Механізм зниження собівартості експортної продукції
Реферат
Обсяг: 130 сторінок, 9 рисунків, 25таблиці, 44 джерело, 4
додатків.
Актуальність теми дипломної роботи. Визначення собівартості експортної
продукції необхідна з багатьох причин. По перше, на зовнішньому ринку
собівартість через ціну впливає на конкурентоспроможність продукції , а по
друге, собівартість є основним елементом прибутковості на підприємстві. Тому
механізм зниження собівартості експортної продукції є необхідною складовою для
успішного управління ЗЕД підприємством.
Мета дипломної роботи. Обґрунтування механізму зниження
собівартості експортної продукції та розробка на цій основі рекомендацій,
спрямованих на безперервний пошук шляхів зниження собівартості експортної
продукції в умовах непередбачуваного зовнішнього середовища.
Об’єкт дослідження. Механізм зниження собівартості експортної продукції.
Предмет дослідження. Теоретичні, методологічні та
практичні аспекти механізму зниження собівартості експортної продукції
підприємства.
Результати дослідження. На основі проведеного аналізу
зовнішнього і внутрішнього середовища, Запропоновано програма для зниження
собівартості експортної продукції.
Ключові поняття: зовнішньоекономічна
діяльність, СОБІВАРТІСТЬ ЕКСПОРТНОЇ ПРОДУКЦІЇ, Прямі втрати, непрямі витрати,
УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ЕКСПОРТНОЇ ПРОДУКЦІЇ, стратегія, стратегічна маркетингова
програма, ринок, товар, покупець.
зміст
Розділ
1. Механізм формування собівартості експортної продукції
1.1Механізм
формування собівартості експортної продукції процеси її зниження
1.2
Показники і чинники, що впливають на собівартість експортної продукції
1.3
Методи оцінки і управління собівартістю експортної продукції
Розділ
2. Аналіз виробничо-господарської, фінансової та зовнішньоекономічної
діяльності ПАТ «СВЗ»
2.1
Характеристика діяльності ПАТ «СВЗ»
2.2
Аналіз виробничої діяльності ПАТ «СВЗ»
2.3
Аналіз фінансової діяльності підприємства
2.4
Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
2.5
Аналіз собівартості експортної продукції ПАТ «СВЗ»
Розділ
3. Удосконалення механізму зниження собівартості експортної продукції ПАТ «СВЗ»
3.1
Вибір шляхів удосконалення механізму зниження собівартості експортної продукції
підприємства
3.2
Впровадження управлінських рішень щодо удосконалення механізму зниження
собівартості експортної продукції підприємства
3.3
Оцінка ефективності управлінських рішень щодо удосконалення механізму зниження
собівартості експортної продукції підприємства
Розділ
4. Охорона праці на ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод»
4.1
Джерела небезпеки на робочому місці
4.2
Посадова інструкція з Техніки Безпеки
4.3
Електро - пожежна безпека ПАТ «СВЗ»
4.4
Організація медичної допомоги на підприємстві ПАТ «СВЗ»
Розділ
5. Цивільна оборона на ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод»
5.1
Закон і положення про цивільну оборону України
5.2
Організація цивільної оборони
5.3 НС,
які можуть виникнути на підприємстві ПАТ «СВЗ» або території
Висновки
Список
використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність теми. Визначення собівартості експортної продукції
необхідна з багатьох причин. По перше, на зовнішньому ринку собівартість через
ціну впливає на конкурентоспроможність продукції , а по друге, собівартість є
основним елементом прибутковості на підприємстві. Тому механізм зниження
собівартості експортної продукції є необхідною складовою для успішного управління
ЗЕД підприємством.
Положенням про склад витрат визначено, що собівартість
продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використаних у процесі
виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних
фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво.
Визначення собівартості необхідно з багатьох причин, у тому
числі для визначення рентабельності окремих видів продукції й виробництва в
цілому, визначення оптових цін на продукцію, здійснення внутрішньовиробничого
планування, визначення національного доходу в масштабах країни.
Собівартість експортної продукції - один з основних факторів
формування прибутку. Якщо вона підвищилася, то за інших рівних умов розмір
прибутку за цей період обов’язково зменшиться за рахунок цього фактора на таку
ж величину.
Між розмірами величини прибутку й собівартістю існує
зворотньо-функціональна залежність. Чим менша собівартість, тим більший
прибуток, і навпаки. Собівартість є однією з основних частин господарської
діяльності й відповідно одним з найважливіших елементів цього об’єкта
управління.
Низка методик використовується в управлінні собівартістю
експортної продукції на різних рівнях. Наслідком цього процесу стала поява
досить великої кількості робіт, присвячених питанням аналізу, обліку,
планування, контролю собівартості експортну.
Мета дослідження. Обґрунтування механізму зниження собівартості
експортної продукції та розробка на цій основі рекомендацій, спрямованих на
пошук шляхів зниження собівартості експортної продукції в умовах
непередбачуваного зовнішнього середовища.
Об’єкт дослідження. Механізм зниження собівартості експортної продукції.
Предмет дослідження. Теоретичні, методологічні та
практичні аспекти механізму зниження собівартості експортної продукції
підприємства.
Методологічною основою є сукупність принципів,
загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів досліджень, використання
яких зумовлено метою та завданнями. Основою дослідження є базові принципи,
наукові положення та сучасні здобутки в даному розділі науки.
Джерелами первинної інформації послугували законодавчі акти
та нормативні документи; фактологічні та статистичні дані по Україні; офіційні
відомості Держкомстату України; фінансово-економічна звітність ВАТ «ПЕМЗ ім. К.
Маркса», періодичні наукові видання.
Ефективність дослідження полягає у стабілізації показників
прибутковості та конкуренто здатності продукції за рахунок вибору діючого
механізму управління собівартістю експортної продукції
Розділ 1. Механізм формування собівартості експортної
продукції
1.1 Механізм формування собівартості експортної продукції,
процеси її зниження
Механізм формування
собівартості експортної продукції включає комплекс інструментальних заходів
управління витратами та методик їх розподілу між учасниками ЗЕД.
Собівартість експортної
продукції - це об'єктивна економічна категорія. ЇЇ існування зумовлене,
насамперед, тим, що кожне підприємство повинно в рамках собівартості замістити
витрачені ним ресурси, щоб безперервно продовжувати виробництво. Економічне
значення собівартості полягає і в тому, що вона показує величину витрат
підприємства на виробництво продукції та її реалізацію [1].
Рис. 1.1 - Схема витрат
на собівартість експортної продукції
Витрати утворюються в
процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Лебедев
В.Г., Дроздова Т.Г., Кустарев В.П., Асаул А.Н., Осорьева И.Б. у підручнику
"Управление затратами на предприятии" визначають грошові виплати як
реальні або передбачувані витрати фінансових ресурсів підприємства. Грошові
виплати є сукупністю переміщень фінансових засобів і відносяться або до
активів, якщо здатні принести доход в майбутньому, або до пасивів, якщо цього
не станеться і зменшиться нерозподілений прибуток підприємства за звітний
період. Витрати ж характеризують у грошовому виразі обсяг ресурсів,
використаних у певних цілях, і трансформуються у собівартість продукції (робіт,
послуг). Щоб відзначити відмінності між грошовими виплатами даного періоду і
витратами, що виникають у зв'язку з ними автори відзначають таке:
- витрати поточного року
є грошовими виплатами підприємства за цей рік;
- витрати, понесені до
поточного року, стають грошовими виплатами даного року і з'являються як активи
на початок цього року;
витрати поточного року
можуть бути грошовими виплатами майбутніх періодів і будуть відображені як
активи на кінець поточного року.
Уявлення про витрати
підприємства базується на трьох важливих припущеннях.
1. Витрати визначаються
використанням ресурсів, відображаючи, скільки і яких ресурсів витрачено для
виробництва і реалізації продукції.
2. Обсяг використаних
ресурсів може бути представлений в натуральних і грошових одиницях, однак в
економічних розрахунках застосовують грошовий вираз витрат.
3. Визначення витрат
завжди співвідноситься з конкретними цілями, завданнями, тобто обсяг
використаних ресурсів у грошовому виразі розраховують для певної функції
(виробництва продукції, її реалізації) або виробничого підрозділу
підприємства[5].
Другі - це виплати за
придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні
грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.
Зрозуміло, що будь-які
витрати орієнтовано на певний результат, який виправдовує їх доцільність.
Стосовно виробничого підприємства, цей загальний принцип діяльності, що його
покладено в основу визначення собівартості продукції, виражається формулою
"Витрати - Випуск" ("Input-Output") [2].
За вартісною формою
продукція (роботи, послуги) підприємства складається з трьох частин: вартості
витрачених засобів виробництва; вартості продукту, створеного необхідною
працею; вартості продукту, створеного додатковою працею.
Перша частина вартості є
результатом минулої, уречевленої праці, дві інші - результатом живої праці.
Необхідний продукт - це предмети і послуги, які задовольняють особисті потреби
працівників та їх сімей. Додатковий продукт - це продукт, який використовується
для покриття суспільних витрат виробничого і культурно-побутового призначення
для збільшення національного багатства в інтересах кожного громадянина і всього
суспільства [5].
Виражені в грошовій формі
затрати на витрачені засоби виробництва, оплату праці і соціальні заходи
становлять собівартість продукції. Іншими словами, собівартість це сума всіх
затрат на створення продукції, виражена у грошовій формі.
У підручнику
"Економіка підприємства" за редакцією. С.Ф.Покропивного
відзначається, що собівартість продукції - це грошова форма витрат на
підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень
витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь
використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології,
організації виробництва, та її збут. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше
використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та
організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість
є одним із важливих показників ефективності виробництва та експорту.
Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що
собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто
не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість) [2].
До виробничої
собівартості продукції включаються:
1. Прямі матеріальні
витрати, до складу яких включається вартість сировини та основних матеріалів,
що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних
напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які
можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
2. Прямі витрати на
оплату праці, до складу яких включається заробітна плата та інші виплати
робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо
віднесені до конкретного об'єкта витрат.
3. Інші прямі витрати
включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені
до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата
за оренду земельних і пайових паїв, амортизація тощо.
4. Загальновиробничі
витрати включають витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату
управління цехами, дільницями тощо); амортизація основних фондів та
нематеріальних активів загально виробничого призначення; витрати на
вдосконалення технологій і організації виробництва; витрати на опалення,
освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень; витрати на
обслуговування виробничого процесу; на охорону праці, техніку безпеки та
охорону навколишнього середовища тощо [10].
Проблема розподілу загальновиробничих витрат (ЗВВ) полягає в
тому, що при неправильному списанні ЗВВ деякі види готової продукції на
міжнародному ринку можуть виявитися нерентабельними. При систематизації ЗВВ
вони діляться на постійні й змінні. Постійні видатки бувають розподілені й
нерозподілені. Процедура розподілу ЗВВ на продукцію полягає в тому, що на
першому етапі вибирається база розподілу, а на другому етапі ЗВВ розподіляють
пропорційно обраній базі. У таблиці 1.1 представлені бази, що рекомендуються
при розподілу витрат [14,15,16].
ЗВВ згідно стандарту діляться на змінні й постійні. Для
поділу ЗВВ на постійні і змінні використовується один з показників виробництва
минулого року, розраховуючи на одиницю виміру якого встановлюється норматив
розподілу змінних видатків.
Таблиця 1.1 Бази розподілу накладних витрат
|
Витрати
|
База розподілу
|
|
Орендна плата,
мито, освітлення й опалення
|
Площа
|
|
Видатки по
службовцях: управління роботою, їдальня для службовців, відділ організації
праці й заробітної плати
|
Чисельність
службовців
|
|
Амортизація й
страхування устаткування
|
Ціна одиниць
устаткування й верстатів
|
Далі визначаються:
) Величина змінних ЗВВ.
)Величина постійних ЗВВ.
3)Розподілена частина постійних видатків.
)Нерозподілені постійні видатки.
Логістичні витрати на експортно-імпортний товар представлені
в його ціні значною вагою, тому що на їхнє формування впливає не тільки
тарифне, але й не тарифне регулювання ЗЕД як з боку держави так дилерської
мережі. Величина цих витрат залежить від наступних факторів.
- базисні умови поставки;
- вибір транспорту загального або власного;
- вид транспорту;
час доставки;
вибір маршруту;
посередники;
кооперація доставки;
дилерська мережа.
Загальні транспортні витрати можна обчислити по
формулі:
,
де 
- тарифи на послуги транспортування,- попит на товар
у рік (переведена вага в тонни),- витрати на зберігання запасів (виражається в
% вартості товару),
-
час перевезення, виражений як частина року,
С - вартість товару,- витрати на замовлення,- величина замовлення
(ємність одиниці коштів транспортування.
Валютні витрати (ВВ) визначаються витратами на обслуговування кредитів
підприємства (ДО), витратами на зменшення валютних ризиків (Р), у які
включаються витрати на страхування вантажів (З) і втрати виторгу в результаті
зниження курсу валют (В), а також витрати, викликані висновком угод, на
зниження валютного ризику через опціони, форварди, свопи й інші хеджуючи
операції. Крім цього значні витрати підприємства в міжнародній торгівлі несуть
на здійснення валютних операцій (ПРО) між контрагентами. Валютні витрати можна
представити у вигляді адитивної моделі [16] :
Витрати на кредитування визначаються ставкою кредиту в банку або
винагородами по вексельних відстрочках. Витрати на страхування вантажів залежно
від його цінності досягають у деяких випадках величини вартості вантажу.
Валютні ризики визначаються величиною ймовірності їхнього зниження й чим вище
ця ймовірність тим вище витрати на її досягнення.
Основні витрати на покриття податкових платежів підприємство несе: по
податку на прибуток, податку на додану вартість, пенсійним відрахуванням. Для
підприємств, що займаються ЗЕД, крім перерахованих витрат варто віднести
видатки на: ліцензування ЗЕД, сертифікацію продукції, митні збори, мита й
акцизний збір.
Митні податки нараховуються залежно
від напряму й застосованого митного режиму[7]:
- митні збори;
мито (ввізне або вивізне);
акцизний збір;
- податок на додану вартість (ПДВ).
1.2 Показники і чинники, що впливають на
собівартість експортної продукції
Результати діяльності
підприємства, його конкурентоспроможність, стійкість до змін ринкового
середовища головним чином залежать від системи та методів управління витратами.
Інформація про види, обсяги та поведінку витрат дозволяє надати узагальнюючу
оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення
прибутку та зниження ціни одиниці продукції. У сучасний період управління
витратами, як єдиного цілісного процесу, в Україні практично не існує. Актуальність
проблеми посилюється ще й тим, що інфляційні процеси, які мають місце впродовж
останніх років, не сприяють зниженню рівня витрат. Прибуток досягається, в
основному, не шляхом зменшення витрат на виробництво продукції, а за рахунок
зростання її ціни[1]. собівартість експортна
продукція зниження
У зв’язку з цим існує
об’єктивна необхідність у формуванні ефективної системи управління витратами,
яка дозволить досягти економії ресурсів та забезпечити стабільну рентабельність
діяльності суб’єкта господарювання на міжнародному ринку.
Управління витратами
експортної продукції - це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх
видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання
їхнього зниження. Воно зводиться не лише до зниження витрат, але
розповсюджується на всі елементи управління. А систему управління витратами на
підприємстві можна визначити як взаємопов’язаний комплекс робіт, які впливають
на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства, а
також як такий, що спрямований на досягнення оптимального рівня (в межах
допустимих відхилень) витрат у всіх підсистемах підприємства за виконання в них
будь-яких робіт [2].
Отже, спираючись на
визначення провідних науковців щодо даного показника, під собівартістю
експортної продукції слід розуміти вартісну оцінку витрат на виробництво
продукції, його обслуговування та реалізацію.
Оскільки витрати формують
собівартість експортної продукції, можна стверджувати, що дана категорія прямо
залежить від дієвості побудованої на підприємстві, та в логістичній системи
управління витратами. Це значить , що на формування собівартості продукції
впливає ціла система чинників.
У загальному вигляді
науковці поділяють чинники як на такі, що діють на макроекономічному рівні
(політична ситуація в країні, інфляційні процеси, попит на ринку, конкуренція
товаровиробників тощо) та на ті, що діють на мікроекономічному рівні
(технології виробництва, обсяги виробництва, величини змінних, постійних,
середніх витрат тощо).
Слід відмітити, що у
повному обсязі характеристика чинників та механізм їхнього впливу не завжди
досліджуються науковцями, тому дане питання на сьогоднішній день залишається.
Отже, спираючись на
теоретичну основу економічної думки, можна поділити чинники на дві групи:
) чинники
макроекономічного впливу;
) чинники
мікроекономічного впливу. У межах кожної групи відбувається їхня класифікація
за різними ознаками. Так, до складу макрорівневих чинників, від яких залежить
рівень собівартості, Б.Кузин відносить наступні:
законодавча база (закони,
постанови, укази , якими повинно керуватись підприємство в своїй діяльності);
облікова політика
(підприємство самостійно визначає і обирає облікову політику, а саме сукупність
принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для
узагальнення інформації про витрати підприємства та собівартість продукції);
інфляційні процеси
(інфляція впливає на формування собівартості, несе за собою ряд негативних
моментів, таких як зростання цін на матеріальні ресурси, зростання тарифів на
енергоносії, так відповідно зростання собівартості продукції);
валютний курс
національної грошової одиниці (коливання валютного курсу національної грошової
одиниці призводить до знецінення або девальвації гривні. Такі процеси можуть
впливати на витрати (придбання ресурсів) як позитивно, так і негативно);
структурні та циклічні
зрушення в економіці країни (ці зрушення в економіці країни пов’язані зі
змінами в технологіях, а також з тим, що ринок товарів і послуг постійно
змінюється, з’являються нові товари, які витісняють старі, що не користуються
попитом. Внаслідок цього підприємства переглядають структуру задіяних у процесі
виробництва ресурсів. Як правило, впровадження нових технологій призводить до
економії матеріальних витрат);
попит на ринку (зміна
попиту на продукцію може впливати як позитивно, так і негативно);
конкуренція
товаровиробників (конкурентні переваги підприємства на ринку виникають за
рахунок зниження витрат, а отже, і зниження такого показника як собівартість.
Спроможність задовольняти певні потреби покупців краще, ніж це роблять
конкуренти при відносно низьких витратах виробництва, це та формула, яка
забезпечує підприємству успіх на споживання);
місцерозташування
підприємства (підприємство з усіх можливих варіантів обирає таке
місцеположення, при якому залежні від нього результати у найбільшій мірі
перевищують відповідні витрати);
місцезнаходження
постачальників і споживачів (витрати на транспортування займають значну частку
у структурі собівартості продукції. Це значить, що географічна близькість до
ринків споживання і ринків збуту продукції забезпечує значну економію на
транспортних витратах та витратах часу [4];
інші чинники.
У той же час,
відбувається вплив чинників, що діють на мікрорівні, серед них Ю.С Цал-Цалко
виділяє такі:
людський фактор
(виконання кожної функції на підприємстві забезпечується конкретними посадовими
особами, які мають чітко усвідомлювати, що від їхніх дій залежить ефективність
функціонування підприємства. Якщо кожний працівник буде на професіональному
рівні виконувати свої службові обов’язки, то негативний вплив зовнішнього і
внутрішнього середовища можна буде звести до мінімуму);
характер діяльності та
галузева спрямованість підприємства (це той чинник, який може визначити,
наскільки виробництво продукції може бути матеріаломістким або ж трудомістким.
Від цих факторів буде залежати і рівень собівартості продукції);
обсяг виробництва (зміна
обсягу виробництва прямо пропорційно впливає на величину змінних витрат. Це
значить, що собівартість продукції буде зростати (зменшуватися) за рахунок
зростання (зменшення) змінних витрат та зменшуватися при зростанні обсягів
виробництва за рахунок економії на умовно-постійних витратах);
рівень змінних та
постійних витрат (змінні витрати прямо пропорційно залежать від обсягів
виробництва. В разі зростання обсягів - зростає і величина змінних витрат, і
навпаки. Щодо постійних витрат, то це ті витрати, на величину яких у
короткостроковому періоді обсяг виробництва не впливає. Отже, вони мають місце
і тоді коли обсяг виробництва умовно дорівнює нулю. Враховуючи цей чинник,
підприємства намагаються визначити такий обсяг виробництва продукції, при якому
витрати як змінні, так і постійні у розрахунку на одиницю продукції були б
мінімальними.);
номенклатура продукції
(формування собівартості продукції при широкій номенклатурі значно
ускладнюється);
організація виробничого
процесу (чим досконаліше він буду організований, тим меншими будуть витрати на
виробництво);
технологія виробництва
(новітні технології виробництва дозволяють економити майже на всіх основних
видах ресурсів (матеріальні, паливно-енергетичні, трудові), що задіяні у
виробничому процесі);
кількість і
різноманітність ресурсів, що використовуються (при закупівлі тих чи інших
ресурсів виробники враховують їхні якісні параметри та ціну, оскільки показник
якості сировини буде впливати на якість готового виробу, а рівень цін на
ресурси буде впливати на рівень витрат, від яких залежить і рівень собівартості
продукції);
дотримання норм
витрачання матеріальних та трудових ресурсів (дотримання норм витрачання
матеріальних та трудових ресурсів, а точніше їх недотримання їх негативно
впливає на показник собівартості продукції.);
якість продукції, що
виробляється (покращуючи якісні характеристики продукції, виробники збільшують
витрати, що призводить до зростання її собівартості, але ці витрати повернуться
у вигляді додаткового прибутку. Придбавши якісну продукцію, споживач певний
проміжок часу буде постійним у своєму виборі);
рівень браку (рівень
браку суттєво впливає на рівень собівартості. Браком у виробництві вважається
продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю
якістю установленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути
використані за своїм прямим призначенням, або можуть бути використані тільки після
додаткових витрат на виправлення)[5].
