язаних з ними документами обмежений.
Ефективна система внутрішнього контролю, як показують дослідження, повинна передбачати такі контрольні процедури:
рішення керівництва на здійснення операцій; документування господарських операцій (передбачає використання затверджених або розроблення власних первинних документів для відображення господарських операцій, визначення порядку їх оформлення);
порядок відображення в регістрах і на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій (складають графік документообігу, в якому вказують назву документа за групами господарських операцій, відповідальних за його складання, хто і в які терміни приймає його до обробки. Графік документообігу посилює контроль за своєчасністю та правильністю складання первинних документів і оперативністю отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень);
обмеження доступу до майна (доступ до майна (товарів, матеріалів, грошових коштів, цінних паперів тощо) повинен здійснюватися з дозволу керівництва підприємства);
інвентаризація майна підприємства здійснюється за допомогою виявлення фактичної наявності коштів і звіряння їх з обліковими даними, що можуть здійснювати незалежні особи, які є членами ревізійної комісії організації);
розподіл обов'язків з контролю (доцільний не тільки серед працівників бухгалтерії, а й між фахівцями організації, що дозволяє помітити помилку, яку допустили навмисно або ненавмисно не один, а дві і більше осіб. Контрольні функції між суб'єктами контролю мають закріплюватись посадовими інструкціями);
кадрова політика (підбір фахівців, ротація головних спеціалістів, оформлення договорів про матеріальну відповідальність з особами, які працюють з товарно-матеріальними цінностями, що передбачає перевірку даних про матеріально відповідальних осіб та запобігання можливим розкраданням з їхнього боку тощо).
Об'єктами внутрішнього контролю підприємства є всі види ресурсів, доходи, фінансові результати та прибуток. Стан і зміни об'єктів контролюють суб'єкти, якими є посадові особи або групи осіб. Контрольні функції суб'єктів внутрішнього контролю субєкта господарювання доцільно розподіляти так:
) збори засновників - визначають основні напрями діяльності підприємства; вибирають голову зборів, а також членів ревізійної комісії; контролюють показники діяльності організації;
) рада (правління) - вирішує організаційні питання в період між зборами засновників; контролює використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;
) керівник підприємства - здійснює організацію фінансово-господарської діяльності та контролює роботу центрів відповідальності;
) юрист - розробляє внутрішні документи (накази, рішення, положення, постанови; стежить за їх відповідністю законодавству; контролює дотримання законодавства; відстоює інтереси в суді);
) керівник центру відповідальності - організовує та контролює у межах своїх повноважень його роботу;
) головний бухгалтер - здійснює керівництво та вдосконалення фінансової діяльності організації; займається організацією і розробкою системи обліку та внутрішнього контролю; контролює правильність обчислення податків; організовує і контролює у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення організації матеріально-технічними ресурсами;
) бухгалтерія - приймає і контролює правильність складання первинних документів; відображає в бухгалтерському обліку господарські операції та контролює їх законність; калькулює собівартість продукції; контролює законність і доцільність витрат; здійснює підготовку даних для звітності та її складання;
) економічний відділ - займається організацією статистичної звітності; контролює виконання бюджетів; виконує комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності; виявляє резерви підвищення ефективності виробництва і зростання рентабельності.
Процес постачання підприємства товарно-матеріальними активами здійснює відділ матеріально-технічного постачання (ВМТП). Документообіг процесу постачання залежить від організаційної структури цього підрозділу.
Бюро планування займається розробкою планів та балансів матеріально-технічного забезпечення всього підприємства у цілому і його конкретних підрозділах. На підставі планів матеріально-технічного постачання підрозділ складає заявки на постачання товарно-матеріальні активи і передає їх у бюро організації постачання.
Графік документообігу по постачанню наведено у таблиці 1.
Бюро організації постачання, як складова ВМТП:
-виявляє можливість придбання матеріально-технічних ресурсів у підприємств - постачальників необхідних ресурсів або у мережі оптової торгівлі;
-вивчає оперативну інформацію та рекламні матеріали;
вивчає можливість і доцільність встановлення тривалих господарських
звязків на постачання активів;
виявляє та встановлює найбільш раціональні форми постачання;
направляє постачальникам офіційні замовлення на постачання активів;
готує висновок щодо господарських договорів з постачальниками.
