нерозуміння значення позакласного читання дпя формування читацької культури учнів.
Проблему позакласного читання треба розглядати в широкому контексті проблеми розвитку читацької діяльності сучасних школярів і зниження їхньої читацької культури, що зумовлене комплексом соціально-культурних, психолого- педагогічних та методичних причин. Розглянемо деякі з них.
У сучасному суспільстві, котре захопилось телебаченням, відеопродукцією, комп'ютерами та інтернетом, усе частіше лунає думка про те, що ці електронні засоби інформації та комунікації здатні повністю забезпечити людство в організації освіти, культури, виховання та дозвілля. Скептики передрікають у третьому тисячолітті абсолютну втрату позицій книги й повсюдний занепад інтересу до читання. На жаль, тривожні сигнали, що певною мірою підтверджують ці прогнози, спостерігалися впродовж останніх десятиліть XX століття. Вивчаючи читацькі інтереси дітей і дорослих, соціологи констатували, якщо у 80-ті роки час, відданий читанню, у середньому навіть дещо збільшився, особливо в мешканців сільської місцевості, то в 90-ті рр. ситуація поступово змінилась. Так у 1990 р. серед щоденних занять громадян на читання книг та газет було виділено стільки часу, скільки й на перегляд телепередач, а вже починаючи з 1994 р., відчутний пріоритет належить телебаченню [12, с. 72]. Методисти вбачають в тенденції зниження інтересу до читання в дітей та дорослих результат дегуманізації суспільства. Суттєве зниження читацької активності в країнах колишнього СРСР науковці пояснюють загальним падінням культурного рівня, що породило захоплення масовою літературою та відсутність потреби в читанні творів вітчизняної світової класики. Проаналізувавши причини зниження інтересу до книги в країнах пострадянського простору, соціологи виокремили спільні процеси:
вплив на розвиток культури читання стрімкої інформатизації суспільства, що призвело до виникнення так званої "кліпової культури" зі специфічним типом сприймання, коли особистість налаштовується на сприйняття творів малого обсягу, відтак стає не здатною сконцентрувати увагу на об'ємному матеріалі - повісті, романі, драмі тощо;
конкуренція художнього слова з аудіовізуальними каналами інформації веде до негативних змін статусу художньої літератури - її відтиснення на маргінес культурних інтересів розважальною книжковою продукцією [12, с. 74].
Психологи довели, що інтерес особистості до читання зумовлюється комплексом мотивів - інформаційно-пізнавальних, морально-світоглядних та емоційно-естетичних. У сучасних читачів ці мотиви недостатньо розвинені, що підтверджує дослідження В. Медведєвої, присвячене вивченню інтересу підлітків до української художньої літератури.
Педагог насамперед має чітко уявляти роль позакласиого читання в літературно- естетичному розвитку учнів. У широкому розумінні позакласне читання - це система різноманітної активної позашкільної діяльності учнів, спрямована на розвиток їхної читацької культури. Воно визначається: а) чинними програмами з української літератури, що містять рекоменда ційні списки творів для самостійного та позакласного ознайомлення; б) індивідуальним вибором учнів та вчителя; в) ситуативним вибором - рекомендацією однокласників, друзів чи батьків; г) читанням у бібліотеці тощо.
Основною метою позакласного читання є виховання самостійного творчого читача, здатного осмислено-емоційно поцінувати художній твір. Ця мета передбачає комплексне вирішення цілої низки завдань:
розвиток інтересу школярів до самостійного спілкування з українською художньою книгою;
формування їхніх гуманістичних та моральних світоглядних позицій;
поглиблення літературознавчих знань, умінь та навичок, отриманих на уроках української літератури;
діагностування рівня читацьких інтересів та естетичних смаків учнів, їх делікатна корекція;
розширення літературної освіти учнів, розвиток їхньої читацької культури;
закріплення знань та уявлень про естетичну природу літературного твору і його співвідношення з іншими видами мистецтва;
організація інформаційного потоку;
сприяння екзистенційному розвитку особистості учнів, що здійснюється в процесі вільного вибору творів для самостійного читання й вироблення власної оціночної позиції по відношенню до прочитаного;
розвиток здатності до діалогічного спілкування в системах "читач - художній твір", "читач - читач (учні)", "читач - керівник читання (учитель, бібліотекар, батьки)";
поглиблення самоаналізу та самооцінки особистості;
розвиток індивідуальних творчих здібностей та загальнокультурних інтересів дітей, пробудження потягу до літературної творчості тощо.
Є. Пасічник зазначає, що від того, що читають і як читають наші діти, залежить і загальний розвиток, їх естетичні критерії і смаки, їх моральні якості. Учений проводить думку, що уроки позакласного читання передбачені з метою спрямовувати і розвивати читацькі інтереси учнів. Тому вони повинні бути своєрідним святом для учнів, викликати в них природну потребу обмінятися думками з приводу прочитаного.
Як відомо, в процесі спілкування з художньою книгою читач зазнає яскраво вираженої естетичної насолоди, яка надалі спонукає його знову йти до бібліотеки або книгарні по нову книжку. Таке прагнення є внутрішнім спонуканням, стимулом вирушати в наступні мандри по тому неозорому океану, яким є безупинний літературний процес. Але таке прагнення саме по собі рідко приходить, його треба виплекати.
Отже, читання поглиблює знання учня, розширює його кругозір, розвиває мислення і мову, виховує естетичні смаки, підносить загальну культуру. Учень, що багато і з вибором читає, виділяється серед своїх ровесників кращим інтелектуальним розвитком, ширшим діапазоном знань, духовним багатством.
1.2 Організація уроку-бесіди з позакласного читання
Підвищення ефективності уроку позакласного читання передусім залежить від якості підготовки вчителя до проведення такого роду занять.
