Регіональні фактори розвитку і розміщення роздрібної торгівлі (на прикладі Придніпров’я)

Регіональні фактори розвитку і розміщення роздрібної торгівлі (на прикладі Придніпров’я)

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Реферат

на тему

«Регіональні фактори розвитку і розміщення роздрібної торгівлі (на прикладі Придніпров’я)»

Київ 2010

Вступ

Торгівля продовольчими та непродовольчими товарами народного споживання (ТНС) має дуже велике значення у розвитку економіки країни. Торгівля як окрема галузь економіки має свою функціональну, організаційну, територіальну структури. В територіальному відношенні торгівля країни - це сукупність торгівельних закладів окремих територіальних одиниць, наприклад, економічних районів.

Дослідженням питань територіальної організації торгівлі займаються економісти багатьох країн світу і на протязі останніх кількох століть. Перші дослідження спостерігались у таких найбільш розвинутих країнах, як Великобританія, Франція, пізніше Німеччина і США. З другої половини ХХ ст. цими питаннями активно займалися радянські і українські економісти. Зокрема заслуговують на увагу праці Фоміна А.М.

Мережа підприємств торгівлі в економічному районі - це складна поліструктурна система, яка має велику чисельність внутрішніх зв’язків між своїми елементами та відповідну функціонално-просторову організацію. Ця система розвивається під впливом певних факторів (чинників). Під факторами роздрібного товарообороту розуміють об’єктивні причинні явища і процеси в сфері товарного обігу, що призводять до зміни роздрібного товарообороту.

Фактори розвитку

Велика кількість і різноманітність факторів розвитку роздрібного товарообороту, різнонаправленість і відмінності в ступені їх впливу на товарооборот, внутрішні взаємозв’язки обумовлюють необхідність їх класифікації. Можливі класифікації факторів роздрібного товарообороту за різними функціональними ознаками. Так, наприклад, фактори поділяють на /1/ :

·   основні і другорядні (з точки зору місця їх виникнення);

·   зовнішні і внутрішні (з точки зору їх використання);

·   інтенсивні і екстенсивні ( з точки зору їх використання);

·   об’єктивні і суб’єктивні (з точки зору характеру їх участі в процесі товарного обігу);

·   і т.д.

Всі фактори територіального розвитку торгівлі /1/ в Придніпровському економічному районі можна об’єднати в дві великі групи:

І. непрямі :

1. економіко-географічне положення регіону ;

2. історія виникнення галузі в межах регіону ;

3. природні ;

4. економічні (рівень господарської освоєності території, наявність фінансових засобів для будівництва і комерційної діяльності об’єктів торгівлі тощо) ;

5. соціально-демографічні (регіональні особливості формування і розвитку систем розселення і темпи росту міст) ;

6. екологічні.

ІІ. прямі :

1. демографічні (питома вага міського населення в загальній кількості населення регіону, густота населення, національні особливості споживання окремих видів товарів) ;

2. частка дрібнороздрібної мережі ;

3. середні показники фізичних параметрів торгівельних закладів (середній розмір магазину тощо) ;

4. якість працюючого персоналу :

·   рівень кваліфікації працівників торгівлі;

·   рівень освіти працівників торгівлі;

·   стабільність складу кадрів;

·   умови праці;

·   використання робочого часу, соціальні втрати робочого часу за рахунок:

а) втрат робочого часу від прогулів, арештів до 15 діб;

б) втрат робочого часу від неявок на роботу з дозволу адміністрації (“адміністративних відпусток”), втрат робочого часу з причини хвороби;

творча активність.

. роздрібний товарооборот на душу населення.

Враховуючи те, що торгівля як система є динамічною сферою, рухомість факторів, що впливають на неї є різною. Дія одних проявляється зразу після їх змін, інших - через роки. Умовно всі фактори з точки зору рухомості можна розбити на 2 групи :

1. рухомі : грошові доходи, рівень і співвідношення цін, об’єм і структура виробництва товарів;

2. менш рухомі : соціальний, віковий, сімейний, статевий склад населення; національні, кліматичні особливості, смаки, традиції і звички.

Розглянемо докладніше прояв дії окремих факторів на територіальну структуру торгівлі в Придніпровському економічному районі.

