку терміну;

на інших підставах, передбачених чинним законодавством України або договором між установою банку та власником рахунку. Взаємовідносини між банком та їх клієнтами здійснюється на платній основі з укладанням договору про розрахунково-касове обслуговування. Укладання такого договору регулюється Порядком організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів.

Для оплати одержаних товарно-матеріальних цінностей від постачальників, перерахування коштів у доходи бюджету і на відрахування платежів податкового характеру до державних цільових фондів, страхових платежів, профспілкових внесків, торгової виручки тощо застосовують розрахункові платіжні доручення. Платіжне доручення - це наказ власника рахунка відділенню банку, яке його обслуговує, про перерахування вказаної суми коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача. Банки приймають до виконання доручення протягом десяти календарних днів з дати його заповнення і в сумі, що може бути оплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту. У платіжному дорученні вказують номер, дату, повну назву платника і одержувача коштів, їхні коди, підставу для проведення платежу, суму цифрами і прописом, номери кореспондуючих рахунків, по яких проводять зарахування і списання коштів.

Платіжні доручення обов'язково складаються у двох примірниках. Якщо платника і одержувача коштів обслуговують різні установи банків, платіжне доручення складається у трьох примірниках. На перших двох примірниках повинні бути підписи керівника і головного бухгалтера підприємства, які відповідають зразку, що зберігається у банку, і чіткий відбиток печатки господарства. Платіжне доручення для різних видів платежів виписують на суму не меншу, встановленої банком. При необхідності одночасного перерахування коштів зі свого рахунку декільком одержувачам, використовують зведене платіжне доручення, яке застосовують для розрахунків із постачальниками і підрядниками, фінансовими органами як одного міста, так і з іногородніми.

Інструкція №7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" передбачає застосування платіжної вимоги-доручення, що виписується постачальникам. Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; та нижньої - доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначених сум. Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і передається покупцеві разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг. При отриманні покупцем даного документу і при наявності коштів на його поточному рахунку він вказує прописом суму, що поточного рахунку. Після цього даний документ передається до банку на оплату. Якщо в момент отримання платіжної вимоги-доручення грошові кошти відсутні в потрібному обсязі, то в міру їх накопичення виписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги-доручення.

Забезпеченню своєчасності та оперативності оплати розрахунків між підприємствами сприяє застосування розрахунків чеками. їх використовують як при місцевих, так і при іногородніх розрахунках. Для одержання чекової книжки підприємство подає до банку заяву. Чек є письмовим розпорядженням його власника банку, який обслуговує рахунок, оплатити пред'явникові чека вказану суму. При видачі чеків банк вписує у кожен чек наступні реквізити: назву, місце знаходження, номер (код) банку власника чека, номер кореспондуючого рахунку, назву юридичної або фізичної особи, якій видано чек та номер її рахунку. На обкладинці чекової книжки банк проставляє цифрами і прописом ліміт грошової суми та засвідчує її підписом уповноваженої особи банку та печаткою.

У момент здійснення платежу чекодавець або його Представник вписує у чек наступні реквізити: суму цифрами та прописом, мотив для перерахування, назву одержувача платежів, дату і місце складання. Чек завіряється чекодавцем або його представником у момент здійснення оплати. Чекодавець реєструє видані чеки на спеціально відведених сторінках у кінці чекової книжки, де вказує дату виписки, номер чека, кому видано чек і на яку суму, залишок ліміту за чековою книжкою. Чек має бути пред'явлений в установу банку протягом десяти днів з моменту його заповнення, не враховуючи дня його заповнення. Після закінчення вказаного терміну чек банком не приймається. На три і більше чеків складається реєстр чеків. Перелік чеків розташовують на зворотній стороні реєстру. Реєстр складають у двох примірниках, якщо рахунки чекодавця і одержувача знаходяться в одному відділенні банку. Якщо ж вони обслуговуються різними відділеннями банку, то на кожне відділення складають окремий реєстр.

.4 Організація синтетичного, аналітичного та фінансового обліку грошових потоків на підприємстві

Для узагальнення інформації про операції з готівковими грошовими коштами в касі підприємства Планом рахунків передбачений синтетичний рахунок 30 "Каса", що має наступні субрахунки:

"Каса в національній валюті";

"Каса в іноземній валюті".

Надходження грошових коштів в касу підприємства відображається за дебетом рахунку 30 "Каса".

Видача готівки з каси підприємства відображається за кредитом рахунку 30 "Каса".

На субрахунку 302 "Каса в іноземній валюті" облік операцій у валюті в перерахунку в національну валюту України ведеться по кожному виду валюти окремо.

На аналізованому підприємстві ТОВ "Вічунай-Украйна" для обліку готівки використовують обидва субрахунки рахунку 30. Порядок відображення операцій з готівкою на рахунках бухгалтерського обліку наведено у табл..2.6

Таблиця.2.6. Бухгалтерський облік касових операцій.

Первинний документ	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		дебет	кредит
Надходження в касу підприємства
Корінець чеки, прибутковий касовий ордер	Отримані по чеку грошові кошти на виплату авансу по відрядженню працівника	301, 302	311, 312
Корінець чеки, прибутковий касовий ордер	Отримані по чеку грошові кошти на господарські потреби, на виплату відпускних	301	311
Прибутковий касовий ордер	Повернений підзвітною особою залишок невитрачених сум, виданих на господарські потреби	301, 302	372
Прибутковий касовий ордер	Отриманий аванс в рахунок поставки товарів (готівкова виручка)	301	681
Прибутковий касовий ордер	Отримана доплата за поставлені товари	301	361
Прибутковий касовий ордер	Повернений залишок сум, виданих на відрядження	301, 302	372
Прибутковий касовий ордер	Внесено внесок до статутного фонду готівковими грошовими коштами в касу	301,302	46
Прибутковий касовий ордер	Отримані по чеку грошові кошти з поточного рахунку підприємства на виплату заробітної плати	301	311
Виплати з каси підприємства
Видатковий касовий ордер	Видані грошові кошти під звіт на відрядження	372	301, 302
Видатковий касовий ордер	Видані працівнику грошові кошти під звіт на господарські потреби	372	301
Видатковий касовий ордер	Виплачено відпускні	661	301
Видатковий касовий ордер, квитанція до оголошення на внесення готівки	Здана готівка в касу банку для зарахування на поточний рахунок	311, 312	301, 302
Видатковий касовий ордер	Виплачена сума орендної плати	685	301
Видатковий касовий ордер	Видані кошти під звіт на господарські потреби	372	301
Платіжна відомість, Видатковий касовий ордер	Виплачена заробітна плата працівникам підприємства	661	301
Видатковий касовий ордер	Видана позика працівнику підприємства	377	301
Платіжна відомість, Видатковий касовий ордер	Виплачено аванс по заробітній платі працівникам підприємства	661	301

А тепер розглянемо порядок обліку операцій на рахунках в банку. Після закінчення операційного дня банк роздруковує виписки з особового рахунку кожного клієнта. Виписки банку надається клієнту, як правило, тільки у випадку, якщо мав місце рух грошових коштів на банківському рахунку.

Виписки банку і прикладені до неї розрахункові документи, підтверджуючі надходження або списання засобів, є підставою для відображення операцій по руху грошових коштів в бухгалтерському обліку.

Банківська виписка є документом банку, в якому по дебету відображено списання грошових коштів з поточного рахунку підприємства, а по кредиту - надходження грошових коштів на рахунок.

Для обліку наявності і руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банках, призначений рахунок 31 "Рахунки в банках".

Рахунок 31 "Рахунки в банках" має наступні субрахунки:

"Поточні рахунки в національній валюті".

"Поточні рахунки в іноземній валюті".

"Інші рахунки в банку в національній валюті".

"Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

По дебету рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, по кредиту - їх використання.

Порядок обліку операцій на рахунках в банках наведено у табл..2.7

Таблиця. 2.7. Облік операцій на рахунках в банках.