Таблиця 1
Складання документуНадходження документу від контрагентаЗатвердж. док-туНайменування документуОперація, що реєструється документомВідповідальні виконавціПідписи посадових осібК-сть екз.СтрокиВідповідальні виконаціДоговір з постачальникамиДоговір поставки (специфікація до договору)Начальник ВМТПНачальник відділу МТП2------Керівник організаціїДиспетчерське бюро передає на склад затверджені відповідно до укладених договорів замовлення на активи, забезпечує завезення матеріальних ресурсів відповідно до передбаченого у договорах терміну, регулює постачання відповідно до процесу діяльності підприємства.
Таким чином, поєднання складових контролю у вигляді розподілу прав та обов'язків стосовно:
-подачі та формування заявок, замовлень, формування списку постачальників;
-оприбуткування, обліку надходження активів, проведення розрахунків за активи, що надійшли;
вимога, облік, витрачання активів з повузловим та поетапним контролем щодо використання;
надає можливість організації дієвого та ефективного контролю витрачання всіх видів ресурсів підприємства [1].
.Наведіть процедури управлінського контролю підприємницької діяльності санкціонування початку виробництва продукції
Здійснення контролю передбачає використання спеціальних процедур, до яких належать:
санкціонування господарських операцій, розподіл прав, обов'язків та відповідальності, обмеження доступу до активі та їх фізичний контроль, перевірка результатів діяльності.
Санкція (дозвіл) на здійснення господарської операції є обов'язковим реквізитом будь-якого первинного документа. Відомо, що кожний первинний документ має бути підписаним відповідальною особою, яка має повноваження здійснювати відповідну господарську операцію, або її контролює.
Процедури із забезпечення управлінського контролю можуть бути визначені, як політика, яка передбачає такі процедури контролю підприємницької діяльності санкціонування на початку виробництва продукції:
) Обробка інформації. Для перевірки точності, повноти та санкціонування операцій застосовуються різноманітні види процедур контролю. Двома широкими групами процедур контролю для систем інформації є загальні заходи контролю в системі інформаційних технологій і заходи контролю за прикладними програмами в системах інформаційних технологій. Заходи контролю за прикладними програмами стосуються обробки окремих прикладних завдань. Такі процедури контролю допомагають забезпечити санкціонування і повне й точне відображення та обробку здійснених операцій.
Заходи контролю за прикладними програмами включають перевірку точності записів, ведення і перевірку рахунків та перевірочних балансів, автоматизовані процедури контролю, такі як контрольна перевірка редагування і відстеження в ручному режимі повідомлень про виняткові ситуації.
Прикладами таких загальних заходів контролю в системі інформаційних технологій є контроль за змінами в програмі, процедури контролю, що обмежують доступ до програм і даних, процедури контролю за впровадженням нових версій пакетів прикладного програмного забезпечення, процедури контролю за системним програмним забезпеченням, яке обмежує доступ або контролює використання утиліт системи, які можуть внести зміни до фінансових даних або облікових записів, не залишаючи можливості їх відстеження в процесі аудиторської перевірки.
) Фізичний контроль. Цей вид діяльності охоплює фізичну безпеку активів, у тому числі захист приміщень від несанкціонованого доступу до активів і бухгалтерських записів; санкціонування доступу до комп'ютерних програм та файлів із даними; періодичний підрахунок і порівняння з сумами, відображеними в контрольних записах (наприклад, порівняння результатів фізичної інвентаризації готівкових коштів, цінних паперів та запасів з обліковими записами). Міра, якою фізичний контроль, спрямований на запобігання крадіжки активів, пов'язаний з надійністю підготовки фінансових звітів, а отже і з аудитом, залежить від таких обставин, як міра доступності активів незаконному привласненню. Наприклад, ці процедури контролю, як правило, будуть недоречними в разі втрати запасів, яка виявляється після періодичної фізичної перевірки і відображається у фінансових звітах. Однак, якщо для фінансової звітності управлінський персонал цілком покладається на постійно поновлювані бухгалтерські записи, процедури контролю з фізичної безпеки будуть доречними для аудиту.
) Розмежування обов'язків. Визначення обов'язків різних осіб щодо санкціонування операцій, відображення їх в обліку та збереження активів має на меті зменшити можливості для будь-якої особи здійснити та приховати помилки або шахрайство в процесі виконання своїх звичайних обов'язків. Приклади розмежування обов'язків включають звітування, перевірку та схвалення, узгодження, затвердження і контроль документів.