Економіко-географічне положення регіону відносно зовнішніх та внутрішніх кордонів країни на певних етапах розвитку можуть справляти відчутний влив на рівень і різноманітність торгівельної діяльності в регіоні. Придніпровський район у складі Дніпропетровської і Запорізької областей займає площу 59,1 тис. кв.км, що становить 9,8% території України. Вигідність ЕГП Придніпровського району, що позначилось на рівні розвитку торгівлі, визначають:

·   розміщення у центрально-східній частині України;

·   сусідство з розвиненим в економічному відношенні Донецьким районом, що надає можливість розвивати різноманітні виробничі зв’язки, передусім сировинні та збутові;

- протікає найкрупніша водна магістраль України - річка Дніпро, яка має вихід у Чорне море. Регіон має частину ресурсів Азовського басейну.

Таке стратегічне положення сприяло бурхливому розвитку торгівлі в регіоні з давніх часів (історичний фактор). По його території проходив знаменитий шлях “із варягів у греки”. В часи козацтва Придніпров’я було головною базою Запорізької Січі. Для Січі, що лежала на торгових шляхах між Річчю Посполитою та Чорноморським узбережжям, важливу роль відігравала торгівля.

Придніпров’я - це старопромисловий регіон України, що почав формуватися ще в другій половині 19 століття. Основою його промислового розвитку було вигідне економіко-географічне розташування і природно-ресурсний потенціал. Ці два фактори сприяли поступальному розвитку господарського комплексу регіону протягом багатьох десятиліть.

Серед природних факторів, що прямо чи опосередковано впливають на характер розвитку господарства регіону в цілому і торгівлі зокрема, є рівнинний рельєф в межах степової природної зони із сприятливими кліматичними умовами для життєдіяльності людей. Це сприяло давньому освоєнню Придніпровських земель, значному їх заселенню та, навіть, формуванню специфічних уподобань і смаків на певні групи товарів, що призводять до стійких, із року в рік повторюваних в одні і ті ж періоди року, підйомів і спадів в продажу окремих товарів. Таким чином, в сучасних умовах роздрібний товарооборот в регіоні залежить, з одного боку, від зміни об’єму і структури товарних фондів на протязі року, а з другого - від зміни об’єму і структури купівельного попиту на окремі товари в різні періоди року.

Сезонність в сфері товарного обігу, так як і у виробництві, вимагає додаткових затрат в результаті нерівномірного використання засобів праці, предметів праці і самої праці як доцільної діяльності. Тому вивчення сезонних коливань необхідне, в кінцевому результаті, для їх послаблення, ліквідації по можливості і забезпечення рівномірної роботи торгівельних підприємств.

Послаблення і по можливості ліквідація сезонних коливань роздрібного товарообороту повинно йти паралельно з покращенням постачання населення товарами народного споживання. Тому необхідно враховувати особливості факторів, які обумовлюють нерівномірність в реалізації окремих товарних груп і товарів в різні періоди року.

Всі фактори, пов’язані із сезонними коливаннями роздрібного товарообороту, можна поділити на 2 групи:

1. ті, які пов’язані із сезонними коливаннями попиту, тобто з різними потребами покупців в різні періоди року.

2. Ті, які обумовлені недоліками виробництва і обігу. Так, наприклад, вони можуть бути пов’язані з нерівномірністю виробництва і поставки товарів, з невірним розподілом товарних фондів за періодами року і т.д. Ці фактори слід вважати невиправданими.

В продовольчій торгівлі і торгівлі непродовольчими товарами причини сезонних коливань різного товарообороту різні.

Сезонні коливання в торгівлі непродовольчими товарами пов’язані в значній мірі з змінами купівельного попиту в різні періоди року. Тому ліквідація і навіть зменшення сезонного коливання торгівлі непродовольчими товарами в перспективі неможливі. Вирішення питання про рівномірність роботи непродовольчих торгівельних підприємств повинно йти шляхом виявлення особливостей і найбільш повного задоволення купівельного попиту на відповідні товари, що змінюється на протязі року.