знати коло читацьких інтересів сучасних школярів різного шкільного віку;
бути обізнаним з основними вимогами до відбору книг для позакласного й самостійного читання на кожному етапі навчання з точки зору їх виховного та естетичного змісту й художнього оформлення;
знати й володіти методами роботи з книгою;
мати ґрунтовні літературознавчі знання і вміти їх- використовувати під час власного самостійного читання та аналізу літературного твору, а також мати навички виразного читання та інсценізування твору;
знати та використовувати різноманітні види бібліотечно-бібліографічних посібників, у тому числі й електронних;
мати знання про типи уроків позакласного читання, специфіку їх структури та аналізу самостійно прочитаних творів;
уміти сконструювати модель уроку позакласного читання, відібравши змістовний і цікавий матеріал та оптимальні методи і прийоми аналізу твору;
бути обізнаним з видами і формами позакласної роботи з літератури для учнів різних вікових категорій, уміти керувати їхньою діяльністю;
уміти проводити роботу з батьками щодо розвитку в їхніх дітей інтересу до книги;
мати сформовані навички творчої роботи з методичною літературою та програмами з позакласного й самостійного читання;
уміти аналізувати уроки своїх колег, а також здійснювати самоаналіз та самооцінку результатів власної праці;
уміти оформити в кабінеті літератури куточок "Поради читачеві".
Така організаційна форма виховання читацької культури, окремий урок позакласного читання з'явилася в шкільній практиці 50 років тому, коли до програми 1954-1955 навчального року було відведено спеціальні години для бесід з учнями за самостійно прочитаними творами. За півстоліття вітчизняними методистами та вчителями літератури накопичено значний досвід організації цих уроків, зроблено теоретичні узагальнення щодо їх специфіки в змісті, меті, структурі, типології та методиці, обсязі матеріалу, що розглядається, атмосфері й темпі проведення, особливостях діяльності вчителя та учнів [4, с. 17].
Планування, організація та проведення уроків позакласного читання мають базуватися на таких принципах:
перспективності та системності;
зв'язку з уроками вивчення програмового матеріалу;
високій художній якості та морально-педагогічному потенціалу дібраних творів;
актуальності їх проблематики та її особистої значущості для учнів;
відповідності їхнім психолого-віковим особливостям;
добровільності й зацікавленості школярів;
різноманітності типів уроків та методики їх проведення;
творчої взаємодії вчителя та учнів [12, с. 75].
Організація позакласного читання має будуватися відповідно до принципів перспективності й системності. Словесник повинен свідомо розглядати цю ланку літературної освіти школярів у нерозривному зв'язку з іншими уроками. Дуже важливим є врахування комплексного підходу до організації уроків програмового та позакласного читання. О. Ісаєва пропонує реалізовувати це через такі принципи:
принцип персоналії, коли на уроках позакласного читання розглядаються твори автора, який у цей час вивчається за програмою. Це дає змогу поглибити знання учнів про особливості стилю письменника, розширити уявлення про його творчість;
проблемно-тематичний принцип, коли до уроку позакласного читання добирається матеріал, близький попередньому чи наступному програмовому за тематикою або проблематикою;
жанрово-родовий принцип, при якому на уроці позакласного читання вивчається твір такого самого жанру, що дає можливість увиразнити й поглибити теоретико-літературні знання учнів, простежити за особливостями творчої манери різних митців;
взаємопов'язаного вивчення української та зарубіжної літератур, що дає змогу розглядати кожне художнє явище в загальному контексті світового письменства [12, с. 75].
Ефективним є перспективне планування позакласного читання наперед на наступний рік. В ідеалі вчитель має ознайомити своїх вихованців зі списком літератури, рекомендованої для програмового та позакласного читання, наприкінці навчального року. На жаль, у шкільній практиці це часто робиться похапцем, формально й нецікаво, що й зумовлює відповідну реакцію дітей, потрактування ними запропонованих творів як банальне обмеження їхньої свободи вибору. Щоб змінити такий стан речей, педагог має усвідомлювати, що успіх ного роботи в наступному навчальному році закладається саме зараз.
Накреслюючи перспективи позакласиого читання на наступний рік, словесник закладає підвалини майбутнього діалогу, запрошує до дискусії, пропонує поміркувати над певними проблемами, поділитися враженнями про прочитаний твір, висловити власні судження чи порівняти їх з уже усталеними відгуками критиків та літературознавців. У старших класах можна також створити групу "експертів", які у вересні разом з учителем виберуть твори для колективного обговорення на уроках позакласиого читання. У середніх класах варто запропонувати учням протягом літніх канікул малювати ілюстрації до прочитаних творів і згодом влаштувати їх виставку. Такі форми опосередкованої, неформальної "агітації" сприятимуть пробудженню інтересу дітей до творів, що сподобались однокласникам.
Уроки позакласиого читання доцільно планувати наперед на весь рік, а не на семестр, щоб учні могли заздалегідь прочитати й осмислити рекомендований твір, сформувати власну думку про нього, підготуватися до діалогу. Посприяє цьому змінний стенд у кабінеті літератури "Куточок читача" ("Радимо прочитати", "Поміркуймо над прочитаним" тощо). Тут, окрім списку рекомендованої для позакласиого читання літератури та перспективної тематики майбутніх уроків позакласиого читання, можна презентувати полемічні відгуки літературної критики про певний твір чи його автора, статті з літературно-художніх часописів, рецензії та анотації учнів, їхні творчі роботи, малюнки тощо [15, с. 54].
Відбирати твори для обговорення на уроках позакласиого читання бажано колективно, разом з учнями, зважаючи не лише на рекомендації програми, а й інтереси та нахили конкретного класу. Загальновизнано, що успішно проведені уроки позакласиого читання вирізняються особливою атмосферою довіри, поваги до чужої думки, неусталеністю суджень, а створити таку атмосферу можна лише за умови повного долучення школярів до діалогу, особистісної зацікавленості в ньому [13, с. 68]. Саме така можливість висловити власну думку, не обмежену критичними присудами та авторитетними канонами, приваблює сучасну молодь.
Предметом обговорення мають стати високохудожні літературні твори, що допоможуть юним читачам відкривати навколишній світ, пізнавати себе, шукати відповіді на особистісно значущі питання. Причому враховується не лише естетична довершеність літературного творіння, ім'я автора чи належність до скарбниці світового письменства, а і його морально-виховнин потенціал - те, чому він може навчити, що підказати, на що спрямувати юного читача.