Деякі процедури контролю можуть залежати від існування належної політики вищого рівня, запровадженої управлінським персоналом або особами, наділеними повноваженнями найвищого управління. Наприклад, санкціонування процедур контролю може бути делегованим відповідно до встановлених рекомендацій, таких як критерії інвестиційної діяльності, установлені найвищим управлінським персоналом; і навпаки, незвичайні операції, такі як суттєве придбання або втрата прав власності, можуть вимагати спеціального схвалення на вищому рівні, у тому числі, у певних випадках, схвалення акціонерами.
Мета внутрішнього контролю циклу виробництва полягає. у:
-виробництві лише такої продукції, яка має попит на ринку та забезпечує підприємству належний рівень рентабельності;
-відображенні в системі обліку достовірної інформації щодо процесу виробництва та формування відповідних витрат;
забезпеченні інформацією для прийняття найбільш доцільних управлінських рішень, оцінки ефективності прийнятих рішень, своєчасності і результативності їх виконання, своєчасного виявлення та усунення умов і факторів, які сприяють ефективному веденню виробництва.
Ключові напрями внутрішнього контролю циклу виробництва визначаються наступним:
повинні вживатися заходи, що сприяють виконанню виробничих і фінансових планів, раціональному використанню ресурсів, впровадженню прогресивних методів праці і технологій у виробничих підрозділах, забезпеченню збереження коштів і запасів; попереджають перевитрати матеріальних і фінансових ресурсів;
санкціоновані виробництво продукції та витрати підтверджуються первинними документами та систематизованими бухгалтерськими записами, реалізується розподіл обовязків таким чином, щоб дозвіл на здійснення операції, отримання та зберігання запасів, а також облік операцій з матеріальними цінностями здійснювались різними особами;
підтверджується правильність визнання та класифікації витрат циклу виробництва;
повинен здійснюватись попередній, поточний та наступний внутрішній контроль [4].
Головним обєктом внутрішнього контролю є виробнича діяльність підприємства, як різновид його звичайної або операційної діяльності. Обєктами внутрішнього контролю циклу виробництва є операції підприємства з виробництва, центри виробничих витрат (виробничі підрозділи підприємства), центри відповідальності, витрати підприємства, матеріально-відповідальні особи виробничих підрозділів, аспекти використання часу, людські та інформаційні ресурси, засоби та системи інформації, технічні засоби, системи охорони та захисту матеріальних та інформаційних ресурсів у виробництві, господарські засоби процесу виробництва та їх відображення в управлінському, фінансовому та податковому обліку підприємства, внутрішня, фінансова, податкова та статистична звітність підприємства з виробничої діяльності.
Рух ресурсів у процесі виробництва продукції на підприємстві складається із декількох етапів: замовлення на виробництво конкретної номенклатури продукції; формування необхідних ресурсів для виробництва визначеної номенклатури; передача цінностей безпосередньому виконавцю (начальнику цеха, ділянки, виконробу); списання матеріальних цінностей, витрат праці, амортизації. Інших витрат на виробництво продукції; передача виготовленої продукції підприємства для подальшої її реалізації.
3.Розкрийте характерні риси побудови апарату бухгалтерії при створенні секторів для організації управлінського контролю підприємницької діяльності
Господарська діяльність підприємства передбачає здійснення господарських операцій та відповідне відображення цих операцій в бухгалтерському обліку.
До засад раціональної організації бухгалтерського обліку відносяться:
.чітка структура бухгалтерського апарату;
2.розподіл обов'язків між співробітниками;
.схема документообігу;
.вибір форми ведення бухгалтерського обліку;
.організація робочого місця тощо.
Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збереження і передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Його основними визначальними рисами є документальність, суцільність і точність.
Структура бухгалтерії залежить від:
-виду діяльності підприємства та його об'ємних характеристик;
-виробничі структури підприємства;
умов організації і технології виробництва, кількості філій, підрозділів;
від обсягу та рівня автоматизації облікових робіт;
чисельності персоналу тощо.
Чисельність персоналу в апараті бухгалтерії і закріплення облікових кадрів на окремих ділянках облікового процесу залежать від обсягу і характеру господарської діяльності підприємства, його організаційної структури, оснащення технічними засобами обліку та ряду інших умов.
Одним з найпоширеніших показників, який характеризує відносну чисельність облікового персоналу, є коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загального числа працівників підприємства на число співробітників бухгалтерії [2].
Головні ознаки правильної структури бухгалтерії - відсутність зайвих надбудов і інстанцій, дублювання, розпилення сил і складного зв'язку між окремими частинами.
При побудові облікового апарату слід всіма способами уникати дрібних підрозділів, так як їх надмірне дублювання тягне за собою розпилення кваліфікованих бухгалтерських сил.