Сезонні коливання в торгівлі продовольчими товарами можуть і повинні бути скорочені, так як попит на них відносно постійний на протязі року. Позитивне рішення цієї проблеми можливо за рахунок покращення руху товарів від виробництва до споживача, збільшення строків і покращення умов зберігання сільськогосподарської продукції, зменшення річної нерівномірності виходу готової продукції сільського господарства і відповідних галузей промисловості.

Не менш важливим природним фактором розвитку торгівлі в Придніпров’ї є наявність значного мінерально-сировинного потенціалу. На його території зосереджені різноманітні копалини, серед яких головне значення мають рудні (залізна в Криворізькому та Білозерському родовищах,, марганцева руда Нікопольського басейну, руди рідкісних металів), сировина для кольорової металургії, вогнетривка, флюсова та будівельна сировина, а також кам’яне (Павлоградсько-Петропавлівський осередок родовищ коксівного вугілля західного Донбасу) та буре (Верхньодніпровське родовище) вугілля.

Широкомасштабний видобуток залізної руди в районі Кривого Рога почався у 1880-і роки і знаменував собою початок індустріалізації регіону,, що сприяв в свою чергу зростанню торгівлі в Придніпров’ї. В роки радянської влади на Придніпров’ї було створено залізо- і марганцеворуду базу колишнього Радянського Союзу. Це супроводжувалось значною концентрацією промислових об’єктів чорної металургії, енергетики, машинобудування на території Дніпропетровської та Запорізької областей. На сьогоднішній день тут, поряд з іншими регіонами, зосереджений потужний економічний потенціал України: промисловий, сільськогосподарський, транспортний, комунікаційний, експортний. А це обумовлює необхідність відповідного рівня і якості інфраструктури, в тому числі і в першу чергу торгівлі.

Ще одним сприятливим природним фактором розвитку торгівлі в Придніпров’ї є наявність водних ресурсів Дніпра та інших водних артерій. Більшість з них, а відрізок Дніпра на території регіону особливо, є важливими транспортними магістралями, що забезпечують торгівельні зв’язки як всередині регіону, так і міжрегіональні.

Регіон має значні земельні ресурси. Природно-ресурсний потенціал дуже високий: грунтовий покрив орних земель - це в основному грунти чорноземного типу. Вони дають значні врожаї основних сільськогосподарських культур, що уможливлює забезпечення торгівлі в регіоні власною сільськогосподарською продукцією. В силу специфіки соціально-економічного розвитку і деяких демографічних особливостей Придніпров’я, можливості самозабезпечення населення продовольчими і непродовольчими товарами залишаються достатньо обмеженими, не дивлячись на інтенсивний розвиток в останні роки особистих підсобних господарств (ОПГ) і садово-городніх кооперативів. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства - запорука ефективної роботи підприємств торгівлі продовольчими товарами.

Рекреаційні ресурси Азовського моря також сприяють розвитку торгівлі через збільшення товарообігу продовольчими та непродовольчими товарами в курортний сезон.

У системі показників комплексного розвитку господарства регіону встановлено прямо пропорційну залежність таких рівнів: економічний розвиток району - рівень життя населення - розвиток торгівлі - роздрібний товарооборот. Ця система вказує на важливу взаємозалежність торгівлі і соціально-економічного розвитку району. Торгівля є комплексооутворюючим елементом структури його народного господарства і сприяє своїм розвитком поліпшенню життя населення, збільшує зайнятість трудових ресурсів і розширює народногосподарську спеціалізацію району.

Важливий фактор росту ємкості торгівлі в Придніпров’ї - індустріалізація регіону і ріст чисельності міського населення. Придніпровський регіон належить до високоіндустріальних регіонів з гіпертрофовано розвиненим виробничим потенціалом із значним рівнем концентрації важкої промисловості. Питома вага промислового комплексу Придніпров’я в Україні складає 23,5%.