Первинний документ	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		дебет	кредит
Надходження на банківський рахунок
Об’ява на внесок готівкою	Здана готівка з каси підприємства в банк	311, 312	301, 302
Платіжне доручення, заява на відкриття акредитиву	Перераховані грошові кошти на спеціальний рахунок для відкриття акредитиву	313	311
Платіжне доручення	Перераховані грошові кошти на інші спеціальні рахунки (наприклад, депозитний)	313	311
Платіжне доручення	Відкритий картрахунок в національній (іноземній) валюті	313, 314	311, 312
Виписка банку, меморіальний ордер	З розподільного рахунку зарахована виручка на валютний рахунок	312	314
Виписка банку, меморіальний ордер	Зараховані на поточний рахунок грошові кошти, що знаходяться в дорозі (наприклад, залишок грошових коштів, перерахованих для купівлі валюти; виручка, здана через інкасацію, придбана іноземна валюта тощо)	311, 312	333
Виписка банку	Отримані грошові кошти після пред'явлення короткострокового векселя до оплати	311	341
Виписка банку	Поступила оплата від покупців і замовників за відвантажені продукцію, товари, виконані роботи і послуги	311	361
Виписка банку	На розподільний рахунок отримана виручка в іноземній валюті	314	362
Виписка банку	Повернений раніше виданий аванс	311, 312	371
Виписка банку	Отримані дивіденди, відсотки, роялті і т. п.	311	373
Виписка банку	Відшкодована сума претензій, штрафів, пені, неустойки винною стороною	311, 312	374
Виписка банку	Відшкодована сума збитку особою, винною в нестачі цінностей	311	375
Виписка банку	Отримана орендна плата від орендарів	311	377
Виписка банку	Отримані засоби для формування пайового капіталу в кооперативах, КСП, ЖСЬК, кредитних союзах	311	41
Виписка банку	Отримані грошові кошти від продажу емітованих підприємством акцій в частині, рівній емісійному доходу	311	421
Виписка банку	Отриманий внесок від засновника	311	46
Виписка банку	Отриманий від засновника підприємства внесок, що перевищує статутний капітал (додатковий капітал)	311	422
Виписка банку	Отримані грошові кошти цільового фінансування	311	48
Виписка банку	Отримано відшкодування з бюджету, повернені переплати	311	641, 642
Виписка банку	Отримана передоплата від покупців або замовників	311, 312	681
Виписка банку	Отримана оплата авансом за декілька майбутніх періодів (наприклад, отримання авансових орендних платежів, оплати підписки на періодичні видання, виручки від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних заходів, абонентної платні за користування засобами зв'язку і т. п.)	311	69
Виписка банку	Отримана виручка від реалізації товарів, робіт, послуг	311, 312	70
Виписка банку, меморіальний ордер	Зарахована на поточний рахунок сума, отримана від продажу валюти по курсу НБУ	311	711
Виписка банку	Отримані дивіденди від інших підприємств	311	731
Виписка банку	Отримані страхові платежі страхувальником	311	76
Платежі з банківського рахунку
Виписка банку, прибутковий касовий ордер	Видана готівка з банківського рахунку в касу підприємства	301, 302	311, 312
Платіжне доручення	Придбані проїзні квитки працівникам підприємства	331	311
Платіжне доручення	Перераховані грошові кошти з поточного рахунку на покупку іноземної валюти	333	311
Заява на продаж валюти	Перерахована банку іноземна валюта для продажу	334	312
Виписка банку, заява на продаж валюти	З розподільного рахунку списана іноземна валюта для обов'язкового продажу	334	314
Платіжне доручення	Здійснені короткострокові фінансові інвестиції (наприклад, в цінні папери інших підприємств)	35	311	Перерахована передоплата постачальникам і підрядчикам	371	311
Сліп, квитанція платіжного термінала, чек банкомату і ін.	Списані засоби з картрахунку для оплати витрат, понесених підзвітною особою	372	313 (314)
Платіжне доручення	Сплачені витрати майбутніх періодів (наприклад, сплачена підписка на періодичні видання, сплачені авансом орендні платежі, сплачений страховий поліс і т. п.)	39	311
Платіжне доручення	Викуплені акції власної емісії у акціонерів	451	311
Платіжне доручення	Перераховані грошові кошти на виплату пенсій	472	311
Платіжне доручення	Повернений залишок невикористаного цільового фінансування	48	311
Платіжне доручення, платіжне доручення в іноземній валюті	Погашення заборгованості по короткостроковому кредиту	60	311 (312)
Платіжне доручення	Перераховано банку в погашення заборгованості по довгостроковому кредиту	61	311
Платіжне доручення	Погашена заборгованість по короткостроковому векселю	62	311
Платіжне доручення, платіжне доручення в іноземній валюті	Перерахована оплата постачальникам і підрядчикам	631 (632)	311 (312)
Платіжне доручення	Сплачені податки і збори (обов'язкові платежі)	641, 642	311
Платіжне доручення	Сплачені страхові внески по соціальному страхуванню	65	311
Платіжне доручення	Виплачена заробітна платня шляхом перерахування коштів на особові рахунки працівників	661	311
Платіжне доручення	Погашені зобов'язання перед учасниками (засновниками) по нарахованих дивідендах і інших виплатах	671, 672	311
Платіжне доручення	Повернений покупцю (замовнику) раніше отриманий аванс	681	311
Платіжне доручення	Сплачені відсотки (банку, по векселю і ін.)	684	311
Платіжне доручення, платіжне доручення в іноземній валюті	Здійснені інші платежі (наприклад, перерахована орендна плата орендодавцю, сплачені визнані підприємством суми штрафів, пені, неустойок, і інших санкцій в результаті невиконання договірних зобов'язань і ін.)	685	311, 312

Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті в касах, на поточних, валютних та інших рахунках у банках), грошових документів (у національній та іноземній валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, сплачених проїзних документів тощо) та коштів у дорозі здійснюється в Журналі 1 і відомостях до цього Журналу 1.1, 1.2, 1.3.

Журнал 1 використовується для відображення оборотів за кредитом рахунків 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти". У відомостях до Журналу 1 відображаються обороти за дебетом рахунків 30 (відомість 1.1), 31 (відомість 1.2), 33 (відомість 1.3).

Записи у Журналі 1 та відомостях здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів (звітів касира і доданих до них прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку і доданих до них документів тощо) у розрізі кореспондуючих рахунків у хронологічному порядку підсумками за 2 - 3 дні. Можливо накопичення даних про операції з грошовими коштами за кожний день попередньо у допоміжній відомості у потрібному аналітичному розрізі з наступним перенесенням підсумкових оборотів за місяць до Журналу 1 і відомостей до нього.

Для відображення операцій, здійснених у іноземній валюті, використовується Журнал 1 і відомості до нього, які заповнюються у валюті здійснення операцій. Для кожної іноземної валюти, в якій здійснювалися операції, ведеться Журнал 1 і відомості до нього, які позначаються назвою валюти, в якій вони заповнюються.

Аналітичні дані про грошові кошти в іноземній валюті наводяться у гривнях і одночасно в тій валюті, в якій здійснювалась операція в іноземній валюті.

Залишки на відповідних рахунках у відомостях на кінець місяця встановлюються як різниця між сумою сальдо на початок місяця і дебетових оборотів по рахунку за поточний місяць і сумою кредитових оборотів за місяць. Сальдо рахунків перевіряється з відповідними документами (звітами касира, виписками банку тощо).

.5 Управлінський облік грошових потоків на підприємстві

Управлінський облік вже давно перестав бути чимось новим як для науковців, так і для практиків. Основні його інструменти щоденно використовують у своїй діяльності керівники підприємств та керівники окремих структурних підрозділів. Дослідженням теоретичних аспектів управлінського обліку займалися вітчизняні і зарубіжні науковці. Серед них варто виділити праці П.Й. Атамаса, Ф.Ф. Бутинця, П.М. Гарасима, С.Ф. Голова, З.В. Гуцайлюка, К. Друри, Р. Ентоні, Г.П. Журавля, О.В. Карпенка та ін.

Розглядаючи роль управлінського обліку, потрібно відмітити, що історично він часто мав другорядне значення після фінансового обліку. Однак розширення підприємств, зміни в технологіях, державне регулювання, а також підвищення освітнього рівня менеджерів за останні десятиріччя прискорили розвиток управлінського обліку і призвели до широкого визнання його як спеціальної області дослідження [2].

Саме тому впровадження управлінського обліку на підприємствах є необхідною передумовою їх успішної роботи, створення оптимальної ринкової інфраструктури, виживання підприємств в умовах вільної конкуренції та зростання їх економічного потенціалу.

Побудова обліку в сільському господарстві вимагає враховувати його особливості [3]. До специфічних особливостей аграрного сектору можна вінести: біологічні закони, які визначають специфічну технологію побудови бухгалтерського обліку; соціальна складова, яка визначає орієнтацію агробізнесу на впровадження соціально орієнтованого підприємництва в громадському суспільстві, в основі якого лежить задоволення життєвих потреб суспільства, забезпечення стабільності і сталого розвитку сільських громад і підвідомчих їм територій; здійснення активної інформаційної політики, спрямованої як на стабільне і якісне продовольче забезпечення громадян, так і здатність України реалізувати свій значний аграрний потенціал.

Без належного інформаційного забезпечення цих особливостей аграрний сектор, як складова національної економіки, не здатний створити належний рівень привабливості суб'єктів господарської діяльності і сільських територій.

У зв'язку з переходом економіки України до функціонування в ринкових умовах та запровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку на основі міжнародних, виникла потреба розробки підходів до обліку витрат та калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств. Це забезпечує методологічне наповнення процедур формування й обліку витрат у зв'язку з розробкою концепції розвитку обліку в агробізнесі [1].

Ринкова орієнтація економіки України потребує інтенсивної роботи з удосконалення управління витратами і собівартістю. Проте з багатьох питань обліку витрат виробництва і зокрема з класифікації методів обліку та калькулювання, на основі яких обліковується собівартість, єдиної думки не досягнуто

На нашу думку, витрати виробництва - це виправдані умовами виробництва і спрямовані на створення корисних цінностей або надання послуг сукупні витрати підприємства за певний період незалежно від того, припадають вони на закінчений продукт чи на незавершене виробництво.

Облік і розподіл витрат за видами продукції посилює контрольні функції управління витратами в процесі виробництва. Тим самим діяльність підприємства переорієнтовується на кінцевий фінансовий результат. Важливо підкреслити, що дані обліку витрат повинні використовуватись для їхнього визначення та наступного аналізу результатів діяльності підприємства. Потім із цих даних треба розробити заходи щодо контролю виконання планових завдань структурними підрозділами підприємства і визначити ефективність організаційно-технічних заходів з розвитку та вдосконалення виробництва.

Основою для правильної організації управлінського обліку є організаційна та виробнича структури сільськогосподарського підприємства. Організаційна структура підприємства - це поділ підприємства на окремі структурні підрозділи і служби (центри відповідальності), що передбачають розподіл між ними функцій з вирішення завдань, які виникають у ході виробничої діяльності таким чином, щоб забезпечити ефективне досягнення мети, поставленої перед підприємством у цілому.

Організаційна структура системи управління являє собою схему управлінських зв'язків між управляючою та виробничими ланками і характеризується складом та інформаційними зв'язками між самостійними підрозділами та окремими виконавцями, розташованими в ієрархічній послідовності та наділеними певними правами та обов'язками.

Отже, організацію управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах доцільно здійснювати в такій послідовності: визначити організаційну структуру підприємства, розробити організаційну схему управлінського обліку, розробити схему документообігу, визначити біологічні активи за групами та видами продукції, які виробляє сільськогосподарське підприємство, організувати центри відповідальності, розробити бюджети для центрів відповідальності, визначити систему обліку витрат і калькулювання продукції, зробивши перелік постійних та змінних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та порядок контролю цих витрат, розробити систему контролю витрат.

