Товарна та географічна структура зовнішньої торгівлі країн ЄС
Міністерство освіти і науки
України
Київський національний
торговельно-економічний університет
Кафедра міжнародної економіки
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Регіональна
економіка»
на тему: «Товарна та
географічна структура зовнішньої торгівлі країн ЄС»
Студентки
Падалки Т.С.
Київ 2013
Зміст
Вступ
Розділ 1. Види, значення, закономірності та принципи
розвитку зовнішньої торгівлі країн ЄС
Розділ 2. Фактори територіальної організації та
розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країн європейського союзу
Розділ 3. Товарна та географічна структура зовнішньої
торгівлі країн Європейського Союзу
Розділ 4. Зовнішня торгівля послугами країн ЄС
Розділ 5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньої
торгівлі країн ЄС
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Нами було обрано тему курсової роботи «Товарна та географічна
структура зовнішньої торгівлі країн ЄС», тому що є досить актуальною, оскільки
зовнішньоекономічні зв’язки ЄС мають значний зростаючий вплив на світову
систему господарства. На сьогоднішній день Європейський Союз - це двадцять сім
країн світу, метою об’єднання яких є досягнення миру, стабільності, cтворення
економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок
послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного і політичного
(спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства,
економічного та соціального процвітання, подолання повоєнних наслідків та
створення відповідних умов для майбутнього Європи.
Обрана тема займає важливе місце у структурі дисципліни
«Регіональна економіка». Розглядаючи всю ієрархію, починаючи від товарних
відносин між окремими районами країни і закінчуючи відносинами між країнами, що
безпосередньо межують одна з одною або не мають спільних кордонів, очевидно, що
зовнішньоекономічні зв’язки відіграють вирішальну роль у ринковій економіці
країни.
Об’єктом дослідження є процес формування та розвитку
зовнішньої торгівлі країн-учасниць Європейського Союзу.
Предметом дослідження є засади та особливості розвитку
зовнішньої торгівлі ЄС.
Метою дослідження є аналіз товарної та географічної структури
зовнішньої торгівлі країн ЄС.
Завданням роботи є:
1. Дослідити сутність поняття «зовнішньоекономічних
зв’язків»;
2. визначити основні чинники, що впливають на
зовнішньоекономічні відносини країн ЄС;
3. охарактеризувати сучасний стан зовнішньої торгівлі ЄС
у товарній сфері та сфері послуг;
. виявити основні проблеми та перспективи розвитку
зовнішньоекономічних зв’язків країн ЄС;
Основними методами дослідження є:порівняльний, історичний,
аналітичний, прогнозування, аналізу, синтезу, узагальнення.
Розділ 1. Види, значення, закономірності та принципи розвитку
зовнішньої торгівлі країн ЄС
економічний торгівля європейський
Зовнішньоекономічні зв’язки стають усе більш важливим
фактором розвитку народного господарства та економічної стабілізації. Зараз
немає практично жодної галузі в промислово розвитих країнах, що не була б
втягнута в сферу зовнішньоекономічної діяльності.
На всіх історичних етапах розвитку країни зовнішньоекономічні
зв’язки впливають на вирішення економічних проблем на різних рівнях: народного
господарства в цілому, окремих регіонів, об'єднань, підприємств. Як частина
загальної структури народного господарства, зовнішньоекономічна діяльність
впливає на удосконалювання внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і
розвиток виробничих сил. Ще жодній країні не вдалося створити здорову
економіку, ізолювавшись від світової економічної системи.
Зовнішньоекономічні зв'язки (ЗЕЗ) - це сукупність форм,
засобів і методів зовнішньоекономічних відносин між країнами [6, ст.86-88].
Форма зв'язку - це спосіб існування даного виду зв'язку,
зовнішній прояв сутності якого-небудь конкретного зв'язку. До форм
зовнішньоекономічних зв'язків відносять торгівлю, бартер, туризм, інжиніринг,
франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг тощо.
Механізм зовнішньоекономічних зв'язків - це сукупність
конкретних форм зв'язків та систему правових, організаційно-управлінських і
фінансово-економічних регуляторів, які забезпечують ефективну взаємодію національних
суб'єктів із світовими на макро- та мікрорівнях, з метою розвитку продуктивних
сил та підвищення рівня життя в країні [7].
Під класифікацією зовнішньоекономічних зв'язків розуміється
розподіл даних зв'язків на конкретні групи з певних ознак для досягнення
поставлених цілей. Класифікаційна система зовнішньоекономічних зв'язків
складається з видів і форм зв'язків.
Вид зовнішньоекономічних зв'язків - це сукупність зв'язків,
яка об'єднана однією загальною ознакою, наприклад, напрямом товарного потоку і
структурною ознакою.