Галузями спеціалізації господарства Придніпровського району є:

·   Чорна (індекс спеціалізації (Іс)=3,5) і кольорова (Іс=4,3) металургія;

·   Електроенергетика (Іс=1,3);

·   Машинобудування (Іс=1,2): електротехнічне, важке, транспортне, сільськогосподарське;

·   Хімічна промисловість (Іс=1,2): коксохімія, вир-во мінеральних добрив, гумотехнічних та лакофарбових виробів, пластмас;

·   Промисловість будівельних матеріалів (Іс=1,0);

 Провідну роль у виробництві відіграє Дніпропетровська область, частка якої у промисловості регіону майже вдвічі більша, ніж Запорізької області. У Дніпропетровській області зосереджено основне виробництво металу (68,5% від регіонального), продукції хімічної і нафтохімічної промисловості (більше 90% регіонального показника), втричі більше виробництво будівельних матеріалів та продукції легкої промисловості, вп’ятеро більше виробництво палива. Але Запорізька область посідає перше місце у виробництві електроенергії - 53,9% загальнорегіонального виробництва, продукції кольорової (алюмінієвої, магнієвої) металургії, у виробництві скляної та фарфоро-фаянсової продукції. Внесок провідних галузей регіону у загальнодержавне виробництво продукції відповідних галузей складає, %: в електроенергетиці - 23,5, паливній - 6,3, чорній металургії - 53,5, машинобудуванні - 19, хімічній і нафтохімічній - майже 19, промисловості будівельної індустрії - 16,4, легкій - 5,8, харчовій - понад 10. Своєрідністю галузевої структури промисловості в обох областях є відносна їх подібність. Перше місце в обох областях (за питомою вагою обсягів виробництва) належить чорній металургії (58% у Дніпропетровській та понад 33% у Запорізькій), друге - добувній промисловості у Дніпропетровській (біля 19,5%) та машинобудуванню - у Запорізькій (близько 20%), третє - електроенергетиці (13,3% - у Дніпропетровській та 17,7% - у Запорізькій), четверте - харчовій (відповідно 8,1% та 7,8%).

Однак структура промислового комплексу регіону має істотний недолік: переважання галузей важкої промисловості і слабкий розвиток легкої промисловості, на яку приходиться лише 0,4% та 0,3% валової продукції промисловості відповідно у Дніпропетровській та Запорізькій областях. Ця обставина грає двояку роль. По-перше, негативно відображається на постачанні населення промисловими товарами. По-друге, сприяє неповному використанню жіночих трудових ресурсів, так як в галузях важкої промисловості в основному використовується чоловіча праця.

Масштаби розвитку роздрібної торгівлі залежать від характеру територіальної організації продуктивних сил в регіоні. Особливими галузями спеціалізації регіону є залізорудна та марганцеворудна. Вони набули великих масштабів і залишилися галузями спеціалізації промисловості України в наш час. На базі видобутку залізорудної та марганцевої сировини, яка спричинила становлення металургійного, зокрема сталеплавильного виробництва, сформувалися такі складні й потужні гірничо-металургійні ТВК, як Криворізька та Дніпропетровсько-Дніпродзержинська агломерації, Білозерський, Нікопольський промислові кущі, Запорізький промисловий вузол. фактор торгівля роздрібний придніпровський

Криворізька агломерація відіграла визначальну роль у розвитку металургійного комплексу Придніпров’я. У формуванні складних, комплексних, інтегруючих елементів територіальної організації промисловості Дніпропетровської та Запорізької областей ця агломерація, в якій зосереджено майже 85% видобутку залізної руди (у Білозерському кущі лише 2%) та більше двадцяти гірничовидобувних і гірничозбагачувальних підприємств, набула функцій потужного стимулятора розвитку металургійного виробництва повного циклу. Тут представлені всі галузі металургійного комплексу: видобуток і збагачення залізних руд, виплавка чорних металів, коксохімічна та спеціалізоване гірничорудне та гірничошахтне машинобудування. Найбільшим центром агломерації є Кривий Ріг.

Виробничий комплекс Дніпропетровсько-Дніпродзержинської агломерації має потужну металургійну ланку - виробництво чорних металів, прокат труб, коксохімія, виробництво складного наукоємкого машинобудування, спеціалізованого устаткування. Розвинені також легка і харчова промисловість.

У ТВК Нікопольського куща провідну роль також відіграє металургійна промисловість у складі марганцеворудної (з центрами в Орджонікідзе, Марганці) галузі, виплавки феросплавів та трубопрокатному виробництві, зосереджених у Нікополі.