.6 Система внутрішнього контролю за грошовими потоками на підприємства

Сьогодні важко уявити ефективне функціонування підприємства за відсутності внутрішньої системи контролю. На жаль, вимоги керівника до системи внутрішнього контролю аж надто обмежені. На бухгалтерію хоча і покладено такі функції, але через віддаленість її від місць вчинення господарських операцій, контроль в основному носить наступний характер. А тому, фактична робота працівників бухгалтерії зводиться лише до документального контролю за збереженням матеріальних цінностей, грошових коштів та перевірки правильності розрахунків. Для цього документи ретельно вивчають за змістом, застосовують зустрічну перевірку та взаємний контроль. Делегуючи у такий спосіб кожній посадовій особі певну частину функцій, бачимо, що їх діяльність спрямована тільки на документальне виявлення помилок та фактів шахрайства. Однак, такий підхід до здійснення контролю вузький, а головне, не передбачає аналізу виявлених відхилень.

За необхідності, на підприємстві залучають до перевірок спеціально створені ревізійні комісії. Вивчення існуючої практики діяльності таких ревізійних підрозділів, показало, що здійснюваний ними контроль має періодичний характер, адже проводиться, як правило, в кінці звітного періоду. До того ж, адміністративно вони прямо підпорядковуються головному бухгалтеру, внаслідок чого, по-перше, порушується один із основних принципів - незалежність, а по-друге, в особі головного бухгалтера поєднуються дві різні функції: фінансово-господарської діяльності - обліку та контролю, що є недоречним і може стати причиною втрат, крадіжок, нестач, або викривлення даних звітності.

Не менш важливою проблемою, що унеможливлює якісне функціонування системи внутрішнього контролю, є відсутність на підприємстві нормативних документів по організації і проведенні систематичних, планових перевірок.

Отже, цілком очевидно, що в системі управління даного підприємства невідкладною потребою є удосконалення системи внутрішнього контролю.

.7 Використання в обліковому процесі формування грошових системи комп’ютеризованих програм

«1С:Бухгалтерія сільськогосподарського підприємства для України» призначена для автоматизації бухгалтерського і податкового обліку, включаючи підготовку обов'язкової (регламентованої) звітності, в організаціях, що здійснюють будь-які види комерційної діяльності: оптову і роздрібну торгівлю, комісійну торгівлю (включаючи субкомісію), надання послуг, виробництво і т.д. Бухгалтерський і податковий облік ведеться відповідно до чинного законодавства України.

«1С:Бухгалтерія сільськогосподарського підприємства для України» забезпечує рішення всіх задач, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо бухгалтерська служба повністю відповідає за облік на підприємстві, включаючи, наприклад, виписку первинних документів, облік продажів і т.д. Дане прикладне рішення також можна використовувати виключно для ведення бухгалтерського і податкового обліку, а завдання автоматизації інших служб, наприклад, відділу продажів, вирішувати спеціалізованими конфігураціями або іншими системами.

На додаток до функціонала типового рішення «1С:Бухгалтерія 8 для України» програмний продукт «1С:Підприємство 8. Бухгалтерія сільськогосподарського підприємства для України». Містить функції, зумовлені особливостями бухгалтерського та податкового обліку в сільськогосподарських організаціях.

Конфігурація призначена для автоматизації бухгалтерського і податкового обліку, включаючи підготовку обов'язкової (регламентованої) звітності в організації. Бухгалтерський і податковий облік ведеться відповідно до чинного законодавства України.

Основні функціональні можливості програми:

Ведення бухгалтерського та податкового обліку відповідно до національних стандартів України.

Забезпечення вирішення всіх завдань, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства - від обробки первинних документів до формування регламентованої звітності.

Ведення податкового обліку в розрізі декількох видів ПДВ (опціонна): формуються окремі книги продажів, придбання, декларації з ПДВ.

Аналіз іншої реалізації, валових доходів і витрат.

У вартість включено:

-      дистрибутиви технологічної платформи та прикладного рішення на компакт-диску;

-       документація по платформі «1С:Підприємство 8.2» для версії ПРОФ;керівництво з ведення обліку;

-       підписка на інформаційно-технологічний супровід на 6 місяців (ІТС України);

-       ліцензія на використання програмного продукту на одному робочому місці.

Розділ 3. Організація аналізу для управління грошовими потоками підприємства

.1 Завдання, суб’єкти, об’єкти, інформаційна база та користувачі результатів аналітичної роботи з формування та оцінки ефективності грошовими потоками підприємства

Об'єктом економічного аналізу виступає господарська діяльність країни, регіону, району, міста, села чи окремого підприємства, структурного підрозділу, підприємця. Об'єкт аналізу визначається виходячи з поставлених мети та завдань аналізу.

Користувачами аналізу виступають одержувачі його результатів. Вони можуть бути внутрішніми і зовнішніми. Частіше користувачами аналізу є керівники різних рівнів управління, уповноважені приймати управлінські рішення, головні спеціалісти, спеціалісти, власники (акціонери, окремі приватні особи, кредитори). Крім того, дані аналізу можуть надаватися членам трудового колективу.

Розглянемо детальніше спочатку внутрішніх, а потім - зовнішніх користувачів аналітичних результатів.

Внутрішні користувачі економічного аналізу - це одержувачі аналітичної інформації в межах підприємства, організації чи їх структурних підрозділів. До них належать:

управлінський персонал;

власники контрольних пакетів акцій;

члени трудового колективу;

бухгалтери, економісти, фінансисти;

внутрішні аудитори;

профспілкові організації.

Зовнішні користувачі економічного аналізу - це одержувачі результатів економічного аналізу, які перебувають поза межами господарських структур. Зовнішніми користувачами можуть виступати:

представники вищих органів управління;

кредитори;

контрагенти;

представники державних контролюючих і регулюючих органів;

спеціалісти зі злиття і поглинання;

дрібні власники і потенційні інвестори;

незалежні аналітики;

зовнішні аудитори;

конкуренти.

Однією з основних умов стабільного фінансового стану підприємства є надходження грошових коштів, що забезпечує покриття цього поточних зобов’язань. Відповідно, відсутність такого мінімально необхідного запасу грошових коштів свідчить про фінансові труднощі підприємства. В той же час надмірна величина грошових коштів свідчить про те, що реально підприємство несе збитки, пов’язані з інфляцією і знеціненням грошей. В зв’язку з цим виникає необхідність оцінити раціональність управління грошовими потоками на підприємстві.

Аналіз грошових потоків є процесом дослідження результативних показників їх формування на підприємстві з метою виявлення резервів подальшого підвищення ефективності їх функціонування.

Аналіз грошових потоків пов’язаний із з’ясуванням причин, які вплинули на збільшення (зменшення) притоку грошових коштів та збільшення (зменшення) їх відтоку. Це можна робити як за довгостроковий період (декілька років), так і за короткостроковий (квартал, рік). Такий аналіз має безперечний інтерес, якщо він буде здійснений за період, що відображає певний етап в діяльності підприємства, наприклад, з моменту створення, випуску нової продукції, закінчення реконструкції тощо.

Аналіз грошових потоків повинен здійснюватись як на основі звітних, так і планових показників (платіжного календаря). При цьому останні виступають одночасно інструментом управління грошовими потоками. Це досягається шляхом контролю за відповідність їх реального руху до планових показників та прийняттям необхідних коригуючи заходів.

Мета аналізу - виділити, по можливості, всі операції, що зачіпають рух грошових коштів.

Для того, щоб зрозуміти реальний рух грошових коштів на підприємстві, оцінити синхронність надходження і витрачання грошових коштів, а також поєднати величину одержаного фінансового результату зі станом грошових коштів на підприємстві, необхідно виділити і проаналізувати всі напрямки надходження (припливу) грошових коштів, а також їх вибуття (відпливу).

Основним документом для аналізу руху грошових потоків є „Звіт про рух грошових коштів”, складання якого з відповідними аналітичними висновками фактично і є аналізом руху грошових потоків на підприємстві.

Напрямки руху грошових коштів прийнято розглядати в розрізі основних видів діяльності: основної, інвестиційної та фінансової

Такий розподіл дозволяє визначити, яка питома вага доходів, отриманих від кожної з видів діяльності. Подібний аналіз допомагає оцінити перспективи діяльності підприємства.

Однією з умов фінансового благополуччя підприємства є надходження грошових коштів. Проте надмірна величина грошових коштів говорить про те, що реально підприємство терпить збитки, пов'язані із знеціненням грошей, а також з упущеною можливістю їх вигідного розміщення. Це говорить про необхідність управління рухом грошових потоків, а для цього на першому етапі аналізується частка грошових коштів у складі поточних зобов'язань, тобто визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Цей коефіцієнт показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу. Якщо фактичне значення коефіцієнта буде менше 0,2-0,3, то це свідчить про дефіцит грошових коштів на підприємстві. В цих умовах поточна платоспроможність повністю залежатиме від надійності дебіторів.

Якщо в ході аналізу з'ясується, що сума грошових коштів у складі поточних зобов'язань зменшується, а поточні зобов'язання збільшуються, то це негативна тенденція.

Віднесення руху коштів до відповідної діяльності залежить, в першу чергу, від характеру основної господарської діяльності підприємства.

Для складання Звіту використовують показники балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного обліку руху грошових коштів.

До Звіту про рух грошових коштів не включаються: внутрішні зміни у складі грошових коштів; не грошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо).

Для визначення потоків грошових коштів використовується прямий і непрямий метод. Різниця між ними полягає в різній послідовності процедур визначення величини потоку грошових коштів.

Прямий метод ґрунтується на обчисленні притоку (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані і ін.) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових кредитів і позик та ін.) грошових коштів, тобто початковим елементом є виручка. Аналіз грошових коштів прямим методом дає можливість оцінити ліквідність підприємства, оскільки детально розкриває рух грошових коштів на його рахунках і дозволяє робити оперативні висновки щодо достатності засобів для платежів за поточними зобов’язаннями, для інвестиційної діяльності і додаткових витрат.