Учитель має зважати на те, що кожному віковому етапу притаманні свої читацько-естетичні потреби та особливості сприймання художнього твору. У ранньому дитинстві домінує інтерес до казки, міфу, таємниці. Для маленького читача характерна наївно-реалістична реакція на літературний твір, віра в дійсність описаних автором подій та героїв. Підлітки ж поступово відходять від наївно-реалістичного ототожнення змісту твору й дійсності, у їхній свідомості все більше утверджується критичне ставлення до світу, близьких, до самих себе, відтак у 14-15 років домінує аналітично оціночне сприймання літератури. У підлітковому віці читачі надають перевагу гостросюжетним творам - детективам, пригодам, фантастиці. У юнацтві переважає потяг до виняткового, піднесеного, романтичного, увага до внутрішнього світу людини, її почуттів та переживань. Це зумовлює захоплення творами про кохання і вічні проблеми людського буття, інтерес до жанру новели, психологічного роману, повісті. Старшокласники прагнуть сформувати власну думку про певний твір та його персонажів, критично ставлячись до загальновизнаних характеристик, позаяк налаштовані на полеміку, відстоювання своєї позиції [12, с. 74].
Уроки позакласного читання вирізняються специфічною будовою порівняно з уроками вивчення програмових творів. Є. Пасічник у своїх дослідженнях пропонує структуру уроку позакласного читання, характеризує його особливості.
Зокрема, зазначає, що за змістом і формами роботи урок з позакласного читання нагадує звичайний урок, але має специфічні особливості:
активізують такі уроки читацький досвід
розвивають інтерес до самостійного спілкування з книгою
Учений пропонує такі форми уроку позакласного читання:
. Уроки-вікторини
. Уроки-конференції
. Уроки-диспути
. Уроки-конкурси [14, с. 9].
Учений - методист наголошує, що уроки позакласного читання вимагають особливого довіря з боку школярів, створення на уроці специфічного психологічного клімату для обміну враженнями від прочитаних літературних творів.
В. Неділько, виділяючи 4 типи уроків літератури, окремо звертає увагу на тип уроку - урок-бесіда з позакласного читання.
Типи уроків:
. Урок вивчення нового матеріалу
. Урок повторення, закріплення та узагальнення знань.
. Урок-бесіда з позакласного читання
. Урок написання твору.
Ведучи розмову про прочитані книжки, методист зазначав, що вчитель повинен тактовно застерегти від односторонього захоплення літературою, яка не несе пізнавального навантаження (дефективна література).
Важливу роль відводив оглядовим лекціям тематичного плану ("життя-подвиг"), на яких учні одержують рекомендації, поради. Чудові наслідки дають зустрічі з письменниками, авторами книг, які обговорюються.
Узагальнюючи дослідження методистів і напрацювання вчителів-словесників, Ольга Куцевол виокремлює такі типи уроків позакласного читання: позакласний читання франко урок
.Уроки інформативного типу;
.Уроки підготовки учнів до самостійного читання та сприймання літературних творів;
.Уроки поглибленого розуміння, аналітичного вивчення творів;
.Уроки узагальнюючого типу [12, с. 77].
Уроки інформативного типу мають на меті передачу учням якоїсь конкретної інформації, серед них вирізняються вступні уроки, або уроки-рекомендації, на яких словесник ознайомлює вихованців з творами, рекомендованими для позакласного читання в цьому році: а також бібліотечні уроки, спрямовані на збагачення знань учнів про історію книги, бібліотеку, роботу з каталогом, складання бібліографії, особливості анотації,.рецензії, критичного відгуку, есе про прочитаний твір тощо. Найчастіше такі заняття проводяться у формі уроку-лекції, головне, аби вони були цікавими, захоплюючими, оптимально використовували можливості шкільної чи місцевої бібліотек, оскільки такі знання мають стати для учнів своєрідним компасом у довготривалій мандрівці світом книжок.
Уроки підготовки учнів до самостійного читання та сприймання художнього твору спрямовані на розгляд складних з ідейно-естетичного погляду явищ словесного мистецтва й на стимулювання в школярів прагнення до їх осмислення. Одним з різновидів такого заняття є урок-анонс, на якому вчитель налаштовує на ознайомлення з конкретним твором, зацікавлює особистістю його автора, дає фонову інформацію, спрямовує учнів у потрібне русло, ставить пр проблемні запитання, над якими потрібно поміркувати в ході подальшого читання твору тощо.
Урок поглибленого розуміння та аналітичного вивчення літературного твору передбачає його попереднє прочитання й колективний розбір. Щоб стимулювати читацьку активність школярів, доцільно підготувати пам'ятку-путівник, що спрямовуватиме їхнє сприйняття твору та опрацювання літературно-критичних джерел. Готуючи урок такого типу, учитель повинен бути свідомий думки, що аналіз твору на уроці позакласиого читання має свої особливості: насамперед передбачає з'ясування безпосереднього сприйняття учнями твору, осягнення його проблематики, образно-композиційної структури, жанрової та естетичної своєрідності. Через обмеженість часу твір розглядається менш детально, увага акцентується лише на вузлових моментах. Поглиблення аналізу можливе за допомогою групових та індивідуальних домашніх завдань - спостереження читачів за естетичним втіленням авторської позиції в центральних проблемах, конфліктах, образах, композиційних компонентах художнього цілого. Ці конкретні висновки окремих школярів збагатять уявлення про твір їхніх однокласників, дадуть змогу зіставити враження й міркування кожного, сприятимуть народженню полілогу.
Таке заняття можна провести у формі уроку-бесіди, семінару, диспуту, уроку-дослідження, рольової гри ("Інтерв'ю письменника чи літературних героїв", "Засідання редакційної ради", прес-конференції, ток-шоу, очної, заочної чи віртуальної екскурсії) тощо.
Урок узагальнюючого типу - підсумки читацької діяльності учнів протягом навчального року може мати певні різновиди, зокрема урок-творчий звіт, на якому діти розповідатимуть про свої враження від прочитаних за рік книг і демонструватимуть письмові творчі роботи, стіннівки, присвячені ювілейним письменницьким датам, ілюстрації до творів; урок-захист читацького формуляра, урок-змагання за звання найактивнішого читача, урок-конкурс виразного читання, урок-концерт, урок-драматизація за колективно написаним сценарієм тощо.
На підсумкових уроках варто проводити презентації читацьких щоденників учнів і вчителя, анкетування школярів "Мої враження від прочитаних у цьому році книжок", "Що я зараз читаю", "Скажи, що ти читаєш, і я скажу, хто ти", "Що я радив би прочитати своїм однокласникам", "Читацькі знахідки учнів, учителя і батьків".