На базі видобутку коксівного вугілля на сході області формується відносно молодий Павлоградсько-Петропавлівський кущ, галузями спеціалізації якого є видобуток, збагачення та коксохімічна переробка вугілля. Інші галузі виробництва є підпорядкованими й виконують функції обслуговування (харчова, легка) населення.

Серед елементів територіальної організації Запорізької області передусім виділяється Запорізький вузол, в якому зосереджено майже 17 % загальнодержавного виробництва електроенергії, до 44 % кольорових та рідкісних металів, біля 13 % продукції чорної металургії. За обсягом металургійного виробництва в регіоні ТВК Запорізького куща поступається лише Криворізькому (в 1,9 рази).

Серед інших форм територіальної організації промисловості Запорізької області слід виділити Полозький моноспеціалізований гірничовидобувний кущ, та Бердянськ - центр нафтопереробки, машинобудування ( сільськогосподарського, енергетичного).

В межах цих територіальних утворень, що складають виробничий і поселенський каркас Придніпровського регіону, формується основна частина торгівельної мережі.

Крім того, потужна виробнича база регіону, що постачає всю країну і зарубіжжя важливими видами промислових напівфабрикатів та готової продукції, формує порівняно значну фінансову базу. Придніпров’я на протязі останніх кількох років залишається одним із небагатьох регіонів України, що постачає казну держави фінансовими ресурсами і не є дотаційним. Така ситуація сприятливо позначається на фінансуванні розвитку торгівельної мережі в регіоні. Адже в сучасних ринкових умовах розвиток торгівельної мережі в регіоні залежить певною мірою від наявності фінансових засобів для будівництва і комерційної діяльності об’єктів торгівлі. В умовах ринкової економіки фінансові засоби можуть належати різним власникам, які будуть їх інвестувати в будівництво об’єктів торгівлі в залежності від очікуваних прибутків. Отже, наявність на території регіону значної кількості підприємницьких структур і концентрація в них великих фінансових ресурсів спонукає до підвищення ролі і збільшення числа торгівельних підприємств.

Торгівля - найголовніший чинник стабілізації грошового обігу в регіоні - кількість грошей, що знаходяться в обігу в регіоні, залежить від рівня цін на товари та послуги, відрахувань ПДВ тощо. З огляду на це вона приймає активну роль у формуванні місцевих бюджетів, за рахунок яких значною мірою фінансуються соціальні програми.

Торгівлі в Придніпровському економічному районі належить чільне місце серед об’єктів соціальної інфраструктури. Ця галузь швидше від інших галузей господарства, у т.ч. невиробничої сфери, перейшла на ринкові засади господарювання: практично повністю завершено комерціалізацію і подальшу приватизацію підприємств торгівлі і громадського харчування, відбувся перехід від директивно-командної системи управління до економічних механізмів і важелів управління через систему оподаткування і сплати ліцензій. Тут створено багато робочих місць (особливо в торговельній мережі великих і середніх міст за рахунок створення закладів оптово-роздрібної торгівлі, ринків), що дозволяє значно зменшити рівень соціальної напруженості у зв’язку з вивільненням сотень тисяч працівників промислових підприємств. У торгівлі за рахунок двох основних факторів - значно швидшого, ніж в інших галузях обертання ресурсів й капіталу і переважання порівняно невеликих за числом зайнятих підприємств - вдається гнучкіше пристосовуватись до змін в господарстві, створювати умови конкурентності, реагувати на зміни попиту і пропозиції через цінову політику, особливо в умовах грошово-фінансової нестабільності, невирішення питань макроекономічної перебудови промисловості і АПК, недосконалості зовнішньоекономічних зв’язків тощо.

Соціально-демографічним фактором розвитку торгівлі в регіоні є специфіка системи розселення населення.