Цьому методу властивий серйозний недолік, - він не розкриває взаємозв’язку отриманого фінансового результату і зміни грошових коштів на рахунках підприємства, тому застосовується непрямий метод аналізу, що дозволяє пояснити причину розбіжності між прибутком і грошовими коштами. грошовий потік кошти

Непрямий метод - це такий метод, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій не грошового характеру, відстрочень, нарахувань минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю. Застосувавши цей метод, користувач отримує інформацію тільки про чисті надходження (вибуття) від операційної діяльності.

Непрямий метод заснований на аналізі статей балансу і звіту про фінансові результати, на обліку операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, і послідовному коригуванню чистого прибутку, тобто вихідною величиною є чистий прибуток (збиток) підприємства за звітний період.

Непрямий метод дозволяє показати взаємозв’язок між різними видами діяльності підприємства, встановлює взаємозв’язок між чистим прибутком і змінами в активах підприємства за звітний період. Його суть полягає в перетворенні величини чистого прибутку у величину грошових коштів. При цьому виходять з того, що є окремі види витрат і доходів, які зменшують (збільшують) прибуток, не зачіпаючи величину грошових коштів. В процесі аналізу на суму вказаних витрат (доходів) проводять коригування чистого прибутку так, щоб статті витрат, не пов’язані з відтоком засобів, і статті доходів, що не супроводяться їх притоком, не впливали на величину чистого прибутку.

Не спричиняють відтоку грошових коштів господарські операції, пов’язані з нарахуванням амортизації основних засобів, нематеріальних активів, які зменшують величину фінансового результату. В даному випадку зменшення прибутку не супроводиться скороченням грошових коштів (для отримання реальної величини грошових коштів сума нарахованого зносу повинна бути додана до чистого прибутку). При аналізі взаємозв’язку отриманого фінансового результату і зміни грошових коштів слід враховувати можливість отримання доходів, відбиваних в обліку раніше реального отримання грошових коштів (наприклад, при обліку реалізованої продукції по моменту її відвантаження).

Для мети аналізу притягується інформація бухгалтерського балансу та „Звіту про фінансові результати”. Сукупний результат, що характеризує стан грошових коштів на підприємстві, складається з суми результатів руху засобів по кожному виду діяльності.

Акціонери (інвестори), володіючи інформацією про рух грошових потоків на підприємстві, можуть оцінювати, наскільки стабільним є фінансовий стан підприємства, в яке вони вклали свої кошти, більш обґрунтовано підійти до розробки політики розподілу і використання прибутку.

Аналіз руху грошових коштів дає можливість зробити більш обґрунтовані висновки про те, в якому обсязі та з яких джерел надходження на підприємство грошових потоків та які основні напрямки їх використання; чи достатньо власних коштів підприємства для здійснення інвестиційної діяльності; чим пояснюються розбіжності величини одержаного прибутку та нарахування грошових коштів тощо.

За результатами аналізу грошових потоків фінансовий менеджер повинен отримати відповідь на основні питання: звідки надходять грошові кошти, яке значення кожного джерела і на які цілі вони використовуються. Висновки потрібно робити як в цілому по підприємству, так і по кожному виду його діяльності: операційна, фінансова та інвестиційна. На цій підставі роблять висновки про джерела і про забезпечення кожного виду діяльності необхідними грошовими коштами. В результаті приймаються рішення по питанню перевищення надходження грошових коштів над платежами, джерел оплати поточних зобов’язань та інвестиційної діяльності, достатності отримуваного прибутку тощо.

.2 Діагностика динаміки грошовими потоками підприємства

Однією з основних умов стабільного фінансового стану підприємства є надходження грошових коштів, що забезпечує покриття його поточних зобов’язань. Відповідно, відсутність такого мінімально необхідного запасу грошових коштів свідчить про фінансові труднощі підприємства. В той же час надмірна величина грошових коштів свідчить про те, що реально підприємство несе збитки, пов’язані з інфляцією і знеціненням грошей. В зв’язку з цим виникає необхідність оцінити раціональність управління грошовими коштами на підприємстві [56].

Аналіз грошових потоків пов’язаний із з’ясуванням причин, які вплинули на збільшення (зменшення) припливу грошових коштів та збільшення (зменшення) їх відпливу [66, с. 46].

Проведемо аналіз вхідних та вихідних грошових потоків підприємства ПОСП "Колос" за 2012-2014 рр..

Розпочнемо з аналізу динаміки позитивного грошового потоку підприємства ПОСП «Колос» (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Динаміка позитивного грошового потоку ПОСП «Колос» за 2012-2014 рр.

Стаття	2012 р.	2013 р.	2014 р.	Абсолют. приріст	Темп росту,%
Надходження від: реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	5802	8938	4015	-1787	-30,80
установ банків відсотків за поточними рахунками	2	8	2	0	0
бюджету податку на додану вартість	-	-	-	-	-
отримання субсидій, дотацій	-	-	9	9	-
цільового фінансування	521	797	561	40	7,68
Отримання позики	-	-	-	-	-
Інші фінансові надходження	-	1305	182	182	-
Всього:	6325	11048	4769	-1556	-24,60

Виходячи з даних таблиці 2.10, ми бачимо, що питому вагу всіх грошових надходжень, які надходять до підприємства, складають надходження від реалізації продукції. Так, на підприємстві ПОСП «Колос» за досліджуваний період спостерігається зменшення позитивного грошового потоку на 1556 тис. грн. (24,60%) саме за рахунок зменшення надходжень від реалізації продукції на 1787 тис. грн. (30,80%). Хоча такі джерела формування грошових надходжень як цільове фінансування та інші фінансові надходження мають позитивну тенденцію до зростання. Так, за 2012-2014 рр. цільове фінансування зросло на 40 тис. грн. (7,68%), а інші фінансові надходження зросли на 182 тис. грн. Отже, позитивний грошовий потік ПОСП «Колос» формується за рахунок операційної (надходження від реалізації продукції, цільове фінансування) та фінансової (інші фінансові надходження) діяльності, оскільки від інвестиційної діяльності грошових коштів не надходило.

Проведемо аналіз динаміки від’ємного грошового потоку підприємства ПОСП «Колос» (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Динаміка від’ємного грошового потоку ПОСП «Колос» за 2012-2014 рр.

Стаття	2012 р.	2013 р.	2014 р.	Абсолют. приріст	Темп росту,%
Витрачання на оплату: товарів (робіт, послуг)	4026	8290	2934	-1092	-27,12
працівникам	1320	1370	794	-526	-39,85
витрат на відрядження	10	12	8	-2	-20,00
зобов’язань з податку на додану вартість	16	24	14	-2	-12,50
відрахувань на соціальні заходи	159	472	332	173	108,81
зобов’язань з інших податків і зборів	16	24	14	-2	-12,50
Інші витрачання	170	278	80	-90	-52,94
Надзвичайні події від операційної діяльності	64	482	360	296	462,50
Придбання: необоротних активів	-	-	134	134	-
Погашення позик	179	109	103	-76	-42,46
Інші платежі	67	-	-	-	-
Всього:	6027	11061	4773	-1254	-20,81

Виходячи з даних таблиці 2.12, ми з’ясували, що питому вагу від’ємного грошового потоку ПОСП «Колос» складає собівартість реалізованої продукції. У формуванні негативного грошового потоку значну роль відіграють такі статті, як витрачання на оплату працівникам та відрахування на соціальні заходи. Так, на підприємстві ПОСП «Колос» за досліджуваний період спостерігається зменшення від’ємного грошового потоку на 1254 тис. грн. (20,81%) за рахунок зменшення собівартості реалізованої продукції на 1092 тис. грн. (27,12%) та зменшення виплат працівникам на 526 тис. грн. (39,85%), при тому, що відрахування на соціальні заходи зросли на 173 тис. грн. (108,81%). Також має місце зростання руху коштів від надзвичайних подій у результаті операційної діяльності на 296 тис. грн. (462,5%), що є негативним явищем для формування позитивного грошового потоку. В результаті інвестиційної діяльності в 2014 році відбулося придбання необоротних активів на суму 134 тис. грн., що призвело до відпливу грошових коштів. Щодо фінансової діяльності ПОСП «Колос», то за 2012-2014 рр. спостерігається тенденція до зменшення погашення позики на 76 тис. грн. (42,46%).

За досліджуваний період на підприємстві ПОСП «Колос» основну роль у динаміці негативного грошового потоку відіграли напрямки використання грошових надходжень, що пов’язані з операційною діяльністю, тоді як на динаміку від’ємного грошового потоку підприємства СТОВ «Перемога» вплинуло витрачання коштів, що стосуються як операційної, так і фінансової діяльності.

.3 Аналіз і оцінка ефективності грошових потоків підприємства

Розглянемо збалансованість позитивних (ПГП) та негативних (НГП) грошових потоків підприємств ПОСП «Колос» (табл. 2.14). Збалансованість грошових потоків забезпечує стан фінансової рівноваги (ліквідності), який гарантує існування підприємства в короткостроковому та довгостроковому періодах та задовольняє фінансові потреби зацікавлених в підприємстві груп осіб. Фінансова рівновага передбачає, що грошові надходження підприємства дорівнюють або перевищують потребу в капіталі для виконання поточних платіжних зобов’язань. Фінансова рівновага гарантує стабільність і є передумовою досягнення інших цілей [12].

Таблиця 3.3. Збалансованість позитивних та негативних грошових потоків ПОСП «Колос»

Роки	ПОСП «Колос»
	ПГП	НГП
2012	6325	6027
2013	11048	11061
2014	4769	4773

Аналізуючи дані таблиці 2.14, ми бачимо, що на підприємствах ПОСП «Колос» за досліджуваний період спостерігається незбалансованість позитивних та негативних грошових потоків. Так, на підприємстві ПОСП «Колос» у 2012 році позитивний грошовий потік перевищує негативний грошовий потік, що говорить про можливість підприємства профінансувати свої витрати за рахунок грошових надходжень, в той же час має місце поява тимчасово вільних коштів, які при неефективному їх використанні втрачають свою цінність внаслідок інфляції. Протягом 2013 та 2014 років негативний грошовий потік перевищує позитивний, в результаті чого виникає потреба в додаткових грошових коштах.