Очевидним є те, що ефективно організувати читацьку діяльність школярів може висококваліфікований словесник, мотивований на формування самостійного творчого читача, здатного орієнтуватись у книжковому просторі й усвідомлено-емоційно оцінювати художній твір. Коректно спрямоване вчителем позакласне читання - це процес складної індивідуально-творчої діяльності, що значною мірою сприяє розвитку інтелектуальних, моральних, емоційних та естетичних потенцій молодої людини, її креативності, здатності до аналізу й синтезу, співучасті та співпереживання, уяви і фантазії. Серцевиною творчої читацької діяльності учнів є їхнє естетичне сприйняття, естетичного змісту і пафосу твору. Це внутрішній діалог з автором, на основі чого відбувається інтерпретація твору. Під час читання здійснюється активна духовна співтворчість читача з письменником, оскільки перший повторює пройдений автором шлях, пізнаючи через це життя.
Отже, читання має бути творчим, це форма творчого спілкування, заочне обговорення закладених автором думок та почуттів, це рух двох особистостей назустріч одна одній, діалог, що потребує особливих зусиль, невтомної роботи розуму й серця, дає читачеві нові знання, враження та почування.
Розділ 2. Форми і методи проведення уроків-бесід з позакласного читання за драматичними творами І. Франка
2.1 Урок позакласного читання у формі презентації "Жіноча неволя у драмах Івана Франка "Камяна душа", "Будка ч. 27"
У сузір'ї найталановитіших діячів революційно-демократичної культури українського народу поряд з ім'ям Тараса Шевченка стоїть також імя Івана Франка - титана праці і боротьби, людини навдивовижу 6агатогранного таланту і енциклопедичної освіченості. Не випадково поет - академік М.Т. Рильський порівнює Каменяра з кремезним дубом, який своїм корінням глибоко увійшов у рідну землю, розрісся, але всі віти і розгалуження його були однаково прекрасні.
Оригінальною є творча спадщина Франка, пов'язана з театром. Інтерес до світової драматургії і театру різних віків і народів поєднувався у нього найперше з любов'ю до вітчизняного театру. В нього він уклав частку свого життя, натхненну творчість історика, театрального критика, публіциста і драматурга. Справді, уся суспільно-політична і багатопроблемна науково-теоретична і багатожанрова художня творчість Франка, як і його діяльність в галузі театру, була спрямована на захист інтересів народу на полі економічному і соціальному.
Урок позакласного читання у формі презентації дає можливість учням розкрити багатогранну особистість Івана Франка не лише як талановитого прозаїка та поета, але й як чудового драматурга. Щоб зацікавити дітей, а також з метою розвитку їхньої наукової діяльності, пропонуємо учням самостійно підготувати матеріал про звзок письменника з театром, а також про проблему боротьби жінки за своє особисте щастя у драмах Франка. Для кращого засвоєння матеріалу учні можуть використовувати і компютерні технології, тобто створити презентацію у форматі ppt за допомогою програми Power Point. Таким чином на уроці використовуються і наочні матеріали.
Для початку уроку пропонується виступ двох ведучих, що ознайомлять учнів із драматичною діяльністю Івана Франка.
Кількісно невелика серед усієї літературної спадщини І. Франка, його драматургія позначена високим рівнем художності й так само, як і театрально-критична й театрознавча діяльність письменника, зосередила у собі найважливіші ключові проблеми свого часу. Серед причин, з яких Франко у різні періоди життя звертався до цього роду творчості, можна відокремити дві найголовніші: гостре почуття відповідальності за долю сучасного йому галицького театру і розуміння найбільшої доцільності драматургічних засобів для виразу тих думок, які хвилювали митця. Утім, найліпше пояснив це сам письменник у листі до А. Кримського 16 серпня 1898 року: "... скажу Вам, що драма - моя стародавня страть…" [26, с.113].
Зв'язок Франка з театром не був випадковим. З листів гімназиста Франка до редакції львівського журналу "Друг" довідуємось, що він ще десь у 1872 році написав п'єсу "Ахіл", яку вдруге переробив у 1874 році "на драму грецької трагедії з хорами". Того ж року написав він і вислав до Коломиї видавцеві Білоусову "одну комедійку", яка там і загубилась. У 1873 році, виконуючи шкільні завдання на вільні теми, Франко написав історичну драму "Югурта" і фрагмент драми "Ромул і Рем". Перша написана на основі римської історії польською мовою, віршами, а друга - по-німецьки. Викладач польської мови високо оцінив драматичну спробу учня, написавши, що "Югурта" "з кожного погляду знаменита праця" [1, с. 69].
У 1874 році Франко запропонував редакції журналу "Друг" трагедію "Месть яничара", яка теж десь пропала; тоді ж він виношував план нової драматичної трилогії про Прометея. "Особливо занимає мя, - писав Франко в одному з листів, - старинний гречеський міф о Прометеї... Маю уже яко-тако вироблений план до первого огнива трилогії, котрого предметом єсть борба богів з Титанами" [8, с. 265].
Із сказаного ясно, що не лише теми й сюжети, але й форма перших драматичних оригінальних спроб юного Франка походила від класичних зразків. В час перебування в гімназії Франко захоплювався античною міфологією та літературою, зокрема драмами Софокла, з яких переклав "Антігону" й "Електру".
Другий учень.
Проблема боротьби жінки за своє особисте щастя не є новою. Ставлення до неї як до фізично та духовно неповноцінної істоти сформувалося ще на початку нашої цивілізації. Відповідно, актуальна соціальна тема знайшла своє відображення й у драматичній спадщині Івана Франка.
У своїй статті "Жіноча неволя в руських піснях народних" Іван Франко розглядає причини жіночих поневірянь в світлі загальної філософії народно-пісенної творчості про жіночу неволю. І це була філософія протесту та надії на можливість щасливішого, радіснішого життя для жінки. Він наполегливо доводить, що "неволя тота основана не на грубих та варварських обичаях народних, що чуття і здоровий розум народу супротивляються їй, що особливо жіноцтво дуже живо і виразно почуває всю ненормальність свого положення" [24, с. 244]. Де ж грунт, на якому виникає і стає можливою така неволя? Франко вважає, що "її викликує не що друге, як тиск поганих обставин економічних на життя родинне, викликує та сама сила, що і на заході Європи, в краях далеко освіченіших, розвалює і нищить родинне життя робітників" [24, с. 245].
Розв'язання "жіночого питання" Франко вбачає в революційній боротьбі трудящих за поліпшення їх економічного і політичного становища. Сама логіка його аналізу життя народного, як воно відобразилось в піснях про жіночу неволю, веде до революційних висновків, скерованих проти капіталістичного ладу.