До показників результативності зовнішньої торгівлі
відносяться різні складові платіжного балансу (сальдо торгового балансу, баланс
послуг, поточних операцій та ін.), експортні/імпортні квоти, показники
зовнішньоторговельного обороту на душу населення, «умови торгівлі», тощо.
ВВП - показник ВВП регіону (країни), млн. євро.
Важливою характеристикою зовнішньої торгівлі є її товарна й
географічна структура, тобто структура з точки зору товарного наповнення
(продукція видобувної промисловості, промислові товари, сільськогосподарська
продукція) і географічно-територіального розподілу торговельних потоків між
окремими країнами та їх групами, створеними за територіальною або
організаційною ознакою.
Міжнародна торгівля послугами - система міжнародних
товарно-грошових відносин між суб’єктами різних країн із приводу
купівлі-продажу послуг. Послуга - це результат корисної діяльності, що змінює
стан особи або товару, то в умовах ринкової економіки цей результат, безумовно,
є товаром, він має і цінову вартість, і корисність [12].
Торгівля послугами взаємодіє з міжнародним рухом капіталів,
переміщенням робочої сили, котрі неможливі без банківських, інформаційних,
транспортних та інших послуг. Водночас розвиток світових ринків товарів,
капіталів, робочої сили стимулює розширення міжнародного ринку послуг,
інтенсифікацію (посилення) процесів на ньому [3, ст.25].
Основними закономірностями формування зовнішньоекономічних
зв’язків є, перш за все, міжнародний поділ праці, який визначає необхідність
спеціалізації виробництва країн умов, що забезпечує підвищення ефективності
виробництва, економію затрат суспільної праці, раціональне розміщення
продуктивних сил [16, ст.12].
Серед основних причин, які стимулюють розвиток зовнішньої
торгівлі, слід виділити такі: нерівномірність економічного розвитку різних
країн світу; відмінності в сировинних ресурсах; відмінності в людських
ресурсах; нерівномірність розміщення фінансових ресурсів; характер політичних
відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; специфіка географічного
положення та природних, кліматичних умов.
Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) є одним із важливих
чинників стабільного розвитку національного господарства країн світу. В
сучасних умовах жодна країна не може самостійно ефективно розвивати виробничі
процеси на рівні вимог науково технічної прогрес. Тільки використовуючи
переваги сукупного міжнародного науково-технічного потенціалу, міжнародного
поділу праці, країни світового співтовариства можуть вирішувати господарські
завдання, що забезпечують економічне зростання та піднесення добробуту
населення. В цьому зв'язку, вивчення змісту та особливостей
зовнішньоекономічних зв'язків, що існують між державами в сучасних умовах, є
суттєвим напрямом оптимального використання в національних межах економічних,
науково-технічних, фінансових можливостей світового співтовариства.
ЗЕД є одним із найважливіших напрямів розвитку економіки
сучасних країн. В історичному аспекті зовнішньоекономічні зв'язки є продуктом
цивілізації, оскільки виникають з появою держави і еволюціонують водночас з її
розвитком. В економічному аспекті зовнішні економічні зв'язки - це операції,
пов'язані з обігом товарів, послуг, грошових коштів і капіталу між різними
економічними і валютними зонами.
Нині номенклатура продукції, особливо промислових галузей,
настільки велика, що жодна країна не зможе забезпечити економічно вигідне
виробництво всього асортименту. Досвід багатьох країн показує, що
найефективнішою є концентрація зусиль на створенні спеціалізованих галузей
виробництва.
Спеціалізація на певному етапі породжує процес
інтернаціоналізації виробництва й всього господарського життя (тобто
кооперування у світовому масштабі). Головними чинниками міжнаціональної
спеціалізації є наявність природних ресурсів, кліматичні умови, сформована
виробнича база і внутрішній рівень національної спеціалізації. Якщо
концентрація виробництва продукції у межах однієї країни не базується на
спеціалізованих підприємствах з високим технічним і технологічним рівнем, не
забезпечує випуск конкурентоспроможної продукції, то вона призводить до
перевитрат ресурсів і економічних спадів.
Інтернаціоналізація в свою чергу передбачає розвиток
економічної інтеграції, яка зумовлює тенденцію до економічної єдності світу на
основі зближення й взаємно переплетіння національних економік, проведення
узгодженої державної економічної політики [2, ст.180].
Тенденція до об'єднання викликана потребою вирішення що
стоять перед людством глобальних проблем, таких, як загроза ядерної катастрофи,
екологічна проблема, охорона здоров'я і космос. Але найглибшу основу зміцнення
цілісності світу складає наростаюча взаємозалежність держав в економічній
сфері. Жодна країна світу не може претендувати на повноцінний розвиток, якщо не
втягнута в орбіту світогосподарських зв'язків.
ЄС базується на трьох опорах інтеграції:
· Європейська спільнота, яка
складається з трьох спільнот (ЄСВС, ЄЕС та ЄВРОАТОМ) - до неї належать
економічні та соціальні питання;
· спільна зовнішня політика та політика
безпеки;
· співпраця в галузі юстиції та
внутрішніх справ.