інші.
Дана класифікація є
найбільш оптимальною, так як ці два рівні надають можливість розробляти певні
заходи щодо вдосконалення ефективності діяльності, як на рівні підприємства,
так і на рівні держави.
Слід зауважити, що
чинники завжди комплексно впливають на процес формування собівартості. Від
макроекономічних чинників залежить дія деяких мікроекономічних, або ж
комплексно можуть діяти одразу декілька макроекономічних та мікроекономічних
чинників. Відбувається, так би мовити, накладка одного чинника на інший. У
таких умовах діяльність підприємств ускладнюється.
Отже, з огляду на ряд
чинників очевидним є те, що на сьогоднішній день підприємства працюють в умовах
ризику та невизначеності. Тому і перед керівництвом держави, і перед
управлінським персоналом підприємств постає складне завдання відносно пошуку
дієвих рішень, які мають бути спрямованні на зниження собівартості продукції,
що виготовляється, та надання конкурентних якостей цій продукції.
1.3 Методи оцінки і управління
собівартістю експортної продукції
За сучасних ринкових умов, які характеризуються
перенасиченням ринку промисловими товарами, зростає конкуренція, що змушує
кожного учасника ринку боротися за своє місце. Перемагає, як правило, той, у
кого вища якість і нижча ціна на продукцію. Саме ці два основні чинники
впливають на результат конкурентної боротьби, резервом зростання позитивного
впливу яких є, насамперед, собівартість. Коли посилюється конкурентна боротьба
на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту, вивчення та врегулювання рівня
собівартості продукції набуває великого значення, оскільки відображаючи всі
сторони господарської діяльності промислових підприємств та пербуваючи у
взаємозвязку з показниками ефективності їхньої діяльності, дозволяє оцінити
досягнення та недоліки по відношенню до конкурентів, надає більш правильну
оцінку рівню показників прибутку і рентабельності.
Питанням управління собівартістю експортної
продукції приділялася і приділяється увага великої кількість вчених-економістів.
Більшість із них по-різному вирішували завдання щодо визначення змісту цього
поняття, однак ставили однакові завдання для вирішення: визначення ціни та
рентабельності продукції; обґрунтування рішень про зняття з виробництва
продукції, яка не користується попитом; оптимізація рівня інших витрат,
пов’язаних з операційною діяльністю підприємства; визначення загального рівня
ефективності його діяльності.
Вибір методів управління собівартістю визначається наявністю
низки критеріїв, які зумовлюють доцільність їхнього дослідження. Умови вибору
розглядаються як набір конкретних критеріїв, що впливають на вибір методів
управління собівартістю.
Серед критеріїв, що зумовлюють вибір методів управління
собівартістю, можна запропонувати такі: можливість ідентифікації різних видів
собівартості продукції відповідно до послідовності їх формування (виробнича
собівартість, собівартість готової продукції, собівартість реалізованої
продукції); правильне включення накладних витрат до собівартості продукції;
відповідність обліку собівартості продукції існуючим законодавчим нормам; облік
змін розміру собівартості продукції під впливом внутрішніх факторів; облік змін
розміру собівартості продукції під впливом зовнішніх факторів; пошук шляхів
зниження собівартості продукції.
Відповідно запропонованим критеріям стає можливим
обґрунтування вибору методів управління собівартістю продукції, сукупне
застосування яких дозволить отримати очікуваний результат, який полягає в
оптимізації суми витрат, що складають собівартість продукції, відповідно
доходу, який отримує підприємство від реалізації такої продукції(Додаток А).
Зв’язок критеріїв з обраними методами подано в табл.1.2.
Таблиця 1.2
Вибір методів управління собівартістю відповідно критеріям
|
Критерій
|
Метод
|
|
1
|
2
|
|
Можливість визначення
різновидів собівартості продукції (виробнича собівартість, собівартість
готової продукції та реалізованої продукції)
|
Метод VCC (аналіз
ланцюжка цінностей)
|
|
Правильне включення
накладних витрат до собівартості продукції
|
Метод АВС
|
|
Відповідність
обліку собівартості продукції існуючим законодавчим нормам
|
Метод
директ-костинг
|
|
Облік змін розміру
собівартості продукції під впливом внутрішніх факторів
|
Метод VCC + Метод
АВС + Метод директ-костинг
|
|
Облік змін розміру
собівартості продукції під впливом зовнішніх факторів
|
Метод бенчмаркінг
|
|
Пошук шляхів
зниження собівартості продукції
|
Допоміжні методи та
інструменти для впливу на собівартість продукції
|
Логіка повної калькуляції витрат
полягає в тому, що всі витрати на управління конкретним підприємством, скажемо,
заводом, є частиною витрат на продукцію, що випускається цим заводом.
Наприклад, орендна плата може являти собою вид витрат, що не зміниться просто
через те, що ми зробимо одну додаткову одиницю продукції, але якби ми не
орендували завод, нам ніде було б здійснювати виробництво, і тому орендна плата
служить найважливішим елементом витрат на виробництво кожної одиниці продукції
[23,24,25].
Повні витрати - це повна сума
ресурсів, звичайно вимірюваних у грошовому вираженні, витрачених для досягнення
певної мети. Сюди входять всі ресурси, витрачені для досягнення цієї мети.
Облік по повній собівартості
(стандарт-костинг) ведеться: по фактичній собівартості, нормативної й планової.
Облік по усіченій собівартості
здійснюється на основі нормативної й планової собівартості ( директ-костинг).
В основі системи стандарт-кост лежить попереднє (до початку
виробничого процесу) нормування витрат по статтях видатків:
- основні матеріали;
- оплата праці основних виробничих робітників;
виробничі накладні видатки (заробітна плата
допоміжних робітників, допоміжні матеріали, орендна плата, амортизація
встаткування й ін.);
комерційні видатки (видатки на збут).
Схематично система обліку стандарт-кост виглядає в такий
спосіб:
1. Виторг від продажу продукції.
2. Стандартна собівартість продукції.
3. Валовий прибуток.
. Відхилення від стандартів.
. Фактичний прибуток.
Калькуляція, розрахована за допомогою стандартних норм, є
основою оперативного керування виробництвом і витратами. Відхилення, що
виявляються в поточному порядку, від установлених стандартних норм витрат
піддаються аналізу для з'ясування причин їхнього виникнення. Це дозволяє
економістові оперативно усувати перешкоди у виробництві, вживати заходів для
їхнього запобігання в майбутньому.
Директ-костинг (калькуляція змінних видатків) - це система
обчислення собівартості тільки на основі прямих (змінних) виробничих видатків.
Основні ознаки директ-костинга:
1) собівартість калькулюють тільки на
основі прямих змінних виробничих видатків, інші видатки - постійні виробничі й
невиробничі - покривають за рахунок загального доходу фірми;
) управлінський і фінансовий облік
інтегровані;
) у процесі калькуляції визначається
маржинальний дохід.
Маржинальний дохід (брутто прибуток)
- це різниця між доходом від реалізації продукції й змінних видатків. З нього
покривають загальні постійні видатки. Кожна продана одиниця продукції додає
свій внесок у покриття постійних видатків. Коли цебро наповнюється доверху,
тобто коли будуть покриті всі постійні видатки, вода починає переливатися через
край, тобто підприємство починає діставати прибуток. Однак якщо до рівня
беззбитковості не вистачить хоча б однієї реалізованої одиниці продукції, це
значить, що постійні видатки не покриті, і підприємство зазнає збитків.
Таким чином, об’єднане використання
зазначених методів управління собівартістю продукції, що обрано за попередньо
встановленими критеріями, дозволяє сформувати обґрунтовану систему методичного
забезпечення такого управління, цільові результати якого допомагають
пристосовуватися вітчизняним промисловим підприємствам до сучасних умов
господарювання.
Висновки
з розділу
Підсумком аналізу собівартості є виявлення
резервів подальшого поліпшення показників. Резерви повинні бути узагальнені,
взаємно ув'язані, визначена їхня загальна сума й основні напрямки реалізації.
Задачами аналізу собівартості експортної
продукції є: оцінка обґрунтованості і напруженості плану по собівартості
експортної продукції, витратам виробництва і звертання на основі аналізу
поводження витрат; установлення динаміки і ступеня виконання плану по
собівартості; визначення факторів, що вплинули на динаміку показників
собівартості і виконання плану по них, величини і причини відхилень фактичних
витрат від планових; аналіз собівартості окремих видів продукції; виявлення
резервів подальшого зниження собівартості продукції.
Аналіз собівартості експортної продукції
спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання
матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і
збуту продукції.
Вивчення собівартості експортної продукції
дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку і рентабельності
від експорту, досягнутому на підприємстві.
Розділ 2. Аналіз виробничо-господарської,
фінансової та зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «СВЗ»
.1 Характеристика діяльності ПАТ «СВЗ»
ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» створено шляхом
злиттям увійшовших до складу Стахановського виробничого об’єднання
вагонобудування державного підприємства «Стахановський вагонобудівний завод»,
орендних підприємств «Вагонобудівник», «Залізничник», АТП ВО вагонобудування»,
«Шанс» відповідно до Порядку перетворення в процесі приватизації державних
підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженим Постановою Кабінету
Міністрів України від 7.12.92 р. № 686, на підставі наказу Фонду державного
майна України від 11.04.94 р. № 35-ДП, рішення зборів засновників (протокол від
22.07.94 р. №1), наказу регіонального відділення Фонду державного майна України
по Луганській області від 26.07.94 р. № 964, наказу від 2.11.94 р. № 162,
відповідно до затвердженого Плану приватизації державного майна Стахановського
виробничого об’єднання вагонобудування від 26.07.1994 р., відповідно до Законів
України «Про господарські товариства», «Про власність», «Про підприємства в
Україні», «Про підприємництво» і «Про зовнішню економічну діяльність».
листопада 2011 р. «Стахановський вагонобудівний завод»
реорганізувався з відкритого акціонерного товариства у публічне акціонерне
товариство.
Підприємство є правонаступником державного підприємства
«Стахановський вагонобудівний завод» (код по СДРПОУ 05802326), орендних
підприємств «Вагонобудівник» (код по СДРПОУ 20164554), «Залізничник» (код по
СДРПОУ 13377924), «Шанс» (код по СДРПОУ 13377930), «А'ГП ВО вагонобудування»
(код по СДРПОУ 13378444), «РМЦ», «Експрес», кооперативів «Престиж»,
«Вертикаль», «Старт», «Контракт», «Прометей», «Союз» (усе Україна, Луганська
обл., м. Стаханов). Скорочена назва підприємства - ВАТ «СВЗ». Місцезнаходження
підприємства: 94018 Україна, Луганська область, м. Стаханов, проспект Леніна,
67. Місцезнаходження підприємства є його юридичною адресою.
Підприємство створюється для здійснення
господарсько-фінансової, виробничої, комерційної, інвестиційної й іншого роду
господарської діяльності, а також надання послуг і виконання робіт з метою
одержання прибутку в інтересах його акціонерів.
Цілями діяльності підприємства є:
- розширення міжнародних і
економічних зв’язків України з іншими країнами, включаючи країни СНД;
упровадження передових технологій і
методів управління в машинобудівній галузі:
підвищення ефективності використання
матеріальних, фінансових і інших ресурсів у машинобудівній галузі, сприяння
розвитку конкурентного ринку в цій сфері;
- залучення інвестицій у
машинобудівну галузь і інші галузі промисловості України, включаючи передові
технології і ноу-хау;
- поліпшення забезпечення підприємств
засобами залізничного транспорту для перевезення різноманітних вантажів;
- поповнення товарного ринку України
товарами і послугами;
Окремі роботи, що потребують від
виконавця спеціальних знань і допуску до роботи, пов’язаної з державною
таємницею, виконуються особами, підготовленими у визначеному для таких робіт
порядку, при наявності у них допуску до державної таємниці відповідної форми.
Захист державної таємниці здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про
державну таємницю» та іншими законодавчими актами.
Організаційна структура управління підприємства є
лінійно-функціональною. Підприємство має 9 основних та 8 допоміжних виробничих
підрозділів.
Основною продукцією, що випускається ПАТ «СВЗ» є:
1. Вагони-хоппери:
- минераловозМодель:19-923 Вагон-хоппер для
мінеральних добрив;
Минераловоз Модель: 19-953 Вагон-хоппер для мінеральних
добрив із збільшеним об’ємом кузова;
- минераловоз Вагон-хоппер для мінеральних добрив з вигрузкою
в між колійний простір.
2. Напіввагони:
- напіввагон Модель: 12-9046 цільнометалевий;
напіввагон Модель: 12-955 цільнометалевий з глухим кузовом.
3. Вагони-цистерни:
- вагон-цистерна Модель: 15-956для нафтопродуктів;
вагон-цистерна Модель: 15-957 для нафтопродуктів.
4. Платформи:
- платформа універсальна Модель: 13-926;
платформа контейнерна Модель: 13-935А для перевезення
багатотоннажних контейнерів;
платформа для лісу Модель: 23-925 для перевезення
лісоматеріалів.
5. Залізничні транспортери:
- транспортер Модель: 14-6057 вантажопідйомністю 240 т;
транспортер Модель:14-9038;
транспортер Модель: 14-9037 для транспортних комплектів типу
ТУК-13.
6. Вагони з пневморозвантаженням:
- вагон для селітри Модель: 17-917-01для аміачної селітри;
вагон для цементу Модель: 17-932.
7. Думпкари:
-вагон-самосвал, Модель: 31-945;
вагон-самосвал. Модель: 33-9035;
вагон-самосвал, Модель: 34-9023.
8. Ходові частини вагонів:
-візок, Модель: 18-100;
колесна пара с буксовим вузлом Модель: РУ1Ш-950А;
колесна пара без буксового вузла Модель: РУ1Ш-950А.
. Металоконструкції:
стійка мостова СМ-0,75-Д12;
стійка мостова СМ-0,75-Д14;
стійка мостова СМ-УБ-1,1-Д14;
стійка мостова СМ-УТ-1,1-Д14.
Продукція ПАТ «СВЗ» виготовляється за міждержавними
стандартами ГОСТ, державними стандартами України ДСТУ, міжнародними та
європейськими стандартами, сертифікована за системою ССФЖТ. Одним з основних
елементів управління якістю ПАТ «СВЗ» є центральна заводська лабораторія, яка
оснащена всім необхідним для здійснення робіт за технічною діагностикою і
огляду, пройшла атестацію, акредитацію і ліцензування у відповідних органах
нагляду.
Продукція ПАТ «СВЗ» конкурентоспроможна на міжнародному
ринку. Про це свідчить те, що продукцію поставляють на зовнішній ринок
більшості країн СНД. Проаналізувавши технічні показники продукції ПАТ «СВЗ»
зробимо висновки про те, що вагони Стаханівського виробництва мають достатньо
високий рівень технологічності та здатні конкурувати з іншими підприємствами
галузі. В результаті проведеного аналізу вибираємо найбільш конкурентоздатний
товар для експорту, в нашому випадку це вагони-хопери марки 19-953.
Найбільш впливовими конкурентами ПАТ «СВЗ» з основної
продукцiї є:
. В Українi: ПАТ «МЗТМ» i «Азовобщемаш» м. Марiуполь, ВАТ
«Крюкiвський вагонзавод» м. Кременчук, ВАТ «Днiпровагонмаш» м.
Днiпродзержинськ.
. В СНД: ВО «Уралвагонзавод» м. Н. Тагiл, ВАТ «Алтайвагон» м.
Новоалтайськ, ВАТ «Рузхиммаш» м. Рузаєвка, «Брянський машинобудiвнийзавод» м.
Брянськ.
Програма співпраці ПАТ
"СВЗ" з підприємствами України, СНД, Росії та далекого зарубіжжя на
2012 р. щодо постачань вантажних вагонів у кількості 8 092 шт. , з них - 3 602
на внутрішній ринок, що становить 56,7% в загальному обсязі, а 4 490 шт. -
експорт, а саме:
. Вагон-хопер для перевезення
мінеральних добрив мод. 19-923,19-923-02 всього - 300 шт., з них: внутрішній.
ринок - 0 шт. , експорт - 300 шт.;
. Вагон-хопер для перевезення
мінеральних добрив мод. 19-953-01, 19-953-03 всього - 200 шт., з них: внутр.
ринок - 0 шт. , експорт - 200 шт.;
. Вагон-хопер для перевезення цементу
мод.19-969 всього - 200 шт., з них: внутр. ринок - 0 шт. , експорт - 200 шт.;
. Напіввагон мод. 12-9046 всього - 6
700 шт., з них: внутр. ринок - 3 300 шт., експорт - 3 400 шт.;
. Напіввагон мод. 12-955 всього - 300
шт., з них : внутр. ринок - 300 шт., експорт - 0 шт.;
6. Платформи 13-935 А-04 всього - 200
шт., з них: внутр. ринок - 0 шт. , експорт - 200 шт.;
. Вагони-самоскиди мод. 33-9035
всього - 20 шт., з них: внутр. ринок - 0 шт. , експорт - 20 шт.;
. Вагони-самоскиди мод. 31-945 всього
- 170шт., з них: внутр. ринок - 0 шт. , експорт - 170 шт.;
. Транспортер всього - 2 шт., з них:
внутр. ринок - 2 шт. , експорт - 0 шт.
Конкуренти ПАТ "СВЗ":
- ВАТ "НПК
"Уралвагонзавод", частка ринку вагонобудівної продукції у 2011 році
склала 22,24%;
- ВАТ "Азовмаш", ВАТ
"Армавирский завод тяжелогомашиностроения", частка ринку
вагонобудівної продукції у 2011 році склала 16,57%;
ВАТ "Алтайвагон",
Кузбасскаявагоностроительнаякомпания, частка ринку вагонобудівної продукції у
2011 році склала 6,70%;
- ВАТ "ВКМ", ВАТ
"Абаканвагонмаш", частка ринку вагонобудівної продукції у 2011 році
склала 5,09 %;
- ЗАТ
"Промтрактор-Вагон",частка ринку вагонобудівної продукції у 2011 році
склала 4,39%;
- ВАТ "Брянский
машиностроительній завод", частка ринку вагонобудівної продукції у 2011
році склала 2,61%;
- ВАТ "Новокузнецкий в
агоностроительній завод", частка ринку вагонобудівної продукції у 2011
році склала 2,53%;
Водночас, у 2011 році на ринку
виробників вантажного рухомого складу з'явились три нових виробника напіввагонів.
Брянський машинобудівний завод у
червні отримав трирічний сертифікат відповідності російським нормам безпеки на
залізничному транспорті для напіввагону з розвантажувальними люками мод.
12-3090 на партію з 2000 од. Напіввагон - нова для БМЗ продукція, виробництво
якої освоєно у звітному році.
Освоєння виробництва нової продукції
дозволило розширити асортимент продукції Трансмашхолдинга і розпочати роботу в
новому для компанії сегменті ринку залізничної техніки.
Філія ТОВ "Техкомплекс" у
Самарської області організувала виробництво напіввагонів мод.
12-1704-04.Трирічний сертифікат відповідності напіввагона мод. 12-1704-04
російським нормам безпеки на залізничному транспорті видан ГУ "РС
ФЖТ" 30.08.2011 р. (на установчу партію 3 000 шт.). Потужності випуску
напіввагонів становять 1 200 вагонів на рік.
ОАО "Абаканвагонмаш" має
намір у 2-му півріччі 2012 року виготовити першу партію люкових напіввагонів.