Територія Придніпровського економічного району має високу ступінь територіальної концентрації виробництва і населення. Це призводить до нерівномірного освоєння території в межах регіону. Більша частина населення і виробничих потужностей концентрується у середніх і великих містах. Тут же концентрується більшість підприємств роздрібної торгівлі і, відповідно, роздрібний товарооборот. Всього на території Придніпров’я нараховується 34 міста ( 20 - в Дніпропетровській області, 14 - в Запорізькій), в яких проживає близько 4338 тис. чол.. (74,56 % населення регіону). Серед них одне з 5 в Україні місто-мільйонер Дніпропетровськ і два міста з населенням понад 500 тис. чол. - Кривий Ріг (Дніпропетровська обл.) і Запоріжжя. В цих трьох містах проживає 62,0 % всього міського населення регіону. Значними за чисельністю населення (більше 100 тис.чол.) в регіоні є також міста Дніпродзержинськ, Нікополь, Павлоград (Дніпропетровська обл.), Бердянськ, Мелітополь (Запорізька обл.). Міста займають 6,1 % або 1819,1 кв.км регіону. Серед міст України за площею друге місце після Києва посідає Кривий Ріг, а Запоріжжя і Дніпропетровськ - відповідно на 4 і 5 місцях. Більшість підприємств торгівлі розміщується в цих містах, створюючи таким чином торгівельні центри регіону. Оскільки територія міст являє собою обмежений просторовий ресурс, постає дві найважливіші проблеми - по-перше, гармонійне розміщення на території міста підприємств промисловості, транспорту, культурно-побутового обслуговування, в тому числі і торгівлі, та, по-друге, раціоналізація складу і розміщення торгівельної мережі за межами міських територій.

Табл. 1

Обсяг роздрібного товарообороту в Придніпров’ї (міські пос./сільські пос.), млн. грн. / 9, С.10-11 /

Прискорений розвиток торгівлі спостерігається тільки у найбільших містах - тут значно зросла кількість підприємств торгівлі, з’явилися нові типи закладів, у той час як у малих і середніх містах і, особливо, на селі стан справ погіршується.

Високий рівень індустріалізації району і велика кількість міського населення обумовлюють в Придніпров’ї підвищену ємкість ринку і сприятливі можливості для роздрібної торгівлі в містах і робочих селищах, де проживає переважна частина населення з відносно вищою купівельною спроможністю.

Основна особливість розміщення населення цього району - концентрація переважної його частини в міських агломераціях, що мають тенденцію до зростання. Міські агломерації ставлять особливі вимоги до диференціації попиту і споживання по окремих районах і розміщенню роздрібної торгівельної сітки з врахуванням транспортної і пішої доступності.

Нерівномірне розміщення товарообігу обумовлено, перш за все, різницею в постачанні населення крупних, середніх і малих міст непродовольчими товарами, відставання розвитку торгівлі цими товарами в малих і середніх містах.

В містах, що прилягають до центрів обласних систем розселення, частину функцій по торгівельному обслуговуванню тяжіючого населення беруть на себе крупні і найкрупніші міста. При цьому, чим ближче місто розміщене до обласного центру, тим зручніший транспортний зв’язок між ними, тим більшу частину торгівельних послуг надають крупні міста, що робить недоречною організацію деяких їх видів безпосередньо в пунктах проживання населення.

Рис.1 Динаміка сільської мережі роздрібної торгівлі у Придніпров’ї

В свою чергу, збільшення показників розвитку роздрібної торгівельної мережі в зовнішній зоні обласних систем розселення пов’язано з наявністю тут міст - міжрайонних центрів. Вони формують місцеві, господарські, трудові зв’язки і обслуговують культурно-побутові потоки населення оточуючої території. Кожен із цих міст утворив навколо себе свою зону районів. Переважна частина сільських жителів зони є потенційними покупцями міських магазинів.

Розвиток сільської роздрібної торговельної мережі в Придніпров’ї характеризувався скороченням числа стаціонарних торговельних підприємств до 2001 року, зниженням обсягів їх товарообігу, закриттям збиткових магазинів (діаграма ). В перспективі обслуговування повинно бути орієнтоване на створення комплексу культурно-побутових ї торговельних підприємств, здатних задовольняти всі запити жителів села.

Кількість мешканців сіл в Придніпров’ї постійно скорочується, насамперед за рахунок зниження природного приросту, а також міграції у міста. Переважна більшість сільського населення проживає у середніх та великих селах.