Проведемо аналіз із визначення чистого грошового потоку окремо по основним видам діяльності та по підприємству в цілому за 2012-2014 рр. у господарствах ПОСП «Колос».

Таблиця 3.4. Динаміка чистого грошового потоку ПОСП «Колос» за 2012-2014 рр.

Чистий грошовий потік по:	2012 р.	2013 р.	2014 р.	Абсолют. приріст
- операційній діяльності	544	-1209	51	-493
- інвестиційній	0	0	-134	-134
- фінансовій	-246	1196	79	325
По підприємству	298	-13	-4	-302

Виходячи з даних таблиці 2.15, можна прослідкувати, яку політику управління грошовими потоками проводило ПОСП «Колос» за досліджуваний період. Так, на підприємстві ПОСП «Колос» у 2012 році проводилася раціональна політика управління грошовими потоками, яка передбачає, що підприємство фінансує операційну діяльність за рахунок надходжень від тієї ж операційної діяльності, при цьому надходження від фінансової діяльності менші витрат за нею. Додатне значення чистого грошового потоку (298 тис. грн.) при такій політиці означає, що підприємство спроможне було забезпечити повернення кредитних ресурсів. У 2013 році господарство проводило агресивну політику, оскільки фінансове забезпечення операційної діяльності здійснювалося за рахунок надходжень від фінансової діяльності. Отже, можна зробити висновок про досить низьку ефективність фінансового менеджменту підприємства ПОСП «Колос» у 2013 році. У 2014 році фінансове забезпечення операційної діяльності підприємства здійснювалося за рахунок грошових надходжень від операційної та фінансової діяльності, тобто проводилася помірна політика управління грошовими потоками. Чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності становив -134 тис. грн., оскільки підприємство витратило грошові кошти на придбання необоротних активів. У 2014 році чистий грошовий потік по підприємству мав негативне значення (-4 тис. грн.), що говорить про низьку ефективність управління грошовими потоками підприємства.

Виходячи з вищенаведених висновків, проведених на основі таблиць 2.15 та 2.16, можна сказати, що за досліджуваний період ПОСП «Колос» подекуди здійснювало неправильну політику стосовно управління грошовими потоками, що призводило до неефективного використання грошових коштів. Якщо взяти до уваги динаміку зміни чистого грошового потоку по підприємству в цілому, то спостерігається негативна тенденція до зменшення цього показника як на підприємстві ПОСП «Колос» (з 298 тис. грн. у 2012 р. до -4 тис. грн. у 2014 р.), так і на підприємстві СТОВ «Перемога» (з 60 тис. грн. у 2012 р. до -22 тис. грн. у 2014 р.), що є негативним явищем для діяльності обох господарств.

.4 Використання результатів аналітичної роботи в управлінні грошовими потоками підприємства

Стабільність фінансового стану сільськогосподарських підприємств значною мірою залежить від раціонального використання грошових потоків, можливості задовольняти дефіцит та генерування їх у достатній кількості.

Функціонування грошових потоків господарств характеризується постійним їх кругообігом, під час якого вони можуть перебувати у будь-який час на різних стадіях, завдаючи зміни як у джерелах формування, так і в їх розміщенні. Динаміка грошових потоків надає змогу зосереджуватися на структурному формуванні джерел господарства (пасиви) і напрямах їх раціонально збалансованого розміщення (активи). Цей процес являє собою форму організації на сільськогосподарських підприємствах, з урахуванням умов і особливостей, здійснювати оптимізацію грошових потоків.

На сучасному етапі діяльності господарств склалася ситуація, яка ускладнює встановлення істини у відношенні обґрунтування причин збалансованості витрат і доходів. У більшості господарств інформація про відхилення формується для цілей звітності, а не для потреб управління. Це, безумовно, породжує безконтрольність оптимізаційних процесів господарства по відношенню до використання й отримання грошових потоків і як наслідок - до отримання намічених фінансових результатів.

Основною задачею оптимізації грошових потоків повинно бути отримання тільки тієї інформації, яка може бути корисною у прийнятті управлінських рішень на конкретному господарстві [1, с. 17].

Отже, оптимізація грошових потоків підприємства являє собою процес вибору найкращих форм організації їх на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності. Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є [66, с. 37]:

забезпечення збалансування обсягів додатного і від’ємного грошових потоків;

забезпечення умов зростання чистого грошового потоку підприємства.

Важливою передумовою оптимізації грошових потоків є вивчення факторів, які впливають на їх об’єм і характер формування в часі. Ці фактори можна розділити на зовнішні і внутрішні (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Системний вплив факторів на формування грошових потоків [7, с. 160]

Системний факторний вплив надає змогу проводити процес оптимізації грошових потоків господарства, а саме виявити основу такої оптимізації і забезпечити збалансований об’єм додатного і від’ємного їх видів, які впливають на результат господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників і можуть являти собою як дефіцитний, так і надлишковий грошовий потік [23, с. 24].

Так, негативні наслідки дефіцитного грошового потоку проявляються у зниженні ліквідності і рівня платоспроможності господарства, зростанні прострочених короткострокових та довгострокових зовнішніх зобов’язань, створенні внутрішнього боргу господарства, збільшенні тривалості фінансового циклу, і в кінцевому результаті - зниженні рентабельності використання власного капіталу і активів господарства.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку проявляються у втраті вартості тимчасово не використаних грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, втраті потенційного доходу від невикористання грошових активів у сфері короткострокового фінансування капіталовкладень у господарську діяльність, що в кінцевому результаті також негативно відображається на рівні рентабельності активів і власного капіталу господарства.

Внаслідок чого, на нашу думку, необхідно запроваджувати відповідні методи оптимізації дефіцитного і надлишкового грошового потоку господарства, які залежать від його короткострокової і довгострокової періодизаційної діяльності, характеру дефіцитності та від забезпечення зростання капіталовкладень.

Так, оптимізаційна збалансованість дефіцитного грошового потоку у короткостроковому періоді досягається за рахунок використання «Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту» [6, с. 48]. Сутність цієї системи полягає у розробці заходів щодо прискореного залучення вхідних грошових потоків і уповільнення їх виплат (вихідний грошовий потік).

Прискорене залучення грошових потоків досягається внаслідок [41, с. 76]:

еластичності цінових знижок за рахунок готівкових надходжень за реалізовану продукцію;

повної або часткової передоплати за продукцію;

зменшення термінів товарного кредитування;

прискорення інкасації дебіторської заборгованості або її рефінансування;

прискореного проходження платіжних документів.

Уповільнення руху вихідного грошового потоку досягається за рахунок:

уповільнення інкасації зовнішньої кредиторської заборгованості на основі реструктуризації боргів, або на основі уповільнення руху з проходження платіжних документів, чи зміни форми розрахунків;

збільшення термінів товарного кредитування постачальниками;

заміни придбаних довгострокових активів на їх лізинг;

реструктуризації короткострокового кредитування у довгострокове.

Але при цьому необхідно відмітити, що синхронізація об’ємів дефіцитного грошового потоку у короткостроковому періоді потребує збалансованих заходів дефіцитного грошового потоку із довгостроковим періодом щодо його зростання і зниження, до яких можна віднести такі [18, с. 16]:

підвищення привабливості господарства з метою залучення інвестицій для збільшення власного капіталу;

залучення довгострокового кредитування;

продажі невикористаних необоротних активів або передача їх в оренду;

скорочення програм інвестування;

часткова або повна диверсифікація виробництва.

При цьому провідну роль у запровадженні системи платіжного обороту господарства необхідно відвести збалансованості структурних елементів валового грошового потоку у розрізі інтервалів часу, які попередньо потребують відповідної класифікації за такими пропонованими ознаками:

Рівень «нейтралізації» - це здатність окремого виду грошового потоку змінюватися в часі. У цьому випадку грошові потоки необхідно розподілити на ті, які піддаються змінам (платежі за короткостроковими та довгостроковими зобов’язаннями) і які не піддаються змінам (податкові платежі).

Рівень передбаченості. Для оптимізації передбачених грошових потоків у часі пропонуються два основних методи:

Вирівнювання грошових потоків. Цей метод дозволяє зрівняти в деякій мірі сезонність виробничого циклу у формуванні грошових потоків на основі оптимізації середніх залишків грошових коштів (попереднє резервування коштів).

Синхронізація грошових потоків - повинна забезпечити мінімальне зменшення різниці між додатним та від’ємним їх видом і прагнути до коефіцієнта +1.

Таким чином, головною умовою оптимізації грошових потоків є забезпечення максимального росту чистого грошового потоку, який забезпечить підвищення темпів економічного розвитку господарства на принципах самофінансування, знизить рівень залежності від зовнішніх джерел у формуванні фінансово-ресурсного потенціалу господарства і забезпечить приріст ринкової вартості самого господарства.

Для підвищення суми чистого грошового потоку господарства пропонується ряд заходів, які ґрунтуються на оптимальному й ефективному виборі облікової політики товаровиробника:

зниження суми постійних та рівня змінних витрат;

вибір оптимальної системи оподаткування у господарстві;

формування ефективно гнучкої цінової політики;

вибір оптимального амортизаційного періоду, враховуючи сезонність виробництва;

посилення ролі претензійної роботи у господарстві.

Запровадження факторної оптимізації руху грошових потоків та їх вплив на прибутковість сільськогосподарських підприємств повинен забезпечити задовільний стан формування і використання грошових коштів у виробничій діяльності. Та при цьому для подальшого розвитку виробництва необхідно збільшувати обсяги прибутку як головного джерела фінансування діяльності господарств.