Потужність виготовлення вантажних
вагонів підприємства становить 5 000 од. на рік. Воднораз у звітному році
спостерігались спроби входження в ринок значного китайського капіталу. Так,
представники китайської державної машинобудівної корпорації "Норинко"
відвідали акіонерне товариство "Абаканвагонмаш". Китайських
промисловців заінтересувала перспектива участі в проекті будівництва нового
заводу по виготовленню напіввагонів на промисловому майданчику
"АбаканВагонмаш", і оцінив можливості спільної зборки вагонів та
обміном технологіями, з компанією "Русскиемашины" , в структуру якої
входить "АбаканВагонмаш" був підписаний меморандум о стратегічної
співпраці в області гірнорудної промисловості і машинобудуванні.
Постачальниками основної сировини та
матеріалів, необхідних для організації виробничого процесу ПАТ "СВЗ",
є вітчизняні, а також іноземні підприємства.
Основні джерела сировини та
постачальники ВАТ "СВЗ", що займають більше 10% в загальному обсязі
постачання у 2011 року є:
ОАО "Магнитогорский
металлургический комбинат", вул. Кірова, м. Магнітогорськ Російська
Федерація (виробник металопрокату);
- ВАТ " комбинат", вул.
Братів Баташевих, буд. 45, м. Викса Російська Федерація (виробник колес).
Таким чином, склад та структура економічної служби
підприємства цілком забезпечує динамічну роботу, згуртованість у реалізації
стратегій та відповідає середньогалузевій. Виконання своїх функцій цими
функціональними ланками забезпечує конкуренто здатність підприємства та його
стале функціонування на ринку. Виробнича служба відповідає усім технічним
вимогам ДСТУ, виконує ряд функцій, без яких робота підприємства не може виконуватися
та забезпечує своєю діяльністю розвиток виробничих потужностей, зростання
об’ємів реалізації та збереження здоров’я працівників на виробництві.
2.2
Аналіз виробничої діяльності ПАТ «СВЗ»
Дослідження складу та основних
показників товарообігу підприємства
Підприємство - комерційне підприємство, метою роботи якого є
одержання прибутку від реалізації своєї продукції. Воно є найбільшим виробником
вантажних залізничних вагонів.
Найбільшими партнерами з бізнесу є наступні підприємства:
Корпорація «Індустріальний Союз Донбасу» м. Донецьк;
ПАТ «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ»» м. Маріуполь;
ПАТ «Алчевський коксохімзавод» м. Алчевськ;
ПАТ «Алчевський меткомбінат», м. Алчевськ;
Інженерне Бюро Франке, Німеччина;
«Луганськтепловоз», м.Луганськ.
Структура роботи підприємства розподіляється по напрямах,
зведених у таблиці 2.1
Таблиця 2.1
Структура роботи підприємства за видам діяльності у 2011-2012
рр., тис. грн.
|
Вид діяльності
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Відхилення з 2011
по 2012 рр.
|
Виконання,%
|
|
Випуск продукції, тис.
грн..
|
2888824
|
3504133
|
615309
|
121,3
|
|
Діяльність їдалень
|
977,3
|
1586,5
|
+609,2
|
162
|
|
Надання гуртожитків
для тимчасового проживання
|
350,5
|
493,0
|
+142,5
|
140
|
|
Оренда інших машин
та устаткування
|
399,7
|
399,6
|
-0,1
|
99,97
|
При аналізі даних табл. 2.1 головної сферою економічної
діяльності підприємства є реалізація готових виробів, що цілком збігається з
предметом його діяльності по Статуту та забезпечує підприємству стабільну
роботу. Діяльність їдалень займає при цьому значну частку, оскільки на
території підприємства ще з років СРСР динамічно працює їдальня з низькими
цінами, що є одним із стимулів мотивації працівників (особливо чоловіків,
оскільки їх кількість переважає та вони є постійними користувачами цієї
послуги).
На основі даних зробимо техніко-економічний аналіз ПАТ «СВЗ»
за 2011-2012 рр. з динамікою їх відхилення зведемо ці дані у табл. 2.2.
Отже, проаналізувавши техніко-економічні показники, зробимо
висновок. Спостерігається тенденція зростання обсягів виробництва продукції, що
являє собою позитивне зростання ПАТ «СВЗ».
Таблиця 2.2
Аналіз основних техніко-економічних показників ПАТ «СВЗ» за 2011-2012 рр.
|
Показник
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Відхилення з 2011
по 2012 рр.
|
Виконання, %
|
|
Випуск продукції
при нормальній потужності, шт..
|
7434
|
6810
|
-624
|
91,6
|
|
Випуск продукції,
тис. грн..
|
2888824
|
3504133
|
615309
|
121,3
|
|
Прибуток від
реалізації продукції, тис. грн..
|
|
337773
|
-35218
|
90,,5
|
|
Собівартість
реалізованої продукції, тис. грн..
|
2507633
|
3159340
|
651707
|
125,9
|
|
Чисельність
працівників, чол..
|
4381
|
4750
|
369
|
108,4
|
|
Виручка від реалізації
продукції, тис.грн.
|
3052564
|
3894731
|
842167
|
127,6
|
|
Продуктивність,
шт./чол..
|
2,48
|
-0,29
|
88,3
|
|
Рентабельність
виробництва, %
|
10,4
|
5,05
|
-5,34
|
-
|
Також зростає об’єм реалізованої
продукції на 121,3 тис. грн. Середньоспискова чисельність працівників
збільшилась за рік на 369 чоловік. Загалом ПАТ «СВЗ» , протягом 2011-2012 років
працював добре і покращував сою виробничо-господарську діяльність.
На підприємстві матеріальним ресурсами виступають усі групи,
зведені у динаміці за 2011-2012 рр. у табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Матеріальні ресурси підприємства у вартісному виразі за
2011-2012 рр., тис. грн.
|
Найменування
показника
|
Балансова вартість
у 2011 році
|
Балансова вартість
у 2012 році
|
Відхилення з 2011
по 2012 рр.
|
Виконання,%
|
|
Сировина і
матеріали
|
35260
|
77670
|
+42410
|
220,2
|
|
Покупні
напівфабрикати та комплектуючі
|
11540
|
112937
|
+101397
|
978,6
|
|
Паливо
|
790
|
887
|
+97
|
112,2
|
|
Тара і тарні
матеріали
|
470
|
473
|
+3
|
100,6
|
|
Будівельні
матеріали
|
2252
|
2135
|
-117
|
94,8
|
|
Запасні частини
|
6279
|
14008
|
+7729
|
223
|
|
Малоцінні та швидкозношувані
предмети
|
1914
|
2402
|
+488
|
125,5
|
|
Незавершене
виробництво
|
11554
|
82024
|
+70470
|
7,10
|
|
Готова продукція
|
1176
|
27
|
-1149
|
2,29
|
|
Разом:
|
71235
|
292563
|
+221328
|
4,10
|
Такі показники свідчать про повне задоволення потреб у
матеріальних ресурсах підприємства, їх зростання за цей період. Така структура
матеріальних ресурсів є незмінною та повністю забезпечує динамічну роботу
підприємства.
Всього за аналізований період матеріальні ресурси
підприємства збільшились на 221328 тис. грн.
Важливою ланкою організації основної
діяльності є управління основними фондами підприємства
Основні фонди підприємства - це
засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час (понад один
рік), не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, мають вартість, не меншу від
встановленої державою межі, і переносять її на вартість готової продукції
поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. Склад основних фондів підприємств
та їх амортизація за 2011-2012 рр. приведено у табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Склад основних фондів підприємств за
2011-2012 рр., тис. грн.
|
Групи основних
фондів
|
2011 рік
|
2012 рік
|
Відхилення з 2011
по 2012 рр.
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
Будинки, споруди та
передавальні пристрої
|
475101
|
496337
|
+21236
|
|
Машини та
обладнання
|
94893
|
119873
|
+24980
|
|
Транспортні засоби
|
6037
|
11550
|
+5513
|
|
Інструменти,
прилади, інвентар
|
26381
|
48370
|
+21989
|
|
Інші основні засоби
|
1
|
2816
|
+2815
|
|
Бібліотечні фонди
|
13
|
13
|
-
|
|
Малоцінні
необоротні активи
|
29775
|
1808
|
-27967
|
|
Тимчасові (не
титульні) споруди
|
-
|
844
|
+844
|
|
Інвентарна тара
|
-
|
8029
|
+8029
|
|
Разом:
|
632234
|
689673
|
+57439
|
За даними табл. 2.4 можна зробити
висновок про те, що на звітну дату підприємство має в своєму розпорядженні
основні фонди, первісна вартість яких складає 689673 тис. грн. Основні фонди
зараховані на баланс підприємства за своєю фактичною собівартістю.
Протягом аналізованого періоду
індексація та дооцінка або уцінка основних засобів не проводилась.
Підприємство згідно П(С)БО № 7 обрало
метод нарахування зносу прямолінійний, що закріплено в обліковій політиці
підприємства. Всього за звітній період було нараховано зносу 25290 тис. грн.
Вибуло основних фондів за
аналізований період по первісній вартості на загальну суму 896 тис. грн., сума
зносу яких склала 530 тис. грн.
Орендованих основних засобів
підприємство не має.
Підприємство здає в оперативну оренду
основні фонди, первісна вартість яких складає 1234 тис. грн., сума зносу - 526
тис. грн.
Тривалість експлуатації основних
фондів підприємства можна подовжити при застосуванні ремонту. Ремонт основних
фондів - це відновлення фізичного зношування окремих конструктивних елементів
(вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом
всього терміну їх служби.
За економічним змістом ремонти
поділяються на:
поточний;
капітальний;
відновний.
На підприємстві проводяться часткові
ремонти, реконструкція не проводилась жодного разу. Основні фонди підприємства
характеризуються наступними показниками:
1) фондовіддача (Фв), яка показує загальну віддачу
від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто
ефективність цього вкладення коштів:
(
млн. грн.), (2.1)
де: Q - обсяг балансової вартості готової продукції підприємства за
рік, млн. грн.;сер - середньорічна вартість основних фондів
підприємства, млн. грн.
) оберненим показником до фондовіддачі є фондомісткість, яка
визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу
виготовленої продукції (Фм):
(
млн. грн.), (2.2)
) фондоозброєність праці (Фо) обчислюється за формулою:
(
млн. грн./осіб), (2.3)
де: Ч - середньоспискова чисельність штатного персоналу, осіб.
Для характеристики руху основних фондів на підприємстві також
використовуються такі показники, як:
1) коефіцієнт оновлення (К):
,
(2.4)
де Sвв - вартість основних фондів на початок року, млн.
грн.;к - вартість основних фондів на кінець року, млн. грн.
2) коефіцієнт вибуття (Квиб):
,
(2.5)
де Sвв - вартість основних фонді, вибувших за рік, млн.
грн.;над - вартість основних фондів, надійшовши за рік, млн. грн.
Зведемо розрахунок цих показників у
табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Динаміка основних показників
використання основних фондів підприємства за 2011-2012 рр.
|
Показники
|
2011 рік
|
2012 рік
|
Відхилення з 2011
р. по 2012 р.
|
|
Фондовіддача
|
0,415
|
0,472
|
+0,057
|
|
Фондомісткість
|
2,405
|
2,116
|
-0,289
|
|
Фондоозброєність
|
31,44
|
29,96
|
-1,48
|
|
Коефіцієнт
оновлення
|
0,933
|
0,941
|
+0,008
|
|
Коефіцієнт вибуття
|
0,177
|
0,200
|
+0,023
|
Показник фондовіддачі підприємства
має тенденцію незначного зростання (на 0,057), що свідчить про ефективність
використання засобів праці, тобто показує збільшення кількості виробленої
готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.
Показник фондомісткість навпаки
зменшився на 0,289 - зменшилась вартість основних виробничих фондів, яка
припадає на одиницю вартості валової (товарної) продукції.
Фондоозброєність також має тенденцію
зменшення (на 1,48), тобто знизилась вартість основних виробничих фондів, що
припадає на одного працівника.
Коефіцієнт вибуття та коефіцієнт
оновлення зросли. Це свідчить про те, що підприємство встигає встановити нове
обладнання на місці вилученого з виробництва, долаючи при цьому утворення
можливих виробничих простоїв.
Ефективне використання основних
фондів та виробничих потужностей має важливе значення, оскільки їх повніше
використання сприяє зменшенню потреб у введенні в експлуатацію нових виробничих
потужностей, веде до збільшення обсягів випуску продукції та значного зростання
потенціалу підприємства.
Основним джерелом збільшення виробничих потужностей
підприємства має бути оновлення та амортизація основних фондів, реконструкція і
ремонт вже діючих. Основними напрямками поліпшення використання основних фондів
підприємства можуть слугувати наступні:
економічне стимулювання раціонального використання основних фондів;
- зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з
експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого
устаткування;
швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових
технологічних ліній, агрегатів, устаткування;
модернізація діючого устаткування, машин і механізмів;
скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом
підвищення рівня організації виробництва, підвищення коефіцієнта змінності
роботи обладнання;
підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів;
удосконалення виробничої структури основних фондів.
2.3 Аналіз фінансової діяльності
підприємства
Фінансовий стан підприємства (ПАТ «СВЗ») - це економічна категорія, що
відображає стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта
господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу.
У процесі постачальницької, виробничої, збутової й фінансової
діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються
структура коштів і джерел їх формування, наявність і потреба у фінансових
ресурсах і як слідство фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого
виступає платоспроможність.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим)
і кризовим. Здатність підприємства вчасно провадити платежі, фінансувати свою
діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння й
підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про
його стійкий фінансовий стан, і навпаки. Для забезпечення фінансової
стабільності підприємство повинне мати гнучку структуру капіталу, уміти
організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення
доходів над витратами з метою збереження платоспроможності й створення умов для
самовідтворення. Головна мета фінансової діяльності зводиться до одного
стратегічного завдання - збільшенню активів підприємства. Для цього воно повинне
постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність, а також оптимальну
структуру активу й пасиву балансу. Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства
служать звітний бухгалтерський баланс (Додаток Б), звіти про прибутки й збитки,
про рух капіталу, про рух грошових коштів і інші форми звітності.
Фінансовий стан суб'єктів господарювання, його стабільність
багато в чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу
(співвідношення власних і позикових коштів) і від оптимальності структури
активів підприємства й у першу чергу від співвідношення основного й оборотного
капіталу.
Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами
самофінансування підприємств. Особливість власного капіталу полягає в тому, що
він інвестується на довгостроковій основі й піддається найбільшому ризику. Чим
вище його частка в загальній сумі капіталу й менше частка позикових коштів, тим
вище буфер, що захищає кредиторів від збитків, а отже, менше ризик втрати.
Проаналізуємо порівняльний аналітичний баланс ПАТ «СВЗ» і джерел його
формування (табл. 2.6).
З таблиці видно, що за
звітний період майно підприємства збільшилося на 63336 (с 2629579 до 2692915
тис. грн.). Це відбулося за рахунок збільшення як необоротних (на 41,2 тис.
грн.), так і оборотних активів (на 22,1 тис. грн.). Негативним є зменшення
поточних зобов'язань, які за звітний період зменшилися на 23,3 тис. грн. (с
1680,7 до 1447,28 тис. грн.) .
Таблиця 2.6
Порівняльний аналітичний баланс ПАТ «СВЗ»
|
Показники
|
На початок звітного
року, тис. грн
|
На кінець звітного
року, тис. грн
|
Відхилення, ±
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
Актив
|
|
1. Необоротні
активи
|
|
|
1.1 Основні кошти
|
263683
|
304904
|
41221
|
|
1.2Інші не6оборотні
активи
|
1310
|
1310
|
-
|
|
2. Оборотні активи
|
|
|
2.1 Запаси
|
71235
|
292563
|
221328
|
|
2.2 Дебіторська
заборгованість
|
1578317
|
1646986
|
68669
|
|
2.3 Кошти
|
714966
|
447115
|
-267851
|
|
3. Видатки
майбутніх періодів
|
68
|
37
|
-31
|
|
Разом:
|
2629579
|
2692915
|
-
|
|
Пасив
|
|
1. Власний капітал
|
646264
|
805935
|
159671
|
|
2.Забезпечення
виплат та платижів
|
3090
|
4533
|
1443
|
|
3.Довгострокові
зобов’язання
|
299439
|
435159
|
135720
|
|
4.Поточні
зобов'язання
|
1680786
|
1447288
|
-233498
|
|
Разом:
|
2629579
|
2692915
|
-
|
Одним з показників, що характеризують фінансову стабільність
підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими
ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання.
Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану
підприємства, його стабільності. Аналіз платоспроможності необхідний не тільки
для підприємства з метою оцінки й прогнозування фінансової діяльності, але й
для зовнішніх інвесторів (банків).
Таблиця 2.7
Аналіз ліквідності балансу на ПАТ «СВЗ» за 2012 рік
|
Актив
|
На початок року
|
На кінець року
|
Пасив
|
На початок року
|
На кінець року
|
Платіжний надлишок
(+) або нестача (-)
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
|
Найбільш ліквідні
активи
|
714450
|
404849
|
Найбільш термінові
зобов'язання
|
183725
|
20599
|
530725
|
384250
|
|
Швидко реалізовані
активи
|
1579493
|
1647013
|
Короткострокові
пасиви
|
1500151
|
1431222
|
79342
|
215791
|
|
Повільно
реалізовані активи
|
70643
|
334839
|
Довгострокові
пасиви
|
302529
|
439692
|
-231886
|
-104853
|
|
Важко реалізовані
активи
|
264993
|
306214
|
Постійні активи
|
646264
|
805935
|
-381271
|
-499721
|
|
Баланс
|
2629579
|
2692915
|
Баланс
|
2629579
|
2692915
|
-
|
-
|
Перш ніж видати кредит, банк повинен упевнитися в
кредитоспроможності позичальника. Платоспроможність підприємства визначається
за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки
короткострокові зобов'язання покриваються ліквідними активами. Оскільки поточні
активи мають різну ліквідність, остільки визначається кілька коефіцієнтів
ліквідності - загальної, термінової й абсолютної
Результати розрахунків по аналізованому підприємству (таблиця
2.3) показують, що на кінець аналізованого періоду зріс недолік повільно
реалізованих активів (-104853 тис. грн.) Для покриття довгострокових
зобов'язань.
Таку зміну не можна назвати негативним, так як в цьому
випадку їх недолік компенсується досить великим надлишком швидко реалізованих
активів. Більш детальним є аналіз ліквідності за допомогою фінансових
коефіцієнтів.
Коефіцієнт загальної ліквідності (поточної ліквідності)
показує, якою мірою наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних
зобов'язань. Використовуючи класифікацію активів і пасивів, наведену вище,
формулу для визначення коефіцієнта загальної ліквідності можна представити в
наступному вигляді:
,
(2.3)
Для комплексної оцінки ліквідності балансу пропонується
наступна формула оцінки загальної платоспроможності підприємства:
,
(2.4)
Розрахуємо, коефіцієнт проміжної ліквідності розраховується за формулою:
,
(2.5)
Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має
наступний вигляд:
,
(2.6)
Для аналізованого підприємства розрахунок даних коефіцієнтів
представимо в таблиці 2.3.
Як видно з нижче наведеного розрахунку, коефіцієнти поточної
і термінової ліквідності вище визнаного нормального рівня. Коефіцієнт
абсолютної ліквідності, як на початок, так і на кінець року, значно перевищує
рекомендоване оптимально значення, що свідчить про нераціональність
використання грошових коштів.
Таблиця 2.8
Аналіз коефіцієнтів ліквідності ПАТ «СВЗ» за 2012 рік
|
Показники
|
На початок року
|
На кінець року
|
Зміни +/-
|
|
Коефіцієнт
загальної ліквідності (поточної ліквідності)
|
1,4
|
1,5
|
-0,1
|
|
Коефіцієнт
абсолютної ліквідності
|
0,42
|
0,28
|
-0,14
|
|
Коефіцієнт
проміжної ліквідності
|
1,36
|
1,45
|
0,9
|
І хоча на кінець року його значення знизилося більш ніж у два
рази, така зміна може характеризувати тільки як позитивне. У той же час
підприємству необхідно стежити за тим, щоб його значення не знизилося нижче
мінімально рекомендованого.
Розрахунок та оцінка за даними балансу показників, що
характеризують фінансову стійкість підприємства.
Одна з найважливіших характеристик фінансового стану
підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової
перспективи.
Вона пов'язана насамперед із загальною фінансовою структурою
підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.
Охарактеризуємо найбільш істотні з відомих показників цих
груп.
Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) коефіцієнт
характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній
сумі коштів, авансованих в його діяльність.
=
(2.7)
Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є
коефіцієнт фінансової залежності. Коефіцієнт фінансової залежності
розраховується за формулою:
(2.8)
Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення
залучених коштів і власного капіталу. Розрахунок цього показника здійснюється
за формулою:
,
(2.9)
Коефіцієнт маневреності власного капіталу.
Цей показник показує, яка частина власного оборотного
капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно
маневрувати цими засобами, а яка капіталізована.
Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити
гнучкість у використанні власних коштів підприємства.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як
відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел
фінансування:
,
(2.10)
Для ПАТ «СВЗ» дуже важливо знайти оптимальне співвідношення
коефіцієнта фінансової залежності і коефіцієнта фінансового ризику.
Аналіз коефіцієнтів капіталізації для підприємства ПАТ «СВЗ»
представимо в таблиці 2.9.
Таблиця 2.9
Аналіз коєфіціентів капіталізації ПАТ «СВЗ»
|
Показники
|
Рівень показника
|
|
На початок року
|
На кінець року
|
Зміни +/-
|
|
Коефіцієнт
фінансової автономії
|
0,24
|
0,29
|
0,05
|
|
Коефіцієнт
фінансової залежності
|
4,06
|
3,36
|
-0,7
|
|
Коефіцієнт
фінансового ризику
|
3,0
|
2,3
|
-0,7
|
|
Коефіцієнт
маневреності власного капіталу
|
0,5
|
0,6
|
0,1
|
Чим вище рівень першого показника і нижче другого і третього,
ти м стійкіше фінансове становище підприємства.
У нашому випадку протягом звітного періоду коефіцієнт
фінансової автономії підприємства зріс на 0,05 процентних пункту і на таку ж
величину знизився на - 0,7 показник залежності підприємства від зовнішніх
інвесторів і кредиторів.
Значення вказаних показників для аналізованого підприємства
перебувають на досить низькому рівні.
Для ПАТ «СВЗ» дуже важливо знайти оптимальне співвідношення
коефіцієнта фінансової залежності і коефіцієнта фінансового ризику.
А тепер перейдемо до розгляду коефіцієнтів покриття, які, як
і коефіцієнти капіталізації, відіграють важливу роль при оцінці фінансової
стійкості підприємства. Найбільш значущими коефіцієнтами в цій групі, є
наступні.
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень:
, (2.11)
Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування.
Визначаючи значення даних показників у розрахунок приймаються тільки
довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих
показника: коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт
фінансової незалежності капіталізованих джерел, що обчислюються за формулами:
,
(2.12)
,
(2.13)
На кінець року значення даних коефіцієнтів було наступним:
Кд.п.з.с. = 0,35; Кф.н.к.п. = 0,64.
Така динаміка зазначених показників в даному випадку є
позитивною тенденцією, оскільки свідчить про більш раціональному підході до
формування фінансової стратегії підприємства.
Наступним етапом фінансового аналізу розглянемо аналіз
прибутку на ПАТ «СВЗ». На підставі даних таблиці 2.10 визначимо вплив кожного
фактора на прибуток від реалізації.
Таблиця 2.10
Аналіз прибутку на ПАТ «СВЗ», тис.грн.
|
Показники
|
За попередній
період (Х0) 2011 рік
|
За звітній період
(Х1) 2012 рік
|
Зміни
|
|
Виручка від
реалізації продукції
|
2880624
|
3497113
|
616489
|
|
Собівартість
реалізованої продукції
|
2507633
|
3159340
|
651707
|
|
Адміністративні
витрати
|
68905
|
74607
|
5702
|
|
Витрати на збут
|
36126
|
24629
|
-11497
|
|
Інші операційні
витрати
|
1355456
|
1685311
|
329855
|
|
Фінансові доходи
|
12544
|
386
|
-12158
|
|
Фінансові витрати
|
66309
|
44842
|
-21467
|
|
Податок на прибуток
|
4519
|
46717
|
42198
|
|
Чистий прибуток
|
260667
|
159671
|
-100996
|
Наступним чином розглянемо, оцінку рентабельності.
Рентабельність - це показник, що характеризує економічну ефективність.
Економічна ефективність - відносний показник, що прирівнює
отриманий ефект з витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього
ефекту.
Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання
кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської
діяльності підприємства.
Від цього в першу чергу залежить вибір оціночного показника
(прибутку), використовуваного в розрахунках. Найчастіше використовується чотири
різних показника: валовий прибуток (стор. 050 форми № 2), операційний прибуток
(стор. 100 форми № 2), прибуток до оподаткування (стор. 170 форми № 2), чистий
прибуток (стор. 220 форми № 2) [21].
Залежно від того, з чим порівнюється обраний показник
прибутку, виділяють три групи коефіцієнтів рентабельності:
рентабельність інвестицій (капіталу);
рентабельність продажів;
рентабельність виробництва.
Рентабельність інвестицій (капіталу), у цій групі
коефіцієнтів рентабельності розраховується два основних коефіцієнта:
рентабельність сукупного капіталу і рентабельність власного капіталу. Рентабельність
сукупного капіталу (ROA).
(2.14)
Показник рентабельності власного капіталу становить інтерес,
перш за все, для інвесторів. Рентабельність власного капіталу (ROE) розраховується
за формулою:
*100%,
(2.15)
Рентабельність продажів. Валова рентабельність реалізованої продукції:
,
(2.16)
Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої
діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.
Операційний прибуток - це прибуток, що залишається після
вирахування з валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут та
інших операційних витрат.
Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після
відрахування витрат на виробництво і збут товарів [21].
,
(2.21)
Чиста рентабельність реалізованої продукції:
,
(2.22)
Рентабельність виробничої діяльності. Валова рентабельність
виробництва:
,
(2.23)
Чиста рентабельність виробництва:
,
(2.24)
Це є дуже несприятливою умовою при поновлені самофінансування
підприємства та збільшення його конкурентоспроможності.
Для аналізованого підприємства розрахунок коефіцієнтів
рентабельності зведемо в таблицю 2.11.
Як видно з розрахунків, показники рентабельності капіталу
знаходяться на досить низькому рівні. Аналізуючи таблицю 2.6 можна зробити
висновок про те, що за звітний період такі показники як коефіцієнт
рентабельності власного капіталу, коефіцієнт рентабельності продажу, валова
рентабельність виробництва зменшилися.
Таблиця 2.11
Аналіз коефіцієнтів рентабельності на ПАТ «СВЗ» за 2012 рік
|
Показники, %
|
Попередній період
|
Звітній період
|
Зміни +/-
|
|
Рентабельність
сукупного капіталу
|
10,08
|
7,66
|
-2,42
|
|
Рентабельність
власного капіталу
|
40,33
|
19,81
|
-20,52
|
|
Валова
рентабельність продажів
|
12,94
|
9,65
|
-3,29
|
|
Операційна рентабельність
продажів
|
9,32
|
6,88
|
-2,44
|
|
Чиста
рентабельність продажів
|
9,04
|
4,56
|
-4,48
|
|
Валова
рентабельність виробництва
|
14,87
|
10,69
|
-4,18
|
|
Чиста
рентабельність виробництва
|
10,39
|
5,05
|
-5,34
|
Це є дуже несприятливою умовою при поновлені самофінансування
підприємства та збільшення його конкурентоспроможності.
Наступним чином розглянемо оцінку ділової активності ПАТ
«СВЗ». У широкому сенсі ділова активність означає весь спектр зусиль,
спрямованих на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу. У контексті
аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміється в більш
вузькому сенсі - як поточна виробнича і комерційна діяльність підприємства.
Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів
підприємства, як правило, використовують різні показники оборотності. Показники
оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану компанії,
оскільки швидкість обороту коштів безпосередньо впливає на платоспроможність
фірми. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів, за інших рівних умов,
відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми. Найбільш часто
використовуються наступні показники ділової активності. Коефіцієнт оборотності
активів (коефіцієнт трансформації). За допомогою даного коефіцієнта оцінюється
ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів не залежно від джерел їх
залучення. Розрахунок цього коефіцієнта здійснюється за формулою:
,
(2.25)
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:
,
(2.26)
Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості
використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості.
Його часто називають терміном кредитування. Період оборотності дебіторської
заборгованості в днях можна отримати як частка від ділення кількості днів у
періоді на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:
,
(2.27)
Для оцінки ступеня ділової активності підприємства можна
також порівнювати терміни погашення дебіторської заборгованості з фактичними
термінами, на які надається кредит покупцям. Таким чином можна визначити
ефективність механізмів кредитного контролю в компанії, а також отримати
уявлення про надійність дебіторів.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості. Даний
коефіцієнт доповнює попередній. Для його розрахунку необхідно розділити
собівартість реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської
заборгованості:
,
(2.28)
Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості, так
само як і для аналізу дебіторської, використовують показник періоду обороту
кредиторської заборгованості:
,
(2.29)
Загалом порядок аналізу оборотності кредиторської
заборгованості аналогічний порядку аналізу оборотності дебіторської
заборгованості.
Коефіцієнт оборотності запасів. Для характеристики
ефективності управління запасами використовуються коефіцієнт оборотності
запасів і показник тривалості обороту:
,
(2.30)
Показник тривалості обороту запасів можна розрахувати наступним чином:
,
(2.31)
Тривалість операційного циклу:
Т = 
+
,
(2.32)
Тривалість оборотності оборотного капіталу:
Тоб.об.к. = 
+
-
tоб.к.з. (2.33)
Розрахуємо основні показники ділової активності для ПАТ «СВЗ» за 2011 -
2012 роки (таблиця 2.12).
Таблиця 2.12
Зведена таблиця коефіцієнтів ділової активності для ПАТ «СВЗ»
за 2011 - 2012 роки
|
Показники
|
2011 рік
|
2012 рік
|
Зміни +/-
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
Коефіцієнт
оборотності активів
|
1,45
|
1,13
|
-0,32
|
|
Коефіцієнт
оборотності дебіторської заборгованості
|
134,52
|
104,49
|
-30,03
|
|
Період обороту
дебіторської заборгованості за рік (360), днів
|
2,67
|
3,44
|
0,77
|
|
Коефіцієнт
оборотності кредиторської заборгованості
|
29,42
|
30,92
|
1,15
|
|
Період обороту
кредиторської заборгованості за рік (360), днів
|
12,2
|
11,64
|
-0,56
|
|
Коефіцієнт
оборотності запасів
|
41,17
|
23,48
|
-17,69
|
|
Тривалість
оборотності запасів за рік (360), днів
|
8,74
|
15,33
|
6,59
|
|
Тривалість
операційного циклу за рік (360), днів
|
11,41
|
18,77
|
7,36
|
|
Тривалість обороту
оборотного капіталу за рік (360), днів
|
-0,82
|
7,13
|
6,31
|
По розрахованим показникам можна зробити висновок про
зниження показника частки оборотних активів в обігових коштах підприємства на
-0,32 за 2011-2012 рр., що є негативним явищем при зростанні темпів інфляції і
свідчить про незначне зменшення вартості основних фондів підприємства.
Показник оборотності кредиторської заборгованості зріс на
+1,15за 2011-2012 рр. Розрахований коефіцієнт обіговості дебіторської
заборгованості (обороти) показав її зменшення на -30,03 - цей показник має
негативну тенденцію змін і показує у скільки разів виручка перевищує середню
дебіторську заборгованість.
Підприємство функціонує динамічно, прибутково, проте має
низький рівень загальної рентабельності, має високий ступень залежності від
кредиторів і знаходиться у стані стабільного економічного розвитку.
2.4 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності
підприємства
ПАТ "Стахановський вагонобудiвний завод" є одним з
найбiльших виробникiв залiзничних транспортних засобiв та вантажних вагонiв
вУкраїнi, а також найбiльшим промисловим пiдприємством мiста Стаханов.
Підприємство здійснює свою зовнішньоекономічну діяльність на
ринках країн СНД (насамперед Росiя, Казахстан, Бiлорусь) та країни Балтiї.
Організацією та управлінням зовнішньоекономічної діяльності у
ПАТ «СВЗ» займається Відділ зовнішньоекономічних зв’язків (ВЗЕЗ). Структура
управління ЗЕД представлена на рис. 2.6.
Відділ ЗЕД є самостійним структурним підрозділом ПАТ «СВЗ»,
входить у склад комерційної служби та підпорядкований Заступнику комерційного
директора з маркетингу та збуту.
Основною метою діяльності підрозділу є своєчасне оформлення
документів стосовно експортно-імпортних операцій, які здійснює ПАТ «СВЗ».
Основною задачею відділу є організація правильного оформлення
документації на експортно-імпортні операції, які здійснює ПАТ «СВЗ», контроль
поставок, прийомка сировини для експортної продукції, розрішення процедур по
рекламаціям та комерційним актам.
|
Голова правління
ПАТ „СВЗ”
|
|
|
|
Комерційний
директор
|
|
|
|
Відділ
зовнішньоекономічних зв’язків
|
Відділ маркетингу
|
|
|
|
|
|
Начальник відділу
Заступник начальника Декларант Інженер
|
Начальник відділу
Заступник начальника Ведучий спеціаліст Спеціаліст з реклами Інженер
|
|
|
|
|
Рис. 2.6 - Організаційна схема управління ЗЕД ПАТ „СВЗ”
В процесі своєї діяльності відділ виконує наступні функції:
. Виробляє цілі та завдання в області якості.
. Управляє документацією.
. Оформлення і реєстрація вхідної та вихідної документації.
. Управління зовнішніми зв’язками.
. Оформлення документації, необхідної для митної очистки
продукції.
. Перевірка правильності складання зовнішньоекономічних
договорів згідно «Положенню о формі зовнішньоекономічних договорів».
. Складання документів, необхідних для оформлення сертифіката
походження товару.
. Взаємодія з митними органами України.
. Митне оформлення експортно-імпортної продукції.
. Забезпечення охорони праці та техніки безпеки на виробництві.
Відділ активно взаємодіє з іншими підрозділами підприємства:
. З відділом маркетингу - отримує контракти,
товаросупроводжувальні документи, довідки з банку про оплату відвантаженої
продукції, службові записки о наступних відвантаженнях.
. З бухгалтерією - представляє оригінали рахунків, копії
оформлених митних декларацій, акти виконаних робіт.
. З фінансовим відділом - представляє копії оформлених митних
декларацій, заявки на проплачу.
. З соціальною службою - отримує канцелярські приладдя,
представляє службові записки.
. З керівництвом комерційної служби - отримує накази,
розпорядження, службові записки, представляє службові записки, докладні
записки.
. З транспортним цехом - отримує автотранспорт, представляє
заявки на транспорт.
. З ЕСО - отримує товаросупроводжувальні накладні, залізничні
накладні, акти сертифікату якості.
. З ОПП - отримує копії креслень, представляє службові
записки на виготовлення копій креслень.
. З УАСУП - отримує технічне забезпечення, представляє
службові записки на представлення технічного забезпечення.
. З ОВК, ОМ, ОВМ - отримує службові записки об очікуваних
поставках, представляє копії оформленої митної декларації,
товаросупроводжувальні документи.
Відділ ЗЕЗ має право отримувати від підрозділів підприємства
матеріали, необхідні для виконання роботи, отримувати своєчасну інформацію об
надходженнях та відправках продукції з метою швидкої її митної відчистки,
потребувати від адміністрації ПАТ «СВЗ» безпечних умов праці, вносити
пропозиції керівництву служби о схваленні робітників відділу за високі
виробничі показники або за накладання на них зисків за погіршення в роботі,
припинити роботу при появленні небезпеки для життя і здоров’я.
Організаційну структуру збуту ПАТ «СВЗ» можна визначити як
сукупність підрозділів підприємства і незалежних комерційних посередників, між
якими існує система різних взаємозв’язків (матеріальних, фінансових,
інформаційних і ін.), що забезпечують просування товарів на ринок і надання
послуг споживачам. В організаційній структурі збуту виділяються підрозділи
підприємства, що виконують збутові функції, незалежні комерційні посередники,
розподіли, що є каналами, і взаємозв’язки між ними.
Рис. 2.1 - Типова модель організаційної структури збуту
У даній моделі до структурних підрозділів підприємства
(акціонерного суспільства) відносяться:
- головний завод, де, як правило, організована збірка готової
продукції;
заводи на периферії, які зазвичай поставляють головному
заводу деталі і комплектуючі вироби.
центральний склад, який призначений для накопичення запасів
готової продукції і подальшого їх розподілення (постачання);
торгові представництва, які знаходяться на балансі
підприємства і займаються переважно реалізацією його продукції.
Відповідно до Статуту акціонерне товариство повинне
самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність згідно до законодавства
України. Базою здійснення зовнішньоекономічної діяльності ПАТ „СВЗ” є такі
нормативні документи, як:
порядок реєстрації підприємств, об'єднань, виробничих
кооперативів і інших організацій, що здійснюють експортно-імпортні операції;
закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", організаційних і
правових питань;
- основні положення міжнародного приватного права в
частині організації й здійснення торгових операцій, матеріально-правових норм
міжнародної купівлі-продажу;
- законодавство, що регулює митні норми ввозу й
вивозу товарів;
порядок експорту й імпорту окремих товарів
загальнодержавного призначення;
законодавство;
порядок здійснення лізингових і бартерних операцій,
їхнього правового забезпечення;
страхування вантажів зовнішньої торгівлі;
техніка здійснення експортних угод;
порядок висновку, зміни, виконання й припинення дії
господарських договорів на здійснення експортних і імпортних операцій, умов
дійсності.
Продукт є основним джерелом конкурентної переваги. Але
оскільки клієнт купує блага, а не технічні характеристики, то стає необхідним
описувати продукт з маркетингової точки зору. Техніка проведення даного аналізу
називається FAB - аналіз - тобто переведення властивостей в блага (споживчу
цінність). FAB аналіз представлений у таблиці 2.13.
Продукція ПАТ «СВЗ» конкурентоспроможна на міжнародному
ринку. Про це свідчить те, що продукцію поставляють на зовнішній ринок
більшості країн СНД. Проаналізувавши технічні показники продукції ПАТ «СВЗ»
зробимо висновки про те, що вагони Стаханівського виробництва мають достатньо
високий рівень технологічності та здатні конкурувати з іншими підприємствами
галузі.
Основні види зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «СВЗ»:
експорт товарів, робіт і послуг власного виробництва; імпорт товарів, робіт і
послуг для власних потреб; експорт та імпорт капіталів та робочої сили; надання
послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих,
транспортно-експедиційних, консультаційних, маркетингових, експертних,
посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських,
облікових, юридичних та ін.; наукова, науково-технічна, науково-виробнича,
Таблиця 2.13- аналіз продукції ПАТ
«СВЗ»
|
Характеристики (F)
(технічні властивості, оформлення)
|
Переваги (А) для
покупців (збутових посередників або кінцевих споживачів)
|
Благо (В)
(Цінність)
|
|
1
|
2
|
3
|
|
1.Мінераловоз,
Модель 19-923
|
Конструкція вагону
дозволяє виконувати завантажувальні роботи механізованим способом
|
Чотири
завантажувальні люки дозволяють рівномірно загружати кузов
|
|
2.Полувагон, Модель
12-9046
|
Відкритий зверху
кузов дозволяє максимально механізувати завантаження
|
Дозволяє перевозити
штучні вантажі які не потребують укриття від атмосферних опадів
|
|
3.Вагон-цистерна
Модель 15-956
|
Має котел
виготовлений з низьколегірованої сталі та оснащений зливно-наливним пристроєм
з тройним запором
|
Забезпечує повний
злив вантажів які перевозяться
|
|
4. Платформа
універсальнаМодель 13-926
|
Має торцеві борти
обладнані торсионами утримуючими їх у піднятому положенні над опорними
кронштейнами
|
Забезпечує
перекатку накатних вантажів та колісної техніки вздовж составу потягу.
|
|
5. Залізничні
транспортери Модель: 14-6057
|
Має гідравлічну
систему яка складається з чотирьох великих, двох малих домкратів та двох
циліндрів
|
Великі домкрати
служать для підйому і опусканню вантажів, малі домкрати для підйому і
опусканню консолей без вантажа.
|
|
6. Вагон з
пневмозавантаженням. Модель 17-917-01
|
Має спеціально
виготовлені завантажувальні люки
|
Люки забезпечують
можливість для завантаження з використанням типових стаціонарних
навантажувальних засобів
|
|
7. Думпкар Модель
31-945
|
Має механізм
відчинення та пневматичну систему
|
Забезпечує
відвантаження на обидві сторони від осі.
|
|
8. Вагони-хопери
модель 19-953
|
Вагон призначений
для безтарного перевезення легковагових гранульованих крупнозернистих,
кристалічних, мінеральних добрив.
|
Конструкція вагону
дозволяє виробляти завантажувальні роботи механізованим способом.
|
навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами
господарської діяльності; організація та здійснення діяльності в галузі
проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та
інших подібних заходів, що здійснюється на комерційній основі, за участю
суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; товарообмінні (бартерні) операції та
інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі з суб’єктами
господарської діяльності інших країн згідно з діючим законодавством України;
лізингові операції з суб’єктами господарської діяльності інших країн.