Надзвичайно важливим під час проведення уроку позакласного читання є метод бесіди. Проблему жіночої неволі Іван Франко порушує не лише в драмі "Украдене щастя" (яку учні вивчають за програмою на уроках української літератури), а й у драмах "Камяна душа", "Будка ч. 27".
Цікавим для учнів простежити схожі та відмінні риси головних героїнь трьох драм, для цього доцільно використати роботу по групах. Кожна з героїнь переживає особисту трагедію. Важливо, щоб учні не лише зясували чому вони страждали, а й відчули їхнє страждання, прожили у своїй душі історію кожної з героїнь. Тому учнів ділимо на три групи, кожна з яких міркує над долею головних героїнь. Перша група досліджує душевні поневіряння Анни, друга група - Марусі, а третя група - бідної дівчини Зосі. Роботу груп координує вчитель за допомогою бесіди. Пропонуємо такі запитання:
Як характеризує автор кожну з головних героїнь? Відшукайте в тексті цитати.
Що довелось пережити Анні?
Чому Маруся була нещасною? Що воназробила і чи правильний був її вибір?
У чому полягає трагедія бідної дівчини Зосі?
Як на вашу думку, сам автор ставиться до своїх героїнь? Засуджує він їх вчинки, чи виправдовує?
Перша група.
Франко яскраво наголошує на душевні поневіряння головної героїні, Анни. У молоді роки дівчину спіткало не одне нещастя. Брати ошукали її: вини підступно відправили на війну в солдати її коханого - Михайла Гурмана, пізніше збрехали їй, що він загинув, а потім випхнули з дому її саму, роздавлену великим горем, віддали заміж за наймита Миколу Задорожного без всякого посагу, хоч їй належалась спадщина після смерті батька. Та в час, коли здавалось би життя поступово налагоджується, Анна отримує звістку про те, що Михайло живий. Ціла буря почуттів здіймається й вирує в ній: і переляк, і гнів, що вибухає з новою силою проти братів, відчай і розпач. Нова хвиля нещасть огортає її життя: арешт Миколи, осуд з боку людей через те, що зрадила свого чоловіка і врешті трагічний фінал любовного трикутника - смерть Михайла.
Франко майстерно змальовує душевний стан Анни після повернення Миколи з тюрми, її страждання. Він показує внутрішню боротьбу героїні між почуттям любові і свідомістю морального обовязку, ставить її перед вибором. Прагнучи позбутись душевної неволі, яку вона відчувала поруч з Миколою, обирає все ж таки кохання. "Все мені... байдуже, все готова віддати йому, кинути в болото, коли він того схоче!.. Та й чи ж не віддала я йому все, все, що може віддати жінка любому чоловікові? Навіть душу свою, честь жіночу, свою добру славу... Ну, і що ж! Мені байдуже Він для мене все: і світ, і люди, і честь, і присяга" [27, с. 46-47 ]. Перемогла любов, перемогла остаточно і безроздільно, змусила принести всі справді великі жертви, які може зробити чесна жінка.
Друга група.
Проблему жіночої неволі Фронко порушує і в драмі "Камяна душа", в основу якої теж покладена народна пісня. Дослідники цілком слушно відмічали генеалогічний зв'язок Марусі з образом Анни з "Украденого щастя". І справді, обидві вони, як художні образи-типи, походять зі спільного фольклорного джерела - народних пісень про жіночу неволю. Маруся є ніби ще одним варіантом тієї "незмірно сильної" жіночої натури, яку вже вирізьбив був Франко в глибоко життєвому і типовому образі Анни. Розрив Марусі з її чоловіком, втеча у табір опришків - це та форма протесту проти жіночої неволі, на яку могла піднятись тільки відважна і рішуча натура. Серед безлічі нещасливих жінок, приневолених вийти заміж і жити з нелюбим, терпіти наругу і знущання, таких, як Маруся, було небагато. Але в ній втілено і типізовано всю силу, всю пристрасть їх протесту, їх прагнення до кращого, щасливішого, справді людського життя.
Драматург ставить героїню перед вибором - зрадити Марусяка чи врятувати дітей. Її не мучить сумління, їй здається, що вона має право на особисте щастя і може діяти на власний розсуд, не зважаючи на те, що вона заміжня жінка.Вона не хоче миритися зі своїм становищем сімейної жінки, яке зобовязувало її берегти дім та виховувати дітей. Вона пішла за покликом серця, зрадила шлюбного чоловіка і не зважала на морально-етичні застереження. Щира, зворушлива вдача героїні не знайшла відгуку ні в чоловіка, ні в розбійника. Обидва чоловіки виявилися жорстокими, грубими і деспотичними у ставленні до неї. Вони не відчували і не розуміли її ніжної душі, і вона зачерствіла та закамяніла без належної уваги.
Третя група.
До трагічної теми жіночої долі Франко ще раз звернувсь в одноактній драмі "Будка ч. 27". Багатий сорокалітній удовець, селянин Завада сватається до вісімнадцятилітньої красуні бідної дівчини Зосі, доньки залізничного будочника. Зося кохає іншого - молодого парубка Гната Сиротюка. Але батьки радять Зосі йти за вдівця, бо в достатках бачать щастя своєї дитини. І Зося близька до того, щоб погодитись на цей шлюб, бо Гнатові батьки, мабуть, не захочуть її - бідну дівчину-безприданницю мати своєю невісткою. Так починає складатись ще один трагічний варіант жіночої долі. Автор показує зіпсоване життя ще однієї жінки, Ксені, яку за молодих літ збещестив Завада і штовхнув її на вбивство дитини, а потім відрікся від неї. І от тепер, після ув'язнення і каторги, з'являється божевільна від горя Ксеня, з'являється як месниця за свою честь, за своє зіпсоване життя і гине разом з своїм кривдником під колесами потяга.
Пропонуємо застосувати на уроці прийом переказу зі зміною особи оповідача. Він сприяє цілісному співпереживанню героєві твору не через раптовість і загадковість, а через поступове, глибинне входження в його світогляд і світовідчуття. Переказ такого виду з метою створення ситуації співпереживання можна використовувати як перед аналізом твору, так і після нього, на заключній стадії роботи над художнім твором. При цьому на завершальному етапі роботи над твором вимоги до такого переказу підвищуються. Цей прийом можна практикувати як в індивідуальній, так і в груповій формах. Особливість використання його в тому, що створювати субнєктивну ситуацію за допомогою прийому переказування зі зміною особи оповідача можна лише при розгляді епізоду з твору або невеликого за обсягом оповідання.