Зміна обсягу і структури продукції може призвести до зміни параметрів оптимізації грошових потоків - відносного зменшення умовно-постійних витрат, відносного зменшення амортизаційних відрахувань, зміни номенклатури й асортименту продукції та підвищення її якості.

Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості реалізованої продукції. Із збільшенням обсягу виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження собівартості і відповідно до збільшення прибутку. Відносна економія на умовно-постійних витратах визначається за формулою:

Еп=Т*Пс/100, (3.1)

де Еп - економія умовно-постійних витрат;

Т - темп приросту продукції в порівнянні з базисним роком;

Пс - сума умовно-постійних витрат у базисному році.

Умовно-постійні витрати визначаються незмінною загальною величиною у виробничому процесі при зміні обсягів виробництва. Звідси поведінка таких витрат при оптимізації грошових потоків залишається незмінною, що дозволяє господарству здійснювати нарощення доходів на основі зміни асортименту виробленої продукції.

Зміна номенклатури й асортименту виробленої продукції є одним із важливих факторів, що впливає на рівень витрат виробництва. При різній рентабельності окремого виду продукції (стосовно собівартості), збільшення її за кількістю, пов’язані з удосконаленням структури і підвищенням ефективності виробництва - приводять до відносного зменшення витрат на виробництво, оптимізуючи при цьому вхідні і вихідні грошові потоки, що в кінцевому результаті збільшить прибутки господарств, які формуються за результатами реалізації.

Найбільший вплив у збільшенні прибутку сільськогосподарських підприємств здійснюють зміни у витратах на виробництво продукції, що дозволяє одержати економію ресурсів і додатковий прибуток.

Від того, як вирішує товаровиробник питання оптимізації вхідних і вихідних грошових потоків на основі реалізаційних цін і зниження собівартості виготовленої продукції, залежить отримання найбільш оптимального економічного ефекту з найменшими витратами, економією трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Таким чином, співвідношення вхідних і вихідних грошових потоків повинно мати додатну величину, що складає відповідно близько 20% позитивного сальдо грошових потоків господарств для забезпечення їх оптимізації.

За умовно-постійних витрат виробництва вирішальним фактором оптимізації грошових потоків виступають реалізаційні процеси. І тому важливо з’ясувати, якою мірою динаміка вхідних грошових потоків сільськогосподарських підприємств зумовлювалася динамікою обсягів реалізації продукції основних видів виробництва (рослинництва, тваринництва) за реалізаційними цінами.

Динаміка впливу реалізаційних цін на вхідні грошові потоки сільськогосподарських підприємств дозволяє простежити коливання цін і обсягів товарної продукції, і чим більшою є частка фактора цін у формуванні приросту вхідних грошових потоків, тим більш виразною є ситуація у формуванні доходів від реалізації основних видів сільськогосподарської продукції. Випадки зниження динаміки цін від динаміки обсягів товарної продукції вказують на те, що вхідні грошові потоки приростають лише в результаті збільшення обсягів товарної продукції.

Визначення часових інтервалів між вхідними і вихідними грошовими потоками сприяє виявленню внутрішніх резервів господарства і як наслідок - формуванню шляхів оптимізації фінансових результатів з їх оцінкою. Оцінка оптимальної діяльності господарства відбувається за допомогою аналізу відхилень за видами грошових потоків, який відноситься до основного інструментарію контролінгу. Інформаційне забезпечення про відхилення грошових потоків за їх видами ґрунтується на обліковій системі господарства і складеному плані (нормативі) щодо їх надходження та використання. Таким чином, очікувані доходи і витрати (вхідні, вихідні грошові потоки) за нормативом порівнюються із фактичним їх рухом - надходження, використання (обліковий процес). При цьому необхідно вказати, що в центрі уваги повинна бути причина відхилення, а не саме відхилення. Причини відхилення можуть бути приховані у дефекті функціонування, планування або нормування. Провідне значення в оптимізації грошових потоків сільськогосподарських товаровиробників є зниження собівартості готової продукції, яке полягає у дотриманні режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності господарств. Послідовне запровадження у господарстві режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат на обслуговування виробничого процесу і управління та ліквідацію непродуктивних витрат.

Процес оптимізації грошових потоків аграрних товаровиробників значно залежить від коливання реалізаційних цін на сільськогосподарську продукцію. Це дає підставу стверджувати, що процес сільськогосподарського ціноутворення у нашій країні недостатньо узгоджується із динамікою виробництва і реалізації продукції, попиту та пропозиції. І тому регуляторну політику держави щодо сільськогосподарського виробництва поки що не можна вважати сформованою.

У сучасних конкурентних умовах успішність господарювання підприємств потребує ефективного управління грошовими потоками. У складі системного механізму управління грошовими потоками важливу роль необхідно відводити методам їх внутрішнього фінансового контролю (моніторингу). Моніторинг грошових потоків являє собою організований господарством процес перевірки виконання всіх управлінських рішень у сфері їх формування з метою реалізації розробленої політики розвитку і намічених показників бюджетів різних рівнів.

Створення системи фінансового моніторингу повинно бути невід’ємною складовою побудови всієї системи управління підприємством із забезпечення ефективності його функціонування. Систему моніторингу грошових потоків необхідно будувати за їх функціональною структурою.

Функціональна структурна система моніторингу в управлінні грошовими потоками обумовлена внутрішніми галузевими особливостями розвитку підприємств. Зокрема, в аграрно-промисловому комплексі (АПК) ці характеристики з поглибленням процесу інтеграції набувають нових ознак, потребують нових підходів, нової побудови агропромислового менеджменту, а отже, підпорядкування економічного механізму новим соціально-економічним змінам і ситуаціям.

Систему моніторингу в управлінні грошовими потоками слід розглядати не лише як надбудову над процесом господарювання, а й як його обов’язковий атрибут, як перевтілення, з одного боку, внутрішніх змін у процесі фінансово-господарської діяльності, а з іншого - як факторний регулятор цих змін, тобто як процес виробництва в цілому.

Система моніторингу грошових потоків являє собою розроблений підприємством механізм постійного стеження за контрольними показниками їх формування, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від запланованих та виявлення причин цих відхилень [14].

Побудова загальної системи моніторингу функціонування грошових потоків повинна охоплювати такі основні етапи:

Створення системи інформаційно-звітних показників для контролю за кожним видом грошових потоків. Дана система являє собою сформованість первинної інформаційної бази для відстеження абсолютних і відносних фінансових показників, що характеризують результати формування грошових потоків підприємства.

Розробка системи узагальнюючих показників, передбачених методами контролю, які відображають фактично досягнуті результати. Процес розробки такої системи ґрунтується на використанні розрахункових алгоритмів аналітичних показників, які передбачені методами фінансового аналізу.

Побудова структурних носіїв контрольної інформації за показниками. Для забезпечення ефективності моніторингу така інформаційна база повинна відображати інформацію про:

фактично досягнуте значення у зіставленні з плановим;

розмір відхилення фактично досягнутого значення від планового;

факторний аналіз розміру відхилення;

пояснення причин негативних відхилень в цілому за показником і за окремими його складовими частинами.

Побудова диференційованої системи моніторингу будується у розрізі фінансового бюджету грошових потоків підприємства, тобто за плановими програмами, кошторисами та планами-графіками.

У даній системі також відображені відповідні етапи її функціонування, які повинні деталізувати аналітичні показники грошових потоків, а саме:

Визначення контрольних періодів за кожним видом або групою показників грошових потоків. Конкретизація контрольного періоду повинна визначатися терміновістю реагування - річне, квартальне, місячне, декадне (тижневе).

Встановлення розміру відхилень фактичних результатів від запланованих. Виявлення відхилень повинно здійснюватись як в абсолютних, так і у відносних показниках. Оскільки кожен показник агрегується у рамках господарства в цілому, то за відносними показниками всі відхилення доцільно поділити на позитивне відхилення, негативне «допустиме» відхилення і негативне «критичне» відхилення.

Аналіз основних причин відхилень фактичних результатів від запланованих. Такий аналіз запроваджується при виявленні критичних відхилень грошових потоків від встановлених бюджетів і планів із з’ясуванням їх причин.

Важливу та дієву роль у ліквідації відхилень відведено системі алгоритмів, що є завершальним етапом у проведенні контролю грошових потоків і кінцевим пунктом формування фінансового моніторингу підприємств АПК [23].

Дія даної системи належить до управлінської функції з прийняттям відповідних рішень оперативного реагування і побудована за такими напрямами:

Подальше функціонування - форма реагування при негативному відхиленні грошових потоків нижче від критичної межі.

Пошук резервів - ліквідація відхилення за рахунок резервів із забезпеченням планових показників формування грошових потоків у розрізі фінансових операцій.

Трансформація бюджетних показників - корегування або нормалізація окремих аспектів формування грошових потоків за умови їх обмеженості чи відсутності.

Система моніторингу в управлінні повинна розглядатися як складний, відкритий, адаптивний і динамічно імовірнісний захід, який характеризує структурну складність грошових потоків з наявністю множинних елементів їх взаємозв’язків, динамічністю поведінки в цілому й окремих елементів, що розвиваються згідно з поставленими підприємством цілями.

Система моніторингу управління грошовими потоками орієнтована на досягнення поставлених цілей - збільшення прибутку в поточному періоді чи у перспективі, забезпечення високих темпів сталого економічного розвитку в умовах конкурентного середовища та ринкового механізму [26]. Звичайно, окреме підприємство не може вплинути на дію ринкових механізмів та їх регулювання, і тому воно може тільки враховувати їх поведінку в процесі функціонування, будуючи стратегію і тактику своєї поведінки, щоб максимально використати сприятливі можливості або зменшити їх деструктивний вплив.

Отже, система моніторингу управління грошовими потоками - це інформаційна система, яка об’єднує фінансовий облік, бюджетування, аналіз і контроль з метою ефективного забезпечення інформацією для прийняття управлінських рішень. Основними структурними елементами моніторингу є механізми, що забезпечують управлінські процеси інформацією як про оптимальний стан руху грошових потоків, так і про небезпечний або негативний.