Основними ринками збуту продукції є Росія, Узбекистан,
Білорусія, Казахстан, Литва. Експорт продукції представлений в табл. 2.14
Таблиця 2.14
Експорт продукції за регіонами за
2012 рік
|
Країна
|
Експорт, тис. грн.
|
Питома вага,%
|
|
2011 рік
|
2012 рік
|
2011 рік
|
2012 рік
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
|
1. Росія
|
548096,1
|
645076,2
|
21,7
|
22,7
|
|
2. Узбекистан
|
343493,0
|
582145,5
|
11,4
|
12,9
|
|
3. Білорусь
|
183743,1
|
243789,3
|
5,0
|
6,0
|
|
4. Казахстан
|
26129
|
26129
|
1,4 6
|
1,46
|
|
5. Литва
|
11884
|
11884
|
0,2
|
ПАТ «СВЗ» згідно зі встановленою метою
його діяльності здійснює зовнішньоекономічну діяльність, тобто співробітництво
з іноземними суб’єктами господарської діяльності, побудоване на
взаємовідносинах між ними, що має місце як на території Україні, так і за її
межами.
Основними споживачами продукції ПАТ «СВЗ» є транспортні
підприємства. Експорту продукції за регіонами наведено на рис. 2.2.
З рис. 2.2 видно, що найбільшими імпортерами продукції ПАТ
«СВЗ» є російські підприємства, їх частка в загальному обсязі реалізації
складає 33,9 %, найменшу частку займають підприємства Литви - 0,2 %. Реалізація
продукції підприємства по Україні становить 10086020,00 грн. або 45,5% від
загального обсягу реалізації, в тому числі регіон Луганської та Донецької
областей - 6417563,6 грн.
Рис. 2.2- Діаграма експорту продукції підприємства
Основними напрямами збуту продукції є Росія, Казахстан,
Литва, Білорусь, Узбекистан,вже намітилася тенденція до більш тісного
співробітництва з країнами Європи, так як продукція ПАТ «СВЗ» не уступає за
конкурентоспроможністю європейським виробам, але має перевагу за ціновими
показниками.
Проаналізувавши ЗЕД можна сказати, що підприємство має стійке
становище на зовнішньоекономічному ринку і має перспективи розвитку.
Особливу увагу необхідно звернути на величину готової
продукції на складі, та необхідність застосування більш ефективнішої збутової
політики, можливо існує необхідність саме зменшити запаси готової продукції
через зростання ефективності ЗЕД.
Для ефективного здійснення
зовнішньоекономічної діяльності на рівні підприємства необхідна адекватна
умовам його роботи структура керування.
На ПАТ «СВЗ» основні функції в цій
сфері виконує Відділ ЗЕД, який перенавантажений покладеними на нього функціями,
що значно погіршує його ефективність, так як експорт продукції займає не
останнє місце на підприємстві, а Відділ ЗЕД не завжди вчасно виконує свої
обв’язки.
У майбутньому передбачається
відкриття спеціалізованого експортного відділу.
Споживачами продукції, яку виготовляє ПАТ «СВЗ» є
підприємства виробництва і реалізації продукції вагонобудування. Для здійснення
зовнішньоекономічної операції підприємство обов’язково
укладає договір купівлі - продажу. Якщо з клієнтом договір укладається в перше,
то він обов’язково надає свідоцтво про реєстрацію юридичної особи,
свідоцтво платника ПДВ та реквізити.
ПАТ «СВЗ» використовує засіб платежу: авансовий платіж.
Авансовий платіж передбачає передачу замовником перевізнику грошової суми до
відвантаження товару (іноді навіть до початку виконання ЗТК) у рахунок виконання
зобов’язань за договором. Аванс може надаватись у розмірі повної вартості ЗТК,
а також у вигляді частки, певного відсотка від неї.
ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод»
використовує поставку на умовах DAТ. DAT - Поставка на терміналі DAT (Delivered
At Terminal (... named terminal of destination)).
Даний термін може бути використаний незалежно від
обраного виду транспорту, а також при використанні більш ніж одного виду
транспорту.
Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою
товару та його розвантаженням на терміналі в пойменованому порту або в місці
призначення. Сторони визначають термінал і по можливості, певний пункт на
терміналі в узгодженому місці призначення, оскільки ризики до цього пункту несе
продавець.
Проведемо оцінку ефективності експортної діяльності ПАТ «СВЗ»
за 2011-2012 pp. (табл. 2.15).
Проведемо оцінку ефективності та ефекту експортної діяльності
на ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод»:
) Економічний ефект від експорту (Еехр)
визначається за формулою:
,
(2.34)
де: Е ехр - економічний ефект від експорту виробленої продукції;
В ехр - доход від продажу (експорту) продукції, тис. грн.;
З ехр - сумарні витрати на виробництво та збут експортної продукції;
Таблиця 2.15
Витрати на експортні операції ПАТ
|
Витрати на
експортну діяльність
|
2011 рік
|
2012 рік
|
|
Матеріальні
витрати,(тис. грн.)
|
584656,9
|
733751
|
|
Вантажно-розвантажувальні
витрати,(тис. грн.)
|
91368,11
|
255077
|
|
Транспортні
витрати,(тис. грн.)
|
209246,7
|
244874,7
|
|
Експедиторські
витрати,(тис. грн.)
|
35647,4
|
61218,4
|
|
Страхові
витрати,(тис. грн.)
|
70348,7
|
51014,9
|
|
Інші витрати,(тис.
грн.)
|
9843,5
|
12185,5
|
|
Всього:
|
1002011,31
|
1358121,6
|
«СВЗ» за 2011-2012р.
рік: 1 113 345,9 - 1002011,3 = 111334,6 (тис. грн.),
рік: 1 509 024 - 1358121,6 =
150902,4 (тис. грн.).
3) Ефективність від експорту (Еехр)
визначається за формулою:
,
(2.35)
рік: 1 113 345,9/ 1002011,3 *100% = 111 %,
рік: 1 509 024/1358121,6 * 100% = 112 %.
Згідно з проведених розрахунків, загальна ефективність ЗЕД на ПАТ «СВЗ» з 2011 р. по 2012
рік збільшилась на 1%, частка експорту продукції в 2012 році склала 43,3%
.Загальна сума експорту становить 1 509 024 тис. грн. А в 2011році,
загальна сума експорту - 1 113 345,9 тис. грн.
Імпорт товарів - це покупка (в тому числі з оплатою не в
грошовій формі) у іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без
ввезення цих товарів на територію України, включаючи покупку товарів для
особистого споживання установами і організаціями України, розташованими за її
межами.
Імпорт - це купівля вітчизняними суб’єктами ЗЕД в іноземних
суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням іх на територію країни.
Основні види імпортних операцій ПАТ «СВЗ» є:
придбання товарно-матеріальних цінностей в іноземних
постачальників на умовах комерційного кредиту;
ввезення товарно-матеріальних цінностей або отримання послуг
в порядку бартерних угод;
ввезення товарів в рахунок централізованих імпортних
закупівель;
придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з оплатою
готівкою;
отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг на умовах
безоплатної допомоги.
При цьому на ПАТ «СВЗ» імпорт здійснюється через посередника.
Це дозволяє швидко ввезти необхідні товари, а також економити час на реєстрацію
на митниці, відкриття валютних рахунків і підготовку персоналу до ведення ЗЕД.
Незважаючи на відомі вигоди, з послугами іноземних
постачальників пов’язані і деякі труднощі:
вибір за кордоном місця розташування постачальника з належною
репутацією;
час підготовки до випуску продукції і терміни поставок;
труднощі експедиторського супроводу матеріалів, що
постачаються;
політичні проблеми і труднощі встановлення нормальних
відносин з персоналом іноземного підприємства;
коливання обмінних курсів;
методи здійснення платежів;
якість товарів;
брак і проблема повернення дефектної продукції;
митні тарифи і мито;
витрати на оформлення додаткової документації, необхідної для
митного очищення;
правові проблеми;
транспорт;
мова;
культурні і соціальні традиції.
Розглянемо структуру імпорту товарів ПАТ «СВЗ» в 2011-2012
роках.
Таблиця 2.16
Структура імпорту товарів ПАТ «СВЗ» в 2011-2012 рр., тис.
грн.
|
Види товарів
|
Усього 2011 р.
|
Частка в загальному
обсязі, %
|
Усього 2012 р.
|
Частка в загальному
обсязі, %
|
|
Металопрокат
|
1267,5
|
25,67
|
1242,0
|
21,55
|
|
Трубна заготівля
|
1259,9
|
25,53
|
1563,9
|
27,13
|
|
Гарячекатаний лист
|
374,3
|
7,58
|
451,6
|
7,84
|
|
Холоднокатаний лист
|
2034,3
|
41,22
|
2506,1
|
43,48
|
|
Усього
|
4936
|
100
|
5763,6
|
100
|
У загальному обсязі імпорту товарів ПАТ «СВЗ» в 2011-2012 рр.
зменшилась частка металопрокату на 4,2 тис. грн., натомість зросли частки
трубної заготівлі (на 1,6 тис. грн.), гарячекатаного листа (на 0,26 тис. грн.)
та холоднокатаного листа (на 2,26 тис. грн.).
Для нормалізації відносної долі сегментів продукції, яка
імпортується, необхідно удосконалити системи планування імпортної діяльності
ПАТ «СВЗ».
Для наочного зображення структури імпорту ПАТ «СВЗ» за
2011-2012 рр. зведемо ці данні на структурній діаграмі (рис. 4.4).
Тис.грн.
Рис. 2.3 - Діаграма імпорту товарів ПАТ «СВЗ» в 2011-2012 рр.
Таким чином, імпорт ПАТ «СВЗ» мав незначне зростання у
2011-2012 рр. При цьому найбільшу питому вагу має імпорт холоднокатаного листа,
який застосовуються для виробництва головного продукту підприємства - колісних
пар та вантажних вагонів.
2.5 Аналіз собівартості експортної
продукції ПАТ «СВЗ»
Розглянемо що таке собівартість продукції ПАТ «СВЗ». Отже
собівартість продукції це:
- сума грошових
витрат підприємства (фірми), на виробництво і збут одиниці продукції, виконання
робіт та надання послуг;
- це сумарні
витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені у
вартісній формі;
- являє собою
грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції.
Собівартість
визначається як сума сукупних витрат, поділених на кількість виробленої
продукції, тобто як середні витрати на одиницю продукції.
Проаналізуємо калькуляцію
собівартості експортної продукції, та динаміку її змін на ПАТ «СВЗ». У таблиці
2.17 наведені витрати ПАТ «СВЗ» на експортні операції.
Найбільш питому
вагу у зміні собівартості експортної продукції у 2011 році займають матеріальні
витрати (58,4%), вантажно-розвантажувальні витрати (9,13%) та транспортні
витрати (20,9%). У 2012 році вага цих чинників склала відповідно 54,03%, 18,78%
та 18,03%.
Таблиця 2.17
Витрати на експортні
операції ПАТ «СВЗ» за 2011-2012р.
|
Витрати
на експортну діяльність
|
2011
рік
|
2012
рік
|
Динаміка
змін
|
|
тис.
грн.
|
тис.
грн.
|
+ -
|
%
|
|
Випущено
продукції, шт.
|
7434
|
6810
|
(624)
|
(8,39)
|
|
Матеріальні
витрати
|
584
656,9
|
733 751
|
149
094,1
|
25,5
|
|
Вантажно-розвантажувальні
витрати
|
91368,11
|
255 077
|
163
708,89
|
79,18
|
|
Транспортні
витрати
|
209
246,7
|
244
874,7
|
35 628
|
17,03
|
|
Експедиторські
витрати
|
35
647,4
|
61
218,4
|
25 571
|
71,73
|
|
Страхові
витрати
|
70
348,7
|
51
014,9
|
(19
333,8)
|
(27,48)
|
|
Інші
витрати
|
9 843,5
|
12
185,5
|
2 342
|
23,79
|
|
Всього:
|
1
001111,31
|
1358121,5
|
357
010,19
|
35,66
|
|
Середня
собівартість одиниці експортної продукції, тис. грн.
|
134,79
|
199,43
|
64,64
|
47,96
|
Отже з таблиці
2.15 можна побачити що витрати на експортні операції ПАТ «СВЗ» збільшуються у
2012 році в порівнянні з 2011 роком. Збільшуються майже усі складові витрат на
експортні операції ПАТ «СВЗ», окрім страхових витрат.
Собівартість експортної
продукції збільшилась на 64,64 тис. грн. (або ж на 47,96%).
Розглянемо структуру собівартості
вагону-хоперу у таблиці 2.18
Таблиця 2.18
Собівартість вагону-хоперу
|
Найменування витрат
|
Сума витрат, тис.
грн.
|
|
Сировина, матеріали
|
82,56
|
|
Трудові витрати
|
42,63
|
|
Експедиторські
витрати
|
11,22
|
|
Транспортні
витрати, вантажні
|
17,21
|
|
Митні збори
|
25,65
|
|
Амортизаційні
витрати
|
2,89
|
|
Митні пошлини
|
10,31
|
|
Податки
|
6,96
|
|
Всього
|
199,43
|
З таблиці 2.18 можна зробити висновок
що питому вагу собівартості вагону-хоперу займають матеріальні, трудові,
експедиторські, транспортні та вантажні витрати.
Найбільш питому
вагу у зміні собівартості експортної продукції у 2011 році займають матеріальні
витрати (58,4%), вантажно-розвантажувальні витрати (9,13%) та транспортні
витрати (20,9%). У 2012 році вага цих чинників склала відповідно 54,03%, 18,78%
та 18,03%. Матеріальні витрати збільшились на 1490094,1 тис. грн.,
вантажно-розвантажувальні витрати на 163 708,89 тис. грн., а транспортні
витрати - на 350628 тис. грн.
Зниження якогось з цих
показників може значно знизити собівартість експортної продукції.
Проаналізуємо імпорт
товарів на ПАТ «СВЗ». Розглянемо більш детально структуру імпорту товарів ПАТ
«СВЗ» у таблиці 2.19.
Таблиця 2.19
Структура імпорту товарів
ПАТ «СВЗ» в 2011-2012 рр., тис. грн.
|
Види
товарів
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Динаміка
змін
|
|
тис.
грн.
|
тис.
грн.
|
+ -
|
%
|
|
Металопрокат
|
1 267,5
|
1 242,0
|
(25,5)
|
(2,01)
|
|
Трубна
заготівля
|
1 259,9
|
1 563,9
|
304
|
24,13
|
|
Гарячекатаний
лист
|
374,3
|
451,6
|
77,3
|
20,65
|
|
Холоднокатаний
лист
|
2 034,3
|
2 506,1
|
471,8
|
23,19
|
|
Усього
|
4 936
|
5 763,6
|
827,6
|
16,77
|
З таблиці 2.19 можна
побачити, що у 2012 році у порівнянні з 2011 роком підприємство ПАТ «СВЗ»
збільшило об'єми імпорту товарів на 827,6 тис. грн., або на 16,77%.
Це збільшення сталося, в
основному, за рахунок збільшення імпорту холоднокатаного листа на 471,8 тис.
грн. (або ж на 23,19%) та імпорту трубної заготівлі на 304 тис. грн. (або ж на
24,13%).
Ці збільшення можуть
негативно вплинути на собівартість продукції ПАТ «СВЗ».
Отже, можна зробити
висновок, що багато показників мають свій вплив на собівартість продукції
(наприклад матеріальні витрати, транспортні витрати тощо). В інтереси
підприємства входить зниження собівартості виробленої продукції. Зниження
собівартості продукції - це спосіб отримання додаткового прибутку.
Проведемо аналіз собівартості
продукції (фактичної та предписанної). Предписана собівартість (Сп)
розраховується по формулі
де Ц-ціна реалізації вагону :
.1-рентабельність продукції.
Дані для аналізу собівартості продукції представлені в таблиці
2.20
Таблиця 2.20
Дані для аналізу собівартості експортної продукції
|
Квартали ,2011
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
Ціна реалізації т.грн
|
160
|
170
|
180
|
190
|
|
Собівартість фактична (С)
|
151
|
150
|
166
|
178
|
|
Предписана С
|
139,1304
|
147,8261
|
156,5217
|
165,2174
|
|
Збитки
|
11,86957
|
2,173913
|
9,478261
|
12,78261
|
Результати аналізу
собівартості продукції представлені на рис. 2.4
Рис. 2.4 - Коливання
собівартості та ціни вагону- хоперу 2011р.
З графіку можна зробити висновок, що ціна
реалізації має зростаючий темп. Фактична собівартість має значні коливання.. Це
свідчить, що прибуток підприємства має нестабільний характер.
Недополучений прибуток підприємства в результаті
відхилень фактичної собівартості від предписаної (планової) досягає 9070 грн.
на одному вагоні-хоперу.
Таким чином, розробка механізму управління
собівартістю продукції на підприємстві є актуальною темою.
Висновки з розділу
Зроблені розрахунки за 2011-2012 роки
показують що за звітний рік виробнича й фінансова ситуація на підприємстві
помітно покращилася. Значно підвищилися обсяг виробництва й реалізації
продукції, а також балансові показники й чистий прибуток. Негативним є те, що,
оборотні кошти ефективніше використалися в 2006 році. Підприємство у звітному
періоді в порівнянні з попереднім має низьку оборотність, як активів, так і
дебіторської заборгованості. Тривалість одного повного обороту оборотних коштів
більше у звітному році в порівнянні з попереднім.
Майно підприємства збільшилося на 63336 (з
2629579 до 23692915 тис. грн.) Це відбулося за рахунок збільшення як
необоротних активів (на 41,2 тис. грн.), так і оборотних активів (на 22,1 тис.
грн.). Негативним є зменшення поточних зобов’язань, які за звітній період
зменшилися на 23,3 тис. грн.(з 1680,7 до 1447,28). Позитивним є те, що коефіцієнт
загальної ліквідності становить 1,5, це означає, що оборотний капітал
підприємства перевищує короткострокову заборгованість.
Фінансова стабільність підприємства
характеризується співвідношенням власного й позикового капіталу. Негативним
моментом є те, що за звітний період збільшилася плинність кадрів у порівнянні з
попереднім. Важливо виявити конкретні причини звільнення працівників (за
власним бажанням, скороченню кадрів, через порушення трудової дисципліни й
ін.). Напруга в забезпеченні підприємства трудовими ресурсами може бути трохи
знята за рахунок більш повного використання наявної робочої сили, росту
продуктивності праці, впровадження нової більше продуктивної техніки,
удосконалення технології й організації виробництва, поліпшення умов праці, створення
можливостей для навчання, підвищення кваліфікації, формування нормального
психологічного клімату.
Що стосується експортної діяльності підприємства,
то в основному за рахунок експорту збільшився прибуток підприємства. В 2012
році у загальній реалізації продукції частка експорту становить 43,3 %, що на
4,3% більше ніж у 2011 році. Однак при аналізі ефективності експортної операції
за 2011-2012 рр., видно, що за поточний період
ефективність реалізації продукції на зовнішньому ринку нижче в порівнянні з
попереднім. Це відбулося за рахунок збільшення витрат, тому в майбутньому необхідно проаналізувати можливі резерви зниження
витрат й визначити конкретні форми здійснення цих заходів.
Розділ
3. Удосконалення механізму
зниження собівартості експортної продукції ПАТ «СВЗ»
3.1
Вибір шляхів удосконалення механізму зниження собівартості експортної продукції
підприємства
Раціональна структура механізму управління собівартістю
експортної продукції визначає стабільну роботу підприємства на зовнішньому й
внутрішньому ринках. В умовах жорсткої конкуренції питання управління
собівартістю продукції здобуває першорядне значення. За умови 70-80% експорту
виробленої продукції на СВЗ, ціна і якість продукції здобуває першорядне
значення у формуванні попиту на міжнародному ринку. Виходячи із цього механізм
управління собівартістю експортної продукції включає безперервно діючі на
підприємстві процеси нагромадження фактичних витрат, їхній розподіл, формування
фактичної та предписанної собівартості, використання інструменту контролю,
регулювання собівартості та методики прийняття управлінських рішень.
До регульованих показників формування собівартості продукції
відноситься:
- логістичні витрати на поставку сировини й
комплектуючих;
- ціни на сировину й комплектуючі;
запаси підприємства;
виробничі витрати;
Механізм управління собівартістю експортної продукції
представлений на рис 3.1.
Предписана собівартість продукції визначається на основі
сінтезу попиту на продукцію та цін (Ц) на неї. І для підприємства є
запропонованою (Спр) і розраховується по формулі:
,
при ставці ПДВ 20%.Звідси
де ПР- плановий прибуток підприємства.
Рис.
3.1- Механізм управліннясобівартістю експортною продукцією
Процедура оцінки собівартості проводиться щодня, у випадку значного
відхилення фактичної собівартості від предписанної, робиться діагностика причин
цього явища і застосовуються наступні міри по стабілізації положення:
- пошук нових партнерів з поставки сировини й
комплектуючих;
- пошук нових логістичних провайдерів;
зниження запасів;
модернізація виробництва;
організаційне перетворення;
комплексні заходи.