Наприклад, ефективною формою використання названого прийому буде завдання, яке вчитель запропонує одному з учнів з кожної групи. Представник з групи розповідає від імені головної героїні про її долю. Як правило, після обговорення в учнів вже сформовані думки про кожного з героїв драм. Вони глибоко співчувають жінкам. Під час уроку, для кращого засвоєння матеріалу і розуміння суті трагізму долі кожної з героїнь та його причин, вчитель може запропонувати скласти порівняльну таблицю доль Анни, Марусі та Зосі.
Отже, урок позакласного читання у формі презентації є досить цікавим для учнів: допомагає розвивати їх навики самостійної роботи з різними додатковими інформаційними джерелами, передбачає використання технічних засобів навчання, забезпечує наочність. За допомогою різних методів та прийомів, зокрема роботи по групах, прийому переказу зі зміною особи оповідача, що допомагає краще схарактеризувати героїв твору, використаних на уроці, досягається вирішення поставлених вчителем на початку завдань.
2.2 Урок-бесіда з позакласного читання у формі наукового дослідження " Становище народної освіти й трагічна доля інтелігенції у драмі "Учитель"
У старших класах пропонована методика роботи над бесідою з позакласного читання спрямовується на формування й удосконалення вмінь учнів аналізувати літературний твір з наукового погляду. Мотивуємо це тим, що у старших класах учні отримують велику кількість інформації щодо теорії літератури, але не завжди вміло послуговуються нею.
Завдання на розкриття характеру героя ставиться, на відміну від попередніх класів не лише у формі бесіди, а й певному вмінні підкріпити свої враження науковими твердженнями.Завдання вчителя - спрямувати роботу учнів на осмислення значення художньої деталі для характеристики образу-персонажу [14, с. 46-47].
Старшокласники більше здатні до асоціативного мислення, ніж учні середніх класів. Вони вміють заглиблюватись у внутрішній світ персонажів. Навіть обєктивна, індиферентна інформація нерідко стимулює їх до роздумів про себе і свої проблеми. А якщо ця інформація відшукана, опрацьована й глибоко досліджена самим учнем, то це дає набагато вищий результат.
Дослідження для учнів - це ще й добра школа самостійної роботи, а здобуті самостійно знання міцніші, ніж почуті з чиїхось уст. Старшокласники люблять читати твори, в яких порушуються проблеми моралі, дружби, кохання, щастя, духовної свободи й соціальної справедливості [11, с. 42].
Пропонуємо для вивчення драму Івана Франка "Учитель", яка, на наш погляд, є досить актуальною для учнів старших класів, які збираються обирати майбутню професію. Можливо, хтось з них мріє стати вчителем. На основі ідейно-психологічного аналізу твору шляхом досліджень учитель зясовує разом з учнями авторське розуміння морального права людини бути освіченою, разом осмислюють художню цінність твору, виховують відповідальність за свої вчинки.
Вступне слово вчителя спрямоване на налаштування учнів до конструктивної бесіди та зародків наукового підкріплення власним думкам та почуттям. Пропонуємо розпочати урок з постановки проблемних питань:
У чому, на вашу думку, виявляється трагедія сільського вчителя Омеляна Ткача?
Як ви вважаєте, яку роль відіграє освіта у житті кожної людини? Що для вас означає бути освіченим?
Протягом уроку вчитель за допомогою різних методів та прийомів буде підводити учнів до вирішення цих питань.
Важливим для уроків-дослідження є метод самостійної роботи. Тому пропонуємо випереджувальне завдання учням: підготувати доповіть на тему "Франко і його вчителі", а іншим учням вчитись уважно слухати і формулювати правильно запитання, обговорюючи таким чином, суть поставленого питання.
Далі вчитель починає роботу над ідейно-художнім змістом драми. Подаємо зразок вступного слова вчителя.
Проблему інтелігенції письменник втілює здебільшого в сатиричній прозі - і називає комедією пєсу "Учитель", де показано тяжку долю шляхетного сільського інтелігента, який усі сили віддає служінню народові.
Викривальний її пафос спрямовано на "начальство" різного калібру - від війта-самодура та його поплічників-шахраїв до тих "темних духів" на інших бюрократичних щаблях, для яких чесність і принциповість є політичним злочинством і з ласки яких учитель піддається постійним переслідуванням.
Цій темі були присвячені багато статей і окремі нариси письменника. У них він викривав духовенство як реакційну силу, яка тримала під своєю опікою народну освіту, говорив про згубний вплив на школу сільських лихварів тапредставників місцевої сільської влади. Неосвічена, забита і безправна частина селянства ставилася до школи і до вчителя дуже упереджено і навіть вороже.
Доцільним буде, на наш погляд, продовжити роботу з текстом за допомогою бесіди. Наприклад:
Поміркуйте, чому Франко звернувся до теми інтелігенції? Що могло стати причиною його цікавості?
Згадайте з історії, яке було становище народної освіти в Галичині у 90-х рр. ХІХ ст..?
Вчитель підводить учнів до розуміння причин того, чому Франко звернувся саме до цієї теми. Пропонуємо старшокласникам попрацювати з текстом драми і відшукати цитати, які б підтверджували, що у п'єсі показана типова картина стану народної освіти в Галичині. Селянин Товкач, один з персонажів п'єси, так характеризує історію відкриття школи в селі: "Спершу нас били і мучили, щоб ми школу закладали. Добре. Ми заклали. Тоді нас обдерли до нитки на будівництво. Добре. Ми побудували. Тоді раптом виявилося, що для нашої школи немає вчителя, і вона три роки стояла порожньою. Нарешті, дали вчителі, той жив у нас 15 років і нічому не вчив " [28, с. 104-105].
Щоб розвязати проблеми, поставлені на початку уроку, потрібно зясувати: хто з персонажів з ким конфліктує? З якого приводу? Відобразимо це у схемі, в центрі якої буде головний герой драми, вчитель Омелян Ткач, далі показуємо стрілками праворуч тих, хто перешкоджає його діяльності, а ліворуч - тих, хто підтримує його ідеї.
Далі переходимо до характеристики образів-персонажів драми, користуючись при цьому схемою. Пропонуємо такі запитання для бесіди:
Хто перебуває в центрі уваги впродовж всієї пєси?