До основних положень концепції створення системи моніторингу в управлінні грошовими потоками можна віднести:

аналіз фінансово-облікових операцій з виявленням результатів та планування на перспективу;

формування аналітичної бази показників за класифікаційними видами і групами грошових потоків;

гнучкість у виявленні позитивного і негативного грошового потоку з огляду на аспекти діяльності підприємства;

забезпечення достатності й інваріантності інформації, наступності, достовірності й зіставності, ймовірності, комплексності, гнучкості реагування;

узгодженість нормативно-правової бази на аналітичному рівні;

адаптацію до нових умов господарювання з метою систематизації і ранжування показників за ступенем значущості;

комплексність в охопленні всіх сфер діяльності підприємства з метою створення оптимальних оперативних, стратегічних і тактичних варіантів управлінських рішень;

безперервне відстеження руху грошових потоків з метою виявлення відхилень та вибором варіантів в цілях оперативного управління;

визначення циклічності виникнення нестандартних ситуацій;

ефективність роботи підприємства - раціоналізація руху грошових потоків.

З метою ефективного регулювання руху грошових потоків з визначенням процедур управління пропонується розробити заходи моніторингу, що дають змогу проводити оцінювальний аналіз фінансової діяльності товаровиробника із його варіативним бюджетним впливом. Як правило, вихідною інформацією для такого аналізу служать облікові дані - масив доходів та витрат. При цьому результатом моніторингу виступають різні варіанти, які потребують обробки та відпрацювання єдиного оптимального напряму в системі управління грошовими потоками і залежать від альтернатив обраних фінансових стратегій підприємств АПК. У даному випадку це дозволить дослідити ретроспективні результати діяльності виробників і забезпечити інваріантність інформації для уточнення або корегування бюджету грошового потоку та його планових програм.

Інструментами даної системи виступають такі функціональні елементи: облік (реєстрація і збір облікової інформації), аналіз (проведення аналітичних розрахунків), контроль (контроль за виконанням завдань оперативного управління), бюджет (побудова або корегування бюджетів та планів).

Облік поєднує такі види, як фінансовий і управлінський та забезпечує інформацією для здійснення оперативного управління. Він враховує зовнішні фактори макросередовища, орієнтований на облік невизначеності, ґрунтується на стратегії діяльності господарства і передбачає такі етапи свого функціонування:

бухгалтерське відображення сукупного руху грошового потоку;

методологічна побудова управлінського обліку;

методика і методологія у формуванні інформації для управління;

облікова оцінка діяльності товаровиробника.

Дані облікового процесу виступають базою для подальшого аналізу, бюджетування та проведення контрольних процедур.

Аналіз - це процес комплексного дослідження внутрішніх фінансових ресурсів і можливостей підприємства, спрямований на оцінку минулих і поточних подій з виявленням сильних і слабких його місць та визначенням векторного спрямування подальшої фінансово-господарської діяльності [55].

Бюджетування - адаптивний процес, за допомогою якого здійснюються регулярна розробка й корекція формалізованих планів, перегляд системи заходів з їх виконання на основі безперервного контролю і оцінки змін під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників підприємства [58].

Контроль полягає у спостереженні та оцінці управлінських функцій щодо забезпечення поставлених цілей через встановлення стійкого зворотного зв’язку. Контрольні функції повинні бути орієнтовані на загальну фінансову стратегію господарювання.

Істотний вплив моніторингу на систему оперативного управління є ключовим заходом економічної діяльності підприємств АПК, що потребує своєчасного аналізу, контролю і регулювання.

Динамічність і непередбачуваність руху грошових потоків, що характеризується наявністю множинності зв’язків і їх елементів, швидкою зміною зовнішніх умов і критеріїв оперативного управління, визначає необхідність розробки засобів цілісної системи моніторингу, а саме його інформаційного забезпечення в управлінні з метою ефективного впливу на кінцеві результати діяльності господарств. Розробка засобів інформаційної підтримки в системі управління визначається необхідністю пошуку нових варіантів ведення фінансової політики підприємства в умовах ринку, що і відповідає цілям управління.

Система моніторингу в управлінні грошовими потоками передбачає першочергове запровадження аналізу дослідження їх руху з необхідністю отримання інформації про:

величину грошових потоків за визначені проміжки часу (декада, місяць, квартал, півріччя, рік);

складові елементи грошових потоків;

напрями руху, що генерують основні потоки.

Аналіз здійснюється за сформованими аналітичними даними фінансової інформації і розпочинається з дослідження складових частин оборотних активів підприємства та їх змін у динаміці. Виходячи з того, що виникнення фінансових труднощів є тенденцією скорочення обороту грошових потоків за наявного зростання поточних зобов’язань, доцільно щомісячно аналізувати співвідношення грошових потоків і найбільш термінових зобов’язань. Це дасть змогу отримувати оперативну і точну інформацію про надлишок або дефіцит грошових потоків підприємства та визначити період їх обороту у днях:

ПОгп=СЗгп* Тзп/Огп, (3.2)

де ПОгп - період обороту грошових потоків (дні);

СЗгп - середні залишки грошових потоків (тис. грн.);

Тзп - тривалість звітного періоду (дні);

Огп - оборот грошових потоків за період (тис. грн.).

Для розрахунку використовуються внутрішні облікові дані про величину залишків на початок і кінець звітного періоду. При цьому тривалість звітного періоду становить: за рік - 360 днів, за 9 місяців - 270 днів, за півріччя - 180 днів, за квартал - 90 днів, за місяць - 30 днів, за декаду - 10 днів.

Вивчення і дослідження в динаміці складу та структури залишків грошових потоків, кількість їх оборотів, тривалість одного обороту в днях - допоможуть проконтролювати поточну платоспроможність, яка передбачає наявну достатність їх обсягу (а отже, ліквідацію дефіциту).

У процесі моніторингу в управлінні грошовими потоками значну увагу приділяють веденню фінансово-господарської діяльності за їх рухом, яка охоплює періодичність часу між вхідними і вихідними потоками. На періодичність такого руху впливає:

період кредитування постачальників (кредиторська заборгованість);

період кредитування замовників (дебіторська заборгованість);

період надходження виробничих запасів;

період виробництва і реалізації продукції (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Послідовність проведення моніторингу грошових потоків на основі аналізу [14]

Внаслідок такої сегментації видів грошових потоків з’являється можливість проведення контролю на достатність і ефективність напрямів, що їх формують, а також на збалансованість додатного і від’ємного потоку за обсягом і в часі.

Необхідність аналізу пояснюється тим, що він дає відповіді на такі ключові питання моніторингу в управлінні грошовими потоками, як:

Формування підприємством коштів, необхідних для придбання ресурсів з метою подальшого розвитку;

Наявність коштів для погашення зобов’язань;

Достатність власних коштів підприємства для фінансування своєї діяльності.

Система моніторингу в управлінні рухом грошових потоків дає можливість здійснювати такі операції:

визначення обсягу за джерелами надходження та напрямами використання грошових потоків з виявленням їх надлишку та поясненням причин дефіциту коштів за етапами руху;

визначення точки превалювання припливу над відпливом грошових потоків (або навпаки);

визначення оптимальної спроможності підприємства забезпечити свої зобов’язання;

визначення достатності чистого грошового потоку для процесу стратегічного розвитку підприємства.

Висновки і пропозиції

У випускній роботі запропоновано вирішення наукового завдання щодо вдосконалення питань фінансового та управлінського обліку, аудиту і аналізу ефективності використання грошових потоків підприємств та на основі узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду зроблено такі наукові висновки й рекомендації:

На основі проведеного дослідження управління грошовими потоками та визначення впливу грошових потоків на фінансовий стан досліджуваного підприємства можна зробити такі висновки:

. Грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються його господарською діяльністю, рух яких пов’язаний з чинниками часу, ризику та ліквідності.

Грошові потоки відіграють важливу роль для фінансової діяльності підприємства. Вони є основою самофінансування підприємства, а ефективне управління ними дозволяє господарству забезпечувати свою господарську діяльність за рахунок внутрішніх джерел фінансування.

. Управління грошовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою забезпечення платоспроможності, фінансової рівноваги, ритмічності та ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Управління грошовими потоками в цілому є важливим елементом фінансової політики підприємства, воно наскрізь охоплює всю систему управління підприємства. Важливість та значення управління грошовими потоками важко переоцінити, адже від його якості та ефективності залежить не тільки його стійкість в конкретний період часу, а й можливість подальшого розвитку, досягнення фінансового успіху на довгострокову перспективу.

Об’єктом дослідження є підприємство ПОСП "Колос", адреса: 11244 Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с.Сербо-Слобідка, вул. І. Франка, 2.

Основними напрямками діяльності ПОСП «Колос» на сьогоднішній день є виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції рослинництва такої як кукурудза, соняшник, соя, пшениця, жито, ячмінь пивоварений та тваринництва - молока і м’яса. Вся сільськогосподарська продукція підприємства досить високої якості і користується попитом.

Система обліку на ПОСП «Колос» характеризується веденням силами бухгалтерської служби, керованої головним бухгалтером, яка підпорядкована безпосередньо директору. Підприємство має невелику структуру управління.

Організаційна структура підприємства є лінійною.

В ПОСП «Колос» застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, яка ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів - журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Підбиваючи підcумки аналізу економічного cтановища ПОСП, cлід відзначити, що як для cучаcного cтановища cільcького гоcподарcтва в країні, підприємcтво доcить ефективно функціонує та має можливіcть для розвитку, про що cвідчать збільшення обcягів виробництва та реалізації продукції. Зокрема про ефективніcть функціонування cвідчить рівень рентабельноcті реалізованої продукції та продукції роcлинництва зокрема. Проте. У подальшому керівництву агрофірми необхідно звернути увагу на покращення cтановища та забезпечення подальшого ефективного розвитку галузі тваринництва. Так як дана галузь є збитковою на підприємcтві та потребує cтруктурної перебудови і модернізації.