Вибір напряму зниження собівартості здійснюється на основі
зіставлення витрат на реалізацію управлінського рішення й ефекту від його
використання; всі напрямки аналізуються в межах фінансових можливостей
підприємства. У тому випадку , якщо величина відхилення фактичної собівартості
збільшується від предписанної (>1%), на підприємстві повинен бути
застосований механізм її зниження.
Будь-яке підприємство, зацікавлене у зниженні собівартості
продукції, повинне виконувати для себе деякі процедури (рис. 3.2):
оцінити можливі збитки, пов'язані з зростанням витрат і як
наслідок собівартості продукції;
по тим проблемним витратам підприємство повинне вибрати
методику зниження витрат та розробити програму управління ними, основною метою
якої є зниження можливих втрат.
Рис. 3.2 - Схема формування
собівартості експортної продукції
Витрати підприємства - це витрати
пов’язані з оплатою праці, матеріальні витрати, амортизаційні витрати
інвестиційні витрати на модернізацію виробництва і. ін..
Логістичні витрати - витрати на
розвантаження та експедиторські послуги, транспортування, запаси. Знизити
логістичні витрати підприємства можна за рахунок пошуку нових провайдерів
логістичних послуг та перегляду програми формування запасів ( виробничих та
страхових).
Митні витрати не можна регулювати на рівні підприємства, тому
що митні збори, мито та акцизи -регулюються державою. Але правильний вибір
базисних умов поставки запобігає уникнути зайвих витрат на підприємстві.
Позначення на схемі:
де: Зп - витрати підприємства;
Зм - матеріальні витрати;
Зтр - трудові витрати;
А - амортизаційні витрати;
Зл - логістичні витрати;
Екс експедиторські
витрати;
Тр - транспортні витрати;
Зт -митні витрати;
Мс -митні збори;
Мп -митні податки;
П - податки.
Даний механізм формування експортної продукції дозволяє
здійснювати ситуаційне управління витратами ПАТ «СВЗ»і реалізовує на практиці
ситуаційний підхід до управління витратами.
Механізм управління витратами на виробництво та реалізацію
експортної продукції полягає в наступному:
. Визначаємо сумарні витрати ПАТ «СВЗ»на виробництво та
реалізацію експортної продукції (з розшифруванням).
. Визначаємо середню ціну даної продукції на зовнішньому
ринку (серед конкурентів).
. Визначаємо відпускну ціну продукції, яку пропонує ПАТ
«СВЗ»закордонним споживачам на умовах EXW.
. Порівнюємо середню ринкову ціну даної продукції на
зовнішньому ринку та ціну яку пропонує ПАТ «СВЗ»з урахуванням усіх витрат
споживача пов’язаних з доставкою продукції і сплаті мита (DDP).
. Якщо ціна продукції ПАТ «СВЗ»(з урахуванням витрат з
доставки та мита) перевищує середню ціну на зовнішньому ринку, тоді згідно до
ситуації ПАТ «СВЗ»може знизити ціну на будь-яку величину - але не нижче рівня
сумарних витрат на виробництво та реалізацію експортної продукції.
. Пошук напрямків зниження витрат .
. Пошук резервів зниження витрат з урахуванням внутрішніх
можливостей ПАТ «СВЗ».
При умові DDP (Delivered Duty Paid) - «Поставка з оплатою мита» всі
витрати та ризики по доставці товару до складу споживача в країні призначення
полягають на продавця і входять у ціну продукції.
На умовах DDP в ціну входять всі витрати пов’язані з доставкою товару від
складу-продавця в країні експортера до складу-споживача в країні призначення,
за виключенням витрат на страхування. Тобто, наприклад споживач з Росії
сплативши ціну на умовах DDP повинен також понести витрати на страхування і можливо (за домовленістю
сторін) витрати на завантаження і оплату основного транспорту. Відповідно при
прийнятті рішення щодо вибору продавця (постачальника) продукції покупець буде
порівнювати сумарні витрати на придбання та доставку продукції з України з
внутрішніми цінами на дану продукцію, або з аналогічними за складом витратами
на придбання продукції в іншій країні.
За умовою EXW (Ex works) - «Франко-завод» всі витрати та
ризики по доставці товару до складу споживача в країні призначення полягають на
споживача і не входять у ціну продукції.
За умовою EXW обов’язком продавця є відвантаження продукції на своєму складі та
пакування і маркування продукції. Відповідно пакування і маркування входять до
ціни продукції.
ціна продукції на умовах EXW;
витрати на завантаження-розвантаження в пунктах вантаження;
витрати по доставці продукції від заводу-продавця в Україні
до місця призначення в Росії;
експортні та імпортні митні платежі;
витрати на страхування при перевезенні.
Отже, при визначенні сумарних витрат споживача-імпортера на
придбання продукції на українському підприємстві слід використовувати: або ціну
EXW та всі перелічені вище
витрати, або ціну DDP та
витрати на страхування, завантаження на основний транспорт та основне
перевезення (за домовленістю сторін).Для зручності витрати пов’язані з доставкою
товару в країну призначення поєднаємо у 5 груп (табл. 3.1):
витрати на завантаження-розвантаження в пунктах вантаження;
витрати на транспортування продукції від заводу-продавця в
Україні до місця в країні призначення (Росія);
експортні та імпортні митні платежі;
витрати на страхування при перевезенні;
інші витрати пов’язані з експортом.
Необхідною умовою успішного застосування механізму є постійне
ведення аналогічного обліку за видами продукції і своєчасне внесення змін у
таблиці.
При порівнянні цін ПАТ «СВЗ»з цінами конкурентів на
зовнішньому ринку ціни повинні бути доступними для порівняння, тобто повинні
враховувати всі витрати зарубіжного споживача пов’язані з придбанням продукції
та її доставкою у місце призначення. Тобто витрати ПАТ «СВЗ»на виробництво та
реалізацію продукції порівнюємо з ціною заводу на умовах EXW, а ціни конкурентів (середня ціна на
зовнішньому ринку) порівнюємо з ціною заводу на умовах EXW плюс всі витрати споживача пов’язані
з придбанням продукції та її доставкою у місце призначення. Або можуть
використовуватись інші умови поставки при відповідному врахуванні витрат, які
понесе споживач (доставка, мито та ін.) поверх ціни.
Обов’язковою умовою цінової конкурентоспроможності є
встановлення ціни нижче середнього рівня на ринку. Якщо ця умова не виконується
товар підприємства на зовнішньому ринку буде неконкурентоспроможним, відповідно
обсяги реалізації на зовнішньому ринку будуть знижуватись в відповідно буде
знижуватись і загальна ефективність експортних операцій
Зниження витрат є актуальним як для забезпечення
конкурентоспроможності продукції на ринку ,так і для забезпечення високої
ефективності експортних операцій. Крім цього висока конкурентоспроможність
продукції може реально підвищити обсяги реалізації (збуту) продукції на зовнішньому
ринку.
Для впровадження внутрішньозаводського обліку витрат
пов’язаних з виробництвом та реалізацію експортної продукції на одиницю обсягу
продукції (в натуральних одиницях виміру) необхідно один раз на місяць (після
завершення випуску партії конкретної продукції) фіксувати витрати на
виробництво і реалізацію та обсяг можливої експортної партії. Аналіз витрат
проводиться за схемою таблиці 3.1. Виконувати ці обов’язки можуть економіст,
робітник відділу маркетингу або ЗЕД підприємства, менеджери з продажів та інші
уповноважені особи.
Таблиця 3.1
Аналіз витрат на одиницю експортної продукції
|
Назва показника
|
Витрати на
виробництво та доставку експортної продукції, грн.
|
Ціна на умовах EXW, грн
|
Ціна на умовах EXW + «Витрати на доставку експортної продукції» грн.
|
Середня ціна на
зовнішньому ринку, грн.
|
|
Витрати на
виробництво продукції, грн.
|
Витрати на доставку
експортної продукції, грн.
|
|
|
|
|
Сума:
|
в тому числі:
|
Сума:
|
в тому числі:
|
|
|
|
|
|
МВ
|
ОП
|
СЗ
|
А
|
ІОВ
|
ВМ
|
ІВ
|
|
Т
|
ЗВ
|
МП
|
С
|
ІН
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Обсяги партії
експортної продукції
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Питома вага витрат,
%
|
100%
|
|
|
|
|
|
|
|
100%
|
|
|
|
|
|
-
|
-
|
-
|
Умовні позначення у таблиці 3.1:
МВ - Матеріальні витрати;
ОП - Витрати на оплату праці;
СЗ - Відрахування на соціальні заходи;
А - Амортизація;
ІОВ - Інші операційні витрати;
ВМ - Витрати на маркетинг;
ІВ - Інші витрати (управління, контроль якості та інші;
Т - Загальна вартість транспортування;
ЗВ - Завантаження-розвантаження;
МП - Загальні сума митних платежів;
С - Витрати на страхування;
ІН - Інші витрати пов’язані з експортом.
Менеджер, для обґрунтованого прийняття рішень з управління
витратами ЗЕД, повинен мати всю необхідну для цього інформацію. Ця інформація
повинна бути, по можливості, зосереджена в одному джерелі. Робота на кожному з
етапів повинна вестися з використанням довідкової інформації, пов'язаної з
попереднього і основного стадіями розробки програми цільових заходів.
Аналіз ситуації, що склалася показав який великий вплив має
собівартість експортної продукції аналізованого підприємства, при практично
повній відсутності будь-якої цілісної системи управління витратами.
З усього перерахованого вище видно актуальність і
необхідність наявності на цьому підприємстві ефективної системи управління
витратами. Ця система дозволить, управляючи витратами, зменшити собівартість
експортної продукції підприємства.
Управління витратами представляє з себе процес підготовки та
реалізації заходів, що зменшують собівартість експортної продукції
підприємства.
Функцію управління витратами на підприємстві найбільш доцільно
здійснювати за допомогою спеціалізованого автоматизованого робочого місяці
менеджера ЗЕД.
Процедури зменшення витрат на підприємстві здійснюється у
такий спосіб:
проведемо зменшення собівартості продукції за найбільш
вагомими складовими собівартості експортної продукції;
матеріальні витрати зменшимо за рахунок пошуку нового
постачальника холоднокатаного листа з цінами, які менші існуючих на даний
момент;
зменшення вантажно-розвантажувальних
витрат зробимо за рахунок пошуку нового постачальника вантажно-розвантажувальних
послуг;
зменшення експедиторських витрат зробимо за
рахунок нового постачальника експедиторських послуг.
Інформаційна база з накопичення та аналізу витрат
може функцінювати за рахунок впровадження на підприємстві програми ІСУВП SM2010 (інформаційна
система управління витратами підприємства), яка є лауреатом Х Міжнародного
конкурсу програмного забезпечення в галузі фінансів і бізнесу. ІСУВП SM2010
надзвичайно зручна і ефективна. Вона дозволяє здійснювати і забезпечувати:
- повний і оперативний контроль за всіма ресурсами
(матеріальними, фінансовими і людськими) корпорації відповідно до
організаційної та територіальної структурою в рамках єдиної системи;
обробку та аналіз даних;
отримувати інформацію про всі ресурси підприємства;
- високу надійність зберігання і обробки інформації в багато
користувацьком режимі;
- автоматизацію всіх стадій бізнес-процесу (планування,
оперативний облік, аналіз відхилень і корекцію планів) в режимі реального часу;
функціонування різних підрозділів і служб в рамках єдиного
інформаційного простору, що виключає управлінські витрати (часові та
матеріальні);
високу продуктивність системи, що дозволяє скоротити час на
обробку інформації і прийняття управлінських рішень;
повний і детальний аналіз структури дебіторської та
кредиторської заборгованості;
моментальний контроль за формуванням будь-яких фінансових
результатів за технологією Drill-Down (можливість автоматичного доступу до
документів, що вплинули на результати);
ефективні засоби аналізу інформації в будь-якому розрізі;
тотальний контроль за станом справ у сфері персоналу за
допомогою авторизації всіх операцій в рамках системи;
гнучку параметризацію та класифікацію інформації на рівні
користувача системи;
- захист інвестицій в інформаційні технології (система може
працювати на будь-яких апаратних платформах і володіє широкими можливостями
експорту та імпорту даних для інтеграції з уже наявними додатками на
підприємстві).
3.2 Впровадження управлінських рішень щодо
удосконалення механізму зниження собівартості експортної продукції підприємства
Механізм корпоративного обліку і управління собівартістю
експортною продукцією на основі програми ІСУВП
SM2010 дозволяє отримувати менеджеру оперативну інформацію з матеріальних,
грошовим, виробничих і трудових ресурсів підприємства.
Система володіє підвищеною надійністю, швидкодією,
обчислювальною потужністю. Система здатна обслуговувати великі бази даних (до
500 Гігабайт) і працює практично на будь-яких типах комп'ютерів (IBM PC, VAX,
Apple, SUN, HP, Silicon Graphics). Однією з переваг системи SM2010 є можливість
використання звичайної телефонної мережі (або каналів зв'язку) для передачі
даних між підрозділами підприємства.
Робота ІСУВП SM2010 заснована на використанні мультимереж,
тобто територіально рознесених комп'ютерних мереж. При цьому немає необхідності
підтримувати зв'язок з віддаленої локальною мережею (або окремим віддаленим
комп'ютером) в режимі ONLINE.
Вихідною інформацією є інформація двох типів: внутрішня і
зовнішня. Внутрішня інформація є результатом роботи власне відділу управління
витратами, виникає і зосереджується в ньому.
Зовнішня ж інформація - це інформація про всіх найважливіших
областях роботи підприємства: виробництво, трудові ресурси, фінанси, збут і
інших.
Будучи користувачем віддаленої комп'ютерної мережі (окремого
віддаленого комп'ютера) і працюючи зі своєю локальною копією бази даних,
менеджер отримує цю інформацію по каналах зв'язку.
На ряду з цим, інформація надходить звичайно ж і на
традиційних носіях: диск, флеш-пам'ять, папір.
По каналах зв'язку автоматично здійснюється тільки процес
реплікації баз даних (тобто обмін змінами). Реплікація може здійснюватися як в
рамках копіювання файлів з мережевого каналу з вузькою пропускною здатністю,
так і по звичайних комутованих лініях.
Регулярність сеансів зв'язку для реплікації баз даних
залежить від інтенсивності роботи в системі. Крім того, передача інформації
маршрутизується, тобто задається певний адресний порядок обміну даними.
Розглянемо технічні характеристики та інші особливості ІСУВП
SM2010.
Програма розроблена з використанням CASE-технологій. Система
спроектована і розроблена з використанням засобів розробки PROGRESS 4GL. При
проектуванні застосовувалися сучасні SADT-стандарти проектування IDEF0, IDEF1X.
Користувач абсолютно вільний у виборі апаратної платформи від
персональних до кластерних комп'ютерів з різними операційними системами - DOS,
Windows, Novell, Windows NT, Unix. При переході з одного апаратної платформи на
іншу, наприклад з Novell на Windows NT, не доведеться змінювати жодного рядка
коду в прикладному програмному забезпеченні.
Безпека та надійність системи забезпечує СУБД PROGRESS, яка
підтримує транзакційний механізм роботи з базами даних. Немає необхідності
нескінченно перебудовувати індекси та відновлювати зруйновані бази даних.
Система забезпечує захист від несанкціонованого доступу до
даних. До складу документації входить опис структури бази даних. Ви зможете
самі розробляти додаткові функції з використанням сучасних інформаційних
інструментальних засобів.
Система має широкі можливості імпорту-експорту даних в інші
формати, наприклад Word, Excel, HTML.
Простота і зручність в роботі забезпечується спеціальним
модулем. Адміністрування, за допомогою якого можна легко і швидко настроювати
систему для роботи на підприємстві. Стандартний інтерфейс дозволить кінцевим
користувачам швидко адаптуватися до роботи в новій інформаційній системі.
Функції системи ІСУВП SM2010 максимально орієнтовані на
потреби великого підприємства.
Структурна схема комплексу, таким чином, являє собою набір
певних модулів.
Створення АРМ на базі персональних комп'ютерів забезпечує:
- простоту та зручність стосовно
користувача;
- простоту адаптації до
конкретних функцій користувача;
- компактність розміщення і
невисокі вимоги до умов експлуатації;
високу надійність і живучість;
- порівняно просту організацію
технічного обслуговування.
АРМ мають відкриту архітектуру і легко адаптуються до
проблемних областей. Така суть рекомендованої програми автоматизації робочого
місця менеджера. Представимо структурну схему роботи ІСУВП SM2010 на
прикладі таких елементів собівартості експортної продукції як: матеріальні
витрати, транспортні витрати, експедиторські витрати на рисунку 3.3.
Рис. 3.3 - Структурна схема роботи ІСУВП SM2010 на прикладі управління
логістичними витратами експортної продукції
Охарактеризуємо роботу ІСУВП SM2010: на вході
програма потребує потрібну складову собівартості експортної продукції, котру
далі вона буде аналізувати.
Розглянемо цей процес більш детально Наприклад, обираємо
логістичні витрати при закуповуванні комплектуючих.
Потрібно вибрати необхідну складову (металопрокат, трубна
заготівля, гарячекатаний лист тощо) та діапазон цін.
Потім необхідно вибрати місцеположення підприємства.
Далі за допомогою операційної системи, котра закладена до
розрахункової частини ІСУВП, програма обчислює та видає список найбільш
оптимальних постачальників, та надає вибір менеджеру, для обрання ним
найефективнішого.
Як бачимо, використання мережевих технологій є одним з найважливіших
напрямків в концепції автоматизації праці.
Застосування у виробництві локальних мереж дозволяє найбільш
ефективно розподіляти виробничі ресурси, керувати інформаційними потоками,
синхронізувати виробничі операції.
Постійне розширення спектру виробленого мережевого
устаткування і зниження цін роблять доступним впровадження локальних мереж на
підприємствах.
Згідно наведеного алгоритму програма аналогічно обирає
оптимального постачальника послуг з транспорту, експедиторських послуг, тим
самим зменшуючи собівартість експортної продукції.
В якості клієнтських місць можуть використовуватися самі
звичайні персональні комп'ютери, починаючи з 486 з об'ємом пам'яті 32Мб. Об'єм
кожної з баз даних може досягати 500 Гб. Система побудована за функціональною
ознакою.
Основу програмного комплексу складає універсальний
конструктор. Він являє собою інструмент розподілу функцій між робочими місцями.
Проаналізуємо витрати на впровадження ІСУВП SM2010 в таблиці
3.2
Отже можна зробити висновок що впровадження цієї програми є
більш доцільним ніж впровадження підрозділу для пошуку нових постачальників,
оскільки витрати на впровадження програми значно менші ніж витрати, котрі
будуть пов'язані з заробітною платою цілого підрозділу.
Таблиця 3.2
Витрати на впровадження ІСУВП SM2010
|
Найменування
|
Сума, грн.
|
|
Витрати на
придбання ліцензійної програми ІСУВП SM2010 (термін ліцензії 1 рік)
|
25 000
|
|
Витрати на
заробітну плату персоналу: менеджер по роботі з програмою управління
витратами собівартості експортної продукції (за місяць)
|
4 000
|
|
Витрати на зв'язок
Internet (за місяць)
|
200
|
|
Витрати на
обладнання робочого місця: Придбання комп'ютера Придбання принтера Придбання
сканера Придбання меблів (стіл, стілець)
|
70500 1 000 850 1
650
|
|
Витратні матеріали
(папір, файли, тощо за 1 рік)
|
500
|
|
Усього за рік
|
86 900
|
3.3 Оцінка ефективності управлінських
рішень щодо удосконалення механізму зниження собівартості експортної продукції
підприємства
В якості прикладу проведемо зменшення логістичних витрат на
експортну продукцію за рахунок зменшення ціни на закупку сировини. Для цього
підприємству потрібен новий постачальник, з ціною закупку холоднокатаного листа
меншою, ніж існуюча зараз на підприємстві.
За допомогою програми ІСУВП SM2010 менеджер ЗЕД,
при відхиленні фактичної собівартості від предписанної більш 1%, знаходить
постачальників, ціни на холоднокатаний лист котрих менші, ніж у існуючого
постачальника. Одночасно відбувається пошук нових логістичних провайдерів , які
забезпечують меншу вартість за послуги. Вибрав найбільш привабливий варіант
методом перебору та підрахував витрати на їх реалізацію вибирається найбільш
раціональний. Отже підприємство на пкршому етапі може зменшити собівартість
продукції за рахунок зменшення цін на закупку сировини для виробництва
продукції , або зменшення вартості послуг логістичних провайдерів. На другому
етапі, коли це не вдається, менеджер виходить з пропозицією про модернізацію
виробництва, наприклад про збільшення продуктивності праці.