Що є причиною конфлікту?
Чому у сільського вчителя зявляються вороги?
Що ви можете сказати про рівень моралі тогочасного суспільства? А нашого?
Вчитель зазначає, що Франко створив реалістичний образ відданого народу сільського вчителя - Омеляна Ткача, який вболіває за народну освіту, бореться проти війта і сільського лихваря-підприємця, які намагалися тримати школу в своїх руках.
Учням цікаво буде попрацювати над образом головного персонажа самостійно. Вони повинні розкрити його характер, звернути увагу на мову, проаналізувати ставлення інших героїв до Омеляна та підтвердити свої думки цитатами з твору.
Наприклад, пропонуємо метод "міні-дослідження". Учні відповідають на запитання, працюють з текстом, шукаючи цитати.
Перша спроба Ткача почати заняття в школі викликає лише усмішку у війта, переконаного по своїй наївності, що він зобов'язаний рятувати селян від школи і вчителя. Як ви вважаєте, чому війт так думає? (Війт заявляє вчителеві: "Хочете з нами жити, так живіть так, як бог наказав, як покійний учитель жив". На питання - як же він жив? - Війт відповідає: "Так як жив? Працював собі в поле та в городі, волів і свиней годував, писарства займався, а дітей наших до книги незмушував" [27, с. 69]).
За спиною тупого і простодушного війта стоїть голова шкільної ради Вольф Зільберглянц - типовий підприємець, контрабандист і лихвар. Чому Зільберглянц зацікавлений в тому, щоб в селі не було грамотних?
Яку діяльність розпочав учитель? (Учитель домагається все ж початку занять у школі, розташовує до себе сільське населення, готується до відкриття недільної школи, але його праця несподівано переривається).
Як громада ставиться до діяльності учителя?
Яких труднощів довелось зазнати Омеляну? Чи падав від у відчай?
(Вольф, викритий в кримінальних злочинах і посаджений у в'язницю, знову повертається в село, а повітове управління переводить Омеляна Ткача, важко хворого на туберкульоз, щедалі, у більш глухе село. Але все ж не Вольф і не староста є переможцями в цьому двобої. Скромний, не згинається людина з залізною волею, учитель Омелян Ткач перемагає всі перешкоди і йде далі шляхом самовідданого служіння народу. Він їде в глухе село, несе і тудислово правди і освіти).
Чи мали право герої драми на такі свої вчинки? Хто врешті переміг у нелегкому двобої двох сил?
Для закріплення вивченого матеріалу пропонуємо учням роботу по групах з таким завданням:
І група - "Омелян Ткач - самовідданний трудівник на ниві просвіти народу"
ІІ група - "Вольф Зільберглянц - типовий вовк капіталістичного світу"
ІІІ група - "Чому автор назвав драму "Учитель"?
На підсумковому етапі уроку пропонуємо вирішити проблемні питання, які вчитель поставив на початку уроку. Подаємо орієнтовну відповідь учнів.
Трагізм становища позитивного героя - прекрасної людини, самовідданого трудівника на ниві просвіти народу Омеляна Ткача у тому, що він змушений протистояти як адміністрації, так і темній, задуреній селянській масі, яка сприймає його як одного зі своїх численних ворогів-здирників. Але й тоді, коли, нарешті, досягнуто взаєморозуміння учителя й селян, конфлікт твору не вичерпується, бо зі злими силами, наділеними владою, все ж незмірно тяжче боротися, ані ж із неосвіченістю людською.
За допомогою прийому "Мікрофон" підбиваємо підсумки уроку.
Чи актуальна пєса у наш час? Якщо актуальна, то чим?
Чого навчила мене драма "Учитель"?
Висновки
Проведення уроків позакласного читання є одним із важливих напрямків у роботі вчителя-словесника. У методиці викладання літератури міцно утвердилося положення про те, що уроки літератури, пов'язані з позакласним читанням активніше сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формування їх читацьких інтересів, стимулюють позакласне читання, яке, у свою чергу, є опорою шкільного курсу. Досвід передових педагогів минулого і творчо працюючих сучасних вчителів-словесників показує, що позакласне читання - постійна опора на індивідуальний читацький досвід учнів, врахування їх читацьких інтересів-це той резерв літерної освіти, використання якого може дати позитивний ефект. Можливості уроків позакласного читання надзвичайно великі. Вони готують учнів до самостійного, свідомого читання, розвивають інтелект і творчі здібності.
Уроки позакласного читання повинні бути оригінальними, новаторськими. Адже вони - показник творчості вчителя, його інтелекту і духовності, звіт перед собою і учнями, приклад для дітей, як читати і розуміти літературу, вчитися в неї жити. Саме на таких уроках вчитель має змогу виявити індивідуальний стиль роботи, майстерність, любов до предмета.
На уроках позакласного читання використовують різні форми і методи роботи: бесіда, розповідь учителя, повідомлення учнів, бесіда з елементами диспуту, лекція, конференція тощо. Структуру уроку вчитель продумує заздалегідь, уникаючи одноманітності і стандарту.
Уроки позакласного читання можуть починатися із практичних вправ, із самостійної роботи учнів (написання відгуку про книжку, анотації, рецензії), інколи - літературним монтажем. На уроках-бесідах учні вдосконалюють уміння групувати позитивні й негативні образи, висловлюють своє ставлення до них. Крім того, учні поглиблюють знання про складові елементи сюжету твору: завязку, кульмінацію і розвязку. Урок-бесіда - це один із дійових засобів керівництва і контролю над позакласним читанням.Добре підготовлені і проведені уроки-бесіди допомагають учителеві виховувати в учнів любов до читання художньої літератури, розвивати навички самостійної роботи над художнім твором.
Детально ознайомившись з літературно-критичними статтями та посібниками, що стосуються творчої спадщини Франка, підводимо підсумок, що письменник по праву займає особливе місце в українській літературі. Драматичні твори І. Франка є визначним внеском у розвиток української драматургії. У цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва і палкий борець за розвиток народного українського національного театру.
В основі проблематики драматургії Франка лежить важке економічне й політично безправне життя народу, утиски, зловживання представників влади, обман, насильство, боротьба трудящих мас за своє людське щастя проти кривдників, становище народної освіти й трагічна доля прогресивного учительства, критика буржуазної конституції, протест народу проти інституцій капіталістичної системи - моралі, юриспруденції, церкви; віковічні мрії народу про об'єднання всіх українських земель, висміювання продажної буржуазної інтелігенції, преси, занепад кустарної промисловості, невблаганний наступ крупного капіталу і багато інших суспільно важливих, злободенних питань.