Рішення за питаннями, які належать до першої опори,
ухвалюються союзними органами і обов’язкові для виконання всіма членами ЄС
(регулювання у галузі торговельної, сільськогосподарської, транспортної
політики та ін.). До основних цілей у сфері економічної інтеграції належать:
гармонічний і збалансований розвиток економічної діяльності; досягнення
високого рівня конкурентоспроможності та зближення економічних показників;
стійке та безінфляційне зростання. До основних цілей у сфері соціальної
інтеграції належать: високий рівень зайнятості та соціальний захист;
рівноправність чоловіків та жінок; захист та покращення стану навколишнього
середовища; підвищення життєвого рівня та якості життя; соціальна інтеграція та
солідарність. В цьому випадку ЄС визначає мінімальні стандарти, які повинні
бути дотримані країною-членом.
Питання другої опори вирішуються, насамперед, на міжурядовому
рівні, рішення ЄС носять лише рекомендаційний та консультативний характер. До
основних цілей у сфері зовнішньої політики і політики безпеки належать: захист
спільних цінностей, основних інтересів, незалежності і цілісності Союзу;
зміцнення безпеки всіма можливими способами; збереження миру та зміцнення
міжнародної безпеки; сприяння міжнародній співпраці; розвиток та консолідація
демократії та законності, визнання основних прав і свобод людини.
Питання третьої опори також вирішуються, насамперед, на
міжурядовому рівні.
Крім того, Маастрихтський договір передбачив досягнення
Економічного і монетарного союзу (тепер євро запровадили 15 країн ЄС) [5,
ст.69-73].
Сьогодні ЄС працює на основі договору, який підписано у м.
Ніцца 2000 р. Головна зміна стосувалася інституційної реформи, кількості
голосів Європейського парламенту від кожної країни, розподілу голосів у Раді
ЄС. Саме цей договір дозволив провести найбільше за історію ЄС розширення.
В основі діяльності ЄС - принцип субсидіарності. Згідно з ним
ЄС починає діяти тільки тоді, коли він може краще вирішити проблему, ніж
національна держава чи органи місцевого самоврядування. Тому в багатьох
випадках на рівні ЄС затверджуються лише відповідні рекомендації та директиви,
а вже уряди країн-членів вирішують яким чином вони втілюватимуть їх в життя. ЄС
доповнює діяльність країн-членів з метою збільшення ефективності управління та
вирішення проблем кожної з країн.
Остання світова фінансово-економічна криза 2007-2010 років,
як показав 2011 р., не просто негативно вплинула на динаміку господарського
розвитку ЄС, але й виявила глибинні суперечності в моделі європейської
інтеграції. Якщо в 2009 р., за даними МВФ, ВВП зони євро (як і ВВП в ЄС)
скоротився на 4,1%, то в 2010 р. стали, здавалося б, розвиватися перспективи
виходу з кризи. Хоча до рівня 2007 р. було ще далеко, обидва показники - і по
зоні євро, і по ЄС в цілому - зросли на 1,8%. Однак загострення кризи в зоні
євро на тлі нерідко помилкових антикризових кроків національних урядів країн ЄС
призвело до поглиблення цілого спектру економічних і соціальних проблем в
європейських державах. У результаті створилася реальна загроза зниження рівня економіки
ЄС в тривалий період стагнації або, щонайменше, млявого зростання ВВП. За 2011
рік сукупний ВВП країн ЄС збільшиться лише на 1,5%, а в 2012 р. зростання
показника буде вдвічі меншим. Несприятлива ситуація буде ускладнена негативними
соціальними процесами, насамперед пов'язаними із зростанням безробіття [21].
Отже, повноцінне функціонування економіки жодної країни не
може відбуватися без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв'язків.
Включення національної економіки в систему світових господарських процесів
позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного
рівня виробництва, раціональному використанню природно-сировинних ресурсів,
ліквідації дефіциту окремих товарів, а відтак і підвищенню рівня життя
населення.
Розділ 2. Фактори територіальної організації та розвитку
зовнішньоекономічних зв’язків країн Європейського Союзу
Для розвитку економіки держав ЄС має велике значення те,
якими ресурсами наділені ці країни, що і в якій мірі вони можуть
використовувати для розвитку власних галузей. Велике значення мають фактори,
які впливають на розвиток економічних регіонів, до основних відносять :
природні, які включають сировинний, земельний, водний, паливний, енергетичний
фактори; екологічні та соціально-економічні, які містять суспільно-політичний
фактор, загальноекономічний, соціально-демографічний; економіко-географічне
положення, яке має важливе значення для господарства кожної країни [10].