Розміщення сільської роздрібної торговельної мережі базується на принципах: доступність, рентабельна робота торгових підприємств, система розміщення торговельного асортименту по торгових підприємствах (концентрична, рівномірна, групова).

Рис. 2. Принципи розміщення сільської торговельної мережі /1/

Концентрична система розміщення торговельного асортименту по торговельних підприємствах припускає наявність трьох ступенів розташування магазинів в залежності від радіусу їх дії:

·   магазини першого ступеня - у невеликих селах, хуторах - “Товари повсякденного попиту”;

·   магазини другого ступеня - у великих населених пунктах, вони є центрами тяжіння покупців. Їх радіус дії - не тільки ті поселення, в яких вони розміщені, а і навколишні села - “Промислові товари”, “Продуктові товари” і т.д. - товари періодичного попиту;

·   магазини третього ступеня - в районних центрах. Їх радіус дії - весь адміністративний район, включаючи рядові села і кущові центри, - товари нечастого попиту.

Рівномірна система розміщення торгівельного асортименту по торговельних підприємствах припускає рівномірне розташування магазинів однієї спеціалізації на території населеного пункту.

Групова система розміщення торговельного асортименту по торговельних підприємствах використовується при здійсненні комплексної покупки в одному або декількох магазинах (при створенні торгових центрів).

Дія соціально-економічних чинників виявляється у розмірі заробітної плати та інших грошових доходів населення, які безпосередньо впливають на роздрібний товарооборот (прямі чинники).

Територіальні відмінності у темпах зростання роздрібного товарообороту і середніх показниках на душу населення визначаються насамперед динамікою економічного розвитку регіону, структурою економіки, особливостями умов життєдіяльності населення, його статево-віковими відмінностями, сімейним станом, рівнем освіти, розміром доходу на одного члена сім’ї та ін.

Основним чинником формування обсягу і структури товарообороту є розмір платоспроможного попиту населення, який характеризує можливі витрати населення на купівлю товарів і оплату послуг. Прогнозують платоспроможний попит по окремих територіях на основі балансів грошових доходів і витрат. Для розрахунку цього показника від загальної суми грошових доходів населення віднімають суми обов’язкових платежів і добровільних внесків, приросту заощаджень, а також переказані та внесені на акредитиви суми.

Як відомо, об’єм купівельних фондів населення залежить в основному від його доходів. Особливо це важливо для Придніпров’я, де при задовільній забезпеченості товарними фондами і хорошій транспортній доступності міст є умови для високої мобільності грошових коштів населення.

Основна маса матеріально-побутових потреб задовольняється населенням за рахунок доходів. А степінь диференціації доходів вивчається по відношенню до окремих соціально-економічних груп населення, економічних районів.

Аналіз динаміки роздрібного товарообороту без врахування зміни чисельності населення дає неповне уявлення про рівень матеріального споживання населення, особливо в територіальному розрізі. Для забезпечення реального підвищення споживання матеріальних благ необхідно, щоб об’єм роздрібного товарообороту збільшувався більш швидкими темпами, чим чисельність населення. Соціально-економічний ефект цього випередження проявляється в постійному рості товарообороту на душу населення.

Диференціація товарообороту на душу населення залежить від сукупності народногосподарських факторів. Різниця в темпах росту роздрібного товарообігу і рівнях середньодушових показників по областях регіону визначають в першу чергу динамікою економічного розвитку кожної області, структурою економіки, особливостями життєвих умов , статево-віковими відмінностями, сімейним станом, кількістю дітей в сім’ї, величиною доходу на одного члена сім’ї, співвідношення міських і сільських жителів, особливості сільськогосподарського виробництва і натурального споживання.

Несприятливим фактором на сучасному етапі в регіоні є зниження реальних доходів населення, несвоєчасна виплата зарплати, пенсій, затримка інших соціальних виплат. При цьому існуюче в Україні необгрунтоване заниження вартості робочої сили, як і низький рівень соціальних затрат, перетворились у надто тривожний фактор, що стримує продуктивність праці, прискорення економічних процесів, впровадження інновацій в Україні в цілому і в Придніпров’ї зокрема.