Автор чудово володіє секретом викликати гаму звуків душі і підкреслювати основний лейтмотив, який визначає людський характер. Діючи в атмосфері авторського тепла, позитивні образи Франкових п'єс прагнуть до щастя, на світло. Окрилені благородними поривами, вони не безплодні мрійники, а люди діла, праці й боротьби. Свої етичні принципи, світоглядні переконання, честь і людську гідність вони обстоюють ціною навіть власного життя, що ставить їх вище багатьох позитивних образів інших видатних драматургів-реалістів. Вся драматургія Франка пронизана оптимістичним пафосом, що свідчить про зв'язок її з революційно-визвольним рухом, з ідеями марксизму.
Прагнучи бути правдивим у мистецтві, драматург, змальовуючи ситуації й образи, уміє сам жити життям своїх героїв. Тонкий знавець людської психології, Франко старається зрозуміти і художньо пояснити все те, що є людського навіть у проступках і вадах. Драматургічні образи Франка змальовані як виразні індивідуальні людські характери з багатим внутрішнім світом, їх вчинки психологічно переконливо вмотивовані. Драматург зумів так згрупувати відібраний ним життєвий матеріал, так розташувати події, що все змальоване в творах перебуває в єдності, виявляється як складне ціле, утворене з окремих органічно зв'язаних між собою частин. Композиція драм Франка відзначається простотою, ясністю. Мова драматичних творів Франка є важливим засобом розкриття психології дійових осіб. Майстерно використав драматург багатющі скарби усної народної творчості. Значимість тем, художня правда, жваві діалоги, гостра конфліктність, логічна умотивованість інтересних сюжетів і яскрава характеристика образів - все це зумовило великий сценічний успіх драматургії Франка.
Суспільні і літературно-естетичні погляди Франка зумовили його боротьбу за ідейність і народність літератури і театру. Вся багатогранна громадсько-політична діяльність та художня творчість Франка була спрямована на утвердження в українській літературі, драматургії й театрі революційно-демократичних принципів реалізму й народності.
Іван Франко - теоретик та історик драми як роду літератури і виду мистецтва - в нашій науці проблема настільки давня, настільки й актуальна.
Список використаних джерел
1.Білоштан Я. Драматургія Івана Франка / Я. Білоштан. - К., 1956. - 253с.
2.Білоштан Я. Іван Франко і театр / Я. Білоштан . - К., 1967. - 160 с.
.Вокальчук Є. Системний підхід до організації уроків позакласного читання у старших класах загальноосвітніх шкіл: Автореферат дис. …канд. пед. наук: 13.00.02. - К., 1998.
.Волошина Н. Уроки позакласного читання / Н. Волошина // Українська мова і література в школі. - 1983. - №2. - С. 17-22.
.Волошина Н. Розвиток читацьких інтересів в процесі вивчення художньої літератури. - В кн.: Методика викладання української мови і літератури. Вип. 9. К., С. 30-36.
.Давидова І. Малі форми драматургії / І. Давидова. - К., 1966. - 139 с.
.Демянівська Л. Українська драматична поема / Л. Демянівська . - К., 1984. - 160 с.
8.Денисюк І. Невичерпність атома: зб. наук. праць / І.О. Денисюк. - Л., 2001. - 319 с.
.Каневська О. Незвичайний урок / Каневська О. // Українська мова і література в школі. - 1988. - №4. - С. 60-62.
.Кирчів Р. Комедії Івана Франка / Р. Кирчів . К., 1961. - 100 с.
.Коваль А. Елементи дослідницької роботи на уроці літератури: драма Івана Франка "Украдене щастя" / А. Коваль // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2007. - №22-23 (134-135), серп. - С. 29-36.
.Куцевол О. Позакласне читання як творча діяльність учнів / О. Куцевол // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2008. - №3. - С. 70-82.
.Кухарський Ф. Урок-бесіда з позакласного читання. Учителеві 5 класу / Кухарський Ф. // Укр. мова і література в школі. - 1971. - №11. - С. 67-71.
.Лаврусевич Н. Уроки-бесіди з позакласного читання / Н. Лаврусевич. - Камянець-Подільський: ТОВ "Друкарня "Рута", 2012. - 119 с.
.Лоповок Е. Урок-бесіда про позакласне читання / Лоповок Е. // Українська мова і література в школі. - 1966. - №4. - С. 53-55.
.Мазуркевич О. Метод і творчість / О.Р. Мазуркевич. - К.: Радянська школа, 1973. - 256 с.
.Микитюк В. Іван Франко і його вчителі / В. Микитюк // Дивослово. - 2007. - №8. - С. 17-22.
.Павлів Л. Проблема особистого щастя у драмі Івана Франка "Украдене щастя" / Л. Павлів // Дивослово - 2009. - №11. - С. 24-26.
19.Пархоменко М. Драматургія Івана Франка / М. Пархоменко. - Львів, 1956. - 128 с.
.Погребняк О. Як я керую позакласним читанням / Погребняк О. // Література в школі. - 1958. - №1. - С. 69-72.
.Степанишин Б. Викладання української літератури в школі / Б. Степанишин. - К., 1995. - 246 с.
.Худаш Л. Вивчення творчості І.Я. Франка в школі / Л. Худаш . - К., 1962. - 196 c.
.Франко І. Будка ч. 27 / Іван Франко // Зібр.творів: у 50 т. - К., 1979. - Т. 24. - С. 358-377.
.Франко І. Жіноча неволя в руських піснях народних / Іван Франко // Зібр.творів: у 50 т. - К., 1980. - Т.26. - С. 210-253.
.Франко І. Камяна душа / Іван Франко // Зібр.творів: у 50 т. - К., 1979. - Т. 24. - С. 316-345.
.Франко І. Лист до А. Кримського / Іван Франко // Зібр.творів: у 50 т. - К., 1986. - Т. 50. - С. 113-115.
.Франко І. Украдене щастя / Іван Франко // Зібр. творів: у 50 т. К., 1979. - Т. 24. - С. 7-65.
.Франко Учитель / Іван Франко // Зібр. творів: у 50 т. - К., 1979. Т. 24. - С. 65-123.