Країни ЄС мають досить сприятливі природні умови для
господарського розвитку: вдале поєднання рівнинною та гірського рельєфу,
кліматичних умов (в основному помірного поясу, субарктичного - на півночі,
субтропічного - на півдні), переважно родючі ґрунти, достатні ресурси прісної
води. Нафта і газ є у Франції, Нідерландах, Норвегії, Великій Британії; вугілля
- у Німеччині, Великій Британії, Франції; залізна руда - у Франції, Швеції,
Іспанії, Великій Британії, Люксембурзі; боксити - у Франції, Норвегії; руд
кольорових металів - у Німеччині, Італії, Іспанії, Норвегії, Швеції, Ірландії;
уранові руди - у Франції, калійна сіль - у Німеччині, Франції. Довготривала
експлуатація родовищ Європи призвела до їх збіднення. У цілому запасів
мінеральної сировини в Західній Європі не достатньо для забезпечення власних
потреб. Тому регіоні залежить від імпорту корисних копалин [18].
Площа ЄС - приблизно 4,3 млн. 
,
що становить лише дві п’ятих від загального розміру Сполучених Штатів [8,
ст.7-8]. Населення ЄС налічує близько 501 млн. осіб, і за цим параметром ЄС
посідає третє місце в світі після Китаю та Індії, що на 57% перевищує населення
США [20]. Населення на континенті розміщено нерівномірно: окремі країни (та
окремі регіони) мають більшу густоту населення, окремі - меншу. Це пояснює, чому
місце країн за розміром території не завжди співпадає з місцем за кількістю
населення. Рівень народжуваності в ЄС знижується, однак європейці стали жити
довше. Рівень життя в європейських країнах різниться. ВВП на душу населення
найвищій у Люксембурзі, найнижчій - в Латвії [8, ст.11-12]. ЄС прагне укріпити
економіку, посилюючи свої конкурентні позиції та створюючи нові робочі місця
заради можливості насолоджуватися більш якісним життям. Ці чинники суттєвим
чином впливатимуть на майбутнє Союзу.
Найбільшими стратегічними союзниками європейців є розвинені країни, у
першу чергу - США та Канада. Сусідні країни мають відносно низький рівень
економічного розвитку, але володіють значними природними ресурсами. Останніми
роками відбулися якісні зміни всередині регіону, пов'язані із закінченням
протистояння між Сходом і Заходом. Відбувається розширення ЄС на схід. [1,
ст.173]
Галузями, які на початку ХХІ ст. забезпечують європейським країнам
глобальну конкуренцію, є:
· літакобудування - провідними
виробниками є: Франція, Німеччина, Велика Британія;
· біотехнології (Німеччина);
· автомобілебудування (Німеччина,
Франція, Швеція);
· цифрове телебачення (Франція);
· фармацевтична промисловість (Німеччина,
Франція);
· фінансові послуги (Велика Британія,
Люксембург);
· страхування (Велика Британія,
Нідерланди);
· мобільний зв’язок (Фінляндія, Швеція,
Велика Британія);
· видавнича справа (Німеччина);
· програмне забезпечення (Ірландія,
Німеччина, Бельгія);
· текстиль, взуття (Італія).
Таким чином, більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну
базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти з достатньою ефективністю
товари, які необхідні для внутрішніх потреб. Для таких країн
зовнішньоекономічні зв'язки є способом отримання необхідних товарів. Країни з
великим сировинним потенціалом базують свої економічні системи на основі
реалізації експортного потенціалу.
Розділ 3. Товарна та географічна структура зовнішньої
торгівлі країн Європейського Союзу
Європейський Союз, на частку якого припадає 20% світового
імпорту та експорту [19]. Відкрита торгівля між країнами-членами ЄС лягла в
основу його створення майже 50 років тому та обумовила зростання добробуту всіх
країн-членів. Європейському Союзу, таким чином, відводиться провідна роль у
зусиллях, спрямованих на надання рівного доступу на світові ринки як багатим,
так і бідним країнам.
Спільна торгівельна політика ЄС реалізовується на двох
рівнях. По-перше, у рамках Світової організації торгівлі ЄС бере активну участь
у встановленні норм та правил багатосторонньої системи світової торгівлі.
По-друге, ЄС укладає власні двосторонні угоди про торгівлю з країнами або
регіональними групами країн.
Розвиток західноєвропейської інтеграції чинить серйозний
вплив на структуру і стан зовнішньоекономічних зв’язків. ЄС є найбільшим
торговим блоком сучасного світу (див. Рис.1.1). Його експорт перевищує
американський - 20,3% [9, ст.56].
Рисунок 1.1 Структура зовнішньоторговельного обороту країн ЄС
у 2011 році
Обсяги експорту товарів до країн Європейського Союзу на 2011
рік становили понад 99 млн. дол. США, імпорту - 103 млн. дол. США [18].
