ємним елементом фінансової системи будь-якої країни. Як ефективний інструмент стимулювання розвитку економіки та активізації бізнесу розвинені кредитні відносини сприяють:
ефективному використанню коштів шляхом їх перерозподілу з низькорентабельних галузей до тих, де оборотність і прибутковість коштів є вищою;
розвитку реформованого сільського господарства України, сприяючи цим не тільки забезпеченню населення високоякісними продуктами харчування, а промисловість сировиною, а й перетворенню нашої країни у великого експортера сільськогосподарської продукції;
подоланню економічної кризи в Україні і забезпечують прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва;
розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі;
прискоренню процесу реалізації продукції та забезпечує безперервність кругообігу капіталу;
Щодо соціальної сфери, то глибоке проникнення кредиту в усі аспекти життя людини дозволяє населенню отримати такі позитивні ефекти від розвитку кредитних відносин:
підвищити поточний рівень споживання благ;
скоротити часовий лаг між виникненням потреби та її задоволенням;
продаж товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) ;
отримання коштів на витрати поточної виробничої діяльності, на будівництво, придбання сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, придбання худоби, будівництво житлових будинків, тощо;
отримання цільових позик окремим соціальним групам населення (видаються в рамках загальнодержавних програм соціального захисту найуразливіших верств населення) ;
отримання позик на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво;
На рівні держави розвинені кредитні відносини дозволяють досягнути:
підвищення життєвого рівня громадян;
розвиток фінансової системи;
перевагу безготівкових розрахунків над готівковими;
довіру громадян до комерційних банків та кредитних установ;
безперервний обіг коштів;
Хоча розвиток кредитних відносин в Україні відбувався на базі тих кредитних відносин, які існували в Радянському Союзі, і характеризується достатнім обсягом набутого досвіду у сфері кредитування, однак у розвитку кредитних операцій в Україні існують певні труднощі та проблеми, які необхідно вирішувати для формування вдосконаленої системи кредитування, а саме:
-нині більшість українських банків аналогічно до банків Заходу розпочали активний пошук індивідуального клієнта, розглядаючи даний напрямок роботи як важливе джерело поповнення фінансових ресурсів. Банки за своєю суттю стали комерційними підприємствами . Це надає комерційного характеру їх діяльності з кредитування фізичних і юридичних осіб;
-платність кредиту набула більш помітних рис. Намагання отримати дохід, в тому числі від кредитних операцій, стало основним мотивом діяльності кредитних установ;
-надання позик під процент є справою вигідною, але тільки у тому випадку, коли вони не переходять у розряд прострочених, сумнівних, і в кінцевому підсумку не покриваються самим банком. Банку потрібна гарантія , шо увипадку неповернення кредиту, він може стягнути позиченну суму, реалізувавши заставу, оголосивши клієнта банкрутом , або одержати страхове відшкодуваня;
специфічною ознакою сучасної української практики кредитування є і те, що банки поступово відходять від принципу галузевого підходу при виборі схеми кредитування підприємств і організацій. Переважним стає принцип уніфікованого порядку кредитування, при якому галузеві особливості організації видачі і погашення позик часто нівелюються;
необхідність у довгострокових кредитах. Як правило, довгострокові кредити підприємства беруть у випадку коли не вистачає власних фінансових ресурсів на інвестиційні потреби. Сьогодні частка таких кредитів незначна. Перш за все це пов'язано з великим ризиком щодо їх несплати. Водночас процедура отримання таких кредитів, нажаль, є досить ускладненою;
в основі кредитних відносин повинна бути закладена довіра обох сторін. Саме такий зміст повинен стати основою взаємовідносин суб'єктів кредитних стосунків. Поряд із довірою необхідна відповідальність. При відсутності цього критерію в однієї із сторін кредитних відносин, такі відносини стають як економічно так і соціально не партнерськими;
Подолання перелічених проблем необхідне для подальшого сприяння зростанню масштабності та якісного рівня банківського кредитування як запоруки прискорення темпів соціально-економічного розвитку держави. Тому на сьогодні актуальними є такі шляхи вирішення проблем, які існують у сфері кредитування:
необхідно розробити заставний механізм і механізм банкрутства підприємств, організацій, які б реально діяли у результаті проведення яких банки одержували б свої гроші з процентами;
кредитні відносини між кредитором і позичальником треба формувати таким чином, щоб забезпечити найвищу ефективність використання коштів обох сторін;
кредити повинні надаватися тільки на комерційних засадах з дотриманням таких умов: оцінки установою банку кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;
кредити повинні видаватися тільки в межах наявних у розпорядженні банку ресурсів; [3, ст.26-28]
Таким чином, на сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюваннірозвитку економіки відіграє банківський кредит як головне джерелозабезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. В Україні є позитивні тенденції у налагодженні та вдосконаленні кредитних відносин. В значній мірі вони відповідають існуючій економічній ситуації в державі. Банки в Україні за своєю суттю стали остаточно комерційними підприємствами, що надає відповідного характеру їх діяльності з кредитування клієнтів - платність кредиту набула більш першочергового значення, а намагання отримати дохід стало основним мотивом діяльності кредитних установ.
банк фінансовий кредитоспроможність позичальник
1.Гроші та кредит: Підручник. - 4-те видання, перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, І. М. Лазапенко, та ін.; За аг. Ред.. М. І. Савлука - К.: КНЕУ, 2006 - 744 с.
2.Михайловська І. М., Ларіонова К. Л. Гроші та кредит: Навчальний посібник. - Львів: Новий Світ - 2000,20007. - 432 с.
.Бербека В.С. Проблеми кредитування малих і середніх підприємств в Україні 11 Економіка України. - 2005. - №8. - 323 с.