Розрахуємо ефект від впровадження механізму зниження
собівартості продукції на підприємстві. Приймемо дані 2012 року за розрахункові
та зведемо їх у таблицю 3.3.
Таблиця 3.3
Розрахункові дані
|
|
До впровадження
|
Після впровадження
|
|
Рік
|
2012
|
|
Кількість проданих
вагонів
|
826
|
826
|
|
Собівартість, т.
грн,(середня)
|
162
|
152
|
|
Ціна, т.грн
|
190
|
190
|
Розрахунок додаткового прибутку (
)
виконаємо за алгоритмом:
=826*(190-(162-152)=148680
грн
де К- кількість експортованих вагонів за рік;
Ц- ціна вагону;
Сдо- собівартість вагону до впровадження механізму зниження
собівартості експортної продукції;
Спісля- собівартість вагону після впровадження механізму
зниження собівартості експортної продукції.
Тоді прибуток (П) підприємств складе 2013 році:
=148680-86900=61780
грн,
де В-витрати на придбання програми ІСУВП SM2010.
Таким чином, окупність механізму зниження собівартості складає менш
року. Після першого року підприємство буде мати додатковий річний прибуток
в 148680 грн.
Висновки
з розділу
Розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізму зниження
собівартості експортної продукції підприємства, на основі впровадження
корпоративної інформаційної системи управління витратами підприємства, яка
працює на підставі програми цільових заходів щодо управління витратами.
Пропонується так само розроблення автоматизованого робочого місця менеджера,
який буде користуватися програмою інформаційної системи управління витратами
підприємства (ІСУВП) SM2010.
Впровадження програми ІСУВП SM2010 є більш доцільним
рішенням, ніж впровадження підрозділу з пошуку нових постачальників сировини
або послуг, тому що заробітна плата підрозділу буде значно більшою, ніж
заробітна плата одного менеджеру та продовження ліцензії програми.
Оцінки ефективності управлінських рішень щодо удосконалення
механізму зниження собівартості експортної продукції підприємства показала
можливий ефект (підвищеня прибутку) який склав 61780 грн. у 2013 році, а далі
підприємство щорічно буде мати додатковий прибуток 148680 грн
Найбільший ефект та найбільшу ефективність підприємство отримає
від впровадження рішення щодо прийняття нового постачальника
вантажно-розвантажувальних послуг у Російській Федерації. Термін окупності
проекту -менш року. Отже при впровадженні рішення щодо прийняття цієї програми
та створення автоматизованого робочого місця менеджера для роботи з цією
програмою, підприємство має можливість знайти нових постачальників послуг з
меншими цінами на ці послуги, ніж існуючі зараз на підприємстві. Це дозволить
значно зменшити собівартість експортної продукції та підвищити прибутковість
ПАТ «СВЗ».
З цього можна робити висновки о доцільності впровадження
запропонованих заходів щодо зменшення собівартості експортної продукції, а саме
о доцільності впровадження програми (ІСУВП) SM2010 на підприємстві ПАТ «СВЗ».
Розділ 4. Охорона праці на ПАТ
«Стахановський вагонобудівний завод»
4.1 Джерела небезпеки на робочому місці
У даному відділі «Зовнішньоекономічних зв'язків»,
спостерігається недостатність природного освітлення. Кількість віконних
прорізів недостатньо для площі офісу. Робочі місця по відношенню до світлових
прорізів розташовані неправильно: сонячне світло знаходиться позаду багатьох
робочих місць, а не падає збоку ліворуч. Тому співробітники в основному
використовують джерела штучного світла. Оскільки специфіка діяльності пов'язана
з документами, то в приміщенні застосовується система комбінованого освітлення.
Тобто до загального освітлення додатково встановлюються світильники місцевого
освітлення, призначені для освітлення зони розташування документів -
безпосередньо робочих місць. Загальне освітлення - рівномірне. Для підтримки
оптимальних значень мікроклімату в цьому приміщенні використовується система
опалення та кондиціювання повітря. Шум у приміщенні переважно створює лише
працююча комп'ютерна техніка. Від зовнішнього шуму даний кабінет досить
ізольований. Тому рівень шуму на робочому місці є допустимим. Він не перевищує
значення 50 дБА.
Протягом робочого дня кожен співробітник, в силу специфіки
своєї діяльності, постійно має справу з комп’ютерною технікою. Робоче місце
кожного співробітника в аналізованому приміщенні оснащено, як мінімум,
дисплеєм, системним блоком і клавіатурою. Забороняється торкатися до тильній
стороні дисплея, витирати пил з комп'ютера при його включеному стані, працювати
на комп'ютері у вологому одязі і вологими руками. Однак ці правила
електробезпеки не завжди дотримуються співробітниками. Ще одним фактором ризику
в цьому відношенні є наявність свешиваются столу або висять під столом проводів
електроживлення. Хоча видимих пошкоджень проводів, вилок,
розеток, апаратури немає. Деяку загрозу з точки зору електробезпеки несуть в
собі струми статичної електрики. Наведені в процесі роботи комп'ютера на
корпусах монітора, системного блоку і клавіатури, можуть призводити до розрядів
при дотику до цих елементів. Такі розряди небезпеки для людини не
представляють, але можуть призвести до виходу з ладу комп'ютера. Для зниження
величин струмів статичної електрики доцільно використовувати нейтралізатори,
місцеве і загальне зволоження повітря, застосовувати покриття підлог з
антистатичним просоченням. Однак ці рекомендації також не виконуються.
Порушені в приміщенні і правила пожежної безпеки. Так, в
ньому відсутня «План евакуації людей при пожежі». При цьому в відділі можна
виділити три значущих фактора виникнення пожежі: горючі речовини, джерела
запалювання. Горючими речовинами можуть служити будівельні матеріали, ізоляція
кабелів, підлоги. Джерелами запалювання - прилади, застосовувані для технічного
обслуговування, пристрої електроживлення, кондиціонування повітря. У них в
результаті різних порушень утворюються перегріті елементи, електричні іскри і
дуги, здатні викликати загоряння горючих матеріалів. У даному приміщенні
розміщено велику кількість комп’ютерів. З точки зору небезпеки аналізованого
робочого місця, тісно пов'язаного з використанням комп'ютерної техніки, слід
звернути увагу на шкідливі фактори впливу персональної електронної
обчислювальної машини. Вони є джерелом приблизно 20% всіх шкідливих факторів,
що діють на людину. Потенційні шкідливі фактори в аналізованому приміщенні
можна розділити на такі групи:
нераціональне освітлення робочого місця (недолік природного
світла);
неякісний склад повітря робочої зони (наявність пилу);
пожежна небезпека, зумовлена наявністю на робочому місці
потужного джерела енергії;
висока напруга живильної мережі, яка обумовлює можливість
ураження людини електричним струмом.
Особливу увагу слід приділити забезпеченню електробезпеки та
пожежної безпеки. Це пов'язано з високою концентрацією різного роду
комп’ютерної техніки на території представленого приміщення. До того ж
виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з цими обставинами, тягне за собою
найбільш серйозні і важкі наслідки: загроза людського життя і матеріальний
збиток. У зв'язку з цим рекомендується вжити низку заходів, щоб попередити
виникнення небезпечних ситуацій: здійснення профілактичних робіт; регулярні
огляд і проведення технічного обслуговування електроустановок; періодичний
інструктаж співробітників щодо правил безпеки при роботі з електротехнікою; самостійне
зниження факторів ризику, забезпечення і зміцнення вогнестійкості офісу.
4.2 Посадова інструкція з Техніки Безпеки
ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод», система менеджменту
якості.
Посадова інструкцмія з охорони праці для менеджера. Примітка:
на зворотному боці інструкції рекомендується наявність віз: розробника
інструкції, керівника (спеціаліста) служби охорони праці та інших зацікавлених
осіб.
. Загальні вимоги безпеки
.1 До виконання роботи менеджера допускаються особи, які
пройшли: вступний інструктаж; інструктаж з пожежної безпеки; первинний
інструктаж на робочому місці; інструктаж з електробезпеки на робочому місці.
Для виконання обов'язків менеджера допускаються особи, які
досягли 18 річного віку.
.2 Менеджер повинен проходити: навчання безпечним методам і
прийомам виконання робіт, інструктаж з охорони праці, стажування на робочому
місці і перевірку знань вимог охорони праці.
.3 Менеджер зобов'язаний: дотримуватися правил внутрішнього
трудового розпорядку, встановлені на підприємстві; дотримуватися вимог цієї
інструкції, інструкції про заходи пожежної безпеки, інструкції з
електробезпеки; утримувати в чистоті своє робоче місце.
.4 Менеджер повинен знати і дотримуватися правил особистої
гігієни. Приймати їжу, палити, відпочивати тільки в спеціально відведених для
цього приміщеннях і місцях. Пити воду тільки зі спеціально призначених для
цього установок.
.5 Менеджер зобов'язаний негайно сповіщати свого
безпосереднього або вищестоящого керівника про будь-якій ситуації, яка загрожує
життю і здоров'ю людей, про кожний нещасний випадок, що трапився на
виробництві, або про погіршення стану свого здоров'я.
.6 Менеджер повинен знати:
законодавчі і нормативні правові акти, що регламентують
підприємницьку та комерційну діяльність;
основи соціології, психології і мотивації праці; етику
ділового спілкування; - основи технології виробництва;
структуру управління підприємством, установою, організацією,
перспективи інноваційної та інвестиційної діяльності;
методи обробки інформації з використанням сучасних технічних
засобів, комунікацій та зв'язку, обчислювальної техніки;
основи законодавства про працю; правила і норми охорони
праці.
. Вимоги безпеки перед початком роботи
.1 Отримати від керівника інструктаж про безпечні методи,
прийоми та послідовність виконання виробничого завдання.
.2 Підготувати робоче місце:
відрегулювати освітлення на робочому місці, переконатися у
відсутності відблисків на екрані комп'ютера;
перевірити безпеку робочого місця;
перевірити правильність підключення обладнання до
електромережі, справність електромережі;
перевірити справність комп'ютерної техніки;
перевірити справність проводів живлення і відсутність
оголених ділянок проводів;
переконатися, що корпус включається обладнання не
пошкоджений, що на ньому не знаходяться предмети, папір тощо вентиляційні
отвори в корпусі включається устаткування не повинні бути перекриті-яким
способом.
. Вимоги безпеки під час роботи
.1 Забороняється під час роботи пити будь-які напої, приймати
їжу.
.2 Забороняється ставити на робочий стіл будь-які рідини в
будь-якій тарі (упаковці або в чашках).
.3 Приміщення для експлуатації оргтехніки повинні мати
природне і штучне освітлення, природну вентиляцію і відповідати вимогам діючих
норм і правил. Забороняється розміщувати робочі місця поблизу силових
електричних кабелів і вводів трансформаторів, технологічного обладнання, що
створює перешкоди в роботі оргтехніки і негативно впливають на здоров'я
операторів.
.4 Екран відеомонітора комп'ютера повинен знаходиться від
очей менеджера на відстані 600 - 700 мм, мінімально допустима відстань 500 мм.
. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
.1 У разі виникнення аварії або ситуації, в якій можливе
виникнення аварії негайно припинити роботу, вжити заходів до власної безпеки та
безпеки інших співробітників, повідомити про подію керівнику.
.2 У разі виникнення пожежі негайно припинити роботу,
повідомити в пожежну частину по телефону 01, своєму керівнику і приступити до
гасіння вогню наявними засобами.
.3 У разі отримання травми звернутися в медпункт, зберегти по
можливості місце травмування в тому стані, в якому воно було на момент
травмування, доповісти своєму керівникові особисто або через співробітників по
роботі.
. Вимоги безпеки після закінчення роботи
По закінченні роботи менеджер зобов'язаний:
упорядкувати робоче місце;
прибрати документи в сейф або інше пристосоване для
зберігання документів місце;
відключити електроприлади, вимкнути світло.
Уповноважений з якості _______________ А.В. Туреев
Директор з фінансів та економіки __________________ Г.Б.
Юрова
Начальник юридичного управління __________ А.В. Онищенко
Нормоконтролер ___________________ О.В. Сищенко
4.3 Електро - пожежна безпека ПАТ «СВЗ»
Для підтримки пожежної безпеки підприємство здійснює комплекс
обов'язкових організаційних заходів, перелічених у "Правилах пожежної
безпеки в Україні", а саме: визначає обов'язки посадових осіб щодо
забезпечення пожежної безпеки; призначає відповідальних за пожежну безпеку
окремих будівель, споруд, приміщень, ділянок, технологічного та інженерного
обладнання, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів
протипожежного захисту; веде відповідний протипожежний режим; підготовує,
затверджує і ознайомлює всіх співробітників з:
загально-об'єктної інструкцією про заходи пожежної безпеки;
відповідними інструкціями для всіх вибухопожежонебезпечних та
пожежонебезпечних приміщень;
скласти плани (схеми) евакуації людей у разі пожежі;
затвердити порядок (систему) оповіщення людей про пожежу;
ознайомити з ним усіх працівників;
визначити категорії будівель і приміщень з вибухопожежної та
пожежної небезпеки відповідно до вимог чинних нормативних документів, а також
визначити класи зон з "Правил улаштування електроустановок";
встановити на території, в будівлях і приміщеннях відповідні
знаки пожежної безпеки, таблички із зазначенням номера телефону та порядку
виклику пожежної охорони.
Особа, відповідальна за електрогосподарство на ПАТ «СВЗ»,
повинна забезпечити:
) розроблення і проведення організаційних і технічних
заходів;
) удосконалення мережі електропостачання споживача з
виділенням на резервні зовнішні живильні лінії навантажень струмоприймачів
екологічної та аварійної броні;
) розслідування технологічних порушень в роботі
електроустановок та оперативне повідомлення про них територіальному підрозділу
Держенергонагляду;
) розроблення та дотримання норм витрати палива, електричної
енергії, їх своєчасний перегляд під час удосконалення технології виробництва та
впровадження нової техніки;
) проведення діагностування технічного стану
електроустановок;
) систематичний контроль за графіком навантаження споживача;
розроблення постійно діючих заходів з регулювання добового графіка електричного
навантаження, зниження граничних величин споживання електричної потужності в
години максимуму навантаження мережі електропередавальної організації;
) ведення обліку (у спеціальному журналі) щодобового
споживання електричної енергії і навантаження в години контролю максимуму
електричної потужності та надання інформації електропередавальній організації і
відповідному територіальному підрозділу Держенергонагляду (на їх вимогу);
) облік та аналіз аварій і нещасних випадків, а також ужиття
заходів з усунення причин їх виникнення;
) розроблення виробничих інструкцій та інструкцій з охорони
праці і пожежної безпеки для працівників енергетичної служби;
) надання інформації на вимогу Держенергонагляду у
відповідності до нормативно-правових актів;
) ведення документації з електрогосподарства згідно з
вимогами нормативно-правових актів;
) розроблення інструкцій про порядок дій обслуговуючого персоналу
у разі виникнення аварійних та надзвичайних ситуацій, а також пожеж;
) додержання вимог санітарних норм і правил щодо умов праці
на робочих місцях обслуговуючого персоналу.
Керівники споживачів повинні забезпечити безперешкодний
доступ на свої об'єкти посадових осіб органів державного нагляду та контролю,
надання їм інформації і документів, необхідних для здійснення ними своїх
повноважень та виконання виданих цими органами приписів у зазначені терміни.
4.4 Організація медичної допомоги на
підприємстві ПАТ «СВЗ»
Організація медичної допомоги є потужним чинником піднесення
продуктивності праці, зниження втрат робочого часу у зв'язку з
непрацездатністю. За рахунок коштів підприємств оснащуються
лікувально-діагностичні комплекси, купується обладнання та апаратура для
фізкабінету, водолікарні та інших, обслуговуючих працюючих. В даний час
підприємство укладає договір з територіальними поліклініками для організації
цехових терапевтичних ділянок, безпосередньо в поліклініці. Медичні працівники,
які обслуговують тільки працюючих на підприємствах, включаються в штати цих
підприємств. Залежно від специфіки виробництва в штат підприємства приймаються
вузькі фахівці, середні медпрацівники.
Висновки з
розділу
Основними завданнями медустанови на підприємстві на ПАТ «СВЗ»
є:
максимальне наближення до місця роботи кваліфікованої та
спеціалізованої медичної допомоги,
розробка та проведення заходів, спрямованих на оздоровлення
умов праці та побуту,
попередження і зниження загальної та професійної
захворюваності, травматизму, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності
та інвалідності.
Також на підприємстві знаходиться здоровпункт. Відповідно до
завдань здоровпункту і отриманим сертифікатом здійснює.
.1 Першу долікарську допомогу при гострих отруєннях, захворюваннях,
травмах.
.2 Проведення лікувальних заходів за призначенням
лікаря(ін'єкції, перев'язки, фізіопроцедури).
.3 Організацію транспортування хворих і постраждалих в
лікувально-профілактичні установи, при показаннях супровід.
.4 Направлення на прийом до лікуючого лікаря або спеціаліста
поліклініки.
.5 Підготовку до проведення періодичних медичних оглядів.
.6 Проведення профілактичних щеплень.
.7 Звільнення тимчасово непрацездатних від роботи до кінця
зміни з видачею довідки.
Розділ 5. Цивільна оборона на ПАТ
«Стахановський вагонобудівний завод»
5.1 Закон і положення про цивільну оборону
України
Техногенне, екологічне та природне становище України рік від
року стає складнішим, зростає його негативний вплив на населення та навколишнє
середовище. Тому, з набуттям Україною незалежності, враховуючи досвід
економічно розвинутих країн, було розпочато законодавче оформлення Цивільної
оборони, як державної системи органів управління та сил для організації і
здійснення заходів щодо захисту населення від впливу наслідків надзвичайних
ситуацій.
При розробці Закону України "Про Цивільну оборону
України" та "Положення про ЦО України" основна увага зверталася
на досягнення наступних напрямків:
- Закон та Положення повинні враховувати світовий досвід
побудови і здійснення:
- заходів Цивільної оборони і повною мірою
відповідати Женевській (1949 р.) Конвенції "Про захист жертв війни";
відповідність системи захисту населення від
наслідків надзвичайних ситуацій до умов, потреб і можливостей держави;
відповідність організаційної структури створюваної
системи до конституційної побудови державної виконавчої влади і прийнятого
законодавства України з питань оборони, державної безпеки та надзвичайного
стану;
забезпечення високої реальної готовності органів
управління, сил Цивільної оборони до дій за призначенням та високої
ефективності цих дій.
Певною мірою вдалося досягти того, що Цивільна оборона
України відповідає умовам, які витікають з аналізу можливих надзвичайних
ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Прийняття Закону "Про Цивільну оборону України" є
наслідком клопіткої роботи фахівців штабів Цивільної оборони на чолі зі штабом
ЦО України та зацікавлених міністерств і відомств. Закон складається з
преамбули та п'яти розділів, до складу яких входять 17 статей. За обсягом це
невеликий документ, однак за змістом - дуже об'ємний, так як він коригує
діяльність з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних
ситуацій.
Систему Цивільної оборони складають:
- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції
яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення,
попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;
- органи повсякденного управління процесами захисту
населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади,
місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і
організацій незалежно від форми власності і підпорядкування; сили і засоби,
призначені для виконання завдань ЦО;
фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних
ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
системи зв'язку, оповіщення та інформаційного
забезпечення;
центральний орган виконавчої влади з питань
надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи;
курси та навчальні заклади підготовки та
перепідготовки фахівців і населення з питань ЦО;
- служби Цивільної оборони.
У статті 2 Закону підкреслено, що заходи цивільної оборони
поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за
обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за
територіально-виробничим принципом".
Закон, і особливо, Положення про Цивільну оборону,
конкретніше розкривають сутність завдань ЦО. Основними завданнями цивільної
оборони України є:
- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат
у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
- оповіщення населення про загрозу і виникнення
надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про
наявну обстановку;
- захист населення від наслідків аварій, катастроф,
великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;
- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф,
стихійного лиха та у воєнний час;
організація і проведення рятувальних та інших невідкладних
робіт у районах лиха і осередках ураження;
- створення систем аналізу і прогнозування управління,
оповіщення та зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і
бактеріологічним зараженнями, підтримання їх готовності для сталого
функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;
- підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної
оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати
засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
Для виконання кожного з завдань необхідно здійснювати великий
обсяг заходів, які потребують залучення значної кількості сил, засобів,
матеріальних і фізичних витрат, вміння та високої відповідальності на всіх
рівнях.
5.2 Організація цивільної оборони
Відповідальність за організацію та стан Цивільної оборони, за
постійну готовність її сил і засобів до проведення РІНР несе начальник
цивільної оборони (НЦО) об'єкта - керівник підприємства.