Товарна продукція країн ЄС випускається в основному на
експорт: її частка щорічно зростає і становить вже більше 80% від загального
обсягу експорту товарів і послуг ЄС. У 2011 році обладнання і транспортні
засоби склали 42% від загального обсягу експорту, тоді як інші промислові
товари склали 23%, а продукти хімії - 16% (див. Рис. 1.2). Первинна продукція
становить 15% від загального обсягу експорту, найбільш експортовані вироби у
цій категорії становлять енергетичні продукти (з часткою 43%), їжа і напої
(38%). На жири та олії тваринного або рослинного походження припадало 37%
обсягу експорту, насіння і плоди олійних рослин - 12%, одяг та додаткові речі
до одягу, текстиль - 9%, деревину і вироби з деревини - 8% [17].
Рисунок 1.2 Експорт основних груп товарів країнами ЄС
Структура імпорту дещо змінилася в останні роки. У період між
2006 і 2011 роками, частка основної продукції збільшилася з 35% до 39%, тоді як
відповідна частка промислових товарів скоротилася (див. Рис. 1.3). Основною
причиною цього є швидке зростання імпорту енергоносіїв. Більша частина імпорту
(близько 60%) складають промислові товари. Дефіцит у торгівлі товарами
первинної обробки спричинений швидким зростанням протягом останніх двох років,
в основному за рахунок зростаючого дефіциту енергоносіїв [17].
Рисунок 1.3 Динаміка імпорту основних груп товарів ЄС у 2011
році
США традиційно були головним торговельним партнером ЄС (див.
Рис. .4), але її відносна значимість знизилася в останні роки, зокрема, в
експорті. З 2006 по 2011 р. частка США в загальному обсязі експорту в ЄС
знизилася з 23% до 17%. Тим не менш, з 2009 року позитивне сальдо торгівлі з
США стало збільшуватися, і в 2011 році воно досягло рекордного рівня порівняно
з 2008 роком.
Торгівля ЄС з Китаєм зросла більш, ніж в чотири рази
порівняно з 2000 роком. В даний час Китай займає перше місце серед
постачальників імпорту ЄС. У 2000 році ЄС зареєстровано найбільший двосторонній
дефіцит у торгівлі з Китаєм. Інші великі дефіцити були виміряні в торгівлі з
Росією, Норвегією і Японією [17].
Рисунок 1.4 Географічна структура імпорту країн ЄС у 2011
році
Експорт основних груп товарів країн ЄС направлений на такі
високорозвинені країни як США - 17 % від всього експорту товарів, Швейцарія -
9%, Китай - 9%, Росія - 7%, та ін. (див. Рис. .5). Хоч Китай і Японія є
найбільшими торговими партнерами ЄС в Азії, Європейський Союз має найбільш
давні відносини з сімома членами Асоціації держав південно-східної Азії
(АСЕАН). Ці торгові відносини були встановлені в 1972 році і офіційно оформлені
в угоді про співпрацю від 1980 року. АСЕАН взяла на себе ініціативу по
розширенню відносин з ЄС за допомогою процесу, відомого як АСЕМ
(Азіатсько-європейська зустріч), в якій також беруть участь Японія, Китай і
Південна Корея. АСЕМ проводить самміт на вищому рівні кожні два роки.
ЄС є найбільшим торговим партнером і зарубіжним інвестором
Індії. Відносини між ЄС і Індією процвітають і охоплюють зараз не тільки сферу
торгівлі, але і політичний діалог, бізнес-самміти, співпрацю в сфері культури і
спільні науково-дослідні проекти.
Європейський Союз є другим за важливістю торговим партнером
Латинської Америки, важливим джерелом прямих зарубіжних інвестицій і провідним
донором, що надає допомогу з метою розвитку регіону.
Рисунок 1.5 Географічна структура експорту ЄС у 2011 році
Партнерство ЄС-Африка також охоплює регіональне економічне
співробітництво, інтеграцію і торгівлю, боротьбу із посухами та опустелюванням,
профілактику ВІЛ/сніду та інфекційних захворювань, забезпечення продовольством,
права людини, демократію і боротьбу з тероризмом.
Отже, товарна структура зовнішньої торгівлі країн ЄС
представлена різними групами товарної продукції, починаючи від продуктів
харчування і закінчуючи машинами і транспортним устаткуванням. В зв’язку із
нестачею енергоносіїв протягом останніх двох років виник дефіцит у торгівлі
товарами первинної обробки. Основними партнерами у зовнішній торговельній
діяльності є США, Китай, Японія, Росія, Норвегія, Швейцарія, Туреччина.
Розділ 4. Зовнішня торгівля послугами країн ЄС
Однією з характерних особливостей міжнародних економічних
відносин постіндустріальної епохи є випереджаючий розвиток торгівлі послугами
порівняно з торгівлею товарами. Тому поряд із міжнародними ринками товарів,
капіталів, праці сформувався і міжнародний ринок послуг, який охоплює систему
відносин щодо надання послуг із території однієї країни на територію іншої.