Оптимізація грошових потоків підприємства являє собою процес вибору найкращих форм організації їх на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:

забезпечення збалансування обсягів додатного і від’ємного грошових потоків;

забезпечення синхронності формування окремих видів грошових потоків у часі;

забезпечення умов зростання чистого грошового потоку підприємства.

Оптимізаційна збалансованість дефіцитного грошового потоку у короткостроковому періоді досягається за рахунок використання «Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту». Сутність цієї системи полягає у розробці заходів щодо прискореного залучення вхідних грошових потоків і уповільнення їх виплат (вихідний грошовий потік).

Головною умовою оптимізації грошових потоків є забезпечення максимального росту чистого грошового потоку, який забезпечить підвищення темпів економічного розвитку господарства на принципах самофінансування, знизить рівень залежності від зовнішніх джерел у формуванні фінансово-ресурсного потенціалу господарства і забезпечить приріст ринкової вартості самого господарства.

Система моніторингу управління грошовими потоками - це інформаційна система, яка об’єднує фінансовий облік, бюджетування, аналіз і контроль з метою ефективного забезпечення інформацією для прийняття управлінських рішень. Основними структурними елементами моніторингу є механізми, що забезпечують управлінські процеси інформацією як про оптимальний стан руху грошових потоків, так і про небезпечний або негативний.

Система моніторингу управління грошовими потоками орієнтована на досягнення поставлених цілей - збільшення прибутку в поточному періоді чи у перспективі, забезпечення високих темпів сталого економічного розвитку в умовах конкурентного середовища та ринкового механізму.

Для підвищення ефективності управління грошовими потоками необхідно:

залучати в практику розрахунок системи показників грошових потоків як вимірників фінансової стійкості, платіжної стабільності та нормальної платоспроможності;

досліджувати галузеві закономірності грошових потоків та враховувати їх у практиці обліку та аналізу підприємства;

визначати потоки в обліковій, у тому числі оперативній, інформації для формування своєчасного та повного інформаційного забезпечення аналізу руху грошових коштів підприємств;

удосконалити методику аналізу грошових потоків, що повинна здійснюватися, виходячи з реального фінансового стану підприємств;

ураховувати фактори руху коштів вітчизняних господарчих суб’єктів в умовах невизначеності та ризику.

Список літературних джерел

1.       Аудит: навч.-метод. посібник / В.Я. Савченко, В.О. Зотов, С.А. Кириленко та ін. - К.: КНЕУ, 2003. - 268с.

2.      Білик М.Д. Організація і методика аудиту сільського господарства: підручник / М.Д. Білик.- К.: КНЕУ, 2003.- 628 с.

3.  Білоусов А.Г. Шляхи гармонізації бухгалтерського обліку та аудиту / А.Г. Білоусов // Бухгалтерський облік і аудит.-2012.- №11.- С.27-31.

4.      Білуха М.Т. Курс аудиту / М.Т. Білуха. - Київ.: “Вища школа”, 2000.-573с.

.        Білуха М. Застосування АРМ в обліку та контролі на підприємстві…// Бухгалтерський облік і аудит.- 2012. - №12 [24]

.        Бондар В.П. Удосконалення системи організації аудиторської діяльності в Україні / В.П. Бондар // Формування ринкових відносин в Україні. - 2012. -№9. - С. 16 - 19.

.        Бабіч В.В. Фінансовий облік (облік активів): навч. посіб. / В.В. Бабіч, С.В. Сагова. - 2-ге вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2014. - 288 с.

.        Богатко Н.Г. Финансовый учет: Вопросы, задачи, тесты: учеб. пособие /Н.Г. Богатко, Л.П. Толстова, А.А. Самсонова. - К.: А.С.К., 2004. - 664с.

.        Борисов А.Б. Большой зкономический словарь [Текст]: Борисов А. Б. Большой зкономический словарь: Изд. 2-е переработанное и дополненное. - М: Книжньїй мир, 2007. - 860 с. - ІSВN 455-4556-779-8

.        Бухгалтерський фінансовий облік: підруч. / Ф.Ф. Бутинець та ін.; за заг. ред. Ф.Ф. Бутинця. - 8-е вид., доп. і перероб. Житомир: ПП: «Рута», 2013. - 912с.

.        Бутинець Ф.Ф., Івахненко С.В., Давидюк Т.В., Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник. - Житомир ПП „Рута”, 2002 - 303 ст.

.        Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі - Житомир, ПП „Рута”, 200 - 157-173 ст.

.        Бутинець Ф.Ф., Чижевська Г.В. Бухгалтерський облік для менеджерів та економістів: Житомир ПП „Рута”, 2000 р. - ст. 281-307

.        Бутинець Ф.Ф., Усач Б.Ф. Аудит і ревізія підприємницької діяльності”: Житомир, 2001, 122 ст.

.        «Бухгалтерія. Виробничі запаси: бухгалтерський і податковий облік» збірник систематизованого законодавства, Видавництво «Бліц - Інформ» Київ, грудень 2006, 210 с., укр..

.        Бухгалтерський фінансовий облік в Україні: навч. посіб. /В.М.Домбровського та ін.; за ред. В.М. Домбровського. - К.: А.С.К., 2013. - 976с.

.        Бухгалтерський фінансовий облік: підруч. [для студ. cпец. ”Облік і аудит” вищих навч. закладів] / за ред. Ф.Ф. Бутинця. - 7-ме вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП “Рута”, 2006. 832с.

.        Верхоглядова Н.І. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: навч. посіб. /Н.І. Верхоглядова. - К.: ЦУЛ, 2014. - 536с.

.        Волкова І.А. Фінансовий облік - 2: навч. посіб. / І.А. Волкова. - К.:УЛ, 2013. - 224с.

.        В.В. Сапко. Бухгалтерський облік виробничих запасів // Економіка АПК. - 2012. - 496 с.

.        «Все про бухгалтерсий облік. Супертаблиця. Частина 2. Настільна книга бухгалтера», тематичний випуск, газета № 74, видавництво ТОВ «Редакція газети «Все про бухгалтерський облік», Київ, 01.08.2006, 95 с.

.        Гавриловська Л.М. Фінансовий облік - 1: навч.-метод. посіб. /Л.М. Гавриловська, А.С. Ларіонова. - К.: КНЕУ, 2006. - 320с.

.        Гавриловська Л.М. Фінансовий облік - 2: навч.-метод. посіб. /Л.М. Гавриловська, Т.В. Головко, А.С. Ларіонова. - К.: КНЕУ, 2014. - 280с.

.        Гадзевич О.І «Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств.»Навчальний посібник.Київ:Кондор, 2004,180 с

.        Гладких Т.В. Фінансовий облік: навч. посіб. / Т.В. Гладких - К.:УЛ, 2014. - 480с.

.        Голов С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні, 2000 ст. 93 Дніпропетровськ

.        С. Голов. Бухгалтерський облік в США…// Бухгалтерський облік і аудит. - 2012. - №10.

.        Голов С.Ф. Фінансовий облік: підруч. / С.Ф. Голов, В.М. Костюченко, І.Ю.Кравченко, Г.А.Ямборко. - К.: Лібра, 2005. - 976с. Гончарук Я.А. Аудит: навч. посіб. / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький.- К.: Знання, 2014.- 443с.

.        Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами. - К: Лібра. 2001 ст. 12

.        Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит - Львів, 2002 - ст. 168.

.        Гриценко, О.І. Проблеми організації планування витрат на якість обслуговування [Текст] / О.І. Гриценко // Інноваційна економіка. Всеукраїнський науково-виробничий журнал. - Тернопіль. - 2013. - № 10 (36). - С. 286-289

.        Гуляєва Н.М. Управління формуванням та використанням основних засобів торгового підприємства Київ, 1999, ст. 43

.        Давидов Г.М. Аудит - Київ, 2002 ст. 140

.        Дубій О. 12 уроків з 1 с: бухгалтерії - Львів, 2002, ст. 129-146

.        Дерев’янко С. Основи аудиту: [навч. посіб.] / Дерев’янко С. - К.: Центр учбової літер, 2012.-328с.

.        Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. / Н.І. Дорош - К.: Т-во Знання, КОО, 2001.- 402с.

.        Должанський М.І., Должанський А.М. Бухгалтерський облік в Україні - Львів, ЛБІНБУ, 2003 ст. 82-98

38.     Єрмак О.І. Фінансовий облік - 1 (облік активів): навч. посіб. /О.І. Єрмак. - К.:Слово, 2014. - 376 с.

39.     Економіка сільського господарства: підруч. / П.П. Руснак, В.В. Жебка, М.М. Рудий, А.А. Чалий; за ред. П.П. Руснака. - К.: Урожай, 1998. - 319 с.

40.    Івахненко С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку і аудиту - Житомир, 2001, ст. 122

.        Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. Навч. посіб.5-те вид., випр. і доп. Рекомендовано МОН / Івахненко В.М. -- К., 2006. -- 261 с., тв. пал.

42.    Фінансовий менеджмент <#"885704.files/image013.gif">

Рис. 1. Графік досягнення беззбитковості

Додаток 2

Розрахунок маржинального доходу та точки беззбитковості

Показники	Власні корми	Закупівля зерна
Загальний обсяг реалізації молока, тис.ц	74,9
Виручка від реалізації молока, тис.грн	22467
Змінні витрати, тис.грн	9324	9848
Постійні витрати, тис.грн	3260	3260
Всього витрат, тис.грн	12582	13106
Маржинальний дохід:
всього, тис.грн	13143	12619
на 1 ц молока, грн	175	168
Частка маржинального доходу у виручці, %	58,5	56,2
Точка беззбитковості:
тис.ц	18,6	19,3
тис.грн	5570	5800
Запас фінансової стійкості, тис.грн	16898	16666
Поріг рентабельності, %	75,2	74,2