Організацію облікового апарату визначають також регістри обліку. Застосування книг для обліку господарських операцій передбачає обробку кожної книги одним обліковим працівником, тоді як використання карток замість книг дає змогу ту ж саму облікову роботу розподілити між декількома працівниками бухгалтерії. Отже, регістри обліку впливають на метод обробки облікової інформації та організацію облікового апарату.
Субєкти бухгалтерського контролю представлені функціональними відділами (групами), секторами бухгалтерії та їх персоналом. Працівники бухгалтерії, окремих відділів, секторів бухгалтерії в процесі контролю виконують функції збору, фіксації, вивчення і оцінки інформації про обєкти контролю; накопичують інформацію про відхилення, і головне приймають рішення про економічну доцільність і законність господарських операцій.
Система бухгалтерського обліку є основним постачальником інформації до системи управління. Внутрішньогосподарський бухгалтерський контроль є свого роду «фільтром» такої інформації при передаванні її до центру ухвалення рішень. Проте контроль не повинен уповільнювати швидкість циркуляції інформації в системі управління, оскільки однією з основних вимог до такої інформації є її своєчасність. У зв'язку з цим джерело контрольної інформації повинне бути максимально наближене до центру ухвалення рішень. Таким чином, скорочення вертикалі управління при передаванні інформації контрольного характеру до центру ухвалення рішень є необхідною умовою своєчасного надання інформації. Крім того, чим довший ланцюжок передачі інформації, тим більшою є вірогідність її спотворення.
Ефективна система бухгалтерського обліку повинна забезпечити:
-відображення в обліку усіх, без винятку, факторів господарської діяльності;
-однозначну ідентифікацію господарських операцій і факторів господарської діяльності у первинних документах таким чином, щоб не було розбіжностей щодо їх тлумачення;
правильність оцінки вартості активів, зобовязань і господарських операцій у грошовому виразі (валюті України);
віднесення фактів господарської діяльності до тих періодів, у яких вони мали місце та визначення точного часу господарських операцій;
своєчасне, достовірне й оперативне формування зовнішньої та внутрішньої звітності.
Документи, які відображають інформацію про зроблені господарські операції та сформовані системою бухгалтерського обліку, надають третім сторонам, управлінській ланці й співробітникам підприємства.
У системі бухгалтерського обліку використовується два основних типи даних:
-нормативно-довідкова інформація (НДІ);
-дані по господарським операціям.
Нормативно-довідкова інформація має постійний або майже постійний характер та періодично використовується при обробці іншої інформації. Наприклад, тарифна сітка використовується для розрахунку заробітної плати, а граничні розміри кредиту для покупця - щодо ухвалення про приймання замовлень або відмову від них.
Дані по господарських операціях носять у кожному конкретному випадках сугубо індивідуальний характер.
Концептуально система бухгалтерського обліку відособлена від контрольних процедур, які утворюють третій елемент структури контролю. Однак на практиці такого поділу між системою бухгалтерського обліку, не існує. Саме тому склад та зміст процедур контролю залежить від елементів системи бухгалтерського обліку, наприклад, засобів обробки, обсягу господарських операцій, рівня досконалості і т. ін. просто система бухгалтерського обліку (ведення обліку вручну) і досконала система бухгалтерського обліку на базі компютерних технологій спрямовані на досягнення цілей застосування контролю у випадку, якщо процедури контролю господарських операцій, оброблених кожною системою, відповідають їй [1].
управлінський контроль облік
Список використаних джерел
1.«Внутрішній контроль господарської діяльності підприємства»: за редакцією д.е.н., проф. М.Д. Корінька навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів IV рівня акредитації /Державна служба статистики України Національна академія статистики, обліку та аудиту; Вид.2-ге доповнене: Київ - 2013.
2.Бухгалтерський облік в Україні: навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка" ; ред. Р. Л. Хом`як. - 7-е вид., доп. і перероб. - Львів : Інтелект-Захід, 2008.
.«Аудит»: В.В. Рядська, Я В. Петраков: Київ -2009.
.Гуцайлюк З.В. Економічний контроль і контрольна функція бухгалтерського обліку / З.В. Гуцайлюк; Lviv Polytechnic National University Institutional Repository, 2011.
.Петренко С.М. Внутрішній контроль діяльності підприємства і його інформаційне забезпечення: теорія, методологія, організація: автореф. дис. ... д-ра екон. наук / С.М. Петренко. - Київ, 2010.