Група країн ЄС з торгівлі послугами займає частку на яку
припадає 27,3% світового експорту і 24% світового імпорту послуг. Сучасна сфера
послуг забезпечує близько 65% зайнятості населення та близько 70 % ВВП [19].
Провідними країнами-експортерами послуг у Європейському Союзі
є Велика Британія, Німеччина, та Франція.
Другим за величиною експортером послуг у світі (після США) є
Велика Британія. У 2006р. її частка у світовому експорті становила 8,3% (США -
14,1%). Позитивне сальдо торгівлі послугами у Великій Британії забезпечується
насамперед за рахунок банківських і кредитних установ (частка Лондонських
банків становить близько 20% міжнародного кредитування. У Великобританії
зосереджена найбільший у світі сфера страхових послуг, близько 1/5 частини
світового фінансового ринку страхових послуг).
На Німеччину припадає 6,1% світового експорту (3-е місце в
світі). При цьому останнім часом спостерігається зростання виробничих послуг.
Велике поширення одержали тут транспортні послуги, адже в Німеччині
найрозвиненіша транспортна мережа в світі. Банківські послуги здійснюються
найбільшими в світі німецькими банками.
Франція займає 5-е місце в світовому експорті послуг (4,2%
світового експорту), проте частка Франції на світовому ринку послуг знижується:
у 90-і вона займала друге місце в світі, в 2001-2003 рр. - третє. У 2006 році
річний приріст обсягу експорту її послуг склав 0%. Активними темпами
розвивається сектор послуг в Іспанії, Італії і Нідерландах. Маючи в середньому
10 відсотковий річний приріст обсягу експортованих послуг, ці країни протягом
2001-2006 рр. входять в 10-ку найбільших експортерів послуг у світі [4,
ст.5-8].
Головними партнерами у торгівлі послугами є США, Японія,
Росія, Китай, Канада та ін..[17].
Угоди ЄС з його партнерами в усьому світі охоплюють не лише
торгівлю та сприяння у фінансовій та технічній сфері, що вже стало традицією,
але й економічні та інші реформи, а також підтримку в реалізації програм у
сфері інфраструктур, охорони здоров'я та освіти. Ці угоди також забезпечують
основу для політичного діалогу, що дозволяє Союзу призупинити або припинити
торгівлю чи надання допомоги, якщо країна-партнер порушує права людини. Більш
того, у 2003 р. ЄС ухвалив рішення, відповідно до якого всі нові угоди повинні
включати положення, в якому йдеться про взяття партнерами на себе зобов'язання
щодо нерозповсюдження зброї масового ураження.
У зовнішніх відносинах ЄС трансатлантичній співпраці зі
Сполученими Штатами відводиться центральне місце. Обсяг торгових та
інвестиційних потоків через Атлантичний океан, складає приблизно 1 млрд. євро в
день. Вашингтон уже давно підтримує Європейську інтеграцію. ЄС і США розділяють
багато спільних цінностей і спільних інтересів, хоч між ними час від часу і
виникають розбіжності в питаннях акцентів і підходів.
З урахуванням таких обсягів двосторонньої торгівлі (на США
припадає 25% експорту ЄС і 20% від імпорту), не дивно, що час від часу між ними
виникають суперечки. Хоч ці суперечки широко освітлюються друкується, вони
представляють менше за 2% загальних трансатлантичних торгових операцій. Те, як
ЄС і США вирішують загальні питання, що стосуються конкурентного законодавства
або спільного визнання технічних стандартів, служить за модель для налагодження
відносин між Європейським Союзом та іншими країнами, включаючи Японію і Канаду.
У 2004 році ЄС спільно з Канадою розробив дві кардинально
нові ініціативи для поглиблення відносин. Одна з них розроблена для створення
партнерської програми ЄС-Канада з метою співпраці в глобальних питаннях. Друга
- для підписання нового договору з метою збільшення об'ємів двосторонньої
торгівлі та інвестицій.
Росія, Україна, Молдова, а також більшість країн Південного
Кавказу і Середньої Азії мають угоди з ЄС про торгівлю, політичне
співробітництво, захист навколишнього середовища, а також співробітництво у
сфері науки і культури. Зі своїм найбільшим сусідом, Росією, ЄС розробляє цілу
схему співпраці у різних сферах.
Отже, на сьогоднішній день торгівля послугами значно
випереджає за своїм розвитком торгівлю товарами, зовнішня торгівля послугами ЄС
є яскравим прикладом цього. ЄС експортує різноманітні послуги, починаючи з
транспорту, туризму і закінчуючи урядовими послугами. Основними
країнами-експортерами є Велика Британія, Німеччина, Франція, Іспанія, Італія,
Нідерланди. Імпортерами виступають такі країни як США, Японія, Росія, Китай,
Канада. У зовнішніх відносинах зростає роль транснаціональних корпорацій.