Сьогодні сфера роздрібної торгівлі дуже розмита. Вона представлена не тільки стаціонарною сіткою торгівельних підприємств, а й в більшості своїй ринками (в тому числі і стихійними), на яких торгують “човники”, наймані реалізатори, пенсіонери, безробітні, неповнолітні і ін. В торгівлі з’явилась штучна, економічно не обгрунтована, багатоланковість, велика кількість перекупщиків, яких утримує кінцевий споживач продукції.

Сильна відомча відособленість підприємств, що функціонують на території областей в безпосередній близькості один від одного, ускладнює їх узгоджений взаємопов’язаний розвиток з точки зору оптимального розміщення, комплексного використання територіальних, трудових і фінансових ресурсів.

В торгівлі регіону повинен отримати подальший розвиток принцип комплексності. Це обумовлено швидким ростом масштабів галузі, зростаючою складністю як внутрішніх торгово-технологічних зв’язків між підсистемами і елементами цього комплексу, так і економічних зв’язків торгівлі з іншими галузями. Так, на території різних областей в один і той же період часу фактори, що формують регіональний ринок, з різною силою діють на попит і пропозицію, що відображається на своєрідності динаміки їх товарообороту.

Співвідношення частки продовольчих і непродовольчих товарів в загальному об’ємі роздрібного товарообороту - своєрідний індикатор рівня життя населення. В середньому в сім’ях з високим доходом на душу населення частка непродовольчих товарів в загальному об’ємі витрат на купівлю товарів вища.

Зв’язок між доходами і часткою непродовольчих товарів носить назву закона Енгеля: чим вищий дохід сім’ї, тим більша частка витрат на придбання непродовольчих товарів.

Грошові доходи населення - не єдиний фактор, що впливає на ці співвідношення. На зміни в структурі товарообороту впливають об’єм і структурні зміни в виробництві товарів, науково-технічний прогрес, технізація побуту, демографічний фактор, зміна роздрібних цін тощо.

Зміни в структурі товарообороту викликані специфічними особливостями споживання товарів. Якщо споживання продуктів харчування має певні фізіологічні межі, то із зростанням і зміною структури суспільного виробництва, виникненням нових потреб в непродовольчих товарах споживання постійно зростає і абсолютно, і відносно.

Таким чином, розміщення торгівельної мережі в регіоні залежить від великої кількості факторів. Кожен фактор окремо не визначає дану категорію в усій цілісності. Тільки комплекс факторів в їх взаємозв’язку може дати більш чи менш повне уявлення про характер досліджуваного явища.

Список літератури

1. Аттокурова Н.С. Организация розничной торговой сети по продаже непродовольственных товаров (Автореф.). - К., 2007. - 17 с.

2. Дорошенко В.І. Суспільно-географічні проблеми розвитку і розміщення торгівлі в Україні // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: міжнародна науково-практична конференція, К., Знання, 2009. Ч.5. - 93 с. - С.58-61.

3. Зюзгин В.А. Вопросы территориального планирования в торговле (Автореф). - М., 2008. - 24 с.

4. Леонов П.А. Развитие и совершенствование торговли в городах Донбасса. - К., 2007. - 26 с. (Автореф.).

5. Лихникевич И. П. Анализ влияния социально-экономических факторов на объем розничного товарооборота. Лекция / м., 2004. - 17 с.

6. Місюкевич В. І. Особливості територіального розміщення роздрібної торговельної мережі споживчої кооперації на селі // Регіональні перспективи, №1 (8), березень 2010. - С. 50-51.

7. Сорока И. В. Проблемы торговли Донецкой области в контексте национальной экономики // Регіональні перспективи №1 (4), березень 2007.

8. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2000. - 223 с. - С. 175-178.

9. Статистичний збірник “Роздрібна торгівля України у 2000-2007 роках”/ Державний комітет статистики України - К., 2010. - 295 с.

10.Торгово-промышленный комплекс : региональный аспект / В.П.Воронин и др. - Воронеж, 2004. - 168 с.

11.Пахомов В.І. Оптимізація структури і розміщення роздрібної торгівельної мережі в найбільших містах. - К., 2003. - 18с. (Автореф.).

12.Яснюк Тамара Старопромислові регіони України // Регион, № 1, 2006. - С. 12 - 16.