Начальник ЦО об'єкта підпорядковується відповідним посадовим
особам міністерства (відомства), у підпорядкуванні якого знаходиться об'єкт, а
також начальнику ЦО міста, на території якого розташований об'єкт. На допомогу
начальнику ЦО об'єкта призначається заступник, або декілька. Як правило,
призначаються заступники з: інженерно-технічної частини, евакуації,
матеріально-технічного постачання.
Заступник начальника ЦО з евакуаційних заходів керує
розробленням плану евакуації на кожну можливу надзвичайну ситуацію, організовує
підготовку місць для розміщення евакуйованих; керує службою охорони
громадського порядку і організовує перевезення робітників та службовців в
райони розселення і до місця праці.
Заступник начальника ЦО з інженерно-технічної частини -
головний інженер об'єкта - керує розробленням плану переведення підприємства на
особливий режим роботи, здійснює заходи щодо підвищення стійкості роботи
підприємства в умовах надзвичайних ситуацій, керує аварійно-технічною, протипожежною
службами та службою сховищ і укриттів. Він же здійснює технічне керівництво
рятувальними та невідкладними аварійно-відновлювальними роботами в районі лиха,
аварії, в осередку ураження.
Заступник начальника ЦО з матеріально-технічного постачання -
заступник або помічник директора з постачання - забезпечує накопичення та
збереження спеціального майна, техніки, інструментів, засобів захисту і
транспорту. На нього покладається матеріально-технічне забезпечення:
будівництва (пристосування) укриттів, евакозаходів, проведення РІНР та інші
заходи.
В склад керівництва Цивільної оборони об'єкта входять також
керівники громадських організацій. При начальникові ЦО об'єкта створюється штаб
ЦО - орган управління начальника Цивільної оборони. Склад штабу залежить від
значення підприємства. Штаб ЦО комплектується як штатними працівниками ЦО, так
і за рахунок посадових осіб, не звільнених від виконання основних обов'язків,
та складається із начальників штабу, його заступників з
оперативно-розвідувальної роботи.
Робота штабу організовується на підставі наказів,
розпоряджень та вказівок начальника ЦО об'єкта, старшого штабу та рішень
місцевої державної адміністрації (органу виконавчої влади). Начальник штабу є
першим заступником начальника ЦО об'єкта. Йому надається право від імені
начальника ЦО віддавати накази та розпорядження з питань Цивільної оборони на
об'єкті.
Штаб Цивільної оборони здійснює заходи щодо захисту
робітників і службовців та забезпечує своєчасне оповіщення населення про
загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій. Організовує і забезпечує
безперервне управління Цивільної оборони. Розробляє план дій органів управління
і сил ЦО об'єкта з запобігання та ліквідації НС, періодично коригує та
організовує його виконання. Організовує та контролює навчання робітників,
службовців з Цивільної оборони та підготовки невоєнізованих формувань об'єкта.
На об'єкті залежно від характеру його виробничої діяльності
створюються служби ЦО: оповіщення і зв'язку; медична; радіаційного та хімічного
захисту; охорони громадського порядку; протипожежна; енергопостачання та
світломаскування; аварійно-технічна; сховищ і укриттів; транспортна;
матеріально-технічного постачання та інші. На них покладаються виконання
спеціальних заходів і забезпечення дій формувань при проведенні РІНР.
Керівництво службами здійснюють їх начальники, які
призначаються наказом начальника ЦО об'єкта, з числа начальників відділів,
цехів, на базі яких вони створені. Начальники служб зобов'язані підтримувати в
постійній готовності сили та засоби служби, знати політичні, моральні і ділові
якості підлеглих і проводити з ними виховну роботу, заняття та навчання.
Начальники служб беруть участь у розробленні плану дій органів управління і сил
із запобігання і ліквідації НС та самостійно розробляють необхідні документи
служб. На них покладається своєчасне забезпечення підлеглих формувань
спеціальним майном і технікою.
На невеличких об'єктах господарської діяльності служби ЦО не
створюються, їх функції при проведенні необхідних заходів виконують структурні
органи управління цих об'єктів.
5.3 НС, які можуть виникнути на
підприємстві ПАТ «СВЗ» або території. Засоби захисту та матеріальні ресурси для
ліквідації наслідків НС
Найбільш вірогідними надзвичайними ситуаціями техногенного
характеру на підприємстві ПАТ «СВЗ» з урахуванням виробництва є вибухи, пожежі,
аварійні викиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище.
. Транспортні аварії (катастрофи) - можуть бути двох видів:
що відбуваються на виробничих об'єктах, не пов'язаних безпосередньо з
переміщенням транспортних засобів і трапляються під час руху транспортних
засобів. Перший вид носить загальний характер, другий - специфічний, пов'язаний
здебільшого з важкими наслідками.
. Пожежі, вибухи, загроза вибухів - найпоширеніші НС у
сучасному індивідуальному суспільстві найбільш часто зустрічаються і, як
правило, з важкими соціальними, економічними наслідками.
. Аварії з викидом (загрозою викиду) хов - класифікація НС з
ними може бути проведена, наприклад, за масштабом поширення отруйної речовини,
його вражаючим властивостями, тривалості дії і т.д. Деякі токсичні речовини в
певних умовах (при пожежах) в результаті хімічних реакцій можуть утворювати
отруйні сполуки. Всі ці ситуації також потребують окремого обліку.
. Раптове обвалення будівель, споруд - подібного типу події
відбуваються не самі по собі, а ініціюються якими - то побічними факторами:
велике скупчення людей на обмеженій площі, сильна вібрація, викликана проходять
залізничними потягами, надмірне навантаження на верхні поверхи будинків і т.д.
Наслідки їх важко передбачувані. Зазвичай вони призводять до великих людських
жертв.
. Аварії на електроенергетичних системах - рідко
супроводжуються загибеллю людей. Можуть служити причиною серйозних порушень і
навіть припинення роботи об'єктів промисловості.
Одним з основних способів захисту є своєчасний і швидкий
вивіз або вивід людей з небезпечної зони, тобто евакуація. Вид евакуації
визначається видом, характером і умовами НС. Планомірна й екстрена евакуації
розрізняються тимчасовими рамками. Екстрена евакуація викликається
швидкоплинними процесами накопичення негативних факторів у зоні НС або спочатку
високими рівнями цих факторів.
У числі заходів щодо захисту персоналу підприємства ПАТ
«СВЗ», які розробляються об'єктової комісією, зазначаються дії по евакуації працюючої
зміни, як у випадку загрози, так і при виникненні НС. Виходячи з прогнозованої
можливості виникнення аварій, катастрофи або стихійного лиха які можуть
спричинити за собою людські жертви, завдати шкоди здоров'ю людей, порушити
умови їх життєдіяльності, намічаються наступні заходи і тимчасові параметри з
евакуації:
визначається вид евакуації (планомірна або екстрена);
проводиться розрахунок робітників і службовців, необхідних
для проведення евакуації;
встановлюються заходи щодо безаварійної зупинки виробництва;
намічаються схеми руху евакуйованих із зони НС до пунктів
тимчасового розміщення та ін.
Ліквідація наслідків аварій на ПАТ «СВЗ» здійснюється силами
і засобами підприємства, якщо ця аварія носить локальний характер.
Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації проводиться з
метою відновлення роботи підприємства:
розвідку осередків надзвичайних ситуацій;
аварійно - рятувальні й лікувально - евакуаційні заходи;
локалізацію й гасіння пожеж;
відбудову споруд і шляхів сполучення;
проведення ізоляційно - обмежувальних заходів в осередках
біологічного зараження та інше.
Висновки
з розділу
На підприємстві ПАТ «СВЗ» в залежності від місця роботи
працівника, користуються такими засобами захисту:
інженерно-технічні засоби захисту (вентиляція, система пожежної
безпеки);
індивідуальні засоби захисту (костюми ізолюючі, спеціальне
взуття, рукавички, каски для голови, засоби захисту обличчя, органів дихання,
слуху, очей, фільтр та інші пристосування).
Для ліквідації наслідків НС підприємство ПАТ «СВЗ» забезпечено
такими матеріальними ресурсами: скло, кровельні матеріали, шлакоблок, цегла,
спеціальною технікою.
Висновки
Підсумком аналізу собівартості є виявлення
резервів подальшого поліпшення показників конкурентоздатності експортної
продукції на СВЗ. Механізм зниження собівартості експортної продукції повинен
бути узагальнений, взаємно ув'язаний, визначена його загальна сума реалізації й
основні напрямки використання.
Задачами аналізу собівартості експортної
продукції є: оцінка обґрунтованості і напруженості плану по собівартості
експортної продукції, витратам виробництва і звертання на основі аналізу
поводження витрат; установлення динаміки і ступеня виконання плану по
собівартості; визначення факторів, що вплинули на динаміку показників
собівартості і виконання плану по них, величини і причини відхилень фактичних
витрат від планових; аналіз собівартості окремих видів продукції; виявлення
резервів подальшого зниження собівартості продукції.
Аналіз собівартості експортної продукції
спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання
матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і
збуту продукції.
Вивчення собівартості експортної продукції
дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку і рентабельності
від експорту, досягнутому на підприємстві.
ПАТ «СВЗ» є найбільшим промисловим підприємством міста
Стаханова і суттєво впливає на його соціально - економічний стан.
Публічне акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний
завод» створено шляхом злиттям увійшовших до складу Стахановського виробничого
об'єднання вагонобудування державного підприємства «Стахановський
вагонобудівний завод», орендних підприємств «Вагонобудівник», «Залізничник»,
АТП ВО вагонобудування», «Шанс».
ПАТ «СВЗ» має лінійно-функціональну структуру управління
(Дод. А). Вона базується на ієрархічному принципу побудови та спеціалізації
управлінського процесу за функціональними підсистемами організації. Результати
роботи кожної служби апарату управління оцінюється показниками, які
характеризують виконання ними своїх цілей та завдань. Відповідно будується
система матеріального заохочення, зорієнтована перш за все на досягнення
високих показників кожної служби, а за кінцевий результат в цілому відповідає
лінійний керівник.
За проаналізований період часу перш за все спостерігається
тенденція до зменшення обсягів реалізації продукції, хоча об’єм реалізованої
продукції у тисячах гривень зріс на 616789 тис. грн., але це завдяки збільшенню
собівартість продукції на 26% і збільшенню ціни. Це без сумніву є негативним
явищем. Обсяг виготовленої продукції зменшився на 624 вагони як наслідок
прибуток від реалізації теж зменшився.
У 2012 році продуктивність праці зменшується на 11,7%. Ріст
чисельності працівників зумовлений тим, що з кожним роком ПАТ «СВЗ» збільшує
об'єми монтажних робіт, надає сервісні, брокерські, менеджерські і
посередницькі послуги.
ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» протягом 2011 - 2012
рр. працювало стабільно і безперебійно, намагаючись покращувати свою
виробничо-господарську діяльність новими впровадженнями у виробництво,
нарощувати виробничі потужності та розширювати ринки збуту, що в сучасних
умовах ринкової економіки досить складно.
ПАТ «СВЗ» самостійно здійснює
зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства України на основі
валютної самооплатності і самофінансування. Валютна виручка використовується
Товариством відповідно до законодавства України.
ПАТ «СВЗ» входить до десятки
найбільших виробників вантажних вагонів країн СНД та Балтії. Продукція підприємства
представлена у різних сегментах ринку вантажних вагонів. Попит на вантажні
вагони зумовлений необхідністю оновлення та зміни парку вантажних вагонів, що
підлягають списанню у зв'язку із закінченням строку їх експлуатації.
У 2012 році у порівнянні з
2011 роком підприємство ПАТ «СВЗ» збільшило об'єми імпорту товарів на 827,6
тис. грн., або на 16,77%.
Це збільшення сталося, в
основному, за рахунок збільшення імпорту холоднокатаного листа на 471,8 тис.
грн. (або ж на 23,19%) та імпорту трубної заготівлі на 304 тис. грн. (або ж на
24,13%).
Ці збільшення можуть
негативно вплинути на собівартість продукції ПАТ «СВЗ».
Отже, можна зробити
висновок, що багато показників мають свій вплив на собівартість продукції
(наприклад матеріальні витрати, транспортні витрати тощо). В інтереси
підприємства входить зниження собівартості виробленої продукції. Зниження
собівартості продукції - це спосіб отримання додаткового прибутку.
Проаналізувавши собівартість продукції ПАТ «СВЗ»
запропонуємо заходи щодо удосконалення механізму зниження собівартості
експортної продукції ПАТ «СВЗ» у розділі 3.
Розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізму зниження
собівартості експортної продукції підприємства, на основі впровадження
бізнес-процесу управління витратами підприємства, який працює на підставі
програми цільових заходів щодо управління витратами. Пропонується так само
розроблення автоматизованого робочого місця менеджера ЗЕД, який буде
користуватися програмою інформаційної системи управління витратами підприємства
(ІСУВП) SM2010.
Впровадження програми ІСУВП SM2010 є більш доцільним
рішенням, ніж впровадження підрозділу з пошуку нових постачальників сировини
або послуг, тому що заробітна плата підрозділу буде значно більшою, ніж
заробітна плата одного менеджеру та продовження ліцензії програми.
Оцінки ефективності управлінських рішень щодо удосконалення
механізму зниження собівартості експортної продукції підприємства показала
можливий ефект (підвищеня прибутку) який склав 61780 грн. у 2013 році, а далі
підприємство щорічно буде мати додатковий прибуток 148680 грн
Найбільший ефект підприємство отримає від впровадження
рішення щодо прийняття нових постачальниківта провайдерів
вантажно-розвантажувальних послуг у Російській Федерації.
Отже при впровадженні бізнес процесу та створення
автоматизованого робочого місця менеджера для підтримки механізму зниження
собівартості експортної продукції, підприємство має можливість знайти нових
постачальників послуг з меншими цінами на ці послуги, ніж існуючі зараз на
підприємстві. Це дозволить значно зменшити собівартість експортної продукції та
підвищити прибутковість ПАТ «СВЗ».
З цього можна робити висновки о доцільності впровадження
запропонованих заходів щодо зменшення собівартості експортної продукції, а саме
о доцільності впровадження бізнес-процесу управління собівартістю експорної
продукції та програми (ІСУВП) SM2010 на підприємстві ПАТ «СВЗ».
Список використаних джерел
1. Закон України «Про зовнішньоекономічну
діяльність» № 959-ХІІ від 16.04.1991 р.
2. Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність
підприємств. / Багрова І.В. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 580 с.
. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник / Веснин
В.Р. - М.: Триада ЛТД, 2008. - 384 с.
. Воробьев Л.А. Основы управления производством /
Воробьев Л.А. - Минск: НПЖ «Финансы, учет, аудит», 2008. - 195 с.
. Гевко І.Б. Операційний менеджмент. / Гевко І.Б. -
К.: Кондор, 2006. - 228 с.
. Гірняк О.М. Менеджмент. / Гірняк О.М., Лазановський
П.П. Підручник для студентів вищіх закладів освіти. - Львів «Магнолія плюс»,
2009. - 352 с.
. Гріфін Р. Основи менеджменту. / Гріфін Р.,Яцура В. -
Львів: Бак, 2011. - 624 с.
. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. / Гэлловэй Л.
Принципы и практика. - СПб.: Питер, 2007. - 320 с.
. Дикарь Н.В. Менеджмент / Навч. Посіб. / Дикарь Н.В.,
Борисенко І.І. - К.: Знання, 2008. - 389 с.
11. Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність
підприємства: / Дідківський М.І. Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 463 с.
12. Дикий С.С. Удосконалення обліку затрат і
калькулювання собівартості продукції лісозаготівель з метою комплексного
використання лісосічного фонду / С.С. Дикий // Науковий вісник. - 2008. - №
18.1. - С.85-90.
. Курочки А.С. Операционный менеджмент: Учеб. пособие.
/ Курочки А.С. - К.: МАУП, 2007. - 144 с.
. Крисанов Д.Ф. Формування собівартості продукції і
прибутків товаровиробників у харчовому ланцюзі / Д. Ф. Крисанов, О. М.
Варченко, М. Є. Рогоза // Економіка і прогнозування. - 2009. - №2. - С.52-69
15. Козик В.В. і др..Зовнишньоекономічні операції і
контракти: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб.і доп. Козик В.В., Панкова Л.А.,
Карпьяк Я.С., - К. Центр навчальної літератури, 2004. - 608 с.
. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності:
Підручник / За ред. О.А. Кириченка. - К.: Знання, 2005. - 493 с.
17. Лісовал В.П. Операційний менеджмент: Конспект
лекцій. / Лісовал В.П. Старосельський М.І. - К.: НАУ, 2008. - 61 с.
. Міценко Н.Г. Собівартість продукції як економічна
категорія та її місце серед витрат підприємства / Н. Г. Міценко, С. В. Мизгала
// Науковий вісник НТЛУ України. - 2009. - №19.4. - С.129-132.
. Михайловська О.В. Операційний менеджмент. Навчальний
посібник. / Михайловська О.В. - К.: Кондор, 2008 - 550 с.
. Несвєт В. І. До питання формування концепції управління
собівартістю продукції / В.І. Несвєт // Вісник економічної науки України. -
2006. - №1. - С.109-112.
21. Осовська Г.В. Менеджмент організацій: Навчальний
посібник. / Осовська Г.В., Осовський О.А. К.: Кондор, 2007. - 676 с.
. Павлов В.І. Основи підприємництва:
бізнес-планування. / Павлов В.І. - Луцьк: Надстир’я, 2008. - 187 с.
. Петрович Й.М. і ін. Економіка виробничого
підприємництва / Петрович Й.М., Будіщева І.О., Устінова І.Т. - Навч. посібник.
- Львів: Оксарт, 2006. - 416 с.
. Семенов А.Г. Резерви зниження собівартості
автомобілебудівної компанії / А. Г. Семенов // Вісник економічної науки
України. - 2006. - №2. - С.137-141.
. Сумець О.М. Основи операційного менеджменту / Сумець
О.М. - К. Видавничий дім «Професіонал», 2006. - 480 с.
. Сухарський В.С. Менеджмент: теорія, методологій,
практика / Сухарський В.С. - Тернопіль: Астон, 2012. - 416 с.
27. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности
предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. / Савицкая Г.В. - Минск: ООО «Новое
знание», 2000. - 688 с.
28. Фатхутдинов Р.А. Система менеджмента / Фатхутдинов
Р.А. - М.: АО «Бизнес-школа», 2006. - 358 с.
. Філінков О. Розміри підприємств і собівартість
продукції / О. Філінков // Економіка України. - 2003. - №9. - С.42-46.
. Цигилик І.І. Виробничі затрати і вплив людського
фактора на їх використання / І. І. Цигилик, В.Ф Морицан, О. М. Морицан //
Вісник Прикарпатського університету. - 2009. - №7. - С. 22-27.
. Офіційний сайт ВАТ «Стахановський вагонобудівний
завод» [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.stakhanov.org.ua.
32. Постанова КМУ „Про єдину державну систему
запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного
характеру” № 1198 від 3. 08.1998 із змінами і доповненнями № 1376 від
29.07.1999, № 1006 від 09.08.2001, № 717 від 15.05.2003, № 1402 від 04.09.2003.
. Постанова КМУ „Про затвердження Положення про
порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” № 1432 від
26.10.2001.
. Шоботов В.М. Цивільна оборона. Навчальний посібник.
- К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 438 с.
. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна
оборона: Навч. посібн. / За ред. полковника В.С. Франчука. - Львів: Афіша,
2000. - 336 с.
. Законодавство України про охорону праці (у 3-х
томах) - Київ, 2005.-558 с.
. Прав І.М. Трахтенберг, М. Н. Коршун, О.В. Чебанова.
Гігієна праці і виробнича санітарія.-К., 2007.-464 с.
. Жидецький В.Ц., Джігерей В.С., Мельников О.В. Основи
охорони праці. - Львів: Афіша, 2000 .- 350 с.
. Правила пожежної Безпеки "в Україні. Державний
реєстр нормативних актів з питаннь пожежної БЕЗПЕКА-Київ: Пожінформтехніка,
2002.-352 с.
. І.В. Величко, В.І. Величко Гігієна і безпека праці в
с / г Львів: Афіша, 2001 .- 197 с.
. Ткачук К.Н., Іванчук Д.Ф. и др. Справочник по охране
труда на промышленном предприятии. «Техника». - К., 1991.
.Закон України «Про охорону здоров'я» 19 листопада
1992 року N 2801-XII ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 4 ).
. Гогіташвілі Г.Г. Системи управління охороною праці:
Навч. посіб. для ВНЗ. - Львів: Афіша, 2002. - 318с.
. Ярошевська С.М., Чабан В.Й. Охорона праці в галузі:
Навч. посібник. -К.: ВД "Професіонал", 2004. - 288с.