Розділ 5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньої
торгівлі країн ЄС
З моменту започаткування Європейського Союзу на території
його країн був створений єдиний ринок. Після створення зони євро, цей ринок
почав функціонувати повноцінно. Відтак і в СОТ ЄС представлений як одна
організація. По номінальному рівню ВВП економіка ЄС займає перше місце, а по
паритету купівельної спроможності - друге місце в світі, тобто економіка ЄС дає
21% світового об’єму виробництва. 161 компанія ЄС знаходиться серед Fortune
Global 500.
На сьогоднішній день обсяг ВВП єврозони скоротився на 0,3%.
Найбільша рецесія очікується в Греції: 4,4%, на другому місці - Кіпр: 3,5%. А
потужніші економіки країн єврозони відчуватимуть вплив кризи в інших країнах. І
навіть якщо деякі цифри здаються обнадійливими, реальна економіка, схоже,
готова вибухнути.
Криза, що почалася в 2007 році, дуже сильно вдарила саме по
країнах ЄС. Дві країни ЄС Греція та Ірландія виявилися банкрутами. На межі
банкрутства знаходяться Ісландія, Латвія, Угорщина та Румунія. В решті держав
можна спостерігати великий економічний спад. Криза показала відсутність єдності
в ЄС - сильні не хочуть платити за слабких.
Тепер подивимось на демографічну ситуацію у ЄС. Ще 50 років
тому, населення Європи складало 22% кількості всього населення землян. Сьогодні
воно складає 12% від населення землян, і в найближчі 50 років доля
європейського населення знизиться до 6,5% населення землян. Роль Європи як
регіону у процесах світової міграції принципово змінилася. Іммігрантами в ЄС
найбільше є жителі арабських та південно-азійських країн. Так звана біла раса у
Європі згодом опиниться у меншості. Зокрема Лондон та Париж стануть містами з
темношкірим населенням. А враховуючи іншу релігійність та ментально-культурні
особливості іммігрантів, Європейський Союз згодом взагалі може перестати бути
християнським.
Рівень безробіття в Єврозоні має сягнути нового рекорду -
12,2% в 2013 році, а в Греції та Іспанії ця цифра - більше ніж удвічі вища: 27%
та 26,9% відповідно. На третьому місці - Португалія: 17,3% безробітних. Північ
єврозони - Німеччина, Австрія, Люксембург - матиме найнижчий рівень безробіття
- близько 5%.
Падіння виробництва, яке спочатку відбувалося лише в
периферійних (депресійних) європейських країнах, поширилося на Німеччину та
Францію.
Показники азійських ринків та країн, що розвиваються не
взмозі збалансувати своїм виробництвом погіршення у єврозоні. Навіть у
автомобілебудуванні, яке раніше демонструвало зростання та прибутки,
закриваються підприємства та звільняють робітників.
Провідний німецький супермаркет Metro оголосив про скорочення
прибутків на 35% станом 2012 року та чекає погіршення у майбутньому.
Цього року криза може бути найгіршою: загальний державний
борг єврозони перевищив 95% ВВП - це рекордний показник за всю історію
існування євро [21].
Маленька перемога на фоні депресії через боргову кризу
Європи. Обсяги торгівлі в Єврозоні зросли у першому півріччі 2012 року. За
даними Євростату, у порівнянні з минулим роком обсяг експорту зріс на 8%.
Водночас, слабкий попит в країнах-членах Єврозони впливає на ситуацію з
імпортом. Він зріс лише на 2% у порівнянні з даними за травень. Профіцит
торговельного балансу сягнув 26 млрд. євро [21]. Аби вирішити названих проблем
необхідна концентрація основних зусиль ЄС за трьома напрямами: економічне
зростання та інновації; створення простору «привабливого для інвестицій»;
значне збільшення рівня зайнятості населення.
Європа також може багато чого досягти завдяки фінансовій
інтеграції, що продовжується, кінцева мета якої - створення панєвропейського
фінансового ринку. Така інтеграція могла б різко підвищити рівень фінансового
розвитку нових держав-членів, включаючи появу нових фінансових інструментів і
послуг.
Отже, з розширенням ЄС приходять і проблеми. Під час
повільного зростання, затяжного високого рівня безробіття і важких фінансових
ситуацій в деяких країнах, зрозуміло, що давніші члени ЄС іноді більше
зосереджуються на потенційно небезпечних труднощах, ніж можливостях.
Висновки
Отже, Європейський Союз - провідне об’єднання, що регулює
економічний простір, визначає основні напрями зовнішньоекономічної діяльності
країн Європи, шукає шляхи вирішення великомасштабних проблем на міжнародному
рівні. Має зручне економіко-географічне і політико-географічне положення. ЄС є
найбільшим торговим блоком сучасного світу. Його експорт перевищує
американський - 20,3%.
Найбільшими стратегічними союзниками європейців є розвинуті
країни у першу чергу - США та Канада. Відповідно обсяги експорту товарів до
країн Європейського Союзу на 2011 рік становили понад 99 млн. дол. США, імпорту
- 103 млн. дол. США.
Товарна структура експорту продукції на 2011 рік представлена
обладнанням і транспортними засобами, що склали 42% від загального обсягу
експорту, тоді як інші промислові товари склали 23%, а продукти хімії - 16%.
Первинна продукція становить 15% від загального обсягу експорту.
Структура імпорту дещо змінилася в останні роки. У період між
2006 і 2011 роками, частка основної продукції збільшилася з 35% до 39%, тоді як
відповідна частка промислових товарів скоротилася.
У торгівлі послугами країни ЄС займають 27,3% світового
експорту і 24% світового імпорту послуг станом на 2011 рік [17]. Сучасна сфера
послуг забезпечує близько 65% зайнятості населення та близько 70 % ВВП.
ЄС експортує різноманітні послуги, починаючи з транспорту,
туризму і закінчуючи урядовими послугами. Основними країнами-експортерами є
Велика Британія, Німеччина, Франція, Іспанія, Італія, Нідерланди. Імпортерами
виступають такі країни як США, Японія, Росія, Китай, Канада. У зовнішніх
відносинах зростає роль транснаціональних корпорацій.
Основні проблеми ЄС на даному етапі є: низький економічного
зростання, технологічне відставання від США, конкуренція із боку зростаючих
економік світу, значний безробіття, старіння населення.
На основі проведеного дослідження, спираючись на статистичні
дані Євростату щодо динаміки експортно-імпортного потенціалу та сальдо
зовнішньоторговельного товарообороту і математико-статистичний апарат
комп’ютерного прогнозування програми Microsoft Excel, розроблено прогноз
розвитку зовнішньої торгівлі країн ЄС на наступні п’ять років. Можна зробити висновок,
станом на майбутнє експортно-імпортний обіг набирає оборотів, а отже, країни ЄС
стабільно розвиваючись, як і до того контролюватимуть світовий ринок торгівлі.
Список використаної літератури
1. Воронкова А.Е., Єрохіна Л.В., Рябенко Л.І.
Міжнародні економічні організації: навчальний посібник. Навчальний посібник. -
К.: ВД «Професіонал», 2006. - 352 с.
. Горбач Л.М., Плотніков О.В. Міжнародні
економічні відносини. - К.: Кондор, 2005. - 358 с.
. Дахно І.І. Світова економіка: підручик - К.:
ЦУЛ, 2006. - 264 с.
. European Commission, головне управління
регіональної політики; Unit B.1 - Communication, Information and Relations with
Third Countries; 2009.
. Європейський Союз, 2012. Передрук з дозволу
Представництва ЄС в Україні. Друк типографія ТОВ «Фастпринт», березень 2012
року, 80ст.
. Загородній А. Зовнішньоекономічна діяльність:
Термінологічний словник/ Анатолій Загородній, Геннадій Вознюк,. - К.: Кондор,
2007. - 166 с.
. Зовнішньоекономічна політика: Монографія /
Храмов В. - К.: МАУП, 2001. - 340 с.
. Ключові факти та цифри про Європу та
європейців К.: КПФ «А-Скрін», 2011. 80 ст. Переклад з видання англійською
мовою.
. Круглашов А.М., Озимок І., Астапенко Т.С.,
Руссу В.В. Європейська інтеграція на початку нового тисячоліття: довідник./
склад. А.М. Круглашов, І. Озимок, Т.С. Астапенко, В.В. Руссу. - Ч. 1. Чернівці,
2010. - 212 с.
. Міжнародна економіка та міжнародні відносини.
Практикум/ Козик В.В. та інш. К.: Вікар, 2003.
. Можайкіна Н. В. Конспект лекцій з курсу
«Міжнародні економічні відносини» Н. В. Можайкіна; Харк. нац. акад. міськ.
госп-ва. - Х.: ХНАМГ, 2012. - 152 с.
. Політична економія: Підручник / За ред.
Ніколенко Ю. В. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 632 с.
. Практичний порадник державного службовця з
організації регіонального співробітництва / Уклад. Л.Л. Прокопенко, О.М. Рудік,
І.Д. Шумляєва. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 3: Регіональна політика
Європеського Союзу. - 60 с.
. Світове господарство в умовах глобалізації:
Монаграфія / С.В. Мочерний, Я.С. Ларіна, С.В. Фомішин. - К.: Ніка-Центр, 2006.
- 200 с.
. Циганкова Т.М. Міжнародні організації:
Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 340 с.
. Юхименко В.В. Міжнародний поділ праці:
Конспект лекцій. - К.: КНТЕУ, 2001.